| Сторінки (45/4474): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Земля волинська понесла утрату,
Не повернувся знову син з АТО,
Цей вірш дарую земляку і брату,
Який не зміг дожити до шато*.
А були мрії, погляд у минуле,
Де малювався замок у думках,
Просив єдине – ти накуй, зозуле,
Переліку найбільше у роках.
І перший бій, і знов рашист проклятий,
Здалека взяв хлопчину на приціл.
Скінчилося життя, скінчилось свято,
Розбите серце матері навпіл.
Мені скажіть, чи діти є в рашистів,
Чи їм ще мало власної землі?
Московський дух, він гірший за фашистський,
Його несуть прокляті москалі.
Шато*- помешкання, маєток, замок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668614
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2016
Береги поєднали широчезні мости,
Для краси і для слави, мають інші рости,
Хвилі плещуть Дніпрові в береги наших мрій,
Процвітай і надалі, рідний, Києве, мій.
Твої парки і сквери – це шматочки краси,
Тут напитися можна із травиці роси.
Над Дніпром часто творить водний блиск водограй,
Ти сіяй куполами і надалі сіяй!
Щоб всміхнулася доля, процвітав стольний град,
Щоб прекрасна країна, розцвіла, наче сад.
І щороку в каштанах пломеніли свічки,
До Дніпра несли воду лише чисті річки.
Наша, люба столице, рідний, Києве, мій,
Квітни далі, столице - місто мрій і надій.
Ти будуй і надалі широчезні мости,
Від біди Україну, ти ще раз охрести!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668491
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2016
З допомогою «залюбленої у світ»…
Поміж озер в лісах росте ожина,
Красується червона горобина,
Прославлена у творах земляка -
Омріяна земля Богачука.
Приспів:
Свята земля – Волинь голубоока,
У вроді здійнялася ти високо,
Де ягоди рясніють журавлини,
Зорить поліська донька України.
Тут у житах цвітуть волошки сині,
Неначе очі Мавки із Волині.
А на хатах гніздяться диво-птахи -
Поетова святиня Петра Маха.
Приспів.
Безсмертна слава Лесі Українки,
Прикрашена льонами і барвінком,
Наш рідний Світязь звуть Волинським морем,
Мов парубок могутній, неозорий.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668429
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.05.2016
Достигають жита, достигають жита,
А між них, як очиці волошки.
І налитим колоссям гордиться земля,
Де зернина тяжіє потрошки.
Хлібне море землі, де ще спить урожай,
Вруну гонять вітри норовисті,
Скоро ляже на стіл золотий коровай,
На рушник в калиновім намисті.
Ми зберемо сьогодні з волошок букет,
Поєднаємо сонце із небом
І залишим волошки і хліб тет-а-тет,
В цьому бачу я, люди, потребу.
Яка краса волошки у житах!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.05.2016
Почалася косовиця,
Рано встала молодиця
І збудила косаря,
Бо вже зірка догоря.
Пр: Світлим стало синє небо,
Час прийшов – косити треба,
Заспівали зранку коси,
Перші полягли покоси.
Комарі лютують зрання,
Мовкнуть солов’ї кохання.
І радіють косарі,
Почали ж бо при зорі.
Скоро сонечко пригріє,
Півень у селі запіє.
Трав’яні ідуть жнива,
Буде сіно - не трава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668172
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2016
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Старечий замок –
ти емблема міста,
Де соколи летять
У вишину.
Тут чисте небо,
Тут і думка чиста.
Лише сичі
Тривожать тишину.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Цвіти і далі,
Моє рідне місто…
Молись у храмах
Кожен день зрання.
Будь, Луцьку, для людей
Приємно чистим.
Носи завжди
Волинське убрання.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667971
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.05.2016
Знову плачуть небеса,
В мене теж бринить сльоза,
Пригадалась мені, мамо,
Ясна в променях роса.
Як босоніж по росі,
Біг ловити карасі,
На світанку
У чаруючій красі.
Вже пролинули роки,
Зникли юності думки,
Твій політ у вічність, матінко,
Нагадали враз струмки.
Та роки назад не вернуться,
Час вертають лиш думки.
Ти не плач рясним дощем,
Не ятри сердечний щем,
Бо ніхто крім тебе, мамо,
Не накриє знов плащем.
Вже і в мене сивина,
Але це не дивина,
Може радість
Принесе нова весна.
Хоч пролинули роки,
Та вертаються думки,
Я гортаю знову, матінко,
Вже прожиті сторінки.
Та роки назад не вернуться,
Час вертають лиш думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2016
Нелегка праця коваля,
Молот співає різне соло,
Бо просить їх свята земля,
Хоч йде війна, та орють поле.
Ось залізяка… Ну і що?
І раптом думка осінила,
Із нього вийде саме то,
Що в даний час добавить сили..
Часи військові на дворі,
Війна іде за честь країни,
Працюють нині ковалі,
Мечі кують для України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667713
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2016
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крилА,
Цей шлях мені благословили.
Моя доріженька життя,
Як б’ється серце, коли бачу,
Я згадую років жита,
Часом радію, часом плачу.
Чарує липа ще тепер,
Що зупинилась край дороги,
І час мені роки не стер,
Юначі згадую пороги.
Лягла дорога край села,
По ній мене батьки водили,
Тут сила виросла крила,
Цей шлях мені благословили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2016
А вишні зав’язались рясно,
Зелені ще, та вже в смагу…
Та у думках ще цвіт не гасне,
Тамує у душі снагу.
Зелені вишні між каштанів,
Які теж скоро відцвітуть,
Прикрасять губи вишні - пані,
У цьому смак і в цьому суть…
Червоні вишні, як намисто,
Яскрава ягода садів,
Її цілую урочисто,
Цей смак із піснею злетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2016
Зварив, як в нас давно ведеться,
Зелений борщ я після Паски.
Щорік такого заманеться
З щавлем свіженьким – їж будь-ласка…
А ще коли грибна основа,
Яйце свіженьке, картоплина…
Коли вже страва ця готова,
Вигляд і запах – душить слина.
Пампушка житня, цибулина,
В борщі сметана, гарна шкварка,
Яка сіяє, як перлина
І запах сивий, наче хмарка.
Цей борщ їдять лише при чарці,
На дні лежить шматок ковбаски,
Тож приготуйте всім по мисці,
Борщу такого після Паски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2016
(Потиху гине Лесин ясен…)
Лікуйте ясен біля замку,
Прошу спасіть, всіх вас прошу,
Щоб зустрічав він вас щоранку,
Надію я в собі ношу.
Ось Лесин ясен, він хворіє,
Його лиш замок береже,
Боюсь за нього – серце мліє,
Невже втомився він – невже…
Осиротіє Луцький замок,
Як Лесин ясен відлетить,
Заплаче вранішній серпанок,
Замкова радість зникне вмить.
Лікуйте ясен біля замку,
Прошу спасіть, всіх вас прошу,
Щоб зустрічав він вас щоранку,
Надію я в собі ношу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667311
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2016
Батьківський кущ цвіте жасміну,
Від нього сяйво під вікном,
Неначе пісню солов’їну,
При свічці випив хтось з вином.
Іде до сну батьківська хата,
Жасмин пускає аромат,
І гріє він, як рідна мати,
Що білий одягла халат.
Приспів:
Жасміну кущ цвіте весною,
Жасміну кущ – любов моя,
Неначе вельон молодої,
Неначе пісня солов’я.
Рясніє кущ в ранкових росах,
Вдягнув перлини білий цвіт,
Тут солов’ї дивоголосять,
Який п’янкий жасміну світ…
Приспів.
Батьківський кущ цвіте жасміну,
Від нього сяйво під вікном,
Неначе пісню солов’їну,
При свічці випив хтось з вином.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2016
Тепер уже не той поштар,
Уже не тисне він педалі,
Тепер «фонарик» - був ліхтар,
Ось він, поштар нових реалій.
Тепер у нього саквояж -
Була велика сумка збоку,
Їв «барбарис», нині - «грильяж»,
Тепер нагадує сороку.
