| Сторінки (19/1844): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Страна советов.
Было и то,
Было и это.
Читали журналы,
Читали газеты
И на экране
Про то и про это.
Что же сейчас?
Нету советов.
Одни лишь секреты.
И снова про это.
Про то, что предали.
Про то, что продали.
Всё под секретом.
Новости были.
Есть что смотреть.
Щас новость одна - КВН.
Скажите зачем он,
зачем?
Одна охрана й силовики
И что ж охраняют эти сынки?
Как те полицаи
во время войны.
Чужое вокруг всё.
И эти ..вот псы.
Новостей нет,
Новость одна -
Распродана вся,
вся страна.
Охрана тут,
Охрана там.
И куча морд,
Блогеры, блогеры.
Каждому свой.
И дронов рой.
Прогулка.
Смотрю два с бородой,
Годков так под двадцать,
Бухают с горла.
Этому видно их учит война.
Я понимаю - всем тут хана.
Один говорит у меня автомат,
Вот орки придут начну воевать.
Я улыбнулся, он ржавый давно,
Пересмотрел "ребёнок" кино.
Это как тот, еще тот...
Коктель из окна.
Кого им пугала наша страна?
Водка и план снова в цене.
Те кто воруют - не на войне.
Они распродали страну с молотка.
Блогер кричит:
-Победа! Ура!
Бухает неделю снова страна.
И интересно кому же хана.
За что ж воевала наша страна.
Нас на в ЕС , нас не скажу...
Как этих парней нас развели,
Куш тут сорвали и дальше пошли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
Проэкт СССР 2?
Что за ложь.
Идеология одна.
Вы жили тогда?
Вы вряд ли жили тогда.
Идеология ж одна.
Вот чёрная рада 2,
Вот это да.
И незаконна
И черна.
Одни тёмные
незаконные дела.
И это страна?
Это не страна.
Союз был
республик свободных.
Нет ни республик,
Нету й свободы.
Колоний есть
грабёж
Им угодный.
Чёрная рада,
темные дни.
Люди увы обречены.
Как быдло в стране
Ловят людей,
Когда же закончит
маразм фарисей?
Вам далеко до СССР,
Вы тут в руках палачей.
Чем гордится?
Горе в двери вновь и вновь стучится.
Сволочи рулят, людей убивают.
Идеологию грабежа и кутежа
Внедряют, всё лишь истребляют.
Рада такая нужна?
Бандиты по спискам.
Партии ни о чём, сплошной дурдом.
Ни ответственности,
Ни программ.
Слуги й жандарм.
Подмена закона,
Слов и понятий.
Один, второй,шестой -
шут и предатель.
Нету закона, нету й понятий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2025
На курортах отдыхают,
Шкурные вопросы
В телефонных режимах решают,
А их послушай -
Они страдают,
выживают.
Это ппц.
Еще те шуты.
Цирк уехал
клоуны остались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Давайте, давайте...
давайте всі
всі дружньо
всі дружньо
як завжди
Змовчимо
Змовчимо
Кіно
Кіно
О-о
кіно
кіно
Дужньо
як завжди
Змовчимо.
А що?
А що?
Ми знову
й знову змовчимо!
Нами "пишались",
нас підстрікали,
а ми як завжди змовчимо.
Кіно
Кіно
О-о
кіно
кіно.
Все як завжди.
Туди..
сюди.
Криси,
не герої
ми.
Криси,
не герої
ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
Оце так та новини-
Штати якісь без бою
Захопили нашу країну.
Оце вивалили,
Оце допомогли -
Без ножа зарізали
https://rtvi.com/news/eto-pryam-uzhas-nardep-raskryl-detali-sdelki-ukrainy-i-ssha-po-iskopaemym/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AVULtZTUjsQ[/youtube]
Оце так шоу,
То така війна -
Ось за це нас вбили,
оце то да.
Офігіваю, а армія де.
Ця жидорва тут крошить все.
Оце проценти,
Ото підтримка.
То певно третя світова.
Країну під ніж на ура.
Без бою капітулювали,
А якого скажіть 10 літ нас тут убивали?
Самі напали,
Владу підкупили,
РФію на нас натравили.
А потім бац -
усе й поділили.
Жидам тут все,
а нас на мило.
То справедливо,
то справедливо.
Перемогли ми
і як же красиво.
* жах і це бидло заборонило підписане ними оприлюднити навіть.
А почитаєш , що тут основна маса "поетів" пише і думаєш - ви певно всі з іншої реальності і пару матів як зажди мовчки, що ще можна сказати то.
І це все ж по їх плану.
Порвали країну як тряпку, ввівши в оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
[quote]Моисей сказал:
— Всё от Бога
Соломон сказал:
— Всё от ума
Иисус сказал:
— Всё от сердца
Маркс сказал:
— Всё от потребностей
Фрейд сказал:
— Всё от ceкса
Эйнштейн сказал:
— Всё относительно.[/quote]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zJdveCB-icg[/youtube]
-Стало погано?
-Ми на дні?
Отже, нас чекають
чудові дні.
Ми переможемо!
Ми зможемо!
Америанські гірки,
могилізація України -
отакі новини,
а про домовленності
Від власного народу
правду лайном прикрили,
"партнерам" показати
підписане заборонили!
-Чиї ж інтереси,
чия перемога?
Нас знову надули.
Всі знають, що слід робити.
Та починають знов воду мутити.
Власні інтереси, розркадання країни.
Їм підняли зарплати,
народу - ціни!
А ми повинні,
їх захищати, їм лизати,
Боятись, боятись
ми повинні.
Навіть кращі
з нас оголосили:
- чекаєм на мир,
Європа жди,
Ми більш не повинні,
Ми європейці,
Ми жити як люди повинні.
І всі частини ідуть в Європу.
Європа чекай, хлопці готові,
Підрозділ тримає курс на ЄС.
Рій прямує у Європу.
Обіцяли й хлопці ті, що захищали,
Йдуть, ідуть захистники
В зарубіжнії сади.
* якщо командири роблять заяви, що після війни вони всі виїзжають в ЄС, то кого вони захищали? Україну? Майбутнє народу?
Щось не схоже при таких заявах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
"Красень" лис
прийшов до вовка
та й каже:
-Вовчику-братику,
давай у війну пограємо з тобою.
- А ти гарантуєш мені в ній перемогу?
відповів йому вовк.
- На рахунок перемоги не скажу,
але бариш ми поділимо то точно.
От вони обнялись, лапи пожали,
й напав вовк на курятник.
Лис до курей:
- Любі мої, півники,
я вас не залишу,
ви дайте бій негіднику,
а я поладнаю потім вашу кришу.
Кришував лис, кришував,
от вовк надовго в курятнику й застряв.
Півник вовка бив, бив і не розбив,
курятник горів та горів.
Залишився туман і дим.
Так на попелищі
Й помітив світ весь цей обман.
Замітають лиси сліди ховстами
Та розплата ж - не за горами.
* А байка про те, хто війну почав, він же й програв,
а курей й курника певно вже й нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Трам, Трам
посміхнув,
Кроху Пу
посміхнув,
Словами:
-Пу, пу,
Кроха Пу.
Молився,
молився Пу -
фу, фу.
-Кому?
-Кому?
-Чому!
Лиже, лиже...
прямо словами...
Вони є гравцями,
вони є жрецями.
Фу!
-Фу.
От й весь Пу.
У цьому весь Пу.
Трам Пу
Крим дарував,
А Крим він кримчан
Він певно й не знав.
Аляску чомусь
Він не повернув, як вправно загнув.
Ото він загнув.
-Кого ж він прогнув?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Абревіатура з тьох Х.
Партії війни, а в них з петаграм одні козли.
І на п'ять літер їх не пошли.
* три Х це ***, бо КВН , КГБ, а інші три й написати страшно, всі канали цими Х забиті, всі чують і не розуміють, що твориться і на якому світі живуть і чи живуть, бо нижче плінтуса давно.
Живуть ті, хто все знав і втік з родиною до війни, а тут в жертву принесли тих ким прикривають свої злочини, бо кимось же слід прикриватись від обстрілів, над кимось же слід тут знущатись, то певно нові форми ГУЛАГІВ такі і не смішно і не жарти то вже давно, концерти давно скінчились, а ми платимо постійно цим наглядачам та акторам і не лише грошима, а й життям, розплачуємось за їх злочини.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sPmOAFx1eG8[/youtube]
***
І там трилітерні керманять
І тут трилітерні шаманять.
З тьох літер також Бармалей.
Всіх задовбав вже цирк оцей.
Трьохлітерні війну почали,
Мирну угоду підписали?
А люди, люди де ?
На літер п'ять ніхто ж не йде.
Кусочки територій, кусочки хвостів.
Стабільний нацизм.
Є Конституція, то є основа.
А всі ці з трьох літер - то глумне лиш слово.
Самі себе вони обирають,
Масу бездумну знов надувають,
Силовиками глузд добивають.
Партії війн знову штовхають.
Льовочкіни, Пінчуки,
Кучми і Кравчуки -
Люди які, на п'ять чи на три?
Психушку б відкрили, їх всіх би туди.
Кредити, що брали нехай повернуть,
А то ці трьохлітерні
Знову ж втечуть.
А як ж декламують, як все подають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BXO9Kfc52Ts[/youtube]
Які та безстрашні..
Оці всі актори.
Послухай уважно:
-Смерть то є
норма.
Санкції кажуть
наклали.
- На кого?
- Виросли роги ?
- Та в кого?
Угоди підпишуть.
Цікаво, то як...
Деревце спиляють
чи як?
По п'ятому колу
все знов продадуть,
А тії чотири,
невже знов порвуть.
Цікаво.
Трагічно.
І знов риторично.
Убивства будуть...
Їх знов продають.
Смерть як товар.
А як подають.
Заяви гучні
І біди знов ждуть.
Вовки в цю отару
давно забрили.
В овечок ягнятка
є молоді.
А байки звучать
І знову старі,
ще ті...
оті.. не страшні.
Кажуть США
програло війну.
-Та невже й тобі
впарють байку оцю.
Кажуть, що США
когось захищало,
А ми із кацами...
не торгували.
-Та не вже.
- Байки то все.
Які там угоди,
Знов труляля.
Смерть же постійно
гуляє сама.
І насолоду тут
продають.
-Невже.
- В це не вірю.
Курю і п'ю.
Ось цю докурю,
Ось й перемога,
Й спиртне це прийму.
Здоровому глузду -
звичайно війну.
Ніяких угод -
Знов курю та п'ю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Мы глупее обезьян!
-Кто рулит?
-Орангутанг.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
Мавпа лучше человека
И об этом
песня эта.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
Нет глупее человека
Раскажу вам
по секрету.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
Мавпы мавп не убивают.
Горилы шимпазе не догянют,
Под конвоем не ведут
и на бойню не везут.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
Если в мавпы есть банан -
она ест, банан, банан.
Выберет она банан,
а не рощу где то там.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
-Мавпа землю прихватила?
Обещания , границы -
для нее ведь небылицы.
Мавпа просто ест банан,
Не прикрывши даже срам.
Мавпы мавп не убивают.
Горилы шимпазе не догянют,
не поймают, не поймают.
Мавпы тут
И мавпы там.
-Кто рулит?
-Орангутанг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
[quote]Есть только две бесконечные вещи: Вселенная и глупость. Хотя на счет Вселенной я не уверен, – Альберт Эйнштейн[/quote]
Шлагбаум опущен.
Машина на эвакуаторе.
Будем выбирать нового шута в даишники.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v0hLSFmnTtA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LNUr9Y6_RH4[/youtube]
*
https://hi-news.ru/eto-interesno/pochemu-glupost-xudshee-iz-zol.html
Люди – сложные существа. Мы – представители разумного вида, который стал доминирующим на планете благодаря интеллекту и накопленным знаниям.
Но, не существует простых ответов на вопросы о том, кто умный, а кто глупец.
В книге «Фундаментальные законы человеческой глупости» итальянский историк экономики Карло Чиполла, пишет, что глупые люди гораздо опаснее бандитов, особенно если родились в элитных кругах.
Поскольку действия глупого человека не подчиняются никаким разумным правилам, из этого следует, что: а) обычно его нападение застает вас врасплох; б) даже когда вы замечаете нападение, невозможно выстроить разумную оборону, потому что само нападение лишено всякой разумности.
Согласно предложенной Чиполлой теории, беспомощные люди вносят вклад в общество, но ими часто пользуются другие, особенно бандиты. По этой причине их вклад ограничен, а место в этой категории нередко занимают альтруисты или пацифисты (из-за своих моральных убеждений). Умные люди направляют свои усилия и действия на пользу обществу, но и сами получают от этого выгоду. Так как их действия приносят пользу окружающим, беспомощным людям, как утверждает Чиполла, стоит их поддерживать.
Бандиты, в свою очередь, преследуют собственные интересы и обогащаются, даже если это наносит вред обществу. Но глупые люди, по мнению итальянского исследователя, намного опаснее бандитов, так как приносят обществу чистый убыток, причем нередко делают это без всякой видимой причины. Их действия также расстраивают, злят и сбивают с толку окружающих.
При этом как группа, глупые люди гораздо могущественнее мафии и военно-промышленного комплекса, так как управляют социальными процессами и влияют на них: «Общая способность глупых людей наносить ущерб обществу бесконечна в пределах их потенциального положения бюрократов, генералов и даже политиков».
Работа Карло Чиполло примечательна не только выше описанными группами людей, но и пятью фундаментальными законами человеческой глупости. Вот они:
1. Все всегда и неизбежно недооценивают количество глупых людей в обращении.
2. Вероятность того, что человек глуп, не зависит от какой-либо другой характеристики этого человека. Образование, богатство или статус не имеют к этому никакого отношения.
3. Глупый человек – это тот, кто причиняет вред другим людям, в то время как сам не извлекает из содеянного никакой выгоды.
4. Неглупые люди всегда недооценивают разрушительную силу глупцов и постоянно забывают, что иметь дело с ними всегда большая ошибка.
5. Глупый человек – самый опасный из всех.
О том, что глупость хуже зла, говорил и немецкий теолог и философ Дитрих Бонхеффер. Он полагал, что глупость идет рука об руку с властью, так как приобретая ее, мы отказываемся от своих индивидуальных критических способностей.
Глупость – это не зло, а совсем другая история и бороться с ней как со злом не получится по нескольким причинам. Во-первых, мы коллективно гораздо более терпимы к глупости. В отличие от зла, глупость – не тот порок, который большинство воспринимает всерьез. Мы не обвиняем других в невежестве, не ругаем людей за то, что они чего-то не знают.
Глупость – самая опасная сила на свете. Глупость проявляется по-разному. Фото.
Глупость проявляется по-разному
Во-вторых, глупый человек – скользкий противник. Он не потерпит поражения в дебатах и не прислушается к доводам разума. Более того, когда глупый человек загнан в угол и сталкивается с фактами, которые невозможно опровергнуть, он срывается и набрасывается на оппонента.
Ни протесты, ни применение силы здесь ничего не дают; доводы остаются без внимания; фактам, которые противоречат чьим—либо предубеждениям, просто не нужно верить — в такие моменты глупый человек даже становится критичным – а когда факты неопровержимы, их просто отбрасывают в сторону как несущественные, случайные. При всем этом глупый человек, в отличие от злого, крайне самодовольен и, легко раздражаясь, становится опасным, переходя в атаку, – сформулировал Бонхеффер .
Глупость, как и зло, не представляет угрозы до тех пор, пока у нее нет силы. Однако стоит глупцу обзавестись властью, как он заразит ей большую часть человечества.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
Капают в уши.
Обнуляют население.
Липовые условия липового соглашения.
[b]Интим[/b]
Душ.
Ты, я
И эта струя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=akbahghlino[/youtube]
Є в нас Німечинна, є й США,
Нема в нас, нема,
Ума в нас нема,
То все маячня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jlLPSoi554U[/youtube]
Суцільна потрійна брехня,
Кредит - допомога?
Ума в нас нема.
Брехлива політика,
Жахлива війна.
Майбутнє в кредитах,
Ненаша й земля.
Кому тут підтримка?
Ума в вас нема.
Самі б ви взяли у банку
кредити і хто б після цього
І як зміг би жити.
Брати й розкрадати,
В кабалу народ вганяти.
Який ідіот міг це влаштувати.
Розвідки прорахували -
До 2030 року щоб убивали.
Підтримка убивць, підтримка смертей -
Давно втратив розум
Злий Бармалей, помста триває,
Нема тут ідей.
Кому воювати, за що, ради чого,
Щоб не лишилось певно нікого.
Який ідіот бере в кредит зброю,
Як воювати не маючи свого.
Своє розпродали, своє розікрали,
Кредитів набрали, в безвихідь загнали
І знову пи...з...ть, продовжують й далі
Людей убивать, хто з вас бажає за них погибати?
Давно вже пора в шию їх гнати.
Як розікравши війну розпочати?
То зрада, розкрийте ви очі,
Знищити ж хочуть, до цього ж охочі.
Очі розкрийте, яка допомога.
Збагачення з горя.
Немає партнерів, одні вороги,
Оції злодюги допомогли?
* Хто проплатив всі ці новини й цю політику з відео очевидно,
питання відкрите як вижити і невже так можна жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
Игра в кальмара,
Первая серия
второй сезон -
Низкий поклон.
Метко и точку
Об этой войне,
О каждой смерти,
О каждом псе.
Кем возомнили
себя эти псы,
От них же насилие
И этот стыд.
Разве достоин
чего то тот пёс,
что безвозвратно
жизни унес,
На кнопку нажав
или крючок,
приказы отдав
за чуждый народ.
Метко и в точку.
И всё - по делам.
Были бы люди.
Псы й шарлатан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2025
[quote]Якщо президент для того, щоб призначати та продовжувати військовий стан - то він не потрібен взагалі[/quote]
Хто скажіть
Іде в оці
президенти?
Одні ж резиденти,
шути.
Нема і не буде
тут кандидата,
хто має освіту
потрібну й знання,
Хто правдоборець,
хто за людей,
Блогер чи зрадник
потрібен вам цей?
Чи той, що вбивав
жінок і дітей,
Кодло шутів -
вибір жахливий.
Вибір без вибору
тут як завжди,
Не обіцяють, програм
в них нема,
Одна лиш брехня.
Їх назначають,
Це слід признати,
Вибори ці подалі послати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8oEC38gkwfk[/youtube]
Перемога - це зміна,
Змінити себе,
Змінити світогляд,
А не гра,
не концерт.
Ми всі частинки
Одного,
живого.
Не різні,
єдині
У Дусі
всі ми.
Нема ні держав,
немає й народів,
Немає і віри
в царів та попів.
Делегування -
постійна омана,
Делегування -
то пута душі.
Єдині в усьому,
Єдина планета,
Один організм.
Та вийти із матриці
хто із вас зміг.
В павутині каналів,
в постійній брехні.
Який у вас вибір-
один з трьох шутів,
Ви в павутині
злих павуків.
Айк посилає,
Айк надихає.
Очі комусь
він розкриває.
