| Сторінки (4/397): | « | 1 2 3 4 | » |
Кожен рік зозуля, в гості прилітала.
Було так чудово слухать те ку-ку.
Змолоду багато років накувала,
Що зерном вродилося, змелеться в муку.
Ой ти пташко- пташечка, низько тобі кланяюсь,
Дякую за прожиті всі мої роки.
Це лише у дзеркалі трохи я зістаріюсь,
А на серці вірите, зовсім навпаки.
Пережитий кожен рік, ніби кінь що грається,
Їх вже назбиралося немалий табун.
В сьогодення прискакав, назад не вертається.
Серед ночі так ласкаво засюрчав цвіркун.
І сьогодні запитаю:-Скільки літ лишилося?
Ти зозуля-пташечка тільки не змовкай.
Все так швидко пролетіло…нібито наснилося.
Не даремно рік прожитий , коня осідлай.
27.06.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Я шукаю любов у словах на одинці,
Я шукаю любов у високих речах.
Я чекаю її, мов стою на зупинці,
А вона заблукала у глибоких очах.
Це спочатку вона в кожнім слові буяла
І вітрила мої наповняла щодня.
Солов’їною піснею в серці лунала,
Укосилося жито…пролетіли літа.
Тепер бачу любов у смачному сніданку,
Відчуваю на дотик її уві сні.
Побажання Добраніч, чи Доброго ранку,
Стелить квіти любов на моїм полотні.
Не шукайте любов, вона завжди присутня.
Не чекайте її, бо вона серед біля нас.
З нею легше живти і є віра в майбутнє,
Як приходить любов, зупиняється час.
29.06.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023
Стояв будинок серед міста,
Дуже старий і без ліфта.
Там в основному проживали,
Всі ті, хто доживав літа.
Давно їх діти поз’їжджали
У більш нове своє житло.
Ще за кордон повиїжджали,
Покинули своє гніздо.
Там на горищі , у будинку,
Жив кіт Василь не один рік.
А в холодку, біля під’їзду,
Схилилась будка в лівий бік .
В ній пес Самсон,літами знатний,
Нічийний просто проживав.
Трішки погавкати придатний,
А ще кота завжди ганяв.
От кіт Василь собі надумав,
Писати скаргу на Самсона.
Список претензій вже придумав,
Причина людям всім відома.
Пішов жалітись в кожній двері,
Що пес Самсон,така нікчема.
Все записав він на папері,
Листів із десять, мов поема.
Писав : що пес без документів,
Немає права проживання,
Кругом сліди від екскрементів,
На місяць чути завивання !
На ньому блохи, він немитий,
Намордника нема ізроду,
Від сказу точно не привитий
І людям не дає проходу !
Можливо через пса Самсона,
До вас не хочуть їхать внуки!
Це він, собака-перепона,
Причина вашої розлуки!
Кіт так упевнено торочив,
Що люди вірили відразу.
Їх підписати заохочив,
Що пес отой, несе заразу.
Загальна скарга на собаку
Дійшла, куди її послали.
Приїхали, взяли за «сраку»
І до притулку відіслали.
Позбулись пса, в дворі порядок.
Ніхто не гавкає, не виє.
Ніхто не риє поміж грядок,
А дух собачий дощик змиє.
І кіт Василь, такий щасливий!
Ніхто його вже не ганяє.
Хоч він старий і не вродливий,
Зате весь харч з під’їзду має!
Онуки ж бач, не йдуть у гості,
Бо не Самсон тому причина.
Він гавкав просто і без злості,
Бо він собака, він тварина .
Отак підписана бумага,
Життя змінила у Самсона.
Його у клітці мучить спрага,
А кіт сметану їсть з битона!
17.06.2022р.
Олександр Степан
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
Я черствію, немов несвіжий хліб,
Я відчуваю сохну з середини.
Хоч ще наситю декілька осіб,
Та вже не дам надію для людини.
Чим далі час, тим більше все одно,
Бо так простіше і так легше жити.
Це у казках життя, мов полотно,
А у реаліях я ніби весь побитий.
Я звик до болю, бо він тільки мій
І помилки такі гіркий, як сльози.
Ступивши крок вночі німій,
Німію я, бо всі слова загроза.
Я став сліпим, хоч маю добрий зір,
Не хочу бачити, не знати, ані чути.
Я іноді немов загнаний звір,
Наляканий і спраглий до спокути.
Хто я такий? Ким став? Яким я був?
Як зрозуміти всі мої бажання?
Тяжкий тягар за все життя здобув,
Чи нагорода це, чи покарання?
25.05.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023
Травневе сонце землю зігріває
І парк у місті зелень одягнув.
Кульбаби пух навколо пролітає,
Який недавно жовтим цвітом був.
За вітром пахощі бузок дарує,
Яскравий символ миру та весни.
Конвалія дзвіночками чарує,
Немов шепоче-Відпочинь, засни!
Нові алеї в плитці кольоровій,
Ніби веселка між деревами біжить.
Палітра фарб у час ранковий,
Роса на травах ніжно миготить.
А ближче до обіду сміх дитячий,
Додасть у парк ще нові кольори.
Он білий, синій, ще жовтогарячий,
Костюм червоний є у дітвори.
Нові візочки різнокольорові
І мами молоденькі позад них.
Із боку виглядає все чудово,
Якби не хусточки скорботні, що на них.
В очах сльоза і біль тяжкий на серці,
Бо чорний колір завжди є журба.
Як страшно, коли вдови на веселці,
А біля них осиротіла дітвора…
Хай зникнуть ті, що мають фарби чорні,
Хто в своїх душах пекло малював.
І змиє дощ картини рукотворні
І згинуть ті, хто просто убивав.
11.05.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Холодний зранку, змішаний з вітрами,
Пропах дощем, наситився бузком.
Туманами розлігся між ярами,
Поля прикрасив ніжним колоском.
Бджолина пісня у садочках лине,
Зриває вітром яблуневий цвіт.
Хитке гніздо на дубі голубине,
Це травень шле весняний свій привіт.
День довшає, ніби дарує сили,
Жене думки погані з голови.
А блискавки нічні на небосхилі,
Предвісники небесної води.
Прощальні сльози весну омивають,
Смак на вустах лишив травневий мед.
Останню пісню солов’ї співають
І червень забігає наперед.
9.05.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Бува нема куди ступити на порозі,
Бо скрізь стоїть, валяється взуття.
І ти посеред нього, як в облозі,
Ти не один, твоє наповнення життя.
А уночі ступивши на машинку,
Від щастя видаєш крізь зуби звук.
У ліжку ти знайшов суху шкуринку,
Це подарунок залишив тобі онук.
На кухні завжди галасно і шумно
І ложки об тарілки цокотять.
Як разом, не бува ніколи сумно,
Як разом непомітно дні летять.
Хоч іноді душа бажає тиші,
Бува самотність і корисна для думок.
Але разом ми більше щасливіші
І у майбутнє робимо сміливо крок.
7.05.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023
Червона трибуна оббита ганчір’ям,
Старі брехуни поставали в ряди.
На заклик історії клятим повір’ям,
Радянську еповерху приперли сюди.
Під гаслами Слава! Ура! І хай буде!
До неба кидають біленьких птахів,
Раніше парад полюбляли всі люди,
Хто прапор носив, той трояк заробив.
І діти в колони ставали широкі,
З серветок робили несправжні квітки.
І перед трибуною в небо пускали,
Повітряні кулі, великі й малі.
А через годину, як свято скінчилось
І зникли колонки з піснями про мир.
Все майже населення разом напилось
І дух Першотравня ішов до квартир.
Хто мав автотранспорт, ті їхали далі,
В парок, у лісок, під вербу до води.
Під звуки гітари шашлик готували,
Хоч толком його і робить не могли.
І п’яні компанії геть забували,
Для чого те свято по світу летить.
Як люди у рабстві права здобували,
Щоб вам разом з нами було легше жить.
Оттак і живем ми усі і донині,
Не знаємо правди і сутність ідей.
Можливо потрібно мовчання хвилина
І зовсім не треба фальшивих речей.
1.05.22.р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Остання ніч, холодна ніч
Коли ти із сім’єю.
Лиш сорок днів і потойбіч
Поглине із душею.
На небі зірки мерехтять,
Мов граються з тобою.
Але батьки твої не сплять,
Поєднані журбою.
Остання ніч, але без сна,
Хоча закриті очі.
Бо у дворі стоїть труна,
Душа ридати хоче.
Часу замало для розмов,
Допоки сонце сходить.
І шепотіння молитов,
Поєднує й знаходить.
Остання ніч не чарівна,
Остання ніч прощальна.
І догора твоя свіча,
Приходить мить фатальна.
Без тебе день новий прийде,
Життя буде буяти,
Але в своїх тривожних снах,
Тебе чекає мати.
Хай кожна ніч, мов той зв’язок,
Мов стежка між світами.
Дає надію, що синок
Оберігає маму.
28.04.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Засіяла мати садок біля хати,
Саджала там квіти усіх кольорів.
Від щастя хотілося дуже літати
І душу відкрити для почуттів.
Садочок із ранку кропила водою,
Співала тихенько, щоб швидше росли.
Ступала в рядочки босою ногою
І квіти листочки до сонця тягли.
І от через місяць розквітнув садочок,
Але усі квіти червоні, мов кров.
І б’ється у шибку горобчик-синочок
І просить душа, вже других молитов.
А мати б злетіла, до самого Бога,
Та крила зламали, як квіти в саду.
У сина скінчилась земная дорога,
І мати голосить -З тобою піду!
Заплакані очі і чорна хустина,
Давно не ступала нога у садок.
Зів’яли рядочки, сумує родина,
Шукає в молитвах із сином зв’язок…
26.04.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Ти так любив дивитись у вікно,
Зарано прокидавсь, чекав світанок.
Щоранку бачив, ніби у кіно,
Як промінь сонця прорізав серпанок.
День завжди легший, коли ніч тяжка,
Коли хвороби тіло, мов звивають.
Навіть проста робота заважка,
Та ти був не із тих, хто проклинають.
Завжди у планах про майбутнє жив,
Йшов уперед, хоч дуже часто падав.
Минулими роками дорожив,
Був тонкослізний, через те і плакав.
Ти так радів, як повен двір гостей,
Коли в родині правнуки з’являлись.
Надіявся на Бога, та дітей ,
Що над тобою, ніби ангели зхилялись.
Життя в хворобах,іспитом дано,
Його не тільки ти пройшов, а і вся родина.
Вночі ти теж дивився у вікно,
А за дверима прислухалася дружина.
Ти нас пробач, що інколи були
Занадто зайняті, чи трохи грубуваті.
Надворі тільки вишні зацвіли,
А ти пішов і стало тихо в хаті.
В пусту кімнату сонце загляда
І зірка уночі тебе чекає.
До скла прозорого торкається душа,
З надією до Бога відлітає…
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
У кожного із нас свої кордони,
Для вчинків, для розмов, або думок.
Є люди, що плювали на закони,
Завжди сухі виходять на пісок.
Де та межа, щоб далі не ступити?
І як дізнатись, що то буде край?
Коли кордони є, то важко жити,
Про те мовчи, про це не розмовляй.
Так не роби! Бо в раз тебе засудять,
А зробиш так, не будуть теж мовчати.
Навіть удома, де тебе всі люблять,
Є місце, куди краще не ступати.
Лишаються думки, де простір вільний,
Там осуду нема, немає меж.
Уяву перервав дзвінок мобільний…
Навіть в думках, далеко не втечеш!
11.04.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
На базарі у столиці навкруг люд блукає,
А стара циганка Роза поміж них мелькає.
-Гей красівий, молодий!Дай-но погадаю!
Оп! І перстень золотий із руки зникає.
-Точно кажу порча є, можу відробити!
Сто долярів приготуй,скажу що робити!
Там на карти вже кида, де м’ясом торгують.
-Скоро жде тебе біда, хай усі почують!
Жде тебе казьонний дом, ділові папери,
Бачу буде чорний гроб,а далі… Ой нене!!!
Бідний дядько посивів, за таке почуте,
-Добре,-Роза тут кричить-Що я зараз тута!
Я тобі допоможу, це прокляття зняти,
Десять тисяч принесеш, будем відробляти!
Бачить Роза, по базарі дівка йде, аж скаче.
Губи, мов налиті вишні, шмотки від Версаче.
Руса коса до пояса, сумка із грошима,
В Рози руки затряслися:-Почекай, дитино!
Та не бійся дівчинонька,я всю правду скажу,
Жде тебе любов, багатство,дай руку покажу.
Зупинилася красуня, помешкала трошки,
Простягнула праву руку,циганці ворожці.
-Чоловік у тебе буде,красівий, багатий,
А як ручку позолотиш, буду ще гадати!
Посміхнулась молодиця:-Щоб гроші віддати,
Треба вам моє ім’я просто відгадати.
Роза чує запах грошей:-А чого гадати?
Звати тебе… Сюзанна..! Ну, що я багата?
А та дівка, як зарже басом, як ніколи.
-Звуть мене усі кругом…трансвестит Микола!!!
23.01.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Місяць на небі, як кругла хлібина,
Спить у колисці тихо дитина.
Зіроньки в хмарах у хованки грають,
То яскраво засяють, то наче згасають.
Чутно в саду, як сюрчать цвіркуни,
Це про кохання співають вони.
Кумкають жаби десь біля ставка,
Пара іде і за руку рука.
