| Сторінки (3/209): | « | 1 2 3 | » |
Я ходила по небу на руках,
Собирала в ладошки недосказанность птиц
И плыла по глади, камнем бросив страх,
Захотела большего, отпустив синиц.
Ты мой птах, прящий в небесах любви.
Я крыла твоего даже не коснусь
Не напьюсь тебя, просто улови -
Это не печаль совсем, обнимает грусть
Плечи, родинки меж лопаточек
И ключицы птички, паутинки вен.
Улетаешь - росы в траве ресниц.
Улетел... Ну а я так хочу в твой плен!
Авторська начитка https://youtu.be/i1kycuAJqME
Версія від чоловіка https://youtu.be/XoOppR_vmQY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2021
Луну ощупываю пальцем
она на ощупь словно мёд....
С горчинкой мёд едва заметной
в нем есть и воздух и вода
Его я слизываю нежно
моя любимая среда
Делить тебя с другими больно
тебя так мало для меня
боюсь спугнуть тебя невольно
ты голос мой и тишина
И блеск волны целует ветер
И плеск текучий от винта
мы, мы и взрослые и дети
нам незнакома суета
Мы расставаться не умеем
и на минуту. И во сне
друг друга любим, вожделея.
И я в тебе. А ты во мне.
Тебе к лицу и ночь и утро.
И день. И лето и зима.
С тобой волнительно уютно....
И отступает хлад и тьма.
И наши бабочки сливаясь
горят как радуги вокруг.
Люблю тебя и этот танец.
Сердец влюблённых перестук.
Авторська начитка https://youtu.be/-rn4V-pAecs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926317
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2021
Я хочу написати про щось інше,
Думки перебираю мов крупу.
Та він за весь цей світ великий більший...
- А може час дивитись крізь лупу?
Ось океан безкрайній, синії просторы...
Невже не бачиш? Підійми повіки!
- Але в його очах кристально чистих
Бурхливі води й океану бліки!
- А зорі в небі, місяць як колиска?
А та нічна така зваблива тиша?
- Та ж так у нього часто сяють очі,
Коли він на руках мене колише!
- А гомін птахів, як шепоче вітер?
Ці звуки слухові невже не милі?
- Коли він промовляв: "Тебе кохаю!"
То голосом його мене ласкали хвилі
У літню спеку ніжно і нестримно,
Волого, пористо і за межу...
Про нього тільки в пазлики складаю рими
Із ним в майбутнє від усіх біжу!
Авторська начитка https://youtu.be/N_1_r-FT37c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Розкажи мені, чому ховаєш суть?
Під подушкою, на дні горнятка кави,
Під повіками ночей, в лісах ласкавих,
В тих стежках, що легко оминуть?
В вечорах, які шепочуть цвіркунами,
Зорями засіяній небесній ниві,
Що вже скошена давно и донині
Колоситься зорепадами над нами.
У мовчанні трав, в польоті пташок,
У небесному кіно, у хмарних драмах,
У дощах, які загоять наші раны,
В рунах, що на крильцях у комашок.
Можна пошукати скрізь, тож в путь!
Бо життя - то довгий шлях та є коротший-
Просто зазирнути в його очі.
Там любов і тільки в ній - вся суть!
Авторська начитка https://youtu.be/VfRxpPyrHlM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Я проснулась от ломки лучей, потому что и не засыпала,
А лежала бесшумно, как блики в твоих волосах
И тебя укрывала волна, что прикинулась одеялом
А твой взгляд был под веками спрятан как смысл в словах.
Твои сны шевелили прибоем моитвои веки
Ты дышал-не дышал, а я знала, что скоро умру,
Потому что ловила повсюду опять эту дуру - помеху,
Что на всё мы закрыли глаза, только не на жену.
Я взяла твою руку в свои и прижалась к ладошке,
Прикоснулась и к линии жизни, и к шраму на ней.
Я просила часы не спешить, а идти понарошку,
А ещё прочь прогнать "нам пора" от наших дверей.
И лежала тихонько как снег, но во мне всё шушрало.
И, наверное, мысли мои и разбудили тебя.
Ты мне тихо сказал: "мне приснилось, что ты убежала,
Я поймал!" - и мгновенно подмял под себя.
...
Мы пришли на перрон, птицы не умолкали
Всё кружились над нами, смешавшись с листвой октября.
Ты меня прижимал - я тебя запоминала,
Кроме запаха я ничего больше взять не могла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926235
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2021
Он держал её за руку, она шагала по парапету. Он сжимал её ладошку так сильно как-будто ветер мог унести её туда, откуда принёс.
Она протянула ему вишенку, и достала только хвостик изо рта. Поцеловав его вишнёвый рот - навсегда проглотила микрочастицы своего мужчины. Одна её x- хромосома стала с оттенком y.
Ему нравилось прикасаться к её коже, которая под его ладошкой покрывалась колючими пупырышками. И целовать её лицо покрытое микро-волосками как спелый персик.
Она стояла нагая на балкончике и ловила солнечные поцелуи, а он моргнул несколько раз и больно ущипнул себя за руку. Она всё так же стояла на балконе...