Девід реальний
вам вибір дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Волк лает на Луну
Басисто:
о-о-о-о
о-о-о-о
Поздравляет,
приветствует :
о-о-о-а-а
о-о-о-а-а
Слышите,
Вы слышите
внутри
волка,
волка внутри...
волка внутри?
о-о-о-о
о-о-о-о
о-о-о-а-а
о-о-о-а-а
Волк серый,
обыкновенный,
обыкновенный.
о-о-о-о
о-о-о-о
о-о-о-а-а
о-о-о-а-а
Wooo-oo-oooo-ooooo
woooow
woooow
Какая любовь,
какая любовь.
Этой ночью,
этой ночью
вновь.
Wooo-oo-oooo-ooooo
woooow
woooow
Wooo-oo-oooo-ooooo
woooow
woooow
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f7i_GUDLONA[/youtube]
-Есть ли в Украине "большевики"?
-Есть, вы!
[quote]Как раньше, так и сейчас трусы нужны в целях гигиены. Они выступают неким препятствием между детородным органом и верхней одеждой. [/quote]
-Цитата ничего не напоминает?
-"Большевик" чьи приказы исполняет?
-Почему так мало людей?
-Почему законы ограничения?
Перевоспитание как необходимость.
Всегда - внутренний и внешний враг,
порабощение масс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Мама Божка,
ви певно також знали.
Ось те що нам
там із-за моря
та сказали:
-Правда людоньки така,
то не СВО, не війна,
то набагато страшніше -
то проксі-війна.
І війну вело, щоб ви думали -
США.
Оця русня не нас нас
напала,
напала на саме США.
Мама Божка,
дивовижна новина
на одинадцяту річницю
геноциду, який
ні русня ні ці с чорним хрестом
на чолі та не визнали.
Тут плани перемоги,
п'яте.. десяте,
а правда така -
нам слід виживати.
Оце на нас вони тут вирішили
були певно полювати.
Хтось дав дозвіл на відстріл.
Та ось нарешті патрони
та мисливську зброю старого зразка
просять повернути.
Мама Божка,
а наших дітей
хто нам поверне,
наші домівки,
угіддя, статки.
Проксі то проксі,
а на чиєму ми боці то
не зрозуміло, нам пасторти
громадян США наче не видавали,
на біблії присягу ми не давали,
вони в доларах кожному з нас збитки - не відшкодували,
одне що одинадцять років тут робили -
нас убивали.
То ми качки дикі,
та ні, крила підрізали,
сіткою обгородили,
то це що загін для тварин?
Мама Божка,
то ми то є ті тварини?
То не вбивство?
Мама Божка, то
правда така,
тварини повинні
в загоні сидіти,
голі в природі
і не їсти,
а право жити
у кого б ще нам просити?
Дякувати, поклони бити.
Яке нам та благо,
яка радість,
до цеї проксі було наче наше все,
а зараз хрести на чолі
і розтлумачать нам хто ми тут такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Сказали сверху : Тра.. - Х..ло,
Мы повторили : Тра.. - Х..ло,
Сказали сверху : Тра.. - хороший,
Все повторили : Тра .. - хороший.
Нам скажут сверху : Нам б такого.
Мы на распев: Хотим такого.
Нам говорят: У вас всё будет.
Вопим в ответ : У вас всё будет.
Мы любим,
любим винегрет,
Нас приручили:
-Да, в ответ.
А выборы готовят нам,
Зачем?
Он выбран там.
И кто?
Вы в груди били ж
за него?
Так, этого
Или того?
Нам СМИ
всё скажет,
Подтвердим:
-Его, его хотим.
Тут разве
что то та не так.
Тут все путём.
За тем же планом.
Были и будут
шарлатаны.
То выбирать кого
Й зачем.
Не может быть
Тут перемен.
Всё что сверху -
Тут закон.
Им благодарность
и поклон.
О чём и с кем тут говорить,
Хотят одно - кресла делить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Это..
Это..
любимая..
любимая..
любимая игра!
Любимая игра.
Чхэ Ён, Чхэ Ён, Случайная игра, Случайная игра, Game start Начинаем! Кэ-вэ! Кэ-бэ Глубже Глубже Кэ-вэ! Кэ-бэ Е-бэ, мэнэ, мэнэ Е-бэ Е-бэ Кэ-вэ! Кэ-бэ Кэ-бэ! Кэ-бэ Uh, uh huh uh huh А-а, ага-ага! А-а, ага-ага! Смайлик-поцелуйчик, смайлик-поцелуйчик — Смайлик-поцелуйчик, смайлик-поцелуйчик — Я послала его тебе его тебе! А другой мэнэ мэнэ Е-бэ Е-бэ Кэ-вэ! Кэ-бэ Е-бэ, мэнэ, мэнэ Е-бэ Глубже Глубже Кэ-вэ! Кэ-бэ Е-бэ Uh, uh huh uh huh А-а, ага-ага! А-а, ага-ага! Хочу тебя по-настоящему. тебя по-настоящему. Красные сердечки, красные сердечки — That's what I'm on, yeah, Это я сейчас, да, Come give me something I can feel. Я хочу от тебя Я хочу тебя ! А-а, ага-ага! А-а, ага-ага! Те-бя Те-бя А-а А-а О-о-о! А-а А-а Те-бя Те-бя азве ты не хочешь меня так же, как я тебя, милый? Don't you need me like I need you now? Разве я не нужна тебе так же, как ты мне? Sleep tomorrow but tonight go crazy, Выспимся завтра, а сегодня будем отрываться. All you gotta do is just meet me Всего и делов-то: встреть меня встреть меня! меня меня встреть меня! А-а А-а Буду Те-бя Буду Те-бя А-а А-а встреть меня! встреть меня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Кому належить Батьківщина?
Хто ми в країні Україні?
І з ким скажіть ми тут єдині?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ad3lZoHc67s[/youtube]
Невже господарі ми всі?
Невже майбутнє світле в нас?
Для чого ж пишемо цей фарс.
Кого підтримуєм?
Навіщо?
Ви за трубу?
Життя в трубу?
Що він зробив скажіть для вас?
Виставу й фарс?
Вас не грабуюють?
Чому ж підтримку цьому чую?
За те, щоб діток убивали?
Чи вас мов скот закрили й гнали?
Щоб стригли тут та грабували?
За кого хлопці погибали?
ЄС кого тут прикриває?
Фірташ скажіть чого чекає?
Чому його не депортують?
Все буде?
А було коли?
При них?
Оцих?
Хто править балом?
Чому вистави та скандали?
Вони не крали?
Ми знов за них, тоді ж мовчали.
Це оце їм дозволяли.
Це ми бандитів вибирали.
Бандити нас тут
Й грабували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Очевидні речі.
Маніпуляції.
Промиті мозги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2025
Як би я став претиндентом,
отим,
отим резидентом,
я...
да,
він.. ні,
не було б,
не було б
цієї,
цієї брехні,
брехні!
Я... да!
Він.. ні,
не було б,
не було б,
брехні,
брехні!
-Ви в це вірите? - А я ні! -Я є вільний! - Я вільний. -Він - ні! В омані, в дурмані, в брехні ! Навіщо, навіщо, ця клітка мені! Я соловейком в гаю і у полі Співаю, порхаю у тиші до Бога! Навіщо, кайдани, Навіщо ці пута І роги, і роги. - Я вільний. -Він - ні! Щодено у тиші, в кожнім вірші Про мир і про щастя співаю пісні.
* Ким, ким, а президентом - ні,
навіщо цей гріх мені.
*
[b]Незалежні[/b]
Незалежні,
Недоторканні,
Верхоні у Раді.
Цікаво,
Цікаво.
За них
кров проливали.
Коронували,
коронували.
Такого
не бувало,
такого ще
не бувало,
Щоб недоторканних
на фронт
посилали.
Паспорти в них
фальшиві,
Вони рулять
і нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
[b]Реки вышли из берегов.[/b]
Кто климат меняет,
Кто травит людей?
Нас отвлекает
шут с новостей.
Мы не о том
Давно говорим.
Планету меняют,
Мы же все спим.
Ядом мы дышим,
Яд ведь мы жрём.
А мне скажите
Разве живём?
Сафари давно
Идёт на людей.
Правит давно
На планете Злодей.
Чёрные в небе уже облака,
С ядом плыла по небу река.
Кто всю планету решил изменить,
Кто тут людей решил истребить.
Карлики эти?
Эти шуты?
О чём их все речи -
Реки ведь лжи.
Азот, кислород...
Это понятно.
Радиоактивный
В воздухе йод?
Вымрет народ?
Плакаты какие то там,
В том краю.
Шуты собирают кодлу свою.
А радиацию кто измерял,
А загрязнение кто возглавлял?
Все ведь зелёные тихо, молчком,
Собрались подальше ведь там за бугром.
***
О ЧЁМ вы скажите
и чем вы пердите,
с экранов пердите?
О том, что страну,
всю страну истребите?
Какие ресурсы,
Какой редкозём?
Вы ведь дебилы,
Вам низкий поклон,
За что извинятся
И кто из вас клон?
В безлюдной пустыне
Лишь чернозём.
В безлюдной..
Там люди погибли,
Был ядерный взрыв.
Вы всё повторите?
Таков ваш посыл?
Бесстыжие рожи,
Бесы кругом,
То что творите-
Это дурдом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Нарешті, нарешті,
підписані угоди,
мирні угоди.
Мурашник ще метушиться,
Страх не покидає розум,
Проте угоди, угоди
вже підписано.
Епоха війн позаду,
Не буде більше
тих ракет-шахедів,
дронів, кедрів.
Хтось противиться,
Хтось ще не може зрозуміти,
що нашу країну тричі продано
та всі щасливі уже з того,
Що вона, війна
закінчилася,
закінчилася.
Не буде бусифікації,
Не буде заборон, кордонів,
Будуть ресурси Росії ЕЄ
продавати,
нові схеми,
Проте ці схеми уже без нас.
Є угоди, ми в цьому участі не приймаємо,
Ставимо лише підписи, що то наш був газ,
А чи був він наш?
Нарешті ми придбали духовні
надбання,
ми зрозуміли, хто ми
і хто ЄС й русня.
Нарешті ми не крайні,
Нарешті поза блоків.
Ми живі!
І то вже є багато,
слід це цінувати.
Тут мовлять за ресурси,
давно вже їх продали, ми ж їх не добували.
Чи й є вони, хтозна.
Живі ми:
ти і я.
Все інше то - фігня.
Знов дітки підуть в школу,
Торгівля, дружнє коло,
Батьки з боїв додому,
Сім'я у повнім колі, кінець цьому дурдому.
* навіть правопис "додому" певно, щоб та не так як в них був утверджено було, в них " до дому", до мого дому, до твого дому, логіки зазвичай ніякої, аби не так.
*Щоденник блаженних*
В центрі Європи,
В великій, превеликій країні,
Неагресивній
скажімо так,
Надати вона могла
небільш ніж девять воїв,
тобто військових,
тобто тих, хто втримає в руках зброю.
Ну, ви зрозуміли,
кріпосних селян.
Їх то там побільше,
проте інші заможні.
Ну, вельми,
вельми шановні,
Ну, ви розумієте
про що я.
От у цій країні
жила собі молода,
скажімо так
зріла,
ну, дуже-дуже
вродлива дівчина.
Її "партнери",
Ну, ви розумієте,
саме її
"партнери"
попереджали:
- Неможна бути
такою
заможньою,
незалежно-красивою
і в центрі Європи.
Буде, - кажуть,
Сурова, присурова зима,
чи то СВО чи то війна,
обзивають усе по різному,
кому як вигідно.
От буде та зима скоро
і прийдуть до тебе хлопці
з соціальної підтримки,
ми тебе попередили
І відберуть твій будинок,
Ми "партнери" надаємо
тобі допогу:
-Постав підпис
під договором іпотеки
до 2030
року,
Грошей ми тобі
звичайно ж не дамо
Та і зброї також,
Це не бередбачено
міжнародніми угодами,
А от на цю суму
металобрухту -
скільки твоя душа
забажає,
Побудуєш барикади,
вистоїш.
Ото в неї, в дівчини
й не питали,
іпотеку надали.
І про що це ця оповідь
чи то дівини сповідь,
старість не радість..
Ну, про те,
Що прострочила
красуня платіж
І дім її на торги,
Її - на виселення.
Не варто та і незаконно
себе забарикудувовувати,
гроші все ж таки слід повертати,
проценти за кредити платити вчасно.
Сумно чомусь.
А чому?
Банк - не буває ж
в боргу!
[b]Колір чорний[/b]
Чорний камінь.
Чорна рада.
Чорна хмара.
* певно невипадково - колір.. чорний.
А от з правопису завди офігіваємо:
хтозна і хто знає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Як же він дістав,
Як же дістав..
Блогер,
блогер,
Мій...
мені
Середній,
середній палець
Показав,
показав.
Як же він достав,
Як же достав..
Офігіваю,
офігіваю.
Відписка,
в ігнор,
офігіваю.
Блогер,
блогер,
Мій..
мені
Середній,
середній палець
Показав,
показав.
Як же він дістав,
Як же дістав..
Він про війну,
Я ж про трубу.
Він про війну,
Я - про трубу.
Газ і нафту
в трубу,
в трубу..
туди, сюди,
туди, сюди.
А він мені,
він мені..
середній палець,
середній палець...
засранець, засранець,
показав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
Тот вечер стал точкой стал точкой ..
их не возврата,
их не возврата.
-Ты будешь хорошо себя вести?
- Буду ли я ..
хорошо себя вести?
Это намёк!
Двусмысленный намёк!
Отвечу Ок
Ответ мой-
Ок .
Дружба уходила на убыль.
Дружба уходила на убыль.
Они вдвоём ..
Они вдвоём ощущали это.
Но делали вид,
что ничего ..
ничего не происходит.
Отвечу..
Ок .
Отвечу..
Ок.
Это намёк.
Двусмысленный намёк.
Войди в меня!
Войди в меня.
Прошу меж строк.
Прошу меж ног.
Ты отвечаешь на все
на все мои вопросы
в этой постели,
о-о!
You're giving me answers to all of my questions here on my pillow, oh!
Твой член между ног, Ох!
Ох!
Ничего не встанет ..
между нами.
Ничего не встанет между нами .
Этот член !
Этот член.
Он привязан ко мне, словно тень..
моя тень.
Этот член.
Этот член.
Когда я прикасаюсь к нему губами..
I feel the shivers go up I feel the shivers go up..
Чувствую я..
Чувствую я,
как по моей спине пробегает дрожь.
Make you cry for me.
Ты умоляешь меня.
Ты умоляешь меня.
When I put my lips on you..
Когда я прикасаюсь к нему губами,
Ты умоляешь меня.
Ты умоляешь меня.
Я слышу, как твой голос всю ночь..
Ночь отдаётся эхом для меня.
Baby, cry for me.
Детка, умоляй меня.
When I put my lips on you.
Когда я прикасаюсь к тебе губами.
When I put my lips on you.
Когда я прикасаюсь к тебе губами.
Просто выключи свет
и сможешь станцевать для меня для меня
приватный танец,
приватный танец,
станцевать для меня.
Когда мы задёрнем шторы..
You and me can forget all our manners, oh!
И ты, и я можем отбросить хорошие манеры, хорошие манеры.
You and me can forget all our manners, oh!
Ох эти чувства без меры эти чувства без меры
приватный танец, приватный танец,
станцевать для меня.
Детка, умоляй меня.
When I put my lips on you.
Когда я прикасаюсь к тебе губами.
When I put my lips on you,
Когда я прикасаюсь к тебе губами,
When I put my lips on you,
Когда я прикасаюсь к тебе губами,
When I put my lips on you.
Когда я прикасаюсь к тебе губами.
Детка, умоляй меня ..
Детка, увлажняй меня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Правильный выбор -
номер один.
ChatGPT подтвердил.
Зеленского президентом
он утвердил.
ChatGPT задали вопрос:
-Кто последний президент Украины?
-Зеленский!
Ответ его прост.
Я за Зеленского голос отдам.
-И я.
-И я.
-Мы победили.
-Ура.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Боты повсюду,
Боты везде.
Голос приятный,
Люди ж - в узде.
Бот - оператор,
Бот - президент.
И даже в спальне -
бот импотент.
[b]Горизонт бесчеловечности[/b]
Практика расчеловечения.
Кровавые земли.
Территория обесчеловечивания.
И государство
Оказывается
творит немыслимое -
преступления.
-Самые ужасные преступления
творило что?
-Государство.
* Это нужно видеть, то что делали с детьми с солдатами делать не будут.
Протест в Белой церкви.
Машины смерти в Украине.
Александр Филоненко, преступления - разоблачение преступлений государства.
Корни там зарыты, дети и внуки не знают, по тому, что родители не знали, проблема осознания
Нельзя делать выборы и выбирать тех, кто не отвечает за содеянные злодеяния.
Нельзя выбирать тех, кого утвердили за бугром и тут поставили, чтобы нас тут истребляли.
Не важно , что говорят, важно то - что они уже натворили и за что их еще не судили.
[b]Емансипа́ція[/b]
Емансипа́ція.
Емансипа́ція!
Генедерна рівність.
Феміністичний рух.
ЖІНО́ЧИЙ РУХ
В Україні триває,
В Україні триває він..
й нині:
-Чоловіки в усьому винні.
-Чоловіки в усьому винні.
-Вони - повинні.
-Вони - повинні.
Жіночий рух діє у всіх жінках.
Сантиметр, то сила, то потуги.
Дивіться, надихайтеся та долучайтеся ,
Долучайтеся до змін.
Жінки-українки в ЄС,
Гендерна рівність!
Авжеж.
Авжеж.
-Чоловіки в усьому винні.
-Чоловіки в усьому винні.
-Вони - повинні.
-Вони - повинні.
Якщо інвалід - в утіл,
Новий чоловік - дебіл.
Генедерна рівність.
Генедерна рівність.
Одвічна повинність.
У нього вибачте спереду щлен,
От і нерівність,
В цьому ж весь хрін.
Генедерна рівність!
Низький уклін.
Книгу червону скоріш розірвем,
Ніж чоловіка туди занесем.
-Чоловіки в усьому винні.
-Чоловіки в усьому винні.
-Вони - повинні.
-Вони - повинні.
За Емансипа́цію.
За Емансипа́цію!
Чоловіків,чоловіків,
У резервацію, у резервацію!!
*2024 рік -140-річна історія Українського жіночого руху вміщує в себе багато різних подій і етапів. Рух формувався, вибудовувався і розвивався поступово.
До Форуму «Жіночий рух діє у всіх жінках» був створений сантиметр, до якого увійшло дуже багато подій і дат, що відбулися за ці 140 років: від заснування Наталією Кобринської «Товариства руських женщин» до ратифікації Стамбульської конвенції.
Для цього відео ми вибрали основні віхи Українського жіночого руху. Ця підбірка – нагадування кожній з нас, що разом ми сила, яка здатна змінювати світ!
Кожен крок до рівності та свободи – це результат спільних зусиль багатьох поколінь українських жінок. Історія продовжується і тепер.
