Костянтин Вишневський

Одного разу у ставку

Одного  разу  у  ставку

Жив  у  ставку  одному  знаний  дебошир,
Нероба  і  гультяй  –  Карась  губатий,
Серед  собі  подібних  був  він  бригадир,
І  полюбляв  за  гроші  будь-кому  боки  нам’яти.
А  по  сусідству  мулив  дно  Пічкур,
Усіх  він  знав,  усюди  побував,  усе  побачив,
Мав  сиві  вуса,  а  ще  між  риб’ячих  фігур,
Гучну  мав  славу  майстра  провокацій.
У  тій  водоймі  вже  давно  колонія  була,
Рачків-відлюдників,  що  мешкають  в  печерах,
Жили  собі  спокійно,  не  чинили  вони  зла,
А  рід  свій  починали  десь  в  минулих  ерах.
Аж  ось  зненацька,  вийшов  маніфест,
Про  те,  що  ці  печерні  окупанти,
Якісь  антидержавний  мають  інтерес,
І  треба  звідтіля  їх  всіх  повиганяти.
Що,  буцімто,  вони  шанують  хижаків,
Які  з  сусіднього  ставка  на  нас  напали,
Злигались  з  ними,  хоча  приховують  зв’язки,
І  каламутять  воду  урядовому  кварталу.
Що  йде  від  них  усе  вселенське  зло,
І  через  це  нестача  кисню  і  поживи,
А  от,  якби  прибрати  їх  усіх  до  одного,
Ото  б  ми  весело  тоді  зажили!
Комісію  створили,  з  кокардами  прислали  окунів,
Місцеву  пресу  спонукали  гнати  хвилю,
Але,  той  натиск,  ні  до  чого  не  призвів,
Простіше  було  лобом  битися  об  скелю.
Тоді  зубаті  та  ікласті  можновладці,
Державницька  потуга,  геть  уся,
Звернулася  до  майстра  провокацій,
До  Пічкура,  а  той  привів  з  собою  Карася.
І  заходилися  вони  бульки  пускати,
Приплив  на  допомогу  їм  планктон,
Штурхали  звідусіль  печерних  браттів,
Та  ті  були  міцніші  ніж  бетон.
А  далі  –  більше,  мальки  незрілі  підтягнулись,
Стрибали,  чубились,  горланили  пісні,
Їм  би  отямитись  та  вчасно  схаменутись,
Та  де  там,  все  котилось  до  різні.
Розпочалось  свавілля,  яке  не  знали  доти,
А  що  ж  великий  риб’ячий  народ?
Усе,  як  завжди,  є  хто  –  за,  а  є  хто  –  проти,
А  іншим  байдуже,  своїх  повно  турбот.
Від  тої,  раптом  зчиненої  бучі,
Розходитись  круги  почали  по  воді,
І  досягли  поволі,  але  неминуче,
Солідних  океанів  і  морів.
І  сполошили  там  велику  рибу,
Яка  не  полюбляє  зайвий  гам,
З  зубами  і  впливовістю  такого  штибу,
Що  не  позаздриш  навіть  ворогам.
Почувши  клацання  зубів  з-за  океану,
Усі  державні  щуки,  судаки  і  окуні,
Тихесенько  ввімкнули  собі  задню,
Бо,  як  не  вийшло  зразу,  то  не  вийде  й  поготів.
А  крайніми  у  скоєних  порушеннях  порядку,
Призначили  все  тих  же,  Пічкура  і  Карася,
Бо  офіційно  в  них  не  було  жодного  мандату,
Що  означає  –  то  на  них  провина  вся.
І  ті,  хто  мав  хоч  власні  зуби,  хоч  коронки,
Розшматували  цапів-відбувайлів  на  друзки,
Піраньї  припливли  аж  з  річки  Амазонки,
Державницького  досвіду  на  ділі  досягти.
А  що  ж  народ?  Ну,  а  народ,  як  завжди,
Хтось  сам  кусав,  хтось  осторонь  стояв,
Печерні  жителі  молилися  за  правду,
І  ворог  ту  війну  таки  програв.
Мораль  така  –  державні  зуби  гострі  й  спритні,
Про  це  повинен  пам’ятати  будь-який  карась.
Та  не  вродилося  такої  щуки  в  цьому  світі,
Яка  би  мушлю  віри  розкусити  спромоглась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023

Идёт охота

Идёт  охота

Рвусь  из  сил,  мои    руки  скрутили,
Ведь  сегодня  не  так,  как  вчера,
Мне  повестку  насильно  вручили,  
И  везут  в  городской  ТЦК.
Тецекашники  скачут,  как  блохи,
Им  работать,  конечно,  не  лень,  
А  по  городу  мечутся  лохи,
Превратившись  в  живую  мишень.

Идёт  охота  на  лохов.  Идёт  охота!
На  уклонистов  и  обычных  лопухов.
Пьют  военкомы  водку  горькою  до  рвоты,
Мат-перемат  и  фильтры  жёлтые  «бычков».

Не  на  равных  играют  с  лохами,
Военкомы,  их  задача  проста,  
Сговорившись  на  пару  с  ментами,
Всех  гребут,  от  ноля  и  до  ста.
Лох  не  может  нарушить  традиций,
Видно,  с  детства  тупые  лошки,
Лишены  были  напрочь  амбиций,
Откупаться  для  нас  не  с  руки.

Припев

Наши  души,  сердца  наши  чисты,
Почему  же  –  страна,  дай  ответ  –  
Мы  согласны  за  тебя  быть  убиты,
А  не  пробуем  сунуть  конверт.
Лох  не  может,  не  должен  иначе,
И  майор,  улыбнувшись  слегка,
Выдал  мне,  пожелавши  удачи,
Направление  на  ВЛК.

Припев

Я  не  годным  с  комиссии  вышел,
Заплатил  –  жажда  жизни  сильней!
А  потом  поздравления  слушал,
Откоситься  сумевших  друзей.
Рвусь  на  волю,  и  мне  двери  открыли,
И  сегодня  –  не  так,  как  вчера!
Отпустили  меня!  Отпустили!
Уходить  мне  отсюда  пора!

Припев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2023

Осінній вечір

Осінній  вечір  

Осіннім  вечором  гуляємо  за  містом,
Бринять  на  сонці  павутинок  кришталі,
Калина  увібралася  в  своє  намисто,
З  коралів  алих,  стиглих,  як  уста  твої.
В  очах  у  тебе  вся  безмежність  океану,
Така  чарівна  небезпечна  глибина,
Я  в  них  упав  і  рятуватися  не  стану,
Втону  назавжди  не  досягши  дна.

Останній  подих  бабиного  літа,
І  перший  крок  у  справжні  почуття,
Душа  співає  лунко,  як  трембіта,
Кохаю  я  тебе,  тебе  кохаю  я!

Десь  там  на  півночі  морози  забарились,
В  повітрі  теплому  кружляє  жовтий  лист,
Два  ніжних  серця  в  унісон  забились,
Два  подихи  гарячих  у  один  злились.
Насправді  осінь  є  порою  золотою,
За  щире  золото  ціннішою  стократ,
Бо  жовтень  познайомив  нас  з  тобою,
А  одружив  на  віки  листопад.

Останній  подих  бабиного  літа,
А  там  попереду  лежить  усе  життя,
Нам  щастя  випало  його  удвох  прожити,
В  коханні  розчинились  разом,  ти  і  я.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023

Пустынной мостовой

Пустынной  мостовой

Пустынной  мостовой,
Осенним  вечером,
Бреду  к  себе  домой,
А  ты  на  встречу  мне,
И  крикнуть  бы:  -  Постой!
Но  я  застенчивый  герой.

Вот  если  бы  вчера,
Тебя  я  повстречал,
Ты  б  мимо  не  прошла,
И  я  б  тебя  догнал,
Ведь  голова  полна,
Была  вчера  моя  вина.

У  меня  как  будто  крылья,
Вырастают  от  вина,
И  тогда  весь  мир  люблю  я,
Весь,  до  самого  до  дна.
Обнимусь  с  тобой,  как  солнце,
С  виноградною  лозой,
Закружу  тебя  я  в  танце,
Поведу  к  себе  домой.

И  вот  опять  иду,
И  ты  на  встречу  мне,
Но  я  в  руках  несу,
Внушительный  пакет,
В  котором  не  одна,
Звенит  бутылочка  вина.

И  в  рюкзаке  твоём,
Средь  пудры  и  помад,
Плескает  Совиньон,
Мадера  и  Мускат,
На  нас  двоих,  причём!
Ты  говоришь  мне:  -  Ну,  пойдём!

Мы  закатим  вечеринку,
Только    я,  ты  и  оно,
Две  влюблённых  половинки,
И  предмет  любви  –  вино.
Утром,  не  найдя  нектару,
Сдам  я  тару  и  потом,
Побегу  с  тобой  на  пару,
За  добавкой  в  гастроном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997522
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2023

На краю прірви

На  краю  прірви

Товариші!  Я  перепрошую,  панове!
Ми  довго  йшли  але,  усе  таки,  прийшли.
Ще  крок  і  нас  чекає  прірва  невимовна,
За  мить,  на  дні  якої,  будемо  всі  ми.
Важкі  дороги  нас  чекали  і  тернисті,
Але  ж  ми  їх  здолали,  в  тому  й  суть!
Бо  душі  мали  і  серця  кристально  чисті,
Як  наслідок  —  ми  всі,  нарешті,  тут.

Ми  цілувалися,  але  не  йшли  у  ліжко,
І  мали  те,  що  мали,  повсякчас,
Хоч  між  краплинками  було  ідти  і  важко,
Але  ніщо  зі  шляху  не  збивало  нас.
Міняли  точку  зору  ми  як  флюгер,
Бо  ж  не  міняє  тільки  хворий  чи  дурний,
Вела  нас  думка,  що  за  сало  усе  купим,
І  ми  упевнено  тримали  поступ  свій...

У  нас  в  скарбниці  бігали  лиш  миші,
А  ми  тримали  опонентів  за  матню,
І  думали,  що  для  держави  то  найгірше,
Коли  вона  втрачає  територію  свою.
Нам  клали  диктофони  під  дивани,
Ми  віддаваи  свою  зброю  просто  так,
Та  все  ясніше  виринало  із  тумана,
Що  Україна  не  Росія  і  це  факт...

Ми  йшли  й  не  йшли  і  знову  повертались,
Нам  бджоли  у  трипільських  глечиках  гули,
Як  су@ка  блох,  кредитів  набиралсь,
Бандитам  тюрми  дати  ми  могли.
В  нас  намагалися  майбутнє  відібрати,
Та  “любі  друзі”  врятували,  молодці,
І  в  третім  турі  нас  таки  змогли  обрати,
Бо  ж  не  украли  геть  нічого  руки  ці...

Але  й  були  козли,  які  нам  заважали  жити,
Підступно  в  груди  вціливши  яйцем,
Проффесорам,  незвиклм  порожняк  гонити,
Знімавшим  шапки  в  туалеті  без  проблем.
Ми  їм  кричали  всім:  -  “Астанавітєсь!”
Приходьте  вже  на  “йолку”  на  Майдан,
“Патрогайтє  глазамі,  рукамі  пасматрітє”,
Не  то,  від  бубика  баранка  буде  вам...

І  ми  прийшли  і  вилізли  на  трактор,
Проголосивши  -  “Остаточне  прощавай!”
Віддавши  статки  всі  свої  сліпому  трасту,
“Жити  по  новому”,  просили  кожного,  давай!
Лічені  тижні  нас  від  мрії  відділяли,
Ми  ввели  “томос”  у  новітній  лексикон,
У  вечорі,  “Жму  руку,  обнимаю!”  -  ми  казали,
А  зранку:  -  “Стадіон,  так  стадіон”...

На  стадіоні,  то  вже  ми  здобули  перемогу,
І  кожен  з  нас  прмовив:  -  Я  не  лох!
Розбійникам  виходити  давали  змогу,
Дивились  Путіну  у  очі,  щоб  він  здох!
Законів,  турбометодом,  покрили  недостачу,
Народ  запевнили,  що  кожен  президент,
Просили  собі  зброю,  а  не  втечу,
Бо  у  історію  ввійти  настав  момент...

І  ми,  і  ми,  і  ми,  і  ми,  і  ми  зусиль  доклали,
Вели  народ  свій  до  мети,  як  Моісей,
Десятки  років  шлях  до  цілі  торували,
Щоб  в  пам’яті  віках  похід  зостався  цей!
І  ось  ми  тут,  талантам  завдяки  і  вмінню,
То  ж  хай  лихий  не  відведе  нас  рок!
Відкинем  геть  всі  докори  сумління,
І  зроби  разом  уперед  рішучий  крок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023

Яжемать

Яжемать

В  соцзабез  приходить  Сара,
З  цілим  виводком  дітей,
Хлопчик-дівчинка,  по  парам,
Меньший  ще  біля  грудей.
-  Ізя,  сядь!  Ті  сіли  дружно,
Всі  дванадцять,  рівно  в  ряд.
Реєстраторка  натужно:
-  Ваші  всі?  Та  ні,  навряд…
-  Всі  мої!  Побійтесь  Бога!
Сто  відсотків,  яжемать!
Ми  до  вас,  на  допомогу,
Документи  оформлять.
-  Ну,  тоді  назвіть  для  справи,
Імена  їх,  по  порядку.
-  Хлопчики  —  всі  Ізяслави,
Ізабели  —  всі  дівчатка.
-  Ви  жартуєте,  шановна,
Маєте  тринадцять  Ізь?
-  Точно  в  ціль!  Так  безумовно,
Набагато  легше  скрізь.
Зранку:  -  Ізя,  прокидайся!
І  вони  усі  встають.
-  Ізя,  їсточки  збирайся!
Всі  бігом  обідать  йдуть.
Зауваження  даю  я  -
І  ніхто  не  бешкетує,
Як  на  мене,  ця  ідея,
Стовідсотково  працює.
-  А  якщо,  покликать  треба,
Не  всіх  разом,  а  одну?
-  Яжемать,  а  не  амеба,
Я  по-батькові  їх  зву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023

Дурдом

Дурдом

Нещодавно  в  наш  дурдом,
Та  й  приїхав  воєнком,
Бо  йому  усе  ще  мало,
Ще  не  всіх  війна  забрала.
Тож  мабуть,  заради  сміху,
У  окопи  сядуть  психи,
Їх  не  жалко,  що  з  них  взяти?
Хай  хоч  підуть  у  солдати.
Дивно,  як  на  перший  погляд,
Влаштували  нам  медогляд  –  
Воєнком  п’є  валідол,
А  ми    -  галоперидол.
Додали  аміназину,
Збігали  до  магазину,
Почали  розподіляти,  
Хто  де  має  воювати  -
Суіцидників  в  сапери,
Мін  на  фронті  до  холєри!
З  симулянтів-агравантів,
Будуть  вчити  диверсантів,
Шизофреніків  по  списку,
В  розвідку  –  там  треба  мізки,
Імбіцилів  -  у  стройбат,
Їм  не  можна  автомат.
Психопатів  і  маніяків  -
У  піхоту,  з  переляку,
Буйних  -  зразу  у  спецназ,
Потім  взялися  за  нас.
Ми  –  еліта  у  дурдомі,
Персонажі  всім  відомі  –  
Цезар  є,  Наполеон,
Африканський  Сципіон,
Чингізхан  і  Ганнібал,
Ришельє  є  –  кардинал,
Два  Кутузови,  Суворов,
Македонський  прийде  скоро,
Навіть  є  один  Сунь  Дзи,
Ну,  а  що,  вряди-годи!
Воєнком  сміється  щиро  –  
Як  же  з  нами  пощастило!
Зразу  всіх  без  перепони  -
В  Міністерство  Оборони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023

Кіт, собака і гусак

Кіт,  собака  і  гусак

Кіт,  собака  і  гусак,
Жили  разом,  якось  так.
Кіт  ходив  на  заробітки,
Собацюра  шила  свитки,
А  гусак  у  них  все  крав,
І  у  шинку  пропивав.
Вони  його  лиш  журили,
Не  сварили  і  не  били,
Бо  вважали  гусака,
В  себе  вдома  за  синка.
Той  зростав  у  них  змалечку,
Геть  від  самого  яєчка,
Що  знайшли  колись  пухнасті,
На  своє,  мабуть,  нещастя.
Був  спочатку  гусенятком,
В  жовтім  пір‘ячці  малятком,
Але  швидко  так,  ривком,
Став  дебелим  гусаком.
Від  життя  все  брав  нахрапом,
Називав  себе  Остапом,
До  вина  призвичаївся,
Не  робив,  ніде  не  вчився,
По  хатам  чужим  літав,
Те,  що  було  можна  крав,
А  за  тим,  попри  тюрму,
Продавати  ніс  в  корчму.
Кіт  з  собакою  по  людськи,
Врозумляли,  але  дзуськи!
Він  і  слухати  не  хтів,
Тих  розумних,  мудрих  слів.
Гельготав  щось  про  свободу,
Що  він  іншого-де,  роду,
Що  його  цей  світ  допік,
Про  світоглядний  конфлікт,
А  усі  оті  повчання,
І  поради  і  зітхання,
Хай  на  потім  десь  залише,
Той,  хто  яйця  собі  лиже...
От  і  жили  якось  так,
Кіт,  собака  і  гусак.
Якось  у  черговий  раз,
Сів  він  за  масний  шинквас,
Пропивати  здобич  став,
Що  за  цілий  день  накрав.
За  чарчиною  чарчина,
Звисла  в  холодець  чуприна,  
Кров  ударила  в  чоло,
І  Остапа  понесло  –
Вирішив  собі  на  нічку,
Знайти  гарну  молодичку.
Почав  оком  розглядатись,
З  ким  він  буде  цілуватись.
А  навколо  гучно,  тісно,
Дим  у  шинку  коромислом,
Навкруги  одні  красуні,
І  веселі  і  розумні,
Взяв  одну  він  навманя,
Зранку  дивиться  –  свиня...
В  двері  грюкає  собака,
Кіт  кричить  від  переляку:
-  Побоявся  б,  синку,  Бога,
Ти  ж  гусак,  а  вона  льоха!
Де  ж  ти  бачив,  щоб  гусак,
Із  свинею  був  ось  так?
-  Що  мені  свиняча  морда,
Птиця  я,  але  не  горда,
І  нікого  не  боюсь,
З  ким  завгодно,  а  нап‘юсь,
І  до  себе  у  кімнатку,
Приведу  хоч  свиноматку,
А  як  ввірветься  терпець,
Піду  з  нею  під  вінець...
От  і  жили  якось  так,
Кіт,  собака  і  гусак.
Швидко  літо  пролетіло,
Вже  і  листя  пожовтіло,
А  собака  із  котом,
Думу  думають  гуртом  –
Скільки  можна  так  ходити,
Треба  хлопця  оженити.
Десь  знайти  йому  дружину,
Щоб  зігнула  йому  спину,
Взяла  б  його  в  оборот,
Оберемками  турбот,
Щоб  любові  почуттями,
Привела  його  до  тями,
Щоб  не  товста  і  не  тоща,
І  була  своя  жилплоща.
Але  хто  піде  за  нього,
За  опудала  такого?
І  знайшли  йому  вдівицю,
З  рудим  хвостиком  лисицю,
Що  на  хуторі  жила,
Біля  їхнього  села.
Дуже  вправну  господиню,
Не  стару,  ну  так,  не  сильно,
А  що  саме  головне,
В  неї  хата  власна  є!
Як  гусак  про  те  прознав,
Цілий  тиждень  не  вживав,
Готувався  до  оглядин,
Іміджу  свого  за  ради.
Як  побачив  молодуху,
Закохався  вщент,  по  вуха,
Тож  наступної  неділі,
Шваркнули  гучне  весілля.
Гості  добре  погуляли,
Гостів  гарно  пригощали,
А  потому  молодята,
Подались  до  себе  в  хату.
Через  тиждень,  може  більше,
Може,  навіть  ще  пізніше,
Кіт  на  хутір  причалапав,
Щоб  провідати  Остапа,
І  собака  разом  з  ним,
Із  гостинчиком  смачним.
Ось  заходять  вони  в  двір,
Роздивляються  навкіл,
Чи  то  правда,  чи  здається?
Літня  кухня  димом  в’ється,
Все  лисичкине  подвір’я,
Всипане  гусячим  пір’ям,
На  вогні  баняк  стоїть,
В  баняку  бульйон  кипить.
Їм  на  зустріч  вибігає,
Господиня,  уся  сяє:
-  Добридень,  мої  рідненькі!
Як  живеться?  По  маленьку?
Кіт  червоним  став,  як  рак:
-  Говори,  де  наш  гусак?
-  Муж  мій,  дорогий  і  милий,
Відлетів  сьогодні  в  вирій,
Разом  з  гуртом  парубків,
Таких  самих  гусаків.
Як  побачив  їх  у  небі,
(Гарно  так  ішли,  далебі),
Як  почув  далекий  клич,
Голову  зірвало  з  пліч.
Я  волала:  -  Не  пущу!
А  він:  -  Прощавай,  лечу!
Я  йому  вчепилась  в  крила!
А  він:  -  Відчепися,  мила!
Там  же  всі  мої  брати,
Ну,  пусти,  мене,  пусти!
Мене  напріч  відштовхнув,
І  у  вись  як  шугонув!
Нам  же  з  вами  він  на  згадку,
Пір’я  залишив  порядком…
Що  ж  ми  тут  стовбичим  досі?
Прошу  в  хату,  любі  гості!
Я  вас  так  не  відпущу,
Свіжим  супом  пригощу…
Кіт  з  собакою  не  знали,
Навіть  думки  не  гадали,
Що  Остапчик,  їх  гусак,
Гультяюга  і  пияк,
Птах  не  гордий  і  простий,
Вайлуватий  і  не  злий,
У  веселої  вдовички,
Рудохвостої  лисички,
Був  вже  третім  чоловіком,
Після  півня  та  індика...
Ось  така,  малята,  казка,
Й  бубликів  солодких  в’язка,
Про  собаку  і  кота,
Що  жили  біля  моста.
Кіт  ходив  на  заробітки,
Собацюра  шила  свитки,
Біля  теплої  печі,
Їли  взимку  калачі,
Танцювали  гопака,
Тільки  вже  без  гусака…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023

Єдині новини

Єдині  новини

Ми  ворогу  помститися  не  в  змозі,
І  рвемо  на  шмати  своїх  близьких,
Нам  з  рідними  стає  не  по  дорозі,
Можливо,  зрадник  в  кожному  із  них?
Ми  ж  поруч  жили,  хліб  ділили  з  ними,
Пісень  співали  разом  за  столом,
Як  же  злигатись  вони  з  ворогом  посміли,
Хизуючись  ясним  своїм  чолом?
У  них  в  очах  відгадується  зрада,
Хоч  разу  жодного  її  не  довели,
Пусте,  нам  зараз  не  потрібна  правда,
Достатньо,  що  вони  вже  не  такі,  як  ми.
Вони  не  ходять  строєм  разом  з  нами,
У  них  не  наші,  а  якісь  свої  думки,
Їх  хочеться  так  порівняти  з  ворогами,
Тим  більше,  ось  вони  –  на  відстані  руки.
Невиліковна  мозку  ця  зараза,
І  очевидно,  хворий  нею  не  людина,
Не  так  шкідлива  зовнішня  загроза,
Як  наша  рідна,  внутрішня  вражина.
Але  найгірше  те,  що  раптом  зблизька,
У  дзеркало  поглянувши  в  клятьбі,
У  перекошеному  ненавистю  зблиску,
Впізнаєм  ворога  в  самих  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023

Тихое место

Тихое  место

Как  хорошо  лежать  и  ничего  не  делать,
Распластаться  и  просто  замереть,
В  расслабленном  покое  растянуться  смело,
И  ни  душой,  ни  сердцем  не  болеть.
Забиться  молча  в  уголок  укромный,
Не  думать  о  плохом  и  не  страдать,
Забить  на  мир,  несправедливый  и  огромный,
И  попросту  его  не  замечать.
Закрыв  глаза,  сквозь  время  и  пространство,
Скользить  легко  в  уютной  темноте,
По  полной  наслаждаясь  постоянством,
Отдавшись  весь  дремотной  красоте.
Чтобы  кругом  всё  было  тихо  и  спокойно,
Чтобы  никто  на  ухо  не  кричал,
Ни  склок,  ни  драк,  ни  идиотов  полных,
От  изобилия  которых  так  устал.
Чтобы  не  мучили  вопросами  тупыми,
И  не  мешали  наслаждаться  в  тишине,
Чтоб  все  на  свете  обо  мне  забыли,
А  я  остался  лишь  с  собой  наедине.  
Скажи,  Господь,  где  есть  такое  место,
Скажи,  пожалуйста,  и  я  его  найду…
Ответ  пришёл  довольно  интересный:
-  Живи,  дурак,  найдёшь  его  в  гробу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2023

Бойовий медик

Бойовий  медик

В  одній  долоні  турнікет,
У  іншій  –  автомат,
В  наплічнику,  що  гне  хребет,
Лежить  аптечний  склад.
Куди  б  дороги  не  вели,
І  бойові  стежки,
Він  буде  завжди  поруч  йти,
На  відстані  руки.
У  полум‘янім  серці,  відвага  нескорима,
Він  із  лабетів  смерті  рятує  побратима,
Не  білий  одягнув  халат,  а  звиклий  однострій,
Він  як  і  всі  ми,  теж  солдат,  він  медик  бойовий.

