| Сторінки (45/4474): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Музиканту від Бога - Танській Олі присвячую...
До фортепяно йшла дитина,
Вклонилась, сіла на стілець
І ця мелодія Шопена…
Це було диво – це капець…
Маленькі пальчики літали,
Це грав Шопена віртуоз…
Зал занімів – усі мовчали,
Було захоплення – гіпноз.
І тиша в залі, мертва тиша,
Овації порвали зал…
Маленька дівчинка, ця мишка,
Овації зірвала шквал.
Як є талант, то він від Бога,
І музика її життя…
Вона обрала вже дорогу
І праця творить це дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841442
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.07.2019
Дощ «сліпий», але йде охоче,
Поруч сонця хмарина є.
Щось веселка нам двом пророчить,
І зозуля обом кує.
Щось веселка нам двом пророчить,
І зозуля обом кує.
Нас сховає розлога липа,
І нікому нас не знайти.
Теплий дощ, що при сонці хлипав,
Не пускає додому йти.
Теплий дощ, що при сонці хлипав,
Не пускає додому йти.
Поруч з сонцем дрібні краплини,
То сміється, то плаче дощ.
Миє й сушить у ту ж хвилину
Кольорову бруківку площ.
Миє й сушить у ту ж хвилину
Кольорову бруківку площ.
Тут добудемо ми до ночі,
Сонце сяде і стихне дощ.
Загоряться зірки, як очі
В шурхотінні помитих площ.
Загоряться зірки, як очі
В шурхотінні помитих площ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019
До дня сім’ї…
Ми вечір починали з каганця,
А мама і при свічці вишивали.
Бо мали копійки для гаманця,
Які батьки не легко заробляли.
Шість-сім буханок хліба за «рубля»,
Мали за нього тиждень всі прожити.
Як мало тато грошей заробляв,
Приходилось усе на всіх ділити.
Та головне голодні не були…
Пісні співали, слухали билиці.
Весело люди на селі жили,
Хліб в хаті був і кварточка водиці.
Була постійна злагода в сім’ї,
Батьки ніколи вдома не сварились.
Здавалось не змовкали солов’ї,
А перед сном завжди усі молились.
Тепло сім’ї і нині у душі,
Хоч Кобзаря вже вдома не читають.
Сім’я була, є й буде той рушій,
Що мудрі люди завжди захищають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2019
Знову заштормила кров у жилах,
Наче натягнулася струна.
І готові до польоту крила,
Ніби повернулася весна.
Сонячне проміння, взявши ноти,
Виграє у виблиску очей.
Небеса у вишині навпроти,
Горнуть білі хмари до грудей.
Я ж уже свої розправив крила,
Набираю нову висоту.
І лечу, де ти чекаєш, мила,
Вітер обганяю на льоту.
Потім разом двоє попід гаєм,
Ми підемо в черешневий сад,
Хай у ньому солов’ї співають
І літа вертаються назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019
Ти різний біль пережила,
І навіть той, що звуть любов’ю.
Коли образа змита кров’ю,
То не потрібні тут слова.
Бо коли квіти, не літа,
Несуть в дарунок, хоч без пари.
Біль коле серце вечорами,
Чому ж та доленька сліпа?..
Красива жінка є в тобі,
В житті ти вміла закохатись,
І не бажала опиратись,
Бо так написано в судьбі.
Неначе вітер по полях,
Приходить з часом просвітління,
Вже внучка – третє покоління,
Шукає долі власний шлях.
Всього я з пам’яті не стер,
Горять тумани сивиною,
До нині марю я тобою,
Я все б віддав тобі тепер.
Простити треба, треба жить…
Життя – це море неозоре,
Прости образи, моя зоре!
Дозволь на відстані любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2019
Котивсь туман густою пеленою,
Стогнав в росі прив’ялий очерет.
Покрились густо верби сивиною,
Отави нагадали лазарет.
Вони лежали, скошені недавно,
Ще «їхня кров» здавалося текла.
Туман їх гоїв тихо, ніжно, плавно,
Хоч під покосом чвакала моква…
Стелилися осінні краєвиди,
На сході сонце вилізло з-за хмар.
Туманні хвилі бігли, як сновиди,
Пахли отави, як густий нектар.
Вода в струмочку ніжно хлюпотіла,
У рясці копошилися качки.
На берег жаба вилізти хотіла,
Горіти перестали світлячки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841197
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.07.2019
Мій сизокрилий, орле,
Владико гір і неба.
Без волі світ померкне,
У ній є нам потреба.
Ти на сторожі часу,
В тобі є сила духу.
Ти бережи окрасу
І світ довкола слухай.
Нерідко у двобої
Ти захищаєш небо.
Тобі громи - гобої,
Співають, що їм треба…
А ти живеш високо,
Де друзі – вітер й воля.
Підхоплений потоком,
Знайди у небі долю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841104
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 07.07.2019
Губи злились в гарячім поцілунку.
Горіло серце, плавилась душа.
Прийшло кохання вищого гатунку,
Де я на крилах в небо вирушав.
Закриті очі, вітер студить душу,
Переплелися ласкою тіла.
Лиш стукіт серця ритм кохання зрушив,
Яке до краю доля привела.
Пашіли губи, серце калатало,
Здавалось мліла в палкості душа.
А нам на двох кохання було мало,
Кожен із нас продовження шукав.
Почався дощ. Тіла відпочивали.
Вітер сховавсь у літньому гаю.
На небі хмари долю віщували,
Ми були двоє наче у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
Потухне ватра і кінець…
Здобути волю вам не сила…
У вас надії - промінець,
Смерть вас по - різному косила.
Був Магадан і Соловки,
Був тридцять третій у скелеті.
Були шакали і вовки,
Живий хтось був лиш на портреті.
Бандура змовкла в ті літа,
Жінки по селах голосили.
Та піднялась земля свята,
Бо з неї ми черпаєм силу.
І піднялися із руїн,
Горить, не тліє, ватра нині.
Тепер дзвенить Вітчизни дзвін,
По нашій славній Україні.
Сьогодні воля над усе,
Ходимо в храм, йдемо на прощу.
Ще Україну вознесем,
Бо воля - саме найдорожче.
Тепер постава в нас людська,
Розправили ми сильні плечі.
Гостем приймаєм чужака,
Який приходить нам предтечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
Грає сопілка в темному лісі,
Так вона грає лиш на Поліссі.
А попід лісом в’ється стежина,
Де дозріває чорна ожина.
Вітер сміявся посеред поля,
Грала сопілка, кликала долю.
А біля лісу вилась стежина,
Де біля неї стигла ожина.
Приспів:
Стиглі ожини, чорні ожини
Разом збирали біля стежини.
Ми ж по стежині щастя шукали,
Поки під вечір не заблукали.
Хмарка біленька Місяць сховала,
Щастя коханню подарувала.
Роси світились неначе зорі,
Птахи співали ніби у хорі.
Грала сопілка, кликала долю,
Що десь блукала посеред поля.
Стигли ожини, чорні ожини,
В полі, під лісом, біля стежини.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
Зорі ввишині,
Мов на полотні
Мерехтять і падають з небес.
І цвітуть вишні,
Білі, запашні
Дивлячись у води тихих плес.
Приспів:
В вальсі кружляють лебеді білі,
Сонце за обрій пішло.
Квіти вишневі, мов заметілі,
Птахам лягли на крило.
Лебеді пливуть,
Наче бережуть
Плесо від вечірніх холодів.
Тихий бриз біжить,
Лебеді в цю мить
Ніжно обнімаються крильми.
Приспів.
Через всі роки,
Птахам до снаги
Бути в парі, доля в них така.
Пам’ятай і знай,
Плесо справжній рай,
Їхня тут живе любов п’янка.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Розлюбити не в силі, заставить себе я не можу…
Я тепер, як раніше, про тебе думками живу.
Ти ікона моя, на якій бачу усмішку Божу,
Без якої існую, щомиті побачити жду.
Я сьогодні дізнавсь, моє серце збирається в вирій,
Мили стежку до нього холодні осінні дощі.
Розповісти хотів, що в душі, тобі щиро-прещиро,
Що для тебе беріг, ось ці довгі роки у душі.
Вітер дув за вікном, наче кликав мене у дорогу…
Блискавиці шугали, здавалося світ побілів.
Недалеко впав грім на той ясен старечий за рогом
І собака чомусь на дворі цілу ніч скавулів.
Як побачив тебе, до цих пір розлюбити не можу,
І для чого пізнав я нестерпну жагу почуттів…
Родом я з козаків і мені сумувати не гоже,
Не зумів я прибитись в житті до твоїх берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Кольори помінялись в весельці,
Чорним смутком лягають у серці.
