| Сторінки (2/185): | « | 1 2 | » |
Припорошені, в снігах життя скрижалі,
Не змітай, залиш той сніг і пил мені.
Незабутніх плинних років сині далі,
Стали квітами на білому вікні.
Сині очі, сині мрії, синє небо,
Навіть в снах моїх відбилася блакить.
Я приймаю з того неба все, що треба,
Коли доля перетворюється в мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Зима на носі — дуже близько.
А я, з вакциною в руці,
Вклоняюсь Зелі дуже низько,
Бо штука гривень в гаманці.
***
Не в гаманці, в додатку «Дія»,
Але ж то не в готівці діло.
Відвідать зможу я подію,
Тепер, яку б не захотіла.
Театри всі мені доступні,
Цікаво чи рахують решту?
Та є ще витрати сукупні —
Нема за що купити «мешти».
Та цим мене не зупинити.
Як описав би то «Кобзар»
Що можна літаком летіти,
Без грошей, босим на базар?
Таке йому не снилось диво,
Шкода, що рано він помер.
А я ж залишу Світ красиво,
Бо вакцинована тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
В світі дитинства існують чарівні комарики,
Знають про них тільки діти і домовики.
Взимку вони , непомітно, вмикають ліхтарики,
Щоб Новий Рік не згубився й пройшов крізь віки.
Щоб нам приніс з невідомих країн чудесарики -
Це такі миті, коли найщасли́віші ми.
Саме тому все не сплять і літають комарики,
Не серед літа, а вже на початку зими.
А домов’ята прив’язують сонячні промені,
Наче яскраво-гарячі вогнисті стрічки.
Може в розмову таку, не повірить ніхто мені —
З неба здається, що це золотисті річки.
І Рік Новий не блукатиме в полі з дарунками,
Бо дуже гарний для нього залишили слід.
Він уже поруч, з казками й смачними пакунками,
Тільки солодкого їсти багато не слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Сонечко осіннє грається із нами,
І сховав свій хвостик в хвої вітерець.
Я букет осінній принесу до мами,
Накручу з листочків запашних сердець.
Вже носи дитячі чують близько зиму,
Шапочки на вушка натягають всі.
Як же все довкола, засина красиво,
Як же не радіти нам отій красі.
Щоб не змерзли раптом всі міста й дороги,
Ми разом потрусим хмарку грозову.
З мамою у парку погуляєм трохи,
І зліплю для неї бабу снігову.
Хай вона старенька, порадіє з нами
І зіграє в жмурки. Чур, рахую я!
Сподіваюсь зиму також люблять мами,
Так як діти люблять, як люблю і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
І який тепер у сердець калібр?
Скільки треба пострілів, щоб на смерть?
А про тебе скласти б який верлібр,
Та в мені римована круговерть.
І життя, давно, не якась чернетка,
Ти ж хотів – розбещеного митця.
Не поет я, звісно, а лиш поетка,
Та мені римоване до лиця.
Свічку загасила, забрала душу,
Ти ж на каву подругу запросив,
Я заримувати вас якось мушу,
Хоч усі епітети вже зносив.
Маєш ти одну характерну рису,
І мінливі надто твої смаки.
Скільки б тебе віршами не описуй,
Та проб’ється істина крізь віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
День чи ніч, поле з маками чи дорога,
Треба йти, прикіпає земля до ніг.
Відтепер, я улюблене тісто Бога,
Буде тістечко, торт чи якийсь пиріг.
Є рецепт — компонентів в мені багато,
Цукор, сіль. Хоч бери і усе міси.
Залишу я у спогадах руки тата,
І візьму трішки маминої краси.
Не зіпсуй, тісто сходило божу днину,
Миска вже вся наповнена і містка.
Знаєш, Бог…Як почнеш випікать хлібину,
Прослідкуй, щоб скоринка була хрустка.
Як повіє вітром, із гір, холодним
Де весна свій пролісок віднайшла,
Крихти хліба киньте пташкам голодним,
На стежки-дороги, якими йшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
На різбленне підвіконня,
Місяць сипле свої сни.
Засинає зайка-соня,
В нірці під гіллям сосни.
Мама зайчику співає,
Ніжним голосом пісні,
А маленький спить й не знає,
Що гуляє у ві сні.
Він навколо себе бачить,
Зачаровані світи,
Спи мій синьоокий зайчик,
І побачиш казку й ти.
Як чарівнії істоти,
Мають крила до небес.
Фіолетові єноти,
Садять дерево чудес.
Гноми райдугу будують,
Щоб пройшов по ній і ти.
Феї в носик поцілують,
Як сміливо будеш йти.
Через річку з самоцвітів,
Щоб скупатися у ній,
Назбирати диво-квітів
І зустріти ранок свій.
Принесеш казок торбинку —
Сотня снів і сотня щасть.
Мама золоту морквинку,
На сніданок зранку дасть.
(Пісня)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Я не батько тобі, й не мати,
Я тобі не своя й не чужа.
Я не буду тобі брехати,
Запевняти, що є душа.
(Замальовка, повністю додам завтра)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Він називав її «прощайка»,
Бо та пробачила образу.
А біла наддніпрянська чайка,
Крильми махала раз по разу.
Він цілував. Вона «не треба»
Все промовляла, посміхавшись,
А чайка бачила то з неба,
А листя падало зібгавшись.
Їй двадцять два, він старший вдвічі,
Вона наповнена коханням.
Зрадливі ігри чоловічі,
Він нею грається востаннє.
Він пояснив - вони не пара,
І то була лише помилка,
А чайку замінила хмара:
Вона не дівчина- підстилка.
І в тілі біль, в душі тремтіння:
- Він лиш отримав насолоду.
Від злості, стомлене каміння,
Вона кидатиме у воду.
Замерехтить прозоре скельце,
Вони ж залишаться при свому:
Вона - з важким розбитим серцем,
А він, з дружиною і домом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Яскравих кольорів навколо
Не вистачає? Не біда.
Ми розмальовуємо коло
Свого життя і не бліда
Його чекатиме палітра,
Якщо і ти, серед зими,
Нафантазуєш Світ у квітах,
І в тому Світі тільки ми.
І як же хороше. ОН бачиш,
Гуляє жовтий носоріг.
І ти мене за все пробачиш,
І я прощатиму усіх.
І є усе в твоїй уяві:
Гілки барвисті й кучеряві,
На кольоровому стовпі,
Звисають, наче геть живі,
І листям тягнуться до сонця.
І тут немає охоронця,
Як у якомусь ТРЦ.
Тут ти ще ти. Ти ще людина.
За шматом брУдної тканини,
Ти не приховуєш лице.
Бо ексклюзивно стало це….
Тримайся, внутрішній художник,
Ти зможеш все.І хай, дай Боже,
Ти переможеш у красі.
(Поки не виздихали всі.
Комусь і це не допоможе)
Привакциновані, імляві
І в карантині до уяви,
Не зрозуміють ніц тебе.
Дивись, коза траву скубе,
І та трава з зірок неначе,
Та серце Бога тихо плаче,
Але в тобі він ще живе.
І щось небесно-межове
Є між реальністю і снами.
Ти уявляй, і може з нами,
Все буде добре. А як ні..
Тоді зустрінемось у сні
З яснорожевими слонами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Лист мій останній, осінній,
смутку в зимі не вбачай.
З гілок старенької вишні,
я заварю собі чай.
Краплі-сльозинки заплачуть,
зникнуть у річці на дні.
Я оживлю тебе, бачиш?
На полотні.
І на якому би Світі,
Ти б не гуляв, не блукав.
Знаю, і ти мене в світлі,
Як і без світла, шукав.
Тихо по зорях крокуєш,
Людям таке невтямки.
Я оживлю тебе, чуєш?
Через віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Сьогодні у Києві ранок мереживний,
Покрито туманними краплями місто.
Ворони літають , бо є незалежними,
Вороняче вільне моє товариство.
Навколо нікого, чи то так здається,
Стираю кордони між світлом і тінню.
Лиш біла ворона із когось сміється,
І з гілок збирає оздобу осінню.
Яка ж голосна і кумедна «особа»,
Напевно то з мене кепкує, периста.
Ой, як невідступно мені до вподоби,
Захопливий ранок осіннього міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Вчора серце було розбите.
Вчора ж бо власне — сьогодні чуже.
Зілля зварене і розлите.
Слоїчки з трунком чекають уже.
Темно-темно. І в небі зорі.
Відпасли вже ягнят вівчарі.
Зачарує серця суворі,
Охолоджене зілля в чарі.
Крізь часи, як би там не просили,
Ті, хто спалював на кострах,
Не позбавить чаклунської сили,
Не вгамується їхній страх.
Жодні Мемфіси й Карфагени,
Не загубляться більше в пісках.
Пробудились відьомські гени,
Як *дольмени у Божих руках.
~~~~
*** Дольмени - великі споруди із каменю. Звичайне визначення - це місця поховань прадавніх людей. Насправді ж це енергетичні вузли. Жреці використовували їх, як своєрідний енергетичний портал.
У Слов’ян біля дольменів проводилися обряди, які переводили людину на інший Кон.
Кон - коло життя, рівень, вимір існування, закон.
ПОСЛУХАТИ ТУТ :
[url=""] https://www.instagram.com/tv/CUz_khPIGBu/?utm_medium=share_sheet[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Закинувши книжки і рукоділля
Кручу в руках свій калабас із мате.
