| Сторінки (3/283): | « | 1 2 3 | » |
Я слышал раньше ваши голоса глухие,
Их гул смолкал и появлялся вновь
И звуки разные – вы ездили, ходили,
Вбивали сваи и копали ров.
И громко хлопали, и музыка играла,
Сирены выли, грохотало все,
Я к вам привык уже, но только тихо стало…
И горько мне спокойствие мое.
Я слышу ветер, он почти такой, как раньше,
Шуршит все также, нагоняет дождь,
Но трелей птичьих нет, не слышен писк букашек,
Холодной тишины повисла гроздь.
Я стар уже, совсем, и рад бы был покою,
Ведь миллиарды лет – немалый срок,
Но почему-то я все время вою, вою!
Зачем теперь я, люди, одинок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970531
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2023
В мире холодных предметов
Ищем мы все теплоты
И, не найдя ее где-то,
Верим – надежды пусты.
Если любовь отдаешь ты,
Страстно сжигая себя,
Вспомни других безутешных,
Тех, что сгорели любя...
Ждешь, что в ответ отзовется
Чья-то навстречу душа,
Смотришь в глубины колодца,
Проблеск заметить, спеша...
Так изведешь свою душу,
На угольки изойдешь,
Слез не роняй на подушку,
Не заливай в себя "ерш".
Каждый любим в этом мире,
В сердце свое загляни,
Страсти любой сердце шире –
Космос! И звезд там огни!
Дух твой - свободная птица,
Не закрывай его в клеть,
Лишь когда вольно летится –
Можешь красиво ты петь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970139
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2023
В житті шукають люди
Щось з назвою "своє",
Його нема повсюди,
Але воно ж десь є...
І кожного знаходить
Зароблене "своє" –
Невпізнаної вроди,
У серце прямо б‘є!
В бажаннях обережність
І єдність слів та дій –
Надійна запорука
У справджені надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Из легчайших, незримых субстанций
Соткан мир где живет человек,
Ветер судьбы кружит наши в танце –
Он изменчив, как времени бег.
Смена ветра – и в нас утихает
Тяга к жизни, до лучших времен,
Где лишь парус, волна, крики чаек!
Где, как ветер – свободен, силен!
В мире том будет место для счастья,
Будет время и планы на жизнь,
Потеряв своей жизни лишь часть я,
Буду рад, тем вещам, что нашлись!
Но сменилась мелодия ветра,
Воцарился холодный сквозняк,
До мечты нам еще километры,
А пока – поживем кое-как…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969361
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2022
В серці тепло – рідні дзвонили,
Дай нам всім Бог доброї сили!
Сьогодні Святвечір, страви готові -
Сідайте сім’я та будьмо здорові!
Завтра святкуємо разом Різдво -
Христос народився! Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Шляхи розбіглись у жовтий ліс
І вибач, я не йшов би двома,
І довго сам я стояв, як вріс,
І вниз дивився я аж до сліз
В підлісок, що їх далі сховав.
Обрав тоді я одного з них,
Можливо й кращим вибір цей був
Бо в травах шлях той, без сліду ніг,
Хоч, з часом, я заявити б міг,
Що справді тих відмін не відчув.
І, ранком, рівні шляхи лягли,
Без жодних цяток чорних слідів.
«О, інший – потім!» – думки були,
Шляхи, втім, знав я – самі вели,
Вернутись «потім» - я б не зумів.
Зітхнувши, згодом, скажу я всім,
Коли минуть чисельні роки:
«Шляхи розбіглись у лісі тім,
Обрав неходжений я ніким
І це – усе змінило, таки».
15.12.2022 Гречка Віталій
The Road Not Taken (by Robert Frost)
Two roads diverged in a yellow wood,
And sorry I could not travel both
And be one traveler, long I stood
And looked down one as far as I could
To where it bent in the undergrowth;
Then took the other, as just as fair,
And having perhaps the better claim
Because it was grassy and wanted wear,
Though as for that the passing there
Had worn them really about the same,
And both that morning equally lay
In leaves no step had trodden black.
Oh, I kept the first for another day!
Yet knowing how way leads on to way
I doubted if I should ever come back.
I shall be telling this with a sigh
Somewhere ages and ages hence:
Two roads diverged in a wood, and I,
I took the one less traveled by,
And that has made all the difference.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2022
Важны для человека ложь и правда,
Как инструменты, строящие мир,
Вся мудрость – выбрать нужный, когда надо
И каждому тут свой ориентир.
Все, что не человек – правдиво с виду,
Не склонен врать ни камень, ни звезда,
Меняет электрон свою орбиту –
Практически не думая всегда.
А нас такое вовсе не устроит,
Должны мы все по полкам разложить –
Кто врал, кто прав, кому достался профит,
В сетях интриг разыскиваем нить…
Внутри ж таится дивная вещица –
Поспать порою толком не дает,
То жжет, что лучше сразу удавится,
То окунает в легкости полет…
И чувствуя, что выбрать невозможно,
Нам навсегда любую из сторон –
Мы крайности обходим осторожно,
Идя сквозь этот долгий, странный сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2022
Я проти дзеркала великого в кімнаті,
Стою і місяць світить повний у вікно,
Знайшов іще одне, у рамі кострубатій,
Що на горищі позабуте вже давно.
Рука моя взялася швидко малювати,
Потрібних слів тече зсередини потік,
В сріблястім сяйві ріжуть стіну тінню грати,
Я між дзеркал завмер і втратив часу лік.
І тягне душу нескінченним коридором,
У вирій Всесвіту чужого для людей,
Росте в мені передчуття – вже скоро, скоро,
Бажаний прийде ритуалу апогей!
Та несподівано морозом пробирає,
Що надто вабило – тепер несе біду,
Надія вся моя – проміння сонця раннє,
Інакше згину і назад не попаду!
Щосили мчу в свій світ і рву незримі пута,
Крізь стрій старих і кострубатих чорних рам.
Удар! Горище…Розпачу гірка отрута...
Мій світ сумний без мене залишився там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
За окном звук мотора под утро,
Стрекотание очередей,
Тренируются нервы и ухо
В распознании новых вещей.
В тихом парке грохочет «кравчучка»,
Полдень ярок, но мало людей,
Убегает пугливая тучка,
Ждем прилета незваных «гостей».
И вечерней столицы затишье
Прерывает сирена опять,
Мчится делать из нас пепелище,
Смертоносных изделий отряд.
Человек ко всему привыкает,
День грядущий на смену идет,
Город чутко в ночи засыпает,
Ожидая возможный прилет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968266
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
Свистужить сіллю з неба завірюха,
Стежини скрип за завиванням зник,
Плететься снігом постать мерзловуха,
Втягнувши в плечі пару зблідлих щік…
Тут винограю ж тихе шепотіння –
Неначе колискова малюку,
Грайливо піниться з лози творіння –
Розлите в скло передчуття смаку…
Я тут, в теплі, фігура – на морозі,
В минулому було все навпаки…
З життя в життя, душі дві голомозі –
Часу вітрами мчать через віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
І близькі вже стали зорі
Й непомітно мчать віки,
В невідомого узорі
Затягнулись всі дірки.
Вже забуті кривда й правда,
Не на часі навіть час,
Людство – Всесвіту громада,
В ній – трильйон майбутніх нас!
І вдивляючись в простори,
Де колись була Земля,
Хтось вірша про мене створить,
Як про нього зараз я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
А есть ведь настоящие поэты,
Они не слишком вхожи в каждый дом,
Порою неизвестны, не воспеты
И непонятны в творчестве своем.
Понять их может в редкие моменты,
В особом состоянии души,
Читатель, чьи особые приметы –
Страсть к тайне и к словам, что хороши…
Поэтов этих дар не всех коснется –
В замок не всякий входит этот ключ,
Но в нужных душах – вспыхнет ярче солнца!
И позабывший вспомнит как могуч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968070
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2022
Коли я йшов холодним сніжним містом
То уявляв від кави аромат,
Як напій запашний під щось із тіста
Я б залюбки ковтав в якійсь із хат.
Побачив я здаля маленький вогник,
На вулиці кав‘ярня тій була,
Прискоривши ходу влетів знадвору
В обійми, мов домашнього, тепла.
Чарівно господиня посміхнулась
І радісно забулькав кавомат,
Душа під горлом ґудзик розстебнула
І став таким далеким снігопад…
Я в спогади поринув непомітно,
В часи без горя у моїй землі,
Коли ми всі раділи взимку снігу,
Без сумніву в домашньому теплі.
І вистигла з напоєм філіжанка,
Рукам своє залишивши тепло,
А за вікном сідало сонце грудня,
У невідоме «завтра» воно йшло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Жести і спів тростини,
знову за разом раз,
трепетно й безнадійно
вітру, що вже погас.
Зараз вона зітхає –
зустріч не відбулась;
завжди вона приходить
як хвилина спливла.
Сонце! І місяць, місяць!
Як хвилина спливла.
Ці шість десятків квітів
ноги спутали враз.
Глянь як її поводить
знову за разом раз,
діви танок, тростини –
вітру, що вже погас.
Ось кліп з інтернету (іспанською під музику): https://www.youtube.com/watch?v=HvdnyWxKOCw
і оригінал тексту
Árbol de canción (de Federico García Lorca)
Caña de voz y gesto,
una vez y otra vez
tiembla sin esperanza
en el aire de ayer.
La niña suspirando
lo quería coger;
pero llegaba siempre
un minuto después.
¡Ay sol! ¡Ay luna, luna!
Un minuto después.
Sesenta flores grises
enredaban sus pies.
Mira cómo se mece
una vez y otra vez,
virgen de flor y rama,
en el aire de ayer.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Душа моя в пітьмі – Заграй!
Я арфу ще в спромозі чуть
І пальці ніжні сум нехай
Над вухом шелестом несуть.
Як є надія в серці цім,
Цей звук зчарує знов його,
Як лід в очах – сльозою він
Стече, звільнивши від всього.
Та хай сягне напруга стель
І ноти радості облиш,
Я сліз бажаю, менестрель,
Щоб серце витримало лиш;
Бо переповнив його жаль,
І краяв біль в пітьмі нічній,
І гірше ще болить нехай,
І згине – чи злетить мерщій.
