| Сторінки (3/292): | « | 1 2 3 | » |
Місто сном оповите…
Вибух! Спалах! Міраж?
Над розчахнутим світом
Догорав екіпаж…
Лиш горючі уламки
Й перетліла зола –
З лона чорного ранку…
І тілА, їх тіла…
Не пробачать крилаті…
Їм судилось літать.
У пекельнім багатті
Світлі душі горять.
Задля чого почато
Ту криваву різню?
Впало помсти прокляття
На невинних… Чому?
Рвуть ракети серпанок –
Монстри сили і зла.
Чи побачить світанок
Наша мати - Земля?
Тут нема переможців,
В цій останній війні.
В диких іграх заможних
Ми заручники – всі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Десь зорі родяться в туманах
І розверзаються світи,
Десь котять дикі урагани
Між степової гіркоти,
Сади квітують екзотичні,
І хмар торкаються міста,
А тут – світає й рідна вишня
В тугий чорнОзем пророста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Уже зійшла над Всесвітом Зоря -
Осяяла і темряву, і душі...
Радіє - тихо молиться земля
Спасителю рожденному - Ісусу.
Єдин Господь - і день оцей - єдин,
Єдине для людей величне Свято.
Ісус Господь, Месія, Божий Син
Любов'ю прагне Всесвіт об'єднати.
Йому імення світле - Бог-Любов,
Бог-Правда, і Добро, і Справедливість.
За грішний люд пролита чиста кров
І неосяжні прОщення та милість...
До Нього ми приходимо - дітьми,
І кожний йде дорогою своєю:
Від горя й муки, із провалля тьми -
Повірить в Правду і зцілитись нею.
Молімося: сіяє нам Зоря
Над Всесвітом - Надія всюдисуща.
До Божого несімо олтаря
Гіркі свої, людські живії душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
За натхнення дякую художнику, майстру народної творчості
Валентину Ковальчуку (м.Андрушівка)
Одвічна філософія життя –
Цей кругообіг із весни – у зиму…
Художника натхнення і чуття
В картинах світу оживають зримо.
Поліська пуща – казка лісова,
Спішить у бір затаєна стежина,
Ця тиша, сонце, ця теплінь земна…
В полотнах промовляє Україна.
Тут світ краси, відкритої тобі ,
Минуле пелюститься і ясніє:
Ось материні очі дорогі
Крізь час і простір лагідно зоріють.
Забутий вітер мальвами пахтить
Із позахмар’я, з вічності порогів…
Ще мить одна, мала єдина мить –
Все оживе, лишень велінням Бога.
Осонцена енергія буття,
Гармонія любові і натхнення,
Світ України, серця почуття,
Прекрасного ясне благословення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Помолюся, Господь, помолюсь…
Вже свіча догорає… Святиться
Твоя сила велична, і суть,
І Твоя справедливість одвічна.
А стою пред Тобою, як є,
Наче вишня, яка відродила:
Облетіло цвітіння моє –
І в саду моїм – порожньо й біло.
Ти приймаєш мене – отаку,
СотворЕнну з болючої плоті,
Не безгрішну, немудру, земну,
Зачерствілу в щоденній турботі,
Що спивала й натхнення, і жаль,
Що родила, ридала й раділа…
І прощення Твого пектораль
Осіяла і душу, і тіло…
І прозріння оце – не мине:
Я сльозою омию покуту…
Ти прощати навчив і мене,
Незбагненну, жорстку, непочуту,
Що вплелася у терен буття,
Наче дика колюча шипшина...
Дай надії і віри, чуття..
І прощення святого жарину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Грудневий світ. Безсніжжя змерзлих нив.
Різдвяний поклик вдалині зоріє.
Ще сніг причастям землю не зросив…
Благослови ж цей день, святий Андрію.
Ця Скіфія – сувора сторона,
Вітрами бита сірої недолі.
Гучить віків надірвана струна…
Є назва, так… Але немає волі.
Дніпро прослався, Київ возсіяв –
В вись храмами до Господа зоріє.
Молився тут, майбутнє провіщав…
Збулось не все, апостоле Андрію.
Бо є земля, одвічна боротьба,
Пролита кров степами червоніє.
Молитва – плач… А правди все нема.
Прозріння дай, апостоле Андрію…
Грудневий світ. Безмежжя голих нив.
Передчуття Різдвяного причастя…
Є зАгадка - майбутній рік новий,
І сподівання втраченого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
80-річчю Андрушівської гімназії присвячую
***********************
Коли свої джерела осягаю,
У пам’яті, мов в дзеркалі, сплива
У юності зеленому розмаї
Ця школа Андрушівська – номер два.
Роки летіли легкими птахами,
А весни в Андрушівці так цвіли…
Завод цукровий кликав всіх гудками:
Батьків – до праці, ми ж до школи йшли.
• У стінах цих минали ніжні роки –
Навчання й дружби незабутні дні…
Це ж тут знання і мудрості уроки
Давали наші славні вчителі…
• Спливають кадри в пам’яті і нині:
Учителька найперша, перший клас,
Ім’я величне й звучне – Антоніна,
І справедлива, й строга водночас.
Ті палички й каракулі найперші
З любов’ю нас писати вчили Ви,
Аби ми потім – сотворили вірші,
Аби зросли хорошими людьми.
• Був вересень, навчальний рік на часі,
І повінь айстр веселкою цвіла…
Шкільний дзвінок – і з книгою до класу
Вродлива Математика ввійшла.
Утілення наук, ЇЇ величність, -
Так, Ріта це Андріївна була.
Вимогливість, знання і артистичність,
І ясність думки, й людяність сама.
Складні задачі стали зрозумілі
І теореми логіка струнка.
Отак навчати – саме Ви уміли ,
Не на короткий термін, на життя..
• Переплелися долі наші – з вами,
Наставники і друзі – вчителі,
Ці імена яскравими зірками
Осяяли дитинства того дні.
• Там був Мовчан, високий і вродливий,
Історик і директор бойовий,
Був Сабадаш, інтелігентний, милий,
Він зоряних законів нас учив.
• Й Михайлович Григорій – Животовський
Теж фізику чудово викладав,
Він знав усе, не гонорився зовсім
І жартувати мудро полюбляв.
• На фізкультурі важко, та не плачем,
Вилузуємось із останніх сил…
Цей фізкультурник нас ганяв добряче –
Кумечко - Олександрович Василь.
• Людина честі й слова, гордість міста –
В житті моїм лишили добрий слід,
Я дякую вам, совісте, Раїсо
Федорівно, за чесний Ваш підхід.
• У світ пішли, озброєні знаннями,
На перевали нелегкі життя.
Ми їх долали гідно-разом з вами,
Бо вчили нас на совість, до пуття.
Цікаво з вами, весело і стрімко
Зелена юність наша відпливла,
І школа наша рідна Андрушівська
Нам краща європейської була.
• Ми росли і мужніли, коли замерзала відлига,
Та закони всесвітні саме тут відкривалися нам…
І улюблена вчителька з ім’ям королівським – Ядвіга –
Вчила рідної мови й мене провела у життя…
ЇЇ людяна праця стала образом долі моєї,
І забилося птахом рідне слово в дитячій душі.
І сплелися слова-у вінок…Світлий спомин про неї-
В нашій пам’яті завжди… Уклін вам, мої вчителі.
• Нерозкішним і скромним було наше давнє дитинство,
Без реформ галасливих, та повага у людях жила,
І тримала високо наша школа - своє материнство,
Чесна вчительська совість дорогою долі вела.
• То ж пишайтеся нині, мої вчителі незабутні,
Першачки ваші зараз магістралями світу ідуть,
Відкривають закони науки вами зрощені учні,
Орють землю і хліб той насущний печуть.
Захищають вітчизну свою патріоти –герої,
Вчать нові покоління і творять поему життя,
А усе починалося з вас, з тої рідної школи,
Що гімназія нині, альма матер –твоя і моя.
• Хай же Бог вам дарує здоров’я і многії літа,
Щоб любов і повага людська завжди з вами були,
Дарували щоб радість сердечну онуки і діти,
Щоби сонечко гріло і квіти у душах цвіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
У джунглях світу хаотичних,
В минанні зустрічей-прощань
Невже ніщо таки не вічне,
Окрім світанків і смеркань?
Тут суть понять – глевка й відносна:
Вже біле – чорне, сльози – сміх…
І споглядає Вищий Розум
Оце творіння рук своїх…
Геть обнесли пізнання древо,
Мовчать пророки – у землі.
І тільки дума Кобзарева
Примарно стогне уві млі.
Тут світлі істини – розп’ято,
Кишить, глумиться сірість знов…
Та вірить - жде самотня Мати,
Бо вічна – Матері любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
Прозоро-інейні блищать
На сивих травах витинанки –
Зими грядущої печать,
Цілунки осені-коханки.
Іще не змерзли ясени,
Не стужавіла світла крига,
Лиш сльози осені-зими –
Ця несподівана відлига.
А рік новітній поспіша,
А дні збігають, мов хвилини,
І просвітліла враз душа,
І усміхнулася дитинно.
Нам в новорічному саду
Циганка щастя напророчить…
Слова сподІвані шепну:
-Ти просто будь, я цього хочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
Калинові затужавілі грона –
Осінньої любові ярий знак.
Садів сумних оголені корони
Ще пам’ять літа гріють у гілках,
Де яблучко ясне, червонобоке
Засяє раптом спогадом крізь дим,
А пагілля натруджене, високе
Бринить крізь простір шепотом сумним.
Вже листопад до грудня добігає,
Останнім листом молиться вві сні,
І з позахмар’я гордо виїжджає
Сам Михаїл на білому коні.
Благослови ж оцю щедротну землю,
Благослови і думи, і вуста…
Цей листопад як даність - так приємлю,
Прощання калинова гіркота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Аж гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
А вічний ...еня власну править месу,
А гої голі – чухають лоби.
Продажні маски хихотять на сцені ,
Маріонетковий гримить стократно бал,
Та скоро звір завиє на арені -
І кров’ю бризне в п’яний карнавал.
Та що там кров? Невже й до неї звикли?
Бо ж «плине кача по Тисині…Гей!»
І промовляють німо люті цифри,
Й голосить пам’ять тугою смертей…
А тут – кіно. Лиш ровера немає.
І всі зцапіли: - Він уже не лох?
