| Сторінки (6/558): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
і віє вітер,громовиця б*є,
ось,ось і буря-дощ буде.
Вітер дерева,гне до землі,
і небо полонили хмари дощові.
Усі в страху-буде біда,
що вітер не зламає,понесе вода.
Страх переповнив людські душі,
які бояться жить в розрусі.
І свище вітер,дме,що сили,
страхи геть душу полонили.
Що буде,як буде і коли це все,
який від цього результат буде.
Одні радіють-дощ буде,
вода в криницях підійде.
А інші, не звертають уваги на це все,
їм все рівно,що буде,коли буде і де.
А в той час,вітер хмари розігнав,
нічого не зробивши,тільки голузки наламав.
У всіх надії зникли,як бульки на воді,
до чого я-до того,що так буває і в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Я не чекав, такого удару в спину,
що так задів,мене й мою родину.
Бо принципом керуюся,в житті-
непозаздри їм,у гаразді і допоможи в біді.
Але не всі,по цьому принципу живуть,
сміються в очі,без роздумів у спину бють.
За що вони так роблять,я не знаю,
й можливо,мене "зламавши",їм легше стало.
Хоча не знаю,як їм там,уже було,
та хай буде як є -хоча, як чесно, мені не все рівно.
Але моя сімя-жінка і милі дітлахи,
порозмовляли і підтримали мене вони.
А ще сказавши,отакі прості слова-
молися Богу,та докажи,що у тебе є душа.
Це все,що сталося ти,так і сприймай,
наче екзамен а,щоб здати, помилки виправляй.
Усе,що сталося, повір воно пройде,
і нагорода "героя",через роки знайде.
Та буде вручена йому, коли і нечекає,
бо Божий промисел-не спізнюється і не поспішає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Там за вікном,дощ сили набирає,
з даху вода,швиденько,так біжить.
А в хаті тепло і музика,з екрану грає,
а ще в каміні вогонь,щось шепче-говорить.
Осінь показує свій мокрий норов,
усі стихії,залучивши на свій бік.
Веде себе у всьму,досить строго,
діставши владу, на яку чекала цілий рік.
Це все далеко,там за вікном,
а тут тепло й спокійно у кімнаті.
І хай на дворі,моросить дощом,
а тут на душі літо і маленьке свято.
Занурюся в думки,вдивляючись в камін,
та тишиною-геть заворожуся.
І манить тиша,ця до снів,
до одіяла теплого я притулюся.
Мій рідний дім-моя фортеця,
це знає кожний на землі.
І хай осінь злиться,хоч сміється,
коли я вдома,погрози осені,мені вже не страшні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Геть посивіла полонина,
прийшла в, її життя зима.
Ще вчора,вся зеленим морем плила,
а вже сьогодні,укрилася уся.
Карпати, білі кожухи наділи,
з білосніжного й блискучого хутра.
Можливо теж,так постаріли,
і не вистачає,їм тепла.
З часом і полонина побіліє,
накриє білим,кожухом себе.
І тільки вітер,полонинський віє,
зима,чи літо- йому то,все одне.
Але прийде весна і буде,
вся полонина зелена,молода.
Це полонини,світле є майбутнє,
коли повсюди буде,духм*яная трава.
А поки,що сивіє все на світі,
міняються епохи і життя.
В душі,ми можемо,ще бути діти,
а у житті,вся голова сива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Пора осіння,немов людське життя,
погодою і кольором показує-усіх і вся.
Ось сонечко засяяло,трава зелена майорить,
це молодість,це в радості й красі,життя бурлить.
Птахи щось там,скрегочуть на даху,
квіти червоні і яблука,сочні в саду.
Юнацький вік- кохання,що пянить,
і вітерець в душах,закоханих шумить.
Ось лист коричневий,що на землі,
і павутина велика,ковром повстала на вікні.
Ще десь між листям,трава зелена виглядає,
це вже не молодий але,ще сили має.
І ось птахи,ключом у нібі синім поплили,
вітер ламає,до землі гілки,безлистої верби.
А дощ і холод,сковують живе,все на дворі-
звідки роки похилі,якщо ще вчора,були молоді?
Незамічаючи,як пролетіли дні й життя,
як з першими морозами,прийшла зима.
Так осінні дні,панують на нашому дворі,
так непомітно змінюється,погода у нашому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Втопилась зірочка,в ставку нічному,
і місяць човником,пливе,по ньому.
Ставок як дзеркало,показує усе,що є-
місяць,зірки і все небо нічне.
Нічне повітря,чистотою аж пянить,
і птах у далені,десь рідко прокричить.
Стара верба,що коси омочила у ставку,
гілками ловить в ньому, зірку чарівну.
І дивлячись,на цей казковий світ,
шукаю-а де тут,той казковий кіт.
Який співає і казки чарівні говорить,
бо у красі такій казковій,повинен він по дереву ходить.
А вдивляючись у цю,нічну красу,
радію,що бачу наяву,бо у казці цій живу.
Гавкіт собак,тільки нагадує мені-
не казка це,то все твої буденні дні.
Я посміхнуся і стане легше на душі,
бо це мій край,що потопає у красі.
Тільки потрібно,це побачити у ньому,
любити рідну землю-серцем і душою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
За банківську банкноту,ламаємо ми долю,
чужу а можемо і кожен свою.
В надії,що з ними буде,радісно й тепло,
на не обдумані вчинки,всі йдемо.
І розуміючи,що робимо щось зле,
як адвокат,всі виправдовуєм себе.
Хоч прикро,що душу радує банкнота чарівна,
але вона, почала впливати,на людське життя.
Богач з гордині,зробить щось зле,
а бідний з безвиходдя,пійде на все таке.
І наче по колу ходимо,ми всі-
шелест копюр,геть заглушив,крик нашої душі.
Ось таке тепер панує,життя повсюди,
не взмозі протистояти,грошам люди.
А головне,що в собі це,усе не помічаєм,
але,що сусід так робить,точно знаєм.
Як адвокат,ми захищаємо кожний себе,
в надії,що душі і тілу нічого не буде.
Але,що буде,як буде,покаже час,
одне питання-як це ,позначиться на нас.
Таке життя,бурлить на грішній цій землі,
і ми люди,піддалися цій грошовій чумі.
Можливо хтось,по іншому бачить,це життя,
тому прошу всіх-пробачте,що написав цього вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Наче по лісу,брожу в своїх думках,
і в цьому лісі,є усе-є радість й страх.
А путівник у цьому лісі,мої мрії,
вони освітлюють цей ліс промінчиком надії.
Буває темно в лісі,туман повсюди,де неглянь,
але іду, ступаю я на осліп і без ваганнь.
І дощ своїми капельками,топить душу,
хоч тяжко іти,але іду-буває,протягую на перед руку.
Хоч знаю, в цьому лісі я один,
до цього лісу ,у своїх думках я звик.
Але надію маю,хтось руку подаси,
і скаже тихо- ходи допоможу,не бійся, іди.
А ще у цьому лісі,сонечко теж сяє,
не завжди,але таке часто буває.
І ліс цей у зовсім інших кольорах,
показує життя моє,в моїх думках.
Можливо я не так,щось тут сказав,
але я точно знаю-кожний у цьому лісі побував.
І мандруємо по цьому лісі, все своє життя,
і ці слова доказують-таке наше буття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Двом хлопчикам,батьки велосипед купили,
але,щоб в двох каталися і між собою розумілись.
Хлопці каталися,та сварка почалася-
чий велосипед і хто, краще катався.
В дитячій сварці,колись були,ми всі,
тому дано було її цій дітлашні.
Але один з них, палкою ткнув у колеса,
щоб бачили усі, як інший упаде з велосипеда.
Хлопчина впав,пошкодив трохи ноги,
інший катається,за кожної нагоди.
І кожний з них,так само це і повторив,
палку в колеса іншому встромив.
Не знаю,довго буде так,чи ні,
але я думаю,скоро не будуть кататися вони.
Велосипед зламавши,вони вже зрозуміють,
та чи полагодити в двох,його зуміють.
Нагадує історія оця,мою країну,
хоч зтверджувати я,це не посмію.
Але боюся,щоб не зламали,як велосипеда,
бо вже тоді буде,ще більшою проблема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2019
Вони хотіли жити,геть усі-
і ті,що героїчно померли на війні.
В душі не було сумнівів,щось про життя,
бо знали,за спиною,Батьківщина і сімя.
Фашизм-могучий ворог був,у ті роки,
але сильнішими були,наші бабусі діди.
Мій дід був простаком,з села,
але пізнав на собі,що таке війна.
Розповідати про війну,не завжди він хотів,
та з того,що сказав я зрозумів.
що горя більшого немає на землі,
ніж прокляту війну,відчути на собі.
Дід інвалідом повернувся з клятої війни,
і нагороди бойові,вручені йому були.
Та дід завжди,всім говорив такі слова-
життя ось нагорода над цінна.
Тож і тепер,коли в Україні йде війна,
я досить часто,згадую його слова.
Ще дивлячись сюжети,сучасного воєнного буття,
за хлопців,що тепер в окопах,болить душа.
Коли забудемо,що таке війна,
в наш дім і наші долі постукає вона.
Не памятаю,не можу пригадати,чиї це є слова,
але він точно це все знав- а ми забули,тому вона й прийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Геть думи, всі від мене,
геть сирість-геть з душі.
Мені вас не треба-
не потрібні ви такі.
Я з вами думи помираю,
і жити так,немає сил.
Тому я вас прошу,благаю-
зробімо я і ви,вже той порив.
І я піду,до свого сонця,
відчую я,його тепло.
Вічую своє,людське серце,
відчую те, що відчувати і дано.
Себе я більше не жалію,
і кроком рушу,до життя.
Повірте,жити я умію,
просто від розпачу,забарився я.
І невзгоди,та всі біди,
більш не панують на душі.
Щоб не вбивали,в душі віри,
я маю силу і підтримку,від сімї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
А осінь знає,що мені не все рівно,
тому на дворі,так красиво і тепло.
Хоч птахи відлетіли і листя на землі,
природа і все живе радіє,що є такі осінні дні.
Червоне яблуко,що сховалося під листям у саду-
куди не гляну,осінь показує свою красу
У всьому,навіть у павутині на вікні,
осінь нагадує-я теж закохана у літні дні.
І тільки старий кіт,що бродить по межі,
киває головою і муркотить,щось там собі.
Можливо хоче він,нам всім сказати,
що осінь,хоч коли може характер поміняти.
І завтра з ранку,морозами накриється земля,
і ніби не помітно,прийде біла зима.
Прийде і скаже,такі слова знайомі-
я тут,ви дрова на рубали,чи до приїзду мого ви готові.
Ось в чому,мене осінь розуміє,
та знаю без кота,що суперечити зимі,та не посміє.
Тому радію сонечку й листочкам,що опали-
можливо вони від осені,такого не чекали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
Так хочеться повернутися в дитячі,ті роки,
так хочеться відчути,силу доброти і простоти.
Де молоді батьки,дерева,рідна хата-
і теплий хліб з варенням і ти,відчуваєш свято.
Ногами босими,пограти у мяча,
і за товариша "носити",під оком синяка.
Коли я хочу,сміятися і від душі,
не підігравати-бо сміються всі.
А головне відчути ту,простоту дитячу,
коли кожен день в житті,був наче свято.
І легкість,шо панувала на душі-
чому не відчуваю у дорослому житті.
Важке питання і відповіді, я незнаю,
хоч вже дорослий і рішення,теж сам приймаю.
Можливо це тому,все так і є,
життя дорсле,дитячу безтурботність-несприйме.
Так хочется,щоб жили всі як діти,
щоб знали веселитись,пробачати і терпіти.
