| Сторінки (3/292): | « | 1 2 3 | » |
Гадаю собі:
то яке ж проростає майбутнє?
Самотня кімната,
де квітне стеблина сумна...
За вічним законом -
життя затрамбоване в будні,
Минуле звітрІло,
І ще ефемерна весна...
Та що там гадати?
Ця осінь - на Всесвіт тривога,
Пора одцвітання
і мертвого листя пора,
Часи нарікань
і надії на вічного Бога,
Для когось - прощальна, для когось -
безпрограшна гра.
Для когось - кривава:
затисли до бЕзуму зброю,
Між вибухів смертних
полинули в лоно небес.
І стало їм легко
назавжди лишатись собою
І слухать молитви Йому,
Хто, розп'ятий, воскрес.
А десь вже "рішають рішали",
що буде із нами,
З цією землею,
Із цвітом оцих поколінь,
Оцього народу...
Якими ж сказати словами,
Щоб Всесвіт здригнувся:
- Ми боремось! Вірим! Живім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Нині літо із грому вродилося,
Між тривогами сонце зійшло.
Живодайним дощем окропилося
І стоцвітом живим проросло.
Увінчалось пуховими хмарами
У бездонній блакиті сяйній,
Усміхнулось черешнями карими,
Скуштувало медовий напій.
Божа вись – ніби янголи, янголи
Між волошками мають крильми…
За законом всесвітньої алгебри
Нині маєм кохатися ми…
За законом природи й романтики –
Щоби жити, любити пора,
Бо життя це - не пряники-фантики,
Це життя нині зветься – війна.
Літо літуєм, в літеплі літечко,
Третє збройне - між повені літ..
Червень сіє волошки у житечко,
Трави танків зарошують слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Сумною була ця дорога - у невідоме життя, в чужу країну
Ця дорога, що мчала у ніч, -
Ще незвідана долі сторінка.
Мов метелики в полум'я свіч,
Летимо і не прагнем зупинки.
Це таке відчайдушне життя -
На межі між сьогодні - й незнаним...
Каяття чи таки вороття
До причин і непрОстих обставин?
Осягнути цей світ до кінця -
Це важливо, хоча й неможливо...
Сподіваються щастя серця -
Де надія на праведне диво?
І живеш між світів та епох,
Десь витаєш чи вже й не шукаєш,
Мов завіяний вітром листок,
Що надії на спокій не має...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
У мене нині щодня перед очима цей пейзаж.
Назвала це місце Долиною туманів. Тут я нині живу, справді, ближче до неба.
*********
В долину туманів поринула осінь,
Ще спогадом літа минулого снить
І келихи злото-бурштинні підносить
Осіннього трунку в холодну блакить.
Долина туманів - осонцене мрево,
Втонули в нім жИтла і долі людські.
І думають думу осінню дерева,
Роняючи спогад на бруки міські.
А скелі, лісистою шкурою вкриті, -
Суворого краю навкруг вартові.
Тут дзвони церковні відлічують миті,
А час уповільнює кроки свої.
В долині туманів втопилася осінь...
Тут янголи ближче і подих небес.
Та й тут неспокійна епоха голосить
Розпачливим зойком технічних чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Мерзнуть ранки туманні,
Плачуть тіняві дні.
Гобелени багряні
Осінь тче в напівсні.
Відпалали софіти
Сонцелітніх вистАв.
Над розчахнутим світом
Голос тиші звучав -
Вже забутої тиші,
І церков передзвін...
Жовтень спогадом дише,
Сипле листом ясним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
- Я кохаю тебе,-
Знову тихо шепчу - не до речі.
У яких ти світах?
У якім віртуальнім житті?
Твого образу тінь...
Теплі руки лягають на плечі,
Спогад ласки в очах
І обійми прощально сумні.
- Я кохаю тебе... -
Промовляє розчахнуте серце,
Що зродилось, як цвіт,
І повірило сонячним снам.
Тільки "щастя"земне
Все гасило високий порив цей:
В плинній повені літ
Не судилось зустрітися нам.
СмУтна осінь життя
Вже кружляє над збуреним світом,
Оббиває мій цвіт
І туманне дощів'я несе,
Але дивна душа
не прощається з лагідним літом.
І шепочуть вуста:
- Я люблю, я кохаю тебе...
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Вітаю нас, друзі, із Днем української писемності та мови. У вірші згадала самобутні українські слова. Любімо, вивчаймо нашу рідну прекрасну Мову - наш духовний скарб.
************
А кожне слово - правда суті,
Що будить думку, гріє кров.
Слова чудові, незабутні,
Гарячі, як сама любов.
І пісня наша - це відрада,
Жива історія душі.
Яснить минулого СВІЧАДО,
Ведуть в дитинство спориші.
А часом мріється чи сниться,
Як на святковому столі
Ляга на ОБРУС - ПАЛЯНИЦЯ,
І линуть пахощі її.
Із поля прямо до порога
женці вертались навпростець.
Поміж хлібів вела дорога,
Що звалась просто - ПУТІВЕЦЬ.
ДОБРОДІЙ-дід дає ОКРАЙЦІ
Дитині, з поля бо приніс.
- То хліб тобі, малий, від зайця,
Щоб ти здоровим, хлопче, ріс.
Повіє теплий ЛЕГІТ квітня,
Зійде між ПРОЛІСКІВ весна,
І зарясніє первоцвітом
В гаях ГАЛЯВА не одна.
А як пролине любе літо
Й осіння внадиться СЛЬОТА,
У ВИРІЙ линути-летіти -
Пташина доля непроста.
Співати вміємо й КОХАТИ,
Свободи гордий дух не згас.
І нині мусим захищати
Вітчизну й мову повсякчас.
Шумує кров, шумують вина,
Сади шумують і гаї...
Несе до Світу Україна
Слова пречистії свої.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
А крапку ставити - рано:
Калина ще червоніє.
Хоч осінь в долі - за планом,
Та вир життя не міліє.
Ще вітром повниться подих,
Душевні гояться рани,
П'яніє слух від мелодій,
Тож крапку ставити рано.
Живі любов і надія.
Рядки вплітаються в рими.
І сенс буття вже ясніє -
Так чітко бачиться, зримо.
Нагрянуть зими і весни,
Зоріють Божі світанки,
І дух, як Фенікс, воскресне -
Ще крапку ставить зарано.
#Світлана_Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Осінь. Просинь. Синь і сінь...
Барв гарячих соло.
Вереснева заметіль
Вже кружля навколо.
Літніх спогадів сувій
Звіє часу протяг.
У портал осінніх мрій
Вирушає потяг...
А вітри несуть, несуть
Дні дзвінкі, мов листя.
То життя глибинна суть -
Зміни ці вогнисті?..
Тінь осінніх горобин,
Зарево багряне,
На вустах , в душІ - полин...
В'яне осінь, в'яне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Ранковий настрій. Сонячна роса.
Фінал терпкий настояного літа.
Ця тиша, і високі небеса,
Нового дня промінням оповиті.
Спадає лист, жовтавий і сухий,
Та ще зелені літа буйнотрави ,
І спіє день, прозоро-золотий, -
Найперший подих осені ласкавий.
Зламалася нечутно літа грань,
Воно, як і життя, одвічно плинне.
ЗолОтить осінь тонку філігрань,
А почуття бринять - гіркополинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Наче птиці, мандруєм по світу,
Вибухаєм, згораєм, витаєм...
Чи шукаємо долі-привіту
Й знов у гавань свою повертаєм.
Десь блищать таємничі фіорди,
Дивогляди і сонячні пляжі...
І пливуть віртуальні фрегати,
Й розбиваються спогади наші...
Невичерпна мозаїка світу,
Плани й наміри часто безсилі.
Все відносно: і числа, і дати...
Сива вічність розгойдує хвилі.
Допиваєш полинову чашу,
І повернення буде - як милість.
Десь зоріють кохані пейзажі,
Де сліди на піску залишились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Ви сказали за всіх щирі правди слова,
За синів, що наш край боронили:
- Україна одна! Україна жива!
Бережіть її. В єдності – сила.
Голос роду й землі промовляв у тобі,
Його чули і скелі, і води.
Тільки сірі раби, що глухі і німі,
Не вчували той поклик свободи.
Так боялися Правди, що жИла в душі,
І на зльоті підрізали крила…
Ти у вічність пішла по Господній стезі,
Тільки ж душу не вбити, як тіло.
Мова значення має! Україна - одна!
Боротьба за Вітчизну невпинна…
Світла пам’ять одвічна! Ваша справа жива!
Не забудемо, пані Ірино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Липа пишноглава одцвіла у липні,
Бджоли золотаві у нектар улипли,
Щось шепоче липа в липні липенятку,
Ще й липневим медом налива горнятка.
Золотавим соком липень напуває,
Золотиться обрій - золотосвітає.
Злото-синє небо, жовтозлотне поле,
В сухосухозлітках верби, ясени, тополі...
Вибуяли трави, полягли в покоси,
Молоді отави кропить липень-росень,
Літо, липень, спека - в сонячному мреві,
Кропом-медом пахнуть розкоші липневі.
#Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Страсний тиждень у розквіт весни:
Як шалено нуртує цвітіння!
Ці бузкові й тюльпанові сни –
Мов провісники Твого спасіння.
А гріхів уселенських – гора,
Переповнились страсті Христові.
Їм вмирати іще не пора,
Хто на муки іде – із любові.
Мов Христос, на страждання ідуть
За дітей, матерів – за Вітчизну.
Їм до вічності стелиться путь,
Нам - гірка поминальная тризна.
Страсний тиждень і чистий четвер.
Хай очистяться душі і тіло –
Для живих… А для них вже тепер
Відболіло, повік відболіло.
І замісять паскИ матері,
Й зацвітуть писанкИ, наче доля.
Страсний тиждень в квітучій порі
І Великдень – із присмаком болю.
02.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Була й тоді весна, сяйлива і жадана,
Чекав Єрусалим, і линуло : «Осанна!»
І люд стелив гілля пророку з Галілеї,
Той знав, куди ступав дорогою цією.
Минула злива літ, а думка все снується:
«Осанна» - й розп’яли: в цім світі так ведеться.
