Дощить сьогодні за вікном,
хоча зима і мав би сніг іти…
А в пам’яті спливають сни,
де на озерах з чистою водою
Із ніжним лагідним піском -
там залишилися твої сліди…
І хоч далеко до весни,
так хочеться побути із тобою
Вдихнути запахи лугів,
твоїх парфумів аромат п"янкий,
Із уст твоїх напитися
води живої і всіляких трунків,
Діставшись рідних берегів,
почути зблизька голос твій дзвінкий,
На тебе лиш молитися,
кохання прагнучи й твоїх цілунків
І потопати у сльозах від щастя,
усупереч недолі,
В обіймах задихатися,
втрачати розум і себе шукати...
Забути мить таку навряд чи вдасться...
Та дякуючи долі,
За право зустрічатися...
Й нічого більше в бога не благати...
Чудово