З  розірваних  артерій  кров,
Б‘є  струменем  рясним,
Її  зупинить  він  немов,
Закляттям  чарівним.
Так  перев‘яже,  заверне,
На  зло  всім  ворогам,
І  до  стабпункту  дотягне,
Крізь  бою  шум  і  гам.
На  допомогу  прибіжить  у  будь-яку  хвилину,
Із  кулеметом  у  руках  прикриє  тобі  спину,
Не  санінструктор,  не  медбрат,  не  лікар  тиловий,
Він  як  і  всі  ми,  теж  солдат,  він  медик  бойовий.

Хоч  і  не  носить  на  спині,
Він  білосніжних  крилець,
Для  нас  усіх  на  цій  війні,
Він  янгол  –  охоронець.
То  ж,  Господи,  прошу  –  поглянь,
З  своїх  святих  вершин,
І  янголу,  його  життя,
Ти,  Боже,  збережи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023

Новий чоловік

Новий  чоловік

У  містечку,  біля  Бугу,
Наче  й  не  старий,
Склеїв  ласти  від  недуги,
Шніперсон  Матвій.
Жив  з  дружинонькою  Мотя,
Без  дітей,  на  пару,
Тож  залишилась  самотня,
У  будинку  Сара.
Промайнули  дні  скорботні,
Почалися  будні,
В  синагозі,  в  день  суботній,
Гучно,  велелюдно.
Ведуть  раду  між  собою,
Як  на  далі  жити,
Було  б  добре  із  вдовою,
Когось  одружити.
Бо  не  гоже  молодиці,
Жити  без  мужчини,
Вона  пишна,  білолиця,
Для  гріха  причина.
Підшукали  чоловіка  –  
Різника  з  базару,
Не  питущий,  не  каліка,
Й  вийшла  заміж  Сара…
В  день  наступний,  по  весіллі,
Каже  він  до  неї:
-  Говорила  моя  тітка,
Що  серед  євреїв,
Буде  самим  правовірним,
Буде  самим  справжнім,
Той,  який  перед  обідом,
З  жінкою  приляже…
Прилягли,  надходить  вечір,
Знову  він  заводить:
-  Говорив  мій  дід,  до  речі,
Він  ще  й  досі  ходить,
Те,  що  істинний  єврей,
Не  береться  ложки,
Поки  не  отрима  ніжностей,
Від  дружини  трошки…
А  на  ранок  знову  він:
-  Говорила  бабця,
Батько,  дядько,  його  син,
Дівер,  шурин,  мамця…
Приминуло  місяць  з  гаком,
У  Сари  питають:
-  Як  із  новим  чоловіком,
Чи  не  ображає?
-  Мотя  був  інтелігентом,
Розумна  людина.
Боря  –  ні,  зате  з  ЯКОЇ
Гарної  родини!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023

Стратегічний продукт

 Стратегічний  продукт

У  Москві,  в  середній  школі,
Почалось  навчання,
Вчителька  питає:  -  Коля,
Ось  тобі  завдання  –  
Ти  подумай  і  скажи,
Що  наша  країна,
Імпортує  з  Індії,
У  значних  об’ємах?
Коля  кліпає  очима:
-  Нууу…  Я  не  пам’ятаю.
Знизує  потім  плечима:
-  Ні,  мабуть,  не  знаю.
-  Ну,  згадай,  ну  що  ви  зранку,
Ставите  на  стол?
-  Господи  помилуй,  мамко!
Та  невже  россол?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023

Осінній лист

Осінній  лист

Осінній  лист  кружля  над  водоспадом,
Повітря  розсікаючи  наскрізь,
Танцює  вальс,  безмежно  волі  радий,
Забувши  зовсім,  що  летить  у  низ.
А  там  внизу  клекоче  біла  піна,
Вирує  неприборкана  вода,
На  мить  коротку  він  зблисне  карміном,
І  зникне  назавжди,  торкнувшись  дна.  
Малою  брунькою  весною  народився,
Прожив  життя,  а  потім  постарів,
Прийшла  пора  і  листопад  не  забарився,
Його  у  небо  на  свободу  відпустив.
А  там  у  небі  так  до  сонця  близько!
Але  тяжіння  не  дає  злетіти  ввись,
Сідають  на  листочок  кришталеві  бризки,
І  він  в  безодні  клекіт  падає  кудись.
Вальсують  поруч  з  ним  його  брати  і  сестри,
Червоні,  жовті  і  багряні  наче  кров,
Під  музику  незримого  оркестру,
Зближаються  і  відлітають  знов.
А  там  ще  мить  і  увібравши  сирість,
Станцюють  пари  прощавальне  «па»,
І  склавши  крила  він  віддасть  себе  на  милість,
Пірнаючи  під  воду  з  усіма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2023

Відгадай хворобу 9

Відгадай  хворобу  9

Коли  Боря  був  малим,
Щирим  і  наївним,
Захворів  він,  поміж  тим,
На  хворобу  дивну.
Все  почалося  як  грип,
Просто  і  банально  –
Трохи  кашляє,  захрип,
Ніжиться  у  спальні.
А  як  вийшов  в  туалет,
Глянув  у  люстерце,
Як  побачив  свій  «портрет»,
Зупинилось  серце!
Бо  у  дзеркалі  узрів,
Не  мале  дитятко,
А,  от  так,  без  зайвих  слів,
Справжнє  поросятко.
Розплилось  лице  у  шир,
Червоніє  маком,
Кругле,  наче  той  пузир,
Як  тут  не  заплакать?!
Вепром  прямо  завищав:
-  Мамо,  помираю!
І  в  штани  собі  наклав,
Що  ж,  і  так  буває..
Тепер  носить  на  щоках,
Хутряну  хустинку,
Бо  у  Борі  паротит,
А  в  народі  -    ……

Був  колись  худий,  як  тріска,
Гриз  наук  міцний  граніт,
Став  начальником  і  різко,
Нагуляв  свій  апетит.
На  обід  з’їдає  просто,
Дві  тарілочки  борщу,
І  сметанки  туди  густо,
Вигрібає  банку  всю.
Голубців  з  десяток  потім,
П’ять  котлеток,  три  битки,
Все  зникає  в  його  роті,
Хіба  білого  шматки,
Холодцю  велику  миску,
Кусок  сала  з  часником,
Качку  печену  чи  гуску,
Заїдає  пирогом,
А  до  страв  тих  і  наїдків,
Пляшку  добру  коньяку,
Інколи  горілку  тільки,
Ну,  і  звісно,  по  пивку!
На  десерт  галушки  з  сиром,
Чи  вареників  відро,
Із  солодким  медом  щирим,
Все  вміщається  в  нутро!
Має  вже  такі  об’єми,
Що  до  нього  у  штани,
Влізуть  разом  без  проблеми,
Три-чотири  пацани.
А  з  плаща  його  старого,
Получивсь  в  один  момент,
Для  машини,  одним  словом,
В  акурат  чудовий  тент.
На  вагах  число  тризначне,
Світиться  уже  давно,
І  оточуючим  лячно  –  
Як  так  сталося  воно?
Що  чекає  його  далі  –
Діабет,  інсульт,  інфаркт?
А  він  м’ясо  на  мангалі,
Смажить  третій  день  підряд…
Але  всіх  людей  огрядних,
Круглобоких  ненажер,
Щось  засмучує  порядно,
Щось  бентежить  дотепер.
То  не  докори  сумління,
Нищить  людство  -    ……..

Пронеслись  роки  буремні,
Безрозсудних  помилок,
Став  наш  Боря  геть  нікчемним  –  
Сивочолий  старушок.
Наче  й  років  не  багато,
Трохи  десь  за  п’ятдесят,
Та  прожив  він  їх  завзято,
От  і  має  результат.
Впав  тягар  на  тазу  дно,
Придушив,  немов,  гріхами,
Було  б  Борі  все  одно,
Тільки  от  не  спить  ночами!
До  вбиральні  він  встає,
Два,  а  то  й  чотири  рази,
«Подзюрчать»  бажання  є,
Але  ж  не  біжить,  зараза!
То  раніше  струмінь  бив,
Як  в  пожежників  із  рурки,
Зараз,  ніби  хтось  прикрив,
До  тонесенької  цюрки,
То  колись,  давним  давно,
Було  «коником»  не  важко,
Тепер  цідиться  воно,  
Як  останні  краплі  з  пляшки.
Куди  бігити?  Що  робити?
Бо  проблема,  на  те  схоже,
Як  дожив  до  сивини  ти,
І  тебе  спіткати  може.
Але  завжди  є  надія,
Тут  зарадить  хірургія,
Пошесть  ця  давно  відома,
Це  простати      …….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023

Відгадай хворобу 8

Відгадай  хворобу  8

Десь  сховав  від  жінки  пляшку,
І  здається  не  одну,
Став  шукати,  ох  і  тяжко!
Де  поділась,  не  збагну?!
Кума  запросив  в  неділю,
Він  прийшов,  а  я  питаю:
-  Хто  там  ходить  по  подвір’ю?
Я  вас,  дядечко,  не  знаю!
І  дружина  мені  каже,
Що  якимсь  я  дивним  став,
Геть  забув,  що  вже  не  можу,
А  до  неї  приставав.
Вийшов  зранку  в  понеділок,
До  сусіднього  Сільпо,
А  знайшовся  у  вівторок,
Десь  за  кілометрів  сто.
Чудернацько  й  дивно  всюди,
Кожен  день  нові  знайомі,
Тільки  ось  чому  ці  люди,
Мешкають  в  моєму  домі?
Якщо  ти  дожив  до  віку,
І  рокам  не  знаєш  ліку,
Якщо  пам’ятаєш  школу,
Та  забув,  що  було  вчора,
То  до  тебе  може  стиха,
Непомітно,  наче  лихо,
Хоч  робочий  ти,  хоч  фермер,
Завітати  пан      ……….

Він  лежить  у  лазареті,
На  доволі  хитрім  ліжку,
У  якому,  як  в  клозеті,
Під  собою  має  дірку.
Це  не  дурість  і  не  жарти,
І  не  вигадка  для  сміху,
Ця  хвороба  того  варта,
Ця  хвороба  справжнє  лихо.
Починається  раптово,
Гостро,  наче  ураган,
Із  проносу,  одним  словом,
Схожим  справді  на  фонтан.
Нападає  діарея,
Разів  тридцять  на  добу,
І  ніяка  добра  фея,
Не  зупинить  цю  біду.
Навіть  більше,  додається,
Ще  й  блювота,  як  на  зло,
Без  нудоти,  просто  ллється,
Наче  так  воно  було.
Хворий  дуже  потерпає,
Рідина  зника,  як  пар,
Те,  що  з  нього  витікає,
Наче  «рисовий  відвар».
Шкіра  біла  і  холодна,
І  суха  мов  у  гідюки,
В  зморшках  пальці  і  долоні,
Схожі  так  на  пралі  руки.
Глибоко  запалі  очі,
Тиск  низький,  тахікардія,
Чи  живий  буде  по  ночі?
Лиш  на  лікаря  надія!
Хоч  настала  нова  ера,
Та  лютує  ще    ……

Потягнуло  Борю  знов,
Через  дві  недільки,
Відшукать  собі  любов,
На  деньок  чи  кілька.
Душ  прийняв,  почистив  зуби,
І  в  сусіднім  барі,
Підчепив  красуню  Любу,
За  бокал  «Кампарі».
А  коли  любов  минула,
Була  інша  «люба»,
Так  життя  і  промайнуло,
Без  дітей  і  шлюбу.
Ну,  а  потім  він  помітив,
В  організмі  зраду,
Бо  його  «годинник»  раптом,
Став  виходить  з  ладу.
Стрілка  падає  до  низу,
Десь  «о  пів  на  шосту»,
І  піднять  її  що  разу,
Дуже  вже  не  просто.
На  промежину,  немов,
Хтось  повісив  гирю,
До  вбиральні  знов  і  знов,
Човгає  безсило.
Тягне  тут  і  тягне  там,
І  в  паху  і  в  спині,
Ось  такий  от  «тарарам»,
Розпочавсь  віднині.
Це  не  зглаз  і  не  пристріт,
Це  хронічний    ………

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023

Напрямок

Напрямок

Державу,  де  переслідують  людей,
За  те,  що  моляться  не  тому  Богу,
В  північну,  поміж  двох  Корей,
Веде  упевнено  дорога.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023

Відгадай хворобу 7

Відгадай  хворобу  7

Уночі  наснився  жах,
Стало  раптом  важко  спати,
Біль  і  важкість  у  рубцях  –
Почали  геть  припухати.
На  душі  якась  тривога,
Дратівливість  і  нудьга,
Хворий  ледве  тягне  ноги,
Потом  раз  по  раз  стіка.
Днів  за  кілька  бідолагу,
Накриває  переляк,
Допікає  дуже  спрага,
Та  от  випити  –  ніяк!
Тільки  лиш  побачить  воду,
Горло  в  спазмі  заклякає,
Хоч  тепленьку,  хоч  із  льодом,
Навіть  звук  її  лякає.
Важко  вдих  йому  зробити,
Слина  котиться  додолу,
Світло,  дотик,  рух  повітря,
Викликають  знов  судому.
Скочить  з  ліжка,  ледь  не  б‘ється,
Одяг  розрива  на  шмаття,
То  завяє,  як  вовчиця,
То  заплаче,  як  дитятя.
Сто  відсотків  до  загину,
Призведе  хвороба  ця,
Тут  безсила  медицина,
Треба  кликать  панотця.
А  тому,  що  в  лісі  лис,
Його  цапнув,  щоб  він  скис!
Наголошу  ще  раз,
Це  не  жарт,  а  справжній        ....

Ще  у  еру  фараонів,
Зустрічалась  ця  біда,
І  у  Біблії  і  в  Торі,
Слід  недуги  прогляда.
Древні  римляни  і  греки,
Теж  без  неї  не  прожили,
В  своїх  спогадах  далеких,
Описали  її  вміло  –  
Руки  трусяться  не  сильно,
Голова  їм  вторить  в  такт,
Наче  каже  «ні»  постійно,
Або  навпаки  –  «так  –так».
Важко  будь-що  написати,
І  чарчину  наливать,
Добре  шейкером  бовтати,
І  платівки  міксувать.
Хворий  начебто  варений,
Трохи  згорблений  вперед,
Схожий  чимсь  на  манекена,
В‘ялий,  як  загуслий  мед.
Тільки  ступить  за  поріг,
І  загклякне  на  дорозі,
А  як  вже  піде  собі,
То  спинитися  не  в  змозі.
З  часом  тремор  наростає,
Переходить  вже  на  ноги,
Трохи  мову  відбирає,
З  уст  лунає  тихий  стогін.
Каліграфа,  ювеліра,
Снайпера,  перукаря,
Кишенькового  злодія,
І  хірурга  й  косаря,
Стоматолога,  нарешті,
І  пілота  і  сапера,
Скрипаля  жахливий  сон,
Зветься  –  містер        .........

Їхав  Боря  від  коханки,
Де  провів  безсонну  ніч,
Де  трудився  він  до  ранку,
У  поті  чола,  як  піч.
Відпочив,  хильнув  пивка,
Ввечорі  сходив  у  лазню,
А  наступного  денька,
Не  до  жартів  стало  блазню.
Його  гордості  предмет,
Що  так  полюбляють  дами,
Геть  утратив  марафет,
І  укрився  пухицями.
Трохи  хгодом  пухирці,
Замінилися  на  вавки,
Боря  геть  зоблід  в  лиці,
І  злякався  до  гикавки.
У  паху  розпухли  гулі,
Ну,  точніш  лімфоузли,
Най  би  він  поїв  цибулі,
І  не  їздив  нікуди!
А  тепер  ковта  пігулки,
Мастить  лікувальну  мазь,
Ну,  а  нам  гадати  тільки,
Як  назвати  цю  напасть?
Досить  випадок  банальний,
Бо  це      ......    генітальний.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023

Час героїв (Умовно придатні)

Час  героїв(Умовно  придатні)

Народився  Гриня  хворим,
За  два  місяці  до  строку,
Як  пішов  учитись  в  школу,
Часто  пропускав  уроки.
То  бронхіт,  то  пневмонія,
Кір,  кашлюк  і  паротит,
То  хронічна  анемія,
Бо  поганий  апетит.
Руки  терпнуть  і  німіють,
У  очах  літають  мушки,
А  вночі  матрац  мокріє,
Треба  нести  на  просушку.
Міопія  мінус  десять,
Глухота  на  ліве  вухо,
Під  очима  баньки  висять,
Бо  із  нирками  все  глухо.
Ревматизм  погриз  суглоби,
І  у  серці  клапани,
Але  Гриня,  слава  Богу,
Все  ж  доклигав  до  війни.
Поруч  з  ним  стояв  Микола,
Той  родився  п’ять  п’ятсот,
Не  хворів  нічим  ніколи,
Їв  усе  і  пив  компот.
Потім  десь  у  третім  класі,
Коля  спробував  цигарку,
Потім  став  потроху  квасить,
Заглядать,  як  кажуть,  в  чарку.
Ну,  а  потім  покотився,
Зверху  вниз  і  навіть  нижче,
В  двадцять  п’ять  конкретно  спився,
Проломив  здоров’я  днище.
Розтовстів,  заплив  весь  жиром,
Переніс  мікроінфаркт,
Шлунок  виразка  пробила,
Хворий  весь  кишковий  тракт.
Вени  гроном  виноградним,
Понабухли  на  ногах,
Геморой,  будь  він  не  ладний!
Грижа  вилізла  у  пах.
Від  ваги  став  тиск  високий,
Повело  у  бік  хребет,
А  у  тридцять  вісім  років,
Десь  узявся  діабет…
Та  Микола,  все  ж  зібрався,
Одягнувся,  як  там  зміг,
День  не  пив,  не  похмелявся,
І  придибав  на  своїх.
Далі  височів  наступним,
Говірливий  Ігорок,
Веселив  усіх  присутніх,
У  руках  важкий  ціпок.
В  нього  все  було  нормально,
Мав  здоров’я  на  меті,
Але  не  везло  фатально,
Ігору  у  цім  житті.
То  впаде  із  мотоцикла,
То  потрапить  під  машину,
І  його  гіпсують  звикло,
Накладають  вправно  шини.
Ставлять  на  шурупи  кістку,
Наскрізь  протягають  шпиці,
Знову  стане  там  де  слизько,
Знову  їде  до  больниці.
Якось  в  друга  на  весіллі,
Втрапив  у  відкритий  люк,
І  лежав  в  бинтах  суцільних,
Як  спеленаний  малюк.
Працював  на  пилорамі,
Там  залишив  кілька  пальців,
Із  балкону  випав  п’яний  –  
Не  давали  йому  шансів.
У  палаті  інтенсивній,
Десять  місяців  прожив,
І  хоч  був  цілком  пасивним,
Череп  в  двох  місцях  пробив.
Ліжко  здвинули  під  стіну,
А  там  висів  монітор…
Тепер  носить  він  пластину,
Й  шрам  на  лобі,  як  узор.
Так  і  жили  козаченьки,
Хто  в  лікарні,  хто  в  травмпункті,
І  раділи  помаленьку,
Що  до  ліжка  не  прикуті.
А  коли  героям  впало,
Років  100-150  на  трьох,
Їх  держава  відшукала,
Як  і  інших  багатьох.
Час  прийшов  борги  сплатити,
За  щасливії  деньки,
Що  їм  довелось  прожити,
Без  мороки  і  нудьги.
ВЛК  таки  признала,
Всіх  придатними  умовно,
Тож  хронічні  аксакали,
Долю  прийняли  жертовно.
Вийшов  їм  сказати  слово,
Молоденький  генерал,
Та  як  гаркне:  -  Слава!  Слава!
Слава  нашим  воякам!
Нумо,  соколи  орлині,
Не  журіться,  вище  носа!
Вся  країна  на  вас  нині,
Прямо  дивиться,  не  скоса.
Тож  на  вас  одних  надія,
Наша  віра  й  сподівання,
Ваша  міць  нам  серце  гріє,
Не  лякайтеся  зарання.
Не  сидіти  вам  у  танку,
Не  літати  в  літаку,
Не  крутити  вам  «баранку»,
Не  стріляти  з  HIMARS-у,
Міномети,  Джавеліни,
Це  все  точно  не  для  вас,
Ви  будете  як  окремий,
Так  би  мовити,  спецназ.
Вам  і  бігати  не  треба,
Тільки  у  перед  повзти,
Люто  зиркати  з  під  лоба,
Й  страшно  ворога  клясти.
А  як  він  вас  всіх  побачить,
Як  дізнається  що  ви
Це  еліта  спецпризначень,
Розбіжиться,  хто  куди!
Так,  що  славні  козарлюги,
Зараз  швидко  до  аптеки,
Для  підтримання  звитяги,
Закупіть  потрібні  ліки,
Милиці,  ціпки,  корсети,
Ходунки  і  бандажі,
Памперси,  бинти,  лонгети,
Апарати  слухові.
Один  одного  тримайте,
Щоб  ніхто  із  вас  не  впав.
Ну,  берсеркери,  бувайте!
Час  героїв  вже  настав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023

Боксер

Боксер

Я  вийшов  в  ринг  і  дав  по  яйцям,
Але  не  вцілив  навіть  в  них,
Стискав  в  кулак  щосили  пальці,
Намітив  вдарити  під  дих.
І  знизу  думав  аперкотом,
І  джебом  цілився  у  ніс,
Стікав  уже  десятим  потом,
Зубами  люто  капу  гриз.
Бив  правою  у  ліве  вухо,
Бив  зліва  в  корпус  під  ребро,
Та  де  там,  всюди  було  глухо!
Усюди  результат  –  «зеро».
А  потім  я  відчув  зненацька,
Як  він  мене  в  щелепу  б‘є,
І  зрозумів,  що  бокс  не  цяцька,
Що  бокс,  напевно,  не  моє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023

Відгадай хворобу 6

Відгадай  хворобу  6

Десь  годину  його  трусить,
Зуб  на  зуб  не  потрапляє,
Шкіра  геть  така  як  в  гуски,
Тепла  ковдра  не  спасає.
Руки,  ноги  похололи,
Тиск  піднявся,  серце  скаче,
Усе  тіло  стало  кволим,
І  чужим  якимсь  неначе.
Потім  трясці,  як  не  було,
Залишається  лиш  жар,
Як  вогнем  пашить  все  тіло,
Звідки  взявся  цей  кошмар?
Шкіра  наче  та  пательня,
Кольором  –  червоний  мак,
Нудить  так,  яж  шлунок  верне,
Спрага,  розпач,  переляк.
Ось  нарешті  жар  спадає,
Виступає  рясний  піт,
Хворий  швидко  засинає,
Наче  він  не  спав  сто  літ.
І  така  от  свистопляска,
Не  один  раз  і  не  два,
А  тобі  мала  підказка,
Щоб  хворобу  ти  вгадав.
Паціент  наш  повернувся,
З  африканської  країни,
Де  комарик  доторкнувся,
Носиком  до  його  спини.
Поможи  Свята  Марія!
Це  ж  тропічна  .......

