А, може, всі забули, хто ми ?
А, може, щось зробив не так ?
У речення не ставимо ми коми,
Минуле не згадаємо ніяк.
Навіщо купувати безкоштовні квитки ?
Чому цього не помічаєм ми ?
Заплутались в тенетах соціальних мереж,
Розголос брехні уже немає меж.
Нам стало соромно говорити «Привіт»,
Мода над нами висить вже, як гніт,
Чому чуже все краще, чому воно своє ?
Ми думали інакше, та серце вже не те.
І будували світ колючий та рекламний,
Ми думали, що дух всі маємо незламний,
Та впали перед світлом кілобайтів,
Запам’ятовували шифри сайтів.
Усі секрети світу давно ми розгадали,
Усі замки розкрито, ключі від щастя мали,
Невже те щастя уявляли ми таким,
Великим та сталевим ?
Та може ще не доросли ми,
Щоб світ весь у руках тримати ?
Бо в світі істина єдина:
Не забувать, що ти – людина !
