Вечір... Знову гасне небо...
- Спиш? - Ще ні. А ти? - Також
- А скажи: чого нам треба?
- Сірник є? - Звичайно! - То ж
Запали вогонь і ясно
Стане знову як у день!
Ми прийшли... - Щоб було класно?
Щоб узяти сили жмень,
Щоб горіти і погаснуть,
Ніби із тополі пух.
- Що ти? Що ти? Мальви пахнуть...
- Тобі квіти, а я зух!
Запалити і згоріти,
Та вказати іншим путь,
І не знати та уміти
Ось у чому долі суть!
- Тихше! Вечір, місяць, зорі,
Чай із мятою і торт...
Уяви, що ми на морі...
- В карантин і на курорт?
- Ні, звичайно, в морі неба,
Острівець якраз на двох.
Ну скажи: чого ще треба?
- Тобі вечір, мені - Бог!
- Вечір наш, а Бог це вічність.
Краще жити, ніж зітліть
Для ідеї треба вірність
Й долю вибрати зуміть..
- Сірник є? - Ти знову своє!
- Краще плакать, ніж мовчать.
- Ти врахуй, що все ж нас двоє...
- Що ж, не будем рахувать...
Вдих. Ще ніч та вже світанок
- Я уже пропав, а ти?
Найсолодший наостанок
Видих. Час запалювать мости...