Ніч навкруги усе захопила,
Млин зупинив свої вітряні крила.
Заплутався вітер в вишневім саду,
Хлопець шепоче-Я тебе украду.
Дівчини серце від щастя тріпоче,
Перший цілунок вусами лоскоче.
Спів солов’я вже лунає із гаю,
Скоро світанок…серпанок палає.
29.10.21р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Ми звикли прапор бачити на святі,
Під звуки маршу він так гордо майорить.
Державне дійство, ювілейні дати,
І синьо-жовтий колір ввись летить.
Всі ці роки, ми просто споглядали,
На жовте поле і над ним блакить.
Та серцем ми своїм не відчували,
Як символ волі з вітром тріпотить.
Та час прийшов і кольори священні,
Нас поєднали в націю міцну.
Москви ворота зачинить пекельні,
З яких безумці вийшли на війну.
Сьогодні прапор кулями прошитий,
Підписаний великими людьми.
В боях обпалений, дощами вмитий,
Він ніби сяйво посеред пітьми.
Він радість, гідність, іноді скорбота,
Там де герої йдуть в останню путь.
Він гордий свідок, він є та чеснота,
Яку нащадки в вічність понесуть.
І ніч мине і ранок наступає,
Край горизонту сонце ніжно освітить.
Все небо синьо-жовтим запалає!
Наш прапор знову гордо майорить!
9.04.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Базар ізранку вже гуде, всі бігають спішать.
В м’ясному ребра і філе, корейки вряд лежать.
Вже рибний двері відчинив і запах скумбрії,
Клієнтів перших заманив, ставриди золоті…
Ніби гукають - Підійди!Купи мене скоріш!
За ними в банці івасі, горбуша як з афіш.
Ковбасний ряд торги почав, салямі, сервелат,
Сосиски кільцями м’ясні, шпикачки на розхват.
Тут підвезли гарячий хліб, чудесний аромат,
Ванільні булки, бублики, з корицею цукат.
Смачного запах полонив майже усіх людей,
Смаколик кожен прикупив, а десь біля дверей…
Сидів худий, та мокрий пес і жадібно дививсь,
Ледь-ледь скулив, бо дуже змерз, благав він -Поділись..!
Він проклинав чудовий нюх, він мучив лиш його,
Коли голоден, нюх не друг, а частка лиш його.
Очами пес, майже кричав ,просив допомогти
І кожен із людей мовчав, лишаючи сліди.
Пес намагався погляд свій направити в лице,
Шукав знайомого когось, виляв хвостом, про те…
Ніхто уваги не звертав, а навіть навпаки,
Один підбіг ногою дав, а далі матюки…
Так цілий день просив той пес, з надією в очах
І стало чудо із чудес, він бачив по ногах…
Хтось зупинився і присів-це молоде дівча,
Його почула молитви, дала пів калача.
Не сміло так він взяв той хліб, ще більше затрусивсь,
А серце вибивало дріб і пес той просльозивсь…
Замість подяки заскавчав, вильнув своїм хвостом,
Через увесь базар промчав і зник десь за вуглом.
В зубах він ніс неначе скарб, боявся проковтнути,
А так хотілось зупинитись і трішечки лизнути.
Він пробігав біля ставка, де очерет сухий,
Стояла хата там стара, в дворі бур’ян густий.
Старенька бутка у дірках, в ній подружка лежить,
І у своїх собачих снах з коханим десь біжить.
А з нею троє цуценят, на батька всі чекають
І той калач, для них-Святий! Про це собаки знають…
Ми часто чуємо репліку -Собака, друг людини!
Шкода, що це не знають лиш, Бідні, Худі тварини..!
25.01.2022р Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
В’ялий день суботній, торг не розпочатий
І базар зажурений вихваля товар.
Тут народ усякий, бідний і багатий,
Хто обновки дивиться, а хто антиквар.
Є ряд із ковбасами, молоком, сметаною,
Є зерно і птиця, вибирай на смак.
А із краю парубок, разом із коханою,
Продавали мрії, мов червоний мак.
Забагато мріють, є що продавати,
В мріях цікавіше, тож бери, купуй!
Разом з ними можна за хмари літати,
Ставай швидше в чергу, грошей не шкодуй.
Біля них стояла жіночка маленька,
Роздавала горе безкоштовно… так.
-Може стане легше …казала тихенько,
-Воно гіркувате, скуштуйте на смак.
Всі проходять мимо, ніби і не чують,
Що їм чуже горе? Нащо той товар?
Бо не зрозуміють, поки не відчують,
Який має присмак свій власний тягар.
А в кінці базару, сидить дід з табличкою,
-За годину щастя, все життя віддам!!!
Витирає сльози з очей рукавичкою,
Вже й не пам’ятає рахунку літам.
-Час летить,шановні! Цінуйте годину!
Радійте хвилині, секунду любіть!
Бо життя без щастя, ніби павутиння,
Легко розірветься, з вітром полетить…
Кажуть позавчора, совість продавали,
Розібрали швидко, бо ціна п’ятак.
Шкода, що здоров’ям ще не торгували ,
Воно в дефіциті і добре на смак.
2.04.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Суспільство вигнило, ідеї всі протухли,
Щоб не придумали, всьому прийде кінець.
Можливо вся причина в керівництві
І чоловікам пора віддати свій вінець?
Чомусь жінок повсюди гнидять,
Як вона тільки верх бере.
На кораблі, як бабу видять,
То моряків, аж зло бере!
На підприємстві, коли жінка,
Керує нами мужиками.
Повірте, щоб її ми розуміли,
До нас звертайтеся будь ласка з матюками!
Чому? Не знаю, жінку не пускають
Не за кермо, не за штурвал на кораблі.
А уперед, перед собою пропускають,
Щоб перевірити, міновано, чи ні.
От подивіться вдома скрізь порядок,
Коли вона встига? Один Бог знає!
Їсти наварено і вимитий нащадок,
Ще й на городі висапать встигає.
Якби мав волю, яб їх в президенти,
Поставив скрізь, у всіх державах!
За місяць був би мир і компліменти,
Бо баби знають толк в воєнних справах.
Яка іще війна, які навчання ?
У поле вийшли, сам на сам.
Спочатку дулі, сракопосилання,
Потім примирення і напилися в хлам.
І все, війні кінець! Хто переможець?
Ну звісно хто, наші баби!
Якщо ти проти, може взяти вила,
Тоді тримайсь подалі від біди.
Ще на худий кінець в них є прокльони,
Свячена сіль і Стрітенська свіча!
І хто до цього ще не вірив в забобони,
Краще знайдіть натільного христа.
Так що давайте, жіночки, керуйте!
І затишок повсюди хай буде́!
Бо мати в Бога, була просто жінка,
Порядок, тільки жінка наведе!!!
8.03.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Як добре, що є ангел на цім світі,
Його Господь подарував мені.
Він вчив мене ходити і любити,
Існує наяву і уві сні.
Мамо! Таке ім’я він має,
Мамо-це захист із крильми.
Вона мене завжди оберігає
І захистить від горя і біди.
Твої молитви линуть повсякчасно,
Слова напутні, ніби оберіг .
Ми серцем відчуваємо прекрасне,
Коли стаєм на батьківський поріг.
В мені зерно любові посадила,
Воно росло і вже дало плоди.
І в мене виросли чудові крила,
Я теж стараюсь бути, як і ти.
На небі мабуть ангелів багато,
А деякі існують серед нас.
Буває, що сім’я уся крилата,
Ви придивіться, може ангел серед вас.
3.03.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Чому ми іноді жорстокими буваєм?
І нам здається, ми кругом праві.
Про те, як боляче буває забуваєм,
Аж доки не ослабнемо самі.
Тече сльоза і серце завмирає,
І де зникають прощення слова.
Сліди навічно в душах залишаєм,
Аж обертом кружляє голова.
Здавалося, єдналися на віки,
Були часи, жадані для розмов.
І поцілунки у заплакані повіки,
Єднали і закохували знов.
Чому ж тепер мовчання ранить душу?
Куди поділися цілунки і слова?
Чому я іноді жорстоким стати мушу?
Від сліз бувають мокрі рукава.
Кому потрібні правда з правотою?
Коли вони роз’єднують серця.
А я щасливий тільки із тобою,
Ти, щедрий подарунок від Творця!
Можливо ми жорстокими стаємо,
Щоб мати змогу більше цінувати.
Із ким ми все своє життя живемо,
Та не навчились, просто…розмовляти.
2.03.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023
Що потрібно для щастя людині ?
Із початку здається багато,
Щоб кататись в новенькій машині,
Щоб квартира велика,чи хата.
Щоб знайомства були і побільше
І щоб люди тебе поважали.
Щоб дружина кохала сильніше
І про це навкруги усі знали.
Щоб твій день починався бадьоро
І проходив яскраво, з вітрами.
А увечері з друзями хором,
За столами єднались піснями.
Щоб у ліжку кохання безмежне,
А уранці - цілунок і кава,
Для нащадків дитинство безпечне
І упевненість, щоб не лишала.
Грошенята в кишені водились,
На майбутнє заначка лежала.
Із сусідами, щоб не сварились,
Майже кожна людина бажала…
Але з часом міняються люди
І стають все простіші бажання.
Щоб не штрикало серце у грудях,
Щоб в онуків буяло кохання.
Щоб не страшно було засинати,
Бо вночі зараз всяке буває.
Добрий ранок для когось сказати,
Це теж щастя, про нього бажають…
Щоб війна закінчилась, пропала
І життя розквітало повсюди!
І щоб горя з бідою не стало!
Про таке зараз мріють всі люди.
25.02.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Приходить ранок, стукає у вікна,
Тікає ніч, а з нею і страхи.
Від перших променів сова засліпила,
Засяяли обиті бляхою дахи .
І навіть дихати так легко стало,
Погані думки заховались по кутках.
І різних справ з’явилося чимало
І закипіло діло у руках.
Осяяні небесною зорею,
Немов освячені на добрії діла.
Поєднані і тілом і душею,
Ми прокидаємось від світла і тепла.
Так хочеться, щоб день тривав ще довше,
Кипить життя, вирує навкруги.
Як світить сонце, навіть мед солодший
І не такі страшні нам вороги.
Але невплинно вечір наступає,
На заході тмяніє небокрай.
Біля ікон молитва пролунає
І ніч шепоче тихо:-Засинай.
Хто в сон чарівний, хто в думки глибокі,
Межу реальності свою переступив.
Немов пірнув у часові потоки,
Де сонця блиск край сходу засвітив.
25.02.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Я так чекаю пісню від народу,
Бо коли добре, хочеться співати.
Про чорну ко́су і дівочу вроду
І про рушник, що вишивала мати.
Ще дуже хочеться, нові пісні почути,
Про щастя, мир і нашу перемогу.
Про волю, що так хочеться вдихнути,
Про степ широкий і запилену дорогу.
Співайте пісню, нехай небом лине,
Бо ми живем в співучий Україні!
І в нас серця орлині, соколині,
А співи, ніби трелі солов’їні.
І зараз ми співаємо, як тяжко,
Щоб ворог чув і знав, нас не зломити!
Нам не звикати, знаєм буде тяжко,
Співаймо люди, бо так легше жити.
Минуть літа, та будуть пам’ятати,
В майбутньому щасливі покоління.
Як гарно українською співати
І в душах сіяти, добра насіння.
29.01.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Нині модно в інтернеті майбутнє гадати,
Ворожбитів розвелося на карти кидати…
У Таро, нам правду скажуть лиш старші Аркани,
А на прості карти кинуть, чорняві цигани.
Скажуть все, що в вас було, й буде попереду,
А ми вірим й летимо, як мухи до меду.
Всі байки від баби Ванги нам давно відомі,
Нострадамуса катрени, теж усім знайомі.
Де взялися ті мольфари, що сиділи в горах?
Всі віщують про майбутнє в інтернет просторах!
Хто на віск у воду гляне, хто кине квасолю,
Хто по вогнищу у печі людську бачить долю.
А для тих, хто ще не бачить в ворожбитах сенсу,
В телевізорі покажуть Битву екстрасенсів.
Щоб затуркать добре мізки усьому народу,
Позбирали звідусіль усякого зброду.
Хто козлячий череп тягне, хто живу ворону,
Хто жмуток свічок священних, робить оборону.
Одні душі з потойбіччя сюди визивають,
Інші демонів нечистих служить призивають.
Отой бред людям дивитись, невелика штука ,
Вже й держава їх признала «Окультна наука .»
Але от повірте люди, щоб нам краще жити ,
Треба більше працювати, а не ворожити!
28.01.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972216
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2023
Останнім часом пізно просинаюсь,
Ще бачу часто кольорові сни.
Десь в глибині душі радію і зізнаюсь,
Трохи жалкую, за неправильні роки.
Які б і не були, та мною пережиті,
Шаленна швидкість все гортає сторінки.
Любов,кохання, поцілунки соковиті,
За мить і стали ми батьки.
Я вже й забув, яке життя на смак солодке,
Була мета і спрага досягти.
Ніхто не дума, що життя таке коротке,
Прожити - це не поле перейти.
І помилки, вони були і є і будуть,
Вони стаються після того, як зробив.
Через помилку пам’ятати довше будуть,
Ніж за добро, що людям ти зробив.
Усе було для чогось і для когось,
Якісь вершини треба було досягти.
А все розсипалося, просто розкололось…
І не дійшов до мрії, та мети.