Про мир говорить – а вони стріляють…
Й, одурений, мовчить самотній Бог.
Тож гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
І править ..еня Україні месу,
А гої голі чухають лоби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
Був теплий вечір, як весняний спомин,
В осінньому спустілому саду,
Й вона розквітла вогником знайомим,
В цю пору заблукавши золоту.
Отак цвіла , беззахисно і ясно,
Між спогадів зів’ялої трави –
Кульбабка ясноока… Так невчасно.
А вже гули холоднії вітри…
Уже зима грозила їй морозом –
Згасанням в крижаніючій труні,
Ронило небо листопада сльози –
Вона ж цвіла, ясніючи в траві…
Таке цвітіння пізнє, сиротливе,
Така надія сонячна весни…
Й моє цвітіння – під осінні зливи –
Нагадує кульбабку восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Українцям, які нині далеко від Батьківщини
*******************************
За п’ять морів, за тридев’ять земель,
Де паленіють інші небокраї,
Снить край озер і крижаних пустель,
А України наче і немає.
Такої вишивАної… Тії,
Що житом-льоном вруниться- рясніє,
Далекої сирітської землі,
Що при надії нині, при надії…
Чи упізнає, стомлена, мене?
Стежина споришева… голос мами…
Чи зрадою-напастю розіпне
І спопелить чужинськими словами?..
І згусток в грудях стука вперебій,
Маліє простір, зір за море рветься…
І хто я тут? І де той корінь мій -
На цій межі розкраяного серця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Були сніги і дідові казки –
У сутінках, під теплий подих печі…
Дитинства того спогади-разки
Десь розкотились в зоряній хуртечі.
Столи, і лави, й давні образи,
Завішані квітчасто рушниками;
І ревний схлип дитячої сльози
Поволі гаснув ув обіймах мами.
А тато брав на руки, пригортав, -
Млів на чолі війни різучий шрамик, -
Як він любив… Любов’ю огортав…
Лишень недовго: вже віки не з нами.
Шепоче баба ревно молитви –
Вслухалося дитя і засинало.
І віриться: слова святі завжди
Мене в часи недолі – рятували.
Осонцене, утрачене село –
Дитинства казка тепло зігріває,
Корінням роду - в душу проросло
Й калиною у вічності палає.
Було життя… А чи таки було?
За що й коли сторицею воздасться?..
Та пестить душу батьківське тепло -
Ця ностальгія втраченого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
А є ж пречудові поети і тут. Тільки їх небагато.
Лунко каркають вірші,
В бубон гатить сюжет…
В невимОвної ж тиші –
Неповторний сонет.
Від мільйонноповторень
Здешевіли слова,
Прагне розум прискорень,
Тільки чом їх нема?
Очі- зорі померкли,
Й утекли солов’ї,
І втомили до смерти
Рим солодких рої.
У високого слова –
Неповторності смак,
Йде ж банальність дубова
За дешевий п’ятак.
Наймудріше – читати
Вічних класиків нам,
Вчитись думать, мовчати,
Спокій дати словам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Жевріють в сутінках туману
Осінні в’янучі багаття …
Мов грань ілюзії-обману –
Гіркого смогу сіре шмаття.
Ряхтить ясними килимами,
Котрим згоріти – вища доля,
Ця осінь кутає димами
Уми і душі захололі…
У суєти злостивім вирі
Брехливих слів ростуть тумани,
Гарцюють тіні чорно-сірі,
Тіла ці, струєні димами…
Де вітер той, котрий розвіє
І одверне з очей полуду?
Печально листя осінь сіє
Під ноги стомленому люду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852403
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2019
Сіє осінь озимеє зЕрно
Із черлених рясних рукавів,
А сини мої зранені вперто
Не вертають із поля – домів.
Не вертають орли, не вертають, -
Гасять сонце ворожі дими, -
З того поля, де «гради» стріляють
Й привид смерті на стежці війни…
Тут спливають кривавії роси,
Мліє пам’ять від зрадницьких фраз…
Не забудуть смертельних покосів
І могила Савур, й Ілловайськ.
Кам’яніє покинута мати,
Бога молить: - Синів борони…
Україну і батьківську хату,
Світ Господній рятують вони…
Десь живуть, і регочуть, й кохають,
А вони – в обороні стоять.
Лиш Покрова свята накриває
Омофором черленим солдат.
Хай затягнуться рванії рани,
Поверніться додому живі,
Наші хлопці - відваги титани,
Наші рідні брати і сини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851302
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.10.2019
Зійшлись українці на віче –
Із болем незгоєних ран:
Загроза свободі нас кличе…
Почуйте: говорить Майдан!
Поранені, січені шквалом,
Осколками рвані гранат –
Своєї землі на поталу
Не лишим! Ні кроку назад!
Загарбницька путінська зграя
Терзає зотлілий Донбас…
Диктують зеленський- штайнмаєр
Нам капітуляції час,
Що армії слід відступати
Й покинути землю свою, -
Та зранені й й вбиті солдати
Постануть на самім краю.
Ні – путіну! Ні – терористам!
Ні – їхньому статусу тут!
Ні – каїна вбивцям-рашистам!
Вкраїни сини не здадуть!
Не здаймо, вкраїнці, не здаймо!
Донбас – українська земля!
І зброю свою – не впускаймо !
Триває за волю борня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850585
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.10.2019
Ця душа витає
невпокорена
В мить, коли світає
й молиться зоря,
Коли скине осінь
гірко-жовтий лист,
Тихим спогадом –
хоч вітром – доторкнись…
Ти - міраж мій дивний,
мій осінній блюз,
Погляд – зір невинний,
я тобі молюсь…
Тонкі стебла-руки
в снах цілую я,
Тільки сум-печаль розлука
розлила…
Приспів:
Торкнусь тебе лиш променем
піднебесним,
Любов моя – у споминах
знов воскресне…
Одна моя, жаго моя,
з мрій чудесних
Линь зі мною в світи –
назавжди…
Лиш про тебе мрію
так бентежно я…
Коли світ марніє
і цвіте зоря,
Ця любов покине
тісні береги
І затопить серце
повінню жаги…
Приспів:
Торкнусь тебе лиш променем
піднебесним,
Любов моя – у споминах
знов воскресне…
Одна моя, жаго моя,
з мрій чудесних
Линь зі мною в світи –
назавжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Нашим співгромадянам, синам і дочкам ,
захисникам України, присвячую…
**********************************
Кровиться бинт на смертному чолі…
- Живи, коханий, я зігрію тілом…
Замовк, затих – втопився у війні…
З тобою я – і туга посивіла.
Знов ранок був і обстрілів обвал,
Новітній вік – убивчий гул снарядів…
Я збайдужіла… Смерті лився шквал…
Ти ж спав, німий… Лиш говорили «гради».
Там, за вишневим димом, - чорний хрест.
Суха земля лягла тобі на груди.
Був дивний сон: ти йшов – живий. Воскрес?
Навколо сонце й люди, люди, люди…
Вони сміються і ведуть дітей,
Вони живуть, цілуються, співають…
Їм байдуже до воєн і смертей…
Невже про нас не згадують, не знають?..
Це доля нас обрала і війна.
Курить Донбас – розстріляна руїна…
А нам назад дороги вже нема,
Бо за плечима – мати й Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849052
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2019
Ще день чи два – і літо відпливе,
І забринять дощів осінні гами…
Осяяння, не покидай мене:
Замріялася сонця міражами.
Живе тепло, душі не покидай:
Жаріє символ вічної калини…
Із юності зелений кличе рай
І ностальгія вічна журавлина.
Тендітна грань осінньої пори –
Чудний театр розділеного світу.
І щастя теж забуде ніжні сни,
Заплаче - і піде слідом за літом.
Оту безцінну ніжність чулих слів,
І незворотність літнього розмаю,
І неповторність щастя міражів –
В свою глибоку осінь забираю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
Плавле Геліос* по колу,
Вечір міряє туман…
Ночі п’ю солодку колу –
Мрій оманливих дурман…
Серпень дихає ласкаво,
Сріблить хмарні острови.
Снів розкішні вийшли пави
Поміж травами – з імли…
І під цю серпневу казку
З-попід зоряних роїв
Рук твоїх бентежну ласку
Хтось у сни мої заплів.
І задихала, і скресла,
І запінилась жага…
П’є кохання безсловесна
Ніч, солодка і нага…
********
*Геліос – бог сонця у давньогрецькій міфології
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845249
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.08.2019
А ти мені – і трепет, і печаль,
І серця відчайдушне поривання…
Без тебе день – порожня синя даль
У безмірі холодного мовчання…
Бо ти мені – і хліб мій, і вино,
І захват нерозказаного болю…
Усе, що сталось, є і що було, -
Переплелося у мені – з тобою.
А я тобі? Хто я тобі була?
Бажання в зливі вранішнього світла?
Твоя розрада? Скрипкова струна?
Жаги тієї й пристрасті палітра?
Коли смичок натхненно в руки брав,
Я в захваті й співала, і стогнала…
Струну життя так різко обірвав –
Моя ж любов звучать не перестала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
У меншості – народні генії,
Лиш регіт злий, чужий набрід…
Нащадки сірі, безіменнії,
Не чують духу «Заповіт».
І б’ється хвилями істерики
Безмежний голубий ефір –
Від зомбораші - до Америки…
Не вір нечистому, не вір!
Хто затіває ігри ложнії,
Для кого прах – людські життя,
Хто взяв дітей собі в заложники –
Нема прощення й каяття.
Та розум змовк. Потрібні лоції:
Тернистий до свободи путь.
Сліпі розгнуздані емоції
У вир безбатченків ведуть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844043
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.08.2019
Чи музика, чи дотик слова щирого -
Усе крізь серце крівцею тече...
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
Це сентимент? Сльоза паде непрошено,
Світліє чи стискається душа...
А ти стоїш під небом - заворожено,
І співчуття щемке не полиша.
І терпне пам'ять того, що утрачено,
Що не забути, не вернуть назад...
Здавалося б, за все давно заплачено,
Та совісті живої гусне яд.
І вічні лики образів мальованих
З бабусиних зоріють рушників.
Скорбота, сміх - усе мені даровано,
А сумнівів - на кілька ще життів...
Та є одне... Відміряється мірою
Тією, що між люди пронесеш.