А головне,щоб друзі були,не тільки в "СОЦ.СІТІ",
а були біля нас,хоч в радості,хоч у біді-й товаришували,від душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
І наливається вином,життєва чаша-
вином червоним і таким пянким.
І цей напій,наче дорога прикраса,
смакує солодко,але буває і терпкий.
Лунають тости,піднімаються бокали,
і побажання чути-де неглянь.
Всі говорили,співали,і танцювали,
і кольорами вигравав,повний бокал.
Бокал сіяє,як коштовний камінь,
його цінують і вдихають аромат вина.
На висоті його прикрасив,світла промінь,
і враз-і випили бокал,до дна.
Свято закінчилось,всі гості розійшлися,
і тільки запах від вина, нагадує про це.
Коли в бокал,роки життя рікою розлилися,
нам було весело і терпко,-як постаріли,пригадали все.
Ось так,ми випиваєм,кожний сою чашу,
ось так в бокалі,залишається тільки аромат.
Тому я так,всім свою думку скажу-
коли вас піднімають вгору й вихваляють - не завжди це є добрий знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Летять роки,як в небі журавлі-
в думках зявляються,роки всі молоді.
Часом питання виникає в голові-
коли ми постаріли,ще вчора були молоді.
Ми позабули,що кожен рік,коли мине нам сповіщає,
що він як журавель,високо в небо відлітає.
Хоч і вдивляємося в небо життя-всі ми ,
не бачимо,що птах наш рвется в гору,до висоти.
І тільки як волоси,наголові у нас сиві,
задумуємося-а де поділися,ці всі птахи, такі цінні.
Птахів таких,не повернути і не купити нам,
повторюю-підвладні птахи ці,тільки думкам.
Я кожен раз,коли дивлюся,як відлітають журавлі,
так хочется їм крикнути-прошу вас,поверніться всі.
І крик сумний у небі,журавлі всі прокричали,
та полетіли у минуле,всі роки-най далі.
Але я знаю,повернутся додому журавлі,
і радує одне ,бо прилетять і пташенята молоді.
Ось ці птахи маленькі-це діточок роки,
які,щоб не випали з гнізда,підтримуємо,ми батьки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Наче плечом ламаю я стіну життя,
яка проблемами,переді мною проросла.
І кожний день її ламаю,корчачись від болю,
крокуючи в перед,не дам зламати свою долю.
Хоч і болить плече а,ще болить душа,
та потерплю,не дам "зламать" своє життя.
До цілі йду,бо просто хочу,люди жити,
порозумійтеся прошу- щоб жити,мушу щось ломити.
Життя без болі,небуло,немає й небуде-
бо де не глянеш,чи повернеш стіна росте.
І знову плечем,що сили ламаю я стіну,
й кричу- хай болить але,я всеж пройду.
А ще сказати хочу,що роблять так усі,
хто для себе, та в основному для сімї.
Й повірте,для чужих ми стіни не ламаєм-
плече своє від болю,ми оберігаєм.
Ось так я бачу,сучасне це життя,
в якому сила головна і ні яка,не доброта.
Не кращий я за всіх-признаюся вам я,
бо теж я довіряю силі -"могучого плеча".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
Природа вся чекає,вже зими,
дерева засинають,до весни.
Жовтий листочок,що на даху прилип,
чекає вітра а вітер,десь притих.
Листочок хоче,закружляти у таночку,
щоб показати як любив життя,на яблуні в садочку.
Коли зеленим був і ніжно,ніжно шелестів,
а ще коли на дереві,лунав пташиний спів.
І ось тепер,він закружляє-на зло всім холодам,
у парі з вітром,піднімається високо,наповнений життям.
Хай бачать всі,він не дарма прожив,
він переміг життя-у даль,далеко полетів.
Листочок буйний вітер підхопив,
у вальсі з ним,він довго так кружив.
І ніжно у річку з висоти впустив,
й листочок,на подив всім -поплив.
Поплив у мрії,шукаючи тепла,
де сади цвітуть,та пахне буйная трава.
Він хотів жити і буде жити,в памяті завжди,
як один з тих,хто втік-на його думку,від зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Десь рідні гори,височать у далені,
і тільки в снах приходять,тут на чужині.
Зелені полонини й до неба,там ліси,
а ще аж пахнуть-гірські,чисті річки.
А тут асфальтом б*є,оця чужбина,
у думці страх-а де зароблена,ця копійчина.
Одна потіха у заробітчанському житті-
не треба буде бідувати,моїй сімї.
Роки біжать,до тусклого асфальту звик,
не помічаю вже,я шум авто і крик.
І тільки в сні,відпочиваю і мандрую я туди,
куди бажає тіло і душа-іти,іти,іти.
Приїхавши додому,вічувши силу від землі,
обніму всіх і поцілую,кожного з сімї.
Хоч сліз не покажу,але хай знають всі,
моя сімя,моя земля-завжди в моїй душі.
І знову торба на плечах і знову очі у сльозах,
а на душі від болю,панує дикий страх.
Але таке життя,така вже наша доля,
в полоні від життя,всі люди і тільки в сні є воля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
Ковром з листя опавшого,укрилися ліси,
і де не глянеш в лісі,жовто-коричневі домінують кольори.
Високий бук,гілки як руки, розпростер до неба,
а он в далі,так сумно нахилилася береза.
Осінній ліс,красою манить людський зір,
не бачу звірів,та не чую птахів спів.
Та душу радує осінній ліс,казковий-
дивлюся в даль а він такий,ну наче іграшковий.
І тільки хруст гілок,я чую під ногами,
а,ще собі сам посміхнуся,як нахилюся за грибами.
Цей ліс красивий і чуть,чуть є чарівний,
наче кричить-ви подивіться,красивий я який.
І на душі теплом заграє,наче водограй,
в думках так,гордовито промайне-найкращий є мій край.
Дерева і листочки,виблискують блискучою росою,
наче виблискує мая душа,радості сльозою.
Ось ліс такий а ось,де гори і внизу річки,
це Закрпаття і тут ні як,без казкової краси.
А ще вдихаючи повітря і вдивляючись у далечінь,
ти відчуваєш,наче на межі усіх світів.
І тільки ехо,що полетіло в далечінь,
сильніше показало,могучу силу цих країв.
Це рідний край,це рідна хата і земля,
і більш немаю,що сказати,бо не потрібні тут слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
По полю гуляємо з тобою,ми одні,
і ти ховаєш ромашку,у своїй руці.
Обнявши,прошептала ти,мені-
кохаєш мене милий,ти чи ні?
Від дивних слів я,аж притих,
бо сумнівів тобі давати -я неміг.
Тому без роздумів,нарвав я,квіти польові,
і цей букет,обнявши,подарував тобі.
І крикнув в голос,хай чують всі-
викинь ромашку і не тримай її в руці.
Щоб не ворожила, на кохоння,ти по ній,
бо я тебе кохаю,ти моя -а ,я навіки твій.
Повір мені,почуй мої слова,
тебе одну кохаю,мого життя душа.
І сумніви,як ту ромашку,викинь назавжди,
та ніжно,ніжно-поцілуй мене і обніми.
А твої волоси,так ніжно,вітер колихає,
на цій землі,як я -тебе ні хто,так не кохає.
І щоб ромашки,чи сумніви,ти не тримала в голові-
для мене ти,є квітка,що ароматом кохання,лине на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
У парку жовтий лист,танцює з вітром по землі,
а ми взявшись за руки,йдемо закохані такі.
І музика,що лине у закоханій душі,
манить до танцю і ми пархаємо,наче у сні.
Кружляє вітер з листочками завзято,
і ми танцюєм,вальс у парку- у нас свято.
Свято кохання відмічаємо,хоч вже не молоді,
і не важливо,що як насхиблиних,озираються усі.
Сльози в очах,на обличчі посмішка скупа,
радість на серці,в середині розвернута душа.
Такий портрет,чи вигляд у нас з тобою-
ми дали почуттям, моя кохана волю.
І хай всі озираються і крутять пальцем у чола,
їм не відчути на душі,що відчувуаєш-ти і я.
Тож хай лунає,музика у кожного в душі,
щоб всі невзгоди,долати закоханим у житті.
А вітер вальс танцює,з листям,що опало,
бо на душі у них,мелодія кохання грала.
І кружится у вальсові закоханих,усе життя,
тримаючись одне-одного,під цю мелодію,підспівує душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Ручка і аркуш,на столі лежать-
ручкою на аркуші, треба писать.
А що писать,залежить від людини,
це може бути зле щось,чи віршик для дитини.
На аркуші слова постали,наче борозда,
і долю чиюсь поміняли,ці написані слова.
Когось слова ці,радісно так звеселили,
а можливо написані слова,когось убили.
Це все залежить,від того хто писав,
і що з своєї душі,на волю відпускав.
Чим чистий аркуш,заповнити хотів,
зло чи добро,він виклав на папір.
Душу людську,цей аркуш нагадує мені,
на білу душу,ми пишемо діла свої.
Коли буде дано,читати ці слова,
ми зрозуміємо-чорна,чи біла у нас душа.
Тож аркуш і душа- подумаймо,про це,
що у життя людське,чорнило принесе.
Які слова будуть,написані на папері,чи душі,
я знаю точно,вирішувати це,повинні ми самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2019
Кришталевим інеєм,покрилася трава,
коли морозами,окуталась земля.
Листочок одинокий,на яблуні звисає,
на сонечку ранішньому,він кольорами грає.
І павутина,свої струни розпрострела на вікні,
на струнах вітер виграває,ноти чарівні.
А муха,що на вікні кружляє і жужить,
потанцювати,під мелодію спішить.
Така картина Осені,у нашому селі,
доповнюють картину люди,що працюють на землі.
Осінь картину намалювала,без пера,
показавши свій талант,в красі села.
І ця картина,у жовтих кольорах,
а ще у високих горах і буйних лісах.
А білий іней доповнює,цю всю красу,
яку побачивши,промовиш-як край,я свій люблю.
Так Осінь чарівна,показує себе,
і щоб сподобатись,використовує усе.
Усе,що бачимо,що радує наш зір,
і як митець малює,картину-"Осінній твір".
Ось коли у Осені слів вже,не стане,
й красками малювати перестане.
Прийде її наступниця,біла Зима,
яка не признає,крім білого,ні які кольора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Ти підлабузник-говорили,як по людях,говорив,
хто ти такий-кричали,коли їм правду,я оголосив.
Стараючись всім догодити,я зрозумів-
живи з душею і не потрібно,більше слів.
Живи і памятай,завжди і всюди,
яким життя ти бачиш,таке воно і буде.
Прикрасивши його,ілюзії плекаємо усі,
щоб було краще,йдемо на все в житті.
Брехню за правду,сприймаємо і навпаки,
а більш за все,навчилися кричати ми,
І одна проблема,домінує у житті-
ніхто,нічого не розуміє,але кричать усі.
Щось поміняти,якось життя змінити-
я зайнятий такий,хоча моє життя,мені його і жити.
І починається це все,як досі і було,
всі знають як,куди-але не робимо ніхто.
Тому цей вірш і має назву-"НІ ПРО,ЩО...",
йому змінити,щось в житті людському,недано.
Так,що життя людське,людям не змінити,
а як його ти зміниш,коли не знаєш,як його прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
Тече вода і зносить все,й несе журбу,
і не врятуватися нікому,на її шляху.
Вона шумить,ламає все,показуючи силу,
хай бачать всі-вона попереджала,коли це все творила.
Піском і мулом,зелені трави засипала вона,
коріння й людські хати,подалі віднесла.
А головне,що силу показавши,ще гордится-
бо шумом попередила усіх,як і годится.
