А.Б.В.Гість

ВАМ ИСКРЕННЕ ВСЕГО ЖЕЛАЮ!

Как  мы  не  против  ни  любви  ни  ласки.
Но  в  этом  мире  дефицит  всего.
Из    за  убогости  лишь  дарим  обещанья,
Из  за  наивности    -  мы  верим  им  всерьез.

Хороший  случай  –  к  праздникам  открытка.
Хоть  много  их,    успеем,  все  равно.
Каких  мы  обещаний  надарили…..
Иллюзией  могущества  живем.

И  ко  всему  тому,-    возмëм    бокалы!
Мы  не  горды,  стаканы  также  в  ход.
И  щедрость  наша  выше  всех  пределов…
Еще  не  похмелились  –  снова  Новый  год!

Мы  рады  за  своих  кумиров.
Наследуем  их  в  жизни  и  в  быту.
Пороки  их  считаем  утешеньем,
Хотя  и  знаем  :  нам  они  невмоготу.

Зато  нас  приобщают  к  власть  имущим.
Как  нам  приятно  знать  про  их  дела.
А  нам…достаточно  хорошей  водки,
Чтоб  только  без  отравы  вся  она  была….

Травить  людей,  поверьте,  жутко:
Вчера  ходил,  а  нынче  –  нет.
Другое  дело  –  вредная  привычка,
Где  на  нее  приобрести  иммунитет?

Никто  нас  не  учил  благоразумью,
Умеренности,  сдержанности,  доброты.
Всегда  «враги»  нас  окружали.
И  не  оставило  нас  чувство  темноты.

Нас  медики  наивно  убеждают:
-Не  ежте  и  не  пейте  суррогат!
Но  кто  нам  убедительно  докажет,
Что  в  нашей  жизни  можно  сделать  так.

Еще  мы  верим  в  «коммунизма  идеалы»,
О  Царстве  Бога  знает  мало  кто….
«Отцы  святые»  --  ни  в  аду,  ни  в  небе….
К  ним  безразличие  от  роскоши  пришло.

Иакова  2:15-17  «Если  брат  или  сестра  наги  и  им  
недостает  пищи  на  день,  а  кто  то  из  вас  говорит
 им:  «Идите  с  миром,  грейтесь  и  ешьте  досыта»,  
но  не  даст  им  необходимого  для  тела,  какая  от  
этого  польза?  Так  и  вера,  если  не  имеет  дел,  мертва.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405802
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 03.03.2013

ХРИСТОС ВОСКРЕС, ДО ЧОГО ПІСТ.

Христос  воскрес!  Навіщо  всі  спектаклі.
Радій  життю  і  пий  і,  на  здоров’я,  їж!
Коли  наш  Цар  у  небі  разом  з  Батьком,
Що  вартий  твій  наївний  піст.

Коли  ще  Син  був  на  землі  між  нами,
Він  вчив  людей  який  правдивий  піст:
Щоб  на  лиці  не  видно  було  драми.
Це  справа  особиста,  Бог  побачить  всіх!

Сам  піст  доречний  у  випадках:
Коли  хворієш  –  вимушений  піст.
Коли  із  другом  хлібом  поділився,
То  тішишся,  що  й  він  хоч  трохи  їсть.

Бо  їжа  не  наближує  до  Бога,
Надмірна  їжа  родить  гріх.
Як  маєм  їжу,  маєм  одяг,
Ще  й  дах  над  головою  –  ми
           щасливіші  за  всіх!

А  ті,  хто  хоче  багатіти  –
Безумство  і  бажання  мучить  їх
Нещастя  вже  чатує  за  порогом,
Загибель  вже  чекає  їх.

Любов  до  грошей  –  корінь  всього  злого.
Плекаючи  її  людина  тратить  зміст:
Страждання  невимовні  нас  долають  –
Життя  примарне,  наче  темна  ніч.

Надія  на  багатство  в  світі  цьому
Веде  людей  на  манівці….
Як  їм  вхопитися  за  вічне?
Бо  ж  совість  в  розкошах  мовчить.

Матвія  6:16,17  «Відтепер  же,  коли  постите,  не  удавайте  із  себе  сумних,  як  це  роблять  лицеміри,  бо  вони  напускають  на  себе  вигляд  мучеників,  аби  люди  бачили,  що  вони  постять.  Правду  кажу  вам:  вони  вже  отримали  свою  нагороду  сповна.  17  Ти  ж,  коли  постиш,  помасти  собі  голову  та  вмий  лице,  18  щоб  твій  піст  бачили  не  люди,  а  Батько  твій,  якого  не  видно.  Тоді  Батько,  який  непомітно  спостерігає  за  всім,  винагородить  тебе.»

1Тимофія  6:7,8  «Бо  ми  нічого  не  принесли  у  світ,  тож  нічого  не  можемо  й  винести.    Отже,  якщо  маємо  їжу,  одяг  і  дах  над  головою,  то  будьмо  тим  задоволені.»
1Тимофія  6:11,12  «  Але  ти,  Божа  людино,  утікай  від  такого.  Намагайся  виявляти  праведність,  побожну  відданість,  віру,  любов,  витривалість  і  лагідність.  Веди  добру  боротьбу  віри,  міцно  вхопися  за  вічне  життя,  до  якого  тебе  покликано,  адже  ти  чудово  засвідчив  про  свою  віру  в  присутності  багатьох  людей.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2013

НА ВСЕ СВІЙ ЧАС (На вірш

Бика  годують  не  на  те,
Щоб  масою  Він  величався.
Коли  кондиції  дійде  --
Піде  процес  --  екзамен  лиш  почався!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013

КРОШИТЕ БЕЗРАЗЛИЧИЯ СКАЛУ!

Не  только  тернии  у  всех  нас  на  дороге,  

По  бездорожию  идем,  блуждая  между  скал.

А  чтобы  выпрямить  дорогу,

Нужна  нам  сила  духа,  твердая  рука.

 

Как  нелегко  всем  с  безразличием  бороться:

Невежество  стесняет  наш  порыв.

В  лукавсве  зависть  опускает  руки,

Сплошная  серость  убаюкала  слепых.

 

Чтоб  успокоить  совесть,  что  в  зачатке,

И  делать  видимость  прогресса,  высоты

Все  ннституции  искусстно  бутафорны:

Как  танки  из  фанеры  --  на  врага  пошли.

 

Как  мы  коррупцию  успешно  одолеем,

Когда  на  должность  в  Огороде  --  все  Козлы.

Учить,  лечить,  духовно  исцеляя  --

Откажутся  ли  добровольно  от  "паствы"?

 

Деяния  4:12  "И  ни  в  ком  другом  нет  спасения,потому  что  под  небом  нет  другого  имени,  данного  людям,  которым  мы  должны  спастись".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013

ЛУПАЙТЕ ЦЮ СКАЛУ!

Дороги  наші  не  лишень  тернисті.
Йдемо  по  бездоріжжю  поміж  скал…
А  вибрати  пряму  дорогу  –
Потрібні  сила  духа  і  тверда  рука.

Скалу  байдужості  лупати  так  непросто:
Невігластво  гальмує  наш  порив,
Лукава  заздрість  опускає  руки,
Суцільна  сірість  заколисує  сліпих.

Щоб  заспокоїти  сумнівну  совість,
Робити  видимість  прогресу,  висоти  –
Всі  інституції  майстерно  бутафорні:
Фанерні  танки,  що  на  ворога  пішли.

Як  ми  корупцію  зуміємо  здолати,
Коли  в  Городі  на  посадах  –  всі  Козли….
Навчати,  лікувати,  зцілювати  духовно  –
Хто  просто  так  позбудеться  «пастви»!

Дії  4:12  «Крім  того,  ні  в  кому  іншому
 спасіння  немає,  адже  з-поміж  усіх  
людей  під  небом  Бог  більше  нікому
 не  дав  такого  імені,  завдяки  якому
 можна  було  б  отримати  спасіння».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013

МОКРЕНКО АНТОЛІЙ Ю. (Небо під лопухами) .

23.02.2013р.  –  радіо  трансляція  
ювілейної  зустрічі  з  нагоди
                     80-ти  річчя.

В  трудах  дожив  восьми  десятків  літ.
Вік  корифея,  що  дає  порад  чимало.
Аж  сорок  славних  співаків
Йому  завдячують  за  успіх  свій  і  славу.

Цілу  Вкраїну  тішить  голос  їх.
Відомі  в  світі  і  баси  й  тенори.
Серйозна  публіка  злітається  до  них
Почути  вічне,  неповторне!

Цю  зустріч  ювілейну  радіо  несе
На  цілий  Край  –у  закутки,  куточки.
І  ювіляр  всю  душу  вилива:
«Народ  увесь  в  собі  відчути  в  змозі»!

Чим  можем  похвалитись  ми,
Яких  висот  сягаєм  у  пізнанні.
Чи  зрілий  розум  наш  на  схилі  літ?
І  що  залишимо  для  тих,  що  йдуть  за  нами…

Попри  високі  почесті  і  дифірамби,
З  претензіями  на  найвищий  смак
Його  здобуток  розуму  і  думки
Зачитує  відомий  всім  мастак:

Поклін  великий  лопухам,
Приниженій,  зневаженій  рослині.
Котра  знедолена,  як  наш  народ,…
Зуміла  вижити  попри  усі  зневіри!

Народ  наш  вижив  всім  наперекір.
І  голод  нас  не  зміг  добити.
Кому  ми  дякуєм  за  це……
Чи  ж  лопухи  за  це  хвалити?

Слова  безумні:  «силу  дав  лопух»…
А  Бог  не  бачив  як  конали  діти?
Бог,  що  створив  усе  навкруг  –
Відтворить  Рай,  не  стане  зло  терпіти.

Як  жаль,  ми  виросли  в  пітьмі,
Природу  ми  вважаєм  щонайвище.
Малий  Тарас  так  само  бачив  світ…
Творець  для  нас  –  ІНКОГНІТО  поки  що!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013

МАСОВЕ БЕЗУМСТВО

Здавалося  б,  за  більшістю  неважко  йти.
Та  більшість  безперервно  блудить.
Протоптана  дорога  в  нікуди
І  нею  всі  безпечно  ходять.

Коли  нас  закликають  в  чесний  банк,
То  не  відомо  –  для  прибутку  чи  до  втрати.
Кудись  спішить  зворушена  юрба….
А,  може,  це  безумці  чи  фанати?

«Не  будеш  з  більшістю,  щоби  чинити  зло»  -
З  часів  прадавніх  Бог  дав  осторогу.
І  судді,  й  свідки  в  справах  судових
Повинні  йти  за  правдою,  не  за  юрбою.

Недосконалим  нам,  як  підпадем  під  тиск,
Так  легко  відступитися  від  правди.
Бажання  бути  так  як  всі
Звело  на  манівці  безпечних  міліарди!

Вихід  23:2  «Не  будеш  з  більшістю,
щоб  чинити  зло».(Мойсей  1512р.  до  н.е.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013

ДРУЗІ НАШІ МЕНШІ

Ми  хвалимось,  що  любимо  тварин.
І  тільки  їм  даємо  перевагу…..
Бо  часто  уникаємо  людей
І  не  шукаємо  в  них    дружби,  ні  розради.

Тварини,  кажуть,  нижчий  інтелект,
Бо  зайвого  не  вимагають  і  не  просять.
Самі  без  нас  на  світі  проживуть
І  мовчки  всі  наруги  зносять.

Тваринний  світ  безмежний  і  складний,
Засвідчує    про  Боже  вміння.
Людина  бачить  в  ньому  величність  Творця.
І  кожне  твориво  –  на  подив  і  благоговіння!

Насправді  в  світі  все  чомусь  не  так  –
Людина  всю  природу  зруйнувала.
І  задля  хтивості  своєї  нищить  все:
Потрібні  шкури,  пір’я  і  розваги.

Кістками  жертв  оздоблюєм  житло,
Дорогу  стелимо  живими  килимами….
Чим  хвалимося,  звірі  з  між  звірів?
Потужними  і  хижими  зубами….

Не  просто  зрозуміти  тих,
Хто  звірів  люблять  більше  ніж  людину.
Хіба  що,  до  стосунків  між  людьми  не  доросли
І  бачать  лише  тих,  хто  ображав  тварину.

Відомі  ті,  що  нищили  тварин:
Німрод  між  них,  нащадок  Хама.*
Ерцгерцог  Фердінанд,  з  австрійських  королів  –
Прославились  колись  жорстокістю  тиранів.

Забави  дикі  цих  вельмож
Осуджені,  порівняні  з  поганством.
Та  видно  ця  хвороба  безнадійно  затяжна  –
Мордує  аж  до  нині  всяке  панство.

Стихія  дикої  юрби:
Піймати,  знищити,  терзати.
Зірвати  там,  де  не  зростив…..
І  на  дорозі  все  топтати.

Блаженний  час  нестримних  почуттів
В  оточенні  духовно  рідних.
Де  зайві  всі  гримаси  й  етикет,
І  маски  благочестя  не  потрібні.

Чи  стане  Бог  терпіти  цей  бедлам,
 Чи  роль  людини  полягає  в  цьому.
«Хто  нищить  Землю,  вигублю  їх  Я!»
Належить  вислів  цей  Святому.**

*    «жителі  Сходу  звикли  називати  своїх  видатних  людей  іменами,  які  давали  їм  після  смерті,  що  інколи  приводить  до  дивовижного  узгодження  між  іменами  та  ділами  тих  людей».    «Саме  ім’я  «Німрод»,  яке  походить  від  слова  [ма•ра́д],  і  означає  «ми  збунтуємось»,  вказує  на  насильницьку  протидію  Богові.  Ім’я  так  точно  характеризує  цього  чоловіка,  що  могло  бути  дане  його  сучасниками,  й  отже  стало  власним  ім’ям.  У  примітці  Кайл  цитує  історика  Якоба  Перізонія:  «Я  думаю,  що  цей  чоловік  [Німрод],  жорстокий  мисливець,  в  оточенні  зграї  своїх  товаришів,  намагаючись  спонукати  решту  до  бунту,  постійно  повторював  «німрод,  німрод»,  тобто  «збунтуймось!  збунтуймось!»  Тому  в  пізніші  часи  інші,  навіть  сам  Мойсей,  називали  його  тим  словом  як  власним  ім’ям».
     **  Об’явлення  11:18  (Переклад  нового  світу)  «Але  народи  розгнівались,  і  прийшов  час  твого  гніву,  а  також  настав  визначений  час  судити  мертвих  і  дати  нагороду  твоїм  рабам,  пророкам,  і  святим,  і  тим,  хто  боїться  твого  імені,  малим  і  великим,  та  знищити  тих,  хто  нищить  землю».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013

В ИСХОДНОЕ СОСТОЯНИЕ

Помимо  всех  легенд  и  домыслов  наивных
Пора  нам  изучить  истоки  бытия.
Века  прошли,  ничто  не  изменилось,
Наш  обыватель  ходит  в  дураках.

Масштабы  расстояний  сократились.
Планета  нам  родней,  понятней,  без  вражды.
Барьеры,  что  народы  все  делили  –
Искусственны  и  созданы  лукавыми  людьми.

Мы  обращаем  взор  свой  к  власть  имущим,
От  них  зависит  справедливость  и  покой….
Кто  создавал  дремучие  законы,
Чтоб  управлять  во  вред  забитою  толпой!

Кто  усыпил  любовь  святую  к  ближним,
Лукавством  подменил  открытый  разговор.
Двуличие  возвысил  в  ранг  элиты,
И  в  почестях  в  итоге  оказался  вор.

Порочен  человек,  конечно,  не  от  ныне.
И  упрекать  кого  –  то  не  к  лицу.
Как  мало  мы  историю  учили
И  верили  любому  подлецу.

Решения  другого  быть  не  может:
Вернуться  к  точке,  где  утрачен  ориентир.
«Мыслители»  навряд  ли  нам  помогут  –
Философ  каждый  –  временный  кумир.

Священные  слова  Создателя  и  Бога
Нам  открывают  правду  от  начал:
Ум  человека  так  устроен  неизменно,
Что  без  свободы  путь  его  –  провал!

Насилие  не  принесет  успеха,
И  басни  «обезьяньей  высоты»
Никак  не  подтвердили  креативность  силы:
Мир  полон  бед,  напрасной  суеты!

Задумайтесь  над  сказанным  пророком  –
Бог  наперед  людей  предупредил:
--Господствует  на  горе  человек  над  человеком  –…
Как  нам  вернуть  любовь  в  пропащий  мир.

Экклезиаст  8:9  «Все  это  я  видел  и  прилагал  свое  
сердце  ко  всякому  делу,  которое  совершается  под  
солнцем,  а  между  тем  человек  властвует  над  человеком  ему  
во  вред».  (Царь  Соломон  написал  эти  слова  в  1000г  до  н.э.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013

ПОДАЙТЕ РЫЦАРЮ НА ЛАТЫ

(Чемпион  по  кикбоксингу  просит  о  
помощи.  Из  вечерних  новостей)

Он  первый  среди  признанных  героев.
Бил  морды  всем,  не  глядя  ни  на  что.
Но  приключилась  злая  шутка  –
Сломал  хребет  и  вывернул  плечо.

Теперь  запчасти  дорогие.
Порой  не  хватит  на  простой  сустав…
Но  где  девались  рыцари  другие,
О  помощи  не  учит  их  устав?….

