| Сторінки (6/558): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Білим снігом гори накриті,
як сорочка долини квіточками розшиті.
А ліси розкинулись наче море широке,
Закапрпаття це є- і ні хто з ним зрівнятись не може.
Тут у горах торкаюсь руками хмарин,
гір я бачу красу а,ще сіл та низин.
Ще душа тут у голос,що сили співає,
Закрпаття таке-хай кожен це знає.
З полонини річки починають свій хід,
і пливуть в далечінь,бороздять білий світ.
Полонина зелена наче "джергов" накрита,
Закрпатська земля-ти красов оповита.
І спитайте в дорослого чи малої дитини,
що відходять далеко від домівки,родини.
Де спішиш,куди хочеш скоріше прибути-
в Закарпаття-додому рідну мову почути.
Хоч народ наш від давна по "світах",
але так вже дано-бо інакше ніяк.
Торба,хліб і сало в торбинку з собою-
Закрпаття рушає в далеку дорогу.
Та як там не було,як там не жилось,
у душах людських,щось там пролилось.
Пролилася сльза,душа заколола-
а як Закарпаття,як домівка ,як мова?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Гради свистять,що кров застиває,
та Український вояк страху не має.
Бо серце у вояка хоч і стальне,
при згадці за дім-горить і пече.
А вдома чекає мама й дружина,
ще в телефон плаче маленька дитина.
А він у окопі в день і ночі-
щоб спалося добре тобі і мені.
У теплій кімнаті де мама і тато,
ми ситі й спимо у теплій кроватці.
А солдат у окопі,де страх пропадає,
бо думка одна- він людей захищає.
Спасибі вам хлопці-спасибі герої,
що ми прості люди не гинем в неволі.
Повертайтесь живими до рідної хати,
хай всі там радіють-діти,жінка,батько і мати.
Ви ті на кого рівнятися треба,
Українських людей ви захист й потреба.
Спасибі,спасибі-це не прості є слова,
що ми всі живі,хоч в країні війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Стою на колінах й молюся в кутку,
дивлюсь на палаючу в ікони свічу.
Молитву цю на память я знаю,
й слово за словом її промовляю.
Молити,молюся слова говорю-
а думки одна за одною "ідуть".
І думаю те,що не потрібно мені,
сам розумію-думки ці пусті.
Стараюсь думки "відганяти" далеко,
а вони єднаються у цілі проекти.
У голос читаю молитву свою,
і ось забуваю я думку стару.
Часу пройшло-пара секунд,
і я від нової думки здригнув.
Не знаю як кляті думки вдігняти,
можливо потрібно молитву співати.
І тільки закінчив молитву свою-
всі думки забуваю,одразу-чому?
Думки,що надумав,не потрібні мені-
вони якісь незграбні й пусті.
Що тільки з собою я не роблю,
у Господа помочі в біді цій прошу.
Стараюсь забути ці кляті думки-
іноді виходить а іноді ні.
На мій погляд думка "іде" не сама-
слабкість у вірі штовхає її до верха.
Тому наставу дають мудрі ченці-
щоб не робили,де б не були-молітся молітся,молітся усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Хмари небесні як заздрю я вам,
по синьому небу гуляєти там.
Легенькі та білі немов скакуни,
ви з вітром гуляєти,навколо землі.
Моря та ліси внизу під ногами,
усе то ви бочили-по всюди літали.
А гори високі штовхають в боки,
куди захотіли туди і пішли.
І яб так хотів у небі літати,
у вас хмарки білі там гостювати.
Летіти далеко у височінь-
щоб на землі оставалась лиш тінь.
Там високо- навколо землі,
ми мандрувати будем усі.
Звами пухкенькі я землю обійду,
у своїх віршах усе опишу.
Хай знають усі,що я мандрівник-
а хмари небесні мій провідник.
І чиста душа це карта моя,
ви тільки помрійте-а там уже я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
Лебідь задумавшись пливе по ставку,
він тут шукає лебідку свою.
Грація в тілі теплота на душі,
це лебідя стимул з ним йде по житті.
Цей птах як кохає -то тільки одну,
він довго шукає лебідку свою.
І як покохав то це на завжди-
у двох до неба у двох до води.
Такому коханню учитися треба,
таке кохання дано тільки з неба.
Такого як зрада у у птахів не має,
лебідів тільки смерть розлучає.
Тому вони людям,символом є,
люди таким коханням бачать своє.
Бажаючи кохати і бути коханим,
лебідям у всьому ми підражаєм.
Та часом потяг у нас як кохання,
бажаючи плоті ми робим признання.
Та це не довго,це тільки на деякий час-
кохання не має не допоможе тут птах.
Свою лебідку,лебідь як раз угледів,
крила розправив та у небо взлетів.
І в небі кружляє закохана пара,
яка не за щось-а душею кохала.
Такому коханню дивуються всі,
дивуються їхній дружній сімї.
Міцність сімї- це те,що йде від душі,
а лебіді цьому нам,є вчителі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Старенька груша при дорозі,
скільки їй літ -згадать я невзмозі.
Гілки висять наче руки в мозолях,
а ще вона бачила радість і горе.
Грушками радує кожного року,
хоч не багато але завжди по троху.
А скільки їй літ старожили не знають,
завжди такою її памятають.
Символом вулиці стала вже груша,
ще дітлахів тут збираєтся група.
Грають в мяча,чи сидять в холодку,
знайоме це місце не одному хлопчаку.
Дорослі коли біля груші проходять,
аж до вершечка очі підводять.
Згадують як тут грались вони,
як лізли на спор вони до гори.
Якби могла вона розмовляти,
скільки могла б вона розказати.
Сказала вона б ,все про село-
як люди жили і як тут все було.
Старенька груша багато прожила,
й нічого поганого вона не зробила.
Ось і росте обабіч дороги,
у "БОКОЧАХ" грушка-згадай якщо зможеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Зберімо силу у кулак,
ударим браття по не волі.
І гордо крикнем-я не раб,
й не заслужив такої долі.
Вставай народе ти з колін,
ти Українець-цим гордися.
Досить красивих уже слів,
до діла ти уже берися.
Бо жити треба нам тепер,
а не у мріях як найдалі.
Бо не один мрійник помер,
за нас- як бився на майдані.
І ті,що стали у "керма",
сказили мрії цих героїв.
Брехня обнявши хабара,
затягує усіх до цих поборів.
Іщоб не було як завжди,
не утікаймо від проблеми.
Берімо вили,та у "верхи",
і не берімо полонених.
На їхнє місце молодих,
хай правлять ті,що хочуть жити.
Хай буде плач,хай буде крик,
тільки народ,щоб не згубити.
А Україна як і треба заживе,
та мріїї збудутся народа.
Давайте зробимо це все,
поки,ще є у нас ця змога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Зірка упала десь там за селом,
з тобою на лавці сидимо ми у двох.
І тільки кохання в душі нащій сяє,
зірки,що падуть ми знати не знаєм.
Згадай моя мила як все то було,
як на душі панувало тепло.
Ми клятву давали-удвох на віки,
за руки взялися,життя щоб пройти.
Роки ось пройшли,ми так і зробили,
клятву здержали-сімю ми створили.
Діток родили ,в коханні живем,
в коханні як в морі -у двох ми пливем.
Кохання,кохання-не зірка то з неба,
то душ наших з тобою велика потреба.
І дякую Богу,що з нами завжди,
він наше кохання скріпив на віки.
За руки узявшись,скажем в унісон-
ми так живемо і це все не сон.
Кохання наше-у двох на завжди,
літаєм з тобою як два голуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827128
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Ти бачив друже,як сонечко встає,
як рибка у ставку пливе.
Як птах, коли в теплі краї летить,
від розпачу так жалібно кричить.
Побачивши усі оці діла,
ти розумієш,що таке краса.
Краса твоєї Батьківщини,
вона завжди не оцінима.
Таким речам ціни немає,
і кожен з малку про це знає.
А у моєї Батьківщини є такі дива-
краю ріднішого такого,більш нема.
На Україні такі буйні поля,
і тільки з них,така хлібина запашна.
Ну і хатинки у дороги ,по порядку,
а там живуть Українці роботящі.
І ця краса,то моя Батьківщина,
ось тут мене і мати породила.
Тут научила мудростям життя,
тут виріс,тут живу-це є моя земля.
Немає більше кращої землі,
я вдячний Богу за дарунок зроблений мені.
Це рай який існує на землі,
в Україні рай- хай знають люди всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Місяць блукає по небу в ночі-
що він шукає там в темноті.
По темному небу він там гуляє,
на вірно кохану зірку шукає.
Зірок багато а місяць один,
багато їх хоче дружитися з ним.
Побачивши Землю гукнув-ось вона,
моя це кохана,планета Земля.
Мільйони років вони разом кружляють,
вони один-одного й досі кохають.
Місяць супутником став для Землі,
такому коханню дивуються всі.
Коли Земля спати лягає,
Місяць Землю охороняє.
Не земне кохання -говорять усі,
ось звідки слова, "пішли" отакі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Зів*ялі троянди лежать на землі,
хоч були красиві,як були живі.
Радість давали очам і душі,
червоні троянди,символ кохання ви на землі.
Признатись в коханні без вас не змогли,
і як колір серця вас піднесли.
Ви радість принесли коханій людині,
духм*яні,красиві-такі ніжні і милі.
У вазі з водою ви красувались-
вами гордились і вихвалялись.
А запах заповнив кімнату коханням,
заряджено було навкруги все зізнанням.
Ну а тепер на землі у калюжі,
вас кинули милі-чому всі байдужі.
Чому після того,що ви їм зробили,
так вас принизили-в калюжі втопили.
Тоянди червоні-не держіть на нас зла,
у нас у людей таке ,ось життя.
Ми користуємось всім,чим тільки можем,
та віддячить за це,принципово не хочем.
Людина така,була і буде завжди,
хоч в смутку,хоч в радості-жадає краси.
Ви будети жити у нашій душі,
як згадка чи пмятка земній красоті.
Червоні троянди-собою пишайтесь,
ви людям потрібні-собі ви признайтесь.
Разом з людьми трояди-ви сила,
яка все живе на землі так сплотила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Рідний дім-це не прості слова,
рідний дім- це оберіг нам,ще з мала.
Це як фортеця тілу і душі,
а захисники фортеці ми самі.
Ось виріс я вже й постарів,
але не позабуду рідний дім.
Під виноградом лавочка у холодку,
як прийду до батьків,завжди я там сижу.
Та головніше,тут мої батьки,
хоч й постаріли,та душею молоді.
Їх радості немає земних меж,
і я за них радію теж.
Це рідний дім таку силу дає,
її ні хто тепер не відбере.
І тільки в раз,як я старію,
то це сильніше розумію.
Навірно так і мої дітлахи,
зроблять фортець з нашої сімї.
Рідна сімя дасть силу у житті,
і Боже дай,щоб це цінилося у них в сімї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Коли безвихідь тягне камнем в низ,
коли у очі чуєш ласку а у спину крик.
Не падай на коліна,хоч кульгаєш ти іди,
що на дорозі зустрінеш,обдумай і бери.
Можливо хтось щось запрпонує у допомогу,
ти не кидайся і допомогу цю сприймай у насторогу.
Бо у житті як на картині різні кольори,
але буває чорно-білі домінують у нашому житті.
Тому коли упав,подумай як піднятись,
щоб під ногами цього життя як кажуть-"не валятись".
Змалого починай нове життя як встанеш,
бо поспішивши,ти вибєшся з сил і впадеш.
Так всі тепер живуть-упавши піднімаются у гору,
надіючись тільки на себе,хоча в дімці чекають допомогу.
А поки,що ідемо усі ми по сучасному життю
кульгаючи,в підприжку або на інвалідному візку.
Та так було завжди,так є і буде так,
хоча ми думаєм,що так лише тепер -при нас.
Тому зібравши все,що є хороше у житті,
крокуймо,падаймо і піднімаймося усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
Гори високі та ліси зелені,
на них пасутся королівські олені.
А по низинах вівці розійшлися,
і дикий звір царює і літає дика птиця.
Це Закарпаття друже і цим сказано усе-
такого більш немає і не буде.
І я горжуся,що це наша земля,
і вірю,що так говорять всі-не тільки я.
Тутешні землі як казковий рай,
любує очі й душу цей срібний край.
Тут є усе що треба для життя людини-
сіль,ліси,хліб і мармурові глиби.
Такий мій край,красивий і могучий,
долини,ліси і полонинські кручі.
Це Закарпаття,це мій рідний край,
і тільки тут можна почути пісенний водограй.
Коли трембіта,скрипка і цімбали,
гірські мотиви ніжно вигравали.
