| Сторінки (5/412): | « | 1 2 3 4 5 | » |
ВЕРЕДЛИВА ОСІНЬ
Ох, вередлива ти яка – не йдуть дощі,
від сонця вигорають трави й досі.
Не надягли ще клени золоті плащі,
така ти дивна в цьому році – осінь.
Кульбаби вкрили схили й знову сотні сонць
всміхаються зустрічним перехожим.
Багрець малює надвечір’ям горизонт,
а ліс стоїть зеленим і пригожим.
Повсюди безтурботні пісеньки синиць
нагадують про теплі літні днини.
До світу блудять зорі в озерцях криниць,
й я думкою тиняюся за ними.
Проте в природі не бува без перемін,
де вічний плин без права на дозвілля.
Голубизна схолоне й жовтню навздогін
впадуть дощами хмари на довкілля.
30.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Туман пустився в мандри невідомі,
тримає дух майбутніх холодів.
В таку годину не сидиться вдома,
ліс вабить ароматами грибів.
Калина під росою промениться,
вдягає осінь вельон споришам,
цвіркун затих, в гаю втихає й птиця,
нитки від літа виснуть на кущах.
Прийшла до лісу, ледве похмурніло,
осіння свіжість груди сповила.
Блаженство розливається по тілу
від щедрості осіннього тепла.
У жовтні днина куца, по стежинці
додому вірші й начерки спішать.
Грибів на самім дні лежить в корзинці,
зате любов’ю сповнена душа.
04.09.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
* * *
І знову ти мимо, що ж…
Мов звісився меч Дамоклів.
Періщить холодний дощ,
і думи безжальні мокнуть.
Ти вірші не став в вину,
за ревнощі слів воздасться.
Брелок без ключа шануй,
як пам’ять про ваше щастя.
Навіщо сам суд звершив,
підрізав на старті злети?
Сказав би лиш: «Не пиши,
забудь про чужі сюжети».
В облозі зневіри гірш
вдаються художні твори.
Народжений в муках вірш
від тебе не мав опори.
Прозорі не всі штрихи,
й таємні листи не знищиш.
Забрала чиїсь гріхи
колись за буйки запливши?
Вона не поет… а ти…
сьогодні нікчемний слідчий.
Діагноз «adios, лети»,
мікстурою з букв хай лічить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
* * *
Чому в печалі, невідомий чоловіче?
Я розгадати спробую, дозволь мені.
Не відстань розпинає душу і не відчай,
ще холоду нема в душі, не випав сніг.
Є поруч Муза, що окрилює поета словом,
майстерність рими потішає з року в рік.
І хоч події часом жалять безтолково,
шукає суть відповідальний чоловік.
Не ходить по канату на краю розлуки,
кохає віддано й коханий навзаєм.
Незрозумілі ні депресії, ні муки,
бо цінить миті щастя, що життя дає.
Не носить пережиті роки за плечима,
нема в душі злоби, і не таїть образ.
Сконфужений, бо влада іноді злочинна,
і Україну вже відстоював не раз.
Але це не мотив для потайної думки,
питання боротьби виносить на загал,
сімейні суперечки цупить за лаштунки,
тверде переконання і міцна снага.
Була прелюдія, чи магія предтечі,
нас випадково звів щасливий інцидент.
І ця єдина зустріч, незабутній вечір
твоє життя змінили ув один момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
МИ ВІЛЬНІ
Горді ми й незалежні і амбітні, авжеж.
На слова обережні, вчинки цінимо теж.
Виручає фортуна, кажуть, нібито Бог.
Чом тоді не до сну нам, що турбує обох?
Хто ночами хвилює, зве в незнаний політ,
вдень уяву малює – потайний дивосвіт?
На невдачі спроможні наші жарти з вогнем,
сновидіння тривожні, почуття неземне.
Я в твоєму будинку не ступлю на поріг.
Не розділим шкоринку ні в біді, ні в добрі.
Не мене ти, єдину, забереш без умов,
і не нам лебедину доспівати любов.
Долі майже змирились, не судилося їм.
Щастя маємо крихти кожен в домі своїм.
Запізніле кохання не розрадить весна,
у щоденних світаннях – сиротлива струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
* * *
Я знаю:
ти – мудрий, ти словом багатий,
у вірі за правду конфліктів пізнав ти.
Що прагнеш – не можеш,
що можеш – не вечір,
і тисне тягар повсякденний на плечі.
Ти виник на щастя.
Боги так веліли,
щоб ми наші душі в словах відігріли.
Ти римами дивно мій світ прикрашаєш,
до м֨ене мен֨е через вірш повертаєш.
Лягають рядками загадки-питання,
без сну зустрічаємо часом світання.
Закінчаться якось невільні розлуки,
і стисне до болю любов наші руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Буду стисло, нехитро і скромно,
монолог мій не створить біди.
Ти моя таємниця і донор
дум весняних нових, молодих.
Я опікою вся оповита –
в’єш зі слів мальовничі вінки.
А для мене ти – книга відкрита,
непрочитана досі ніким.
Невідомий: то буйний, то тихий,
втім, на вдачу не бідна і я.
Упокорю фантазії й примхи,
щоб почути удвох солов’я.
Будеш Сонцем віднині недремним,
пам’ятай лише догму просту,
я з любов’ю земною таємно
Незабудкою в серце вросту.
Перевтілю на ласку вогнисту
наші мрії жагучі й палкі,
сивочолий поважний хлопчиську,
нерозгадана зірка віків.
Чи готовий, чи згодний до втечі
у блаженну і пишну весну?..
Нас чекають квітневі хуртечі
повні щастя без тиші і сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
ПРО ЗУСТРІЧ
Повітря хотіла б напитися
того, де живеш – на Посуллі.
Та ти перестав мені й снитися,
а вже закували зозулі.
А вже підбирається веснонька,
теплом переповнює груди,
заквітчана, ще молодесенька
в душі невимовне щось будить.
У тиші стою на балконі я.
Скучаю. Тобі, та й не знати.
Ледь-ледь долинає симфонія –
охоплює звуком кімнати.
Не кличеш мене, не приманюєш,
бо й сам опинився в полоні.
А погляд сльоза затуманює,
долоню тулю до долоні.
Нічого в богів не випрошую,
лиш дякую їм за кохання.
І мрію таємно виношую
на зустрічі в пишному травні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
* * *
Давно занурилась у тишу,
і кроків стишила ходу.
До себе в тиші стала ближче,
і вірю, так не пропаду.
Що натворила – не покаюсь,
спинило подвиги «якби».
Я знов ночами в ліс вертаюсь,
шукаю стежку і гриби.
Стараюсь жити повнокровно,
ріднею більше дорожу,
і очищаюся духовно –
скидаю частку вантажу.
Не вмію злитися, ні мстити,
хай зло минає й прикрі сни,
щоб в суєті не пропустити
найперші порухи весни.
31.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
БЕЗ ВІХИ
Справді. Не передбачає віх життя.
Йду, спираючись на пам’ять – навмання.
Совість за ілюзії пече щодня,
за чужі стежки морочить каяття.
Більш втрачаю, бо не там, не так ходжу.
Людство не придумало конкретних карт:
де поберегтись, а де боротись варт.
То ж виходжу на пряму, то знов блуджу.
Вже життя не скаже: – Ще раз вибирай
свій маршрут наосліп і до мрії йди.
Нащо се: тут час мій, дії і сліди,
спокушає досі невідомий рай…
Розсортовую несказані слова,
ті, що не сприймає наш бурхливий світ.
За прожитим не шкодую – маю цвіт,
а до того ж знаю, що в кінці бува.
25.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
* * *
Піднялися у небо орлята,
а вернутись не стачило сил.
Доля їх непоступлива, клята
заразом привела до могил.
Відчинив бог барвінкову браму,
юні душі до себе забрав.
На землі квартирується траур
у домівках, де щойно був рай.
Обіцяли мільйони за душі.
Чи ж дитячій душі є ціна?
Гривня горе людське не задушить,
не вернеться в оселю весна.
Чи ж можливо з мільйонами жити,
якщо дім обернувся в тюрму.
Траур чорним по білому зшитий
бідолашних занурив в пітьму.
Не вдалося зміцнити крилята,
досягти заповітну мету…
Споглядайте із неба, орлята,
бережіть Україну святу.
04.10.2020
25 вересня 2020 року
25 курсантів піднялися в небо
на навчання і не повернулися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
* * *
Притихла нічка, вмовкло слово,
шалений тиск повзе за двісті,
а втім, у темну тишу в місті
летить проклята смерть на лови.
Пітьму розкраяла сирена,
є вдома сховок – рідні стіни,
десь блискотять у небі тіні,
працює ППО натхненно.
Збивають цілі – здохни, враже…
Не сплю, вишукую новини,
приблизно десь за півгодини
відбій – смартфон мені покаже.
Подівся сон, мабуть до ранку,
накрили думи знов імлисті,
шумить на дереві безлистім
весняний вітер колисанку…
03.03.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
ЩЕ НАДІЮСЬ
Не повірю якомусь абсурду,
бо щаслива тепер й після буду.
Заслоню до самотності двері,
лише спогад лишу на папері.
