| Сторінки (6/558): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
(БАЙКА)
У лісі щур балатувався,на берова
та лісова громада,не готова.
Всі знають,виборця менуле,
та і дільця старі,ще не забули.
Та Щур проблему зрозумів-
потрібних друзів він завів.
Ведмедя він словами вговорив,
Кабанчика він жолудем вгостив.
Сову книжками підкупив,
Вовка він мясцем вгостив.
Щура ці "друзі"вихваляють,
пред виборчу програму вже складають.
І ось програму вони склали,
Щуреві добрих діл багато припесали.
Ведмідь,Кабан,Сова та Вовк-
всі за Щура-стоять горов.
А звірі думають собі усі-
хай буде Щур,впливові в ноьго всі товариші.
Навірно Щур хорошим став,
впливових він товаришів зібрав.
А друзі кандидата поважають-
на виборців,хто словом,а хто силою впливають.
І що ви думаєте,Щур став беровом,
для нього крісло вже готово.
Віддячитись повинен друзям Щур,
деб він без них тепер вже був.
Тож кожному портфель подарував,
він на роботу,їх у владу взяв.
А у Щура старі є друзі-
він їх ніколи не забуде.
Аще пройшли вже місяці,
нові "колеги",йому не подуші.
От Тхір -хорший старий друг,
не раз Щуреві кісточку приніс.
Лисиця сиром та масцем вгостила,
ну а Ворона,як завжди його хвалила.
І Кабана він зняв одразу-
той завжди хрюкать,а Щур це прийняв за образу.
В замін поставив він Тхура,
узяти він візьме-тож буде і у Щура.
Ведмедя обрехав,що той хабар узяв,
і звір лісний його з посади зняв.
Вовк так по лісу доходив,
що у капкані лапу прищемив.
Ну а,що робить з Совою-
вона розумна "робить" головою.
Та Щур"надав" Сові посаду,
щоб тільки в день,підписувала,та накази.
Як бачить в день Сова,ми знаємо усі-
ну а Щуру ця працівниця-"по руці".
Друзів старих,усіх "пристроїв Щур-
він при посаді,ну і за друзів не забув.
Така ось ситуація буває-
як тільки в "дамки"-друзів забуває.
А мораль виходить тут така-
туфлі старі ,не натруть мозуля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2017
Хто бачить світ,як бачу його я,
той зрозуміє-хто я і куди йду я.
Інекше вам мене не зрозуміти,
а мені,з вами треба жити.
Лицем сміюсь-душею плачу,
в серці туга,а ноги скачуть.
Порозуміти душу і тіло-
та не старайтесь- я сам не розумію.
Із завісті усіх,аж пре-
дивітся всі,він лодарює,а як живе.
Вони незнають,що стоїть,це мені-
щоб жить як ви-я кроком у труні.
Одного Бога,я хвалю за це-
хвала йому,живу та в мене,це все є.
Я краще не живу,за вас усіх-
лише стараюсь,щоб не був,я вам на сміх.
Не лізьте в душу,ви до мене всі,
у мене "маска" на лиці.
Сміюь чи плачу-все рівно,
мої думки,вам знати не дано
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
Біжать роки,не наче гірська річка,
і все униз-униз,паде буйна вода.
Ось ти рокам не знаєш,вже числа,
як річка,ця їх у менуле віднесла.
Роки наші минають,
як булька на воді.
Та ми не помічаєм,
що ми вже найстарі.
По дітках тільки знаєш-
ось наші соколи.
Для них нам треба жити,
а ми як-як же ми?
Ось так життя минає,
дійде вже ,до кінця.
Вода життя усохне,
та скажуть-вам пора.
Ащо ти памятаєш,
що було у житті?
Для себа,що зробив ти,
що ти зробив собі?
Нічого-ти отвітиш,
та жив я для дітей.
Хай буде,хоч у них все,
хай буде,як в людей.
Нехай живуть як люди,
нехай в них буде все.
Але хай памятають,
батьки зробили це...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
(БАЙКА)
В сусіднім лісі сталася біда,
пожар,а потім залила усіх вода.
Звірі від голоду там помирають,
усі хто може,їм допомагають.
Побачивши Хомяк,що всі допомагають,
як волонтерів у лісі вихваляють.
І відпустивши щоки,до землі-
у волонтери записався -як усі.
І що ви думаєте-волонтером став Хомяк,
на груди почепив,він волонтерський знак.
Кричить на на звір лісний -Хомяк,
повинні всі,щось принести і тільки так.
Лісний народ чим може,тим допомагає,
дає посліднє він,що вдома тільки має.
Несуть зерно-несуть,ось пчоли мед,
тільки,щоб сусідній ліс-з голоду не вмер.
Ну а Хомяк,погладшав-заблестів,
страдає бідний-допомагає всім.
Кричить-щоб знали,що Хомяк допомагає,
хай чують всі,хто,ще за подвиги його не знає.
Скільки він ближнім допоміг-
ніхто зробити,так не зміг.
Я волонтер-кричить Хомяк,
хочу медаль і тільки так.
І дали-Хомяку,ось нагороду,
каже,що спас більше усіх народу.
Де преса там Хомяк вже йде,
не хай за подвиги,його-народ знає усе.
"Піднявся" наш Хомяк,ще збагатів-
та як ніхто з лісних не зрозумів.
Та наш Хомяк,все добре знає,
тому й увагу він до себе превертає.
Кричить,хвалится,як допомагає-
але за народ лісний,щось забуває.
Хоча Хомяк нічого не приніс-
зате собі рекламу,він зробити зміг.
Всім волонтерам,честь і слава,
кожна людина,цеб сказала.
Про подвиги оцих людей не має слів-
та треба гнати хитрих хомяків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2017
Народ доведений до "краю"-
сили сильнішої не знаю.
Лавина,смерч чи ураган,
такої сили,ще не мав.
А наш народ дійшов до "краю",
що буде далі,я не знаю.
Але добра не буде-не чекай,
трясись царьок-вночі вздригай.
Це Українські можновладці,
бурі цієї винуватці.
В народа вкрали,що могли,
країну до жебратства довели.
Розплата близько і прийде,
царська голівонька впаде.
Аз ними голови "служків",
цих депутатів-пихачів.
Їм не зносити голови,
народ не дасть їм вже втекти.
А каяття,народ не прийме-
тож не надійтеся,не вийде.
І буде крах і буде плач,
та потім пійде все на лад.
Знайдется,сильная рука,
щоб нас від краю відвела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2017
Війна,війна,війна-
такі слова ми чули із кіна.
І ось тепер прийшла до нас біда,
у нас в країні йде війна.
Люди старі усіх попереджали,
а ми не вірили і попередження іногрурували.
І тільки як війна постукала в вікно,
ми зрозуміли-це все у нас,не у кіно.
Народи два так посварились,
століття треба,щоб вони змирились.
І ті царі,що посварили ці народи,
раді війні-рахують там свої доходи.
Царі забули,що є Божий суд,
і за діла свої,відповідь вони дадуть.
Та ще біда,наказані ще будуть діточки,
зате,що їх батьки хотіли братської війни.
Як далі буде я не знаю,
але закінчиння війни бажаю.
Не треба братоубивчої війни-
та землю рідну теж не віддамо їм ми.
Ой тяжко буде вгамувати ворогів,
слабість побачивши-наш ворог знахабнів.
Але ми теж не будемо чекати,
хай бачать,що Ураїнці знають воювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Ось тече річенька з гори-
куди течеш-куди,куди.
Ти несеш воду у низи,
та все живе,ти тягнеш до води.
От якби зміг я так як ти,
з тобою,десь поплисти у світи.
Щоб була легка душа і тіло,
щоб плив по світу,щиро і сміло.
В душі я позавідував тобі,
що я загруз в буденному житті.
Буденне це моє життя,
тягне мене всього до дна.
І якби я був чистий як сльоза,
мене з тобою,понесла б вода.
А зараз я тону,під ношею життя,
мене воно тягне до дна.