«Один  за  всех»  уже  случилось,
А  где  же  «все  за  одного!»
Он  просит  помощи  у  пострадавших,
У  тех,  кому  противно  это  ремесло.

Никак  уроком  не  послужат
Такие  случаи  другим….
Им  кажется,  что  в  черных  масках,
Они  способны  на  колени  ставить  мир.

Насилие  способствует  искусствам  боя.
Здесь  разум  без  рассудка,  спит.
Слова  пустые  о  любви  и  братстве  -
Лишь  ширма  для  наивных  и  тупых.

У  здания  ООН  поставили  фигуру,
Где  меч  один  на  целый  мир  разбит.
Все  остальное  –  школы  ножевого  боя…
Кикбоксинг  оккупировал  весь  мир!

Малахия  2:16  (Перевод  нового  мира):
«Ведь  я  ненавижу  развод,  --  говорит
Иегова,  Бог  Израиля,--  и  того,  кто  
покрывает  свою  одежду  насилием,
говорит  Иегова  воинств.  –  Следите
же  за  своим  духом  и  не  поступайте
вероломно».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2013

ИСТОРИЯ БОЛЬШАЯ НЕ МОЛЧИТ.

История  Большая  не  молчит.
Ее  не  смогут  заглушить  невзгоды
О  правде  станут  камни  говорить
И  люди  все  найдут  единый  путь  к  свободе.

История  –  ценнейший  документ,
Хотя  ее  невежды  смело  подменяют.
Тщеславие  безумных  королей
Рождает  ложь  и  прошлое  свой  вид  теряет.

Сегодня  знает  каждый  человек,
Что  прошлое  вернуть  никто  не  в  силах.
Но  гений  злой  беспечных  главарей
Пытается  вернуть  его,  как  прах
безмолвный    из  могилы.

Находятся  потомки  «голубых  кровей»
И,  как  ни  странно,  -  новая  прислуга
Готовая  служить  «идее»  до  конца  –
Утопии  и  раболепия  подруга.

Забитые  бесправьем  до  конца,
Они  понять  никак  не  в  силах,
Что  создан  изначально  человек
Свободным,  равным  и  счастливым.

История  нисколько  не  молчит,
Хотя  ее  на  время  искривляют.
Но  в  хаосе  событий,  малых  и  больших
Она  дорогу  честно  продолжает.

В  бесчестии  уходят  в  забытье
Те,  что  себя  богами  мнили.
Нимрод  до  наших  дней  пришел
Как  нарицательное  имя.

Царь  Вавилонии  –  Навуходоносор
Империей  могущественной  правил,
Но  для  других  примером  стал,
Что  и  над  ним  была  управа!

Семь  лет  траву  он  ел,  как  скот.
И  со  скотом  без  церемоний  содержался.
Рассудок  вновь  к  нему  пришел….
Ходящий  гордо  перед  Богом  усмирялся.

О  днях  тех  древних  узнаем  из  книг,
Которые    веками  не  менялись.
Истории  написаны  людьми,
Но  Автор  –Бог,  Своею  силой  правил.

События  описаны  для  нас,
Чтобы  историю  не  извращали.
В  конце  свидетельство  дано:
Никто  здесь  не  отнимет,  не  прибавит.    

Служители  истории  новейшей-
совершеннейший  отстой,
Все  почести  их  –  за  интриги  плата.
Никто  из  них  свободы  не  любил  –
Жизнь  на  коленях,  и  спина  горбата…

В  трясине  фальши,  лицемерной  суеты,
Где  нет  намека  к  чистому,  святому
Бал  правят  скоморохи  и  насмешники  –  попы,
Своей  разнузданностью  унижают  Бога.

Но,  к  счастью,  Бог  предвидел  наперед
Судьбу  обманутых  повстанцев:
Придет  пора,  и  правда  верх  возьмет  –
С  Земли  исчезнут  негодяи  и  мутанты  –  самозванцы.

Даниил  4:37  «Теперь  я,  Навуходоносор,  восхваляю,
превозношу  и  славлю  Царя  небес,
потому  что  все  его  дела  –  истина,  его  пути  –
справедливость  и  он  способен  смирить
ходящих  гордо».    
Откровение  22:18,19  «Я  свидетельствую  всякому,
кто  слышит  слова  пророчества  этого  свитка:
кто  прибавит  что-нибудь  к  этому,  то  тому  Бог  
прибавит  язв,  о  которых  написано  в  этом  
свитке,  и  кто  отнимет  что-нибудь  от  слов  
свитка  этого  пророчества,  у  того  Бог  отнимет
его  долю  в  том,  о  чем  написано  в  этом  свитке:
он  не  позволит  ему  есть  плоды  с  деревьев
жизни  и  войти  в  святой  город».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013

ПАРАДИПЛОМАТИЧЕСКИЕ ОТНОШЕНИЯ (Странный дипломат «ж» в Украине)

Россия  славилась  умом,
Порой  жестокостью  упрямой.
Порой  посол  излишне  пил,
Но  делу  это  не  мешало.

Мы  уважаем  всех  людей.
И  каждый  человек  имеет  право…
Как  радует  нас  параолимпийский
           мужественный  люд!
Их  подвиги  приносят  славу.

Всему  свое  и  место  и  пора.
И  почерки  свои  мы  не  меняли.
Но  никогда,  и  никогда
Шутов  в  послы  не  посылали!

P.S.
             Вот  дауны    иммитируют  концерт  –
             Все  клавиши  –  различными  цветами.
           --  Он  без  конспекта  выдает  такую  блажь,
             Что  юмористы  скромно  замолчали….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013

ХУРТОВИНА

Мете  хурделиця,  дороги  замітає.
Все  закриває  біла  пелена.
Чарівна  мить,  здається,  все  пропало…
Та  знов  природа  барвами  сія.

Знов  сонце  обігріє  землю.
Загляне  в  кожен  непривітний  кут.
Розвіє  темряву  і  морок,
Невігластво  і  заздрість  пропадуть.

Раби  гріха  побачать  світло.
Пітьма  вже  не  огорне  їх.
Пізнають  люди  дурисвітів
І  в  мирі  житимуть  без  них!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013

ФАТУМ ДОЛІ (На вірш «Крик душі» Надії Свинар)

Мені  в  дитинстві  циганка  сказала,
Що  буду  я  великий  чоловік.
Тому  батьки  до  школи  не  повели,
Я  свині  пас  і  голову  беріг.

Заледве  на  «права»  спромігся,
Але  читати  ще  не  вмів.
Тому  із  ременем  безпеки  не  стикався,
Бо  твердо  знав:  великим  шлях  гладкий!

Контузія  була  середня…
Бо  ж  голова  –  суцільна  кість.
Тепер  з  якогось  дива  пишу  вірші.
Не  вірю  в  долю,  як  було  колись.

О  доле,  доле  !  Де  знайти  циганку,
Шукаю  вже  її  багато  літ…
Як  просто  нам  надіятись  на  долю,
А  злидні  без  прохань  уже  біля  воріт.

.  Фаталізм  —  це  концепція,  згідно  з
 якою  всі  події  визначаються  божест-
венною  волею  або  якоюсь  силою,  
вищою  від  людини,  а  кожна  подія  
мусить  відбутись  саме  так,  як  вона  
відбувається,  тому  що  була  
визначена  наперед.(  Небіблійне  вчення.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013

ДО ЖІНОЧОЇ НАУКИ (На вірш «Наука для жінок» Автор горлиця)

Гарні  жарти  –  небилиці.
Часом  душу  веселять…
Та  коли  не  знаєм  правди,
Все  виходить  в  нас  не  так.

Помічниця  чоловіку,
Створена  з  його  ребра.
Мала  шану  і  повагу,
Бо  єдиною  була….

Мала  розум  без  дефектів,
Мала  простір,  вічний  час.
Та  на  підлість  сатанинську
Двоє  піддались  нараз!

Коли  ж  треба  відповісти,
Перед  Богом  дати  звіт…
Тут  Адам  кива  на  жінку  :
«Що  подала,  те  я  їв»

Жінка  теж  відповідала,
Ніби  розуму  нема:
«Змій  –  спокусник  дав  пораду,
Я  хотіла  лиш  добра».

Проминули  дні  негоди,
Божий  Син  прийшов  у  світ.
І  щоб  людство  не  пропало,
Дав  науку  він  для  всіх.

Так,  Павло,  святий  апостол
У  листі  до  коринфян
Християнам  як  вимогу
Розпорядок  розказав  -

«Хочу  ж  аби  всі  ви  знали:
Мужу  голова  –  Христос,
Жінці  голова  –  мужчина,
Голова  Христові  –  Бог.

Цей  Закон  для  всіх  незмінний,
Непослушних  судить  Бог.
Як  посудині  слабішій,
Мамі,  жінці  –  і  пошана,  і  любов!

1  Петра  3:7  «  Ви,  чоловіки,  
продовжуйте  жити  з  ними  так
 само,  керуючись  знанням,  і  
віддавайте  їм  пошану  як  посудині  
слабішій,  жіночій,  бо  і  вони  є
 спадкоємицями  незаслуженого
 дару  життя;  і  тоді  не  буде  
перешкод  вашим  молитвам.

1Коринфян  11:3  «Хочу  ж,  аби  ви  
знали:  кожному  чоловікові  голова
—  Христос,  жінці  голова  —  чоловік,  
а  голова  Христові  —  Бог.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013

В ПОЛОНІ БАЙОК

Івана  14:28  «Ви  чули,  що  я  вам  
сказав:  я  йду  і  повернуся  до  вас
.  Якби  ви  справді  любили  мене,  
то  раділи  б,  що  я  йду  до  Батька,
 оскільки  Батько  більший  від  мене.

І  не  лише  для  розумів  дітей.
Дорослі  теж  страждають  від  брехні  і  міфів
Їм  «ангел  світла»  дав  такі  сумні  знання,
Котрі  від  правди  хилять  в  темінь    непросвітню.

Вчення  про  «Трійцю,  пекло  і  безсмертя  душ»
Ніяк  не  признане  у  Божім  Слові.
Просякнуті  неправдою  міфічних  настанов
Не  мають  спільного  із  Божою  любов’ю.

Бог  щирих  всіх  застерігав  :
Щоб  відділитися  від  витівок  Лихого.
«Нечистого  вже  більше  не  торкайсь,
Тоді  вас  прийму,  будете  Моїм  народом».

Івана  17:20,21  «  Та  прошу  не  лише  за  них,
 а  й  за  тих,  хто  повірить  у  мене  завдяки
 їхньому  слову,  щоб  усі  вони  були  одне:  
як  ти,  Батьку,  перебуваєш  в  єдності  зі  мною,  
а  я  —  в  єдності  з  тобою,  так  нехай  і  вони  
будуть  в  єдності  з  нами.  Тоді  світ
 повірить,  що  мене  послав  ти.»

2  Коринфян  6:16  «Крім  того,  що  спільного
 між  Божим  храмом  та  ідолами?  Адже  ми  
—  храм  живого  Бога,  який  сказав:  «Буду
перебувати  серед  них  і  ходитиму  серед  
них.  Я  буду  їхнім  Богом,  а  вони  будуть
 моїм  народом».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013

ХРЕЩАЄТЬСЯ…А РОЗУМ СПИТЬ

Щойно  відсвяткували  «Рождество»,
Котре  відбулось  тисяч  років  тому.
І  вкотре  уповають  над  Дитям,
У  ясла  і  в  колиску  повертають.

«Рождається»  --  діагноз  і  пароль,
Процес,  що  не  міняється  ніколи.
Немов  наївним  невтямки,
Що  Він  вже  Цар,  на  Божому  престолі.

Хрещається    у  тридцять  літ
Досягши  віку  зрілої  особи.
Коли  цілком  осмислити  зумів,
Що  все  життя  служити  буде  Богу!

І  Божий  дух  в  цей  час  зійшов,
Як  голуб  опустивсь  на  Нього.
І  ангел  голос  Божий  передав:
--Це  Син  улюблений,  що  Я  Його
вподобав!

Хто  голос  цей  до  серця  взяв,
Хто  відгукнувсь  на  Божу  волю?
«ОСАНА!»  будуть  всі  вітать…..
І  розіпнуть  в  догоду  Злому….

Сьогодні  свята  –  ритуал  хмільний.
Син  Божий  не  навчав  такого.
І  Слово  Боже  свідчить  проти  тих,
Хто  на  словах  лиш  служить  Богу.

1Коринфян  8:5-8.  «Бо  хоча  і  є  ті,  
кого  називають  «богами»,—  чи  то
 на  небі,  чи  на  землі,—  адже  існує  
багато  «богів»  і  багато  «го́сподів»,  
але  для  нас  лише  один  Бог,  Батько,  
від  якого  з’явилося  все  і  для  якого  ми
 живемо,  а  також  один  Господь,  Ісус
 Христос,  через  якого  все  з’явилося  і  
завдяки  якому  ми  живемо.    Однак  
таке  знання  мають  не  всі,  бо  дехто  
все  ще  тримається  звичаїв,  пов’язаних
 з  ідолопоклонством,  і  дотепер,  
споживаючи  їжу,  вважає  її  пожертвуваною
 ідолу;  і,  оскільки  сумління  таких  людей  
слабе,  воно  стає  нечистим.    Проте  їжа  
не  може  принести  нам  Божого  схвалення.
 Бо  якщо  ми  не  їмо,  то  нічого  не  втрачаємо,  
і  якщо  їмо  —  нічого  не  здобуваємо.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013

«ЛЕГЕНДАРНІ ПРОСВІТИТЕЛІ»

(19.01.2013  в  ранковій  радіопрограмі
першого  каналу  жіночий  голос  спромігся  
пояснити  традиційні  свята:  «Згідно  з
 Біблійною  легендою».

Юродиві,  відсталі  дилетанти
Ведуть  загублений,  зневірений  народ.
Просвітою  свій  безум  називають
І  Слово  Боже  за  легенди  признають.

Самі  ж  намножили  традицій,
Поганські  звичаї  отруюють  життя.
Про  намір  Бога  людям  не  сказали  –
Він  на  Землі  відновить  Рай!

Сюсюкають  лиш  про  пусті  прикмети,
Докладно  вчать  як  витворить  «кутю».
Та  заповідей  Божих  відреклися,
«Святих»  намножили,  щоб  не  було  ладу.

Хто  Сина  Божого  представив  Богом,
І  «Отче  наш»  утратив  дійсну  суть.
Та  Божий  дух,  могутня  сила….
До  нині  імені  їй,  як  особі,  не  дадуть!

Обряди  Сонцю,  новорічні  свята,
Порядок  хаосу,  наївний  ритуал.
Вогонь  «священний  від  Купала,
Вода  і  магія  освячення  «хреста».

Фольклор,  казкові  персонажі,
Енергія  від  гульбищ  і  розваг.
Розважності  і  роздумам  побожним
Немає  місця,  Божий  мир  пропав!

Якова  4:7-10  «Отож,  підкоріться  Богу  
та  протистаньте  Дияволу,  тоді  він
 утече  від  вас.  Наблизьтесь  до  Бога
 —  і  він  наблизиться  до  вас.  Очистьте  
руки  свої,  грішники,  й  серця  свої,  
нерішучі.  Сумуйте,  тужіть  і  плачте.
 Нехай  сміх  ваш  обернеться  на  жалобу,
 а  радість  —  на  смуток.    Упокоріться  
перед  Богом,  і  він  вас  підвищить.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013

ПРЕДЕЛ ПРОЧНОСТИ

Растерянное  чувство  верности  Отчизне.
Что  ни  герой,  то  снова  невпопад.
Как  хочется  узреть  живых  примеров,,,
Классические    лишь  с  икон  на  нас  глядят.

Где  потеряли  мы  контакты  поколений
В  безудержном  галопе  перемен.
Нам  кажется,  вершин  уже  достигли,
А  в  самом  деле  –  терпим  от  измен!

Все  новые  вожди  и  пьедесталы.
И  «новый  мир»  на  горизонте  недалек.
Но  враг  невидимый  всем  вновь  и  вновь  мешает,
На  подвиги  напрасные  зовет.

Какие  мы  молебни  Богу  правим,
У  алтарей  прилежно  бьем  челом.
Отцы  святые  бесов  прогоняют,
Но  в  мире  не  уменьшилось  врагов!

Род  человеческий  переступил  пределы  –
Кто  нынче  жизнью  дорожит?
Кто    смеет    прикрываясь  Богом,
Себе    подобных    молча    истребить!

Кто  ненависть  хвалил,  как  подвиг,
Всем  чувствам  человека  вопреки?
Ужель  мы  не  нашли  пути  другого,
Тропою  гнева  надо  ли  идти?

Как  жаль,  теряем  облик  Человека.
В  порыве  гордости,  не  брезгуя  ничем,
Не  обуздав  животное  начало
Погубим  Землю,  и  себя  затем.

Но,  к  счастью,  Бог  предупредил  нас  –
Людским  порокам  есть  предел:
Всех,  кто  коварно  губит  Землю,…
Постигнет  их  такой  удел!

Откровение  11:18  «Но  народы
разъярились,  и  пришел  Твой  гнев
и  назначенное  время  судить  мертвых,
дать  награду  Твоим  рабам,  пророкам,
и  святым,  и  боящимся  Твоего  имени,
малым  и  великим,  и  погубить  тех,
кто  губит  землю.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013

НЕ В РИТМІ ДЖАЗУ (На вірш «Не під джаз»/ Автор ziro4ka. )

Світ  намагається  втиснути  в  розмір  свій.
 Щоб  встояти,потрібно  знати  пощо.
 Коли  ми  в  серці    ненавидим    зло,
 На  манівці  не  пустимось  нізащо.

