| Сторінки (14/1373): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
*****
Нехай, можливо, я слабкий,
Але я камінь преважкий,
Який на душу ліг мені
І тільки почуття сумні
В ній будить, з легкістю зніму
І світлі почуття прийму
До неї, мов гостей у дім,
Але назавжди, назовсíм,
Аби жили в ній залюбки
Вони й лиш добрії думки
Будили в розумі моїм,
Дорогу-шлях стеливши їм,
Яким йдучи, я втілю їх,
Доклавши всіх зусиль своїх,
Здолавши всі завади ті,
Які зустріну на путі,
Аби усе лихе забув,
Аби лиш я щасливим був
Впродовж всього свого життя,
Допоки серденька биття
Не спиниться в неждану мить,
Коли на цьому світі жить
Припиню я, припиню жить.
Тоді, можливо, полетить
Моя душа ув інший світ,
Де буде жити безліч літ.
Та поки я іще живий,
Чи юний, чи уже старий,
В цім світі й далі буду жить
Й на благо вселюдське творить.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
*****
У минуле відійдé
Ця страшна війна,
Що в моїй державі йде.
До кінця вона
Дійде. Ми доведемо.
Ворогу здолать
Ми себе ввік не дамо.
Буде він конать,
Як не піде. У бою
Боремось ми з ним,
Захищаючи свою
Батьківщину. Цим
Демонструємо, як всі
Любимо її
У її усій красі –
Луки і гаї,
Гори і степи, поля
І діброви теж,
І ліси… Це все – земля
Та, що ми без меж
Любимо, і захищать
Будем до кінця.
Зможем ворога здолать
Ми всі. Прийде ця
Мить солодка, наче мед,
Адже ідемо
Ми з хоробрістю вперед
Лиш. Ми даємо
Відсіч ворогу щосил.
Мирним буде в нас
Вже невдовзі небосхил
І ним повсякчас
Буде він. В цім певен я,
А також уся
Українськая сім’я.
Близько вже мить ся*.
*Ся – заст. Ця
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
*****
Мої сини та дочки,
Віршовані рядочки,
Прокиньтеся, устаньте
І струнко в строфи станьте,
Немов у ряд солдати,
Що держать автомати,
Коли стоять у стро́ю,
Готові йти до бою,
Щоб землю захищати,
Як ворог зазіхати
На неї смів раптово.
Хай ваше кожне слово
Додасть солдатам сили,
Якою б зупинили
Ворожую навалу
Умить, а не помалу.
Хай ворог той пізнає,
Яку міць-силу має
Вкраїнське військо, щоби
Він більше навіть спроби
Найменшої робити
Не те, щоб захопити
Не смів, але й ступати
На нашу землю-мати.
Вона ж бо найрідніша,
Найкраща, найцінніша.
Її оберігати,
А також розвивати
Повинні ми сміливо
Для того, щоб щасливо
На ній всім нам жилося,
Аби не довелося
Нам гірко шкодувати,
Як ворогу ми здати
Посмієм. До загину
Ми перед ним же спину
Свою лиш будем гнути,
Тому що оминути
Всім нам лихої долі,
Позбувшись честі, волі,
Не вдасться вже, можливо,
Ніколи. Тільки диво
Нас зможе врятувати
Від внутрішньої страти,
Як власну самобутність
Ми втратимо. Відсутність
Її вже означає,
Що нації немає.
Хай є земля, є люди,
Які практично всюди
Живуть на ній, одначе
Усі вони неначе
В ту ж мить і не існують,
Бо душі їх пустують
Без рідного. Нічого
Нема в них, крім чужого.
Хай і багата хата
Чужа, душа ж крилата,
Хай як би не бажала
І сил не докладала,
Як вільний птах, в ту пору
Не здійметься угору.
Євген Ковальчук, 11. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Ідімо в бій із ворогами,
Які прийшли до нас!
Держава вся, весь світ із нами
У нелегкий цей час.
Ідімо в бій! Обороняймо
Всі Матінку свою!
З землі своєї проганяймо
Всіх ворогів в бою!
Ідімо в бій! Свободу й волю
Не даймо розтоптать!
Ідімо в бій за світлу долю!
Нас разом не здолать!
Ідімо в бій! Всі покажімо,
На що спроможні ми,
Собі і світу! В бій ідімо
Хоробрими людьми!
Ідімо в бій! Ідім щодуху!
Відчують вороги
Хай нас, щоб не було ні духу,
Ні їхньої ноги!
Ідімо в бій! Вже перемога
На нас чека усіх.
Ідімо до її порога –
Порога дому втіх!
Ідімо в бій за Батьківщину
І за її народ!
Бо будемо лиш гнути спину
В полоні тих заброд.
Ідімо в бій! На ноги встаньмо
І йдімо сміло в бій!
Коритись долі перестаньмо
Сумній, важкій, лихій!
Ідімо в бій! За нас не піде
Ніхто. Ідімо в бій!
І перемоги сонце зійде
Ув Україні всій.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
У кожного в житті у нас
Є певная мета,
Яку у відповідний час,
Коли прийде́ мить та,
Яка підхожа є, здійснить
Повинні ми, аби
На світі цім щасливо жить –
Без смутку та журби,
А також щоби залишить
Свій слід на світі цім,
Щоб щасними були щомить,
Хто житиме на нім,
Коли уже не буде нас,
Коли нас віднесе
В світ інший невблаганний час,
Покинувши усе,
Що мали ми на цій землі,
Коли на ній жили, –
І радощі, й гіркі жалі,
Які в душі несли.
Мету лиш треба віднайти,
Поставити собі
Й шляхом життя до неї йти
У мирі й боротьбі,
Аби лише тобі вдалось
До неї все ж дійти,
Аби в твоїм житті збулось
Усе, що прагнеш ти.
В тім, що ти дійсно віднайде́ш
Мету, а не, як сниш,
В тім, що до неї ти дійде́ш,
В тім, що її здійсниш,
Ти навіть і не сумнівайсь,
Мовляв, не пощастить,
А лиш працюй, як слід старайсь.
Тоді й поталанить.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Настане час, коли війна
Вся ця жахливая, страшна
Відійде в небуття,
Закінчиться, мине, пройдé,
В пил стреться, і до нас прийдé
Все ж мирнеє життя.
Нехай, нехай вона трива
Ще досі, але час сплива
Її невпинно. Ми,
Наблизивши останню мить
Її, її скінчи́вши, жить
Щасливими людьми
Всі будемо. Цей прийде час
До нас і в цьому в жоднім з нас
І сумніву нема,
Бо кожен з нас в скрутний цей час,
Який настав, прийшов до нас,
Мов темрява німа,
Усе, що може, робить. Ні,
Недовго йти ще цій війні.
Мине війна-пітьма.
Настане час цей золотий.
Зазна поразки ворог злий,
А перемогу ми
Здобудемо і більш тужить
Не будемо, а будем жить
Щасливими людьми
Усі – дорослі та малі
На рідній, батьківській землі
Кожнісінькую мить,
Впродовж всього свого життя,
Допоки стук серцебиття
У грудях в нас звучить.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
*****
У собі ти не буди
Почуття сумні,
А нехай вони завжди
Сплять – і ночі, й дні.
Краще світлі почуття
В серці розбуди
Й до щасливого життя
Разом з ними йди,
Бо до нього приведуть
Лиш вони всіх нас,
А сумні лише зведуть
В гріб у передчас.
Світлі почуття лишень
Будуть хай у нім,
Щоб жилося кожен день,
Як в раю земнім.
Ні, того ти не чекай,
Доки смерть прийде
І тоді твою у рай
Душу відведе.
Хай земля для неї ним
Стане, щоб повік
Нею не ходив сумним
Ти свій цілий вік.
Адже надане життя
Нам у певний час,
Щоб лиш світлі почуття
Жи́ли в серці в нас,
Бо відомо, певен, всім –
Власної мети
Тільки з ними в світі цім
Зможеш досягти,
Всіх зусиль доклавши теж,
Бо не зможеш ти
І без них в житті усе ж
Цілі досягти.
Євген Ковальчук, 10. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Сонце миру й згоди скоро запалає
В нашій Україні, що в вогні палає
Нині, бо війна іде у ній жорстока.
Серце в грудях розриває жаль глибока
На шматки без краплі-крихти співчування,
Та невдовзі прийде мить її остання.
Скінчиться війна, яка у нас триває.
Сонце миру й згоди ясно запалає
Й буде кожного із нас так ніжно гріти,
Що життю ми будемо лише радіти,
Наче діти, ніби немовлята.
Крок за кроком ми йдемо до цього свята,
Мужньо борючись із ворогами тими,
Що прийшли до краю нашого з лихими
Помислами й намірами. Перемога
Буде нашою. У нас є сила, змога
Ворогів усіх своїх навік здолати.
Їх здолаємо. Недовго ще чекати.
Певні ми усі у тім, що їх здолаєм.
Ворогів своїх ми вже перемагаєм.
Сонце миру й згоди вже не за горами.
Скоро будемо із ним усі ми з вами.
Буде лагідно воно нас зігрівати,
А також із перемогою вітати
Так, як ми товариша, сестру і брата…
І не буде більше супостата-ката
В нашій Україні – рідній Батьківщині.
Сонце миру й згоди кожній в ній людині
Буде ясно сяти й ніжно зігрівати,
Доки буде в грудях серце стукотати.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
*****
За волю та свободу
Вкраїнського народу
Ми боремось усі
З катами-ворогами.
Звитяга буде з нами
У всій своїй красі.
Нам посміхнеться доля.
Свобода буде й воля,
Щаслива доля теж.
Кохаємо країну
Свою ми – Україну
Єдиную без меж.
Тож боремось щосили,
Допоки є ще сили
І серце стукотить.
Ми віримо. Ми знаєм,
Що ворогів здолаєм
Усіх. Ця прийде мить
Солодкая, жадана
Й такая довгождана
У всій своїй красі,
Хай навіть у жорстокій
Війні цій чорноокій
І виживуть не всі.
Але ми не здамося,
В полон їй не дамося,
А будем й далі ми
Усі свободу й волю,
Й свою щасливу долю
Оборонять грудьми.
Євген Ковальчук, 23. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Незламний дух народу
Моєї Батьківщини.
Незламний він ще зроду
У кожної людини.
Так, дух цей не зламати,
Неначе деревину.
Єдина в нього мати.
У нинішню годину
Лиху, яка настала,
Народ мій захишає
Її, аби не стала
Руїною, не впала
Від ворога безчинства,
Що коїть в ній нещадно,
Але він судочинства
Не омине. Докладно
Всі злочини на ньому
Розглянутими будуть.
Прийдé кінець лихому.
Його його ж позбудуть.
Незламний дух народу.
Могутня сила в ньому.
За волю та свободу
Він бореться. Нікому
Повік себе скорити
Не дасть він. Лихо буде,
Немов траву, косити
Й надалі, і здобуде
Над ним він перемогу,
Простелить у майбутнє
Щасливую дорогу,
Зберігши самобутнє –
Традиції, звичáї,
Нікому панувати
Не дасть у ріднім краї,
Що в нього не забрати.
Євген Ковальчук, 22. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
*****
Серце гірко плаче
В грудях, бо трива
В нас війна, одначе
Сонце зігріва
Ніжно. Сонце знає,
Що мине війна,
Що жалю не має –
Лютая, страшна.
Адже мужньо б’ються
Воїни в бою
Цьому, не здаються
Ворогу. Свою
Україну-мати
Захищають всі,
Щоб свободу мати
Й волю, щоб в красі
Всій вона буяла,
Наче квітів цвіт
Пишний, осліпляла
Весь цей білий світ
Диво-красотою,
Доки час летить
Кулею, стрілою
Неповторну мить
Кожну в світі цьому
Під ім’ям Земля.
Буде мир у ньому
Всьому. Мов маля,
Сонце нам сміється
Радісно. Тепло,
Наче річка, ллється
З нього. Розцвіло
Все навкруг чудово,
Бо у нас весна.
І обов’язково
Пройде ця війна.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
*****
Серце в грудях плаче,
Наче немовля,
Бо коха найпаче
Землю, а земля
Рідная довкола
У вогні горить.
Сонце з виднокола
Сльози ронить в мить
Темну цю, мов нічка,
Також. Йде війна.
Поряд квітне чічка*
Буйно, бо весна
Все ж. Ми із весною
Всі. У нас вона.
Тішимось з тобою
Нею, та війна
Серце вкрай безжально
Ріже, наче ніж.
Серцю так печально
З нею. – О, не ріж
Ти мене, – благає
Серце. – Та війна
Жалості не має,
Співчуття не зна.
О, не плач же, серце.
Сліз пролило ти
Ціле вже озерце.
Біль свій відпусти.
Ця війна до краю
Дійде. Прийде мить
Ця. Я точно знаю.
Нам всім пощастить
Цю пройти дорогу
І здобуть свою
Світлу перемогу
В цім важкім бою.
*Чічка – діал. Квітка
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Як горенько зазнав ти? Не горюй,
А, сил доклавши всіх, як слід працюй,
Аби його здолати назавжди
І замести за ним його сліди,
Щоб інше горенько по них, бува,
До тебе не дісталося. Слова,
Які висловлюють бажання те,
Не зроблять це за тебе. Непросте
Завдання це, але ти не здавайсь,
А виконать як слід його старайсь.
Знайди його спочатку джерело,
Звідкіль до тебе горе те прийшло.
Його знайшовши, винищ та простеж,
Що знищив. Як його не буде, теж
Не буде горя іншого повік,
З яким би коротав ти власний вік.
А горе нинішнє, що маєш ти,
Без того джерела уже рости
Не зможе більш. Його ж долай,
Аби покласти остаточний край
Йому, застосувавши всі знання,
Уміння, навики, які щодня
В своєму здобуваєш ти житті,
Як рішення приймаєш непрості.