А,що робить-таке життя,
або пливи,або тони-і це не тільки я...
Усі такі-і я і ти,
тож як умієш-так живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Постава пишна,біле волося,
посмішка гарна,та синії очі.
Приходить та дівчина після "ненастя",
звати її-дівчина счастя.
Біле плаття та довга коса,
в руках букет,тримає вона.
Та квіти в букеті,то щастя людське,
людям їх дарить-буває таке.
Квітка розцвіла,то радість-родинна,
квітка зелена-маленька дитина.
І так кожний щастя дістане своє,
дівчина знає-кому,коли і як віддає.
Буває подарить зівялі листки,
то гроші,то золото-чиїсь то борги.
Богатство вважають щастям великим,
тому і повинна вона,його теж дарити.
Коли дівча я теж пострічаю,
квітку у неї теж побажаю.
Але попрошу,з корінням,щоб дала-
у мене та квітка,щоб не зівяла.
В родючій грунт посаджу я її,
цей грунт називаєтся-щастя сімї.
Сміхом і радістю,щоб родина цвіла-
сімейним гербом,хай буде вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2017
Палаючий вогник у темноті,
це віра,що сяє у нас у душі.
Віра у Бога,дає силу тілу,
тепло цього вогника серце зігріло.
Світло є стимулом всього живого,
не може ні,що -жити без нього.
А коли до світла додаєтся тепло,
віру таку не здолає ніхто.
І нам потрібно усім,щось робити,
щоб його зберегти-не погасити.
Поки вогник яскраво палає-
ніяке зло,нас не здолає.
Але щоб довго вогник світив,
живи тільки так,щоб не згасив.
Вогонь піддержимо ділами своїми,
щоб цим вогоньком,своїх ближніх зігріли.
Хай в середині вогник,горить і палає,
і хай ні коли він не згасає.
Біблія не раз,про це говорила-
так жити повинна кожна людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2017
Тяжко Орлу у клітці жити,
хоче Орел,в гори летіти.
Парити в небі високо,
воля-це сенс життя його.
Простори хоче облітати,
гірське повітря поглинати.
Ну,а охота-над усе,
життя для нього є це все.
А він у клітці,тут томится-
сусід Хомяк і той грозится.
Таке життя,є для Орла,
а,що поробиш,доля ось така.
І тільки в сні,орел літає,
могучі крила розправляє.
Летить високо,в височінь-
хай бачать всі,що цар тут він.
Обравши жиртву він собі,
летить він камнем,до землі.
І гострі когті випускає,
та в жертву міцно запускає.
Удачна охота,ось була-
летить у вер він,до гнізда.
А серце груди розпирає,
Орел тут цар-хай кожний знає.
Але боїтся Орел проспатись-
боїтся сам собі признатись.
Він у неволі і це,є жах,
неволя-це для усіх нас страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
(БАЙКА)
Зеленим лісом,правив скунс-
підбуривши лісний народ,вовки зробили бунт.
Скунс з страху втік із лісу,
і це було вовкам на втіху.
Стала престол зграя ділити-
та кров,з кликів їм необмити.
Одноголосно-всі рішення прийняли-
"чесного"кота тоді беровом всі обрали.
Так,так-кота вовки обрали,
премєром,вожака із зграї взяли.
Кіт на портреті,всім смієтся,
вожак керує-так ведется.
Кіт їздить по гостях-вовки керують,
вовки обїлись всі,а у лісі голодують.
Стало все хуже ,ніж було-
народ роптає,ну а вовкам все рівно.
А кіт гуляє та гостює-
ситй біду народу,він не чує.
Вовки ліс з кризи "витягають",
лісний бюджет в кармани пхають.
Від розпачу лісний народ,опять страйкує-
хай скаже влада,чому народ бідує.
Хай сіроманців "скинуть"-геть до низу,
хай визнає премєр провину.
Кіт чесний,кіт не винуватий-
вовків давайте будем виганяти.
Кричали всі хапали гострі вили,
лісний народ репетував на площі,що є сили.
Тут спохватилися усі вовки-
таке не думали і в сні вони.
Як будуть жить,як будуть пирувати,
вовки забули,як то,вже голодувати.
Ідею кіт подав,якраз під час-
всі будуть ситі,він у кріслі і все гаразд.
Вовків у зграї -вас багато,
давайте сина,поміняємо на тата.
Ось виступив поважний кіт,до лісу-
послухайте,скажу я всім на втіху.
Цей старий вовк,геть знахабнів,
ричить на всіх,кого впіймав,то зїв.
Клики у пащу вже не входять,
а очі злі-на звірів страх наводять.
Тож старого давайте,ми звільняймо,
а молодого,чесного сірка ми обераймо.
Ви подивітся,молодий і зубки білі,
і очі чесні,але вже смілі.
Він горло як старий,не вигризає-
він про лісний народ подбає.
Дамо дорогу молодим керівникам,
йому я вірю,чесний він -кажу я вам.
І не чекаючи думки,всього народу,
сірого пропхав-першим піднявши лапи в гору.
Ви не повірити,й народ обрав сірка,
велика тут заслуга є кота.
На вожака списали не горазди всі,
а лісом стали керувати молоді.
І ліс живе по "новому" тепер -
малий керує,а старий так і гризе.
Нард годує і старого і молодого-
кота- воаки цінують,як колегу свого.
Народ живе,як жив-ще хуже,
а відповідь слідом іде,мій друже.
Якби кота і сірих,вигнали за прапорці-
жили б,тоді найкраще -звірі лісові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Гонор голову ламає,"куций" бере душу,
та провадить її грішну,на вічною муку.
Гроші,золото,камінці-гонорится тіло,
а душа як та солома,на попел згоріла.
В зубах кістка,кров на руках-нічого нечуєм,
тілом богато живемо-душею існуєм.
Чи то рано,чи то пізно-спливе гріх до верху,
не соваєш гріхи свої,за брендову одежу.
Не завідуйте богачам,бо не має чому,
бо своїми учинками,не служать ті Богу.
Ну а завість,вашу душу за них убиває-
душа паде вниз,до пекла-людина й не знає.
Ми живімо по молитві-даш нам Боже днину,
хоч у злиднях,хоч в богатстві-треба буть людинов.
Зате,що в житті ми маєм-дякуєм,всі Богу,
бо спастися,усім грішним-дає Господь змогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Сльоза за сльозою,по обличчі пливе-
часом горе,а часом і радість несе.
Радість чи горе-плаче людина,
чудо таке,приода створила.
Сльози показують,що на душі,
але зрозуміти,можуть не всі.
Ми плачем,поранивши тіло,
ще плачем тому,що надуші наболіло.
Є сльози єднають та розлучають-
вони народжують та убивають.
Хоч якби людина,життя не жила,
з нею повсюди,солона сльоза.
Родилось дитя і плаче воно,
а з ним плаче тихо,мати його.
Сльози в обох,течуть і сіяють,
а чому плачуть-вони тільки знають.
Багато за сльзи можна сказати
та правду про сльзи,не можем всю знати.
Кращі учені та мудреці,на землі-
не знають будову,людської душі.
Моя думка,за сльози така-
своєю солоностю,ощищує тіло душа.
Усі ці емоції,щоб тіло нервали,
сльози з середини,усе вимивали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
"Упавши" у борги,наче у яму,
ногами й руками себе я вигрібаю.
і тільки піднявши,себе до гори,
враз обвалився вниз-до глубини.
Опять вигрібаю-у поті чоло,
руками,ногами-мені все рівно.
Тільки б піднятись мені з болота,
немає,вже сил,а жити охота.
Коли наверху був,усі помагали,
а тепер як ідуть,ще штовхають ногами.
Руку,щоб подати,підняти б на верх-
ганьба,це для них-хто,я тепер.
І це,ще сильнішої,дає ось наснаги-
вийду доверху,хоч ноги й ламали.
Цим друзям фальшивим,нічого не скажу,
далі пійду,біля них,я не стану.
