| Сторінки (2/183): | « | 1 2 | » |
Підкинутий пакунок.
Помпезний палац підпирає піднебесся. Поруч поляна покрита пелюстками півоній. Повітря пахне прохолодою після проливного подощу. Під парканом підліток Петро помітив порожній пакунок.
– Підберу, – подумав Петро, – побачу приховане.
Пакунок порваний, папір потрісканий. Проте Петро підіймає посилку. Підсвідомо пальцями перевіряє – пошарпана поверхня приховує прикрасу. Пектораль! Після паніки Петько протер палітурку паперу.
– “Привласнювати – під погрозою покарання!” – прочитав підпис.
Петро почухав потилицю. Подумав: “Покажу пектораль професору Полуботку, потім поверну палацу”.
Професор привітно посміхнувся. Пізніше пояснив:
– Перлина перед прихильниками! – пектораль прадавнього походження. Принесла пам’ять поколінь! Проте, Петре, поставимо її під пильний погляд патрульних.
Петро погодився, почувши похвалу. Пектораль повернули палацу. Петро приєднався до пошуковців, прославився під прізвиськом “Пильний Петро”.
Потім почалися пригоди. Порозповідаю про приємні перебіги подій пізніше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027801
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Зима прийшла, Різдво не пройде повз,
Чиясь дитина іграшками грає,
- Куди ж журавлик без крила заповз?
Ти бачиш, мамо – він вже не літає.
У серці мами сльози через край,
— Ти не сумуй, дитинко, то нічого.
До тебе скоро прийде Миколай
І принесе журавлика нового.
І доня тихо іграшки складе:
- Мені так сумно через Миколая.
Він до Марійки й Петрика прийдé,
Та він не зна, що їх уже немає.
Давай наліпим янголів для них?
Для кожного, хто відлетів до неба.
І крила зробим з мотузків лляних,
А подарунків їм уже не треба.
Нехай Святі, що ходять по хатах,
Не гатять часу, хай нароблять чуда.
Щоб ні ракет не було, ні війни.
А я за всіх їх слухатися буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Коли життя, як в бідної собаки,
Коли думки, хоч вішайся тепер —
Нехай подібне йде собі до сраки,
Живи як можеш, доки не помер.
***
Якщо твій сум прийшов і сів мов дядько,
Десь зовсім поруч, і в душі жура.
Налий йому і буде все в порядку,
То може просто випити пора.
***
Чого сумні, твої блакитні очі?
Що зажурився наче дід-буття?
Напевно ж бо не спиш ти ніц щоночі,
Й гортаєш інтернет до забуття.
***
Ти ліпше всіх, запамʼятай мій милий.
А я - то взагалі така одна.
Але якщо покинули тя сили,
Тоді лягай. Он там стоїть труна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Ранок, дощ і павутина,
Замережила траву.
Я із Світом цим єдина,
Я у Всесвіті живу.
Все навколо - гори й ріки,
Птахи й звірі, й дикий степ,
Залишають в серці бліки,
Наче первісний вертеп.
Усіма очима бачу,
Як розпилюю імлу.
Бачу тих, кому пробачу
І кому несу хулу.
Я і каменем холодним
Тут лежу вже сто століть.
Волочусь котом голодним,
Між господарських угідь.
Я - війна і я ж свобода,
Синє небо й сірий пил.
Я і виродок, і врода.
Я - безсилля, й чаша сил.
Всі обставини й події,
Все, чим сповнена земля
Від зневіри до надії —
Це створили ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Я жила вже тисячу років,
Я бачила всі Світи.
І я була за тисячу кроків
Від Світу що бачив ти.
Хотіла на спогад взяти,
Квітку з твоїх полів,
Та навколо стояли грати,
І буйволи в сто голів.
Твій Світ охопила туга,
Я майже торкалась стріл,
Щоб зникла ота напруга,
Потрібен був цей відстріл.
І ворон летів невтомний,
З посланням тобі в крилі.
Та впав він, напівпритомний,
Де падали королі.
Корони, мечі і лати,
Поблискують досі там.
Колись там стояли грати,
А зараз чужинський храм.
Між вимірами ходила,
І бачила всі бої.
Шукала ознаки тих, що любила,
Але не знайшла твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Мені мама дала в дарунок ніж,
З чорним лезом, чорна його душа.
Та не знала мама, що я бандит,
А в кишені схована анаша.
І на смерть був так схожий мій старший брат,
Обіцяв взяти в справу коли-небудь.
Вчив по зорях шукати свій шлях назад
І як золото перетворити в ртуть.
Показав він де правда, а де брехня,
Де знак долі й де просто дорожній знак.
А сестра мені каже, що виродок я,
Та я впевнений, що не вважає так.
Траса в небо іде, Сонце наче ток,
А в кущах лежать черепи корів,
Вітер, мов вогонь і пече пісок,
І машина майже скотилась в рів.
Водія трясу: - Гей, Не спи, малий!
До кордону їхати ще пів дня.
Це молодший брат. Він, як чіп, бухий;
Каже не вмирай, бо з тобою я.
Хилить в сон, притуплені відчуття,
Брат кричить, та в в вікнах уже пітьма.
Дарувала мама мені життя,
Та забула вкласти мені ума.
І в легенях від пострілу бʼється страх,
Кров біжить, заливає відкритий рот.
З лоба піт витирає мені сестра.
Каже: - Якщо здохнеш, то вбʼю! Урод!
Переклад пісні гурту ZWYNTAR “Подарила мне мама, однажды нож»
Послухати можна тут [url=""] https://www.smule.com/sing-recording/2633091680_4906681523[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Під час золотої заграви
Збирала у лісі трави,
І мавки допомагали:
По крові ми, майже рідні.
А завтра не будеш спати,
Ми підемо танцювати.
Цей рік всі на нас чекали,
Ти можеш не брати спіднє...
Повернеш в минуле вчасно,
На тисячу років, власне,
Побачиш, як було живо,
Почуєш, як рак співає.
Не бійся, тримай за руку,
Відчуєш солодку муку —
Русалка там дуже хтива,
Вона тебе покохає.
В очах моїх — очі кішки,
Не бійся, ще зовсім трішки.
В обіймах густого лісу
Сховаєшся від біди.
А схочеш багато знати —
Примари почнуть співати.
Не буде лиш тільки біса,
Його не беруть сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
До мене тут прийшло натхнення-
Я за добу створила це»..
Розмежувала повсякдення,
Яке показує лице.
Чи темну сторону, чи сіру,
Чи скільки в Світу тих облич,
Коли знайдеш у всьому міру,
Мене поглянути поклич.
Тобі воно на когось схоже,
Чи викликає дивину?
Чи ти обурився? - О,Боже!
Додам ще сторону одну.
І скільки б не було охочих
Вказати іншим де їх тінь,
То все в тобі, і це пророче
Послання наших поколінь.
(Надихнула робота Катерини Євенко (що на фото)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Полине птах поламаний в неволі,
Розправить душу, вітер схопить мить.
І скільки б вже не сипав в рану солі -
Не закричить, йому вже не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
І розквітає знов чиясь весна,
А хтось свою вже вéсну відспівав.
І плаче «Зачарована Десна»,
Бо він не жив, не те що й не кохав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Ой варила зілля
Тобі на весілля
Та сама дівчина
яку ти покинув.
Ой варила кашу -
Примовляла воду,
Додавала в чашу
Шепітки на вроду.
Щоб не міг її забути вже ніколи,
Падав одяг з її тіла та й до долу.
Безсоромний місяць умивав їй личко,
Ой та й зналася на чарах молодичка.
А в твоєї мами
та й були три сина,
В саду біля брами
Росла конюшина.
А дівчина знала,
Замовляла листя,
Щоб ви між собою
Не могли знайтися.
Щоб не оминуло
Тих братів напастя,
Прив’язала дівка
Коси на зап’ястя.
І пробігли сірі вовки поміж вами
Перестали бути братики братами
Закохався кожен в її ясні очі,
Будеш думати про неї, хоч й не хочеш.
А твоя дружина
Перестала спати,
Бо почав ночами
Інше ім’я звати.
Ой не слід бо було
Іншу та й бажати,
Ой не можна хлопці
Відьом ображати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Тягла два відра на корбі
І сукня була брунатна.
Життя - як ніщо у торбі,
А торба у мене знатна.
Ходила камінням боса,
Розхристану мала душу.
Стоока і стоголоса,
А зараз стократно мушу.
Фіалки - мої парфуми,
Калина - мої рум‘яна,
Збирала у торбу думи
З повітря ставала п’яна.
Витьохкувала з пташками,
Читала вірші лисиці,
Не слухала свої мами
І воду тягла з криниці.
Легкою була на вдачу,
Співала коли захочу,
А зараз іду і плачу,
І торбу свою волочу.
Подумаю чи так треба,
Чи сукня - вбрання дорожнє?
І воду з відра, як з неба,
З пустого наллю в порожнє.
А корба,від часу гнута,
Натерла криниці горба,
Але як настане скрута,
Хай котиться з нього торба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Брате, скажи, скільки янголів було залучено,
В час, як душа твоя йшла у просторі степи?
Стільки сердець тепер стало криваво розлучено,
А у півмісяця, щось, дуже гострі серпи.
Чом твоя доля покликана бути трагічною?
Образ твій зіркою сяє, але вдалині.
Мушу тебе пам’ятати я пам’яттю вічною.
Скільки віків у тій вічності знати б мені.
Ми розмовляли з тобою лише українською:
Досі ще чую твій, надто-останній, «Привіт».
Стану тепер каменюкою - бабою Скіфською,
Щоб нагадати про тебе за тисячу літ.
Хай поростуть сон-травою від мене й до лютого,
Всі бідолашні, покинуті мною, стежки.
