Ольга Ратинська

Забудь

Якщо  залишила  ніколи  не  кохала  
Стражданням  в  келих  твій  упала  
Який  солодкий  перший  той  ковток  
На  днищі  що?  На  днищі  полину  візок.  
Забудь!  Вперед  іди  і  не  звертай  
Тих  ночей  тисячу  й  одна,  
Таких  солодких  якою  перша  ніколи  не  була

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011

Всё чаще я теряю друзей любимых лица

Я  вчера  потеряла  друга  
Он  не  хочет  со  мной  дружить,  
Дружба,  дескать,  грязное  слово,  
Не  имеет  нужной  основы,  
В  общем  хочет  меня  кружить,  
Все  слова  ему  надоели,  
Что  сосна,  что  берёзки,  что  ели,  
На  цепочной  он  хочет  качеле  
Завертеться  под  музыку  Дэли  
Закружиться  кружить  и  жить,  
Шутка  это  всё,  а  на  самом  деле  
Я  вчера  потеряла  друга,  
Нехорошая  я  подруга  
Не  умею  дружбой  дорожить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261560
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 11\

-Діано,ти  що  спиш?-Ні,не  сплю,-Сьогодні  нас  запросили  на  гостину,тут  недалеко,у  мого  знайомого  день  народження,треба  його  привітати.-Добре,а  що  ми  йому  
подаруємо?-Не  хвилюйся,він  не  має  потреби  у  подарунках,головніше  увага,у  нас  є  м'ясо?-Ти  хочеш  подарувати  йому  м'ясо?  
-М'ясо  потрібно  для  шашлику.-Тоді  ходімо  додому,будемо  маринувати  той  шашлик,а  я  сьогодні  хотіла  спекти  тобі  пиріг.-Не  
сьогодні,сьогодні  у  нас  буде  вихідний.-Добре,я  не  проти.Поки  маринувалось  м'ясо  ми  годували  птахів,маленькі  пташенятка    
трохи  підросли,сьогодні  вони  видались  мені  дуже  гарненькими,я  більш  не  сердилась  на  них,-Коли  вони  виростуть  ми  віддамо  їх  
коли  я  купував  цих  птахів  довелось  підписати  домовленність,в  якій  велось  про  нову  пару,яку  треба  буде  повернути  через    
деякий  час,та  тут  тихо,вони  скоро  окрепнуть,ходімо  збиратись,час  не  стоїть  на  місці.Я  одягла  сукню  і  взула  шпилечки,
-Я  готова,поїхали?Дорога  до  знайомого  виявилась  недовгою,це  місце  не  можна  було  назвати  селом,ані  церкви,ані  магазинчику,  
це  було  схоже  на  хутір,хата  стояла  на  пагорбі  і  здавалась  намальованою,нас  зустрічали  так  тепло  ніби  ми  були  близькими    
родичами,дідусь  з  впалими  очима  обіймав  Ореста  мов  рідного  сина,а  мені  поцілував  ручку,оце  виховання,навіть  на  хуторі  
цілують  ручки,чого  не  зустрінеш  у  місті,бабуся  оглянула  мене  так,мов  приїхала  онука-Боже,Оресте,яка  вона  бліда  і  куди    
це  вона  так  вирядилась,у  нас  тут  нема  театру,одні  актори,помітивши  як  я  засоромилась,вона  додала-але  гарненька  і  дуже  мила,  
я  аж  засяяла-і  посмішка,вона  гарна.Той  день  був  незабутній,такий  рідний  і  теплий,що  я  досі  його  пам'ятаю,у  хаті  пахло    
пирогами,пройшовши  через  одну  кімнату  посеред  хати  висіла  колиска.-Колиска!?-З  нами  живе  онука,ми  вже  маємо  правнука,  
йому  всього  п'ять  місяців,зараз  вона  прийде,десь  побігла  у  справі,через  хвилин  десять  прибігла  онука,така  швидка-О,ви  вже  
тут?як  доїхали?-Добре,дякую.-У  містімабуть  скажена  спека,вам  подобається  у  нас?-Так,подобається.Вона  поклала  хлопчика  у    
люльку-Поколисайте  його  будь-ласка,я  допоможу  бабусі.Я  вмію  справлятись  з  дітками,та  трішки  старшими,а  з  таким  маленьким,  
це  було  вперше,я  стала  біля  нього  і  легенько  люляла-Ви  йому  поспівайте,він  любить  коли  йому  співають,та  я  зовсім  не  знала,  
що  йому  співати,та  й  не  вміла  я  виспівувати  пісень,хлочкику  не  подобалось  моє  мовчання,тоді  я  згадала  пісеньку  з  дитинства  
про  котика,йому  справді  подобалось,та  недовго,бо  вже  скоро  він  почав  вередувати,тоді  я  взяла  його  за  ручку,малесеньку,  
пухкеньку,та  це  не  допомогло,-Можете  взяти  його  на  руки.-Господи,це  якесь  випробування,взяти  на  руки  хлопчика,як  його    
брати,я  не  дихала,у  мене  вийшло,так,на  руках  він  не  вередував,він  заглядав  мені  у  вічі  і  посміхався,мені  стало  так  добре,  
я  теж  йому  всміхнулась,він  дуже  милий,від  нього  пахло  материнським  молочком,у  тій  кімнаті  я  шукала  дзеркало,та  там  його  
не  було,в  цей  час  до  кімнати  зайшов  мій  чоловік,він  так  на  мен  глянув,що  й  розгубився  за  чим  прийшов,та  бабуся  йому    
нагадала.Я  присіла  на  стілець,маля  заснуло  у  мене  на  руках.-Діано,поклади  його  у  ліжко,будеш  мені  допомагати,бо  скоро    
зберуться  сусіди,ходімо,доню  на  город.Мені  зовсім  не  хотілось  класти  його  у  ліжечко,та  довелось,у  цьому  домі  бабуся  керує  
парадом,мої  шпильки  грузли  в  землю,тоді  я  скинула  їх  і  пішла  боса,земля  була  м'ким  теплим  килимом,трава  лоскотала  ноги,  
-Ого  скільки  суниці!-Ходімо  дочко  далі  в  низину,суницю  зберемо  пізніше,і  хто  тебе  так  назвав?-Батьки,хто  ж  іще,а  вам  не    
подобається  моє  ім'я?-Та  не  в  тім  річ,подобається  чи  ні,сумне,розумієш,сумне,і  очі  в  тебе  сумні,як  у  тої  кобилиці.-У  якої  
кобилиці?-Та  так,була  у  нас  біла  кобилиця,з  сумними  очима,не  могла  ходити  за  лошаком,так  якийсь  чудний  чоловік  захотів  саме  
таку,от  чудний.-А  чому  вона  не  могла  мати  лошат?-Хто  її,дитинко  зна,чужих  коней  до  себе  не  підпускала,а  нашого  коня  ти  
бачила?От  тобі  і  природа,спробуй  відгадай,а  тобі  треба  більше  бувати  на  повітрі,приїзди  до  нас  частій,а  то  ви  там  у  тому    
місті  зовсім  здичавіли.-Добре,у  вас  тут  добре,по-сімейному.Вона  дала  мені  величезний  пучок  цибулі-Занеси  цибулю  Оленці,  
і  прибігай.Ці  суниці,які  ж  вони  спокусливі,мені  так  хотілось  скуштувати  однесеньку,та  я  була  у  гостях,поки  я  ходила  бабуся  
закінчувала  з  огірками,-Щипай  кріп,швидше  підем  до  суниць.Нарешті  суниці,-Ступай  доню,обережно,не  наступай  на  вуса,та  ти  ще  й  
боса-Нічого,мені  подобається.У  тому  суничному  місті  мені  так  бракувало  Ореста,та  подумки  я  годувала  його  напівзеленими    
суницями,він  такі  любить.-Скоштуй,і  вона  дала  мені  велику  червонющю  суницю,-Дякую,та  потім,-Чому  це  потім?Ти  ж  так  її  
хочеш.-Хочу,та  я  не  їм  суниць  без  чоловіка,-От,чудна,ми  йому  теж  зберемо,поглянь  як  її  багато,вродила.Зібравши  ціле    
відро  суниць  м  и  пішли  до  двору,двір  був  заплетений  виноградом,чоловіки  займались  шашликом.-Оресте,у  тебе  гарна  жінка,  
любіться,дітки.Потім  бабуся  виймала  з  печі  золоті  злитки,від  них  так  пахло,-Діано,доню,біжи  швиденько  у  двір  принеси  мені    
холодної  водички,бо  треба  змочити  пироги.Тоді  я  зрозуміла,чому  Оленка  така  швидка,відмовитись  від  колодязьної  води  я  
була  не  в  змозі,мені  було  так  гаряче,  змочивши  пироги  бабуся  витягнула  з  печі  одного  спеченого  червоного  буряка,  дала  
мені  в  руки  коцюбку-Діано,їх  п'ять,а  я  у  хлів  за  свіжими  яйцями.Біля  тої  печі  так  гаряче,та  я  повитягувала  ті  буряки,ще  й  
знайшла  пару  бараболь.Стіл  накривався  дуже  швидко,Орест  приніс  мені  джинси,майку,та  кросівки,-Ти  знав,що  мені  усе  згодиться,  
він  лляв  воду  з  відра,я  умивалась,мила  ноги,від  холодної  джерельної  води  мені  стало  краще.Сусіди  зібрались  швидко,одна    
сусідка  принесла  запечену  качку,інша  солоні  огірки,третя  ступку  з  часником,-Оце  так  свято,подумалось  мені,а  сусід  приніс  
бутля-Оленко,неси  в  степку,хай  холоне.Стіл  заповнювався  стравами,чого  там  тільки  не  було,мабуть,що  смаженого  порося,  
під  виноградом  зібралась  велика  дружна  родина,всі  мали  замозолені  натруджені  руки,зморшкуваті  обличчя  сяяли  посмішками,ніхто  не    
сумував,ніхто.Ось  вона,крихта  життя,віддалена  від  міського  світу,на  столі  пахло  медом,свіжими  паляницями,тоді  я  потягнулась  
до  меду,Орест  також,не  донесши  той  мед  до  рота,він  потягнувся  тонкою  ниткою  і  впав  мені  на  груди,-Оленко,дай  мокру  марлину,  
бо  на  Діану  налетять  бджоли,а  вона  їх  ой  як  боїться,та  поки  прибігла  Оленка,Орест  злизав  той  мед,мов  кіт  сметанку,і  нічого,що  діду  захотілось  того  
меду-Бабцю,подай  мені  того  меду,тільки  не  розлий.Всі  веселились,бабуся  принесла  свіжого  молока  і  тут  з'явився  смугастий  кіт,  
 він  запригнув  до  мене  на  коліна  і  випрошував  молоко,бабуся  налляла  йому  в  тарілю  молока,та  він  не  збирався  його  пити,  
-Діано,скинь  його,він  занадто  довго  муркоче  і  гріє  своїми  подушечками  твої  ніжки,-Дивно,він  нікого  не  признає,він  дикий.-Ти  не  любиш  
котів?-Вони  мені  подобаються,посміхаючись  чарівною  посмішкою,відповів  мені  Орест,коли  почали  співати  пісень,що  крають  
серце  мені  захотілось  додому,в  хаті  спав  хлопчик,я  погладила  його  ручку,ми  дружнь  попрощались  і  вирушили    додому,бабуся  наклала  нам  стільки  гостинців,що  через  них  ми  ще  довго  не  спали,вже  й  в  нашій  оселі  
запахло  суничним  варенням,Орест  куштував  серед  ночі  напівзелені  суниці,а  я  згадала  очі  кобилиці,-Оресте,ходім  на  одну    
хвильку  до  стайні,мені  треба.Я  гладила  Грозу  по  шиї,розчісувала  їй  коси,а  мій  чоловік  мовчки  за  нами  спостерігав,-Гроза,  
чому  ти  така  сумна?  
         Боже!Що  криється  в  її  очах?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260879
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.05.2011

Не надо ей много….

Не  надо  ей  много  света  
И  воли  и  даже  тепла  
Всего  лишь  салютом  комета  
Коснулась  чтоб,унесла  
В  царство  невидимой  силы  
До  самого  самого  дна,  
Любовь  на  её  ладони  
Раскрой  и  укажет  она  
Дорогу  и  цвет  Полесья  
Ты  загляни  в  поднебесье  
Видишь  она  видна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260543
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч 10\

Щоб  побачити  як  прокидається  сонце  мені  не  обов'язково  треба  було  вставати  вночі  і  лізти  на  того  коня,не  відчуваючи  свого  
тіла,цей  світанок...я  могла  його  зустріти  під  ковдрою  і  не  вдосвіта,а  в  годин  так  хоч  дев'ять,та  той  схід  мав  якесь  
значення  для  мого  чоловіка,отож  тієї  ночі,бо  то  була  саме  ніч,ніякий  не  ранок,ми  вирушили  до  озера,на  півдорозі  Орест  
зупинився  і  запригнув  до  мене,щоб  я  не  впала,хоча  жінок  порівнюють  з  кицьками,які  бачать  в  темноті,до  мене  це  не  мало  
ніякого  відношення,та  якщо  й  прийшлось  порівняти  з  кицькою,то  мабуть  з  сліпою,окрім  великої  золотої  тарілі  на  небі  я  
нічого  не  бачила,зовсім  нічого,напівсонна  я  прислуховувалась  до  кроків  чорнобривчика  і  молилась,щоб  він  не  зачипився    
за  корягу,ми  зупинились  на  пагорбі,чоловік  розстелив  ковдру,зняв  мене  і  відпустив  коней,говорити  я  не  могла,тому  мовчки  
подивлялась  на  нього,він  теж  мовчав.Потім  він  посадив  мене  як  маленьку  дівчинку  на  ковдру  і  сів  біля  мене,та  моя  голова  
без  всіляких  думок  про  захід  і  схід  впала  назад,тоді  Орест  посадив  мене  до  себе  на  коліна  і  почав  цілувати,це  допомагає  
мені  прокинутись,та  сьогодні...я  була  незібрана,ще  й  до  всього  мене  бентежило  це  повітря,холодне,свіже  як  м'ята,врізалось  
горло,ще  й  до  того  не  питаючи  дозволу  лізло  мені  під  одяг,я  почала  озиратись  навкруги,о,це  цілунки,це  вони  почали    
проганяти  той  холод  від  мене,озеро,нарешті  я  побачила  озеро,воно  було  схоже  на  мене,йому  так  хотілось  поспати  під  ковдрою,  
мені  стало  жаль  його,отак  би  спало  все  життя  і  ніхто  не  турбував  би  його,та  скоро,дуже  скоро  перші  промені  скинуть  з  нього  
те  простирадло  і  тоді...Яка  тиша,таке  враження,що  у  цьому  лісі  нікого  окрім  нас  нема,а  може  вони  чекають  цілунків  коханих?
Чи  вони  звикли  прокидатись  без  них,а  просто  притихли  чекаючи  того  світанку?  
-Діано,прошепотів  Орест,після  цього  цілунку  зійде  сонце,запам'ятай  його,надовго  запам'ятай,і  цей  перший  цілунок  принесе  
нам  нове  життя,нові  бажання,нові  мрії,він  стане  зародком  у  наших  серцях  і  ми  знову  закохаємось,закохаємось  на  все  життя,  
ось,моя  рука  у  твоїй,чи  навпаки,це  не  має  ніякого  значення,це  неважливо,важливо  те,що  ми  разом,тут  на  цьому  озері  серед  
лісу,в  якому  через  мить  заспівають  пташки,зараз  все  прокинеться  для  тебе,бо  все  прекрасне  на  цій  землі  це  для  тебе,і  сонце,  
поглянь,воно  сходить,теж  для  тебе,поглянь,яка  краса  навкруги,таку  красу  не  можна  описати  словами,її  можна  лише  побачити  і    
відчути,ти  маєш  відчути,відчуваєш?я  лину  до  тебе,до  твого  серденька  першим  променем,я  хочу  зігріти  тебе,запалити,а  ще  
я  хочу,щоб  ти  була  щаслива,і  якщо  ти  не  народиш  мені  сина,пам'ятай,я  буду  завжди  поруч,завжди,я  буду  тебе  любити  більше    
і  більше,бо  ніяка  краса,навіть  сонце  не  зрівняється  з  твоєю  красою,моя  кохана  Діано.Він  цілував  мої  сльози,тоді  той  схід,  
те  сонце  запалило  сорочку  мого  чоловіка  і  він  почав  загорятись,те  полум'я  було  усюди,в  його  вустах,очах,у  тілі,а  ще  він    
запалив  мене,тому  я  палаю,тому,всюди  де  я  ступаю  я  залишаю  гарячі  кроки,та  я  не  про  це,він  дарував  мені  свій  вогонь,  
наші  руки  сплітались  і  танцювали  у  вогні,а  навкруги  все  оживало,все,природа  прокинулась,а  ми  танцювали,не  знаю  хто  і  що  
в  такі  моменти  керує  мозком,тілом  і  душею,та  вони  стають  одним  цілим,у  тому  танці  ми  звільнялись  від  одягу,мов  від  
чогось  непотрібного,що  заважало  рухатись  вільно,дихати,любити,у  ті  хвилини,я  починала  розуміти,що  все  те,що  було  до  цього  
у  моєму  житті  не  має  ніякого  сенсу,на  тому  озері  під  той  схід  поруч  з  коханою  людиною  помирала  Діана,та  Діана,що  вчора  
жила  для  себе,для  свого  тіла,насолоджуючись  коханням  свого  чоловіка,яка  вважала,що  живе  заради  нього,та  це  було  не  так  
вона  любила,вона  була  закохана  у  свою  ж  любов,та  сьогодні,сьогодні  народжувалась  інша,інша  Діана,яка  віддасть  свою  любов  
у  його  руки,вона  віддасть  йому  себе  повністю,з  шпильками  і  без.  
     Боже!  Навчи  мене  кохати!  Навчи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260338
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 9\

