| Сторінки (20/1977): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Промок до нитки
Изнемог мой голос
Дорога змейка серпантином
Волна шипит
Я здесь я здесь поёт вокал
И я стою перед тобой, нагой.
Но чист... и телом и душой
Ответь ты этого хотела ?
Хочешь убить свой зев открой
Хочешь согреть собой укрой
И обвилась жгутом и обожгла
вокруг прильнула к шее
Обомлела и отдалась
На бреге океана и камни
Камни застонали хрустальным
Звоном стали пьяны
Гладью волна волну качает
Искрится, славный берег
Шампанью накрывает
Где мой покой? Да и кому какое дело
Зачем я здесь, я там где ты
Не жми прошу и не оковь
Удавка в этом деле вне удела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.09.2011
Пусть! Ну и пусть !
Пусть уходит из сердца грусть
Лунной ночью дождём водопадом
Мы расстались с ним ну и пусть!
Он вернётся ко мне снегопадом
На ладошки мои упадёт скажет
здравствуй моя любимая
как же долго я ждал зимы
чтоб быстрее мчались олени
каким долгим был этот день
люди звали его осенним,
вьюгу я для тебя приручил
и метелицу в твои косы
чтоб твою согревали постель
тёплым пледом сотру твои росы
мягким снегом к ногам упаду...
вот и встретились в зимнем саду
эта встреча во сне награда
ты и я, мы с тобой, а большего...
большего мне и не надо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282956
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.09.2011
Жінка ! Свята святиня !
Оберіг ! Дружина ! Богиня !
По життю лише жінка мати
Стріне доньку і сина
Косма пригладить і зронить
Чисту мережку-доріжку
Молочну галактику світу.
На коліна ,внуча легко скочить
Посадить як вишню в садку
І розіграються тіні стіни
Сухі оживуть і заспівають
Пісню ,душевну грішну просту !
В гості сусідів покличуть
Розділивши скоринку смачну
Зігріту у теплій долонці
Вітром коханням під сонцем
Відкрийте! Відкрийте душі
Стрічайте дітей і батьків
За порогом. Рідним порогом
Порогом пережитих днів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
В клубе Женечки Юхницы
За год можно истощиться
У ручья течёт водица
В ней бездонная душа
К горам ввысь летит
Стремится и взлетает неспеша
Клуб Евгения Юхницы
В этом зале можно выжить
Также можно застрелиться
Легче умереть родиться
Можно всё там можно зреть
Но нельзя нельзя наглеть
В этих титрах можно встретить
Льва пантеру и тигрицу
в общем можно там влюбиться
Небо там и стаи птиц
Ночью гнёзда себе вьют
А с рассвета как начнут
Я там дерево ращу
Вот желанье загадаю
Лепесточек отрываю
Пусть цветёт и пусть резвится !
Клуб Поэзии Юхницы !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282777
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2011
Какое оно это счастье ?
Белое? Белая туфелька
Пляшет на кубиках лета
Осени. И под пушистой вуалью
Тают снежинки весны
Ждёт свою пору в берлоге
Бурый - белый медведь
Его косолапые ноги
В небо хотят подняться
Шерсткой встряхнуть стариной
Медведица там сияет
Алмазами глаз подушка
Сладкие-сладкие сны
Женщины любят,ну а...
Подружки праздники-это цветы
Ресницы бирюльки и брюлики
Салоны каноны вагоны
Всякой такой красоты
Эх, детство !Завяжешь бантик
И красивая самая ты !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282614
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2011
Хірург...
Спаситель...
Погребач...
Він бог...
Не бог...
Мій муж...
Палач...
Крамсає квітку !
Срібними нитками
Пусту, порожню, цвілість
Духм'яною не стане
Квола серцевина
Вмолює клапани скропити
Омити рани біля згину
Або хай вмре! Воскресне
Пагін навесні
Листями-пальцями у сні...
Поволі,розквітне людям
На радість милість долі
Прибавить полум'ям вогню
І спалить знищить спопелить
Святу труну і трунком
Вуст торкнеться ...
До мрії сонця до буття
Злетить і щезне ...
Поклич коханням обернеться
До бога в руки, у твоє життя ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
Якби ж то військо збунтувалось !
А так ... Лишень одні букети.
За що ведуть переговори?
Хто головний? Хто продає білети ?
Не знаю точно, але з двору
Лунають крики про монети,
Хто перший крайній чи останній
Підлиже й скине свою слину
А поїзд мчить нема зупину
Земля комірчик застібає
Ховає вхід до свого саду,
Тобто до пекла по вкраїнськи
На іншій мові буде аду.
Квитки усі придбали ?
"Щасливої дороги!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
-Поглянь! Поглянь яка манюня
Її голівонька ! -Гарнюня !
-Хочеш покликати кричи Кабріолет !
Душа її м'яка пухкенька, вініловий атлет !
Пружинить лапки-авокадо, пробудить сон і...
Мармеладом заслюнить рот твій "Тет-а-тет"
Гірчить як плитка шоколаду - "Корона" сяє і...
Відпадно злітає шовком листопаду - оце так злет !
А рухи ! Рухами керує, таксує тренером пів ставки ...
Щоб здивувати "Спайдер-мена" у них існує ціла схема ...
Але завжди. У дощ погоду чи у шалений пік доби
Вона моя ! Моя усюди ! Вона моя ! А ТИ ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Жизнь - хреновая игрушка
не подружка-потаскушка
потаскает-потрепает
с носом был -с ним и оставит
ты дружище не скучай
не она, а ты играй
она в лес, а ты по хворост
жизнь-спортсменка-догоняй
предложи ей руку сердце
брось в огонь и зажигай
всё дружище исписалась
два словечка -счастья с перцем!!!
ну на этом ....пой !!! играй !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.09.2011
Піт.Холодний,підступний піт.Приходить коли хоче,найчастіше коли не чекаєш.Безглуздо чекати на нього серед ночі.Підшлункова
просила пити.Крапля свіжої води і знову захочеться жити.Орест спав мов немовля оповите солодкими снами.Я б так на нього
й дивилась і лілеяла,та коли хочеш пити,вода стає для тебе чимось таким,такою річчю,без якої ніякі романтичні думки не
вгамують твою спрагу...І я поповзла,так так,саме поповзла.Це теж саме що злітати,різниця лише у тому,що злітати можна голосно
з криком,а от сповзати треба дуже тихо і повільно.От би перетворитись в той момент на шовкову стрічку у такому ж волоссі.
Нарешті та стрічка опинилась серед бахроми на підлозі.Двері.Сильні окови,от як через них прошмигнути,щоб ніхто не помітив.
Один невірний рух і мій план накриє золота таріля,та мені хотілось торкнути її там,серед зірок.Думки,як справжні помічниці
допомагали мені у дорозі і нарешті ми дібралися пункту призначення.Оце смак.Давненько я не відчувала такого смаку води.
Йдемо далі...Він чекав на мене.Він теж хотів відчути той злет.Він усе розумів,уявно мені здалось,що задня його частина тіла
нахилилась.Що він казав?Якби ж я чула,та й прислухатись не було часу.Наближався ранок я погладила гриву Грози.-Пробач,він
мене не скине-Що я відчула? Світ! Я відчула світ.У Чорнобривчика виросли велетенські крила,та вони не заважали нам летіти
серед крони.Віти були лагідні-лагідні,ніжні-ніжні.На пагорбі Чорнобривчик зупинивсь і підскочив на задні копита,а потім
заіржав,та так несамовито і дико,те іржання було схоже на спів горнів,що пробуджують гори,що це?Це воля,Діано,це смак волі.
Саме так вона проявляється,що я кричала?Може колись пригадаю,та тим криком ми розбудили сонце.Повірили?Насправді прийшов час
сходу.Ніхто не має влади над сонцем,ніхто не може його приспати чи навпаки.Як сходило так і буде сходити,і хай там що...
Воно зійде,як сьогодні.Чому я тут сама ?Чому без чоловіка?Тому що він спить,зараз він де-онде літає собі ні про що не
думаючи,або збирає яблука як завжди.Допоки людина спить її не можна тягти з іншого світу,внутрішній голос знає коли треба
пробуджуватись,Орест знає,якби ж то всі того хотіли,я маю на увазі голос.Хоча іноді я теж десь перебуваю,та буває й таке,
що він витягує мене серед сну.Та я пробачаю його,бо ніякий світ не зрівняється з ним,він найпрекрасніший з усіх світів.
Водоспад димів,там мабуть холодно,чи той дим випаровує частку тепла.Я переможу,ще хвильку і я переможу цей страх холоду.
Цей страх,він як футболіст завжди з командою підступає,не гаючи ні хвильки і вже шепоче шепоче.-Злазь,Діано,та чи ти
видерешся знову серед лісу на цього скакуна?Чи може ти підеш пішки і ще встигнеш на каву,а може й на вечірку,чи ти вже
забула,що у тебе сьогодні гульбанка?ні ні,я просто так нагадую,ти ще маєш трохи часу.--К бісу,геть,ідіть геть,дайте спокій-
Думкою я пристукнула випадково в стегно коня...Він трохи невірно мене зрозумів,та вже було пізно,коні не люди вони віддають
себе відразу.Проте я познайомилась з шокотерапією,прикольна штука.Вона вміє лікувати,у цьому гріх сумніватись.Чорнобривчик
не Орест,він не вміє спасати цілунками,окрім того він ще й втік у свої прерії.Тепер точно доведеться йти пішки,ото Орест
буде вражений,жіноча логіка-піду ловити коняку,щоб не сердити чоловіка,а все час,крутить вертить,хочу відпустку.-Діано! Сонечко!
Виходь з води,там холодно. -Дуже холодно!Було!А може й ні,я не встигла відчути.-Оце видовище!Я вже сто років такого не
відчував,й страшно подумати,що я міг не встигнути.-Не кепкуй з мене,шмигни свою кобилицю і відчуєш таке,що й двісті не
відчував.-Мені жаль мою кобилицю,змерзне,захворіє,ти ще довго будеш там скакати?вилазь!-Не вилізу,там холодно,а ти чого
сюди прискакав?ти ж так міцно спав.-Так,я чув як ти сповзала,це було еротично,ледь втримався,але думаю,почекаю,не
хотілось тебе відволікати,чекав-чекав,тут Гроза як заірже,я аж зхопився,ти навіщо мене залишила?-Ми ще довго будемо вести
переговори на різних берегах?Я вже стомилась.Зжалився.Підійшов ближче на декілька кроків,та береги ті ж самі.-Оресте,
поцілуй мене,мені дуже холодно,будь-ласочка...-Мене тут нема,я не входив у ваші плани,та й не може бути тобі холодно.
-Добре добре,я зараз вийду і заморожу тебе своїм тілом.-Не вийде,я на коні.Я образилась?так я образилась.-От і добре.
Слова бувають холодніші за воду.Я виходила з води а вона не хотіла мене відпускати,зліва блищав водоспад сумними скляними
очиськами.Я мала йти до нього,торкнути тих очей,розвіяти смуток,впустити веселку...-Діано,Діано ми так не домовлялись,
не залишай мене,йди до мене.-Не чіпай,я холодна і водоспад теж холодний,ми порозуміємось.Орест крепко тримав мене в одній
руці,а іншою розстебав сорочку.Нарешті він її зняв і розслабив обійми,у такі секунди не варто брикатись,відпустить не
відпустить,а кров розгуляється.Я гадала він вкриє мої плечі,а він постелив її на траву.Як я впала на ту постіль я не
помітила,та вона була така приємна і свіжа як м'ята.Орест розчісував моє волосся своїми гребінчиками,у мене крутилось в голові
і пахло бамбуком.Гипноз не діяв-очі не відкривались,на них впало небо і сотні сотні хвиль то підступали,то поринали,
я згадала сон,диний сон,це він облив мене холодним потом.-Оресте,мені наснилося,що не бо заховало тебе від мене,я йшла
крізь хмари,а воно було устелене вовняними полотнами,я не мала сили в руках,тоді я зрозуміла що дістатись до нижнього
настилу можна лише під кутом гостро виточеного леза,я різала на частини ті полотна а вони устелялись новими й новими.
Тоді з'явився ти як грім,залишаючи після себе відблиски гострозубих блискавиць пройшов крізь моє серце,душу,тіло ,
залишаючи маленькі кольорові кристалики,вони падали нестримними словами і перетворювались на зірки,кололи мені у грудях
а сотні інших зірок дивились на мене пронизливим поглядом,від нього мені ставало моторошно,а полотна виростали,а сотні
чорних очей впивались у мене пиявками і пили кров,в якийсь момент полотна почали втрачати чіткість,я тебе не бачу,та чую,що десь
там далеко ти розриваєш ті полотна і твої кроки стають швидшими-швидшими...Тут я прокинулась,мені було так погано.-А тепер Діано
послухай продовження того сну.Ти прокинулась від грому в моїх гарячих нестримних обіймах,ти хочеш випростатись і вдихнути
повітря,замість нього ти відчуваєш теплі губи,язик,ось тебе вже судомить,йди до мене,промовляш ти лагідним тихим голосом
і я йду,по розпеченому вугіллі.Пече,усюди пече,та я не можу відмовитись від тебе,а ти тягнеш мене і затягуєш все далі
і далі.Тенета,Це справжні тенета,це щось таке,що хоче мати владу над тобою,тиснуть гормони?Звужують судини?Скоро все
скінчиться?І твій мозок полине у сон.Та це не скінчується,чуєш Діано,воно не скінчується...
Боже !!! Що це ? Любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.09.2011
И сегодня ничья ...
И сегодня меня не купили ((
Поменяли бельё .
Причесали пеньюар нацепили и ...
В бикини ... воткнули проспект
Мол читай изучай
Ночь дана для любви
И получится всё он придёт !
Нарубит у.е и приедет
Не приедет ? Пешком придёт !
Но пока я ничейная
Там и живу, никто пальцы мои не целует
А когда-то ... Имела я друга,
Но погиб он в сертном бою
Мой граф ! Король ! На пьедестал
Мне дали честь, я подношу ...
Я для тебя ! За твою жизнь ...
Не пожалел . Я песнь сложу .
В твоё сердце попала пуля
Уничтожила смертным огнём
Зев дракона смеялся ничтожно
Он меня подстрелил белым днём
Я всё помню мой друг ...
Я тебя никогда не забуду.
Для тебя я готовила завтрак,
Убегала ,а ты провожал
Своим нежным таинственным взглядом
Таким же под ужин встречал
Для тебя я хранила секреты
Ты внимательно их изучал
Лапой глаз один прикрывая
Что ты прятал тогда в те минуты ?
Отчего так скулил и рычал ?
Я давно не имею друга ...
Погиб он в смертном бою ...
Он оставил мне краски ночи
Он оставил мне свой окрас
Я рычать научилась "заочно"
И оскал у меня высший класс
Обладать научил ароматом
Носом чую где что "атас"
Было б классно всё - только очень
Не хватает его мне сейчас ...
А ещё ... Я вам тайну открою
"Я не сучка "Но растущей луною
Как не вижу где Граф мой, король ...
Тиииииииихо так, еле слышно , скулю ?
Нет !!! Не скулю !!! Громко вою !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281592
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.09.2011
Мой NORTON сам извлёк, случайно,
И стал лечить, без спроса, машинально.
Изобретатель! Ненужные все связи...
Из рода в род, из грязи в грязи...
Он приволок мне чистую картинку
Рисуй пиши! Пусть клеточка, а льдинка
Расстает и потечёт вода не в кране
На экране, а дальше дальше твоей грани.