 Ми  не  самі,  бо  з  нами  Бог,
 Творець  величного,  святого.
 Минають  будні  непробудних  мас.
 Лиш  праведним  в  майбутнє  є  дорога.

 Всі,хто  навчаться  оминати  зло,
 Не  дасть  своє  життя  мамоні...
 Самі  побачать  --  вихід  є!
 Ми  навчимося  жити  у  любові.

 Дії  апостолів  10:34,35  "34  Почувши  це,
 Петро  відкрив  уста  і  сказав:  «Я  бачу,  
що  Бог  дійсно  неупереджений  і  в  
кожному  народі  йому  до  вподоби  той,
 хто  боїться  його  та  чинить  праведність."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013

ОСІННІЙ МОРОК (На вірш «Була надворі люта осінь» Автор toma)

Нас  обдурили  міфом  про  богів.
Жорстока  казка,  що  іде  від  Злого.
Той  ангел  проти  Бога  сам  повстав…
Відтоді  в  світі  морок  і  тривога.

Він  перший  –  вбивця  і  брехун.
Людей  обманює  донині.
Релігій  тисячі  створив,
Щоб  правду  від  людей  закрили.

Коли  Син  Божий  до  людей  прийшов,
Його  зустріли  слуги  Злого.
Лиш  одиниці  за  Христом  пішли,
Обдурені  ж  не  служать  більше  Богу.

Не  здатні  миру  досягти,
Бо  гордість  засліпила  розум.
Усе,  що  Бог  дав  як  Закон,
Зневажене  зіпсутим  людським  родом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013

СЛІПІ ПОВОДИРІ

Як  блудники  ховають  свій  обман  –
Ніколи  вдень  не  ходять  разом.
Та  сутінки  не  скриють  наготи,
Приходить  час,  і  настає  розплата.

Хто  заховає  від  допитливих  очей
Жагучий  погляд,  ту  саму  розмову.
Те,  що  здається  скритим  від  усіх
Саме  про  себе  вже  кричить,  а  не  говорить.

«Земні  царі  чинили  з  нею  блуд»,
Коштовні  шати  стали  дарувати.
Альянс  корисний  із  усіх  сторін  –
Відкрито  стали  прославляти.

Між  депутатів,  що  ведуть  народ
Ченці  у  ризах,  ніби  Божі  слуги.
Та  голосу  ніяк  не  чути  їх
Щоб  зупинити  безлад  та  наругу!

Вже  недомовки  зникли  враз.
Одна  широка  в  них  дорога.
Бо  помисли  і  цілі  –  ті  самі:
Людей  провадити  до  «  щастя  і  до  Бога».

Святі  отці  всенощно  на  посту  –
Щодень  про  подвиги  святих  уміють  говорити.
І  Святотроїцький  державний  монастир
Не  припиняє  нам  про  біди  голосити.

«Бог  не  забуде  подвиг  ваш,
Коли  в  безвиході  пришлете  допомогу»
Бо  нині  гроші  лиш  рушійне  джерело  –
Нема  різниці  –  злодій,  чи  убогий.

Ті,  хто  б  хотів  допомогти,
Самі  у  злиднях  вік  свій  коротають.
Ті  ж,  що  мільйони  виграли  в  лото,
У  іншім  світі,  про  біду  не  знають…

Через  апостолів  Бог  попередив  багачів,
Що  їх  маєтки  конче  зрадять.
Та  нині  церква  з  ними  заодно…
У  розкошах  попи  на  добре  не  порадять.

Розкішні  лімузини  не  спасуть,
Слова  повчальні  зайві  для  народу.
Щоб  Слово  Боже  до  людей  нести,
З  очей  своїх  найперше  заберіть  колоду!

Ви  добре  «водите  Козу»…
І  звізди  здатні  майструвати.
Вертепи,  що  з  часів  поган,
Народ  не  відучили  шанувати.

Яка  освіта  і  наука  ?...
Середньовічний  балаган.
Стабільний  морок  беззаконня,
Де  сила  і  мамона  –  Пан!

Яке  майбутнє  нас  чекає,
Коли  всі  погляди  назад…
Та  ж  наші  предки  Землю  боронили
Від  дикунів  –  сусідів,  темних  мас.

Кого  боятися  нам  нині,
Хіба  що  власних  «бджолярів».
Своїх  міністрів  і  банкірів,
Своїх  сліпих  поводирів!

Якова  5:1-3  «А  тепер  послухайте  ви,  багачі:
 плачте  й  завивайте,  бо  нещастя  насуваються  
на  вас.    Ваші  багатства  зігнили,  а  вбрання  
ваші  поїла  міль.  Ваше  золото  й  срібло
 поіржавіло.  І  ця  іржа  буде  свідченням  проти  
вас  та  роз’їсть  вашу  плоть.  Те,  що  ви  
назбирали  в  останні  дні,  подібне  до  вогню.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013

МЕЗИМ — ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ (Каліки)

Дійшли  до  ручки  «Київські  п’явки»  --
Продажна  і  безглузда  медицина.
Щоби  народ  добити  до  кінця,
Рекламу  на  екранах  помістили:

Чим  здивувати  зарубіжних  жирунів,
Як  розпродати  всю  непотріб  і  свинину….
Дають  пораду  біснуваті  глитаї:
Надмірні  оргії  облегчуйте  з  «Мезимом»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013

ПІЗНЕ РОЗКАЯННЯ (На вірш «К сожалению, лишь со смертью» Є. Юхниці)

Не  даремно  Бог  нам  радить:
 Щоб  запізно  не  жаліти  --
 Мусимо  так  само  щиро
 Ворогів  своїх  любити.

 Кожен  той,  хто  ненавидить,
 Сам  собі  копає  прірву.
 Все  життя  його  у  жовчі,
 В  зависті,  всім  непотрібній.

Ми  ж  від  ближнього  не  кращі,
Не  шукаймо  в  нього  вади.
Так  уникнем    ворожнечі,
Всіх  непорозумінь  і  зради.

Луки  6:37  «Більш  того,  перестаньте  
судити  —  і  ніколи  не  судитимуть  вас,  
перестаньте  осуджувати  —  і  ніколи  не  
буде  осуджено  вас.  Завжди  прощайте  
—  і  буде  прощено  вам.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013

РЯЖЕНЫЕ С КОЗОЙ

Как  мы  сроднились  с  пустословием  напрасным,
Как  дороги  нам  сказки  наяву!
Мы  обещаньями  живем  и  дышим.
Всю  без  разбора  почитаем  старину.

Прогресс  для  нас  –  одно  унынье,
В  безумном  темпе  коротаем  жизнь.
И  возгласы  о  мнимом    возрожденьи:
Забудь  о  всем,  надейся  и  молись…

Попы,  конечно,  преуспели…
В  мамоне,  в  роскошах  мирских.
Нам  говорят,  что  знают  Бога,
Но  роскошью  невежд  несет  от  них.

Мы  с  удивленьем  замечаем:
Исчезли  идеологи  и  трепачи…
Наверное,  надели  скромно  рясы,
Народ  забитый  все  равно  молчит.

Им  требники  –  инструкции,  как  воздух.
Каноны  берегут  их  роскошь  и  покой.
Традиции  –  прелестнейшая  штука  –
Закроют  рот  толпе  невежд  любой.

О  святости,  о  равенстве  болтают.
В  нарядах  золоченных  «весть  несут».
Народ  о  Боге  ничего  не  знает….
Все  тайною  закрыто,  ожиданьем  чуд.

Для  радости  и  близости  к  «святому»
Обряды  строго  берегут:
Коза  и  Черт,  и  Ряженые  вместе,
Всех  забавляют,  выдавая  всю  их    суть!


Тре́бник  -  православная  богослужебная  книга,  содержащая  тексты  церковных  служб  и  изложение  порядка  совершения  треб  —  частных  молитв  и  церковных  обрядов,  совершающихся  по  требованию  (отсюда  название)  отдельных  верующих…
ВОИНСКИЙ  ТРЕБНИК
 По  изданию:  М.,  Сретенский  монастырь;  "Новая  книга";  "Ковчег",  1999.
Последование  молебнаго  пения  ко  Господу  Богу,  певаемаго  во  время  брани  против  супостатов,  находящих  на  ны.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  18  Кб.)
Чин  освящения  воинскаго  знамения,  еже  есть  хоругви,  и  воем  благословения  на  брань.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  15  Кб.)  *
Чин  благословения  воинских  оружий.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  7  Кб.)  *
Чин  освящения  колесницы.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  6  Кб.)  *
Чин  благословения  в  путешествие.    (Документ  Word  в  RAR-архиве  13  Кб.)  *
Чин  благословения  новаго  корабля  или  лодии.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  8  Кб.)  *
Чин  благословения  воднаго  судна  ратнаго,  на  сопротивныя  отпущаемаго,  единаго  или  многих,  и  благословения  воином  в  них  плыти  хотящым.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  12  Кб.)  *
Чин  освящения  самолета.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  7  Кб.)  *
Чин  благословения  в  воздушное  путешествие.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  12  Кб.)
Чин  освящения  новаго  дома.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  13  Кб.)  *
Чин  поминовения  о  православных  воинех,  и  о  всех  за  веру  и  отечество  на  брани  убиенных.  (Документ  Word  в  RAR-архиве  17  Кб.)  *  

Акафист  иже  во  святых  отцем  нашим  Герасиму,  Питириму  и  Ионе,  святителем  Великопермским
Служба  о  умножении  любве,  и  искоренении  ненависти  и  всякия  злобы  (Документ  Word  в  RAR-архиве  7  Кб.)  *
Суть  -  самое  главное  и  существенное  в  чем-либо.  …  Явление,  в  свою  очередь,  рассматривалось  как  видимый,  иллюзорный  образ  вещей  или  как  то,  что  существует  лишь  "по  мнению".
galactic.org.ua›clovo/p-c8.htm

Матфея  26:52  «Тогда  Иисус  сказал  ему:  «Верни  свой  меч  на  место,  потому  что  все,  кто  возьмут  меч,  от  меча  и  погибнут».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013

ОДНОКЛАСНИКУ (На вірш "Однокласнику" Левчишина В. )

Галопом  проскакали  дні  щасливі.
 Не  зчулись  ми,  а  вже  смеркає.
 Коли  склероз  не  завітав  у  мозок,
 Ми  мали  би  мудрішати  з  роками.

 Та,  видно,  час  для  нас  спинився.
 Живемо  тим  самим  --  байками.
 Щоразу  ходимо  по  кругу,
 В  душі  зостались  дітлахами.

Додаємо  собі  заслуги,
Здається,  були  більш  реальні.
Не  маєм  що  сказати  внукам  --
Повчання  наші  всі  банальні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013

КОЛЯДА З КОЗОЮ

Ми  нація  з  корінням  гордим
Ми  не  лякались  дурману.
Водили,  водим  і  водити  будем
Улюблену,  прославлену  КОЗУ

У  нас  широкий  спектр  героїв.
І  місце  кожному  знайдем.
В  традиціях  зуміли  примирити
Все  що  до  нині  нам  «святе»…

Що  нас  турбує  якнайбільше
Коли  наблизилось  «Різдво».
Як  ми  згадаєм  про  Ісуса,
Коли  у  стресі  живемо.

Проблема  вимушених  подарунків,
Пустих  солодких  побажань.
Реклама  всього,  чим  живе  торгівля  –
Затія  тих,  хто  про  Христа  й  не  знав.

Син  людський  душу  дав  свою  як  викуп.
Про  смерть  свою  він  наперед  звіщав.
Усе  життя,  що  на  землі  провів  Він
Про  день  народження  ніколи  не  згадав!

Попи  лукаві  в  темноті  не  вміли
Народу  правду  донести:
Поганські  свята  демонічних  «сатурналій»
В  обряди  церкви  необачно  завели.

Сьогодні  тішаться  «вертепом»  --
Безглуздям,  де  завідома  обман.
Зорю,  що  послана  від  Злого
На  всі  лади  хвалять  і  возвишають  там.

Та  «зірка»  чаклунів  привела
До  Ірода  –  противника  Христа.
Дітей  невинних  масово  згубили….
Та  Сина  Бог  не  для  того  послав.

Бог  Коляда  –  бог  торжества  і  миру  –
Слов’яни  древні  святкували  Сонця  круг.
Його  народження  обрядами  хвалилось,
Нечистий  був  присутній,  наче  друг.

До  нині  ми  ще  не  дізнались
Чи  Богу  служим,  чи  ганебній  марноті.
Байками  живемо,  духовно  блудим…
Народ  живе  в  облуді,  в  темноті!

Римлян    10:1-4  «Брати,  я  від  усього  серця  бажаю,  щоб  вони  спаслися,  і  благаю  про  це  Бога.  Свідчу  їм,  що  вони  намагаються  ревно  служити  Богу,  але  їхня  ревність  не  узгоджується  з  точним  знанням  про  нього.    Бо,  не  знаючи  Божої  праведності  й  намагаючись  встановити  власну,  вони  не  підкорились  праведності  Божій.    Кінець  же  Закону  —  Христос,  щоб  кожен,  хто  вірить,  міг  досягти  праведності.»

(Коляда  —  бог  торжеств  и  мира,  которого  древние  славяне  чествовали  в  день  зимнего  солнцестояния  (22  декабря).  Накануне  дети  собирались  колядовать  под  окнами  богатых  крестьян,  величали  хозяина  в  песнях,  твердили  имя  Коляды  и  просили  денег,  сладостей  и  т.  д.  Обряды  проводились  в  виде  гаданий,  переодеваний  в  зверей,  чертей  и  прочей  нечистой,  розыгрышей,  сопровождались  песнями  и  музыкой.  Коляда  —  божество  веселья,  поэтому  его  зазывали,  кликали  в  новогодние  праздники  толпы  молодежи.    Неотъемлемым  атрибутом  празднования  является  звезда  на  шесте.  Но  эта  звезда,  возможно,  появилась  позже  —  после  того  как  вместо  чествования  Коляды  было  введено  празднование  Рождества  Христова  как  символ  Вифлеемской  звезды,  возвестившей  о  рождении  Иисуса  Христа.
Одночасно  коза  –  це  символ  воскресіння  предків;  алегоричний  образ  чорта,  за  його  образом  і  подобою;  символ  малозначущості,  скептицизму  і  недовіри;  емблема  людини,  на  яку  постійно  "звалюють"  чужі  провини.  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2013

МАКСИМУ

Каким  бы  Бог  не  наградил  талантом,
Не  забывай,  Ты  все  же  скоморох:
Удел  паяцничать  и  насмехаться  –
Для  праздной  публики  служить  шутом.

Как  много  масок  в  карнавале  жизни.
Всех  их  меняешь  быстро  и  легко.
Но  публика  в  восторге  не  сумела
Твое  увидеть  личное  лицо…

Твой  цех  ликует  в  почестях  и  славе,
Ему  законы  Мельпомена  создает.
Мораль  со  скидкою  совсем  не  удивляет,
В  лукавом  мире  все  это  пройдет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2013

ПУСТІ ПОБАЖАННЯ

Чому  при  ваших  побажаннях  
Немає  миру  і  добра.
Чи  ваші  наміри  нещирі,
Чи  то  лишень  пусті  слова?

Відверті  тільки  поза  очі,
Лукавимо  в  присутності  когось.
Бо  правди  слухати  не  хочем,
Бо  тої  правди  боїмось.

Навчились  легко  обіцяти,
Та  слово  ваше  без  ціни.
Ви  знаєте  самі  напевно,
Що  не  засвідчать  вам  вини.

Пишаємось  порожнім  красномовством.
Даремні  влесливі  слова.
Та  пальцем  навіть  не  порушим,
Щоб  користь  з  них  якась  була.

Бездомним  кажем  –  «їжте,  грійтесь»,
Для  вигоди  влаштуємо  намет.
А  судді,  що  життя  їх  змарнували
Вини  не  чули  і  не  чують  дотепер.

Закони,  бач,  недосконалі…
А  вам  підходять  і  такі.
Цілу  Країну  обікрали,
Збоченці,  казнокради,  глитаї.

В  церквах  у  масках  преподобних,
Між  розкішшю  «святих  отців»
Позуєте  перед  брудним  екраном
В  догоду  тим,  хто  люд  весь  обдурив.

Та  правосуддя  вже  чекає.
Ще  час  є  щоб  спинити  гріх.
Залиште  ігрища  нечесні  –
Бог  конче  нас  розсудить  всіх.

Якова  2:15-17  «  Якщо  брат  чи  сестра  не
 має  у  що  вдягнутися  або  ж  з  дня  на  день
 їм  не  вистачає  їжі,    а  хтось  із  вас  скаже:
 «Ідіть  з  миром,  грійтесь  та  їжте  досита»,  
але  не  дасть  необхідного  для  тіла,  то  яка
 користь  від  цього?    Так  і  віра,  якщо  не
 має  вчинків,  сама  по  собі  мертва.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2013

ПОЭТАМ ГОДЫ КОРОТАЮТ (На стих "Поэты гибнут на дуэли" Г. Добровольского)

Когда  пером  вооружился,
Пистоль  и  шпага  ни  к  чему.
Твой  пылкий  ум  задет  коварством  –
Будь  снисходительным  к  нему.