Хай люди плачуть,що урожай весь затопило,
та ця вода буйна,радіє-хай бачать її силу.
На її думку,вона знає як повинно бути-
а що потрібно людям,не хоче й чути.
Тихенько річка протікала по селу,
і напувала у селі,худобу людську, всю.
Ще поливала огороди і покоси,
ще годувала рибою-як хтось,зловити зможе.
А головне вона,не вихвалялась,не кричала,
просто тихенько по селу,водичку постачала.
Куди потрібно було,щоб води потекли,
люди канали ,могучі прогребли.
Так і тепер живеться у нашому житті,
щоб їх побачили,можуть робити і поступки злі.
А той хто допоміг,прийшов на плач і крик-
як допоміг,не вихвалявся,а просто зник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
Лозою виноградною, обвили край гірські річки,
моєму Закрпаттю додаючи, не рукотворної краси.
І гори силу свою,на землі цій показали,
кордоном могучим, між областями стали.
А під горами з лісу,утворилося зелене море,
це є,Карпатський бук,що прикрашає гори.
І полонини у краю цім,наче земний плай,
що домалювує,мій Закарпатський край.
Хоч тисяча разів,ми будем мандрувати по землі,
та тисяча разів,ми будем дивуватися,його красі.
Це Закрпаття,це чарівна земля,
де казка є тепер а,ще буде цікавіша вона.
Я кожен раз,говорю і пишу це всім-
для того,щоб це бачить,відкрий душевний зір.
Наша земля,це наш гоцульський край,
і ти,це зрозумієш-тільки пізнай.
Та не шукай десь кращої землі-
ми Закарпатці,хай знають всі.
Такий мій край,така наша земля-
кажу словами це,бо так кричить моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Язик рубає,ножа сильніше,
і думку робить,ще чорнішу.
А біль пронизує,не тільки тіло,
але і душу,наче рубало загострене залізо.
Язик,як меч усе рубає,
а хто керує,хто в руках тримає?
Накази хто дає- рубати,
треба подумати,не можу так сказати.
Можливо брехня все натворила,
але можливо, їй допомагає і гординя.
І рубають,що сили ці подруги,
а, що буде з людиною,уваги не звернули.
Брехня й гординя,можуть все зробити,
можуть в людині, віру в себе вбити.
Тоді душа поранення не переживе,
а тіло без душі-а,що воно таке?
Не хочу бути слугою,я цих двох,
й для цього,я роблю цей крок.
Стараюся, брехні й гордині не служити,
стараюся,я з правдою й повагою дружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
З дитинства стежку чарівну,цю памятаю,
веде до хати батьківської-точно знаю.
Ще малюком по ній я мандрував,
в школу ходив,й дівчаток провожав.
І ось тепер іду,до батьківської хати,
де вже сиві,чекають батько й мати.
Зі мною теж,крокують і мої дітлахи,
за ними ми,з жінкою і теж не молоді.
Розповідаю історію свого дитячого буття,
тепер і зрозумів-з стежкою повязане усе моє життя.
Я дуже хочу,щоб стежка ця не заростала,
бо стежка чарівна-вона знає де батько й мама.
Хоч весь час у гору піднімаємося ми,
та втоми не відчуваємо-бо там наші батьки.
І стежка,що встелена зеленою травою,
веде нас впевненою і легкою ходою.
Ця стежка чарівна-пояснюю я дітлахам,
щоб не заростала,не забувайте батьків і мам.
Хай стежка ця буде,протоптана роками,
онуки і діти,щоб батьків не забували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Бабино літо постукало у вікно,
дощі Осінні відступили-прийшло тепло.
І сонечко у небі промінчиками грає,
і все живе знову і знову на дворі оживає.
На старій липі половина листя опало.
а те,що залишилося з вітром затанцювало.
Всі горобці усілися на електричних кабелях,
наче вояки,вишикувались в ряд.
І мухи появилися на нашому вікні,
зраділи мухи осінньому теплу-усі.
Тільки старий кіт в краю, ліниво так дрімає-
прижмурившись тепле проміння притягає.
Він точно знає,Літо бабино завжди таке,
тут погостює не довго і кудись втече.
І вже тоді прийдуть холодні,зимні дні,
й не можна буде спати на нашому вікні.
А ще тепленька шубка кота не підведе,
й хазяїн добрий до хати в мороз візьме.
Старий кіт не одну зиму вже пережив,
і не одної Осені лапки в болоті він змочив.
А поки,що хапаймо теплі промінці,
бабино літо наступило-кричать тут всі.
Так було,так буде це знає навіть кіт,
бабино літо-радує і зігріває весь білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Засохлі квіти-де ваша краса,
куди поділась тяга до життя.
Ви так сіяли і були такі буйні,
вас дарували як була радість у житті.
Раділи ті,що вас подарували,
а більше,ще раділи що вас приймали.
Всі раділи а ви запалили іскру в душі,
такі красиві квіти-живі й буйні.
Свято минуло і всохли квіточки,
і не помічаємо тепер їх усі ми.
Але вони принесли у душу теплоту,
що зігріла нас й дала наснаги нашому життю.
Тепер вас викинуть і позабудуть всі за вас,
але у памяті ми будем згадувати час.
Той час коли ви були,ще такі живі,
і вас подарували бажаючи найкращого в житті.
Таке життя скажу я як завжди,
душі людські бажають радості й краси.
Жорстоке є теперішнє наше життя,
але ми теж не існували б,якби не ця краса.
Краса природи,краса душі й всього життя,
ви є сторінка книги,що нами написана була.
Ця книга була написани життям,
хоч ви засохли милі-але за радість дякуєм ми вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Ви знаєте -я звідти родом,де цвітуть сади,
де з під землі беруть початок свій річки,
І гори впираються у небо синє,синє-
де "Добрий день" почуєте від кожної дитини.
Я з Закарпаття точніше я з села-
я з Углі,це там де рідная моя земля.
Повсюди ліс як море розпростерся,
і високим буком і смерекою у небо вперся.
А річки Уголька-велика і мала,
як шаллю обвили пів села.
І сонечко над горами піднялося високо,
наче картина,радує село всім людям око.
Углянський монастир,що височить на горах,
до нього попадеш,по всіх що є дорогах.
Пасовище велике при вїзді у село,
як скатертиною -квітками і травою розцвіло.
І де неглянеш на село- пянить краса,
це Угля наша-так скаже кожний житель нашого села.
Невзгоди є життєві всюди є теж і в нашому селі,
але невзгод немає в одному-це у його красі.
Тому й кажу всім-Угля наша чарівна,
вона є наша вона у нас одна така.
Хоч день хоч ніч,хоч Літо хоч Зима-
манить й пянить людей Углянськая земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Троянди почорніли у нашому дворі,
і чорнобривці від морозу притулились до землі.
Колись цвіли вони і прикрашали двір,
і радували всіх гостей й хазяїв -зір.
Як було Літо дув духмяний вітерець,
і зачаровоні були усі і сірий горобець.
Ці квіти ніжно пестив тойже вітерець,
розчісував їх так,наче в руках тримав він гребінець.
Ошатний двір весь кольрами вигравав,
а Соняшник як дережер всім керував.
Бджоли й пташки пісні свої співали,
і як на сцену на клумби прилітали.
Ну а тепер Осінь замалювала Літні кольри,
в коричневі,сірі і чорні обновилися вони.
І Соняшник геть помарнів і нахилився,
він помарнів-можливо з поразкою осінньою змирився.
І горобець - він не літає а стрибає по землі,
можливо як може підтримує квітки.
Він шепоче- потерпіть Весна прийде,
і ваше насіння після Зими знову зійде.
Ось так я бачу свій Осінній двір-
дивлюсь очима а бачить мій душевний зір.
А ще скажу,що Горобець всеж правду говорив,
Весна прийде й докаже -мороз вас не убив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Заморозок бачу з ранку на траві,
землю узором вкрило як картину на стіні.
Ще з димарів над хатами йде білий димок,
наче показує-у хатій нашій так тепло.
І тільки горобці шукаючи якусь поживу-
бо треба сил набратися,щоб пережити зиму.
У небі сонечко мутне та хмарами накрите,
воно хоч і гаряче але Зиму не спинити.
В саду кронами до низу вишні нахились,
листя опало з них,тому вони і зажурились.
Старий оріх на половину листя поскидав,
кожний листочок як пісок в часах-дні рахував.
Можливо підраховує коли засне,
й Зима снігом накриє дерево,геть все.
Але я думаю,що то буде все навпаки-
листочками рахує він приход Весни.
Ну де не глянеш там все показує тобі,
скоро ой скоро, бути морозній вже Зимі.
Птахи і звірі рятуйтеся всі ви-
а люди тепло одягайтеся і опалюйте хати.
Це пізня Осінь а скоро,скоро вже Зима,
і свою владу показує всім нам вона.
Але я вірю,хоч і важко Зимою нам буде,
Весна квітуча й тепла як настане-позабудем все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
На підвіконні від морозів квіти вже привяли,
і птахи в небі відлітаючи кричали.
Опавше листя винограду устелило двір,
готується природа до зимових довгих снів.
І річка без крику й сміху дитячого сумна,
це все тут було Літом коли купалась дітлашня.
Сухі листочки наче човники по річці пропливають,
можливо в теплі краї за птахами втікають.
А поки,що ген сонечко з-за хмарки визирає,
хоч і не гріє вже,та душу людям зігріває.
І ліс одівся весь у жовто-зелені кольори,
а ще у лісі де не глянеш,очі радують гриби.
Так Осінь показує усім свою красу,
наче кричить-радій усе живе життю.
Я краща і красивіша за Літо,
закохуйтесь у мене я тепер володар світу.
Ось так панує Осінь на моїм дворі,
але забула Осінь,що підвладна ще Зимі.
І плаче дощиком Осінь і небо плаче чарівне,
знову нагадуючи людям-тепла вже не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Сідає сонечко-ген там далеко за горами,
освітлюючи ліс й долину золотими кольорами.
І вітер так легенько провіває,
на старій липі,ніжно листям грає.
І де не глянеш захована в селі краса,
що знов і знов показує чарівність мого села.
Ліси,що вбралися у різні кольори,
й річки,що додають селу краси.
Поля,що розмальовані теж в кольори,
наче мозаіка з зеленої,сірої і жовтої трави.
Ось знову вітерець бешкетник,що травою грає,
село моє приємною красою доповняє.
Поки я милувався і описував своє село,
на дворі стало зовсім вже темно.
У вікнах односельців сіяє світельце,
і разом світельцята в красі показують село усе.
Село вночі як чарівне квіткове поле,
теж сяє в різні кольри,що відвести очей не можеш.
Моє село,моя рідна батьківська земля,
тобою Угля мила зачарована моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Тереблянська долина така очам мила,
Закарпатського краю казкова перлина.
А річка Теребля,що манить красою,
всі міста і села постачає водою.
Тут ліси безмежні тут гори високі,
тут на долинах є поля широкі.
Ще красою манять зелені ліси,
рибою кишать тут гірські річки.
Мінеральні джерела,вугілля і сіль-
а ще в давнину тут лунав спів Бокорашів.
Всі села в долині квіткою цвітуть,
люди роботящі в селах цих живуть.
Ще красою манить цей чудовий край,
якщо не повіриш-жителів спитай.
Від Углі до Тереблі,від села до села,
леліє красою долина життя.
Ось так називаю цей край чарівний,
повірте мені,що він є такий.
Тереблянська долина Закрпатська земля,
усіх сіл прилеглих серце і душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019
Панує тиша у буковім лісі,
і наче колискову підсвистує тут вітер.
А листя покривалом землю вкрило,
можливо ліс так окутався на зиму.