Цілунки  цілунки  скільки  в  них  насолоди,раніше  я  теж  ними  насолоджувалась,та  сьогодні...сьогодні  я  зрозуміла,що  цілунок  
то  є  мова,слова  пісні,яка  лине  з  колиски,дотики  якої  торкаються  твого  мозку  і  заколисують  своїм  співом,це  як  джміль  
торкається  волохатими  ніжками  пелюсток  троянди  у  нашім  саду,щоб  залишити  той  пилок...що  подарувала  йому  інша  троянда,  
той  пилок  то  є  цілунки,то  є  любов,саме  тому  так  пахнуть  квіти,саме  тому  ми  шаленіємо  коли  нам  дарують  квіти  і  в  той  момент  
цілуємось,цілуємось  чужим  цілунком,який  належав  тій  квіточці,яка  у  вас  в  руках,яка  померла  подарувавши  вам  цілунок,у  мене  
не  було  в  руках  квіток,та  той  цілунок  перетворив  мене  на  немічне  немовля,залілеяне  рідними  обіймами,заколисане  хвилями  
того  бездонного  озера.Заглянувши  у  вічі  чоловіка  я  зрозуміла  як  він  мене  кохає,вперше  у  житті  я  відчула  це,десь  усередині,  
вперше,без  слів,також  вперше  я  відчула,що  у  мене  є  душа,велика,безмежна  простора  душа,її  колір,якого  вона  кольору?  Яка  її  
плоть?Звідки  вона  бере  початок  і  де  її  кінець?Може  там,де  сідає  сонце?Чи  може  там  звідки  витіка  струмок?І  де  той  початок    
того  струмка?Мені  хотілось  зануритись  з  головою  у  водоспад  і  спробувати  побачити  її,особливо  колір,тоді  я  скочила  з    
гарячого  піску  і  побігла,побігла  до  водоспаду.-Діано,зачекай,я  хотів  тобі  сказати,та  в  той  момент  я  не  чула  його  слів,  
я  занурилась  у  водоспад  і  відкрила  очі,та  нічого  окрім  навколишнього  середовища  не  побачила,крізь  чисту  воду  розпливчато  
мерегтіли  хмари,небо,озеро,віти,та  душа...Де  ж  вона?Тут  я  побачила  очі  Ореста,він  обійняв  мене  так  сильно,до  болю,а  мої  
думки  витали  високо  в  небі  з  птахами,я  не  дихала  в  його  обіймах,лише  через  якусь  хвилю  я  прокинулась.-Оресте,у  мене  є  душа  
я  хотіла  побачити  її  колір.-Діано,твоя  душа  має  колір  райдуги,можеш  у  цьому  не  сумніватись,ходімо  на  пісок,ти  вся  тремтиш,  
вода  сьогодні  тут  дуже  холодна,тобі  не  можна  хворіти.Він  має  рацію,на  березі  тепліше,він  має  наді  мною  владу.А  потім  він    
засипав  мене  геть  усю  піском  і  перетворився  на  сапера,одного  разу  він  був  такий  зосереджений,та  все  одно  підірвася  на  тому  
мінному  полі,сонце  почало  ховатись,насувались  маленькі  темні  хмарки  і  почав  накрапати  дощик,під  час  дощу  вода  в  озері      
ще  тепліша,моя  голова  була  вся  в  піску,я  навіть  не  встигла  вимити  її  як  слід,як  небо  стало  грозовим,вмить  стало  холодно.
Орест  побіг  шукати  коней,а  я  не  хотіла  виходити  з  води,бо  у  ній  було  тепліше  ніж  на  березі,коні  теж  не  розраховували  на  
грозу,тому  забрели  далеченько,добре,що  я  не  боюсь  блискавки,бо  вона  так  розгулялась  і  зовсім  не  збиралась  додому.Орест  
був  такий  мокрий  і  смішний-Треба  забиратись  звідси,бо  цей  дощ  надовго,навіщо  ти  його  замовила,коли  в  моїх  кишенях  нема  
шампанського?Того  дня  я  вивчила  ще  один  урок  їзди  верхи-галопом,головне  керувати  тілом  і  не  закривати  очі,це  я  добре  засвоїла    
,а  ще  треба  трішечки  розумітись  у  тактах.Вдома  було  тихо,тихо  і  спокійно,після  душу  я  ще  дізналась,що  таке  лазня,ось  
там  я  і  зігрілась  і  відігрілась.Вечір  був  винятковий,після  дощу  все  оживає,навіть  зорі  загоряються  іншим  світлом,ми  ще  
встигли  ними  помилуватись,та  трохи  пізніше,бо  Орест  потягнув  мене  до  озерця  рахувати  лебедів,їх  стало  більше,аж  на  двох,  
признаюсь  вам  чесно  я  не  була  від  тих  каченят  на  сьомому  небі,та  Орест...-Поглянь  які  вони  пухнасті  та  сіренькі,-Точно,що  
сіренькі,а  виростають  такими  красенями,-я  не  вміла  всміхатись,коли  мені  було  сумно-залиш  їх,ходімо  краще  погодуємо  коней,  
Звичайно  він  зрозумів  мій  стан,він  завжди  мене  розумів,без  слів,тому  він  насипав  птахам  зерна  і  ми  пішли  до  коней.-А  ти  й  
справді  мене  любиш...-З  чого  ти  взяв?-Я  бачив,там,біля  птахів,ти  мене  любиш...а  коней?  ти  любиш  коней?-Ні,зовсім  ні,  
вони  мені  подобаються,поглянь  які  величезні  у  нього  очі  і  темні  як  ніч,а  вона  чомусь  сумує,може  він  не  закохався  у  неї?  
-А  хіба  у  нього  є  вибір?його  посмішкапідносила  мене  до  небес-Так,я  люблю  тебе,чуєш,лише  тебе  і  ніякі  коні  і  птахи  мені  без  
тебе  не  потрібні,вони  не  замінять  мені  твою  посмішку,поцілуй  мене-А  якщо  вони  почнуть  сміятись?І  він  відвів  погляд  на    
коней-Тоді  я  тебе  поцілую.Знаєте,вони  чомусь  не  сміялись.-Ходімо,Діано  відпочивати,бо  завтра  ти  маєш  бачити  як  сходить  
сонце  на  тому  озері,ти  маєш  виспатись.-Після  тієї  лазні  я  ніби  щойно  прокинулась  і  знову  спати?А  ти  стомлений?-Ні.  
Та  він  ніколи  не  скаже  чи  він  стомлений,іноді  він  спить  в  авто,всього  півгодинки  і  знову  рухається  вперед.-То  може  ми    
трохи  порахумо  зорі?У  місті  я  ніколи  на  них  не  звертала,зорі  та  й  зорі,а  тут  вони  притягували  мене  до  себе  своїм  світлом  
-Діано,Діано,пада  пада  ти  встигла?-Не  встигла,вони  так  швидко  падають.-Зменш  бажання,мабуть  воно  завелике.-А  що  я  можу  
бажати?У  мене  все  є,у  мене  є  ти,хіба  що  я  можу  бажати  тебе.-А  мрії?Я  вгадав  твої  мрії,саме  так  ти  уявляла  наше  життя,  
далеким  від  галасу  і  люду,так  Діано?-Так,мій  любий,саме  таким  я  уявляла  наш  дім,у  тебе  все  вийшло,ти  найкращий  чоловік  
у  світі.-А  у  тебе  є  ще  мрії?-Так,є,я  хочу  відчути  аромат  Маракешу,а  ще  мені  іноді  сниться,що  якийсь  страшний  індіанець  
малює  щось  на  моїй  руці,уявляєш  такий  собі  малюночок  на  моїй  долоні?У  тому  сні  я  проводжу  ось  так  рукою  по  твому  обличчі  
-Тихо,Діано,тихо,не  треба  нічого  казати  і  він  так  крепко  зжав  мою  руку  і  тримав  так  довго  довго,-А  що  ти  хотів  мені    
сказати  там  на  озері.-На  озері?Ходімо  спати,може  до  завтра  згадаю.  
         Боже!  Як  тихо  і  спокійно!  Дякую  тобі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260167
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.05.2011

Хочешь?

Я  к  тебе  прилетала  этой  холодной  весной  
Крылья  твои  в  углу,  укутаны  пеленой,  
В  тень  себя  превращу  и  ты  бродишь  тенью  за  мной,  
Хочешь  развею  грусть  в  сердце,печаль  и  мглу,  
Хочешь  тебя  сошью  или  хотя  бы  дыру  
Я  за  тебя  молюсь,  я  для  тебя  умру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259898
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2011

Посвящается Исааку

словами  его  не  утешить  
И  боли  его  не  унять  
Он  не  святой  и  не  грешник  
Кто  сможет  его  понять?  

Садовник  он,  бедный  садовник  
Цветок  один  очень  любил  
Злой  вьюгой  пришёл  виновник  
Ту  розу,  нарочно,  срубил  

И  загрустил  садовник  
Кудри  пошли  сединой  
Новый  воздвиг  питомник,  
Но  нет  в  нём  любимой  той  

Что  руки  его  обжигала  
Пела  цвела  весной,  
Чтобы  одну  любил  он  
В  бурю,  грозу  и  зной  

Ты  не  грусти,  садовник  
Она  тебя  ждёт  в  раю,  
Встретитесь  вы  однажды  
Сыграете  свадьбу  свою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259895
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 8\

Гарна  рибка,а  це  що  за  зелень?Щавель...Зрозуміло.Я  заварила  собі  крепкої  кави  і  вийшла  на  терасу,пташки  співали  так  голосно,
що  кожен  звук  в  моїй  голові  лунав  ехом,що  це  пахне?  Це  не  троянди,від  кожного  ковтка  кави  віяло  шампанським,я  пішла  до  
ванної  кімнати  освіжитись,та  там  теж  пахло  шампаню,невже  я  вчора  випила  його  так  багато?  і  скільки  воно  буде  мене  
переслідувати,боже,це  ж  мій  одяг,він  був  мокрим  і  пахнів  шампанським,ніби  прався  у  ньому,він  нагадав  мені  вчорашню  зливу.  
Після  душу  і  кави  я  швиденько  приступила  до  справ,поки  готувалися  страви  я  прибрала  залу,кухню,та  прийнялась  за  спальню,  
постіль  теж  випаровувала  п'янкі  нотки  іскристого  напою,тут  зненацька  мене  звалила  важка  хмара-А  ось  і  я!не  прибирай  цю    
постільзалиш  її  до  завтра,він  так  на  мене  дивився,а  я  не  знала  куди  подіти  очі,мені  було  соромно  за  вчорашні  витівки,
-Діано,я  хочу  продовження,я  хочу  щоб  ти  завжди  була  така  як  вчора.-Ти  що  хочеш,щоб  я  кожен  день  ходила  на  вечірки  і    
замовляла  грозу?-Ні,ні,я  хочу  щоб  ти,ну  розуміш,якби  тобі  сказать,учора,ти  була  така  різна,твій  голос...він  як  шелест  
листя,-і  він  почав  цілувати  мої  руки,покусуючи  пальці,я  зрозуміла,що  учора  зробила  щось  таке,чого  раніше  не  робила,  я  
мала  зрозуміти  що  саме  йому  так  сподобалось,я  закрила  очі,намагаючись  згадати  все  з  самого  початку  і  не  помітила  як  моя    
голова  занурилась  в  подушку,я  танула  від  цілунків,його  руки  зводили  мене  з  розуму.-Карп!  Горить  карп!Я  скочила  з  ліжка  
мов  навіжена  і  побігла  на  кухню,він  не  згорів,та  добряче  підсмажився,він  так  смачно  літав  по  квартирі,розносячи  аромати,  
що  через  хвильку  Орест  стояв  біля  мене-Що  це  тут  так  смачно  пахне?Бог  ти  мій!  У  нас  справжнє  свято!Що  ми  тут  маємо?Вау!  
Борщик,млинці,а  з  чим  вони?А  ця  рибка  хотіла  від  мене  втекти  і  він  підхопив  мене,як  же  ж  добре  в  його  обіймах,він  цілував  
мої  плечі,груди,спускаючись  все  нижче  і  нижче,ось  він  спустився  на  коліна,обіймаючи  мої  ноги,а  я  копоршилась  в  його  
роскішному  волоссі,воно  пахло  озером,він  там  купався,без  мене...Тут  мені  так  захотілось  освідчитись  в  коханні,та  внутрішнє  
его  мене  весь  час  стримувало,та  в  якийсь  момент  по  мені  пробіг  такий  струм,що  я  не  втрималась  і  прошепотіла-Я  люблю  тебе,  
люблю  люблю  люблю  люблю...
 Тут  він  встав  з  колін  задоволений  такий  і  сказав-Хочу  їсти!Після  обіду  мені  потрібно  було  закінчити  з  прибиранням.  
-Ми  на  озеро  поїдем?-Може  трохи  пізніше,я  закінчу  справи  по  дому-Добре,тоді  і  я  займусь  чимось.У  нас  в  домі  я  знайшла  ще    
три  кімнати,одна  була  для  гостей,маленька  і  затишна,люблю  маленькі  кімнати,вона  була  у  теплих  зелених  тонах,друга  була  
зачинена,а  третявиявилась  майстернею,вона  була  простора  і  мала  обладнання  для  пошиття  одягу,та  вона  не  була  закінчена.  
Найдовше  я  затрималась  у  бібліотеці,там  справді  було  дуже  гарно  і  таємничо,хотілось  взяти  якусь  книжку  і  заглибитись  у  неї  
та  час  летів,мов  скажений  собака.Нарешті  з  прибиранням  все  скінчено,залишалось  вивісити  одяг  на  сушілку,періодично  я    
думала,що  мені  робити  з  новою  посадою,та  мені  зовсім  не  хотілось  думати  про  роботу  і  тоді  я  зрозуміла,він  любить  слова  
він  дуже  любить  слова,це  ніби  ключик,я  його  тримала  в  руках,залишалось  лише  навчитись  ним  користуватись.Я  почала  збиратись  
до  прогулянки,я  одяглась  у  все  біле,мені  так  хотілось,кросівки,знаєте,кросівки-це  класна  штука.В  кімнаті  для  одягу  було  
сумно,сумували  босоніжки,я  так  давно  їх  не  перебирала-пробачте,мої  любі,я  зовсім  вас  не  розлюбила,у  мене  просто  
катастрофічна  нехватка  часу.я  вийiла  у  двір,трохи  від  будинку  чоловік  займався  спавжньою  чоловічою  справою,ось  тільки  я  не  
зрозуміkа  навіщо  вона  йому,він  наскладав  цілу  купу  дубових  та  березових  віників  і  колов  дрова.-Оресте,навіщо  нам  ці  віники  
хіба  такими  підмітають  сніг?А  що?Це  буде  цікаво,тобі  березовий,мені  дубовий,тоді  до  нашої  оселі  не  підступить  ніяке  зло,  
а,взагалі  то  у  нас  є  лазня,хіба  я  тобі  не  казав.Звичайно,що  не  казав  я  би  запам'ятала-Може  й  казав,та  я  забула-Тримай,  
і  він  вклав  цілу  купу  мені  у  руки,-ходімо  закинемо  їх  сушитись.Лазня  була  вся  з  дерева,та  я  швиденько  кинула  ті  віники  на    
лавку  і  швиденько  звідти  втекла.Знаете,що  я  вам  скажу,тут  у  лісі  трохи  безумно,тут  так  складаються  обставини,ніби  
кожної  хвилини  ти  піддаєшся  якійсь  спокусі,а  ще  у  цьому  лісі  мій  чоловік  перетворюється  на  справжнього  хижака,хто  тут  
жертва  можете  здогадатись,та  бути  жертвою  в  його  руках  це  так  приємно,тому  славне  жіноцтво  якщо  ви  хочете  відчути  що  
це  таке,тікайте  до  лісу,хоч  на  мить,а  ви  шановні  чоловіки,якщо  хочете  відчути  свою  силу  везіть  цю  жіночу  стать  саме  сюди  
і  не  запитуйте  в  них,чи  вони  того  бажають,ой,вибачте,не  можу  більше  розповідати  про  секрети  лісу,бо  він  підступає  
зараз  у  нього  проріжуться  кігті  і  якщо  мене  не  врятують  коні,то  я  не  знаю  що  зі  мною  буде,я  так  тікала,а  він  біг  за  
мною,я  майже  у  стайні,та  якби  я  ще  не  боялась  заскочити  на  того  скакуна,я  була  би  переможницею  у  тому  турнірі,цей  страх  
всього  одна  секунда  і  він  звалив  мене  у  свіже  скошену  траву-Ось!Ось  чому  я  так  хотіла  одягти  білий  одяг-Все,все!  
Ти  переможець!Тільки  не  цілуй  мене  перед  кіньми,не  люблю  коли  вони  сміються  наді  мною.-Добре,добре,казав  він,а  коні    
починали  сміятись,колись  я  запригну  на  цього  чорнобривчика  і  побачимо  хто  буде  голосніше  сміятись.
 Того  дня  Орест  пожалів  мене  і  всадив  на  того  скакуна,я  подумала  як  мені  болітимуть  завтра  ноги,та  то  буде  завтра,та    
сьогодні  кінь  був  такий  спокійний,що  мені  починало  подобатись  це  гуляння  верхи,цього  разу  я  відчула  своє  тіло  у  сідлі,  
я  посміхалась,а  чоловік  жартівливо  посміювася  наді  мною-А  якщо  я  буду  тікати  від  тебе  ти  наздоженеш  мене?-Наздожену,якщо  не  верхи,  
то  поглядом,поглядом  я  завжди  буду  біля  тебе,мій  коханий,Оресте.Боже,як  на  нього  діяли  мої  слова  і  чому  я  раніше  цього  
не  знала.Якщо  далі  піде  так  справа,то  ще  невідомо  хто  і  від  кого    буде  тікати.День  був  прекрасний,після  вчорашньої  зливи  
ліс  ожив,сосни  торкались  одна  одну  вітами  і  поскрипували,ніби  так  говорили  ніжні  слова.-Ми  ще  придумали  як  назвати    
кобилицю,думаю  підійде  Гроза.-Гроза  комах,чи  що?Це  мультик  такий  є,пам'ятаєш?Пам'ятаю,вона  буде  грозою  Чорнобривчика.  
Біля  озера  Орест  прихлопнув  скакунів  і  ми  понеслись  в  воду,мов  навіжені,знаєте  це  не  дуже  приємно,це  страшно,я  обхопила    
коня  за  гриву  і  верещала  так,що  птахи  перелякавшись  кричали  зі  мною.Тоді  Орест  зняв  мене,я  була  дуже  сердита,а  йому  
хоч  би  що,цілує  й  цілує,я  так  брикались,здалсь  під  водою,ви  ніколи  не  цілувались  під  водою?Мені  теж  не  сподобалось,бо    
потім  мене  потрібно  було  рятувати  тими  ж  цілунками.  
       Боже!  Я  полонянка!  Віддай  йому  мене!  Назавжди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259583
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.05.2011

Раба любви

Я  раб  любви,  а  ты  
Любви  моей  рабыня  
И  цвета  золота  пески,  а  ты  
В  песках  цветок  тоски,  
Моя  заблудшая  пустыня  
Ты  мрак  и  свет  
Прозрачных  лет,  твой  силуэт  
Томим,  ищу,  ищу  твой  след  
В  песках...  Словно  святыню,  
Вступая  в  бой  дышу  тобой  
Ты  значишь  что?    
Ты  радость  чья-то  или  боль    
Моя  поэзия!  Я  граф  твой,  
Раб  любви,  а  ты  моя  графиня  
Раба  любви  иной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259402
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 7\

Не  знаю  чи  пройшли  ті  п'ятнадцять  хвилин,та  шампанське  мені  так  закружило  голову,що  я  взагалі  загубилась  у  часі,бідні  
коні...і  птахи...та  нам  було  добре,Орест  поклав  мене  на  спину,розводячи  сідниці,нахилився  наді  мною  і  прошепотів
-На  чому  ми  там  зупинились?-Я  тебе  хочу,коханий,йди  до  мене!І  ти  йдеш  поступово,тихо  і  спокійно,я  відчуваю  твої  кроки  
ти  відчуваєш  як  я  стискаю  внутрішні  м'язи,тобі  приємно,вони  напружені  і  знову  розслаблені,тіло  зсередини  виштовхує  
вирій  відчуттів...безперевний  цілунок,в  жарі  якого  можна  задихнутись  від  ніжності.Я  твоя...Я  віддаюсь  тобі...Що  ти  вічуваєш
...а  ти  мов  у  мороці  здавлюючи  груди  шепочеш-Ти  богиня...Мої  губи  засипають  твої  плечі  цілунками...Ти  посміхаєшся...
В  цей  час  зупиняється  час,є  лише  ти  і  я...І  хай  весь  світ  зачекає...Ти  відчуваєш,як  мої  пальці  сжали  твої  плечі,я  готова...
Ти  призупиняєш  темп,щоб  зупинити  мене  на  цій  грані  якомога  довше,а  потім  ти  чуєш  стогін,по  твому  тілу  пробігає  жар  від  
сідниць  вверх  по  спині,ти  відчуваєш,ти  десь  біля  фінішу,я  у  небі,разом  з  тобою,-Ти  неперевершений-І  мій  голос  тихий  
як  шелест-Ти  божественна,моя  кохана,відповідаєш  ти  мені,хоча  слова  не  мають  ніякого  сенсу,ти  розуєш,що  слова  зараз  не    
потрібні,але  так  для  мене  важливі,я  хочу  чути  що  я  твоя...і  що  кохаєш  ти  лише  мене...і  ти  говориш,вдивляючись  в  мою  посмішку  і  легкий  
вологий  блиск  в  моїх  очах...це  сльози...сльози  щастя...ти  шаленієш  від  мене  і  належиш  лише  мені-Мій  янголе!
Ти  самий    кращий  янгол  в  світі!
   -Коні!Вони  тебе  кличуть,вони  голодні!-А  може  вони  хочуть  шампанського,піду  погодую  їх,всміхаючись  промовляєш  і  зникаєш,у  темряві.
Як  я  заснула  і  скільки  спала  я  не  знаю,та  прокинувшись  Ореста  поруч  не  було,я  пішла  на  кухню  зробити  кави,  на  столі  лежав  
велетенський  карп.
             Боже,я  щось  пропустила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259240
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 7\