Ты  вряд  ли  в  мыслях  безупречен.
И  словом  ранить  норовишь.
Подумай,  прежде  чем  беспечно  
На  суд  свое  творение  явишь.

Поэт  не  призван  драться  в  одиночку,
Кутить  в  прокуренных  махоркой  кабаках,
Чтоб  угождать  толпе  неблагодарной…
Всего  спокойней  ей  твой  неподвижный  прах!

Когда  от  Бога  дар  имеешь,
Способен  мысли  выразить  стихом,
Спеши  к  добру  с  любовью  приложиться,
Чтоб  о  напрасности  не  сожалеть  потом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012

ЛОГІКА САТУРНАЛІЙ

В  сучаснім  світі  логіка  чомусь  відсутня.
Дарма,  що  у  людини  розум  –  вище  надбання.
На  тисячі  питань  не  здатні  відповісти
І  в  хаосі  живуть  ідучи  навмання.

Ті,  хто  в  претензіях  на  розум  і  розважність
У  світі  власних  вимислів  живуть.
Наївних  тягнуть  у  своє  безумство,
Традиціями  і  бар’єрами  ці  жертви  стережуть.

Як  сумно,  в  кожному  народі
Є  каста  дурисвітів  –  волоцюг,
Що  ненависть  плекають  до  чужого,
Тримають  в  рабстві  власний  люд.

Закони,  що  сприяють  беззаконню
Завідомо  включають  хибний  глузд.
Політики  і  судді  сорому  не  знають,
Своїм  життям  у  розкошах  живуть.

Зневірені  в  правдивості  релігій,
Розгублені  абсурдністю  учень…
До  Біблії  простих  не  допустили,
Байками  заслонили  ясний  день!

Нема  любові  поміж  люду:
Нестримні,  горді  і  пусті.
Насмішники  їм  голови  морочать,
Нема  поваги  до  сім’ї.

Реальність  і  фантазії  сплелись.
Убогий  розум  вже  не  здатний  розпізнати.
Приречені  на  хаос  без  кінця
Життя  у  ейфорії  мусять  коротати.

У  кожнім  краї  свій  окремий  «новий  рік»
Наука  тут  і  логіка  безсилі.
Все  зводиться  до  оргій  і  розваг
З  нагоди  циклу  оберту  Світила.

Все  раптом  стане  на  круги  свої  –
Субординація  свята  і  нерушима….
А  поки  Вівці  і  Вовки  хмільні
У  карнавалах,  всі  в  однім  пориві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2012

ВИСТРАЖДАНЕ ПОБАЖАННЯ

Бажання  мої  засюсюкані,
Ще  з  дитинства  казками  затюканий.
Мої  мрії  чомусь  нереальні,
Мої  подвиги  –  теж  пренатальні.

Перезрів  я  з  роками  в  цій  казці.
Дзеркалами  кривими  скривився,
Побажаннями  щастя  упився…..
Хоч  би  хтось  на  це  прямо  дивився.

Як  набридли  шляхи  віртуальні,
Байкарі,  що  грабують  реально…
В  забутті  і  в  полоні  мамони
Роблять  все,  щоб  сидіти  на  троні.

Їм  майбутнє  цілком  ні  до  чого  –
Аби  видертись  нині  угору…
Завтра  буде,  що  буде  –  не  знаєм.
Тому  в  казці  живем,  всім  бажаєм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012

ПРОРОК

Ми  ділимось  припущеннями  необачно
Виходимо  за  межі  глузду  навмання.
Бажання  здивувати  інших
Доводить  до  нечесного  життя.

Кого  ми  називаємо  пророком  –
Усіх,  хто  лестить  вуха  нам,
Хто  бажане  нам  видає  за  дійсне,
Дарма  що  то  пусті  слова.

Сама  людина  немічна  і  квола,
Не  знає  що  буде  за  мить.
Тому  звертає  погляд  свій  угору,
Клянеться  небом,  чарами  манить.

Що  знаєм  ми  про  сферу  духів
Крім  таємничих  небилиць  –  байок,
Окрім  фантазій  несусвітніх…..
Хіба  що  сповістив  нам  Бог.

Творець  про  намір  Свій  говорить,  
І  не  відмінить  вже  ніяк:
«Людина  буде  жити  вічно,
Земля  є    місцем  для  життя».

Щоб  людство  в  цім  не  сумнівалось,
Бог  вибрав  тих,  хто  сповіщав  братів.
Усе  докладно  в  книгах  описали,
Написане  незмінне  упродовж  віків.

Пророцтва,  що  від  Бога,  збулись:
Імперії  пішли  у  небуття.
Царі  зухвалі,  що  Його  не  знали,
Потоплені  у  морі,  мов  сміття!

Події  нинішні  нас  часом  непокоять.
Страшать  «прогнозами»  удаваних  знавців.
Окультні  слуги  пантеличать  розум,
Прибульцями  лякають,  «війнами  світів».

Та  все  це  –  марні  сподівання,
Ілюзії,  що  страшать  простаків.
То  методичне  зле  відволікання,
Щоб  голову  підняти  хтось  не  смів.

Пророцтва  Біблії  говорять  про  наш  час.
Ми  бачим  їх,  бо  поряд  них  живемо.
Людина  не  зупинить  хід  подій,
А  зрозуміти  –  мусить,  треба!

Про  сильні  землетруси  написав  Лука.
Слова,  що  чув  від  Господа  Ісуса.
Крім  них  ознаки  інші  будуть  водночас.
Хто  має  розум,  нашорошить  вуха.

Марко  приводить  сказане  Христом,
Що  «буде  голод»…дивно  комусь  слухать,
Та  факти  свідчать  саме  про  таке:
Людська  байдужість  –  голод  і  розруха!

Хвороби  не  бояться  меж,
Нема  для  них  бар’єрів  ні  кордонів.
Старі  хвороби  і  нові  й  нові
На    жертву  забирають  міліони.

Найбільш  страшні  проблеми  голови,
Зіпсутий,  нездоровий  розум.
Природної  любові  бракло  всім  –
Насильство  і  жорстокість  всіх  тривожить.

Нема  господарів  Землі,
Хижацьке  нищення  природи.
Забруднене  довкола  все…
Як  зупинити  цю  страшну  негоду?

Щоб  припинити  гріх,  щоб  зникло  зло
Повинен  кожен  чесно  відповісти:
До  чого  серце  схилене  його  –
Бог  не  залишить  на  землі  нечистих.

Новину  добру  хай  почують  всі.
І  особисто  будуть  вибирати.
Нема  тут  ні  царів,  ані  рабів  –
Звіт  перед  Сином  Божим  мусять  дати!

2  Тимофія  3:1-5  «Тож  знай,  що  в  останні  дні  прийдуть  скрутні  часи,  коли  жити  буде  дуже  важко.  Бо  тоді  люди  будуть  самолюбні,  грошолюбні,  чванливі,  пихаті,  сповнені  зневаги,  неслухняні  батькам,  невдячні.  Вони  не  виявлятимуть  відданості,    не  матимуть  природної  любові,  самовладання,  не  йтимуть  на  жодні  поступки,  не  любитимуть  великодушності.  Крім  того,  люди  будуть  жорстокі,  наклепники,    зрадники,  свавільні,  горді,  вони  любитимуть  задоволення,  а  не  Бога    і  лише  будуть  робити  вигляд,  що  виявляють  відданість  Богові,  але  зречуться  її  сили.  Відвертайся  від  таких.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2012

НЕМА ТАКОГО (На вірш «Хвала тому…» Лидии Науменко)

«Хвала  тому…»  --  нема  такого,
Хіба  могила,  постамент.
Ті,  хто  горів  в  Афганістані
Нікому  не  потрібні  вже.

Ми  власну  совість  загубили,
Купити  нас  –  нема  проблем.
Чекаємо  героїв  славних,
Самі  ж  по  течії  пливем.

Немає  вчинків  незначущих.
Хто  безпринципний  у  малім,
Не  може  у  великім  бути  вірним….
Народ  плекає  власних  королів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2012

ВЕЧІР

В  природі  все  доцільне  і  просте.
На  кожну  справу  влучний  час  приходить.
Натомлена  трудами  цілий  день
Людина  відпочинку  просить.

Пора  інтимних  сподівань,
В  сімейнім  колі,  в  колі  друзів….
Бринять  мелодії,  пісні  –
Все  оживає  у  духовнім  крузі.

Ми  пізнаємо  принципи  буття  –
Тернистий  шлях  і  непроста  дорога.
І  тихий  вечір  в  роздумах  про  мир
Дає  нагоду  наближатися  до  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012

ЗИМА

Зима  свою  красу  несе
Коли  природа  спить  і  сили  набирає.
Розкішні  барви  білих  покривал….
В  задумі  ліс,  могутній  вже  дрімає.

Життя  не  припиняється  ніяк,
Лишень  на  хвильку  стане  відпочити.
Щоб  силою  новою  в  променях  весни
Весь  простір  знов  заполонити.

То  час  екзамену  для  всіх  створінь.
І  кожен  наперед  повинен  припасати.
Не  встоїть  ледар  в  час  скрутний  –
Сам  мусить  час  важкий  долати.

Коли  зима  приходить  у  житті,
Багато  хто  без  рідних  і  без  дому.
Минули  швидко  радісні  літа  …
Хто  їх  зігріє  у  студенну  пору.

Стоять  намети  для  бездомних  злидарів.
Хто  їх  привів  на  фінішну  дорогу.
Та  чашка  чаю  і  голодний  бутерброд
Не  змінять  їх  трагічну  долю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012

ХРЕСТ (Стовп мук)

У  лютій  зависті  злоба  без  меж.
Нелюдський  вираз  підлої  зневаги.
Впиватись  муками  невинних  жертв,
Над  прахом  ритуалами  знущатись.

В  сім’ю  людей  смертельний  гріх  ввійшов.
І  ненависть  переросла  у  вбивство.
Відтоді  не  зупиниться  ніяк  –
Земля  в  крові  і  шириться  злочинність.

Насильство  родить  новий  гнів,
Клекоче  помстою  зіпсутий  розум.
І  вже  життя  втрачає  сенс,
Ніхто  в  цій  справі  не  поможе….

Як  розірвати  той  порочний  круг,
До  думки  людський  розум  пробудити.
Не  кликати  на  допомогу  смерть,
Людей  навчити  в  мирі  жити.

Звернімося  до  почуттів,  глибин  –
Звідкіль  в  нас  гордощі  і  пиха….
Хіба    не    творимо      самі
Князів  юродивих  на  втіху.

Приспали  рівністю  зівак,
Впрягли  у  непосильні  пута.
Забули  все,  що  є  святе…
Мораль  довели  до  розпуки.

Цей  глум  здалека,  з  тих  часів
Як  Боже  Слово  не  признали.
Людською  мудрістю  жили  –
Лукавий  їм  за  світло  правив.

Син  Божий  місію  сповнив,
Віддав  життя  за  викуп  люду.
На  третій  день  воскрес,  як  Цар
І  знову  в  небі  з  Батьком  Всемогутнім.

Хто  напоумив  римських  посіпак
Зневажити  Царя  Землі  і  Неба,
Залишивши  розп’яття  назавжди,
Немов  до  шибениці  поклонятись  треба.

Наш  Цар  живий,  бо  вічний  Бог.
І  Ім’я  Боже  –  сховок  всіх  покірних.
Летять  у  небуття  людські  байки,
А  Слово  Боже  назавжди  незмінне.

Не  буде  зло  тривати  без  кінця.
Потоп  Всесвітній  і  Содом  й  Гоморра  --
Безумним  попередження  пряме  :
Не  варто  зневажати  Бога!

Діїї  5:30  «  Бог  наших  прабатьків  
воскресив  Ісуса,  а  ви  його  вбили,
 прибивши  до  стовпа.»
Дії  10:39  «  І  ми  є  свідками  всього,
 що  Ісус  зробив  в  юдейському  краї
 та  в  Єрусалимі.  Незважаючи  на  це,
 його  погубили,  прибивши  до  стовпа»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012

ДІТИ З ВЕЛИКИМ ДОСВІДОМ (Пітер Пен – хлопчик, що не дорослішає)

Ми  і  надалі  залишаємося  дітьми.
Дарма  що  хтось  рахує  нам  роки.
Бо  розумом  наразі  ще  не  скріпли
І  легко  віримо  у  міфи  і  байки.

Ще  «Миколая»  і  «Мороза»  не  позбулись,
Хоча  догадуємось,  що  таких  нема.
Та  коли  б  раптом  їх  не  стало  –
Немає  казки,  все  життя  –  дарма!

Колись  ми  мріяли  про  світ  широкий,
Робили  перші  відкриття….
Так  мріялось  дорослішими  стати,
Пізнати  розкоші  сімейного  життя.

І  ось  вже  перед  нами  воля,
Самі  будуємо  і  побут  свій  і  дім.
Наївні  мрії  розступились….
Життя  дає  урок  –  ми  діти  в  нім.

Мов  човник,  у  безмежнім  морі,
Де  кожен  крок  –  падіння  і  політ,
Навколо  друзі  випадкові.
І  кожен  нас  навчати  норовить.

Минає  час,  знов  ходимо  в  садочок,
Нові  турботи  і  знання  нові.
Всього  нараз  нелегко  охопити:
І  вихователі,  і  вчителі,  і  лікарі…

Наступний  крок  –  йдемо  до  школи,
Помітно  прогресуємо  в  знаннях:
Табличку  множення  на  пам’ять…
Та  іноземну  –  по  складах  читать.

Система,  видно,  не  змінилась,
Лиш  нововведення  малі  :
Як  репетитора  не  наймеш,
То  мукатимеш  по  всі  дні.

Все  в  світі  діється  по  колу,
Здається,  все  вже  перейшли….
Та  нам  ще  зустрічати  внуків,
Нову  науку  досягти.

Знов  почуваємось  як  діти.
І  нам  їх  легше  зрозуміть.
Бо  знаєм  як  то  є  забути,
Не  чути,  не  могти  і  не  хотіть…..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012

ЄДНАЄМОСЬ У НЕБУТТЯ

Як  ми  шануєм  давнину,
Як  тягнемо  до  свого  дому
Стару  підкову  чи  корону,
Чи  зігнутий  старий  мідяк.

А  от  в  науці,  все  не  так  –
Ми  гордо  прагнемо  нового.
Нових  ідей,  нових  понять,
Нового  бачення  старого.

Проте  під  Сонцем  новини
Здавен  –  прадавна  вже  немає.
Лиш  є  мінлива  суєта
І  Правда,  що  не  всі  шукають.

Філософи  як  пустоцвіт,
Снують  барвисте  павутиння:
На  кожен  смак,  на  кожен  вік,
На  кожне  хибне  розуміння.

В  них  вольнодумство  понад  все,
Між  пеклом  і  між  небом  бродять.
І  на  кінці  суєтних  днів  –
Нічо  не  знаючи  відходять.

Можливо,  доля  в  них  така,
Бо  маючи  достатній  розум
Не  спромоглися  на  той  глузд,
Щоби  звернутися  до  Бога.

Напевне  мавпа  –  бабця  їх.
Всі  добре  розуміють  фразу:
«На  цьому  світі  –  ви  боги»
Бо  помста  прийде  не  відразу.

Агов,  та  помста  близько  вже!
В  спотворених  людських  стосунках,
В  планеті  знищеній  до  тла,
В  нищівних  смерті  поцілунках…

Чи  вам  потрібно  більше  ще,
Чи  прикладів  сучасних  досить?
Але  приречений  й  тоді  –
У  Бога  прощення  не  просить…

Старий  мідяк,  старий  камін
Приносить  ейфорію,  спокій.
Сховатись,  зникнути  на  мить…
Нехай  ніщо  нас  не  тривожить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2012

О ВОЗМОЖНОСТИ ГЛОБАЛЬНЫХ ПЕРЕМЕН

Помимо  басен  и  страшилок,
Когда  отбросить  мифов  мишуру.
Мы    сможем  воссоздать  картину
Вполне  реальную,  науке  по  плечу.

Фантастика  –  опасное  забвенье,
Где  грезы  и  реальный  мир….
Сплетаются  в  уродливые  формы,
Пленят  воображенье,  где  порок  –  кумир.

Мир  захлебнулся  в  океане  информаций.
До  истины  добраться  нелегко.
Беспечный,  беззаботный  обыватель
Жует  полову  сериалов  и  кино.

Научный  мир  беспомощно  убогий.
Мораль  на  уровне  фанатов-дикарей.
Все,  что  придумают  –  для  бойни,…
Излишки  --  для  простых  людей.

Так  в  суете  на  финиш  наступают.
А  финиш  был  уже  не  раз…
Но,  кто  историю  читает,
Когда  мы  в  сказке  каждый  раз!

Лукавый  комментатор  и  предатель
Не  видит  фактов,  а  наука  довела,
Что  был  Потоп  Всемирный  в  свое  время.
А  мафия  и  философия  вопрос  сняла.

Находят  кости  нефилимов.
И  факты  выразительно  кричат….
Но  фюрерам,  генсекам  и  дурилам
Опасен  шум  –  и  все  молчат!

Не  могут  выяснить  причины
Откуда  на  земле  так  много  языков…
Лингвисты  крепко  потрудились,
И  к  Вавилонии  их  след  привел.

