| Сторінки (5/462): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Масаж простати
Відчув у собі зміну Коля – Борода,
Ні з жінкою побавитись, ні коником посцяти.
Сходив до лікаря, дізнатись, що то за біда,
А той його направив на масаж простати.
Адресу на клаптику паперу написав,
Напередодні процедури, наказав зробити клізму.
Микола все те поробив, як лікар наказав,
Приїхав на сеанс – допомагати організму.
- Добридень, я за направленням до вас.
- Ну раз прийшов, голубчик, роздягайся,
Кушетка он стоїть в кутку, на неї ти вилазь,
Ставай у позу і на лікті опирайся.
І тут у Колі спрацювало щось у голові,
Він зрозумів, як буде виправлятися «проблема».
- Куди мені, питає, повішати штани?
- На стільчик вішай, разом із моїми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Брудна бомба
Розберу свого мопеда
І зроблю собі Шахеда.
Причеплю до нього торбу,
Покладу до неї бомбу,
Додам бруду у пакет,
Щоби важчим став Шахед.
Примотаю компас скотчем,
Аби шлях не скособочив.
І напишу координати,
Прям до путінської хати.
Потім запущу у небо,
Хай летить, москаль, до тебе.
Буде у кремлі прем’єра,
Батько наш – Степан Бандера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Чому?
- Я,Сара, на тобі не можу одружитись…
- Не зрозуміла, Моня! Це чому, таки?
- Послухай, ніди правді дітись,
Але ж, до мене в тебе були мужики.
- Тобі не до вподоби, те як я готую?
- Ну що ти! Я з пелюшок таких смаколиків не їв!
- То, може, я погано прибираю, мию і прасую?
- Ой, ні! У тебе чисто так, що аж бракує слів!
- А може, я гостей не вмію пригощати?
- Та гості, хто приходить, в захваті усі!
- Напевно, тобі зі мною нудно спати?
- Ох, Сарочка! Я і не сподівавсь такої насолоди на Землі!
- І шо ти думаєш, шо я така вродилась,
Чи, може, на заочних курсах научилась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
Прислушивайся к мудрым, правильным советам,
Над конкурентами, которых через край,
Ты преимущество получишь, но при этом,
Сам, никому таких советов не давай.
Молчанье – золото, а слово – серебро,
Кто начал говорить, тот долго не живет.
А промолчав ты сотворишь себе добро,
Ведь рыбу мертвой делает ее открытый рот.
Теряя деньги, ты не теряешь ничего,
Здоровье потеряв – утратишь нечто.
Но, главная потеря в жизни – это то,
Что потеряв лицо, ты потеряешь все на вечно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2022
Ведмежа хвороба
- Розповім вам, любий куме,
Історію одну.
Трапилась зі мною в лісі,
Років три тому.
Вийшов сам на полювання,
Трохи розім’ятись.
Раптом так живіт скрутило,
Треба зупинятись.
Сів в кущах тихенько я ,
Роблю своє діло.
Чую, щось за спиною,
Підійшло і сіло.
Повернувся подивитись,
Що то за воно.
А там ведмідь підкрався ззаду,
Й їсть моє гімно.
- І, що ви його застрелили?
- Навіть не надійся.
Прийшлось мені далі срати,
Поки не наївся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Общенье с дураком всегда гнетет,
Ведь разговор, обычно, ни о чем.
Бывает, что-то ценное взболтнет,
Но, в спор вступать не стоит с дураком.
Достоинства и так всегда с тобой,
И лучше, если их друзья не замечают.
Еще полезней, обмануть своих врагов,
Твои преувеличить недостатки заставляя.
Нет ничего на свете больше дружбы,
Основа жизни – верные друзья.
Она сильнее армии, полиции, спецслужбы,
И лишь немного меньше чем семья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967003
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2022
Зрада
Одеса. Ранок. Чайки над водою.
Виходить в подорож із порту пароплав.
Під ковдрою, лежали в ліжку двоє –
Абрам і Сара, і ніхто із них не спав.
Абрам питає: - Сарочка, що трапиться зі мною,
Якщо тобі я зраджу, ненароком, якось так?
- Я думаю, що ми розлучимось з тобою,
А трохи згодом, на гранітний п’єдестал,
Від мого імені, тобі вінок поставлять,
Із щирим побажанням співчуття:
«Він, таки, вибрав собі світлу пам’ять,
Хоча було у нього світле майбуття».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Два народи
Вкраїне люба, вічне джерело свободи!
Домівка рідна для своїх синів.
Для українців – дітей слов’янської природи,
І іудеїв – вихідців з Йорданських берегів.
Розсіяв їх Господь колись по світу,
Позбавив батьківщини за гріхи.
Вони ж, не покидали мрії відновити
Свою державу, крізь століття і віки.
Ми тут жили, неначе й в себе дома,
Та самостійні були не завжди.
Що створювалося потом, кров’ю і сльозима,
Ні зберегти, ні захистити не могли.
І ми, і ви пізнали досить болю,
Від приязні до бійки лише крок.
Часами, так складалась наша доля,
Що й годі згадувати, але то урок.
Були погроми, різанина і свавілля,
Орендарі лихі і церкви Божі на замку.
Від пролитої крові вранішнє похмілля,
І безпробудний хміль в єврейському шинку.
Мільйони душ встелили шлях до світла,
Був Холокост і був Голодомор.
Ставали сотні праведниками світу,
Зберігши тисячі від смерті і тортур.
Багато схожого і різного між нами,
Не попсують образи спільної мети.
Бо Україна – це земля обітована,
І кращої у світі не знайти!
Нам хрест святий указував дорогу,
Давида зірка, вам світила серед хмар.
Єдиний вірний шлях до перемоги –
Нанести Голіафу в дві руки удар.
Ми сильні разом і вразливі по одинці,
Стосунки різні були протягом віків.
Але, якщо єврей очолив українців,
Не буде шансів в наших ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Як до Бога
Одного разу Мойша запитав у ребе:
- Скажи, учителю, як діти твої ставляться до тебе?
- Вони відносяться до мене, як до Бога.
- Ого! Що саме вони роблять, аж такого?
- Як правило, вони мене не чують,
Практично всі прохання ігнорують.
Часами, роблять вигляд, що мене нема,
Про те, як знадобиться щось, то зразу кличуть: - Пааа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Вопросы, что касаются корысти,
Решать приходится мгновенно, господа.
Но, если, время есть размыслить,
Неверный выбор разумней кажется всегда.
Тот, кто кричит и выставляет кулаки,
Реально страшен, но в намерениях ясен.
А тот, кто улыбается и скромненько молчит,
Как раз по настоящему опасен.
Собаки спят, не стоит их будить,
Разбудишь – не найдешь себе покоя.
Конечно, можно их разворошить,
В том случае, коль лев на поводке с тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966556
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2022
Домашка
Дел заплечных славный мастер,
Возвратился вечерком,
В дом родной, к жене Настасье,
С шевелящимся мешком.
Та спросила, губы крася,
(Вдруг подарков полон он?).
- Что принес ты, муж мой Вася?
- Взял работу я на дом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966412
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2022
Знову війна
Здавалося кінець, війни не буде більше,
Здавалося, що далі тільки мир.
Усі зробили висновки, між іншим,
І не повстане над народами кумир.
Історія, на жаль, нічому не навчила,
Людина по природі є хижак.
Війна остання, мільйони душ згубила,
Але на людство це не вплинуло ніяк.
Є ті правителі, які на себе приміряють,
Спасителя личину від всіляких бід.
Які у пам’яті залишитись бажають,
Та зоставляють за собою лиш кривавий слід.
Плекаючи неправду і страшну облуду,
За допомогою лукавих посіпак.
Пошивши в дурні більшість свого люду,
Незгодних відправляють в автозак.
Та, тільки, ідоли, кумири, істукани,
Не самостійні, в тому уся суть.
Без злої сили – то прості боввани,
Не здатні, навіть, пальцем ворухнуть.
І ось, черговий вождь безумний,
Який продав тій силі свою душу.
Веде у бій народ свій нерозумний,
Під гаслом – Ти за мене вмерти мусиш!
А на цей злочин їх благословляє,
Той, хто за мир молитись обіцявся!
Виходить, правда, І Бог розум відбирає,
У тих, кого він відцурався!
А раптом, сивочолий ієрарх,
Заплющив свої очі лиш від страху?
Що той тиран і, начеб то, монарх,
У нього відбере всі почесті й відзнаки?
Його хазяїн, такий грізний і страшний,
Бо вміє лиш дурити і брехати.
Можливо, його неправда лжепророча,
До Суду Божого передостанній крок?
Перед Спасителем був Іоан Предтеча,
Невже, Вдадімір – то диявола пророк?..
Вмирають воїни, ось сотня, друга, третя,
За ними нові вже готуються до бою.
На землю падають, як пожовтіле листя,
Хто сіє вітер – пожинає бурю.
Вона змете тих злих тиранів і бовванів,
І світ в черговий раз очиститься від них.
Та смерть жорстока й невблаганна,
Позабирає, як чужих, так і своїх.
А, потім, юнаки з старечими очима,
Повернуться, нарешті, по домівках.
Пом’януть мертвих і обіймуться з живими,
Й одним питанням будуть мучитись до віку –
Чому не можем жити в злагоді й любові?
Чому від незмиру до незмиру живем?
Невже потрібно проливати ріки крові,
А потім каятись й миритись навзаєм.
Бо мир завжди приходить по війні,
Звитяжцям – радість, переможеним – образа.
Потім – прощення, так буває на Землі,
Хоча це буде згодом, не відразу.
Пройдуть часи, на скроні сніг поляже,
І знову зло свої розправить крила.
Але, я вірю, правда завжди переможе,
Тому, що в ній і є найвища сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022
Іпохондрія
Прокинулась Лола вранці, чоловік хропе,
Ну а їй не спиться – щось в боку не те.
Наче й не болить, і не так що б тягне,
Якось гостро крутить, разом з тим і плавно.
Вирішила собі Лола не чекать біди,
І як скоріше до лікарні йти.
Бо в світі сучасному стільки болячок,
Як у небі нічному світить зірочок.
Прослухали їй серце, зробили рентгена,
Крові здала на аналіз і з пальця із вени.
У ЛОРа дізналася чи з слухом порядок,
Гінеколога відвідала про всяк випадок.
Просвітили їй на УЗД усі порожнини,
Визначили групу крові, ДНК із слини.
Перевірили на глисти, воші і грибок,
Насмоктали з шлунку на аналіз сок.
Запхали в одне місце з камерою кишку,
(На цю процедуру Лола отримала знижку).
Простукали нерви маленьким молотком,
Ну, а МРТ відклали на «потом».
У психіатра дізналася «чи всі в неї вдома»,
МРТ, таки зробила, допомогла знайома.
На сам кінець, до столиці змоталась,
Пройшла усіх спеціалістів, яких там застала.
Поки проходила все те, вже й за біль забула,
Та визначитись потрібно, що ж то воно було.
Склала папери до мішечка, вдома десь знайшла,
І до свого сімейного на прийом прийшла.
Продивився лікар усе те, почитав протоколи,
Підняв окуляри на лоба, та й каже до Лоли:
- Не бачу я, жіночко, яка тут проблема,
А от грошей і часу вільного у вас оберемок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Лиса в капкан однажды угодила,
Забыв про осторожность исподволь.
А любопытство больше девственниц сгубило,
Чем, собственно, сама любовь.
Возможность допуская чем-то поступиться,
Тебя ослабит, чем воспользуется враг.
Изобразив готовность компромисса,
Ты сделаешь к победе первый шаг.
Учиться нужно не для смеха,
Ковать бесстрашие сердец.
Ведь подготовка – мать успеха,
А дерзость есть его отец.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966308
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2022
Серьозний пес
Як відкрився сезон на пернату птицю,
Закортіло і Стецькові потримать рушницю.
Склав набої, тормозок, «цуцик» на додачу,
Подався шукати мисливської вдачі.
Постояв на греблі тихо, почекав на льот,
Пролетів повз нього, правда, тільки вертольот.
Поблукав в очеретах, обійшов по колу,
Окрім чаплі і ворон не бачив нікого.
Ну його все до бісу! Завтра пощастить!
Вийшов до машини, а там спанієль сидить.
Загубився? Може втік? Наче не бездомний,
Подумав, та й забрав вухатого додому.
Виїхав на дорогу, набира дружину,
Що б повідать, яка він сердобольна людина.
А вона йому: - Стецько! Знов морочиш сраку!
Цього разу притягнеш мені у хату собаку.
- Що ти, люба, дорогенька! Це ж серьозний пес!
Я в його очах до справи бачу інтерес.
Будем разом полювати на качок, гусей,
І здобудемо на пару не один трофей!
Підїжджають вже до дому, жінка зустрічає,
На врятовану скотинку скоса поглядає.
- Поки я тут розпакуюсь, хай біжить у двір,
Він себе іще проявить, цей кудлатий звір!
Поки Стець там пакувався, пес у стійку став,
І усі свої таланти зразу показав -
У подвір’ї, на травичці, рівненько в рядок,
Лежать вісім гусок і дванадцять качок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Женщина – страшная сила!
Женщина – страшная сила,
Женщина – это огонь!
Если она что решила,
Ты ее даже не тронь.
Если сказала подруга:
- Ты не ходи на войну!
Это не от испуга,
Это всерьез, наяву.
Женщина чувствует сразу,
Где обманули ее.
Не ошибется ни разу,
Ведь защищает свое.
Если ее раззадорить,
Она через стену пройдет.