В тім, що досягнеш власної мети,
Коли те горенько здолаєш ти,
І навіть сумніватися не смій,
Аби не справдитися долі злій,
А щоби ти щасливим був найбільш,
Роби все, що під силу, навіть більш.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
*****
Солодка, наче мед, надія
Про те, що ця війна
Мине, неначе сонце, гріє
Мене. Впаде стіна,
Що нас від миру розділяє.
В душі та серці нині
Зі мною кожен поділяє,
Хто вірний Батьківщині,
Надію цю. Вона здійсниться,
Утілиться в життя.
Жорстока ця війна скінчиться
І вже без вороття.
Її кінець ми наближаєм
Із кожним днем. Ця днина,
В яку всіх ворогів здолаєм
І наша Батьківщина
У мирі й згоді процвітати
Лиш буде, вже ось-ось
Настане. Буде панувати
В нас мир. Щоб це збулось,
Своїх усіх сил докладаєм
В бою із ворогами.
Ми їх уже перемагаєм.
Земля, що під ногами,
Могилою для них всіх стане,
Якщо не підуть геть.
Війна, неначе сніг, розтане.
До них же прийде смерть.
Їм не дамо свободу й волю,
Мов квіти, розтоптати,
А з ними і щасливу долю.
Ми будемо їх мати,
Хай і своє життя покласти
Нам прийдеться навік,
Та не посміємо ми впасти
До ніг ворожих ввік.
Євген Ковальчук, 19. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
Усяк на світі цім бажає
Лише щасливим бути,
Та чи зусиль він докладає,
Щоб щастя досягнути?
Адже воно само собою,
Неначе справжнє диво,
До нас повіки із тобою
Не прийде. Тож важливо
Не тільки мріяти-гадати
Про нього повсякчасно,
А слід належно працювати,
Аби жилось прекрасно,
Бо тільки праця допоможе
Його нам всім здобути.
Лиш з нею кожен дійсно зможе
Щасливим завжди бути.
Без праці ж бо не буде щастя.
Лиш нею ти здолаєш
В своїм житті усі нещастя,
Які, на лихо, маєш.
Із нею зможеш так зробити,
Щоб їх вже вік не мати.
Якщо ж лиш будеш байди бити,
То й далі поживати
Із ними будеш та страждати
Прегірко без упину
І помочі даремно ждати
До самого загину.
Можливо, хтось і допоможе,
Хай раз, ну, може, двічі,
Але постійно він не зможе,
Погляньмо правді в вічі,
Тобі давати допомогу.
Своїх слід докладати
Зусиль і власную дорогу
До щастя прокладати
І нею йти, й на ній долати
Усі ті перешкоди,
Які прийдеться пострічати,
Аби такої шкоди
Вони завдати не посміли,
Якої побороти,
Хай якби ми того не хтіли,
Яких зусиль, роботи
До того б ми не докладали,
Не вийде вже повіки,
Бо наслідки ті, що б ми мали,
Текли б, неначе ріки,
Які не вдасться зупинити,
Їх русло повернути
Назад для того, щоб не жити
Із ними, щоб їх збути.
Хай, може, їх нелегко буде
Здолать тим, хто не вміє,
Та перемогу той здобуде,
Хто здатись не посміє,
А буде засоби шукати
І способи, якії,
Як візьметься застосувати
Їх, наслідки лихії,
Які вони йому завдали,
Вони – то перешкоди,
Які шлях поперекривали
До щастя та свободи
Дістатися до нього, в змозі
Позбутись він їх, вдасться,
Якщо він їм на півдорозі
Покірливо не здасться.
Найлегше здатися нещастю,
Яке прийшлось зазнати,
Та, щоби шлях відкрити щастю,
Потрібно працювати.
Євген Ковальчук, 09. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023
*****
Як закінчиться війна
Ця жорстока та страшна,
Розбудуємо державу
Ми свою, адже вона –
Україна чарівна –
Нам належить всім по праву.
Ми нащадками дідів
Є її, що з прачасів
Будували Україну.
Нині ж ворог злий напав,
Що ніхто з нас й не чекав,
Щоб її всю на руїну
Без жалю перетворить.
Можна як таке творить –
Нищити та убивати?
Доки, доки ця війна,
Що усіх нас розпина,
Буде в нас іще тривати?
Невідомо. Та прийдé
Їй кінець. Уже він йде.
Ще недовго нам чекати.
Прийде мир. Настане час
Світлий цей вже скоро в нас.
Будемо ми святкувати
Перемогу у красі
Всій своїй. Так, не усі
Виживуть у цім двобою.
В битві хай мине їх вік,
Та залишиться навік
Слава кожному герою.
Євген Ковальчук, 18. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
*****
Коли бажаєш щастя,
Натомість лиш нещастя
В своїм житті стрічаєш,
Коли лиш їх ти маєш,
Так просто не здавайся,
Позбутись їх старайся.
Лишень їм не корися,
А проти них борися.
Я вірю, що ти зможеш,
Що ти їх переможеш.
Можливо не відразу,
Але, якщо ні разу
Ти їм не піддасися,
В полон не віддасися,
Щоб перед ними гнутись,
То зможеш їх позбутись,
То зможеш їх здолати,
Навік їх геть прогнати,
Відваги й сил набравши,
Усіх зусиль доклавши
До того, бо всяк знає,
І сумніву немає
В тім, що без них нещастя
Не підуть, щоби щастя
На їхнє місце стало.
Бажати лиш замало.
Для того, щоби жити
Щасливо, слід робити
Тобі, та як належить.
Від тебе ж це залежить.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
*****
Скоро буде перемога
В цій війні лише за нами.
Є у нас і сила, й змога
Покінчити з ворогами.
Ми покінчимо із ними,
Бо щосили ми б’ємося
Всі із ворогами злими.
Їм нізащо не здамося!
Ми воюємо за волю
І за незалежність Мами-
України, і за долю
Світлу попід небесами.
Ворогів всіх ми здолаєм,
Виженемо їх із краю
Рідного, який кохаєм.
Дійде ця війна до краю.
Сумніву ані краплини
В цьому жоден з нас не має.
Перемога Батькіщини
Нашої на нас чекає.
Вже вона не за горами.
Ми її ось-ось здобудем.
Святкувати ми із вами
Скоро вже її всі будем.
Лиш поразки воріженьки
Остаточної зазнають.
Силу України-неньки
І її дітей пізнають.
І не будуть зазіхати
Більш вони повік на неї.
Буде Україна-мати
Процвітати, мов лілеї.
Будуть і свобода, й воля,
Наче тепле сонце гріти,
Й світлая, щаслива доля.
Будемо ми їй радіти.
Євген Ковальчук, 17. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Моє життя іде без вороття
Крізь дні та роки.
Воно іде вперед, у майбуття
І йтиме, доки
У мене в грудях серце стукотить,
Невпинно б’ється,
Що часом те, що вічно буду жить,
Мені здається.
Хоч, звісно, серце битись в певну мить
Все ж перестане,
Й на цьому світі припиню я жить,
Мене не стане.
Хоч тіло лишиться моє, однак
Душа покине
Його тоді та в інший світ відтак
Вона полине.
Хай рано думать, що кінець прийде́,
В мені ж палає
Вогнем життя серде́нько молоде,
Але сенс має
Подібна думка, бо ж ніхто не зна
На світі цьому
Про час, коли смерть візьме навісна
Його додому.
Вона ж бо може в будь-якую мить
Прийти трагічно
І очі, що горять життям, стулить
Тобі навічно.
Тому потрібно кожну мить життя
Всім нам цінити,
Робить як слід усе, щоб до пуття
Його прожити,
Аби нам не було шкода в той час
Цей світ покинуть,
Коли посміє нагла смерть всіх нас,
Мов твань, поглинуть.
Євген Ковальчук, 08. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023
Погода хмура навіва
Мені сумні думки.
Від них аж пухне голова.
Ще мить і, мов кульки́,
Здається, лусне голова
І скінчиться життя.
Хоча такого не бува,
Але передчуття
Подібні в мене виклика
Погода хмура та,
Погода хмурая, яка
Довкілля огорта.
Мені у душу наганя
Тужливі почуття,
Коли вона одного дня
Вривається в життя
Моє. Хай навіть в домі я,
А за вікном вона,
Усе одно душа моя
Чомусь така сумна.
Тривожить нині лиш мене
Вона. За певну ж мить
З хмар вийде сонце осяйне,
Яскраво заблищить
І в перші осені дні ці,
Щоб скінчилося це,
Претеплі кине промінці
Враз на моє лице
Й зігріє лагідно мене,
Не лиш лице – всього.
І сум пекучий враз мине.
І протягом мого
Життя лиш світлі почуття,
А також всі думки
Гортатимуть мого життя
Земного сторінки.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
*****
Ой, ти, серце, не тужи.
Тужиш чом? Мені скажи.
– Тужу, бо уже пройшло
Літо, мов і не було.
Лагідне воно тепло
Із собою віднесло.
Небо хмарне, задощить,
Мабуть, через певну мить.
В ранішній і ночі час,
Також ввечері у нас,
В нашім краї, де я й ти
Разом по життю іти,
Мов приречені, бува,
Прохолодний повіва
Вітер. День свій час збавля,
Ніч його лиш прибавля…»
Серцю ж я кажу в ту мить.
Це не привід, щоб тужить.
Осінь же прийшла до нас,
Бо її настав вже час.
Й зовсім то не дивина.
Та також іще й вона
Нас порадує теплом
Сонячним. Його обом
Нам з тобою принесе
Літо бабине. Й усе
Вколо забуяє знов
Пишним цвітом так, немов
Влітку, так, як і торік,
Так, як майже кожний рік.
Євген Ковальчук, 07. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
*****
Захищати Батьківщину
Будемо ми до загину.
Ворогам же не здамось.
Ми усіх їх подолаєм,
Адже сил всіх докладаєм,
Щоб насправді це збулось.
Буде вільною держава –
Наша гордість, наша слава.
Будемо у ній і ми
Вільними. Повік тужити
Більш не будем. Будем жити
Всі щасливими людьми
У коханій Батьківщині.
Час важкий для неї нині.
Йде жорстока ця війна,
Але прийде час, настане.
Наче сніг, війна розтане.
Скінчиться у нас вона.
Ворогів ми всіх здолаєм.
Світлу мить цю наближаєм
Ми із кожним днем. Прийдé
Перемога. Ми здобудем
Всі її і жити будем
В мирі, що до нас іде
Вже. Він вже не за горами.
Вже ось-ось він буде з нами.
Будемо з ним також ми.
Прийде мир. І більш тужити
Ми не будем, будем жити
Всі щасливими людьми.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
*****
Ой, ти смутку прегіркий,
Серденько не край!
Так, мій рідний край
Нині нищить ворог злий
Без краплини співчуття.
Йде страшна війна,
Але він зазна
Все ж поразки. До пуття,
Докладаючи сил всіх,
Ми із ним б’ємось.
Ввік ми не здамось!
Переможний сміх
Радісно з уст пролуна.
Буде мир у нас.
Прийде миру час.
Закінчиться ця війна.
Край же свій захистимо
Від ворожих сил.
Буде небосхил
Мирним. Ми проженемо
З нього ворогів усіх.
Як би не було
Важко нам, та зло
Ми здолаємо, мов бліх.
Певен я, що прийде час
Цей в наш рідний край,
Що кохаєм вкрай
Ми. В цім певен кожен з нас.
Наближається до нас
Він із кожним днем,
Адже ми не ждем
Лиш його в скрутний цей час,
А до нього ідемо
Без упину теж.
Буде мир усе ж.
Край війні покладемо.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Край війни, яка у нас,
Скоро вже настане.
Скінчиться її весь час.
Більш війни не стане.
Край війни ми прагнем вкрай
І ми наближаєм
Всі його, бо рідний край
Серцем всім кохаєм.
Прийде край війни, і ми
Переможем, будем
Жить щасливими людьми.
Виборем, здобудем,
Цій війні поклавши край,
І свободу, й волю,
Відбудуємо свій край
І щасливу долю
У її усій красі,
Наче з диво-казки.
Вороги ж зазнають всі
Нашії поразки.
Адже боремося ми
Проти них сміливо.
Край боронимо грудьми.
Тож це справжнє диво –
Край війни, що йде у нас, –
Вже ось-ось настане.
Прийде в край наш мирний час,
А війни не стане.
Не усі з нас світлий час
Стрінуть цей, одначе
Ввік не здасться жоден з нас,
Бо коха найпаче
Україну – рідний край.
Україна-мати,
Як війні цій прийде край,
Буде процвітати.
Євген Ковальчук, 13. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
*****
Всі ми цій страшній війні
Кажемо твердеє «Ні!».
В ній нема добра.
Кожен з нас прекрасно зна.
Скінчиться у нас вона.
Прийде ця пора.
Більш цього не буде зла.
Сонце миру запала
В небі голубім,
Буде ніжно зігрівать.
Будемо ми поживать
В мирі, в чарівнім
Щасті і в любові теж,
Що не має жодних меж,
В світі цім земнім,
В Україні рідній. Так,
Ми життя солодкий смак
Будем відчувать
Кожну неповторну мить,
Доки серце стукотить.
Ворога здолать
Зможем. Зробимо це ми.
І щасливими людьми
Житимемо всі –
І дорослі, і малі –
На своїй таки землі,
У її красі
Всій прекрасній, чарівній,
Дивовижній, неземній,
Бо вона одна
В нас усіх. Цей світлий час,
Що чекає кожен з нас,
Прийде, як й весна.
Євген Ковальчук, 10. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Знищ в серці почуття важкі,
Які пробрались в нього
У миті дуже нелегкі
Твого життя земного.
Вони тобі не принесуть
Нічого, крім лихого.
В тім й полягає їхня суть
Впродовж життя усього.
Вони від неї ні на крок
Ніколи не ступають,
Засвоївши, немов урок,
Її постійно знають.
Але ти їм не піддавайсь
І руки – не складати,
А їх старанно намагайсь
Назавжди подолати.
