| Сторінки (5/462): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Ефект метелика
Малий метелик крильцями змахнув,
На пагорбах Печерських, біля Лаври,
Митрополиту хтось браслета одягнув,
На ногу, під фотоспалахи й литаври.
А хтось сказав, що треба вивезти його ,
У ліс, і прямо вистрілити в скроню.
Бо просто він не вартий іншого,
І ні до чого тут порядки і закони.
А ще один почув це, взяв у руки ніж,
Пішов попа із церкви виганяти,
Та схибивши, зарізав прихожанку лиш,
А та була одного з командирів мати.
Країна в цей момент вела війну,
І готувалася до вирішальної атаки,
Та він дізнавшися про матір новину,
Додому відпросився, щоб усе владнати.
Його бійці тим часом в розвідку пішли,
Та на чолі уже із іншим командиром.
А він був боягуз, іти далеко не схотів,
І не розвідав все, що було за фронтиром.
Коли війська наші посунули вперед,
Потрапили у приготовану їм пастку,
І ворогом розбиті були вщент,
Країна, зрештою отримала поразку.
Партнери відвернулися від нас,
А в нас ні зброї, ані грошей – далі жити.
Тож змушені були ми, на якійсь там час,
Ганебне перемир‘я заключити.
Утративши третину нашої землі,
А також половину нашого народу,
Поділись десь державні всі мужі,
Із сім‘ями і статками, неначе впали в воду.
А потім повернулись воїни з фронтів,
І заходились церкви повертати,
А ті, хто захопив їх, віддавати не схотів,
І зброю, врешті, брат підняв на брата.
А потім знову ворог підступив,
Побачивши, що коється між нами,
Але його ніхто вже не зустрів,
Бо між собою всі завзято воювали.
Сусіди подивилися на це,
І ну собі, зі свого боку шматувати,
І стали ми таким собі взірцем,
Як мати все, а потім все про..ати.
І чорний лебідь крилами всіх огорнув,
І грянув реквієм у спомин по державі.
А все тому, що крильцями змахнув,
Колись малий метелик коло Лаври.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Рідна мова
Яка багата наша рідна мова,
ПИСАТИ нею можна від душі!
І як на те уже пішла розмова,
Поет НАПИШЕ про любов вірші,
А учень СПИШЕ математику у школі,
Інспектор ВИПИШЕ на бланку штраф,
ПРОПИШЕ лікар ліки, якщо хворий,
Рукопис древній ПЕРЕПИШЕ каліграф,
ЗАПИШЕ слідчий покази у свідка,
Майно ОПИШЕ пристав за борги,
Чиновник дозволи ПІДПИШЕ швидко,
Тож, друзі, ПИШЕМО і ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Есть страна на белом свете
Есть страна на белом свете,
Очень странная страна,
Если карту вы возьмёте,
Её будет до хрена.
И на глобусе, однако,
Не видать её краёв,
Люксембург или Монако,
Нервно курят за углом.
Только вот с размером этим,
Настоящая беда,
Он на карте лишь заметен,
А без карты – никогда.
Как бы, есть страна, а глянешь,
В самом деле нет её,
Есть простор – идти устанешь,
Есть и недра и сырьё.
И воспетые поэтом,
Сила, мощь, авторитет.
Но, похоже, только в этом
Основной её концепт.
Всё в державе для державы,
А держава для себя.
Все законы и уставы,
Для неё, не для тебя.
По богатому всё, щедро,
Тьма лесов, полей и рек,
Литры, тонны, километры,
Только где здесь человек?
В этом странном государстве,
Это слово – звук пустой,
И вообще, ты для начальства,
Лучше мёртвый чем живой.
Мёртвый ты имеешь цену,
Как расходный материал,
И найти тебе замену,
Сможет каждый генерал.
Всё подсчитано, подбито,
Дебет, кредит и баланс.
Каждый гражданин убитый,
Отработал свой аванс.
Ты с рожденья уже должен,
И стана своё возьмёт.
Не она тебе поможет,
А совсем наоборот.
Ты державу выручаешь,
Что уже трещит по швам.
Телом дыры закрывая
И прорехи тут и там.
А она шагает гордо,
С калькулятором в руках.
Просчитав в валюте твёрдой,
День прожитый впопыхах.
Сколько хватит ей запаса,
Если тратить, например,
Душ по двести ежечасно,
Или больше, как теперь.
Нефтью, газом перекроет
В людях кассовый разрыв –
Бабы новых нарожают,
О исчезнувших забыв.
Вот она страна какая,
За ценой не постоит!
Жизнь себе самой продляя,
Ни чьей жизни не щадит.
Честь державы защищает,
Государственный престиж.
Ведь она без них нагая,
Мир без них не удивишь.
Потому то в прейскуранте,
На вершине сумм и цен,
Лишь величие на карте,
А не люди, например.
Всё собою затмевая,
В первых строчках прайс-листа,
Числится Одна Шестая,
По цене такой – одна!
Непомерно всё настолько,
В сей стране дороговизн,
Ничего не стоит только,
Человеческая жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2023
Загиблим героям
Вони загинули, їм сорому не мати,
Пішли у небуття спочити на віки.
Чи було легко їм своє життя віддати?
Мовчать – над ними лише тиша і вінки.
І прапор гордо на вітру тріпоче,
І серце втратою пронизано наскрізь,
І дивляться на нас такі живі і рідні очі,
Ми ж стоїмо, потупившись від сліз.
Вони загинули не ради нагороди,
То для живих – медалі й ордени.
Найкращі діти нашого народу,
Країни молодої дочки і сини.
Їх пам‘ять світла поруч з нами,
А стежка до могили бур‘яном не заросте,
І дай нам сили, Господе ласкавий,
Звитягу їхню не зганьбити попри все.
Безсмертні душі їх у вирій відлітають,
Залишившись навічно янголами там.
І хоч говорять, що герої не вмирають,
Героям мертвим ми завдячуєм життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Бахмут
- А не взять ли нам Бахмут?
Так подумал вор и плут.
Щас войска мои придут
И его, Бахмут, возьмут.
Вот берут они, берут,
Свои головы кладут,
Пополнение везут,
А Бахмут всё тут и тут.
Вновь они его берут,
Всей толпой в перед бегут,
Утомятся, отдохнут,
А Бахмут не взят, он тут.
Новый выберут маршрут,
Свежих зеков привезут,
Свои промахи учтут,
Но Бахмут не там, а тут.
Слева, справа обойдут,
В центре натиск создадут,
Всех шаманов призовут,
Но стоит, стоит Бахмут!
Месяцы идут, идут,
А потери всё растут,
Ключ никак не подберут –
Заколдованный Бахмут!
Разозлился вор и плут:
- Ну-ка, взять его, Бахмут!
С нас уже кругом все ржут,
Не возьмёте – нам капут!
Генералы всех зовут:
- Ну пойдёмте на Бахмут!
А солдаты не поймут,
На кой ляд они там мрут,
Но подумав пять минут,
Они снова в бой идут.
И в бою том проживут,
Ещё целых пять минут,
Но бредут, они бредут,
Встанут, снова упадут,
А защитники их ждут,
В хвост и гриву их клюют.
Сотни, тысячи кладут,
Горы трупов там и тут.
Для агрессора маршрут –
Родился, пожил, в Бахмут.
Всё бедняги не поймут,
Что Бахмут им не Сургут,
Здесь их скомкают, сожмут,
Перебьют и разорвут,
Растерзают и сожгут,
Вокруг пальца обведут,
Расстегнут и застегнут,
Но Бахмут не отдадут!
И подумал вор и плут:
- Ну его, этот Бахмут!
Как не взял я раньше в толк –
Там же рядом есть Нью-Йорк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979184
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2023
Жив на світі «презідєнт»
Жив на світі «презідєнт», не військовий і не мєнт,
Вмів звиватися як вуж – був продуктом він спецслужб.
Всіх підозрював навкруг, не пускав до себе в круг,
Геть дружину він прогнав, так самотність полюбляв.
Був таким собі цабе, лиш обожнював себе,
А людей усіх ділив, на холопів й ворогів.
Перших батогом шмагав, підкоритись вимагав,
Других полюбляв труїти, чи в тюрму запроторити.
Невеличкий сам, миршавий, залякав усі держави,
Хоч сахався, що той кінь, як побачить власну тінь.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Жив у льосі, сам-один, у оточенні тварин,
Яких, без простих собак, зібрав цілий зоопарк.
Був в колекції муфлон, з гордим іменем Дон-Дон,
Кінь старий, шакал пригожий і ведмідь, що пив безбожно.
Був суровий там кабан, Жаба з прізвиськом Стакан,
Цілий гурт ворон-відьом, на чолі із соловйом.
Тьма баранів й віслюків, з зірками поверх голів,
Поміж них окремо мул, з кличкою в кінці на «У».
Ще піщаний був звірок, з вусами на кшталт щіток,
А малих повзучих гадів, як краплин у водоспаді.
Він усіх їх годував, і завдання роздавав,
А вони кусали тих, хто сховатися не встиг.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Та найбільшу пристрасть мав, він до грошей, що накрав,
Із зелених тих купюр, сатанів, як з дусту щур.
Продавав він нафту, газ, мав їх доста про запас,
Все, що плинуло в трубі, він привласнював собі.
Труб мережива навкруг, понаплів як той павук,
І на голку низьких цін, підсадився не один.
І не дві й не три держави, газ купляли на халяву,
А за щедрі хабарі, мали дещо і собі.
Продавав також зерно, ліс товкав, хімволокно,
І алмази і метали, лиш не мав на експорт сала.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Мав ще він завітну мрію, і плекав таку надію,
Стати разом в ряд один, поміж головних країн.
Надимав натужно щоки, ставив руки грізно в боки,
І всім виглядом кричав, що він це заслугував.
Подивились президенти на сопливий ніс задертий,
На йог скажені очі, зважили, що дуже хоче,
Та щоб він чого не втнув, запросили у свій клуб.
І ось так велика сімка, стала вісімкою стрімко.
Правда, я брехать не буду, це запрошення до клубу,
Надійшло за кілька років, як почав він дути щоки.
Уладнав весь той момент, попередній президент.
Але саме наш пінгвін, думав, що то він один.
Та не довго тим радів, кілька років потусив,
І, порушивши розклад, заробив пенька під зад.
А шановний гурт людей, що не полюбля свиней,
Замінивсь так само стрімко, знову з вісімки на сімку.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
А спалився він на тому, що з чужого прямо дому,
Він дітей собі забрав, ну, точніше, просто вкрав.
Їх батьків життя позбавив, на той світ усіх відправив,
Їх оселі зруйнував, а країну сплюндрував.
І як справжній крокодил, сльози навіть проронив,
Так аж переймався «щиро», що дітей позбавив миру.
А насправді все те стало, бо не було в нього сала,
Та й ще жаба задушила, що борщем не пригостили.
Він і думати не став, взяв війну і розпочав,
Хоча можна було просто, на обід прийти у гості.
Ось такий от «презідєнт»,
Із країни «Іхтамнєт».
Але світ таки не спав, злочин цей не проморгав,
Світ отримав лиху звістку і прислав йому повістку.
Щоб він в льосі не ховався, по хорошому здавався,
І забронював маршрут, в міжнародний карний суд.
Доля змінюється стрімко, знову він потрапив в сімку,
Сімку упирів зубатих, що потрапили за грати.
Президентів, як і він, які гнулись від провин.
А герой наш з переляку, геть подумав про гілляку,
Та з усім звіринцем сам, все ж зібрався в Амстердам.
Але не туди бомагу, він отримав, а в Гаагу!
І почався там процес, з гучністю аж до небес.
А що відбувалось далі, трохи згодом, бо я в залі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023
Човникова дипломатія
У мистецтві домовлятись, неможливого немає,
Про це кожний дипломат з пелюшок, напевно, знає.
Але є на світі цьому дипломатія така,
Яку здійснювати треба скориставши човника.
Якось Генрі Кіссінжера, журналіст один спитав,
Як державний секретар цю методу б описав?
- Усе просто, у євреїв цей прийом універсальний,
І вони у даній справі мають досвід колосальний.
Ось на приклад, вам задача, як би там і що не було –
Доньку Ротшильда віддати за звичайного гуцула.
Як зробити? Дуже просто. Для початку треба взяти,
Віднайти того гуцула і у нього запитати:
- Хлопче, хочеш одружитись на єврейці із Нью-Йорку?
- Та навіщо? В нас дівчата, теж такі собі до толку!
- Вона донька мільярдера! Це тобі буде цікаво?
Огого! Ну так, звичайно, це вже зовсім інша справа!
Далі, у швейцарськім банку, на засіданні правління,
Сформулюйте джентльменам усього одне питання:
- Чи погодяться панове, щоб найвищу із посад,
Зайняв зовсім не знайомий, один хлопець із Карпат?
- Та як можна? Звісно – ні, нас не зрозуміють люди!
А якщо він разом з тим Ротшильдовим зятем буде?
- Отакої! Якщо так, ми погодимся на тому!
Ну а ви, таки, прямуйте прям до Ротшильда до дому:
- Як вам пане мільярдере, пропозиція така –
Видати єдину доньку за простого селюка?
- Та ви що? Та я такого, навіть не запрошу сісти,
У родині нашій були, виключно лиш фінансисти.
- Так він в банку обіймає директорську посаду!
- Чом пан зразу не сказав? Це міняє всі розклади!
Розочка, послухай доця, ти уже виходиш заміж,
І дружиною банкіра рівно через місяць станеш.
- Фу! Не хочу за банкіра, вони всі такі бридкі,
Усі товсті понад міру, і у ліжку ніякі!
- Так твій милий-наречений – простий гуцуляка!
- Ооо! Під вінець з таким піду геть без переляку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Ворон
У ворона, в отличие от многих,
Его пернатых и летающих коллег,
В душе нет места для заботы и тревоги,
Живёт на свете ворон триста лет.
Все что-то делают, спешат и суетятся,
Орлы красуются вальяжно на гербах.
Детей приносят аисты, проблемы дятлами творятся,
Кукушки жизнь чужую отмеряют впопыхах.
За мир и почту голуби в ответе,
А утки, те за слухами и сплетнями стоят.
Павлины быть стараются всех ярче на планете,
Вороны, всё беду накаркать норовят.
С рассветом петухи будильником горланят,
Мечтают кашей всех сороки накормить.
С утра пораньше миром жаворонки правят,
А совам безраздельно ночь принадлежит.
Лишь ворон не спеша за этим наблюдает,
Топорщит перья, глазом антрацитовым ведет.
Мирскую суету он мимо клюва пропускает,
Вот триста лет поэтому живёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978633
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2023
Накрапай, браток…
Заструились каплями сосульки,
Потекли в сугробах ручейки.
Дёрнем-ка, дружище, по грамульке,
Мы с тобой бухнуть не слабаки.
Хлопнем-ка, дружище, по стакану,
Истина на дне, ты так и знай!
Станет всё кругом по барабану,
Выпил утром и весь день гуляй!
Накрапай, браток, стопрарик,
Снова выпьем и нальём.
Мы без Африк и Австралий,
Распрекрасно здесь живём.
А закусывать нам скучно,
Лишь занюхать рукавом.
Нам в Америку не нужно,
И в Европу нам облом.
Нам с тобой в любое время года,
После третьей на душе весна.
Тяпнем-ка, дружище, за свободу,
По рюмахе зелена вина.
Опрокинем смело за бородку,
Что угодно, лишь бы градус был.
Если раздобыть не сможем водку,
То «Боярышник» пойдёт в распыл.
Припев
Вот уже земля кругом просохла,
Но не просыхаем мы с тобой!
Врежем, друг, пока мы не подохли,
И ещё добавим по одной!
Выжрем всю водяру на планете,
На себя ответственность возмём.
И чтоб денег не бросать на ветер,
На последок пивом полирнём!
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2023
38/42
На кримінально низькій висоті,
Зі швидкістю, що на межі безумства,
Тумани намотавши на гвинти,
Ми здійснюємо спробу самогубства.
38 кілометрів, найкоротший шлях до моря,
Ну а потім 42, понад пляжами на схід.