Вже все одно, бо не можна забути забутого,
Ти ж — проростеш, через серце моє, у книжки.
І не спалити, не знищити більше, ні виперти,
Бо розлетяться слова, а слова не горять.
Не народився ще той, кому вдасться то витерти.
- Брате, ти чуєш? До тебе лелеки летять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
День тікає крізь долоні,
Тінь від мальв на папірці,
Я сиділа на осонні
І ловила промінці.
Я складала їх рядочком,
Обертала у слова,
А вони текли струмочком —
І з’являлися дива.
Наче трави, на папері
Проростали корінці
Всіх казок і йшли у двері
З олівцями у руці.
Розмальовували вихід,
Замальовували вхід.
І були дбайливо-тихі,
Вирушаючи в похід.
Відпустила, хай мандрують,
Виростають до небес,
І тобі продемонструють
Світ уяви та чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Він тебе не хотів,
Але ти була надто уперта.
Ти ішла напролом,
Наче стадо скажених слонів.
Ти не знала кутів,
І була так брехливо відверта,
І кружляла орлом
Понад здобиччю декілька днів.
Перемога твоя –
Оголошена усно оферта.
Ніч кохання, букет.
З дорогого - це сир і вино.
Та не довго стояв..
Твій портрет на поличці Умберто.
Казанова-атлет
Вже одружений надто давно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023
Поглянь у небо, скільки там зірок,
Уже й сузір’я створені нові
З загиблих душ, що не зробили крок
До свого дому, хоч в серцях живі.
Страшна війна прийшла до нас у дім,
Принесла хустку, свічку й чорний хліб,
І безліч янголів збираються у нім:
О, Господи, невже ти геть осліп?
Багато справ тепер у всіх Святих,
Бо «там» чекають янгольських гостей,
Що йдуть від нас. І сяє вже для них
До раю шлях із душ малих дітей.
💔 Присвячено всім полеглим у війні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Чи зійшла таємна сила,
Чи я голову згубила:
В чашці чаю, зустрічаю,
Тих кому була я мила.
Імена, ознаки, дати -
Ні сховати, ні додати.
З чаєм спогади ковтаю
І нема куди тікати.
Має дерево коріння,
Хоч було мале насіння.
Що згубила - полюбила,
Спить знесилене сумління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
•Мій Світ•
Сходять туманні зграї,
Граюся з ними в сховки.
Бачиш — роса спадає,
Значить потрібно йти.
Пан десь на дудах грає,
Скелі немов із шовку,
Вітер лозу гойдає,
В небі пливуть кити.
Квітів танок юрбистий,
Вже зустрічає ранок,
Їх аромат тендітний
Точиться крізь віки.
Дивні пташині свисти
Зваблюють цей світанок,
Світлом він був вагітний
Довгі усі роки.
Ближче підходь - не бійся,
Дай мені свою руку,
Ми подолаєм відстань
І перейдем цей міст.
Чуєш, лунає пісня?
Пісню співають луки,
Луки втекли від міста
В луків до втечі хист.
Бачиш окраєць сонця?
Сонце тебе вітає.
В соснах гуляти любить -
Сосни лоскочуть ніс.
Маю за охоронця
Сокола, що літає,
Він мої сни голубить
І береже цей ліс.
Світ мій крихкий як доля,
Кроки роби повільно;
Я відчиняю скриню
Сповнену різних мрій.
Можем ходити голі,
Можем любити вільно.
Стрічку залишу синю -
Гарно мені у ній….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
І як пишуть всі книжки,
переплетені стежки,
Що ведуть мене до тебе,
Та зі мною лиш пташки.
Верес заплела в косу,
Небо на руках несу,
навіть їжі вже не треба,
Що було - віддала псу.
Чи побачиш, чи признаєш,
Чи шаради розгадаєш,
Щоб змогла із чарів вийти,
Бо блукаю наче сном.
Вітер має чорні очі,
Обійняв мій стан дівочий,
Голосніше вовки вийте,
Бо воюю з чаклуном.
Він не любить, не кохає,
Та своє не відпускає,
Все, що мала - розплескала,
В горах не свята вода.
Де ж ви, де ж ви, сестри зливи?
Косу зріжте, дайте гриву,
Щоб земля з-під ніг тікала,
Та не було і сліда.
Вже тоді мене загубить,
Хто тримає, та не любить,
Хай спадуть одвічні чари,
Хай мара зникає геть.
— Ти не бійся, будеш жити,
Тут не треба й ворожити,
Є у всіх свої причали -
Так мені сказала смерть.
Я піду по небокраю,
Я веселкою стікаю,
Тобі знаки залишаю,
Їх читай як рунний став.
Підмету пересторогу,
Бо в далеку йду дорогу.
За годину вирушаю,
Головне, щоб ти чекав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
Якби зібрати все російське блядство
В один великий праведний котел,
І в їхні жопи пхати щось шпилясте -
Було б багато порваних жопЕл.
І все лайно, що вийде з тих мерзенних,
Запхати їм у росіянський рот,
То все одно, ці валянки скажені.
Подумають що це такий курорт.
Їх всіх МАМАША жопою родила,
То ж все смердюче мають за нектар.
А щоб їх вже свята хуjня побила -
І хай вже здохне їх дрібнотний цар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023
І он де смерть - пливе попід хати,
Одягнена в купальник триколорний,
Вона б і гола пропливала б, та ти
Не зрозумів би цей посил хоррорний.
І там, де щойно розцвіли сади,
Пливуть тіла людей, собак, котів,
Навчились пливати налякані хати,
Щоб утекти від болю та катів.
Земля в сльозах, і їх мільярди тон,
Земля у роті змішана з водою,
Ти чуєш смак і думаєш то сон,
Але пливеш, пливеш над лободою.
І чути плач та стогін навкруги:
Бурхливий бій життя попід садиби.
І у лісах з’явились береги,
А у полях одні лиш мертві риби.
#Каховськатрагедія 06.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023
Скільки краси в тобі і навколо тебе,
Скільки творців збентежених і натхненних
Хочуть створити світ кращим ніж світу треба
Щоби втекти від злочинів повсякденних.
Але є й ті, що постійно вбивають музу,
Просто таким вкрай подобається вбивати,
Їм аби що, аби було смачніше пузу
І щоб нічого на серці не відчувати.
Хто породив цих осіб, без жалю і духу,
Звідки прийшли, може всі вони десь з Росії?
Хто після себе лишає одну розруху,
Наче скандує «ми різних потвор месії».
Але твори! Якщо хочеш - роби інакше:
Перефарбуй зіпсоване і до бою,
І без ескізів, без різних нудних пом’якшень;
Все то є ти - що вироблене тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
Повіяв вітер весняний,
Завив у хащах як ярчук,
А я дивлюсь на полотно,
Що написав Іван Марчук.
І бачу те що він сховав
У кожній крапельці білил,
І хтось із фарби оживав
Та набирався нових сил.
Перенесусь у цю красу
Піду стежками, що митець,
Як Бог ранковую росу,
Проклав барвисто до сердець.
І може вдасться віднайти
Серед замислених штрихів,
Нові небачені Світи,
Що заховались від гріхів.
* Іван Марчук - неймовірний український Художник.
** - Ярчук - міфічна істота України, собака з вовчими іклами що може бачити нечисту силу і нищити її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Чи самотність, чи безмежна туга
Чи хотілось те, чого не мав;
Я купив собі сьогодні друга —
Наче пташку фенікса впіймав.
Я хотів щоб точно як у фільмах,
Що з дитинства бачив у кіні.
Щоб любов й повага як у сім’ях
Я йому плече, а він мені.
Я тепер для всіх не безпорадько,
Поглядів нових впіймав багацько.
І місцевий вуличний безхатько
Привітався якось геть іншацько
Вчора відчував себе потрібним,
Був готовий гори розпихати,
Був до інших людяноподібним
Радості не міг в собі сховати.
Та тепер знайомий волоцюга,
Наді мною зо сміху ридав.
Я купив собі учора друга,
А сьогодні він мене продав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Він дивиться мої сторіс
Сказав, що полайкав пОсти:
-Хіба ж тобі не достатньо?
Ти дуже прискіплива просто.
Якась ти, напевно, хвора,
Нікуди це не годиться!
Я думав про тебе вчора…
Десь до дев’ятої тридцять.
А ти все не бачиш дії,
Не бачиш мого кохання,
Ти виклала вчора допис,
Його я читав - останній.
Я час витрачаю, люба,
На фотки твої (на тебе),
А ти нагострила зуба,
Не треба так більш, не треба.
Мене затягло помітно
Кохання в свої тенета.
ну що б ми робили, рідна,
Без гарного інтернету?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Він дивиться мої сторіс
Сказав, що полайкав пОсти:
-Хіба ж тобі не достатньо?
Ти дуже прискіплива просто.
Якась ти, напевно, хвора,
Нікуди це не годиться!
Я думав про тебе вчора…
Десь до дев’ятої тридцять.
А ти все не бачиш дії,
Не бачиш мого кохання,
Ти виклала вчора допис,
Його я читав - останній.
Я час витрачаю, люба,
На фотки твої (на тебе),
А ти нагострила зуба,
Не треба так більш, не треба.
Мене затягло помітно
Кохання в свої тенета.
ну що б ми робили, рідна,
Без гарного інтернету?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Як образиш ти сусіда -
Дочекаєшся біди:
Жили десь чотири діда
Один одному брати.
Чимось схожі, чимось різні,
Чимось зовсім не як всі.
Їх характери залізні,
Кожен при своїй красі.
Мабуть за царя Гороха,
Ця історія була,
Де стоїть гора Тотоха
На окраїні села.
Там були місця таємні,
Можна досі їх знайти,
Жили люди там приємні,
Майже геть такі як ти.