Порпався  один  добродій,
На  городі  босоніж,
І  п‘яту  собі  поранив,
Об  старий  іржавий  ніж.
Рану  він  водою  з  пляшки,
Якось  там  собі  промив,
Подививсь  що  це  не  страшно,
Й  подорожник  приложив.
Через  тижден,  може  більше,
Головний  з‘явився  біль,
Піт  тече,  дратують  інші,
Вавку  сіпає  і  нозі.
Так  заклинило  щелепу,
Що  не  може  рот  відкрити,
Посмішка  як  у  дурепи,
Ні  поїсти,  ні  попити.
Потім  спазмувало  м‘язи,
Всі  по  черзі,  зверху  вних,
Весь  напружився  одразу,
Буцім  ось  злетить  у  вись,
У  хребті  назад  скрутився,
Тіло  стало  як  дуга,
І  над  ліжком  він  прогнувся,
Наче  справжня  райдуга,
На  однім  краю  «веселку»,
Підпирають  міцно  п‘яти,
Інший  же  кінець  міцненько,
Вже  на  маківку  обп‘ятий.
Йолки-палки,  це  капець,
Чувака  спіткав  .......

Дочекався  Боря  візи,
(Мав  давно  вже  хитрий  план),
Вклав  панаму  до  валізи,
І  гайнув  за  океан.
За  спиною  розпочався,
Білосніжний  снігопад,
В  цей  час  Боря  приземлявся,
На  крибський  Тринідад.
Там  лежав  доверху  пузом,
Їв  банани,  пив  коктейлі,
І  шукав  собі  спокуси,
В  прибережному  готелі.
І  таки  знайшов  забаву  –  
Чорноокую  креолку,
Яка  не  цуралась  справи,
І  робила  все  до  толку...
Повернувся  Боря  з  моря,
Щось  не  добре  відчуває,
У  паху  неначе  гиря,
Сечовий  так  розпирає.
Трохи  боляче  мочитьсь,
Геть  виходить  крапля  крові,  
Тут  би  Борі  зажуритись,
Та  він  лише  хмурить  брови.
Це  ніяк  не  гонорея,
Вже  була  –  запам‘ятав!
Як  і  ту  сумнівну  «фею»,
Від  якої  її  взяв.
Здав  аналіз  ПЛР  –  
Знає  ворога  тепер!
В  подарунок  з  Тринідаду,
Він  привіз    ...........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023

Музей «Україна»

Музей  «Україна»

Погляньте  -  но,  яка  навкруг  краса,
Це  ж  наші  вікопам‘ятні  Карпати!
Вершинами  сягають  в  небеса,
Подібних  в  світі  нізащо  не  відшукати.
З  одного  боку  Закарпаття  золоте,
Увите  виноградною  лозою,
По  іншу  сторону  Галичина  цвіте,
Червоною  калиною  святою.
Смерекові  гаї,  долини  запашні,
Струмки,  річки,  і  водоспади  кришталеві...
Залишим  тут  частинку  нашої  душі,
Бо  нас  Волинь  вітає  –  королева.
Край  тисячі  озер  і  лісових  доріг,
Перлина  у  короні  короля  Данила,
Приносить  нам  чорниці  на  поріг...
А  нас  Полісся  вже  в  дорогу  поманило.
Там  у  землі  медовим  бурштином,
Лежать  застиглі  сонця  сльози,
Там  хміль  усе  завив  своїм  стеблом,
І  льон  волошками  квітує  поміж  лози.
Через  болота  Прип‘яті  прямуємо  на  схід,
В  чернігівські  ліси,  обплутані  Десною,
Погляньте  –  олень,  переходить  її  в  брід,
А  сосни?  Чуєте,  як  зашуміли  над  водою?
Ще  далі  Слобожанщина  лежить,
Північний  терен  нашої  держави,
Милуємось  її  красою,  а  за  мить,
Повернемо  праворуч,  до  Полтави.
Течуть  поволі  Ворскла,  Псел,  Хорол,
Торують  шлях  крізь  грунт  Лівобережжя,
Проходив  із  ордою  тут  колись  монгол,
А  зараз  хвилі  котяться  по  океану  збіжжя.
Продовжим  подорож  –  попереду  Донбас,
Скарбниця  щира  всіх  багатств  природи,
Вітає  шахтами  і  териконами  він  нас,
І  пропускає  вниз,  а  там  Азову  води!
Мілкі  і  теплі,  спробуйте,  зробіть  у  хвилю  крок!
Торкають  раз  по  раз  піщані  коси,
Південне  небо  з  міліардами  зірок,
Нас  манить  далі  й  далі  –  в  трави  росні.
Біжить  за  обрій  неозорий  степ,
Великий  Луг  –  славетне  Запоріжжя!
Його  краяє  навпіл  сивий  Борисфен,
Зникаючи  серед  духмяного  безмежжя.
Дивіться,  що  попереду?  Це  ж  Крим!
Розкинувся,  як  птах  над  Чорним  морем,
Посидим  хвильку  в  Ластівчиному  Гнізді,
Заколисаємось  віддаленим  прибоєм.
А  я  запрошую  поглянути  на  захід  вас,
На  простір  між  Славутою  й  Дунаєм,
То  Дике  поле,  де  татарин  вівці  пас,
І  сперичався  з  козаком  –  хто  володіє  краєм?
Через  лимани  Хаджибея  в  Аккерман,
А  потім  на  дунайські  береги,  до  Ізмаїлу,
Тут  грек  був,  генуезець  і  осман,
За  ними  наші  пращури  землею  володіли...
Піднімимось  Дністром  у  його  вись,
Нам  вітерець  із  моря  дме  у  спину,
Ми  промайнемо  Бессарабію  наскрізь,
І  вийдемо  прямісінько  на  Буковину.
А  там  гуцульської  трембіти  чутно  звук,
Та..,  вже  чекає  нас  рівнин  привілля,
Продовжимо  через  фортецю  Хотин  рух,
У  серце  нашої  країни  –  на  Поділля!
Земля,  яка  рясніє  молоком  і  медом,
Лани  по  вінця  повні  золотом  зерна,
Межує  жовте  поле  з  синім  небом,
В  яке,  немов  у  море,  соловей  пірна.
Візьміть  у  руки  колосок  тендітний,
В  долонях  розітріть  і  спробуйте  на  смак,
То  хліб  майбутній,  запашний  і  ситний,
Насправді,  то  саме  життя  смакує  так!
Нарешті  –  правий  берег,  ми  дібрались!
Середня  Наддніпрянщина  вітає  нас!
Холодний  Яр,  де  гайдамаки  зброю  лаштувати,
Гора  Чернеча,  де  спочива  Тарас.
Садки  вишневі,  вкриті  білим  цвітом,
Хрущі  –  ви  чуєте  –  усе  гудуть,  гудуть!
Це  місце  може  стати  цілим  Світом,
Якщо  ви  зможете  його  в  душі  відчуть.
А  там,  попереду,  яскравим  діамантом,
Мостами  впершись  у  обидва  береги,
Повите  ніжним  ранішнім  серпанком,
Ми  бачим  Місто,  куди  ведуть  усі  шляхи.
Величний,  стародавній,  незабутній  Київ,
Хто  бачив  тебе  раз,  той  покохав  на  все  життя,
А  хто  не  встиг,  той  побувати  мріє,
І  в  спогадах  лишити  теплі  відчуття.
Пройдемося  і  ми  бульварами  столиці,
Жбурнемо  дріб‘язок  на  згадку  у  фонтан,
Нема  нічого  вічного,  на  жаль,  у  цьому  світі,
Тож  доведеться  попрощатися  і  нам...

Ну  що  ж,  екскурсія  добігла  до  кінця,
Ви  покидаєте  приміщення  музею,
Симуляційні  окуляри  залишайте  на  місцях,
В  автобуси  проходьте  через  галерею.
Ретельно  перевірте  захисні  скафандри,
Подачу  кисню,  чи  працює  мікрофон,
Наступним  разом  рушимо  у  мандри,
Як  зменшиться  радіаційний  фон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

Ну щоб здавалося слова

Ну  щоб  здавалося  слова

Ну  щоб  здавалося  слова,
Так,  просто  невагомі  звуки,
Чи  на  письмі  чорнильні  знаки,
Спалив  папір  –  і  слів  нема.

Зникають  в  попелі  рядки,
Але  ж,  яка  в  них  дивна  сила,
Святе  Письмо  не  раз  горіло,
Та  лиш  міцніло,  навпаки.

Від  слів,  що  прозвучали  щиро,
У  серці  квітка  розквіта,
Тих  слів  тендітна  простота,
Здається,  володіє  миром!

Слова  як  мед,  слова  як  меч,
Слова,  що  гоять  і  вбивають,
Такі,  що  мури  розбивають,
Або  будують  всупереч.

Слова,  цілющі  як  бальзам,
Які  лікують  тіло  й  душу,
Доречно  сказані  і  слушно,
В  утіху  пролитим  слозам.

Слова  гіркі,  слова  п‘янкі,
Слова  правдиві  і  облудні,
Так  часто  сказані  прилюдно,
Не  втримавшись  на  язиці.

Слова  такі,  що  попри  все,
Колись,  на  жаль,  не  прозвучали,
Кохання  зізнанням  не  стали,
Хоч  так  чекалося  на  те!

І  тут  слова  і  там  слова,
Слова  життя  наше  складають,
Дають  його  і  відбирають,
Людина  словом  є  сама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023

Відгадай хворобу 5

Відгадай  хворобу  5

Стало  якось  серцю  скрутно,
Скаче  в  грудях  –  гоп  та  гоп!
Завмирає  щосекундно,
Потім  зірветься  в  галоп.
Б‘ється  наче  перепілка,
Що  потрапила  в  тенети,
А  причина  –  то  горілка,
Стреси  і  масні  котлети.
Надзвичайна  це  подія,
Бо  у  серця  -  .......

Сушить  в  роті  після  ночі,
Але  ж  вчора  геть  не  пив,
Пелена  закрила  очі,
Голод  –  геть  корову  б  з‘їв.
Хлепче  воду  як  не  в  себе,
Пив  би  й  пив  без  перестанку,
Навіть  на  ніч  біля  себе,
Ставить  трилітрову  банку.
Разів  двадцять  за  добу,
Бігає  до  туалету,
І  дзюрчить  там,  що  аж  ну,
Наче,  як  після  бенкету.
Відчуває  слабкість  в  м‘язах,
Шкіра  якось  так  свербить,
Голова  болить,  зараза,
Треба  знову  щось  попить!
Їсть  багато,  але  худне,
Тхне  якимсь  одеколоном,
Та  говорять  мудрі  люди,
Що  то  пахне  ацетоном.
Всіх  оцих  ознак  букет
То  -    ........    .....

Знов  приїхав  Боря  з  моря,
Що  ж  він  в  цей  раз  там  придбав?
Бо  на  відпочинку  Боря,
Часу  точно  не  втрачав.
Трохи  згодом,  в  туалеті,
В  нього  руки  затрусились,
Бо  на  гордості  предметі,
Якісь  нарости  з‘явились.
Наче  просяні  зернятка,
З  гострим  кінчиком  усі,
Добрих  два  чи  три  десятка,
І  великі  і  малі.
Пробивались  одночасно,
Кілька  нових  за  деньок,
Обліпили  його  рясно,
Як  опеньками  пеньок.
Ну  ти  Боря,  ну  герой,
Знов  надибав  «геморой»,
Лячно  самому  дивитись,
І  нема  чим  похвалитись,
Але  треба  йти  на  лазер,
Щоб  прибрати  цю  заразу,
Можете  робити  ставки,
Це  –  статеві  .........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

Колись…

Колись...

Колись  ми  пригадаєм  все,  що  було,
Здригнеться  м‘яз,  покотиться  сльоза,
Хтось  пожалкує,  що  нічого  не  сказав,
А  хтось,  про  те,  що  його  не  почули...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023

Відгадай хворобу 4

Відгадай  хворобу  4    

Ця  хвороба  полюбляє,
Тюрми  і  вогкі  підвали,
Куди  сонце  не  втрапляє,
І  людей  живе  чимало.
Тих,  хто  кволий,  хворобливий,
Їсть  погано,  спить  помалу,
Хто  тиняється  по  миру,
І  ночує  на  вокзалах.
Потрапляє  у  легені,
Й  прогризає  їх  до  дір,
І  легені  на  рентгені,
Наче  той  швейцарський  сир.
Тут  такий  собі  прогноз,
Адже  це  -  ...........

Був  лінивий,  не  охайний,
Їв  немитими  руками,
Куштував  на  смак  звичайно,
Язиком  все  і  губами.
У  бабусі  на  городі,  
Усього,  що  зміг  наївся,
І  порічок  і  смородин,
І  від  агрусу  кривився.
Полуниці  добру  жменю,
Зелененьких  огірків,
І  гороху  у  кишені,
Назбирав  скільки  захтів.
А  ще  грушку-зеленушку,
І  шовковиць  і  малини,
Вдома  з‘їв  смачну  пампушку,
Усі  пальчики  обслинив.
Ну,  а  потім  стався  шок  –
Сів  щвиденько  на  горшок,
Так  до  ранку  й  не  вставав,
Навіть  на  горшку  тім  спав.
У  кого  яка  ідея?
Все  тут  ясно  -  ......

Плюнув  Боря  на  засмагу,
І  хоч  було  трохи  жаль,
Полетів  собі  в  Гаагу,
На  студентський  фестиваль.
Там  в  Голандії  далекій,
Відривався  кілька  днів,
Пиво  пив  з  літрових  глеків,
Конопельочку  шмалив.
А  як  був  у  Амстердамі,
Стрів  компанію  веселу,
То  були  місцеві  дами  –  
Грета,  Марта  і  Ангела.
Щоб  вести  якусь  розмову,
Він  голандської  не  знав,
Але  в  ліжку  спільну  мову,
З  ними  якось  відшукав.
І  від  кожної  отримав,
Невеличкий  подарунок,
Геть  маленький  і  незримий,
Що  спустошує  рахунок.
Це  вже  трапилось  не  вперше,
Хто  би,  що  там  не  казав,
А  аналіз  він  не  бреше,
Він  све  чітко  показав  –  
Від  Ангелт  –  м........а,
Гретин  дар  –  х.......з,
Ну,  і  ще  одна  зараза,
З  Марти  –  у.........з.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023

Мій Київ

Мій  Київ

Розкинулось  місто  на  пагорбах  сивих,
Не  Рим  і  не  Єрусалим,
Це  ти,  мій  коханий  з  народження  Київ,
Мій,  Богом  дарований  дім.
Пливе  в  небесах  чесний  хрест  православний,
У  княжих  сталевих  руках,
І  сонце  виблискує  сяйвом  яскравим,
На  Лаври  святих  куполах.

Ти  бачив,  Києве,  варягів  і  хозар,
І  половців  і  печенігів  і  татар,
Палали  твої  стіни  і  церкви,
Та  воскресав  із  попелища  завжди  ти.

Стояв  над  тобою  і  стогін  поразки,
Гримів  перемоги  салют,
Ти  звідав  і  гніву  і  Божої  ласки,
За  тисячу  прожитих  літ.
Мостами  єднаєш  у  ціле  єдине,
Обидва  свої  береги,
І  хвиля  Дніпрова  шепоче  понині,
До  тебе  кохання  рядки.

Втрачав,  ти  Києве,  і  дочок  і  синів,
Ти  чув  і  стріл  і  куль  смертельний  спів,
Яка  би  доля  не  пророчила  тобі,
Ти  вистоїш,  як  завжди  в  боротьбі.

Візьмемось  за  руки  у  коло  єдине,
Кияни,  усі  як  один!
Хай  пісня  ця  щира  до  Бога  полине,
До  самих  небесних  вершин.
Смарагдові  парки,  бульвари  широкі,
Уквітчані  цвітом  сади,
Твій  погляде,  Києве  мій  ясноокий,
Я  буду  любити  завжди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991422
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023

Відгадай хворобу 3

Відгадай  хворобу  3

Пив  горілку  наче  воду,
Й  пивом  зразу  запивав,
Не  цурався  самогону,
Віскі  також  полюбляв.
На  закуску  щос  смачненьке,
Шашлички,  м‘яско,  сальце,
І  водичка  солоденька,
І  ковбаски  з  холодцем.
Було  добре  так,  приємно,
Аж  тут  справа  під  ребром  –
Важко,  боляче  й  даремно,
Що  вже  п‘є  один  Боржом.
Запливла  печінка  жиром,
А  це  зовсім  вже  не  гра,
І  на  вигляд  вона  стала,
Як  французька  фуагра.
Ой,  по  шкірі  вже  мороз!
Бо  діагноз  тут  -  .....

Зуб  болить,  немає  спасу,
Випив  пачку  Анальгіну,
Цілий  день  і  ніч  ковбасить,
Лізу  з  розпачі  на  стіну,
Вже  хильнув  горілки  з  медом,
Вже  ковтаю  Кетанов,
Взяв  для  полоскання  соди,
Але  біль  приходить  знов.
На  гаряче  і  холодне,
Наче  струмом  б‘є  в  щелепу,
Я  на  все  на  світі  згодний,
Лікарю,  рятуй  дурепу!
Бо  причина  моїх  бід,
Називається  -  .......

Перестав  наш  Боря  спати,
З  ким-небудь  і  як  попало,
І  поїхав  у  Карпати,
Бо  робота  вже  дістала!
Під  смерекою  в  хатині,
Слухає  собі  трембіту,
Але  сумно  там  мужчині,
Треба  десь  знайти  кобіту.
Встав  у  ресторан  пішов,
І  таки  її  знайшов...
Звали  кралю  Роксолана,
Як  в  одій  відомій  пісні,
Тож  до  самого  до  рана,
Було  їм  у  ліжку  тісно.
А  в  наступний  понеділок,
У  паху  як  засвербить!
Скільки  ж  буде  ще  помилок?
Скільки  ж  можна  їх  робить?
Знов  несе  в  лікарню  гроші,
Бо  спіймав  лобкові    ....    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023

Відгадай хворобу 2

Відгадай  хворобу  2

Щось  ударило  у  скроню,
Як  кувалда  в  стіну,
Був  ти  просто  гіпертнонік,
А  тепер  рослина.
Руки  є  і  ноги  є,
Але  не  працюють,
І  усе  єство  твоє,
Не  функціонує.
З  лікуванням  у  зв‘язку,
Може  й  пощастити  –  
Ти  не  вмреш,  а  у  візку,
Будеш  колесити.
Навіть  зможеш  клацать  пульт,
А  причина  –  це  .......

Тридцять  вісім,  дев‘ять,  сорок!
Охопило  тіло  жар,
З  середи  і  по  вікторок,
Вже  триває  цей  кошмар.
Пульсоксиметр  на  пальці,
Більш  доречний  ніж  обручка,
На  аналізи  уранці,
Розійшлася  вся  получка.
Нюх  пропав,  разом  з  грошима,
Контролюєш  Д-димер,
Зранку  кліпаєш  очима,
Дякуєш,  що  не  помер!
Слава  Богу  це  не  СНІД,
Всього  навсього  .....


От  не  вчить  нічого  Борю!
Рік  минув  і  як  колись,
Їде  знову  він  на  море,
Щоб  під  сонечком  влягтись.
На  шезлонзі  умостився  –  
Сумно  просто  так  лежати,
Ну  і  як  завжди  знайшлися,
Доброзичливі  дівчата...
Через  кілька  днів,  по  ночі,
Боря  вийшов  до  вбиральні,
Та  пустити  струмінь  сечі,
Було  просто  не  реально.
Все  всередині  палає,
Як  попечене  окропом,
Наче  звідти  витягають,
Бите  скло  колючим  дротом.
Весь  будинок  слухав  крики,
Що  по  поверхам  летіли,
От  не  знали  вони  тільки,
Що  ж  це  Борю  прихопило?
І  це  геть  не  діарея,
А  класична  .......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

Відгадай хворобу 1

Відгадай  хворобу  1

Щось  у  грудях  запекло,
Стало  дихать  важко,
Піт  холоднний  на  чоло,
Викотився  рясно,
Бліда  шкіра,  пульс  слабкий,
Усі  шанси  вмерти  –  
Якщо  палиш  цигарки,
Й  полюбляєш  жерти.
Не  прикол  це  і  не  жарт,
А  справжнісінький  -  .......


Ця  хвороба  завжди  так  –  
Підкрадається  із  заду,
Хоч  багач  ти,  хоч  простак,
Не  мине  тебе  ця  вада.
Як  тут  будеш  не  журитись  –  
Ані  сісти,  ані  встати,
Ні  самому  подивитись,
Ані  людям  показати.
Відгатайте,  наш  герой,
То  звичайний  -  .......


Вискочило  щось  маленьке,
Не  болюче  і  тверде,
В  міру  воно  червоненьке,
Не  зудить  і  не  пече,
Взялось  на  причиннім  місці,
Через  місяць  після  моря,
Де  провів  час  у  відпустці,
Молодий  красунчик  Боря.
Не  утримавсь  від  спокуси,
Покохав  чарівну  Яну,
І  тепер  чотири  плюси,
Має  в  пробі  Вассермана.
Якщо  ти  не  знаєш  броду,
Бажано  не  лізти  в  воду,
А,  якщо  будеш  пірнати,
То  скафандра  одягати,
Але,  краще  б  ти  не  ліз,
Бо  у  тебе  -  .......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023

Ранок

Ранок

Ковзає  сонце  променем  ласкавим,
Виблискує  веселкою  в  росі,
Туман  клубиться  понад  ставом,
У  його  нетрях,  обрисом  кульгавим,
Заклякла  чапля  на  одній  нозі.

Під  самим  берегом,  на  теплій  мілині,
Сріблястий  дріб’язок  ганяє  полохливо,
Хвостом  шубовстнув  короп  в  далині,
Веселі  жаби  на  зеленій  купині,
Шукають  пару  скрекотом  звабливим.

Листки  широкі,  як  майданчик  злітний,
Обсіли  бабки  –  гвинтокрилики  лупаті,
Зелений  вужик  з  хвостиком  тендітним,
Пливе  у  справах  поміж  жовті  квіти,
Зникаючи  тихенько  у  лататті.

Поволі  прокидається  природа,
Ранковий  вітер  розворушив  очерет,
З  його  гущавини,  не  звідавши  свободи,
Він  вирветься  із  пастки  на  відкриту  воду,
Туман  здмухнувши  у  один  момент.