Що у житті почалося свавілля,
Хіба воно у тому винувате?
Таки щось знали хитрі індіанці,
Гарячий напій губи обпікає.
Якщо прийшли думки погані вранці,
Скажи їм «Стоп» і хай все почекає.
Через вікно вітається красоля,
На пелюстках роса дощем бринить.
Згадаю, що в моїх долонях доля
І саме зараз — це найкраща мить.
****
* — мАте (іноді матЕ) - тонізуючий чай замість кави
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
А природа хизує модами,
зимно стало в її душі;
Біля берега, понад водами,
Мов ті свічечки — комиші.
Замерза на щоці цілунок,
То для віршів пора якраз
І для тебе, у подарунок,
Є прихованих кілька фраз.
Відіслати б, бо люди вперті,
Таємницю у трьох словах.
Та наразі листи в конверті,
Як в повітрі підбитий птах.
І думки, як туман, імлисті,
Не накликали б ви біди.
У воді так багато листя,
Хоч негайно по ній ходи.
І не складно, але й не просто,
Відійти від холодних днин.
Я осінніх сплетінь Апостол,
Послідовниця горобин.
І блукаю, як тінь. Навмисно
Заплітаю свої сліди.
Та все гублю своє намисто,
Щоби зміг ти мене знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Вогонь розвела…Як же палко і згубно
Розквітло червоне латаття.
Я чула шамана, і танці із бубном
Я бачила в тому багатті.
І бачила Світ, і на цей він не схожий.
Не сон, не уява - свобода.
Я там не чужа, не якийсь перехожий,
Я частка великого роду.
Я знову жива, хоч померла вже двічі,
Лиш змінюю сили тотемні.
Забуті слова, звіру дивлюсь у вічі —
Ті смерті були недаремні.
В мені був твій дух, було серце твоє
І долі поєднані наші,
Я все розриваю. Вертаю своє.
І п’ю з ритуальної чаші.
Я в шкурі. Я вовк. Чую кров за версту.
Я чую за милі чужинця.
Обрала дорогу собі не просту.
Я силою повна по вінця.
Танцюю вже свій обрядовий танок,
Та пламені пальці все ближче.
О, як мені личить пекельний вінок —
На ранок буде попелище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
У тебе доля одна-єдина,
Єдине маєш, як всі, життя.
Частіше згадуй, що ти людина.
Що ти - людина, а не сміття.
Є ті хто поруч, є ті хто вічно,
А є транзитом «туди-сюди».
Є ті, хто легко, а є трагічно.
Але то люди, не поїзди.
Якщо ти вдома когось образив,
Чи десь далеко на чужині,
Проси прощення. Проси відразу.
Бо потяг верне, можливість — ні.
Послухати можна тут:
[url=""] https://www.instagram.com/p/CUKokt8ov1D/?utm_medium=copy_link[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
Лишив мене козаченько, казав обіцяти,
Що не буду, окрім нього, нікого кохати.
Обіцяла, обіцяла — клялася на крові.
Гріх на душу узяла від тої любові ( 2 рази)
Приспів:
Ой там, на горі
я тебе чекала.
Ой там, під дубком,
я тебе кохала.
Ой там, на горі
Вітер тріпав коси,
Ой там, на горі
Витирала сльози (2 рази)
Знизу річечка біжить, вона мене кличе.
Може у ній сила є, нехай запозиче.
Бо немаю сили я і віри не маю.
У могилі, вірно я, на тебе чекаю. 2 рази
Розквітає восени, верес молоденький.
Козак мій додому йде, в сорочці новенькій.
Інша вишила її, недоспала ночі,
Але сняться козаку волошкові очі. (2 рази)
Частково послухати можна тут:
[url=""] https://www.instagram.com/p/CTunGSxoSZs/?utm_medium=copy_link[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
На всі віки, на тисячі літ,
Ми вам залишим заповіт.
Від українців всієї Землі —
Нехай почують москалі.
Не знає гіршого Земля,
Аніж сусіда москаля.
Привіт наш крила розправля,
І буде чутно до Кремля:
Що…
«Вся русня, така ху&ня,
Така х&йня, вся ця русня.
Вся русня — така х&йня,
Це знаєш ти і знаю я.
Співаймо пісню до кінця!
Яка чудова пісня ця!
Давай спочатку:
Три!
Два!
Раз!
Рашин Вова під@рас!»
***
Моя пісня, тобто її приспів (на музику пісеньки «Dolly song”),
Облетіла весь тікток.
Я написала цей текст, і заспівала цю пісню для підтримки україномовних блогерів, яких цькують кремлеботи, за українську мову.
На пісню жалілися хейтери і сторінку було навіть видалено.
Проте пісня потрапила навіть до УНІАН новин, хоч автора вказали не вірно.
Іде, неймовірна інформаційна війна. Дітей цькують російські акаунти. Пишуть не говорити «собачою мовою» і різні подібні речі.
Тому дякую всім, хто є патріотом. А мова - то наша зброя!!!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021
[b]Я була твоєю кицею,
Муркотіла тобі лагідно.[/b]
Стала я тепер левицею.
Як воно? Як воно?
Не мякенька вже — зі сталі я!
Та бажаєш мого дотику.
Все на місці — груди, талія…
Але не для тебе, Котику.
[youtube] https://youtube.com/shorts/BZOayVglw10?feature=share[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Квіточка, зі святом!
Бажаю можливостей та ідей,
Сили, натхнення, надійних людей.
Діткам здоров’я - мамі краси,
(Хоч більше 15 геть не даси).
Радості й море приємних подій,
Хочеш чогось - то не бійся, а дій!
Ніжності. Море уваги й дарів,
Повільно спливаючих календарів.
Щоб через сто літ, пані «Заздрість» така:
- А Галя то наша, дивіться, яка!
Щоб ахнули всі навкруги голоси:
- Більше 15ти їй не даси!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Тихий і ніжний, літаєш на крилах птахів.
Сон чи мара? Я не бачу обличчя твого.
Видиш верхівки, закутаних часом, дахів.
Чий то будинок? - так барвно малюєш його.
Відповідь в серце приходить неначе знання:
Пензлик і фарба - то спогади давнішніх літ,
А полотно - то колись замальоване «Я».
То із дитинства яскравий прорвався привіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Крізь зелений хвойний ліс
Їжачок колючку ніс.
Йшов по лісі і співав,
Зачепився і упав.
Покотився колобочком,
Зупинився під грибочком.
Попросив синочка тато
Колючки принести в хату.
Раз-два-три знайшов великі
Та злякали бджілки дикі.
Ще чотири, п’ять і шість
Їжачок грибочка з’їсть.
Сім та вісім бджоли знову
Їжачка женуть додому.
Та маленький не ледащо,
Він знайшов одну, найкращу.
Дев’ять - вже прийшов додому,
Заховався у солому.
Десять - тато похвалив;
Хоч одну не загубив.
Колючок було багато,
Заморився їх збирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
[color="#0fb183"]Небо, привет! Я скучаю по легкости душ.
Можно вопросы свои я задам в высоту?
Воду с Истока на высохший берег обрушь,
И пропитай благодатью людскую мечту.
Это конец или все же начало всего?
Где же ответы на темы такие искать?
Все что вокруг, эта вся красота, для кого?
Если для нас, то когда мы начнём понимать?
Знаю тебе с высоты то, конечно, видней,
Тучка вон та, так похожа на сладкий зефир.
Сколько ещё нам, бездумно потраченных дней,
Надо прожить, чтобы вновь превратиться в эфир?
Видишь ли ты? Дай ответ, а то надо бежать.
За горизонтом сокрыто что, в чьей-то судьбе?
Можешь ли Солнцу привет от меня передать?
- Солнце во всем и во всех, и, конечно, в тебе. [/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917924
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.06.2021
Хто у шубі на Ямайці,
Хто в Ютубі, без трусів —
У складні часи живемо,
Бо нема легких часів.
Переплуталися знатно
Всі поняття навпаки,
Ходять у сріблястих платтях
І жінки й чоловіки.
А учора, весь на мигах,
Моргенштерн мені співав,
Слів таких немає в книгах,
Скільки б ти їх не шукав.
«Но у творческой натуры,
Нет ни злобы ни вражды».
І такі «карикатури»
«Піпл хаває» завжди.
А в Багдаді все спокійно,
А у нас все через «Ж».
Президент меланхолійно
Сповідаються уже.
У кареті, ще й кортежній,
Офіційне ж бо лице,
Всі гріхи необережні,
Він везе до РПЦ.
Нісенітниці довкола,
Всі набожні, як попи.
Я ж молюсь до Чорновола,
Підказав би щось якби.
Бережи країну, хто там
Зверху дивиться сюди,
Як прожити патріотам,
І подітися куди?
Свічку, що потухла в храмі,
Я притисну до грудей.
Забери панів в нестямі,
Залиши простих людей.
Переплуталися якось,
Гідність, честь,Брехня і зло.
Бо комусь не пощастило,
А комусь «не повезло».
Ми чекаєм - виправляйте,
Більш нікому не нашкодь.
Певно помилився Ангел,
Ти його пробач, Господь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Небо над нами вже не озирається,
Холод тривоги за душу заліз.
Пам’ять моя соромливо всміхається,
Соромно їй за наш вибір до сліз.