Страждання, болі мук, а далі – воскресіння.
Така «любов» людська, дорога до спасіння.
Й тут вчора ще дощі, прогнози і погрози,
Та квітень вже розплів вербі зелені коси.
Ясніє сива даль, душа уже прозріла,
Надія і печаль - ця Вербная неділя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки.
Ліна Костенко.
А сивий час усе про вічність знає:
То байдуже – хвилина чи віки.
Живе народ, що бореться, страждає
І за вселюдські сплачує гріхи.
Створив для людства письмена і храми,
Правдиву душу в пісню вклав свою
І провістив високими словами
Свободу, що освячує в бою.
Ридає серце не в одної неньки,
Громи гримлять зі сходу, з далини.
І знову «засвіт встали козаченьки»,
Життями гасять полум’я війни.
Рве землю й тіло ненависна зброя,
Нерівний бій… А людство все дріма.
Нам треба ЄДНІСТЬ – вистоять в двобої,
Щоб полягла імперія-тюрма.
Нам треба ВІРА – з нами наша правда!
Вставайте, люди! Озовися, Бог!
Спинімо звіра, щоб настало завтра –
Для України і для всіх епох.
І будуть Київ, Харків, Львів, Полтава…
У сяйві храмів гомоніть віки,
Щоб процвітала українська слава
«Над берегами вічної ріки».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Щаслива я, - ніч забринить словами,-
Ти все ж жива, моя земна любов…
Тебе я обіймаю тихо знов
Крізь відстані зомлілими руками.
З яких світів так довго ти ішов?
Припав до рук пошерхлими вустами…
Зоріє спогад юності між нами -
Те незабутнє, що бентежить кров.
З тобою лиш симфонія життя -
В гармонії… Й немає каяття
За миті ці, даровані любові.
Що Бог з’єднав - не роз’єдна ніхто.
Освячене – в нащадках проросло,
І пам’ятник йому - в живому слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Мама з сином по алеї
У парку гуляють.
От Артурчик у своєї
Матінки прохає:
- Ти купи мені, матусю,
Плитку шоколаду,
Краще - ні, купи , квітусю,
Цю солодку вату.
І допитується мама:
- То чого ж ти хочеш,
Що від рання до смеркання
Голову морочиш?
Їй відказує синочок:
- Знов лаяти будеш…
Я свіжого ПИВА хочу,
Але ж ти - не купиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Дев’ять ранку: двоє кумів
горілку купляють,
А при пляшці ще й торбинку
гарну виявляють.
- Гляньте, куме: у торбинці –
пресмачні горіхи.
Певно, акція чергова
людям для потіхи.
Другий кум почухав лоба,
торбу розглядає,
Довго думає, а потім
мудро промовляє:
- Ці горіхи вкрай потрібні
тим, хто п’є горілку,
Щоб од білки одкупитись,
як прибіжить «білка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Попід дубом кучерявим
два мисливці стрілись.
Привітались, закурили
і розговорились.
- Ти чого ото сумуєш? -
Микола питає.
А Василь скривився, стогне
і розповідає:
- Ну, пішли ми із кумами
та й на полювання.
Кабана уполювати -
непросте завдання.
Не прийшов кабан ледачий -
ну ми й завелися
І до ранку всі, як свині,
отак напилися...
До світанку на галяві
давай колобродить...
А як тільки розвиднілось -
тут кабан приходить!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
У попа була, в сусіда,
не корова, не собака,
А огидна скотиняка,
на імення - путиняка .
Із собакою ніхто хай
ту скотину не рівняє,
Бо подібне порівняння
І собаку ображає.
Скотиняка не робила,
тільки жерла хліб та сало,
світом вешталась без діла
І брехала всім, брехала.
Ця скотина наплодила
Зомбі - злющих, всюдисущих.
Всіх шизою заразила,
Бо шиза заразна дуже.
Як сказилась скотиняка,
На імення путиняка,
Зап.рділа, загарчала,
Всіх навколо покусала.
Все їй мало – сонця, неба,
В болотах їй тісно – в хаті,
Тож надумалась, що треба
Світ увесь завоювати.
Нагребла до біса зброї,
Провокує, убиває,,
Всім погрожує навколо,
Людство бомбою лякає.
Та відважні українці
Скотиняку налякали,
Вбивчі припасли гостинці,
Ікла, роги обламали.
Гей, сусіди, помагайте
Добивати скотиняку.
Дзвони б'ють - часу не гайте:
путиняку – на гілляку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Вранці молода матуся
варить манну кашу
І годує нею доню –
вередливу Машу.
Та пручається дитина,
кашею плюється…
Мати сердиться, нервує,
за серце береться:
- Як не будеш каші їсти,
я тобі клянуся,
Що покличу і Кощія,
і Бабу-Ягусю.
Але зовсім не злякалась
пустотлива Маша:
- І вони не будуть їсти
твою манну кашу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Розмовляють дві подруги.
ось Ната питає:
- Чи іти за Жору заміж?
Як собі гадаєш?
- Так, звичайно, йди, Наталю:
жених офігенний:
Він освічений, розумний,
ще й інтелігентний.
Є у нього дачка, тачка
і грошей багато,
І у місті є квартира –
пречудова хата.
- Може, він те все позичив –
й голову морочить, –
А мене, таку наївну,
обдурити хоче?
Заспокоїла подруга:
- Сумнів твій даремний!
Хто ж ото йому позичить?
Він же жлоб страшенний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
В магазині господиня
все перебирає:
Довго, довго, дуже довго
мітлу вибирає…
Все гребеться та гребеться –
і знову не рада –
У продавця вимагає
принести зі складу.
Вже на жінку стали скоса
позирати люди…
Ось нарешті промовила:
- Нехай оця буде…
А продавець і питає:
- То вам спакувати,
Чи на цій мітлі однині
будете літати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Била жінка чоловіка,
Била – не жаліла,
Бо пиячив ледацюга
І не робив діла.
От мужик не довго думав –
Швидко врятувався
Та, щоб жінка не дістала,
Під ліжко сховався.
Вона штурхає мітлою:
- Вилізай, ледако!
- Ні, не вилізу, не хочу!
Ти там не варнякай!
- Отже, вилізеш, -
Сказала люта половина
І штовхнула чоловіка
Шваброю у спину.
- От не вилізу! –
Насупив брови волохаті.
-Ти, напевно, вже забула,
Хто хазяїн в хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Як приїхав зять уперше
та й до тещі у село, -
Познайомитись з ріднею,
щоб усе як слід було,-
Зустрічали і вітали
тесть і теща молодят,
Пампушками пригощали,
відбивними із курчат.
- Мій коханий все уміє,-
мамі хвалиться дочка,-
Він комп'ютер розуміє
й непогано заробля.
Мати мовить:- Це чудово -
все уміти, все робить,
Бо уміння, як відомо,
за плечима не носить.
Тож нехай візьме ослінчик
та у хлів мерщій спішить,
Хай же тещі допоможе
зять корову подоїть.
Зять готовий:
взяв той стільчик,
до корови йде у хлів.
Повертається сердитий:
- Я її НЕ подоїв!
Я корову так благаю:
- Миню, миню, ну сідай!
Та на стільчика сідати
відмовляється - і край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Літературна пародія "Тридцять шість з половиною градусів власного тіла"
за твором автора Чудна Пташина[/b >
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
І зріст чудовий, й температура,
Чому ж промовчали про фігуру?
Напевно, класика: грудь - дев'яносто?
Чи не замало для цього зросту?
Ще й одиниця власного зору,
Тож окуляри - іще не скоро!
Легені й серце, печінка й нирки -
Жіночка - з перцем: тут кожний зиркне...
Великий мозок - всі сто відсотків!!! -
Якої фірми ваші колготки?
та з тиском, пані, ви не жартуйте,
Себе, вродливу, скоріш рятуйте!
Чи все так просто, а чи не просто?
Щось мов здається, та хто це знає?
"Ліпить не буду химер із воску",
Хоч ВУДУ, кажуть, допомагає.
Ловлю усмішку повного місяця,
А всі, хто заздрить, хай собі бісяться.
Бо 36,5 градусів власного тіла -
Не випадково: я так хотіла.
І щоб ви часом не сумнівались,
Зі мною різні дива траплялись.
СВІтлана Імашева
Оригінал вірша "Тридцять шість з половиною градусів мого тіла" . Автор Чудна Пташина[/b >
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Здається, що все саме так, як я цього хотіла.
Напевно, здається, та хто ж про це знає.
Лиш знаю напевне: Чудес не буває.
Сто сімдесят сантиметрів мого росту.
Я хочу одного: Щоб все було просто.
Та, мабуть, так й не буває на світі
Щоб всі завжди ситі, щоб всі обігріті.
Одиниця із якості мого власного зору.
Все буде по-іншому, та зовсім не скоро.
Кажу, що досить дивитись на світ наївно.
Не намагайся, не все має бути чарівно.
Дев'яносто на шістдесят артеріального тиску.
Ніхто не отримає і найменшого зиску.
І допоки світитиме мені наше сонце,
Я ловитиму промінь у своїй долоньці.
Сто відсотків роботи великого мозку.
Не хочу ліпити химер більше із воску.
Шукатиму посмішку холодного місяця.
А решта - байдуже, нехай собі бісяться.
Тридцять шість з половиною градусів мого тіла.
Нехай все буде так, як я цього хотіла.
І що б нам завжди не здавалось,
А, може, диво таки траплялось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
За твором "Нарциси і сніг"
Автор - Інфант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783492
Оригінал твору "Нарциси і сніг"
Весна не завжди приходить вчасно,
Ти чекала її, як щось найпрекрасніше.
Але нарциси зацвітуть все-таки рясно...
Це станеться, це обов'язкове явище.
Ти знаєш про це, але тебе бентежить сніг,
Та сніг - то майбутня вода для нарцисів.
Ти топтала узимку сотні, мільйони доріг
У лісах, повних вовків, зайців, ведмедів та лисів.
Ти вірила, що природа існує для тебе також,
Прийшли роки - і ти у цьому розчарувалась сильно.
Але подумай, якби замість снігів лив щодня дощ,
То чи була б тоді весна для тебе така красива?
