Люди немов цукерки...із часом тверднуть...люди немов цукрові сплетіння крил...
Ось воно,б'ється солодке желейне серце...ось воно,б'ється...Й все ж дихає через пил...
Люди немов цукерки...квапливо тверднуть...люди,мов мармеладні сплетіння див...
Ось воно,б'ється багряно-вишневе серце...ось воно,б'ється...Чи чуєте вишні спів?..
Люди немов цукерки...сумлінно мерзнуть...люди немов сніжинкова пудра днів...
Ось воно,б'ється фруктово-ванільне серце...ось воно,б'ється... Гамселиться об папір...
Люди немов цукерки...уперто тверднуть...люди немов грильяжні огризки тіл...
Ось воно,б'ється фабричне какао-серце...ось воно,б'ється...Льодяником між снігів ...
Люди немов цукерки...із часом змерзнуть...так і не вибравшись з коконів й душ-плащів...
Де воно людяне?!.Карієс швом на серці...Карієс витіснив спомин цукрових днів...
Прекрасний вірш на замовлення Стоматології! А по суті - дійсно гарний вірш. Приємно, що Ви зажди неординарні. Мені це дає радість, бо завжди радісно торкатися до Таланта. Дякую Вам.
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікторе: Тю... , та я дуже навіть банальна Ооу... та ніякий я не тойво Т-т Це ви мене завжди тішите своїми теплими коментарями,які дійсно приносять радість ... і дякувати личить мені:за увагу до моїх - стрічок