Усіх зусиль лиш доклади,
Які в собі тримаєш.
Якщо впав, встань і далі йди.
І їх ти подолаєш.
Ти навіть в тім не сумнівайсь,
Хай що би там не сталось,
А мудрощам життя навчайсь,
Аби як слід все склалось.
Бо ж власну долю твориш ти.
Лиш ти – її вершитель.
Ти – учень. Вчись вперед іти.
Життя – то твій учитель.
Сумлінно вчись іти туди,
Де вік уже немає
Нещастя, горя та біди,
Де їх ніхто не має.
Нехай навчить тебе життя
Туди прийти дня ‘дного,
Щоб світле мав ти майбуття.
Лиш дослухайсь до нього.
Євген Ковальчук, 06. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Я бажаю, щоби зникли
Будь-які напасті,
Що якось в цей світ проникли,
Щоб лише у щасті
Жили в ньому завжди люди,
Щоби мали щастя,
Та не лиш десь, а усюди,
А лихі нещастя
Тих, кого вони схопили
У міцнії сіті,
З них усіх їх відпустили;
Щоб на цьому світі
Кожному із нас жилося
Так, як ми бажаєм,
Щоб у нас усе збулося,
Що ми в мріях маєм.
Та не досить мрії мати
Й щоб збулись, бажати,
А зусиль всіх докладати
Слід, і результати,
Певен я, не забаряться
На своїй дорозі –
Мрії всі твої здійсняться.
Так, звичайно, в змозі
Ти в життя їх утілит́и,
І не сумнівайся,
А в житті своїм робити
Все як слід старайся.
А коли щось не виходить,
Пробуй ще, навчайся.
Й успіх з дій тих в тебе вродить.
Тільки не здавайся.
Так, звичайно, легше здатись
Черговій поразці,
Та слід далі йти, навчатись,
Щоби жить, як в казці.
Євген Ковальчук, 05. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
В халепу вскочив ти й гадаєш,
Що з неї виходу нема?
Зусиль своїх всіх докладаєш,
Аби знайти, та все дарма?
Назад не смій же відступати
Нізащо навіть і тоді,
А й далі вихід той шукати
Продовжуй з неї, щоб біді,
Якої довелось зазнати,
Кінець покласти назавжди.
Лише на когось покладати
Надій не варто. Ні, не жди,
Що вирішить він всі нещастя
Твої. Він може помогти,
Та вихід з них і вхід до щастя
Знайти спроможний тільки ти.
Адже себе ти краще знаєш,
Ніж будь-хто інший в світі цім,
Що думаєш, що відчуваєш,
Що можеш ти зробить на нім,
Аби тобі завжди жилося
Лиш так, як того прагнеш ти,
Щоб в тебе все в житті збулося,
Чого ти мрієш досягти.
Отож, коли в халепу вскочив
Ти якось на шляху життя,
Щоб голову ти не морочив
Собі ж самому без пуття,
Зітри думки про те, що з неї
Не зможеш вибратися ти,
А хай наповнять їх ідеї,
Які, втіли́вшись, помогти
Із неї вибратися зможуть.
Лиш сил усіх ти доклади,
Й вони насправді допоможуть
Тобі позбутися біди.
Євген Ковальчук, 03. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Не шкодуй ти, не шкодуй,
Що чогось не маєш,
А старанно шлях торуй,
На якім придбаєш
Все, чого так прагнеш ти.
Тільки лиш на ділі
Зможеш досягти мети,
Досягнути цілі.
Не виходить? – Не здавайсь,
Опустивши руки.
Пробуй ще, іще, старайсь,
Доки б’ються стуки
В грудях серденька твого.
Й доленька всміхнеться
І тобі дня одного,
І тебе торкнеться
Успіх, наче промінець,
А невдачам прийде
Остаточний вже кінець.
Все у тебе вийде.
Навіть в тім не сумнівайсь.
Як не зараз – згодом.
Лиш ніколи не здавайсь,
Впевненим йди ходом
І до мрії, й до мети,
Й світлої надії
В те, що зможеш досягти
Їх, часи лихії
Скінчаться і віднесе
Час усі нещастя,
А натомість принесе
Він до тебе щастя
І надасть тобі його,
Наче справжнє диво,
Щоб впродовж життя всього
Жив ти з ним щасливо.
Євген Ковальчук, 02. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Коли приходить та пора,
В яку нестерпная жура
Лиш біль у серденько несе,
Який у нім безжально ссе
Усі пресвітлі почуття,
Що протягом свого життя
В нім, мов насіння ти садив,
Аби солодкий плід вродив
Із них у вигляді подій,
Що здійсненням всіх мрій, надій
Поліпшили б твоє життя,
Навік віднісши в небуття
Усі моменти прегіркі,
Що ти зазнав в часи важкі,
А також згадки всі про них,
Щоб в пам’яті і їх, сумних,
У тебе не було повік,
Щоб ти позбувся їх навік;
Журі тій ти не піддавайсь.
Її здолати постарайсь.
Адже ніякого добра
Нікому не несе жура.
Та і ніколи не несла.
Вона є подругою зла.
Вона несе лише його,
Коли до серденька твого,
Немов гадюка, підповза
І зразу в нього заповза,
Неначе в особистий дім,
Для того, щоби жити в нім,
Труївши світлі почуття
Впродовж всього твого життя,
Щоб їх зустріла нагла смерть,
Аби пішло все шкереберть
Без них у тебе. Щоб цього
Не сталося дня одного,
Журу у серце не впускай.
Ти перед нею замикай
На тисячу замків його,
Аби до серденька твого
Пробратись не могла жура,
Щоб не настала та пора
Повік для неї, не лишень
Сьогодні чи в наступний день,
Чи то за місяць, чи за рік…
Щоб ти без неї цілий вік,
Усе своє життя прожив,
Аби ніколи не тужив,
Аби ніколи не журивсь,
Щоб тій журі ти не коривсь,
Хай як не прагнула б того
Вона, впродовж життя всього.
Така порадонька моя
Тобі, та воленька твоя,
Бо рішення приймаєш ти,
Яким шляхом життя піти.
Який же шлях ти обереш,
На нього ступиш і піде́ш,
То і до тебе те прийде́,
Куди тебе він приведе.
Євген Ковальчук, 02. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
На крилах часу щасна мить
До мене, наче птах, летить.
Лиш слід мені її зловить.
Як ні – вона повз пролетить.
Зловивши, маю так прожить
Її, мов то – остання мить
Мого життя, і прилетить
До мене не одна ще мить
Щаслива, щоби не тужить
Мені, а щоб хотілось жить
Ще більше, а також творить,
Щоб гідний слід свій залиши́ть
На цій землі, бо пролетить
Життя, мов та коротка мить.
Та слід той буде далі жить
І душі, і серця живить
Людей, яким поталанить
На нього впевнено ступить
І йти ним, а також робить,
Що він їм радить, що велить,
Щоб кожному жилось щомить
Лиш так, як прагне він в ту мить,
Яка, мов птаха, полетить.
За нею ж інша прилетить.
Допоки серце стукотить,
Вогнем життя палахкотить,
Цінуй прожиту кожну мить,
Старайся тільки те робить,
Аби не просто так прожить
Життя, а гідне щось лишить.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023
Я гордий, Україно, тим,
Що в світі цім шляхом одним
З тобою в майбуття іду.
Хай навіть часом і біду
Стрічаю я, стрічаєш ти
На тім шляху, перемогти
Її – з тобою в нас одна
Мета, що ще сильніш єдна
Мене з тобою. Хоч втекти
Я міг би за кордон, та ти,
Кохана матінко моя,
Знай, що на це не здатен я.
Щоб світле мала майбуття
Ти, я хоч цілеє життя
Боротимуся, не піду́,
Боротимусь, щоб ту біду
Здолати раз і назавжди,
І замету її сліди,
Аби і духу не було
Її, щоб згинуло все зло,
Яка біда та привела,
Коли вона до нас прийшла.
Ти й так зазнала купу бід
В минулім, та повір, не слід
Біді здаватись черговій,
А проти неї слід йти в бій,
Відстоювати честь свою
І справедливість в цім бою.
Й всміхнеться нам, а не біді
Щаслива доленька тоді.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Радосте, прийди й зітри
Смуток в серці мій.
Наче буйнії вітри,
Ти його розвій.
Як вогонь, спали його
Повністю навік,
Щоб не мучив він мого
Серденька повік.
Ти до нього підступи
Й щоб не жити з ним
В нім, мов кригу, розтопи
Жаром препалким.
Проти нього ти у бій
Йди, і без жалю.
Здатись лиш йому не смій.
Я тебе молю.
Смуток той нехай пізна
Силоньку твою.
Хай здола його вона
В першому ж бою.
Хай яким би він не був
Довгим і важким,
Лиш би смуток той минув,
Щоб не жив я з ним.
Радосте, з тобою жить
Прагну я. Тобі
Віддаюсь, щоб не тужить
В смутку та журбі.
У моє серде́нько ти,
Радосте, ввійди
Й за собою замети
Всі свої сліди,
Щоб у нього не прийшов
Смуток більш повік,
Щоб шляхом життя ішов
Я з тобою вік.
Євген Ковальчук, 01. 09. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023
Стелиться дорога
Довгая удаль.
Нею йдуть тривога
Та гірка печаль.
Йдуть та чимчикують
У нічній пітьмі,
Йдуть вони й сумують,
Що вони самі.
Коло них немає
Жодної душі.
Вітер лиш гойдає
Трави, комиші…
Наче люди зникли
На землі усій,
Та вони не звикли
Жить без них на ній.
Довго простували
Поміж трав, суцвіть…
Й палко так бажали
Хоч когось зустріть.
Сили вже здавали,
Щоби далі йти,
Та надію мали
Хоч когось знайти.
Якось по дорозі
Тій хлопча ішло,
Та не у тривозі –
Радісним було.
Та прийшлось тривогу
І печаль гірку,
Вибравши дорогу
Ту, стріть хлопчаку.
Хтів він їх минути,
Хтів їх обійти,
Щоб сумним не бути
Й радо далі йти,
Та, набрашись сили,
Шлях вони в ту мить
Хлопцю перекрили:
«Хочемо ми жить
Дуже із тобою,
У душі твоїй.
Нас візьми з собою,
Станемо ми їй
Друзями навіки,
Будемо текти
В ній, неначе ріки.
Лиш візьми нас ти»,
Мовили тривога
Та печаль гірка
Хлопцеві. «Дорога
З вами нелегка
Буде», хлопець мовив,
«Ні, не візьму вас
Я повік». Відмовив
Хлопець їм в той час.
«Я бажаю щастя.
Я за ним іду.
З вами ж до нещастя
Я лише прийду́.
Геть іди, тривого,
Й ти, печаль, теж йди!
Ти ж мене, дорого,
Лиш туди веди,
Де я вас забуду,
Темні почуття,
Де я жити буду
Протягом життя
В щасті лиш». Дорога
Хлопця й повела,
Й геть пішла тривога,
Геть печаль пішла.
Євген Ковальчук, 31. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Якось місяць при нічній порі
Любо залицявся до зорі,
Що на темнім небі поряд з ним
Сяяла яскраво осяйним
Світлом: «Зоре, зіронько моя,
Ой, яка ж прекрасная твоя
Та краса, якою ти гориш,
Сяєш, світиш, блискаєш, зориш!
З миті першої, коли тебе я вздрів,
Стримати не можу почуттів,
Як вогонь, гарячих і палких
І водночас ніжних, чарівних,
Що з’явились в серденьку моїм,.
Та бракує місця в ньому їм.
І тому до серденька твого
Линуть птахою, аби його
Лагідно зігріть в холодну ніч,
Вигнати назавжди з нього пріч*
Темні почуття, оті, які
Із твоїх віч сльози прегіркі
Литись змушують рясним дощем,
В серці поливаючи біль, щем,
Щоб у ньому їм рости й цвісти,
Щоб ще більш від них страждала ти».
Й зірка місяцю відмовить не могла,
І взаємністю йому відповіла.
В час, коли приходить ніч, з тих пір
Світяться на небі безліч зір
З місяцем, а серед них й та теж,
В котру місяць закохавсь без меж.
*Пріч – діал. Геть
Євген Ковальчук, 30. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
*****
Доброта перемагає
Зло, як світло темноту.
Україна знемагає
Нині в мить цю непросту,
Але бореться завзято
Проти лютих ворогів.
Перемоги прийде свято.
Подола вона катів
Тих, що вторглися до неї.
Прийде мир, який у нас
Квітнутиме, мов лілеї
Гарні, всюди й повсякчас.
Кожен воїн, що фронті,
Наближа цю світлу мить.
Скоро вже на горизонті
Сонце миру заблищить,
Буде всіх нас ніжно гріти.
Будемо життю всі ми
Лиш радіти, наче діти.
Ми щасливими людьми
Жити будемо на цьому
Світі, в Україні. Час
Прийде цей. Ми певні в цьому.
Певний в цьому кожен з нас.
Скінчиться війна страшная
Ця, яка у нас іде,
І до нас вона, лихая,
Більш ніколи не прийдé.
В мирі, злагоді та щасті
Житимемо повсякчас
Ми. Не буде у нещасті
Мучитись більш жоден з нас.
Мить ця прийде, бо щосили
З ворогами ми б’ємось.
Їм, хай як би нас не били,
Ми повіки не здамось.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Довгождана перемога
Буде все ж таки за нами.
Ми покінчим з ворогами.
Їхня скінчиться дорога
Та, якою наступають,
А також – життєва.
Смерть, хай не миттєва,
Та прийдé. Вони сконають
Всі, якщо не повтікають
З нашої країни –
Диво-України.
Наші вже перемагають.
Перемога – часу справа.
Ми її здобудем.
Ми із нею будем.
Буде з нею вся держава –
Наша Україна-мати.
Перемоги прийде свято.
Боремося ж ми завзято.