І тільки птахи десь далеко прокричать-
вже Осінь і важкувато виживать.
Ще тиша,що панує в цьому лісі,
немов і шепче-ти у казковім світі.
Я бачу в лісі те,чого я досі не помічав,
і чую звуки на які досі уваги незвертав.
Осінній ліс,осінній милий краю,
як чарівника тебе завжди сприймаю.
Весна,Літо,Осінь чи білая Зима-
ти змінюєшся завжди,та не міняється твоя краса.
Хворост ламаючи ногами на землі,
твою мелодію наче програю в тишині.
На гору вийду погляну на долини,
які на жовтий колір все змінили.
Я говорив і говорити буду це завжди-
мій край не повторимий,хоч коли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019
І знову дощ й калюжі на дворі,
знову природа плаче і все в журбі.
І капельки об дах бють ритм-
хоч Осінь наступила і я вже звик.
Куди не глянеш все якесь сумне,
і все підказує-тепла вже не буде.
Осінь мине й Зима буде на дворі,
і це побачимо-при першому морозі.
А поки дощ а поки де неглянь мокро,
з птахами Літо відлетіло- втеплих краях воно.
І тільки тихо,тихо бють капельки у вікно,
навірно холодно їм там а в хаті так тепло.
І виноград схилив листочки до землі,
вони вже не зелені-вони знесилені й сухі.
Він теж людям віддав свої плоди,
він як і я-не може жити без теплоти.
Коли пташки співають й промінчик виграває у річках,
і теплий вітер грає листям у буйних садах.
І радісно стає від думки на душі-
хоч розумію,що це все буде як прийдуть Весняні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Люблю свій край і це неє прості слова,
я у захваті від нього-мій край і є моє життя.
Хоч є невзгоди у буденному житті,
то забуваю все,коли я бачу Закарпаття у своїй красі.
Ліси зелені,гори та могучі полонини,
як бачу вас,то набираюсь не земної сили.
Моє село,мій ліс,мої ви рідні гори-
не поміняю свою думку я ніколи.
Хоч хтось читаючи цього вірша,
з невірою сприйме мої слова.
Та не засмучуююсь,хай він і не сприймає-
хто чим богатий той то і позичає.
А я як і любив, так буду і любити-
я з Закрпатським краєм у душі хочу життя прожити.
Та взявши в лісі висохлі листочки чи гілки,
вдихнувши аромат їх,обновлюся з ніг до голови.
Вдихну на повні груди повітря це гірське,
бо край мій чарівний зачарував мене.
А ще скажу я дітям,щоб памятали-
ви тут родилися,виросли і краю кращого,щоб не шукали.
Мій Закрпатський край і Угля чарівна,
ти моє все,ти моє є життя.
Ваша краса і ваша сила у у моєму тілі і душі,
бо тільки ви, додаєте наснаги й сили,щоб писать вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
За кроком крок,за роком рік,
у поспіху біжить весь білий світ.
Не відчуваєм старість хоч бачим сивину,
щб жити знищуємо все на своєму шляху.
Ліси рубаємо сміття кидаємо-будь де,
поваги до ближньго немає і це є головне.
Щоб жить життя-вбиваємо ми душу,
хоч розуміємо,що цим шлемо душу на муку.
Нарушивши закон Божій-ми всі,
в думках як адвокат,виправдовуєм себе самі.
Але порушуючи державні вже закони,
боїмося,бо наказати влада може.
Людську суть важко зрозуміти,
треба всіх винищити,щоб самому жити.
А ще кричати голосно щоб чули всі-
живімо дружньо люди,ми вірим в Бога ми такі...
Та забуваємо,що діточки бачать усе,
бо мають чисту душу,хоч сердечко і мале.
А ми ламаємо їх дерево життя,
якого корінь є - людська,чиста душа.
Тому коли продумуємо чи робимо ми крок,
задумаймось-через роки чи не почуємо тривожний ми дзвінок.
Щоб не винуваті були ,сиві волоси й роки прожиті,
давайте крокувати по житті-як ті маленькі діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019
Доле моя,доле моя ми з тобою двоє-
хоч пішечком,хоч на возі хоч пливемо морем.
Всяко було доле моя,всяко і ще буде-
хто знає де віднімуть а де нам прибуде.
Ми з тобою доле моя,по життя дорозі,
крокуємо то обуті,то голі і босі.
А буває доле моя,що у двох заплачем,
або з радості сміємся та танцях скачем.
Подай руку доле моя- міцно хай тримаю,
бо без тебе доле моя,як жити не знаю.
А ти доле теж без мене,що будещ робити,
з таким характером як у тебе-хто захоче жити.
Тож даваймо доле моя тримаймося міцно,
бо ми з тобов доле моя,у двох на довічно.
Так нам доле дано було коли я родився,
ще тоді я тобі доле в вірності признався.
Обіймутя доле моя притулю до себе,
і так тримати буду міцно,ти одна у мене.
Пробач мені доле моя,що десь на тя робчу,
то все життя доле моя,я сварки не хочу.
Так що доле моя доле давай далі жити,
ми з тобою доле сильні хоч нас можуть бити.
Але доле моя доле ми з тобов завзяті,
ми,ще доле потанцюєм,на життєвім святі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Тут за горами сонечко лягає спати-
таку красу словами не можна описати.
А ще річки холодні й чисті як сльоза,
розпочинають тут життя з гірського потічка.
Це край мій рідний,це прадідів земля,
Углянський край- тут народився я .
По цих лісах,ще змалку я збирав гриби,
і на санчатах з друзями спускалися з гори.
Углянський край,що вперся в полонину,
гуляючи по тобі думками в мрії лину.
Красою і могучністю твоєю я зачарований завжди,
ще сил даєш,коли напюся гірської і холодної води.
Садами квітне і леліє край Углянський,
і травами гірськими з покосів пахне.
А он,внизу гірські річки біжать,
та сріблом від сонечка ніжно так блистять.
І так повсюди в цьому краї де неглянь,
веселкою сіяє у душі моїй Углянський край.
Побачивши й відчувши силу мого краю,
кричу,що сили- я кращої землі не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Геть помалював дощик мій Тячів милий-
хоч мокрий,сірий став та більш красивий.
Листям опавшим вітер на дорозі грає-
можливо гостей своїх він розважає.
Ошатний Тячів,середньовічне місто,
ти як той маячок,чи вогник в горах-світло.
І тільки гул авто нагадує весь час мені,
це не віки середні-це все сучасні дні.
Бачу свою красу і силу ти друже не згубив,
а навпаки підняв та укоренив.
Бо ти мій Тячів землі цієї є гроно-
яке дає плоди й пянить красою як молоде вино.
Ти взяв під захист кожне гірське село,
як пташенят пригрів їх під своє крило.
Тиса могуча,гори та буйні ліси,
як можуть так гудять-Тячів містечко дивовижної краси!
Стікають по вітринах капельки доща-
куди не глянь,там бачиться твоя краса.
Це Тячів-до нього ведуть усі шляхи-
маленьке місто в Закарпатті,не земної красоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Летять у небі журавлі-
прошу,візьміть мене з собю.
Я знаю в розпачі ви всі,
та я кричу-візьміть на волю.
Візьміть на волю з суєти-
бо починаю щось не розуміти.
Як далі жити,куди мені іти,
а головне-чому в брехню так вірять діти.
Розчарувань і сумнівів багато,
та хочеться так легкості в душі.
Щоб кожен день був наче свято,
і святкували свято це-геть всі.
Летіти по життю наче по небу-
відчувши холод відлітать в теплі краї.
І щоб душевну і тілесну всю потребу,
задовільнити правдою і без брехні.
Тож милі журавлі- навчіть літати,
допоможіть відчути легкість на душі.
І що живу-у всьому відчувати,
як птах літає в небі,щоб так літати по житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Я геть загнав свого коня,
а кінь мій- це моє життя.
Гори,поля,ще й перегони-
мій кінь долав всі перепони.
І я як вершник бачу все-
мій кінь знесилився,не так несе.
Йому б поїсти і відпочити,
а йому на спину сіла,ще жінка й діти.
Усі проблеми і нагороди у житті,
він подолав зі мною у сідлі.
Та ось знесилився і вибився вже з сили,
і тяжкувато стало долать життєві схили.
Треба зупинитися щоб не загнать коня,
і зупинитись у води і де росте пахучая трава.
Щоб нагодувати скакуна і напоїти,
розчесати гриву і дать коневі відпочити.
Хочу я теж умитись,поїсти і відпочити,
набратися сил,щоб далі жити.
А відпочиваючи таку думку гадаю-
куди спішу,що доказую або куди втікаю.
Мій кінь є красень, мої роки шалені,
його не спинять-ні люди ні стремена.
Вони біжать і тільки порох залишають позаді,
просто -життя проживши ти втомлюєшся наче у сідлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Усі все знають і всі всюди були,
всіх слухаючи освідоммлюєш це ти.
За що розмову ти не заведеш-
не так то треба,не так все і не туди ідеш.
Від розпачу поникне твоя голова,
пропадає мрія і зникнуть десь слова.
Думками мрієш хоч боїшся щось сказати,
щоб помилки свої "бувалі" їм не показати.
Але знайшовся між всіма розумний чоловік,
який пораду дав і просто допоміг.
Сказав мені такі прості слова-
не слухай,роби по своєму як підказує душа.
І я пішов без роздумів -до цілі,
і не повірю зробив у всьому рухи умілі.
І не повірити що ті всі мені сказали-
ти нас послухав,ми так усе тобі й казали.
Від подиву аж волоси на голові струсив-
та як це так,я все по своєму зробив.
Але угамувався і махнув на все рукою-
хай буде так, "бувалих" я не переспорю.
Тепер коли я маю плани,чи якісь там мрії,
я сам все "обмірковую" і сам іду до цілі.
Хоч порадники й тепер поради дають й поради мають-
я зрозумів вони в житті артисти і "бувалих" грають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Визнаєте я вірю в Україну,
я вірю в те,що все пройде.
Україну я побачу сильну,
а головне війни вже не буде.
Ви знаєте я вірю в наш народ,
я вірю в те,що він все зрозуміє.
Бо Українець козак,ще той-
він не боїться праці і працювати вміє.
Ви знаєте я вірю народ наш повернется,
я вірю в те,що працювати буде тут.
На Батьківщині де душа сміється,
майбутнє України він візьме до рук.
Ви знаєте я вірю в наших діток,
я вірю,що засинатимуть на батьківській руці.
Послухають батьків,що нагулялись світом,
і будуть працювати у своїй країні всі.
Ви знаєте я вірю ,що в Україні-
чуєте я вірю,що невивилися козаки.
Тому Україна заживе всіх краще в світі,
бо від народження Україна в кожного в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Курличуть журавлі у дощовому небі,
прощаючись з домівкою-аж до весни.
Настала осінь-їм летіти треба,
бо допікають вже дощі і холоди.
Опавшим листям вітер грає,
і геть гілки верба схилила до землі.
Ще гронами виноград дозрілий сяє,
наче ковтаючи від сонця ніжні промінці.
Літня пора навірно відлетіла з журавлями,
і осінь набирає уже,ще більших сил.
Дощові каплі на вікні картину малювали,
показуючи мокрий осені порив.
Ще золотом вбирає осінь все навколо,
і як художник замалявує зелені кольри.
Але зима все поміняє й скоро,
коли землю засиплють білі сніги.
А поки що на дворі жовта осінь,
а поки,що летять у небі журавлі.
В саду стоять дерева як моделі модні,
на подіумі -в різні кольори одіті всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019
Я думаю,що сльози то слова душі,
але почути й розуміти можуть їх не всі.
Щоб через сльози вислухати життя людське,
потрібно ще відчути,що душа у тебе є.