Тієї  ночі  він  не  дав  мені  потонути,не  можна  було  залишити  Єгора  без  сніданку.Єгор  був  надзвичайно  розумним  на  свої  п'ять  
рочків,його  світ  різнився  від  світу  інших  діток,коли  всі  спали,він  не  спав,він  сидів  біля  мене  і  з  такою  цікавістю  слухав  
відповіді  на  його  ж  запитання,не  моргаючи  повіками  він  не  відводив  очей  від  слів,що  вилітали  з  мого  рота-Знаєте,пані  Діано,
ви  як  маленька  пташечка  відкриваєте  дзьобик,от  тільки  я  не  знаю  яка.-Єгор,а  ти  чому  не  спиш,коли  всі  сплять?-Я  не  хочу,  
я  вже  дорослий,та  й  я  не  хочу  бути  таким  як  усі,мені  не  цікаво.-Так,ти  індивід,і  що  ти  будеш  робити  у  підготовчій  групі?
-Я  не  хочу  в  підготовчу  групу,я  хочу  до  школи,тільки  не  кажіть  як  усі,що  мені  треба  вирости  на  один  рік,ви  ж  не  така  як  усі
-Я  тебе  розумію,у  садочку  тобі  стає  сумно,та  ти  маєш  знати,у  школі  такий  же  галас  як  в  садочку,ось  тільки  діти  
перетворюються  в  школярів,а  школярі  стають  схожими  на  хаотичні  молекули,які  весь  час  у  русі.-А  молекули,вони  керовані?-А  
що?-Бо  якщо  вони  керовані,я  не  хочу  бути  молекулою-Ти  не  молекула,Єгор,ти  славний  хлопчик,-І  я,і  я  вас  дуже  люблю,якщо  
мені  не  можна  до  школи,можна  я  залишусь  у  вашій  групі,я  ж  все  одно  подорослішаю-Є  запитання,які  я  не  можу  вирішити  
самостійно,всі  ми  підкорюємось  якійсь  структурі,розумієш?-Розумію,та  ви  можете  все,ви  просто  цього  не  знаєте.
   З  цим  дивовижним  малюком  час  просто  спливав,ось  так  ми  й  підступили  до  п'ятниці.У  п'ятницю  Світлана  Федорівна  святкувала  
ювілей,їй  виповнювалось  шістдесят  років,у  Ореста  теж  були  незакінчені  справи,тому  я  залишилась  на  вечірці.Рівно  о  сьомій  
почали  святкування.Вітали  всі  по  черзі,поздоровлення  були  однотипні-здоров'я,здоров'я,здоров'я,явно  було  виражено,  що  його  
не  хвата,та  хіба  його  стане  більше  від  тих  побажань,чи  в  шістдесят  не  потрібно  кохати?
   Через  годину  я  телефонувала  чоловікові-Я  вже  звільнилась,а  ти?-Я  теж,скоро  буду.Прощавшись  з  Світланою  Федорівною,вона  
наповнила  келихи  і  промовила-Шановні,хвилинку,перший  раз  пані  Діано,я  бачу,що  ви  п'єте,ви  стали  дорослою,тому  я  хочу  
оголосити  заяву,з  першого  вересня,я  йду  у  довгу  відпустку  і  свою  посаду  я  передаю  саме  вам  шановна  пані  Діано.Бурних    
аплодисментів  не  було,та  я  не  дуже  на  них  сподівалась.
   По  дорозі  додому  мені  хотілось  пити,термос  був  пустий,пляшка  з  мінералки  теж-Зараз,почекай,ми  зупинились,Орест  вийшов  з  
авто,мені  було  так  млосно,що  не  зважаючи  на  вечірню  літню  зливу  я  теж  вийшла,у  багажнику  стояв  цілий  ящик  шампанського,  
Орест  відкоркував  пляшку,так  що  бризги  долетіли  до  мого  обличчя,та  дощ  так  його  змочив,що  жага  трохи  відступила.-Ти  така  
гарна  під  цим  дощем,він  знімав  краплі  з  мого  лиця  і  не  міг  відірвати  від  мене  погляд.
 Коли  закипає  бажання  ти  відчуваєш  що  ти  хочеш,непреривні  подихи,тихий  стогін,приглушений  поцілунками...пристрастними  
гарячими,  від  губ  неможливо  відірватись,а  твої  руки  безсоромно  ласкають  тіло...стараючись  не  пропуститині  ні  
одного  сантиметра  ніжність  зливається  з  пристрастю,іноді  не  хочеться  більше  ласки,хочеться  відчути  плоть  в  плоті,і  саме  
граючи  на  цьому  піці,отримуєш  насолоду  без  контакту,вмираючи  від  бажання  крепкою  рукою  взяти  моє  волосся  ззаду  і  зжати  ,
до  легкого  відчуття  солодкого  болю...і  я  не  проти,  я  хочу  віддатися  тобі  і  ти  це  знаєш,ти  хочеш  відчути  як  моє  тіло  
відповідатиме  на  цю  невинну  жагу...ніби  то  подразнюючи  провести  по  губам  язиком  не  зливаючись  в  глибокому  цілунку  
послухати  як  я  дихаю  і  прошепотіти,неважливо  що,ще  заглянути  у  мої  вічі,вони  горять,я  мовчу  і  посміхаюсь,і  ти  знаєш,що  
я  чекаю  від  тебе,не  відриваючи  погляду  від  моїх  очей  ти  цілуєш  мене,від  кінчиків  пальців  на  ногах  підіймаєшся  вище,вище,  
я  закопуюсь  в  твоєму  волоссі,ось  ти  спіймав  губами  мої  гарячі  зап'ястя,нижче,нижче,ось  залишився  холодок  на  грудях,ти    
притягуєш  мене  ближче,тіло  злегка  здригається  від  дотиків  пальців,губи  зливаються  в  цілунку,короткому,примушуючи  трепетати  серця,  
мої  долоні  торкаються  твого  лиця,щік,я  притягую  твоє  обличчя  руками  до  свого,цілуючи  очі,  губи,ніс,вушко,я  зупиняюсь,  
і  шепочу-  я  хочу,хочу  тебе,коханий!Я  відчуваю  як  колотиться  твоє  серце,ти  хапаєш  мене  на  руки  і  ховаєш  від  дощу  в  теплому    
автомобілі,здираєш  мокрий  одяг,вкриваєш  теплою  ковдрою,пригаєш  за  кермо  і  шепочеш-Діано,тільки  не  мрій,всього  п'тнадцять  
хвилин,я  хочу  тебе,дуже  хочу.
                 Боже!Як  важко  не  мріяти  п'тнадцять  хвилин!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259231
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.05.2011

Сторінки одного життя. Проза. \Ч. 6\

Будні  я  вам  скажу  це  не  свята,та  я  була  згідна  лягати  опівночі,вставати  о  п'ятій,та  з  ним,будні  з  ним-це  теж  в  якійсь  мірі  
було  свято.  Шість  годин,це  багато,чи  мало?  Ніби  так,  а  ніби  ні,та  ці  години  ставали  невід'ємною  частиною  мого  життя,  
я  готувала  дируни  з  сиром  і  підраховувала  години,це  небагато  для  доби,всього  1\4,та  якщо  помножити  чотири  тижні  на  п'ять  
днів  буде  аж  сто  двадцять  годин,за  одну  секунду  його  усмішки  він  робить  мене  щасливою,ні,  ні,  я  не  згодна...
Орест  сидів  за  столом,  переглядаючи  якісь  папери  він  перідично  ловив  мої  очі,він  любив  спостерігати  за  мною,коли  я  була    
зайнята  якоюсь  справою.-Про  що  ти  думаєш?-Про  кабінет,у  нас  немаленька  квартирка,а  кабінет  відсутній...-А  навіщо  він  мені,  
кабінети  придумали  щоб  тікати  з  спальні,роблячи  вигляд  дуже  зайнятої  людини,та  й  в  тих  кабінетах  швидко  старіють,  а  я  
хочу  бути  з  тобою.-Тобто  ти  хочеш  бути  молодим?Я  всміхнулась  і  на  тій  посмішці  справу  з  дирунами  було  закінчено.
Темрява  поглинула  все  навкруги-Солодких  снів.-Солодких  снів.Обійнявшись  ми  солодко  спали,повітря  було  свіже  і  чисте,  
як  постіль  і  сон.Не  дивлячись  на  те,що  ми  пізно  полягали,я  встала  рівно  о  п'ятій  і  добре  почувалась,цього  ранку  я  не  була    
така  ошпарена  як  вчора,тому  ми  спокійно  пили  каву  на  мансарді,а  троянди  упивались  ранковою  росою  і  від  того  виглядали    
сяючими  і  живими.На  роботі  ніхто  не  знав  про  зміну  моїх  житлових  умов,та  мене  трішки  турбувала  моя  зміна,я  працювала  
позмінно,тож  сьогодні  мала  вирішити  це  питання.Завідуюча  дуже  гостинно  зустріла  мене  у  моїй  же  групі,діти  бігли  мені  
назустріч,ніби  за  шоколадними  цукерками,лише  Єгор  сидів  за  столиком  і  нахмурено    дивився  у  вікно.-Нарешті  прийшла  ваша    
вихователька  і  обдивляючись  мене  мов  школярку  доповнила-Чекаю  на  Вас  у  кабінеті.-Єгор,ти  чому  сумний?ти  що  не  радий,що  
прийшла  твоя  вихователька?Радий  чи  ні,я  так  і  не  дізналась,тому  що  відповідь  цього  хлопчика  мала  зовсім  іншу  доріжку.  
-Пані  Діано,а  ви  можете  вставати  хоча  б  о  восьмій?Тоді  ви  будете  встигати  поснідати  разом  з  нами...а  Світлана  Федорівна  
не  звільнить  вас  з  роботи.-Добре,Єгор,я  буду  старатись  вставати  хоча  б  о  восьмій.Після  зміни  я  зайшла  до  Світлани  Федорівни,  
вона  чекала  мого  вибачення,та  вибачатись  ніхто  не  збирався,навпаки  я  відразу  почала  вирішувати  питання  щодо  зміни.-Першу  
зміну  я  вам  не  дам,-Тоді  дайте  ще  й  другу,-У  вас  що  матеріальні  проблеми?Чи  хочете  менш  бувати  вдома,я  вас  розумію-та    
побачивши  мій  вираз  обличчя,вона  відразу  змінила  тон.-Добре,я  подумаю  але  група  дітей  буде  менша  за  віком.Усміхнена  я    
вийшла  з  кабінету.Мені  всміхалась  сама  доля,бо  тинятись  вуличами  і  пити  каву  в  кав'ярнях,допоки  звільниться  чоловік  я  не    
мала  бажання.Я  вже  мала  йти,та  мене  зупинила  Світлана  Федорівна-Нічого  не  виходить,ви  будете  працювати  так  як  і  раніше,  
та  я  можу  дати  вам  ще  дві  години  психолога  для  роботи  з  важкими  дітьми,бо  дедалі  їх  більшає.Іноді  я  запалююсь  як  спічка,  
це  був  саме  той  момент,я  не  могла  дозволити  ані  собі,ані  комусь  іншому    рушити  мої  плани-Знаєте  що  Світлано  
 Федорівно,у  вас  величезний  досвід  роботи,та  я  сміло  хочу  вам  заявити,що  всі  ці  зміни,це  така  дурня,батьки  віддають  зранку  
дитину  в  одні  руки,забирають  з  інших  і  дуже  часто  вони  не  задоволені  вихованням  свого  чада,бо  дуже  часто  ми  не  можемо    
знайти  правду,а  саме  на  якій  зміні  і  хто  Віталику  чи  Оленці  розбив  губу,щодо  психолога,то  кожен  вихователь  і  є  психолог,  
і  якби  кожен  це  розумів  ви  б  не  мали  потреби  мати  двохгодинного  працівника,якщо  я  не  буду  працювати  в  першу  зміну,  я  
сьогодні  ж  напишу  заяву  про  звільнення  по  особистому  бажанню,дітей  у  місті  багато  і  садочок  теж  не  один.-Пані  Діано,  
ідіть  собі,ідіть  додому,і  хто  вас  вкусив,ідіть  і  пам'ятайте,що  о  дев'ятій  вам  треба  погудувати  Єгора,бо  він  не  хоче  без  
вас  снідати.-До  побачення.Я  вийшла  і  пішла  у  місто,мені  хотілось  почути  голос  Ореста,та  я  не  телефонувала  йому  без  причини  
та  в  цей  момент  задзвонив  мобільний.-Ти  де?-Біля  садочку-Чекай  мене,я  їду  по  тебе.Я  застрибнула  як  зайчик  в  автомобіль,  
цілуючи  очі  мого  коханого.-У  тебе  все  добре?-Так,і  ми  помчались  до  свого  далекого  раю,ще  сонце  не  сховалось  під  землю,
як  ми  почали  поливати  троянди,вони  було  стомлені  і  важко  дихали,того  вечора  і  принц  і  чорнобривчик  їли  з  моїх  рук,-
Залиш  трохи  мені,я  теж  зголоднів,-Спробуй  наздогнати...Я  бігала  між  квітами  як  мале  дівчисько,та  він  все  одно  мене  наздогнав,  
він  був  ще  той  бігун.Сеанси  аромотерапії  добре  впливали  на  мій  стан,та  тієї  ночі  до  мене  завітали  мрії,я  бігла  по  піску  
і  знову  зазирала  у  хвилі,озеро,я  згадала  про  озеро,його  дно,я  тону,тону,тону...
                   Боже!  Не  дай  мені  потонути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259054
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2011

Cторінки одного життя. Проза\\Ч. 5

На  тому  коні  я  почувалася  маленькою  дівчинкою,яку  щойно  привели  до  школи  і  посадили  за  парту,  велику,  широку,  і  замість  
уроку  миру  почали  повчати  куди  і  як  класти  руки,  ноги,  а  як  сидіти  на  стільці,  відчуваючи  рівновагу,  при  цьому  відчувати    
своє  тіло,  це  взагалі  окрема  тема,  спина,  це  як  стержень,  вона  повинна  мати  таку  осанку,  ніби  ти  сидиш  не  за  партою  а  за  
рояллю  і  на  тебе  дивляться  тисячі  очей,  які  не  потерплять  розчарування.  -Не  нахиляй  голову,  тримай  спину,  я  пам'ятаю  ці    
слова,  та  як  можна  навчитись  писати,  не  нахиляючи  голову?  Та  я  була  спритною,  тому  багато  мороки  зі  мною  не  було,  відразу  я  
зрозуміла,  що  потрібно  керувати  своїм  тілом,  бо  кінь  це  не  парта,  можна  й  звалитись,  він  відчуває  кожен  твій  рух  і    
реагує  саме  на  нього,  та,  головне,  порозумітись  з  ним,  та  я  була  зжата,  до  речі  він  теж.-Не  бійся,  він  не  скине  тебе,  
у  тебе  гарно  виходить,  перший  урок  ти  засвоїла,скоро  я  навчу  тебе  більшому,  ти  станеш  справжнім  профі,  тоді  я  буду    
спокійний,  ти  не  стомилась?  -Ні-Звичайно,  що  я  втомилась,  у  мене  тремтіли  всі  мускули,  та  хіба  я  могла  скиглити,  коли  
для  цієї  прогулянки  прикладено  стільки  сил.-Тут  недалеко  є  озеро,  з  дамбою,  з  під  якої  спада  водоспад,  тобі  сподобається.  
Думаю  мені  сподобалось  не  тільки  озеро,  лише  б  злізти  з  цього  скакуна,  та  озеро  було  прекрасним,  захованим  від  людських    
очей  і  це  придавало  йому  таємничості,  я  уявила  захід  сонця  і  озеро  вмить  стало  сумним,  а  шум  водоспаду  не  був  таким    
грайливим,  та  схід,схід  сонця,це  зовсім  інше,  він  пробуджував  від  сну  не  тільки  озеро,  та  з  озером  він  так  вигравав,  
загравав,  випивав  туман,  щоб  швидше  торкнутись  поверхні  води,  це  злиття,  злиття  душ,  це  кохання,  справжнє,  чисте,  як  
сльоза  цього  озера,  і  ніяка  сила  світу  не  може  заборонити  їм  кохатись,  навіть  узимку,  навіть  серед  важкі  набиті  пір'м  
хмари  воно  проб'є  промінчик  і  вони  зіллються  і  десь  народиться  нове  життя  і  хтось  всміхнеться.-Коли  ти  в  сідлі  очі  
закривати  не  можна,  вони  повинні  бути  там,  де  очі  коня.Це  було  продовженням  уроку,нарешті  він  зняв  мене.Коні  були  збуджені  
сонце  в  зеніті,  стало  спекотно,  я  стояла  на  березі  а  чоловік  як  мале  дитя  постукав  коней  по  шиї,  всі  троє  побігли  до  води,  
бризги  долітали  до  мене,  вони  чудово  розуміються  і,  здаються  щасливими,  після  купання  Орест  віпустив  коней  відчути  крихту  
свободи,  а  мене  взяв  у  полон,  ми  сиділи  під  водоспадом  і  насолоджувались  один  одним.-Здається  я  знепритомнію,  шепотіла  я  
витримати  цілунки  сонця,  водоспаду  і  Ореста  було  неможливо,  тому  я  схилила  голову  і  впала  на  дно  того  бездонного  озера,  
а  він  цілував  цілував  мої  руки,  покусуючи  підіймався  до  плечей,  потім  знову  спускався  до  грудей,  потім  нижче  нижче,не  знаю    
скільки  часу  це  продовжувалось,  та  той  час  зупинився  над  нами.  Шум  водоспаду,  лісові  пісні,  Орест,  я  ,  десь  далеко    
сміялись  коні,  злиття  двох  сердець,  все  це,  це  правда?,Чи  сон?Це  все  має  таку  силу,  здається  я  починаю  любити  цей  ліс,  
здається,  здається.  Вітер  обвіював  наш  одяг,  а  ми  ховались  від  світу  ,  під  хвилями,  спека  від  нас  втела,  їй  було  з  нами
не  комфортно.  На  обід  ми  не  встигли,  та  вечерю  ми  готували,  ми  були  такі  голодні,  як  вовки,  та  зовсім  не  сердиті,  поки  
я  готувала  вечерю,чоловік  годував  коней  і  птахів.В  домі  пахло  м'ясом  і  свіже  спеченими  овочами.  Потріскували  дрова,  
пахло  щойно  зібраним  чебрецем  і  м'ятою,  на  столі  стояла  пляшка  вина  і  два  келихи,  я  глянула  на  вино  як  на  отруту,що  вбиває  
дітей,  вловивши  мій  погляд  Орест  налляв  трохи  вина  і  промовив,-Діано,  я  п'ю  за  тебе,  і  за  ці  стіни,що  відігріли  нас,  а  ще  
він  так  посміхнувся...не  тримай  їх,  вони  не  впадуть!Я  надпила,  ми  вечеряли  у  такій  тиші,  невже  так  буде  вічно?Тієї  ночі    
мої  мрії  мене  не  турбували.Коли  я  прокинулась-ні  кави,  ні  Ореста  поруч  не  було,5.30.Я  встала,  згорнула  постіль  і  швиденько  
зібралась,-Ось  і  я,  ще  встиг  на  гарячу  каву,смачна  кава,ти  знайшла  босоніжки?-Ні,  я  не  встигла.-До  речі  для  них  і  
платтячок  відведена  невеличка  кімната,ходім  швиденько  вони  там-Дякую!О  шостій  ми  були  в  дорозі,а  рівно  о  дев'ятій  я  була  на  роботі,  на  мене  чекали  
діти,веселі,кумедні,вони  чекали  на  мене.Цілий  день  я  сиділа,чесно  кажучи  мені  дуже  боліли  ноги.Я  мала  вирішити  питання  з  
годинами,  скільки  їх  буде  у  мене,  та  не  сьогодні.Близько  о  дев'тій  ми  були  вдома,  того  дня  ні  коней,  ні  принца  я  не    
бачила,  я  готувала  пізню  вечерю,та  голодними  спати  зовсім  не  цікаво,-Ковток  вина?Для  тонусу,  він  завжди  посміхався,  
то  він  був  голодний,  чи  ні,  та  я  почувалась  винною.Я  взяла  келих-Може  колись,я  буду  стрічати  тебе  з  пиріжками,    
з  капустою,наприклад,  та  віддати  шість  годин  добі...Я  не  готова...Розумієш?-Розумію...-Поцілуй  мене!
           Боже!  Ось  вони!  Будні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258823
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2011