Чуєш, як птаха кружля над могилою?
Це наді мною, над нами всіма.
Якщо не станеш весняною силою —
Всім нам кінець, бо настане зима.
Бачиш, криваві сліди залишаються —
Плаче земля, бо її продають.
«Воля чи Смерть», що ж іще залишається,
Якщо народові в душу плюють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Себе мечтать не запрещаю,
Запретов хватит нам до старости.
Под чашку кофе или чаю,
Я фантазирую о радости.
Я побываю там где хочется,
Пусть говорят, что ненормальная.
Переношу своё сознание,
С обычных мест в паранормальные.
И вот уже несусь по краешку,
Забытых снов, чудес и знаний,
Я захвачу с собой по камешку
С чужих земель, планет и зданий.
Ты не поймёшь, что время - мельница
Твой ум пока лишь только учится.
Начни мечтать и все изменится,
Я верю - у тебя получится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912000
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.04.2021
Зазираю тихо у казкову суть -
Чарівні істоти у книжках живуть.
Обриси яскраві, дивні імена,
Надихає казка читачів сповна.
Споглядає муза, тисне на папір
Місяць їй мигає - зоряний банкір.
Чаклунам на казку видали патент:
Бігають-чаклують, створюють контент.
Наша справа — вміти розпізнати знак,
Вдосталь назбирати чарівних ознак.
Відлітають мрії птахом в небеса.
Прочитавши казку, вірте в чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
«ФІЛОСОФІЯ МУРЧИКА»
— Не знаю, як у місті живеться тим городським кастрованим приблудам, а от у нас, сільських красенів, життя цікаве: вільне (іноді навіть занадто), просторе й самостійне. Хоча я не пам’ятаю, щоб коти коли-небудь голосували за незалежність.
Так розповідав Мурчик баби Катрі вороні, котра щойно прилетіла зі столиці до них у село.
Пів години він вислуховував про «абарзєвших», на думку ворони, голубів мовчки, але коли вона почала порівнювати котячі долі, його то зачепило за живе.
— От я би, — продовжував він, — ні за що б не проміняв своє життя поруч із живою природою на «київські пекторалі» !
Кіт не знав, що означає цей вислів, але баба Катря часто його вживала, коли порівнювала міську непотрібну розкіш із тим, що виросло в неї на городі, Вона так і казала:
— Проміняв, гаспид близорукий, бабину картоплю на київські пекторалі!
І якщо про руки баба казала правду — вони дійсно були близькі до «гаспида»,(так розумів кіт, цю істину) — то й про пекторалі, ясне діло, теж не брехня.
Мурчик, хоч так само не любив картоплю, як і Катрин онук, але мусив їсти частенько, бо бабині принципи були незламні: картопля — то золото.
Баба, мабуть, не знала, пояснював собі Мурчик, що золото коти теж не їдять.
— От хіба бачила ти в тому Кийові, щоб коти парувалися прямо там, де зустріли свою любов? — продовжував Мурчик, хоча питання його мало суто риторичний характер.
— Я взагалі чув, що там у них на це заборона, і щойно ти подумав про те, що потрібно залишити свій слід на цій нещасній землі й завести потомство, тамтешнім котохвостим одразу відбивають бажання. Столичні господарі відрізають їм телембики! Точно-точно! Страшно й подумати, як то воно потім оте, гендерно-рівне існування.
Що не кажи, а в селі про таке годі і згадувати.
На цьому моменті ворона перестала скубти своє пір’я і подивилась кудись удалечінь: напевно, осмислювала глибоку філософську мудрість нашого Мурчика. Кіт, примруживши очі, теж про щось задумався.
Погода цього дня в селі теж була на боці філософського жанру: світило тепле яскраве сонечко, в повітрі пахло весняними травами, димом багаття, землею, і особливого шарму в слоїчок цього денного повітряного парфуму додав терпкий аромат кози Сніжани.
Голосіння баби Катрі перебило момент споглядання Всесвіту Мурчиком:
— Грім! Заради Бога, перестань обсикати ті ворота, скоро іржею підуть!
Як видно зі слів, баба Катря була дуже набожною жінкою, принаймні Мурчик був у цьому впевнений.
Бо, на його думку, досконало знала всі церковні обряди: він не раз бачив, як баба «святила» свого чоловіка, діда Максима, дрючком, питаючи в нього, де той подів заначку. І щоразу не забувала додати:
— Що мовчиш, як грішник на сповіді?!
Але і «грішник» стільки разів був освячений, що його можна було вже «приставляти» до лику святих.....»
• далі буде.
Людям без гумору, мої співчуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911094
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Ти дивився уважно,
Неначе хотів,
відшукати для себе якусь таємницю.
- Ти така легковажна,-
І вир полетів,
Цілий вир поцілунків,
До мене на лиця.
-Ти духм‘яна, як квітка
Із царських садів. -
Шепотів ти мені
Пригортаючи ніжно.
- Ти як сонечко влітку,-
І тихо радів.
І казав, що зозуля співає маніжно.
Я милуюсь усім. Як же хороше є!
Я спокійна й наповнена «чаша граалю».
А на небі хтось викував щастя моє,
Ти як завжди, найкращий, Небесний Ковалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Мої поля, ліси і крутосхили,
У вас свою відраду віднайду.
Мені земля надасть такої сили,
Що я тепер ніколи не впаду.
Як древовид, крізь час і крізь каміння,
Відчувши запах моху і кори,
Я проростаю, і моє коріння,
Закриє вхід кролячої нори.
Цей дотик трав - щось рідне і духм‘яне,
Немов життя заграло на сурмі.
І жар в душі, і серце полум’яне,
Запалить сотні вогників в пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Наша судьба, будто тайны старинного замка.
В трещинах спряталась пыль от былой суеты.
Замок стоит, но просела оконная рамка.
Башня разбита, но кто-то посеял цветы.
Нам интересно что было и что ещё будет;
Выстоят ли эти стены от натиска лет.
Кто-то запомнит, а кто-то, конечно, забудет.
Музы танцуют, скрипит пересохший паркет.
Дремлют Химеры, что спрятались от разрушенья,
Или молчат, будто дали безмолвья обет.
Тихо скулят то ли призраки, толь привиденья,
Напоминая про время которого нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910378
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2021
Жінки-чарівниці, магічні чаклунки весни,
Жінка, мов янгол, приходить в закохані сни.
Бачить майбутнє у каменях і пелюстках,
Магія жінки, у ніжних пестливих руках.
Мов діаманти, збирає ранкову росу,
В кожній пір’їнці побачить пташину красу.
Сонце зустріне, обійме думками весь Світ,
Магія жінки пронизує тисячі літ.
Вміло вплітає життя у жіночу косу,
Вмійте розгледіти ту надзвичайну красу.
🌸🌸🌸🌸🌸🌸🌸
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Скільки людей не читають книжок?
Скільки, на рівні глобального глуму,
Замість читати - ковтне пиріжок
І філософить найближчому куму:
В Світі, мовляв, все не так і не те,
От би мене на посаду міністра.
Я б показав що херня - що святе.
(Завтра приходь, бо є бражки каністра).
Я хоч законів отих не читав,
Чую сідницями - діло не чисте.
Хто би у мене , Миколи, спитав -
Знав би усе! Бачить Діва Пречиста.
Я ж бо не ху́хри та му́хри які,
Майже прохфесор у цім павутині!
Книг не читаю! Принци́пи такі!
Добре. Пішов. Чую рохкають свині.
* при написанні вірша, ні одна свиня не постраждала
[url=""] https://www.instagram.com/p/CMksrxbnNuK/?igshid=5m5kjuxxftcg[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Люди серцями пишуть вірші.
Слово — це звільнена пташка душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Ранок. Сонце. Пташка. Небо.
День. Історія. Початок.
Хтось. Один. Не хочу. Треба.
Суд. Засідання. Податок.
Думка. Рішення. Прохання..
Прийняття. Слова. Родина.
Вірність. Помилка. Кохання.
Результат. Батьки. Дитина.
Сміх. Невпевненість. Тривога.
Гроші. Друг. Вокзал. Валіза.
Несподіванка. Дорога.
Легкість. Звільнення. Релізи.
Двері. Ціль. Фінал. Робота.
Лабіринт. Життя. Прощання.
Співчуття. Кінець. Скорбота.
Спогад. Підсумок. Мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
У Світі сто казок про Попелюшку.
А як свою з історій тих знайти?
Без туфельки, проте у капелюшку,
А з капелюхом ми давно на «Ти».
Підборів забагато не буває.
Але шкода губити ту красу,
В наш час, коли «останній принц» шукає
Не туфельку, а пиво й ковбасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Я не звертаю увагу на коми,
Я забуваю поставити крапку,
Коли прохо́джу повз дивних знайомих,
Свою корону міняю на шапку.
Найкращі сни - це веселе безсоння.
Якусь неправду приховують дзвони.
Щоб узаконити десь беззаконня -
Відкрийте вікна! Привіт Овертону!
А у системі цінують терпіння,
Рабів уміє "система" повчати.
Язик прилип до мого́ піднебіння,
Я починаю криваво мовчати.
А я інакше тепер не зумію,
Кров на аналіз, теж братимуть тихо.
І мій діагноз - це шизофренія,
Його дали дипломовані психи!
А навкруги лиш суцільна тривога,
Та я крізь час перестрибую вправно.