И улыбнул, и вся вдруг зарумянилась
Запела заиграла "Не всё так плохо,
Я думала конец, а он скачал НАЧАЛО!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281451
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.09.2011
Історія стара ця і прадавня...
Дівчисько невиправне невгамовне
Людське око
Жадало половину того смоку
В якому світ навколо неї
Крутивсь і завмирав
У дивній грі "Замри!"
Вона вмирала перша
Остання оживала
Дістаючи цукерки всім всім
Нікого не минала по-справжньому
Не понарошку ділила навпіл по-полам.
На свої дзирила долоні
А в них лиш папірці ...
На підвіконні складала їх
У фантики на раз
Бажання всерединку
Ховала їх на два її бажання роздирали
Бо фантики були ті просто клас!
З тих пір у папірцях вона на три
І ділять її завжди твердим корнем
І знову повертаються на раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Я йшла до тебе сім віків
На перехрестях зупинялась
Молитва бавила мене
Хрестом господнім сповідалась
Злітали в небо сотні птиць
І сотні з вирію вертали
А я шукала той поріг
І про любов лише писала
Вуста мовчали й досі ще
Мовчатимуть до ранку
Сльоза на руки упаде
З'єднає на світанку
І срібна крона і жоржин
Пелюстки стануть садом
Ти йди торкай землі
Хай ноги відпочинуть
Хай біль твій матінка збире
У кошик заховає хай квітку
В серденько твоє теплом хай зігріває
Ти йди бо я тебе люблю інакше не умію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2011
А рост мой немножко аленький
Цветочек такой неприметный
Ночью сияю бездною в дороге
Дарю много света...
Мне б каблучёк на двенадцать
Где же моё страшилище
Он бы кивком одним
Маленьким выскреб и дал ответы
Мы ищем про всё забывая
В извилинах серых приметы
Блудим днём много цвета
В лесу домовёнок удаленький
В схиму такой одетый
С палочкой очень старенький
Дарит цветочку лето...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2011
Давай залишим цей мотель
Доступно -людний "коктебель"
Дешевий мутний цей напій
Дзвеницею летить у ціль
Збиває ранить рухає роками
Руйнує душу гріє тіло
Словами айсбергом між нами
у ріках гусне кров холоне
Вуста стають на смак суниць солоних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
А ти люби, люби останню
Першу дію, за руку з нею
Всюди йди не бійся тої вроди
Хай інші...
Та не ти, підземні переходи
Теплом руки твою зігріють
Для тебе спрага ті вуста
Від вуст твоїх вона теж мліє.
Там є вогонь ковток води
В очах смарагдові надії
Там вИток є, чи завитОк
Там не вмирають мрії
Зірки в долонях вимолює там де
Ти йдеш у ратушу твоя рука її веде.
(ратуша-фортеця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011
Мама, милая мама
Встреть на пороге судьбы
Линии все твои пряные
Все отдают твою горечь мольбы
Я... Всё такой же
Не пьяный среди суеты
Малость не стоит дороже
Имя твоё и кожа
Что пахнет хлебом нивы
О, мама, не зря мы похожи
Кистью руки всё старше
Мы стали, но ты...
Смогла сумела сохранить
Ту грань той необьятной красоты...
Вдохновили строки http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280344
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280354
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2011
Візьми фарби художник
в капелюсі і змахом одного з кольорів
зітри цю мазню
якою клеють дахи несумісних будинків
різних вулиць з однаковою назвою
склади картину кольором незрозумілим
дай їй ім'я яке житиме довго
крізь століття від якого не змарніє
небо й земля , що спливає під ногами
коли ти вже нічого не відчуваєш
і мрія стає маленькою непотрібною крихтою
без якої ти не можеш жити
намалюй намалюй моє почуття художник
в капелюсі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2011
Видишь горит светлячёк
над каруселью кружит влюблённость
скоро её убьёт , а любовь
первая встреча прощанье
губ замкнутым кругом
искусстно дарит испытанье
какой-то части сердца
там , где нас нет...мы там
где свет , но там светлячёк.
Нас нет... там где мрак
теряет ищет знак свыше
где мы выше любви
только виктория...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280182
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.09.2011
Я йду. Крокую маленькими вуличками. Проходжу яблуневі сади .
Сьогодні вони цвітуть твоїм парфумом. Непристойним і забороненим
Як той плід. Яблука не пахнуть корицею та флердоранжем?
Так, на першій нотці, та на другій... На третій я вже вдома.
Мої руки, я маю змити бруд,та вони випаровують смолами.
Я заховаю їх у простирадла. Вони зіллються зі свіжістю
Океанських трав,що лягли на мою постіль, що я встелила для тебе.
Мускус і океан... і моя постіль, це все так тягне тобою.
Парфумом твоїм намагніченим, кохання без нас не існує.
Без нього квіти пригнічені, бо їх ніхто не цілує в зимню пору
Коли надворі весна, та сонце не сяє як літом...
Та люди шукають осені, свіжого подиху неба
Твої очі і постіль... І я,так пропахша Le Male
Хочу залишити лист цей таким... Недописаним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Поцілуй мене вустами чебрецю
Заплетись тичинками у коси
Шпилю защіпни не треба досить
В дикі теплі роси поклади
Зацілуй у полі квітку сонця
Серцевину вийми й лоскочи
Якнайдовше липнем квітконосом
Стеблі на долоні обітри
Хочеш я зімлію серед ночі ?
Поцілунком стань перетворись
Прилітай я дуже дуже хочу
Повернись чекаю не барись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
Ходики встали на месте
Весь мир застыл в глазу
А на груди твоей крестик
Чистый горный кристалл
Руки - орудие чести
Честь твоя - это сталь
Мысли твои треугольник
Разделят любой квадрат
Ходики встали на месте
Стрелки друг дружку целят
Сколько им так осталось?
Вот уж минутку стоят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279775
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2011
Ты не надейся, никогда
Не крикну "Ненавижу"
Я слово это прокляла
Когда срывало крышу
Когда сочился гнев богов
Пусть голос не услышу
Мне хватит прелести шагов
Воровка я... И холодеет в жилах
Не верю вам, я вам не верю
Меня любить так тяжело...
Вам страшно? Вы закрыли нишу
Пусть голос не услышу
Воровка я... Иль вы забыли
Когда в ту ночь меня творили
Что открываю двери без...
Тогда я думала вы мой
А вы ничей, ну чтож.
Опускаются ночью завесы
Все рады, вот только бесы
Скучают,я стержень сердца
Не отдам, он мой а тело...
Жизни нить вся по полам
И не мы в ней правим балом
Он решает здесь и там...
P.S.Воровка я ... Я украду и спрячу
Иду сквозь стены образ вижу
Ты слышишь я кричу
"Люблю! Люблю и Ненавижу!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279546
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.09.2011
Мальчик играл резво в парке
Мишка на небо взлетел
-Бабушка лезь на сосну!
Шарик мой видишь уносит
Он золотой, он как ты
Спать ему ещё рано!
Я его очень люблю
Лето прошло...А осень!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.09.2011
По инерции к вам зашла
Не амёба - имею формы
Изобилие бьет ключом
Разве знаем законы и нормы
Несговорчивый банкомат
Сейф коварный-собачья будка
Так бы скалкой...Во, проссвет
Шарик радуга и не нужен патрон
Но в кармане он есть
Макароны летят... Будет хлеб
Это фактор - колосьями
Будет песня, а значит и осень
И подарки Пегас, он покинет Пернас
Безопосным тот час станет
Бурным теченьем души мне
Подарит Грозу и Молнию...
(Карандаши-это и есть гроза и молния)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279304
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.09.2011
Ветер. Веером улыбка
Воздух прозрачен и чист
Зябко. Немного зыбко
Капля росы свежий лист
Ложится на кожный пергамент
Прекрасное вновь исчезает
Взору поддавшись на миг
Ты иней поднёс ниспадает
Сверху-вниз, сверху вниз
Иней в твоих ладонях
Кисть винограда ветка
Ягодку отломив голову наклоняя
Чьё это было желанье?
Чей это был каприз?
Что ты мне подарил!?
Сон на рассвете ...
Слитком иней в руках растопил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279077
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2011
Хоть терзай меня, режь на части
Всё равно мы живём в аду.
Не играют здесь роли масти
Хочешь сердце моё в бреду?
Проснёшся оно завоет раненым воем
Волчицы, волчица в твоём саду...
Ни один путеводник не скажет
"Дай лапу я проведу,есть опиат
Ты зрячий, зрячий на минус плюс три,
Мера - не наказанье, наказаных меньше
Убогих больше чем в сумме сердец.
Мне замолчать, Георгий? Устали мажоры от оргий
От вопля разбитых ...Слово таинства было,
Знала ведь, знала бы не забыла
Это же полный капец (триндец).
Вены, время, тиски, огонь пожирает пламя
Обод чертой окаянной загоняет тебя в пески
Ты уже умоляешь милая, поцелуй
Не для любви и встечи, в язык твой
Влюбилась печень, акт нужен ей в контакте
Тянет в пещеру мечет, зубы её тупы,
А где-то там под вечер в масках любви
Чёт-нечет, сгорают сердца до зари
Ты хотел моё сердце, надо ещё? бери...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278904
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2011
А плата придёт однажды
За счётчик, за выключен свет
Штанина - одни заплаты
Никто не поверит... Нет
Нельзя говорить спасибо
А в сердце скрипеть ключом
Нельзя согревать изменой
И думать, что всё путём.
Она ведь и вправду встретит. Вербально
И вся растворится в нём...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278903
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2011
Вот была бы моя воля!!!
Выдавать пилюли...
Я б квитанций настрогала
И не тычьте дули.
Мир тогда б стал ярко-красным
Дней бы не хватило
Вы считайте свои деньги
Отходя от кассы
Был тут случай не один
Многих тут надули...
02.09.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278740
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.09.2011
Здравствуй, подруга империя
Не можешь ты без меня
Тебе я всегда благодарна
Даже когда одна...
Одна сижу на пороге
Голову наклонив
Ты жадно целуешь ноги
В чашу яда подлив...
Капли его лучистые
Аритмия давит в мозги
Кругами талдычет имя
Сапром летят куски...
Слов-вышиванок искренних
Снежных комочков льна
Уносятся вихрем сна
Даря благодати нежность
Упоенье выпив до края
В глазах твоих утопая
Наложница я твоя
Эх, спутница, моя свежесть
Сладенькая моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278708
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.09.2011
Тёплый пушистый вечер
Распустил синей пряжи моток
На холсте зажигаешь ты свечи
Я вдыхаю в твой мир глоток
Прохладной свежей живицы
Превращаю каплю в поток
Нет... Не должна испариться
Даже капля, в которой исток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278655
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.09.2011
Эта огненная пустыня ...
Я оставлю все мысли и строки
И приеду к тебе на восток
У волны океанской пустынной
Я доставлю тебе восторг
Я станцую волшебный танец
Руки-лебеди пустятся в пляс
Ты подаришь мне камень счастья
Бирюзовый белесый наряд
Никто не узнает отныне
Никто не узнает что нас
В плен захватила пустыня
Никто не напишет о нас...
Так давай помолчим мой хороший
Лечу к тебе мой родной
Дорога, она не пустыня
В дороге не говорят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278504
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.09.2011
Мій чарівник! мій бранець ночі
Коханець мій, то серце хоче
То тіло скиглить, то не я...
Спокусливі хвилини я вип'ю знов охоче
Їх пам'ятаю зранку до темна
Твої глибокі добрі очі і скрип струни
Лунає відголоском "я хочу, хочу, хочу"
І всюди сотні рук твоїх, вони так з вітром схожі
І навіть колір цвіту із зеленню - ти літо
Шалений ти, люблю, люблю коли ось так
Гойдаєш мої віти, тоді я дихаю
Тоді я вся твоя, вмивається верба.
Зігрій, поривом легким роздягай, зігрій
Ніколи не питай, кохай і грай
Відтінками, які мені шепочуть золотом осені
Звуками банджі, я намалюю все, лише бажай
Під гнівом вітру зап'ясток не жалій
Оповивай... Коханий і кохай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2011
Волнорезом раскрою волны
FM уловлю и войду...
Войду в мир затонувших идей.
Найду карту с углами краплёными
Капитана со дна зачерпну
Капитана фрегаты морей
-Поднимись и встань! Очень рано ты
Скомандовал всем отбой.
-Уходи скорей я не раненый
Не вонзить тебе в сердце нож
Видел я не раз что коварна ты
Моя сладкая, а как лжёшь...
Те слова твои так приятны мне,
Только денег, блин, пропадают зря
Жалко денег ты не берёшь...
Мой мундир сотлел весь простреленый
Пули-близнецы, все одна к одной
Все хрусталики, все глаза твои,
Погоди не целуй твой родной...
Не целуй целуй, моя ведьмочка
Уходи, еще раз постой, чтобЫ дрожь
Прошла океаном любви,океаном волшебных снов...
Чтоб столкнулись вновь две фрегаты в нём
И скрылись в тумане ночном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278230
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.09.2011
Умираю подружки родимые
С утреца канарейкой скачу
Пломбы скрипят голимые
Отведите меня к врачу
Только врач чтобы был не лысый
С головой чтобы он дружил
Чтобы взгляд его был не кислый
Чтоб вниманием окружил
Ой подружечки мои трубочки
Ну закиньте хотя бы удочку
Номерочек сама наберу
Говорят не бывать добру...
-Доктор миленький помогите мне
Третью ночь умираю не сплю
Мне бы пломбочку, понимаете
Да покрепче заклеить дыру
Не узнала??? Что ты милый мой
Я твой голос узнаю в толпе
А что доктор ты мне приснилось вдруг
Дома домоньки, я постелечку нам стелю
А ты где сейчас? Моя лодочка
Там где и я сижу? Нет не там?
Слава боженьке...Нет не водочка
Ты же знаешь, текилу люблю
Что-то лампочка стала красная
Ой, подруженьки мои кисоньки
Больше с вами не пью не торчу
Вы простите меня, мои ясные,
Жизнь красавица распрекрасная
Вам налево? Нет, нет,мне к врачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278229
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.09.2011
Налей стаканчик машинист
На газ дави сильнее
Ведь ты же знаешь альпинист
Чем выше тем пьянее
Вон, глянь,какая красота
А горы! Красотище!!!
Я в небо отпущу орла
Ему там лучше в разов тыщу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278144
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.09.2011
Ты слово дал меня сломить
Сломить своей любовью
Чтобы тебя только любить
Я научилась, сердце болью
Чтоб закипела в жилах кровь
Чтоб вырвалась наружу
Фонтаном огненных лучей
Слёзы лились мои, чтоб лужи
Плескались под твоей ногой
Чтобы душа твоя шептала
О, боже мой, я весь благой
О, боже, я ей нужен!
Горят рябиновы костры
Пылает пламя кружат кружат
Слова твои как нож остры
Тату рисуют глубже...глубже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278129
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.09.2011
Где ты сейчас мой ангел
Ангел земной во плоти
Может сидишь ты рядом
И крылья твои на груди
Или безмолвным взглядом
Колени целуешь лихо
Гдебы ти ни был слышишь
Плечи мои так тихи
Смиренны, твоя обитель,
Твой город - ты в нём победитель
Озарил его своим светом
Золотавым горячим цветом
Вокруг камни сияют кларнетом
В нём тепло и уютно в нём лето
Ангел мой хочешь летать - летай
А захочешь домой - прилетай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278030
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.08.2011
Теряю смысл бытия ...