Мента на скаку остановит,
У военкома своих отобьет.
Как они в гневе прекрасны,
Молнии сыпятся с глаз!
Было бы очень опасно,
Остановить их сейчас.
Женщины гордые, с маху,
Брали когда-то Версаль.
Не побоялись монарха,
Им его было не жаль.
Может такое случиться,
И с современным «царьком».
Женщина не побоится!
Женщина – это ружье!
Если оно появилось,
Жди, когда выстрел сметет.
И не надейся на милость,
Не убежишь от нее!
Если бы женщина знала,
Что ждет ее сыновей.
Ох и задала бы жару,
«Мужу» отчизны своей.
Если бы женщина села,
В главное кресло Кремля.
В жизни бы не прозвучало,
Страшное слово – война.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2022
«Бога нету»
Не так давно, тому, так років 30-40,
Коли у школах на стіні висіли Леніна портрети.
У першокласників закінчився урок,
Із висновком єдиним – «Бога нету».
Поважна вчителька до діток промовляє:
- Давайте в небо ми покажем дулю, всі разом.
А потім, коли дзвіночок пролунає,
Будемо весело радіти і сміятися гуртом.
А ти чого сидиш, Абрамчик, склавши руки?
- Та я ось думаю, казати – не казати…
Як «Бога нету», то кому показувати кукиш?
А раптом є, то нащо з Ним відносини псувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Ошибку допустить намного проще,
Когда в команде больше двух.
Играющий все время в одиночку,
Не проиграет никогда свою игру.
Ты склонен быть на слово падок,
Любитель поболтать – не перебьешь.
Но в разговоре о делах всегда будь краток,
Особенно тогда, когда ты врешь.
Ко всем корректен – это принцип,
Общителен – со многими вокруг.
Но, только с избранными близок,
А единицам – верный друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2022
Колискова
За дверима, за вікном,
Все спочило тихим сном.
І тобі вже час лягати,
Колисаночку співати.
Місяць в хмарках задрімав,
Зірочки малі приспав.
Сонечко за виднокраєм,
Ніжки ковдрою вкриває.
Навіть вітер ліг спочити,
Щоби діток не будити.
І малечі треба спати,
Годі бігати й стрибати.
За вікном і за дверима,
Нічка очі всім закрила.
Спить до ранку синє небо,
Засинати тобі треба.
Ховрашок спить у кубельці,
Затишно йому на серці.
Спить у нірці борсучок,
Похилився на бочок.
І маленькі лисенята,
Повкладалися вже спати.
Тож лягай скоріш до ліжка,
Поспіваю тобі трішки.
За вікном і за дверима,
Всіх утома розморила.
І водичка в річці спить,
Сон прийде уже за мить.
Захотіла жабка спати,
Припинила скрекотати.
Каченята у гніздечку,
Примостилися кружечком.
І маленький цвіркунець,
Вгомонився на кінець.
На подушечку лягай,
Оченятка закривай.
За дверима, за вікном,
Все дрімає тихим сном.
Відпочить лягла земля,
Мама поруч, спи маля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Індикатор
Лікарня. Ніч. Черговий персонал дрімає,
В палатах пацієнти солодко хроплять.
Аж тут апендицит під ранок поступає –
Дівчина молода, десь років двадцять п’ять.
Хірурги під місцевим взялись оперувати,
Анестезіолог без роботи у кутку сидить.
Але для того, щоб не нудьгувати, він вирішив,
Народ в операційній трохи звеселить.
- Ви ж знаєте, колеги, - промовля повчально,
( А сам колегам весело моргає).
Що кожна жінка, як придивитись пильно,
На очеревині маленькі жовті цятки має.
- Так, так! – Один з хірургів підхопив.
Вони в заміжніх наче індикатори працюють –
Як пані вірна – з часом світлими стають,
Ну, а як зраджує, то поступово всі чорніють.
- До, речі, Настя, ви заміжня чи ще ні?
- Три роки – голосок тремтячий одізвався.
- От зараз ми й подивимось усі,
Чи чоловік ваш в чесну закохався.
Бригада веселиться, добре так!
За ширмою їх пацієнтка, то не бачить.
Анестезіолог вже червоний, як буряк,
Хірурги з сміху майже плачуть.
- Ну що ж, панове, дивимося до пуття,
Всі жовті! Прошу звернуть увагу вашу.
А це що? Чорна! Й друга, й третя!
- Неправда, це лиш було одного разу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Арифметика
- Так, Фімо, хлопчику, сідаймо за уроки,
Сьогодні будемо арифметику учить.
Вона тобі згодиться через кілька років,
Якщо захочеш в світі добре жить.
От, значить,приклад в нас буде такий –
Дістав ти десять яблук десь по блату.
А скільки з них залишиться тобі,
Якщо ти половину подаруєш брату?
- Припустимо, цей поц мене узяв і обманув,
І видурив у мене половину.
А я йому віддав і не моргнув…
То залишається у мене.., дев’ять й половина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
Противник твой силен и это значит,
Тебе его сейчас не победить.
Ну так внуши ему, что так или иначе,
Цена победы его точно разорит.
Быть под огнем смертельная «запара»,
Надежная броня твое спасенье.
Но лучше всякой стали и кевлара,
Когда находишься вне зоны пораженья.
Порой нет времени чего-то ожидать,
И часто в жизни хочется всего и сразу.
Но мир принадлежит тем, кто научился ждать,
Терпение и выдержка не подвели ни разу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965846
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2022
Тролейбус
Тролейбусом сімейний лікар поспіша додому,
Аж раптом тут підходить незнайомий чоловік :
- Добридень, лікарю! Щось виглядаєте хріново,
До речі, як там аналізи мої?
- А знаєте, шановний, ви скоро помрете.
- Помру? Та як же так? Мене уже трясе!
- Для чого ж ви в тролейбусі такі питання задаєте?
Я просто вас не пам’ятаю, ось і все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Він і вона
Жила собі, поблизу ринку,
В однім містечку невеликім,
Звичайна симпатична жінка,
Яка сварилась з чоловіком.
Він дратував її постійно –
Не пробивний, говорить тихо,
Не зібраний, не самостійний,
А не уважний – просто лихо!
Як щось поросиш, то забуде,
Від чаю чашку не помиє,
Шкарпетки розкидає всюди,
Та ще й хропіти добре вміє!
Дружина злилась, ображалась,
День через день і знову сварка.
Усе довести намагалась,
Що кращим йому бути варто.
Він, звісно, як міг відбивався,
Пояснював щось недолуго.
Довести, що правий старався,
Не досягнувши, втім, нічого.
Вже діти виросли, окріпли,
По своїм гніздам розлетілись.
Та їх відносини суєтні,
На жаль, на краще не змінились.
В хвилини розпачі й розпуки,
У неї думка виринала –
Навіщо ці страждання й муки?
На що я з ним життя зв’язала?
Можливо, якби був хтось інший,
Більш веселіший і дотепний,
Багатший, може, красивіший,
А так, живеш з цим! От халепа!
Помилка долю зруйнувала,
Це зрозуміло, як день ясний!
Я йому молодість віддала,
І ось зів’яла передчасно.
А кара за помилку строга,
Тепер приходиться терпіти,
Як терплять коцура старого,
Якого просто ніди діти.
Ця думка спопеляла душу,
Вона сама себе питала:
- Чи довго я так жити мушу,
Невже я це заслугувала?..
Вона здригалася нервово,
Коли він їй бажав удачі.
І дорікала йому знову,
За будь-які його невдачі.
У вечорі, після роботи,
За храп йому випоминала,
Лягаючи у ліжко спати,
Від нього подаль відсувалась.
Одної ночі, десь під ранок,
Коли за вікнами світало.
Їй страхітливий сон наснився,
Про те, що ВСЕ, його не стало…
Там уві сні вона ридала,
Кричала наче божевільна.
Але прокинувшись від крику,
Знайшла себе в його обіймах.
Крізь сльози, що струмком лилися,
Почула голос, такий рідний:
- Ну що ти, Олечко, не бійся,
То був лиш сон, поганий видно…
Він не питав її нічого,
Лиш пригорнув до себе міцно.
Вона ж, притиснулась як киця.
- Я все ще Олечка, Олюся,
Чужий би став мене так звати?
Та і кому я знадоблюся,
На майже шостому десятку.
Хто буде слухати й терпіти,
Усі мої жіночі штучки,
Роздратування від роботи,
Вимоги, застарілі звички.
Прийшло, зненацька, розуміння,
Що саме цей вусань огрядний,
Єдине в всесвіті створіння,
Її, як є, любити здатний.
А потім, знову сон підкрався,
В якому вже вона сміялась.
І також трошечки хропіла,
Хоча про це і не дізналась…
За вікнами роки мелькали,
Уже онуки їдуть в гості.
Вона сварилась з ним, бувало,
Та вже по доброму, без злості.
І не про що не жалкувала,
І не потрібен був їй інший,
Тому, що вже напевно знала,
ВІН – самий найрідніший.
І що обрав її колись – він,
Хоча би міг і не обрати.
Серед мільйонів, лиш один,
Хто зміг найкращим другом стати.
Коли приходить старість сива,
Найгірше бути одиноким.
У парі ж, десь береться сила,
Долати всі життєві склоки,
Любити, мріяти, як вперше,
Допоки не прийде «кістлява».
І щоб ця мить, як мога довше,
Барилася й не поспішала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Що би ти робив?
- Ой, Моня, ну що би ти робив без мене?
Задумався на хвильку Моня, що би я робив?
Кохався б з іншими жінками, як скажений,
Гуляв би, скільки влізе, пив би і курив.
Із друзями у сауну і на футбол, «козла» забити,
З собакою ходив би полювати на луги,
Та мало що би я іще би міг зробити…
А, в слух промовив: - Фірочка, я вмер би від нудьги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Мафия бессмертна 2
Простое слово в жизни помогает,
И может много, это не секрет.
Но больше, все таки, решает,
Простое слово и надежный пистолет.
Раз ты глупец, и все об этом знают,
Твоим словам никто б не доверял.
Но дважды большим дураком бывает,
Мудрец, который обо всем всем рассказал.
Порою очень сложно что-то сделать,
Для этого необходимо рисковать.
Гораздо проще поболтать «по делу»,
Ведь легче нету, чем пообещать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965311
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.11.2022
Голий голуб
Один безхатченко звернувся у лікарню,
Чомусь живіт у нього раптом заболів.
І лікар випитати вирішив ретельно,
Чи може хворий щось не те напередодні з’їв:
- А що ви, мій шановний, вчора куштували?
- Я голуба спіймав і в вечорі ум’яв.
- А голуба голого ви споживали?
- Ну так, я общипав його, посмажив і уклав.
- А голову голуба ви також їли?
- Звичайно, що голову голуба я їв.
- І, отже, голуба голу голову ви теж приговорили?
- Так, я голуба голу голову теж приговорив.
А в чому справа, лікарю, я щось не розумію,
Спитайте про живіт мене насамперед.
- Та розумієте, хірург у нас в запої,
А я за фахом лікар логопед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
Мафия бессмертна
Как только ты решил кому то отомстить,
Готовь на это случай две могилы.
В одну – врага убитого останки положить,
Другую, чтоб тебя в ней схоронили.
Чтоб не прослыл ты в жизни остолопом,
Простую истину поведаю тебе.
Что пуля, даже попадающая в жопу,
Неизгладимый след оставит в голове.
Коль яблоко лишь лишь зазеленело,
А тебе хочется попробовать его.
Ты яблоню-то, не тряси без дела,
Когда созреет – упадет само.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965151
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2022
Каска і бронежилет
Зібралися солдати на привалі,
Стягнули амуніцію важку.
І відкривши натівські сухпаї,
Ведуть тихенько бесіду таку:
- Я каску свою знайшов у полі,
Зняв із убитого кацапа.
І броніка з сталевою плитою,
Також у нього я зацапав.
- Ні, я не настільки героїчний,
В серьозний бій ще не вступав.
У мене все достатньо прозаїчно,
Свої на ОЛХ – і я придбав.
- А моя каска ще від діда,
Він в сорок п’ятому приніс.
А броніка позичив у сусіда,
Солідного могорича заніс.
- Мені з Канади брат відправив,
Він там живе уже давно.
Бронежилета й каску справив,
В посилці поштою дійшло.
- Моя родина вся скидалась, -
Сказав хлопчина із села.
- Та сума повна не складалась,
Прийшлось продати кабана.
- Нам волонтери купували,
Говорять двоє з Броварів, -
У них там є свої канали,
Ще з чотирнадцятих років.
- Для мене церква постаралась,
Озвався ще один боєць.
Уся община переймалась,
А самий перший – пан-отець.
У захисті життя солдата,
Учасні всі, хто тільки може.
Лиш сподівання малувато,
Що тут держава допоможе.
У приказці, відомій українцям,
Що має сенс до цього дня -
Як з миру назбирать по нитці,
То буде каска і броня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Розлучення
- Давай розлучимось, благаю, Соня!
Немає сил так жити більше!
- Е ні, узяв мене вдовою, Моня,
Отак вдовою і залишиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Хто краще?
- Ви, лікарю, єдиний у лікарні, хто пацієнтам краще не зробив -
Хірург з патологоанатома кепкує.
На що той зразу відповів:
- Я навпаки, їм гірше не зробив, а тільки той, хто їх лікує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
На початку кар’єри
Іде прийом у молодого психіатра,
Все по серьозному – підручники, книжки.