Спочатку тяжко, але час лікує,
Став дорожити тим, що просто маю.
Можливо моє Я мене почує,
Бо із собою все частіше розмовляю.
Зате тепер ціную тишу, спокій,
Бува в дрібницях так багато щастя.
Під ранок сон легенький, не глибокий,
Ще й кольоровий іноді…як вдасться.
26.01.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2023
Ніщо не вічне на землі , хіба що зорі,
Вони нам сяють, ніби в небі маяки.
Летять собі в космічному просторі
І миготять, як в морі світляки.
На них дивилися мої бабуся з дідом
І чумаки по ним проклали шлях.
Величні піраміди, з гарним краєвидом,
Копіювали пояс Оріона в небесах.
Яскраві свідки світобудування,
Такі близькі й далекі водночас.
Як падає зоря, загадуєм бажання,
Миттєвий блик, ніби чарує нас.
Час все зітре, зітре і піраміди хаотично,
Кудись подінуться, хто загадав бажання.
Лише зірки, що сяятимуть вічно,
Запам’ятають наше існування.
20.01.2023р. Олександр Степан .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2023
Знесилене тіло гріхом оповите,
Душа, мов пригнічена втому відчує.
Ночами насниться, що вдень пережите
І кожен до мрії своєї мандрує.
По вінця наділені всі почуттями,
У кого любов через край уже хлюпа.
Є ті, що свобода злилася з вітрами,
А є і такі, що самотність їм люба.
Одні йдуть до церкви на сповідь, причастя,
Ті вдома псалом дев’яностий читають.
Для інших безумство в горілці є щастя,
А є, що кінець сьогодення чекають.
Хто бореться сам зі своїми страхами,
А хто і змирився, бо вихід не бачить.
Хто думки ховає в віршах між рядками,
А Бог усе бачить і вряд чи пробачить.
Все думаєм кара небесна над нами,
Але, як відомо, Господь не карає.
Як можна пробачити нас із гріхами,
Бо ми вже забули, як когось прощали.
Зате пам’ятаєм, як добре судити
І від покарання знайти насолоду.
Ми зовсім не знаєм, як правильно жити,
І в річку вступити ,незнаючи броду.
16.03.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2023
Воно так стукало, як чуло перші звуки
Свого дитя, що народилося в любові.
Поєднанні навіки через муки,
Заплетені в духовний вузол долі.
Як воно билося, коли дитя хворіло
І трепетало, плач його почувши.
А як засне, то тихо шепотіло,
Усім єством до себе пригорнувши.
Із часом більша відстань між серцями,
Та все одно, міцнішає зв’язок.
Усе відчує серце мами,
Молитву прошепоче в образок.
А в дні війни, серця так калатают,
Щоб чули діти, мати тут, чекає.
Вони від горя, ніби завмирають,
Бо дехто, вже до Бога відлітає.
І серце б’ється іноді з ривками,
Воно не має права зупинитись.
Бо найміцніше серце тільки в мами,
Вона за вас завжди буде молитись.
10.01.2023р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970634
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2023
Хто краща мама, теща чи свекруха?
Завжди у нас за цим стоїть питання.
В відносинах у нас завжди розруха,
Таке тяжке сімейне існування.
По факту, ми не рідні зовсім люди,
А теща, чи свекруха геть чужі.
Якою матір’ю чужа людина буде,
Якщо й своїй дитині, так собі.
А діти мусять мамою назвати,
Бо так заведено було у нас здавна,
Як на весіллі хустку дарували.
Свекруха ж на весіллі головна!
І теща теж, не проти мамой бути,
Якщо дочка її у спокою живе.
Образи всі готова проковтнути,
Аж поки не зачеплять за живе.
А знаєте що буде, якщо взяти
Дрючком гніздо осине зачепити?
Те саме буде з тещею, свекрухою,
Нерідних сина чи дочку будуть жалити.
І не лунає тоді слово,Мама!
А твою Мать, уже частіш звучить.
Тож родичання ці , лише реклама,
Про те, як треба в мирі жить.
Не треба вимагати цю повагу,
Бо її можна просто заслужити.
І мати у собі таку відвагу,
Не заважати своїм дітям жити.
А як гукнуть, повірте не важливо,
Чи тьотя, чи по батькові назвуть.
Якщо чекати довго, то можливо,
Бабунькою онуки назовуть.
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023
Ех, парубоча молодість крилата!
Було бажання ріки завернути.
І глиною смерділа трохи хата
І так хотілося кудись чкурнути.
Але батьки хотіли зупинити,
Щоб оженився, корені пустив.
Але дружиною не можна ув’язнити,
Бо вітер в далечінь тебе манив.
Поїхав десь за обрій, заробляти,
Ганяти вітра, десь серед людей.
Батьки тобі будуть вдома хату,
Через півроку ти привіз грошей.
Дружина звісно рада тебе бачить,
Тебе чекала, вже і не сама.
Під серцем сина носить, а це значить,
Ти тут потрібен, а тебе нема.
Той вітер знов тебе кудись завіяв,
Бо там є воля, простір і політ.
А батько на порозі вдома мріяв,
Що скоро будуть називати його дід.
Так все життя із вітром ти здружився,
Куди він дув, туди ти її летів.
Без тебе виріс син і одружився,
Час пролетів…забрав батьків.
Без тебе і дружина посивіла,
А ти літав і смакував політ.
Без тебе відцвітала і хворіла,
Усе чекала, на вечірній твій прихід.
Отак життя, раптово десь поділось,
Ти вже старий, куди тобі літати.
Із сином говорити захотілось,
Але тебе не хоче він і знати.
Про що з дружиною ти можеш розмовляти?
Про те як жив? А сором не бере?
Ночами вже частенько сниться мати,
Але мовчить, розмову не веде.
На старість сам лишився, із думками.
А де ж той вітер, що дружив з тобою?
Він полетів до сина і ривками,
Тепер його, заманює з собою.
І хочеться кричати:-Зупинися!!!
Але від голосу навіть луни немає.
Все через те, що ти був спокусився
Із тим, що силу вітру має.
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2023
В моєї дружини, з дитинства є мрія,
З роками не слабша, міцніше стає.
Як кажуть в народі, завжди є надія
Здійснити бажання, поки воно є.
Ніколиб не думав, що моя Світлана,
Маленька, тендітна бажає таке.
За бороду вітер вхопить дідугана,
Піднявшись туди, де повітря рідке.
Повітряна куля, мов човен у хмарах,
Боки кольорові на сонці блищать.
Шампанське іскрить в кришталевих бокалах
І бачить птахів,що по небу летять.
Поглянути зверху на нашу країну,
Відчути безмежність і крикнути вниз.
Таке от бажання в моєї дружини,
Як буде можливість, зроблю їй сюрприз!
2.01.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970021
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2023
У лісі росла під дощем і вітрами,
Знесилена спекою влітку була.
Ще білки ганяли на ній за шишка’ми,
Снігами, морозом плекала зима.
Стояла зелена у лісі красуня,
До сонця тягнулись тоненькі голки.
Увечері пугача чула відлуння,
Вночі біля неї товклись їжаки.
Ласкаво сестричкою ті називали,
Бо трішки колюча на дотик була.
Ялинка росла, та у снах все чекала…
На свято потрапити, мрія була.
Бо сумно у лісі, не видно нікого,
Минають роки і немає прикрас.
Та мрія збулася, спиляли небогу,
Настав чарівний для ялиночки час.
Поставили в хаті, де затишно було,
Немов королеву на свято вдягли.
Співали пісні, танцювали навколо,
Два тижні святкових, немов пропливли.
Пожовкли голки і посипались долі,
Набридла ялинка, минули свята.
Засохла красуня в теплі і неволі,
А в снах бачить ліс, де природи краса.
Не завжди так гарно, де тепло і ясно,
Радій і квітуй, де родився колись.
Можливо ще вчора, все було прекрасно,
А ти не помітив, дивився у вись.
1.01.23р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969879
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2023
Ялинка одягнена в шати святкові,
Виблискує дощик і янгол вгорі.
І буси на гіллях висять кольорові,
Вогнями мигають малі ліхтарі.
Радіє малеча, бо свято зимове,
Торкається ніжних, дитячих сердець.
Сьогодні для них буде дійство казкове,
А нам для дорослих, лиш року кінець.
У нас Слава Богу,є їсти і пити,
Багато є місця і зайві стільці…
Нема багатьох, бо пішли боронити,
Щоб келихи ми потримали в руці.
Вони зараз там, щоб ми жили у мирі.
Багато хто з неба уже завітав,
Вони поміж нами, у хаті, квартирі
І кожен невидимий келих підняв.
Годинник дванадцять разів вибиває,
Хай збудуться мрії в казковий цей час.
Усе, що народ України бажає:
-Хай мир, поскоріш завітає до нас!!!
31.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969772
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
Якось було у дитинстві
Я старих не розумів,
Новий рік-велике свято,
Де лунає сміх і спів!
Новорічна ніч чудесна,
На бажання чарівна
І салют небесну темінь
кольорами розрива.
А в старих нема ялинки,
Ніби свято не для них.
Їсти звісно приготують,
Не для себе, а для тих
Хто уранці посівати
До господи забіжить.
З новим роком привітати,
Побажа щасливо жить.
Ясність посмішки стареньких,
Блиск сльози в кутку очей
За вірші із уст рідненьких
І гостинці для дітей.
А два дні лише до того,
Свято геть було не те.
Правило життя людського,
Що блищить, не золоте!
Скрізь реклами на товари,
Скидки, блиск і мішура.
А в кишенях лиш фанфари
І математична гра.
Заплатити комуналку,
Якось місяць проживти.
На аптеку добра сума,
А ще дітям помогти.
От і мусять наші рідні,
Жити так, мов у лапках.
Із надію на краще,
Що приходить до них в снах.
Сни людей бувають різні,
Серед них і віщі є.
Як стосунки рідних тісні,
Тоді щастя настає.
Нам потрібно розуміти,
Все мине і прийде час,
Станем ми на їхнє місце,
Не впізнати буде нас.
А сьогодні, будь ласкавий,
Дітям приклад покажи.
Добротою, теплотою,
Ти батькам допоможи.
І в майбутньому можливо ,
У тяжкі життєві дні,
Ту любов, що так важлива,
Подарує хтось тобі!
29.12.21р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969583
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2022
Сидить жінка на порозі, та щастя латає,
Якесь воно в неї кумедне, чогось не хватає.
Було на чуже дивилася, зі своїм рівняла,
Все мріяла, буде краще, та дарма чекала.
Куди зникли, поділися всі мрії дівочі?
А натомість, залишились заплакані ночі…
День прийде, надійне маску де радість фальшива,
Нема щастя, бо кохання не бува зрадливе.
Думала, що в дітях щастя. Звісно трохи було,
Поки росли підростали, а далі минуло.
Розлетілись хто куди, матір залишили…
І роки, немов птахи, мимо пролетіли.
Хоче звісно, щоб те щастя квітло, та буяло.
Не чорніло і марніло, а щоб засіяло!
А воно ніби назло, впаде, розіб’ється,
Бо я кажуть, там де тонко, то там розірветься.
Дуже шкода, що не всі можуть в щасті жити,
А у кого воно є, треба дорожити.
Тільки мудрість ти оцю лиш тоді пізнаєш,
Коли щастячко своє, не раз підлатаєш.
28.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969534
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2022
У холодку, під деревом солдат сидить,
Так легко й тихо у перервах між боями.
Тихенько вітер листям шелестить,
Запахли трави, що стоптав ногами.
На мить здається, що нема війни…
Блаженство спокою, що тіло відчуває.
Тільки заснув і баче дивні сни,
Дружина із днем ангела вітає.
За нею діти обнімають, міцно-міцно,
Онуки з подарунками біжать…
Сон неглибокий, тож прокинувся фізично
І пожалів, що не дали поспать.
То були справжні друзі, побратими!
Його збудили, привітали із цим днем.
І обіцяв солдат, що разом з ними
Після війни по чарочці хильне.
Чомусь не дуже весело в цю пору,
Є час для радощів, для смутку теж він є.
І задививсь солдат високо вгору…
-А все ж прекрасне, день народження моє!
Дай Боже сили нам усім і Перемоги,
Прогнати ворога з рідненької землі.
Щоб не було на серці більш тривоги,
Прости Господь, усі гріхи мені!
Ти чуєш ? Я не прошу так багато,
Зроби будь ласка подаруночок мені.
Хай путлер здохне! Ото буде свято!
Нехай скоріш прийде, кінець війні!!!
25.06.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969441
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2022
Я відірвав листок, двадцяте грудня
І втратив календар вчорашній день.
А дощ ішов, до самого полудня.
Я чай допив з варенням із вишень.
В думках своїх, весь рік перебираю,
Як на екзамені шукаю помилки.
Я наслідки за хід невірний знаю,
Такі вони, життєві сторінки…
Давно не вірю в Діда я Мороза,
Бо ним я став, за для своїх дітей.
Купив ялинку, ляльку, паровоза,
Тож має бути все, як у людей.
Синоптик ще сім днів дощу нам напророчив,
Така зима тепер у нас щорік.
На підвіконня кіт заскочив
І поглядом залип на дощовий потік.
І от ще десять днів минули,
З календаря я десять відірвав листків.
У гості друзів ми гукнули,
Хоча збиралися поїхать до батьків.
Останній день святковий вже спливає,
З екрана нас вітає президент.