Ллють дощі, як в осінню негоду,
Навіть літо змінило погоду.
Вже промокла в ущент одежина,
Ти для мене не стала дружина.
Я думками звертаюсь до вітру.
Чому він не вберіг любов світлу.
Сад дарує рясні абрикоси,
Трави в лузі - перлинові роси.
Ще дарує плоди стигла вишня,
Щоб любов повернулась колишня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Cріблом скроні вкрилися давно,
Я хмелію, лиш тебе побачу.
Ти моє не випите вино,
Ти моя надія і удача.
Приспів:
Як я хочу випити вина,
З вуст твоїх, мов з золотої чаші.
Щоб для двох була п’янка весна,
Щоб серця співали пісню наші.
Як я хочу випити вина,
За кохання наше полум’яне,
Вип’ємо бокали ці до дна,
Хай кохання наше не зів’яне.
Запалив я свічку на столі,
Нас вино чекає в тихій вечір.
За вікном співають соловї,
Я обняв тебе за ніжні плечі.
Пр.
Пригубили по ковтку вина,
Мов весна до нас вернулась знову.
Ти моїм завжди вином була,
Бо душі приносила обнову.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2019
Тихий дотик. Повір – це не я.
Дотик мій, коли губи у губи.
А це вітер, що біг іздаля,
Він усю тебе, доле, голубить.
Від обіймів кругом голова,
Ніжно пестить ледь стомлене тіло.
Ти ж не знаєш мертва, чи жива,
Чи на хвилю трішечки зомліла.
В дотику на мить ти вся була,
І душа від цього тріпотіла.
Ти в цю мить немов в Раю жила,
Вириватись з нього не хотіла.
Покупайся в ньому, не гони,
Хай душа ще трішки потріпоче.
Попроси, нехай ще прийде в сни,
Твоє тіло ніжно полоскоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Я з роду й дотепер завжди був сам собою,
За брата тато був, мама була – сестрою.
Один, неначе перст, хоча була опора,
Тепер вже сирота – щасливим був учора.
Дитинство золоте, неначе зірка ясна,
Нелегке й непросте, проте було прекрасне.
Босоніж по росі гнав корівчину з лісу,
Через густий туман, який робив завісу.
Ходив по колоски, ніс сіно на горище,
Ліщинові тички приносив як найвищі.
Розбіглися роки, срібло покрило скроні,
І всі мої літа, неначе на долоні.
Таке моє життя, слабіють сильні крила,
У серці бережу твій образ завжди - мила.
З дитинства й дотепер живу я сам собою,
Хоч мрію все життя прокинутись з тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Кипить кохання у мені,
У ньому прагну довго жити…
Я чую смак його в вині,
Що силу додає творити.
Ось рима до душі лягла,
Заліз у душу мою спокій.
Доля обрала два крила,
Політ почавсь не одинокий.
Синіють світлі небеса,
Летять хмарини білочолі.
Сіяє зорями роса,
Неначе парус для Ассолі.
Пр: Вітрила полум’ям горять,
Несуть кохання до причалу.
В житті кохання – благодать,
Що кожну мить на нас чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2019
Незалежно від віку, офіцерські погони,
Прикрашають людину, додають честі шарм.
Захищати країну головний із законів,
Офіцер – наша гордість, як збудований храм.
Коли ворог сьогодні нашу землю плюндрує,
Піднімається вгору офіцерська стіна.
І повірте, що скоро ворог пришлий почує,
Як звучить в супротиві офіцерська струна.
Нелегка їхня доля, кров пролити по полю,
Та проте в офіцерів головне слово – честь.
Вони сильні душею, собі вибрали долю,
Для них в серці гарячім – Україна, чи смерть.
Пр: Офіцер України має серце гаряче.
Офіцер України понад все ставить - честь.
Хай в житті офіцера чорний ворон не кряче,
Омине його зрада, обійде його смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840630
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.07.2019
Літа шаную. Кожен день, як спомин…
У пам’яті і нині весни всі.
Крик третіх півнів і ранковий промінь,
І захід сонця в неземній красі.
Шаную день, як сонце сходить зрана,
Шаную ніч, як зорі мерехтять.
Люблю, як каву подає кохана,
Як цвіркуни в росистих травах сплять.
Люблю тумани, з діамантів роси,
Коли в’юни пищать в очеретах.
Люблю дівчат, що носять довгі коси,
Як спочивати йде в пилюці шлях.
Тоді сумую, як приходить осінь,
Як клином відлітають журавлі.
Коли сади і парки безголосі,
Коли зима навіює жалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Ніч на Купала. Вогнище до неба.
Ріка у квітах, наче у вінку.
До берега пливуть лебідка й лебідь,
Кружляючи в веселому танку.
У квітах луг, дівчата у віночках,
Шепоче таємниці очерет.
Пари сховались по своїх куточках
І кожна з них тримає свій секрет.
Ось йдуть русалки, відьма, мавки з лісу,
Купальські чари сипляться кругом.
Небу у зорях хтось відкрив завісу,
З-за верби виглядає сивий гном.
Папороть квітла, як пренцеса в лісі,
Сичі кричали дивлячись на луг.
Пливли хмарки між зорями у висі,
Місяць одяг із димки капелюх.
Збирався ранок, відпливли віночки,
Всі парубки побігли вдалину.
Сховали цвіркуни свої дзвіночки,
Запахло сіно з смаком полину.
Почулась пісня… Хлопці із далека
Верталися з віночками в руках.
Ходив по росах молодий лелека,
Ніс кожній парі свій хороший знак.
Вогонь потух. Нічні пропали чари.
Папороть вже у лісі відцвіла.
Перше проміння вдарило з-за хмари,
Такою ніч сьогоднішня була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Між широких лугів, там де коні іржуть,
Стара липа стоїть одинока.
Тут вітри круглий рік, наче бджоли гудуть,
Білі хмари злітають високо.
Пахне медом смачним біля липи щодня,
Навіть в люту сніжну хуртовину.
Прив’язати тут можна з дороги коня,
Віднайти споришеву стежину.
А коли час приходить вона зацвіте,
Наче вулій сідає на липу.
Одягає красуня вбрання золоте,
Наче золото зверху хтось сипав.
Пр: Липо подільська – дерево роду,
Квітнеш у нашій душі.
Наче сестричка, пишна на вроду,
Ти, мов маяк у тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Коли думки постійно б’ють набат,
Життя прожите розриває душу.
Ніхто й ніколи не замітить втрат,
То я піти у світ дідівський мушу.
І тихо так, щоб соловей замовк,
У ту хвилину, як душа у вирій…
Як відлечу, то може буде толк,
Можливо там я буду хоч щасливий.
Все щось не так, усе наперекір,
Приниження накрили з головою.
Коли людина стане наче звір,
Тоді готовий стати знов до бою.
Цього боюсь, бо роджений дитям,
Людським дитям, а не дитям левиці.
Колись Господь казав усім: – Затям,
Не викликай з нічого громовиці!»
І це святе навічно у мені,
Людське лице стараюсь зберігати.
Людиною живу я на землі,
І мрію нею тут же помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Для тебе я пишу, красуне кароока,
Тобі і лиш тобі, бажаю я тепла.
Для мене ти зоря, що в небесах високо,
Поміж зірок ясних перлиною лягла.
Я знаю не завжди ти маєш те, що хочеш,
Та серед інших зір, ти краща ввишині.
Хай ревнощі тебе щомиті не лоскочуть
І ти їх не топи в холодному вині.
Поклич у вишину, коли уже незмога,
Я миттю прилечу до тебе при зорі.
І заберу назад зажуру і тривогу,
У час коли зірки згасають угорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019
Таке щось схоже слухав у Шопена…
Мов плив туман серед густих хлібів.
Мелодія котилась, мов скажена,
Туман здіймався вгору і синів.
Ця музика очей торкалась зранку,
Коли досвітня ділася зоря.
Як вітерець відсунувши фіранку,
Дими погнав удаль із димаря.
Взялися птахи, уловивши промінь,
Не зразу заспівали солов’ї.
Лились уривки з чарівних симфоній,
Вторили пісню цвіркуни в траві.
Проснулась тиша, день розпочинався…
Тумани грали, мовкли солов’ї.
Ставок у тихім бризі прокидався
І це був Рай, єдиний на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2019
Жита достиглі… В споришах стежина,
Звивається, як змійка до ставка.
Мовчить цвіркун, пахнить в кущах ожина,
Цілує руки запах колоска.
«Берізка» в’ється по стеблі угору,
Немов букет тримає у руці.
Хліб золотий, як куполи собору,
Удалі відбиває промінці.
