Alisson

nightwing

нічне  крило  рухнувся  і  злетів,
ламаючи  тишу  і  руйнуючи  ніч.
немає  в  цім  світі  мисливця,  як  він.
нічне  крило  –  господар  і  розбійник.
 
скажи  всім  нічним  істотам,  нехай  вони  всі  ховаються.
вбивство  –  за  поворотом.  не  ясно?  вже  скоро  тут.
не  будь  таким  хоробрим  та  безрозсудним,  друже:
нічне  крило  нагадає  вам,  як  цінувати  життя.

кажуть,  він  прилітає  по  тих,  хто  занепав  душею,
хто  кидає  на  вітер  його  таємне  ім'я.
ніч  –  повна  вогкости,  страху  й  холодних  таємниць.
він  вже  летить.  я  чую  віддалений  гул  його  крил.

нічне  крило  поглянув  на  небо  і  полетів.
більше  не  буде  тиші,  він  зруйнував  цю  ніч.
життя  –  не  для  того,  щоб  його  дарували,
ти  не  скажеш  йому:  "даруйте";
жодна  душа  не  матиме  спокою:
полювання  вже  почалося.

заповідайте  живим  істотам  ворушитися  й  галасувати.
смерть  наближається;  он  вона  там  за  горою.
якщо  ти  не  чуєш,  то  значить,  вона  йде  якраз  по  тебе.
що  ж?  а  мені  вже  пора,  залишаю  вас  в  доброму  гуморі  

nightwing,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020

call of the wild

в  цю  останню,  заключну  годину  вам  нема  де  сховатися,
немає  де  втекти.
всі  погляди  –  на  вас,  мов  на  останнім  світилі
нашого  неба,  сплюндрованого  в  битві  добра  зі  злом.
князі  та  королі,  і  ви,  крилаті  демони!
можете  викликати  з  пекла  свої  страхи.

це  не  я  викликаю  вас:  це  –  вічний  поклик  природи.

в  цю  останню  страшну  годину  плачуть  чорти  та  відьми,
і  стають,  як  порох  та  попіл  під  осудливим  оком  місяця.
всі  духи  й  нечисті  сили  загинуть  навіки,  і  лиш  один
залишиться,  щоб  грати  польку  для  люципера.

герою,  лиш  в  могилі  ти  не  бачитимеш  страхіть.
друже,  не  вір  у  визначеність.  все  –  не  таке,  як  здається.
все,  що  тобі  потрібне  тепер  –  жити  й  загинути  вільним.
ти  є  той,  до  кого  вдаються,  коли  бешкетує  пекло.

що  диявол?  страх  перед  ним  пасує  лише  боягузам.
лиш  подолавши  себе  ми  переможемо  в  битві.
всі  погляди  –  на  тобі,  як  на  останнім  світилі.
гей,  князі  й  королі,  й  ви,  крилаті  жахливі  демони!
викликайте  ваші  страхи,  викликайте  їх  з  самого  пекла!

це  не  я  закликаю  вас:  це  –  одвічний  поклик  природи.
герою,  що  це  я  бачу?  ти  й  справді  злякався  диявола.
ти  знаєш,  що  ти  зробив?  ти  щойно  спалив  свою  душу.
герою,  ти  не  озвався  на  поклик  своєї  природи  –
підеш  тепер  на  поклик
диявола  просто  до  пекла

call  of  the  wild,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020

kill in the spirit world

здається,  щось  не  так.  в  повітрі  –  холод,
в  моїй  душі  –  тривога,  і  в  жилах  стигне  кров.
вже  небо  посріблилося  на  сході,
а  твої  слова  вже  стали  затинатися.

печатку  зламано,  закони  перекреслено.
в  країні  мертвих  є  один,  його  називають  братиком.
–  так  кажуть,  бо  він  є  ультимативним  гріхом
часів  великих  змін  у  світі  духів.  

в  духовному  світі  скоєно  вбивство.

ось!  мертві  марно  тягнуть  марні  руки
до  того,  що  є  недосяжним,  до  того,  що  зветься  життям.
[i]помріть  у  славі[/i],  –  грізно  гримає  голос  порожнечі.  –
[i]ваш  убивця  прокляв  вас,  привидів,  всіх  гуртом
і  кожного  особисто![/i]

печатку  зламано,  закони  перекреслено.
країна  мертвих  шукає  собі  нового  володаря.
напружте  все  терпіння,  чекайте  до  кінця,
і  вас  поцілує  вітер,  а  листя  прошелестить:
[i]вбивство,  вбивство[/i].

коли  нахиляється  небо,  це  –  й  насолода,  й  біль:
вбивство  в  духовному  світі.

ти  ж  бачила  того,  одного,  в  чорному?
чи  не  стигне  тобі,  як  мені,  в  жилах  кров?
якщо  ви  це  зробили,  нам  вороття  немає.
це  –  час  великих  змін  в  духовному  світі.

печатку  зламано,  небо  на  сході  посивіло.
щось  не  так?  що  не  так?  чую  в  повітрі  холод.
я  відчуваю  присутнє  зло;  вітер  шепоче:  [i]вбивство[/i],
–  ось  що  означає  останній  поцілунок

kill  in  the  spirit  world,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020

when death calls

він  дивився  на  світ,  що  вицвів  і  збляк  від  сонця.
він  не  міг  відчувати  нічого,  навіть  холоду.
так  наближається  смерть.
ошукані  дурні,  ви  згорите  зі  мною.
ув'язнений  людський  дух  вже  неможливо  звільнити.

коли  тебе  кличе  смерть,  це  значить,  час  помирати.
коли  тебе  кличе  смерть,  твій  дух  вже  ніколи  не  звільниться.
коли  тебе  кличе  смерть,  твій  завтрашній  день  не  настане.
коли  тебе  кличе  смерть,  тінь  зла  на  твоєму  чолі.

скажи:  коли  вогонь  вже  не  лякає  –
то  означає,  що  небо  вже  близько?
я  вірю,  що  душами  всіх,  хто  помер,  оволодів  сатана.
ошуканих  смертних  ти  спалиш  зі  мною,
людського  духа  ніколи  не  можна  звільнити.

коли  тебе  кличе  смерть,  то  значить,  що  небо  вже  близько.
коли  тебе  кличе  смерть,  тебе  палить  вогонь  від  померлих  душ.
коли  тебе  кличе  смерть,  то  значить:  вона  вже  прийшла,
і  готує  тебе  й  твою  душу  до  спалення.

не  дивися  в  її  каламутні  очі!  –
не  дивися,  і  може,  тобі  пощастить.
не  смійся  в  обличчя  смерти,  бо  проковтнеш  язика
і  вдавишся.  ти  не  помреш,  доки  сам  диявол  не  схоче.
а  потім  він  забере  твою  душу,
що  проковтнула  свого  язика.

коли  тебе  кличе  смерть,  як  ти  про  це  здогадаєшся?
коли  тебе  кличе  смерть,  завтрашній  день  не  настане.
коли  тебе  кличе  смерть  бридким  деренчливим  голосом,
тоді  тебе  кличе  смерть,  і  на  тобі  –  її  тінь.

ти  горітимеш  в  пеклі  –  змирися,  бо  я  відчуваю:
саме  цього  ти  й  боїшся;  я  не  зможу  допомогти

when  death  calls,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=78YRHNQSR2s

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020

headless cross

кинь  погляд  над  людськими  головами:  там  в  тумані
ховається  зловісний  пагорб,
пагорб  безголового  хреста.
такої  ночі,  як  тепер,  туди  злітаються  відьми,
щоб  славити  силу  пітьми  володаря.

колись  вони  там  упіймали  справжнього  ангела  з  неба,
і  стали  його  допитувати;  ту  розмову  ангела  з  відьмами
чули  горби  й  долини  в  радіусі  100  миль.
ви  чули?  ті  крики,  зойки,  вереск  і  завивання
були  десь  такі,  як  в  пеклі  відчай  пропащих  душ.

слухайте,  як  ноги  б'ють  об  землю  під  музику  грому.
дивіться,  як  легіони  знов  марширують  на  смерть:
вони  марширують
на  смерть  на  безголовому  хресті.

від  тієї  лихої  ночі,  коли  чорна  диявольська  блискавка
вдарила  в  цього  хреста,  і  розрубала  навпіл,
нашому  народові,  що  був  колись  хоробрим,
немає  порятунку  від  влади  сатани.

ви  чуєте?  солдати  б'ють  землю  під  музику  грому.
ви  бачите?  то  легіони  знов  марширують  на  смерть.
вони  складуть  свої  голови  біля  підніжжя
гидоти  над  гидотами,  хреста  без  голови.

що  б  ви  казали,  якби  відмикали  хату,
і  не  могли,  бо  замок  не  приймає  свого  ключа?
а  всередині  плакали  діти.  скільки  вам  випало  щастя?
чи  його  вистачить  вам  аж  до  кінця  життя?

слухайте,  як  солдати  місять  грязь  під  мелодію  грому.
знов  пішли  легіони.  вони  марширують  на  смерть.
всі  складуть  свої  кості  там,  де  їм  і  призначено:
біля  хреста  без  верху  там  на  лисій  горі.

можете  й  ви  так  само:  побіжіть,  поборіться  з  дияволом,
складіть  свої  білі  кості  біля  хреста  без  верху

headless  cross,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

some kind of woman

вона  –  молода,  але  боже  мій!  яка  жінка!
вона  –  різка  та  жорстока,  як  бійка  на  5  осіб.
жінка  високого  класу,  вона  замішала  мій  розум,
погана,  пекельна  жінка!  сила  її  пожадання
сягає  далеко,  і  зловить  вас  там,
де  ви,  здавалося,  в  повній  безпеці.  думка  про  неї
змушує  вас  зціпити  зуби  й  тупо  чавити  на  газ.

отямся!  вона  –  така,  що  від  неї  ніде  не  подінешся.
будь  мудрим!  кажу:  вона  тебе  знайде,  знай,
де  б  ти  від  неї  не  заховався.

я  втік,  я  не  маю  виправдань,  але  я  не  був  при  тямі.
я  втікаю,  і  не  спинюся,  доки  покину  цей  світ.
вона  й  сама  пішла  від  мене,  і  це  –  моя  перемога.
коли  вона  торкається  плеча,  мене  тіпає  електрошоком.

отямся!  вона  –  така,  що  ти  вже  ніде  не  дінешся.
будь  мудрим,  кажу!  вона  тебе  знайде,  знай.
вона  мене  вже  знайшла.  тобто:  вона  повернулася.

плачу.  я  хочу  їй  дати  всю  любов,  яку  відчуваю,
та  вона  –  завелика,  і  це  доводить  мене  до  відчаю.
я  плакав,  молився  до  неба,  та  господь  відповів:  [i]це  –  важко[/i].
ця  усмішка  рве  мені  серце  навіть  коли  я  бачу,
що  роблю  все  як  треба  й  правильно;
ця  хода,  як  вона  ходить  –  я  ревную  її  до  неї.

будь  розумним:  вона  –  та  жінка,  що  впіймавши  не  відпускає.
будь  смиренним:  ти  вже  нікуди  від  неї  не  дінешся.
коли  ти  втікаєш,  саме  тоді,  коли  думаєш,  ти  –  в  безпеці,
вона  тебе  наздоганяє.  так,  вона  повернулася.
моє  серце  реве  та  стогне,  в  очах  –  кольорові  кола.
я  тисну  на  газ,  як  епілептик:  боже,  вона  повернулася
 
some  kind  of  woman,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=PAKY9zva4Xk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

eternal idol

ніхто  не  сказав  нам,  що  все  буде  так.
чому  ми  стали  жертвами  на  їхнім  похованні?
світ,  що  помирає,  вбиває  нас  повільно,
але  напевно;  й  жоден  бог  не  виступив  за  нас.

хіба  ти  не  бачиш  того,  що  бачу  я?
сьогодні  твої  молитви  читають  убивці  й  злодії,
і  народ  їх  вінчає  славою.
надходить  наш  судний  день.

завтра  помре  дитина.  здається,  ісус  не  чує
тих  запитань,  що  на  них  не  існує  простої  відповіді.
ісусе,  що  є  смерть?  невже  це  –  та  ціна,
котру  ми  платимо  за  вхід  до  твого  царства?

хто  є  той  бог,  що  проголосить  безбожжя?
ми  віруємо  в  господа,  котрого  прийняли;
він  живе  в  наших  душах,  а  не  десь  в  невідомості.
ми  могли  б  врятувати  світ  того  дня,
дня  тотального  знищення.

невже  ти  не  бачиш  того,  що  бачу  я?
ми  стали  жертвами,  останнім  господнім  словом.
якщо  ти  –  володар  сили,  ти  отруїв  наш  світ
ненавистю,  жадобою  грошей,  жаданням  влади
і  нехіттю  до  правди.  наші  провідники  –
вони  всі  мають  механічні  мізки.
вони  нічого  не  знають,  я  також  нічого  не  знаю,
та  я  вірю,  що  все  ще  можна  поправити,
що  людство  може  звернути  десь  на  безпечний  шлях

eternal  idol,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=tWIGVvwNvjg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

nightmare

заплющ  оченята,  і  засинай.
ти  зможеш  побачити  сон,
де  літають  сині  метелики.

ходи  моєю  стежкою,  відчуй  присутність  сили.
каже  мені  прийти,  бо  це  єдиний  вихід.

це  –  сон  уві  сні.  там  ти  самотня  й  розгублена.
не  дозволяй  чортам  тягти  тебе  за  руку.

я  кричу  й  заперечую,  та  мого  крику  не  чути.
ти  бачиш,  як  з  пітьми  виступає  чиєсь  обличчя,
потім  відходить  знов.
твій  розум  –  переляканий.  він  вірить,  ти  зустріла
самого  князя  пітьми  в  цих  невідомих  нетрях.

о,  це  –  сон  уві  сні.  ти  розгублена  і  самотня.
не  дай,  щоб  тебе  завела  в  оману
дияволова  рука.
це  –  сон  уві  сні.
так,  це  –  сон  уві  сні.  дурна,
не  дай  себе  одурити  навіки!
так,  бо  якщо  він  тебе  одурить,
то  буде  на  віки  вічні.
не  обманюйся,  будь  дияволом.  ой,  я  хотів  сказати:
не  обманюйся,  будь  розумною!  що  це  в  твоїх  очах?

ти  бачиш,  як  з  землі  підводиться  злий  дух.
засліплена  пітьмою,  ти  падаєш,  і  той
тягне  тебе  гвинтовими  сходами
до  себе  в  задушливу  яму.

це  –  сором  і  жах.  я  волію  втекти.
він  кличе  тебе  на  ім'я,  і  називає  своєю.

це  –  сон  уві  сні.  прокинься  й  тікай.
ти  гуляла  сама,  й  заблукала.  принаймні
не  дай  себе  одурити,  будь  дияволом  над  дияволом.

так,  це  –  сон  уві  сні.  ти  заблукала  назавжди,
слухай,  що  каже  диявол,  і  не  дай  себе  обманути.

це  –  сором  і  жах.  це  –  кошмар?  я  волію  втекти,
я  не  можу  на  це  дивитися
 
nightmare,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=ua0XPtKgh44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

born to lose

авжеж,  я  зіграю  у  вашу  гру,
та  якщо  ви  програєте,  вам  доведеться  платити.
я  розірву  кайдани,  й  зможу  нарешті  звільнитися.
а  якщо  ви  гадаєте,  я  вас  містифікую,
час  покаже,  де  хто  брехав.

ця  гра  не  триватиме  довго.
кажете,  я  переслідую  тіні  в  темряві?
ні,  я  народився  не  для  того,  щоб  програвати.

ви  регулярно  зникаєте  з  поля  зору
з  прокльонами  на  устах  все  на  мою  адресу.
мене  це  не  лякає,  та  спробуйте  не  зникати.
річ  у  тім,  що  тоді  вас  погано  видно,
і  я  не  розумію,  кого  мені  боятися.
це  не  забере  багато  часу.

гадаєте,  я  переслідую  тіні  в  темній  кімнаті?
може,  ви  ще  гадаєте,  я  народився  лише  для  цього?
а  коли  й  так,  що  ви  з  цим  зробите?  
я  думаю,  вже  нічого.

ну  гаразд,  то  ми  граємо?  рекомендую  відмовитися.
гадаєте,  я  переслідую  тіні  в  темній  кімнаті?
з  цим  ви  нічого  не  вдієте.  це  не  буде  занадто  довго.
що  ви  з  цим  вдієте?  зникнете?  краще  вам  не  зникати.
це  не  забере  багато  часу  –
що  ви  тепер  з  цим  робитимете?
в  тому  вся  річ,  що  нічого.  що  я  роблю  тепер?
гадаєте,  я  переслідую  тінь  у  пітьмі?
наразі  я  нічого  не  можу  з  цим  зробити,
бо  ви  не  граєте

born  to  lose,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=Dcc0P4qXloM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

glory ride

на  видноті  у  ворога,  перед  рядами  гармат
вони  наповнюють  повітря  сталевими  крильми:
солдати  фортуни,  що  склали  присягу  вчора.
озброєні  добре,  навчені  як  треба,  готові  до  походу
під  гаслом  "виконай  те,  що  тобі  призначено,
навіть  якщо  твоя  смерть  виявиться  самогубством".

нехай  сьогодні  згорить  ціле  небо  –
ми  переможемо  чи  помремо.  зброю  до  бою!
хай  кожен  знає:  вороття  немає.
нехай  віддамо  наші  марні  життя,
та  звільнимо  духа  свободи.

споряджені  вбивати  там,  де  ширяють  орли,
ми  тримаємо  в  наших  руках  долі  народів,  –
можливо,  це  –  наша  відповідь
на  їхнє  сome  the  dawn,
бо  надходить  кривавий  світанок,
і  вони  відвертаються
від  червоного  неба  в  сльозах,
і  бурмочуть  shalt  not  kill,  як  закляття.
 
що  ж?  а  ми  плюємо  на  руки,
беремо  в  свої  руки  наші  геройські  луки,
і  починаємо  наш  нескінченний  політ  у  вічність.
 
ви  чуєте  наші  крики  й  наш  безтурботний  сміх?
можливо,  ми  всі  загинемо:  нечисленні  заради  всіх.

нехай  сьогодні  згорить  ціле  небо  –
не  бійтеся:  нам  вороття  не  буде.
ми  віддамо  наші  марні  життя
і  звільнимо  духа  свободи

glory  ride,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

angry heart

досі  пам'ятаю,  як  це  бувало:  я  думав,
єдине,  що  має  значення  –  це  лиш  я  сам,  і  все.
ви  завжди  казали  мені,  це  просто  якесь  божевілля:
радіти  й  стрибати,  коли  всі  навколо  плачуть.
що  ж,  можливо,  –  та  вже  ніхто
не  змінить  сердитого  серця.

коли  любов  твого  життя  раптом  тебе  покидає,
це  розбиває  тебе,  як  глечика,  й  склеюватися  –  ганьба.
так  було  від  початку  часів,  так  буває  завжди.
коли  ти  раптово  втратиш  свою  пообіцяну  землю,
ти  мусиш  впасти  у  відчай;
то  значить,  що  бог  –  проти  тебе.

роки  течуть,  мов  пісок;  ти  лиш  сидиш  та  міркуєш.
як  багато  людей  помирає  для  того,  щоб  лиш  померти!
це  зворушує  моє  серце,  я  навіть  плачу  за  ними.
ніколи  раніше  не  думав,  що  життя  є  смертельною  битвою,
з  котрої  хтось  вийде  гордим,  а  хтось  –  полоненим  рабом.

ні,  вже  ніхто  не  змінить  сердитого  серця,
бо  инакше  всі  ці  страхіття  розірвали  б  його  на  клапті.
я  бачив,  як  це  буває,  –  так  є  від  початку  віків.
кажуть,  життя  –  нескінченна  подорож,
як  карусель  на  ярмарку.
я  розбираю  минуле:  десь  там  закралася  похибка,
доки  її  не  виправити,  життя  не  матиме  сенсу

angry  heart,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020

sometimes i have a heartache

так,  буває,  мене  болить,  болить  голова  чи  серце,
а  сьогодні  мене  болить  моє  все.
ой,  буває,  мене  щось  болить,  болить  моє  бідне  серце,
а  тепер  болить  мене  все.
так  само  легко,  як  прийшла,  моя  любов  пішла  від  мене.

о,  моє  серце  болить,  боже,  що  маю  робити?
я  просто  сиджу  та  плачу,  плачу  аж  доки  засну.
гей,  що  таке?  прокидаюся  весь  у  сльозах:
навіть  вві  сні  не  можу  забути,  яке  в  мене  горе.
можливо,  це  просто  страхіття,  люди,
та  все  ж  моєї  крихітки  досі  немає  вдома.

боже,  помилуй,  допоможи!
ти  ж  знаєш,  я  вранці  не  похмеляюся.
боже,  підкажи,  що  мені  робити?
її  не  було  цілу  ніч,  я  вранці  не  похмеляюся.
я  спав  сам  цілу  ніч:  я  не  спав,  а  тільки  крутився,
бо  моя  дівчина  спала  з  кимось,  не  знаю  з  ким
 
sometimes  i  have  a  heartache,  muddy  waters
https://www.youtube.com/watch?v=vGpiqBSIERM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020

heart like a wheel

ці  дні,  дні  похмурости  й  замішання,
бачать  тебе  роздратованою.  дитинко,  в  чому  річ?
ти  кажеш,  що  все  на  світі  –  омана,  брехня  й  неправда,
і  що  в  твоїй  душі  вже  ніколи  не  буде  вогню.

оголоси,  що  ти  мене  не  любиш,
наполягай,  що  тобі  начхати,
та  не  лишай  мене  тут  самотньо  стояти  на  холоді.

твоє  серце  –  як  колесо,  що  хоче  кудись  котитися.
напевно,  воно  жадає  свободи  вийти  на  власний  шлях.
ти  що,  зголодніла  за  чимось,  чого  не  можна  знайти?
чи,  може,  тебе  привабила  й  звабила  якась  чарівна  омана?

стільки  причин,  щоб  тобі  схаменутися!
але  ти  їх  не  бачиш.
здається,  тебе  засліпило  якесь  нещасливе  кохання.
можеш  казати,  що  наше  кохання  не  є  щасливим,
можеш  казати  знов,  що  тобі  на  нього  начхати,
та  не  лишай  мене  тут  самотньо  стовбичити  на  морозі.

життя  ніколи  не  буває  легким,  якщо  ти  цього  не  знала.
життя  –  то  велика  посудина,  повна  страждань  та  болю.
якби  ти  схотіла,  ти  легко  могла  б
в  чомусь  мене  звинуватити,
але  ти  не  хочеш.  чому  ж,  скажи,
ти  хочеш  лишити  мене  стояти  тут  у  таку  негоду?

heart  like  a  wheel,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020

turn to stone

вона  прийшла  з  кривавого  минулого.
їй  не  судилося  прийняти  спокуту  там.
взагалі  її  доля  була  настільки  фатальною,
що  вона  просто  мусила  стати  такою  брутальною.

