| Сторінки (5/412): | « | 1 2 3 4 5 | » |
* * *
Настали часи, що вважала далекими,
приземлених мрій і побілених скронь.
Вже друзі у вирій злітають лелеками,
душа підсумовує вік, «охолонь».
Наспів час проводити ночі у роздумах,
шляхи повторити в прожите життя.
Азарт і наснага розтали у просторі,
оставив час мудрість, відсіяв сміття.
28.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
ВЕСНА
Весна поету – тема Благодаті:
це тихий шум танцюючого вітру,
це ніжних квітів пелюстки крилаті,
це ласка і любов до всього світу,
це на нове життя відкрите серце,
це дивна магія ночей безсонних,
це почуття, котре ось-ось озветься,
це світлих мрій гармонія й бездоння,
це благодать в усмішці і в молитві,
це погляд ваш напроти і зітхання,
це сонця промені в дощі розлиті,
це зустріч бажана на клич кохання,
це ночі зоряні і дні погідні,
це дивний спів пташини й комашини,
це весняні гостинці апетитні,
це кроки в літо, до його вершини.
15.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
* * *
Чи ти бачив, як зорі тут гаснуть,
як під місяцем блимають схили,
чи до досвітку чув пісню, милий,
увертюру до щастя, прекрасну?
Не завжди мої думи солоні,
вічний образ у серці, як квітка.
Тут простора і затишна клітка,
тільки рай не збудую в полоні…
09.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
ДУША
Душа, це все що ми переносимо з мозку, це наша думка, наші помисли. Душевний світ набагато більший реального світосприйняття. Там зберігаються наші мрії, плани і наміри. Там відкладається подіями повсякденне життя, воно нашаровується, як земельний пласт.
Є ряд епізодів, які робили нас щасливими. А є випадки, що приносили гіркі сльози і розчарування. Душа реагує на все всередині нас, а потім зовні вимальовує на нашому обличчі, на волоссі. Тому ми з острахом помічаємо переміни, насичуємо наше лице диво-кремами, підфарбовуємо волосся. І коли бачимо позитивні результати, віримо у силу штучного зцілення, не підозрюючи, що на позитив нашого життя, душа використовує інші засоби, котрі зміцнюють дух, поповнюють енергію, впорядковують думки і стремління.
06.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011432
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2024
* * *
Дурію від жасмину. Скрізь трелі солов’їні.
Весна дзвінкоголоса дарує всім пісні.
І аромати й звуки – в саду, в гаю, в долині.
Так живемо в полоні весни і в напівсні.
Палахкотливі зорі і місяця рум’янці
нам світять повсякденно замісто каганця.
Раюємо всі ночі, тоді щасливі бранці
вклоняємося сонцю, найпершим промінцям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
* * *
Ми прим’яли ледь червоний мак,
і заплутались в волошках синіх.
Від зів’ялих квітів аромат
залишився на твоїй кофтині.
Я прикрив губами миле «мій»,
знаючи без слів, що буде далі.
Не заплющуй очі, ми самі
на квітковім літнім покривалі.
Ніби обступив нас квітів ліс
у солодкі миті передрання.
Цвіркуни, дбайливі скрипалі
виграють мелодію кохання.
12.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
НІЧНІ МАНДРИ
Вона сидить на підвіконні 17 поверху, вдивляється в темінь ночі і подумки дозволяє вибраній зірці зачарувати себе. Зірка поглинає її думки, ніби погоджується на чари і вона починає розуміти тишу неба.
Споглядаючи на темну фіалкову безмежність, уявляє замість зірок тисячі квітів. Її очі зачаровані побаченим, її душа сповнена благодаті. Вона пошепки розкриває небу свої таємниці і впевнена, що в цей час вона почута, її мрії знайшли відповідь на сподівання.
Розсвіт відриває од вічності. Вона підставляє своє лице передранковому вітерцю, котрий гасить тьмяні квіти-зірки, але ледь вловимий аромат не пропадає, а навпаки з кожним подихом вітру посилюється.
Вона злазить з підвіконня, іде до ліжка подивитися вранішні сни, за нею тягнеться шлейф ароматів.
Цвіте бузок.
03.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
*
Чи у селі, або ж у місті
В дім квіти-первістки несуть…
Не рвіть підсніжники у лісі,
Прибережіть земну красу.
*
Зазирнув у вікна ранок
Сонцем конопатим,
Вітер шепче з-за фіранок:
– Дітки, годі спати.