І брати були звичайні,
Тільки трохи чарівні,
Аж до річки - до Почайни,
Добігали за три дні.
Сил було у них багато,
і років за 300 літ,
Було срібло в них і злато,
І сімсот, на всіх, чобіт.
Дивовижний цей присілок
Було важко всім знайти,
У деревах (не для білок)
Побудовані хати.
І здавалося бувало,
Що хати росли з дерев,
Щось із вікон парувало
І гарчало наче лев.
Та тобі відкрию друже,
Я секрети цих братів,
Бо тобі вже не байдуже,
А мені так поготів.
Як то водиться на зиму,
готувались до морозів,
(Перейду на іншу риму,
Бо в віршах не так як в прозі).
Та зима прийшла скоріше ніж завжди,
Розбігалися всі звірі хто куди,
І ліси тремтіли наче ті зайці,
Стало білим все неначе в молоці.
Виявляється зима була жива,
І прийти вона хотіла у жнива,
Та брати не дали їй зайти в село,
Аж тепер усі дороги замело.
А була така ще дивина,
Ці діди міняли імена,
І на час, що трапилась біда,
Від імен не стало і сліда.
А до того, все було на спіх
Називали хто коли як міг.
Світловиром першого всі кликали,
Діти вуса білі його смикали,
Ну а він усе казки розказував,
І чару як жарити показував.
Добромиром називали іншого,
Був молодшим братом він від більшого,
У чару духм‘яних трав Тотохових,
Нарізв й грибів кидав порОхових.
Всетознаєм був їх третій брат,
Знав всі мови світу він підряд,
І пташиний різний диво-спів,
Переклав на мови всіх світів.
А четвертим братом був Олесь,
Знав магічний світ він геть увесь,
Примовляв, пришіптував, співав,
І росу у зілля доливав.
********
Якщо буде людям цікаво,
То буде продовження…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
А до тебе, по відстані, довга дорога,
Як від мене й до місяця
Й пилом припала.
Я крокую розхристана і босонога
А кикимори бісяться, хочуть щоб впала.
Я придумаю потяг, квітчастий і синій,
Щоб скоріше потрапити знову додому,
Щоб ішов без зупинок по стежці єдиній
І по колії, що невідома нікому.
Не завада ні гори, ні води розлиті,
Під ногами, як в казці, розсипані зорі.
Я приїду і ми, в вечори в оксамиті,
Закохаємось знову у київське море.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
Папа-убийца вернулся к сынишке,
Будет про папу написано в книжке,
Папа герой и защитник - «мужик»,
Много другой замечательной лжи.
- Где же ты был?
- Папа думал о сыне,
Мирных людей убивал в Украине.
Деток как ты, чтобы папкой гордился,
Даже таких, кто еще не родился.
- Папа, а что они сделали нам?
- Сына, налей ка мне водки сто грамм,
Мал ты еще, чтобы что-то понять,
Просто твой папа умеет стрелять.
Вот и жены папа видит лицо:
- А для тебя у меня есть кольцо,
Может размерчик не твой, не грусти,
Я тебе больше смогу привезти.
Рада жена и ребеночек рад,
Папа — российский солдат. Оккупант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2023
І не злічити всіх пісень,
Не снилось навіть і пророку,
Один занадто довгий день,
Що простягнувся аж до року.
Страшніша хмарної зими,
Темніша чорної хвороби
Ця ніч, де відродились «Ми»
В час воз’єднання і жалоби.
І скільки втрачених князів,
І скільки викашляно болю,
І скільки сказано разів:
За землю, за дітей, за волю.
Та зійде Сонце - буде дар,
І разом, зміцнені й могутні,
Перегорнувши календар
Підем в своє нове майбутнє.
Непереможені ніким.
Відступить горе піднебесне
І кожен в пам’яті віків,
І у серцях людей воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Боже…
де стільки сліз в мені ти заховав?
Ти заміни мені їх всіх на кулі,
Щоб в кожній дикий вітер завивав,
Щоб гинули всі вороги прибулі.
Не сила крик утримувати вже,
Коли чергові душі відлітають
І хтось забрав чиєсь життя, чуже..
Але всі янголи йому пісень співають.
О скільки вас, загиблих у війні,
Від росіян, що кличуть нас братами.
І скільки діток, навіть уві сні
Не обіймуть ні тата а ні мами.
Не забувай - Росія нам не брат,
І не сусід і навіть не далекий.
Щоразу згадуй, як вбиває «Град»,
Коли почуєш покурлик лелеки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
Ну хіба у чомусь винна,
Моя темна половина,
Наче встала з домовини
Ледве живою.
Я нічого не повинна,
Відірвалась пуповина,
І якась в мені частина
Стала собою.
Та, я візьму кота,
Не ношу хреста,
Доля не проста
А могло інакше бути.
Ми розумієм світ,
Я і темний кіт
Навкруги орбіт
І нікому не збагнути.
Карти, руни, два ножі,
Заговорені коржі,
Розкидаю на межі
Ворони чують,
Зверху насипаю сіль,
Закликаю звідусіль
Тут усім не до весіль,
Я констатую.
Та перейдем у брід,
Я і темний кіт,
До чужих воріт
Проведем вночі посвяту,
Ти - не захочеш йти,
Бо нема куди,
Як тут не крути,
Почалося наше свято.
Пісня. Музика в голові, але можливо колись я її заспіваю. А можливо такі ж, хто приймає темнумполовину, приєднаються 😜
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
А у мене є тисяча братиків —
Сильні й мужні. І рідним таким
Став вже колір зелених квадратиків,
в нього вдягнений чийсь побратим.
Мамин син, чоловік, сивий тато,
Друг з яким вже не бачусь давно,
Як же, рідних, вас стало багато
І на всіх лиш одне полотно.
Щось таке є у кожному й кожній
Українське, величне й своє.
Неймовірні і непереможні,
Вам вклоняюсь за те, що ви є.
Дякую всім захисникам і захисницям
України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Час все біжить і біжить рікою,
Хоче кудись втекти.
Я пам’ятаю себе такою,
як бачив ти.
Я оминаю людей й будинки,
Але не бачу своє,
Хочу побачити на хвилинку,
Як ти там є.
Маю в кишені квиток на потяг,
Маю предивні сни,
Хочу зустріти себе такою,
Як до війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
В час, як місяця окраєць
Виглядав серед хмарин,
Вкрай гостинний, містер Заєць
Запросив у дім тварин.
Місіс Rabbit - це Зайчиха,
Заходилася пекти,
Бо прибудуть: їжачиха,
Три ворони й два коти.
Тхір прислав листа, що вдячний
І запрошення прийняв.
Любить він пиріг коньячний
Не забудьте ж це, мовляв.
І не буде точно тиші,
У Зайчихи знов мігрень,
Бо прийдуть сусідські миші,
І співатимуть пісень.
А сусід чубатий Пудель,
Їхав в потязі «Експрес»,
Попросив моркв’яний штрудель,
Наче кролик, а не пес.
Буде кава і розмова,
Будуть ігри і компот,
Але є одна умова -
Костюмований дрес-код.
Мають всі прийти як леді
Й джентельмени, як такі.
Всі дівчата - у корсеті,
В піджаках чоловіки.
І поки не зайде місяць
Треба вчити слово «Мед»,
Бо присутній світлописець
Всім робитиме портрет.
І яким було те свято,
Знають сови і стрижі.
Й ти, можливо, будеш знати,
Як читатимеш вірші……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Як почула від сусіда, «Украина - это зло»,
То згадала - маєм відьом, по п’ятнадцять на село.
Крайню не знайшла одразу, хоч шукала зо три дні,
А вона сидить, зараза, і ховається в мені.
- Ти чого тут розгляглася, наче справ тобі нема,
Випускай все зло відразу, а то хліб їси дарма.
Всі давно про тебе кажуть, навіть в раші по ТіВі,
Ну а ти шкарпетки в’яжеш і бардак у голові.
Натягай зелене плаття і ковпастий капелюх,
Чи тобі, з того ковіду, вже на зло відбило нюх?
Вже котел кипить-клекоче, нумо трунок готувать,
І труїть усіх хто хоче нам погане щось завдать.
А вона, ще те ледащо, повернулась на бочок,
Каже так «там всі пропащі». Закрутила кіс пучок
І на суржику додала «там нічо нема в умі,
І як зникне той, що лисий, повиздихують самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Я всі схованки позабувала,
Вони тануть як сніг навесні.
Я тебе від усіх заховала,
Щоб залишився тільки мені.
Рівень градусу стало-критичний,
Я невивчений абориген,
І вмикаю той егоїстичний
Розтриклятий заплутаний ген.
І не бачу ні кращих, ні гірших
По годиннику ковзають дні.
Я тебе заховала від інших,
Щоб залишився тільки мені.
Відчуваю нутром катастрофу,
Але тягне туди де біда,
І розкопую плідно Голгофу.
Знов потоп - якщо буде вода.
І збігаються люди дивитись,
На містичні оті чудеса,
Як прийдеш, не забудь поголитись,
Ти ж не проти? Бо я тільки за.
Та зібрались нещасні і мстиві
І роздмухують пишно міхи,
І відшукують голови хтиві,
У порожніх кишенях гріхи.
Може варто на іншу планету
Переїхати років на сто?
Ти візьми на удачу монету
І прикритись, зелений листок.
#ЛадаКвіткова
Картинку створила під вірш.
Вірш прийшов в голову разом з мелодією, але поки немає можливості записати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Сиве місто закутане в та́ртан
має башти,фортеці й мости.
Скам’яніла у вічності варта,
Споглядає на всіх з висоти.
Ходять люди по давнім провулкам;
Так багато тут різних людей,
Тимчасовим таємним притулком,
Стало місто для різних ідей.