Живе душа від вирію - до вирію,
Переболіла... Дякує за все...
СВІТЛАНА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843784
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.08.2019
ПРО БЕРЕГИНЮ ПІСНЕСПІВУ
**************************
Знов у гості до малечі, що гасала залюбки,
Завітав чорнявий вечір й став нашіптувать казки.
Знай: цвіла колись під небом десь країна чарівна,
Ріки тут стікали медом – Співоландія була.
Під дзвінкі пташині хори - між лісів, озер, полів -
Край співочий цей чудовий величавсь і зеленів.
І котилась світом слава про поетів, піснярів,
Що жили у тій державі, про чудових справ майстрів.
Князь тут мудрий правив мирно, а княжну сам Бог послав,
Піснеспіву–Берегиню, батька ж звали Доброслав.
Піснеспіва, людям мила, світ Природи берегла,
Пісню серденьком любила, знала чарівні слова.
І від слів отих таємних розквітало все живе;
Від ворожих чарів темних захист світлий в неї є.
Але якось лихо сталось: розкололись небеса,
Лютий демон Вогнепалець з хмар чорнющих воскреса.
Весь горить від злоби й гніву – край в пожежах запалав;
Він князівну Піснеспіву з дому рідного украв.
Закипіли сині ріки, в’яне парость молода,
Лиш димлять вулканів піки – в дім людський прийшла біда!
Люди з горя оніміли, рід забули і слова,
Хто вони – не розуміли: Берегині в них нема…
Змовкли птиці, зникли звірі, димом дихає туман;
По пустелі котить сірий суховіїв ураган…
Де поети? Де музики? Оніміли струни теж,
Лиш чорніють з горя лики в лютім полум’ї пожеж.
Сплюндрував і землю, й воду Вогнепалець - демон зла;
Плаче Матінка Природа: - Берегині в нас нема!
- Хто живий, в огні не згинув, - голос княжий залунав, -
Порятуймо Берегиню! – кличе батько Доброслав.
Пропаде без Піснеспіви наш квітучий отчий край,
Вже забули й мову рідну!.. Всяк, хто може, помагай!
І в глухих далеких пущах – не сягнув їх демон зла –
Сила лицарів могучих зброю чесну піднесла!
Здавна лицарі-герої боронили рідний край:
За Вітчизну – стань до бою! Відсіч ворогові дай!
Ці слова, немов молитву, пронесли в своїх серцях,
Тож готові йти у битву, Берегиню рятувать.
На чолі загону – мужній лицар, гордий і міцний,
З Вогнепальцем осоружним починає грізний бій.
За народ, за Берегиню зброю чесну він підняв,
За одвічную святиню – землю рідну, отчий край.
Ворог стятий впав додолу і розсипався у прах…
Силу зла забрав з собою і розвіявсь на вітрах.
Хліб і сіль несе герою Берегиня молода,
Радість котиться луною, і виспівує вода…
Хмари землю спраглу поять, свіжа зелень воскреса,
Ріки з птицями говорять… Слава лицарям, яса!
І прозріли раптом люди, схаменулись: - Хто ми є?
Розвалилась зла облуда, мова-пісня виграє!
Це ж вона, ота святиня, що рятує нас завжди,
Мова рідна – Берегиня, тож люби і бережи.
Нашептав чорнявий Вечір дивну казочку тобі,
Торбу снів узяв на плечі й знов мандрує , далебі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Скресла сутінь – рине світло!
Лебедіє плин-вода…
Роз’яскрилася палітра
Зелен-літа молода.
Задощила рясно просинь
З сонцем – ген! – навперемін.
Достигає липень-росень
У коралях із калин.
Тче барвисту вишиванку
З чорнобривців ясен день,
А теплінь тече ізранку
Соком стиглості із жмень.
Чисту воду спрагло пити –
Українську всю красу,
Я дари святого літа
Тихо в осінь понесу.
Світлана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Б’є ворожнеча. Зле протистояння
Кипить у душах, шириться в умах…
Життя – дешевша… Це часи останні?
Це виє незворотність , дикий крах?..
Тріщить ефір. Провладнії примати
Волають: - України вже нема!
Зітерти! Розділити! Розтерзати!
Знов шаленіє зголодніла тьма.
Ви знаєте: не ми ввійшли в росію –
Росія в нас ввійшла, як в серце ніж,
І кримськії пейзажі золотії
Враз відпливли за той чужий рубіж…
І розчахнули небо люті «гради»:
Донбаську землю «русскій» рве метал…
Безумцю мало світу, мало влади –
Усе найомник Каїна стоптав.
Зазомбували нас і розділили,
Донбас – заложник п’яної москви.
І дім розбитий, і синів могили
Не вчать? Ще не прозріли, люди, ми,
Що нас єднає доля – не руїна?
Що в нас єдина для синів земля?
Вона в жалобі, мати Україна,
І Бог велить Вітчизну визволять.
А мова рідна, вічна, поетична,
Не винна в тому, що серця сліпі.
Протистояння душ, - таке трагічне,
Лиш ворогу потрібне в цій війні.
А Україна – є: в гарячій крові,
В серцях усіх її захисників,
У кожній пісні, в геніальній мові,
У безмірі дніпровських берегів…
Вона завжди була, і є, і буде,
Змужніла, горда у вогнях століть.
Вона до нас говорить: Дивні люди,
Любіть свою Україну, любіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Нас чорних днів сновиддя облягло,
А ти лежала скромсана, зомліла:
Твоє чудове, незрівнянне тіло
Зневажене, принижене було...
Вкраїно-мати, підійми чоло!
Пахтів чебрець, яріли в полі маки,
І сходив день до вічної межі -
Отут колись святилися ножі,
За честь твою точилися атаки.
Молися, удовице, ненько-мати.
Ударив грім - і скресли всі льоди,
Льоди мовчання, рабства і терпіння;
Ти прийняла святе благословіння:
До Правди, до Свободи - до мети
Тропою незворотною іти...
Не нарікай, не кайся, не ридай!
Борися - нам зоріє Волі ера.
За Україну в бій зове Бандера.
Ти зброю з рук свою не випускай,
Бо кличе мати. Рідну захищай!
Тож хай грядуть нам ясні, світлі дні -
Пречисті дні оновлення зоріють,
Коли Любов, і Віру, і Надію
Приймемо в серце трепетне собі.
У боротьбі, брати, у боротьбі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842925
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2019
Обираємо, браття, долю самі собі;
Це - обличчя народу: був то бандит, то комік…
Поміж нас не судилось – чесному - вибитись у вожді?
Лютий гавкіт московський криє Майданів гомін…
«Плине кача « і досі… За кого вони лягли?
Щоби нині їх землю рвали рашистські вбивці?
Нам не треба - Держави? Ми зроду й повік – раби?
Тим, хто зрадив полеглих, лишилося застрелиться.
Тим, хто землю батьківську псам здає,
Хто з нечистим нову угоду-брехню лаштує,
Будь він проклятий Богом! І Суд – гряде!
Хай прозріє сліпий! Хай німий – почує!
Бо які ж для нас у серці знайти слова,
Щоб прозріли: не можна продати Матір, пропити Волю!
Хай від чаду брехні провітриться голова:
«В своїй хаті» - і правда своя, й сила, й доля.
Світлана
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842572
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2019
Забриніли вірші-луни -
серця струни, струни...
Неповторність, одкровення -
вибухи натхнення...
Сонця спалахи ігристі,
світе, чисті, чисті...
Осіяння, дух свободи -
плинуть води, води...
Даль туманна, журавлина -
сниться Україна...
За туманами - тополя -
доля моя, доля...
Сяйво струменить зелене -
ллється з клена, клена...
Чи не казка, чи не сон це???
Сонце, сонце, сонце!
Щось торкає серце знову -
Мова, рідна мова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
Держава, мова, віра – було колись, було…
Свободи тріпотіло народне знаменО.
І давня Русь, й гетьмАни, і битви січові…
Гули колись майдани – й втікали навіснІ.
Сучасність – зрада, чвари, облудних слів потік,
При владі – яничари. Зневага, лють і гріх…
Глумляться і регочуть, що здурені «хахли»
Здали й державу, й мову, й права свої здали.
Більш триста літ – рабами: колись іще Богдан
Братався з москалями і здав Вкраїну, здав…
Як гірко насміялась Історія із нас:
Була в минулім – драма, а нині – злісний фарс.
І вигораєм болем – від «градів» москалів;
Донецьке стогне поле могилами синів…
Щури вертають з раші, щоб мстити і карать,
Та ще знамена наші народні – тріпотять…
Країна, що воює, хай зброю не впуска
І рідний клич почує: - Пора, брати, пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841657
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.07.2019
Жінка - любов, надія,
Віра, життя, кохання,
Світу окраса, мрія,
Грація і зітхання...
Ніжність тендітна, світла,
Вірність глибока, чиста,
Вишня квітуча світу,
Музика урочиста...
Жінка - розбите серце,
Сумнів, жалі, тривоги,
Тьмаві безсонні ночі,
Довгі чужі дороги...
Та понад болі - ніжність,
І понад хмари - крила...
В "раї" безумнім вижить
Дай їй, Всевишній, сили.
Дай їй на ниві долі
Щедрі пізнать обжинки...
Квітни в саду любові,
Вишне - вкраїнська жінко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Палали-курились багаття козацькі степами,
Котилися орди, і бранці у безвість брели;
І війни Богдана – століття кривавої драми,
Й Батурин розп’ятий, і Січі забуті хрести…
Нас дикі сусіди навчали в кривавому полі,
То Каїна внуки, Петрові сліпі байстрюки.
Без крові – нікому й ніде не давалася воля,
Тож шлях наш кривавий, а жертви волають до мсти.
Історія вчила, кого називати братами,
Та пам’ять коротка, чи розуму Бог нам не дав…
У полі донецькім забовкали «гради» над нами,
Шматують Вкраїну у вирі смертельних заграв.
А Сотня Небесна зоріє з висот недосяжних,
Дивуються браття: - За що у борні полягли?
Пішли в небеса за Вкраїну колони відважних,
А пам’ять Майдану вже топчуть оті, що втекли.