Есть в жизни всё !!!
Люблю смеюсь грущу и плачу
Зачем мне знать что это значит
Как будто родилась не там или нигде?!
Как будто в душу кто-то плюнул на удачу
Теряю смысл бытия ...
Быть может это от того,
Что в моей жизни много есть !?
Есть многое... Но только нет тебя!!!
Теряю... Теряю смысл бытия...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277731
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2011
Я жду дождей лампадка догорает
А в керосинке испаряется елей
Есть спирт в заначке он сгорает
За сутки литр хоть налей
Я жду дождей мешает очень платье
И пчёлки прячутся в улей
Кому-то пахнет осень на закате
Вдохнуть хочу не слышу голос хоть убей
Ты не грусти пусть я грущу
Я просто жду сезон дождей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277722
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2011
На что мне мир в котором правит балом
Не граф король и даже VAAKO
Моей любви надежды очень мало
А жить без чувства даже камню нелегко.
На что мне мир в котором правит балом
Царица осень краски все подряд
А режиссёр налево и направо распишет роли наугад.
Я как и ты. Люблю всё ту же песню
Я неприемлю лжи и лести мы взрозлые уже
Давно не дети, ответь зачем мне всё?
Всё без тебя на свете, ты для меня есть всё
Ты линия, ты день и ночь, ты грусть моя
Моё веселье, ты мой рассвет, ты мой закат
Я всё отдам за миг, очей любимых взгляд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277530
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.08.2011
Маленькі крапельки стукали по лобовому склу,стікаючи тоненькими струмочками,та вже скоро ці маленькі струмочки почали перетворюватись на сердиту зливу.Вона була схожа на незадоволену жінку,яка прагне кохання,а кохання викидають двірники,тоді вона починає напускати туман. Ось і тепер,вже зовсім нічого не видно,і ця темінь буде продовжуватись до тих пір,поки ці дощові щупальці не дістануться коріння найдревніших дерев.Злива і земля,і кохання,усюди,куди не глянь все зводиться до нього,цього дивного почуття.Ця злива,скільки вона має коханців,скільки треба залити сердець своїми слізьми,щоби задовільнити себе,іскільки вона розіб'є сердець,допоки дістанеться того коріння,а листочки затримують її,вони теж бажають тих доторків краплин,ось і ллє.А двірники все відкидають,відкидають ті звабливі заворожуючі краплі,от так би і дивитись на ті краплини усе життя,і бути осторонь,і не відчути того болю.Та Орест відволік мене від того дощу дотиком теплої руки.У нього були дуже сумні очі,в них було стільки туману чи дурману,все одно,він мовчав.Ці хвилини,хвилини смутку,вони завжди приходять,коли ти їх не чекаєш.Я могла би сказати,що кохаю його,та іноді це недоречно,розумієте? недоречно,таке буває.Я могла би його поцілувати,та цілунки в такий час теж недоречні.Орест сумував,я це розуміла,та я була не в змозі розрадити той смуток,я була безсила,безсила у своїй любові,я слухало своє серце,а воно щеміло і пекло,а ці краплі підливали масло у той вогонь,і кохались з усім світом,не підозрюючи про зради.А ми не могли,ми не могли кохатись,ми ледь-ледь бачили дорогу,Орест їхав майже навмання,та якщо ми зупинимось потрібно буде про щось розмовляти,а може й цілуватись,а далі,що далі?Мені розболівся живіт,і знову хтось зажав голову обручками.-Оресте,ти підписав усі папери?-Що?Які папери?Хіба я казав тобі щось про папери?Ні,не підписав.-Ти не встиг?-Не встиг.Він глянув на годинник.-Та замість мене їх підпише мій помічник.-Оресте,ми маємо повернутись і ти підпишеш все,що потрібно,тільки своєю рукою,у тебе все вийде,вдача у твоїх руках.-Діано,у нас гості,сьогоднібув дурний день,я не можу тебе залишити,та з собою теж не можу взяти,клята злива...-Все буде добре,я почекаю на тебе у якійсь кафешці,або у машині.-Це може бути довго.Тоді я нахилилась до нього і прошепотіла-Я чекатиму,чекатиму на тебе стільки,скільки буде потрібно.Вогники,у місті не було такої зливи,я залишилась у автівці,я слухала музику,думала про різні дрібнички,в якийсь момент я здригнулась,телефон,він мене трохи налякав,я схопила його,та то був не Орест,-Добре,добре я все передам,ви не хвилюйтесь,ми зараз живемо за містом,там поганий зв'язок,вона обов'язково зателефонує завтра,удачі вам,...так,вона сумує,бувайте.Ось так теж буває,звичайно,що сумує,там же двоє діток.Грала тиха спокійна музика,трохи дуло,Орест не зачинив трохи вікно,коли я полізла його зачиняти я наткнулась на щось холодне і тверде як камінь,чи залізо,через те залізо у мене зламався ніготь,точно дурний день,пролетіло у мене в голові,що це?Зброя!Боже,це справжня зброя,думаю вона була у кишені чоловіка,о,боже,Діано заспокойся,це ще нічого не значить,просто твій чоловік озброєний,,не чіпай її,будь розважливою,паніка ні до чого не приведе,ні,він не може...що не може?я зовсім не знаю свого чоловіка,зовсім,сльози котились по щоках,та я зібралась з духом,справді дурний не тільки день,ще й вечір,ще й той сон залишив свої сліди,то непростий сон,я маю бути обережною,вуж,який вуж,справжнісінька зміюка.Я її відчуваю,ось тут,я відчуваю її кроки,тихі,непомітні,та нічого,я маю бути сильною,у мене немає іншого вибору,я буду сильною,я поклала на місце зброю,потім знову взяла її в руки і відчула як до мене прибувають сили,в голові стало світло і ясно,живіт зовсім не болів,лише дощ лляв як з відра,потім я поклала в сумку пістолет,телефон,потім я уперше сіла на місце водія,там не треба сидіти як на коні,це добре,ще трішки я дивилась на дощ,а через кілька хвилин я сиділа у затишній кафешці за чашкою кави,було повно люду,я ледь знайшла вільне місце.Всі ховались від дощу,навпроти мене сиділи зовсім юні дівчата,а між ними мов з квітника виглядав нарцис трохи старший за дівчат.Дівчата упивались напоєм небесного кольору,під назвою лагуна і голосно сміялись,їхні обличчя світились юністю,вони загравали з чоловіком,лоскотали його віями,та це не заважало йому поглядати у бік мого столика,не пройшло й п'яти хвилин,як мені принесли келих з шампанським від того люб'язного чоловіка,дивакуватого,насправді дивний,навколо нього бурлила юність,засипала його компліментами,робила дирки в його кишенях,та йому цього замало,недостатньо чи як.За тим столиком я трохи відволіклась,та годинник все одно не давав мені спокою,хоча я була спокійна,дуже спокійна,через хвилин сорок дівчата були згідні вийти назустріч зливі і віддатись їй,та злива кохалась з ким завгодно тільки не з людьми,тут їм стало сумно,та з якоїсь незрозумілої причини ніхто не зрушив з місця,лише одна за одною вони бігали до уборної,та губки підмальовували чомусь перед тим чоловіком,в ту секунду я намалювала табличку й повісила на дверях туалету"Тут можна ще й малювати губи"Скоро я переключила свій погляд до вікна,нарешті він зателефонував,та я не зірвалась і не полетіла до нього,він теж хотів кави,четверта філіжанка не втратила смаку.Орест був веселий,стомлений та веселий-Діано,ти знаєш,дощ скінчився.Заплигнувши в автомобіль,не гаючи ні секунди мій чоловік вправно щось шукав-Що ти шукаєш,Оресте?-Нічого Діано,знаєш,я мабуть старію.-Отакої,у нього вагітна дружина,а він надумав старіти,ось,тримай,ти це шукав?Вже скоро ми були вдома,в хаті було затишно,тепло і тихо,дівчата спали біля камину,Людка порушила тишу.-Ну,нарешті,ну що сталось?Чому ви так пізно?Оце у вас життя!Просто супер!Коні,лебеді,ліс,комахи,комарі серед троянд,-Людко,не починай,а то буде як в тому анекдоті про тещу"Мамо,ви надовго?-А що?-Та нічого,злива на вулиці,злива,Людочко!"та завтра я компенсую вам вечір,завтра я запрошую всіх присутніх жінок до ресторану,питання ще є?-Ні.-А у мене є,ви погодували наших тваринок?-Оресте,за кого ти нас маєш?звичайно,що погодували,і якщо чесно,ми навіть не встигли відчути вашу відсутність,бо ті коні,то ваша копія,ти Діано,не ображайся,та та кобилиця...не знаєш з якої сторони до неї підійти...-Так,так дівчата,годі теревенити,краще підготуйте собі на завтра збрую і лягаймо спати,бо в шість годин нас нема,хто не прокинеться знову буде годувати коней.-Ой,Валічко,я ледь не забула,телефонував твій чоловік,я сказала йому що в тебе все гаразд,він просив передати тобі,що кохає тебе,дуже кохає.-Що?Діанко він так і сказав?Так і сказав що кохає?-Так і сказав,тричі.-Невже мені треба було відлетіти,щоб він сказав ці слова?-Надобраніч,дівчата,надобраніч.
Дякую,тобі,мій боже,за пережитий день,поганий день,та такий теплий вечір,тобто ніч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2011
Подаруй мені білі троянди
Нерозцвівші бутони сніжні
І не треба ходити до Ванди
Кохання твоє дуже ніжне
Встели пелюстками ночі
Прибоєм бурхливим сочним
Омий мої груди і тіло
Щоб я того ще хотіла
Уранці гарячим напоєм
Залізь в мою душу грішну
Не стану я вже святою
Ти любиш коли гіркіша
Подаруй мені білі троянди
Тендітні хрусткі білосніжні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2011
Летит к голгофе стая птиц
Вожак у них орлица
Глаз камень батюшки орла
Когти-игла должна пройти границу
Границу воронья сует вранья
Её взлохмаченные перья играют
Словно переливы ей нужно многое успеть
Вернуть перо, о, небо
Земли не видно, купола
Пьют жадно негу ночи
Глаза каратами блестят
Всё превращая в рай и ад
Так это же столица
О,если б мы могли молиться
Сломила б линию ребром
Неравны силы пали лица
Кровь хлыщет закричали птицы
Над раненой орлицей
Светает и уходит мгла
О, мгла! Впервые так мила
А путь далёк в убежище орла
Но вдруг подняла ввысь волна
Она на гребне, из ран её вино сочится
О, эти купола так освещают лик столицы
Ярчайший свет сжимает боль той птице
Чужие крылья крик орла бальзам в груди
Надежда вера и любовь, не пожалеет вновь
И вновь ведь в венах кровь как патока
Он спас её, он исцелил ей два крыла
Они достигли цели и скрылись в дальней точке
Лишь было слышно так, слегка
Прижмись, прижмись сильней я так устала
Прижмись сильней мне так обьятий не хватало
Пока меня ты не нашёл, пока тебя искала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275367
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.08.2011
Кохатиму тебе я вічно
Для когось буде то незвично
Тобі так личить ніжний тон
Моя ти іскра флогистон
Сьогодні йтиму в паралелі
Я сфокусуюсь на тій точці
Зламаю лінію тунелю
Кохання наше не у віці
Кохання наше у віках
Я подолаю біль і страх
Кохатиму тебе я вічно
Люблю твоя чекаю в снах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2011
За что я люблю осень?
Конечно же за проседь
За серебро очей
За золото листвы
Один момент увы
Я не люблю ночей
Что без тебя холодных
Длинных как нос у бабки ёжки
Люблю я осени дорожки
Те что уводят от весны
И зайчика люблю,что собирает крошки
Люблю я бусы из рябинки
Вы тоже любите? А сны?
Когда грустны когда как льдинки
Не тают под твоим окошком
И я... И я капризничаю ножкой
Но я люблю слезинки, когда стучат
Я слушаю набат...
Тук-тук так тихо осторожно
И каждый под своим зонтом
А я и ты шагаем вместе
И думаем конечно об одном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275208
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.08.2011
Без сумніву він кохає
Наливає і сушить мізки
З льодом змішує дозу віскі
Він бруківку до неї шукає
У спортзалі на тому ж місці
Запрягає себе й вимагає
Ще хвилинку і буде доріжці
Тій кінець, йде до бару і знов наливає
Потім зайві містки підриває
Бо працює, там ім'я її забуває
Та весь залишок він кохає
Безсумнівно він любить опісля
Він потім, пізніше пізнає
Що кохання дзвінкіше за пісню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011
Я всего лишь вернула крылья
Они ведь мои я не ангел
Они по праву мне принадлежат
И пусть эти черные демоны
Не страшат они больше меня
Дороги мои очень дороги
Я не горю не тлею
Я не боюсь огня
Не рисуйте моё пророчество
Ваше имя и даже отчество
Не прельщают я не прощаю
Я не умею прощать
Християне мы ну и чтоже
Что-то важное в вашей коже
Или очень приятно в ложе
Душевный нести трактат
Я не могу не умею
Вряд ли когда-то сумею
Пусть обо мне говорят
Пусть судят пусть загребают
Пусть дьяволом называют
Я не ангел и пусть говорят
Я одену красивое платье
И пройду мимо всех угожих
Я достану наилучший наряд
Пусть говорят пусть тревожат
Я не ангел пусть говорят
Я всего лишь вернула крылья
Они по праву мне принадлежат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274689
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.08.2011
Видишь тот млечный свет
Кто-то открыл им путь
Видишь тропинку ту
Ошибок не может быть нет
Встретятся там их дно
И раразорвут немоту
Горечь обиды ложь
Желанье у них одно
Настойкой впивается нож
Сжались сосуды дрожь
С виду только устали
Но не разбились о скалы
Волны ведь не овралы
Ты его береги сердце
Её береги минуты
Мгновенья опалы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274685
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.08.2011
Это детство сводит с ума
Кружит голову каруселью
Тёплый пряник и кружка вина
И отец словно над колыбелью
Вот это была весна
Вот это было веселье
Ложка с мёдом стояла пьяна
Я ладошкой глаза прикрыла
Гречкой пахнет её не терплю
Аромата её не хватало
Я сегодня мёд не люблю
А в детстве всегда было мало
Вот бы ветром мне стать взлететь
Корабль сдвинуть с причала
Не люблю я слово конец
Мне нравится слово начало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274423
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.08.2011
Скажу тобі так мій милий
Міняти шило на мило,невигідно
Не з руки, так довго тебе терпіла
Тож трішки і ти потерпи
Роками до нього звикати
Щоб потім три слова сказати
А як же його цілувати
Скажи мені милий скажи
Кохано моя зоре ясна
Ти стала занадто "опасна"
Я хочу тебе залишити
Життя таке гарне прекрасне
Роками шкарпетки не прала
Вії лише фарбувала
Уранці не цілувала
Ні люба я хочу втекти
Поглянь в мої яснії очі
І мрії у мене дівочі
Ну хто ще скажи так стрекоче
Ніхто окрім мене не хоче
Коханнячко те вберегти.