Старовинні дахи і ворота,
Бачать всіх, хто б сюди не забрів.
Тут народжено Вальтера Скотта,
Тут написаний «Острів Скарбів».
Конан Дойл тут писав детективи,
Тут на пагорбі замок стоїть
І у серці мого об’єктиву,
Вже збережено кілька століть.
***
Тартан - тканина з перехресними кольоровими смужками, з якої шиють народний одяг Шотландії - кілт.
Кожна смужка і колір розповідає історію родини, клану чи общини. Кому належить і на якій території.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Як то водиться — світало,
Ніч ховалась під кущі;
Сонце каву купувало
У блакитному плащі.
Бо не спало ні хвилини
І хіба вже тут поспиш,
Як так довго, ні краплини,
Не бувало серед тиш.
Золоті струмочки гріли
Каву, землю і спориш
І мого торкались тіла,
Як не вкриєшся, згориш.
Ну чого там, ми ж не діти…
У зеленому гаю,
Запросила розділити
Скромну трапезу мою.
І була у нас розмова,
Виливалась через край,
І в кінці чотири слова :
— Ти мене не забувай.
І гайнуло поміж люди,
Я залишилась сама.
Буде день і сонце буде,
Тільки кави вже нема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
І покотилась потужна глиба,
І не зупиниш сказавши стоп.
Я наче в річці остання риба,
Яка зазнала важких хвороб.
Змітає лишнє об’ємна сфера,
І пилом стали чиїсь сліди,
А ми міняєм свої озера,
Не відчуваючи в них води.
Навколо берег, кордони, межі,
І вже не бачимо тих ознак,
Що коли падають білі вежі,
Щось в Світі, точно, пішло не так.
І щось у серці тоді кольнуло,
Та так вже звикли до тих колінь,
Що назбиравши старого мулу,
Нове будуєм для поколінь.
Заплаче в небі бліда Афіна,
Продавши власне веретено.
Я перероджуюсь у дельфіна,
Бо риба може піти на дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
І, можливо, будівлі ведуть розмову,
І, можливо, ховають чиїсь секрети.
І, можливо, бажають почути знову,
Як повз вікна проїдуть старі карети.
І чекають доки прийдуть охочі,
Запитати щоб, тихо, про таємниці.
В перехожих дивляться вікна-очі
І виблискують хитро скляні зіниці.
Я торкнусь зчорнілого їх каміння,
Поєднав теперішнє і минуле;
Заплету у вічність своє коріння,
Щоб вона для мене не промайнула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Є спогади на папері,
Є спогади у воді,
Коли закриваєш двері,
Яким ти стаєш тоді?
І люди тебе не знають,
І сам ти дивуєшся теж,
Хвилини твої збігають,
Хоч в часі немає меж.
І хто у твоєму тілі
Святенник, а хто в гріху?
Є шлях, та немає цілі,
Є ціль, та нема шляху.
Де перші, а де останні
Думки, що створили суть?
І як поєднати грані,
Що Боги в тобі плетуть?
Виблискують душі срібно,
Вдягають чуже ім’я,
Та скільки життів потрібно,
Щоб стати єдиним «Я»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Може комусь відгукнеться, можете користуватись і ділитися.
Молитва
Боже Всемогутній, Творець Світу цього і всіх Світів видимих і не видимих,
Звертаюсь до тебе, як частина Твого світла і як душа, що створена тобою по твоїй Божественній Подобі і волею Твоєю.
Звертаюсь до Святої Твоєї Справедливості, як житель матеріального світу і як частина Світу Духу, як Людина, що має право Волі і Свободи, як частина Божественного, що втілена у тілі жінки (чоловіка), як житель держави і території України, на цілісність якої зазіхає ворог.
Захисти нас Покровою своєю від нападів і зазіхань, вбивств і руйнування. Наповни наші душі силою твоєю, дай вистояти у протистоянні, зміцни душу і тіло наше, відкрий очі ворогу, що паплюжить створене тобою. Поверни у душі заблудші світло і любов, а якщо це неможливо, по твоєму задуму, закрий нас від супостата вогняним мечем твоєї справедливості.
Постав на захист правди помічників твоїх за нашими спинами і перед нами, вкажи дорогу світла. Нехай створять над нами купол із енергій твоїх ангели, архангели, херувими, серафими, престоли і сили. Дай сили і мудрості і не впусти в серця наші ненависть, але скеруй волею твоєю на вірні вчинки. Коли в правді захищаємо життя своє і існування всього живого, відкрий шляхи істинні.
У всіх часових вимірах і у всіх мірах Божественних зціли і направ нас, Творець всього сущого, що є видимим і не видимим оку людському.
Коли ж повинні пройти події що ти задумав, щоб загартувати дух свій, вкажи вірний шлях. І волю мою, як і волю тих, хто з’єднаний енергіями любові з витоком твоїм примнож і благослови.
У всіх вимірах, просторах і часі.
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962834
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Не зламати силу духу. І волю в кайдани
Вже не зможуть заточити жодні бусурмани.
Бо побачив увесь світ чим повні по вінця,
Ті хто носить у собі серце українця.
І пробуджені від сну, пращури з родами,
Всі стоять тепер за нас, і стоять за нами.
***
Дякую кожному українському серцю,
Що в силі і правді, захищає і відстоює честь свого народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
І сонце немов перестиглий гранат,
Крокує - Всесвітня «Софія».
Системи небесних координат,
Висвітлює в різних стихіях.
Ніякої магії в тому нема,
Ніякої в тому афери,
Що ходить, а ходить воно не дарма,
По колу небесної сфери.
І Бог не закриє від втоми повік,
Малює таємне рівняння,
Та тільки два дні рівнодення на рік,
І тільки два сонцестояння.
А ти, в найосіннійший день врожаю,
Не гай свого часу даремно:
Згадай про велику родину свою
У колі родиннім, таємно.
Примнож свої сили й відкрийся до знань —
Енергія там, де увага.
З’єднайся з найкращим з усіх поєднань,
Пізнай в рівний день рівновагу.
***
Цей вірш не всі зрозуміють. Але ті, хто відкритий до цього Світу запросто прочитають і відчують у ньому і знання, і сильну енергію особливих точок у році.
Дякую тим, хто в темі і тим, хто допомагає врівноважити цей світ.
Пояснення :
Софія - слово «Софія» у греків означало мудрість і мудрі знання, та сила, що стоїть за ними.
Година Пік осіннього рівнодення завтра о 4:03 ранку ща Київським часом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Якщо відкривати багато дверей,
Можна зустріти нових людей.
Можна побачити нові світи.
Як двері відчиниш, то можеш іти.
Нахили різні і різні кути,
Що бачу тут я, те не бачиш тут ти.
З дерева, пластику, двері-ворота
Мають іржу, в інших є позолота.
Чорні, червоні з листками дрібними —
Ніколи не знаєш, що знайдеш за ними.
Сотні історій і сотні ідей,
Знайдеш, як пройдеш у сотню дверей.
Втратиш багато, багато здобудеш,
Деякі, з часом, звичайно забудеш.
Тільки одні не забути нікому —
Двері від власного рідного дому.
#ЛадаКвіткова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Скелі могутні, вершини гострі
З чорно-рудих кам’яних порід,
Чую, як кличе далекий острів,
Що заховався в морях, як слід.
Маю я дещо тобі сказати,
Бачиш вітрила? - до тебе мчусь.
Я заплатила за це пірату,
Взяв він дрібними грішми чомусь.
Сукню свою одягну червону,
Вийду на берег тобі під стать.
Чай із ожини і кардамону
Будемо пити й пісні співать.
Зникнуть тривоги і заборони,
Ніжно торкнуся твоїх світів;
Тануть зелені м’які кордони,
Я з ними тану і поготів.
Ти посміхаєшся, бачить небо,
Арфу тримаєш в своїй руці.
Грай, я танцюю лише для тебе,
Боса і в сукні червоній цій.
А перед тим, як тебе залишу,
Я зачитаю тобі вірші
І розпитаю тебе про тишу,
Щоб залишити її в душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Вона не любила квіти,
Вона не писала вірші.
Вона просто хотіла жити,
Не так, як чекають інші.
Робила завжди протилежне,
Була неймовірної сили —
Вона була незалежна,
За це її не любили.
Ходила завжди стежками,
Дороги то не для неї.
Дружила з котом і книжками,
І оминала алеї.
У неї свої маршрути.
Мала в кишені набої.
Вона просто уміла бути
Завжди лише собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Причепили аксельбанти
І зібрались на парад,
Хтиво-дружні окупанти,
Ще шість місяців назад.
«Нас зустріне Україна
Як героїв в кращий час.»
Та опори цей вражина,
Не очікував від нас.
Замість квітів - автомати.
І отруйні пиріжки
Замість хліба, щоб примати
Йшли, до Біса, навпряжки.
Об’єднались замість втечі,
І зімкнули кулаки.
Від старого до малечі,
І дівчата й юнаки.
Та не буде воювати,
Русскій Ванька, як солдат.
Бо уміє лиш брехати
Й ґвалтувати все підряд.
Велич Ваньки тільки в тому,
Як бухає і краде.
Краще б ти сидів у дома,
Бо тобі перепаде.
У твого «братішки» вчора,
Що убити нас хотів,
Розлетілись аксельбанти
В різні сторони полів.
Знає вся твоя орава,
Знає кожна сарана.
Україна - це держава,
А не там якась «страна».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Час іде. І полон темноти,
Обіймає мене. Моя тайно,
Я дозволю тобі вже піти,
Ну, якщо ти захочеш, звичайно.
Сріблом вкриті стежки й небеса,
Бачу це, як буваю я птахом.
Ну яка вже то Божа краса,
Але можна поїхати дахом.
