Степан Олександр

Дитячі скарби.

Коробки  повні,  переповнені  мішки.
Розібрані,  без  батарейок  і  колес,  
Ляльки  каліки,  помальовані  книжки,  
Аптечка  і  корона  для  принцес.

Машинок  сто  і  кожен  день  нова,
Конструкторів  комплектів  мабуть  три.
З  одним  лиш  оком  є  собача  голова
І  все  це  називається-Скарби!

Із  кожним  святом  більше  їх  стає,  
Допомагають  родичі,  куми.
Лиш  день  пограє,  золотце  моє,
І  йде  в  мішок,  неначе  до  тюрми.

Як  хтось  з  дітей  погратися  прийде,  
Увесь  цей  скарб  з  коробок  випада.
Тут  кожен  собі  іграшку  знайде,  
Лиш  п’ять    хвилин…  і  гра  занепада.  

Зате  мобільний,  нянька  чарівник,
Із  ним  притихла  наша  дітвора.
Буває  інколи,  це  чудо  рятівник,  
Хоч  в  основному,  він  залежна  гра!

Ну  та  нічого,  скоро  літо  завіта
І  сонечко  покличе  всіх  надвір.
Дитинство-це  пора  є  золота!  
Щодня  весела  гра,    або  турнір!

23.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024

Кров на снігу.

У  білому  полі,  там  чорнії  вирви,  
Там  тиша  холодна  і  вітер  мовчить.  
Порушені  були  зимовії  фарби  
І  сніг  червоніє…на  сонці  блищить.  

Учора  стогнала  земля  від  металу,  
Пекельний  вогонь  її  груди  порвав.  
І  губи  юнацькі  про  маму  згадали,  
Як  постріл  шалений  життя  обірвав.

Заплакало  поле,  прийнявши  дарунок,  
Червоні  корали  застигли  в  снігу.  
Відчула  земля  той  останній  цілунок,  
Бо  юність  була  перед  хлопцем  в  боргу.  

А  кров  просочилась  у  мерзлу  земельку,  
Її  об’єднало  там  вічне  життя.  
Барвінком  весною  зійде  помаленьку
І  встелиться  ними  відтала  земля.  

Не  рвіте  барвінок,  то  душі  юнацькі,  
То  позначка  смерті  і  викрик  життя.
Його  так  багато,  немов  Шлях  Чумацький,  
Квітують  і  плачуть  вкраїнські  поля.


22.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024

Квіти на підвіконні.

На  підвіконні  квіти  проживали,  
Для  них  кімната  всесвітом  була.  
А  ще  вікно,  де  сонце  зустрічали,  
Без  нього  квітка  житиб  не  змогла.  

Життя  квіткове  плине  помаленьку,  
Його  не  помічає  наший  зір.  
Одна  квітує  буйно,  потихеньку,  
А  інша,  ніби  тягнеться  надвір.  

Вони  радіють,  якщо  в  хаті  людно  
І  слухають  розмови  залюбки.  
Бувають  дні,коли  рослинам  сумно  
І  невеселі  в  них  тоді  думки.  

Усі  секрети  наші  вони  знають  
І  таємниці  тихо  бережуть.  
Щасливі,  коли  рясно  поливають
І  на  подяку  кисень  нам  дають.

19.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024

Мама без світла.

Немає  світла  майже  третій  день,  
Мобільний  (здох),але  горить  свіча.
То  тиск  високий,  то  нічна  мігрень,
Лиш  пес  уранці  радо  зустріча.

Великий  дім  на  старість  зайвим  став,  
Хоч  рідні  стіни,  але  вже  сумні.  
Десяток  восьмий  паспорт  розміняв,  
А  наніч  страх  лунає  в  голові.  

Роки  минули,  а  бажання  не  збулись,
Діти  роз’їхались…  онуки  теж  туди.  
«Щаслива  старість!»  мріяли  колись,  
Кудись  пішла…  лишила  лиш  сліди.  

Набридла  тиша,  бо  лякає  з  за  вугла,
Кімнатні  квіти,  мов  зимовий  сад.
Тихенько  в  вікна  сонце  загляда
І  знов  рясний  спустився  снігопад.  

Від  безнадії  сльози  полились,  
Здається  проти  тебе  цілий  світ.  
Нема  з  ким  розмовляти?  Помолись.
І  в  дзеркало  скажи  собі  привіт.  

І  от  з’явилось  світло  по  хатах,  
Безмежна  радість  душу  наповня.
Летить  енергія  в  мобільник  по  дротах,  
І  вже  лунає  дзвоник,  як  щодня.

-Алло,  Матусю,  як  Ви  там,  живі?  
Бо  третій  день  нема  у  Вас  зв’язку!  
А  маму  сльози  давлять  у  душі…  
-Усе  нормально,  слава  Богу!  Ще  живу!


17.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024

Живі квіти.

Даруючи  квіти  яскраві  в  букеті,
Чи  думаєш  ти,  як  страждають  вони?  
У  вазі  згасає  життя  на  буфеті,
І  квіти  всихають  не  бачучи  сни.  

Ми  цукор  в  водичку  для  них  добавляєм,
Кінці  підрізаєм,    щоб  довше  цвіли.  
І  їх  аромат  неповторний  вдихаєм,  
Збираючи  мертві,  м’які  пелюстки.

Лиш  декілька  днів  вони  радують  око,  
А  далі,  мов  свято,  ідуть  в  небуття.
Усе  що  красиво,    насправді  жорстоко,  
Бо  ми  обриваєм  невинне  життя.  

Купуйте  у  горщику  квітку  бажання,
Даруйте  частинку  життєвих  чудес.  
Бо  в  нас  забагато  на  світі  страждання,
А  квіти  живі,  навіть  зменшують  стрес.

16.01.24р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024

Політ у блакить.

Я  пам’ятаю,  як  в  дитинстві  біг,
У  літню  спеку  по  гарячому    асфальту.  
Місцями  бітум  припав  до  ніг,  
Ніби  тримав  пілота  від  азарту.  

Та  все  ж  мені  здавалось  я  літав,  
Ледь-ледь  торкаючись  землі  ногами.  
Зустрічний  вітер  трохи  підіймав,  
Я  біг  із  розпростертими  руками.  

Але  з  роками  переходимо  на  крок,  
Швидкий,  веселий,  іноді  з  підскоком.
Буває  побіжиш  назустріч  до  зірок,  
Не  раз  спіткнешся    і  заб’єшся  ненароком.  

Приходить  час,  стає  важка  хода,  
Ще  манить  зір  незвідана  дорога.
Де  ті  роки,  як  юність  молода,
Тягла  за  руку  від  батьківського  порога?  

Розставив  руки,  ніби  два  крила,  
Назустріч  вітру,  щоб  політ  відчути.  
Та  мабуть  вітру  сила  замала…
Чи  вже  мої  змінилися  маршрути?

Он  вже  онук  злітаючи  біжить,  
Молодший  син  крокує  із  підскоком.
Вже  їхній  час  літати  у  блакить,
А  я  лише  милуюся…  із  боку.

15.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024

Зимові сліди.

Сипнув  сніжок  і  вкрило  полотном,
З’єднало  межі  кольором  білявим.
Чи  є  різниця  поміж  полем  і  селом?
Он  дим  із  димаря  йде  кучерявий.

А  ще  сліди,  що  натоптали  за  весь  день,
Вони  немов  картину  малювали.  
Он  скільки  сліду  і  співали  тут  пісень,  
Зерна  навкруг,  бо  добре  щедрували.  

Он  хата  є,  де  сніг  цнотливо  спить,  
Лиш  кіт  легенько  так,  порушив  спокій.  
Там  зла  хазяйка  крізь  вікно  глядить
І  промовля  під  ніс  слова  жорстокі.  

А  є  двори,  що  хати  вже  й  нема,
Лиш  купа  глини  і  старі  дерева.  
Колись  і  тут  шуміла  дітвора,  
А  зараз  ніби  царство  кришталеве.  

Щасливий  той,  де  хвіртка  не  скрипить,
Там  де  лунає  добре  слово.  
Де  кожну  зиму  сніг  затоптаний  лежить,
Бо  спілкування-це  завжди  чудово.


15.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024

Пара журавлів.

Видно  в  небі  навесні,  
Клином  линуть  журавлі.  
Радо  сядуть  на  поля,  
-Здрастуй,  рідная  земля!  

Запитав  я  в  журавля:
-Де  Журавочка  твоя?
Чом  Веселик  зажурився,
Коли  в  небо  задивився?  

-Як  вертались  ми  додому,  
Підлітали  до  кордону.  
Кулі  небо  шматували  
і  в  Журавочку  попали…

Зойкнула  моя  кохана,  
Червоніла  її  рана.
Каменем  додолу  впала,  
Ніби  немовля  кричала.

Та  і  тут  нема  спокою,
Чути  вибух  за  горою.
Будем  далі  ми  летіти…
Як  же  діточок  глядіти?

Ключ  у  небі  закурликав,  
Ніби  за  собою  кликав.
Зникли  всі  за  білі  хмари,
Лиш  один  кружляв  без  пари.

Скільки  зміг  він  підіймався,
З  білим  світом  розпрощався.
Закричавши  крила  склав,
Як  кохана…смерть  прийняв.

13.01.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024

Не плач.

Скажи  чому  заплакані  були  очі,
Бо  тяжко  бачити,  як  ти  сумна.  
Марніють  дні,    стають  темніші  ночі,
А  все  змінила  лиш  сльоза  одна.

Розмови  стали  наші  прохолодні,
У  кожного  думки  тепер  свої.
Гординя  наші  камені  підводні,
Вона  у  нас  з  тобою  у  крові.

Себе  переступити  так  буває  тяжко  
І  визнати  провину  у  собі.  
Пробачення  просити,  це  не  так  і  важко,
В  коханні  не  буває  боротьби.  

Раніш  я  думав,  ти  для  мене  всесвіт,  
А  я  для  тебе,  мов  Чумацький  шлях.    
Колись  я  полюбив  твій  ніжні  шепіт  
І  слухав  нашу  пісню  у  серцях.  

Чому  ж  тоді  твої  намокли  очі?
Прошу  кохана,  більше  ти  не  плач.  
Не  зрозуміти  сльози  нам  дівочі,  
Шепочу  в  вушко,  ти  мене  пробач.  

З  тобою  разом  ми  є  одне  ціле,
Як  ти  смієшся,  то  радію  я.
Без  тебе  я,  мов  жито  здичавіле,
Бо  ти  душі  частиночка  моя.

10.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024

Зірка сонце.

Пульсуюче  сонце  розжарило  простір,
Енергії  згусток  дарує  життя.  
Ми  лиш  уявляєм,  який  в  нього  розмір
І  ледь  розуміємо  задум  Творця.

То  пестить  теплом,  а  то  бурю  пускає,  
Мов  вічний  жертовник  у  небі  горить.  
Планети  навколо  себе  притягає  
І  сяйвом  полярним  вночі  освітить.

Ми  бачим  щоранку  народження  зірки,  
А  ввечері,  захід  проміння  хвата,  
Яке  зачепилось  за  ясеня  гілки.
Ледь  сяє,  мов  нитка  з  клубка  золота.

Лиш  вісім  хвилин  нас  роз’єднують  з  сонцем,
Та  в  нас  безперервний  мільярдний  зв’язок.
Його  ми  щодня  виглядаєм  в  віконце,  
Прихід  його  чуєм  зі  співом  пташок.

9.01.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024

Вдалий обмін.

Роки,  мов  гроші,  в  сумочку  складала.  
Колись  збирала  марки  і  значки.  
Ще  було  ваучер  на  долари  міняла,  
Цукерки  їла  з  назвою  «Рачки».  

Життя  жіноче,  взагалі  кумедна  штука,  
У  когось  штиль,  а  в  інших-  б’є  фонтан.
А  тут,  щось  посереднє,  як  наука,  
То  теорема,  то  самообман.

Якісь  ідеї,  благородство  і  сімейність,  
Із  року  в  рік  новий  пріоритет.    
Чомусь  гординя  не  дала  смиренність,  
Їй  пасували  міні-юбка  і  жакет.  

Життя  тихіше  із  роками  не  ставало,  
Бо  звикла,  як  то  кажуть:-За  рога!  
У  грудях  серце  клекотіло  і  палало,  
Тому  кому  змогла,  допомогла.

Попереду  життя  і  тиха  зрілість,  
Доклала  в  сумочку  іще  одненький  рік.    
А  зараз  головне  здоров’я  і  стабільність,  
Тож  загадала  те,  що  і  торік.

Той  скарб,  що  в  сумку  кожен  рік  складала,
А  це  повірте  добрих  шість  частин!
Вонаб  із  радістю  легенько  обміняла,
На  свій  маленький,    ювелірний  магазин.

9.01.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024

Базарні висновки.

На  базарі  йде  нарада,
Що  таке  державна  зрада.
Думки  різні,  негативні,  
В  основном  консервативні.  

-Зрада  скрізь,  куди  не  плюнь!-
Одна  каже  із  красунь.  
-От  скажіть,  на  біса  нада  
Нам  ота  Верховна  рада?

Інша:-  Зрадник  президент!
Він  чекає  лиш  момент,  
Щоб  продати  нас  з  усім!
Зробить  тут  Єрусалим!

То  неправильно  воюють,  
Захищають,  атакують.  
Якби  їх  Залужний  слухав,
Путін  землю  давно  б  нюхав.

Той  всю  ніч  Тік  ток  дивився,  
Дар  провидця  в  нім  відкрився!  
Зна  число  кінця  війни,  
Скаже,  як  продасть  штани.  

Кожен  день  такі  розмови,  
То  про  Петю,  то  про  Вову.
Ну  а  що  іще  робити?  
Це  ж  вам  не  мішки  носити.