Мене чекає з каміння дорога,
Я репресована теж безпідставно.
Якщо на допиті все ж запитають
Скажи про мене - персона скандальна.
Хоча вони все давно про всіх знають,
Та засліпила їх тупість тотальна.
А стукачі роблять все бездоганно
І стережуть соціальні мережі,
А відьм підпалюють, досі, старанно,
Дивись навколо пожежі, пожежі.
Якщо ти все зрозумів - не лякайся,
Я стану таїнств надійнішим банком.
Почуєш постріл, то не озирайся -
Мене з лікарні виписують ранком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Ще зранку був людиною,
Година за годиною,
І раптом в Світі, щось пішло не так.
Повір мені Івасику,
Парфуми маю, класику,
Та відчуваю - пахну як кріпак.
Хто знає, що це сталося?
Де вчора цілувалися,
Сьогодні в скверах лавочки пусті.
І в масках, в перфорацію,
Тримають всі дистанцію.
Дай Бог, тут проростуть ліси густі.
Життя подуло протягом,
Неначе біг за потягом,
Не встигнеш за всіма - прийдеш один.
Міняють безбілетники
Прикмети на прикметники,
І хочуть клином побороти клин.
Природа захищається,
Чи інший хтось знущається.
Ти чуєш у відлунні "Хі" та "Ха"?
Зрадлива думка носиться,
Слова на вихід просяться,
Та я мовчу, бо наберусь гріха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Ми створюєм складне з фігур простіших -
Трикутник, коло, лінія, квадрат.
Життя - сюжет картин найвидатніших,
Де кожен колір має аромат.
Де витвір твій, але не ти по суті.
Малюй художник - віднайди своє.
Згадай рядки, що начебто забуті,
Повір у себе - ти насправді є.
Повідай про незвідане оратор,
Де доля, як сплетіння пуповин.
Пиши роман, бо унікальний автор,
Такий як ти, у Всесвіті один.
Послухати тут:
[youtube] https://youtu.be/7QJsjmm_HBE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Маленька Елізабет сиділа на маминих колінах, коли побачила, як літак торкнувся білих пухнастих «баранців» — так називала вона хмари.
— Мамо! Мамо! Дивись! Ми на хмарках! — вигукувала вона, притискаючи носа до скла. Мамо, баранці не тікають! Мамо, а вони щось їдять? Мамо, а тато бачив небо так близько? Мамусю, я хочу погладити ось того ліворуч, він мені усміхнувся! Мамо, а він тут живе, так? Ми скоро його зустрінемо?
— Кого? — запитала мама маленької «хочувсезнайки».
— Бога! Ти ж казала, він живе на небі. Я думаю, якщо перестати кліпати очима, то можна його побачити. Мамо! Я не маю, що йому подарувати!
— Ти сама його подарунок, — усміхнулась мама. Вона не намагалася відповісти на всі ті запитання, бо маленька Ліззі їх і не чекала.
Елізабет завтра виповнюється 5 років і це перша її подорож на літаку. Вони летіли в якісь теплі краї, назви яких вона не могла запам’ятати, де тато готує їм сюрприз.
— Я згадуватиму цей день усе своє життя! — вигукнула малеча й далі поринула у світ, у якому нові кудлаті друзі радісно вітали її.
Мама намагалася трішки заснути, але їй погано це вдавалось.
— Мамо! Я щойно бачила янгола. У нього крила! І він мене бачив. Він летить без літака! Цікаво, де його багаж? — торохтіла вона.
Мама мовчки усміхалась, і закривши очі уявляла як вони всією родиною зможуть, нарешті, побути разом.
Елізабет вдивлялась у небо не розуміючи, чому ніхто не радіє. Хіба їм не подобаються ангели? Вона навіть змогла роздивитися ліхтарик зі свічкою в його руках.
— Дивно, — подумала вона, — навіщо ліхтарик, коли все видно? Вдивляючись у небесний світ, дівчинка нічого не чула довкола, аж поки мама не забрала її від вікна й не почала одягати рятувальний жилет. Коли Елізабет думками повернулася в літак, то здивувалася метушні.
Гучномовець щось нерозбірливо говорив.
Красиві стюардеси ходили по салону, заспокоювали людей і допомагали з ременями безпеки. Раптом літак наче підскочив і почав швидко нахилятися вперед. Люди в салоні закричали. Елізабет, у якої перед очима ще стояв той красивий янгол із ліхтарем, теж почала хвилюватися.
— Мамочко, у нас аварія?! Літак зламався? Ми помремо? — Ліззі пам’ятала ті новини по ТБ, де показали, як палаючий літак лежав на землі.
— Ні, дорогенька. Ні. Усе буде добре. — відповідала мама зі сльозами на очах.
Вона швидко написала смс, в надії, що дійде потім, обійняла міцно Ліззі та сказала, що вона найкраще, що є в її житті.
Спалах — і все стихло. Усе немов провалилося в якусь безодню…
Янгол із ліхтарем у руках посміхався новачкам. Їхнє біле сяйво іскорками розліталося довкола. Він чекав на них, таких красивих і вічних, легких і божественних.
Вони летіли, не маючи крил, туди, де все продовжується. Такі різні, такі величні душі. І одне маленьке янголятко, яке намагалося спіймати кудлатого баранця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907595
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
"Коли у твоїй голові помирає надія, що відбувається навкруги?
Хоча звідки тобі це знати. Адже у такому стані ти зациклений лише на собі і Світ перестає існувати.
Десь там, навколо тебе, вимикається світло. Стає страшно до щему у грудях — ти залишаєшся один у цій темряві.
Так починається розпач.
Можливо ти запитаєш, чому надія помирає в голові?
Тому що саме там, ми вперше починаємо давати собі оцінку. І згадай, яку оцінку ти собі ставиш? Переважно вона негативна.
Напевно ти скажеш, що я помиляюсь, але запитай у своєї душі, чи то вона втрачає себе? І ти почуєш як вона кричить. Ти відчуєш гостре відлуння її крику у своєму серці. Все стає колючим і несамовито пече, бо сіль від сліз, навіть невидимих, завжди ятрить рани.
Якщо тобі ніколи не доводилося відчувати подібне — ти щаслива людина. Та якщо ці відчуття тобі знайомі, погодься — вони, до біса, реальні!
Хоча спочатку, це були лише невидимі думки у твоїй голові.
Наступна стрічка цього монологу мала підбадьорити тебе. Я збиралась написати щось типу:
"але у мене є хороші новини, це можна змінити і зробити так, щоб подібні речі не повторювалися", - та це було б неправдою.
Змінити це можливо, а от страхування від того, що ти знову не почнеш падати у прірву знецінення себе, не існує. Найважливіше самому зрозуміти — чи хочеш ти перестати жаліти себе і чи готовий взяти відповідальність, за своє життя, в свої руки.
Бонус у тому, що свій негативний досвід, ти можеш перетворити на натхнення! Твоя історія може допомогти не лише тобі, але й тому, хто саме в цей час, переживає такі ж самі труднощі, які ти вже зміг подолати.
Адже надію ти носиш у собі."
(Уривок)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906402
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Всі дівки, клянусь їй Богу,
Зашарілись у юрбі -
Щось і я знайшла такого,
Незвичайного, в тобі.
Як пройшов повз нас, нестримний,
Майже голий, вежа - зріст,
То дівчата з переляку,
Як одна, узяли піст.
Та, якісь примівки знає,
Інша - згадує вірші,
Ця цицьки собі качає,
І сідниці, для душі.
Двоє вчать жіночі згуби,
Ворожіння, щось іще.
Хтось в салоні робить губи,
Хтось приманює борщем.
Схаменулась - слава Богу,
Що ото в тобі знайшла?
Серед вибору такого
Жодна ж ще не підійшла.
Все, пора тебе забути -
Не Рональдо ж, далебі.
Це ж якою треба бути,
Щоб сподобатись тобі?
Від прозріння аж "коробить".
Не дурна. (Приємно аж)
Щось страшне з жінками робить,
Черга і ажіотаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Тільки слово, а далі пусто.
Відчуваю, як пил в боях,
Смак арабіки і робусти,
Що росте на чужих полях.
Поруч свічка, перо чорнильне,
Книги, кішка, а за вікном
Закидає рядно текстильне
Сніг, непряденим волокном.
Так писати уже не модно -
Ноги босі відчули лід.
Зіпсую цю красу холодну,
Хоч де-небудь залишу слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021
Нам сили дає наша мати-земля -
Ми вірити завжди будемо.
Ми сіяти, знову, пшеничні поля
Підемо, підемо, підемо.
Потужна є зброя -любов у серцях,
Що віддані вітру й свободі,
За віру стоятимуть що до кінця,
та й годі, та й годі, та й годі.
Житя як кросворди: клітинки - слова,
І воля в нас по-вертикалі.
На горизонталі її тятива
І далі, і далі, і далі.
Стрілою запустимо віру в життя,
Нам з нею єдина дорога.
Або на свободі, або в небуття -
До Бога, до Бога, до Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Мій батько каже: - Будь завжди міцний!
Ворог поляже на землі твоїй.
Стань брат за брата, до спини спина!
Ворог заклятий - тут його труна!
Мій батько каже: - Стій за рідний Край!
Дух свій зламати, ворогу, не дай!
Станем на захист рідної землі!
Ми переможем! Здохнуть москалі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
В Світі, де історія навпаки,
Я іду чіпляючись за думки.