Ти не бійся, співай й говори,
Нам нещастя уже не наврочиш.
І танцюй, я побачу згори.
Ну, якщо ти, звичайно, захочеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
Нового ранку! Учора вдягнулась як ти.
Дуже сумую, але посміхаюсь - так треба.
Як поживають мої волохаті коти?
Не вистачає їх лапок, аж звідси й до неба.
Як ти, як мама і як там Володька, сусід?
Є що поїсти, та батькові дрова на зиму?
Я так тужу, за котами. Вдягайся, як слід.
Наші посіять встигають пшеницю озиму?
Знаю, що мама картоплю копала сама.
Довго не сплю, хоч ракети тут ніц не літають.
Дуже важка має бути прийдешня зима,
В Харкові наші щодня знов і знов помирають.
Я все роблю, що залежить від мене. Проте,
Сил настає, коли душу обтяжує туга.
Я наберу, поспілкуюся з вами й з «коте»,
Можеш мені передати хвостатого друга?
Я врятувала їх від холодів і біди.
Вчора купила вам тепле взуття і зарядні.
Хоч би одного м’якого клубочка сюди.
Ти не хвилюйся за мене, тут люди порядні.
Вибач за хаос моїх неслухняних думок,
Хочу сказати, що ви найдорожчі у Світі.
Вчора сплела собі жовто-блакитний вінок.
Он він висить, я залишила на верховітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Я вас кохав, можливо те кохання,
Пішло з душі на час, не на завжди.
На разі ж я бентежу вас востаннє.
Не напишу і не прийду сюди.
Я вас кохав відверто й безнадійно,
То соромом, то ревнощами жив.
Я вас кохав, але кохав бездійно…
Нехай кохає той, хто заслужив
****
Вірш переклад на «Калатушкіна», бо не ясно чого цей твір так часто
Хочуть відтворити і роблять це не найкраще.
Між тім, якщо перечитати поглядом психічно здорової людини,
То ви побачите маніпулятора і аб’юзера.
Що викликає почуття жалю до себе і почуття провини у жінки.
Ще одне:
не вважайте Пушкіна вЄлікім!
Русня пише і навчає (навчала і нас), що він унікальний і його «Пушкінскій слог» і всім знайомий. А насправді - це наша Енеїда і КОТЛЯРЕВСЬКИЙ.
Почитайте в дорослому віці - прозрієте можливо.
А написала його, прочитавши переклад
Галини України (і з таким ім’ям перекладати пушкіна і нести його далі в народ - дивно)
********** Я вас кохав … (О. С. Пушкiн) - Переклад
Я вас кохав: кохання ще можливо
В душi моїй не згасло на зусiм,
Але нехай воно вас зовсiм не бентежить,
Не хочу я журбити вас нiчим.
Я вас кохав так безпорадно, безсловесно,
Сором'ячись чи в ревнощах страждань.
Я вас кохав так щиро, пiднебесно...
Iншим коханою - Господь хай вам подасть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Ми неймовірні! Рашеліквіданти.
Протиотрута від поганих змій.
А сльози українські - діаманти,
Дивись, як їх багато, Боже ж мій.
Тепер земля родючіша стократно.
О Світлоликі, скільки вас іще
Омиє кров’ю землю життєздатну,
Немов гарячим росяним дощем?
Ми як одне і нас таких багато.
За перемогу — душу і серця.
І заплетуться долі вузлувато
Спочатку і до самого кінця.
І чорнозем виблискувати буде,
Після осінніх безпорадних злив.
Ніхто ніколи більше не забуде,
Хто захищав, а хто хліби палив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Коли забракне сил,
Згадай про дивний сад
Із безлічі могил
Пізнавших градопад.
Вони не йшли назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Я не вагаюся, о ні,
Коли я чую плач дитини.
То що ж вагатися мені,
Як бачу сльози України?
І двічі нам не помирати,
Нема страху — гудіть цимбали!
Бо що у мене ще забрати
Того, чого не забирали?
І не однаково мені,
Бо кожен з нас вже став стіною.
Потоне ворог у багні,
Яке сюди несе з собою.
І не здається дивним час,
Коли від рук Росії, знову,
Горить святий іконостас
І ми вмираємо за мову.
Вся лють моя підняла крила,
І стала янголом свободи.
І вітер дме в мої вітрила -
Гуде земля — піднялись води.
Бороним землю від орди,
Російський стяг піде на шмаття.
І встали пращури-діди,
І встали за плечима браття.
І кожен має оберіг,
Бо на своїй стоїм святині.
І ще ніхто не переміг
Козацьку Славу в Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
На колінах стою й ридаю,
Бо пекельна душевна мука
Обезточує, роздирає —
Тебе вбила російська сYка.
Твої дітки — мої сердечка,
А дружина мені сестричка.
Ти літатимеш недалечко,
Синьо-жовта співа синичка.
Ти герой наш, тепер ще й янгол.
Як завжди захищаєш рідних.
Ти ніколи не бачив танго
Хвиль холодних, але привітних.
Я дивитимусь замість тебе.
І родина твоя в безпеці.
Ти лети і не плач, не треба.
Хай спокійно буде на серці.
——————————
Присвячено нашому воїну
І янголу моєї родини - Романові Грищенко.
Який 22.07.2022 віддав своє життя
за нашу Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
А давай засіємо землю квітами?
І пшениці більше - нехай росте.
Сонце, золотими його софітами,
Все осяє - діло його просте.
Кажеш що пшеницю не буде змелено?
Хай ті зерна падають досхочу.
Подивись як хороше і як зелено,
По лугах не йтиму, а полечу.
І побачу зверху, як буйно стелиться
Все, що ми залишили на Землі.
Колосиста рідна душі хурделиця,
Проросте духм‘яністю на столі.
За столом родина чиясь збирається,
Знов лунає пісня попід гаї.
І ріка із місяцем покохається,
І у них народяться солов’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Коли садили християнство,
На Київську святую Русь,
У водах гинуло селянство -
Повір або вже мертвим будь.
А Бог стояв обабіч схилу,
І плакав разом із людьми.
Коли насильство породило,
Янге́лів з білими крильми?
Тепер забуті злі убивці,
І віра в праведне життя.
У храмах правлять богохульці,
І куполи їм - укриття.
Не треба плутати поняття
Любов всевишнього отця,
Це не попи і не розп’яття,
А чисті люблячі серця.
(Вірш як відповідь на інший вірш)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Дай мені сили моя земля,
Дай мені сили на віки вічні.
Хай проростають, хоч звідкіля,
Сили небесні і потойбічні.
Стану ятристим твоїм ядром,
Жовтогарячим, як сонце дике.
Я твій прихований космодром,
Пір’я зозулисте невелике.
Я твоя відьма і твій скрижаль,
Граю, танцюю, пишу закляття.
В жертвенну чашу любов і жаль,
І на дорогу, та під розп’яття.
Всі хто прийшов проливати кров,
Вже не твою, а мою пролиє.
Чуєш який передзвін церков?
Ворога скоро печать сповиє*
(Мається на увазі похоронна стрічка)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022
Напівсфери думок й ідей,
Кольоровість в душі шкребе.
Ми втрачаєм своїх людей,
Як великі шматки себе.
Серед літа щоб випав сніг,
Хай холонуть під ним слова.
Я збираю його до ніг,
А турбується голова.
Кругообіг життів, як мить,
Наче янгол серед химер —
Щойно радість, а вже болить,
Народився і вже помер.
Для З.Т
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
І заглядали злякано волошки
Крізь недолугий безпритульний тин.
Навшпиньках жевріли під сонечком,ще трошки,
І геть зрікуться первісних стеблин.
Земля стара їх старанно тримала
Руками темними, що пахли як полин,
Що відпускала і не відпускала,
Своїх дітей у невідомий плин.
Якби ж їм знати, долі непідвладним,
Що без коріння жити то не рай,
А пташка з крилами, торохканням безладним,
Все кепкувала з них «давай-давай».
Бджолині більше нікуди летіти,
Не вкриє літо лагідним дощем.
Посохли дикі надблакитні квіти,
Що захотіли стати кимось ще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Знов відчуваю тебе - не прожитий страх,
Кимось чужим прийнятий в своє лоно.
Я б тебе вишила, сіяла б по вітрах,
Слухала б голосно в стерео, або моно.
Я б нагадала про тебе у всіх книжках,
Бібліотек вистачить. Та на лицях,
Різних людей і у людських думках
Ти оселився , як на старих полицях.
Жахи нічні - пройдений варіант.
Острах війни прийнятий наче рідний.
Щоб не упало небо - не спить Атлант,
Мабуть і він, неба свого, гідний.
Вицвіло все: пам’ять і габардин.
Сірим стає спогад від днів та пилу.
Цілий букет буйних, як Світ, жоржин,
Я занесу страхові на могилу.
…….
💐
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Неймовірно гарний колір квітів,
Що садила мама під вікном.
Переводить поміж пересвітів,
Обіймає ніжно, наче сном.
Виростає синьою марою,
Просто неба й гордо простолиць,
І чарує дивною красою,
І ховає безліч таємниць.
Не зберу, не зріжу, не зламаю,
Хай цвіте, хай створює життя.
Я у кожній квіточці впізнаю,
У минулий час невороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Де ти Радосте, де Душе моя,
Що народжена серед тиш?
Ходжу понад віршами — рима я,
І запитую чи не спиш.
Не подумай, що вередливая,
Що без віри і без чудес.
Місяць серед конвалій пливає,
І шукає тебе з небес.
І така в нас уже компанія
Тут зібралася шукачів,
Що у мене проникла манія,
Що не вистачить дукачів.
І ні срібла уже, й ні золота,
Не приймає всесвітній джбан*.