03.11.2022 Гречка Віталій
My Soul Is Dark - poem by Lord Byron
My soul is dark – Oh! quickly string
The harp I yet can brook to hear;
And let thy gentle fingers fling
Its melting murmurs o’er mine ear.
If in this heart a hope be dear,
That sound shall charm it forth again:
If in these eyes there lurk a tear,
‘Twill flow, and cease to burn my brain.
But bid the strain be wild and deep,
Nor let thy notes of joy be first:
I tell thee, minstrel, I must weep,
Or else this heavy heart will burst;
For it hath been by sorrow nursed,
And ached in sleepless silence, long;
And now ’tis doomed to know the worst,
And break at once – or yield to song.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Цей туман стає у нас постійним гостем,
Ці місця, тепер, він щиро полюбив,
Щось ховається від ока в ньому гостре,
Обіцяє ще на нашу долю «див».
І задумливо відпочиває вітер
В тиші літніх ще, із зеленню, листів…
Щось чатує там, ще до кінця не вбите,
Хижий хтось в похмурій тиші цій засів…
А далеко десь – над морем сходить сонце,
Все чарівне наче, в ніжних кольорах…
Раптом, звук лунає…й розумію – сон це,
Тут туман, а в ньому – ще невбитий страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Подібні заліза шматочкам –
Тримаємось ліній своїх,
І кожного світ – наче точка,
І десь понад нами магніт.
Ми вільно свій робимо вибір –
Робити все як і робив!
У полі тих сил, що незримі,
Не бачимо ми, що раби.
І навіть коли вже немає,
Магніту, що поле тримав –
Вже кожен сусіда тримає,
Бо новим магнітом він став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Якщо не втратиш голови, де всі
Клянуть тебе за втрачені свої,
Якщо ти певен у собі, хоч інші – ні
І сумнів їм пробачиш у тобі;
Якщо достатньо в тебе сил чекати,
І не вертати брехні брехунам,
І злобу здатен без злоби здолати,
Не вдаючи з себе святого сам;
Якщо ти мрієш – і господар мрії,
Якщо думок своїх керуєш біг,
Якщо Тріумф тобі й Поразка рівні
І зневажаєш ти облуду їх;
Якщо тримаєшся, коли в оману
Твоєю правдою когось введуть,
Чи крах спіткає справу життєдайну
І ти, незламно, все ж продовжиш путь;
Якщо ти все, що досягав роками
Поставити готовий на «зеро»,
Програти і почати шлях той самий,
При цьому й не згадавши, що було;
Якщо свої ти серце, нерви й жили
Примусиш жити, коли вийде строк,
Підеш вперед, коли відсутні сили
І лише Воля гне: «Зроби ще крок!»
Якщо в юрбі слова твої достойні,
І з Королями не забув ти їх,
Якщо всі інші вразити не в змозі,
Якщо важливим стати людям зміг;
Якщо хвилини кожної задієш
Всі шістдесят секунд, без пустоти –
Твоя Земля і все, що у Землі є,
І, сину мій, тоді – Людина ти!
18.10.2022 Гречка Віталій
IF
If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated, don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise:
If you can dream — and not make dreams your master;
If you can think — and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ’em up with worn-out tools:
If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: «Hold on!»
If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings — nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And — which is more — you’ll be a Man, my son!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Стомило все, спокійна смерть принадна,
Бо гідність в злиднях має вид гидкий,
І багатійська радість непорядна,
І віра в котрій мало хто стійкий,
І позолота почестей ганебна,
І честь дівоча втоптана в багно,
І досконалість, що непревелебна,
І влада, що розбещена давно,
І музи під загрозою кнута,
І божевільний лікаря веде,
І просто правда, що не простота,
І доброта в полоні лиха де:
Стомило все, пішов би звідси вже,
Лише любов тримає й береже.
14.10.2022 Гречка Віталій
Sonnet 66
Tired with all these, for restful death I cry, –
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac'd,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by autority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
William Shakespeare
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Любов рожева, мовби ружа ти
У червні розцвіла,
Любов раптова, мов мелодія
У ритмі повела.
Так образ вабить твій мене,
Так я люблю тебе,
Пустеля поки не ковтне
Все море голубе.
Все море голубе ковтне
Й від сонця потече,
Моє ж кохання не мине –
Хай як воно пече.
Любов єдина, прощавай!
Любове, прощавай!
Любове, я прийду – ти знай,
У самий дальній край.
A Red, Red Rose by Robert Burns
O my Luve is like a red, red rose
That’s newly sprung in June;
O my Luve is like the melody
That’s sweetly played in tune.
So fair art thou, my bonnie lass,
So deep in luve am I;
And I will luve thee still, my dear,
Till a’ the seas gang dry.
Till a’ the seas gang dry, my dear,
And the rocks melt wi’ the sun;
I will love thee still, my dear,
While the sands o’ life shall run.
And fare thee weel, my only luve!
And fare thee weel awhile!
And I will come again, my luve,
Though it were ten thousand mile.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022
Починається плач
гітари.
Склянок брязкіт
розбитих вранці.
Починається плач
гітари.
Марні спроби її глушити.
Неможливо це
заглушити.
Знову й знову лунають крики
як, неначе, вода ридає,
в снігопад
як ридає вітер.
Неможливо це заглушити.
Плач над тим, що таке
далеке.
Це південний пісок пекучий,
котрий білих камелій прагне.
Плач стріли, що не має цілі,
те «сьогодні», що вже без «завтра»
й перша пташка на гілці
мертва.
О, гітаро!
Як рана в серці,
В котрій леза п‘яти кинджалів.
La guitarra, de Federico García Lorca.
Empieza el llanto
de la guitarra.
Se rompen las kopas
de la madrugada.
Empieza el llanto
de la guitarra.
Es inútil callarla.
Es imposible
callarla.
Llora monótona
como llora el agua,
como llora el viente
sobre la nevada.
Es imposible callarla.
Llora por cosas
lejanas.
Arena del Sur caliente
Que pide camelias blancas.
Llora flecha sin blanco,
la tarde sin mañana,
y el primer pájaro muerto
sobre la rama.
¡Oh guitarra!
Corazón malherido
por cinco espadas.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Долина є, невидна нам
І ноги не ступали там,
Нікого, хто в тривозі тут,
Пізнав гріхи і тяжкий труд.
Чеснота кожна звідти йде,
Що згодом до землі зійде,
І вернуться туди діла,
Якими щирий дух пала.
Там юне все, кохання жар,
Поезії ще скритий дар.
Чесноті ще пригоди є,
Все вільно дихати дає.
І якось, дзвін почуєш ти,
Що вечір сповнить красоти,
Думки, величних духом душ,
Ти тільки вслухайся чимдуж.
18.09.2022 Гречка Віталій
Rumors from an Aeolian Harp
There is a vale which none hath seen,
Where foot of man has never been,
Such as here lives with toil and strife,
An anxious and a sinful life.
There every virtue has its birth,
Ere it descends upon the earth,
And thither every deed returns,
Which in the generous bosom burns.
There love is warm, and youth is young,
And poetry is yet unsung.
For Virtue still adventures there,
And freely breathes her native air.
And ever, if you hearken well,
You still may hear its vesper bell,
And tread of high-souled men go by,
Their thoughts conversing with the sky.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Віддай любові все,
Як серце вкаже.
Рідню, всіх друзів, час,
Ім‘я, маєток,
Кредит і плани, пісню муз…
Це все – мотуз.
Вона хоробрий майстер,
Дозволь зростати їй,
Мчи до кінця за нею,
В надії без надій.
Все вище й вище,
Несе у полудень її,
Крил рух невтомний
І намір поки невимовний.
Вона, втім, бог,
Що відає свій шлях,
Дорогами у сяйних небесах.
Вона – не для усіх,
Вона – для мужніх душ,
Без сумніву, хоч як воруш,
Незрушних до любої втрати.
Така винагорода тим,
Що вернуться –
Себе вже більш
І будуть ще зростати.
Залиш любові задля – все,
Втім, ще послухай, ще
Лиш слово, що від серця лине,
Лиш імпульс наміру твердий
Підтримає тебе сьогодні,
І завтра, й завжди,
Неначе, бедуїна вільним –
Не від любові, від людини…
Тримайся діви цупко ти,
Сюрпризу не дивуйся втім,
Неясним здогадкам отим,
Мов тінь по грудям молодим
Від радощів, як ти далеко,
Свободу їй верни ти легко,
Не втримуй ні її рукав,
Ні кинуту троянду білу,
Яку ти влітку дарував.
Хоч ти любив її як сам себе,
Як і себе, чистіше котрий,
І від розлуки з нею день аж чорний,
Живі вже благодаті не знаходять
Та знає серце, що
Напівбоги коли пішли –
Боги приходять.
15.09.2022 Гречка Віталій
Give all to love
Give all to love;
Obey thy heart;
Friends, kindred, days,
Estate, good fame,
Plans, credit, and the muse;
Nothing refuse.
'Tis a brave master,
Let it have scope,
Follow it utterly,
Hope beyond hope;
High and more high,
It dives into noon,
With wing unspent,
Untold intent;
But 'tis a god,
Knows its own path,
And the outlets of the sky.
'Tis not for the mean,
It requireth courage stout,
Souls above doubt,
Valor unbending;
Such 'twill reward,
They shall return
More than they were,
And ever ascending.
Leave all for love;—
Yet, hear me, yet,
One word more thy heart behoved,
One pulse more of firm endeavor,
Keep thee to-day,
To-morrow, for ever,
Free as an Arab
Of thy beloved.
Cling with life to the maid;
But when the surprise,
Vague shadow of surmise,
Flits across her bosom young
Of a joy apart from thee,
Free be she, fancy-free,
Do not thou detain a hem,
Nor the palest rose she flung
From her summer diadem.
Though thou loved her as thyself,
As a self of purer clay,
Tho' her parting dims the day,
Stealing grace from all alive,
Heartily know,
When half-gods go,
The gods arrive.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
З
ДарУє Їжа смаК і Користь,
НауКа Нам-винО з Ідей,
ЕтеРу Сяє сніГ і Навіть –
МинАютЬ швидкО стО ночей!