Де ж той камінь писаний? Три,два,раз -
І дорогу вказує пара фраз.
Загубив питання хтось серед трощ-
«Як же ходить світом безногий дощ?»
Я для нього відповідь залишу,
Та вже ворон крилами «шу» та «шу».
Я з собою ворона не беру,
Бо в кролячу падаю вже нору.
Крутить кролик пляшечку так і сяк,
- Замість зілля віскі, або коньяк?
Різні тут трапляються диваки,
В Світі, де історія навпаки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Розгулялась «дияволиця»,
Та залізні серця не б’ються.
Я лежу посеред столиці -
Люди дивляться і сміються.
...
Наче кров’ю чи молоком,
Я стікаю, як слід, віршами.
Вже завівся, «тік-так» - «бім-бом»,
Механізм, що руйнує храми.
Ниє рана, бурчу на смерть,
Що від неї нема спасіння,
І почалася круговерть -
хто там перший кида каміння?
Я очима веду рядки,
В небесах. Бо настала тиша.
- Закидати? Нести квітки?
- Почекайте, нехай допише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Я Воля!
Ламали мене не раз.
Для когось — забуті слова паролю.
За мене, Шевченківський наш, спецназ
Боровся. Міняв українську долю.
Я Слово!
Я те, що створило світ.
Словами — драбина з Землі до Бога.
Я трійця: я пара, вода і лід.
Нас троє, та зроблені ми з одного.
Я Серце,
Що часто болить тепер.
Я знаю багато нових ремесел.
Та в тілі старих бойових галер —
Є зброя, але без вітрил та весел.
Я Мова!
Вкраїни таємний код.
Забудеш — і правди тобі не знати.
Зневажиш — і ворог зірве джек-пот.
Мій сину, я буду тебе чекати.
Я Віра!
Я знаю тебе давно.
Я сила, я міст між твоїми снами.
Я біле несплямлене полотно,
Я сонце. І голос твоєї мами.
Я Вічність!
Я те, що тобою є.
Ти землю заміниш колись на небо.
Ти світло. Ти річка, що спраглий п’є.
Та присмак залежить лише від тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Обісравсь сьогодні Франко,
Все буває у житті.
Довелося об фіранки
Обтирати «каки» ті.
Як так сталося? - гадає.
Він же геній, він герой.
А як матінка прознає,
Все спихне на геморой.
«Це,напевно, кара божа»,
Писок відверта Сірко.
Це ж не там якийсь «СірОжа»,
Це ж, всезнаючий, Франко.
Ви розумника такого
Й не побачите в кіно.
Це від розуму отого,
Та й не витримало «дно».
.
Присвячується всім диванним чудо-«Франкам», які виливають на всіх
Лише те, чим наповнені. І поширюють це у своїх коментарях.
Вірш навмисне такою мовою та словами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Усе в житті зазна́є змін потроху!
Що небо бачить, було долілиць.
В старих речах ховаються епохи,
А ще краса і запах таємниць.
В старих речах є спогади й тривоги.
Чиїсь думки, що в‘їлись у іржу.
Чиїсь молитви, голоси й дороги.
І щось таке, про що не розкажу.
Чужих речей, своїм теплом торкаюсь,
Вони бездушні? Кожному своє.
Я їх «читаю», ними надихаюсь.
Вони ніщо, та щось у цьому є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
Такі, брат, почались у нас часи,
В брудних трусах розгулюють брюнетки,
А кум уб’є за клапоть ковбаси,
А поліцаї нюхають шкарпетки.
У нас тепер найкращий президент,
А замість людства - патріоти хижі.
Зробив в країні шоу-експеримент,
А сам як поц, гайнув примірять лижі.
Святий Локдаун береже нарід,
Не купиш в магазинах що не треба.
А в Буковелі весь зеленський рід -
Як янголятка, тягнуться до неба!
Прийшли часи - не снилось Кобзарю,
Тепер на рідну мову заборона,
Якщо сказав кохаю (не люблю),
То сам собі готуй свого патрона.
Ти патріот? - Сиди у засланні!
То ти фашист, як захищаєш мову.
Я ще терплю, та «кажется» мені,
Що дуже скоро, я застрелю Вову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Роки біжать, як краплі за вікном.
Казок поганих більше не боюся.
Як станеш ти моїм веретеном,
Об тебе, неодмінно, уколюся.
Нехай кричать, "Скажена, схаменись!
Побережи себе, заради Бога!
Він Апокаліпсис!" А я кажу — почнись!
Уже набридла та пересторога.
Сердечні зорі згасли - горе їм.
Та на твоїй орбіті мій супутник.
Я загубилась в просторі твоїм,
Бо ти Бермудський мій багатокутник.
Зимових вікон розіб’ється скло,
А я тобі всміхатимусь спросоння.
Розтане лід, розлиється тепло,
Бо я крижинка у твоїх долонях.
[url=""] https://www.instagram.com/tv/CJ54-JRH1Lt/?igshid=60w1jybg2lua[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Одвічні питання, «для чого і хто я?»
І щоб не казати «на жаль» та «якби»,
Мене надихають казкові герої,
Шукати у душах чарівні скарби.
Бува зазираєш у душу й даремно.
І згадуєш розпачу присмак гіркий.
Але у пітьмі, коли чорно та темно,
Ми можем побачити краще зірки.
Ти кажеш зіркам:
- Не ховайтесь, будь ласка.
Ви дуже потрібні, як сонця нема.
І згодом яскрава і лагідна казка,
З тієї душі виринає сама.
Звільнилась царівна від відьми старої,
Яскраво веселкою простір заграв.
Мене надихають казкові герої,
«Літати» де досі ніхто не «літав».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Безсонні проходять ночі.
Ранкова зоря розквітла,
Тебе потребують очі,
Що більше не бачать світла.
На скільки в тобі від Бога?
Ти з лона чи із пробірки?
А раптом твоя знемога -
На людяність перевірка.
Піддатися хтивій втомі?
Пройти повз чужі страждання?
А якже любов у домі?
І доля дає завдання.
Відкинувши жаль до себе,
Стаєш видозмінним вітром,
І все, що навколо тебе,
Наповнюєш теплим світлом.
Душі коливання в герцах
Співають - «Не зупини це».
Радіє велике серце,
Вічно маленького, принца.
*******
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Я легкістю була тоді і вітром,
Коли мене зустрів у вирі днів.
Квиток на потяг, темрява зі світлом,
А головне - ти сам цього хотів.
Ти не питав, вирішував спонтанно,
Мене вражала впевненність твоя.
Мене бісив так щиро й бездоганно,
Що посміхалась, легковажна я.
Час зупинився стомлено і ранок
Ледь-ледь торкався до моїх плечей.
Я бачила з твого вікна світанок.
А ще тебе і блиск твоїх очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2020
[url=""] https://www.instagram.com/tv/CLGoOQaHIuT/?igshid=6y63p0ot8dqp[/url]
Вона вірила - має щось дивне на спині.
Чи вітрила, чи крила, які зберегла.
Хтось сміявся, казав цій мрійливій дівчині,
Що так жити би точно вона не змогла.
Хтось казав «божевільна», бо в коси вплітала,
Зграю жовтих метеликів, квіти й лозу.
А вона посміхалась і просто літала.
І з травинок збирала ранкову росу.
Стільки зла від людей нею було почуто,
Стільки болісних, зовсім не радісних слів.
А вона промовляла: - Здобуто, здобуто!
Що здобула - дізнатись ніхто не зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Осінь надихає, мерехтить вогнями.
Обпечешся, листячко замете біду.
Осінь пригорнулась, як дитя до мами.
Я до тебе, осене, по стежках іду.
А навколо стигнуть спогади в калюжі,
Дощ змиває зайве - не шкода води.
А навколо ходять постаті байдужі,
Так чомусь буває осінню завжди.
На мені хустина, платтячко простеньке-
Я іду повз дивні пахощі лісів.
Розмовляю з листям: - йди сюди, руденьке!
І мені сміються сотні голосів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Десь у якомусь чарівному світі,
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Люблять на сонце дивитися диваки,
Захід та схід - гляньте яка краса!
Кажуть, що з неба падають літаки,
Душі легкі - знову на небеса.
А у дитинстві бачиш все навпаки,
Час закороткий, та дуже довга мить
Дивно, що з неба падають літаки,
Я в це не вірю. Та у душі щемить.
Все, як колись, не буде уже таким,
А моя пісня схожа,тепер, на плач.
Боляче! З неба падають літаки!
Я в це не вірила, янголе мій, пробач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
І ніхто не знає як то треба,
Пробачати тих, хто нас руйнує.
Дім, що вікна повернув до неба,
Замість мене місяць поцілує.
Хай у його місячному сяйві,
Як в котлі старезної ворожки,
В щент розтануть спогади, що зайві.
Як пелюстки синьої волошки,
Най опаде смуток, десь у полі,
Щоб розвіяв вітер над росою.
Біля листя сивої тополі,
Що і досі вабить всіх красою.
А поки дивлюсь будинку в очі,
Десь у місті, від полів далеко.
І гадаю, як я сильно хочу
Полетіти звідси, як лелека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Цих ніжних пестощів не матиму -
На шкірі маків пелюстки.
Ти знаєш літо, я чекатиму!
З надій в’язатиму хустки.
Останній день? Дасть Бог - побачимось.
