| Сторінки (3/252): | « | 1 2 3 | » |
Мне снился Твой подъезд. Запущенный и
грязный.
Совсем пустой. В душе - смятение и страх.
Потерянный, немой, как будто после казни,
Проснулся в пять часов. С одышкой и в слезах.
Ещё мне снился двор. Безрадостный и тёмный.
И снова - никого. Куда теперь идти?
Оглох от тишины и скорби неуёмной
Я в этом сне. И вновь сказал Тебе "прости".
А сам чего-то жду. Приезда иль отъезда...
Но мне тревожно так, что и во снах ночных
Я знаю, что проснусь. И явь меня на место
Нахально отпихнёт, не видя слёз моих.
Пустой подъезд, а в нём - бесхозная квартира.
Всё это лишь во сне. А в жизни - всё не так.
Но сон мой неспроста, как острая рапира,
Вонзился в сердце мне, распространяя мрак.
Разрушен мир былой, а сон лишь подтверждает,
Что нет возврата мне к тем светлым временам,
Где в кухне мы сидим. Теперь душа страдает,
Осталось только "мне", а хочется, чтоб "нам".
В той маленькой, простой, но очень светлой кухне
Так много вечеров мы провели с Тобой.
Бывает же вот так, что всё возьмёт и рухнет,
И стала кухня та далёкой и чужой.
Тогда же, вопреки реальности жестокой,
Мне снилось, что иду я на второй этаж.
На этаже темно, и мне там одиноко.
Теперь он не такой. Не ждущий. И не наш.
А помнишь, как с Тобой ходили мы на рынок?
И в том же тёмном сне один иду туда.
Из времени того невидимых крупинок,
Из радости большой прорезалась беда.
Во сне я там хожу среди лотков закрытых,
Промокнув под дождём, куда-то ухожу.
И всё в какой-то мгле. Среди огней забытых
Я временем во сне особо дорожу.
В тревожном забытьи, на бег меняя поступь,
Стараюсь я успеть. А что - не знаю сам.
Я так спешил к Тебе! Казалось: как всё просто!
Успеть, не опоздать, поверить голосам.
Но больше никогда не приласкает вечер.
И если побегу - то только наугад.
Во сне бегу к Тебе. Но знаю, что не встречу.
Кругом чужие лица, как жалкий суррогат.
Оставив для других все навыки артиста,
Вчера пришёл во двор, знакомый с детских лет.
Я вижу Твой подъезд. Ухоженный и чистый.
Я оглянулся, но... Назад дороги нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
В той жизни, где всё было ярко и просто,
Был вечным надёжный причал,
Весёлым мальчишкой в костюмчике пёстром
Я лето, как сказку встречал.
Легко на душе и в бейсболке не жарко,
Вручил мне волшебный свой руль
В похожем костюмчике, лёгком и ярком,
Улыбчивый мальчик Июль.
Он мне показал изумрудные травы
И летнюю ту благодать.
И добрые бабочки слева и справа
Меня приглашали гулять.
Улыбчивый мальчик смеялся беспечно,
Играя со мной в бадминтон.
Казалось, что праздник души будет вечным,
Судьба не повысит свой тон.
Мальчишка Июль ждал меня на площадке,
А там нас ждала карусель.
Зачем нам туда, где "не всё так уж гладко"?
Зачем вспоминать нам метель?
Мальчишка Июль подарил мне когда-то
Из детства волшебную нить.
Держал он в руках своих сладкую вату,
Чтоб ею меня угостить.
И, словно листая картинки из книжки,
Кричал он: "За мною, Артур!"
Похож на меня был июльский мальчишка -
Такой же, как я, балагур.
Какой-то другой стала жизни дорога.
Мальчишку унёс дирижабль.
И время прошло. И позвал меня строго
Задумчивый дядя Сентябрь.
Мальчишка Июль! Ты не ждёшь меня больше!
Гулять не зовёшь ты меня.
Улыбчивый мальчик! А ты ведь такой же!
Но только моложе меня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961363
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2022
Вчера зашёл я в лифт - какой-то странный он...
Неладное учуял я недаром.
Здесь смрад одеколона иностранного
Вдыхаю вместо лука с перегаром.
Под кнопками, на стеночке коричневой
Кто сделал недуховную приписку?
"Fuck" - это слово явно неприличное!
Не стыдно вам? Ещё и по-английски!
От возмущенья началась истерика.
Всё захватили: лифт, подъезд и крышу!
Что ж ты творишь, проклятая Америка!
Ведь наши по-английски не напишут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961251
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2022
Давайте же обнимемся скорее!
Ну в самом деле! Хватит воевать!
А если нас ударили по шее -
Давайте сразу щёки подставлять!
Солдаты наши гибнут ежедневно.
За что, ей-богу? Кто их заставлял?
И где начало у тирады гневной?
Не помним. Что-то в памяти провал.
Под нами уж прогнулись все диваны!
На них мы так устали от войны!
Давайте водкой наполнять стаканы!
Мы только с ней открыты и честны!
Нет никаких врагов! Нас обманули!
Кто закрутил всё это колесо?
Нам шлют приветы - танки, смерть и пули -
Давайте расцелуемся - и всё!
Нас убивают? Кто? Неужто братья?
Настроимся на добрую волну -
Любить, дружить! И хватит слать проклятья!
Хранить обиды - это ни к чему!
Простите всех! Ошибки все исправьте!
Зачем нам вкус каких-то там борщей?
Надев кокошник и поправив лапти,
Съедим на брудер-шафт лоханку щей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961250
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.09.2022
Вы почему согласны на лоханку?
К изысканной посуде где любовь?
Сегодня вы сбежались на приманку:
Блины с лопаты - лакомство рабов.
Едите вы без чувства насыщенья.
По бороде течёт бесплатный жир.
Какой позор! Какое отвращенье!
И как ничтожен ваш убогий мир!
Вас по спине хлыстом, по морде - плёткой.
Ответ ваш - благодарственный поклон.
И в рабской памяти своей короткой
Целуете в прыжке кровавый трон.
Потом кричите: "Мы не виноваты!"
Не отрекайтесь от своей вины!
Ведь если вас пристукнут той лопатой,
Вы скажете: "Спасибо за блины!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.09.2022
Он сел за руль. Ему шестнадцать лет.
В крови резвятся винные промилле.
Забот, страданий, слёз - в помине нет.
Родители ему весь мир купили.
Вот мчится на машине наш "мажор"
И девка размалёванная рядом.
Не видит он ни знаки, ни забор,
Глядит перед собой стеклянным взглядом.
На остановке мирно ждут трамвай
Все те, кто жить на свете не достоин.
Ты, мой читатель, нерв не надрывай,
А будь учтив, улыбчив и спокоен.
Хмельной "мажор" не справился с рулём.
Ну что же! В жизни всякое бывает!
Он жив остался с девкою вдвоём.
На остановке кровью истекают
Те, кто с работы вечером домой...
И кто не стал барыгою успешным.
Больница. Но приёмный тот покой
Простых людей не спас от тьмы кромешной.