Перемогу будем мати.
Хай не всі із нею будуть,
Адже згинуть у двобої
Б’ючись, але, як герої.
Їх повік вже не забудуть.
Ми йдемо до перемоги,
А вона до нас прямує.
В нас із нею запанує
Мир. Ми зведемось на ноги
Всі, відновимо руїни,
Відбудуємо державу.
Зробим цю велику справу
За майбутнє України
Світле, наче сонце красне
В синім небі. Буде мати
Наша Україна-мати
З нею лиш життя прекрасне.
Євген Ковальчук, 08. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Мир прийде. Я це знаю.
Ні, певен я у цім.
Дійдé війна до краю
У кра́ю дорогім
Моїм. Вона розтане,
Мов сніг напровесні.
Мир прийде. Він настане
Насправді, а не в сні.
Ми так його чекаєм!
Він прийде в тую мить,
Як ворогів здолаєм
Усіх. Украй щемить
У грудях серце й плаче,
А з ним душа квилить
Нестерпно теж, одначе
Таки настане мить,
Коли війна жорстока
Ця скінчиться, мине.
Упевненість глибока
В цім радує мене.
Мир прийде, і радіти
Ми будемо усі
Насправді, наче діти.
У всій свої красі
Він буде розквітати,
Мов квітка навесні.
Ми будемо співати
Лиш радісні пісні
І дяку віддавати
Героям всім своїм,
Про них також співати,
Завдячуючи їм
За те, що закінчилась
Війна і мир настав,
Що недарма кров лилась –
Народ наш вільним став.
Євген Ковальчук, 05. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
*****
Ми розлучимось з тобою
З безпощадною війною,
Що у нас іде.
Мир, якого так чекаєм,
Про якого ми благаєм
Бога, все ж прийдé.
Нині хай це тільки сниться,
Мріється, але здійсниться
Це. В цім кожен з нас
Певен, сумніву не має,
Бо усіх сил докладає,
Щоб настав цей час.
З ворогами ми б’ємося.
Їм повіки не здамося.
Їм нас не скорить,
Не здолати, не зламати.
Нашу Україну-мати
Зможем захистить
Ми. У нас є сила духу,
Із якою ми щодуху
Ідемо у бій,
Щоб всіх ворогів здолати,
Щоб скорити нас не дати
Доленьці лихій,
Із якою лиш тужити
Будемо ми, а не жити
Так, як прагнем всі.
Перемогу ми здобудем.
В згоді, щасті жити будем,
В їхній всій красі.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Для того нам життя дано?
Аби, неначе квіт, воно
На білім світі цім цвіло,
Щоб все гаразд у нас було.
Дано нам кожному життя,
Аби і думи, й почуття,
Що в тілі, у душі живуть,
Торуючи життєву путь,
Вели нас нею всіх туди,
Де лиха, горя та біди
Ніколи не було й нема,
Де світле щастя обійма,
Неначе друга, завжди всіх,
Де радісний лунає сміх.
Для того нам дано життя,
Аби прожили до пуття
Його ми енну кількість літ,
Для того, щоб внесли в цей світ
Хоча б малий, та гідний вклад
З метою, щоб жилося влад
Всім, хто живе на світі цім,
А також житиме на нім
В майбутньому, коли вже час
Ув інший світ провадить нас.
Для цього нам життя й дано.
Нехай, немов сірник, воно
Згорить у відповідну мить,
Коли на цьому світі жить
Припиниш, та, якщо лишив
Слід гідний, недаремно жив.
Євген Ковальчук, 29. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
*****
Мої думки, немов квітки,
Розкішно розцвітають,
Коли щасливі сторінки
Мого життя гортають.
І світлі, теплі почуття
У душу проникають,
Її, мов матінка дитя,
Голублять, зігрівають.
Нехай минули миті ті
Й не вернуться вже більше,
Але ціную я в житті
Своєму їх найбільше.
Коли я в розумі своїм
Їх згадую в мить тую,
Мов друге я життя всім їм
Тоді даю, дарую.
Мов знов їх дійсно, наяву
В своїм житті я маю,
Мов знову ними я живу,
Мов знов їх проживаю.
Їх згадую я залюбки.
Їм в пам’яті не тісно,
Хоч є і темні сторінки
В життєвій книзі, звісно.
Коли ту книгу в певний час
Гортаю я й читаю,
То їх усі я повсякчас
Минаю, пропускаю.
Хоча моє життя не мед,
Та я не ображаюсь,
А впевнено іти вперед
Я завжди намагаюсь.
Коли ж упав я, на біду
Наткнувшись, підіймаюсь,
Її здолавши, далі йду,
Назад не повертаюсь.
Іду вперед я, до мети.
Попереду – дорога.
Є й буде в мене, щоб дійти
Мені до неї, змога.
Я знаю те, що я пройти
Її таки у змозі.
Я певен – зможеш також ти,
Хай що б тебе в дорозі
Мій друже, не чекало. Щоб
Дійшов, тобі бажаю,
Здійснивши певну кількість спроб,
Аби дійти. Я знаю,
Що дійдеш ти, коли зітреш
Всі сумніви, зневіру
Й зусиль своїх всіх докладеш,
А не лиш тільки віру
Ти матимеш. Аби дійшов.
Вона тобі поможе,
Та, щоб до цілі ти дійшов,
Вона зробить не зможе.
Вона штовха лиш до мети,
Та перший крок зробити
Повинен ти й до неї йти,
Аби щасливо жити,
Утіливши її в життя
Своє, і як належить
Теперішнє і майбуття
Від тебе бо залежить.
Як дієш ти в своїм житті –
Заслужене і маєш,
Як діятимеш в майбутті –
Належнеє й пізнаєш.
Така бо мудрість життьова
На світі цім панує,
Що кожному із нас права
Й обов’язки диктує.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Я вдячний доленьці за те,
Що, хоч життя і непросте,
Але воно у мене є
І все те, що вона дає
Мені, беру я в тую мить
Для того, щоби далі жить.
Дає біду – її беру,
Та щоб служити лиш добру –
Щоб іншому біда та зла
Ще інших бід не принесла.
Її узявши, не корюсь
Я їй, а з нею я борюсь,
Допоки тую я біду
Навік в могилу не зведу.
Коли ж бо доленька мені
Дає насправді, а не в сні
Усіх справ вдалий результат,
Його примножую стократ,
Аби ним поділитись з тим,
Хто йде життя шляхом важким,
Щоб він до нього теж дійшов,
А не щоб навмання ішов,
Не знаючи, куди іде,
Куди його шлях приведе,
Що доленька йому надасть –
Чи світле щастя чи напасть.
Одне лиш точно знаю я,
Що доля і його, й моя
Залежить бо від нас самих,
Бо долю створюємо ми.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Пробудилася земля
Так, неначе немовля
Прокидається зі сну,
В пору вранішню, ясну́,
Бо вже ночі час пройшов.
День новий до нас прийшов.
Сонце в небо піднялóсь
З обрію і розлилóсь
Променями навкруги –
На поля, ліси, луги…
Весь довколишній наш край,
Вставши, наче цвіт-розмай,
Пишно став буяти враз
Так, неначе в перший раз.
Почали пташки літать
В небі й весело співать
Під мелодію, яка
Долунає зі струмка,
Що тече та дзюркотить
І пташок тих веселить.
В дня є безліч переваг.
Він – час праці та розваг,
У яскравих кольорах
Наяву, а не в думках
Бачиться усім нам світ
Енну кількість тисяч літ…
Та під вечір відступа
Й день, і ніч знов наступа,
Щоби добре відпочить
І, набравшись сил, творить.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Як же пристрасно кохаю
Я тебе, мій рідний краю!
Я тобі зізнатись мушу:
Полонив мою ти душу,
Полонив її отою
Пречудовою красою,
Що в тобі буя, вирує,
Що і слів мені бракує,
Щоб красу ту описати,
Що, моя Вкраїно-мати,
Доленька тобі надала
Ще із самого начала –
Неокраїї простори –
І поля, й ліси, і гори,
І діброви, і долини,
І ліси, і полонини,
І моря, й річки, й озера,
Що відтоді й дотепера,
Наче кров людська по жилах,
Десь між горами, по схилах
Чи деінде протікають
І тебе мов напувають,
Живлять, рідна земле-мати,
Щоб красу твою тримати
Нині, а також надалі
І до кожної деталі
Доти, доки сонце сяє
І Земля ця кружеляє
Вколо себе і круг нього –
Сонця світлого й жаркого.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Старайся працювати
Як слід в своїм житті
Для того, щоби мати
Лиш успіх в майбутті
І на роботі, й дома
В тих справах, що почав.
Хай не спиняє втома,
Коли її зазнав.
Якщо із ніг збиває
Вона тебе, спочинь.
Коли вона минає,
Тоді її покинь
І знову до роботи
Відразу приступай,
І крок за кроком доти
Упевнено ступай,
Допоки тої цілі,
До кóтрої ідеш,
Насправді ти, на ділі
В житті не досягнеш.
Лиш ділом же, збагнути
Слід кожному із вас,
Вам вдасться досянути
Мети у певний час.
Коли? Лиш той пізнає,
(Можливо, саме ти),
Хто дійсно докладає
Зусиль всіх до мети.
Не той, хто тільки має
Її в думках, однак
Зусиль не докладає,
Щоб втілилася так,
Як він бажа. Ти ж знаєш –
Якщо лиш докладеш
Зусиль усіх, що маєш,
Мети ти досягнеш.
Євген Ковальчук, 26. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023
Нам надано на світі цім
Життя, неначе диво,
Що ми жили усі на нім,
Жили на нім щасливо,
Щоб в нас лиш світлі почуття
І думи також світлі
Буяли протягом життя,
Немов квітки розквітлі.
Життя – це найцінніший дар.
Його слід цінувати,
Без жодних сутичок і чвар
На світі проживати.
Життя – лише коротка мить
У вічності, мій друже.
Тому його слід так прожить,
Як прагнемо ми дуже.
Майбутнє треба будувать,
Та слід сучасним жити,
Минуле варто пам’ятать
І висновки робити.
Хай, може, й підкида тобі
Життя нерідко горе,
Та хто не здасться, в боротьбі
Його таки поборе.
Лиш варто вірити у це
І сил всіх докладати,
Коли тебе б’є у лице
Воно, щоб відсіч дати,
Щоб дати відсіч в тую мить,
Але не кулаками,
А щоби вік з ним не тужить, –
Розумними ділами.
Адже тому лише діла,
Які нам обіцяють,
Щоб доля щасною була,
Насправді посприяють.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Не зупиняйсь, коли невдачі
Зазнав ти на стежині-долі.
Її розв’язуй, мов задачі
Розв’язує школяр у школі.
Я певен, рішення знайде́ться,
Якщо не нині – трохи згодом,
І доленька тобі всміхнеться
Життя щасливим епізодом,
І навіть не одним, мій друже,
А кількістю, яка без краю,
Але не лиш хотіти дуже
Потрібно, а й, я нагадаю
Тобі, до того діла братись,
Що вирішить її доладно,
Й повік невдачі не здаватись,
Хай якби не було і складно.
Слід певні засоби шукати
І методи їм відповідні,
Належно їх застосувати,
Щоб мати результати гідні.
Невдача ж бо сама собою
Не вирішиться в нас ніколи.
Відомо нам це із тобою
Ще змалечку, іще зі школи.
Але не досить нам лиш знати
Про це, а також говорити,
А щоб невдачу подолати,
Повинен кожен з нас робити.
Робитимеш – вона й минеться,
Мов не було її повіки.
Тоді і успіх посміхнеться
Тобі й залишиться навіки.
Лишень не треба зволікати,
Лишень не треба ґав ловити,
А слід старанно працювати,
Аби той успіх заробити.
Євген Ковальчук, 25. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Хай зникне сум з твого лиця
І серденька твого!
Хай сонячний жар промінця
Вщент випалить його!
Не личить в літню пору цю,
Коли буяє цвіт,
Твоєму серцю та лицю
Виказувати гніт,
Що ліг на серденько твоє
І тисне з сил усіх,
Й дихнути навіть не дає.
Хай лиш веселий сміх
Твоє обличчя прикраша
Впродовж всього життя.
Нехай і серце, і душа
Лиш світлі почуття
В собі тримають, щоб повік
Не був у них той сум,
Той сум, що навіває вік
Лиш безліч темних дум.
Нехай він йде у небуття,
Де є лише пітьма,
Й повік думки та почуття
Твої не обійма.
Хай сум до серденька твого
Забуде шлях навік,
Аби не бачив він його
В твоїм житті повік.
Хай шляхом тим до нього йдуть
Лиш добрі почуття
І хай вони у нім живуть
Впродовж всього життя,
Допоки серденька звучить
Той стук, що дозволя
Тобі на цій планеті жить,
Ім’я якій – Земля.
Євген Ковальчук, 23. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Чим ти мене заворожила,
Поезіє? Скажи мені,
Яка така могутня сила,
Що то за чари чарівні?
Тоді, коли ввійшла ти в мене,
В думки, а також в почуття,
Неначе диво незбагненне,
Мов вдруге народився я.
Скажу ще більш. На цьому світі
До того, наче я й не жив,
Хоча і взимку, і уліті
Землею я, як всі, ходив.
Ходив, але та диво-сила
Твоя, що я тоді пізнав,
Неначе ангельськії крила
Дала мені, щоб я літав,
Немовби швидкокрилі птиці,
У ті незнані ще світи,
В яких усі би таємниці,
Поезіє, відкрила, ти
Мені для того, щоб з тобою
Не тільки в тих світах я жив,
А й також, щоби я порою,
Тебе пізнаючи, творив,
Аби, пізнавши таємниці
Твої, душею й серцем ріс
Та до твоєї скарбівниці
Я також власний вклад уніс,
Аби багатшою ти стала,
Хай навіть незначний той вклад,
Аби ти й інших надихала
Творити, щоб жилося влад
Усім на білім світі цьому,
Як кожен з нас того жада,
Щоб не стрічала нас на ньому
Повік жоднісінька біда.