А спів гоцулів-це треба почути,
це треба бачити,тут треба бути.
Повторюю я знову-це Закарпаття,
тут побувати або жити це є щастя.
Цей край навіює нас на життя,
цей край доказує-найкраще там,де народився Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Весна танцює теплий танець на дворі,
не наче молода дівчина у фаті.
Своїм теплом нам зігріває душу й тіло,
і кличе у танок ласкаве літо.
Сніги на обочинах уже тануть що сили
а ще від льоду річки всі звільнились.
Підсніжники показують свою красу,
підтримуючи у людських душах теплоту.
А ще на вербах "котики" зацвіли,
показуючи людям що дерева ожили.
Ще птахи де-неде співають у садах-
так кожен день весна дає приходу свого знак.
А поки,що танцює дівчина-весна,
з плеч її упала зеленая фата.
Фата лягла травою на гори і поля,
і радує ковром зеленим вся земля.
Весна,весна-кричить усе живе,
буде по іншому коли зима пійде.
І сонечко зігріє землю нашу всю,
давайте запросимо до танцю ми весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Давй кохана присядемо на лавочку з тобою,
давай я ніжно обніму тебе рукою.
І тихо прошепчу тобі такі слова-
тебе кохав,кохаю і кохати буду я .
Як сяють у нічному небі маленькі зірочки,
це освіщають кохання наше небесні ангели.
І на обличчі сяє ніжна посмішка твоя-
з очей стікає блискучая сльоза.
Тебе кохаю,тебе ціную як коштовний камень,
і цей камінь я хочу бачити в мої оправі.
Ти обійми мене міцно і тримай,
коханим своїм ти мене називай.
З тобою ми закохані назавжди-на віки,
і літаємо в коханні як в небі голубки.
Крила наші,це наші серця з тобою,
що хочуть бути разом і не бачать іншу долю.
Я вірю в нас,я вірю у кохання,
тому й роблю кохана я таке зізнання.
Давай у двох будемо крокувати по життю,
давай у двох,ми створимо міцну сімю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
(байка)
В садочку на дереві соловейко співав,
мандрівне життя своє вихваляв.
І тут внизу Хробак в землі копався,
буденною своєю працею займався.
Хробак почувши як птах небо вихваляє,
до Соловейка він грізно промовляє.
Чого кричиш,чого ти славиш висоту,
пірни у перегній і побачиш тут красу.
Я тут відпочиваю у м*ягкій землі,
мій дім моя їжа- тут все,що треба у житті.
А ти мені сонце,поля й ліси вихваляєш,
але щоб там прожити все крилами махаєш.
Хто з них правий,хто ні я зараз поясню,
але у спір заходити не хочу і не буду.
Вони праві по своєму обоє-
і той що хвалить землю і той що поля і гори.
Просто один живе в землі і це його життя,
він там родився а головне так живе його рідня.
Другий літає полями,горами й лісами,
крила його життя і жить по іншому не знає.
Частенько так в людей буває у житті,
коли нав*язуєш іншим стимули життя свої.
Коли свій погляд і думки свої іншим внушаєм,
ми як Хробак і Соловей-щоб жили всі по моєму бажаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Моє рідне село і я закоханий у нього,
я закарбував його в душі,ще від малого.
Ще з дитинства я зподивом дивився на високі гори,
за їх вершини чиплялись хмари і розбивались грози.
Ліси шепочуть своїми зеленими листками,
рідне село хустинкою зеленою обняли.
Ну а річки гірські це є казкове диво-
природа чародійка для села створила.
Рідне село,ріднішого більше немає,
хто тут родився ніколи Углю він незабуває.
Угля в душі а краса її в думках панує,
і той хто тут родився ,це розуміє і мене почує.
Красу рідного села неопишеш ти у віршах,
і не розкажеш у дзвінких словах.
І тільки побачивши красу мого села,
слова зникають і тоді кричить душа.
Кричить душа і викладає крик на білий папір,
але повторюю-рідне село щоб описать немає слів.
Тому хочу я про село своє писати і писати,
бо про красу мого села повинні люди знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Ти хочеш поміняти світ-
ти молодий ,тобі ще мало літ.
Я був такий -теж хотів змінити світ,
як не старався,але не зміг.
Хоча життя своє змінив,
я подорослішав і став другим.
Став бачити інакше я життя,
я покохав і все зробив,щоб вона була моя.
Ці зміни стосувалтся тільки мене,
але ми разом і цим сказано усе.
Вже діточки поповнили мою сімю,
тому це теж зміни у моєму життю.
Роки ідуть міняєтся усе навколо мене,
кожну хвилину чекаємо куди життя "поверне".
Тепер сини теж хочуть щось міняти у житті,
і це моє дитинство нагадало все мені.
Тепер я знаю -не можливо поміняти світ,
щоб зрозуміти це треба прожити багато літ.
Це світ міняєтся і змінює життя,
і ми є пешками - життя це шахматна ігра.
Сини це зрозуміють але через роки,
а поки на цю тему споримо все ми .
Можливо поміняти щось в житті чи ні-
вони дізнаються уже в дорослому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Сльозится ліс свіжими пеньками,
і плаче захаращений гілками.
Він людям дарував воду і красу,
а люди його життя рубають на пеньку.
Ліси благають просять допомоги,
щоб не рубали, не залишали після себе лисі гори.
Красу землі,красу своєї Батьківщини,
щоб за копійки без роздуму не убили.
Наші діди красу цю дуже цінували,
хоч теж,вони самі ліси рубали.
Але рубали в певні сроки- місяці,
на місце зрубаних дерев саджали саджанці.
Одумайтеся люди,неробіть біди собі,
ви дайте шанс в красі пожити вашій дітлашні.
Копійки- щастя назавжди не принесуть,
вони память про нас,у внуків наших вбють.
Гори могучі та ліси наші зелені,
ви землі моєї рідної легені.
Я вірю одумаются наші люди,
і цього знищення безжального небуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Коли сльози говорять більше ніж слова,
коли слова вбивають сильніше ніж війна.
За тіло забуваєш бо,ще жива душа,
не просто так-живеш ти це життя.
Радій що твоє серце має гарний слух,
і чуєш коли не чути сторонній звук.
Я хочу все так чути і відчувати,
і вірю,що Бог зможе мені це дати.
Прислухаймось можливо у нашому житті,
почуємо слова,що ідуть з середини-з душі.
І ці слова можуть іти від дорослого й дитини,
як їх почуємо,щоб щось змінити-що зробили?
Питання у вірші тяжкі-не всім і зрозумілі,
й думки свої я виклав якісь,то підозрілі.
Але почути і почувши щось ,ще і зробити-
потрібно цю ідею людям "підхопити" .
А ще про все-взгляніть у близьку душу,
бо сльози і слова можливо,просять помочі без звуку.
Не зрозумілі ці рядки-та їх потрібно розуміти,
щоб не просто так життя своє прожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Мароморош-чудний край,
кращий край і не шукай.
Полонина та ліси-
наглядають з висоти.
У долині теж краса,
Тиса край цей обняла.
А Теребля свою воду,
дає пить всьому народу.
А гоцул,ромун і венгр-
тут живуть і без проблем.
Як сусіди,як брати-
так живуть уже віки.
Здогадайся де цей край,
в срібну землю приїзжай.
Денеде глянь дивина-
Батьківщина це моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Як думаєш-чим манить тебе твій край,
подумай і відповідь собі ти дай.
Можливо він манить річками,
а ще в добавок могучими лісами.
Кожен по своєму відповідь цю знає,
кожен по своєму і відповідає.
Ще кожен думку свою має у житті,
тому питання це задав я сам собі.
На мою думку край мій манить красотою,
а ще тут живуть батьки і я з сімєю.
І ту красу душею відчуваємо усі,
оцю красу несе рідна хата і твої батьки.
Цей запах рідної землі ворожить,
своім заручником тебе він робить.
Та сильніший запах-це запах мами,
ніхто з земних,його ніколи не забували.
Він пахне мамою і цим сказано усе-
з краю землі до маминої хати приведе.
І хай цей запах буде з нами все життя,
як відчуваю я його -хай так відчує моя дітлашня.
Ще хай панує запах цей у нас в душі,
щоб не забули де народилися усі.
Мій край- він запахом цим сяє,
а ще краса природня,йому допомагає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Я просто так пишу тобі листа,
коли мобільний телефон уже недивина.
Та аркуш білий а на нім слова,
не наче щира і закохана душа.
Ще просто так кохана напишу,
ти знай завжди тебе кохаю я одну.
Кохання моє чисте як бумага,
ну а слова на ній душа писала.
І просто так- як думаю про тебе,
на обличі посмішка зявляєтся у мене.
Кажуть- папір потерпить все,
але і радість людям він яку несе.
Тож просто так як дістанеш ти листа,
ти теж на аркуш виклади свої слова.
І теплота що від листа вирує,
нас до совмісного життя готує.
Ось просто так,стає тепліше на душі,
коли читаєш ці слова в листі.
У цих словах ти прочитай-зізнайся,
у них я вклав частиночку свого кохання.
Так просто так,кохаю і пишу,
наше кохання як вогник бережу.
І всі вітри буденного життя-
повір,не згасять цього вогонька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Зима лютує-сили вже не ті,
бо поступаєтся теплішій вже весні.
Вже сонечко заграє у вікні,
зі стріхи капельки вистукують пісні.
А ще річки від льоду всі ожили,
і що є сили хвилі свої понесли.
Змиваючи кусочки сніга з берегів,
не наче подарунок на собі піднесли.
Дерева крони до неба всі підняли,
від вантажу на спині утомилися вони.
Вони радіють що іде весна ,
і доказ цьому місцями показалася трава.
Весна іде і я радію теплоті,
рахуючи на пальцях ці зимові дні,
Коли цей Лютий місяць вже мине,
і Березень порадує теплом коли прийде.
Радію теплоті і відчуваю на душі,
що так радіють люди всі весні.
Тож запанує скоро,скоро теплота,
хоча-не здастся легко так зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Так хочется побути слабим,
так хочется поплакати в "плече".
Щоб сльози полилися градом,
і виговорити усе,що на душі "пече".
А ще забратися високо на вершину,
і все,що напекло кричати що є сил.
Так щоб очистити свою середину,
і викрикнути з себе увесь цей негатив.
Ту тяготу,що тисне що є сили,
так хочется вже скинути з гори.
І ті думки,що так мене гнобили,
як бульбашки по річці потекли.
Ось-ось я так зроблю як і хотів,
ось-ось поплачу або прокричу.
Але щось побоявся-непосмів,
чи не зачепить це мою сімю.
Тож вирішив так жити як живу,
ховати слабість десь у середину-у собі.
І крокувати ще упевненіше по життю,
бо я мужчина-тому недам своїм я примхам волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Так хочется як птах літати,
в повітря що є сил пірнати.
А ще красу землі побачить з висока,
гори,поля,ліси а ще річки- щоб в захваті був я.
Взлітати в гору-круте піке униз,
і знову в верх і щоб від захвату лунав мій крик.
А сонячне проміння щоб зігріло тіло й душу,
і на хмаринці подрімати наче на матраці з пуху.
Та що поробиш мрія моя нездійсненна,
потрібно щоб була ця мрія якась буденна.
А головне я знаю,люди не літають,
бо тільки птахи крила мають.
Тож кожному своє дано в житті,
комусь літати а комусь ходити по землі.
Але про свою мрію я не забуваю,
тому буває інколи у сні літаю.
Хоч висоти боюся та все рівно взлітою,
хоч бачу сон ,та як лечу на собі відчуваю.
Бадьорий настрій зранку і посмішка так сяє,
літав у небі-хай кожен знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Красою пахне квітка України -ЗАКАРПАТТЯ,
а ще Говерла височить неначе птах.
Пянить красою-як сонячно і як ненастя,
і навіть коли білий сніг в горах.
Це Закрпаття друже -цим сказано усе,
тут сумнівів вже не повинно бути,
Це рай-коли тут все куди не глянь цвіте,
а ще прості напрочуд і добрі люди.
Про Закарпаття знають всі івсюди,
але щоб краще знати побувайте тут.
Від захвату не ззможети ви слів сказати,
а ще вас зачарує -трембіти ззвук.
Таке ось Закарпаття-дивне наше,
і дивина тут всюди де- неглянь.
Вівчар за вівцями по горах скаче,
а з кухні славнозвісні-бринза і токан.
Хай знають всі,що Закрпаття чарівне,
і кращого вже краю небуває.
Тому,що в цих рядках сказав,повірти я усе,
тож хто бажає-хай в Закарпаття приїзжає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
В дубовум гаї вітер собі гуляє,
когось рівних по силі він шукає.