Бо він щодня летить у двір,
Несе завжди якісь новини,
Поштар тепер, як сувенір,
Чи ясне сонце, чи хмарини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
Вже край села загув кущами,
Життя із хат старих втекло,
Відмито все давно дощами,
Недавно ж тут було село…
Лише садки старі зостались…
Бринить весною вишні цвіт,
Сюди ходили і кохались,
Села немає – малахіт…
Проте росте старезна липа,
Літають часто горобці,
Криницю ще ніхто не випив
І є в’юни в старій ріці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2016
Кували серп, щоб йшов у поле,
Щоби хліба збирав в снопи,
Щоб він не відбивався болем,
Щоб не росли в хлібах хрести.
Ішли женці, ішли по мінах,
Ридав від болю степ щомить,
Хоч знову у крові кофтина,
Проте душа ще хоче жить.
Хліба лягали у покоси,
Женці тримались за серпи.
До діда йшов я в поле босим,
Де миру прагнули степи.
Звивався шлях за хлібним полем,
В степу ридали криниці
І відбивалось серце болем,
Із чорним смутком на лиці.
Ще біля хати чорнобривці,
Хоч в полі вже давно стерня,
Допоки у степах убивці,
То бережіть життя зерня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2016
Біжить стежина край села,
Де в ясенах стоять могили,
Вона іще не заросла,
При ній недавно ще дзвонили.
Часами несли на плечах,
Бувало везли і на возі,
В руках погасла вже свіча,
В безтрав’ї смуток по дорозі.
А ясенам вже сотні літ,
Хрести із ними розмовляють,
Вітрів шуми і хмар політ,
У вирій душі відправляють.
Біжить стежина край села,
До ясенів, де сплять могили.
Вона у вічність привела,
Де тлінь людську хрестом накрили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2016
Я рахував зірки вночі,
Вечір давно побіг додому,
Кричали знову пугачі,
Мені кричали лиш одному…
Дивились зорі-глядачі…
Хоч вечір був тоді в цвіту,
Спів солов’я будила вишня,
Гуділи бджоли на льоту,
Мені приносили колишнє,
І я пустив тоді сльозу.
Я дочекався, ти прийшла,
На небі мерехтіли зорі,
Прийшла весна, цвіла весна,
Мої гортала видноколи,
Яка ж красива ця весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Знову квітнуть сади вечорові,
Вранці сонце в росі виграє,
У садках чути пісню любові,
То співає кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Тут клубочуться сині тумани,
Поміж трав ніжний вітер снує,
Відцвіли і нарциси й тюльпани,
Та цвіте ще кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Солов’ї заспівали уперше
І веселка в дощі виграє,
Білим цвітом кохання знов дише,
Це єдине кохання моє.
Єдине, кохання моє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016
Приходить ніч і знову сни,
Беруть в полон нас двох з тобою,
Які чаруючі вони,
Неначе журавлів клини
Нас накривають з головою.
Ти – незнайомка, я – поет,
Скажи, хто ти,
Поглянь у очі,
Бо твій розпливчатий портрет,
Мене хвилює серед ночі.
Мені не достає крила,
Ти стань крилом, щоб полетіти,
До сну, щоб доля забрела,
Щоб зорями замерехтіти.
Для цього, доле, я живу,
Лягаю спати завжди рано,
Щоб стріти в сні оту одну,
Свою,
Одну,
Щоб більше не ятрилась рана.
Це може примха - просто сон,
Та знов лягаю спати рано,
Бо там бере мене в полон,
Моя єдина і жадана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Іще одна весна вернулась,
Я знов дивлюсь на білий цвіт.
Та ти ні разу не всміхнулась,
Хоч я чекаю стільки літ…
Вишневий цвіт сушу на згадку,
Та не зриваю, а ловлю,
Твій погляд, мов якась загадка,
Знов додає мені жалю.
Я цвіт сухий ношу з собою,
Нащо спитаєш – не скажу,
Я цвітом вінчаний з тобою,
І цвіт, як пам’ять бережу.
Все жду я погляду отого,
Що був, як вишня зацвіла,
В душі чекаю дня святого,
Щоб доля щастя знов дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
І падали роси в розкішні хліба,
Світилися зорі, як очі.
А я тебе, люба, усе цілував,
У губи і перси дівочі.
А ти все горнулась до мого плеча,
І тиснула руку щосили,
Лише соловейко обох виручав
І стиха сичі голосили.
По небі літали вогні і громи,
Збиралось дощем біля ранку,
А ти все горнулась, горнулась грудьми,
Вітри нас прогнали із ранку.
Ми йшли по дорозі сліпі і глухі,
Освячені в полі коханням,
В гаю не змовкали нічні солов’ї,
Що нас проводжали із-рання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Чому сльоза скотилась по щоці,
Хоча плачі у серці спали наче.
Є сила волі і сльоза в руці,
Але душа чомусь щомиті плаче.
Немає смутку, є лише любов,
Але життя будує барикади,
Чомусь на роздоріжжі знов і знов,
У Господа вимолюю поради.
Щоб до кінця дорогою пройти,
За руки взявшись, разом до фіналу.
Щоб цілими лишилися мости
І більше не шукати собі пару.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Я незалежний чоловік …
В мені живуть лише закони,
Коли я чую людський крик,
То ставлю гніту перепони.
Пускають газ, кийками б’ють,
Не можу більше я мовчати,
Та ще прийдуть часи – прийдуть
І ми візьмемо автомати.
Тоді щурі забудуть все,
Замовкнуть, вороги погані,
Роздивимося їх лице
І зникне ворог на світанні…
Коли візьмемо автомат,
То наведемо в нас порядок
І понесе покару гад,
Втече, як кріт із наших грядок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016
Давно, дуже давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло чимало років, як жив Сірко, і хоч його не стало, а слава його не пройшла, не пропала. Він був на ворогів страшний і немилостивий, а для свого народу — напроти, був дуже добрий.
Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а орда прочули про те та зразу й набігли на Січ, та й почали там хазяйнувати. Як хотіли, так і хазяйнували: усіх православних забрали та й повели в полон. Женуть їх, а вони, бідні, не хочуть йти та плачуть, та ридають так, що аж земля стогне. А ординці на плач не зважають та нагайками їх підганяють. Якось прочув про те кошовий Сірко. Зараз і кинувсь з козаками в погоню за ордою свій люд визволяти. Та летить, як птиця! Добіг близько до них, та бачить, що їх багато дуже, а козаків дуже мало, і давай хитрити: спинив свого коня та й гукнув до козаків:
— А стійте, братця, підождіть, не ворушіться!
Ті спинились, стоять, не ворушаться. Він тоді скочив з коня, дав його другому козакові, а сам — кувирдь! — та й зробився хортом і побіг до орди.. Ординці бачать — хорт, та красивий такий, дуже сподобавсь він їм. Узяли вони його, нагодували, приручили до себе. А як стали ті ординці оддихати, то той хорт поробив їм таке, що вони всі поснули. Тоді він назад, до козаків, та знов — кувирдь! — і знову зробивсь чоловіком.
Кинувсь тоді з козаками на них, усіх їх вирубав, а людей вернув назад, на городи.
Християни дуже подякували Сіркові та й пішли собі додому щасливо...
( Взято з інтернету)
Дяка від нас…
Легендарний кошовий, Сірко запорожців,
Він для них немов святий, глава переможців.
Пишуть різне про Сірка і про Україну,
Що беріг завжди свою землю і родину.
Мав стратегію свою, був завжди з народом,
Першим вирізнявсь в бою, грізний був в походах.
Йшов на хитрощі завжди, щоб спасти собрата,
А за ворога сліди, враз була розплата…
Пам’ятайте, діти час і Сірка довіку,
Що святу нам землю спас і був Чоловіком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2016
Засіяли росинки на травах,
Діамантовим блиском – прозорі.
У промінні ранковім заграли,
Засвітились , немов в небі зорі.
Вони дружбу водили з туманом,
Що піднявся до хмар спозарання.
І холодними стали ізрана,
Бо вдягли росянисте убрання.
А вербички сушили волосся,
Вітер з листя трусив по росинці,
Жайвір в небі своїм стоголоссям,
Роздавав раннім росам гостинці.