Десь у душі, я загадав бажання,
З надією лише в один процент.
На ранок сніг сипнув крупою,
Зима вступа в свої права.
Новенький календар, на кухні за стіною,
В листках, нам заховав свої дива.
20.12.21р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022
У небі різдвяному зірка світила,
Марія у хліві дитя народила.
Спаситель наш Богом на землю посланий,
Пророцтво збулося для нас разом з вами.
Свій шлях на землі, він провів в доброті,
У скромності, цноті, житті простоті.
Мав одяг простий, хоч був цар над царями,
А жив у наметі. Боси́́ми ногами
Він морем гуляв і пустинні дороги
До крові стирали божественні ноги.
На тайній вечері все скудно було,
Божественна їжа, то хліб і вино.
Він сам був любов і навчав всіх любити,
Уміти прощати, других не судити.
Бо серце відкрите-до Бога дорога!
В душі каяття-це твоя перемога!
Сьогодні Різдво, день народження Бога!
Щедрівки лунають з самого порога.
Докупи зібралися добрі родини,
Святвечір єднає усю Україну.
Ми зичимо щастя, бажаєм всього.
Христос народився! Славімо його!
6.01.2021р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2022
Мов гадюка, повзе залізниця,
Поміж шпал бур’яни поросли.
І лунає в степу рахівниця,
Малий хлопчик лишає сліди.
19, 20, 21 я скакаю, немов по драбині,
В ноги холодно, дують вітри.
Я один і шукаю родину,
Тільки дуже широкі щаблі .
22 23 24 є у мене два брати маленькі,
Їх забрали, як вмерли батьки.
А мене залишили із дядьком,
А вони, лиш горілку пили.
25 26 27 хочу їсти, а сонце тікає,
Я іду, куди рельси ведуть.
Як я жив, то собака лиш знає
І надіюсь, мене знайдуть.
28 29 30 дуже холодно трави біліють,
Хтось шепоче:-Ляж любий,засни!
Ніг не чую…і руки німіють…
і лунають казкові пісні.
Рахувати я далі не вмію,
Бачу вогник у полі горить.
Може там нагодують, зігріють…
Сироту,люди добрі, впустіть…
23.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2022
Привіт друга Я. Ти моя половина,
Зі мною життя через скло прожила.
До мене всміхалась, як була дитина,
Рукою торкалась, як юність цвіла.
Щоранку й щовечора ми зустрічались,
Однаковий був в нас до одягу смак.
З однаковим хлопцем разом покохались
І разом цілунки були на вустах.
Я бачу, що ти дуже часто сумуєш,
Бо мало уваги тобі надаю.
Можливо за склом ти мене і не чуєш,
Пробач, що недовго з тобою стою.
Я думаю, в тебе сьогодні теж свято,
Вдягнулася гарно, помада блищить.
І рокі́́в мабуть рахувати багато…
У тебе, за склом, час так само летить.
Вітаю тебе! Моя подруга краща!
Ти дружиш зі мною найдовше з усіх.
Нехай і надалі зустрічі наші,
Ідуть безперервно, багато ще літ.
Завжди посміхайся, тобі дуже личить,
Спокійною буть і щаслива живи.
Здоров’я хай буде, його ж не позичить,
Ну добре, до зустрічі, будемо йти.
Жінка пішла. Світло зникло в кімнаті.
І тиша вступає у свої права…
Маленьке дівча, у квітчастому платті,
У дзеркалі жіночці, вслід помаха .
19.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2022
У таємничості чарівна є розв‘язка,
Бо у житті, завжди присутня казка.
Коли зима в свої права вступає,
Ми так чекаємо Святого Миколая.
Вже дітки пишуть всі йому листи.
І в казку, хочуть вірити батьки.
На подушку ми ввечері лягаєм,
А вранці, там гостинчика шукаєм.
Віддати згоден я багато,
щоб бачити щасливі оченята.
Бо ці хвилини радості дітей,
Нас зближують, гуртують всіх людей.
Ми просимо Святого Миколая,
Він таємничий і думки всі знає.
Ми в нього вірим, він існує!
Добро і мир,нехай панує!
18.12.2021р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968627
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2022
Чи ти потрібен людям, як живеш?
Чи йде за тебе десь, якась розмова?
Чи хтось плече підставить, як впадеш?
Чи за життя іде оцінка слова?
Усі поети в нас на визнанні,
Коли дві дати в нього під портретом.
А за життя, ти не потрібний, ні
І ні для кого це не є секретом.
Можливо твори - це як те вино,
Чим більше років, то ціна зростає.
Сьогодні вовна, а в майбутньому руно,
Як воно буде, то ніхто не знає.
А скільки віршів, вийшли з-під пера
Й заснули у пилюці, на сторінці?
А довго так чекали читача…
Були присвячені коханій жінці.
Мені повірте, буде все одно,
Як після смерті вірш хтось процитує.
Якщо словесне я посію десь зерно,
То хочу бачить, як воно квітує!
Тож розмовляймо, поки живемо,
Хоча й бува безсмертне слово.
Поки по цій землі ми ідем́о,
Нажи́во розмовляти,так чудово!!!
15.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2022
Смачного!
Який смачний буває борщ в моїй тарілці,
Коли дружина з настроєм готує.
М’ясце парує на гомілці…
І бурячок з цибулькою фліртує.
Капусточка з квасолькою сплелись,
Картопелька, в томат на дно пірнає.
Зажарочка і морква ніби ввись,
На скалочках, із жиру, виринає.
А в середині, білий острівець,
Домашньої сметанки пропливає.
Червоний перчик, ніби той плавець,
Туди-сюди проплив і витягаю.
Скоринка хліба, терта часником…
І цибулина на солонці ціла,
Тут не пасує рюмка з коньяком,
Зате горілочка, смакує біла!
Узявши ложку, пробую на смак…
Який букет! Які яскраві ноти!
За такий борщ, не шкода ні подяк,
Не інших проявів щедроти!
14.12.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968289
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
Котилася сиру, не просто голівка,
А дуже велика така голова.
Замотана була у якісну плівку,
Яскрава реклама бока обвива.
Медалів штук п’ять, на анфас приліпили,
Великими буквами без ГМО,
Де дата вживання, печатку вліпили.
А далі англійська, в Європу ж йдемо!
Котився той сир, із гори по стежині,
Чи хтось загубив, чи навмисне турнув.
Такого продукту, нема в магазині
І в двір запустіли, той сир завернув.
На швидкості добрій вкотився у хату
І там по пилюці крутнув три рази.
Задів кочергу, дерев’яну лопату,
В кутку затріщали сухі гарбузи.
Зробивши той ґвалт у давно пустій хаті,
За кілька хвилин і пилюка вляглась.
На запах молочний збігались хвостаті,
Навкруг ціла зграя мишей зібралась.
Оце так Фортуна до них посміхнулась!
Це ж треба, із неба упало таке!
Безхозне добро! І вся зграя ри’нулась,
На смак особливе, на дотик тверде.
І нумо тягнути, хто скільки ухопить,
Хто скільки до рота ізможе запхать.
Таке почалось, один одного топчуть,
Хто більший, той крепший ,на інше начхать.
От ті, що побільші нажерлись від пуза,
На сонці лежать і хропуть на весь дім.
А менші, облизують плівку від сиру,
Читають про склад, де писали дрібним.
Медалі розглядують, слину ковтають
І мріють, що знову настане та мить,
Як сиру голівки до них завітають…
Уяву і сни неможливо спинить.
От так Україна, мов сир той кругленький,
Дісталось народу на рівних правах.
Але хто сильніші були і хитріші,
Роздерли її по великих шматках.
А інші будь ласка, ось крихти збирайте,
Понюхайте плівку, медальку лизніть.
І кожні п’ять років собі вибирайте,
Хто більше хапнув і при владі сидить!
10.11.2021р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968032
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2022
Діду!Діду! А Господь нас чує?
-Звісно чує й бачить кожну мить.
Він не спить і кожний день чатує,
Може серце зхоче хтось відкрить.
-Діду! Діду! А Він розуміє,
Мову нашу, чи іще якусь?
-Про розмову з кожним Господь мріє ,
А от мова…-Посміхнувсь дідусь.
-Доброта, любов і ласка,
Це слова? Чи добрі вчинки?
Перед Богом, зникне люба маска.
Чи з дорослої людини, чи дитинки.
Розмовляй із Богом, мій маленький,
В молитвах спасіння попроси.
І твори добро, хоч потихеньку.
От тоді й почуєш голоси!
Слово Дякую, за твою добру справу!
Дай вам Бог, здоров’я навіки!
Бог, людськими промовля вустами.
Ти його відчуєш на взнаки .
Бог із нами, він завжди присутній!
Думку відчува і чує слово.
Він веде за руку у майбутнє.
Розмовляй із Ним, обов’язково!
8.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967825
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2022
З самого ранку стогін по хаті,
В баби Горпини болить голова.
Чи то магнітні бурі прокляті?
Тиску в судинах чомусь не хвата.
Все мов пливе у очах для Горпини,
Ніби з під ніг, вислизає земля.
Через мобілку гука Василину,
Тиск на селі, піднімає вона.
Кілька хвилин і уже на порозі,
Новий Айфон Василина трима.
Гучність вімкнула іще по дорозі,
Гавкіт собачий, аж в хату луна.
Голос Скабєєвой, лине з Айфона,
Меле, що треба нас всіх розбомбить.
І від Карпат, аж до Тихого Дона,
Прапор російський кругом причепить.
В баби Горпини насупились брови,
Швидко рум’янець на щоки упав.
Очі від злості полізли на лоба,
Стакан із зубами з буфета упав.
Дулі скрутивши, кричала Горпина:
-Ось тобі падло, як мало, бери!
Досить мабуть!Виключай Василина!
Бо із цим стервом, дійде до біди.
Фу-ф, тиск у нормі! Оце уже кльово,
Можна збиратись копати город!
В слідучий раз, урубай Кисельова ..!
Так і лікується в селах народ.
8.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2022
Великий базар у суботу працює,
Народу кишить і торгівля іде.
Херсон вже звільнили і мало хто чує,
Як хтось, за нас з вами, життя віддає .
За рибою черга,карась, товстолоби
І купка людей коло сиру стоїть.
Ковбаси копчені, дають всім на пробу,
Купюри хрустять, копійчина дзвенить.
А посеред шуму, стояла тихенько,
Сховавши під шапку дитячу красу,
З набором цукерок,дівчина маленька.
І напис виднівся-На ЗСУ!
І голос, немов у синички тоненький,
Лунав :-Люди добрі, будь ласка купіть!
Цукерок набір і цей внесок маленький,
В підтримку солдатикам нашим зробіть!
Одні, купувавши, дівчатко хвалили.
Другі, просто йшли, не звертали уваги.
В дитячому серці, багато є сили
І вчинок її, достойний поваги.
Коли навіть діти, дитинство міняють,
Відрізавши коси, продавши красу…
Вони перемогу для нас приближають!
Купуйте цукерки! Це -На ЗСУ!
6.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2022
До кого стукати у двері?
Чи хто відкриє чужаку?
А чи запросять до вечері?
Чи будуть раді козаку?
Чи пригостять? Нал’ють чарчину?
Чи будуть слухати, що кажеш?
Чи візьмуть з тебе копійчину,
Як шрами ти свої покажеш?
У кожного своя оселя
І там закони теж свої.
Чи в хаті, спать тобі постелять?
А чи на сіні, у хліві.
Як вранці будеш йти в дорогу,
Чи да’дуть хліба, хоч окраєць?
Чи перехрестять за порогом,
У добру путь, чи побажають?
І ти підеш, бо доля кличе.
Творити взавтра, воювати.
Майбутнє завжди таємниче.
І не завжди вкладають спати.
2.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967241
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2022
Дитинство. Літо. Я ізмалку
Вставав раненько,лиш сіріло.
Бо дуже полюбляв рибалку,
Біг до ставка, серце тримтіло.
А бігти було недалеко,
Через дорогу й по траві.
Клювало вранці, бо як спека,
Риба ховалась в глибині.
На березі холодна глина,
Мов пестила дитячі ноги.
Біліла гусяча пір’їна,
Риба скидалася потрохи.
Своє спорядження рибальське,
Тримав у старому портфелі.
Дві закидушки, три комбайни,
Які часи були веселі .
Позакидавши в ставок снасті,
На них дзвіночки начепивши,
Чекав я окунів смугастих
і коропців, з кіло завбільшки.
У голові кружляла думка:
-Ловись, ловись велика рибка !
І тут одна покльовка, друга,
На закидушку трохи дибка.
Підсік, аж дзвоник дав у лоба,
Тягну і чую, риба б’ється.
На берег витяг товстолоба!!!
Із боку дід Павло сміється.
-Оце рибак! У діда вдався!
Ти бач, якого ухопив!
І я рибиною пишався,
Та-ко-го, вперше я зловив.
Руки помив,бо липли трохи,
Дістав рибацький свій сніданок.
Білий налив-м’якенькі боки,
Такий смачний дитячий ранок.
І знову дзвоник трохи диба,
Бо на гачок хтось упіймався…
Колись клювала добра риба.
І короп, о-о-от такий скидався!
2.12.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967186
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2022
Малювала Доля, на руках малюнки,
Ще в утробі матері, чудом нанесла.
У кожного пальчика, свої візерунки,
Заманила чарами, свого ремесла.