У силі вітер- все на шляху ламає,
а ще на небі хмарами він грає.
Своєю силою зламає життя він хоч кому,
а ще усім доказує свою він правоту.
Усіх сильніше вітер,тому він і правий,
а ще усі боятся коли цей вітер злий.
Дуби могучі голови схилили до землі,
як вітер залітає в ці краї.
Той хто голову не склонить до землі,
всесильний вітер не простить-згинуть усі.
Небасний простір,гори та ліси-
царює вітер тут завжди.
Долі ламає і вирішує кому як жити,
вивчив прийоми- як і кого легше убити.
Щоб хоч якось вітра цього обуздати,
люди придумали куди силу вітра направляти.
Зробили мельниці у полі вітрові,
а ще спустили на море кораблі.
Вітрильники на морі вітер ганяє,
і силу свою у русло потрібне направляє.
Але як всі мажорчики синки,
зриваєтся у гай і там крушить дуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
В снігу Карпати і ліси букові,
з полону сніжаного звільнитися не взмозі.
Менчул дрімає наче старий дідуган,
Говерла теж наділа білий сарафан.
Ну а ліси під ношею вклонились до землі,
тримаючи на собі сугроби сніжані.
Природа вся поринула в глибокий сон,
зима забрала всіх у свій полон.
Зима сковала всіх і вся навколо,
річки скувала льодом хоч і частково.
Бо де-неде водичка пробиваєтся на гору,
показуючи приклад усьому живому.
Повсюди гарно і усе білим-біло,
дерева в сріблі на хатах снігу намело.
Оце зима хитрує показує себе в красі,
але як то вже є-повірти знають всі.
Терпить усе живе і мріє про весну,
природа і люди чекають теплоту.
Щоб як артерії річки гірські бурлили,
а гори і ліси красою всіх пянили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Просили всі зими але тепер нераді,
вона свій норов показала всій громаді,
Дороги захаращені,заломлені дахи-
ну й наробила зима тепер біди.
Доріг нема зима смієтся з усього народа,
в ніч мороз у день дощ-така тепер погода.
У потічках стоїть вода і не стікає,
русло все у снігу ну а водичка у дворах гуляє.
Ми всі просили-хай буде зима,
ось вона скромниця й прийшла,
У гості до людей красуня завітала,
давно така зима не була-тому і лютувала.
Гори красиві і сади усі в снігу,
давно народ не бачив отаку красу.
А люди тихо щось про себе говорячи-
ідуть скидати сніг високо на дахи.
Середина зими але вона сильніше ще лютує,
неначе полководець завжди маніпулює.
То сніг то вітерець ,то дощик підішле-
ну а морозом завершить усе це.
Так і зимуємось так живемо усі,
чекаючи весну,бо бачимо її і у сні.
Весна примчить та треба почекати,
тоді сила зими вже стане пропадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Кохання ось людське богатство,
не думайте,що у грошах все щастя.
Коли серця зєднають назавжди,
райське життя тут на землі відчуєш ти.
Взявшись за руки босими землю обійдемо,
хоч в шалаші а нам усе рівно.
Наші серця і наші душі це -єдине,
що ми одно у одному цінили.
Але коли тебе кохаю-не пусті слова,
і вірите в них ви -сильніше ніж вона.
І ту підтримку,що шукали ви давно,
ви поженіть в потрібне вам русло.
Хоча говорять що кохання є сліпе,
і воно тебе саме кудись веде.
Але коли кохаєш і вона тебе кохає,
життя як сонечко дорогу освіщає.
Тому кохайте і будьте всі кохані,
бо ви закохані і цим сказано усе -принаймі.
За руки взявшись ступайте по житті,
так щоб здригались гори на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Зціливши зуби і стиснувши кулаки,
знову наступ відбивали Українські вояки.
В аеропорту де стіни всі уже знесли,
бились до смерті - хлопці як могли.
У їхні сили не вірили вже навіть вороги,
які дощ з свинцю на вояків лили.
Коли вже думали що убиті всі,
хлопці як мертвеці піднялися з землі.
Вже ворог не чекав,що хлопці ще живі,
коли побачив їх сказав -що "кіборги" вони.
Бо тільки "кіборги" могли таке з терпіти,
залізний механізм,що куля небере і не може він згоріти.
За терміналом за кожний квадратний метер,
стояли хлопці не на життя -на смерть.
Багато полягло в аеропорту Українських вояків,
бо в Україні вільній кожен з них жити хотів.
Ми вдячні вам залізні хлопці-мужні вояки,
і вічна память тим що не повернулися з війни.
Те пекло у аеропорту,що ви у ньому були,
ви перебули тут,його зробили вороги.
І сотні цих убитих ,залізних вояків-
вклоняємося ми а ще тим дякуєм хто вижити зумів.
Спасибі хлопці за приклад що нам дали,
ви показали -щоб боялися Українців вороги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Друзів багато маєм у житті,
але нема кому відкрить душі.
Невинність і безкорисливість з дитячого життя,
кудись поділась і змінилась дружба вся.
Коли тепер занурююсь глибоко у думки,
не можу відповідь-ЧОМУ знайти.
Чому всі помінялися як повзросліли-
можливо їхні душі зачерствіли.
Можливо звін монет їх заглушив,
і дружбу у серцях назавжди вбив.
Ще одну річ ніяк не можу зрозуміти,
щоб були ви потрібні,то треба збагатіти.
Коли ти при грошах і маєш статки,
громада незамічає ваші недостатки.
Але збанкротуй,упадь в борги,
ті що у друзях були стануть вороги.
А можливо це все можна пояснити,
грошами не купують дружбу діти.
Давайте не дамо душі старіти,
але чи зможе ці слова хтось зрозуміти.
За гроші і одежу не міняйте друзів,
не обміняйте за авто і тусовку у нічному клубі,
А ще кажіть у очі те,що і у спину-
всіх поважайте так як хочети щоб всі вашу дитину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
За те що роблять наші вояки,
ми Українці їм влоняємося до землі.
Сніги,морози,дощі та спека,
їм не страшні коли в країні небезпека,
Спасибі хлопці вам за те,
що ви без роздумів за нас життя віддаєте.
Ви тяготу війни на собі несете,
і нагород ви нечекаєте за це.
Коли країна спить або живе своїм життям,
горою встали ви на дорозі ворогам,
Ми вдячні вам убиті Герої України,
за те,що більше за життя Україну по любили.
Хай память про таких як ви,
буде у нас у серці на віки.
Вклоняємося вам щиро і до землі,
спасибі вам -ми вдячні вам усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Закарпаття рідне- могучі Карпати,
ну як за вас мої милі вірш не написати.
Краю красивіший і ріднішій в світі,
люди що живуть тут-це всі твої діти.
Ліси та озера,мінеральні води,
це всі згадують хто сюди приходив.
Завітайте люди добрі до нашого краю,
пори року незавадять-це я точно знаю.
Від Менчула до Говерли висоти долайте,
чи в озерах чи в санаторіях всі відпочивайте.
Тільки тут вас люди приймуть до кожної хати,
нагодують і напоять,ще простелять спати.
Тож приїдьте люди добрі в наше Закарпаття,
тут живе-русин,венгр,румун і всі вони браття.
Побували люди добрі у нашому краю-
на все життя Закарпаття вони памятають.
А ще всім я вам скажу-хай чує й дитина,
Закарпаття це наш край-наша Батьківщина.
Тут родитись та тут жити-це велике щастя,
не забувай деб небув-ти є з ЗАКАРПАТТЯ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Як швидкий потяг летить наше життя,
десь роблячи зупинку нам для каяття.
І тільки стук коліс що бють у такт,
наче роки прожиті -рахуємо ми так.
З вікна вагона бачу картинки чарівні,
вони і є прожиті наші дні.
Про щось згадаєм про більшість позабудем,
це так суттєво нам дорослим людям.
Зупинку потяг робить,це станція уже,
хтось входить хтось виходить та речі не бере.
Всі без речей заходять без них виходять теж,
купили що у вагоні-залишили там все.
Коли кому виходить не знає тут ніхто,
вам провідник постукать,що бачить вас у вікно.
Зробивши жест рукою-сходи тобі пора,
кінцева це у тебе,хоч плаче вся рідня.
Виходячи ти бачиш-інші у вагон ідуть,
вони їхати хочуть,вони тепер живуть.
В думках ти розумієш кінцева це вже все,
але усе ще мрієш -можливо потяг далі підвезе.
Хоч трішки щоб проїхати я зміг-
але ніхто земний мені не допоміг.
Таке життя людини- було,є і буде,
проїхатися "зайцем",повірте не пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Дорга в гору-таке повинно буть життя,
щоб було все в житті ще й каяття.
І роблячи наступний крок в житті,
не вихваляйся всім що ти на висоті.
Коли хтось вибився з сил і десь присів,
допоможи йому і не кричи що допоміг-усім.
Якщо не так щось ти не повертайся,
з гори життя до низу не спускайся.
Крокуй у гори-голим,босим чи як вже є,
прислівя чув-не все отак буде.
Можливо той що був колись знеміг,
тебе знайде й віддячить за те що допоміг.
І кожен день що життя прожив,
це крок у гору ти зробив.
Тому крокуй упевнено й візьми підмогу,
кохана жінка,рідні діти-на помочі будуть у всьому.
Коли піднімаєшся у гору а є підмога,
повір це вже для тебе нагорода.
Ось так щоб всі завжди і крокували,
і тяжку ношу на плечі небрали і іншим її не пакували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Як весело тобі незабувай за маму,
якщо далеко -перезвони одразу.
Коли у тебе щось не так або якась біда,
тебе ніколи не покине матінка твоя.
Молитва та порада мами,
загоює душевні і тілесні рани.
Тож коли радість-прошу позвони,
і просто так-як здоровя як діла скажи.
А ще про батька у мами ти спитай,
йому привіт велекий передай.
Пообіцяй приїхати вже скоро,
між тим хай візьме батько телефона.
І радості батьків не буде меж,
вони умовно зроблять на тобі хрест.
Помолятся за тебе у душі-
такі у нас усіх вже є батьки.
Вони пробачать все вони батьки,
і зрозумієм це коли у нас вже будуть діточки.
Ну а тепер коли у тебе радість чи біда,
прийди до них -вони твоя рідня.
Тому говорю-коли радість позвони,
хай порадіють за тебе і твої батьки.
Згадай свої дитячі-молоді літа,
коли без батьків ні як не зміг би,чи не змогла.
Тож дай їм силу і наснагу до життя,
хоч вже дорослі а для них завжди дитя.
За маму й батька ти незабувай-
пиши,звони аще частіше приїжай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
На дворі білим-біло,
все неначе молоко.
Сніг накрив все навкруги,
це все витівки зими.
Ще зима дерева оділа,
білим інієм накрила.
І картини на вікні,
не одинакові усі.
Сріблом писані вони,
від художниці зими.
Ще ялинока у фаті,
на ній граются вогні.
Ось така вона зима,
хоч весела та без тепла.
Але кожний своє знає,
за що зиму поважає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Угля моя Угля- яка ти красива,
ти у себе закохуєш як гоцулка-дівчина.
Тебе річки оповили як коси дівчину,
а ще бачу над селом сніжну полонину.
Угля моя Угля-я тебе все хвалю,
тебе рідна як матір я єдину маю.
Гори,ліси та гірські річки,
це є символ Углянської краси.
Уля моя Угля-як чую за тебе,
радість й гордість на душі панує у мене.
Я сам з Углі я твоя дитина,
якій рідна домівка над усе най мила.
Угля моя Угля-земле моя рідна,
ти красива коли в цвіту і коли вся сніжна.
Тебе рідна описати треба слів багато,
і картини малювати треба теж завзято.
Угля моя Угля-я горжусь тобою,
зачарований з дитинства красою такою.
З тобою буду село моє-клянуся навіки,
у душі у мене твої-землі,гори і сріблясті ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
Україно моя-поле пшеничне,
де під небом блакитним цвітуть соняхи.
Полонина гірська що яфином квітне,
і наче сльоза гірські чисті річки.
Ти красою своєю пянила усіх,
як ворожка у душах пануєш.
Не гордится тобою буде за гріх,
а горжусь я тобою-ти чуєш.
Хоч невзгоди не раз тебе покомсали,
і топтали не раз вороги...
Але ми Українці від біди не тікали,
ми усі довели,що твої ми дочки і сини.
Хай трясется ворожая сила,
коли вздумає на Україну пійти.
Ти наша мати ти в нас єдина,
і на захист ми станем грудьми.
Цвіте і пахне наша Батьківщина,
на радість нам на завість воргам.