И будет суд с Фемидою во тьме.
Но близкие, захлёбываясь в горе,
Поймут: сидеть он будет не в тюрьме,
А где-то там...Под пальмой... Там, где море.
"Ах, бедный мальчик! Он ведь молодой!" -
Мажору посочувствует прохожий.
" Не рушьте вы судьбу его тюрьмой!
На что же будет жизнь его похожа?"
Телеканалы нам передадут:
"Всё под контролем. Следствие ведётся!"
И скоро шутовской продажный суд
На третье заседанье соберётся.
А те, кто не успел на свой трамвай,
Успеха в жизни так и не достигли.
Ты, мой читатель, не переживай!
У нас давно все к этому привыкли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2022
Мы на пир не идём, но бежим все к корыту
И без прав на вожденье стремимся к рулю.
Между злом и добром все границы размыты,
Между чёрным и белым - путь равен нулю.
Нас в просторную сеть заманили проныры.
Нас, пленённых всеядных - уж целая рать.
Рты разинув, себе выбираем кумиров,
Не умеющих думать, читать и писать.
И, читая безграмотный текст с упоеньем,
Мы безграмотно пишем такой же ответ.
На достойное смотрим с ленивым презреньем,
Собирая весь мусор себе на обед.
В бесконечных эфирах - одна суматоха:
Третий час в передаче уже говорят,
Что убить человека - не так уж и плохо,
А спасти человека - уже не формат.
И опять мы в восторге от фраз туповатых.
Нас совсем не волнует всё то, что вдали.
И экспертов безмозглых, зато бородатых,
Мы в почётные ранги давно возвели.
Мы прогорклой водою способны напиться,
Мы утратили страсть и умерили пыл.
С глупым видом стоим на размытых границах
И влюбляемся в тех, кто их нагло размыл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2022
Что-то задождило за окном не в меру,
Перестали радовать дни и вечера.
Женщина без возраста и с потухшей верой
В тёмной комнатёнке плакала вчера.
Хоть давно не носит чёрную косынку, -
Боль не утихает. Жизнь всегда права.
Прошлого детали точно, без запинки
Может рассказать вам женщина-вдова.
Подводила память девушку когда-то,
Время беззаботное, круглый год - весна.
Но сейчас всё помнит. Все святые даты,
Вспомнились фамилии, лица, имена.
Женщина листает старые альбомы,
Манят эти фото в прошлые года.
Много там прохожих. И полно знакомых.
Каждый день ей хочется уходить туда.
Женщина привыкла. Ей одной не страшно.
Взгляд свой добрый, кроткий устремит в окно.
Мужа нет. Он умер. А когда - не важно.
Кажется, недавно. Кажется, давно.
И перегорела лампочка в квартире.
Завтрак приготовить можно не к шести.
Почему так душно стало в этом мире?
Потому что некому ей сказать "прости".
Как-то всё промчалось. Жили небогато.
Ссорились нередко и по пустякам.
Жили. Получали две свои зарплаты,
Ездили куда-то к ближним берегам.
Но вдова сегодня целый день не плачет.
То, что дарит память - это всё своё.
Жизнь ведь так устроена. И никак иначе.
Он ушёл. И, значит, будет ждать её.
Может быть, приедет дочь её к обеду,
Может, сын приедет со своей семьёй,
Чтоб очаг семейный одержал победу.
Чтобы быть счастливой, даже пусть вдовой.
Но никто сегодня так и не приехал.
Может, завтра дети скажут ей: " Привет!"
Прожитые годы стали гулким эхом.
У вдовы нет возраста. За окном - рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2022
Мы - поэты без званий, дипломов и грамот.
Мы так громко кричим. Нас не слышит никто.
Каждый очень правдив, только сильно обманут.
Прочитав наши строки, нам скажут: "Не то!"
Мы приходим спонтанно, врезаясь в интриги,
Мы приходим туда, где никто нас не ждёт.
После наших стихов предлагают нам книги,
Где поэт коронованный рифмы жуёт.
Там рифмуется всё: Древний Рим и Египет,
Куртизанки с богинями, счастье с бедой.
Там маститый поэт нам охотно отсыпет
Килограмм мёртвой мудрости щедрой рукой.
Не вчитались мы в суть и попрали советы.
Наши строки грубы. Наши мысли ясны.
Мы уходим, как ночь, что боится рассвета.
Мы уходим, как вьюга в начале весны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960607
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2022
Мій славний Брате! Рідний Святославе!
Ти не помер! Для мене Ти - живий!
Навіщо зажурилася Полтава?
І звідки взявся відчай голосний?
Ти не помер! Не сумнівайся, Друже!
Від кулі побратима Ти прикрив.
Господь прийняв Твою велику душу -
І з неба промінь землю освітив.
Країну накривали чорні хмари...
Коли вже будем вдячними? Коли?
І зовсім не рожеві окуляри
Твій погляд приховати не змогли.
Наш вчителю! Душа у кров роздерта!
Тобі - не двадцять. Жив би - хоч до ста!
Ти учням дуже щиро та відверто
Писав свого таємного листа.
Відважний Скельде! Вже пройшло сім років...
Та світ, нажаль, змінитися не зміг.
Але той самий звук сміливих кроків
Ми від героїв чуємо своїх.
Наш славний Брате! Милий Святославе!
Осінній дощ про тебе склав рядки.
Я - Твій народ. Ми всі - твоя Полтава!
Тобі - безсмертя. Вдячність на віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
А він ішов дорогою героя,
Де доля бачить всіх своїх здаля.
Палала під ногами та земля,
В його руках святою стала зброя.
Іти туди, вперед, не кожен зможе...
Та він ішов, не дивлячись назад,
Для того, щоб у нас не влучив "град",
Щоб не прийшла сюди орда ворожа.
Наш прапор він відмовився топтати
В полоні, де знущалися кати.
Його запам'ятають назавжди
Нові будинки та старенькі хати,
Як він ішов. Ішов до перемоги
Свого народу. Інше - не важливо!
Не зрікся Воїн сильний та сміливий
Єдиної та вірної дороги.
Так! Він ішов усіх нас захистити!
Нехай своє отримають кати!
А нам - не забувати! І піти
Схилити голову, покласти квіти.
І ми йдемо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Рука на серці. Там живуть надії.
Але не в голос. Кожна з них - секрет.
А я вже інший. Голова сивіє.
Багато слів я знаю наперед.
Їх слухати мені? Чого заради?
У роздумах конкретику люблю.
А всі, хто може, роздали поради,
Ціна яких дорівнює нулю.
Байдужість - безнадійна господиня.
Все поспіхом. Нещиро. Казна-як.
А я - за гордість, та не за гординю,
Коли життя нам подає свій знак.
Буває, вірю. Може, це нормально?
Минуле залишило заповіт.
Все відчувати - вже не актуально;
В відкриту душу цілиться весь світ.
Рука на серці. Може, так і треба?
В долонях - доля. І така, як є.
На мене дивиться осіннє небо
Крізь сірий дощ. І знову впізнає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Минуле стерте. Я стою навпроти -
Жебрак веселий чи похмурий франт?