І  чим  далі  ми  від  фронту,  
Більше  у  розмовах  понту.
Спокійніше  стали  спати,  
Зразу  зменшились  донати.  

А  от  зрада  бува  різна,
Бува  лагідна  і  грізна.  
Пам’ятаєте  Петра?
…Тричі  зрадив  він  Христа.  

Бо  ми  звикли  отак  жити,  
В  своїх  бідах  всіх  винити.  
Хтоб  не  був  тепер  при  владі,  
Звинуватять  всіх  у  зраді.

8.01.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024

Зимові сльози.

Замерзли  сльози  у  різдвяної  зими,  
Учора  ще  лились  дощами.  
Засяяли  із  ранку  килими,  
Такі  слизькі  дороги  під  ногами.  

Дерева  стогнуть,  втрапили  в  полон,  
Тягар  льодовий  міцно  обіймає.  
Реальність  блиску,  мов  казковий  сон,  
Ще  й  вітер  ніби  грається,  гойдає.  

Завмерли  трави,  мов  застигли  у  льоду,  
Тополю  в  різні  боки  вигинає.
Така  краса  приносить  лиш  біду,  
Крихкі  дерева  і  кущі  ламає.  

Голодні  гави  розлітались  навкруги,  
Шукаючи  собі  якусь  поживу.  
Вербові  коси,  як  замерзлі  батоги,  
Немов  дивуються  скляному  диву.


8.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024

Сповідь.

Навіщо  сповідь,  Господи  придумав?
Ти  ж  бачиш  навіть  подих  грішний  мій.
Свої  помилки  сто  разів  обдумав  
І  знову  гріх  зробив.  О  Боже  мій!

Чом  каяття  дається  зі  сльозами?
А  іноді  буває  нема  сліз.
Навіщо  я  тобі  разом  з  гріхами?
Ти  ж  бачиш,Боже,кожного  наскрізь.

Прости!-молю,  шепочу  весь  в  надії,
Шукаю  відповідь  на  крик  душі.
Вдивляюсь  в  очі  я  твої  святії,
Але  я  чую  лиш,  як  йдуть  дощі.
 
Свіча  горить  ікону  освітляє,
В  молитві  образ  Бога  уявив.
Як  я  його  в  подяку  обіймаю,
Бо  він  зі  мною  кожен  день  прожив.  

Але  минає  час  і  знов  гріховність,
Заволоділа  часткою  душі.
Іду  до  сповіді  в  надії  на  приклонність,
Того,  хто  ради  мене  на  хресті.


6.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Зміни сьогодні.

Пройдуть  роки  і  знову  все  забудуть,  
Таке  суспільство  і  таке  єство.  
Погане  пам’ятати  довго  будуть,  
Хоча  добро  і  переможе  зло.  

Герої,  патріоти  сьогодення,
Вже  взавтра  відійдуть  на  задній  план.
Війна  ніколи  не  дає  натхнення,
Хоча  не  кожному  вона  і  по  зубам.  

Повага  за  життя,що  відстояли,
Її  нема…вже  зникла  ніби  дим.  
Лиш  прапори  на  цвинтарі  вітали  
І  віддавали  честь  вічно  живим.  

І  раз  на  рік,  коли  день  перемоги,
Знов  квіти  і  подяка  за  наш  мир.  
І  будуть  продавати  нагороди,
Що  прикрашали  бойовий  мундир.  

Якщо  не  згоден,  змінюй  все  сьогодні,  
Шануй  того,  хто  сон  твій  боронить.  
Себе  зміни  і  змінюй  всіх  незгодних,    
Хто  заважає  по-новому  жить!

6.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024

Килим-літак.

Нам  на  весілля  килим  дарували,
Інструкція  гласить  робити  так,
Щоб  один  одного  міцненько  обійняли,  
Підніме  в  небо  килим  цей  літак!  

Він  понесе  нас  до  країн  бажання,  
Де  процвітає  радість  і  любов.
Ці  подорожі  зміцнюють  кохання,  
Як  в  собі  страх  літати  поборов.

І  ми  літали,  хай  лише  в  уяві,  
Які  щасливі  були  ті  роки.  
А  зараз  іграшки  онукові  збирали,  
А  килим  посміхався  навзнаки.

Він  знов  чекає  на  політ  кохання,  
Бо  хоче  нам  довести,  він  мастак.
Але  у  нас  змінилися  бажання,  
Ми  пересіли  на  диван-літак!

5.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Східна медицина.

Нині  в  моді  лікування  засоби  зі  сходу,  
Поза  лотосу,  кунг-фу  опіум  народу.  
Є  від  болю  у  спині  голкотерапія,  
Понатикають  голок-голова  сивіє.  

Ще  приймають  натщесерце  настій  із  гадюки,  
Щоб  коліна  не  боліли,  не  тремтіли  руки.  
Добре  що  гадюка  та,  здохла  ще  на  сході,  
Я  такого  гада  бачив,  повзав  на  городі.

Ще  масажі  різні  є,  от  приміром  тайський,  
Тебе  двоє  дівчат  тягнуть,  як  тапок  китайський.  
Хоч  кричи,  хот  матюкайся,  лиш  сильніше  крутять,  
Як  почули  хрусне  кістка,  аж  тоді  відпустять.

Можуть  маслом  намастити  після  катування,  
Потім  чаші  принесуть-  звуколікування.  
І  допоки  ти  кайфуєш  від  цього  релаксу,  
Вже  рахунок  простягають,  аж  на  триста  баксів!  

Вибирають  люди  різні  види  медицини,  
Хтось  пігулочки  вживає,  хтось  коле  вакцини.
Як  проблеми  є  з  здоров’ям,  нема  чом  радіти,  
Краще  себе  берегти  і  менше  хворіти!

4.01.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024

Картопелька в мундирі.

Після  знущання  над  своїм  здоров’ям,
Бо  як  по-іншому  назвати  ці  свята.
І  всі  рецептори  смаку  уже  в  безмов’ї,
Бо  їм  набридли  холодець  і  ковбаса.  

Салати,  м’ясо  копчене,  котлети,  
Чомусь  не  викликають  апетит.  
А  от  картопля,  зкинувши  жакети,  
Тобто-мундирка,  інший  колорит.  

Тоненька  шкірка,  ніби  парусина,  
Жовтеньку  серцевину  прикрива.  
П’ять  картоплин  і  тюлька-ось  картина,  
Яка  у  роті  слину  виклика.  

Олійка  запашна,  нехай  шкідлива,  
Полита  рясно  і  пускає  аромат.  
Біла  цибулька,  майже  не  плаксива,  
Завершує  бажаний  результат.  

А  ще  капуста…  квашена…  домашня,  
Ледь-ледь  хрумтить,  підкреслює  букет.  
Скоринка  хліба,  можна  і  вчорашня
 І  сала…  трішечки,  бо  вимагає  етикет!  

І  щоб  завершити  Божественну  картину,  
Яка  до  столу  нас  всіх  спонука.  
Горілочки  маленькую  чарчину,  
Нехай  налиє  правильна  рука.  

Відчувши  смак  поєднаний  у  роті,  
Тепло,  що  ніби  душу  зігріва,
Кудись  поділись  думки  про  роботу…  
…рука  сама  по  другій  налива.

4.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Зимовий дощ.

Спустився  дощ,  хоч  сніг  ми  виглядали,  
Став  вечір  темним,  мокрим  і  сумним.
На  склі,  мов  сльози  густо  накрапали,
Небесні  коси  і  зникали,  ніби  дим.

Машини  шматували  дар  природи,
Від  світла  фар  калюжі  мов  моря.  
Зимовий  дощ-це  примха  від  природи,  
У  хмарах  сірих  заховалася  зоря.

Холодна  ніч  проплаче  аж  до  ранку,
Сліди  вчорашні  трохи  позмива.
Гарячий  чай,  яєчня  до  сніданку,  
Дзюрчить  із  ринви  дощова  вода.

Короткі  перебіжки  з  хати  в  хату,
Під  парасолю  настрій  заховавсь,  
От  якби  сніг,  усі  взяли  б  лопати,
Тоді  б  зима  насправді  почалась!

3.01.24.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Мрія цілющої криниці.

Серед  степу,  там  де  ковила,  
Де  полин,  що  гіркоту  віддав.
Там  криниця  в  землю  приросла,
Вже  давно  ніхто  води  не  брав.

Видно  зорі  в  ясний,  літній  день,
Та  ніхто  не  дивиться  униз.
Вже  давно  не  чули  тут  пісень,
Шашель  доски  всі  старі  погриз.

Вітер  гне  старий,сухий  бур’ян,  
До  криниці  місяць  загляда.
Замість  мрій,  лише  самообман  
І  цілюща  в  ній  зника  вода.  

Із  роками  пилом  занесе,
Як  нема  потреби  у  людей.
Вже  від  спраги  вона  не  спасе,
Не  побачить  зоряних  ночей.

Ковила  мов  море  трав’яне,  
В  небі  жайвір  з  піснею  завис.
А  криниця  мріє  понад  все,
Щоб  води  хтось  зачерпнув  колись.


3.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024

Сірко і Новий рік.

Мав  пес  Сірко  поважний  вік
І  стаж  роботи  в  охороні.
Чекав  на  свято  -  Новий  рік,  
Посивіли  вже  хвіст  і  скроні.  

Господар  добрий  в  нього  був  
І  завжди  була  кістка  в  мисці.
Той  пес  Сірко  вже  носом  чув,  
Що  свято  йде,  вже  близько  близько.

А  запах  кілька  днів  гаса  
І  дражнить  носа  тому  псові.
І  холодець  і  ковбаса,
Он  риба  смажена  готова.

Копчені  качки,  аж  блищать  
І  порося  мале,  печене.  
Вже  йдуть  салати  прикрашать,
У  пляшку  л’ють  вино  зелене.

Картоплю  мнуть,  вареник  варять,  
Он  вже  понесли  івасі.
Шашлик  на  вогнищі  зашкварять…
А  потім  жерти  йдуть  усі.  

Готують  так…  Ой  мамо  рідна!
Неначе  взавтра  всім  кінець.  
Іде  гулянка  дуже  плідна,  
На  ранок-скиснув  холодець.

Несуть  Сірку,  у  нього  свято!
А  що  хотіли,  Новий  рік!
Рубає  з  миски  він  завзято,
Бо  скоро  принесуть  пиріг.

І  так  щодня,  гульня  та  п’янка,  
Хтось  недоїв,  або  скиса.
Найкраща  на  весь  рік  гулянка,  
Уже  й  набридла  ковбаса.

Через  три  дні  скандал  в  родині,  
Хазяїн  вийде  до  Сірка,
Цілує,лиє  по  чарчині,
Така  от  добрая  душа.

Допили  пляшку,  спить  господар,  
Сірко  колядку  заведе.  
Лиш  в  Новий  рік  така  свобода,
Спів-а-є,  аж  луна  гуде!

2.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Вишневі мрії.

Зупиняються  мрії  з  роками,  
Не  летять  стрім  голів  в  висоту.  
Вже  забув  боротьбу  з  вітряками,  
Запустив  до  душі  доброту.
 
Але  інколи  очі  закривши,  
Бачу  сад  як  квітує  в  цвіту.  
Запах  вишні,  що  мрію  зкоривши,  
Ніби  медом  залив  пустоту.  

Чом  приходить  той  час  що  згасають,  
Наші  мрії,  хоч  вічна  душа?  
Ніби  й  в  серці  надії  палають  
І  любов  ще  бажає  вірша.  

Може  мрії  мої  не  зникають,  
Просто  линуть  до  інших  людей.  
Зовсім  юних  вони  окриляють  
І  надію  кладуть  до  грудей.  

Цвіт  вишневий  ще  буде  буяти,  
Дарувати  нам  свій  аромат.  
Якщо  змолоду  будеш  саджати,  
То  з  роками  зростиш  цілий  сад.

1.01.24р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024

Золоте весілля.

-Ти  пам’ятаєш  73-й  рік…
Ми  були  юні…-  Ми  були  юні?
-Ми  зустрічались  майже  цілий  рік…
Була  красуня…-Ти  є  красуня!

-Зима  лягала  нам  до  ніг,
Любов  існує.  -Любов  існує?
-Розтанув  від  любові  сніг,
Ти  мене  чуєш?  -Я  тебе  чую.

-Чому  невплинно    час  летить?
Роки  минають…-Куди  минають?
-На  згадку  фото  залишить…
І  очі  сяють.  -  І  твої  сяють!

-А  зараз  23-й  рік  
Ти  пам’ятаєш?  -Я  люба  знаю.
-І  знов  зима  впаде  до  ніг…
-Вже  50,  а  я  кохаю!!!

-Чом  золотим  його  назвали,
Дорогоцінне?  -Воно  безцінне!
-А  нас  сьогодні  вже  вітали?
-Привіт  кохана!-Привіт  любимий!

-Спасибі,  що  ти  в  мене  є,
Так  буде  завжди?—Так  буде  завжди.
Нехай  здоров’я  тобі  Бог  дає.
-Ти  моя  справжня!!!-І  ти,  мій  справжній!!!

28.12.23.Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023

Тиха ніч.

Приходить  ніч,  перегорта  сторінку,
Міняє  вчора,  завтра  віддаля.  
Рівняє  всіх  хто  прагне  відпочинку,  
І  лине  музика  чарівна  скрипаля.

Куди  сон  приведе  у  цю  хвилину?  
Таємний  план  в  собі  тримає  ніч.  
Дорослого  оберне  на  дитину,  
Покаже  часточку  тобі  із  потойбіч.  

Буває  люди  сни  не  пам’ятають,  
Заснув,  прокинувся,  аби  минула  ніч.  
А  інші  сонники  зрання  читають,  
Бо  сон  і  дійсність  ходить  пліч-о-пліч.  

