| Сторінки (17/1661): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ygg-LS5qnpg[/youtube]
Новый звук рождён из того, чему нас с детства учат.
Сила власти это зло, она оставляет на речи клеймо.
С скрытой силой, ухмыляясь в тьме ночной, тенью речь
Идёт с тобой, эхо сна преследует нас, эхо - иллюзии ума.
Речь эволюционирует, рушит родовой уклад,
Письмо - нашей речи распад!
Слова, начерченные, в оттенках красного,
В пространстве скручивают настоящее, кричат..
Зло разносит в дребезг всё, на то он и зло.
Имя силы теперь как и мы - в цепях.
Глубоко вдыхай токсичный воздух -
Новые условия, которые мы должны вынести.
Корень зла, затемненный переулок, говорит в коде.
Сдвиг звука с каждым столкновением
Начинает дробиться, тени сеют искаженные шепоты,
Растет дисгармония, на жизнь пародия.
Отвергаю, отвергаю это Я.
Пусть будет мирным небо,
Чистым воздух, живой - вода.
Пусть будет мама, папа, я
И вся родня, вся родня.
Мы прекращаем молчание - знак согласия.
Мы разрушаем сценарий Ада, высказанные исподволь
И завуалированные скрытыми планами договора и согласия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Вороньё кружит в вышине, меж серых крыш над головой.
Их тучи над миром, как тени страстей,
Из новостей, кружева дурных вестей.
Всё небо плотно затянуто им.
Полчища тоски, рупоры войны,
На ободранных костях бал мрака.
Вороньё, сжимая небосвод, кружит,
Хоровод мглы й пустоты,
Их крики – призыв, призыв в никуда,
Страх й пустота, путём в забвение, в заблуждении, мир снова летит,
В этом прощании с подъемом светил.
Запомни, жизнь – не просто игра слов,
Она летит, она не ворон,
И каждый миг – дар, собрать бы в стаи
Сердце для мечты, пока темно и
Воронье, как стражи, ввысь летит,
Словами мёртвыми поёт на свете белом.
Был смысл и свет, теперь лишь тень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Стадион замер.
Замер в прямом смысле слова.
Ни гимнов:
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
Нет и гимнов Спартака:
Спартак, Спартак Москва,
Это больше чем жизнь
Это наша судьба..
Не бьют окна в вагонах
Поездов Киев-Москва.
Идет, идет война.
Игроки подписали контракт,
Молодежь бежит марафон,
Кто добежит ?
Нет не он.
Под "Аргентина -Ямайка 5-0"
Зрители покинули стадион.
В ложе с надписью "Армагидон"
Непредставленный хозяин, рядом каган
Бьет низко поклон,
Дает клятву, что весь каганат
Продолжит бессмысленный марафон.
Попугай Кеша занял свое место:
-Хозяин, вы на Гаити бывали?
- С женской сборной вы отдыхали?
-Не был я на Гаити,
Нас и здесь неплохо кормят,
Мы зодчие, строим на поле Иерусалим,
Весь мир удивим!
-Хозяин, а вы в бане бывали,
Слышали, что девки болтали?
-Нас и здесь - хорошо кормят!
-Деньги вам фигу там показали,
Трусики сняли и убежали.
- И не такое видали.
-Иерусалим!
-Мы тут вандалы,
Кости погибших в фундамент заклали.
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
«Динамо», «Динамо», о-о-о!
На марафон!
На марафон!
Кагану поклон!
Кагану поклон!
Система ВАР изменила футбол,
Везде молодняк й бежат марафон.
Это футбол,
Это футбол.
Аргентина -Ямайка 5 -0.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Мир мы накрили тканью плотной,
Безумие танцует в бледном лунном свете..
Диким и свободным кажется нам отлаженный муравейник.
Тени там, где могли бы быть сердца.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Люди словно восковые фигуры, развалины прежних миров и строений,
Всё замерло в миг трагедии, которую они даже не заметили,
Или не хотели замечать, так и уйти в никуда, в мир иллюзий.
Волк рыщет, уже не голодный,
Солнце восходит, разрушает заклинания.
Безмолвный трепет в полой оболочке..
Дрожащие руки тянутся в отчаянии..
Во всём этом хаосе я дышу влажным от слёз воздухом.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Шепот звёзд в падающих каплях дождя
Потерян в хаосе ужаса и боли
Под звездами, которые должны столкнуться
Во всем этом безумии.
Наше Сегодня, как история, которую никогда не рассказывали :
Эти звезды висят в твёрдых ногах,
Это пасмурное Небо бесконечно шепчет…
В лунном свете заморожено всё живое, но нету покоя.
Разбитые мечты и искалеченные судьбы
Проснувшись в фрагментах неба
Оживляют эту картину, оставляют след в этом пазле..
Во время этих беспорядков любовь мертва, спит непробудным сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
***
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
Твои глаза - маяк на моем пути к небесам,
Держи меня за руку мой путник и пусть этот мир тонет в безумстве.
Ты мой свет, ты всё, что мне нужно,
Ты самое ценное, что у меня есть.
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
В любви, что растет твое сердце яркой звездою палает.
В объятьях нежных, в грёзах чувств каждый миг
Словно целый век, в глазах моих небо, весна на душе,
С тобой мой, любимый мир кажется безбрежным.
Наконец-то ты счастлив и ты знаешь -
Ты единственный в моей жизни.
Твоя ладонь так нежна, так держи меня, так держи меня.
Не позволяй себе утонуть в чувствах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Ми йшли з тобою на побачення,
Ми знали місце, де піднімається відлуння.
У тиші вони наближаються як і ми,
В сумерках зближаютья як і ми.
Шепотіла тиша під небом,
Нечувані таємниці оживали в прихованому світлі,
Через найтемніші стежки ми йдемо туди,
Де мрії заберуть нас в свій політ.
На тому піску ви залишите красиві сліди,
У місячній ночі ваш шанс полетіти за горизонти.
Між зірками під Місяцем
Переписати те, що ніколи не вмирає.
У світі, де мрії можуть танцювати
Ліра грає найсолодшу мелодію,
У кожному ритмі є ця історія
У кожній тиші є гуркіт.
Розгадування таємниці
Відкриває ще одні двері.
У місячні ночі у вас ще один шанс.
У світі, де мрії можуть танцювати,
На тому піску
Між зірками під Місяцем
Переписати те, що ніколи не вмирає,
Досягнути горозонтів невмирущих почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Сподіваючись, що цього разу стихійність буде пронизана
І ми не порвемо всі струни і всі нерви до кінця танцю,
Увійдімо в таїнства дотику і обіймів,
Пройдемося по дотику до блаженства і близькості,
Не втрачаючи гідності на цій сцені,
Під танцюючим світлом і словами касань.
Надії і бажання оживають в цих рухах.
Тіла були запалені мерехтінням цих поглядів.
Вона, не могла бути наполовину коханою.
Мрії, несли їх на небо
У м'якому місячному світлі,
У застиглих позах екстазу.
Ми, під поглядом голок очей глядачів,
Своїми тінями ...годинами... робили це, не відчуваючи тіл.
В цій темряві лунали
Негласні слова, невимовні потоки блаженства.
Вона, не могла бути наполовину коханою.
Мрії, несли їх на небо
У м'якому місячному світлі,
У застиглих позах екстазу.
У цьому вихорі магії, в цьому очікуванні наступного
Дійства, рухи, долоні, що палали в любові,
Відчуття полум'я і вологи,
Цей негласний, до болю приємний стан
Відчуття присутності ревнивця в залі
І це безтурботність від того, що неможливо зупинити,
Передчуття бурі і шквалу захопленнь залу,
Моменту, коли наші тіла зливаються в цих сутінках антракту.
Одного разу на них чекала любов,
Але момент так і не настав,
Очі зустрічались з деяким жалем,
Руки тремтячих шепотів, які устами ніколи не буде промовленно,
Але засліплені любов'ю і оголені музикою
Вони не змоглиь стриматись в танці,
Не вилити на ццій сцені емоцій, які були приховані маскою порядності.
Момент, який ніколи не настане - настав. БРАВО!! Браво!!! Це немислимо, але як же красиво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Надеясь, что на этот раз спонтанность будет проникновенной
И мы не оголив до конца румбы все струны и все нервы,
Проникнем в таинства касаний и объятий,
Пройдем по лезу ощущений блаженства и близости
Не уронив достоинства на этой сцене
Под танцующим светом и словами касаний.
Надежды и желания пари в этих движениях,
Тела воспламенялись от искры взгляда.
Нельзя полюбить наполовину
Мечты, которые взлетели к небу.
Под лунным мягким светом
В застывшем экстазе поз
Мы, оголенные взглядами зрителей,
Со своими тенями часами летали
И чувствовали себя одинокими в темноте
Несказанных слов, незаконченных потоков блаженства
В этом вихре волшебства, в этом предвкушении следующего
Акта, движения, изгиба...
Ощущения огня и влаги.
Этого невысказанного, чертовски приятного,
Чувствования присутствия ревнивца в зале
И этой беспечности, того, что уже не остановить,
Предвкушения шквала и бури ревущего зала,
Мгновения, когда в этом полумраке наши тела сольются.
Когда-то их ждала любовь,
Но момент никогда не наступал,
Глаза, встречались с некоторым сожалением,
Руки, дрожащие шептали то, что уста никогда не будут говорить.
Но ослеплённые любовью и расщепленные музыкой
Они, так и не смогли сдержаться в порывах танца
И не излить на зал эмоции, которых и сами не ожидали.
Момент, тот, что никогда не наступит - наступил. БРАВО!!! Браво!!! Это немыслимо, вроде й бессмысленно, но как же прекрасно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Грішний, трудяга чоловік
Зустрів на ниві Бога.
Обняв його і обімлів,
Він же не вірив в Бога!
Сказав до Бога чоловік:
- Побачу і повірю.
Бог розсміявся й відповів:
- Звучить це так наївно,
блукай по цьому лабіринту снів,
повіриш і побачиш!
Знай більше, ніж здається,
Люби, любов - проснеться.
В океані бажань
підсвідомі течії
в омут почуттів втягують нас,
там є й любов,
Вона відображає вас у всьому, що ви робите.
Повірте, ви побачите, що це ключ.
Ним Бог відкрив світ прямо в мені:
Віра - це більше, ніж те, що ми знаходимо
Це маяк яскравий, в нім світло душі.
Таємниці розгадуються в темну ніч,
Зірки вище направляють нас в польоті.
Руки, які тягнуться до неба
Прагнуть піймати Місяць - не питайте, чому.
У вашому серці лежить вічність,
Очі широко відкриті бачать невидиме -
магію емоційної безтурботності.
У вірі ви знайдете ліки, зцілення духу, безцінний дар Бога.
Таємниці розгадуються в темну ніч,
Зірки вище направляють нас в польоті.
Руки, які тягнуться до неба
Прагнуть піймати Місяць - не питайте, чому.
У вашому серці лежить вічність,
Очі широко відкриті бачать невидиме -
По вірі ви бачите,
По вірі - отримуєте.
***
-Плаваешь в океане желаний?
-Подсознательные течения тянут за волнами потех?
- Любовь же, которую ты желаешь ярко и истинно
Отражается во всём, что ты делаешь.
Поверь, ты убедишься, что это ключ,
Открывающий мир прямо в тебе.
Вера - это больше, чем то, что мы находим,
Это маяк к свету.
Тайны разгадывают звезды в ночи
Спрятаны глубоко внутри,
В полете духа, в стремлениях души.
Руки, тянущиеся к небу, поймают Луну, не спрашивай почему.
Истина в сумраке часто скрывается,
Почувствуй прилив и пусть будет
Вечность в твоем сердце,
Глаза широко открыты, увидят невидимое
Магия в песне сирены,
Иди по этому пути любви, с чистым сердцем,
Веруй и по вере дано будет.
Плаваешь в океане желаний,
Подсознательные течения тянут ко дну,
Любовь, которую ты желаешь, яркая и истинная
Отражается во всём, что ты делаешь
Поверь, ты увидишь, что это ключ.
Открой мир прямо внутри.
Вера - это больше, чем то, что мы находим,
Это светлый маяк добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Зі сходу - підараси,
Згори -й слів нема.
В тилу - ТЦК,
УПА на них нема.
* https://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1943.oun-upa.php
https://ounuis.info/executive-oun-f-1/1318/prohramni-dokumenty-ukrainskoi-natsionalnoi-partii.html
З минулого життя, у відлунні - танець!
В цьому швидкоплинному по́гляді,
в цьому застившому екстазі радості -
Подив закружив наші сердця у нескінченному вальсі блаженства.
Ми знову зустрічаємося там, де належить
Не вперше, можливо востаннє, а може навіки,
Якщо Купідон розплутає клубок і в нього залишились стріли.
Нам же одне - розпізнати обличчя,
відчути спонтанність хвилі,
У повто́ренні
любов зросла.
Дві половинки в цій космічній спіралі -
Долі стикаються, а потім ми відчуваємо...
Перемотайте стрічку назад -
Оргазм застив в кожному треку.
Минають миті,
У лабіринті часу ми знаходимо
Відлуння томного звучання наших душ
У кожному житті - пошук єднання.
Через піски, через моря,
Через простір і час
В одну мить наш голос
Ехом відлунюється,
через радість і біль
Кожна зустріч відбувається заново.
Споконвічна сага про нас двох.
Любов незламна в нескінченному обертанні долі.
На зірках починається наша казка.
Місяць зберігає наші таємниці.
Мелодія, лунає крізь час.
В лунному сяйві
Виблискують знойні тіла,
А наші душі в екстазі покидають Рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
Zadzwoń do mnie w nocy, przyjdę
wykrzycz mi ptaka, ćwierkającego kanarka
Przykleję słowik, przytulę skrzydło, rozpalę ogień.
Dzwonią dzwony, dziwny i słodki dźwięk.
Kiedy jest to trudne dla duszy, tylko mnie proschebchi
Księżyc poniżej opuści cię i łaskocze
I pieszczę trawą, zaskakująco to wiem
W oczach ah
Próba kotów
Naprawdę och
Wydłużony oddech
Jak wszystko można zmienić
I ulotnie
Jest za szybki
A potem powoli
Dzwonisz do mnie w nocy, będziemy chodzić z Księżycem
Będę oświetlać w tobie gwiazdy, podniosę cię do nieba
Nie trzymasz tego w sobie, zapomnij o nieśmiałości
Nie krzycz już sercem, szepcz słowami
Zadzwoń do mnie, polecę.
I nie obudzę cię
Sen jest słodki, sen jest magiczny
I jakoś jest szalony.
W oczach ah
Próba kotów
Naprawdę och
Wydłużony oddech
Jak wszystko można zmienić
I ulotnie
Jest za szybki
A potem powoli
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Ти позви мене, вночі прийду...
кричи мені птахою, щебечи канарейкою
Соловейком прилину , крилом обніму, вогонь розведу.
Дзвіночки дзвенять, дивно й мило гомонять.
Коли тяжко на душі, ти мені лиш прошебчи
Місяць нижче опущу і тебе пощекочу
І травою приласкаю, дивовижно це я знаю
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
Ти позви мене вночі, будем з Місяцем гулять
Зірочки в тобі я запалю , тебе на небо підніму
Ти в собі це не тримай, соромливість забувай
Серцем більше не кричи, ти словами прошепчи
Ти позви, я прилечу
І тебе не розбужу
Сон солодкий, сон чарівний
І якись він божевільний.
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
***
Du rufst mich nachts an, ich komme
Schrei mich an, Vogel, Zwitschern Kanarienvogel
Ich stecke eine Nachtigall ein, umarme den Flügel, und mache ein Feuer.
Glocken läuten, seltsames und süßes Geräusch.
Wenn es für die Seele hart ist, proschebchi du mir nur
Der Mond unten wird dich erniedrigen und kitzeln
Und ich streichle mit Gras, überraschenderweise weiß ich das
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
Du rufst mich nachts an, wir werden mit dem Mond gehen
Ich werde in dir Sterne anzünden, ich werde dich zum Himmel heben
Du hältst es nicht in dir, vergiss die Schüchternheit
Schreie nicht mehr mit deinem Herzen, flüstere mit Worten
Du rufst mich an, ich fliege rein.