*
Тріпоче крильцями в повітрі
Маленька пташечка колібрі.
Вона над квіткою тріпоче,
Смачний нектар дістати хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
СТАРІСТЬ
Час невмолимий, і здається рухається швидше, ніж того хотілося б. Чи то старість уже малорухлива?
Жила самотньо, ніхто не наголошував про старість і час ніби повільніше плинув. Зараз, коли життя в цьому неспокійному світі змінило взагалі саме існування, доля з’єднала з внуками. Їх вік такий, що думати мені про старість теж саме що й про їхнє безпечне дитинство. Але саме вони чітко розставляють акценти, і все частіше нагадують бабусі про старість. А от про те, що бабуся на якомусь етапі зникне, цього вони не хочуть сприймати.
Можу байдуже стояти біля дзеркала у ванній, не звертаючи на нього увагу. Напроти кухонної плити на столику стоїть кругле дзеркало голову лише поверни, але для мене воно, як темний отвір, а звідти образ маловідомої мені людини. Війна відібрала в мене повільне старіння, я за лічені місяці втратила блиск очей, саме вони виставили мені рахунок за прожиті роки.
Треба готувати себе до відходу. Треба більше старіти, а душа противиться. І я чіпляюся за крем від старіння, а він не повертає блиск очам, я підбираю помаду, а вона чомусь не підкреслює привабливість губ, я підбираю спортивного стилю одежу, а вона не підкреслює жіночність.
Часом, йдучи по дорозі у справах, мужчини наздоганяють, а заглянувши в очі поспішають геть, мені лишаючи усмішку.
Зупинитися не вдасться, треба старіти. Старіння в кожного по різному проходить. Залежить від характеру, від самого відношення до старості, а головне від того хто поруч з тобою.
Зі мною нема того, хто за руку поведе у глибоку старість. І тому незабаром треба брати за руку самотність, і з нею доживати вік.
04.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011194
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
***
Твоя рука, моя рука –
складають рук сплетіння.
Якщо ж на стан по дві руки
то ніжності тремтіння
до глибини коханих душ,
сердець до перестуку.
Ці руки стежку прокладуть
від німоти до звуку –
п’янкого шепоту признань
таємних і безгрішних…
У двері стукає весна,
так боязко і ніжно…
03.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
ПЕРЕМОГА
Перемога – це не завжди втілення мрії,
а те, що ця мрія має ще один день на існування.
Перемога – це не завжди те, до чого прагнеш.
Адже в нинішній ситуації наші прагнення не в тому,
щоб стати видатним чи багатим.
Перемога – це прокидатися вранці в своєму ліжку
і бути щасливим від того, що проспав сирену
і біда не торкнулася ні тебе, ані твоїх рідних.
Ти дожив до ранку і це – Перемога.
Перемога – це години без сигналу тривоги
і ти у цій тривожній тиші встигаєш зробити чашечку кави,
і ти вже плануєш як цей ранок,
день наповнити різноманітними справами.
Перемога – це щастя спілкуватися з людьми,
які нам рідні по духу і стремлінню до Перемоги.
Перемога – це дякувати за прожитий день
і згадати в молитві тих, хто дав нам його прожити.
Перемога – це ділянка перемог на фронті,
це низка успішних операцій по знищенню всього ворожого.
Перемога – це постійний зв’язок зі світом, і розуміти,
що світ проти зла, світ дає нам шанс на виживання.
Перемога – це любов…
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011110
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Не сердься на незвичну забаганку,
але, приємно буде нам обом.
Вдягни, коханий, нині вишиванку,
стрічати разом підемо любов.
Сорочку вишивала зиму майже,
й молилася, щоб тільки уцілів.
Хрещатий візерунок мій розкаже
про радісні хвилини і жалі.
Як небосхил окраситься в багрянці,
ти дожидай мене біля верби.
Я буду теж у білій вишиванці,
з блаввтами в мережках голубих.
Вона мені дісталася від мами –
мого життя найкращий оберіг.
Прийди, коханий, ощаслив словами,
повідай, скільки й де пройшов доріг.
Минули дні пекельної розлуки,
ти повернувся, милий, із війни.
Зійшли сніги і заквітчались луки
в обіймах теплих пізньої весни.
Як під вінець підем у вишиванках,
ся ніч серця з’єднає назавжди.
Бо я твоя – кохана і коханка,
нас обвінчає місяць молодик.
фото - інтернет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018