Обличчя поминальної суботи -
Це вісім жовтих мовчазних троянд.
Я не соромлюсь сліз і щиро плачу.
І знов мовчать портрети на стіні.
І кольором своїм жовтогарячим
Троянди в очі дивляться мені.
Цієї поминальної суботи
Занадто пізно справжнє оціню.
З трояндами в руках стою навпроти...
Навпроти тих, з ким поряд не стою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Все місто тиха темрява накрила,
Заздалегідь святкує перемогу.
І ніч, моя чаклунка синьокрила,
Мені відкрила зоряну дорогу.
Там кожна зірка пісню народила,
А ніч - давно відома таємниця.
Комусь вона - коханка чорнокрила,
Комусь - незламна праведна черниця.
Повільно чорні коси розпустила
І місяцю освідчилась в коханні.
Але до ранку колір змінять крила,
Вже світло. Це нове оповідання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Осінній вечір зняв свою корону,
Вклонився ночі, чорній та гіркій.
Король вечірній був без охорони,
Такий відвертий і тому крихкий.
Водночас і холодні, й теплі дзвони
Лунають у симфонії легкій.
Камін зігріє. А ґлінтвейн червоний -
Він теж, як осінь, має смак п'янкий.
У дивну осінь нас веде стежина,
Де гірко посміхнеться горобина,
Виводячи з заплутаних тенет.
Рятують нас колишні справжні мрії,
Маленькі та великі ностальгії
І осінь, що читає свій сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Лунають містом радісні мотиви...
Чи танго, чи фокстрот, чи, може, полька.
На вулиці похмурій, серед зливи,
З'явилася яскрава парасолька.
А потім - друга, третя і десята.
І кожна з них - яскрава, неповторна.
Вони танцюють легко та завзято,
А осінь їм підспівує мажорно.
Вони танцюють аж до листопада,
Неначе на гастролях, як артисти.
І навіть осінь посміхнеться радо,
Вітаючи їх оплесками з листя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Та ні! Ми з ними - не один народ!
Не намагайтесь правду підмінити!
Все різне: світ надій та світ турбот:
Їм нападати, нашим - боронити!
І потайки, у пострілах нічних,
З ножем в руках і з чорними думками
Вони ховають злодіїв своїх
Без пам'ятників та під номерами.
І безіменні, на якійсь горі,
Як зрадники, мовчать оті могили.
Мовчать і їхні вдови, матері...
І не дай Боже, щоб заговорили!
У нас завжди інакше все було:
Коли везуть героя в домовині -
Скорботи не соромиться село,
І всі його стрічають на колінах.
Захисники не бачать перешкод...
Герої наші! Як душа сумує!
Бо це воює не один народ,
Це, люди, підлість з совістю воює!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Десь там - ще літо. Пахне сінокосом.
Мені - туди, де лагідні дощі.
Ловлю руками вистраждану осінь
І пригортаю листя до душі.
Мене відпустять літні сінокоси...
В долоню краплі вересня впадуть.
Я дочекаюсь осінь, що запросить
Мене в далеку та ліричну путь.
Туди, де рими щирі, незабутні
В обіймах жовтня легко я знайду!
На осінь я чекаю вже у грудні -
Хоч жовту, хоч червону, хоч руду.
І дочекаюсь! Вже цієї ночі
До мене прилетить чарівний птах.
На мене дивляться осінні очі
І призначають зустріч у дощах.
Іду на зустріч і несу їй айстри
І знаю, що іду не навмання!
А блискавка - це жест самого майстра,
Кравця, що шив для осені вбрання.
Крізь его літа, запах сінокосів
Не покохав я дим, суху траву.
Свою кохану, незрадливу осінь
Я вистраждав! Я встигну! Доживу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Не думайте, що стану я незрячим!
Тепер все точно буде навпаки.
Повірте, все, що треба, я побачу -
І помовчу про це я залюбки.
Нехай на завтра обіцяють зливу -
І в зливах має рацію весна!
У римах розповім про щось важливе,
Бо в серці справжня істина - одна!
Дощі весною - чарівні та рідні!
За пролісками скучив - ось вони!
Тепло збирати я почну у квітні,
Щоб потім зігріватись восени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Осінні сутінки нічого не спитали.
Свавілля вітру - це неписаний закон.
І вже нікому не потрібні ідеали -
Вони тепер як дивне марево чи сон.
Осінні сутінки завжди слідкують пильно,
Щоб літніх променів нарешті не було.
Хтось невпопад сказав, що треба бути сильним...
Сказавши це, побіг перемагати зло.
Осінні сутінки займуть постійну нишу
В душі та серці, розвернувшись до зірок.
І жовте листя, наче ті старі афіші,
Так швидко падає з розгублених гілок.
Осінні сутінки легкі та загадкові
Крокують листям, оминаючи грозу.
В тумані губляться всі души дріб'язкові,
Не помічаючи ту велич та красу.
Осінні сутінки! Мені вас бракувало!
Ви свій секрет розповіли та не дарма!
А всім здалося, що ви знову промовчали
І не сказали, що попереду - зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Мене ховали в серпні. На початку.
Співали необізнані птахи.
Піджак, сорочка чиста і краватка -
Є все, щоб відмолить свої гріхи.
Стоїть моя труна темно-зелена,
Жаданий колір хтось запам'ятав.
Не дочекалася на мене сцена,
Й без мене в неї так багато справ!
Хто плаче, хто мовчить - та всі чужинці!
До мене підійдуть, але не ті.
Всі - натовпом. І кожний - поодинці.
Багато їх, а я на самоті.
Хтось анекдот смішний розповідає,
Хтось пригадав бурхливі вихідні.
Моє ім'я по-різному лунає...
Цікаво: наче я - у множині.
Хтось опустив труну з таким натхненням...
Туди, де серед цифр - лише нулі.
Летить мені в обличчя ціла жменя
Приборканої свіжої землі.
Їм більше не цікаво... Та даремно!
Я натовпів давно вже не боюсь.
Коли у серпні всі фальшиво-чемні, -
Я стану жовтнем. Я ще повернусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Це - справедливий закон!
Харківські сльози - це бєлгород клятий,
Заздрісний, п'яний сусід.
Той, що гамселить по людях з гармати,
Знищує славний наш рід.
Будемо все пам'ятати з тобою -
Сум та запеклі бої.
Сльози сміливого Міста-Героя...
Сльози твої і мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Здесь нет органа. Только маракасы.
Не светит солнце, не гремит гроза.
О верности толкуют ловеласы,
Безбожники целуют образа.
Аляповатой лентою повязан
Большой сундук, в котором пустота.
Никто ничем друг другу не обязан,
Мелодия до одури проста.
Кому ещё мечталось и хотелось
С триумфом разорвать порочный круг?
Скукожилась напуганная смелость,
А трусость громогласной стала вдруг.
Здесь нет органа. Только маракасы.
Пронизывают вдоль и поперёк
Слова и чувства с запахом пластмассы,
Спуская свой игрушечный курок.