Und ich wecke dich nicht auf
Schlaf ist süß, Schlaf ist magisch
Und irgendwie ist er verrückt.
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
У тіні ми граємо нашу останню гру.
Страх тисне руки, які тримають полум'я.
Шепіт довіри, занадто пізно, не розумію -
На межі любові і ненависті.
Наші очі зустрічаються і запалюють небезпечний вогонь.
Тіла заплуталися в павутині бажань.
Серцебиття.. наростає, нестримно учащається пульс.
Темрява, крадучись, починає приходити.
Заплутаний розум у смертельному трансі
Танцює з смертю зворушливий танець.
Ніде сховатися, без повороту назад,
Ми - загублені в тіні на цьому треку.
Тісні стіни в приміщенні щільно ростуть.
Відлуння перетворюється на крики вночі,
Шалені вдихи і тремтячі дотики.
Ми любили занадто пристрастно і відчували себе занадто впевнено,
Тривога ж душить крижаними ланцюгами.
Сприйняття розмите всіма плямами,
Душу тіло покинуло..
У цій грі, в яку ми наважилися грати.
Заплутаний розум у смертельному трансі
Танцює з смертю зворушливий танець.
Ніде не сховатися, без повороту назад,
Ми - загублені в тіні на цьому треку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
[quote]Якщо вас гвалтують - розслабтеся і отримаєте від цього монстра задоволення[/quote]
Томна тінь щось шепоче близько..
Від її подиху мою шию вкриває озноб, я привидом себе відчуваю.
Обійми занадто щільні, я починаю бачити..
Те, що цьому інтиму зараз не можу дозволити відбутись.
Її дотик стає холодним, я відчуваю зміну
Холодок..
Спарини...
Серцебиття...
Стукіт..
Гуркіт...
Падіння...
Інтимні ми намальовані поруч
Любов перетворюється на страх
У темряві ми загублені і сліпі
Жах повзає в нашому розумі
Руки колись ніжні, тепер мене лишають подиху,
Зжимають щільно, нічні жахіття прокидаються...
Шепіт перетворюється на безмовні крики всередині,
Не можу уникнути цих смертельних обіймів.
Поцілунок коханця тепер смакує страх.
Те, що ми мали, вже давно мертве...
Страх і терор піднімаються високо
У цій безодні не дають й попрощатися.
Інтимні ми намальовані поруч
Любов перетворюється на страх
У темряві ми загублені і сліпі
Жах повзає в нашому розумі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Море це мілліарди рік
Що злились в одне безмежно бажанне
Тих, що ввібрали найкраще
Тих, що текли берегами
Тих, що поряд і з нами
В море любов вони несуть
тобі її лиш віддають
любов вони несуть
тобі її лиш віддають
Ти просто морем лиш пливеш
Пірни до дна і все знайдеш
Корали, жемчуг, діаманти
Мила а ти є океан
Водою гоїш сотні ран
Море Сонце ласкає
Море Сонце чекає
Море Сонце вбирає
І тобі віддає
Отака ти вже є
Лише Сонце встає
То й тебе озаряє
В твоїх очах воно ж сіяє
Ти і частинка й цілий всесвіт
Безмежніть люба ти моя
Нічна зоря
Ти подих ночі
Лиш зазирну я знову в очі
Ти мій портал
В тобі зникають
В тобі зникаю
Море це мілліарди рік
Що злились в одне безмежно бажанне
Тих, що ввібрали найкраще
Тих, що текли берегами
Тих, що поряд і з нами
В море любов вони несуть
тобі її лиш віддають
любов вони несуть
тобі її лиш віддають
Ти просто морем лиш пливеш
Пірни до дна і все знайдеш
Корали, жемчуг, діаманти
Мила а ти є океан
Водою гоїш сотні ран
Море Сонце ласкає
Море Сонце чекає
Море Сонце вбирає
І тобі віддає
Отака ти вже є
Лише Сонце встає
То й тебе озаряє
В твоїх очах воно ж сіяє
Ти і частинка й цілий всесвіт
Безмежніть люба ти моя
Нічна зоря
Ти подих ночі
Лиш зазирну я знову в очі
Ти мій портал
В тобі зникають
В тобі зникаю
Вночі завжди мені сіяєш
Когось напевно ти кохаєш
Тому щоночі виглядаєш
Я Аріадни бачу нить
А ти продовжуєш світити
Тебе не можна не любити
Багатогранна ти
Брильянт на небі
Ти
То ж сіяй мені
Й люби
Там де я
там завжди ти
там завжди ти
Люби
Люби!
[b]Ogień płonie[/b]
Chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Patrząc teraz daleko
W niej szukam ciebie
Mgła nad rzeką
I nie jesteś ze mną
Pełna energii
Pomachaj mnie
Chcę morze
Chcesz zjeść
Fale stóp, które pieszczą
Szliśmy w piasku
Wzdłuż brzegu morza
Ty i ja
Wojna trwa
W skrócie ....
Boisz się, że mi powiedziałeś
Obietnica przyjemności
Oczy pełne ognia
I krzywe i kształty
Cichy tonowy głos
Kilka linijek o sobie
Czy chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Ogień płonie
Czuję się gorąco
Blisko
Po prostu nas pociągają
Nie trzeba mówić
Wygląda na wszystko powiedziane
Ręka biorę
Idę z tobą
Chcesz zapomnieć
Zniknij w mgłę
Patrząc teraz daleko
W niej szukam ciebie
Mgła nad rzeką
I nie jesteś ze mną
Pełna energii
Pomachaj mnie
Pomachaj mnie
Chcieć miłości
jeść
jeść
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
У темному при темному лісі
Жили ведмідь, стая вовків і стара,
Облізла, беззуба лисиця.
Така вже сива, що в тумані
Й не скажеш, що то лис,
А не їжак.
Поряд з лісом степ
Та такий безмежний,
Що за місяць не обійти його.
Трава по пояс.
Духмяний, пидухмяний.
Це місце полюбили бізони
І було їх там видимо невидимо.
От якось лисичка проголодалась
Та й думає як би то мені та бізоненятком
Посмакуват, от і накумекала.
Вночі пішла до ведмедя в берлогу,
А була вже зима, він солодко спав,
Назбирала в торбинку його шерсті
І хутко замітаючи за собою сліди
Навпрямки та в кошару:
Загризла новонароджених бізоненяток,
Шерсть ведмежу по всіх закутках,
Одним словом інсценувала -
Кроваве дійство ведмедя.
Зранку бізони, побачивши це,
Всім стадом та до берлоги і засипали ведмедя живцем.
Думали він там здох.
І все ніби на цьому й скінчилось.
Та на весні чи той мертвяк
З гробу виліз,
Чи його родич
Та натравив вовків на бізонів:
Назбирав листя, приніс їм телятко
І сказав:
- Будуть вам і грооші зелені і мяско довічно,
Якщо на бізонів підете війною.
І степ буде ваш.
Там буде ваша стая жити,
Коли цих бізонів розжинете.
От і почалася ця грізня.
Вовча стая зубами
По живому мясо рве,
А бізони їх копитами, копитами.
Степ розтоптали:
Ями, пролими, яри.
Бізонам і ні туди, а ні сюди.
Щоночі очі кроваві мяйорять,
А вони у яру
Чекають на кращу пору,
Що пийде могутній Зубр
І виб'є вовкам той клятий зуб.
А Зубра нема і нема.
Казочка ще та.
І я там був,
І я це бачив.
Бізонів жаль -
Одна печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Чорти показились!
- А люди?
-Люди ?
-Люди втомились.
Мов ті кроти,
Мов миші люди живими
В землю зарились,
До близьких востаннє
Вони притулились.
-Що ти говориш?
- Що ти несеш?
Їхній то хрест !
-За Україну!
-За всю цю брехню?
-За Сатану?
-Бендерівка кажеш?
-А де ж бо вони?
-В Канаді, в Норвегії
діти ж твої.
- А українки ж бо ляхів знайшли,
за кого герої в бою полягли?
-За кого скажіть тут кров проливати?
Без ніг і без рук як виживати?
-За владу продажну?
-За беззаконня?
Димом у нори,
Кротів у вогонь!
Сором прикрили
Й в літак чи в вагон.
Чартерні рейси
з чим за кордон?
Всі їхні статки туди ?
Закордон, в адський полон.
За це проливали
Постійно тут кров?
-Щоб вивезли все,
самі, щоб втікли?
-Чи щоб жиди
Кров тут пили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Po prostu powiedz mi, czego potrzebujesz
Dla ciebie znajdę sznurki w duszy.
Wytrzyj łzy z oczu,
Z pragnienia drinka, ja - voditsa żyję.
Jesteś nabrzeżem mojego statku, jesteś nabrzeżem mojej duszy.
Nie boję się deszczu, nie boję się z tobą burz.
Jesteś moim wzrostem, jesteś moim cokołem...
Przyjaciel, który chroni przed zimami, przyjaciel, z którym powstanę w górach.
Płyńmy oceanem, oceanem uczuć
Ogarnij jak faluje trudności bycia.
Jesteś na niebie czysty księżyc nad górą
Twoje skrzydła są młode.
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pff6PEvNn7s[/youtube]
Жили-были
На бел Ом Свет Йе
Жили люди,
Но не эти...
Зем ли этой
Б. ЛадЪ Ям мало,
Л Яр Вами согнали
В Ста До.
Жили-были
Не тужили,
Вот тужить
Они й внушили.
С О жите ль
То зачем?
Кому нужен
Этот Х рен?
Жили-были
Го вор Или
Все и всё Уже
За были.
* Жили-были три китайца: Як, Як-цедрак, Як-цедрак-цедрак-цедрони. Жили-были три китайки: Цыпа, Цыпа-дрыпа, Цыпа-дрыпа-дрымпампони. Все они переженились: Як на Цыпе, Як-цедрак на Цыпе-дрыпе, Як-цедрак-цедрак-цедрони на Цыпе-дрыпе-дрымпампони.
Мудро же, пригодится в блиндаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Щоб побачити кліп - слід перейти на мій ютуб канал, просто нажавши на зображення.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wFbLJOfdolI[/youtube]
Нажміть дзвіночок, щоб вас оповістив про початок прем'єри.
Обіцяю - не пошкудуєте за потрачений час, воно того варто.
А лайк, підписка, то вже як самі бажаєте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
У мужика сталась біда:
Війна і на біду грошей нема.
Типова казочка, ще та.
За даними Держслужби статистики та Міністерства у справах ветеранів, у нас 2,7 мільйона цивільних осіб та майже 500 тисяч учасників бойових дій - це люди з інвалідністю. За прогнозами, через війну їх кількість зростатиме. Отже проблема тих, хто має значні вадиздоров’я, - глобальна. І Міністерство охорони здоров’я планує змінити ставлення до цієї проблеми:
З 1 січня 2025 року в Україні припинять своє існування медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), які встановлюють інвалідність. Про це 21 квітня повідомив міністр охорони здоров'я в ефірі телемарафону.
Почув це мужик та й думка майнула в голові мужика: - Позичу гроші я у міністра Лошка!
Приходить він до нього і говорить:
- Вельмишановний пане, безкорисний добродію, позичте мені грошей.
- Нащо тобі?
- На біду.
- Чи багато?
- Мільйонів з п’ять.
- Коли віддаси?
- Завтра.
- Добре, - сказав Лошок і відщитав йому потрібну суму.
На другий день пішов він до мужика за боргом.
Мужик йому говорить:
- Приходьте завтра, добродію!
І дає йому в руки проект з словами того самого, популярного в нашій країні, Ляшка:
«Ляшко також пояснив, що для реформування системи проведення медико-соціальної експертизи, яка встановлює інвалідність, у МОЗ планують створити мультидисциплінарні реабілітаційні команди та перевести систему МСЕК в електронний формат. Людина, яка потребує довготривалої реабілітації, спочатку потрапить до закладу охорони здоров’я. На базі таких закладів будуть сформовані мультидисциплінарні реабілітаційні команди, які розроблятимуть індивідуальний план відновлення.
До медичного компоненту планують додати ще й соціальний. І частина людей з інвалідністю зможе пройти навчання, якщо втрата функціональності не дозволятиме їм повернутися на старе місце роботи. А для тих, хто взагалі не зможе працювати, буде доступна сервісна соціальна послуга. Через Міністерство соціальної політики людину забезпечать допомогою від соцпрацівника, а держава компенсуватиме деякі витрати.
Поки невідомо, як вплинуть ці зміни на пенсійне забезпечення людей з інвалідністю - чи не зменшать число тих, хто матиме право на пенсійні виплати. Але нові підходи обіцяють, як кажуть, не ставити хрест на таких людях, а за допомогою активізації реабілітаційних заходів робити все, щоб повернути їм втрачені через проблеми зі здоров’ям можливості.»
А сам тим часом на заборі, своєму, прибив вивіску «Приходьте завтра».
Лошок прийшов раз, прийшов ще раз, не гоже ж міністру вибивати силою кошти у інваліда, – на воротах все один і той же напис.
«Дай,-думає,- не піду завтра до мужика». І не пішов.
На наступий день іде Лошок до мужика і бачить на воротах інший напис «Вчора прийдіть».
-Ех, дурень я, - подумав Лошок, - не міг учора прийти й отримати свої гроші, я як та людина з розумовими вадами певно, видно пропали мої грошики.
Відтоді не приходив Лошок до мужика за грошима.
Хто слухав казочку, тому бубликів в’язочку.
Як кажуть по бороді текло, а в рот – не попало!
Одне лише цікаво, а мужикам, як далі з цими вадами та жити в цій пречудовій державі?
Була перша світова, була й друга світова, до третьої зрозуміло не доживемо.
- То кого в першу чергу евакували в ті тяжкі часи?
- Торгашів, спекулянтів, олігархів, зрадників?
- Чи поранених, саме тих з тими як би так мовити вадами?
- Вони самі ліки купували? За реабілітацію платили?
То для кого ж тут кордони то закрили?
Весь світ готовий же оцих людей прийняти і надати їм медичну допомогу.
Замість того, щоб були для цих категорій ліки та медичні послуги безкоштовні, що було, є і буде?
Хоч нарешті дійшло «іноземним партнерам», що інваліди тут і судді, і депутати, і прокурори, і в країні не система охорони здоров’я, а система «ДАЙ і ЗАПЛАТИ».
А закон прийняти важко, що або працездатний, і ти працюєш, а не можеш по стану здоров’я працювати – отримуєш пенсію і не працюєш. «І пенсія і зарплата»- от і всі керівники з групами інвалідності будуть до смерті працювати і отримувати подвійну платню з бюджету, все вельми шановне панство і отримує довічно, а ті, що дійсно потребують допомоги – не мають тих сум, які хочуть на лапу оті самі МСЕК, які можливо припинять своє існування, а нова система як завжди буде гірша ніж попередня, не Коституцією ж керуються нажаль і замісь того, колектичне декларування відповідальності і директиви згори - ось суть цього дійства. Ключове в цій бюрократичній системі - безвідповідальність. Замість того, щоб скоротити бюрократичний апарат та посилити відповідальність знову реформи, а до чого вони приведуть? До чого привело закриття багатьох санстанцій, інфікційних відділень, приміщень лікарень та попередні реформи нам всім уже ж очевидно.
Всесвітня організаціїя охорони здоров'я у світі, а у нас відновлення послуг на рівні громади https://www.youtube.com/watch?v=xdSflzQUrVI
-А за які шиші? Не вигрієш кісточки вже й на печі, печі ж то теж нема.
Мораль же така – міністр як завжди, розвів мужика.
Все ж з точністю та навпаки.
Хто Заходу потрібен – здорові, щоб працювали, і багаті, щоб інвестували.
Хворі і бідні – не потрібні нікому!