З павутиння звільню словом бранку,
буду знову молитись світанкам,
буду мріяти, снам дивуватись,
і прохожим в юрбі усміхатись.
Буду душу добром лікувати,
стане дух позитивом багатий,
будуть милими примхи погоди,
пророщу для окрилення сходи.
Весь мінор заховаю у скриню,
щедро віршами літо накрию,
на листи знов введу заборону,
із безсоння зніму охорону.
Незалежною стану від світу,
розішлю всьому світу привіти.
Відпущу в небо слово «чекаю»,
хай від справ більш не відволікає.
Жаль, це мрії майбутнього тільки,
а сьогодні чекаю нізвідки.
Може втомишся і в передгроззі
пілігрима спиню на порозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
* * *
Мене не шукай там, де хвилі невловні
бурштиновий лижуть пісок.
Й нема, де простори занадто безмовні,
відчутно, як пульс б'є в висок.
І біля верби я з'явлюся не скоро,
мій образ розтав у снігах.
Даремно розвіюєш вранішній морок –
душа моя в вічних бігах.
В міжряддях чаклунка розгадку закрила,
без магії марні слова.
І Ангел не скаже, де дів мої крила,
хоч втрата давно не нова.
Згадай наші любощі, зовсім недавні,
аж струм переймав до кісток.
Втім, нас не побачиш в квітучому травні,
мене вкрив туман з пелюсток.
Ти, може серйозно, скорій необачно
душ наших дозволив злиття.
Я квітну тепер в твоїм серденьку вдячно,
в судинах пульсую життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
Де тумани переплутались з дощами,
тихо бродить мовчазна простигла осінь.
Навіть в снах не пострічаємось ночами,
негідь перекрила нам шляхи назовсім.
Дощ від сонця відібрав права надійно,
з вітром бореться, та важко подолати.
Я вже не сиджу біля каміна мрійно,
ностальгія мучить думи. Не крилато.
Потускніли на ромашкових галявах
пелюстки і на дощах поникли трави.
Пам’ять від негоди апатично млява
не вишукую: хто правий, хто неправий.
Рік ні вісточки від тебе, ані слова,
втім пересуди плетуть інтриги й досі.
Все життя твоє, мов книга загадкова,
терпелива я, нема образ, ні злості.
Десь за горизонт опустяться тумани,
в безгомінній мертвій тиші стихне скерцо…
Втім, бувають миті, Бог міняє плани,
й через них одужає охляле серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
ОСІННЄ
Мені на радість метушиться тепла осінь.
Плетуться рими і турботи карнавалом.
Душевна рівновага в осередок вносить
незнане щось, чого раніш не вистачало.
Не спиться іноді, проте немає втоми,
думками вимальовую нічні полотна.
Вернулась до життя, свідомо стерла коми.
Є відчуття що я на затишок голодна.
А музика в душі – м'який приємний шепіт,
неначе зміст важливий причаївся в звуках.
Я легковажна? Хай! Мені від тиші тепло.
Вона, як гальма, на майбутнє запорука.
З маршруту збився ніби, заблукав попутник,
а може в нього на життя вже інші плани.
Із неба закричав птахів маленький кутик.
Чому так пізно, імовірно клин останній?
Чи ж я люблю? Звичайно, як колись любила.
Присвячую коханню прозу, рідше вірші.
Дарма, розлука почуття в мені не вбила,
і ці думки, надіюсь, прочитають інші.
Я в осінь йду, у листопад іще несонний,
де ранками підмерзла лісова доріжка,
де у переліску переплелися крони,
й до клена тулиться оголена берізка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Г Р О З А
Жодної зірки на небі, ні зблиску.
Дощ підкрадається, он уже близько.
Вітер хитає на вікнах фіранки.
Сон запізнився і мабуть до ранку.
Крапля і ще – учинилася злива!
Спрагла земля смокче воду жадливо.
Думи мандрують у тьму чередою.
Десь блискавиця прошила стрілою.
Грім прокотився, авто прокричали.
З неба погрози вони не чекали.
Дощ косяком сипле краплі у ліжко.
Вже й сторінки розкисають від книжки.
Втішно співає гроза колисанку.
Зайве снодійне, кладу валер’янку.
Ранок погожий накрив покривалом.
Сонце в вікно заглядає…
Проспала!
13.08.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Питаю в серпня: – як діла?
А він киває загадково:
– Дивись, он м’ята розцвіла
тендітно, лагідно, бузково.
– Так, так, люблю із м’яти чай,
він спровокує сон глибокий.
Ну, хоч у тебе позичай
оцей передосінній спокій.
– А тиша – мудрості рідня,
і більша впевненість у вірі.
Сьогодні зайва метушня,
як птах здіймається у вирій.
– Аж ноги зводить од роси,
бо прохололі геть світанки,
– Тепла, ти в осені проси,
а цей стрес гоїть прикрі ранки.
– Триває в бджілок медозбір,
у птаха й звіра є ще справи,
а ти малюєш злегка бір,
кладеш в покоси квіти й трави.
– Усьому в світі є ціна,
і навіть вартий вітру порух.
Приходить літу теж фінал,
нехай справляються і впору.
Кидаю оком навкруги,
направду, серпень досвід має.
Жаль, полишає береги,
природа в осінь шлях тримає.
11.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
У прірву дивиться планета,
тут і моя стоїть країна.
А у садах та диких нетрях
лунає туга солов’їна.
Весна розходиться соками,
з любов’ю спраглу землю пестить.
На Сході ж кров тече струмками,
й не зупинити зла нашестя?
Смерть відточила косу грізно,
і запасла зі слів отрути.
Отямтесь люди! Ще не пізно
дітей до матері вернути.
Навіщо війни, розбрат, горе,
сліз материнських повні ріки?
Хай плугатар поля розоре,
і поховає зло навіки.
Засіє лан добром і щастям,
для миру викохає зміну.
Я вірю, тільки разом вдасться,
я вірю в розум, в Україну!
01.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Сердиться вересень, котить хмарини далеко.
Думи без сну навіває тривожно-сумні.
Чи ж долетіли, дісталися півдня лелеки?
Може збивають їх з курсу вітри навісні.
Спить Україна. Спочила на лаврах Європа.
Що їй тривоги, коли на замку рубежі.
Нашим синочкам не спиться в холодних окопах.
Серцем до кожного лину – вони ж не чужі.
Десь у домівках згорьовані матір й дружина.
Скільки в тривозі вони недоспали ночей!
Лізе нахабно проклята рашистська вражина –
рана на тілі країни ятриться й пече.
Осінь вкрапляє в дощі кольорову палітру.
Слова митці славень гідний співають красі.
Я вам бажаю, лелеки, попутного вітру.
Є вірогідність – дістануться півдня не всі.
І українців чатує повік небезпека.
Ласих достатньо одержати хліб дармовий.
Це – перемир’я?.. Злетіла душа, як лелека,
знов побратими приймають «200-тий» новий.
Нинішній мир здобувається втратами й кров’ю.
І оборонці на варті священній стоять.
Вдома, на рідній землі ви, держіть міцно зброю!
Не відступайте в своїй Україні, й на п’ядь.
17.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
У вдови постеля не зім’ята,
там ночей безсонних маячня.
Дума вічно сто разів розп’ята,
і порожні клопоти щодня.
Роки убиваєш наодинці,
ніби хто з небес тобі велів.
Скільки в серці сховано, як в скриньці,
для кохання щирих ніжних слів.
Простори весни щодня гарніють,
пропонують вкотре світ чудес.
Ти ж тепер боїшся навіть мрії,
що без крил не злинеш до небес.
Пригорни поволеньки недолю,
як змарніле немічне пташа.
Пошкодуй і почуття – дай волю,
оживе і тіло, і душа.
24.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
* * *
Кажуть, сльози душу очищають.
А якщо їх виплакано море.
Скільки ж сліз душа в собі вміщає?
Як там ділять місце втіха й горе?
Та на щастя крайнощі не спорять,
відтепер й собі признатись мушу –
годі нервувати, досить горя,
втішні сльози оросили душу.
Ні краплини заздрощів не маю,
і про гонор мова не ведеться.
Рівновагу почуттів тримаю,
не спішу у вир на поклик серця.
Життєздатність тиха і стабільна,
все частіше з пам’яттю розмова.
Я спокійна і на диво… вільна,
від чужих обов’язків і слова.
07.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
* * *
Відгуляли сонячні кларнети,
і птахи покинули луги.
Золоті розсипались монети
щедрим феєрверком навкруги.
Зливи і тихіші, й холодніші,
зовсім ненаситним вітер став,
листя рве, мов зі щитів афіші,
зіграних в минулому вистав.
Тепле літо завжди серцю миле,
не полишить скоро берегів,
й сонце ще поповнить наші сили,
буде оберегом до снігів.
Я люблю, коли йде прохолода
з напівсонних і пустих полів,
втім, щемка для серця нагорода –
в небі крик прощальний журавлів.
Проминуло літечко натхненне,
вже гуляє осінь у саду.
До весни квиточок є у мене,
я туди попутний вітер жду.
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Осінніх квітів блиск дарує особливий настрій,
з’єднавши залишки насичених забарвлень літа.
Поривом ніжності дурманять кольорові айстри,
посланники нічних небес із зоряним привітом.