Бесідували аж до ранку
Під небом земним на ганку
Зорі святі рахували
Стомилися повставали
Бо далі треба іти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Я кохаю вас до безтями
Землю й небо для вас стережу
Мої соколи йдіть же до мами
До серденька вас пригорну
Голуб'ятка мої зернятка
Немов соняхи у цвіту
Я виховую вас втираю
Пеленою оту красоту
До природи звертаюсь, ненько
Дай їм стежечку осяйну
Загартуй, щоби кроком легенько
Обходили слово - війну
Щоби стержні оті не зламались
Щоби Бога вони не цурались,
Лиш від вітру макітри схилялись
Щоб пізнали любов неземну
Я кохаю вас до безтями
Більше всього на світі люблю
Пригорніться швидше до мами
Я любов'ю вас обіллю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Ти йдеш? Навіщо залишаєш
Мене у просторі думок?
Ідеш, тому що не кохаєш
Силющий, злюща доля, рок
Набридло все це монотонно,
Ти невгамовний, послідовно
Біль притупляється зникає
Швидко до рук твоїх звикаю
Ти знову йдеш, не йди благаю
Винищуєш мій кожен крок
Не витримаю більше я розлуки
Я не злечу, я впаду, розіб'юся
Скажи навіщо і до кого за тебе так молюся
Коли повернеш не зігрієш холодні мої руки
Не йди, благаю обернися в останнє гляну у блакить
Послухай серце як клекоче послухай як болить
Розлука то є злети, а зустрічі падіння
Я хочу впасти милий й ніколи не вставати
Хочу твоїх обіймів, не можу більш втрачати
Іди, нестерпний, не вертай, нічого не вигадуй
Лиш згадуй, чуєш, згадуй, ім'я не забувай
Бо я тебе кохаю, кохаю, пам'ятай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Есть чудеса, есть камни без оправы
Вершина неба и земли
Озона в лёгких очень мало
Там слева пропасть справа скалы
Стихия ...
Восхожденье в свет
Рисует цветом алым
Немалость,сотни лет
Нимб ореол рассвет
Стихия ...
Играет в прятки, ожиданье
Ты чувствуешь себя
И ты не лишний
Ты в темноте, но ты в порядке
Стихия ...
Ведь сам Всевышний приглашает
Подарен луч,луч солнца дарит свет
Свиданье и долгожданный твой ответ
Ты входишь в сказку, там волшебник
Стихия ...
Колдует что-то, в руке колосья
Догорают, даёт обет
И рассветает, нет больше нимба
Ты на вершине горы Олимпа
Стихия ...
Ты обретаешь минуты счастья
Обьединяют тебя и мир
Уже не страшно и не важно
Ты итальянец или грек
Ты главное вдруг понимаешь
Ты любишь жизнь ты человек
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2011
Кокетка
Обычное тело,брюнетка
Губки её конфетка
Подобны волнам вдали
Глаза её арбалеты
Зелёные от тоски
На кистях звенят браслеты
А в сердце одни осколки
Попробуй-ка собери
Слова её нежно-колки
Свирелью поют у реки
Грудь у неё корейки
Как вы сказали? Индейка ?
С яблоками? В шпинате ?
Лучше ещё в гранате ?
Дело всё в аромате?
Спрятанном изнутри?
Фольга её звёздное небо
Медведица друг большой
Водолеем сливает звёзды
Делая круг шальной
Они льются на чёрные косы,
Становясь золотистой волной
Спесивой задумчивой искрой
Животик бёдра и ножки
Как у игривой кошки
Кредо её кокетка
Жизнь театр игра рулетка
Кокетка стреляет метко
Как там твои виски?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273692
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.08.2011
Он юным был - не ведал боль разлуки
Она красивою была - он взял её на руки
Он тяжело дышал и никого не замечал
Он ждал её, он полночь ждал
Та ночь была полна греха
Они поддались искушенью
Он думал будет так всегда
Бывают взлёты, чаще паденья
Он подарил ей два крыла
Он думал сбудется мечта
Её мечта была другой
Её прельщала высота
Она летела выше выше
И никого не слыша...
Вдруг растворилась в точке
Он думал будет у них сын
Она хотела дочку...
Он юным был - не ведал боль разлуки
Она дарила ему жизнь
А вместе... Вместе муки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273185
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2011
Він глеком був незвичним через форму
Ніхто не міг збагнути його норму.
Він мав би зігрівати в собі млеко
Та він був тут, напій той був далеко
Вона до праці ставилась охайно,
Щойно приходила все оглядала і,негайно
Шукала ключика тремтячими руками
І відчиняла дверці під столами
Потім шукала знову ключик,
А він чекав, він знав, це доля неминуча,
Потім підносила його до неба,
Він був щасливий, що скажіть ще треба?
Так танцювала з ним щоранку
Його лілеяла плекала пилиночки здувала,
А на ніч в шафу замикала,
І він чекав, чекав того світанку
Вона до нього прилітала
Крильцями ніжно обіймала
Метеликом ставала
Він так кохав...Вона кохала...
Минали будні, свята минали,
Минали довгі ночі,одного разу
Він побачив чужі нестримні очі
І він відчув її образу
-Я хочу цей! Ось, загорніть
І швидше швидше не тягніть-
-Погляньте, ось, тут брак
Надщерблена тут шийка-
-Я хочу цей! Я ж вам сказала
Ви тут працюєте замало?
Мені підходить його шийка
Й яка різниця, ввійде лійка-
А він мовчав, покірно ліг в долоні
Вона ж крилята заховала у відчаю в полоні,
Минають дні, минають будні,минають довгі ночі
Вона сумує і гадає хто долю напророчив
Може зайчисько неслухняний до нірки не заскочив.
Вона і далі там працює, удень, посеред ночі
Складає дивні очі, глек повернули
Не вгледіли, розбивсь, у центрі, на підлозі.
Вона працює, все складає,уже напівдорозі
Складе і знову затанцює, метеликом на розі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2011
Наші світи дві паралелі
Ти хочеш мати дві оселі.
Тебе я любий пробачаю
Запрошую на філіжанку чаю,
Та не ходи за мною всюди
Жінки то марево облуди.
Я ще не осінь, та уже й не літо
Моє волосся пахне квітнем
Цвітом весни, кохання, вітру.
Я залишитись у ній хочу,
Мої слова тебе лоскочуть,
Ти не зі мною, що ж ти хочеш?
Чому питаєш? Чому на рани наступаєш?
Чому цілунків не дарую,
Тому що бережу вуста...
Для нього любий, все для нього
Для нього пісня гомінка,
Його чекати буду вічність
Він моє поле вітер річка
У моїх косах його стрічка
Він по воді мене веде
Він моє щастя, моя мрія
Моя малесенька надія,
У вирій він мене несе,
Та я люблю його, кохаю
Він стогін мій,моє ессе.
Ми два світи з тобою
Світла і тіні паралелі,
Мій любий ми лише світи
В яких запалені мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Здравствуй, милый родной человек.
У нас светает, но не сомкнуть мне век,
Прости, пишу, но я скучаю, как сотни рек
Я погибаю без океана,его не видел целый век
Ревность меня сьедает мучает отвлекает
Где ты сейчас и с кем ты,
С кем провожаешь закаты
Где и кого встречаешь
Теплы ли твои рассветы
Ответь, любимая, где ты
Слова я твои вспоминаю
Другую ищу, но знаешь,
Когда зажигаю свечи, всё думаю
И гадаю где ты любимая,где ты,
Сладки твои только речи
Словечко одно, а больше,
А больше мне и не надо
И полетят отрадно долгие долгие дни
Быть может её и встречу
И забуду тебя насовсем,
Но пока вспоминаю встречу
Но пока только ты на свете
Мой хранитель и мой тандем
Ты прости, моя дорогая,
Весной распускаются почки,
А я вспоминаю осень
И белый пух тополей,
Пусть он тебя согревает
Целую, пиши, твой Андрей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
О, время! Неумолимый мой судья,
Который год шагаю рядом я
И снова вдаль дорога манит
Вновь приведёт и вновь обманет
Сегодня пал на землю снег,
Пушистый лёгкий и искристый
А воздух стал прозрачный, чистый
Ко мне пришла любовь.
Ты прижимал меня к груди,
Разве кто думал, что там впереди
Как нежно согревал мои ты руки
И мысли не было, конечно, о разлуке
Мы были счастливы, любили
Но снег расстаял, мы забыли
Я помню к нам пришла любовь.
Пришла зимой,заворожила мою кровь
Теперь об этом часто вспоминаю
О встрече новой, вновь зимой,
Забыть хочу, я о тебе мечтаю,
О, Боже, дай мне силы,я снова замерзаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272732
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2011
Я знову сяю, знову небо під ногою
Встеляє простирадла білий пух
І кличе кличе "Встань до бою!"
Полонить душу голосом твій дух.
Я знову біля тебе, мій коханий,
Казковий милий серцю дорогий
Вразливий ніжний чарівний жаданий
Такий далекий і такий близький.
Я голос твій нікому не віддам!
Моє серденько вирвалось з полону
Перепелицею злетіло в небокрай,
Зкривавлена душа стікала стоном,
А блискавиці обпікаючи вогнями
Безсиле тіло, що тікало від потоку,
Щось обіцяли, мабуть рай.
Тоді почула вкотре голос твій
Твій подих я відчула біля вій
"Візьми моє крило і підіймись
У небо,де світить сонце, до зірок!
Я йду до тебе, озирнись,
Я роблю перший крок!"
Я голос твій нікому не віддам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
В автомобілі я відчула як закриваються мої повіки.-Діано, ти не проти того якщо на слідуючій неділі тебе огляне лікар?-
-Він чоловік?-Так,це чоловік,я пам'ятаю,що ти не любиш гінекологів жінок.--Добре,я не проти,якщо ти так вважаєш саме так
і буде.--А ще сьогодні мені потрібно закінчити деякі справи,тому сьогодні додому тебе відвезе водій,я буду пізно.--Добре.
Що він сказав?водій,який водій.Мене трохи нудило,я попросила зупинити автівку,я вийшла,я хотіла вийти лише на хвильку...
І чого мене понесло до того дуба,я схилилась трохи біля нього,у мене щось шуміло в голові,я трохи присіла обпершись об ту
деревину,лише на секундочку,і звідки вона виповзла?Змія,справжнісінька змія,очі в очі.Я розуміла,що мені не можна й моргати,
і чого мене так нудило,долі секунд їй було достатньо,щоб впитись мені у руку.Через мить я сиділа у машині,кров...по ногах
кров,багато крові,вже скоро я нічого не бачила,лише чула як шум стихав у голові і нарешті стих.Що було далі я не пам'ятаю,
та коли відкрила очі,то побачила стелю і холодні білі стіни,поруч сидів Оест,підпираючи руками голову,він глянув на мене
і мені здалось,що то не його очі,він взяв мене за руку і прошепотів-Діано,пробач це я у всьому винен,якби ж я знав,я б
ніколи,ніколи,та ті бумаги,на той момент вони мені здавались такими важливими,пробач мене.--Що зі мною?--Ти втратила трохи
крові,це через шок,то був вуж,то не змія.--Я...я втратила дитину?!-Відповіді не було.Так,я її втратила,я немічна,не
вберегла,не зуміла...В той момент мені хотілось,щоб поруч була мати,хотілось розради.-Діано!Діано!Відкрий очі!Мені дуже
потрібне твоє прощення!-
Діано,відкрий очі!-Оресте,чому ти так кричиш?-Боже Діано як ти мене налякала!-Я провела рукою по нозі,-А кров?Де кров?
І змія...Де вона?--Яка кров?Яка змія?-Я поглянула на руку слідів від укусу не було,я зраділа.-Оресте,обійми мене сильно
сильно,це лише сон,страшний сон.Після того сну у мене все трусилось,увесь день боліла голова і ніякі антидепресанти не
знімали той біль,та ще й з самого ранку завітала Світлана Федорівна.-Діано,зайдіть будь ласка до мене.Цього разу Світлана
Федорівна не діставала чашки,вона взяла купку листків,що лежали на столі-Діано,я не знаю,що мені з вами робити,ось це,
це все заяви на звільнення і думаю це ще не всі.-Саме про це я і хотіла з Вами поговорити,я не збираюсь,я не хочу бути
завідуючою дит.садочку,а ці заяви мене зовсім не хвилюють,бо мої очі залишаться там де й були,я піду Світлано Федорівна
на мене чекають діти.-Як то?То ви відмовляєтесь?-Так,я відмовляюсь.-Тоді,тоді навіщо всей цей маскарад,тоді я зберуся силами,
й ще трохи попрацюю,та й не дозволю я цій Лесі мене посунути,я ж...заради Вас.-Вам дуже личить цей костюм,я піду...
Голова,що з нею коїться,чому так болить голова і усередині щось ниє,ниє.
В обід зателефонував Орест-Діано,як ти?--Добре,у мене все добре,то коли той водій за мною приїде?--Я сам тебе заберу,
після роботи я домовився з лікарем,він має змогу оглянути тебе.--Тоді я чекатиму на тебе.
в тиху годину спали усі,Єгор запропонував поспати,у мене пе було сил,це була слушна думка,я теж помістилась у тому ліжечку
у тому ліжечку мені ставало краще,та я не могла закрити очі,щойно я їх закривала на мене дивились ті очі,пронизливі
колючі очі.Я мала себе чимось зайняти,та чим?Як же я не додумалась,водоспад!Озеро!Я згадувала той світанок,непомітно до
мене підкрались мрії,мої далекі мрії.Я бігла по піску,теплому приємному піску,а хвилі торкались моїх п'ят,згодом я бігла
назустріч тим хвилямякі вони хороші,теплі,вони співали мені колискову,я відчувала спокій і гармонію,бо поруч біля мене була моя
родина,мій коханий чоловік,а ще у тих хвилях ми ловили маленьку русалочку,вона була схожа на маленьке янголятко,її кіски були
заплетені,вона то щезала у воді,то знову з'являлась,а її кіски залишались сухими,мені так хотілось погладити те волоссячко,
та коли я наздоганяла і вже,ось,тримала у руках,вона ховалась у воду і перетворюівалась на рибку,наче граючись зі мною,а
потім знову з'являлась і знову ті кіски,ніби ніхто й краплею до них не торкався.-Діано,поглянь скільки русалочок,он там,
та мені не хотілось тих,мені хотілось цю,з сухими кісками.Поки Орест мене відволікав,вона щезла,тоді я засумувала.
Мій чоловік виніс мене на беріг,на теплий пісок,я лежала на тому піску,мов на теплій ковдрі,а наді мною спливали хмарки
різної форми,ніби там було царство звірів.Коли я підійняла голову,вона знову була на поверхні води,вона кликала мене,
вона любила гратись.-Оресте,поглянь,знову та дівчинка з білявим волоссячком,злови її для мене,ти ж казав,що все прекрасне
на землі,то для мене,я хочу мати таку дівчинку.-Пані Діано,прокиньтесь,уже всі діти встають.-Дякую,мій хлопчику,ходімо
вмиватись.Після тихої години Єгор розповів мені гарну новину.-Пані Діано,я зробив все так як ви казали,коли я подарував
той малюнок мамі,вона так мене обійняла,а тато,увечері подарував їй .-От,бачиш,як добре,ти малюй Єгор,малюй частіше їм ті
малюночки і все буде так,як ти того забажаєш.-Правда?-Найправдіша правда,повір мені.-Я вам вірю.
Після роботи ми їхали до лікаря,лікар недовго мене оглядав,потім покликав Ореста.-Ну що я вам можу сказати,вам потрібно
зняти тонус,ви занадто схвильовані,може ви забагато працюєте?може вам поїхати до моря?трохи пізніше,не зараз,у вас трохи
збільшена матка,тому через тиждень я чекаю на вас,за цей час будуть результати аналів,якщо відчуєте втому, просто лягайте
і відпочивайте,удачі.