Нас кличуть до бою Майдану знамена суворі,
І совість терзають на свіжих могилах хрести…
Свобода нікому й ніде не давалась без крові,
Отож не дрімаймо - в борні досягнемо мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2019
Ось знову спішить голубою стежиною день:
Він долі дарує подій ще не пізнаних диво,
Осяяння серця і трепет майбутніх пісень –
Життєвого кола сюжет завершає красиво.
І соняшник сонця, що знову проріс у блакить,
І літечка-свята купальські дивА-подарунки,
Й цей легіт, що пестить й шепоче: ми будемо жить,
Й липневі меди, і пісень ненаписаних трунки…
Ідеш навпростець непростими стежками життя –
З гіркою любов’ю і світлим твоїм материнством…
У храмі душевнім шепочеш слова каяття
Й молитви тієї, що там проростала з дитинства:
- Я дякую, світе, що ти мене в лоні зростив,
Слав сонця ласкавість і долі тернисту стежину,
Життєві уроки й поезії серця мотив,
Що в венах нуртує, невтримно і болісно лине.
Пробач мені, світе, що мало уміла радіть:
Непросто було і дітей піднімати, й онуків;
Роботу усю ще не встигла донині зробить,
Не все ще зростили, не вишили все мої руки.
Вклоняюся Правді – величному Богу Життя -
І вірю в гармонію світу – ясну Справедливість:
«За добре – добром»… У прощЕння і мудрість буття…
І дякую знов за життя неповторного милість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Цілунок перший, серця почуття –
Ті, незабутні і такі вразливі…
Їх перевіє буряне життя –
Чи ж вкореняться на тернистій ниві?
Чи ж сплавляться дві долі – у одну,
Любити щоб, дружити й поважати,
Почути у душі чиїйсь – струну
І в унісон закохано гучати?
Серед нудьги, розчарувань і зла
Цінуй любов – прийдешнього основу:
Лише кохання вічне, як трава,
Відроджується й зацвітає знову.
Проблеми атакують і жалІ,
А щастя квітне часом лиш хвилини…
І кажуть: лиш кохаючи самі,
Ми, люди, гідні імені Людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Листочок, що загине без гілля,-
крик болю здичавілої планети, -
Твоє дитя, покинуте маля,
благає, квилить, плаче: - Мамо, де ти?
Матусенько, куди,чому пішла?
Нащо мене залишила, малого?
Чом до грудей своїх не піднесла?
О, нагодуй,прошу,синочка свого...
Матусенько, дала мені життя,
Тож не роби, на горе,сиротою,
Серед чужих людей на забуття
Не кидай із байдужістю страшною.
Бо я загину без твого тепла,
Без молочка солодкого й любові...
Поглянь, матусю: я - твоє дитя,
Народжене з твоєї плоті й крові.
У мене навіть оченьки твої,
Такі ж блакитні, ніжні, як у тебе...
Були слова і пестощі палкі,
Була любов - мене ж карать не треба.
Щоб не лилися сльози каяття,
І щоб журба тяжка не задавила
Твоє дитя, покинуте маля,
Що ти його на горе породила.
Будь матір'ю: це суть твого життя,
Бо кожна жінка - це найперше - мати...
Твоє дитя, щасливе немовля,
Тебе жадає мамою назвати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2019
Століття: бунт, війна, голодомор,
ГУЛАГи під кривавими зірками…
Монстр більшовизму – прОклятий мордор –
Більш сім десятків літ тяжів над нами.
Прокинулись – і гідність віднайшли,
Слова почули пристрасні, палкії:
- Борітеся – поборете! І ми –
Держава волі , не служка Росії.
Московії… Бо вкрадено й ім’я.
Там кров’ю пахне. Духом трупним віє,
Бо думка вільна там не вижива:
Тюрма народів – п’яна пустовія.
Невже ж нас справді тільки двадцять п’ять –
Відсотків, душ, хто розуміє, знає,
Що знов мордор лютиться поховать
Усе, що гірко й болісно надбали?
Державу власну, волю і життя,
І мову-пісню, зрощену віками...
Вертає й кряче злісне вороння
Над рідними спустілими полями.
Майдану вбивці - втікачі, «братва»
Знов Україну наводнили нашу,
За ними вслід – Московія, орда…
Спинімо їх, бо все поглине раша…
Вони ідуть, ведуть за строєм стрій…
Щось куплені лепечуть дипломати…
Не вірмо їм, готуймося хутчій
І з рук не випускаймо автомати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839761
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2019
ПЕРЕКЛАД ВІРША ЛАРИСИ РУБАЛЬСЬКОЇ
Раз наснився ніжний чоловік,
Невисокий, очі добрі й милі,
І за ніч він так до мене звик,
Що й прокинутись було несила.
Він всю ніч мене не відпускав,
Обіймав – по шкірі аж мурашки,
Ну ніхто мене так не ласкав –
Ні до мужика, ні після також.
Ну такий був лагідний мужик,
З ним мені всю ніч так добре бУло,
Тільки ж несподівано він зник,
А ім’я спитати я забула.
Я йому шептала: - Ти іди…
А сама боялась, що заплачу.
Лиш на грудях – ніжності сліди:
Поцілунки вуст його гарячих…
Сон це був, ну тільки і всього,
Та відтоді в нім душі не чую…
Раптом ви зустрінете його,
Передайте: я за ним сумую…
Оригінал твору Л.Рубальської
Лариса Рубальская.
Мне приснился ласковый мужик — Невысокий, а глаза, как блюдца. И за ночь он так ко мне привык, Что я утром не могла проснуться. Он всю ночь меня не отпускал. Обнимал до пупрышек на коже. Ну никто меня так не ласкал Ни до мужика, ни после тоже. Такой был ласковый мужик, Мне с ним всю ночь так сладко было. Исчез он так же, как возник, И, как зовут, спросить забыла. Я ему шептала: — Уходи, А сама боялась, что заплачу. И остался на моей груди Отпечаток губ его горячих. Это сон был, только и всего, Но с тех пор я в нём души не чаю. Вдруг во сне вы встретите его, Передайте — я о нём скучаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
*******************************
Попід сяянням лип, в бірюзово-бджолиному світі,
Моя спрагла душа поринає у мрій водоспад…
Ген, під щебет птахів - літа крила майнули в зеніті,
І дихАння легкЕ, і чарує долина троянд.
Де над плесом ясним посміхаються білії квіти,
Злотом схід мерехтить, а повітря – летючий кришталь,
Там, натомлені сонцем, яскріють метелики літні,
Із цнотливих троянд надпивають медовий нектар.
Пізнаю отоді, як затишно у світі чудовім,
Де живу і молюсь, де витає, міцніє любов…
Найрідніше тепло струменить від коханого дому…
І надія моя усміхається сущому знов.
Попід сяянням лип, в бірюзово-бджолиному світі,
Я на лаві, в саду, і блакитний цвіте небокрай…
Ген, під щебет птахів - літа крила майнули в зеніті,
Я приймаю життя, і натхнення, і пристрасті рай…
Перший варіант
Под сиянием лип в бирюзово- пчелином июле
Отдыхаю душой, окунаясь в таинственность снов.
Вот под музыку грез лета яркие крылья сверкнули -
И вздохнулось легко, и манила долина цветов.
Там над чистым ручьем улыбаются белые розы,
Там кристально искрист, светел воздух и ясен восход...
Утомленные солнцем порхают летуньи-стрекозы,
И блестят зеркала серебристые девственных вод.
Постигаю тогда, что светло и уютно в сем мире,
Где живу и дышу, где витает и крепнет любовь.
Этот Мир справедлив, так прекрасен и так изобилен...
Все богатства - во мне... улыбаюсь грядущему вновь...
Под сиянием лип в бирюзово-пчелином июле
Я сижу на скамье... озарен голубой небосвод...
И под птичий трезвон лета яркие крылья сверкнули...
Принимаю сей мир - хорошо мне и радостно в нем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Із пралісу-лісу ген папороть сяє вогнисто,
Із поля недолі - копит даленіє луна...
Портали зіяють: зі стогоном, скреготом, свистом -
В минуле, в правіччя шалена весна порина.
Сармати і скіфи на конях гарячих майнули,
Завив *Ненаситець - запінився шалом Дніпро...
В колишнє, в минуле зійшли, відпливли, потонули
Боги праслов'янські і сивих письмен полотно.
Були "Руська Правда" й "Повчання" святі Мономаха,
І Орлика того козацькі закони чесні...
Та йшли чередою - на плаху, на плаху, на плаху -
Сини України - й згорали в пекельнім огні.
Одвічне прокляття - любити тебе, Україно, -
Це - зламана доля, тернового привид вінця...
Історія наша - руїна, руїна, руїна:
Перевертні й зайди чигають лихого кінця
Та бореться Мати, синів підняла - і не сон це.. .
Минуть чередою криваві, задимлені дні.
Той шлях України - до сонця, до сонця, до сонця,
Вперед, до Свободи, - крізь терни й пекельні вогні. Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838786
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.06.2019
Засвіт прокинулось літо,
Гляне: в покосах село;
Пахне суницею й цвітом ,
Сонцем медовим тепло.
Голос відра - від криниці,
Дзумкіт ранковий бджоли…
В роси - квітучі косиці
Трави червневі вплели.
В березі дзвінко-врочисто
Клепле дідусь мій косу;
З гаю суничне намисто -
Літа дарунок несу.
Пахне далеке дитинство
Теплим, парнИм молоком,
Хлібом бабусиним чистим,
М’яти сумним холодком.
Сниться між соняхів хата,
Дідова казка стара…
Кличе бабуся завзята:
- Йди-бо, дитино, пора!
Йду, поспішаю, минаю
Миті, і дні, і роки…
Спогади рідні вплітаю
В пам’яті тихі рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019
Когось убили, а тих – купили,
Когось на золото «підсадили»:
Оцих – на гроші, отих – на славу:
Рабам не треба власна держава.
Велична, вільна та ще й могуча,
Що спів дніпровський луна за кручі,
Під Боже небо, - з козацьким родом…
І що то стало з оцим народом?
Не треба мова нам материнська –
Посіла славу бридня ординська:
Хто вільно мислить, тим хрест стругають,
Хахлів отару - в юрбу зганяють.
Були герої, були гетьмАни,
Тих революцій гули Майдани,
Війна гібридна – війна реальна,
Свободи стогін, спів поминальний…
Невже забули, невже простили
Іудам – зраду, синів могили?