Старанно осінь пензлем створює живі картини.
Обрамлені і парки й сквери золотом червленим.
Змішали спалах пристрасті і трепету жоржини –
хизуються на стеблах і довершено, й натхненно.
Чарують фантастичним переливом хризантеми,
у пелюстках приховані спокус чаклунські знади.
У надвечір’ї осінь варта справжньої поеми,
й вчуваються від повівання вітру серенади.
Душі торкнувся сум – осінніх квітів куце щастя.
Надійде холод – в пелюстках заледеніють роси.
Та годі смутку, тішитися до морозів вдасться,
бо квіти лагідно любов’ю зігріває осінь.
14.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
ПІСЛЯ КАРАНТИНУ
Цвітуть троянди. Спіють вишні.
Буяє літо навкруги.
І кольоровий, і розкішний
цей простір серцю дорогий!
Струмує світлом небо чисте,
дощів неначе й не було.
І незвичайне, і врочисте
настало бажане тепло.
Задухмяніло хлібом літо,
томливо дихає з ланів,
іскряться луки розмаїто,
ховають хори цвіркунів.
Рябіє провід з голубами.
Душею млію від краси,
як вечір теплими губами
цілує неба ніжну синь.
Міняє день полотна й звуки,
вгаває ледь пташиний спів.
Біля басейну спорять внуки,
стрибає той, хто першим вспів.
Помалу тихне, вечоріє,
чіткіші контури в садку.
Відбиток місяця ледь мріє
у хмарці, наче в сповитку.
Радіє літу спрагле серце.
Плете ніч зоряний узор.
А десь пусте моє кубельце,
й відпочиває монітор.
12.07.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
* * *
Потихшали літні октави,
спекотливі дні ненадійні.
Впав серпень у скошені трави
до вересня – просто в обійми.
Теплінь. І дзвінкі голосочки
летять у відчинені вікна.
Немає в природи відстрочки,
ця плинність постійна і вічна.
Поблискують сонячні вії,
підкрашують золотом хмари.
Ще мить – задощить і завіє,
закидає листям бульвари.
03.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
ВІЛЬНА
Зникають сни мої без сну у розсвіт,
безсоння сили відбирає геть.
Утіхи не буває в безголоссі,
й ослабнула життєва круговерть.
Окремий світ придумала сама я,
шукала від самотності причал.
Як виявилось світ оцей – тюрма є,
в довершення – безсоння і печаль.
В’язницю ж полишати не бажаю,
цей схрон від катаклізмів і пожеж.
І вибір, як на диво – поважаю,
я вільна від усіх й від себе, теж.
У тиші цій поволі засинаю…
Але жива, здається, ще жива!
Як повернутись до життя, не знаю…
У відповідь… слова, лишень… слова.
13.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
ДОДОМУ
Зажура відчутно накрила,
безсоння щось прикре плело.
Візьміть мене хмари на крила,
несіть у Волинське село.
Несіть до вишневого саду,
до мами в заквітчаний двір.
Хай я попаду на розраду,
потішуся доторком зір.
Навіщо копатись в безсонні
шукати чиюсь іпостась?
Там зорі летіли в долоні,
а місяць в криниці купавсь.
Несіть до малої хатини,
до тину з живої лози.
Я бачу там образ дитини,
і сонячний слід від сльози.
Мені б хоч на крихту попасти,
вдихнути привілля полів.
Я буду гусей, мамо, пасти,
і буду кормити кролів.
Підемо удвох по суницю,
як тільки світати почне…
Матусю, й мені вже не спиться,
в думках щось роїться сумне.
Я тільки тепер розумію,
жертовність безгрішну й святу.
Я, мамо, чекати теж вмію,
й відчула життя самоту.
Давно я вікую без пари.
Це наслідки карми, таки…
Ви, вічно блукаючі хмари,
в дорогу візьміть хоч думки.
Несіть на Волинське Полісся,
хай знаджує їх далина.
Туди, де стояло обійстя…
Там терну тепер шалина.
25.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
* * *
Жах! Звична для війни жива мішень –
розподіл сили на тріумф і муку.
Комусь пливуть мільйони до кишень,
а хтось щодень оплакує розлуку.
Що трапилося?
Люд, чом збайдужів?
Частіш хмеліють від нової крові.
Брехливий погляд, душі без душі`.
Де ви, пророки щастя і любові?
Солодкі обіцянки, фальшу мед,
для себе слави бум і п’єдестали,
І метушня по колу,.. не вперед,..
О, як же обіцяльники дістали.
Де істини і щирості співці?
Скрізь процвітають клани загадкові.
В нікуди йдуть розгублені сліпці,
винищуючи кубла випадкові….
11.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
У чварах попікся – погрожував карцер.
Ти щастя не зрікся, та душу у панцир.
Кохану покинув, потішивши масу.
Навкруг лицедії – кохання на засув.
Сам рискаєш вовком, обходиш підлоту –
всевидяще око відкрило охоту.
Видовисьок ласі лиш корчать гримасу.
А слово – на часі, до часу, без часу…
03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
* * *
Хоч тиша безмежна, таємно-смугаста:
на мрії – табу, на надію – заказ,
я в спокій щоденний не вірю і баста
бо все, що за кадром не є напоказ.
Зажура моя – прикрі наслідки кризи,
межа між сучасним і дійством старим.
Надмірна відкритість і вдаваний ризик
примушує слово ховати під грим.
А втіха людська потребує крихтину
проміння вгорі, засвітити зірки,
голубити думку, неначе дитину,
і без марнослів’я писати рядки…
27.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
Шістдесят п’ять не маю, втім, іду до межі.
Вік достойно сприймаю, але є рубежі.
Їм наш вік, як обуза, хто ухвалює курс,
і отруйна медуза вже прощупує пульс.
Діло в них термінове – кривдне і неземне…
Ви не вічні, панове, старість й вас дожене.
Де ваш батько і матір? – неповажні мужі.
Ви ж із «трупами» в хаті живете, як чужі.
Ох, ронив по дорозі вас нещасний бузько.
Бідаки-мафіозі гнати б вас канчуком.
Менше б крали й мовчали! Геть слабкий інтелект.
В мудрих справи навчались – був би вплив і ефект.
26.03.2020
За словами можновладців, люди за 65 років – використаний
матеріал – «трупи» і на них варто обмежити виплати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
* * *
Між нами більше сотні літ,
думки, міста, дороги і могили.
Я ще ходжу до тебе, є ще сили.
Іду вклонитися – ще дозволяє світ.
А потім ти приходиш в сни.
Якби ж то зберегти видіння плівку,
лиш вдих і впали букви на долівку.
О, пам’яте, її слова мені верни!
Чи дай хоч зрозуміти суть,
дай уві сні відчути атмосферу,
чи ж я відтворюю її манеру
крилатих рим,
що в Космос вольності несуть.
Приходиш в сон, лиш не мовчи,
хай із глибин віків лунає дзвінко
твій голос, о, Велика Українко! –
свого терпіння й непохитності навчи…
Я б воскресила долю дум,
якби ж на те твоя настійна воля,
чи на дещицю відповів твій погляд,
розкрити суть твоїх нездійснених задум…
Сльозливий ранок. Німота.
Минулого далеке розуміння.
До нереальності глухе моління:
«Ти ще постанеш,
виринеш нізвідки, так?».
30.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
На днях Одесу бачила у вишиванках.
Спостерігала, скільки дивної краси там!
І українська мова… Ні – не самозванка,
вона і Україна – рідна одеситам.
Не для реклами одяглася, тож і пресу
угамувала одеситів запорука.
Я, справді, бачила вишивану Одесу –
розкішно одягли Шевченка, навіть, Дюка.
Де вишиванка – бути мові солов’їній!
Код роду зберегла і сонячна перлина,
Позиція і роль – незмінні й незамінні,
бо переконана… Одеса – українна.
30.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Скуйовджена трава засохла на обніжку,
петрів батіг тримавсь і вперто голубів.
Вона сиділа край вікна й читала книжку,
ізрідка шепіт поривавсь з її губів.
Між голих віт висвистував холодний вітер,
хапався за один-однісінький листок.
Зарання смеркло, вже й не розібрати літер,
і холод пробирає геть-бо до кісток.
Звелася і пішла поволечки до печі,
холодної, бо хто ж, старій, дрівець приніс.
Здригалися у темряву худенькі плечі:
чи то від холоду, чи може прикрих сліз.
А пам'ять дошкуляє, мов те пекло літнє,
як в гості ходить: від розради до сльози.
Було в житті кохання перше і посліднє,
завіти партії і завжди образи'.
Десь вітер скиглить, попід вікна сновигає,
без керосину знидів і примеркнув ґніт.
Та байдуже, вона куфайку надягає,
востаннє би покласти руку на граніт.
Відчула серцем, смерть ще підступила ближче,
тож нині вість належно сприйняла стара.
Синів не вберегла, пішла на кладовище
сказати, що з’єднатися прийшла пора.
Тулилась до могил, пекла смертельна втома,
гіркі сльозини пробивались з-під повік…
Заждалася дочка стареньку маму вдома
забрати в місто доживати вік.
01.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
* * *
Віють спогади теплом з батьківської хати:
колискова перед сном, що співала мати.