Дивіться, надихайтеся та долучайтеся до змін!
От і я це прочитав, що тут сказати - Рух переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
[quote]Вперше в Росії закупили були огірки - то певно підготовка була до війни[/quote]
[i]не знаю, як вас, мене ж ця фраза з відео шокувала[/i]
Мистецтво війни-
в бій всі та
не професійні бійці.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t8oQ2-Zfu8Y[/youtube]
-Яких багато?
Почуєш - треш.
-Авжеш, авжеш.
Побори.
Грабіж.
Професійні усі ж.
Найкращі в країні,
професіонали.
Невже і народ наш
вони не дістали.
Одні вимагаюють,
інші воюють.
Міністерство мовчить.
Хлопці воюють,
вони ж бухають
та їх грабують.
Схеми.
Піраміди.
Перемога.
Суми зібрані,
пірамідальна схема,
все відпрацьовано.
Що ж гарантовано?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W28R0D2DCk4[/youtube]
То як кохати Батьківщину?
Кому віддали ми дружину?
Хто і чому все це створив?
Оці умови, ці продажі.
Розпродаж та грабіж.
Не всі ж.
Блек Рок на чому заробив?
Максимальні прибутки..
-Чиї ?
-І на чому?
Ми всі глухі?
Сліпі?
Чи в дурдомі?
Легалізуюють.
Ми всі щасливі.
Блек Року ми скажимо дружно:
-Спасибі!
[b]Три роки тому[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8MCRPgp5Jz4[/youtube]
Три роки тому
ми всі ж мовчали..
Чому?
Експеримент?
Знищують нас?
Невже
то є фарс?
Просто дивитись?
Емігрантів завозять.
А жити тут як?
То є зубожіння.
До цього готові?
-Будьмо здорові!
[b]Хто за?[/b]
Відкрите голосування:
-Хто за ?
Одне запитання.
Ніхто ж не проти.
Одні ж розводи.
Віддайте те
чого нема.
-Хто за?
Ресурси ваші?
Та невже.
Чому ж балакають про це?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JK_eirO94Xg[/youtube]
Пусте,
пусте..
Пусте все це.
Надують
нас.
Все як завжди.
Мовчали ж ви.
Всі ті роки.
У вас про щось
Хтось запитав.
Тихенько ж
завжди грабував.
Ви незалежні,
то є жарт.
Усе давно тут продали.
То ж мир хоча б
хоч підписали,
щоб як тварин нас не вбивали.
Ми теж мисливці.
Всі в це вірим.
Це нам потрібно?
Ці надії?
А хто вбивати вам не дасть.
Бійці потрібні.
Нащо ж фарс?
Віддати те, що продали.
Я за, а ви?
Блек Рок чи Трамп?
Різниця в чому?
Чи знов бажаєте дурдому?
Про флот якийсь іде тут мова?
Нема в нас флоту
в цім дурдомі.
Ми голі й босі,
Ми в боргах.
Пора давно це припинити.
Війну і вбивства зупинити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
[quote]Миллиарды людей уже вошли в круг преддверия адских страданий.[/quote]
[quote]Миллиарды людей проживают свои жизни в забвении[/quote]
Дивитись новини
і хотіти жити
в цій країні -
речі несумісні.
Невже навколо
лише наркомани?
Накурились плану
і вводять в оману?
Як можна вірити
цим президентам,
Як можна хотіти
жити в країні,
Волю ж зломали,
руки і гілля.
Проблему роздули
із аудиту?
Ви ж за народ,
все шито крито
Чи обібрали,
обдерли як липку.
Не знаю як ви,
Я лише за.
За аудит,
достав цей бардак.
Досить брехати.
Раз розікрали -
Слід наказати.
Тим, хто нас зрадив -відповідати.
На те він і є віськовий стан,
щоби за злочин відповідь дав.
Досить ілюзій, не буде війни.
Настане мир, бій - Сатані.
* самі бідні з .. подали декларації про доходи https://biz.nv.ua/finance/top-30-samyh-bogatyh-ukraincev-kto-obednel-a-kto-priumnozhil-sostoyanie-na-vtoroy-god-voyny-reyting-nv-50367383.html ,
а он царі ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
[quote]Как в той игре?
Неужто ты ещё веришь в людей?
Ты чувствуешь себя виноватым ?
Когда денег у тебя слишком много - всё теряет вкус.
В бункере крысы собрались и думу думали как же себя развлечь,
неужели ты всё ещё веришь в людей, им захотелось ещё разок испытать эти нечеловеческие чувства, они забыли когда последний раз так веселились.
"Игра Кальмара"...
Вот они... люди... приехали.
-Ты же видел это?
-Ты проиграл.
[/quote]
Эти спектакли
во время войны
Буферным фюрерам
очень нужны.
Игры в кальмара,
новый сезон,
Всем VIP участникам
низкий поклон.
Ставки вновь делают
на игроков,
Чтобы продолжить
бессмысленный бой.
Кровавые игры,
неужто аншлаг?
В буфере - зал?
Кого то поймали,
Кто то упал.
Вновь закулисье,
новые жертвы,
Такого цинизма
ещё не бывало,
Чтоб под огонь
народы загнали.
Не миллиарды,
жизнь на кону.
Чтоб богатеть
продолжат войну.
Игроки против,
Хотят прекратить,
Их не услышат,
Продолжат "шутить".
Бал оплатили,
продолжат "шалить".
Игры затеяли,
А для чего?
Кто нам ответит,
Умирают за что?
Кусок дерьма,
Кто ты такой?
Кто право имел
создать этот кон.
Он заработал,
давая всем в долг.
Он под ракеты
отправил народ.
Кому же тут верить?
Сплошное ж враньё,
На сцене - безумцы,
вокруг воронье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Слоган [quote]Нам не нужно скрываться. Мы свободны!
- Навсегда?
- Навсегда!
- Ты меня сжигаешь... ледяным огнём![/quote]
[quote]Возвращайтесь в жизнь!
И того, что случилось, как бы й не было вовсе.[/quote]
[i]Известный поэт Орфей устал от своей жизни и популярности. Все меняется, когда он встречает загадочную Принцессу Ада. Принцесса тоже начинает испытывать чувства к Орфею, а ее верный слуга Эртебиз влюбляется в жену Орфея, Эвридику.
Сложившаяся необычная любовная ситуация приводит к трагическим последствиям. Влюбленная Принцесса, нарушая запрет, уводит Эвридику в мир Тьмы.[/i]
Любимый мой,
Ты мой Орфей.
Найди меня..
Меня согрей.
Не ведьма я,
Принцесса Ада -
Смерть Морэ,
Представь себе,
Представь себе.
Ты - мой Орфей.
Ты - мой Орфей.
Жан де Бон..
Какие сцены.
Франц студи оф.
И это вздох,
этот вздох.
Песни отвлекают от жены.
Смерть и мы.
Смерть и мы.
Влюбился в смерть.
Легенда.
Мелодия арф.
Кайф.
Всё самое лучшее.
И это салют..
С ума сойти -
Орфей.
Вновь Смерть испей,
до дна испей.
Вас ненавидят!
Закс Сежест,
Ах, какой жест-
обнажённость
В стихе.
Остановится б мне.
Не смотреть им в зад.
Вперёд, без оглядки
В кафе поэтов
И лишь куплеты,
Одни куплеты..
В центре Вселенной.
Удивление...
встреча со Смертью...
Эти мгновения.
Принцесса Ада.
Кайф до упада.
Уст услада.
Смерть как награда.
О, Боже,
мужчины теряют голову,
теряют голову.
Старайтесь не шуметь,
они всегда возвращаются,
они всегда возвращаются.
Спят стоя,
пребывают в грёзах.
Любовь моя,
Орфей.
Отчет себе отдай,
не пожалей,
не пожалей.
Орфей,
принцесса Ада..
Не надо,
не надо..
И эта музыка,
услады.
Музыка услады.
Он провёл
ночь у неё,
А дальше...
Зажигание...
муж...
О, Эртебиз ...
Вы сон,
Эртебиз..
Под рукой.
Ваш муж не из тех.
Верен жене.
Верен жене.
Газ выходит,
Что же,
что же происходит?
Так не похоже на вас.
Птица поёт один раз,
Принцесса Смерть
смотрит на нас,
смотрит на нас..
Любовь моя,
тридцать восемь,
тридцать девять
два раза.
Жизнь в тупике,
полцарства за коня,
Фразы адресованные мне.
Мы мертвы
уже были
И не замечали.
Ты можешь уйти,
чтоб с ума не сойти.
Гений ищёт пару фраз,
он забыл обо мне,
о нас.
Роман со Смертью.
Принцесса Ада.
О, Эвридика,
Начнём сначала.
Удивительные формы.
Трансцендентность..
И какими простыми
словами.
О, Боже,
что он творит
с нами.
Я поднял
листки..
О, что же он написал...
Фразы...
Потресли...
до глубины души.
Орфион !
О, Боже,
как же пишет он.
Принцесса..
Смерть...
Автограф.
Я поднял
лист..
Смерть Орфея..
Каждую ночь..
Он видит вас.
И она.
Не просите меня,
Принцесса..
Смерть...
Удивительные формы.
Девяносто,
шестьдесят,
девяносто..
Закройте дверь..
Зеркало..
Люк..
И ничего.
С косой ее узнают,
Времени ж нет..
Один раз
Орфеи, поют.
Шесть, три, пять,
два, восемь.
Имейте в виду.
Орфей в том углу.
Изгородь в мае,
Вы ее знали,
вы ее знали.
Закройте дверь..
Зеркало..
Осколки из могилы.
Слишком поздно.
Вы всё разбили,
Вы всё забыли.
Дурной сон.
Разбудите меня.
Принцесса Ада
возле меня.
Смерть входит в зеркала.
Эвредика была права.
Выхода нет, форма одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Менше паніки,
Менше паніки.
Не перший рік
Ми на Тітаніку.
Все згідно плану,
Все прораховано.
Всі ваші цінності
евакуйовано.
Уважно, спокійно
читаємо план.
За борт скидаємо
хлам.
Все згідно плану.
Спокійно.
Спокійно.
Вузли обрубані..
давно..
надійно.
Згідно плану й
аудит,
кому, кому..
кортить.
Трамп..
видав план.
Трамп..
видав, план
озвучив.
Спокійно,
спокійно.
План же
надійний.
https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/plan-peremogi-zelenskogo-vistup-v-yes-povniy-tekst-i-video-vistupu-17-10-2024-50459278.html
***
Чхали вони на вас,
чхали на ваших дітей..
Нанокристали,
уламки, розломи..
ідей.
Був просторий зал,
Потім широкоекранний
формат, ні
всіх влаштував
карманний варіант.
Угробимо зір,
угробим дітей,
який же "чудовий"
світ штучних ідей.
Всім по потребам,
світ віртуальний
І наглядач
В придачу карманний.
Розвиненний люд,
мов криси в квартирі.
Зінки в вікно,
Windows формат.
То вже й не жарт.
В смартфон помістили
Майбутнє твоє.
Ти віриш, що в тебе і клепка ще й є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Я на той..
на другой..
На непроявленной..
и бестелесной,
тебе неизвестной,
тобою не принятой
и неосознанной,
стороне .
Да,
я на той..
на другой..
стороне реальности.
Между нами реки
недосказанности,
недопонимания.
Мир большой,
огромный.
Как же классно,
жизнь прекрасна.
Мир намного шире.
Из чёрной дыры
тут звёзды видны.
Наш мир они поглощают?
Какая же чушь.
Звёзды сияют,
звёзды сверкают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
Які ми ще були малі...
Летіли дні, летіли дні.
Був татко, мама.
Враз - самі.
Наступні - ми.
До чого Бога поминати,
Як би у вас були Боги,
То не такими б ви були.
Як би,
як би.
А так -
як всі.
Отак з дитинства,
так привчили.
У чому ж радість,
в чому диво?
Самопожертва?
Промовчу.
Невже оцьому Бог учив?
Чи божий син?
А хто пізнав
хоча б творця?
Хоч грань
одну
з його вінця.
Лукаво..
все звучить лукаво.
Невже в лукавстві
бачим Славу.
Жили ви Богом?
Ви є Бог.
ВИ не засвоїли
урок.
Нам залишилось -
промовчати
і над собою
працювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2025
Трап з Пу
певно вирішили
пригадати молодість,
Купив Трап
два квиточки
на концерт
"Любе"
та й запросив
партнера.
Не одні
ж ті підмосковні
слухати.
Напівпорожній зал,
на сцені
артисти
в будьонівках.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x1_UPE37njA[/youtube]
Трап прямо як Черчіль
підніс сигару і замріявся.
Пу запевнив, що Сибір
І Аляска два береги,
Вони за сто днів
Спустять...
Ви самі розумієте що.
І будуть добивати..
Не буде більше берегів.
Буде одна,
велика ...
Така велика,
що навіть страшно
подумати, не те, що вимовити.
І під цей хіт
не загине
жоден американський
солдат.
Отак вони й
заснули
разом,
непробудним,
літаргічним сном.
Береги залишись берегами,
Не загинув
жоден
солдат...
американський.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Сказав Бог :
-Кожній тварі
по парі
і будете
жити у божій Славі!
Чудо ..
Рай..
Сонечко світить,
Квіточки,
метелики,
травичка.
Всі щасливі,
чого ще треба,
енергія сама наповнює,
пронизує самі глибини
душі.
А тут бац...
Виповз змій.
Його певно теж
створив Бог,
Всі в парі, а він без пари.
І почав проповідувати,
що він бог, а
в трьох жити краще.
Адам попробув ЖМЖ
і ММЖ, ой ні, то змій
і Єва попробували,
а в Адама й не питали,
він підпис лише поставив -
хрест, хрестик,
не писали ж тоді,
не було на чому
та й не було потреби в цьому.
Хрестик поставив,
яблучком закусив,
оковиту мов пив
і пити буду.
-Гірко!
Молодим кричали,
А вони квіти
навколо в безумному потязі
зривали й зривали,
свій гріх ...
під ними...
й сховали.
Ходили слони, леви, жирафи
і нікому ніякого не було діла до тих мавп.
Змій й каже Єві, а може ми мавпи,
було б добре зробити
дітей ..
Ну розумієте..
Клон
мавпи.
Єва поломалась
та яблучко гризти
тому певно, що тверде
взялась,
от і долизалась.
Змій взявся за Адама,
то не Боги, я лиш Бог,
він йому каже
і фіговий листок,
той, що прикривав..
йому все покаже.
І показав...
знання.
Каже :
-Єва від них безума,
а всі людомавпи ж діти Єви,
бери листочки, то Бог,
Бог зелений..
для дітей Єви.
От з тих часів,
люди й вірять,
що гроші замінять їм
і рідних і близьких,
і мир, і Сонце,
бо вони
як Сонце осліпляють,
дають владу над Євою.
От і підсніжник,
Білюсінький,
ніжнюсінький,
як непорочність.
А чиясь рука,
жадібна
з білого
робить чорним
килим на галявині,
зриває
і зриває листочки,
квіточки.
І туди все,
туди..
на гробок,
чи біля чийогось вікна.
Традиція така.
Традиція така.
Живе..
зробити мертвим.
Хто думає про квіти,
їх приносять в жертву.
За мертві листочки
вбивають ж живі.
Ми є такі,
ми є такі.
Щоб з Єви зірвати
зірваний до нього цвіт,
Адам квітам
несе тисячі бід.
І чим більше
мерців у букеті
тим більш він
вагоміший.
Отака казочка,
ось тому перші квіти і не пахнуть
навіть,
вони жертви,
а їх несуть і несуть
і куди?
У свій дім.
У лісі радували всіх,
а в руках Єв
просто..
вянуть.
*ЩОБ написати поданий вище твір ШІ людині не потрібен,
трішки здорового глузду лише й чіпочку малесеньку людяності.
А то ШІ обожнили, а воно мертве,
дивно.
[b]КРОК НАЗАД ЗРОБИВ [/b]
Не тільки піски
і гравій
Знову вирушили в дорогу
у своїх мандрах,
але й ковтаючи каламутну рідину
галонами
великі валуни
втрачали рівновагу.
Зіткнувшись головами
разом понуро
котилися
вниз по яру.
Цілі пласти запеклися
шматочками.
Я відчув, що моя
позиція похитнулася
у всесвітній
кризі.
Але одним кроком
назад
я врятував себе
від загибелі.
Світ, розірваний на частини,
пройшов повз мене.
Потім дощ
припинився і вітер стих,
і виглянуло сонце.
щоб висушити мене.
1945
Роберт Фрост
Авторський переклад українською.
Актуально.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Вам не дам...
и вам не дам.
Я на встречу..
в инстаграм.
Поиграем на инстинктах,
пофлиртуем
в полурифмах.
Песней й фото
околдую,
я сумею,
пошалю я.
Лайки, комменты
и вздохи.
Почему то аж
неловко.
Твое тело
приоткрою,
Снимок
тот - о нас
с тобою.
Мы обвенчаны ж ...
судьбою.
Я прекрасна..
и не спорю.
Лайкай, милый,
Хрен с тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
У мужчин
ведь так бывает...
Изнутри...
аж пробивает.
Но ведь ты грустить
не будешь.
Не печалься
й ты забудешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
Нарешті це сталося з нами.
Ми відчували, ми знали...
Поряд інопланетяни.
І ось їм нададуть право
Говорити...
спілкуватись з нами.
Їх мову трактували,
перекладали, з ними торгували,
А от спілкуватись з нами
Вони права не мали.
Ними нас лякали.
Нарешті це сталося.
Їх мову почуєм.
О, диво, в живу
З ним, з прибульцем
оргазми відчуєм.
Це так мелодійно,
Це так все незвично.
Маски знімають
І нас...
Слів нема,
браво..., ура...
Повні зали..
Нові храми...
В храмах будуть нас...
навчати.
Як же, як же то назвати,
щоби знову не злякати.
Нові технології,
віра нова..
Ура! Ура!
Хі-хі, ха-ха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Вновь идём мы не туда.
Вновь идём мы в никуда.
Вновь ведут нас господа .
Ваня, Ванёк,
Сусанин - браток,
Свободы б глоток.
Свободы б глоток.
Веди нас, Ванёк.
Веди нас, браток.
Левые, правые,
Белые, красные.
Суть же одна -
Скосить бы бабла.
Вновь идём мы не туда.
Вновь идём мы в никуда.
Вновь ведут нас господа.
Ваня, Ванёк Сусанин - браток,
Свободы б глоток.
Веди нас, Ванёк.
Веди нас, браток.
Пустые слова. Контроль ума!
Отвлечение Разума,
порабощение .
Вновь идём мы не туда.
Вновь идём мы в никуда.
Вновь ведут нас господа.
Левые, правые,
Белые, красные.
Суть же одна -
Скосить бы бабла.
Никто не идёт,
Давно все пришли.
Кого то в загон,
Кого то в огонь.
И постоянный трёп ни о чём.
Дырявое сыто,
Лапша на ушах.