Так буде завжди ненько Україно,
повірь як мати вірить своїм дітлахам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
Краю мій рідний ти в мене єдиний,
красою своєю не повторимий.
Гори,ліси та річки чарівні,
по них я гуляю наче у сні.
Закрпття моє а в нім рідний Тячів,
за своє життя багато він бачив.
Румуни,Чехи,Венгри топтали,
і Росіяни в кінці вже забрали.
Та всеж Україна забрала своє-
Закарпаття це край,що пахне й цвіте.
А в нім є у горах гарне село-
це Угля за яку знає будь хто.
Монастир найстаріший і мінеральні джерела,
а ще снігом накрита могуча Говерла.
Над долинов Углянською височить ця гора,
білим снігом накрита як шати царя.
Я люблю тебе краю мій і горжуся тобою,
і про це усім -пишу,співаю й говорю.
Хай почують усі і хай знають усі,
Закрпаття моє -ти маяк у моєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Спасибі хлопці вам за все,
за те,що кордони ви бережете.
А ще воюєти ви не шкодуючи життя,
коли удома безтурботно відпочиваю я .
В зимові ночі- морози і сніги,
вам не страшні ці кляті вороги.
Не думаючи ні защо вступаєти до бою,
воюєти хоробро за кращу нашу долю.
Хоч ваші сімї у страху живуть завжди,
на собі очущають усі секунди клятої війни.
Спасибі вам-батьки,жінки і малі діточки,
що я живу тут у себе вдома без війни.
Я бачив та читав про злу біду,
а ще у інтернеті "лайкав" фото про війну.
Пробачте прошу хлопці все мені,
що патріот я в інтернеті а не навійні.
Прошу вас хлопці захистіть країну нашу,
щоб Україну у майбутньому ми бачили най кращу.
А ви повертайтеся додому всі живі,
я вірю у вас-тож точно знаю буду кінець війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
На дворі сніг і мороз лютує,
це дід Мороз зимнім військом керує.
Сніжинки у наступ перші пішли,
вони і є предвісники зими.
І вітер теж у війську зими,
він добре знає тактику війни.
Що сили дме і снігом засипає,
і кочугури снігу намітає.
І ось мороз сильніший воїн у зими,
морозить все,ще льодом сковує річки.
Дерева замерзають і тварини в лісі,
але його ще дуще злить-сміются з нього діти.
На санках,лижах всі з гори летять,
і радіють всі і весело кричать.
Сніг,вітер і морози їм не страшні-
хоч у зими вони вояки бойові.
А дід Мороз хоч і полководець у зими,
та понад все йому миліші діточки.
Тому війна війною а Новий рік по розпорядку-
тож дарить дід Мороз дарунки кожному дитятку.
Тож воїни зими хай пам*ятають -
щоб не робили та діти зиму з радістю сприймають.
Сприймають як радість та як потіху,
так було,так є -так буде до віку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
Нейде у голову нічого,
окрім кривавої війни.
Куди неглянеш засторога,
чекай ще більшої біди.
І від майдану до сьогодні,
день не минає без біди.
Померли хлопці у облозі,
убиті -хоч ще зовсім юнаки.
Війна,брехня все полонили,
стіну зробили між людьми.
Як що неубили то зломили,
і всі в страху від клятої війни.
А хочется усе перемінити,
а хочется тепла на серці і душі.
Так хочется у злагоді вже жити,
в гармонії і душевній теплоті.
Я точно знаю так воно і буде,
життя до ладу доведем.
А про життя тяжке-минуле,
про не гаразди й не збагнем.
Надію на оце все маю,
що і до цього доживу,
Я так цього з людьми чекаю,
я так до цього вперто йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2018
Говорить Україна-закінчилась війна,
а ще навіки скорена корупція й брехня.
Із тернів Украіни зникли негаразди всі-
ось,що я мрію чути в Українських "ЗМІ".
Я вірю воно так все і буде,
бо цього хочуть Українські люди.
Як зроблять люди так я ще не знаю,
але так все і буде-я це відчуваю.
Так хочется вже білого і світлого в житті,
бо вже втомились Українці жити в темноті.
І хочется на вулиці вже чути сміх,
як кажуть-щоб розтаяв в душах лід.
Ось так і буде в Україні,я вірю в це,-
наша країна так і заживе,
Поля пшеничні урожай дадуть,
а не гаразди всі від України відійдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
У теплій річці купались дітлахи,
між ними були й два рідні брати.
Той що молодший хворобу переніс,
тому тепер не відчував він своїх ніг.
Брат старший молодшого неполишав,
куди б не йшов з собою завжди брав.
Хоч на колясці але завжди у двох,
і старший від молодшого -ні на крок.
Ось на річку у двох прийшли,
малого по коліно в річку з дітлахами завезли.
Купаются усі але за коляскою глядят,
бо там руками у воді граєтся юнак.
Доволі награвшись і покупавшись дітлахи,
коляску вивезли на берег-всі з річки.
Всі задоволені,сміются дітлахи,
і той хлопчина ,що в колясці теж робить що і вони.
Що він в колясці хлопці уваги незвертають,
сміются всі,та у карти вони грають.
І ось затіяли розмову хлопці між собою,
хто б,що хотів-всі говорили зновуй ,знову.
А мрії в дітлахів усі матеріальні,
це вудочка,велосипед чи карти гральні.
Усі про мрії свої іншим розказали,
яка повинна бути річ і ще й руками показали.
І тільки хлопчик у колясці на річку все глядів,
всі бачили,що свою мрію він сказать не смів.
Та по дтячому,ще поштовхом в плече,
мрію хлопчини хотіли чути всі і все.
Той ще задумався,зніяковів,але сказав-
і слів цих хлопчина жоден не чекав.
Я хочу купатися як ви у цій теплій річці
й ногами відчувати на дні всі камінці.
Цим було сказано усе і повірте діти зрозуміли,
щоб сліз не показати,голови всі похилили.
Що було далі з юнаком і дітлахами я не знаю,
бо де я чув історію оцю,повірте і не памятаю.
Тому коли на долю свою десь робчу,
одумавшись у Бога пробачення прошу.
Куди взлітаю,куди лечу до неба,
якщо є руки,ноги,голова-чого тобі ще треба.
Але тому,що стали ми за Бога забувати,
нам стає завжди всього вже малувато.
Аще говорять-кому чого так не хватає,
про те людина мріє і роптає.
Діставши те,що забажали-ми усі,
наш апетит не перестає рости.
Все більше й більше -забуваючи за все,
матеріального бажаємо,забувши за живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Завість то є великий гріх,
але завідувать собі,то є вже сміх.
А так і є -як згадую юнацькі роки,
всі походеньки та безглузді кроки.
Тоді жили ми всі неначе стая-
хлопці,дівчата,були ми всі як вовча зграя.
Один за всіх і всі за одного-
це наш девіз а не девіз з кіно.
Без телефонів один за одного все знали,
тому що один одному все довіряри.
Якщо у когось не було грошей-
це незнав ні хто крім нас -хоч і ще дітей.
Ми один одного "крили" як могли,
хоч і не раз хотіли посварити вороги.
Коли батьки питали-де був я вночі,
ми в карти грали-до жодного відповідали всі.
Хлопці тайком курили сигарети,
дівчата по "затяжці"і це було нашим секретом.
Бувало випили і кружечку вина,
усі пили бо ми компанія одна.
Було,що хлопці з чужими бійку починали,
дівчата в біці,десь з боку не стояли.
Суперника чим були взмозі лупцювали,
не раз і матом частували.
І кожен вечір вмісті всі до одного,
збирались,щоб повеселитись,хоч з чого.
Було повсякому Амур десь прилітав,
і пару не одну між нами закохав.
Хоч потім пари ці і розпадались,
але на стільки були дружні -вмісті всі держались.
А ще весілля -як дівчата заміж виходили,
ось там гуляли всі,що сили.
Ті шо вже оженились нас не забували,
на кожне свято ,до себе в гості закликали.
Бувало спів гра в карти і марнування часу-
але щоб хтось згордився не було ніразу.
Тому я з ностальгією і згадую оті роки,
із гордістю кажу усім-такі ось були ми.
А ще завжди розказую своїм я дітлахам-
бо жить без соц-мереж для них є страх,
У приклад ставлю свої юнацькі - ті роки,
коли такимиж юнаками були ми.
І прошу я тепер своїх синів-
цінуйте дружбу,соцсіть вам не замінить цімборів.
Ви зрозумієте це все через роки,
коли вже будети такі як тепер ми.
Бо дружба строку годності немає,
коли з дитинства один-одному ти довіряєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
Десь там під полонинов-де гори і ліси,
родились два завзяті й хоробрі юнаки.
І як десь у пісні можливо і в кіно,
росли собі веселі Володя і Сашко.
Характер та хоробрість мундир їх підтвердив,
а ще душі своєї кожен зробив порив.
І ось пішла в Україну безжалісна війна,
і тут не обійшлося без Володі і Сашка.
Команду кожен свою любив та цінував,
але й рідну домівку ніхто незабував.
Не бійтесь мої рідні яка це тут війна,
родина в трубку чула від Володі і Сашка.
"Гради" Російські били і спасу небуло,
паладку командира снарядом рознесло.
У смуті побратими у розпачі сім'я,
нестало командира і синочка Сашка.
І плаче Україна в сльозах усе село,
біди такої в Углі-повірте не було.
Тут тисячі народа ховали юнака,
героя України Шимона Сашка.
Минають дні,проходять місяці,
завзятіше воює Володя на війні.
Він ворога карає за вбитого Сашка,
Володя кличку має, бо жалить як "Оса".
Ворог його цінує й боїться він "Оси",
коли б ті не напали-готовий до війни.
В оточення попали, ще юні хлопчаки,
і роздумів небуло в хороброго "Оси".
Всіх побратимів вивів, а сам поляг в бою,
по всюди пролунало-убито тут "Осу".
З поваги відступили завзяті вороги,
щоб побратими взяли тіло-убитого "Оси".
І побратими плачуть і мати як чумна,
єдиного синочка в неї взяла війна.
Знову тисячі народа на колінах стоять в селі,
щоб честь віддать герою, що вбитий на війні.
Героя поховали у розпачі село-
два хлопчики з долини убиті у АТО.
На цвинтарі могили, на них портрети вояка,
я бачу як живих тут-Володю і Сашка.
Старий в селі й малеча вам скаже хоч коли,
кого недочикалися родичі з війни.
І пам'ятає кожен про вбитих у АТО,
Цірик Володя а зним Шимон Сашко.
Вам вічна пам'ять хлопці і слава навіки,
що жертвами ви стали призренної війни.
Я думаю майбутнім за вас знімуть кіно,
де головні герої будуть-Цірик Володя і Шимон Сашко.
Завжди герої з Углі вони для нас будуть,
хай юнакам Углянським приклад подадуть.
Щоб людям Українськими було не все рівно,
що жили колись хлопці-Володя і Сашко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
О Боже поможи моїй країні,
як батько допоможе своїй дитині.
Вона як блудний син живе в гріху,
і вже як втопленик упала у біду.
Помилуй Господи -прости своїх рабів,
що погибають під тяжестю гріхів.
Одежа,гроші,золото-це і інше все,
вбивають у душі усе живе-усе людське.
О Господи великий,всемогучий наш,
не залиши в біді усіх ти нас.
Допоможи знайти нам вихід із біди,
допоможи нам осознати всім гріхи.
Великий Боже не покинь своїх рабів,
щоб як хробаки жили під тяжестю гріхів.
Пробач за все,що робили чи сказали,
пробач,що у закони Божі носа пхали.
І стоячи в кутку та склавши руки,
молюся-Боже не відішли народ на муки.
Простий народ закони Божі знає,
і Божий страх в душі завжди він має.
Хай Божий промисел панує між людьми,
хай люди памятають завжди свої гріхи.
Тож прошу і молюся-Боже поможи,
народ Український-СПАСИ І СОХРАНИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
(ДИТЯЧЕ)
Волохатий сірий кіт,
у куточку тихо спить,
Муркотить щось там тихенько,
щось підспівує легенько.
Я до нього підійду,
тихо скажу котику.
Нумо Кицю вже вставай,
всім нам пісню заспівай.
Та вставати йому лінь,
він собі щось буркотів.
Подивився,протягнувся,
і в клубок знову згорнувся.
Ледацюга сірий кіт,
не співає тільки спить.
Мама каже,що вночі,
він співав десь на вікні.
Тож цей оперний артист,
відпочине,хай поспить.
Бо вночі йому співати,
і мишей хитрих лякати.
Зіркову хворобу має,
просто так він не співає.