Де б знайти чарівного молота,
Щоб дістати тебе з кайдан?
*Джбан - посудина, глечик тощо. Скарби часто знаходили в посудинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Сьогодні я фоткала квіти,
Що зрошені були дощем.
А як там покинуті діти?
І квіти відчули той щем.
Не смійте ніколи забути,
Про тих, кого вивезли геть!
Хто ще хоче дуже почути
Російського «Надо терпеть»?
Не смійте забути Азову,
І наших в полоні бійців!
Не вірте брехливому слову
Й обісраних влади штанців.
Згасає проблема і горе,
Й у вас наче гарне життя
Десь там де є річка чи гори.
Й не треба іти в укриття.
Але це ілюзія щастя,
Ілюзія тихого сну.
У когось в цей час на зап’ясті
Цепи. А у когось труну
Привезли до рідної хати,
Й несуть де стоять лиш хрести.
І квіти ще треба зірвати,
Які ще могли би рости.
Їх теж хтось впіймає у кадри,
Своїх телефонних очей.
Півонії не олеандри*,
Але від них дужче пече.
Lada Kvitkova
* Сік листків олеандра є отруйним.
З початку війни українці не бачать цих рослин, які росли на півдні Криму. А коли доводиться класти на могилу бійцям квіти, до яких ми звикли і любимо - тоді і вони можуть нести біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
А у небі українськім яскраві відтінки.
Пішов хлопець на війну, бо тікав від жінки.
Та куди б ти не поїхав й не ховавсь за зброю,
Вже придбала Джевеліна й їду за тобою.
Не куплю собі намиста, а візьму набої,
Щоб не бігати далеко, милий, за тобою.
Без айфонів і без «мапів»
Знайду де воюєш!
Переб’ю усіх кац@пів, як не поцілуєш.
Пи.Си.
(Не варто мене виправляти в коментах, як правильно писати — я знаю.
Хочу НЕ правильно)
[url=""] https://www.instagram.com/tv/Cd05m4rIxrF/?igshid=MDJmNzVkMjY=[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
Я тебе прошу, хороший, будь ласка, живи!
Як же боюсь не почути тебе з телефону.
Ти серед ночі і серед густої трави,
Я серед стін, й серед рідного серцю району.
Все завдяки лиш тому, що десь там у полях,
Ти захищаєш кордони, мене і країну.
Дуже втомився і руки твої в мозолях,
Та не покинеш позиції і Батьківщину.
Вірю, що скоро приїдете, хлопці, назад;
Хто у міста, хто у села поверне додому.
Ми посмакуємо каву й гіркий шоколад.
Десь на даху в українському місті старому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Нічого більше я доводити не мушу,
Нікому не поясниш ким ти є.
Сорочка вишита одягнена на душу,
А все, що на душі - лише твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Пташечка маленька, з серцем орла,
Де ще не літала, де не була?
Взята в облогу воля твоя,
Пташка маленька - спів солов’я.
Світ тебе чує, знову і знову.
- Хто це співає? - Пташка з Азову!.
Сон не приходить, думи про наших,
Скільки там знову поранених пташок?
Та не здаєшся - як левеня,
Посмішка сяє в сталі твоя.
Крила розпустиш, як не крути,
Пташка маленька - вір і лети.
(Автора малюнка не знаю)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2022
Попід хмарою, попід сірою,
Ходить парубок в серці з вірою.
Ходить молодий,а у скронях жаль,
Розкажи про що та твоя печаль.
- Ой не скажу я, не говориться.
Ой як чую десь, кличе горлиця,
Так відлунює щось всередині,
Та життя моє на перетині.
Ой чи бачити, ой чи слухати.
А костри горять - буду дмухати.
А кулі свистять, чи ловитиму.
А чи довго ще, а чи житиму?
А з бідою ми поріднилися,
Все бесідуєм, не втомилися.
І у неї біль — гинуть діточки,
А в полях такі гарні квіточки.
Я по них іду - не збиратиму.
А за ту журу, воюватиму.
Вітерець приніс з дому пір’ячко,
ДЕ моє тепер те подвір‘ячко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
Моя Вкраїна, знаю як болить,
Але тебе ніхто не перевершив.
Тримайся, рідна! І настане мить —
Ти переможеш, і уже не вперше.
Не бійся Нене, не заламуй рук,
Тебе не віддамо ми цій потворі.
Над ворогом уже літає крук,
А в нас гніздо лелеки на соборі.
Нехай покрали знову в нас зерно,
Твоя земля прийме нові посіви.
І буде хліб, і буде полотно.
І Знову чути українські співи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
«Послание срусским оркам»
***
(Написано мовою орків, (з усіма потрібними зворотами), бо вони більше ніякої не розуміють
***
Наплевать, что россия большая страна,
Одинаково мрут моск@ли и буряты.
Ими правит гнилой старый дед - сатана,
Только дохнут его сатанята.
В дефиците бумага, но есть и плюсы,
Похоронки вам не на чем больше печатать.
А пока вы воруете наши трусы,
Ваши трупы нам некуда прятать.
Мариуполь не пал, он разбит от орды,
Русский мир - это смерть, геноцид и помойка.
Каждый орк, что пришёл к нам, получит п&зды,
Мама русского рада: покойник — попойка.
В мире каждый теперь отвернулся от вас.
Русский ты - значит враг, значит подлый убийца.
Вам останутся водка, болото и газ,
И от водки запухшие лица.
Скоро путин умрет, он не вечен. И те,
Что володеньку путина в зад целовали,
Позабудут о том, что россия вперде,
Будут плакать, мол нас «на@бали».
Вам уже не вернуть вашу прежнюю жизнь,
А свою, в Украине, мы с новою силой
Развернем. Украина, родная, держись!
И заканчивай с бл@дской россией.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947408
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.05.2022
Мій солдате Баю-Баю
я тобі пісню співаю,
щоб навколо було тихо,
щоб не брало тебе лихо
Я створю навколо чари,
щоб тебе там захищали.
Що ні ворог і не біди,
За тобою вже не підуть.
Всі мої думки з тобою
Навіть там, на полі бою.
А в ночі, як ляжеш спати,
Замовлятиму гармати.
Знищиш ворога й потому
Повернись живим додому,
Поки місяць світить в небо,
Я співатиму для тебе.
[url=""]https://www.facebook.com/100001281990157/posts/5495511007168245/?d=n[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Мертві люди не красиві.
Мертві люди — це тіла.
Молоді, маленькі, сиві —
Всіх закутала імла.
Хоч тепер, москаль триклятий,
Їхній спокій не поруш.
Мертвих тіл у нас багато,
Та немає мертвих душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Я — українська дівчина!
В волі я сповивалася.
Зроду мене не знищити,
Скільки б не намагалися.
Я нескінченно відроджуюсь
В кожній весні. Тихою
Бути сьогодні погоджуюсь.
Знову живу - дихаю.
Я щовесни всіяна
Пишним живим рястом.
Місячним сріблом розсіяна,
Сяду його прясти.
Падає веретільними
З неба воно низками.
Зоряними повільними
Сяє у росах блисками.
Вічно я тут співатиму
Дзвонами монастирськими,
Душі вам лікуватиму
Землями Українськими.
Стану полями плідними,
Силу землі вбиратиму,
А над річками рідними —
Вербами проростатиму.
[url=""] https://www.instagram.com/tv/Ccw0z0ToLQB/?igshid=YmMyMTA2M2Y=[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Весь світ вже знає моксельську породу,
І скільки б ті до нас не додавалися —
Ми не одного племені та роду,
Хоч як би ці ординці не назвалися.
Вони крадуть усе: труси й історію,
Собачі будки й кості наших пращурів.
Своїх синів віддали крематорію
І замість Бога, моляться на ящурів.
Ми відтепер уже не подаруємо
Їм ні ознак, ні назв Русі Великої.
Свою державу знову відбудуємо
Після орди москальської та дикої.
Ми, українці, зараз помираємо,
Від злих ракет сусіда недолугого.
Заповісти своїм нащадкам маємо,
Щоб не забули року двадцять другого.
І та «картина» стане найціннішою,
Де золота пшениця з небом сходиться.
І Україна у сто карт сильнішою,
Як Фенікс-птаха, з попелу відродиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Хочеться спокою, ранку й духмяної кави,
Кумкання жаб і спокійного плину подій.
Хочеться пити повільними міні-ковтками,
А не бігцем, поки чуєш під Києвом бій.
Хочу сидіти на березі тихої річки,
Чути як мама сміється і бачити цвіт
Тої калини, що виросла біля порічки,
Спостерігати зозулі чудної політ.
Та замість того, живеш у постійній тривозі,
Бо у сусіда московського вирвало дах.
Бачиш як нелюд на рідному серцю порозі,
Злочин вчиняє, бо виріс в країні невдах.
І невтямки цьому «звіру», що ми — українці,
З роду невтомних, жагучих до волі людей.
В кожному пагоні, в кожній блискучій росинці
Бачимо Бога, та вмієм колоти свиней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Птаха чорна, птаха сіра,
Пролітають знов і знов.
Та кудись зникає віра,
І надія і любов.
Щось не склалося у щастя,
Загубилось у боях.
Перев’язані зап’ястя
І палає все в огнях.
А пташки літають зранку,
І роздмухують костри.
Догорає витинанка -
Подарунок від сестри.
На могилах плачуть діти,
А могили під вікном.
Хтось посадить жовті квіти,
Чи затягне полином?
Все мине, забудуть лихо,
І перекази бабусь.
Та з могили мати тихо,
Все співатиме комусь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Уже зійшли сніги..
Та на душі печать.
І тиша навкруги
І навіть дзвони на церквах мовчать,
Як ми мовчать могли.
І в Україні смерть,
Руїни на серцях.