Я вигребу-вийду я з ями,
хай ті наверху,мене й покидали.
У мене сімя-жінка і діти,
за них можу все,на собі стерпіти.
А поки як можу,з ями вихожу,
і хай всі сміются-я вірю-я зможу.
Життя іде,то в верх-то вниз,
та жити так-уже я звик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2017
Повітряний змій,у небі пархає,
за нитку шовкову,його хлопчина тримає.
А змій бідолашний,рвется у небо-
волі потрібно,щоб летіти далеко.
Щоб повітря холодне пил холодило,
щоб небо безмежне його поглотило.
Ось тоді змій,показавби себе-
з вітром у двох,він гори "зверне".
Авін в кайданах страдає,
волю у небі глотками хапає.
Ця мрія у змія єдина була,
і сталося чудо-збулася вона.
Змій нитку урвав і високо взлетів,
із гордості з вітром,дружить несхотів.
Крила розправив і у височінь-
з гордістю в парі,він полетів.
І щось тут не так-змій падати став,
під крилами вітру,не очущав.
У низ головою змій полетів,
у сосни колючі,всім тілом влетів.
Без вітру і нитки,змій сили не має,
і тільки,як впав-тепер він це знає.
Не радий змій короткій волі-
для себе хотів,він ткращої долі.
Дивлюсь на цього змія і ридаю,
таких людей,як змій,я точно знаю.
На волю рвется і кричить-я сам,
зможу прожить-я докажу,всім вам.
Тікає від батьків і всіх людей,
але хватає духа,поки є грошей.
Ігордість їхня,відносини вбиває,
піднявши голову високо-ніког той незнає.
Нове життя,уних рве все-
дурман від волі,вбиває все живе.
І тільки впавши до самого дна,
розуміє людина,як жити повинна вона.
Та пізно тоді,сльози вже лити-
ім з вітром і ниткою,було дружити.
І всі у місті,ми гори звернем-
не відбереш у нас-бо дружньо живем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2017
Підперши голову руками,
я зануряюсь у думки.
Вони до чогось підганяли,
а привели у ні куди.
Щось там у глубині душі,
гризе і тисне,що є сили.
У цій безмежній суєті,
долав життєві,круті схили.
Щоб не побачили мене такого-
крізь пальці,на двері я дивляюсь.
І не побачивши нікого-
в думках,як потопельник я топлюсь.
Я б так хотів відкинути усе-
жити полегше,вже пора.
Тому,що це усе гнобить мене-
бо надоїла ,ця вже темнота.
Хочу,щоб сонечко сіяло-
в моїх думках,в моїй душі.
Бо я прожив,уже чи мало-
та весь час жив у суєті.
І не надумавши нічого-
я поспіхом піднявся за стола.
Знову іду вперед,я до нового-
така у мане доля,таке моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
Вогонь горить,що сили у печі,
він випікає,духмяні буханці.
Потріскують там дрова,що є сили,
цей дар,вони самі створили.
Ось в кузні,теж вогонь живе,
своєю силою,залізо гне.
На ноього повітря,як дмухає-
кажуть,ще більше сили наберає.
Десь чую,пожежна завиває,
бачу біду, будинок догоряє,
Велику силу вогонь тут показав,
та зла,ця сила-кожен таке б сказав.
Поля пшеничні,ось в диму-горять,
що сили люди,всі його гасять.
Поганий це вогонь,несе він лихо-
багато плачу в ньому і людського крику.
До того я веду-вогонь наше життя,
а наша сила теж,комусь,щось принесла.
Когось на добре діло"підвела",
а інших із-за нас "знайшла біда.
Тож треба думати,коли і що сказати,
щоб в добре русло допомогу направляти.
Вогонь від серця,щоб палав-
щоб щиро ближніх зігрівав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017
В житті я не живу-я маневрую,
хоч з слухом все гаразд-а я не чую.
Я вірю в Бога-но грішу,
скажіть хтось ви мені-чому.
І бачу так,живу я не один,
тому і страх мене заполонив.
Собі признатись,кожний рад-
а людям ні-ось це вже страх.
Ми боїмось,таких як ми-
що скажуть друзі,а що зроблять вороги.
А правда там,в середині блукає,
і там без помічна,навірно померає.
А яб,хотів в дитинство повернутись-
жити у правді і брехні позбутись.
Щоб ближньому завжди я довіряв,
а ближній,щоб мене,поправді поважав.
Сціпивши кулаки і закусивши зуби,
давай признаємось собі,мій друже.
Ти приклад нам всім покажи,
повірити у себе,нам допоможи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017
Ця ситуація,що склалася в Україні,
нагадує,в наш час- застілля.
Хозяїн з гостями веселится,
ну а хазяйка,на кухні суєтится.
Всі за столом,їдять та пють-
а діточки в кутку десерта ждуть.
Народ гостинний є на Україні,
голдний буде,тільки гості,щоб поїли.
Ну а хозяйка,так-поїла на бігу,
на обличчі посмішка,а спина у поту.
І ось десерт,хазяйка подала-
шедевр цей торт і красота.
Його ділила так,як ділять всі-
гостям,а ,що вийде дітлашні.
Гості цей торт серйозно не сприймали,
хтось надкусив а інші тільки крем злизали.
А діточки,поїли та були і цьому раді-
хоч досита не було,та,ще подякували мамі.
Гості пішли,підгощені і ситі-
а матері і дітлашні,ще треба все помити.
Ось це застілля й нагадує мені,
як Україна годуючи чужих,гнобить своїх.
Цей торт,що звется Україна-
вже надкусила-Європа і Росія.
А в дітлахах,бачу народ,я наш-
голдний,але до гостів руку не протяг.
Задовольняється він тим,що має-
працює тяжко і державі помагає.
Тож прошу"панство" на "верху"-
не гонорітся,а нагодуйте ви сімю.
Хай наш народ,вам буде діточками,
а ви для них,найкращими батьками.
В кругу сімейному,зберімось всі,
так,щоб гостей не було-ми самі.
Батьки і діти-порадьтеся відверто,
що вам робить,щоб вийшло всім десерту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017
Те,що вмирають тепер десь солдати,
не може ніяк наш розум сприймати.
Моє покоління,не знало війни,
може тому,у серйоз,не сприймаємо ми.
Десь молодого хлопчину убили,
десь підірвали,чи на танку підбили.
Усе це далеко,усе це не тут-
що за нас убивають,нам незбагнуть.
І тільки як прийде в родину біда,
ми розумієм,іде ось війна.
Та інші поплакали,а далі забули,
вониж вояків на війну"нетягнули".
На смерті солдата наживаються всі-
їм легко,вони не були на війні.
Коли цей солдат на війні померав,
бізнес-проект,крикун,десь складав.
Першим кричить-за Україну стояти,
але своїх дітей не дає воювати.
Він краще всіх знає,як виграть війну,
але воювати іти-страшнувато йому.
Гроші,машина,дім чи квартира-
його покоління,є оце сила.
Огорожі високі-обклали своє,
живу,як хочу,не турбуйте мене.
Бог тільки знає,як далі вже буде-
коли так гординя,у світі панує.
А ми,ще й не хочимо це розуміти,
що сили горланим-не мішайте нам жити.
А війна потихеньку,"дійшла" до порога,
а це вже біда,всього народу.
Щоб пізно не було,відкриймо серця-
хай мозок вже прийме-В КРАЇНІ ВІЙНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Ось бачу з клена впала насінина,
а вітер нею грає,як дитина.
То до травички насінину він дмухне,
то,що є сили,до калюжі занесе.
І я задумався-а,що із неї буде,
щось цінне,а може й не згадають люди.
Чи може потічок,далеко понесе,
і там далеко,вже кленом зацвіте.
Маленька ця кленова насінина,
іде в життя,як новородженна дитина.
Одні народятся-для них усе готове,
а інший виживає-як тільки може.
Та насінина,що посіялась в готове-
щось сталось і рости не може.
Хоч садівник підживлює і оберігає-
коріння сохне і деревце,те вяне.