Хай хоч скаже,що вже хоче,
а він тільки все муркоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Мій край дитинства, мій рідний край,
тебе в душі ношу я -ти так і знай.
Як згадую дитячі епізоди у житті,
стає якось тепліше на душі.
Ось рідна хата а за нею,там грабовий ліс-
скільки всього в життя моє приніс.
Дитинство а в нім малі товариші,
оток я часто згадую себе у цій юрбі.
Пахучі трави,що упали від коси,
цей запах закарбувався на завжди.
І батько,що у поті від коси-
і ми з братом несем з криниці холодної води.
Ще мама моя стройна,молода-
рубає хліб і наливає з братом молока.
В спіху поївши з братом і гайда до річки-
бо вже давно купатися пішли сусідські дітки.
Тепер коли минули вже роки,
у згадках повертаюсь я туди.
Де рідний край нагадує-все все,
в дитинство він мене завжди прийме.
Та наяву не помінялося нічого,
усе як і було це все учора.
Лише батьки вже постарілись і сиві-
вони тоді були як їх тепер сини.
Тут хата,сад а ще покошена трава,
яка під той грабовий ліс росла.
І внуки з криниці несуть уже води-
батьки постаріли тепер тут косять їх сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Знову моя Україна у біді,
киди не глянь все йде д війні.
Народ у розпачі та бідноті,
і люди всі неначе у журбі.
Були майдани і мінялась влада,
але нічого кращого вона не дала.
Петля,що народ сильніше затягла,
і народ до знебожіння довела.
Народ тікає з рідної землі,
шукає вихід -як вижити сімї.
Та влада вперто йде до цілі,
не даючи піднятись Україні.
По всьому бачу,що добра вже не буде,
велике і погане щось гряде.
Але не факт,що поміняють щось таке-
можливо до "корита" знову "свій" прийде.
Запхавши "рило"у юрбу народа,
обманом поведе до більшого болота.
Зійшовши на престол і вкравши гори злата,
ним осліпить народ і пожене убити брата.
Щоб умилась Україна у крові,
щоб померли люди в нищеті.
Тікали у далекії краї-
та заробляли владі яйця золоті.
Але я вірю Україна все владнає,
рано чи пізно тим у корита голови зрубає.
і сонечко добра і злагоди знову засяє,
вірю-народ Український все здолає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018
Краю мій краю,що з тобою буде,
коли з тебе так тікають люди.
Без матері й батька як та сирота,
зі страхом чекають майбутнє життя.
Люди шукаючи краще життя,
втікають за "очі" і без каяття.
Стала чужбина домівкою людям,
грошей заробивши вони більше загублять.
Загублять те,що вкладалось від діда,
щоб за край рідний душа нас боліла.
Як сімя й рідний край були у душі,
а тут люди добробут ,самі роблять собі.
І відчуття,що століття у душах було,
можливо побачить тепер вже в кіно.
Бо те відчуття що дала чужина,
зломила людину й перетворила в раба.
А раб це невільник-Батьківщини немає,
вона в нього там де він проживає.
Йому все рівно де спати де жити,
тільки щоб більше на життя заробити.
Такий вигляд має емігрантське життя,
але з другого боку-країна до цього людей довела.
І хто тут правий а хто винуватий,
через роки лише будемо знати.
Історія покладе усе на міста,
скажуть за нас правдиві слова.
З роками видніше як повинно то бути,
а що буде далі нам усім незбагнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Виходімо з темноти-скоріше що сили,
бо злі наші вороги нас в пітьмі ув*язнили.
Очі звикли в темноті і чорніють душі.
а ще віримо брехні і як вовки всі злі.
Давайте вийдемо з пітьми і зглянемо до неба,
хай сяє сонечко,хай світятся зірки-так жити нам треба.
Побачим поле в колосках,побачим синю річку,
відчуєм волю,що бачили у снах і над вікном смерічку.
Включайте світло у серцях скоріше,що є сили,
народ,країна-досить довго вже терпіли.
Включайте світло-хай палають смолоскипи,
бо в темряві вже досить жити.
На обличах посмішки хай сяють,
хай все життя нас з вами освіщають.
І світла посмішка,що сяє здалека,
покаже нам дорогу як світло маяка.
Ну а якщо всього цього ще буде мало,
зробімо так ,щоб все палало.
Наші діди колись так вже робили-
маєтками панів,собі життя світили.
І стало краще було в світі жити,
поки не стали у темряву всі заходити.
Вони забули як там в темноті,
тому світятся очі,а у них слово-РАБИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018
Не смій чіпати землю супостати-
кричав козак у крові і сльозах.
Він не хотів нікого убивати,
але побачив ворога й пропав десь страх.
За нами рідна хата і родина-
піднявши шаблю до гори кричав.
А ще це наша-чуєш наша Батьківщина-
при цьому зранений на крок не відступав.
В наш час не помінялося нічого,
ворог по новому в домівки наші йде.
Учора бувши братом він випхався з барлоги,
й правдиве показав лице своє.
Та є козаки ще на Україні,
що в рабство й силов не підуть.
З сльозами на очах він обіцяв родині-
помру та у не волю ці не заберуть.
До бою мої рідні побратими,
скришіте голови зміям.
Копайте їм усім могили,
вченіте смерть цим злим катам.
Хай знають всі на світі,
топтати землю не дамо,
У нас сімя ,батьки та діти,
за них усі ми помремо.
Шабля і кінь,вітер і воля,
ось чим козак життя живе.
Це його сила,це його доля,
Українець без роздумів за це помре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018
Що за держава,що залюди-
не можу я ніяк збагнути.
Учора захищав країну у окопі,
а вже сьогодні заробляєш на сімю в Європі,
Поки країна була в серці і душі,
було так,що небуло хліба у сімї.
І кричачи з трибуни керівник-
не раз хвалився як сімям вояків він допоміг.
Тіло хоч зранене але душа ще не убита,
тому й повинен для сімї ти жити.
І щоб сімя в достатку і спокої жила,
тебе твоя країна у найми продала.
Там не цураючись ніякої роботи,
ти говорив собі-повинен я сімю прогодувати.
А мозулі не так боліли як душа,
коли тебе сприймали як раба.
Пройшли якісь там місяці,
ти повернувся додому до сімї.
Та кров гаряча закипіла знов-
на захист України без роздумів пішов.
Ти не чекав ні нагороди а ні слів
як Українець сховатись не посмів.
А що говорять можновладці -все рівно,
тільки щоб ворга в Україні не було.
Слава Героям,що країну захищають,
Героям Слава,що страху не мають.
Що не за гроші чи якусь там нагороду,
ідуть на смерть за волю для народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
За кроком крок і день за днем,
іде життя як та дорога.
У суматосі всі живем,
в надії,що там в кінці чекає нагорода.
Ця нагорода різна може буть,
це діти здоров*я чи богатство.
І вирушаючи у ту життєву путь,
ідем до цілі-повсякому буває і через коварство.
Минають дні,місяці й роки,
не наче у дорозі круті схили.
І не задумуючись-як життя ми прожили,
наступить час і скажуть-ви приплили.
Та згадуючи епізоди із життя,
не наче кадри серіалу.
В душі нахлине щире каяття-
чому мені тоді не піказали?
Але буває й навпаки,
ти скажеш так і має бути.
Хай епізод повторится цей хоч коли,
про інше рішення не хочу й чути.
Все було б добре,та одна біда,
не знаєм ми коли закінчится дорога.
Коли мине життєва суєта,
з чим ми зайдем до одвічного порога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
У кожному з нас живе міфічний птах,
і кожний чув його у собі і не раз.
В душі гніздо він своє звив-
людина народилась він ожив.
І звется цей птах-совість наша,
у кожного це-особиста є птаха.
Вона росте по вчинкам нашим,
які в нас вчинки-такі і птахи.
Буває птах блестить та високо літає-
її хазяїн добру душу має.
Ну а буває совість крила обламає,
тоді всі кажуть-людина совісті не має.
Люди злі своїми ділами-
птаха з душі геть виганяли.
І тоді пустоту людської душі,
заповнюють інші-якісь птахи злі.
Та можна для себе щось добре зробити,
можна в цю пустоту совість вселити.
І птаха цього кормить й напувать,
а птах з седмерицею людині віддасть.
Казкового птаха ми не втрачаймо,
якщо ,щось і сталось-залишитись благаймо .
Хоч птах цей міфічний,у нас він живе,
потрібно тільки вірить у це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
О рідна ненько Україно-
за вік свій стільки пережила.
Дітей татари викрадали,
землю палили та топтали.
А росіяни та поляки що робили-
землі твої завжди ділили.
Солдат німецький землю як топтав,
але не зміг-тебе він не зламав.
Ось і тепер,що коїтся в державі,
рідні брати на нас напали.
Забрали Крим та їм ще мало,
надалі "рвуть"вони з держави.
Але настануть кращії часи,
настане мир,розквітнеш ти.
Пшениця й соняшник уродить на полях,
кордони будуть на стальних замках.
Щастя і злагода тут запанує,
та сміх дітей усі почують.
Народ Український-не подолати,
всі навкруги повинні це знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018
Сміявся я крізь сльози і плакав як плакали усі,
я від інших не відрізнявся,я те робив що інші у юрбі.
Коли всі плакали я плакав як вони,
коли сміялись-я теж був пузом до гори.
Хотів я догодити людям всім,
тому робив і говорив що було вигодно їм.
Не раз збрехав,не раз зробив щось не поволі,
голопом по житті-зломивши людські долі.
Та все- вже надоїло отаке життя,
хочу всім доказать-не клоун я.
Коли хочу сміюсь,як нудно плачу,
як тяжко на душі мовчу,як весело то скачу.
Та відповідь на це не забарилась,
я не повірив та в серцях "друзів"затаїлась.
Сказавши правду у обличча товаришу своєму,
повірте-ви побачите життєву епопею.
Так,так тепер усі не наче обєднались,
і як лавина-словами та ділами покачались.
Тепер як болячи я плакав а вони раділи,
як було весело сміявся а вони з злості "кипіли".
Життя пішло таке,що не опишеш,
від болю як той вовк,завиєш або крикнеш.
Упавши я на зло,сміявся всім в обличча,
щоб бачили,що впав-але не все так прикро.
І довго так показував і говорив як є,
та бачу,не довго так буде.
На правду сердятся у наш час люди,
їм подавай,що хочуть-хоч брехня це буде.
Ти в "очі" правду скажеш,як то є-
не вірять,брехнею світ яскравіше живе.
Тому навірно й народ наш такі" жнива "з життя і жне-
бажає правди,але з брехнею "під плечем" іде.
Повірти це не розпач і не брехня,
це так я бачу теперішнє життя.
Упавши на коліна,у храмі молятся усі-
але загадка-за кого чи за, що він молится в душі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
Закарпття моє-рідний край мальовничій,
ти натхення моє і життя
Ти красою увесь оповитий ,
і не один скажу оце я.
І річки як троїсті музики,
вигравають як струни цімбал.
Гори,що лісами накриті,
на них вітер свою пісню співав.
А народ,що живе в цьому краї,
посміхаєтся бідам на зло.
Хоч біда а хоч радість-співає,
Закарпатський коняк п*є й вино.
Хай цвіте і живе Закарпаття,
хай всі знають як ми тут живем.
Приїжжайте до нас милі браття,
хлібом,сіллю з душею приймем.
Ми трембіти піднімем до неба,
приготовим -бринзу й токан.
Це усе побачити треба-
як гостюєтся нашим гостям.
Затанцюєм щоб гори тряслися,
й заспіваєм щоб вітер затих.
Щоб за руки всі люди взялися,
і повсюди лунав щирий сміх.
Грайте,грайте-гучніше музики,
хай гуляє гоцульська душа.
Нас Українців ніяк не зломити,
ми Українці а Україна одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2018
(БАЙКА)
Незнати,що там провинилася ворона,
громада лісу вигнала її від рідного порога,
Сказали птахи,звірі і лісна громада вся-
щоб забиралась і більше в лісі не жила.
А що робить-проти громади не попреш,
ну як одна ти воювати тут будеш.
Подумавши ворона полетіла у сусідній ліс,
щоб хтось з сусідів пожалів і допоміг.
Але щось тут не так,усі тут патріоти,
потрібно на рідній мові розмовляти.
Чужих лісів мову не сприймають,
мові своїй усіх чужих навчають.
Ну а ворона теж незслабаків,
запевнила,що патріотка цих лісів.
Імову їхню поглублено вивчає,
і як сказати кар,кар,кар-на їхньому вже знає.
Аплодували всі й до своїх записали,
а ще задарма ворону і нагодували.
Ворона хоч з акцентом кар-кала усюди,
щоб з усіма в центрі уваги бути.
