Одним із пізніх вечорів на фото я тебе зустрів.
Було те дивне відчуття - я ніби мав передчуття...
Ти дуже впевнено стояла, відверто руку виставляла -
Для мене розчиняла карту. І очі набули азарту,
Дві лінії уздовж долоні, а третя - в їхньому полоні.
Над тим сплетінням головує серце. Глибоке, майже як озерце.
А ще тебе охороняє сила, - згадай, якого янгола просила!
З тобою лицар - до кінця, не відкриваючи лиця.
Уява, містика і тінь пітьми, я б підказав, куди іти.
На жаль, не хочеш знати більше, затягуєш думки тугіше,
Знання для тебе - медіатор, та не працює резонатор.
Лиш балансуєш у собі, та підкоряєшся добі.
Інколи таке трапляється дежавю чи передчуття.Гарно 
цікаво 