Орест подякував лікарю і ми вийшли.Біля самого виходу я відчула подих квітів.-Оресте,що це так пахне?-Це олії,
ефірні олії.-Я хочу їх нюхати.Кожен аромат мав свою силу,та для початку Орест вибрав жасмин,цитронелуі полинь,а мені
сподобався аромат неролі і пачулі.
Салон автомобілю перетворився на парфумований відділ,по дорозі я змішувала краплі тих аромомасел і відлітала у вир,
а небо покривалось чорним плащем,наближалась гроза.
Боже!Невже уе ти створив стільки ароматів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268024
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.07.2011
Тут трохи задушно,чи не так,дівчата?Ви не проти якщо я відчиню трохи двері,гадаю нам не завадить ковток свіжого повіртя.
Я відчинила двері та вікно. -Діано,чому коли діло доходить до твого я,ти завжди робиш паузу,хто тебе цьому навчив? Скільки
разів хотіла спробувати-дзузьки,а у тебе,так артистично,у тебе завжди знайдеться привід протягнути хвильку.--Це дуже
просто,іноді людина так розраховує сили,на хвильку переносить себе туди,де все сказано,можливо,так вона аналізує, а,
можливо звільняється від лишніх слів,Людо,ти ж філолог,ти маєш це знати,все просто,все дуже просто.За ці роки у мене теж
нічого не змінилось,не рахуючи того,що я поста подорослішала на декілька років,знаю знаю,я ще зовсім юна,та це теж ілюзія,
якою ми так любимо себе втішати.Я стількироків вдосконалювалась,рухалась до ідеалу,втрачала стільки сил,а коли зрозуміла,
що нічого ідеального немає,мені стало так легко,тоді я почала відчувати смак до життя,а скільки разів я його втрачала,
скільки разів хотіла вхопити й тримати тримати,та хіба можливо втримати воду у долонях,хіба не затерпнуть пальці від того
зусилля?--Діано,вибач,це соловей?Чи мені так здається?--Так,Людочко,це соловей,і він справжній розбійник,він тримає на
контролі усіх птахів,чуєш як виспівує?Завтра буде дощ.--Це він тобі так проспівав?--Я знаю,сьогодні його пісня аж
занадто дзвінка і голослива,завжди після такого співу йде дощ.--Діано,я так давно не чула такого співу,що через нього
пропустила все що ти говорила,просто я згадала,як ти казала про Ореста,дуже давно,щось про щастя,що соловей співає там
де щастя,невже він справді до вас прилетів?--Пусте,то сухай Людо,бо й той спів скоро сплине,як вода з рук,та це все
неважливо,важливо те,що я вагітна,дівчата мені не можна пити багато вина,ви ж розуміте...а ви пийте,вам же можна.
Поки дівчата слухали пісню солов'я я уявила театр,сцену,завісу і акторів.Одієї миті я сиділа у залі,іншої переносилась на
сцену,а може то не я була на сцені?може то моя тінь так грала важливу роль,чи навпаки?може то тінь сиділа мовчки у залі,а
я грала на сцені?Неважливо,неважливо хто грав,головне гра,гостра цікава гра.
-Діано,тепер тищаслива?Скоро у вас народиться маленьке диво,ти почуваєшся щасливою?--Валю,я закохана,і мене теж кохають,
хіба може бути щось більше цього?--Не знаю,я ніколи не відчувала того піднесення,розкажи як це воно?--Кохання!Про нього
складають вірші,про нього можна багато писати,його можна і побачити,та його потрібно відчути серцем,розумом,тілом,це як
ковток повітря,іноді гарячого-як спекотне сонце,свіжого-як ковток м'яти,навіть морозного-як зимовий ранок.У ньому є плюси,
та мінуси теж,як наприклад великий мінус у тому,що воно не дає часу на паузи,тому кожен вдихає його по-різному,це залежить
від подиху, Валю,я не знаю,чи я зможу все тобі це передати,та я спробую,ти бачила пейзажні картини?дивне запитання,
звичайно,що бачила,вони є різні,та якщо придивитись,то ти обов'язково маєш відчутиподих того майстра,вдихни його,відчуй
його руку,заглибся у його душу і потони у ній,бо він був щасливий,саме тим подихом він малював.--Ой,Діанко,яка все-таки
складна ця штукенція оте кохання,я ще ні разу нікому не казала отих дорогоцінних слів,та й Олександр не полюбляє цих розмов
він вважає,що коли вже нема про балакати,тоді й починають пусті розмови про преславуту любов.--А ти не кажи,ти напиши,
на клаптику бумаги"Я КОХАЮ" і повір у себе.--Я вірю,та у нього зовсім інша Віра.--Думаю,дівчата,нам потрібно трохи відпочити
бо якщо Орест прокинеться і мене не буде поряд,то вже скоро мені теж знадобиться той клаптик паперу,ми встаємо о п'ятій,
тобто через годину,а ви відпочивайте,ось ще пляшка вина,може вам ще знадобиться,а вранці Орест принесе ще з гаражу,до
дев'ятої ми повернемось,тому не сумуйте.--Не турбуйся,залиш ключі і все,думаю ми не заблукаємо.--Точно,не заблукаєте.Я
відвела дівчат до кімнати.Мені не хватало повітря,не дивлячись на пізню пору,я все ж таки увімкнула душ,прохолодний душ.
Через декілька хвилин мені стало краще.Я тихенько,навшпиньочки,пробралась до спальні,немов той кіт до глечика.Орест
спав,солодко солодко,якщо я ляжу,я розбужу його,хай ще поспить,хоч трішки,а я не буду лягати,я підсунула пуфик і тихенько
вмостилась,мені зовсім не хотілось спати,поглядом я торкалась кожного клаптика його тіла,світало,кімната перетворювалась
у світлицю,сонячні промінчики торкались обрисів губ Ореста,мені теж захотілось їх торкнутись,я ледь пересилила себе й
вийшла на мансарду. Пахло живицею,ялиною і лісом.В міжрядді стояли непохитні сосни немов військо солдат,з великими
могутнімі волохатими ручищами,я чула голос-Діано,ти у безпеці-Так,я знаю,відповідала я,бо я маю воїна і цілу артилерію
солдат-.Як добре,соловей трохи стих він не марнував даремно свій голосочок,все одно той хор не зупинити.
-Діано,ти що стрічаєш світанок без мене?Йди до мене.Боже,яка ти холодна, стомилась?--Є трохи.--Треба було тебе забрати
раніше,вони ж не на одну ніч приїхали.--Друга ніч буде не така,розумієш?по дорозі у місто подрімаю.--А ти уяви,що друга
ніч,це і є перша,одна і єдина,саме так я і роблю,завжди перша.--І остання?--І остання.--То ти актор?--Саме так.-І він почав
мене заціловувати,то ніжно,то кусаючи.Я танула в його руках,я закрила очі,а коли відкрила на мене посипався трояндовий
зорепад,а потім ті зірки почали вибухати фейєрверком на моєму тілі,залишаючи обпіки на Орестових грудях.
Тоді грай! Грай мій скрипалю! Грай!
Звуки дисканту черпай!Не зупиняйся
Грай! Пісня хай ллється за край!
Струни мої тримай! Грай мій коханий!
Грай!
Боже!Це щастя? Чи це теж ілюзія?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267927
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.06.2011
В домі ще пахло суничним варенням,отож дівчата ще встигли насолодитись ароматом останніх ноток.Поки дівчата змивали з себе
подорожній пил ми з чоловіком годували коней та птахів.-Оресте,навіщо ти збрехав,що я вагітна,тепер я не знаю що мені з тою вагітністю
робити.-А навіщо ти скупила пів магазину іграшок?-Навіщо навіщо,для того хлопчика.-Тоді залишайся вагітною,іноді і лікар
не каже хворому,що він хворий,а ти чула як вони раділи,вони мені повірили і ти повір,повір хоча б ненадовго,ану дай мені
свій животик,я послухаю що там коїться.І він прихилив своє вухо до мого живота,і що він там хотів почути,там ніхто не стукав,
та я на мить затамувала подих і навіть закрила очі,цей процес виявився досить приємним. Коли ми повернулись дівчата були
свіжі і веселі.-Ну що,дівки,з чого розпочнемо нашу святкову церемонію,що будемо пити?Є вино,шампанське,--А горілка? У цьому
домі є горілка?--Горілка!Як же я відразу не здогадався...-Ні,ні ми пожартували,до речі це ти навчив нас жартувати,-Тодіііі.-
-Тоді вино,тепле вино,дівчата перекусювати будемо?-Будемо.-
Дівчата трохи зголодніли,а мене ще зігрівав шоколад,та коли вони почули як тріщать у каміні дрова,Людка наклала повну тацю
м'яса і ми залишили сонячну кухню.Я дістала величезну ковдру і ми повсідались прямо на підлозі,щоб краще бачити вогонь.Він спокушав
нас своїми гостро заточеними багряними язичками,то сикався до нас мов дикий кіт,то затихав,десь у глибинці каміну
танцювала кароока циганка,вона розмахувала своїми хустками і була схожа на жар-птицю,з величезними крильми,від тих крил
у нас запалали щічки і кров розлилася гарячими потоками у венах.Орест нахилився до мого вушка-Діано,я люблю тебе,ти
найкраща жінка у світі.-Оресте,ми все чуємо,а ми що не хочемо побажання?--А вам,дівчата,я бажаюгарно відпочити.Щойно
Орест щез,як ми загуділи мов бджоли над квітками,вогонь робив свою справу,вино теж,з кожним ковтком ставало тепліше
тепліше,а скоро вже й зовсім гаряче.Ми так давно не бачились,що й не знали хто першим порушить ту тишу,Валентина проживала
у Ізраїлі,після інституту вона від'їхала туди з родиною,а Людка жила у Санкт-Петербурзі,а я жила тут,у лісі,щоправда
дівчата цього ще не знали,та це буде для них сюрпризом.-Діанко починай.--Ну що починай,ми ж не інституті на лекції,а
у мене у гостях,тому я поступаюсь місцем гостям,Валю,як ти поживаєш у тих далях,як там твій хлопчик.--Ой,дівчата,у мене
все добре,я маю гарний будинок,гарних діток,у мене вже їх двоє,обидва хлопчики,живемо стерильно,вже аж нудить від тої
стерильності,усюди,куди не глянь,усе блищить,хоч сідай та плач,іноді я так і роблю,тоді мій чоловік залишає мене і йде
до друзів,а я залишаюсь сама з дітками,розумієте сама...-Валю ну чому ти сама,ти ж з дітками,хіба це не розрада.--Так,
це розрада,до певного моменту,та мені хочеться ще чогось,більшого,я більше не витримувала цього,тому я тут,хоч на трохи,
може це ностальгія,чи ще щось,я маю це зрозуміти,та й мова,мова дівчата,щоб ви знали що це значить говорит українською
мовою,це так добре,от і зараз,так тепло коли вона ллється у тобі,-та Людка її перебила,-Валю,це не мова,це вино,гаряче
вино,та й що тобі до тої мови,ти ж єврейка,--Ай,Людко,ну і що що то вино,головне як ллється,я вже й сама не знаю хто я,
усюди по-різному.--Насправді ти вірно вчинила,що приїхала,ти це зрозумієш,от жаль тільки що це розуміння трохи дорого
коштує.--Коли ти там,ти розумієш інші цінності,не все має таку ціну,як ми думаємо.--Цінності,у кожного вони свої,а чоловік,
він тебе розуміє,він зрозумів те,що ти тут?--Так,він ніби розуміє,а ніби не розуміє,коли він роботі мені добре,я навіть
сумую за ним,та коли він повертається,мені стає нудно,особливо від тої стерильності,він лікар,він добре заробляє,та
ми все одно живемо у кредит,це ніби твоє життя,а ніби не твоє,налийте мені ще вина,воно таке добре,Людко,розкажи щось
про себе,може стане веселіше.--Я! Я це я ,моє я занадто велике,от би його скоротити трохи,та мені так добре,я щаслива,
ну може щось ще й потрібно,та поки усе без змін,тільки не питайте чому я не виходжу заміж,бо у мене на це запитання алергія,
мати розвинула,вона дуже хоче онучку,та й Олександр не проти,а от я,я не хочу,це ж потрібно кохати,а значить навіки,
а я навіки не вмію,признаюсь тільки вам,від того,що я повертаюсь вдосвіта до свого будинку,мені приносить більше задоволення
ніж почуватися коханкою,це таке щастя,коли ти відкриваєш двері своєї конурки,а там,нікого і тиша,і в тебе є ще аж дві
годинки і ти лягаєш у свою постіль,чисту,духмяну,недоторкану,тільки ти і постіль,у якій увесь світ,який належить тобі повністю
і ти занурюєшся у нього геть з головою,я одиначка,дівчата,я просто одиначка.--Неправда,ти просто так заспокоюєш себе-
-А що є правдою?Дівчата,що є правдою у цьому світі,хіба ж не ті самі ілюзії?--І скільки вже років Олександр терпить
світанкову втікачку?--Майже чотири.--Ого--Що ого,та він дівчата такий же як я,він любить вставати сам,застеляти ліжко сам
і снідати теж він любить сам.--А може це теж неправда?--Може й неправда,Діано,ти що хочеш,щоб ми затопили твою квартиру?-
-Нічого,це лише ніч,а завтра це все щезне,і ці розмови,і це вино,і все це буде таким маленьким і мізерним,тож у нас ще
є трохи часу,--А знаєте,дівчата,я увесь час згадую школу і вчительку,історії,вона увесь час мені про себе нагадує,от
стоїть переді мною і все тут,--То сходи до церкви.--До чого тут церква,це щось інше,на перервах у школі я весь час чимось
розважалась,одного дня я плигала на скакалці,а вона стояла перед школою серед вчителів з гордо піднятою головою,до речі
їй було років сімдесят,на височенних підборах,худа-худа,ніби з Бухенвальду,модно одягнена,з зачіскою а її парфум долітав
аж до мене,і з мундштуком у руці,вона була така граціозна,а той мундштук їй так личив,а коли вона затягувалась тим димом,
вмить щезало пів цигарки,вона була така таємнича і водночас відкрита,вона мене просто заворожувала,а одного разу я не
втрималась в підійшла до неї,коли я сказала їй,що вона не така як всі,вона так посміхнулась,за все своє життя мені більше
ніхто так не всміхався,і сказала"Це через те,що я курю."Тоді я сказала,що не через те,що ви курите,через щось інше,а що
саме я не знаю,тоді вона ще раз мені всміхнулась і сказала"Просто я вільна!"і запросила до себе у гості.--І що,що було
далі,ти ходила?--Так,хіба я могла таке пропустити,та то вже інша історія,--Людко,то розкажи,-Тоді,ти,Діано не встигнеш
про себе,а ми теж хочемо знати,як ти жила ці роки,у нас що немає більше вина?--Ну що ви,є,ще ціла пляшка.-
Повні келихи віри надії і любові.-Салют!Дівчата!-Діано,в твоїй кватрирі дуже швидко плине час,скоро вже й світати буде,
а ми ще й не наговорились,попрси свого бога,щоб він хоч на мить зупинив його,бо ми маємо бажання насолодитись цим напоєм,
та й розмову ми не закінчили.