Вже верховодять тут "геніальні" -
Жратви й видовищ – ведуть "квартальні".
Своє забудем – усе загубим:
І Хату, й волю, рабами будем.
Не вір, не милує «цар» сусідній,
Лиш порадіє вкраїнським злидням…
Когось – убили, когось – купили,
Борців – на палі живцем садили…
А ми здаємо їм землю й волю?
Свою куємо й нащадків долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2019
Написано як коментар до вірша знайомого поета
про віртуальну любов
*****************************
О часи! О звичАї! Любов - інтернетом!
Все так просто - не варто шукати й сюжету.
Весь квітково-цукерковий рай - оминути!
Варто тільки комп'ютер свій вчасно ввімкнути.
Й ось - кохана: вродлива, зваблива, жадана!
Очі -зорі! А губи! - ти мріяв ночами.
Тільки-от - віртуальна вона, віртуальна.
Чи мужчинам уже не цікава - реальна?
О часи! О звичАЇ! А як - спадкоємці?
У коханні реальнім вони невід'ємні!
Слід придумать лише, як тих діток зачати.
Віртуальне кохання надихає - дерзати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Пішов кудись скиталець-день -
Твого буття скупа миттєвість,
Звичайний будень - несуттєвість
У вервиці років-знамень.
І що минущий- дарував:
Життя солодку, дивну втіху?
Чи все ж якусь важливу віху?
Чом так миттєво відпалав?
Ти проведеш його у вир
Минулого, що кане в безвість…
Ця звичка жити - теж залежність
Від світу - хаосу з-під зір.
Той хаос родить спрагу дику
Любові, щастя, каяття,
Благословення… Це життя,
У ньому борсаюсь - до крику.
І захлинаюсь, і спішу
Хоч щось пізнати, осягнути,
Дійти осяяння і суті...
Непізнане - в собі ношу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2019
«Все написано вже, - прорекли мудреці,-
Про любов, і розлуку, й страждання…»
Тільки ж кожен із сущих – у власнім житті –
Пізнає таємницю кохання.
Круто зміниться час, кануть в Лету усі,
Та пізнАння не висохне древо:
У новітніх світах їй, Джульєтті своїй,
Про любов заспіває Ромео…
Він ловитиме світло коханих очей,
Ніжно питиме вуст насолоду
І писатиме вірші жагучих ночей
Про жіночу божественну вроду.
Не погасне жага, не зітліють слова,
Що між зорі, до Господа линуть:
- Я кохаю тебе… Ти єдина моя,
Мого серця ясна половино…
І тобі прошепчу понад безмір світів
Цю молитву одвічну зізнання:
- Неповторність моя, промінь щастя в житті,
Моє перше – й останнє кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Не в'януть ні спогад, ні казка:
Дитинство в ромашках цвіте,
Тепліє бабусина ласка,
Ось мама цілує мене,
Вдягає рясну вишиванку -
І свято на душу ляга:
Калинові мріють світанки ,
І вруниться доля моя.
Ти й землю узорами вкрила -
тим цвітом, що марить в саду,
Ясна україночко мила,
Що кращу - в світах не знайду.
Малює калинові ґрона
В прозорих снігах полотна,
Краси і любові закони -
Душа твоя чиста, ясна...
Наш геній говорить до світу
І в пісні, і в музиці слів,
Вкраїнську стобарвну палітру
В просту вишиваночку вплів.
Возносить і пісню, і храми
Із даром величним Творця...
І небо зоріє над нами
Промінням Господня Лиця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Вони прийшли, та не для того, щоб піти, -
Вони прийшли усе собі забрати.
Вони вповзли у душі наші та уми
І там підступно стали панувати.
А ми - це більш, ніж три століття глухоти (глупоти),
Наївності, покори і терпіння.
В козацьку кров свою ввібрали блекоти -
Аж нині осіяло нас прозріння.
Вони в усі часи "плювали" на закон
І на людські права усіх народів:
Для вбивць і гицелів - немає заборон,
То покидьки, безбатченки- заброди.
І стогне час глухою тугою смертей,
І плине кров з осколкової рани...
То Янгол смерті чорні крила розпростер
Над нашими кривавими степами.
Ми їх здолаєм, як "умре останній раб", -
Не забуваймо істини старої...
Вони підуть тоді, поганьблені, від нас,
Коли ми всі пожертвуєм собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
А за туманами в полях - червоні маки,
Там обелісками - тополі ув імлі,
Де захлиналися нечувані атаки
У тій безумній, спопеляючій війні.
Червоні маки - слід кривавий серед поля,
Червоні маки - душі згублених бійців...
Отут мій тато молодий - солдатська доля -
З осколком в скроні - в вісімнадцять посивів.
В диму і полум'ї здригалася планета,
Жах-апокаліпсис творила .ука смерть,
Сліпого зла розкинувши тенета,
Людської крові наточивши вщерть.
Громи-салюти в небі гуркотіли,
Той травень цвів: скінчилася війна!
І вірили народи, і раділи,
Що знову не повернеться вона.
Здавалося б, усі усе збагнули,
Здавалося б, покаялись усі...
Ті імена в граніті - не забули,
І Пам'ять вічна, й спогади живі.
Прокляття ж тому, хто посмів підняти
Із пекла знов отой кривавий меч,
Нову війну - із братом - розв'язати,
Смертей і горя закрутивши смерч...
Там за туманами в степах - червоні маки,
У тих донецьких зранених степах...
У серце гатять "градові" атаки,
Кров українська кропить волі стяг..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2019
Я спитаю: - Ну, як Ви, тату?
А чи серце не ниє знов?
Справ нагальних у Вас багато...
З Вами поряд - моя любов.
У житті своїм натрудились,
Руки маєте золоті...
Юним хлопчиком опинились
На безумній отій війні.
А війна не щадила, тату:
Смерть брела за солдатом вслід.
Від осколкової гранати
Він, підкошений, в трави ліг...
Нас з тобою могло не стати -
Божа воля на все в житті.
Я, малою, шукала, тату,
Шрам отой на твоїм чолі...
Доню крихітну брав на руки,
Милувався і цілував...
Я любов цю віддам онукам,
Аби рід твій щасливим став.
В нашім світі - тривог багато:
Знов безумець війну збудив...
Юні хлопці - землі солдати -
Захищають отецький дім...
Хай скінчиться війна проклята!
Батьку рідний, єдиний мій...
Тільки ж ти вже не з нами, тату, -
Нині - горбик землі німий...
І зійшлись тебе поминати
Донька, внуки - твоя рідня,
Світової війни солдата,
Мого батька - й хранителя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
*********
А мова рідна - ніжна, і легка,
І "кольорова", як сказав поет.
В ній - філософська логіка струнка,
Фантазії народу пружний злет.
Мов "парость виноградної лози",
В поезії, у пісні проросла.
У ній - оркестри весняні грози
Й сопілочки мелодія хистка.
Чому ж нелюба недругам така?
Чому звучання сердить їх твоє?
З часів Русі - бо наша мова ця,
А мова є - і Україна є!
Була з правіку Київською Русь
На берегах Славутича-Дніпра.
І долі я низенько уклонюсь,
Що мову саме цю мені дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2019
Очі кульбаб золоті задивилися в небо,
Сонячна рінь затопила ясні береги…
Хай ця весна не минає, благаю, не треба!
Квітнуть вишневі сади від любові жаги.
Вальси конвалій тендітних в казковому лісі,
Де у дитинстві брели ноженята малі…
Перші громи молоді задвигтіли у висі,
І цілували дощі спраглі губи землі.
Спалахи маків жаркі й буйноцвіття півоній –
Символи щастя землі - в апогеї краси…
Хай відгарцюють років розтривожені коні –
З берега юності рідні гучать голоси.
І не потрібно заморських чудес ані дИва,
Розкіш чужинських країв – на життєвій межі.
Тут, у вишневім саду, моє серце щасливе,
Й батьківська хата – ця пристань моєї душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Христос воскрес! - і світ ясніє,
Господнє сяєво - з небес.
Це душ очищення, надія...
Воскрес! Воістину воскрес!
Я вірю, Господи, я вірю
В любов Твою і правоту,
В Твою величну творчу силу,
У милість, щиру і святу.
Ти нас прости, бо ми єсьм - люди,
Земні, і грішні, і лихі...
В чаду зневір'я і огуди
Себе винищуєм, сліпі.
Христова кров свята пролита -
Спокута за людські гріхи.
Навчав нас світло, чесно жити...
Прости, Ісусе, нас, прости
У душах грішних хай зоріє
Твоїх завітів мудрих стрій,
І ми почули у надії:
- Люби, прощай і не убий...
Христос воскрес! - і світ радіє:
Благословення їз небес.
Це душ очищення й надія...
Воскрес! Воістину воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2019
Вітаю усіх друзів зі світлим
Великоднем,що наближається.
Нехай воскресають у наших душах
Віра, Надія і Любов.
*******
Під сяйвом пречистим просині -
Шовкова ланів благодать...
Молитва у небо проситься:
Великодня дзвони гучать...
В тім раї - село покинуте:
Літ тридцять життя не чуть...
Ген, здалеку, над долиною,
Дзвони ясні пливуть...
Над містом - тісним стовпОвиськом,
Схрещенням всіх перепуть,
Над людським бетонним сховиськом
Дзвони гучні гудуть...
Над річкою тихоплинною,
Де вражії "гради" не сплять,
Над нами, над Україною
Дзвони ясні гучать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2019
Із ночі третій янгол затрубив,
Зоря Полин у лоно вод упала-
І згіркли чорні води. Смертний дим
Окутав нас. Та Україна спала.
Пішли у ніч Господні посланці :
Спішили апокаліпсис спинити...
Та вразив грім...Замовкли "мудреці",
Перехотілось красно говорити.
Заціпило їх лживії вуста,
Народ прийняв довічную покуту,
І посивіла Мати Пресвята,
Що одкровення випила отруту.
І побіліло зболене дитя,
Що в муках помира від лейкемії...
Як чорний крук - зловісне забуття.
Мовчить народ, вітійствують вітії.
Квітучий край укрився бур'яном...
Дитя ячить із матернього лона:
- Чому я умираю, мамо, чом?..
Було Полісся - стала мертва зона.
Із ночі янгол Божий знов трубить:
-Не час, не час нікому спочивати..
Прокиньтесь, люди! Годі, годі снить...