посланниця  пекла!  вона  приходить  удвох  з  зимою,
і  накладає  смертельне  закляття  на  всіх,
хто  не  наважується  ні  вклонитися  їй,
ні  відхреститися  від  неї  привселюдно.

від  того,  що  ти  втікаєш,  ради  тобі  не  буде.
неминучість  бере  своє  мито,  невблаганність  бере  своє.
лиш  поглянеш  на  неї,  і  зазнаєш  якогось  горя;
лиш  послухаєш  пісні,  що  вона  співає  –  зазнаєш
смутку  й  досади.  а  в  разі,  коли  ти  не  схочеш  тікати,
позбудься  обох  очей,  заліпи  собі  вуха  жуйкою,
і  загартуй  своє  серце  пристрастю  до  астрології.

історія  людства  потрапила  в  безвихідне  мертве  коло.
викапане  в  золоті  зерно  сатанинської  влади
стало  знову  живим,  і  загрожує  знищити  все.

але  я  сподіваюся,  людство  візьме  велику  перерву,
викотить  супроти  зла  суперсилу  зі  свого  резерву,
і  всміхнеться  ласкаво  доля,  і  порве  золоті  кайдани
разом  з  цією,  що  прийшла,  і  бризне  грішна  кров,
омиваючи  землю!  що  тут  казати?  коли  ворогів  не  стане,
все  буде  гаразд,  і  нарешті  на  землі  запанує  любов.

а  тим  часом  позбудься  очей,  заліпи  собі  глиною  вуха,
й  загартуй  своє  серце  читанням  моїх  віршів.
ця,  що  прийшла,  вже  хитається  –  розчави  її  силою  духа,
і  нехай  переможе  добро,  якщо  ти  мене  зрозумів

turn  to  stone,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=c-go8iTYd9U

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

keep it warm

чи  в  доброму  ви  сьогодні  здоров'ї,  солодка  леді?
вночі  ви  таке  виробляли,  що  я  ледь  не  з'їхав  з  глузду.
–  присягаюся,  так!  ви  змусили  мій  розум  літати  високо;
цей  спогад,  як  сон,  видається  навіяним  та  неймовірним.

тепер  я  міркую,  здивований:  що  це  зі  мною  сталося?
я  народився  вільним,  я  завжди  був  сам  собі  паном,
та  відколи  ви  мені  стрілися,  не  можу  ні  на  хвилину
покинути  вас  саму.  мушу  їхати.  я  повернуся.

зберігайте  тепло  в  нашій  затишній  рукавичці.
наша  казкова  подорож  відбудеться  неодмінно,
як  я  й  казав.  зберігайте  його,  й  повернуся
до  моєї  прекрасної  леді  з  багатими  подарунками.

до  вас,  припускаю,  доходять  всілякі  чутки  та  плітки:
хтось,  мовляв,  поламався,  коли  вирішив  десь  вкорінитися.
не  слухайте  цих  чуток:  в  них  правди  –  як  кіт  наплакав,
бо  насправді  я  з  вами  тому,  що  так  мені  до  вподоби.

міледі,  я  вас  люблю,  а  ще  я  люблю  жартувати.
з  кого  ж  мені  кепкувати,  як  не  з  вас,  кого  так  люблю?  –
ця  думка  прийшла  несподівано.  я  не  звик  сидіти  на  місці,
та  я  повернуся,  і  всі  чутки  виявляться  неправдою.

час  від  часу  моя  мандрівна  душа  потребує  прогулянки.
розумію,  що  це  –  нерозумно,  та  я  люблю  небезпеку.
знаєте,  як  цікаво  знати,  що  коїться  в  світі?
дещо,  однак,  змінилося.  я  ніколи  не  повертався,
а  до  вас  –  повернуся,  побачите.  ця  думка  –  така  солодка,
навіть  парадоксальна!  жартую.  мені  подобається
жартувати  так  небезпечно  з  моєю  солодкою  леді.
відтоді,  як  ми  зустрілися,  боюся  покинути  вас
навіть  на  день!  мушу  їхати.  як  то  кажуть?  хоч  і  не  хочу

keep  it  warm,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

born again

ти  дивишся  в  моє  вікно,  оглядаючи  всю  кімнату.
по  стінах  тут  –  старі  вицвілі  гобелени,
що  їхня  туманна  далека  слава  вже  не  бентежить  уяви.
все  тут  вкривають  сутінки,  –
в  тих  сутінках  пальці  забутих  пристрастей
досі,  здається,  пестять  мої  зашкарублі  уста.

ти  дивишся  через  двері,  оглядаючи  всю  кімнату.
чи  можеш  ти  відчувати  холод  цієї  стіни,
що  тут  вона  зветься  стіною  сили?
вигадливо  осяяна  вогнем  випадкових  спогадів,
вона  представляє  ігрища  героїв  славних  часів
–  в  тих  іграх  вони  бавлять  час
до  терміну,  що  наближається.

так,  ти  вгадала:  ти  народишся  знов.

лиш  поглянь  на  цього  принца,  чорного  принца  зла!
він  готовий  боротися,  –  й  завоювати  твій  розум.
він  має  осоромити  жерців  гріха  та  сорому
згідно  зі  стратегічним  планом  в  моїй  голові.

в  серцях  богів-мутантів  –  розгубленість  і  вагання:
незабаром  народиться  хтось,  хто  викриє  їхню  брехню.
вони  хочуть  лише  брехати  заради  брехливої  слави,
й  для  цього  їм  треба,  щоб  ми  залишалися  немовлятами.

ти  дивишся  до  мене  у  вікна,  ти  вивчила  моє  обійстя.
воно  обіцяє  тобі  свободу,  любов  і  велике  майбутнє.
тут,  немов  золоті  коропи,  насолоди  плавають  колами,
а  над  водою  схиляються  дерева,  обсипані  радощами.
ти  лагідно  пестиш  пальцями  зашкарублі  уста  героїв,
герої  шикуються  лавами,  і  вітають  свою  богиню.

так,  ти  народишся  знов.  може,  ти  вже  народилася  –
вітаю  тебе.  вимагай  звіту  за  тисячоліття

born  again,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020

disturbing the priest

що  ж,  спробуймо  добутися  до  неба.
тримайся  міцно-міцно,  щоб  тобі  не  померти.
ми  перетворимо  кисле  життя  на  солодке.
все,  все,  що  для  цього  потрібне,
лежить  у  нас  під  ногами.  

мила  дитино  з  невинною  усмішкою,
він  довго  та  пильно  за  вами  спостерігав.
не  дайте  себе  обманути:  коли  він  гірко  заплаче,
дивіться  на  це  з  розумінням,
бо  сльози  полегшують  горе.

щасливе  життя  –  суперечність,
кажуть,  її  подолати  можна  лише  розіп'явши  христа.
якщо  ви  готові,  і  маєте  в  цьому  потребу,
я  прийму  вашу  душу,  й  засію  своїм  насінням.
 
ви  повинні  слухати  ніч,  коли  вона  лиш  надходить.
ви  знаєте  це  відчуття,  коли  з  рук  вислизає  зброя.
зникнувши  з  поля  видимости,  можна  відчути  й  побачити
речі,  що  вислизають  з  реальности,  коли  ти  сама  є  в  ній.
просто  слухайте  ніч,  коли  підіймаєтеся  до  себе,
і  не  забудьте,  слухаючи,  промовляти  свої  молитви;
і  коли  ви  втрачаєте  владу  над  очима  в  цій  напівтемряві,
вас  електрично  хапають  за  шию  чиїсь  крижані  пальці.

здається,  ми  даремно  потурбували  священика.
можна,  будьте  ласкаві,  не  втручатися  в  наше  свято?
стривайте,  треба  порадитися.  ні,  ми  не  заперечуємо,
–  ми  навіть  наполягаємо:  будьте  сьогодні  з  нами.

сила  диявола  –  темрява  перед  обличчям  священика.
сила  ночі  могла  б  його  знищити,  але  не  осоромити.
у  мене  всередині  палахкотить
важкий  нерозв'язний  сумнів:
священик  з  дияволом  точно  не  можуть  співіснувати,
як  не  можуть  на  небі  світити
одночасно  і  сонце,  й  місяць.
є  ніч  –  то  для  місяця,  є  день  –  то  для  сонця;
та  є  ще  й  пора,  що  належить  взагалі  невідомо  кому.
нам  казали  боятися  непевної  сили  диявола,
й  ми  втуплювалися  в  книжки,  а  він  підкрадався  ближче

disturbing  the  priest,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

trashed

так,  це  була  реальна  й  конкретна  зустріч:
зустрілися  пляшка  з  асфальтом!
леді,  що  сиділи  на  веранді,  спостерігали,
що  я  робитиму  далі.  я  просто  заліз  до  машини,
а  перед  тим  прошкутильгав  сто  один  метр  доріжкою:
вони  увімкнули  секундомір,  тож  мусив  тут  не  баритися.

отже,  я  в  свою  чергу  зловтішно  запалив  свої  фари,
аби  вони  знали,  що  я  –  живий.

в  голові  гула  негода,  тож  я  випив  пляшку  текіли,
і  став  почуватися  добре.  магнітофон  ревів  нормально,
я  вирушив  на  розвідки  якихось  нових  шляхів.
шини  горіли,  гальма  рипіли.  на  двадцять  п'ятому  колі
став  сумніватися.  успіх  всієї  кампанії  став
залежати  вже  не  від  мене,  а  від  моєї  машини.
на  моїх  небесах  помістилася  вся  земля,  –
я  порвав  всі  питання  на  мотлох,  смерть  у  моїх  очах
отримала  кваліфікацію  –  я  тріумфую  чітко.

це  було  добрим  початком  великого  довгого  шляху.
машина  –  на  колесах,  колеса  –  на  ходу.
народ  мене  підтримує;  петро  зелена  муха
регоче,  мов  дренажна  ринва  інтоксикації.

всі  глядачі  підскочили:
brands  hatch  такого  й  не  снилося!
на  шостому  повороті  я  вписався  в  калюжу  мастила.

о  леді  щастя!
ти  врятувала  мене  від  больових  відчуттів.
дякую  тобі,  –  обіцяю:
вже  ніхто  не  зведе  мене  з  рейок.
вірю,  ти  чуєш  мою  брехню  –
не  думай,  що  я  вже  з'їхав,
а  усміхнися,  бо  сподіваюся,  я  тебе  звеселив.

тож  ми  знов  пішли  до  бару,  і  вдарили  ще  по  пляшці.
текіли  там  не  було  –  ми,  зміцнивши  свій  розум,
погодилися  на  віскі;  допилися  аж  до  вершини,
що  з  неї  лиш  можна,  окинувши  поглядом  світ,
знов  котитися  вниз,  –  коли  ти  на  цьому  шляху
роздерибанишся  вщент,  лишається  лиш  сміятися.
благослови  нас,  боже!  хай  нас  біда  оминає
 
trashed,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

over and over

иноді  я  почуваюся,  як  той,  що  помер  на  світанку,
иноді  я  почуваюся,  як  вогонь,  не  ніколи  не  згасне.
найчастіше  мені  здається,  що  я  готовий  розсипатися,
й  це  ніколи  не  перестане,  це  відбувається  знов.

забагато  вогню,  щоб  йому  все  горіти  й  горіти,
а  життя  видається  смішним,  як  зламана  квітка  з  паперу.
я  вже  не  можу  терпіти  болю,  що  палить  мій  мозок,
а  він  не  минає,  він  невідступно  повертається  знов  і  знов.

так,  я  иноді  плачу  за  самотніми  та  загубленими,
та  за  їхніми  мріями,  що  стали  холодним  попелом.
а  тепер  я  лиш  відчуваю,  що  цілком  готовий  розсипатися,
й  це  відчуття  не  минає,  лиш  пульсує  все  дужче  й  дужче

over  and  over,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=aUtFkUwTj_o

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020

letters from earth

що  ж,  це  –  сумний,  холодний  і  непривітний  світ;
і  я  тут  застряг  у  якійсь  глухій  часовій  розколині.

я  знаю:  я  не  належу  до  цього  світу.
тут  все  неправильно,  я  тут  нічого  не  можу  –
можу  лиш  писати,  і  надсилати  до  тебе
ці  листи  з  того  світу,  листи  з  землі.

це  –  новий,  необлаштований  світ.
почуваюся  тут  чужим,  зовсім  чужим:  більш  чужим,
ніж  ти  мене  завжди  знала.

я  не  причетний  до  цього  світу.
це  важко  визнавати.  я  визнаю  це  щоразу,
коли  пишу  до  тебе  з  кров'ю  на  руках:

а  що,  коли  цим  насилаю  на  тебе  страждання,
чи  хворобу,  чи  божевілля,
чи  ще  який  сказ?  гай-гай!
люба,  це  –  просто  листи  з  землі,  більш  нічого.

гай,  гайда!  ходи:  це  –  ще  одна  гра,
що  від  неї  не  ухиляються.  вдавай,  що  тобі  цікаво!
–  так  вони  кажуть.  може,  вдають,  як  кажуть?
запитай:  чому  вони  твердять,  що  тут  не  буває  смерти?
адже  гра  називається  смертю,
хоч  насправді  –  не  зовсім  так.

я  не  належу  до  цього  світу.  забув,  що  хотів  сказати.
просто  пишу  листа,  щоб  здавалося,  ніби  ти  –  поруч.

можливо,  цей  лист  принесе  тобі  жаль  і  розгубленість  –
можливо,  я  цього  й  хочу.  я  не  хотів  би,  пробач!
що  мені  тут  робити?  сиджу  та  міркую  постійно
про  свій  біль,  та  про  час  і  про  відстань,
що  пролягли  між  нами

letters  from  earth,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=uqU0mhiYKdk

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

after all

що  ти  сказав  би  мертвим,  коли  б  вони
раптом  схопили  тебе  за  горлянку?
я  сказав:  [i]пробачте,  що  я  ще  живий[/i].
що  вони  кажуть!  не  можу  повірити.

[i]чудовий  день  для  вбивства[/i].
ця  думка  мене  вбиває.

коли  ти  втрачаєш  всякий  контроль,
і  немає  до  кого  звернутися  по  допомогу,
що  вони  роблять  з  твоєю  душею?
–  може,  й  нічого,  адже  вона
вже  й  так  лежить  розбитою,
мов  скинутою  з  неба.

я  не  маю  ніяких  свідчень  чи  доказів,
я  там  навіть  ніколи  не  був,
та  иноді  нізвідки,  тобто  звідти,
чується  глухий  зловтішний  регіт.

кожного  з  нас  можуть  лякати  привиди
нашої  власної  наляканої  уяви.
я  розумію,  що  цього  не  може  бути,
та  я  бачив  їх  там,  як  вони  сидять
і  виють,  немов  вовки,  на  місяць.

чи  це  я  один,  чи  ще  хтось  те  бачить?
так,  я  знаю:  не  я  один,
та  я  так  само  знаю,  що  я  не  боюся,
і  є  лиш  один  спосіб  це  перевірити.

що  ти  сказав  би  мертвим  там,  де  вони  горять,
як  сказано  в  книжці,  в  незгасному  полум'ї?
я  сказав:  гей,  хлоп'ята!  зверніться  до  мене,
і  я  вам  підкажу,  як  вам  звідси  вибратися.

лиш  одна  умова:  ніколи  не  зарікайтеся
й  ніколи  не  вимагайте  гарантій  чи  зобов'язань.

о,  знов  ці  голоси!  скажіть:  вони  реальні
чи  річ  у  тім,  що  я  просто  не  дуже  розумний?

ні,  неможливо.  то  не  міг  бути  я,
й  то  не  могло  бути  сном.  мертві  не  грають  в  покер!
я  впевнений:  є  такі,  що  вірять  у  це  так  само.
я  не  боюся;  є  лиш  один  спосіб  це  перевірити

after  all,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=NJtXMJUV6TQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

the sign of the southern cross

коли  немає  світла,  й  ніхто  нічого  не  бачить,
як  я  можу  знати,  в  що  ти  хочеш  вірити?
я  розповів  тобі  казку  –  вона  може  бути  правдою
і  так  чи  инакше  відображає  істину.

вицвітай,  змалій,  зникни.  розбий  кришталеву  кулю:
ти  бачиш  цей  знак?  здається,  цей  час  настав.

в  одному  маленькому  світі,  на  захід  від  диво-країни,
все  може  бути  десь  і  ніде.  там  мерехтить  веселка,
там  падає  літо,  а  осінь  росте,  як  гриб.

коли  ти  гукнеш,  і  не  чуєш  свого  відлуння,
то  значить,  що  лісом  гуляє  звір,
і  нікого  навколо  не  видно.

ось  що  нам  каже  цей  певний  знак.  гаразд,
час  відчалювати  та  вирушати
в  напрямку  до  знаку  південного  хреста.

слово  з  книги  вимовляється  так  тихо,
як  шепіт  русалки  з  забутої  пісні.
гуртуйтеся  довкола  молодих  дерев:
вони  вас  наділять  магічною  силою.

сягніть  понад  ваші  солодкі  мрії,
дайте  життя  тим,  хто  помер.
сягніть  своїм  зором  за  межі  світу,
й  зійдіть  всі  гуртом  на  корабель  зітхання.

це  –  знак  південного  хреста.
я  тобі  кажу:  південного  хреста!
розбий  свою  кришталеву  кулю!
я  вже  не  можу  цього  терпіти.  зникни!

в  тутешньому  світі,  на  захід  від  диво-країни,
все  може  бути  десь  і  ніде.  там  мерехтить  веселка,
там  падає  літо,  а  осінь  росте,  як  гриб.
слово  з  книги  вимовляється  так  тихо,
як  шепіт  русалки  з  забутої  пісні.
гуртуйтеся  довкола  молодих  дерев:
вони  вас  наділять  магічною  силою.

я  бачив  знак  південного  хреста.

живіть  не  лише  для  свого  задоволення.
цінуйте  життя,  як  найдорожчий  скарб.
зникніть!
зараз  ми  ми  на  висоті  15  кілометрів,
і  немає  нікого,  щоб  нас  підхопити.
пильнуйте  знаків!  саме  час  усвідомити:
то  був  він,  то  був  знак  південного  хреста

the  sign  of  the  southern  cross,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=RgjmxYL04V4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

voodoo

скажи,  що  ти  мене  не  знаєш,  і  ти  згориш.
можеш  не  грати:  відмова  означатиме  програш.
скажи,  що  любиш  мене,  і  навчишся  любити.
ти  не  можеш  сказати  нічого,
чого  б  я  не  передбачив.

називай  мене  брехуном:  це  –  зовсім  не  таємниця.
так,  я  –  брехун,  дурненька.  все  круто,  не  переймайся.
називай  мене  ще  й  дияволом:  це  може  бути  правдою.
дехто  сприймає  це  важко,  та  я  вже  у  тебе  всередині.  

отже,  якщо  до  тебе  забалакає  хтось  чужий,
не  вступай  у  розмову,  –  не  дозволяй  нікому
промовляти  твоє  ім'я,  бо  то  вже  –  магія  вуду.

сховайся  десь  в  тіні,  і  ти  згориш.
ти  –  хазяйка  своєї  долі,  і  це  –  недобре  для  тебе.
не  озирайся  назад,  не  вагайся.  не  сумнівайся:
будеш  моєю.  це  лиш  питання  часу,  щоб  ти  навчилася.

тож  коли  хтось  чужий  приверне  твою  увагу,
не  дозволяй  йому  зазирати  в  твої  очі.  ти  розумієш?
бо  то  є  звичайна  практика  вуду.
 
не  кажи,  що  ти  мене  не  знаєш,  бо  тоді  згориш.
не  ухиляйся  від  розмови,  бо  програєш,  не  гравши.
не  кажи,  що  не  хочеш  бути  моєю,  бо  ти  все  одно  навчишся
слухатися  й  коритися:  я  передбачив  все.

приведи  мені  дітей,  і  вони  згорять.
не  шкодуй  за  минулим,  не  озирайся.
можеш  плакати,  бо  аж  тоді,  коли  ти  наплачеш  море,
ти  опануєш  вуду,  й  станеш  сама  собою

voodoo,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=fWISIJ68-qU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

walk away

господи,  яка  ж  вона  приємна!
коли  вона  просто  ходить  повз  мене  туди  й  сюди,
вона  не  ходить,  а  тече,  наче  річка.
ніколи  я  ще  не  бачив  нічого  настільки  гарного,
ніщо  мене  так  ще  не  радувало.

невимушена  й  вільна  –  я  думаю,  зовсім  дика.
мрія!  це  –  просто  мрія  всякого  чоловіка.
кохання  з  такою  накладає  такі  зобов'язання,
що  всяк  би  й  замислився:  а  навіщо  мені  цей  клопіт?

дика.  тікай  від  неї  щодуху.
ти  ж  бачиш:  вона  прагне  тебе  кохати.
нема  чого  й  казати:  просто  розвернися
та  йди  галасвіта,  аби  лишень  подалі.

вона  –  невимушена  в  сонячному  світлі,
вона  взагалі  не  бачила  ночі.
вона  так  горить,  як  зірка  на  небі,
коли  тій  об'явили,  що  вона  впаде,
і  вже  відомо  коли,  лиш  невідомо,  де.

я  ніколи  не  був  самотнім  –  сам  не  знаю,  чому.
вона  дасть  мені  знати  правду,  й  я  ту  правду  прийму.
вже  зараз  хтось  мені  каже:  [i]зроби  це,  або  помри[/i].
а  може,  [i]зроби  це,  й  помри[/i]  –  різницю  вловити  важко.

я  знаю:  вона  горить.  я  чую  її  тепло.
цей  жар  охопив  мене  повністю  –  такого  ще  не  було.
я  намагаюся  бути  обачним,  як  клятий  канатоходець.
увага!  тут  –  небезпека!  не  зупиняйся,  минай!
їй  прикортіло  тебе  кохати!
розвернися  й  тікай.
боже,  помагай!

ти  відчуваєш  її  вогонь,  це  підносить  тебе  до  неба.
не  дай  себе  обманути!  це  –  приємно,  але  не  треба.

walk  away,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=jSYW3WT90EM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020

heaven and hell

заспівай  мені  пісні,  якщо  ти  співачка.
заподій  мені  кривди,  якщо  ти  приносиш  зло.
диявол  не  творить  і  нічого  не  створює.
ти  нічого  не  даєш,  але  забираєш  все,
й  це  триває,  триває,  триває!
що  це?  чи  рай,  чи  пекло?

хто  любить  життя  –  ще  не  грішник;
загибель  –  не  остаточний  кінець.
що  ближче  ти  підходиш  до  розуміння  таких  речей,
то  краще  бачиш  сон,  який  ти  бачиш.
це  триває,  триває,  триває  –  що  це?
пекло  чи  рай?  я  скажу:  ти  –  дурень.

все,  що  здається  справжнім  –  ілюзія.
на  кожен  момент  істини  припадає  своя  омана.
відповіддю  на  всі  запитання  може  бути  кохання,
та  тільки  ісус  міг  би  віддати  життя
за  танцюристку  в  храмі.  так  було,  й  так  буде.