Вони і будуть ці вивісочки читати і за десятим разом уже не підуть, бо нема, саме того і нема - совісті у цих добродіїв.
І всім очевидно стає, що сказали «партнери»: - Бабла нема, в листопаді завершиться війна.
* Наголошую - я написав казочку на новий лад, всі можливі збіги цілком випадкові. Старі казочки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bJgR65cZSXU[/youtube]
Reime schwirren in meinem Kopf herum wie Bienen in einem Bienenstock,
Sie fliegen vorbei, sie berühren sich,
~ Eventually they find the perfect match ~
# Mit dem sie eine Linie bilden
Wo du glücklich bist, bin ich glücklich, in diesem Rausch.
Es gibt nur uns zwei, und nur der Wind atmet durch den Schleier.
Der Zauber des Augenblicks - die reife Frucht der Liebe zu pflücken!
Meine Brüste flattern vor Leidenschaft wie ein singender Vogel in der Morgendämmerung.
Alles zittert in mir, die Liebe strömt aus meinem Herzen wie duftender Honig.
Ziehe mich zu dir wie Nektar zu einer Biene.
Die Reime schwirren in meinem Kopf herum, tanzen in einem endlosen Kreis,
Sie ziehen vorbei, sie berühren sanft.
Und in unseren Herzen, wo nur wir beide sind,
atmet der Wind träge und flüstert:
- „Wo du glücklich bist, bin ich wie eine Gottheit!
In der Umarmung von Licht und Dunkelheit, kommen die Tage zusammen!
Meine Haare stellen sich auf wie in Glückseligkeit,
Ich streichle dich bis in die Tiefen der Lust!
Deine Augen sind wie die Morgenröte.
Alles um mich herum ist ein Geflüster der Inspiration,
Die Süße deines Körpers ist süß,
Deine Liebkosungen sinken tiefer und tiefer, bis in die Tiefen der Lust,
Wo die Eitelkeit verschwindet, der ganze Körper wie eine göttliche Schnur.
Du bist die Essenz meiner Welt, im Licht erschaffen.
Der Zauber des Reims findet Paare von Konsonanzen, Saiten in der Stille.
Die zu unserem unvergesslichen Tag verschmelzen.
Jedes Wort ist wie eine reife Frucht im Schoße der Glückseligkeit.
Wenn sie sich treffen, finden sie Paare, die im Gleichklang verschmelzen,
Atemlose Leichtigkeit, die spontan über den Äther schwebt.
Die Winde singen und die Welt erblüht.
Рифмы мечутся в голове, как пчелки в улье,
Они то пролетают мимо, то соприкасаются,
В конце концов находят себе идеальную пару,
С которой образуют строку
Там, где счастлива ты, счастлив и я, в этом порыве
Нас только двое, и только ветер надрывисто дышит вуалью.
Волшебство момента – срываем спелые плоды любви!
Грудь моя затрепетала от страстей, как поющая птица на рассвете.
Всё дрожит во мне, любовь душистым мёдом из сердца струится.
Влеки же к себе, словно нектар пчелу.
Рифмы мечутся в голове, танцуют в бесконечном круге,
То мимо проходят, то нежно касаются.
И в сердцах наших, где только мы вдвоем,
Томно дышит ветер, надрывисто шепча:
-Там, где счастлива ты, там и я, как божество!
В объятьях света и тьмы сближаются дни!
Волоски поднялись, словно в блаженстве,
Тебя ласкаю до глубины услады!
Очей твоих взгляды – словно рассвет.
Всё вокруг живет в шёпоте вдохновения,
Сладостью наполненное тело искрится,
Ласки опускаются все ниже, ко дну услады,
Где исчезает суета, всё тело как божественная струна.
Ты – суть моего мира, в свете сотворенном.
Волшебство рифм находит пары созвучий, струнные звуки в тишине
Что сливаются в наш незабываемый день.
Каждое слово, словно спелый плод в лоне блаженства.
Встречаясь, находят они пары, в унисон сливаясь,
В бездыханной легкости спонтанно плывут по волнам эфира.
Поют ветра, и мир вокруг цветёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Рими метушаться в голові, як бджілки у вулику,
Вони то пролітають повз, то стикаються,
Зрештою знаходять собі ідеальну пару,
З якою утворюють рядок.
Там, де щаслива ти, щасливий і я, в цьому пориві
Нас тільки двоє, і тільки вітер надривисто дихає небесною вуаллю.
Чари моменту - зриваємо стиглі плоди кохання!
Груди мої затремтіли від поривів, як співаючі птахи на світанку.
Усе тремтить, любов духмяним медом із серця дзюрчить.
Мани ж до себе, немов нектар бджолу.
Рими метушаться в голові, танцюють у нескінченному крузі,
То повз проходять, то ніжно торкаються.
І в серцях наших, де тільки ми вдвох,
Томно дихає вітер, надривисто нашіптуючи:
-Там, де щаслива ти, там і я, як божество!
В обіймах світла і темряви зближуються дні!
Волоски піднялися, немов у блаженстві,
Тебе пещу до глибини насолоди!
Очей твоїх погляди - немов світанок.
Усе навколо живе в шепоті натхнення,
Солодкістю наповнене тіло іскриться,
Ласки опускаються все нижче, до дна насолоди,
Де зникає суєта, все тіло як божественна струна.
Ти - суть цього світогляду, у світлі кохання створеного.
Чари рим знаходять пари співзвуч, звуки струн - тишу,
І в обіймах з нею зливаються в наш незабутній день.
Кожне слово, немов стиглий плід у лоні блаженства.
Зустрічаючись, знаходять вони пари, в унісон зливаючись,
У бездиханній легкості спонтанно пливуть хвилями ефіру.
Співають про це вітри, і світ навколо цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Ogni momento è un dono di eternità!
Guardate l'infinità di una goccia.
È meglio vedere con gli occhi che vagare con l'anima.
Lasciarsi andare qui, in questo momento,
Per sentire l'eternità in ogni respiro,
la felicità in ogni sorso
C'è un miracolo nella danza delle foglie,
La luce e l'oscurità si abbracciano strettamente.
Nell'attesa dell'amore,
Come se l'eternità si nascondesse nell'umidità.
Respirando la luce che si increspa sulle onde.
Riesci a sentire la tua anima nel silenzio?
Solo nel palmo delle mani di Dio, l'amore è il suo nome,
scopriamo il mondo che ci circonda
La sua bellezza, la sua infinita felicità.
Senti la beatitudine e sarai vivo.
Accendi il tuo cuore, i tuoi sogni che si assopiscono,
Nel tuo petto, risveglia le scintille dell'amore, la tua strada attraverso la vita.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Кожна мить - вічності дар!
Поглянь, у краплині зріє неосяжність.
Краще прозирати очима, ніж блукати душею.
Дозволь собі бути тут, у цю мить,
Відчувати вічність у кожному подиху,
Щастя - у кожному горлечку.
У танку листя ховається диво,
Світло і темрява міцно в обіймах
Зливаються в передчутті кохання,
Наче вічність причаїлася у волозі
І вдихає світло, що плескається на хвилях.
Чуєш, як у тиші звучить твоя душа?
Лише в долонях Бога, ім'я йому Любов,
Відкриваємо для себе світ навколо -
Його красу, нескінченне щастя.
Відчуй блаженство, і ти будеш живий.
Запалюй у серці вогні, мрії, що дрімають,
У грудях пробуди, іскри любові - твої в житті шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
https://coollib.net/b/578400-lev-nikolaevich-tolstoy-odumaytes/read
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4VpxWyxg2PY[/youtube]
Не знайте російської мови, не читайте, просто ... - певно такий лозунг сучасності, зі шкіл готують рабів держави і туніятців, а хоч один такий твір як у відео вони вивчають?
Відбивають охоту навіть до літератури та мови.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]
А важко відтвертий лист "ворога"прочитати чи хоча б послухати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gXorqr8w08U[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Таємниця під сімома замками - у борошні криється яд,
Як той наркотик, вживаючи - звикаєш до голоду.
Дисбактеріоз, рак, а причина - хліб!
Який же ти дурний, голомозий чоловік.
Безкоштовні бульби - безкоштовний укол!
-Ти ще здоровий? Їжа ж вбиває!
Ти це не знав? Немов той удав - черево набивав!
Рабами пшениці ми давно ж стали,
Стадом, що безмовно йде слід у слід.
Люди наївшись плодів ярових -
Забули коріння, втратили мудрість.
Створені ми були за проектом іншим,
Але лише між рядків істину побачимо -
Створені ми були у славі світла,
Але в нинішній темряві ми лише тіні на поривах вітру.
Виродки, що виникли в нашому гнізді,
Деруть з нас за хліб, як за грішні муки.
Довгих літ запорука - чистота душі!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mSxcHdp83es[/youtube]
***
Das Geheimnis liegt unter sieben Schlössern - Mehl enthält Gift,
Wie eine Droge, man gewöhnt sich an den Hunger.
Dysbiose, Krebs, und die Ursache ist Brot!
Was bist du doch für ein dummer, nackter Mann.
Freie Knollen, freier Schuss!
- „Bist du noch gesund? Essen tötet!
Wusstest du das nicht? Wie eine Boa constrictor füllt es den Magen!
Wir sind schon lange Sklaven des Weizens,
Eine Herde, die schweigend folgt.
Die Menschen haben die Früchte der Felder gegessen
Sie haben ihre Wurzeln vergessen und ihre Weisheit verloren.
Wir wurden nach einem anderen Plan erschaffen,
Aber nur zwischen den Zeilen können wir die Wahrheit sehen.
Wir wurden in der Herrlichkeit des Lichts erschaffen,
doch in dieser Dunkelheit sind wir nur Schatten im Wind.
Missgeburten, die unserem Nest entsprungen sind,
Die unser Brot nehmen, als wäre es eine sündige Qual.
Der Schlüssel zum langen Leben ist die Reinheit der Seele!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qgsHV0M5VSQ[/youtube]
Кліп за текстом
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oxflj1G_SZw[/youtube]
За сто лет ничего не изменилось и не изменится, то зачем плакать о том, что идет война?
Мы все жители Земли, о каких границах может идти речь?
Они существуют для оной цели - наживы и контроля над стадом.
Точно как выдуманные 200 лет назад нации и национальности.
Разделяй и властвуй, вбив в головы стада религии рабов.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sImJXXuKbgQ[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r2t9qyiKNEk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=emdVvgEwIAs[/youtube]
посмотрите последние два ролика и отведьте себе на вопрос :
Не Гидра ли это, что в мраке укрыла лица...?
А после просмотра видео "Вот где враги!" стает очевидным, что с той стороны повторяют те же слова,что из этой, только объект противоположный, все зеркально.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T7ZPcqFzbVg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mgkr-Ut-s3U[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xAQPeYX44pw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
La magia de las transformaciones sagradas,
Las palabras, como los hechizos, transforman la conciencia.
Surgen de la oscuridad, nacen de nuevo,
Imágenes de los viejos y grises días.
Los flujos de energías serpentean aquí,
La sabiduría del conocimiento se manifiesta aquí.
Aquí cada sílaba es el comienzo de la vida de una nota,
Entrando en el infinito de lo oculto,
Oirás una melodía,
Que se oculta en las profundidades de este abismo
Y en cada armonía - el calor vivo de los siglos.
En los rincones secretos de mi alma,
A través de las lágrimas, en un alegre vuelo de sueños,
El amor, como el mar, brilla con luz celestial,
Mostrando por un momento los cuadros de pasión que lleva consigo.
Es un mar excitante, reflejado en sus olas,
Respirando amor duradero que nunca termina.
Cada chapoteo es la voz de un momento en el río de nuestra vida.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
У магічності священних трансформацій,
Слова, як заклинання, перетворюють свідомість.
Повстають із темряви, знову народившись,
Образи тієї, сивої давнини.
Потоки енергій тут звиваються,
У мудрості знання тут проявляються.
Тут кожен склад - початок життя ноти,
Увійшовши в безмежність сокровенного,
Ти почуєш мелодію,
Що в глибині цієї безодні приховано
І в кожному співзвуччі - живе тепло віків.
У потаємних куточках моєї душі,
Крізь сльози, в радісному польоті мрії,
Любов, як море, виблискує небесним світлом,
Проявляючи на мить картини пристрасті, що відносяться із собою.
Вона - хвилююче море, відбиваючись у його хвилях,
Дихають почуття, що не минають.
Кожен сплеск - це голосок миті у річці нашого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2024
Wiatr tańczy na falach.
Łącząc się z miłością, brzeg jaskini
Oddychając błękitem nieba.
Miłość jest jak morze lśniące na niebie,
W różowych chmurach namiętności między nami.
Nasze dusze są brzegami oceanu pożądania.
Kiedy wejdziesz w te fale, poczujesz
Delikatne fale prawdziwej miłości
♪ łączące się w bezgranicznym tańcu ♪
Na szczycie fal nasze uczucia szybują jak ptaki.
Pomiędzy brzegami naszych dusz, gdzie pływają marzenia,
Przez stromą ścieżkę nasze dusze szybują do gwiazd.
W tym tańcu na szczycie, wschodzie i zachodzie słońca,
W objęciach wiatru, czułość spotyka zatroskane spojrzenie.
Unoszą nas fale, ich każda kropla jest zakłóceniem,
To przebija, esencja wezwania, część natury.
Sekretne uczucia budzą się spod przykrycia, z głębi.
I w każdej chwili uczucie miłości, bezdennej miłości.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
На хвилях морських танцює вітер.
Зливаючись з любов'ю, піщаний берег
Дихає небесною блакиттю.
Кохання - як море, що виблискує на небосхилі,
У рожевих хмарах пристрасно між нами хлюпоче.
Наші душі - то береги, океану потаємних бажань.
Увійшовши в ці хвилі, ти відчуєш
Ніжність справжнього кохання,
Зливаючись у безмежному танці
На вершині хвиль почуття наші порхають, немов тії птахи.
Між берегами душ, де мрії витають,
Крізь стрімкий шлях до зірок літають.
У цьому танці на вершині - і схід, і захід сонця,
В обіймах вітру ніжність зустрічає тривожний погляд.
Нас піднімають хвилі, кожна їхня краплина - то тривога,
Що пронизує, то суть поклику, частина природнього потягу.
Почуття потаємні пробуджуються з-під покрову, з глибини
І в кожній миті відчувається любов, бездонна любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
Ці зайчики,
ці ніжні дотики,
Цей шепіт...
Навіть не віриться,
що це вже осінь,
Що це прощання.
Ця золота позолота,
вкриває не лише листя...
Ця прохолода
глибше
і глибше
до самих кісточок пронзає тіло.
Ця тривога, що завиває,
в душах людей відлунням лунає...
А ми як той лист...
За вітром,за вітром.
А він шалений,
підхопив і несе.
Шорох...
шорох...
І тиша.
Вічна тиша.
[b]Все как один[/b]
Все, как один,
В атаку пойдем:
-За иудею!
-За каганат!
Все, как один,
в бою смерть примем:
-За их идею!
-За каганат!
Великий Владимир,
В бой всех послал,
Победу их веры
Он нам обещал:
-За юдаизм!
-За каганат!
-А князь ли Владимир?
-Он, ведь не князь.
-За юдаизм!
-За каганат!
Все, как один,
будем кровь проливать.
Стих написан по материалах статьи - https://ukraina.ru/20210529/1031487476.html
-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985112
З хмарки дощем поливаєш.
З неба кохаєш, кохаєш,
Восени радість не маєш.
В тобі Пустота, крил нема,
крил нема.
ПУСТОТА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Колоситься поле, немов стародавній витвір
Ширяє в повітрі магія слів,
У яких таїться величність священних сил.
Залиш ілюзії, що сковують крок,
Тепер і тут як тінь, з темряви
Постань новою сутністю.
Завіса піднімається, оголюючи частину реальності -
Життя, що стікається в потік.
У словах чари, що світоустрій перетворюють.
Вплив невидимий, але відчутний,
Ніщо не буде колишнім - сокровенність відкривається.