На долоні дивишся, все життя розписане,
Лінії глибокії розмічають путь.
Є початок лінії, там де заколисане,
А є перехрестя, де роки цвітуть.
Скільки діток буде, теж в малюнках видно.
І які таланти, Бог подарував.
Навіть видно вчинки, що й казати стидно.
І шляхи-дороги, де ти мандрував.
Майже всі заглядають на глибоку лінію,
Що відповідає за кількість років.
Все на неї дивляться, мріють із надією.
Згадують дитинство і своїх батьків.
І казала Доля:- Не зліться на мене!
Не впадайте в відчай, як не залюбки!
Бо у вас є Воля, сильніше за мене.
Все можна змінити, Волі завдяки!
25.11.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966793
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2022
Гур-гур, гур-гур, гур-гур , лунає серед ночі.
Гур-гур, гур-гур, гур-гур, шепочуть жорнови.
Пшениці жмені дві, а діти їсти хочуть
І на печі лежать, ледь- ледь живі старі.
Гур- гур ,гур-гур,гур-гур, вже сиплеться мукичка.
Закриті міцно двері, на ляду і замок.
У мисочку налили тепленької водички
І швидко замісили сіренький пиріжок.
Жар у печі всміхається, немов усіх загукує:
-Давайте хліб до мене! Я хутко запечу .
І всі сидять на припічку, тихенько матір слухають,
Як та бідненька молиться і плаче у кутку.
Кида до печі пір‘я, щоб пиріжком не пахло
І на годину цілу, піч хлібчик зігріва.
І на цей час у хаті, неначе все затихло,
Бо завдяки тим жорнам, родина ще жива.
Святе їство дістали, на хусточку поклали.
Ділили на частинки, щоб порівну усім.
Всі крихти у долоньку, дали найменшій донькі.
А жорна закопав, у землю дід Максим.
26.11.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2022
Сто днів, як країна у пекло попала,
Війна почалася і йде кожен день.
Нормальне життя, його раз і не стало
І стало тіпать,від російських пісень.
Змінилося все, навіть сни стали інші.
І люди змінились і не в кращий бік.
І я став другим, не таким як хотілось
І червень другий, не такий як торік.
Я скучив за миром, хоч раніше і не думав,
Що він у нас був, я його не цінив.
Бо мир-це не просто хтось взяв і придумав,
А той, хто біду і війну пережив.
Я скучив за друзями, просто зустрітись,
Поглянути в очі , торкнутись руки.
Я скучив , що можна кудись запізнитись…
А зараз живеш, якось все навпаки.
Десь мрії поділись і зникли всі плани.
Живем у новинах, на серці тягар.
Я скучив за ранком, де білі тумани
І сонце ласкаво виходить з за хмар.
Дороги забиті машинами , скучив .
Проїзди широкі, ще без блокпостів …
Великі міста .., які Путіна замучив
І наш Миколаїв, який посивів .
Так, мрії пропали , одна залишилась,
Одна, але спільна, не мрія - мета :
Щоб швидше війна в Україні скінчилась!
І щоб перемога, лиш наша була!
12.06.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966563
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2022
Біжать струмки кришталеві, як вранішні роси.
І на смак такі солоні і гіркі, як сльози.
Вже давно на цьому місці не бігли струмочки,
Не ридали матері, не плакали дочки.
З усієї України струмки позбігались,
В одну річечку злились, разом об’єднались.
Зашуміла та ріка, що гірка як сльози,
Хвилі вгору підкида, троще верболози.
Журба з горем піну взбили, води по мутніли,
Застогнала :- Поможи! Боже! Та дай сили!
Побороти усю нечисть, ворога розбити!
Орків клятих в своїх водах ,у сльозах втопити!
Дай нам сонця, щоб зігріти після горя душу
І дощу рясного з неба,бо кров змити мушу.
Нехай висохне ріка і відчує втому.
І дай Бог, щоб повернулись всі діти додому.
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966517
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2022
Сова, не родить солов’я!
Гласить людська наука.
У вбивць така ж буде сім’я,
У сина , батька, внука.
Жеда до крові та знущань,
Насильство до безтями.
Бажання впитися в гортань
Смердючими зубами.
Ще й хрест натільний на собі,
Нести, ніби на вдачу,
А чорт рогатий, у тобі,
Від щастя, ледь не плаче.
Сьогодні пекло без чортів ,
Там жодного немає.
Усі пішли до москалів,
Їх руський дух приймає.
Бо як ще можна пояснити,
На що спроможні ті кацапи.
”Святий “Кирило недобитий,
Призвав убивство прославляти.
Прикрившись іменем Ісуса,
Пагон ховаючи під гризу,
Чорна душа , як в сажотруса.
Із верху піп, а демон знизу.
Молімось , браття! Бог почує!
Він допоможе стерти лихо.
Святе письмо про те віщує,
Що після бурі, буде тихо!
Але у цій війні кривавій,
Нам головне - людьми лишитись.
Щоб ті чорти в нас не влізали,
Із Богом в серці, треба битись!
Геть матюки із свого рота,
Бо ними біса притягаєш.
Ти вище, ніж ота босота,
Ти Батьківщину захищаєш!
Ми ворога свого здолаєм,
Про це пісні будуть складати.
А «Ще не вмерла »заспіваєм,
Щоб всьому світу нагадати:
Ми українці! Народ Божий!
За нами Правда! Наша віра!
У пеклі згине стан ворожий!
Бо з нами Бог! І з нами сила!
12.04.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.11.2022
З свого самого існування ,
Із нами поряд йде страждання .
Воно завжди було присутнє,
Тільки із ним буде майбутнє .
Така чудова мить кохання ,
З народженням прийде страждання .
А як погані будуть діти ,
Страждати буде, чи радіти ?
Коли дитя мав птах злітає ,
Хто з них щасливий, хто страждає ?
Яка любов на смак буває ?
Пізнає той , хто лиш страждає .
Що є воно оце страждання ?
Це після дії порівняння ,
Коли ступив у невідоме ,
Чи загубив таке знайоме .
Може страждання це насіння ?
Що проросте немов спасіння ,
Бо навіть Бог і той страждав ,
Як на хресті життя віддав …
То може це дарунок долі ?
І тих страждань треба як солі ?
От тільки , як потрібно жити,
Щоб рівномірно посолити?
22.1122р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966294
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2022
Яка ж весна холодна цього року…
Неначе лютий в травні забаривсь.
Береза людям не давала свого соку ,
Від холоду, ковід пропав кудись.
В містах усіх роздягнені будинки ,
Нема опалення, ні світла, ні води.
Навіть зкурцюбились ялинки,
Бо в Україну знову сунуть холоди.
Сира земля ,така холодна під дощами,
В окопі сиро, в черевиках хлюпотить.
Та зігріва, в кишені фото мами
І кава в турці, що на вогнику кипить.
Яка ж весна холодна цього року…
Але й вона закінчиться колись.
Ми майже всі вже відійшли від шоку,
Пекучі дні у червні почались.
Зігрієм землю ми гарячими серцями,
Вогнем гарматним, що летить увись.
Накал в повітрі підігріємо піснями,
Калина рідна , більше не хились.
Хай Джавеліни райдугу малюють,
А Байрактар із неба засвітить.
Хто не нагрівся хай тоді станцюють
Гарний танок, він може й душу запалить .
Гарячі хлопці є на Україні
Їх збройні сили плавлять, мов метал
В душі лунають пісні солов’їні
І міцність духу нібито кристал .
Тепло від вас , дає нам всім надію.
Вогонь єднає, зближує людей.
В серцях малює тільки одну мрію,
Що так кипить і рветься із грудей.
Яка ж весна , була холодна цього року…
Її ми будем вічно пам’ятати.
Таку страшну, таку німу, жорстоку.
Дай Боже, більше нам її не знати.
28.05.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966278
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2022
Біля торта сидить старенька жінка,
Яскраве плаття , хоч не ювілей .
До 100 років лишилася одна зупинка,
Букет ромашок стисла до грудей.
Навколо рідні діти,друзі ,внуки.
Палає торт від кількості свічок,
В думках ще молода, але от руки…
Про вік нагадують, стискають кулачок.
Ще зранку, внуки губи малювали,
Рум’яна , тіні, вії підвели.
Перуку кучеряву приміряли,
До столу з тортом, йти допомогли .
Лунають оплески і щирі побажання,
Цілунки в руки, щоки і вуста.
І іменинниця, на межах розглядання ,
На стіл упала чистая сльоза.
Настала мить , загадувать бажання ,
Ще рік і буде 100-й раз.
А може буде свято це останнє ?
Тому потрібно менше лишніх фраз .
Сказала жінка :-Дякую я Богу!
Що дев’яносто дев’ять прожила
Хоч тяжко я пройшла свою дорогу,
Змінилаб я її , колиб могла.
Навіщо Боже, дав мені багато?
Роки летять, немов оті вітри.
Бажаю я, хоча і пізновато,
Прожити три рази по тридцять три!
29.07.22 р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966276
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2022
Ми живем на землі,
Що плодами багата.
Свої щедрі дари,
Вона людям дає.
Хто на ній народився,
Вона буде як мати.
І як дітям своїм,
Всю себе віддає.
Ой ти земле моя,
Прославлялась віками.
Сам Господь готував
Подарунок для нас.
Заплелася земля,
Запашними вінками
І намисто з калини,
Одягла для прикрас.
Вона вічність живе
І закуталась в травах,
Омивалась дощем
І лісами росла.
І для мене з тобою,
Україною стала
І для наших дітей,
Ще пишніш зацвіла.
Хай пшеничні моря
Розільються степами,
Буйно квітнуть сади,
Стають кращі міста.
Завжди буде земля,
Для нас рідна ,як мама.
Вона сама найкраща,
Батьківщина моя!
21.11,22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2022
Давно косметика лежала на полиці,
Є час і змога , та нема куди.
Давно не фарбувалась молодиця,
Війна лишає скрізь свої сліди.
Чом пропадати, взяла косметичку,
Пішла у поле, де осінні кольори.
Розклала фарби на суху травичку,
Помаду підняла, аж догори.
Підмалювала сонце, що у хмарах
І обрій ніжно враз за червонів.
А промені заплутались у чарах
і клен біля струмка затріпотів.
Взяла рум’яна, лист під фарбувала.
Чарівний блиск сипнула до води.
І та, мов зорянисте небо стала,
Безмежності краса І глибини.
Стежку підправила тональним кремом,
Що у полях зникала серед трав.
Змішала тіні чорні з чорноземом,
Де плуг недавно землю розпахав.
А пудру, вітер підхопив грайливо,
Порозсипав на сивий сухостій.
Таке складне, осіннє диво,
У косметичці є простій.
На це дивилася дівчина,
Тернулась пальцями сльоза.
І випадково, під очима,
Собі рум’яна нанесла.
Проміння сонця губи підкрасило,
Струмочок сяйва блиск подарував.
Волосся русе вітром розчесало,
А клен, листочком в щічку цілував.
16.11.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965959
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2022
Прилігши на дивані в теплі хаті ,
Поївши перед цим чогось смачного…
Хоч бідні це зробили, чи багаті ,
Ми не беремо в голову дурного.
І так усе життя таке робили ,
Та лиш тепер у голові з’явилась думка,
Що хтось, віддав життя і сили,
Щоб було чим тобі набити шлунка.
Ми у теплі , у повному комфорті,
У телефоні клацаємо лайки .
А хтось замерз у мокрому окопі
І проклинає «вату» , балалайки.
В яку ціну ти спокій свій оціниш,
Поки війна за ногу не вкусила?
На межах інтернету не загинеш,
Лише в житті, коса людей косила .
Війна стає лише тоді страшною,
Коли тебе конкретно обіймає.
Стає волосся трохи з сивиною,
За спокій , кожен щось своє втрачає.
Тож скільки коштує ласкавий ранок?
Дітей цілунок, гарний мирний день?
Гаряча кава, чи смачний сніданок?….
…чиєсь ЖИТТЯ ,що стало як мішень.
17.11.22р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2022
Куди подівся розум у народу?
Та і чи був спочатку в головах?
Де зникли їхні ду’мки про свободу?
Хто заселив у душі чорний крах?
То вже не люди, хай і більша половина,
Вони впитали злість із молоком.
Гниле суспільство, от причина!
І телевізор, з довгим язиком.
Царя! Царя, ви так собі хотіли .
Чи він хотів, щоб ви в нього були.
Що ви за люди і якої віри?
Кому ви душу свою продали?
Радієте , що гинуть діти наші,
Бажаєте спалити все вогнем.
Вже ритуальні повні крові чаші
І небо плаче зоряним дощем…
А як же інші? Мову одібрало?
Грошима їм заклеїли роти.
Бодай вас всіх, на шмаття розірвало,
Хоч серед них, багато хто брати.
Ви мовчите, коли сестру ґвалтують,
Коли за коси, вашу матір потягли !
І ваші діти все це бачуть, чують,
А як зростуть, будуть такі, як ви.
І майже в кожного є хрест на шиї,
Такі ж ікони і церкви стоять.
Та чи для Бога будуть милі,
Ті молитви, що до небес летять???
Можливо це Антихрист вже при владі,
Що всім бажає смерті і кінця?
А ми всі стали йому на заваді,
Може священна битва ця?
Ну що ж, готові ми уже до бою.
Не сили Боже , трохи віри дай!
Світле майбутнє,Ми закриємо собою!
І буде мирний в Україні небокрай!!!