кажуть,  життя  –  запаморочлива  карусель.
треба  триматися  міцно,  аби  тебе  не  викинуло.
в  світі  багато  богів  та  богинь,
що  засліплюють  очі  людям  і  вчать  їх  лише  неправди,  –
що  навіюють  райських  мрій,  і  рай  обертається  пеклом.

вам  скажуть  на  чорне:  [i]біле[/i],
вам  скажуть  на  сонце:  [i]місяць[/i].
а  коли  ви  ходитимете  золотими  залами  слави,
не  витріщайтеся  на  всі  боки,
а  дивіться  собі  під  ноги.
то  рай  це  чи  пекло?  дурний,  дурний!
ти  повинен  померти  за  танцюристку  –
думай,  як  вийти  з  цієї  халепи

heaven  and  hell,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=idn50Xj_CiY

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

lady evil

є  місце  на  південь  від  долини  відьом  –
там,  кажуть,  ніколи  не  буває  вітру,
й  лиш  можна  почути,  як  листя  дерев
пошепки  кличе  її  ім'я.

там  є  одна  леді  –  вона  водить  з  собою  темряву,
і  та  звикла  їсти  з  її  руки.
леді  блукає  з  жахливою  піснею,
шукаючи  вас,  і  вона  вас  знайде.

її  так  і  звуть:  леді  зло.
це  –  магічна  містична  жінка.
леді  зло,  леді  зло!  вона  –  королева  ночі,
вона  є  постійно  в  моїх  думках.

є  місце  на  південь  від  долини  відьом  –
там,  кажуть,  ніколи  не  буває  дощу.
але  буває,  що  гримить,  і  тоді
кров  тече  з  ваших  вух:
там  є  леді,  котра  переховує  темряву
і  ніколи  не  бачить  сонця;
вона  там  блукає,  шукаючи  з  моторошним  криком,
–  шукаючи  за  тобою,  щоб  випити  твою  кров.

це  –  постійно  в  моїх  думках,
леді  зло  не  йде  мені  з  думки:
магічна,  містична  жінка!
вона  –  королева  моїх  ночей.

ну,  якщо  ви  колись  будете  в  тій  долині,
не  дрімайте  й  не  склеплюйте  ваших  очей.  –
не  довіряйте  навіть  власній  тіні  в  сутінках,
бо  там  є  леді,  котра  забере  ваші  очі
і  перекине  ваш  світ  догори  ногами:
все,  що  ви  знали,  зникне  і  не  повернеться  знов.

леді  зло  –  чарівна  таємнича  леді!
напевно,  вона  –  королева  гріха.
стережіться:  вона  потягне  вас  аж  до  пекла,
бо  вона  –  леді  диво.  це  я  вам  точно  кажу

lady  evil,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=18OT8gUDwFc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

children of the sea

туманного  ранку,  на  межі  нового  дня
ми  проґавили  сонце,  й  то  був  останній  знак.
то  був  останній  знак  нашої  всепогибелі:
сягаючи  до  зірок,  ми  засліпили  небо.

ми  ходили  повітряним  морем,  коли  ще  не  вміли  літати.
ми  думали,  так  буде  завжди.
ми  ковзали  по  землі,  коли  ще  е  вміли  бігати.
що  нам  робити  тепер,  коли  наш  світ  зруйнувався?

люди  кажуть,  що  все  скінчилося,
що  все  колись  має  скінчитися,  бо  так  буває  завжди.
гай,  вони  кажуть  правду.  я  думаю,  все  скінчилося.
ми  втратили  нашу  надію,  наших  дітей  моря.

коли  ми  гралися,  гори  трусилися  від  сміху.
ми  собі  ховалися  в  нашому  куточку,
а  потім  учинили  демонський  танок  і  поринули  в  нікуди;
вони  замкнули  двері  й  викинули  ключа.

так,  все  скінчилося.  де  наші  діти  моря?
ми  втратили  їх,  і  тепер  люди  кажуть,
сталося  те,  що  могло  й  мало  статися.

на  межі  нового  дня,  вранці  в  густому  тумані
ми  проґавили  сонце,  і  то  було  певним  знаком.
так,  то  було  ознакою,  що  світ  закотився  в  погибель,
бо  ми  досягли  до  зірок,  і  засліпили  небо.

так,  так  і  мало  статися  –  кажуть  досвідчені  люди.
все  скінчилося,  все  коли-небудь  доходить  свого  кінця.
бідні  загублені  діти  моря!
ми  –  діти  моря,  що  заблукали.

уважай!  ти  бачиш,  як  падає  небо.
уважай!  світ  обертається  швидше  й  швидше.
уважай:  наше  сонце  раптом  стало  чорним.
дивися,  дивися!  такого  ще  не  було

children  of  the  sea,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=c2Bdsr7CwBI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

over to you

я  народився  в  вітрині,  я  не  був  нічиєю  лялькою.
я  виховувався  у  в'язниці,  що  ти  називала  школою.
ти  вчила  мене  своєї  релігії,  ти  казала  мені,  що  робити.
я  присвятив  тобі  все  дитинство.

нескінченно  поневіряючися,  збираю  свою  ідентичність,
і  вже  майже  боюся,  що  вже  майже  зібрав.
я  живу  без  мети:  це  я  вмію.  а  що  я  робитиму  потім?  
я  довірив  тобі  все  майбутнє.

тобі  –  і  майбутнє  здається  сумним.
коли  воно  вже  настане?  і  що  я  робитиму  з  ним?

працюю  за  нашу  свободу,  воюючи  в  ваших  війнах,
годуючи  наших  дітей,  пильную  твоїх  законів.
колись  ти  страждатимеш,  захворієш  або  помреш  –
що  я  тоді  робитиму?  я  скину  твої  обіцянки
на  тебе,  як  ти  колись  кидала  їх  на  мене.

роздивляюся  в  себе  всередині:  так,  я  втратив  контроль.
я  повірив  в  твої  казочки,  я  вже  без  них  не  можу.
я  вже  не  можу  терпіти!  що  я  ще  можу  зробити?
загадай  мені  щось  –  я  виконаю.  я  віддав  все  майбутнє  тобі.

я  сиджу  й  проливаю  сльози:  сльози  досади  й  смутку.
навіть  не  знаю,  де  я.  в  тюрмі?  увімкну  телевізор  –
там  все  про  тебе,  та  все  непрямо,
а  якимись  брудними  натяками.  що  вони  там  патякають?
брехливі  брудні  політики.  кажуть,  що  я  довірив
тобі  –  ну,  ти  знаєш,  хто  ти  –  долю  своїх  дітей

over  to  you,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=5dygPzw7Weg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

shock wave

ти  не  маєш  причин  утікати.
прийми  свою  долю,  долю  обраного  номер  один.
поглянь:  чорний  місяць  сходить  на  чорно-криваве  небо.
цього  разу  ти  розумієш:  цього  разу  ти  маєш  померти.

хиляєш  кров,  як  брагу  –  оце  така  твоя  відповідь?
справді,  що  ти  робитимеш?  час  ставить  питання  руба.
не  літай  думками  в  космосі:  час  обдурити  диявола,
час  покінчити  з  цим,  ти  зробиш  це  особисто.

п'яний  туман  заволік  твій  розум.
ти  гадав,  що  крім  тебе  тут  нікого  немає?
ти  –  обраний  номер  один,  але  ти  не  сам,  синку.
озирнися  довкола,  й  побачиш  своїх  синонімів.

ти  відчуваєш  ці  сили?  вони  –  не  від  цього  світу.
твій  розум  тепер  наповнять  невідомі  примарні  тіні.
в  тебе  над  головою  зависає  брутальна  потуга,
щоб  під  її  пильним  наглядом  ти  скрижанів  і  заснув.

пильнуй,  бадьорися!  хтось  телефонує.
що  це?  хтось  поруч.  хтось  підкосив  тобі  ноги!
ти  падаєш,  і  боїшся,  що  зовсім  втратив  контроль.
ти  запевняєш  себе,  що  спиш,  і  це  тобі  лише  сниться  –
чому  ж  ти  кричиш?  не  бійся:  з  тобою  нічого  не  станеться,
і  це  –  ще  страшніше!  лиш  не  питай,  чому.

примарні  тіні  з  того  світу,  злі  сили  в  твоїй  свідомості.
я  скажу  тобі,  де  ти:  ти  застряг  між  двома  світами.
над  тобою  не  владний  час,  але  й  ти  ні  над  чим  не  владний.
дивися  під  ноги,  пильнуй!  хто  то  стоїть  за  тобою?

ти  все  ще  падаєш.  ти  –  в  кінці  довжелезної  черги
власних  синонімів.  твоє  тіло  кудись  відносить,
твої  почуття  заніміли.  –  й  тільки  в  твоїй  голові
ще  відчутно,  як  мертвий  холод  перебирає  пальцями,
шукаючи  теплих  решток  твоєї  останньої  думки

shock  wave,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

hard road

старість  помирає,  юність  пропадає,
світ  обертається,
старий  батько  час  дивиться  на  те  задоволено.
діти  граються,  мрійники  моляться,
сміх  переходить  у  сльози,  коли  кохання  минає.
о,  це  важка  дорога.

вихори  метуть  і  метушаться,
закохані  вчаться.
ця  дорога  –  шлях  життя,  з  неї  сходити  не  можна.
правильно?
вдови  квилять,  немовлята  сплять.
життя  співає  свою  пісню,  пісню  життя.
підспівуйте.
о,  це  важка  дорога!  неси  свій  тягар  і  співай.

ці  труднощі  втомлюють.  людям  стає  значно  легше,
коли  вони  вони  йдуть  не  поодинці,  а  з  друзями.
я  думав  про  це,  й  сподіваюся,
ти  так  само  подумаєш,  і  подаси  мені  руку.
 
брати  та  сестри  діляться,  матері  стараються.
ніч  без  сили  падає  жертвою  світанку.
тіні  маліють,  діти  радіють;
день  біжить  навкарачки,  шукає  нових  пригод.
все,  як  завжди,  иншого  шляху  немає
крім  шляху  любови  –  гай,  це  важка  дорога!

дуже  важка!  ти  несеш  свій  тягар
і  сподіваєшся  ним  поділитися
з  кимось,  кого  зустрінеш.
хтось,  кого  ти  зустрінеш,
також  з  тобою  поділиться,
і  вам  стане  легше:  навчися  дивитися!

забудь  своє  горе,  дивися  в  майбутнє.
не  живи  минулим:  все  життя  минає.
все  минає  швидко  –  все  мине,  побачиш.
подай  мені  руку,  я  радо
з  тобою  всім  поділюся

hard  road,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=L-4xjCqIv1Y

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

all moving parts

пускайте  анімацію,  вмикайте  нашу  націю!
вони  розводять  руками:  здається,  щось  поламалося.
з  моменту  свого  обрання  він  колеться  адреналіном.
послухайте,  що  воно  каже:  нас  вбивають  машини.
і  він,  цей  супергерой,  змусив  їх  всіх  крутитися?
так,  поверхня-людина.  не  вірите?  він  переміг.

після  моціону  він  хоче  раціону.
він  каже,  що  виступає  за  звільнення  чоловіків.
що  за  комбінація:  мастило  й  радіяція?
він  каже,  всі  звільнені  чоловіки  боротимуться  за  мир.
здається,  він  збуджується,  коли  його  цитують  по  радіо.
в  цьому  він  –  як  його  мама,  що  любила  брутальний  рок.
і  шаурму  –  хіба  не  дивно?
так,  дуже  дивно,  так.

мені  подобаються  задушливі  іграшки.
нам  треба  поговорити  до  того,  як  прийдуть  хлопці.
вчитель  спалив  школу,  йому  там  було  призначено;
цей  погорілий  театр  продукує  хибні  закони.

перехожі  на  мить  зупиняються,  й  бачать:
та  він  ще  більший  декадент,  ніж  я!
коли  йому  треба  згаяти  час  перед  виступом,
він  хлепче  вино,  і  з  вдячністю  приймає  свої  копняки.
 
зовсім  безглузді  промовці  з  цих  двох  прес-секретарок.
зараз  він  телефонує  до  міністра  внутрішніх  справ,
каже,  що  він  –  мущіна.  мабуть,  умовна  мова.
а  той  йому  відповідає,  що  вийшов  заміж  за  клоуна!
так  само,  як  шейхова  жінка,  він  висловлюється  загадково
цілу  ніч,  а  ти  вгадуй,  що  там  у  нього  на  думці:
мій  особистий  склад  є  мобільно-рухливим  майном.

all  moving  parts,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=jceTTNJTxxU

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

gypsy

спостерігав  за  всесвітом  одного  чудового  вечора:
там  якісь  фатальні  кораблі  позначали  берег.
а  ще  далі  на  обрії  стояла  вона,  циганка,
й  мені  здавалося,  це  вже  колись  було.

тож  це  була  звичайна  циганка.
день  був  холодним,  циганка  була  голодною,
вона  сказала:  ну  ось  тобі  й  маєш  –
вкрала  мене,  і  забрала  з  собою.

вона  провела  мене  через  тіні  та  через  сонце,
я  думав,  це  все  відбувається  не  зі  мною.
потім  вона  всадовила  мене  на  маленький  дитячий  стільчик,
і  я  все  ще  думав,  вона  –  не  та,  ким  хоче  ввижатися.

вона  нахилилася,  взяла  мене  за  руку,  й  щось  питає;
її  очі  були,  як  вогонь,  що  охоплює  вашу  душу.
на  столі  перед  нею  була  кришталева  куля,
в  тій  кулі  вона  прочитала  мою  долю,
а  в  моїй  голові  вона  прочитала
мої  переконання,  й  ті  їй  не  сподобалися.

потім  вона  чарувала  руками,  й  щось  бубоніла.
коли  вона  зазирала  мені  до  очей,
я  аж  тремтів  від  страху;  потім  я  заснув.
прокидаюся,  й  бачу:  циганка  лежить  біля  мене;
каже:  вночі  я  читала  таємниці  твоєї  душі.

ти  хочеш  бути  циганом,  ти  можеш  бути  зараз.
ну  ж  бо!  ти  хочеш,  не  бійся,  бути  циганом  –  круто.
ти  завжди  хотів  бути  циганом,  погодься.  хіба  не  так?
коли  ти  станеш  циганом,  твоє  життя  налагодиться,
всі  тобі  стануть  заздрити,  казатимуть:  він  –  крутий.  

циганко,  чого  тобі  треба?  ти  –  королева  пекла!
ти  викрала  моє  тіло  –  хочеш  замучити  й  душу?
в  мене  болить  голова  через  твоє  закляття,
плутаються  думки,  і  слова  не  складаються  в  речення.
признайся:  що  ти  зробила?  о,  доки  сонце  зійде,
ти  забереш  мій  розум,  і  тоді  мені  точно  кінець  

gypsy,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=h1TihWQO7e4

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

it's alright

казав  тобі  про  твоїх  невмиваних  друзів:
вони  постійно  в  пошуку,  й  нічого  не  знаходять,
і  це  –  нормально.

кудись  піти,  щось  зробити,  чогось  досягти  –
так  завжди  було,  хоч  такого  й  не  може  бути,
це  –  теж  нормально.

віддай  це  все,  й  скажи  не  повертати,
й  тоді  тобі  відкриються  нові  горизонти  життя.
це  –  нормально,  нічого  страшного.

хіба  ти  не  знаєш,  що  є  найкращим  для  тебе?
просто  живи  в  любові,  й  дивися,  як  все  минає:
це  –  нормально,  нічого  страшного  немає

it's  alright,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=HPY72QTn6ac

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020

the writ

я  почуваю  себе,  ким  я  насправді  є.
гай,  краще  б  я  навчився  ходити
перше  ніж  бігти  в  вашому  напрямку.

як  ти  гадаєш:  ким  взагалі  є  люди?
думай.  наприклад,  я  –  ще  один  хитрий  джокер,
що  для  тебе  є  зіркою  рокенролу,

ще  одним  ненависним  образом  людини.
нескінченний  океан  людських  емоцій
я  перейшов  заради  вас,  старий  друзяко.

бачу,  бойові  страшні  дракони
напоготові  лежать  біля  ваших  ніг?  –
я  не  заперечую:  нехай  вам  допоможуть
в  цій  непростій  розмові  зі  мною.

то  ви  хто:  диявол  чи  людина?
мушу  сказати,  ви  дуже  змінилися
відтоді,  як  це  почалося.

шляхетні  леді  звикли  ходити  до  вас
копати  в  ваших  шахтах  золото  й  алмази.
тепер,  коли  твої  жили  збідніли,
вони  все  одно  ходитимуть?

ви  купили  мене  й  продали  –
і  все  то  в  нечесний  спосіб.
який  тобі  з  того  зиск?  думаю,  вже  збулися
пророцтва,  яких  ти  не  чув,
і  не  смутив  свого  серця.  

твій  занепалий  калічний  бог
відокремився  і  загубився.
можна  сказати:  відчленувався  –
чи  то  буде  грубо?  отже,  ти  став
батьком,  що  журиться  за  блудним  сином.

рекомендую  тобі  не  погіршувати
того,  що  є.  –  а  я  зрікся  і  сліз,  і  гніву
на  користь  простого  прокльону.  так,  я  тебе  прокляв.

всі  твої  обіцянки,  що  ти  розбив,
і  запустив  на  орбіту,
тепер  впадуть  на  тебе  не  золотим  дощем.

то  ти  сатана  чи  людина?  кажеш,  архідиявол?
так,  це  –  високе  звання,
що  стало  анахронізмом.

тепер  хіба  стерв'ятники  шукають  твого  золота.
чи  вже  не  шукають?  а  щурі  й  таргани?
невже  тебе  зреклися  вже  й  вони?

я  позначив  тебе.  спробуй  тепер  утекти,
щоб  шукати  свій  шлях  в  невідомих  тобі  пустелях.
найкраще  тобі  грабувати  мертвих:
вони  тобі  не  помстяться;
відклади  сподівання  аж  до  кінця  віків.

ти  є  сутність  без  суті,
ти  не  маєш  власної  долі.
ти  –  уявлення  та  спекуляція  про  неістотну  річ;
психічний  портрет  небуття  і  неправдивий  спогад
про  золотий  престол,  встановлений  на  болоті.

я  вже  втомився  споглядати  лиш  горе  та  смуток.
обличчя,  осяяне  усмішкою,  означає  для  мене  світ.
а  ну  ж,  усміхнися!  не  можеш?
а  заплакати?  не  переймайся.

я  знаю,  коли  почалося  моє  життя  –
я  не  знаю,  коли  доведеться  з  ним  розпрощатися.
я  вірив,  що  я  –  розумний,  добрий  і  справедливий,
–  я  відчуваю,  мій  світ  зруйновано  і  розбито.

чому  так  кажу?  я  знаю:  в  мене  все  буде  добре,
та  все  одно  сумую  з  думкою  про  минуле.

трясця!  я  знаю,  знаю!  мабуть,  це  дуже  боляче.
знаючи,  що  таке  біль,  співчував  би  тобі,  та  не  хочу.
просто  слухай  мене,  коли  вже
надумав  співати  цю  пісню:
ти  можеш  вважати,  що  це  –  моя  ще  одна  спекуляція.
багато  людей,  як  ти,  об'являють  мене  божевільним,
щойно  почують  правду  –  немовби  самі  не  знали.

чому  так  кажу?  я  знаю:  в  мене  все  буде  добре,
та  все  одно  неприємно,  здається  трохи  нечесним.

the  writ,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=e5jMWpOjfP8

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

am i going insane

всі  на  мене  витріщаються
з  неприхованою  підозрою:
думають,  я  –  параноїк.
коли  я  виходжу  на  вулицю,
почуваюся  вільно  й  безпечно:
я  знайду,  де  сховатися  в  разі  чого.
скажіть  мені:  хто  тут  божеволіє?

цілий  день  я  сиджу  й  дивуюся:
а  як  до  цього  дожився?
почуваюся  так,  ніби  літак,
що  різко  пішов  на  посадку,
а  пасажири  цього  не  знають.
скажіть  мені,  що  відбувається?
може,  я  божеволію?

слухайте,  люди:  я  вам  скажу.
зараз  я  вам  заспіваю,
і  якщо  я  співатиму  невеселої  пісні,
значить,  я  шизофреную.
власне,  вже  проспівав  –
скажіть  мені:  я  божеволію?  

am  i  going  insane,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=C4R0FgikJKo

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

the thrill of it all

напрямок  на  схил.  прогуляймося  над  цією
збоченою  ущелиною.  цивілізація  –  там,  внизу.
а  ми,  діти  майбутнього,  сіємо  наші  футуристичні  сни.
в  несправедливих  утисках,  без  страху  й  без  закону
ми  шепочемо  неліквідним  скрапленим  криком
будь-яку  відповідь  на  всі  запитання:
всіх,  всіх  приречено  на  смерть.

пане  ісусе,  чи  не  ваша  ласка  допомогти?
чи,  споглядаючи  світ,  ви  вже  втратили  віру  в  людей?
якщо  моя  пісня  стане  моєю  свободою,
нехай  моя  свобода  стане  драконівським  золотом,
і  я  сформулюю  своє  запитання,
знаючи,  що  відповідь  не  матиме  ціни.

маю  свою  історію,  з  якої  не  можу  вийти.
я  не  маю  причин  брехати  –  нехай  вона  буде  за  приклад.
забудьте  всі  ваші  проблеми,  а  насправді  їх  просто  немає;
і  я  покажу  вам  спосіб  піднестися  над  собою.

не  бійся,  підходь!  ти  щось-таки  значиш  для  мене,
хоч  ми  й  не  знайомі.  свобода  знаходиться  так:
перестаєш  метушитися  й  кидатися  з  однієї  пристрасти  в  иншу,
і  отримуєш  бажане,  так!  і  не  думай,  що  я  –  дуже  мудрий.

а  якщо  ти  не  зможеш  повірити,  значить  тобі  для  цього
будуть  слушними  инші  обставини,  більш  сприятливі  місце  й  час.
чи  завжди  ти  потребуєш  настанов  щойно  з-під  м'ясорубки?
наше  суспільство  вчить:  за  розум,  придбаний  вигідно,
доведеться  продати  власну  правду  всього  життя

the  thrill  of  it  all,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=8GPnE0N5Qqg

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

hole in the sky

я  дивлюся  крізь  дірку  в  небі,
я  бачу  ніщо  й  порожнечу  очима  своєї  брехні.
я  наближаюся  до  закінчення  якоїсь  життєвої  лінії,
живучи  в  мирі  та  спокої  там,  де  немає  сонця.

я  сиджу  в  цій  кімнаті  без  вікон  –
я  не  плачу  за  житло,  хоч  і  мав  би  платити.
синонімом  всього,  що  я  кажу  чи  думаю,
є  одна  величезна  загадка,  що  росте  у  моїй  голові.  

дірка  в  небі  –  ворота  до  иншого  світу.
я  думаю,  то  –  вікно  в  так  званому  часопросторі,
через  яке  я,  напевно,  міг  би  кудись  дійти.