А  потім  стане  тихо-тихо,  наче  в  казці,
Та  на  душі  спокійно,  разом  з  тим.
Уся  краса  ця  завдяки  лиш  Божій  ласці,
І  прикро  що  за  мить,  вона  зненацька,
Від  перших  вибухів  розсіється,  як  дим.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

Хитра риболовля

Хитра  риболовля

Стець  поїхав  на  рибалку,  вперше  в  цьому  році,
Повернувся,  каже:  -  Лола,  нє  я  просто  в  шоці!
Ми  зібралися  утрьох,  був  Петро  з  Іваном,
Посідали  на  пеньках  на  ставочку  рано.
І  домовились  ось  так  –  перший,  хто  спіймає,
Той  на  нас,  тобто  на  трьох,  пляшку  виставляє,
Ну,  а  другий,  хто  зачепить  коропа  чи  сома,
Той  закуску  накриває,  як  у  себе  вдома.
Що  ти  думаєш?  В  Петра  топить  раз  за  разом,
А  він  зовсім  ні  гу-гу,  як  осліп,  зараза!
У  Івана  вудку  геть,  повело  дугою,
Він,  гад,  дивиться  на  ліс,  метеля  ногою!
Ну  такі  вже  скупердяї,  що  немає  сили!
Так  голодні  і  тверезі  день  ми  й  просиділи.
-  І  ти  теж  не  упіймав,  хоч  малої  рибки?
-  Так  у  мене  ж  всі  гачки  були  без  наживки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

Табакерка или шарф

Табакерка  или  шарф

В  России  надо  не  стесняться,
Раз  стал  царём  –  бери  своё,
Но  стоит,  всё  же,  опасаться,
За  тело  хрупкое  своё.
Ведь  шарф,  свернувшийся  петлёю,
Всегда  на  шею  норовит,
И  табакерка  под  рукою,
Тихонько  до  поры  лежит…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990422
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Хронічна любов

Хронічна  любов

Ти  проникаєш  у  мене,  як  гамма  проміння,
Дроблячи  у  нирках  застигле  каміння,
І  в  жовчному  теж,  підловивши  момент,
Руйнуєш  захований  там  конкремент.
Ти  дотоком  ніжним  вгамовуєш  біль,
Понижуєш  зайву  глюкозу  в  крові,
І  навіть  волосся,  що  зникло  давно,
Поволі  рости  намагається  знов.
Від  погляду  твого,  приходять  до  норми,
Лептин,  феритин  і  статеві  гормони,
І  рівень  невпинно  доверху  росте,
Усіх  вітамінів  –  A,B,C,D,E.
Твій  голос  чарівний  вправляє  мізки,
Наповнює  кальцієм  зуби  й  кістки,
Розсмоктує  шрами  й  на  серці  рубці,
Сталеву  пластину  у  лівій  руці.
Під  впливом  твоїм  розчиняються  тромби,
Зтухають  побиті  артритом  суглоби,
І,  навіть,  зникає  увесь,  як  один,
Надмірно  підвищений  холестерин.
Ти  –  супер  пілюля,  цілющій  бальзам,
Ніколи  нікому  тебе  не  віддам,
Дієва,  як  тисячу  доз  аспірина,
З  тобою  не  буде  болітиме  спина,
Не  вчепиться  ані  пронос  ні  ковід,
З  тобою  я  навіть  начхаю  на  СНІД,
Домашня  аптека  і  фармакопея,
Хронічним  болячкам  моїм  панацея,
До  тебе  колись  на  прийом  я  прийшов,
Аналізи  здав  і  кохання  знайшов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023

Стираються грані

Стираются  грани

Стираются  грани  меж  днями-гробами,
Костлявая  ведьма  крадётся  за  нами,
Мы  столько  прошли,  а  сколько  ещё,
Пройти  предстоит  под  осколков  нытьё?

Нам  много  не  надо,  здесь  каждый  богат,
Лишь  друга  плечо  и  родной  автомат,
А,  также,  в  придачу  стальная  лопата,
Окопная  спутница  жизни  солдата.

Задачи  понятны  и  цели  ясны,
Блаженство  последних  минут  тишины,
Пружиною  сжатой  стальной  до  отказа,
Мы  замерли  все  в  ожидании  приказа.

Эй,  «боги  войны»,  расчехляйте  стволы!
Засейте  огнём  «передок»  и  тылы,
До  нитки  промокнув  и  высохнув  вновь,
Солёный  ваш  пот  бережёт  нашу  кровь.

Царица  полей  мы,  армейский  костяк,
Без  нас  воевать  не  выходит  никак,
На  нас  возлежит  основная  работа,
Идёт  на  прорыв  штурмовая  пехота!

Где  враг  повстречался,  остался  лишь  прах,
Мы  мир  приближаем  с  оружием  в  руках,
И  флаг  сине-жёлтый  подняв  над  собой,
Мы  снова  и  снова  бросаемся  в  бой!


Стираються  грані

Стираються  грані  між  днями-гробами,
Кістлява  з  косою  чатує  за  нами,
Ми  стільки  пройшли,  а  скільки  ще  нам,
Пройти  доведеться  під  вибухів  гам.

Багато  не  треба,  лиш  кілька  гранат,
Плече  побратима  і  друг-автомат,
А  ще  на  додачу  –  сталева  лопата,
Одвічна  траншейна  подруга  солдата.

Нам  цілі  вказали  й  мету  довели,
Останні  хвилини  у  тиші  спливли,
Пружиною,  стиснутою  до  відказу,
Чекаємо  ми  бойового  наказу.

Гей,  «боги  війни»,  лаштуйте  стволи,
Засійте  вогнем  «передок»  і  тили,
Хай  одяг  промокне  і  знову  і  знов,
Солений  ваш  піт,  береже  нашу  кров!

Цариця  полів  ми,  армійський  кістяк,
Без  нас  на  війні  не  виходить  ніяк,
На  нас  основна  припадає  робота,
До  бою,  до  штурму  шикуйся  піхото!

Там,  де  ми  пройшли,  залишився  лиш  прах,
Вам  мир  принесе  наша  зброя  в  руках,
І  стяг  синьо-жовтий  піднявши  у  вись,
Ми  шанці  ворожі  проходим  наскрізь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

Лев і бик

Лев  і  бик

Раз  зустрілися  у  лісі,  Лев  і  Бик  –  старі  знайомі,
Пораділи,  обнялися,  взяли  пляшку  в  гастрономі,
Ріжуть  сало  на  пеньочку,  випивають  по  чарчині,
Згадують  старі  деньочки,  коли  не  боліло  в  спині.
Аж  тут  раптом  телефон,  задзвенів  у  Лева:
-  Слухаю  тебе  уважно  моя  королево!
-  Так,  коханий,  як  ти  там?  Скоро  будеш  вдома?
-  Випиваю  по  сто  грам,  із  одним  знайомим,
Буду  вчасно,  як  завжди,  ну  давай,  цілую!
Бик  тут  каже:  -  Підожди,  ти  мене  дивуєш!
«Буду  вчасно»,  «як  завжди»,  «моя  королево»,
Ти  ж  цар  звірів,  говори  так,  як  личить  Леву!
Я  от  вдома,  якщо  що,  по  столу  копитом,
«Зробим,  як  тобі  сказав,  а  то  будеш  бита!»
Лев  всміхнувсь:  -  Немає  мови,  але  є  різниця,
Твоя  жінка  –  то  корова,  а  моя  –  левиця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

Бюджетне танго

Бюджетне  танго

Ну,  що  шановні  можновладці,
Поважні  пані  та  пани,
Прийшла  пора  бюджетних  танців,
Нема  чо‘  протирать  штани!
Нас  посполиті  обирали,
Шоб  ми  робили  тут  своє,
Не  все,  не  все  ще  розпиляли,
Ще,  нам  відомо,  трішки  є!
Тож  нумо,  браття,  до  роботи,
До  грошей  в  нас  окремий  хист!
Розпишемо  бюджетні  квоти,
Як  пулю  в  покері  колись.
У  нас  природа  честь  і  гідність,
Як  зробим  ми,  ніхто  б  не  зміг,
А  те,  що  у  країні  бідність,
То,  слава  Богу,  не  у  всіх!
Талант  освоїти  мільярди,
Він  або  є  або  нема,
Ви  там  розгадуйте  кросворди,
А  ми  працюєм,  в  нас  війна.
Картопля  за  ціною  манго,
А  яйця  по  ціні  курчат,
Танцюємо  бюджетне  танго,
Голодним  не  буде  солдат!
Хай  міномети  не  стріляють,
І  бронік,  як  картонний  лист,
Плювати,  все  одно  не  взнають,
А  як  і  взнають,  то  колись.
Щоб  дітки  в  сховищі  погрались,
Візьмем  конструктор  за  мільон,
Щоб  ветерани  тренувались,
За  сто  мільонів  стадіон.
Щоб  шмарклі  чим  було  утерти,
Серветок  на  півтора  мільони,
Папір  закупим  туалетний,
А  ще  прокладки  і  тампони.
Ледь  не  забули  барабани,
Без  них  у  сховищі  ніяк!
Та  в  нас  такі  насправді  плани,
Ми  тільки-но  війшли  у  смак!
Столицю  обнесем  стіною,
Заввишки  метрів  двадцять  п‘ять,
Канаву  вириєм  з  водою,
І  міст  будемо  підіймать.
У  ту  канаву,  прямо  з  Нілу,
І  за  дорученням  МінФіну,
Придбаєм  супер-крокодила,
А  проведем  як  субмарину.
Запустим  в  небо  хмару  дронів,
Супутників  у  космос  рій,
У  око  будь-якій  вороні,
Вживимо  лазер  бойовий.
Землі  для  планів  нам  замало,
У  Всесвіт  ми  спрямуєм  взір
Ще  «солов‘їна»  не  лунала,
Серед  холодних  чорних  дір.
Ми  в  держбюджет,  на  рік  наступний,
Окремо  кошти  закладем,
Щоб  Місяць  став  для  нас  доступним,
Там  ми  збудуєм  свій  Едем!
Та  що  там  Місяць,  ми  на  Марсі,
Насадим  з  яблуні  садків,
І  кожному  дамо  невдасі,
В  раби  місцевих  марсюків.
Ми  кабель  прокладем  до  Сонця,
Для  цього  створемо  спецфонд,
Щоб  світло  в  хати  вам  лилося,
А  нам  в  кишені  гроші  щоб.
А  як  спіймають  нас  за  руку,
Що  буцімто  крадемо  ми,
Та  тож,  попи  московські,  суки,
То  все  придумали  вони!
Не  крали  ми  нічого  зроду,
Ну  так,  на  з  маслом  бутерброд,
Та  й  не  для  себе  –  для  народу,
А  ми  хіба  не  є  народ?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023

Я з вас дивуюсь…

Я  з  вас  дивуюсь…

Питає  хлопчика  сусідка:  -  Слухай,  Льова!
Твій  брат  новонароджений  горланить  увесь  час,
З  ним  все  нормально,  він  здоровий?
-  Ой,  тітко  Соня,  я  таки  дивуюсь  з  вас!
От  уявіть  собі  –  у  вас  нема  зубів,
На  голові  –  волосся  ноль,  як  на  коліні,
А  руки-ноги,  наче  не  свої,
Весь  час  лежиш  тільки  на  спині,
Сидіти  –  зась,  ходити  й  поготів,
Сказати  ні  бельмес  –  не  знаєш  мови,
Під  себе  можна  тільки  пудити  без  слів,
І  слюні  розпускати,  як  корова.
От  я  б  тоді  на  вас  і  подивився,
Ви  б  так  кричали,  що,  напевно  і  Привоз  закрився!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023

Военком Борисов

Военком  Борисов

-  Военком  Борисов!  -  Я!
-  Колитесь,  как  всё  было?  
-  Я  себя  вначале  чесно  вёл,  
Мзду  не  брал,  и  не  давал,  
Потом  как  повалило,  
И  я  в  Марбелье  виллу  приобрёл.  

Сперва  хотел  купить,  
В  Одессе  дом,  
И  поселить  переселенцев
В  доме  том,  
Потом  задумался
И  оценив  момент,  
Купил  в  Испании,  
Себе  апартамент.  

 -  Бросьте,  военком,  
Рубите  правду,  будет  лучше,  
Вы  ж,  унюхаете  деньги  за  версту.  
 -  Клянусь  не  брал,  я  пост  занял,  
А  мне  в  карманы  сучат,  
Насобиралось  на  машину,  вон  на  ту.  

Автобус  я  хотел
Сперва  купить
И  беженцев  "за  так"  
На  нём  возить
Потом  задумался,  
Расклад  учёл,  
И  новый  Майбах
Для  супруги  приобрёл.  

 -  Военком  Борисов,  
Следак  из  ДБРа  мучил,  
 -  Ты  же,  гад,  у  Родины  украл!  
 -  Я  на  посту  был,  тут  они,  
В  карманы  деньги  тычут.  
Снова  он  упрямо  повторял.  

Сначала  я  решил
Их  собирать
И  нищим  возле  церкви
Раздавать
Потом  прикинул,  
Сколько  спёр,  
И  всё  на  счёт  швейцарский
Перевёл.  

Пару  лет  назад,  
Пришёл  служит  я  военкомом,  
Только  приосанился  чуток,  
Тут,  хлобысь  -  война,  
Пришлось  работать  по  другому  -  
Обеспечить  рекрутов  поток.  

Сначала  они  сами  шли
Не  нужно  и  просить,  
Потом  пришлось  их  подлецов,  
По  улицам  ловить,  
А  тот,  кто  поумнее  был
И  понял  в  чём  прикол,  
Те  приходили  кое  с  чем  
И  клали  мне  на  стол.  

Я  горжусь  тем,  что
Поток  вам  обеспечил,  
И  формально  долг  свой  выполнял  -  
Я  на  посту,  а  тут  они,  
В  карманы  деньги  тычут,  
Ведь  я  у  государства  их  не  крал!  

В  душе  я  честным  был,  
Но  брали  все,  
И  я  потом  утратил  совесть,  
На  совсем.  
Ну,  а  вообще  ответсвенен,  
За  мой  провал,  
Тот,  кто  меня  на  должность  
Назначал.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2023

Отец и сын

Отец  и  сын

Во  деревне  во  глухой,
Жил  себе  пацан  простой,
Был  красив  он  и  умён,
Звали  пацана  Семён.
Повзрослел  он  и  того,
Взяли  в  армию  его,
Он  пошё  служить  стране,
И  погиб  в  бою  в  Чечне.
Но,  впредь,  чем  на  войну  сходить,
Сына  он  успел  родить,
Как  с  роддома  привезли,
Александром  нарекли.
Саша  жил  в  деревне  той,
Вместе  с  мамою-вдовой,
И  с  покойником  отцом,
Одинаков  был  лицом.
И  умён  был  и  красив,
Но  лишь  жизни  смак  вкусив,
Приключилось  СВО  -
Взяли  в  армию  его.
Он  стране  пошёл  служить,
Хотя  мог  ещё  пожить,
И  под  Бахмутом  пацан,
Умер  от  смертельных  ран.
Но,  в  отличие  от  отца,
Не  родил  он  первенца,
Не  успел  ни  двух,  ни  трёх,
Род  его  на  нём  засох…
Во  деревне  во  глухой,
Стоит  школа  под  сосной,
На  стене  висят,  таки,
Две  гранитные  доски.
На  одной  —  Семён  отец,
Желторотый  военспец,
Александр  на  другой,
Словно  брат  его  родной.
Прожил  папа  ничего,
Двадцать  годиков  всего,
Ну,  а  его  родный  сын,
Целых  двадцать  и  один.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2023

Кіт і лис

Кіт  і  лис

Вигнали  кота  у  ліс  –  
Постарів  пухнастий,
Усі  миші  попід  хвіст,
Тільки  щоб  десь  вкрасти.
Сів  під  дубом  віковим,
Та  й  собі  зітхає,
Аж  тут  лис  хвостом  рудим,
Землю  замітає:
-  Що,  прогнали  бідолаху?
Ось  така  вам  дяка!
Все  життя  прожив  під  дахом,
Й  прощавай,  друзяка!
Ох  ти,  братику  вусатий,
Втрапив  у  халепу,
Жит  в  лісі  –  це  не  жарти,
Тут  не  до  вертепу.
Смерть  на  кожнім  кроці  тут,
На  тебе  чатує,
Як  не  здохнеш,  то  уб‘ють,
Правда,  не  жартую.
Тут  і  голод  і  негода,
Ведмеді  з  вовками,
На  стежинках  де  завгодно,
Капкани  з  пастками.
Ну,  а  самий  більший  жах,
То  хорти  мисливські,
Не  врятуєшся  ніяк,
Справи  твої  кепські!
Треба  знати  куди  бігти,
Де  і  як  сховатись,
Щоб  за  кожним  разом  зміг  ти,
Від  них  відірватись.
От  я  знаю  близько  ста,
Варіантів  різних,  
Врятувати  як  хвоста,
Від  щелеп  їх  грізних.
Ну,  а  скільки  знаєш  ти?
Кіт  знизав  плечима:
-  Що  мені  твої  хорти,
Теж  знайшов  причину!
Я  не  знаю  жодної,
Вірної  методи,
Скористаюся  з  твоїх,
Як  тобі  не  шкода.
Тільки  лис  йому  хотів,
Передать  науку,
Аж  тут  зграя  лютих  псів,
Кобелі  і  суки,
З  попід  кожного  куща,
Колом  оточили,
Виють,  гавкають,  харчать,
Бісовая  сила!
Лис  крутнувся  взад,  вперед,
І  вправо  і  вліво,
Та  з  усюди  навперейм,
Собачня  летіла.
І  хоч  знав  він  близько  ста,
Різних  варіантів,
Але  не  зберіг  хвоста,
Та  й  життя  утратив.
Ну,  а  кіт  зумів  ось  так,
Врятувати  шубу  –  
Заховавсь  серед  гиляк,
На  вершечку  дуба.
Кулею  чкурнув  на  верх,
То  дарма,  що  сивий,
І  з  гущавини  сичав,
На  собак  щосили.
Так  буває  у  житті,
Хтось  багато  знає,
Але  користі  від  того,
Геть  зовсім  не  має.
Інший  робить  щось  одне,
Але  бездоганно,
І  в  житті  йому  за  те,
Ще  й  щастить  нежданно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023

Батьківські збори

Батьківські  збори

У  школі  йдуть  батьківські  збори,
Батьки  зібралися  і  класний  керівник,
Дехто  сидить  від  сорому  червоний,
А  дехто  «на  морозі»,  бо  давно  вже  звик.
-  Чому  ваша  донька,  Світлана  Здрок,
Питає  вчителька  в  одної  мами,
Диктанти  пише  із  мільоном  помилок,
Та  ще  й  до  того  всього,  з  матюками?
-  А  шо  ви  хтіли  з  неї?  Нє,  ти  подивись?
Ви  шо,  того?  Не  можете  поняти?
І  чьо  вопше  до  неї  ви  взялись?
Дитина  починає  ваш  диктант  писати,
Старається,  хвилюється  страшенно,
В  словах,  канєшно,  допускає  помилки,
Нервує  з  того  приводу,  навєрно,
Ну  і  понятне  дєло,  пише  матюки!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023

У Ростові, біля цирку

У  Ростові,  біля  цирку

У  Ростові,  біля  цирку,
Революція  іде,
Хай  Пригожин,  всі  гукнули,
За  отамана  буде!
В  нього  рожа,  не  дай  Боже!
Тож  він  всіх  там  переможе!
А,  як  Шойгу  впійме,  гада,
То  спитає,  де  снаряди?
Ге-ге-гей,  всі  прокричали,
Та  й  на  танки  посідали,
Але  самий  перший  танк,
У  воротях  і  застряг!
Танк  застряг  в  воротях  цирку,
Ось  тобі  і  вся  вечірка!
Все  пішло  не  так,  як  малось,
Вся  задумка  поламалась,
Понеслось  все  шкереберть,
Навіт  декому  на  смерть.
Але  рушили  в  похід,
На  Москву,  де  лисий  дід,
Так  дістав  уже  усіх,
Що  й  «того»  його  не  гріх.
На  вперейми  їм  одразу,
З  гір  далекого  Кавказу,
Вирушив  загін  солдат,
З  чайним  іменем  «Ахмат».
Та  підвів  їх  світлофор,
Утворив  щільний  затор,
І  джигітам  бородатим,
Цілий  день  прийшлост  стояти,
Бо  ж  не  можна  на  червоне,
Це  порушення  закону!
Цирк  та  й  годі,  сміхота,
Танк  застряг  у  воротах!
Ну,  а  браві  вагнери,
Не  напудили  в  штани,
Тихо  їхали  у  гості,
Діду  поламати  кості.
Правда,  якось  вийшло  так,
Збили  вартісний  літак,
З  ним  на  пару  –  гвинтокрили,
П‘ять  чи  шість,  теж  приземлили.
Просто,  ті  літали  в  небі,
Там  де  їм  літать  не  треба.
Якийсь  цирк  чи  то  бардак,
Танк  застряг  не  просто  так!
А  весь  світ  перед  екраном,
Хто  з  попкорном,  хто  з  стаканом,
Роблять  ставки,  б‘ють  заклади  –  
Діда  вб‘ють,  помре  чи  сяде?
Чи  у  зашморг  на  гиляку,
Чи  інфаркт  від  переляку,
А,  можливо,  «бідолагу»,
Потягнуть  на  суд  в  Гаагу?
Аж  тут  раптом,  раз  –  і  все,
Нікуди  ніхто  не  йде,
Ось  тобі  і  новина,
Революції  –  хана!
І  це  бунт  так  виглядає,
То  кого  ж  він  налякає?
То  не  заколот,  то  фарс,
Або  картопляний  спас.
Танк,  застряглий  у  воротях,
Однозначно  –  цирк  на  дроті!
Але  то  на  перший  погляд,
Все  вирішує  світогляд.
Цезар  чи  Наполеон,
Не  боялись  перепон,
А  от  повар  –  протестант,
Це,  як  гопник  –  музикант.
Півень  лебедем  не  стане,
Ні  тверезий,  ані  п‘яний,
Ані  білим,  ані  чорним,
Як  і  бубон  із  волторни.
Треба  підбивать  людей,
Та  й  іти  у  мавзолей,
І  Володьку  піднімати,
Отой  вміє  керувати!..
У  Ростові  все  спокійно,
Цирк  на  місті,  брама  теж,
Танк  наїхав  десь  на  міну,
Що  ти  з  клоунів  візьмеш?
А  я  тілько  но  з  пивком,
Примостився  вечерком,
Взяв  попкорну  два  відра,
Чіпсів,  всякого  добра,
Думав  подивитись  шоу,
Як  Євген  завалить  Вову.
І  ось  тут  такий  прокол,
Пермкнуся  на  футбол.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023

Частушки 3

Вышла  тётка  на  балкон
Там  летает  русский  дрон
Банкой  запустила
«Птичку»  приземлила

Мы  решили  пострелять
Стали  пушку  расчехлять
Но  пришли  титушки
И  отжали  пушку

Мы  приехали  на  танке
Подбежали  две  цыганки
Ай  нэ  нэ,  ай  нэ  нэ
Нету  танка  —  нет  войне!