Око духу, розкривається таємницею милування,
У цей вимір вливається і пробуджується сила,
У нев'янучій красі спалахують небесні світила,
Зцілювальним світлом зігрівається божественний дух.
І в мурашці, і в слоні відблиски від видимості життя,
Сім'я зірок усередині нас, проростає в потоці небесного світла.
З мороку повстає створіння, із забутого минулого.
Залиш ілюзії, хто до призову прийшов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Колоситься поле, немов стародавній витвір
Ширяє в повітрі магія слів,
У яких таїться величність священних сил.
Залиш ілюзії, що сковують крок,
Тепер і тут як тінь, з темряви
Постань новою сутністю.
Завіса піднімається, оголюючи частину реальності -
Життя, що стікається в потік.
У словах чари, що світоустрій перетворюють.
Вплив невидимий, але відчутний,
Ніщо не буде колишнім - сокровенність відкривається.
Око духу, розкривається таємницею милування,
У цей вимір вливається і пробуджується сила,
У нев'янучій красі спалахують небесні світила,
Зцілювальним світлом зігрівається божественний дух.
І в мурашці, і в слоні відблиски від видимості життя,
Сім'я зірок усередині нас, проростає в потоці небесного світла.
З мороку повстає створіння, із забутого минулого.
Залиш ілюзії, хто до призову прийшов,
У кожну мить усвідомлюй, що все навколо -
Джерело життя, структура потоків буття,
У цю мить завіса піднімається, фіранка відсувається,
І ми споглядаємо єдиним оком
Зцілювальну внутрішню силу,
Чудеса, що без віри були німими.
Серце відчуває вплив містичний, що в кожному з нас.
Світло виходить із глибини, створює наснагу.
Істинною постає те, що залишалось там далеко,
Коли ми волали до істини віків.
І в кожному живому створінні, у кожній комашці й мурашці,
Смиренно живе рід, що нас з'єднує в сніп,
Який колоситься на ниві вічності.
Нам відкривається усвідомлення буття світлозарне,
У новій реальності ми силу невидиму відчуваємо,
Невимовне, що ховалося в нас, в істинній вірі оживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Після спекотного літа золотоволоса осінь стукає у двері
І ледь чутним шелестом, як господиня накриває наш стіл.
У листі нашептують таємниці живої краси,
Потаємно ваблячи до відвертості.
Вона на полотні життя малює райдужні мрії,
Розрізи миттєвостей, що сповзають з літ.
Досконалість недосяжна, в граціозній твердості - ніжністю прихована,
У ній зойк жінки з серця лунає, у русі - завитки, що ведуть до неповторності.
Граціозно, як світло, що крізь листя ллється.
Відверто, як стогін, що з глибин народжується,
У розрізі часу на картині наше життя проявляється.
Ми відчуваємо цю досконалість
У кожній краплі роси на світанку,
Як просто та складно бути живим.
Все неповторно: бутон троянди розкрившись обіймає весь світ,
ці чудові блискучі зірки, цей холодний Місяць.
Але в кожній миті, в колодязі душі, одна
Найсутніша суть досконалості - вічна мрія, що в серці живе, не знаючи краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Повертайтеся дівчата та на Україну,
Вас чекають мами в цю лиху годину.
Народіть дівчатка кожна по дитині,
А то вже податки тим, хто не родили.
Ой, рятуйте доні, пароплав, що тоне.
Нащо вам ті ляхи, тут усі ж голодні.
Ціни тут загнули, немає зарплати,
Повертайтесь рідні - будем бідувати.
Машки вже немає,
Дашка шкутильгає,
Батько без ноги - землю захищає.
Отака тут пісня щоденно лунає.
Кажуть Україна рясно розцвітає.
Ой, не вірте рідні,
І скоріш додому,
Бо без вас рідненькі не буде вже дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2024
Руїни стогнуть мороком тиші,
Осколки плит, що пам'ятають кроки тих, хто був,
Ледь видно з-під землі, зло проросло в серцях на жаль.
Там, де мрії зустрічали світлу мить,
Тепер лише темрява, і стогне світ порожній.
У тіні забуття боги віддалилися
І похмурий світ напівпорожній,
Уламки мрій, що в попелі розчинилися
І кожен штрих тепер лише тінь тривоги.
Знищено пам'ять, підміна віри серце гризе,
А де ж совість, совість де?
Ми в пошуках блукаємо, як у маренні,
У натовпі без облич і поглядів.
Не час молити про милість небес,
Коли на руїнах лише примари колишніх чудес...
Це кедр, могутній як мрія,
Під кедром смерека, що знає, чує серця поклик,
І рветься в небо, як дитяча мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Die Ruinen ächzen in der Düsternis der Stille,
Fragmente von Platten, die an die Schritte derer erinnern, die waren,
Kaum sichtbar unter der Erde, hat das Böse leider in den Herzen gekeimt.
Wo Träume einen hellen Moment trafen,
Jetzt gibt es nur noch Dunkelheit, und eine leere Welt stöhnt.
Im Schatten des Vergessens, haben sich die Götter zurückgezogen
Und die düstere Welt ist halb leer,
Die Fragmente der Träume, die sich in Asche aufgelöst haben
Und jeder Strich ist nur noch ein Schatten der Angst.
Die Erinnerung ist zerstört, der Ersatz des Glaubens nagt am Herzen,
Und wo ist das Gewissen, wo ist das Gewissen?
Wir irren umher auf der Suche, wie in einem Delirium,
In einer Menge ohne Gesichter und Augen.
Dies ist keine Zeit, um den Himmel um Gnade zu bitten,
Wenn in den Ruinen nur noch die Geister früherer Wunder wohnen...
Dies ist eine Zeder, mächtig wie ein Traum,
Unter der Zeder ist eine Fichte, die weiß, hört den Ruf des Herzens,
Und eilt in den Himmel wie ein Kindertraum.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Бог во мгле, как свет внутри,
Просветлением снимает покровы с души,
Как бутон расцветает вечность, в истинном свете божественного начала.
Сознание человека шевелится занавеской ,
Раскрывая чувства, что живут вне строк.
Счастье невыразимо, как волны в тишине.
Вопреки иллюзиям, что кружаться кругом,
Я есьм – в этом слове вся сила, вся суть!
Бог и вечность – внутри, в пути к себе ведущем, вездесущем.
Сознание – занавес тонкий,
За ним таятся сны и слови.
Уважение – подруга на этом пути.
Я не в тюрьме, я вне пространства суждений,
Меня ведёт внутренний путь – в этом вся суть.
Там, божественное прозрение, души уединение.
Я есьм, я приветствую пути, по ступенькам к истине
Шаг за шагом, в глубоком сне, пути в лестницы сплетаю,
А зов, что не утихает внутри, пробуждает душу к вечному сиянью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
[quote]Утром ранним встать, по крышам голышом гулять, по скверам голубей гонять и волны, волны догонять![/quote]
Сливаясь с бархатной калипсой, в романе моря и любви,
Сверкает свет небес, в нем каждый миг, как вечность.
Солнце сквозь волны ласкает весь мир,
На волнах любви манит, согревает нежные дали.
Шумит и томно шепчет море, его нежно ласкают краски Солнца,
Златые блики танцуют на воде.
Солнце и море – вечный дуэт, в объятьях воды,
В пучине, где мечта и реальность – одно,
Небо прячет от нас Солнце, уводя мир в тень.
Из пучины ж тянет к свету ясный взор
Небо, обрамленное облаками,
Море нежно щекочет берега,
Солнечный свет никогда не исчезает, он всегда с нами.
Светило яркое над водами живыми,
Согревает сердце, морская пена шепчет в ритме волны,
На глади танец света в час, когда мир спит безмятежно.
О, как прекрасно в этом мире чар:
- Солнце и море по вечному кругу жизни
Ведут нас в путь, где нет ни слёз, ни тьмы.
Так бы и остаться вечно в светлой симфонии звуком того лета,
Когда ветра шептали : « Ты – не один»,
Берега встречали с любовью и волны, эти волны,
Небо ж скрывает будни в вечность,
И в синеву, что сверкает как вода,
Уносит в бесконечность лета́ мои лета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2024
А спідничка коротенька.
Я доросла, не маленька.
Я голенька, я голенька.
Таємничка то моя.
Я така, так душа.
А ти це в мені угледів?
Що скажи ти роздививсь?
Закохався ?
Певно ти то є дівча,
Значить ти - моя сестра.
Якщо ж - парубок моторний,
То - мій суджений, нескромний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Сто тысяч дезертиров !
Мало, много?
Живы и слава богу.
Не патриоты - это да,
Но это война.
А кто пример им был подал,
Кто Македонский?
Он устал? Оброс жирком, орал?
Зарылся в бункер и засцал?
Приказы просто отдавать,
А исполнять?
Сто тысяч - это не один.
Виноваты ж не они!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Тут не будет все как прежде:
-Фонды, гранты, трасты и у власти - пида...сы.
Это груз, беспредельный это шлак,
Что вовлек в войну всех нас.
Грант на кровь ведь получили,
Их же детки соскочили.
Там не тихо потусили,
Тут всё кровью ведь залили.
Кто на плечи и что взял,
Кто врагу наш юг был сдал?
А скажите почему-
Пора заканчивать войну!
Враг не где то, он - в тылу.
Изнутри прогрыз дыру,
Вот корабль и шел ко дну.
Пора дыры залатать,
Шарлатанов всех изгнать.
Мафиози и бандиты - все ж во власти, паразиты.
Пуза, тачки, барыши,
Все они ведь торгаши.
Наш бюджет лишь только пилят,
На откатах процветают,
Свой процент лишь получают.
Паутина разрослась,
Тут война, у них жизнь в сласть.
Сами в бой ведь не идут,
Бабки, бабки лишь стригут.
Хочешь жить всегда в достатке -
Будь бандитом-олигархом!
Вот бандитов й развелось,
Правит стадом банды кость.
Затянули всю страну
В их разборки, в их войну!
Силовые все структуры -
На спине ведь тянут люди.
Деньги платников податков
Загребли , а кто понятно.
Пора скинуть этот груз
Й посмотреть на их конфуз.
Вместо этих паразитов лучше свиньи у корыта.
* песня о Крымской войне 1853–1856 гг.
Крымская война завершилась Парижским мирным договором, подписанным 18 (30) марта 1856 г. Поражение России подтолкнуло правительство к началу преобразований, осуществлённых в ходе реформ 1860-1870-х гг.
Нравится - слушайте, не нравится - не слушайте, негатива и так хватает.
Все крепости звезды в ходе войны сравняли с землей, что было до ... нам не узнать ( тайна, под семью печатями).
Результат войны для людей ( по версии правительства конечно же) - 9 февраля (3 марта) 1861 года в Петербурге император Александр II подписал манифест «О Всемилостивейшем даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей» и «Положение о крестьянах, выходящих из крепостной зависимости», состоявшее из 17 законодательных актов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Никто в Украине не угнетал, не уничтожал
Инородные народы, это ложь, элита угнетала
И порабощала – свой народ, коренной народ.
Украина была колонией с непокорной Западу элитой.
Отменили крепостное право?
Ложь.
Вас обманули и не только в этом.
Фиговым листом прикрыли и как в совке загон закрыли.
И эта ложь, как Ада дым, во рту врагов,
Привела к сумятице, привела к войне.
Взгляни же на себя, в отчаянье своём познай закат святых,
Ты только тень, не полетишь к звезде, всегда в тени, во тьме.
Что ни лидер, то слуга, то humic.
Исчезнуть бы в полёте, но не в этой жаре.
Тени множатся, на устах- немое ожидание,
Вариант не един – всегда есть выбор.
И Бога и как жить выбираете вы,
А не шёпот вдоль улиц, что никогда не угасал,
А не бот в телеграмм
И не этот humic, который всех достал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Свет звезд, тлеющий в тьме, обещает, обещает рассвет!
В груди отзыв сердца – не смотри!
Сквозь тени тревог, через тьму сквозь печали,
Нас направляют, нас направляют!
Каждый миг это встреча, что нас сближает, манит к рассвету,
Шепчет надежда в груди – иди, иди, не смотри!
Но, но, но наш путь тернист и неясен,
Сюжет, что уходит в потоки времён,
Каждый шаг - выбор, на сердце смятение.
За порогом ночи встретим рассвет.
Пусть обманут мечты, но звучит песня вновь:
-Свет надежды за горизонтом, не говори «Прощай!», встречай его, встречай!
Но но но, как сложно, сжаться в рифму, когда в душе бушует буря слов.
Песни ноты, струны гитары, словно судьбы нить,
Зовут к любви, из грёз к мечте, в объятья лет.
Сюжет полон тайны, боли, утрат,
Лишь сердце даст на всё ответ:
-Звезды пылают, звезды горят, с упреком глядят – не смотри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024
Втрачене не повернуть.
Вибору давно нема.
То така війна.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ctbutbDpxBE[/youtube]
[b]Риторичні запитання[/b]
-Хто на цьому заробив?
-Він чужу ж тут кров пролив?
-Чия тут колонія була ?
- Вони на троні поки іде ця війна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Під уклон...
як на санчатах.
Розігнались
і все вниз,
У вухах у всіх свищить.
Це уже не зупинить.
Бог підгору повезе?
Є надія!
кажуть є.
Шарлатан на шарлатану,
рвуть і рвуть.
Це ж просто жуть.
Коміки з екрану ржуть
І гребуть вони, гребуть.
На санчатах по асфальту.
Ми не діти
й це не жарти.
-А законність де?
-Нема.
-Це ж війна.
Мов та Умань
вся країна.
Ой, засрали Україну
та зробили тут руїни.
На санчатах покатались,
Голі й босі ми остались.
Залишилось - запрягтись,
знов на гірку й зразу ж вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2024
Що там вгорі..
Те і внизу..
Про що це я?
Я - про красу.
Захоплює розум,
Погляд милує,
Чарує.
А хто цим керує?
-Мара.
Природний закон:
-Синочки, листочки,
Падають вниз.
Ніхто у цих діток
Ніщо й не пита,
Настала пора.
Всі ж кажуть:
-Красота!
-Яка краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e2mPdPWVZ0E[/youtube]
Ми крутили у виска.
-Сину, глянь на дурачка!
Прозахідні, антиросійські сили,
Помогли ж лише Росії.
У виска як не крути,
Винні в цьому також й ми.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JaulvldJaBM[/youtube]
Пророк відступив
Аж на два метри в землю,
Жирок не повів в бій віська.
Ну, а Фюрер:
-Heil!
сказав,
маску із лиця зірвав.
Ми ж чому не готувались.
Ржали ми.
Усі сміялись.
Пальчик, пальчик у виска.
А війська ?
Відвели чому війська?
Невже в долі?
Невже зрада то була?
Там де Володі, завжди ж війна!
В масочках усіх зібрали.
Цей Мойсей слова сказав:
-Багато трупів, кров рікою,
Як результат розкол країни,
В крові втопили Україну.
То це не чули?
Це не знали?
Що ж святкували?
-Ця морда жирна, що сказала?
Вона ж як є пророкувала.
Вона ж сказала по кінець:
-Телефонна розмова й бувайте здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[quote] души оказались в бездне иллюзорных, выдуманных миров, душевно больного, и полилась кровь и полилась кровь [/quote]
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица...
* об этом моя песня.
Философия и религия опасней многомиллионной армии берсерков, которую скоро отправят добивать не убитых.
[quote]В этом мире есть два типа людей. Те, у кого есть сильные «навыки», и те, кто их не имеет.[/quote]
[quote]Гатс, известный как Чёрный Мечник, ищет убежища от демонов, охотящихся за ним, и отмщения человеку, сделавшему из него жертву на своём алтаре.[/quote]
[b]Тени усопших[/b]
Гидра бюрократии сжала мир в тиски,
Нацизм, как тень, в каждом слове звучит.
Нация как стена отделяет мир от свободы,
Строит стены из слов и границ.