Все  это  в  Библии  описано  давно.
И  археологи  вполне  ей  доверяют.
Все  новые  находки  убеждают  в  том,
Что  Книга  эта  –  жизнью  управляет.

Пророчества  написаны  задолго  наперед
И  люди  их  под  вдохновением  писали.
А  Автор  –  Вечный,  всей  Вселенной  Господин
Свои  слова  на  ветер  не  бросает.

Грядет  прозрение  всемирного  масштаба.
И  каждый  лично  будет  знать  о  нем.
Никто  не  скажет  в  оправданье,
Свидетели  войдут  к  нам  в  каждый  дом.

Матфея  24:14  «Эта  благая  весть  о  царстве
будет  проповедана  по  всей  обитаемой  земле
для  свидетельства  всем  народам,  и  тогда
придет  конец.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012

НЕВІРНІ

Султан  турецький  силою  меча
Пішов  вершити  справедливість….
Бо  християнський  світ  Аллаха  не  признав,
Зневажив  заповіді  і  традиції  відвічні.

Невірних  треба  навернути  на  Коран,
Звільнити  їх  від  вчень  міфічних.
Достатньо  що  накоїли  вони
Хрестовими  походами  на  місто  Вічне!

Тут  розумом  і  грішми  не  візьмеш.
Лиш  віра  в  Бога  принесе  звитягу….
І  тисячі  покірних  та  готових  в  бій
Шикуються  під  хоругви  і  стяги.

Жорстока  битва  –  чи  життя,  чи  смерть.
Реве,  клекоче,  божеволіє  і  мліє.
Ніхто  в  ній  не  уступить  до  кінця,
Бо  тільки  він  за  Бога  і  за  правду  мріє.

Земля  приймає  всю  пролиту  кров.
Мов  на  вівтар  тіла  лягають  неохоче.
Кому  потрібно  тисячок  життів,
Котрий  же  бог  такої  жертви  хоче?

У  величі  жорстокій  і  сліпій
Не  міг  султан  свідомо  зрозуміти,
Що  цілим  світом  править  Бог
І  що  Аллах  так  само  титул…

По  обі  сторони  обдурені  раби.
На  вигляд  мудрі,  бо  одного  Батька  діти.
Та  хтось  всім  дурману  пустив,
І  гордість  не  дає  їм  в  мирі  жити.

Мойсея  поважають  між  народів  всі.
Всі  признають,  що  він  Слуга  Єгови…
Що  ж  заважає  не  шукати  ворогів,
Відкинути  байки  і  домисли  убогі?

Нема  розумних  щоб  до  витоків  дійти,
Розчистити  дорогу  до  прозріння.
Бо  на  заваді  в  кожнім  краї  «священство»,
Що  розділяє  Божий  люд  невпинно.

Бог  вибрав  свого  часу  люд,
Що  мав  навчити  інших  про  життя  дорогу.
Не  встояв  він,  на  манівці  пішов,
І  Божий  Син  нас  відкупив  від  влади  Злого.

Він  «Отче  наш»  приніс  для  всіх  племен,
Навчив,  що  до  життя  одна  дорога  –
Любити  і  прощати  навіть  ворогів…
Тоді  лиш  ми  будемо  діти  Божі.

Римлян  10:3,4  «Бо,  не  знаючи  Божої  
праведності  й  намагаючись  встановити  
власну,  вони  не  підкорились  праведності
 Божій.  Кінець  же  Закону  —  Христос,
 щоб  кожен,  хто  вірить,  міг  досягти  праведності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012

ЗАХІДНА СТОЛИЦЯ

Напевно  Львів  таки  столиця…
Хоч  західна,  та  все  ж  значна,
Бо  тут  родилася  ідея
Як  жити  може  Вовк  з  Ягням.

Ще  за  часів  імперій  можновладних,
Дух  комунізму  ще  не  завітав,
А  демократії  великої  зачатки
У  Львові  кожен  добре  знав.
Суть  справи  полягала  в  тому,
Що  в  ночі  теж  був  свій  закон:
Романтики  з  великої  дороги
Ділили  місто  на  багато  зон.

Коли  закоханий,  чи  п’яний
Мав  необачність  йти  вночі,
Йому  «виписували  пропуск»  --
Купити  цеглу,  гроші  чималі….

Пакет  оформлений  достойно,
Як  подарунок,  чи  сюрприз.
І  ощасливлений  мандрівник,
Немов  на  крилах,  ношу  ніс.

Коли  ж  мав  гонору  багато,
 Або  грошей  не  рахував,
І  викинув  прокляту  цеглу  –
Знов  «продавець»  його  чекав.

Все  було  чисто  і  порядно,
Тебе  ніхто  не  мордував….
Традиція  живе  до  нині  –
Корупцією  хтось  її  назвав.

Різниця  може  й  невелика:
Тоді  це  діялось  вночі…
Сьогодні  в  білий  день  грабують.
І  руки  чисті  і  нема  слідів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (Заручник середньовічної темряви)

Хто  хоче  істину  пізнати
Дійти  повинен  аж  до  витоків  буття….
Що  людський  розум  може  досягнути,
Коли  життя  коротке,  навмання.

Найвище,  що  здобути  може
Хто  чистим  серцем  споглядає  світ  –
Позбутись  міфів  і  облуди,
Відкинути  реальний  блуду  гніт.

В  кінці  життя  знесилений,  щасливий,
Здалеку  бачивши  пороки  влади  і  царів
Він  може  щиро  заявити:
«Ловив  мене  світ,  та  спіймати  не  зумів»

Його  ченці  про  Бога  не  навчили,
Хоч  Біблію  з  собою  всюди  ніс.
Філософи  життя  йому  змінили.
Нескорений  мамоною  залишив  світ.

Колосян  2:8  «Стережіться,  щоб  вас  хтось
 не  захопив,  немов  здобич,  уживаючи  як  
принаду  філософію  чи  оманливі,  пусті  ідеї,
 що  ґрунтуються  на  людських  традиціях,
 на  прописних  істинах  цього  світу,  
а  не  на  вченні  Христа.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012

ПАКЕТ ЗЛИДНІВ ДЛЯ БЕЗУМНИХ

Живемо  всі,  мов  на  вулкані,
Своєї  тіні  часто  боїмось.
Нас  страшать  всі,  хто  лиш  бажає.
А  ми  --  всі  дружно  дрижимо.

Коли  народ  втрачає  розум,
Коли  пропав  здоровий  глузд,
Насмішники,  злодії,  дурисвіти
Для  зиску  страху  додають.

Як  треба  втратити  свідомість,
Щоби  купити  той  пакет:
Мішечок  з  прапора  Держави…
І  в  нім  непотріб  для  потреб!

До  масових  затій  давно  готові  –
Нас  тішить  демонічний  «хеловін»,
Листи  шлемо      «  Морозу»,  «Миколаю»
І  щиро  тішимося  цим.

То  й  що,  іще  одна  нагода
Квиток  придбати  в  «пекло»  або  в  «рай»….
Якби  ми  ненадовго  пробудились,
То  зрозуміли  б  свій  трагічний  стан!

1  Тимофія  1:13  «Хоча  раніше  я  був  зухвалою  
людиною,  богозневажником  і  гонителем,  мені
 було  виявлено  милосердя,  бо  я  жив  у  незнанні  
й  поводився  так  через  брак  віри.»
Якова  1:5  «  Отже,  якщо  комусь  із  вас  бракує  
мудрості,  нехай  безупинно  просить  у  Бога,  котрий
усім  дає  щедро  та  без  дорікання,  і  тоді  отримає  її»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012

ТВОЙ ВЫБОР

Не  сетуйте  на  власть  и  на  князей
У  них  без  выбора  одна  дорога.
Нас  тянет  в  рабство  наш  же  грех.
Фантазии  и  о  пустом  тревога.

Одновременно  двум  служить  –  никак.
Стихийный  выбор  не  поможет.
И  поклонение  правдиво  лишь  тогда,
Когда  и  в  истине  и  в  духе  служишь  Богу.

Политика,  покуда  мир  людей
Никак  не  приводила  к  миру.
Оставь  ее,  оружие  оставь  –
Бог  ненавидит  войны  и  могилы.

Когда  намерен  к  Богу  ты  идти,
Не  забывай  откуда  сам  приходишь:
Разнузданность  и  жадность  и  вино,
Да  идолы,  что  с  ними  дружбу  водишь.

Но  если  с  ними  больше  не  бежишь
На  дно  разврата  и  разгула,
Они  встревожены,  удивлены  –
Тебя  унизят  и  осудят.

Готовым  будь  к  насмешкам,  подлой  лжи,
Пусть  выбор  твой  не  будет  легковерным.
Законы  Бога  всем  лишь  на  добро,
И  царство  Бога—преданным  и  верным.

Апостол  Бога  всех  предупредил:
 Неправедные  там  войти  не  смогут….
Ни  блудники,  прелюбодеи,  масти  голубой,
Ни  воры,  вымогатели,  ни  пьяницы,злословы.

И  те,  что  идолов  воздвигли  как  богов
Себя  обманывать  не  смогут.
Пред  статуями  и  к  иконам  держат  речь…
Всë  вместе    разве  служит  Богу?

Ведь  Бог  есть  Дух  невидимого  мира
Кто  из  людей  увидеть  мог  Его?
И  только  Сын  нам  об  Отце  поведал,
Чтоб  вера  стала  обоснованной,  живой.

Мы  верой  постигаем  суть  вешей  –
Системы  словом  Бога  создавались.
И  видимое  из  невидимого  вдруг  произошло,
Навечно  духом  Бога  удержалось.

Ученые  сегодня  тратят  миллиарды,
Нашли  «бозоны»    --  к  истине  пришли…
Иисуса  вспомни,  кто  Ему  поверил?
Кто  в  мире  хочет  свет  Его  нести….

Евреям  11:1-3  «Вера  –  это  обоснованное  ожидание  того,  на  что  надеются,  очевидное  доказательство  существующего,  хотя  и  невидимого.  Благодаря  ей  жившие  в  древние  времена  получили  о  себе  свидетельство.    Верой  мы  постигаем,  что  системы  вещей  устроены  словом  Бога,  так  что  видимое  произошло  из  невидимого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012

НА СТРУНАХ СЕРЦЯ

1  Івана  5:19  «…,  а  весь  світ  лежить  у  владі  Злого.»

Нам  музика  зворушує  серця.
Слова  пісень  торкають  почуттів.
Дають  наснагу  до  життя,
Кохання  –  ніжне  забуття.

І  непомітно  вже  ведуть
В  чудовий,  дивний  світ.
Мелодія  в  потік  перероста,
Захоплює  в  божественний  політ!

На  крилах  пісні  подвиги  летять,
Підкорюють  вершини  різних  сфер.
Єднають  душі  у  один  народ,
Дають  розраду  в  горі  дотепер.

Та  помисли  не  завжди  в  нас  одні.
Зіпсутий  світ  оспівує  поганство.
Звеличує  і  блуд  і  перелюб,
Насильство  вже  сприймається  нормальним.

Чому  в  наш  побут  проникає  марнота.
Тупі  без  змісту  вигуки  куплетів….
Чи  в  пам’яті  народу  вже  пітьма,
Чи  в  нас  забракло  співаків,  поетів?

Хто  замовляє  цю  отруту  на  екран?
Руйнує  душі,  плодить  беззаконня.
Людина  тратить  вигляд  свій  земний
І  серце  опоганює  потворно.

 Матвія  15:  18,19  «Однак  те,  що  виходить  з  уст,  походить  із  серця,  і  саме  воно  опоганює  людину.    Із  серця,  наприклад,  походять  злі  думки,  вбивства,  перелюб,  блуд,  злодійство,  лжесвідчення  і  богохульство.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012

ТВІЙ ВИБІР

Не  нарікаймо  на  князів
І  не  шукаймо  оправдання.
Нас  в  рабство  тягне  власний  гріх
Та  безпідставні  марні  сподівання.

Не  зможете  служити  двом  панам,
Стихійний  вибір  не  поможе.
Правдиве  поклоніння  Богу  лиш  тоді,
Як  в  дусі  й  правді  поклонятись  зможеш.

Політика,  відколи  людства  світ,
Ніяк  не  приносила  миру.
Облиш  її,  до  зброї  не  тягнись,
Бо  війни  Бог  осуджує  зрадливі.

Коли  до  Бога  хочеш  йти,
Не  забувай  звідкіль  приходиш  –
Розгнузданість,  пожадливість,  вино,
Та  ідоли,  що  з  ними  дружиш.

Оскільки  з  ними  далі  не  біжиш
В  багно  розпусти  і  розгулу,
Здивовані,  зніяковілі  вкрай
Тебе  зневажать  і  осудять.

Готовим  до  насмішок  і  брехні.
Хай  вибір  твій  не  буде  легковажним.
Закони  Бога  всім  лиш  на  добро…
І  віддані  вспадкують  Боже  царство.

Апостол  Бога  попередив  всіх  –
Неправедні  не  увійдуть  до  нього:
Ні  блудники,  ні  перелюбники,  ні  «голубі»,
Злодії,  здирники,  п’яниці,  лихослови.

І  ті,  що  ідолів  шанують,  мов  богів  –
До  каменя  і  образів  говорять.
Хай  не  обманюють  себе,
Все  разом  це  не  служить  Богу.

Бо  Бог  є  Дух  невидимої  сфери…
І  хто  з  людей  міг  бачити  Його?
Лиш  Син  нам  розповів  про  Батька,
Щоб  віра  була  певна,  не  марна!

І  вірі  завдяки,  свідомість  нам  говорить,
Що  словом  Бога  впорядковані  світи.
Так  впорядковані  системи,
Що  видиме  з  невидимого  виникло  колись.

Сьогодні  вчені  тратять  мільярди,
Знайшли  «бозони»  --  правду  довели….
Згадай  Ісуса,  хто  Йому  повірив,
Хто  в  світі  цьому  в  світлі  хоче  йти…….

Євреїв  11:1-3  «  Віра  —  це  обґрунтоване  сподівання  того,  на  що  надіються,  чіткий  вияв  речей  реальних,  хоча  й  невидимих.  Саме  завдяки  їй  люди  в  давні  часи  отримали  про  себе  свідчення.    Завдяки  вірі  ми  усвідомлюємо,  що  системи  упорядковані  словом  Бога,  так  що  видиме  виникло  з  невидимого.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012

УЗКОПРОФИЛЬНЫЙ СПЕЦИАЛИСТ (Fachidiot)

Я  «Калинарное»  с  отличием  кончал.
И  твердо  знаю  –  быть  голодным  жутко.
Сочувствую  всем  пустозвонам  –  трепачам,
Догадываюсь  что  творится  в  их  желудке.

Высокие  материи  возносят  до  небес,
Придумывают  басни  и  сюжеты.
В  итоге  всю  свою  пустую  болтовню
Вмиг  променяют  на  реальную  котлету!

Понятен  мне  и  балаган  и  цирк,
Где  публику  смешат  да  забавляют…
Но  совершенно  объяснить  невмоготу
Как  обещаньями,  да  миллионы  отшибают…

Родителям  моим  пообещали  коммунизм…
Все  сбережения  у  «закромах»  пропали.
Заводы  оказались  ни  к  чему….
Но  все  таки,  кому-  то  их  продали.

Наверное,  так  делают  крутые  мужики  :
Украли  ящик  водки,  не  попались.
Продали  кое  -  как…….
И  с  удовольствием  все  самогона  «понажрались».

Я  в  тонкую  материю  внедряться  не  хочу.
В  достатке  есть  у  нас  умов  и  профессуры!
В  который  раз  переживем  «Конец»,
Посмотрим,  кто  был  прав  в  натуре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012

МІСТ У ВІЧНІСТЬ

Відтоді  як  людина  на  землі,
Користується  різними  мостами.
Два  береги  ріки,--  над  прірвою  краї  –
Лише  надійний  міст  з’єднає.  


На  світі  так  багато  недоступних  місць,
Віддалені  далекі  континенти.
Та  більше  він  поділений  ворожістю  ідей  –
На  рівнім  місці  на  шматки  роздертий.


Чим  живиться  невидимий  бар’єр,
Чому  ворожість  в  нас  така  завзята….
І  телеміст  «Америка  –  СР»
Долає  всі  байки  про  підлість  супостата!


Тільки  знання  спростують  темноту,
Неупередженість  на  істину  оперта.
Згадаймо  про  невидимі  мости,
Що  дали  людству  віру  у  безсмертя.


З  безмежних  відстаней  Космічного  буття
Своїм  всесильним  і  могутнім  Словом
Творець  приготував  планету  для  життя
І  помістив  людину,  давши  розум.


Ми  унікальні  серед  всіх  створінь,
Бо  тільки  нам  дарована  свідомість.
Ми  здатні  відчувати  справедливість  і  любов,
І  вчинками  завжди  у  нас  керує  совість.


До  нині  ми  шукаємо  знання.
Та  розум  людський  не  дозрів  до  того,
Щоби  признати  твердо,  без  вагань,
Що  все  живе  –  від  сили,  духа  Бога.


Цей  міст  надійний  і  тривкий,
Потрібен  всім  на  кожнім  кроці.
Плід  духа  видно  по  ділах….
Нещасний,  хто  його  не  хоче!


Любов,  довготерпіння,  радість,  мир,
Великодушність,  віра  з  добротою,
Самовладання,  лагідність  до  всіх.
«Проти  цього  нема  закону»!