Гуляє світом смерті "мирний атом".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Під брязк фанфар і виверти політик,
Брехні-облуди злий каменепад –
Я головне, - прошу, - не пропустіте:
Країну втратим – не вернем назад.
Свободу втратим – забуття й руїна, -
Нащадки цього не пробачать нам.
Отож будуймо разом Україну,
Щоб передати що було синам.
Щоб ми БУЛИ під цим високим небом,
Щоб дух козацький в вічності воскрес,
Щоб розвівався рідним оберегом
Вкраїнський прапор кольору небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833379
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.04.2019
Написана вночі при свічках,
коли вимкнулося світло
**********************
Написати б поему ночі,
Що була – мов розкішна жриця,
Її зАгадки-сни пророчі,
Тільки в ночі такі не спиться.
Заплелася поема ночі –
Тіні-сумніви тиснуть душу,
Цій пітьмі не потрібні очі –
Й зависаєш між «можу» й «мушу».
Написати б поему ночі :
Це для сумнівів – зла потіха,
І миттєвості ці пророчі –
Зона щастя чи зона лиха.
Коли вимкнуто навіть зорі
І в уяві хисткій, і в небі…
Сутеніє житейське море,
Лиш заглянути можна – в себе.
Написати б поему ночі,
Що над світом всуціль нависла,
Про химери її жіночі,
Про жагучі й облудні мислі.
Там спливають фантазій рифи
Й нелогічні хисткі сюжети,
В тиші дивні солодкі рими
Заплітаються у сонети.
Ніч – таємна розкута жриця,
Що приносить криваві жертви…
Що у темряві тій таїться –
Щось минуще, а чи безсмертне?
Ніч – солодка коханка хтива –
У хмільному сплелася танці;
Це ревнивиця хитра й мстива,
Що струїла раба-коханця…
Ніч закохана – скрик жадання
І єднання солодка втіха,
Двоєдиність - цей храм кохання,
Розкіш тіла і злива сміху…
Ніч самотності – невідомість,
Пустка в серці холодна й люта,
Мрій нездІйснених невагомість,
Ніби вільний, та все ж ти скутий,
Коли ніч та – німа й холодна,
Незворотна самотність дика,
Глибочіє страшна безодня,
Де ні подиху, ані схлипу…
Заплелася поема ночі –
Це життя неподільне право,
Коли істини знать не можеш,
Ніч покаже, у чому правда.
Сповідається тихо совість,
Що при світлі мовлять не хоче,
І кермує нас підсвідомість
В зону правди – із зони ночі.
Вони завжди з тобою поруч –
Зона ночі і зона смерті,
І вирішує Хтось Вагомий –
Народитись комусь чи вмерти.
Все повториться від початку –
Світ проміння заллє пророче.
Ніч у долі - завжди на чатах-
Нам диктує Поему Ночі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
Ця душа прагне так весняного причастя;
Спалах - цвіт абрикос - знаком сонця бринить…
Забуяє зелО у відродження щасті -
Неосяжної вічності зоряна мить.
І постане Творець у зеленому мреві -
ПоклонИться йому мати - чорна земля;
Ця симфонія світу - осанна Творцеві…
І душа буде тихо молитись моя...
А квітневого сонця блискучі трембіти
Засурмлять понад краєм про владу весни…
Усміхнуся траві, буду дневі радіти,
Цій енергії світлій життя і краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2019
**********
Там, де вмирав Нігоян,
Болем куриться Майдан,
Сотня зорить із небес:
- Знову Голгофа і хрест?
Знов Україну здали?
Не українці - хохли!
Прадіди встануть з могил,
Горем розвіється пил...
Звісно, як блазень Іван,
В нього такий отаман.
Реготу злого обвал -
Пастка для дурнів - "Квартал".
З кого сміялися ви?
З себе, сіренькі хохли.
В залпах куриться Донбас -
Саме для реготу час?
Рвуть Україну, жеруть,
Божа потьмарилась путь...
Брате, на захист ставай,
Не здай Україну, не здай!
Сину, це наша земля,
Зась їм, іудам з кремля!
Рідну свою захищай,
Не здай Україну, не здай!
Шанс залишився один -
Знов не повториться він.
Долю свою обирай:
Не здай Україну, не здай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832300
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.04.2019
*********
https://www.youtube.com/watch?v=w-yTvjSZALk
Стежками твоєї долі
Котилися «Два перстЕні»,
І плакала сумно скрипка,
Й Чумацький курився шлях…
Та пісня жива і нині,
Вогниста і незнищЕнна,
Бо дав їй любові крила
Співочий вкраїнський птах.
Та музика – водограєм
Співає про Україну,
І пісня краси розмаєм
Торкає живі серця.
Душа ясна з піднебесся
До вічності промовляє,
І квітне червона рута,
Де згасло твоє життя.
Ти був із когорти світлих,
Хто мову плекав і пісню –
То є оберіг правічний,
Що юрби єдна в народ.
А розум твій осіяла
Господнього духу іскра,
І волю вдихнула вищу
В мелодію світлу нот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Життя свічею тихою несу…
Ще рік минув, нанизує турботи.
Я світу цьому вдячна за красу,
За щастя й біль, за творчість, за роботу…
І кожному подякую з людей,
Що байдуже й безслідно не минули,
За кожне слово, усмішку очей,
За те, що поряд, не пройшли, почули.
В життя потоці, в повені стрімкій,
Коли тонула, душу рятували;
Тим, хто пішов за обрій, і живим,
А недругам спасибі, що навчали.
Що не давали в спокої дрімать,
До боротьби будили душу й тіло…
Хай друзі й вороги мені простять,
Сміятись буду, хоч і наболіло.
Усі, хто поряд, - наші вчителі,
А помилки сумні - то є уроки,
Та іспити життєві нелегкі
Хай не гальмують у прийдешнє кроки.
Всім щастя зичу, радості й тепла,
Великої, безмежної любові;
Хай доля буде щедра на дива,
І милосердя, й мудрості у слові.
Я буду жити, цілувать дітей,
Плекать онуків і саджати квіти,
Ловити усміх, сяйво їх очей…
Хай Бог нам ще дозволить порадіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
ОЦЯ МЕЛОДІЯ В САМЕ ВЛИЛАСЯ СЕРЦЕ,
ПЛИВУТЬ ПРИЛИВИ-ПЕРЕЛИВИ НІЖНИХ ТЕРЦІЙ,
ПУЛЬСУЄ ЩЕМНО В ГЛИБИНІ РОЗЛУКИ РАНА,
У РИТМІ МУЗИКИ ГУЧИТЬ ДУШІ НІРВАНА,,,
ЗА міражами - вітражі чиїїсь долі,
І кадри пам'яті - уламками історій,
Злітають спогади легкими голубами,
А незабутнє затаїлось між серцями.
Небесна музика між хмарами сумує,
А хто за обрієм - ніколи не почує
Цю вічну пристрасть і любов у ніжних звуках...
Невідворотність має зватися - розлука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Святенництво із виразом повчання
Всі істини трактує, мов з небес,
Та вірю більше щирості мовчання
І вчинкам світлим Того, Хто воскрес.
Навчав прощати, помагать, любити,
Та зла юрба: - Розпни його! Розпни!
А нині проповідуєм завіти,
І каємось, і молимося ми...
Та ми ж подоба тих, хто розпинали,
Хто кров пречисту дорогу пролив...
Хоча б тепер розкаялись й мовчали,
Та лицемірство - суть святенних слів.
То дайте хоч тепер Йому ви спокій,
Бо розп'яли Його таки не раз:
Уперше там, на спаленій Голгофі,
А потім - в бронзі, в ліпленнях прикрас...
В словах "благих" святенників у злоті,
Які лиш гомін, відголос луни,
Якби постав Ісус у людській плоті,
Упевнена, що знову б розп'яли.
Усюди височіють ті розп'яття,
Потоптана лиш істина сама,
Що Він промовив: - Люди, ви є браття!
То пощадіть хоча б тепер Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Сніг шурхотить - дрижать весняні віти,
Такий рясний, крилатий снігопад,
І байдуже, що на порозі - квітень,
У зиму помандруємо назад.
Зимовий привид - біла потороча
Крилом студеним холодить чоло;
Розтане сніг - і спогади захочуть
Вернути щастя те, що відбуло.
Сніг шурхотить - невідворотність долі,
Що має бути, душу не мине…
Вже проліски, довірливі, прозорі,
Десь виглядають з пралісу мене.
І золотіють дивом первоцвіти
Між бростями у капищах снігів…
Відплаче березень - і заспіває квітень
Життя алегро, сонячний мотив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Самотність глибока, як все, що велике;
В самотності мріяти вчуся й мовчати:
Мовчання часом голосніше від крику,
А все відболіле - так – слід відпускати.
Що рідне, те прийде, не вразить даремно,
І відданість - в слові, в очах засіяє,
Сповідую щиру і ніжну взаємність,
Щоб в горі і в щасті – назавжди, до краю.
Сьогодні я мріяти буду про ласку,
Про сонце, що Всесвіт осяяло ніжно,
Весну, що дарує реальності – казку,
Про душу близьку, що сумує невтішно.
В глобальному світі з його віражами
Пливуть наші душі, блукають, минають…
Та Вічність – безмежна… Що буде із нами?...
У іншім житті обіймемось… Чекаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
*** Пом'янімо їх усіх - без кого немає щастя
****************************************************
І мить проминає, і вік проминає... Мов сон:
Феєрія снігу у рамі лазурного неба...
Тебе виглядаю з дитинства сяйливих вікон,
Мій таточку... Спогадом лину до тебе.
Знімілими кадрами - в пам'ять: далека зима,
Ти - в сірій вушанці - недавно із мук, із лікарні,
А я ще мала і весела, я дуже мала...
Той сніг, і санчата, і очі твої захмарені...
А нас же могло і не бути... І думка: - Верни!..
Бо ж я - сиротою -без тебе, мій татку, без тебе.
Прийшов із осколками в мозку - з тієї війни,
А потім залишив... Зближаюсь, вертаюсь до тебе...
А ми ж заплатили за долю, мій тату, сповна:
Ти - юною кров'ю, а я - гіркотою розлуки...