Знов заспівають солов’ї.
З вербою сльозами наплачемось,
Та ти втиратимеш мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
І небеса тепер заграли туш.
Але таке нерадісне вітання,
Бо ви пішли - Маестро наших душ,
Залишивши усі земні страждання.
Благословивши людство у пітьмі,
Залили світлом стомлені серця.
Але пішли. І ми тепер самі,
Бо втратили великого митця.
Я ваш слухач, що в розпачі тепер,
Схиляю низько голову в спокуті,
Бо ви пішли. Та світ Ваш не помер
І тіні предків будуть не забуті.
Все стихло так, хоч з хвіртки не виходь,
Бо іноді стежки не перехресні.
Та Вас тепер вітає сам Господь
І рукоплещуть Ангели небесні
Заплачуть скрипки - сполохнуть лелек.
Із хмар десь Соломія* заспіває.
І навіть вітер, на гіллі смерек,
Безсмертної "Царівни" нам заграє.
* Соломія Крушельницька - оперна співачка, яка побачила талант Мирослава , коли йому було ще 6 років.
Крушельницька - була сестрою бабці Маестро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Після дощів, трава виглядає м’якше.
Після біди, напевно, бракує слів.
Після добра- навколо усе інакше,
А після болю, ми часто не бачим снів.
Довго дощить. Земля безкінечно-спрагла,
І не напитись - зникає кудись вода.
Мов перед смертю, яка неминуче нагла,
Ми не прощались, ми просто пішли.
Шкода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
(Людям без чувства чувства юмора - не читать)
Часть 1
***
Овны - боги развлечений.
Жопа жаждет приключений.
Эта мудрая скотина, не заметит карантина,
Хоть в дворце, хоть в шалаше -
Будет дело по душе.
Если нужен вам ответ,
Овен даст всегда совет.
Даже если ты брутальный,
Подготовь свой дух моральный.
Чтоб услышав правду-мать
Не свихнуться, так сказать.
.
Сексуальных игр жрецы,
Волей крепкие тельцы
Уложившись на кровать, в прах начнут всех ревновать.
И другое горе тут - деньги сами не идут.
А когда беда с тельцами, то и всем вокруг капут.
А вот эти молодцы, балаболы-близнецы,
Им не надо без дискуссий и ни хлеба, ни мацы.
Коль близнец настроен дружно,
В гости долго звать не нужно.
Чтоб в больничке не лежать,
Лучше их не обижать.
Раз позвали - сразу мчите, даже если вам рожать.
Понимать Вселенной знаки, могут медленные Раки.
Все решает не спеша, эта тонкая душа.
Даже если пули градом - жизнь у рака хороша.
Если вас обидел кто-то, и сегодня не суббота,
Рак в беде не сдаст, не бросит.
Но подумать вас попросит,
Может стоит извиниться,
И от зла освободиться.
Может враг уже добрее
И вину поймет скорее.
Если ваши други Раки - лучше их не звать на драки.
Выбирает королев наш самец, мохнатый - Лев.
Только чтоб его кормили, да мурлыкали напев.
Не нужны тут афоризмы, привлекает всех харизмой.
Да врагов своих съедает, без особого садизма.
Есть у льва один пролёт - доверяет тем, кто врёт.
Ну,а если правду рубишь, так гляди чего сожрет.
А теперь пришла пора Девы сказочной - Ура!
(Но на всякий, пожелаю вам ни пуха ни пера)
Это тоже славный знак, может эдак, да вот так.
Уберёт, вскопает грядки и расскажет что да как.
После лета, как всегда, наступают холода,
Если вам копать картошку - вы без девы никуда.
(любителям что-то исправить:
У меня телефон, иногда, даже точку ставить отказывается..сорри)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878473
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2020
Живёшь как все себе
И вот,
Какой-то очень странный год,
Как чёрный кот к тебе придёт ,
Об ноги ушками потрёт
И ты расслабившись уже,
Там на каком-то этаже,
Начнёшь на жизнь свою бурчать.
И перестанешь замечать,
Как мимо пролетает миг,
Мгновенье, жизнь...
И ты - старик.
Теперь тебе не изменить,
Судьбы затейливую нить.
О чем жалеешь ты сейчас?
Что пробил молодости час?
Точнее он совсем отпел,
А ты пожить ведь не успел -
Такой у нас с тобой удел.
У времени своя игра.
Ты не заметил? А пора.
Пока слышны души терзанья
И сердца страстные желанья,
Свое вниманье обрати
На суть свою.
А что внутри?
Впусти возможность в душу-дом,
Не оставляя на потом
Свои мечты, желанья, цели.
Чтоб счастливо пожить успели,
Твои хвостатые "коты",
Твои года...а с ними ты.
2,06,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878317
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2020
Заварите чай с росой искрящей,
С травами душистыми, с цветами.
Заварите дружбы настоящей,
И любовь, что вечно в сердце с вами.
Не забудьте доброты кусочек
Или два, раз любите послаще.
Не спеша попробуйте глоточек,
Маленького утреннего счастья.
Лада Kvitkova
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878010
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2020
Когда земля уходит из-под ног,
Не замыкайся, не теряй надежду.
Ты не один, с тобою рядом Бог.
Отбрось свой страх - как грязную одежду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.05.2020
Я не писала раньше про Победу.
Так много сказано. Так много говорим...
Я приходила на могилу к деду,
Несла сирень и там молчала с ним.
Я не хотела громких слов на ветер,
Я не была, не видела смертей.
Молчала я. И мой немой свидетель
Не говорил про умерших детей.
Он не расскажет больше про былое,
Он не обнимет старческой рукой,
Он не пошутит: - Дело молодое!
И не поддержит - «Внучка, я с тобой».
Я прихожу к дедуле на могилу,
Я говорю: - Спасибо, что живу!
Спасибо, дед, за веру и за силу,
И за победу! -
А потом реву.
Мне не пришлось описывать страданья
И осуждать кто прав, кто виноват.
Я так хочу, (О , детские мечтанья),
Чтоб отмотались 30 лет назад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874753
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2020
«Мне нужно чтобы в меня кто-то поверил...» - шептала она тихим тоненьким голосом куда-то в тишину.
Или быть может ей это только казалось, и на самом деле, она не произнесла не слова, а все эти звуки, это мысли в её голове.
Просто мысли были слишком громкими. Точно! Мысли.
Она прервала этот поток, идущий неизвестно откуда.
Но следом начался другой:
- Голова? А разве у меня есть голова?
А если головы нет, то каким образом и откуда берётся эта, беспокоящая ее сердце информация? Хотя есть ли у неё сердце, она тоже не знала.
- Откуда эта информация во мне? Да и кто я? Может я просто мгновение, которое непременно хочет остаться?
Странно, никогда раньше я не задавала себе подобных вопросов.
Может никогда раньше, она так сильно не нуждалась в ответе...
- Мне жизненно важно, чтобы в меня поверили. Иначе я умру!
Так рассуждала чья-то мечта.
Сидя на пушистом облаке сомнений, она то и дело, качала крохотными ножками туда-обратно и не знала, что с ней будет дальше.
Мечта родилась уже давно. Её хозяйке тогда было лет 7. И мечта точно помнит, что она возникла именно в тот момент, когда маленькая девочка не смогла убедить родителей, что ей жизненно необходима эта волшебная книга, что была выставлена в витрине магазина.
🧙♂
Книга действительно была необыкновенной. Это было подарочное собрание сказок:
Кожаный переплёт, со шнуровками и заклепками. Толстая, с казалось состарившимися от времени страницами, она переливалась всеми цветами малахитово-изумрудных оттенков и была украшена яркими камнями.
А посередине, золотыми буквами, было написано:
«Верь в меня!
Твоя Сказка».
Девочка не могла понять почему денег никогда не хватает на самое, по её меркам, важное в этой жизни.
И в тот момент она твёрдо решила, когда станет взрослой, обязательно у неё будет такая книга. И более того, она сама будет писать и издавать книги - и никто не сможет ей в этом помешать.
Девочка росла, неся бережно свою мечту, как некую сокровенную тайну. Все, что касалось этой тайны, она прятала в железную коробку из-под печенья:
Вырезки из журналов, красивые шрифты, фотографии старинных переплетов.
Мечта, будучи оптимисткой, постоянно подбрасывала все новые идеи , чтобы наконец-то воплотиться и стать реальностью. Мечты ведь для этого и существуют.
Только вот эти идеи никто не поддерживал, кроме самой девочки.
Родители все время говорили, что у неё нет писательского таланта, что этим не заработаешь и что пора перестать быть глупым ребёнком.
Проходили годы. Ее мечта «временно» откладывалась.
Девочке нужно было сначала воплотить ожидания родителей о её светлом будущем. Ведь они столько денег вложили в ее образование, разного вида кружки и учителей, что девочка просто обязана была стать тем великим человеком, которого в ней видели папа с мамой.
И будучи очень любящей и послушной дочерью, она не могла их разочаровать.
Но разочаровала.
У неё не получилось стать хорошим финансистом. В финансовых бумагах она не находила нужного ей вдохновения. Она меняла работу одну за другой, но так и не испытала удовлетворения от того, чем занималась. Она чувствовала себя неудачницей.
А мечта ждала. Правда теперь она делала это молча. И только изредка тяжело вздыхала, вдохнув аромат свежих книжных страниц в каком-нибудь магазине.