І  так  щодня,  загасне  світло  в  хаті,  
Зоря  яскрава  в  небі  мерехтить.  
А  срібний  місяць,  ніби  віл  рогатий,  
Згори  вдивляється  на  тих,  хто  ще  не  спить.

30.12.23.Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023

Чим відрізняється кохання від любові?

Чим  відрізняється  кохання  від  любові?
На  все  свій  час  і  власне  сприйняття.  
Перші  роки  разо́м  такі  чудові,    
Бо  молоде,  насичене  життя.  

Кохання  б’є,  мов  джерело  термальне,  
Безмежність  ласки,  квітів  океан.
І  вчинки  інколи  бувають  ненормальні,  
Воно  п’янке,  солодке,  мов  дурман.  

Через  кохання  гинули  народи,    
Через  кохання  жертви  принесли.  
Через  кохання  відмовлялись  від  свободи,
Заради  нього  будувалися  мости.

Листи  кохання  пахли  тілом,  плоттю,  
Цілунок  у  кінці  з  відтиском  вуст.
Душа  подібно  полум’ю,багаттю,  
Бажала  пристрасті  і  трішечки  розпуст.

А  от  любов  прийде  лише  із  часом,
То  шепотить,  то  майже  мовчазна.
І  дуже  полюбля,  коли  все  разом,  
Любові  не  потрібна  крутизна.

Помитий  посуд,  чи  смачний  сніданок,
Легенький  дотик,  чи  просте  -  Ало!
Погляд  у  серце  через  очі,  коли  ранок  
І  прощення…за  все  щоб  не  було.

Любов  це  ніч  безсонна,  це  пігулки,  
Це  коли  страх  іде  на  задній  план.
У  щоки  зі  сльозами  поцілунки,  
В  подяку  за  дарунок  небесам.

28.12.23.  Олександр  Степан  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023

Смерть модерністка.

Сиділа  смерть  у  себе  в  кріслі,
Перед  каміном  із  вином.
Старі  шпалери  вже  облізли  
І  чорний  кіт  спить  під  столом.

Немає  подруг,  близьких  друзів,  
Лише  робота,    дім  і  все.    
Ну  от  таке  життя  в  напрузі,    
Ніхто  і  в  гості  не  зайде.  

А  вона  мріяла,  як  жінка,
Щоб  був  портрет  і  гарні  фото.    
Щоб  власна  у  Facebook  сторінка  
І  вихідний  був  по  суботах.

Але  нажаль  її  сприймали,    
Не  як  модель  для  малювання.
Чомусь  всі  зразу  помирали,  
Чи  від  страху,  чи  хвилювання.

А  ті  картини  із  косою,    
Там  де  вона  худа,  як  кістка.
Не  порівняти  із  красою,  
Це  жнець  культури!  Модерністка!

Вона  не  раз  вірші  писала,  
Про  стиглу  вічність,  сенс  життя.
І  чорному  коту  читала,  
А  той  мурчав…  для  співчуття.


27.12.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023

Як я пишу вірш.

Дивлюсь  хвилини  з  три  на  аркуш  білий  
І  тінь  від  ручки  ніжно  зависа.
Рядок  буває  перший,  здичавілий  
І  в  ньому  невідома  є  краса.

Мов  первоцвіт  відкриє  пелюсточки,
Невпевнено  голівкою  кива.
А  далі  йдуть  віршовані  рядочки
І  твір  на  повну  силу  розкрива.

Початок  сам  зненацька  народився
І  в  голові  сплітається  розв’язка.
Секрет  таємний  у  душі  розкрився,  
Як  сльози  йдуть,  то  правильна  підказка.

І  от  кінець,  завжди  є  що  сказати,    
Але  бува  не  треба  зайвих  слів.  
Тут  головне  замислитись  призвати
І  не  образити,  хоч  якби  не  хотів…

26.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023

Дерево вічності.

Рубали  дерево  родинне,
Щоб  знищити  його  буття.
Гілля  пиляли  щохвилинно,
Лишали  вічності  життя.

І  паростки  зелені  пали  
І  ними  вкрилася  земля.
Вони  ще  й  плоду  не  давали,
А  вже  почули…журавля.

Сокири  звуки  тишу  будять,  
Вночі  під  сяйво  смолоскипа,  
А  вдень  прокльонами  паскудять
І  листя  з  дерева  обсипе.

Коріння  трощуть,щоб  зникала  
Вся  правда  світобудування.
Земля  такого  ще  не  знала,  
Тисячолітнього  страждання.

А  ліс  навкруг  лише  шумить,
Чи  то  від  вітру,  чи  від  стра́ху.
Чекають,  що  буде  робить
Той,  що  приречений  на  плаху…

Та  зась,  вам!  Дуба  не  зломити,
Навіть  від  бурі  дуб  не  гнеться.
Таких  як  він,  не  полонити!
Навкруг  іще  земля  здригнеться  

Коли  гілки  сухі,  дубові,
Проб’ють  ворожі  серце  й  груди.
Закляклануть  кру́ки  двоголові,  
Лиш  так.  По-іншому  не  буде!

25.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023

На кону.

Нема  пророків  істинних  від  Бога,
Нема  надії  на  підтримку  із  небес.  
Хрест  на  одвірках,  що  біля  порога,
Хто  малював  казав-Христос  Воскрес!

Церковні  дзвони  кличуть  до  молитви  
І  храм  на  службу  двері  відкрива.
Давно  закінчились  на  християн  гонитви,    
Та  віри  в  серці  у  людей  нема.

Ми  мов  сліпці  поводиря  чекаєм  
І  в  стіни  стукаєм,  небачивши  дверей.
Ми  інших  звинувачуєм,  хоч  знаєм,
Коли  в  гріхах-не  вирватись  з  тіней.

Ще  є  місця  де  шепотить  молитва,  
Де  свічка  жевріє,  а  віра  воскреша.
Там,  де  за  кожного  іде  смертельна  битва,
Бо  на  кону  стоїть  твоя  душа.

24.12.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023

Святвечір.

Різдвяні  свята  у  дитинстві,  мов  казка,
Яка  із  роками  чарівною  стала.  
А  пам’ять-це  ніби  в  минуле  підказка,  
Зимова  стежина  туди  завертала.

Велика,  квітчаста,  яскрава  хустина,    
На  неї  розлігся  сам  Пан  Коровай.  
Цукерок  дві  жмені,  ще  три  мандарини,    
Кренделики  сипляться  вже  через  край.

Зв’язавши  краї  у  вузол,  мов  на  згадку,  
Насипавши  повні  кишені  зерна.  
Я  йшов  до  хрещених  співати  колядку,    
«Вечерю»  любила  носить  дітвора.  

Мороз  підганяв  і  пощипував  щічки,  
А  місяць  із  зорями  шлях  освітив.  
Святвечір  настав,  біля  Образу  свічки,  
Господар  кутю  і  себе  охрестив.

Родина  сідала  і  славила  Бога,  
Який  народився  у  яслах  колись.  
А  я  засівав  їх  зерном  із  порога,    
Бажав  їм  здоров’я,    щоб  мрії  збулись.
 
І  скрізь  по  країні  чарівність  витала,  
Колядки  лунають  і  сиплють  зерно.
І  так  буде  завжди,  нас  Віра  з’єднала.  
Христос  народився!Славімо  його!

Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Лапатий сніг.

Затіяла  зима  у  себе  прибирання,
Вона,  як  кожна  жінка,  порядок  полюбля.
Тим  паче  ось  Різдво,  піде  колядування,  
Тож  трохи  на  калюжі  накине  кришталя.

Взяла  небесні  хмари,  поклала  на  балконі,  
Мов  ті  перини  стука,  аж  білий  пух  летить.
А  їх  вітри  зимові,  немов  різдвяні  коні,  
Пронесли  над  землею,  все  побіліло  вмить.

А  сніг  такий  лапатий,  на  дотик  прохолодний,    
Кружляє  мов  танцює  і  стелиться  навкруг.  
І  навіть  кущ  шипшини  став  білосніжно-модний,  
Бо  у  житті  поменшало  від  снігу  чорних  смуг.

Південно-східний  вітер,  побачив  оте  диво,
Нахабно  й  недоречно  ввірвався  у  танок.  
Сніжинки  обернулися  на  дощ,  який  плаксиво,    
Усю  красу  зимову  зібрав  в  один  струмок.

24.12.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023

Ходить душа в себе вдома…

Ходить  душа  в  себе  вдома,
В  рідних  стінах  вона  блукає.  
Десь  пропала  тілесна  втома,  
Хтось  дзеркала  рядном  закриває.  

Ось  труну  привезли  до  двору,  
Копачі  вже  могилу  копають.
Чом  не  бачить  її  прозору,  
Лиш  собаки  хвостом  махають.  

Кіт  прибіг,    до  душі  муркоче,  
Та  на  нього  ніхто  не  звертає.  
Душа  так  кричати  хоче,  
Пустоту  замість  рідних  хапає.  

Люди  йдуть,  щоб  із  ним  попрощатись,  
Він  їх  поглядом  всіх  зустрічає.  
Уже  пізно  йому  вибачатись,  
В  цю  хвилину  його  всі  прощають.  

Запах  ладану  плине  в  повітрі  
І  молитва  священна  лунає.  
Темні  хмари  змінились  на  світлі…  
Мов  промінчик  душа  відлітає.

20.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023

Сторінки вічності.

Чи  є  у  вічності  неправильні  сторінки?
Мабуть  нема,  хоч  пишемо  їх  ми.  
Не  завжди  кольорові  в  них  відтінки  
І  кожний  розділ  по  закінченню  з  слізьми.

Нема  того  пера,  щоб  щось  змінити,    
Хоча  в  думках  міняємо  вчорашній  день.  
І  все  плануємо,  як  взавтра  будем  жити,  
А  от  сьогодні  проскакало,  мов  олень.
 
Тож  вічність  є,  була  і  завжди  буде  
І  кожен  з  нас  є  часточка  сторінки.    
Можливо  хтось  про  нас  читати  буде,    
Чи  пом’яне  стаканчиком  горілки.  

Живім  сьогодні,  ніби  це  останній  день,  
Пісні  співаймо,  що  ласкають  душу.  
Радіймо,  якщо  скажуть-Добрий  день!  
І  не  засмучуємось  ставши  у  калюжу.  

Бо  кожен  народивсь  не  просто  так,  
У  нас  у  всіх  були  і  є  завдання.  
Який  же  сенс  життя?    Питання  знак.  
Знайти!  Відчути!  Розділить  кохання!


19.12.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023

Мудрий Миколай.

Ідуть  баталії  на  інтернет  просторі,
Міняють  по  церквам  календарі.
Та  не  змінити  нам,  як  світять  зорі,  
Казали  це,  ще  древні  звіздарі.

В  нас  єдності  і  так  не  вистачає,
А  тут  знов  ворожнеча  за  Різдво.
Один  у  грудні  Бога  прославляє,
Другий  у  січні  відмічає  торжество.

Тільки  малеча  у  цей  час  щаслива,  
Бо  вперше  цю  подію  спогляда.
Два  рази  у  цей  рік  наступить  диво,
Два  рази  під  подушку  загляда!

Бо  Миколай,  не  любить  суперечок,  
Через  дітей  він  віру  укріпить.
Несе  він  світом  чарівний  мішечок,  
Його  не  видно,    тільки  сніг  рипить.

18.12.33.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023

Коли Різдво?

Коли  Різдво?  У  грудні,  чи  у  січні?  
Католицьке,  чи  православне  торжество?
Баталії  за  віру  ішли  вічні,  
Показуючи  справжнє  нам  єство.

У  інтернеті  роздуми  і  лайки,
В  Тік  точці  тисячі  людей  сидять.
А  в  храмі  три  бабусічки  на  лавці,
З  десяток  прихожан  і  хор  стоять.

Чи  є  різниця,  як  калач  носити?
Цукерки,  яблука,    застілля  і  куми…
Хіба  заради  цього  народити,  
Марія  діва  мала  у  хліві?

Я  думаю  не  буде  Бог  в  образі,    
Якщо  його  прославлять  лишній  раз.
Свої  серця  для  Бога  відкривайте.
Він  народився  і  загинув  ради  вас!

23.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023

Даруючий надію.

Пригнічено  ступаю  по  дорозі,
Підошви,  мов  пульсуючі  сліди.  
Які  лишаються  в  багнюці  на  морозі
І  вказують  наступним  куди  йти.

Невпевнена  хода  і  страх  таємний,  
Залишитись  з  собою  сам-на-сам.
А  вже  лишався…  спогад  неприємний,
Чому  дорослими  не  вірим  в  чудеса?

Безвихідь…  темнота…  майже  безлюдність,
Немає  сил.  Кому  потрібен  ти?
Хто  це  не  знав,  вважає  за  абсурдність,  
Тому  шукай,  як  вихід  тут  знайти.

-Ну  чому  я?  -у  голові  лунає.
Думки  з’їдають  розум,  потім  тіло,    
А  десь  попереду  свіча  палає  
І  від  надії  серце  затремтіло.

Поки  туди  ішов,  лилися  сльози,  
В  думках  весь  бруд  на  очі  навпливав.
Коли  в  гріхах,    нелегко  в  тій  дорозі,  
Я  бачив  Образ,  який  все  на  світі  знав.

Це  Він  мене  привів  сюди,  до  себе.
Мене  покликав  у  найтяжчу  мить.  
Щоб  довести  мені  свою  потребу,
Щоб  віру  в  моїм  серці  запалить.

Чи  хто  піде  за  моїм  слідом,  я  не  знаю.
Тому  що  кожен  вибирає  власний  шлях.
Але  я  знаю,  що  вогонь  палає!
Даруючи  надію  у  серцях!

16.12.23.Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

Павучки.