я  бачу  зірки,  що  зникають  на  сонці
за  ними  зникають  фотографи  та  тілоохоронці.
я,  хоч  і  сиджу  та  чекаю  на  протистояння  венери,
все  одно  не  сприймаю  кінця  технологічної  ери.

дірка  в  небі,  ворота  до  иншого  світу,
поглинає  мою  увагу.  це  –  унікальне  явище.
через  неї,  мов  через  вікно,  я  точно  кудись  полечу.

я  бачив,  як  пси  війни  понапивалися  на  бенкеті
й  стали  стріляти  по  хмарах,  де  ховалися  мусульмани.
гадаю,  західний  світ  вже  докотився  до  сходу
чи  до  заходу  –  це  однаково.  світ  докотився,
їдло  кохання  стало  жадобою  нашого  часу,
ми  живемо  за  надходження  з  антивоєнного  фонду

hole  in  the  sky,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=_s5HLGChEOA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

spiral architect

генератори  божевілля  продають  мені  свій  час.
якесь  боже  дитя,  сидячи  на  осонні,
дарує  мені  внутрішній  спокій.

на  чорному  засніженому  небі
творяться  вигадливі  спокуси;
[i]сум  вбиває  навіть  надлюдину[/i],  –
плачуть  наші  батьки.

існує  багато  речей,  які  я  ціную  найбільше.
я  зазираю  до  себе  всередину,  і  зауважую,
що  там  –  мій  світ,  і  він  облаштований  добре.
я  роблю  все  належним  чином;
я  роблю,  що  мені  належить.

нинішнє  століття  –  століття  забобонів.
хіба  ви  не  бачите,  як  уповільнився  час?
відділяючи  притомність  ручним  сепаратором,
наглядаючи  за  дітьми,  що  підростають  та  граються,
синхронічний  гробокопач  благословляє  небо,
де  срібні  кораблі,  омиті  холодною  плазмою,
намотують  спіралі  й  змагаються  з  радіохвилями.

серед  речей,  що  ціную  в  житті  найбільше,
є  дорогі  мені  спогади:  теплі,  приємні  –  всілякі.
чому  я  про  це  згадав?  просто  щоб  трохи  погрітися
і  щоб  було  приємно.

спостерігальні  очі  з  фольги  та  целулоїду
моргають  і  підказують,  як  тобі  жити.
це  –  метафора,  а  насправді  всі  ці  життєві  поради
відтворює  мій  програвач:  give  peace  a  chance,  bastard!
сміх,  поцілунки,  любов  провадять  мене  все  далі.
я  –  спіральний  міський  архітектор,
я  будую  за  ваші  гроші.

з  усіх  речей,  які  я  ціную  найбільше,
найбільше  я  ціную  рідну  землю.
я  відчуваю,  як  від  неї  йде  тепло,
і  радію,  бо  це  –  дуже  добре    

spiral  architect,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=lkx7SQ4Wuh0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

looking for today

він  –  довершений  і  застарілий:
завтрашній  день.  він  насправді  –  вчорашній.
він  –  жаданий,  та  вже,  виявляється,
побував  у  чужому  вжитку.
те,  що  тобі  щойно  спало  на  думку,
вже  було  заперечено  і  освистано,  синку.

ти  йшов  згідно  з  часом,  і  запізнився.
краще  візьми  собі  инше  ім'я.
так,  правда  –  ваша,  і  вранці  вам  доведеться
щиросердо  про  це  шкодувати,
і  рвати  сорочку  на  грудях.

всі,  як  один,  поглядають  на  тебе  зневажливо.
образа  гризе  вашу  гідність,  мов  невсипущий  хробак.
ви  вже  не  вірите  в  те,  на  що  покладалися  вчора.
–  чому  ви  не  плачете?  бо  ви  вже  повірили,
що  навіть  плакати  –  пізно.
 
поглянь,  що  ти  маєш  на  сьогоднішній  день:
завтра  –  мара  та  мрія.
зірка  в  неділю  –  то  в  понеділок  дірка,
новина,  застаріла  раніше,
ніж  про  неї  почує  світ.

знаєш,  для  чого  лізуть  нагору?
щоб  з'їхати  вниз  на  санчатах.
ти  –  завжди  новий,  ти  гниєш  і  трухлявієш,
як  метелик:  він  щойно  вилупився,
і  безтурботно  пурхає,  а  годинник  тим  часом  цокає.

ну,  то  коли  ти  плакав  востаннє?
ти  ж  знаєш:  тебе  гризе  цей  невсипущий  хробак.
ти  вже  не  віриш  в  те,  на  що  покладався  вчора,
і  всі,  що  тобі  вклонялися,  тепер  тебе  зневажають.
не  думай  про  завтра,  не  шкодуй  за  вчорашнім:
освоюй  сьогоднішній  день.

всі  казкові  подорожі  закінчуються  швидко.
що  легко  здобути,  те  легко  втрачається.
скільки  тобі  ще  кинути  цих  філософських  перлів?
ти  за  все  платиш  більше,  ніж  воно  того  варте,
бо  ти  не  бажаєш  чекати.  освоюй  сьогоднішній  день
 
looking  for  today,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=06vZfjmnT4k

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020

sabbra cadabra

який  я  щасливий!  як  мені  любо  й  радісно!
люблю  цю  маленьку  леді,  вона  не  йде  мені  з  думки.
вона  дарує  мені  кохання  без  міри,  беззастережно,
вдень  і  вночі!  я  ніколи  її  не  покину.

вона  –  це  хтось,  хто  мене  кохає,
хтось,  хто  мене  потребує,  хто  виснажує  всі  мої  сили
і  натомість  дає  ще  більше.  –  я  вам  це  точно  кажу!
кохай  мене,  маленька,  –  потребуй  мене  вдень  і  вночі.

почуваюся  мегащасливим.  як  я  зустрів  цю  дівчину?
наше  кохання  належить  до  якогось  казкового  світу.
ви  не  знаєте,  як  це  приємно:  володіти  такезним  скарбом!
я  люблю  її  так  –  я  любитиму  аж  до  кінця  часів.

вона  –  це  хтось,  заради  кого  жити.
люби  мене  аж  довіку,  аж  до  кінця  часів.
ти  мене  мучиш  –  ти  мене  змушуєш  почуватися  мегащасливим.
ти  не  знаєш,  яке  це  щастя  знати,  що  ти  –  моя!

юна  леді  жадає  кохання  щодня  цілий  день  і  ніч.
пристрасна  і  прекрасна!  без  докору,  без  догани!
знай:  я  тебе  не  покину.  навіть  не  сподівайся!
твої  загадкові  очі  не  відпустять  мене  ніколи.
твої  загадкові  уста  промовляють  солодку  правду:
я  ніколи  тебе  не  покину:  більше  ніколи,  ніколи

sabbra  cadabra,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=h3cN4IJ-JG0

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

a national acrobat

я  –  володар  того  світу,  де  заховано
універсальну  таємницю  всіх  часів.
я  скасовую  всі  порожні  галактики,
а  більш  не  роблю  нічого  поганого.

я  живу  вже  тисячу  разів.
я  знаю,  що  це,  коли  в  тебе  вірують:
це  як  читати  думки  та  роздивлятися  фото
дитини,  що  її  ще  навіть  не  зачато.

коли  зустрічаються  малі  світи,
я  потрапляю  в  свою  ембріональну  клітину,
і  миготливі  спогади  раптом  падають
до  глибокого,  бездонного  колодязя.

ім'я,  що  нехтує  власним  обличчям;
дитина,  що  не  знає  людських  причин.
мертва-мертва  темрява,  що  спростовує
долі  тих,  кого  ніколи  не  було.

ти  слухаєш  чи  ні?  кому  я  це  все  повідаю?
може,  тобі  й  не  цікаво,
та  принаймні  слухай,  і  вір.

я  знаю,  знаю,  як  це  важко:
осягнути  справжню  причину  всього.
ти  зможеш  збагнути  ще  більше  тоді,
коли  надійде  твій  час  помирати.

не  вір,  що  це  життя,  що  ти  отримав,
є  першим  і  останнім.  будуть  ще.
дай  своєму  тілу  відпочинку,
щоб  твоя  душа  могла  зростати.

намагаюся  тобі  допомогти.
я  хочу,  щоб  ти  слухав.

кохання  дало  вам  життя,
і  це  тепер  –  ваша  турбота:
невиявлені  очі  внутрішніх  галактик
дозволять  вашій  душі  повернутися.

спостерігаю,  але  не  торкаюся
посіяного  тут  насіння  життя.
завіса  майбутнього  впала  урочисто,
таємницю  буде  збережено.

на  прощання  додам,  що  любов  –  це  життя,
а  ненависть  –  присутня  неявна  смерть.
цінуй  своє  життя,  знай:  його  вартість  –  висока;
виправдовуй  цей  дар  кожним  ударом  серця.

озираюся  назад:  що  я  робив?  вчився.
мені  це  досі  не  набридло,  чесне  слово.
сиджу  та  чекаю,  і  можу  лише  здогадуватися,
що  принесе  мені  це  наступне  життя

a  national  acrobat,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=gozCnbfY-xM

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

sabbath bloody sabbath

ви  бачили  правду  крізь  облуду  й  брехню.
ви  знаєте:  вам  треба  вчитися.
щоб  не  втратити  ясности  вашої  думки,
мусите  рухатися  та  обертатися.

перегони  –  це  біг,  а  книжка  –  читання.
там,  вдалині,  вже  з'ясувалася
справжня  мета  пізнання.
правда  –  ось  перед  вами,  а  брехня  –  все  стара,
та  ви  не  хочете  їх  упізнати.

вам  не  дозволять  отримати  відповідь,
коли  ви  поставите  справді  чітке  запитання.
вам  просто  скажуть,  що  це  вас  не  обходить,
і  наллють  вам  повну  голову  брехні.

люди,  що  вас  аж  так  покалічили,
певно,  горітимуть  в  пеклі.
ви  побачите  їх,  як  вони  горять,
адже  брама  життя  замкнулася,
і  вороття  туди  вже  немає.

ви  бажаєте,  щоб  чорна  рука  загибелі
вирвала  з  вас  і  розум,  і  серце.
ви  знаєте,  що  вже  не  побачите  сонця,
і  чомусь  вам  до  цього  байдуже.

тобі  не  дадуть  ні  пояснень,  ні  милости,
коли  ти  спитаєш,  чому  все  настільки  погано.
вони  скажуть,  щоб  ти  нікуди  не  пхав  свого  носа.
–  набери  собі  повну  голову  брехні,  покидьку!

куди  тобі  втікати,  до  кого  бігти?
і  що  ти  ще  можеш  зробити,  га?
майбутнього  немає,  життя  тебе  вбиває,
мрії  стали  страхіттями,  а  небо  стало  пеклом.
всі  сумніви  згоріли,  й  нема  чого  сказати.

все,  що  тебе  оточує  –  до  чого  це  все  зведеться?
бог  знає  більше,  ніж  твій  собачий  ніс.
хай  вибухне  болото,  й  поглине  вас  без  залишку.
шабаш,  кривавий  шабаш!  иншої  ради  немає.
ми  живемо  лиш  заради  смерти;
загибель  –  про  тебе,  стерво!

sabbath  bloody  sabbath,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=yuVmjv22Nqc

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020

st. vitus' dance

отже,  ви  впевнені,  що  розумієте,
що  відбувається  в  її  голові?
ви  знаєте,  що  вона  полює  на  ваші  гроші,
але  насправді  вона  полює  на  вас.

коли  ви  згадуєте  всі  ті  безсовісні  фокуси,
що  вона  витворяла  колись  давно,
це  знов  розбиває  вам  серце,
та  підсвідомо  ви  хочете,  щоб  вона  повернулася,
й  такого  більш  не  робила.

отже,  ви  справді  маєте  зовсім  розбитий  вигляд.
ви  що,  відчуваєте  потребу  в  негайній  смерті?  –
і  це  лиш  тому,  що  вона  ненавмисно  зробила  помилку,
а  потім  її  злякалася,  й  брехала  вам  без  упину?

я  вам  рекомендую  спробувати  спочатку.
спробуйте  запобігати  надалі  таким  помилкам.
ви  ж  знаєте:  вона  думає  тільки  про  вас  –
запевняю  вас  відповідально,
як  ваш  найщиріший  друг

st.  vitus'  dance,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

cornucopia

знаєте,  що?  вам  кажуть  забагато  правди.
зберігайте  її  до  слушного  дня.
нехай  вони  грають  в  свої  дурненькі  ігри:
ілюзія  рятує  таких  людей  від  інфаркту.

дозвольте  їм  їхні  маленькі  іграшки:
спортивні  автомобілі,  танки,  авіяносці;
нехай  борються  там  один  з  одним
за  пластмасові  крісла  влади
та  за  найбільший  гамбургер
з  книги  рекордів  гіннеса.  

–  дозвольте,  бо  инакше  з'їдете  з  глузду.
я  надаю  вам  тільки  кваліфіковану  допомогу.

[i]я  не  розумію,  що  відбувається.
моя  голова  вся  розбита  зсередини.
люди  кажуть,  що  я  –  тугодумний.
вони  не  знають,  що  я  від  них  приховую.[/i]

візьміть  чиєсь  життя:  воно  щодня  дешевшає.
вбийте  когось  –  ніхто  не  закричить,  не  обуриться.
ви  маєте  всі  права,  просто  платіть  податки.
ми  хочемо,  щоб  ви  поступово
інтегрувалися  в  суспільство.

якщо  ви  цього  не  зробите,
ви  швидко  з'їдете  з  глузду,
але  ви  досягнете  успіху  та  довголіття,
виконуючи  наші  нехитрі  вказівки

cornucopia,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

snowblind

що  ти  бачиш  і  що  ти  отримуєш  –  різні  речі.
що  ти  маєш  і  що  ти  бачиш  –  так  само.
немає  речей,  що  даються  нам  легко,
та  в  моїх  венах  пульсує  щастя,
а  в  мозку  ростуть  крижані  бурульки.

північний  вітер  заплутався  в  моєму  волоссі.
лід  зими  незабаром  скується  намертво,
смерть,  що  могла  б  заморозити  мою  непутящу  душу,
робить  мене  щасливим,  робить  мене  холодним.

мої  очі  осліпли,  та  я  можу  бачити.
я  бачу,  як  на  дереві  виблискують  сніжинки.  
сонце  вже  не  може  подарувати  мені  свободу,
і  немає  місця,  де  мене  морозило  б.

нехай  зимове  сонце  світить  ясно,
нехай  я  вдихаю  іскристе  повітря  світанку.
я  наповнюю  легені  сніговими  пластівцями,
і  незабаром  моя  лихоманка  мине.

як  вам  здається:  чи  те,  що  роблю,
я  роблю  безтямно,  чи  цілком  свідомо?
не  кажіть  мені  нічого.  я  знаю,  хто  програв,
знаю,  хто  виграв.  я  –  тут,  бо  тут  моє  місце.

світ  кристалів,  холодні  зимові  квіти,
зробіть  з  моїх  днів  години  заніміння!
я  лежатиму  тут  у  своїй  сніговій  сліпоті,
чекаючи  на  свій  льодовиковий  період

snowblind,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=2qinFmrgOZw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020

solitude

моє  ім'я  нічого  не  важить.
мої  надбання  –  ще  легші.
моє  майбутнє  –  морок  і  глушина,
і  спогади  про  минуле.

сонячні  дні  –  десь  далеко.
хмари  вкривають  небо,
й  напевно,  так  буде  завжди.
все,  що  я  мав,  звіяно  вітром,
все,  що  мене  турбувало,  спливло.

куди  мені  піти,  що  мені  робити?
все  на  світі  здається  пустим
і  нічого  не  вартим;
лишаються  тільки  думки  про  тебе.

ти  просто  істерично  сміялася,
коли  я  умовляв  тебе  не  йти.
тепер  я  можу  тільки  плакати,
і  тільки  це  мені  не  набридає.

світ  –  придатне  місце  для  усамітнення,
але  не  для  щасливого  життя.
тут  кожен  живе  сам  для  себе,
а  дбати  про  когось  вважається  дивним.
чому  я  тут  стою?  піду  додому,
сяду  та  й  заплачу.

сльози  та  зітхання  –  все,  що  мені  лишилося.
я  хотів  би,  щоб  зникли  спогади,
а  так  –  нічого  не  хочу.
згадуй  і  ти  про  мене:  можеш  і  зловтішатися,
лиш  не  кляни,  бо  то  вже  було  б
зовсім  нестерпно

solitude,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=amwQytRNvEw

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

lord of this world

ви  шукаєте  свій  розум,  і  не  знаєте,  з  чого  почати.
я  так  само  шукаю  ключа  до  вашого  серця.
колись  ви  знаєте  щось,  та  ніколи  не  впевнені  в  тому.
ваша  душа  нездужає,  ви  не  знайдете  ліків  для  неї.

твій  світ  створила  для  тебе  висока,  найвища  сила,
але  ти  обираєш  погані  шляхи  замість  тих,  що  тобі  уготовані.
ти  обрав  мене  паном-господарем  цього  світу!  я  тобі  дуже  дякую.
твоя  гуляща  душа,  коли  я  її  забирав,  раділа  й  плескала  в  долоні.

я  –  господь  твого  світу!  знай:  я  жорстокий  хазяїн.
я  –  твій  господь,  тепер  сповідайся  мені.

ти  віриш,  що  ти  –  невинний,  і  не  маєш  чого  боятися.
ти  не  знаєш  мене,  а  я  тобі  все  поясню.
ти  вдаєшся  до  мене  в  питаннях  жадоби  та  гордощів,
–  чи  звернешся  ти  так  само,  коли  помиратимеш?  га?  

lord  of  this  world,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

children of the grave

революція  в  їхній  свідомості!  ось  вони  йдуть  походом
проти  світу,  що  мав  би  належати  їм.
–  з  усією  ненавистю,  що  палає  в  їхніх  серцях.

діти:  ними  звикли  попихати,
їх  ніхто  не  слухає,  їх  не  розуміють,
їм  просто  наказують,  як  маленьким  рабам,
що  їм  робити  й  чого  не  робити.

що  ж,  вони  боротимуться  за  свої  права,
і  битимуться,  доки  переможуть,
щоб  цілий  світ  затопила  любов.

діти,  що  їм  належить  майбутнє,
вмиваються  своїми  сьогоднішніми  сльозами:
чи  зійде  сонце  завтра?  якщо  зійде,
то  зійде  для  них  чи  ні?
чи  правильно  жити,  як  зараз,  в  страху
перед  ядерним  апокаліпсисом?
вони  переможуть  в  боротьбі  за  майбутнє,
бо  якщо  програють,  майбутнього  не  буде.

отже,  сідайте,  дітки,  та  слухайте,
що  я  вам  зараз  скажу:  не  бійтеся.
не  бійтеся  нікого,  якщо  ви  переконані,
що  майбутнє  належить  вам.
повстаньте  проти  світу,  проти  несправедливого
світу,  що  належить  великим  дядькам,
і  доведіть,  що  ним  повинна  правити  любов,
а  не  жадоба  з  ненавистю.  будьте  сміливими,  діти,
бо  якщо  ви  програєте,  люди  казатимуть  так:
діти  могили!  ким  ви  були?  ви  були  просто  дітьми,
а  стали  дітьми  могили
 
children  of  the  grave,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=X7UZeHvMYZA

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020

hand of doom

що  ти  робитимеш  тепер,
коли  тебе  наздогнала  твоя  лиха  година?
ти  сидиш  і  чекаєш  своєї  черги  померти,
й  ніякої  ради  на  це  немає.

ти  приєднався  до  натовпу  дурнів,
йдучи  за  своїми  фальшивими  правилами.
все,  чого  ти  досягнув,  тебе  тепер  вбиває,
та  все  одно  ти  не  можеш  покинути  цей  тягар.

ти  повернувся  з  війни  зламаний  і  розчарований.
замість  набридлої  зброї  ти  взяв  наркотичну  голку.
реальність  зареготала  і  опустила  завісу,
ти  втік  до  країни  снів,  і  почувався  добре.

ти,  напевно,  сліпий,
що  не  бачиш  причин  та  наслідків.
все,  що  дає  насолоду,  провадить  тільки  до  смерти.
–  хіба  ти  цього  не  знав?  бо  вона  свої  поцілунки
супроводжує  анестезією,  занімінням  та  отупінням.

ти  кажеш:  "я  повен  могутньої  сили!"  –
чому  ж  тоді  твій  організм  нездужає  та  слабує?
не  думай  про  це,  проковтни  пігулку
і  знов  опинися  на  олімпі,  як  справжній  зевс.

синку,  ти  гарно  навчився  бавити  час,  але
ти  не  враховуєш  однієї  деталі:
це  не  триватиме  довго.  ти  їдеш  занадто  швидко,
і  незабаром  приїдеш.  я  ж  кажу:  не  думай  про  це.

ти  знов  на  коні.  чи  на  чому?  на  сцені?
спостерігай,  як  твоя  шкіра
наливається,  наче  трава,  яскравою  зеленню.
забудь  ту  нудну  реальність!
заганяй  собі  голку  в  вену!
ти  побачиш  прекрасне  глузливе
перекривлене  рило  смерти.

твоя  голова  обертається  швидко.
трохи  занадто!  так  ти  не  зловиш
ні  полярної  зірки,  ні  змії,  що  повзе  по  тобі.
втім,  ти  пішов  на  піднесення.  лагідна  рука
снує  тобі  дорогу  просто  через  космос.

не  озирайся.  повертатися  –  пізно.
життя  того  не  варте.  треба  рухатися  вперед.
ти  ніколи  не  слухав  слушних  порад,  синку;  
ну  ось  ти  й  помер.  от  тепер  –  молодець

hand  of  doom,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

electric funeral

багряні  відблиски  на  небі
натякають  тобі,  що  ти  помреш.
наближається  буря!  бігом  ховайся
від  атомної  грози.

червоні  спалахи  на  небі  –  
в  їхньому  світлі  будинки
розсипаються  на  шматки,
люди  розбиваються,  мов  глечики,
їхня  свідомість  розкладається  на  атоми.

механічний  розум  роботів-рабів
провадить  їх  просто  до  атомної  домовини.
згори  тече  розтоплене  сонце,
падає  вбитий  місяць
та  сиплються  рясно  пластмасові  квіти.

світ  вже  помер  від  радіяції.
він  став  жертвою  людської  фрустрації.
всю  земну  кулю  охопив  пожиральний  вогонь.
перед  нами  –  електричний  обряд  кремації.

земля  розкололася,  й  відкрила  нам  свої  надра,
–  туди,  як  в  провалля,  провалюються  міста.
річки  й  океани  стали  брудною  гряззю.
якщо  на  це  дивитися,  кров  тече  з  очей.

повсюди  –  попіл,  прах  та  гори  трупів.
нема  кому  оплакувати  мертвих,
і  тільки  хмари,  що  сунуть,  мов  скорботна  процесія,
окроплюють  землю  сльозами  подекуди,  де-не-де.
 