Прошло время. Девочка выросла. К 30ти годам она всего лишь осознала, что до сих пор не смогла найти применение себе в этой жизни. Она не стала ни чьей невестой, ни тем более мамой, она оказалась плохой дочерью и никчемным человеком, который ничего не добился.
А мечта тихо сидела в своей железной коробке, в каком-то депрессивном состоянии, то ли од едкого дыма сигарет, то ли от длительного ожидания чего-то.
У мечты заканчивались силы.
И вот теперь, в её сознании проскакивали идеи и мысли. И отчаянное желание, в последний раз, попытаться что-то зажечь в голове своей хозяйки, или где-там у них, у людей, это зажигается.
Наблюдавший за мучениями Мечты ангел, не смог больше смотреть на её терзания.
- Мечта, привет!
Послушай, я не могу без желания человека, вмешиваться в его дела, но, Слава Богу (надеюсь начальство меня поймёт правильно), желание есть. Правда оно на столько глубоко зарылось , что наша подопечная его перестала слышать.
И пока оно окончательно не растворилось в этой боли и сомнениях, я вам помогу.
Я подарю вам очередную, не запланированную возможность.
Главное чтобы подопечная её не упустила.
А ты уж знаешь как там у вас вызываются эти все вдохновения, эмоции и все к ним прилагающейся. Смотри не подкачай!
Девушка, сидевшая в это время в кафе с чашкой ароматного кофе и книгой, даже не подозревала, что вокруг неё происходит прямо таки сражение светлых сил против уныния и неверия. И все за неё одну - как за кого-то, самого важного в этом Мире.
Мимо сидящей девушки проходил молодой человек, который решив пересесть ближе к открытому окну, сам нес свой горячий кофе на подносе.
Мечта боявшаяся проворонить момент, так сильно хлопнула крышкой своей коробки, что девушка подскочила со стула и резко выпрямилась. Ей показалось, что она услышала какой-то сильный громкий щелчок рядом.
Именно в этот момент, проходивший мимо молодой человек, от неожиданности вывернул поднос на себя.
- Как интересно начинается день.
Произнёс он спокойным голосом.
- Простите, ради всего святого, я вас не заметила.
Сказала девушка, и стала лихорадочно отряхивать красивый костюм мужчины.
- Простите, ещё раз. Я стала совсем рассеянной. Я просто задумалась. Я оплачу химчистку!
Молодой человек заулыбался:
- Не стоит так переживать. Это всего лишь ткань. Она не имеет такой важности, из-за которой стоит нервничать.
Раз уж так сложилось, позвольте присесть за ваш столик. Не возражаете?
- Да, Конечно. Присаживайтесь.
Меня зовут Даша.
- Олег. Очень приятно. - произнёс молодой человек и снова искренне заулыбался.
Его взгляд упал на книгу, лежавшую на столике. Она была кожаная, малахитового цвета, с заклёпками но без камней. Чем-то похожая на ту книгу сказок из детства. Но гораздо меньшую.
- Видимо эта книга заставила вас так задуматься?
- Это не книга. - резко ответила Даша.
Это блокнот. Я заказала его у одного мастера по книгам. И если честно, думала когда-то начать писать свою книгу именно в этом блокноте.
Но так и не попробовала. Детские мечты, знаете ли.
- Знаю. Но как правило они и есть самые настоящие. А что вам мешает начать это делать?
- Да вы что! Вы же понимаете какой это труд?! Нужно этому учиться. Нанимать преподавателей и консультантов. Элементарно нужно знать все эти обороты, правила написания, чем начать и как закончить. Это уму непостижимая наука! А я никогда этому не училась.
Я понятия не имею где обучают написанию книг. Да и мне уже так много лет, что нет никакого смысла.
На этом девушка запнулась, отвела глаза, чтобы не покраснеть и не отвечать на вопрос о возрасте. А потом быстро добавила:
- А книги... они должны чему-то учить. О сеи-то важном рассказывать. Быть вдохновляющими. Книга должна пахнуть особенно. Её должны хотеть трогать и перечитывать. Книга становится книгой, если она вызывает эмоцию. Если ее хочется ставить на самом видном месте в доме.
В этот момент Даша направила куда-то свой мечтательный взгляд, а в этот момент её сердце набирало космические обороты.
- Вот Оно! : - взвизгнула Мечта.
- Черт! Вы так красиво рассказываете о книгах. Я бы обязательно купил вашу!
И знаете, прямо хочу поучаствовать в её создании. Минутку....
Олег полез во внутренний карман пиджака. Достал длинную картонную коробочку.
- Это Вам. И не вздумайте отказываться от этого презента. Вы меня вдохновили своим описанием. Я точно знаю, что благодаря вашим словам, сейчас у меня достаточно энергии для выполнения одного важного дела. И мне срочно нужно его закончить.
Думаю вы не писали, потому что небыло пера, соответствующего вашему волшебному блокноту. Но я в вас верю.
Пишите.
Более того, ч уверен, что узнаю вашу книгу на полке магазина из многих других. И обязательно куплю.
С этими словами Олег попрощался и ушёл.
Даша сидела ошарашена происходящим за последние пол часа. Мечта танцевала «ламбаду».
Она осторожно открыла футляр. В ней лежала красивая 🖊 ручка “Parker” с пером для чернил.
Даша не понимала почему этот мужчина подарил ей такую дорогую вещь. Видимо он не очень любил испорченный ею пиджак.
В душе девушки взрывались фейерверки!
Она открыла свой красивый блокнот. И впервые решилась записать в нем несколько слов.
- Пусть это будет название.
Подумала она.
И уверенным движением по середине чистой страницы написала:
ВЕРЬ В МЕНЯ!
Твоя Мечта!
Лада Квіткова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873661
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 27.04.2020
В місто натомлене легкість прийде колись.
Серце обпік? Дуже пече - дмухай.
Очі якщо бачать твої - дивись.
Вуха якщо чути уміють - слухай.
Ти ще не зломлений, але уже кипиш.
Те, що цінує інший, тобі муки.
Звивистий шлях. Важко іти? - облиш.
Раз! І віддав долю в чужі руки.
Дихай, міркуй ,смійся, живи, мрій!
Маєш здоров'я - дякуй, радій з того!
Маєш мету - не зволікай. Дій!
Маєш життя - то не гніви Бога.
***
Написано під враженням від важкої хвороби маленького хлопчика.
Ніщо не є ціннішим за життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Я спитав у Ясеня:
- Де моя коханая?
Ясень мов образився і не відповів.
.
Запитав у Тополя:
- Де моя коханая?
І у цього дерева, теж забракло слів.
Я спитав у Дуба ще:
- Де моя коханая?
Дуб не відповів мені, певно міцно спав.
В Клена я запитував:
- Де ж моя коханая?!
- Ти б іще у стільчика, ідіот, спитав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866170
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 27.02.2020
І знов наснилося мені,
Немов живу в далекі дні,
Де люди слухають природу.
І Черемош глибоку воду
Здіймає в дикім табуні.*
Де зло завжди знайде поразку,
Де слово має силу й ласку.
Й погомонівши з вітерцем,
У затінку під деревцем,
Дідусь читає дітям казку...
***
"Колись давно, в минулі роки,
Де велетнів лунали кроки,
В краях, де жили козаки,
(Мої улюблені роки),
Тодішній люд зазнав мороки:
Чаклун наслав такої вроки,
Що геть нічого не росте.
Хай навіть дерево цвіте,
Та не дає якогось плоду
Аж поки за дівочу вроду,
Село не викупить, на рік,
Чаклунський камінь - сердолік.
Віддавши гарну молодицю,
Його заносять у каплицю
І там він рік те місце має,
А потім сам кудись зникає.
Так відбувалось в давнину,
Поки той камінь талану
Лежить - росте усе довкола;
а ні - земля неначе квола.
У чім секрет, я не збагну"
Відволікла дідуню муха.
Заклав "махорочку" за вуха,
Старий замріявсь на хвилинку.
Пробач, читаче, цю зупинку.
А потім знов у тім гаю
Продовжив розповідь свою:
***********
1. ♥ - Дикім табуні* - (табун хвиль)
2. Дуже хочу почути відгуки і наставлення.
Я вперше пишу казку українською, ще й у такому стилі.
Продовження буде - але чи варто продовжувати?
Чи цікаво дітям читати подібні казочки?
Немаю досвіду у цьому, але маю в голові гарні історії і уміння оживляти персонажів і складати то у вірші.
Питання - чи це буде цікаво? Чи варто таке викладати?
Дякую♥♥♥
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2020
[color="#0b5756"]Не разгневай пулю - возьми стрелу.
Мой издавна лозунг: "Давай сглупим!"
Я почти лопатками на полу.
И мой лев, конечно, непобедим.
Где-то небо пулями рассекло.
Не гляди в ту сторону. Знаешь как!
Жизнь такая хрупкая, как стекло.
Ты не бей хрустальное просто так.
И глаза зелёные. Лев-король!
Взглядом всех врагов своих уложил.
А ко мне какой-то узнал пароль.
Открываю тайное - заслужил.
И устав от выстрелов и погонь
(Львы таие добрые лохмачи),
Ты положишь лапу в мою ладонь:
- Я с тобою, маленький, не рычи.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866061
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2020
[color="#000dff"]Моя судьба - хрустальный замок,
Моя душа - электорат.
