ПЕРЕКЛАД: В. Б. ЄЙТС (або ЇТС - кому як) «Нема іншої Трої»
Як дорікати тій, що дні мої
Наповнила стражданням; тій, що владно
Бідноту посилала у бої,
Містечка кличучи на еспланади, –
Коли б то мужність наздогнала мсту?
І щó б могло її задовольнити,
Як благородне полум’я, просту,
Як лук напнýтий, вроду гордовиту,
Яка в наш вік не до смаку юрбі?
Щó, будучи суворою й палкою,
Могла змінити б у своїй судьбі?
Хіба була для неї інша Троя?
***
NO SECOND TROY
Why should I blame her that she filled my days
With misery, or that she would of late
Have taught to ignorant men most violent ways,
Or hurled the little streets upon the great.
Had they but courage equal to desire?
What could have made her peaceful with a mind
That nobleness made simple as a fire,
With beauty like a tightened bow, a kind
That is not natural in an age like this,
Being high and solitary and most stern?
Why, what could she have done, being what she is?
Was there another Troy for her to burn?