І болю круговерть,
В життя забитий цвях.
Могили шкереберть
У визначних місцях.
Російський сатана,
Що біблії палив
Неначе сарана.
«По-русски» говорив,
І убивав дітей,
Біля твоїх дверей,
Брехав, що «Прометей»,
Та їв чужих курей.
*В Ірпені ворог спалив велику кількість Біблій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Сон, що по домівках бродить,
Хай до тебе не приходить.
А приходить жах і морок,
На годину разів сорок.
Спи чужий синок москальський,
Вічним сном, в землі уральській.
Не своїми вже ногами,
Повернувся ти до мами.
Спи, кацпачик, Баю-баю.
Я тебе відчорнобаю.
Хай твоя радіє мати,
Вічним сном ти будеш спати.
Ой люлі, ой люлі..
Подихають москалі.
Ой, люлі, люлі, люлі,
Геть з УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Просто тому, що хочуть забрати історію,
Просто тому, що ми як живі свідки,
Нас роздирають, та ми, обіцяю, встоїмо,
Нас не здолають! Боже, скажи звідки?
Звідки у них , в жилах є кров кольору,
Як і у нас? Звідки у них, нелюдів?
Звірі з країни, що мають в кінці крапку.ру,
Ви браконьєри, що знищують наших «лебедів».
Цей геноцид й довгу війну знатиме,
Кожна душа, що на планеті мається.
Кожен тепер, вас росіяни, гнатиме,
А України прапор над небом здіймається!
(Пісня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Серед війни кривавої і злої,
Серед жахів і жертвенних смертей,
В нас так багато істини живої,
І так багато сонячних ідей.
Тут все своє: земля, птахи, комахи,
Своя весна і куполи дзвіниць
Росія клята, та іди вже на х₴й,
Твоя Москва є гіршою з столиць.
І Нас тебе не взяти,не здолати!
Ми відбудуєм Харків та Ірпінь.
І Київ наш і Україна-мати
Буде стояти сотні поколінь.
А ти підеш в історію як вбивця,
Народів вільних і твоя пиха,
Саму себе лиш зажене в гробницю,
Твоя агонія повільно затиха.
***
Ван-гог на Гарбузі, в магазині (Сільпо. Лукянівка)
нагадав сьогодні про життя до російської окупації
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Серед війни кривавої і злої,
Серед жахів і жертвенних смертей,
В нас так багато істини живої,
І так багато сонячних ідей.
Тут все своє: земля, птахи, комахи,
Своя весна і куполи дзвіниць
Росія клята, та іди вже на х₴й,
Твоя Москва є гіршою з столиць.
І Нас тебе не взяти,не здолати!
Ми відбудуєм Харків та Ірпінь.
І Київ наш і Україна-мати
Буде стояти сотні поколінь.
А ти підеш в історію як вбивця,
Народів вільних і твоя пиха,
Саму себе лиш зажене в гробницю,
Твоя агонія повільно затиха.
***
Ван-гог на Гарбузі, в магазині (Сільпо. Лукянівка)
нагадав сьогодні про життя до російської окупації
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Позорные волки москвы,
Наполнили властью карманы.
Бараны им верят, увы,
На то ведь они и бараны.
Убежище лживых блядей,
Но есть и трусливые сучки:
россия СПАСАЕТ ДЕТЕЙ,
Ломая им ножки и ручки.
Желая запрятать во мглу,
Их смертные чудо-делишки,
Вас садят на нефте-иглу —
Готовьте ручонки, детишки.
Убийственный круговорот,
Ужаснейшей лжи и обмана.
И глупый российский народ,
Целующий в ж&пу тирана.
Ему никогда не понять,
Что нас, украинцев, не выбить.
Нам каждому есть что терять,
Но мы не боимся погибнуть.
На нас нападает урод,
Прикрывший иконами яйца,
Но мир моск@лей разорвёт —
Уж видно заждались китайцы.
Великая сильная Русь,
А это моя УКРАИНА!
Я с ней, я за волю дерусь -
Подохнет российський вражина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022
Старий Себастіан любив дітей і казку.
В глибоких зморшках схована печаль,
Не натягла на нього образ-маску,
Людського зла. А серце, як кришталь.
Йому раділи голуби й малеча,
Коти об ноги терлись - муркочі.
І біля нього дика порожнеча
З душі зникала, наче тінь вночі.
Він пам’ятав було що і що буде.
Якимось чином знав, писав книжки.
Але над ним сміялись, дивні люди,
За те, що дід «все грався у ляльки».
Дідусь збирав поламані й розбиті,
Брудні від часу іграшки старі.
Нове життя, в м’якому оксамиті,
Він їм давав в коморі на столі.
Не мав сім’ї, його за це цькували
Всі ті хто мав, але немав сердець.
Чийсь біль, як шоколадку смакували,
А дід казав, «нехай простить Отець».
На нього злились злі за різні штуки,
А він їх дітям дарував любов,
Яку вкладав у іграшкові руки,
Без жодних надприхованих умов.
Коли за ним прийшла вже смерть слухняна,
Оплакували діти і коти,
Казковий світ старого Себастьяна,
Що не втрачав своєї чистоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Маю вдосталь що сказати,
Як у цербера голів.
Щоби дух в мені зламати,
присилають ковалів.
Не ламаюсь, зрозумійте!
І мене згинають знову.
Та даремно не радійте,
Я згинаюсь у підкову.
І дорогою лихою
Скачуть коні, як рої,
Що підбили цю підкову
на копита на свої.
І така у них наснага,
В жилах кров кипить — авжеж.
Знаю я — це все відвага,
Що в мені кипіла теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
(Кого надо, куда надо)
Люди смертны, люди бриты,
Люди на́ги иль наги́;
Все Вселенские пространства,
Видят кто кому враги.
Видит бабушка Явдоха,
Видит мама и сосед,
Видят все, кому тут плохо -
А кому, конечно, нет.
Даже Папа Римский видит,
Хоть молчит в Святых местах.
Брат ведь брата не обидит,
Все святые на постах.
🤫
Только «братик» слепец от рождения,
У него перепутались мнения.
Он не видит!
Аж рты все разинули.
Мам! Нам, кажется, брата подкинули.
***
У него, видать, мамаша
Загулящая была,
Что своим, твоим и нашим,
Свои чресла роздала.
Не похожи, ну ни грамма!,
И со зреньем что его?
Голова гиппопотама,
Но не видит ничего.
И ему, кажись, не ловко,
Хоть с горшка теперь не слазь.
Трёт свою боеголовку,
Точно конченная мразь.
🥸
Улыбается и ручкой так, помахивает,
А нутро его давно уж попахивает.
Что-то дьявольское лезет,
Как с ущелья Чиуауа́.
То ли «брат» конкретно грезит,
Толь дурная голова.
Ну, видали скомороха?
Боров выскочил с хлева.
Бабка, что звалась, Явдоха,
Все кричит «была права».
Но народ российский грешный,
Как всегда, непобедим.
«Будем пользоваться сами,
Никому не отдадим!
Мы привыкли. Все как надо,
Под эгидою козла.
Голодали от блокады,
Да привыкли — доля зла.
Будем босы, будем биты,
Но зато построим мост.
Нам же мраморные плиты
Государь пилил под ГОСТ.
И места уже готовы,
Забронирован «насест»,
Деревянные обновы
Выдают в один присест».
Думал мозг (великий узкий) —
Младший брат, мол, поостыл.
Вот и я пишу по-русски,
Чтобы сузился посыл.
Шифрование сквозное,
И в мишень летит стрела.
Чтобы в яблоко глазное —
Цель меня не подвела. 🔥
И пока мониторят локаторы,
По углам жмутся их провокаторы.
Что не так с этим чертовым мальчиком?
Он на братика тыкает пальчиком.
Ну а сам пригрозил вдруг солдатику,
И ракетой по детскому садику!
***
Ну а в их стране, эльфийской,
По какой-то из сетей,
Защебечет друг наш «близкий»,
Что разбойник-соловей.
Со слезами на птичечных глазиках,
Он расскажет о путче и газиках.
И ему все подлает добреева,
Не собака, а так Сукабеева.
Издавая звук носами —
«Хрюк, пук, стук – ррры»,
Что в себя стреляли сами
Злые УКРЫ,
Всем расскажут. Всем докажут,
С уликами.
Снова станут такими «Великими».
Тут прорезался Мессия,
И пошёл дурить народ.
Говорит СЕСТРА Россия,
Раз от брата вас не прет.
Мать великих - бабка Кия,
Вызывает дискомфорт.
Но права ведь, Евдокия,
Лучше б сделали аборт.
От того переполоха,
Что устроил «Старший брат»,
Умерла теперь Явдоха —
Дед Явдохин очень рад.
Евдокию мы уважим
И ударим по врагу.
Мы потом ей все расскажем,
У могилы, на лугу.
Завещала нам Явдоха,
Схоронить её в лугах.
И напомнить всем, что плохо,
Когда мир в плохих руках.
Что не брат мне тот калека,
И сестра мне не сестра.
От плохого человека,
Нам избавиться пора.
🇺🇦
Ми ж, шановні українці,
Знаєм хто кому тут брат.
Переповнені по вінця,
Йти готові на «парад».
І якщо Москву хрестили,
Як транслюють у етер,
То у Лаврі , де святили,
Відспіваємо тепер.
(Пісня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940653
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2022
Я сьогодні, як митець ідей
І мені малі усі широти.
Хочу дої@атись до людей,
Та вони, категорично, проти
Дзигою кружляє круговерть
Днів, поміж рядками сьогодення,
Ти не оцінив моїх «відверть»
А вони ж такі, млять, оху@нні.
Настрій мій тобі не зіпсувать,
Я сама у тому спорті майстер.