Стріха, скроплена дощем, мріє хлібним полем,
пампушок смак із борщем – гурт дітей навколо.
Вправні пензликом мазки – рідних луків квіти.
На покутті колоски, там й вождя завіти.
Отче наш – найперший вірш, бережу як згадку,
пригадався дрібний гріш за пісні й колядку.
Все змішалось і щемить, не дає забути.
До фіналу може мить – йдуть часи спокути…
30.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
БЕЗ ТЕБЕ
Я так давно живу без тебе,
та біль не стих в душі іще;
ти світиш зіркою у небі,
то срібним падаєш дощем.
Можливо пташкою-підранком
в кухонне стукаєш вікно,
ранковим маревом серпанку
до серця стелиш полотно.
В безсонну ніч кладеш раптово
на столик ручку і папір,
відтак услід приходить слово,
вдягає вкотре в риму твір.
Не відпускає смуток вперто,
надія лиш торкне крилом,
мою свободу ти відверто
міцним зав’язуєш вузлом.
А небо блимає щоночі
очима сонмища зірок,
одна з них в безмірі шепоче:
«Між нами був і є зв'язок».
10.10.2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
Розмазує пилюку дощ на вікнах,
шибки в напівпрозорих потічках,
а я очима вдалеч прикипіла,
спішу в своє дитинство у думках:
підставити дощу малі долоньки,
щоб бризки розліталися довкруж,
летіти під дощем на окрик Льоньки,
зміряти глибину нових калюж.
Горлати про Чапаєва героя,
роль Анки зображати, як в кіно,
іти в атаку на фашистів строєм,
і посковзнувшись, впасти у багно.
Ховати платтячко брудне від мами,
та так, щоб через місяць «зацвіло».
Від покарань вшиватися дворами
у верболіз й потрапити в полон.
Чи до «своїх», чи може «не тамтешніх»,
іти, з руками вгору, по селу.
На викуп нести зеленцем черешні,
і з цукром хліба скибку чималу…
Світліє небо. Повертаюсь ніби
назад, з неситих повоєнних літ.
Малює райдуга у небі німби,
й свіжішим здався підвечірній світ.
13.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
* * *
Не збулось.
Ну що ти, це любов.
Притаманні людям види мсти.
Не придумав світ ще молитов,
щоб в розлуці щастя вберегти.
Не віднайдені прості слова,
попередити від болю крок.
Що моя душа іще жива,
не підтвердить ні один пророк…
Думи знов тверезі після битв.
Зачаїлася, чекаю змін.
Час лікує шви і серця ритм,
й пропонує тишу й сон взамін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
* * *
В розлуці листопади душі студять,
нестерпний холод нівечить обох.
Ми, розчинивши ніжність в сірих буднях,
приречені без ласки на любов.
Нам вберегти б серця від холоднечі,
кохання врятувати у мороз.
Камін погас і холод ліг на плечі,
неспокій розбентежує всерйоз.
Ще про кохання кілька слів дозволю,
щасливими були ми все ж, але…
Не нарікай в самотині на долю,
не нам дістався виграшний білет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
НА МЕЖІ
До ранку добігала остання літня ніч.
Громами позіхала, пітьму скидала з пліч.
Тиняюся думками у темряві без сну,
вимірюю роками статистику сумну.
Ладнає вітер скрипки для танців листонош.
Змив темряву із шибки уже осінній дощ.
Вслід літу наостанок з душі поплив тягар,
й погожий свіжий ранок продовжив календар.
31.08.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
* * *
Я ще купаю ноги босі в холодній вранішній росі,
та вже в повітрі пахне осінь і стало менше голосів.
Птахи збираються у зграї, не до пісень їм вже давно,
а промінь аж до небокраю фарбує неба полотно.
Жовтоголові чорнобривці милують очі край воріт.
І не летять до хат синиці, земельку рихлить вміло кріт.
Ще вітер лагідно колише, живу природу перед сном.
Душа смакує це затишшя, немов настояне вино.
26.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
В РОЗЛУЦІ
Свободи вдихнувши, розправивши крила,
ти в небо поринув, коханий мій соколе.
Всі думи мінорні до завтра закрила,
я знову броджу по землі одинокою.
Страждаю, сумую, але бадьорюся,
тебе не люблю, а відверто обожнюю.
Втім, втратити душу частіше боюся,
і це відчуваю клітинкою кожною.
Авжеж, не богиня і надто земна я,
ще рано гортати по пам’яті спогади.
Я знаю – ти зайнятий, любиш – я знаю.
але на кохання у нас різні погляди.
Безсоння і книги, контрастний душ, кава –
отак із розлукою, милий, змагаюся.
Душею горнуся, обняти б руками,
люблю і скучаю, люблю і печалюся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
* * *
Як пояснити до пуття
дивакуватий букв політ?
За цими віршами – життя,
а по міжрядь – любові слід.
Не розтлумачать куполи,
хто заховав останній цвях.
І на землі, хоч як моли,
не вкаже Бог до раю шлях.
Яка ж надія на месій,
де клич єднання не звучить?
Кумедно, хочуть в рай усі,
при тому, в раї живучи.
Немає правди в дзеркалах,
й що важливіше, доведи:
Бог православний чи Аллах,
звичайний видих, може вдих?..
Даремно слово не терзай,
на запитальний мій привіт.
Заплаче ще вночі гроза,
розбудить громом нас і світ.
12.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
* * *
Я не втомилася чекати.
Але щоденне те – аби ж,
дає підстави дорікати
собі ж.
Я ні за чим не пошкодую.
Але уразливе – чужа,
я котрий рік уже годую
з ножа.
Я ще не втратила надію.
Але тихіше кроки все ж,
котрим я іноді радію
безмеж.
Я не бажаю іншу долю.
Але й в чеканні є – межа,
де вищим ступенем контролю –
душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
СУМНІВИ
Не відчиню бажанням дверці,
і не впущу настирних мрій,
бо інша є в твоєму серці,
поставлю крапку на сій грі.
Душі з душею не прийдеться
розпочинати діалог.
Дует ніколи не складеться,
коли є безліч засторог.
У тебе мабуть є Богиня –
твоя дружина, ну а я…
А я всього лиш героїня –
твоєї вигадки ім’я.
Я розчинилася в ваганні,
ночами нидію без сну.
Не нам призначено в коханні
йти у заквітчану весну.
Свіча, камін, лист, ручка, крісло,
дум надокучливі рої.
Якщо вигадую, ти звісно,
розвій сі сумніви мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Вгасити ще не пізно двох сердець пориви,
не зустрічаючись, від розставання вберегти.
Вгамовуючи пристрасті весняні зливи,
себе позасвідомо на самотність приректи.
Є шанс ще зупинитися. І час розсудить!
Але проймає мозок порожнечею ночей.
Жар обпікає і відразу серце студить,
нектар кохання пригубити ми не встигли ще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
* * *
Хай горить все вогнем, чи то я догораю,
чи відлунням розлука озвалась в мені!
Я ж недавно була за хвилину до раю,
а тепер мучать пам’ять дощі затяжні.
А між стуками можна вловити співзвучність –
ритмом серця мого і ритмічним дощем.
Сон глузує всю ніч: – ви ж були нерозлучні,
і секрети мої розруйновує вщент.
Не ображена я, від брехні туманію,
вже душа оніміла. Пробачить… навряд.
Чи ж я справді на слово суттєво збіднію,
так як втратила осінь недавній наряд.
Не прислухались ми, нас любов покидає,
по безпуттю удаль проскрипів тарантас.
Може той має глузд й мабуть рацію має,
хто любові взамін вибрав мудрість і час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
ОДА СОНЦЮ
Якби на долю випав шанс,
я б збудувала храм для Сонця.
Простий, без зайвих викрутас,
без божих слуг і охоронця.
Де вільний вхід для всіх людей –
ми діти Неба, Сонця внуки.
Ні уночі, ні в світлий день
не гризли б нас сумління муки.
На світі жоден чарівник
із ним не виграє змагання.
Бо Сонце – Бог і Рятівник,
і Архітектор, без вагання.
Найважливіший наш рушій!
А щоб жило у вас постійно,
ви поселіть його в душі,
то буде користі подвійно.
11.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
* * *
Не в обіймах ласкавих тону,
а у тиші розпачливо стигну,
і молюсь, і молюсь на весну,
від нещастя б стягти павутину.
День стікає фрагментами рим,
на екрані страшні чужі лиця.
Ми безкровно здали нині Крим,
і до бою готують столицю.
Місто юності, Києве мій,
ворог ниций і йде проти правил,
злі кияни, і ніби німі,
не здадуть на поталу Державу.
Стогне вітер, під вікнами скрип,
зачиняю і рами, і штори.
Ще не вечір, спустілі двори…
Ми живі, так не грають актори!
Йдімо з ворогом клятим на «ВИ»,
хай згуртованість нашу відчує.
Починаю щоденник новий…
Ніч невтішні новини віщує.
20.03.2014
Події 2014 року, початок окупації Сходу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Як чорний пудель човгав подорожній,
грязь трамбували ношені сандалі.
Зі снігом дощ пронизував до дрожі –
мандрівки мучили тяжкі й тривалі.