Платят за бредни,
За этот вот шлак.
Водит Сусанин,
Водит Иван,
Был бы герой,
Но нет - шарлатан.
И постоянный трёп ни о чём.
Куда ?
В никуда?
Ведёт кто?
Иван!
Вновь идём мы не туда.
Вновь идём мы в никуда.
Вновь ведут нас господа.
Ваня, Ванёк,
Сусанин - браток,
Свободы б глоток.
Веди нас, Ванёк.
Веди нас, браток.
Пустые слова.
В атаку! Ура!
Левые, правые,
Белые, красные.
Суть же одна -
Скосить бы бабла.
Нету й не будет
Толку от болтовни.
Актеры, шуты.
Свобода слова -
Пустые слова.
Контроль ума!
Отвлечение,
Социум и негатив.
Никто не идёт,
Давно все пришли.
Кого то в загон,
Кого то в огонь.
И постоянный
трёп ни о чём.
Дырявое сыто,
Лапша на ушах.
Платят за бредни,
За этот вот шлак.
Лучше бы просто
Люди прошлись.
Встретились с кем то,
В высь посмотрели.
Слушая бред
Мы все поглупели.
Нету свободы
И быть не могло.
Это тюрьма
И правит в ней зло.
На войне?
Нет, мы в тюрьме.
Смотрят за нами
И эти и те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Открыто глумятся,
Глумятся всем миром.
Неужто за это людей положили.
Юнонну Европу разоружили,
О юной Европе басни сложили,
Будто бы бабка, будто бы всё,
Только кредиты спасают её.
Открыто глумятся над нами, над ними.
Неужто считают настолько тупыми.
Выплату репарации возлагают на жертв,
Гиены пируют, хотят новых жертв.
В Британии выдвинули идиотское
решение -выплата репараций
может осуществляться в формах
извинения или инвестиции в здравоохранение.
В Штатах й России дальше пошли,
Платить извините - мы им должны.
Мир почему то сошёл весь с ума.
Крыша поехала - видно й со дна.
Можно напасть, можно разграбить,
Даже при том - извиняться заставить.
Можно ресурсы, можно людей...
Кто же безумцам ответит - [b]ЗЛО[/b]дЕй!
[b]Кто же спасёт жизни людей!
[/b]
Ей, идиоты, ей, дармоеды,
В зеркало гляньте -
Вы ж людоеды!
Оргии снова,
глумленье с экрана
И снова в бой,
Продолжится драма.
В зеркало гляньте -
Вы ж людоеды!
Ваши зубы в крови,
Вы ведь - гиены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Нарешті це сталося з нами.
Ми відчували, ми знали...
Поряд інопланетяни.
І ось їм нададуть право
Говорити...
спілкуватись з нами.
Їх мову трактували,
перекладали, з ними торгували,
А от спілкуватись з нами
Вони права не мали.
Ними нас лякали.
Нарешті це сталося.
Їх мову почуєм.
О, диво, в живу
З ним, з прибульцем
оргазми відчуєм.
Це так мелодійно,
Це так все незвично.
Маски знімають
І нас...
Слів нема,
браво..., ура...
Повні зали..
Нові храми...
В храмах будуть нас...
навчати.
Як же, як же то назвати,
щоби знову не злякати.
Нові технології,
віра нова..
Ура! Ура!
Хі-хі, ха-ха.
[b]Тык дыкают кошку.[/b]
Солнышко светит,
Птички поют.
Под окнами котики
Кошечек ждут.
А-а мур-мур,
А-а мур-мур.
Пам-пам,
тарам-пам-пам
На стогу большой:
пам-пам ...
А-а мур-мур,
А-а мур-мур.
Тык дыкают кошку
Уже за углом,
Тык дыкают кошку
втроём.
А-а мур-мур,
А-а мур-мур.
Радиактивное солнце
О-о, под крышей ЧЕС дрон.
Излучение,
Мартовское влечение.
Это не радиация,
Это явление.
Радиоактивности
Вибро влечения.
Мур-мур.
А-а, амур.
Тык дыкают кошку
Уже за углом,
Тык дыкают кошку
втроём, вчетвером.
[b]Грани грядущего будущего[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=me7isKyVCtg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dxfvegE2ZRg[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wYo4xMiNfNw[/youtube]
Посыл - хотела реализовать,
несла добро, блага,
передовое законодательство,
сподвижники.
Орлы!
Герои диванные
для великих событий были рождены.
Пушкин - наше Всё.
Какое же враньё.
Три разных взгляда,
суть одна -
Москва "французам " была
отдана!
Пылали часто там пожары,
Москва горела, клеветали.
Веками лгали,
лгали
й лгали.
Был цирк с конями.
Цирк с шутами.
Захват страны
орлами.
Орёл двуглавый
клюёт веками,
он не с нами.
Веками войны из орлами.
О чём молчат?
Там убивали.
Кого же?
Нам ведь не сказали.
Песком и илом засыпали
И кровью, кровью удобряли
торговый город,
наши страны.
И так веками.
Так веками.
Империя с двумя орлами.
Тех, кто там жил,
Кого ж убили?
Кто?
Кого?
За что?
Убили!
Засыпали,
забыли.
Культурный слой...
Он должен,
должен подсыпаться..
От красного кирпича
до белого камня?
Наоборот?
Нить оборвали?
А армяне?
Армяне то при чём?
Чума после войны,
позор.
Памятный грот.
С храмами всё плохо.
Очевидные вещи.
Корни всех бед с времён "Тишайшего"
И второй, второй Екатерины.
Москва- село!
Кучковое поле.
-А города?
-Руины в поле.
* после просмотра первого видео - официальной истории, хотелось прото плеваться,
после второго - вопросы.. нужно покопаться,
а вот третье - ставит всё на свои места.
[b]За что же идет борьба?[/b]
Первая волна.
За что же идёт борьба.
Первая армия мира застряла
В Афганистане,
-Что же она там делала?
-Бомбила камни.
Вторая армия мира
пошла в утил на Украине.
-Что же она там делала?
-Уничтожала боеприпасы.
Никто не будет перевооружаться,
Это лишь слух в массы.
Прилетят тарелки,
Типа НЛО,
биороботы?
Вам уже хорошо?
И как США потребуют
Ваши ресурсы,
Капитуляцию.
Вот до чего довели
нелюди земную нацию.
Пима, папаго,
навахо, пуэбло,
пурепеча, тотонаки, миштеки,
шипибо-конибо, теуэльче
и многие другие.
А вы не такие?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RLN3Q7lj0WA[/youtube]
От имени кого
И главное кто
требует то вернуть
долги?
Я не брал кредиты,
Мне скажи ка, а ты?
Есть те, кто брали.
Известны они.
Пусть возвращают.
Нагрелись на них.
Это смешно,
Держусь за живот.
Только за что
погибал наш народ?
Кто возвратит
живыми ребят.
Семью восстановит,
Земли вернёт, разрушенный дом
наш возведёт?
Вы не молчите,
кто
всё вернёт?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7ayaRkLMymg[/youtube]
[b]Шашли.[/b]
Ультиматум.
Агрессивность высшей категории.
На территории сплошные руины,
в кулуарах -
захват Украины.
Под наш контроль
наше вернуть нам не дадут.
Пусть будет мир,
Жуки ж лишь жрут
и жрут.
[b]Анекдот. Його не здолати.[/b]
Трамп визвав
в емірати Зеленського
та й каже до Путіна:
-Ти подивись на цього ... та хоч час
його послухай.
Той двадцять хвилин
послухав і здався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025
[quote]Древние боги вырвались из заточения и требуют расплаты. Маат, не помнящая своего прошлого, не ведающая правды, вынуждена выбрать сторону, чтобы найти истину и спастись. Но что, если каждое слово — ложь, каждый благодетель — враг и даже самой себе она не может доверять?..[/quote]
Хахол:
-Споём втроём?
Сакс:
-Ему б ремня.
Кацап:
-Его б ремнём!
Хахол:
-Как то неприлично.
Сакс:
-Отлично, отлично!
[b]Не будет тебе покоя.[/b]
Сорок два судьи!
Что же,
что же не сделал ты?
Слёзы у западной стены.
Что же не сделал ты?
Ничто при жизни не значимо,
Лишь этот суд.
Виновен ты,
ты душегуб!
Дом Маат.
Ты взвешен -
в Ад.
Твоя вина,
место - западная стена.
Очевидно одно -
так быть не должно.
Суд.
Убийце - не улизнуть.
Вырок - зачистку
пора прекратить,
Пилата также судить.
https://www.youtube.com/shorts/VPEPvtgqoy8
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ob7mLX-FrhQ[/youtube]
***
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6AV8MDK7LjA[/youtube]
Разумные ли люди на этой планете,
Давайте ка кратко,
Мы ведь не дети.
Что ж мы творим?
Мы кадры в сюжете.
Посыл в никуда,
на распутье страна.
В тупик всех загнали,
С экранов достали,
Страну ведь - ... ли.
Это тупик,
второсортный боевик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2025
Нарешті, нарешті
відкрили канали,
Не потрібний ні вайбер,
Ні телеграм, в утіл телевізор
І новий смартфон,
Я клон, я клон.
Ми цього чекали.
Нарешті сім де.
Думки ми приймаєм..
передаєм.
Читаєм, читаєм
з хронік Акаші.
Дивимось фільми
і передачі.
Які дивовижні колишні знання,
Така ж як і ми людина жила.
Оце так підбірка, як же кайфово,
Кров в них вбирає кожнеє слово.
Буквиці в просторі цім засіяють,
Людські мрії вмить оживають.
[b]Чи то фейк чи не фейк[/b]
https://kurkul.com/news/11641-na-cherkaschini-rozpilyuyut-trihogramu-za-dopomogoyu-dronu
Як цікаво,
прогресивно,
ручки вгору
для овацій,
та нема тут махінацій.
-Хімітрейлери кружляють!
-Та ви що, вони - літають.
-У цистернах-«хімтрейлах»
хімікати,
Їх розпилюють аби отруїти людей.
- Все спростовано,
то такі жарти,
то фейк.
-Вночі гидоту розпилюють над містом,
в цей час працюю й все це чую.
-То вам здається, то так фейкують.
І з року в рік
Все той же фейк.
Чи я дурний,
Чи вже й не фейк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Розсекречують секретні дані,
серед нас - інопланетяни.
Знімають маски з клонів,
президентів, покажуть чіпи
Й вмонтовані елементи.
За бажанням багатьом в кого є,
Розкриють третє око,
Серед нас багато циклопів.
Чудові, неймовірні новини,
Система ПРО запрацює і в нашій країні,
Не буде зоряних війн, ніяких запасів
Зброї більш не потрібно.
Ядерну зброю давно уже знищено,
Установки демонтовано, всіх захищено.
Купольна система функціонує,
Дружня цивілізація мир гарантує.
Чіпи деякий час ще будуть пищати
Та більш ніхто не збирається їх заряджати.
Світ буде цивілізовано,
Мирне майбутнє, процвітання гарантовано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Новини, новини,
Мов ті ракети
Летять щохвилини.
Відмова, валяння
Та не дадуть,
не дозволять
вони розкрадання.
Санкції будуть...
Новини, новини..
Дурня валяє
Герой щохвилини.
Допожіть,
допоможіть...
Допогли,
а ви?
Все розпилили,
Звіт подали?
Все продали?
Цікаво,
цікаво
І так щохвили:
-Новини,
Новини, новини.
* Досить дурня вже валяти, пора за все відповідати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Відчувається фальш.
Все тут чомусь
рішили за нас.
Звуки лунають,
зорі палають,
у нас вони також
про це не питають.
Ніби ми є
і ніби й нема.
Дивне чомусь
в цій країні буття.
Сьогодні ти є,
завтра ж хто зна.
За нас все рішили,
Набридла брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Правди нема
й кому вона тре..
Обмани мене,
обмани мене.
[b]За что убили пенсионерку[/b]
Империал..
Хорошо..
Но..
есть ли ещё?
У вас заберут
всё.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YpYdxZSwT1w[/youtube]
[b]Снег на траве.[/b]
Да вы отцвели,
Назовём вас бациллами.
Уже подросли,
Как те корабли
Бороздят тут просторы
Путаны родимые.
Они назовут всех вас -
Педофилами.
Всё ещё впереди,
Видят себя лишь они -
Оголённость в экстазе, красивыми.
Всё спереди ..
Всё впереди.
Всех назовут педофилами.
Безумство экстаза ..
Будущее...
они..
Просторы степей..
корабли..
Потоков спермы следы.
Словно снег,
Словно снег на траве -
салфетки влажные
в сперме - везде.
"Молодые" грибы, молодые мы.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HvA38Jw-tG8[/youtube]
* Как в том анекдоте- таксист снимает штаны и она начинает ......
Или :
-Папа, а за что вам платят деньги?
-За звание, за должность, за секретку, за сложность, за боевые дежурства.
- А за работу?
-За работу ...
-Пап, а у тебя метро?
- У меня полуметро,
завтра я в командировку, к нам в гости придёт твой крестный,
вот у него метро.
Вот читаю и не смешно, даже ни чуточку.
Точно как смотрю на снег на траве, а то и не снег вовсе...
Со стороны снег на траве, а это просто срач, после оргий.
Кто и почему после них...этот снег... убирать должен?
Это не снег, это срач и это не у них, в этой Расеи срач, это у нас.. тот же срач.
Это делают наши жены, чьи то дочери, будущее страны, но не наше это будущее.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMZ85tgKoOA[/youtube]
А он ведь прав!
У всех есть шанс.
Свою свободу вы..( сами знаете как это делается)
И время,
время потеряли.
***
Открыли архивы ..
И показали народу..
украли, украли...
свободу.
Миф о Луне развенчали,
Народу веками лишь лгали.
Мифы об этом,
мифы о том.
Колония тут,
рядом дурдом.
[b]Двое во вселенной[/b]
ЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕмиЕми:
-Иди сам повесся.
-Бессердечные, уроды,
Невоспримчивы вы к боли,
чужой боли.
-Снимайте ее,
снимайте.
-Актёры.
Галактика была в сохранности,
Остались воспоминаний
странности.
Других способов нет.
Извини.
Записи ж сожги.
*Если не понимаете о чём стих, посмотрите одноименный фильм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Vqb1IiOa00k[/youtube]
Дякуємо, дякуємо!
Ви нас врятували.
Нещівна поразка,
А як це ж подали.
Виють гієни,
ділять і ділять,
А нам продають
все ті ж перспективи.
Послухаєш їх -
Ті ж девяності.
Голос америки
В новій обгортці.
Ті самі партнери,
Той ж мемурандум.
Голос америки..
Той же маразуум.
Дякуємо, дякуємо!
Нас поділили.
Націю певно
В вогні закалили.
Ресурси і землю
Взяли й поділили.
Тілами, тілами..
Їх удобрили.
Оце такії лише перспективи?
Що ж наробили,
Що ж наробили..
Щоб ви як і ми,
Щоб ви отак жили.
[b]Анекдот[/b]
-Вовочка, хто з 2014 по 2025 рік
воював на території України?
- Та це всі знають,, Марія Іванівна,
Україна з Росією.
-А хто ж переміг, Вовочко?
-США.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
В чужом храме
в тени
Поставили свечи
и не зажгли.
Зачем мне скажите
туда вы вошли?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KMi9O_DK0Go[/youtube]
***
-Почему же так
громко
все вдуг
заорали о мире?
-Трамп и Маск
решили
провести аудит
в Украине.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qcjuYZxeGy4[/youtube]
Вот интересно..
а был ли потоп..
в Украине.
Границу ж закрыли,
ни Ноя, ни птиц,
ни зверей
просто не отпустили б.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wl7o0LFj1aA[/youtube]
***
https://www.youtube.com/watch?v=Vqb1IiOa00k
Невже ці вили..
й в нас також.
А може й гірші..
Зову гроші..
Які ж дружини та хороші.
Невже скінчиться цю війна.
Без рук, без ніг..
Невже життя?
Що буде з ними..
буде з нами..
Всіх, хто без ніг -
Тих на Багами?
Невже вони не заслужили?
І знову гроші.
Знову
й знову.
А що дасте
скажіть сліпому?
Невже ви вірите в гуманість?
Прекрасно ж знаєм -
..обдурять..
знову...
як завжди.
За них,
за них...
і з їх вини.
**
Дети рождаются,
Что б умереть.
Боже, какой бред.
Дети - солдатики,
В войне рождаются нации,
Сплочение людей.
Он - идиот, поверь.
Был с ОП,
теперь кандитат,
а Почему, почему..
Он - не солдат.
Из-за окена,
в бреду
й вечно пьяный.
И это...
нацию сплотит на крови,
предвестник войны.
Его блоги,
лукавые речи, а дети..
он их покалечил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZlnzrVdUtB4[/youtube]
Персонажи оживают.
Люди в этой реальности
жизнь воплощают.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fYU58P1oUHA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
А хто за нас то?
Хто за нас?
Послухаєш, почитаєш..
І розумієш..
То - вороги.
Урвати б..
Убити б.
Брехливі вже всі.
Проплачені...
зрадники...
Підступні
ці друзі..
А побратими...
он там..
у тій смузі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Йде полювання на людей.
Женуть й женуть.
Кричать нам:
-Гей!
Йде полювання на людей.
Жвавіше в бій!
Щільніше стрій!
Там ворог - вір!
Там ворог - звір!
А люті звірі
За спиною
Й стріляють в спини
Нам з тобою.
Була і зрада
Й заганяли,
Щоб як тварин
Нас повбивали.
Невже за них?
Невже за них?
А хто вони?
Пани.
Пани.
Такі ж царьки,
Що пруть, грабуюють.
Нема хреста,
Звірі голодні.
Ми вже в безодні?
Це безодня?
І нас вбивають
Нізащо, щоб панувало
в світі зло.
***
Фотографии в газете..
А кому они нужны?
Эти почести...
цветы.
Эти меры
и попы.
На них дети,
чьи то дети.
Наши дочери..
сыны.
Фотографии в газете..
Их пиар..
он на крови.
Это ж дети.
Это ж дети.
Что й кому они должны?
Это ж дети.
Это ж дети-
Строчки в сводке,
Горстка в топке.
Лучик света
В их печи.
Это ж черти,
Это ж черти.
Они ж пляшут на крови.
Фотографии в газете.
След от боли,
Реки крови.
Кто же это остановит,
Кто детишек воскресит?
***
Мама,
не жди.
Паспорт остался.
Меня нет
и давно.
Где то в Германии,
там за бугром..
это дурдом.
Беженец он!?!
Он с Украины!
Это дурдом.
Меня убили.
Паспорт..
И он..
Русская рожа,
в ... моём.
Беженец!
Это дурдом.
Паспорт купил.
Пирует он.
Нас убивают!
Это дурдом.
Благодарим,
Низкий поклон.
Там за бугром,
С рожей той - клон.
Кто допустил
этот .. дурдом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Миру бути!
Ні війні.
Досить,
досить вже брехні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Давят и давят,
работа с мозгами.
Порохоботы воюйте
ка сами.