І найголовніше: у квітні сніг розтане явно.
Ти милуватимешся красою білих із жовтим нарцисів.
Весна стовідсотково застане тебе зненацька, п'яну
Ти будеш на сьомому небі поміж трьох кипарисів.
Уусмішка-пародія за твором "Нарциси і сніг"
Поміж трьох кипарисів, на сьомому небі,
Стовідсотково п'яна - така ти, як треба.
Ти стоптала мільйони доріг і стомилась,
Тож лягла відпочить, перед цим - похмелилась.
Змерзла взимку? - Спочинь серед пишних нарцисів,
У лісах, повних зайців, ведмедів та лисів.
Популяція звірів теж весною зростає,
Вовк і зайчик на тебе, кохана, чекають.
Щоби ніжно тебе привітати, любусю,
Тільки я заховаюсь, бо я їх боюся.
Знаєш, сніг - це майбутня вода для нарцисів,
А іще для лососів, і лосів, і лисів.
Ще скажу, що й весна - стовідсотково п'яна,
Та колись вона все ж таки, мила, настане.
Щоб на сьомому небі, між трьох кипарисів,
Ти, твереза, побачила море нарцисів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Обіцяла Зіна - Риті:
- Все! Зав'язую! Не п'ю!
Рита зводить брови бриті:
- Що це скоїлось? Чому?
- Та у п'ятницю з роботи
Дуже змучена прийшла:
Гад-начальник, ці турботи,
А колеги - викид зла!
Тож стомилась, як собака,
І осіла вдома я:
З'їла з куркою салатик,
Теплу ванну прийняла
І під ковдрочку пірнула...
Звичку знаєш отаку:
Там до серця пригорнула
Трішки - пляшку - коньяку...
Рита мружить очі п'яно:
- Завинило чим хмільне?!
- Жах! В той вечір в ресторанах -
В ковдрі! - бачили мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Майже за В.Самійленком. Він про те "государство писав у 19 столітті
Є на світі государство,
Що своїм народом "горде".
Там народ за правду луплять
Просто в морду, просто в морду.
Там правителі державні
Здавна мріють про корону,
Тож свою країну здавна
Перетворюють на ЗОНУ..
Мир у світі підірвали -
Світ аж стогне весь од зброї,
А себе презентували:
- Миротворці ми, герої!
На трубі сидять запекло,
Тій, що з нафтою і газом -
Будуть грітись ними в пеклі
З чортом разом, з .... разом.
За кордоном "захищають"
Одномовних з ними хлопців,
Але люто ненавидять
Інородців, інородців...
Їх політика державна:
- Всім народам буть під нами!
І пишаються там здавна
Брехунами, брехунами...
Там смердить саме повітря
Знавіснілим шовінізмом.
Тож народам час сказати:
Ні - фашизму! Ні - рашизму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Вова з друзями в садочку сиділи й скучали:
- А мене із Інтернету родичі скачали!
- А мене знайшли в капусті! Нас приніс лелека!
- А наш тато сам уміє все робити легко!
*************
- А мої матуся й тато - такі боягузи! -
Розказує у садочку Петя-карапузик. -
Тільки мультики почнуться, то мама і тато
В спальні лізуть попід ковдру - і давай дрижати!
***************
- Біжи, синку, в супермаркет, купи пива тату!
- Ти забув чарівне слово, таточку сказати!
- Інтернет відключим завтра й підеш на уроки!
- Вже біжу по пиво, татку. нащо так жорстоко??
**************
- Тату, швидше, там б'ють наших хлопців за сараєм!!!
- Та у мене в телефоні камери немає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Оригінал твору О.Ратинської https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797537
Милий, відкинь сумніви про осінь
В листі тім кохання бережу
Хай у головах гуляє просідь
Срібними думками за межу
Кроком, по дитячому, всміхнися
В посмішці твоїй шістнадцять літ
Хвильку ще на мене, подивися
Обійми крилом міцним й в політ
До зірок нестримно через вахту
Крізь шпалери зранених подій
Золотом камінням чорним з шахти
Рухами перейдемо до дій..
Спонукаю, віями лоскочу
В сон твій зазираю немовлям
Пригорнутись не бажаю, хочу
Визволити душі наші з драм
Назавжди..
Милий, відкинь сумніви про осінь..
Влітку тре любитися у хлам..
***********
Літературна пародія за мотивами твору
О.Ратинської "Влітку тре любитися у хлам"
Влітку "тре" любитися у хлам,
Бо ж чекати довго дуже осінь,
В листі я кохання грію крам,
Де тебе чорти так довго носять?
Усміхнися "кроком" чи плечем,
Не гальмуй вже "зранені події",
Нам з тобою "в хлам" упитись "тре"-
Перейдімо рухами - до дії
Зваблюю у листі, спонукаю,
Віями за вухом лоскочу,
Бо горю жагою і бажаю:
Перейдімо швидше, - я прошу.
Я, поетка, так скажу тобі:
Хоч у голові "гуляє просідь",
Вдарим секс-дуетом по журбі
І відкинем "сумніви про осінь".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
З приводу Жіночого дня...
Весняний День жіночої печалі
*********
Весна світає, ніжна і тривожна,
Іще одна заплакана весна
На крилах лине, І травинка кожна
Бринить у Всесвіт: - Вже пора, пора!
Пора цвісти, - бринять ліси, як арфи.
Пора любити! - птаство гомонить.
Так буде зАвжди: нині, вчора завтра -
Як материнське горе пережить?..
Весна - саме життя, сонцепочаток,
А душу сумом нині огорта:
Ті цвинтарі, що кличуть до розплати...
Це ж третя неприкаяна весна!
А спогади: і син, коханий, милий,
Й минуле щастя, втрачене усе...
Зеленим рястом заростуть могили,
Але печаль душі - не заросте...
Весна надії, смутку і тривоги,
Хай лютий промина - без вороття...
Весна жадає також перемоги,
Життя триває, бо воно - життя...
Весняний день жіночої печалі,
Весняний день надії і тривог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Три бабусі у скверику
мило розмовляють:
Кожна хвалиться онучком,
що в кущах стрибає.
Перша каже:- Мій онучок
агрономом буде,
Бо гребеться у пісочку
в неділю і в будень.
Друга мовить: - Мій же буде
людей лікувати,
Бо вже нині дуже любить
ляльок бинтувати.
Третя каже:- Мій онучок
буде славний льотчик,
Бо, буває, у бензині
ганчірку намочить,
Потім нюхає, сміється,
довго, довго нюха…
І мені щоразу каже:
- Це ульот, бабуха!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Зі Всесвітнім Днем книг вітаю
Між книг живих в тривозі і безсонні
Минає ніч, колише стрій думок;
Слова падуть, мов сльози у пісок;
Десь в'є весна тенета срібнотонні...
Ось промінь перший. В дня нового грай
Вливаються життя барвисті гами,
Ці лаконічні, мудрі телеграми,
Їх надсилає Всесвіт - лиш читай.
І ти читаєш, й серце б'є чіткіш:
То ж стугонять нового світу ритми,
І в воскресіння слова, як молитви,
Вплітається душі твоєї вірш.
Щось книги велемудрі гомонять -
І духу осягаєш таємниці...
Гучать слова, живі барвисті птиці, -
Апофеоз, натхнення, благодать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Згадую мирну весну
Весняним розчерком пера
Сонети березень напише
Про світанкову лісу тишу,
Що первоцвітами зійшла.
Прозорість березневих снів
Вербових котиків пухнатих
І трав, що прагнуть проростати
Під шепіт танучих снігів.
І розбрунькується душа
У неймовірному прозрінні –
Весни й тепла благословінні,
Заб’ється пружно, мов пташа.
Землі гармонія жива
У силу пагонів проллється,
А ніжність стомленого серця
Зазеленіє, мов трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Оригінал твору автора Валентини Малої "Феромони я зберу свої докупи"
********************************* "Клуб поезії" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768452
Фе-ро-мо-ни я зберу свої
Докупи
Й сяду в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираю
Всюди
й буду близьким дарувати…
За-ві-рю-хо,замети негоду
Хутко
Й забери всі негативи!
Ще-бе-ту-хо,ти співай на вухо
Квітко!
Та й чарівнії мотиви!!!
Ми по-ї-де-мо у гори скоро,
Мила!
Будем слухати трембіти…
За-ма-ни-ли вони нас з тобою
Дуже.
Й можна навіть захмеліти…
Й Фе-ро-мо-ни ми зберем свої
Докупи
Й сядем в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираєм
всюди
Й будем близьким дарувати…
Літературна ПАРОДІЯ
Дам тобі не ніжність і не квіти,
А свої пахучі ФЕРОМОНИ:
Як дитина, будеш ти радіти -
АФРОДИЗІАК поможе в цьому.
Феромони - й ми з тобою вкупі,
Хоча звик ти в північ - чарКувати,
Ловимо ФЛЮЇДИ - від розлуки,
Й ЕНДОРФІНІВ хлюпає багато.
Ну навіщо АНТИДЕПРЕСАНТИ,
Де чарують диво-феромони?
Сексуальні ожили таланти,
І радіють ЕРОГЕННІ зони.
Отакі неписані закони:
Як заграють голосні трембіти,
Подаруй коханим - феромони:
Щоб без алкоголю - захмеліти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Провокація
Теща випрала штани -
Глип очима злими:
Зять - гуляка: цигарки
Ще й презервативи
Із кишені вигріба
Теща рідна разом...
- Ти ще й гроші не віддав?!!
Ну, стривай, заразо!!!
Тут дружина надійшла -
І концерт почався!
В обороні бідний зять
Скільки міг, тримався.
Раптом теща видає:
- От я насміюся!
Ті штани таки твої,
Донечко Марусю!
*******
Жаба
- В мене казка - не життя! -
каже кум сусіду,-
вчора, куме, звіддаля
по дорозі їду:
Поспішаю до сім'ї, -
Раптом коло граба
Бачу: мариться мені
На дорозі - жаба!
Жалко стало. А вона
Ще й моргнула оком.
Тож привіз додому я
Й спать поклав - під боком.
Вранці кинувсь: що за мить -
Класная картинка:
у моєму ліжку спить
Шикарна блондинка!