Нет, не вперёд! Всё движется по кругу,
И каждый, взяв свободный маракас,
Трясёт им, говоря, что это фуга...
Их слушают. Им верят в сотый раз.
Какой глупец писал на нотном стане
Глубинный смысл скрипичного ключа?
Здесь глубоко нырять никто не станет,
Здесь нет того, что было сгоряча...
Все созданные ноты - вне науки.
Их проще растранжирить, не сберечь.
Улыбки - лживы. Взгляды - близоруки.
И сколько здесь не состоялось встреч!
Здесь нет органа. Только маракасы!
И скрипок нет. Кому они нужны?
В шампанском кислом - шкурки ананасов
Напополам с экстрактом белены.
И кажется, что вот, ещё немного...
Заполнится людьми органный зал.
Орган звучал задумчиво и строго
И так некстати думать призывал!
За шагом шаг. Капканы и ловушки.
И корни не видны. Видна ботва.
Орган молчит. Играют погремушки,
Угадывая вкусы большинства.
Закрыв свой рот и прекратив рассказы,
Орган уже не спорит с большинством.
Его перекричали маракасы,
Оставив откровенья на потом.
Предвидятся ли эти откровенья?
Не растеряются ль на вираже?
Инстинкт не станет дивным вдохновеньем
В расчётливой и мелочной душе.
Толпа резвится, быстро убегая
К позорной простоте, из яви в сон.
И правда, обнищавшая, нагая
Давно молчит с органом в унисон.
И все довольны. Все уже согласны!
Опять учиться думать? Никогда!
Так неужели было всё напрасно?
Неужто всё исчезло без следа?
Здесь каждый, руки вытерев о скатерть,
Эстетом и почётным гостем стал.
Толкаясь, все взбираются на паперть
И думают, что это пьедестал.
Здесь нет органа. Только маракасы!
А под цветной обёрткой нет души.
Несчастен тот, кто оседлал Пегаса!
Чтоб сбить с него - все средства хороши.
Становится желаннее и слаще
Дешёвый, привлекательный обман.
Остался лишь в мечтах мир настоящий,
Где маракасов нет, а есть орган.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959692
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.09.2022
Вимушеним біженцям присвячую...
Я - НЕ ЖЕБРАК!
Я - не жебрак! Я - біженець, панове!
Приїхав я сюди не від нудьги.
Будинок мій на вулиці Чудовій
Вже місяць, як розбили вороги.
А доля, та жорстока господиня,
Мені розбила вщент віконне скло.
Не кидайте мені монети в скриню!
Я - не жебрак! У мене все було!
Повірте, що нікому я не зичу
Життя міняти на єдину мить.
Я не ховаю душу та обличчя!
Я - чистий, і від мене не смердить.
Сусід одразу за кордон поїхав,
У нього там - неписаний закон.
Цей дядько шкаралупками з горіхів
Вже засмітив тамтешній весь район.
Сусідка теж втекла, бо має гроші.
Було у неї де-кілька квартир.
У неї все гаразд. Вона у Польщі
Сидить і вперто славить рускій мир.
Я - не жебрак. Я хочу працювати!
Не хочу, сидячи, казати "пас!"
Хіба я винен, що мене гармати
Примусили приїхати до вас?
Ніхто мені нічого тут не винен.
Я не прошу. Хоча б куток знайти!
Ціна за місяць - тридцять тисяч гривень.
Грошей нема? Котись під три чорти!
І покотився. Безпритульний. Знову.
Такі, як я, - небажане сміття.
Приїхав я на вулицю Чудову...
Руїни мрій. Розтрощене життя.
Хіба мені багато було треба?
Хіба я не дотримувався меж?
У нас - одне велике синє небо
І перемога спільна буде теж.
"Допомогти не треба зневажати"
Де ставити важливу кому тут?
Хто знає, як нас буде зустрічати
Великий, справедливий Божий Суд?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в шаровари,
А як чули мову - казали: "село!"
Так любимо світло, коли ми в темниці!
Нам так було нудно! Шукали пригод!
Ось спалює ворог гектари пшениці,
А ось він ґвалтує увесь наш народ.
А ми, толерантні, всі йшли на приманку,
А ворог радів, коли бачив, як ми
Зняли й розтоптали свої вишиванки...
Ми дзвінко сміялись лише до зими.
А потім - війна... Ось такі результати
Смішних анекдотів, незграбних кліше.
Коли навчимося своє шанувати?
Своє цінувати! Своє! Не чуже!
Незламна, кохана моя Україно!
Свята ворогине диявольських справ!
Пробач мене, рідна! Я став на коліна,
Хоча вишиванку свою не знімав.
А хто познімав - ну то хай так і буде!
Бо їм все одно: що з душею, що без.
Нещирі, невдячні та заздрісні люди!
Навіщо вам сонце від наших небес?
Чого тепер варті дрібні забаганки,
Коли Перемога - мета головна!
Чи треба вдягнути усім вишиванки -
Тепер пояснила ця клята війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Тётки у лавки
Стоят, возмущаются,
Перекричав всех собак.
Гуманитарка
Бабищам не нравится:
Мало! Невкусно! Не так!
Хлеб не годится
И масло без запаха,
Слишком убогий пакет.
Совесть далёкая!
Где ты шатаешься?
Где? Почему тебя нет?
"Что ж волонтёры
Так поздно приехали?
Ждём их уж десять минут!"
Тётки горластые
С грязными пальцами
Сумки набитые прут.
Это для них
Наши парни и девушки
Смело стоят на краю!
Помощь развозят
И вечной опасности
Жизнь подвергают свою.
Это для них
Наши светлые Воины
Жизни кладут на войне.
Надо ли тёткам
С простреленной совестью
Жить в победившей стране?
Общею массой своей
Навалившись,
Яростно жмёт на педаль
Вечно голодная,
Всем недовольная,
Неблагодарная шваль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2022
Здавалось - літо... Ні! Ще досі лютий -
Єдиний звук безрадісних сонат.
Хтось безпорадно дивиться назад,
До спогадів з минулого прикутий.
Як вижити? Чи можна повернути
Той затишок простих рожевих свят?
Війна гортає книгу чорних страт
І пише закривавлені статути.
Лунає скрізь лише одне питання:
Невже до пекла ближче, ніж до раю?
Та зараз осінь ближче, ніж весна...
Хвилинка синіх мрій - немов остання.
І крізь зелений серпень проступає
Лютнева мертво-біла сивина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Жити серед вигуків війни.
І благати порятунку в долі.
З волі дивиться у бік неволі
Жінка у розбитому вікні.
Я не знаю, хто вона. Як звуть.
Чи заміжня? Може, в неї діти?
Чим допомогти? Як пожаліти?
Як пом'якшити жорстоку путь?
Осередок болю, вбитих мрій
У будинку - скопище страждання.
Вибух. Без якогось коливання
Злодій, вбивця, покидьок, крадій
Пострілом і поглядом скляним
Хоче вкрасти все її майбутнє.
Хтось повірив в те, що він могутній...
Виявився підлим і дурним.
Буде переможена пітьма!