Сторінки одного життя. Проза\Ч. 4\

Змії!  Сьогодні  мова  про  них  не  йтиме,  вони  складні,  при  цьому  мають  мінуси,  та  переваги  також,  на  нашій  землі  отруйних  
зміїв  нема,  тому  тобі  судилося  вмирати  лише  від  моїх  обіймів,  у  нас  є  справи,  я  хочу  тобі  дещо  показати,  та  тобі  треба  
взути  це.  Він  застібав  мені  кросівки  і  гіпнотизував  мої  очі,-це,  звичайно,  не  босоніжки,  та  так  буде  краще,  я  зовсім  не  
сперечалась.  Ми  вийшли  у  двір-Зараз,почекай,я  дещо  забув-Була  середина  літа,та  сонце  не  було  пекельним,  та  й  до  обіду  було    
далеко,  перед  будинком  були  викладені  візерунками  доріжки,а  навкруги  доріжок  цвіли  троянди,  різні,  жовті,  білі,  оранжеві  
та  червоні  перемагали,  вони  здавались  найвищими,  їх  голівки  гордовито  і  граціозно  підіймали  повіки  і  тягнулися  вгору,  до  
Апполона,а  він  щедро  поливав  їх  гарячими  дотиками  сонця,  троянди,  які  гарні,  цнотливі  квіти-одна  голівка  і  стільки  шипів,  
які  загострюють  погляд  на  цій  величі,та  доторкнутись  не  можуть.  Серед  багатьох  квітів  мій  погляд  зупинився  на  одній,  саме  
вона  і  була  удостоєна  бути  спутницею  нашої  прогулянки,  ми  йшли  по  доріжці,  а  зліва  та  справа  до  нас  нахилялись  віти  калини,  
на  якій  висілі  зелені  кисті  ягід,  до  яких  мене  так  і  потягнуло,  так  і  хотілось  торкнутись  кожного  кущика,пошурхотіти  ним,  
тому  мої  кроки  були  притупленими  й  тихими-Це...Спогад,  спогад  про  наших  бітьків,  зліва  твої,  справа  мої,  якщо  хочеш  можеш  
поміняти  їх  місцями,  вони  не  образяться,у  мене  щось  защеміло,  я  відчула  щось  тепле  і  близьке,  ось  тут,  у  грудях.Озерце!  
Я  побачила  справжнє  озерце,  інше,  не  те,що  у  грудях,  невеличке,воно  виблискувало  сотнями  зайчиків  і  вигравало  на  сонці  
втішну  мелодіку,  а  лісове  птаство  підспівувало  пісень,  ще  озерце,  скільки  їх  тут?  на  третьому  я  була  зачарована  чорним  
принцем,  чоловік  дістав  з  кишені  хліб,  нахилився  до  води,  а  той,  не  опускаючи  своєї  голівки,  без  всіляких  вагань  підплив  
до  нього,  і,  тримаючи  осанку  шиї,  боячись,  що  з  голови  впАде  корона,  чекав,  поки  чоловік  не  підійме  руку  з  поживою  не    
рухався,  озираючись  навкруги,  я  була  у  захваті-А  чому  він  один?  Після  смачного  сніданку  принц  відвернувся  від  нас  і  поплив  
до  іншого  берега.-Ходім  далі,  він  не  один.  На  червертому  озерці  стояв  будиночок  для  птахів,  я  заглянула  в  будиночок,  
білосніжного  кольору,  мов  пава  сиділа  вона,  вона  навіть  не  здригнулась,  та  після  того  як  я  поклала  їй  хліб  вона  нахилила  
голівку,  ніби  дякувала  за  сніданок.-Вона  висиджує  потомство--Ой!Троянда,  яка  ж  вона  колюча!-Дай  сюди.Він  тримав  мою  руку  
і  злизував  кров  з  моїх  маленьких  пальців,  я  забувала  про  біль,  я  тонула  в  його  очах,  в  його  безмежних  теплих  очах,  в  них  
був  увесь  мій  світ,  і  за  що  він  мене  так  любить,  думала  я,  що  я  можу  йому  подарувати?  Навіть  гусиня  скоро  подарує  принцу  
маленьке  каченя,  я  підійняла  очі  в  небо,  щоб  заглушити  біль,-Яке  гарне  небо...,а  він  промовив-Я  люблю  тебе  просто,  бо  ти  є  
Він  забрав  у  мене  троянду  і  обійнявшись  ми  мандрували  далі,новий  світ  відкривав  нові  сторінки,  яких  я  не  знала  досі,  
я  навіть  про  них  не  мріяла,  і  мрії  мої  були  далеко  від  цього  місця,  та  увесь  цей  час  я  не  згадувала  про  мрії,  я  навіть    
забула,  що  вони  у  мене  є.-Лебеді,  як  круки,вони  обирають  пару  на  все  життя,  і  якщо  хтось  з  них  гине,іншу  вони  не  шукають.  
Він  підвів  мене  до  стайні-Дай  відгадаю,скрикнула  я,там  коні.-Поглянь  сюди,  і  ми  зазирнули  у  щілину,тільки  обережно,  не    
прищеми  ніс.-Добре,  я  буду  старатись.  У  стайні  стояли  пара  коней,вона  мала  білий  окрас,  її  очі  були  величезні  і  світлі,  
у  неї  була  роскішна  грива.-Статна  кобилиця,  подобається?-Так,  дуже,  а  він  прекрасний,  він  схожий  на  того  принца  з  озера,  
він  теж  відвернеться  після  сніданку?-Хх,  можливо,  зараз  перевіримо.-А  вона  теж  скоро  буде  мати  потомство?-Ні,вони  ще  
молоді,я  придбав  їх  у  різних  місцях,  тут  вони  зустрілись  вперше.-Дивно,він  на  неї  так  поглядає,  ніби  знає  вічність.  Я    
ніколи  не  бачила  як  чоловік  долгядає  за  живністю,  в  нашій  квартирі  не  було  й  кота,  та  він  так  лагідно  поводився  з  ними,  
що  я  відчула  нотки  ревнощів,  добре,  що  тривало  це  недовго.Він  вимив  руки-Кого  ще  ми  не  погодували?-трохи  іронічно  спитала  
я.Він  дістав  шоколадну  плитку,  відламав  клаптик-Пташечку,  одну  маленьку  вередливу  пташечку,  яка  не  відмовиться  від  
шоколадного  цілунку,  він  так  мене  цілував,  що  ці  дикі  тварини  почали  ржати  з  усієї  сили,  мені  аж  стало  ніяково,Досить,досить,поглянь  як  вони  на  нас  дивляться-Хай  
вчаться,потім  підійшов  до  чорнобривчика-Що,  заздриш?Думаю,  прогулянка  нам  не  завдить,і  закив  перше  сідло,потім  
мовчки  підійняв  мене  на  табурет-Лізь-Куди?-Як  куди?На  мустанга,-Я  боюсь,ти  ж  знаєш  мені  не  можна,я  почувалася  дитиною-Не  бійся,я  поруч,  ти  
вважаєш  висіти  вниз  головою,тримаючи  стіну,по  пів  години  до  акту,корисно?Ми  рухались  в  дивовижну  країну  під  назвою  Ліс.
               Боже!  Я  на  коні!  А  що  буде  далі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258597
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2011

Сторінки одного життя. Проза \Ч. 3\

Інтер'єр  зали  був  комфортний,  затишний  і  теплий  за  рахунок  кольорів,  потріскували  дрова,пахло  сосною,  безперечно  мій  
чоловік  мав  смак,  він  любив  чорний  шоколад,  а  я  білий,  та  він  так  гармонійно  їх  поєднав,  що  навіть  танцювали  ми  на  плитках  
шоколаду,  закривати  очі  було  зайвим,  аромат  шоколаду  і  сосни,  поєднання  цих  ароматів  словами  не  виразити,  та  ви  маєте  це  
відчути.  Мені  вже  нетерпілось  побачити  спальню,  цікаво,  в  яких  кольорах  буде  вона?  -У  мене  для  тебе  сюрприз,  закрий  очі-Ну
нарешті  я  побачу  цю  масивну  ложу.-Вау,  скільки  книжок!Я  про  них  думала,  там  у  місті,коли  гуляла  вуличками,  у  нас  
справжнісінька  бібліотека,  тут  так  просторо  і  легко,  містичне  місце,  тут  таїться  скрите  божество!  Та  тут  півсвіту!  Тут
граються  кольори,  я  зрозуміла,  це  від  вікон,  різнокольорове  скло,  ти  чудо,  сонце  зазирає  сюди  різнокольоровою  гамою,  а  
полички!  Вони  лавандові,  мій  улюблений  колір,  я  люблю  тебе,  чуєш,  Оресте,  я  дуже  тебе  люблю,  поцілуй  мене.  Після  поцілунку  
колір  спальні  був  нечіткий,  він  розпливався,  та  я  знаю  точно  він  гарячий,  може  гранатовий?  Вона  справді  була  гранатова,  
навіть  штори,  важко  задрапіровані,  мали  колір  спілого  гранату,  вони  висіли  на  золотих  гілках,мов  кисті  перезрілого  
винограду  в  чеканні  виноградаря,  з  ягід  так  і  сочилися  краплі  бургундського  ,  а  я  лежала  в  обіймах  коханої  людини  
і  попивала  солодкий  нектар,  задоволена,  зігріта  його  теплими  руками,  а  навпроти,  стояло  трюмо  з  фігурним  дзеркалом,  
відображення  якого  сміючись  скривлено  шептало  своїми  скритими  лініями-Що?  Радієш?  Може  квіточку  запліднили  і  вона  завжди  
цвістиме?  Я  згадала  старі  стіни,  мовчазні  і  тихі,  вони  ніколи  не  сміялись  наді  мною,  тоді  я  попросила  чоловіка  забрати  
звідси  те  огидне  дзеркало,  хоча  трюмо  було  дуже  гарне,  на  ньому  вистроїлись  шкатулочки  різних  розмірів,  мов  солдатики  
перед  боєм  і  чекали,  яка  з  них  перша  опиниться  в  полоні.  В  спальні  висіли  картини-А  чому  в  залі  нема  картин?-Все  в  цьому  
житті  має  ціну,  людське  життя  теж  можна  перевести  в  еквівалент,  у  кожного  він  свій,  а...картина,  в  одній  з  книжок  Ремарка
дуже  гарно  описує  картину,картина-це  як  жінка,  якщо  вона  весь  час  на  показі,  вона  втрачає  свою  цінність,  а  те,  що  заховано,
десь  далеко,  на  дні,  те  має  високу  ціну.-
Мабуть  я  дорого  коштую,  подумала  я,  раз  ти  так  далеко  мене  заховав.Треба  почитати  того  Ремарка,може  він  й  про  чоловіків  щось  розповідає.-А  вовків  тут  нема?-Є,  вовки,  люба  є  всюди,  не  
обов'зково  жити  у  лісі,  їх  можна  зустріти  серед  люду,  та  ти  не  маєш  боятись,  ти  у  безпеці.-Це  добре,  я  хочу  їсти!  Я  так  
зголодніла!  Я  скочила  з  ліжка  і  босоніж  побігла  шукати  їдальню,  страху  я  не  відчувала.  Їдальня  була  сонячна,  дуже  сонячна,  
не  дивлячись  на  те,  що  надворі  була  ніч,  навіть  люстри  були  у  вигляді  сонця.  Вночі  ми  обідали  і  вечеряли,  добре,що  завтра  
вихідний,  яким  буде  завтрашній  день?  Я  завжди  думаю  про  завтра,  чи  буде  він  таким  же  яскравим  і  світлим  як  сьогодні,  
чи  після  чудових  свят  попливуть  корабликами  будні,  я  не  знала,  як  і  кожен  з  вас,  та  я  була  щаслива,  майже  щаслива  сьогодні.  
 Я  прокинулась  від  аромату  кави  і  гостро  заточеного  повітря,  а  вранішнє  сонце  дуже  ніжне,  тихе  і  спокійне  вигравало  на  
золотих  вітах  виноградника,  чоловік  пив  каву  на  мансардіі  і  щось  думав,  я  добре  знаю  цей  вираз  обличчя,  що  він  думає?  
Та  я  ніколи  не  дозволяла  собі  про  це  питати,  думаю,  йому  це  подобалось,  моя  кава  стигла  на  трюмо,  тож,щоб  вхопити  гарячий  
ковток,  я  мусила  встати,  хотілось  глянути  на  себе,  та  трюмо  стало  бездзеркальним,  я  вийшла  на  терасу,  ми  злились  в    
гарячому  цілунку  кави,  серед  дерев  і  віт,  голі  і  вільні,  як  дикуни.  
               Боже!  Це  ж  рай!  А  чи  є  тут  змії?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258406
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2011

Сторінки одного життя. Проза \Ч. 2\

Боже!  Дай  сили,  дай  духу,що  я  маю  робити,  це  не  мої  мрії,  ти  занадто  швидко  виконуєш  їх,  та  до  моїх  мрій  треба  їхати,  
ще  не  один  день,  навіщо  ти  так  поспішив?  Ви  думаєте  він  мене  почув?  Він  закрився  від  мене  хмарами  і  не  збирався  слухати,  
хоч  підкажи,що  я  маю  робити?На  терезах  знову  висіло  моє  життя  з  чоловіком  на  якомусь  пустирі  з  вовками,  у  лісі,  чоловік!  
Мій  коханий!  Та  я  маю  другий  варіант-я  можу  повернутись  назад,  в  місто,  до  моїх  стін,  розібрати  валізи,  приміряти  сукні,  
підбирати  взуття,  для  себе,  а  я  люблю  для  нього,  я  не  втрималась  і  заридала.  -Чому  ти  плачеш?Не  плач,-сказав  він,  я  ж  
люблю  тебе!В  цей  час  посипав  весняний  дощик,-Від  щастя!  Це  від  щастя!  Коханий!  Я  теж  тебе  кохаю,  дуже  кохаю,  потанцюй  зі  
мною!-Ти  ж  на  шпилях,  а  тут  земля,  тобі  буде  важко!-Хай,  я  хочу  танцювати  з  тобою,  я  ж  у  залі,  то  що?-Я  закрила  очі,  а  
коли  я  закриваю  очі,  я  маю  силу.  Я  стояла  посеред  залу  у  вишуканій  сукні  з  чорного  атласу  в  поєднанні  з  жакардом,  
приталеного  силуету  з  глибоким  декольте,  з  вузькими  рукавами  довжиною  в  3\\4.  Сукня,  чудова  сукня  з  фалдами  ззаду,  я  люблю  
дуже  ці  фалдочки,  складочки,  оборочки,  вони  як  мережні  обшивки  являються  стильним  доповненням  і  шляпка,  маленька  шляпка  
На  шовкових  зав'язках.Він  був  неперевершеним,  його  граціознізність  і  вишукані  манери  повністю  відповідали  стилю  моєї  сукні
його  сорочка  була  легка  і  приємна  на  дотик,  ми  танцювали,  він  і  я,  величні  і  закохані.  Ми  будемо  жити,  ми  не  не    
перетворимось  на  андроїдів,  ми  романтики  і  це  прекрасно,  він  слухав  мої  пальці,  а  своїми  рахував  гачки  на  корсеті,  
потім  підхопив  мене  і  поніс,  -Куди  ти  мене  несеш?-У  спальню!-Тут  нема  спальні,тут  лише  зала,  тут  можна  лише  танцювати.  
-Якщо  тут  є  зала,  має  бути  і  спальня.Того  дня  наш  автомобіль  перетворився  на  спальню,  та  мені  було  так  добре,  що  в  тій  
спальні  я  була  найщасливіша  жінка  у  світі,  до  ночі  ми  повернулись  додому,  вдома  стало  сумно,  ніби  сумували  валізи,  стіни,
а  з  ними  я,  в  ліжку  було  так  тепло  і  затишно,  як  наважитись  на  той  крок  у  лісі,  та  бажання  мати  повноцінну  сім'ю  перемагало  
мої  хвилі  боролися  між  собою  і  ніхто  не  знав,  яка  перша  торкнеться  того  берега,  вечорами  як  і  раніше,  я  розбирала  валізи,  
як  і  раніше  він  за  мною  спостерігав,  тільки  вже  нічого  не  говорив  про  босоніжки,  а  я  все  одно  приміряла  їх  і  приміряла.  
 Вночі  з  усіх  сил  мене  тримала  моя  мрія,  вона  не  відпускала  мене,  я  бігала  по  піску  і  підслуховувала  шепіт  хвиль,  і  нічого  
з  цим  не  могла  вдіяти,  і  щось  змінити  було  теж  не  в  моїх  силах.  Що  готувала  мені  доля?  Якби  ж  ми  знали,що  готує  нам  доля.  
Через  п'ять  днів  проект  будинку  був  готовий,  дні  стали  швидшими,  чоловік  багато  часу  приділяв  закупівлі  матеріалів  і  багато
метушився,  та  в  його  очах  горів  такий  вогонь,  що  мені  це  подобалось,  періодично  він  запрошува  мене  поглянути  як  рухається  
будівництво,  та  я  не  була  готова    до  цього  видовища,  у  вільний  час  я  гуляла  бутиками,  роздивлялась  сукні,  блузочки  і  все    
що  пов'язане  з  ними,  про  взуття  теж  не  забувала,  взуття-це  моя  слабкість,  я  ним  хвора,  не  раз  ловила  себе  на  цій  думці,  
та  зараз  мої  думки  витали  далеко  від  бутиків,  я  нічого  не  приміряла,  це  мене  лякало,  тоді  я  змінювала  бутики  на  книжні  
лавки,  магазинчики,  час  не  стоїть  на  місці,  думала  я,  так  багато  книжок,я  ніколи  не  звертала  увагу,що  їх  так  багато,  а    
може  їх  стільки  й  було,  цікаво,  скільки  книжок  в  середньому  за  життя  читає  людина,  і  чи  співвідношення  якості  і  кількості  
не  впало?  Я  теж  хочу  мати  багато  книжок,  тепер  у  мене  буде  для  них  місце,  я  люблю  читати,  та  читаю  дуже  мало,  якийсь  
відсоток,  отой  самий  відсоток  який  давав  надію  на  життя,  нового  далекого  від  бутиків  і  вуличок,  я  поглянула  на  вулички  
ніби  вперше,  чи  востаннє?І  знову  мене  охопив  сум,  та  саме  він  змушує  переоцінити  наше  буття,  і  я  почала  його  переоцінювати,  
кохання  перемагає,  це  не  відсотки,  так  я  думала  тоді.  
 Через  місяць  я  сиділа  на  останній  валізі,  обпершись  об  стіну,  вони  теж  зі  мной  прощались,  не  люблю  прощання,  ось  і  дорога,
 в  майбутнє,  група  підтримки  позаду,  на  тому  ж  самому  місці,  чоловік  зав'язав  мені  той  же  зелений  шарф,-Це  вже  входить  
в  традицію,і  я  посміхнулась,  потім  все  повторилось,  він  знову  вів  мене,  утретє,  до  шлюбу,  ось  тільки  мені  було  легко  і  
шпилі  не  вгрузали  в  землю,  вони  стукали,  розумієте,  вони  стукали,  в  такт  сердець.  З  цілунками  знімався  шарф,  я  стояла  
у  центрі  зали,  грала  музика,  переді  мною  стояв  манікен,  одягнений  в  знайому  сукню,  я  відчула  могутню  сильну  руку,  
яка  запрошувала  мене  на  танок.  
           Боже!  Як  гарно!  Яка  краса!!!!!!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258214
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2011

Сторінки одного життя. Проза\ч. 1\

Якщо  хтось  не  знає,  що  таке  сидіти  на  валізах,  то  я  вам  розповім,  зазвичай  на  них  сидять  два  три  дні  перед  від'їздом,  
неважливо  скільки  часу  займе  той  від'їзд,  навіть  добу,  ми  все  одно  пакуємо  валізу,  її  розміри  залежать  від  вашого  багажу,  
вона  буває  різних  розмірів,  як  кажуть  від  мала  до  велика.Так  ось  на  цих  валізах  я  хіба  що  не  сплю,  вони  всюди,  в  коридорі,  
спальні,  гостинній,  в  уборній  теж  валізи,  різні,  від  мала  до  велика,  одного  вечора  вони  розбираються,  іншого  знову  складаються
 і,  здається  продовжується  це  не  два  місяці,  а  вічність.  Кожнісінького  дня  я  шукаю  сукню,  потім  взуття  до  сукні,  а  
потім  ще  й  сумочку  в  колір  взуття,  косметика-це  окрема  тема,після  того  як  я  зачепилась  за  одну  з  валіз  і  штурхнула  собі  в  
око  олівцем  ви  ж  знаєте  як  потрібно  зібратись  на  роботу,  ще  й  не  забути  поцілувати  чоловіка,  я  залишаю  її  на  роботі.  У  
чоловіка  з  валізами  не  було  ніяких  проблем,  іноді  він  спостерігав  вечорами  як  я  перекладала  якусь  з  валіз,  приміряючи  босоніжки
,  чи  спідничку,  він  обіймав  мене  і  сміявся:-Залиш  їх,  там,  де  ми  будемо  мешкати  мода  на  шпилі  давно  вмерла.-Я  не  
уявляла  себе  без  босоніжок,  тому  не  дуже  раділа  його  витівкам,  та  я  довіряла  його  смакам  і  заради  збереження  сім'ї  готова  
була  їхати  на  край  світу,  аби  з  ним.  Іноді,  вночі,  я  уявляла  маленький  будинок  з  квітучими  пахнючими  терасами,  він  і  я,  
і  безмежне  море  кохання,  цілунків,  обіймів,  пестощів,  тут  я  уявила  маленьку  дитину,  яка  теж  хоче  бути  в  його  обймах,    
в  такі  моменти  діти  мабуть  заважатимуть,  їхні  лагідні  ручки  будуть  висіти  на  його  шиї,  та  нічого,  в  такі  моменти  я  буду  
гуляти  босоніж  по    теплому  піску,  буду  підглядати  як  кохаються  хвилі,  вони  різні,  спочатку  я  думала,що  одна  хвиля  
зізнається  в  коханні  іншій,  а  потім  зрозуміла,  що  вони  весь  час  сперечаються,  переганяючи  одна  одну  поривом  вітру,  кожна  
хоче  першою  доторкнутись  до  берега,  цікава  річ,  і  одна  і  інша,  не  може  обійтись  без  вітру,  і  берегу,  а  може  все  ж  таки  
вони  кохають  одне  одного,  може  саме  ці  суперечки  і  є  коханням,  може  вони  щасливі  у  цьому  бою?  Вони  як  малі  діти.  Діти!  
Це  те,чого  не  хватало  моєму  чоловіку  для  повного  щастя,  і  заради  цього  я  терпіла  кавардак  у  квартирі,  якій  віддала  сім  
років  життя.  
   Одного  весняного  ранку  чоловік  прокинувся  у  гарному  гуморі  і  сказав:-Нарешті!Будиночка  там  ще  нема,  та  місцина!  Тобі  
сподобається,  а  будиночок  побудуємо  швидко,  завтра  в  6.00  виїжджаємо,  я  хочу,  щоб  ти  сама  намалювала  нашу  оселю.-Цілуночок  
і  його  нема.На  роботі  я  була  неуважна,  мало  приділяла  уваги  дітям  мовчала  і  не  розповідала  їм  казок,  а  вони,  засмучено  
зиркали  на  мене  своїми  різнокольоровими  пігулками,  і  теж  мовчали.В  обід  подзвонив  чоловік  і  запросив  на  вечерю  до  ресторану
Того  дня  я  була  чомусь  така  втомлена,  та  я  так  любила  свої  сукні  і  прикраси,  що  до  ресторану  примчала  як  трояндочка,  
-Вау,  троянди,  мої  улюблені,жовті!  Сьогодні  свято?-запитала  я  в  чоловіка.  -Так,  сьогодні  день  найчарівнішої  жінки  у  світі!-
Я  була  щаслива,  та  в  мізки  лізли  якісь  дурниці,  коли  так  добре,  то,  здається,що  завтра  станеться  щось  жахливе.Тієї  ночі  
мій  коханий  був  коханим,  ніжним  і  дуже  лагідним,  мов  нашкодивший  кіт,  нализавшись  сметанки  і  вже  ні  під  яким  приводом  не  
буде  ловити  мишей.  
 В  шість  годин  я  стояла  на  шпильках,  в  автомобілі  я  заглянула  на  себе,  я  була  не  виспана,  бліда  й  негарна,а  в  очах  
приховувся  біль.-Я  не  гарна-,сказала  я  чоловіку,  на  що  він  всміхнувся,  зігрів  ніжним  поглядом  і  мені  стало  краще.  Ми  
їхали  не  самі,  за  нами  їхали  друзі  чоловіка,-А  навіщо  вони  з  нами?-запитала  я,-Група  підідтримки-всміхнувся  він.  Може  й  
так  треба,подумала  я,дорога  не  близка  ,  запитань  більше  не  було,  я  мовчки  спостерігала  за  його  рухами,  руками,  очима,  
він  щось  обдумував,  тому  я  не  турбувала  його,  який  же  він  у  мене  гарний,  сильний,  як  же  я  його  люблю,  хоча  рідко  про  це  
заявляю,  як  уявлю,  що  ми  могли  розлучитись,  аж  моторошно  стає,  та  все  добре,  він  поруч,  він  турбується  про  нас,  він  хоче  
сина,  хоча  останнього  разу,  коли  ми  трохи,  зовсім  трішечки  сварились,  він  сказав,  що  йому  все  одно,  кого  я  йому  народжу,  
головне,щоб  народила,  лікарі  радили  змінити  щось  у  житті,  можливо  тоді,  та  це  були  відсотки,  але  він  вірив,  вірив  у  ті  
відсотки,більше  ніж  я.Скільки  днів  ми  маємо  їхати?  Думала  я,  та  через  деякий  час  чоловік  зупинився,  дістав  шовковий  
зелений  шарф  і  зав'язав  мені  очі,  це  було  трохи  дивно  і  цікаво,  я  насторожилась  і  випустила  голки,мов  той  їжак  перед  лисицею
Півгодини  глибоких  роздумів.-Ось  ми  й  на  місці-Мовчки,  він  відчинив  дверцята  авто,  взяв  мою  руку,  як  вперше,  і  повів,  
як  до  шлюбу,  мої  ноги  підкошувались,    трусились  як  тоді,  шпильки  вгрузали  в  землю,  в  голові  паморочилось,  повітря  бракувало
мабуть,  зараз  я  зомлію,  подумала  я,  та  він  тримав,  він  так  сильно  мене  тримав,  всю  і  саме  ці  руки  не  дали  мені  впасти.  
Нарешті  ми  зупинились,  з  цілунками,  він  зняв  шарф,  кажучи,  що  я  стою  в  центрі  зали,  жартівник.
   Боже!  А  де  хвилі?  Де  пісок?  Це  ж  ліс!!!!!!!