15.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2022
Привіт, мій Друже! Як тобі сьогодні?
Вже не болить? Чи з часом просто звик?
Вже ночі стали більш холодні ,
Від мряки не врятує дощовик .
Немає вікон, тих в що сонце заглядало,
Через дірки в будинках вітер засвистів.
Вже жовте листя геть пооблітало,
Сухий Фонтан заплакать захотів .
У тебе , без води ,засохли губи
І настрій зник, без сміху дітвори.
На дачах, люди топлять груби
І цього року , темні кольори.
Вночі Соборна, вже не сяє так вогнями
І Корабельний твій район трохи затих.
Задумався Намив з Лісками,
Інгульський міст, Варварівський притих .
Щодень і ніч здригаєшся від звуку ,
Що кляті москалі у небо шлють .
Ти витримав вогненну муку ,
Не дай Господь ,таке відчуть.
Ну потерпи ще трохи, Милий Друже,
Вір в ЗСУ, завжди надію май.
Тебе боронять хлопці мужні
І твій хрещений - Святи’й Миколай .
Усе мине, лишиться тільки пам’ять,
Місто-Герой ти будеш на віки !
Хай імена завчать напам’ять,
Тих, що життя за тебе віддали!
Хай ясне сонце світить тобі з неба!
Лоскочуть ріки, твої білі береги !
Зростай ,мій Друже, бо так треба!
І мир хай квітне, з щастям навкруги!
14.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965616
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2022
Із лікарні приїхала додому Галина.
Сказав лікар:-Для вас,бабо, слаба медицина.
Їдьте краще у село,думайте про Бога!
Бо з вашим діагнозом, вже туди дорога…
Зайшла в хату, пусто, тихо ,лиш мухи літають.
Хоч у хаті й рідні стіни,та не помагають.
За стіл сіла, наплакалась, на життя та долю.
Про кінець задумалась…душа повна болю.
Слава Богу сім’я є ,кажуть - В дітях сила!
Недаремно ж все життя ради них робила ?
Сину - будинок, під виплату брала.
На нову машину, дочці грошей да’ла.
І торби, немов той графік, Тридцять літ возила…
Тож на старість, добре слово й хліба заробила!
Спершу сина по мобілці Галина набрала .
Розридалась,про болячку свою розказала..
Син мовчить, лиш сопе носом, отвіту немає.
Чує мати , як невістка в трубку отвечає:
-Мій будинок, не приют!Хай до дочки їде!
Їй машину купували, хай за нею й сліде!
Я для себе і ще толком, навіть не пожила.
Не хватало, щоб ще судна з під неї носила!
Обірвалася розмова,краще б не дзвонила.
Тож набрала доньку меншу, що для серця мила .
Розказала все як є , за відмову брата,
Вибачалась , що стара , та що небагата.
Що надія лиш на неї, бо вона кровинка…
Донька слухала, зітхала ,мовчала хвилинку.
Потім каже -Знаєш ,мамо ! В мене зараз плани !
Любов майже на кону,страсті ,як вулкани!
Може зять в вас новий буде, молодий ,хороший.
Маєм в Турцію поїхать, тож позичте грошей!
Та радійте за дочку , кидайте ридати.
Треба трошки поживти , не смійте вмирати !
Сльози витерла Галина, зачинила двері
І пішла на сільський цвинтар,до свого Валєри.
-Привіт любий! Все лежиш ? Сумно тут самому ?
Біля тебе скоро ляжу…не потрібна нікому.
Чи то ми не так жили, чи не так учили?
Край прийшов , а все життя, позад розгубили…
****************************************
Із берези брунька впала, на сережку схожа,
Зарипіла на цвинтарі, стара огорожа.
Тихо тут ,поміж хрестів , вітерець гуляє…
Життя десь дзвенить, кипить, а тут…засинає…
24.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2022
Дорога, що веде у невідоме,
Заманює пригодами в майбутнє.
Вони намрієні і трохи кольорові
І в свої сили впевненість присутня.
За кроком крок, ми уперед прямуєм
І там світанки гарні зустрічаєм,
Що в мріях було, те самі збудуєм,
А від кохання в небі політаєм.
І час стрімкий нас, мов веде за руку.
Позад лишилися роки, що пережили.
Так важко відчувати нам розлуку,
Тільки емоції напам’ять залишили.
Частіше захід сонця споглядаєм,
Хоч іноді радіємо світанку.
Тепер не біжимо ,чекаєм.
І дякуємо Господу щоранку.
10.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965272
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2022
Любові хвиля, змішана з сльозами.
Безсонні ночі, безкінечні дні.
Біля ікон шепочуть губи мами,
За всіх дітей, що зараз на війні.
Так це вони збирають кошти ,
На безпілотники ,буржуйки і авто.
Усі солдати, всі на сина схожі
І рідні всі! Повірте на всі сто.
Вони щоденно так чекають перемогу,
Вдивляються очами в горизонт…
По всій країні вийшов на дорогу,
Жіночий , материнський фронт.
Чекають мами діточок додому,
Заради них, готові все перенести.
Тільки б хустину не вдягнути чорну…
Благають Бога, хрест свій донести .
Настане час обійме мати сина ,
Настане час, прийде війні кінець.
І буде біла на плечах хустина
І мирні хвилі заколише вітерець.
7.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2022
Заплаканий хлопчик стояв серед двору.
Коліна в крові бо, невдало упав.
Усім було видно сльозинку прозору
І стогін дитячий повітря порвав .
І мама і баба підбігли до нього :
-Тихенько малий , ти ж мужчина не плач !
Це ж хто залишив серед двору самого ?
Це ми винуваті, нас синку пробач.
Цукерка вже в роті і дують на вавку.
І линуть слова, щоб собака хворів.
І щоб у кота заболіли дві лапки …
І баба найкраща з усіх лікарів.
Із заду його підняли, аж угору,
То батька могутні обидві руки.
-Ану покажіть нам майбутню опору!
І сина притис до своєї щоки.
На вушко сказав -
Ти поплач ,поки можна ,
Не слухай бабів,голосніше реви.
І я б теж заплакав , та бачиш не можна ,
Бо сльози лишають глибокі сліди .
Як виростеш сину ховатимеш сльози ,
Так прийнято в нас ,то є слабкості знак .
Попереду будуть дощі і морози,
Багато чого, ще відчуєш на смак.
Маленький затих , сльози витер руками :
- Пустіть мене тато , уже не болить.
Я плакав для баби і плакав для мами,
Дивився , хто швидше із них прибіжить !
7.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
У всіх сусіди , як сусіди
Є добрі люди ,є і злі .
В одних ,на все життя обіда,
В других, кохання по весні .
А Василину Бог обідив,
Сусіда жодного не дав.
З одного боку цвинтар видно,
З другого вже будинок впав.
Так і жила собі спокійно ,
Не було лайки за межу .
Через кладовище постійно,
Топтала кожен день
стежу.
Так було швидше на роботу ,
Лиш п’ять хвилин і ти вже там .
А ще , вважала за турботу ,
Порядок вести могилками .
Там , де її стежина в’ється ,
Не було видно бур’янів .
І образ на хресті сміється
І пух кульбаби полетів .
Іде з роботи Василина,
До всіх вітається в хрестах.
Страху нема , бо уже звикла,
Несе цукерки у руках.
То дід Дем’ян дає гостинець,
Цукерки,печиво, платок.
То дід Оверко пару яблук,
Кладе для неї на горбок.
Від баби Наді, теж подяка ,
За людяність і доброту
Нова хустина, на ній маки
Їй шепотіли про журбу.
Такі сусіди в Василини,
Неговіркі і мовчазні,
Нема у них на всіх обіди,
Нема й кохання по весні…
5.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Перше кохання, ніби спалах серед ночі,
Ніби веселка, що біжить за небокрай.
І серце, наче пташка затріпоче
І все навкруг стає, мов дивокрай .
Цьому коханню геть не треба гроші,
Бо в ньому тільки чисті почуття.
Колір очей і сміх дівочий ,
Дотик руки …любові відчуття .
А ще кохання це буває таємне ,
Його у серці тяжко приховати.
І не завжди воно бува взаємне,
Про це щоденник може розказати.
Перше кохання - це початок для любові,
Мов перший крок, що тяжко так ступити.
Він нас закохує, міняє долі
І ми на все життя ним будем дорожити.
Кохання прийде, воно завжди буде.
Все буде добре, буде все гаразд.
Але ніхто повірте не забуде,
Про ту любов, що була в перший раз.
4.11.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Твоя стежа життя , не завжди рівна.
Не так, як скатертина на столі,
Як курс валют, то вверх то вниз подібна…
А десь вгорі курличуть журавлі.
Буває й так, що стежка запетляє,
Ніби повторює один і той маршрут.
В тих петлях зрада засідає ,
А як без них ,тримай міцніш хомут.
Бо зрада нам не просто надається,
Це нам урок, як іспит по життю .
Її так легко нам пробачити здається,
А зрадник, непідвладний каяттю .
Прямуй вперед і не звертай з дороги.
Не повертай туди де зрадили
Де насміхалися ,плювали в спину,
Змішали із багном і прокляли .
Нехай попереду занадто важко,
Там невідомість, може й страх ,
Серце тріпоче ,як у пташки .
Рвись уперед , до крові на руках !
Свій шлях ти ладен сам творити ,
Господь тобі лиш напрямок дає .
Вирішуй сам, кого любити ,
Кому сказати -Сонечко моє !
Якщо кого покличеш ти до себе
І згоден будеш з ним разом пройти ,
Стежки з’єднаються в широкою дорогу
І зійдуться розведені мости .
Попереду майбутнє в мріях,
Позаду залишився сум і страх .
Із боку - віра і надія !
Любов - із журавлями в небесах!
22.12.2021р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2022
Зупиніться діти, почекайте.
Не спішіть так швидко ви рости.
Не спішіть, косу не розплітайте,
Дайте квітам у саду цвісти.
Поки ви малі, ми молодієм,
Впевнено в узавтра ідемо.
Десь, на скронях, трішечки сивієм,
По життю із вами біжимо.
Діти, діти ви -то наша мрія,
Ви бажання, тільки наяву.
Зупинити час ми не зумієм,
Тільки уповільнюєм ходу
Уперед побігли наші діти.
Ми позад лишилися самі
І за них ми будемо радіти,
Бо недавно були молоді.
А так хочеться із вами разом бігти,
Або просто тихо поряд йти .
Молодість лишила свої крихти…
Їх так хочеться, надовго зберегти.
31.10.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964399
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2022
Зустрілись якось дві руки , при вранішні вмиванні.
Як дві сестри обійнялись у мильним копирсанні
Вони не бачились добу, а тут взяли і зустрілись .
Рука потерлась об руку і ліва й права вмились .
-Привіт подруго ! Як живеш? - тут права запитала .
-Та добре,-інша у отвіт задумчиво сказала .
-Учора ,було ми удвох ,з хазяїном із нашим ,
Писали вірші про любов, потім поїли каші .
Рубали дрова, цілий куб , сокиру я тримала,
А як болів у нього зуб, пігулочку давала.
Його поголю, причешу, де треба - навіть почешу.
Стаканчик із винцем тримаю, я навіть про інтимне знаю!!!
Так що, без мене він ніхто! І я труджуся ніби бджілка,
Я головна ,тепер його ,являюсь правая кінцівка !!!
-Ну я не знаю, право люба ,але мене він більше любить.- тихенько ліва промовля .
-Не віриш ? Ти сюди поглянь!
На мене перстень одягнув і про мізинчик не забув.
Бач , який довгий в нього нігтик, йому подобається кігтик.
Ти тільки що мене тримала ?Яка ? М’якенька ? Відчувала? Це на тобі є мозолі ,а на мені немає , ні .
Отож мене він береже, годинника придбав уже! Сьогодні ми йдемо до Насті, його надіне на зап’ясті.
За мене дівчинка візьметься і від кохання затрясеться!!! Ну, що вхопила ?
-Та пішла ти !
-Куди ?
-Он дупу,витирати!
7.02.2022р. Олександр Ст‘епан.М
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Вже сонце і з ранку не світить ласкаво,
Глибокі тумани пасуться в полях.
Осінній кінець, він такий нецікавий,
Життя завмирає у диких садах.
Шипшина намисто своє розгубила
І терен плоди свої сині роздав .
Осика оголена гіллям тремтіла,
Бо вітер все листя з собою забрав .
Уже поставали калюжі великі ,
Вчорашні дощі заховалися в них .
А хмари на небі , літають мов дикі
І крук на березі не кряче, притих.
Немає бадьорості, в сон трішки тягне,
Скоріше б зими колискову почуть.
Вона на них шуби біленькі одягне
І ті до весни,мов у казці заснуть.
26.10.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964010
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2022
Із неба йшов гарячий, мокрий сніг.
Він зігрівав холодні босі ноги,
Якби всю землю він зігріти міг,
А так, лише розтоплював дороги.
Ми йдем вперед, співаємо пісні,
У серці мрієм лиш про перемогу.
Щасливі наяву і увісні,
Ми вірим в ту розтоплену дорогу.
Посеред нас холодні є серця,
Гарячий сніг їм душу замітає.
Хай смуток зникне з їхнього лиця
І пісня наша хай гучніш лунає.
Із неба буде йти гарячий дощ,
Хай ворогів він наших обпікає.
А ми до снігу звикли, то отож,
У кожного в душі вогонь палає.