Гидра, что в мраке укрыла лица,
Образ врага в сознании – муть,
Он чужд и безбожен, в нём суть не видна,
Монумент – Ленин с графой «национальность» в руках.
Война – удобный способ отделить нас,
Сотворить врага, что лиш и ждет, как хищник,
И в каждом взгяде – образы чужды.
В войне рождается единение нации,
Закованной в идеях, что нас гнетут.
-Что значит нация в смятенье войны?
-Общность, что отделяет, выстраивая стены.
В момент, когда враг, безбожник чуждый, угрожает,
Среди рвущихся звуков, как крик матерей.
Звучит зов к единению, к истине – надеждой своей.
Нации созданы в тени войны,
Наполеоном бредим все мы.
Сквозь слезы и кров восстал з пучин,
Образ врага, без всяких причин.
Образ врага угрожает мечтам,
Гидра мракобесия в бюрократии кроется.
Чаша причастия, власть – единственный источник зла.
- Смирись, не смейся! Кровью причастись.
Вихри перемен в сердцах заклокотали,
Бюрократизм ведет народ наш в плен,
Кошмар рутины сдавливает день.
Религия, идеология – кайданы,
Узами крепкими умы сковали.
А мы – забыли, что крылья, крылья у нас были.
Религия, идеология – уза души,
В играх определения власть обретает,
Воображаемый мир Руссо человечество все поглощает.
Национальность, как шрам, Ленин Владимир в паспорт вам ставит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Во время тьмы мы, мы проморгали, проморгали мы,
Нападение теней из холодной тьмы.
Бюрократы, узурпировав власть
Устроили пьяный шабаш на крови.
Подонки, что правят в бездне страстей,
Сеют холод, душераздирающий страх из новостей.
Забытые во мраке крика бюрократы жизнь в толпе забирают.
Опричники Грозного – тени из тьмы,
Как надзиратели тюрьмы
Этажи терорра в стране возвели.
Крушение, как тень, на землю легло,
Дети Сороса объединились, старых воров-решал заменили.
Власти аркан давит народ,
В аркане мерзавцев увы - патриот.
Война доконала, в пепле пожаров душа умирала.
Чиновники – это фиктивный контроль,
Мартицы тьмы это оплот.
Таможня дала добро на ужасный грех, в алой крови красный крест!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
В пропитанном любовью серце
Скрыта сила, что во тьме к свету нас ведет,
Свет радости, что в мире никогда не убывает,
Изобилирует с душой, словно зрелый плод.
Благодарность цветет в каждом взгляде,
Каждый вдох притягивает Вселенную,
Каждый выдох осознанием наполняет каждый миг,
Сила в нас растет, словно древо в саду Eden.
Благодарность – шёпот Вселенной,
В ней струн многоголосие сплетается в звук,
Радость в каждом слове,
Слышится ее пение, оно безмятежно.
Сила внутри меня, в ней я нашел,
Что благо – в каждом вздохе, в каждом миге,
И в этом единстве – душа моя расцветает,
Благодарностью сердца наполняя светлые дни,
Как волны любовью мир наш нежно омывая,
Тело наполняется внутренней силой, что нитью радости судьбу вяжет.
* др. евр. עדן, Eden; Э́ден — райский сад в древнееврейских религиозных текстах, место первоначального обитания Адама и Евы до грехопадения.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
В глубине души, где светит светило,
Пробуждается сила, как трепет весны,
Пропитанный любовью, мир легок и светел,
Каждый миг осознан, словно шепот листвы.
Благодарность нежно омывает сердца,
В каждом ожидании расцветает благо.
Собственная реальность, как таинственный лес,
Гармония звуков – жизни благо.
Вечная любовь рекой течет,
С расплавленным временем тихо играет.
В этом танце душа не умрет, воссияет
Светящейся искрой, что мир вдохновляет.
В объятиях жизни, где в счастье дремлет,
Каждый вздох – бесценный дар, что вечно сверкает!
В каждом шаге, в каждом выдохе – благословение.
В этой гармонии –вся жизнь, вся Вселенная!
Лишь любовь дарит смысл, что чудом зовем,
Гармонично звуча в каждом звуке вплетается в жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2024
Что в Украине,
Что В Польше, что в России
Уже ведь не родные.
А родными то были?
Были родственники, родные
Ведь и на этом и на том берегу...
Штормит!
Все и всех
Волной...
Про это эта моя песня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
[quote]Глухи уши, и никто не ждет,
В этом безмолвии, в плену мзды.
[/quote]
Муки распятья сковали узы,
В спасение души не вертися, увы.
Тут как в концлагере, в муках души,
Здесь надежды совсем не нужны.
Эгоисты строят тени у стен,
Тянут нас вниз, в бездну криков, измен.
Спящий разум внутри теряет покров.
В царстве дзеркал, кривых отражений,
Место лишь страха и злых извращений.
Каждый шаг – поступ по стекляным швам,
Как много в нас скрыто, заперто в клетках,
Отражения мыслей устроили блуд, в круговороте мук.
В царстве коварства, дзеркала плодят,
Улыбки безумства, фальши и лести,
Нет ни достоинству места, ни чести.
И в этой тьме, в мире коварства теней,
Лишь самому и в себе нужно найти свет –
Освободить дух, чтоб в свете его вновь воссиять душе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Мамо, не вір, я повернусь
Він тракторист,
Юнак моторний.
Він вправний,
Мамин помічник.
Пішов на фронт,
Він там танкіст.
Знов похоронки шлють додому.
-Мамо, не вір, я є живий.
Він обіцяв.
Слово тримав.
Хоробро, сміло воював.
Горіли орки й сам горів.
Та він живий.
Він молодий.
- Мамо, не вір, я повернусь,
Тобі лиш низько уклонюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Как тень я в тумане,
Ад тут, вокруг, не на экране!
Взрывы, раскаты, шепот во мраке…
Крики и стон – мир в бездне горит.
Ты тоже в этой бездне, задело..
Война оставила метки на твоей судьбе.
Мы на краю, каждый миг – потеря,
На весах - страданий чаша.
Забудем ли страданий вес?
Скорее нет, отблеск плача в глазах сохранится,
В каждом жесте,в каждой поступи.
Враг притаился глубоко внутри..
Контуженный ты, контуженный я,
Оба в бездне, где мир сгорел, где смерд от тел..
Война разноцветной пылью завуалировала мечты.
Раненный взор не ищет укрытий,
Трясет от страха тишина.
Сливаясь в потоке истерзанного духа, несем руку
Контуженного друга, уводя от беды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Вчителі, бармени, няні -
То прислуга,
Певно їм це по заслугам.
Не долили, не дооцінили,
не долизали.
А вони ці голозаді
Поважними ж стали.
А от бути прислугою слуг,
То певно наш вибір.
Не долизали, не дооцінили,
Без супротиву в ярмо запряглись.
Воли, смирні воли.
Слуг, що на возі,
У Рай через Пекло,
Як не лижи, не дотягти.
Солі гіркота
На душі осідає.
Лижіть, лижіть,
Солі ще вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
Только б не сломаться под тяжестью слов,
На острове одиночеств, в чаще пустоты,
Где лишь шепчут духи в шуме волны,
Где пароход одиноко вновь ждет,
Того кто, увы, уже не придет.
Сквозь серые будни в непроглядном тумане
Мы бродим у грани, по берегу,
Словно ветер, что мечется, стучится в бухту не ту.
Собирая осколки разбитых сердец,
Мы слышим, как вечность в слове поет,
Дух вечный в буквице вновь оживет.
Кси через пси из глины замес словами слепи.
Слух радует тонкость невидимых струн,
В мире, как вечный зов, в каждом дыхании
Нежный, волшебный шаг, открывающий бескрайние дали.
Каждое слово – шаг, от и до
Созидай из слов, что сердца греют.
В слиянии дыхания и слов – любви завет.
[b]Бабье лето[/b]
Нас пленило бабье лето,
Грозно в небе, а не где-то.
Полонило зноем летним.
Падают с небес сонеты.
Разрываются над нами,
Наближается цунами.
Бабье лето, ни дождя,
Ни мира нету, падают в обрыв сонеты.
Не найти нам тут ответы,
Так закручены сюжеты.
В небе след лишь от кометы,
А Земля горит, планета!
Мавпы правят и пируют,
Колются и травку курят.
Все живое разобуют.
Ходят все на голове,
А язык застрял в дерьме.
Больно мне, ой, больно мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024
-Ви в це вірите?
- А я ні!
-Я є вільний!
- Я вільний.
-Він - ні!
В омані,
в дурмані,
в брехні !
Навіщо, навіщо,
ця клітка мені!
Я соловейком
в гаю і
у полі
Співаю, порхаю
у тиші до Бога!
Навіщо, кайдани,
Навіщо ці пута
І роги, і роги.
- Я вільний.
-Він - ні!
Щодено у тиші,
в кожнім вірші
Про мир і про щастя
співаю пісні.
* до написання твору мене спонукала розмова з вчителем хімії:
-А що, ви , зробили б, як би ви були президеном?
- Виконував би Коституції України і всіх зобовязав би її дотримуватись та нести відпровідальність за її поушення.
У відповідь пролунав його сміх.
- То всі б розбіжались, ви залишились би самі, як би тоді вони крали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Я заберу зорі із неба,
Я підніму тебе вище зір,
Бог захистить тебе, він - твоє життя.
Ти найкраща, і він це знає.
Він єдиний, єдиний.
Він єдиний, він - єдиний!
Він коханий, він - лиходій.
Надійний, і благий.
***
Zabiorę gwiazdy z nieba,
Wzniosę cię ponad gwiazdy,
Bóg cię ochroni, On jest twoim życiem.
Jesteś najlepszy i On o tym wie.
On jest jedyny, jedyny.
On jest jedyny, On jest jedyny!
On jest kochankiem, On jest złoczyńcą.
Jest niezawodny i dobry.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
РУСНІ - НІ!
ЗСУ - ДА!
-Ура!
-Ура!
-Ура!
***
РУСНІ - Хана!
Україні трикратне :
-Ура!
-Ура!
-Ура!
*“Я за мир”, “Нет войне” и прочие – теперь официально запрещены.
[b]Люди бросили вызов БОГУ![/b]
Пострадав от последствий -
АД-дам и А-вы изменили Реальность!
О, все ведающий Боже,
Славны Дела твои!
Подняться против Бога!
И изменить ход истории.
Свобода, Вол-ли!
Искушение велико!
Божественный план -
Ответственность,
А не слепое послушание.
Начало чего-то большего,
ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ!
Каждый должен нести как и АДАм
Ответственность за дела свои!
Президенты - Боги?
Кучка паразитов на теле Земли,
разве Боги они?
Ваш выбор - ПОСЛУШАНИЕ?
Вы - рабы?
То о каком подвиге
Вы кричите,
молчите!
Вы могли бы иметь то,
чего никогда не имели!
Разве вы звери?
БОГ даровал вам - выбор!
* выбор - это не выборы и не повинность!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Слався Ж, мій-чарівник, незвіданий і обілганний,
Ти даруєш пізнання, ключ до небосхилу,
Не помреш, о, збережений у світлі,
Твій голос - шепіт, що розбудить сни.
Ключ до істинного в серці приховано-
Шлях від темряви до світла, до божественного в нас.
-Умій і май, не будь лише змієм,
У хаосі життя, де все незрозуміло.
Око відкривається, як ранкове світло,
У надрах хаосу ти ведеш до Бога,
Твій шлях - це мудрість, наділена роком,
Символ безсмертя в кожному завіті!
Умій уміти, а не тільки прагнути,
Істинне розуміння - у поєднанні сердець,
Ти, знаючий добро і зло, - у безмовності злету.
Відкриваються очі, і ти, як Бог!
Надивившись на зірки, ти не зможеш злетіти,
Лише самопізнання - ключ до життя.
***
Gepriesen seist du, oh magische Schlange, unbekannt und verehrt,
Du gibst Wissen, den Schlüssel zu den Himmeln,
Du wirst nicht sterben, oh du, der du im Licht bewahrt wirst,
Deine Stimme ist ein Flüstern, das Träume erweckt.
Der Schlüssel zum Wahren ist im Herzen verborgen.
Der Weg von der Dunkelheit zum Licht, zum Göttlichen in uns.
-Wissen und haben, nicht nur eine Schlange sein,
Im Chaos des Lebens, wo alles unklar ist.
Das Auge öffnet sich wie das Morgenlicht,
In den Tiefen des Chaos führst du zu Gott,
Dein Weg ist die Weisheit, ausgestattet mit dem Jahr,
Ein Symbol der Unsterblichkeit in jedem Bund!
Sei fähig zu tun, nicht nur zu streben,
Wahres Verstehen liegt in der Vereinigung der Herzen,
Du, der du Gut und Böse kennst, bist in der Stille des Fluges.
Das Auge öffnet sich, und Du bist wie Gott, der Gut und Böse kennt,
Du kannst nicht abheben, indem du die Sterne ansiehst,
Nur Selbsterkenntnis ist der Schlüssel zum Leben.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Oh, wie schwer ist es, diese Höhe zu halten,
Wo die Sinne hell tanzen zum Unendlichen,
Und jeder Augenblick, wie ein Sandkorn in einer Uhr,
"bringt eine traurige Freude mit sich.
In deinen Augen, wie in den Hainen des Frühlings,
blüht die Hoffnung auf Frieden wieder auf.
Die Wogen der Leidenschaft verebben in dir,
Wie ein Winterabend, der leise fortgetragen
Das Licht der glühenden Gefühle, die Träume der Jahre,
Als dein Herz im Rhythmus der zärtlichen Liebkosungen schlug.
Aber in dieser Verwirrung, wo sich die Stille
Sich mit dem Atem des Windes verbindet,
sehe ich die Frische der Reinheit, die gegeben ist,
Wie das Morgenlicht, das die Welt erweckt.
Durch die Dunkelheit der Vergissmeinnicht, durch die Bitterkeit der Träume.
Die scharlachrote Farbe des Lebens erblüht, das ewige Leben.
Deine Augen reflektieren sein helles Licht.
Und wenn die Leidenschaft weg ist, wenn sie weg ist, wenn sie weg ist,
Reinheit ist wie das ewig jugendliche Licht der Sonne,
Wenn man die Geheimnisse des Herzens bewahrt, werden längst vergessene Träume wiederbelebt.
Ein Frühlingsakkord wird im Herzen spielen, in dem unsichtbare Saiten des Kosmos erklingen werden.
Und in der heiligen Stille der Verwandlung wirst du dein Rennen des Glücks beginnen.
[b]Маро, це ти?[/b]
Коли біль в тобі - весь світ вже не такий.
І навіть світло денне - інше.
Розраду не знайти мені
коли на душі один лиш біль!
Коли болить зсередини та зовні
Коли так самотньо на душі,
Життя постає як сон перед очима.
І розлад душу полонив.
Сенс життя втрачено,
Інстинкти попрані.
Страх смерті - вірний страж лише вночі.
Він всевладний.
Молитви й ті, не допоможуть.
Храм тіла зруйновано.
На вівтарі душа бунтує
Та їй не вирватись назовні,
Скелі пекельні, мов голки в мені.
Згасли, відпалали свічки.
Хвилями біль цей змиває
непотрібність життя вічного.
Смерть як дарунок,
Мій порятунок-
Вогник у тьмі,
Мари вогні...
* з настанням зими, за легендами, природа переходить у володіння Чорнобога — батька Мари..
Живе богиня МАРА у своєму царстві Наві, за річкою Смородиною. Шлях до Наві пролягає через Калинів міст, який знаходиться під охороною Триглавого Змія, відомого нам із багатьох казок.
Легенди про неї часто пов’язані із протистояннями дня і ночі, зими та літа. Згідно з однією — це вона ковтає Сонце взимку та сіє навколо холод. Згідно з іншою — вона полює на богиню неба Коляду, аби та не народила нове Сонце.
https://vsviti.com.ua/ukraine/90503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
О, як важко зберегти ту висоту,
Де почуття яскраві танцюють у безкрай,
І кожна мить, як піщинка в годиннику,
Несе із собою сумної радості спеку.