Таке і люди роблять у нас час,
коли у них є збагатитись шанс.
МОВА,ПАТРІОТИЗМ-викрикують,щоб бачили усі,
шукаючи тепленьке місце у житті.
Та прийде час їх виведуть на чисту воду,
із цього лісу вижинуть оцю ворону.
Бо ті що більше всіх гасла кричать,
робити для других просто так нічого не хотять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Україно моя ти мій птах синьоокий-
як не стерпно від болю мені.
Люд не бачив тебе,ще у польоті,
своїми руками притискає тебе до землі.
Вихваляючись-як ти умієш літати,
як ти крила свої розпахнеш.
Але з клітки боятся тебе відпускати,
дорогий ти є птах-може від них утечеш.
А без неба ти пропадаєш,
пафоз і клітка-це не твій стиль життя.
На очах ти у клітці згасаєш,
хоч і клітка і є золота.
Тобі б неба та з поля пшенички,
щоб з народом життя своє злить.
Тобі б пити з річки водички,
щоб як кажуть-на всю силу жить.
Потерпи моя милая птахо,
прийде час -народ пута здійме.
Бо не давно усе вже палало-
як буде ще- твій власник зі страху втече.
І тоді розправиаши крила,
ти до неба що духу взлетиш.
Бо ти птах-Україна єдина,
яким народ як життям дорожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018
Моя маленька Батьківщина,
ти як ворожка мене приворожила.
Село моє,шо леліє у красі,
а ще блискучі як сльоза гірські річки.
Це Угля рідна -це моє село,
садами пишними у горах зацвіло.
Повітря вдихаючи,що сили-
ти згадуєш усе і як тебе ростили.
Хоч доля і закини хоч куди.
в чужих краях вже осилився ти.
Та тільки но до Углі рідної прийдеш,
неначе аромат дитинства удихнеш.
Деб не жили,куди б не їхали з села,
та Угля навіки в середині у нас жива.
І згадуючи епізоди нашого життя,
завжди описую красу свого села.
Дитячі згадки про ліси зелені,
про річку та пригоди незчисленні.
Розказую я своїм дітлахам,
щоб мали,що згадати як тепер згадав.
Не хай не забувають хоч вони ще юні,
що Угля їхня маленька Батьківщина- якщо і інша буде.
Вона в душі у них буде вже назавжди,
родились в Углі і коренні є Угляни вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
Схилилась калина до мене у вікно,
неначе та дівчина з Українського кіно.
Від вітру нахилившись шукаючи тепла,
бо осінь наступила а потім йде зима.
І ягодки червоні звисають до землі,
і як дівочі очі усміхаются мені.
Листочки теж зелені аж грають з висока,
і до землі звисають як плетена коса.
Вона наче втомилась та сповнена добра,
це символ України-Українська в ній душа.
Хоч прийдуть злі морози й калина та засне,
але птахам спасіння на собі принесе.
Ці ягодки цілющі людей й пташок спасуть,
людей чаєм напоять а птахам з голоду померти не дадуть.
Тому оцю калинку оспівують в піснях,
ще зимою співає на гілка її птах.
Зима мене і прийде вже весна,
і зацвіте по новому в калиноньки коса.
Та з радістю підніме до сонечка гілки,
із жадністю ковтаючи від сонця теплоти.
Калинонько-дівчинонько така ти в нас одна,
Українського народу ти символ і душа.
І зацвіте калина у кожному дворі,
і будуть цінувати у місті і селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2018
О рідна хата і батьківський поріг,
лечу до нього хоч пойшло багато літ.
У спогадах своїх та своїх снах,
тебе я бачив і не один вже раз.
Ти стала символом мого життя,
і радостю від слів-МОЯ СІМЯ.
Наставлення батьків та їх поради,
завжди мені в житті допомагали.
І ось пройшли роки батьки вже посивіли,
а їхні дітлахи доволі постаріли.
Та хата батьківська для нас це оберіг,
і кожен з нас забуть її не зміг.
Тут сміх лунає тут сміются діти,
це внуки та їх батьки- для батьків це вершина втіхи.
У мріях бачу і свою хату ось таку
а відповідь одна й відома хоч кому.
Моя сімя батьки та рідна хата,
ось що ціню в житті і це ціню завзято.
Хоч діточки малі а я прошу у Бога,
щоб цінували силу батьківського порога.
Цінуйте і не забувайте те,що написав,
бо кожен із великих теж це цінував.
Батьки старенькі і хата край села,
цінують Українці це з давна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2018
Тепер коли прожив наполовину я життя,
тільки тепер все зрозумів- як помилявся я.
Як в зовсім юні молоді роки,
хотів дорослим буть й для тіла висоти.
Так,так дорослим буть і діяти вже сам,
та вирости високим на завість юнакам.
Хотів бути у силі і мріяв про авто,
щоб бачили усі як сам кручу кермо.
Ця мрія була в мене від малого,
і ось усе я маю а що такого?
Я бачу всі ці мрії дякуючи Богу тут,
я в них вони у мені наяву живуть.
Уже тепер я мрію маю ось таку-
вернуть юні літа і безкорисливість дитячу повернуть.
І мрію,мрію,мрію-кожен раз,
щоб молоді батьки вели мене у перший клас.
А ще поспати скільки хочу я,
а як піднімусьмати наливала молока.
У що одітись,що поїсти кожен раз,
батьки всі думали за мене і за вас.
Занурившись у мрії розумію добре я,
не поміняєтся ніяк уже життя.
Тому живу і мрію в нездійсненне,
бо те що було ніхто вже не поверне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2018
Багато слів але,ще більше є думок,
і це життя-тут кожний день стрибок.
Як віштовхнутись,аще як приземлитись,
не думаємо ми,бо хочемо як всі ми жити.
Відштовхуючись збиваємо сусіда,
ще оправдовуємось,а ні згадаємо й прадіда.
А приземлившись-тут немає слів,
заради себе-добре якщо когось не зїв.
Хоч оправдовуются всі,я в в тому числі-
повірте ми не всі такі.
Ми кращі й розуміємо життя,
щоб дивувались всі,ми пишем каяття.
Але, що далі по стороні життя-
повірте знаю тільки я.
Як та реклама показую себе-
хоча й не знаю,до чого мій характер доведе.
І все ж таки тепло в душі ще є,
коли,ще можу писати я таке.
Та як допомогти зігріти все живе,
щоб гріло всіх-не одного мене.
Ось так живу,такі ось мрії маю,
такого всім життя бажаю.
У правді й злагоді,щоб жили всі,
тепло щоб поселилось у кожного в душі.
Пишу оці рядки- повірте,не хвалюся,
чесне слово-за людство я боюся.
Тому й пишу про свій я страх,
бо ускоряють люди свій так крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Зелена ялина на горі росла,
на самій горі-єдина одна.
Вітер гілки нагинає,що сили-
дощ і град теж ялину гнобили.
Ось так і росте леліє красою,
щоб ніхто не бачив,як плаче смолою.
Вона пишна й красива,аж заздрять усі-
але ніхто не знає,що в неї в душі.
На допомогу вона не чекає,
на себе надію вона тільки має.
Хоч стовбур у неї-весь у смолі,
вона гордо стоїть-хай бачать усі.
У цій ялині я бачу людину,
яка під ношею, ще не зломилась.
Не всі так зможуть,як ялина рости,
навіть обраним через таке не пройти.
Але терпіння-героїчна це риса,
і ми під ношею терпіти вже звикли.
Щоб тільки жити і не завжди по людськи,
а ще радіти -хоч тяжкувато,але всеж ми змогли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Як плакала мати,стоячи на порозі,
коли їй сказали,що син її в морзі.
Як ластівка билась всім тілом в стіну-
чому він помер, а я ще живу.
Сльозами омила обличя і тіло,
на душі ,як на згарищі усе теж згоріло.
Син був для неї,як стимул життя-
навіщо помер,як вона й досі жива.
Не вкладаєтся таке в голові-аж ніяк,
повинно все бути зовсім не так.
Повинен одружитись і внуків зачати,
а в старості матір свою поховати.
А тут все не так-усе навпаки,
сина нема і все з-за війни.
Казав-я країну свою відстою,
все поміняєм й додому прийду
Слово здержав,відстояв він країну,
захистив побратимів і рідну домівку.
І додому прийшов хоч уже і в труні-
слово своє він держав і в житті.
Чумне все село і ледь жива мати,
я теж не знаю,що далі писати.
Але подумайте-пишу вам всім я,
війна б вас торкнулась-якби не вояк його мати та чиясь вдова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
Ми повертаємось в далекі ті часи,
коли не було слів а була зброя і кулаки.
Не розуміли силу слова і добра,
а правда була там,де була сила і війна.
Задуматись не має часу і навіщо,
коли є сила в кулаках,потиснеш горло міцно.
Ось так живемо ми в теперішні часи,
в первісний лад вертаємося ми.
Та ось біда,що теперішня зброя -гроші,
і встояти перед ними люди вже не взмозі.
Вбиває душу а потім убиває зір,
заразу взявши в руки,стаєш як хижий звір.
Є одиниці,що не хворіють на оцю заразу,
але повірте захворіють,тільки не одразу.
Так прикро,що спускаємося в низ-
по еволюційних сходинках,що раз то в глиб.
А хочется кричати,що є сили-
я людина і народився від людини.
І хочу бути людиною усе своє життя,
а ще я хочу,щоб так кричав не тільки я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Красива і глибока була річка у селі,
але тепер протоки захаращені усі.
Й народ цю річку,щось не долюбляє-
щось часто річка села підтопляє.
А як було,як тут купалися усі,
як з співом тут спускали ліс бокораші.
Купались дітки і плавали рибки,
і як хазяйки набирали чистої води.
Усе пройшло і річка засихає що є сили,
життєві прикрощі її бідну зломили...
Зрубали ліс,обвисли берега,
дерева впали і річка вибиваєтся з русла.
Ще мусор заняв всі підходи,
скидають все,навіть каналізаційнії відходи.
І річка помираючи благає,нас людей-
допоможіть,заради ваших же дітей.
Мене ви бачили у силі і красі,
чому не дано бачить це і вашій дітлашні.
Допоможіть-зберітся всі,до одного,
очистіть прошу ви моє русло.
Вагались люди та зібралися усі,
згадали як жили вони в красі.
Узяли топори узяли пили-
очистили все дно і схили річки укріпили.
Зробили дамбу і мусор весь забрали,
і щоб не мусорити,всім там наказали.
Ще річку наповнили мальком,
щоб те дитя теж знало,як бути рибаком.
Ірічка всім завдячила з повна-
як срібна засяяла вона.
А чисті хвилі теплої води,
кожну людину,наче руками обняли.
І не топила більше річка села,
не загаращена вона тому й весела.
Та радує собою все живе,
що тільки має,людям віддає.
Подумаймо, подумаймо-чому так є,
може не у річці а у нас проблема є.
Можливо ми усі,щось не збагнули,
чекаєм щоб дали,а про обов*язок людський забули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Повітрянні кульки усіх кольорів,
мотузкою з*язані у продавців.
Яркі і темні,ще різних фігур,
наче життя хтось з повітрям в них в дув.
Сонечко кулькиповітрям обпікає,
вітер в танок їх затягає.
Та буває і прикрість когось до пече-
сонячний промінь кульку убє.
Та їхнє життя дітей веселити,
щоб в радості люди,могли вік свій жити.
Це стимул життя інакше не можна,
повітря,мотузка і грай як завгодно.
Такажуть повсюди-є диваки,
у людях,у звірях-так само й кульки.
Кулька красива,в кольорах і узорах-
для неї буть зв*язаним,велика то втома.
Хотіла далеко до кращих висот,
і до цього зробила вона перший крок.
Мотузку обірвала і полетіла-
піднялась над всіма,як і хотіла.
Люди маленькі,маленькі хатки,
нікчемні усі наче крапки.
З гордості щоки роздувши,що сили,
захотів щоб на ньго як на сонце люди дивились.
І стрімко у гору,щоб бачили всі,
він кращий за сонце,хай знають усі.
Затулить собою він сонце таке-
я більший і в кольорія-цим сказано все.
Іщо це і як це,щось тутне те,
кульку сонечко що сили пече.
Піднявшись на верх,чекав його крах,
один тільки звук і звук цей є-БАХ!
Лопнув чудак не має його-
годиня убила і не його одного.
Не знав він про сонце,не знав висоту,
аще не збагнув,як жити йому.
Йому б веселити в низу дітлашню,
ну а ракетам літать у висоту.
У кожного своя місія в житті,
і перш щось робити,все обдумай собі.
Може не потрібно тобі висоти,
може тут краще,хоч тут і низи.
