Не рви мене́! — благала Маргаритка. —
Бо ти мене, юначе, цим загубиш,
Бо стану я звичайна мертва квітка, —
І перестану бути тим, що ти так любиш.
Люби́ть — не означає володіти
І не росу́ ранкову пить з лиця́,
Це Божу істину, юначе, розуміти
І милуватись нею без кінця!
Люби́ть — це впасти від меча в двобою,
Прикрив собою золото знамен.
А ще... А ще — тремтіти над Красою,
Бо це — одне з Божественних Імен!