Євген Ковальчук, 22. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
*****
Чи вдасться нам перемогти
Всіх наших ворогів?
Це знаю я. Це знаєш ти.
Удасться. Тих катів,
Які прийшли, щоб сплюндрувать,
Щоб знищити наш край,
Не будемо ми жалкувать.
Покладемо їм край.
Усіх ми їх проженемо.
Скувати в ланцюги
Наш дух нізащо не дамо
Повік їм. Вороги
Про це й не мріють хай, бо ми
Обороняти край
Всі будем до кінця грудьми,
Адже його ми вкрай
Кохаємо. Один в нас він.
Хай навіть помремо,
Та, врешті ставши із колін,
Нізащо не дамо
Ми ворогам на них ізнов
Поставити всіх нас
За жодних, будь-яких умов.
Цей не настане час.
За волю та свободу ми
Всі боремось щосил.
Щасливими усі людьми
Ми будем. Небосхил
Над нами буде мирним вік,
Як перемогу ми
Здобудемо. Уже повік
Не буде тої тьми –
Війни, що оповила нас,
Мов лютая змія.
Жить в мирі будемо всякчас
Ти, він, вона і я.
Євген Ковальчук, 03. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
*****
Наче сніг, розтане
Ця страшна війна.
Мир у нас настане
Так, як і весна.
Прийде мир в оселі
Наші та серця.
Будем ми веселі
До життя кінця.
Будемо радіти
Ми життю усі –
І дорослі, й діти.
Ув усій красі
Світ наш розгорнеться,
Наче квітка та.
Душ, сердець торкнеться
Радість золота.
Щастя неповторне
Кожного із нас
Обійме, огорне.
Скоро вже цей час
Прийде. Я це знаю.
Впевнений я в цім,
Бо цього бажаю
Щиро я усім,
Бо цього бажає
Кожен і своїх
Сил всіх докладає,
Не шкодує їх.
З ними ж лиш минеться
Лихо все земне
Й щастя доторкнеться
Дивне, неземне
До душі, до серця.
Повними вони,
Як води відерця,
Будуть завжди ним.
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
*****
Часи лихі настали.
Прийшла до нас війна,
Якої не чекали
Ми. Ця війна страшна
Ввірвалась в край наш рідний,
Неначе злодій в дім,
Але ми відсіч гідний
Їй даємо, бо всім
Лиш миру ми бажаєм,
Любові, щастя – теж
І сил всіх докладаєм,
Щоб мати їх усе ж,
Душею відчувати,
У серденьку нести,
Життя це смакувати,
Спалиши всі мости
Із горем та бідою,
З нещастям всім земним,
А також із війною,
Яка трива. З одним
Бажанням цим це диво
Не станеться повік.
Тож боремось сміливо
Ми проти зла, щоб вік
У згоді та любові
В своїй державі жить,
Не лити більше крові
І сліз гірких не лить.
Це станеться. Це буде,
Бо перемогу мій
Народ таки здобуде
Над ворогом. Цей бій
З ним скоро вже минеться,
І світла доля нам
Усім все ж посміхнеться.
Я гарантую вам.
Євген Ковальчук, 02. 05. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
*****
Боремося ми завзято
Проти ворогів.
Перемоги прийде свято.
Злий сусід хотів,
Щоб йому всі ми скорились,
Та б’ємося ми,
Як і предки наші бились,
Проти зла, пітьми.
Як пітьму долає світло,
Так добро дола
Зло, щоб доленька розквітло
Гарною цвіла.
Буде України доля
Розквітати. Та
Темна, наче ніч, недоля
Зникне. Огорта
Нас усіх про це надія.
Справдиться вона.
Посприя взаємодія
Наша. Ця війна
Дійде до кінця, минеться.
Доленька всім нам
Незабаром посміхнеться.
А всім ворогам,
Що насмілились напасти,
Прийде теж кінець.
Більш не буде в нас напасти.
Більше до сердець,
Душ не будуть проникати
Темні почуття.
Світлі будемо ми мати
Все своє життя.
Будемо також пречисті
Мати ми думки
Оминатимем тернисті
З ними всі стежки.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Коли ти певної мети
Насправді прагнеш досягти
В своїм єдиному житті,
Мети, яка у майбутті –
Чи то сьогодні, чи за рік –
Здійснилася б, тоді повік
Ні миті часу ти не гай,
Своїх зусиль всіх докладай.
До неї стежку проклади
І нею до мети іди.
До неї йди по стежці тій.
Коли ж зустрінеш ти на ній
Завади, то не повертайсь
Назад нізащо, не здавайсь.
Якщо є змога, обійди
І далі до мети іди.
Якщо ж нема, то не впадай
У відчай ти, а їх долай,
Щоб зникнули завади ті
Усі навік на тій путі,
Якою йдеш ти до мети
Для того, щоби досягти
Її, утіливши в життя,
Щоб мати світле майбуття,
Майбутнє те, що кожен з нас
Будує вже, тепер, в цей час
Своїми діями, котрі
Ми здійснюємо в тій порі,
Бо лиш вони нас до мети
Спроможні дійсно привести.
Євген Ковальчук, 21. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Питалося хлопча у щастя:
«Чому тебе усі нещастя,
Неначе і не помічають,
Завжди обходять, обминають
Тихесенько та крадькома,
Немов для них тебе й нема?
Що ти в собі такеє маєш,
Що ті нещастя всі лякаєш?
Можливо, маєш диво-чари,
Якими, наче вітер хмари
Десь високо у небесах,
Де не один літає птах,
Женеш від себе їх подалі,
Кудись у непроглядні далі,
Звідкіль вони не повертають
На ті шляхи, що направляють
До тебе їх? Скажи мені.
І щастя відповіло: «Ні,
Чар жодних, хлопче, я не маю.
Нещестя тії я лякаю
Лише присутністю своєю,
Лише присутністю тією
В людських і душах, і серцях,
Яка їм закриває шлях,
Щоб протягом всього життя
Ані в думки, ні в почуття
Людські нещастя не пробрались,
Щоб навіть і не намагались,
А щоб лиш я у них було
Й завжди, мов гарний квіт, цвіло».
Євген Ковальчук, 20. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023
Будуй державу, наче дім,
Будуй її, мов дім, в якім
Жилося б затишно усім
Не рік чи два, не п’ять, не сім,
А протягом стількох тих літ,
Допоки буде білий світ,
Допоки сонце, що стріча
Щоранку кожен, мов свіча,
Не згасне в небесах навік,
Коли його скінчиться вік.
Будуй державу, наче дім,
Цеглина по цеглині. В тім
Обов’язок і право, й честь
Пред нею в кожного з нас єсть.
Адже на світі цім вона,
Неначе мати, в нас одна.
Як їй, повік ніхто із нас,
І навіть у найтяжчий час
Не має зраджувати, ні,
Блукаючи на чужині,
Неначе безпритульний пес.
Подібних не бува чудес,
Щоб стала рідною для нас
Чужинка. Не прийде́ той час.
Хай навіть, може, наче рай,
Вона, та в серці рідний край
Все ж буде кликати тебе –
І поле, й небо голубе,
І ліс, і гай, і зелен сад,
Щоб ти скоріш вернувсь назад.
Євген Ковальчук, 20. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Зна і учень, і студент…
Ножиці – це інструмент,
Що складається з часів
Давніх двох кілець й кінців.
Служать ножиці всім нам –
І дорослим, й дітлахам,
Вам дозвольте нагадать,
Щоби різать, підстригать.
Два кільця прийшлось їм мать,
Щоб зручніше їх тримать
В пальцях двох було нам всім.
Їхнє значення й у тім,
Щоби пальці захистить
Від порізів в тую мить,
У яку вони в руці
Нашій. Гострі ж два кінці,
Що сполучені цвяшком,
Гайкою або болтом.
Мають вигляд двох ножів,
Та вони не для коржів
В нас призначені, повір,
А щоб різати папір
Чи картон. В тім їхня суть.
Канцелярськими їх звуть.
Перукарськими ж в той час
Ножицями є у нас
Ті, що ними перукар
Власноруч, без жодних чар
Нам волосся підстрига.
Їхня суть в тім поляга.
Побутові ж з давніх пір
Служать, щоби ми папір
І тканину, і нитки
Обрізали залюбки.
А кухонні, слід додать, –
Щоби м’ясо розрізать,
Для зняття із риб луски,
Відкорковувать пляшки…
Нічого ж бо тут таїть.
Щоби різати, кроїть
Одяг, ткань або нитки,
Служать ножиці кравськí
Чи кравецькі. Манікюр
Чи, можливо, педикюр
Вам зробить, дівчата, час?
Не хвилюйтесь, адже вас
Порятують в миті ці
Манікюрські ножицí,
Щоб почистити як слід
І підстригти також вслід
Нігті пальців рук і ніг.
Є й медичні, щоби міг
Лікар поміч хворим дать:
Щоб безпечно розрізать
Одяг раненим й бинти,
Щоби рани обвести.
В хірургії, слід додать, –
Щоб тканини розрізать
Хворим в час, як чергова
Операція трива.
Ось, для чого в певний час
Служать ножиці у нас.
Євген Ковальчук, 19. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Знають всі на цій Землі –
І дорослі, і малі
Те, що ручка кулькова
Служить нам, аби слова
Й речення – текст загалом –
Ми писали. Так, пером
Замість неї в давній час,
В час, коли іще всіх нас
В цьому світі не було,
Та і бути не могло,
Люд користувався в цім
Світі, тим пером, в якім
Суть була, аби писать,
У чорнило перш вмокать
Слід було його. Були
Ті часи, що вже пройшли.
Та у нинішній же час
Ручка кулькова у нас
Служить нам. Усякий зна –
І пластмасова, й скляна
В світі нашому бува
Тая ручка кулькова.
А чорнило те, яким
Пишуть, міститься, між тим,
Усередині, у тій
Трубочці, яка є в ній.
Зазвичай вона одна.
Нині ж бо не дивина,
Що з недавніх ще часів
Кілька й різних кольорів
Може бути їх у ній.
В ручці кульковій отій
Є пружинка та, яка
Завжди тим, хто натиска
Кнопку ту, що є на ній,
Дозволя в порі отій
Кінчик ручки заховать
В неї і назад виймать.
Ковпачка ж бо ручка та,
Ні, не має, та проста
Має. Ковпачок же їй
Дозволяє кінчик свій
В нім ховати, щоб, бува,
Тим, хто часом забува
У пенал її сховать,
Нею щось не обписать.
Кулькової ручки дім –
Це пенал. Вона у нім
З гумкою та олівцем,
Ножицями, стругачем,
Разом з іншим надбанням
Канцелярським, ти затям,
Має буть в порі отій,
У якій потреби в ній
В нас нема. Всьому ж бо є
Як й призначення своє,
Так і місце. Ручка ж в тім
Винятком не є зовсíм.
В ній призначення – писать,
Місце, де вона лежать
Має гарно, – це пенал.
От і віршеві фінал.
Євген Ковальчук, 18. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Щастя має, хто не просить,
Хто в житті не ледарює.
Є воно в того, хто досить
І старанно лиш працює,
Бо життя, немов на таці,
Щастя те не принесе.
Тільки у постійній праці
Зможеш ти здобути все
В цьому світі, що бажаєш
Палко так, та ще не маєш.
Лиш, якщо ти докладаєш
Всіх зусиль, його придбаєш.
Так, звичайно, друзі можуть
В тім тобі допомгти,
Й певен я, що допоможуть,
Та повинен саме ти
Всіх своїх зусиль докласти,
А не лиш вести розмову
І коли прийшлось упасти, –
Встати і йти далі знову,
Щоб до цілі всю дорогу
У своїм житті пройшов,
Щоби до її порогу
Дійсно врешті ти дійшов
І, поріг переступивши
У щасливеє майбутнє,
У минулім залишивши
Все, що нині вже відсутнє,
Що мов душу розривало
На частини, на шматки,
Що у розум навівало
Лиш гнітючії думки, –
Доти жити в нім лишитись,
П’ючи келих щастя з нього,
Доки серце в грудях битись
Не припинить дня одного.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Будь вірним Батьківщині,
В якій ти народивсь,
Коли о тій годині
На світ цей появивсь.
Будь вірним Батьківщині,
Будь вірним їй завжди –
І у щасливій днині,
І у часи біди.
Будь вірним Батьківщині,
Як чоловік здавна
Коханій, як дружині,
І як йому вона.
Будь вірним Батьківщині,
Нехай де б ти не був,
Аби її ні нині,
Ні згодом не забув.
Будь вірним Батьківщині,
Бо рідна сторона
У кожної людини,
Як матінка, одна.
Будь вірним Батьківщині,
Її шануй, цінуй,
Цеглина по цеглині,
Мов дім, її будуй.
Будь вірним Батьківщині,
Будь вірним їй за те,
Що, мов квіт на стеблині,
В тобі життя цвіте.
Будь вірним Батьківщині,
Її не зрадь повік,
Щоб в серці на чужині
Не мучитися вік.
Будь вірним Батьківщині.
За світле майбуття,
Як прийдеться в годині
Лихій, віддай життя.
Євген Ковальчук, 17. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
*****
Всього того, що ти бажаєш,
В житті своєму досягнеш,
Якщо усіх зусиль, що маєш
В собі, до того докладеш.
Якщо зусиль тих докладаєш,
Але не можеш ти дійти,
На що надії всі плекаєш,
Щоб дня одного досягти
Того, задумайся. Можливо,
Ще час для того не настав,
Аби, неначе справжнє диво,
Все, що бажаєш ти й бажав,
Здійснилося би дня одного?
А може, докладаєш ти
Не всіх зусиль, аби до того
Насправді у житті прийти,
Щоб дійсно в дійсність утіли́ти
В своїй чарівливій красі,
Щоб краще в цьому світі жити,
І мрії, й прагнення усі?