Того дня,вірніше тої ночі,я зверталась до бога з проханням,але того прохання ніхто не чув і не знав,це було моєю маленькою таємницею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267672
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2011
Вони уміють лиш писати!
Розпнуть тебе на аркуші листа,
Як Іісуса розпинали коли він ніс свого хреста,
За що? За слово,що писалось,якого так боялись
Щурі, що землю риють, не знайдуть вихід,
Бо нема хвоста, хвости свої повідрубали,
Вони із них жертовник слали,щоб бути схожим
На крота, бо кріт в свої апортаменти
Нікого не пускав,тож після тої жертви
Усіх їх він прийняв, посів на троні під землею
Й усім сказав:-Хоч я і трошки сліпкуватий,
Та в мене шуба із плеча, якщо захоче хтось украсти
Сусід побачить, я почую, ой біда,тож ваше діло
Підривати усі слабкі місця, робіть прориви
Там де скачуть оті копитні, болить від них
У мене голова, і ще завдання вам даю, хто
Ластівку спіймає, тому окрема плата,
І обережно з тими, що мають жовті роти,
То публіка така...ті поки колір змінять,
Вони як ті собаки, собак остерігайтесь
Вони гіпнозом діють, залишитесь без шкіри,
Не тільки без хвоста, скоротите потомство,
Ну ніби все, якщо щось пригадаю, то вам
Ще загадаю.- Пішли, пішли у бій, не вояки і не солдати,
Як вибрати той курс й кому штурвал тримати,
Ой розгойдали землю, не треба й підривати.
Обрали накінець, а він угледів сіру недотепну миш
Згадав собак і втік їз нею під вінець.
І знову йдуть, не вояки і не солдати,
А звичайнісінькі дебати, вони не дбають
Про потомство, вони гадають кого швидше,
Куди і як послати, немає курсу і не буде!?
Піднімімось любі друзі хоч на милю над землею,
Бачу розкіш я і небо, ластівка літає,
Болять крилоньки у неї, та дітей не полишає.
Хіба може вона впасти? Крилоньки зламати?
Коли разом із птахами буде піснь співати!
Якщо впаде, знову встане, знову заспіває,
Хай ця пісня пролунає у великім краї!
Хай син Божий дасть їй сили крила не зламати,
Хай приставить охорону, хай оберігає,
Ті, що вміють лиш писати, хай напишуть всюди
Час настав.Той,хто повзать народився-не може літати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
Вже поночі. Фіранка. Крізь скляні очі
Світять ліхтарики, а сірі пасма кіс
М'якими лапками в них стукають, муркочуть.
Лоскочуть душу, мережками впиваються до сліз,
Вирвати хочуть . Я визнаю. Самотність визнаю
Не хочу, та чи й мушу, безмежна хвиля підступає,
Спогад навіює, штовхає, розбити хоче, колихає.
Не спиться їй в холодну ніч, намокла стеля,
Залізти б у спекотну піч, зловити іскорку тепла,
Імла. Лише імла...Безформенна зруйнована імла
Посеред ночі, крізь неї жевріють, немов дві зіроньки
Такі ж самотні непідступні повні лукавства чисті очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
Тепло! Тепло сегодня! Солнце греет
И твои руки - белое манто!
Любимый мой! Я открываю двери
Я жду! Люблю и верю как никто!
Стань на пороге. Ладонь в ладоне
Сердце млеет...Люблю и мысли
Грусти далеко...Я здесь, я рядом
Я сумею...Хотя мне это нелегко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266615
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2011
-Оресте! Будь ласочка,ще один разочок,останній,я обіцяю.-Цей останній ти обіцяєш вчетверте,Діано,це останній. -Добре,добре
І знову,коло під небесами,верхівки вишень то погойдувались,то завмирали,вітерець летів нам назустріч,лоскочучи наші
обличчя,в якийсь момент я зрозуміла-я не хочу,не хочу бути директоркою того садочку,я вихователь,я маю виховувати дітей,
і якщо я вплину хоч на одну дитину і вона досягне успіхів,тоді це все недаремно,тоді я виконаю свою місію,та з іншого боку
директор може мати вплив на працівників дитячого садочку,та він не може віддати себе повністю дітям,бо у нього з'являються
нові обов'язки, а ще я була дуже прискіплива,та і це не було головною причиною,головною причиною були сімейні відносини з
чоловіком,Орест мав стати щасливим,його відпустка мала бути саме такою,про яку він мріяв,а я мала бути його помічницею.
-Оресте,я не хочу бути директоркою.--Не хочеш,то не будь,думаю це й справді останнє коло,сьогодні ти достатньо політала.-
Після тих гойдалок у нас паморочилось у голові,цілуватись ніхто не хотів,ми були голодні і знущатися над шлунком три
години,це вже занадто.На щастя у тому парку є миленька кав'ярня.-Діано,поглянь яка вдача,наш столик вільний.--Столик,
наш улюблений,пам'ятаєш як він зігрівав наші руки гарячим шоколадом і безквітними тістечками у зимові вечори?--Так Діаночко
пам'ятаю,хіба таке забувається?-
Ой, той столик чарівний,за ним Орест цілував мої руки,прикладав їх до серця,а воно так тріпотіло,мов у полоненої пташечки,
і сьогодні його трепіт не змінився.-Шоколаду будь ласка,дві філіжанки гарячого шоколаду,для початку і...два безквіти...
і два келихи червоного шампанського,дякую,Діано,може ще щось?--А ще,будь ласка,яєчню з беконом...з сиром...і...свіжі овочі.
Через декілька хвилин ми насолоджувались ароматом шоколаду,а той безквіт,як справжній квіт танув у роті,-Діано, ти
спокусниця!Поглянь,що коїться навкруги,чоловіки замовляють безквіти з шоколадом,не можна так спокушати людей.--А жінки?
Оресте,жінки замовляють чоловікам яєчню?--Ні,жінки не хочуть шоколаду.--Оресте,А закохані!У цьому залі багато закоханих?
-Багато Діано,дуже багато,аж двоє!-Ой,Оресте,мені не можна пити шампанського,бо я стаю божевільна,і тобі теж не можна,
ти за кермом.--А я і не буду пити,ці келихи твої,а щодо божевільства не хвилюйся,у мене є ліки,може ще безквіту?--А що
однієї порції чоловікам у залі замало?-Замало,Діано,замало,ти би бачила їхні вирази обличчя,а те про що вони думають...
Будь ласка,принесіть ще один безквіт!--Якщо я з'їм цей тортик ти мене поцілуєш прямо тут--Ні,ні і ще раз ні,ти що хочеш
щоб згоріла кав'ярня,я,наприклад,не хочу,я люблю цей столик,люблю гарячий шоколад,тебе люблю за столиком...-Мене!Ти любиш
мене,після столика,так?--І після столика ти теж дуде гарна.--Досить,досить розмов,поїхали додому.-Діано,будь ласочка,
ще один тортик,я ж терпів твої каруселі вісімнадцять разів,поглянь як гарно працюють офіціанти,ми просто не маємо прав на
дисонанс,а ти що так сильно хочеш додому?--Ти такий гарний і веселий сьогодні,так я хочу додому.--Рахунок будь ласка!-
Перед виходом з кав'ярні я зачепилась через поріг і зламала шпилю.-Ось,бачиш,Оресте,що відбувається від перенасичення?-
-Калорій?це не від калорій,це твої ніжки хочуть нові босоніжки.--Ого,які рими,то що йдемо за босоніжками?--Звичайно,що
йдемо-.Босоніжки ми вибрали швиденько,і кросівки теж,іноді жінки йдуть за босоніжками,та натомість обирають парфум,
і з цим нічого не вдієш,саме так спрацьовує жіноча логика,просто парфум заповнює пустку всередині,отож у жінки завжди
має бути парфум,тоді вона стає трішки щасливішою.-Діано,парфум?-.Та навпроти того парфумузнаходився дитячий відділ,
магнітна хвиля зачепила моє волосся і якимось чином я обирала іграшки.-Діано,може цю?--І цю,і ось цю,а поглянь на цю,
поглянь які вони чудові,і ось ця мені дуже подобається.-Через кілька хвилин ми не знали куди складати ті іграшки. -Мабуть
досить,Діано,а парфум?--Іншим разом Орестику,іншим разом-.Сьогодні ми були схожі на дітей,що вабляться у піску і будують
замки.-Ну що,ми нічого не забули,додому?--Так,додому!-
Щойно ми зрушили,зателефонував мобільний.-Діанко,привіт ,де це ви вештаєтесь,ми тут приїхали до тебе,двері ніхто не
відчиняє,слухавку ніхто не підіймає,як у вас справи?--Людко,а ти приїхала до мене?--Ще й не одна,зі мною Валентина і ми
вже стомились тебе чекати,ти скоро будеш удома?--Чекайте,дівчата,зараз ми будемо!--А я вже було подумав,що буде гроза,
а ну поглянь Діано у небо,що там з хмарами?--Ти сьогодні дуже милий,я люблю тебе,дуже люблю!-.Скоро ми були у дворі,
Дівчата були без валіз,чому?Вони стомились мене чекати,не знаючи де ми й що ми,та коли ми зустрілись,то всі так
загомоніли,було стільки радощів,що в одну жменьку й не зібрати.-Діано,твої вікна такі стомлені,та ми їх розвеселимо-
-Людочко,ми тут більш не живемо,ми переїхали,я поглянула на свої вікна,вони й справді були сірого кольору,я не знала як
сказати про той ліс,щоб не лякати дівчат,та Орест мене врятував-Дівчата,сьогодні зранку обіцяли грозу,та щоб вона не
застала нас у дорозі,треба не стояти,а їхати за валізами,а там і побачите наше царство,та наберіться терпіння,бо
до нього треба їхати три години.--Ого,аж три години,ви що переїхали до іншого міста?--Майже-.
Місця для валіз було замало через іграшки,та й мої дівчата люблять босоніжки,та ми все помістили.В дорозі було весело.
-Діано,Оресте!З вас що треба щипцями витягувати ту новину?--Яку новину?--Як яку,іграшкову?Діано,Діано,ну скажи,не
втомлюй,який там тиждень?Оресте,ну скажи хоч ти,і не купуйте більш іграшки,ми теж маємо щось прикупити-.
Я замовкла,бо десь вглибині душі пересилювала потік,який наближався до горла,а Орест,взявши мою руку сказав-Це тижень,
маленький тиждень-.Тоді дівчата так довго кричали ура,що й не помітили як ми під'їхали до оселі.-Ось ми і вдома-
Коли ми увійшли у дім всі як домовились.
Боже!Дай миру цьому дому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266612
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.06.2011
Куди ти йдеш? Куди ведуть дороги
І хто торкається твого крила?
Призупинись і помолись, бо ті облоги...
Світ завеликий - стежка замала.
Куди ти йдеш? Коли я так далеко
Коли до вирію збираються лелеки
Ти там де я? Чи там мене немає
І хто виспівує солодке те ім'я,
Ще й ветивером ноги обтирає...
Цариця! В Єгипті навчена, а я...
А я бездушна, мрійлива пісня солов'я
Кохати хочу - зволікаю, утікаю,
Не вірю - падаю, коліна підіймаю
Встаю іду і знов шукаю,
Тебе, ти там де я, я тілом відчуваю
Бо добре знаю - немає пекла
І не буде раю, я інша стала... Я не я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2011
Делайте ставки! Господа офицеры!
Пока небо затянуто серой плевой
Любовь Надежду Веру без меры
Прыгай танцуй пляши но не стой!
Не стой на месте как истукан
Ведь ты рождён на минном поле
Среди подсолнухов, туман...
Туман уйдёт в чужой карман
Карман зашей, чтоб без заплаты
Чтоб выжить смог ты до зарплаты
Делайте ставки! Господа офицеры!
Небо натянуто нижний слой просит
Спокойствия, идите тихо, спокойно
Без нервов! Сим-сим не проходит
Имеется выход! Идите гурьбой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265934
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2011
Ни стихов ни поэм ни песен
Только ты только дивный сон
Только слышно далёкое эхо
Шёпот листьев и лёгкий стон
Стонет роза в саду умываясь
Стонет ива ветвями стегая
Стонет сердце а он не идёт
Не стоните вас ветер ласкает
Вы отдайтесь ему он поймёт
Тихо стало...ни стихов ни поэм
Ни песен... только ты...только я
Только мы... только сон..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265881
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2011
Лагерь! Великое дело!
Почти месяц не видеть мам,
Сумасшедших, нежных красивых,
Тех что ходят следом курсивом,
Наносящих ущерб и шрам.
-Здравствуй, мам,
Я такой счастливый,
Здесь все киски - ириски мяу,
Здесь все котики, все игривы
Здесь не шастают по углам,
Не тревожся здесь очень классно,
Ты расслабся грудью вздохни,
Я же взрослый уже, не малый,
Ты так часто не приходи,
Улыбнись же своей улыбкой,
Ну иди же иди, ждёт такси
На прощанье возьми конфетку
Завтра лучшую принеси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265115
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2011
А давай отдадим им небо
Пусть кружат вероломные птицы.
Землю? Землю тоже ты хочешь оставить?
Ты так добр, так тревожишься где им гнездиться,
Тогда... В каракатиц, мы должны воплотиться,
Ты согласен, лишь бы сы со мною,
Даже вглубь, там где дно морское
Приготовило краски света,
Мир в лианах и звёздах, может там...
Может там наше небо? А может планета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264998
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2011
Ты супер слогатель лего
Конструктор сложнейжий собрал
По цвету, по смыслу, и...
Целуешся ты очень смело
И пусть, пусть плачется
Завтра тело, я стерплю
Лишь бы ты, расцветал
На губах оригами, упивался
Влагою розы, будь со мной,
Не жалей эти слёзы,
Полынный напиток любви,
Я болею тобой несмело,
Приди, поцелуем умелым
Мой целитель, болезнь изцели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.06.2011
Не плач, моя милая мама
Дочь твоя расцвела
В твой праздник любимый светлый,
Когда ты меня родила,
Не плач, моя милая мама
Дай слёзки твои утру
Соберу я все твои травы
И поднесу к алтарю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264616
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011
Где-то солнце сияет светом
Где-то тучи сгустились шаром
Где-то лилия белым цветом
Расцветает, в пруду знойным летом
Изумрудным укрывшись шатром,
Светильник зажёг ты серебряный
К лампадке летишь мотыльком
Играешся с нежным лотосом
Испаряя благой аромат, а где-то
Луч любви затерялся в тучах,
Но прольётся он вновь и опять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264609
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2011
Говорят что блондинки дуры,
Зато они очень стройны.
А брюнетки имеют фигуры,
Но зато они очень умны.
А рыжульки - они прелестны,
Ласковы и нежны, о шатенках
Я не забыла, шатенки они
Чудесны, но немножечко, ну...
Скучны, расскажу вам сейчас
По секрету, блондинка ты ли
Брюнетка, шатенка и бог с тобой
Наряд одевайте со шлейфом
Дарите мужчинам любовь,
Не считайте вы эти копейки
Сколько стоит, чего и по чём,
Ярлички снимите с брительки
И вкушайте целебнейший яд,
Кто сказал что любовь со страстью
Не подруги, а наоборот, а я вам
Скажу- не верьте, там где страсть
Там любовь живёт, не ищите себе
Оправданий, что духовны мы,
Наоборот, страсть с любовью
Живёт процветает, всё по праву
И любит бог, кто таинству дверь
Отпирает и кто честно себе не врёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264423
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2011
Я обрежу твой звук пера
Станеш тихой пребрежной рекою,
Нырну в тебя с головою,
Черепашек там буду искать,
А найду...Буду так ласкать...