Думала козак ти, трясця-мать,
А насправді довбаний Чугайстер.
Тож пішла у світ таких людей,
Вся облагороджена і сильна.
Уперед грудьми, як Прометей,
І добро вчиняю їм насильно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Я сьогодні в розпачі таємному,
Все життя пішло під хвіст коту.
Я в інсайті, дуже неприємному,
Бо, здається, я обрав не ту.
Я усе сприймав серйозно й зважено:
Попили ми каву раз чи два.
І мені здалось, що Танька вражена
мною, ще від самого Різдва.
А сьогодні серце так і «Айкнуло» —
Відчував, що жде якась гроза.
Танька! Ти чого мене не лайкнула?
Я ж не знав, що ти така коза!
Я свою світлину, зняту мамою,
Виклав, ще години дві назад.
А у тебе серце брама-брамою
І дарма, що симпатичний зад.
Змию цю ганьбу! (Якраз в процесі я),
А думок про тебе, як мишей.
Мама каже, що твоя агресія,
Через гріх жадоби до грошей.
Ти не думай, я не те щоб…Маю я
Хист до подарунків і ідей,
Вчора виясняв, в тісній компанії,
Розмір цілих двох твоїх грудей.
Капризуєш, як теля годоване,
Та не бійся, я не відступив!
Щоб було корисним подароване,
Я тобі рулетку вже купив.
Зараз цей сюрприз тобі гарнесенько,
Запакую й викладу в інсту.
Біля тебе ж мачо. бач, дурнесенька,
А обрати міг я геть не ту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Якби фотограф був художником,
Стилю Ван-Гога або Піка́ссо,
Я б стала тоді його полотном.
О, біла фарба - моя прикрасо,
Стікай, стікай, відблискуй в пітьму,
Сузір’ям Вовка чи Оріона.
Малюй художник крила тому,
Що я тепер як біла ворона.
І пір’я біле і білий дим,
Туман озерний — густа завіса.
А Світ буває таким тісним,
Що відсилаєш усіх до Біса.
Навколо сяйво від душ німих,
Та чорний ворон того не бачить.
Залишусь білою я для тих,
Хто і для мене вже мало значить.
[url=""] https://vm.tiktok.com/ZMLjf7DuK/[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Щось є незвичне
В чужому обличчі,
В обличчі без масок, без гриму, без снів.
А ти позичив,
Чиє обличчя?
З чужим ти робиш чого не смів
Колись раніше,
А зараз гірше.
І ти сновидиш, і я - мара.
А Юді було куди простіше;
Ця казка знову, як Світ, стара.
Ти сам не знаєш
Про що ховаєш,
Про що вдягаєш чужі життя.
Обличчя кари, чужі удари,
Чуже непро́щенне каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
І серце, здається, в полоні у звіра,
І все, що огидно — збулось.
Коли через тебе вмирає довіра,
Чи ти відчуваєш хоть щось?
Чи в Богом тобі подарованім світлі,
Скінчилося паливо геть?
Чесноти, відкинуті просто навідліг,
Отримали радісну смерть.
Нічого, ти їх відспіваєш тихенько,
Замовиш молебень і хрест.
Піднявшись над іншим, всміхнешся легенько —
Та це лиш ганьби «Еверест».
О, як же шкода і яка то жалоба,
По прісній червивій душі.
Та хтось і тебе поцілує у лоба,
Затягне жало́бні вірші.
У Світлі Величному, дух твій побачить
Душа, що казала «молись»,
Можливо тоді, тобі мудро пробачить
Усе, що накоїв колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Все добре, доки є натхнення
І все кружляє і кипить.
Життя із пазлів сьогодення,
Стає минулим через мить.
Про це не варто забувати.
І з кожним «тук» серцебиття,
Продовжуючи нудьгувати,
Ви відпускаєте життя.
А подих ваш, то є мистецтво,
картини, музика, шиття,
Політ, спокусництво, чернецтво.
Маленькі грані свого «Я».
І варто витвір свій пошити
Із митей в пам’яті своїй,
Щоб вам завжди хотілось жити,
У вирі будь-яких подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022
Мав таку собі мороку,
Сивий Дух нового Року:
Щозими, всі Божі днини
Відслідковувать години,
На усіх годинних вежах,
Обтирав, в розумних межах,
Кожну мить годинникову.
Брав він зелень ялинкову,
І отим пухнастим зіллям,
Чи сосни пахучим гіллям,
Шарував старанно стрілки.
В четверги і понеділки,
У свята і у суботу
Він виходив на роботу.
Щоб усі зустрілись разом,
З Новим Роком й Новим Часом..
Але якось сталось, друже,
Дух наш трохи занедужав.
І того ніхто не знав,
Що він дуже сумував.
Сум його такий глибокий,
Бо постійно одинокий.
На горі, серед вершин,
Жив під небом, геть один.
…
В горах, чарівна хатинка,
З виду як усі будинки,
На вершині білобокій,
Вкрита від людського ока,
Мабуть, чарами Зими.
А про зиму чули ми.
Влітку, восени й весною,
Все росте саме собою,
На подвір’ї, просто неба,
І садок садить не треба,
Навіть квіти і трава
Вся зелена до Різдва.
Є усе. І їсти й пити,
Кожен там хотів би жити.
В цій хатинці, на покосі,
Наш герой живе і досі.
Любить ліс, гуляти в лузі,
Та нема у нього друзів.
…
З ним живуть пухнасті білки,
Із горіхів роблять стрілки.
Ті горішки всім потрібні,
Бо ростуть відразу срібні.
Там живе й ведмідь Микита,
Той не любить говорити.
Коли ходить він у ліс,
То збира бджолиний віск.
Щоб блищало все, як скельце,
Воску треба три відерця.
І годинник з ним любий,
Сяє знову, як новий.
Не знайти в той сад ворота,
Там гуде-кипить робота.
Не втрачають час дарма,
«Ті хто є», бо їх нема.
Як гукнеш - спитають хто ти,
Ці невидимі істоти.
Якщо ти не боягуз,
Не жовтієш як гарбуз,
То можливість їх почути
І у тебе має бути.
Та ховає їх зима,
Тих, що є, та їх нема.
Бо приходить «Той, хто втік»,
Щоб украсти Новий Рік.
«Ті хто є», не є ворожі —
Цього місця на сторожі
Повсякчас і кожну мить,
Бо робота йде-кипить.
Цих не видно охоронців,
Бо розтанули на сонці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Я не бачила малайців,
Не бувала на Гоа,
Та до краю захотіла
Скуштувати фейхоа.
В магазині «Сто Продуктів»,
Щоб пройшла ота хандра,
Екзотичних чудо-фруктів
Я купила три відра.
Дід сказав:Ото вже втіха,
Надто дивне і м’яке.
Зовні схоже на горіхи,
Але трохи не таке.
Як його приготувати?
Чи не стане то гірким?
Може квасить, як томати?
Чи солить, як огірки?
Готувать не поспішала —
Все порізала ножем.
З цукром все перемішала,
Певно блюдо буде «джем».
Переповнена натхненням,
А радіти, то не гріх.
Фейхуйовіщним варенням
Пригощатиму усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Перед тим, як станем грати,
Маю щось тобі сказати:
Щоб почалась наша гра,
Нам було давно пора,
Всіх гравців порахувати.
Далі можна йти шукати.
Раз — сусід побачив квочку,
Має вишиту сорочку.
Два — не вірить він очам,
Та сорочку вишив сам.
Три — навчився хтось брехати,
Бо не вміє вишивати.
Так буває лиш в кіно,
Гра почалася давно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Йде по дорозі грішна,
Тягне з собою хреста.
Людям байдужим смішно,
В кожного з них мета,
Пальцем вказати прямо,
Свій приховавши бруд.
Глибоко рити яму
Іншим — великий труд.
Ворог, назвавшись другом,
Пхає в хребет ножі.
Змії, що звились кругом
Кажуть ножі чужі.
Грішна крокує ставом,
З поту і солі міст.
Ті, хто гукає «Браво!»
В свято тримають піст.
Плаче та йде, невтішна,
Бо для людей не та.
То на землі ти грішна,
На небесах — свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Ранком ще не заплетені коси,
Вітер сам стане їх заплітати.
Світанково-бурштинові роси,
Обіймають зелені Карпати.
Наче в золоті пишні покоси.
Я дивлюсь і дивлюсь.Чи не сон це?
І медово-бурштинові роси,
Переломлюють призмою сонце.
Оповиє цей простір ласкаво,
Я тону в тих обіймах і млію.
Ароматом ранкової кави,
Намалюю сьогоднішню мрію.
І пташки, що співатимуть рано,
Рознесуть її під небесами.
Я милуюсь шаленим романом,
Як кохається сонце з лісами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Припорошені, в снігах життя скрижалі,
Не змітай, залиш той сніг і пил мені.
Незабутніх плинних років сині далі,
Стали квітами на білому вікні.
Сині очі, сині мрії, синє небо,
Навіть в снах моїх відбилася блакить.
Я приймаю з того неба все, що треба,
Коли доля перетворюється в мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Зима на носі — дуже близько.
А я, з вакциною в руці,
Вклоняюсь Зелі дуже низько,
Бо штука гривень в гаманці.
***
Не в гаманці, в додатку «Дія»,
Але ж то не в готівці діло.
Відвідать зможу я подію,
Тепер, яку б не захотіла.
Театри всі мені доступні,
Цікаво чи рахують решту?
Та є ще витрати сукупні —
Нема за що купити «мешти».
Та цим мене не зупинити.
Як описав би то «Кобзар»
Що можна літаком летіти,
Без грошей, босим на базар?
Таке йому не снилось диво,
Шкода, що рано він помер.
А я ж залишу Світ красиво,
Бо вакцинована тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021