А те,що в край дороги проросло,
через тернину й камінь тягнется воно.
Морози та тварини гілки ламають,
та з кореня,нові листочки проростають.
І люди так-хто має все,
той гораздує і не цінує,він життя своє.
А хто не має помочі-життя цінує,
надієтся на себе-сам життям керує.
Усе живе так на землі існує-
то вяне то,що є сили прогресує.
Хоч то людина,хоч тварина,
ну а за ними й запашна рослина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Мій вірний кінь-неси мене у гори і ліси,
тримаючи стремена-тобою я керую,хоч куди.
І грива,що від вітру розійшлась,
як прапор бєтся,по моїх плечах.
В обличча свіжий вітер завіває-
куди мене несеш,ти тільки знаєш.
А я держусь на спині у коня,
бо кінь цей-є двигун мого життя.
Цей кінь,сильніший від стихії,
цей кінь,всі знайте-мої мрії.
Коли я мрію-я долаю все,
бо моя мрія,хоч куди мене несе.
І щоб невпасти,чи забігти,хоч куди-
стремена сильно я тримаю і завжди.
Аще стараюсь,не загнать свого коня,
бо даний він,один мені на все життя.
Не можу я ніяк,вже без коня-
бо це одна із мрій,про цього скакуна.
Як день новий із ранку настає,
мене мій кінь-несе,несе,несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Визнаєте,а жив у ті часи,
як атеїстами усібули.
До церкви не ходили й не пускали-
самі невірили,у Бога,й другим не давали.
Але тоді,інакшими усі були,
по іншому-дружили і жили.
всі заповіді Божі,знали на"зубок",
хоч на дверях у храм,висів замок.
А віра,вся в середині була,
всередині людини,віра та жила.
Ті,що до храму не пускали,
теж вірили душею,хоч словами і протестували.
А люди,у тяжкі,для ближнього хвилини,
не відвертались,а тягнулись до людини.
Була ціна життя людського-
чи бідний чи богач-ти не чіпай нікого.
Богаті теж були-і ще які,
але не виділялись,а жили,як усі.
Закон був одинаковий для всіх,
порушити,його ніхто не міг.
Я і у цей час,не можу зрозуміти-
чому тепер,не можемо так жити.
Чому посліднє діточки ділили,
чому усі,так один-одного цінили.
І повертаючись в сучасні,ці часи,
запитую себе-чому не можем жити так і ми.
Чому богаті гноблять,геть усіх-
чому усі й повсюди,вихваляєм гріх.
якщо на храмах,двері всі відкриті,
якщо у них я бачу,є дорослі й діти.
Навірно вірили наші батьки душею-
а ми,у храмі з гаманцем- не з нею.
Біда й велика,це біда-
не одному народу горе принесла.
Єгипетські фараони,а потім феодали,
царі та комуністи-за це вони навірно і пропали.
Розповідаю за ті часи я дітлахам,
хочу,щоб з вірою в душі,ходили в храм.
І дітлахи,щоб з слів-хоч щось взяли-
навірно і тоді б,вони по іншому жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Вітер віє,вітер віє-гне вербу до долу,
гілки її,він ламає і топить у воду.
Верба проситься у вітра і його благає-
дисить прошу,досить-бо сил вже немає.
Але вітер дме,що сили-смієтся над нею,
вербу крутить і ламає-рівняє з землею.
Він сильніший за вербу і докаже,хоч кому-
граючи і сміючися,убиває він вербу.
Ось вітер постарався-зламав вербу,
прийшов кінець її життю.
Погрався і далі,в гори полетів,
і не задумався,що він її убив.
Говорять-у ного вітер в голові,
хоч і убив,зате приємно він зробив собі.
За других він не думпє ніколи,
тому й шукає він собі пригоди.
Убив,не убив-йому усе рівно,
але вербу убили-не наказаний ніхто.
Ще добре,що в землю зарив гілки,
а ті хотіли жити і пустили паростки.
Читаючи оці,свої рядки-
зрівняв,що роблять,мажорчики-синки.
Чуже життя-ціни для них не має,
дуріють,по своєму-а слабий померає.
Поки вітри такі віють-жити тяжкувато,
бо у них,за спиною,багатенький тато.
І допоки ми пускаєм,всі слова на вітер,
доти будуть бідувати-наші з вами діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017
Стогне земля від діяння людини,
не може повірить,що люди зробили.
Вона нас плекала,як рідная мати,
та ми не хочем,це все осознати.
Річки забруднили,зрубали ліси-
рибки та тварини знищили ми.
Нам все рівно-тільки,щоб збагатіти,
не думаєм ми-як жить будуть діти.
Серце болить,як бачу це все-
з страхом заглядаю в майбутнє своє.
Ліси без дерев,поля без врожаю-
схаменітся люди-вас,я благаю.
Земля наша рідна-пробач нам усім,
якщо так,б зімною-яб не стерпів.
А ти наша мати,даєш нам життя-
сама помераєш,щоб жило дитя.
Кричу я усім,що сили,я маю-
навіщо люди ми землю вбиваєм.
Рубаємо гілку,що на ній сидимо-
ми самовільно,на смерть,себе жинемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2017
Як та тернина,хапаюсь за життя,
і кожен день чекаю кращого я дня.
Минає день і ніч вже настає,
надію маю-ранок,щось краще принесе.
Наступний день пройшов без перемін,
і я чекаю-ось завтра точно,прийде він.
Сам бачу,наївності моїй немає меж,
а,що поробиш-з надією на завтра ти живеш.
Тяжке настало у людей життя-
"киплять"мозги й "горить"земля.
Але живем,хоч й тяжкувато,
радім і тому,що живем-бо й це вже свято.
Повірив у людей,а віру в Бога я ослабив,
про заповіді позабув-людей я славив.
Але не вийшло з цього доброго нічого,
скажу по правді-життя хотів я не такого.
Типер вже не зроблю нічого,
й щоб якось жить-беруся,хоч дочого.
І мріями собі не допоможеш-
подумай,як міняти,щось захочеш.
Ось так тепер,я і живу-
надія вмерла,а жить,то я хочу.
Чипляюсь за життя,руками і ногами,
та ледь звожу,кінці з кінцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Зовсім юнак,а у формі солдата,
стискає рукою курок автомата.
Спить у окопі і снится йому-
мама,тато і хатинка в саду.
Аж раптом гул-повітря скипіло,
це смерть у окопи опять прилетіла.
Снаряди в окопи могучі падали,
на своїм шляху,все живе убивали.
І так дві години,життя у аду,
і це не у сні,це все наяву.
Закінчився бій,чути крик побратимів,
вся земля у крові-ті,що живі,стали сиві.
Він рукою хрест на собі зробив,
й що сили до ранених-бо він командир.
Від побаченого,серце рве на куски,
ранені,вбиті і всі юнаки.
На обличчі сльозу ніяк не сховати,
їм жити,ще треба,а не воювати.
Але здогадався,що він командир,
і розпачу,в собі недопустив.
Ось так і проходить юнацьке життя,
яке так змінила проклята війна.
Цим юнакам,щеб десь працювати,
і щоб внукам раділи,батько і мати.
Та не змогли юнаки інакше зробити,
від бандитів Україну пішли боронити.
І що так все зробили,не жалкують вони,
хоч у душі і панує страх від війни.
Таким юнакам,честь і хвала,
я вірю закінчится клята війна.
Герої такі спасуть Україну-
і ми,ще подякуєм,цьому командиру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
Два давні друзі,садівники,
купили по садку,десь у селі.
Сади їхні були досить старі,
не всі яблуні давали вже плоди.
І кожен став спаву,по своєму вести,
щоб урожаї добрі дали їм сади.
Один на корені,зрубав всі яблуні,
а на їхнє місце,посадив всі молоді.
А другий обрубав на яблунях вітки,
і паралельно посадив,теж молоді.
Кожен по своєму,оновив свій сад,
і кожен думці своїй ,дуже рад.