Сонце тільки пригріло раненько,
Полетіли росинки у хмари.
Жайворове забилось серденько,
Хмари роси у небі вітали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665781
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2016
Відбілений шмат полотна
Канва і нитки муляне…
На цім рушнику борозна,
Що потім вона прокляне…
Чому саме з чорних ниток,
Вона почала свій рушник…
Відчула враз смутку ковток,
Що пік, як горілий сірник.
Його вишивала й щораз,
Чорніші горіли хрести.
І падали сльози не раз,
І смуток хотів зацвісти.
Бо чорні нитки в полотні,
Лягали при сльозах хрестом,
А смуток висів на стіні,
Цей смуток, то був лише сон.
Нагрянула нова війна,
Портрет на стіні і рушник.
Хіба в рушнику тут вина?
У тім рушнику чоловік…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Від батьківського порогу стежка,
Бігла вдаль де цвів тоді садок.
Цвіт на груші, мов нові сережки,
Вітер ніс у заспаний ставок.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Вишні відцвіли і абрикоси,
Яблуні стомилися в цвіту,
Трави стигли, заплітались в коси
І гуділи бджоли на льоту.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
Двоє в хаті тато і матуся,
Вже давно черешня відцвіла,
Я до Вас батьки не забарюся,
Моя доля раз цей вік дала.
Матусю й тату, Ви були, як сонце,
Сяяли безхмарні небеса…
А проміння, наче незнайомці,
Поміж хмар творили чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665603
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2016
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
Мені сняться очі твої в смутку,
Твої руки в синіх жиляках,
Як на всіх ділила цукру грудку,
Як томилась в прожитих роках…
І тепер, коли тебе не стало,
Згадую по крапельці святе,
Пам'ять - це єдине, що зосталось,
Бо живемо певно ми на те…
М́́атінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665601
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2016
Зоря упала в болота,
Багном запахло коло хати,
Волинь моя – земля свята,
Ти у дітей, як друга мати.
Вільшаний край – не забувай,
Твої вітрила – верболози,
Тут стрінеш Мавку зазвичай,
Тут тепло навіть у морози.
В твоїх духмяних болотах,
Твої дуби парубкуваті,
Де роси чисті, мов сльоза,
Живуть поліщуки завзяті.
Тут сіють льон, ростять хліба,
Гриби збирають і ожину,
Волинь для нас земля свята,
Запам’ятай слова ці, сину.
І де б не був ти – повертай,
Земля твоя Волинню зветься,
Поліський край не забувай,
Любов його в тобі озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665356
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.05.2016
Ще є садок. Цвіте якраз.
А в нім пісні виводять птахи.
Бджола гуде - її це час,
Меди збирають бідолахи.
Татусь роздмухує димар,
Збирати мед пора настала,
Небо синіє, все без хмар,
Пасіка медом враз заграла.
Ще був живий тоді дідусь,
Файку смоктав, як кусень меду,
Я, біля діда і дивлюсь,
Що нас чекає попереду…
Татусь дістав у рамці мед
І налетіли густо бджоли…
Змінився дідуся портрет
І я не був вже гоноровим…
Першим дідусь, а потім я,
За мить заскочили до хати,
Бо десь взялася бджіл сім’я
І нам прийшлося двом втікати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665354
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2016
Дощі змивають з хрестів пилюку,
Вдягся барвінок у синій цвіт.
Перед батьками складаю руки,
Летить молитва в далекий світ.
Порозмовляю з батьками нині,
Крашанки й паска на рушнику.
Батьки тут поруч у домовині,
Як вічна пам'ять в моїм віку.
Прийшов священик, звучить молитва
І лине пісня: «ХРИСТОС ВОСКРЕС».
Надворі сонце, весна розквітла,
Пісня возносить, аж до небес.
А далі й далі чиїсь могили,
І знову чути пісень рядки…
Про все сьогодні ми говорили,
Я знов приїду до Вас батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2016
Не чути співу, громи далеко,
А хмари сунуть, немов орда.
Навіть притихли малі лелеки,
Дзьоби жовтенькі тирчать з гнізда.
Таке затишшя перед грозою,
Вже перші каплі сягли землі,
Вітер погнався, мов за сльозою,
І стало темно, як при імлі.
І почалося… Громи і злива,
Знов сильний вітер гонив дощі,
А блискавиця весь час світила,
Листки чистенькі вдягли кущі.
А вітер далі погнав у поле,
Побігли хвилі по пшеницях.
Лише край поля стрімкі тополі,
Вітали хмари у небесах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665180
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2016
Україночко люба, матусю моя,
Твоя доля ростити пташата,
Їх стрічати завжди, як стрічає земля,
Як додому летять журавлята.
Дві матусі я маю в своєму житті,
Україну і з серцем матусю.
Щоб не сталось зі мою в життєвім путі,
Я до Вас, матуcі – повернуся.
Україні – матусі, завжди захист мій,
Рідній матінці - слово і ласка.
Щоб замовкла війна і пропав східний змій,
Щоб у мирі проходила Паска.
Щоб завжди на могилах молились сини,
Солов’ї для матусь не змовкали,
Щоб цвіли кожен рік черешневі сади,
Діти пам’ять матусь шанували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665014
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2016
Часто людина мріє про спокій,
У круговерті земного життя.
Бо воно інколи дуже жорстоке,
Тільки у спокої в нас укриття.
Лише на природі, між зелених кленів,
Між берізок білих і густих ожин.
Ти знаходиш спокій, хоч життя буденне,
Враз стає солодким стомлений полин.
Кування зозулі і спів соловейка,
У спеку легенького смак вітерця
І запах струмочка, що в’ється, як змійка,
І усмішки спокій, що так до лиця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664991
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2016
ПАМ’ЯТЬ
Не стихне слава про них ніколи,
Сльози дощами прийме земля,
Ще буде довго гнітити горе,
Що душить горло, немов петля…
Війна минула страшна , кривава,
Шануйте пам’ять у всі віка.
Слава героям! Героям слава!
Щоб осуд серце не дорікав.
НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ
Ніхто не забутий, ніщо не забуто…
Солдатські могили, самотні хрести.
Якою ціною нам щастя здобуто…
Великою кров’ю, ціною війни...
Батьків вже немає старих ветеранів,
Є внуки і правнуки, доньки, сини…
І рани ятряться, незгоєні рани,
Кривавої тої страшної війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664852
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2016
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
Сіли лебеді на воду,
Задивилися на вроду,
Лебединий танець на воді…
Па виконує лебідка,
Дзьобом п’є водицю зрідка,
Вальс танцюють наче молоді.
Повернулись. Для них свято,
Скоро виростуть малята,
Їх навчать ставати на крило.
Коли лебеді у парі,
Тут і грація, і чари,
Знову вдома, як їм повезло.
Первоцвіт накрив поляну
Знов клини кричать ізрана,
З півдня повертаються птахи…
Грають хмари у промінні,
Небо світить синє-синє
І шумлять пташиною шляхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016
Мене вже вербували і не раз
Літа мої, щоб в молодість вернувся...
Хоч зрідка в танці видаю ще клас,
Та в молодість дорогу я забувся…
Хоч вербували молоді літа,
Я, як зі стажем знав, що я обуза,
Хоч молодість для кожного свята,
Не завжди старість є потрібним грузом.
Ви не спішіть у молодість років,
Хоч там красиво - кров біжить гаряча,
Я ж тут живу, я того не схотів,
Живу тепер і тут, і не інакше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664556
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2016
Сонечко встає поміж ранніх трав,
Жайворонок в небі стоголосить.
Він бере вгорі тисячі октав,
Вітер пісню поміж трав розносить…
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Ще бринить роса, ще округа спить,
Ми бредемо взявшися за руки…
Пісня груди рве в цю чудову мить,
А з гори лунають дивні звуки.
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
Промінці біжать поміж ранніх трав,
Сонце нас із лугу проводжає,
Жайвір угорі, наче і не спав,
Цілий ранок в небі галасає….
Трави у росі, ловлять промінці,
Квітне килим різнокольоровий.