Побігла вруна… Ні –це вже не вруна,
Це хвиля по достигнувших житах.
Житнє стебло, немов гарячі струни,
Мелодію виводить при вітрах.
Серпа чекає поле золотисте,
Ще тиждень спеки, тільки без дощу.
Буде врожай багатий урочистий,
Я хлібом Вас свіженьким пригощу.
А потім дощ. Стерню зорати треба.
І готувати новий урожай.
І буде небо. Синє-синє небо.
І новий хліб поллється через край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
І провела печально й просто
У синю даль, де білий сніг.
Я повертавсь від тебе гостем
Із тих придуманих доріг.
Знов далина шукала гостя,
А ти мовчала, як завжди…
Для мене це ж було не просто,
Я знов шукав удаль сліди.
Бо біля тебе поруч небо,
Біліють хмарки ввишині.
Я поміж хмар був білий лебедь.
«Люблю!» - Почулося мені.
Серце шалено тріпотіло,
Рука твоя в моїй руці.
Горить душа, палає тіло,
Сльоза холоне на щоці.
Бо знову стоптана дорога,
Сліди залишені в снігу.
Мене приводить до порогу,
А там є та, яку люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
Несправедливість шастає в житті,
Приносить біль, розчарування, зради.
А облік Божий, наче всі святі,
Живіть в любові, а не для розради.
Плече підставте, збережіть любов,
Бо тільки в цьому наша заковика.
В дітях змішайте для майбутніх кров,
Щоб засіяла в небі ваша зірка.
Свої думки висловлюйте в лице,
При зустрічі спитайтеся: « Як справи?»
Себе не виставляйте мудрецем,
Нехай ділами мудрість ваша править.
Любіть, хто поруч, здібний хто на все,
Щоб тільки вам був затишок у серці.
Хай кожен ранок вам любов несе,
А радість відбивається в веселці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2019
Проходять літа… Щось беруть, щось дарують,
А серце все бачить, а серце все чує.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Роки пролітають, міняються дати,
А серце ще любить, не хоче чекати.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Як птахи у вирій літа відлітають,
А ті, що лишились, в надії чекають.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
І так з року в рік, хоч міняються дати,
Ми змушені наше кохання чекати.
І б’ється у клітці кохання весною,
Неначе я поруч, неначе з тобою.
Хай роки летять, хай міняються дати,
Не можу нікому кохання віддати.
Весна ж бо для того, щоб збити оскому,
Кохання свого не віддам я нікому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2019
Білий рушник з лляного полотна,
Матуся вишивала вечорами.
І часто пісня болісна, сумна,
Летіла між старими яворами.
Червона нитка хрестиком лягла,
Прикрасила на рушнику тім долю.
А нитка чорна смуток стерегла,
Щоби бува не вирвався на волю.
А потім дарувала той рушник,
Щоб він стеливсь червоними квітками…
Щоб смуток з долі в нього просто зник,
Приносив щастя разом з рушниками.
Так народилась «Пісня про рушник»,
Про вишите життя на рушникові.
"Два кольори", давно до цього звик,
Бо не люблю багатокольорові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
Є в селі джерело,
До якого вертаюсь щоразу.
Скільки часу пройшло,
Не міняю я серцю наказу.
Це життя джерело,
Тут напитися можу уволю,
Тут я став на крило
І у ньому скупав свою долю.
Пр: Джерело, джерело
Біля верби в густім очереті.
Скільки часу пройшло,
Ти у серці немов на портреті.
Джерело, джерело
У життя звідси шлях мій почався.
Тут співає село,
Тут я вперше в житті закохався.
Тут широкі луги,
Тут співають духмяні отави.
Тут немає жаги,
Ростуть верби - дівки кучеряві.
Джерело, джерело
Де довкола розкидані роси.
Усім бідам на зло,
Поспішаю до нього я босий.
Пр: Джерело, джерело
Біля верби в густім очереті.
Скільки часу пройшло,
Ти у серці немов на портреті.
Джерело, джерело
У життя звідси шлях мій почався.
Тут співає село,
Тут я вперше в житті закохався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840029
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.06.2019
Лагідна Іква хлюпоче до Стиру,
Взявши розгін до Дніпра.
Чиста водиця, як усмішка щира,
Змійкою в лузі лягла.
Пр: Горнеться Дубнівський замок в тумані
До берегів в комишах.
Місто старече шепоче щось зрана,
Наче є в нього душа.
Як не любити місто на Ікві,
Гоголь його оспівав…
Тут Тарас Бульба після молитви,
Втрьох із синами ступав.
Квітни й надалі місто старече,
Волю, як зір бережи.
Силу свою сохрани молодечу,
Людям про себе скажи!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019
Страшенний біль, неначе в серце куля,
Та годі вмерти, але ж як болить…
І новий біль, коли кує зозуля,
Кує літа, гортає болю мить.
Воно не знає звідки біль узявся,
Напевно сум приніс через роки.
Колись давно я на гачок попався,
Коли торкнувсь гарячої щоки.
Не можу перенести цього болю,
Та серце промовляє: «Я стерплю».
Роблю нечувані зусилля над собою,
Терпіти мушу, бо її люблю.
Рани ятряться, біль несамовитий…
А її образ сіллю кожну мить.
Любов ніхто не вправі осудити,
Лиш біля неї серце не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2019
- Стомився, любий? Як там на роботі?
Дрібниці різні не бери до серця.
Домашні справи відклади на потім,
Із-за дрібниць, прошу тебе - не сердься!»
Поганий настрій зник у ту ж хвилину,
Гаряча кава закружляла в танці.
В мені кохана бачила Людину,
Між нами не було тепер дистанцій.
Буває слово ранить гірше зброї
І в цьому часто наша є провина…
Добре коли лиш холості набої,
А поруч є ота одна-єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2019
Розмісти у душі мене, доле,
Надоїло блукати по світу.
Щоб не був одиноким ніколи,
Щоб мав долю єдину й розквітлу.
Зупини мої ноги опухлі,
Що відміряли, певно, півсвіту.
Щоб вірші в моїм серці не вщухли,
Поклонюся словам заповіту.
Запроси, якщо можеш, у душу,
Як мелодія нова нагряне.
Щось змінити в літах своїх мушу,
Може краще обом тоді стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839832
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2019
Чи впізнаю тебе, чи можливо ти також змінилась…
Кожен прожитий день, корективи приносить в життя.
Чи можливо в тобі, як в мені, що було - відродилось,
На землі нас обох, ще тримають одні почуття.
Зберіг вірність тобі серед льоду холодної зради…
Веселку до ніг, щоб в мороз твою душу зігріла.
Бо живу на цім світі для тебе, кохана, заради,
Став тепер я таким, як колись від мене хотіла.
Не змінити нічого, не внести в життя корективи,
Бо й далі нарізно напророчене Богом життя.
Я не бачу на двох ні одної для нас перспективи,
Нам не можна вернути єдині на двох почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2019
Були рідними вчора, а нині,
Не співають уже солов’ї.
Видається, що наші гордині,
Розвели нас, ми стали - чужі.
Перекинимось словом, бо поруч…
Хтось поставив на долі печать.
Ти праворуч, а я йду ліворуч
І тому наші долі мовчать.
Спориші у росі по дорозі,
А на серці неначе зима.
І холоне душа на морозі,
Коли променів сонця нема.
Затаїлася в серці образа,
Я і ти наче стали чужі.
А причина – всього одна фраза,
А все решту пусті міражі.
У гаю ще хтось пісню виводить,
Видається, що спів цей у сні.
Нехай серце ще довго говорить,
А я буду писати пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
Ти прапрадіду теж була мати,
Україно! По – іншому Русь!
Хочуть знову Тебе зруйнувати,
Я за тебе щоденно молюсь.
Повернулись Франко і Шевченко,
Козаки гострять знову шаблі.
Б’є у дзвони славетна Костенко,
Хоч вже люди не ті на землі.
Нема злагоди в нас серед люду,
Брат на брата, немов рать на рать.
До корита спішать звідусюди,
Бо нажитися «руки сверблять».
Ти розквітнеш, моя Україно,
І згадають тебе ще не раз.
Бо Господь дав і доню, і сина -
Квітка Ліна і мудрий Тарас.
Кинь амбіції і вознесися,
В тебе мудрості видно чоло.
Живи в мирі, ні з ким не сварися,
Зроби все, щоб життя зацвіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2019
Постійно щось в собі шукаю,
Навіть у темінь, при свічі.
А чи знайду – того не знаю,
Бо дуже темно уночі.
Хочу напитись, та глибоко,
Туди і крик не долина.
Внизу кружок лиш бачить око,
Я не черпну води із дна…
Лише, як Сонце у зеніті,
Як промінь бачить дна кружок.