Заласкаю, небо расколыхаю,
Грозою, открою тебя изнутри,
Ну скажи, зачем нам стихи?
Не люблю я их, не кохаю.
На груди моей пой и пиши,
Только я,только ты, либо-либо
Не стоит, другим в тиши,
Я обрежу твой звук пера,
Ты не скажешь за это спасибо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264286
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2011
Краса наповнена лукавством
Зруйнує храм, збудує дім
Висушить серце, нові явства
Піде шукати, новий німб.
Добро! То зовсім інша сила,
Відчуй в собі його політ,
Краса не варта того дива,
Вона ніколи не врятує світ.
А от любов! Її голівка не сивіє,
Молодшими нас робить на багато літ,
Примножить сили, розжене потоки-мрії
До витоків, де бра горить, не гасне
Й не тьмяніє, візьми її, у тій
Красі захований мій цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011
Я хочу гарне плаття мати
Тебе у ньому зустрічати,
Його спочатку намалюю
В зелений колір зафарбую,
Зніму мірки й законструюю,
А потім перевірю на баланс,
Давить у груди, от біда,
Іду до тебе милий друг,
Моя широкая спина,
Ця математика проста,
Її не дуже полюбляю,
Та що робити, віднімаю
У тебе п'ять, лиш п'ять см.
На пілку прибавляю,
Бо пілка замала, ну от
Тепер я маю гарний крій
І плаття буду мати,
Його в великії свята
Я буду одягати,коли мій
Любий буде поряд, щоб
Він дивився на мій колір
Колір очей, очей як море,
Як два великих океяна,
Щоб без вина п'янів, п'янів
І млів, мій милий, мій жаданий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
Два сердца встретились в пути
Соединились две божественные птицы
Приют небесный одарил сияньем,
Не в силах удержать взаимное желанье
Всецело предаваться ласке,
Первому свиданью, все почести преподнести,
Купель поднять, благоухать, любовный танец
Исполнять на царском ложе и резвиться
Как подобает, двум неразлучным птицам.
Мечтал ли ты?! Но видно подарено
Судьбой обряду совершиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264000
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2011
Дорогой в два километра
Я из лесу шла домой
Пёс рядом бежал ничейный
Немножко небритый чужой.
Лапа одна подбита
В неравный попал видно бой
Глаза его были сердиты,
Но с виду совсем не злой,
Навстречу рулил Volkswagen
Хотел меня загрузить,
Пёс яро оскалил зубы
По-волчьи как начал выть.
Прохожий шёл осторожно,
Не тронул его, не выл,
Вот закончились уже ели
На тропинке он гордо присел
Сколько гладили его нежно?
Сколько в нежности пёс этот жил?
-Балто! Возьми конфетку
Ты её заслужил.
Он не тронулся даже с места,
Хотя и голодный был,
-Балто! Возьми!-и руку
Тихо к нему поднесла,
Он дотронулся еле-еле
Не дрогнула даже рука.
Где-то очень далёко
Всё ж открыл он мне свой оскал,
Собака... Простая собака,
А как понимает людей,
Завтра этой дорогой
Снова буду идти
Куплю ему две конфетки,
Может встретится на пути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263821
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.06.2011
Я обмануть тебя могу
Ведь женщины не дети,
Хотя сама давно стою
Одной ногой, где твои сети
Тебя забыть, забыть хочу
Хочу оставить в жарком лете,
Твои глаза меня манят
Влекут и зазывают,
Себя не раз ловлю на том,
Молю оставить на потом
Все мысли, согреваюсь
Твоим теплом, бегу и возвращаюсь
Опять к тебе, к твоей воде,
Которой умываюсь, милуюсь
Кожей я твоей, я ею упиваюсь.
Скажи, ответь, любовь на свете
Всё же есть? Или всё так, мгновеннО
На планете? Я обошла весь мир и свет,
Никто не смог ответить, ты не молчи,
Ты только не молчи, мне больно понимать,
Что я одна и ты один останемся в том лете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263666
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2011
Після зміни на мене чекала Світлана Федорівна. Мої думки готували для мене коктейль,а в кабінеті директорки смачно пахло,
побачивши мої очі вона дістала два келихи, її очі теж не дуже сяяли,не думаю,що їй так хотілось того напою,тому я
запропонувала перенести розмову ,чесно кажучи вона аж зраділа.У мене було трішки часу я йшла розпеченим містом у бік парку,
назустріч бігли стомлені люди,та все одно метушились,здавалось на льоту вони вирішували сотні питань,які ніколи ніяким краєм
не торкнуться їхнього життя,та життя без цього їм здавалось нудним.Парк,він покликав мене,саме тут до мене приходили думки,
саме тут я приймала різні рішення,ось чому я тут.Міст...Я любила його,любила стояти посеред мосту,дивитись з нього на
річку,в моїй голові лунало моє ім'я,ніби мене хтось кликав,а може мене кликала вода? Може в ній я знайду відповіді?
Ось і серединка,зупинившись я обернулась навкруги,тут не було людно,люди ховались від пекучого сонця під кроною дерев.
Я стояла самотньо і заглядала у воду,і як я не старалась побачити себе директоркою того садочку у мене це не виходило,
отже,щось не так,внутрішній голос противиться,він хоче мені щось підказати,та що? Я мала його зрозуміти,і тількино мої
думки почали злітатись до кучі хтось торкнувся руки,відкривши очі я побачила друзів Ореста,і що вони тут роблять? Один
з них дав мені слухавку-Діано,я тобі телефоную,телефоную,а ти чомусь не відповідаєш,ти сумуєш?-Так, мій хороший,я сумую,
а ще я серджуся,чому ці люди за мною ходять?Я думала,що вони заблукали у тому лісі,та бачу,що їм вдалось вибратись,так?-
Так,так,я скоро заберу тебе,чекай мене на нашому місті,бо твій телефон в автомобілі.-Добре.
Нарешті вони зникли,я вдивлялась і вдивлялась у воду,а там,лише плавали хмаринки,ще мить я дивилась у небо,чисте,прозоре
небо,та й там нічого окрім хмаринок я не знаходила.Тоді я пішла у глибинку парку,до полянки,на тому місці завжди хтось
цілувався,присівши на лавку,я згадала першу зустріч з Орестом,саме тут,на цій галявині,то було восени,я була на другому
курсі,ми гралися в одну гру з однокурсниками,саме на цьому місці,як тепер пам'ятаю ту гарну теплу осінь,ту гру знають всі
комусь зав'язували очі шарфом і той мав спіймати іншого,впізнати і передати шарф.Я спіймала...Його...Я торкалась його
волосся,а воно було шовкове,хто ж це може бути?потім я дійшла до очей,носа,губ,плечей,та я й гадки не мала хто це,
я вже хотіла здатись та зняти пов'язку,та ті руки зупинили мене.-Хто це?запитала я,-Це я,твоя мрія і твоя любов!Боже,від
того голосу по мені пробігли тисячі мурашок,та коли ті губи торкнулись моїїїїїх,я ще хотіла вирватись,та ті руки,
такі впевнені,вони не випускали мене,а навпаки,вони притиснули моє тіло до себе,тоді я збісилась-Відпусти!!!закричала я,
та яке там відпусти,він цілував моє волосся і казав,що якщо він зніме пов'язку і побачить там саме ті очі,то вже ніколи не
відпустить,тоді мені теж захотілось побачити його очі,його голос,від нього по мені пробігало 220,він почав глибоко дихати
і цілувати ніжно-ніжно.Я здалась,здалась цілунку чоловіка,якого ніколи не бачила і не знала,незнайомцю,просто так,серед
люду,у парку,без залицянь,і мене не мучило сумління,скільки хлопців домагались тих цілунків,скільки чаклували навкруг мене,
заглядали у вічі,скільки компліментів,квітів,все марно,а він,просто взяв і поцілував,не питаючи.А ми цілувались,довго,
дуже довго,мені це вже подобалось,він тримав мене сильно в обіймах,щоби я не впала,бо землі піді мною не було,лише
небо і хмари,які швидко пливли перед очима.-Зрадниця!Діано,ти зрадниця!Чулося з усіх сторін,та я не звертала,я не знала,
що буде далі,можливо він щезне?Та мене це зовсім не лякало,той цілунок я запам'ятала би на все життя,він зігрівав би у
холодні люті дні.Від тих обіймів мені стало важко дихати,тоді я зняла шарф і заглянула у вічі,його цілунок змінився,
він став тихий тихий,а там...в очах, там скарбниця,я не могла відірватись від неї,виявляється цілуватись очима не менш
приємна справа,це теж прекрасно,це немов би ти занурюєшся у інший світ,в якому тобі лозволено все,все все.
-Все,досить,я більше не можу-мій голос змінився,він зник,я не могла говорити,зовсім не могла.Коли я обернулась навкруги
то побачила,що мої друзі були вже далеченько,зрадниця,я справжня зрадниця,подумала я і мені стало сумно,а він тримав мою
руку у руці і казав,що все буде добре,що я маю йому вірити,і я йому вірила,вірила людині ім'я якої мені не було відоме
губи пекли вогнем,їм потрібен був бальзам-Поцілуй мене!-І він цілував цілував мої очі,ніс,щічки,ледве торкався вуст,
ніби дражнив,а я сердилась,я хотіла того цілунку,невідомого,та той цілунок залишився у пам'яті,його неможливо забути...
З тих пір ми цілуємось,все ж таки він дотримав слово,мої очі були саме такими,а його,його очі таємничі,я закохалась
у них,відразу,як приємно згадувати щось тепле,здається,це повторюється знов і знов.Я сиділа на лавці і посміхалась сама
собі,а поруч сиділа літня жіночка,вона теж всміхалась,ми переглянулись з нею і посміхнулись ще більше,одна одній,
у неї були сумні очі,та вона була щаслива,це точно,це було видно по її зморшках,може вона теж когось чекала?А ось і Орест
він присів біля мене і заглянув у вічі,його світ не змінився,зовсім,він став ще глибшим,ніжнішим,його очі сяяли,ми
мовчали і просто дивились одне одному у вічі,він теж інколи згадує той цілунок,та я не набридаю йому і не допитуюсь,
бо знаю,що він любить мене,я читаю це в його глибинках,і я люблю його,у мене є все,та якби змінити обставини і мати інший
вибір,я би все одно вибрала його,іноді я думаю,що могло би бути якби я тоді не зловила б його тут,якби склалось моє
життя?та на це запитання у мене є впевнена відповідь-я би все одно його чекала б,саме такого.Аось відповіді щодо роботи
я не мала-Поцілуй мене!Він цілував мене,а я шепотіла йому рядочки,які крутились у мене в голові.
Ти пам'ятаєш тиху романтичну ніч,сади вже розквітали,а сливи пахли як в раю,я пам'ятаю все,не забуваю,як руку гаряче
тримав мою,якими сильними були бажання,та ти тримав,трима все у собі,коли ж в обійми я упала,не знала,й навіть не гадала,
що можу бути ланню,ти цілував,тобі відповідала,а скрипка грала,той вогонь,його я відчувала,ти не казав,та я все знала,
що то є ти,що то любов твоя,що про кохання не говорять,його лиш творять,творять,творять,а скрипка грала награвала
мелодію її випробування на мужність,силу вірність і любов!
У жінки,що сиділа поруч покотилась сльоза,а Оресту захотілось додому.
Боже! Навчи мене творити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263594
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.06.2011
Живу в полоні, мов у загоні коні,
Хіба ж я кобилиця? Я дівка білолиця,
Я вогонь! Я схожа на жар птицю,
Та ось знайшовся хлопець бравий,
Кліщами дверці відкрутив, і відпустив...
Лечу, лечу я і гадаю, може хтось знизу
Цілить, з кулемета, зіб'є і не дізнаюсь
Куди летіла, навіщо і до кого, а, може
Хай уб'є, може й не варто жити? Ой!
Повернусь до клітки, та до дому,
І повернулась, А удома...
На мене клітка не чекала, зачинені дверцята,
За ними пташечка малесенька співала.
Тоді я зрозуміла, я волю відходила, та дещо загубила,
Тепер згораю на балконі, навіщо воля та мені?
Коли сама, коли так холодно, коли немає теплої долоні -
Без неї я ще в гіршому полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2011
Я сегодня к тебе приду
Не весною, не вьюгой снежной,
Просто женщиной я приду,
Отважной и очень нежной,
Ты ни слова не скажешь мне
Знаю давно меня ждёшь
Тёплым днём и в холодный дождь,
Я сегодня к тебе приду
Обаятельной безмятежной
И в обьятья твои упаду
Твои руки будут ответом,
Знойные, жарким летом
Я приду, сегодня приду,
Как ты приходил рассветом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263054
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2011
Сто драже...Сто маленьких оранжевих кульок...
У руці...А до того...
Як бурштингові буси з морською водою кохались,
Так оті апельсинки богом сонця й землі зігрівались,
Роса омивала їх рани і відпускала гріхи.
Укупці вони виростали, мужніли і засмагали,
Щоби хоч раз торкнутись пальців тендітних спраглих,
До ніжної до руки,щоби відчути частинку, частинку
Ірпінь ріки, а потім...Нехай до корзини, хай тиснуть
Кнопками диск, хай ллється солодкий нектар,
Хай цедру зіб'ють у фісташки, по різним розділять пляшкам,
Це потім...А поки дар тримаєш в своїй долоні,
Мов дитинку в своєму лоні мати тримала, тримай...
Сто драже...Сто маленьких оранжевих кульок...
У руці...Значить ти не один?!
І самотність тобі ні до чого, розкрий їх розсип і лети,
І осяяна сонцем дорога в тенети до Господа Бога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
Прикупила модні окуляри
Льодовик сховати - не з руки,
Лопають у венах капіляри,
Не хвата часу на бутіки.
Від моєї майки від Gabbana
Хлопці червоніють стають п'яні,
А учора через мою міні
Зачепився юний морячок,
Треба мені, дуже треба
Секон-хендовий відвідать бутичок,
Там D&G від Gabanna,майже,
Але ж там хоч пишуть якийсь склад,
Придивлялась пильно до Armani,
Буквочки стояли всі у ряд
Мамо, тато, дайте діткам мані,
Піду хоч морозива куплю,і
Набридли темні окуляри
Хіба коштують вони отих долярів,
Мабуть на рожеві заміню,
І піду за місто, де широкі гори
Наберуся сили в себе загляну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011
Тихо непомітно ледве диха
Підвечірок лащиться до ніг,
М'якесенькі пухкенькі його лапки
Котиком ступають на поріг,
Десь зі Сходу місяць випливає
На прогулянку виводить діточок
Відступає день - ніч наступає,
А між ними лише один крок,
Темрява кудлата у тумані
Смуток підбирає язиком і снує,
Малюнки, вишиває, надихає
Прохолодним сном, я не сплю,
Не можу,чується твій стогін під вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
Правды! Мы все жаждем правды
Утром вечером днём вночи,
Битый час обьяснить пытаюсь,
А ты меня просишь "Молчи"
Прибиваем гвоздями к стенке
Близких, любимых, детей.
Алой чагой наполняется чаша
Подымаем и пьём за друзей!
За любовь! За мужчин и женщин!
За славный наш край и народ!