Усмішка цвіте знову на лиці,
Кличе поцілунок твій медовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Святі люди ідуть – ветерани,
Вже несила підняти ноги,
Ще живі, та не гояться рани,
Ще воюють, ще є вороги…
Тільки ночі приходять до ліжка,
Знов береться у сні автомат.
Знов війна і вогні обелісків,
Перемога і жданий парад.
Крокувати з букетом несила,
Та ще брата відчутно плече.
І крокують на братську могилу,
Там де матір стоїть із мечем.
Сивочолі проходять парадом,
Лише жменька лишилася їх.
І летять, і летять сльози градом,
Хоч лунають оркестри і сміх.
Поклоніться народу святому,
Що минула кривава війна…
Що вернувся до рідного дому -
Сивочолим Вітчизни синам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664360
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2016
Жита волошкові у травні цвітуть,
І пахнуть хати житнім цвітом.
Старіють діди, а внучата ростуть,
Де хата духмяниться хлібом.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Волошки цвітуть і буяють хліба,
Колосся купаються в літі,
Сміються жита,знов сміються жита,
Дощами і потом политі.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Жита золотисті готують врожай
І печі готові для хліба,
Знов мама положить на стіл коровай,
Для внуків, для батька і діда.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664359
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2016
Як час летить… З’являється зоря…
Окремі зорі десь летять у простір…
У однієї доля догоря,
А інша розстеляє тільки постіль.
А, як буває зорі мерехтять
В нічному небі в переливі сяйва,
Стомилися і вдаль кудись летять,
Злітає та, яка у небі зайва.
Зорі життя, не падайте вночі!
Багато справ попереду чекає.
Світіть вгорі. Нових собі зовіть,
Бо ваш політ завжди людей лякає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664171
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016
Життя - стежина, життя – картина,
А сновидіння – життя вінець...
Життя від роду – одна хвилина,
Через хвилину дивись – кінець…
Життя, як постріл, життя – це доля,
Будуєш хату, чи красень дім…
Проте важлива в житті – це воля,
Її ми ставим понад усім.
Життя - стежина, життя – картина,
Буває - річка стрімка, гірська,
Та пам’ятайте – життя хвилина…
І ця хвилина – твої літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016
Як вперше випаде роса,
Заграють трави у серпанку,
Засвітиться земна краса,
Засвітиться земна краса,
Перлинами із спозаранку.
Полинуть знову поміж трав,
Клубки туманів над рікою,
Неначе йде дев’ятий вал,
Неначе йде дев’ятий вал,
Чи щастя горнеться рукою.
Зупиніться, тумани, раненько -
Сонце зійшло…
Біжать тумани по землі,
Життя випробують оскому,
Сини, неначе журавлі,
Сини, неначе журавлі,
Не повертаються додому…
Почекайте, матусю, ми живі –
Все в порядку…
Ятряться рани в матерів,
Сини в АТО воюють нині,
Ще невідомо скільки днів,
Ще невідомо скільки днів,
Буде війна у Україні…
Невідомо, матусю, ми живі –
Та ще війна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2016
Мене промінням кличе далина,
Біліють хмари угорі високо
І ллється чомусь музика сумна,
Лише хмариночки милують око.
Неначе на цимбалах угорі,
Проміння сонця пеститься у звуках,
Лише сіяють роси-ліхтарі,
Які раненько тягнуть в небо руки.
Злітає ввись мелодія землі,
Тут солов’ї не признають цимбали,
Летить кудись мелодія гаїв,
Ранкові роси променем заграли…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663980
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2016
Я побував у сина на могилі,
Цвіте барвінок , смутком серце рве…
Синочку мій, який я був щасливий…
Та смерть забрала саме дороге.
Зростали б мої внуки, любий сину,
Життєву стежку ти б обрав свою.
А мама накривала скатертину,
Твої батьки жили б тоді в раю.
Злодійка доля первістка забрала,
Чи янголів бракує в небесах?..
Я був німий, а мама так ридала,
Коли тебе покликала весна.
Тепер при вході тулиться могила,
Цвіте барвінок в будні і свята.
Старію, сину, голова вже сива,
Ти смуток мій на всі мої літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663759
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.05.2016
Цвітуть нектарами, росяться чарами,
Квітками білими тепер гаї.
Чи черемшинові, а чи калинові,
Кохання пишуть тут знов солов’ї.
Цвіте черемшина і квітне калина,
То вбралась у квіти весна…
Зорі дивилися, як ми любилися,
Місяць сховався враз - пішов до сну,
Від зір ховалися і цілувалися,
А соловейко нам дарив весну.
Цвіте черемшина і квітне калина,
Співають в гаях солов’ї…
Бузок, як казкою, дарив нас ласкою,
Хрущі над липами гули всю ніч.
Серця так билися, як ми любилися,
Інколи криками лякав нас сич.
Цвіте черемшина і квітне калина,
Надворі кохання цвіте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Нам теж потрібна нині Перемога
Для кожного… Вона у нас в душі.
Та нас гнітить чомусь лише тривога,
«Брати» воюють , нині вже чужі…
Ми і тепер возносимо солдата,
Нема в душі непізнаних могил.
Нам виробник відомий автомата,
Що у АТО чийогось сина вбив.
Герої наші - Ви за віком різні,
Хай по ночах не падає зоря.
Тепер Ви послужіть своїй Вітчизні,
Ви козаки – нащадки Кобзаря.
Війна іде і знову Вітчизняна,
Степ у крові, неначе маків цвіт.
І кожен день нова ятриться рана -
Перерваний життєвий чийсь політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663550
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2016
До дня Перемоги…
Вже не сотні, лише одиниці,
Залишились із тої війни,
Ти відчуй у цих цифрах різницю…
Підійди, поклонись, обійми!!!
Бо колись молоді і безвусі
Йщли на танки один на один,
Шанувати героїв ми мусим,
Ці герої із наших родин.
Поклоніться! Ідуть ветерани…
Сотворіть для них райське життя.
Всі роки в їх душі були рани,
Та в душі не було каяття.
Вони знали, що ворог, як круки,
Рознесе кругом чорні хрести.
Ждуть їх землю страждання і муки,
Ціль була – рідний дім зберегти.
А тепер, коли їх одиниці,
Все зробіть для остатку їх днів.
Нехай кожного ім’я святиться,
Не жалійте тепла і вогнів.
Пам’ятаймо живих і померлих,
Тих, які не вернулись з війни.
Їм увага тепер, наче перли,
Бо ж ВОНИ Батьківщини сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663549
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.05.2016
Скребло гілля старечий підвіконник,
Бузок зацвів зарано під вікном,
Писав картину промінь, як художник,
І диво-дух дурманив перед сном.
Збиралось сонце йти на відпочинок,
Легенький вітер грався у бузку,
В вечірнім небі тисячі жаринок,
Були із цвітом завжди на зв’язку.
Серпяний Місяць, мов король у небі,
Скидав донизу зорі в темноту,
Хмаринка біла, наче білий лебідь…
Бузкову закривала красоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663178
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2016
Прийшла моя душа у поле,
Де росяниця на хлібах,
Де Місяць рогом небо оре,
Де жайвір – світанковий птах.
Де перший промінь і останній,
Перлини гріє у житах,
Зі сходом сонця жайвір ранній,
Хвалу несе у небеса.
Край поля ніжна тополина,
Злетіла ввись до білих хмар,
Роса сіяє, мов перлина,
Що добавляє житу чар.
Моя душа радіє житу,
Проміння пеститься в хлібах,
Душа співає й хоче жити,
Як ніжна вруна у житах.
Живи душа ти тут на волі,
Тут світить перлами роса,
Виходь завжди у житнє поле,
Де небо чисте, як сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2016
Ідуть по лузі косарі,
Летять тумани хвилею.
Летять, як зорі угорі,
Неначе птахи з вирію.
Верби схилились до землі,
Вмивають коси росами,
Сині тумани на крилі,
Летять понад покосами.
Співають коси із-рання,
Туман тече між росами.
Міняє луг своє вбрання,
Запах туман покосами.