10.09.2022 Гречка Віталій
Трохи погрався на честь сьогодняшньої дати. Якщо скопіювати у Word і зробити шрифт Courier New то буде як на фото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
Луна напополам в обрывках темных туч,
Зловещий шум ветвей и чей-то вой тягуч,
Кто стрекотал, шуршал – умолкли, тишина…
И вновь тоски волна издалека слышна.
Остры стилеты звезд в прорехах облаков,
Уже полвека здесь не слышали волков…
И с каждым разом вой сильнее душу рвет,
Рождает этот звук невыносимый гнет.
И не пойдет никто к болоту проверять,
Оставит при себе свои секреты гать.
В округе никого, кому мешал бы вой,
Живой здесь только ты, спокойно пой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959278
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2022
Мело, мело по всій землі
Все замітало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
Як влітку роєм комашня
Летить на вогник,
Так у сніжинок метушня
Вздовж рам віконних.
Ліпила віхола на склі
І малювала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На стелю світлую мов сніг
Лягали тіні,
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
Стук черевичка виникав,
Що раптом падав.
І віск як сльози з нічника
На сукню капав.
І все губилось в сніжній млі,
Що сива стала,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
На свічку дунуло з кута,
І жар спокуси
Як ангел, навхрест два крила
Здійняв у русі.
Мело весь лютий по землі,
Але, бувало,
Свіча палала на столі,
Свіча палала.
27.08.2022 Гречка Віталій
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Пустив стрілу по вітру я,
Чекала десь її земля,
Не зміг відстежити політ –
За мить пропав її і слід.
Свій спів пустив по вітру я,
Чекала десь його земля,
Чий гострий зір би наздогнав
Той спів, що швидше вітру мчав?
І в дубі, час коли прийшов,
Стрілу, ще цілу я знайшов,
І пісню ту вловив мій слух,
Як заспівав натхненно друг.
06.09.2022 Гречка Віталій
The Arrow and the Song (By Henry Wadsworth Longfellow)
I shot an arrow into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For, so swiftly it flew, the sight
Could not follow it in its flight.
I breathed a song into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For who has sight so keen and strong,
That it can follow the flight of song?
Long, long afterward, in an oak
I found the arrow, still unbroke;
And the song, from beginning to end,
I found again in the heart of a friend.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Сухі листки ворушить тихо вітер,
Побільшало у парках дітвори
І гріє сонце вересня привітно,
Ласкаво посміхається згори.
Земне все наше сонцю так далеко,
Не видно, мабуть, зірці справ людських…
Та знайте, квітко, камінь чи лелеко –
Тепла у нього вистачить на всіх!
Не бачить сонце наших негараздів,
А як побачиш, коли даль така?
По хмаркам, що рожеві і пухнасті
Промчала раптом тінь від літака…
Зруйнує час всі літаки з віками,
Він знищить все і всіх, кого ти знав!
Ти бачив це колись, було далеко…
Тому, можливо, не запам‘ятав.
02.09.2022 Гречка Віталій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Стоит, сухие ветви вверх стремя,
Расколом старым к небу ствол ощерив,
Любимец молний – он проник в меня,
Душою темной, с привкусом потери…
Один в степи, с рождения один,
Вонзенный прихотью ветров когда-то,
Сказать, как будто хочет: «погоди,
С гостями здесь не так уж и богато…»
И замер бег по небу облаков,
И солнце ход свой в ночь остановило,
И тень, что так казалась далеко,
Обрушилась и мир мой погасила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958333
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2022
Щоб розважитись якось, буває, матроси
Альбатросів хапають, гігантських птахів,
За кормою над прірвою моря тих носить,
Безтурботних супутників їх кораблів.
Опинившись на палубі, миттю втрачають
Свою велич, лазурних небес королі,
Білі крила пташок безпорадно звисають,
Наче весла, безглузді стають на землі.
Мандрівник цей крилатий незграбно чвалає,
Був прекрасним, а став недолугим, смішним!
Хто до дзьобу йому свою люльку все пхає,
Хто глузує, кульгаючи наче, над ним.
І Поет, що як принц позахмарних кордонів,
Котрий з бурею мчить, недосяжний стрілкам;
Як додолу впаде, серед шуму прокльонів,
Крил тягар велетенських долає лиш сам.
L'ALBATROS
Charles Pierre Baudelaire
Souvent, pour s'amuser, les hommes d'equipage
Prennent des albatros, vastes oiseaux des mers,
Qui suivent, indolents compagnons de voyage,
Le navire glissant sur les gouffres amers.
A peine les ont-ils deposes sur les planches,
Que ces rois de l'azur, maladroits et honteux,
Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches
Comme des avirons trainer a cote d'eux.
Ce voyageur aile, comme il est gauche et veule!
Lui, naguere si beau, qu'il est comique et laid!
L'un agace son bec avec un brule-gueule,
L'autre mime, en boitant, l'infirme qui volait!
Le Poete est semblable au prince des nuees
Qui hante la tempete et se rit de l'archer;
Exile sur le sol au milieu des huees,
Ses ailes de geant l'empechent de marcher.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Жив-був король,
Він був король,
Відомий молодець.
Бажав король
Аж цілий світ
В палац сховати весь.
Він дав наказ
Війною йти
І грізні солдафони
Чи цвях у ржі,
Країну чи –
Несуть йому в хороми.
Сто сорок вісім
Він країн
Запхав у свій барліг,
Та втримати
Весь білий світ
Він все-таки
Не зміг.
Король смурний,
На пиці – сум,
Сліз очі повні,
Повні…
В палаці він і
По цей день,
А цілий світ –
Назовні.
Роман Сеф. Король
Жил-был король,
Он был король,
Известный молодец.
Решил король
Огромный мир
Упрятать во дворец.
Велел он
Объявить войну,
И грозные солдаты
То ржавый гвоздь,
А то — страну
Несут к нему в палаты.
Сто сорок восемь
Государств
Он спрятал под замок,
Но запереть
Весь белый свет
Он всё-таки
Не смог.
Король грустит,
Печаль в лице,
Ему всё хуже,
Хуже…
Он и сегодня
Во дворце,
А целый мир —
Снаружи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Люблю я, що моє вам не болить,
Люблю я, що болить мені не ваше,
Що під ногами в нас не сплине вмить
Землі поверхня, лишиться назавше.
Люблю я, бути тою, що смішить –
Розпущеною, що не гра словами,
В задусі хвилею не червоніть,
Торкнувшися легенько рукавами.
Люблю я ще, коли ви при мені
Спокійно обіймаєте дівулю,
Не зичите в пекельному вогні
Горіти, коли я не вас цілую.
Ім‘я моє, те ніжне, ніжний мій, що ні
Вночі ані удень вам не згадати – всує…
Що у церковній тиші царині
Для нас не заспівають: алілуйя!
Подяка вам в душі моїй бринить
За те, що ви мене – от знали б краще! –
Так любите: за серце, котре спить,
За зустрічі рідкі, невмисні радше,
За місяць, що не буде нам світить,
За сонце, сяє що, але не наше –
За те – на жаль! – моє, що не болить,
За те – на жаль! – що не болить і ваше!
14.08.2022 Гречка Віталій
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной —
Распущенной — и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью — всуе…
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня — не зная сами! —
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны — увы! — не мной,
За то, что я больна — увы! — не вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Зайшла я в забиту корчму Земля
Й замовила келих вина,
Та Господар очі відвів у бік
Від спраги моєї без дна.
Я потім присіла стомлена там
І хліба спросила шматок,
Та Господар очі відвів у бік –
У відповідь лише мовчок.
У час цей, як завжди, з ночі навкіл
Чекаючі душі зайшли,
Від подиву стримані крики враз
На світло і гам цей були.
«Дай ліжко поспати хоч, – я кажу,
Бо скоро опівночі вже», –
Та Господар очі відвів у бік –
Й лиця не побачу невже?
«Поїсти, поспати – тут не дають,
Піду я туди де була», –
Та Господар очі відвів у бік –
Зачинено, звідки прийшла.
13.08.2022 Гречка Віталій
The Inn Of Earth (by Sara Teasdale)
I came to the crowded Inn of Earth,
And called for a cup of wine,
But the Host went by with averted eye
From a thirst as keen as mine.
Then I sat down with weariness
And asked a bit of bread,
But the Host went by with averted eye
And never a word he said.
While always from the outer night
The waiting souls came in
With stifled cries of sharp surprise
At all the light and din.
"Then give me a bed to sleep," I said,
"For midnight comes apace"--
But the Host went by with averted eye
And I never saw his face.
"Since there is neither food nor rest,
I go where I fared before"--
But the Host went by with averted eye
And barred the outer door.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Стрів я мандрівника з земель античних
Він мовив: «Ноги, що без тіла там,
В пустелі, кам‘яні…З під ніг величних,
З піску, лице розбите хмурить нам
І морщить усмішку губ саркастичних,
Скажи ж як пристрасті митець зчитав,
Що висікла життя серед каміння,
Рука глумлива й дух, що сили дав.
Й на п‘єдесталі , ті слова з‘явились:
«Я – Озімандіс, славний Цар Царів я,
Глянь Труд ось мій, щоб Сильні з вас згубились!»
Нічого. Все у розпаді довкіл
Руїн, тих колосальних, що лишились
Одні в безкрайнім просторі пісків».
11.08.2022 Гречка Віталій
Озімандіс – давньогрецьке ім‘я фараона Рамзеса ІІ
Ozymandias (By Percy Bysshe Shelley)
I met a traveller from an antique land,
Who said—“Two vast and trunkless legs of stone
Stand in the desert. . . . Near them, on the sand,
Half sunk a shattered visage lies, whose frown,
And wrinkled lip, and sneer of cold command,
Tell that its sculptor well those passions read
Which yet survive, stamped on these lifeless things,
The hand that mocked them, and the heart that fed;
And on the pedestal, these words appear:
My name is Ozymandias, King of Kings;
Look on my Works, ye Mighty, and despair!
Nothing beside remains. Round the decay
Of that colossal Wreck, boundless and bare
The lone and level sands stretch far away.”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Як підсумок всіх Роздумів, Досліджень,
Років чисельних Старець підбива
В останній Праці, серед Нагромаджень,
Грайливо мед він Мудрості влива.