І не потрібно ганьбитись свого життя,
професій багато-а краща моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Волохатий сірий кіт,
в хатту,що є сил забіг.
М*яу,м*яу-їсти хочу,
жить у голоді не можу.
Хочу трошки молока,
ну й щоб була ковбаска.
І сметанки якщо є-
ну давайте вже це все.
Миску більшу всіх узяв,
і кричить-м*яу,м*яв.
Хвіст трубою закотив,
морду хитрую зробив.
І пожаліли хитруна,
ковбасу дали і молока.
Облизавшись-зїв усе,
сам не знав,що так буде.
І поївши до схочу,
що ж робити хитруну.
Влягся він на одіяло,
і заснув як не бувало.
Ну а мишка тому рада,
кіт для мишки був приграда.
Тож лінець хай там спить,
ось так думає ця миш.
Але кіт не спить -дрімає,
мишку він уже чекає.
Так маскуєтся хитрун-
ніби спить все -мур,мур,мур.
Тож ти мишко не наглій,
обзивать кота не смій.
Щоб тебе легше в піймати,
котик мусить хитрувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2018
Волохатий сірий кіт,
в хатту,що є сил забіг.
М*яу,м*яу-їсти хочу,
жить у голоді не можу.
Хочу трошки молока,
ну й щоб була ковбаска.
І сметанки якщо є-
ну давайте вже це все.
Миску більшу всіх узяв,
і кричить-м*яу,м*яв.
Хвіст трубою закотив,
морду хитрую зробив.
І пожаліли хитруна,
ковбасу дали і молока.
Облизавшись-зїв усе,
сам не знав,що так буде.
І поївши до схочу,
що ж робити хитруну.
Влягся він на одіяло,
і заснув як не бувало.
Ну а мишка тому рада,
кіт для мишки був приграда.
Тож лінець хай там спить,
ось так думає ця миш.
Але кіт не спить -дрімає,
мишку він уже чекає.
Так маскуєтся хитрун-
ніби спить все -мур,мур,мур.
Тож ти мишко не наглій,
обзивать кота не смій.
Щоб тебе легше в піймати,
котик мусить хитрувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783340
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 20.03.2018
Кричати чи плакати уже не знаю,
бо цій брехні терпіти сил не маю.
Куди не глянь чи не ступи ногою,
брехня як тінь,повсюди йде з тобою.
І головне,що всі вже звикли до брехні,
і говорити правду стає боязко мені.
Спочатку преукрашу слова свої "масні",
брешу як можу,щоб тільки бути на "коні."
Хоч соромно,хоч там в середині пече,
та ця течія під назвою "життя" кудись мене несе.
А ще повірте,біда одна не йде-
брехня у сіті свої,наших діточок гребе.
Я інфікований брехнею й навірно на завжди,
наслідуючи нам заражуются і наші діточки.
Не розуміючи,щороблять-вони летять туди,
щоб буть "крутими"як їх рідні батьки.
Прикро,що діток вберегти не можу я ніяк,
брехня сильніша,отже поганий я козак.
І змінити щось в житті-не знаю як,
бо все чогось боюсь-чекаю знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Як матиматика життя іде у мене,
то віднімає,то ділить десь рідко додає.
Шукає,щось побільше- кореневе,
а потім раз,й на ноль помножить все.
Життя це школа і школа не проста,
не вивчив-не поставлять нам хвоста.
Зате відніме щось чи виставить позаду,
це точно-хоч можливо і не одразу.
Вивчати тут потрібно все і на "зубок",
щоб не повторювати пройдений урок.
Додати,віднімати,множити й ділити-
потрібно не писати а все завчити.
На другий рік в житті не залишають,
та з школи теж не виключають.
Тут як прогавиш ,не поможе каяття-
ця школа,що називаєтся" життя."
Дипломи та нагороди за навчання-
це ви,це ваша щаслива сім'я.
І ця медаль вам диплом замінить,
це буде промінь,що ваш рід освітить.
Ось так я думаю,ось так собі гадаю,
а як насправді-повірте я не знаю.
Бо школа і життя -це два в одному,
тому і не відому,навірно це нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2018
Народе мій,що робится з тобою,
народе мій,що робиш ти з собою?
Чому у тебе злість в очах,
усіх виниш ти у своїх гріхах.
Чому не чуєш душу ти свою,
і так багато-чому,чому,чому?
Усіх навколо ти виниш в своїй біді,
але подумавши,побачиш -винуваті ми самі.
Ненавість крушить людські долі,
а віра наша загниває у неволі.
Що є,що сталося з людьми ,
небачимо добра і всі "гризимось" як вовки.
Прошу народе схаменися-ти,
до поки людство недійшло,ще до біди.
Прозрій і подивися,навкруги з душею,
хай світлі кольори,затьмарять чорну панацею.
Одумайтесь народе-схаменімся,
від злості й заздрості звільнімся.
Нехай веселкою засяє,вся душа,
прошу себе і всіх-змінім своє життя.
Народе мій не кращий я за вас,
але у мене у душі панує страх,
Цей страх на роздуми такі наводить,
тому й прохання це у віршах таких виходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Босою ногою по скошеній траві,
пройдуся з радістю,по батьківській землі.
Тутнародився і пішов в життя-
Угля моя рідна,ти моя земля.
Косовиця кінчаєтся і ось високий ліс-
з дитинства забуть його не зміг.
Лісні доріжки,я знаю "назубок",
збираючи гриби,упевнений мій крок.
Ось постарівся я,та все як і було,
косовиця,ліси,гриби-життя як і нейшло.
Синів тепер учу всьому,щоб знали і вони,
щоб памятали,як вчили їх батьки.
І Углю рідну памятали,хоч коли-
де жив їх дід,батьки-де житимуть вони.
Рідне село незабували,деб нежили,
щоб памятали,вічно гори і ліси.
Деб нежили і мандрували за життя,
щоб памятали-Угля,це їх є земля.
І щоб не поганьбилися вони,
що в Углі родилися і росли.
Село моє,лелієш ти красою,
річками оповите,наче дівчина косою.
Я не кажу,а я кричу усім-
Угля моя,Угля мій рідний дім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Жили Козаки,самі по собі,
шаблі і голови були їх у ціні.
А як пішли і поклонились Катерині.
козацький дух,тоді й зломили.
Ось так і ми тепер зробили всі,
вклонилися Європі,а вклонялися Русі.
І ділять нас удвох,ці паничі-
людей їм не потрібно-потрібно їм землі.
В той час і ми брат-брата убиваєм,
на кого тягнем одіяло і самі незнаєм.
І ставши зрадником України ,
себе цим двом,самі ми падарили.
Хоча і нерозуміємо ми,що творим-
віддали чи подарували Крим.
Тепер і Схід,ще далі відберуть,
а далі Закарпатя,Венгри і Румуни загребуть.
Коли опамятаємось,що ми зробили,
навряд,щось поміняти буде сили.
І нашії діти,внуки ще згадають-
і кості наші всі пролають.
Прошу вас Українці,схаменітся,
і за подачкою чужою нежинітся.
Діди наші так між собою говорили-
борги- петля,на шиї у людини.
Дружім всіма країнами й людьми-
але Україну,за подачку,щоб не продали.
Так як за свою,рідною дитину,
стояти треба за неньку Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Покусаний,хромий-іду я далі по житті,
або як вовк,ховаюсь і рани зализую свої.
Життя теперішнє,отак людей кусає,
кого поранить,ну а кого вбиває.
То показавши зуби,кульгаючи іду,
хоч і кульгаю,але як всі -спішу.
Щоб не відстати від стаї-від життя,
куди я сам-один пропаду я.
Хоч слабого у стаї зневажають
але,що викульгаюсь,у душі надію маю.
І надія підгоняє і віру додає-
ось,щось "урву" з життя-і гріє це мене.
Таке життя настало на землі,
як хижаки,з оскалом йдемо всі по житті
Життя складне,але ми звикли-
слабкі теж біжать,хоч і притихли.
Надія,що краще ось настане,
нам у житті,тільки дає наснаги.
Щось світлого,щось легкого чекаєм,
до нього йдем,хоч один-одного і загризаєм.
А поки в стаї-вию як усі,
щоб в ногу крокувати по житті.
Не думай,про поступки-далі йди,
як можеш друже-тільки не впади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Щира душа і добре серце Углянина,
куди поділася тепер оця людина.
Без роздуму плече в біді підклав,
словом і ділом,всім допомагав.
Що сталося,чому озлобився народ,
чому тепер кидає камінь в сусідній огород.
Смієтся в очі,хвалить й обнімає,
а за пазухою булижника тримає.
Гроші,богатство і гординя,полонили душі-
чому живе він так,я краще жити мушу.
Батьки його так бідували,все житя-
в хаті з богатства,була тільки дітлашня.
Цю злобу хоч не чуєш,напряму у очі-
та помінялось все і це сказать,повірте є охочі.
Що сталося,куди й до чого йде життя,
чому такою злобою кипить наша душа
Питань багато і відповіді люди знають,
але богатство і гординя душу осліпляють.
Зізнатися собі-сказать правду собі самому,
давно вже,не вдавалося нікому.
Ось так живем і далі будемо так жити,
і це страшить-так живучи,ми можемо себе убити.
А ми сміємось,тримаючи й надалі злобу у душі,
бо стали люди,повсюди-одинакові усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
Де сходить сонце,за високих гір,
де сліпить очі,від білих снігів.
А вітер й громовиця,тут живуть,
вершини гір з неба зірки трясуть.
Це велич Закарпаття-це Говерла,
неначе хребтом ліси підперла.
І бачити таку красу,хоч раз в житті,
повинні люди,всі земні.
Гоцули називаютьгори-наші Полонини.
бо своєю красою,серця ці землі полонили.
Річки,що у горах витоки беруть,
у море воду,чисту як сльоза несуть.
Наші птахи,тварини,риби і ліси-
записані в червону книгу-всі вони.
Роки неначе зупинились тут,
як діди жили,так і онуки тут живуть.
І тільки гул авто і мелодія на телефоні,
нагадує,що зупинити час,люди не взмозі.
Пянить природа і заворожує серця-
горжусь тобою,Закарпаття я.
Мій рідний край,моя рідна земля,
кожний гоцул,це скаже-непромовчу,вже і я.
Аще радію,що народився на оцій землі-
і цей дарунок при народженні,був вручений мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2017
Всі ми герої,лежачи на дивані,
а якби ми там в АТО воювали.
Пробачте мені,що кажу я за всіх,
та брехня,всі знають-великий то гріх.
Хоч спираюсь на свої думки й почуття,
та,що б я робив-як в окопі був я.
Точно сказать і сам я не хочу,
чи поборю той страх,а може не з можу.
Можливо зі страху,занурюсья в кучу,
чи щоб не зганьбитись,пійду в бій,бо мушу.
Не знаю,не знаю-бо страх то є сила,
і сила,щоб в потрібне русло,та поплила.
Тут на дивані,дивлячись телевізор,
яб Путіну в морду-кулаком так би"врізав"...
А в дійсності,що-лише темнота,
щоб як було,не знаю сам я .
Кричати ми знаєм,з крісла чи дивана,
та в руки боїмся узять автомата.
І політики ми -за бутилкою пива,
навели миб порядок,бо пяні ми сила.
Я дякую вам Українські герої,
що в болоті,в окопі небіжать з передової.
Їм хоробрості хватило,піднятись з дивана,
коли на Україну орда ця напала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Стимул,щоб жити у всього живого,
бажання жити і більше нічого.
Бажання жити-світится у нас в очах,
так як цвітуть дерева,весною у садах.
Коли гірські струмки,бурхливо мчать до низу,
й водою наповнюють ставки і ниви.
А гірський птах,взлітаючи у небо,
знає- на землю повернутись треба.
Іце двигун чи поштовх для життя,
з ним живуть всі,з ним живу і я.
Без цього поштовха вздригає все життя,
а люд земний душею й тілом весь вимре.
Від цього поштовха вздригає все життя,
а ще світлішає або чорнішає душа.
І всі чекаємо цей поштовх знову,
щоб крокувати,з цим життям у ногу.
Так і живемо,так і далі будемо всі жити,
чекати будем поштовх,щоб по житті летіти.
В житті цей поштовх,усі не замічають,
але усі по різному,цей поштовх називають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Військова форма і посмішка стальна,
це твій портрет-наш генерал "ОСА".
І цей портрет у тебе на могилі,
там молодий і впенений ти сили.
Ось рік минув,як ти вже на небі,
але ми не забуваємо за тебе.
Недавно в інтернеті ,інтервю твоє переглядав-
повір,сльзи в очах і біль в душі тіло сковав.