Та кублиться знов у геєні вогненній війна,
І знають про неї - не тільки зі слів - мої внуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Епохи кануть - розпадуться трони,
Новітній розум знищить злоби тьму,
Струхлявіють сучасні "фараони",
Що запалили розбрату війну.
Забудуться політики строкаті
І їх словес брехливі міражі.
Залишаться поеми і сонати -
Високі й щирі сповіді Душі.
І в пам'ять подивованого людства
Назавжди як спасіння увійдуть
Творіння геніальні вільнодумства -
Мистецтва Правди вистражданий труд.
І стане над Епохою новою
У гулі галактичному ракет
Новий король глобального розвою
З ім'ям високим - Всесвіту поет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2019
Як хОроше, легко писати - про хмари...
Вже сонячна повінь пробуджує ліс...
А поруч - крізь трелі - гарматні удари,
В траві, що зродилась, сліди від коліс.
З-під гусениць танків - роз'ятрені шрами,
І сиплються вікна - зіяють шибки...
І вчаділо сонце вгорі, між димами,
І світ шаленіє, і вчаділи ми...
До влади, до грошей - по трупах, по трупах...
Мільярди мільярдів - і влада в руках.
Кривавиться сонце, війна і розруха...
І нІкому вірить. І з ким починать?
В цій бІйці за владу - утрачена сила,
Бігборди, плакати, брехня і плітки...
І мудрості - мізер. Ніщо не навчило,
Що в єдності тільки прийдем до мети.
Як хочеться ніжно писати про хмари...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Поезія геніальної Ліни КОСТЕНКО завжди вражає живими образами і заставляє замислитися
***********************
Все більше на землі поетів,
вірніше – тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке, що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете, вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.
ЛІНА КОСТЕНКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2019
Переклад з російської вірша Н.Любіної "На зло врагам"
(Український портал поезії)
******************************
Хай лине час, вирує гам,
На зло сусідам й ворогам
Біжу вперед - всім фору дам!
Дієта - скину кілограм!
На зло і заздрість ворогам
Живу, пишу й ТБ-програм
Я не дивлюсь, а тут і там
Дам відкоша всім мужикам (слабакам).
Ночами сплю, хоч тарарам,
Я вільна - так! -а ворогам
В пародіях жарку задам,
Щоб не плодили віршо-спам.
Поезій сотні, кілька драм.-
На зло і заздрість ворогам
Пишу частенько. Ну, а вам -
Дарую жарти - не бла-бла-м
Собі ж відгул, коханій, дам:
Жіночий день - для ніжних дам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Ви не судіть про жінку: - Це така
Ст..рвоза, кобра – зовсім не богиня,
Їй перснями не внизана рука,
Живе сама – то в ній лише причина.
Сама й дітей ростить. – А чоловік?
-Та знаєте: вона виною всьому!
Від неї, кобри, та до прачки втік.
Він з нами пив, дружбан. Пішов із дому.
А жінка що? – Та їй одне болить:
Робота, діти – всіх нагодувати…
Його «концерти» двадцять літ терпить…
Нема про що і вірша написати.
Когось судити – звичка в нас така.
Чужа ж душа – то темрява й пустиня.
Зневага п’яна - гірша кулака,
Й не кожна розповість,
У чім причина.
Чому, проживши понад двадцять літ,
Дітей зростивши,- є уже й онуки, -
Від болю і зневаги – у політ
Душа рвонулась, розв’язались руки.
І стало легше дихати і жить…
А донькам вже розказує дорослим:
-Дітей для себе родимо. Любіть
Своїх дітей. Ми їх на щастя ростим.
А щастя в чім? – То добрий чоловік,
Котрий сім’ю на зілля не міняє,
У щасті й горі з вами - поряд вік,
Підтримає, любов оберігає.
Ви не судіть ту жінку – дайте їй
Велике щастя і високе небо,
Любов і ніжність – матері земній,
Надійну руку – більше і не треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2019
Доторкнуся до тебе променем –
З тих солодких весняних споминів,
Світлим зайчиком – сонцем пристрасті
Поцілую твої вуста…
Посміхнуся до тебе квіткою –
Із блакиті небес леліткою,
Теплим леготом-вітром ніжності
Обійму смерековий стан.
Я заграю тобі сопілкою –
Калиновою диво-гілкою,
Заспіває для нас – із вічності –
Ті слова, що шептали ми
Ще тоді, коли розвеснилося…
А чи нам те лише наснилося?
І кохалися, і любилися
Під склепінням ясним весни.
Цій мелодії тихо ллятися
В серце – місячною сонатою:
Оживуть сподівання трепетні,
Й запалають твої вуста.
На крилі весняного леготу
Нам прилинули із лелеками
Ті чуття: дотик серця ніжності
І любові палка жага…
Доторкнуся до тебе променем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
************************
У пахучому ґроні вишневого цвіту -
Таїна твоя вічна й краса,
А рясні вишеньки - твої дрібнії діти:
Дарували ж любов небеса...
Жінко, вишне квітуча, стоїш між громами -
Чи сльозами умита, дощем?..
Але мусиш стояти - роками, віками,
Підпирати надію плечем...
Все чекаєш, чекаєш - чи сина, чи мужа -
Небо скресло - здригається вись...
Ти молитися мусиш і вірити мусиш -
Помолися ж за них, помолись...
Хай же спокій тобі подарує Всевишній
За дітей, за онуків - за рід...
Ти квітуй-процвітай, україночко-вишне,
Хай примножиться цвіт твій і плід.
Щоб у цьому земному безумному раї,
Де громи задвигтіли ізнов,
Ні на мить тебе не покидали
Твої Віра, Надія, Любов...
************************************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2019
Бузково-сонячну палітру
Взяла художниця-весна:
Природа п'є живлюще світло,
І блакитніють небеса.
Малює дивні акварелі:
Кульбаб сяйливих килими,
Тюльпани кольору морелі -
В садах минулої зими,
Котра відлинула. І скресла
З-під криги сонячна любов,
І пам'ять юності чудесна
Бунтує душу знов і знов.
Дзвінке заврунилось майбутнє
У листі юної трави...
Поглянь у очі: серце чутно -
У ритмі нашої весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
*************************
Минуло років п'ять, мов п'ять століть -
Початок Української епохи.
Їх кров'ю скроплений, Майдан в серцях болить.
Але чому ж не всім? Чи ж горя трохи?
Чи ж трохи попелу, розчарувань і ран?-
Війни скляніють гіпнотичні очі...
Епохи Української Майдан
Оцю Вкраїну світу напророчив...
Хтось бореться - хтось "за бугор" утік...
Куди ж ви, хлопці? Браття, схаменіться!
Чужим - черствіє український хліб.
На той Майдан, як в церкву, поверніться.
Прийдіть сюди і друзів пом'яніть,
І виоріть плугами рідне поле.
Минуло років п'ять, мов п'ять століть -
Важка дорога боротьби і болю.
Шевченків клич озвучив Нігоян:
"Борітеся - поборете" недолю.
Нову Вкраїну розпочав Майдан:
Допоки є, ще бореться за Волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826011
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.02.2019
Написано під враженням від поезії геніальної Ліни Костенко
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра - ви!
Ліна Костенко
****************************************
Барди були і герої, таланти й месії,
Велетні мислі, глашатаї волі й добра...
Розуму світочі не врятували Росію
Від паралітика духу і покруча зла.
Людству - цинічна брехня і незчислені жертви,
Цинкових мертвих гробів той двохсотий вантаж,
Двох світових тобі мало? Заварюєш третю?
Це твій, Росіє, сьогодні страшний антураж?
Прийде покути пора: за наругу воздасться,
Страчені підло, вмирали правдивці твої.
Стоптано совість глобально й розстріляно щастя -
Ось що сьогодні зробили тупі холуї.
Барди були і герої, таланти й месії,
Велетні мислі, глашатаї волі й добра...
Де ж твої совість і розум, картярко Росіє?
Граєш - на гроші?
Та тільки кривава ця гра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
О світе! Дай нам сонця і тепла!
Даруй весни усміхнений світанок!
Зима нуртує люта наостанок,
І хвища всі шляхи перемела.
Так холодно і людям, і землі
У крижаного троля у полоні,
Та первоцвіту паростком у лоні
ЇЇ - зорить весна, являючись вві сні.
Та стрепенеться світ тепла причастям,
Заплаче сад від сонячного щастя,
Коли повіє легіт веснянИй.
Душі політ, високий і легкИй,
Пісенні ритми, свіжі, кольорові,
Весна дарує в прагненні любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
**************************
Люблю вишневих втому вечорів
І щебет ранків у Старій Котельні,
Коли під шум крислатих ясенів
Спішать до школи дітлахи веселі.
Старий костьол, що мріє на скалі,
В саду шкільнім - цвітіння буйно-пишне,
Коли струмують соки від землі
І напувають медом юні вишні.
Тут стільки літ минуло по мені...
Літа промчали - і біда минула.
Живуть тут люди щедрі і незлі:
Я згадую, люблю вас, не забула.
Пливе лелека в небі голубім,
Спішать до школи дітлахи веселі...
Хай не минає щастя жоден дім
У старовинній, у Старій Котельні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Так за весною стужилась, за поглядом пролісків,
Душу ж січе і січе снігова каламуть...
Ця літургія зими - з потойбічності голосом,
Певно, самого життя виморожує суть.
День вже пішов, тільки обрій палає калиново,
Вечір фарбує сніги в фіолет і багрінь;
ПАдуть хвилини земні - льодяними сльозинами,
Ніч випліта непроглядного мороку тінь.
В гіркій спокуті зими, під небесними ликами,
В розсипах зір, у сіянні далеких планет,
Миті короткого щастя здаються великими,
Зафарбувавши в надію життєвий сюжет.
Все ж бо таке зрозуміле - з чималої відстані:
Кадри життя мерехтять, як кіно міражі...
Звіє полову, а те, що насіяли - в вічності,
Паростю буйно зійде на останній межі.
Так за весною стужилась, за поглядом пролісків -
Сіє зима невеселу думок каламуть...
Тільки весна забринить нам сопілковим голосом -
І завирує життя сонценосного суть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
*********************
Я - неначе ріка,
що тече із казкового краю,
що відносить каміння
й полоще піски золоті,
але навіть ріка
своє русло одвічне міняє,
то полискує рінню,
то плине потоком стрімким.