Спішить Студент амбітний і завзятий,
Бібліотек, Архівів вірний син
В Диплом вмістити, Гонором багатий,
Думки найгеніальніших Глибин.
Сидить і дме Хлопчак у соломину,
Кольори, Подих, з мила бульбашки,
Співає Оду кожній без упину,
Душа Дуттю радіє залюбки.
Старий, Хлопчак, Студент, усі яскрять
Із Світової творять Піни-Майї
Чарівні Сни без сенсу, нетривалі,
В яких в собі навчились розрізнять
Це вічне Світло й радісніш горять.
08.08.2022 Гречка Віталій
SEIFENBLASEN (Hermann Hesse)
Es destilliert aus Studien und Gedanken
Vielvieler Jahre spat ein alter Mann
Sein Alterswerk, in dessen krause Ranken
Er spielend manche susse Weisheit spann.
Hinsturmt voll Glut ein eifriger Student,
Der sich in Buchereien und Archiven
Viel umgetan und den der Ehrgeiz brennt,
Ein Jugendwerk voll genialischer Tiefen.
Es sitzt und blast ein Knabe in den Halm,
Er fullt mit Atem farbige Seifenblasen,
Und jede prunkt und lobpreist wie ein Psalm,
All seine Seele gibt er hin im Blasen.
Und alle drei, Greis, Knabe und Student
Erschaffen aus dem Maya-Schaum der Welten
Zaubrische Traume, die an sich nichts gelten,
In welchen aber lachelnd sich erkennt
Das ewige Licht, und freudiger entbrennt.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Вареничків смак
Обожнюють люди,
Домівку вони
Нагадають повсюди!
Піджарка з сальцем,
Чи сметанка згодиться,
В душі українця -
Тепло розгориться!
Картопля, капуста,
Печінка до діла!
Сир або вишня –
Начинка мила!
Є тисячі
Варіантів у страви!
Вареники – гордість
Моєї держави!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Перед окном в квартире,
Выключив дома свет,
Бродит в дождливом мире
Взглядом своим поэт.
Капель стеклом дорожки,
Ветра порывов шум,
Тех впечатлений – крошки,
Грустно-унылый ум.
Что же не тешит душу,
Дождь, его старый друг?
Ветер тоскливо слушать,
Блеклое все вокруг.
И понапрасну тщится
Тут воспарить душа,
Серость везде клубится,
Ест ее, не спеша…
Гаснут души порывы
В мутных пучинах тех.
Время ползет уныло,
Свой позамедлив бег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955654
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.08.2022
Я хмара в неба вишині,
Зірки радіють всі мені,
Наснаги й волі хватить щоб,
Укрити тінню море й горб –
Що ж сосни з гір мене, крізь тінь,
Завжди зовуть: «Спочинь, спочинь?»
Плащем укрию місяць я
Й затьмарю сонце серед дня,
Мене не схопиш ти, авжеж,
Вітрів дитя не знає меж –
Та сосни з гір мені крізь тінь
Все шепотять: «Спочинь, спочинь.»
27.05.2022 Гречка Віталій
THE CLOUD
by: Sara Teasdale (1884-1933)
I am a cloud in the heaven's height,
The stars are lit for my delight,
Tireless and changeful, swift and free,
I cast my shadow on hill and sea—
But why do the pines on the mountain's crest
Call to me always, "Rest, rest?"
I throw my mantle over the moon
And I blind the sun on his throne at noon,
Nothing can tame me, nothing can bind,
I am a child of the heartless wind--
But oh the pines on the mountain's crest
Whispering always, "Rest, rest."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Поэту надо быть попроще -
Воспеть любовь,
Пройтись по теще!
Добавить что-то про погоду,
Немножко описать природу.
Цветы припомнить -
Розы, маки…
Судьбе вниманья сделать знаки!
Припомнить старые печали,
Года, что мчат…
Про душ в астрале.
Про мощь стихий -
Огонь и воду!
Еще разочек про погоду…
Ну и конечно же о мурках,
В усато-полосатых шкурках!
Затем зайти с другого боку -
О сакурах - с десяток хокку!
О куполах и пьедесталах,
Про жизнь и смерть -
Чтоб всех проняло!
Добавить мистики немножко…
И снова пару строк о кошках!
О красоте лица и тела
И о походке, чтоб летела!
Про вечные вопросы вспомнить -
Про рай и ад нам всем напомнить!
Про лето, осень,
Зимы, весны…
Про лес, его дубы и сосны!
Про выбор, трудный, как обычно
И кошек, что уже привычно…
Продолжил бы еще немножко,
Но понял ты – пиши о кошках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2022
Я до тебе лише промовчу,
І тебе не стурбую й на мить,
І за те, що про себе шепчу,
Не наважусь я й натяк зробить.
Цілий день спали ночі квітки,
Та як сонце зайде поза гай,
Розкриваються тихо листки,
Розквітає в душі моїй рай.
В мої груди, де втома й щемить,
Віє сирість нічна…Я тремчу
Я тебе не стурбую й на мить,
Я до тебе лише промовчу.
14.07.2022 Гречка Віталій
Я тебе ничего не скажу,
И тебя не встревожу ничуть,
И о том, что я молча твержу,
Не решусь ни за что намекнуть.
Целый день спят ночные цветы,
Но лишь солнце за рощу зайдет,
Раскрываются тихо листы,
И я слышу, как сердце цветет.
И в больную усталую грудь
Веет влагой ночной… Я дрожу.
Я тебя не встревожу ничуть,
Я тебе ничего не скажу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Ніготь слід тут лишив – таємницю вказати.
– Пізно, висплюся, вранці видніше воно,
А допоки не будять, кохану торкати
Як мені, хоч кому не дано.
Як торкав я тебе! Навіть губ моїх міддю
Так торкав, як торкає трагедія зал.
Цілував наче літо. Повільно й повільно,
Лише потім здіймалась гроза.
Пив, як пташки. Тягнув до свідомості втрати.
Зорі довго так горлом течуть в стравохід,
Соловейки ж мрійливо мерщій тріпотати,
По краплині сушити нічний небозвід.
04.08.2022 Гречка Віталій
Автор: Б.Пастернак
Здесь прошелся загадки таинственный ноготь.
— Поздно, высплюсь, чем свет перечту и пойму.
А пока не разбудят, любимую трогать
Так, как мне, не дано никому.
Как я трогал тебя! Даже губ моих медью
Трогал так, как трагедией трогают зал.
Поцелуй был как лето. Он медлил и медлил,
Лишь потом разражалась гроза.
Пил, как птицы. Тянул до потери сознанья.
Звезды долго горлом текут в пищевод,
Соловьи же заводят глаза с содроганьем,
Осушая по капле ночной небосвод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Свідомість ця, що впізнає
Сусідів з Сонцем цим
Колись впізнає Смерть сама
Та лиш вона утім
Проходить інтервал оцей
Як досвід проміж то
Найглибший це експеримент,
Що Нам пройти дано –
Чи все влаштовує в собі
Й відповідає нам
Сама собі й нікому більш
Послужить відкриттям.
Приречена лише в собі
Пригод своїх шукать
І поряд Гонча є лише –
Самосвідомість звать.
03.08.2022 Гречка Віталій
This Consciousness that is aware (by Emily Dickinson)
This Consciousness that is aware
Of Neighbors and the Sun
Will be the one aware of Death
And that itself alone
Is traversing the interval
Experience between
And most profound experiment
Appointed unto Men -
How adequate unto itself
Its properties shall be
Itself unto itself and none
Shall make discovery.
Adventure most unto itself
The soul condemned to be -
Attended by a single Hound
Its own identity.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Вдома пусто буде нині,
Тільки сутінки. Один
День зимовий у щілині
Незасмикнутих гардин.
Тільки білі грудки мокрі
Мельком швидко замело
Тільки крівлі, сніг, і, окрім
Снігу й крівель, зась кого.
Знову іній креслить буде,
Закружляєм з ним ще ми
Сум того, що вже минуле,
Справи тої ще зими.
Знову штрикнуть, бо ще винні,
Не відпущені вони,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров‘яний.
Та аж раптом по портьєрі
Дріж від вторгнення промчить,
В тиші мірним кроком в двері
Як майбутність зайдеш вмить.
Вдягнена, як для містерій,
В біле щось та без причуд,
В дійсно щось із тих матерій,
З котрих сніжні ковдри тчуть.
04.07.2022 Гречка Віталій
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.
Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк маховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.
И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.
И опять кольнут доныне
Не отпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.
Но нежданно по портьере
Пробежит вторженья дрожь,-
Тишину шагами меря.
Ты, как будущность, войдешь.
Ты появишься у двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Метелику,
Скінчилась гра,
Моя рука –
Тебе змела.
Чи я не є
Такий як ти?
В тобі моє
Чи не знайти?
Танцюю я,
Співаю, п‘ю –
І не відчую
Смерть свою.
Як думка є –
То я живу,
Подумає –
І я помру.
Метелик я,
Щасливий всяк –
Що за життя,
Що без ознак.
14.07.2022 Гречка Віталій
The Fly (by William Blake)
Little Fly,
Thy summer's play
My thoughtless hand
Has brush'd away.
Am not I
A fly like thee?
Or art not thou
A man like me?
For I dance,
And drink, and sing,
Till some blind hand
Shall brush my wing.
If thought is life
And strength and breath,
And the want
Of thought is death;
Then am I
A happy fly,
If I live
Or if I die.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Вы прогулялись Чертою назад,
В Будущем ищет причины ваш взгляд,
А Время, по сути – фантазии плод,
Мозг наш умело его создает.
Влево и Вправо, Вперед или Вверх –
В море Безумия – мозга доспех…
Материя, Время или Душа –
Обертки Чего-то тихо шуршат…
Облако Слов, тех, где первого нет –
Нас ограждает от Хаоса бед.
Облик Реальности – невыносим,
Не суждено нам увидится с Ним.*
*Ответ на стихотворение Светланы Себастиани "Послушайте! Мы существуем вспять…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955124
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2022
Наша жизнь – это просто идеи,
Что ты принял и сделал собой.
Мы страдаем – в страдания веря,
А без веры – уходим в запой.