Можливо, це тобі здається
Лише? Задумайся над тим,
Куди життя шлях твій же в’ється,
Життя шлях в’ється той, яким
Ти йдеш щомить назустріч долі,
Яку будуєш саме ти,
Будуєш ти щодня поволі,
Аби у неї увійти,
Неначе в дім, в якім жилося б
Затишно до кінця життя
Тобі, насправді все збулося б,
Що думи, також почуття
Твої нагадують щомиті
Тобі так само, як й мені,
Щоб щастям лиш були сповиті
В житті ми всі і ночі, й дні.
Євген Ковальчук, 16. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Іди туди, де майбуття
На тебе світлеє чека,
Аби не увійшла в життя
Твоє недоленька гірка.
У нього впевнено іди,
Іди у нього ти щодня,
Не зупиняючи ходи,
Уміння, навики, знання
Всі застосовуючи так,
Аби вони допомогли
Дійти до нього, щоби всмак
В майбутнім світлому жили
На цьому світі ти і ті,
Із ким час розділяєш свій
В своїм єдиному житті,
Аби недоленьці лихій
Назавжди перекрити шлях,
Яким вона до тебе йшла,
Щоб, заблукавши десь в далях,
Повік до тебе не прийшла.
Для того слід не навмання
Іти своїм шляхом життя,
А вміння, навики, знання,
Щоб мати світле майбуття,
Так застосовувати, щоб
Тобі про те не довелось
Жаліть, що за невдалих спроб
Не так пішло у тебе щось,
Що, може, навіть і змінить
Тобі не вдасться вже повік,
Щоб краще в цьому світі жить,
Його позбувшися навік.
Адже здавна відомо всім,
Що працювати слід, робить
Для того, щоб на світі цім,
Як прагнемо того ми, жить.
Євген Ковальчук, 15. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
Із дошкульною бідою,
Що зустрів ти на шляху,
Удавайся враз до бою,
Щоб здолать її, лиху,
Як, звичайно, ти не можеш
Стороною обійти.
Ту біду ти переможеш.
Лиш не сумнівайся ти
І усіх зусиль, що маєш
Ти, до того доклади,
Тих, якими подолаєш
Ти її раз й назавжди.
Слід боротися з бідою,
Щоб її перемогти,
Бо вона сама собою
Ввік не піде, як би ти
Не бажав того, мій друже.
Ні, не піде геть вона,
Адже тій біді байдуже,
Що страждаєш ти сповна,
Бо вона не відчуває
Ні жалю, ні співчуття
В тую мить, як проникає
У твоє людське життя.
Та й узагалі, всяк знає
Ще від самих початкíв,
Що біда в собі не має
Ні думок, ні почуттів
На відміну від людини,
У якій вони живуть
З миті першої, щоднини
З нею по життю ідуть,
Бо у них же й полягає
Сенс єдиного життя,
А біда, що місце має
В нім, хай йде у небуття.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
*****
Ми – єдині.
Батьківщині
Служимо своїй.
Не нещастя,
А лиш щастя
Всі бажаєм їй.
Та зі сходу
До народу
Нашого прийшло,
Ні, не щастя,
А нещастя,
Горе, лихо, зло.
Що це? Доля?
Ні, недоля,
Та її ми всі
Подолаєм,
Бо бажаєм,
Щоб в усій красі
Вся країна –
Україна
Процвітала вік,
Наче квітка-
Семицвітка
У весняний вік.
І так буде,
Бо здобуде
Наш народ святу
Перемогу.
Маєм змогу
Цю здійснить мету.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
*****
Прийде мир. У ньому ми
В Україні будем
Жить щасливими людьми.
Ми таки здобудем
Перемогу. Жоден з нас
Сумніву не має
В цім. Настане світлий час
Цей. Нас обіймає
Впевненість у цьому всіх,
Мов малятко мати.
Буде перемога й сміх
Радісний лунати
Буде. Ще недовго нам
Всім цього чекати,
Бо ми відсіч ворогам
Даємо. Ми мати-
Україну, у якій
Живемо відвіку,
Не дозволимо лихій
Силі споконвіку
Знищити її. Ні-ні.
Ввік цього не буде.
Прийде все ж кінець війні.
Наш народ здобуде
Перемогу. Будем жить
Ми усі у мирі
Та у щасті. Кожну мить
Будемо у вирі
Їхнім, доки блискотить
В небі красне сонце
Крізь небесную блакить,
Наче крізь віконце.
А війни не буде ввік
В Україні й світі.
Не потрапимо повік
У її ми сіті.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
*****
Прохолодний вітерець
Легко повіває.
Прийде цій війні кінець,
Що у нас триває.
Наче вітром листя, здме
Цю війну страшную.
Мир Вкраїну обійме
Нашу дорогую,
Наче мати немовля.
Буде жити в ньому
Українськая земля
Й більше вже нікому
Не дозволить ввік себе
Знищить, сплюндрувати.
Буде небо голубе
Мирним вік. Чекати
Нам цієї миті всім
Залишилось трохи.
Ми не маємо у цім
Сумніву нітрохи.
Адже проти ворогів
Боремось щосили.
Ми відправимо катів
Тих всіх до могили.
Лиш вона на них чека
В нашій Батьківщині.
Буде доленька така
Їхня. Ми – єдині,
Як ніколи, нині всі.
Україна-мати
Буде ув усій красі
Буйно процвітати.
Прийде час цей золотий,
Адже захищаєм
Ми всі край свій дорогий,
Бо його кохаєм.
Євген Ковальчук, 29. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
*****
Ворог битись може,
Але ми також.
Він не переможе
Нас повіки. Тож
Хай про це й не мріє.
З наших бо сердець
Мужність струменіє,
Що йому кінець
Покладе. Завзято
Боремось ми всі.
Перемоги свято
Все ж у всій красі
Прийде. Відзначати
Будемо його.
Україно-мати,
Ми до дня цього
Прийдемо з тобою.
Ми покінчимо
З лютою війною,
Що ми ведемо
З ворогом. Зазнає
Він поразки все ж.
Нині ще триває
Ця війна. Хай меж
Їй нема, здається
Часом, та вона
Пройде. Не здається
Наш народ. Це зна
Кожен. Певен кожен
В цьому. Він здолать
Ворога спроможен.
Буде докладать
Сил всіх – мир настане,
А війна умить,
Наче сніг, розтане.
Час її збіжить.
Євген Ковальчук, 27. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Долай усі завади,
Які стрічаєш ти
В житті, долай заради
Того, щоб досягти
Своєї тої цілі,
Яку поставив ти
Собі, бо лиш на ділі
Досягнеш ти мети,
Здолавши перешкоди
Навік без зайвих справ,
Щоб їхньої ти шкоди
Гіркої не зазнав.
Долай усі завади,
Долай їх в боротьбі,
Коли не можеш ради
Із ними дать собі.
Долай, коли не можеш
Усіх їх обійти,
І знай, що переможеш,
Якщо зусиль всіх ти
У дійсності, на ділі
До того докладеш.
Лише тоді до цілі
Жаданої дійде́ш.
Долай усі завади,
Як важко б не було.
Дослухайся поради,
Аби життя цвіло,
Мов квіти ті на полі
В красі своїй усій.
Іди назустріч долі
Щасливій, тій, якій,
Мій друже, невідома
Нещасть предовга путь,
Тому що в неї дома
У щасті всі живуть.
Євген Ковальчук, 13. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
*****
Дивлюсь я на неба
Глибоку блакить
Й гадаю, що ж треба,
Щоб в щасті нам жить
На світі, в якому
Родилися ми,
Родились на ньому
Усі ми людьми.
Можливо, перш всьо́го,
Щоб в щасті жив ти,
Ти маєш для того
Свій погляд звести
На небо й відчути
Всю велич його,
А також збагнути
Суть світу цього;
Збагнуть без вагання
І власную суть,
Яку почування
І думи несуть,
Аби не прожити
Життя без пуття,
Слід добрий лишити
В ім’я майбуття
Яснóго на світі
Оцьому, в якім,
Мов квітам у цвіті,
Жилося б усім,
У світлому щасті
Жилося б завжди,
Аби ні напасті,
Ні горя-біди
Вони не стрічали
В своєму житті,
А щоби минали
Завжди ті путі.
Євген Ковальчук, 12. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
Я живу чи це лиш сон,
Сон, який мене
Захопив у свій полон?
Все життя земне –
Ніби сон. Воно ж бо теж,
Як і він, мине,
Хоч здається, що без меж,
Та не омине
В цьому світі жоден з нас
Смерть, яка примчить
В неочікуваний час,
Щоби нам стулить
Очі, щоби їх стулить
Не на ніч – навік,
Щоби нам уже не жить
В світі цім повік.
Тож допоки наяву,
А не в сні лишень,
Я на світі цім живу,
Маю кожен день,
Маю кожну часу мить
Завжди цінувать,
Щоб як слід життя прожить –
Добре працювать,
Доки серце стукотить
В грудях, щоб на цім
Світі гідний слід лишить;
Бо життя у тім
Поляга, щоб кожен з нас
В нього певний вклад
Вніс, аби в нім повсякчас
Всі жили улад.
Хай, мов сон, мине життя,
Та, якщо лишив
Добрий слід на світі я,
То немарно жив.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Коли твоє сердéнько сповива
Гіркий, пекучий сум,
Що розуму твоєму навіва
Безмежну кількість дум,
Огорнутих тенетами біди,
Якої ти зазнав,
Біди, яка веде лише туди,
Де б завжди ти страждав;
Йому так просто ти не віддавайсь,
Мов раб, в його полон,
Щосил його здолати постарайсь,
Щоб він, неначе сон,
Минув і більш уже не повертавсь
До серденька твого,
Аби до нього і не наближавсь,
Обходячи його
Десятою дорогою повік,
Не тільки в дану мить,
Аби не довелося весь свій вік
Із сумом тим тужить,
Його несучи в серденьку, немов
Каміння преважке,
Що тисне серце до самих основ –
Твоє життя людське,
Що надане тобі у тую мить,
Коли ти народивсь.
Та тільки аж ніяк, щоб з сумом жить,
На світ цей ти явивсь,
А надане тобі в той час життя,
Щоб в серці, мов квітки,
Буяли найсвітліші почуття,
А в розумі – думки.
Отож без жодних зайвих справ і слів,
Жени із серця сум,
Щоб не труїв він більше почуттів
І не тривожив дум.
Євген Ковальчук, 11. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Від свого життя бери
Тільки позитивне
І лише добро твори,
Щоб все негативне,
Що на цьому світі є,
Зникло вмить, відразу,
Щоб воно в життя твоє
Друже мій, ні разу
Не посміло увійти,
Навіть наближатись,
Щоб не мав і думки ти
Раптом з ним зближатись,
Хай би як тебе воно
Не манило дуже.
Нам же всім життя дано
Не для того, друже,
Щоб його чинили ми,
А не те, щоб жили.
Ми ж на світ цей всі людьми
Якось ся родили,
У яких душа ж бо є
І свідомість, й мова,
Й кожна з них всім нам дає
І давать готова
Завжди мудрості та сил,
Щоб пливли ми далі
Кораблем життя й вітрил
З горя та печалі,
Що часами душу рвуть,
Ми не опустили,
Щоби раптом не втонуть,
На важезні брили
Враз наткнувшись знехотя,
А щоб далі плили
Ми в щасливе майбуття,
У якому б жили.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Тішся тим, що ти життя
Маєш, що живеш,
Що думки і почуття
У собі несеш;
Тим, що дихаєш щомить,
Чуєш, як, бува,
Десь листочок шелестить,
Пташечка співа;
Тим, що бачиш навкруги
Світ у кольорах –
Синє небо і луги
В травах та квітках…
Тим, що відчуваєш їх
Запах запашний,
Взявши їх до рук своїх, –
Дотик чарівний.
Тішся тим, що, друже, є
В тебе також смак,
Щоб життя прожить своє
Цілеє усмак.
Тішся тим, що є батьки
Чи товариші,
Що поможуть залюбки,
Щиро, від душі
В час, коли потреба в тім
Виникне, в біді.
З неї ж бо, відомо всім, –
Витягнуть тоді.
Тішся власному життю,
Кожній миті тій,
Що назустріч майбуттю
Йде на поклик свій.
Тішся, бо усі прийшли
Ми на світ людьми,
Щоб на нім завжди жили
В світлім щасті ми.
Євген Ковальчук, 10. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023
Смакую я життям, смакую,
Коли радію та сумую.
Усі і радощі, й жалі,
Чи то великі, чи малі,
Коли на світі виникають,
У душу й серце проникають,
Я їх приймаю, як гостей,
Мов рідних матінка дітей,
Приймаю їх, аби збагнути,
Приймаю їх, аби відчути
Життя свойого повноту,
Його і солод, й гіркоту,
Які змішалися у ньому,
Немов в напої хмельовому.
Життя п’ю я, немов нектар,
А той важкий його тягар,
Який ляга мені на плечі,
Ляга на плечі молодечі,
Скидаю я, коли нести
Сил бракне, щоби далі йти,
Набравшись сил, а також волі,
Назустріч власній світлій долі,
Яка на мене наче жде,
Гада: «Коли ж він вже прийде́?
Вже зачекалась я на нього».
Веди ж, мого життя дорого,
Мене до неї, щоб я жив
Щасливо з нею і творив,
Щоб в світі недарма прожити,
А гідний слід в нім свій лишити.
Євген Ковальчук, 09. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Усім, що знаю, всім, що можу,
Я радо всім вам допоможу,
Аби. позбувшися напасті,
Ви завжди жили в світлім щасті.