В надії,що дерева молоді дадуть плоди,
перший повинен чекати,ще якісь роки.
А другий,урожай у цей вже рік зібрав,
хоч і малий-та радий був плодам.
Аще чекає,як молодняк цей підросте,
він акуратно,старі яблуні зітне.
Та є у нього ризик-не великий,
старі дерева можуть,молодняк весь заразити.
Так ось зробили ці садівники,
та,що робить-буває всяке у житті.
Старі і молоді,чи тільки молоді,
питання це панує,у нашому житті.
За садівників сказать,щоб не забув,
хто вони-з панів,з народу...Я так і незбагнув.
А від цього у житті залежить все-
який хазяїн саду-народ так і живе.
Бо у житті у нас такіж садівники,
і це вони визначають-кому і як рости.
З садівників цих,хто правий -не знаю,
хоч декілька питань,я доних маю.
Але нехай розсудить час усе,
побачимо-які плоди сад цей принесе.
Бо кожен має свою точку зору,
й чекає,за свою думку він винагороду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
Ось потічок біжить з гори,
куди пливе-куди,куди?
Пливе в далеку він дорогу,
могучим хоче буть у всьому.
Дорогою минає перешкоди,
впадає в річку і пливе у море.
Ось він приплив до цілі-
він знав,що він це зможе.
До моря потічок приплив,
і що є духу,в море поспішив.
Та потічка ось і нема,
поглинула його морська вода.
Він став могутнім,як хотів-
він доказав,це все усім.
Але життя таке його убило,
в своїх обіймах потопило.
Веселий був,він хоч буйний,
що тільки мав усім ділив.
Але біда- солена вже його вода,
він помінявся-ось біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2017
В Закарпатті див багато,
одарив нас Бог завзято.
В місто,в село як зайдеш,
точно диво там знайдеш.
Ось наприклад місто Хуст-
побувайте тільки тут.
Старий замок височить,
поле нарцис майорить.
А Шаян-йе красота,
тут курорти,щей вода.
Хто водичку куштував,
за хворобу забував.
Ну,а Тячів-місто в горах,
місто й села всім знайомі.
Шахти з сіллю-мрамор є,
форель в річках тут пливе.
Найстаріший ліс в Європі-
гори сніжні і високі.
В Углі,ще пещери є-
їх турист необмине.
Там жили первісні люди,
подивітся-бож не чули.
З землі б`є смачний "буркут"-
вся червона книга тут.
А Углянський монастир-
за царів він ще служив.
Івана Грозного посли,
приїжали,ще сюди.
Є Велятино село-
буйволів тут є повно.
Непобачиш іх уже-
тільки тут племя росте.
Ось корзинки плетуть в Изі-
всюди в попиті цей виріб.
А Мукачівське вино,
всіх пянить-таке воно.
Є багато тут,ще див,
розказать,я вам невспів.
Якщо б ,я все описав,
неповірять-слово даю усім вам.
Закарпаття-райський край,
повірь друже-приїжжай.
Нема краю більш такого-
це дарунок нам,від Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017
Гірська річка-це є диво,
чиста,лагідна та мила.
Тільки в горах дощ пійде-
річка скаже,як живе.
З злості колір поміняє,
мул,каміння розганяє.
Села річка затопляє-
норов річки кожен знає.
Дощ пройшов,вода упала,
річка лагідною стала.
Мовби то і не вона,
все топила -все рвала.
Та,що скажем,то природа-
винна в цьому,ця погода.
Але ми всі добре знаєм,
ми й самі такі буваєм.
Чесність,ласка,доброта-
усім людям,до лиця.
Но,нас хтось лише "уколе"-
заступись,за нього Боже.
Норов свій покажем всі,
і великі і малі.
Але потім все мине-
все утихне,все пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2017
На берегу річки,лісної сидів,
та в роздумах-десь далеко я плив.
Ось бачу вниз,по течеї пливе листок-
через камінчики,він -скок та скок.
І нагадав мені він,це життя,
як всі пливем ми в небуття.
Так і він пливе скоріш,скоріш-
бо хоче взяти все-побільше від життя.
Через камінчик він стрибає,
голузки та приградки обминає.
І так далеко,вже проплив-
аж раптом-раз і на пісок його кидає...
На берег кинуло,його життя-
він висихає назавжди.
І не попливе листок-цей,десь туда,
а плить хотів ,в житті він ,хоч куди.
Я пожалів,та взяв листок у руку,
щоб не відчував,на берегу він муку.
Пливи,пливи-в далеке ти життя,
щоб не було,у тобі каяття.
Ти доплеви до моря-всім на зло,
ти докажи усім-я сам це зміг.
Все я пройшов,все обминув-
добився цілія-один за всіх.
Тож порівняйте ви і людську долю,
із самого народження -бажаєм тільки волю.
Пливем ми по життю,як той листок,
через все-радість,горе,скок та скок.
Але буває,викине таке життя,
що ось секунда-і ти відходеш в небуття.
Усітебе вже обминають-
ганблятся,кривлятся та забувають.
Десь через який,то час-
усе міняєтся за -раз.
Хтось руку допомоги вам підвів,
підняв з колін та обігрів.
І ви пішли в життя сильніше,
ви не забули всі незгоди-бо стали зліші.
Добились більшого признання-
бо ви боролись,до остання.
Добились ви всього,ще більше
бо не чекали ви ще трішки.
Бо знали ви,якщо вас,щось спіткне-
то може буть-удача вже і не прийде.
Но може буть і навпаки-
листок так і не здує до ріки.
Він погниє,на берегу ріки,
так і не попливше в нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
Вогонь в каміні догорає,
то димпіде,то пламя грає.
А був він таким могучим,
красивим,сильним,ще і пекучим.
Він теж дійшов вже до кінця,
благає він-підкинь дровця.
Помру,погасну,задимлю-
ось вже кінець,мені й теплу.
Я взяв і кинув в камін дрова,
димок пішов-пішла жара.
Вогонь не мовби озвірів-
всіх обпікав,та не жалів.
Забув вогонь коли димів,
як допомоги він просив.
Горить-палає,що є сили,
всіх обпікає-на всіх сміє.
Жара минає-вогонь втухає,
допоможіть-вогонь благає.
Він в інших допомоги просить,
друзів обпік-дрова не носять.
Не думав він,як буде далі,
він був румяний,весь у славі.
Не цінував близьких,що життя дали,
тому й потух,бо всі його боялись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
До прірви ми усі йдемо,
а може вже над нею стоїмо.
Поступками своїми,робимо оце,
вбиваючи в душі своїй усе живе.
Наші діди,один одного,хотіли розуміти-
хоча мали гордість-та могли усе стерпіти.
А наше покоління,вже не таке,
як хижий вовк,одно,одного-гризе,гризе,гризе.
А щоб порузуміти і пробачити-не памятаю,
хоч я не кращий-точно це я знаю.
Гординя наче сонце,осліпляє очі,
ей люди-пробачити один,одного-є охочі.
Усі мовчать і тільки ехо чути в далені,
хоча і хвалимось,що душі наші,ще живі.
Що буде далі,ми розуміємо усі,
але гординя шепче-нехай поклонятся тобі.
Ось так живем-до самознищення йдемо,
на тілі золото,а на душі гординю несемо.
І задуматись,прийшов вже час-
бо самознищення,наздоганяє нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Лечу по життю я наче птах,
високо,високо-хоч маю і страх.
Боюся,що з висоти упаду-
тому,що сили-лечу я лечу.
Я з дитинства боюсь висоти,
але мрію летіти,хочаб-хоч куди.
Море,гори чи далекі краї-
я прилечу до вас,милі мої.
Аще мрій я маю,досить багато,
і до них я лечу,дуже завзято.
Мої думки рухаются,наче крила пташині,
бо мета є у мене-долитіти до цілі.
І я вірю у те,що я долечу,
вірю,що як і мріяв,так і зроблю.
Поки сили,ще є -я скоріше лечу,
щоб долетівши, виконав мрію-і не одну.