Каждый миг создаем мы картину,
Поверх старых мазков и штрихов
И шагаем по ней в перспективу,
Недописанных образов-снов.
В своей жизни мы все объяснили
И по плану пытаемся жить,
Про овраги давно позабыли,
Веря в краску и силу творить.
Только ветер, порою, нежданно,
Проберет холодком в мастерской –
Крыши нет, стены делись куда-то…
Сброшен холст и лишь воздуха вой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2022
Зима лютує гнівна,
Бо вийшов її строк -
Весна вже тут привітна
І гонить лід струмок.
Зарухалось все жваво
Зимі вже місця зась –
Злітає спів яскраво,
То пташка озвалась!
Зима ще чинить спротив,
На Весну бубонить.
А тій це без турботи –
Ще більше веселить…
Схопила відьма снігу
І, зла мов три чорти,
Жбурнула прямо в Весну,
Збираючись втекти!
Весні ж і горя мало:
Бо сніг той вже вода,
З Зими лише сміється –
Умита й молода!
05.02.2022 Гречка Віталій
Федор Тютчев — Зима недаром злится
Зима недаром злится,
Прошла ее пора —
Весна в окно стучится
И гонит со двора.
И все засуетилось,
Все нудит Зиму вон —
И жаворонки в небе
Уж подняли трезвон.
Зима еще хлопочет
И на Весну ворчит.
Та ей в глаза хохочет
И пуще лишь шумит…
Взбесилась ведьма злая
И, снегу захватя,
Пустила, убегая,
В прекрасное дитя…
Весне и горя мало:
Умылася в снегу,
И лишь румяней стала,
Наперекор врагу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
Мы не помним раннего детства -
Нет в мозгу уж нейронов тех.
Мы течем, изменяясь вечно,
Набираясь всего от всех.
Кто же я? И где настоящий?
Когда сам? Или здесь, с тобой?
Был ли мной с фотографий мальчик?
Стал ли я лишь сейчас собой?
Избавляюсь я от иллюзий,
Чтоб поверить в новую чушь.
Жизнь полна побед и контузий,
Чтобы сделать - сперва разрушь…
Больше нет тех людей, что были,
Да и ты стал совсем другой.
Безвозвратно мы все уплыли,
Потерялись навек с собой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954971
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2022
Я бачив образ, що не міг страждать,
Наснився сяйний серед ночі він
Та голос срібний в розмаїтті цім,
Я слід його почав знов помічать,
Буденність приховала благодать
Та з порожнечі призваний він втім,
Коли в красиве одягнувся тлін
Та світ спромігся весь зачарувать.
Та вже як брама впала я прозрів,
Я вболівав за згублені слова,
Казок забутих, сказаних напів,
Чудес, котрих явити він хотів
Та тих думок, як птах, що не співа,
Та він помер, я очі вже відкрив…
12.06.2022 Гречка Віталій
The Dead Poet
I dreamed of him last night, I saw his face
All radiant and unshadowed of distress,
And as of old, in music measureless,
I heard his golden voice and marked him trace
Under the common thing the hidden grace,
And conjure wonder out of emptiness
Till mean things put on beauty like a dress
And all the world was an enchanted place.
And then methought outside a fast locked gate
I mourned the loss of unrecorded words,
Forgotten tales and mysteries half said,
Wonders that might have been articulate,
And voiceless thoughts like murdered singing birds.
And so I woke and knew he was dead.
-Lord Alfred Douglas
(written about Oscar Wilde the year after his death)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Кто может вдохновить поэта лучше?
Проникнуть даст кто в тайны бытия?
Поможет путь найти во тьме гнетущей,
Путь к истине, столь важной для тебя…
Бывает, импульс творческий приходит,
В момент, когда его не ждёшь уже.
Для озарений миг любой пригоден -
Хоть весело, хоть тяжко на душе.
Порой, проснувшись утром, быстро ищешь,
Где записать навеянное сном.
Ведь будет пробужденьем сон похищен,
Пока с блокнотом сядешь за столом.
Где ж отыскать источник вдохновенья,
Где крылья взять - коль хочется летать?
Где прячутся той Музы откровенья?
Ответа нет, пока -лишь тишь да гладь…
А ну-ка погоди, а если точно...
Когда все тихо - вдохновенье спит…
Давай-ка, включим жизнь свою погромче!
Глядишь, на шум и Муза прилетит!
21.02.2022 Гречка Виталий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954857
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2022
Він їв і пив перлини Слів –
Він цим зміцнив свій Дух –
Він вже не той, що як раніш,
Не більш ніж Пилу рух –
Він танцював крізь темінь Днів
І Крил цих Заповіт
У Книзі був – Котра несла
Ослаблий дух в політ –
29.07.2022 Гречка Віталій
He ate and drank the precious Words (by Emily Dickinson)
He ate and drank the precious Words —
His Spirit grew robust —
He knew no more that he was poor,
Nor that his frame was Dust —
He danced along the dingy Days —
And this Bequest of Wings
Was but a Book — what liberty
A loosened spirit brings —
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Глаза твои открыты,
Но отключен свет.
Знаешь все ответы,
Но вопросов нет.
В мире одиночек –
Пустота и мрак.
Эхо твоих мыслей
Порождает страх.
Время скоротечно –
Незачем хотеть.
Одиноким вечность?
Лучше умереть…
Ты сидишь, рисуешь
Разные цвета,
А кистей не дали…
И даже нет холста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2022
Вдруг замер Хаос величайший,
Как будто было так всегда.
Мгновенья каждый миг мельчайший
Вдруг растянулся на года.
Пропали звуки, тишь молчала,
Повисли в темноте лучи.
Покой, движения не стало,
Но нарастало все внутри.
Рождаю первое движенье!
Тебя здесь нет, но ты смотри!
Я разворачиваю Время,
Пространство вслед за ним пустил!
Я сам себя определяю!
Сама себя я создаю!
Себя я, Словом называю,
Вам так являя - суть свою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954671
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqYuHM3j8Ls[/youtube]
І
Твоя душа на самоті
Надгробок сірий, думи ті —
Нікого, настрій темний,
У час твій потаємний.
ІІ
Будь тихим ти в цій самоті,
Ще поки, не самотність це,
Ті духи мертвих, саме ті,
Що і в житті – взяли в кільце
Тебе й стоять – і воля їх
Затьмарить враз, якщо не стих.
ІІІ
Нахмурить ясну тую ніч
І зорі ті не глянуть, ні –
З небесних їхніх тронів вниз,
Зі світлом як Надії приз,
Але червоні кулі їх
Твоїй утомі зайвих лих
Лише добавлять, запечуть,
Назавжди у полон візьмуть.
ІV
Тепер думок не кинеш ти,
Тепер видінням не піти,
З душі вони не щезнуть враз –
Як та роса в ранковий час.
V
Як подих Бога – вітерець –
Але туман – ще той борець,
На пагорбі як тінь лежить,
Мов символ, знак, що не зломить –
Як за дерева він вчепивсь,
То таємниця з таємниць!
28.07.2022 Гречка Віталій
Spirits of the Dead (by Edgar Allan Poe)
I
Thy soul shall find itself alone
’Mid dark thoughts of the gray tombstone—
Not one, of all the crowd, to pry
Into thine hour of secrecy.
II
Be silent in that solitude,
Which is not loneliness—for then
The spirits of the dead who stood
In life before thee are again
In death around thee—and their will
Shall overshadow thee: be still.
III
The night, tho’ clear, shall frown—
And the stars shall look not down
From their high thrones in the heaven,
With light like Hope to mortals given—
But their red orbs, without beam,
To thy weariness shall seem
As a burning and a fever
Which would cling to thee for ever.
IV
Now are thoughts thou shalt not banish,
Now are visions ne’er to vanish;
From thy spirit shall they pass
No more—like dew-drop from the grass.
V
The breeze—the breath of God—is still—
And the mist upon the hill,
Shadowy—shadowy—yet unbroken,
Is a symbol and a token—
How it hangs upon the trees,
A mystery of mysteries!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Глаза – это орган зрения,
Присмотра и наблюдения,
А также предмет обожания,
Поэтов объект для внимания.
Порой они смотрят пристально,
А временами неистово!
Бросаются быстрыми взглядами,
Блестят синевы водопадами!
Смотрят с немым укором,
Стыдливо их прячут с позором…
И бегают как у лгунишки
Шальные глаза-ребятишки.
В глазах помещается космос,
Бездонны их мира глубины!
Друг друга не ешьте глазами
И взглядом не жгите спины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2022
Я цілую вас в чоло!
І, тепер, як все пройшло,
Вам зізнаюсь, що було –
Вірно те, що дні мої
Всі минули як у сні.
Як надії вже нема
Чи удень, чи як пітьма,
Сон чи яв – не все одно,
Як нема її давно?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні.
Шум, стою я, навкруги
Хвилі б‘ються в береги,
І держу у кулаку,
Жменю з золота піску –
Мало як лишилося!
Все крізь пальці й змилося,
Поки плачу – плачу я!
Боже! Як утримати,
Те, що може згинути?
Боже! Що я в силі
Не віддати хвилі?
Все, що снилось, а чи ні –
Сни мої, що уві сні?
24.05.2022 Гречка Віталій
З посмертно виданих творів автора. Дата, коли написано - невідома, оригінал ось:
A Dream Within a Dream (by Edgar Allan Poe)
Take this kiss upon the brow!
And, in parting from you now,
Thus much let me avow —
You are not wrong, who deem
That my days have been a dream;
Yet if hope has flown away
In a night, or in a day,
In a vision, or in none,
Is it therefore the less gone?
All that we see or seem
Is but a dream within a dream.
I stand amid the roar
Of a surf-tormented shore,
And I hold within my hand
Grains of the golden sand —
How few! yet how they creep
Through my fingers to the deep,
While I weep — while I weep!
O God! Can I not grasp
Them with a tighter clasp?
O God! can I not save
One from the pitiless wave?
Is all that we see or seem
But a dream within a dream?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
В каком-то месте есть огромный стол,
Он пуст, на нем приборов лишних нет,
За ним сидят поэты всех веков,
Над ним горит неугасимый Свет.
В том месте людям не нужна еда,
На смену ей приходит память тех,
Кто стих поэта вспомнит иногда,
Или прочтет с душой его куплет.