Жили  у  місті  «павучки»,
Майстри  своєї  справи,
Прості  на  вигляд  жіночки,
По-своєму  цікаві.  

У  кожного  своя  сім’я,  
Та  їх  одне  єднало.  
Щоб  захист  мали  ти  і  я,
Всім  оберіг  зплітали.

Узимку  -  білий  ніби  сніг,
А  навесні  -  зелений.
Він  тисячі  життів  зберіг,    
Від  мін,  та  куль  шалених.  

Бо  кожен  клаптик  в’яжучі,  
Нашіптують  молитви.
Руками,  що  німіючи,
Допомагають  в  битві.

Коли  всі  вдома,  дехто  спить,  
А  «павучки»  в  роботі.
Нехай  їх  Бог  благословить!
Вони  весь  час  в  турботі.  

Можливо  скоро  прийде  час,
Коли  вони  руками,  
Закриють  небо  для  всіх  нас
Чарівними  сітками.

 Якби  ми  всі,  так  як  вони,    
Робили  дружно  справу,  
Не  було  б  шансів  у  війни.  
Роби  міцніш  державу!

16.12.23.Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023

Листя верби.

Слова  зпліталися,    як  коси  у  верби,    
І  їх  думки,  мов  вітерець  гойдали.  
Сльозами  пінними  ридали  від  журби  
І  листя  пожовтіле  розкидали.

А  на  листках  уривки  із  віршів,  
Слова  кохання,    біль  душі,  образи…
Якби  їх  хтось  зібрати  захотів,
Та  й  ще  з‘єднав  у  послідовні  фрази.

Вже  натрусило  листя  до  колін,
Думок  безмежно,  що  й  не  розібрати.
Пісні  лунають  із  усіх  сторін,
А  на  вербі  залишились  цитати.

14.12.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023

Буся і зрада.

Жила  вона  колись  у  теплій  хаті,
Її  любили  люди,  як  свою.
В  них  було  все,  вони  багаті,
Назвали-Буся,  кішечку  свою.

Яке  життя:  Релакси!  Ветлікарня!
Які  сніданки!  Рибка  на  обід!!!
Її  хазяйка  брала  до  кав’ярні,
Такий  чудовий  був  для  Бусі  світ.  

Вона  навзаєм  трохи  муркотіла,  
Масаж  робила,  де  в  людей  болить.
На  кухні  трішки  шкоди  натворила,  
Бо  вона  кішка,  мусить  так  робить.  

Здавалося  тривати  буде  вічно,
Такі  відносини  тваринки  і  людей.  
Але  нажаль  закінчились  трагічно,
Любов  була  несправжня  у  людей.

Почули  звук  повітряних  тривог,
Зібравши  саме  цінне,  що  вважали.  
Тікали  від  війни  господарі  удвох,  
Напризволяще  Бусю  залишали.

Вона  дивилася  частенько  в  далечінь,  
Чекаючи  повернення  «родини».  
Ночами,  серед  сновидінь,
Нявчала  й  плакала,  не  радісні  хвилини.  

Буся    не  вірила,  про  зраду  у  людей,  
Тож  на  порозі  кожен  день  чекала.  
На  той  щасливий  скрип  дверей…  
Та  от  нажаль,  зима  проте  не  знала.

12.12.23  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

Ви думали, як святкувати Новий рік?

Ви  думали,  як  святкувати  Новий  рік?
Пробачте  «святкувати»  не  те  слово.  
Давно  надворі  двадцять  перший  вік,  
А  в  нас  війна  і  смерть  співає  колискову.

Як  можна  веселитись  і  тужити?
Гірлянди  сяють…  і  горять  свічки.
Не  цокаючись  у  повній  тиші  пити,    
А  за  стіною  вже  пісні  і  балачки.  

Ялинку  ми  дістали  із  горища,    
Бо  малюкам  потрібно  свято,  не  війна.
Святкова  хвоя  вся  на  кладовищі,
Свободи  зплетена  в  вінках  ціна.

В  цю  новорічну  ніч  не  будем  спати,  
Послухаєм  Зеленського  промову.
А  після,  зможем  загадати
Одну  лиш  мрію…так  жадану  і  святкову.

Колись  було  раділи  ми  салюту,  
Тепер  щасливі,    коли  тиха  ніч.  
Нам  головне  не  збитися  з  маршруту,
Бо  нам  все  заважають  з  потойбіч.

Чомусь  раніше,  у  цю  ніч  чекали  диво,
А  зараз  хочем  миру  і  добра.
Здоров’я  рідним,  щоб  жили  щасливо,  
Бо  усе  інше…то  від  бублика  діра.

12.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023

Ромашки.

Коли  здається  тяжко  у  житті
 І  ти  жалієшся  на  свою  бідну  долю.
А  вечорами  ти  на  самоті,
Пігулки  п’єш  від  паніки  і  болю.

Піди  у  ті  місця,  де  справді  важко,
Біля  паркану  стань  і  придивись.
Там,коло  лавки,  кущики  ромашки  
Гадали  хлопцям  на  любов  колись.  

Губили  пелюстки  свої  біляві
 І  шепотіли  ніжно  про  любов.
Але  чомусь  давно  їх  не  зривали,    
Бо  не  гадають,  коли  ллється  кров.  

Хто  на  колясці  їде  не  сміливо,
Хто  на  протезах  робить  перший  крок.
Вам  тяжко?  Ось  примір  наживо…
Сльоза  ромашки  обпікає  пелюсток.

Чи  є  пігулки,  що  лікують  душу,  
Коли  війною  пошматоване  життя  ?
Де  мирне  сонце  заховалося  в  калюжу,    
Шукаючи  від  страху  укриття.

Не  знаю  як,  але  ті  хлопці  сильні,  
Вони  крізь  біль  всміхаються  біді.
Погляньте  в  очі,  вони  там  всесильні!
Це  з  виду  трошки  зтомлені  й  худі.  

В  них  віра  у  серцях  палає  
І  є  надія  вирватись  з  оков.
Ще  прийде  час,  ромашка  погадає,
На  пелюстках  своїх,  про  ніжність  і  любов.

10.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023

Вибір.

Хто  може  нас  життю  навчити,  
Коли  в  самих  позаду  помилки?
Чи  варто  слухати,  й  по-їхньому  робити,  
Чи  треба  плюнути  й  зробити  навпаки?

Коли  мети  досяг  і  обернувся,  
Чи  варто  було  пнутись  з  усих  сил?  
Бо  за  цей  час  весь  світ  перевернувся,  
А  ти  усе  робив,  робив,  робив…

Дуже  шкода́.  Змінилося  багато,  
Ти  втратив  молодість  і  сенс  життя.
Колись  було,  що  ранок-свято,
Вночі  блаженства  було  відчуття!

Були  дороги,  напрямки,  свобода!  
Зхотів  ідеш,  не  хочеш  завертай.  
І  квітнула  щоденна  насолода,  
От  тільки  правильну  дорогу  вибирай.

Та  от  біда,  який  би  шлях  не  випав,  
В  кінці  про  вибір  сумніви  беруть.  
Бо  знову  помилки  свої  розсипав,
Але  як  кажуть:-  Час  не  повернуть!

9.12.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023

Чи є у Бога інтернет?

Чи  є  у  Бога  інтернет?  
Яка  адреса  пошти?
Чита  новини  із  газет  
І  звідки  в  нього  кошти?

Бо  кожен  просить:  -Дай!  Подай!
Немов  до  банкомату.  
За  свої  скоєнні  гріхи,  
Ще  й  хочемо  зарплату.  

Листівки  у  Facebook  летять,  
Вітають  всіх  з  святами.  
Всі  служби  на  спині  лежать,  
Ми  ж  віруючі  з  вами!  

Потім  дискусія  пішла,
То  за  Різдво,  Миколу.  
А  храми  снігом  заміта,  
Нема  слідів  навколо.  

Чи  є  у  Бога  інтернет,
Щоб  в  Вайбер  сповідатись?  
Чи  Лайф,  чи  Київстар  пакет,  
Щоб  напряму  зв’язатись?  

Я  думаю  у  Бога  справ,  
Не  те  що  забагато,  
Він  лайки  нам  давно  послав,  
Коли  на  серці  свято.  

У  нього  є  такий  зв’язок!
Куди  нам  з  інтернетом.
Замість  мобілки  образок…  
І  так  на  всій  планеті.

От  тільки,  щоб  зв’язок  робив,  
Хватає  просто-Віри!  
Щоб  ближнього  свого  простив!
Тож  прикладаймо  сили!

8.12.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023

Слова…слова.

Слова…  слова…як  же  без  них,  
Навіть  в  думках  у  голові  лунають.  
Глухим  не  зрозуміти  нас  шумних,  
Бо  вони  тільки  мову  жестів  знають.  

Слова…  слова…а  скільки  ви  сердець,  
В  коханні,  ніжності  собою  полонили.  
А  якщо  ти  в  віршах  знавець,  
То  у  любові  вдвічі  більше  сили.  

Слова…  слова…ви  шепіт  в  молитвах,
Ви  віра  і  надія  на  спасіння.
Ви  іскра,  що  лиш  світить  попервах,  
Хоч  ви  і  призвели  гріхопадіння.  

Слова…  слова…ви  є  брехня,  обман,    
Так  підло  і  так  низько  осудили.  
Від  вас  на  очі  пелина,  туман,  
Хіба  одного  ви  дове́ли  до  могили.  

Слова…  слова…  від  вас  кипіла  кров,  
Ви  піднімали  із  колін  народи.  
Вас  хочуть  слухати  все  знов  і  знов,  
Ви  закликаєте  до  волі  і  свободи.  

Слова…  слова…  основа  із  основ,  
Ви  частка  радості,  безумства  і  тривог.  
Коли  не  було  всесвіту,  хто  вас  знайшов?  
Спочатку  було  Слово!    І  слово  було  -  Бог!


7.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023

Чим пахне щастя?

В  дитинстві  щастя  пахло  молоком,
Свіженьким  хлібом,  кавуном,  млинцями.
Безмежним  полем,  трохи  полином,  
Обіймами  і  поцілунком  мами.

Запах  ялинки  і  цукерок  аромат,  
Ніс  лоскотали  разом  з  мандарином.  
А  восени,  пекли  картоплю  я  і  брат  
І  так  приємно  разом  пахли  димом.

А  згодом  запах  трохи  інший  став,    
Вино  солодке  і  димок  з  ментолом.
Як  поцілунку  дивний  смак  пізнав,  
То  ніби  захиталось  все  навколо.  

Запах  кохання  душу  веселить  
І  серце  в  грудях  пісню  вибиває.  
Чим  пахне  щастя?  Всім,  що  у  цю  мить,  
Примушує  сказати  -  Я  кохаю!

Сьогодні  щастя  пахне,  як  онук.
Як  пахне  донька,  син,  дружина  мила.
П’янкий  букет  від  тих  сполук,  
Закривши  очі…нам  дарує  крила.

2.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023

Перший день зими.

От  і    прийшов,  той  перший  день  зими,
А  вчора  осені  останній  розпрощався.
Але  чомусь  не  радують  вони,
Один  лиш  смуток  в  голові  зостався.

Сирени  звук  зненацька  завива,  
Приймає  небо  ті  протяжні  муки.
Натомість  нас  дощами  полива,    
А  дехто  чаєм  зігріва  холодні  руки.  

Потік  машин,  немов  жива  змія,  
Крізь  місто  безперервно  проїжджає.
Лише  на  календар  прийшла  зима  
І  перший  день  ніхто  не  помічає.  

Я  думаю  чекають  зараз  всі,    
Коли  останній  день  війни  настане.
Для  Миколая  пишуть  діточки  листи,
З  надією,  що  з  торби  мир  дістане.

1.12.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023

Біль.

Чужий  біль  сильно  не  болить,  
Хоч  сльози  звісно  викликає.
День-другий,  знов  життя  кипить,
А  той  раніше…теж  буває.

Для  когось  горе  і  біда,  
А  потім  цілий  рік  страждають,  
А  іншим  сльози  то  вода,  
Бува  ще  й  пику  відвертають.

Життя  складається  у  нас,  
Не  тільки  сонячне,  чудове.
Прийде  і  біль,  страждання  час,    
І  не  завжди  будеш  готовий.

Тоді  й  дізнаєшся  чому,  
Твій  біль  немає  з  ким  ділити.
Бо  це  лише  твоя  біда,  
Ти  мусиш  сам  її  прожити.

29.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Доля і сайт знайомств.

Сиділа  доля  тихо  у  кафе,
Вдихала  запах  змеленої  кави.
Чекала  пару,  що  любов  знайде,
Бо  сайт  знайомств-це  щось  нове,  цікаве.

Бували  різні  у  людей  смаки,  
Та  доля  їх  завжди  в  одне  єднала.
Любов  не  просто  гра  у  іграшки,
Свою  роботу  доля  добре  знала.  

Дзеленькнув  дзвоник,  не  юнак  зайшов,  
В  руках  букетик  квітів  недешевий.  
Як  джентельмен  раніше  він  прийшов,  
Замовив  каву  і  чизкейк  грушевий.

Яка  ж  вона…сучасна?  Молода?
Чи  справжні  фото  були  у  анкеті?
Чекала  доля  з  джентельменом  допізна,  
Уже  й  зів’яли  квіти  у  букеті.

-Мабуть  по  інтернету  не  моє,  
Так  нудно,  захолола  кава.
Накинула  пальто  невидиме  своє,  
Пішла  туди,  де  молодь  танцювала.

30.11.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023

Наука і життя.

А  ми  з  тобою  зовсім  різні,
В  нас  різні  погляди  на  все,  смаки.
І  нерви  теж  здається  не  залізні,
Зносилися  за  прожиті  роки.

І    мрії  теж,  у  кожного  своя,
Так  і  лишились  досі  нездійсненні.
І  навіть  коли  падає  зоря,  
На  інші  геть  нема  натхнення.