Они уснули на пляже, его рука надолго осталась на её спине в виде светлой кожи на фоне загорелой.
Зима. Мороз. Он учил её кататься на сноуборде. Он умел. Она не умела. Она кубарем слетала в снег. Помогая ей подняться он каждый раз помогал себе упасть на неё. Они смеялись, целовались. По долгу валялись в снегу, а когда стало слишком жарко, то пошли охладиться к камину в ресторанчике при отеле.
Он ждал её в аэропорту, а когда она прилетела, то прошептал ей в ушко: "Птенчик мой..." И вложил в ладошку коробочку в которой были серёжки в виде крохотных птичек.
Когда она приближалась к нему, то думала, что наверно это будет не слишком прилично если она поцелует его сразу. Поэтому поцеловала его сразу.
Капельки пота блестели на их коже. Он дышал в неё лаская губами рот. Потом она почувствовала пульсирующие толчки внутри. Он прошептал ей в ушко: "Я оставлю это в тебе. Верни через 9 месяцев".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926157
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 25.09.2021
Белый иней
Недетские выводы
С книжек детских
Капли дождя
Порывы ветра
Мягкие, тёплые
Всё, что можно
И то, что нельзя
Небо томно - синее
Вечер
Птицы, высь
Море, глубь
И прибой
Огоньки, но живые
Не свечек
А мерцание
От светлячков
Лист упавший
Росточек от семечки
Весь в прожилках
И венках подкожных
Гладь озёр
Под стеклом её камушки
Кровеносная сетка
Дорожек
Лоскутки
И проекции смыслов
Телемост
Что связует с космичным
И мазками пастели закаты
И рассветы,
Что так органичны
Грозы, росы
Ступни босые
Поцелуи
Экстаз до мурашек
И находки
Как-будто случайные
Россыпь родинок
Под рубашкой
Запах соли
На коже
Манящий
И в коробке шкатулке мечты
Как ты думаешь?
Я о планете?
Дурачок!)
В каждой буковке - ты!
Авторська начитка https://youtu.be/UHz0qj3y_gw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926156
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2021
По склу, між гратами сповзали краплини-сльози. Вітер вперто терзав гілку і чоловікові було невимовно її жаль, адже ця гілка була чи не єдиним свідченням того, що він іще живий і що світ там не зупинився. Навесні на ній з'являлися бруньки, потім ніжний біло-рожевий, як зефір, цвіт, а опісля свіжі зелені листочки. Влітку-соковиті вишні.
Він мріяв про те, щоб, поклавши їх до рота, насолодитися м'якоттю та нектаром.
Відчути як солодко-терпкувато-кислуватий сік ніжить рота. Восени листочки жовкли золотом і прощалися з ним, сумно відлітаючи в небуття.
А зимою гілки, вкриті кригою, викликали несамовите бажання взяти їх в долоні і реанімувати своїм теплом...
Як колись зробила це вона-його дівчинка і робить це по цей день.
Він не бачив її вже двадцять років та ні на мить не втратив надії, що через роки, кілометри, століття, милі, секунди, сантиметри, хвилини, кроки, біль, шлях пізнання себе, любов, надію, щем...він знову закутає її в свої обійми по-справжньому, хоч на секунду. Хоча він був певен, що якщо це станеться, то він більше не зможе її відпустити, як мав не відпустити ще тоді.
Його дівча, з величезними як озера очима, шалена закоханість, що мала стати коханням.
Він ясно пам'ятає як вперше взяв її в обійми, бо ж по цей день його тіло вкривається мурахами-гігантами від цих спогадів. Взяв у обійми навіки, щоб вона щодня знов і знов рятувала його від смерті в тілі, яке не раз було готове померти і відмовитися жити. Але спогади про її п'янкі вуста, ніжні, як шовк, дотики рук, фруктовий аромат тіла, та погляд, який заманював, зваблював, чаклував, щоразу діяли на нього як дефібрилятор.
В його вкраденому житті вона-найголовніша таємниця і мрія, сон і оазис, віра і ковток свіжого повітря.
Вона-колиска і удари його серця, а без неї-тиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926081
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Візьми мою долоню у свою
Й давай залишимося разом ПІСЛЯ,
Бо ж ти відкрив мені себе, а я в свою
Душі домівку запрошу тебе на дійство
Ексгібіціонізму, де немає шкіри,
І одягу, і шат та обладунків,
Де тільки у кохання віра,
І ласки тіла і душі цілунки.
Де ми с тобою лиш удвох і натовп
Цього інтиму зовсім не порушить,
Це як в метро і ти на сходах нижче,
Твій подих близько все моє нутро ворушить.
І ми все там, але нас там немає
Або людей, що поряд не існує,
Вони лиш scenery та фон розмитий
І тільки пристрасть біля нас вирує.
Ти кажеш, що я часто тобі снюся
І я не знаю, що тоді казати.
Сьогодні вперше снився ти і що ОПІСЛЯ
Як зараз буду я тебе кохати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021