На землю падав жовто-мутний вечір.
В кишені ні гроша і дикий холод.
Він неприємності підставив плечі,
насилу переборюючи голод.
Студент монети швиргонув глумливо,
щоб більш не чути скрипки нот веселих.
Лудильник передав бродязі пиво,
струсивши з трубки сірий попіл в келих.
Наперекір уразливим незгодам,
він не придумував якихсь містерій.
Втім, як розірвана була угода,
безжально скрипку запустив у двері.
– Дияволе, якщо ти все ж існуєш,
явись на мить, душиця* продається!
Я знаю, ти уже десь тріумфуєш.
Спіши, почуй – моє ще серце б'ється.
Й диявол не затримався, явився
торговцем і суддею в спритнім ділі.
– Що вимагаєш? – Враз заметушився –
Затям, я хочу користь від торгівлі.
– Потрібні гроші, золото – не слава!
Я славу сам куплю, як будуть гроші!
– Ряд,** на моїх умовах – не халява,
потрібна скрипка, одяг, теж хороший.
З футляра скрипку витяг Паганіні,
на стіл поставив інструмент, як тіло.
– Стривай! Дозволь, тобі зіграю нині…
І серце скрипки враз затріпотіло…
Відтак, Маестро засліпила слава!
Усмішки сходили з уст божевільні.
В екстазі генію кричали: «Браво!»,
за звук химерний скрипки Паганіні.
*душиця – душа, **ряд – угода
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
* * *
Кров і сльози солоні! І кожен
знає вартість і смак, не секрет.
То куди ж бо ти дивишся, Боже,
де твоя роль, твій авторитет?
День за днем безутішні новини,
ріки крові течуть в море сліз.
Тисячі полягло безневинних
від лавини свавілля і звірств.
Хто порушив замирення коди,
тайно випустив джина війни?
Для ділків очевидні доходи,
не страждають від горя вони.
Кров’ю землю поїти доволі,
досить множити вдів і сиріт!
Боже, ти ж в небесах і на волі,
бий на сполох, хай чує хоч світ…
24.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
Оглядаюсь на рік минулий,
скільки в небо пішло людей.
Пам’ятаємо – не забули.
І війна не скінчилась… Йде.
Нащо смерті, на небі ж рясно,
нащо втрати незгойні ці?
Як же рано, о, як невчасно
зброя випала з рук бійців.
То скропилися кров’ю квіти,
то зчорнів перед смертю світ –
Це ж твої, Україно, діти,
то ж весняного саду цвіт!
Як війну би не називали:
чи ООС, чи раніш – АТО,
від рашистів куль, їх навали
воїн витримав, впав – бетон…
Бог і совість – важливі свідки
в цій кривавій святій борні…
Підростають війни сирітки
й тата бачать лиш уві сні.
12.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Досі чубиться за крісла незборима невідь.
Кожен бюлетень, як долар щодоби росте.
Облетіли обіцянки листячком жовтневим.
Головне у крісло сісти – правило святе.
Залишилися незмінно виборцям дивани.
З телевізора реальність й та ж брехня іще.
Гречка з’їдена, а з неба не чекайте манни,
передвиборну солодку вимило дощем.
Ще завзятіше лютує злий коронавірус.
Огортає українців траур і журба.
Знов зсередини руйнують цілісність і віру –
під судом конституційним вперта боротьба.
Україна потерпає, трусять в лихоманці
підлі зрадники, манкурти, всяка чортівня.
Єдність нині неминуча!.. А нові обранці
в кожнім краї по заслузі – ваше надбання.
30.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
* * *
Небесно писані закони,
й небесних воїнство послів.
На світі тім для всіх канони:
туди вхід є, назад – заслін.
Тому легенди «райських кущів»
вам не відродять житіє.
Наглядний тест для невсипущих –
найліпше там, де дух ще є.
І поки в серці палахкоче,
навіщо сей фальшивий звіт.
Той світ можливо і клекоче,
але для нас – примарний світ.
06.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Болячок напосіло без ліку,
від них спасу немає, ні радості.
Я – людина похилого віку,
нишком заздрю утішливій старості.
Скільки б не написала тут слів я,
і в які б не впрягалася борони,
нас рубає мечем безгрошів’я,
та клюють в тім’я бідності ворони.
Ненависні пенсійні подачки
здатні лиш на оцінку і враження.
Отакі-то в похилих задачки,
а в тих рішень – одні навантаження.
Кров повільно пульсує у скронях,
вже пора б і думки врівноважити.
Теплий ранок спровадив безсоння,
й пропонує: «гальмуй, годі скаржитись».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
РОЗХИТУЮТЬ КУЛЮ
Розхитують кулю ідей лихоманки.
Стомились чекати, надія внівець.
Роки обіцянок брехливих приманки
в країні спустошили вкрай гаманець.
Путящі та мислячі вже за кордоном
освоюють долю нового гравця.
А хто з "патріотів" просяк пустодзвоном,
нащадкам лишає солодкі слівця.
Зневірені, все ще надію шукають,
що зміна у владі – свободи ковток.
І лише осліплені золотом знають,
це лиш до збагачення вигідний крок.
Ще мир переважно, на Сході – руїна,
та рвуться подекуди дряхлі нитки.
Яка ж вона щедра й багата країна,
якщо роздирають її на шматки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
У мирі б нам жити, для миру творити,
хай згине орда навісна.
І вголос про мову, про мир говорити,
в єднанні держава міцна.
Я висію букви на чистому полі,
щоб сходили дружно слова.
Посіви плекатиму ревно для долі,
в надії на щедрі жнива.
Набудуть слова інший зміст, на відміну
вчорашніх незбутніх ідей.
Вшанують відверто мою Україну –
країну людей для людей.
Народ-працелюб і співучий, і гордий,
ти волю плекаєш з печер.
За тисячі років не відав покори,
не дай ошукати й тепер.
У мові, в кордонах нема середини,
є межі виразні й чіткі.
Мої українці, велика родино,
живіть українно віки.
20.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
НЕЗВИЧНО
Незвично якось, як вражають ночі нас:
хтось ніжиться в м'яких долонях передрання,
бозна-кому ся ніч безсонна і остання –
нема ні смерті, ні життя – спинився час.
А десь когось весна розбудить щебетанням…
У світ приходить світло й звук, на слово шанс.
Комусь належить запитання, чи завданням
порадує, чи опечалить день всякчас.
Життя іде, вже б зрозуміти щастя суть,
і знати, що на все у світі ласка Божа,
принадна чимось, так на долю схожа,
її чекаю, як травинка жде росу.
Мої роки… моя неординарна ноша,
котру із гідністю із року в рік несу.
Вже сивина на скронях, втім пора хороша
відчути зрілості відтінки, їх красу.
28.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
* * *
Мене не стримує неволя,
й душі відкриті навстіж дверці.
Чому життя, як у гримерці?
Старію, мабуть. З жалю доля
дає щоденно по цукерці.
Невже азарт у лету канув,
не видно в завтра геть просвітку.
Чому ж тримаюся за клітку,
я не люблю себе, кохану?..
Питання б’ються об решітку.
А на один з собою бути
колись лишалося у мріях,
і різних планів ейфорія
ночами правила маршрути.
Ми вдень звіряли їх у діях.
Час розділив життя пунктиром,
ентузіазм лишив у веснах,
душа страждає безсловесна….
Часткова слабкість – то не вирок.
Весна ж зуміла і… воскресла!
24.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2024
* * *
Ми зачиняємо наглухо двері!
Ті, що нікуди уже не ведуть.
Там похоронені мрії химерні,
в тій порожнечі нікого не ждуть.
Дні відпливають в розколини ночі,
пам’ять нагадує про етикет,
смуток глузує, до жертви охочий
і з самотою святкує банкет.
Доля за спиною свічкою грає,
розум обточують рештки інтриг.
Промені наче й негоду долають,
та повсякденність отруює їх.
Я намагалась достукатись, марно.
Болем віддзвонював зимний метал.
Сном відгукнувся бездушним, кошмарним
суджень твоїх апатичний оскал.
Мій добровільний вразливий відлюдник,
світ куди зник ти, не вартий гроша!
Духом воскресни і щезне облуда.
Двері відкрий… Зачекалась душа.
12.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Весна, як юна наречена
із вишень сипле пелюстки.
Тендітна зав’язь золочена
вінці схилила на листки.
Хоч і дощів уже без ліку,
весна за розкладом цвіте.
Замре краплиною на піку
і в літо поспіхом вбреде.
Втім, поки ніченька весіння
раділа співу солов’я,
у пору буйного цвітіння
на світ з’явилася і я.
Весна зустріла і зігріла,
і повела в роки сумні.
Що світ незатишний – узріла
і відчувала з перших днів.
Свого минулого свічадо
тримаю з болем досі я.
Але то прози був початок…
А нині зрілість, є – сім’я.
Втішають діти і онуки,
люблю і тишу, і екстрим,
і серця тішать мірні звуки,
а більш за все – віночки рим.
Живу в любові і кохаю,
днів ще розсотую нитки,
а цвіт квітучого розмаю
несу у вічність напрямки.
Прошу прихильності у долі,
хай квітне сад і в холоди,
щоб на життєвім видноколі
не пережити самоти.