Вселився ранок у туман,
Покоси сяють росами,
Луг одягнув новий жупан,
Устелений покосами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662996
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2016
Яблуні цвіт снігом грає,
В трави летять пелюстки.
Вітер легенько гойдає,
Ледь започаті листки.
Яблуні, мов наречені,
Усмішку шлють небесам,
В травах зелених-зелених,
Біла лягає краса.
Яблуні знову у мріях,
Перших чекають дощів,
Родиться в цвіті надія,
В гулі травневих хрущів.
Вітер колише травневий
Яблуні ніжні в цвіту,
Цвіт рідний біло-рожевий,
Падає вниз на льоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662836
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2016
В нас сьогодні побачення в Луцьку,
Ми до Любарта замку ідем,
Тут під замком є «кава по-людськи»,
Ми до кави ще й чарку візьмем.
Я завжди зустрічаю тут друзів,
Тут від казки радіє душа,
Сокіл варту несе по окрузі,
З ним кохання в політ вируша.
Приспів:
Вечори біля Луцького замку,
Соколиний вечірній політ,
Ми вдягаєм нову вишиванку,
Тут кохання шукаємо слід.
Тут історія пише поеми,
В кожній цеглі співає душа,
На грошах освятилась емблема,
Це волинська душа для гроша.
Квітнуть клумби, як зорі земнії,
Чепуряться каштани в маю,
Луцькі парки завжди зеленіють,
Я свій Луцьк, наче маму люблю.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662835
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2016
Коли вуста співають в поцілунку
Без слів коханням гомонять серця.
Останню краплю випиваєш трунку,
Ведеш свою кохану до вінця…
Пр:Губи, як вишні солодкі-солодкі,
Губи в цілунку – це пісня душі.
Погляди ніжні, щирі, глибокі,
Тільки удвох знаходять в тиші.
Як зорі в небі «гірко» нам кричали,
Вуста німіли, бракувало слів…
Твої вуста і коси чарували,
Світився ранок, наче я горів.
Пр.
Ховались зорі і світились очі,
Роса сріблилась в промені ясна,
Вуста вишневі і ці диво-очі,
Нам говорили, що прийшла весна.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2016
З допомогою Олександра Печори (перероблане...)
Як вмирають поети, то падають зорі додолу
І хмаринки стають в небесах – де пливуть журавлі.
Миготіння стожар тихим світлом огорне стодолу,
Залишаючи віршів пекучі душевні жалі.
За той час, що лишився, готуйте, поети, заміну,
Щоб слова не вмирали, а довго-предовго жили.
Щоб любили, як Ви, свою неньку – святу Україну,
Щоб завжди пам’ятали, де Ваші сумують хрести.
Хай помоляться тут, де поет спочиває в могилі,
Почитають вірші, що писала вже їхня рука.
Хай приходять самі…
Доки ж маєте роки похилі, –
Поможіть молодим написати для серця рядка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662619
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.04.2016
У білім цвіті весняні сади,
А цвіт летить, неначе хуртовина,
Зима сховала стомлені сліди,
Весна зелену кинула перину. | (2)
О, як красиво яблуні цвітуть,
Листя мовчить пробилось ледь із бруньок,
Лиш білі хмари затінок несуть,
Ховаючи у цвіт ранніх зозульок. | (2)
Чути «ку-ку» і хор звучить птахів,
Садки співають в яблуневім цвіті,
Садком ідеш, немов серед снігів,
В духмяному рясному дивосвіті. | (2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662403
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2016
Мене життя побило і не раз,
Бо мріяв вознестися я високо,
Як в синім небі зупинився час,
Лишив батьків на старість одиноких…
Забув, як проводжали у життя,
Навчали, як у світі треба жити,
Що буду для батьків завжди дитя,
І як то страшно, як лишають діти…
Роки минали, сяяла роса,
Батьки у серці грілися моєму,
Вже посивіла мамина коса,
А я летів у просторі своєму.
Батьків не стало - мертва тишина
Окутала мене, з’явились сльози.
Спустивсь на землю, та височина
Розлукою нагадує морози.
Лише тоді , коли я сам на сам,
Щебечуть вдалині малі внучата,
Пригадую політ у небесах,
І згадую постійно маму й тата.
І сльози, сльози, що тепер від них,
Мого плачу не бачити й не чути,
Тепер я б не залишив їх одних,
Та вже батьків назад не повернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662396
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.04.2016
До церкви йти – не значить знати Бога.
Старайсь молитву брати із межі…
Пожертву робиш ти - не допомогу,
Оте святе, що сховане в душі.
Лише тоді, як зрозумієш добре,
Що в твоїм серці віра над усе,
Сонце засяє і освітить обрій
І проясніє з вірою святе.
Господь простить і допоможе завжди,
Коли відчує щирість у душі.
Не на колінах і не хрест наклавши,
Свою молитву виклади в вірші.
Прости усім, коли й тобі прощають,
Із вірою збирайся до кінця,
Як добре, що в краях отих стрічають,
Із блиском неземного каганця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2016
Може бути кожне окремо...
Додому повертаються клини,
У кожнім з них і доньки, і сини.
Летять, хоч стомлені, до рідної землі,
Красені лебеді і диво-журавлі.
Летять кудись, вертаючись здаля,
У кожного із них своя земля.
А наші лебеді присіли на ставку,
Бо вони долю собі вибрали таку.
Земля в лататті – зустрічі свіча,
Клини у небі радістю кричать.
Бо вже берізки втратили сльозу,
Шпаки відчули радісну грозу.
Тут батьківщина – батьківський поріг,
Додому повернулися з доріг.
Синів зустріла радо матінка земля -
Красеня лебедя і диво-журавля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662165
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.04.2016
Пр: Стежина у росах, стежина у росах,
Як доля, як доля в сльозах.
Вела крізь покоси, крізь рані покоси,
Де жайвір співав в небесах.
Вже травень погнав яблуневі сніжинки,
Залишивши цвіт на землі.
На синьому небі біленькі хмаринки,
Пливли, як життя кораблі.
Пр.
Ще зрідка біленькі сніжинки у танці ,
Творили казковії па…
Весняні сади у своїй вишиванці,
Про долю співали слова…
Пр.
А промені сонця, як струни казкові,
Заграли на ранній росі.
І жайвір у небі вів пісню любові,
Буяла весна у красі.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2016
Весна розбудить, бо ж нате весна,
Чорніють брови - губи, наче вишні,
З-за обрію кохання вирина
І твої персти, як ні в кого – пишні…
Переді мною ти – моя любов,
Твої цілую губи до нестями,
Я радий, що в житті тебе знайшов,
Що серце засвітилося вогнями.
Хай снігом пролітає вишні цвіт,
І родять вишні, ніжні, як коралі.
Роки летять завжди і їх політ,
Це азимут в життєвій магістралі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Ви поясніть мені – «Чому?»
Москаль так рветься в Україну,
Готує знову нам тюрму,
І клин вбиває у родину?..
Тож має все: - і нафту й газ,
Має ліси, має алмази.
Та Україна їм щораз,
Немов більмо, а чи зараза.
Ми не чіпаєм москаля,
Живем спокійно в себе вдома,
Наш рідний край, своя земля,
Та в них на нас якась оскома.
Забрали Крим, тепер Донбас,
Рвуть на частини Україну,
Можливо вже прийшов їм час,
Самим піднятись із руїни?..
А то їдять з лопат млинці,
Борщі їдять із унітазу,
Із автоматом у руці,
Несуть народам всім заразу.
Іще й радіють, що такі,
Що незалежні і щасливі,
Поперед них завжди штики,
І думи вражі і брехливі.
Та не здолати їм народ,
Не принести свою погоду,
Майбутнє в нас для нагород,
А ми завжди тримаймось роду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661636
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2016
Буває убиває холод,
Мерзне і тіло, і душа,
Тоді вогонь, неначе солод,
Вам, для спасіння вируша.
Як холодно у власнім домі,
Тепла нема і це без змін,
Одна надія – рід, знайомі,
Або компактний друг – камін.
Якщо кохання не старіє,
То вам напевно повезло.