В бой пусть идёт
Царь ваш с сынами.
Жиром зарос
И кричит лишь:
-За нами.
Он ведь с семьей
Сам на Багами.
Давят и давят,
работа с мозгами.
В бой не идут, кричат лишь:
-За нами!
-Кулю в лоб!
Кто кричал?
Сам скажите воевал?
Он майдан организовал.
И под пули ж он послал.
Кто в него тогда стрелял?
И за что ж премьером стал?
Грязью ж только обливал.
Боты тут и боты там:
-За военный все мы стан.
-А скажите почему?
-Это выгодно кому?
Давят тут
и давят там.
И проплачен
этот хлам.
Технологии те же.
Работа с мозгами.
Массово давят
Бесы деньгами.
В Ад завели,
Страх вам внушили.
Что показали?
Кого с них убили?
Жертвы ведь мы,
Они все во власти.
И продают нас,
нам..
только "страсти".
Слово какое "Рошен"..
Порохобот - с кровью вам хрен.
Качели эмоций..
Раны на теле..
Вам ведь внушили,
Вы й захотели.
Как стадо баранов
Вы повелись.
Порохобот - всё зае..сь?
Вот и держись,
Вот и держись.
Вновь ведь зовут.
Они ж подведут..
Не поведись!
От них защитись.
Не ведись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Заводиш ти знову..
для чого мене?
Знову і знову,
чому ж так приємно?
Хтось знов ревнує,
Повірте - даремно.
В мені є, щось є,
щось таке...
Але то не те.
Я кажу собі сам:
-Не дивися назад.
Але то також даремно,
оргазм ж.
Що було - то моє.
І мені з ним приємно.
Ти вмикаєш мене,
Торкаєш напевно..
Знову заводиш ..
Рухом повільним,
Ти знаєш як змусити...
Щоб цим .. володіти..
О, боже..
коли ж перестану тебе я.. хотіти.
Знов рухаєш тілом,
Я у тій ж позі...
Я більше не можу,
не можу я, біль..
я..
Він проникає..
Переповняє...
Судоми зводять...
І я вже - не я.
***
Подаруй задоволення моєму тілу.
Не намагаюсь спокусити тебе,
Тіло для того, щоб робили приємно.
Ееема, ей єйй!
Він за мить вже без ума.
Прийде, знайде,
візьме, візьме..
візьме мене,
Еее, ей, еее ей.
Мене, мене.
Я танцюю в екстазі
всі хочуть...
у танці розтануть,
не зможуть водночас бути,
бути зі мною.
Тому вони підходять і просто танцюють,
Танцюють поряд, поряд зі мною.
Пливуть..
Вони там вже..
Я ж тут.
Подаруй задоволення своєму тілу.
Не намагайся спокусити мене,
Рухайся зі мною, притулись до мене.
Еее, ей, ей еее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Твари бездушные..
Кромешный Ад..
Только вперёд.
Ни шагу назад.
Слуг Ада гонят,
Дают им под зад.
У каждой души
Свой Сталинград.
Жертвы, вновь жертвы.
Дойти б до корчмы.
Змей там зелёный,
Стакан от чумы.
Трактир полупуст,
Вампиры в тени,
Кровавую мери
Закажет должник.
Канал перекрыт.
Жена на Багами,
Вампир упивается,
Ал ин или блеф.
Чёрт там в тени
Поставил на рейз.
-Может распишемка пулю?
-В преф с дамой треф?
Ответ от пиковой:
-Только вперёд.
-Тут казино..
-В покер идём, там прёт мне, там прёт.
Многих уж нет,
Печальный сюжет.
Всё на зеро -
Ал ин или блеф?
***
Я поет, я не пою,
Я стишки, стихи пишу.
Я поет,
зовут все:
-Светик!
От меня вам всем:
-Приветик.
Написал я єтот стих,
ШИ и тот уже притих.
Написал его как ШИ,
улыбался от души,
Ведь у Ши ведь нет души.
Дежный ведь ШИ проэкт,
Деньги платим, ШИ лишь нет.
Всем поэтам ШИ твердит:
-Ш..ш!
-Молчёк.
-Не нужно птичек.
-Ваши римы соберу,
Перебором всё вложу,
В книжку это всё вложу.
Кто то бабки вновь постриг,
й получился этот стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Не замикайте мене в обіймах, я хочу
шлюбу,
побачень -
я розповідала вам про
зелене світло
травня
(завіса тиші огорнула
міський парк,
піздно..
субота після
полудня, довгі
тіні і прохолодне
повітря, запах
нової трави, свіжого листя,
цвітіння на порозі достатку -
і птахів, яких я там зустріла,
перелітних птахів, що перервали свою подорож,
три птахи, кожна з яких була іншого виду:
Темну, вкриту круглим пір'ям азалію,
зачесану, веселу ластівку,
і найменшу, золотисту, як гніда кобила, в
чорній венеціанській масці,
а з ними трьох курчат,
оперених ніжним, живим коричневим пір'ям, -
я стояла
півгодини під чарами,
і ніхто не проходив
повз мене, птахи бачили мене і
дозволяли мені бути
біля них. )
Це не має значення:
Мені б
зустрічати
і зустрічати
так вас,
у зеленому
просторі, не
замкненому в собі.
**[i]Denise Levertov[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
В моєму серці синій птах, який
хоче вилетіти, але я занадто сильний для нього,
я кажу, залишайся там, я не
дозволю нікому
тебе побачити.
Синій птах,
в моєму серці синій птах,
який хоче вилетіти,
але я наливаю йому віскі і вдихаю
сигаретний дим, і повії, і бармени, і продавці
ніколи не дізнаються, що
він там, в моєму серці.
У моєму серці синій птах, який
хоче вирватися
на волю , але я надто міцний для нього,
я кажу: «Не висовуйся, ти хочеш
мені все зіпсувати?
Ти хочеш зіпсувати
роботу?
Ти хочеш зірвати продажі моїх книг у
Європі?
У моєму серці синій птах, який
хоче вирватися
на волю , але я надто розумний, я випускаю його тільки
вночі, іноді, коли всі сплять».
Я кажу: «Я знаю, що ти там,
тож не сумуй».
Потім я саджаю його назад ,
але він трохи щебече, я ще не дозволив йому
померти, і ми спимо разом отак
з нашим
таємним договором, і це досить приємно, щоб
змусити чоловіка плакати,
але я не плачу,
а ти?
This was published Bukowski "Bluebird"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2025
Там були привиди, які поверталися на землю, щоб почути його фрази,
коли він сидів і читав вголос великі небесні скрижалі.
Це були ті з зоряної пустелі, що очікували більшого.
Були ті, що повернулися, щоб почути, як він читає з поеми життя,
про сковорідки над плитою, про горщики на столі, про тюльпани серед них.
Були ті, що плакали б, ступивши босими ногами в реальність,
плакали б і були б щасливі, тремтіли б на морозі
і кричали б, щоб відчути його знову, проводили б пальцями по листю
і по найбільш покрученій колючці, хапалися б за потворне
і сміялися б, коли він сидів і читав з смарагдових таблиць
обриси буття і його вираження, склади його закону:
поезія, поезія, буквені знаки, ватиканські рядки,
що в тих вухах і в тих тонких, змарнілих серцях
набували кольору, набували форми і розміру речей, таких, якими вони є,
і промовляли до них почуттям, якого їм бракувало.
* одна з граней твору Стівенса
10 заповідей, то певно 10 ізумрудних таблиць.
Не все є тим чим здається.
Далеко в минулому, загублені в просторі часу, Діти Світла дивилися на світ, бачачи дітей людських у їхніх путах, зв’язаних силою, що прийшла з небес. Знали вони, що лише волею від пут може людина піднестися із Землі на Сонце. Униз зійшли вони й створили тіла,уподібнивши свій вигляд людському. І, створивши це, Майстри всього сказали:«Ми – ті, які створені з пилу космосу, зали Аменті займають особливе місце середпотаємних місць Землі в тому розумінні, що вониперебувають не в цій октаві матеріальноївібрації, а в складці простору, відділеного від усіхінших просторів. Вони мають прямий зв’язок зпозитивним та негативними полярностями Yarkima . Їхнє приблизнеположення стосовно Землі - під Атлантидою, але для того, щоб увійти в них, потрібно покинути цю просторову складку. Існує кілька різних місць, де це можна здійснити: Сірчані Джерела в Оклахомі,Гора Шаста в Каліфорнії, Миктолан у ПівденнійАмериці, Шамббала в Тибеті, Велика Піраміда в Єгипті, Чорний Ліс у Німеччині, Бенарес в Індії,7
успадковуючи життя від безмежного Цілого;живучи у світі як діти людські, подібні до дітей людських, і все ж відмінні від них»
Тридцять і двоє було їх, дітей, синів Світла,що оселилися серед людей, які шукали звільнитивід пут пітьми тих, хто зв’язаний силою з небес.Глибоко в Залах Життя зростала квітка,палаючи, розростаючись, відтісняючи ніч.Поміщена в центрі, промінь великої сили,Життя що дає, Світло що дає, що наповнює міццювсіх хто наблизилися.І помістили вони навколо неї престоли, два ітридцять, по одному для кожної Дитини Світла,так, що вони омивалися в сяйві, наповненомуЖиттям від вічного Світла.Раз за разом поміщали вони свої першірукотворні тіла, щоб вони наповнилися ДухомЖиття.Сотню років з кожної тисячі мусить Світло,що дає Життя, обпалювати їхні тіла.Прискорюючи, будячи Дух Життя.
Там у Залах Життя вони спочивають, івільно тече їхня Душа через тіла людей.Раз за разом, поки їхні тіла спочивають,перероджуються вони в тілах людських.Даючи вчення і ведучи вгору та вперед, гетьз пітьми у світло.Там, у Залі Життя, наповнені мудрістюневідомою расам людським, живучи вічно підхолодним вогнем життя, сидять Діти Світла.Приходить час, коли вони пробуджуються, івиходять із глибин, щоб бути світочами серед людей, безмежні вони серед людей обмежених.
Добавлю від себе, але через кліматичні зміни та нові технології оці обмежені істоти почали знаходити саркофаги отих безмежних, відкривати їх і чи то через свою алчність чи через непомірну цікавість спочатку знищувати, а потім вивозити, попередньо все засекретивши у невідомому напрямку, щоб самим стати безмежними та безсмертними. Це все набагато цікавіше ніж фільм "Аватар".
There were ghosts that returned to earth to hear his phrases,
As he sat there reading, aloud, the great blue tabulae.
They were those from the wilderness of stars that had expected more.
There were those that returned to hear him read from the poem of life,
Of the pans above the stove, the pots on the table, the tulips among them.
They were those that would have wept to step barefoot into reality,
That would have wept and been happy, have shivered in the frost
And cried out to feel it again, have run fingers over leaves
And against the most coiled thorn, have seized on what was ugly
And laughed, as he sat there reading, from out of the purple tabulae,
The outlines of being and its expressings, the syllables of its law:
Poesis, poesis, the literal characters, the vatic lines,
Which in those ears and in those thin, those spended hearts,
Took on color, took on shape and the size of things as they are
And spoke the feeling for them, which was what they had lacked.
[b]Приспособлены ко всему.[/b]
Крутят, мнут.
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Быть как все:
-Ложь как норма.
Норма - ложь .
Ложь -норма.
Ма- ма ма-ра- зм.
Ма-ма, маразм.
Крутят, мнут.
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Уши в лапше, дыра в душе.
Крутят, мнут
Крутят, мнут
- готов продукт,
готов продукт.
Разумности нет,
Страх,
везде бояться,
всем бояться,
бояться всем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Напруженою порою хліборобського сезону в українців були жнива, які відбувались переважно у липні-серпні, а при дуже сприятливій погоді — навіть наприкінці червня. Цей час у давнину для всіх слов’янських та багатьох інших народів був жнивним, що знайшло відображення у назві місяця, яка походить від основного знаряддя збирання врожаю — серпа.
Вирощений з великим трудом хліб необхідно було вчасно зібрати. При добрій погоді кожен змарнований день погрожував значними втратами — переспіле зерно висипалося. При цьому майже одночасно дозрівало озиме жито, пшениця, овес («скороздря»), ячмінь.
Хлібороби додивлялися, аби не зжати недоспіле зерно, яке давало неякісне борошно. Жито і пшеницю жали тоді, коли стебла були вже жовті, а зерно в колосках — тверде. Ячмінь косили тоді, коли стебла побіліли, хоча колоски ще й недоспіли, оскільки у дозрілому стані вони швидко обсипалися.
Першими збирали озимину — жито і пшеницю, а потім яру пшеницю, ячмінь, овес і ярим житом закінчували жнива.
Схоплені у жменю і зжаті одним махом серпа стебла клали на землю. 10-15 жмень, перев’язаних перевеслом («повереслом»), становили сніп. Перевесло скручували із стебел снопа. Величина снопа залежала від роду збіжжя та його стиглості. Більшими були снопи із жита і пшениці (у великих снопах менше втрат), меншими — з вівса, ячменю (через сируватість стебел). На Волині, Поділлі зберігся дохристиянський ритуал: женці сідали на перший зжатий сніп і виконували колядку.
Одразу після завершення жнив зернових культур жінки бралися до збору льону і конопель, які на той час (початок вересня) дозрівали. Особливо стежили, щоб не перезрів льон «скоцень», в якого самочинно тріскались головки і насіння висипалось («скаче» — від чого і назва). Щоправда, «поскінні» (білі) коноплі, з яких виготовляли біле полотно, брали у липні. Технічні культури, що були важливими продуктами харчування (олія, макуха) та цінною текстильною сировиною.
Серпень - благодатний місяць, коли українці збирають врожаї на полях, городах і в садах. Тож не дивно, що в цей період душа прагне свята
Саме на серпень припадають найулюбленіші літні релігійні свята наших пращурів - три Спаси, кожне з яких має свою історію та особливі традиції.
Вірили, що коли «відюк» освятити три, сім чи дев'ять разів (а святити можна було і на Маковія, і на Великдень), то його сила ставала непереможною.
Цей день весь належав дітям і дівчаткам. Дорослі дівчата також святкували і не працювали. Вони збиралися, ходили до лісу по зілля, збиралися гуртками, проводили свої жартівливі ігри, а в лісі співали спасових пісень. Спеціально дівочими чарівними квітами в «маковійській квітці» були любисток, чебрець, ласковці, кучерявці. До «маковійської квітки» додавали й голівку невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрічкою, щоб уся родина була здоровою. Дехто додавав кілька стебел конопель чи льону. Бувало, голівки маку в'язали в окремий букет.
Для правильного розуміння приблизно сотні згадок у Біблії про збирання врожаю та жнива необхідно враховувати, що біблійний світ від Книги Буття аж до епохи Христа був переважно аграрним. Перш ніж увійти в міський світ місіонерської діяльності Павла і ранньої церкви, ми бачимо переважно сільський землеробський світ з періодами сівби і жнив. У цьому світі жнива постають одночасно подією великого щорічного значення і першорядним образом достатку (Єз.36:30) і нагороди за працю (Притч.20:4). Крім того, у Старому Заповіті образ жнив тісно пов'язаний з етичним і релігійним життям громади віруючих.
Етичне значення жнив випливає з положень Мойсеєвого закону. У Книзі Левит і Повторному законі містяться вказівки, що забороняли селянам прибирати свої поля до самого краю і підбирати залишки жнив (Лев.19:9; 23:22; Втор.24:19). [b]Вони повинні були залишати частину врожаю бідним і прибульцям (див. ПРИБУЛЬЕЦЬ, ЧУЖЕЗЕЗЬОМЕЦЬ, ПРИБУЛЬЕЦЬ).[/b] Таким чином, жнива слугували показником дотримання євреями моральних вимог завіту з Богом. У старозавітних пророцтвах про суд над Ізраїлем та Юдеєю за моральне й духовне свавілля образ неврожаю слугує знаком Божого покарання народу за небажання виконувати зобов'язання угоди (Іс.16:9; 17:11; 18:5; 32:10; Єр.8:20; 12:13).
У світлі вищесказаного можна отримати певне уявлення про почуття, які жнива викликали в людей у біблійні часи. У самій назві «перші плоди» виражалися радість від дозрівання початків врожаю, надія і передчуття збору всього врожаю, і такий збуджений стан підігрівався релігійними обрядами, пов'язаними з цією подією. Жнива супроводжувалися проявами великодушності, коли бідні члени громади отримували їжу, збираючи колосся на чужих полях.
В аграрному світі Старого Заповіту збирання різних сільськогосподарських культур посідало таке чільне місце, що конкретні періоди жнив слугували дороговказом для датування подій: «[b]під час жнив пшениці» (Бут.30:14); «на початку жнив ячменю» (Руф.1:22; 2Цар.21:9); «під час збору винограду, коли скінчилися жнива» (Іс.24:13). [/b]Система єврейських релігійних свят значною мірою прив'язувалася до сільськогосподарського розпорядку, в якому важливу роль відігравали жнива. [b]Три головні релігійні урочистості Старого Заповіту збігалися з трьома сезонами жнив - пасха зі жнивами ячменю, п'ятидесятниця (або свято седмиць) відзначалася сім тижнів по тому під час жнив пшениці, а свято кущів (відоме також як «свято жнив перших плодів» [/b][Вих.23:16]) наприкінці року під час збору плодів. До цього слід додати свято перших плодів, під час якого селяни приносили перші снопи жнив священику (Лев.23:9-14).
У своїй молитві про благословення Богом народу Давид серед іншого просив про таке: «Нехай будуть житниці наші повні, рясні всяким хлібом» (Пс.143:13). У Пс.1:3 благословенний чоловік порівнюється з деревом, що приносить плід свій.
У Біблії врожай пов'язується з Богом, а не з природними процесами самими по собі або з богами родючості. Про це свідчить розповідь про перебування Йосипа в Єгипті. У Бут.41-45 у центрі уваги стоять сім років достатку з багатим урожаєм, за якими послідували сім років голоду з неврожаєм у Єгипті. Вони були передбачені у снах фараона і в тлумаченні цих снів Йосипом (Бут.41:7-11, 15-32). Суть у тому, що врожаєм керує Бог Ізраїлю, а не єгипетські або ханаанські боги родючості: «Що Бог зробить, те Він сповістив фараонові» (Бут.41:25). Усі ці мотиви з'єднуються в Книзі Рут, пасторальній ідилії, яка сама по собі слугує сценою жнив, чим, без сумніву, пояснюється факт, що в євреїв ця книга традиційно читалася під час свята седмиць, тобто жнив. Картина багатого врожаю Вооза слугує знаменням Божого заповітного благословення Вооза за його релігійний послух і моральну чистоту. Великодушність Вооза стосовно Руфі, яка збирала колосся на його полі, показана наочним прикладом дотримання заповіді залишати частину врожаю бідним і прибульцям.