Учинки  плоті  полонили  світ,
Ховаються  за  маски  доброчинства….
Не  встоять  царства  на  брехні,
Бог  заповів,  що  балаган  скінчиться.


Дух  Божий  діяв  на  апостола  Павла
І  той  галатам  дав  пересторогу,
Що  пиятики,  блуд  і  спіритизм
Ведуть  до  згубної  дороги.


Вирівнюймо  свої  шляхи,
Мости  будуймо  до  Святого.
Бог  прагне  всім  допомогти,
Тож  наближаймося  до  Нього!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012

РОЖДЕНИЕ МЕССИИ

Вся  наша  жизнь  –  сплошной  спектакль
Под  красными  бессменно  фонарями.
Так  проще  кровь  не  замечать,
Зализывать  бессмысленные  раны.

Напрасно  кто-то  к  памяти  зовет…
Нас  поразила  амнезия.
Затейники  придумали  парад:
«Народ  и  партия  –  едины»

И  чтобы  вырасти  в  цене
И  не  копить  в  избытке  пара
Расскажут  правду  о  былых….
От  низости  их  все  устали.

Зачем  нам  избранных  судить,
Копаться  в  пошлостях  нам  не  пристало.
Как  хочется  правдивой  жизнью  жить.
Но  враг  не  спит,  хитрит,  мешает.

В  святой  земле  осенняя  пора,
На  чистом  небе  величавы  зори.
В  долине  собирается  туман,
Роса  сплошная,  будто  море.

Уснули  овцы  на  лугах
И  дремлют  пастухи  в  покое.
Земля  еще  дает  тепло,
Но  урожай  уже  не  в  поле.

Неслыханная  новость  будоражит  всех.
В  деревнях  и  поселках  людно.
Сам  император  дал  приказ,
И  перепись  идет  повсюдно.

В  гостинницах  свободных  нету  мест
И  людям  негде  приютиться…
Идут  в  хлева,  где  скот  зимой
Чтобы  прилечь,  согреться..

Среди  толпы  Иосиф  есть,
Рожденный  в  Вифлееме.
Его  жена  должна  родить,
И  Сын  рожден  в  хлеву,  а  не  в  постели.

И  в  то  же  время  пастухам  дан  знак:
Свет  яркий,  ангел  им  вещает  –
Спаситель  в  городе  Давида  только  вот  рожден-
Христос  Господь  пришел  от  Бога!

Знамение  для  вас  –  Младенец  в  пеленах,
В  кормушке  для  скота,  хотя  и  Царь  народа….
И  воинство  небесное  явилось  вдруг
В  восторге  восхваляя  Бога.

Пришли  у  Вифлеем  немедля  пастухи
И  рассказали  то,  что  сообщил  Иегова,
Что  ангел  им  о  Сыне  рассказал.
Мария  сохранила  в  сердце  эту  новость.

Сегодня  мы  забыли  обо  всем  –
Пленила  гнусная  мамона….
В  честь  «Сатурналий»  прилепили  «Рождество»
И  оргиями  унижаем  Бога.

Иисус  не  праздновал  рождение  Свое.
И  христианский  мир  не  знал  такого  сроду.
Традицию  для  прибыли  ввели
Голодные  купцы,  для  темноты  и  гибели  народа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012

НАРОДЖЕННЯ МЕСІЇ

Осіння  тиха  ніч,
                   на  небі  сяють  зорі.
Долиною  туман,
                 роса  блищить,  мов  море.

Поснули  вівці  на  полях
І  вівчарі  в  спокої.
Земля  ще  дихає  теплом,
Весь  урожай  в  коморах.

Новиною  збентежені  усі  –
У  селах  і  містечках  людно.
То  імператор  дав  наказ:
Здійснити  перепис  повсюдно.

В  заїздах  місця  вже  нема,
Де  ж  людям  притулитись…
Ідуть  в  кошари  зимові
Щоб  прилягти,зігрітись.

І  Йосип,  тесля,  мусить  йти,
Бо  народився  в  Віфлеємі.
Його  дружина  Сина  жде
І  родить  в  стайні,  не  в  постелі.

В  цей  час  був  знак  для  пастухів:
Яскраве  світло,  ангел  їм  промовив  –
В  Давида  місті  народився  Спас,
Христос  Господь  прийшов  від  Бога.

Ознака  вам,  погляньте,  ось:
Дитя  сповите  в  яслах  де  худоба…
І  ангелів  велика  многота
Піснями  вихваляла  Бога.

Прийшли  до  Віфлеєму  пастухи
І  розповіли  все,  що  чули  від  Єгови,
Що  ангел  їм  про  Сина  сповістив.
Раба  Господня  сповнилась  любови.

Сьогодні  ми  забули  все,
Мамона  володіє  світом.
В  честь  Сатурналій  нав’язали  всім  «Різдво»
І  Бога  зневажають  блудні  діти.

Ісус  не  святкував  народження  Свого.
І  християнський  світ  не  знав  таке  від  роду.
Традицію  таку  для  зиску  завели
Купці  голодні  для  погибелі  народу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012

К НОВОЙ ЖИЗНИ (На стих. «Жизнь—пятак»Ирины Артюхиной)

Так  выглядит  под  занавес  Система.
И  будущее  для  нее  потехи  не  сулит.
Еще  немного  побрыкают  извращенцы,
Но  в  будущее  путь  для  них  закрыт.

Их  поведение  не  ново.
Так  в  дни  Потопа  пировал  весь  мир.
Делами  правили  крутые  нефилимы…
Сегодня  их  остатки  без  могил.

Нас  слухами  упорными  пугают.
Секунды  вычисляют  до  «КОНЦА».
Попы  растеряно  взирают  –
Но  знать  не  знают  намерения  Творца!

Земля  навек  стоит  на  твёрдом.
И  основание  ее  не  дрогнет  ни  под  чем.
Сегодня  силы  зла  спектакль  кончают,
Чтоб    мирно  жизнь  текла  затем.

2  Тимофею  3:1-8  «Но  знай,  что  в  последние  дни  наступят  необычайно  трудные  времена.  Люди  будут  самолюбивыми,  любящими  деньги,  самонадеянными,  высокомерными,  богохульниками,  непослушными  родителям,  неблагодарными,  неверными,  лишенными  родственных  чувств,  несговорчивыми,  клеветниками,  не  имеющими  самообладания,  ожесточенными,  не  любящими  добродетельность.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012

ПОЗА ГЕРОЯ (На вірш «Від Бога дар», автор ranimaja)

Так  мріємо  зіграти  роль….
Та  слів  ніяк  не  знаєм.
Готові  дертися  на  п’єдестал,
Та  ноги  не  тримають.

Нас  манія  величності  псує:
Чим  менше  розуму,  то  більше  гаму.
Здалека  видно  –  морщене  чоло,
А  в  ньому  думки  не  бувало!

То  жертви  неправдивого  життя,
Де  показне  засліплює  всім  очі.
Де  бутафорські  почуття
Здаються  світлом  серед  ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012

СВОБОДА У ГАРМОНІЇ

У  світі  де  вирує  в  злагоді  життя
Наївний  заклик  до  свободи.
Бо  кожне  твориво  на  світі  не  саме--
Навчаймось  від  гармонії  природи.

Людина  на  вершині  недарма,
Бо  має  розум  –  дар  від  Бога.
Природу  мусить  берегти,
Лишень  співпраця  –  істинна  дорога.

Родючий  ґрунт  наповнений  життям,
На  буйних  луках  –  різнотрав’я.
Мільярди  незначних  створінь
Працюють  дружно,  без  змагання.

Убогий  розумом,  не  знаючи  Творця
Трактує:  «боротьба  за  виживання».
Йому  і  досі  невтямки  –
Гармонія  –  то  безліч  незрівнянна!

Життя  мурах  є  прикладом  для  нас:
Підозрюють  –  «то  колективний  розум»….
Та  хто  цей  «розум»  розуму  навчив
Не  скаже  ні  один  філософ!

Мураха  має  свій  статут,
Уміє  ворога  впізнати.
Вирощує  плантації  грибів,
«Худобу»  може  приручати.

Навчись,  лінюху  від  мурах,
Життя  одразу  стане  кращим.
Що  ти  людина  –  не  чванись,
Людиною  ще  треба  стати.

Людині  дав  Творець  Закон.
Закон  вказав  --  потрібно  виправлятись,
Вспадкують  землю  тільки  ті,
Що  ним  живуть,  що  Бога  прагнуть  знати.

КНИГА  ПРИПОВІСТЕЙ  СОЛОМОНОВИХ  6:6-8  «Іди  до  мурашки,  лінюху,  поглянь  на  дороги  її  –  й  помудрій:  нема  в  неї  володаря,  ані  урядника,  ані  правителя;…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2012

ГІПНОЗ ЗАБОБОНІВ

Чи  може  все  людина  знати?....
Тому  у  скромності  мовчить.
Свої  знання  до  інших  приміряє
І  правдою  належно  дорожить.

Довкола  світ  складний,  багатогранний,
Нелегко  вивідати  суть.
Багато  домислів  доводиться  долати,
Щоб  на  кінець  відкрити  вірну  путь.

У  пошуках  блукаємо  віками,
Нові  ідеї  жити  не  дають.
Здається,  людство  це  вже  проходило….
Для  втіхи  це  спіральністю  назвуть.

Як  вибрані  від  Бога  відреклися,
Аж  сорок  літ  по  кругу  був  похід.
Роптали,  знемагали,  бунтували…
Допоки  прах  у  землю  ліг.

Приємна  їм  була  дорога
У  гордощах  і  в  суєті.
Шукали  збоченого  свого,
Погрузли  в  забобонів    марноті.

Хапались  за  байки  безглузді.
Все  їм  до  смаку,  тільки  без  Творця!
У  ранги  дурисвітів  назначали,
Насмішників  зіпсутих  до  кінця.

Система,  де  панує  ідол,
Тупа  умовність  –  влада  без  ума:
Сьогодні  він  керує  світом,
А  завтра  –  крах,  його  нема…

Бо  завтра  знов  нові  ідеї,
Нові  надії  і  царі……
Та  і  вони  прекрасно  знають,
Що  їх  фортуна  до  пори.

Їх  мудрість  полягає  в  тому,
Що  тішить  їх  страшна  брехня:
«Сьогодні  пиймо,  розважаймось,
Бо  завтра  точно  помремо!»

Ефесян  4:17-19  «І  тому  кажу  це  й  закликаю  вас  перед  Господом:  не  поводьтеся  більше  так,  як  поводяться  відповідно  до  свого  марного  способу  мислення  люди  з  інших  народів;    їхній  розум  огорнула  темрява,  і  через  своє  незнання  та  черствість  сердець  вони  відчужені  від  життя,  джерелом  якого  є  Бог.    Втративши  будь-яке  почуття  сорому,  вони  віддалися  розгнузданості,  щоб  ненаситно  чинити  всіляку  нечистоту.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012

ЭХО СОВЕСТИ (На стих. «Совесть» Татьяны Папантонио)

Мы  ее  со  временем  приспали,
Научили  не  смотреть,  коль  с
                         ближним  не  в  ладу….
В  наше  время  чрезвычайно  трудно
Разбудить  ее,  чтоб  не  попасть  в  беду.

Не  одна  Россия  терпит  муки.
Целый  мир  коварен  и  жесток.
Человечество  погрязло  в  развлеченьях,
Добродетели  потерян  и  намек!

Самообладание  большая  редкость,
Преданность  –  за  деньги  или-  страх.
Бог  для  извращенцев  служащих  мамоне
Для  того,  чтоб  слабых  унижать.

2  Тимофею  3:1  «Но  знай,  что  в  последние  дни
наступят  необычайно  трудные  времена….»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012

Кат-Енеїда (В честь неповторної Катерини О. )

Тепер  я  вірю  –  був  Еней!
Відважний,  мудрий  і  талановитий.
Бо  поруч  з  нами  в  час  важкий
Є  ті,  що  здатні  подвиг  повторити.

Еней  між  покровителів  тинявся.
Не  раз  вдавався  до  розваг.
Про  честь  і  совість  не  питався,
Бо  між  богами  виростав.

Олімп  сьогодні  не  змінився  –
В  ціні  все  те  ж:  і  шарм  і  блиск.
Ті  самі  маски  і  наряди.
І  кожен  вправний,  мов  артист.

Тут  простаків  не  підпускають,
Вся  ієрархія  завідома  свята.
Слова  на  вітер  не  пускають…
Еліта  справді  золота.

Нам  миготять  про  штірліців  і  бондів,
Шварцнегерів,  про  духів,  павуків.
Це  все  на  рівні  казки  «Надобраніч»…
Хто  здатний  бути  між  живих  богів?  ?

Який  високий,  тонкий    інтелект!
Попри  вродливий  стан  і  світлий  розум!
Не  провокуючи  всесильних  на  конфлікт,
Вести  розмову  гідну  і  прозору.

Тут  спец  ефектів  аж  ніяк  нема  –
Прямий  ефір,  секунди  на  атаку.
Колись  отак  гарячі  голови  пусті
Пускали  в  хід  смертельну  шпагу.

Сьогодні  мудрість  верх  бере.
І  «Світські  хронічки»  для  когось  насолода—
Комусь  «Олімп»  --  омріяна  мета,
А  хтось  чекає  іншу  нагороду.

2  Петра  3:13  «Але  ми  за  Його  обітницею  
чекаємо  нових  небес  і  нової  землі,  
на  яких  перебуватиме  праведність.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012

ТРЕТИЙ ТОСТ….

Римлянам  12:21  "Не  будь  побежден
 злом,  но  побеждай  зло  добром".

 О  цене  мы  ни  разу  не  спорим.
 Нам  победа  нужна,  как  всегда.
 Но  проходят  в  раздумиях  годы  --
 Суд  истории  все  же  всплывет!

 Для  солдата  привычно  --
 Автомат  и..в  поход.
 Там,  где  Родина  скажет  --
 Он  покорно  пойдет.

 И  седых  генералов,
 Знавших  совесть  и  честь,
 Своим  сердцем  закроет,
 Как  живой  обелиск.

 Не  нужны  нам  легенды
 О  бессмертии  душ.
 Третий  тост  за  погибших
 Им  уже  ни  к  чему!

 И  сжимается  сердце  --
 Снова  враг  нас  пленит:
 Наркотой  вездесущей
 Молодых  не  щадит.

 На  войне  цель  видна  и  понятна...
 Героизма  ли  нам  занимать.
 Но  когда  умирают  в  бесчестии....
 Кто  их  будет  теперь  вспоминать?

 Может,  все  же  придут  командиры,
 Нас  научат  как  зло  побеждать....
 Кто  сказал,  что  поможет  нам  сила  --
 Не  пора  ли  любовь  применять?

20.10.12  телепередача  "Суд  времени"  О  последствиях  афганской  войны  дискуссия  экспертов  и  участников  событий.  56%  присуствующих  проголосовали  против  развязания  войны.(17  тыс.погибших,1,5  млн.убитых  афганцев.  Сегодня  в  России  30  тыс.наркоманов  на  афганском  опиуме.  6,2  тыс  тонн  заразы  в  год  продуцирует  Афганистан)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012

"І ПРАВДА ЗРОБИТЬ ВАС ВІЛЬНИМИ" (На вірш "Свобода", автор Борода)

Раби  гріха  омріяли  свободу
 Не  знаючи  як  з  нею  повестись.
 І  кожен  бачить  її  в  світлі  тому,
 Котре  примарилось  колись.

 Лиш  правда  вільними  нас  зробить...
 Хто  нам  про  неї  розповів.
 Віками  нас  дурманять  міфом,
 Що  Бог  карати  нас  велів.

 Традиції  нам  служать,  мов  закони,
 Впроваджені  в  часи  розрухи  і  пітьми.
 Як  нам  позбутись  вигадок  зухвалих,
 Котрими  нас  Лукавий  полонив?

 Івана  8:32  "Ви  пізнаєте  правду,  і  правда  зробить  вас  вільними".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012

БАТЬКІВЩИНА, СВОБОДА, УДАР.

Дві  правди  не  буває,
Бо  правда  лиш  одна…
Цим  світом  задурманеним
Керує  Сатана!

Свободою  заражені……
Так  мріють  шлях  знайти.
Раби  гріха  і  похоті
Не  досягли  мети.

Ні  влучними  ударами,
Немов  повітря  б’ю,
Ні  мантрами  про  рівність
В  запроданім  краю.

Допоки  зло  панує,
Людських  замало  сил.
Хто  ворога  здолає,
Хто  підійме  з  могил?

Доволі  жити  міфами,
В  неправді  і  пітьмі  –
У  Божім  слові  відповідь
І  в  цьому  світлі  йдіть!

Син  Божий  недарма  прийшов
Щоб  дати  нам  знання.
І  всім  Своїм  земним  життям
Дорогу  показав.

Не  війнами  і  силою
Ми  досягнем  мети  –
Любов  лишень  врятує  світ…
Хто  здатен  так  іти?

Неправедні  не  вистоять
В  неправді  і  злобі.
Хоч  цілим  світом  ще  трясуть,
Сумне  майбутнє  їх!