- Віриш, куме? - пита Йван.
- Вірю! - без запинки.
- Дякую тобі, дружбан!
Та не вірить - жінка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Знов маятник брехні хитає сатана.
Безумець потоптав Господні всі основи…
Та неокупна кров, непрОщена вина.
Триває брані час – кінця шалені лови.
Це бій не на життя: не буде каяття,
І слів таких нема, щоб ступінь зла назвати.
У морі, на землі – не знайдуть укриття,
Прийшли сюди вбивать – отут їм і здихати.
Уже постав Арес – від пекла до небес,
І духу міць свята у грудях запалала.
Їх знищуйте, брати: час Істини воскрес:
Їх скільки б не лягло – все кари буде мало.
Ми ж не воліли зла: нам Миру і тепла,
Аби своїх дітей наляканих підняти,
Аби на цілий світ веселка зацвіла:
Свобода, правда, честь – і вічна наша Мати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Оригінал твору М.С.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799085
Давай зустрінемось з Тобою в душі.
Давай зустрінемось з Тобою в душі,
По всіх принадах я руками знов пройдуся.
Тобі дозволю теж - роби, що хочеш,
Не вірю, що мене до смерті залоскочеш.
У гості ходить не лише душа, а й тіло,
Яке одне в одному побувать хотіло.
Щоб вилити емоцій зливу,
Я хочу бачити Тебе Щасливу...
Де двоє, там є таїна Кохання,
Там все дозволено від вечора до рання.
А потім відпочивши трішки,
Ми зробим вдень подобу нічки...
Літературна пародія (18+)
Я дамам призначаю зустріч в дУші,
Бо ж -натурал. Руками сам пройдуся
По грудях білих, по звабливій п.пі,
Це буде круто, як в кіно з Європи.
А дама? Дама робить все, що хоче:
Лоскоче! Ой, вона мене лоскоче!
А лоскоту оте боїться "тіло",
Що "одне в однім" побувать хотіло.
Отож не лоскочи мене ізрання -
Кусай, цілуй: нехай жахтить кохання!
В любові все дозволено, я знаю:
Я так жагуче, мила, обіймаю!
Де двоє, люба, там саме "кохання"!
Люби мене і звечора, і зрання!
А потім, відпочивши після "душу",
Спішу додому: жінка кличе, мушу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Гламурна доня запитала маму:
- Чим легше керувать - авто чи мужиками??
І мудра мати їй відповіла:
- Тут на халяву не купить права.
Слід твердо знати правила такі:
Керма в мужчин нема, а гальма в них слабкі,
Тож зчіплення повинне буть таким:
Надійним і, без сумніву, міцним.
І треба, доню, пильно наглядати,
Щоб "лівих" не почав дівок катати,
Бо вліво той заносить передок,
Коли він повний залива бачок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
З повагою і симпатією до автора - продовжу тему з посмішкою.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781499
Оригінал твору Олега Князя
Огірки і помідори
Стрімко біжать в незнаний світ роки, більшість із нас вибагливі до їжі, я люблю помідори й огірки, в різному вигляді та особливо свіжі! Свої у щастя є вимірники, із пастками бувають коридори, обожнюю домашні огірки, і з маминої грядки помідори! Ми пишемо життєві сторінки, є часи радості й безсилої покори, підіймуть настрій ранні огірки, і перші, невеличкі помідори! Серце підкаже, світяться зірки, у напрямку села, де мама й тато, - вирощують смачнючі огірки, і самі апетитніші томати!
Пародія , написана мною з доброю усмішкою
Ми всі гурмани, в сутності, таки.
На фуагрА і суші зрять мажори,
А я люблю свіженькі огірки
Й такі червоні стиглі помідори.
Нам салоїдів клеять ярлики,
А "МайстерШеф" нав'язує роздори -
Від стресу їжте хрумкі огірки,
А заспокоять серце - помідори!
Складу коханій пісню про зірки,
Словесні виплітатиму узори,
А ввечері - до кави - огірки
Та афродизіак - це помідори.
Застілля любим з чаркою-таки,
Тут, друзі, недоречні жодні спори:
А на закуску - жуймо огірки
І смаковиті кислі помідори.
Ой, линуть у незнаний світ роки,
І плутають життєві коридори,
Хай підіймають настрій огірки
І світяться гербами помідори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Оригінал твору "Мухи в твоїй голові" , автор - Feniks, Клуб Поезії
*******
Раз-по-раз у вiдкрите вiкно
Крiзь прочиненi навстiж дверi,
Набиваються мухи, ïм все одно,
Що ти, не скiнчив вечерi!
Мухи - думки у твоïй головi
Лiтають, де ïм заманеться,
Кружляють, лазять собi по столi,
Дзищать, нiко́тра не схаменеться.
Та в куточках душi вiдчуття-павучки
Знову вмiло плетуть павутину
Як тендiтно дрiбочуть ïх каблучки́,
Щоб впiймати ïдючу скотину!
Не загля́дай отож, не в своï кутки
I не мружся в чужiï руки,
Бо у кожного: чи то я, чи ти,
В головi ε своï бляха-мухи!!
*****
Літературна пародія
Знаєм: в кожного в мозку свої "таргани",
Та поета уважно послухай:
Це новітні знання:"чи то я, чи то ти" -
"В голові є свої бляха-мухи".
Гидко повзають там, в голові, "по столі"
І "кружляють, де їм заманеться",
Крізь "віконце" в макітру набились вони,
В кого "мухи" - той бардом зоветься.
"Бляха-мухи" - новітня порода думок,
Вони гидять і сіють розруху,
Хихотять, дріботять і заводять танок
Поетичні оці "бляха-мухи".
То про секс надзижчить рій шалений думок,
То про те, що коханням зоветься,
Про погоду, політику, рок, блок чи шок...
Це дзижчання - поезія зветься!!!
Та полюють на них "відчуття-павучки",
Ловлять "мух" у липку павутину,
Апокаліпсис -смерть "бляха-мухам" оцим,
Умертвить їх, "їдючу скотину"!!!
Начиталася я про галімих "блях-мух"
І повірила - без обманухи:
Автор славного твору - сам Володар "блях-мух",
Аплодують йому "бляха-мухи".
Як без них? Ну, та що ви, шановний поет?
Що залишите вбогим читати?
Ви, Володар "блях-мух", безумовно, естет.
Поспішайте Пегаса сідлати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Син малий спитав у тата:
- Де ж це наші депутати?
Це таке, як джин із казки,
Чи вони вдягають маски?
- В них канікули, бо ж літо!
Їдуть хлопці відпочити,
Бо ж трудилися завзято
Наші "слуги"- депутати.
- Тату, певно, всі зібрались,
В табори пороз'їжджались?
В літнім таборі - цікаво,
Відпочинок там на славу!
- Ех, синок, було б чудово,
Щоб твоє збулося слово:
В табори б їх - неодмінно!
І на дуже довгу зміну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007271
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не змусити змовкнуть
міріади пісень.
Скільки б ваші гебісти
не брехали історії,
Скільки в нас не стріляли б -
та настане цей день,
коли світ схаменеться,
залпи смерті затихнуть,
коли карлик злостивий
лусне й кулю ковтне,
а зачумлена р.ша,
як пісок, розпадеться...
Бо ж війна - то пожежа:
вас вона й пожере.
Під знаменами крові
нас вели в піонери.
"Будували" на трупах
предків той "комунізм".
Ви ж таки "доборолись"
до ра.истської ери,
овірілі убивці! Озвірілий фашизм!
Ваш фашизм, що за прапор
нам обрубував руки,
І за слово вкраїнське
просто в серце стріляв.
Ми жадаєм назавжди
з вами, звірі, розлуки.
Мрієм жити на волі -
Час для цього настав.
Сняться наші Майдани?
Ви ж до ср.чки злякались,
що порив до свободи
спалить вашу мо.кву,
що впадуть мавзолеї
і кремлівські базари...
Западетеся в пекло,
у безодню, в пітьму!
Нас не вбити. Не тужтесь.
Як не знищить всі зорі,
Як не висушить море...
З нами правда і Бог.
І стоять наймужніші -
світлі наші герої -
за Вітчизну, за волю,
за майбутнє епох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Сьогодні, 20 лютого, вшановуємо пам'ять героїв Євромайдану. Вічна світла пам'ять героям найпершої Небесної сотні.Та події Майдану - Революції гідності - це був лише початок.
І знову пАде сніг, і знову розтає,
Вкриває білим сном землі розриті груди.
Триває й нині бій, котрий змінив усе:
Початок - то Майдан, на барикадах люди...
На барикадах - гнів, надія й боротьба,
Воскрес народний дух великої години.
Вдавилась люто злом імперія-тюрма,
Розверзлася війна. А "Кача" плине й плине...
Авдіївка, Бахмут, Донеччини поля...
О, скільки їх лягло, синів, у пеклі бою.
Живі ж твердіш стоять, аніж ота земля,
Що кожна п'ядь її просякнута кервою.
Невже то Божий план? Хай згине сатана!
Прокинься, сонний Світ, поглянь на бойовище:
Нависла чорна тінь - імперія-тюрма!
Дрімаєш, кволий Світ? Не чуєш? Смерть вже свище.
Ми стоїмо й за вас, допоки ми ще є,
Допоки у руках гримить надійна зброя.
Час істини для всіх сьогодні настає.
То ж поможи, Господь, нам вистоять в двобої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Ізнов скриплять історії спіралі:
Надії, сподівання, боротьба...
Століття гніву кров'ю підпливало.
Прорвалась їхня ненависть - війна...
Палав Ірпінь, стогнала горем Буча
І бився Київ із семи висот...
Та Перемога славна, неминуча,
Бо був НАРОД, і з нами був Господь.
Був Генерал, його талант від Бога,
І світлий розум, вдача бойова,
І віра наша, чиста і висока,
І єдність наша, і свята мета.
На переправі коней не міняють -
Хтось нині хоче долі тасувать.
Тут знову шоу реготом горлають!
Коли вже зброю будемо кувать??!
Бо чим спиняти наволоч зухвалу?
Стоять до скону воїни-сини.