так  все  відбувалося,  –  все  то  споглядав
цар  всього  сущого  своїм  електричним  оком.
він  вкриває  наш  світ  своїм  милосердним  крилом,
і  розпоряджається  закінчувати  без  нього.
 
на  осяйних  небесах  співає  небесний  хор,
ангели  в  чорному  вийшли  завершити  церемонію:
вони  хапають  грішні  душі,  й  кидають  їх  до  пекла,
звідки  немає  виходу,  де  тільки  вічний  відчай  

electric  funeral,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

iron man

чого  йому  треба?  він  що,  божевільний?
що  він  тут  бачить?  він  що,  сліпий?
я  думаю,  він  взагалі  не  вміє  ходити,
або,  коли  й  піде,  то  зразу  впаде.

цікаво,  а  він  живий  чи  мертвий?
що  він  собі  думає  своєю  головою?
найкраще  нам  його  ігнорувати  –
а  й  справді,  яке  нам  до  нього  діло?

він  був  нормальним,  а  став  залізним,
потрапивши  в  значне  магнітне  поле
там,  у  майбутньому.  він  подорожував
у  часі  з  таємною  гуманітарною  місією.

тепер  він  просто  дивиться  на  людство  –
ніхто  його  не  слухає,  ніхто  не  визнає.
він  –  невдоволений,  він  вирішив  помститися,  –
лиш  треба  розгорнути  ту  помсту,  що  він  приніс.

справді?  –  справді,  й  цей  час  настав!
час,  аби  сіяти  страх,  жах  і  глобальну  паніку.
залізний  чоловік  добув  свою  помсту  з  могили
вбивати  людей,  чиє  майбутнє  врятовано.

ніхто  його  не  слухає,  ніхто  його  не  бачить.
всі  просто  відвертаються  і  затуляють  вуха.
ніхто  його  не  славить  і  не  вихваляє,
ніхто  не  допоможе  чавити  цих  людей.
 
його  важкі  чавунні  черевики
наводять  переляк  на  села  та  міста.
рятуйся,  хто  може!  втікайте  щодуху!
залізна  людина  зруйнує  цей  світ

iron  man,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020

sleeping village, warning

червоне,  мов  з  печі,  сонце  сходить  на  небо.
село  ще  спить,  та  півні  вже  співають.
у  верховітті  дерев  гуляє  легенький  вітер,
в  душі  –  безтурботний  спокій.  бачиш?  все  буде  добре.

сьогодні  –  вперше  відтоді,  як  ми  зустрілися,
я  дивився  на  небо  й  спостерігав  погоду.
я  бачив,  як  сонце  вкрилося  холодним  блідим  серпанком.
насунули  темні  хмари;  море  враз  затремтіло,
шквалом  здійнявся  вітер,  і  застогнали  дерева.

все  промовляло  до  серця:  будь  сильним,  гартуй  рішучість.
я  розумів,  що  мушу  сьогодні  тебе  покинути.
зрештою,  я  народився  на  світ  ще  тебе  не  знаючи;
просто  мої  почуття  до  тебе  стали  занадто  сильними.

ти  ніколи  не  казала,  що  ти  мене  любиш,
я  навіть  не  вірю,  що  ти  можеш  таке  сказати.
я  вірю  в  знаки:  я  бачив  тебе  уві  сні,
й  там  ти  була  не  зі  мною,  а  з  кимось  –  не  знаю  з  ким.
ти  мала  такий  крутий,  невимушений,
квітучий  щасливий  вигляд,
що  й  я  мимоволі  намагався  тебе  наслідувати;
але  тепер  я  хотів  би  знати,
якою  ти  є  насправді  –  чи  то  недоречне  бажання?
я  народився  без  тебе,  дитино  –
дозволь  і  померти  без  тебе.
просто  мої  почуття  були  аж  занадто  сильними.

тепер  цілий  світ  десь  котиться  без  мого  співчуття  й  сприяння.
моє  серце  стало  залізним  –  принаймні,  так  воно  каже.
я  просто  не  можу  стримати  сліз!  чому  ти  мене  відштовхнула?
сум  мені  стиснув  горло.  я  стою  і  дивлюся  на  тебе,
як  ти  повільно  збираєшся,  як  забираєш  від  мене
те  кохання,  якого  я  ніколи  не  знав.
я  народився  без  тебе,  дитино  –  так  само  без  тебе  й  житиму,
просто  мої  почуття  були  аж  занадто  сильними.  –
лиш  трохи  занадто,  та,  зрештою,  вже  все  одно

sleeping  village,  warning,  black  sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=sY2Y-MveweI

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

wicked world

світ  сьогодні  є  дуже  поганим  місцем.
всередині  людства  точиться  безкомпромісна  війна.
люди  працюють,  щоб  заробити  собі  на  хліб
і  вбити  якогось  ворога,  й  поховати  своїх  померлих.

праця  політика  –  дуже  тяжка  й  виснажлива!
бо  робота  політика:  посилати  людей  на  смерть.
ми  вже  літаємо  в  космос,  вже  майже  освоїли  місяць,
а  тут,  на  землі,  помираємо  через  хвороби  та  голод.

ось  жінка:  вона  щодня  йде  на  свою  роботу.
якби  вона  не  ходила,  не  знала  б,  що  їй  робити.
малюк  сидить  і  плаче  від  життя,  що  таке  важке;
він  навіть  не  знає,  що  він
має  батька;  та  батька  немає

wicked  world,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

evil woman

я  бачу  безодню  злоби  в  твоїх  очах.
ти  налила  мене  брехнею  аж  по  вінця.
твій  смуток  не  компенсує  ганьби,  яку  ти  несеш.
доведеться  тобі  пожинати  все  своє  зло  самостійно.

зла  жінко,  насправді  ти  –  жінка  зла.
я  з  тобою  не  гратиму  в  ці  підозрілі  ігри.

тепер  твоя  мета  мені  відома.
ви  хочете,  щоб  я  претендував
на  це  маленьке  янголятко?  я  не  смію.
самі  подумайте:  хіба  я  можу  бути  таким  зухвалим?
 
порочна  жінко,  ти  й  сама  –  дитя  пороку.
я  з  тобою  не  гратиму  в  ці  нецікаві  ігри.

ненависть  лежить  на  ваших  вологих  устах.
ваше  тіло  вигинається,  як  злякана  гадюка;
чорний  кіт  качається  по  ваших  простирадлах.
я  думаю,  ти  вже  мені  наврочила,

ти  сподівалася  побачити  мене  в  домовині.  
проблема  лиш  в  тому,  що  твій  урок
впаде  на  тебе,  й  ти  помреш,  як  гадюка,
що  вкусила  себе  за  хвіст

evil  woman,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

behind the wall of sleep

мрії  складаються,  мов  пелюстки
смертоносної  квітки.  обличчя  демонів
скаляться  злими  садистськими  усмішками:
ви  лиш  погляньте  на  себе,  підсудний!
ким  ви  були,  і  до  чого  тепер  докотилися?

морозить;  тіло  німіє  з  голови  до  ніг.
навіть  сонце  скрижаніло  на  місці.
слова,  що  зростають  на  небі  –
підживлюй  ними  свій  смуток:
вони  запевняють,  що  завтра
ти  їх  вже  не  читатимеш.    

відчуй,  як  твій  дух  підноситься  з  вітром;
дивися,  як  твоє  тіло  падає  на  коліна.
сонний  мур  каяття  робить  з  людей  трупи,
сонний  мур  каяття  зробив  з  твого  тіла  труп.  

з  темряви  он  там  пробилося  світло  потоком.
сонний  мур  –  прохолодний  і  приємний  на  дотик.
сонний  мур  –  він  впав  і  розбився  на  друзки.
сонце  світить  в  тобі,  отже,  ти  прокинувся

behind  the  wall  of  sleep,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

the wizard

туманний  ранок,  на  небі  –  хмари.
чарівник,  як  завжди,  прийшов  без  попередження.
здається,  його  тінь  важча  за  нього  самого.
він  зробив  собі  тінь  своїм  заклинанням.
в  руках  у  нього  срібний  дзвіночок,
на  голові  –  високий  гострий  капелюх.

ні,  я  ні  з  ким  не  розмовляю,  дітки.
я  просто  тут  тиняюся,  шукаю  вчорашнього  дня
та  сію  корисну  магію.

а  погана  магія  зникає.
демони  хвилюються,  коли  майстер  десь  неподалік.
він  обертає  горе  на  радість,  біду  –  на  щастя.
людям  приємно  та  втішно  знати,  що  він  –  десь  близько.  

ні,  я  ні  з  ким  не  розмовляю,  дітки.
я  просто  тут  тиняюся,  шукаю  вчорашнього  дня
та  сію  корисну  магію.

сяє  сонечко,  хмари  на  небі  розвіялися.
люди  зітхають  розчулено:  тут  був  смішний  чарівник.
тепер  він  пішов  десь  далі,  калатаючи  в  свій  дзвіночок.
він  сіє  корисну  магію;  це  –  дуже  велике  діло

the  wizard,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

black sabbath

це  що  таке  стоїть  переді  мною?
якась  чорна  постать  вказує  на  мене  пальцем.
швидко  відвернися  й  починай  тікати:
хіба  ти  не  знаєш?  я  –  обраний  номер  один!
о,  ні.
 
велика  чорна  постать  з  вогняними  очима
розповідає  людям  про  їхні  бажання.
це,  здається,  сатана!  він  усміхається
тим  часом,  як  пекельні  вогні  підносяться  все  вище.
о  ні,  будь  ласка,  допоможи  мені,  боже.

ну,  що,  мій  друже?  це  –  кінець?
сатана  стоїть  на  роздоріжжі,
перелякані  люди  біжать  то  туди,  то  сюди.
краще  б  вам,  люди,  було  взагалі  сюди  не  приходити.
будь  ласка,  будь  ласка,  допоможи  мені,  боже

black  sabbath,  black  sabbath

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

urban apocalypse

припиніть  цей  вереск  вашого  прогресу,  –
гукав  жахливий  вершник,  не  злазячи  з  коня,  –
ви  змарнували  все,  що  дав  вам  добрий  бозя,
ми  їдемо  від  вас  назад,  у  вчорашній  день.

перекидайте  столи  в  ресторанах,
розбийте  святу  –  не  святу  –  трійцю
виробництва,  розподілу  та  споживання,
споряджайте  хрестовий  похід
на  лос-анджелес,  каліфорнія.

ваші  щоденні  приноси  –  шахрайство  та  лицемірство.
битва  вже  почалася  –  вас  увінчає  поразка.
ваші  щоденні  новини  –  опіум  для  народу,
і  не  прийде  месія,  щоб  натовкти  вам  пики.

безробітні,  голодні  та  гнані  повинні  їсти.
розум  повинен  посісти
своє  місце  на  цьому  бенкеті  знов.
тим  часом  він  стоїть,  мов  розгублений  офіціянт,
і  не  знає,  кому  служити.  треба  служити  нам!    

гальванізуйте  свій  дух  на  великі  справи!
відкиньте  гріх,  корупцію  та  всяке  беззаконня.
можливо,  ці  заклики  здаються  вам  трохи  нудними  –
проігноруйте  їх,  і  історія  вас  забуде

urban  apocalypse,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

black mamba

моя  рука  –  в  зміїній  норі.  переслідую  чорну  мамбу.
моя  голова  –  в  клітці  з  левами.  ну,  мені  стало  цікаво.
під  ногами  –  пекуча  грань.  я  танцюю,  ніби  востаннє.
о,  я  забув  сказати:  голову  вже  понесли
показати  старому  іродові,  трясця  його  печінкам.
щоразу,  як  ви  мені  телефонуєте,  я  заплющую  очі
і  йду  по  канаті  над  прірвою.  чорна  мамба  повзе  по  мені.
слизька  й  небезпечна,  будьте  моєю  плазункою!

темні  думки  безсонних  сушаться  там  надворі.
лізь  до  мене  під  ковдрою,  –  кажу,  не  змигнувши  оком.
вона,  підморгнувши,  лізе.  чи  то  мені  здалося?
ви  знаєте,  вона  тріпоче  довгим  язиком,
та  навряд  чи  її  хтось  назве  язикатою.
і  ось  –  я  навіть  не  стямився  –  вчепилася,  мов  електричний
затискач  на  багато  вольтів,  просто  мені  в  губу!
ви  не  знаєте,  що  то:  поцілунок  чорної  мамби.  –
не  треба  мене  звинувачувати  в  легковажності,  в  разі  чого.

чорна  мамба!  вона  повзає  по  мені
з  тропічним  шелестом  трави,  з  оксамитовим  шепотінням.
м'яко  підштовхує  головою,  ніжно  кусає  за  вухо:
[i]бажаю  свого  блаженства[/i],  –  так  вона  каже,  мамба

black  mamba,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

spiral

кілометри  в  нікуди,  кілометри  нізвідки  –
дівочки-квіточки  акуратними  лініями
на  проспекті,  овіяному  духом  ура-парфумерії.
я,  скинувши  газ,  гукаю:  "вітаю!"  –
швидкі  цікаві  очі  зметнулися,  й  знов  обважніли:
вони  не  побачили  в  мені  покупця.
в  нас  тут  побачення,  дядьку.  мабуть,  вам  краще  піти.

не  буди  мене.  я  падаю  за  власним  протоколом.
широка  лінива  спіраль  провадить  мене  до  ранку.
хто  там?  я  вас  не  чую:  мої  вуха  заліплено  воском.
аж  ось  безперечні  ранкові  дзвони
несподівано  кличуть  мене
відкинути  мрії,  щоб  миритися  з  сірим  днем.

десь  обслуговував  столики  –  мав  чайові  рублями.
обертати  вино  на  воду  –  все,  що  я  міг  робити.
тишу  в  моїй  голові  розколювали  корпоративні
гулянки,  де  риба  та  хліб  споживалися  непомірно.

вниз  по  спіралі  з  прискоренням.  все,  я  кидаю  віжки.
скажений  атракціон!  світ  миготить  в  очах.
я  шугаю  в  об'єднаних  барвах  вже  неземних  палітр,
славетні  художники  людства  кричать  і  тікають  в  паніці

spiral,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

at last forever

ти  цілий  вечір  тримаєш  мене  за  руку.
гадаєш,  я  десь  піду?
просто  треба  знайти  місце  й  спосіб
залишати  для  тебе  повідомлення  щодня.

ким  би  я  був,  якби  тривав  довіку?
я  тримаю  вже  майже  2  місяці  цей  божевільний  темп.
може,  й  не  в  цьому  житті,  маленька,
та  колись  ми  поєднаємо  2  наші  щасливі  долі.
навіть  тепер  я  бачу  небо  в  твоїх  очах.

ну,  то  чому  ж  ти  тримаєш  мене  за  руку?
це  трохи  морозить,  чесно.  може,  ти  спостерегла,
що  мені  вже  не  тут,  що  мій  погляд  давно  фокусується
на  якійсь  надзвичайно  важливій  точці  там  вдалині?

щось  мені  стало  важко  підтримувати  розмову.
це  триває  вже  дуже  довго,  і  зрештою,  хто  я  такий,
щоб  тривати  довіку?  я  тримав  цей  шалений  темп,
і  тепер  знаю  точно:  нехай  і  не  в  цьому  житті,
ми  будемо  разом  до  скону,
й  навіть  смерть  не  розлучить  нас,  –
навіть  тепер  я  бачу  небо  в  твоїх  очах.

то  чому  ж  ти  тримаєш  мене  за  руку?
я  не  втечу  сьогодні,  просто  маю  дещо  зробити,
щоб  ти  могла  отримувати  щодня  мої  повідомлення.
крихітко,  може  не  в  цьому  житті,
та  ми  конче  будемо  разом  –
я  знаю,  я  можу  бачити  небо  в  твоїх  очах

at  last,  forever,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

wounded, old and treacherous

прогуляйся  цією  спокійною  місциною  на  схилі  дня.
не  бійся  перейти  чиюсь  дорогу.
боги,  здається,  в  гуморі;  погода  співає  "радуйся",
старі  ворони  крячуть,  літаючи  виключно  прямо.

були  часи,  коли  кохання  було  законом.
були  часи,  коли  законів  взагалі  не  було  ніяких.
складено  всі  ритуали,  зламано  всі  огорожі,
я  користуюся  карткою  heaven  express.  

бачиш?  я  креслю  заповідану  лінію  джунглів  –
ти  не  повинна  за  неї  заходити.
а  я  за  твої  не  заходжу:  навіщо  мені  проблеми?
ти  ж  знаєш:  я  –  старий  контужений  зрадник.

ось  вона,  заповідана  лінія  джунглів.
якщо  ти  через  неї  переступиш,
ти  переступиш  через  моїх  друзів.
навіщо  їм  зайві  клопоти?  вони  всі  –  так  само
поранені  старі  каліки-зрадники.

запашного,  як  свіжа  хлібина,  вечора,
на  цій  священній  землі
привиди  предків  скирдують  місячне  сяйво.
великі  коти,  що  тиняються  в  твоїй  голові  –
втрачені  для  китаю.  краще  лишити  їх  мертвим.

боги,  здається,  в  гуморі  –  дозволь,  я  напишу
ще  одну  книгу  джунглів  з  карткою  heaven  express.  

гори  оживуть,  і  стрясатимуть  це  місто.
велика  мати  зателефонує  тобі  зі  сховища.
їй  не  потрібні  катастрофи,  стихійні  лиха  тощо,
але  вона  так  само  хвора,  стара  та  віроломна  

wounded,  old  and  treacherous,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

roots to branches

слова  написано  –  слова  перекручено.
істинні  значення  відносить  течія  часу.
піднесіть  смолоскипи:  хай  палахкотять,
нехай  танцюють  тіні  на  обличчях,
вирізьблених  тут  на  скелі.
поганий  настрій  для  молитви.  сподіваюся,
ніхто  її  не  слухає.  хтось  про  щось  казав:
корінням  –  у  багні,  а  гіллям  –  на  небі.

сумлінні  учні  несуть  це  послання,
щоб  трохи  подекуди  підсолодити,
трохи  підмалювати,  а  десь  –  і  затерти  пальцями.
недоуки-ткачі  та  голі  маловірувачі  –
як  нам  не  соромно  терпіти  це  тисячу  років?
розбиті  доктрини  кружляють,  мов  сніг,
мов  іскри  нескінченної  пожежі.
поганий  день  для  молитви.  може,  ніхто  й  не  почує:
корінням  –  у  багні,  а  гіллям  –  на  небі.

у  вогких  печерах  з  протягами.
де  старий?  –  у  величних  соборах,
чи  на  височенних  мінаретах,
чи  в  храмах  доленосної  смерти.
сподіваюся,  він  вже  прийняв
такої-сякої  прийнятної  подоби.
краще  б  він  актором,  що  легко  змінює  маски.
терпіть  малих  дітей:  вони  виростуть,
і  розв'яжуть  всі  шляхи  господні.
нечисті  уста  для  казання.  не  слухайте,  що  я  кажу:
ногами  –  у  багні,  а  мріями  –  на  небі

roots  to  branches,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020

lights out

останнє  світло  згасло,  всі  вже  сплять.
щось  в  моїй  кімнаті
підкрадається  до  мене,  лізучи  по  стіні.

тато  казав,  то  –  гра  світла  й  уяви:
мовляв,  якась  машина  світить  фарами  з  вулиці,
й  дерева  махають  гіллям,  вітаючи  це  страхіття.

я  думаю,  насправді  він  нічого  не  знає.
бо  чому  він  тоді  не  боїться  цього
холодного  жаху,  що  чигає  на  тебе  в  темряві?

хто  це?  ого,  я  впізнав  цю  потвору!
це  ж  про  неї  по  телевізорі  казав  якийсь  дядько:
про  потвору,  що  ходить  парком  
на  ходулях,  з  великим  мішком.

це  ти!  я  бачив  тебе  в  новинах.
це  твоя  гидомирна  пика,
що  постійно  ховається  в  сутінках,
і  тепер  сидить  у  мене  під  ліжком  –
так,  я  тебе  впізнав.

повітря  важке  й  непорушне.  блимнуло,  гримнув  грім.
я  намагаюся  здогадатися,  що  він  хоче  сказати.
що  робити?  це  –  дуже  страшно,
коли  ти  в  кімнаті  сам,  а  можливо,  і  в  цілому  світі.

потвора  вилазить  з-під  ліжка.  в  неї  червоні  очі.
зі  мною  лиш  теді,  ведмедик  –
він  боїться  так  само,  як  я.

чорна  рука  повзе  по  стіні.
торкається  теді  –  той  мовчить  перелякано.
тепер,  безперечно,  вона  торкнеться  мене

lights  out,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

man of principle

одного  дня  він  звідси  піде  з  тихою  радістю  в  серці.
він  не  підпалить  школи  на  прощання,
жоден  дурень  не  постраждає.
та  він  вболіватиме  за  команду  суперника
на  футбольному  матчі  завтра.
трохи  самодисципліни,  й  він  переросте
власного  татка,  отримає  повну  освіту
і  стане  людиною  принципу.

битва  не  припиняється,  й  він  гратиме  на  перемогу.
дивіться,  як  грає  блакитна  кров  у  нього  під  шкірою;
жахніться,  як  грає  презирство  в  нього  під  чемною  усмішкою!
вони  потупляться  знічено,  й  зрештою  всі  відступлять.
а  якщо  їм  не  буде  куди  відступити?  знаєте,  що  він  зробить?
перенесе  свого  хреста  на  иншу  гору.  –
так  з  божою  поміччю  він  завжди  може  вчинити
згідно  зі  своїми  принципами.

при  м'якому  вечірньому  світлі
з  хорошою  чесною  дівчиною.
він  її  так  кохає,  що  паморочиться  в  голові.
ось  він  довів  її  до  її  хати,  й  цілує  її  на  прощання.
дівчина  дрібно  тремтить.  вона  вже,  по  правді,  наважилася,
тож  тягне  його  за  руку.  вдома  нікого  немає,
отже,  цієї  ночі  вона  зламає  всі  його  принципи.
усвідомлення  цього  приходить  не  раптом,
а  поступово,  за  дією  дія.  що  це?  це  він  погойдуєтьcя,
повішений  на  власній  вишуканій  краватці?
–  ні,
що  за  дурна  романтика?  ми,  резонери,  кажемо  про  таких:
він  був  би  став  сенсацією,  та  він  є  людиною  принципу

man  of  principle,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

no rehearsal

ну,  ви  вже  вивчили  ваші  слова?
репетиції  сьогодні  не  буде.
а  вистава  коли?  ясно  коли:
завтра,  квитки  вже  всі  продано.

принесли  телеграму  від  автора  –
там  так  і  сказано:  без  репетицій.
освітлювачам  наказано
палити  прожектори  на  повну  потужність.

в  глядацькому  колі  є  одне  місце:
п'ятсот  мільйонів  в  партері.
я  не  жартую:  всі  будуть  там,  як  один,
просто  коли  в  гримерці  вибухне  ваша  бомба,
повилітають  всі  вікна,
і  завіса  безпеки  впаде  сама.
о,  суфлер  вже  у  себе  в  будці  –
він  вже  шкодує,  що  взагалі  прийшов.