Тож мрійте,летіть і не чекайте,
до цілі біжіть,скачіть-часу негайте.
Тільки,щоб виконать мрії свої,
давайте повіримо в себе-всі,всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2017
Капля за каплею,з даху зтікає,
наче секунди життя відбиває.
Ось дощик рясніше уже поливає,
а з даху бурхлива річка зтікає.
Це він не здаєтся,бож осінь мина,
і скоро вже сніг,наступає зима.
Зимові морози скутають все,
у дощика сили тоді небуде.
Ось так і життя усі живемо,
спочатку як капелька тихо йдемо.
А потім,що сили усі біжемо,
неначе річка в житті пливемо.
А старість прийшла,сили немає,
енергія наче лід замерзає.
Сковує силу й думки вже не ті-
зима наступає,у нашім житті.
Але я надіюсь наступить весна-
наступить у нас,дуовне життя.
Там не замерзне водичка життя,
бож там усіх гріє-душі теплота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Ну що бюрократи і казнокради,
на весь світ горланети-ми депутати.
За ваші рахунки і "тачки" круті,
в АТО помирають такі молоді.
Сльзи вдов,та плач матерів,
записані будуть,до ваших гріхів.
За кожну сльозу,що упала до низу,
відповісте-за кожну убиту дитину.
Ті юнаки йшли воювати,
а ваші синки,відпочивать в Імірати.
У ваших домівках,лунали танці і сміх,
а у їхніх-істерика,плач й пронизливий крик.
Коли вбиті вояки лежали в труні,
ви "крокодилячі" сльози лили.
Форму наділи і бронижилет-
на телебаченні робили -бізнес проект.
Героїв убитих ви вихваляли,
а правду сказать-й імена їх незнали.
Та прийде розплата,вона не мине,
Бог всемогучний-хабар непройде.
Боже прошу-мені ти прости,
їхніх діток не трогай,їх накажи.
На колінах хай ходять,від хати до хати,
щоб вдова їх простила і горем убитая мати.
Щоб зі страхом на крісло,панське сідали-
муки ваші,щоб памятали.
Кожну дитину, щоб цінували,
в обличча героя кожного знали.
І тільки тоді повірю я вам,
як боятись не треба усім матерям.
Від щирого серця,як скажуть-спасибі,
тільки так я повірю,що ви щось змінили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Чорне ібіле-це колір життя
кольори тепер такі ,бачу я.
То білі як пух,живем і сміємось,
то чорні в грязі-з ближніми бємось.
Щоб білу одежу на тілі носити
повинні ми душу,ділами чорнити.
І забуваєм,що все навпаки-
має буть душа біла,а чорні штани.
Звикли ми всі,до такого життя-
коли чиста кімната і грязна душа.
Забули за все-усе позабули,
ми з головою у чорне пірнули.
Інаші поступки говорять про те-
нам в чорному краще,ми тут проживем.
Щоб білий колір людям носить-
з білою душею,потрібно нам жить.
Не легко повірте,та звикли усі-
забули ми друзі як жили діди.
Часом у чорне,діди теж пірнали,
але одразу-душу,тіло,і одежу вмивали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017
Доле моя доле,що з тобов робити,
чи на грушу завісити,чи в річці втопити.
Від самого народження,до самої смерти,
з тобов моя доле-тягар життя нести.
Скоріши ти народилась-жити пиловала,
а як доле народилась,малюком вмирала.
Руки ноги ти ламала,але все терпіла,
а в юності доле моя ,хворобу узріла.
Ми з тобою доле моя,як крапка і кома-
одно каже досить уже-друге,я ще не втомилась.
Доле моя живемо ми,як чорне і біле-
то в бізнесі "крутимо",тогодуєм свині.
Та завсе це ,доле моя-дякуємо Богу,
як нас життя призупинить-йде на допомогу.
Доле моя,доле моя-ніщо горювати,
у нас жона,у нас діти-треба годувати.
Вставай доле-йдемо далі,неробчи на себе,
ти у мене єдиная-один я у тебе.
Несім тягар,що нам дали і не байдикуйме,
бо так в ліні доле моя,життя наше й пруйде.
І піднялись ми з долею-пішли по житьови,
вона робче,я сміюся-на все ми готові.
Дійдемо з нею до цілі,це я точно знаю
ось тоді з тобою доле-я таниць заграю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2017
Уже півроку,як вдома небуваю,
в чужій країні-копійку заробляю.
Хоч тяжко і принизливо буває,
кохання ради і дітей-усе ти подолаєш.
Кохана моя-вчора в ночі,
до мене,ти приходила у сні.
Тепло твоє,та ніжність рук-
аще відчув,сердечка твого стук.
Я кожну ніч тебе у сні ласкаю,
а з діточками ,граю й розмовляю.
І снится хатинка наша в селі-
садок зелений,і я в колі сімї.
Та вірю,буде так і наяву,
зароблю гроші і сумку зберу.
Позвоню-мила мене зустрічай,
додому їду,мукам нашим край.
І вжене у сні,а наяву-
тебе коханай і діточок обніму.
А за столом,в зеленому садку,
обнімемось усі-що маємо міцну сімю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
Угля-рідне село моє,
і я цим горжуся.
Весело на душі стає,
як селом пройдуся.
Пичипурені хатинки,
а на дворі,красивії квіти.
На вулицях чути сміх-
це сміются Углянськії діти.
Чути гул,десь тракторів-
в полі,он працюють.
Це дорослі,всі Углянці-
на полях веснують.
Заробітчанська торба на плечі-
по ній Углян знають.
Працьовитість тамайстерність-
за це нас і хвалять.
Впертий Углянський характер-
ані словом,ні пером-ніяк неопишеш.
Ми чужого не бажаєм-
й своє не залишим.
Та гостинність Углянина,
всі народи хвалить.
Хто хоч раз був,унас в Углі-
нас хвалить не гудить.
Угля,Угля-звучить дзвінко,
як гірські потоки.
Чиста душа,добре серце-
так було і так є-хоч минають роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
Гори мої гори-зелені Карпати,
як вас бачу мої рідні,не можу мовчати.
З вас картини малювали та пісні писали,
а легенди про опришків і нам передали.
Полониною пройдуся -повітря затягну,
легкість чуєш таку в грудях-наче Божій ангел.
Хмари в тебе під ногами,ти по них крокуєш,
все буденне тут відходить-ти його забудеш.
Ліси зелені,річки бистрі-мене гіпнозують,
в цьому раї місяць й сонце-обоє ночують.
Тут смереки висотою,до неба сягають,
і своїми гілочками зірочки вбаляють.
Річки чисті та примхливі,упадають в море,
якщо бачив,це хоч раз-забути не зможеш.
Знаю гордість то ,є гріх-але я горжуся,
Закарпаття найкрасиве-цих слів не боюся.
Піднімітся на Говерлу і слів вже не має,
і все сказане,тут мною-ураз оживає.
І забути красу таку,уже не можливо,
бо побачине в цих місцях,всіх приворожило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
Люди,люди-кричу,що є сили
подивітся прошу вас ,до чого дожили.
Хоч тіло стальне,та душа черства,
не знаєм ціни ми слову-життя.
Совість зміняли на гроші з паперу,
а дружбу товариша,на злодійську аферу.
Радієм копійці,що заробили обманом,
і богатства просим,замість молитви у храмі.
Сковує нас завість і злоба,
ми спраглі і жадні правдивого слова.
Про сучасне життя можна багато писати,
але чи захочем,ми його поміняти.
Питань багато-відповідей мало,
таке ось життя,тепер тут настало.
Та там в далені,надія десь сяє,
поміняємось ми,і життя поміняєтся з нами.
Ось так і живем,мрію несучи у собі-
нічого незробивши,прагнемо кращої долі.
Та вірю знайдутся кращі за нас-
усе поміняєтся-вони подолають,цей страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
Мені брешуть і я брешу,
ось так життя своє живу.
Страх бере за таке життя-
але оправдуюсь-не один ,так я живу.