На фортецю Маріуполь, що не виринає з бою,
У Азовський бастіон, ми тримаєм наш політ.
38/42 є одна завітна мрія,
38/42 шлях намічений пройти,
38/42 поможи свята Марія,
Повернутися на точку, звідки вилетіли ми.
Сьогодні смерть обійми розкриває,
Продати в спробі в одну сторону квиток.
Як буде «пан» - удача нас спіткає,
А як «пропав» - злетімо прямо до зірок.
Ми як лижники на спуску, між дозорами ковзаєм,
Притискаючись до лісу, оминаєм ППО.
Подарунки транспортуєм гарнізону Азовсталі,
Хоч маленьку, та надію, під гвинтами несемо.
Приспів
Змінивши на поранених БК,
Зворотнім курсом знову попід хвилі.
Ледь втамувавши тріпотіння у руках,
Ми зауважили ворожої ракети виліт.
Пастки віялом пішли і залишились по заду,
А ракета без розриву, пронизала фюзеляж.
Нам сьогодні пощастило, смерті Бог поплутав карти,
Повертається додому наш фартовий екіпаж.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023
Талант
Тактичною окрасою
Є вміння відіслати своєчасно.
Задати напрямок несхибний –
То вже стратегії яскравий діамант.
А ось відправити і за адресою,
І саме зараз – одночасно,
Та ще й того, кого потрібно,
Це, погодьтеся, талант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Балада про боротьбу В.С. Висоцький
Поміж тьмяних лампад та вечірніх молитв,
Поміж мирних багать та трофеїв війни,
Жили діти, що чули лиш спогади битв,
Знемагаючи від малої своєї біди.
Дітям побут і вік їх, завжди не указ,
І ми бились до саден, до смертних образ,
Але матері вчасно латали нам стрій,
Ми ж ковтаючи книги, хміліли від слів.
Липнув чуб нам на зопрілі лоби,
І свербіло солодко у грудях від фраз,
І бентежив нам розум смак боротьби,
З пожовтілих сторінок осяявши нас.
Намагались збагнути ми з мирним життям,
Переплутавши заклик до битви з виттям,
Таємницю наказів й кордонів мету,
Сенс атаки і брязк колісниць на ходу.
В казанах, ще гарячих від воєн і смут,
Так багато поживи маленьким дитячим мізкам,
Ми у якості зрадників, ницих Іуд,
Відмічали того, хто був ворогом нам.
Не давали схолонуть злодіїв слідам,
Обіцяли любить найчарівніших дам,
Заспокоївши друзів і близьких своїх,
Приміряли героїв на себе самих.
Тільки в мрії сховатись лиш можна на мить,
Куций час для розваг – стільки болю навкруг!
Знайди сили закляклі долоні розкрить,
Зброю взявши собі із натомлених рук.
Ставши власником теплого досі меча,
І в броню загорнувшись не смій закричать.
Розберись, ти – герой чи адепт похвальби,
І відчуй на губах справжній смак боротьби.
І коли поруч друг твій на землю впаде,
І від першої втрати завиє душа,
І коли ти без шкіри відчуєш себе,
Бо скінчилась дорога його – не твоя.
Зрозумієш ти те, що знайшов, відшукав,
В заборолах шоломів смертельний оскал,
В зла з неправдою – бачиш, дебелі дзьоби,
А за ними завжди лиш круки і гроби.
Якщо м’яса ніколи не їв ти з ножа,
І байдужою була тобі доля чужа,
І у бій не вступив ти з розбещеним злом,
То життя твоє зовсім нікчемним було.
Якщо шлях прокладаючи батька мечем,
Ти просолені сльози на вус намотав,
Якщо в жаркім бою відчув друга плече,
Отже, справжні книжки ти в дитинстві читав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Бізнес – клас
- Я сидіти з ним не в змозі,
Подивіться – він єврей!
Я ж посивію в дорозі,
Коли поруч буде – цей!
Так одна огрядна дама,
У салоні літака,
Стюардесу намовляла,
Що вона, мов, не така.
Щоб знайшли їй місце інше,
Від носатого подалі.
Краще може буть чи гірше,
Не важливо, то – деталі.
У салоні стало тихо,
Пасажири хмурять брови.
Де узялося це лихо,
З хащів темних чи з діброви?
Провернулась провідниця,
Посміхається здаля:
- Я спитала, як годиться,
В командира корабля.
Він погодився, не варто
Поруч провести години.
В товаристві, не на жарти,
Неприємної людини.
Але справа ось у чому,
Місце є лиш в бізнес-класі.
Другого і економу,
Не знайдемо ми наразі.
Розпливлися в дами губи:
- Я не проти… - Зачекайте!
То не пан був до вас грубим,
Ви те місце не чіпайте!
Містер, забирайте речі,
І проходьте в бізнес-клас.
Пасажири радо плещуть,
У долоні, от так раз!
Ось нахабу і провчили,
Та зоблідла, як сметана:
- Це помилка капітана!
Стюардеса каже: - Що ви?
Неможливо це, мадам!
Бо ж не помилявсь ніколи,
Капітан наш Регельман!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Дзеркало
- Скажіть, учителю, як так воно буває –
Прийдеш до бідного, він радий бачити тебе,
Запросить в хату, про незгоди розпитає,
А от багатий носа в сторону верне.
Неначе дивиться на тебе, та не помічає,
Усе від грошей, це вони його псують?
- Мій юний друже, так на жаль буває,
Поглянь в вікно і зрозумієш в чому суть.
Що видно там? – Якась дитина плаче,
Старий на лавці, кіт з калюжі воду п’є.
- Тепер у дзеркало, що ти там бачиш?
- Я бачу тільки відображення своє.
- Вікно і дзеркало подібні, плоть від плоті,
Та от додай дещицю срібла і усе.
В те саме скло вдивляючись, по суті,
Побачиш в ньому лиш одне своє лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Самая главная скрепа
Как-то вечером Степану,
Стало скучно – водки нет.
Он последних два стакана,
Выжрал давеча в обед.
Клавка, тоже, ёксель-моксель,
Заартачилась: - Не дам!
Ты ж не муж мне, а сожитель,
Заработай на сто грамм!
Вон, картина наша с дачи,
Год уже в углу гниёт.
Взял бы да и прихерячил,
Её к стенке, ё-моё.
Ты же, Стёп, не хрен моржовый,
Руки с жопы не растут.
А пузырик пол литровый,
Намучу, вмиг будет тут!
Стёпа говорит: - Ну, бляха,
Я ж тебе не конь в пальто.
Спорим, с одного замаха,
Присобачу полотно.
Я, етить твою на лево,
Не какой-то *** с бугра.
Дуй в ларёчек, королева,
Эх, Евпатий Коловрат!
Молоток достал и гвозди,
Вышел пыхнуть на балкон.
Может, Лёху кликнуть в гости?
Буханем, ёдрен батон!
Это ж ёпта, блин, халява,
Гвоздь забил и нормалёк!
Ну, теперь готовься, Клава,
Ёк, етить ты макарёк!
Выбрал место, взял картину,
Приноравливаться стал.
Слышит, в телике мужчина,
Чёт про матюки сказал.
Мол, нельзя будет отныне,
Материться и вообще,
Отношенье к матершине,
Станет очень жёсткое.
А потом, тот лысый пряник,
Говорит, что всё, кабздец,
Кто кого пошлёт по маме,
Того ждёт крутой трындец.
Мол, нашли такие скрепы,
Чтоб народ скреплялся впредь.
А вот мат, он не потребный,
Гнать его, едрёна медь!
Чтобы феня не звучала,
Забодай её комар!
Всем глаголить величаво,
Не то в *** скипидар!
От таких вот, загогулин,
Стёпа глазом закосил,
И по пальцу со всей дури,
Молотком как залепил!
Весь стояк в девятиэтажке,
Враз прозрел, япона мать!
Стёпа матом трёхэтажным,
Блин косой, давай орать!
- Ну эту картину на хер,
Клавка – *** чтоб тебя!
Я весь палец распанахал,
Ни хрена себе струя!
Ёперный театр, Клава!
Мать твою едрить, песец!
Это чё, епта, подстава?
Я ж те на *** не кузнец!
Ну её к едррёноё фени,
Бляха-муха, в рот компот!
Я тебя сейчас об стену,
Долбану разов пятьсот.
Ёханый бабай, ты может
Уху ела или чё?
Я ж могу и раскорёжить,
Растуды через плечо!
Вот те на те, хрен в томате,
Колотить етить копать!
А тебя, чё, нету в хате?
Ну ты, Клавка, твою мать!
Клавка двери открывает:
- Чё за на *** тарарам?
Стёпа, ты козёл гребаный,
Хер тебе, а не сто грамм!
Ёпэрэсэтэ, мудило,
Чтоб копытом тебе в грудь!
Чтоб те харю покривило,
Пришибу когда-нибудь!
Я щас, *** конь педальный,
Как пойду, етить, в разнос.
Станеш, ёпт, бомжом вокзальным,
Слышишь, грёбаный насос!
Стёпа объяснил подробно,
Что мол, так и так – херня!
Отмудохают по полной,
Даже если скажешь: - Бля!
- Ёкэлэмэнэ, подруга,
Растуды твою в качель!
Как же мы поймём друг друга,
Ху ты ну ты, канитель!
Нужно быть конкретным дятлом –
Обделить нас матюком!
Мы ж не просто кроем матом,
Мы же думаем на нём!
Но, по ходу, обложалось,
С тем запретом мудачьё.
Мы ведь грамотные малость,
Буквы знаем, ё-моё!
Так что, Клавка, не печалься,
Нас так просто не возьмёшь!
Будем письменно ругаться,
Наливай, едрёна вошь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977069
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2023
Задзвенять струмками
Задзвенять струмками чистими Карпати,
Потечуть швидким потоком між долин.
Ріками їм доведеться, врешті, стати,
Шлях здолавши аж з самих вершин.
Від Дністра і до Дунаю,
Сонце в бризках виграває,
Над смереками веселкою бринить.
Від Дунаю аж по Дністер,
Віє в горах вільний вітер,
З ялівцями тихо гомонить.
З Верховини плине в Чорне море,
Черемош дзвінкий і бистрий Прут.
Тиса говірлива, струменем прозорим,
Водограями шепоче там і тут.
Від Дністра і до Дунаю,
Місяць з хмарок виринає,
І доріжкою сріблястою блищить.
Від Дунаю аж по Дністер,
Зірка ясна в небі чистім,
Спалахне і в хвилю скотиться за мить.
Через перекати та стрімнини,
Крізь твердиню скель, без вороття.
Вода камінь точе і до нині,
З гір прадавніх нам несе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Ділова хватка
- Скажіть, це адвокатська фірма
«Рабинович, Кац, Шмулєвич, Шпільман і Петренко»?
- Так, пане, чим я можу вам допомогти?
- У мене справа тут судова є маленька,
Я хочу, щоб Петренко взяв її вести.
- Чому Петренко, чом ваш вибір впав на нього?
У нас усі кваліфіковані юристи!
- Мене вражає хватка чоловіка цього,
Зуміти у таку компанію пролізти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Весняна пісня
Набубнявилися пуп‘янки- бруньки,
Майорять кетягами купини.
На мочарищах баюри розквіли,
Чичками-зірками журавлини.
А далебі, наче коц картатий,
Розмаїття зілля твані-трясовин.
Ліжником веселково-строкатим,
Полонило аж за обрій далечінь.
На весні буяє і пишається болото,
Розцяцьковане палітрою квіток.
Пахощами цвіту перевите,
Всипане мільярдом пелюсток.
Колоски зозульок височіють,
У рожевих і бузкових кольорах.
Плямами гарячими півники жовтіють,
Ваблячи й хвилюючи комах.
Сонячна калюжниця запліта багнини,
Сухоцвіт-товстушка килимом вкрива,
Похилив голівки з ніжним пухом білим,
Начебто завіяла снігом все зима.
Китиці гребінника мов дрібні дзвіночки,
Лине парасольками теплий ясновець.
Вербозіль-дубричка запашним віночком,
Золотими іскрами розквіта жовтець.
Пухівки, осоки, верболози,
Очерет-рогіз, бобівник, буяхи,
Верби, вільхи і берези,
Репаються від життя, як лантухи.
Копирсаються в багнюці та ревуть,
Тужаві й барилисті ропухи.
Писками банькатими гомони ведуть,
Вирячаються із гвалтом відчайдухи.
Пуцьвірінки ремствують у разі,
Що не втрапило в роззявлені дзьоби.
Буцаються і куйовдяться одразу,
Як смаколики розскубують собі.
Брязкотять потужно богари і кузьки,
Блимають смарагдом блищаки.
Жаби їх лапають, але зуськи,
Висолоплюють на марно язики.
На лататті бабки-гвинтокрили,
Балюхами глипають всебіч.
А хрущі бряжчати заморились,
Нашугалися достоту в глупу ніч...
Навпрошки по болотах, із молитвою,
Простував гевал далебі манівцем.
З паляницею у тайстрі під пахвою,
Дибав по мочарах похапцем.
Як примара із мармизою вар‘ята,
Із раменами нівроку й поготів.
У правиці жилавій тримав багнета,
А лівицею – ціпка і дрижаки ловив.
Харапудився від гедзів наче огир,
Нашорошувався і стерігся як румак.
Як пиріщився у темряві об стовбур,
Долів у ковбані гепався навзнак.
Ох і буде ж непереливки тобі батяре,
Як спіткаєшся з газдинею ось-ось!
Вона ж, ворожбиточка, тебе залає,
Забарився ти фацете надто щось!
Ох вона і закопилить свою варгу,
Як ти придибаєш на поріг!
Приголубить скалкою по карку,
А ще макогоном навідліг!
Ось серпанком видноколо зажевріло,
Наче ватра, що загравою бринить.
Він на обійстя навшпиньках несміливо
Прослизнув, і за фіранку зазирнув на мить.
У свтлиці, перед люстерком-свічадом,
За просторим, вкритим обрусом столом,
Молодицю зауважив там огрядну,
З філіжанкою і повним кнедлів баняком.
Запашний, духмяний аромат тієї страви,
Нагло так йому кебету сколотив.
Отетерівши, неначе звір захланний,
Легінь в‘язи, знепритомнівши скрутив.
Гепнувся із грюкотом на тирсу,
Мешти позлітали обопіль.
Горілиць лежав і грунт копирсав,
Молодиця підкрутила у жарівці гніт:
- Де ти вештався, пройдисвіту-лайдаче,
Телепень, бешкетник, бузувір!
Ти допіру із блюзнірством на додачу,
Учинив гармидер як лихий жовнір!
Безталанний, хай візьме тебе морока!
Де валандався і швендяв стільки днів?
Щоби ти мені там не варнякав,
Нісенітницю верзеш, тай поготів.
Ти ж пішов у ятку по хлібину,
А, напевно, в кнайпі оковиту налигав?
От як лусну тобі люшнею у скроню,
Щоб одразу гречним ти і чемним став.
Плаче, бахуре, по тобі буцегарня,
І цебро води йому студеної на пику -
- А в макітрі твої лиш одна гуральня!
- Я, лебідонько, й михайлика не смикнув!
Геть не вцмулив ні краплини ні дещиці!
- Ааа, все ти теревениш казна що,
Ти, комизо, добазікаєшся, ниций,
Бздуру бубониш мені на зло!
- Заблукав я манівцями в драговині,
Лоскотуха-мавка заполудила мій зір.
А водяник із отхлані з писком синім,
Кумпелем вдавався на позір.
На горгошах мене вгоцав у тенета,
Потім нагло запроторив в чорторий.
Герцював я з вовкулаком на багнетах,
І з чугайстером виходив на двобій.
Але жодного пенязя не розтринькав,
Не проциндрив ні копійку ні шеляг.
Паляницю лиш придбав і цю ковіньку,
Якщо брешу – най но трафить мене шляк!
Гордовито, наче бусол-чорногуз,
Видобув із маринарки пуляреса.
Шкіряного, повного, не те, що у лакуз,
І дзигарика, коштовного до біса.
- Все зберіг, нічог не пропив,
Не бувати газді одороблом!