І це не пусті слова,щоб слухали мене-
цей факт доказує,що ти з нами живеш.
Бо позабути героїв не можливо,
якщоб люди мовчали,небо б говорило.
Ти будеш з нами назавжди,ти знай-
хоч і на небі,але нас і далі захищай.
Герої не вмирають-це не пусті слова,
хоч ти на небі,для тебе не закінчилась війна.
Тихо й крізь сльози,привітаюся тобі-
Слава Україні-герої ви мої.
Може показалося,а може і почув,
Героям Слава-народ за вас герої не забув.
Тож вічна память-Володя тобі,
ми дякуємо,що ми оталися живі.
Життя своє віддав,за нас усіх-
не кожен з нас, таке зробити б зміг.
І на могилі прапор,вітер колихає,
такі як ти, герої не вмирають.
Там з неба,ти і далі нас оберігай,
від не гараздів всяких,Україну захищай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Щось сумно,на душі мені,
і сльози просятся на верх самі.
Не розумію-навіщо і чому,
але з таким я тягарем живу.
І бачу все,як чорно-біле фото,
бо не сприймає кольорів душа і око.
Чому,чому-себе питаю я в думках,
а відповідь не знаю-є в середині десь страх.
Що за страх і звідки взявся,
чому як тінь,до мене привязався.
Я світла хочу і хочу теплоти,
та через чорний колір,світлу непройти.
Чорніє все,чорніє і моя душа,
від настрою такого,калічится життя.
А яб хотів купатись у ярких кольорах,
і наче птах,літати в небесах.
У небесах життя і яркого життя-
літати щоденно хочу я.
Ще вірю повернется і до мене зір,
щоб бачити красу-яскравих кольорів.
А лікар мій,це швидкоплинний час,
він вилікує душу,від таких проказ.
З веселкою я йтиму по житті,
а чорно-біле все,засяє кольорами на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Навірно люди подуріли,всі-
кінця не бачу,ворожнечі та війні.
Ніхто не думає,за цінності людські,
гроші й посади,цінятся в житті.
Бога благаєм,а руки у крові,
всіх винемо,а винуваті ми самі.
На брата ми з рушницею йдемо,
якщо не дасть-самі все візьмемо.
Товаришу сміємось,в очі-руку жмем,
а насправді його банкрутства ждем.
Керівники держав,для своїх втіх-
простих людей женуть на гріх.
Та ось біда ми розуміємо,то всьо-
ми розумієм те,що грішемо.
Молитися навколішки всі стаємо,
та молячись,гріха невизнаємо.
Сам "обсеруся"тільки,щоб ближньому воняло,
девізом у житті це людям стало.
І ми горді,що ми так можем,
інакше жити,ми самі не хочем.
А хочется так світлого життя,
та щиросердечного людського каяття.
Хочется жити,як маленькі діточки,
щоб у душі сіяли,завжди яркі кольори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
З вікна старенька жінка виглядає,
навірно близького,когось чекає.
Помолится тихо-до плити підійде,
то мати з війни,свого сина жде.
Синок пішов країну захищати,
часів найкращих,не хотів чекати.
Мати навколішки стояла,
щоб неішов,його благала.
І ось отак тепер,з широкого вікна,
і ніч і день,синочка вигляда.
Він сам сказав,що скоро він прийде,
а далі,ще найкраще,з мамов заживе.
Молится на колінах у кутку-
і Богородиці і Ісусові Хресту.
А помолившись,чим дуще до плити,
гарячі страви,щоб приготовані були.
Коли прийде синок,голодний як буде-
а Мати нагодує,а Мати обпере.
А на постелі,чиста простиня,
для сина все старалася вона.
І ось позвонили-вже іде,
вона ніяк собі у хаті місця незнайде.
Старенька Мати,слів не розуміла,
що її сина найманця рука убила.
Застиле серце воєнкома їй не пояснило-
єдиного синочка в неї вбили.
А він їде додому,грузовик везе-
не знала,що для сина закінчилось усе.
Що далі буде з Матірю-незнаю,
невпасти в розпач і кріпости бажаю.
Прошу вас,нерозчаровуйтись в житті,
бо сина виховали,по геройськи-Матінко самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Нічне небо зірками сяє,
як море бездонне,пірнути благає.
До нових планет у інші світи,
аж манить людину-до мене лети.
Я літньої ночі,диалюсь до гори,
до зірок я хочу-у інші світи.
Хочу знати,чи хтось там живе-
а може тепер,він бачить мене.
Зірки засяяли,ще яскравіше,
тепер стало,все мені,вже най ясніше.
Це хтось з планети,побачив мене-
він зараз на землю,привіт лбдям шле.
Наспрваді до них,я злітати не можу,
немаю ракети-а я дуже хочу.
На космічній ракеті,взлітать до небес,
до свої сусідів-до сусідніх планет
Але прийде час-будем літати,
сусідів з космосу будемо мати.
Один-одного ми,будем вітати,
та між планетами будем блукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2017
До храму тисячі ідуть,
до Бога тільки одиниці.
Ці тисячі, щоб показать себе,
а одиниці з Богом говорити.
Ісус мав серце золоте,
а ми хрести на шиї.
Знаружі ми всі золоті,
а душі наші в гнилі.
На службі Божій показ мод,
незнають ,що надіти.
Причина,щоб до храму не іти-
немаю,що надіти.
Ми держим тіло у теплі,
а душі у холоднечі.
Душа під тягарем гріха,
та вільні наші плечі.
Життя невічне на землі,
і ми про це забули.
Який із нього брати скарб,
ми так і незбагнули.
І хоч багатий, хоч бідняк,
суд страстний йому буде.
На ньому кожному із нас-
і те згадають,що забули.
Спастись нам Боже поможи,
щоб в пеклі негоріти.
Ти людям розум просвіти-
по заповідях жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2017
Ви знаєте,а віру в Бога ми згубили,
всі заповіді Божі,під себе ми зробили.
Я памятаю,як батько у дитинстві нас повчав-
щоб не украв й ніколи не брехав.
Не розуміючи,чому так має бути,
але додержувався батькової,я науки.
Хоча боявся,більше батька я ніж Бога-
бо батьківська тоді,сильнішою була погроза.
Та як підріс,пішов до храму,
став розуміть,хоча і не одразу.
Як став доросліший,став вже юнак,
щось сталося в середені не так.
До храму і тоді ходив-
та вже не дякував я Богу,а просив.
І заповіді,як треба згадував,як треба забував,
це вже тоді,коли копійки перші заробляв.
Я вислови біблійні памятав-
для різних бізнес-діл їх підкладав.
Й не мало часу,дозволяв собі таке,
хоч знав,що кара буде-та думав,що пройде.
Не я один таке в житті творив,
не я один в той час грішив.
І дивлячись на ближнього свого-
не каявся,а осужав його.
Коли вже мої дітки стали підростати,
як їхній батько,став я їх навчати.
Щось думаю,з науки діточки взяли-
та прошу Бога,щоб невзнали за подвиги мої.
Тепер я розумію,батьківські слова-
що коїв,прощення в Бога прошу я.
Згадаймо Божі заповіді всі,
не даймо впасти у гріхи і нашій дітлашні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
Ось на годиннику стрілка стрибає,
секунда пройшла-життя так минає.
Возврату немає,її не вернути,
як крок так старіші і так має бути.
Секунда,хвилина,а потім година-
життя так прожила кожна людина.
Не замічаючи,як стрілка біжить,
дні так минають,а потім і рік.
Усе так життя-людина старіє,
і тільки,по раз,за секундов жаліє.
Зісталось не много-годинник ось стане,
і пійдем з життя,усі со ділами.
І буде вже іншим годинник"ходити",
будуть вже інші,життя своє жити.
Не замічаючи стрілок ходи-
будуть робити так все молоді.
Так само у старості хвилини рахують,
життєвого часу,тоді не гайнують.
Цінуючи кожну прожиту годину,
з сумом згадають,прожиту даремно хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
Життя даєтся один раз-
а що таке життя,для нас?
Може це перший крик дитини,
а може страх,батьків та їх родини.
Не скажу точно,що то є,
та думаю,життя як іспит Бог дає.
Достойні душі,щоб у Рай пішли.
екзамен цей,повинні всі пройти.
Дитячий вік маленької людини,
езамен для світлої душі дитини.
Юнацький вік,то молодість цвіте,
і ще один екзамен у людини це.
Життя вирує у далі несе-
для нашої душі,шкільні уроки це.
Настане старість у людини,
це випускний,один єдиний
І ось час смерті настає,
душа до вишших вузів,екзамени здає.
В страху,та у холоднім поті,
душа відповідає,за учинки плоті.
Як народилась,як підліткувала,
як постаріла,що доброго з життя узяла.
Учинки добрі та учинки злі,
комісія розгляне-там на небесі.
Як іспити земні нездав,
біда тоді,до пекла ти попав.
Уроки,що земні ти не учив-
повір,тепер жорстоко заплатив.
Але одна біда в учня буває,
учень серйозно уроки не сприймає.
Завтра навчуся,виправлю"хвости",
а прийде завтра,все забудеш ти.
Тож учім уроки-нашого життя,
з страхом чекаймо страшного суда.
На поготові завжди,щоб були ми,
щоб хоч коли іспит,змогли,усі пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Коли дійшовши до"стіни"-
бачиш,що не можеш далі йти.
Цілі немає,стимул погас
і ти впевнений-це уже крах.
Потрібно,щоб у нашому житті,
вірні були твої товариші.
Але буває часом навпаки,
усі втікають-хто,де,куди.
Небійся друже і не плач-
прийшов нарешті і твій час.
Хай бачать,тепер люди усі-
я підіймусь і покрокую,по житті.
А ті,що утекли-не товариші,
в житті твоєму,вони були кліщі.
Ці люди свою душу продають,
і за рахунок нас вони живуть.
І не потрібно,нам стіни боятись,
потрібно впевнено стіну,життя ламати.
Та з посмішкою,самому вже крокувати,
і ненадіятись на інших,та у відчай не впадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Я бачив все-в той час не знаючи нічого,
від інформації,аж "пре"-а хочется,чогось нового.
Такого хочется,без болі й суєти,
та без новин поганих,з клятої війни.
Говорять всі,й говорять всі про все,
не наче бурхлива річка,річ їхню несе.
Та не про те,ця річ і та розмова,
не чую людського і щирого я слова.
А хочется простого,чогось з середини душі,
хочется щирості і в ній купалися усі.
Щоб посмішка не була від обличча,
а щоб з душі бурлила як годится.
В наш час де правда де обман-ніхто незнає,
але по своєму він точку зору викладає.
З толку збиваючи,подеколи навколо всіх,
правдиву річ,він інколи дає на сміх.
Тож думаймо багато-та мовчім,
щоб щось"неналамать",та не наробить гріхів.
Бо і не знаючи куди язик"гострий"пархає,
і втой час долі людські,прото так ламає.
Не вірю слухам і очам також
бо слухи то брехня,ну а під очі,факти підведеш.
Тому думки і діла потрібно зважити-завжди,
і ненавязуй комусь і щось,а краще помовчи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
Я так загруз в буденній суєті,
що запитую себе-хто я в житті?
Для чого,я родився і живу,
чи може ношу потяжку несу?
Питань багато,а відповіді я не знаю-
питання ці я задаю і сам відповідаю.
І відповідь даю-як треба,на той час,
бо відповідь,давно я,вже припас.
Ось так петляю,ось так живу-
ілюзію собі-для себе,я роблю.
І так завжди,то додаю то віднімаю,
а відповіді на питання-так я і не маю.
А ранком відійшовши я від сну,
крокую по новому,але по старому життю.
Та в суєті нема коли питання задавати,
потрібно по житті,успіти крокувати.
І тільки вечером занурившись в середину душі,
"полощу" ,що є сили,сам собі мозги.
Так і живу- конкретного питання не задав,
та відповіді сам собі,я теж не дав.
Подумав трошки і забув,
питання ці,найдалі у душі запхнув.
тож так живу,так я і буду жить,
терпіти-коли душа і тіло так болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
На нічне небо я дивлюсь вночі-
такий потемок у мене на душі.
Поодинокі зірочки неначе грають-
в душі добрі діла так сяють.
Буває зірка з неба упаде-
зробило тіло те,що душі є зле.
І стало темніше на душі,
ці зірочки,затемнюють поступки злі.
А хочется,щоб все сіяло-
душа під ношею гріха,щоб нестонала.
Щоб білою була не наче сніг,
щоб непадало тіло в тяжкий гріх.
Чи хочем ми,щоб світлою була душа,
душею хочем,а тілом не можу без гріха.
Тож думаймо,самі собі-
жити у світлості чи в темноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017