Напевно знати – щастя поруч,
з нас кожен майстер і актор.
Бо у щоденних коридорах
немає шансу на повтор.
01.05.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
* * *
Його тонкі вірші, гостріші бритви,
коли свобода буревію просить.
Бувають одкровеннями молитви –
коли син матір у рядках підносить.
Поезія висока й бездоганна,
бентежить розум і чутливі душі.
То гріє жаром втихлого вулкану,
то фанатично фальш і кривду рушить.
Вірші складають тисячі поетів,
але римують серцем – одиниці.
Він визначив ліричних струн секрети,
й дарує людям творчі таємниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
СУТЬ ЖИТТЯ
Душі капризи карамеллю тануть,
як випадково розгадаєш зміст
тих дум, що самоту вночі гортають,
до ранку, ніби птиці відлітають,
й щасливих днів не викличеш на біс.
Шлях до кохання розчинився в тиші,
вчорашні невгомонні почуття
не будять і не мостяться у вірші,
їм потакаю, кланяюсь найбільше,
і намагаюся привчити до життя.
Скупішим став бажань таємний список.
А чи потрібен він тепер мені?
Мій жереб якось втрапив за куліси,
дісталась роль моя чужій актрисі,
їй світять театральних рамп вогні.
Ночами з юністю встряю у спори.
Як зваблюють перейдені роки!
Там фантастично зіткані узори,
там чуються гітари перебори…
Знов міражі накручують витки.
Врятовують світанки від вендети,
стирають плавно марево ночей.
Малює ранок видимі портрети,
розгадані шаради і секрети,
день потопив оманливий ковчег.
19.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
* * *
Раненько рами відштовхнула,
шепнула вітру: – Як політ?
Листочки легко сколихнулись,
а в росах зблиснув цілий світ.
Я усміхнулась вітру любо:
– Лети у німбі золотім,
поширюй людям втіху, ну ж бо,
хай потрапляє в кожний дім.
На твій порив вітри злетяться,
лиш вчують лагідний мотив,
нехай оселі збагатяться
на щирість і на позитив.
Цвіте, скрізь порхає, співає,
життя дає живому сил,
Весна теплом оповиває
і навіть тих, хто не просив.
05.07..2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
Стежинка в’ється поміж трав до озера,
спішу до нього, ледве посіріло.
Лишила міста шум, вікно комп’ютера.
Я знов на дачі. Літечко дозріло.
Земля парує теплими серпанками,
настоєм різнотрав’я захмеліла.
Впиваюсь цими росними світанками,
і начебто від них помолоділа.
З-під босих ніг урозтіч розлітаються
рої комах і цвіркунів стрибучих.
Вербиченьки край берега вітаються,
схилили кучері впритул до кручі.
Ані хмаринки, вітер спить знесилений,
очеретина навіть не шелесне.
Мов живописець рами стер запилені
й відкрилось оку марево чудесне.
І розляглася вшир краса небачена,
дарує серцю незабутню втіху.
О, ні! Не вся природа покріпачена,
ще можна віднайти місцину тиху.
05.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
РОЗДУМИ
Дощі на кару котрий день,
голосять з вітром за дверима.
Моїх незмінних одкровень
з очей тече сльоза незрима.
Холодна кава на столі,
ґніт захолов, розтали свічі.
У тиші знов забракло слів,
й не розгнітити свічі двічі.
Щоб розвінчати міражі,
себе вернути би до себе.
Як стишу хід на віражі,
то і нехай поплаче небо.
А чи ж потрібен фаталізм,
коли душа і серце в згоді?
Мабуть кохання варте сліз.
Навіщо скаржитися, годі!
Даремно все. З каміна мім
на стінах пише піруети,
і там же в сутінку німім
рука виводить силуети.
А думка знов повзе бліда,
чогось незнаного предтеча.
О, руки, наче Жанні Д’Арк
то заважають, то перечать.
То мед, то гіркоти дурман –
ніч, при камінному тремтінні.
А вдосвіта легкий туман
забрав думок химерні тіні.
23.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
* * *
Скоро осінь. День від сонця в’яне.
В ирій піднялися журавлі.
І мене частіше в небо тягне,
менше вже тримаюся землі.
Старість потішаю. Задрімала.
Не дивлюсь в розчинене вікно,
і не жду нікого, а в бокалах
гіркоти зажурливе вино.
Всі бої з собою відіграла,
перемога нам на двох одна.
Смерть вночі коханого забрала,
огорнула туга мовчазна.
Місяць мружить око, мов людина,
до землі підштовхує зорю.
я про вічне би спитала чинно,
тільки вічність я сама творю.
Спогади тепер у ноутбуці,
з зошитів старих перенесла.
Щось корисне пропоную внучці,
хоч у неї є свій власний план.
Опустила парус над причалом,
скільки за роки він див пізнав.
Я відчула мудрості початок,
й справами відстрочую фінал.
На світанку росяно і тепло,
осінь ледь торкнула береги.
Надвечір’я ще. Іще не смеркло.
Значить час є жити без нудьги.
13.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
* * *
Тяжіють кетяги бузкові,
всмак набирають кольори.
Додолу хмарки веселкові
пустили присмерк у двори.
Пливе за вітром надвечір’я,
збирає квітів аромат.
Зависло й над моїм подвір’ям,
послало свіжість до кімнат.
Стемніло зовсім, часом зірка
грайливо блисне у вікно.
Стою сама біля одвірка,
милуюсь небом перед сном.
І як би не було красиво,
як не хвалила б я весну.
Нова весна квітучим дивом
не надто радує одну.
Без нас біжать деньочки славні,
сумує серденько й болить.
Хоч куца нічка в теплім травні,
та є подумати коли.
Молю за нас, за тебе Бога,
щоб від нещастя боронив,
й збираю мовчки в теплий спогад
смачнючі пахощі весни.
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
* * *
Ну що за біда, ахінея плететься,
у снах кожен раз постають міражі.
Не дім мій, а середньовічна фортеця,
і розум в злиденних думок на межі.
Лишила суєтність, у тишу пірнула
і сліпне душа, й розчиняється звук.
Покинули друзі, чи просто забули,
безгомінь плете збайдужілий павук.
Пропала бозна куди щастя підкова,
витає, як демон покірності дух.
Втім, мариться що з допомогою слова
у коло життєве таки ж попаду.
02.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
* * *
Проведи по щоці. Ні, не лезом – очима.
Бач, ні крові, ні шраму, ні болю нема.
Мрії марні без дотику… Жарти? Дарма.
Брак взаємин, всього лиш нікчемна причина.
Глянь, із дзеркала дивиться в очі зима.
А від тебе до себе – нелегка дорога.
Саркастичній затії закінчився строк.
Припустився неточності якось пророк.
Доля теж покладала надію на Бога…
Час і сумнів прогаяли право на крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Без цілунку спраглі губи,
не обняв ніхто за плечі,
але впевнена, що любий –
телефон на кожний вечір.
В віртуальнім світі зустріч
емоційних вправ хвилини,
а встановлений кимсь устрій
не замінить нам людини.
Не подасть з екрану руку,
не шепне «люблю» на вушко,
і в постелі, замість друга –
самотиною подушка.
Проживаємо в смартфоні
чорнобриві й кароокі…
Світ увесь, як на долоні,
ми ж щоденно одинокі.
04.09.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
ПАРАСОЛІ
Наче безліч квітів в полі
світанкову п’ють росу.
То не квіти – парасолі
дітки весело несуть.
Кольорові парасолі
в Тані, Клима, Саші, Олі.
Розмальований струмочок
розтікається навкіл.
Малюки спішать в садочок,
старші йдуть до ближніх шкіл.
Парасолі й видно ніжки,
швидко, швидко тупотять.
Розфарбовані доріжки,
мов від сонця блискотять.
Хтось із татом, з кимось мама,
хтось уже в садочок встиг.
О, яка красива гама!..
Втім, здається, дощик втих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
ВІТЕР
– Геть нахабний вітровій –
прочинив вікно Матвій.
– Що ти, вітре, устругнув?
– До землі вазон зіпхнув.
З підвіконня зліз мерщій,
й покотився за кущі.
– А тепер летиш куди?
– На городи, на сади.
– На городі щось утяв?
– Гарбузи є, не потяг.
– А в садах затіяв шум!?
– З гілок яблука трушу.
– Нащо яблука в траві?
– Для звірят малих, повір.
– Досить, вітре, годі, вшийсь,
діткам яблук залиши.
Втих, образився вітрець
і подався навпростець
може в поле чи у ліс,
хазяйнує вітер скрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
На клумбі пишно зацвіли ЧЕРВОНІ маки,
ОРАНЖЕВА рудбекія подібна до зорі.
Нагідки ЖОВТІ в центрі, мов синичок зграйки
Присіли на ЗЕЛЕНИЙ оксамитовий моріг.
БЛАКИТНИЙ льон кущем хитається од вітру,
По краю із волошок СИНІХ смужка майорить.
Зібрали й флокси ФІОЛЕТОВУ палітру.
Краса на клумбі – всі ВЕСЕЛКИ кольори.
01.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Сидіти набридло, томлюся до сліз,
А я за мисливцем побіг би у ліс.