Ви запитаєте-а як це нам зробити,
а якже вислів- по душах поговорити.
Підтримайте,порузумійте-кричить душа,
а по обличчі котится солоная сльоза.
Буває сльози радості бурлять,
хоч рідко- але теж вони блистять.
Радість свою показує душа,
потрібно тільки прочитати ці слова.
Останнім часом сльози всі ховають-
нічого не розказують,нічого не питатають.
І душі людські залишилися самі,
бояться всього і живуть своє життя в пітьмі.
Давайте відпустіть на волю ви,слова свої,
і стане легше вам і світліше на душі.
Умійте розмовляти і слухати -геть всі,
як смута,радість чи кохання на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2019
Де небо синє і білі,білі хмари,
високі гори де стіною стали.
І сріблом річки по зворах течуть,
всьому живому життя дають.
Це край мій рідний,це моя земля,
вона в душі - вона одна така.
Буком і садом всюди зеленіє,
ну а по схилах, полонинський вітер віє.
І білі хмари в небі красу цю-домалювали,
героями віршів або пейзажів стали.
Хоч біля річки хоч в зеленій полонині,
красою краю люди всі заворожині.
Село любе чи місто що завжди бурлить,
тягне до себе і завжди чимось манить.
Хоч і не завжди звертаєш увагу на цю красу,
а все тому,що звик-бо я у цій красі живу.
Такий мій край,таке все в ньому чарівне-
небо,земля,річки і населення що тут живе.
Бо це мій край це Закарпаття-ось таке,
це край,що Едельвейсом пахне і цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Вантаж на возі коні привезли,
хоч він важкий але вони змогли.
Коли один з них сил немав,
той,що сильніший йому допомагав.
Хоч по одному сил зробити це не мали,
але разом вони це все здолали.
І це щось показало чоловіка і дружину,
коли мають сімю міцну й єдину.
Ношу життя тягнуть на собі-
вони у двох звязані але душа на волі.
Коли один з них десь знеміг,
без сумнівів напарник допоміг.
Це для сімї не є образа чи зневага,
сімї міцній і дружній хвала і слава.
Хай знають всі що ми одне-одного кохаєм,
а ще підтримуємо і допомагаєм.
Зрівняв я так дружню сімю й коней,
і хай так буде в сімях всіх людей.
Порузуміння і кохання як панує у сімї,
тоді вантажі вам не страшні і над важкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Хто вас при зустрічі обнімає,
і ласкаві слова вам говорить.
Той камінь за спиною вже тримає,
щоб кинуть в душу -ранить і підбить.
Хоча їх тяжко упізнати,
не до впізнань коли душа болить.
Що він це кинув його не розпізнати,
бо він в той час,ще ласкаво так говорить.
А біль в той час кипить що сили,
і на душі вогнем усе горить.
Не раз я і ви у нього помочі просили,
а він вже думав-де і як сильніше бить.
Кажуть,що час усе лікує,
і віру в себе людям він верне.
Ми просто звикли,що нас все хтось лупцює,
і озираємось коли ніхто вже нас не б*є.
Та я боюся,щоб біль ця не впивалась,
і лавою гарячою по душах не текла.
Бо біль в середені ні куди не дівалась,
а ще боюсь,щоб біль ця не росла.
Хоч я не праведник а я проста людина,
чим можу ближнім я допоможу.
Але так часто у житті приходить та година,
що каменюку ккидають частіше й повірте не одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Вже чути крик птахів у небі,
і дощик стукає у вікно.
Дерева бачу коричневі-з далека,
й на дворі листя опавшого повно.
Це Осінь набирає силу,
тепер володарка вона.
Вітер колише червоною калину,
а ще співає пісню-скоро вже зима.
Горобчик сховався від доща-
думками гріє тепле літо.
І тільки сонечко що вигляда,
дає сил жити траві і квітам.
Так Осінь силу у Літа забирає,
показує себе в своїй красі.
Осінь характер мокрий має,
ще підігрує морозами зимі.
Хай мокрий дощ плаче сльозою,
й калюжами доповнює пейзаж.
Моя душа бурлить вся теплотою,
у ній частинка літа про запас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2019
Не завжди помічаєш як летять роки,
але я бачу як виросли вже дітлахи.
Якось недавно ще ходили у садок,
а тут ось,ось школу закінчує синок.
Старі сімейні фото я переглядаю,
тільки у них як пазли все складаю.
Ось перший клас дитя іде до школи,
а ось йдемо у гості до дідуся у гори.
І тільки так я згадую як ріс мій син,
та випадки які тряплялися,всі з ним.
Це старшій а молодшій теж не відступає-
доказує,що поступатися нікому не бажає.
А якже я - ніяк не можу зрозуміти,
я молодий а вже дорослі діти.
Та жінка сміючись тихенько говорить-
у мріях не літай у паспорт подивись.
Ось так всі сумніви зійшлися на нівець,
роки біжать і це ще не кінець.
А діти показник прожитого життя,
і сумнівів немає-бо в оману вводить ще молода душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Хто рідну землю свою в пісні оспівав,
і ніжно пестив золоті дівочі коси.
За Україну рідну на смерть він стояв-
а ще й по нинині як згадаєш ллються сльози.
На поготові в руках зброя як завжди,
в думках родина, рідний край і хата.
Хоч хотів жити а померти був готовий хоч коли,
за Україну неньку,що чекала перемоги-свята.
Хлопцям співав пісні він свого краю,
та у казані готовив страви рідної землі.
І побратимам ще розказував як він бродив в дубовім гаю.
а потім кожну ніч бував удома-хоча у сні.
Про маму рідну і пригоди,ще з дитинства,
ділився з хлопцями в розмові за столом.
Як з хлопцем в школі за дівчину бився-
хоч ніяковів а теж їм це сказав.
Він і в бою був завжди де потрібно,
хоч в середині теж мучив страх.
Але він бився як козаку це гідно-
він приближав як міг ворога,вже крах.
Хоч і хоробрий та неоминула куля,
і затуливши побратима в домовину зліг.
Він був герой,це його вибір а не доля-
своєю смертю житя чиєсь він спас.
Простий хлопчина що любив країну,
він як усі-кохав й любив життя.
Без роздумів поляг за рідну Батьківщину,
Героям Слава-тобою гордится рідная земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Ген ліс зелений,ген полонина пишна,
а там річки гірські як та сльоза блистить.
Це Закрпаття рідне,моя Батьківщина,
який в піснях чи на картинах неописать.
Я тут родився виріс й проживаю,
я ним гордився,горжуся й гордится буду все життя.
Вірші про нього пишу і пісні співаю,
й повірти так роблять всі у Закарпатті не тільки я .
О рідний край о рідний милий Тячів,
Угля,Теребля-річки що в Тису всі біжать.
Ви з Закрпатської землі всі взяті,
у вас скупавшись відчуваєш благодать.
Я Закарпатець і тут моє коріння-
хто тут живе так скаже хоч коли.
Цей край моя земля,моя маленька Батьківщина,
кудиб не мандрував,додому повертаюся завжди.
Румун,Венгер,Гоцул-без роздумів це скажуть,
бо це наш край і цим вже сказано усе.
За стіл з бринзою,бограчем і буженинов сядуть,
і келих Закарпатського вина,за край свій кожен підійме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Мій край міняє свої кольори,
що радували очі літньої пори.
Коричневі і жовті кольори,
Осінь настала--показують вони.
Опале листя,що повсюди на землі,
теж нам малює село в іншій красі.
А у небі птахи літають-наче в суєті,
теж в роздумах,коли і як летіти у чужі краї.
А ще на нивах люди-де не глянь,
збирають свій осінній урожай.
І все показує-колір зелений відійде,
тепла і сонечка,що гріє не буде.
Одна Ялина,що височить ген на горі,
говорить-непоступлюся я Осіні й Зимі.
Весну і Літо в цьому наряді пережила-
не поміняю колір,щоб погода не ворожила.
Та край мій потопає у красі завжди,
і не страшні йому спека,дощ і холоди.
Мій край таке ось місце на землі-
яке не можна описати словами у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Сміятись хочу плакати й ходити-
просто хочу як треба життя прожити.
Щоб все було у міру і завжди,
і щоб без друзів-ніяк і нікуди.
Щоб буть коханим і кохати,
радість батьківства щоб пізнати.
Служити Богу і боятися брехні,
та щоб у чомусь не помилятися в житті.
Мрій маю я досить і багато,
але до цілі йду завжди завзято.
Але сам бачу свої помилки,
інколи їх виправляю а іноді-і ні.
Та радує,що мрію й маю ціль,
що у душі людина я -не звір.
І можу зрозуміти інших у житті-
хоч не завжди легко поступитися мені.
А ще радує -я у душі людина,
і не живу без цілі й мрії як рослина.
Я Богу дякую за все,що є зімною,
що віру дав у нього-таку могучу зброю.
Ця зброя допомагає у житті,
всім людям-не одному мені.
Тому я мрію жити по людськи,
бо мрію направляємо на ціль-всі ми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Люблю свій край і це не є прості слова.
люблю коли по вулиці стрибає дітвора.
І чути крик дитячій і лунає сміх,
тому й люблю,що чути це в селі-ну скрізь.
Моє село далеко розташоване у горах,
де полонини і біжить вода камінних порогах.
Тому коли дитячій сміх по вулиці лунає,
моє село живе й цвіте а ще й майбутнє має.
Хоч день хоч ніч- влюбій порі,
моє село леліє і тоне у красі.
Хоч це село і хтось подумає не те-
повірти ви мені,кажу я від душі це все.
Щоб не було в майбутньому села,
добробут оселився в ньому і краса.
Я хочу внукам розказати про село,
яке тепер яке,ще буде і яким воно було.
Моє село бо тут родився і тут мої батьки,
домівка то святе-навчали так мене вони.
Куди б не мандрував я за своє життя,
веде додому як путівник мене душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Тихенький дощ б*є каплями об дах-
це Осені прихід її це перший знак.
І сонечко мутне у небі промінцем не грає,
а настрій сам собою десь зникає.
Ще горобці попрятались під стріху,
і щось цвірінькають-наче потерпають там всі від сміху.
Не смійтеся бешкетники малі,
ви що забули-за Осінню відкритий шлях Зимі.
Та не змінити нікому і нічого,
тому усе в природі йде почергово.
Місяць а потім пори роки пролітають-
вони свою роботу й чергу добре знають.
А поки,що хай набирає Осінь силу,
переживемо з Божов помічов її і Зиму.
Настане мила оку і душі Весна,
яка нам всім дає наснагу для життя.
Весна а потім знову миле Літо,
яке у радість всім і особливо дітям.
Таке ось на землі життя панує-
але хто любить Літо,той мене почує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
Молюся Богу у ікони,
а у голові якісь думки.
Думками я долаю гори,
і мандрую хоч куди.
Слова молитви промовляю,
та не відчуваю,що кажу.
На память я молитву знаю-
але не дякую а все прошу.
Ось я згадав,що я молюся,
і за думки себе сварю.
Ще до ікони притулюся,
і тихо,тихо так скажу.
Помилуй Боже грішну душу,
прости мені,що я творю.
Не дай душі пійти на муки,
спаси,помилуй-я прошу.
І знову помолюся у ікони,
і знову в голові нові думки.
Я сам собі придумую погрози,
щоб душею відчувати молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Несуться табуном мої роки,
їх гриви розвівають життя вітри.
І тільки стук годинника як стук копит,
нагадує,що рік пройшов і табун десь зник.
Я що є сили стараюсь осідлати дикого коня,
та тяжко вдержатися на ньому без сідла.
Тож проскакавши падаю на землю я-
кульгаючи ловлю вже іншого коня.