Нам треба Єдність, мужність Генерала,
Тоді сягнемо вищої мети.
Ми знову стоїмо на роздоріжжі:
Куди поверне історичний плуг?
Час галопує, натягає віжки.
Дай розуму, Господь, і Син, і Дух...
Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
ПЕРЕМОГУ Й МИР УКРАЇНІ
Акро
П ереломився часу біг стрімкий,
Е дем земний розкраяли тривоги.
Р ік високосний - в сподіванні див,
Еге ж, жадає Миру й Перемоги.
М ета оця єднає нині нас,
О дна гаряча мрія-сподівання.
Г ряде Вкраїни вікопомний час
У двох світів кривавому змаганні.
Й ордань свята омиє від гріхів,
М олитви материнські Всесвіт чує.
И накший світ, свобідний і ясний,
Р уками українськими будуєм.
У Новім році - нових перемог,
К рицЕвого здоров'я і любові,
Р одинам нашим - щастя без тривог,
А найдорожчих виглядаєм вдома.
Ї дна родина - і одна мета.
Н аснаги у великому двобої!
І зійде зірка волі золота над світом, Україною святою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Дякую, люди, -
і в серці тепліє ізнов,
Світиться хліб доброти
на святковім обрусі.
Всіх, хто пізнав,
що життя порятує любов,
Благословляю
і щиро вам дякую, друзі.
Дякую Богу
за кожний освячений день,
За порятунок у скруті
і відчаї горя,
Дякую, що і в мені
озиваються струни пісень,
Що висявають світила небесні
в Господньому хорі.
Дякую нашим героям -
І дочкам, й синам,
Світлим апостолам правди,
життя і свободи.
Нашу любов і подяку
складаємо вам:
Поки ви з нами,
Плекають надію народи.
Усім добрим людям ДЯКУЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Сонцепочаток -
часи пророчі.
Даждьбог зродився -
життя зійшло.
День ясний визрів,
у пІтьмі ночі,
Як проростає
в землі зерно.
Велес багатий
дари збирає,
Гартує стріли
Перун ясний...
Сонцепочаток -
Ще рік минає,
Аби зродився
І світ новий.
У вирві болю
цей світ кривавий,
Мовчать величні
Й старі боги...
Сонцепочаток -
А бій триває,
Хто в рай -
хто в пекло:
Ми й вороги..
А море чорне
від болю й люті,
І топлять хвилі
ворожий слід.
Та пам'ять зранена
не забуде,
Як крає небо
ракет політ.
І воля наша -
Єдиний спадок
Синам і донькам
На добрий вік.
Сонценародження -
Це початок...
У вирішальний -
Величний рік.
Даждьбог, Перун, Велес - давні слов'янські дохристиянські божества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
На межі, на розломі, на злАмі -
Перехресті доріг і світів -
Пролягла Україна між нами
Як любов, як розпука чи гнів.
Комусь матір'ю, горе-вдовою
І любов'ю стражденних синів,
Кому лиш для наруги й розбою -
Для перевертнів, зайд-ворогів...
Пролягла Україна між нами-
Й розчахнувся одурений світ.
Тут пророки і вільні гетьмАни
Промовляли із повені літ...
Рідна мова і пісня гучали:
Геній роду до нас говорив,
Тут шаблі об щити розбивали,
Наш Дніпро від крові червонів...
Ця космічна ціна - за свободу,
Чують стогін і пекло, і рай...
Очищайся, наш гордий народе,
Україну в собі визнавай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Вони приходять – і сіють горе,
Лишають попіл – спалену землю…
Комусь здається: біди немає,
Хтось болю нашого не приємле.
Вже хтось стомився від України:
Своя сорочка до тіла ближче.
То ж наші муки, наші руїни,
Поки над вами ще смерть не свище.
Світ затаївся: летять ракети,
Уламки пАдуть й на ваше поле.
Війна – пожежа: не спи, плането,
Тривоги збудять й останнє море.
Атаки злоби, атаки жаху…
Ну хто б іще міг біду спинити?
Це сатанинство на грані краху
Судилось НАШИМ синам добити.
Ці синьо-жовті цвинтарі болю,
Де заридала й Господня Мати…
Стоять синочки, стоять герої.
Ми вдома. Нікуди відступати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Вже скоро, скоро карнавал осінній,
Останні літо стелить килими.
В ці миті золотого воскресіння
Душею спрагло поринаєм ми.
Цвіркун на скрипці награє ночами,
І яблуками пахне від землі,
А сонце промениться так ласкаво,
Гудуть в траві бурштИнові джмелі…
Такий чудесний літа подарунок,
Аж вересень дивується: - Нехай!
Тепло останнє – осені цілунок
Ще зігріває посмутнілий рай.
Ой світку, все в тобі переплелося:
Натури розкіш й серце, що болить,
Громів війни суворе відголосся,
Жага життя і проминання мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023
Цей вересень – дар бабиного літа,
Цілує сонце прозолоть беріз.
І кожний день, щоб вірити і жити
Даровано, - без горя і без сліз.
Висока віра душі надихає,
Дарує силу, серце молодить…
Надія з нами – і життя триває:
Перемагати , мріяти, любить.
Бо як у цьому світі без любові?
Вона світильник щастя і добра.
Любов – у серці, в погляді, у слові,
Із неї проростає майбуття.
Даруй, Господь, і мудрості своєї,
В серця холодні віру щиру дай.
Любов - початок, і надія – з нею,
Що заквітує спалений наш рай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Яка гірка самотність хризантем,
Настояна на вечоровій тиші…
Живе тут зграйка спогадів і тем
Про нинішнє, одвічне і колишнє.
Вона мене в дорогу провела,
Не знала навіть, чи назад чекати, -
Цей прихисток родинного тепла,
Оця самотня, осмутніла хата.
Мовчить криниця і рясніє плід,
Змарнів город, та гудиння зів’яло.
Лиш древня груша із посохлих віт
Ще гливою мене обдарувала.
І сниться: бабця знову вигляда, -
Тоді за овид кликала дорога…
Вона годує сивого кота
І відганяє лихо від порога.
Тут сад старий все молиться вві сні
Тут бродять в бутлях поминальні вИна.
Все тіні рідних маряться мені -
То кличе серце, кличе Україна…
Яка гірка самотність хризантем,
Настояна на вечоровій тиші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023
І традиційно – осінь,
Світ вересневих див.
Серце ще літа просить –
Серпень уже дотлів.
Зоряна павутина
В росяній спить стерні,
Грають осінні вина,
Скопані картоплІ…
Спогад під образами,
Яблучний аромат,
І ностальгійні гами
Плинуть в осінній сад.
Теплі такі кольОри,
Лиш калиновий щем…
Скоро прощання, скоро:
Гуси летять ключем.
І опадають згуки
В викошені поля,
З вересня – до розлуки,
Літечко, нам пора…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Серпень сипав росою і рясними зірками -
Враз розлючене небо розчахнулось над нами.
Сходив ранок Господній – і тиша настала,
Ясне Спасове сонце димний світ цілувало.
Ці святА нині з сумом, навпіл з гіркотою,
У потоці життєвім плинуть радість з бідою.
Уплітається свято у трагічності часу,
Горе втрат і печалі переповнюють чашу.
Спасе, молимо нині біду одвернути
І синів наших рідних додому вернути.
Хай пишається серпень дарами – плодами,
Хай печалі і біди всі зникнуть між нами.
Дзвони Спасові дзвонять… Хай диво вершиться.
Плід землі дорогої й наша праця - святиться.
Спасе, віри і сили дай нам завше і нині,
Миру кожній родині – усій Україні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
А ліси тут густі, зажурені,
І могутня – чужа земля…
Тут суворий фантом минулого
Ще витає і зве здаля…
І тумани густі туманяться,
А на згір’ях – печаль небес,
Стародавні церквиці каються,
Де суворий їх Бог воскрес…
За дорогами, за туманами
Жде історія всіх епох…
Дикі квіти ясними плямами
Пробивають столітній мох…
Відступає реальність зболена,
Затихає на дні печаль…
І освячено, і намолено,
Тільки сниться кривава даль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Гаряче літо - праці час,
Війни болючої робота...
Благослови нас, щедрий Спас,
Спаси землі ції щедроти...
На полі бою - без прикрас -
Ми жнемо чесно, рясно сієм...
Ти помагай, Господній Спас,
Вже Маковія, Маковія...
Нехай помолиться за нас
Господня Мати і розвіє
Ворожу нечисть... Бою час -
То ми святкуєм Маковія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023
Прочитала сьогодні новину про те, що нашим морським дроном пробито ворожий танкер Sig, а дещо раніше пошкоджено велике судно якийсь там "...горняк". На "болотах", звісно, завили. Важко передати обурення, коли читаєш ту маячню. Так заступник голови російського Радбезу Дмітрій Медведєв у своїй маразматичній манері заявив, що мало ударів по Одесі та Ізмаїлу, а Україні потрібно влаштувати екологічну катастрофу на землях, "які забере Польща".
Емоції переповнюють.
https://24tv.ua/sig-tanker-yak-rosiyani-reaguyut-ataku-po...
*******************************
Знов маятник брехні хитає сатана.
Безумець потоптав Господні всі основи…
Та неокупна кров, непрОщена вина.
Триває брані час – кінця шалені лови.
Це бій не на життя: не буде каяття,
І слів таких нема, щоб ступінь зла назвати.
У морі, на землі – не знайдуть укриття,
Прийшли сюди вбивать – отут їм і здихати.
Уже постав Арес – від пекла до небес,
І духу міць свята у грудях запалала.
Їх знищуйте, брати: час Істини воскрес:
Їх скільки б не лягло – все кари буде мало.
Ми ж не воліли зла: нам Миру і тепла,
Аби своїх дітей наляканих підняти,
Аби на цілий світ веселка зацвіла:
Свобода, правда, честь – і вічна наша Мати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Безсилі наші болісні плачІ,
Слова і стогін відчаю страшного,
І нарікання, й сльози – не мечі:
Не порятують від вражини злого.
У вирі воєн, смерті і розрух
Любов і злість на бій благословляють.
Дух нації, свободи гордий дух
Рятує, і підносить, й надихає.