Я  рак,  ти  діва,    може  в  цім  біда?
Хоча  вже  майже  тридцять  років  разом.
Ти  знак  землі,  а  я  вода,  
Ніби  притертися  повинні  з  часом.

Але  в  житті  виходить  навпаки,
Магніти  геть  по-іншому  працюють.
Якщо  однакові,  ну  тобто  два  плюси,
То  в  різні  сторони  вони  прямують.

А  коли  різні  в  них  є  полюси,
Трима  їх  разом  невідома  сила.
Тож  є  тут  мінуси  і  є  плюси,  
Це  фізика,  такого  наробила!

Ньютон,  аж  три  закони  написав,  
Один  із  них  якраз  для  нас  підходить.
З  якою  силою  тебе  я  притягав,
З  такою  ж  силою  і  ти  мене,  виходить!

Ще  звісно  феромони  і  любов,  
В  віршах  багато  можна  розказати.
Так  це  вже  хімії  одна  з  основ,
А  я  в  ній  чесно,  трохи  слабуватий.

28.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

Камінь і мрія.

Десь  при  дорозі,    трохи  за  селом,
Де  запах  полину  у  ніс  лоскоче.  
Великий  камінь,  поряд  з  джерелом,  
Вдивляється  у  небо  серед  ночі.

Він  бачив  вічність  і  парад  планет,  
Він  бачив  тих,  що  нині  не  існують,  
Був  свідком  тисячі  комет,
Які  у  просторі  космічному  мандрують.

Він  мріяв  стати  більше  ніж  він  є,
У  снах  він  був  основа  замку.
А  скільки  статуй  за  життя  своє,
В  собі  він  уявляв  із  ранку.

Була  надія,  що  прийде  той  час,  
Коли  про  нього  піде  добра  слава.  
І  він  чекав  на  той  щасливий  шанс,
Але  чекати  то  даремна  справа.

Пройшли  роки,  можливо  тисячі,  
З  образою    на  світ  зникають  мрії.  
Одного  разу  діти  граючи,
До  каменя  прибігли  у  надії  

Сховатися  від  сонця  в  холодку.
Водиці  прохолодної  попити.
І  ящірку  зелену  і  швидку,
За  довгий  хвіст  хотілося  вхопити.

На  нього  діти  лізли  сміючись,
Торкалися  своїми  ніжними  руками…
Каплі  роси,  мов  сльози  полились,
То  камінь  плакав,  тихо  під  зірками.

28.11.23.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023

«Червоний півень».

Сірник  зажеврів,  освітивши  руку  
І  полум’я  язик  розбурхав  темінь.
Ледь  чути  з  грубки  вітру  звуки,
«Червоний  півень»  свій  розправив  гребінь.

І  поскакав,  спочатку  не  сміливо,  
По  тонким  скалкам  і  шматкам  кори.
А  смужки  диму,  мов  туман  пестливо,  
Порубані  дрова  обійняли.

А    далі  «півник»геть  розправив  крила  
І  затріщав  вогонь,  ніби  живий  
Із  спід  комфорки  тяга  загуділа,  
Кидаючи  малюнок  чарівний.

На  стінах  бликали  вогненні  візерунки,  
Від  грубки  йшло  розмористе  тепло,  
Яке  торкалося  щоки,  мов  поцілунки.
Топити  піч,  нехитре  ремесло.


27.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023

Смак крихти.

Давно  вже  люди  хліб  не  цілували,
Бо  слава  Богу,  голоду  нема.
Але  ще  свідки  є,  коли  вмирали,
Мільйони  полягли  у  ті  жнива.

Косила  смерть  із  зіркою  на  лобі,
Батьків,  дітей,  вагітних  і  старих.
Пекельне  військо  у  людський  подобі,  
Голодний  зашморг  кинуло  на  них.

Суцільна  тиша,  бо  собак  немає,  
Пусті  хати  вдивляються  в  туман
Очима  вікнами,  живих  шукають.
Нема  надії…  лиш  самообман.

Були  місця  де  пекло  панувало,
Безумно-жовті  очі  у  людей.
Не  було  хліба,  але  м’яса  вистачало,
Там  їли  власних  і  чужих  дітей.

Лежали  люди  і  чекали  смерті,
Вже  плач  дитячий  у  колисках  стих.  
Куди  не  глянеш  -  мертві,  мертві,  
Із  тисячі  десяток  лиш  живих.

Хто  вижив,  ті  навіки  пам’ятали,  
Смак  крихти  хліба  з  запахом  життя.
Тому  й  хлібинку  ніжно  цілували,  
Бо  це  були  надії  відчуття.

22.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023

День сина.

Я  син.  І  в  цім  заслуга  не  моя.
Я  є  такий,  яким  зростила  мати,  
Як  батько  виховав  і  вся  сім’я.  
Їм  завдяки  я  зміг  усе  пізнати.  

Чи  важко  бути  сином  ?  Зовсім  ні.  
Для  цього  треба  зовсім  небагато.
Щоб  була  мама,  тато  у  сім’ї  
І  кожен  день  проходив,  ніби  свято.  

У  мене  син  дорослий  вироста
І  в  доньки  син,  четвертий  рік  минає.
Не  тільки  прізвище  синами  розроста,  
Їм  завдяки  моя  сім’я  крепшає!

Бажаю  всім  у  кого  є  сини,  
Щоб  мали  у  житті  легку  дорогу.
І  якби  високо  не  піднялись  вони,
Завжди  вертались  до  батьківського  порогу.

22.11.23.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Дивні сни.

Мені  недавно  снився  дивний  сон:
 У  церкві  було  люду,  як  ніколи.  
Ніхто  не  ставив  свічки  до  ікон,
Але  усі  дивились  до  престолу.

На  літургії  декілька  Отців  
Недільну  службу  провели  святкову.
І  тут  народ,  немов  оскаженів,
Забули  віру  і  любов  Христову.

Один  за  одного  вчипилися  за  гру́дки,
Когось  на  вулицю  вже  тягнуть  пику  бити.
І  лаються,  немов  собаки  з  будки,
Була  пожежа,  але  встигли  загасити.

А  далі  цвинтар,  я  з  священиком  іду,
Навколо  нас  свіжі  могили
І  він  встромляє  в  глину  ще  сиру,
Гілля  ялин.  Тут  дзвони  задзвонили.

Священик  плакав  й  тихо  шепотів,
Молитву  щоб  одумались  безумці.
А  я  стояв  посеред  тих  хрестів,
Не  розуміючи,  що  в  мене  є  на  думці.  

Бувають  сни  які  не  розгадати,
Можливо  треба  вичекати  час?
Пояснення  всьому  не  можна  дати,  
Хоч  дехто  вміє  це  робити  серед  нас.  

Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Старий годинник.

Старий  годинник  час  не  помічає,  
Стрілки  його,  лоскочуть  циферблат.
І  пори  року  тихо  підміняють,  
Дату  у  паспорті…  не  вирватись  з  лещат.

Як  непомітно  діти  виростають,
Хрещенику  сьогоні  двадцять  літ.
Це  добре,  як  часу  не  помічають,  
Тож  починай  дорослий  свій  політ.

Час  зупиняється,  коли    кохаєш,
Як  подорож  цікава,  не  спішіть.
Якщо  життя  яскраве-пам’ятаєш,  
А  коли  сумно,  трошки  задощить.

Старий  годинник  час  не  помічає,
Дві  стрілки  різну  мають  довжину.  
Та  що  коротка,  день  на  ніч  міняє,  
А  довга…  добавляє  сивину.

Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023

Неочікуваний візит.

Прийшла  шановна!  Ніби  й  не  чекали.
Раділи  що  у  грубці  не  горить.
Ще  вчора  на  ногах  галоші  і  сандалі,  
А  вже  сьогодні  бац  і  сніг  рипить.

Хто  скучив  за  дощем,  не  розслабляйтесь,
Чекайте  пару  днів  і  він  прийде.
Лишитися  сухими  намагайтесь,  
Бо  грипу  епідемія  іде.

А  ввечері  біля  ікони  встаньте,  
У  Бога  милості  і  прощення  просіть.
А  ще  молитву  тихо  прочитайте,
За  тих,  хто  ваший  спокій  боронить.

19.11.23.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Морозна ніч.

Червоне  сонце  захід  фарбувало,
Для  когось  фото  класне  у  альбом.
Комусь  про  холод  це  пророкувало,
А  хтось…у  теплій  хаті,  за  столом.

Десь  на  окопних  свічках  варять  каву  
І  мокра  глина  твердне  не  вітру.
А  хтось  у  барі  обс&рав  державу
І  п’яний  мацає  чиюсь  сестру.

Одним  у  душу  сльози  йдуть  ночами  
І  біля  фото  мерехтять  свічки.
А  потім  сни  не  просто,  а  з  жахами,  
Такі  реальні  наслідки  війни.

Одні  літають  за  кордон  на  відпочинок,    
Де  тепле  сонце  і  нема  сирен.
А  хтось  іде  на  смертний  поєдинок,
Із  ворогом  у  тисячу  імен.

Червоне  сонце  захід  фарбувало,
Морозна  ніч  торкалася  крилом.
Для  когось  юність  у  окопі  відцсвітала,
А  хтось  заснув…у  барі  за  столом.

18.11.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Голий листопад.

Злетіло  листя,  що  недавно  маскувало,  
Немов  відкрило  нам  природну  наготу.  
І  те,  що  вчора  кольорами  дивувало,
Сьогодні  вітром  понесло  у  темноту.

Клинові  порослі  виблискують  корою
І  бересток  розкидує  діто́к.
А  ті,  мов  ангели  кружляють  над  тобою,
Життя  шматочок  і  крило-листок.

Старі  акації,  немов  підперли  небо,
Криве  гілля  стручками  торохтить.
Сухий  мишій  розлігся,  мов  так  треба  
І  печериця  шапкою  манить.

У  листопаді  дні  короткі  дуже,  
Та  й  сонце  із-за  хмар  не  вигляда.  
Ковзається  мороз  в  слизьких  калюжах,  
Коли  в  них  вранці  замерза  вода.

18.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023

Іванко і дощ.

Холодні  дні  у  листопаді  наступили.
Раптовий  дощ  цілує  парасолі.
Шквал  вітру,  підніма  в  калюжі  хвилі
І  жовте  листя  сиплеться  з  тополі.

Люди  спішать  укритися  від  негоди,
Десь  зникло  золото  осінньої  пори.
А  ми  з  онуком,справжні  пішоходи,
Що  нам  той  дощ,  що  крапає  згори.

Холодне  рученя  мене  тримає  
І  так  упевнено  веде  кудись  вперед.
Йому  четвертий  рік,  та  він  вже  знає,
Про  телефон  і  про  поганий  інтернет.

Про  те,  що  гойдалки  замерзли  і  всі  мокрі,
Що  кашель  через  осінь  в  нього  є.
Як  ніс  холодний,  мабуть  будуть  соплі.
Вступа  в  калюжі…Сонечко  моє!

Купили  з  ним  смачні  котлети  в  тісті  
І  смакували  разом  під  дощем.
Години  ці,  в  моїм  житті  барвисті.
Іванко  підростає  день  за  днем.

16.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023

Калина.

Є  на  небі,  у  Бога  в  раю,  
Сад  чарівний,  що  вічно  буяє.
Кожне  дерево  долю  свою,  
На  землі  із  народом  єднає.

Коли  добре  народ  пожива,
То  і  дерево  цвітом  залите.
А  як  ні,  то  всихає  листва
І  додолу  летить,  ніби  вбите.

Там  калина  росла  у  саду,
Зелен-листя  мільйони  звисали.
Відчувала  рідненька  біду  
І  коріння  слабке  ледь  тримало.

Другий  рік  у  раю  листопад  
І  калина,  мов  дівчина  плаче.
І  не  тішить  її  райський  сад,
Бо  народ  відчуває  і  баче.

Як  найкращі  до  неба  летять,
Своє  тіло  за  волю  поклавши.
І  гілки  у  калини  тремтять,
Листя  падає  не  цілувавши.

 І  чекає  калина  той  час,
Як  народ  України  зміцніє.
Лиш  тоді,  від  червоних  прикрас,
Її  гілля  в  раю  зарясніє.

15.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

Старі вишні.

Схиляючи  гілки    у  сторону  хати,  
Немов  старі  руки,  що  зсохлись  з  роками.  
Лишились  дві  вишні  свій  вік  доживати  
І  двір  запустілий  заріс  будяками.

Заплетені  хмелем,    немов  павутинням  
І  мохом  покрилися  їх  стовбури.
Ще  міцно  тримались  за  землю  корінням  
І  сумно  рипіли,  як  дули  вітри.

Немовби  востаннє  у  травні  буяли
 І  гулом  бджолиним  весь  двір  оживав.
А  ягоди  в  червні  шпаки  об’їдали,  
А  їм  так  хотілось,    щоб  хтось  обірвав  

Ці  вишні  налиті,  своїми  руками,
Розмова  в  подяку  і  радісний  сміх,
Щоб  ніжно,  легенько  обох  обійняли…
Бо  сумно,    коли  обіймає  лиш  сніг.

11.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

Телефонні номери.

Людей  багато  різних  в  телефоні,
Є  номери,    які  давно  забув.
Є  ті,  що  кожен  день  на  передзвоні,  
А  є  що  їх  нема…а  номер  був.

А  стерти  з  пам’яті  душа  не  дозволяє  
І  так  минає  місяць,другий,  рік.
Номер  дублюють  і  в  мережу  потрапляє,  
Тільки  от  власник,    зовсім  інший  чоловік.

Вже  потім  зрозумівши  всі  причини,  
Ти  вибираєш  «Стерти»назавжди…
Як  добре,  що  є  пам’ять  у  людини,    
Без  гаджетів  і  доступу  туди.