Брехня повсюди де не глянь,
обпікає серце,як та грань.
Ще ранить душу сильніше списа,
і це терпіння,є людська риса.
Біда,що дітки цим гордятся-
казати правду всі боятся.
Показуючи пальцем на батьків-
усе сказав я з батьківських,тих слів.
Тому вже остогидла ця брехня,
потрібно помінять своє життя.
Давайте не робім з брехні кумира,
скажімо всі-правдива я людина.
Хоч буде спочатку тяжкувато,
до правди буде тяжко нам звикати.
І душу очистивши свою,
я прокричу-тепер я правду говорю.
У правді хочу дні свої прожити,
брехні не хочу,більше я служити.
Тоді в очах вогонь замайорить,
повірте не брешу-у правді легше буде жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Людина ця, для всіх герой тепер,
а називаєтся людина -волонтер.
Вона воює,як в окопах,так в тилу-
і дня без неї непрожити вояку.
Це не професія-це їхнє покликання,
допомагати ближньому-це її бажання.
На темному узорові війни-
вони блистять,як білі ангели.
Блистять вони ,ділами і душею,
непереймаючись в той час,долею своєю.
Щоб нагодувати та одіти вояків-
смерть дихала у спину,на передовій.
Листи від рідних та бронежилети,
ви доставляли і недавали воїнам померти.
Поранених та інвалідів,що осталися живі-
незалишили і надалі у біді.
Ніколи Україна вас не позабуде-
вас шануватимуть,завжди і всюди.
Ви є герої нашої країни-
поклон вам всім,від Батьківщини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
Стара ось яблуня засохла у саду-
плоди давала і манила дітвору.
Ну а тепер той садівник її рубає-
бо вжеш стара й плодів немає
І запалають у вогні гілки,
та викопають корінь із землі.
Але колись вона ,такі плоди давала-
уся округа ,яблоню цю знала.
А садівник гордився нею-обтинав,
обкопував,від паразитів обробляв.
І тут усе-немає яблуні в саду,
на її місце посадили молоду.
Щоб місце ,це не пустовало,
й надалі,щоб хосну давало.
І теж років багато ,як пройде-
молоду яблуньку,чекає усе те.
Так,так-таке лише не у житті дерев,
так само відбуваєтся і в нас-в людей.
Місце своє ти маєш у житті,
роки пройшли -ми покидаєм його всі.
На місці цім нове життя вирує-
дає плоди,щось учить,щось будує.
Тому пенсіонери прошу-несердітся-
молодим місце дайте,небарітся.
Хай квітне молодь-дає плод,
у ногу з часом,хай іде народ.
А ви гордітся-молодь я навчив,
а потім місце молодим я уступив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
Прошу мамо молися за мене-
чуєш,син твій рідний просится у тебе.
Я тепер стою на блок-посту,
помолись матусьо-тоді я прийду.
Тищу кілометрів є тепер між нами,
та усе почує,рідне серце мами.
Прошу рідна -ти незабарися,
в бій іду я зараз,ну а ти молися.
Матінко рідненька-тільки ти молись,
і проси в молитві-сину повернись.
Ось тоді я точно,додому повернуся,
та з ворогом запеклим ,точно розберуся.
Щоб наша країна жила без війни,
прошу рідна мамо-молися теж ти.
Матері Українські помолітся всі,
помолітся просять,вас рідні сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
У лісі зеленому зозуля кувала,
свої діток на старість шукала.
Повсюди літала-просилась,кричала-
повернітся діти мої,я вас так чекала.
Кого стріне по дорозі,за діток питає-
де кровинка її мила тепер проживає.
Та ніхто сказать нехоче,кого не питає-
як ростила своїх діток,кожен в лісі знає.
В чужі гнізда горе-мати,як яйця кидала,
не виховувала діток,а тільки гуляла.
А тепер як постаріла,згадала,що мати-
тому буде у достатку,в діток доживати.
Та не сталось як гадалось,пішло все іначе-
дітки стали такі самі-нехай тепер плаче
Виховання не давала,не трудила ночі-
як подивится зозуля,діткам своїм в очі
Такі зозулі,є і між людьми-
для них,є бізнес їхні діточки.
Як собі позичиш,так і відаси-
із давна,це знають всі наші батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017
Моя земля,грозні Карпати,
прийшла весна і вас вже непізнати.
Ви з снігу шубу, геть зтрусили,
гори могучі-ви ожили.
Вже чути спів лісних пташок,
на схилах повно різних квіточок.
Шафрани як блакитне покривало-
на землі небо,ось домалювали.
Теплом повітря дме уже,
в зворах потічок бистрий тече.
І радує нам очі рідний край,
весна набрала силу-так і знай.
Та хоч якаб тут пора року небула-
на Закарпатті завжди красота.
І тільки раз побачивши її-
не позабудеш,згадаєш і у сні.
Приїдьте і побачити Карпати,
їх не можливо словом описати.
Рідні вони і я горжусь землею-
я тут родився і можу босяка пройтися нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2017
Мамо моя ,вибач мені-
що не навідуюсь і не звоню тобі.
А ще,як покинув батьківську хату,
не маю для вдячності вільного часу.
Вибач рідненька,ти свого сина-
я знаю,що вибачиш-твоя я дитина.
І материнська любов не має межі,
ще раз прошу-пробачте мені.
Повір мені мамо я все розумію,
та признатись у цьому,я рідко умію.
Та знаю матінко,що я не правий-
пробач мені все-що син твій черствий.
На життя і суєту складаю я все,
я прийду до тебе і пробачиш мене.
І щиро попрошу-пробачте мені,
що я наробив,помилки такі.
Синів до батьків,з собою візьму-
признаюся їм,що зробив помилку таку.
Нехай не повторять моїх помилок,
застерігаю,я свої діточок.
Батьку і матінко-я поміняюсь,
що помилок наробив-повірте я каюсь.
Радійте життю і більш несумуйте,
незнайте горя і гораздуйте.
Задумаймось поки ще молоді-
хоч позвонім-як наші батьки.
Обличча батьків та їхня душа-
більш незасмутить поведінка моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017
Ураїно-я вірю у тебе,
вірю я -не гаразд цей мине.
Нагадаєш ти ще за себе,
коли цей негаразд вже пройде.
Нород має надію на Бога,
а "царькам"він ще дасть по ділам.
Бож вони нецінили народа,
і погрузли у великих гріхах.
Вірю я що це краще настане,
і це краще буду бачить і я.
Бо життя як водичка стікає,
і губить віру у це-вся рідня.
Мої дітки роками маленькі,
та дорослі вже мають думки.
Мрії їхні досить простенькі-
жити в стабільності,головне -без війни.
Тож вставай Україно,а ми допоможем,
від життя все що сили бери.
Жити так ми більше не хочем,
гордо скажем-ми не раби.
Віра у себе рушає гори,
а я вірю і вірить народ.
Станеш міцно Україно на ноги-
бо народ вже зробив перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017
Огори о доли-обніму вас руками,
піднімуся до неба-політати з пташками.
У море нирну,наче дильфін-
кожен так зможе,тільки в себе повір.
Віра усебе ламає усе,
вона до зірок людину несе.
І сумнівам волю ти не давай ,
до цілі крокуючи,ще й пісню співай.
Щоб неробили,щоб неказали-
та впевнено ми по життю крокували.
Негоди та спеки я небоюся,
я вірю у себе - я цілі добюся.
Я йду по життю-ходімо зі мною,
проблеми ми не обійдем стороною.
Повірим у себе,ідім по прямій,
поборем усе і думать інакше-несмій.
Крокуючи впевнено і не боячись,
своє життя живи сміючись.
Девіз повторюй,для свого життя-
я зможу усе,бо так хочу я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Де ти правдо тепер, куди ти пропала,
чи у лісі загубилась,чи в море упала.
І шукають тебе люди -всюди виглядають,
бож на тебе тільки правдо,всі надію мають.