Води дістанеш, що у цвіті -
Недавно буйно цвів садок…
Ковток надпив і прохолода,
Біжить по тілу знов і знов…
І відчуваєш насолоду,
Бо що шукав, то вже й знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839538
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 21.06.2019
У мене тата руки,
Дідусин в мене розум,
Матусина наука -
Бубусина душа.
Це маю я від роду,
Без них мені не жити.
Я можу тут напитись
Води із джерела.
І бережу щоденно
Святиню свого роду.
Молюся до ікони,
Що у кутку стоїть.
Дуже пишаюсь сином,
Оберігаю внуків.
Саме для цього в світі,
Я маю право жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2019
Перша зоря торкнулася небес,
Червоний захід вказував на вітер.
Легенький бриз набіг посеред плес
І перші роси осідлали квіти.
Пр: А на столі в світлиці хліб і сіль,
Любистком пахне в підвечір’ї сіно.
І запах меду чути звідусіль,
Сад посилає пісню солов’їну.
Кричали в лісосмузі пугачі,
Літали кажани, мов навіжені.
Хмарки шукали в небесах ключі,
І думали про мрії нездійснені.
А молодята вийшли до своїх,
Які чекали їх посеред літа.
Лунав щасливий молодецький сміх,
І у повітрі пахло стиглим житом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Ти, сину, усвідом свої роки,
Вклонися мамі й татові у пояс.
І пригорни батьківське до щоки,
Хай вони власну душу заспокоять.
Пр: Синочку мій, дитиночко моя,
Молюсь за синє над тобою небо.
Щоб у житті ти слухав солов’я,
Щоб кожен день ніс твому серцю щебет.
Бо не даремно сивина в батьків,
З тривогою матуся часто в хаті.
Немає сну на протязі років,
Коли тебе приходиться чекати.
Пр.
Лише тоді, як пісня задзвенить
І будеш ти приходити до хати.
Тоді в житті батьківськім прийде мить,
Від радості ми зможемо кричати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839198
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.06.2019
Куди не глянеш оком, поліський край цвіте -
Озера синьоокі і поле золоте…
Злітають соколята над вежами вгорі,
Дівчата чорноокі, неначе ліхтарі.
Приспів:
Роса сіяє в лузі
Немов трава в сльозі,
Поліський край сьогодні
Всміхається мені.
І біла конюшина
Обрала древній луг
І одягла ожина,
Синенький капелюх.
Поліський, рідний краю,
Земля моя свята.
Не відаю й не знаю,
Де край так розцвіта…
Понад льоновим полем хай лине пісня ця,
Ріднить святе полісся закохані серця.
Щоби ховались хвилі в густі очерети
І поспішали хмари удаль любов нести.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839186
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.06.2019
Заспівай для нас , річенько,
Солов’їним співом,
Кожен помах весел буде за крило.
Щоб туман вечірній нас окутав дивом,
Хлюпіт човна чуло заспане село.
Приспів:
Поклади голівку на плече, кохана,
Щоб річкові зорі нам вказали шлях.
Хай несе нас човен до самого рана,
Пахне урожаєм новим на полях.
Зорі світять яскраво,
В небесах і по річці.
Соловей час від часу
Із пітьми вирина.
Сяє блиск за горою,
Я любуюсь тобою,
І дзвенить павутина
У ночі, мов струна.
(Все двічі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Холод спустивсь з небес,
Біля ніг моїх ліг,
Я посадив бузок,
Та його не зберіг.
Запах бузку в душі,
Ти за любов прости.
Двоє ми по межі,
Маємо хрест нести.
Часто приходиш в сни,
Знаю не любиш мене.
В цьому немає твоєї вини,
Може ще все мине…
Хочу, щоб знала ти,
Що я люблю тебе.
Ти за любов прости
І не картай себе.
Я тепер посадив
Білий бузок в саду.
Коли душа болить,
Завжди до нього йду.
Запах бузку в мені
Буде завжди цвісти.
Краще згорю в вогні,
Ти за любов прости.
Часто приходиш в сни,
Знаю не любиш мене.
В цьому немає твоєї вини,
Може ще все мине…
Хочу, щоб знала ти,
Що я люблю тебе.
Ти за любов прости
І не картай себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2019
Спала стомлена ніч… Ти повів мене в скошені трави,
Цвіркуни заливались, п’янила підсохла трава.
Угорі, в небесах. полоскались яскраві стожари,
А на сході висіла ранкова, червона брова.
«Я люблю!» Лоскотало у грудях мене вже не вперше,
Запах м’яти вривався, неначе любов до грудей.
Місяць в небі скакав, наче в ньому сидів справжній вершник,
А в гаю недалеко виводив пісні соловей.
Поцілунки лилися, повірте, вони долі вершать,
Ми сховались від неба, хоч Місяць з-за хмар виглядав.
Він скакав вдалину… По дорозі хмарину роздерши,
А коханий щораз все палкіш і палкіш цілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2019
Пережито багато, в мозолях їхні руки,
Доля кличе у вирій дивовижних дівчат.
Проте серце дівоче, за Дніпром своїм тужить,
Щоб на ріднім подвір’ї поглядіти внучат.
Приспів:
Україна чекає кожну доню додому,
Де лелеки їх дітям подарили внучат.
Вдалині за кордоном б’ють поклони святому,
Що у пісні часами за кордоном звучать.
Не скорились дівчата, одягли вишиванки,
Прикрасивши собою Лісабон і Брюссель.
Але серце у тузі, їхнє серце, як бранки,
Бо лише українцям ці жінки, як модель.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838730
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.06.2019
Кінь у яблука
І спина без сідла…
Вузди немає - грива й дрібний дощ.
Просвіт безхмарний на краю села,
Біля дороги сивуватий хвощ.
За поясом нагайка, ніби спить,
Ні пострілу, ні хлопу в тишину.
У небі хмари й кожна з них мовчить,
Лише далекі кидають стрілу…
Спочинуть коні і козак поспить,
На березі, що не далеко хати.
Сон пролетить, як бій, в єдину мить,
Якщо громи не будуть галасати.
А вранці «другу» шию обійме,
Сідло поставить на широку спину.
А той належно все, як є, сприйме
і виберуть затоптану стежину.
З ним поруч друзі – всі плече в плече,
У яблука – поріднені на лузі.
По краю лугу річечка тече,
Легенький плескіт чути по окрузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Де сміються озера у низьких берегах
Я зустрів свою ладу і поніс на руках.
Як побачив уперше в неї вмить закохавсь.
У полон полісянці я відразу попавсь.
Приспів:
Моя люба полісянко -
Мавчина сестричко.
В тебе очі, мов озера
І біленьке личко.
Стан стрункий, немов тополя,
Усмішка ласкава.
Недаремно кажуть люди:
Ходиш неначе пава.
Голос слух мій хвилює, наче спів солов’я,
Серце пісню ту чує, що ти доля моя.
Прокидається сонце і лягає до сну,
Пам’ятаю щомиті і кохаю одну.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Бабине літо покидає осінь,
Гаряча врода, мов вогонь, згаса.
А серце просить, як же серце просить,
Щоб довго зранку півень галасав.
Густі тумани бродять по отавах
І час від часу пелена дощу.
Лиш сонце ще господар є по праву,
Бо, як засвітить – зразу дощ ущух.
Осінь царює, в золоті серпанки…
Булані коні йдуть на водопій.
Вже прохолодні почалися ранки,
Похмільний ранок дарить нам напій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838559
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.06.2019
Бусю – найдорожча із усіх,
Ти мені неначе друга мама.
Першу радість і дитячий сміх,
Я чомусь відчула поруч з Вами.
Перші ноти у твоїх руках,
Слухала колись в весняну пору.
Стала я неначе в небі птах,
Над хрестом центрального собору.
І тепер я дякую тобі,
Моя мила, незрівняна – БУСЯ.
Те, що досягнула я собі,
Я Тобою й працею горджуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
Клавесин, клавесин, то сміється, то плаче,
Наче люблячий син, він святе лише бачить.
А вгорі в небесах усміхаються долі,
Там, у небі, любов їм виконує ролі.
Клавесин, клавесин грай, щоб небо співало,
Пам’ятай, що життя довгі роки мовчало.
Коли ноти твої доторкнуться до серця,
Може ще в тишині моя доля озветься.
Зазвучить клавесин ніжним голосом в небі,
Біла хмарка спливе угорі, наче лебідь.
Затанцюють вітри під красу клавесину,
І злетить до землі білий цвіт черемшини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838416
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.06.2019
Давно не стало на землі батьків,
Неначе птахи відлетіли в вирій.