Людей  багато  різних  в  телефоні,  
А  як  погано,  ти  б  кому  дзвонив?
Зазвичай  номери  такі  знайомі  
І  ти  б  із  ними  довго  говорив.

А  скільки  їх,  від  тебе  теж  залежить,
Бо  номер  твій  у  телефонах  є.
А  до  якої  категорії  належить…
Чи  може  стерли,  вже  ім’я  твоє?

9.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023

Справжній чай.

Чай  у  пакетиках.  Окріп  налив,  готово!
Є  смак,  є  колір,  навіть  аромат.  
Як  поспішаєш,  виглядає  все  чудово,  
Бо  головне-кінцевий  результат.

На  даний  час,  нема  куди  спішити,  
Купив  собі  прозорий  заварник.  
На  Закарпатті  вміють  чай  сушити,  
Тож  заварив.  Взяв  в  руки  записни́к.

Кілька  рядків  прилипли  до  паперу,  
А  чай,  ніби  вальсує  у  воді.
Листя  брусниці  схожі  на  химеру,  
Шипшина  червоніє  в  самоті.  

Чебрець,  мовби  жартує  з  Іван  чаєм  ,
Листи  смородини,    малини  налились.
І  синій  терен  з  глодом  зустрічають,  
Безсмертника,  що  з  ними  ріс  колись.

Шматочки  деревію  і  ожини,    
Цілющі  сили  чаю  віддали.
Суцвіття  липи,  м’яти,  материнки  
Свій  аромат  по  кухні  рознесли.

Хвилин  із  двадцять  проминули  недаремно,
Набрався  сили  чай  і  ліг  на  дно.
Чарівний  напій  пити  так  приємно…
І  осінь  споглядати  у  вікно.

8.11.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023

Куди поділася весна?

-Куди  поділася  весна?
У  літа  осінь  запитала.  
-Хіба  ж  я  знаю  де  вона,
Я  в  червні  дуже  поспішало.

Вступило  я  в  свої  права,
Сезон  на  морі  розпочато.
Кому  потрібна  та  весна?
Моя  пора-суцільне  свято!

Та  і  тобі  нащо  «воно»?
Яке  тобі  до  неї  діло?
Он  грає  молоде  вино!
І  яблучко  в  саду  дозріло!

-Я  розумію,-осінь  каже.
-На  все  свій  час,  своя  година…
Зима  прийде  і  знов  розкаже,
Що  їй  сумна  кожна  хвилина.

Що  ночі  довгі,  дні  короткі,  
Що  сонце  світить,  та  не  гріє.
І  що  бурульки  не  солодкі  
І  про  тепло  весняне  мріє.

Хотілаб  я  весні  сказати,  
Щоб  вона  довго  не  барилась.  
Бо  взимку  холодно  чекати,  
Щоб  швидше  йшла,  не  запізнилась.

Я  заздрю  вам!-осінь  сказала.  
-Що  ви  з  весною  зустріч  мали.
Зима  у  лютому  ридала,
Як  ранок  з  березнем  стрічали.  

А  літо  весну  бачать  в  травні,    
Спекотне  сонце  їх  голубить.
Вони  ж  дві  подруги  прадавні,
І  їх  найбільше  в  світі  люблять.  

Лиш  я  одна  весну  не  бачу,
Про  зустріч  з  нею  тільки  мрію.  
Дощами  вечорами  плачу  
І  інеєм  вночі  сивію.

5.11.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023

Усе в твоїх руках.

Держава  починається  з  сім’ї.
Із  виховання  нації  в  колисці.
Всі  президенти  теж  були  малі,
Усі  були  колись  на  вашім  місці.

Сім’я  -  найбільша  цінність  у  житті,
Це  є  основа  світобудування.
Коли  ростеш  в  любові,    доброті,  
То  зможеш  всі  пройти  випробування.

Майбутнє  в  наших  дітях  підроста,  
Що  змалечку  вкладеш,  те  й  будеш  мати.
Здається  математика  проста,
Потрібно  лиш  любов  свою  віддати.

Держава  починається  з  сім’ї,  
Одного  цілого,    це  є  лише  частина.  
Хто  буде  керувати  на  землі?
Він  спить  в  колисці.  Він  лише  дитина.

Майбутнє  не  біжить  поперед  нас,
Воно  чека  і  виростає  з  вами.  
Іде  до  школи  з  вами  в  1-й  клас,  
І  мріє  про  майбутнє  із  батьками.

Запам’ятай  -  усе  в  твоїх  руках,  
Бо  ти  і  є  майбутнє  України.
А  щоб  її  прославити  в  віках,
Будь  гідним,  для  своєї  Батьківщини!

31.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Вірші, які торкають.

-У  вас  вірші  такі  чудові!  
Але  сказати  я  вам  мушу.
Вони  всі  класні,  стопудові…
Тільки  не  всі  торкають  душу.  

Бажалаб  я  щодня    читати,
Такі  вірші,  що  серце  крають!
Щоб  в  подушку  моглаб  ридати!
Та  бач,  не  всі  мене  торкають.

-Що  ж,  вибачте  мене  шановні,
Щодня  пишу  вірші  я  різні.  
Бува  киплю,  мов  на  жаровні,
Та  в  мене  ж  нерви  не  залізні.

Для  когось  вірші  про  природу,  
Про  невідоме,  чи  кохання.
Несуть  духовну  насолоду,
Таке  їм  миле  віршування.

Але,  якщо  я  зміг  торкнутись,  
До  вашої  душі  віршами.
Спромігся  трохи  посміхнутись,  
Чи  подушку  залить  сльозами.  

Значить  душа  у  вас  відкрита,
Чека  вона  на  спілкування.
Це  таємниця  цілковита,
Душа,  вірші,  ще  й  плюс  страждання.

1.11.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Бабине літо.

Є  чудові  моменти  в  природі,  
Що  підкреслять  осінню  красу.  
Як  пала  зоряниця  на  сході,  
Як  проміння  збирає  росу.

Як  у  сад,  що  багатий  роками,
Літо  бабине  в  гості  спішить.
Подарунки  лишить  між  гілками,
Павутиння  ранкове  блищить.

Кілька  днів  осінь  десь  заблукає  
І  тепло  увесь  світ  зігріва
І  душа,  немов  влітку  співає,
Отака  є  осіння  пора.

І  в  житті  у  людини  буває,
Літо  бабине  осінь  змінить.
Коли  серце  мов  юне  кохає  
І  душа,  мов  гітара  бринить.

Хоч  пора  ця  була  тимчасова  
І  вітри  павутиння  зірвуть.
Та  любов,  ніби  щастя  підкова,
Хто  знайшов  назавжди  збережуть.

Є  чудові  моменти  в  природі,  
Що  підкреслять  осінню  красу.  
Як  пала  зоряниця  на  сході,
Як  проміння  збирає  росу.

30.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023

Осіння любов.

Розносить  вітер  із  дерев  листву,
Що  впало  вчора  ,  десь  поділось  зрання.
Мов  душу,  землю  оголить  суху  
І  затремтить  вона  від  хвилювання.

Безмежну  радість  серце  відчува,  
Коли  до  нього  доторкнулося  кохання.    
І  обертом  кружляє  голова,
Від  поцілунків  і  від  сподівання  .

Цінуйте  мить  кохання,    бо  то  скарб,  
Воно  буває  перше  і  останнє.
Якщо  спочатку  було  мало  фарб,
То  під  кінець  обернеться  в  страждання.

Для  тих,  кому  любов  була  дана,
Це  ваший  справжній  подарунок  долі.
Незвідана,  невгадана  вона,
Вас  об’єднає  в  ціле  мимоволі.

Розносить  вітер  із  дерев  листву,  
Осінні  вечори  холодні  стали.  
Але  любов,  як  айстри  у  саду,
В  закоханих  серцях  порозквітали.

29.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023

Алея Слави.

Туман,    такий  густий  туман,  
Вологий  і  холодний  обіймає.  
Вже  не  болять  місця  жахливих  ран  
І  тиша  у  свідомість  проникає.

Хоч  іноді  я  чую  молитви  
І  голос  мами  звідусіль  лунає.
Я  чую  плач  і  як  шепочеш  ти,  
Я  через  сни  з  тобою  розмовляю.

Був  час,  коли  я  просто  жив,
А  зараз  фото  на  Алеї  Слави…
Для  себе  дуже  мало  я  прожив,
Але  життя  віддав  за  для  держави.

Як  будеш  мимо  йти  ,  то  зупинись.
Задумайся,  поглянь  у  наші  очі.
Ми  полягли,  щоб  ви  колись,
Не  прокидалися  в  жахіттях  серед  ночі.

Цінуйте  мир,  бо  інше  то  пусте.
Його  ціна  велика  і  кривава.
Славіте  Бога!  Бо  то  є  святе,
Але  і  нам  скажіть  -  Героям  Слава!

27.10.23р.  Олександр  Степан  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023

Шумний потік.

З  гори  летить  шумний  потік,  
Об  камінь  води  б’ються.
Тече  вода  не  один  вік,
Хто  зхоче,    ті  нап’ються.

Ой  зупинись,  попий  води,  
Кинь  в  течію  кручину.
Ти  ще  повернешся  сюди,
Бо  є  на  те  причина.

Пішов  до  війська  захищать,  
Ти    Україну  мати,
Бо  вороги  її  трощать,
Їх  треба  зупиняти.

За  рідну  землю,за  сестру,
Що  тебе  проводжала.  
За  дівчину  коханую,
Що  ждати  обіцяла.

Летіли  дні,  немов  роки,  
Тяжкі  бої  минали.  
І  часто  чорнії  круки  
Над  вами  все  літали.

Все  слава  Богу  обійшлось,
Молитви  захищали.  
А  уночі  тобі  снилось,
Як  біля  вод  стрічали.

Війна  мине  і  мир  прийде,  
По-іншому  не  буде.
Заклятий  ворог  пропаде  
І  перемога  буде.

Прийде  солдатик  до  ріки,
Зустріне  любу  свою.
-Бач  недарма  молилась  ти,
Тепер  я  із  тобою.

Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023

Осіннє безсоння.

По  хаті  сон  ступа  безшумними  ногами,  
Немов  шепоче  колискову  для  дітей.  
Він  полюбля  прогулянки  ночами,  
Коли  ледь-ледь  торкається  очей.  

До  когось  сон  приходить  кольоровий,  
Немов  веселка  завітала  наяву.
А  іноді  буває  світанковий,  
Такий  страшний,  що  прокидаєшся  в  поту.

А  я  сьогодні  так  і  не  заснув,  
Чекав  на  сон,  але  була  якась  тривога.  
Хоч  день  осінній  швидко  проминув  
І  молитви  були  прочитані  до  Бога.  

Закрию  очі,  але  думки  в  голові,  
Не  хочуть  спати  і  кружляють  хаотично.  
Як  змусити,  як  довести  собі,
Що  ці  нічні  страхи  не  є  критичні.

Вже  непомітно  ранок  підступає,  
Дає  надію  на  майбутнє  перший  промінь.
На  кухні  чайник  тихо  закипає,
Заходь  на  чай,  шановна  пані  Осінь.

22.10.23р.    Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023

Розум і душа.

Сумні  рядки  виходять  з-під  пера,
Душа  благає  зцілення  й  кохання  .
Та  розум  думку  іншу  вибира,
Не  дивлячись  на  ті  жалкі  зітхання.

Душа  єством  безмежність  прорива,
Поєднує  бажання  з  неможливим.
А  розум,  наче  крила  відрива,
І  змішує  реалії  з  жахливим.  

Душевний  крик  не  чути,  він  німий,
Бо  розум  його  глушить  прямотою.  
І  певні  речі  ти  не  бачиш,  мов  сліпий,  
Але  душа  перемага  сльозою.

Якби  ж  наш  розум  прислухався  до  душі,  
Можливо  це  із  Богом  поєднання.
Лилися  б  сльози,  мов  рясні  дощі  
І  були  б  зовсім  інші  віршування.

19.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Материнська опора.

З  незапам’ятних  часів  стоїть  біля  хати,    
Опоясана  журбою  стара,  сива  мати.
Все  життя  своє  страждала,  мало  квітувала.
Невже  в  Бога  свою  долю  сама  вибирала?

Ніби  все  є  у  достатку,  усього  хватає.
Може  через  ці  принади  кожен  роздирає?
І  родина  є  велика,  дітей  народила,  
Тільки  от  забули  діти,  що  в  єдності  сила.

Що  їм  мати?  Її  слово?  У  них  своя  думка,
Нема  жалю,  ні  обіймів,  нема  поцілунка.
Безсоромні  в  очі  кажуть-А  що  ви  нам  дали?
Самі  ж  гребуть,  розкрадають,  погані  вандали.

Ще  й  сорочки  вишиті  на  себе  вдягнули,  
На  вірність  народу,  братам  присягнули.  
Тільки  мати  стара  плаче,  та  Бога  благає,
Щоб  помилував  тих  дурнів,  бо  їх  думку  знає.

Добре  що  не  всі  такі  у  матері  діти,  
Сини  й  доньки  є  у  неї,  що  можна  радіти.
Завдяки  лиш  їм  живе  і  надію  має.  
Ще  не  вмерла  Україна,  із  ними  співає.

Прийде  час,  я  так  чекаю,  мати  заквітує  
І  про  радість  материнську  увесь  світ  почує.
Бо  опора  для  батьків,  то  є  добрі  діти,  
Завдяки  любові  цій,  продовжуєм  жити!

18.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Таємнича гостя.

У  вересні  нам  так  набридла  спека,
А  ще  пилюка,  що  летіла  звідусіль.  
Здавалось  осінь  заблукала  десь  далеко  
І  танцювала  з  літом  водевіль.  