                                                                                                                 Далі  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258180
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.05.2011

Тобі від мене

Твій  світ  чарівний  
В  райдужних  сонетах  
Тобі  все  мило,  
Все  тобі  під  стать.  

Навіть  страждання  перетвориш  
На,  люблячи  страждать,  
Ти  маєш  все,  перо  поета,  
Ти  ніжна,  мила,    гордовита.    

Тобі  би  тою  гордістю  
Навчитись  керувать.  
Собою  будь!  І  пам'ятай  
Я  поруч,  всюди,  я  живу.  

Ось,  май,  любов,  моя  рука  
Я  всюди  твій,  назавжди,на  віка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011

Ищу вторую половинку

Ищу  вторую  половинку,  
Дуала,  девушку  мечты,  
Листал  журналы,  в  них  картинки,  
Ну  где  же?  Где  же  ты?  
Ты  где-то  ходишь,  в  сердце  льдинки,
А  в  них  хрустальные  мосты,  
Они  не  тают  знойным  летом,  
Одна  такая,  белым  цветом  
Твои  ресницы,  в  глазах  цветы,  
Бархатцы,  нет,  гибискус  это  ты.  
Ты  пахнешь  ядом,  твои  мечты  
Укутаны  прозрачным  шёлком,  
Вздымаешь  грудь,  как  лебедь  птица,  
Такое  может  лишь  присниться,  
Но  я  ищу  тебя  такую,  святую,  
Грешную,  смешную  озорную,  
В  такую  я  смогу  влюбиться,  
Ты  есть,  я  знаю,  лебедь-птица,  
В  крыльях  твоих  огонь  искриться,  
Над  ними    Солнце,  звёзды  и  Луна,  
Ты  знай  иду  к  тебе,ты  у  меня  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257811
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.05.2011

Плющ

Лізу,  кудись  дерусь  
Сміливо,і  ніби  не  боюсь,  
Спинюсь  на  сьомому  сучку  
Перепочину,  обдивлюся,  
Позаду  десь  плететься  Нюся  
Дістати  хоче,  не  гнучка,  
Ну,  ось,  нарешті,  ні!  Ще  пнусь,  
Все  видивляюсь  чи  нема  жучка,  
Прозоро,  а  ось  і  лікаря  рука,  
Він  тут  працює  сотні  літ,  
Зачинено,  не  встиг,  обід,  
Чекати  треба,  та  я  мушу  
Допомогти,  он  тій  сирітці,  
Повисла  на  останній  вітці,  
І  хтось  трясе,  немов  би  грушу,  
Не  встигне  розхитатись  
Опиниться  у  сітці,  
Деруся,  пнуся  і  молюсь  
До  Захід  сонця,  до  вершини  
Тепло  зібрати  й  до  віконця  
Дмухнути  велич  у  твої  світлини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011

ВИШНЕВА ПАТОКА ДЖМЕЛИНИЙ БАРИТОН

Сон.  Цілющий  сон  
Вишнева  патока  
Джмелиний  баритон  
Постогнує  верба  
І  нахиляє  віти,  
Заплутує  і  б'є  чолом,  
Мов  батогом,  лоскоче  
І  шепоче,  знову  заплутує  
І  п'є,  вишневу  патоку,  
Гарячу  кров,джмелиний  баритон    
Знову  шепоче,  скільки  їх  буде?  
Цілющих  і  чарівних  диво-снів,  
Травневих  днів  і  швидкоплинних  
Ночей,отож  цілунків  не  жалій  
Допоки  час  і  цвіт  не  облетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011

Блокнот Рози Вітрів

Малесенький  пошарпаний  думками  
Світ  пізнавав,  часу  даремно  не  втрачав,  
Не  він,  той  час  ішов  невплинно  в  ногу,  
Вона  й  застрягла  в  тому  переході    
Роза  Вітрів!  
Не  відривай  останній  лист  
Він  надзвичайний  в  нього  хист  
Міряти  крок  не  рахувати  днів  
Їі  кохати  спіймати  роспізнати  
Той  аромат  листочка  чистого  кутів  
У  натовпі  зловити  рідні  очі  
Побудувати  в  них  веселку  місяць  рів  
І  встигнути  її  заколисати,  співаючи  
Мотив  по  типу  пісні  я  для  тебе  
Моя  люба,  я  не  забув,  я  пам'ятаю,  
Я  лиш  про  тебе  мрію,  тебе  цілую  
Обіймаю,  в  твох  обіймах  живу  і  помираю,  
Я  так  люблю  тебе,  я  так  тебе  кохаю,  
Роза  Вітрів!  
Я  не  прощаюсь,  лише  йду,  я  
Я  повернусь,  я  обіцяю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011

Полковнику

Полковник  мой!  Мой  милый  СБУшник,  
Я  так  тебя  любила,  но  клятву  ты  нарушил,  
Ушёл,  не  на  столетье,  на  века,  
Ты  подарил  мне  многолетник,  
Он  зацветает  иногда,  тогда  
Я  вспоминаю  счастливые  года,  
Я  всё  сказать  хотела,  я  не  успела,  
Поэтому  пишу,  я  иногда  тобой  дышу,  
Ты  знал  на  всё  всегда  ответ,  
Всего  один,  прошу,ответь!  
Ты  помнишь  разговор  в  заброшенном  лесу,  
Твои  слова  я  в  песне  вознесу,  
-Огонь!  Металл!  Душа  и  тело!  
Но  ты  сильней  металла  и  огня,  
И  посмотрел  трагично  на  меня,  
Подумаешь!  Ей  больно!  Большое  дело!  
Махнул  рукой,  затем  закрыл  лицо,  
Как  будто  спрятал  от  огня,  зачем?  
В  чём  тайна?  В  чём  секрет?  Вот  рядом  он,  
Но  нет  же,  нет  же,  нет!  Когда  сгорю  
Скажи  и  где  тот  дивный  молот,  не  надо,  
Не  отвечай,  мне  наковальня  не  нужна,  
И  не  люблю  я  чай,  тебя  тревожить  я  не  стану,  
Найду  разгадку,  в  поле,верить  стану,  
Нарву  ромашек,  тебе  их  принесу,  полковник
Мой,  любимый,  твоё  имя,  выше,  выше,  
Выше  облаков,  пламенем  огня,  как  в  песне,  
Ты  мне  верь,я  обещаю,поднесу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011

Треба щось…

Треба  щось  міняти  в  цьому  світі,  
Щоби  квітку  в  яблуневім  цвіті,  
Бо  джмелем  набридло  вже  гудіти,  
Скільки  маю  стежок  пролетіти,  
Підкорити  скільки  маю  хвиль?  
Щоби  віднайти  одну  єдину,  
Не  здуріти  і  не  очманіти,  
На  губах  залишити  той  хміль,  
Та  наразі  груди  маю  й  серце,  
У  якому  хною  ніби  перцем  
Хтось  голками  замість  пелюсточків,  
У  куточку,  не  жаліючи  тире  і  точки,    
Викарбовує  любов,  розлуку  й    біль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011

Тогда лишь сможем….

Пришел  он  мир  спасти  
И  жизнь  нам  подарить,  
Он  жєлчь  вкусил  и  оцт,  
Заплёваный  он  был,  
Был  бичеванью  предан  
И  плетью  был  он  бит,  
На  голову  свою  одел  венец  терновый,  
Но  даже,  умирая,не  мог  он  не  любить.  
Когда  же  он  воскрес,  любовь  свою  оставил,  
Чтобы  и  мы  смогли  и  боль  перетерпеть,  
Гордыню  победить  и  алчными  не  быть,  
Тогда  лишь  сможем  мы  на  крест  его  взойти,  
Придёт  он  мир  спасти  и  жизнь  нам  подарить,  
Спасёт  лишь  только  тех,  кто  сможет  полюбить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255028
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.04.2011

Друзьям

Виноградом  пахнет,лозой,  
А  ещё  чьей-то  горькой  слезой  
Из  далёкой  страны,  где  зной,  
Зажгу  свечи  пусть  говорят,  
Приготовлю  кашерный  обряд,  
Вены  наполню  огнём,  
Неустанно  буду  молиться,  
О  чём?  О  нём!    и  свободе,  
Ощутить  хочу,  обнять,  понять  
Хочу  и  вдоволь  насладиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254840
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2011

МОЛВА

Не  сидится  ей  на  месте  
Ходит,  бродит  по  рукам  
Милому  шепнёт,  невесте  
И  раздоры...Тут  и  там  

Все  дорожки  она  знает,  
Закоулки  все,  пути,  
Ни  минутки  не  теряет,  
Чтоб  быстрее  донести.  

Я  картинку  рисовала,  
Кто  стучится  в  мою  дверь?  
Не  ждала  и  не  гадала,  
Что  за  чудо?  Что  за  зверь?  

А  она  вся  растакая  
Смотрит  глазом  не  моргая,  
Так  бы  стукнуть  промеж  них,  
Во,  блин,  баба,  хих  да  хих

И  мигает  и  моргает,  
Не  одна  я,  вон  жених,  
Ветер  тихнет,  утихает,  
Вот  совсем  уже  затих

Ты  не  жди  его,  родная,  
Не  придёт  он,  дорогая,  
Уж  давно  прошли  дожди,  
У  тебя  всё  впереди

У  него  ж  есть  валерьяна,  
От  неё  ты  стала  пьяной,  
Я  закрыла  дверь,  окошки,  
Зарычала  дикой  кошкой.

Над  тобой  она  хохочет,  
Изнутри  тебя  всю  точит,  
Лучше  б  укатила  в  Сочи  
Сосчитать  все  дни  и  ночи  

Что  попалась?  Ещё  хочешь?  
Хочешь  пей,  а  хочешь  ешь,  
Только  помни  семь  раз  меряй,  
А  один  всего  лишь  режь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254561
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.04.2011

Пёстрый листик

Пёстрый  листик  под  балконом  
К  солнцу  венки  приоткрыл,  
На  колени  встал  с    поклоном,  
О  любви  заговорил.  
 
Мы  с  тобой  неразделимы,  
Я  тянусь  к  тебе  всё  ввысь,  
Ты  меня  ласкаешь  мнимо,  
Ну  признайся,  не  стыдись.  

Я  весь  день  тебя  ласкаю,  
Всё  целую,  согреваю,  
Только  ночь,  а  ты  к  беседке,  
Прилипаешь,  чтоли  к  ветке.  

Хочешь  влаги  и  милуешь
Всю  её  своим  напевом,  
Извиваешся  всем  телом,  
Ты  меня  так  не  целуешь.  

Что  ты,  Солнце,не  люблю,  
Я  прозрачную  сестрицу,  
Пусть  в  глазах  огонь  искрится,  
Нас  с  тобой  не  погублю.  

Днём  и  ночью  лепесточек  
Согревает  свой  бочочек,  
Но  недолго  среди  роз  
Он  ютился,  пел  и  рос.  

В  вазе  он  чужой  стоит,  
Влага  есть,  огонь  горит,  
Но  невесел,  всё    молчит,    
Не  поёт,    в  окно  глядит...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254282
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011

Что со мной?

Как  ни  старалась,  как  ни  ладила  с  судьбой,  
Всё  ж  умудрилась,  поспорила  и  в  бой,  
Зовёт  в  тиши  меня  прибой,  
Струна  играет  и  поёт,  влечёт  собой  
Нежности  сила  и  власти,  
И  каблучки  несутся  счастьем,  
Я  им  налью  бокал  вина,  
Янтарного,  нет  на  пути  ненастья,  
Пусть  палочки  стучат  над  головой,  
Пусть  барабанят,  что  пропала,  
Я  кислороду  мозгу  дала,  меня  не  напугать,  
Я  от  любви  пьяна,  мне  флейта  
Под  окном  такие  песни  сочиняла,
Виновница  всему  волшебница  весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254172
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2011

Мой камень непростой

Я  глаза  свои  открою,  
Звёзды  путь  укажут  мне,  
Утешать  себя  не  стану,  
Горевать  мне  не  к  лицу,  
Кто  верит,тот  имеет  камень,  
Он  защитит  и  в  бурю  и  грозу,  
Тот  камень  непростой,  
Он  на  груди  моей,  
А  значит  золотой,  
Но  мне  не  надо  злата,  
Печали  много  в  нём,  
Я  открываю  двери,  врата,  
Сияю  пламенным  огнём,  
Люблю!И  жизнь  неотразима,  
Собрала  в  ожерелье  самоцветы,  
Вокруг  меня  любви  букеты,  
Рубин!  Мой  камень!Вам  
От  любимых  ,  друзья  мои,  
Приветы,  уходит  день,  
А  с  ним  вопросы,приходит
Ночь,а  в  ней  ответы...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254013
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.04.2011

Пташатка

Він  і  вона
На  підвіконні,  
Голі  і  босі,  
І  погляди,  
Бездонні,  
Сидять  ще  й  досі,  
Слухають  тишу,  
І  дощ,  
Обмоклі  крила,  
Та  вони,  
Свої  вітрила,  
Подарували,  
Бо  покохали,  
Чи  закохались?  
У  перельоті,  
Минаючи  райки-гайки,  
На  підвіконня
Моє  пристали,  
Вони  мовчать,  
Не  бубонять,  
Лиш  цокають  дзьобки,  
Неповну  хвилю
Відпочивають,  і  знову,  
Знову  починають,  
А  дощ  періщить,  
Не  стихає,
Нові  крилята  пробиває.  
-Пташатка,  любі,  
Вас  благаю,  
Ви  маєте  чотири
Аж  крила,  
Я  лиш  до  нього
Пригорнусь,  один,
Ні  два,  чотири,  
П'ять,до  ранку
Буду  рахувать...    
Не  чують,  
Все  цокотять
І  цокотять,  
І  знову  не  засну,  
Чотири,  п'ять,  
Чотири,  п'ять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011

Пишу тобі…

Отримала  листа,без  лишніх  слів,  
Як  чистий  лист  весни,  
Ну  що  ж,  читати  вмію  поміж  строчок,  
Люблю,  цілую  і  хочу,  хочу,  хочу,  

Пишу,  пишу  тобі  листа,  
У  тебе  син,  у  мене  донька  підроста,  
Пишу,  навіщо?  Хіба  знаю,  
У  себе  сотий  раз  питаю,  

У  сотий  раз  відповідаю,  
Тебе,  напевно,  не  кохаю,  
Чому  ж  пишу?  Чому  згораю?
Щоб  ти  відкрив  його,

Щоби  твоя  рука  відчула  слово,  
Та  що  там  слово...  
у  ньому  образ  мій  і  спечені  вуста,  
Торкнись  до  них  і  прочитай  мого  листа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011

Ностальгия хуже любви

Целуй,целуй  и  не  жалей  огня,
Как  в  юности,лишь  ты  и  я,
Целуй,целуй  меня,добавь  огня,
Любви  огня,я  им  дышу,вдыхаю
Неземной  блаженный  аромат,
И  мир  у  ног,он  мной  обьят,
Эх,ностальгия,такая  штука,
Жизнь  не  игра,любовь  не  мука,
Бывает  весело,бывает  раздирает  скука,
И  дверь  не  заперта,так  близко  и  далёко
Твой  поцелуй  и  сильная  рука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2011

Что прячется под именем твоим

Что  прячется  под  именем  твоим,
Какие  силы,дух,умиротворенье,
Моя  ты  радость,боль  моя,любовь
Отец  родной,любимый  и  единственный
                                   Евгений!
Всегда  шептала  на  коленях  мать  моя,
Любовь  твоя,причал  твоих  стремлений,
Мне  не  хватает  так  тебя,как  и  твоих  коленей,
Услышу  имя  где  твоё  там  оживают  тени,
Тебя  рисую  и  творю,улыбку,косы  и  глаза
И  катится  слеза  и  опускаюсь  на  колени,
Пошли  мне  капельку  тепла,минутку  воскресенья,
Тебя  я  помню  навсегда,пусть  роза  сорвана,
Пусть  арфа  сломлена  и  сожжена,твоя  струна  
Жива,звучит  и  даже  пахнет  белою  сиренью,
Моя  ты  радость,боль  моя,любовь,отец  родной
                                     Евгений!
Единственный,что  прячется  под  именем  твоим...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253048
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.04.2011

Лист до президента

Четвертий  день  пишу  листа,  до  Вас,мій  пане,хоча,який  ви  пан,у  вас  був  зовсім  інший  план,і  хто  його  поцупив,
 навіть  не  спробували,й  на  господіна  ви  не  схожі,пробачте,як  кажуть  не  вийшли  ліцом,хто  я?представлюсь,я,краплина  в  морі,
автограф  залишу  нижче,а,взагалі  то,я  ваш  страх,слова  мої  несуть  пророцтво,я  налякати  мушу  вас,не  мій  це  план  і  мрія  не  моя,
не  вас  лілею  я  на  грудях,пророцтво  збудеться,його  відчуєте  в  назначений  вам  час,вона  не  спить-вона  працює,це  не  те,про  що
ви  подумали,а  вона  й  справді  не  спить,причому  вона  зовсім  не  спить,не  любить  вона  спати,вона  розважається,та  про  обов'язки
не  забува  і  скільки  не  випиває  того  винця  не  помиляється  адресою  і  ввійде  на  своїх  саме  в  ті  ворота-смерть!Ваші  ворота
мають  охорону?Та  не  бійтесь,вона  як  справжній  лікар-фахівець  з  величезним  досвідом  роботи  добре  знає  де  знаходиться
печінка  і  серце  вашоі  охорони,та  у  неї  наразі  інші  цілі,простори,розмах  коси,а  ще  вона  любить  море,чисте,глибоке,з  водою,
щоб  омити  у  ній  руки,щоб  завжди  були  чисті,  вона  охайна,а  ще  вона  узяла  моду  як  справжня  жінка  збирати  квітки  у  вельон,
бо  хоче  бути  гарною  нареченою,до  речі,а  ви  одружені,бо  ходять  пліткиииииииииии....та  не  бійтесь,ще  рано  боятись  ви  ж  
заможний,може  відкупитесь,або  підсунете  під  неї  іншого,біда  лише  в  тім,що  у  її  царстві  тугрики  мають  якийсь  особливий
колір,та  ніхто  не  зна  який,бо  з  того  царства  ще  ніхто  не  вертав,може  вам  там  буде  добре,посядете  там  місце  на  троні,
може  вона  стане  вашою  полонянкою,не  хмурте  брови,ніхто  вас  не  просив,самі  накликали,дякуйте  своїм  щелепам  і  як  вони  вам
не  болять,спочатку  мишка,потім  зайчик,лисичка,вовк,усі  з  хутром,та  й  калорій  забагато,добре,що  зупинились  біля  того
ведмедя,ви  що  не  читали  в  дитинстві  казок?чи  вас  не  колисали?та  нічого,у  вас  буде  час  перечитати  усі  казки  і  поколисати
 нечию  дівчинку  на  колінцях,тільки  так  щоб  вони  не  трусились,набазікалась,все,час  пішов,кличуть  справи  ви  у  мене  не  один
такий,  красень,ось  тепер  точно  все-вплетена  перша  квіточка  у  іі  вельон  на  сотій  закрутиться  маяк,як  дізнаєтесь?вона  буде
п'яна,дуже,і  буде  реготати,голосно  і  дико,бувайте  і  не  плюйте  через  ліве  плече  на  ньому  сидітиму  я

                                                                                                                                                                                                   ВІДЬМА!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252652
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 09.04.2011

Отаво (байка)

У  маршрутці,випадково,
Він  навпроти,з  ним  газетка
Вверх  ногами,щось  читав
І  бубонів,потім  каже
-К  біса  мамі,що  за  брєд,
Не  хвата  їм  і  до  мене,
Ось,отвітьте,файна  пані,
Чи  хвата  вам  отаво?
Якби  знала,що  він  хоче,
Я  б  йому  відповіла,
Я  і  досі  не  догнала,
Чи  хвата,чи  не  хвата,
Та  мене  спасла  зупинка,
Не  виходити  б  на  ній,
Він  за  мною,із  газеткой
І  розмахує  руками,ніби
Ловить  комарів,ще  й  слова
Летять  шалені-одаліска,
Скандалістка,думав  гляне,
Приголубить,не  хвата!
Скільки  поруч  файних  хлопців,
Скільки  гарних  мужиків,а  вона,
Яка  кобіта,щоб  за  нею  ще  я  біг!
Народ  дума,ото  пара,вийшли  рано,
Це  ж,напевно,шості  двері  не  на  цій,
Обірвався  мій  терпець,зупинилась,
Дуже  чемно  попросила,щоб  мене  він  
Не  стеріг,а  він  став,як  пес  побитий,
Кров  сочилась  звідусіль,ми  хвилинку
Помовчали,дурні  люди  закричали,-
Поцілуйтеся  із  ним-Лава  люду  повалила,
А  із  ними  стільки  бруду,всі  ми  тонемо  
У  нім,я  зібралася  із  духом,ну  а  він
Більш  не  кричав,тихо  тихо  шепотів
-Не  хвата  любові  жінці,а  всі  кажуть,що  мізків!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2011

Мысли вслух

Уж  если  дерево  растёт  в  лесу
И  ктото  хочет  посадить  его  в  своём  саду,
Оно  не  будет  там  расти  и  даже  если  поливать
И  если  уничтожить  сад,оно  не  будет  там  расти,
Но  вот  одно  я  не  пойму,кто  из  нас  дерево,кто  сад.