Не тільки тіло й душу гріє,
Завжди в житті людське тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=liUpSRN5lyo[/youtube]
Я і НАДЕЖДА М...
Замовкла знов зозуленька моя,
Цвіли каштани, наче квіти долі.
Закохані чекали солов’я,
Щоб співом лікував сердечні болі.
Співали зорі, падаючи вниз,
Всміхався Місять тільки нам з тобою.
Цвіли каштани, вже відцвів нарцис,
Знов цвіт каштана кликав за собою.
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
Співав для серця соловейко нам.
Ця пісня хвилювала наші душі.
Нова весна, нових пісенних гам.
Ми знову чули солов’їв у тиші.
Каштани, наче свічки весняні.
І нове соловейко в"є гніздечко.
Полинуть нові для душі пісні...
Але чому, болить моє сердечко?
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Без конвалій ми не зможем жити,
Квітка ця закоханих рушій,
Вона має пісню народити
І теплом відбитись у душі.
Приспів:
Хай дзвіночки біленькі тризвонять
І дарують квіти нам любов.
Променю хай хмари не боронять,
Нам кохання відновити знов.
Хай дзвіночки біленькі тризвонять
І дарують квіти нам любов.
І весну ніколи не хоронять,
Лиш пісні звучать серед дібров.
Запахи конвалії вдихаєм,
Вже давно медунки відцвіли.
Серденько, як я тебе кохаю,
Залиши в конваліях сліди.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016
Знову в повітрі літають метелики,
Роси сплітають вінок…
Діти маленькі у наших веселиків,
Ніжками йдуть у танок.
Яблуні квітнуть, у вітрі гойдаються,
Бджоли збирають меди,
Пари весною у щасті купаються,
Всюди їх видно сліди.
Попід хатиною, ясен всміхається,
Теж зустрічає весну,
Він лише з нею щороку кохається,
Тут йому вже не до сну.
Ясене, ясене, друже розтріпаний,
Вже повернулась весна,
Вмийся росою, лишайся усміхнений,
Бо повернулась вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661244
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.04.2016
Ой весілля, ой весілля,
Верба опустила гілля,
Задивилася на вроду молодят.
Вже повінчані в соборі,
Ломляться столи надворі,
А ви не шкодуйте ноженят.
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Скрипка польку врізала якраз.
Хай танцюють молодята,
Бо у них сьогодні свято,
Польку, польку, польку, а не вальс…
Просять молоді до столу,
Томада біжить по колу,
Першу чарку п’ють за молодих.
Коли випили четвірку,
Пролунало - «Гірко!», «Гірко!»,
Криків ще не чули ми таких…
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Скрипка втяла «вальс для молодих».
Хай танцюють молодята,
Бо у них сьогодні свято,
«Вальс для молодих» –це вальс для них…
Гарне нині в нас весілля,
Верба опустила гілля…
Знов цимбали коломийки тнуть.
Зорі теж танцюють з нами,
Вальс для тата і для мами,
Танець цей музики нам несуть.
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Коломийки бачать небеса.
Гості хай усі танцюють,
Коломийки ці відчують,
Це ж країни нашої краса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
«О, сину, сину, ангел мій…»
Лунало з батьківської хати,
Удвох на лавочці старій,
Співали пісню мама й тато.
Зривався голос від жалю,
Зливалась туга і турбота,
«Я сину, так тебе люблю…»
А син не їхав, бо робота.
Батьки старіли з року в рік,
Втікали сили в край далекий,
А сина наче хто нарік,
Гніздо покинув, мов лелека.
У вічний вирій, в небеса,
Забрали янголи обох,
І бризнула з очей сльоза,
І видавив болюче: «Ох!».
Покинув все, вернувсь в гніздо,
На лавці сів біля вікна…
Життя в очах, немов кіно,
Передививсь тоді сповна.
І пригадалися батьки…
Він цілував святий поріг.
Кусав від болю кулаки,
Та їх вернути вже не міг.
Дорога батьківська одна,
Її покрив густий пирій,
Тепер з душі, а не з вікна,
Лунало - «Сину, сину, мій…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661017
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.04.2016
Колосяться хліба,
На Поліському полі під гаєм.
І буяють жита,
Наче долю свою виглядають.
Чує кроки земля,
Як господар виходить у поле
І жовтіють жита,
Перерослі і потом, і болем.
Пригадавсь мені плуг,
Пригадались літа молодії…
І забувся недуг,
Лише в пам’яті дні золотії.
Посівна на полях
І натомлені татові руки,
І в усмішці земля,
Лиш ворони над полем, і круки.
І сорочка пітна,
І зерно у шершавій долоні,
Жайворова струна,
І світанки тепленькі й холодні.
Коли з татом не раз,
Ми проходили всіяним полем,
Коли очі щораз,
Воскресали теплом, а не болем.
І тепер, як колись,
Хоч роки вже давно пролетіли…
Я у полі моливсь,
Щоб у ньому жита зародили…
І у поті чоло,
І натомлені руки холодні,
Як було це давно,
А неначе було це сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661016
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.04.2016
Розминулись зі мною батьки,
Вони йшли із роботи до хати,
Я ж поринув в далекі світи,
Бо ніхто не хотів проводжати.
Від порогу стежина ішла,
В невідомі, незвідані далі,
Лише пам’ять додому вела,
Відбивалися в серці печалі.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
Повернувсь і на покуті сів,
За столом були мама і тато,
У минуле журавлик летів,
Де було і дитинство, і свято.
Я татуся торкнувся плеча,
Пригорнулась матуся в хустині.
І світила, світила свіча,
На столі, на простій скатертині.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2016
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Вони не брали шовку,
Бо шовк чіплявся рук,
Молот ковальський ловко,
В кузні виводив звук.
Та коли брав на руки
Сина, як був малим,
То відбивались звуки
В серці його святім.
Руки його ніколи
Не причиняли біль.
Він проводжав до школи,
Взимку у заметіль.
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Цілую татові руки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660799
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.04.2016
Стоять хрести на роздоріжжі,
На них ікона й рушники,
Немає їх на бездоріжжі,
Тут хрест кладеться від руки.
Проте на кожнім перехрестку,
Стають навхрест життя мости,
Де хрест поставили, як звістку,
Де різні долі пролягли.
Як хрест побачиш на дорозі,
Перехрестися і вклонись,
Іди шляхом своїм наразі,
А, якщо треба – озирнись.
Хрести стоять невипадково,
Тут інколи міняють путь,
Бо на одній знайдеш підкову,
На іншій згубиш що-небудь.
Притиш ходу на перехрестку,
Поглянь куди тобі іти…
Ти саме тут получиш звістку,
Де шлях лежить, в які світи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2016
Я пригадав закурену дорогу,
Як проводжала ти мене в вікні,
Сльоза чомусь змінилась на тривогу,
Смуток туманом осідав в мені.
Здалось тоді, що на життя прощаюсь,
Що хтось вкраде мою палку любов,
Та я в думках з тобою залишаюсь,
До тебе лину серцем знов і знов.
Тривога і тобі передалася,
Випробування випало для нас.
В житті неначе хмарка пронеслася,
А смуток залишився, як аванс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Дайте мені пісню солов’я,
Лиш доволі скрипки і цимбалів,
Бо сльозою погляд промовля,
Серце чомусь мерзне від печалі.
Звук цимбалів викликає біль,
Скрипка серце рве на половину.
Тільки соловейко звідусіль,
Заспокоїть душу на хвилину.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Хай скоріше сонце йде до сну,
Щоб на двох нам бракувало ночі,
Я люблю тебе - тебе одну
І дивлюсь в коханні зорі-очі.
Я і ти, а ще наш соловей,
Пісню заспіваєм про кохання.
Вже сльоза не бігтиме з очей,
Цілу ніч до самого світання.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
Покладу на музику слова,
Соловейко пісню заспіває,
В діамантах зоряна роса,
До зірок під ранок заморгає.
Нам не треба скрипки і цимбал,
Лиш би соловейка чути трелі,
Хай щоночі Місяць править бал,
Бо ранок накладає акварелі.