И восседают молча все они,
Сказав, все, что отведено давно,
И лишь, порой, метнут прозренья луч,
В душе открытой увидав окно.
Читая строки чьи-то иногда,
Что нас уносят в мир души иной,
Мы открываем окна и тогда,
Прозренье можем обрести, порой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954482
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2022
Червоний вбивця думку має
І вбитий теж, що вбивство – є,
Та жоден з них шляхів не знає,
Котрими я роблю своє.
Давно забуті чи недавно,
І тінь, і світло - все одно,
Боги приходять зниклі справно,
Бо велич, стид – пусте воно.
Мене обходять нерозумні,
Летять до мене – крила я.
Я сумніваюсь, я ж – і сумнів,
І гімн, котрий брамін співа.
Боги без мене часто в тузі,
Священна Сімка марно жде,
Та добрий серцем, милі друзі,
Мене – і без Небес знайде!
24.06.2022 Гречка Віталій
Brahma (By Ralph Waldo Emerson )
If the red slayer think he slays,
Or if the slain think he is slain,
They know not well the subtle ways
I keep, and pass, and turn again.
Far or forgot to me is near;
Shadow and sunlight are the same;
The vanished gods to me appear;
And one to me are shame and fame.
They reckon ill who leave me out;
When me they fly, I am the wings;
I am the doubter and the doubt,
I am the hymn the Brahmin sings.
The strong gods pine for my abode,
And pine in vain the sacred Seven;
But thou, meek lover of the good!
Find me, and turn thy back on heaven.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
Если неспокойно на душе,
Если постоянно что-то гложет,
Жизнь теряет краски и уже
Нам не дарит радость ту, что может –
Перестань за все себя винить
И тем более, всех тех, кто окружает.
Сложно отыскать порою нить –
Ариадны в жизни не бывает.
Есть свои этапы у души,
Есть свои задачи, что сокрыты.
Голос сердца друг мой не глуши –
Часто он совсем у нас забитый.
Будь внимателен ты к радости в себе,
Пусть редки ее прекрасные моменты,
Нам они как знаки от Небес –
Радость у тебя? А где ты? С кем ты?
Искорка небесного огня -
Каждому дана, без исключений!
Ты найди ее в других и у себя,
Средь нечастых, радости мгновений.
Если ты внимателен к себе,
Если о других не забываешь –
Ярче станет искорка в душе,
Ты – огонь! Живешь - когда пылаешь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2022
Він без турбот,
Шукав пригод,
Він сяяв і в тіні,
Коня він гнав,
Пісень співав,
Про Рай, що на землі.
Сміливість мав,
Старий втім став –
Сховав запал в тіні,
Не встрів кутка,
Щоб нагадав
Той Рай, що на землі.
І вже без сил
Когось зустрів,
Подібного тіні –
«Тінь, – запитав, –
Чи ти бував –
В Раю, що на землі?»
«Далеко та,
Де гір гряда,
Долина у Тіні,
Лети ж, лети, –
Тінь шелестить, –
Там Рай, що на землі!»
14.04.2022 Гречка Віталій
Eldorado
April 21, 1849
Gaily bedight,
A gallant knight,
Is sunshine and in shadow,
Had journeyed long,
Singing a song,
In search of Eldorado.
But he grew old —
This knight so bold —
And o'er his heart a shadow
Fell as he found
No spot of ground
That looked like Eldorado.
And, as his strength
Failed him at length,
He met a pilgrim shadow —
"Shadow," said he,
"Where can it be —
This land of Eldorado?"
"Over the Mountains
Of the Moon,
Down the Valley of the Shadow,
Ride, boldly ride,"
The shade replied, —
"If you seek for Eldorado!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
Без часу цими днями жили ми –
Сірих днів і ночей миготінь…
Плани стали занадто крихкими,
Календар відійшов десь у тінь.
Змін зазнав і навколишній простір –
В нім напруга незримо бринить.
Завітав до нас хаос у гості,
Втім яснішає дух наш щомить.
Переходимо в іншу реальність,
Вся стабільність пропала, шкода…
Для людини, війна – аномальність
Та пробуджує сили біда!
Переможений буде наш ворог –
Щезне геть, як на сонці роса!
Всі жахи ми розвієм мов порох,
В світ вернеться Любов і Краса!
16.03.2022 Гречка Віталій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Це вулиця велика й тиха дуже.
Іду і впав, в пітьмі я оступився
І далі я іду наосліп, вставши,
Листви покровом і німим камінням,
І хтось позаду теж ступає ними:
Якщо я стану, стане теж він,
Я в біг – біжить. Погляну – вже нікого.
Все в темноті і виходу немає,
І повертаю я за ріг наступний
За ним, знайома вулиця, на котрій
Не ждуть мене, не йде ніхто позаду.
Де я за кимось йду і він упавши,
Встає і каже мені в очі: «Вже нікого».
10.07.2022 Гречка Віталій
La calle (Octavio Paz)
Es una calle larga y silenciosa.
Ando en tinieblas y tropiezo y caigo
y me levanto y piso con pies ciegos
las piedras mudas y las hojas secas
y alguien detrás de mí también las pisa:
si me detengo, se detiene;
si corro, corre. Vuelvo el rostro: nadie.
Todo está oscuro y sin salida,
y doy vueltas en esquinas
que dan siempre a la calle
donde nadie me espera ni me sigue,
donde yo sigo a un hombre que tropieza
y se levanta y dice al verme: nadie.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Жизнь проходит во сне бытовой суеты -
Эта мысль тривиальна, в ней нет красоты.
Что же в мире достойно поэта пера?
Смерть, страданье, любовь - иль другая игра?
Слишком быстро проносятся наши года
Не узнать нам всего - ни за что, никогда!
Будь старик ты, философ иль просто юнец –
Очень скоро познанью приходит конец…
В жизни все мы, всего лишь, чьи-то глаза
И не важно ты против, а может быть за…
Вас забросили в мир - и живи, где пришлось!
Точно так же, когда-то, сметут крошек горсть!
Весь твой опыт богатый не стоит гроша,
Можешь когти ты рвать, или жить не спеша.
Разве сам выбираешь, что делаешь тут?
Миллиарды людей общий сон создают!
Ты бессмертен, но просто не знаешь кто ты,
За себя принимаешь чужие мечты…
И отец твой и мать создавали тебя,
Повезло, если делали это любя.
Нелегко откопать нам глубинную суть
И без фильтров чужих на реальность взглянуть.
Если вдруг в голове голосов хор затих –
Сотвори только свой ты, без примесей стих!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954143
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2022
Був літа екватор
І серед ночі,
І зірки на місці,
Тьмяні, без мочі,
Місяць – всіх яскравіш,
Один в небесах,
Всі планети в рабах,
Хвилями стелить шлях.
Кинув я взір –
Сяяв ефір,
Та холод – там холод був,
Там як саваном вкрила
Хмара світило
Й на тебе я споглянув,
Зоре Вечірня,
Ти гідність горішня,
І промінь тепліший відчув;
Ти радість в очах,
Ти гідності стяг,
Найкраща в нічних Небесах.
І в захваті я,
Зоре моя,
Хоч ти і в далеких краях.
29.06.2022 Гречка Віталій
Evening Star (by Edgar Allan Poe)
'Twas noontide of summer,
And mid-time of night;
And stars, in their orbits,
Shone pale, thro' the light
Of the brighter, cold moon,
'Mid planets her slaves,
Herself in the Heavens,
Her beam on the waves.
I gazed awhile
On her cold smile;
Too cold — too cold for me —
There pass'd, as a shroud,
A fleecy cloud,
And I turned away to thee,
Proud Evening Star,
In thy glory afar,
And dearer thy beam shall be;
For joy to my heart
Is the proud part
Thou bearest in Heaven at night,
And more I admire
Thy distant fire,
Than that colder, lowly light.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Ты чем-то всегда наполнен,
Всегда есть, о чем помыслить.
Делами твой день заполнен
Иль просто тревожат мысли.
Мысли никто не щупал,
Природа тонка их очень,
Но сомневаться глупо –
Влияния факт их точен.
За мысли идут на плаху,
Ввергают себя в страданья,
Последнюю рвут рубаху
В приступе покаянья.
Они могут влить в нас силу,
Могут до дна нас выпить.
Думай всегда красиво,
Чтоб душу свою насытить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2022
Божий Дух навкруг пульсує,
Зверху Небо, знизу Небо,
Світло співами чарує,
Бог фарбує Світ як треба.
З Білого по Чорне саме
Заново себе малює,
Знову з хаосу постане
Барв Веселки не жалкує.
Так Душею крізь проходить
Безліч раз у Щасті й Горі
Світло Боже, діє й творить,
Сяє нам як Сонце вгорі.
01.11.2021 Гречка Віталій
Hermann Hesse - Magie der Farben
Gottes Atem hin und wider
Himmel oben, Himmel unten,
Licht singt tausendfache Lieder,
Gott wird Welt im farbig Bunten.
Weiss zu Schwarz und Warm zum Kuehlen
Fuehlt sich immer neu gezogen,
Ewig aus chaotischem Wuehlen
Klaert sich neu der Regenbogen.
So durch unsre Seele wandelt
Tausendfalt in Qual und Wonne
Gottes Licht, erschafft und handelt,
Und wir preisen Ihn als Sonne.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Отсветы другого царства,
Сокрытого облаками.
Пронзили лучи пространство,
Сшив небеса с волнами.
В единой симфонии мира
Стихии звучат синхронно.
Незримая мощь эфира
Воистину, тут огромна!
В отсутствие человека
Кому красота вся эта?
Кто насладиться мощью
Игры ветра, вод и света?
Лишь тот, чья душа трепещет,
Исполнившись благоговенья,
Наполнит картину смыслом,
Ему – чудеса творенья!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953973
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2022
Співець етеру! Пілігрим небес!
Ти зневажаєш землю, клопіт там?
Чи, поки крила линуть, серце десь
І очі з ним – в росі, біля гнізда?
Твоє гніздо завжди тебе чека,
Складаєш крила – музика яка!
Хай соловейку буде лісу тінь,
В славетнім сяйві ж ти твори дива,
Ти звідти пташко ллєш додолу ті
Гармонії, що Бог подарував.