Погодите...Вы правду искали
Так возьмите, вот она, вот,
Это слово совсем непростое
Не ко всем оно в руки идёт,
Ведь живое оно, живое ,
Живёт оно здесь и там,
Но, по правде скажу, ребята
Без причала уходит куда-то
Корабль в далёкие дали
По бушующим по волнам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262628
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2011
Не бегайте девки к бывшим
По бугоркам да кочкам,
Бегите лучше к болотам
Там царская будет охота,
Там стрелы летают Амура,
Сама бы пошла, так дура
Соседка моя прискакала
Наряды мои взыскала,
Сижу я теперь в одиночке,
Вокруг запятые да точки
Снять чтоли с петель окошко?
В бокальчик запрыгнуть чтоли?
Прополоскать свои ножки,
Да не забыть о кошках,
Плеснуть им так капель двадцать
Думаю этого хватит,
И одно станет всё-единым
Бугорки,болота и кочки
Охотник мой станет ночкой,
Дикой,я стану болотной тресиной,
Не бегайте девки к бывшим,
Скажите какого толку? Динамики 0,
А чувства...А чувства когда остывшие
Хуже палёного волка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262419
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2011
Зацветают ирисы-белые собачки
Ушки их мохнатые бархатно виллюровы
Язычки волнистые лепестки ажурные,
Ветер их целует солнышко ласкает
Веночки прозрачные и переливаются
С трёх сторон качаются, нежно улыбаются
Заглянула в глазки не плыла тонула
В тонком аромате снежного гламура.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2011
Когда нет слов солёный ветер
Касается твоих зениц ты понимаешь
Всё на свете, всё мимилётно,
Ждёшь зарниц? Чтоб вздрогнуть
Каплю, вместе с небом,колени
Сжать не падать ниц,принять
Понять отдать не взять...
Не надо слов, оденьте маски
Не надо страшных лиц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262273
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2011
І потекли рівчаками будні,по дорозі на роботу я згадала про нове призначення,саме про це я збиралась поговорити з
чоловіком,я зібралась з думками і,-Діано,я маю до тебе розмову,ми маємо спланувати відпустку,ти завжди прилаштовуєшся до
навчального року,та твої діти наздоженуть той вересень,ти не проти?-Звичайно наздоженуть.Десь всередині вирували емоції
знову,знову наді мною сміялись терези,я повинна була навчитись брати над ними верх,та я вчилась,поки що лише вчилась.
-Ти щось хотіла мені сказати?-Так,так я хотіла,спочатку я хотіла тебе,потім знову хотіла тебе,тепер знову хочу тебе...
поцілувати.Він так всміхався,це не емоції,це почуття,емоції це лише поверхня,це ряска,а почуття...вони там...десь під
ряскою.-Діано,не наступай,чи ти хочеш втратити роботу?До речі,як пожива твій керівник?-Добре,після ювілею збирається йти на
відпочинок.-Це добре,треба ж колись відпочивати,кого призначили на її посаду?-Ще не знаю.-Ти маєш дізнатись це місце має
бути твоїм.-Моїм?Чому саме моїм?-Бо ти заслуговуєш на це.-Оресте,я вдячна тобі за повагу до мене,та я не уявляю як це
керувати дитячим садком.-А що там уявляти,ти готова до цього,твої колеги такі ж самі діти,тільки трошки старші за віком,
невже ти зможеш віддати цю посаду комусь іншому?-Та якщо це місце буде моїм,тоді нам треба буде вставати не в п'ять, а
трохи раніше,це по перше,а по друге,твоя вереснева відпустка,на що вона перетвориться,ти вже чотири роки працюєш без
відпустки.Орест всміхнувся,а я не знала,що мені робити.-Ми
сьогодні швидко приїхали,обмінявшись дружньо поцілунками,я вийшла з автомобіля-Діано,ти головне не хвилюйся,тобі ж не
можна,чи ти вже забула?-Дякую,що нагадав.Ще хвильку він проводжав мене поглядом,біля садочку на мене чекав Єгор з квітами,
та його тато.-Що трапилось,Єгорко,ти чому не йдеш до групи?-Доброго ранку,пані Діано,він чекає на вас.-Добре,добре,біжіть
ми розберемось.Єгор був дуже сумний,майже нічого не їв,лише поглядав у вікно,іноді ми зустрічались поглядом,та він відразу
ховав свої оченята,і відводив погляд як дорослий чоловік.Розглядавши малюнки дітей один малюнок мене не просто вразив,
він налякав мене,Єгор малював дуже гарно,я навіть не могла подумати,що це малюнок саме його.Діждавшись тихої годин я взяла
малюнки до рук-Єгоре,а що це таке,я чогось не розумію?-Пані Діано,я гадав,що ви маєте мене зрозуміти!Це дощ!-Дощ!Я розумію,
що це дощ,та чому він червоний?Хіба ти бачив червоний дощ,чи це зі світу фантастики?І хто ці люди,на інопланетян не схожі.
-Це мій тато,погляньте ,він хворий,а це мама-теж хвора,тільки її хвороба інша,а це я,я теж хворію,а це дощ,він лікує нас,
-Як лікує?-Я не знаю,я лише знаю,що через цю хворобу моя мама хоче нас залишити,я чув як вона розмовляла з татом,вона
сказала,що він хворий,а він відповів їй,що вона теж хвора,тоді я зрозумів,якщо вони хворі,то я теж,я ж їхній син.-Єгор,
Єгор,зупинись,ти не вірно зрозумів,іноді дорослі люди зізнаються так в коханні,а ти син,який народився саме від того
кохання,розумієш?-Ви так гадаєте?-Я впевнена.-А ви теж хворі тим коханням?-Саме так,сонечко,саме так.-Коли я виросту я
не буду хворим,я не хочу щоб через мене теж хтось хворів,це неправильно.В цей момент до кімнати зайшов Орест з величезним
букетом троянд.-Чекай,Єгоре хвильку,малюй поки щось,я зараз.Орест стояв мов підліток посеред кімнати і загадково дивився
мені у вічі-Спочатку я хотів тебе,потім знову хотів тебе,тепер знову хочу тебе...поцілувати.-Оресте,ти що здурів,я ж на
роботі,і навіщо ці квіти,тобі мало двору і спальні?-Так,мені мало,я хочу ще,тримай ці квіти,якщо захочеш подаруєш їх
Світлані Федорівні,бачу цей хлопчик не тільки тебе стрічає,він ще й не дотримується режиму,а я хочу тебе поцілувати,
чи я даремно перся через усе місто?-Почекай,я відвела хлопчика до спальні,а потім ми цілувались в коридорі дитячого садочку
боячись,що нас хтось спіймає і буде сварити,-Я люблю тебе!Він спускався вниз,а я проводжала його поглядом і раділа,
раділа цьому життю.Єгор намалював дуже гарну картинку,вона аж світилась,на ній чоловік дарував квіти жінці,а на них
захоплено дивився хлопчик-Єгоре,ти просто молодчинка,ось бачив твій тато вже не хворіє і мама,і ти теж щасливий.-Це
не тато,і не я,це ви пані Діано,а це ваш чоловік,а хлопчик це ваш син,і ви не хворі,я це відчуваю.Я пригорнула його до
себе,а він почав плакати,я витирала його слізки,а вони текли й текли,-Єгоре,нам треба перевірити чи не відчинені у нас
крани,-я розхвилювалась,та нарешті цей хлопчик зупинився.-Єгоре,чоловіки не плачуть,щоби не сталось вони мають бути
сильнішими від жінок,у цьому їх найбільша сила,саме через це у них закохуються жінки,чоловіки це воїни,вони герої,
розумієш?Ти повинен бути сильним,повинен,обіцяєш?
-Обіцяю пані Діано!Я стану саме таким!
Боже! Дай сили цьому хлопчику!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262131
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.05.2011
Мне так приятно видеть тебя рядом
Напротив столик, молчание, лишь взгляды,
Тебя листать люблю словно меню в тетрадке
Я выберу тебя, ты самый сладкий
Напиток тёмный, жгучий, ароматный,
Немножко тёрпкий, но такой опрятный
Люблю как волны подступают
И нежно губы обжигают, тебя
Испить до дна готова, но не стану
Завтра опять приду и выберу опять тебя,
И так всю жизнь, мне так приятно быть,ласкать
Твой взгляд своим непринуждённым взглядом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262105
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2011
Жизнь! Не пытайся меня обмануть
Я обманута более трижды
Возьми веру надежду забудь
О любви, Не снимается кожа с одежды!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261978
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2011
Не ломай мои хрупкие пальцы
И артритом в суставы не лезь
Всё равно я не стану краше
И моложе не стану поверь
Ключик был и незаперта дверь
Только вот блин упала крыша
Не найти нам её теперь
Не кричи не глухая всё слышу
И не жги сохрани лучину
Разве повод был? Были причины
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261965
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2011
Я не нашла слова
Вернуть твою любовь
Вернее ты ушёл
Слушать меня не смог
Крылья я обожгла
Сгорела вся до тла
С пепла поднялась я
Видишь опять живу
Песни тебе пою
Любовь храню в себе
Опять лечу к весне
Только не знаешь ты
Ты не услышишь нет
Больше пока привет
Слова любимый есть
Только любви уж нет
Да и была ль она
Осталась неба тьма
Тучи раздвину я
Я не боюсь огня
Пеплом вновь стану я
Ветер развеет грусть
Твоих волос коснусь
И улечу вернусь
Прощай любимый мой
Ты больше не со мной
Я больше не твоя
Другая плачет ждёт
Её ты береги
Пряди волос люби
Плечи ласкай целуй
Ты её береги
Меня забудешь ты
Стихнет гроза лети
Ветром лети я жду
Снегом дождём упади
Губы мои найди
Только не говори
Влагу свою дари
Умри на губах умри
Нет всё же не умирай
Жди меня милый и знай
Верь мой любимый верь
В тайну огня и дверь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261790
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2011
Бувають хвилини коли ти хочеш зостатися наодинці з собою,заглянути в глибинки самого себе,та частіш за все в такі хвилини
котиться їжачок до твого горла і ти стаєш слабким,коли я відчувала таку слабкість Орест знав ,він завжди знав що кращих
ліків ніж поцілунки нема,він цілував мої повіки а вії ставали легкими крильцями метелика,з під яких котились маленькі
горошинки,зволожуючи вуста чоловіка,це не медові ниточки,згодом вони припиняли свій потік,я заспокоювалась та затихала,
та Орест бажав іншого сплеску,на допомогу вустам приєднувались руки,очі,тіло,ще трохи я сперечалась з його руками,та
зупинити Ореста...це просто неможливо,тому я здавалась,вже скоро я відчувала тонкий аромат конюшини,зім'ята трава дарувала нам
останні клаптики свого життя,наші тіла наповнювались бажанням,потроху закипала кров,душа тікала з тіла задихаючись
полум'ям світлини,скидаючи залізні пута відлітала на волю, до янголів,пестливі руки звільняли світлину,зриваючи завіси
з вікон,що заважали вдихнути глибше,глибше,цвіркуни співали коханим пісні,жаби оспівували свої болота,коні не те,що не
сміялись вони не дихали,боячись порушити святе таїнство,а руки чоловіка підіймали мене у небеса,пестячи гаряче тіло,
не минаючи й міліметру тої площі,а розум?що робив розум?Не треба було його будити,бо він солодко спав,та прокинувшись
я не чула його голосу,та нарешті він сказав мені,що не буде мене стримувати,як це він робив завжди,звичайно,це не спальня,
це стайня для коней,та для кохання меж нема,нема зазначеного місця на карті,тоді,тоді я закрила очі і почала розстібати
гудзики на сорочці чоловіка,завмираючи від моїх пальців він п'янів,я теж сп'яніла без вина,перед очима спливали суниці,
о,ці ягоди,ще мить,і,здавалось душі назавжди залишаться з янголами,та в цей момент Орест почав засипати мене травою,коні
почали сміятись,замовкли цвіркуни й жаби,я купалась в траві мов у озері,цікаво як там на тому озері в такий час,мабуть
дуже тихо.Зупиняючи чоловіка поглядом,ніби мені в око попала травинка,я вислизнула мов рибка з рук і втекла,чорнобривчик
з грозою тупали копитами,запрошуючи нас на прогулянку,як же мені хотілось продовження цього дня,чому коли так добре час
летить так швидко?Ще торхи я роздивлялась двір, у темряві він здавався іншим,троянди виблискували місячною росою,деякі
троянди перецвітали,а деякі хилились додолу,стидаючись,що з їх голівки впала остання пелюстка,та було багато нових,вони
були чарівні,Орест запропонував мені чай з троянд,ми вибирали пелюстки,та зібрали їх стільки,що можна було напоїти мій
дитячий садок,ще трохи,поки заварювався чай ми дивились у небо,шукаючи яскраві зірки,-Оресте,у тебе є мрії?-Діано,я
зовсім не вмію мріяти,на роботі я не маю часу на мрії,коли я біля тебе я ні про що не мрію,хоча,інколи мрію,про тебе,
можливо,колись ти навчиш мене мріяти.-Це легко,мій Орестику,я обов'язково тебе навчу,хоча останнім часом я теж не встигаю
за цими мріями,відколи ми переїхали до цього будинку,мої мрії від мене тікають.-Їм просто гаряче біля біля тебе,вони
бояться згоріти,ходімо пити чай.Чай був не дуже приємний на смак,та в хаті так пахло суницями,що я ледь розуміла його
присмак.Закінчувався вихідний день,вірніше він давно вже закінчився,та ми не були стомлені.
Трояндовий двір...Трояндовий чай...Трояндова постіль...Холодна,не дуже комфортна,я згортала пелюстки,боячись поранити їх
своїм тілом,вони так лопають під тобою,мов горіхи,таке враження ніби ти вбиваєш їх,навіть цілунки не відволікли мене від
того відчуття,Квітка!Вона для чого?Щоб жити?Вмерти?Чи щоб її зірвали.Є різні квіти і всі вони живуть і помирають заради
когось,а люди?Для чого вони?Чи можуть вони жити і помирати заради когось,чи зможуть вони ощасливити інших своїм неповторним ароматом?
Подумки я шукала квітку схожу на мене,ромашка?-світла,ніжна,а я буваю жорстокою,троянда?вона має колючки,у мене теж вони є
та якби я була схожа на неї,хіба ж я так ранилась?Ці прекрасні квіти мене зовсім заплутали,та я згадала схід сонця і слова
чоловіка,я зрозуміла,все прекрасне на землі і ці квіти,це для мене,я не квітка,я жінка,трохи шалена,та нічого,і моє
тіло почало вбирати в себе трояндовий сік,справа від мене лежали недоторкані цнотливі пелюстки-Оресте,я хочу щоб твоє
тіло відчуло ці пелюстки,щоб воно випило той сік,вони для тебе.І знову слова,вони мають силу.Повітря наповнювалось п'янкими
ядовитими флюїдами,які ніжно переплітались з ароматом ягід,створюючи калейдоскопне мерегтіння і злиття двох сердець, якими
керувала сліпа пристрасть,боротися з якою нема сенсу,вона все одно перемагала,завжди,це як схід,ніхто не в силах
зупинити його коли промені торкаються землі.Коли губ торкаються губи,коли очі торкаються очей і запалюють в тобі
тисячі вогників,ніхто і ніщо не в змозі зупинити тебе,тоді,тоді янголи повертаються,вони дарують нам крила.
Як спокійно і добре і нічого,що спати ніколи,що чекають справи,через мить,та поки ти під крилом,найдорожчої людини в світі.
Боже! Бережи його крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261766
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.05.2011