Сидить навпроти нього пацієнт кудлатий,
І тихо нявкає, а інколи шипить:
- Ваш попередник мені завжди чухав спину.
На лікаря він дивиться лукаво.
- За вушком мене гладив без упину,
А з вами якось зовсім не цікаво.
- Ви, хворий, прикрутіть фантазії політ,
Признайтеся по правді, я кажу вам!
Коли у вас з’явилась думка, що ви кіт?
- Ну, як по правді – коли був ще кошеням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Сила витривалості
Якось мисливець один,
Наче й не убогий.
По необережності свої,
Стрелив собі в ногу.
Привезли його в лікарню –
Шрот той витягати.
На наркоз мав алергію –
Не можна давати.
Дядько каже: - Ріжте так,
Невелика справа.
Я і не таке відчув в житті,
Буде вам забава.
Хірург взявся до роботи,
Порізав – зашив.
- Ну ви, пене, і міцний,
Я би не стерпів.
- Ну, це такий собі біль,
Третій за шкалою.
Можу тобі розказати,
Що сталося зі мною.
Пішов якось я на полювання,
В лісі погуляти.
Прихопило живота,
Ледь встиг штани зняти.
Сів я під березою старою,
«Продути кінгстони».
А там капкан стояв на вовка,
І хвать мене за «галагони».
Лікар аж зблід бідолаха,
Поліз за валідолом.
- Не чув я і не бачив у житті
Такого «приколу».
А що ж найболючіше було,
Що могло приключитись???
- Не зміг я тоді з пастки залізної,
Самотужки звільнитись.
Прийшлось мені того капкана,
До людей тягнути.
А він, зараза, був до колоди,
Ланцюгом припнутий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Гості
Збираються Абрам із Сарою у гості,
До Рабиновичів на їх черговий ювілей.
І Сара каже: - Мені аж ломить кості,
Так я не хочу бачить цих гостей!
- Ну що ти, люба! Тільки уяви собі,
Зрадіють як вони, якщо ми не прийдемо.
- Так, так, Абрам, ти як завжди правий,
Тоді скоріш вдягаємось і йдемо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
Путинский червонец
Мне накинули тогда путинский червонец,
Не хотелось ни в какую ехать на Донбасс.
И теперь я отбываю приговор на зоне,
Получив дубиною по спине не раз.
Притаранили повестку прямо на работу,
И сказали расписаться в том, что получил.
Я же быстренько в окно и оттуда ходу
- Что вы делаете, гады! Я ж еще не жил!
По рожденью инвалид, не имею глаза,
Двадцать пять годков всего, чахлый, как скелет.
В армии я не служил, не стрелял ни разу,
Подрабатывал в киоске продавцом газет.
Прибежал к себе домой, думал схорониться,
Бабушке своей кричу: - Прячь, а то конец!
Но, за мной уже майор, в дверь мою стучится,
Открывает холодильник: - Вылезай, подлец!
На комиссии врачебной, после мойки в душе,
Окулисты изучили мой единый глаз.
Говорят: - Второго нету - это даже лучше!
Значит, будешь снайпером! Порешили враз.
По дороге на войну жутко перепились,
Потом, слово за слово и пошла «жара».
В глаз мне двинули ногой и его закрыли,
Выключился свет в мозгу, вот и все дела.
Я очухался в окопе, посредине боя,
Взрывы тут и взрывы там, прямо сущий ад!
- Марш в атаку, вашу мать! – пронеслось над полем,
Ломанулись все в перед, ну а назад.
Побежавшие в атаку полегли под Градом,
А меня кадыровцы приняли в тылу.
Потушили снова глаз с помощью приклада,
На руки – браслеты и давай в тюрьму.
Дальше был короткий суд, словно бы в насмешку,
Уклонист и дезертир – вот мой приговор.
И на десять лет в края, дали мне путевку,
Где хозяин лишь медведь, а закон тайга.
Но, зато, меня в бараке люди уважают,
Все, с кем был я на войне, уж давно в гробу.
Снайпером на зоне кличут, водкой угощают,
Приезжайте, кто с мозгами, с нетерпеньем жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2022
Хороша новина
Приходить лікар на обхід в лікарні,
На койках хворі всі лежать тихенько.
Комусь живіт пом’яв, призначення зробив захмарні,
І ось підходить до Петренка:
- А вас на виписку, хороша новина,
Ви незабаром побачите дружину!
- Не може буть, її п’ять років, як нема!!!
- То я про це й кажу, готуйте домовину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Ехали кадыровцы на Киев
Ехали кадыровцы на Киев,
Было у них дел не в проворот.
Но они случайно пропустили,
Правильный и верный поворот.
Не тот поворот, опять не везет,
И нам не свезло, по земле развезло.
Ох, не тот поворот, испарился наш взвод,
Нам время пришло, помирать ни за что.
Ведь лучше было бы остаться дома,
Студентам там поджопники давать.
И автозаки подогнав с лицом суровым,
Интеллигентов в них дубиной заганять.
Один Джавелин, развеялся дым,
Нас было – ого, а теперь ничего!
Один Байрактар, пылает пожар,
Коллону поджег, бежим со всех ног!
Крещатиком нас долго все манили,
В парадке мы пройдемся по нему.
Но, оказалось, что лежим в могиле,
Забыты и не нужны никому.
Опять не туда, ну что за беда!
Сидел бы в горах, воздал бы Аллах!
Опять мимо нас, удача прошлась,
Никак не пойму, зачем я в гробу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964488
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2022
Моржі
- Я бачив двох дівчат, купались голі біля перелазу.
- Зимою, в холод!? Напевно, то були моржі!
- Одна з них точно морж, то видно було зразу,
А друга симпатична, нічогесенька собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Гуска і чорний лебідь
Одного разу фермер на базарі,
Придбав собі маленьке гусеня.
Перетворилося на обійсті у господаря,
В дорослу гуску, з часом те маля.
Жилося птасі, як за пазухою в Бога,
Займала персональний у хліві куток.
Сухенько, чисто, прибрана підлога,
Не те, що у задрипаних качок.
Ходила, як та пава по подвір’ї,
Дивилася на всіх із висоти.
Любила своє гарне, чисте пір’я,
По довгу не виходила з води.
Згинала струнку шию горделиво,
Сичала, як заходив в неї бзик.
Півні і кури кланялися шанобливо,
І навіть поважав її індик.
Та й апетит був гарний у гусині,
Незмінно наїдалася «від пуза».
Без перебору споживала всі рослини,
А особливо полюбляла кукурудзу!
Її з дитинства приучили гарно їсти,
Давали все смачненьке, саме краще.
В боку болить і вже нема як сісти!
Та все ж казали: - Ану їж, ледаще!
Коли ж не було сил уже ковтати,
Тоді господар власноручно годував.
На руки брав і через рот дзьобатий,
Зерно прямісінько в горлянку засипав.
Що дня вона на зустріч сподівалась,
Коли приходив – серце завмирало.
І час від часу, навіть, їй здавалось,
Що світу цілого для них буде замало.
Він був для неї наче красне сонце,
Те, що танцює в неба на краю.
А може янголом і дивним охоронцем,
В її казковім гусячім раю…
І ось, одним чудовим літнім ранком,
Вона зустріла у хліві свого кумира.
Та ніс він у руках не збіжжя в оберемку,
А гостру і наточену сокиру.
З’явився чорний лебідь, начеб то нізвідки,
Й розкрив над гускою свої крила.
Не знала, бідолаха, що з її печінки,
Виходить з часом гарна фуагра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Рецепт
- Скажіть - но, лікарю, мені,
Якусь пораду дайте, що мені робити?
Не встигла народить трьох,
І вже четвертого збираюся носити.
Але ж я з дітками живу сама,
А кожен з них від іншого мужчини.
Кінця і краю цим «женихам» нема,
Не можу їх відвадить, не знайду причини.
- Рецепт відомий вже давно,
Щоб ваших кавалерів розлякать потроху,
Приймайте на ніч, перед сном,
Чотири зубці часнику і мисочку гороху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
В бой идут одни синяки
Залетел на зону Вовчик, это был уж третий срок,
Он соседу среди ночи, продырявил насквозь бок.
Пили суток трое к ряду, отмечали юбилей,
И не поделили бабу, в жаре вспыхнувших страстей.
С ним сидел знакомый зяма, Витька, с прозвищем Косой,
Тот на воле без стограммов, даже в церковь ни ногой.
Как то, с тяжкого похмелья, он за черта принял тещу,
И с балкона прям на землю, выбросил ударом мощным.
Срок мотал на киче Толик, их давнейший корефан,
Нынче крупный алкоголик, в прошлом – злостный наркоман.
Взял с дружком он ящик водки, чтобы выпить-оторваться.
А потом, в угаре жутком, дружбану отрезал яйца.
Так свела судьба-злодейка, трех пропитых синяков,
Если сможешь, одолей-ка, этих «крепких» мужиков!
И как раз, такие мысли, посетили ряд голов,
Почему сидят на месте, дети славных горняков?
Самый главный Чепушилин, кинул клич: - Давай всех в строй!
Предки подвиги вершили! Кто погибнет, тот герой!
В нашем славном денеере, все воюют, стар и млад,
Мы покажем их Бендере, емемемовский расклад!
Всех элитных алконавтов, сразу взяли под ружье,
Соответственно талантам, не взирая на нытье.
Разделили их по списку, кто по крепче, тот в пехоту,
Трое наших «василисков», попросились в одну роту.
Выдали со склада форму, каждому не по размеру,
И определили норму – в день водяры по фужеру.
Тем, кто первым ринет в драку, плюс для храбрости стакан,
Кто вернется из атаки, тот получит целый жбан!..
В чистом поле поезд мчится, едет поезд на Херсон,
В нем все пропитые лица, разливают самогон.
Среди бравых аватаров, наши славные герои,
Воют песни под гитару, выпивают перед боем.
Им нарезали задачу – прибыть к берегу Днепра,
И на блокпостах синячить, у какого то моста.
Дали каждому винтовку, еще с первой мировой,
Памперсов пол упаковки, каску с красною звездой.
На сухпай – сухого спирта, дрожжи для закваски браги,
Дабы в день свои пол литра, принимали для отваги.
Ведь казенные сто граммов, только, чтобы быть в строю,
Будут ли они, не знамо, значит, нужно гнать свою.
Кто ж возглавит производство? Здесь не подойдет профан,
А тот, кто и в раю напьется! Так комбатом стал Толян.
Вовчик с Витькой – адъютанты, наливают всем за баром,
Вдохновляют комбатантов с вино-водочным загаром.
Вот и место ратной службы – свиноферма у реки,
Жили здесь когда-то хрюши, а теперь боевики.
Тут, в свинарнике шикарном, поселился и комбат,
В стиле смастерив кустарном, самогонный аппрат.
Стал он продавать патенты, проявившим интерес,
И за пару дней, в моменте, забурлил в бачках процесс.
Гнали водку из арбуза, из картофельной ботвы,
Из початков кукурузы, из отходов от жратвы.
Через ряд экспериментов, наступил, таки прорыв,
Из свинячих экскрементов, выгнали аперитив.
Этого «добра» в округе, было просто пруд-пруди,
И пошел стакан по кругу, пей, братан, не упади!
Сей нектар назвали просто – «Кизяковка а ля Свин»,
Ну, а офицерский корпус, пил ее как «Хрю де Вин».
Гнали смагу беспрерывно, там и здесь стоит закваска,
И в азарте том спортивном, не скучали понапрасну.
Приобщились все к процессу, всех накрыла хмеля тьма,
И очистили за месяц, свиноферму от дерьма…
Вот уж август наступил, Крым ракетами накрыло,
Поутратив в пьянках сил, синячки то, приуныли.
Вот сидят они неделю, вот пошла уже вторая,
Спирт сухой давно доели, самогонку допивают.
Наступленья нет и нет, отрезвляться стало войско,
- Дай, комбат, ты нам ответ, предъявляем недовольство.
Ты волчара и позорник! Это че за беспредел?
Если бы, ты был на зоне, ты б на пику залетел.
Порешили мы с братвою, вырубить твои шнифты,
Не хотим мы из запоя выходить, тебе кранты!
Водки нам давай, спиртяги, мы за пиво пасть порвем!
Синерожие бродяги поползли со всех сторон.
- Эй, товарищ Чепушилин! Где атака, где стакан?
Обмануть вы нас решили, где обещанный нам жбан?
Все кричали, драли глотки, поднялся конкретный вой,
И услышали их четко, те, кто были за рекой.
Коптеры взлетели срочно, обозначились по целям,
А потом ударом точным, эти цели подогрели.
Расцвела «бавовна» пышно, прям над базой-свинофермой,
Ничего не стало слышно, разлетелось все мгновенно.
По окрестным буеракам, расплескалась «синева»,
Кто пошел на корм собакам, ну а кто сгорел до тла.
Повезло героям нашим, они приняли на грудь,
По традиции алкашной, мину, на троих – одну.
И летели не далеко, и частично сохранились,
Хоть обуглились малехо, но, зато, не разложились!
Отыскали их на поле, где желтеет колосок,
Было их когда-то трое, а теперь один мешок.
В аккуратную могилку, без креста, под номерком,
Закопали, сверив бирки, всех отважных синяков.
Наступили уж морозы, ветер свищет на кладбище,
Высохли скупые слезы, да никто их и не ищет.
Никому не интересно, чьи останки схоронили,
И героев это пьесы, потихоньку все забыли.