Будуть нові вікна, нові ґанки.
Я з тобою, сестро харків'янко!
Вистоїмо! Вибору нема!
Переможуть в будь-якій війні
Світлі сили, а не рейх четвертий,
Як не може зникнути чи вмерти
Мій народ в розбитому вікні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
МАГІСТРАЛ
У спогадах відроджуються зорі.
Запалюються в небі всі зірки.
І плачуть в ледве чутному мінорі
Нічних пісень зворушливі рядки.
Вони не посміхаються в мажорі.
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Зникають в тиші, як краплини в морі
Пророчі знаки правої руки.
Пішовши тихо у нічні глибини,
Перетворились люди на світлини
З відбитками усіх важливих дат.
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Не вірив, що не буде вічним літо...
Не знав, що йде до нього листопад.
1
У спогадах відроджуються зорі.
Десь там. Далеко. Наче, уві сні.
Де всі слова - наївні та прозорі...
Реальність! Дай згадати ті пісні,
Де тільки радість, де немає горя,
Де тільки мрії квітнуть навесні.
А всі дороги - світлі та просторі,
Всі оклики - відверті й голосні!
Ми стільки звуків так і не почули!
Чи варто повертатися в минуле,
Де нас вітали добрі диваки?
Нехай у холоди, у спеку літню,
Даруючи нам втіху заповітну,
Запалюються в небі всі зірки!
2
Запалюються в небі всі зірки,
Далекі від неволі та негоди.
Мої дитячі радісні думки
Сузір'ям склались в кращі епізоди
Того життя, де весняні бруньки
Зустріли жваво райдужні пригоди.
Дерева в парку, свіжі та стрункі,
Були зухвалим еталоном вроди.
Життя вінок сонетів теж плете.
Дає і віднімає. І про те
Згадав письменник у своєму творі.
Вже не чекають парки та гаї.
Розгублено замовкли солов'ї.
І плачуть в ледве чутному мінорі.
3
І плачуть в ледве чутному мінорі
Кущі, де міг знаходитись рояль.
Нікому вже не треба тих історій -
Життя тепер - новітня магістраль.
Тут кожний звук загубиться у хорі.
А хор - фальшивий. Правда це, на жаль.
У ньому кожній заздрісній потворі
Пошана. Бо історія - спіраль.
Маленький острів щастя! Де ти, милий?
Ти дарував мені щоденно сили!
І чимось рідним пахли сторінки.
Вже північ. На столі відкрита книга.
І тільки в ній омріяна відлига -
Нічних пісень зворушливі рядки.
4
Нічних пісень зворушлиаі рядки
Оплакують нездійснені бажання.
Чи то дощі... Чи просто сліз струмки...
А може, образ першого кохання?
Щемить... Ще мить! Цій миті завдяки
Колись давно жили ті сподівання.
І зігрівало сонце залюбки,
Відкинувши зневіру й коливання.
На перехресті всіх старих надій
Вже зрозуміло: модний буревій
Не може стати другом апріорі.
Бо він пройшов - і знов на самоті
Повалені дерева молоді -
Вони не посміхаються в мажорі.
5
Вони не посміхаються в мажорі.
Вони не вірять у тверді слова.
У черговому нудному повторі -
Розчарування. Вже не раз, не два.
І у своїй постійній непокорі
Вони не знали, що росте трава.
Вони весь час ховалися в коморі,
Як привид в них і тіло, й голова.
Вони мовчать. Погані чи хороші?
На нас усіх колишніх дуже схожі,
Але як придивитись - не такі.
Вони приходять з ночі, як зі скрині.
Так хто вони? Лише бездушні тіні!
В цей час всі тіні - темні та важкі.
6
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Однаково байдужі та похмурі.
Повзуть у різних напрямках стежки
І створюють привабливі фігури.
Ми, щиро простягнувши дві руки,
Благаємо рятунку від тортури.
Вбивають нас минулого дзвінки
І тих дзвінків затерті партитури.
Відмолюючи легковажно гріх,
Ми тонемо у спогадах нічних,
Як лютня у своєму переборі.
Вночі серед каштанових алей
Святі обличчя янголів-людей
Зникають в тиші, як краплини в морі.
7
Зникають в тиші, як краплини в морі
Ті голоси, що кликали назад.
Туди, де ми стояли на опорі,
Відхрещуючись від усіх порад.
Коли ми вільно дихали надворі,
Вдивляючись в яскравий зорепад,
У кожній айстрі, в кожному майорі
Світ бачили ми тільки на свій лад.
Ми не сприймали щирість і турботу...
Ішов світанок чорної суботи...
Над нами вже зліталися круки.
І, жадібні, ми бігли до врожаю...
Не помічали: нас попереджають
Пророчі знаки правої руки.
8
Пророчі знаки правої руки
Ми відкидали лівою рукою.
Минали тихо місяці, роки...
І правда вже здається не такою.
Здається, що усі слова палкі
Вже охолонули. І за водою
Пливуть. А дивних квітів пелюстки
Там - радістю були. А тут - журбою.
Дивилися таємні глядачі,
Як ми, доволі дрібно живучи,
Дорогоцінні пропускали днини.
Як восени нам втримати весну?
Щемливий спомин витягнув зі сну,
Пішовши тихо у нічні глибини.
9
Пішовши тихо у нічні глибини,
Не взявши нас в минулого краї,
Востаннє посміхнулись ті хвилини,
Вони тепер не наші. Нічиї.
Десь чути ніжні арфи й клавесини,
Для когось ще співають солов'ї.
А нас калічать болісні провини -
Безвихідні, знайомі та свої.
Все менше тих, хто слухає сонет.
Ми інший вже збираємо букет...
Конвалії - тоді. Тепер - жоржини.
То дощ, то сніг, то на траві роса -
Різноманітно плачуть небеса;
Перетворились люди на світлини.
10
Перетворились люди на світлини,
Перетворились квіти на вінок.
Пробачте, непомічені перлини,
Що пропустив важливий той дзвінок!
А докори, немов важкі цеглини,
Вбивають псевдолегкість сторінок.
Вороже дивляться жорстокі стіни
На всіх, хто запізнився на урок.
Насправді, ми нічого не забули.
Ми перейшли вже той кордон з минулим,
Коли вже пізно бити у набат.
Самі собі ми пишемо догани
І мовчки несемо душевні рани
З відбитками усіх важливих дат.
11
З відбитками усіх важливих дат
Йдемо вперед. До пекла чи до раю.
Про них червоним променем гранат
Обов'язково тихо нагадає.
А потім чорним кольором агат
Підтвердить, що назад шляху немає.
Можливо, нас пробачить дивний сад...
Та перед ним - обставин темна зграя.
Мого дитинства милу далину
У спогадах до серця пригорну
І подарую їй осінні квіти.
Хай стане каяттям тепер для нас
На віки вічні, й нині, й повсякчас
Мій парк серпневий, променем зігрітий.
12
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Крізь всі роки пригадує мене.
Він дуже хоче все ж таки змінити
Моє обличчя - сіре та сумне.