                                                                                   Стих  написан  15  лет  назад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252278
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2011

Я стала гірша

Я  стала  гірша,на  мить?на  хвильку?  На  добу!
Слова  пусті  не  мають  сенсу
Я  ніч  не  спатиму  під  ранок  вії  підведу
І  підгляну  в  люстерко,а  там...
Надії,повір  мені  в  останній  раз
До  твого  серця  без  прикрас
Чарівний  келих  піднесу,
Закрий  вікно  і  я  тебе  не  підведу,
Повір  мені,я  стану  краща
На  цілу  вічність,мить,добу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2011

Благодарность

О,Господи,прошу,прими  меня  к  себе,
Не  смерти  я  себе  желаю,пусть
Грешна  я,я  это  знаю,всю  жизнь
Хочу  идти  к  тебе,но  как  ещё  не  знаю,
Ты  путь  добра  открыл  передо  мною,
Пришёл  восне  и  вот  иду  я  за  тобою,
Спасибо,Господи,тебе  ещё  не  раз  скажу  я.




                                                                                                   /Твір  написаний  20  років  тому/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252030
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2011

Політ душі

Душа  спочила  і  відлетіла,
У  поле,до  твого  серденька,
По  струнам  золотим,до  твого  чола,
Схилитись  додолу,матусе-ненько,
Зацілувати,обійняти,спитати  долі,
Ти  чай  зварила,напоїла,так  тепло  стало,
Немов  би  справді  у  гостях  в  сонця  побувала,
Я  промені  твої  запам'ятала,й  усмішку,
Сповнену  добра,моя  ти  зіронько  небесна,
Моя  пташино  гомінка,пам'ятаю,усе  пам'ятаю,
Очі  закрию,літаю,-не  бійся  польоту,доню(сину)
Впадеш  то  впадеш,встанеш,крила  твої  замалі,
Цілі  досягнеш  і  грати  не  будуть  тобі  заважати,
Крила  стануть  мінці,і  відлетиш    повесні
Небо  і  простір  кохати,море  і  синє  поле,
Найбільше  розмах  крила,духом  окрепнеш
І  вільна  вільна  твоя  душа,будеш  удень  
Збирати  зорі  небесні  у  кільця,так,моя  люба
Нене,тим  зорям  немає  краю,ні  краю  ані  кінця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2011

И так бывает…

Ты  устремила  взгляд  короткими  шагами
Где  он  и  мост  воздвигнут  древними  богами
Вспорхнула  корольком,дотронулась  бордюра
Не  крыльями  и  не  руками  его,его  натуры,
А  он  как  будто  не  заметил,но  загорелся  день
Прозрачен  стал  и  светел,к  нему  прильнула,
Коснулась  крепкого  плеча  и  улетела,сгоряча,
И  рассердились  тучи  посыпали  хрустальными  
Шарами,остановилась  ты,а  он  был  небу  благодарен,
Снял  плащ,укрыл  тебя  и  заключил  в  обьятья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251104
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2011

********

Если  ангел  я-белый  демон
Притворяюсь  водни  вночи
Черной  птицей  кружусь  под  небом
Разукрашены  тучи  тушью
Кто  мы?Какого  цвета?
Чьи  мы  дети  и  наши  души?
Господи,я  не  ангел  и  не  демон
Спрячь  свой  гнев,прости,отпусти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250791
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2011

Я умею…

Я  стану  глиной,я  умею,
Буду  молчать,глаза  не  лгут,
Возьми,в  кулак  сожми,отмеряй,
Возьми  и  сотвори  для  благовония  сосуд.
Не  обожгись,лишь  мастерство,
Чтоб  гниль  не  зацвела,вложи  
В  него  монетку  и  напои  меня,
Чтоб  з  духом  обвенчаться,
Чтобы    в  дороге  к  богу  себя  
Не  потерять,найти  не  затеряться
И  удержаться  за  алый  луч  звезды,
Достойно  встретить  рассвет,
Хотя  что  с  него  взять?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250681
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.03.2011

В пути.

Погляди  на  мои  руки  на  запястья
Я  бледна,а  лицо,видишь  как  бело
Не  горит  огонь  и  кровь  остыла
Не  согреюсь  на  твоей  груди,
Ты  ещё  немного  погоди,солнце
Засияет  в  небе  сером,разольются
Все  мои  ручьи,лёд  расстает,станет
Тело  краше  золотых  глотков  любви,
Закружусь  тогда  я  в  дивном  танце
И  тебя  с  собою  унесу,разгоню  тоску
Печаль  и  ветер,оживут  тогда  игриво
Мысли,толи  дело,молодое  тело  отогреется
На  жизненном  пути,погоди,дружочек,
Нам  осталось  мало,совсем  ничего  пол-пути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250021
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2011

Не ходи за мной

Не  ходи  за  мной  я  не  верю
Не  верю  ни  в  рай  ни  в  ад
Я  глазам  твоим  только  верю
Они  мой  чарующий  сад.

Не  ходи  за  мной  я  не  верю
Ни  в  злой  рок  ни  ночной  Набат
Я  рукам  твоим  только  верю
Они  лаской  со  мной  говорят

Не  ходи  за  мной  я  не  верю
Гаданьям  в  лунную  ночь
Я  губам  твоим  только  верю
Лишь  они  мне  могут  помочь

Не  ходи  за  мной  я  не  верю
В  то  что  небо  живёт  с  землёй
Я  в  твою  любовь  только  верю
В  ней  счастье  моё  и  покой

Не  ходи  за  мной  я  не  верю
Что  любовь  это  только  яд
Отворяю  тебе  двери  рая    
А  в  них  открывается  ад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250015
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2011

Ностальгия (Женька-это тебе)

Мы  помним...    Не  забыли...    Не  смогли...
Наш  дворик  и  скамейку  под  окном...
Мы  вспомнили...    И  целовались  как...
И  как  любили...    Как  нежно  обнимались  за  углом...
Ты  звал  меня...    А  я  боялась...    Чего?...
Покинуть  отчий  дом...    Ты  улетел,а  я  осталась...
И  опустел  мой  отчий  дом...    Есть    ты  и  я...
И  ностальгия...    Тревожит    ночью...    И  даже  днём...
Есть    ты  и  я...    И  ностальгия...    Всё  шепчет
Шепчет    о  былом...    Мы  помним...    Мы  не  смогли...
Мы  не  сумели...    Есть    ты  и  я...    Нет  нас  вдвоём...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249842
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2011

Носите платье с усладой…

Вы  ищете  новое  платье?
Футляр,кимоно,коктейль?
Вы  ищете  новые  строки?
Журчанье  у  теремка?
Так  знайте,у  этих  строчек
Свежа  програмка-река.
Ткань  шёлк,номера  иголки,
Тонкая  тонкая  нить,цвет
Имеет  значенья,гамма  полутонов,
Длина  имеет  здесь  место,
Это  без  лишних  слов,
Уж  если  выше  коленка
Наряд  обретает  род,не  мужской,же,
Конечно,верно,возраст,работа  и,  если
Мужчина  встречный,случайно  откроет
Рот,род  занятий  выбрали  верно,что
Красиво-всегда  красиво  и  даже  наоборот,
Но,помните,есть  примечанье,ЦУ  если
Проще  сказать,что  любит  этот  наряд
Украсить  прекрасное  тело  с  клеткой
Грудной  внутри,которая  занята  делом,
Вышивает  узоры  потоньше,спрятанные
Изнутри,для  него  будет  всласть  и  в  радость
Тело  такое  обнять,читайте  все  этикетки,
Инд.карту  ищите  внутри,как  ухаживать,
Гладить,парить  лёгкой  важной  походкой
Лебёдкой  по  озеру  плыть,тогда  вырастут
Ваши  крылья,в  облаках  захотите  кружить,
Летая,не  забывайте  растяженья  не  терпит  
Наряд,летайте,любите  небо,ну  что  изморила
Я  Вас,бегите,шагайте  смело,ищите  весенний
Наряд,мажорный,гламурный,богемный,
Готический,рок  и  глэн-рок,слышу,слышу
Звенит  звонок,закончился  мой  урок
Две  секунды,кому  интересно  я  подведу  итог
P.S.Классика  и  мода-две  подруги  сто  лет
         Их  срока  не  проходят,нет
         Носите  наряд  с  усладой,
         Не  отпускайте  взгляда
         Пусть  вашему  платью-наряду,
         Подумает,скажет,нет-нет
         Самый  жёсткий  эстет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249703
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2011

Приди, мой друг…

Уж  скоро  ветер  заласкает  лепесток
И  зацветёт  в  саду  малиновый  цветок
И  свечи  восковые  догорят,а  ты  в  дороге  всё
Твой  путь  не  близок  и  далёк,укутанно  
Туманной  дымкою  цветов  вздыхает  ложе
Тяжко,погружаясь  в  сон,его  никто,как
Мир  мой  не  тревожит,слегка  доносится  
Лишь  одинокий  стон,ему  я  прикажу  утихнуть,
Как  и  страстям  умолкнуть  прикажу,но,
Лепесток,ведь  поздний  лепесток,он  не
Приносит  счастья,и  аромат  его  совсем  не  тот,
Он  пересохнет,достоинства  свои  утратит,
Перецветёт,свеча,свеча  сгорела,светит
Лишь  луна,а  я  любимого  всё  жду  обьятий,
Скажи,любовь  моя,неужто  зачерствела,
Его  душа,или  забыл  он  про  меня?Прости,
Могу  разжечь  огонь  любви,но  я  не  в  силах
Растопить  гранит,он  не  горит,прости,
Я  лишь  хотела  напитком  тебя  душистым  напоить,
Приди,мой  друг,я  так  хочу  тебе  миг  жизни  подарить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249309
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2011

Не вір…

Не  вір,не  вір  словам  моїм,коханий,
Не  вір  очам  вони  уміють  спопелить,
Не  вір  обіймам  окаянним,вони  як  зміі  обів'ють,
Не  вір  цілункам  у  тумані,вони  з  росою  опадуть,
Повір  лише,що  я  твій  янгол,янгол  шалений,
Вдень  крила  дам,вночі  їх  відберу,залишу  все
Й  піду  в  пустелю,і  навіть  там  я  не  помру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2011

Знайди, вкради, сховай…

Знайди,вкради,сховай...
Геть  від  усього  світу
Блаженну  мить  від  поцілунку
Під  покривалом  ночі,
Здригається  земля  і  
Небеса  пророчать
Кохання  на  усе  життя,
Панує  в  домі  почесть,
Там  зупинився  час,
Він  не  зруйнує  нас,
Поглянь  накоїв  що
Твій  поцілунок,
Твої  блаженні  очі,
Знайди,вкради,сховай,
Ніхто  щоб  не  зурочив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2011

Реквием по мечте

Ещё  вчера  была  со  мной.
Ещё  вчера  ласкал  прибой.
Ещё  вчера  рука  в  руке.
Сегодня.Утро.Ночь.Ты  где?
Ответь  мне  где?Куда  идти?
И  где  искать?И  на  каком  пути?
Мне  голос  твой  найти.
Ты  не  со  мной,глаза  закрою
Тебя  целует  уже  другой,
Другой  целует,боже  мой,
Я  потерял  себя,тебя,любовь,
Кто  мне  ответит,где  покой?
Прибой,ты  слышишь,прошу  не  вой!
Ты  мне  скажи  кто  разодрал  небесный  слой,
Открыл  дыру  над  головой,
Ответь  мне  кто  посмел,кто  небо  разорвал
И  у  кого  в  руках  сейчас  любви  штурвал?
Ещё  вчера  ты  нежно  пел,ещё  вчера
В  моих  обьятьях  огонь  горел,её  вчера...
Не  помнишь?Как  быстро  ты  забыл,
Я  помню,вчера  ты  вечность  обещал,
Сегодня  же...зачем?Ответь,зачем  отнял?
Или  её  вчера  другому  ты  тоже  обещал?
Что  мне  оставил?Мечту?Я  в  ней  словно
В  огне  горю.Мечта!Тебя  боготворил,а  ты?
Меня  убила  ты...Тебя...Дарю...
Возьми  её  прибой,и  для  неё  свои  ты  песни  пой,
Хотя,постой,не  хочешь  петь  так  вой,а  я...
А  я  глаза  открою,мать  сердца  дверь  открой,
Твой  сын  устал,встречай,иду  домой,иду  домой...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248386
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2011

БОЛЬНА

Мой  одр  чист  и  белоснежен
Я  гибну  в  нём  так  медленно
Так  нежно,сама  того  не  понимая
На  части  душу  разрывая,
Ты  не  виновен,не  в  том  твоя  вина,
Что  окольцованы  распятьем  два  крыла.
Больна!Больна,увы  я  не  тобой,
Больна!И  безмятежна!Прости,
Во  мне  живёт  другой,совсем  чужой,
Такой  же  как  и  я,болеющий  другой,
Болезнь,святая  боль  моя,о,как  в  тебя
Я  влюблена,никто  не  в  силах  излечить.
Бокала  яд  лишь  надпила?Нет!Опустошила!Весь!До  дна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248171
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.03.2011

Проліски

Не  зривай,прошу,хай  розквітають,
Хай  цвітуть  у  мене  під  вікном,
Я  на  них  щоранку  споглядаю,
З  ними  оживає  листя  крон.
Скоро  вже  розкриють  пелюсточки,
Залілеяні  туманним  рукавом,
Непомітно  на  свої  долоні
Недоторкану  зберу  росу,
Не  згублю  й  краплини
До  озерця,  твого  чистий,
Кришталевий  ранок  піднесу,
Відчуваєш  дихає  кохання,
Ось,я  біля  тебе,відчуваєш?
Відчуваєш  як  тебе  люблю!
Рясні  переливи  виграють  на  сонці
Два  серденька  линуть  в  унісон,
Любий,посміхайся,я  тобі  всміхаюсь
Дивним  цвітом,  лину  до  очей
Твоїх  в  полон,я  тобі  дарую
День  прекрасний,я  тобі  дарую
Дивний  сон,не  зривай,не  треба,
Хай  співають,хай  танцюють,
Хай  кохаються  у  мене  під  вікном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2011

Всего лишь один вечер…

ОН                                                                                                                                    ОНА

Что  нужно?Сколько  ГБ                                                        Ну  что,скажите  не  хватает
Чтоб  в  улей  залететь?                                                                    В  моих  руках  и  айсберг  тает
Средь  тысяч  пчёл  найти                                                              А  ноги,ноги  от  ушей,люблю  
Одну,не  проронить  слезу                                                          Охоту,лёгкий  бег,бегу,
И  не  гудеть,услышать  тишину                                              Навстречу  тормоз,не  один,
А  может  это  всё  обман,                                                              А  этот,даже  не  заметил,
Иллюзия,мираж,а  может                                                            Уехал,  господин,ну,неужели  
Всё  же  повезёт,отведаю                                                              Тормозит,дверь  не  откроет
Кураж,сижу,втыкаю                                                                          Мне  велит,запрыгнула,весёлая,
Битый  час,мне  всё  не  то,                                                          А  там  сосед,купил  игрушку,
Ну,вот,красотка,повезло,                                                        Пригнал  модель,не  думаю,
Какой  пассаж,ошибся,                                                                Что  мне  он  больше  рад,
Слишком  длинное  манто,                                                          Вот  так  и  прыгаю  из  ряда  в  ряд
Другая,без  пальто,о,my  god                                                    А  как  же  хочется  примерять,
Уж  лучше  та,в  манто,                                                                  Не  манто,да  что  там  говорить
А  вот  ещё  девчонка                                                                      Нарушился  обряд,я  не  стыжусь
И  милая  юбчонка,                                                                            Я  милая  девчонка,мне  нечего
Опять  не  повезло                                                                            Стыдиться,мне  бы  подняться
Сегодня  занята,счёт                                                                    В  небо,взлететь,упасть  и  не  
Паспорт,  всё,терпению                                                      Разбиться,эх,встать  бы  завтра
Пришёл  конец,как                                                                          Раньше,примерять  тот  наряд...
Будто  всё  назло,
Скажите,ль  я  один
Или  ещё  кого  то
Бортануло,закрыл,
Закрыл  свой  улей
И  в  окно,ну  здесь  
Хотя  бы  фортануло,
Открыто,не  зашторено,
Она,она  одна  не  обманула
Бегу,да  что  бегу,лечу,
А  для  чего?Штормит  внутри?
Срывает  крышу?Нет,
Вроди  тихо,ничего  не  слышу.
Чего  же  сердце  волком  воет?
Закрою,закрою  я  своё  окошко,
Так  тихо  стало,не  слышно  даже
Как  мурлычет  кошка,присяду,
Отдохну,а  завтра  снова  соберусь
И  снова  в  путь  дорожку,так  ведь?

                                                                                                                                                                                                                                                           P.S/КРАСОТОЙ  ТОРГОВАТЬ  НЕЛЬЗЯ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247731
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2011

Мені про тебе…

Мені  про  тебе  нагадало  сонце
І  розповів  струмок  дзвінкий
Твій  вітер  розчесав  моє  волосся
Серед  дороги  бачу  образ  твій
Тебе  я  слухала  би  вічність  біля  моря,
Де  хвилі  заховають  голос  твій,
Та  ти  зі  мной,і  я,там,поруч,
Вглядаюсь,бачиш  вдалечінь,
Допоки  сяде  сонце,за  обрій  
Де  ж  ти,милий  мій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2011

Вогненним поглядом…

Вогненним  поглядом  ти  запалила  сім  свічок
Молилась,щоб  не  впасти  в  яму,
Стрілою  ввись  піднялась  до  зірок
Замріяна  закохана  безтямно.
Там  що?Там  світ,щасливий  світ
Кохання  слід  не  залишив  розлуки  
Поміж  вами,медузи  там  розслаблені
Зливаються,кохаючись,не  дихають  
Роками,вони  слизькі,проте  м'які,а
Дітки  в  них,мов  янголи,не  колються
Голками,там  дивний  світ,та  яблунь
Цвіт  не  пахне  там,нема  там  і  колиски
Біля  мами,тож  хай  любов  цвіте  за  двох
Хай  м'ята  пахне  під  ногами,цвіти  любов
Цвіти  квітками  капріфолі,даруй
Чарівний  аромат  і  не  цурайся  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2011

Якщо кохаєш

Якщо  кохаш  не  тримай
Її  валізу  з  пелюстками
Якщо  кохаєш  не  тримай
Ті  перли,відпусти,  та
Пам'ятай  вони  засяють
Поміж  вас,якщо  кохання
Час,якщо  воно  між  вами
Воно  озветься,ти  чекай,
А  ні,нехай  згорять  і  не  жалкуй
І  не  волай  вогненими  ночами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2011

Дело под номером 35

Ты  напоил  меня  тёплым  вином,
Горящим  искристым  топазом,
Рассыпал  россыпь  предо  мной,
Упала  пелена  сияющим  алмазом,
Открылся  файл  недосложённым  пазлом,
Яркость  красок  и  смол,словно
Клюв  у  орла,меня  поразили  не  сразу,
Ну  вот  ещё  миг    мгновенье  одно  и...
Файл  отправлен  на  базу.
Папка.Дело,под  номером  35,
Открываеш,читаеш  фразу
-Здравствуй,не  ждал?признаюсь,
В  тебя,я  тоже  влюбилась  не  сразу,
Виновна?Казнить?Нелегко!
Совсем  нелегко  и  некуда  скрыться  глазу,
Ты  о  том  же?И  я,влюбиться  легко
Нелегко  разлюбить  заразу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245960
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2011

Ми живемо…

Ми  живемо  на  полюсі  пінгвінів,
Одягнених  в  ведмежі  кожушки,
Вони  не  знають,що  таке  таланти,
Проте  покажуть,де  чиї  буйки
Таланти  є  могутні  два  атланти!
Жбурніть  балкон,зруйнуйте  ті  буйки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011

Подаруйте мені…

Подаруйте  мені  собачку,
Бо  впаду  у  зимову  сплячку,
Не  годиться-надворі  весна,
Не  даруйте  парфуми  як  ношу,
Ланцюжків,особливо,я  їх  невиношу,
Я  хочу  лише  собачку,гарненьку,
Маленьку-маленьку,ми  з  нею
Влаштуємо  свято,кісточок
Накупуєм  багато,закидаємо  ними
Всю  хату,до  ранку  будем  шукати,
Я  вірші  їй  буду  читати,вона  своїм  
Носом  холодним  буде  мене  поправляти,
Взуття  мені  буде  знімати,
В  глибинки  мої  заглядати
-Ти  стомлена,тобі  час  поспати,
А  я  посиджу,тебе  вбережу
І  сон  твій,спи,час  поспати-
Подаруйте  мені  собачку
Я  буду  Вам  дуже  вдячна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2011

Я СЧАСТЛИВА!