Підкрався  жовтень  уночі,  раптово,
Пробіг  по  балкам  і  баюрам    морозцем  .  
Що  вчора  виглядало  так  чудово,  
На  ранок  сиплеться  з  легеньким  вітерцем.

Затарабанила  у  вікна  гола  гілка,
Зайшла  у  гості    Осінь  золота.
Сказала  що  хворіє  з  понеділка,  
У  неї  нежить  і  турбує  ломота.

Просила  чаю  з  медом  і  лимончик,  
В  хустинку  чхнула  майже  вісім  раз.  
Мабуть  піде  в  лікарню  на  прийомчик,  
Бо  грипу  епідемія  якраз.

Зненацька  зникла,  ніби  і  не  було,  
Холодним    протягом  пішла  без  зайвих  фраз.  
Зі  столу  папірець  легенько  здуло…

Це  був  рахунок  за  опалення  і  газ.

12.10.23р.    Олександр  Степан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023

В гості у минуле.

Я  ходив  сьогодні  в  гості  у  минуле,
Мене  там  не  було  майже  сорок  літ.  
Вони  непомітно  збоку  проминули,
В  пам’яті  лишили  свій  яскравий  слід.

Керамічна  плитка  стіни  прикрашає,  
Не  змінила  колір,  хоч  пройшли  роки.
Були  абрикоси,  їх  зараз  немає,  
Зате  на  порозі  стоять  малюки.

Двері  зовсім  інші,  без  скрипу  відкрились.
Запах  книг  новеньких  ніс  залоскотав.
Я  згадав  дитинство,  коли  в  школі  вчились,
Я  в    бібліотеку  часто  забігав.

Шепотіли  книги,  тихо  промовляли,  
Вони  так  чекали  свого  читача.
Бо  раніше  діти  багато  читали,  
Той  хто  не  читає,  багато  втрача.

Час  тут  не  спиняється,  але  йде  по-іншому,  
Сьогодні  з  минулим  нібито  сплелись.  
Хочеться  лишитися  в  самому  світлішому,  
В  дитинстві  щасливому,  де  був  я  колись.

6.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

Супер зброя.

Від  сирен  в  голові  корективи,  
Трохи  звикли  до  свисту  ракет.  
У  новинах  все  більш  негативи,  
Про  війну  і  державний  бюджет.

Менше  стали  давати  на  дрони,  
Ніби  зараз  на  фронті  все  клас.    
Замість  зміцнення  тех.  оборони,  
Тротуари  кладуть  і  у  нас.

Тож  коли  ми  побачим  шахіди,
Берем  плитку  і  кидаєм  ввись.  
Хай  трясуться  російські  сусіди,
Ми  немов  той  Давид,  що  колись  

Голіафа  камінням  знешкодив.  
Головне  щоб  хватило  нам  сил,  
Можем  танки  бордюром  пошкодить,
Їх  у  гості  ніхто  не  просив.

Отож  бачите,  люди  шановні,
Куди  вкладенні  коштів  мільйони.  
Тротуари-це  тільки  назовні,
А  насправді-це  Супер  Патрони!

5.10.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023

Сім’я.

Є  люди,  що  цураються  сім’ї.
Бо  не  такі  як  всі,  бере  їх  сором.
В  них  є  недоліки  великі  і  малі,
А  як  зійдуться,  то  голосять  хором.

А  є  ще  твердження,  не  в  користь  для  сім’ї,  
Що  із  чужими  буде  значно  краще.
Коли  згоріли  після  сварки  в  полум’ї,
Усі  зв’язки  й  пішли  напризволяще.

Але  зажди,  нехай  пройдуть  роки,
Ти  зрозумієш,  хто  ти  без  родини.  
Твої  заслуги,  навіть  помилки,
Розсипляться  навкруг  життя  стежини.

Запам’ятай,  основа-це  сім’я!
Якаб  не  була  та  лиха  година,
Сім’я-це  віра,  людяність  твоя.
Любов  і  ласка-це  твоя  родина!

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

Народе мій.

Почуй  мене,  народе  України!
Нащадки  тих,    хто  вийшов  із  оков,
Онуки  тих,  хто  боронив  країну,
Хто  світло  в  темряві,  свободи  віднайшов!

 Ви  міць,    ви  скеля  братопоєднання,
Козацтва  дух  присутній  серед  Вас.  
Ви  досягли  всесвітнього  визнання,
Хай  ворог  згине,  бо  прийшов  вже  час!

Народе  мій,  у  єдності  ми  сила,
Бо  незалежність  у  серцях  живе.  
Лише  свобода  надає  людині  крила,
А  Україна  нам  -  понад  усе!

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023

Поштова скринька.

На  паркані,  біля  хвіртки,  вся  у  павутинні,  
Все  життя  висіла  скринька,  фарбована  в  синє.  
Сумувала  за  часами,    як  була  потрібна,  
Як  торкалася  до  неї  поштарка  тендітна.  

Закладала  через  кришку  газети,  журнали,  
А  ще  листи  з  марками,  які  всі  чекали.
На  той  час,  гадала  скринька,  таке  завжди  буде  
І  за  неї  на  паркані  ніхто  не  забуде.

Та  з  роками  і  спочатку  журнали  пропали,
Потім  писати  листи  перестали.  
Не  виписують  вже  нині  районну  газету,
Всі  новини  свіжі  бачиш,  знають  з  інтернету.

Сумно,  пусто  тепер  стало  у  поштові  скриньці,  
Вдень  ховається  павук,  сидить  на  одинці.  
Через  отвір  для  ключа  вітерець  співає,  
Іноді  нам  тих  листів,  так  не  вистачає…

3.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023

Добро і зло.

Чому  пам’ять  коротку  лишаємо?
Хоч  живемо  багато  літ.
 І  про  предків  мало  що  знаємо,
Бо  й  вони  не  лишили  слід.

Чом  прокльони  в  біді  закарбовані,
Будуть  йти  до  семи  колін  ?
А  діла,  що  від  серця  зроблені,  
Розлетяться  мов  білий  дим…

Не  бажай  зла,  бо  зло  повертається,  
Ще  й  підтримку  з  собою  візьме.
Хоча  враження  інше  складається,  
Зараз  краще  живе  хто  кляне.

Від  добра  не  чекайте  що  вернеться,  
Просто  далі  добро  творіть.
Полотном  хай  дорога  стелиться,  
На  якій  можна  щастя  зустріть.

2.10.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023

Вечір.

Вечір  осінній  заповнила  тиша,  
Сонце  заходить,  мов  жовтий  гарбуз.    
Вишня  завмерла,  листом  не  колише,  
Вітер-вусань  в  павутині  загруз.  

Довго  не  було  дощу,  от  і  сухо,  
Скудно  цвітуть  хризантеми  в  садку.  
Звук  мотоцикла  пронизує  вухо
І  будить  кота,  що  дрімав  у  кутку.

Запах  жасмину  зненацька  з’явився,
Вечір  сонливо  пірнає  в  смаку.  
На  кухні  вже  чай  трав’яний  заварився,
Осінь  заснула  в  моїм  гамаку.

30.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

Якби.

Якби  знав,  то  не  казав  би,  
Мовчав  би,  як  риба.
Кому  треба  ті  слова,  
Що  рвуть  ніби  диба.

Якби  знав,  то  не  робив  
Добра,  як  не  просять.  
Все  одно  тебе  осудять,
В  гості  не  запросять.

Хоч  би  й  знав  своє  майбутнє,
Минуле  не  зміниш.
Якщо  людяність  відсутня,  
То  й  життя  знеціниш.

Якби  знав  яка  є  правда,
Не  шукав  би  світом.
Бо  навкруг  брехня  і  зрада  
Цвіте  пустоцвітом.

Якби  знав  у  чим  вина,
За  які  заслуги.  
У  чоло  б’є  сивина,
Зморшки  від  напруги.

А  якби  я  знав  усе,
Що  тоді  робити?
Що  цінити  понад  все?
І  кого  любити?

Мабуть  ні,  оце  Якби,
Жити  заважає.
Якщо  хочеш,  те  роби,  
Що  душа  бажає!

23.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023

Туман обман.

Обіймає  яблуню  туман  
І  шепоче  пестощі  до  листя:
-Я  так  довго  зустрічі  чекав,
Ще  весною  полишив  обістя.  

Бачив  сни  про  тебе  уночі,  
Чужина  була  мені  немила.
Ну  скажи  хоч  слово,  не  мовчи.
Я  вже  тут,  чи  ти  тепер  щаслива?  

Чом  не  Рада  бачити  мене?
Де  веселий  сміх,  радість  чекання?  
Думав  я  ,  любов  не  промине.  
Чи  забула  зустріч  ти  останню?  

-Чом  забула,  -яблуня  в  отвіт.
-Пам’ятаю,  я  у  білім  цвіті.
Так  чекала  кожен  твій  прихід,
Не  було  щасливіших  на  світі.  

Відчувала  дотик  ніжний  твій,
Поцілунки  прохолодні  і  вологі…
Але  потім  об’явився  суховій,  
Стали  квіточки  мої  убогі.  

Де  ти  був,  коли  страждала  я?  
Коли  спека  омертвляла  листя.
Бо  для  мене  пісня  солов’я,
Мов  прощальні  звуки  падолиста.  

А  любов,  як  яблука  мої,  
Без  підтримки  геть  пообпадали.  
Тож  мені  слова  твої  пусті,
Відчуття  засохли  і  пропали.

Вийшло  сонце  і  розвіявся  туман.
Знову  зник  коханець,  як  весною.  
Відчувала  яблуня  обман,  
Тому  й  плакала  осінньою  росою.

23.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023

Пробудження.

Крізь  сон  чути  звуки  ласкаві  на  дотик
І  власне  сопіння  з  світанком  сплелись.
Нічний  відпочинок  -  щоденний  наркотик,
Пір’їнки  з  подушки  в  волосся  вплелись.

Блаженство  відчутне  і  тілом  і  духом,  
В  думках  ледь  згадаєш  заплутані  сни.  
Встаєш  із  перини  набитої  пухом…
І  так  кожен  день  від  весни  до  зими.

А  далі  буденність  розбудить  примхлива,  
Щоденні  думки  мрії  всі  рознесуть.  
Спина  заболить  і  робота  жахлива,  
Мов  коні  шалені  кудись  понесуть.

І  так  цілий  день,  мов  не  знаючи  втоми,
Спішиш  у  сьогодні,    щоб  в  взавтра  прийти.  
Загнаний  під  вечір,    аж  зводять  судоми  
І  мрія  одна,  щоб  до  ліжка  дійти.

Перина  втягнула  знесилене  тіло
І  ніч  ніби  хвилями  сон  навіва.
Позаду  лишилося  все  що  боліло.
Шкода  ,  колискову  ніхто  не  співа.


21.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

Звуки ночі.

Ревіння  мотору  пронизує  простір
І  злякана  тиша  луною  летить,
Від  звуків  гучних,  що  нагадують  розстріл,
Душа  завмирає  і  серце  тремтить.

Вся  ніч  поєдналася  із  мотоциклом  
І  через  глушник  нам  дарує  свій  рик.
І  слід  прогазовки,  мов  чорним  чорнилом,
Малює  і  виє,  безумства  то  крик.

Можливо  когось  це  ревіння  заводить,
Чи  збуджують  злякані  очі  дітей?
Коли  децибели  за  сотню  доходять,
Бо  їм  наплювати  на  інших  людей.

Чи  прийде  той  час,  щоб  вони  зрозуміли,
Які  побажання  їм  в  спину  летять,  
Коли  по  під  вікнами  в  них  заревіли  
Нащадки,  яким  на  них  теж  наплювать.

18.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023

Не до розмов.

Ой  стояла  одиноко,  сама  серед  поля,  
Молоденька  ,чепурненька,  зелена  тополя.  
Біля  неї  кругом  вирви,  окопи  глибокі
І  волошки,  де-не-де  видно  синьоокі.  

Якось  було  завітав  вітерець  у  гості,
З  неї  листя  натрусив,  зробив  собі  постіль.
В  холодочку  примостивсь  приліг  під  тополю,
-Чи  не  сумно  тут  самій  рости  серед  поля?

-Чи  не  страшно  уночі,  як  не  сяють  зорі?
Чи  не  холодно  коли  є  туман  надворі?
Якщо  хочеш,  я  щодня  буду  прилітати,
Я  багато  чого  бачив,    можу  розказати.

-Чи  не  страшно?Посміхнулась.-Де  ж  ти  був  раніше,
Коли  тут  бої  точились?-вітами  колише.
-Ні,  не  холодно.  Зігрілась,  як  земля  горіла.  
А  як  кров  лилась  навколо,  то  я  постаріла.

Чи  не  сумно  уночі?  Ні,    я  не  сумую…
Я  щоночі  крики  душ,  тут  полеглих  чую.
Ненароджених  дітей  сміх  в  тумані  лине,
Скільки  хлопців  молодих  на  війні  загине…

Так  що  вітре  вибачай,  не  буде  розмови,
Ми  з  тобою  зовсім  різні,  різні  у  нас  мови.
Лети  собі,  гуляй  світом,    та  не  ятри  душу.
А  я  тут,  у  своїм  краї,  все  стерпіти  мушу.

15.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023

Не заважай.

Усе  життя,  немов  той  бідний  птах,  
Що  б’ється  в  шибку,  але  все  даремно.  
Здається  долю  ти  тримаєш  у  руках,
А  керувати  нею,  це  проблемно.

Де  вірний  напрямок  здається  бачиш  ти,  
Для  іншого  то  прірва  чи  безодня.  
Який  же  сенс  когось  кудись  тягти?
Можливо  кара  то  його  Господня.

У  кожного  свій  шлях  у  цім  житті  
І  право  на  помилку  теж  існує.  
А  ми  шукаємо  складне  у  простоті
І  сердимось,  як  хтось  тебе  не  чує.