Сам процес жнив - Рут прийшла до Вифлеєма на початку жнив ячменю (Рут.1:22) і повінчалася з Воозом наприкінці жнив ячменю і пшениці (Рут.2:23) - стає метафорою розвитку романтичного кохання Рут і Вооза. «Насіння», яке народжується у шлюбі, теж виглядає подобою жнив закоханої пари. У всій цій історії жнива постають радісною подією, нагородою за працю і за дотримання Божого закону.
Тоді як багатий урожай слугує вищим образом достатку і благословення, неврожай зображується в Біблії образом жаху. Під цю категорію підпадає така безліч картин, що жнива, зрештою, виглядають на сторінках Біблії вельми ненадійним результатом. Знищити врожай може безліч лих: дощ під час жнив (1Цар.12:17), вороги, що мародерствують (Суд.6:4-5; Єр.5:17), вогонь (Йов.31:12) або посуха (Ам.4:7). В аграрному суспільстві боялися насамперед загибелі врожаю (Іс.32:10).
Завдяки такому важливому своєму значенню образ жнив стає вираженням моральних цінностей. Справді, під час жнив розкривається характер людей, які живуть в аграрному суспільстві, і це особливо проявляється в приказках і притчах. Працьовиті пожинають добрий урожай, а «лінивці» ні (Притч.20:4). Сплячий під час жнив упускає хороші можливості (Притч.10:5). Працьовиту мураху ставлять за приклад, бо вона «заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою», на докір лінивцям, які люблять поспати (Притч.6:8-9). Образ жнив слугує також джерелом метафор і порівнянь: «Що прохолода від снігу під час жнив [натяк на бажання жнивця, щоб під час жнив стояла прохолодна погода], то вірний посол для того, хто посилає його» (Притч.25:13). «Як сніг влітку і дощ під час жнив, так честь непристойна дурному» (Притч.26:1).
Ісус, який майстерно використовував пов'язані зі жнивами метафори, розглядав час жнив з двох точок зору - як час сприятливої можливості тут і зараз і як час кінцевого суду. Думка про жнива як про надану можливість виражена в Мф.9:37-38 і в паралельних місцях (Лк.10:2 та Ін.4:35), де Ісус зображає грішників, які потребують порятунку, як поле із зерновими, що їх треба потиснути.
Чільне місце образ жнив займає в притчах Ісуса. Багатий урожай у притчі про сіяча (або про ґрунт) слугує позначенням людей, які чують слово і розуміють його (Мф.13:8, 23). У притчі про пшеницю і пажитницю ріст зерен разом із отруйними бур'янами, відомими як пажитниця, символізує умови, в яких християни повинні жити в одному світі з невіруючими аж до судного дня (Мф.13:24-30, 36-42). В образі господаря, який неодноразово повертався на торжище, щоб найняти більше робітників для збору врожаю винограду, уособлюється Боже Царство, в якому нагорода ґрунтується на благодаті, а не на заслугах (Мт.20:1-16). Багатий селянин, який зайнявся будівництвом більш містких житниць для свого врожаю, слугує прикладом саморуйнівного мирського складу розуму (Лк.12:13-21).
Програма Божого Царства - «спершу зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі» (Мк.4:28).
Історія спасіння сама по собі подібна до повільного просування до кульмінаційного моменту жнив. Бог і Його працівники засівають поле у світі. Бог доглядає за зростаючими посівами, які з неминучістю наближаються до часу жнив. Коли врожай дозріває, Бог збирає його, відокремлюючи плоди і зерна від домішок і полова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Ты словно наркотик,
Ты мой бегемотик.
Твоя я Джаконда,
В улыбке весь мир.
Блажество экстаза,
Твоя я .. зараза.
И свой ты наркотик
Во мне прояви.
Джаконду .. люби.
Джаконду .. люби.
Меня изучают
И взглядом ласкают.
Глаза прожигают,
В блаженстве кончают.
А я как та дура
Вишу лишь, вишу.
Блажество экстаза,
Как будто проказа.
Глазами распяли,
Не понимая огромной печали,
Улыбка в печали.
В улыбке - весь мир,
В блаженстве любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Вдвоём под Луной
Танцуем с тобой.
Двоих под Луной
Облило струёй.
И вместе с тобой
Под этой Луной
Поём мы, поём:
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играет в любовь,
Играет в любовь.
Любовь это сон,
Во сне вновь поём:
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играем в любовь,
Играем в любовь.
Жизнь это сон,
Жизнь это сон.
Реальность - игра.
И в ней я твоя.
И в ней я судьба.
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играем в любовь,
Играем в любовь.
Влюбился в свой сон,
Влюбилась в свой сон -
Поём в унисон,
Поём в унисон.
Кончаем вдвоём,
Пылаем огнём.
Уробо́рос,
Уробо́рос,
Играет в любовь,
Играет в любовь.
Симуляции вновь.
Симуляции вновь.
Влюбляемся в сон.
Влюбляемся в сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b-uh2ecWSv4[/youtube]
Между нами и богами
Не было и нет видимой грани.
Умирая мы становимся богами,
Боги с нами, боги с нами.
Между нами нету грани.
Боги становятся людьми,
Когда рождаемся все мы.
Хороводы желаний
Уроборос водит с нами.
В тюрьме иллюзий
Игры богов, бесконечный повтор,
Душевный террор.
Из тьмы веков, как будто вчера,
С нами играет в игры судьба.
Мы дети богов и Спартака.
Это сегодня, завтра й вчера,
В мире иллюзий живём как всегда.
Свой мир мы съедаем, а в нём и себя.
Мы дети богов и спартака.
Не было Й нет видимой грани.
Уробо́рос всюду и мир вновь на грани.
Прикован к скале Прометей вместе с нами.
И печень в крови й орёл вновь двухглавый.
Бог с нами, бог с нами, он плачет как мы,
Рыдает слезамы, кровоточит из раны.
Бог наш как мы - рыдает слезами.
Он ведь живой и он вместе с нами.
Умираем мы вновь, вновь будем богами,
Боги внутри, питаются нами.
Луч Прометея сверкает над нами.
Спартак нас ведет, победа слепцов не за горами.
Свет, что внутри, питается нами.
В бою погибая мы будем богами.
Путин тиран, Спартак наш герой.
"Умрём как один, умрём, за царя", (- наголосив загарбник, важко зітхнувши. Маты пропущены. )
"Хочется выживать в этом во всём" -( говорят оккупанты, )
Слушай, рабочий,
Война начался..
В поход собирайся.
Трещат пулемёты,
Не нам их боятся.
В поход собирайся.
В поход собирайся.
Смело мы в бой пойдём!
И вы за вами!
Все как один умрём!
- Идите сами!
- Идите сами!
Из тьмы веков, Уробо́роса зов,
Уробо́роса зов.
Игры богов!
Игры богов!
В игры богов играет судьба.
Мы дети рабов и Спартака.
Мы дети рабов, мы дети рабов.
Это сегодня, так было й вчера.
Пылала земля, пылает земля.
Смело мы в бой пойдём
Звучат голоса.
Звучат голоса.
За власть чертей, за их царя.
За их царя.
Идите на..
Идите на..
Путин тиран
Мразь весь ваш клан.
Он шарлатан.
Он - шарлатан.
- Идите сами!
- Идите сами!
Горите в Аду
Вместе с орлами,
Сдохните там вместе с орлами.
[b]Выжить[/b]
Страх он внутри,
В тебе и во мне,
Страх как наркотик,
Мы все - на игле.
Мем ведь один
Виден везде.
Выжить хотят
Ребята везде.
Мальчик еще,
Но он с боробой,
Космы бомжей
Прикрыл капюшон.
Выжить хотят
Во время чумы.
Мемы, блекборды
Вопят - "Помоги".
В стадо согнали
весь ведь народ.
Нет государств,
Везде один сброд.
Это повсюду,
Это везде, а
Не в одной какой то стране.
Все растворится
Желают в толпе.
Зайка наш белый,
Заинька серый,
Волк притаился
В фургоне за елью.
На зайку с экрана
Смотрит удав,
Он так ленив,
Гонятся устал.
Пасть приоткрыл,
Киносеанс, утробу набил,
Всё супер, всё класс.
Жарят трусливых
Не первый тут раз.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SOSQ2MR_wEw[/youtube]
*Мемом является любая идея, символ, манера, ситуация или образ действия, осознанно или неосознанно передаваемые от человека к человеку.
Сброд -Люди, принадлежащие к разложившимся, преступным, антиобщественным элементам.
[youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=hW_SQJRJ4WI[/youtube]
вот копия комментов под видео, как по мне комментарии эти говорят сами за себя.
"И рабами был свой собственный народ. 80% крестьянского населения России были крепостными. Остальные 20% были другие сословия: мещанство.."
Большинство рабов не мечтают о свободе, они мечтают о собственных рабах...
Как раб рабу говорю, НИЧЕГО НЕ ИЗМЕНИТСЯ, ПОКА НЕ БУДЕТ ЗА КЕМ ПОЙТИ!
Нет и небыло никогда свободы. Всегда были богатые и рабы! И будут!
РАБота, РАБочий. Даже РАБ божий...
Грустно.
Я, пенсионерка, у меня были точно такие мысли.
Это особо почувствовала, когда вышла, именно, на пенсию, имея мизерную пенсию, на которую я должна прожить еле как из месяца на месяц. Это рабство настоящее...!!!
Об этом я написала на Фейсбуке.
А вот будущее поколение власть сделала так, что будут умирать у забора, так как заставят их жить на накопительную пенсию, которую не смогут НИКАК НЕ НАКОПИТЬ с нищенской зарплатой, которую назначила власть.
Это хорошо и четко можно проследить по таким странам, как Япония, США, Китай и.т.д.
Да, это везде!!! ...
Единственное что изменилось, что сейчас даже восстание невозможно, так люди считают что им есть что терять))
Как сказал Спартак «Нет справедливости, не в этом мире».
Не нужно ходить далеко.Вспомните своё детство.Кто сильней,кто слабей.Кто-то нужен ,чтобы поиздеваться,утвердиться среди окружающих.Эта калька в глобальном масштабе переходит во взрослый мир.И оттуда снова к детям.И так по кругу,до бесконечности.
Как свободный рабу говорю: пока сам не решишь, что свободен, будешь ходить на поводке за каждым, кто потянет...
Децимация не была применена впервые. Её применяли раньше. Но время борьбы со Спартаком, её применили, после многих лет забытия.
И ещё...рабы в это время, в римской империи были не в жутком угнетении. Некоторые освобождались от рабства, богатели и сами становились рабовладельцами.
Уробо́рос — свернувшийся в кольцо змей, кусающий себя за хвост — один из древнейших символов, известных человечеству, точное происхождение которого установить невозможно. Символ уробороса имеет богатую историю использования в религии, магии, алхимии, мифологии разных народов и психологии.
Наиболее распространённая трактовка символа Уробороса описывает его как репрезентацию вечности и бесконечности, в особенности — циклической природы жизни: чередования созидания и разрушения, жизни и смерти, постоянного перерождения и гибели.
Он символизирует бесконечность и сам является бесконечностью. Он — вечный уход и вечное возвращение. Он есть то, что не имеет ни начала, ни конца. Время — как древнейший Уроборос. Время — уходящие мгновения, песчинки, пересыпающиеся в песочных часах. Время — моменты и события, которыми мы так охотно пытаемся его измерять. Но древнейший Уроборос напоминает нам: в любом моменте, в любом мгновении, в любом событии содержатся прошлое, настоящее и будущее. В любом мгновении сокрыта вечность. Каждый уход это одновременно и возвращение, каждое прощание — встреча, каждое возвращение — расставание. Все одновременно суть и начало, и конец.
* Спартак — кличка пса из свиты Актеона, разорвавшего своего хозяина, которого богиня Артемида превратила в оленя.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XmbYucmSJwI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_uieD6BpRU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Митарства..
душа блукає, кінця-краю не видно цьому митарству.
Душа навпомацки шукає ту відсутню ланку темряви ночі.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом.
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Ні жменьки мрій, ні пестощів, ні поцілунків,
Тільки відлуння правди, що якось зникає..
Лише тіні,
тіні життя, де обертались в спіралях надії, оповиті страхом.
Марення в закутках життя, де мрії розвіював страх.
А як же хотілось дотягнись до зірок,
навіть коли вони були так далеко.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
У життєвих подорожах ми не актори
І то не ролі, то втілення душ, невдалі спроби.
Ми сіяло насіння завтрашнього дня
В трепеті тонучого в морі радості розжареного днем Сонця
Опускалась над світом нічна завіса,
Золото віри втрачало свій блиск.
Лише дух до світанку був у постійному пошуку,
Продовжив шлях митарства в просторі розчарувань.
Шлях мандрів не має собі рівних.
Душа блукає, розум шукає прогалини..
Знову і знову попадає в пастку уміло розставлених сілок сподівань.
О, дороги, якими ми блукаємо
Немає місця, яке можна назвати домом
Зірки - наша в'язь,
Місяць наш поводир шляхами небесного світла.
Слух наш
ловить шепіт вітру,
Обдерши лікті ми, мов мавпи
Лазимо по віковічних деревах.
В гущі лісу відпочиваємо від безглуздого буття,
В тіні вікових рощ вдихаємо життям,
Що не описане в книжках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Откройте границу
И все увидят
Кто есть кто.
Этот словарный понос внутри страны-
это лишь трёп во время чумы,
Аукнутся снова
дела те кучмы.
Откройте границу,
В стране как в темнице -
На сцене актёры,
Пустые коморы,
Едим мухоморы.
Жизнь там -
за бугром.
Вот там, где не виден кордон
Й построим мы наш, новый дом,
Опостыл всем дурдом.
Опостыл всем дурдом.
Народ манит свобода,
А не насилье й кордоны.
Снесём все оковы,
Народ мы свободный.
Откройте границы -
Пусть мир воцарится.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
О, как же хочется, чтобы этот миг длился вечно
Бесстыдный и простой.
Сломанные крылья спрятали свет.
В тишине падения, тенью на стене
Оживали все, оживали все,
Потаенные
бредни ночные,
Потаённых желаний гнедые.
Чтобы вода текла из-под земли.
Чтобы вода текла из-под земли.
Жить бы днём в том сне, летать бы в огне,
летать бы во сне.
В стыдливом шепоте
Пусть пылают крылья,
В пламени желаний
И любовь бессильна.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
Тени, что бегут, прячут ночной свет.
В радости падения свет любви й прозрение.
Призрак на стене, мурашки в огне .
Сквозь тёмную ночь прорастает рожь.
В пламени желаний
Ангелы летают,
В пламени желаний
Розы расцветают.
***
Париж.
Pizzeria Arrivederci .
Булочная Triumph de Levis.
Русские как дома.
За столиком чисто мужская компания,
За ними наблюдают блондинки,
Че-то записывают на камеру,
Один не выдержал и подошел к их столику:
- А вы, простите кто?
-Мы, бло.., бло.., блогеры.
-И что же вы здесь делаете?
-Вас снимаем.
Он заказал шампанское
и подсел к их столику:
-За просмотры!
p/s что то там.. за бугром есть и украинцы и русские и заметьте эти десят лет они там не режут друг другу глотки, а мирно сидят за одним столом, со стороны и не отличишь кто есть кто пока не откроют рты. Наверное там "культУра".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Красиві жінки змушують людей кохати..
вони кохають.
Красиві жінки - зачаровують всіх нас.
Щасливий той, хто може бути коханим ними!
Хочеться бути йому вірною та скажи мені, як?
Той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям і чолом, повним чарівності і грації...
Приходить і йде..
Ти червонієш?
Ти йдеш, не показуючи обличчя, щоб підглядати за ним.
Він тікає швидко, і твій погляд - за ним,
слідом за ним ще довго йде.
Твоє серце з нами воліє мовчати.
Ти тікаєш, ти більше не смієшся, ніщо не може тебе потішити.
Шовк даремно надає фарб твоїм формам;
Голка під твоїми пальцями більше не оживляє квіти.
Ти любиш тільки мріяти, німа, самотня, блукаюча,
І троянда в'яне на твоїх вмираючих вустах.
Ох! Моє око навчене і вже не перший день;
І кохання від мене не сховаєш.
Красиві змушують нас любити; вони подобаються. Вродлива
Зачаровує всіх нас. Щасливий, хто може бути нею коханий!
Хто той юнак з блакитними очима, нетерплячий, без зухвалості,
З чорним волоссям, з чолом, повним чарівності і грації ?
Ти почервоніла?
Ти, не показуючись, підглядаєш, як він іде.
Він біжить швидко; і око твоє, біжучи по його сліду,
ще довго слідкує за ним після того, як він зникне.
Звичайно, в цьому сусідньому лісі, де
наші тріумфуючі німфи бігають навесні,
Ніхто не має його благородної невимушеності і його вправної руки
Щоб підкорити кур'єра бажанням.
Ти в'янеш і мовчиш; печаль тебе вкушає;
На незайманих устах усмішка завмирає.
Давно твоєю голкою візерунки й квіти
Не оживлялися. Безмовно любиш ти..
Сумувати. О, я знавець у дівочому смутку;
Давно очі мої в душі твоїй читали.
Любові не сховаєш: ми любимо, і як нас,
Дівчата ніжні, любов хвилює вас.
Щасливі юнаки! Але хто, скажи, між ними
Красень молодий з очима блакитними,
З кучерями чорними?.. Червонієш? Я мовчу,
Але знаю, знаю все; і якщо захочу,
То назву його. Чи не він вічно бродить
Навколо будинку твого і погляд до вікна зводить?
Ти потай чекаєш його. Йде, і ти біжиш,
І довго слідом за ним незримо дивишся.
Ніхто на святі блискучого травня,
Між колісницями розкішними літаючи,
Ніхто з юнаків вільніших і сміливіших
Не володарює конем за примхою своєю.
By Andre Marie de Chenier
"Jeune Fille, Ton Coeur Avec Nous"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Упадок, страдание,
алхимии непонимание,
О летах утраченных
напоминание.
Я есмь -
осознай.
Человек триедин,
сам себе он господин.
Вашу жизнь вам продают.
Омут, муть - над вами ржут.
Несвойственен и триедин,
Не товар он, не кретин.
Опустел его грааль.
Я есмь -
осознай.
Я есмь -
осознай.
*** [b]В точку[/b]***
Тут и там..
Летай.
Тут и там..
Мечтай.
Туда..
Сюда..
Ходи!
Меня,
одну..
Люби!
Меня,
одну..
Люби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Тримайся там, де зіштовхуються бажання -
У мереживі місячного сяйва,
У різнобарв'ї лоскуткових сплетінь долі
Нитка долі тягнеться
Безперервно з підсвідомості.
Любов зшиває крізь простір наші погляди.
Час і шрами відкривають обличчя істини.
Оціни цінність почуттів пошепки.
Я наважився кохати віддано.
Мовчазні обітниці народжуються так глибоко.
Я вплету твоє ім'я у кожен шов.
Моє кохання в лахмітті, пошматоване і пошарпане.
Чи був в житті від нього зиск?
Чи лиш цнотливий оберіг?
Жагою, стимулом буття,
Весною в серці, між виття
Зими холодної, вуста..
Стогнали млістю, в час злиття...
