Коли знято обмеження швидкості й напрямків руху,
Коли зруйновано всі встановлені нами "ніколи",
Ступай сміливо вперед, і міцніше тримай за руку,
І знай: ніщо і ніколи в житті не бува випадковим.
Ти не шукай марно сенсу у тому, що є, чи буде,
Нам Всесвіт дав все найкраще із того, що ми просили:
Його підтримка, підказки і милість його - усюди.
І звичні речі тепер стають невимовно... красиві.
Зникає час. І без нього все неймовірно просто:
Нема минулого, і майбутнього також... нема.
Нема хорошого і поганого: все відносно.
Й один для одного ми ще здатні робити дива.
Знімай замки. Чи не байдуже хто про нас що скаже?
Бо тим, хто скаже, ніколи й не снилася радість така.
Лише тепер, і лиш тільки на мить ціле небо - наше!
І зачаровано іншу руку тримає рука.
Напевно, ще й третій раз прочитаю - сподобалось.