Ти мене, голубонько, прости,
Дай поїсти , все попораю і зроблю.
- Щож ти, соколе, мовчиш як потурнак,
Лицарю мій, ти звитяжцю-богатире!
Най би натякнув чи зробив знак,
Прецінь ні шелесть, як та тетеря!
Є у мене все, мій Вернигоре!
Ласощі, потравки, лакоминки,
Витребеньки, люксуси – усього гори!
Готувалася ж бо на твої поминки...
Прожогом метнулась до повітки,
Стрімголов у клуню, ще хутчіш у льох.
Шабатури, креденси і скриньки,
Одчиняла-відчиняла за шістьох.
Десь з‘явились слоїки, пуделки,
Миски, глечики, кандійки, казанці.
Заіскрились сріблом ложки і виделки,
Задзвеніли келихи і чарки золоті.
Розлетілись по обрусу таці і тарілки,
На пательні зашкварчала свіжина.
На столі вже опинилася затірка,
Солені грибочки і капустка квашена.
В грощиках із овочами душенина,
Виморена й розімліла у печі.
Борщик з пампушками, буженина,
Буцики, мазурики, книші.
Шпундра в буряковім квасі, зрази,
Холодець із ратиць, деруни,
Перепілки смажені, товченики, роляда,
Із кав‘яром дрібненькі канапки-пустуни.
І печеня і ковбаски в білім смальці,
Рурками крученики завиті туго,
Пиво зимнє у пузатому барильці,
А до нього вуджене свиняче вухо.
Тут і куманці і сулії кругленькі,
Штофи, бутлі і генсьори-гусаки.
Пляшки, пляшечки великі і маленькі,
І карафок кришталеві шпичаки.
В них булькочуть, нидяться під корком,
Достопамятні амброзії і трунки.
Охолоджені ретельно преред вжитком,
Виплекані ніжно у пивницях лунких.
Чиста як сльоза горілка-оковита,
Первачок, калганка, спотикач,
Запіканочка, слив‘янка і медова сита,
Та така, що лусне з заздрощів багач!
Варенуха, хріновуха і перцівка,
Доста всього у газдині про запас!
Сирівець, малинівка, зубрівка,
А перлиною – шляхетний контабас!
Від такої кількості поживи,
Обертом пішла шаленим голова.
Та господар був усе ж кмітливим,
Зайвого слівечка не сказав.
Треба, думає, частіше померати,
Щоб втрапляти, тай до себе на поминки.
Бо як будеш тільги гарувати,
Не заробиш на такі от лакоминки.
В голос до дружини промовляє:
- Ох, ти ж моя ясочко тендітна!
Так, як ти, лебідонько, ніхто не зустрічає,
Свого милого, а хоч і з того світу!
Часом лаєш ти мене із пересердя,
Все ж похоронити виряджалась пишно!
А я хлоп простий, не пербендя,
Пригощуся, раз воно на те так вийшло.
Сіли разом до широкої стільниці,
Випили по чарці, попоїли.
Зарум‘янилась кобіта білолиця,
З розкоші такої розімліла.
Пригорнулася до нього на канапі,
Розплела русяву джерегелю.
Бо кохання із терпінням вкупі,
Є оздобою щасливої оселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
В мерехтінні і кіптяві свічки...
В мерехтінні і кіптяві свічки,
Я пишу тобі, мила моя.
Зверху вибухи землю калічать,
Засівають залазом поля.
А в бліндажному мороці ночі,
Лиш приглушено світить екран.
На якому твої карі очі,
Що зціляють від тисячі ран.
Я не буду писати про втрати,
Про поранення й смерті в бою.
Як не хочеться гірко вмирати,
Перекресливши долю свою.
Важко розумом це осягнути,
Я душею і сердцем загруб.
І так хочу, так хочу відчути,
Поцілунок твоїх ніжних губ.
Не писатиму я про тривоги,
Про пролиті кров, сльози і піт.
Пекла схожені стежки-дороги,
Де залишився кожного слід.
Про життя, ту останню хвилину,
Що кричала недобре, як крук.
А я чув крізь вогнену лавину,
Твого голосу ніжного звук.
Я напишу тобі про світанок,
Що зустрінеш в обіймах моїх.
Про кохання до тебе без тями,
Про щасливий і радісний сміх.
Як народим синів ми і дочок,
Як роквітнуть садки на весні.
Проросте молоденький лісочок,
Там де рвалось коріння з землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Міністр
Міністр і його дружина, відповідно,
Сідаючи в машину, не аби собі яку.
Побачив, що вона дуже привітно,
Всміхнулася якомусь двірнику
- Це хто такий? – він запитав відразу, -
Це що, знайомий твій? Ніколи б не сказав!
… - Навчалися колись давно ми разом,
І він мене, ти знаєш, заміж навіть звав.
- Ха! Добре, що ти вчасно відказала,
Трималася би зараз за мітлу.
- Та, ні. Якби я пропозицію прийняла,
То, замість тебе, любий, він міністром був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Тиран
Один, посеред біснуватої юрби,
В скляному кубі і жилеті із кевлару,
Стояв тиран оскаженілої орди,
Живий неначе, але схожий на примару.
По волі господа чи з глузування сатани,
Країна жити ця під батогом воліла.
Тож панували нею Каїна сини,
А поміж ними сірість володіла.
І ось перед народом новий людожер,
Хмільний від крові немовлят невинних.
Що душ людських вже тисячі пожер,
В глибоких нетрях бункерів огидних.
Підступний внук державницьких катів,
Що помстою шляхи до влади прокладають,
І заздрістю до тих, хто з розумом на «ти»,
І підлістю, яка із лестощів зростає.
Неначе цезар, що зійшов на небеса,
Кидає поглядом своїм із височині.
На вкляклі на колінах племена,
Які є влади джерелом непогрішимим.
Гримлять цепами шолудиві пси,
Покірно стережуть геть обвітшале тіло.
Пащеки роззявляючи на тих,
Небагатьох, кого це тіло не доїло.
Опричники й заплічних справ майстри,
Знарядь своїх руків’я лагідно голублять.
Готові за командою рубати і сікти,
І голови стинати правдолюбам.
Свою злощасну долю поєднавши,
Із долею країни, що йому дісталась.
У бій когорти відсилає маршем,
А у свідомості на вік закарбувалось:
- Ти народився, щоб пропасти молодим,
Немає ні свободи, а ні вибору, ні волі.
Є тільки борг перед Вітчизною святий,
А значить, борг святий переді мною.
Достоту виконай його, життя віддай,
Звільнися від священного обіту.
За честь померти крівцею воздай,
Вона мені і Батьківщині необхідна.
Полки простують в повній німоті,
Назустріч сонцю, що за обрієм сідає.
І там згоряють у пекельному вогні.
Пустою жертвою, як заповів хазяїн.
А він стоїть ні мертвий ні живий,
Байдужий до принесеного дару.
В оточенні мерзенної юрби,
В скляному кубі і жилеті із кевлару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Продане пекло
Раз потрапив Рабинович, та й до Ватикану,
Відвідує екскурсії собі, відповідно плану.
Ось підходить до костелу якогось святого,
Глип - юрба стоїть силенна, од сього до сього.
Розпитав у перехожих, що то воно значить,
І поближче підібрався, щоби все побачить.
А там ксьондзи-єзуїти, наладнали бізнес,
Індульгенції клепають, щоб у рай пролізти.
Продають усім охочим, аби були гроші,
І міністру продадуть, і хоч листоноші.
Хоч забувся як хреститсь - вивертай кишеню,
І перепустку в Едем забирай у жменю.
Рабинович покумекав, приладнавсь до черги,
Як добрався до прилавку, зразу своє верхи:
- Ви продайте – каже – пекло, заберу все зразу,
Як відмовите, то вмить нашкрябаю скаргу.
Улаштую вам скандал, закатаю бучу,
Як поводитись з клієнтом, швидко вас научу.
Сполошились кардинали, покликали папу,
Наробили з тої справи купу переляку.
Тож погодились продати, довго не барились,
І за десять тисяч грошей, зразу зговорились.
Вийшов Рабинович з церкви, став посеред люду:
- Йдіть, шановні, по домівках, бо кіна не буде.
Пекло повністю моє, вам до нього зуськи,
Так, що втрапите до раю, прям без перепустки.
Розлетілась новина на усі усюди,
Індульгенції тепер брать ніхто не буде.
Впали продажі на нуль, ксьондзи знов у шоці,
Папа тупає ногами: - Знайдіть збиткоробця!
Ми відкупимо назад те пекло трикляте.
Рабинович повернувся, та й каже завзято:
- Я відпродати не проти, досить вже прокльонів,
Починаймо торгуватись з десяти мільонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023
Тиран
Средь бесноватой верноподданной толпы,
В стеклянном кубе и кевларовом жилете.
Стоял полуживой тиран загадочной страны,
Одной ногой на сцене, а второю на том свете.
По воле Бога иль по насмешке сатаны,
Страна сия под плетью быть желала.
И приходили ею править Каина сыны,
А между ними серость управляла.
И вот перед народом новый людоед,
Хмельной от крови съеденных младенцев.
Глотающий людские души на обед,
В глубоких бункерах подземных резиденций.
Коварный внук державных палачей,
Ведомый к своей власти только местью,
И завистью, к тем, кто его умней,
И подлостью, взращенной хитрой лестью.
Как цезарь, вознесенный до небес,
Взирает вниз с высот необозримых.
Пред ним коленопреклоненный плебс,
Источник его власти нерушимый.
Цепные псы в готовности напасть,
Покорно стерегут дряхлеющее тело.
Раззинув жадно перекошенную пасть,
На тех немногих, кого тело не доело.
Опричники и мастера зплечных дел,
Поглаживают нежно топорища.
Готовые рубить, как господин велел,
Несчастных, что наивно правду ищут.
Отождествив свою злосчастную судьбу,
С судьбою, вверенной ему державы.
Он эту истину внушает каждому рабу,
Благословив его на бой кровавый:
- Ты родился, для смерти молодым,
Нет ни свободы, нет ни выбора ни воли.
Есть только долг перед Отечством святым,
А значит, это долг передо мною.
Его исполни, жизнь отдай свою,
Освободи себя от данного обета.
Пролей кармина алую струю,
Отчизне, то есть мне, так нужно это!
Идут полки в безмолвии немом,
Навстречу увядаещему солнцу.
И там безропотно сгорают под огнем,
Пустою жертвою во имя полководца.
А он стоит, не мертвый ни живой,
Безстрасно принимая жертвы эти.
Объятый верноподданной толпой,
В стеклянном кубе и кевларовом жилете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2023
Кузя
Довольный жизнью и собой,
В удобном кресле, к верху пузом,
Прищурив хитро глазик свой,
Лежит вальяжно кот наш, Кузя.
Ни что не трогает его,
В уме одна лишь только пища.
А потерявши кой-чего,
Он даже кошечек не ищет.
Чуть с кормом шелестнет пакет,
Тихонечко, совсем немножко.
Быстрее тысячи ракет,
Летит к тарелке на кормежку.
Наевшись, вылизавши все,
На подоконнике ложиться.
И смотрит тихо сквозь стекло,
Как мир нелепый суетится.
Ему все в жизни ни почем,
Поесть-поспать и так побольше!
Хотелось бы, побыть котом,
Полдня, ну может день, не дольше.
Кроме еды, ему все лень,
Он к ней одной особо рьяный.
Н севере живет тюлень,
У тас такой-же, но шерстяный.
Морского котика, порой,
Напоминает почему-то.
Такой же толстый и большой,
Он котик, только сухопутный.
И хоть он будит по утрам,
И вечно, что нибудь да клянчит.
Но без кота и жизнь не та,
А вот с котом, совсем иначе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975432
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2023
Осенний лист autumn leaves eric clapton
Осенний лист
Багряно-желтый
В окне моем
Кружит слегка
Губы твои
Целую жарко
В моей руке
Твоя рука
С тех пор, как ты ушла
Тянулись дни за днями
И скоро я услышу
Зимы старинный звон
Я так скучаю без тебя, родная
Когда осенний лист
Кружиться за окном
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2023
Дієта
- Привіт кума, я твого чоловіка не впізнала,
Такий рухливий весь, веселий, молодий.
На голові волосся наче більше стало,
А ще недавно був похмурий і сумний.
- Та це, дієту нову підібрали ми йому,
Воно якось само собою получилось –
Помер Сірко наш, кілька місяців тому,
А корму два мішечки залишилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
То хто ж нам ворог
То хто ж нам ворог? Ми самі себе перемогли.
Ми царство, що у собі розділилось.
Взялись до справи, але так і не змогли,
Бо знову між собою розсварились.
Чи спиш ти, славний лицаре Богдане?
Чи знаєш, що чекало після тебе батьківщину?
На булаву твою було по три гетьмани,
А потім все поглинула Руїна.
А ти, Іване, чи не плачеш у ві сні?
Болить тобі Батурин і Полтава?
Якби полковники твої були дружніш,
То чи була б над Україною розправа?
Тарасе, ти також дрімаєш в тиші,
Під Схилами Чернечої гори?
Кайдани рвуть твої онуки, шоб змінити їх на інші,
Окроплюючи кровію братів своїх чуби.
Не зрозуміли ми тебе, ніхто з нас, жоден,
Твій Заповіт читаючи з нудьги.
Нам супротивник, браття, не потрібен,
Бо ми самі собі найкращі вороги.
Хто ж ми такі, ким були наші предки?
Нам кажуть, що з хоробрих козаків,
Славетних лицарів, князів святих нащадки.
А виявляється, що діти ми рабів.
Деж та шляхетність княжа, де чесноти ті козацькі,
Де віра із якою йшли вони у бій?
Залишився лише світогляд хуторянський,
Зостався лише інтерес маленький свій.
А ті, хто там керує – діти малодушних,
Пристосуванців, боягузів і заброд.
Та люди наші обирають простодушно,
Того, хто рясно обіцяє їм щедрот.
Народе мій, зніми з очей своїх полуду,
Поводирі твої дурисвіти й сліпці.
Клянуться, що говорять тобі правду,
Наспавді в темряву ведуть на манівці.
Божаться, що ось-ось і буде перемога,
Але якою вона буде і над ким?
Чи може в пекло приведе нас ця дорога,
Де свій перемагає над своїм?
Здавалось, воля нам сама упала в руки,
Наспавді, волю треба вічно боронити.
У нас останній шанс на довгі-довгі роки,
Нарешті, не себе, а ворогів розбити.
Тож пригадаємо усіх, хто був до нас,
Князів, гетьманів, козаків і гречкосіїв.
Візьмемо їхню мудрість про запас,
А чвари й розбрати залишимо Росії.
Відкриєм серце совісті святій,
Порвем кайдани заздрості і злості.
У нас одна земля, ділити нічого на ній,
Ми народились тут і тут спочинуть наші кості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Осінь
Неначе зовсім і нічого не змінилось,
Яскраве світить сонце, тепло навкруги,
Дерева ще одягені, хоч зелень потьмяніла,
Здається, літо не збирається іти.
То лиш здається, золотокудра господиня,
Вже тут, серед галявин і садків.
Крокує впевнено, шляхетно, як княгиня,
До школи відряджає першачків.
А ті налущивши собі горішків у кишені,
Відмить на можуть пальчиків брудних.
На небі почастішали хмаринки темні,
Діждемось скоро дощиків грибних!
Потому весело гайнемо на опеньки,
Як пощастить, то наберем боровиків.
І у соснину зайдемо, де маслюки маленькі,
Вигулькують з-під хвої килимків.
На просіці присядем на пеньочку,
Послухаєм, як ліс багряний тишою дзвенить.
Кружляють вальсом віденським листочки,
У парі з павутинням, що летить.
А вдома яблук урожай червонобоких,
Вилискує у гронах бурштиновий виноград.
Під пресом піниться солодко-кислим соком,
Щоб згодом стати трунком для розрад.
Вкриває жовтень землю листтям нескінченним,
І нас від лиха Богородиція вкрива.
Від славних козаків до сьогодення,
Шануєм образ ми її святий на Покрова.