Так закончилась бесславно, алкогольная затея,
Не удался план коварный, мутною была идея.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964066
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2022
Вподобання
- Фіма, що тобі скажу, я це вже побачив,
Моя Цилєчка обожнює котиків й собачок.
- Моня, ну тобі й везе! Хоч танцюй сім сорок!
Моя Сара полюбляє соболів і норок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Песенка российского солдата
Российские солдаты – отважные ребята,
Прекращаем воевать – начинаем воровать.
Дон, дон, дон, дон, дон, дон
Прекращаем воевать – начинаем воровать.
У русского солдата, забот не в проворот,
Как в сказочке когда – то, про маленьких воров.
Идем мы за добычей и песенку поем,
У нас такой обычай, что стырил – то твое.
В защиту нашей родины отчаянно встаем,
И по пути ограбим ближайший гастроном.
Освободим прилавки то гречки и муки,
Не даром мы, воины - освободители.
Припев
Отваги и сноровки у нас не отнимать,
Священные приказы спешим мы выполнять.
У русского военного девиз всегда такой –
Сам не успеешь стибрить, так украдет другой.
Солдаты голодают и танки без брони,
Ракеты не взлетают и тонут корабли.
У командиров наших волшебный есть «отмаз» -
Мы ничего не крали, все слямзили до нас.
Припев
Решительны и дерзки, находчивы в бою,
Умеем мы подсчитывать копеечку свою.
И обдерем, как липку приличную квартирку,
А все, что взяли быстро спакуется в посылку.
Летят наши баулы по разным адресам –
Бурятия, Мордовия, Чечня и Дагестан.
Здоровы бы мы были и почту б не закрыли,
И будет вам тогда стабильность в целом мире.
Припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963870
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.10.2022
Гарний прогноз
До пацієнта, після операції важкої,
Прийшов професор і студентів прихопив з собою.
Сів на край ліжка, щось у карті прочитав,
А хворий його тихо запитав:
- Скажіть, чи буду я ходить, як операція пройшла?
- Будете, друже, тільки виключно під себе.
- Он як, я зрозумів. А плавать буду я?
Скажіть по чесному, брехать мені не треба.
- Для того, що б ви плавали завзято,
Вам треба постаратись і ходить багато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Покохав козак
Покохав козак панянку на свою біду,
Краще б вибрав в залицянки дівчину просту.
Та любов, сліпа полуда, очі закрива,
Ходить він, як та приблуда, у вікна загляда.
Покохав, нетяга, ляшку, наче сам не свій,
Ох і буде ж тобі тяжко, сокіл молодий!
У кляшторі католицькім вивчилась вона,
І обманом єзуїтським вся наповнена.
Покохав шляхтянку хлопець і утратив сон,
Та побрать її не може, не велить закон.
Викрав би, сховав красуню – ніхто не знайде,
Та вона уже з магнатом під вінець іде.
Запекла страшна образа душу юнака,
Скочив на коня одразу і на весілля.
Вирвав саму гарну квітку з шлюбної фати,
Полетів у слід за вітром, де його знайти?
Полетів на Січ до Хмеля, у широкий луг,
Там тепер його оселя, там найкращій друг.
Бо не личить козакові та сліпа любов,
Від якої надаремно закіпає кров.
Іншу долю собі вибрав лицар степовий,
Від всілякої напасті землю боронить.
У червоному жупані, шапці смушевій,
Наліта на воріженьків, як той буревій.
Рідна Січ йому за матір, батько – отаман,
Позабулося кохання – марево, обман.
Час звитягу здобувати у лихім бою,
А, як Бог дасть, ще зустріне чорнобровую.
Тільки побратими – браття, військо низове,
З ними хоч в огонь і в воду, всюди він піде.
Тільки люлька – носогрійка та надійний кінь,
Гостра шабля його жінка, що завжди при нім.
Покохав козак панянку на свою біду,
Краще б вибрав в залицянки дівчину просту.
Та любов, сліпа полуда, очі закрива,
Ходить він, як та приблуда, у вікна загляда.
Покохав, нетяга, ляшку, наче сам не свій,
Ох і буде ж тобі тяжко, сокіл молодий!
У кляшторі католицькім вивчилась вона,
І обманом єзуїтським вся наповнена.
Покохав шляхтянку хлопець і утратив сон,
Та побрать її не може, не велить закон.
Викрав би, сховав красуню – ніхто не знайде,
Та вона уже з магнатом під вінець іде.
Запекла страшна образа душу юнака,
Скочив на коня одразу і на весілля.
Вирвав саму гарну квітку з шлюбної фати,
Полетів у слід за вітром, де його знайти?
Полетів на Січ до Хмеля, у широкий луг,
Там тепер його оселя, там найкращій друг.
Бо не личить козакові та сліпа любов,
Від якої надаремно закіпає кров.
Іншу долю собі вибрав лицар степовий,
Від всілякої напасті землю боронить.
У червоному жупані, шапці смушевій,
Наліта на воріженьків, як той буревій.
Рідна Січ йому за матір, батько – отаман,
Позабулося кохання – марево, обман.
Час звитягу здобувати у лихім бою,
А, як Бог дасть, ще зустріне чорнобровую.
Тільки побратими – браття, військо низове,
З ними хоч в огонь і в воду, всюди він піде.
Тільки люлька – носогрійка та надійний кінь,
Гостра шабля його жінка, що завжди при нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Будьте оптимістом!
Одного разу, у міській лікарні,
Проходить ранішній обхід.
Медсестри бігають старанні,
Чекають на головлікаря прихід.
Прийшов – комусь послухав серце,
Комусь помацав живота.
Напризначав усім ін’єкцій,
Аж тут один його гука:
- Я хочу вам сказати, лікар,
Що в мене грошей вже не немає.
Пішло усе на лікування,
А результат, щось «шкутильгає».
- Ну що ж, на виписку, шановний,
Вам краще оптимістом бути!
Для мене ви цілком здоровий,
Як гроші з’являться – приходьте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Спостережливий товариш
Сидять два друга на березі водойми,
Уважно споглядають поплавки.
Комахи хмарами літають над водою,
А риби, щось не видно, навпаки.
- Микола, друже, дивлюсь я на тебе,
Молодший – старшому товаришу сказав.
Мені здається тиска маєш вище неба,
Ти в терапевта вже давненько не бував?
- Ой, перестань, ну що ті лікарі нещасні знають,
А ти, як це побачив по мені?
- Та комарі на тобі, Коля, вибухають,
Неначе кульки надувні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Песиміст
- І шо ти, Боря, такий вічний песиміст?
- Ой, Софочка, ти не повіриш, це не сумно!
На світі жити мені весело до сліз,
Бо я або завжди правий, або здивований приємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Захисникам Маріуполя
Нестерпно все боліло і пекло,
Душа від тіла ледь не відлетіла.
Невже, насправді, так виглядає пекло,
І землю у полон взяла нечиста сила?
Не в ролі хрестоматійного чорта,
Не з ріжками смішного бісеняти.
Прийшла вона в цілком реальнім амплуа –
У образі російського солдата.
Це вже не вперше, так уже було,
Колись давно і повторилось нині.
Чи Бога прогнівили ми за щось,
А може, просто, народились в Україні?
І знов уламок, уже не перша рана,
Багато днів не їли і не пили…
Ціну життя ми зрозуміли дуже рано,
Хоча й самі багато не прожили.
Ще дихаю, але спливаю кров’ю,
Десь поруч, чую, б’ються побратими.
Останній постріл, все ж, буде за мною,
Живим мене не візьме супротивник!
Удари з права, з ліва, з відусюди,
Їх відкидаєм, за атакою – атака.
Що ж за народ попався нам в сусіди?
Шалений, мов скаженая собака.
Ми тут за покликом наших сердець,
І, хоч, набоїв залишилось замало,
Це боротьби початок – не кінець!
Немає сили на Землі, що б нас здолала!
Тримаємося, хлопці, бо ми сильні!
На жаль, не всі повернуться додому,
Заприсяглися Богу й Україні,
Ми мусимо, окрім нас – нікому!
Роїлися думки в розбитій голові,
Від вибуху весь світ став наче дибки.
Стиснуло груди, мов лещатами, мені,
Прощай кохана й мої любі дітки!
Ось подих вже останній відліта,
Прийми, Господь, летить душа моя на крилах!
Перекриття бетонного скалічена плита,
Немов, могильная плита мене накрила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Будемо лікуватись далі
- Ну що ж, шановна пані, ви цілком здорова!
- Як це здорова!? Та я до вас 15 років вже ходжу!
- Ну знаєте, якщо вже так пішла розмова,
Дізнались ми, що чоловік то ваш – банкрут.
- І що із того? Люди ми не бідні,
Дозволити собі спроможні майже все.
У нас залишилися заощадження солідні.
- Так, так! А я ж дивлюсь, що щось в аналізах не те!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Нова метода
Пішли мисливці на качок,
На пару із псами.
- Треба птицю нам шукати,
Між очеретами.
Полювати ми будемо,
По новій методі.
Те, що все колись було,
То тепер не в моді.
Повернулися додому –
Здобичі немає.
- Щось у вас не так пішло?
Люди їх питають.
- Якась недолуга на практиці,
Та нова метода.
Або була проти нас,
Пташина природа.
Може ми своїх собак
Низько підкидали,
Чи ті бісові качки
Високо літали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Миска
Говорить Моня, що худий, як тріска:
- Абрам, ти брав у мене миску.
Але ж ти взяв її цілою,
А повернув мені з дірою.
- По перше, Моня, ти роззява,
Вона була уже дірява.
По друге, ти не достатньо зіркий,
Я повернув її без дірки.
По третє, ти не запудрюй мізки,
Не позичав я в тебе миски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Это счастье умереть за Державу
Это счастье умереть за Державу,
Это радость почить за Страну.
Чтоб покрыть себя вечною славой,
И красиво смотреться в гробу.
Как прекрасно живот положить свой,
Как престижно погибнуть в бою.
И не слушать того, кто кричит: - Стой!
Не ходи на войну! Не воюй!
Очень важно не выжить на фронте,
Очень нужно примером служить.
Для солдат, пополняющих роты,
И решивших войну пережить.
Вождь кричит: - Протяни свои ноги!
Вторит священник: - Отдай тело свое!
Сразу спасет тебя Бог или боги,
Жизнь эфемерна, а смерть это все!
В ней обретешь ты бессмертную память,
В ней, станешь героем живым на века.
Черным по белому твое имя помянут,
Орден положат, наверняка.
Нет ничего, кроме быстрой кончины,
Нужно остаться для всех молодым.
Нет ни одной мало-мальской причины,
Чтобы с войны воротиться живым.
Дома ты сдохнешь от алкоголя,
Будешь ты в хосписе заживо гнить.
Может спасти тебя лишь поле боя,
Ради него только стоило жить.
Вот уж горою венки положили,
Вот уж гремит над могилой салют!
Рядом стоят твои други живые,
Вслед за тобой они скоро пойдут!
Справив хмельную и буйную тризну,
Новых солдат призывает Страна.
Высшая цель – умереть за Отчизну,
Пусть же, на вечно продлится война!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963197
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2022
Заповіт
- Шановний пане Гершинзон! –
Нотаріус промовив урочисто.
- Я представляю тут закон,
І проголошу заповіт вам особисто.
Ваш дядечко, покійний нині,
Відомий бізнесмен і підприємець.
Залишив все, що мав, одній людині,
Вітаю! Ви – єдиний спадкоємець!
Небіжчик заповів по списку –
Квартиру на Манхеттені – одну,
Котедж на узбережжі в Сан-Франциско,
В Сіднеї - яхту, сорок метрів в довжину.
У Лондоні – будинок в Челсі,
Інвестиційний фонд, чотири банки і гольф-клуб.
Колекцію елітних Мерседесів,
Завод, також, по виробництву труб.
Частину, відповідно, газогону,
Копальні в Конго, новий стадіон,
Ландшафтний парк на берегах Гудзону,
Готівкою – сорок один мільйон.
Палац середньовічний у Монако,
Літак приватний і гелікоптер.
Залишив, на кінець, собаку...
… - Надіюсь, пес не двір – терьер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Борщ херсонський в казані
Казала нам одна «шановна пані»,
Та, що лизала полуницю під кущем.
- Напали ми на вас по тій причині,
Бо не хотіли ви ділитися борщем.
Ну що ж, відповідаємо відверто,
Борщем ми тільки друзів пригощаєм.
Але, для тих, хто хоче його вперто,
Новий рецепт цієї страви маєм.
«Херсонський борщ у казані»,
Така ось назва, свіжа і потужна.
Вам пропонує її, кляті москалі,
Наш головний шеф-повар, пан Залужний.
Інгредієнти, в принципі, прості –
П’ять-шість БТГр, ну суто, для навару.
Варити їх потрібно на повільному вогні,
Щоб з переляку не пахтіли перегаром.
Поки основа потихеньку закипає,
Готуєм паралельно правильну зажарку.
Росгвардію і вагнерівців порівну кидаєм,
А от кадирівців побільше, нам не жалко.
Шинкуєм мілко роту-другу СОБРу,
До них – саперно-інженерні батальйони.
Пару дивізій мобіків і зеків з денееру,
І усе разом додаємо до бульйону.
Туди ж з десяток батарей РСЗВ долучим,
По кілька літаків і гвинтокрилів.
В кінці заправкою із ФСБешників присмачим,
Просмажених заздалегідь на грилі.
Коли в казан заклали основні частини,
Прикриєм ємність кришечкою щільно.
Сама набуде страва кольору карміну,
Отож, буряк кидати зовсім не потрібно.