Петляв би за зайчиком, аж до нори,
На білку погавкав, що зирить згори.
Я землю розрив би, я знаю, отам,
А звідти би вигнав сліпого крота.
Я песик відважний, щодуху біжу,
І голосно дзявкаю, як стережу.
Умію прогнати собак і котів,
Таку саме варту Матвійко хотів.
Хазяїн мій в школі, а я – цуценя,
Шукаю роботу для себе півдня.
Постійне безділля дається взнаки,
Й Матвійко мисливець ніякий, таки.
Цей дім тимчасово зміню, не брешу.
Мене у мисливці візьміть, я прошу.
Бажання моє справедливе й просте,
Додому вернусь, як Матвій підросте.
30.02. 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
* * *
Вже до межі підходить літній рай,
тумани дні латають.
Скажи мені, чому в твій рідний край
птахи не відлітають?
Я б примостила думи на крило,
а з ними й ключ од раю.
Від серця може б лихо відлягло –
на самоті згораю…
Ні, неможливо. Хоч одна земля.
Надія марна й годі.
Птахи на південь пробивають шлях.
А ти живеш… на сході.
03.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
* * *
Ждеш, коли стара бабуся,
якось двері відімкне.
Скажеш: «Можна, я пройдуся.
Ти ж чекала так мене»!
Зиркне скоса ритуально
на волосся бляклий шовк.
І у відповідь печально,
мовить: «Довго ж, ти ішов…».
Проведе тебе за руку
на індійський чорний чай.
З серця вижене розлуку,
підморгне: «не витрачай
час на нинішню мороку,
жданки згинули давно.
Ти старий, хоч і нівроку,
та мені вже все одно».
Ви поринете на хвильку
у розмови ні про що.
Біс в ребро устромить шпильку:
«Я ж так довго йшов, пощо?».
Посміхнуться гірко наче
міцно зімкнуті вуста,
Зрозумієш і побачиш –
час убивцею вам став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
* * *
Як перст одна, мовчить душа,
сумує долею розбита,
хоч на орбіту вирушай,
хоч подавай їй ворожбита.
До епілогу кілька фраз,
в думок гальма ніяк немає.
Я помираю в котрий раз,
ти до життя знов повертаєш.
Навіщо жалощі… іди,
навіщо терміни без часу.
розтала в грудях сіль біди,
дратує сни, немає спасу…
Ромашки висохли на чай,
скосили з житом синій блават.
Як не було твого прощай,
так і мине твоя уява.
Свої обітниці забудь,
забудь і мій словесний докір.
І йди з очей.
Ні! Просто будь…
Так збережу хоч зовні спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
* * *
Я не іграшка в ловких руках,
хоч приваблює декого врода.
Тільки ти на вустах і в рядках,
покаяння ти і нагорода.
Приворотного зілля подав,
я пірнула за віршами в хащі.
І… прозріла за мить, от біда,
ти мережиш для інших ще кращі.
Немовля ніби плаче вночі,
чи від голоду, чи то від болю.
То душа моя в нетрях кричить,
і розшукує в темряві волю.
Світ розбився в простих дзеркалах,
я закрила без розділу повість.
А розплати не жди, я не зла,
хай карає тебе твоя совість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
* * *
Відчуй, як тебе обіймаю,
як віршем торкаюсь лиця,
печаль недоречну знімаю,
хай в безмір пливе туга ця.
Рядочки припали до серця
розрадити спів солов’я.
За краплі мінору не сердься,
душа терпелива моя.
Вона непідвладна психозу,
й поезії не позбавляй,
щоб не перейшла знов не прозу
замовкнути не заставляй.
Хай щось відійшло, чи минуло
думки не сягнули мети,
та щастя про нас не забуло,
й словами торкаєшся ти.
Безсила замовкнути зовсім,
не бачу важливих причин,
міняю страждання на осінь,
а біль на тремтіння свічі.
Згадай, як любов святкували,
не в помислах, а наяву…
То може «жили-вікували»
продовжимо до рандеву?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
ПРО ЗУСТРІЧ
Повітря хотіла б напитися
того, де живеш – на Посуллі.
Та ти перестав мені й снитися,
а вже закували зозулі.
А вже підбирається веснонька,
теплом переповнює груди,
заквітчана, ще молодесенька
в душі невимовне щось будить.
У тиші стою на балконі я.
Скучаю. Тобі, та й не знати.
Ледь-ледь долинає симфонія –
охоплює звуком кімнати.
Не кличеш мене, не приманюєш,
бо й сам опинився в полоні.
А погляд сльоза затуманює,
долоню тулю до долоні.
Нічого в богів не випрошую,
лиш дякую їм за кохання.
І мрію таємно виношую
на зустрічі в пишному травні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2024
НА ТРАВНІ НАСТОЯНІ ЗВУКИ
Ніч так ніжно торкає на травні настояні звуки,
що невільно народжує світу душевний мотив.
Як каприз – переповнений ранок солодкої муки,
надихає писати тобі вірші, сповнені див.
Знову любо тулитися серцем до іншого серця,
безбоязно втішатися теплій прийдешній добі.
Як ізрідка вмовкаю без настрою, вельми не сердься,
я обдумую суть, всі образи залиш при собі.
Чарівлива пора для митців вже галяву накрила.
Світ ожив. Всюди: щебети, тьохкання, спів голосний.
Травень силиться ввись, розправляє притомлені крила,
залишаючи нам неповторну усмішку весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
* * *
Я за собою щільно зачинила двері.
Колись приходить час угамувати душу.
Ти допросився, умовляв – «Впусти, я мушу.
Без тебе я ніхто – невільник на галері»…
Неговіркий. Але усе можливе робиш,
щоб завше відчувати внутрішню свободу,
життям обох не легковажити в негоду.
І це тепло найвищої людської проби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
* * *
Любов – повітря чи вода?
Ніхто не бачив і не знає…
Її віддай і прибуває,
багато більше ніж віддав.
Вона не світло і не хліб,
але любов’ю всі багаті
в розкішнім замку чи у хаті,
хто чуйним серцем не осліп.
Любов не сонце, не вогонь,
а як в морози зігріває,
любов завжди перемагає,
якщо бере у свій полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
До вікон синє небо сонце притулило,
подарувало дивні запахи і звуки.
М’яке проміння лоскотало пустотливо,
їй цілувало коси, гладило їй руки.
На таці Рислінг, шоколад, бокали,
свічі огарок, ледь прив’ялий білий лотос.
Пригадувала, десь вві сні вони блукали...
В ранкову увертюру вторгся тихий голос.
Їй радість гарячково пронизала тіло.
Як птиці на льоту, зустрілись їхні очі,
принада ніжного похмілля блискотіла,
заграли бісики до пестощів охочі.
Вона кохана знову, світ сприймає вдячно!
Дарма, що осінь серце боляче вражає.
Тепер, за руки взявшись, йти життям не лячно.
Прихильна доля і серця того ж бажають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
* * *
Думки спотворені до болю,
сум’яття нами хороводить.
Не нарікай, прошу, на долю
нехай вино розлуки бродить.
Не плач.
Жива твоя черешня,
лиш пелюстками сад встелила.
А літечка пора прийдешня
їй трохи радості вділила.
Не кайся, що тепер безкрилий,
що розмагнітились магніти.
На все є в світі вищі сили…
Живий?
Розлукою не вбитий?
То не біда, а дум нашестя
оперезали наше небо.
Нам проявити б обережність,
щоб не зануритися в себе.
Надії тішити крилаті,
що в суперечках зруйнували.
Повір, обоє винуваті,
ми у кохання сонце вкрали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
* * *
Немає пів кохання, милий,
втім, є надірвана струна.
Ти безуспішно тратиш сили,
не забринить для нас вона.
У безгомінні м'якше соло,
думки рівніші – не грішать.
Сприймає стримано твій голос
моя блукаюча душа.
Є постраждалі у цій битві.
Життя підказує – відбій.
Я вже не твій коханий витвір,
ти знищив сам мене в собі.
Нема в твоєму серці місця,
ти захистився від нещасть.
І хоч заплач, а хоч засмійся,
це шкоди серцю не завдасть.
О, скільки магії потратив,
щоб вгаснув наш щасливий день!
Хто дужче любить – більше платить…
Сльоза ж на груди не впаде…
Горить іще вогонь в каміні,
втішає полум'я свічок,
зціляє душу Паганіні,
і рим спокійний потічок.
Ми у словесної негоди
не відібрали почуття.
Втім крихти щастя, на твій подив,
я заберу в своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
* * *
Не оплакуйте, чого не сталося,
й статися ніколи не могло.
У житті не все так, як гадалося –
щось вражало вас, щось берегло.
Те що відійшло і вмить забулося,
значить це не ваше і не вам.
Може бути й щастя одвернулося,
певно не повірило словам.
І не голосіть за тим, що жалісно
не спроможне плакати по вас.
Оминайте тих, кого так заздрісно
душить ваша хватка ділова.
Не спішіть спішити – завжди встигнете,
й в ногу з часом йти не кращий хід.
Що для вас призначено – зустрінете,
скільки б не прийшлось пройти шляхів.
13.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
* * *
Як в давнину – те ж небо плаче,
і сонця промені в вікні.