що  вдієш?  сьогодні  –  без  репетиції.
а  ви  вже  вивчили  ваші  слова?
гадаю,  ця  тривожна  пауза  триватиме
аж  доки  розтане  місіс  морозиво.

ви  бачили?  бачили?  це  –  вже
дванадцятий  оркестр  прибув  під  грім  овацій!
а  репетиції  все  немає.
перша  скрипка  застудився,  втратив  руки
й  оглух  на  обидва  вуха.  

так,  декорації  досить  барвисті  та  пишні,
але  грим  на  акторах,  на  жаль,  тонкий.
ви  бачите,  задня  стіна  вже  впала,
а  двері  на  сцену  замурували  ще  вчора.
публіки  все  прибуває,  стало  вже  тісно  й  задушно.
мало  хто  з  артистичної  молоді  став  на  крило.
коли  пролунає  третій  дзвінок,  стережіться,
бо  провалиться  стеля,  і  всіх  поховає!  боже

no  rehearsal,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020

black jacket

я  –  змучений  і  приголомшений.  маю  багато  сказати,
та  не  слухаються  слова,  і  страшенно  болить  голова.
мене  продали  та  сплавили  далеко-далеко  річкою,
та  я  повернуся:  я  вже  повертаюся:
так,  я  завжди  повертаюся,
і  вбираюся  в  чорний  жупан,  і  зав'язую  чорну  краватку,
і  взуваюся  в  чорні-чорні  черевики  з  золотими  носками.

я  ніколи  не  програвав,  я  завжди  готовий  змагатися.
наразі  це  вже  не  так:  мене  обдурили  й  зрадили.
роззброєний,  розладнаний  і  розібраний  на  запчастини,
я  вже  готовий  до  повороту:  я  повертаюся,
і  вбираюся  в  чорний  жупан,  і  зав'язую  чорну  краватку,
і  взуваюся  в  чорні-чорні  черевики  з  золотими  носками.

я  –  леткий  та  плиткий,  я  –  легкий  та  меткий;
я  проходжу  крізь  ґрати  й  маленькі  щілини.
якби  ви  могли,  ви  раді  були  б  користатися  з  мене,
як,  наприклад,  з  найкращого  пристрою
для  зважування  найдорожчих  відтінків  неба.
маю  в  вітрилі  дебелий  вітер  –  значить,  вже  повертаюся.
я  повертаюся  завжди,  й  що  я  тоді  роблю?
так,  я  вбираюся  в  чорний  жупан,  і  зав'язую  чорну  краватку,
і  взуваюся  в  чорні-чорні  черевики  з  золотими  носками.

gold-tipped  boots,  black  jacket  and  tie,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

sleeping with the dog

її  кохання  подібне  до  свічки,  що  запалюється  вночі.
її  серце  подібне  до  колоди  карт,  де  лиш  одна  –  твоя.
иноді  я  витягаю  ту  карту,  –  мені  щастить  в  цих  іграх.
в  неї  язик,  як  у  гадюки,  та  її  мова  –  затишне  муркотіння.
її  дотик  –  м'який  оксамит,  та  иноді
він  подібний  до  залізяки,  принесеної  з  морозу  –
насправді  доволі  часто,  та  я  не  скаржуся,  ні.

від  неї  перехоплює  подих  так,  ніби  падаєш  з  даху.
коли  я  танцюю  з  нею,  я  ніби  літаю  під  хмарами.
і  раптом,  коли  прокинуся,  бачу:  я  сплю  з  собакою.
хух,  і  тоді  зазвичай  так  і  буває  насправді.

я  маю  викрити  всі  таємниці  її  страшної  душі.
я  маю  вгадати  час,  коли  вона  це  дозволить.
тоді  я  зцілю  свій  дух,  що  розбився,  мов  птах  об  скло,
–  і  здається,  тепер  саме  час.  готовий?  вперед,  ковбою!

перехоплює  подих,  ніби  стрибнув  з  гори.
моє  серце  співає,  я  охоплюю  поглядом  всесвіт
–  і  знов  прокидаюся.  боже,  я  сплю  з  собакою!
що  з  цим  робити?  можливо,  я  прийму  цю  сумну  реальність

sleeping  with  the  dog,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

white innocence

вона  йшла  додому  з  якогось  заштатного  фестивалю,
зовсім  не  схожа  на  дівчат,  що  там  зазвичай  ошиваються.
ну,  ви  знаєте  ці  фестивалі:  наркотики,  гори  сміття,
пияцтво  та  розпуста  на  співочому  полі  кохання.  –

кажу,  не  схожа.  вона  була  половинкою  мого  серця,
вона  була  господинею  притулку  моєї  душі.
кумедна  то  річ:  серце  старого  бурлаки;
чарівна  й  незбагненна  річ:  невинна  привабливість  юности.

ви  погляньте,  як  вона  йде!  як  два  ангели  в  білій  невинності.
і  ось  один  ангел  махає  мені  рукою,
а  другий  вже  підбігає,  та  й  стукає  у  віконце.
і  я,  примружившися  з  необхідности,  бо  сонце  сліпило  очі,
намагаюся  збагнути,  хто  вона:  пересічне  дитя  дев'яностих
чи  моя  небезпечна  фантазія,  що  зайшла  занадто  далеко.
–  біла  невинність!  так,  вона  була  точним  втіленням
білої  невинности,  запевняю  вас  переконливо.

ідеальна  дірочка  була  в  її  панчосі:
та  дірочка  була,  як  вікно  до  дівочого  серця.
її  коси  були,  наче  два  золоті  водоспади,
і  якби  я  пройшов  через  ті  золотоносні  потоки,
став  би  казково  багатим  і  духовно,  й  матеріяльно.
каже:  мене  підкупили  номери  твоєї  машини.
так,  вони  теплі  й  безпечні:  такі,  як  власне  й  я  сам.
раптом  мені  здалося,  я  везу  її  десь  на  ринок
продавати  під  гаслом  "остання  сенсація  дня".
кумедна  то  річ:  сумління  самотнього  пса  пустелі,
зворушлива  річ:  біла  невинність  юности.

вона  опустила  скло:  дивіться:  моя  рука
борознить,  наче  плуг,  безпритульні  потоки  ночі.
я  бачив,  як  зовнішній  холод  ластиться  й  лиже  їй  пальці,
я  відчував  свій  обов'язок  зігріти  їх,  і  негайно.

очевидно,  вона  нічого  конкретно  не  прагнула.
то  було  очевидним  навіть  для  мене.
я  щось  робив,  щось  роздивлявся,  чогось  чекав.
вона  вже  бувала  в  таких  обставинах,  найпевніше.

я  почув  обіцянку  –  це  точно.
мені,  безперечно,  було  пообіцяно  рай  на  землі.
можливо,  я  став  випромінювати  задоволення  і  самовпевненість,
та  я  зрозумів  все  правильно,  і  зрадів,  як  тупий  баран.

вона  торкнула  моє  коліно;  я  зупинив  машину.
вона  відчинила  двері,  й  далі  пішла  сама.
яка  ж  сміховинна  річ:  людська  портативна  мудрість!
–  так  само,  яка  дивовижна  біла  невинність  юности

white  innocence,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020

doctor to my disease

я  лікувався  від  легкої  депресії,
я  лікувався  від  всіх  ґатунків  болів  в  усьому  тілі.
ой,  мене  лікували  також  від  галюцинацій,
–  тепер,  я  бачу,  все  це  повертається.

ну,  можеш  дати  мені  під  дих;
можеш  зірвати  з  мене  весь  дах;
можеш  повільно  зігнути  мене  в  три  погибелі;
можеш  мене  закопати  в  себе  в  дворі  на  клумбі;
та  є  одна  річ,  з  нею  ти  мусиш  погодитися:
ми  –  вже  не  діти,  а  ти,  хоч  і  можеш  вдавати  лікаря,
не  маєш  на  цю  хворобу  зовсім  ніякого  впливу.

я  не  отримав  від  тебе  твоїх  чудодійних  ліків,
що  стали  мені  потрібними  після  вчорашньої  ночі.
ой,  ти  зробила,  що  моє  серце  б'ється  тепер  з  перебоями,
дай  мені  ту  пігулку,  що  поліпшить  мені  здоров'я!
але,  якщо  хочеш,  можеш  трохи  погратися:
можеш  мене  окрилити  й  піднести  аж  ген  до  небес,
можеш  мене  штовхнути  в  багно,
й  топтатися  там  по  мені,  мов  по  високій  сцені.
ти  можеш  робити  що  хочеш.  можеш  мене  лікувати,
та  знай,  що  нікого  успіху  з  твого  лікування  не  буде.

коли  ти  ламала  мене,  мов  якогось  комп'ютера  тощо,
чи  сподівалася  ти,  що  зможеш  мене  полагодити?
скажена!  ти  налаштована  шукати  якоїсь  підлоти
навіть  у  досконалості.  ти  шукала,  і  не  знайшла.
можеш  душити  мене,  як  отелло  душив  дездемону,
можеш  налити  мені  повні  вуха  своєї  брехні,
та  знай:  це  не  має  глузду;  й  так  само  жодної  користи
від  цієї  тупої  гри,  де  ти  вдаєш  мого  лікаря

doctor  to  my  disease,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

still loving you

так,  це  самотнє  життя  –  життя,  і  воно  –  самотнє.
і  якщо  я  тебе  полишу,  я  знаю,  на  що.  жартую:
я  все  ще  кохаю  тебе.  принаймні,  так  є  на  сьогодні.
я  лишив  тобі  квіти  на  твоєму  столі,
я  замкнув  за  собою  двері.
я  встановив  стовпа  на  землі,  що  на  неї  заздрю,
я  засипав  зерном  всі  комори  твоєї  милости.

натисни  в  своїм  телефоні,  якщо  вона  є,  на  кнопку,
що  належить  мені,  і  відсунь  десь  убік  свої  гори.
я  зведу,  де  вони  були,  щось  таке,  чого  ти  не  знаєш.
досі  тебе  кохаю.  –  на  сьогодні  це  буде  правдою.
 
хочеш  знати,  про  що  я  думаю?  хочеш  знати,  чи  я  піду?
хочеш  знати,  що  мене  змушує  робити  все  так,  як  хочу?
все  просто:  коли  все  надто  добре,  можна  з'їхати  з  глузду,
і  добре,  що  я  згадав  це  якраз  цього  вечора  –  так,
досі  тебе  кохаю,  досі  не  можу  без  тебе

still  loving  you  tonight,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

thinking round corners

сядьте  на  ліжку  прямо.  не  думайте  прямолінійно.
голова  йде  обертом,  не  можете  заснути,  голова  –
не  ходіть  по  колу,  не  промовляйте  еліпсами.  згадайте  ваш  сон:
немає  сенсу  бути  добрим  чи  поганим,
якщо  ти  можеш  заокруглити  кути.

отож,  ми  в  підземних  комунікаціях:  пірнаємо  в  мокрі  стіни,
виходимо  з  того  боку  вже  в  паралельному  всесвіті.
черпайте  силу  з  техніки  потойбічного  антисвіту,
приносьте  її  сюди,  й  думайте.  круглі  кути  не  чекатимуть.

ось  гарна  дівчина  з  неоновими  очима;
вона  обіймає  білими  стегнами  якогось  чувака.
наречений  про  це  нічого  не  знає;  він  осяяв  своє  кохання
власним  вогнем,  тож  дівчина  носить  аж  дві  обручки.  

пригадайте  свій  сон.  там  зажурений  синій  хлопець,
засмучена  рожева  дівчина,  й  жовта  корова,
і  місяць,  що  витріщається,  як  все  це  заходить  в  кут,
мов  облизує  ріг  потойбічної  вулиці.  

ми  стоїмо  в  порогах  чіплятися  за  карнавали.
плюньте  на  щастя,  на  радість  людям,  з  мейгемського  стовпа,
та  ходімте  гуляти  підземними  комунікаціями,
де  без  дверей,  через  стіни,  можна  втручатися  в  инші  світи.
наберіться  від  техніки  сили,  а  від  людей  –  вільнодумства,
щоб  зализувати  кути  й  клечати  лілеями  роги.
це  –  лиш  моя  пропозиція,  думайте  довго  про  це.

бляшані  барабани!  ковбої  з  картону  й  паперу
марширують  стрункими  лавами,  як  ходить  біла  людина.
латифундисти  грозять  батогами,  гримлять,  як  один,  ланцюгами,
пропонуючи  всім  підкоритися,  та  під  теплим  дощем  на  ліжку
самі  стають  покірними,  і  поринають  в  сон.

що  ж  там  не  так?  намагаюся  роздивитися.  джек  та  джил.
джек  у  нас  буде  хлопцем,  а  джил,  відповідно,  дівчиною.
садибу  покинуто.  значить,  нічийна  й  хата  –
чи  лишилося  там  бодай  щось  для  мене?  можна  поглянути.

ми  купаємося  в  басейні,  де  господар  заквасив  брагу.
краще  б  це  було  віскі  –  чула?  в  англії  кажуть  так:
з  криці  не  буде  золота,  як  ти  її  не  топи,
та  свиняче  залізо  можна  перетопити  на  крицю
так,  щоб  сорока-ворона  поставила  вам  три  дев'ятки

thinking  round  corners,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020

sparrow on the wall

як?  ви  хочете  стати  книжковим  хробаком?  чи  не  краще
бути,  як  я,  завжди  осторонь?  ви  могли  б  сидіти  в  суді,
де  судять  вашу  особу,  коментуючи  це  з  високого  дуба.
без  парадоксів!  спробуйте,  станьте  під  наші  знамена.

дивіться:  ви  мали  б  зараз,  як  он  ті,  влаштувати  дебош
на  проїжджій  частині  з  друзями  неподалік  від  поліції.
могли  б  ще  багато  чого  замість  сидіти  в  цій  клітці
персонального  limbo,  не  плутайте  з  лімузином.
тобто  я  хочу  сказати:  перше,  ніж  впасти  в  кому,
скуштуйте  свободу  на  смак,  як  горобець  на  горожі.

оберіть  агресивний  стиль  одягу,  ходіть,  як  бандит,  перевальцем.
з  горобцями  проблем  нема  –  походіть  горобиним  яструбом:
полювання  увечері,  купання  в  басейні  вдень  –
так  поступово  набудете  такого-сякого  інстинкту,
зможете  згодом  очолити  відморожену  вовчу  зграю.
не  сидіть  на  дивані  довіку:  політайте  перш  ніж  померти,
бачите?  ви  –  горобець,  що  сидить  на  шкільній  огорожі.

ні,  я  не  хочу  бути  ні  твоїм  безсоромним  татком,
ні  взагалі  нічиїм  головним  інженером  гріха.
я  не  грав  би  тут,  мов  свинопас,  на  свою  чарівну  сопілку,
я  маю  певну  прив'язаність,  я  люблю  свою  мандоліну.
а  ви,  хоч  би  там  як,  –  моє  оцінкове  судження  –
просто  маленький  горобчик,  що  сидить  на  шкільній  огорожі.

звісно,  в  навчанні  немає  нічого  несправедливого.
з  вашими  цими  книжками  ви  були  б  науковою  зіркою.
спробуймо  трохи  софістики:  надмірнощі  та  зловживання
призводять  до  дизбалансу  й  притуплюють  смак  життя.
що  занадто  сумлінне,  то  може  впасти  в  свою  протилежність,
як  он  ті  хулігани,  що  їх  вже  скрутила  поліція.
не  сидіть  в  вашій  вежі  безвихідно,  бо  це  –  надзвичайно  смішно:
це  подібне  до  того,  як  ви  сидите  на  горожі

sparrow  on  the  schoolyard  wall,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

occasional demons

ну  ось,  тепер  ви  маєте  баштового  крана,
що  може  вас  підчепити,
й  піднести  над  буденністю  високо.

погляньте  на  ті  небезпечні  отруйні  змії:
вони  плазують  принижено,  вони  готові  померти,
аби  лиш  ви  заплуталися  в  їхній  брехні,  і  впали.
бачите?  краще  вам  жити  десь  на  околиці  в  нетрях.
затримайте  дихання:  я  несу  вас  просто  туди,
бо  сюди,  де  ви  є,  унадилися  тварини  всіх  типів  та  видів,
і  випадкові  демони  теж.

о,  в  вас  тут  гарне  помешкання  з  усією  модною  технікою!
звісно,  хай  буде,  адже  ми  отримали  вашу  душу.
вам  вже  не  треба  дбати  про  матеріяльні  речі:
уявіть  лиш,  як  я  вас  ламаю,  шматую  та  рву  на  клапті;
як  висмоктую  мозок  з  ваших  кісток  тощо:
бо  скрізь,  де  ви  є,  унаджуються  тварини  на  всякий  смак,
і  випадкові  демони  зрідка.  

ці  димарі,  що  виригують  чорноту,  вас  не  повинні  бентежити
–  так  само  й  як  ми  самі,  голі  у  вашій  тіні.
як  щодо  скибочки  з  гілочкою  петрушки  живого  життя?
можна  поторгувати  людьми,  батьківщиною,  честю,  совістю,
можна  поїхати  з  помпою  до  найкращого  закладу  в  місті.
ви  ж  знаєте,  ви  приваблюєте  звірятину  всіх  ґатунків
і  випадкових  демонів  –  вважайте  мене  таким

occasional  demons,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

this is not love

повіваючи,  вили  вітри;  дощі  хлюпотіли  й  хлипали.
всі  ці  ночі  ми  грали  в  дорогоцінні  ігри.
недорогий  готель  в  містечку  біля  моря  –
ми  замкнулися  там  на  зиму,  щоб  реготати  пошепки.

хвилі,  мов  цуцики  на  облитому  місяцем  морі,
напіврозлючено  хапали  нас  за  п'яти;
все  це  ти  знаєш  не  гірше  за  мене
і  навіть  краще:  це  –  не  кохання.
ні,  не  кохання.

рекламні  листівки  ганяє,  мов  жовте  листя,
вітер  по  вулиці.  на  листівках  –  картинки  літа,
обляпаного  сонцем,  заляпані  грязюкою.
ті  буржуазно-солодкі  дні  променадів  минули  –
чи  треба  нам  вчити  строгу,  стриману  пісню  жовтня?
на  мисі  я  бачив  дерево,  скалічене  вітром  –  так  само
гну  свою  шию,  бажаючи  бачити,  що  там  у  тебе
в  думках.  чи  ти  знаєш?  ти  знаєш  це  краще  за  мене:
ні,  це  –  не  кохання.

ген  на  південь  шлейфи  рудих  димів
покладають  межу  цій  реальності.  ну,  що  ж  ми  тут  бачимо?
похмурі  потоки  темряви  з  багатоквартирних  вікон
течуть,  мовби  фарш  з  бетонної  м'ясорубки;
ті  потоки  несуть  побутове  сміття
та  клапті  розірваних  сторінок  життя  –
і  хвилі,  мов  цуцики  моря,
знов  заклопотано  хапають  нас  за  п'яти.
я  не  знаю,  що  вони  хочуть  сказати,
та  я  знаю  так  само,  як  ти:
це  не  було  коханням

this  is  not  love,  jethro  tull  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020

heavy water

я  вийшов  надвір  до  нічного  міста,
й  очі  мені  засльозило,  наче  від  сонця  вдень.
і  так  само,  як  вдень,  лютувала
спека  в  великих  вуличних  натовпах.

зірки  заховалися  за  грозовою  хмарою.
повітря,  просякнуте  балаканиною,
одразу  ж  замкнуло  мене  в  летаргійний  кокон.
я  чув,  як  краплі  дощу  сичать  на  неонових  вивісках;
серце  гупало  важко,  і  важко  було  дивитися.
з  усіх  димарів  лилося  димом,  а  з  хмари  на  мене
лилася  важка  вода.

це  була  дівчина  з  півдня.  ми  дивилися  одне  на  одне.
я  знаю,  я  рухаюся,  як  чужинець,  в  цій  дивній  країні.
я  просто  не  вписувався  в  дійсність  геометрично.
тим  часом  чорні  краплі  дощової  важкої  води
котилися  їй  по  ногах.  то  був  жахливий  дощ,
брудний,  і  її  біла  блузка  незабаром  стала  брунатною.
серце  гупало  важко,  важко  було  дивитися;
з  усіх  димарів  лився  дим,  з  хмари  текла  грязюка:
тепла  рідка  грязюка  на  хорошу  дівчину  з  півдня.

що  йде  нагору,  мусить  колись  і  впасти.
ні,  це  неслушна  ніч  під  дощем  танцювати  вщент.
коли  стає  гаряче,  й  це  гаряче  швидко  шириться,
воно  вже  поринуло  вулицею,  мов  локальний  потоп  чорноти.
балаканина  в  повітрі  замикає  людину  в  капсулі
егоїстичної  радости:  боляче  спостерігати,
бо  очі  залито  водою;  неон  у  вуличних  вивісках
б'ється  в  конвульсіях;  серце  б'ється  так  само  важко;
боляче  бачити;  всі  димарі  вивергають
важку  чорну  воду  на  мене

heavy  water,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

rock island

дика  ніч  на  туманному  острові.  світло  від  фар
стрибає  по  стінах  каньйону.
то  було  двоє  молодиків  краденою  машиною.
скрізь  по  дорозі  –  чорні  сліди  від  гуми;
всі  дороги,  здається,  приводять  назад  до  rock  island.

я  повернувся  до  лондона,  до  парижа,  ще  й  до  бомбея.
що  більш  віддалене  місце,  то  слабше  до  нього  тягне,
але  тутешні  люди  знають,  що  в  них  все  гаразд.
дивися:  он  дівчина  –  червона  повітряна  кулька
у  неї  в  руці  –  гуляє  зовсім  сама  на  rock  island.

чи  не  кожен  з  нас  має  свій  rock  island,  своє  особисте
місце  на  березі  з  чистим  піском?
де  хвилі,  здається,  повзуть,
та  все  одно  ваші  ангели  падають,  –
і  ви  самі  вже  бачите,  що  ледве  стоїте,
та  щойно  ви  потонули,  хвиля  вже  знов  відходить,
і  ви  розумієте,  що  повертаєтеся  на  свій  rock  island  знов.

гей,  дівчино!  чом  твоя  сукня  –  розірвана?  хто  це  був
так  доторкнувся  до  тебе;  й  чиї  це,  кажи,  сліди
на  твоєму,  тільки  твоєму  пляжі?  не  плач,  не  бійся:
я  заберу  тебе  звідси.  запам'ятовуй  дорогу,
і  зможеш  колись  повернутися  до  цього  свого  rock  island.