Ринуть з гір крижаних
чисті води її кришталеві,
із вершин голубих -
сльози танучих льодовиків…
Серед хащ і пустель,
у ярінні рожевого мрева…
Я - мінлива ріка,
Що нуртує в буянні земнім.
І обличчя колишнє моє
не таке, як сьогодні,
бо й вода у ріці
то солодка бува, то гірка.
Я - кипуча ріка,
що впадає у світу безодню,
і мене осягнути
не кожному мудрість дана.
Заспокою тебе
у хвилини душевної скрути,
я - рабиня всевладна,
котра підкоряє серця…
У коханні моїм
тобі суджено вмить потонути,
я - твій вічний причал,
човен долі пливе без кінця…
У веселку ясну
відлилися живлющі краплинки
моїх мрій і жадань,
тих земних і високих стремлінь…
Я - глибинна ріка
Із найменням просвітленим - жінка,
феєрична, і ніжна,
й розкута у плині своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Між книг живих, в тривозі і безсонні,
Минає ніч, колише стрій думок,
Слова падуть, мов сльози у пісок,
Десь в'є зима тенета срібнотонні...
Ось промінь перший. В дня нового грай
Вливаються життя барвисті гами,
Ці лаконічні, мудрі телеграми,
Їх надсилає Всесвіт - лиш читай.
І ти читаєш, й серце б'є чіткіш:
То ж стугонять нового світу ритми,
І в воскресіння слова, як молитви,
Вплітається душі твоєї вірш.
Щось книги велемудрі гомонять -
І духу осягаєш таємниці...
Гучать слова, живі барвисті птиці, -
Апофеоз, натхнення, благодать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
***************************
Помилуй мене, о Боже,
бо мудрість твоя велика,
Щедроти твої незліченні -
очисти мене від гріха.
Усе визнаю, Пресвітлий:
слабка людина безлика,
Лукава і многогрішна,
безжалісна і лиха...
Тож праведний ти, о Боже,
і чистий в суді твоєму,
Бо мудрість свою являєш
та істину возлюбив.
Мене окропи іссопом -
я стану біліша снігу:
Хай грішні кістки радіють,
що Ти їх, Господь, сокрушив.
Свій лик одверни пресвітлий
од наших гріхів, о Боже,
Даруй мені серце чисте
і правий дух онови.
Не знехтуй мене, людину, -
єдиний мені поможеш
І Духа Твого Святого
від мене не забери.
Ти радість спасіння Твого
мені поверни, Всевишній,
І Духом Твоїм всевладним
у світі мене утверди.
Навчи іти беззаконних
Твоїми шляхами чистими...
Врятуй нас од крові, Боже,
нам Правду Твою нести.
Бо ж Ти не бажаєш жертви,
страждань людських не жадаєш -
Єдиная жертва Богу -
уражене серце в журбі.
Засмучений дух смиренний,
мій Боже, не зневажаєш...
Отверзи вуста мої, Господи,
складаю хвалу Тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822935
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.01.2019
Високі слова не промовлю, моя зачарована,
Така неповторна і рідна, колиско моя,
Молитимусь тихо твоєю правічною мовою,
Піснями сповита, єдина у світі земля.
Тут небо і степ обнялися в пориві жагучому,
Пречисті світанки над стомленим полем цвітуть,
Тут голос трембіти блукає карпатськими кручами,
Ночами Господь викарбовує зоряну путь...
Пісні твої линуть до Бога тією єдиною
Правічною мовою, що зачаровує світ;
Дніпро і Карпати зовуться в віках Україною,
Тут серце Європи стукоче у гомоні літ...
Грядеш з забуття, кобзарями твоїми оспівана,
Воскресла з пожарищ-смертей, із чужинських обмов,
Тернисті шляхи торувала з високою вірою
У правду одвічну своїх золотих хоругов...
Високі слова не потрібні, моя зачарована,
Така неповторна й болюча, - мене не суди.
Лише припаду після довгого шляху, згорьована,
До чистої тої твоєї живої води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822534
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.01.2019
Мій світлий Янгол, ти зі мною,
Коли над прірвою ішла,
Розбите серце заспокоїв
І дарував душі тепла.
Незріле в юності створіння,
Брела цим світом наобум…
Коли зійшло мені прозріння,
Ти вже зі мною поряд був.
Пізнала слабкість лЮдську, втрати,
Господню Віру віднайшла,
Навчилась жити і прощати
Без слів – без докору і зла…
Коли судили, і сміялись,
Й камінням кидали слова,
Як ми з тобою рятувались?
Ти захищав – і я жила.
Я дякую, о мій Хранитель,
Мій світлий, добрий провідник,
В цю невеселую обитель
Ти сяйвом Вишнього проник.
Будь поряд, Янголе, зі мною
В тривоги день і уночі,
Даруй лиш віри і спокою –
Тобі молюся при свічі.
Молюся, Янгол мій, молюся:
Храни усіх і захисти,
Налий надії в спраглу душу
І за гріхи мені прости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Ой, Христос хрещається -
у ріці Йордані!
Води освятилися
в світанковій рані.
Православні моляться -
раді привітати
Це хрещення світлеє
Божого Дитяти.
В серці одізвалися
дзвони малинові.
Душі прояснилися
з Божої любові.
Мудро усміхається
Іоанн-Хреститель:
Нині-бо хрещається
світові Спаситель.
Сонце умивається
у воді свяченій,
Засіяли куполи -
бані золочені.
А зима виписує
пензлями морозу
На прозорих шибах
та й пречисті сльози...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Так дзвони радісно гули
Понад Софіївським майданом:
- До Злуки ми віками йшли,
Соборна Україна встане!..
Чому ж тоді не вберегли
Те, що Соборністю назвали?
Чому зітліли, відгули
Оті дзвінкі універсали?
В них проголошував нарід:
-Однині й вічно ми - єдині,
І УеНеР, і ЗУеНеР -
Одна - соборна - Україна!
Історія жорстоко вчить,
Та не словами, а ділами:
Страшних помилок не злічить;
Брели тернистими шляхами.
Ненависть, розстріли і кров,
Криваві більшовицькі "флаги"...
І з-під свободи хоругов
В совєтські гнали нас гулаги...
Прозріння час таки наспів:
В живий ланцюг сплелися руки:
Прадавній Київ наш і Львів
Знов об'єднала радість Злуки.
На чатах Пам'ять в кожний час...
Лиш мудрих доля не розлучить.
Із "градів" в душі б'є Донбас -
Історія криваво учить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821921
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.01.2019
Чути: ночі таємна музика
Із-під зір тече - у думки
Так мінорно... то зустріч з музою,
Йду за покликом напрямки.
І бурунить, і мліє, й лащиться,
Ностальгії бунтує стрій
Диво-музика, ніжна ласиця,
У душі отій, у сумній...
Знову пристрасті квітнуть лілії,
Знов розлуки пече нудьга -
В ритмі серця... Сріблясто-білая
ТуманІє чиясь жага...
Що минуло - давно обвуглене,
Перейти б Рубікон - межу...
Тільки ж музику, ночі музику,
Чую серцем - і бережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Зимы пронзительный пейзаж,
Безмолвно белый и усталый;
Снежинок ветреных мираж -
Круженье ледяного бала...
Но в белой мути из-за туч,
В пространство вечности летящих,
Рассвета нежный яркий луч -
Как проблеск искреннего счастья.
Вот ожидание - и всплеск
Разящих чувств неповторимых,
И воплощение чудес
В строках наивных, чётких ритмах...
Наступит час - придут стихи,
Волненье сердца повторится...
Для этой милой чепухи,
Наверно, стоило родиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820483
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.01.2019
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...(з нар. пісні)
Одягає землю у кришталь прозорий,
Сніговим кожухом огорта зима...
Лине "Щедрик" рідний Всесвітом - між зорі,
Душу зігріває дзвонами Різдва.
Пане господарю, - гей! - виходь із хати,
Всю хазяйським оком землю обійми!
Хай не плачуть діти, не ридає мати,
Порятуй родину від жахіть війни.
Пане господарю, гірко працювалось
У донецькім полі попід гул гармат.
Не відпочивалось - тяжко воювалось:
Крівцею цю землю освятив солдат.
Тож тепер у свято - гіркоти багато:
І на серці гірко, і вино гірчить...
Пане господарю, рік Новий стрічати
Вийди, вийди з хати у казкову мить.
Щоби колосилось житечко у полі,
Щоб здорові діти і міцна сім'я,
Щоб усі додому повернулись скоро,
Щоб малому сину вибрали ім'я.
Застеляймо столи, дорога родино:
Вже Зоря Різдвяна ясно пломенить!
Миру й благодаті, рідна Україно,
В злагоді й любові - радості зажить!
Знов лунає "Щедрик" над світи просторі:
Душу українську щедру велича, -
Понад рідні села, над безкрає море -
Рік Новий в надії світлій зустріча.
Світлана Імашева
"Щедрик" - народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, знана не
тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою "Колядка дзвонів"
(англ. Ukrainian Bell Carol)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Закружляли сніговиці
В цілосвітнім казані,
Налетіли диво-птиці,
Розклювали грудня дні.
І в життєвому розмаї,
Де й полова, і зерно,
Мудрий хтось пересіває
Дум і вчинків борошно...
Перемелюється сутнє
У всесвітньому млині...
Рік новий зорИть в майбутнє,
Пише долі і пісні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
У Книгу долі рік минулий впишем,
Д умок, турботи сповнений, тривог,
А найсвітліші спогади та вірші -
Ч удовий року нового пролог.
І посвітліють дорогі обличчя...
Щ о нас чекає - загадка, імла,
А в добру мить ясного Новоріччя
С обі і друзям зичу я - тепла.
Т епліше буде хай під снігом-градом, -
Я прошепчу кохані імена, -
В Новому році воїнам-солдатам,
А час проб'є - закінчиться війна.
М чить потяг часу в зоряність космічну...
У домі вашім - миру всім, добра!
Н ехай столи щедріють новорічні,
О дна родина - й доля в нас одна.
В сім молодятам - вірної любові,
О того щастя, що долає все,
М удріші будьмо, щедрі і здорові...
У ніч величну зіронька зійде -
Р іздвяна Зірка символом надії
О сяє наші душі та уми...
Ц інуймо мить, любімо і радіймо -
І будемо щасливі, друзі, ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019