У ківтниках пелюсток фейерверки,
Яскраві вибухи жоржин і хризантем,
Барвисті айстри, всіх кольорів веселки,
Гарячі чорнобривці з присмаком гірким.
Наступнці не хоче осінь підкорятись,
Вступати не бажає повноваження свої.
Та все ж, потрібно нам тепліше одягатись,
І все ж, летять, летять у вирій журавлі.
Усе раніше сонечко за обрієм сідає,
А листопад таки дерева роздягнув.
Твої я руки ніжні у свох розігріваю,
Як швидко рік в любові промайнув!
Замість дощу, сніжок на землю впаде,
Тужавіє вода в калюжах, іній виграва,
Останній лист з календаря відпаде,
І з першим грудня привітає нас зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Літо
Пора чудова, теплих мрій і сподівань,
Ночей коротких, днів благословенних.
Твоїх цілунків полунично-черешневих,
Відпусток, моря, здійснених бажань.
Кружляють чайки – сотні білосніжних крил,
Шукають здобич поміж баранцями.
Пісок розпечений шурхоче під ногами,
Бринить у мареві непевний силует вітрил.
Солоний вітерець твоїм волоссям повіва,
Минає теплий день у ніжності й любові.
Червоний диск ховається за обрій,
І місяць вже у хвилях стежку проклада.
Ох, море, море – тихе і бурхливе,
З тобою добре, але їхати вже час.
Додому, в край, де зачекались нас,
Туди, де збіжжям обвіжніли ниви.
Безмежний, стиглого колосся океан,
Заповнений по вінця золотом зерняток.
Покраяний на частки хвилерізами посадок,
Попід які уранці стелиться туман.
Візьмуть те золото, у порох розтовчуть,
Водички додадуть з глибокої криниці.
Замісять тісто і духмяні паляниці,
На обрус сніжно-білий покладуть.
А ось віночки поплили серед струмків,
Хтось папороті цвіт шукає на Купала.
Хрещений люд вшановує Петра і Павла,
Серединою літа і початком жнив.
В садках вишневих, тихих і безгрішних,
Тужавіють налиті медом ягідки,
Малина запашна на відстані руки,
І персик зваблює нас оксамитом ніжним.
Липнева спека поступово вигасає,
На зміну їй приходять серпня теплі дні.
Чарівні ночі, квітів пахощами сповнені,
Де з неба зіронька за виднокрай спадає.
Ранкові роси, тихий дощик надвечір,
Медок і яблучка у кошиках на Спаса.
Картопля визріла - городів головна окраса,
І перші ластівки прямують в далечінь.
Поволі жовтий лист впаде тобі на коси,
Невдовзі інші полетять услід за ним.
Це, мов лисичка з хвостиком рудим,
Підкралась непомітно золотава осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Весна
Спочатку не квапливо, десь з даля,
Лунають у повітрі теплі звуки.
Сплітаються у пісню на листках календаря,
І з вітром далі линуть на всі боки.
Стають бурульки менші з кожним днем,
Струмки дзюркочуть весело по стріхам.
У бризках кришталевих грає сонце променем,
Дорослим й дітлахам малим на втіху.
У лісі на осонні, де розтанув сніг,
Звабливо-ніжні проліски, мов юні наречені,
За ними первоцівіт і ряст, зелений тонконіг,
Укриють землю килимом веселково-зеленим.
Природа оживає, нові ноти тут і там,
На річці крига пострілами гатить без упинку.
Усюди щебет і пташиний шум і гам,
А кіт мявчить зовсім не так, як взимку.
Вже інші котики на гілочках тендітних,
Нам пророкують чудо із чудес.
За тиждень від верби, почужться безсмертне:
Христос воскрес! – Воістину воскрес!
А далі травень увірветься пелюстковим вихрем,
Черешні, абрикоси, вишні – все в цвіту!
Нарядні яблуні і груші у ночі притихли,
Під запашною білою фатою у саду.
Ударить грім, сплахне блискавка у хмарах,
Ще мить, і з неба вивергнеться злива.
Прокотиться гроза смарагдовим простором,
Умивши землю водоспадом щирим.
З тої містерії, метеликом – на волю,
Напоєне дощами, сонцем відігріте,
Весну залишивши позаду за собою,
Розкривши крила, випурхне червоне літо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Зима
Зима своїм пухнастим простирадлом,
Зітканим із мережива малих сніжин,
Встеляє землю шаром білих одежин,
І гілля притискає до землі у саду.
Ще вчора сяяло яскраве сонце,
На день згадавши весняний розмай.
А нині хуртовина завітала у наш край,
І віхолою віє у твоє віконце.
Під ранок стихне сніжна заметіль,
Всі сили втативши в смертельному двобої,
Дмухне з останніх сил на нас з тобою,
Лягаючи спочити в крижану постіль.
Червонощока щебетлива дітвора,
Не розбереш – де хлопці, де дівчата!
Ганяє весело на лижах і санчатах,
Забувши, що додому вже пора.
Цвірінькають на ринвах горобці,
Підспівують їм подруги – синиці.
Хазяйновито пораються біля годівниці,
Стрибаючи сміливо по моїй руці.
Рибалки йдуть юрбою на ставок,
В надії, що улов буде на вдачу.
І у відлигу на льоду і в холоднечу,
Вдивляються в маленький поплавок.
А незабаром, вже за кілька днів – Різдво,
Христос родився! – ми Його славімо!
Колядки линуть з міста у село,
Святкує разом з нами вся країна!
У череді веселих свят минає місяць,
А чарівниця біла все дивує нас.
Ще має досить снігу і морозу про запас,
Але в дорогу всеж збиратись мусить.
І лютий лютістю похизуватися не в змозі,
Безжально час його спливає і біжить.
Морозом вдарить ще раз, і за мить,
Ми весну зустрічаєм на порозі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
Ревність
З відрядження, раніше на добу,
В надії, на гарячому застукати дружину,
Ввірвався в дім свій, Фіма Розенблюм,
І з подивом, побачив ось таку картину –
Його кохана Сара, так як і завжди,
В халаті, бігудях, без макіяжу.
Не замітала похапцем сліди,
А просто в кріслі ніжилась вальяжно.
Не вірячи від подиву очам,
Ревнивець наш почав під ліжко заглядати,
По шафам, антресолям прошманав,
Коханця у надії відшукати.
Метеликом метнувся на балкон,
А раптом хтось там висить на перилах?
Але, розбивши лоба об вазон,
Прийшов у спальню, опустивши крила.
Дружина зустрічаючи його,
Почала потихеньку роздягатись:
-Ну що, Отелло, так нікого й не знайшов?
Тепер тобі прийдеться віддуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Біда і катастрофа
- А знаєте ви, мій друже, Фімо,
Чим катастрофа різниться від біди?
- Що за питання, Сьома, звісно знаю.
- А сформулюєте? – Ну, слухайте сюди.
От уявіть, заслабла раптом тьотя Софа,
Біда? – Так, Фімо, однозначно це біда!
- Але ж, погодьтеся, ніяк не катастрофа.
- Не буду сперичатись, таки да!
- Ось інший варіант. Летіли депутати на Мальдіви,
І в океані десь розбився їх літак.
Скажіть мені, це катастрофа? – Катастрофа!
- Проте для нас, це зовсім не біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Четвер
Тиждень має днів багато,
Самий хитрий з них – четвер.
Я поясню вам, малята,
Хто не знав з вас до тепер.
Він вівторка кращий значно,
А суботи трошки гірший.
Гірший п‘ятниці, пробачте,
Понеділка ж, явно ліпший.
Я скажу вам навіть більше,
Як з неділею четвер
Порівнявся, то він радше,
І неділю б перепер.
Це тому що, у неділю
Завтра – понеділок нудний.
А після четверга – по ділу,
П‘ятниця з вікендом буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Податкова
Приходить Рабинович в податкову –
Його інспектор по повістці викликав.
Питають: - Ви за що придбали Вольво?
( А він ні дня ніде не працював).
- Я перед цим продав стареньку Шкоду,
Позичив трохи грошей і купив.
- Ну, а за що ви купували Шкоду?
Де гроші взяли, щоб дістать автомобіль?
- До неї в мене був простий Жигулик,
Його продав я, трохи грошиків доклав…
- Ви, Рабинович, не поводьтеся, як жулік,
В останнє вас питаю, де пан гроші взяв?
- Перед Жигуликом у мене був мопед,
Продав – доклав, хотілось їздить на машині!
- Де взявся той нещасний драндулєт?
- А от за це, я пан інспектор, вже відсидів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
Добрий чоловік
Десь, колись, в якійсь країні,
Що лежить над синім морем.
Один спритник із каміння,
Міст над прірвою зпроворив.
Через міст той, в горах сизих,
Як комусь пройти потрібно.
З перехожих, з переїзжих,
Брав одну монет срібну.
Люд місцевий дуже сильно
Не взлюбив того хапугу.
Та за перехід сумлінно,
Гріш сував йому у руку.
Йшли роки, зігнуло спину,
Чоловічок постарів.
І в дорослого вже сина,
Перед смерттю попросив:
- Синку, важко помирати,
Був я до людей не милий.
Стануть про мене казати,
Що до грошей дуже хтивий.
Що за срібляки ті стерті,
Маму б рідну задушив.
А хотілось би, по смерті,
Щоб народ мене любив.
- Добре, тату, - син промовив,
Можеш в засвіт з миром йти.
І, як поховав старого,
Збільшив плату в три рази.
Люди шепчуть: - От скотина!
Вричі більшу гне ціну!
Його батько був — людина!
Брав монетку лиш одну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Лотерея
Купив за сто долярів віслюка,
Один єврей в одного селянина.
Той здох, перед доставкою, скотина,
Перетворившись із живого в мертвяка.
Іван до Мойші каже: - Так і так…
Помер вухань, якого ви придбали.
А гроші всі, які за нього мені дали,
Я витратив і повернути, ну ні як!
Говорить Мойша: - Визнать мушу,
Надію мав я на живу тварину.
А ти сумну намалював картину,
Віддай мені, хоча би, мертву тушу.
- І що ж ви з нею будете робити?
- А я його у лотерею розіграю.
Що не живий він, все одно ніхто не знає,
Можливо, ще й удасться заробити!
Десь через місяць, може трохи більше,
Зустрілися ці двоє якось знову.
І селянин про те завів розмову,
Чи мав ґешефт на віслюкові Мойша?
- Я так зробив, як зразу планував,
П’ятсот білетів, по два долари за штуку,
Продав, і з лотереї, прямо в одні руки,
Без двох зелених, тисячу надбав.
- І що, ніхто скандалу не утнув?
- Ну, тільки той, який отримав перемогу.
Вину свою признав я у процесі діалогу,
Й ціну білета йому просто повернув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Комплімент
На званому прийомі пан Марк Твен,
За келихом червоного вина.
Одній із дам відвішав комплімент:
- Ви, леді, надзвичайно чарівна!
Та зміряла холодним поглядом своїм,
Веселого старого джентльмена.
Промовила: - Я, сер, вам навзаєм,
Тим самим не віддячила б напевно.
Письменник розсміявся щиро так:
- Дозвольте, пані, дати вам пораду.
Зробіть точнісінько ось так,
Як я зробив – Скажіть неправду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Генетика
В консерваторії, на місце, на вакантне,
Триває конкурс, скоро вже фінал.
У лідерах мужчина імпозантний,
Який зачарував своєю грою зал.
Слух абсолютний, техніка захмарна,
А інструментом володіє , як Орфей!
Експресія і стиль, подача звуку бездоганна,
Ну як не взяти, видно ж – корифей!
Прийшов у кадри, документи оформляти:
- Скажіть, люб’язний друже, прізвище своє.
- Петренко. – Петренко?! Ну, а як вас звати?
Бо, те що я почув, нічого не пояснює!
- Микола мене звати. Чому ви здивувались?
- Микола?! А батька, як, шановний музиканте?
- По батьку – Моїсейович, його так звали.
- От, як бувають глибоко приховані таланти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
А зараз йдіть собі...
В вагоне тесном, среди сумок и баулов,
Прям на полу – ведь места не найти.
Верхом на чемодане, вместо стула,
Сидела женщина с дочуркой лет пяти.
В глазах заплаканных читается усталость,
Слез вылилось – на целый океан.
От прежней жизни только и осталось,
Воспоминания да старый чемодан.
Разрушен дом, разрушен мир, мечты разбиты,
Но живы сами – Бог благословит!
В дороге времени довольно для молитвы,
Пока до Львова поезд их домчит.
Вторые сутки уж, почти не евши,
В эвакуацию из Салтовки родной.
От голода и жажды обомлевшие,
Подальше от обстрелов путь держали свой.
На месте встретили, бесплатно поселили,
Хоть общежитие, но это все равно!
Важней гораздо, чтобы не бомбили,
И может слово теплое услышать от кого!..
На Краковском на рынке людно утром,
Копеечку народ имеет, кто на чем.
Она в молочный ряд зашла с Анютой:
- Скажите, а творо́г у вас почем?
- Не розуміємо ми мови окупанта,
Дивіться люди, що нечистий нам приніс!
Ви, пані, начебто на вигляд елегантна,
А як відкрили рота, то мій сир аж перекис!
Нам тут москальска мова не потрібна,
Від неї тільки горе і біда.
Наслухалася вдосталь її ненька рідна,
Це ж, з затаких, як ви почалася війна.
Це ж, ви там Ро́сію до себе зазивали,
Це ж, ви просили Путіна: - Введи!
Такі, як ви нам завжди заважали,
Даремно ви завіялись сюди.
- Простите, я как дома вас спросила,
Со временем я постараюсь подучить…
У меня муж воюет… Я такое пережила…
Скажите – сколько, мне ребенка покормить.
- Я бачу, ти кобєта дуже відзігорна,
Не хочеш втямити, що справа не в ціні.
До чогож цей язик кацапський є потворний!
Не зрозуміла ніц я, чуєш ти, чи ні?
От коли вивчиш нашу солов‘їну,
Прийдеш до мене – я послухаю тебе.
І мови не забудь навчить дитину,
А зараз йдіть собі... Ідіть у АТБ...
Вернулись в комнату, включили телевизор,
Там дама странная, неопределенных лет,
Рассказывает голосом капризным,
Что ее внуку, мальчик Гриша в садике сказал: - Привет!
- Бабусю, у садочку є москалик!
А бабця каже – треба бити москаля!
Йому не допоможе просто щиглик,
Ти кулачком йому щелепу направляй!
А ці «радітєлі», які сюди припхались,
З своїми москворотими дітьми,
То навіть аби і не сподівались,
Що їх «рєбьонок» може буть поміж людьми.
В садочку виключно державна мова,
Не треба тут нам цих кацапських бліх.
Як не подобається, то короткою буде розмова,
Із виплодком своїм – геть звідси за поріг!..
От слов услышанных вновь покатились слезы,
А в горле спазмом захлебнулся крик:
- Ведь мы друг друга понимаем без вопросов!
Ведь я своя! Я наша! Ну при чем же тут язык?!..
Сидят в вагоне мама с дочкой, фонари мелькают,
Обратно едет поезд на восток.
- Там ближе к папе, Нюта, там нас понимают.
Там дом наш, там найдется уголок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973130
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2023
Чесне розлучення
Коли ми з Розою насилу розлучились,
То, навіть, друзів розділили ми навпіл.
Хто нам заборгував, у неї залишились,
А ті, кому ми винні, чомусь дісталися мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Пригода
Після роботи, Розочка, фінансовий директор,
В глибокому, до пупа, декольте,
Ішла додому по вечірньому проспекту,
В надії, що пригоду десь собі знайде.
Аж раптом, біля неї, з скреготом і скрипом,
Пригальмувало затоноване авто.
Два величезних бородатих типи,
Схопили Розочку за норкове манто:
- Слухай сюди, козирна ти Маруха,
Не галасуй і не чекай чудес.
Захлопни рота і відкрий поширше вуха,
Я розкажу за наш, до тебе, інтерес.
Ми зараз їдемо в твою шикарну хату,
Ти віддаєш усе, що в сейфі там лежить.
Або ми усю ніч будем тебе катати,
І в грубій формі, так би мовити, любить.