Коли ми разом, нас не зупинить,
Єднання наше землю зігріває.
У полум’ї свободи будем жить
Воно неначе сонце засіяє !
Олександр Степан.
25.10.2022р.Н
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Розмова йшла серед людей
Кому співає соловей ?
В травневі дні і теплі ночі ,
Лунали конкурси співочі.
Усе навколо завмирало
І вітер слухав їх бувало .
Ті співи полились луною
І омивалися росою.
Клен утішався чудо співом ,
Який лунав , мов переливом .
-Це він співає так для мене,
Бо оселився тут , на клені.
Дуб і осика зарипіли:
-Його пісні, велика сила!
Це він для нас щодня співає.
Мабуть про нашу дружбу знає.
А у хатині , біля гаю,
Дівча у вікна виглядає.
Від співу серце завмирає,
А в нім любов кипить , палає.
Які пісні навкруг лунали ,
-Це він для нас!- усі гадали.
А у низу трава духмяна ,
На нього там чека кохана.
Свій спів прекрасний , їй дарує .
Його любов будь -хто почує.
Та лиш вона єдина знає ,
Для кого соловей співає .
18.10.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
З надією у небо я дивлюся ,
Шукаю образ Богородиці на нім .
Щоранку і щовечора молюся
І прошу захисту небесного усім.
Царице ! Матінко ! Покрий нас омофором!
Заступнице ! Нам віру укріпи !
Багато хто пішов у вись, дозором ,
Бо ми б"ємось із силою пітьми.
Молись за нас Пречиста , Мати Божа!
Ти завжди поміж нас і Дух Святий,
Ми віримо , що Ти нам допоможеш
Свій хрест донести , у цей час тяжкий.
Ми просимо за тих , хто у окопі ,
За тих хто в літаках і на броні.
Хто у підвалах , або просто на роботі ,
Поранених і вбитих на війні...
Благослови Царице Збройні Сили ,
Нехай в підтримку будуть небеса.
Про це ще козаки просили
І віра наша й нині не згаса !
12.10.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
День ніч підмінить і в права вступає.
Цифри годинника лоскочуть циферблат ,
Так день за днем усе летить , минає
І смак лишає , ніби чорний шоколад.
Майже усі собі шукають пару ,
Щоб слід лишити , поєднати почуття.
Набрати келихи любовного нектару
І випити його разом до дна.
Узяти шлюб , з"єднати половини,
Обіцянку тримати , що давав.
Життя продовжити в народженні дитини
І цінувати ту , що покохав.
Так , звісно на шляху не тільки квіти ,
Слизьке каміння , гострі колючки.
Але кохання зміцнює терпіння
І правда , а не просто балачки.
Нехай річниця , завжди буде свято.
Для Вас ця дата, перший крок сім"ї.
Попереду їх буде ще багато ,
Спочатку срібні , потім золоті.
11.10.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Старі поли рипіли під ногами ,
Немов казали . нам багато літ.
На них сто років люди наступали ,
Часи служіння свій лишили слід.
Фарба полущилась , цвяхи врізались в тіло
І шашіль знизу шкоди наробив.
Одна дошка найбільше всіх рипіла ,
Тому господар взяв і замінив.
Її на купу , як непотріб , кинув .
Даремні служби прожиті роки.
Навечір дощ холодний хлинув
І сльози змив , що з дошки потекли.
Під зорями вночі чудовий сон наснився ,
Як в юності , дошка ще деревом була.
Як лист зелений в кроні чепурився ,
Як в холодку ховалась дітвора.
Хотілося рости комусь на втіху ,
Щоб не даремно час твій пролітав.
Всі заздрили висо-о-кому горіху ,
Таким великим і розлогим став.
Та от спиляли , бо чіплявсь за хату ,
Даремно скільки літ служив.
Таку в кінці отримав плату ,
Хазяїн з нього дошки поробив...
Так і у нас , усе життя працюєш ,
Для когось час і силу віддаєш .
Лише в кінці , ти молодість цінуєш ,
Як не потрібний людям ти стаєш...
5.10.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
У кожного, удома , є тихеє містечко ,
Де можна зачинитись і сісти на " гніздечко".
Читають там газети , сидять у телефоні ,
Там затишно , чистенько , є де помить долоні.
Ця тема делікатна , про це не розмовляють.
Але усі , без вийнятку, свою" нужду "справляють.
Коли виходиш в місто і довго забарився ,
Буває так прихопить , на місці б провалився...
Куди іти не знаєш , аж хочеться ридати.
А в кого і спитаєш , не знають , що й сказати.
Є звісно побудови радянської епохи.
Де можна зламать ноги і вчадіти потроху.
Де матюки на стінах, де сморід очі ріже ,
Де гі*на за порогом, заходьте "pliz" поблище!
Їдемо ми в Європу? Але пардон , кудою?
Нас точно там чекають , з такою от бідою?
А влада на трибунах усіх людей вітає ,
А в галюнах місцевих , холера процвітає!
Ми надіваєм маски , на руки рукавички.
До церкви нам не можна , бо то погана звичка.
Ковіду ми боїмся , нам треба всім щепитись.
-Загальні туалети!!! Європі до нас вмитись!
Коли велике свято. Коли темніє небо ,
Салют летить яскраво і бахкає , як треба!
Один міняє другий , то залпами взлітає!!!
І кожен українець угору заглядає...
Лиш п"ять хвилин погрому і все , гроші пропали .
Які летіли вгору , яскраво позгорали...
А краще на ті гроші збудуйте туалети.
Їй Богу , дуже соромно. Або дайте в газету
Об"яву на все місто-"Шукаєм меценатів!
Подайте , хто що зможе! Таких буде багато.
Зробіть , поки при владі, таку велику справу ,
Щоб люди за вуглами ,нужду вже не справляли!!!
27.10.2021р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
У синю далечінь дивились очі .
Старі , зелені й трішечки сумні.
На старість , майже всі слова пророчі ,
Загострення приходить навесні.
Частенько сльози очі напувають,
Хода не та , мов ноги не свої.
Є вулики і бджоли ще літають ,
Та сил нема . Короткі стали дні.
Лише в думках є подорож в минуле ,
Та все одно його нам не змінити.
Багато друзів вже пішли ... заснули...
А тут є час подумати , пожити.
Помріяти і подивитись в небо,
Раніш під ноги переважно дивився,
А може прощення просити треба?
Поки ще твій годинник не спинився.
Любові дав замало , щож робити.
Бо може і тобі її не дали.
Кого ж в кінці тепер винити?
Коли роки , мов коні проскакали.
Цінуйте тих , хто зараз разом з вами ,
Хто розділяє ваший біль і смуток.
Бо ми багаті пережитими літами ,
А миті щастя , то є наш прибуток.
25.09.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Одні люди кажуть ,ніде правди діти ,
Як береш будинок ,дивись хто сусіди.
Бо тобі із ними жити -поживати ,
От хто попадеться , як їх розпізнати ?
Є такі сусіди , майже як родина.
Хвіртка у заборі , на межі калина.
Дружать батьки ій діти , як десь щось-підмога.
І зичать здоров"я з самого порога.
Інші є сусіди , забор змурували ...
Метри по чотири , псів повипускали.
Бог зна , що за люди? І кого як звати?
Ворота на пульті і на вікнах грати.
В друзів є сусідка , на завидки взята ,
Як її зачепиш , ох і баба клята.
Всі у неї винні , коти і собака
Всі діти крикливі. Немов дурнувата.
На такі образи , неможна дивитись ,
Купуй паркан високий , мусиш городитись...
А бува сусіда і зовсім немає.
Хто пішов до Бога , а хто виїжджає.
І стоїть та хата , сараї схилились
Бур"яни вродили , бомжі оселились...
А іще ж недавно , місця не хватало.
Нарізали вулиці , та все будували.
Рік проходив другий , хати виростали.
І сусіди дружно його валькували.
А потім застілля , до самої ночі
І пісні співали про долі дівочі.
Дружно все робили, так допомагали,
У сумісній праці сусіди крепшали.
Тепер не те врем"я , живем на два фро́нти ,
В хатах поробили Євроремонти.
А за двором лавок вже майже немає ,
Живе спілкування , Фейсбук заміняє.
28.10.2021р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Догорають свічки у неділю в храмі.
Кожен , хто повірив , душу відкрива.
Свят Отець лікує , кожну молитвами ,
А як йому тяжко, то ніхто не зна.
Часто люди кажуть , може вони й праві,
Який піп на службі - такі й молитви.
Не у всіх священників руки з мозолями
Є такі , що мають вогонь від пітьми.
Всі хто був на сповіді , зна як дуже тяжко
Гріх у слух озвучити , тяжче ніж зробить.
А Отець просичений вашими гріхами ,
Допоможе з Господом всі гріхи простить.
За порогом храму люди йдуть додому ,
Ніби в океані ріки розплились.
Лиш один священник геть не чує втому ,
Такий хрест у нього , для людей служить.
Тяжко тобі Отче грішних нас учити ,
Така доля наша , вибач нас прости.
Я здоров"я в Господа хочу попросити,
Капають із свічки сльози воскові.
На молитві вранішній прошу я у Господа
Для Отця духовного ласки і добра.
А ще в вірі міцності і в здоров"ї крепості
І прощення Божого за наші діла.
6.02.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Із свічкою стояв у храмі воїн.
Так склалося , раніше не ходив.
Не мав потреби , чи не був достоєн ,
Як був малим , то батько ще водив.
Йому лиш двадцять п"ять на днях минуло ,
А за півроку бачив усього́.
Уже на скроні сивини сипнуло
І друга втратив , найвірнішого.
Тому й прийшов до Бога , попросити
За свого друга , побратима , за Сашка.
Сашко пішов , а він лишився жити,
Життя стежина трохи завузька...
Горіла свічка і рука тремтіла ,
В думках переплелись усі слова.
Душа кричала , вирватись хотіла ,
Та розум не давав такі права.
За друга помоливсь , щоб гріх простити ,
Бо на війні усякого було.
Із Богом було тяжко говорити ,
За себе розказав , допомогло.
І сльози у кутках очей замиготіли
І ніби хтось торкнувся за плече...
-Спасибі друг...слова мов пролетіли.
І він відчув ...сльоза тече.
Як оберіг , іконку вклав до серця ,
Упевнено пішов державу боронить.
Він пам"ятає , в мирі як живеться ,
А десь Сашко у небесах летить.
18.09.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Якось по іншому на небо сонце вийшло ,
На смак повітря було геть не те.
Чомусь в селі запанувала тиша
І промінь кинув сяйво золоте.
Далекий гул машин , мов різав вухо.
Колона мчала , було видно в далені ,
Як обрієм стелилася пилюка
І дикий страх ховавсь десь в глибині.
Люди , залякані огидною війною ,
Вдивлялись в невідому далечінь.
Ще не старі , та майже з сивиною ,
Російський мір таку лишає тінь.
І от із хмари того пилу виринає
"Козак" залізний , мовби на коні
Солдат з вікна усім рукой махає
І Прапор Синьожовтий на броні!
-Це наші! Наші!-люди закричали
І сльози радості , мов хлинули з очей.
На них вони п"ять місяців чекали,
Тепер стрічають рідних так гостей.
На все село лунає-Слава Україні!!!
Серце тріпоче і душа бринить.
Героям Слава!!! Й пісня про калину,
В отвіт луна і уперед летить.
17.09.2022р. Олександр Сте́пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Яким би ніж нагостреним не був ,
Поріжеш хліб ,то крихти завжди будуть.
Так і в житті , чого б ти не утнув ,
Люди за наслідки тебе осудять.
Якщо хороше зробиш , за спиною
Будуть казати:-Робить для наживи!
А так всміхаються і дружать із тобою ,
Чекаючи своєї перспективи.
Якщо нічого не робить , махнуть рукою,
Із того теж добра не буде діла.
Багном обіл"ють прямо з головою ,
Аби людська душа раділа.
Тож висновок виходить лиш один,
Що люди кажуть , не звертай увагу.
Не вартий осуд трьох хвилин ,
Бо з ним, ти втратиш рівновагу.
17.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Життя -узвар , що настоявся на плиті.
В нім щастя , радість і солодкий стогін.
Смаку є нотки , коли ти на самоті ,
Гірчинка від сімейних воїн.
Шматочки гордості за прожиті роки
Із верху плавають , хоч їх і небагато.
Життя твоє варили ще батьки ,
Смачний напій виходив в мами з татом.
А далі , справу в свої руки взяв ,
Рецепт простий : кидай, що більше маєш.
Хоч без диплома кухарем ти став ,
Солодке майже все , коли кохаєш.
Роки летять , а напій підбродив ,
Бо кинув те , чого не мало бути.
Банальну злість і ту заколотив
І біль душевний , який зміг відчути.
Узвар готовий , можна куштувати ,
Та боязко якось , бо знаєш вміст.
Тож треба вчитись перед тим ,як готувати ,
Або від Бога , мати трохи хист.
17.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Сьогодні Бог не йде попід дверима,
Бо не відчинять , знає наперед.
Чому спасіння не шука людина ?
Тому , що гріх солодкий ніби мед.
Себе на перше місце возвеличив ,
Ми всі гріхи зробили і не раз.
Якщо не всі , то можем запозичить
Із інших мов , багато різних фраз.
Бог на порозі церкви довго плакав ,
Він нас чекав і досі там сидить .