Ще мить і ось, нарешті, все готово,
Давай, голота, налітайте!
Як до вподоби буде – приготуєм знову,
Ви тільки привід нам конкретний дайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022
Усе просто
У психлікарню приїхав репортер,
Щоб репортаж про божевільних записати.
Чи є що їсти їм, чи добре спати,
Чи хто від лікування не помер?
Його тут щиро, наче свого прийняли́,
Нап’ялили бахіли, білого халата.
По корпусах водили, по палатах,
І ось, нарешті, в лазню забрели:
- А це на виписку, наш експеримент,
Ми ванночку наповнюєм водою.
Кладемо біля неї ложку з чашкою скляною,
І дивимось, що вибере наш пацієнт.
Задача - якомога швидше позбутися води,
Хто зробить вибір правильний – гуляє.
- Тут ясно все, нормальний чашкою черпає!
- Та ні, потрібно просто пробку витягти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Одноразовый тиктокер
Эй ты, шайтан, стой там на месте,
Мы русские, вот, видишь – борода.
Скажи нам адрес, где нацисты,
Что смотришь, э, иди сюда!
Фашист, мы тебя на ноль умножим,
Скажи нам, где тебя искать.
Мы будем резать твою кожу,
Нет, нужно переснять!
С горы высокой я спустился,
Из города из самого Моздока.
И селфи-палкой обзавелся,
Хочу я стать звездой ТикТока.
Отправил нас в поход воитель,
Соцсетей гордый чемпион.
Ботинок Прада повелитель,
Отец народа, князь Дон Дон.
Ребята все без настроения,
Ни фотки сделать ни заснять,
Ведь все объекты и строения,
В натуре нужно штурмовать.
С окном из жалюзей нацистских,
Пришлось в неравный бой вступить,
Была победа очень близко,
Но, все ж, пришлось нам отступить.
Хоть враг опасен и коварен,
Ты, дорогой Рамзан, поверь.
Мы гаража или ангара,
Изрешетим бесстрашно дверь.
Потерь своих мы не считаем,
Штурмуем опустевший дом.
За это лайки собираем,
И Киев с Харьковом возьмем.
Так же, как брали Мариуполь,
За день, примерно, раз по пять.
Награбили в ларьках продуктов,
Потом пришли их раздавать.
В бою жестоком и кровавом,
Мы победили светофор.
Устроили ему расправу,
За то, что со́здал нам затор.
Он, хоть мы его просили,
Не показал зеленый свет.
А только желтый или синий,
Опять от нациков привет.
Мы тут, как пушечное мясо,
Нас шлют сюда, кому не лень.
Для пополнения запаса,
Голов по двести каждый день.
Я одноразовый тиктокер,
Приехал, раз, и нет меня.
Влетела мина прямо в жопу,
Когда видосик я снимал.
Погнулась, нафиг, селфи-палка,
Обуглился, враз, телефон.
Летели берцы, броник, каска,
Пугая в небе всех ворон.
Я был простой чеченский парень,
А стал убитый репортер.
Фрагменты моего пиара,
Пособирал в кустах сапер.
Все, что осталось от героя,
Сгребли в пластмассовый мешок.
И отослали с поля боя,
Родителям в родной Моздок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962629
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2022
Обман
- Здається, лікарю, мене ви обманули,
Призначили пігулки, та іншого життя я так і не почав!
- Та ні, шановний, ви просто не дочули,
Не інше розпочнеться, а наступне, я казав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Дика качка
Приходить Стецько з полювання,
В порваній сорочці.
Весь побитий, у синцях,
Ноги ледь волоче.
В рушниці зігнуті стволи,
От, от заплаче.
Гуля пухне на чолі,
Під пахвою качка.
Жінка кинулась до нього:
- Стецю, що з тобою?
Хто ж це тебе так
Відлупив до болю.
Дика качка познущалась?
Он яка велика!
- Качка, то попалась свійська,
А хазяїн дикий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Велосипед
В дитинстві, коли у мене не було велосипеду,
Щоб він з’явився, я у Господа просив.
Та потім зрозумів, що в мене інше кредо,
Тому, я вкрав його, а Бога вже про прощення молив.
А. Капоне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
Мордор
Орки, гобліни і тролі,
Забирайтесь геть в Мордо́р!
Не знайдете щастя й долі,
Вас чекає лиш терор!
Наші славні козаки,
Натовчуть вам всі боки.
А також, розквасять пику,
Будете ви всі каліки.
Ручки, ніжки поламають,
В дупу голову запхають.
Яйця затовкмачать в рота,
Осі і кінчилась робота!
Підбирайте шмарклі в жменю,
І кладіть собі в кишеню.
Вдома зварите з них щі,
Наїстеся від душі.
Те, що у штани наклали,
Буде вам на другу страву.
Ну і, із сечі компот –
Прополощете ним рот.
А як хочете ви жити,
Треба діда вам пришити.
Того, що сидить в льоху,
Як це буде, нам по ху…
Підрум’яньте на багатті,
Ви ж на дрова там багаті.
Ріжте, вішайте, топіть,
Хоч на клаптики порвіть.
Коли справитесь з завданням,
Буде ще вам покарання.
Вислать другим ешелоном,
На той світ, князя Дон – Дона.
Зняти, те як він замовк,
І відправити в Тік Ток.
А на третьому етапі,
Треба, що б відкинув лапті.
Той, що з мордою коня,
От таке вам завдання.
Тролі, гобліни і орки!
В Мордор забирайтесь геть!
Не влаштовуйте «розборки»,
Далі буде тільки смерть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
У літаку
Летить з туристами літак,
Двигун тихенько підвиває.
У когось з нервами ніяк,
Хтось у навушниках дрімає.
І тут у динаміку звучить:
- Чи є в салоні анестезіолог?
Як є, то хай мерщій біжить,
Його чекають, місце – сорок.
Піднявся якісь лисий мужичок,
Пішов дізнатись, що там сталось.
Чи може там вмирає хто?
Оце так подорож почалась!
Прийшов, у кріслі тип сидить,
Горілку з пляшки наливає.
Не мертвий, як зібрався пить,
Ще й чарку йому простягає:
- Хірург я, каже, Мугерман,
Лечу в відпустку, на розваги.
Що дивишся, бери стакан,
Не звик я пити без колеги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Компроміс
Наш Ізя любить відпочинок у горах,
А Сара полюбляє тепле море.
Сідають вони радитись удвох,
Чия ж ідея іншу переборе.
І ось, нарешті, народився компроміс,
Хоч вподобання зовсім і не схожі.
На море поїзд їх, таки, повіз,
Але в поїздку Ізя взяв з собою лижі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Важкий випадок
Прийшов пацієнт до проктолога,
Вже терпіть не в змозі.
Зняв штани, білизну спідню,
І застиг у позі.
Лікар оцінив його проблему,
Дістав інструменти.
Та й згубив свого пінцета,
В дупі пацієнта.
Застромив туди він руку,
Що б знайти пропажу.
А вона взяла й застрягла,
Аж по лікоть майже.
Витворився в них тандем,
Як в «Вечірній казці».
Треба до хірурга йти,
Вивільнятись з пастки.
Вийшли вони в коридор,
Перший – повзе раком.
Ззаду лікар, як мотор,
Штовхає його в сраку.
Дочвалали до хірурга,
Той аж став бузковий:
- Вам тут поліклініка, шановні,
Чи театр ляльковий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Заповідні води
Домовились хлопці з одним «головою»,
Що віддячить їм за поміч рибалкою блатною.
Поладнали усі справи, відпросились у жінок,
І в суботу, по обіді, приїхали в село.
Зустрів їх сам хазяїн, вивіз за городи,
- Оце, каже, наші заповідні води.
Ну бувайте, хлопці, хай вам Фортуна сприяє,
Бо, вона, риба така, сама себе не спіймає.
Потиснули руки, питають у нього:
- Рибу усю можна брати, розміру якого?
- Беріть, яку хочете, кожен, що добуде,
Забирайте хоч усе! Усе ваше буде.
Рибалки швиденько табір розгорнули,
Човна гумового помпою надули.
Витягають із чохлів модні реманенти,
Рибацьке приладдя у асортименті.
Вудки різні, макушатник, спінінги, котушки,
Силікони і резинки, донки, закидушки.
Взяли усього по троху, буде чим ловить!
Навіть прихопили браконьєрську сіть.
А наживка, Боже правий, чого тільки нема!
І свіженький опариш й гнойовий черв’як,
Кукурудза і картопля, парений горох
(Най би такий короп клюнув, що б тягнути вдвох).
Не забули запасти всякої приманки –
Крупи різної смачної і кашів і манки.
На здобич заготовили навіть не садка,
А великого міцного кубінського мішка.
Розложили тормозки, випили по чарці,
Й заходилися собі в рибацькім азарті:
- Я такого упіймав! А я от такого!
Та ну, брешеш, я не вірю! Та спитай в любого!
За пляшечкою – пляшка, місяць виплив з хмари,
Так до ранку й просиділи, очей не стуляли.
А, як обрій над ставком почав червоніти,
Попленталися до води – рибу ловити.
Повкидали снасті, сіли, тихо як в могилі,
Голови важкі на плечах, мов пудові гирі.
Промайнуло годин шість, сонце припіка,
Ні дзвіночок не дзеленькнув, ні вудку не смика.
На жодному спінінгу не тріщить тріщотка,
Не стає у пригоді гумовая лодка.
Поплавки стоять мертво, як у молодого,
Навіть, в сітці браконьєрській немає улову.
Покрутили вони носом, щось воно не те!
Аж тут дід іде по греблі, корови пасе.
- Слухай, дядьку, ви ж місцевий. Не дійдем ми згоди.
Якісь зачаровані у вас заповідні води.
-Ну ви, хлопці, насмішили і мене і корову,
Не буде у вас тут ніякого кльову.
Тому що, дуже хитрий наший «голова»,
У ставочку цьому риби, років п’ять нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
У психіатра
- Добридень, лікарю! Така от є проблема.
Багато гажу я в своїм житті.
- Це не до мене. В мене інша тема,
До гастроентеролога вам треба йти.
- Не правильно сказав, не те, що гажу,
А так, як би сказать, підгажую злегка.
- В такому разі, ось що я пораджу,
Йдіть до проктолога, нехай він вас спаса.
- Я перепрошую, але ви знову «недоперли»,
Ви розумієте, я людям гадості роблю!
- Послухайте, ви не робіть мені тут нерви,
Ідіть до церкви і сповідайтеся попу.
- Роблю я гадості і тішусь з того дуже,
Ну і куди мені з оцим усім іти?
- Ідіть за руським кораблем, мені байдуже,
Але ви точно не за адресою прийшли.
Як би сказали ви, що вас уже дістали,
На кожнім кроці роблять гадості усі.
Ми б вас від манії тоді полікували,
А так, ви абсолютно адекватний чоловік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Смерть ползет по школьной карте
Смерть ползет по школьной карте,
Расползаясь тут и там.
Это с именем Ахмата,
Мы приперлись в гости к вам.
Мы за ценности простые,
Расстреляем всех подряд.
Только бы цвела Россия,
И был счастлив в ней бурят.
Нам сказали, что возможно
Есть такой особый ген.
Что блокирует безбожность
В русских, и у нас – чечен.
И духовность, как карьеру,
Развивает день за днем.
Мы духовны через меру,
Потому вас всех убьем.
Нам не важно в чем нюансы,
Ясным днем или в ночи.
Не останется вам шансов,
Мы ж ребята из Нохчи.
Мы просты до пофигизма,
Кого скажут – того бьем.
Будет надо – примем клизму,
В рукопашную пойдем.
Ну, не так, что б враз убили,
Мы поищем дурака.
Адыгейца иль тувинца,
Или даже русака.
Эти славные ребята,
Не жалеют своих шкур.
Били мы и их когда то,
Нам, что русский – то гяур.
Пусть они идут в атаку,
А мы сзади подождем.
Дрогнут, побегут, собаки,
Враз в окопы их вернем.
Их попы со знаньем дела
Баламутят свой народ.
Говорят уже созрела,
Дружба промеж двух господ.
Будто братство боевое,
Расцветает как тюльпан.
И, что мир увидит вскоре,
Православных мусульман.
Златоглавая столица,
Колокольный звон плывет.
Не пройти, не подступиться,
Всюду крещеный народ.
Только, сколько ихней паствы,
Собралось на Пасху там?
Посчитайте, в пять раз меньше,
Чем на наш Курбан Байрам.
Но пускай, пускай воюют,
А мы сзади постоим.
Пусть надеются и верят,
Что мы вправду братья им.
Лгать, лукавить, право - скверно,
Запрещает нам Коран.
Но обманывать неверных,
Это вовсе не обман.
Ведь, восток, кто был – тот знает,
Тонок, словно шелк, точь в точь.
И любой эмир мечтает,
Стать халифом, хоть на ночь.
Ну, а если есть возможность,
Все прибрать к своим рукам.
То мы будем осторожно,
Прибавлять, то тут, то там.
А, когда с кремлевской башни,
Пропоет им муэдзин.
Вот тогда все станет нашим,
Даже полуостров Крым.
Мы умеем ждать и верим,
Что все это впереди.
Ну, а эти злые звери
Нам помогут путь найти.
Все расчистят перед нами,
Думая, что для себя.
Для империи Иванов,
И для нового царя.
Но надежды их бессильны,
Будет новая держава.
Затрепещет над Россией,
Зелень знамени ислама.
А пока, по школьной карте,
Расползается пятно.