Нема тебе правдо тепер,а брехня осталась,
до кожної людини як кліщ присосалась.
І керує правда в світі -вершить людські долі,
а з правдою життя жити,тепер ми невзмозі.
Від дитинства до старості-брехня завжди з нами,
і життя свє проживши,правди незазнали.
Хоч в середині у собі,правду ми шукаєм,
як знайти те,що незнаєш і самі незнаєм.
Правдо прошу повернися-пропадають люди,
як неприйдеш,повір мені-худо людям буде.
Брехачі тепер у владі,вони брехні слуги,
вони з брехні гораздують,а бідують люди.
Повір правдо у людей,подай ти нам руку,
бо не може простий народ нести оцю муку.
Допоможи народові брехню відігнати,
щоб перестав назавжди народ весь брехати.
Непокидай більше -людей ти ніколи,
щоб з тобою правдо наша,ми все побороли.
А брехня нехай тікає в скали та каміння,
й повернутись до народа,більше непосміла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Коли закінчится війна-
усі ми будем памятати.
Героїв неньки України,
убитх та замучених вояків.
Коли закінчится війна-
всіх поіменно,ми згадаєм.
Про ваші подвиги й життя,
всі дружньо скажем -знаєм.
Коли закінчится війна-
і запанує мир в державі.
Всі ми і наша дітлашня,
подякуємо,щиро вашій мамі.
Коли закінчится війна-
у вашу честь ми вулиці назвемо.
І гордо скажем,ти і я-
ми на героя вулиці живемо.
Коли закінчится війна-
ми скажем що країну відстояли.
І ми нехочем забирать життя,
бо наших теж героїв убивали.
Коли закінчится війна-
ми не оббиватимо чужі пороги.
Бо Україна наша це земля,
нікому і ніколи недамо порушити її кордони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017
Вуличний скрипаль-мелодію так грає,
що душу з середини мою виймає.
По скрипці чути,як плаче душа,
назовні виходить- вона в скрипаля.
Він струни ніжно рукою чіпляє,
неначе дівчину кохану ласкає.
А музика,неначе спільне кохання,
буває радість,а буває зітхання.
Послухавши мелодію,що скрипаль грає,
я розумію -я теж кохання це знаю.
Я теж- таке життя десь проживав,
я теж -так сильно жінку кохав.
Але незнаючи програти і ноти,
хоч і мужчина -тільки витер я сльози.
Тож грай юначе.відпускай все на волю,
усе минется - тільки ненарікай ти на долю.
Мелодію дослухавши,всю до кінця,
без жалю вийняв свого гаманця.
Такій мелодії ціни немає,
скрипку наче душу людську він знає.
Спасибі мій скрипалю-чуєш ти грай,
людям мелодію,свою живу ти давай.
Хай музика лунає,хоч душа ридає-
мене той зрозуміє,хто кохав або досі кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2017
Нетак,щось зі мною-болить щось душа,
навірно в житті,моєму наступила зима.
Усе в один колір,я бачу завжди,
і наче лід - холодні думки.
Холод від мене,морозить усе-
і це більш за все,бентежить мене.
Як кожне живе - хочу я тепла,
тому і надіюсь-душа ще,жива.
Чекаю весни,щоб сльози текли,
щоб теплі і щирі вони всі були.
І серце з душею-розтаяли в раз,
щоб добро парило-для всіх,люди вас.
А діла як цвіт повсюди цвіли,
а згодом усім,дали нам плоди.
Запах та смак щоб пянив весь народ,
я хочу зробить,до людей теплий крок.
І маю надію,що так завжди і буде,
весна у житті більш не мене.
Теплі відносини,ще більше росли,
і умножалися наші плоди.
Як буде весна і тепло на душі,
стане всім краще жить на землі.
Тож бережім тепло у душі,
і запанує радість,у нашім житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017
Ну ось і все-поховали солдата,
у шоці село,у розпачі мати.
Защо так доля її покарала-
з сльозами в очах вона всіх питала.
Під дією ліків,вона як чумна
тіло стальне,але рветься душа.
Сина обличча руками ласкає,
як жить буде далі,мати незнає.
А в той час у гроба солдати стоять,
до верху обличча,з ганьби непіднять.
Невберегли вони командира-
товариша свого,й єдиного сина.
А далі у гроба промови лунають,
пани із району,свій рейтинг знімають.
Обіцянок державі стільки дали-
мамі своє співчуття пренесли.
І ще вони себе вихваляли,
що вони теж в АТО побували.
Фото було,газети писали,
там з вояками,на фото знімались.
В бронежилеті та формі солдата,
зіркою стали вони інтернета.
Та думаю буде як у кіно-
посвідчення "вибють"-учасник АТО.
Мати їх бачить,та промову нечує,
їй все рівно як ці бізнесують,
Сина єдиного вже невернути,
як її без нього-неможе збагнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2017
Як річка бурхлива,життя наше йде-
попереду себе змиває усе.
Хоч русло і має стихія оця-
та непідвладна нікому й ніколи вона.
Ту каламуть і грязь,що в душі ,там була-
вода бурхлива,на сусіда усе понесла.
Опрадуючись ,ще-не моя це вина,
пробачте ближні-таке тепер ,ось життя.
Ще добре,що слово пробачте,я памятаю-
бо стільки,я наговорив-не уявляю.
А що робить-таке тепер,є життя,
знову і знову-"викручуюсь"я.
Та забуваєм-на ближнього грязь як кидаєм,
сперва свої руки у грязь зануряєм.
І кинувши грязюку ,у ближнього своєго-
чи попадем чи ні,а грязь у руки перші беремо.
Ось так пливе життя-бурхлива річка,
хоч починаєтся усе,з гірського потічка.
І розливаєтся ,буває і орошує поля,
лунає звідусюди-таке тепер життя.́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2017
́́́В казані в окопах,борщ докипає,
кожен з солдатів вечерю чекає.
І тихо в куточоку,на половину у сні,
пише в думках листа він рідні.
Привіт моя мила,як ти там живеш,
як наша дитина-звідки сили береш?
Я скоро приїду-кохана моя,
і по обличчі солдата,скотилась сльоза.
Юнак молодий притаївся в кутку,
теж в мріях вітає,дівчину свою.
Кохана вітаю,я скоро приїду,
й весільну фату на тебе надіну.
І нашому щастю не буде кінця,
кохана ти моя,єдина моя.
Та посміхнувшись,тихенько піднявся-
дивно самому,як дівчині признався.
А молодий лейтенант,щоб неспугать тишину,
як і усі,думає думку,теж він свою.
Мамо неплач,я скоро приїду,
привіт передай-батьку і діду.
Скажи незганьбив,я честі родини,
недав погубити,чужої дитини.
Хоч старші за мене,мої побратими-
та я доказав їм-ми всі тут єдині.
Неплач тільки мамо,тебе я прошу,
я скоро повернусь,ще скоріш позвоню.
Тут бою немає і тут нетстріляють,
то десь там найдалі-я чув убивають.
Й листа перервала якась блискавка з неба-
ворог снарядами цілив як треба.
Молодий Лейтенант,наказ дав усім-
до бою брати,не пустить ворогів.
Бій минув борщ іще докипає-
та сталась біда-лейтенантта немає.
Осколки тіло його,зрешетили-
солдати від розпачу,тільки зуби зціпили.
Навіщо і защо таке виробляють-
на рідній землі,героїв вбивають .
Він єдина дитина у своїх батьків-
про горе таке , як сказать тепер їм.
Несказав він батькам,що син їх герой,
нерозуміли вони-їх син вже нетой.
Ним гордились завжди усі вояки,
й за хоробристь поважали його вороги.
Таких героїв на України багато,
що недочекалась,їх батько і мати .
Вірили в Україну хлопці оці-
тому люди добрі- вірмо й ми всі.
Незабуваймо про вчинки цих вояків,
з них померати,ніхто не хотів .
хотіли жити у вільній країні
і щатся бажали , не тільки своїй родині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739325
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.06.2017