И на балу самцов и самок,
Вы самый главный кандидат.
Внутри меня, от мук сердечных,
Огарок плавится и тает.
И вы, как-будто мой подсвечник,
В котором я дотла сгораю.
Вы предлагали бренди-колу
Какой-то сексуальной даме.
Я по стеклянному танцполу,
Босая топала за вами.
Вы мой король, Вы - рыцарь в латах.
На сердце кровоточат ранки.
Вчера я слышала в палатах,
Смеялись /звонко/ куртизанки.
Вы с НЕЮ спали? Что ж, прелестно!
Но ревность - двигатель прогресса,
И в нашем странном королевстве,
Принцесса - бл@дь. Я - поэтесса.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865998
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.02.2020
Меня ты выпил, медленно вкушая,
Оставив горечь по краям, на дне.
Не бойся, мальчик..я уже большая
И с болью жить совсем не страшно мне.
Не вспоминай и не пиши - не надо.
Меня ты не услышишь в суете.
И не увидишь. Титры. Финиш. Снято
И даже в отраженье на воде...
Меня там нет. И точку невозврата,
Давно уже пора поставить мне.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865953
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2020
Мир стареет так спешно, но дьявол всё молод.
Зло меняет обличия, лица и морды.
И такой нам знакомый, Булгаковский Воланд,
Вдруг становится Поттерским Воланд-Де-Мортом.
Все, что ясное днём - неизвестно вночи.
Папа больше не слушает "Аве, Мария"
А пока Гоголь спит, при огарке свечи,
Брут Хома отпевает усопшего Вия.
Своё темное "Я", замечаем в других,
Белоснежку давно уж влечёт Каббала.
Каждый строит своё королевство Кривых,
И орет, что ровнее его зеркала.
Психом стала Асоль, ты её зацепи,
И такая , поверьте, пойдёт расчленёнка!
А пока серый волк привыкает к цепи,
"Мать Драконов" Кощею рожает ребёнка.
Хаос, Тьма и Сумбур - перестройка в цене.
Будет Золушке что на балу рассказать.
Тайно Оле-Лукое приходит ко мне,
Чтобы дать мне возможность немножко поспать.
Над кроватью моей дикий вереск и мак -
Очень странный набор для времён Кока-Колы.
Тут "Болванщик" один, ну и Ваня-дурак,
Мне открыли, как выиграть "Битву Престолов".
От разборок устав, кто же злей, кто добрей,
Мироточат Святые с картины Рублёва
И в ночной тишине, Даже сказочный змей
Тихо плачет услышав стихи Гумилева.
И стучится ко мне, недовольных отряд -
Не на том языке написала.
Хорошо, что мне мама лет восемь подряд,
Сказки добрые в детстве читала.
***
Непонятливый зритель... с обидой ко мне, в рукаве.
Искушённый читатель, ну что ты разборки устроил?
Если, в общем-то, нету порядка в твоей голове,
То не нужно командовать в Мире волшебных героев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865929
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.02.2020
Дві доби побув в Омані
І біда прийшла на зло.
А чого ж тоді Ухані
Так, капЄц, не повезло?
Не тиняємось без діла -
П'ємо кров, крадемо газ.
Чом Китай не догляділи,
То питання не до нас.
Щось пороблено Парижу,
І ще раз, пробач, Оман,
Хтось підкинув морду хижу -
УКРОнедоталісман!
Ну, а ми - то добрі люди!
Прийняли, на зло "врагам"
І чекаємо що буде,
"Бросив Мир к его ногам"
"Наче той святий Месія" -
Ллється брехонь водограй.
Їдь ти, дядя, до Росії,
Бо відправимо в Китай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865809
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.02.2020
Депутатський словник*
Напишу думки свої просто тут,
Назбирались оклики на душі.
Пишуть люди в коментах "проститут"
Що то за професія, підкажіть?
Слово "захештегила" і відпад!
Десять тисяч випало посилань:
ПРОСТИТУТ, по нашому, ДЕПУТАТ,
(Ще й набралась, в коментах,інших знань).
Ой, який же творчий у нас "нарід",
Знає тих синонімів досхочу.
Запальних прикметників дивний світ,
Я тепер ночами старанно вчу.
Все життя навчаюсь і ось тепер,
Бачу ту прогалину від незнань.
Депутат народний, як лось попер,
А у мене мінус до порівнянь.
Ти пиши, народе мій, не скупись.
Не тримав слова свої наш Тарас.
А я буду вчитися і колись
Наберуся вдосталь потрібних фраз.
21.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865728
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.02.2020
Немов у казці, та все ілюзія.
І сніг, як лезами по очах.
Душа хворіє - в душі протрузія,
Вона помітна в простих речах.
А я, крижинка у серці Каєвім,
Мені б розтанути, та дарма.
І інші кажуть :
- Дивись, кохає він!
А я відчула - мороз, зима.
Малюнки ніжні..Метіль, хурделиця
І візерунком душевний біль.
Барвінком серце до серця стелиться -
Яка прекрасна ця заметіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
Таємність. Печаль. І думки про Бога.
Щось, начебто, завмирає.
У кожної мрії своя дорога,
Що йде до одного краю.
І б'ється крилом у душі бажання,
Знайшовши свою прикмету.
І ти посилаєш нові завдання
Небесному інтернету.
Час плине і рани твої болять ще,
В собі відчуваєш звіра.
Та все, що відбулося, то на краще.
Вбиває не біль - зневіра.
Не плач, не гадай, не заламуй руки,
Тут не допоможе "Райдер" *
Не бійся, бо то тимчасові "глюки",
Це просто підвів провайдер.
Не кидай надію. Здаєшся? UP it!
Залишилось менше милі.
Ще трохи і твій пошуковий запит,
Досягне своєї цілі.
Ти чуєш? Гукає поштар небесний:
- Проходить спочатку хто безтілесний!
А ті, хто шукає своїх коханих,
Очікуйте..
...йде передача даних.
*Райдер - мається на увазі колода карт для гадання, Райдера Уейта
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
Я кохати тебе хотіла,
Та боялась мани тієї.
Я торкалася твого тіла,
Ти ж торкнувся душі моєї.
А вона вже зазнала болю.
Ще до тебе, колись раніше.
І побачивши в тобі долю,
Навіть дихати стала тихше.
Ненароком щоб не злякати
Найдорожче для серця мого.
Я не сміла і натякати,
Що тремчу від дихання твого.
Берегла, як листи у скриньці,
Почуття до своєї мрії.
А тепер же я, наодинці,
Поховаю свої надії.
Точно знаю, що часто буду
На могилу до них ходити...
Та ніколи вже не забуду,
І не зможу вже розлюбити.
2012 рік. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Ти ходиш туди-сюди,
Немає для тебе місця.
Немов побратим біди -
Ні припічку, ні обійстя.
Не затишно на душі.
Сумуєш. Чого - не знаєш.
Читаєш мої вірші
І долю невтомну лаєш.
Прилип до обличчя грим,
Забув що таке підтримка.
Якщо ти є пілігрим,
То де твоя пілігримка?
Тікаєш від себе сам,
Від інших ховаєш душу.
Відкрийся! Тук-тук, "Сезам",
Я код підібрати мушу.
Довірившись голосам
Ти зникнеш, як тінь в люстерці.
Залишиться тільки шрам,
В твоєму скляному серці.
21.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Я подарую тобі своє небо
Над Україною - бери скільки треба.
Хочеш безхмарне, а хочеш з зірками;
грайся, милуйся ,торкайся руками.
Можу тобі в подарунок віддати
степи, поля і кохані Карпати.
Що тобі дати, людино, скажи?
Бери що завгодно, але бережи!
Поки обличчя своє ми не втратили,
Бог ще живе в небесах над Карпатами.
Чуєш?! Не нищ! Не руйнуй, не віддай!
Країну свою, свій натомлений край.
Я поділюся своєю любов’ю.
Так! Україна окроплена кров’ю.
Можливо за правду, можливо дарма,
Пробачте, та іншої в мене нема!
Є ще у мене плекаюча мова,
Як на ній ніжно звучить колискова.
Скільки людей, невідомо мені,
За мову свою вже лежать у труні.
Хтось хоче в нас знову свободу забрати.
Борись, Українець! Вставай брат за брата!
Не віддавай свого рідного дому,
Ти без землі не потрібен нікому.
Твоїми руками, ти чуєш, Людино?
Бог береже від біди Україну.
26.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
А я чекаю так весну оту,
Щоб назбирати квітів з полонини.
Разом із квітами я старанно вплету,
У свій вінок, любов до України.
Його надіну - хай побачать всі!
У нім моя кохана Батьківщина
Ну як не усміхатись тій красі?
О, рідний край, з сережками ліщини.
Чому на тебе зазіхають ті,
Хто цінності тобі не знав ніколи?
Не розумів хто ворог, хто святі,
І не ходив з буквариком до школи.
Ви приїздіть - дорослі і малі,
Відчуйте самі силу України.
Вона із надр цілющої землі,
Вона від аромату журавлини.
Ми запечемо бульбу у вогні.
Моя бабуся, дай їй Бог здоров’я,
Наліпить вам вареники смачні,
З такою українською любов’ю,
Що заспівають і у вас в душі
Ті солов’ї. І з щирістю дитини,
Я заплету у свій вінок вірші -
Нехай пливе по водах України.
Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2020