Життя перебираю й між рядків,
Їх зрідка бачу і тому щасливий.
Вони хотіли, щоб орлом літав,
Щоб научився небо захищати.
Щоб охоронцем в небесах я став,
Щоб з друзями ходив завжди на чати.
Приспів:
Батьківський нині чую заповіт:
Будь на сторожі у держави, сину!
І скільки по житті не буде літ,
Грудьми своїми захисти країну!
Бо Україна в нас в житті одна,
Вона – це мама, мова, вишиванка.
Вона – бандура, у якій струна,
Співає волі на землі щоранку.
Молися, сину, Богу й небесам,
Щоб було чисте небо понад нами.
Не бійся ворогів, а сам-на-сам,
Ставай до бою поруч з козаками.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019
Я молюсь за Вас, мамо,
Блиск в очах пам’ятаю…
І усмішку ласкаву,
І усмішку ласкаву
Бережу у душі.
Бо мої, наче птахи, пролітають літа…
Поверніться, матусю, я без Вас сирота.
Я люблю, моя нене,
І в душі зберігаю.
Як мене Ви уперше,
Як мене Ви уперше
Повели по росі.
Бо мої, наче птахи, пролітають літа…
Поверніться, матусю, я без Вас сирота.
Сивиною покрився
І зрівнявся роками.
Проте я не забуду,
Проте я не забуду,
Образ Ваш дорогий.
Бо мої, наче птахи, пролітають літа…
Поверніться, матусю, я без Вас сирота.
Пам’ятаю Вас, мамо,
Все життя знов гортаю…
Щоб вернулися хочу,
Щоб вернулися хочу
На домашній поріг.
Бо мої, наче птахи, пролітають літа…
Поверніться, матусю, я без Вас сирота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838284
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.06.2019
Композитору Володимиру Сірому присвячую…
Ще колись малим ти почув з небес,
Ось тобі дарунок для душі.
Сину, пронеси по житті свій хрест,
Музика хай буде твій рушій.
Приспів:
Музика – це дар, знай і бережи,
Кожну, що родилася, лелій…
Хай вона струмком по житті біжить,
Ти ж її немов святе – жалій!
Пам’ятай! Працюй! Бережи цей дар,
Не гони мелодії з душі.
Щоб вони були для життя ліхтар
І пісні писались на вірші.
Приспів.
Хай ідуть у лет, ти їх не тримай,
Щоб вони звучали у серцях.
Ти немов святе їх оберігай,
Хай вони парять неначе птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Не все заснуло у мені,
Я ще живу і прагну жити.
Краще згоріти у вогні,
Ніж маю потихеньку тліти.
По краплі питиму життя,
Допоки не прийде кончина.
Додам життю серцебиття,
А потім з миром відпочину.
Як є вогонь, то є і дим,
Проте згоріти вміти треба.
Краще згоріти молодим,
Тоді Господь візьме на небо.
Якщо роки взяли своє,
Побійся диму… Йди у небо.
Як забуваєш хто ти є -
Тоді умить згоріти треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2019
Пр: Ми приймаєм золото,
Як дарунок осені.
Срібло, що з’являється –
Прожиті літа.
Нам було однаково,
Як ходили босими,
Проте вже до вирію
Осінь відліта.
Ще не раз на віку,
Ми побачимо в золоті клени.
Але літо пройшло
І не буде нам осінь зелена.
Солов’ї замовчать,
І замовкне зозуля для мене.
Легка смутку печать, легка смутку печать,
Нас вертатиме в літо зелене.
Крапелинку тепла,
Ми ще можем не раз дарувати.
Та за обрій літа,
Чомусь стали тепер поспішати.
Жовтий лист шурхотить,
Замість листя прийдуть заметілі.
Рік за роком злетить, рік за роком злетить,
Проводжає літа відлетілі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
Ніжно грає гітара,
Для моєї Наталі.
Заховавсь Місяць в хмару,
Світять зорі - коралі.
Пр: Ти сплітаєш віночок,
Слід зірки залишають,
Теплі води струмочку
Про кохання співають.
Граю я на гітарі,
Вечір тишу дарує.
Я співаю Наталі
Долі наші воркують.
Доплітаєш віночок,
Будеш мов наречена.
І підуть у таночок
Зорі в небі над кленом.
Пр.
Як від променів сонця,
Став червоним світанок.
Свою любу Наталю
Я повів по серпанку.
Пр: Ти сплела вже віночок,
Зорі в небі зникають.
Теплі води струмочку
Про кохання співають.
Граю я на гітарі,
Ранок тишу дарує.
Я співаю Наталі
Долі наші воркують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019
Світять зорі вгорі,
Нам на двох, Наталі.
І тобі і мені
По єдиній зорі.
Пр: Наталі, Наталі,
Ти одна на землі,
Ти єдина в мені,
Чарівна, Наталі.
Наталі, Наталі,
Ти одна на землі,
Ти єдина в мені,
Чарівна, Наталі.
Дарять нам при зорі,
Долі двом скрипалі.
І на їх скрижалі
Образ твій, Наталі.
Пр.
Я лювлю в небесах,
Кращу долю землі.
І цілую вуста
Я своїй Наталі.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2019
Сріблястий ранку, ти увесь в росі,
Яка в промінні починає грати.
Хори в гаях пташиних голосів,
Збудили всіх - всі перестали спати.
За твій світанок, за твою росу
і за мої обпечені зеніти.
Тебе, мій ранку, я боготворю,
Що вчора встиг в промінні віддзвеніти.
Земля ранкова зустрічає день,
Біжать серпанки росами умиті.
Пасуться коні, чути «дзень –дзелень»,
А перламутри сяють в оксамиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Обабіч дороги де липи в рядочок,
Запахло медами вгорі.
Тут квіти, як сонце, між них холодочок,
Медові горять ліхтарі.
Приспів:
Липи духмяні, липи духмяні знов зацвіли,
Липи духмяні, липи духмяні вулій звели.
Липи духмяні, липи духмяні справжня краса,
Липи духмяні, липи духмяні в квітах роса.
Кохана, підемо, де липа п’янить,
Де роси у квітах заграли.
Коли вона пахне, згадаємо мить,
Бо ми тоді серцем кохали.
Приспів.
Прийди, ми побудем під липою знов,
Нас запах її зачарує.
Можливо відродимо нашу любов,
Яка мене й досі хвилює.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2019
Лунає сміх у гуркоті небес,
Життя планує нові корективи.
Воно біжить, біжить наперехрест,
І розкидає по дорозі ксиви…
Сонце шле промінь, у сльозах хмарки,
Веселка зрідка прикрашає небо.
Над річкою клубочаться дими,
Де пропливають вдвох лебідка й лебідь.
Що раптом обнімаються крильми,
Воно у них кохання лебедине.
Таке знайдемо рідко між людьми,
А в лебедів воно одне-єдине.
І хочеться обнятися крильми,
Відчути себе лебедем у парі.
Щоб наші душі слухали псалми,
А небеса нам розганяли хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2019
Високе небо освітила діжа,
Навколо неї зорі у танку.
Вечірні хмари небеса мережать,
Сліди лишають зорі на льоту.
Пр: А ми удвох в човні посеред ставу,
Сухими стали весла у човні.
Кохання просять вечорові трави,
Духмяні квіти рідної землі.
Цілую руки і духмяні коси,
Ти горнешся легенько до плеча.
В траві чекають нас холодні роси,
Де перший промінь вгору, мов свіча.
Пр.
Коли кохання залоскоче душу,
Вечірні зорі підуть у танок.
Росу із кіс своїх прошу не струшуй,
А ними прикраси життя вінок.
Пр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2019
Птахи ринуть із вирію,
Жде їх рідна земля.
І клини в небі вишиті,
Несуть спів іздаля.
Лебідь білий з лебідкою,
Осідлали ставок.
Наречена вся в білому,
Йде в весільний танок.
Приспів:
Повернулися лебеді,
Заспівала душа…
І громи першим реготом,
У весну вируша.
Захмелівші журавлики,
Витинають «курли»
Наші гості із вирію,
Нам весну принесли.
А зростуть лебедята,
Їм науку дадуть,
Бо прийдеться долати
Їм не раз довгу путь.
Та найбільше, що тягне
До землі іздаля.
Синє небо і воля,
Своя рідна земля…
Приспів.
Коли осінь розхристана,
Зацвіте за дверми.
Перший раз з лебедятами,
Помахають крильми.
А за ними й журавлики
Проголосять «курли»,
В вишині мов кораблики,
Зникнуть темні клини.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
І летять, наче спомини в простір,
Жовтий лист облітає в гаю.
Ми в житті розійшлися не просто,
Але я і донині люблю.