гей,  хлопче  з  гітарним  рифом!  агов,  я  нічого  не  чую:
ні  тебе,  ні  себе,  ні  новин,  а  тільки  твій  клятий  рок.
граючи  тут  для  пустої  кімнати  свою  деренчливу  музику,
ти  марнуєш  свій  час,  леле!  хочу  назад  на  rock  island.
правда  твоя:  всі  дороги  ведуть  мене  знов  додому

rock  island,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

undressed to kill

працював  у  другу  зміну.  перша  випивка  за  день.
підтягнув  стільця  до  столу.  маю  поважний  вигляд:
куди  це  я  прийшов?  що  тут  за  народ?  що  тут  п'ють?
здмухнув  білу  піну,  роздивляюся  бульбашки  в  пиві.
всі  біжать  догори.  це  мало  б  мене  зворушити?  не  можу  сидіти  спокійно.
чи  могли  б  ви  поглянути  в  вічі  дівчині,  що  на  роботі,
і  роздягненій  на  вбивство?

колишеться  сивий  серпанок.  це  –  тютюновий  дим,
а  не  те,  на  що  воно  схоже.  ну,  в  мене  все  застебнуто.
хто  це  стрибає  на  моєму  столі,  мішаючи  джин  з  тоніком?
–  спідничка  з  зелених  доларів  на  білій  холодній  шкірі.
мене  це  не  обходить,  та  не  можу  сидіти  спокійно.
чи  могли  б  ви  поглянути  в  вічі  дівчині,  що  на  роботі,
і  роздягненій  на  вбивство?

їй,  мабуть,  17:  солодкі  17.  знов  у  минуле  –  чи  міг  би  й  я?
по  її  стегні,  з  внутрішнього  боку,  тече  сльоза,  я  гадаю.
сходив  по  ще  одне  пиво.  так.  треба  за  щось  зачепитися.
створи  гольовий  момент,  знайди  посадкову  смугу.  –
ну,  це  якось  тупо,  це  не  чіпляє.  не  можу  сидіти  спокійно.
чи  могли  б  ви  дивитися  в  вічі  дівчині,  що  на  роботі,
і  роздягненій  на  вбивство?

хто  останній,  той  –  мокра  курка.  прокладаю  свій  шлях  надвір.
сів  у  машину,  грію  мотор.  скинь  сон  з  очей,  не  заморочуйся.
чи  міг  би  я  з  нею  зустрітися  на  сонці,  при  світлі  дня?
ось  вона  вийшла,  свідома  того  –  це  видно  в  її  очах.
знітився:  мене  не  зворушить,  хоч  я  й  не  сиджу  на  місці.
чи  могли  б  ви  дивитися  в  вічі  дівчині,  що  працює,
і  роздягненій  на  вбивство?

undressed  to  kill,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

dogs in the midwinter

чи  ви  мали  колись  такий  день,  як  у  мене  сьогодні?
нічого  не  йде,  не  складається  і  не  тримається  купи.
ви  розгублено  озираєтеся,  і  люди,  котрих  ви  бачите,
здаються  вам  гарантією,  що  зараз  ви  з'їдете  з  глузду.

ви,  наприклад,  приходите  до  цих  інституцій  влади,
і  потрапляєте  до  притулку  для  диких  скажених  собак:
вони  брешуть  на  вас,  мов  скажені,  з  усіх  боків,
і  така  епідемія  шириться  дуже  далеко.

я  бачу,  як  вони  бігають  з  прицупленими  хвостами,
мов  собаки  серед  зими.
пророки,  політики,  клоуни  та  журналісти  –
всі  вони,  як  собаки,  що  казяться  серед  зими.

дай  дихання  гір  втихомирить  твої  жалі,
пий  цю  воду  з  фонтана:  вона,  я  гадаю,  цілюща.
не  будь,  як  собака  серед  зими,  чоловіче.

начальники  і  постачальники,  і  позичальники  –  всі
гарчать,  як  собаки  серед  зими.
найменші  з  цієї  зграї  бачать  ці  очі,  й  бояться;  
чують  це  дике  виття,  й  жахаються.
ні  лисиця,  ні  кролик  не  знають  в  житті  тривог,
малим  цуценятам  в  яслах  і  таємна  вечеря  –  свято.
а  ви,  як  собаки  серед  зими,  казитеся  й  лютуєте.

чи  ви  мали  колись  такий  день?  собаки  серед  зими.
ви  озираєтеся,  й  скрізь  бачите  ці  морди.
ні,  не  шукайте  сховитку  в  державних  інституціях,
бо  ця  епідемія  –  там  же  ж  вона  й  зародилася.

ми  бігаємо  по  канаті,  що  натягнений  над  сніговою
прірвою,  взуті  в  домашні  капці.
ми  всі  є  собаками  серед  зими.
важко  знайти  спокій  та  рівновагу,
коли  на  тебе  гавкають  і  ціляться  з  пістолетів

dogs  in  the  midwinter,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

she was a dancer

вона  сказала,  що  вона  –  танцюристка.  якщо  я  повірив,
це  –  моя  власна  справа,  кажіть  про  мене,  що  хочете.
вона,  без  сумніву,  чула  чутки  про  тотальний  контроль.
потім  з  барної  стійки  впав  самовар,  і  вона
прослизнула  у  мене  між  пальцями.  я  не  знаю,  як  це  сказати.
в  її  душі,  як  і  надворі,  сипав  лапатий  сніг.
 
можливо,  ти  –  танцюристка,  а  я  –  король  індонезії.
–  так  я  подумав,  та  змовчав,  аби  ця  казка  тривала.
якщо  ви  така  вигадниця,  моя  крижана  сеньйорито,
чом  би  вам  не  поділитися  зі  мною  своїми  надіями  –
тим  паче  зима  –  чарівна  пора,  і  ночі  такі  холодні?

тож,  московко,  повідай  свою  історію.  нам  немає  куди  поспішати.
я  думаю,  ти  –  студентка  філології  чи  медицини.
скажи  мені,  як  тебе  звати?  не  скажеш?  я  міг  би  вгадати,
та  це  було  б  довго:  перебирати  всі  імена,  що  люблю.

я  був  м'яким  співрозмовником  в  її  шовковій  руці.
вона  промовляла  загадками,  горілка  уважно  слухала.
я  вклонився:  дозвольте  мені  вести  мову  про  чесне  кохання,
якщо  це  –  не  дуже  зухвало,  і  не  є  цілком  неприйнятним.
я  знав,  що  по  цей  бік  завіси  немає  за  неї  ближчої
до  рокенролу,  до  мене,  і  до  притчі  про  сталь  та  золото.

юна  леді,  я  вам  розповів  досить  багато  про  себе,
обіцяю  ще  більше,  та  як  же  стосовно  вас?
я  готовий  вас  слухати  навіть  без  голосу  й  пошепки;
я  вже  й  сам  втратив  голос.  я  –  типовий  англієць,  справді?
ви  могли  мене  бачити  чи  в  журналах,  чи  по  телевізорі,
як  пепсі-колу  в  банках.  скажіть:  вона  справді  смачна?
вона  знов  повторила,  що  вона  –  балерина,  чесно.

вона  каже,  вона  –  балерина.  я  повірив,  а  ви  –  не  вірте.
я  відчував,  що  мене  вже  веде  танцювати  твіст.
раптом,  втративши  голову,  я  нахилився  до  неї,
і  вкрав  поцілунок.  це  стало  фатальною  помилкою.
бо  вона  скам'яніла,  й  дивилася,  ніби  я  –  джек  різник;
а  потім  вона  сама,  нахилившися,  прошепотіла:
[i]добраніч[/i]  мені  на  вухо.  це  –  все,  що  вона  сказала,
–  це,  власне  й  все,  бо  я  засмутився  й  поплентав  спати
 
said  she  was  a  dancer,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

steel monkey

коли  виповзає  місяць,  а  сонце  скотилося  вниз,
тут  керує  висотний  жокей,  прикутий  до  самого  неба.
розподіліть  тягарі,  викиньте  мізки  з  миски:
дайте  цим  мавпам  головоломку,  і  пригнітіть  кришкою.

вгадайте  моє  ім'я,  вгадайте,  чим  я  торгую.
я  все  одно  вас  вигадаю,  будете  в  мене  дурними.
ви  можете  мати  рацію  –  ваша  рація  вас  підведе.
я  лізу  по  вашій  нозі  нагору,  ви  нічого  не  можете  вдіяти.

бо  я  –  сталева  мавпа.  так,  я  –  сталева  мавпа,
зараз  мені  потрібно  вас  обдурити,  так.

деякі  з  вас  метушаться,  деякі  –  просто  міркують;
а  деякі  –  йдуть  навтьоки  ще  до  того,  як  я  підморгну;
хтось  дивиться  вгору  на  небо,  шукаючи  там  підказки,
а  хтось  –  на  сто  метрів  під  землю  –  а  може,  й  на  кілометр.
 
ну?  вгадайте  моє  ім'я;  вгадайте,  чим  я  торгую.
доки  світу  не  буде  створено,  я  не  вгамуюся  –  ні.
онде  літають  ангели,  тримаючися  за  руки  –
їм  можна  тільки  позаздрити.  не  дай  мені  впасти  з  неба.

бо  я  –  металева  нерпа.  так,  я  –  сталева  лампа,
ні,  я  –  залізна  мавпа,  що  трусить  тебе,  мов  пальму!

я  працюю  в  грозу  і  в  погоду,  я  працюю  в  дощ  і  в  сніг.
я  працюю,  мов  п'яний,  і  не  відчуваю  болю.
я  працюю  над  вами,  жінками,  і  над  всіма  проблемами.
змусьте  мене,  мов  мавпу,  обстежити  ваші  питання.

ну,  що?  вже  вгадали  моє  ім'я?  мій  бізнес  вгадати  важко.
я  працюю  за  гроші.  вгадали?  це  –  нелегка  робота.
в  сірниковому  місті,  де  всі  мимоволі  працюють,  як  люди,
ми  встановлюємо  порядок,  і  ліземо  знов  нагору

steel  monkey,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020

general crossing

це  –  стародавнє  знаряддя  війни:
вишукана  артилерія.
воно  скрегоче  дебелими  шестернями
і  має  дві  кнопки:  вихід  та  вхід.

високий  сухий  генерал  сьогодні
закладе  вибухівку  під  кілька  мостів,
чухаючи  за  вухом  випещеній  машинерії.
ранок  нового  дня  оголосять  його  трембіти,
і  зелена  зваблива  сталь
вже  стоятиме  струнко  рядочком,
готова  до  першої  світової  війни,
чи  другої,  чи  третьої  –  кому  яка  різниця?

а  й  справді:  ця  вишукана  артилерія
давно  вже  стала  давнім  способом  війни.
її  грубелезні  шестерні  можуть  ввійти  у  зчеплення
наприклад,  з  цим  плоскогір'ям,  де  кам'янистий  ґрунт.

високий  сухий  генерал  тицяє  пальцем  в  обрій  –
той  припинив  обертання,  відрізаний  від  постачання.
тепер  генерал  напише  рапорт  своїм  близьким  та  рідним,
розгорне  картину  битви,  й  порине  туди  з  головою:
нехай  директиви  креслять  директори,
а  генерал  генерує  стратегії.  –
це,  каже,  моя  генеральна  лінія.

генерал  пролетів  над  гніздом  історії;
генерал  явно  перегинає.
генерал  не  міркує  про  необхідність:
він  її  просто  перетинає
з  мечем  та  зеленкою:  відчайдушний  час
приводить  у  світ  відчайдушні  заходи.
якщо  я  обрав  поразку,  нехай  я  загину  тепер,
на  генеральній  репетиції.

довге  перебування  на  межі  війни
сушить,  морочить  і  болить  йому  голову.
він  укладає  угоди,  вдається  до  паліятивів,  
–  його  останнім  аргументом  є  "пора  обідати",
а  компроміси  нехай  доїдають  політики.

високий  сухий  генерал  походжатиме  цим  роздоріжжям,
але  з  тим  самим  id  і  з  тим  самим  портфелем,
на  брифінги  з  нарадами  ще  довго,  дуже  довго,
аж  доки  станеться,  що  хтось  його  відсутність
зазначить  безповоротно,  і  тоді  прес-реліз  напише:
генерал  не  прийшов;  він  був  сухим  та  високим

general  crossing,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

tundra

короткий  день  арктичної  пустелі  –
і  хто  це  вже  встиг  загубити  свої  черевики?
дивлюся  туди,  дивлюся  сюди  –
не  розумію,  куди  поділися,  адже  мають  бути,  сліди.
цілком  загадкове  зникнення.

когось  тут,  мов  соломину  з  копиці,
висмикнуло  атмосферне  явище.
жодної  цятки  на  горизонті,
жодного  повідомлення  на  снігу.

так,  це  було  неземне  відвідування.
свідчення  того  –  снігові  черевики  в  тундрі,
та  голодний  канюк,  що  ширяє  скорботно,
вдаряючи  в  бубон  смерти.

мушу  про  це  доповісти  холодним  сухим  плачем.  –
шкода,  ледь  запізно  –  про  завтрашню  втрату  й  знахідку.
мушу  розширити  пошук?  я  не  досить  широкий  для  того.

ні,  я  складу  свої  губи  для  жалісного  прохання
і  висмокчу  останню  краплю  бренді  з  пляшки.
потім  зручно  умощуся,  простягну  мої  втомлені  ноги,
і  міркуватиму  довго  про  цю  таємницю,
що  лежить,  як  прокляття,  на  цій  сибірській  пустелі.

мою  волю  обмежують  мої  нові  черевики.
я  поводжуся,  як  паразит  поверхневого  шару  землі.
поступово  я  усвідомлюю  дуже  химерну  правду:
я  вже  був  на  цій  сцені  –  це  точно!  я  був  тут,
і  нікого  крім  мене.  я  тут  –  єдиний  актор.

ще  один  день  в  арктичній  пустелі.
ще  одна  пара  взуття  на  снігу  без  власника.  ясно:
я  вицвітаю  вимушено,  зникаю  щодня  все  дужче,
ти  вже  не  можеш  побачити  ні  мене,  ні  моїх  слідів  

tundra,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

astronomy

середня  смуга  спіймала  мою  машину
в  клаустрофобію  червоного  світла.
я  скинув  кайдани,  розрізав  мотузку:
я  бігатиму  голим  з  телескопом,
як  кіт,  що  гуляє  сам  над  собою,
лиш  під  великим  небом.
я  витягнув  шию  для  спостереження,
так  само  тонкий  та  білий  –
буде  велика  небесна  ніч.  

міс  галілей,  ходіте  зі  мною
відкривати  нову  астрономію!
смажені  чорні  діри  під  салатом  на  тарілці,
квазар  сторожує  біля  цілувальних  воріт;
я  –  комета,  що  ходить  сама  собою
під  цілувальним  небом.
склепіння  парасольки  проколото  вогнями  –
буде  ніч  великого  неба.

де  мої  окуляри?  ось  і  лабораторія:
кавоварна  машина,  і  всі  нотатки.
що  це  у  мене  в  кишені?  ага,  я  здобув  ключі
до  таємних  журналів  обсерваторії.
і  ось,  нарешті  затишно  замкнувшися,
я  починаю  розуміти  світанок,
бо  вирівняв  та  порівняв  темніші  й  світліші  слайди:
твої  до  моїх,  мої  –  до  твоїх.

бачиш?  не  стій  даремно,  допомагай.
о,  я  можу  торкнутися  того,  що  зараз  бачу!
це  –  дивно,  та  нам,  науковцям,  не  випадає  соромитися.
ми  бачимо  всі  далекосяжні  як  наслідки,  так  і  причини.
розширюйте  всесвіт;
наближайте  великий  вибух;
не  стримуйте  радости:  це  –  науковий  прорив.
ми  кричимо  й  стрибаємо:  ми  перевернемо  небо!
перше  був  бог,  він  бавився;
наслідком  є  астрономія

astronomy,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020

that same evening

а  згодом,  того  ж  таки  вечора,  вона  втекла.
гадаю,  сама,  тобто  самотньо.  –  так,  самотою.
ще  згодом  вона  отримала  інструкцію,  пересторогу
від  свого  невідомого  прихованого  телефона.

відповідь  на  запит  до  посольства:
вона  може  бути  вже  за  мільйони  миль.
чи  повинен  я  досі  бігати  аеропортами
з  її  фотографією?  там  вона  в  окулярах.

ми  випили  по  коктейлю,  а  може,  й  по  всі  чотири,
в  якомусь  готелі,  то  було  в  kensington.
–  то  було  дуже  нелегко:  контролювати  свій  розум
щоб  не  придбати  того,  що  вона  продавала.

згодом,  по  справах,  взяли  таксі.
питання  було:  куди  їхати?  гору  взяла  обачність,
і  трохи  ледь  по  дев'ятій  я  опинився  вдома.
ось  що  було  того  вечора,  наскільки  я  пам'ятаю.

тепер  я  хочу,  щоб  ти  повернулася.
так,  вони  хочуть,  щоб  ти  повернулася.
так,  всі  ми  хочемо,  щоб  ти  повернулася!
моя  справедлива  країна  хоче,  щоб  ти  повернулася.

пізніше,  по  кількох  крихітних  годинах,
по  радіо  був  надзвичайний  галас.
на  порт  налетіла  велика  паніка,  і  невеликим  суднам
суворо  заборонено  виходити  в  море.

ловці  омарів  твердили,  що  бачили
чи  то  підводного  човна,  чи  то  морське  чудовисько.
я  прибув  запізно,  та  можу  заприсягнутися:
повітряний  поцілунок  –  вона  його  точно  послала,
коли  відпливала,  до  берега  –  то  було  точно  мені

later,  that  same  evening,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

your gun

навіяло  диму  в  мій  сонячний  день,
коли  мій  шлях  проліг  через  чорний  порох.
з  холодного  дула  мого  пістолета  вилетіла  куля,
щоб  я  здобув  чесну  жінку,  і  взяв  свої  чесні  гроші.

я  розумію,  що  зараз  не  час  патетично  варнякати
про  холодну  блакитну  сталь  в  романтичному  дусі.
з  вашої  точки  зору  –  так,  я  добре  вас  розумію:
по  правді  кажучи,  я  й  сам  тепер  боявся  б.

гачок,  бойок  та  капсуль  привернули  суспільну  увагу.
жіночі  модельки  мають  адаптовану  перламутрову  ручку.
по  суті,  я  –  миротворець,  тому  теорія  має  підтвердження,
та  не  я  обираю  собі  компанію:  вона  мене  обирає.

ви  розумієте,  леді?  я  –  ваш  пістолет,  моя  люба.
полюбіть  мене  так,  з  цієї  залежної  точки  зору.
 
вальтер,  глок  і  беретта  були  моїми  поплічниками.
ремінгтон  і  калашников  хвалили  мою  майстерність.
тепер  кожен  з  мене  всіх  працює  на  кожного  з  вас  –
як  же  ти  можеш  мені  дорікати  тим,  що  роблю,  як  треба?

я  на  другому  місці  в  списку  на  вбивство  у  цій  машині.
цей  список  ще  й  досі  чинний.  леді,  я  –  ваш  пістолет.
якщо  ви  мені  повірите,  просто  запам'ятайте:
пістолет  не  вбиває:  вбиває  той,  хто  його  тримає

I  am  your  gun,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

the hooded crow

в  грудні,  коли  довгі  вечори,  ми  так  само  довго  розмовляємо,
і  наші  слова  –  то  сніг,  то  дощ.
ти  цокотиш  зубами  –  й  щось  відповідаєш,  ніби  кидаєш  проклін.
чом  би  нам  сьогодні  не  відпочити  та  не  подумати  про  тих,
хто  не  має  вогню,  щоб  зігріти  кістки  на  різдво?
он  джек  мороз,  що  завжди  з  вороною  в  каптурі  –  він  не  має.
 
он  якраз  падає  останній  листок  з  берези.  ми  просимо
розглянути  це  питання:  в  світі  існують  особи,
що  не  мають  грошей  на  гиндичку,  вино  й  подарунок  друзям.
–  ні  на  дитячий  сміх  біля  вогнища,  ні  на  добрих  сусідів.
джек  мороз  та  ворона  в  каптурі  просять  тепла  й  допомоги.

поки  дуб  не  гнеться,  поки  хміль  ще  в'ється,
ваша  доля  ще  не  відома.
господь  тебе  знайде  в  пожаданні  твоїм,
і  щастя  тебе  покине.
весь  домашній  затишок  втратив  свою  важливість,
нам  залишається  лиш  поділитися  нашою  радістю,  але  з  ким?
–  звісно,  з  джеком  морозом;  звісно,  з  вороною  в  каптурі.

в  грудні  дуже  довгі  вечори,  й  нам  не  набридає  говорити;
наші  розмови  –  то  сніг,  то  дощ.
ти  цокотиш  зубами,  бо  наближається  свято,
й  треба  з  кимось  ділитися  нашим  родинним  теплом

jack  frost  and  the  hooded  crow,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020

slow marching

чи  могли  б  ви  пристати  до  цього  повільного  оркестру?
тоді  вам  буде  втішно  покинути  це  місце:
пором  відчалив,  сльози  висихають,
і  вечірні  корови  повільно  бредуть  додому.  

чи  могли  б  ви  не  приставати  до  цього  оркестру?
тоді  вам  було  б  утішно  дивитися,  як  він  минає:
у  нескінченній  скорботі,  в  жалю  за  тим,  що  минуло,
–  чим  ділилися  вчора  без  думки  про  завтрашній  день.

візьміть  мою  руку,  прийміть  мій  уклін.
ви  грали  для  мене  –  і  то  для  тепер;  надалі
не  зважайте  на  ці  слова,  що  просто  гудуть,  мов  бджоли.
рушайте  рішуче,  повагом;  на  мене  не  озирайтеся:
хай  не  кажуть  ворони,  що  ми  прощаємося  з  коханням.

сподіваюся,  ще  побачу  вас  уві  сні  зимової  ночі.
тих  ночей  буде  нам  достатньо,  щоб  позначати  шлях.
ви  оплатили  цю  музику  на  багато  років  наперед  –
йдіть  тепер  з  цим  оркестром  скільки  вам  буде  завгодно.

прийміть  поцілунок;  низький  вам  уклін.
рушайте  повільно,  з  обачністю:  тут
дорога  зовсім  розбита

slow  marching  band,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

flying colours

кричіть,  якщо  хочете  –  це  просто  не  допоможе.
я,  щодо  мене,  волів  би  м'якших,  приємних  засобів.
так  і  тепер:  оберу  ще  один  келих  вина,
і  якщо  проігнорую  цю  маску  на  вашім  обличчі,
це  –  просто,  щоб  уникнути  летючих  кольорів.

не  закидайте  наживки,  поки  весь  світ  чекає,
що  я  вас  підіб'ю:  дуже  поганий  стиль.
ми  можемо  перетривати  тиждень  заради  ночі,
ба  більше:  цілу  ту  ніч  змарнувати  на  тиху  розмову.
ви,  як  завше,  обрали  слушний  час  для  нового  штурму.
може,  нам  розірвати  цю  угоду,  занадто  обтяжливу
для  обох?  може,  вже  досить  цих  піднесених  прапорів?  

я  думав,  ми  все  же  владнали  минулої  ночі.
був  вже  почав  підбивати  рахунки  –  покинув:  таке  нудне!
чи  склянка  –  то  забагато?  чи  усмішка  –  то  замало?
чи  всі  наші  друзі  б'ються  у  битві  століття,
що  треба  там  битися  й  нам?  