І незрадливий, світлом оповитий,
Він посміхнеться і не прожене.
Йому тепер три місяці ходити
В осінньому барвистому кашне.
Тепер немає спокою в душі.
Серпневий парку! Вислухай! Скажи,
Мій вірний друже! Що мені робити?
Пробач мене серед осінніх злив!
Я дотик твій колись не оцінив -
Не вірив, що не буде вічним літо.
13
Не вірив, що не буде вічним літо.
А як у це повірити я міг?
Мене кудись тягнуло, як магнітом,
І осліпив січневий білий сніг.
Тепер - лише сльозою окропити
Все те, що я сказати вже не встиг.
Однолітки мої - давно не діти,
Десь загубився справжній оберіг.
Сьогодні навіть жарти - й ті невлучні!
Всі діалоги - вимушені, штучні -
Дешевий та порожній маскарад.
Занурюючись у легку оману,
Мій персонаж реальний, не з роману
Не знав, що йде до нього листопад.
14
Не знав, що йде до нього листопад.
Не знав законів вільного падіння.
Різноманітні звуки серенад
Вже склалися в октаву розуміння.
Бо він - це я. Кричущий результат.
Збирати нам чи кидати каміння?
Пробач, мій парку! Ти - мій рідний брат!
Все спільне, навіть роздуми осінні.
Куди веде єдина, вірна путь?
Бо тут - давно вже втрачена вся суть,
Тут тільки маски, на байдужість хворі.
Вловивши струм холодної води,
В минуле йду. Мені - туди! Туди!
У спогадах відроджуються зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
- Тук-тук! Пустите Красный Крест!
Нам надо бы узнать
Число сгоревших койко-мест
И записать в тетрадь.
Тук-тук! Откройте! Это мы!
У нас есть интерес!
Решить вопросы до зимы
Нам надо позарез.
Нельзя? Закрыто? Вот уж срам!
А можно сквозь забор?
Мы просим: вы простите нам
Настойчивость, напор!
У нас обязанности есть!
Идём сквозь них, скользя.
Солдаты! Где же ваша честь?
Не стыдно? Так нельзя!
Нам скоро это надоест -
И "грады", и "шмели".
- Мы вас не пустим, Красный Крест!
- Ну ладно. Мы пошли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959206
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2022
Убиты пленные Азовцы.
Число их жертв - шестой десяток.
Обеспокоены торговцы!
Так усложнились схемы взяток!
Торговцы совестью и смыслом!
Всё то, что здесь, вас не накрыло.
Страдает монологом кислым
Обеспокоенное рыло.
Ответь мне, верхняя палата!
Ответь, начальник благородный:
Возможно ль пленному солдату
Отрезать орган детородный?
Возможно ль так, чтоб отрезатель
Смотрел, как сильно кровь хлестала?
Смотри в глаза мне, председатель!
Не прячь смущённое хлебало!
Вы - поощрители чудовищ,
Их грабежей, убийств, кастраций,
Пресс-центры бесполезных сборищ
И никаких организаций.
Пузатый дядя ест немало,
Исправно ходит на работу.
И проявляет очень вяло
Кастрированную заботу.
И все чинуши ровным строем
Тревожным взглядом наблюдают,
Как парень наш ушёл героем...
Но кто героев тех считает?
Зерно давайте! Тонны! Тонны!
А дальше - разбирайтесь сами!
Бегут с тележками ооны
От нас полями и лесами.
Но мой народ... Он всех накормит,
Заслуженно раздаст награды.
Врагу в предельно ясной форме
Ножом отрежет всё, что надо.
Отрезав, выбросит в канаву -
За всех, кого они убили.
А ваши мёртвые уставы
Давно покрылись слоем пыли.
Приёмы, встречи и фуршеты.
Законы, нормы, постулаты.
Из разных точек всей планеты
Молчат трусливые кастраты.
Нет Меир, Рейгана... Не важно!
Есть армия. И мы все вместе.
Летают над мирком продажным
"Оонщина" и "краснокрестье".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959163
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2022
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Війна по всій країні розкидала.
Відбиток свій знайдуть всі почуття:
У морі - совість, підлість - у калюжі.
Герої віддають свої життя.
Під чорним простирадлом - світлі душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Але я знаю точно: справедливо!
Мені шкода зім'ятої трави.
Свої не заберуть - собі дорожче!
Геть! Нижню половину - до вдови,
А верхню - у мішку на красну площу.
Зустрінемо ворожий батальйон!
Навіщо майструвати домовини?
Для добрива згодиться хоч мільйон!
Але щоб кожного - по половині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Коли я зустріч сам собі призначу
Поміж вечірніх вікон на Сумській -
Згадаю я в мелодії простій
Центральний парк - дитинства милу вдачу.
Я по-новому все життя побачу,
Все збудеться в калейдоскопі мрій.
На Павловому Полі - буревій,
Північна Салтівка тихенько плаче.
Сирени - як симфонії тривожні,
А вулиці - розбиті та порожні
І сльози... Їх нема куди подіти...
Я тут. Я вдома. А мені не спиться.
Мій Харків береже, як таємницю
Зелене та з відтінком болю літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
Хто до сих пір у вбивці бачить брата?
На облік треба брати цих людей.
Нас хочуть вбити, прапор наш топтати,
Ґвалтують і розстрілюють дітей.
Розгнівана і чесна Україна...
В ній тисячі загублених життів.
Там, де будинки - залишки цеглини,
Господарі - в траншеях без хрестів.
А серед цих руїн, під сірим вітром,
Де безліч закривавлених долонь,
Понівечена вибухом макітра
Волає гучно: "Пушкіна нє тронь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022
В під'їзді зникли таргани,
Великі, чорні та огидні.
На що образились вони?
Чи їх замордували злидні?
В під'їзді зникли таргани...
Невже і в них буває скрута?
Вони тікають від війни?
Чи від банальної отрути?
Сприймають тільки стусани!
Фінал цей - дуже справедливий.
Втікли з під'їзду таргани,
Від чого - зовсім не важливо.
Немає більше тарганів!
У них трагедія чи драма.
І через певну кількість днів
На фронті буде все так само.
Роздавимо всіх тарганів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
"...Нам не страшні московські воші, нам страшні
українські гниди." (Симон Петлюра)
УКРАЇНСЬКІ ГНИДИ
Московські воші... Що тут говорити?
Бо з ними зрозуміло: вороги.
Нажаль, існують українські гниди,
Які кричали "Путін, памагі!"
Ну що, дешева хвойдо, докричалась?
"Ввєді вайска!" - щоб твій язик відсох!
Тепер ти швидко за кордон забралась,
Продовжуєш і там свій монолог.
А ти, дурний мужик, плював у воду.
Нема в макітрі мозку - інвалід.
Ти ситий був настоянкою глоду -
Щоб серед горла став тобі той глід!
Ти жрав наш хліб. Ненавидів країну,
В якій живеш. Що? Справа не у тім?
Так хто ти є? Людина чи тварина?
І ті, і ті - не зраджують свій дім!
А мер дрібний здав місто окупантам
І думає, що суд не дожене!