До поки паливо у баку не скінчиться,
Ти зрозуміла? Що задумалась, білявко?
- Та, зрозуміла. Мабуть мушу підкоритись.
- Ну, так куди ми їдем? - На заправку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Слабка людина
Яка недосконала, все-таки людина,
Слабка, тендітна з будь-якої сторони.
Якби не рятувала, часом, медицина,
Чи взагалі тоді ми вижити змогли?
Бо, як стоїш подовгу, варикоз надбаєш,
Сидиш, то навпаки, надбаєш геморой.
Лежиш колодою – від пролежнів страждаєш,
І не рятує, що ти був колись герой.
Жереш багато – салом запливаєш,
Дієтами мордуєшся – дистрофіком стаєш.
Поїсти любиш смачно – виразку спіткаєш,
Печінка боком лізе, як надміру п’єш.
Кохаєш палко, вже інфаркт тебе чекає,
Хвилюєшся за все – і ось тобі інсульт.
Втрачаєш зір, коли читати полюбляєш,
Як не читаєш, то тупієш в абсолют.
Здається, що життя суцільна рана,
І як його прожити без хвороб?
Людська природа надто невблаганна,
Як не крутись, в кінці тебе чекає гроб.
Та не у гробі справа, всі ми смертні,
Земельки вистачить на всіх.
Тож головне, душею не померти,
А тіло підбадьорить щирий сміх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Потрібно з“ясувати
Казала тьотя Соня, та, що рибою торгує:
- Дівчата, перед тим, як рішення прийняти,
Коли мужчина вам лишитись пропонує,
Ви маєте одразу з“ясувати -
Залишитися друзями навік,
Дурепою, що глушить валер“янку,
В дівках залишитсь повік,
Чи може, все таки, до ранку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Капітал
Я стартового капіталу не зібрав,
Не вийшов з мене бізнесмен хороший.
Ніколи не любили мене гроші,
Тай я взаємністю їм не відповідав.
Аж ось, всередині свого життя,
Мене потішна думка наздогнала -
Що я збиранням фінішного капіталу,
Тепер займаюсь без кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
Недільний борщ
Якось, у неділю, наварив собі борщу,
Справжнього, червоного, на м’ясі.
Із квасолькою, із смаком часничку,
У тарілочку насипав, зеленню прикрасив.
Підмішав туди сметанки ложку,
Смужечками накришив сальця,
На додачу, ще цибульки трошки,
Що хрумтить, як сніг від морозця.
Житній хліб, ще теплий, запашний,
Скибами міцними покраяв,
Гострої гірчички, аромат міцний,
Навкруги дразливо закружляв.
Потираю руки, слина в роті грає,
Холодильника відкрив, налить горілки,
А горілки в холодильнику немає,
Є кефір і пляшка Пепсі, тільки…
Залишилось в розпачі промовить: - Ой!!!
Що тобі сказати, мій друзяко!
Довго не забуду борщик той –
Їв і плакав, с..а, їв і плакав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Червоний капелюшок
В червоному як прапор капелюсі,
Із кошиком свіженьких пиріжків.
Збиралась дівчинка у гості до бабусі,
З Бердичева, в одне з прилеглих сіл.
Батьки малечі разом примовляли,
Щоб берегла себе в дорозі на село,
Не плуталася в лісі із вовками,
І пильнувала те, що в кошику неслось.
- Ти – кажуть – як прибудеш до старої,
Вона тобі розкаже стільки, шо ой вей!
Що дах дірявий, кран тече, у хаті вітер віє,
Палити нічим, в гаманці нема грошей…
І що ти знаєш – про хвороби, старість, втому,
Вам, молодим, би тільки бігать та стрибать.
Ти, донечко, наполягай на свому –
Із м’ясом – вісім, а з капустою по п’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Порада
- Послухай маму, Сьома, і запам’ятай но,
Щоб успіху в житті своєму досягти,
Ти завжди маєш бути пунктуальним,
І обережним маєш завжди бути ти.
- А що це значить — бути пунктуальним?
- Виконувати все, чого наобіцяв.
- А обережним, що це означає?
- Щоб ти ніколи обіцянок не давав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
А сніг мете…
А сніг мете.., мете.., неначе вперше,
Жбурляє весело сніжинки навкруги.
Я біль не відчуваю – втому радше,
І важкість на собі страшенної ваги.
Не можу ворухнути ні ногою ні рукою,
Німим став – десь подівся голос мій.
Лиш бачу білий сніг перед собою,
Й шматочок неба сірого в пітьмі.
Мій дім тепер, мов Великодня паска,
Увесь до половини – щира снігова глазур.
Та з дірами у стінах, наче сир швейцарський,
Від вибухів снарядів і від куль.
Десь тліє наді мною обгоріла балка,
Димок вплітається у вихор сніговий.
Я посміхаюся, в очах – імла і мряка,
Сном забуваюся у пастці крижаній.
Сніг стежку до будинку засипає,
Кружляє в небі, затуляє божий світ.
А мені сниться, як у теплім маю,
На голову сідав, але черешні цвіт.
Хрущі шугали над садком вишневим,
І так далеко ще до зимових чудес!
Тепер, лиш сніг потоком кришталевим,
На землю мерзлу падає з небес.
Якби це, вирватись із сніжного покою,
У вирій полетіти, в теплії краї!
За небокрай, куди веселою юрбою,
Летять у листопаді журавлі.
Побачити свій дім із висоти польоту,
І жодної душі живої, тільки сніг.
У царстві зітканому з холоду і льоду,
Я ще живу, але лише ві сні.
А сніг мете.., мете.., все замітає,
Здається, що він вічність вже іде.
Я очі у останнє закриваю,
Мене в уламках так ніхто і не знайде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2023
Формула успіху
Послухайте сюди, мій юний друже,
У бізнесі вам пощастить іще не раз.
Грошей заробите, та не радійте дуже,
Бо зразу жіночки знайдуться біля вас.
А з’являться жінки – пропадуть гроші,
Пропадуть гроші, зникнуть десь жінки.
Жінок не стане, лап – в кишені гроші!
І знову все по черзі, вихід не знайти.
Тепер дивіться, треба видалити жінку,
Із цього, вічно замкнутого кола.
І гроші потечуть рікою стрімко,
І ви багатим станете казково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023
Точка зору
Казав відомий адвокат, Беркович Аарон -
Коли мужчина роздягає жінку — це кохання.
Якщо грабіжник — це злочинне зазіхання,
А як держава роздягає — це закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Вор - сладкоежка
Я помню чудное мгновенье,
Как своровал у вас варенье,
Потом, чуть позже, без проблем,
Опять украл, но только джем.
Повидло, патоку, цукаты,
Возьму я вместе с сладкой ватой,
И уж совсем на посошок,
Я стырю сахара мешок.
Еще у вас не так, как надо,
Лежала плитка шоколада,
И карамель и пастила,
Но, я их украду с утра.
Ну, а сегодня вечерком,
Я не побрезгую тортом,
И чтобы не было обид,
Стяну и пудинг и бисквит.
Пока вы не приняли меры,
Я заберу с собой эклеры,
А с ними вместе, так, вдогонку,
Щербет и баночку сгущенки.
Вы отвлеклись на маникюр,
А я пакую конфитюр,
Вы занялись прической, снова,
Я по карманам – маршмэллоу.
Вы так увлечены собой,
Я ж не побрезгую нугой,
Границ не вижу и преград,
В пакете – мед и мармелад.
Мороженное, тоже взял,
Хотя, как донесу не знал,
Еще вместились понемножку,
Зефир и сладкая картошка.
Ну все, беда, пошел в разнос,
Уже тяну халвы поднос,
На что мне ваше портмоне,
Возьму я лучше пралине.
Ну, наконец - то, я замечен,
Ведь фарт мой, все ж, не бесконечен,
Буду бежать я со всех ног,
Лишь прихвачу с собой пирог.
Побег мой, все - таки, удался,
И я конкретно обожрался,
Все съел, и пончик, и щербет,
Остался, только, диабет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971907
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2023
Що робити?
-Ти пам’ятаєш, Соня, як колись давненько,
Ми замінили у вітальні гарнітур.
Тому, що наш сусід, отой Петренко,
Новими меблями хвалився «чересчур».
А потім ми з тобою на стіну придбали плазму,
Бо він уже купив собі таку.
За тим, стиснувши щелепи до спазму,
Збирали гроші на автівку, на нову.
Та зараз він спромігся вже таке вчудити,
Не знаю навіть, що мені тепер робити.
-А що, він знову замінив собі машину?
-Ні, Соня, він замінив собі дружину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Коли закінчиться війна
Коли закінчиться війна,
Я скажу: - Прощавай навіки, зброя!
Нас нині розлучає мир з тобою,
І в цьому не твоя вина.
Коли закінчиться війна
Я з фронту повернусь додому,
І обійму дружину й свою доню,
І ми наплачемось сповна.
Коли закнчиться війна
Я очі буду долу опускати,
Від погляду сусідського хлоп“яти,
Що я живий, а в нього тата вже нема.
Коли закінчиться війна
Я буду чаркою вина хмілього,
Душевний біль свій тамувати довго-довго,
До поки весь не вичерпну до дна.
Коли закінчиться війна
Я прощення проситиму у Бога,
За те, що ниций і убогий,
Забув кому належить істина.
Коли закінчиться війна
Ми зберемося вшанувать звитягу,
На кладовищі, в морі синьо-жовтих стягів,
Загиблих воїнів згадаєм імена.
Коли закінчиться війна
Пройдуть роки і час загоїть рани,
Ми усвідомим глибину страшної драми,
Якою перемоги нашої була ціна.
Коли закінчиться війна
Гармати стихнуть, танки зникнуть з поля бою,
А ненависть залишиться в душі у нас з тобою,
То чи закінчиться вона..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Секрет відносин
Секрет тривалості відносин –
Терпіння, ну і звісно алкоголь.
Останній, звеселяє нам земну юдоль,
А, як закінчиться, то першого ми просим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Математик
- Семене Марковичу, любий, зачекайте,
От скільки років ви мені дасте?
- Ох, Сарочка, ви хоч мені подумать дайте,
А то, скажу вам, раптом, щось не те.
Не більше двадцяти, за станом шкіри,
По бровам – вісімнадцять, сімнадцять – губки наливні.
У сумі, то виходить п’ятдесят чотири.
- Тю! Математик, тоже ще мені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023
Шкарпетки
Колись студентом я, по блату на базарі,
Придбав однакових шкарпеток двісті пар.
Без смужечок, малюнків і так далі,
Усі як близнюки, не відрізнить радар.
І що скажу вам, браття й сестри,
Багато хто з вас піднімав мене на сміх,
Ішли роки, мелькали сесії, семестри,
А з із того, все натішитись не міг.
Дивіться – десь в громадській пральні,
Згубилася шкарпетка, може й дві.
Так ось, ця втрата, в сенсі, у глобальнім,
Виходячи із кількості, не напсує мені.
Коли я чисті, випрані шкарпетки,
До торби відправляю – раз і два.
Не парюсь про відтінки й етикетки,
Для того, щоб з них парочка була.
Коту їх красти швидко набридає,
Хоч двадцять штук поцуп, усе дарма.
Тим більше, вкрадене ніхто і не шукає,
Поки заначка не проявилася сама.
Нарешті, раптом дірка десь знайдеться,
Для другої шкарпетки - це кінець життя.
Моїм, заміна без проблем знайдеться,
Усі ж однакові, у всіх є майбуття!
Ви скажете: - Ти бач, придумав хитро!
Цей хлопець, видно, не з простих.
Я відповім: - У нас таке повітря,
В Одесі ви знайдете й не таких!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Не варто
Не варто з простодушністю сприймати
За слабкість немічну — звичайну доброту,
Банальну підлість — за уміння жити,
А силу щиру — підміняти грубістю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Щедрая душа
Я на завтрак, утром рано,
Дам покушать тараканам,
Тем, которые во мне,
А, точнее, в голове.
На душе скребутся кошки,
Покормлю и их немножко.
Дам пушистым на обед,
Свежих жаренных котлет.
Вечером, совместно с мужем,
Бабочек кормлю на ужин,
Что порхают в животе,
Голодно им в темноте.
Пока всех друзей кормила,
Я сама поесть забыла.
Но весы мне, как на зло,
Показали цифру сто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2023
Як на плоту
- Давиде Марковичу, скільки весен, скільки зим!
Скажіть, як у цілому Ваші справи?
Дивлюся, зовсім стали ви сідим…
- Та що тобі сказати, Сьома, як на плоту дірявім -
Широкі обрії розкинулись навкруг,
Найближчі перспективи у тумані.
Страшенно нудить, веслами гребу,
Але нічого, курс тримаю в океані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023
Не туди
Одного разу у квартирі Гершинзона
Абрама Шмулевича, що мешкав там один,
Тривожно пролунав дзвіночок телефона:
- Алло! - Алло!.. Напевно, я потрапив не туди?
- А вам, я перепрошую, таки конкретно хто потрібен?
- Мені? Іван Іванич Іванов…
- Ой, вей! Яби сказав, що пан настільки схибив,
Що треба, пану, номер набирати знов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Нил Армстронг
Побывав на Луне, не поверил глазам –
Лишь пустыня, под солнцем холодным.
Но вернувшись на Землю, поведаю вам,
Я был там абсолютно свободным.
Атмосферы не давит на плечи там столб,
Можешь с места взлететь, словно птица.
Сделав маленький шаг, человечек простой,
Уж в полете свободном кружиться.
Здесь по новому, сквозь герошлема стекло,
Я увидел планету родную.
Изумрудную сочную зелень лесов,
Океанскую ширь голубую.
Шарик маленький, хрупкий, как горный хрусталь,
Беззащитный пред космоса пленом.
Все летящий, без устали, в черную даль,
Век за веком, в объятья Вселенной.
Возвратившись домой, из окна иногда,
Я смотрю на Луну, как и прежде.
Человек будет вечно стремиться туда,
Не оставит мечту и надежду.
Древний каменный Сфинкс, свою тайну хранит –
Что приводит светила в движенье?
Пусть гадают другие, к Земле я привык,
Мне приятно ее притяженье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2023
Мудрість
Колись я думав, що у розумі успішність,
І саме цим, ти зможеш досягти мети.
Та з’ясувалося, що набагато все простіше,
Потрібно знати лиш, кому і скільки занести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Дискусія
У морі бурному лунають гуки,
Якийсь невдаха потопає у пітьмі.
Мелькають в хвилях голова і руки,
І голос чується: - Help me!
На березі в цей час дискусія точилась:
- Погляньте тільки, Фімо, на це збли́зька,
Коли уся Одеса плавати училась,
Цей поц вивчав собі англійську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Умер Путин…
Умер Путин.., так случилось, просияли небеса,
Вся планета веселилась, ведь, бывают чудеса!
А на площади, на Красной, слезы льются Ниагарой,
Собрался народ несчастный, в пьяно-траурном угаре.
Задают вопрос со сцены: - В землю тело схоронить,
Или как вождя Вселенной, в Мавзолее положить?
Порешили, чтобы было, где поплакать, порыдать,
Сотворити царь-могилу и земле его предать.
Есть царь-пушка, каждый знает и царь-колокол стоит,
Хоть она и не стреляет, да и друг ее молчит.
Царь-могила будет третьим, закрепляющим звеном,
Взрослым, принеся, и детям, радость жизни в каждый дом.
Гроб по чину смастерили, весь из золота, как будто,
Да карманами обшили, туго напихав валютой.
Под Кремлевской, под стеною, яму вырыли под стать,
Привалили всей толпою, в путь последний провожать.
Проводили, помянули, разошлися по домам,
С утреца пришли к могиле, похмелиться, чтобы там.
Глядь - могила вся разрыта, гроб подле нее стоит,
Крышка на гробу открыта, Путин как живой лежит.
Кто позарился на святость? Будет, гаду поделом!
Наугад зевак с десяток, расстреляли на углом.
С чувством выполненного долга, гроб в могилу опустили,
Все поплакали недолго, выпили и закусили.