Бабка  как-то  вечерком
Угостила  нас  чайком
Пить  мы  не  боялись
Правда,  обосрались

Хрена  на  осквы  прилавках
До  хрена  в  стеклянных  банках
На  хрена  нам  до  хрена
Если  денег  ни  хрена

Мы  везли  в  своём  Камазе
На  войну  солдатиков
Ручки,  ножки  отлетели
Мы  на  мину  налетели

От  просроченной  тушенки
Боевой  напал  понос
Мы  портки  все  поснимали
С  голой  жопой  воевали

Как-то  на  святую  Русь
Прилетел  заразный  гусь
А  с  ковидной  фабрики
Боевые  зяблики

Мы  приехали  с  Тагила
Тот,  который  Нижний
Ты  мертвец  и  я  мертвец  
Не  сберёг  Всевышний

Мы  с  приятелем  вдвоём
Приехали  с  Бурятии
Повстречали  полк  Азов
И  на  пару  спятили


03-04.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988791
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023

Дика Роза

Дика  Роза                                                Where  the  Wild  Roses  Grow      Nick  Cave  and  the  Bad  Seeds  

Прозвали  мене  Дика  Роза
Та  ім“я  моє  —  Ліза  Дей
Чом  так  звали,  дізнатись  не  можу
Бо  ім“я  моє  —  Ліза  Дей

В  перший  день,  як  побачив  її,  я  знав,  що  сама
Вона  в  очі  дивилась  мені
Її  губи  були  багряні,  як  рози
Що  на  річці  ростуть,  дикі  і  неземні

Коли  в  двері  постукав,  увійшовши  в  мій  дім
Я  завмерла  в  обіймах  міцних
Він  був  першим  моїм  і  ледь  рухом  легким
Витер  сльози,  що  бігли  по  щокам  униз

Приспів

Другим  днем  я  подарував  їй  квітку
Вона  красуня  найкраща,  що  бачив  в  житті
Я  спитав:  -  Чи  ти  знаєш  де  квітнуть  рози
Такі  солодкі,  червоні  і  вільні,  як  ти?

В  другий  день  він  прийшов,  квітку  алу  приніс
-  Чи  усі  негаразди  покинеш?
Я  кивнула,  що  так,  коли  в  ліжко  лягла
-  Як  я  рози  покажу,  чи  прийдеш?

Приспів

В  третій  день  він  привів  мене  до  річки
Показав  рози  й  поцілував
І  останні,  стиха,  я  почула  слова
Поки  він  наді  мною  із  камнем  стояв

В  день  останній  привів  її  до  диких  роз  я
Вона  на  берег  лягла  в  лекий  подих  вітрів
На  прощання  сказав:  -  Все  прекрасне  вмира
І  заплів  дику  розу  їй  поміж  зубів

Приспів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

Кіт

Кіт

-  Якась  ви,  Сарочко,  знервована  уся,
Напружена,  зелена,  як  смерека.
-  Та..,  Сьома  потягнув  топить  кота,
Із  друзями,  тут  на  ставочок,  недалеко.
-  Та,  шоб  він  здох,  таке  бридке!
І  шо,  як  весь  процес  відбувся?
-  Ой,  щось  мені,  здається,  стало  зле,
Той  кіт,  годину  вже,  як  повернувся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2023

Пучит Россию путчами

Пучит  Россию  путчами

Пучит  Россию  путчами,
А,  может  быть,  это  к  лучшему?
Может  быть  всю  её  выпучит,
И  она  глазки  повыпучив,
Вдруг  испытает  искренне,
Лёгкость  от  правды  и  истины.

Мутит  Россию  смутами,
Но,  правда  ведь,  это  не  круто  ли?
Что,  до  конца  её  вымутит,
И  из  себя  она  выблюет,
Грязное,  затхлое,  мутное,
То,  что  мешает  подспудно  ей.

Бродит  Россия  бунтами,
И  революцией,  будто  бы,
А  как  закваска  вся  выбродит,
Силу  хмельную  как  вызволит,
То  разлетится  цепь  звеньями,
Ей  принося  исцеление.

И  она  станет  открытая,
Трезвая  и  умытая,
Чистая  и  опрятная,
И  всем  на  свете  понятная.
Только,  представить  всё  это  нельзя,
Ведь  у  России  другая  стезя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2023

Ера толерантності

Ера  толерантності

У  еру  толерантності  повно  ідей  безумних,
І  доживем  ми  скоро  до  таких  часів,
Коли  не  можна  буде  думати  розумним,
Бо  це  образить  почуття  дурних.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2023

Дивовижно

Дивовижно                                                                        It`s  amszing    Aerosmith  

Я  правду  не  сприймав
Я  вибирав  не  тих
Ангел-хранитель  бачив  мій  кожен  гріх
Були  такі  часи
Втрачав  я  розум  свій
У  спробі  пройти  крізь  біль

Коли  я  виратив  міць
І  на  підлогу  впав
Мені  здавалось,  я  можу  втекти,  але  я  не  став
Я  геть  збезсилів  весь
Жувучі  у  брехні
Чекав,  що  смерть  прийде  мені

Дивовижно
Ти  раптово  побачиш  світло  в  своїх  очах
Дивовижно
Коли,  нарешті  відчуєш,  що  все  буде  добре  так
Дивовижно  
Я  молюся  за  всіх,  в  кого  розпач  живе  в  серцях

А  постріл  в  скроню  –  це  уже  навічно
Як  ти  злетиш  з  підрізаним  крилом?
Життя  –  це  шлях,  а  не  ціль  одвічна
І  я  не  знаю,  що  там  завтра  за  вікном

«Ти  повзати  навчись
Перш  ніж  будеш  іти»
Але  я  просто  не  слухав  ці  праведні  балачки
Я  був  на  вулиці  знов
І  лиш  боровся  я
Видряпуючи  життя

Дивовижно
Ти  раптово  побачиш  світло  в  своїх  очах
Дивовижно
Коли,  нарешті  відчуєш,  що  все  буде  добре  так
Дивовижно  
Я  молюся  за  всіх,  в  кого  розпач  живе  в  серцях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023

Побажання

Побажання

-  Цілую  тебе,  Сарочка!  Спи  з  Богом!
 -  Не  чую,  Моня!  Ще  раз  повтори!
-  Говорю  я  тобі:  Йди  спати!  З  Богом!
-  З  ким  спати?  Тут  у  трубці  щось  шумить!
-  Кажу  по  буквам:  Боря,  Орест,  Гриша,  
І  ще  раз  Орест,  Міша,  чутно  так?
-  Я  зрозуміла,  але  чому  із  Орестом  два  рази  мушу?
Він,  що  начальник  твій,  чи  як?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023

А в мене тато був…

А  в  мене  тато  був…

А  в  мене  тато  був  колись  солдатом,
Не  був  героєм  він,  а  просто  воював,
За  землю,  за  дітей,  за  рідну  хату,
На  тій  війні  він  голову  поклав.
Він  був  прямим  і  щирим  чоловіком,
Він  зголосився  сам,  не  звав  його  ніхто,
Казав,  що  нам,  малим  ще  стане  віку,
Який  на  смак  той  порох,  спробувати  щоб.
А  я  в  руках  із  іграшковим  автоматом,
По  лісу  з  хлопчаками  бігав  і  не  знав,
Не  відав,  як  це  справді  помирати,
За  мене  батько  сам  один  усе  пізнав.
Бувало,  видерусь  до  нього  на  коліна,
А  він  розріже  теплий  свіжий  коровай,
Промовить  лагідно:  -  Рости  великим,  сину,
І  татка  згадуй  часом  і  не  забувай.
Я  не  забув,  та  тільки  спогади  короткі,
За  кілька  найщасливіших  років,
Одна  лиш  у  військовій  формі  фотка,
Та  відголос  тих  теплих,  щирих  слів.
Героєм  він  не  став  і  зірку  не  отримав,
Він  просто,  захистив  собою  майбуття,
А  Бог  зірок  по  небу  сотнями  розкидав,
Для  тих,  кому  ми  всі  завдячуєм  життям.
Я  виріс,  батьком  став,  теж  сина  маю,
Росте  хлопчина,  тягнеться  у  вись,
І  як  спитають,  він  відповідає:
-  А  в  мене  дід  солдатом  був  колись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2023

Лада Калина

Лада  Калина

Придбав  Микола  Ладу  на  базарі,
Малину  чи  Калину,  щось  таке,
А  тут  якраз  закон  взяли  й  прийняли,
Щоби  російського  не  було  в  нас  ніде.
Переназвуть  геть  все,  писала  преса,
Якщо  десь  пам’ятник  чи  вулиця  яка,
Залишать  тільки  бронзового  Щорса,
Його  ж  бо  де,  ваяли  з  Кравчука.
Приїхав  Коля  оформлятись  в    МРЕО,
-  Яка  машина?  -  Лада,  каже,  тобто  ВАЗ.
-  Е  ні,  юначе,  тут  не  буде  діла,
З  такою  назвою  ми  не  оформим  вас.
Бо  “тачка”  ваша  зроблена  в  Тольятті,
А  це  ж  відомо  де,  беззаперечний  факт.
І  це  ми  маємо  в  техпасорт  записати?
Не  тра  мене  тримати  за  лоха...
Адреса  ваша,  я  не  візьму  до  толку  -  
Село,  хай,  Боже  збавить,  Москалі!?
Та,  і  у  вас,  шановний  пане  Волков,
Російське  прізвище,  я  бачу,  взагалі!
Микола  постояв,  почухав  “рєпу”  -  
“Оце  мороку  я  собі  придбав,
Потрапив  з  нею  ще  й  в  таку  халепу,
Ні,  треба  щось  брехати,  бо  пропав”:
-  Добродію,  говорить,  так  село  назвали,
Бо  там  діди  колись  побили  москалів!
А  Волкови  ми,  бо  їм  голянки  рвали,
Не  гірше  за  справжнісінькіх  вовків!
І  Лада  ця,  усеж  таки  Калина,
А  ще  вона  червона,  наче  мак!
Як  каже  Галочка,  моя  дружина,
Це  ж  просто  з  неба,  неймовірний  знак!
Інспектор  полистав  щось  у  своїх  талмудах,
В  нових  інструкціях,  що  надійшли  уже,
І  прийняв  рішення,  доволі  мудре  -  
Якщо  воно  вже  в  нас,  то  точно  не  чуже!
Бо,  як  заборониш  всі  оті  Камази,
Військову  нашу  силу  тяглову,
Урали,  ГАЗи,  ЗІЛи  і  УАЗи  -  
“Буханки”  й  “Бобики”,  без  них  же,  як  без  рук!
Та  й  те,  що  котиться,  стріляє  і  літає,
Було  ще  зроблено  давно,  в  СРСР,
І  хоч,  походження  сумнівне  має,
А  ворога,  між  тим,  добряче  б’є!
Жигулики  старі  і  Ниви  з  Москвичами,
Ще  на  селі  торують  собі  шлях,
На  гаражах  дядьки  доводять  їх  до  тями,
Щоби  пилюку  розганяти  по  полях.
У  кожній  тій  бляшанці  на  колесах,
Живе  цілком  конкретний  інтерес,
І  дуже  навіть  в  наших  інтересах,
Аби  вони  нам  забезпечили  процес...
Приїхав  Коля  згодом  на  Калині,
Як  мак  червоній,  в  рідні  Москалі,
Налив  собі  чарчину,  і  своїй  дружині,
І  випили  вони  за  перемогу  нашу  у  війні.




Придбав  Микола  Ладу  на  базарі,
Малину  чи  Калину,  щось  таке,
А  тут  якраз  закон  взяли  й  прийняли,
Щоби  російського  не  було  в  нас  ніде.
Переназвуть  геть  все,  писала  преса,
Якщо  десь  пам’ятник  чи  вулиця  яка,
Залишать  тільки  бронзового  Щорса,
Його  ж  бо  де,  ваяли  з  Кравчука.
Приїхав  Коля  оформлятись  в    МРЕО,
-  Яка  машина?  -  Лада,  каже,  тобто  ВАЗ.
-  Е  ні,  юначе,  тут  не  буде  діла,
З  такою  назвою  ми  не  оформим  вас.
Бо  “тачка”  ваша  зроблена  в  Тольятті,
А  це  ж  відомо  де,  беззаперечний  факт.
І  це  ми  маємо  в  техпасорт  записати?
Не  тра  мене  тримати  за  лоха...
Адреса  ваша,  я  не  візьму  до  толку  -  
Село,  хай,  Боже  збавить,  Москалі!?
Та,  і  у  вас,  шановний  пане  Волков,
Російське  прізвище,  я  бачу,  взагалі!
Микола  постояв,  почухав  “рєпу”  -  
“Оце  мороку  я  собі  придбав,
Потрапив  з  нею  ще  й  в  таку  халепу,
Ні,  треба  щось  брехати,  бо  пропав”:
-  Добродію,  говорить,  так  село  назвали,
Бо  там  діди  колись  побили  москалів!
А  Волкови  ми,  бо  їм  голянки  рвали,
Не  гірше  за  справжнісінькіх  вовків!
І  Лада  ця,  усеж  таки  Калина,
А  ще  вона  червона,  наче  мак!
Як  каже  Галочка,  моя  дружина,
Це  ж  просто  з  неба,  неймовірний  знак!
Інспектор  полистав  щось  у  своїх  талмудах,
В  нових  інструкціях,  що  надійшли  уже,
І  прийняв  рішення,  доволі  мудре  -  
Якщо  воно  вже  в  нас,  то  точно  не  чуже!
Бо,  як  заборониш  всі  оті  Камази,
Військову  нашу  силу  тяглову,
Урали,  ГАЗи,  ЗІЛи  і  УАЗи  -  
“Буханки”  й  “Бобики”,  без  них  же,  як  без  рук!
Та  й  те,  що  котиться,  стріляє  і  літає,
Було  ще  зроблено  давно,  в  СРСР,
І  хоч,  походження  сумнівне  має,
А  ворога,  між  тим,  добряче  б’є!
Жигулики  старі  і  Ниви  з  Москвичами,
Ще  на  селі  торують  собі  шлях,
На  гаражах  дядьки  доводять  їх  до  тями,
Щоби  пилюку  розганяти  по  полях.
У  кожній  тій  бляшанці  на  колесах,
Живе  цілком  конкретний  інтерес,
І  дуже  навіть  в  наших  інтересах,
Аби  вони  нам  забезпечили  процес...
Приїхав  Коля  згодом  на  Калині,
Як  мак  червоній,  в  рідні  Москалі,
Налив  собі  чарчину,  і  своїй  дружині,
І  випили  вони  за  перемогу  нашу  у  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2023

Чому у тебе не бринить в очах сльоза?

Чому  у  тебе  не  бринить  в  очах  сльоза?

Чому  у  тебе  не  бринить  в  очах  сльоза,  
Хоч  коси  за  плечима  розплелися,
Ти  пам“ятаєш  всі  слова,  що  він  сказав,
Вони  навічно  в  серці  зосталися.
Сміливо  ти  ввійшла  в  нове  життя,
Прибравши,  ледве  зриму  перепону,
Не  відчуваючи  ні  крихти  каяття,
З  сумлінням  чистим,  як  сльоза  Мадонни.
Пірнеш  із  головою  в  почуття  нові,
Гарячим,  незгасаючим  багаттям,
Палитимеш  безсонні  ночі  й  дні,
В  гонитві  за  непевним,  швидкоплинним  щастям.
В  вервечці  багаточислених  імен,
Статур,  характерів  і  кольорів  волосся,
Розлучень,  зустрічей,  відвертих  сцен,
Плекатимеш  свою  дорослість.
Та,  кожен  дотик  до  оголеної  шкіри,
І  хтиві  прогляди  на  тебе  звідусіль,
Залишать  по  собі  відчутні  діри,
В  озоновому  шарі  ніжної  душі.
Крізь  ті  шпарини,  зовсім  не  помітні,
Тікатиме  назовні  твоя  суть,
Натомість  замінившись  чимось  мутним,
Що  заважає  з  легкістю  вдихнуть.
Та  все  ж,  ти  йдеш,  упевнена  і  незалежна,
Під  руку  із  черговим  королем,
Пізніще,  ти  в  обіймах,  тільки  у  валета,
А  там,  невдовзі,  шістки  вже  чекають  навзаєм...
Ти  справжня  жінка,  але  уже  з  минулим,
В  свої  неповних  двадцять  шість,
Навшпиньках  в  дім  заходиш,  аби  мама  не  почула,
Затамувавши  подих,  як  колись.
Давно  вже  коси  в  спогадах  зостались,
На  ново  їх  не  вийде  заплести,
Сльозинки  деколи  в  очах  бриніти  стали,
За  тим,  чого  не  вдалося  знайти.
Та  віра  все  ж  тебе  не  покидає,
І  жевріє  надія,  що  знайдеться  той,
Хто  діри  у  душі  коханням  залатає,
І  подарує  безкорисливу  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023

Неправдива казка

Неправдива  казка                            A  tale  that  wasn`t  right  

Ось  і  я,  зовсім  один
Розум  каменем  застиг
Серце  переповнив  лід
Захист  від  всіляких  бід

Дякую,  мій  давній  друг
Це  вже  все,  останній  круг
Неправдива  казка  ця
Ніч  не  буду  спати  я

Серцем  і  душею  знов
Заплатив  я  за  любов
Бравий,  сильний,  молодий
Та  відчуваю  тільки  біль

Друзями,  станем  ми
Ти  повір,  що  я  правий
Добре  знаєш  все  сама
Ти  не  спатимеш  одна

Серця  і  душі  мотив
Хтось  продав,  а  хтось  купив
Бравих,  сильних,  молодих
Знову  пісня  ця  про  них

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2023

Газована вода

Газована  вода

-  Відповідайте,  Рабинович,  тільки  чесно  й  прямо,
Не  треба  тут  мені  історії  плести,
Як  вам  вдалось,  торгуючи  водою  з  бульбашками,
Садибу  на  три  поверхи  звести?
-  Цікава,  пан  інспектор,  вимальовується  справа,
Але,  у  відповідь,  я  запитаю  вас  тоді  –  
Якщо  на  річковій,  потужні  ГЕС  відгрохала  держава,
То,  чом  би  і  мені  не  мати  хатку  на  газованій  воді?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023

Рідна мати війна

Рідна  мати  війна(Пісня  одеського  воєнкома)  

Рідна  мати  війна,  
Ти  ж  мене  з  дна  підняла,
І  виводила  мене  подалі  з  села,
І  в  далеку  Марбелью,  ти  для  мене  шляхи  прокладала,  
І  карт  бланш,  бездоганний,  на  гроші    дала.
І  в  далеку  Марбелью,  ти  для  мене  шляхи    прокладала,  
І  карт  бланш,  бездоганний,  на  гроші  шалені  дала  

Хай  з  відкатів  я  стану,  
Біднішим  на  трішки,  
Ще  зелених  купюр  зароблю  я  собі,  
І  на  березі  моря,  я  придбаю  маєток    розкішний,  
І  машину  куплю  завдяки  лиш  тобі,  
І  на  березі  моря,  я  придбаю  маєток  розкішний,  
І  машину  і  яхту  куплю  завдяки  лиш  тобі.  


Я  візьму  ще  не  раз,  
І  на  верх  віддам  долю,  
Та  я  стільки  накрав,  і  вкраду  стільки  ж  знов,  
Головне,  щоб  війна  все  тривала  й  тривала  поволі,  
А  я  в  гроші  собі,  перетворював  кров,  
Головне,  щоб  війна  все  тривала  й    тривала  поволі,  
А  я  в  грошики  вашу,  лохи,  перетворював  кров.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023

Дякую, що любиш ти

Дякую,  що  любиш  ти                        Thank  You  for  Loving        Bon  Jovi



Є  речі  зовсім  не  прості
Для  мене  як  тягар
Тут  ми  одні,  лиш  я  і  ти
І  цей  старий  ліхтар
За  дверми
Залиш  увесь  цей  світ
Усе,  що  дати  тобі  зміг
Лиш  я  і  кілька  слів

Дякую,  що  любиш  ти
Очима  стаєш
Коли  осліп
Вдихнути  даєш
Прозтуливши  губи
Дякую,  що  любиш  ти
Дякую,  що  любиш  ти

Не  знав,  що  маю  мрію  я
А  нею  стала  ти
І  небо  у  твоїх  очах
Змінило  кольори
Я  кляусь
Що  не  брехав  тобі
Якби  і  зміг,  ти  б  все  одно
Повірила  мені

Приспів

Ти  піднімеш  мене,  якщо  я  впаду
Ти  попередиш,  перш  ніж  я  попадусь
Якщо  тонутиму  —  розділиш  море
І  віддаси  своє  життя  за  моє

За  дверми
Залиш  цей  світ
Усе,  що  дати  тобі  зміг
Лиш  я  і  кілька  слів

Дякую,  що  любиш  ти
Очима  стаєш
Коли  осліп
Вдихнути  даєш
Розтуливши  губи

Дякую,  що  любиш  ти
На  крилах  несеш
Коли  без  сил
Вдихнути  даєш
Розтуливши  губи
Дякую,  що  любиш  ти
Дякую,  що  любиш  ти
Дякую,  що  любиш  ти
Оо,  що  любиш  ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023

Хургада

Хургада

Во  Египте,  в  Хургаде,
Плывут  ласты  по  воде,
То  тигровая  акула,
Трошки  палку  перегнула.
Съела  русского  пловца,
На  глазах  его  отца,
А  народ    давай  смеяться  –  
Нефиг  было  там  купаться!
Я  с  народом  не  согласен,
Хищник  сей,  весьма  опасен,
Может  съесть  иль  покалечить,
И  людей  расчеловечить.
Это  правда,  спору  нет,
Смерть  –  мрачнейшая  из  бед,
И  погибшего  нам  жаль,
Даже  если  он  москаль.
Но  не  всё  так  однозначно,
Что,  если  бы  иначе,
Мы  на  это  всё  взглянули,
Скажем,  как  бы,  по  акульи…
Вот  заходит  в  сине  море,
Мирный  парень,  всё  такое,
Без  оружия  в  руках,
В  ластах  только  и  трусах.
Но,  акуле,  очевидно,
Снизу  лучше  было  видно,
Что  сей,  якобы,  простак,
Плавал  там  не  просто  так.
Ведь  почивший  русский  сноб,
Ярый  был  акулофоб,
Первым  мог  акулу  съесть,
Доказательств  море  есть.
Говорят,  что  там  на  дне,
Лежат  карты  в  тишине,
Если  б  карты  те  достать,
Я  бы  мог  вам  показать,
Как  напасть  стремился  он,
Сразу  с  четырёх  сторон,
На  акулу  с    Хургады,
Спящую  в  слоях  воды.
С  детства  он,  я  знаю  точно,
Не  любил  её  заочно,
Всё  акулье  презирал,
Ещё  миг  бы  и  напал!
На  акульем  языке,
Он  не  знал  ни  «бэ»  ни  «мэ»,
Запретить  его  хотел,
В  общем,  полный  беспредел!
Ну,  а  взять  татуировки,
Это  ж  чисто  уголовка,
Там  всё  против  акул,
Вот  он  взял  и  утонул!
Это  ж  ясно,  как  пить  дать,
Плыл  он,  чтоб  атаковать,
И  забрать  себе  потом,
Весь  большой  акулий  дом.
Так,  по  сведениям  разведки,
В  ванной  он  бывал  не  редко,
И  не  просто  в  ней  лежал,
А  под  воду  всё  нырял.
Кто-то  скажет  –  совпадение,
У  меня  другое  мнение.
Он  нырял  не  просто  так,
Он  тренировал  теракт,
И  когда  купаться  лез,
Не  скрывал  свой  интерес,
А  акула,  между  делом,
Превентивно  его  съела.
А,  что  был  он  безоружен,
Тут  экспертов  вывод  нужен,
Может  он  свой  арсенал,
Там,  на  пляже  прикопал?
Так,  что  он  с  акулой  квиты,
Это  лишь  самозащита,
Чтобы  жертвою  не  стать,
Нужно  первым  нападать.
И,  вообще,  подумать  надо,
Может  в  правду  был  он  гадом,
Так,  что  рыба  не  причём,
Вся  вина  лежит  на  нём.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986830
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.06.2023

Мандрівник

Мандрівник

-  Я  в  кишені,  напровсяк,
Ношу  візитівку,
На  якій  моє  ім‘я,
І  адреса  тільки,
Щоб,  коли  мене  знайдуть,
Дуже,  дуже  п‘яним,
Пожаліють  й  відвезуть,
До  моєї  спальні.
-  Ви  ж  в  Бердичеві  живете,
Нашо  Вам  ці  манси?
І  дорогу  сам  знайдете,
В  будь-якому  трансі.
-  А  я  Берлін,  пишу  не  картці,
Александрплац!
-  Ви  вже  похмелились  вранці?
Як  так,  пане  Кац?
-  На  путівку  не  зібрав,
Я  грошей  донині,
А,  зато  вже  побував,
Два  рази  в  Берліні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023