Приспів:
Я люблю і пригадую літо,
Чую голос, що лине здаля.
Знай, що наше вино недопито,
Що і осінню квітне земля.
Журавлі повернуться весною,
Ще почуємо спів солов’я.
Ми ще будемо доле з тобою,
Найчарівніша квітко моя.
Я вдивляюсь у небо, як в очі,
Тішусь тим, що на світі живу.
Може доля когось напророчить,
Та єдину тебе я люблю.
Приспів.
Зацілую, як хвилі озерні,
Пригадаю, я плеще прибій.
Може в спогаді щастя воскресне
І почую твоє: «Сокіл мій».
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Невеличкий, мій човнику,
Заховай в тишині…
Найдорожче нам щастячко,
Щоб були ми одні.
Приспів:
Бо я з тобою, мій коханий,
Твоя лебідка у душі.
Яка загоїть завжди рани,
Бо ти життєвий мій рушій.
Для тебе буду завжди квіткою,
Яка цвістиме все життя.
Бо річка нас зв’язала ниткою,
Дві наші долі й почуття.
Місяць в річці хлюпочеться,
У зірках небеса.
Старі верби шепочуться,
Соловей галаса.
Приспів.
Шлях Чумацький над річкою,
Нам показував шлях.
Ясні зорі, що падають,
Несуть мед на губах.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Тебе пам’ятаю, коли стрів уперше,
Була ти, як квітка в маю.
Роки несуть срібло, вони долі вершать,
Себе ледь тепер впізнаю.
А зорі летіли на Світязем в простір,
Я руки твої цілував.
І крик пугача видавався нам – постріл,
Тоді були марні слова.
Коли осінь світить, тоді в’януть квіти,
Чи в полі, чи в нашім саду.
Вони довгу осінь нам будуть горіти,
Я все ще надіюсь і жду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2019
Закон тепер маєм, а мови не чути,
Бо їм наша мова, у горлі стоїть.
Послухайте рідне, прокиньтеся, люди,
Без мови своєї не зможемо жить.
Коли у коханні є слово ласкаве,
Коли в поцілунку німіють вуста.
На вушко хтось шепче слова золотаві,
То знай, українська ще мова жива.
Коли чуєш мову, що з прадіда-діда
Впивали малята з грудним молоком.
Коли «Отче наш…» промовляв до обіду,
Лице домотканим втирав рушником.
То ти народився в святій Україні,
Тут мова пісенна, тут рай неземний,
Хліба золотисті, червона калина,
Край Богом цілований, значить – святий.
Завжди українці пишалися хлібом,
Кували мечі, коли ворог ішов.
У дім не пускали ні злиднів, ні біди,
Завжди позбавлялись ворожих оков.
А мова для нас, ніби кров, що у жилах,
Яка немов щит захищає в бою.
Тоді у польоті, як виросли крила
І носимо в серці ми мову свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836673
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 27.05.2019
Розгляньте щастя на своїй долоні,
Тут лінії життя переплелись.
Вони – медові, гіркі, чи солоні,
Невипадково на руці взялись.
Коли уважні, то погляньте в очі,
Бо в них горить життєва глибина.
Тут кожен день, година серед ночі
І те вино, не випите до дна.
Ми прагнемо чогось, що рідне серцю,
Забувши, що у нас в душі святе.
Бо не спинити в грудях блискавицю,
Яка існує у житті на те...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836593
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.05.2019
Чи ти стрічав світанок в полі,
Чи спав в квітучому саду?
Чи дякував щасливій долі,
Що не спинялась на бігу?
Чи щастя бачив через сльози,
Ловив вітрисько у хлібах?
Чи не соромивсь, коли грози,
Страх відбивали у очах?
Чи йшов ранесенько до річки,
Босоніж, де бринить роса?
Тобі вклонялися вербички,
Тебе вітали небеса.
Як серце птахою летіло,
А ти на зустріч сонцю йшов.
І набиралось сили тіло,
І окрилялася любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
Ще крок я зробив із мільйонів усіх,
Ще скільки зроблю я не знаю…
Я голос твій чую із всіх голосів,
Що пісню у хорі співають.
З мільйона сердець віднайду я своє,
Твоє між десятків мільйонів.
Веселка на небі тоді виграє,
Як квітнуть травневі газони.
Не завжди буває вітрисько в лице,
Буває і інколи в спину.
Люблю коли пахне життя чебрецем,
А м’ятою пахне стежина.
Якби поєднати все двох у одне,
Щоб м’ятою пахла подушка.
Тоді б загадав я бажання своє:
Щоб жайвір співав нам на вушко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2019
Натруджені руки, хоч усмішка щира, юнача,
Казали про те, що нелегко Вам в світі жилось.
Не бачив ніколи, що мама моя часом плаче,
А в долі матусиній різне - прерізне було.
Війна почалася і зразу прийшла похоронка,
Душа не ридала, проте заніміла уся.
Виходила в поле, туди, де полин і сосонка,
Її крик душевний ловили вгорі небеса.
А потім робота, єдине спасіння робота…
По всіх межах квіти, город видававсь у вінку.
Томилися руки, для Вас то була не гризота,
Бо різне робити приходилось Вам на віку.
А коли були вдвох, бо тата давно вже немає,
То спомини птахом злітали, хоч ніч на дворі.
і нахлинули сни - це спомини птахом літали
І з першим промінням зникали кудись в димарі.
І стоять у очах натомлені мамині руки,
По стежці у вічність матуся пішла назавжди.
Могилу батьківську не часто провідують внуки,
Стежина у квітах, допоки на ній є сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836186
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2019
Ще далеко не все, ще не все у мені відспівало,
Ще лоскоче сердечне у грудях моїх – «Я люблю!».
Було всяко у мене, насправді, було і немало,
Не спиняло мене, не було, а ні крапля жалю.
А тепер я люблю, чистотою сердечного болю,
І не знаю чи зможу іще полюбити когось…
Я живу і люблю, а живу на землі цій тобою,
Прагну лише на двох, щоб задумане все це збулось.
Я б курятник зробив біля хати із нової дошки,
Ти б гляділа курчат, що співали немов солов’ї.
Я прошу не спіши, зачекай у житті трошки-трошки
І пізнаєш ти щастя, яке ще живе на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2019
Хоч для Вас я – ніхто,
Ви ж для мене – життя.
Що в мені проросло,
Біля Вас я - дитя.
Мені вибрати шлях,
Для червоних вітрил.
Поруч з Вами я птах,
Правда завжди без крил.
Сум на серці лежить,
Не співає душа…
Як же хочеться жить,
В товаристві коша.
Кіш - єдине в мені,
Як і ви при житті.
Почуття не земні,
Розіпну на хресті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Навіть сонце по - іншому сходить у пору весняну
І серпанки ранкові вдягають красу із роси.
Я малими ковтками смакую любов з порцеляни,
За закритим вікном чую знову пісень голоси.
То співає любов, бо весною все прагне кохання,
Проростає корінням у кожній істоті живій.
І приносить завжди насолоду і часом страждання,
Бо любов на землі є майбутнього вічний рушій.
Подивіться у вічі, погляньте на білі нарциси,
Посмакуйте, як пахне ранкова низенька трава.
А коти по дахах, як відомі народні артисти,
Бо виконують арії, часто забувши слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2019
Ти відпусти, прошу, мені гріхи,
Уже приходжу вкотре сповідатись.
Я знаю Ти все чуєш – не глухий,
Допоможи мені не спотикатись.
Іду до Тебе думаю, що все…
Проте в житті чекають перепони.
Надіюсь, що нарешті пронесе,
Та знов молюсь і ревно б’ю поклони.
Спини мене, як бачиш хибний крок,
Не дай упасти, захисти від блуду.
Для мене це іще один урок,
Прошу, повір, я більше так не буду.
І знов підвів, прости мене, прости,
Мене навчали, Ти прощати можеш.
Дозволь мені колоссям прорости,
Можливо Ти тоді мені поможеш.
А то неначе все роблю, як всі,
Та однаково мушу спотикнутись.
То ж недаремно кажуть мудреці,
До Тебе завжди маю я горнутись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Це сталось в травні, ще цвіли каштани,
Дивися – червень… Як же час летить.
Рахую дні, які пройшли в тумані,
Вони, як птахи пролетіли в мить.
Серце буває часом так заколе,
Хоча воно в розлуці вже було.
Святе не забувається ніколи,
Воно напевно біллю поросло.
І знов нудьга, і знову одиноко,
Таке напевно в Бога заслужив.
Життя, повірте, штука досить тонка,
Бо я насправді ще так і не жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019
Стара хатина, що вросла у землю
Ще пихкотить, хоч комина нема.