1  Фесалонікійців  4:  3-8  «Адже  воля  Божа  полягає  в  тому,  щоб  ви  були  освяченими:  аби  стримувались  від  блуду,  аби  кожен  з  вас  знав,  як  зберігати  власне  тіло  у  святості  й  честі  та  не  віддавався  ненаситній  похоті,  подібно  до  народів,  котрі  не  знають  Бога.    Також  Бог  бажає,  аби  ніхто  не  зайшов  у  цьому  настільки  далеко,  що  скривдив  би  свого  брата  чи  порушив  його  права,  бо  за  таке  карає  сам  Єгова.  Про  це  ми  вже  попереджали  і  ґрунтовно  свідчили.    Адже  Бог  покликав  вас  не  для  того,  щоб  ви  потурали  нечистоті,  а  щоб  були  святими.  Тож  той,  хто  виявляє  своєю  поведінкою  зневагу,  зневажає  не  людей,  а  Бога,  який  наділяє  вас  святим  духом.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012

ГРАНІ ЕКУМЕНІЗМУ

Енергія  затрачена  шалена
Коли  відчуло  людство  єдність  на  землі.
Удавані  бар’єри  й  перепони
Могли  би  розумом  знецінитись  в  ці  дні.
Ексцесів  нетерпимості  у  світі  забагато  –
Не  виникли  вони  спонтанно  між  людьми.
І  факти  свідчать  –  ворог  в  цьому  винен  :
Земна  людина  грішна  по  всі  дні….
Мамона  чорним  саваном  свідомість  затулила.

Ексцизія  –  то  сатанинський  задум
Коли  брехнею  поділився  світ.
Удавані  бар’єри  й  перепони
Могли  віками  розділяти  людський  рід.
Елементарною  брехнею  на  Єгову
Нахабний  Сатана  людей  впровадив  в  гріх.
І  вже  про  єдність  не  було  і  мови,
Завзятий  ворог  на  традиції  наліг,
                     Mайстерно  розділяючи  народи.

Експресія  Царя,  що  правитиме  світом
Комусь  наївна,  може  і  дивна….
Убивці  святкували  перемогу….
Могли  спокійно  вершити  діла.
Еліта  самозванців  з  Сатаною
Нізащо  припустити  не  могла  –
Ісус,  що  посланий  від  Бога
Зруйнує  зло,  щоб  правда  розцвіла….
Минуться  війни,  смерть,  розбрат  і  горе!

Тимчасом  видно  по  ділах  –
У  Віфлеємі  чималі  розборки:
Сім  претендентів  на  єдиний  Храм,
Де  ніби  скарб    --  Різдво  Христове!

То  в  них  традиція  така:
Щороку  перед  «рождеством  Христовим»
Баталії  проводити:  монахів  і  «отців»,
Щоб  з’ясувати  хто  миліший  Богу.

Поліція  безсила  в  справі  цій.
«Святих»  ніхто  не  арештує.
Їх  все  ще  називають  «Божими  людьми»…
«Хрестові  війни»  досі  ще  існують!

Екуменізм  (грецьк.  –  вся  Земля.)  --  рух
за  об’єднання  христ.  церков  на  поч.  20  ст.)
Ексцизія  (лат.)  –  вирубую,  відрізую.
Експресія  (лат.  –чітко  вимовляю,  зображую)
 --виразність,  підкреслене  виявлення  почуттів,
переживань.

Напередодні  свята  Різдва  2011  біля  100  
священнослужителів  ворожих  конфесій
 зчинили  бійку  в  Храмі  Різдва  Христового  у  Віфлеємі.
(Інформ.  Агентство  РЕЙТЕР,  США)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012

С ПОДНЯТЫМИ ГЛАЗАМИ (На стих. «Рождественские мечты» Марины Тереньтьевой)

Мы  итак  живем  как  в  мире  сказки.
И  упрямо  верим  в  чудеса.
Мир  вокруг,  как  загнанные  кони  –
Передышки  нет  и  цели  не  видать.

Как  же  нас  наивно  воспитали:
Для  одних  нарисовали  «коммунизма  рай»,
Озаботили  проблемами  Державы…
Все,  что  личное  ,  покамест-  аси-сяй!

И  пока  мы  честно  отдавали
Все  что  было  –  молодость  и  пыл.
Кое  –  кто  о  «закромах»  не  думал—
Капитал  огромный  «сколотил».

Стоит  ли  завидовать  убогим,
Как  их  участь  в  жизни  нелегка….
Никогда  в  глаза  смотреть  не  могут,
Баснями  дурачат  простака.

До  сих  пор  не  уяснили  кто  мы,
Сколько  нам  «отмерила  судьба».
Сам  Творец  нам  дал  надежду  --
С  жизнью  не  расстаться  никогда!

Иоанна  17:3  «Чтобы  иметь  вечную
жизнь,  необходимо  приобретать  
знания  о  тебе,  единственном  
истинном  Боге,  и  посланном  тобой
Иисусе  Христе.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012

ЛЮБОВЬ И СТРАСТЬ (На стих. «Счастье» Лефара Шадри)

Как  часто  мы  в  понятиях  блуждаем.
В  высоких  чувствах  потеряв  покой
От  страсти  вянем,  трепетно  сгораем
И  о  любви  заводим  разговор.

Кто  чувство  это  испытал  правдиво
И  может  честно  говорить  о  нем?
Не  подменять  минутные  порывы
Весомым  словом,  что  весь  мир  ведет!

Любовь  добра  и  долготерпелива.
Ни  хвастовства,  ни  ревности  в  ней  нет.
Не  превозносится  и  неприличия  не  терпит,
Не  ищет  своего,  не  помнит  всех  обид.

Нет  раздраженья  в  чувстве  этом,
Неправедность  не  радует  его.
Любовь  все  переносит,  всему  верит,
На  все  надеется,  и  стойко  терпит  все.

Наш  род  людской,  увы,  несовершенный,
До  полных  знаний  путь  еще  далек….
Теперь  же  пребывают  между  нами  –
Надежда,  вера  и  наибольшая  –  любовь.

1  Коринфянам  13:4-13  «Любовь  долготерпелива  
и  добра.  Любовь  не  ревнива,  не  хвастлива,  она
не  превозносится,  не  ведет  себя  неприлично,
 не  ищет  своего,  не  раздражается,  не  ведет  
счет  обидам,  не  радуется  неправедности,  а  
радуется  истине,  все  переносит,  всему  верит,  
на  все  надеется,  все  стойко  претерпевает.»
1  Иоанна  4:8  «Кто  не  любит,  тот  не  познал
Бога,  потому  что  Бог  есть  любовь.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2012

УДАВАНИЙ РАЙ

Колосян  3:9,10  «  Не  обманюйте  одні  одних.
 Скиньте  із  себе  стару  особистість  разом  з
 її  поведінкою    та  одягніться  в  нову,  яка  
завдяки  точному  знанню  обновлюється  
за  образом  Того,  хто  її  створив.

Не  можу  тішитись  в  кутку,
Де  одинокий  соловей  щебече,
Де  квітка  чудом  збереглась  в  гаю
І  вже  її  нащадок  не  побачить.

Хтось  в  ностальгії  згадує  той  час
Коли  в  природі  все  буяло,
Коли  лукавство  буйно  не  цвіло
І  землю  так  не  грабували.

Ми  свідки  нищення  землі,
Її  руйнують  нефіліми.
Могутні  і  жорстокі  силачі  —
Людську  подобу  загубили!

Вони  ніколи  не  самі,
Їх  сила  у  неситій  зграї.
Закони  розповсюджують  свої,
Собі  подібних  і  недоуків  збирають.

Комуна  згуртувала  їх  колись.
Ідея  рівності  забитих  і  голодних…
Мутанти  виродились  серед  них  –
Ще  гірші,  ніж  пани  потворні.

Сам  Сатана  їм  силу  дав.
Обманом,  лестощами  всіх  дурити,
Жорстоко  гнобити  братів
І  в  розкошах  себе  втопити!

Не  вдасться  за  парканом  рай.
У  резерватах  солов’ї  мовчазні.
Всі  бутафорні  розкоші  минуть,
Насильники  відійдуть  у  неславі.

Наркотиками  розум  не  звихнеш
І  алкоголем  думки  не  ослабиш.
Брехнею  лиш  протягнеш  до  часу,
Та  правди  не  зупиниш,  не  завяжеш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012

ПОЛИТИЧЕСКАЯ ГОМЕОПАТИЯ

20.10.2012.  телепередача  «Суд  времени»
О  проблемах  после  афганской  войны.
17  тыс.  погибших,  1,5  млн.  убитых  афганцев.
Сейчас  в  России  30  тыс.  наркоманов  на  
афганском  опиуме  (6,2  тыс.  тон  в  год)

Политика  с  гомеопатией  родня.
Здесь  доза  вовсе  не  влияет.
Она  нисколько  не  несет  вреда….
Но  при  ошибке  ведь  совсем  не  помогает!

Пока  диагноз  незнаком,
Причина  неизвестна  для  болезни,
Лекарство  только  навредит  –
Припарки  мертвым  бесполезны.

Мы  втянуты  в  смертельный,  адский  вихрь,
Где  сила  без  рассудка  не  поможет,
Где  извращенная  религия  одна
Другую  извращенную  услышать  уж  не  может.

Лжепроповедники  обманом  увлеклись.
Им  ненависть  рассудок  заслепила.
И  сколько  тысяч  неудачных  лет  –
Любви  все  нет,  одна  слепая  сила!

Убийство,  как  мы  поняли  теперь,
Не  только  в  силе  автомата.
Нас  губит  без  разбора  наркота
И  ложь  духовного  разврата.

Мы  оказались  в  лагере  одном,
По  обе  стороны  как  жертвы  геноцида.
Что  нам  мешает  в  мире  жить,
Кто  между  нас  вражду  посеял  и  обиду?

По  сути,  богу  одному
Мы  поклоняемся  и  служим:
«Твердыни  бог»  нас  заслепил—
Его  «пророки»  зверя  хуже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012

КОЛИ ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ ВОВК ДОЗВОЛИТЬ……

Еклезіаста  8:9  «Запанувала  людина  
над  людиною  на  лихо  для  неї»

Чиновники  безмежно  знахабніли.
Корупція  цвіте,  немов  вишневий  гай.
Коли  вгорі  нема  порядку,
В  низах  про  нього  навіть  не  питай.

Гниле  суспільство  до  основи.
Мораль  у  наймитів  відсутня  вже  давно.
Байдужість    і  жорстокість  одночасно
Породжує  невідворотне  зло.

Людині  не  належить  панувати.
Всі  рівні  перед  Богом  і  людьми.
Та  коли  гріх  зумів  над  нами  гору  взяти,  -
Вже  власні  інтереси  понад  всі.

На  лихо  ми  пануємо  над  рівним.
Всі  добрі  наміри  пожадливість  змете.
Гріховні  схильності  приборкати  не  в  змозі
Збоченець  за  чужий  рахунок  вже  живе.

Весь  світ  просякнутий  лукавим  егоїзмом.
Слова  красиві  –  ширма  хижакам.
І  честолюбство  пхає  їх  до  влади,
Де  ненаситне  прагнення  майна.

Їм  невтямки,  бо  в  школі  їх  не  вчили,
Що  понад  ними  є  духовний  Пан.
Він  землю  всю  зумів  ввести  в  оману,
Спонукує  людину  на  нечесний  шлях.

Мотив  природний,  благотворний  –
Бажати  забезпечене  життя…
Та  враз  ми  тратимо  і  голову  і  совість  –
Ми  на  мотузці,  де  керує  Сатана!

Апостоли,  що  навчені  Ісусом,
Давно  пораду  нам  дали:
«Ви  перестаньте  стосуватись  до  системи,…
Любов  до  грошей  допровадить  до  біди»

1  Тимофія6:  9,10  «  А  ті,  хто  має  мету  розбагатіти,
 потрапляють  у  пастку  й  піддаються  спокусі  та  
багатьом  безумним  і  шкідливим  бажанням,  які
 ведуть  до  знищення  і  загибелі.    Бо  любов  до  
грошей  —  це  корінь  усіх  нещасть.  Плекаючи  
таку  любов,  декотрі  дозволили,  аби  вона  відвела  
їх  від  віри,  та  завдали  собі  величезних  страждань.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012

МУДРАЯ ЖЕНА (На стих. "Вот такой я стала"glagoljva mila)

фесянам  5:33"Но  и  каждый  из  вас  пусть
 так  любит  свою  жену,  как  самого  себя
,а  жене  следует  глубоко  уважать  мужа."

 А  теперь  пришла  пора  --  
 Мужа  воспитаю!
 Криком  верх  мы  не  возмем,
 Я  об  этом  знаю.

 Словом  нежным  лад  ведем,
 И  своим  примером.
 Иногда  и  достает....
 Но  не  в  этом  дело:

 Лучше  блюдо  с  овощей
 И  любовь  при  этом,
 Чем  откормленный  телок
 Ненавистью  подогретый.

 Притчи  15:17  "Лучше  овощное  блюдо  и
 при  нем  любовь,  чем  откормленный
 бык  и  при  нем  ненависть"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2012

СОЧУВСТВИЕ

Матфея  23:37-39  «Иерусалим,  Иерусалим,
Убивающий  пророков  и  побивающий  камнями
посланных  к  нему….Сколько  раз  Я  хотел  собрать  
твоих  детей,  как  курица  собирает  под  крылья  
своих  цыплят!  Но  вы  не  захотели.  Поэтому  этот
дом  оставляется  вам  покинутым.  Говорю  вам:  
вы  не  увидите  Меня  до  тех  пор,  пока  не  скажете:
«Благословен  идущий  во  имя  Иеговы!»

Как  Я  хотел  бы  вам  помочь.
Стать  другом,  горе  разделяя.
Но  в  этом  мире  так  убоги  все,
Все  дружно  в  похотях  сгорают!

Всем  вам  нужны  правдивые  слова
Без  лести,  унижения  и  злобы.
Подачки  вам,  как  лепты  две,
Навечно  вас  оставят  без  свободы.

Единственное,  что  осталось  без  измен
Святое  Слово,  посланное  Богом.
Оно  способно  проникать  в  сердца
И  выпрямить  для  каждого  дорогу.

Лукавства  в  мире  так  полно…
И  человек  не  в  силах  разобраться
Дорогой  жизни  нам  немыслимо  пройти,
Чтоб  мудрости  от  Бога  не  касаться.

Не  можем  мы  постичь  всю  ту  убогость,
Предела  унижения,  что  род  людской  достиг,
Шесть  тысяч  лет  напрасно  промелькнули,
А  он  растерянно  и  в  суете  молчит.

Возьмите  в  руки  Слово  Бога,
Не  напоказ,  исследуйте  его….
Ничто  вам  больше  не  поможет
Обман  весь  пренебречь  и  победить
                                 все  зло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012

МИ РІДНІ (На вірш К. Коврик «Чи ми знайомі з вами?»)

Дії  апостолів  17:26  -  28  «Від  одного  чоловіка  Він  
створив  усі  народи,  щоб  вони  населяли  цілу
 поверхню  землі,  і  встановив  призначені  часи  
та  межі  проживання,    аби  вони  наполегливо  
шукали  Бога  і  таки  знайшли  його,  а  він  недалеко
 від  кожного  з  нас.    Бо  завдяки  йому  ми  живемо,  
рухаємося  та  існуємо,  і  навіть  декотрі  ваші
 поети  говорили:  «Ми  —  його  нащадки».  

Живемо  в  час  один  на  тій  самій  планеті.
Проблеми  в  основному  ті  ж  самі:
Ми  можемо  часами  поруч  бути,
Та  погляди  чомусь  у  інший  бік.

Ми  заклопотані  марними  почуттями,
Прискорюємо  помисли  і  рух.
Не  маєм  часу  придивитися  довкола…
І  в  небуття  зникає  кращий  друг.

Нас  полонили  фантастичні  мрії.
Реінкарнацію  хтось  вигадав  пусту.
Ми  ще  себе  як  слід  не  зрозуміли,
А  вже  байками  прикрашаєм  марноту!

«У  тих  життях»  усі  ми  були  рідні.
Прародичі  у  нас  одні.
І  створені  Творцем  як  рівні,
Дарма,  що  нині  клани  і  царі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012

ЛІЦЕНЗІЯ

Матвія  28  :18-  20  «  Тоді  Ісус  підійшов  та  
сказав  їм:  «Дана  мені  вся  влада  на  небі  і
 на  землі.  Тож  ідіть  та  робіть  учнями  людей  
з  усіх  народів,  хрестячи    їх  в  ім’я    Батька,  
і  Сина,  і    святого    духу,      навчаючи  їх  
дотримуватися  всього  того,  що  я  вам  
наказав.  І  я  буду  з  вами  всі    дні,    аж  
до    закінчення    цієї    системи».

На  кожну  справу  дозвіл  треба  мати.
І  цей  Закон  існує  неспроста.
Бо  неуки  і  самозванці  можуть  ошукати
Щоб  жити  за  рахунок  простака.

Тому  скажи  –  яке  ти  маєш  право,
Хто  дозвіл  дав  тобі  на  це…..
Цех  ремісничий  створює  товари,
А  злодій  підробляє,  чи  краде.

Як  хаос  беззаконня  зупинити,
Де  починається  Закон?
Хто  може  згідно  нього  жити,
Чи  здатен  хтось  поставити  контроль?

В  природі  всі  стосунки  досконалі,
Природа  створена  Творцем.
Проблема  в  розумі  людини  –
Зіпсутий  він,  хоч  названий  вінцем.