Дивні ці речі….
Вітер шепоче.
Кожного ранку.
Кожної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Легенда розповідає, що був час, коли люди вмирали від нікому не відомої хвороби. У той час жила над Прутом жінка у якої хвороба забрала всіх, окрім найменшої донечки. Мати над нею, як горлиця, билася, але не вберегла. Почала дівчинка танути на очах, плакати, матір просити врятувати її.
Селом йшла бабця старенька. Вона порадила жінці, як врятувати малу. Грішними люди стали, розповіла стара, от їм за гріхи таке покарання. Треба шити повсюди — на рукавах, на пазусі хрести, чорні та червоні, щоб чорти здалеку виділи. Але нікому той секрет жінка веліла не розповідати, бо помре донька.
За кілька годин мати вишила сорочку для доньки. Та ожила, ходить здорова, просить у матері вишити на сорочці ще калину, і листочки, і терен. Тільки мати невесела. Кожен день з села на цвинтар небіжчиків носять. І дітей, зовсім маленьких дітей. Не витримало серце жінки. Вибігла до людей, просить:
— Шийте, шийте хрести, вишивайте. Будете жити! Рятуйтеся!
Люди вирішили, що збожеволіла жінка. А та обцілувала доньку, розповіла людям, що їй стара сказала, і зірвала з доньки сорочку. Впали обидві неживі.
З того часу люди почали вишивати сорочки та рятуватися від смертельної хвороби. Вона відступила, а люди так і передають від покоління до покоління, аби вишивали собі сорочки, як оберіг та святиню.
* гуцульська легенда
[b]Як любити і бути коханою[/b]
Це було багато-багато років тому,
в одному морському королівстві,
жила-була дівчина, яку ви, можливо, знаєте.
На ім'я Аннабель Лі;
І жила ця дівчина, не маючи іншого на думці,
як любити і бути коханою мною.
Я був дитиною, і вона була дитиною,
У цьому королівстві біля моря,
Але ми покохали любов'ю, що була більшою, ніж кохання -
Я і моя Аннабель Лі.
Таким коханням, що крилаті серафими Небес
бажали її і мене.
І це стало причиною того, що давним-давно
У цьому королівстві на березі моря
Вітер з хмари дмухнув, охолоджуючи
Мою прекрасну Аннабель Лі;
Так що її високородні родичі прийшли
і забрали її від мене,
Щоб закрити її в гробниці
У цьому королівстві на березі моря.
Ангели на небесах не були настільки щасливими,
Заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Та зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
Ангели на небесах і наполовину не такі щасливі,
вони заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
прекрасної Аннабель Лі,
в її могилі на березі моря.
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
В її могилі біля моря.
* мій авторський переклад
It was many and many a year ago,
In a kingdom by the sea,
That a maiden there lived whom you may know
By the name of Annabel Lee;
And this maiden she lived with no other thought
Than to love and be loved by me.
I was a child and she was a child,
In this kingdom by the sea,
But we loved with a love that was more than love—
I and my Annabel Lee—
With a love that the wingèd seraphs of Heaven
Coveted her and me.
And this was the reason that, long ago,
In this kingdom by the sea,
A wind blew out of a cloud, chilling
My beautiful Annabel Lee;
So that her highborn kinsmen came
And bore her away from me,
To shut her up in a sepulchre
In this kingdom by the sea.
The angels, not half so happy in Heaven,
Went envying her and me—
Yes!—that was the reason (as all men know,
In this kingdom by the sea)
That the wind came out of the cloud by night,
Chilling and killing my Annabel Lee.
But our love it was stronger by far than the love
Of those who were older than we—
Of many far wiser than we—
And neither the angels in Heaven above
Nor the demons down under the sea
Can ever dissever my soul from the soul
Of the beautiful Annabel Lee;
For the moon never beams, without bringing me dreams
Of the beautiful Annabel Lee;
And the stars never rise, but I feel the bright eyes
Of the beautiful Annabel Lee;
And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling—my darling—my life and my bride,
In her sepulchre there by the sea—
In her tomb by the sounding sea.
*оригінал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Как же с ним.
О, как же с ним.
Обещали ж новый,
новый мир.
Цена удовольствия,
Мир наслаждений.
Внимание отвлекали,
Выбор печали.
Выбор печали.
Отвлекут, развлекут.
Разве так плохо тут?
Соблазн, уют.
А тут бац и без причин убьют.
И этот салют.
Последний салют.
Роль дефамина,
порочный круг,
шкала желаний,
дефамин..
хотим...
хотим.
Но вот ...
цепь оборвалась -
вспышка и дым.
Система вознаграждений.
Ой, насмешили.
Как рыбу,
как рыбу..
вы нас оглушили.
[b]Убийства мирных людей.[/b]
Где же воины,
Где же воины.
Одни уголовники.
Одни уголовники.
Какая война.
Убийства.
Убийства.
Преступления.
Преступления.
Вне сомнения,
Вне сомнения.
Мирного населения
Идёт истребление.
Порабощение,
Порабощение.
Вагнер то, а вы не..
Та уголовники вы все.
Уголовники вы все.
Это не война.
Преступления.
Преступления.
Убийства мирных людей.
Прут каннибалы, плоть рвут,
Мерзко... ржут.
Это жуть.
Это жуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Бро, бро..
Бродяга с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Бро, бро..
Ещё, ещё..
Он как ёжик в белом тумане,
там й комарик
и водка в стакане.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Его попустило,
все он простил,
всех отпустил,
водка в стакане,
ее не испил.
Как тот сверчёк..
о чём то грустил.
Мир весь гранённый
он отпустил.
Бомжара с глубоким
внутренним миром
становится нашим кумиром.
Очкарик доцент колдует над пивом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025
Дощить..
Із неба знов краплинки
Промокла вся до нитки
Думок настирний гомін...
Набігли, ніби дощик,
І знов весняна злива,
мене всю оголила..
Дощем усю залило,
Сміюсь
В цю мить
Щаслива.
Прощають, хочуть, плоті,
Всього буває... водить.
Забути б, досить смутку,
Проте... пилинка мутить
Чому ж мене він мучить?
Пилинка воду мутить.
Зов плоті, гомін тіла...
І знову, знову злива..
До ниточки залило..
Зима ще у природі,
Я вся уже навзводі..
Весняний вітерець..
Й біжу...
Біжу вже навпростець
мені б кудись втекти
не відпускаєш ..ти
Дощить..
Із неба злива
Мене любов накрила
Мене любов накрила
[b]І ні туди і ні сюди.[/b]
Гуманні гуманоїди,
А як іще назвати.
І то не жарти,
то не жарти.
Дали цим Г
Суперкомп'ютери,
Щоб крипту добувати.
Так, так
Ту віртуальну,
брехливу і банальну.
І що вони зробили?
Рабів всіх залякали,
Їм світло відключили,
А всю оцю потужність
У крипту та й вложили.
Валюту заробили.
Ви їм це оплатили.
Ціни зросли, ви мов кроти.
І ні туди і ні сюди.
*Потужні суперкомп'ютери споживають дуже багато енергії. Наприклад, для нормальної роботи Tianhe 2 потрібно стільки енергії скільки споживає невелике місто.
Хоча продуктивність у INT8 хороша сама по собі і ненабагато нижча за продуктивність суперкомп'ютера Saturn V, що використовує різні прискорювачі NVIDIA Tesla від P100 до A100. Але при рівних 4,3 екзаопах витрати на машину типу Saturn V становитимуть лише 860 серверів та $171 мільйон. Це в 5,3 рази дешевше за Fugaku. Втім, коли йдеться про простоту програмування, рішення Fujitsu виграє.
Ми певно відсталі, чесною працею на цього звіра як і на машину власну не заробиш, зате вони тебе грабують "законно".
***
Бог не один,
Бог - един!
Мы просто ӡабыли..
Кто мы.
Когда мы ѣто вспомним,
Тогда и поімєм как ниӡко
мы пали.
Мы Боги
и ѣто мы ӡнали,
мы ѩ ӡнали.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iQSaaAjyTLk[/youtube]
І до основ
вони руйнують,
Ніяких норм,
в повний ріст вони крокують..
Демократія навколо,
бере людство знов за горло.
В однополому екстазі
знов розносять цю заразу.
Біле чорним замінили,
злочин лютий учинили.
* з відео не погуджуюсь, але на війну з різних щаблів погляд змінюється, одне що стабільно - вона нажаль продовжується, всі прекрасно розуміють, що це навіть не війна - це злочин та продовжують вести в оману і продовжувати знищення мирного населення. А комусь взагалі можна вірити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Дощить..
Із неба знов краплинки
Промокла вся до нитки
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса
А-а-а!
а-а-а !
Думок настирний гомін...
Набігли, ніби дощик,
І знов весняна злива,
мене всю оголила..
Дощем усю залило,
Сміюсь
В цю мить
Щаслива.
Прощають, хочуть, плоті,
Всього буває... водить.
Забути б, досить смутку,
Проте... пилинка мутить
Чому ж мене він мучить?
Пилинка воду мутить.
Зов плоті, гомін тіла...
І знову, знову злива..
До ниточки залило..
Зима ще у природі,
Я вся уже навзводі..
Весняний вітерець..
Й біжу...
Біжу вже навпростець
мені б кудись втекти
не відпускаєш ..ти
Дощить..
Із неба злива
Мене любов накрила
Мене любов накрила
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса
А-а-а!
а-а-а !
Я хочу літати..
Я можу літати..
А-а-а!
а-а-а !
Розкину руки над головою, над головою.
Розкину руки широко
Крила любові
Крила любові.
О-го-го
А-а-а
а-а-а
Небеса
Небеса...
[b]Рашизм то не фашизм, то бандитизм кгбшного розливу.[/b]
За що воюють?
За волю?
Правду?
Чи свободу?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LEQn6PzpFlk[/youtube]
Війна іде лиш за ресурс.
Чому ж ми цього не відчули?
Бо нас давно уже роззули.
Ще в девяностих нас надули,
Нас кинули вони давно.
Перемога це руйнівництво
ілюзій, не бути пішаками в грі.
Маніпуляція, контроль,
терор.
Війна показує усе.
Хто є, що є.
Хто тут краде.
Хто відкупні й за що дає.
Платим за все, за все.
У кого буде?
В кого є?
І що в країні цій твоє?
Завод, ставок?
Шахта, маєток?
Ой, мило, любо як ми жили.
В обору нас вони ж закрили,
До рук вони ж все загребли.
Чиї тут шахти?
Хто тут ти?
Цю лямку з року в рік тягни.
Чиї ресурси та земля?
У тебе й паю вже ж нема.
А був у тебе хіба пай?
Хто керував - до рук завод і храм прибрав,
усе продав і зруйнував,
А ти на них лише пахав.
Послухай їх, як все цинічно.
Все ж розвертається трагічно.
Ресурси знов до рук гребуть.
А люди?
Невже їх нові біди ждуть.
Землю ж забрали й продають.
Вивозять все, розпродають.
Чого цікаво люди ждуть?
Що їм пани все повернуть?
Ресурс кацапи віддадуть?
Чи олігархи повернуть
Усе накрадене народу.
І ви ще вірите в свободу.
Хто владу має - той й гребе.
І за ресурс війна іде.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-PDRDb_Ayqc[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025
Розкину руки над головою, над головою.
Розкину руки широко, не відчуваючи страху.
Піймаю проміння в розкриті долоні.
Ти не можеш жити з нею по перпендикуляру.
Але кохання завжди дарує тобі човен.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Твої очі виблискують, як зорі космічні.
Але твоє серце в клітці, воно залишається кволим.
Ти кохав її, йому було важко.
З розпростертими обіймами тепер ти літаєш.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти, летіти до зірок без страху.
Ти не міг її обійняти, її обняти
Тепер ти будеш вільний, як лелека.
Ти обіймаєш небо.
Ти обіймаєш небо.
Всесвіт надто далекий, кохання надто близько.
Але крила не зламі, крила не зламні.
У вільному світі знайдеш свою волю.
У вільному світі знайдеш свою волю.
З кожним помахом крил, з кожним помахом крил.
Небо наді мною широке, небо наді мною чисте.
Я можу летіти до зір, я буду летіти до зір.
Не міг їх обійняти, ні, не міг.
Тепер вільний, вільний , як лелека.
Хоч до зір ще так далеко, так далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Ліквідатори, ви де?
Ви де?
Невже вас немає,
невже.
Символ мужності, самопожертви.
Жертовності тисяч українців.
Ціною власного життя ,
у двобої з моторошним невидимим ворогом,
захистили людство
І в нестерпних муках...
полягли.
А ми?
Висновки зробили?
Що знов утяли?
Велика трагедія..
Подвиг простих людей
навічно залишиться у пам’яті
українського народу.
А ліквідатори де?
Мертві.
Невже?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iI39eN3k8tU[/youtube]
Таємна зброя США чи Росії,
Диверсія, розпад СССР.
Невидимий ворог навколо,
Вони рятували світ безумства
весь цей.
Диверсія ж триває.
Ніхто пожежу не спиняє.
Демографічна катастрофа,
Кліматична диверсія.
Тридцять сім років пройшло.
І що?
Безумство куди завело?
Техносвіт то є зло.
[b]Ты не смог обнять ее…[/b]
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
В цвете многовековых цветов,
Которые освещают ночь,
Я чувствую пульс, вибрацию вздохов
И ничто не может остановить меня.
Я не смог бы жить с ней,
Это действительно так.
Темнота была слишком плотной и непроглядной,
Но внутри меня горит огонь,
Который никогда не погаснет.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви мы свободны.
Ты не смог обнять ее...
Расстояние к звёздам ничтожно,
Здесь, со мной, ты найдешь свой свет.
Давай пройдем вместе по небесной тропе
Шаг за шагом, за шагом шаг.
Чтобы стать парящим аистом,
Оторвавшись от притяжения
В этом мире,
Я беру тебя за руку,
Веду тебя сквозь время,
Влеку сквозь вечность.
Ты можешь только любить -
Это твое проклятие.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
В каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Это дикий полет,
В силе духа душевный взлёт.
Ты можешь только любить
Это твое проклятие
Каждый миг твое сердце разрывается на две части.
Но я проведу тебя через дикий лес,
Танцуя со звездами
Мы укрепим волю, мы свободны, в любви Бог воскрес.
В любви Бог воскрес.
Лучи уже сияют в ладонях,
Расправь мои крылья,
Не дай мне упасть.
Я чувствую пульс созидания,
И никто не остановит нас.
Ничто не разлучит нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Мов луна, розлетілась новина:
-На майдані діток піймали і в ЦВК.
Дід Іван на воєнкома наставив наган:
-Мене беріть, внука не дам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Молочний коктекль.
Порошок.
Шок.
***
У полі не видно корів,
Навіщо той хлів.
У полі не видно стогів,
кудись не туди ти забрів.
***
Все для людей-
лозунг Рошен.
Рошен попереджає:
- Ніхто цей яд з нас не вживає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Нежно вдали искрятся костры,
Кто не любил, пламя кого не касалось,
Чувство блаженства ему не встречалось.
Кто не любил, не шел сквозь пургу,
Метели и бури не сносили корму.
Шаг вправо, шаг влево - мир оживает.
Но этот безумец снова страдает.
Страсть как утренний дождь,
Недопитое вино в звёздную ночь.
Мы помним, лишь тот, кто влюблён знает,
О чем поют небесные дали,
Как штормит море печали.
Кто не любил - тот не вкушал,
Кто не любил - тот не познал.
Судьба то игра, но пусть раздаёт.
Любовь ведь слепа, но пусть нас ведёт.
Кто любит тебя - тот и живёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Только любовь к звёздам ведёт.
Тот, кто не любит,
В неведенье спит,
Лишь в том, кто вкушал - сердце горит.
Прощай, если надо, но помни меня.
Я не награда, любовь я твоя.
Сквозь тернии дней
В объятьях моих
Разделим с тобой этот миг на двоих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2025
Є яснобачення нічне,
коли деталі темрява хова ,
з усіх смужок на шпалерах
лише біла помітна одна.
Тягар нічний розтанути хоче -
турботи, дрібниці та метушня, -
сходить геніальність ночі
над недолугістю дня.
Я полюбила далечінь безсоннь,
їх осяяний горизонт.
На дні як ніжність - осадок солі,
і ще недосяжнішим є сон...
*мій переказ уривка з твору
Людмили Улицкої
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAZOFv-z_Ms[/youtube]
https://www.predanie.ru/lyuis-klayv-seyplz-clive-staples-lewis/chelovek-otmenyaetsya/slushat/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=35xyQ2F0OKI[/youtube]
[b]Человек отменяется[/b]
Яко бы человек
отменяется.
Яко бы культура.
Яко бы воспитали.
Счастливыми были,
А кем вы стали?
https://readli.net/lestnitsa-v-nebo-v-poiskah-bessmertiya/
[b]Лестница в небо[/b]
Говорят люди были в одном шаге от
Бессмертия.
Было много богов
и живая вода.
И где?
Где ж небеса?
Книги сожгли,
От храмов руины.
Выдумки это?
Мифы?
Былины?
Нету ж следов.
Нету людей.
Один - Бармолей
В святилище лжи.
Что разбомбили?
Зачем всё сожгли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
У кожному сні ми зустрічаємось знову
Твоя посмішка осяює мій шлях.
Я засинатиму в вічному коханні.
І восхвалятиму його знову і знову
Поки звучить моя гітара.
То - полум'я, що ніколи не згасає.
Кожен акорд пестить душу.
Думки, що летять за хвилями,
В цю мить зливаються в одне ціле
Твої очі сяють, як зорі.
У блакитному небі мого серця
Ніколи не відпускай мою руку, люба.
Ця любов не має кінця.
Місяць ховає від нас таємниці.
Тихо шепоче листва.
І в кожній ноті цього співу
Я відчуваю тебе ближче й ближче.
Кожне слово - мов «я люблю тебе"
Що прокрадається у твої сни.
Прокинься і йди,
Прокинься і йди за цією мелодією,
Що переносить нас крізь час.
Твої очі сяють, як зорі.
У блакитному небі мого серця
Ніколи не відпускай мою руку, пізнай кохання.
Ця любов не має кінця.
Сон не дає мені спокою,
Я загубився в нічному кошмарі.
Тіні танцюють в ритмі ночі
І я тону в обрії.
Твій подих - мій притулок, порятунок у цьому хаосі.
Твоє обличчя - моє сонце в кожному заході,
Маяк в бурхливому морі.
Скрипки плачуть моїй пісні
І моє серце розбивається від їхньої вібрації.
Почуй , відчуй серцем ,
Кожну ноту, кожне касання смичка ..
Твоє кохання - це мелодія, що запалює мене,
Це світло, що направляє мій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
Патріотизм вабить, надихає,
Влучно стріляє й убиває.
Сила слова, ідеологія,
Постріл в реальність.
Буде так, прокляття здійснюються.
То не безсмислиця, це штик, що продавить серця.
Лиш дикий світ побачать очі.
Заборона на думку,
Рик левів, відчуваємо джунглі.