Можливо  просто  треба  відпустить,
Нехай  все  буде  так,  як  має  бути.  
Не  заважай  Творцю  своє  творить,
Бо  нам  повір,  той  задум  не  збагнути!

13.09.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023

Чи вмієш ти літати уві сні?

Чи  вмієш  ти  літати  уві  сні?
Почути  в  грудях  серце  калатання?
Побачивши  веселку  навесні,
Торкнутися  і  загадать  бажання.

Відчути  вітру  поцілунки  на  щоках,  
Безмежну  радість,  що  дарують  крила.
Раніше  часто  ми  літали  в  снах,
Піднявши  руки,  мов  свої  вітрила.

Був  простір,  небо  і  земля  була  
І  музика  у  голові  лунала.
Хоч  тіло  ніч  у  простирадлі  заплела,  
Але  душа…душа  у  снах  літала.

І  от  тепер,  коли  пройшли  роки,
Вже  зовсім  інші  сни  вночі  приходять.
І  не  політ,  а  майже  навпаки,
Падіння  і  страхи  мене  знаходять.

Чи  вмієш  ти  літати  уві  сні?
Візьми  мене  у  свій  політ  з  собою,  
Я  хочу  чути  в  голові  пісні  
Відчувши  невагомість  із  тобою.

9.09.23р.  Олександр  Степан  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023

Очі дівочі.

Заблукало  сонце  у  очах  дівочих,  
Місяць  загубив  там  ясною  зорю.
Зазирнути  в  душу  через  них  охочих,
Заколише  вітер,  мовби  ковилу.  

Ніби  синє  море,  очі  ті  безмежні,
Потонути  можна,  як  немає  сил.
Як  нема  любові,  будьте  обережні,
Бо  не  полетиш  ти,  як  немає  крил.

Очі  правду  скажуть,  якщо  прислухатись.
Можуть  засміятись,  мов  конвалій  дзвін.
А  ще  вони  можуть  сильно  закохатись,
Полонити  серце  із  усіх  сторін.

Дуже  тяжко  бачить,  коли  очі  плачуть,  
Із  гучним  надривом  падає  сльоза.
Лиш  кохані  очі  через  день  пробачать,
Сльози  від  любові  зникнуть,  як  роса.

24.07.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023

Коні із пророцтва.

Вже  чути  коней,  про  які  писав  пророк.
Та  людство  геть  не  вірить  у  пророцтво.
Мов  школярі  ,  що  ходять  на  урок,
Щоб  у  кінці  отримати  свідоцтво.

Завдання  людства  нібито  прості  ,
Та  все  одно  екзамен  у  провалі
І  підсумки  в  кінці  такі  сумні.
І  за  відзнаку,  не  дають  медалі.

Вже  пара  коней  мимо  пронеслись,
Смерть  і  жахіття  ,  теж  були  із  ними.
Все  повторилось,  як  було  колись,
Та  не  змінило  сутність  у  людини.

На  горизонті  видно  чорного  коня  
І  вершника,  що  міряло  тримає  .
Один  динар  -  три  міри  ячменя,
Така  ціна,  хто  віру  поміняє.

Вже  черга  зрадників  до  вершника  стоїть,
В  очах  безумство  і  блюзнірство  долі.
Даремна  боротьба  тисячоліть  
І  кінь  блідий  уже  ступа  поволі.

Як  зупинити  нам  того  коня?
Нема  зерна  і  віру  проміняли.
І  на  полях,  лише  одна  стерня…
Спасіння  де  …?    Нема  .  Вже  розібрали.

22.11.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023

Кінець літа.

Зникає  літо  у  листках  календаря  
І  осінь  в  бомбосховищі  чатує.
Цитати,  настанови  з  Кобзаря…
Вже  котрий  рік,  але  ніхто  не  чує.

У  вишиванці  вересень  прийшов  
І  діточок  малих  трима  за  руки.
Це  добре,  що  він  їх  знайшов,
Що  повернулись,  після  довгих  днів  розлуки.  

Чека  на  дощ  порепана  земля,
Від  жару  серпня  висохли  всі  трави.
Пилюка  сірим  шаром  застеля,
Сліди  війни  розгромлені,  криваві.

І  аромат  не  той  у  яблук  і  у  слив
І  на  душі  так  болісно  і  тяжко.  
Бо  смак  війни  усе  нам  перебив,  
Не  просто  жити,  навіть  дихать  важко.

Жадана  осінь  зміни  принесе.
Дай  Бог  на  краще,  ми  всі  так  чекаєм.
Вчорашній  день  в  минуле  віднесе  
Весь  біль  і  смуток,  що  ми  відчуваєм.

31.08.23р.    Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023

Смакуй.

Вже  шість  років  не  пив  я  кави,
Вже  забув  аромату  смак.
І  цигарки  димок  ласкавий,  
Більше  схожий  на  аміак.  

Але  більше  здоров’я  не  стало  
І  не  збільшилося  грошей.
Тільки  вранці  не  так  цікаво,  
Відрізнятись  від  інших  людей.

Є  цикорій,  він  так  корисний,
Або  просто  зелений  чай.  
Можна  воду  вживати  чисту,
Хочеш,  меду  туди  домішай.

Але  все  ж  я  сумую  за  часом,  
Коли  вранці  будив  кофеїн.
І  підкашлював  тихим  басом,
Через  фільтр,  мов  дід,  нікотин.

Є  часи  для  розумних  вчинків,
Все  існує  для  різних  смаків.
Ніби  фільм  про  безліч  відтінків…
Хто  дививсь,  той  мене  зрозумів.

Доки  тиск  не  бентежить,  пий  каву!
Тютюновий  смакуй  аромат!
Проживай  кожен  день  цікаво!
Це  вже  потім,  в  кінці…результат.

23.08.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

Дві тополі…

Ой  у  полі  дві  тополі  зсохли  на  вітру,
Своє  гілля  обломили,  втратили  кору.
Погубив  їх  зелен-долі  клятий  буревій,
Обпалив  зелене  листя,  мов  пекельний  змій.

А  під  ними  у  окопі  двоє  юнаків,
Ще  не  бачили  весільних  вони  рушників.
Мов  браточки  на  війноньку  в  один  день  пішли,  
За  свободу  України  життя  віддали.

За  яскраве  мирне  сонце,  хмари,  мов  блакить.
Щоб  могли  ми  цінувати  кожну,  кожну  мить.
Щоб  не  знали  наші  діти,  що  таке  війна…
Виростає  на  кордоні  з  юнаків  стіна.

Ой  у  полі  дві  тополі  зникли,  мов  туман,  
Материнський  розум,  серце  закрутив  дурман.
Замість  діток…дві  могили  прибрані  в  вінках,
Імена  на  обеліскі  лишаться  в  віках!

19.08.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

Мати одиначка.

Щоб  з  держави  був  прибуток,  чи  якась  подачка,  
Дуже  модно  в  сьогоденнні-«  Мати  одиначка».
Кожен  місяць  мінімалку  платять  на  дитину.
Так  на  біса  чоловіку  брать  собі  дружину?

Так  живуть  собі,  без  шлюбу,  діточок  «клепають»,
А  в  совбесі  в  вус  не  дують,  зад  не  піднімають.
Хто  живе,  в  яких  умовах,  де  ідуть  ті  гроші?
Бо  ніхто  не  контролює,  всі  ж  такі  хороші.

Звісно  люд  не  винуватий,  він  вже  трохи  звикший,
Бо  він  мусить  виживати,  а  діти  як  миші.
Голі,  босі,  замурзані  навкруги  гасають…
Зате  кількість  народжуванних,  вони  підіймають!

Що  батьки  їм  зможуть  дати?  Як  самі  не  мають.
Звісно  ж,  винувата  мати!  На  біса  рождають?
А  у  них  така  природа,  нема  чим  зайнятись?
Бо  нема  ніде  роботи,  мусять  «розмножатись»!

А  за  ті  державні  кошти,  на  дитину  дані,
Проживає  пів  держави,  життям  таврова́ні.
Бо  яке  у  них  майбутнє?  Богу  лиш  відомо!
А  держава  відкупилась  і  цілком  свідомо.

Але  «врем’я»пролітає.  Чи  буде  подяка,
Від  усього  того  люду,  що  жив  як  собака?
Розраховуй  сам  на  себе!!!  Такі  правила  нині.
Бо  по-іншому  не  можна  жити  в  Україні.

Як  відновиться  духовність  у  кожній  родині,
Та  відродяться  чесноти,твоєї  країни.
Стануть  люди  у  достатку  жити  поживати,  
То  можливо  тавро  зникне  «Одиначка  Мати!»

11.01.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

Чоловіча сутність.

Чоловіча  сутність,  як  хліба  окраєць,
Бува  біла,  як  сніг,  ато  сіра,  як  заєць.
Бува  з  гіркотою  і  кристалом  солі,
Від  роботи,  та  від  поту,  бо  такая  доля.
Одна  сутність  зачерствіла,  вся  в  колючих  крихтах,  
Бо  нікому  не  потрібна,  як  солома  в  скирдах.
А  друга  така  м’яка,  на  дотик  пухкенька,
Сяє  світлом  і  теплом,аж  тремтить  серденько.  
Який  батько,  яка  мати,  той  така  дитина.
А  окрайця  смак  і  вигляд,  такий  як  хлібина.
Хліб  родинний  випікайте,  дивіться  що  класти.  
Зайвого  не  додавайте,  щоб  потім  не  клясти.

15.01.22р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023

Нитки життя.

Нитки  життя  у  кошику  лежали.
Різні  на  колір,  міцність,  довжину.
До  рук  їх  доля  щохвилини  брала  
І  дарувала  людям  дивину.

 Ніхто  не  бачив  це  поє́днання  чудове,
З  яких  нито́к  було  заплетене  воно.
Одним  дісталось  диво  кольорове,
Таке  червоне,  мов  насичене  вино.

Для  когось  нитка  чорна  й  коротенька,
Така  тонка,  що  сильно  не  тягни.
І  все  життя,  мов  зіронька  маленька,  
Засяяла  і  зникла,  ніби  сни  .

Є  і  щасливі,  бо  їм  доля  дарувала  
Нитки  життя  найдовші  від  усіх.  
Ніби  веселку  їх  розфарбувала,  
Лунає  біля  них  дитячий  сміх.

Яка  ж  мені  дісталась  ниточка  від  долі?
Надію  маю,    що  вона  міцна.
Життя  летить,  мов  вітер  в  полі…
Після  зими,  завжди  прийде  весна.

22.07.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023

Сад.

Чи  будуть  вишні  квітнути  весною,
Як  сад  корчують,  плоду  що  не  бачив?
Земля  завмерла,  вкрилася  листвою,
Тремтить  ночами  і  з  дощами  плаче.

Збідніє  сад,  старі  дерева  впа́дуть,
Докупи  вітер  позганяє  пустоцвіт.
Лише  надію  не  знайдуть,  не  вкра́дуть,
Зійде  насіння  через  кілька  літ.

І  забуяє  сонцем  оповитий,
Зальється  цвітом  більше  ніж  колись.
Та  не  забуде  те  що  пережите,
Де  кров  і  сльози  в  землю  пролились.

21.07.2023р.  Олександр  Степан

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023

Погляд з боку.

Увесь  свій  час  спідкався  по  життю.  
Чи  то  наука?  Чи  така  дорога?
Як  було  тяжко,  долю  кляв  свою  
І  все  чекав,  що  прийде  ось  підмога.

Навколо  глянеш,  все  як  у  людей,
Ніби  й  проблем  на  світі  не  існує.
Для  них  нема  недоспаних  ночей  
А  в  сім’ях  їхніх,  мир  добро  панує.

І  так  усі,  на  інших  дивлячись,
Збивають  ноги  через  власні  перепони.
Чекають  допомоги  молячись,
А  у  життя  нажаль,  свої  закони.

16.07.23р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Проста любов.

Є  люди,  які  люблять  просто  так,  
Душевно,  безкоштовно,  не  навзаєм.
Не  дивлячись  багатий,  чи  жебрак
І  ми  таку  любов  сприймаєм.

Нам  так  потрібно,  щоб  нас  хтось  любив,
Це  дає  змогу  і  можливість  жити.
Навіть  коли  усі  чесноти  розгубив,
Ти  виживеш,  як  буде  хтось  любити.

Душа  бажає  ніжності,  тепла,
Хоч  іноді  самотньою  буває.
Але  в  любові  завжди  два  крила,  
Від  цього  почуття  вона  літає.

Допоможи  любові  прорости,
Між  теренів  де  сумно  людям  жити.
Свій  хрест  буде  не  тяжко  пронести,
Якщо  навчишся,  просто  так…Любити!!!

25.06.23р.      Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023

Небесні озера.

Пекучі  сльози  матері  біжать,
Стікають  по  обличчю  і  зникають.  
Не  падають  на  землю,  а  летять,  
Прямісінько  до  неба  попадають.

Мабуть  у  Бога  є  на  небесах  
Озера  чисті,  майже  кришталеві.
Там  кораблі  на  білих  парусах  
Збирають  лілії  казкові  і  рожеві.

На  тих  озерах  білі  береги,  
Бо  води  у  водоймах  всі  солоні.
Лиш  смуток  і  зітхання  навкруги,  
То  сльози  у  небесному  полоні.

Не  змушуйте  ридати  матерів,  
Господь  кожну  сльозинку  бачить.  
Батьків  своїх  любити  заповів,  
Найгірше,  коли  мама  плаче.

Спини  сльозу  і  прощення  проси,
На  пару  крапель  озеро  зміліє.  
Як  є  можливість  ніжно  пригорни  
І  серце  матері  від  дотику  зрадіє.

21.06.2023р.  Олександр  Степан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023