Прийти до миру мусим через кров,
Ціну свободи істинну пізнати...
Як тісно злиті ненависть - й любов.
Свята молитва порятує знов…
У сяйві синьо-злотних корогов
Йдемо на битву. Бо чекає Мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Сонце палає,
пекельне від вибухів сонце,
Зело найменше і грудка цієї землі
Світлом пронизані й болем,
реальність - не сон це,
Літо рахує задимлені, стомлені дні…
День п’ятисотий – трагічний –
від спалення світу,
Кожний трагічний –
то вибухи, смерті і кров…
Рідний окраєць землі
відвойовано - жити!
З нею живемо. Лягаємо в неї ізнов.
Поруч зі смертю – у полі,
на відстані зброї,
Вже не відмити натруджених,
зболених рук.
Наші найближчі, кохані,
синочки-герої…
Хай береже їх молитва
од вічних розлук.
Радять змиритись,
та нам не пристало миритись,
Так від любові до матері
кріпне наш гнів…
Будемо битись, боротися,
праведно битись:
Разом ударим в ту нечисть
з гарячих стволів…
..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Вже був потоп. Пророчить хтось пустелю.
Змішалися народи й племена.
Життя, мов дерть, хтось меле, страшно меле…
Ціна свободи - вічності ціна.
Див свиснув – запалало чорнолісся.
Укрили вирви безміри земні.
Мовчить моя Древлянщина , Полісся,
Ведуть сліди Господні – по воді.
У хвилі уселенського потопу
Впадають ріки материнських сліз…
І лізе гаддя - сплюндрувать Європу –
Із лігва, де зачався «комунізм».
Тікають геть запроданці-ізгої,
У бункери забився переляк…
Стоять на смерть Вкраїни світлі вої,
Горить над світом синьозлотний знак.
Возродиться із попелу руїна,
Прилинуть діти із чужих країв;
Життя заграє, бо жива Вкраїна
Від круч Карпат – до моря берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Вони «рабами» нас вважали,
Брехливе тішилось мурло,
Та одурились: ми повстали –
Їх "величі" як не було.
А наші праведні Месії
Епохи викрешуть слова:
Тут Русь Дніпровська – не ро..ія,
Тут Україна проросла.
Криваву руку тягне погань:
Болить землі моїй, болить.
Новий задумали Чорнобиль –
Свічу вселенську запалить.
Впаде-таки Господня кара,
Чекає звіра реченець:
Невже посміє ця почвара?
Гряде йому презлий кінець.
Дивися пильно, Світ широкий,
Закони пишучи нові:
Твій проростає мир і спокій
На нашій свяченій керві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Поринають під воду рідні села, долини -
Придніпровські простори, родючі поля…
Із вогненної люті вступа Україна
У розбурхані води старого Дніпра.
Україна-Раїна, нова Атлантида -
Гартувалась віками в пекельних вогнях…
І донецькі простори, і Крим наш – Тавриду
Топчуть варвари світу – новітня орда.
Їх ненАвидим люто, шалено, до сказу,
Потече в Чорне море кров ворожа - наш гнів…
Нині ж, браття, відкинем весь біль та образи,
Просто вдарим в ту нечисть з гарячих стволів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
То не гроза над небокраєм –
То Божий суд чи Божий грім?
«Світає, Господи, світає»…
І блідне ранок, й трусить дім.
Громами збуджена планета
Летить крізь прОстори і час.
Ракети, Господи, ракети!..
Реальність люта – все по нас…
Новітні б’ють пітекантропи –
Лютує раша, гусне зло…
А тут, над ранами Європи,
Працює наша ППО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Вознесімось духом до небес
З вірою, надією живою, -
Хто прозрів, хто совістю воскрес, -
В злі часи глобального двобою.
За гріхи вселенські, за гріхи
ЛЮдського злостивого насіння
Крівця просочилась крізь віки:
Муки, й Воскресіння, й Вознесіння.
Ця стезя страждання, ця стезя...
Суджено і нам повік каратись?..
А за що - невинне немовля?
І за що ота розп'ята мати?..
Чи ж не нами сходжено шляхи -
Всі круги пекельні - до прозріння?
Скільки ще каратись за гріхи?
Нині ж Вознесіння, Вознесіння...
І святиться Господа ім'я...
Вознесімось вірою, душею!
Україна бореться моя -
Сила Божа і надія - з нею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Ті, що ішли попереду,
Верстали свободі путь,
Платили життям, а «мертві
Сорому не імуть»…
Віками – з добром і лихом –
Вгрузали в цей грунт родИ.
Удаль струменіли тихо
Рідних людей сліди.
Крізь часу туман світають
Їх долі та імена.
Лиш очі чиїсь згадаю,
Ледь чутні чиїсь слова.
Красиві ж були і вперті,
Робота жадала їх;
Дітей вберегли від смерті,
Міняючи все – на хліб.
У воєн годину люту
Найперші ішли на бій.
За щиру любов – покуту
Платили землі оцій.
Ті, що пройшли попереду,
Облишили справи земні…
Обличчя їх часом стерті,
Рідні, далекі, сумні…
Ті душі - яскраві зорі,
Сіяють крізь сутінь літ…
А їх нащадки собою
Закрили від згуби світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
На щастя, у цьому житті є те, що дає змогу вижити у найтемніші часи...
************************************
Синьо сіється сутінь вечірня,
Дня рожевий стирається слід,
І гірчить так покірно і хвильно
Дотик вуст - поза плинністю літ...
Тихий сплеск полинОвої ласки,
Цей мовчання пронизливий щем…
З весняної розквітлої казки
Сипле знову колючим дощем.
Потопаєм в чуттєвому морі,
А розважливий голос мовчить.
Не скінчилася наша лав сторі
Ні на день, ні на вік, ні на мить…
Огортаєш нестримністю тіла,
Обіймаєш, мов голуб, крильми…
Так чекала, жадала, хотіла,
Що тепер не розлучимось ми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Ця провесінь в сльозах холодних рос,
Цей блАговіст зачаття – і спасіння…
Так починався - в вічності – Христос,
Всевишнього любов-благовоління.
Благая вість хай душі воскресить,
Дарує віру, силу і надію:
Живий Господь – і правда має жить,
Молись за нас, Пречистая Маріє.
Молись за всіх загиблих і живих,
За возрождення спаленого раю…
Іде Месія – і скарає гріх! –
Благая вість, благая, преблагая…
Господь з тобою, радуйся, ясна!
Цей день – початок нашого спасіння.
Іще одна заплакана весна…
Синам твоїм зішли благословіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Давній вік. Древній Рим,
що покути жадав і офіри…
Імператорський бЕзум
і влада владик – на кровІ…
Сорок мучнів-святих
Не зреклися Христової віри,
В храмах сивих епох
воплотилися в пам’ять живі.
Севастійські святі –
сорок воїнів честі, страждальців…
Умерзали в льоди,
та кріпилася вірою плоть…
І тверділи тіла,
й кам’яніли катовані пальці…
Стільки муки людської
жадав милостивий Господь.
В диких війнах епох
все не меншало крові й офіри:
Батальйони й полки,
роти й армії йшли в небуття…
Племена і народи
вмирали за праведну віру,
В круговерті часів
наша битва за волю – свята.
Наших воїв тепер
вже не сорок, не сто і не триста…
З них не ліплять святих,
і не всі досягли нагород…
Та за віру стоять -
у Вітчизну, єдину, пречисту,
Над віками віків –
непоборний, як віра, народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Слова - із болю,
А біль - із крові,
Святого гніву,
Та ще з любові.
Смеркають ранки -
Кружляє Молох...
Нас - міліони,
Та вже не сорок...
Не сорок мучнів...
Дрижать руїни,
Німіють діти...
Ми з України.
Ми з Наддніпров'я,
Із вирви часу,
Від круч Дніпрових,
З країв Тараса.
Ми — із Полісся...
Новий Некрополь.
В прицілах танків
Тліє Чорнобиль.
Ми тіні, душі,
Хмарками линем...
Ми — Маріуполь,
Ми — з України...
Живі, моліться
Новому Спасу:
Сконає Молох
В степах Донбасу.
Нарід трудящий,
Предобрий, годний,
А нині — воїни,
Меч Господній.
Ми гнів Господній,
Ми сила яра,
В нас — воля Божа,
Убивцям — кара.
І Правда наша,
Й Воля - єдина,
Народ і нація —
Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
І що на серці було твоїм? –
Зневага смерті? Віра незламна?
Вони боялись тебе тоді,
Коли поцілив у них - державною:
- Вкраїні слава! – мов залп, слова,
Що на вустах у світу - мільйонів.
За нас промовив ці слОва два…
За ними героїв-борців колони…
А віра твоя була найвищою,
Ти вистрелив силою слів святих…
Твій дух живий, а нелюда - нищимо…
Вкраїні слава! Вічність – тобі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Погляньмо в очі правді – і війні…
Чи ще когось недоля не навчила?
Коли пече в пекельному вогні
І душу, й тіло, – чи брехать можливо?..
Комусь пече щоночі і щодня,
А хтось утратив родичів і хату…
Хтось «руки гріє» - що йому війна?
Комусь судилось людство рятувати…
Так чітко видно підле – і святе:
І гнилість душ, і відданість безмірну.
Мине війна, а правда не мине,
І здожене відплата лицемірних,
Що крали й жирували – на біді,
Що наживались на кровІ і горі…
Прийдуть оті, що вижили в огні,
І навіть мертві правду проговорять.
Гнилих чинуш розвалиться едем:
Утопить їх в безодні гнів народу,
Й майданами господарем пройде,
Хто кров’ю заплатив за нагороду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Справді, життя нині -
вимір із лютого в лютий,
Дивний зиґзаґ літочислень
епохи війни...
Рік , що промчав, прокульгав,
прогримів - незабутній,
Десь на межі, у двобої -
прострелені ми.
Рік цей у пам'ять стріляв
із новітньої зброї,
Тут "джавеліни" і "хаймерси" -
справді боги...
Рік, що виковував НАЦІЮ
гордих героїв,
Воїнів правди, що з пекла
рятують світИ.
Стійкості рік
і жагучо- нестримного шалу,
Болю й любові, ненАвисті
й помсти за кров...