Приспів:
Дайте мені пісню солов’я,
Щоб заколихала на вервечках.
Щоб вернулась ластівка моя,
Щоб почути щебет із гніздечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2016
Черешня відцвітає у садку,
Дощі збивають квіти серед ночі.
Цвіла ти завжди в пору цю п’янку,
Як перламутром засвітились роси.
В очах твоїх виблискує зоря
І ти рахуєш зорі ці роками,
Моя матусенько, голубонько моя,
Як син, тебе люблю я до безтями.
Не раз в житті ти скривджена була,
Хоча умієш кривди всім прощати,
Ти є й була завжди у нас свята,
Моя єдина, Україно – мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660371
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2016
У шибку стиха стукає бузок,
Цей стукіт спати не дає щоночі,
Красива жінка думає про крок…
І ллються сльози рясно серед ночі.
Сама живе, сама - одна, як перст,
Мовчить весь час, пісень більш не співає,
Сама собі поставила вже хрест,
Та серце каже, що іще кохає.
Її життя – дорога не проста,
Та розминулась друга половина,
Коханому поставила хреста
І ось недавно втратила і сина.
А за вікном вітри, немов вовки,
Перина уночі не гріє зовсім,
Хоч ще красива й молоді роки,
Вона хреста у Бога також просить.
Так з року в рік, вона і темна ніч,
Сичі кричать і голуби воркують.
Горить свіча життєвих лихоліть,
Жінка одна, її уже не чують.
Повірте, що ця жінка вже свята,
Таких є небагато в цілім світі,
Пошли їй, Господи любов у ці літа,
Нехай вона ще поживе при літі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2016
Вишенько, моя квітуча ,
Сонечко моє ясне…
Ти красива і пахуча,
Ти для мене над усе!
Дують ще вітри холодні,
Ти вже вельон одягла,
Може взавтра, чи сьогодні,
Стане білою трава.
Не від снігу, ні – красуне,
Скинеш ти біленький цвіт,
І любов тоді розквітне,
Як було багато літ.
Я люблю тебе, білявко,
Вишню у цвіту свою.
Ти мені неначе мавка,
Що чекає у гаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.04.2016
Поміж лип заховалась стежина,
Що веде до підніжжя гори.
Виглядаю кохану дівчину,
Де в затишку стоять явори.
Жовтим цвітом розквітла кульбаба,
В тиші чується спів цвіркуна,
По стежині біжить моя зваба,
І бринить серця тонка струна.
Приспів:
Моя доленько,
Ніжна і мила.
Як нам добре,
Коли ми удвох.
Ти біжиш і ростуть
Мої крила,
Соловей в яворах
«Тьох» та «тьох»…
Я назустріч лечу, моя пташко,
Коли зійде вечірня зоря,
Принесу для гадання ромашок,
Хоч вже сонце у дні догоря.
Шлях Молочний задзвонить у небі,
Я зустріну кохану свою.
Мені більше нічого не треба,
Бо із нею я завжди в раю.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016
Бігла ти по вимитій стежині,
При холодних, стиглих споришах,
Угорі сіяло небо синє,
І до нього прагнула душа.
Приспів:
Мамо, мамо - мила чарівнице,
Не спіши по стежці у літа.
Бережи, матусю, своє серце,
Поки ти красива й молода.
В рідній хаті жде тебе родина,
Вийдуть дітки зранку на поріг.
І почують пісню зозулину,
Що підкине Вам роки до ніг.
Приспів.
Я по цій стежині після тебе,
Ще не раз пройдусь по споришах,
Може ще засвітить синє небо,
Може посміхнеться ще душа.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659910
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.04.2016
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Вишні морелі, неначе казка,
Стан смерековий і ніжна ласка.
Знов мене кличуть посеред ночі.
Вишневі губи і карі очі.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Сміються зорі в твоїм волоссі,
Птахи у хорі різноголосі.
Сховала нічка нас під вербою,
Як мені добре удвох з тобою.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016
Коней запрягайте, щоб їхати далі,
На зустріч незгодам й холодним вітрам.
Живуть українці в тривозі й печалі,
То ще послужити прийдеться синам.
Приспів:
Благаю вас, хлопці, візьміться за шаблі,
Бо з півночі ворог до хати заліз.
Ми двічі не будем ступати на граблі,
Нам вистачить крові і маминих сліз.
Хай згинуть тривоги і сонце засяє,
Кремлівські куранти замовкнуть навік.
Живи, Україно, щоб небо над краєм,
Новий почало нам життєвий відлік.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2016
Голуби воркують
Із самого рання,
У гілках каштану,
Сховане гніздо.
Це не є розмова,
Пісня це кохання
Цій голубці певно
Все життя везло.
Він збирає пір’я
І несе додому,
Їсти у гніздечко
Носить їй зрання.
Їм у парі жити,
Важко ж бо самому,
В їхнім воркотінні
Доля промовля.
Вже багато років
Голуби у парі,
Скоро їх малята
Стануть на крило.
А листки каштану,
Пишні, величаві,
Сторожують завжди
Голубів гніздо.
Хай гніздечко буде
Для них рідним домом,
А сини і доньки
Мають власний дім.
Щоби недалечко
Під вікном знайомим,
Воркували діти
У гнізді своїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016
СПОГАДИ з усмішкою...
Лишають спогади мене,
Дитячі сни дорослі стали,
Та час удаль вітри жене,
Які від дійсності відстали.
Я не літаю більше в снах,
Кохання зрідка мені сниться,
Хоч не скажу, що я монах,
Мене ще вабить молодиця.
Тремтить від погляду душа,
Як йде красуня довгонога,
За нею погляд вируша,
Чомусь німіють тільки ноги.
Хоч сила є і є бажання,
Та сивина гальмує наче,
Старий! Не лізь в таке кохання,
Його тепер зовуть інакше…
Глянь на дружину і на внуків
І безволосся вкрий картузом,
Шукай побільш грошових знаків,
Тоді не будеш всім обуза.
А коли кінчиться копійка
І молода попросить з хати,
Дійде тоді – життя злодійка,
Пора додому повертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2016
Хурделиця біла, немов чарівниця,
Тендітні пелюстки у вальс повела.
Всі вишні у квітні – дівки білолиці,
Бо кожна також на весні розцвіла.
Хурделице біла, п’янка чарівнице,
Коханій дорогу під вечір встели.
Щоб кожного року я бачив на лицях,
Відбитки кохання - на стежці сліди.
Приспів:
Хурделице біла, квітнева красуне,
У танці твоєму п’янка карусель.
В тобі хуртовино, щось рідне, спокусне,
Картина, яку малював Рафаель.
Гони пелюсточки, хурделице біла,
Щоби щохвилини летіли в траву.
Щоб поруч з тобою кохання летіло,
І все це було не у сні – на яву.
Хурделице біла, квітнева фортуне,
У танці твоєму безмежна краса.
По житі у квітні біжить перша вруна,
І сині, безхмарні стають небеса.
Кружляй біля вікон, моя хуртовино,
Нехай пелюстки заглядають в вікно.
Зелене і біле - чудова картина,
Неначе хтось крутить на дворі кіно.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016
Роки мої, чом ви такі жорстокі?..
Мене порвали при житті навпіл,
Хоч, молодість і старість - різнобокі,
Я і тепер працюю, наче віл.
О, молодість - красуне пишногруда!
З тобою був тоді я у раю,
Було часами задивлялись люди,
Як я живу, як молодість люблю.
Стоптав в житті я не одну стежину,
Та повернувсь до отчого гнізда,
Придбав собі на старість кожушину,
Та вже не той – пролинули літа.
А стерво старість – це ще та профура,
Забрала юнь і соки до кінця,
Змінила все: обличчя і статуру,
Зробила старця з милого юнця.
Та я живу, навіть у цьому віці,
Пригадуються юності роки…
Скільки стече води у рідній річці,
Тобі я, старість, не подам руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2016
Якби ж то дива хоч шматок.
Тільки, щоб зразу й з головою!
Бо я готовий ще до бою,
Допоки жовкне мій листок.