Хатина ця зріднилася до болю
З бабунею, що вік тут прожила.
Город маленький він всьому підмога,
Із нього ця бабуня і живе.
Вода, хлібина і молитва Богу,
Час невблаганний, робить все своє.
Хоча самотня, проте прагне жити,
Здоров’ям Бог бабуню здарував.
Життя своє навчилася любити
І молиться, що Бог в дарунок дав.
Літа вона не вміє рахувати,
Без роду залишилась на землі.
Колись засне і більш не зможе встати,
То й похоронять в хаті цій її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Акації білі неначе хтось вишив,
Край битого шляху в рядку.
І диво зелене із білим залишив,
Неначе сховав в холодку.
Гудуть рясно бджоли і пахне медами,
У тінь заховались джмелі…
І горнуться квіти, як діти до мами,
А в небі хмарки-кораблі…
Легесенький вітер колише травицю,
Яка закружляла в танку.
Акація зранку провівши зірницю,
Пахнить в своїм білім вінку.
Край битого шляху, немов наречені,
Акації рясно цвітуть.
Біленькі-біленькі і трішки зелені,
Неначе лебідки пливуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835806
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2019
Іду спокійно. Нікуди спішити.
Спішив не раз, а так і не догнав…
Ось резюме… Потрібно вміти жити,
Допоки себе зовсім не загнав.
Буде й не раз, коли злетять підошви,
Взуття порветься, то прийде пора.
Тоді ходити вже не зможу довше,
Бо на дорозі виросте гора…
А ще живу і калатає серце,
Будую замки, наче міражі.
І не змовкає в моїх грудях скерцо,
Бо без кохання доля на межі.
Ще дихає борщем червоним хата,
Ще кілька кроків й я вже на краю.
Лише собі я маю дорікати...
Все ж я люблю. Як сильно я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Хмарка пливла, немов білий лебідь,
Серце співало пісні.
В жовтні зоря появилася в небі,
Сама яскрава мені.
Приспів
Зірка небесна мені говорила,
Що народивсь в мене син.
Серце співало – виросли крила,
В світі духмяних ожин.
Дякую, Богу, дякую, Долі,
За цей дарунок мені.
Дякую, сину, за моє щастя,
Що він живе на землі.
Більшого щастя я і не хочу,
Лиш би щасливий був він.
Мав би здоров’я й силу козачу,
Довго звучав його дзвін.
Приспів.
Все, що я маю, лише для нього,
Внукам, що дуже люблю.
Я прихилю, коли треба їм небо,
Я все для цього роблю.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835583
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.05.2019
Тумани сині одягли
Скроні у срібло - золото.
А ми такі, як і були,
Бо виглядаєм молодо.
Ще кров юнача б’є в лице,
А серденько хвилюється.
І пахне осінь чебрецем,
І кличе знову вулиця…
Приспів:
Бо там і нині при зорі,
Не сплять дівчата з осені.
І світить Місяць угорі
У зорях позолочений.
Дивується, що в пору цю,
Осінні та закохані.
Ідуть і згадують весну,
Зимою наполохані
Співають знов своїх пісень,
Немов вернулись з вирію.
Лише коли надходить день,
Ідуть додому з мрією.
Бо ще не все у цім житті
Проспівано і випито.
Літа, неначе журавлі,
Летять хмарками ситими.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Шпурляла ніч мечі у темний простір,
Неначе там ішли якісь бої.
Почувся з неба гуркіт, наче постріл,
Протягся меч яскравої зорі.
Ніч тихо спала. Роздавався гуркіт.
Закрили хмари небо у зірках.
А над ставком ранковий бриз, мов шепіт,
На лебедят наводив дикий страх.
Вони залізли під крило до мами,
Бо перші краплі били по воді.
Пінились хвилі білими валами,
А вітер гнав їх і, як ріг гудів.
Прийшла негода, заховались зорі,
Німі від канонади небеса.
Зібрались хвилі у ставковім хорі,
А дощ все більше з неба нависав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
Ти листя осіннє не падай додолу під ноги,
Бо люди ще прагнуть напитися в волю вина.
Лише застели позолотою людські дороги,
Бо завжди приходить за осінню біла зима.
Приспів:
Щоб вітер життєвий, знаходився в нас за плечима,
Була завжди кладка, щоб ми на ній стрітись могли.
Щоб очі твої зустрічались з моїми очима,
А небо і сонце обох від біди берегли.
Зігрій бо надалі осіннім теплом мою душу
І знай що не час ще збиратись у вирій мені…
Я хочу пожити, писати пісні я ще мушу,
Що Богом даються лише на цій грішній землі.
Приспів.
Я долю прошу: попроси в мої осені літа,
А можеш хоча б один день поверни у весну.
Бо осінь хоч тепла, проте в ній душа не зігріта,
Хоч час пробігає, та він не біжить ще до сну.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2019
Мене сьогодні розбудив серпанок,
Що росами виблискував зрання.
І запах саду ніжних вишиванок,
Із цвіту яблунь вишите вбрання.
Не спав серпанок, щось співав потиху,
Картини малювали промінці.
Легенький вітер розганяв на втіху,
Світлий туман, мов сльози на лиці.
Пташки проснулись недалеко в гаю,
Соло почав спросоння соловей.
Якби ви чули, що він витворяє,
Він був неначе справжній корифей.
А сонце піднімалося угору,
Цвіли сади в серпанковій тиші…
Художник ранок малював узори,
У росах на густому спориші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835397
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.05.2019
Тобі, моя мамо, протягую руки,
Шукаючи твого тепла.
Не стало тебе і проснулися мука,
Що в серці нещастям лягла.
Буває так важко, коли світять зорі -
В окремих ще є матері...
Чумацькі сіяють шляхи неозорі,
Єдині такі на землі.
Дивлюсь я на небо, дивлюсь і не бачу,
Твій образ між ясних зірок.
Дивлюся на небо, дивлюся і плачу,
Чекаю до тебе квиток.
А в нас на землі кожну матір шанують,
День матері нині у нас.
Вітаю невістку, дарунок готую,
Та, мамцю, не бачу я Вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Не стало тата і нема крила,
Без мами ти лишаєшся безкрилий.
Щоб тато жив і матінка жила,
Коли живуть - то будеш ти щасливий.
Сьогодні я пишу свої слова
Матусі, бо у неї нині свято.
Давно Вона у інший світ пішла,
Проте цей світ раніш освоїв, тато.
І зверху чую, як вони кричать,
Я маю десь, на чомусь, зупинитись,
Їхнє життя для мене, мов печать,
І ним до віку маю я гордитись.
Проте сьогодні чую я слова,
Що кличуть мою маму з того світу.
Хоча б на мить, матусю, будь жива,
Хай нині пам'ять принесе нам вітер!
З днем матері, рідненька - сліз нема…
Давно вони лишились на могилі.
Вже не бринить обірвана струна,
Без крил твоїх твої дітки безсилі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835290
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.05.2019
А в них на двох нічого й не було.
Її любив, проте й вона любила.
Вона його забрала у полон,
Він вирватись з полону не мав сили.
Так все життя, тягнувсь отой ланцюг,
Шуміли у полях густі тополі.
Ховались роси в тінях ялівцю,
А серце його рвалося на волю.
А він без неї жити вже не міг,
Здавалось, що її не вистачає.
І він до неї то летів, то біг,
Біг через поле, що було безкрає.
Потім він просто серцем зрозумів,
Вона із нього у душі сміється.
Хоч він любив, любив її, як міг,
Та їй без нього весело живеться.
Одного дня на раз замкнусь в собі,
Нікуди більше він не поспішав…
Які ж бо ми буваємо сліпі…
Проте, чому мовчить тоді душа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019
Пам’яті Цибульського Олексія Антоновича…
Була війна. Бої, окопи, стрій…
Їли лушпиння, житні сухарі.
Дрімав в окопі в думах Олексій,
А сон оберігали вартові.
Замаскував гармату у кущах,
Валився з ніг, бо треті сутки бій.
Та сон не брав, ховавсь у тишу страх,
Туман котився сіро-голубий.
Помив від грязі мокрі кирзаки,
Хлопці махру крутили в «косячок»*.
Давалась втома, за весь час, в знаки,
Лягав спочити зрідка на бочок…
Він з дня у день топтав шляхи Європи,
Пройшов Варшаву, взяв старий Берлін.
Війна скінчилась, заросли окопи,
Додому повернувся батьків син.
Жив для синів, леліяв свою доню,
Зростали внуки, як він їх любив…
Та понад все любив життя і волю,
Для цього певно він на світі жив.
Проте війна лишила йому рани,
Зрідка вдягав медалі й ордени.