Я  счастлива!  Сегодня  завтра  и  вчера,
А  ведь  могу,могу  ещё  счастливей,
С  крутого  берега  и  в  лодку,к  тебе,
Любимый,в  твои  обьятья,ветром,
Вокруг  шеи  волнами  шёлка  обовьюсь
И  зацелую,тоже  ветром  твой  каждый  дюйм,
Я  ничего  не  пропущу,мне  верь-не  верь
Я  от  души  твоей  не  откажусь,найду  её
И  отпущу-не  отпущу,и  ты  летишь,
И  я,мой  милый,и  я  к  тебе  лечу........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2011

ЗАЧЕМ?

Зачем  тревожишь  веточку  рябины?
Она  с  тех  пор  не  раз  цвела,
Плоды  не  раз  дарила  и  даже
Червь  не  раз  сверлила  у  её  виска,
Как  ты  ушёл,прошли  года-открыта
Дверь,а  там  тоска,оставь,не  надо,
Не  тревожь,была  чья  правда,а  чья  ложь
Сейчас  неважно,её  словами  не  вернёшь,
Её  согрела  спутница  луна,гляди,спокойная,
Её  не  прошибёшь  и  свет  какой  у  твоего  окна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245274
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.03.2011

Пробуждение весны

Закрой  глаза  и  послушай
Слышишь  как  плачет  она,
Слезинки  хрустальной  капелью,
Негромко,ноет  её  струна,
Не  быть  ей  сегодня  метелью
Март  шубу  песцовую  снял
Крепко  к  груди  прижал,
Звёзды  бросая  к  ногам
В  лунном  свете  дарил  наряд
Ежесекундно  любил,лобзанья
Свои  даря,  долгую  долгую  ночь
Длился  нелёгкий  обряд.
Шкатулки  дарил  и  наряды,
В  шкатулках  серёжки,
Пурпурного  цвета  дорожки,
Тропинки  в  цветущий  сад
Ароматов  тысячу  в  ряд
Шелка  шифоны  бутоны
Надежды  обьятья  и  стоны
Дарил  дорогие  одежды,
Яркого  цвета  надежды,
Чтоб  каждый  влюблённый  был  рад,
Слёзы  в  букет  собирал,
На  всякий  случай(вдруг  на  пути  оврал)
За  ночь  королеву  собрал...
Под  утро  пастелью  мимозы
Сладко  постель  устелил
Уста  наконец-то  открыл
Волосы  растрепал-ветром-заговорил
Прийми,  мой  скромный  подарок
Весенней  любви  наряд,
Может  чего  то  мало,прости,
Если  в  чём  виноват,но,
Признаюсь  тебе,творенью,
Сему,несказанно  рад...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244644
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2011

АМАДЕЙ

Вийми  з  грудей  гарячу  крижину
Бог  живого  нестримного  струму
Розгорни  свою  партитуру
Суми  й  радощі  всього  світу
У  єднанні  склади,всі  думи
Небо  й  землю  з'єднай  у  світло,
Підійми  на  Ельбрус  повіки,
Що  з  корінням  врослись  між  глеєм,
Поклади  в  партитуру  насіння
Прорости  у  ній!Амадею!
Хай  молитва  твоя  загра,
Хай  у  кожного  душу  вийма,
Хай  відчує  як  клавіша  гра,
Як  підносить  біла  у  небо
Чорна  в  плаття  сумне  одяга
Знову  біла  летить  в  піднебесся
І  так  безкінечно  до  раю...
Ти  досяг  свого,Амадею,
Коріння  твоє  пророста
Серце  живе  в  партитурі
Без  неї  воно  помира...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011

Навесні

Навесні  віднайду  поля
М'ятою  пахне  рілля
Нема  під  ногами  гілля
Серед  поля  стоять  тополі
Непохитні  чекають  долі.
Поле,чарівне  поле
В  маковім  цвіті  пала
На  маки  вогнені  упАду
Хустиною  кольору  неба
Кольору  теплого  льону
На  плечі  тебе  покладу
Ти  будеш  мене  милувати
В  ногах  моїх  квіти  збирати
Я  віночок,коханий,сплету,
Ромашку,волошку  і  пізню
Пізню  квітку  вплету,хай  
Зіллються  у  тому  вінку,
Подарую  тобі  і,навіки,
Коханий,чуєш,навіки
Приворожу,бо  коханням
В  чарівнім  полі,не  триматиму,
Я  ним...Я  ціную  його,я  ним  дорожу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2011

Коснись…

Коснись,коснись  рукой  моих  ресниц!
Коснись,коснись  рукой  моей  ланиты!
Ведь  всё  равно  я  в  нём  пылаю,
Я  всё  равно  в  твоём  огне,я  всё  равно  сгорю...
Коснись!В  последний  раз  молю  и  умоляю,
Нет,не  жалей,пусть  я  сгорю,сотлею,
Пусть  буду  выпита  до  дна,пусть  упаду,
Пусть  разобьюсь,а  ты  живи,тогда...
Тогда  я  снова  поднимусь  и  снова  для  тебя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243815
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.02.2011

Яке воно…І з чим його куштують

Могутні  проволОки,
В  сітчатку  давить  сіль,
Убережіть  дитинку
Не  витримаю  біль.

Воно  є,повірте  воно  є,
Як  теперішнє,минуле
І  майбутнє,як  твоє
І  моє...життя,
Осяяне  місяцем  ясним,
Зігріте  сонячним  сяйвом
У  день  грозовий  ненасний,
Омріяне,непомітне,шармове,
Оповите,  в  темряві  сновига,
Притулку  собі  шука,а  може
У  чистім  полі  з  татом  змія  пуска,
Що  воно  значить?Яке?Страшне?
Красиве?Зле?Що  то  за  йменник
Такий,назва  якого  життя?-
Жити,радіти,кохати,співати,
Молити,згасати,горіти,тліти
Страждати-є  головна  його  дія,
Є  й  головна  мета,мова  його
Солов'їна,мова  квітуча  рясна
Жива  нестримна  гаряча
Любов  до  слова  життя.
Народе!Життя-це  безсмертя!
Саджайте!Вирощуйте  зерня!
Народжуйте  нове  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011

Попутних йому вітрів

З  ефіру,з  останніх  подій,
Подихом  вирвалось  з  губ,
І  полетіло  до  вій,туди,де
Багато  надій,на  безіменний  острів,
Туди,де  тебе  не  знайдуть,
Не  подадуть  на  вечерю
Пудинг  лихих  подій,
Хочеш  мрій  про  них,
Хочеш  не  мрій.
Той  острів  не  знайдеш  на  мапі,
Скільки  мапу  в  мм  не  вивчай,
На  кулі  земній  не  знайдеш,
Хоч  зранку  до  ночі  шукай,
Бо  острів  той  твої  очі,
В  них  море  глибинне  й  небо,
В  них  туга  й  безмежна  печаль,
Печалитись  зовсім  не  хочу,
Й  тонути  не  хочу,прощай,
Той  острів  відкрив  безіменний,
Як  Христофор  Колумб,
Відпочив  корабель  шалений,
Відпочив  і  відходить  в  путь,
Колишуться  хвилі  під  вітром,
Стогне  море  від  рваних  дір,
Корабель  вируша  до  неба,
До  самих  таємних  зір,
Скільки  їх  у  безумнім  світі
Невідкритих  тих  островів.
З  ефіру,з  останніх  слів,
Лети,корабель,лети,
Попутних  тобі  вітрів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011

Спогади (автобіографічне) проза

Мамо,ластівонько  моя,хіба  я  казала  тобі  такі  слова,чи  рахувала  твої  роки,коли  скакала,мов  сорока  на  скакалці,співаючи  пісні.Звичайно,я  просто  не  знала,що  ти  моя  ластівонька,що  грудка  твоя  біла  і  вся  ти  така,що  торкатись  твоїх  рук,відчувати  їх  тепло,яке  не  можна  зрівняти  ні  з  якими  багатствами  світу,мамо,ти  і  є  найдорожчий  скарб.Кажуть,що  час  лікує,хотілось  би  мені  поглянути  у  вічі  тому,хто  це  сказав,мабуть,він  був  німим,та  що  це  я  приділяю  йому  стільки  уваги.Мамо,я  все  частіше  згадую,як  ти  вчила  мене  любити  землю,а  я  тупцювала  по  ній,сміючись  і  кричала-Оцю?Оцю  землю!-Мабуть,я  так  і  не  навчилась  її  любити,та  ти  прив'язала  мене  до  неї  своїми  молитвами  і,навіщо,ти  так  молилась?Може  я  би  десь  дременула,та  ні,я  лягаю  на  твою,добре,добре  на  нашу  землю  і  слухаю,думаєш  шепіт  трав?Не  його,твій  шепіт,я  торкаюсь  чебрецю  і  припадаю  до  нього  і  цілую,бо  його  колись  топтали  твої  ноги,а  люди  кажуть,що  я  відьма,мамо,хіба  я  відьма?Я  ж  лише  схожа.А  пам'ятаєш  як  я  ненавиділа  твої  вареники  і  завжди  думала,навіщо  стільки  вареників?Я  ж  їх  ненавиджу.Хіба  тоді  я  мала  знати,що  за  роботою  ти  ховала  свої  думки,скільки  думок.-Вчись  ліпити,бо  вийдеш  заміж  чоловік  скаржитиметься  на  твою  матір,а  голодний  чоловік  гірше  вовка-
-Ну  то  й  що,хай  буде  вовк-відповідала  я  і  замість  вареників  ліпила  коників,а  одного  разу  ти  сварилась  з  татом,а  я  ліпила,старанно  трудилась,геть  усе  тісто  виліпила  на  гарнізон  коней,пам'ятаєш  як  ти  сварилась,а  тато  поцілував  тебе,а  він  ой  як  знав,коли  тебе  цілувати  і  сказав-Як  гарно,-і  виділив  коня  з  крильми,тоді  я  уперше  куштувала  ,як  ти  казала  голі  вареники,крилатий  був  найсмачнішим,а  знаєш,сьогодні  я  хочу  тобі  признатись  і  попросити  пробачення  за  всі  мною,розбиті  чашки,я  їх  била  навмисно,у  цьому  не  винні  мої  руки,з  руками  у  мене  все  добре,та  якби  я  їх  не  била,невідома  чим  закінчувались  би  ваші  розмови  з  татом.Пам'ятаєш,твою  улюблену,з  маками,тоді  я  пожалкувала,що  схопила  саме  її,чесне  слово,та  ти  сама  хотіла,щоб  я  швидше  щезла,бо  у  тебе  була  серйозна  розмова,не  така  вона  вже  й  серйозна,тож  не  я,то  ти  налляла  туди  молока,молока  я  теж  не  хотіла,я  хотіла  тиші,бо  я  дуже  любила  тишу,у  ній  можна  все  почути,та  коли  ваша  розмова  заходила  трішки  далі  наших  воріт,я  підіймала  чашку  вище  голови  і  з  усієї  сили  кидала  її  на  пол,тоді  вся  увага  і  полум'я  перходило  на  розбиту  чашку,а  тато  тим  часом  тікав  з  хати,підмигуючи  мені  правим  оком,кажучи,що  в  рівчаку  аж  кишить  в'юнами,що  без  моїх  рук,що  так  вправно  справляються  з  чашками  йому  просто  не  обійтись,я  допомагала  тобі  прибрати  молоко,змішане  з  склом,а  подумки  уже  ловила  в'юнів,тоді  ти  так  плакала,моя  матусю,я  думала,що  за  чашкою,це  тепер  я  зрозуміла,не  через  неї,а  через  те,що  ми  не  брали  тебе  на  рівчак.Мамо,не  час,ти  мій  лікар,як  мені  добре,коли  ти  поруч,ніби  й  нагодувала,хай  і  тими  клятими  варениками,прилітай,хоч  на  хвильку,ластівко  моя,білогруда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243197
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.02.2011

Письмо издалека…Музыка дождя…

О,музыка  дождя!Скажи  мне
Кто  есть  ты,а  я  скажу  кто  я!
Я  бабочка,а  ты?Я  яблоня  в  цвету!
Я  осень  и  весна!А  я  твоя  гроза!
А  ты?Скажи  кто  ты?
Я?Я  музыка  дождя!Я  просто
Музыка  дождя.................


Моя  родная,ты  не  та,и
Ждёт  меня  моя  судьба,
В  чужой  постели,готов
Тебя  я  был  принять,хотел
Любви  немножко  дать,
Ведь  знал,ведь  знал,
Что  не  умеешь  лгать,
И  свою  дружбу,как  и  прежде,
Готов  опять  тебе  отдать,
Ну  что?До  завтра?Ровно  в  пять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243142
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.02.2011

ЧОЛОВІКАМ…ВІД ДУШІ…

Панове!Ви  виснажені,стомлені,
Бажаєте  поваги,натомість,
На  вустах  лиш  дотик  спраги,
Ви  прагнете  кохання  тої  пані,
Щоби  з  лиця  її  збігав  струмок
Джерельної  краси,так  мало  Вам
Даруємо  уваги,ненавчені,
Пробачте  нас  шановні,дорогі
Чоловіки,бажані  і  жадані,
Щасливі  будьте,майбутнього  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011

Женщина (второе)

Женщина!Как  свято  это  слово
И  сколько  в  нём  неведаной  красы,
В  руках  искусствоведа  тает  словно  олово,
В  нём  грация  танцующей  осы.
Женщина!От  слов  твоих  вздыхает  с  грустью
Ветер,  твою  улыбку  поднимая  в  облака,
Ты  мне  дороже  всех  на  свете,
Ведь  в  твоих  венах  белая  река,
Ты  ангел,твоя  душа  не  ведает  пустыни,
Ты  святыня!Женщина,ты  мать,слезами  
Сына  согревая,рукой  все  беды  отведя,
От  сердца  дочку  отрывая  в  чужие  руки,
В  этом  твоё  я!Женщина!
 Ж    еланная!
 Е      динственная!
 Н    ежная!
 Щ    асливая!
 И    зящная!
 Н    еобыкновенная!
 А    бсолютная!
         Моя!Знай!Я  навсегда  люблю  тебя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242642
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2011

Женщина…

Женщина!Нежная,сладкая,
К  счастью  чужому  падкая,
Знаешь  дерево  есть  фундук,
Закажи  из  него  сундук
И  в  ручёнке  не  жми  своей  грошь,
Будет  мало  сними  свою  брошь,
Сундук  зарисуй  резьбой,
Чтоб  орнамент  был  о-йо-йо-й,
Спрячь  одежды  свои  и  ещё...
А  ещё  никого  не  склоняй
К  разговору  о  нижнем  белье
И  сама  никому  не  скажи
Какого  цвета  оно,
По  средам  сундук  открывай,
В  субботу  себя  забывай,
Все  остальные  часики
Детям  своим  посвящай,
Нет  своих,так  чужим,
Каплю  себя  отдай.Женщина!
Помни!
А  разгадаешь  загадку,
Пой,веселись  и  гуляй,
Милая,нежная,сладкая,
Вспоминай!
Хотя  бы  вночи,украдкою,
Обо  мне,
Прошу,вспоминай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242524
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2011

Пам'ятаєш?

Пам'ятаєш  похід  за  грибами?
Я  чекала  тебе  біля  брами,
Ні  я  все  ж  таки  нагадаю,
Нехай  струни  у  серці  заграють,
Пам'ятаєш  з  тобою  ми  грались
У  листі  осіннім  купались
Я  жолудем  впала  під  дубом,
А  ти  довго  мене  шукав,
Стомився,сердитим  вовком
Під  самим  тим  дубом  упав,
Пам'ятаєш  як  я  сміялась,
Як  з  під  листя,мов  фея  повстала,
Ти  казав,що  я  не  в  собі,
Потім  лагідним  був  і  тихим
У  вічі  мої  заглядав,що  скаже,
Мені  твоя  мама  і  листя  з  волосся  
Виймав,так  ніхто  мені  не  казав,
О,тих  слів  я  дуже  злякалась,
А  обіймів  ще  більше  ніж  слів,
Дременула  геть  з  того  лісу
Лише  чула  як  він  шумів,
Ти  позаду,мов  дикий  вепр,
Що  так  хотів  жолудів,
Пам'ятаєш?Я  так,лиш  ніяк  не  згадаю,
Може  струни  твої  нагадають,
Чи  зібрали  тоді  ми  грибів?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011

Лети, голубонько, лети

Лети,голубонько,лети,
Неси  коханому  листа,
Бо  він  стражда.....
Вночі  нікуди  не  звертай,
Голубом  вранці  повертай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2011

Какими б сладкими не были Ваши речи

В  воздухе  пахнет  полынью
В  воздухе  пахнет  весной
Вот  нежный  запах  ванили
И  я  стою  под  луной
В  воздухе  пахнет  цедрой
В  воздухе  пахнет  грозой,
Это  же  Ваши  плечи,друг  
Мой,любимый,родной.


Какими  б  сладкими  не  были  Ваши  речи
На  уме  у  Вас  знаю  одно,взять  сердце  в  плен,
Попасть  в  обьятия  ночи,а  вы  попробуйте  догнать
Плывущий  к  водопаду  нефрита  цвета  лепесток.
Я  слышу  звон!Капели?Колокольни?
Нет,не  он......
Монетный!Монетный  звон!
Карманы  Ваши  пОлны  серебра,
И  страсти  стон!Как  будто  искалечен!
Как  будто  иным  стоном  приглушён...
Конечно,показалось,мимолётный,но,
Прославит  Вас,кумира  и  певца,
Так  пойте,пойте  звонче,пусть
Слаще  мёда  станут  Ваши  речи,
Может  услышу,а  нет.Зажгите  свечи!
Откройте  цвет  и  взгляд  унылого  лица.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241950
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2011

Я сегодня рисую.

Я  сегодня  рисую  мелом  твой  портрет  на  моей  стене,
Вот  глаза  твои  стали  светлее,вот  уже  добралась  до  волос,
И  костюм  зарисую  белым,вот  и  всё  и  гармония  в  целом.
-Здравствуй,милый,ты  прости  прогнала  вперёд  время,
Сколько  лет  я  тебя  ждала,а  ты  всё  такой  же  несмелый,
А  знаешь,  я  не  разлюбила  твои  пряди  седых  волос.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241946
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2011

Я заблуждалась, …

Я  заблуждалась!Да!Я  заблуждалась!
Любовь  превозносила,собою  восхищалась,
А  истина  во  мне,во  мраке  бушевала,
Я  шла  на  Юг,на  Север,Запад  и  Восток,
Как  мир  смешен  в  прекрасном  одеяньи
Сияньи  солнца  и  луны,
Какие  мерзкие  истерпит  наказанья?
Всплывут  откуда  с  тишины.
Я  шла  на  Юг,на  Север,Запад  и  Восток
А  мир  кричал-как  ты  жесток!
А  ты  мне  двери  окрывал,дарил  Воды  глоток,
Дарил  глоток  дыханья,мой  Бог,
Небесный  мой  Отец,с  тобой  пойду  я  под  венец
Открой,открой  мне  дверь  в  заоблачную  даль,
Там  где  любовь,святой  Грааль...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241029
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2011

Так багато чому…

Хіба  я  тебе  образив?
Ні
Хіба  я  тебе  ображав?
Ні
Хіба  зірка  не  впала  зі  неба?
Ні
Хіба  ж  я  її  не  дістав?
Ні
Хіба  твоє  серце  не  вразив?
Ні
Хіба  ж  я  тебе  не  кохав?
Ні
                                                                 То  ж  навіщо  ти  дуба  зпилила
                                                                 По  паркету  боса  ходила,не  вірю,
                                                                 Що  ти  не  любила,бо  вогонь  з  мого
                                                                 Листя  палав,то  навіщо  його  загасила?
                                                                 А,може  була  то  не  ти,може  то  була
                                                                 Відьомська  сила,то  чому  ж  ти  стала  чужою,
                                                                 Чому  поруч  не  я,а  він,чому  очі  під  пеленою,
                                                                 Чому  вештаюсь  біля  стін,скажи  слово  лише-
                                                                 Я  з  тобою,я  умить  обернуся  грозою,
                                                                 Дощами  тебе  обіллю,не  надумай  сказати-
Ні!
                                                                 Бо  я  слова  цього  не  стерплю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011

ХТО ВОНА?