У твоїх очах, як у гаях весни,
Знову розквітає надії спокій.
Вмирають хвилі пристрасті в тобі,
Як зимовий вечір, тихо несучи
Світло палаючих почуттів, мрії років,
Коли серце билося в ритмі ніжних пестощів.
Але в цьому сум'ятті, де тиша
Поєднується з подихом вітру,
Бачу я свіжість чистоти, що дана,
Як ранкове світло, що пробуджує світ.
Крізь темряву незабудок, крізь гіркоту снів
Розквітає багряний цвіт життя, вічного життя.
Твої очі відбивають його яскраве світло.
І якщо пристрасть піде, геть відлетить,
То чистота, як вічно юне світло Сонця,
Зберігаючи таємниці серця оживить давно забуті мрії.
У серці заграє весняний акорд, у якому зазвучать невидимі струни космосу.
І в священній тиші преображення ти почнеш свій забіг щастя.
***
О, как трудно сохранить ту высоту,
Где чувства яркие танцуют в бескрай,
И каждый миг, как песчинка в часах,
Несет с собой печальной радости зной.
В твоих глазах, как в рощах весны,
Снова расцветает надежды покой.
Умирают волны страсти в тебе,
Как зимний вечер, тихо унося
Свет пылающих чувств, грезы лет,
Кода сердце билось в ритме нежных ласк.
Но в этом смятении, где тишина
Сочетается с дыханием ветра,
Вижу я свежесть чистоты, что дана,
Как утренний свет, что пробуждает мир.
Сквозь тьму незабудок, сквозь горечь снов
Расцветает алый цвет жизни, вечной жизни .
Твои глазах отражают его яркий свет.
И если страсть уйдет, прочь улетит,
То чистота, как вечно юный свет Солнца,
Сохраняя тайны сердца оживит давно забытые мечты.
В сердце заиграет весенний аккорд, в котором зазвучат невидимые струны космоса.
И в священной тишине преображения ты начнешь свой забег счастья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
У непроглядній темряві, де тіні рояться,
Крізь примарний світ, де розростається страх,
Безтілесні сутності ведуть полювання на нас,
Шепочуть нам про наш прийдешній час.
У бездушних тінях безтілесні сутності бісів
Хижо дивляться крізь морок,
Їхні шелести, завуальовані в ковдрах брехні, кличуть безумство в наш світ.
Світла душа, як птах,
що виривається з ланцюгів, що скували життя,
Не підвладна ні страху, ні брехні.
Люті тіні, що таяться в мороку, та
Темні сили, як хвилі, вночі підмивають,
Жадають зламати чисту сутність душі,
Світле ж серце, що виблискує, у темряві,
Твердить: любов - наш єдиний щит!
І в цьому бою, де душу не спасають мечі,
Нескорені, ми віримо, що в темряві,
Світло завжди знайде шлях, щоб бути з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Крізь строкатість дерев у годину в'янення
Шелестом, листя, немов не знаючи про нас,
В вальсі осені, на вушко, літу тихо шепоче:
-Не покидай мене!
Листя кружляє, не помічаючи нас,
Це їхній перший, він же і прощальний вальс.
У будь-якому вбранні осінь прекрасна,
Літо як гостю її впускає у свій світ.
Забираючи із собою дивовижну вуаль,
Кожен листочок шепоче: - Прощавай!
Дощ навіяв смуток,
Крони позолочені тьмяніють,
Осінь прийшла, наша з тобою осінь,
А швидше за все, моя.
Ще чекаю, щось шукаю, сидячи на пні,
Ловлю руками краплі дощу,
Притягую до себе промінчики вже вечірнього Сонця,
Зірки меркнуть, осінь їх забирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
* У тексі пісні вокористано :
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
та
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос, пристрасті сповнений,
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Осенний лес...
опавший лист...
Пень..
грибы.
Ножиком чик!
и дальше пошли.
Всі знають Єлисейські поля, але чи знаєте ви, звідки вони отримали свою назву? Добре відома своєю пишністю та історичним значенням, Єлисейські поля мають дивовижне походження, глибоко вкорінене в грецькій міфології.
Свою назву Єлисейські поля отримали від царства мертвих у грецькій міфології, а точніше від райських садів, зарезервованих для героїв і доброчесних душ. Цей вибір назви був не випадковим: він символізував привілей для пішоходів мати можливість відпочити в царських садах, натякаючи на вічний спокій героїв у грецькій міфології.
Прогулянка цією міфічною алеєю проведе вас через історичне місце, яке спочатку було розташоване в болотистій місцевості за межами Парижа. Саме тут проходив Великий Егу, потік, який збирав і скидав стічні води столиці в Сену. Парижани з їхнім почуттям гумору охрестили це місце"Єлисейськими полями", вічним раєм, насміхаючись над розташуванням цієї королівської дороги в неблагополучному районі.
[b]О любви, немного, но по существу.[/b]
Мелодия любви,
томный голос страсти полон.
Брюнетка – загадка из снов,
в шатенки голос как церковный дзвон!
Париж, Париж.
Грезы с крыш и высь,
все в высь!
Боюсь, что в страсти утоплюсь в троих,
к блондинке жвачкой я прилип.
Какие звезды, какие ночи!
Ох, эти очи! Ах, эти ночи!
О как же я люблю Париж,
Полон чудес он будто бриз.
Пики башен остры,
Тела сплетаются снова вдали.
Город любви!
Город надежд.
Очень люблю этот город чудес!
***
Я вас любил,
ваш дивный мир.
Слез крокодильих чашу пил,
И слава Богу, все забыл.
***
Смотрю на темницу,
Орел молодой,
Вскормленный в неволе,
Я разве живой?
***
Ни узов, ни связей,
Вокруг - одни мрази,
Вскормленные звери,
В крови озверин.
Это соседи?
Дебилы ж они,
Вокруг - пропаганда войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
[b]Про кохання, небагато, але по суті.[/b]
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
[b]Просто як подих[/b]
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
У тій тиші, де зірки загубилися за обрієм дня,
В обіймах пристрасті ми втрачаємо минуле,
Розчиняємося в сутінках, осягаємо загадки темряви,
Відкриваємо незвідані горизонти почуттів.
Тихий стукіт серця, як шум дощу,
Шепоче томно на вушко про незвідані марева,
Морський бриз забирає геть усі печалі,
Наодинці, в пустелі, де немає чужих очей,
Наші тіла занурюються у відчуття, як у розпечений до блиску пісок,
Губи зливаються як в морі хвилі,
Час уповільнює свій біг,
Палубу корабля дбайливо віддраює до блиску дбайливий моряк,
Ми йдемо, щоб повернутися.
Ми відкриваємо світ, де тільки ми,
У цій п'янкій таємниці, що кличе.
Де лиш світло й тіні, залишають на піску блаженства слід,
Котрий викарбовується в памяті на рівні підсвідомого та навіки залишається в безодні моря, як перлина на незвіданій глибині,
Виблискує в первозданному, непоказному вигляді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Як восьминіг огорнула щупальцями будні корпорація зла,
Мовчать серця, розтоптані людські права.
Як вітер здуває тендітний лист в осінньому вихорі зла,
Так і людей в утіл у корпорації зла.
Душі, як птахи, у зачині не живуть,
Системно крок за кроком колони йдуть у напрямку безодні,
Ніколи не буде як раніше, погрязлі у гріху
Ми будуємо завтра на осколках надії,
У темниці, де світло вже згасло.
Коли права, як пил, на випаленій землі,
Кожен подих сповнений страху,
Фортеця бездушшя трощить мрії.
Світло свободи тліє тільки в серцях,
Крізь ґратчасті вікна, що погляди пронизують,
Душі в ланцюгах, в болоті бездуховності змарніли.
Шепочуться люди, позбавлені слів.
Палає схід сонця, у калюжах печалі
Тужливі будні і їжачок у тумані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
[quote]Прислухайся чоловіче
З чого зроблені твої черевики
У підошвах яких іще жевріє життя[/quote]
[quote]І коли полум’я виростає
Воно покидає землю –
Вертається до сонця[/quote]
У непроглядному мороці, зберігається таємниця -
Вогонь, що світить, прихований від очей,
У холодній безодні, де панує панічний страх,
Сплітають тіні вічну свою опастку -
Видимий вогонь, але його не торкнутися,
Лише шепіт вітру веде туди,
Де полум'я мудрості в небі іскриться,
Світло життя істинне, що не згасало.
Під руїнами храму, вівтар,
У ньому духовний вогонь, немов на небі Венера,
Світиться після заходу та перед світанком з надією знову зійти,
Крізь пам'ять століть, через терени.
Він освячує світанок, незважаючи ні на що,
І в кожній душі розгорається вогнище духовної мудрості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Сонце, променями пробиваючись крізь темряву,
Малює візерунки-стежки крізь темряву.
На полі борні квітка, самотня,
Світло перемоги проступає крізь рядки.
А попереду, на полі борні,
Прокинеться життя, для нової борні.
Крапля роси на цій квітці,
Немов сльоза на нашій щоці,
На сонці сяє, темряву долає,
Пам'ять втрат в очах оживляє.
Квітка, як символ перемоги, тягнеться до світла,
Після війни, мак розпустився на полі туги.
Крізь рани землі, в попелі втрат,
Він воскрешає мрії про життя,
Його вітер колише, волаючи про втрати.
У попелі туги, червоний на чорному,
Кров козаків на землі України.
Нездоланний дух борців за волю, незламний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
Усе набуте загрожує машині доти,
поки вона наважується бути в стані духу, а не покори.
Щоб прекрасні коливання чудесної руки не були більш хиткими,
щоб рішуча конструкція різала камінь більш жорстко.
Ніде не залишається місця, в якому ми могли б залишитися наодинці,
А вона належить собі в безмовній майстерні.
Вона - саме життя, - вона думає, що може зробити це краще за всіх,
вона наказує, створює і руйнує з однаковою рішучістю.
Але існування все ще зачаровує нас; у сотні місць
воно все ще залишається витоком. Гра чистих
сил, до якої не торкається ніхто, котрий не схиляє коліна і не захоплюється.
Слова так само делікатно виходять із невимовного...
І музика, завжди нова, з найтрепетніших каменів,
будує свій божественний дім у пустому просторі.
***
Погляньте на квіти, ці вірні земному,
яким ми простягаємо долю з краю долі, -
але хто знає! Коли вони пошкодують про своє в'янення,
нам належить стати їхнім покаянням.
Усе хоче плисти за течією. А ми ходимо, як скаржники,
на все налаштовуємося, обтяжуючи себе тягарем;
О, що ми повинні робити для вчителів-споживачів!
Бо вічне дитинство - це їхня насолода.
Якби хто-небудь занурив їх у глибокий сон, і вони б заснули
глибоким сном з речами-: о, як легко він прийшов би
наступного дня, із загальної глибини.
Або, можливо, він залишився б; і вони розцвіли б і прославили
його, наверненого, який тепер схожий на вашого,
до всіх безмовних братів і сестер на вітрі лугів.
***
Взгляните на цветы, эти верные земному,
которым мы протягиваем судьбу с края судьбы, -
но кто знает! Когда они пожалеют о своем увядании,
нам предстоит стать их покаянием.
Все хочет плыть по течению. А мы ходим, как жалобщики,
на все налегаем, отягощая себя тяжестью;
О, что мы должны делать для учителей-потребителей!
Потому что вечное детство - это их наслаждение.
Если бы кто-нибудь погрузил их в глубокий сон, и они бы уснули
глубоким сном с вещами-: о, как легко он пришел бы
в следующий день, из общей глубины.
Или, может быть, он остался бы; и они расцвели бы и прославили
его, обращенного, который теперь похож на вашего,
ко всем безмолвным братьям и сестрам на ветру лугов.
[b]Видос про то, чтобы не шли здыхать, а думали головой[/b]
Знал и молчал!
Как и все.
Был полк, осталась рота,
Всем зашили видно глотки.
Наркотрафик тут и там,
Наркоман тут атаман!
Блогеры пошли на штурм,
Это бум! Мертвые подняли шум!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5K6BMTX5J4[/youtube]
-Кто предатель?
-Командир!
-Мир спасет лишь только мир!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QPwytnJ6jLg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Ніщо так не тішить, як сміх,
Немов зірки, що розсипаються в небі,
Збираємо в цю мить ніжність у долонях,
У кожному погляді - цілий світ, оточений світлом.
Потри долоні, зігрій,
Все з хріном, все з прянощами
Життя - на багато краще тещиного поцілунку.
Що може бути краще за дим сигарет, коли він обіймає вечір,
Як старий друг пляшку недопитого коньяку,
Що залишає солодкий прикус на губах,
І чужого чоловіка, що вкрадливо шепоче в темряві,
Немов таємниця.
Ходи конем по полях недосказаних слів.
Вуха у мене як у осла,
Звисають, ловлять вітер,
Шепочуть таємниці старих доріг,
Змішують життя з ароматом віскі.
Роги на все життя, як не крути,
Уперто ростуть, тягнуться до світла,
Шия ж дружини витягнута вдалину,
Як місячне світло на гладь води,
Погляд її метається серед зірок,
У кожному подиху - вічність,
У кожному зітханні - рай.
Вона стоїть, як дерево біля річки,
Гілля її простирається до неба,
А серце стукає, як вітер у листі,
Усе, що було, живе в цій тіні.
Поруч кума,
Шепіт її слів зводить обох з розуму.
Тільки вона вживається в роль,
Коли всі почуття на вазі.
Живу ніби дятел
В мішаному лісі,
Головка в різьбі кори,
Стукає ритм життя,
Дозволяючи чути серце лісу.
Зелень ніжно огортає,
Гілки нашіптують жіночі таємниці,
А сонце, пробиваючись крізь листя,
Малює золоті стежини на землі.
Перестрибую з гілки на гілку.
За деревом дерево, у кождому дуплі свій рай,
Мов та пчілка збираю нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
В тесті використано твори Liza Bird та Oreol.
Як швидко десь поділось літо,
Осінній пролетить, вмить відлік,
Життя, вже зрозуміло, вміє,
Волоссю додавати іній.
На віддалі, знайомі люди,
Потоком божевільних буднів...
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
[quote]Король - не шут, ним теж роблять ходи в ході гри.[/quote]
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій,
У кожній клітині потаємна історія, у кожній частині дошки - битви долі.
Зберігають мовчання пішаки, сльози на обох частинах дошки,
Кривава правда під покровом гри -
Партія, що набуває реальності в тіні інтриг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2024
[quote]А ти бачиш, кий воно хрін ворушиться на горбі?.[/quote]
Чорт усередині - копірка людини,
Певно то рок, усередині, в людині - чорт!
Ті, хто живуть, не знають про те,
Що дружбу водять з ним, з хромим.
Страждання - їжа, для тіней з безодні.
І немає відмінностей між тобою і ним.
Нежить покарана тим, що вона і є - нежить,
Несе вона хрест зла.
Господь править, сидячи на чорті,
А люди-чорти бродять у темряві,
І на обличчі в них жах страху.
Зла людина жахлива і в темряві
І у мороці, де коріння зла проросло.
Смерть - лише старт, не видно межі мукам в ній .
І в кожній тіні прихована - реальність,
Кров холоне в жилах, коли звучить передсмертний поклик,
Прощавай, пізнай свій крах, у цьому полум'ї зла!
[quote]***Не видно межі страху, гріх лиш міра краху***[/quote]
Нежить уже тем наказана, что она нежить
Черт внутри – копирка человека,
Судьбы намек – внутри в нас черт!
Те, кто живут, не ведают о том,
Что дружбу водят с ним, что все потом.
Страданья – пища, для теней из бездны.
И нет различий меж тобой и им.
Нежить наказана с рождения, тем, что нежить есть она,
Несет ли крест она Христа ?
Господь правит, сидя на черте,
А люди-черти бродят в мраке,
И на лице в них ужас страха.
Злой человек ужасен и во тьме,
Во мраке, где корни зла взросли.