Мы во вкусе и азарте,
Кого бить нам – все равно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2022
Співчуття
- Абрам, я чув, що теща ваша вже спочила,
Тож співчуваю, ну а що ж в неї було?
- Та що було… Нічо’ в неї не бу́ло,
Старенький телевізор і поламане трюмо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Температура
Повернувсь Стецько додому,
В лісі полював.
І свою кохану з кимось,
В ліжечку застав:
- Не влаштовуй тут скандал!
Жінка враз сказала.
- То наш лікар участковий,
Я його позвала.
Прихворіла, щось я Стецю,
Наче в жар кидає.
То він температуру тіла
В мене заміряє.
Розчехлив Стецько рушницю,
Заклада патрон:
- Зараз перевірим, доктор,
Термометра твого.
Буде враз дірявою
Лиса голова.
Якщо на тому градуснику
Поділок нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
( Анти) Поліклініка
- Ну ні фіга собі у тебе й пузо,
Ще пару років і потрапиш у некро́лог.
Розплився на стільці неначе та медуза.
- Я перепрошую, а ви реально дієтолог?
- А хто це плаче так, кого це я так чую,
Чи то, можливо, мамочка влаштовує театр?
Ой, в тебе вавочка тут, дай-но я подую!
- Мені здається, лікарю, що ви не педіатр.
- Ого! Це просто жах! Що вам робити?
Піти з життя, а спосіб підійде усякий.
З таким розкла́дом, взагалі немає сенсу жити! - Відверто кажучи, то психіатр з вас «ніякий».
- Після її вчинку вже терпіть не було змоги,
Й робить з життя якийсь експеримент.
- Ну я надіюся, ви їй вломили поміж роги?
- Даруйте, а ви справді психотерапевт?
- Ой, хто це в нас такий маленький, зморщений, як печериця,
Неначе прапор, спущений в журбі.
Уже йому і не потрібна молодиця…
- А ви уролог, лікарю, скажу, такий собі.
- Хто вас виховував? Ти бач, порозкладала ноги?
І як це вам у голову взбрело!?
Вдягайте-но труси і «скатертиною дорога».
- Так, з гінекологом мені не повезло!
- Людина гарна ви, я щиро у це вірю,
Чудовий сім’янин і вірний друг!
Господь все знає і вселяє у вас віру.
- Пробачте, а ви давно нейрохірург?
- Як кажуть, серцю не прикажеш,
У вас воно працює, друже, так собі.
І в мене серце хворе, що тут скажеш?
- Не треба було вам на кардіолога іти.
- Ну, що ти там стоїш? Проходь «очкарик»,
Із зором є проблеми? А, ти програміст!
Тобі, сліпенький, треба видати ліхтарик.
- Ну, я скажу вам, ви і окуліст!
- Художник я, митець, і я так бачу,
Це буде щось абстрактне, моїх фантазій плід.
Асиметричні обриси, а ще кути в додачу.
- Це для хірурга, ще й пластичного, новий підхід!
- Ану знімай штани й лягай «босота»,
Я зараз з тебе виб’ю все лайно.
Вся зразу повиходить та мерзота.
- А можна клізму мовчки ставити? Алло!
- Спочатку треба випить для відваги,
А потім в ліжко, потім закурить і знов в буфет.
І ви відчуєте душевну рівновагу…
- Оце я розумію психотерапевт!
- Ох тут і темно в вас в проході, треба засвітити лампу,
- А ви проктолог? – Ні, я окуліст. Проктологи в сусідньому сидять.
Та знаєте, приємно глянути на голу попу.
Я вдячний, що зайшли, бо від очей мені вже хочеться блювать!
- Я перетворю ваше існування в пекло,
І заберу усе, що тішить вас в житті!
Тікати можете, але не втечете далеко.
- Нарешті дієтолога крутого повезло знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
Война – тупик и никогда не достигает цели,
В своем начале она, вроде, выглядит не плохо.
Но, оставляя за собой огромные потери,
В конечном счете обернется катастрофой.
Есть у любой войны конец и есть начало,
К переговорам мирным обе стороны придут.
Зачем же горы трупов навалили, приумножили печали,
Ведь, можно было, сразу сесть, договориться и все тут!
Жизнь человека – самая священная на свете,
Ни пуля ни осколок ее не в праве отобрать.
А тот металл, что тратиться на бомбы и ракеты,
Для мирной жизни больше смысла применять.
Для генералов, тех, кто все-таки повоевать собрался,
Солдатом лучшим будет не салага и не контрактник – дармоед.
А тот, кто утром на работу выйдя, никогда б не догадался,
Что вечером застанет вместо дома, от воронки след.
В воронке той все без остатка испарилось,
Чем дорожил – жена, детишки, мать, отец.
И в его жизни только месть одна осталась,
Вот так рождается безукоризненный боец.
Он в волка превратится, будет глотки рвать на части,
Ему нет дела до медалей – орденов.
И дорожить не будет жизнью, он к ней не причастен,
Но жить на свете будет долго, из-за того, что умереть готов.
И на последок, полководцам рассчитывать не нужно на броню,
Немало армий разлетелось в прах и пух.
Стремление выиграть – вот, что главенствует в бою,
Ведь, на любой войне победу одерживает дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.10.2022
Продовжувать будемо?
В операційній лежить хворий на столі,
Над ним хірурги весело працюють.
Медсестри, санітарки, всі при ділі,
Коротши кажучи, з хворобою воюють.
Тут раптом пацієнт розплющив очі,
А потім рота, і щосили заволав.
Анестезіолог в вухо щось йому шепоче,
Так, що б слова він чітко розібрав:
- Ви не кричіть, це де вас так навчили?
І не звивайтеся, неначе той черв’як.
У вас оплачена година закінчи́лась,
Наркоз продовжувати будемо, чи як?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Алібі
- Де, Рабінович, ваше алібі? Давайте без лукавства.
- А що воно таке скажіть мені.
- Вас бачив хто небудь під час убивства?
- Ну що ви! Богу дякувати, ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Радикальна хірургія
Направили одного, з хворою ногою,
У хірургію – радикально лікувати.
Бо в поліклініці з хворобою такою,
Ніхто не міг йому уже поради дати.
На стіл його покласти, прив’язали,
Прийшов анестезіолог – дав наркоз.
Потім інтерни весело ножовкою пиляли,
Професор їм підказував про щось.
Через годин дві відкрив він очі у палаті,
У роті пересохло – не ковтнуть слини.
Забіг хірург до нього в білому халаті:
- Ну що, шановний, є дві новини.
Погана новина для вас така –
Вам помилково відтяли здорову ногу.
- Ну, а хороша то яка?
- Зате, ми хвору вилікувати маєм змогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Софія
У Миколаєві, у місті біля моря,
Де у порту рядами кораблі.
Жила із мамою маленька Соня,
Заледве метр двадцять від землі.
Дивилася на світ цікавими очима,
Любила всіх, без вийнятку вона.
В місцевій школі на відмінно вчилась,
Не знала тільки, що таке війна.
А та не забарилась показати,
Яким насправді виглядає жах.
Уламком міни наскрізь пронизати,
Голівку дівчинки у мами на очах.
Перев’язавши рану нашвидкуруч,
Призупинили кровотечу, як змогли.
Урятувало, що лікарня була поруч,
Де першу допомогу надали.
А потім очі їй закрила кома,
Та все ж, живим у тілі залишався дух.
У потязі нелегкий шлях до Львову,
Де той уламок витягнув хірург.
Софійка оченята широко відкрила,
Здається з ліжечка зіскочить вже за мить.
І полетить собі, як пташечка на крилах,
Та треба вчитись наново ходить.
За те у ручках олівець трима завзято,
І щось виводить на альбому сторінках.
Для мами кожен день, неначе свято,
Любов і радість і надія у очах.
- А що ти, Соня, любиш малювати?
- Я люблю України кольори.
- А що ти хочеш нам іще сказати?
- Я хочу, що б ніколи не було війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Отакої!
Привіз в райцентр на роди дядько,
Свою дружину із села.
Віддав її він ескулапам,
А сам собі на результат чека.
Процес пологів затягнувся,
Як це буває у жінок.
Ходив під вікнами, нудився,
Скурив дві пачки цигарок.
Тут чує, вже його гукають:
- Дружина ваша огого!
Ну що, папаша, я вітаю!
Ось, зустрічайте першого!
Я думаю, вас це не злякає,
Що народився не один.
Воно в природі так буває,
Де донька взялась, там і син.
Присядьте, підстрахуйтесь ззаду,
І ще одного пригорніть.
Це тільки в ліжку третій зайвий,
А батько мусить всіх любить.
Ну що ви? Ви ж мужчина крепкий!
Погляньте но на цю красу!
Тримайте їх у оберемку,
А я вам ще двох принесу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Засідка
Зустрілися два пасічники,
Випили «сурово».
І пішла у них така
«Медова» розмова.
- Знаєш, Петю,
Я тобі зараз щось розкажу.
Вислухай мене спочатку,
Та не ржи одразу.
Повадився до мене ходити
Ведмідь косолапий.
Вулики ломає, трощить,
Розпускає лапи.
Що ж це за лихо таке,
За мої старання!?
І надумав влаштувати я,
Нічне полювання.
Діждався за кілька днів
Місячної ночі,
Прив’язав Сірка під тином,
Не зривав щоб очі.
Одягнувся тепленько,
Зарядив рушницю.
І в кущах тихенько,
З нею примостився.
Нічка ясна, зорі світять,
Видно, як у день.
Все навкруг наче завмерло,
І я не «дзелень».
Сиджу, як миша, раптом,
Якась тінь показалась.
Волосся на тілі стало дибки,
Куфайка нап’ялась.
Придивляюсь, аж очі вилазять,
Місяць сховався.
Чи то правда щось було,
Чи я помилявся?
Де ті хмари кляті взялись?
Щось тріснуло сухо.
Я увесь перетворився
В величезне вухо.
Пробилось трохи світла,
Серце калатає.
Мурашки по спині бігають,
Ноги не тримають.
Знову темно, місяць
У хмару заходить.
І тут я відчуваю, що ззаду,
Наче щось підходить.
Чую, хтось мені кладе
Лапи на плечі,
Та в потилицю хекає,
Жаром, наче з печі.
І хоч я розумію,
Що то Сірко відв’язався,
Роблю те, чого робить,
Аж не сподівався.
Точно знаю, що то він,
Псяча його рожа.
Але срати у штани,
Перестать не можу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
Приватна стоматологія
Прийшов одного разу чоловік,
У кабінет приватний до дантиста.
Не встиг переступить поріг,
Як вже його ведуть до крісла.
Оглянув його лікар, препарат набрав у шприц,
Готується зробить анестезію.
А пацієнт заклякнув горілиць,
Поблід, спітнів і спазмом звело шию.
-Ой, лікарю, щось лячно, я боюсь,
Мені здається,біль буде страшенний.
Як не подіє ваш укол, клянусь,
Кричати буду, як той навіжений.
- Облиште всі страхи, мине прийом за мить,
У нас знеболення на рівні екстра класу.
В стоматології приватній боляче зробить,
Вам можуть тільки біля каси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Добро
Добра ніколи не буває забагато,
А злу завжди чогось не вистача.
Хтось у коханні хоче все собі забрати,
А інший, навпаки дарує почуття.
Один спокійно робить свою справу,
А другий щось зробив і вже кричить.
У третього усе життя заради слави,
Четвертий, хоч герой, але мовчить.
Для когось, жінка одноразова пригода,
Хтось одружився й цілий вік живе.
Одному власний син поперек горла,
Дитя не рідне – іншим, як своє.
Якась вдова кладе усе, що має,
А багатій, ще й може відібрати.
Є ті, кому завжди грошей не вистачає,
А хтось, останні намагається віддати.
Одні живуть в краю, що їм належить,
А другі – претендують на цей край.
Когось чуже страждання не бентежить,
Комусь своє життя пожертвувать не жаль.
Хтось біль одного, наче свій переживає,
А іншим біль мільйонів не болить.
Усі прогнози на майбутнє мають,
Але ніхто не знає, що буде за мить.
У Бога істину потрібно нам шукати,
Диявол нас завжди брехнею зустріча.
Добра ніколи не буває забагато,
А злу, завжди чогось не вистача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Поставимо двійку
- Скажіть – но лікарю, це правда,
Мене інтерн буде оперувати?
- Так, мій шановний,
Він разом із вами, екзамена буде здавати.
- Ну, а як він мене заріже,
Або залишить в мені дірку?
- За це, мій друже, не хвилюйтесь,
Поставлять зразу йому двійку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Так і ні шо
- Зіткнувся, Моня, я з одним цікавим фактом,
Два місяці тому в кардіології лежав.
Місцевий лікар там мене з моїм інфарктом,
Уколами в сідниці лікував.
Недовго перед тим, десь на початку року,
Прийшлось у неврології побуть.
За дві неділі так скололи сраку,
Що не присісти, ні ногами ворухнуть.
А ще раніше, десь у вересні, у терапію положили,
Для «профілактики хронічного процесу», якось так.
Там знову зад мій зрешетили,
Не гірше, ніж дірявий той друшляк.
А у дитинстві, пам’ятаєш, місця не було живого,
І ось ці люди мріють про Європу?
- Наум Ааронович, ну так і шо із цього?
- Так і ні шо! А те, що все у нас лікують через ***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Шанси
- Я розумію, що не все так просто,
Здоров’я опустилося на дно безодні.
Але питання, все ж поставлю гостро –
Які у мене шанси на сьогодні?