Та знову повторилося все як і було,
коня по схилах голопом понесло.
Невтримався знову-верхом я на коні,
знову шукаю іншого коня у табуні.
Ось так голопом летять,летять мої роки,
ніхто не знає звідки скачуть і куди.
І кожен раз я вершник,далі пішак-
і кожен раз,хоч на коні хоч на землі панує страх.
Куди мої роки ви скачите голопом,
не віддаляйтеся від мене з кожним кроком.
Хоч ви у силі,хоч ви лелієте в красі,
у всій красі я бачу вас уже у далені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Перед тобою друже розпростерся світ-
не треба плачу і не потрібно сліз.
Ти в школу йдеш у перший клас-
я був такий в середені теж був страх.
Але ти подивися-хто стоїть,
хто поведе тебе пізнати невідомий світ.
Це вчителька твоя-товариш новий твій,
послухай що говорить і їй ти вір.
Вона тебе научить всім наукам-
хоч,щоб все знати треба пройтись по по мукам.
Ти зрозумієш це коли вже підростеш,
коли те чого навчили,для життя візьмеш.
Ну а тепер крокуй юначе у життя-
і хай поводиром твоїм буде учителька твоя.
Учись наукам пізнавай цей мудрий світ-
перд тобою самий важливий життя твоєго рік.
Мале сердечко зі страху аж гуде,
але не бійся все краще ніж очікуєш буде.
Цей час згадаєш з посмішкою і не раз,
а ще згадаєш на випускному,як вручать атестат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2019
Соняшник в Калину закохався,
і кожен день до неї блище нахилявся.
Свої листочки до Калини простягав,
немов Калину ніжно,ніжно обнімав.
Вітер як музикант мелодію все грав,
а Соняшник під ці мелодії все танцював.
А Калина уваги на нього незвертала,
і свої квіточки подалі відвертала.
І наче сміючись схилилася на тин-
вона Калина а Соняшник,ну хто є він.
Вона красою полонила весь огород,
а ще нею любується живий народ.
Та ягідки Калини дозрівши всі почервоніли,
з всієї округи птахи всі прилетіли і плоди обїли.
Палке кохання не прийняла горда Калина,
і гординею своєю себе і соняшник убила.
А були б разом у коханні танцювали,
одне від одного пташок всіх відганяли.
Вітер музика,мелодію свою їм грав,
він Дощик та Прохладу на коханих наганяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2019
Солоною росою омилася душа-
усі ми забуваємо,що в Україні йде війна.
Занурившись в буденне-ми позабули,
що там в окопах досі гинуть люди.
Хтось там в окопах завжди напоготові,
і замість жінки чи дитини притуляється до зброї.
За нього молиться уся його міцна родина,
бо він як всі ми-є чиясь рідна дитина.
Так хочется щоб всі ми памятали,
і цю страшну війну не забували.
Тих хлопців,тих людей що там живуть,
щоб в суєті буденній Українцям незабуть.
Словом чи ділом чи хто як може,
закінчити війну хай Батьківщині допоможе.
Скажу вам щоб зрозуміли мене всі,всі-
завдяки хлопцям ми не у рабстві і живі.
І кожен раз як загараєм у моря на піску,
подумаймо-а завдяки кому?
Тому до поки в Україні панує ця війна,
хай в кожного із нас -тисне душа й блистить сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Щось сталося зі мною,не розумію я,
життя,це йде юрбою і всюди суєта.
Не так повинні жити,не так повинно буть,
все людство поміняло життя своєго суть.
Боїшся щось сказати надіти щось не так,
стало в моді брехати,перший життя це знак.
А гроші і гординя зробили теж своє,
хто без цих двох сьогодні-народ їх несприйме.
Кохання,що блистіло так ніжно як сльоза,
богатство його вбило і не у ціні краса.
А поміч товаришська її як не було-
упавши у біду,всім іншим все рівно.
А ще храми сіяють а думки у чорноті,
тіла всі одівають а душі в нищиті.
Хрести блистять на грудях у "соц.сітях" слова,
і знову повторюся-у нищиті душа.
Ось це усе,що сталося у нашому житті,
я вірю це все бачать і люди інші всі.
Але пристосувалися до цього всі життя,
хоч прикро та признаюсь-не виняток і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2019
Заходить сонечко й цілує ніжно гори,
у кольри замальовує хмаринки наче узори.
А ще відтінок в золото,зробило на деревах,
і дерево хитає гілкою наче говорить- так і треба.
В різні боки ганяє вітер пухкі хмари,
він якби в гру якусь з хмаринками там грає.
А сонечко сильніше замалювало береги,
в такі приємні червоно-жовті кольори.
Поки це дійство я вам описав-
темний колір,ще сили більшої набрав.
Це ніч заполонила сонечко у свої шати,
накрила чорним покривалом і вклало спати.
Бо завтра сонечку вставати,ще зрання,
треба давати живому всьому нове життя.
Картину в небі з інших кольорів намалювати,
і на землі у світлих кольорах все показати.
І ніч набрала силу- все в чорних кольорах,
я тільки бачу світло в маленьких зірочках.
Вони дають надію живому на землі-
завтра буде світліше-кричать нам промінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Русинський краю-земле Закрпатська,
це з тебе мій краю написана казка.
У якій ліси зелені і гори могучі,
у якій пещери гірські-річки і кручі.
Тебе рідний краю усі поважали,
"Срібною Землею" тебе теж назвали.
Венгри і Ромуни,Чехи й Росіяни-
перед красою твоєю ніяк невстояли.
Я Русин і я цим горжуся,
і це сказать у голос не побоюся.
Я родився в горах де казковий край-
де від Тереблі до Тиси грає водограй.
Полонина рідна ще гори і ліси,
як вас не любити рідні ви мої.
Впаду на коліна і низько вклонюся-
Закрпаття рідне,за тебе молюся.
Русинська земличко-ми всі твої діти,
а міста і села-це Закарпатські квіти.
Рідне Закарпаття ти наш земний рай,
Срібна Земля-Русинський наш край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2019
Верба схилила коси до землі,
і вітер розпушив її гілки.
Бється об землю опавшими листками-
вже осінь,потім зима настане.
Ось літні дні як дощик прошуміли,
теплим повітрям і сонечком їх гріли.
І кожен раз при згадці,що зима-
падає листочок вниз як та сльоза.
Коли сніги будуть а ще морози злі,
одна верба то знає-як буде їй вербі.
Але,що там у довгих своїх снах,
верба згадає літо і не раз.
Згадає як стрибали в річку з неї дітлахи,
згадає як співали на гілках пташки.
І в літню ніч як вітер волоси ласкав,
та як до коханої верби він загравав.
А ще верба буде чекать весни,
щоб на гілках знову розпустилися бруньки.
І повторилося те,що прожила не раз-
тепло в повітрі і кохання з вітром,це їх знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Ну і красиве Закарпаття наше-
чим вище в гори,тим і краще.
Ліси і гори,річки і полонини,
красу таку в моєму краї сотворили.
Я кожен раз дивуюся тобою краю-
хоч тут родився і живу і добре тебе знаю.
Хоч рідко на городах соняшник побачиш,
це Батьківщина наша-гордо ми всі скажем.
Кудиб не мандрував я за життя,
та у душі була завжди рідна земля.
Що бачиш і чого торкається рука-
від цього краю Закрпатського співає так душа.
Тут в горах мелодія аж виривається з душі,
тому люди співають,хоч в радісті,хоч у біді.
Гоцульська коломийка й музик чарівна гра,
їх в горах народила чарівна ця земля.
І хай говорить хто,що забажає-
бо краю кращого не було і немає.
Срібна Земля-цей край назвали люди,
бо красотою чарував і чарувати завжди буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Вже осінь стукає у вікно,
опавшими листочками оріха.
На дворі дощ-сиро й мокро,
і тільки в згадках теплі дні від літа.
Буває балує у день тепло,
і фруктами до себе садочок закликає.
На огороді овочів повно,
і вітер соняшником колихає.
А хочется і далі ніжного тепла,
що зігріває тіло й душу.
Щоб у душі й на дворі була пора,
де сонечко панує і я тягну до нього руку.
Щоб пчоли на соняшнику теж сиділи,
й на річці чути крик дітей.
Але я бачу літні дні вже пролитіли,
і осінь стукає,чим може до вікон і дверей.
Нічого незмінити-це все дано так з неба,
листочки опадають і дощик гомонить.
А людям потепліше одітися вже треба,
бо тут людині не під силу щось змінить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
Нудьга якась в душі,така-не пояснити,
ні працювать не хочется ні відпочити.
Не можу пояснити-сам собі,
що хоче тіло і що потрібно моїй душі.
Злить все а більш всього погода,
можливо між дощами і нудьгою є угода.
Щоб допікакать народ,щоб злити все живе,
а як інакше-інакше і не буде.
За що візьмуся- ну не можу неіде,
ну не виходить-злюсь й кидаю все.
Припалю сигарету і занурюсь у думки-
у них я все зробив і помандрую хоч куди.
І посидівши та подумавши,скажу я сам собі-
та завтра буде краще ви чуєте це всі.
Сьогодні хай мине,хай день цей вже пройде,
а завтра точно знаю,владнаю я усе.
Навіщо буду злиться і сам себе картать,
"махну" на все рукою й піду тихенько спать.
Це все так зробить потрібно,але чи я зроблю,
бо кожен день прожитий я поступаюся життю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Хочеш мій друже-вір не вір,
своє життя я викладаю на папір.
Що пережив,що я тепер переживаю,
що хочу пережить і як кохаю.
Йому я можу все сказати,
у нього можу щось спитати.
Свої думки та мріїї розкажу,
з ним в небо наче птах лечу.
Про мене він усе вже знає,
але нікому не "докладе"-ну не розкаже.
На правду ненасупить свої брови,
він як і я любить Углянські ці діброви.
І кожен раз радіє коли пишу щось дітлахам,
і кожен раз він плаче як пишу за рідних мам.
Він як і я пише вітання нашим воякам,
і співчуває дітям,вдовам і горем змученим батькам.
Ще край свій любить-понад усе в житті,
він як і я гордится,що родився,виріс і живе в селі.
Товариш вірний мій-це ручка і папір,
кажу по правді-хочеш вір,хочеш не вір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Я так далеко полинув у думках,
літаю я у них як в небі птах.
І спокою від них немаю-вдень і вночі,
думки керують мною у житті.
Думки вже тиснуть тіло до землі,
а що сказати-як моїй душі.
Під ношею думок я ледь іду,
в думках себе питаю-чому я так живу.
Шукаю відповідь і знову поринаю у думки,
не помічаючи пірнаю в них до глибини.
І глубина ця мене не відпускає,
у них тіло тоне й душа теж потопає.
Так хочется відкинути ці вже думки,
так хочется вже легкості і чистоти.
Щоб зайва тяжість відійшла,
щоб в думці була тільки сімя.
Думки всі зникли-сталась дивина,
думка лишилась-як там сімя.
І покотилося-про сімю нові думки,
а потім як мої там дітлахи.
І сніжним комом набралися думки,
знову ця ноша утворилась на душі.
Думки мої думки,куди вас вже подіти-
чи кинути з гори,чи у річці утопити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Я біля річки присяду і тихо посижу,
порину у думки і сигарету прикурю.
Згадаю як купався тут я дітлахом,
і як стрибали з берега ми всі гуртом.
Дитячій радості тоді не було меж,
я плавати навчився і то вже був прогрес.
Потім з колгоспного поля кукурудзу крали,
і всі,що були діточки на вогні її тут випікали.
Такої смакоти я більш не смакував,
хоч і нераз ,вже дорослим її я випікав.