то  був  пристойний  заклад,  –  всі  ми,  хоч  і  розжарені,
зберігали  пристойність  на  засадах  взаємної  згоди.
сам  не  збагну:  як  балачки  перейшли  на  взаємні  удари?
ми  встановили  себе  в  надто  червоному  стані,
й  то  було,  як  розумієте,  кольорами:  ага,  летючими.

кричіть,  але  ж  ви  бачите:  це  не  справить  великої  служби.
я  теж  можу  бути  поганим  за  цих  кольорів,  як  і  ви.
якщо  я  випив  цю  склянку  –  чи  то  аж  так  багато?
якщо  я  про  це  шкодую,  чи  того  не  досить,  щоб  нам
лишитися  осторонь  битви  берестейської  при  ватерлоо,
де  кожен  –  лише  за  себе,  і  всі  –  проти  кожного  з  нас?
ми  звикли  сумлінно  грати  наші  ролі,  та  треба  визнати:
ця  п'єса  –  досить  банальна  й  тупа,  як  вечірнє  ток-шоу.

як  хочете,  за  сценарієм:  звести  взаємні  рахунки,
і  обрати  найважчий  шлях.  це  –  як  хочете,  повна  дурня!
ба  більше:  так  ми  й  самі  вилітаємо  на  узбіччя
грати  летючих  привидів  з  летючими  кольорами

flying  colours,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

beastie

з  перших  днів  дитинства  через  тендітну  юність,
каламутне  доросле  життя  та  ці  останні  години
воно  було  втіленим  злом.  назви  сто  імен  жаху  –
то  буде  вона,  істота,  –  перше,  ніж  вигнати  звіра,
згадай  всі  його  імена.

він  тинявся  всіма  часами  туди  й  сюди  –  привид  ночі
–  зі  своїми  страшними  казками,  щоб  чарувати  дітей.
хвилини,  коли  згасає  багаття,  оживає  приватне  пекло,
і  якщо  ти  в  цю  мить  озирнешся  достатньо  швидко,
ти  встигнеш  зловити  цей  погляд,  сповнений  чорним  вогнем
–  погляд  презирства,  ненависти,  хтивости  й  боягузтва.

якщо  ти  носитимеш  теплий  шотландський  одяг,
ти  зможеш  тримати  шотландського  коника  в  стайні.
ти  зможеш  ковтати  безліч  сумнівних  пігулок,
і  відвідувати  психіятриста.  –  він  тобі  скаже  так:
синку,  для  тебе  цей  світ  –  зона  високого  ризику.
твої  страхи  –  я  міг  би  допомогти  тобі  їх  позбутися,
якби  не  мав  своїх,  ще  більших  та  страшніших.

звір  сидить  на  моєму  плечі,  а  злидень  сидить  на  спині.
звір  мені  щось  шепоче  –  жахливі,  нестерпні  речі!
моє  вухо  вже  почорніло,  як  бачите.  це  –  страшне!
а  потім  він  повзає  в  мене  під  ковдрою,  мов  велика  гаряча  жаба,
чи  ховається  десь  під  ліжком,  скиглячи  й  нарікаючи.

звірина.  сокира  на  твоєму  плечі,  викуп  за  твою  голову.
страх  перед  смертю,  а  подеколи  –  й  перед  життям.
твій  непозбутній  жах,  твій  пістолет  біля  скроні.
о,  як  він  жадає  натиснути!  слухай  мою  пораду:
не  бійся  з  ним  заспівати  його  неприємної  пісні;
нехай  вона  злине  високо,  де  воля,  і  вітер,  і  сонце.
поглянь  йому  в  вічі  весело,  віддай  йому  ціле  пекло.

beastie,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

protect and survive

мені  казали:  дбай  про  безпеку,  й  виживеш.
наш  листоноша  сьогодні  не  подзвонив:
хвиля  його  приклеїла  ген  до  скелі  над  морем,
бо  він  не  подбав  про  особисту  безпеку.
 
емі  –  ви  знаєте,  що  це  –  спалив  моє  radio  one.
молочник  сьогодні  так  само  не  дзвонить.
через  сліпучий  спалах  так  і  не  зміг  побачити,
що  там  з  ним  сталося,  але  його  пляшки  розбилися
й  насувався  молочний,  по-справжньому  чорний,  дощ.

велика  привітна  хмара  вибудовується  на  заході.
наші  прибиральники  також  не  дзвонили:
вони  пролетіли  вулицею,  мабуть,  сто  миль  за  годину,
їм  не  давав  зупинитися  вітер,  що  гнав  їх  в  спину.  

регіональний  контроль,  щоправда,  все  ще  телефонує:
він  дуже  глибоко  в  сховищі,  –  допомогти  не  може.
люди  втрачають  обличчя;  вулицями  блукають
чуваки  невідомої  раси  в  яйцеподібних  шоломах;
істерично  ревуть  сирени:  бійтеся  цих  прибульців!
ті  розводять  руками:  не  можуть  нікого  знайти.

а  я  собі  спостерігаю,  як  крутяться,  наче  дзиґи,
два  сонця  нові  на  споловілому  небі.
ні  супермен,  ні  бетмен  –  не  дзвонить  ніхто  з  героїв.
може,  й  вони  серед  тих  надрукованих  на  асфальті
спалених  силуетів.  взагалі  не  дзвонить  ніхто.
шкода:  я  подбав  про  безпеку,  і  вижив;  а  люди  –  ні

protect  and  survive,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

working john

коли  я  був  малим  –  все,  як  в  старих  казках  –
мене  навчили  простягати  руку.
і  моя  зарплатня  зароблялася  протягом  дня,
тобто  я  брав  всю  мізерію,  яку  мені  подавали.

тепер  я  працюю  джоном.  звіть  мене  просто:  джо.
я  роблю  те,  що  знаю,  вмію  і  можу
заради  бога,  а  не  лиш  для  економіки.
за  мною  пильно  стежить  старший  брат,
держава  мене  жаліє  і  дає  мені  все  необхідне.

я  –  сумлінний  і  добросовісний;
я  –  відданий  профспілкам;
профспілки  захищають  мене
на  всіх  професійних  рівнях.

коли  я  зростав,  віяли  добрі  вітри,
мій  банк  до  мене  ставився  прихильно.
і,  заклавши  йому  все  майно  під  заставу,
я  відкинув  всі  неправдиві  застереження  від  гороскопів.

тепер  я  працюю  джоном.  друзі  звуть  мене:  джо.
я  роблю  все,  що  можу,  для  бога  й  для  економіки.
тому-то  вони  й  благословили  мене  всерівністю:
я  дорівнюю  всім,  навіть  найкращим  з  вас,
котрим  мій  успіх  бажано  ставити  під  сумнів,
та  ще  й  на  тлі  національних  заворушень.

я  ще  не  маю  коней,  та  вже  маю  свій  екіпаж.
він  у  мене  стоїть  під  замком
в  гаражі  з  центральним  опаленням.
–  автомобіль,  не  ясно?  я  ним  долаю  щодня
буває,  до  сотні  миль.  доводиться  рано  вставати,
та  воно  того  варте,  ще  й  20  відсотків  зверху.

я  керую  десятком  компаній  з  обмеженою  відповідальністю.
я  здобув  унікальний,  на  експертному  рівні  досвід
включно  з  виразкою,  радикулітом,  інфарктом,
втратою  віри  й  хронічним  тремтінням  в  колінах

working  john,  working  joe,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

crossfire

світло  софітів  в  туманному  травні
і  чоловік  з  рушницею  біля  дверей.
хтось  повзає  там  по  даху  –
все  телебачення  й  преса  висвітлюють  нашу  комедію.

я  чекав  на  некликаних  друзів,
що  ковзають  раптом  згори  по  мотузках,  мов  пожежники.
тридцять  обіймів  у  магазині  заради  візитної  картки  –
це  вже  і  є  запрошення  на  бал  сатани  в  посольстві.

зловив  перехресний  вогонь  на  princes  gate  avenue.
всі  відійшли  від  вікон,  або  погасіть  це  світло.
запросіть  мені  лікаря,  підманіть  мені  поліцая:
я  лежу  на  підлозі,  тут  почався  крутий  заміс.

я  –  невинна  душа  з  відповідно  невинним  обличчям  –
пересічний  хлопець  в  синьому  костюмі.
я  не  шукаю  проблем  ні  собі,  ні  тобі,  ні  тобі:
я  просто  роблю  свою  кляту  роботу.  

вони  впали  зі  стелі  власне  разом  зі  стелею.
це  мене  збило  з  ніг,  я  забився  й  вивихнув  руку  –
лишається  тільки  сидіти,  й  чекати  у  сподіванні,
що  прийдуть  озброєні  люди,  й  ситуація  проясниться.

певна  причина  спокою  наближається  знизу,  з  вулиці.
мокрий  бікфордів  шнур  тліє  від  самого  вечора.
нікого  це  не  влаштовує,  всі  прагнуть  якось  домовитися,
та  численні  мовні  бар'єри  не  дають  їм  цього  зробити.

десь  там  за  стіною  два  бойові  пістолети
дивляться  один  одному  в  вічі.  хтось  виграє,  хтось  програє.
а  мені  не  лишається  нічого,  крім  тупо  сидіти
й  чекати,  коли  це  скінчиться.  байдуже,  хто  кого  вб'є

crossfire,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

a stitch in time

я  працюю  на  темних  фабриках,  я  –  гвинтик  в  великому  колесі,
що  рухає  сірі  сатанинські  млини.
скільки  сумних  гарно  сплетених,  та  невідомих  історій
тут  перемелено  на  простолюцькі  прислів'я!
ці  безликі  майстри  –  вони  мені  добре  платять
крихтами  після  обіду  й  пляшками  з-під  вина.

вчасний  демагог  вартий  дев'ятьох,  –
сказав  папуга  карлос,  киваючи  головою.  –
рання  пташка  ловить  хробака,
виявіть  трохи  терпіння  перше  ніж  сісти  в  калюжу.

тож  я  полетів  на  південь  журавлем,  перелітним  соколом,
пити  тропічні  напої  під  пальмою  цілу  ніч.

тузик,  що  не  здох,  вартий  багатьох,  –
казав  папуга  карлос,  киваючи  головою,  –
рання  пташка  завжди  зловить  хробака,
майте  милосердя,  сядьте  в  цю  калюжу.

слухайте  там,  молоді  вовки,  і  всі,  що  живуть  за  розкладом:
йдіть  та  гуляйте  лісом,  доки  те  сонце  зійде:
вчасний  прихід  на  роботу  можливий  тільки  в  суботу,  –
вчить  нас  папуга  карлос,  коли  розкурює  люльку,  –
ранньою  пташкою  може  вважатися  та,  що  не  спить  цілу  ніч,
а  як  зловить  свого  хробака,  тоді  вже  й  літає  низько

a  stitch  in  time,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

flying dutchman

старенька  з  возиком:  життя  сливе  скінчилося.
хоч  би  як,  вона  шле,  стоячи  тут  на  причалі,
теплі  побажання  дітям,  що  на  морі.
нехай  не  мерзнуть,  бо  вони  для  неї  –  діти;
вони  погналися  в  тумані  за  жирним  оселедцем.
каже:  бодай  ви  повернулися  з  порожніми  руками.

отож,  прийдіть,  любителі  солодкого  життя,
до  нашого  нового  супермаркету.  –
встановіть  тут  вітрило  на  власний  розсуд.
і  залишайтеся,  доки  прийде  летючий  голландець.

крихітка  в  капелюшку:  з  війни  там  далеко  на  сході
прибув  сумний  вантаж  з  тисячі  мертвих  тіл,
що  не  знали  кохання.  повільний  старий  гульвіса  –
його  не  приймають  порти.  нехай  його  прийме  наш.

не  майте  надії  на  громадянство,  та  все  одно  приходьте
ви  всі,  любителі  красивого  життя!
ваші  діти  під  сонцем  навчаться  тут  мирно  гратися.  –
встановіть  тут  десь  високо  прапор  примирення,
і  будуйте  своє  життя,  доки  прийде  летючий  голландець.

смерть  усміхається,  як  опудало:  ось  він,  летючий  голландець!
з  ним  і  чайки-бомбардувальники  –  спробуй,  злови  хоч  одну.
коли  вона  прослизає  сюди  на  версі  припливної  хвилі,
і  начальник  причалу  кричить  –  його  слів  вже  ніхто  не  чує,
і  немає  кому  розповісти  про  все  докладно.

тож  приходьте  ви  всі,  любителі  безтурботного,  йой,  життя:
походіть  тут,  пороззирайтеся  –  скажіть  мені,  що  ви  бачите?
нічого?  тоді  подивіться  хоч  би  на  себе  в  дзеркало  –
ти!  ти  й  будеш  летючим  голландцем,  що  тиняється  десь  морями
в  туманах  нещастя,  в  бурях  біди

flying  dutchman,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

something's on the move

на  голові  у  неї  –  чорна  діядема,
на  пальцях  –  каблучки  з  коштовним  камінням.
вона  прийшла  аж  від  далеких  вод  на  півночі,
де  під  небом  бурхає  на  фантастичні  барви
свято  відходу  зими.

вона  набула  королівської  сили  та  величі
на  крижаних  дорогах,  де  тумани
вбирали  її  в  дорогі  нерукотворні  спідниці.

озираючи  обрії  десятьох  тисячоліть,
вона  промовляє  до  неба,  й  тоді  її  голос  гримить,
як  смертоносний  гул  застереження  і  заборони.  –
у  ньому  скрегіт,  плач  і  регіт  титаніка,  що  тоне,
і  дзвін  кристалів,  що  колись  були  сльозами  дітей,
а  тепер  зберігаються  в  британськім  музеї  під  склом.

снігова  королева  йде  через  шахову  дошку  світанку,
уповільнюючися  в  долинах,  а  зі  скелястих  гір
котячися,  мов  колесо.  в  крутосхилих  шотландських  цирках
вона  зупиняться  для  милування,  припиняє  своє  дівування,
і  починається  нова  доба  історії.

вона  жене  перед  собою  те,
чого  не  зупинити  і  не  відвернути  –
вона  жене  перед  собою  те,
що  своїм  крижаним  нетямущим  тлущем
може  розсунути  гори.

тонкі  ворухливі  пальці  шукають
погрітися,  вхопитися
за  карниз  під  вікном,  чи  за  теплий  поріг
лондона,  міста  білого  мовчання.

о,  сонце.  сонечку,  забери  мене  звідси  негайно!
я  почуваюся  голкою,  стрілкою,  волосиною
на  пружині  якогось  барометра,  чи  анемометра  тощо.
колесо  фортуни  обертається  все  швидше,
зараз  оголосять  останній  вальс,
і  люди,  що  знають  погоду,  скажуть:
щось  насувається

something's  on  the  move,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

dark ages

ну  що,  дорогенькі?  ви  вже  готові
до  холодної  довгої  пронизливої  зими?  –
сказала  мадам  у  своєму  утепленому  салоні;
сказав  і  дворецький  у  себе  в  вокальному  залі.

а  на  що  ж  би  нам  ще  витрачати  наш  час?!  –
вигукнув  у  своєму  тривожному  сні  п'яниця.  

не  зовсім,  –  вередувала  якась  маленька  дитина:
–  що  ми  змогли  зробити,  зможе  й  господь  зберегти.

вікарій  стояв  і  читав  молитву,
поки  телевізор  помирав:
ось  біла  крапка  блимнула,  і  згасла  в  центрі  екрана.
–  чи  готовий  хтось  плакати?  ні,  не  готовий:  не  зовсім.

страшний  реактивний  струмінь  пробіг  над  злітною  смугою.
він  подряпав  зелену  ковдру,  зшиту  з  зелених  клаптиків,
де  моторні  магнати  й  заможні  комедіянти
вже  відкрили  щілину  можливостей  для  золотих  ночей
і  романтики  в  бризках  шампанського.

вже  закипіла,  кипить  і  через  вінця  тече  реклама.
на  кожну  споживчу  душу  спадає
аура,  мов  непроникний  серпанок.
споживач  схаменеться  –  біжить:  він  придбає,  і  прийме
від  цього  всього  пігулку,  що  за  приписом  на  цей  день.

зазублені  лінії  полум'я  обмежують  протестувальників.
політики  скиглять,  і  з  борошнистим  ротом
біжать  коридорами  влади  аж  до  кінця  навшпиньках.
 
прийдіте  і  подивіться,  люди,  на  цю  б'юрократію!
забезпечте  їй  остаточний  розквіт  і  небуття.
ви  не  встигнете  зауважити,  як  новітній  шлунковий  розлад
опанує  тіло  держави,  поки  твій  розум  спить.

родини  волають  впродовж  вулиць:  поставте  вікна
у  всіх  наріжних  крамницях  в  приміщеннях,  де  охоронці!
подейкують,  все  полетіло  шкереберть  через  плями  на  сонці.
змиріться  з  народним  вибором,  спробуйте  схитрувати
в  спосіб,  наприклад,  нагодування  тисяч.
вікарій  кричить:  нізащо;  світло  тим  часом  згасає;
всім  байдуже.  темні  віки
трусять  книжки,  шукають  там  сховану  мудрість
ще  темніших  давніших  віків  –
відвернімося:  краще  нам  того
не  бачити  й  не  уявляти,  поки  мій  розум  хворіє

dark  ages,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020

home

як  вранішнє  сонце  дереться  по  деревах  через  гілля,
так  само  завзято  я  робитиму  все,  щоб  ти  почувалася  добре.
втім,  я  був  там  далеко,  бо  лишив  тебе  тут  саму,
щоб  ти  спала.  чому  б  тобі  не  прокинутися?  –
нехай  твоя  сонна  усмішка  засвідчить,  що  я  вже  вдома.

я  бачив,  тіні  в  саду  подовшали  вчора  ввечері.
леді  щастя,  чекаючи  на  смерть,  стоїть  нерухомо.
я  не  міг  цього  бачити:  я  осідлав
карусельного  коника  джамбо,
і  над  морями  широкими,  сірими  та  глибокими
полетів  аж  до  неба:  де  тут  ті  знамениті  ангели,
що  втихомирять  мій  дух,  а  мене  –  відведуть  додому?

і  ось,  нарешті,  знайомі  кривенькі  вузькі  провулки;
з  коминів  в'ється  дим,  а  кругом  –  золоті  поля.
знаєш,  що  відчуває  вільшанка,  повернувшися  по  зимі
до  раю  свого  дитинства?  тривожні  тіні-примари
складаються  враз  в  небувало  втішну  барвисту  правду:
серед  вихорів,  вибухів,  спалахів,
в  обладунках  мідних  оркестрів
сама  повитуха  вітрів  приводить  мене  додому

home,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020

оrion

оріоне,  подай  мені  певний  знак,
якщо  помилюся  й  зроблю  щось  не  так.
поглянь:  я  стою  на  горі,  й  почуваюся  добре,  –  
можу  з  тобою  хильнути  п'янкого  зоряного  вина.

оріоне,  запали  свої  вогні!
ці  ночі  –  такі  небезпечні  й  сумні!
охороняй  цей  обшир  від  обрію  до  горизонту,
а  я  –  десь  тут  посередині  з  вірою  в  завтрашній  день.

твій  собака,  між  иншим,  світиться
ясніше,  ніж  сам  господар;  твій  діямантовий  меч
тим  часом,  як  світ  кудись  котиться,
мерехтить  невдоволено  й  грізно.

вкрийся  хмарою,  заспівай  та  ходи  до  нас,  до  людей.
ти  побачиш,  як  ми  спимо  й  крутимося  неспокійно.
бачив,  як  ти  дивився  на  старого,  що  під  вокзалом
сидить,  огорнувшися  чим  попало  і  вкриваючися  газетами.

тим  часом  буфет  зачиняється:  дві  молоденькі  буфетниці,
щойно  вирвавшися  надвір,  вже  змерзли,  й  біжать  додому,
тримаючися  за  руки;  їхні  останні  слова
вже  відносить,  жартуючи,  вітер  у  глибини  нічного  челсі.
ой,
так  і  літа  життя  відлітають  під  бій  молодого  серця.

оріоне,  подай  мені  певний  знак,
якщо  я  десь  помиляюся  чи,  як  завжди,  роблю  щось  не  так.
втім,  я  стою  нагорі,  й  почуваюся  досить  добре,  –  
можу  з  тобою  хильнути  зоряного  вина.
 
там  дівчата  тремтять,  чекаючи  автобуса  на  зупинці.
цей  вечір  для  них  не  вдався:  ніхто  в  них  не  закохався,
не  запросив  до  себе  звеселити  старого  альцгеймера
виставою  втрати  цноти  звідси  на  тисячу  миль

оrion,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020

big riff and mando

марті  подобався  голос  вкраденої  мандоліни.
хтось  на  це  наважився  вечірньої  години.
він  побіг  на  радіо,  гукаючи  на  вітер:
поверніть  негайно,  бодай  за  годину  до  старту!
це  був  подарунок,  тільки  під  ліву  руку.
змініть  трохи  ритм,  обробіть
цей  нерівний  перший  рядок.

грубий  риф,  ледащо,  хоче  співати  в  групі.
трохи  скрегоче  в  коробці,  а  так  –  на  язик  швидкий.
бігай  наліво,  бігай  направо  –  він  робить  багато  чого,
ніхто  на  те  все  не  дивиться.  ну,  то  це  –  все,
що  ти  вкрав  вкрав  вчора  ввечері?

його  переповнює  сила  вкраденої  мандоліни.
вкрасти  там  трохи  натхнення,  там  –  трохи  мізків  та  м'язів.
невже  він  вночі  не  прокинеться,  вмитий  холодним  потом:
що  я  роблю?  чи  воно  справді  було  того  варте?
треба  пометушитися,  й  укласти  угоду  з  сумлінням.

телефонує  на  радіо  –  ті  англійці  його  запрошують!
я  проспівав  їм  на  всю  горлянку  –  кажуть:  підеш  на  бек-вокал.
раз,  два,  три,  чотири.  ще  один  крок,  і  я  –  в  групі.
поверну  тобі  мандоліну,  якщо  я  сьогодні  співаю.

марті  справді  любив  свою  стару  мандоліну,
жирний  риф  її  вкрав  під  покровом  вчорашньої  ночі.
зараз  четверта,  тож  ми  чекаємо  тут  біля  саунд-чеку:
чекаємо  на  обличчя,  осяяне  каяттям.

нам  дали  адвокатів  –  аж  2  –  з  кабінету  шерифа.
вони  цього  рифа  розкрутять,  не  встигне  й  роззявити  рота.

жирний  риф,  ледацюга,  хоче  співати  в  групі.
допоможіть  йому:  дайте  бодай  мікрофона  в  руки.
думай  добре,  міркуй  справедливо  –  та  нічого  в  нього  не  вийде.
риф  подався  навтьоки,  мандоліна  лишилася  з  нами

big  riff  and  mando,  jethro  tull

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020