Коли б це молодість вернуть,
Щоб міг розправити я крила,
Щоб відновилась моя сила, –
По-іншому пройшов би путь!
О, як шкода, що всі дива
Мене обходять за межею!
Ношу надію за душею,
Та див нема – одні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2016
Ще не пахнуть землею роки,
А серпневим дитинством малечі,
Як горнули мене до щоки
І садили малого на плечі.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть хлібом і татовим потом
Де зелені, весняні грядки,
Де ще мальви-красуні під плотом.
Ще не пахнуть землею роки,
Пахнуть верби і ті перелази,
І дзюрчання отої ріки,
Що хватає в обійми одразу.
Ще не пахнуть землею роки,
В цих роках ще розправлені крила,
Я онуків горну до щоки,
Бо від них добавляється сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659029
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2016
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Зеленіють сосни, вільха при сережках,
Сіють льон у полі, де туман цвіте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
Йдуть дощі травневі і веселки в нивах,
Сяє в ранніх росах молода трава.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Україно моя, ти квітуча земля,
Де повітря - роса на світанку.
Легеневі ліси і врожайні поля,
Де найкращі з усіх вишиванки.
Тут музики мої і мої солов’ї,
Тут дівчата найкращі у світі,
Тут ми сили черпаємо з диво-землі,
Тут дощами хліба перемиті.
Працьовитий народ, геніальні думки,
Україна багата дарами,
Шлях до волі один, а не різні шляхи
І мости між двома берегами.
Маки в хлібних полях – це краплини крові,
Що й донині біжать потічками,
Це тернисті шляхи, це роса на траві,
Це хрущі і пісні вечорами.
Україно моя, я твій син назавжди,
Тут родився і тут похоронять,
Як я прагну в тобі залишити сліди,
Хай про мир нам собори задзвонять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2016
Під горою цвітуть яблуневі сади,
Яблуневі сади,
Яблуневі сади біло-біло…
У підніжжі густі сивачі залягли,
Від роси заховали світило.
А на квіточці кожній красуня бджола,
Назбирала перги,
Назбирала перги золотої…
Поруч саду ростуть оксамитні хліба,
Оксамитні хліба,
Оксамитні хліба, наче долі…
Приспів:
А серце радіє, а серце співає,
Летять пелюстки до землі…
А сонце, мов сторож садок доглядає,
Шляхи прокладає бджолі.
В тумані густому, у білім садочку,
Кохання зустрів я своє.
Чарівне дівчисько в веснянім віночку,
Що серце забрала моє…
В садку яблуневім покритому цвітом,
Де цвіт облітає,
Де цвіт облітає, як сніг…
Кохана пливе, між трав, що під вітром,
Де роси спадають до ніг.
Віночок із квітів сплела спозаранку,
Злітали тумани,
Злітали тумани увись…
Де жайвір у небі висів на світанку,
А пісні лились,
А пісні в небі лились…
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
Я дитям народився бажаним,
Бо брати ще малими пішли,
Їх маленькі могилки, курганом
У батьківському серці лягли.
Дозрівали отава на лузі,
Ще гуділи в затишку рої,
Всі раділи у сільській окрузі,
Що мої, стали справжні батьки…
Та минали роки, рік за роком,
Певно зверху батькам дано знак,
Чи законно, а чи ненароком,
Виріс я, наче перст, - одинак.
І полоще тривога серденько,
Бо чомусь син у мене один,
Є у серці курган, не близенько
І єдина кровинка – мій син.
Бог мені подарив двоє внуків,
Цих орлят, в яких крила ростуть.
Це надія - мої непослухи,
Діда й батька продовжують путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658517
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.04.2016
Лебеді білі вже прилетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Лебедям тиша щось говорила. | (2)
Промені перші впали на воду,
І задивились на лебедів вроду.
Легко побігли хвилі ранкові,
Сонце побачило танець любові. | (2)
Штрауса вальс виринав десь із тиші
І не було між птахів щасливіших.
Втома пропала, сонце світило,
Рідна водиця добавила сили. | (2)
Лебеді білі на плесо злетіли,
Під очеретом стомлені сіли.
Чистили пір’я, розправили крила,
Тиша у вальсі щасливих кружила… | (2)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2016
Схилився явір низько над водою,
Мов розглядає зморшки на лиці.
Роса по листі ранньою сльозою,
Перлинкою зависла на щоці.
Зелене листя перли прикрашають,
В воді вони сіяють промінцем,
А рибки між краплиночок шугають
І дивляться на явора лице…
А він поважний задививсь на вроду,
На водяну, чистеньку бистрину,
Собі чекає явір в нагороду,
Кохану із відтінком бурштину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658287
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2016
Донечко! Ти світло юності
І радість сімейних мрій…
Та нам не дістало мудрості,
Долі вклонитись святій.
Ми удвох мріяли, донечко,
Мати красуню в сім’ї
І виглядали в віконечко,
Квітку краси у вікні.
Донечко, мріє нездійснена,
Доля дала нам синів,
Певно надія невиспана,
В нас заховалась між снів.
Лише у сні ти, як квіточка,
Гладиш батьківські думки,
Бо нас ще єднає ниточка,
В’яже життя сторінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658146
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.04.2016
Я весну на двох сховав в собі,
Де весняні роси між лататтям,
Де хмарки і білі й голубі,
Прагнуть навесні змінити плаття.
Перша птаха – жайвір в небесах,
Перший цвіт – це пролісок у лісі,
Перший сік берези в тілесах
І поля ще без посіву - лисі.
Бачу, в тобі мила теж весна,
Відчуваю тягу до кохання,
Час, коли пташина голосна,
Коли чую в тишині зітхання.
Крила нові на весні у нас,
Сонце сходить інколи невчасно…
Я любив тебе в житті щораз,
Бо любить тебе завжди прекрасно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Ще скільки слів я не сказав тобі…
Ще скільки недосипав поцілунків…
Скільки тепла для тебе я зберіг,
Кохання скільки вищого ґатунку…
І все для тебе, зіронько моя,
У нас ще будуть романтичні ночі,
Весна нова і співи солов’я,
Нам ще не раз серденько прополощуть.
Згадаємо оте, що в нас було,
Найкращі миті нашого кохання,
Вишневий цвіт, морозиво, кіно
І Стрійський парк несходжений до рання.
А ще… А ще… Багато дечого,
І знов вуста сп’яніють в поцілунку.
Серця захочуть знову чистого,
Кохання не забутого ґатунку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Завжди у тата посмішкою - літо,
А губи колір вишні зберегли.
Лиш сивину не знає де подіти,
Яку роки при старості дали.
Дивлюсь на себе - бачу свого тата,
Бо вже й мене покрила сивина.
І кожен спомин – це для мене свято,
І кожен спомин - душу поглина.
Літа біжать галопом, рік за роком,
Батьківська школа у моїй душі.
Як пам’ять десь відлине ненароком,
То замість сонця, падають дощі.
Свята людина, мозолисті руки,
Людське тепло, що линуло з грудей.
Він пережив всі негаразди й муки,
Він мій Татусь, Він справжній Прометей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657631
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.04.2016
Ношу в хустинці грудочку землі,
Вона писати вірші помагає.
У час коли курличуть журавлі,
Веселики додому повертають.
Стрічають їх безхмарі небеса
І луки шлють вітання їм зелені,
Квіти латаття, ця земна краса
І вже набухші бруньочки у клена.
Ношу в хустинці грудочку землі,
Неначе друге серце в мені б’ється,
Коли в садку співають солов’ї,
То Мамою ця пісня відізветься.
Носіть таку ви грудочку землі,
Щоб пам’ятали про своє коріння.
Хай птахом дому будуть журавлі,
А на душі музики і весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2016
Почалась злива…
Замовкли синички і…
Сховались в стріху.
***************
Червоно сонце…
Прикрасив свої щоки
Сивий морозець.
****************
Доріжка в росі.
Пилюка стала важка,
Вже вечоріє.
****************
А зорі мовчать,
Хоч посивіло чоло,
Сивина – цвіт…
****************
Жайвір у небі,
Вже розляглася весна,
Лелеки в гнізді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2016