Лютий триває... Ну скільки
ще треба металу?..
Парость трави пробиває
пожарищ покров.
Хай проминає,
у безвість нехай поринає -
Єдність, і стійкість ,
як віра Господня, - живі.
Лютий скінчиться,
а нелюда, люди, здолаєм...
Жде Україна...
Чекають синів матері...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
А ракети летять, та не в космос: абсурд звироднілих,
З точки Z зет – у серця, серед жаху осліплих ночей,
То недолюдки мстять, бо не вбили ні душу, ні тіло,
І затоптуєм їх в український роз’ятрений глей.
Довго нищили нас, розбивали, мов камінь, віками,
Угризались в осердя, топили в льодах колими…
Нині ж хтіли за дні сплюндрувать святокиївські храми,
Та капут вам отут, брехуна зомбуваті раби.
Обіцяє Європа, переконливо так обіцяє,
І дає, й не дає, щоб не згидить котрогось «лиця»,
Утомилась, авжеж, і вичікує, не поспішає,
І діждеться-таки чийогось кінця-рішенця.
Роковини сумні…. Пом’янемо, Господь в роковини,
Пригадаєм усіх в поминальнім промінні свічі…
І підемо під град, заспівавши безсмертну «Калину»,
Тут повстануть усі: і загиблі, і нині живі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
День - світла повен, мов весна,
Блакитний овид - птах розкутий...
Тривога венами текла,
Бо знову - лютий.
Між віттям цвенькає пташва,
Соснові щогли час колишуть...
І знов тривога розтяла
Прозору тишу.
Кришилась сонячна блакить,
Біда сиренами ридала,
Десь знову цій землі болить...
Життя тривало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Плането болю, плачеш знов,
Кричиш руїнами жахними:
Людська біда, невинна кров,
Біль Турції і жалю зливи...
То крик Землі чи гнів богів -
Цей плач величної Природи?
І ница радість ворогів,
Й жалОба хмарних небозводів.
Темніє дорогий обрус,
Туреччино, твоєї долі.
Там землетрус - й тут землетрус
З ворожої презлої волі.
І віє хаос серед тьми,
Стріча нове тисячоліття...
А ми?.. Та будьмо все ж людьми
На зламі часу - в новоліття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Новочасся - і сизе світання,
Кілька кроків лише до весни...
І руїн страхітливе мовчання
Під розчахнутим небом війни.
Де Дніпро під світилами блиска,
Ця земля - барвінкОва скрижаль,
Українського роду колиска,
Душ козацьких гартована сталь.
Тут віками точились двобої,
Мчали орди, стенались світи,
Світлоокі нескорені вої
Розбивали мечі об щити.
Нині в хвилях нового потопу
Поринає розгублений світ,
Знов боронить лякливу Європу
Щит вкраїнський - це Господа щит.
Нам звіроту мокшанську долати,
Гартувати новітні мечі,
Понад смертю самою стояти -
На межі, на межі, на межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Молився щиро Іоанн…
Христос хрещався у Йордані,
І Голуб-Дух з небесних храмів,
І глас Господній пролунав:
- Христос, мій любий Син єси,
В тобі моє уподобання…
Іще не випито страждання,
Та вже тесалися хрести.
Витав Господній Дух святий,
Творилося Богоявлення,
Любові щирої натхнення
І символ дорогих надій.
Та купіль Господа свята
Омила чистою водою
Гріхи людського неспокою
Й ще не розп’ятого Христа.
Зійди, о Дух Святий, зійди!
Врятуй нас в праведній молитві,
Дай сил у вирішальній битві
І Україну освяти…
Всю велич утверди Твою
І благодать у Трійці Божій.
Народ наш нечисть переможе
У цьому праведнім бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Їх рятували з-під завалів,
Із дому рідного руїн...
Все тихше голоси гучали
Серед уламків мертвих стін.
Ось це дівча трирічне миле,
А ось - бабуся півжива...
Їх діставали із могили
В жалОбі чорного Дніпра.
Тут болю янголи кружляли:
Десятки згублених життів...
А хтось вже, безвісти пропалий,
У муках, в полум'ї згорів...
За що це нам?! Господь, помилуй,
Спини поріддя сатани!
Твій Божий Світ - уже не білий,
Він чорний в згарищах війни.
Молитви наші і благання,
ПлачІ і зболені слова,
Гіркі прокльони і стенання
Відносить в засвіти луна.
Укрила чорними крилАми
Війни кривава каламуть...
А цвинтарі - наш біль і пам'ять -
Небесні стяги стережуть.
Одна надія і спасіння -
Сини, ці воїни Добра,
Ці наші Волі покоління,
І Україна, що жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Ця примхлива зима – і сніги, і дощі, і морози,
Сиво-тьмавих небес димом ткані завіси сумні,
І воєнні громи, й невеселі для світу прогнози…
Але янгол мій грає на скрипки єдиній струні.
Ще тече календар від Нового – до року старого,
Таємниця прийдешнього мариться часом вві сні,
Голос темних часів - ця вселенська тужлива тривога…
Але янгол все ж грає на скрипки вцілілій струні.
Стоїмо на горі, а навколо – тайфуни і грози,
Унизу океан перекочує хвилі важкі,
І життя відтепер – то війни перечитана проза,
Але янгол все грає на скрипки живучій струні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Різні зорі і долі, імена і печалі,
У Господньому плані – вся прийдешність твоя…
Ген, за синії води, за далекії далі
Слались наші дороги, нині ж спільна - одна.
Хтось самотністю хворий, інший гріє родину,
В того - все відібрала ця триклята війна…
Та єдина, як серце, для всіх Україна:
Поріднило нас горе - нині й доля одна.
Тож єднаймося, люди: гірше смерті не буде!
Певно, в Божому плані цей кривавий бедлам…
Будем живі – народим, хто пішов – не забудем…
Нечисть-зло побороти – так судилося нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Знову тануть льоди,
хоч панує зима невесела,
Із-під снігу останків – на диво –
воскресла трава.
Сивий Хронос спішить,
оминаючи скелі й оселі,
Сивий Хронос жадає нового –
чекайте дивА.
На порозі Нового і мріється,
й віриться в краще,
Із глибин первосвіту
майбутнього зірка встає.
Хоч було нам нелегко,
а часом до відчаю важко,
Ми зріднилися, люди,
й Україна – воістину – є!
Наша битва свята.
Ми навчились стосильними бути,
Цінувати Свободу й життя -
як Всевишнього дар,
Пам’ятати про тих,
кого просто не можна забути,
Наших воїнів світла,
що гасять шалений пожар.
Хай усі, хто далеко,
вернуться до рідного дому,
Щоб живі найдорожчі
із нами назавжди були,
Щоб свята Перемога
засяяла в році новому,
Вона зійде, як сонце,
й осяватиме мирні світи.
Лютий все лютував,
та минеться зима невесела,
Знову тануть льоди,
воскресає живуча трава…
Ще заквітнуть сади
і наповняться світлом оселі…
Сивий Хронос жадає нового –
чекайте дивА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Ці хлопчики… Їх виболені рани…
Їх очі рідні зОрять зі світлин…
Вже деякі за двадцять – ветерани,
Укриті срібним порохом сивин.
Такі ще ніжні, та в боях – запеклі,
Відважні вої – в молоді літа,
В окопах, в полі, в холоді затерплі,
І зброя їхня – чесна і свята.
Чи всі кохання радощі пізнали?
Ще хтось своєї долі не зустрів.
Любов єдина всіх вас поєднала
Й один великий всенародний гнів.
В піхоті, в літаках чи у десанті,
У танках, в бетеерах – у боях
Для зайд проклятих – кара, диверсанти,
Що нищать славно ворога - у прах.
У двадцять, в дев’ятнадцять - вже герої…
Вознеслись душі із кривавих піль.
Немає міри відчаю такої,
Щоб виміряти материнський біль.
Через безумця, демона-убивцю
Сьогодні гине український цвіт…
Як він ще диха, жиє, кровопивця?
Господь, почуй, скарай проклятий рід!
Ці хлопчики – надія і спасіння,
Найкращі з гідних, янголи Добра,
Це України світлі покоління,
Кому судилась праця і війна.
Стоять сталево в смертному двобої,
Мов воїнство Господнє пресвяте.
Це нації вкраїнської герої,
Ці хлопчики – сьогодні наше все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
А свічі плачуть воском, догорають,
Зійде зоря - осяє світ-хаОс.
Десь три царі дари нові збирають,
Рождається для Всесвіту - Христос.
Помолимось за Батька і за Сина,
Що під убивчим небом, у снігах,
Помолимось за душі всіх невинних,
Розстріляних і спалених на прах.
У час різдвяний сповіді святої
Проситиму: - Господь, благослови,
Дай сили нам і зброї, зброї, зброї,
Щоби сконали в пеклі вороги.
Очисти Світ від нечисті лихої,
Що Бога прагне знищить - і народ,
Ми вистоїм в нерівному двобої,
Ми мусимо, бо скільки ще скорбот?..
А свічі плачуть воском, догорають,
Зійде зоря - осяє світ-хаОс.
Нехай царі дари нові збирають,
Рождається для Всесвіту - Христос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
НА МИКОЛАЯ – СПОДІВАННЯ ДИВА,
Чекання, мить вселенського добра….
Насниться дітям казка чарівлива:
Минулися тривоги і війна.
Лиш мирна тиша і надія свЯта,
Ніч зоряна - цей сніговий розмай,
А ген по стежці до твоєї хати
То батько там іде чи Миколай?
Несе додому дорогі гостинці,
Найбільша радість, що живий, живий!
А що там в Миколаєвій торбинці?
Щасливий рік - вселенська мрія мрій…
За Мир Господній в дУші і в родини,
Щоб відродився наш квітучий край,
За воїнів, за діток, за Вкраїну
Моли у Бога, добрий Миколай.