На свято завжди з жінкою у храмі
За тих моливсь, хто не вернувсь з війни.
Палає схід вогнем війни і нині,
Смерть ходить полем, видно не одна.
Гинуть сини і доньки України,
Проклята буде хай люба війна!
*Тут, як самокрутка…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834994
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2019
Пригадались руки в мозолях…
Свіжий хліб принесений з роботи,
Чорні руки, як свята земля,
Оченята сина, що навпроти.
Син дивився, як на щось святе,
Знав, що тато, витягне з кишені
Саме дороге – він знав про те
І протягне синові у жмені.
Небагато, хай одну, чи дві,
Може від лисички, чи від зайця.
А які були вони смачні,
Їх нікому смакувать не вдасться.
Але тату й мамі, хоч навпіл
Син батькам приносив на долоні.
Клав завжди обом на білий стіл,
Скатеркою вкритий де ікони.
Пригадалось, наче щось святе,
Яблуко, цукерки, абрикоса,
Пам'ять, крізь роки святе несе,
Вдалину лиш поглядає скоса.
Я в душі ношу його любов,
Солодко стає мені на серці.
Наче ще живим пишаюсь знов,
Як дивлюсь на тата, на портреті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834982
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.05.2019
Летять літа… Із кожним роком менше
Солдат стає, що знищили фашизм.
Нема колон із ветеранів більше,
Що у боях творили героїзм.
Вся кров річками витекла у море,
А та, що в полі, маком проросла.
Роки біжать, та не тускніє горе,
Війна і нині ще у нас жива.
Крокують одиниці - ветерани,
В окремих ще карбована хода.
Хоча ятряться їхні й нині рани,
Душа ж у ветеранів молода.
Шануймо! Поклонімось ветеранам!
Не зупинити пройдені літа…
Земля ніколи не загоїть рани,
Така війна залишиться свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834860
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 08.05.2019
Я завеснію пролісковим дзвоном,
Перетворюсь з зернини в колосок.
Листком осіннім пролечу пероном
І віхоли нагряну голоском.
Я прагну світ цей поміняти з часом:
Холодний вітер на тепло душі,
Щоб чорний ворон не лякав нас басом
І тихо спочивали комиші.
Поліном бути хочу я для ватри,
Щоб, як згоріти, то всьому – до тла.
Не хочу жити довго, аби тліти,
Прагну вогню, а не лише тепла.
І саме в цьому відчуваю щастя,
Сім’я, робота, сад в цвіту і сон.
Життя прижить, коли мені так вдасться,
Тоді кажу вам, друзі: - Я, барон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Давно вже осінь перетнула межу,
Морози перші інієм взялись.
Хоча мені прожити ще належить,
Прагну лише, щоб час не зупинивсь.
Вітер торкає мого серця струни,
Срібляться скроні де осів мороз.
Здається, не давно були ще юні,
Та час готує при житті наркоз.
А потім сон - довічний і глибокий
І зоряне сузіря вдалині.
Лиш там наступить наш душевний спокій,
Та ми вже не прокинемось у сні.
І знову повернемося на землю,
Перлиною вечірньої роси.
Малесенькою хвилею спокою,
Повернемось щоб жити, для краси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834646
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.05.2019
Твоє ім’я ношу у серці,
Із ним лягаю і встаю,
Без нього можу я померти,
А з ним, як воїн, у строю.
Ім’ям твоїм тамую спрагу,
Лікую біль, коли пече.
Не потребую я відваги,
Вона сама в мені тече.
Буває так, що все спинилась…
Душа не знає, чи жива…
Чи просто це мені наснилось,
Хтось підбирає ті слова?
Я дякую землі і волі,
І кожній миті у добі.
Спасибі Богу, Сонцю, долі,
Що клин зійшовся на тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
Навчіться керувати почуттями,
Наповніть серце радістю й теплом.
Кохаєте – кохайте до нестями,
Діліться завжди із людьми добром.
Відкиньте зло, неприязнь відстороньте,
З букетом квітів йдіть напереріз.
Полиньте в небеса з добром полиньте,
Ніколи зла у серці не носіть.
Коли є ціль, то добивайтесь свого,
Яке б вас не чекало майбуття…
Бо суд отой, що буде перед Богом,
Колись сприймете ви із каяттям.
Допоки сонце і синіє небо,
Цвітуть сади надії, то живіть...
І доки не затих пташиний щебет,
Світіть, як сонце, все життя світіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834545
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2019
Я людиною є , залишатимусь нею до скону,
Я не рвусь до корита, воно лиш худобі дано.
Визнаю в своїй хаті свічу на столі і ікону,
І застелене ліжко простим, домотканим рядном.
Пробігають роки, видозмінює форми обличчя,
Скло на вікнах уже пропускає проміння не так…
І допоки у снах вас до себе батьки не покличуть,
Пам’ятайте, що Ви на землі собі Бог і козак.
Лише знайте одне, вас оцінять колись, як людину,
До могили прийдуть, хто вас носить у серці своїм.
Край могили, в ногах, посадіте червону калину,
Не діліться лише, навіть з другом, бідою ні з ким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
А Січ жіночого роду…
Хто козаку сідлав коня,
Хто наставляв, як воювати?
Коли дідусь іще куняв,
В дорогу проводжала мати.
І в слід хрестила козака,
Коханому зібравши тлунок*.
До батька слали юнака,
І сина мужу, як дарунок.
Жінок не визнавала січ,
Доля у них - дітей ростити.
А дід учив, як пліч-о пліч,
Прийдеться землю боронити.
Та шана до жінок була,
Любили маму і бабусю,
Сестру, що прагнула сідла,
Просили: - Виучи, дідусю!
Під вечір курява лягла,
Спориш стеливсь у роси спати.
Мати домівку стерегла -
Йшла чоловіка виглядати.
Жінки – це тил в усі часи,
Нам їх потрібно шанувати.
Імення жінки вознесім,
Бо жінка – це сестра і мати.
*Тут, як бурдюк, де зберігали в’ялене м'ясо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834432
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.05.2019
На світі я бачив багато облич,
Та тільки твій образ один серед світу.
Він завжди зі мною, ти тільки поклич
І я полечу на незнану орбіту.
Для мене нема на шляху перешкод,
Мені не страшні ні морози, ні спека.
Я прагну єдину лише з нагород,
Чи близько летіти мені, чи далеко.
Я стежку до тебе знайду в споришах,
Де роси холодні мене будуть гріти.
Бо знаю, що десь є у світі душа,
З якою я буду зорею горіти.
Люблю дуже-дуже, як пташку в раю,
Немов біля хати червону калину.
Я люблю, бо живу, живу, бо люблю,
І знай, час покличе до тебе прилину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2019
Коли тебе вперше зустрів,
Родилися крила в мені.
На них до небес полетів,
Розтанув у їх вишині.
Розкрив я вікно серед хмар,
Де промінь – волосся твоє…
Вгорі поцілунок-нектар,
В душі до цих пір ще жиє.
Бо я у польоті й тепер,
Розправивши крила свої,
Ніхто в мені мого не стер,
Про це кажуть очі мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Я сьогодні намалюю небо,
Промені зроблю, немов ранкові.
Хмари білі, як лебідка й лебідь,
Квіти у міжхмар’ї кольорові.
Птаха, що парить у піднебессі,
Намалюю кольором орлиці.
Ніжні звуки сойки на узліссі,
Наче зов, без досвіду, вовчиці.
Поцілунок теплий в сході сонця,
Рані хмари з озера блакиті.
І холодні роси на долоньці,
Вруну, що біжить щоранку в житі.
День я намалюю весь у квітах,
Сонце ясне – жодної хмарини.
Намалюю бджіл, які на липі,
Мед збирають з цвіту до краплини.
Намалюю червонявий захід,
Першу зірку, що відкрила вечір.
Хмари сині замість синіх ягід,
Що спадають росами на плечі.
Ніч же намалюю всю у зорях,
З Місяцем в сідлі, що скаче в небі.
Солов’їні пісні, мов узори,
А Чумацький шлях лише для себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2019
Несамовито виють москалі,
Б’ють дзвони Воскресіння в Україні.
В наших церквах і на своїй землі,
В соборах, які маємо ми нині.
На рідній мові служба йде кругом,
Вдягнули всі при святі вишиванку.
Біснує у кремлі маленький гном,
Чекаючи Гаагу на світанку.
А на столах і Паска й ковбаса,
Яйце червоне - символ Воскресіння.
«Христос воскрес» у небо вируша,
Пасхальні дзвони б’ють на Україні!
При зустрічі бажають всі добра,
У дні такі немає щастю меж…
Народ для себе вірний шлях обрав.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019