| Сторінки (3/212): | « | 1 2 3 | » |
По отаві іду до тієї криниці,
Що ще може мій прадід колись відкопав,
Я іду, щоб цілющої випить водиці,
Як давно я не був тут,та якось згадав.
Скільки люду пройшло ,всіх вона напувала,
І ніхто не спитав,де взялася в степу,
А вода її дивна по жилах співала,
Піднімала з колін на святу боротьбу.
Хан Батий смакував ту цілющу краплину,
І Петро довгоногий спориш тут топтав,
Тут лунали пісні про весну й Україну,
Тих,хто серце своє за свободу віддав.
Всіх вона напувала,й води вистачало,
А дуби,що край яру,її берегли,
Тільки зараз вода у ній згіркла,пропала,
Як же так,ми тебе зберегти не змогли?
Хто очисте тебе,відкопає джерела?
Хто весь бруд в ній збере,і в яру закопа?
Щоби слава води у народі воскресла,
Не згубилась в траві до криниці тропа.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11002107104
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010
Я зупинився,я зробив
А може зупинився назавжди.
Як загнаний скажений вовк,
Йду навпростець,де міг би обійти.
Куди ішов?Чого шукав в житті?
Що нове в ньому я хотів знайти?
Забув я мабуть істини прості,
Що кожен хрест свій мусить сам нести.
І на Голгофу на хитких ногах,
Збиваючи їх люто до крові,
Тягнув аж до метеликів в очах,
До паморчіння в голові.
Забув,а може то чужий?
А може хтось в дорозі підмінив?
Лиш на горі збагнув я, що хрест свій,
Давно.давно внизу я залишив.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909296572
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2010
Хотів би поклонитися до ніг,
Хотів би на руках тебе носити,
Та тільки жаль, тебе я не зберіг
І ти пішла ,не захотіла жити.
Ти вже ішла, а я не вірив в те,
Ти посміхалася тоді востаннє,
А я казав:»Не бійся, все пройде,
Усе минеться, ну яке прощання»
А ти пішла, від горя я кричав,
Не міг і не хотів себе простити,
Такий важкий на серце камінь впав,
Як довго довелось його носити.
Приходила ти часто в мої сни,
Торкалася чола мого рукою,
А я вві сні благав: «Мамо, прости»,
Ні слова, лиш хитала головою.
Тепер я зрозумів, залишився один,
І сином я ніколи вже не буду.
Гірчить життя, як у степу полин,
Свої помилки вік я не забуду.
Як все давно було, та в пам’яті моїй
Та рана серце кров’ю обливає,
Як мало часу віддаєм ми тій,
Яка народжує і всі гріхи прощає.
14 травня 2009р.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910042069
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2010
Розум говорить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Заб'ється раптом,як колись,
Прокинувшись посеред ночі.
Заб'ється швидко,заболить,
І вже сльоза щоку ласкає.
Чому прокинулось,не спить?
Кого в пітьмі нічній шукає?
І не знайшло.А ранок вже
В вікні з пташками розмовляє.
Встаєш із ліжка,все чуже,
А серце все ж чогось чекає.
А розум просить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Це було вчора,не колись.
Не повернувсь.І плачуть очі.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007241440
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2010
Як швидко осінь наступає,
Вже за весною літо підійшло,
І кожен урожай свій пожинає,
Що добре,що з половою пішло.
І я надіявся, і виросло колосся,
Я вже в уяві хліб свій смакував,
Здійснитись мріям так і не вдалося,
Вогонь шалений урожай забрав.
Тепер стою,дивлюсь на попелище,
Ще догоряє золоте стебло,
А вже осінній вітер полем свище,
Згорів врожай, немов і не було.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007215634
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2010
В день народження квіти дарують тобі:
Хто троянди,хто лілії, а хто може калли.
Квіти я подарую тобі лугові,
Отакі,що коханим завжди дарували.
Назбираю їх вранці,коли ще все спить;
Коли ранок ще тільки на сході світліє;
Коли літня роса на травинці бринить;
І лелека в гнізді на стовбі бовваніє.
Ти прокинешся вранці від запаху трав,
Від веселого вітру,що в квітах дрімає,
Від п'янкого дурману дніпровських отав,
Від пташинної пісні,що вранці лунає.
І пригорнеш до серця ромашку просту,
Якнайкраще,що в світі для тебе існує.