- Один і з тисячі, якщо казать відверто.
- Що, так погано, без нюансів?
- Як щось солідне покладете до конверту,
То кожна тисяча вам буде додавати шансів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Сила уяви
Приїхали з села, прямо у столицю,
Два дядька – агронома, на курсах повчиться.
Посилилися в готель, відбули уроки,
Ну, а потім – у кафе, відпочити трохи.
Замовили собі на вечерю їжі смачної,
А до неї, як годиться, усілякі напої.
Пили пиво і горілку, за ними коньяк,
У номер повернулись майже на «бровах».
Попадали на ліжка, та ніхто не спить –
У кімнаті жарко, душно, повітря стоїть.
Каже Микола до Гната: - Відкрий вікно, друзяко,
Сам я не подужаю, бо уже «ніякий».
Той згодився, став вставати,тай гепнувсь на спину,
Наче плитою бетонною його причавило.
Стали стіни дибки, закрутилась стеля,
Закружляло все навколо, як на каруселі.
- Вибач, любий друже, але я не можу.
- Ну, то вибий вікно – нам це допоможе.
Висади його до дідька, бо вже дихать нічим,
Грошенята маємо, завтра вставим інше.
Намацав Гнат на підлозі свого черевика,
А лапу мав таку нормальну, велику.
Намірився і відправив в політ.
Сорок п’ятого розміру смертельний болід.
Гепнуло в темряві, посипалось скло,
- Оце діло, зразу свіжим повітрям потягло!
Зараз полетимо у сон, майже, як на крилах!
Покрутились, повертілись, разом захропіли.
Рано очі відкривають – От бісова сила!
Замість шибки, дзеркало на стіні розбили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Жила баба біля моря
Жила баба біля моря, разом з нею дід,
Наробила баба горя і немало бід.
Баба була дуже клята, дід як всі діди,
Ця історія для тебе, слухай но сюди.
Якось баба після сну, по ситнім обіді,
Виповзла попрати лахи в дірявім кориті.
Баче, дід іде з городу, з втоми, аж німий:
- Де ти вештався без діла, бовдуре старий!
Я до тебе маю справу, мусиш щось зробити –
Юшки з риби на вечерю хочу наварити.
Кидай все, бери з собою сітки, неводи,
І на берег, прямо звідси, без затримки йди.
Взяв рибацькі снасті дід і пішов до моря,
Кидав невід – нема риби. Що то за горе!
Ось останній раз закинув, тягне наче ріпку,
Бачить в сітці він чудернацьку рибку!
Рибка та йому і каже, мовою людською:
- Випав шанс тобі зустрітись з панною морською,
Як відпустиш, дам тобі все, що побажаєш,
Ну а ні, тоді роби так, як сам вважаєш.
Дід хвилини й не подумав, каже: - Що ти люба!
Будеш вільна, йди до моря, не дам тобі згуби!
Все, що треба уже маю я на світі цьому,
Рибку випустив, зібрався і пішов додому.
Як дізналась баба згодом, що там відбулося,
Видрала у діда з лисини останнє волосся.
Каже: - А бодай тобі були б усі боки биті,
Ти не бачиш, що перу я в дірявім кориті.
Дуй, давай, мерщій до своєї «сральки»,
Бачити тебе не хочу вдома, без «стіралки».
І що не будь не проси, люблю я фасон,
«Бош», напевно, підійде, можна й «Арістон».
Повернувся дід на беріг, кричить в море відкрите:
- Рибко, рибко! Замінити баба хоче діряве корито.
Чує, аж голос звучить з морської пучини:
- Добре! Буде твоїй бабі пральна машина.
Дід мерщій назад, а баба його вже чекає,
На машину новеньку хитро поглядає.
- Ну ти діду і *** трясця твоїй мамі!
Повертайся і проси віллу, таку як в Маямі.
Що робити тут, пішов дід знову до моря,
Кличе рибку, в очах сльози. Горе мені, горе!
- Рибко, слухай, моя баба наче то здуріла,
Хоче хату біля моря, не просту, а віллу.
Знову шепіт пролунав, йому вже знайомий:
- Добре, діду, не хвилюйся, будуть бабі хороми.
Повернувся він назад до рідного дому,
А там стоїть палац, білий, мармуровий.
Баба сидить на терасі, каву попиває,
І очима на діда не добре глипає:
- Що ти, діду, тут стоїш, з доброго дива!
Ти не бачиш, яка тут світить перспектива?
Йди, проси оту «сардину», на коліна падай,
Хочу бути головою селищної ради.
От халепа, не відчепишся ніяк! До моря спустився,
Помолився на колінах і просить заходився.
Прислухається і, чудо, мовить голос стиха:
- Добре, діду, буде твоя баба – головиха.
Вирушив старий до вілли, поки, ще не пізно,
Аж їде баба «бобиком», поглядає грізно.
- Де тебе чорти носили, криві твої руки,
Є у мене одна справа до тієї «щуки».
Що ти очі вирячаєш? Тьху! А що б ти скиснув!
Побула я «головою» - ні грошей, ні зиску.
Ми ж життя їй врятували, треба борг вертати,
Хочу я у Києві бути депутатом.
Узявся дід за голову. Боже, що робити?
Як же ж мені про таке ту рибку просити?
Пішов таки, попросив… Море забурлило…
Ото ж і попалася діду «нечистая сила»!
Через час якийсь надійшла діду телеграма –
«Зустрічай старий пеньок, їде твоя мама,
Приготуй прийом шикарний, бо обсмажу пір’я»,
Дід усе облаштував, вийшов на подвір’я.
«Мерседесом» їде баба, поруч бодігарди,
(У такої депутатши не знайдеш ти правди).
Розцяцькована, як «йолка», сумка від «Гермеса»,
Мешти від «Луї Віттона» - вилита принцеса!
Каже: - Ну привіт, старий! Ще не встигнув вмерти?
Ну, то треба з твоєю «мойвою» дещо перетерти.
Ми на фракції рішили не пастися ззаду,
Хочу тепер обійняти президентську посаду.
Дід у ноги: - Бабо, люба, не гніви ти Бога!
А вона до нього: - Що? Ти, козел безрогий!
Когут ти общіпаний, дідько б тебе взяв.
Сто чортів тобі в печінку, що б не виступав.
Щоби твої половинки по шву розійшлися,
Що б ти на гаку повис і в ложці втопився.
Я тебе кормлю, пою, свиняче ти рило,
Уперед за булавою! ( Ото бабу вкрило!)
Вийшов дід на узбережжя, сів і гірко плаче,
А на морі не спокійно, хвилі так і скачуть!
Вислухала рибка діда і знов дала згоду:
- Буде бабі булава й президентські клейноди.
Влаштувала собі баба гетьманський комфорт,
Возить її всюди спеціальний борт.
Сидить собі з булавою, віддає накази,
А про діда, за весь час не згадала й разу.
Їздить часто у Карпати, у всякі Буковелі,
Навіть паспорт закордонний має у кишені.
Вжилась баба у роль «державного мужа»,
Ну, а свій, їй уже і «не нужен».
Прийшов, якось, дід до баби – не знає де сісти,
Депутати біля неї, усілякі міністри.
Генералів ціла хмара, іноземні гості,
А баба все одно, аж чорна від злості.
- Що ти, зморщений опеньок, до мене припхався?
Ти ж мені усе життя зломав, і не побоявся?
Говорила мені мама, не виходь за нього,
Не приходь! Наступний раз поломаю ноги!
Хоча, ні. Ану постій! Сядь отут і слухай.
Щось тобі сказати хочу тихенько на вухо.
Якщо чесно, вже набридло тицять булавою,
Я б тепер хотіла стати рибою отою!
Поставила би в стійло усіх морських гадів,
Керувала би ними на підводнім параді.
Що б усі царства мені підкорились,
І що б без мене нічого в світі не робилось.
Я б тоді сама собі рядила – годила,
Пливала б по всім морям, кораблі топила.
Океанів величезних була б господиня,
А та «тюлька» що б у мене була за рабиню!
Дід нічого не сказав, сумно посміхнувся,
Зібрав свої речі, на берег вернувся.
А на морі страшна буря ходить берегами,
Вітер свище, хвилі зростом, наче те цунамі.
Рибка вислухала діда, тай собі сміється:
- Як живеш ти з нею досі, як тобі вдається?
Каже дід: - Як я женився, була молодою,
Але якось непомітно стала ось такою.
Казали мені мама, не бери з чужини,
Кращої немає дівки, як наша з України.
Ну, а ця мені шептала: - Буду я с табой,
И любить да гроба буду, мілий, дарагой…
- Добре діду, за те, що був вірний ти своїй бабі,
Візьмеш собі її пенсію за всі ті посади.
Маєш віллу біля моря, будеш жити сито,
Ну, а бабі зостанеться розбите корито.
Казка, звісно, не правдива, але натяк вірний,
В виграші буває той, хто простий і мирний.
Ну і висновок зроби, як це прочитаєш –
Не шукай в чужому краю те, що вдома маєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Прогноз погоди
Збирається Стецько в ліс
На полювання.
Поклав рушницю, набої,
Обмундирування.
- Добре, що б не було
На завтра негоди!
Вирішив перевірити
Прогноза погоди.
Взяв пульт у руки,
Клацає по кнопках,
Ось найшов канал потрібний,
А там така красотка!
Стоїть з указкою в руках,
Десь у хмари тиця.
Фігурка модельна,
Коротка спідниця.
Личико, як намальоване,
Струнка та висока.
Губки червоні, як маки,
Круглесенька попка.
Голос чарівний, як у феї,
Очі, як озерця.
У Стецька почало шалено
Калатати серце.
Груди, як кавунчики
З блузки випадають.
Стець зайорзав на стільці,
Хтось жеж її має?
Ніжки точені, філігранні,
Зубки, як перлини.
Стецько вже себе уявляє
З нею на перині.
І тут пес як загавкає,
Трясця його мамі!
Поклав край Стецьковій
Еротичній уяві.
- Так, з такими ведучими
Я прогноз не взнаю.
Краще піду його в газеті
Почитаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Бавовна
- Бавовна, що воно таке?
Маленька дівчинка в садочку запитала.
- Питання слушне, хоч і не просте,
Уважно слухай, щоби ти надалі знала.
Бавовна на бавовнику росте,
На кущику із шорсткими листками.
Що року кущик той цвіте,
Чарівними пахучими квітками.
А по квітках лишаються плоди –
Такі собі коробочки – пуделка.
От в них бавовна і сидить,
Біленька і помітна, ген з далека.
Вона легенька, як з тополі пух,
На дотик лагідна, неначе вата.
У кошики її збирають і тканину тчуть,
З якої роблять одяг, вам, малята…
А ще бавовна – це такий димок,
Що над ворожими дахами виростає.
І там, де з’явиться такий хлопок,
Немає вже нічого, що стріляє.
Улюблені її місця – це артсклади,
Авіабази, логістичні центри,
Командні пункти, де засіли вороги,
Стоянки техніки і паливом цистерни.
Вона гуркоче з неба, наче грім,
Був міст цілий і раптом, вже дірявий.
Колона танків не проїде вже по нім,
А у ночі вона ефектна і яскрава.
Бавовна може буть на кораблях,
І у портах трапляється бавовна.
Ми нею відмічаєм перемоги шлях,
Вантажимо противника по повній.
Її бояться ті злодії не спроста,
Ховаються, як миші по підвалах.
Але вона червоно – полум’яним зацвіта,
І білим попелом вкриває кожен спалах.
Хто бачив і відчув її зблизька,
Уже про враження нікому не розкаже.
Вона як блискавка – смертельна і швидка,
Як Божа кара, невідворотня, майже.
Ніхто не знає де і як її чекати,
А, як діждеться, то відчує сповна.
В передчутті її тривожно спати,
Бавовна, вона і в Африці – бавовна.
Щоб лихо це до тебе не прийшло,
Потрібно бути мирним і привітним.
Не множити і не плодити зло,
А ту бавовну, що в коробочках ростити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Герої
- Ми, лікарю, герої з вами на віки!
- Чому це раптом, з дива це якого?
- Тому, що ви працюєте за копійки,
А я лікуюсь, відповідно, хрін зна в кого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Ах, как же хочется победы
Ах, как же хочется победы!
Хоть где – нибудь и как – нибудь.
Как под Полтавой били шведа,
Сейчас кого - то долбануть!
И вдруг, по щучьему веленью,
Как в старой сказке, я не вру!
Исполнил все наши хотенья,
России вождь - Великий Пу.
В сиянии ботоксной улыбки,
Туда - сюда в мозгу парит.
Направо - песенку заводит,
Налево - сказку говорит.
И песня та, звучит в эфире,
И мысль в той песенке одна,
Не даром помнит вся Россия
Про славный день Бородина.
А сказка, сказка про победу,
Иль мы не Невского сыны?
Отсель грозить мы будем шведу!
Хотят ли русские войны?
Мы от Москвы до самых до окраин,
От Вашингтона до Австралии.
В любом ближайшем океане
Помоем наши сапоги.
Спасибо деду за победу,
Мы это можем повторить.
Любого своего соседа,
Научим родину любить.
Россия войн не начинала,
Они все сами по себе.
Один конец - одно начало,
А гуляю по Москве!
Враги сожгли родную хату,
Но, это в песенке, мой друг!
Теперь мы русские солдаты,
За нами город Учкудук.
Орленок выше солнца вьется,
Выпрыгивая из одежд.
Нам регулярно достается
Медаль за город Будапешт.