Плаче...
Співа...
Знову  плаче...
І  знову  співа...
Хто  вона?
Дівчина
Жінка
Вдова
Хіба  важливо?
Головне,як  вийма...
Душу...
Серце...
Знову  плаче!?
Ні...
Знову  співа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011

Мой февраль

Февраль,не  мчись,побудь  ещё  чуток,
Мне  тяжело  с  тобой  расстаться,
Мой  сизокрылый  конь,с  тобой  я  в  воду  и  огонь,
Разок...Всего  разок  хочу  подняться,
В  облака...И  мчаться,мчаться,мчаться
В  заснеженную  даль,там  пахнет  мёдом,
Там  цветёт  миндаль,заброшу  там  свою  печаль,
И  стану  веточкой  сирени,сниму  с  лица  свою  вуаль,
Наброшу  шёлковую  шаль,прикрою  плечи  и...
И  закружусь,беcпечно,свой  танец  назову
Красивым  словом  вечность,теперь  ты,понимаешь?
За  что  люблю  тебя,крылатый  мой  февраль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239711
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2011

Ти народжена для кохання

Ти  народжена  для  кохання  шепотів,
Шепотів  ненароком,тихо,лагідно,
Крок  за  кроком,  оголював  мої  плечі,
Завмирала  я  в  хвилі  чекання,
Дотик  пальців  цвітні  тіні  на  стінах
Ти  запрошував  на  танок.
Струм  у  вени  і  все  уві  млі,
І  гарячі  руки  твої,твої  руки  бархатом  
Вкриті,рухи  вправні,несамовиті,зорі
Падали  сріблом  до  ніг,лист  осінній  
В  саду  оживав,до  гарячих  грудей  припадав,
Ти  кохав  мене,вперше  кохав,біля  ставу,
Де  верби,тополі,і  у  полі,п'янкому  до  болю
У  м'якому  покосі  трав  сон  траву  у  коси  вплітав
І  кохав,щосили  кохав,я  твоя,геть  уся,до  останку
Ти  бажання  мої  відгадав,ти  собою  мене  укривав.
Чарівним  нектаром  кохання,мов  солодким  вином
Напував  і  кохав,до  безсилля,щодуху,несамовито  кохав.
Ось  і  ранок,його  не  страшусь,ранку,більше  
Мене  не  лякай,бо  він  любить  мене,так  і  знай,
Він  зі  мною,усюди,лише  він  має  владу  світанку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011

ПРОСТИ

Прости.Но  быть  твоею  не  сумею!
Я  всё  сумею  и  смогу,но  лгать...
Но  лгать  прости  я  не  смогу,
Ведь  лгать  я  просто  не  умею.
Вот  память  о  тебе  хранить  я  буду,
Каким  ты  другом  был  я  тоже  не  забуду,
Зря,зря  о  любви  ты  начал  говорить,
Зря,зря  о  любви  решил  открыться,
Быть  может  от  неё  и  мне  не  скрыться,
Но  не  дано  душе  моей  влюбиться,а  лгать...
Какие  нежные  слова  смогу  тебе  сказать?
А  без  слов  страдать  ты  будешь,
Не  будешь  счастлив,будешь  лиш  томиться,
Я  знаю,ты  уйдёшь  и  будешь  долго  злиться,
Быть  может  ты  хорош,быть  может  я  не  та
Но  жду  другого  я,ты  не  моя  судьба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.02.2011

О, ВІТИ МОІ, ВІТИ!

Поспи.Ти  стомлений.За  сотні
Миль  я  відчуваю  важкі  твої  повіки.
Не  можеш?Ну,хочеш  ніччю  стану?
Твій  розум  буду  розважати,
Щоб  дав  душі  твоїй  поспати.
Не  хочеш.Ну,  хочеш  я  весною
Стану,дістану  найдорожчі  ліки,
Не  хочеш,навіть  і  весни,
Я  зрозуміла,ти,ти  хочеш  бути  
Лісом,мене  на  вітах  колисати,
Мій  погляд  дикий  відчувати,
Мені  належати.Тоді,
Тоді  не  спи,і,навіть,не  дрімай,
Бо  ліс  мій  весь  у  павутинні,
Врослась  зараза  в  його  віти,
В  народі  зветься  омела,в  полоні
В  неї  все,не  тільки  те,що  лиш  цвіте,
В  полоні  в  неї,навіть  зелені  квіти,
Квіти,ромашки  польові,
О,віти  мої,віти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2011

Письмо издалека

Здравствуй,солнце  моё,привет!
Мои  глазки-гроза  и  рассвет,
Моё  небо,моё  созерцанье,
Моя  нежность,моё  сиянье,
Я  целую  твои  уста,ты  позволила,
Помнишь?Да?Обнимаю  таёжный  взгляд,
Вдыхаю  любви  аромат,и  оливки  дождём,
Как  град,пусть  летят  пусть  летят
Пусть  летят,я  с  тобой,ты  моё  дыханье,
О  дороге,где  мокрый  асфальт,ни  слова
Прошу,ни-ни,между  нами  нет  расстоянья,
Между  нами  лишь  грань  и  на  ней
Мы  устроим  наше  с  тобой  свиданье,
Остановка  здесь,столик  ждёт  на  двоих,
Он  не  знает  иного  призванья,нет  и  не  было
И  не  будет  прощанья,всё,пока,жду,пиши
Поскорей,улыбнись,не  скучай-твой  Андрей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237986
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.01.2011

Быть может…

Быть  может  ты  мой  рассвет
Быть  может  я  твой  закат.
Больно.Мучительно  больно
Быть  вдали  от  тебя.
Но  как  близок  твой  лик
И  губы  полны  огня
А  волосы,сладок  тот  миг,
Когда  на  моих  коленях
Когда  укрывают  меня.
Больно.Мучительно  больно
Отпускать  тебя  по  утру,
А  может  забросить
Потрёпанную  тетрадку
И  обвенчаться?Со  смертью...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237648
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.01.2011

Нечаянно

Слеза  скатилась,
                 Нечаянно.
Ты  жадно  её  слизал,
В  глаза  посмотрел,
                 Нечаянно,
Нечаяно  прошептал
-Вот  если  бы  не  любил,
При  всех  бы  зацеловал,
К  чёрту!К  чёрту!
Все  твои  эти  правила!
Я  люблю  тебя!
Слышишь?Люблю!
В  небе  я!Понимаешь?
Понимаешь  я  улечу!
Дай  мне  губы  свои,
Губы  жаркие,дай  на  миг
Я  болезнь  излечу!
Береги  мои  косы  длинные
Я  их  ещё  коснусь
Вот  и  всё!Мне  пора,
Как  прилечу,найдусь
Номер,прошу,не  выбрасывай!
Номер,прошу,не  меняй!
Скайп,иногда,по  праздникам
Ради  меня  включай!
                                                                             Вот  ивсё!А  была  история,
                                                                             История  верной  любви.
Я  молча  брела  по  улице,
Месяц  со  мною  плыл,
Слеза...Катилась...
                                                                             Нечаяно...
Нечаянно  трамвай  уходил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237422
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2011

В тебе

Ты  джомолунгма!
Тебя  мне  не  обнять!
Могу  все  силы,
Себя  могу  отдать!
А  надо  ли?
Быть  может  тебя  обойти
Все  лёгкие  ищут  пути.
Но  не  могу,
Понимаешь?
Везувий  живёт  внутри.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2011

Ти навіщо мене вкусив?

Ти  навіщо  мене  вкусив?  І  на  грудях  залишив  знак
Ти  геть  зовсім  оскаженів?А  я?Шаленію  від  тебе?Так!
Зранку  тіло  впадає  у  лаву,хочу  ковдру  швидше  прибрати,
А  ти  мені  кажеш-Ні!Ми  б'ємося  в  гарячих  обіймах
-Відпусти,чуєш,  кава  горить-,ти  не  чуєш  мене,ну,
Звичайно,в  тебе  план  є  мене  задушить-Відпусти  мене,
Прошу,благаю,в  мене  зустріч  о  сьомій,а  ти-В  тебе  зустріч,  
О,так,пам'ятаю,треба  зустріч  твою  відмінить-Я  безсила  уже  й  не  пищу,
Ще  й  поніжитись  трішки  не  проти,і  так  хочеться  просто  поспати,
А  ти-Хочеш  я  тебе  залоскОчу,чи  на  вушко  щось  помуркочу-
Де  там,ранок,треба  брати  і  просто  вставати,
Ранок  швидко  збігає  по  склу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2011

То хто ти є?

Ти  не  кумир  мій  і  не  ідол
Не  біль  мій,мука  не  моя
Ти  не  любов  і  не  розлука
То  хто  ти  є  питаю  в  себе  я
Ти  озеро    в  якому  я  купаюсь
Ти  сонце  від  якого  зігріваюсь
Ти  вітер,до  тебе  доторкаюсь
Ти  місяць,зорі,місячна  дорога
Нема  їй  краю  і  кінця.
То  хто  ти  є  вогонь  чи  море?
Ти  всесвіт  мій,в  тобі  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011

Мій соловей, моя ти …

Я  знаю,птах  ти,та  який?Птахів  у  небі  так  багато
Як  серед  них  тебе  знайти  і  як  тебе  пізнати?
Гуляла  в  лузі-лелеку  пострічала,тебе  у  ньому  
Не  пізнала.Гуляла  в  полі,там  журавля  я  налякала,
Злетів  високо,на  тебе  схожий,та  не  ти,пішла  до  ставу
Там  лебідь  гарний,свою  голівку  так  тримає  і  так  
Спокійно  поглядає,так,дуже  схожий,та  не  ти.
Я  знову  в  небо  подивилась,та  й  зажурилась,
Зажурилась,не  знала  вже  й  куди  піти,пішла  додому,
Прямо  в  сад,там  на  травичку  я  присіла,притихла
Й  Богу  помолилась,а  він  до  мене  нахилився  й  прошепотів:
"Очима,доню,не  шукай,очі  долонню  прикривай  і  слухай,
Слухай,слухай".Я  аж  здригнулась,а  соловей  співав,
Співав  мелодію  життя,мелодію  кохання,цю  пісню  чую  й  досі.
Мій  соловей,моя  ти  птаха,тебе  так  довго  я  шукала,
А  ти  був  поряд,лише  за  крок,за  крок  мого  бажання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2011

Мишень

Ты  опытный  игрок.И  жизнь  игра.Прежде  всего  с  самим  собою.Но  всё-таки,чего  то  она  стоит.


 Ты  метишь  в  яблочко  и  часто  попадаешь,
 Ты  опытный  игрок,но  ты  же  знаешь
 Мишень  разбита-и  она  убита  и  ты  её  теряешь,
 Расслабь  свой  глаз  и  опусти  курок,
 Я  знаю,нелегко,в  десятке  музыка  играет,
 Но  выбивать  её  не  торопись,ты  присмотрись
 Ты  опытный  игрок-ты  всё  равно  не  проиграешь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236626
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2011

Бомж

У  церкви,у  нашей,Михайловой-он  офис  себе  открыл
На  эту  работу  несладкую  он  каждый  день  всё  по  графику...
Стелил  себе  под  ноги  коврик-молитву  по  волчьи  к  Северу
Курил  сигареты  marlboro,кофе  из  ящика  пил,
Вином  он  не  упивался,хотя  вино  очень  любил,
На  людей  глядел  он  с  опаской-не  очень  был  с    ними  добр
А  где-то  ждала  его  мама-об  этом  он  мне  говаривал
Когда  проходила  мимо-с  коленей  он  мигом  сходил,
Как  квазимода  кланялся-вслед  мне  всегда  кричал
-Не  торопись,красавица,он  всё  равно  тебя  ждёт
Мне  б  о  тебе  печалиться-вмиг  бы  расстаял  лёд,
Ну  поверсись,на  колени  я  ради  тебя  упаду
Молитвой  своей  постыдною-в  небо  тебя  отведу.-
Молитва-стихи  Есенина,орал  их  во  весь  опор
Свободе  его  завидовал-весь  постоялый  двор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2011

Намалюйте хоть щось…

Намалюйте  шедевр,люди  добрі
Тільки  сонце  сяде  за  обрій,
Намалюйте,молю,благаю,
Бо  без  нього  вже  помираю.
Намалюйте  небо  і  землю-
Небо  встелене  колосками
Намалюйте  багату  землю-
Землю  встелену  пелюстками.
Намалюйте  зелену  травичку,
Травичку  з  невпалими  росами,
Не  потоптану  ворогами.
Намалюйте  бездонні  ріки-
Ріки  з  чистими  берегами.
Намалюйте  як  пахнуть  віти-
Щойно  скошеними  лугами
Намалюйте  щасливу  дитину-
Біля  грудей  рідної  мами.
Намалюйте  Грозу  і  Спіріта-
З  розчесаними  косами.
Намалюйте,що  небудь,люди-
Тільки  добрими  кольорами,
Хай  наміри  будуть  відкритими-
Фарби,всі  як  один  соковитими
А  душі-полотнами  чистими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011

Берегите подруг

Ничего,дорогая  подруга,что
Жизнь,оказалась,гадкой,
Ничего,что  в  моей  постели,
Ничего,что  даже  украдкой,
И  что  волосы  слишком  белы,
Ничего,что  моими  духами,
Ничего,что  халатик  белый-
Его  выброшу  с  патрохами,
Подарю  тебе  свои  тапки,
Быть  может  ещё  сгодятся,
Шептать  моё  имя  на  ушко,
Для  него  оно  было  загадкой.
Ничего,я  ещё  в  дороге,
Только  друг  пожалел  мои  ноги,
Заварю  вам  чайку,чтоб  без  нервов,
Ты  не  бойся,родная  подруга,
Не  пойду  к  твоему  я  супругу,
И  что-то  шептать  на  ушко,
Я  не  с  тех,я  даже  звонить  не  буду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236000
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2011

Я підійду до тебе…

Я  підійду  до  тебе  тихо
Ти  будеш  спати.
Я  знищу  геть  прокляте  лихо
Пісень  почну  співати.
Твого  волосся  доторкнусь,
Поправлю  ковдру,посміхнусь,
І  ще  хвилинку  помолюсь
Молитвою  до  вуст  торкнусь,
Не  втримаюсь  і  в  сон  перетворюсь
Я  янгол,чи  не  янгол?!Я  не  боюсь!
З  собою  прихоплю  відерце  емемдемсів
Не  ради  сміху,ради  втіхи,
Розсиплю  їх  на  постіль  білу
Зіллються  два  прекрасних  тіла.
Ти  будеш  спати,ти  не  будеш  знати.
Прокинувшись,промовиш:-Моя  мила,
Ну,що  ж  ти  наробила,та  я  хотів  цього,
Мабуть,і  ти,мабуть,хотіла  мати
Янгольське  серце-велике  й  ціле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011

Він, вона і люди.

Сьогодні  мені  дозволили  побути  з  тобою,недовго,бо  я  квола.Багато  часу  я  втратила  йдучи  до  тебе,поранене  тіло  немає  такої  сили,та  я  мала  ще  хвилинку  напоїти  свої  груди  океанським  туманом.Падаючи  на  коліна  біля  нашого  каменю,вдивляючись  в  далечінь,я  кликала  тебе,де  ти,мій  янголе.Ще  ніколо,ніколи  не  був  таким  той  час,мов  той  камінь,мокрий,холодний,слизький,мов  листок  людожер,на  який  впала  моя  голівонька,і,здається,ось-ось  він  проковтне  її,навіть,не  нехтуючи  моїх  мікробів,а  ще  учора  він  був  найтеплішим  каменем  зустрічі.Що  ж  змінилось  тепер?На  мить  я  закрила  очі  і  тієї  ж  митті  перемістилась  в  пекельний  хол,повен  галасу  і  люду.Там,я  побачила  його,його  не  можна  було  не  помітити,його  лоск,він  був  інший.Я  поглянула  на  руки,вони  не  були  схожі  на  руки,це  щось  інше,та  це  щось  інше  з  останніх  сил  гнівом  грому  повернуло  його  очі  до  мене.Так,я  знайшла  його,та  не  знала,чи  то  плакати  від  щастя,чи  кричати  від  болю.
   Вона  і  Він.І  люди,які  мають  величезні  крила,та  не  вміють  літати,бо  крила  мають  вагу  слонячих  вух.Вона,та,що  вміла  літати,та  не  могла  бо  була  квола.І  Він,могутній,з  лоском,та  тут,за  склом,не  в  океані.Він  підлив  до  неї,а  вона  усім  єством  ніби  вросла  в  скло.Не  відриваючи  погляду  від  її  прекрасних  заливів,що  мали  колір  його  океану,та  коли  з  них  посипались  діаманти  його  дім  перетворювався  у  ліси,долини,гори,небо,через  скло  він  почав  цілувати  її  руки,потім  ці  очі-мінливі,небезпечні,волосся,губи,спускаючись  до  грудей,його  островів  він  співав  їй  сонати,а  вона  задоволена  його  піснею,ніби  оживала,а  діамантів  більшало,більшало,тоді  він  зупинився  і  зрозумів-вона  квола.
   Та  ці  люди,з  великими  крильми  вимагали  продовження,на  їх  погляд  вистави.Вони  хотіли  побачити  як  дельфін  кохатиметься  з  дівчиною,чи  розірве  на  ній  одяг,чи  буде  жорстокий,чи  досягне  ніжним  співом  найпотаємнішіх  закутків  її  тіла,бо  ГОСТовським  коханням  вони  більше  не  збуджувались,тому  вони  це  зробили,вони  не  винні,во  ж  не  знали  хто  вона,і,взагалі,нічого  про  неї  не  знали,схопивши,вони  кинули  її  до  нього,вони  ж  не  знали,що  вона  квола.Він  тримав  її  на  поверхні  як  міг,не  те,щоб  вона  не  любила  воду,просто  у  ній  вона  не  вміла  дихати,тоді  він  понісся  назустріч  випуклим  очам,він  виніс  її  до  каменю  зустрічі,вона  дихала  в  його  обіймах  і  шепотіла  незрозумілі  слова,він  не  відривав  від  неї  свій    погляд,легкий  вітерець  лоскотав  їх  тіла,а  десь  далеко  в  океані  несамовито  кричали  дельфіни.





-А  люди?Ви  забули  про  людей,що  було  з  ними?
-А  люди...Люди  пішли  далі  шукати  наступну  дозу  адреналіну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235169
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2011

Я хочу знати

Я  хочу  знати,чом  ти  нещасливий
В  різноманітті  кольорів
У  тебе  біла  постіль  з  пелюстками
Не  бачиш  ти  у  ній  солодких  снів.
Я  хочу  знати,чом  вродливий,
А  сум  не  покида  твою  країну,
Країну  нездійснених  мрій.
Чому  притягуєш  й  відразу  відпускаєш,
А,взагалі,чому  у  тебе  це  питаю,
Та  все  ж  таки  я  хочу  знати
Які  камінчики  живуть  в  душі  твоїй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011

Байка

Кума  до  кума  завітала  в  гості,
Куму  чекали  всі  о  п'ятій,не  о  шостій,
Тому  був  час  кумусі  перемити  кості.
А  куму  що?У  нього  справа  нелегка
Весь  час  у  келихи  втикати,отож,
Не  гаючи  часу  куму  став  пригощати.
-Ну,що  ви,куме,я  не  п'ю.
-Я  теж,лише  частую  й  випиваю.
-До  Вас  у  гостях  побувала,
Мене  вином  там  пригощали.
-Плесну,кумусю,Вам  горілки,
Ну  що  ви  правда,а  їй  Богу,
Мов  трісочка  із  яру  незайманої  гілки.
Кумі  у  очі  погляда,одна  рука  у  чарку
Налива,а  друга  десь  біля  гомілки.
Підпили  добре  вже,у  кумових  дівок
Так  задимілись  щічки,що  згодні  
Танцювати  у  Василевій  річці.
Мабуть,близенько  вже  і  кумовий  танок.
Та  кума  додому  хоче,лінь  їй  танцювати
Кум  зітхає,ніби  важко,треба  проводжати
-Може  ти  куму  додому,жінка  натякає,
Не  дай  Боже  пропаде,це  ж  кума,кума  святе.
Тільки  гості  розійшлись,
Кумцьо  довго  не  баривсь.
-Що?Сама  вже?Де  кума?
-Йди,заходь,часу  нема.
P.S  Душа  цвіте  так  широко,завзято,
       Та  що  поробиш,не  тільки  кум,
       Кумуся  теж,не  проти  того  свята.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234197
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 11.01.2011