Будь проклятий, брудний колоборанте!
Душа і серце - все в тобі брудне!
Ракети і снаряди не забуті!
Не стане вас, як пилу після злив!
Бажаю, щоб "звільнив" вас вбивця путін!
Щоб жодного він з вас не пропустив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Давайте оправдаем Чикатило!
Начнём же конструктивный разговор!
А всё, что Чикатило натворило
Пора забыть, не замечать в упор.
Судьба сложилась очень неудачно
У человека скромного в очках.
Поверьте мне! "Не всё так однозначно!"
Взгляните на него! Во взгляде - страх.
Так сложно сказку отличить от были!
Там вроде жертв - примерно пятьдесят.
А вы уверены, что жертвы были?
Пусть нам специалисты разъяснят.
Он на суде был жалким и побитым...
Не очень ясно, виноват ли он.
Мы ждём, когда пожалует с визитом
Наш старый добрый секретарь ООН.
Зачем нужна вам скорая расплата?
Не торопите истины момент!
Пусть соберётся верхняя палата,
Составит очень важный документ.
Кого-то изнасиловал когда-то?
Здесь есть сомненья. Вдруг наоборот?
Пусть соберётся средняя палата
И все поправки нужные внесёт.
Повесить? Расстрелять? Убить лопатой?
Вы не произносите это вслух!
Пусть соберётся нижняя палата
И утвердит решенье первых двух.
Не надо никого сажать на вилы!
Не надо никого сажать в тюрьму!
Решили, что виновен Чикатило?
Ну что же! Значит выговор ему!
Ах, сколько в вас жестокости и злобы!
Он осуждён. Сжимается кольцо!
Ему так плохо от тюремной робы!
"Давайте сохраним ему лицо!"
Что толку от сурового вердикта?
И как он сможет жертвам помогать?
Наступит эскалация конфликта,
И подсудимый будет нас ругать.
И на кого же будем мы похожи,
Всех осуждая, кто бы ни пришёл?
Но факт есть факт. И жертвы были всё же.
Ну да. Ужасно. И нехорошо.
Вам скажут все известные эксперты,
И подтвердит судебная скамья
Теорию великого Альберта:
"Всё очень относительно, друзья!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958709
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2022
Белгород, доброе утро!
Как вам сегодня спалось?
Жизнь повернула вас мудро
На непривычную ось.
Весело и интересно
Было войну наблюдать?
Белгород! Будьте любезны
Вздрагивать и причитать,
Прятать детей полусонных,
Скрипа бояться ворот.
Так до мозгов забубённых
Может быть, что-то дойдёт.
Если вам думать нет мочи,
Радостные дураки,
Надо побегать средь ночи
В погреб наперегонки,
Чтобы вас ваши ракеты
Не превратили в мишень.
С вами делюсь я секретом:
Харькову так - каждый день!
Взрывы, осколки и раны!
Всё потому, например,
Что недоумок поганый
Смог изучить "искандер".
Дом, детский сад, телебашня...
Как на войне без потерь?
Белгород! Как вам? Не страшно?
Что ж! Привыкайте теперь!
Снизу людишки-ордынцы,
Сверху - преступник и враль.
Жаль хоронить украинцев!
Белгород! Мне вас не жаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958613
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2022
Я ледве впізнав. Чи це ти?
Безлюдний, сумний та похмурий.
На мапі - червоні хрести,
На тілі - жорстокі тортури.
У цій непростій боротьбі
Освідчусь тобі я в коханні.
Мій Харкове! Вірю тобі,
Твої відчуваю страждання.
Не знає любов моя меж
До тебе, безлюдний та тихий!
Коханий мій! Ти не помреш!
Мій рідний! Прошу тебе! Дихай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2022
Преступный русский мир! Будь трижды проклят!
Тебе проклятье - лишь в один конец!
Разрушены дома, разбиты стёкла,
Замедлилось биение сердец.
Тебя не ждали на своём пороге!
Ты думаешь, что всем нам навязал
Хронически воняющие ноги
И мерзкий гнилозубый свой оскал?
Насильники! Убийцы! Мародёры!
Под вами вся земля пылает тут!
И армия, и даже волонтёры
На вас уже с оружием идут.
Летят снаряды ваши. Гибнут дети
Невинные. Начало всех начал.
Будь прокляты все те, кто не заметил!
Будь прокляты все те, кто промолчал!
Слезами обливается Ахтырка.
Над ней по-русски надругалась мразь.
Всю жизнь испорожняясь только в дырку,
Хватает, как скульптуру, унитаз.
Проклятие паскудной русской швали!
Оно дойдёт! Попомните меня!
Оно придёт, откуда вы не ждали -
Из Бучи, Бородянки, Ирпеня.
Разделается с кровожадной бандой,
Которой очень низок номинал.
И назовётся бабушкою Вандой -
Той самой. Мариупольский подвал.
Попавшись на рублёвую приманку,
Ты здесь сгоришь, тупое существо!
И жаждущие крови ваши самки
Примерят коллективное вдовство!
Вас не спасёт вагон собачьих будок,
Которые везёте в свой барак.
Под Харьковом зажаренный ублюдок
Не станет даже пищей для собак!
Языческо-фашистско-православный,
Будь проклят русский мир на все века!
Ты здесь загнёшься. Кончишься бесславно!
Помогут наши светлые войска.
Освободив Европу от кошмара,
Вздохнёт свободно лучшая страна!
И мир забудет запах перегара...
Но жаль, что слишком страшная цена.
Свинья достойна только доли свинской.
Окажется в земле ваш грязный гнёт.
А мой народ прекрасный украинский
Брезгливо сплюнет. И не отпоёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958476
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2022
Зненацька - дощ. Віршам - не перешкода!
Народжувались ввечері рядки.
Неначе знов прокинулась природа.
Це теж світанок, тільки навпаки.
Ще не придбавши сніжну діадему,
Природа всім дарує залюбки
Жоржини, айстри, білі хризантеми...
Осінні квіти - "квіти навпаки".
Холодний вітер все-таки щасливий,
Як жест легкий чарівної руки.
І, створюючи настрій особливий,
Прийшов у серце "квітень навпаки".
А ночі навесні були короткі!
Так палко розпускалися бруньки!
Ті аромати всі такі солодкі,
Цей аромат - солодкий навпаки.
Яскрава осінь гірко пахне листям.
Багато фарб, та інші вже думки.
Вся таємниця в посмішці барвистій...
Це теж весна. Та тільки навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Коли країну роздирають війни,
На фронті смерть, а у тилу - страждання,
Я стверджувати буду це постійно:
Ненавиджу безсовісне мовчання!
Ви мовчите за кого? Проти кого?
З передової їде домовина...
Чому у душах вже нема нічого?
Де мала бути совість - порожнина!
Та мудрістю мовчання охрестили,
Під доброту маскується підлота!
Ці кляті мовчуни заговорили,
Щоб правді назавжди заткнути рота.
Навчають нас мовчати і терпіти,
Не помічати всі криваві плями.