І мудрий лине вище та утім,
Для нього рідні й Небеса і Дім!
21.07.2022 Гречка Віталій
To the Skylark (By William Wordsworth)
Ethereal minstrel! pilgrim of the sky!
Dost thou despise the earth where cares abound?
Or, while the wings aspire, are heart and eye
Both with thy nest upon the dewy ground?
Thy nest which thou canst drop into at will,
Those quivering wings composed, that music still!
Leave to the nightingale her shady wood;
A privacy of glorious light is thine;
Whence thou dost pour upon the world a flood
Of harmony, with instinct more divine;
Type of the wise who soar, but never roam;
True to the kindred points of Heaven and Home!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Я гулял по родному городу,
Слушал шум и смотрел на солнце.
Полюбил я давно уж, смолоду,
В лето бабье его оконце.
Здесь бульвары есть, а им равных нет,
Тут аллеи полны деревьями.
Здесь листвы наряд в, светофора цвет,
Услаждают слух птицы трелями.
Если ты мой друг побываешь здесь,
В пору осени ту прелестную.
Ощутишь ты вмиг колдовскую смесь,
Что полнит атмосферу местную.
Приезжай скорей, в парк иди любой,
Сядь тихонечко на скамеечке.
И душа твоя обретет покой,
Киев весь тут есть, до копеечки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953853
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UGYvkFb1na4[/youtube]
Навесні юних днів моїх
Я місце мав своє для втіх,
Кохав без меж краї я ті –
Чудово там на самоті,
Де чорні скелі навкруги
І в соснах ставу береги.
Але коли вкривала Ніч
Мене і все, що увсебіч,
І потойбічний вітерець
Шептав і повз під комірець –
Тоді пізнав, о – лиш тоді,
Жах ставу я на самоті.
Втім жах мене той не злякав,
Тремтливий захват нагадав –
Дарів не несло відчуття
Чогось, що забажав би я –
Хоч там була й Любов твоя.
Отруту смерті в хвилі тій
І прихисток останній свій,
Відчув там спокою шукач,
Мрійливий від людей втікач –
Чия душа могла б створить
Едем із того ставу вмить.
22.06.2022 Гречка Віталій
The Lake
by Edgar Allan Poe
July 1827
In spring of youth it was my lot
To haunt of the wide world a spot
The which I could not love the less —
So lovely was the loneliness
Of a wild lake, with black rock bound,
And the tall pines that towered around.
But when the Night had thrown her pall
Upon that spot, as upon all,
And the mystic wind went by
Murmuring in melody —
Then — ah then I would awake
To the terror of the lone lake.
Yet that terror was not fright,
But a tremulous delight —
A feeling not the jewelled mine
Could teach or bribe me to define —
Nor Love — although the Love were thine.
Death was in that poisonous wave,
And in its gulf a fitting grave
For him who thence could solace bring
To his lone imagining —
Whose solitary soul could make
An Eden of that dim lake.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Мрачны здесь хребтов отроги,
Они бессердечно строги,
В местах, что забыли боги,
Ущельем ломая ноги,
Бредем, не спеша, убоги
И мрачные видим сны.
А где-то заря пылает,
Вершина в снегах сияет,
Душа в тех местах летает,
Свободным птенцом порхает,
На крыльях любви взмывает,
Моложе самой весны!
О, где раздобыть те крылья,
Чтоб больше не знать бессилья,
Не рвать себе сухожилья,
В агонии бьясь усилья,
Ворваться в миры всесилья,
Где думы всегда ясны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2022
Чи в тіні на схилах Іди,
Чи в палатах Сходу світлих,
Де в палатах сонця нині
Давні співи вже затихли.
Чи мандруєте ви Небом,
Чи в земних краях далеких?
Чи горішнім, синім степом,
На вітрах співучих верхи.
Чи блукаєте по скелях,
Дна морського, кришталевих,
По коралових оселях,
Ті, хто кинули все, Дев‘ять!
Як могли кохання зрадить
До поетів стародавніх?!
Струни мляві, годі й гладить!
Звуків вже немає справжніх!
09.05.2022 Гречка Віталій
Whether on Ida's shady brow,
Or in the chambers of the East,
The chambers of the sun, that now
From ancient melody have ceas'd;
Whether in Heav'n ye wander fair,
Or the green corners of the earth,
Or the blue regions of the air,
Where the melodious winds have birth;
Whether on crystal rocks ye rove,
Beneath the bosom of the sea
Wand'ring in many a coral grove,
Fair Nine, forsaking Poetry!
How have you left the ancient love
That bards of old enjoy'd in you!
The languid strings do scarcely move!
The sound is forc'd, the notes are few!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Зачался, делился,
Спешил, торопился.
Крутился, болтался,
Топал, толкался.
Напрягся, бодался,
Страдал, пробирался.
Пролез, потянули,
Болит – резанули!
Кричал, задышал,
Родился! Родился!
Дышу и живу,
Хотели – явился!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953677
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.07.2022
Найкращий день – найкращу мить
Моїм зів‘ялим серцем знав,
Найвищі сподівання й міць,
Та ось, пропав.
Міць, я кажу? Авжеж була,
Та щезла вже давно, прощай!
Юнацьких міражів юрба –
Вже йде нехай.
Амбітність, я плекав тебе,
Потужним був наш рух.
Тобою я точив себе,
Спочинь, мій дух!
Найкращий день – найкраща мить
В очах моїх – як наяву,
Пік гордості, де сяє міць,
Я знаю – був:
Але коли б ту горду міць
Я з болем віднайшов,
Тоді вже знав – ту сяйну мить
Я не прожив би знов:
В крилі амбітності було,
Перо, як темний сплав.
Упавши – знищило б воно,
Ту душу, що я знав.
11.06.2022 Гречка Віталій
The Happiest Day (by Edgar Allan Poe)
The happiest day -- the happiest hour
My sear'd and blighted heart hath known,
The highest hope of pride and power,
I feel hath flown.
Of power! said I? yes! such I ween;
But they have vanish'd long, alas!
The visions of my youth have been-
But let them pass.
And, pride, what have I now with thee?
Another brow may even inherit
The venom thou hast pour'd on me
Be still, my spirit!
The happiest day -- the happiest hour
Mine eyes shall see -- have ever seen,
The brightest glance of pride and power,
I feel- have been:
But were that hope of pride and power
Now offer'd with the pain
Even then I felt -- that brightest hour
I would not live again:
For on its wing was dark alloy,
And, as it flutter'd -- fell
An essence -- powerful to destroy
A soul that knew it well.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Рядом вселенных ходят -
Целые миллиарды,
Кости им Рок бросает,
Всеми играя в нарды.
Грани кубов мелькают,
Ждем мы удачный случай,
Чтобы в своей вселенной
Сделать себе получше.
Выпал вот шанс прорваться,
Ход – голова упала.
Если ж остались силы -
Можешь начать с начала.
Жизни законы строги,
Здесь не до сантиментов –
Ушлые шансы ловят,
Прочих едят, моментом.
Если попал удачно
С кем-то в одну ячейку -
Крепче держитесь вместе,
Помня, что жизнь – копейка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953569
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.07.2022
О, як краса красивіше серцям
В орнаменті, що правда їй дає!
Троянда гарна, ще гарніша нам
Тим ароматом, що у неї є.
В руж диких як в троянді барв
І пахощами часом з них повіє,
Тримай шипи ті скорше для забав,
Як літа подих їх тіла розкриє:
Та тільки їх чесноти напоказ,
Живуть для себе, і самі ж гниють,
Солодкі ж ружі не згасають враз,
Вмирають солодко – солодким ллють:
І в тебе теж, прекрасне й молоде
Як згине, правду хтось в віршах знайде.
16.07.2022 Гречка Віталій
SONNET 54
О how much more doth beauty beauteous seem
By that sweet ornament which truth doth give!
The rose looks fair, but fairer we it deem
For that sweet odour which doth in it live.
The canker blooms have full as deep a dye
As the perfumed tincture of the roses,
Hang on such thorns, and play as wantonly,
When summer's breath their masked buds discloses;
But, for their virtue only is their show,
They live unwooed, and unrespected fade,
Die to themselves. Sweet roses do not so,
Of their sweet deaths are sweetest odours made:
And so of you, beauteous and lovely youth,
When that shall vade, by verse distils your truth.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Осередками тиші міської
Неквапливо крокую завжди,
Тут дороги забуті й паркани,
За парканами ж тихі сади.
Мені пташки співають красиво,
Дуже милих і світлих пісень,
В цьому світі ми тільки зустрілись,
Та вже згадкою стало все це.
Чути здалеку гавкіт невтомний,
Він луна і перерви не зна.
Хазяї десь далеко від дому,
Невгамовна ця пісня сумна.
Коло мене ж панує лиш тиша,
Вона вкрила дерева й кущі.
Тиша ця – не в відсутності звуків,
Вона в спокої, що на душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mREpPKAGqP0[/youtube]
Якось півночі сумної, я слабкий, шукав в сувої,
Знань химерних та цікавих, що не пам’ятають більш,
Я кивав, куняв я, кволий, як роздався стук раптовий,
В двері хтось тихенько стукав, стукав тихо наче миш.
«Гість то лиш» прошепотів я, «стукає неначе миш –
Гість то, і нікого більш.»
О, мій розум пам’ятає, грудень хмурий, піч палає,
Тінь вугілля на підлозі, що згоріло тут раніш.
Мав на ранок я надію, що читаючи розвію
За Лінор всю безнадію – безнадію суму гірш –
За ім’ям її небесним, ангельських імен не гірш –
Тут яке не скажуть більш.
І шовків багрових кожний, шурхіт від завіс тривожний
Сповнював мене боязні, незнайомої раніш;
Щоб спинити дрож нервову, став повторювати знову:
«Гість це проситься сумує, стукає, неначе миш –
Запізнілий гість сумує, стукає неначе миш, –
Це лише, й нічого більш.»
Духом я зміцнів відчутно, та сказав було щоб чутно:
«Пан чи пані, Ви пробачте, Ви пробачте прошу лиш…
Дійсно я дрімав напевно, думав хтось у сні даремно…
Ледь помітно в двері стукав, стукав як скребеться миш.»