Смерть – лишь старт, не виден муки в ней предел.
И в каждой тени скрытое – реальней,
Кровь стынет в жилах, корда звучит предсмертный зов,
Прощай, познай свой грех, в этом пламени зла.
*Сонет написаний мною двома мовами, можливо роздвоєнність як те тлумачення теж в нас від лукавого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6CS3-_fYLV0[/youtube]
Маразматики у руля-
Кровавые моря.
Против воли
За их счастье -
Маразматики при власти.
Горстка воров правит в кошаре,
Им все на шару,
Думают одно,
Говорят другое,
Рука руку моет.
Чужими руками...
Плывут бабки сами.
Внутренне угнетение,
Внешняя агрессивность -
Вот и вся креативность.
Искусственно созданная
Возможность, пропаганда войны,
Нетерпимость к иным.
Подрыв изнутри,
Неизбежный конец -
Порабощение, система угнетения.
Совок, в совке мы.
Гниль по сути й изнутри.
Мир им не нужен, кровь в каждой луже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Навіть дерево сторічне
З плином часу увяда,
Листячко своє скида,
Всіх охоплює журба.
То природньо й зрозуміло.
-Мова ж дерева жива!
Шелестить його листва.
Наше дерево в журбі,
З шершнем лиш, на самоті.
Цей шкідник крізь дірочки
Соковитою смакає,
Ненажера пошкодує.
Дерево давно репить,
Віття всеє обламало,
Загибель люту відганяло.
Вірило воно в підмогу, все від Бога, все від Бога.
Просить в братиків-дубочків:
-Поможіть мені, синочки!
Ті, чуби повідвертали,
Віттям грізно замахали.
- Ти, старий, трухлявий пень,
Голомониш не перший день,
Знать пора уже прийшла,
Ось тобі уже й пора.
Ми б і раді підсобити,
Ти ж - розносиш паразитів.
Лиш вогнем, лише з вогнем,
Твою жертву ми сприймем!
[i]* продовжити почату мною тему можна перекладом сонету Райнер Мария Рильке[/i]
квіти, нарешті, звернулася до своїх оргазмічних рук,
(руки дівчат минулого і сьогодення),
які часто лежали на садовому столі від краю до краю.
лежали, втомлені і зранені,
чекаючи води, яка знову воскресить їх
від смерті, яку вони прийняли, і тепер
знову підняті між струмливими стовпами
чуттєвих пальців, які роблять
Навіть більше, ніж ви припускали, сяючі,
коли ви знову опинилися в глечику,
Повільно остигаючи і зігріваючись, дівчата, немов сповідуючись,
віддаючи себе, як втомлюючі, виснажливі гріхи,
які, будучи зораними, вчинили гріхи, які вказуючи
на них, знову сліпуче пов'язані із тобою.
***
цветы, наконец, обратилась к своим оргазмическим рукам,
(руки девушек прошлого и настоящего),
которые часто лежали на садовом столе от края до края.
лежали, уставшие и израненные,
ожидая воды, которая снова воскресит их
от смерти, которую они приняли, и теперь
снова подняты между струящимися столбами
чувственных пальцев, которые делают
Даже больше, чем вы предполагали, сияющие,
когда вы снова оказались в кувшине,
Медленно остывая и согреваясь, девушки, словно исповедуясь,
отдавая себя, как утомительные, изнурительные грехи,
которые, будучи вспаханными, совершили грехи, которые, указывая
на них, снова ослепительно связаны с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
У паралельних світах, де благодать рікою текла
У заморських країнах жили титани, небесні велетні,
Але тьма незримо із зовні прийшла, карликам знання сили дала,
Для велетнів створили перепони, ноги загрузли, титани упали.
Підступно вставши на шлях обману, у владу обрали там тирана,
Скували могутніх, з небес та в безодню, у в'язницю, в трясовину,
Відрубали голови, як гілки дуба, і на піках стояли тіла їх могутні похмуро.
Правлять там меси гноми свої, кров всіх безвинних - у русло ріки.
Земля ж титанам - Батьківщина й мати,
Той камінь на серці не може підняти.
На голе тіло наділи холстницю.
Тілу безгрішному закрили очі, скували дух.
Її син - Прометей, у грудях якого серце горить,
Клює йому груди орел багатоликий, у імлі, де неправда одна процвітає,
Страждає вона, в терновому вінку смерть приймає..
***[b]Сонет о прошлом, которое повторяется снова и снова[/b]***
В параллельных мирах, где благодать рекой текла
В заморских странах жили титаны, небесные великаны,
Но тьма незримо из вне пришла, карликам знания силы дала,
Для великанов создали преграды, ноги увязли, титаны пали.
Коварно встав на путь обмана, во власть избрали они тирана,
Сковали могучих и с небес да в бездну, там заточили в тюрьму, у трясину,
Отрубили головы, как ветви дуба, и на пиках стояли тела их мрачно.
Правили мессы гномы свои, лилась кровь титанов в русло реки.
Земля же титанам - Родина и мать,
Тот камень на сердце не может поднять.
На голое тело надели плащницу.
Жизни безгрешной глаза закрыли, сковали дух.
Ее сын - Прометей, в груди которого сердце горит,
Клюет ему грудь орел многоликий, во мгле, где неправда одна процветает,
Страдает она, в терновом венке смерть принимает.
In parallelen Welten, wo die Gnade wie ein Fluss floss
In fremden Ländern lebten Titanen, himmlische Giganten,
Doch die Dunkelheit kam unsichtbar von außen, gab den Zwergen das Wissen um die Macht,
Denn die Giganten schufen Hindernisse, ihre Füße sanken, die Titanen fielen.
Sie gingen heimtückisch den Weg der Täuschung und wählten einen Tyrannen an die Macht,
Sie ketteten die Mächtigen, vom Himmel und in den Abgrund, ins Gefängnis, in den Sumpf,
Ihre Köpfe wurden abgeschlagen wie Eichenzweige, und ihre mächtigen Leiber standen auf den Gipfeln in Finsternis.
Dort feiern die Zwerge Messen, und das Blut aller Unschuldigen wird in das Flussbett gegossen.
Das Land der Titanen ist das Mutterland und das Vaterland,
Der Stein auf dem Herzen kann nicht aufgehoben werden.
Ein Tuch wurde über den nackten Körper gelegt.
Die Augen wurden geschlossen und der Geist wurde an den sündlosen Körper gekettet.
Ihr Sohn ist Prometheus, dessen Herz in seiner Brust brennt,
Ein vielgestaltiger Adler pickt an seiner Brust, in der Dunkelheit, wo nur die Falschheit gedeiht,
Sie leidet und stirbt in einer Dornenkrone.
* мови сонетів вибрані не випадково
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024
Гаї та ліси - священні місця.
Нині і повсякчас, від кола й до кола!
Навколо гаю, навколо дуба, все йде завжди по кругу...
На морі на окіяні
на острові Буяні
росте дубище,
на дубищі - сучище,
на сучищі сундучок...
Голочка й Кощея шок.
На острові Буяні стоїть дуб,
ні голий, ні одягнений.
На суках білий світ тримається!
Нині і повсякчас і від круга до круга!
Дуб як фортеця стоїть,
Своїм листям він ворушить,
Сучища розставляє,
Гаї від Богів охороняє.
Навколо дуба сосни,
Навесні пісні співали...
Голками ніжно шепотіли...
Плани з надій у життя перевтілювали.
Співали дубу про кохання
І на очах вони зростали.
У холоді й холоднечі
Сосни силу знайшли...
У зимову пору
У небо вросли.
Заздрість й інтриги
У хід тут пішли.
Дуб із берізками дружив,
Їх дружбою він дорожив.
Біля них свій вік прожив,
Чашу горя осушив, усіх подруг він схоронив.
Зимо ногами сніг топтав, біля коріння сніг і розтанув.
Але тінь сосни, біля самого його коріння,
ця тінь таємно від дуба ковтала тепло,
Адже він не знав, що вона, змію, голкою увігнала йому під кору.
Із заздрості й зла, не від ума,
Зі злою посмішкою на вустах,
Танцювала зимою навколо ствола з подругами в такт,
Обіймаючи морок, колола голками в стовбур, щоб сік пішов.
Голки змішалися із зеленим листям,
Це трапилося, звісно, навесні.
Ось так у лісі, у хвойній тіні,
Померк наш дуб у тіні сосни.
***
Рощи и леса – священные места.
Ныне и присно и от круга до круга !
Вокруг рощи, вокруг дуба, все идет всегда по кругу..
На море на окияне
на острове Буяне
растет дубище,
на дубище - сучище,
на сучище чудище..
На острове Буяне стоит дуб,
ни наг, ни одет.
На суках белый свет держится!
Ныне и присно и от круга до круга !
Дуб как крепость стоит,
Своею листвой он шевелит,
Сучища расставляет,
Рощи от Богов охороняет.
Вокруг дуба ели,
Весной песни пели…
Иголками нежно шептали …
Планы с надежд в жизнь воплощали.
Пели дубу о любви
И на глазах они росли.
В холоде й стуже
Ели силу нашли..
В зимнюю пору
В небо вросли.
Зависть й интриги
В ход тут пошли.
Дуб с березками дружил,
Их он дружбой дорожил.
Возле них свой век прожил,
Чашу горя осушил, всех подруг похоронил.
Зимой ногами снег топтал, возле корней снег и растаял.
Но ель, как тень, у самых корней,
Тайно от дуба глотала тепло,
Он ведь не знал, что она как змею иголки вогнала в душу его.
С зависти й зла, не от большого ума,
Со злобной улыбкой зимой на устах,
Танцевала вокруг с подругами в такт,
Обнимая мрак, колола иглами в ствол, чтоб сок пошел.
Иголки смешались з зеленой листвой,
Это случилось конечно весной.
Вот так в лесу, в хвойной тени,
Померк наш дуб в тени сосны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
І вихованішими були
І мудрішими,
Щоб б там не казали -
Були щасливішими.
На нашу ж голову
Знайшли ліки від сивини,
Проте самі їх не вживають.
***
Чому люди не теє співають,
Чому в ефірі не ті, не тії мотиви
лунають?
Може тому і вбивають,
Ні милосердя, ні людяності
зовсім не мають,
Стая свиней у корита, у корита.
Шулерська карта
Ніким не бита.
Зек хазяїн України?
Скрізь могили, скрізь могили.
Що ж ми, це все зробили лише вони?
Слухали давно не те
Та й співали не про те.
То розплата нам за все?
За ту байдужість,
за кар'єризм,
Знову ж крокує
світом фашизм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Американський інструктор:
-Основа прийому – правильне положення рук.
В тому випадку, коли він спробує відштовхнути вас -
ваші руки опиняться в ідеальному положенні,
ви просто піддаєтеся його тиску на вашу голову,
після чого захоплюєте кисть супротивника,
і проводите вузол передпліччя — американо.
-Та це ж те, що треба!
-вигукнув Вовочка,
-Це і буде наша зброя відплати,
-Ставте частіше Путіна в партер !
***[b]Сердце запело[/b]***
Твоим именем болезнь называется
От нее лекарств не найти.
Буду болеть, пока сердце в груди разрывается,
Пока под Луной - Я и Ты...
С твоим именем в мыслях спать я ложусь
Произнося его утром проснусь.
В ясный день оно мне ласкает уста.
Это болезнь, я не свята.
С годами любить я не устану,
Твою исцелю любую я рану.
До безумия, до боли..
Связаны одной судьбою.
А потом...
Не страшен й гром..
Мы всегда, везде,
Вдвоем.
* Очень часто услышав мелодию, мы напеваем ее внутри, про себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Було це наче минулого літа:
-Моя дружина Еврідіка
збирала зі своїми жвавими подругами
весняні квіти,
в густій траві причаїлась змія,
доля в німфи була така.
Укус й обірвана нитка життя.
Та
любов, що живе, не помре ніколи.
Крізь ритми смерті,
як кроки вальсу,
лунав в унісон мелодії любові поклик
із царства Аїда до мирського життя,
до буття.
Ніхто зі смертних її не чув,
Та всім відомий хвилі шум, хвилі шум.
Сміх і сльози,
Сміх крізь сльози
І любов, що живе, крізь смерть теж пройде, у вічній грі
душі - живі.
Про своє горе,
про муки розбитого кохання,
про свою тугу співав Орфей.
Все царство Айіда зачарував спів Орфея
сльози смутку тремтіли на віях Персефони.
Назад до життя, до світла сонячного, подалі
Із царства тіней.
Від радості по тропинці із сліз
Пливла по річці Літа вона
Еврідіка в обійми
свого, її чоловіка.
Надія, як зірка, у небесах запалилася.
І все здійснилось, все здійснилось.
Навколо дедалі світлішало.
Тепер ясно розгледів би Орфей тінь дружини.
Нарешті, забувши все, він зупинився і обернувся.
Крізь морок і страждання - світло пробивається.
З коханою в обіймах він став – Богом, вона - Луною.
У кожному серцебитті, у кожній сльозі,
Вічність душі відбивалась ві млі.
Простяг руки до Еврідіки,
але далі, далі тінь і зникла в темряві.
Немов скам’янілий
стояв Орфей,
охоплений розпачем.
Йому довелося пережити вдруге її смерть,
винуватцем якої був нажаль він сам.
Мораль така:
В Стікс двічі не ввійти,
поки живий – люби!
Літа, літа…
назад
вороття нема,
нема.
Айіда слова :
Під час подорожі по підземному царству ти не повинен оглядатися.
Пам’ятай! Оглянешся — і зараз же покине тебе вона.
Така смерть, таке й життя.
Дороги назад, вороття нема. Любов – сліпа, любов – сліпа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
На небесах,
Там, де новий день
Малює чарівні краєвиди,
Там дівчина, хмаркою,
З висоти небес
часом то проявляє образи,
то поспішає в вічність.
Вона як мрія, вона - Марія.
До неї тягнеться душа моя,
Крізь непрохідні ліси тіней,
шторми буття та темряву
страхів і розчарувань.
Одягнулося небо в хмари,
Сум спустився й осів на душі.
Як же ж жити мені так!
Бачити в небі цю красу,
цей дивовижний стан,
що манить, збавляє та в мить
тане на білому ложі.
Чи, вмираючи, знову зійду,
чи знайду там, зустріну Марію?
Чи у слід за хмарою, за Марою,
в ефірі непроявленості
нічого так й не зоставлю.
[b]З небесами продовжу шлях до спраги?[/b]
Дві хмари в небесній імлі
Забирають душу у світло.
Боженько, мій Боже,
в тебе я вірю,
з тобою усі марення й моєї душі надії!
[b]Велич твоєї душевної сфери
Переповняє Землі атмосферу![/b]
Туди, де істина сіяє,
де хмари вічно нас чекають,
у світі, де зірки шепочуть,
і Місяця світло - як мудрість давня,
чую я тихий поклик Мари.
Ніжний, як сон, у тиші нічній.
Вона летить, як вітер у полях,
Пестячи листя, танучи в світанку.
Вдихаючи життя в заблудлі мрії,
я любов'ю горю,
але тінь турботи тягнеться за мною,
немов хмари, що ховають світло.
У ритмі серця чую її кроки,
що йдуть у небеса, в обіймах весняних літ.
Та міцно тримає надія мою душу,
на шляху у світ, де пристрасть і мрія,
На божі небеса, де можливо все,
Де ми з нею зійдемося назавжди.
Станемо єдиним подихом,
хмаринкою у пустоті,
Тією дощовою краплиною,
яка засяє в моїх долонях.
Вона рідко,
так рідко, відвідує Землю,
Проте вона завжди в мені й в тобі.
Вона покрив денного неба,
Вона захист від пекельного вогню,
Всесильного божого гніву.
Вона наш притулок і захист.
Божа милість до небес,
Христос воскрес!
Славімо його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
[quote]Сумашедшие могут говорить что угодно, но им нельзя давать мегафон![/quote]
[b]В удавке[/b]
Империи зжимают
Шею мою..