Червоні маки - ці скорботні квіти
Можливо, приведуть когось до тями.
Мовчати - це так вигідно, так зручно!
Все засмітити жестами дрібними.
Лунає постріл правди дуже влучний
Над душами брехливо-мовчазними.
І знову з фронту їде домовина
В якесь село... Там - горе і страждання.
Коли вбивають нас, братів, країну,
Найвищий злочин - вигідне мовчання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Нарешті ми зустрілися з тобою!
Я йшов тобі назустріч, ти - мені,
Врятовані дорогою простою,
Де світять нам з минулого вогні.
Фарбуючи чарівно всю природу,
У двері ти постукала мої.
Я відчинив і віднайшов свободу,
Забувши літні голосні гаї.
Я мовчки подивлюсь у тихе небо.
Почую пісню знов. І не одну.
Тобі смарагдів літніх вже не треба -
Ти принесла багато бурштину.
Про особисте вже казати можна!
Кохана! Я на тебе так чекав!
Тебе почути зможе тут не кожний,
Не кожний сприйме сум твоїх октав.
Ти - скрізь: в душі, у серці і у місті...
Удвох з тобою пишемо вірші.
Я прочитаю збірку твого листя!
Напам'ять вивчу всі твої дощі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Між небом та землею, де догорає обрій,
Де все ще так важливо, де справжній навіть сум,
У щирості своїй слова відверті, добрі
Створили власний світ і свій чарівний струм.
Але той світ - крихкий! Так легко все зламати!
Беззахисний, слабкий, як листя навесні.
І не спитає він: "Ти бідний чи багатий?"
І сприйме почуття. І тихі, й голосні.
Та більшість омине його прості стежини:
Навіщо їм тягар від тих пісень сумних?
Від серця восени він дарував жоржини,
А людям краще тут, серед троянд скляних.
Їм до вподоби струм фальшивого катрена,
В якому сліз нема, а тільки штучний ґвалт.
І не сумують там вродливі манекени.
А замість справжніх слів - "подібні" і "на кшталт".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Відшукайте мене серед сніжних доріг,
Майже мертвого, з поглядом втомленим,
Серед цінних хвилин, тих, що я не зберіг,
Серед мрій, так нахабно розгромлених.
А душа ще живе в зрозумілих віршах
І завжди залишається щирою
Там, де списом в добро, а серця - на ножах,
Там, де підлість махає сокирою.
Ви зустріньте мене в глибині літніх трав!
В сьогодення, огидно-жорстокого,
Дуже спрощений зміст. Я його прочитав -
Все дрібне. І нічого глибокого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Мені так гірко посміхнулось місто.
Повільно йду я з вечора у ніч.
Вечірніх ліхтарів його намисто -
І недосяжна, і коштовна річ.
Та скільки намистинок? Двісті? Триста?
Є сяйво. Та немає вороття.
Змінився я. Змінилось моє місто.
Когось немає вже - закон життя.
А вулиці, немов нічні артисти,
Стоять по мізансценах, як німі.
Зібравши всі хвилини у намисто,
Я покажу його своїй зимі...
Зима, як діамант, легка та чиста,
І не жорстока, як у ті роки.
І їй я подарую те намисто,
А з ним - свої римовані рядки...
У спогадах, як у казках барвистих,
Надія, королева всіх бажань,
Плела своє смарагдове намисто,
Як амулет від болю і страждань.
Тепер плете моє вечірнє місто
(Йому допомагають небеса)
Минулого розірване намисто...
Де кожна намистинка - то сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Скінчилася зухвала літня злива.
Самотній місяць в небі все мовчить.
І він сумний. І я такий вразливий,
Але це тільки в цю відверту мить...
Цієї миті безнадійно знаю
Минулі крики правди голосні.
Заплакало вікно мого трамваю,
Простягуючи дзеркало мені.
Я бачу там потворне та чудове,
Показує всю правду дивне скло.
Там чорний сум і радість бірюзова...
Невже зі мною дійсно це було?
Неначе звуки тихої сонати
Я чую крізь нічний потужний вплив.
Але трамвай не буде повертати
Туди, де все на світі я б змінив.
Я їду прямо. Спротив - недоречний.
Як бути у збіговиську турбот:
Подякувати дзеркалу сердечно?
Забути недосяжний поворот?
Самотній місяць плаче у хмаринку,
Як у хустинку. Їде наш трамвай.
Ніхто не омине свою зупинку,
Де дзеркало нам скаже: "Прощавай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Мені наснилося моє село,
Дорога у дитинство безтурботне.
Часи, коли зневіри не було,
Залізна хвіртка, літечко спекотне.
Мені наснився мій чарівний сад,
Червоні квіти і зелені трави.
Я повертати голову назад
Напевно, вже давно не маю права.
Реальності невидима рука
Жорстоко ставить крапку замість коми.
І мій будинок з літерою "А"
Дарує затишок комусь чужому.
Мені наснились дивні ті часи,
Коли чекала у саду альтанка,
Були живі Бабусі й Дідусі...
Тепер це - неможлива забаганка,
Як і вдихати аромат тих трав...
Мімічні зморшки - то життя відбитки.
Ми вже дорослі. Друг мені сказав,
Що вже померли дві мої сусідки.
Рибалка і ставок - це все пройшло.
Мені тепер не йти по тій дорозі.
Мені наснилося моє село...
Я знову прокидатися не в змозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Я вийду на свою таємну сцену
І буду грати весняний етюд.
Нехай він буде майже як в Шопена -
Без галасу, без зайвих амплітуд.
Не знайдеться для мене монолога -
Я напишу і прочитаю свій.
Можливо, приведе мене дорога
Туди, де візерунки чистих мрій
Переплетуть мене моїм минулим,
Де все яскраве: ноти і рядки.
Я буду грати так, щоб не забули
Всі згаслі та зневірені зірки.
Набридло все в задушливій коморі!
Таємна сцена... Де твої пісні?
Читаю - тихо. Граю в сі-мінорі.
А звук дощу - як оплески мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Ти почуй мене, Січню!
Монолог твій незвичний
Прочитав мимоволі давно.
Неживі змерзлі трави,
Незакінчені справи
Бачив я у широке вікно.
Ти скажи мені, Лютий,
Як я можу забути
Твою теплу міську заметіль?
Вечори твої темні -
Тільки спогади щемні,
Що приносять і радість, і біль.
Оживала природа
І шукала пригоди
В теплих фарбах своїх весняних.
Але красеню Травню
Я навряд чи поставлю
Вищий бал за обставин своїх.
Доброзичливе літо
Сонцем, зеленню, житом
Не зачепить. Мерщій омине.
Ти пробач мені, Серпню,
Мій характер нестерпний,
Але осінь врятує мене.
З головою порину
Я в жадану країну
Без кордонів, ухвал, заборон.
Заспіваю я Жовтню
Тиху пісню самотню,
Вранці знов пригадаю свій сон.
Кожний вдих, кожний видих
У хвилинах розмитих
Має присмак якихось примар.
Хто ж у тім винуватий,
Що їх так небагато,
В кого теж є такий календар?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022