Утром смотрят – что за диво! Гроб опять стоит в сторонке,
Вождь в нем смотрится красиво в пиджачке и рубашонке.
Что за враг сие содеял? Вновь могилу осквернили!
Вышло, что не тех злодеев, мы в расход вчера пустили.
Ну, пустили, да и ладно, настоящих как сыскать?
Иль, чтоб, было неповадно, первых встречных расстрелять?
Вновь не повезло кому-то, стихли крики за углом,
Гроб с карманами с валютой, возвратили в отчий дом.
Только, в этот раз под елкой, спрятали аппаратуру,
Для фиксации на пленке, супостатовой натуры.
Поутру – картина маслом, все разрыто, гроб стоит,
И покойник распрекрасный, прямо в нем себе лежит.
Десять человек в сторонке, стрельнули, едрена медь!
Проявили кинопленку и пошли ее смотреть.
Видят, вот она могила, вся украшена венками,
По-домашнему там мило, прям, не передать словами.
Вдруг, земля сама собой, расступилась, аки море,
Гроб с покойником на волю, выпрыгнул и замер вскоре.
Гвозди с крышки послетали, тот открылся, как ларец,
Зрители аж все привстали – прояснилось наконец!
Значит вот оно в чем дело! Это, братцы, все не зря!
Принимать не хочет тело, благодатная земля.
Видно, все-таки, придется рассмотреть нам Мавзолей,
Ленин тоже остается – вместе будет веселей!
Так всем миром порешили, значит быть так посему,
Тех, кто против был, избили и отправили в тюрьму.
Вечером, когда на небо, вышла полная луна,
Бросили почетный жребий – кто подселит Путина.
Подошли к дверям гробницы, постучали три раза,
Голос прозвучал: - Войдите! И вошли, закрыв глаза.
Там внутри, при свете тусклом, в домовине за стеклом,
Ленин с хрустом ел капусту, запивая молоком.
- Дорогой, Ильич, простите, что Вам трапезу прервали,
Мы по пустякам, учтите, Вас тревожили б едва ли.
Тут сложилась обстановка, Ваш коллега, тоже вождь,
Приобрел себе обновку – гроб с карманами и что ж?
Мы вождя похоронили, все по чести, будь здоров!
Но он лезет из могилы, раз за разом, вновь и вновь.
Не пришелся он землице, может что-то с ним не так,
Вроде мертвый, как годится, да и пахнет как мертвяк.
Так, что принимайте гостя, магарыч уже при нем,
Не держите на нас злости, ну а мы Вас помянем.
Речь почтенную закончив, тело Путина внесли,
Пива свежего две бочки, водки горькой пузыри.
Всякой к выпивке закуски, сладкой ваты на десерт,
Все по-нашему, по-русски! И ушли, сказав: - Привет!
Отложив с капустой банку и прищурив грозно глаз,
Вождь трудящихся взял палку, стукнул ею пару раз:
- Что лежишь, вставай салага, ждал тебя уже давно,
Ты, Володя, если честно, настоящее говно!
Если б гроб твой с карманами, в реку бросила толпа,
Он не канул бы с концами, плыл бы как кусок дерьма.
А «Москва», «МОСКВА», ты слышишь, уж давно лежит на дне!
Жаль, что ты уже не дышишь, в раз повис бы на сосне.
Ну да ладно, это в прошлом, а сейчас сплошной провал,
Ты ж, навечно, безнадежно Украину про..терял!
Я ее тогда лелеял, дал свободу, все дела,
И она в руках еврея, вновь сегодня расцвела.
Если правнуки Богдана взяли нашего вождем,
Можно было только спьяну, завалиться к ним с ружьем!
Недооценил ты, Вова, недопонял сей народ,
Он тебе не лес дубовый, он под пилы не пойдет!
Что молчишь, ожил, засранец? Да не бойся, не ожил,
Мертвый ты, что горный сланец. Зуб даю, как старожил.
Это здорово, что мертвый, а попался бы живой,
Подружился б с прокурором и с Лукяновской тюрьмой.
К стати, отчего ты умер, вроде дырок нет от пуль,
Может чем-то траванули, или пьяным сел за руль?
Вот мои мозги когда-то, стали просто набекрень,
Фанька, *** виновата, думала, что я мишень.
А соратники, чтоб денег не транжирить на врачей,
Предложили переехать в этот славный Мавзолей…
Тут из гроба, очень робко, озираясь по углам,
Вроде бы ему неловко и не рад тому он сам,
Выполз белый как бумага и холодный словно лед,
Путин, весь такой скромняга и открыл свой синий рот:
- Дорогой товарищ Ленин, разрешите доложить,
Я тут не из праздной лени и не от отказа жить.
С пролетарским к вам приветом, с того света на Ваш свет,
Прибыл принять эстафету и услышать Ваш совет.
Умер я, вообще, от страха, прямо ужас обуял,
Глянув, как хирург – собака, скальпель на меня поднял.
Нужно было мне мой копчик, подлечит и подлатать,
И так вышло, между прочим, что пришлось концы отдать…
А на Мавзолей, по льготам я попал – мечтал о нем,
Здесь не пыльная работа, знай, лежи себе бревном.
- Как по льготам, что за ересь! Ну, вы батенька и лгун!
Ладно, наливай, покамест, разрази тебя Перун!
Если, тезка, ты надумал подлежать меня, подлец,
И себя ко мне подсунул, то ты дважды не жилец!
Тут такой упырь пытался потеснить меня чуток,
Но и этот обломался. Что, налил? Давай, сынок!
Ох, забористая водка! Ты, Володя, закуси.
У меня тут есть капустка, из Разлива привезли.
Что ж ты, миленький голубчик, растакой ты голубец,
Распустил свой жидкий чубчик, а стране пришел конец.
Ну, давай, махнем вторую, молоком ее запей,
Эх, мы щас и попируем! Ешь капустку, не робей!
- Я, Ильич, вообще не пьющий. – Как не пьющий, ты же труп!?
Или ты такой хитрющий или ты и вправду глуп.
Разве ты не знаешь, Вова, что нам – мертвым, можно все,
Можешь пить, что та корова и не будет ничего.
Наливай, давай, по третьей, пива тоже не жалей,
Денег не бросай на ветер, водка с пивом веселей!
И ответь мне, друг любезный, для какой такой нужды,
Той валютой бесполезной, напихал карманы ты?
Тут же нету магазинов, не заскочишь тут в буфет,
Здесь печальная картина, самый, что ни на есть «тот свет»…
Что-то я взгрустнул немножко, а ты, вижу, покраснел,
Подставляй, Володя, кружку, тост по случаю созрел.
Выпьем, чтобы каждый мертвый, каждый всякий не живой,
Дом нашел себе укромный и обрящил в нем покой.
Ох, пошла, пошла родная! Ты до дна, давай, до дна!
Выпил? Снова наливаем. Что, не хочешь? Вот те на!
Ты меня обидеть вздумал! Ну ты, милый чек, даешь!
Впрямь, какой-то полу-умный, что не выпьешь – разольешь.
Я к нему всею душою, прям, как к сыну своему,
А он весь налился кровью и надулся как паук..
- Нет, Ильич, я не со злости, что-то вспучило живот,
Давит так, аж ломит кости, чувствую, что дно прорвет!
Не пошла капустка Ваша или скисло молоко,
Подскажите, где параша, может быть не далеко!
- Я же знал, что ты засранец! Ну, так слушай мой ответ –
В этом мрачном смерти храме, не положен туалет.
Слаб ты, Вова, оказался животом, да и вообще,
И как вождь не состоялся и как труп – посмешище.
Полежать решил со мною, Мавзолей – твой отчий дом?
Рядом, словно муж с женою или, может быть, вальтом?
Дам тебе совет я дельный – отправляйся за Урал,
Координаты дам отдельно, чтобы ты туда попал.
В гроб ложись, упрись о спинку, ноги к животу прижми,
Обе свои половинки сразу резко разожми.
Все, что проситься на волю, реактивный даст толчок,
И ракетой отфутболит твое тело на восток.
Ну, готов? На старт! Внимание! Дай ка, я к стене прижмусь.
Ленин, нос, зажав руками, прокричал команду: - Пуск!
Миновав охрану ловко, словно узник без оков,
Гроб, как из бутылки пробка – вылетел и был таков.
Только промелькнуло где-то, над восточною тайгой,
Что-то вроде, как комета и укрылась за горой…
Средь пустынных гор Алтая, где течет Катунь река,
Где не слышно даже лая, где деревня далека,
Где висит Шойгу панама, одиноко на сосне,
Там в пещере у шамана, лежит камень в темноте.
На том камне, деревянный, покосившийся от лет,
Весь обшитый карманами, гроб стоит, а в нем скелет.
Черной пропастью глазницы, челюсть нижняя висит –
Ребятенок убоится, взрослый лишь обматерит.
Только нету здесь ни взрослых, ни старушек, ни детей,
Слизняки одни да крысы охраняют тлен костей.
Только вечное забвение, в памяти людской пробел,
Для грядущих поколений отрицательный пример.
Из карманов, сплошь дырявых, доллары торчат и фунты,
Евро, как листва в дубраве, россыпью лежат на грунте.
Никому до них нет дела, разве что слепой шаман,
Самокруточку умело, завернет как растаман.
Пыхнет огоньком цигарка, бубен звякнет ненароком,
Было здесь когда-то жарко, а теперь все спит до сроку.
Век пройдет и станет пусто, кости стлеют в тишине,
Лишь останется капуста, в гробе том, на самом дне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971023
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2023
Не любов
Одного разу, в синагозі, по молитві,
Рабин звернувся до людей, на весь кагал:
- Народе мій! Я зрозумів, що коється у світі,
Чому не люблять нас слов’яни на загал.
Тому, що ми не вмієм пить горілку,
А, отже, нехай завтра кожний з вас.
З собою принесе хоча б з пів літру,
Ми все змішаємо і вип’є кожен з нас.
Абрам прийшов додому, розповів дружині,
Та вислухала й каже: - Слухай но сюди,
Якщо притягне кожен по пляшині,
То, ти візьми з собою не горілки, а води.
Ви ж, все одно, до купи все зіллєте,
Ніхто і не помітить, що у тебе там.
Абрам потилицю почухав і сміється:
- Ох, ви ж розумниця, мадам!
Наступним ранком всі євреї в синагозі,
По черзі виливають, що принесли у казан.
Хто літру приволік, а хто чекушку був у змозі,
Але набрався скоро повний чан.
Рабин ретельно все росколотив до діла,
Взяв ополоника, тай пробує на смак.
А потім каже, аж в очах сльозинка затремтіла:
- Таки, тепер я зрозумів, чому вони ненавидять нас так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023
Осінній сніг
Перший сніг наче перше кохання,
Випаде швидко – швидко розтане.
Блиском незайманим сяє у вічі,
Та як цнота, все ж зникає навічно.
Ніжних сніжинок пух лебединий,
Змінює раптом в кульбаби жоржини.
Вкутує ватою все на обійсті,
Ще не опавши на дереві листя.
Борошном встеле дахи і покрівлі,
Кучмами всядеться зверху на ринві.
Бджолами крутиться в небі осіннім,
Ще від недавна прозорім і синім.
Білою ковдрою поле вкриває,
Хоч, не надовго, але він не знає.
Гадки не має, що буде відлига,
Зійде водою – зостанеться крига.
Ранком поглянеш – за вікнами сіро,
А ще учора усе було білим!
Ти не сумуй, що зійшов він водою,
Випаде справжній, але вже зимою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Магія
Прийшла Наталя до гадалки, якось зранку,
Щоби вона по картах росказала все,
Про кавалєрів її – Петю та Іванка,
Кому з них двох, із нею повезе?
Розклала карти та, порадилась в астралі,
А потім видала вердикт такий –
Що пощастить в житті, насправді, Вані,
Петру ж, не дуже, бо одружиться на ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Аналізи
- Я, професоре, дізнатися хочу, якщо Ваша ласка,
Як аналізи дружини, розкажіть, будь ласка!
- Чому ні! Розкажу звісно, разом порадієм!
Бо дружина ваша люба, схоже, при надії.
- Мене б тішив результат зовсім протилежний.
Як воно так сталося? Я ж був обережний!
- А це так, як на дорозі. Знаєте, мій друже?
Пан кермує обережно, а інші – не дуже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Комплекси
Красиві люди мають комплекси відомі,
Що є на світі хтось гарніший ніж вони.
В талановитих, теж не рідко «не всі вдома»,
Бо творча криза досягає кожного із них.
Розумних, докори сумління роз’їдають –
А, раптом, щось не правильно зробив?
Одні невігласи, ніколи сумнівів не мають,
Що кращим в усьому - є вони завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Рекомендація
- Добридень, Роза Марківно, мені вас рекомендували,
Сказали, Ви шикарний психотерапевт.
- Це правда, юний друже, те, що вам сказали,
І що ж такого красеня турбує в цей момент?
- Якась хандра осіння, набігають сльози,
Нема винця з ким випити і показати темперамент свій…
- Юначе мій, для вас тепер я просто Роза,
Ви роздягайтеся, а я за штопором мерщій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Кому в Україні жити добре?
Наш президент походить з дуже дивної «родини»,
Хоча, не він, а радше, вся ота сім’я «урод».
Як вийшло так, що на екранах України,
Ми бачимо цих відгодованих істот?
Хто ви такі, шановні? В чому тут мистецтво?
Що ви артисти, хто це вам сказав?
Цілком можливо, вроджене нахабство,
Дає наснаги і дозволяє назбирати зал.
Сміливість ваша вже не знає меж,
Ось і духовний світ потрапив в поле зору.
Обматюкати батюшку простіш, усе ж,
Не те, що на три букви відіслати прокурора.
Того у кого влада і посвідчення в кишені,
Обкласти лайкою вам недостатньо духу.
Колаборантом може бути лиш священник,
На нього, навіть, закликаєте підняти руку.
Завжди приємно плюнути в обличчя,
Тому, кого ви поспішили зрадником назвати.
І не вбачати в цьому зовсім протиріччя,
Адже, до суду в нас ніхто не винуватий!
Масними жартами, тупими, наче корок,
Приправленими рясно руським матюком.
Ви з українця витискаєте природній сором,
Аби за інтелектом він зрівнявся з бараном.
І вам, на жаль, це все таки вдається,
Мільйони хрещених «корисних ідіотів»,
Тримають животи і весело сміються,
В невігластві своєму сліпо-безтурботні.
Позаочі, ви ллєте бруд свій без упину,
Бо, як не дивно, логіка проста –
Доречніше ножа встромити в спину,
Чим, раптом, віч-на-віч, отримать відкоша.
Жванецький, Райкін, Глазовий і Вишня,
Ото були дотепники на жарт!
Напевно, все таки, вас обділив Всевишній,
Коли митцям Він роздавав талант.
Кому ж у час важкий живеться надто добре?
А клоунам, що виробляють понад план лайно.
Щоб на екрані помістилися дві морди,
Два телевізори потрібно замість одного.
Ми вірим в Господа і молимось до Нього,
І Він дає нам зцілення духовних і тілесних ран.
Бог з вами, Він і вас простить, та після перемоги,
До вас у гості завітає православний ветеран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Ревізор
Якось, у місцеву синагогу ревізор приїхав,
Перевірить, чи немає у фінансах лиха.
Викликав до себе на килим рабина і служку,
І пиляє їх бідних , аж сиплеться стружка.
- Ось отримали мацу, ви в великім блоку,
Відломили по шматочку, кожному у руку.
А ті кришки, що підлогу рясно укривають,
Ваші прибиральники просто вимітають?
- Ні, ну що ви! Ми усе ретельно збираєм,
Відчищаємо від бруду, назад відправляєм.
І що разу, як провернем оборудку цю,
Присилають нам назад, свіженьку мацу.
- Ось свічки у вас горять, рясно віск стікає,
Куди його діваєте, чи він пропадає?
- Ну, так само, віск зібрали, очистили, відіслали,
А нам з нього нових свічок зробили й прислали.
- Ну добре, а от залишки після обрізання,
Вони уже ж не придатні до використання?
- Ні, усе робітники пакують, відправляють…
- І що ж вони вам на заміну присилають?!