Двері відчинив непевний, то людина, а чи миш –
Темінь там, й нічого більш.
В темінь глибоко вдивлявся, боязливо дивувався,
Марив мріями такими, що ніхто не мав раніш;
Та була незламна тиша, й темінь тиші мовчазніша,
Лиш єдине прозвучало, я, «Лінор» - промовив лиш!
І «Лінор» - мій шепіт тихий, повернувсь луною лиш!
Він лише, й нічого більш.
В дім коли я повертався, всім нутром я розпалався,
Незабаром чую знову, стук сильніший ніж раніш.
«Ну, авжеж» кажу собі я, «ну авжеж, то вітер віяв;
Ти лише зараз поглянеш, й таємницю дослідиш –
Серце ти вгамуєш лищ, й таємницю дослідиш –
Вітер то, й нічого більш!»
Я відкрив вікно і бачу, як поважний гість неначе
Входить в нього крук величний, з тих, що вже немає більш
Він нітрохи не вклонився, не вітався, не спинився;
Наче цар, хазяйновито, над дверима всівся лиш –
Всівся він на бюст Паллади, сів понад дверима лиш –
Всівся, і нічого більш.
Потім чорна птаха мила, сміхом сум мій замінила,
Надто вже була серйозна, і суворіша ще більш,
«Поголився хоч ти друже» я кажу, «нам не байдужий,
Крук, що з берегу Нічного, давній чи старий скоріш,
Лорд мій з берегу Плутона, ти назви себе скоріш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
Здивувався я немало, як це чітко прозвучало,
Хоч і сенсу трохи мало - недоречно трохи більш;
Бо зі мною будьте згодні, не жило ще до сьогодні
Тих хто бачив над дверима, звіра чи пташину лиш –
На своїй скульптурі б вгледів, звіра чи пташину лиш,
З іменем «Ніколи більш».
Круку втім, було самотно, каркнув з бюсту безтурботно
Тільки ту єдину фразу, наче вже нема ясніщ.
Слів надалі вже не чулось – пір’я навіть не стріпнулось –
Поки я шептав, що «Друзі відлетіли вже раніш –
Завтра й він мене покине, як надії ще раніш.»
Крук сказав «Ніколи більш.»
Вражений, як тиш зламала, репліка, що пролунала,
«Звісно,» мовив я, «цю фразу, що одна у нього лиш
Вивчити була нагода, бо співав його господар
Про тягар нудьги сумної, з тих пісень, або скоріш –
Панахиди по надії, скинути тягар скоріш
«Назавжди – ніколи більш.»
Все ще крук в оману вводить, в сміх, мій сум весь переводить
Ставлю перед ним я крісло, мудрувати щоб зручніш;
Потім грузну в оксамиті, й думи думаю розмиті
Хто він, хмурий і зловісний, птах, що темряви темніш –
Що мені сказати хоче, крук, що темряви темніш
Кажучи «Ніколи більш»?
Так, гадаючи сиділось, й говорити не хотілось
Пташці в очі, що пекли вже, в груди полум’я не гірш;
Цим та іншим переймався, головою опирався
На подушку з оксамиту, де була Вона раніш,
Де її на оксамиті, вже не буде як раніш,
Від тепер - ніколи більш!
Тут повітря загустіло, мов невидимим кадилом
Янгол поводив навколо, й навкруги розлив він тиш.
Крикнув я: «Невдахо! Бог твій, передав тобі цей спокій,
Спокій від Лінор утрати, зілля пий і сум облиш!
Зілля забуття ти випий, й згадку за Лінор облиш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Вісник!» крикнув, "зла прояво! Вісник – птах, а чи диявол!
Чи тебе прислав Спокусник, чи пригнала буря лиш,
В край спустілий, втім безстрашний, де живу я бідолашний –
У будинку жахом повнім — правду ти мені скажи ж –
Є ж - бальзам у Гілеаді? Є? - скажи мені, скажи ж!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Вісник!» крикнув, "зла прояво! Вісник – птах, а чи диявол!
Присягнися Небесами – Богом прошу, знаєш ти ж –
Розкажи душі у щемі, що в далекому Едемі,
Діву ту вона обійме, що Лінор звалась раніш –
Діву світлу ту пригорне, що Лінор звалась раніш.»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
«Демон, пташко, хай ця фраза – стане за дороговказа!
І тебе назавжди верне у нічну Плутона тиш!
Чорних пер не хочу бачить - згадку про обман це значить!
Бюст покинь понад дверима, в самоті мене залиш!
Вийми з грудей дзьоб кривавий, згинь з очей, мене залиш!»
Мовив крук: «Ніколи більш.»
Тільки крук сидів недвижно, дивовижно, дивовижно…
На Паллади бюсті тихо, він сидів – дивився лиш…
Тільки очі демонічним, жевріли вогнем предвічним…
Тільки лампа відкидала тінь його як і раніш…
Тільки вже з тієї тіні, я не вийду як раніш…
Не здіймусь – ніколи більш!
22.03.2022 Гречка Віталій
Це переклад з англійської «The Raven» by Edgar Allan Poe
Твір мовою оригіналу є тут
https://www.poetryfoundation.org/poems/48860/the-raven
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Шуршали веера прелестных Муз,
Все навевая новые сюжеты
И налегке, забыв сомнений груз,
Творили все везучие поэты!
Легко скользили строки по листам
И образы – фонтаном многоцветным,
Фраз гениальных тьма, то тут, то там –
Вот это повезло сегодня смертным!
Исток щедрот божественных персон,
Был сам на удивленье прозаичным –
От Гебы* возвратившись Аполлон,
Муз угостил нектаром заграничным.
*Геба – богиня юности, которая согласно большинству версий мифа, разливала нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953339
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2022
Була б як думка тьмяна плоті суть,
Примчав би миттю я тоді крізь простір,
Не зупинила б відстань мою путь
В місця, де ти лишаєшся, у гості.
Нема різниці, хоч стояв би я
В краю, найдальшому з усіх від тебе,
Стрибає думка спритно по морям
І землям, де вона уявить себе.
«Та йой! Не думка я!» - ця думка вб‘є,
Вдаль не стрибну, коли тебе не стане,
Бо все з води й землі єство моє
І в стогоні моє дозвілля тане,
Стихії ці разом створили штиль
На морі сліз, що означають біль.
15.06.2022 Гречка Віталій
Sonnet 44
If the dull substance of my flesh were thought,
Injurious distance should not stop my way;
For then despite of space I would be brought,
From limits far remote where thou dost stay.
No matter then although my foot did stand
Upon the farthest earth removed from thee;
For nimble thought can jump both sea and land
As soon as think the place where he would be.
But ah! thought kills me that I am not thought,
To leap large lengths of miles when thou art gone,
But that so much of earth and water wrought
I must attend time′s leisure with my moan,
Receiving nought by elements so slow
But heavy tears, badges of either′s woe.
William Shakespeare
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Якщо пропала думка – не вернеш,
Вернеться тільки як сама захоче.
Лови її замріяний творець,
При світлі дня й під покровами ночі!
Ми – люди, тому думкою живем,
Що навкруги – не завжди помічаєм.
Думки – то море, ним весь час пливем
І часто пекло бачимо ми раєм.
Коли сиджу, бувало, я один,
Приходить, часом, відчуття тривожне,
Що сам я – думка, і зійду як дим,
Крихке життя, як і видіння кожне.
Та сонце знову кожен день встає
І нові мрії йдуть старим на зміну.
Старе вмирає, що було твоє
Та проростає нове з цього тліну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто зумів створить таку,
Чарівну красу жаху?
В глибині чи в небесах,
Жив вогонь в твоїх очах?
Прагнуть крил яких він смів?
Хто вхопить Вогонь зумів?
Чий то хист, чи сил порив,
Жили твого серця звив?
І зачувши серця стук,
Лап жахливих вгледів рух?
Де ковадло й молотки?
Піч, де плавились мізки?
Чий ланцюг, що жах схопив?
Страх його заполонив?
Сльози як зійшли з небес,
Під списами зір-принцес,
Радий бачить він дитя?
Ти його? Як і Ягня?
Тигре! Тигре! Зблиск вогню
В лісовій пітьмі ловлю,
Хто посмів створить таку,
Чарівну красу жаху?
06.05.2022 Гречка Віталій
The Tyger
By William Blake
Tyger Tyger, burning bright,
In the forests of the night;
What immortal hand or eye,
Could frame thy fearful symmetry?
In what distant deeps or skies.
Burnt the fire of thine eyes?
On what wings dare he aspire?
What the hand, dare seize the fire?
And what shoulder, & what art,
Could twist the sinews of thy heart?
And when thy heart began to beat.
What dread hand? & what dread feet?
What the hammer? what the chain,
In what furnace was thy brain?
What the anvil? what dread grasp.
Dare its deadly terrors clasp?
When the stars threw down their spears
And water'd heaven with their tears:
Did he smile his work to see?
Did he who made the Lamb make thee?
Tyger Tyger burning bright,
In the forests of the night:
What immortal hand or eye,
Dare frame thy fearful symmetry?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Між деревами щось незвичне,
Світлі тіні в лісній імлі…
Щось туди мене наче кличе,
Але важко ступить мені.
І хоч тіло напрочуд легке,
Ворухнутись не в змозі я,
Потихеньку у лісі смеркне,
Холодніше стає земля.
Вітер тихо колише віти,
Завмирає і знову дме…
Сяйво з хащі сильніше світить,
Заворожену душу зве.
Через силу відвожу очі,
Вже не бачу де стежка та…
Ніжно темрява щось шепоче,
Та холодні її вуста.
Раптом небо світліше стало,
Хоча тільки-но вечір був,
Відчуття, наче щось пропало…
Знав я щось, а тепер забув…
Вже давно повернувся в місто,
Все відоме і звичне тут –
І буденних подій намисто,
І до цятки знайомий кут.
Та коли понад вечір вийду –
Наче щось оживе в мені,
Наче наше життя – для виду,
Все навкруг, як мара у сні.
Я вдихаю на повні груди,
Бачу серце – воно твоє!
«Світла тінь?» – Твою думку чути…
І тебе ця цікавість вб‘є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022