Дорожній корок

Дорожній  корок  

Доріг  покручених  заплутаний  клубок,
Вони  пронизують  все  місто  як  судини,
Тече  невпинно  транспорт,  за  рядком  рядок,
Пульсуючи  у  світлофорному  режимі.
По  магістралям,  з  центру  в  передмістя,
Тримаючи  свій  певний  ритм  і  лад,
Минає  незліченні  перехрестя,
Шляхопроводами  вертаючись  назад.
Колатералями  вузеньких  вулиць  і  провулків,
Сновигають  маленькі  кров‘яні  тільця,
Шукаючи  на  ніч  собі  притулку,
На  паркінгу  відведених  місцях.
Шурхочуть  шини  по  вологому  асфальту,
Гудять  клаксони,  кожен  на  свій  тон,
Система  набуває  свого  кшталту,
Наповнившись  потоками  авто.
Спинись  на  мить,  почуй  роботу  серця,
В  момент  його  напруження  –  годину  пік,
Ось  воно  рівно  і  ритмічно  б‘ється,
А,  ось  завмерло  на  одній  з  автодоріг.
Причина,  як  завжди  банальна  –  ДТП,
Загусла  кров  колісного  потоку,
Так  і  раніше  було  і  буває  до  тепер,
Хоча  артерій  сітка  нині  вже  нівроку.
Дорожній  корок,  як  в  судині  тромб,
Не  діє  закоркована  кінцівка,
І  не  відомо,  скільки  часу  треба  щоб,
На  волю  вирвалась  хоча  б  одна  автівка.
Немає  ходу  далі,  зупинились  всі,
Заклякли  міцно,  рухатись  не  в  змозі,
Лиш  всюдисущі  водії  таксі,
Шукають  шлях  через  бічні  анастомози.
Ось  наглухо  «швидку»  на  виїзді  затисло,
Непробивний  навкруг  залізний  щит,
Десь  там,  комусь  не  вистачає  кисню,
А  тут  застряг  цей  рятівний  еритроцит.
Хтось  не  встигає  на  літак  в  аеропорт,
А  хтось  вже  на  екзамен  запізнився,
Чекають  гості  на  весільний  торт,
А  він  підступно  у  полоні  опинився.
На  допомогу,  розтягнути  цей  завал,
Під  миготливим  червоно-синім  світлом,
Ввімкнувши  гучно  звуковий  сигнал,
Патруль  приносить  наче  свіжим  вітром.
Під  його  впливом  розчиняється  затор,
Звільняючи  просвіт  дорожньої  судини,
І  знову  загарчав  заглушений  мотор,
І  весело  побігли  відпочилі  добре  шини.
Сідає  сонце  за  найвищий  хмарочос,
Вирівнюється  пульс,  зникає  аритмія,
Вечірнє  місто  наче  знає  щось,
І  про  нічний,  нарешті,  відпочинок  мріє.
Поволі  темрява  дороги  огортає,
Вмикаються  рядами  ліхтарі,
На  світлофорах  жовте  світло  не  згасає,
Червоне  та  зелене,  поки  що,  не  в  грі.
Якщо  не  спиш  ти,  вигляни  в  віконце,
Послухай,  як  проспекти  сонні  шепотять,
Бо  швидко  ніч  мине  і  променисте  сонце,
Заллє  теплом  проїжджої  частин  гладь.
І  потечуть  по  капілярам  вуличок  й  провулків,
Струмки  залізні  виспаних  машин,
Заповнивши  собою  магістралей  візерунки,
Відновлять  дещо  призабутий  плин.
Заб‘ється  гучно,  завирує  місто,
Вертаючись  у  свій  звичайний  ритм,
І  знову  декому  на  трасі  стане  тісно,
А  хтось  проїде  без  зупинок  лабіринт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023

Частушки (2)

Вышел  путин  на  крыльцо
Видит  в  зеркале  лицо
Глянул  хорошенько
А  там  Лукашенко

Покормили  птиц  весной
Заболели  всей  страной
Это  вам  не  шутка
Этническая  утка

Путин  зверски  лютовал
Он  бендеровцев  искал
И  Антонио  Бендеру
Замочил  по  беспределу

Путин  вместе  с  Лукашенко
Нажрались  гороха
И  сбивали  газом
Пернатую  заразу

Пунин  в  клинику  пришёл
Ботокса  ширнуть  укол
А  бедняге  в  вену
Там  ввели  пургену

Попал  путин  на  тот  свет
Думал  встретит  Бога
Залетел  в  казан  с  смолой
Скатертью  дорога

Лукашенко  на  халяву
С  путиным  пошёл  в  бордель
Взяли  на  двоих  одну
Машеньку  Захарову

Лукашенко  как-то  раз
Путину  заехал  в  глаз
Спутал  он  Вована
С  Бендерою  Степаном

Путин  вместе  с  Лукашенко
Прыгал  на  батуте
Оба  улетели  в  даль
Хто  не  скаче  –  той  москаль

Путин  как-то  на  концерте
Песню  весело  запел
Но  подвела  фанера
Батько  наш  –  Бандера

Путин  в  клинику  пришёл
Сделать  обрезание
А  ему  отняли  всё
Вот  так  наказание

Лукашенко  как-то  раз
Заночевал  у  путина
И  вовсе  не  стесняется
Один  раз  не  считается

Опа,  опа,  россия  не  гейропа
У  нас  свои  есть  геи
И  Боря  Моисеев

03-04.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2023

Частушки (1)

Частушки  

На  Славутич  напал  змей  
В  виде  русских  упырей
А  наш  батюшка  кадилом  
Разогнал  нечисту  силу

Лукашенко,  как-то  раз
Не  успел  на  унитаз
Положил  он  мину
Сам  себе  в  штанину

Сидит  путин  на  заборе
У  него  большое  горе
Звёзды  на  кремле  спилили
На  тризубцы  заменили

Вышла  дама  на  привоз
Смотрит  –  русских  чёрт  принёс
Джавелинчик  взяла
Вас  тут  не  стояло

В  Белоруссии  запрет
Месячным  сказали  –  нет
Нафиг  вам  прокладки
Выходи  на  грядки

Танки  ехали  в  колоне
Возле  города  Херсона
Байрактарчик  –  это  сила
Танкам  башни  посносило

Чернобаевку  бомбят
Двадцать  пятый  раз  подряд
У  россии  паника
Словно  на  Титанике

Ехал  Вова  на  войну
Да  в  чужую  сторону
А  назад  приволокли
Без  ноги  и  без  руки  

Путин  ***  наелся  блох
Сел  на  мусорку  и  здох
А  ему  собака
Откусила  сраку

Опа,  опа,  россия  не  Европа
И  она  не  Азия
Смешно  до  безобразия

03-04.2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986456
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2023

Солдат удачі

Солдат  удачі                                                                          Deep  Purple              Soldier  of  fortune  


Скільки  ж  дивних  тих  історій,  тобі  я  розказав
Як  тинявся  я  по  світу  і  той  день  весь  час  чекав
Коли  з  піснею  за  руку  взявши,  сказала  б  ти  мені:
Ляж  зі  мною  і  кохай  мене  і  я  б  залишився  тоді

Та  старів  я  з  кожним  роком
І  пісні,  усі,  що  знав
Ехом  лиш  лунають
Наче  спів
Крил  скрипучих  вітряків
Завжди  буду  я
Солдатом  удачі

Скільки  раз  у  мандрах  вже  давно,  нового  щось  шукав
Холодними  ночами,  сам  один,  без  тебе  десь  блукав
Часто  подумки  я  бачив,  ніби  поруч  ти  стоїш
Хоч  сліпота  бентежить  і  я  сам,  як  був  раніш

Та  старів  я  з  кожним  роком
І  пісні,  усі,  що  знав
Ехом  лиш  лунають
Наче  спів
Крил  скрипучих  вітряків
Завжди  буду  я
Солдатом  удачі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023

Эра Шапокляк

Эра  Шапокляк

Плыли  два  лебедя  –  гордые  птицы,
Утки  за  ними  гребли,  как  могли,
Просто,  среди  населенья  зверинца,
Плавать  умели  лишь  только  они.
Пони  и  ослик,  еноты  и  козы,
И  обезьянки  остались  на  дне,
В  клетках  из  стали,  стекла  и  железа,
Вечный  покой  обрели  в  тишине.
Плавают  кресла,  шкафы  и  комоды,
Хрюши  взобрались  на  шифер  хлева,
Рядышком,  смытая  в  мутную  воду,
Крыша,  как  лайнер  с  трубой,  проплыла.
Крыше  вдогонку,  верхом  на  берёзке,
Мокрый  сидит  и  испуганный  кот,
Пёс,  словно  сёрфер,  кружиться  на  доске,
Ёжик,  цепляясь  за  ветку  плывёт…
Что  же  вы,  глупые  люди  вчудили,
Звери  привыкли  ведь,  вам  доверять,
Просто,  с  судьбою  своею  смирились,
Но,  не  просили  вас,  их  приручать.
Напрочь  забыли  вы  деда  Мазая,
Тот  утонуть,  ведь,  не  дал  никому,
И  поступили,  прекрасно  всё  зная,
Как  недалёкий  Герасим  с  Му-Му.
Предан  забвенью  и  брошен  на  свалку,
Доктор  чудесный,  седой  Айболит,
Как  же,  людей  живых  будет  вам  жалко,
Если  зверей  вы  не  в  силах  любить?
Славу  сыскать  словом  добрым  и  делом,
Не  удаётся  нигде  и  никак,
Видно  вошли  вы  все  в  новую  эру,
Злобной  старухи  –  карги  Шапокляк.
Плыли  два  лебедя,  плыли  и  плыли,
Скрывшись  от  глаз  за  волной,  наконец,
А  под  волною,  остался  на  иле,
Их  новорожденный  серый  птенец…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986308
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2023

Неправда і Обман

Неправда  і  Обман

Зустрілися  Неправда  і  Обман:
-  Ну  як,  сестричко  люба,  твої  справи?
Я  в  темноті  тебе  і  не  впізнав  би,
Змарніла,  чи  може,  завела  роман?
-  Ти,  братику,  завжди  конкретним  був,
А  я,  здебільшого,  по  тихому  працюю,
І  ледве  моя  відповідь  тебе  влаштує,
Коли  ж  ти  правду  від  Неправди  чув?
Але,  якщо  ти  кажеш,  що  змарніла,
Це  значить  –  у  прекрасній  формі  я,
А  щодо  особистого  мого  життя,
Яке,  ти  братику,  до  цього  маєш  діло?
-  Та  не  соромся,  зізнавайся  вже,
Роботи,  кажуть,  в  тебе  аж  по  горло,
А  ти  ж    у  нас  і  не  лінива  і  не  горда,
І  любиш  своє  діло  понад  все,
Ім‘я  своє  ти  змінюєш  не  раз  –
Неправда,  Напівапавда  і  Брехня  відверта,
Омана,  Фальш,  і  кожна  твоя  жертва,
Вже  не  один  десяток  раз  на  тебе  повелась.
Не  те  що  я    -  один  у  свому  роді,
Обман,  як  кажуть,  він  і  в  Африці  обман,
Провісник  досвіду  життєвого  лохам,
І  всім  довірливим  роззявам  по  природі,
Я  –  вчитель!  Я  –  наставник!  Я  –  сенсей!
Я  так  свій  майстер-клас  проводжу  часом,
Що  навіть  тішуся,  коли  наступним  разом,
Мене  розкусять  і  клянуть  поміж  людей.
-  Ти,  видно,  голову  і  Сахарі  перегрів,
Невже  забув,  що  батько  наш  –  Лукавий?
І  все,  що  робим  ми,  його  заради  слави,
А  ти  говориш  про  якийсь  там  ексклюзив!?  
Невже  ти  не  доп‘яв  до  цього  часу  сам,
Що  твій  обман  і  є  моя  неправда,
І  дяють  вони,  брате,  в  парі  завжди,
Через  неправду  реалізуючи  обман.
Проте,  я  істину  доводити  тобі  не  стану,
І  якщо  цього,  до  сих  пір  ти  не  збагнув,
То,  дійсно,  вже  нарешті  досягнув,
Найвищого  щабля  –  самообману.
-  А  ти,  сестричко,  до  своїх  відверта,
Не  пожалієш  брата,  лупиш  прямо  в  лоб,
Ой,  чую,  що  зведеш  мене  у  гроб...
Кажи,  давай,  хто  нині  твоя  жертва?
-  Поки  ти  там  по  африкам  тинявся,
Я  віднайшла  таку  країну,  просто  смак!
Там  майже  кожен  другий  то  простак,
Роботи  –  кіт  ще  не  валявся!
Я  там  романів,  знаєш,  скільки  завела?
І  нових  претендентів  –  отакезна  черга!
Такі  сюжети,  що  й  не  треба  драматурга,
І  як  ти  зрозумів,  за  режисера  я  сама!
Акторів  –  море,  на  усі  смаки,
Політики,  чиновники,  військові,
Усі  зі  мною  хоч  би  раз  готові,
Побути  близько,  хоч  на  відстані  руки.
Телеканали,  радіо,  газети,
Всіляких  блогерів  голодні  табуни,
Усі  жирують  на  пасовиськах  війни,
З  моєю  допомогою  підшукуючи  жертви.
А  клімат  там  який,  ну  просто  рай!
Улюблений  танок  –  «Гопак  на  граблях»,
Там  проростає  будь-яка  неправда,
І  можна  три  рази  на  рік  збирати  урожай!
Якщо  ми  об‘єднаємо  своїх  чеснот  –
Твою  вигадливість,  мою  багатоликість,
Ти  уявляєш,  що  буде  робитись?
Такого,  що  не  буде  потім  і  не  було  до.
Тож,  вшкваримо-но,  брате,  гопака!
Ніколи  наша  справа  не  пропаде,
Поки  штанці  свої  одягне  некваплива  правда,
Ми  тричі  Землю  оббіжимо  голяка!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023

Улюблені туфлі

Улюблені  туфлі

В  будці,  де  росте  платан,
Біля  Ланжерону,
Працював  собі  Абрам,
Чоботар  відомий.
Працював  усе  життя,
Геть  без  відпочинку,
І  несли  йому  взуття,
Люди  на  починку...
Приминаючи  ногою,
Листя  вже  пожухлі,
Раз  приніс  до  нього  Боря,
Свої  літні  туфлі.
-  Глянь,  Абраме,  дорогий,
Що  можна  зробити,
Дуже  хочу,  друже  мій,
Ще  їх  поносити.
Вони  ж,  майже  як  нові,
Років,  може,  десять,
Я  тоді  їх  відкупив,
В  зятя  тітки  Пєсі...
Мешти  ті,  скажу  я  вам,
Каші  вже  просили,
Порозлазились  по  швам,
Каблуки  просіли,
Латка,  латку  закрива,
Шкіра  вже  не  рідна,
А  підошва  в  них  така,
Що  асфальта  видно.
Подививсь  старий  Абрам,
Каже:  -  Знаєш,  Боря,
Я  пораду  тобі  дам,
Щоб  не  знав  ти  горя,
Тут  ремонт  не  підійде,
Нічого  ладнати,
Тут  один  лиш  вихід  є  –  
Треба  продавати!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023

Православний хрест

Православний  хрест

Цікаву,  друзі,  пісеньку  послухав,
Співає  автор  про  Вальгалу  і  Асгард,
Про  меч,  який  узяв  до  рук  там,
Вкраїнський  воїн-захисник,  солдат.
Не  зрозуміло,  звідки  воїнство  христолюбиве,
Де  в  кожному  підрозділі  є  капелан,
Жагу  до  Одина  і  Ареса  в  душі  відкрило,
І,  як  берсерк,  рве  на  собі  жупан?
А,  чи  забули,  як  недавно  ще,
Нацистські  новоспечені  арійці,
Хотіли  винищити  деякі  народи  вщент,
І  нас,  до  речі  також,  українців.
Згадайте,  як  пливли  боввани  по  Дніпру,
Як  Русь  хрестили  в  Либідиних  хвилях,
Величні  храми  будувался  не  Тору,
І  не  валькіріям  молились  на  могилах.
Як  поступово,  буйні  вікінги-варяги,
Ставали  християнама,  за  кроком  крок,
І  з  ликом  Господа  підняли,  врешті,  стяги,
До  чого  тут,  пробачте,  Рагнарок!?
Король  Данило  і  Мстислав  Хоробрий,
І  Мудий  Ярослав  і  Мономах,
Йдучи  на  ворогів  у  степ,  за  обрій,
Хрести  несли  на  хоругвах.
А  козаки,  а  Зопорозьке  Військо?
А  гайдамаки  —  Гонта,  Залізняк?
Холодноярці,  січові  стрільці,  це  ж  зовсім  близько!
А  хлопці  з  лісу,  славні  воїни  УПА?
Невже,  перехрестившись  на  ікони,
І  хрестик  притуливши  до  грудей,
Вони  вмирали  за  Перунові  закони,
Чи  на  устах  з  ім’ям  Ісуса,  вже?
Коли  кипить  навколо  люта  битва,
То  прагне  воїн,  аби  Бог  його  зберіг,
Що  у  бою  врятує  —  мамина  молитва,
Чи  мертвий,  геть  забутий  оберіг?
Великий  Костянтин  і  наш  Великий  Володимир,
Відринули  язичницький  навіки  інтерес,
Щоб  вів  до  перемоги  нас  незримо,
Святий  і  світлий  православний  хрест.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023

Сон, мій невеличкий сон

Сон,  мій  невеличкий  сон                                        Dream  a  Little  Dream  of  Me

Яскраві  зорі  над  тобою  
Вечірній  вітерець  шепоче:  -  Кохаю!
Пташки  співають  у  гущавині  крон
Сон,  мій  невеличкий  сон

Цілуй  мене,  я  йду  вже  спати
Міцніше  обійми,  скажи,  що  будеш  скучати
А  я  потрапила  у  суму  полон
Сон,  мій  невеличкий  сон  

Зірки  згасають,  залишивсь  б  до  ранку
Жадаю  лиш  твоїх  губ
Хочу  затриматись  аж  до  світанку
А  типромовила  щоб:

Солодких  снів,  допоки  сонце  засяє
Солодких  снів,  де  всі  турботи  зникають
Та  в  твоїх  снах,  завжди  з  моїм  в  унісон
Сон,  мій  невеличкий  сон

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023

Мудріст

Мудрість  

Так  ніхто  не  хвалить  вас,
Розум  ваш  і  вчинки,
Як  той,  хто  таки  зібравсь,
В  дурні  вас  пошити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

В ресторані

В  ресторані

Рабинович  в  ресторані,
Як  завжди  замовив,
Борщ  свіженький  з  пампушками,
З  бурячком  червоним.
Сів  до  столу  та  не  їсть,
Покликав  кельнера:
-  Ви  скуштуйте-но,  візьміть,
Вашого  шедевра.
-  А,  що  сталося,  чому?
-  Спробуйте,  кажу  вам!
-Я  до  толку  не  візьму,
Натякніть  хоч  Ви  сам.
-  Просто,  сядьте  і  сьорбніть,
Мій  борщик  для  проби!!
-  Ні,  Ви,  пане  поясніть,
Зрозумів  я  щоби,
Може  в  нім  поганий  смак,
Чи  пересолили?
-  Я  ПРОШУ  ВАС,  ПРОСТО  ТАК,
ЩОБ  ВИ  БОРЩ  МІЙ  З’ЇЛИ!!!
-  Добре,  добре,  все,  сідаю,
Ой,  а  де  ж  це  ложка?
Рабинович  тріумфально:
-  Що,  нема?  Отож  то!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2023

Піаніно і перфоратор

Піаніно  і  перфоратор

Мій  сусід  купив  собі  вчора  перфоратор,
Я  сьогодні  піаніно  тягну  собі  в  хату,
Бо  колись  він  свій  ремонт  мусить  закінчити,
Ну,  а  музика  моя,  буде  вічно  жити.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023

Горобчик

Горобчик

Бабця,  якось  на  городі,  грядочки  копала,
Два  десятки  хробачків  різних  назбирала,
Склала  здобич  у  відерце,  поклала  скраєчку  –  
Поласують  мої  кури  і  знесуть  яєчко!
Біля  бабці,  цвінь-цвірінь,  горобчик  крутився,
Щебетав  щось,  цвінь-цвірінь,  на  гілку  вмостився,
Посміхнулася  вона,  не  знала  старенька,
Що  у  того  цвіркуна  чимала  сімейка.
Той  горобчик,  цвінь-цвірінь,  відерце  примітив,
І  усіх  тих  хробачків  виніс  своїм  дітям,
Бо  в  маленькому  гніздечку,  у  таємнім  місці,
Пуцьвірінки  жовтороті  дуже  хочуть  їсти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023

Я не хочу втрачати мить

Я  не  хочу  втрачати  мить          Aerosmith    I  don`t  want  to  miss  a  thing  


Я  би  міг  не  спати  й  слухати  твій  подих
Як  ти  з  посмішкою  мрієш
Поки  в  сон  глибокий  линеш
Я  б  прожив  життя  в  солодкому  полоні
Я  б  залишився  навічно,  з  тобою
Кожна  мить,  як  поруч  ти,  то  багатство  казкове

Очі  я  б  не  закривав
Я  б  ночей  зовсім  не  спав
Я  сумую,  мила
Я  не  хочу  втрачати  мить
Бо  навіть  в  найсолодших  снах
Твій  справжній  не  відчую  смак
Я  сумую,  мила
Я  не  хочу  втрачати  мить

Я  лежу  так  близько  й  чую  твоє  серце
Сон  би  я  твій  подивився
Може  в  нім  тобі  наснився
З  поцілунком  Богу  дякую  –  ми  разом!
Залишитися  з  тобою  хочу  в  цю  хвилину  назавжди
Зазавжди,  це  правда

Приспів

Прогаяти  не  хочу  я
Цілунка  твого  справжній  смак
Зараз  хочу  я  з  тобою
Разом  бути  просто  так
Просто  у  обіймах  щоб
Відчуть  твоє  серцебиття
І  щоб  момент  цей  не  кінчався
Геть  усе  моє  життя

Приспів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023

Кадиров і Заза

Кадиров  і  Заза

Пан  Кадиров  мав  коня,
Звали  його  Заза,
А  свого  хазяїна,
Кінь  не  мав  ні  разу.
Тільки  мова  не  про  це,
То  вже  хай,  як  було,  
Я  розкажу  вам  про  те,
Як  Рамзана  взули.
Якось  Зазу  у  тюрму,
В  Чехії  закрили,
Років  десять  ще  тому,
Добре  там  гляділи.
Він  під  санкції  підпав,
Бо  господар  Зази,
На  нас  з  путіним  напав,
Щоб  він  здох,  зараза!
Час  ішов  поволі,  йшов,
І  одного  разу,
Коли  сторож  відійшов,
Хтось  поцупив  Зазу.
-  Як  це  сталося,  скажіть!
З  Грозного  лунає,
А  Кадиров  там  собі,
Руки  потирає.
Він  так  скучив  за  конем,
Що  не  міг  терпіти,
І  одним  прекрасним  днем,
Мусив  щось  зробити.
Телефонний  взявши  шнур,
Якось  вранці  рано,
Вийшов  на  контакт  із  ГУР,
Там  де  наш  Буданов.
Через  гобліна  одного,
Що  на  орка  схожий,
Він  домовивсь  Зазу  того,
Викрасти  за  гроші.
Наші  хлопці  гроші  взяли,
Без  зайвої  мови,
Але  справу  уладнали,
Трішечки  по  свому…
Ось,  оспівана  в  піснях,
Зустріч  довгождана,
Везе  поїзд  скакуна,
Прямо  до  Рамзана.
Найсвітліший  князь  Дон  Дон,
Гордий  син  Кавказу,
Вибіг  швидко  на  перон,
Зустрічати  Зазу.
Він  вагона  відчиня,
Зрозуміть  не  може  –  
Щось  нагадує  коня,
Ну,  принаймні,  схоже,
Вбога  шкапа  там  стоїть,
Під  сідлом  одразу,
У  зубах  «бичок»  стирчить,
І  табличка  –  «Заза».
Морда  кисла  і  сумна,
Очі  в  окулярах.
-  Караул!  –  кричить  Рамзан,
Щоб  я  згнив  на  нарах!
Це  ж  якісь  старий  лошак,
Я  чекав  на  Зазу!,
Так  його  і  перетак,
Тягнем  його  разом!
Зняли  зі  спини  сідло,
Змили  з  нього  фарбу,
А  під  фарбою  –  Лавров,
В  дупу  йому  швабру!
-  Добрий  вечір,  каже,  вам,
Дайте  цибулину,
Як  наллєте  ще  сто  грам,
То  підставлю  спину.
Я,  Рамзан,  старий  вже  дід,
Довго  не  катайся,
Від  Буданова  привіт,
Якщо  що  –  звертайся!
Тут  Кадиров  не  стерпів,
Вже  таку  образу,
Кулю  в  лоб  йому  пустив,
І  собі  заразом.
Аж  тут  щось  як  зашумить,
З  боку  України,
І  до  гір  вже  через  мить,
Гуркіт  той  долинув.
То  Залужний  на  Зазі,
У  руках  шаблюка,
Розбігаються  вразі,
Степом  лиш  пилюка.
-  Нумо,  хлопці  –  козаки,
Вдарим  усі  разом!
І  пішли,  пішли  полки,
В  наступ  за  наказом.
Полякались  вороги,
Збилися  до  купи,
Закінчилися  мішки,
Щоб  складати  трупи.
Бо  підкрався  хутряний,
Звір  до  них  одразу,
Ось  така  от,  вір  не  вір,
Казочка  про  Зазу.