- Та по різному буває, як Господь управить,
Цього разу, як бачите, вас до нас прислали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Хотят ли русские войны…
Когда в затылок, с прядью седины,
Уставится ствол вороненный автомата,
И выстрел прозвучит средь тишины.
Спроси бурятского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда в окопах мерзлых, гибнут пацаны,
Которых не увидит института парта,
А заслужившие иной себе судьбы.
Спроси чеченского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда младенца грея у груди,
В холодном доме, темнотой объята,
Мать не поймет своей вины.
Спроси тувинского солдата,
Хотят ли русские войны.
Когда глаза ребенка, ужасом полны,
Закроются осколком от гранаты,
И не увидят больше неба синевы.
Спроси у дагестанского солдата,
Хотят ли русские войны?
Когда народ безумием своей страны,
Оправдывет смерть ни в чем не виноватых,
И рад тому, что их уж нет в живых.
Спроси российского солдата,
Хотят ли русские войны?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969744
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2022
Переношена перемога
Ми виносили нашу перемогу,
Дев’ять місяців тривала вагітність.
Бились, вмирали, молилися Богу,
Що ж заважає плоду народитись?
Що не дає розпочатись переймам,
Чи не достатньо ще тонусу в матці?
Крові замало тече по судинам,
Чи акушери, усе ж, винуватці?
Саме вони пригальмовують справу,
Стримують наше бажання природнє.
Начеб то, бавляться з нами лукаво,
Не випускаючи плід на свободу.
Наче відтягують термін пологів –
Може, не зараз, а трохи пізніше.
Не відмовляються від допомоги,
Перекриваючи кисень, між іншим.
Б’ється під серцем дозріла дитина,
Тісно й задушливо стало в утробі.
Шляху на волю шукає невпинно,
Сили в черговій втрачаючи спробі.
Де ж ви, потуги, чому вас немає?
Чом не відійде священна вода?
Надто задовго вагітність триває,
Аби не трапилась з нами біда!
Бо, якщо зрада лиха переможе –
Знову поринемо у небуття,
Строк переносимо і не дай Боже!
Мертвим народиться наше дитя!
30.11.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Інтелект
- Я перепрошую, шановний ребе!
Мені вас щось цікаве запитати треба:
От, розум є на світі, хитрість місце має,
А що ж їх між собою відрізняє?
- Для розуму таке стоїть завдання –
Важкі в житті вирішувать питання.
А хитрість, дозволяє нам з тобою,
Обходити важкі питання стороною.
- І що корисніше, чи разом – то комплект?
- Корисніше усього інтелект!
Він дозволяє оцінити «суть вопроса» -
Вирішувати, обійти, чи, взагалі, не пхати носа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
Сімейний лікар
Сімейний лікар – справжній чарівник,
Лікує він усім усе по трохи.
Ось в кабінет заходить перший чоловік,
А в коридорі черга – прослизнуть немає де гороху!
- Ой, лікарю, коли я з жінкою « той во»,
То “друг” мій дивиться на черевики.
- Поставте черевики на трюмо!
Наступний пацієнт! – Спасибі вам велике!
За ним вагітна : - Доктор, в нас положення нестІйке,
Дитинка якось там неправильно лежить.
- Ви хто за національністю? – Єврейка.
- То він сам викрутиться! Хай наступний заходИть!
Наступний каже: - Я не можу далі жити,
Терплю, здається, із останніх сил!
Як починають одночасно й дупа й голова боліти...
- Ось вам таблетки, пийте, попередньо розділив навпіл.
Наступний: - Боюсь всього і не візьму до толку,
Причини не знайду, не можу пояснити це нічим!
- Сестра! Несіть йому касторку!
Почнете пити і знайдете тисячу причин.
Заходить бабця: - Лікарю, мені ніхто не вірить,
Коли я мочуся, виходить дві струї.
- Поставте ґудзика туди і буде вам чотири.
Все ясно? Добре! Ну, наступного ведіть.
- У мене кашель, кашляю вже довго,
Болять всі м’язи, важкого глибоко вдихнуть!
- Я зрозумів! Йому, також, сестра, касторку.
Боятись будете й разочок кашлянуть!
Наступний каже: - А мене пронос замучав,
Разів по десять в день біжу у туалет.
- І вам касторочка піде благополучно,
Не треба бігати! Пан в туалеті мешкати буде!
А ось заходить хворий з переломом:
- Погано кістка гоїться, обридло вже на милицях ходить.
- Рекомендую вам тоді касторку з бромом,
Пан кине милиці і швидко побіжить!
Наступна жіночка: - У себе в піхві я щорана,
Знаходжу марочку маленьку. Ось – візьміть!
- Та це не марка, це наклейка від банана.
Направлення вам випишу, до окуліста йдіть!
Заходить на прийом кремезний чолов’яга:
- Я, лікарю, працюю наче кінь,
А їм, як та свиня, і стомлююся, як собака!
- Ну ви з цим, батечку, в ветклініку ідіть.
- Рятуйте, доктор, я мочУсь окропом!
- В розетку пальці не пихайте й все пройде!
- А ще запор у мене, надриваюсь пупом!
- У мене теж не шестисотий «Мерседес»!
Кричить наступний: - В мене зуби пожовтіли!
- Тоді вам підійде коричневий піджак!
- А ще чогось в неділю ноги заболіли.
- Якщо болять – це добре, бо без ніг ніяк!
Тут пані каже: - Я коли чихаю,
Звиваюсь від оргазму, наче в’юн.
І що робити з тим уже не знаю.
- Як що робити – нюхайте тютюн!
А інша шепче: - Лікарю, у мене там внизу все голе,
Нема волосся зовсім, видне щось не те.
-Ви сексом часто бавитесь? – За тиждень разів сорок.
- Ну от. На автостраді теж травичка не росте!
І так що дня працює ось це диво,
Низький уклін йому, як мовиться – респект!
Сімейний лікар – це звучить красиво!
А був колись звичайний терапевт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Кошмар
Мені сьогодні наснився сон,
В якому, крізь вузьку шпарину,
Виповзла з шафи, мов скорпіон,
Чорна кицька з обличчям людини.
Вигнула спину свою, як дугу,
Хвіст позаду трубою стовбичить.
Голову в бік повернула свою,
І подивилась мені прямо у вічі.
У нелюдських вертикальних зіницях,
Палахкотіли ненависть і лють.
Наче в бездонних пекла криницях,
Хлюпала, билась розпечена ртуть.
З гострими іклами пащу відкрила,
І засичала, мов тисячу змій.
В тому сичанні диявольська сила,
Страхом скувала увесь розум мій.
Марно прокинутись я намагався,
Сили не стало стиснути кулак.
Серце завмерло і пульс обірвався,
Хто ти примаро і звуть тебе як?
Наче почула вона мою фразу,
Пазурі блиснули сяйвом страшним.
Вся підібгалась, напружила м’язи,
Стрибнула… і розчинилась як дим.
Криком німим захлинулась горлянка,
Не у вісні я кричав – наяву.
Очі уже не стуливши до ранку,
Так і пролежав, не в змозі заснуть.
Котик сіренький під боком муркоче,
Добре, що то лиш сон був страшний.
Тільки вдивляюсь я кожному в очі –
Раптом побачу той погляд лихий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
Бекас
Одного разу, якось, у місцевій пресі,
Замітку я цікаву прочитав.
У ній, знайомий автор, видно, будучи у стресі,
Мисливців за бездушність докоряв.
Писав із лютістю й завзяттям,
Про те, як нагло обривається життя.
Що ті вальдшнепи й кулики крилаті,
Свої пташині мають почуття.
І як це можна їх так убивати,
Перериваючи душі пернатої політ?
Вони, можливо, ще не встигли покохати,
Та мали якісь плани в голові.
Ну так, гаразд, у кожного бекаса,
Що я поцілив за мисливський вік.
Була матуся, тато і рідня прекрасна,
Напевно і дружина, він же чоловік.
І вірогідно діти, що надії подавали…
Але до автора питання маю я –
Коли у мене дома ви котлети наминали,
В телятка того теж була сім’я?
Була – була, і перспективи відкривались,
Попастися на заливних луках.
У череді спокійно потинятись,
Водички свіжої попити в берегах.
Коли ласі шматочки настромляли на виделку,
Матуся того бідного телятки, мабуть
Зітхала сумно й сльози лила гірко,
Десь там далеко, на краю посадки.
Але розпорядилась доля однозначно,
Тай шансів не багать було.
Не те, що у мисливця і у качки,
Бува на згадку лиш дістанеться перо.
Так, що скажу я вам, шановні друзі,
Немає кращої розваги на селі.
Аби пройтись з рушницею у тихім лузі,
Щоб опинився той бекас на вашому столі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Талант
В один солідний гіпермаркет,
Улаштувався Рабинович продавцем.
І зразу оборот пішов у гору,
Продажі приростали з кожним днем.
Хазяїн магазину вирішив дізнатись,
У чому ж, власне, криється загадка.
Залишив затишну свою контору,
Став й слухає, неподалік прилавка.
А там іде торгівля, як з лоточка,
Клієнту Рабинович примовляє:
- Якщо ви вже придбали вудку,
Хай пан ще реманент придбає.
Кладу гачки вам, грузи, поплавочки,
Товар весь якісний, ціну свою вартує.
А не клюватиме, аби не було смутку,
До вудки спінінга узять рекомендую.
Закинете його на метрів двісті,
І судака зачепите, а, може й сома!
В комплекті з ним іде котушка…
- Беру усе! Інструкцію прогляну вдома.
- З човна рибалка більше дасть користі,
Ось цей легенький гумовий підійде.
- І точно! Це порада слушна,
Шикарна риболовля в мене вийде!
- А раптом дощ застане, буде вам урок!
Піде коту під хвіст весь відпочинок.
Я пропоную взяти ще такий намет.
- Беру! Внесіть його мені в рахунок.
- І на кінець, добратись треба на ставок,
На мотоциклі це буде як казка!
І мотоцикл краще ніж велосипед,
А речі всі спакуєте в коляску.
Клієнт довольний все на касі оплатив,
Забрав покупки і собі поїхав.
Хазяїн каже: - Ну, ти Яша і талант!
Почав із вудки, а по факту стільки втюхав!
- Яка там вудка! Прошу пана! Я б так жив!
Він для дружини, взагалі, шукав тампони.
Я, просто, про рибацький розповів азарт,
Все рівно, кілька днів в стосунках перепони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Погана пам’ять
- Рятуйте, лікарю, щось сталося із головою,
Де був, і що робив, і з ким не пам’ятаю.
І люди з цього приводу сміються наді мною,
Як з цим зарадити собі уже не знаю!
- За те, що сталося себе не треба краять,
Займіться спортом – боксом чи дзюдо.
- І що, у мене стане краща пам’ять?
- Та ні, за те сміятись не наважиться ніхто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2022
Я испорчен…
Я испорчен диваном и простыней,
И подушкою с одеялом.
Теплым душем, горячей едой,
Тем, что было и сразу не стало.
Не привычно, мне быть в темноте,
И в подвале сыром не уютно.
В голове моей мысли не те,
Не мои это мысли, как будто.
На губах горький привкус воды,
Слитой, бережно, из батареи.
Сколько в мире вокруг красоты,
Только, я в это больше не верю.
Мир сложился, как карточный дом,
Дом напротив, сложился от взрыва.
Ты когда-то, жила в доме том,
Ты была молода и красива.
Мы ходили с тобою в кино,
Я любил про войну, ты – не очень.
Знать бы тогда, что оно,
Нам разлуку и боль напророчит.
Твое тело я предал земле,
У подъезда, на детской площадке.
И подснежников нежных букет,
Положил под обстрелом, украдкой.
Все ушло в безвозвратную даль,
Только сырость подвала и плесень.
Попрощаться мне с жизнью не жаль,
Может ТАМ мы с тобой будем вместе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968755
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2022
Неймовірні пригоди Путіна і Шойгу
Зібрався Путін і Шойгу, на інспекцію в тайгу,
Щоб ретельно перевірить, чи нема кого в боргу.
Чи йому ніхто не винен, приховав хто може щось,
А Мєдвєдєва не взяли, йому місця не знайшлось.
Полічити Путін хтів усіх білок, соболів,
Всі дерева взять на облік, щоб ніхто їх не спилив.
Чи олені покотились, чи верблюди потелились,
І чи всі сибірські ріки від морозу зупинились.
А Мєдвєдєв, сукин пес, мав там власний інтерес,
Нафту потихеньку тирив, щоб купити Мерседес.
І з місцевим ієреєм, газ качав у Еритрею,
Дуже він хотів придбати табуретку із Ікеї.
Їхати рішили разом, президентським літаком,
Путін першим вилітає, а Шойгу летить слідом.
- Як це так воно буває? – скаже добрий чоловік.
Це така військова хитрість, щоби ворог не просік.
Виповз Путін із барлоги, подививсь на білий світ,
Натягнув десяток масок, аби не вхопить ковід.
Взяли його попід руки, завантажили за мить,
Стартували, ззаду Шойгу кукурузником чадить.
Як проскочили Урал, в них заклинило штурвал,
Окрім того, з кочегарки усі дрова хтось покрав.
То Мєдвєдєв, сукин кот, зіпсував їм самольот,
Щоб інспекція накрилась і невдалим був польот.
Путін дуже сі злякав, навіть памперса дістав,
Але це не врятувало, все одно в штани наклав.
Замінив собі підгузник й переліз у кукурузник,
Там Шойгу педалі крутить, сивочолий підлабузник.
Тільки сів він віддихнуть, а Мєдвєдєв тут як тут,
Знову їм зробив капут і поцупив парашут.
Їх на вулицю штовхнув, навіть оком не моргнув,
І попадали в тайгу, Путін разом із Шойгу.
Та вони не розгубились, на підгузках приземлились,
Але якось так невдало, за гиляку зачепились.
Їх з гиляки познімали два місцевих камчадали,
Привели в своє село де нічого не росло.
- Чи парується олень, чи не вивівся тюлень?
Путін зразу відкриває свій інспекторський портфель,
Їм говорить якась тьотка: - Вам потрібно на Чукотку,
Бо у нас одні собаки, а все інше нам до сраки.
А як будете буріти, можем вас у щах зварити,
Бо кремлівських лакоминок ще не їли наші діти.
Пийте краще кухоль бражки і сідайте на упряжку,
Як проїдете Байкал, то влаштуєте привал.
Поки їм те говорили, вони швидко брагу пили,
І вде п’яних і рум’яних їх у сані положили.
Ну а тьотка, та непила і у рельсу подзвонила,
Щоб виходили буряти, гостів скоро зустрічати.
А Мєдвєдєв, теж не пив і дзвінок перехопив,
Він верховного бурята за цукерку підкупив.
Скинув йому координати аби Путіна прибрати,
Ну і разом з ним Шойгу, закопати десь в тайгу.
Поганяють вони сані, їдуть весело лісами,
Але, правда, тільки з горки, а під горку тягнуть самі.
Ще й пурга їх закрутила і прийшлось піднять вітрило,
А із компаса крізь дірку витік весь запас мастила.
Вони з горя забухали, з луків голосно стріляли,
Потім на усе забили й повернулись до Уралу.
Знову каже їм та тьотка: - Ми ж вас вислали в Чукотку,
Плюс буряти біля хати вже заждалися чекати.
А Мєдвєдєв, *** лис, він бурятів сам привіз,
І у баночці з під кави, заховав в сусідній ліс.
Потім їх тихенько взів, з тої баночки дістав,
Відпустив усіх в тайгу – ловить Путіна з Шойгу.
Путін, як про це дізнався, знову у штани злякався,
А Шойгу із переляку аж до білочок набрався.
Вони білок тих спіймали, на них верхи поскакали,
І сховалися собі, у таємному дуплі.
Оточили їх буряти, стали у дупло плювати,
Щоби можна було потім, їх на вудочку спіймати.
Та у білок, напровсяк,був в дуплі новенький танк,
І з десяток літаків, аби бити ворогів.
Путін взяв собі літак, прив’язав до нього танк,
Посадив Шойгу на весла, щоб не їхав просто так.
