.
"За городом вырос пустынный квартал
На почве болотистой, зыбкой.
Там жили поэты - и каждый встречал
Другого надменной улыбкой"
(А. Блок)
Хто ми? Плебеї між аристократів, що пишуть чудернацькі ті вірші́?
Скажіть, а вас народ читає, браття? Лиш чесно. Так? Від щирої душі?
Сине́кдохи, ана́пести, октави, верлібри, тріолети, да́ктиль, ямб...
Ви у вікно загляньте - для забави. Сміли́віше. Погляньте, хто ж це там.
Там люди повертаються з роботи - мозо́лі на руках і сум в очах:
Пригноблені, замучені, в турботах - на що́ їм ті манірні "ох" та "ах"?
Там той народ, що не бував в Європі, Америці, Єгипті, островах -
І в грядці копирсається в суботу, аби було щось з'їсти на столах.
Там той народ, що не купує книжок, бо одежину дітям тре' cкоріш,
Котрий шукає в магазинах знижок - зароблений цінує кожен гріш.
Він думає, що буде на вечерю, бо вже давно зарплату не дають.
А ви йому - про ямби і хореї... Невже у цьому ваша вища суть?
Простіші будьте, й вас тоді полюблять. Про вічність марите? Та це - дарма,
Бо, окрім ві́ршів, треба мати в грудях ще й серце, що любов'ю обійма.
А ви загрузли в чварах, у болоті, у копирсаннях власної душі -
А той народ, що ходить на роботу, він вас цікавить? Чесно? Не грішіть...
04.09.2010 р.