У кожнім дні, прожитім лиш для тебе,
Я хочу, щоб ти знала про одне:
Що ти для мене є блакитними небом
Й землею, що весь світ переверне!
Усе, що сталось так давно, до тебе
І на третину так не зігрівало,
Тому й не не стало моїм чистим небом
Й землею, по якій ходжу, не стало...
Я ж міг пройти, з тобою розминувшись
Та з іншою світанки цілувати...
Про небо, що в мені, навік забувши,
Я міг би на землі, ніким не стати...
А так живу, з частинкою від тебе
І дякую Всевишньому завжди:
За те, що є у мене таке небо
І та земля, де є твої сліди!