Поможу віршами-думками,
Які для вас пишу часами,
В яких поради й настанови,
Що за тієї лиш умови
У шасті будете ви жити,
Якщо лиш будете робити
Все те, що вам вони всі радять,
Коли шляхом життя провадять,
Шляхом життя, яке минає,
І вже назад не повертає,
Хай як цього б ви не бажали
Й зусиль усіх не докладали
Для цього. Згодом все ж минеться,
Життя нить з часом обірветься,
Та знатимеш, що не намарно,
Якщо його прожив ти гарно,
Неначе квітка в буйнім цвіті,
Якщо ти залишив на світі
Той слід, ідучи по якому,
Хто далі житиме на ньому,
А також ті, що жити будуть,
Коли народяться, прибудуть
У нього, знайдуть власне щастя,
Усі земні, людські нещастя,
Які стріватимуть порою,
Обходячи вік стороною.
Євген Ковальчук, 08. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
Радощі свої й жалі,
Що я в серці маю –
І великі, і малі
В вірші виливаю.
У поезії рядки
Ті, що вірші мають,
Почуття мої й думки
Лагідно лягають.
І немов з душі важкі
Падають вмить брила,
Падуть брила ті, які
Вже й нести несила.
Й сонце сяє мов ясніш
У небес зеніті,
І мені стає вільніш
Дихати на світі.
В голові, мов квіти, знов
Думи роцвітають,
І за спиною немов
Крила виростають.
Довга простелилась путь
Попід небесами,
Й крила ті мене несуть
Горами, лісами…
І лечу на крилах тих
Я, немов пташина,
Де навіки плач затих,
Де усяка днина
Сміхом радісним мина
У людей від щастя,
Бо ніхто з них і не зна
Про земні нещастя,
Бо ніколи не було
Їх там і немає.
Край той стороною зло
Завжди обминає.
Євген Ковальчук, 06. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
*****
Поважай не лиш себе,
А і інших поважай,
Й поважатимуть тебе
Люди. І частіш зважай
Ліпш на те, що не вони
Роблять, а що робиш ти.
Краще ж бо зі сторони
Видно все, що чиниш ти.
Поспіхом не ризикуй.
Що і як, де і коли,
Перш, ніж діять, поміркуй,
Щоби наслідки були
Тими лиш, якими їх
Бачиш, любий друже мій,
Нині ти в думках своїх.
Згарячу лиш не посмій
Певні рішення приймать.
Ні, повір мені, не слід,
Щоби згодом пожинать
Не прийшлось гіркучий плід.
Всі завади ті, які
У житті стрічаєш ти
Часом в миті нелегкі,
Стороною обійти
Завжди, всюди намагайсь.
Неможливо? Їх долай!
Лиш ніколи не здавайсь,
Рук своїх не опускай,
Хай як важко би тобі
Не було їх подолать,
Та, збудивши у собі
Силу духу, відсіч дать
Зможеш будь-якій біді,
Що зустрінеш раптом ти,
І вона повік тоді
Не посміє більш прийти.
Євген Ковальчук, 05. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Міцно огортає нас
Темрява війни,
Що прийшла до нас у час
Світлий – час весни,
Час, коли уже сніги
Станули усі,
І цвіте все навкруги
Ув усій красі,
Бо зими уже нема,
Бо прийшла весна,
Що навкруг світ обійма.
Як зима, війна
Ця також мине. У цім
Й сумніву нема
В нас. Мир прийде. Будем в нім
Жити. Обійма
Впевненість у цім нас всіх.
Стихне плач дітей,
Матерів, а буде сміх
Радісний в людей
Всіх, мов музика, лунать.
Вже недовго, ні,
Залишилося чекать
Мить цю. Цій війні
Прийде вже ось-ось кінець.
Він невпинно йде.
До Вкраїни й до сердець
Мир, якого жде
Кожен, прийде, а із ним
Щастя чарівне,
Наче кри́льми серафим,
І тебе, й мене –
Кожного з нас огорне.
В ньому будем жить,
Доки наше не мине
Все життя умить.
Євген Ковальчук, 21. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
Наяву я, а не в сні
Гарній дівчині-весні,
Що прийшла, радію
Надзвичайно, вельми, вкрай.
З нею розквіта мій край
І вселя надію
В те, що скінчиться війна
Безпощадна та страшна,
Що прийшла неждано.
Просить серце це моє
І усіх, у кого є,
Просить ненастанно.
Красна дівчина-весна
І жахлива ця війна –
Пара? Ні, не пара.
Перша – щастя чарівне,
Неймовірне, неземне.
Друга ж – тільки кара
Найсуворіша. За що?
Кожен з нас пита, якщо
Наша Батькіщина
Ввік війною не ішла.
Жертвою сама була
Завжди. Мов ліщина,
Україна розвіте,
А війна, що золоте
Серце Батьківщини
Нашої без співчуття
Рве, мине на все життя
Кожної людини.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023
*****
Прийде час, і ця війна
Скінчиться умить,
Навіть хай трива вона,
Що здається, мить
Та не прийде вже до нас.
Прийде. Кожен зна,
Що настане світлий час,
Скінчиться війна
І у згоді й щасті жить
Будемо ми всі
Й лиш радіти, не тужить.
У своїй красі
Згода й щастя чарівне
Огорнуть всіх нас –
І тебе, його й мене...
Прийде їхній час.
Певен я цілком у цім.
Час цей вже іде.
Сумніву нема у тім,
Що він не прийдé,
Ні краплини. Лиш щастить
Кожному із нас
Буде, буде таланить
Всім нам повсякчас.
Щастя ми у всій красі
Будем відчувать,
А нещастя підуть всі.
Нам іще чекать
Залишилось дивну мить
Цю недовго, ні.
Серце нині хай щемить,
Та кінець війні
Прийде, і воно умить
Засміється так
Радісно, і ми щомить
Житимемо всмак.
Євген Ковальчук, 14. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
В нас одна-єдина
В світі Батьківщина
Так, як батько й мати.
Ми всі захищати
Маємо країну –
Рідну Україну
Нашу від ворожих,
Темних і негожих
Сил, що сплюндрувати,
Знищити, скувати
Прагнуть у кайдани.
Ми ж, мов отамани,
Козаки відважні,
Горді та поважні,
Відсіч дати зможем
Їм, їх переможем.
Лиш їм не корімось,
А щосил борімось
За свободу, волю
Та щасливу долю!
Й Україна-мати
Буде процвітати,
Жити в згоді й щасті,
Про усі напасті
Позабувши, щоби
Люті, злості, злоби
Їх не відчувати,
Щоби не страждати
Вже повік ніскільки,
А радіти тільки.
Євген Ковальчук, 13. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Небо вкрите хмарами.
Скоро задощить.
Грім гучними вдарами
В небі загримить.
Хоч не помилитися,
Прийде та пора.
Може, буде литися
Дощ той, мов з відра.
Може, крапелинами
Буде накрапать,
Дрíбними «сльозинами»
Буде поливать
Довгі та розлогії
Луки і поля,
І сади невбогії,
І городи для
Того, щоб напилася
Вся земля украй,
Щоби відродилася
І дала врожай,
Щоб його збирали ми
Ув усій красі,
Щоб його вживали ми
На здоров’я всі.
Так, звичайно, діточки,
Дощ ще полива
В лузі трави й квіточки,
Також деревá,
Фрукти соковитії,
Любі малюки,
Й дуже смаковитії
Всім нам ягідки́.
Тут, як подивитися.
Хоч дощу нема
Ще, але, як литися
Стане – недарма.
Євген Ковальчук, 05. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Люди всі на цій землі –
І дорослі, і малі
В певній роджені порі,
Щоб жить в щасті та добрі,
У любові до усіх
І всього того, що їх
Всіх оточує на цім
Світі білому. На нім
Всі ті труднощі, які
Виникають у важкі
Миті власного життя,
Що думки та почуття
Мучать, слід долати враз,
Як з’являються щораз,
Як би важко не було,
Щоб і сліду не було
Їхнього в твоїм житті
Ні тепер, ні в майбутті.
Тільки, щоб їх подолать,
Слід зусиль всіх докладать.
Слід для того все робить,
Бо самі собою вмить
Труднощі не зникнуть, ні,
Ну, хіба що уві сні
Чи у мріях, у думках.
Адже все в твоїх руках.
Хоч і друзі помогти
Можуть, але тільки ти
Остаточний покладеш
Їм кінець, як докладеш
Всіх зусиль, що маєш ти,
Щоби їх перемогти
У запеклій боротьбі.
Й світла доленька тобі
Посміхнеться в тую ж мить.
Будеш ти лиш з нею жить,
Будеш жити-раювать,
А не в горі горювать
Протягом всього життя,
Доки думи й почуття
В голові й душі вогнем
Препалким із кожним днем
Дужче й дужче все горять,
Пломенять, палахкотять.
Адже думи й почуття –
Щастя нашого життя,
Зміст його, глибока суть,
Та лиш ті, які несуть
Певну корисність всім нам –
І дорослим, й малюкам;
Ті, що спонукають жить
І любити, і творить,
Щоби прожите життя
Не минуло без пуття,
Щоб не просто ми жили,
А щоб в світ цей унесли
Всі і кожен зокрема
Те, чому й ціни нема,
Те, що, може, хай і нас
Вже у той не буде час,
Та як слід будé служить
Тим, хто далі буде жить.
Євген Ковальчук, 04. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
З чого ж бо мені почати
Вірш свій черговий писати?
Певно, наче малюки,
Досі сплять мої думки.
Мабуть, варто тут сказати,
Ще не хоче випускати
Їх міцний солодкий сон,
Що схопив їх в свій полон.
Годі вже сну піддаватись,
Думи. Час вам прокидатись.
Час вставати вам, думки.
В небі згасли вже зірки
Разом з місяцем. Скінчилась
Ніч. На день вона змінилась.
Адже днини час настав –
Час роботи і забав.
Сонце вже на небі встало
І промінням заблищало,
Любії мої думки,
І на трави, й на квітки,
На довколишні простори –
На ліси, луги і гори,
І на ріки, й на поля…
Навкруги уся земля
Від проміння золотого
Сонця світлого й жаркого
Вже збудилася від сну,
Стрівши днину преясну́.
Тож і ви, думки, вставайте
Й віршем струнко всі ставайте
У рядки та у стовпці
На цім білім папірці,
Віршем тим, який ідеї,
Що цвітуть, немов лілеї,
Мудрістю, що без кінця,
В розуми людські й серця,
У думки та почування,
Мов проміння сонця зрання,
Беззавадно упуска,
Щоби доленька гірка,
Хай, хоч як би не хотіла,
Їм являтись не посміла;
Ті ідеї до пуття
Втіливши в своє життя,
Всіх їх втіливши, здійснивши,
А не ними залишивши
Їх у розумі своїм,
З нього вибратися їм
Змоги так і не надавши,
Їх не реалізувавши.
Здавна ж ще відомо всім,
Що повік на світі цім
Кращого так й не діжде́ться,
Хто за діло не візьме́ться,
Бо лиш ділом досягти
Усього, що прагнеш ти,
Зможеш, хай і не відразу,
Може, та, якщо ні разу
Навіть й пальцем не рухнеш,
Так, повір, не досягнеш
Протягом життя усього
Ти на світі цім нічого.
Євген Ковальчук, 03. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Усе те, що я маю
У розумі й душі,
На аркуш виливаю,
Коли пишу віршí.
На аркуш виливаю
Думки та почуття,
Які в собі тримаю
Я протягом життя,
Щоб ними поділитись,
Мої товариші,
Із вами, бо тіснитись
У розумі й душі
Із вечора до рання,
Із рання до темна
Думки та почування
Намучились сповна.
Вони з них вилітають,
Немов з кліток пташки,
І лагідно лягають
В віршовані рядки.
Лягають на папері,
Утілившись в віршí,
Та відчиняють двері
І розуму, й душі
Всіх тих, що їх читають,
В них входять, наче в дім,
Й дають усе, що мають,
Для того, щоб їм всім
Жилось так, як бажають
Вони на світі цім.
Для того ж бо лиш мають
Усі вони на нім
Всі скинути окови
Душевні в небуття,
І віршів настанови
Утілювать в життя.
Євген Ковальчук, 02. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
На скаржусь я на самоту,
Не скаржусь зовсім, ні,
Бо з нею ж бо життя мету,
Що надана мені
Всевишнім, щиро, від душі
Я здійснюю в той час,
Коли пишу свої віршí,
Що кожному із вас
Присвячені, щоб ви в них суть
І значення знайшли,
Які вони в собі несуть,
Щоб щасно ви жили,
Утілюючи у життя
Всі їхні вказівки,
Навіки стерши в небуття
Усі лихі думки,
А також почування злі,
Які в душі живуть,
Що жодної на цій Землі
Користі не несуть
Ні вам, ні тим, з ким живете
На ній в сучасний час,
Коли бадьорі чи спите.
Нехай покинуть вас
Вони, нехай собі піду́ть
Кудись за небокрай,
Нехай вони всі там знайду́ть
Омріяний свій рай.
Хай в серце світлі почуття
Увійдуть, наче в дім,
І протягом всього життя
Нехай живуть у нім.
Хай в розум добрії думки
Оселяться, щоб жить,
Аби життя злі сторінки
Дотла навік спалить.
Євген Ковальчук, 01. 08. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Цінуйте власнеє життя,
Що надане вам всім,
Мить кожну світосприйняття
На білім світі цім.
Цінуйте власнеє життя –
Найбільший Божий дар.
Живіть ним завжди до пуття,
Без сутичок і чвар.
Цінуйте власнеє життя,
А також бережіть.
Щоб мати гідне майбуття,
Усе як слід робіть.
Цінуйте власнеє життя,
Живіть ним залюбки,
Щоб квітли думи й почуття,
Мов пишнії квітки.
Цінуйте власнеє життя
І в щасті, і в біді.
Робіть, і друге в небуття
Навік піде́ тоді.
Цінуйте власнеє життя,
Адже життя одне.
Назад не буде вороття,
Коли воно мине.
Цінуйте власнеє життя,
Його збагнувши суть,
А згадки злі хай в забуття
Назавжди всі ідуть.