Тихенько із глухим балакав
І обіцяв безногому ходить.
Хотів сліпому очі дарувати ,
По вірі сотворити чудеса.
Та віри в людях годі і шукати...
Нас залишив , пішов на небеса.
Він звісно чує все , що ми говорим
І бачить все , з надією мовчить.
Він мріє з нами прогулятись морем,
А дехто в небо болісно кричить.
Слабкі у вірі Бога спокушають
-Свого підтвердження Господнього яви!
Але слова за вітром затихають,
Даремні Богу такі молитви.
Тихенький шепіт , або просто думка ,
Яка від серця щиро відліта.
Навіть сльоза , для Бога є дарунком...
Таку молитву Він завжди чека.
І в цю неділю , Бог до храму прийде.
На тебе знову буде Він чекати.
З надією , що було не даремно,
За тебе на хресті життя віддати.
15.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Ми є криниця з прохолодною водою.
У кожного свій смак і кількість теж своя.
Як багатьох напоєш ти собою ,
То і вода оновиться твоя.
Коли ж із тебе мало хто вживає ,
Затхне вода і стежка заросте.
Ключі підземні мулом забиває ,
Таке життя на світі непросте.
Ну а подяку не чекай , як плату ,
Даруй себе , щоб спрагу загасити.
Для всіх роби добра багато
І вони знов прийдуть тебе попити.
14.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Були так ласкаві і ніжні щоденно.
М"якенькі . тепленькі і дуже швидкі.
Про все вони знали і всіх... поіменно.
То сильні були , то ставали слабкі.
Про них ми частенько усі забували ,
Бо швидко звикаєш , коли вони є.
Ми їх не цінили і не цілували ,
Вони були завжди , вони й зараз є.
Буває й таке , що вони кращі ліки.
І біль десь зникав , як торкнуться вони.
В дитинство звертав , як закриєш повіки...
У них був квиток, у те місце де сни.
Минають роки , ми сумуєм за ними
І рідко коли ми торкаємось їх ,
Бо мамині руки стають золотими ,
Коли вже онуки торкнулись твоїх.
Цінуйте ту мить , коли ласка можлива.
Не будьте скупі ви на щирі слова ,
Бо мама одна і вона заслужила...
Кажіть їй про це , бо життя проплива.
10.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Блакитне небо, чисте і прозоре.
Немає дна і глибина манить.
Заманює , ласкає ніби море
І вітер дме , його не зупинить.
Він там , у висоті , розправив крила.
Керує хмарами , жене за небокрай.
Ніяка сила ще його не підкорила.
Чорніють хмари і кидають вогнеграй.
Чим більше хмар він піджене до купи,
Тоді у бурю переродиться гроза
І на землі , хто забажав спокути ,
Його чека і вже бринить сльоза.
Ставок , мов дзеркало , що в небо задивилось,
В собі відбиток хмар приберегло.
На нім спочатку трохи хвиль з"явилось.
Забрати хмари , вітра потягло.
А ті не слухають , лише хитаються на хвилях.
Ніби сміються . плещуться в воді.
За непокору , мов корабель на вітрилах ,
Шматує білі хмари молоді.
І все навкруг згинається від вітру ,
То плаче , то ламається , тріщить.
Кидає вітер фарби на палітру ,
За непокору згоден согрішить.
Верба на березі , за вітром тягне коси.
Тільки вона спроможна зупинить.
Свої запінені пустила сльози ,
Гіллям заплутала і просить зупинить.
Здивований до ласки вітер,
Трохи затих , забувши про грозу.
Вербові сльози з себе витер ,
Розплутав скручену лозу.
Так дивно листя шепотіло
І лоскотало водночас.
Мов заманить його хотіло
І вітер став ласкавим враз .
Він обіцяв їй повернутись ,
А йде , бо має кілька справ.
Із нею мріє пригорнутись ,
Бо він таку давно шукав.
7.09.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Стара колиска захиталась в пустій хаті.
Ікона впала , тріснуло вікно.
Ворони галас підняли крилаті ,
Пес заскавчавши , вив на все село.
Думки погані материнську душу рвали,
А серце калатало і пекло.
Ноги не слухали , їх ніби прив"язали.
Усе життя перед очима протекло.
Відкрились двері , сумно зарипівши.
Зайшов старий з мобілкою в руках.
Блідий мов смерть , вустами прошипівши ,
Бо всі слова тонули у сльозах.
-Нема...Синочка нашого...Убили...
Впав на коліна і як пес завив.
Пасмо волосся миттю посивіло ,
А ноги, ніби хтось кийками перебив.
Біжать пекучі сльози по країні
І плач луна , здригається земля.
Кидають квіти , ставши на коліна
І чути крик у небі журавля.
6.09.2022р.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Дороги стогнуть і згинаються від масси.
Літу кінець , та не кінець війні.
Війська заполонили усі траси ,
Ідуть вперед , притислись до броні.
Нарешті наступ , голову піднявши ,
Старий Херсон , стрічай своїх дітей!
Плечі розправ , знамена поскидавши ,
Де триколор й корона для курей.
Допоможи Господь вершити Правду ,
Синів своїх від кулі захисти.
В них Батьківщина спереду й позаду ,
А нашім дітям ще рости й рости.
Вже досить за Вкраїну помирати ,
Закарбувався вислів на віки.
За Україну тепер будум убивати ,
Так що готуйте труни і вінки.
І як писав колись Тичина ,
Свої пророчії слова
"Я єсть народ , якого Правди сила
Ніким звойована ще не була..."
Йдемо вперед , йдемо до Перемоги!
Із нами Правда! Биймо ворогів!
Тут наше все і поле і дороги
І Крим теж НАШ! Бо Бог цього хотів!
30.08.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Танцює полум"я , кусає блики ночі.
Стріляє іскрами , що з дров летять в пітьму.
І язики звиваються , як стан дівочий ,
Так манять погляд і очищують від сну.
Біленький дим заколосився в гору.
Малює образи , що бачили дерева.
Фарбує небо , що в ночі прозоре
І десь в полях лягає вересневих.
А жар палахкотить , мов ніжні зорі ,
Ковтком голодним просить суху гілку.
Бажа продовження страшних історій ,
Гітари спів чи танець під сопілку.
Тепло вогню нагріло кров і душу.
Із піснею з"єдналося в бажання.
Смак поцілунка , ніби стигла груша ,
Запечена на полум"ї кохання.
30.08.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Місяць на небі ,як кругла хлібина.
Спить у колисці тихо дитина.
Зіроньки в хмарах у хованки грають.
То яскраво засяють , то наче згасають.
Чутно в саду , як сюрчать цвіркуни,
Це про кохання співають вони.
Кумкають жаби , десь біля ставка.
Пара іде і за руку рука.
Ніч навкруги усе захопила.
Млин зупинив свої вітряні крила.
Заплутався вітер в вишневім саду.
Хлопець шепоче:-Тебе украду!
Дівчини серце від щастя тріпоче ,
Перший цілунок вусами лоскоче.
Спів солов"я залунає із гаю.
Скоро вже ранок , серпанок палає.
29.10.2021р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
До кого сон прийде сьогодні в гості?
Як знайде хлопців він серед дерев?
Кому трава , кому земля сьогодні постіль ,
А колискова " Урагану " рев.
Вже звикли спати , аби було сухо.
Молитву в темноті прошепотять.
Поглянуть в телефон на рідних діток
І поцілунки подумки летять.
Заснуть в надії дома побувати ,
Хай не по справжньому , в вісні , на мить.
Дружину міцно обійняти , цілувати...
До кого ж сон , сьогодні прилетить?
І сон торкнувся молодого , що під дубом.
Він сидячи заснув і міцно спить.
Погрався сон його чорнявим чубом
І дуб ласкаво листям шелестить.
Наснилась мама , бо дружини ще немає.
Нама й дівчини , не було часу ,
Його в вісні так міцно обнімає...
А вже туман пустив росу.
Сон відігнав серпанка перший промінь.
На павутинні краплі заблищали.
Серед дерев уже почувся гомін.
Ранок настав . Солдати повставали.
29.08.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Прийди , прийди кого кличу,
Тебе визиваю.
Відкрий правду таємничу ,
Яку запитаю.
Зроби службу , яку скажу.
Буде тобі плата.
Знищи тіло й душу вражу ,
Яку я покажу.
Хай суглоби всі зітруться
І заниють зуби.
Руки день і ніч трясуться ,
Кровоточать губи.
Щоб тебе черва точила ,
До самої смерті.
На тобі петля висіла ,
А не міг померти.
Нехай твої очі будуть
Во́рони клювати.
Рідні діти хай забудуть ,
Проклинає мати.
Як я кажу , хай так буде ,
Хай ворог конає.
Прийди , прийди кого кличу ,
Тебе визиваю.
Моє слово наче камінь,
Долю не змінити.
Ворог муки всі пізнає.
Вічно йому гнити.
6.07.2022р.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
У дурня , кожен день нова ідея в голові.
Він в неї вірить і до вечора бажає.
І задля втілення , затрати немалі ,
Наліво і направо витрачає.
Яким шляхо́м досягнеться мета
І хто від цього може постваждати.
То дурню байдуже, його накал зроста ,
Він буде через всіх переступати.
А завтра нове в голову взбреде.
Чи має він від цього насолоду?
Сам преться , ще й людей з собою поведе
Незнаючи у річці броду.
Пораду дурню краще не давати ,
Від того толку буде мало.
Щоб в голові щось поміняти ,
У нього клепок трохи бракувало.
І такі люди скрізь у нас існують.
Є бідні дурні і багаті теж ,
Нездари є і є , що гетьманують.
Для дурісті повір , немає меж.
Не раз її хотіли лікувати
І голови ламали лікарі.
Як дурість з голови дістати,
Багато хто згорів на вівтарі.
Боротися із дурнем глухе діло.
Лише собі від того буде шкода.
А щоб душа і серце не боліло ,
Тримайсь подалі! От така угода .
19.06.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Якби Господь наказував провину.
Не через рік , не завтра , а в цю ж мить.
Отак узяв і розламав людину.
Щоб знали , як те зло творить.
За один день на світі зло пропало б.
Були б істерті людства вороги,
Та і моїх до вечора б не стало.
Отоб настала тиша навкруги.
От інтересно , хто б лишився на цім світі?
Хто праведний сьогодні , Я чи Ти?
Кому судилося до старості сивіти ,
Або для кого були спалені мости.
Тож не бажай над ворогом розправи ,
Лише на Божий суд ти май надію.
Бо і тебе у вороги зарахували ,
Якщо комусь ти зруйнував велику мрію.
(...це до москалів не відноситься.)
23.04.2022р.Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Співав у гаю соловей рідненький.
Сіренька пташка , голос чарівний.
Удень не чути , десь літав маленький.
А в вечері , давав концерт гучний.
А гай стихав , у пісню заринався
І вітер в кроні дерева заснув.
А соловей у пісні признавався ,
Про ту любов , що в серці пригорнув.
І місяць тихо з неба зазирає.
Весь гай , наче софіти засвітив.
А соловей , ніби на сцені виступає.
Він так співав , наче у пісні жив.
І довго так гармонія звучала.
Не один рік лунала пісня солов"я ,
Та сталася біда , його не стало.
Бо доля є у кожного своя.
Гай у печалі , пісенні стихли звуки.
Іде журба за втратою соліста.
І квіти в знак прощання із артистом ,
Для солов"я аплодували листям.
Олександр Степан.
27.07.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Дві жіночки із статусом "за сорок"
Щовечора збирались на чайок.
Їм без різниці , понеділок , чи вівторок
І хто зробив найбільше помилок.
Гарячий чай із печивом , млинцями
Поєднував жіночі дві душі.
Колись було усе , кохання до безтями ,
Життя кипіло , а тепер ідуть дощі.
Ми знаємо усі про дощову погоду.
І ніби парасольки запасли.
Проте розмови про саму негоду ,
Нам смуток і сонливість принесли.
Дзвінки дітей , онуків враз пробудять
І нагадають сенс всього життя.
І знов вперед , бо переможців не осудять
І не чекай , якогось співчуття.
Своє життя ми можемо самі намалювати.
І все залежить , які маєш кольори.
Це ж легше ніж вугілля добувати.
Подобається ? Знову повтори!
І так весь день , хвилина за хвилину.
Радій! Малюй! Спілкуйся кожну мить!
А в вечері , береш свою картину
І йдеш до подруги, з млинцями чай попить.
23.04.2022р.
Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
У серпні степ південний непривітний.
Земля потріскана і спрагла до води.
Інгул тече і ріже пласт гранітний ,
Вже зеленіє берег з лободи.
Засохлі трави кришуться під вітром .
Насіння геть летить , таке життя.
Мине лиш рік і забуяє цвітом
І знов ласкаві будуть почуття.
Он в далені пастух пасе корови ,
Ті заморились їсти сухостій .
У тінь дерев бредуть ,у схови,
Смак молока від полину гіркий.
Зелений острівець шипшини ,
Намисто ягідоподібне виставля.
А ковила , свої розчісує чуприни
І чапля ящірку в траві ганя.
Канюк, із неба поле контролює.
То колами кружля , а то завис.
Так легко , граціозно він полює .
Від спеки до нори сховався лис.
Усе чека на дощ і прохолоду.
Засохли барви степу на палітрі.
Лиш червоніють плоди глоду ,
Десант молочаю́ летить в повітрі.
25.08.2022р. Олександр Степан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022