************
НАПИСАНО ДЛЯ ДІТЕЙ давніше
Смутком сніг проліта, тужавіє вода,
Хмар пухких ворохобиться зграя…
Світ старий-престарий Божих див дожида,
Бо ж настала пора Миколая…
Із-під хмар, від небес, із грудневих чудес
Вже крокує-гряде непомИльно
З чистим свіжим сніжком, із чарівним мішком
Милосердий Добродій всесильний…
І теплішає світ… Поміж контурів віт
Сяють зорі іскристо – казкові:
Більше стане добра… Вигляда дітвора
Миколая дарунки чудові.
Буде ранок, я вірю, ген сонце зійшло,
Мир настане у рідному краю,
Між людей - Милосердя заб’є джерело
Бо настала пора Миколая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
********
О, яка самота – свята…
О, бездонні які сніги…
НеосквЕрнена чистота
Замітає твої сліди…
Забриніли ліси: краси!
Засиніли з імли – й спливли…
Я до тебе – у віщі сни,
А навколо сніги гули…
Вічний поклик земних основ:
ЗІп’єм келих на двох – жаги…
НевтолЕнна снага – любов:
Тануть в серці твоїм сніги…
Пестить срібний сніжок – обох,
І міліє розлуки біль…
Ми танцюєм з тобою знов
Танго пристрасті – в заметіль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Глипає світ "утомлений" -
зіниці розширені з ляку:
Б'ють ракет ятагани
по наших холодних містах,
Згорають невинні душі,
криваві парують рани...
Інстинктом самозбереження
для світу - одвічний страх.
І хто там іще не вірить?!
Війна - в об'єктивах камер!
Чи ви усе сумніваєтесь,
де вбивці і хто фашист?
Упали ракет уламки
на євроцивілізацію -
Отут вже здійнявся галас:
- Хто винен? Хто терорист?
І це в двадцять першім віці? -
Катівні, могили братські,
Розпечені блоки атомні
на грані жахних катастроф...
І просто ув очі смерті -
нащадки зорять козацькі,
Постали святою карою,
Бо смерть не спинив і Бог...
І хто там іще не вірить?
Дніпровська горить Ойкумена,
Диявол в людській подобі
брехнею обплутав люд...
Та проростають у вічність
небесні наші знамена,
Їх видно на цілий Всесвіт,
Повік Україна тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Тримайся, сину, соколе-солдате,
Воєнна нас кружає заметіль.
На рубежах, де смертно б'ють гармати,
Серед зими, серед кривавих піль
У земляних задимлених окопах,
На зламі поруйнованих епох
Ти землю цю рятуєш крок за кроком,
Бо й сам зробив отут найперший крок.
Тут рідне все: від неба - до билинки,
Усе твої зростили мозолі...
Тримайся, сину, мати ждуть і жінка,
Чекають діти, лиш живи, живи...
У це страшне воєнне лихоліття -
Рятуєш світ. Хай помага Господь
Вам, воїни кривавого століття -
І буде син, і мати, і народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Чи ми розминулись,
чи ще й не зустрілись?
Дарма оглядатись
на згублений час.
Суворий малюнок
напружених вилиць...
То снів, а чи спогадів
іконостас?..
Здивований погляд,
банальності рими....
Ви так у світах
й не впізнали мене.
Цей час - ніби потяг,
а ми ж пілігрими,
Когось загубили -
вже не здоженем .
Частіше стрічаюся
з поглядом фальші.
А де ж теє щастя -
душа для душі?
У білих світах -
проминущі блукальці,
Що нині ще поряд,
а завтра - не всі.
А завтра між вибухів -
злякані душі -
Зринаєм з димами
в самі небеса,
Усі найдорожчі,
грядущі і сущі...
Лиш вічна молитва -
сумні словеса.
Чи ми розминулись,
чи ще й не зустрілись?
У вирі недолі
розлучено нас...
Усе найдорожче
у бОлях святилось.
Настане світання
і зустрічі час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Уже так близько-близько до Різдва,
А час і сніг все падають лавинно...
Вона така неждана - ця зима,
Така байдужа і така невпинна.
Оці сніги, сивіючі сніги,
Забарвило у чорне і червоне -
Це вишивка новітньої доби,
Що запеклася шрамами на скронях.
Зимує грудень в берцях на фронтах,
В сирих окопах і на переправах,
На вибухлих із танками мостах
При світлі уселенської заграви.
Настане час величного Різдва,
Помолиться за нас розп'ята мати,
Господній Син - ця істина жива -
Народиться народ свій врятувати.
Назавжди лютий викреслю зі слів :
Хай не лютує лють його лютнева;
А березень у тиші мирних днів
у зелень зодягатиме дерева.
Уже так близько-близько до Різдва...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Блекаут – котру годину –
Ця темінь глупої ночі,
А свічка одна-єдина
І вже загасати хоче.
Гей, Світку, ти де, чудовий?
Де ніжні твої світанки?
Підтримай хоча б розмову,
Аби дочекатись ранку.
У темряві цій так ясно,
Що час проминув ілюзій,
Що підле, а що прекрасне,
Хто є вороги, хто – друзі.
Хай нині і скрутно, й темно,
Та всі стоїмо – стіною,
І світло сердець не меркне,
Ясніє у цім двобої.
Ти, Світе, ясний, химерний,
Авжеж, привітаєш вранці,
Посієш надії зерна,
Із сяйвом заграєш в танці.
І день припливе чудовий,
І Сонце зійде в зеніті,
І мир запанує знову
У домі й у цілім світі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022
Сумно, перший сніг, холодно, але ж весна прийде, настане і Перемога, віримо.
************
Ця тривога: сирен потік
Впав у тишу, в ранкові сни...
Віє перший байдужий сніг
Над збілілим ликом війни.
Пригасає калин вогонь -
Спогад вічних осінніх тем.
Тужавіє зимовий схрон
Над суцвіттями хризантем.
А за овидом - смертний град,
Вибухають міста й мости
В цей розбурханий листопад...
Відлік часу йде до весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Ти живеш, Україно,
нескорена і нездолАнна,
Вільні гени козацькі
у крові нащадків - живі,
Бо повстали за тебе
на тих незабутніх Майданах
І знамена небесні
підносимо в славу тобі.
І життя принеслИ,
щоб тебе утвердити, єдина,
Твої воїни світла,
що Свободу гартують в бою,
Ти - у вічності, в пісні,
у наших серцях, Україно,
Не судилось убивцям
принизити гідність твою.
Ти могутнім щитом
затуляєш лякливу Європу,
Тяжко платиш, криваво
за мир для нових поколінь.
Ця велика війна,
ця година нового потопу
Охрестила Народ наш
для майбутніх величних віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Двадцять четверте…Ранку
тоншає сірий лід…
Скрегіт металу: танки,
МИГів-убивць політ…
Ріжуть ясний світанок
смертні ножі ракет.
Постріл! Удар! – Багряно
Очі зорЯть планет.
Що це? – Війна, народе,
Скрегіт тисячоліть.
Найманці і заброди…
Привид адольфа зрить…
НЕнависть, зрада, вбивства -
Ось його справжній фах:
Він кагебістським монстром
зроджений в болотах…
Та постає із крові,
З грізних полів війни,
Нація, що в любові
ТвОрять її сини,
Та , що живе й воює,
Та, що вершИть дивА…
Голос її вже чуєм,
Націє, ти жива!
Нам Україна – мати,
В жилах – козацька кров,
Ми не дамо стоптати
Волю свою й любов,
Ми стоїмо сталево..
Браття, рівняймо стрій…
Сяє над Київ мрево:
Нація йде на бій…
28.02.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022
Це початок твогО кінця,
Хворий карлику із мордору…
Не пробачить Земля оця
Тобі підлості, зради, болю…
Вже горять твої літаки –
Хай Господь їх у прах розвіє!
На кривавих дорогах мсти
Згинуть найманці, неросіє
.
Вже розгледів наївний світ
Зло глобальне в личині сірій.
Та стоятиме много літ
Над Дніпром златоглавий Київ.
Київ, Харків, Житомир наш,
Львів, і Луцьк, і ясна Полтава…
Дай нам, Боже, у темний час
Віри, сили, відваги, слави…
Нашим воїнам, всім синам,
Що боронять світ від руїни…
Вищі сили – на поміч вам…
І стоятиме Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022
Ця неміряна відстань поміж «вчора» і «завтра»…
Проминулого - вічність, пам'ять – поле й хрести.
Що було – облетіло, світанково-прощальне.
Що гряде ? – Безконечність… В ній – непізнана ти.
Світ – як м’ячик дитячий у жорстоких лабетах:
Домовляють «смотрящі», що, коли і кому…
Ти не те ще побачиш, осмутніла плането,
Піднебеснії вежі сповивають в пітьму
Вже накреслено рейси у прийдешнього долі
І на мапі - маршрути в невідомий сюжет…
Вбережи нас, Всевишній, від облуди і болю…
Рине сонячна повінь в березневий балет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Смутком сніг проліта, тужавіє вода,
Хмар пухких ворохобиться зграя…
Світ старий-престарий Божих див дожида,
Бо ж настала пора Миколая…
Із-під хмар, від небес, із грудневих чудес
Вже крокує-гряде непомИльно
З чистим свіжим сніжком, із чарівним мішком
Милосердий Добродій всесильний…
І теплішає світ… Поміж контурів віт
Сяють зорі іскристо – казкові:
Більше стане добра… Вигляда дітвора
Миколая дарунки чудові.
Буде ранок, я вірю, ген сонце зійшло,
Мир настане у рідному краю,
Між людей - Милосердя заб’є джерело,
Бо настала пора Миколая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Відгомоніло диво золоте,
Осінній смерч уже відлистопадив…
А грудень заганяє на слизьке,
Та хто, скажіть, у цім житті не падав?..
Блищать льоди, холодні і німі,
А небо сіє скрижанілі сльози…
І на вітрів надірваній струні
Втинає грудень пальцями морозу.
Ця мерзлота – на вітах і в серцях,
Це зледеніле поле під ногами…
Іронія у долі на вустах:
- А спробуйте змагатися з льодами!
Та хтось простує вперто по льоду,
Той падає, а той назад вертає…
Ти ж мусиш бути завше на ходу
Хоч дивні жарти доля підкидає.
Мине і це - усе лиш до пори…
Вже й льодова броня стекла струмками…
Прислухалась: вечірньої пори
Із-під небес струмлять різдвяні гами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021