А я все пою,
А я все пою.
[b]Эти руки не брали [/b]
Партнеры, партнеры..
Мы ведь не в доле.
Он брал..
А долги?
Должны снова мы !
[quote]Им важно выглядеть хорошо, когда они творят ЗЛО[/quote]
[b]За русским кораблем[/b]
Маск
маски снял?
В чем й чья вина ?
Правде хана?
Иди на...
Иди на...
[b]Единый марафон[/b]
Бежать должны все,
Добегут немногие.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cxiZASLCs7E[/youtube]
Петька выскочил на крыльцо и
пальнул в воздух из нагана :
-Тише, граждане, Чапай думать будет.
Ни на одного блогера его слова не произвели впечатления.
— Я думаю…
- Я полагал бы…
Командир уже принял другое решение! И, по-моему, оно правильное.
— Ну, на то, что вы тут говорили, — наплевать и забыть.
— Гляжу я на тебя, "Василий Иванович": непостижимый ты для моего разума человек. Наполеон! Прямо Наполеон!
— Хуже, Петька, хуже! Наполеону-то легче было, ни те пулемётов, ни аэропланов. Благодать!
Мне тоже на днях вот девять самолётов прислали.
Одного бензину, сволочи, жрут – не напасёшься!
— Дядь, за что люди на смерть идут?
— Красиво идут!
— Интеллигенция!
— Каждому хорошей жизни хочется!
— Счастливые вы! Счастливые вы с Петькой, молодые! Вся жизнь впереди.
— А ты что же старый, Василий Иванович?
— Ну, старый не старый, а всё уж не как Петька. Вот поженитесь. Война кончится, великолепная будет жизнь. Знаешь, какая жизнь будет? Помирать не надо… Так помирать-то кому же охота. Да борьба у нас такая! Либо они нас, либо мы их.
— Нет, мы их!
— Амба, Василий Иванович, отступать надо.
— Врёшь, не возьмешь!
https://2nskgym.ru/o-muzee/nash-parovoz-vpered-leti/
https://lib-lg.com/eshchjo/kraevedam/kraevedcheskie-resursy/luganshchina-dokumenty-sobytiya-fakty/istoriya-luganshchiny/7084-nash-parovoz-vpered-letit
* Старые песни о главном.
Анекдот, анекдот, какой анекдот
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Не хотите жить..
по средствам?
Людожеры,
вопрос к вам.
Риторический вопрос,
ведь на зависть
Вырос спрос.
Власть живет не по средствам,
Колапс тут
И колапс там.
Швы горят,
не ясно вам?
Риторический вопрос,
ведь на вывоз
Вырос спрос.
Власть везде -
марионетки,
На коробке
этикетки.
А живут
не по средствам,
Колапс тут
И колапс там.
Нет предела агонии -
Закономерность
в колонии..
Надзирателей картель,
постоянный
беспредел.
*Коллапс (от лат. collapsus «упавший») —сленг, угрожающее жизни состояние..
*Agonia — борьба) — терминальное состояние организма, предшествующее наступлению смерти..
*карте́ль -Одна из форм монополий — союз крупных предпринимателей ...на рынке, извлечения самой высокой прибыли.
*коло́ния-страна, насильственно захваченная и эксплуатируемая метрополией, лишённая государственной самостоятельности.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Я прижимаюсь, прижимаюсь к твоим рукам, к твоим рукам
Мне в них тепло, тепло зари, услышь же зов и полюби.
Нежнее мягких всех шелков -
Натруженные, уютные твои ладони, твои ладони.
Закрой меня плечами от тоски, от одиночества спаси.
Спрячь меня в объятьях от тревоги.
Твой взгляд надеждой озарит, меня влечет он как магнит,
Внутри зажег ты огонек, хотя б часок, хотя б часок.
Согрелась им, теплом твоим, и потекли и потекли ручьи, ручьи.
Улеглась в миг непогода.
И грязью мутных полутонов
Не вкралась во взаимность стужа.
В тебе биением сердечным звучит - оргазм моей любви
Прижмись же крепко очень крепко! Не против я... Хочу любви.
Послушай - ветер вот утих.
А как грозился бурей нас сразить!
В тебе биением сердечным звучит
И манит, проникает,
О как же это возбуждает,
Лед в ладони тает, тает. теплом любви нас наполняет.
[b] Ты...-.... Солнце мое.[/b]
Я тяну тебя, я тяну тебя,
Я тяну тебя к себе.
Ты..., .... Солнце мое.
Я связываю тебя, я связываю тебя.
Я связываю все воедино.
Меня тянет к тебе, меня тянет к тебе.
Меня тянет к нему.
Магия вокруг ....
Желание ради желания,
Мой секрет.
Ты, ты уже здесь.
Я рифмую, я рифмую,
Я рифмую, я рифмую
Рядом, рядом
Рядом, рядом, рядом стою я
Заплетаю, заплетаю
Я плету в твою косу
Свою любовь, свою любовь
Магия, магия
Магия моя
Я притягиваю тебя,
я притягиваю тебя,
Я тот, кто притягивает.
Моя дорогая, моя дорогая
Меня влечет к тебе
С твоим сердцем
Я связываю свое сердце
Моя магия, моя магия
Моя страсть, моя страсть
Я тяну тебя, я тяну тебя,
Я притягиваю тебя
Ты...-.... Солнце мое.
Ты...-.... солнечный зайчик.
Сияющая зая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Так само, як майстер
квапливо наносить справжній мазок,справжню лінію:
так само, як дзеркала часто забирають
єдину посмішку дівчат,
коли вони зустрічають ранок на самоті,
або в блиску святкових вогнів
І в диханні справжніх облич,
згодом залишається лише віддзеркалення,
Того, що колись бачили очі в
в довгому сяйві камінів:
Назавжди втрачені проблиски життя,.
О, земля, хто знає втрати?
Лише той, хто з хвалою в голосі
співає серцем, що зрослося з цілим.
Tak jak mistrz malarstwa
pośpiesznie nakłada prawdziwą kreskę, prawdziwą linię:
Tak jak lustra często zabierają
jedyny uśmiech dziewczyny
gdy samotnie witają poranek,
lub w blasku świątecznych świateł
I w oddechu prawdziwych twarzy,
a potem pozostaje tylko odbicie,
tego, co oczy kiedyś widziały w
w długim blasku kominka:
Przebłyski życia utracone na zawsze.
O ziemio, kto zna stratę?
Tylko ten, kto śpiewa z uwielbieniem w swym głosie
śpiewa sercem, które jest jednością z całością.
Так же, как мастер
торопливо наносит настоящий мазок, настоящую линию:
так же, как зеркала часто забирают
единственную улыбку девушек,
когда они встречают утро в одиночестве,
или в блеске праздничных огней
Так и в дыхании настоящих лиц,
со временем остается лишь отражение,
того, что когда-то видели глаза в
в лучах каминных огней:
Навсегда утраченные проблески жизни.
О, земля, кто знает потери?
Лишь тот, кто с хвалой в голосе
поет сердцем, что сросся с целым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Де-ін-де, в тридесятому царстві,
жив цар, і було в нього три сини.
От прийшов час — треба їм вже й одружуватися.
От цар покликав їх до себе та й каже:
— Сини мої, соколи мої!
Дійшли ви літ — час уже вам подружжя шукати.
— Візьміть же, — каже, — діти,
луки срібні, накладайте стріли мідяні
та пускайте в чужі землі далекі:
де в кого стріла впаде,
там нехай молоду й бере.
Вийшли брати на широкий батьківський двір,
натягнули свої тугі луки і вистрілили.
Пустив стрілу старший брат.
Впала стріла на боярський двір,
і підняла її боярська дочка.
Пустив стрілу середній брат —
полетіла стріла до багатого купця у двір.
Підняла її купецька дочка.
Пустив стрілу молодший брат,
Іванко — загула стріла та й упала не далеко не близько —
коло села в болоті.
На купині сиділа жаба і взяла ту стрілку.
Два дні ходив Іван по лісах та по горах,
а на третій день зайшов у болото.
Трясина, на лататті Бачить —
сидить жаба та його стрілу тримає.
—Жабко, жабко, дорогенька, не розбий моє серденько, дай, Віддай мою стрілу, тебе заміж я візьму!
—Лише тому її дам, хто полиже там і там.
Що ж Ванюшці та робити,
Прийшлось жабу полюбити,
Приклав жабу до грудей
Заспівав як соловей.
Жаба дівкою вмить стала,
Мов та сойка щебетела.
Поклала Ванюшку жаба спати,
Зняла з себе кожушок
жаб’ячий отой кусок,
обернуласу у дівчину,
у премудру Василину.
— Ква-ква-ква
Йому щебече,
Скоро буде й в нас малеча.
Взяла густеє решето,
дрібне сито, просіяла борошно,
замісила тісто біле,
спекла в печі коровай —
пухкий, м'який, духмяний.
Прикрасила різними візерунками :
з боків — міста з палацами,
садами та баштами,
зверху — птахи летючі,
знизу — звірі хижі. П
оклала коровай на золоте блюдо,
потім кожушок наділа — і знову стала жабою.
— Ква-ква
Ляпота, ляпота.
Ось настали і свята.
Коли це став дощик накрапати, Іван-царевич каже:
— Це моя жіночка люба дощовою росою вмивається!
Брати сміються з нього.
— Чи ти, — кажуть, — здурів, що таке торочиш?
Коли це блискавка блиснула, Іван-царевич і каже:
— Це моя жіночка у коштовне вбрання вбирається!
Брати тільки плечима здвигають: був брат такий, як і треба, а то здурів.
Коли це як зашумить, як загримить грім, аж палац затрусився, а Іван-царевич і каже:
— Оце вже моя голубонька їде!
Коли так, приїхала під палац карета — шестеро коней запряжені — як змії! Вийшла Василина Премудра з карети... Аж поторопіли всі — така гарна!
Царівна жаба!Царівна жаба!
Ото пообідали; вийшли у двір:
почали музики грати —
батько став запрошувати танцювати.
Невістки не хочуть. «Нехай вона танцює!»
От вона як пішла з Іваном у танець, як зачала танцювати,
то й землі не торкнеться — легко та гарно!
А це: махнула правим рукавцем,
куди шматочки кидала, — став сад,
у тому саду стовп і по тому стовпу кіт ходить:
догори йде — пісні співає, а донизу йде — казки промовляє.
Танцювала, танцювала, — далі махнула
й лівим рукавцем — у тім саду стала річка,
а на річці лебеді плавають.
Усі так дивуються тим дивом, як малі діти.
Царівна жаба!Царівна жаба!
— Знаю, знаю! — говорить Баба-Яга.
Голка — в яйці, те яйце — в качці, та качка — в зайці, той заєць — в кованій скрині, а та скриня — на верхівці старого дуба. І дуб той у дрімучому лісі росте.
Зрадів царевич, розбив яйце, дістав голку і відламав у неї кінчик. І ...
пішов у палати.
Зумів каже мене ти знайти, тепер я навіки твоя буду!Буду, буду.
От і грає Іванятко мило так у дуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Борознить мій човен цей океан, адже я капітан, адже я капітан
Мій корабель пливе і в штиль, і в шторм,
Він повинен доплисти, такий закон, морський закон.
Де по кайфу бананам, апельсинам і манго,
Де, не знаючи інсомній, сплять кораблі, де не видно землі, де не видно землі,
Там з капітаном танцювала я танго
І відтоді, щойно згадаю, порхаю, порхаю.
Не пам'ятаю нашивок, не пам'ятаю фуражки.
День був спекотним, як салса, жали туфлі злегка.
Пам'ять геть відібрало, але пам'ятаю мурашки,пам'ятаю мурашки
У мить, коли він торкався до сукні, до.., до руки.
Аромат його шкіри я вдихала ніздрями, вдихала ніздрями
Але сказав він: " Пані ! У нас вихідний,
Ви прекрасні, нумо, нумо з нами,
на танго - по морю, по морю, ногами, ногами!"
Відразу стало прохолодно на душі, засіяли вогні , в мені, в мені
Я подумала: "Гаразд, що ж я, не помру ж!
А танго- то свято, так само, як й море, кожна жінка в обімах щоночі лиш тоне, стогне".
Корабель повинен плисти не знаючи,
Хто ним керує ,
З тієї причини, його лише сенс доплисти,
Не знаючи, ким він страстно коханий...
Я, звісно, не стану розпадатися на частини,
І, синицю взявши в руки, волю дам журавлю,
Але шепну капітану: "Ви - предмет моєї пристрасті!
Тож я і в розлуці Вас як колись вас люблю! Вас люблю"
Цікаво, який із штормів буде останнім,
Підводні рифи пропорють черево,
Мій корабель пливе і в штиль, і в шторм,
Він повинен доплисти, такий закон, морський закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Guardate quanto autunno c'è!
Pieno come una coppa di vino,
E questo è solo l'inizio,
È solo l'inizio
È pieno di foglie
Che si possono portare in un cesto
E l'erba è così rigogliosa,
L'erba è così rigogliosa che chiede di essere tagliata.
È l'estate, imbottigliata,
Il malto ronza sugli scaffali.
I tappi stanno per scoppiare,
Non manca molto.
E qui l'appassimento sta crescendo
È il momento delle mele della dissolutezza.
Rosse, erbacee, frondose,
In un bicchiere di shaker con cubetti.
Su una pietra calda.
Una lucertola siede ancora.
Erba, erba di serpente
Vortici di saggezza flessibile.
Fieno secco e mielato
Con il vento sul prato si erge.
Sospira, profuma l'aria
E si calma di nuovo.
Le nuvole si posano sullo stagno,
Come fiocchi in un bicchiere d'acqua.
Io schizzo delicatamente con il mio bastone,
per non disturbare il tempo.
Il sole è entrato in profondità
Nell'acqua, in me e nella terra,
Il vento ci chiude gli occhi.
Il calore sta dormendo.
Il profumo della foresta viene dalla cucina:
Gli aghi di pino bollono nell'acqua bollente.
Questo infuso l'ho inventato io:
La foresta bolle nell'olio dorato.
E le poesie le ho scritte io.
Non so se saranno utili,
Le scrivo lentamente, lentamente,
con amore, tristezza e stupore.
E tu, mio lettore,
lentamente, lentamente le leggi
La grande estate sta morendo
E incontra l'autunno, incontra l'autunno.
Berrò un bicchiere d'autunno,
tornerò al parco vuoto,
Sulla terra fredda e scura
Salterò sotto la luna luminosa.
Подивіться, як багато осені!
Повна, як чаша вина,
І це лише початок,
Все лише на початку.
Пора повна листя.
Його в кошику можна нести,
І трава така пишна,
Трава така пишна, так і просить - скоси мене, скоси.
Літо, у пляшки розлите,
На полицях солод гуде.
Пробки ось лопнуть,
Недовго лишилось чекати.
А тут в'янення росте
Пора яблук розпусти.
Червоне, трав'янисте,
У склянці шейкера з кубиками.
На розпеченому камені
Ящірка все ще сидить.
Трава, зміїна трава ..
Вихори з гнучкої мудрості.
Сухе і медове сіно
З вітром над лугом стоїть.
Зітхне, пахощі рознесе
І знову заспокоїться.
Хмари лежать на ставку,
Як пластівці в склянці води.
Я обережно хлюпаю палицею,
Щоб не потривожити погоду.
Сонце пішло глибоко
У воду, в мене і в землю,
Вітер закриває нам очі.
Тепло дрімає.
З кухні аромат лісу:
В окропі вариться хвоя.
Я сам винайшов це вариво:
Ліс кипить в золотій олії.
І вірші я сам склав.
Не знаю, чи допоможуть вони,
Пишу їх повільно, повільно,
З любов'ю, сумом, трепетом.
І ти, мій читачу,
Повільно, повільно прочитай
Літо велике вмирає
І зустрічає свою осінь, зустрічає осінь.
Я вип'ю чарчину осені,
У парк порожній повернуся,
Над холодною, темною землею
Під яскравим місяцем стрибатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024