Вилетіли вони вдвох, із дупла, як той горох,
І поплили в літаку, з таком ззаду на шнурку.
Їх буряти розкусили, літаку зломали крила,
У Шойгу забрали весла й Джавеліном танк спалили.
І Мєдвєдєв не дрімав, з Байрактара їх дістав,
Й опинилися в гробу, Путін разом із Шойгу.
Тут подумає читець, що цій казочці кінець,
Що герої наші вмерли і що ім настав капець.
Їм на виручку прийшов, кінь педальний – сам Лавров,
З гробу їх повитягав, взяв і реанімував.
Порішили вони втрьох, викопати супер-льох,
Ну, такий шикарний бункер, де би Путін вже не здох.
Половили всіх бурятів, дали в руки їм лопати,
Наказали землю рити, якщо хочуть вони жити.
Жити всі вони хотіли, дуже справно землю рили,
Десь за місяць, може два, спромоглись на дві могили.
Навіть гарно їх прибрали і в куточку написали:
«Велкам ту шикарний льох», а ще нижче: «Путін – лох».
Написали по бурятськи, ніби, начебто по братськи,
Але задом наперед, щоб ніхто не прочитав зненацька.
Путін зовсім не читав, а Шойгу знов забухав,
А Лавров, той взяв словник, переклав і зразу зник.
Пропливав повз них бобер і надибав Іскандер,
Спробував його на зуб, простудився й зразу вмер.
Перед смертю розказав, де скарби він заховав,
І два брата акробата поспішили їх шукати.
Вилізли вони з могил, подалися у Тагіл,
Їх туди підвіз за гроші один дивний крокодил.
Він до річки Єнисею, прилетів аж з Еритреї,
У сосну тут закохався, з нею жив, не розлучався.
Річкою пливе сосна, крокодил її трима,
Над поверхнею видніє лиш порепана спина.
На спині сидить Шойгу, весь замотаний в фольгу,
Ну, а Путін іще вище, дивиться вперед і свище.
Крокодил той свист почув, каменем на дно пірнув,
Навіть про свою сосну, з переляку він забув.
Бо, як тільки хто свистів, він тонув, що було сил,
Ну, а Шойгу з Путіним, потонули разом з ним.
Там на дні, серед бур’яну, віднайшлось два барабани,
Стали вони в них дудіти, щоб прийшли до них шамани.
Не дудів лиш, крокодил, бо звалив назад у Ніл,
І сосну туди не взяв, бо вже пальму покохав.
А шамани із закутку, узяли електровудку,
З дна цих двох дістали нею і вхопили їх за грудки:
- Звідки ви взялись, приблуди, не мовчіть, бо бити будем.
- Не женіть нам тут пургу, Путін я, а він – Шойгу.
Ми повстали із могил і пливемо у Тагіл,
Аби скарб собі забрати, що бобер нам заповів.
- Той бобер вас обдурив і скарби давно пропив,
А щоб грошей припідняти, треба вам війну почати.
Тільки не з Китаєм – ні, бо опинитесь в труні,
І з Америкою – ні, не здолаєте її.
Воювати, очевидно, треба з братом і сусідом,
От йому й грабуйте хату, ось така фігня, малята.
Ми в вівторок чи в середу, нашаманим вам побєду,
Тільки ви пообіцяйте всім нам по велосипеду.
Повертатися в Москву вам не треба, бо в Криму,
Вас чекає перемога, тож збирайтеся в дорогу.
Верхом зась вам йти, оскільки, вас шукають дикі білки,
Ви украли у них танк, так що лізьте через дірку.
Ось вам зуби від коня і копайте навмання,
А щоб з шляху вам не збитись, будем ми за вас молитись.
Цілий рік вони не спали, все копали і копали,
Землю, ту, що вибирали, у кишені насипали.
Каже Путін до Шойгу: - Я нічого не пойму,
Ми ж уже повинні були опинитися в Криму.
Трохи ми з дороги збились, від маршруту відхилились,
Видно, ті шамани кляті,так за нас і не молились.
Та, нічого, зміцним дух і будем копать на нюх,
Він мене не підведе, в Севастополь приведе.
Нюх їх дійсно не підвів, в туалет якийсь привів,
Добре, що на унітазі ніхто в той час не сидів.
Припідняли вони кришку, виглядають тишком-нишком,
Й поки не прийшов хтось срати, вистрибнули і тікати.
Вже на вулиці спинились, до паркана притулились,
Подивились на всі боки, де ж це вони опинились?
То не Крим, не Севастополь, то північна десь Європа,
Усе придбано, не брудно, стало їм від того нудно.
Геї там кругом гуляють, по голандськи розмовляють,
І усіх, кого зустрінуть, «косячками» пригощають.
Як побачили цих двох, підняли переполох,
Так попали в Гаагу, Путін разом із Шойгу.
Як вони це зрозуміли, то від страху оніміли,
Шлангами поприкидались, і всі сфінктери відкрили.
Геї шланги ті узяли, добре їх повідмивали,
Й потягнули тих приблуд, в міжнародний карний суд.
А там вже уся полова – Кисельови, Соловйови,
Всі Скабєєви, Попови, Сімоньяни і Ткачови.
І Володін з Кірієнком, вже стулили свої пельки,
І Рогозін і Гризлов, як же їм не повезло!
Золотов – живий упир, Суровікін, як пузир,
Конашенков і Пригожин, і Кадиров з ними тоже.
І Мєдвєдєв, *** пес, і Лавров жує овес,
Ззаду всіх сидить Кирил і кричить: - Я був за мир!
- Встати всім! – сказав суддя. Путін шепче: - Це не я!
- Вас судитиме Земля! Путін знову: - Це не я!
- Відповідь дасте за все! Путін в крик: - І я не це!
- Покарання не мене! Путін стогне: - Я це не!
- Ви, шановний, не блазнюйте, не кричіть і не ремствуйте,
Рівно сядьте, як у школі, й те, що я скажу почуйте –
Всі, хто винен у війні, рік просидять у лайні,
У одній великій діжці, щоб покаялись ви трішки.
Кого скривдила війна, будуть додавать лайна,
Всі охочі, скільки схочуть, доки не буде сповна.
Потім, всіх вас, гівнюків, як моральних мертвяків,
Ми відправим на орбіту, геть у космос, з цього світу.
Там, у затишній безодні, ви, опудала безродні,
Будете лякать прибульців, ядовитим сірководнем.
Ну, а тут вас всі забудуть, навіть спогадів не буде,
Бо немає на Землі, місця всім таким, як ви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Анамнез
- Ви не соромтеся, кажіть сміливо,
Чи хтось в родині від пиятики страждав?
- Ну що ви, лікарю, усі були щасливі,
Пили собі, ніхто і слова не казав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Головна річ
Повчає старий мисливець,
Зовсім молодого,
Усіляким хитрим тонкощам,
Мистецтва лісового:
- Йдеш ти у ліс на полювання,
В ялину чи соснину.
Що ще візьмеш, окрім рушниці,
Скажи но мені сину?
- Ну, візьму набоїв різних,
На всякого звіра.
Ножа міцного, бінокля,
Маленьку сокиру.
Ліхтарика, про всяк, захоплю,
Сигнальну ракету.
Телефона мобільного для зв’язку,
На здобич пакети.
- Все це добре, дорогенький,
Але все ж замало.
Подумай, що би ще тобі,
У пригоді стало.
- Їжі візьму з собою, води,
Щоб попити.
Сірники покладу у наплічник –
Багаття розпалити.
Намета брезентового цупкого –
Від дощу сховатись.
Пляшку оковитої вкину,
Аби не лякатись.
Казана візьму з собою –
Кулішу зварити.
Капелюха від сонця, вудку –
Риби наловити.
Слухайте! Кажіть, дядьку,
Що маю взяти.
Бо, я так можу, скоро, все,
Що в хаті перебрати.
- У лісі хвойному, густому,
Щоб дупу не подерти.
Саме головне на полюванні -
Папір туалетний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Життя
Життя прожити – то не поле перейти,
І подолати доведеться не одну дорогу.
Хоча, за час цей, лиш встига переповзти,
Маленька бирка – із руки – на ногу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2022
Дружба
Подружился кот с конем,
Дружба крепнет с каждым днем.
Конь кота верхом катает,
Тот ночами крыс гоняет.
Угощает конь кота,
Свежей порцией овса.
Кот, от щедрости такой,
Коня – краденой хамсой.
На работу идет конь,
И кота берет с собой.
Он работать не мешает,
Правда и не помогает.
Но, зато, коню с котом,
Веселей трудиться днем.
Да и вечером в конюшне,
Им двоим совсем не скучно.
Что бы был денник не тесен,
Кот коню мяучит песни.
А тот рад, что снял седло,
Подпевает: - Иго-го!
И гарцуя, бьет копытом,
Весело ему и сыто.
И совсем не одиноко,
Ведь пушистый друг под боком.
Выпрыгнув коню на спину,
Кот расчешет лапкой гриву.
Промурлыкает братушке,
Колыбельную на ушко.
Утром, после сна ночного,
Поздороваются снова –
Конь качает головой,
У кота же, хвост трубой.
Новый день встречают вместе,
Так ведь, жизнь поинтересней.
Порознь – все наоборот,
Так решили – конь и кот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968447
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2022
Людям книги
Пятница, суббота, воскресенье,
Хоть мечеть, хоть синагога или храм.
Ты найдешь везде души спасенье,
Бог живет и там, и там, там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968265
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2022
Подвійні стандарти
- Скажіть но, ребе, хочу щось у вас спитати,
В суботу мають гості завітати,
Вони прийдуть мене із ювілеєм привітати,
Чи можу я свинину їм на стіл подати?
- Ні, друже мій, на це я вам би дозволу не дав,
Учення наше не сприймає таких страв.
- Але, я вчора бачив, як пан сало наминав!?
- Так, я ж про це ні в кого не питав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Почуття міри
Вийшли двоє з казино,
Один зовсім голий.
Другий тільки у трусах,
Холодно на дворі.
Перший каже: - Знаєш, друже,
Чого б мав, в тебе я навчитись?
Того, що ти вмієш,
Вчасно зупинитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Серпанком ніжним…
Серпанком ніжним променіє небо,
Ранковий ліс прибрав багряні кольори.
Блищить росою павутиння на деревах,
А ми з тобою вирушаєм по гриби.
Крізь листя пробивається осіннє сонце,
Хазяйновитий їжачок торує хмиз.
Блищить в яру малесеньке джерельце,
І ти від щастя не ховаєш своїх сліз.
Стежинка, ледь помітна між кущами,
Веде поволі через поламані гілки.
Туди, де на галявинах, зволожених дощами,
Отаборилися малі боровики.
То там, то там з травички визирають,
Неначе кажуть: - Тут мене шукай!
Міцними ніжками голівки підпирають,
Сьогодні буде славний урожай!
Беру я їх, разом із хвої голочками,
Передаю до твоїх ніжних рук.
А ти до кошика складаєш їх рядками,
Нам затишно удвох в осінньому бору.
У лісі тихо-тихо, чути стукіт серця,
І як курличуть в небі журавлі.
Ти. Я. Удвох. Маленький всесвіт.
Від щастя я зажмурився на мить.
Розплющив очі – на календарі 30 квітня,
Лежу у ліжку, температура 40, поспіль три доби.
Це ж треба було так ковідом захворіти!
Але ж, де взялися у кошику гриби!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Досвід
- Ви зрозумійте, Яша, в чому діло,
Це я кажу вам, Міша Хаїмзон.
Що досвід , це така велика сила,
Невідворотня, як Ньютоновський закон.
Зустрінуться, наприклад, двоє,
Один з грошима, другий з досвідом своїм.
Посидять, поговорять між собою,
А потім розійдуться, хто куди.
Той, що багатий був на досвід,
З грошима залишився – заробив своє.
У першого не стало грошей зовсім,
Але у нього досвід тепер є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Білі лебеді Д.Хмелев «Доля»
Білі лебеді в небі блакиті,
Віддаю я вам душу свою.
Ми сьогодні поляжем убиті,
У пекельнім нерівнім бою.
Жалкувати ніколи не буду,
Що скінчилось життя на весні.
За майбутнє, за нашу свободу,
Йду я у вічність і друзі мої.
Мій розтерзаний край, обіймає весна,
У бузковім гаю запах п’яний.
Світлу долю у мить, спопелила війна,
Ви пробачте мене, мила мамо!
За коханих, за рідних, за тебе,
Жити хочу, не хочу вмирать!
Україно, дивись – онде в небо,
За лебідками душі летять.
Не здолає ніхто нас насправді,
Вип’єм ми ще по чаші вина.
Бо немає у Бога неправди,
Будь ти проклята, відьма-війна!
Чорна хвиля землі, смерть і біль навкруги,
Білий птаха на обрії синім.
Сліз пекучих ріка, перейшла береги,
А матуся все тужить за сином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Порада
Скажу вам, Шура, суто поміж нами,
Щоб в світі було добре жити,
Потрібно вдень робить, калимить вечорами,
А у ночі нажите сторожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Приймальне відділення
В приймальному відділенні аншлаг,
Хто тільки за добу не поступає!
Завжди достатньо хворих бідолах,
Яких лікарня радо зустрічає.
Ось син доставив батька із села,
Давно старому болі дошкуляли.
З під окулярів медсестра у них пита:
- Ви, я надіюсь, капці із собою взяли?
- Так, капці взяли, ось вони лежать.
- Ну, а халата, щоб ходить на процедури?
- Так, звісно, як його не взять.
- Постільну ви білизну не забули?
Подушку, ковдру і матрац?
- А як же, все спаковано у торбі.
- А чашку, ложку і тарілку про запас?
- На місці все! Спасибі нашій бабі!
- А хто ці троє з вами мужиків,
В халатах білих? Я щось їх не знаю.
- То я бригаду хірургічну прихопив,
Про всяк випадок, раптом в вас немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Рецепт
Одного разу Ротшильд,
Той, що неймовірно багатющий.
Покликав свого лікаря,
Щоб той оглянув і рецепта написав.
І каже : - Ви, панове Штерн,
У медицині чоловік тямущий.
Але я з цього дня,
Вам припиняю видавати гонорар…
Я замість цього вас включив у заповіт.
Ну що ви скажете, шановний, будете радіти?
- Звичайно! От тільки, поверніть но на хвилиночку рецепт,
Я хочу дещо там підравити й змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Україна
Вона у нас єдина,
Безцінний, неосяжний скарб.
Призначена для вільної людини,
Її не опанує тільки раб.
Вона синам своїм і дочкам,
Усе, що має віддає.
Душі безсмертної шматочок,
У кожне серце – як в своє.
Земля її – чарівна скринька,
Чого там тільки не знайдеш!
Літає сокіл над ланами стрімко,
Степи за місяць не пройдеш.
Широкі ріки і високі гори,
Ліси прадавні в шепоті струмків.
І втаємничене віками море,
Що хвилями виходить з берегів.
Та головна її окраса,
Це в битвах загартований народ.
Який встає із попелу що разу,
Долаючи мільйони перешкод.
Той, що за плугом мирно ходить,
Та шаблю має при собі.
Що волю раз по раз боронить,
Бо існувати не спроможний у ярмі.
Сам, обдарований через Господню руку,
Незламним духом в вічній боротьбі.
Передає його і дітям і онукам,
А ті – своїм, і так іде із роду в рід.
Ох, скільки їх в бою було убито!
І кожен, що не воїн, то козак!
Той дар потрібно кров’ю заслужити,
Свобода не дається просто так!
Якими б не були лабети смерти,
Та вічно не триватиме війна.
За неї нам не соромно померти,
Але життя, ще більше вартує вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Непристойна пропозиція
- Яша, я вже вийшла з ванни,
І чекаю пропозицій непристойних вир…
- А давай, ми Софа, медом олів’є заправим.
- Ні, ну Яша, це вже явно перебір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
Хабар
- Пан Рабинович, а за що вас у тюрму закрили?
- За хабаря, мій юний друже.
- Ну, а чому вас так швиденько відпустили?
- А ти подумай, усе просто дуже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022