А як ниряли в річці,камінці шукали-
від сміху й крику навіть птахи втікали.
Багато чого я ще з тодішнього згадав,
і сумно стало так- хоч сльозу і непускав.
Та зятягнувши сильніше сигаретний дим,
я зрозумів-це ностальгія з дитинства це порив.
Порив,що завжди повинно так і бути-
хоч розумію,що дитинство не вернути.
Піднявшись і кінувши у річку камінець,
скажу собі-яж це робив,зроблю це знову,цеж не кінець.
Хоч десь в середині я добре розумію,
не повернуть нічого-та всеж маю надію.
З надією цією піду тихенько я додому,
а як то буде-невідомо це нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Поля безкраї і швидкі річки,
гори високі і буйні ліси.
Це все Україна наша Батьківщина,
наша земля,що серцю мила.
Поля пшеничні яким нема кінця,
і сині,сині-як небо теж моря.
Куди неглянь красою оповита й мила,
вона є наша,вона-це наша Україна.
Калина,що як дівчина у паркана розцвіла,
і соняшник, що тягнеться до неба,до тепла.
Це символи України- та не всі,
бо див багато на Українській є землі.
Народ,що працьовитістю немає рівних на землі,
тут всі працюють і дорослі і малі.
Ще від козаків,дано тримати шаблю у руці,
чужого неберемо і своє не віддамо-ми всі.
За Україну рідну нашу,вставаймо козаки-
кричали наші прадіди до бою ідучи.
Не віддамо рідненьку неньку супостату-
у світову кричав вояк,коли умирав за землю нашу.
В цей час не помінялося нічого,
знову напав на Україну ворог.
Але Українець був,є і буде козаком-
помре та не дасть, порушити Український свій кордон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Красивий соняшник поникнув головою до землі,
що сталося чого юначе тяжко так тобі.
Колись стримився ти у небо,до сонечка юначе,
ну а тепер твоя головонька до низу і росою плаче.
Не давно посміхався сонечку,не страшні були вітри,
і струнко як вояк терпів усі невзгоди ти.
Пчолам як друзям нектар свій віддавав,
і ніжно,ніжно головою від вітру колихав.
Навірно похилився ти,під ношею життя,
вітри,дощі та спека теж щось додала.
І до землі схилиши голову-знесилив ти,
але з всієї сили і так,ще хочеш підрости.
Ти піднімайся друже,сили набирай,
ти Український символ,ти це памятай.
Як всі Українці коли болячи-терпи,
і всім невзгодам і бідам наукір живи.
Сонях від вітру коликає головою,
навірно слухає промову ,всю цю мою.
Листочками так ніжно колихає,
можливо про,щось сонечко благає.
Ми люди,що родилися на цій землі,
ми Українські люди і нам невзгоди не страшні.
І як той соняшник,піднімем голову до неба,
бо так повинно буть а коротко-так треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Селом вечірнім я пройдуся,
дорогу освіщають фонарі.
У темноті до неба -прислухаюся,вдивлюся,
хоч і темно та потопає Угля у красі.
Реклами різні і вітрини,що сіяють,
і десь в далі,почую звук авто.
Птахи,що в темноті десь проспівають,
навірно теж хвалять наше село.
Ще лай собак,що в далені,
лунає з кожної далекої долини.
І це доказує-мандруємо ми не самі,
хтось,ще блукає такої пізньої години.
Хоч день,хоч ніч село леліє у красі,
і кольорами як веселка грає.
І ми радіємо і любимо його усі.
хто тут родився і хто тут проживає.
Блукаючи селом радію я за нього-
що потопає у красі мій край.
Немає більш красивого села такого,
це Угля друже-село у горах,памятай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2019
Так хочеться вже скинуть пута,
що тиснуть душу й тіло до землі.
Бо це життя коле і кусать-
а я таю,щоб це небачили усі.
Сміюсь коли душа в сльозах,
і будую бізнес коли в кармані копійки.
Іду у бійку хоч панує страх,
хоч не боєць,та стискаю кулаки.
А хочется сміятись від душі,
і не боятись за мізерні копійки.
І те що відчуваю у житті,
показувать по правді-щоб бачили всі ви.
Почувши десь дитячій щирий сміх,
думками повертаюсь до дитинства.
Коли не тільки-а душею міг,
пробачити і не помічать блюзнірства.
Прошу не заздріть,що сміюся-
прошу не заздріть,що я так живу.
Я сам з собою як на рингу бюся,
і на обличчі маску я ношу.
Тож знайте-плакати неможу,
та сльози по обличчу не текуть.
Я просто так живу-хоч по іншому я хочу,
і вірю,що воно і буде-ну хоч коли небудь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
О Закрпаття-краю мій,
царство лісів й високих гір.
Гірських річок й могучих полонин-
їх запах до себе так манив.
Могучий і богатий краю,
тобою рідний я пишаюсь.
Хто крок по землі твоїй зробив,
той ці слова і зрозумів.
Це Закарпаття,де панує велич і краса,
і в горах бурлить гучне життя.
Міста,села чи могуча полонина-
всюди живе чи щось робить людина.
Тут є усе-гори,ліси,озера-
тут є міста маленькі і великі села.
І головне повсюду працьовиті люди,
їх називають всі-гоцули.
Мій чудний край-моя земля,
ти рідна наша,ти в нас одна.
Ми Закрпаттці-гордо крикнемо усі,
ми народились і живемо на чаравній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2019
Куди неглянь панує суєта,
цю суєту ми називаємо -життя.
І прикро,що звикаємо до неї,
і втой час ми забуваємо про себе.
Я хочу жити не можу існувати-
не перестаємо усі кричати.
Та ця життєва суєта,
наче в полон нас всіх взяла.
Хтось виправдовується-я не такий,
не замічаючи над головою-біч чи кий.
Його життя над нами підняло,
повторюю-взяло у рабство нас воно.
Ви думаєте кращий я як всі-
та більш за всіх ,ви підвладні суєті.
Ось і тепер коли пишу оці рядки,
я у дорозі - я є учасник цієї суєти.
У рабстві цьому цілий світ,
і хто помер тільки звільнитись зміг.
Поки існує на землі життя,
панує над людьми могуча суєта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2019
Цей літній дощ в якому так панує тиша,
чути пташиний спів і не почуєш шуму й крика.
І дах парить,бо розпеклось від сонця покриття,
хмаринка піднімається у небо,даючи дощу нове життя.
Листочки на деревах і квітки на землі,
склонили свої голови-наче дякують усі.
Бо спека змучила і бідні пропадають-
гілки,коріння їхні засихають.
Дощ пошумів як той бешкетник і пропав,
опісля себе річкам життя,бурхливе дав.
Наче годинник каплі відбивають такт,
дощ відійшов,це все хай знають всі-доща це знак.
І сонечко ліниво виглядає за хмаринки,
промінчики пускає ніжні як піринки.
Це літо і цим було сказано усе-
спека,дощі так чередується і потребує все живе.
Калюжі на дорозі є згадкою про дощ,
дощик залишив після себе-ну хоч щось.
Але і їх земля у себе наче губка затягає,
і тільки забіяка горобець,скупатись у калюжі поспіває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
У тебе краю мій я вірю,
тобою краю мій живу.
І від народження таку ось віру,
в душі своїй через роки несу.
Хтось скаже тихо-то все гра,
а хтось підтримає як може.
Але мій краю-ти в душі,
і ні на,що це відчуття не схоже.
Хай говорять,хай шепочуть,
а ти сіяй як квітка-Закарпаття.
Ліси ростуть,річки біжать,
бо Закарпаття-це край щастя.
Давай піднімемо бокал-
вина чи коньяку гірського.
Бо це дано усе від Бога нам,
немає Закарпаття,більш такого.
Воно є наше,воно у горах розцвіло,
природою,добробутом й красою.
В гоцульських душах джерело воно,
яке з середини б*є - вірою і чесністю людською.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019
У глубину думок,що сили я пірнаю,
як той пірнальник на дні,перлину я шукаю.
Шукаю думку кращую за всіх,
щоб сіяла як перлина і радувала світ.
І тільки поки,що знайти її не можу,
та я пірнаю і вірю,що я це зможу.
Хоч інколи "штормить"мене життя,
думок стає,ще більше і більша суєта.
Буває думаєш,ось думка-це вона,
ось це перлина цінна,така ще не була.
Та оціню й подумаю як слід-
перлина моя розтаяла як лід.
Тому і думаю-чи не пірнаю я в болоті,
а порадіти,що так роблю,повірти є охочі.
Шукаю там перлину де її, й не буде-
але я не один пірнаю,в болоті є ще інші люди.
Ось так зрівняв свої думки й перлини,
перлин немаю і немав,але думки геть полонили.
Тому й тепер,коли пишу оці рядки,
пірнаю знову-ладнаю в голові своїй думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Заходить сонечко,сідає за горами,
укритими високим,зеленими лісами.
А над селом вже сірим-сіро,
уже не день,но ще і не темно.
Без сонечка і річка щось потемніла,
навірно втомилася за день і попочила.
Десь бачу там під хатою лампочка "горить",
можливо,ще без неї-та хай вже мерехтить.
Корови з поля заходять у двори,
вони за цілий день у полі,десь були.
Хазяйка до хліва корівку заганяє,
бо ніч як кажуть-своє знає.
Не чути гамір людський у селі,
собаки "дають" голос-вони володарі в ночі.
Це ніч так наступає на моє село,
так кожен день-є,буде і завжди було.
І тихо,тихо так стало у селі,
тільки на небі зірочки світяться-одні.
По небу місяць пропливає як по морю-
зірки і він зробили ніч красивою такою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Все те,що проживаю у житті,
я викладаю-пишу у вірші.
Що на душі моїй панує,
я відкриваю всім-хай кожен чує.
Вірші про маму,рідний край,сімю-
без сумнівів на білому папері я пишу.
Що на душі,то на папері я викладаю,
а ще у віршах я мрію і як птах літаю.
Знову і знову у голові біжать рядки,
які рифмую і викладую у вірші.
Вони моє минуле,теперішнє й майбутнє,
вони мої творіння-правдиві і незабутні.
У них сміюсь,ще плачу і живу,
лечу по небу,та по морях пливу.
А ще свій рідний край- область і село,
я хочу,щоб про них всі знали-все і всьо.
Ось і тепер-оце признання я пишу,
у рифму радість свою на папір кладу.
І до душі своєї прислухаюся у тишині,
беру папір,перо і те,що чую викладаю у вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Так хочется поїхати у ті краї,
де можна пожити у повній тишині.
Щоб місяць хоч, не було телефону,
жінка і діти і більш невідомо нікому.
Щоб десь в лісах де річка,гори і ліси,
біля вогню сімєю всі ми пожили.
І позабути всю буденну суєту,
та в тишині обійняти жінку й дітлашню.
Забути,що десь там є "СОЦ. СІТІ"-
та приготовити нам їжу в казані.
Сплячи в наметі,чути спів пташок,
і чути як у вогні похрустує хворост.
Плечі розправити від вантажу цього життя,
та щоб це так зробила і моя сімя.
Щоб наші душі і тіла зарядилися від цього,
і молоділи від природнього-земного.
А відпочивши оновили силу тіла і душі,
вже легше вирувати у життєвій суєті.
Ще памятати,що коли людина хоче-
вернутися до вогню,до лісу,до намету зможе.
Та все ця суєта життя мене не відпускає,
як той магніт в сучасному житті тримає.
Вантаж буденного життя-мене "ламає",
таку ось мрію притримує-здійснитись заважає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Той хто не плакав-життя незнає,
хто не кохав хоч раз, душі немає.
Без розпачу та без кохання- не життя,
незнавши цього ти не жив то була суєта.