Цінуйте власнеє життя,
Цінуйте кожну мить,
Допоки серденька биття
У грудях ще звучить.
Цінуйте власнеє життя
Й покваптеся робить,
Аби нащадкам в майбуття
Щось гідне залишить.
Євген Ковальчук, 31. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Ти маєш мрію золоту
Чи, може, певную мету,
Що палко прагнеш ти здійснить
Для того, щоб щасливо жить?
Тоді ні миті ти не гай.
Своїх зусиль всіх докладай,
Позбувшись вмить того страху,
Що ти на їхньому шляху
Зустрінеш безліч перешкод,
А також вкрай важких знегод,
З якими, мов, не зможеш ти
Мети своєї досягти,
Втіли́ти мрію у життя,
Щоб мав щасливе майбуття.
Якщо й зустрінеш, не впадай
У відчай, їх усіх долай,
Долай в запеклій боротьбі,
Як важко б не було тобі.
Лиш ти їм не здавайсь повік,
Щоб не тужити з ними вік,
Не втіливши ані мети,
Ні мрії, що хотів так ти
Зробити. Тож ти не барись.
За діло, друже мій, берись.
Лиш ділом ти здобудеш те,
Що прагне серце золоте.
Лиш взявшись до конкретних дій,
Досягнеш ти своїх всіх мрій,
Надій, а також сподівань,
Доклавши всіх зусиль, старань.
Євген Ковальчук, 30. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Коли зіткнувся ти з бідою,
У розпач не впадай
І через неї над собою
Контролю не втрачай.
В ту мить візьми себе у руки,
«Я зможу», мов собі,
Біду, що завдає лиш муки,
Здолати в боротьбі».
І, мовивши це, враз до бою
Супроти неї ти
Іди з єдиною метою –
Її перемогти.
Як важко не було би битись,
Ти їй не піддавайсь,
Аби із нею не лишитись.
Лишень як слід старайсь.
Усіх зусиль, які ти маєш,
До того докладай.
І певен я, її здолаєш.
Лиш віри не втрачай.
Здавалося б, що віра може
Зробить в тій боротьбі?
Але та віра допоможе
Здолать біду тобі.
Вона, коли прийде́ до тебе,
То сил тобі надасть,
Аби, повіривши у себе,
Здолав ти ту напасть.
Лишень, мій друже, зволікати
Не слід у тую мить,
А всіх тих сил слід докладати,
Аби щасливо жить.
Робити слід. Біду-нещастя
Робота віднесе,
А замість неї світле щастя
До тебе принесе.
Євген Ковальчук, 29. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Роби все, як належить,
Зважаючи на все.
Від того ж бо й залежить,
Що доля принесе.
Залежить же від того,
Що доленька надасть
Впродовж життя твойого:
Удачу чи напасть.
Щоб першеє здобути,
Ідучи уперід,
А друге відвернути,
Роби усе як слід.
Коли ж щось не виходить,
Мій друже, не журись,
А щоб більш не нашкодить,
Всьому старанно вчись.
Я певен, вийде в тебе.
Лиш віри не втрачай
Ти у самого себе
Й зусиль всіх докладай.
Як досвіду бракує,
Його ти набирайсь,
Працюй, не примандрує
Він сам. Лиш не здавайсь.
Лишень ти не здавайся,
Хай що б не відбулось,
Ще пробуй, ще, старайся,
Щоб потім все вдалось.
І йдучи певним ходом
До цілі, до мети,
Тобі удасться згодом
Її все ж досягти.
Досягши тої цілі,
Став ціль собі нову,
Аби й її на ділі
Сягнути, наяву.
Євген Ковальчук, 28. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
Те, що минуло, не змінити.
Того, що прийде, ще нема.
Тож нинішнім потрібно жити,
Коли чи літо, чи зима…
Хоч значення сезон не має,
Також його немає в тім,
Де кожен з нас перебуває
У певний час на світі цім.
Важливо те, що відчуваєш,
Що знаєш, вмієш ти робить,
Який у світ цей вклад вкладаєш,
Аби на нім щасливо жить –
Без горя, смутку і нестатку,
Ненависті та неутіх,
В удачі, радості й достатку,
В любові до всього й усіх.
В тім значення ж і полягає
Земного нашого життя,
Яке поволеньки минає,
Життя, якому вороття,
Коли мине, не буде більше,
Принаймні в світ, де поживать
Дано нам нині. Тож найбільше
Його потрібно цінувать
Всім нам і кожному зокрема.
Нема ціннішого у нас
Нічого, ніж воно. Проблема
Чи низка їх у певний час
У тебе виникає, може?
Для того маєш розум-дух,
Що вирішити їх поможе
Й продовжувати далі рух
До втілення на цьому світі
Усіх своїх і мрій, й бажань,
Щоб жити, наче квітка в цвіті.
Лиш слід докласти всіх старань.
Євген Ковальчук, 27. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
*****
Ой, пекуча туго,
Чом же душу туго
Тиснеш ти мою
Й серденько проймаєш
І безжально краєш,
Наче ніж? Стою
Я собі й гадаю.
Тугу відчуваю
Темну та гірку,
Бо моя країна –
Мати-Україна
Доленьку важку,
Що прийшла, зазнала.
А вона й не знала
Те, що готувавсь
Ворог злий напасти.
Тої тьми-напасти
Все ж не ізлякавсь
Нарід* України.
Навіть хай руїни
Будуть по війні
І не всі додому
Вернуться, нікому
В ці важкії дні
Думка та лихая,
Як й ворожа зграя,
Здатись – не спаде.
Перемога ж згодом
До усіх нас ходом
Впевненим прийдé.
*На́рід – діал. Народ
Євген Ковальчук, 13. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
*****
У війни важкі дні ці
Всі хоробрії бійці
Україну захищають
Від триклятих ворогів,
Що ідуть, мов стадо псів,
Й нищать, нівечать, вбивають
Все і всіх без співчуття.
В них відсутні почуття
Честі, совісті, любові,
Та хай кров свою і ллють,
Але відсіч їм дають
Наші воїни здорові.
За свободу та за волю,
За свою щасливу долю
І за тих, що будуть жити,
Їм не шкода ні крихтини,
Ні найменшої краплини
Голову, життя зложити.
Жоден ворогу не здасться,
А перемогти удасться
Їм його. Це знає,
Певен повністю у цьому
Кожен і в бою важкому
Ворога долає,
Всіх зусиль доклавши. Мати-
Україна процвітати
Буде. Мати будем
Ми усі свободу й волю,
А також щасливу долю,
Що в бою здобудем.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
*****
Я віри не втрачаю,
Що ми всі переможем
У цій війні. Ми зможем
Все ж довести до краю
Її і подолати
Всіх ворогів, щоб волю,
Свободу й світлу долю
В своїй державі мати.
За це нам і не шкода
Своє життя віддати.
Ми не посмієм здати
Все те, що нам природа
Зі щедрістю надала,
І втратити культуру
Свою, літературу,
Мистецтво… Що б не мала
Держава-ворогиня,
Вона тим не здолає
Її, бо сили має
Вкраїна-господиня,
Щоб ворога покласти.
Хай ворог і не мріє
Здолать нас. Не посміє
Жоднісінький з нас впасти
І тілом, й духом. Зможем
Йому ми відсіч дати,
Збороти, подолати.
Його ми переможем.
Хай навіть і не кожний
Із нас всіх уціліє,
Та здатись не посміє
Ніхто. Клич переможний
Лунатиме усюди,
І будуть в згоді й щасті,
Забувши всі напасті
Навіки, жить всі люди.
Євген Ковальчук, 05. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
*****
Ми до перемоги
Впевнено йдемо.
Землю не дамо
Ворогу. Вимоги,
Що він висуває,
Не приймаєм, ні.
І кінець війні,
Що у нас триває
Нині, кожен знає,
Що покладемо.
Ми це не ждемо.
Кожен докладає
Всіх зусиль, щоб сталось
Це насправді в нас.
Цей настане час,
Як би там не склалось.
Ворога здолаєм
Ми, проженемо.
Відсіч даємо
Ми йому. Хоч знаєм,
Що домів* вернéться
Все ж не кожен з нас,
Та не прийде час,
У який минеться
Віра, що здобудем
Перемогу ми.
Вільними людьми
Жити ми всі будем.
Виборимо волю
І збудуєм всі
Ув усій красі
Ми щасливу долю,
Із якою жити
Буде кожен з нас
І вже повсякчас,
Доки буде жити.
*Домів – діал. Додому
Євген Ковальчук, 05. 04. 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Ой, мене ти, пісне, не зневаж.
Серденько моє сумне розваж
І, неначе буйний буревій,
Тужні почуття у нім розвій
Музикою тою, що в ту мить
Так несказанно чарівливо звучить
Зі словами, що злітають враз
З нею з уст людських щораз,
В час, коли лунати почина
Музика напрочуд чарівна
Зі словами, що глибоку суть
У собі для нас усіх несуть,
Зі словами, з'єднаних в віршí,
Щоб сприймати розуму й душі
Їх було і легше, і зручніш.
В них вони звучать же гармоніш.
Люба пісне, ти не тихни, ні,
Навіть і тоді, коли в мені:
В голові, мов пишнії квітки,
Квітнуть дивовижнії думки,
В серці світлі почуття живуть,
Що осяюють життєву путь.
Мила пісне, не стихай, лунай,
Їх живи, їм сили додавай,
Щоб не гасли, наче та свіча,
В час, коли із них хтось зустріча
Раптом перешкоди на путі,
Може, навіть зовсім непрості,
Щоб долали їх вони навік,
Доки не закінчиться мій вік.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Поки́ не стихне серця стук,
Своїх не покладай ти рук
У праці, часто нелегкій,
Щоб досягнути цілі, мрій,
Яких без неї досягти,
Хай як того хотів би ти,
Не зможеш в світі цім повік.
Лиш скоротаєш весь свій вік,
Надіючись на те дарма.
Не буде так. Дурних нема.
Лиш працею зумієш ти
Дійти до власної мети,
Її утілити в життя,
Щоб світле мав ти майбуття,
До нього ідучи щодня,
Уміння, навики, знання
Отримуючи і всіх їх,
Аби і цілей, й мрій своїх
В житті насправді досягти,
Враз застосовувати. Ти,
Я певен, зможеш. Лиш не стій,
А йди і до конкретних дій
Вдавайся, дій отих, які
В життєві миті преважкі
Тебе піднімуть, піднесуть
І сили духу нададуть,
Щоб ти усі їх подолав
І більш ніколи вже не мав
Їх на шляху свого життя
В ім'я ясно́го майбуття.
Євген Ковальчук, 25. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023
Ти не зупиняй ходи
До мети, до неї йди,
Доки не дійде́ш ти. Лиш
Сумніви усі облиш,
Що тобі не вдасться. Ні,
Їх залиш у стороні.
Хай, можливо, перешкод
Цілий ряд, важких знегод
Ти стрічаєш на путі
До мети в своїм житті,
Все одно їм не здавайсь,
А здолати їх старайсь
У щоденній боротьбі,
Як би не було тобі
Важко. Лиш не зволікай
І у розпач не впадай,
Рук своїх ти не складай,
А зусиль всіх докладай,
Щоб нарешті їх здолав
Й далі шляхом прямував
Впевнено ти до мети,
Що так прагнеш досягти.
Як її досягнеш, ґав
Не лови, а іншу став
І до неї шлях торуй,
І до неї ним прямуй,
Щоб здійснилася і ця.
Й так до самого кінця
Цілі став і здійснюй так,
Щоб життя прожити всмак.
Євген Ковальчук, 24. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Коли лихе щось скоїла людина,
Лягає на сумління їй провина,
Якщо у ній же криється причина
Події, що відбутись не повинна,
Та сталась. Та провина означає,
Що на людину тую налягає
За вчин той певная відповідальність,
Що не дотрималась вона. Реальність,
Що після тóго вчинку виникає,
Того підтвердження нам викладає.
Цей термін містить у собі дуальність –
Сам вчинок, а також відповідальність
За нього. Дума всякий, що можливо
Її загладити, та сперш важливо
Свою провину визнати, збагнути,
Щоб більш на той же шлях не повернути,
Який до доброго нічого не приводить
Того, хто ним лиш повсякчасно ходить.
Загладити провину означає
Пом’якшити ті враження, що має
Від неї, хто її ж і відчуває,
А також той, на кого упливає
Все те, що викликало ту провину,
Що стало проявом лихого вчину,
Який здійснила певная людина,
Якого здійснювати не повинна.
Та час назад уже не повернути,
Щоб шлях той стороною оминути.
Але той, хто провину відчуває,
На шлях подібний більш не повертає.
Євген Ковальчук, 23. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Своє життя надійно бережи,
Мов цінним скарбом, ним ти дорожи.
Нема цінніш нічого за життя.
Як втратиш, то уже без вороття.
Адже воно єдине в нас, одне.
Не вчуєш, як воно і промине.
Тому цінуй його ти кожну мить,
Яка на крилах часу спішно мчить
В незвідане, далеке майбуття
Під кожний стук твого серцебиття.
Нехай нерідко, може, миті ті
В житті твоєму зовсім непрості,
Але вони тебе навчають жить,
Що маєш ти в своїм житті робить,
А що не маєш, щоб до них ти знов,
Того й не відаючи, не прийшов,
А щоб на світі цім лиш те робив,
Аби на нім завжди щасливо жив,
Щоб знов не сталось горе те, бува.
Для того є на плечах голова,
В ній розум. В ньому думоньки живуть,
Які тебе поставлять на ту путь,
Якою ти повинен сміливо йти,
Аби до щастя світлого прийти.
Лиш слід збудить їх, слід розворушить
І тут же заходитись, щоб здійснить,
І способи, і засоби шукать,
Знайшовши – добре їх застосувать.
Тоді й дійде́ш до щастя ти свого,
Щоб жити з ним впродовж життя всього.
Євген Ковальчук, 22. 07. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023