P.S.  Я  скажу  ще  пару  слів,
За  отого  Зазу,
Віз  залишитись  схотів,
В  Україні  зразу.
Вартий  був  своїх  витрат,
Знав  що  як  робити,
Наплодив  малих  лошат,
Що  нема  де  діти.
І  тепер  у  нас  в  степах,
Там  де  сонце  грає,
По  ворожих  кісточках,
Табуни  гасають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023

Триває шоу

Триває  шоу                                                                                        The  show  must  go  on  

Порожні  зали,  для  чого  живемо,
Місця  пропали,  здається,  ні  за  що,
Знов  і  знов,
А  чи  хтось  знає  те,  чого  шукаємо?
Герой  черговий,  черговий  кримінал,
Позаду  сцени,  лицем  ти  все  зіграв,
Не  зникай,
Чи  схоче  хтось  покласти  вже  терпінню  край?

Триває  шоу,
Триває  шоу,
Хай  серце  розірветься,
А  грим  увесь  зітреться,
Але  не  я,  сміюсь  я  знову.

Щоби  не  сталось,  хай  все  розсудить  шанс,
Серце  розбилось,  невдалий  знов  роман,
Знов  і  знов,
А  чи  хтось  знає  те,  для  чого  живемо?
Здається  вчуся,  все  ближче  до  мети,
Я  повернуся,  минувши  всі  кути,
Світанок  розквітає,
А  я  в  пітьмі  жадаю,  вільним  далі  йти.

Триває  шоу,
Триває  шоу,
Хай  серце  розірветься,
А  грим  увесь  зітреться,
Але  не  я,  сміюсь  я  знову.

Моя  душа  метеликом  строкатим  лине,
Казки  вчорашні  вже  ніколи  не  загинуть,
І  я  лечу...

Триває  шоу,
Триває  шоу,
Зі  сміхом  все  зустріну,
Я  не  покажу  спину,
Разом  з  шоу.

Я  вийду  в  топ,
Не  скажу  Стоп,
Знайду  я  сили  щоб,  почати  знову,
Разом  з  шоу,
Триває  шоу,
Триває  шоу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2023

Ворогам

Ворогам

Всі  вороги  наші  мусять  померти,
Всі  до  єдиного,  всі,  як  один.
Кожен  на  клаптики  буде  роздертий,
Кожен  розсіяний  буде,  як  дим.
Той,  хто  надумав  насильство  чинити,
Того  чекає  лиш  лютая  смерть,
Будуть  повільно  кістки  їхні  гнити,
Морок  могильний  заповнивши  вщерть.
Ми  будемо  бити  їх  кожного  разу,
Зранку  і  в  вечорі,  вдень  і  вночі,
Краще  немає,  ніж  вбити  заразу,
Землю  очистити  від  нечисті.
Битемо  їх  у  полях  і  дібровах,
В  морі  й  на  суші,  в  степах  і  садках.
Всі  відчуття  розкололись  на  двоє,
Нам  –  тільки  ненависть,  їм  –  тільки  страх.
В  кожній  квартирі  і  в  кожній  хатині,
Де  тільки  ступить  злодійська  нога,
Ворога  помста  чекає  незмінно,
І  лиш  один  шлях  –  холодна  труна.
Тільки  побачиш  –  стріляй  волоцюгу,
Тільки  почуєш  –  бий  зразу,  не  стій!
Просто  убий,  як  зустрінеш  злодюгу,
Знову  зустрінеш,  і  знову  –  убий!
Гнів  переповнює  чашу  терпіння,
Кожен  порушник  кордонів  помре!
Нам  не  важливо,  на  скільки  він  винний,
Всім  до  єдиного  тільки  лиш  –  смерть!
Винищим  всіх  ворогів  ми  під  корінь,
Пам’ять  вкарбується  міцно  в  мізках.
Ті,  хто  залишуться,  будуть  в  покорі,
В  диких  й  смердючих    своїх  болотах.
І  зауважте,  якщо  тільки  знову,
Впаде  хоч  тінь  від  брудних  ваших  лап,
Буде  короткою  наша  розмова  –  
Гарний  кацап  –  то  є  мертвий  кацап!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

Життєвий досвід

Життєвий  досвід

Рвалась  Роза  до  нірвани,  наче  той  фанатик,
І  пізнавши  не  одну  із  духовних  практик,
Медитації,  гіпнозу,  йогу,  поміж  іншим,
З’ясувала,  що  коньяк,  геть  ні  чим  не  гірший.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023

Золоті лани

Золоті  лани                                                                    Sting        Fields  of  gold  

Ти  згадай  мене,  коли  вітер  дме
Над  хвилями  ячменю
Сонце  ж  навпаки,  ти  забудь,  коли
В  золотих  йдемо  ланах

І  коханого,  повела  свого
Над  хвилями  ячменю
І  відчула  як,  коси  розплелись
На  золото  ланів

Чи  кохатимеш,  чи  разом  підеш?
Над  хвилями  ячменю
Ну,  а  сонце  ми,  знехтуєм,  коли
В  золотих  лежим  ланах

Вітер  західний,  віє  лагідно
Над  хвилями  ячменю
Тіло  ти  відчуй,  губи  поцілуй
Серед  золотих  ланів

Обіцянок  не  даю  я  так  просто
Їх  порушив  зовсім  не  багато
Та  з  тобою,  я  щиро  клянуся
В  золоті  підем  лани
В  золоті  підем  лани

Сплинуло  років,  з  тих  спекотних  днів
Над  хвилями  ячменю
І  вже  дітвора,  з  сонцем  заграва
Серед  золотих  ланів

Ти  згадай  мене,  коли  вітер  дме
Над  хвилями  ячменю
Сонце  ж  навпаки,  ти  забудь,  коли
В  золотих  йдемо  ланах
В  золотих  йдемо  ланах
В  золотих  йдемо  ланах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023

Полон і самогон

Полон  і  самогон

Раз  напився  самогону,
Хлопець  із  Сибіру,
І  потрапив  у  полон,
Сам  геть  не  повірив.
Пили,  каже  ми,  пили,
Випили  три  літри,
І  я  вирішив  піти,
Ще  трохи  купити.
Грошей  в  мене  не  було,
Не  було  й  не  буде,
Тож,  прийшовши  у  село,
Став  просить  по  людям.
У  одній  із  крайніх  хат,
Це  вже  було  зранку,
Поміняв  свій  автомат,
На  літрову  банку.
Повернувся  до  своїх,
Не  застав  нікого,
Трохи  далі  ще  пробіг,
Вийшов  на  дорогу.
Бачу  хлопці  щось  їдять,
Попросив  в  них  каші,
Придивився  до  солдат,
А  вони  не  наші!
Кажуть:  -  Ану  йди  сюди,
Голуб  сизокрилий!
І  дали  мені  …  води,
Потім  покормили.
Я  тепер  уже  не  п’ю,
Геть  не  п’ю,  від  нині,
Слава  вашим  ЗСУ!
Слава  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

Гендерный вопрос

Гендерный  вопрос

Скажи-ка,  дядя,  ты  ж  не  тётя?
Скажи  по  честному,  не  лги,
Я  в  гендерном  круговороте,
Расплавил  все  свои  мозги.
То  баба  с  бородой  на  сцене,
Плечиста,  костью  широка,
То  мальчик  в  платье  –  цвет  сирени,
На  высоченных  каблуках.
Понять  я  не  могу  причину,
Что  происходит  в  головах?
Посмотришь  –  вроде  бы,  мужчина,
А,  в  юбке  и  кружевных  чулках.
Иль  глянешь  –  вот  проходит  дама,
Ну,  точно  дама,  видно  же!
Но  с  мышцами  как  у  Ван  Дама,
А  в  брюках  –  явно  «фаберже».
И  с  молотком  отбойным  смело,
Она  на  шахты  лезет  дно,
Он  же,  в  светлице,  гладью  белой,
Всё  вышивает  полотно.
Я  не  о  том,  что  всё  пропало,
Отнюдь,  не  всем  махать  кайлом,
Но  что-то  в  мире  нашем  сталось,
И  это  мне  не  всё  равно.
Чем  лучше  жизнь  и  шире  рожа,
Тем  меньше  мыслей  в  голове,
Но  больше  чувств,  фантазий  ложных,
И  ищущих  себя  в  себе:
Одних  притягивает  страшно,
Лишь  свой,  а  не  противный  пол,
Другим,  кого  любить,  не  важно,
Хоть  так,  хоть  эдак  –  всё  равно.
Есть  бесшабашные  ребяты  –  
Им  бы  отрезать  и  пришить,
А  есть  по  проще  варианты,
Им  только  шмотки  поносить.
Вот  это  на  себе  женился,
Теперь  живёт  с  самим  собой,
Другой,  вообще,  на  всех  забился,
Ему  любовь,  как  в  зуб  ногой.
Но  это  только  лишь  начало,
Народ  на  месте  не  стоит,
Прожил  денёк  –  начни  с  начала!
Ты  ж  кем  угодно  можешь  быть!
Совсем  не  важно  в  самом  деле,
Что  ты  там  носишь  между  ног,
Важней,  что  чувствуется  в  теле,
Кем  быть,  тебе  подскажет  мозг.
Сегодня  утром  –  ты  мужчина,
К  обеду  уж  –  ни  то  ни  сё,
Скользишь  по  жизни  балериной,  
От  «он»  к  «она»  через  «оно».
А  вот  товарищ  твой  по  цеху,
Тот  сразу  всё  в  себя  вобрал  –
Он  первый  трансбигомолесбо-
цисгендерквиросексуал.
Одно  понять  мне  не  под  силу,
Я  часто  задаю  вопрос  –  
Ведь  вас  же,  женщина  родила,
Не  аист  вас  в  зубах  принёс…
И  даже  сказки  в  нашем  мире,
Те,  что  давать  должны  урок,
Переиначить  порешили  –  
Не  Золушка,  а  Золушок.
На  свет  придя  в  цыганском  гетто,
Он  скучно  жизнь  свою  влачил,
Но,  встретив  принца-гея,  где-то,
С  ним  долго  в  браке  вместе  жил.
Там  Белоснежка  в  платье  белом,
И  с  кожей  –  чистый  антрацит,
Там  страстью  Снежной  Королевы,
Судьба  решила  –  Герде  быть.
Целует  Спящую  Принцессу,
Не  рыцарь  –  девушка  с  косой,
Дюймовочка  с  кротами  вместе,
Живёт  и  дарит  им  любовь.
У  Красной  Шапки  с  Бабушкой  и  с  Волком,
Одна  кровать  большая  на  троих,
А  что  меж  Пятачком  и  Вини  Пухом,
Подумать  даже  страшно  мне,  чих-пых.
Или  ,  допустим,  вот  ребёнок,
На  свет  родился  и  не  пишут  пол,
Пусть,  говорят,  он  сам  с  пелёнок,
Решает  –  он  «она»  иль  «он».
Глядишь,  так  где-то  в  лет  двенадцать,
Свой  опыт  жизненный  призвав,
Он  цель  возьмёт  –  оцифроваться,
Что  он  де  –  криптосексуал.
Хотел  я  в  детстве  быть  пиратом,
И  если  б  сделал  выбор  свой,
Сейчас  был  очень  импозантным  –  
Без  глаза  и  с  одной  ногой.
Но  Бог  сберёг  и  мама  тоже,
Одела  вовремя  в  штаны,  
Я  рос  на  мальчика  похожим,
Ведь  я  им  собственно  и  был!
И  девочки  росли  в  округе,
В  юбчонках,  в  платьях  и  …  штанах,
Но,  всё  же,  девочки,  по  сути,
Одежда  на  вторых  ролях.
Так,  что  отринем  чертовщину,
Земли  людей  продолжим  род,
Влеченье  женщины  к  мужчине  –
Священно  и  наоборот!
Хоть  триста  раз  прикинься  тётей,
Ты,  дядя  –  тётя,  так  себе,
Ведь  гендеров  уже  за  сотню,
А,  пиsьки,  как  и  было  –  две!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984055
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2023

Музика

Музика

-  Йосип  Шмулєвич,  скажіть,  як  воно  так  сталось  -
Ви  ж  в  дитинстві  увесь  час  скрипкою  займались,
І  консерваторію  в  свій  час,  кінчили  блискуче,
Тож  кар‘єра  музиканта  була  неминуча!
Потім  кинули  усе,  бізнесом  зайнялись,
Невже  Ви  за  музикою,  геть  не  сумували?
-  Знаєш,  Сьома,  як  це  бути  фінансовим  босом?
Їду  зранку  в  офіс  я,  шикарним  Ролс  Ройсом,
Тут  мені  телефонує  молода  дружина,
І  шепоче  ніжно  в  трубку,  який  я  мужчина!
Потім  я  проводжу  ділову  нараду,
І  від  того,що  почув,  несказано  радий  –
Збільшився  прибуток  банку,  майже  в  половину,
Інвесторів  стоїть  черга,  аж  кінця  не  видно,
Ростуть  акції  в  ціні,  начебто  на  дріжчах,
І  у  Форбсі,  на  дві  поділки  я  піднявся  вище…
І  тобі  цікаво,  чому  ж  на  скрипці  не  граю?
А  це  ж,  хіба  не  музика,  я  тебе  питаю!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

Листопадовий дощ

Листопадовий  дощ                            guns  n  roses          november  rain

Зазирну  у  твої  очі,
Там  кохання  вже  не  те,
Ти,  напевно,  знати  хочеш,
Чи  кохаю  я  тебе?
Не  триватиме  це  вічно,
І  ми  заєм  все  мине,
Важко,  щоб  не  згасла  свічка,
Під  листопадовим  доще.

Ми  пройшли  крізь  час  з  тобою,
Втамувати  в  спробах  біль.
Та  коханці  зустрічаються,  а  потім  розлучаються,
але  усе  ж  не  знають,  хто  піде  назавжди,  назавжди.
Якби  ми  мали  змогу,  знайти  свою  дорогу,  я  б  відпочив,
і  ти  була  б,  була  б  моя,  тільки  моя.

Для  кохання,  мила,  прошу,
Спалахни  сама  вогем,
Бо  я,  просто,  йти  не  зможу,
Під  листопадовим  дощем.

Чи  тобі  потрібен  час  самоти?
Чи  тобі  потрібен  час  самоти?
Всім  колись  потрібен  час  самоти,
І  тобі  потрібен  час  самоти.

Відкрити  серце  важко  до  кінця,
А  друзі  можуть  біль  завдати,
Але,  якщо  зціляєш  ти  серця,
Я  б  міг  тебе  зачарувати.

Чи  мені  потрібен  час  самоти?
Чи  мені  потрібен  час  самоти?
Всім  колись  потрібен  час  самоти,
І  тобі  потрібен  час  самоти.

Коли  всі  страхи  зникнуть,
Не  зникають  тіні  ще,
І  коли  не  стане  винних,
То  полюбиш  ти  мене.
І  навіть  серед  ночі,
Ми  шлях  свій  віднайдем,
Ніщо  не  буде  вічним,
Під  листопадовим  дощем.

Чи  тобі  хто-небудь  потрібний?
Чи  потрібна  ти  сама?
Хтось,  комусь  завжди  потрібний,
Ти  така  не  є  одна,
Ти  така  не  є  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

Літо

Літо

З  усіх  сезонів,  полюбляв  Микола  літо,
А  потім,  раптом,  зрозумів  у  чому  сенс  –  
Як  маєш  гроші,  літо  можна  будь-коли  зробити,
Тепер  Микола  любить  гроші,  понад  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

21 залп

21  залп                                                                        21  guns  

Чи  ти  знаєш  ціну  боротьби,
Коли  смерть  не  вартує  лічби?
Чи  тобі  перехоплює  дух,
І  ти  чуєш,  як  бракує  повітря?
Що  є  важчим  –  гордість  чи  біль?
Прагнеш  місця  –  сховатись  від  всіх?
Хто  розбив  твоє  сереце  навпіл?
Ти  в  руїнах

Залп!  Двадцять  один,
Зброю  склади,
Битись  не  варто.
Залп!  Двадцять  один,
Руки  здійми,  
До  неба  просто,
Я  і  ти.

Ти  в  кінці  шляху,  що  вже  пройшов,
Але  сенсу  зовсім  не  знайшов,
І  в  думках  осягнув  ти  давно,
Те,  що  розум  переламує  душу.
Задурманена  віра  твоя,
Бродить  серед  розбитого  скла,
Все  навколо  згоріло  до  тла,
Ти  в  руїнах.

Залп!  Двадцять  один,
Зброю  склади,
Битись  не  варто.
Залп!  Двадцять  один,
Руки  здійми,  
До  неба  просто,
Я  і  ти.

А  ти  пробував  жити  один,
У  оселі,  яку  підпалив,
Чи  стояв  надто  близько  до  слави,
Як  лукавий,  що  шукає  прощення  від  стіни.
Час  для  смерті  і  час  для  життя,
І  наступної  спроби  нема,
Щось  у  серці  твоєму  вмира,
Ти  в  руїнах.

Залп!  Двадцять  один,
Зброю  склади,
Битись  не  варто.
Залп!  Двадцять  один,
Руки  здійми,  
До  неба  просто,
Я  і  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

Спорт чи мистецтво?

Спорт  чи  мистецтво?

Тривають  суперечки  вже  давно  –
Рибалка  –  спорт,  чи  все-таки,  мистецтво?
Як  ловлять  рибу,  звісно,  що  то  спорт,
А  як  про  це  розповідають,  то  –  справжнісіньке  мистецтво!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2023

Трояндове ліжко

Трояндове  ліжко                                                Bed  of  roses

Я  ранений  й  спустошений  поруч  з  старим  фортепіано,
Намагаюсь  збагнути,  чому  я  прокинувсь  так  рано,
Бо  та  пляшка  горілки  ще  досі  в  мені,
А  білявка  жахлива  у  ліжку  лежить,
І  мене  у  кіно  не  зніматимуть,  то  тільки  сни.

Я  стискаю  долоні  з  ранковим  французьким  цілунком,
Поки  дивний  оркестр  лунає  в  вухах  моїх  лунко,
Поки  ми  розмовляєм  про  речі  прості,
Про  любов  і  довіру,  відсутність  брехні,
І  це  правда,  кохана,  ти  все,  що  потрібно  мені.

Я  застелю  тобі  трояндами  ліжко,
Але  сам  я  сплю  на  гострих  шипах.
Я  так  хочу  просто,  бути  дуже  близько,
Застелю  тобі  трояндами  ліжко.

Я  далеко  зайшов  та  на  кожний  крок  ближче  до  дому,
І  по  царському  годен  сплатити  за  кожну  розмову,
Та  це  важко  збагнути  і  сплинув  вже  час,
Повернути  тебе  поки  випаде  шанс,
Я  шепочу  кріз  сльози,  мала,  це  кохання  для  нас.

Я  застелю  тобі  трояндами  ліжко,
Але  сам  я  сплю  на  гострих  шипах.
Я  так  хочу  просто,  бути  дуже  близько,
Застелю  тобі  трояндами  ліжко.

У  похмільнім  готелі  в  перуці  бармен,
Там  вона  натякнула,  що  хоче  мене,
І  сказав  би  я:  Так,  та  сміявся,  що  ледь  не  помер.

Заплющивши  очі,  повір,  що  про  тебе  я  мрію,
В  той  час,  як  коханка  бажає  усього  мене,
Сьогодні  не  сам  я,  але  я  самотній  постійно,
І  доводить  не  треба,  життям  захищу  я  тебе.

Я  застелю  тобі  трояндами  ліжко,
Але  сам  я  сплю  на  гострих  шипах.
Я  так  хочу  просто,  бути  дуже  близько,
Застелю  тобі  трояндами  ліжко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023

Греків ліс

Греків  ліс  

Моя  маленька  батьківщина,
Затишна  Умань...Греків  ліс...  
Щасливою  була  твоя  година,  
А  часом  гіркою  від  сліз.
Поети  надихалися  тобою,  
Зростали  парки  помахом  руки,  
Тут  зходились  в  затятому  двобої  
Із  козаками  турки  і  ляхи.  
Тут  Залізняк  із  Гонтою  братались,
Йдучи  разом  на  ворогів,  
Тут  ми  із  донькою  гуляли,  
Серед  розложистих  ярів.  
Тут  було  все,  окрім  одного  -  
Сліпої  смерті,  що  як  крук,  
Шугнула  в  присмерку  раптово,  
І  спопелила  все  навкруг.  
Зненацька,  грубо  і  безжально,  
Мов  непотрібний  всім  бур'ян,  
Невинні  душі  вранці  рано,  
Навічно  вирвала  з  життя.  
Тіла,  знівечені  бетоном,  
Лягли  у  землю  на  віки,  
А  душі,  журавлиним  клином,  
До  Бога,  в  небо  потяглись.  
Вони  з  дощами  повернуться,  
Із  зорепадом  чарівним,  
Сніжинкою  щоки  торкнуться,  
Крилом  метелика  м'яким...
Заради  істинної  правди,  
До  себе  їх,  Господь,  прийми!  
Ми  пам'ятатимемо  завжди,  
Число  трагічне  -  двадцять  три.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

Наш командир полка

Наш  командир  полка

Наш  командтр  полка  отличный  парень,
Он  знает  небо,  как  свою  жену,
Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
И  очень  вероятно,  не  одну.  

В  журнале  “Юный  техник»  мы  идею  взяли,
Как  присобачить  кое-чо  к  кое-чему.
Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
И  очень  вероятно,  не  одну.  