Не плакавши в дитинстві,обнявши маму,
ти з радістю не зміг би-обнять свою кохану.
І плачучи від радості або від горя ,
ти зрозумів- живу життя,така у мене доля.
А закохавшись у свою єдину і кохану,
буває з сміхом,буває як артист я граю драму.
Артистом у житті стає людина,
плаче,сміється і кохає-для цього і родилась.
Тож кожен з нас,живе таке життя,
в якому є усе-сміх,плач,така ось суєта.
Тому пізнавши це усе,ти скажеш сам-
я жив,живу і буду жити,бо я життя пізнав
Хоч було все і радість,розпач,плач і сміх-
та я живу я подолав,я все це зміг.
Життя воно як море штормове-
спастися зможе той,хто ниряє і пливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Зелені трави,що упали від коси,
блистять сльозою чистої роси.
І чути свист коси,що косить-
і бачу як косар роботу свою робить.
В траві квітками вітер виграває,
по скошеній землі-там пташка,ось стрибає.
Рівненько так,лягла трава,
яка недавно,ще нескошена була.
Так ось красою обновилися покоси,
тепер потрібно сонечко і не потрібні грози.
Але косар на це уваги незвертає-
він йде до цілі,свою роботу знає.
Зима наступить,прийдуть вже холода,
вся худобина стане до хліва.
І ця трава дасть сили,щоб прожити,
тому косар і косить-його незупинити.
Всьому свій час,всьому дано своє,
щоб жити завтра-сьгодні думай як буде.
Життя наше як партія у шахи-
не виграєш,якщо не вмієш все прорахувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
Мій милий Тячів-ти гірська краса,
що вишнями і квітками розцвіла.
Ти Едельвейсом розцвіло красиво,
ти є гірське,місцеве диво.
Яке доказує,що тут живе народ,
що не боїться праці і гірських невзгод.
Фонтан,що свіжістю й красою виграває,
маленьких діток біля себе він збирає.
Ошатність й чистота панує тут повсюди,
хоч де-неглянь у місті всюди люди.
Бож Тячів-цеж районний центр,
що володіння свої у кордони впер.
Містечко в горах,що доказує усім-
усе можливо в горах,тільки у себе ти повір.
Вдивляючись як місто потопає у красі,
радію,що це все наяву і не наснилося мені.
Містечко в горах,що красою воржить,
цей рідний Тячів,що як зірочка блистить.
Тобою гордимося,тебе шануємо усі,
тому,що твої діточки ми всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Біжить,біжить гірська ріка,
холодна й чиста як сльоза.
Тікає з гір далеко у долину,
обходить гори,ліси і полинину.
Біжить униз,біжить у села,
така собі,чистенька і весела.
Поля,худобу і людей-всіх напоїла,
і далі до більш великих річок погуділа.
Велика річка принявши до свого русла,
далеко в море,гірську річку понесла.
І кожен раз,маленька річка,що була-
ставала сильною,ставала більш міцна.
До неї приєдналося річок багато,
тож всі гуртом до моря потекли завзято.
Всі перешкоди,що були-гуртом долали,
гуртом вони сильніші і вони це знали.
Дійшли до моря і розійшлися-хто куди,
а там за них забули,звідки і хто вони.
Щось це мені нагадує життя людьське,
жив,суєтився а відійшов у море вічності-і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Я тисяча разів бродив Углянськими лісами,
і тисяча разів купався у гірських річках.
Ми знали кожну вулицю,ще дітлахами,
і знали де поблизу кращий яблуневий сад.
Я кожен раз знайомлюсь по новому,
з деревами у лісі,що у небо піднялись.
А ще виходячи з лісу на високу гору,
наче на роки минулі я дивлюсь.
Он і річки були такими як і були,
а ще ліси піднялись в небо до висот.
І я радію і хочу,щоб Углю знали і за неї чули-
і кожен Углянин готовий зробить для цього щось.
Ось і тепер по лісові могучому мандрую,
і лісові доріжки знаю на "зубок".
Та не змінилося нічого тільки слабість чую,
але згадав-мої роки вповільнюють мій крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
І сонцем сяє в Україні наше Закрпаття,
а народитись в цьому краї,це вже щастя.
Як едельвейс зацвіли в області міста,
а у селах запанувала райська красота.
Куди неглянь-гори,ліси,блистять річки,
вони додають у цю картину -спокою і тишини.
У височать могучі гори як стіна,
це Закрпаття пояснило-це все моя межа.
Ось Ужгород,Мукачів,Тячів і старенький Хуст-
ще міст маленьких і ошатних багато ще є тут.
І кожен житель міста скаже вам-
своє містечко чи районний центр я не проміняю не віддам.
А полонини-це зелене море в берегах,
на яких вівці наче рибки пірнають у морях.
І тільки спів трембіти лунає навкруги,
а спів цей зрозуміти можем тільки ми.
Я стільки раз блукав по цих краях,
я стільки раз читав про тебе у книжках.
Але мій краю я кожен раз дивуюся тобою,
і кожен раз я зачарований твоєю красотою.
І квіткою розцвів і ароматом пахне край,
це Закарпаття і іншого пояснення ти нечекай.
Бо край могучий Закарпаття- а я такий собі гоцул,
який гордиться ним,який за нього не забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Ось так я бачу прожиті ці роки,
що час від часу згадую я з сумом.
Вони для мене радістю були,
ну а тепер аже,недосяжним чудом.
Минулі і майбутні-роки мої роки,
мої ви і цим сказав я все.
Нехай річка - життя несе вас хоч куди,
по іншому не можна і помінять щось-не пройде.
Ті що прожив у згадках ви моїх,
а ті що будуть у мріях десь буянять.
Я і тепер як молодості хочу поміняти світ,
та час мене як батогом підганять.
І розуміючи,без згадок про минуле,
майбутнього не буде у житті.
Завтра нас запевняє-старих помилок небуде,
тому давайте-спішіть,прочайтеся ідіть до цілі всі.
А як вже буде побачимо найдалі,
і воно покаже як вже там було.
Опише нам життя свого деталі,
в надії,що майбутнє буде і буде не одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
Старі черешні у монастирському дворі,
плодами радують і нахилились до землі.
Фортецею над прірвою стоять,
між їх верхівками церковні купола блистять.
Дзвінниця теж,сховалась у далекому кутку,
наче доповнюючи,живу оцю красу.
Плоди черешні кольрами червоними всі вигравають,
вони теж свою "лепту" у красу монастиря вкладають.
А скільки бачили а скільки чули за життя-
молитва,розпач,сльози і щире каяття.
А ще епохи мінялися-вони росли,
тому тепер історією стали і вони.
І чути дзвін,молитва з храму лине,
в Углянському монастирі,завжди душі все миле.
Черешні,виноград-між ними блисучі купола,
споруди різні і внизу криниця,де жива вода.
Тут кожна річ нагадує-це місто є святе,
ще тут,повіре-час рікою не пливе.
А де не глянеш,нагадує усім про це-
зупинися,вдумайся і помолись-душа твоя тут оживе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Хоробрий вітер бється об море,
роздути й знищити його він хоче.
Хоче до дна дійти й побачити усе-
який там світ,хто там живе.
Що раз пікірує з розгону-у море дме,
але тільки хвилі до берега несе.
Знову у море-знову хвилі жене,
та море сильніше,не поступається,нейде.
Усе це бачила у той час людина,
і що сказать-придумала вітрила.
Вітер поклав мету і не відступає,
але в той час по морю кораблі ганяє.
Багато вітер і людина сотворили,
вітряк у полі теж придумали-зробили.
Вітер до того,виривав й сушив траву,
ну а тепер, меле усім на хліб муку.
Ось так людина балансує на землі,
бере від сонця-не потупається творити у воді.
Одне -одному допомагаєм у житті,
вітер,вода,сонце,людина а у виграші усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
І колосятся і леліють,
поля пшеничні через край.
А свіжим вітром гори віють-
і пахне на столі духмяний коровай.
Калина, що як та дівчина,
оділась мила у різні кольори.
А вишита Українська сороччина,
є символом України-вже віки.
Моя Україно-рідна земле,
на повні груди,вдихну твій аромат.
Душа в середині аж терпне,
в душі заквітне буйний сад.
Ти рідна ненько наша мила,
вклоняємось тобі,всі до землі.
За те,що нас годуєш і родила,
тобі Українці-дякують усі.
Хай віє вітер,поля рясніють,
течуть річки і гори височать.
Нас не здолають-не зможуть,не посміють,
козацький дух невбити,незламать.
Тож квітне рідна Україно,
як буйний сад-давай плоди.
А ми всі скажем-нас Україна породила,
ми Українці-всі ми сестри і брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Пташки співають і тихо віє вітерець,
стрибає по дорозі маленький горобець.
Трава зелена,покрита вся росою,
і я по ній хожу-босою ногою.
Я бачу край,що потопає у красі,
і ця краса в моєму рідному селі.
Над річкою вклонились верби до землі,
і як коштовності виблискують у річці камінці.
Тебе моє село в душі я маю
твою красу у думках тримаю.
Повітря я вдихну на повні груди,
і ліс і гори-моїм очам так любі.
Моє село а в ньому рідна хата,
яка гостей частує-чим богата.
Піша доріжка,що веде додому через ліс-
тебе забути я ніяк незміг.
Село рідне,ти тут-ти у душі,
тобою я мандрую,навіть в сні.
Коли вночі я міцно,міцно сплю-
у сні твоїми вулицями я хожу.
У снах не раз я над селом літав,
і де ще я не був-там у сні я побував.
Моє село-воно красивіше на світі,
цвіте в душі моїй,як ті весняні квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Мені сказали щоб мовчав-я говорив,
сказали зупинитись а я ходив.
Усе життя своє,я бунтував-
незрозумілого,чогось в житті шукав.
Я не сприймав,що говорили мої батьки,
я вірив в силу молодості-які мої роки.
І думав,щоб не сталося я подолаю,
я молодий,тому і краще за них знаю.
Роки летіли-як той птах у синім небі,
я мріяв,я робив усе тільки "під себе".
І ось сімя,ось діти стали підростати,
я хочу їм,щось по батьківськи підказати.
Та бачу все іде на "круги своя"-
мене не розуміє моя дітлашня.
Вони живуть своїм кращим життям,
говорять-не зрозуміти батьку вам.
І бюсь,говорячи,як муха об те скло-
вони не розуміють а їм усе рівно.
Я тільки хочу,щоб обминули помилки життя,
і розумію- вони мої сини,вони такі як я.
Тож колесо життя біжить і набирає сили,
і тільки маючи свої дітей,це ми зрозуміли.
Один Бог нехай всіх діток береже-
а прийде час,бунтарський дух утихнне,сам пройде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Жала дівчина пшеницю у полі,
і пісню співала -досить сумну.
Коханому просила легкої долі,
бо він пішов воювать на війну.
Ой доле,ой доле-моя подруго,
зімною ти всюди і назавжди.
Пішов мій милий у "катуни",
прошу від біди його збережи.
Тут поля не орані,не покошені доли,
тут бокорашам лісу нема.
А він там воює-серце аж коле,
а ще без нього згасаю тут я.
Гоцулка-дівчина так долю просила,
і сльози лилися рікою з очей.
А мати у ікони Бога молила-
Боже спаси на війні всіх дітей.
А син воював у мадярському війську,
й думками завжди вдома він був.
Мріяв про рідну й коханую жінку,
як матір обніме і дівчину свою.
Біди від війни зазнають люди всі,
але тим,що у влади незрозуміти.
Якщоб їх сини молоді та міцні,
не вернулись з війни-чи хотілиб вони тоді щось змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019