Кожен наш крок, як грім на вулиці.
Земля плаче від горя, немає часу на роздуми.
Зводим стіну.
Тримайся міцніше, ми вирвемося на волю,
За ілюзорну стіну.
Воля в дирці від бублика,
Немає її й не було,
Правило й править віками лиш зло.
Гори високі, річки повноводні.
Вночі зорі дивляться, як ми спимо.
Тримайтесь міцніше, ми вирвемося,
Цей дикий світ зник давно.
Гори піднімаються, гори падають.
Вічний танець на вітрах сум'яття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Як би тебе привели шляхи,
Як би, як би.
Був поряд лише ти.
Загорнулися б
міцно-приміцно
В нашу першу ту
зоряну ніч.
І шептала на вушко я вічно,
Що в коханні палає ніч.
Сховати б серця
від світу глухого.
У зорепаді
сховати б щастя.
І цілу ніч під небесами строгими
на тім стогу скувати б ласку.
Була б позора, мов радість весни.
І там у полі палали б ми.
Лічили б зорі в очах безкрайніх,
Погляд блукав би в ночах безкрайніх.
А в день, коли злива панує світом,
В обіймах щастя неслись б за вітром.
Кружляли б вальсі, забувши біди.
То наші мрії сплітають світло.
Твоє тепло не догорає,
Моє серденько тебе кохає.
На край й за край я полечу
Ти мій алмаз, ти мій алмаз.
З тобою сніг, той, що на солнці.
Я відчуваю, тану, встану, вспорхну..
Лечу, лечу.
Візьму гітару в руки рано,
Зіллються звуки
з цвітом розмаю.
Кохаю, любий, я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v38eFMvqHOU[/youtube]
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Вместе слушаем природу,
а она
в ответ молчит.
Помахал хвостом нам кит.
Среди лилий
на пруду
Я вам песенку спою.
Волны разбиты, всюду ряска,
И на глазах крокодилья слеза.
Слёзы на острие меча.
-Ква... -ква.
Лягушонок поет.
-Ква.. -ква.
Куда то зовёт.
В прятки из жизнью играет судьба.
Пражская весна.
Акт самосожжения.
Оккупация.
Обманчив мир,
слёз горьких след.
Лягушонку привет.
Пылает кругом.
Патриоты чужой земли -
плоть ложится под сталь
соседней страны.
Лягушонок поёт, лягушонок зовёт:
-Ква... -ква.
-Ква... -ква.
-Тра -та -та -та.
-Тра -та -та -та.
И слеза, крокодилья слеза.
Пражская весна.
***
От горя
земля плакала
кровью.
Сафари на нас.
Остановить убийства
нам дали шанс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Уста медовые шепчут в ночи:
- В сердце огня возьми меня.
Любви река, в ложбине нектар.
В глубине поцелуя - вечности дар.
С улыбкой сквозь сны:
Возьми.
Возьми!
Очей моих сияние - звёздный хоровод.
В объятьях рук желанных дах любви потек.
В ночном безумстве светит Луна,
Сделай куни, испей до дна.
С улыбкой сквозь сны:
Возьми.
Возьми.
Возьми!
Светит в небе Луна
Манит она.
Ко мне потянулась
чья то рука
Тост
За любовь.
До дна.
Уста медовые шепчут в ночи:
- В сердце огня возьми меня.
Любви река, в ложбине нектар.
В глубине поцелуя - вечности дар.
Очей моих сияние - звёздный хоровод.
В объятьях рук желанных дах любви потек.
В ночном безумстве светит Луна,
Сделай куни, испей до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
Персики, персики,
анаша и рай,
Нет, нет, нет! Ошибаешься!
Вот, вот, вот - убеждаешься?
Я такой!
Я такой!
Самородки, изумруды,
Сверкают внутри.
Пещера Али бабы.
Пещера Али бабы.
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
Злобный гном
Расселся на троне,
внутри..
Хриплый голос:
-Три месяца
они мои.
Пещера ж Али бабы.
Гном грозит:
- Не подходи.
Лишь простой народ
Очень много силы даром отдает
даром отдает
Целый день в оковах он ещё й поет
посмотри танцует - вот!
Вот за что мы очень
ценим вот такой народ!
Здравствуйте сегодня,
здравствуйте всегда!
Здравствуй, кто угодно, приходи сюда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Он это не мы,
Мы это не он.
Наполеон!
Один на миллион.
Я не убью его.
Время это сделает само.
Прошлое добьёт образ того,
Что сейчас не умрёт.
А был ли он?
А был ли он?
Наполеон!
Узлы государств
на шее страны.
Наполеоны одни.
Люди в тени.
Монстр он внутри.
Глаз их узри.
Кто же они?
Жизнь не свеча.
Зря ведь пылает.
Заря догорает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Снова тянет..
нежный бред,
Встаёт рассвет.
В каждом вздохе - нежность снов,
Раннее утро любви полно,
В пламени огня тела, в ложбинку катится слеза.
Обрывки страсти, волшебства:
Мы словно птицы - сердца в унисон.
И этот стон, и..
этот стон.
Не привыкнуть..
Новый порыв.
Бурный, атомный взрыв.
Ядерный, ядрёный.
Возле зеркал вечности
вновь оголённый.
Встаёт заря..
Освещает лоно..
Будто влюблённо.
Звенит...
Утро мир хранит.
Твоё тепло - как нежный стих.
Проник.
Зной.
Мы тут..
Вошёл..
испуг.
В небесах заря пылает.
Ноги вечность раздвигает.
Светит златом новый день.
Просыпаться снова лень.
Счастье томно обнимает.
Кто то снова там ласкает.
Нас зовёт..
Идем же..
в плен.
Нам достаточно измен.
В туманы страсти проникаем,
Роса ...
всё тело накрывает..
И твой французский поцелуй,
Целуй меня, везде...
целуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Намагайся не сміятися, намагайся не плакати
Твоя воля запалює небо
Реальність викривляється під твоїм поглядом.
Своєю волею я розірву лабіринт.
Іскри розлітаються на кожному кроці.
Ми прагнемо світла в нескінченній ночі.
Світи стикаються і згорають комети.
Я затьмарю темряву своїм яскравим світлом.
Своєю волею ти створюєш реальність
Я буду вільним за власним бажанням.
Наповнимо хаос нашою ясністю.
Будемо разом міцними, нестримними та щасливими.
Крок за кроком по ґрунтовій дорозі
У відлуннях гучних наш дух зростає.
Вирізьбимо наші пісні в мовчазному коді.
Життя неписане, нехай тече.
Гори здіймаються, гори падають.
Вічний танець під вітром бентежним.
Навіть гіганти чують поклик.
Немає кінця.
Не втрачено, а лише знайдено.
Своєю волею ти встановлюєш реальність
З моєї волі я буду щасливим.
Наповнимо хаос нашою ясністю.
Будемо разом міцними, нестримними та щасливими.
Спробуй не сміятися, спробуй не плакати
Реальність закарбована в небі.
Твоя воля - полотно, моя - пензель.
У цьому мовчазному світі ми створюємо диво.
По своїй волі я буду стояти поруч з тобою
Руйнуючи кожну стіну.
Пройдем крізь шторми з відкритими очима.
Крізь хаос ми піднімемося.
Крізь хаос ми піднімемося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Тараканы с небоскрёба
Там живут как будто дома.
Не откажутся так жить,
Будут этим дорожить.
Это чувство вам знакомо?
Неужели там все дома?
Путаница сбивает с толку.
Несомненное бесплодно.
Невозможное возможно.
Жизнь увы полна абсурда.
Небоскрёбы, небоскрёбы,
Подпирают небеса.
Чувство дома вам знакомо?
Большинство же из дурдома.
"Чумашедшие" кругом,
Едет крыша, где же дом?
Небоскрёбы под огнем,
Взрывы, крики ведь кругом.
Небоскрёб, бензоколонка,
Всё вокруг уже в потёмках.
Стены абсурда,
Приземлений искусство.
Отдалённо присутствующий,
Разум отсутствующий
Вновь куда то нас несёт,
Мир печатью вновь отмечен, дым пространство закоптит,
Кто то стонет и дрожит,
Мимо, мимо, пролетаем
И педаль лишь нажимаем.
Чувство дома..
Мы в коробке,
Вновь застряли в этой пробке.
Изучаем облака.
Фить, фить, фить.
Жидкоть, жидкость.. потекла.
Мы нейтроны, не протоны.
Небоскрёбы...
Домик с карт...
Выгорают люди в нас.
Перебор видимости
в Вселенной абсурда,
Беспощадные лики,
Гаджеты, флики.
Мир ускользает от нас,
Иллюзорный смысл, потерянный рай.
Наброски, рисунки,
Декорации, массовка.
Плотность чуждости абсурда.
Мимика без смысла.
Тошнота отсутствия,
Тревога присутствия.
Отсутствие опыта оправданности,
Срок бесполезности..
Небоскрёб неизбежности.
Игры ума, руины, кошмар.
Всё по полочках разложили,
Метафоры в коробочки положили.
Возврат к началу-
Гараж на шару.
*Флики (общий термин категоризации) — небольшие неантропоморфные животные разных видов, населявшие Мобиус. Вымерли около 10 лет назад.
***
Наркоман дорогой,
Боец ЦВК бежит за тобой.
Утром проснёшься
И будешь герой.
Как тот огурчик -
Утречком в бой.
Вот на скамейке
Бухали орлы..
Бусик подъехал
Й герои они.
Смело тут их умножат на нуль,
Единичку прибавят -
Вот и герой.
Сколько мороки,
Сколько возни.
Вот бусик, вот берцы-
Герои, орлы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Ти знав, що Я - Творець, але Мені не підкорився;
Ти знав, що Я Світло, але Мене не бачив;
Ти знав, що Я Шлях, але з дороги збився.
Ти знав, що Я Життя, але Мною не жив.
Ти знав, що Мудрість Я й не шанував Моїх законів;
Ти знав, що Я всеблагий, та не любив Мене;
Ти знав, що Я щедрий, та не просив з поклоном;
Ти знав, що вічний Я, та не шукав ні дня.
Я милостивий -тобі було відомо, але Мені долю не довірив;
Ти знав, що Я велетенський, але Мені ти не служив;
Я можу все дати, визначити, відміряти,
Що Всемогутній Я, ти знав, але Мене не шанував.
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
Так знай же, людина, пилинка у Всесвіті -
Порожні дні проживши, не вірячи, не люблячи,
Прийшовши до кінця земного короткого життя тлінного
У загибелі своїй звинувачуй тепер себе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Мій дідусь - божевільний.
Він живе в узвозі для божевільних,
Яке називається ВІЛЬНЕ.
Сім кілометрів від станції Міллерово
Ми з мамою їдемо автобусом.
А потім ідемо - спочатку конюшиновою полониною,
Буряковим цукровим полем,
Пробираємося через терен
(Від смаку його чорнильних плодів
У мене зводить вилиці,
А від колючих чіпких гілок
Усі руки будуть роздряпані),
Довго йдемо по нескінченному
Вишневому саду: граки з дзьобами,
Вимазаними в багряному, клейкому,
Ніби в крові, вишневому соку,
П'яно тережуть вишневі дерева, -
Ягодами усипана земля
Сочиться, як свіжа кривава рана.
Я залажу на дерево і тут же ж забруднюю
Сукню в червоному. (Потім, на зворотній дорозі,
В автобусі одна жінка,
Пильно дивлячись мені в очі,
Скаже інтимно і загадково:
- Дівчинко, а в тебе почалися травневі свята... -
І вкаже на червону пляму ззаду
На подолі моєї сукні.
Я, не розуміючи, про що вона говорить,
Чомусь страшенно червонію...)
І ось - соняшники, їх ціле поле -
Круглолицих людей із жовтим волоссям,
А далі - пшениця: ми з мамою
Заходимо в неї, як у воду, -
Мамі вона по пояс, мені по шию,
Немов пливемо пшеничною
Рікою...
Випливаємо до вибілених довгих хаток -
Це корпуси психлікарні. У хатах -
Палати для хворих.
Ми сідаємо за дерев'яний стіл
Під шовковицею. Мама йде.
Я залишаюся сама. Десь наді мною, у кроні,
Заплутавшись, дзвенить, як бензопила, оса.
Замовкає. Чорнильною плямою зверху
На стіл падає ягода шовковиці. Тиша.
Раптом із заростей кущів вибігає
Величезний, абсолютно голий хлопець.
Побачивши мене, зупиняється.
Ми дивимося одне на одного, як звірі в лісі.
Я вперше бачу оголеного чоловіка.
Він складений, як бог.
Очі мої скочуються вниз, туди,
Де в нього між ніг висить пекуча, сором'язлива таємниця,
Заборонений плід. Ми одні, як Адам і Єва...
Почувши голоси, він зривається з місця,
Зникає в кущах. Але відтоді
Він приходитиме в мої сни,
А через багато років у Музеї образотворчих
мистецтв ім. Пушкіна я побачу його -
Він стоятиме там - голий, величезний -
Під ім'ям Аполлона...
Повертається мати з літнім,
Коротко стриженим арештантом,
Одягненим у темно-синю байкову піжаму,
з пришитим номером 33
Над верхньою кишенею куртки.
Це мій дідусь Сава.
Він бере пачку махорки,
Яку ми привезли йому,
З газети крутить козячу ніжку, закурює,
Блаженно мружачись на сонце.
Солодкий дим самосаду залишається в моїй пам'яті
На все життя, як запах щастя і родинного єднання:
Мій дід, моя мати і я - ми сім'я.
Ми разом, і ми щасливі.
Потім дід їсть яйця, зварені мамою круто,
Цибулю, хліб, сало... По його обличчю не скажеш,
Що він божевільний, просто наче
Ми відвідуємо його в лікарні,
Простій лікарні, де він лежить
Із хворим животом... Або горлом...
Тільки він уперто називає мене Марійкою, -
Так звуть його молодшу доньку, якій під час війни
Було, як і мені зараз, - дванадцять...
Мені це не подобається, я поправляю його:
- Я не Марійка, - упираюся я,
Адже ми хохли, а хохли всі вперті, -
Мене звуть Світлана!..
Натикаюся на його нерухомий
Ласкавий погляд. - Марійка, -
Каже він мені, - Марійка...
- Тату, - вмовляє його моя мама, -
Це донька моя, Світлана...
Десь грюкають двері.
Дід озирається. Повертається до мене
І раптом кричить мені: - Марійко! Лягай! Танки!
Я кручу головою: де танки?
До самого горизонту стоять соняшники.
- Німці! - показує на соняшники дід. -
Лягай!
Він скидає мене з лавки на землю,
Прикриває мене собою і страшно кричить:
- Німці! Нас оточують!
Я бачу його білі божевільні очі і вірю,
Що німці вже поруч, що ми оточені,
І кричу теж...
Прибігає лікар, санітари, кирпата Нюрка,
дідова цивільна дружина, теж божевільна
(Через рік, коли дід помре, вона обмиє його,
а інші хворі віднесуть на руках його труну у вантажівку,
яка повезе тіло діда в радгосп «Червона зоря»,
де його і поховають рідні).
Санітари скручують діда і тягнуть його в побілену хату...
Він озирається на мене: - Марійко! Біжи! -
Кричить він мені хрипло.
І я біжу. Біжу пшеницею, соняшниками,
Через вишневий сад, терен, бурякове поле...
Мама наздоганяє мене на лузі. Розповідає,
Що під час війни дід партизанив,
Потрапив у полон до німців, його розстрілювали, дивом вижив...
А після війни хтось із радгоспних сторожів
Пожартував, вистрілив із рушниці, - і дід збожеволів:
Вирішив, що повернулися німці...
Час для нього зупинився:
Він воює з німцями досі.
Ми трясемося в автобусі. Дивлюся у вікно автобуса.
Так само світить сонце.
Так само стоять до самого горизонту соняшники.
Але час змінився.
Я бачу, як по полю йдуть, -
Підминаючи під себе білі тіла соняшників,
Накручуючи їх на гусениці, вдавлюючи в землю
Дитячі жовтоволосі голови, - німецькі танки...
Я навіть підводжуся зі свого місця,
Я розумію, що не можу цього бачити, -
Адже я не божевільна, - але бачу, бачу...
Чужа жінка, що сидить позаду, заглядає мені в обличчя
І, пильно дивлячись мені в очі, інтимно й загадково
Каже мені, що в мене почалися якісь травневі свята,
Показує на червону пляму на подолі моєї сукні.
Я страшенно червонію.
Приходжу до тями.
Остигаю. Знову дивлюся у вікно. Танків немає.
Розумію: відтепер я, як мій дідусь Сава,
Можу бачити крізь час.
* мій авторський переклад твору Василенко Светлани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Відкрийте вікно в неосяжність -
безголовий Лев, вовк у брудній
білизні, гієни причаїлися неподалік.
У тіні вони сміються і плачуть,
Сходить ранкова зоря, наповнюючи всесвіт любов'ю.
Зайдіть у брудне лігво :
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Жертв і хижаків змішують у цьому хаосі,
Космос малює таку дику сцену.
Тут немає місця розуму, це сцени для невігласів -
Леви і гієни розважаються
Вночі та вдень,
Виживання - божевільна гра
Немає місця для неприручених істот.
Пил осідає, але ніколи не заспокоюється.
У цьому домі жартів - джунглі,
Небезпека на кожному кроці.
Хто знає, що чекає в кінці.
Сміх і ревіння луною розносяться коридорами.
Подряпини на списаних стінах.
Дикі очі та гострі кігті, що порушують усі закони,
Криваві сцени, крокодили й гієни.
Смертельні ігри вночі та вдень.
Грається порок, звіріє народ.
Виживання - це божевільна гра.
Немає місця спокою, безпробудна темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
Парад планет...
Місяць не мов би
ласку вдихає...
Зоряний танок
З висот споглядає.
Нічка привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням розмову вела,
Немовби зілля підливала ,
І небо млою застилала .
Такий пахучий чай в дорогу із неба Місяць простяга,
Тремтить душа,
Красуня у фаті Земля.
Частинка з Місяця в пітьму зникала,
Рум'янець золотом засяяйв..
Зірниці огортав серпанок.
Дрімота мов би в теплім тумані так непомітно, м'яко, дурманно
Солодких додала фантазій,
Метелики кружляли мляво...
Блаженний сон...безмежні мандри..
В обіймах пелени...
Казковий сон
І голенькі..
під дощом.
Ніч така ніжна, привітна була,
Томним відлунням покрила тіла,
Немовби зілля підливала ,
І неба мало, нам було мало .
[b]Зерна сознания.[/b]
Исходящая на рассвете Благодать,
Пробуждение, сон начинает оживать.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PnbtOQJCiC0[/youtube]
Мир живой, живет тобой.
Чем скажи тебе помочь?
Жизнь?
Страданья облегчить?
В благодати будем жить.
Башни, овраги, пустыни -
В одиночестве люди бессильны.
Холмы печали под солнцем палящем
Очень устали.
Милосердие, созидание - благ душевных
зерна сознания.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025