Весь  день,  мы  древним  ФАБам,  на  подвале,
Приваривали  крылышки  ко  дну.
Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
И  очень  вероятно,  не  одну.  

Потом  их  скотчем  к  фюзеляжу  примотали,
Ну,  щас  мы  вам  покажем  «Сатану»!
Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
И  очень  вероятно,  не  одну.  

Но  всё  пошло  не  как  мы  ожидали,
Кричит  мне  в  ухо  командир,  я  не  пойму:
-  Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
И  очень  вероятно,  не  одну.  

А  как  это  её  мы  потеряли,
Возможно,  старый  скотч,  я  не  пойму.
Ставь  на  ручник,  братан,  мы  бомбу  потеряли,
Мы  завра  всё  привяжем  на  тесьму.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982421
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.05.2023

Об‘ява

Об‘ява

Відгриміла  Перша  Світова,
А  за  нею  слідом  Громадянська.
У  Одесі  із  торгівлею  біда,
Нова  ера  почалась  –  Радянська.
По  талонам,  в  дефіциті  геть  усе,
Комісар  з  наганом  цінами  керує.
Ну,  а  Рабинович  продає  гусей,
По  500  за  штуку  і  у  вус  не  дує.
Що  за  диво?  –  думає  сусід,
Требі  і  собі  гешефт  владнати.
Дав  об‘яву,  а  ЧК  його  за  хвіст,
Штраф  впаяли,  ледь  не  кинули  за  грати.
-  Слухай,  Льова,  ти  мені  скажи,  -
Він  у  Рабиновича  питає,  -  
Ти  ж  так  само  по  500  своїх,
Продаєш,  і  проблем  зовсім  не  маєш!
-  Ну,  а  що  ж  ти,  Яша,  у  об‘яві  написав?
«Продаю  гусей,  500  рублів  за  штуку».
-  От  і  все!  От  так  ти  і  попав!
Подивись,  як  пишу  я,  буде  тобі  наука:
«На  Фонтані  було  згублено  500  рублів,
Хто  знайшов,  тому  гусак  у  подарунок».
І  мені  приносять  мою  втрату,  а  в  замін,
З  птицею  отримують  пакунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

Як воно сталось?

Як  воно  сталось?                                                                                    what's  up  4  non  blondes

Чверть  століття  коту  під  хвіст,
Все  у  спробах  надибати  зміт,  життя,
І  чого  воно  варте.
Та  я  швдко  вкурила,  як  настала  пора,
Що  цей  світ  чоловічий,  увесь  до  нутра,  а  я,
В  ньому  лиш  для  жартів.

Тож  плачу  в  подушку,  як  лягаю  в  постіль,
Щоб  втряслося  все  те  у  моїй  голові,
І  відчуваю,  як  плавиться  мозок.
Я  прокидаюся  вранці  і  виходжу  на  двір,
Я  набираю  повітря  і  з  усіх  своїх  сил,
Кричу:  -  Як  воно  так  сталось???

І  я  волаю:  -  Гей,  гей,  гей,  гей,  
Я  волаю:  -  Гей,  як  воно  сталось?
І  я  волаю:  -  Гей,  гей,  гей,  гей,
Я  волаю:  -  Гей,  як  воно  сталось?

Я  живу,  Боже  мій,  я  живу,
Я  весь  час  живу,
В  чоловічім  світі.
Я  прошу,  Боже  мій,  я  прошу,
Я  кожен  день  прошу,
Щоб  його  розбити!

Тож  плачу  в  подушку,  як  лягаю  в  постіль,
Щоб  втряслося  все  те  у  моїй  голові,
І  відчуваю,  як  плавиться  мозок.
Я  прокидаюся  вранці  і  виходжу  на  двір,
Я  набираю  повітря  і  з  усіх  своїх  сил,
Кричу:  -  Як  воно  так  сталось???

І  я  волаю:  -  Гей,  гей,  гей,  гей,  
Я  волаю:  -  Гей,  як  воно  сталось?
І  я  волаю:  -  Гей,  гей,  гей,  гей,
Я  волаю:  -  Гей,  як  воно  сталось?

Чверть  століття  коту  під  хвіст,
Все  у  спробах  надибати  зміт,  життя,
І  чого  воно  варте...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

Ми чемпіони

Ми  чемпіони                                                                                                                    we  are  the  champions                                                                                              

Усі  я  борги,  із  часом  сплатив,
Я  вирок  відбув,  хоч  зла  не  чинив,
І  грубих  помилок,  зробив  не  одну,
І  хоч  мене  било,  кидало,  крутило,
Але  я  не  втонув.

І  ти,  і  ти,  і  ти,і  ти…

Ми  чемпіони,  брати,
Ми  не  зупинемо  боротьби,
Ми  чемпіони,
Ми  чемпіони,
Геть  перепони,
Бо,  ми  чемпіони,  світові.

Глибокий  поклон  і  вихід  на  біс,
Це  ви  —  моя  слава,  везіння,  все  інше,  я  вдячний  до  сліз.
Та,  шлях  був  не  легким,  я  в  тім  зізнаюсь,
Вважаю,  то  викликом  людства  для  себе,  і  я  не  здаюсь.

І  ти,  і  ти,  і  ти,  і  ти…

Ми  чемпіони,  брати,
Ми  не  зупинемо  боротьби,
Ми  чемпіони,
Ми  чемпіони,
Геть  перепони,
Бо,  ми  чемпіони,  світові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023

Ти знаєш, брате

Ти  знаєш,  брате

Ти  знаєш,  брате,  тільки  мамі  не  кажи,
Я  у  шпиталі  зараз,  відвоювався,  схоже.
Хірург  мене  заштопав:  -  Будеш,  хлопче,  жить!
Та  ось  в  душі  загоїти  діру  ніхто  не  зможе.
Я  тут  вже  тиждень,  але  насправді  там,
Серед  розтерзанного  вибухами  лісу,
Де  по  деревам  безневинним,  як  по  вистиглим  хлібам,
Пройшлись  розпечених  уламків  металеві  коси.
На  землю  падали  вони,  вкриваючись  гіллям,
Окроплені  червоною  росою,
То  мої  хлопці,  я  пам‘ятаю  кожного  ім‘я,
З  життям  прощалися,  вступаючи  до  бою.
Наш  перший  бій,  насправді,  перший  бій,
І  зразу  вісім  діб  розлюченого  пекла,
А  я  лиш  кілька  місяців,  як  одягнувся  в  однострій,
І  голова  до  каски,  тільки-тільки  звикла.
Земля  вставала  перед  нами  як  стіна,
Запрошуючи  у  сирі  свої  обійми,
Навкруг  вогнений  буревій  кружляв,
Лишаючи  по  собі  чорні  вирви.
Ми  наче  в  шторм  потрапили  в  човні  –  
Маленьке  суденце  серед  розбурханого  шалу.
Немає  мачти,  зірвані  вітрила,  якорі,
Летим  дев‘ятому  назустріч,  найсмертельнішому  валу.
Вгризається  у  плоть  сталевий  шквал,
І  вибухи,  як  грім  ревуть  потужно,
І  блискавок  удари  валять  наповал,
Спікаючи  своїм  вогнем  тіла  і  душі.
Від  нелюдських  напруг  зриває  дах,
Це  буде  вічно,  так  здається  часом,
А  всепроникливий  липкий  тваринний  страх,
У  ніздрі  лізе  з  обгорілим  м‘ясом.
День,  ніч,  за  ними  знову  день,
Короткий  відпочинок  і  до  бою,
Нам  би  ковток  води  холодної  лишень,
Та  скільки  нас  залишилось  –  лиш  троє.
І  я  між  ними,  весь  як  решето,
З  волоссям,  що  за  тиждень  посивіло,
Живий  по  факту,  але  мертвий,  начебто,
Від  болю  за  тих  інших,  невцілілих.
А  потім  темрява  і  світло  в  далині,
І  я  лечу  до  нього  в  довгому  тунелі,
-  Не  час  ще,  -  потім  хтось  сказав  мені,
І  очі  я  відкрив  уже  в  шпиталі.
Нам  кажуть,  ми  герої,  всі  вітають  нас,
Говорять  щось  про  ордени  і  про  медалі,
А  я,  ти  знаєш,  думаю  щораз,
Як  з  цими  спогадами  жити  мені  далі.
І  от  що,  брате,  я  тобі  скажу,
Хай  тільки  зарубцюються  на  тілі  рани,
Повернуся  у  стрій  і  страх  з  душі  зживу,
А  потім  сам  усе  розкажу  нашій  мамі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

Вибач

Вибач                                                                                                  sorry  seems  to  be  the  hardest  word

Що  мушу  зробити,  щоб  любила,
Що  мушу  зробити,  щоб  не  йшла,
Блискавкою  ледь  мене  не  вбило,
А,  прокинувся  —  тебе  нема.
Що  мушу  зробити,  щоб  зуміла,
Розрізнити  пристрасть  почуттів,
Що  мушу  сказати?  Все  скнчилось,
«Вибач»  -  то  одне  з  найважчих  слів.

І  жаль,  і  печаль,
То  сумна,  сумна  картина,
І  така  безглузда  з  плином  днів.
І  жаль  і  печаль,
Чом  домовитись  не  можем?
Схоже,  «вибач»  -  то  одне  з  найважчих  слів.

Що  мушу  зробити,  щоб  зуміла,
Розрізнити  пристрасть  почуттів,
Що  мушу  сказати?  Все  скнчилось,
«Вибач»  -  то  одне  з  найважчих  слів.

І  жаль,  і  печаль,
То  сумна,  сумна  картина,
І  така  безглузда  з  плином  днів.
І  жаль  і  печаль,
Чом  домовитись  не  можем?
Схоже,  «вибач»  -  то  одне  з  найважчих  слів.

Що  мушу  зробити,  щб  любила,
І  відчула  пристрасть  почуттів.
Блискавкою  ледь  мене  не  вбило,
Що  мушу  зробити,  що  мушу  зробити,
“Вибач”  -  то  одне  з  найважчих  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023

Тату, мене назвали москалем

Тату,  мене  назвали  москалем

Тату,  мене  назвали  москалем,
Хоч  я  в  Москві  не  був  ні  разу,
А  Коля  в  мене  кинув  каменем,
Сусідський  хлопчик,  що  живе  за  нами  зразу.
У  школі  кажуть,  ти  московський  піп,
І  славиш  «рускій  мір»  у  нашій  церкві,
Що,  наче,  є  у  тебе  чорний  джип,
Що  не  відспівуєш  героїв  мертвих.
А  гроші,  що  за  свічки  і  просфори,
Ти  відправляєш  прямо  ворогам.
На  них  купують  міни  і  патрони,
А  потім  гатять  тою  зброєю  по  нам.
Ще  називають  –  ФСБешник  в  рясі,
І  якось  так  –  колаборант,
Та  ми,  поки  що,  в  третім  класі,
Такого  слова  не  проходили,  це  факт.
У  того  Колі  старша  є  сестра,
Вона  кричала:  -  Чемодан,  вокзал,  Росія!
Що  нас  невдовзі  виженуть  з  села,
Бо  у  людей  на  нашу  церкву  алергія.
Я  їм  не  вірю,  тату,  то  не  правда  все,
Це  ж  ти  мене  навчив  любити  Україну,
Що  перемогу  нам  молитва  принесе,
За  нашу  землю,  бо  вона  у  нас  єдина!
А  тих,  що  кажуть  за  просфори  і  свічки,
Я  в  церкві  ще  не  зустрічав  ні  разу,
Ну,  може,    раз  у  рік,  щоб  посвятить  паски,
Ну,  може,  ще  раз,  яблука  –  на  Спаса.
Це  прихожани  склали  гроші  на  приціл,
І  діти,  і  хто  співає  в  хорі,
А  ми  з  тобою,  продавали  мед  і  бджіл,
І  ярмарки  робили  у  недільній  школі.
Я  ось,  що  думаю  про  джип,
То  ж,  певно  той,  що  приїздили  волонтери,
А,  з  ними  друг  твій,  пан-отець  Пилип,
Везли  на  фронт  спорядження  й  консерви.
Про  ФСБ,  агентів  в  рясі,  «рускій  мір»,
То  тільки  в  телевізорі  волають.
У  нам  Євангеліє  вдома  і  псалтир,
Канони,  кондаки  і  тропарі  лунають.
Із  руських,  я  про  путіна  лиш  чув,
Та  вечорами  ми  читаємо  Шевченка,
І  Лесю  Українку  і  Франка  ледь  не  забув,
Твою  улюблену  Костенко...
«Колаборанта»  в  словнику  я  відшукав,
Але  ж,  ти  співпрацюєш  тільки  з  Богом,
Я  знаю,  тату,  все  в  Його  руках,
Ми  вимолимо  в  Нього  перемогу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

Петрик

Петрик

Петрик  голосно  сказав,  вилізши  на  стільчик,
Зовсім  інше,  а  не  те,  що  до  цього  вивчив.
Все  тому  що,  на  свої  шості  іменини,
Зовсім  інше,  аніж  те,  що  хотів  отримав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

Не до душі мені

 

Не  до  душі  мені                              Sting      Shape  of  my  heart  

Він  грає  у  карти,  начебто  в  трансі,
А  ті,  хто  з  ним  разом,  не  відають  геть,
Що  він  не  шукає  для  виграшу  шансів,
І  не  чекає  на  респект.
Він  грає  у  карти,  щоб  все  ж  розгадати,
Випадку  сакрального  обрис  і  кшталт,
Закону  таємного  вплив  на  розклади,
Примхливих  чисел  результат.

Я  знаю,  що  піки  -  мечі  для  солдатів,
Я  знаю,  що  трефи,  то  зброя  війни,
Я  знаю,  що  бубнами  буде  розплата,
Та  це  не  до  душі  мені.

Він  може  бубновим  валетом  зіграти,
А  може  відбитися  дамою  пік,
Або  в  рукаві  короля  приховати,
До  поки  спогади  зникнуть  на  вік.

Я  знаю,  що  піки  -  мечі  для  солдатів,
Я  знаю,  що  трефи,  то  зброя  війни,
Я  знаю,  що  бубнами  буде  розплата,
Та  це  не  до  душі  мені.

Якби  я  сказав,  що  тебе  я  кохаю,
Ти  б  подумала  певно,  щось  тут  не  так,
Та  безліч  облич  я  зроду  не  маю,
Такий  один  я,  позаяк.
А  ті,  хто  говорять,  нічого  не  знають,
Допоки  не  звідають  ціну  за  це,
Як  ті,  що  удачу  за  щось  проклинають,
І  ті,  що  зі  страху,  утратили  все.

Я  знаю,  що  піки  -  мечі  для  солдатів,
Я  знаю,  що  трефи,  то  зброя  війни,
Я  знаю,  що  бубнами  буде  розплата,
Та  це  не  до  душі  мені.

Та  це,  не  до  душі,  не  до  душі  мені,
Та  це,  не  до  душі,  не  до  душі  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

Две мины

Две  мины

Две  мины  встретились  в  полёте:
-  Ну  как  дела?  –  По-боевому,  а  у  вас?
-  Нормально,  в  нашей  миномётной  роте,
Никто  не  спит,  работают  сейчас.
-  А  ты,  наверное,  к  нам  в  гости?
-  Ну  очевидно,  так  же  как  и  ты.
-  А  как  у  вас  там?  Понимаешь,  просто,
Я  первый  раз  и  плохо  вижу  из-за  темноты.
-  Так  ты  совсем  подруга,  молодая,
Наверное  с  конвейера  вчера?
-  Ну  да!    На  мне  ещё  на  высохла  покраска  заводская…
-  А  я  со  склада,  мне  уже  сегодня  пол  ста  два.
Узнать  ты  хочешь,  что  в  конце  дороги,
Что  ждёт  тебя  на  нашей  стороне?
Ты  приземлившись,  оторвёшь  кому-то  ноги,
Осколками  пройдёшься  по  броне,
На  тысячу  которых  разлетевшись,
От  взрыва  раскалённого  нутра,
Оставишь  в  виде  трупов  обгоревших,
Того,  кто  молод  был  и  жив  ещё  с  утра.
-  Откуда  знаешь,  кто  рассказал  тебе  об  этом,
Из  улетевших  мин,  не  возвратилась  ни  одна!
-  Я  на  хранении  за  прожитых  пол  века,  
Таких  рассказов  понаслушалась,  сестра.
-  Ну  как  же  так!  А  я  то  ведь  мечтала,
Привет  от  наших  –  вашим  передать!
Да  лучше  б  я  в  стволе  тогда  застряла,  
Или  бракованной  была,  я  не  хочу  кого-то  убивать!
-  Эх,  юность-молодость!  Да  ведь  тебя  со  мною,
Создали  для  того,  чтоб  сеять  смерть.
-  Но  не  согласна  я  с  такой  своей  судьбою,
Я  прямо  здесь  готова  умереть!
Давай  покрепче,  вместе  мы,  старушка,
Обнимемся  и  разорвёмся  в  облаках!
И  сохраним  внизу  живые  души,
Не  долетев  до  цели  по  обеих  сторонах!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980573
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2023

Любов народна

Любов  народна  

Любов  народна  річ  непевна,
Сьогодні  тебе  люблять,  завтра  -  ні.
В  неділю  натовп  виголошував:  -  Осанна!  
А  в  п'ятницю  кричав:  -  Розпни,  Його,  розпни!
Хай  кров  буде  на  нас  і  наших  дітях,  
Нема  в  нас  окрім  кесаря  царя.  
А  Цей  лиш  гідний  смерті  на  розпятті,  
Розпни  Його,  розпни,  забави  для.  
Лиш  прокуратор  зупинити  міг  розправу:
-  Я  відпущу  того,  на  кого  вкаже  ваш  народ.  
Народ  сказав:  -Звільни  для  нас  Варавву,  
Він  хоч  і  вбивця,  але  справжній  патріот.  
Варавви  і  Іуди,  нажаль,  нікуди  не    поділись,  
І  на  судилищі,  сучасний  вже  Пілат,  
І  фарисеї  з  книжниками  знову  ополчились,  
І  цвяхи  наготовив  вже  солдат.  
А  що  ж  народ,  вже  хрещений  і  православний,  
Кричить,  як  завжди:  -  Він  не  цар  для  нас,  розпни!  
І  почорніли  золоті  хрести  на  Лаврі,  
І  сумно  плачуть  стародавні  куполи.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023

Моя мама

Моя  мама

Пише  хлопчик  твір  удома,
Ви,  напевно,  теж  писали,
Тема  твору  всім  відома  –
«Зовнішність  моєї  мами».
«Моя  мама  сама  краща,
Я  пишу,  щоб  вона  знала.
Ноги  в  неї  рівні,  наче,
Бо  вона  їх  не  ламала.
Але  знизу  вони  пласкі,
І  натомлюються  скоро,
Тому  ходить  дуже  часто,
Мама  тільки  на  підборах.
Руки  в  мами,  такі,  тонкі,
З  нігтями  в  кінці  на  пальцях.
Нігті  ті  бувають  ламкі,
Як  не  вистачає  кальця.
Голова  у  мами  кругла,
Трохи  більша,  ніж  моя,
Це  тому,  що  мама  Люба,
Розумніша,  аніж  я.
Там  ростуть  у  неї  коси,
Значно  довші  за  мої,
І  вона  у  косах  носить,
Такі  дивні  бігуді.
Ще  на  голові  у  мами,
Розташовано  лице,
З  дуже  тонкими  бровами,
Що  малюють  олівцем.
Очі  –  сірі,  добрі,  ніжні,
Їх  фарбує  теж  вона,
А  от  губи,  завжди  різні,
Бо  помада  не  одна.
Між  очима  ніс  у  неї,
Трохи  з  горбиком  таким,
Це  в  дитинстві  хлопчик  Женя,
Вдарив  клюшкою  по  нім.
Зуби  в  мами  білі  й  рівні,
Вона  чистить  їх  завжди,
І  мене  навчає  вправно,
Щіткою  туди-сюди.
В  мами  є  рожеві  вушки,
З  дірочками  на  кінцях,
Носить  в  них  вона  сережки,
На  маленьких  кружальцях.
Зріст  у  мами  більше  мого,
Але  менший  ніж  у  тата.
Ще  вона  найбільше  всього,
Мене  любить  з  меншим  братом».

Тато  плакав  і  казав,
Щоб  про  нього  не  писав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

Його поранило в бою

Його  поранило  в  бою

Його  поранило  в  бою,
Прошило  наскрізь  груди,
У  мене  прямо  на  очах,  спіткнувся  він  і  впав.
Згадав  я  медицину  всю,  що  вчили  мене  люди,
Кров  зупинив  і  швидко  сам,  його  перев‘язав.
А  він  кричав  мені:  -  Покинь  мене  малий,
Рятуйся  сам,  а  я  прикрию  тобі  спину.
А  я  йому  у  відповідь:  -  Ні,  пане  командир!
Я  вас  на  полі  бою  не  покину!

Накинув  лямку  на  плече,
Затиснув  карабін,
Вдихнув  поглибше  і  потяг  щосили.
Уламки  з  кулями  усе  летіли  навздогін,
А  я  тягнув  його,  як  міг,  тягнув  до  тилу.
А  він  хрипів  мені:  -  Та  я  тебе  розжалую,  боєць,
Залиш    мене,  не  виберемось  разом.
А  я  тягнув  і  думав:  -  Це  ще  зовсім  не  кінець,
Глухий  я  і  не  чув  твого  наказу.

Навкруг  залізний  дощ,
Усіх  калібрів  вигравав,
А  я  молився,  аби  влучності  йому  забракло.
І  в  Бога  всемогутнього  єдиного  благав,
Щоб  дав  мені  ті  сили  що  в  Геракла.
А  командир  шептав:  -  Ну,  що  ж  ти  впертий,  як  баран,
Тебе  ж  десь  там  чекає  вдома  мати.
І  кров  йому  уже  сочилася  із  ран,
І  сили  мене  стали  покидати.

Ну  скільки  нам  залишилось,
Ну  може  метрів  сто,
А  в  мене  вже  круги  перед  очима.
Та  сунув  я  в  перед,  усім  чортам  на  зло,
І  чув  у  себе  голос  за  плечима.
То  він  благав  мене,  щоб  я  не  переймавсь,
Що  я  не  заплямую  честь  мундира.
Я  падав  але  потім  знову  піднімавсь,
І  рачки  повз,  тягнучи  командира.

-  Покинь  мене,  салаго,
Він  ледь  чутно  проказав,
Не  в  тій  ти  категорії,  юначе,
120  я,  а  ти  ще  70  не  нагуляв,
Вареників  макітра  за  тобою  плаче.
А  я  його  тягнув,  як  баржу  тягнуть  бурлаки,
Чи  може,  як  воли  по  полю  плуга.
Ось  там  вже  наша  річечка,  на  відстані  руки,
Ну  а  за  нею  нас  чекає  допомога.

І  ось  ми  вже  нарешті,
За  два  кроки  від  води,
А  там  пором  з  піддонів  дерев‘яних.
З  останніх  сил  я  затягнув  його  туди,
І  поруч  сам  упав,  неначе  п‘яний.
А  він  все  марив  і  очей  не  відкривав:  
-  Живим  залишуся  –  візьму  тебе  за  кума.
А  я  уже  поволі  кров‘ю  сам  спливав,
Мене  ворожа  куля  десь  таки  торкнула.

Отямився  в  палаті  я,
Навпроти  він  лежить,
І  посмішка  від  вуха  і  до  вуха.
-  Мовчи,  малий,  говорить,  сили  бережи,
У  нас  з  тобою  буде  друга  днюха.
Якби  таких  як  ти  мені  бригаду  або  дві,
Ми  б  все  давно  звільнили,  геть  до  Криму.
А  я  у  відповідь:  -  Так,  пане  командир,
Запросите  до  сина  на  хрестини?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023