Я вдивляюсь в усмішку щасливу твою,
Нехай серце твоє мій дарунок відчує.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11006251715
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010
Старий скрипаль у руки скрипку взяв,
І полилась мелодія печальна,
Весь зал притих,немов би щось чекав,
Незнаючи , що пісня то остання.
Злилися звуки скрипки і душі
В один дует,і болем залунали.
Маестро зараз був в усій красі,
На скрипку непомітно сльози впали.
А скрипка краяла ножем серця,
І билися об стіни сльози-звуки,
Здавалося не буде їм кінця,
Ніколи не закінчаться ці муки.
Та раптом засміялася вона,
Розреготалась диким,дивним сміхом,
І враз замовкла.Тріснула струна.
Спинився час над сивим чоловіком.
Оркестр затих,мовчав в чеканні зал.
Скрипаль на мить відкрив закриті очі,
Зійшов у зал, і їй під ноги впав,
Згорів,як зірка в небі опівночі.
Обірвана струна його життя,
Та музика для неї лиш звучала,
Її скрипаль дограв всю до кінця,
Тій,що в житті його не помічала.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11005202937
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2010
Затих мій біль,а може десь сховався.
Ти поглядаєш в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем вунісон.
З надією живеш і кожен день стрічаєш,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаєш,що любов втрачаєш,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаєш знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від так жаданного,але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007121200
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010
Ти знову смієшся...
Виктор Гала
Ти знову смієшся,а вчора ще капали сльози,
І знову для тебе всміхається лагідно світ,
Пройшли зовсім близько нежданні,непрохані грози,
Ти вже посміхнулась і знову продовжиш політ.
Дивлюсь,як заграли іскринками лагідні очі,
І сонце румянці малює на білих щоках,
А вітер-пустун задирає спідницю на боці,
І хоче зірвати її у людей на очах
Увесь світ у барвах, минуло кіно чорно-біле,
Рожевий туман напува яблуневі сади,
Жита зеленіють,блакитним всміхаються хвилі,
І небо синіє в гілках молодої верби.
Щебечуть пташки,ти щебечеш звичайно не менше,
Сьогодні для тебе немає ні горя,ні болю,ні бід.
Дивлюсь,і я бачу,що стало тобі уже легше,
Дай, Боже,щоб ти обігріла тепер увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2010
Догоріла свіча, не лишилось і сліду,
Ледь помітний димок залишився по ній.
Я втомився мабуть,я нікуди не їду,
Одиноко стою на зупинці своїй.
Проїзджають авто,літаки пролітають,
Вдалині чути стукіт вагонних коліс,
Добре знаю, мене вже ніхто не чекає,
Я стою і мугикаю пісню під ніс.
Тільки пам'ять не хоче мене відпускати,
Тільки сни про дорогу,та цокіт копит,
Запряжу я коня,щоб від себе тікати,
Утечу десь у поле,де вже не болить.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007097230
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2010
Шкодуєш за минулим?
Виктор Гала
-Шкодуєш за минулим?-Не шкодуй.
Воно пішло,його не повернути,
Картин сумних не треба,не малюй,
Лиш посміхнись,як хочеш щось забути.
Всміхнися долі,що ще раз дала
Чудові ранки,зустрічі з весною,
Земного незабутнього тепла,
Що так лилось при зустрічах з тобою.
Не згадуй погляду моїх очей,
Не згадуй запахи терпкого тіла,
І тих замріяних,мов мед ночей,
Яких чекала,від яких тремтіла.
Як пахне вечір запахами трав,
Дощем,що барабанить за стіною,
День той пройшов і інший вже настав,
І не шкодуй,не ти тому виною.
Спливає час,як з джерела вода,
Сердечні рани добре час лікує,
Розбурхана вода все ж осіда
Любов заснула,серце більш не чує.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007021448
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2010
Тебе придумав, чи приснилась серед ночі?
Та я в обіймах пристрасних живу.
В думках цілую загадкові очі,
Нектар п'янкий із вуст медових п'ю.
Напитися не можу, мов з похмілля
Перехиляю чашу почутів.
Яким чарівним поїш мене зіллям?
Я пив його, я п'ю...і знов хотів...
Від випитого виростали крила,
В обіймах твоє тіло цілував,
І ти була в цей час така вродлива,
Що я тебе богинею назвав.
У моїх мріях ми давно коханці,
Серця в обох вже б'ються в унісон.
Та прокидаюсь як завжди уранці
І бачу, що то вигадка, то сон.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910238382
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2010