В житті – все бачиться інакше,
пульсує час набатом війн.
Отруту розбрату підносить,
передає із уст в уста.
Смерть урожай нестямно косить,
світ некерованим постав.
Він, наче гойдалка бравади:
обойма зла і блок добра.
Скажіть мені, – є Бог, насправді?..
Чи інтелекту вдала гра?
Комусь же вигідно й корисно
завжди безправний песиміст.
Тому і Біблія зумисно
не розкриває справжній зміст.
Хтось люд згуртовує в отари,
живе в напрузі сущий світ.
Церкви віками сіють чвари –
хрипить в конвульсіях «Завіт»...
Є і під снігом сила волі
життя зачати від нуля.
Наш Бог – Ярило на роздоллі,
нехай цвіте під ним земля.
20.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Тато, мама, я і братик,
Поспішаєм в ліс гуляти.
Через поле напростець
Підганяє вітерець.
Нещодавно всю пшеницю
Покосили, як годиться.
А скінчилася стерня,
Більш ні кроку навмання.
Мимо соняхів завісу
Підійшли гуртом до лісу.
Братик, наче остовпів,
Лиш почув пташиний спів.
В лісі всюди гарні квіти,
Як же нам тут не радіти!
Рій метеликів навкруг,
Не летять лише до рук.
І в повітрі, і на суші,
Діловиті непослушні:
І жуки і слимаки,
І мурах, мабуть, полки.
Находились мама з татом,
Нагулялись ми із братом.
А додому, зазвичай,
Назбирали трав на чай.
Всі легку відчули втому,
Тож прямуємо додому…
Раптом тато зупинивсь:
– Хто пожежу учинив?!
Біля стежки зовсім поруч,
Рветься полум’я угору.
Що за прикра дивина?
Загорілася сосна!
Взявся десь зненацька вітер.
– Всі мерщій ламайте віти,
І вогонь в траві гасіть,
Ще пісок сюди несіть.
Дружно слухаємось тата,
І працюємо завзято.
Прокопали колом рів,
Щоб вогонь у ліс не брів.
Налетіла хмара раптом,
Потемніло в лісі надто.
Лише факелом сосна
Світить полум’ям одна.
Сповістила злива громом,
Що пора уже додому.
Ми приборкали вогонь!
Бруд стрясаємо з долонь.
Стоїмо усі щасливі,
Раді цій короткій зливі.
Бо вона «на посошок»
Загасила і вершок.
По небесній магістралі
Попливли хмаринки далі.
Так закінчився двобій,
Й тато нам сказав: «Відбій!
Разом ми – велика сила!
Ми пожежу загасили.
Натомилися украй,
Тож додому вже пора».
Й поспішили по дорозі,
Горді в нашій перемозі…
Днина тепла і ясна
Просушила одяг нам.
Отже, висновок з пригоди:
«Не чиніть природі шкоди!
Іскри крихітної жар
Розіграв поганий жарт».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
На лобі в кульбабки одна насінина
тримається міцно маленька зернина.
Спустився із неба плямистий жучок,
звалив насінинку на правий бочок.
Зірвалась пушинка й злетіла у простір,
до когось із діток потрапить у гості.
Жучок спіле зерня додому поніс,
щоб кущ із кульбабки й на лузі проріс.
11.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
* * *
Навіщо будиш серед ночі?
Я вже втомилась від пера!
Адже скліпити сонні очі
не дасть безсонниця-сестра.
Ти знов словами пригощаєш,
в рядки вкладаєш ніжність рим.
Невже ти сам не помічаєш,
що я плачу за двох тариф.
Любов не стала подарунком,
відтак розлукою плачу.
Жаль, силу втратила чаклунка,
ти струн магічних не відчув.
Рокам я плакалась незряча,
коли зробив найперший крок,
в мені дівчисько ти побачив,
й душа злетіла до зірок.
Рік із твоєю пропадала
тулилась словом повсякчас.
Весна прийшла і… не згадала,
так ніби в ній немає нас.
Тепер душа моя бездомна
сама блукає по весні.
Думки страждають невимовно,
під ранок губляться вві сні.
Якщо ти так занадто хочеш
щоб зворушилася струна,
навіщо будиш серед ночі,
приснись – там серце розпинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
* * *
У міжзорянім просторі хтось ще підшукує шанс.
Потривож.
Біль в душі не породиш,
не бійся, торкайся.
Втім, ти винний мені ще з минулого літа аванс.
Незабудок букет.
І віддати, таки постарайся.
Там де червень спекотний поблискує спалахом зір,
задрімала надія,
і втих соловеєчка щебет.
Я старим пілігримом посміла ступити в твій двір…
Ти ж той сон відтворив на нічному бузковому небі.
Потривож словом серце і я відгукнусь.
Видихай.
Доберу сто причин,
не шукати для мене поблажки.
Обіцяв назавжди.
І не стримав.
Не страшно.
Нехай.
Ризикнув…
Не мене запросив в поле рвати ромашки.
Попрощаюся з червнем,
а рими вином пригашу.
То ілюзії фальш,
то капризи народжені в мріях.
А для спокою серця в липня фарби нові попрошу,
він врятує від прикрих ночей і натхнення навіє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
ЧЕРЕЗ РИТВИНИ ЧАСУ
У снах, через ритвини часу
лечу до забутих криниць.
Знов корчить прожите гримасу,
жбурляючи жмені зірниць.
Ні зблиску на чорному днищі,
замулене вщент джерело.
І тиша, мов на кладовищі,
куди перебралось село.
І ніби лелек дивний клекіт
ловлю, як чуже каяття.
Лиш мить, а дороги далекі
у снах в пережите життя.
Спішу наугад споришами
до мальв, як хатинка на зріст.
Лечу крізь безсмертя до мами,
несу у душі благу вість.
Тривожу дитинство заснуле,
в колисках принадних світів…
І шлю телеграми в минуле
без коми, без крапки, без… слів.
17.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
МОЇ РОКИ
Розміняла я ЗОЛОТО віку,
осінь СРІБЛО вплітає у коси.
Вже лелека мені на потіху
ДІАМАНТИ – онуків приносить.
Сипле роки ПІЩАНИЙ годинник,
тануть в безмірі віхи і люди.
Лиш єдина ЛЮБОВ незамінна
що жила і живе й вічно буде.
Потьмяніли КОРАЛИ і ПЕРСНІ,
не приваблюють більш загадково.
Бо тепер МИЛОЗВУЧНО на серці
КРИШТАЛЕМ випромінює СЛОВО.
09.09.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
* * *
У люстрі двох віків відбилась
моя страждальницька душа,
й щоразу більш, кого любила
життям роз'єднує межа.
Запорошились прахом скроні,
проте помірний плин думок,
втихає щастя на пероні,
і притаманний рух примовк.
Втішає ночі безгоміння,
милують очі світлі дні.
Звільняюсь зайвого каміння –
у вічність краще впорожні.
Я ще потрібна внукам, дітям,
ще мудре слово друзі ждуть.
Самодіяльного піїта
ще сни до вічності ведуть.
05.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Якби ви знали як болить душа
коли вві сні до тата притуляюсь.
До ранку відлітає сон пташам…
Я, мов зацьковане звіря метаюсь.
Так хочеться не в сні, а наяву
до тата сиву голову схилити,
і усмішку побачити живу,
її навіки в пам'яті спинити.
Відкрити сокровенну таїну,
що він дідусь уже і прадід сущий.
Та образ добротою лиш війнув,
і полетів за сном скороминущим.
Між нами прірва у моє життя,
і тата вік пережила давно я…
Відтіль сюди немає вороття,
та впевнена, його душа зі мною.
23.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
* * *
Зірвана і висохла ромашка
пелюстки не вирівняє знов.
Не дивуйся, як зненацька пташка
стукне у зачинене вікно.
Час, як постріл. Ти клянешся іншій,
кличеш у незвідані світи.
Не дивуйся, що вчорашні вірші
втратили реальність і мотив.
До розлуки слів знайшла бездоння,
їх мені порадила зима.
Не дивуйся, що моє безсоння
попри все, дописує роман.
30.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
[youtube]https://youtu.be/FfdXiqEapCU?si=PtcPUZhvHemb14PU[/youtube]
Пісня має більше 61000 переглядів
Слова Ліда Скрипка
Співає Тетяна Мирошниченко
Хтось порадив нам крила лелечі,
хтось нам щастя приніс, як дитя.
Наші мрії зійшлися надвечір,
завесніло коханням життя.
Вірність ніжна, свята, лебедина
струменить в спраглі душі з небес,
і квітуча весни хуртовина
нас тримає в полоні чудес.
Приспів:
Бо кохання віку немає,
у любові немає межі.
Зачаровує і обіймає
дві поєднані щастям душі.
Бо кохання віку немає,
нас хвилює, окрилює знов.
Все на світі, знаю, минає,
непогасна і вічна любов!
Вже, здавалось, відмріяли двоє,
Всі надії пливли в небуття,
Та розправились крила любові
Ллються з серця палкі почуття.
Сонце шле нам ласкаве проміння
Янгол радості Бога молив.
Серед осені – буйне цвітіння!
Ця весна наша – диво із див.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019073
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024