Вскипает ярость в чистом поле,
Кого - то там опят бомбят.
Нас оставалось только двое,
Из восемнадцати ребят.
Броня крепка и танки быстры,
Сгорает пламенный мотор.
Шахтеры мы и трактористы,
Инструктор - дядька Черномор.
От нациков и наркоманов,
Очистим ваш любимый край.
Как завещал певец Газманов
И п...р Басков Николай.
Мы - русские, мы - офицеры,
Деваться нам уж некуда.
У нас все тело под прицелом,
Гори, гори моя звезда.
И путь твердит нам неприятель,
Что мы не мыты и рабы.
Пусть знает наш гробокопатель,
Мы делу Путина верны.
Катюша на берег выходит,
Плывут туманы над рекой.
Час пораженья на подходе,
Бери шинель - пошли домой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960347
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2022
Контрацепція
Призначив якось гінеколог одній дамі,
Пігулки хитрі, що би не завагітніла вона.
Та бачить її знову в себе на прийомі,
Хоча минуло часу місяць – півтора.
- Скажіть мені, як сталось так, що я вагітна?
Питає в лікаря розгнівана мадам.
- Ви ж обіцяли контрацепцію могутню,
І ми її вживали, бо довірилися вам.
- А раптом, пані випити таблеточку забула,
Десь закрутилася - робота, діти чи мігрень…
- Я, може пару раз і пропустила,
Та чоловік приймає регулярно, кожен день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Ген, за виднокраєм
Ген, за виднокраєм, сонце в небі грає,
В світанковім лісі пташечка співає.
Соловейко любий, друже мій ласкавий,
Заспівай нам пісню про козацьку славу.
Ту, що і списами й кулями побита,
Побратимів кров’ю жаркою полита.
Ту, що здобуваєм з шаблею в руках,
В запорозьких грізних січових полках.
Ой, ти соловейку, соловейку друже,
Заспівай нам пісню про червону ружу.
Про дівчину красну, з русою косою,
Що, як повернуся, заберу з собою.
Ген, у синім морі, в хвилях тонуть зорі,
Підняли вітрила лицарі суворі.
Линуть до далеких кримських берегів,
Визволять з неволі душі козаків.
Тих, що потерпають у важких кайданах,
Батогами битих, клятим бусурманом.
Тих, по кому плачуть вдома сироти,
Ти до них по хвилях, чаєчка лети!
Ой, ти соловейку, прокидатись треба,
Заспівай нам пісню та й про синє небо.
Про лебідок білих, що летять у ньому,
І мене від лиха заберуть додому.
Ген, степом широким, вітер на всі боки,
Там гуляють хлопці, хлопці кароокі.
Кониками вертять, шабельками грають,
В кришталеві чари волю наливають.
Ту, яка колише степом буйні трави,
Сонцем відігріту, вимиту дощами.
Ту, яку так важко у руках втримати,
І потрібно знову й знову здобувати.
Ой, ти соловейко, доле, моя доле,
Заспівай нам пісню про пшеничне поле.
Про велику дружну і міцну родину,
І, нарешті, вільну нашу Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Трофей
Прийшов бувалий мисливець,
До молодого в гості.
Посиділи вони за столом,
Показали тости.
А як жінки почали готувати
Чаї та кофеї,
Повів молодий, старого
Подивитися трофеї.
Ходять, роздивляються
Голови на стінах.
- Он того я з Африки привіз,
Цього із Сибіру.
А оце, найкращий екземпляр,
Бачиш які роги?
Скільки ж я за ним ходив,
Трудив свої ноги!
Старий крутить головою,
Морщить лоба свого:
- То такий собі трофей,
Може буть в любого.
От у мене роги ви́сять,
І більші і товщі.
- Дивного тут нічо’ нема,
Ти ж жонатий довше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Продам вам сына
Продам вам сына – цена пятерка,
Пять миллионов, в смысле, стоит.
Ему - то девятнадцать только,
Но, это вам как раз подходит.
Он мальчик, в принципе, послушный,
Ну так, покуривает, правда.
Но к алкоголю равнодушный,
А, в армию готов, хоть завтра.
Мы сами беженцы с Донбасса,
И восемь лет живем в России.
Хоть документы на гражданство,
Лишь года два, как получили.
Нам обошлось это прилично,
Что бы ускорить процедуру.
Без малого, «лимон» наличкой,
Через знакомых отстегнули.
Часть денег у друзей заняли,
Какие - то имелись в доме,
А остальные в банке взяли,
Кредит по - быстрому оформив.
И вот узнали, что солдату,
Кто на контракт пойдет служить,
Приличную дают зарплату,
За год накопишь – можно жить!
А если, вдруг, поход военный,
Так там вообще нормально платят.
Плюс деньги будут за ранения –
Война идет, а ты в палате!
Хотя, ведь могут и убить…
Зато там сумма – каждый офигеет!
Кредит мы сможем погасить,
Долги отдать, ремонт доделать…
Оно конечно, сына жалко,
Кровинка, все - таки, родная.
Но, сгинет то, не в пьяной драке,
А, как бы, долг свой исполняя.
За родину, ведь, не зазорно,
Кругом и так все умирают.
Рожать героев не позорно,
У меня еще три подрастают…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959794
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2022
Діагноз
- Не можу вам, шановний, поставити діагноз,
Я думаю, можливо це алкоголізм...
- Та ладно, лікарю, я якось іншим разом,
Зайду до вас, коли протверезієте зовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
У м’ясника
Одного разу у неділю, в день базарний,
До м’ясника у лавку ребе завітав.
І вказуючи пальчиком на окорок копчений,
- По чому ваша риба – у господаря спитав.
- Ви помилилися, шановний, це свинина,
Говорить продавець, від здивування витрящає очі.
- Мій друже, я не питаю вас як називається ця риба,
Я, всього навсього, ціну її дізнатись хочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Шкідлива порада
Зустрілось двоє і один говорить :
- Знаєш, друже,
Прийшлось мені до лікаря сходити.
І той, мене сказав, що згубно дуже,
Перед обідом чарку пропустити.
- Тю! Так я тобі без лікарів скажу,
Що це шкідливо, душу не обманеш!
Пропустиш раз один, а потім два,
А потім зовсім пити перестанеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Спасибо деду за победу!
Пишу вопрос вам, дедов внуки,
Но не надеюсь на ответ -
Из края обреченного на муки,
Где совесть съели на обед.
Вопрос такой, такого плана,
Не нужно сразу щерить пасть.
Как внуки деда - ветерана,
Смогли так низменно упасть?
Мне интересно, без подвоха,
Не вяжется, ведь, мысль сама!
Иль воспитали вас так плохо,
Иль недостаточно ума?
Вопрос о лозунгах, однако,
Без них вас, просто, нет совсем.
На них вы “скушали собаку”,
Но, есть ньюансы, между тем.
“Спасибо деду за победу !” -
Ваш лозунг явно устарел.
Ведь вы устроили такое,
Что дед ваш явно не хотел.
Вы, деда имени не помня,
Несете на парад его портрет,
Вопрос себе не задаете -
А мой, вообще ли это дед?
Не зная где его могила,
Как выглядит его лицо,
Неужто в школе вас учили
Вживаться в роли подлецов?
Коль деду вашему проснуться,
Воскреснуть, выпала б судьба.
У Бога он бы попросился
Назад, в могилу, от стыда.
Он мир очистив от напасти,
Проклявши новую войну,
Увидел фюрера при власти
И внука верного ему.
Людей убитых пропагандой,
Безумны все, и стар и млад.
Фашистов кровожадных банду
И свастику на новый лад.
Кто явно исковеркал правду,
И деда пламенный завет,
Тот не окажется оправдан,
За все придется дать ответ.
Так, что забудьте вовсе деда,
Пусть спит себе спокойным сном.
Вы не достойны ни победы,
Ни светлой памяти его...
Спасибо деду за победу! -
Скажу я деду своему.
Отцу и брату и соседу,
Всему народу моему.
Лица я деда не забуду,
И звука имени его.
И никогда не позабуду,
Что сделал он и для чего.
Вопросов больше не имею,
У вас, коль будут, дам ответ.
Не ждите жарких поцелуев,
Алина, Украина, восемь лет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959567
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2022
Другий шанс
Везуть каталкою санітари,
У морг пацієнта.
Як вони між собою кажуть –
Нового клієнта.
Розтрясли його добряче,
Дорога не рівна.
А він візьми, та й оживи,
Як це не дивно.
Роззирнувся навкруги,
Вирячив очі:
- Хлопці, вертайте мене взад,
Я ще жити хочу!
Що ви стали, як воли,
Ану ворушіться!
Випав мені другий шанс,
На світ народиться!
- А ви, хворий, не тріпайтесь,
Просто розслабтесь.
До моргу шлях далекий,
Усе може статись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Чукотка
Заблукали, якось у тундрі,
Мисливці з Чукотки.
Йдуть поволі, гукають,
Крутять тріщотку.
Каже один до другого:
- Починай стріляти,
Має це допомогти людям
Нас шукати.
Той стріляє, раз по разу,
Аж рука стомилась.
На даремно, допомога
Так і не згодилась.
- Стріляй но ще, друже.
Волає щосили.
- Нема вже чим, однак,
Скінчилися стріли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Осінні зуби
Прийшов в лікарню чоловік пожилий,
А лікарю займатись з ним облом.
- У мене, каже пацієнт, всі зуби пожовтіли!
- Так це ж не дивно, осінь на вікном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Я здесь, я в Киеве…
(ответ А.Я.Розенбауму)
Я здесь, я в Киеве, на берегах Славуты,
София, Лавра, колокольный звон.
Пришел к нам гость незванный ранним утром,
Вылмывая двери сапогом.
И снова, как в далеком сорок первом,
Армады танков едут по полям.
Со свастикой, а как же, неизменно!
Но в форм буквы Зет, на рычагах - Иван!
Был князь у нас в истории совместной,
К войне готовясь, предупреждал сперва.
А вы, потупив взгляд, твердите повсеместно :
- Спецоперация, ну что вы, не война!
Такого слова нету в нашем лексиконе,
А лозунг “Нет войне” давно уж под замком.
Нам песен бы побольше, на “Радио Шансоне”,
Про русский дух, отчизну, казаков...
Чего на зеркало пенять, коль рожица кривая,
В истории России множество имен.
Такие есть, “шо мама дорогая”,
Но это - ваше, ваша совесть, ваш закон.
Шухевич не отменит Власова или Краснова,
Ракетой русской был разбужен Бабий Яр.
У всех есть разного - хорошего, полхого,
Но, господа, зачем же разжигать пожар!
Фашистов вместе истребили мы когда то,
А новые полезли как прыщи.
Но прежде чем искать сучек в глазах у брата,
В своем - бревно сначала поищи!
Не все спокойно в “русском королевстве”,
Имперский дух, патриотический угар :
- Мы выступаем строго по традиции!
Вы не согласны? Вот вам ядерный удар!
Как грустно слышать от того, кто со своей орбиты,
Нас учит жить и поступать по “чесноку”.
Что русское оружие только для защиты,
Что русские не могут развязать войну!
Не ты ль Россия, щедрою рукою,
Подбрасывала в топку уголек?
Что бы пожар войны, развязанной тобою,
За восемь лет в Донбассе не умолк.
Вам в Питере, наверное виднее,
Куда прицельно прилетит снаряд.
Но Вы спросите у раввина, у муллы, у иерея,
Зачем вообще в кого нибудь стрелять?!
Вы пели песню про детей Донбасса,
Там мальчик ко Всевышнему взывал.
Наверное, тот зов дошел до русских асов,
Разогревая их боевой запал.
Стоят на взлетке мощные машины,
Смертельный груз развешан под крылом.
Но спросит мама у вернувшегося сына :
- Сыночек, а стрелял то ты по ком?
Кто вам назначил цели эти,
Госпиталя и школы и сады,
В особенности те, где надпись ДЕТИ.
- Так, там нацисты! Остальное до “балды”.
Вы Нежин вспомнили, разгневанную Гнивань,
Добавлю я с десяток городов.
Чернигов, Сумы, Волноваха, Умань,
Житомир,Фастов, Овруч, Львов.
Изюм, многострадальный Мариуполь -
Жемчужина Азова, гордость моряков!
Бердянск, Макаров, Мелитополь,
Ирпень, Гостомель, Буча, Васильков.
И первая столица - гордый Харьков,
Взывает к Вам с разбитых площадей.
Давно не видел он фашистских танков,
Дождался русских, хоть глаза залей!
Глаза зальются горькими слезами,
Солдатских вдов, сирот и матерей.
За теми, кто без почести и славы,
Зарыт в земле, в чужой, а не в своей.
Мы вышли из одной купели,
Народа два и две судьбы.
Нам - строить жизнь, растить детей,
Сажать деревья.
Вам - горечь покаяния и гробы!
А Мрія наша, взорванная вами,
Восстанет с пепла общею мечтой.
И гордостью, что землю отстояли,
Что детям, внукам обеспечили покой.
Мечтой о том, что брат не нападет на брата,
Да и не братья мы, уж сказано давно!
Соседи - да, но мы не виноваты,
Соседей выбирать нам не дано!
Мы выстоим, кровь предков к нам взывает,
Вы - растворитесь, словно с белых яблонь дым.
И стар и млад отчизну защищает,
Отпор и вам и всем другим дадим!
Я здесь, я в Киеве, на берегах Днепра седого,
София, Лавра, колокольный звон.
Хотите в гости - приезжайте снова,
Но не на танках - вышвырнем вас вон!
18.03.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2022