Той  хто  на  бунт  пішов  свідомо,
В  бажанні  слави,  в  гордощах  пгряз.
Обдурених  людей  підняв  до  рівня  бога
І  в  темряві  мордує  по  цей  час.

Та  є  надія  скинути  облуду  –
Не  самозванець,  перший  Божий  Син
Прийшов,  щоб  справи  ворога  розкрити,
Принести  всьому  людству  мир.

«Дана  Мені  усяка  влада  –
На  небі,  також  на  землі!
Навчіться  і  навчайте  чесно  жити,
Щоб  вічно  жити  на  землі!»

Тремтіть  царі,  що  Сина  не  признали!
Хиткий  ваш  трон,  хоч  золотий.
Безправ’ям  ви  до  нині  торгували…’
Вже  не  поможуть  куплені  суди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012

ТА СЛОВО ПРАВДИ НЕ СПИНИТИ (На вірш «О, Боже!» автор Крилата)

Ісаї  55:11  «  так  буде  і  Слово  Моє,  що
виходить  із  уст  Моїх:  порожнім  до  Мене  
воно  не  вертається,  але  зробить,  що
Я  пожадав,  і  буде  мати  поводження
в  тому,  на  що  Я  його  посилав!»

Від  матюків  до  лірики  дзвінкої
На  сайті  все,  як  на  долоні….
Хто  сайт  такий  захоче  закривать?
Є  аналітики,  що  здатні  відрізнять.

Наївна  влада  прагне  похвали.
Та  віршомазів  мають  за  убогих.
Ніхто  їх  дифірамбів  не  сприйме,
Хіба  наївним  запорошать  очі.

Бог  дав  нам  розум  і  Закон.
І  вража  сила  тих  не  подолає,
Хто  ділом  праведність  плекає
І  марноті  дороги  не  дає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012

АКОРДИ СМУТКУ (На віш "І знову чекати" Л. Геник)

Чомусь  ми  до  сірості  тої  вітальні
 Не  вносимо  світла  свого.
 І  пощо  чекати  свічу  поминальну...
 Творімо  для  інших  добро!

 Допоки  живемо,  надія  не  вмерла  --
 Для  кожного  шлях  нелегкий.
 Життя  неправдиве  у  світі  старому...
 А  з  чим  ми  зустрінем  Новий?

 Як  важко  прощатись  з  солодким  дурманом,
 Реальності  в  вічі  сказати  про  все.
 Роки  не  приносять  багатства  ні  слави...
 Невже  марнота  всі  жалі  замете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012

СПІВЧУТТЯ

Матвія  23:37-39  «    Єрусалиме,  Єрусалиме,
 ти  вбиваєш  пророків  і  каменуєш  посланих  
до  тебе!  Скільки  разів  я  хотів  зібрати  твоїх  
дітей,  як  квочка  збирає  курчат  під  крила  свої!
 Але  ви  не  захотіли...    Ось  ваш  дім  покинутий  
і  залишений  вам.    Бо  говорю:  віднині  ви  вже
 ніколи  не  будете  бачити  мене,  аж  поки  не
 скажете:  «Благословенний,  хто  йде  в  ім’я  Єгови!»

Як  Я  хотів  би  вам  допомогти!
І  стати  другом,  поділивши  горе.
Та  в  світі  цьому  так  убогі  всі  –
У  звабах  і  бажаннях,  наче  в  морі.

Вам  всім  потрібні  не  пусті  слова  –
Улесливі,  принизливі,  у  злобі.
Подачки  вам,  мов  лепти  дві--
Залишать  вас  назавжди  без  свободи.

Єдине,  що  зосталось  в  чистоті  –
Священне  Слово,  послане  від  Бога,
Бо  здатне  проникати  у  серця
І  випрямити  кожному  дорогу.

Лукавства  в  світі  без  кінця,
Людина  розумом  не  може  осягати.
Дорогою  життя  не  зможете  пройти,
Щоб  мудрість  Божу  не  питати.

Не  здатні  ви  збагнути  всю  убогість
До  чого  докотився  людський  рід:
Шість  тисяч  літ  у  марноті  минули,
А  він  розгублено  мовчить!

Візьміть  у  руки  Слово  Боже,
Не  напоказ,  а  пильно  дослідіть.
Ніщо  вам  більше  не  поможе
Відкинути  облуду  й  подолати  гріх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012

САМОЗВАНЦІ

Нікого  Бог  не  призначав  на  папу.
Основа  Церкви  –  сам  Христос.
Воскреслий  і  живий  повіки,
У  небі  Уряд  і  престол.

Бог  дав  Йому  безмежну  владу.
Всім  самозванцям  нині  зась!
Він  не  воює  проти  людства,
Покірних  вчить  долати  страх.

Цей  світ,  що  Сатані  належить,
Брехнею  справи  всі  веде….
Не  може  без  кінця  дурити,
Розплата  зрадникам    гряде.

Ще  маєм  час  зійти  з  дороги  злої.
Щоб  не  шукати  ворогів,
Лукаві  міфи  чесно  спростувати,
У  мирі  жити,  так  як  Бог  велів.

Євр.  7:23—25  (Хоменко.):  «Отих  священиків  [в  Ізраїлі]  було  більше,  бо  смерть  не  дозволяла  їм  зоставатися;  цей  же  [Ісус  Христос],  тому  що  перебуває  повіки,  має  священство  непроминальне  і  тому  може  спасти  повіки  тих,  які  через  нього  до  Бога  приступають,  бо  він  завжди  живий,  щоб  за  них  заступатися».
Рим.  6:9  (Хом.):  «Христос,  воскреснувши  з  мертвих,  вже  більше  не  вмирає».
Еф.  5:23  (Хом.):  «Христос  голова  Церкви».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012

НАУЧНАЯ ФАНТАСТИКА

Колоссянам  2:8,9  «Смотрите,  как  бы  не
нашелся  тот,  кто  завладел  бы  вами,  как
добычей,  через  философию  и  пустой  обман
по  традициям  человеческим,  по  прин-
ципам  этого  мира,  а  не  по  Христу,  потому
что  именно  в  нем  воплотилась  и  обитает
вся  полнота  Божьей  сущности.»

Пренебрегая  жизнью  настоящей,
Себя  не  поняв  до  конца,
Ум  воспаленный  ищет  приключений,
Черту  реальности  покинув  навсегда.

Терпение  и  преданность  порядку
Уже  утрачены  давно…..
«Мы  наш,  мы  новый  мир  построим»..
Хотя  бы  виртуальный,  но  зато….

Как  дороги  нам  новые  порядки:
Причудливые  формы,  что  рождают  страх.
Стремимся  воспитать  покорных  граждан.
Их  увлеченность  радует  и  нас.

Мы  им  ликбез,  неграмотным  устроим,
Настроим  в  унисон  умы.
Все  лишние  «зачем»  отбросим…
Из  общей  массы  не  выходим  мы!

И  вот,  вам  налицо  «элита»,
Не  знавшая  где  правда  и  где  ложь.
Понятиями  смутными  забита
В  блаженстве  существует,  не  живет!

Ей  не  нужны  ни  алкоголь,  ни  опий  –
Обыденность  в  ней  порождает  страх,
Адреналин  исчерпан  незаметно.
И  грезы  потеряли  свой  размах.

Есть  новые  проблемы  –  отщепенцы,
Утратившие  веру  до  конца.
Другие  фантазеры  их  уводят…..
Вновь  программировать  наивные  сердца.

Святынь  пороги  лбами  оббивают,
В  постах,  молитвах  ждут  «конца»,
Но  суть  вещей  совсем  не  понимают….
Кто  хаос  прекратит,  представит  им  Творца?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012

СОБОРНІСТЬ ДЕРЖАВИ

Івана  10:16  «Тоді  всі  слухатимуться  Мого
 голосу,  і  буде  отара  одна  й  один  пастир.

Багато  було  праведних  мужів,
Що  суть  соборності  глибоко  розуміли.
Їх  подвиги  відомі  у  віках
І  пам'ять  про  правдиве  не  загине.

Знедолені,  розсіяні,  німі
Не  можуть  люди  виживати,
Бо  розум  вимагає  рівних  прав…
Лиш  ворог  здатний  розділяти.

Від  ворога  прийшов  до  нас  закон,
Що  лиш  сильніший  здатен  виживати…
Що  колір  шкіри,  мова,  або  рід
Людині  дозволяє  панувати.

І  світ  у  владі  Сатани
Придбав  невиданих  «героїв»,
Що  силу  темної  юрби
Водили  по  землі  для  смерті  і  розбоїв.

Імперії  могутні  розцвіли,
Немов  бур'ян,  що  нищить  ниву.
Насиллям  полонили  світ…
Та  слід  їх  із  землі  загинув.

І  нині  «зверх  держави»  на  ногах,
Що  з  «глини  і  заліза  одночасно».
Нема  в  них  злагоди  в  верхах,
А  силою  рабів  тримати  важко.

Хто  нині  оправдає  стан
У  світі  злиднів  і  тривоги,
Де  діти  з  голоду  помруть,
А  інші  назбирали  міліони.

І  бутафорне  священство
В  надмірних  розкошах  вигадує  закони,
Щоб  заспокоїти  знедолених»  овець,
Привчити  до  ганебної  мамони!

Чому  церкви  розділені  в  традиції  і  мові,
 «Отці  святі»  --  партійні  діячі.
Син  Божий  не  прийшов  до  Рима,  чи  Сорбони  –
Науку  Божу  Він  приніс  для  всіх!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012

ВІЧНИЙ ВСЕСВІТ (На вірш "Палаюча німфа"Slver Moon)

Об’явлення  21:3,4,8  «Тоді  я  почув  
з  престолу  гучний  голос:  «Ось  наметБога  
з  людьми;  і  Бог  мешкатиме  з  ними,а  вони
 будуть  його  народами.  Бог  сам  перебуватиме  
 з  ними.    І  він  витре  кожнусльозу  з  їхніх  очей  .
 І  вже  не  буде  ані  смерті,  ані  жалоби,  ані  
   голосіння,  ані  болю.  Колишнє  минуло».
 Що  ж  до  боягузів  і  тих,  хто  не  має  віри,  
мерзенних  через  свою  нечистоту,  вбивць,  
блудників,  тих,  хто  займається  спіритизмом,  
ідолопоклонників  та  всіх  обманщиків,  то  їхня  
частка  —  озеро,  що  палає  вогнем  і  сіркою.
                 Це  означає  другу  смерть».

Напевно  Всесвіт  не  жорстокий,
Скоріше  він  лише  складний.
І  в  нім  життя  вирує  і  клекоче  –
Земля  як  приклад  –  рідний  дім.

Людина  –  творива  вершина,
Повинна  б  жити  без  кінця.
Хоч  зорі  гаснуть,  вигорають,
Живем  ми  Розумом  Творця!

Бог  вічність  в  розум  вклав  людини.
І  намір  Свій  не  відмінив.
Син  Божий  всю  брехню  розвіяв,
Про  Царство  Боже  сповістив.

Не  буде  безладу  в  майбутнім.
Сам  Бог  порядок  береже.
«Лиш  праведні  вспадкують  землю»
Хто  сміє  відмінити  це?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012

ВСЕМ НУЖЕН ЦАРЬ

Псалмы  2:1-12  «  Почто  мятутся  народы,

 и  племена  замышляют  тщетное?  Восстают  

Цари  земли,  и  вельможи  собираются  вместе

 против  Господа,  и  против  Помазанника  Его

…Итак,  Цари,  вразумитесь;  научитесь,  судии  

земли!...Почтите  Сына,  чтобы  Он  не  прогневался,  

и  вы  не  погибли  в  пути  вашем;  ибо  гнев  Его  

возгорится  вскоре.  Блаженны  все  уповающие  на  Него!»

 

Нам  нужен  Царь,  без  лишних  «сбережений».

Простой,  доступный,  знающий  беду.

Чтоб  наши  недостатки  излечились

И  у  порока  не  были  в  плену….

 

Нам  нужен  Царь  в  простой  одежде,

Отличием  ему  –  порядочность  и  ум.

И  окружением  ему  достойные  мужчины,

В  которых  честь  не  требует  трибун.

 

Как  воспитать  достойных  граждан

В  которых  совесть  лучший  контролер.

Им  не  нужна  дубинка  полицая

И  оправдательный  за  деньги  приговор!

 

Как  нам  нужны  душпастыри  от  Бога…

Не  золоченные  и  суеверные  и  папы  и  попы.

Как  свора  опытных  артистов  –  попрошаек,

Живут  роскошно,  все  за  счет  паствы.

 

Весь  результат  трудов  их  очевиден  –

Шальная  публика  не  знавшая  преград.

И  вседозволенность,  идущая  от  власти

Лишь  ускоряет  низверженье  в  «ад».

 

А  дело  обстоит  иначе:

Между  людей  нам  не  найти  Царя.

От  Бога  человечеству  назначен

Единственный,  Кто  доведет  все  до  конца.

 

С  тех  пор  Законы  Бога  не  менялись

И  силой  их  внедрить  нельзя.

У  каждого  есть  разум,  честь  и  совесть…

Для  самозванцев  –  просто  суета.

 

И  нам  никто  сегодня  не  мешает

Все  Заповеди  честно  исполнять…

Конечно,  искушения  большие,

Но  это  лично  каждому  решать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012

ВИБРАКУВАНІ РОБОТИ

Луки1  :51  «  Він  учинив  своєю  рукою  
могутні  діла  і  розпорошив  тих,  хто
 виношує  у  своїх  серцях  зухвалі  задуми.»

Як  нам  потрібна  поміч  у  ділах,
Ніяк  не  встигнемо  всього  здійснити.
Машин  у  побуті  –  не  перелічиш  всіх…
Потрібно  би  ще  й  роботів  зробити.

Людина  –  ВИЩИЙ  інтелект,
Чи  їй  по  супермаркетах  ходити.
Послав  би  свого  «номер  шість»,
Не  мусів  би  пакунки  волочити.

Чому  конструктори  так  відстають,
Чим  голови  їх  так  забиті?
Не  зосередяться  ніяк
Щоб  Homo  Sapiens  (а)  обслужити.

Аж  тут  стає  все  на  місця  :
Є  справи  більш  нагальні  в  світі  -
Ми  не  встигаєм    охопити  контингент
У  супермаркетах,  на  перехрестках  і  в  освіті!

Ще  чесні  вибори  проблемою  стають  –
Потрібно  відео  на  кожнім  кроці.
На  совість  всі  надіялись  колись,
Тепер  і  електроніка  доглянути  не  в  змозі

Верховна  Рада  –  перший  полігон,
Де  біороботи  нам  демонструють  всі  моменти.
Бо  людський  розум  найлукавіший  зі    всіх….
Хто  до  свідомості  його  поверне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2012

РОДНОЙ ??

2  Коринфянам  4:3,4  «Если  же  благая  весть,
 которую  возвещаем,  и  скрыта  пеленой,  то
 скрыта  для  погибающих,  для  неверующих,
 у  которых  бог  этой  системы  вещей  ослепил  
умы,  чтобы  для  них  не  воссиял  свет  славной  
благой  вести  о  Христе,  который  есть  образ  Бога».

Не  каждый,  кто  родной,  с  душой  открытой.
Пример  тому  –  все  принцы,  короли.
Как  только  речь  заходит  о  короне,
Вдруг  возникают  смертоносные  бои.

Не  дрогнув  ,  брата  брат  кладет  в  могилу,
Тупая  гордость  покорила  мир.
Мамоной  увлеклись,  теряют  совесть,
На  титулы  не  глядя,  на  высокий  чин!

Да  что  нам  упрекать  чужого,
Другой  язык,  повадки  их  не  те.
Те  грабят  все,  что  под  рукою…
Не  брезгуют  продажею  людей.

Вербуют  всех  ничтожных  и  отсталых….
Плебеи  знают  свой  удел,
Для  их  умов,  где  головы  пустые,
Достаточно  о  «равенстве»  идей.

Законы  пишут,  будто  Божьи  дети,
На  уровне  артиста  монолог  плетут…
Но  злыдней  побороть  не  в  силах  –
Все  блага  лишь  для  «чистых  рук»

Не  в  силах  человек  решить  проблемы.
Шесть  тысяч  лет,  все  норовит  в  тупик.
Законы  Бога  так  и  не  заметил…..
Все  «пелена»  преградою  стоит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012

РІДНИЙ ??

2  Коринфян  4  :  3,4  «  Але  якщо  добра  новина,
 яку  звіщаємо,  і  закрита  покривалом,  то  лише
 для  тих,  хто  йде  шляхом  знищення,—  для
 невіруючих,  котрим  бог  цієї  системи  засліпив
 розуми,  щоб  для  них  не  засяяло  світло  славної  
доброї  новини  про  Христа,  який  є  образом  Бога.

Не  кожен  рідний  вельми  щирий.
І  приклад  цьому  –  королі:
Коли  доходить  до  престолу  –
Тут  починаються  незгоди  і  бої.

Брат  брата  легко  пхне  в  могилу…
Так  гордість  покорила  світ.
Мамоні  служать  покидьки  убогі,
Дарма  що  в  титулах,  неначе  справді  цвіт.

Та  що  казати  про  чужих!
В  них  інша  мова,  інші  звички.
Вони  грабують  все  підряд,
Ясир  для  них  найвища  цінність.

Вербують  люмпенів  і  посіпак.
Найкращий  матерял  –  плебеї…
На  їхні  голови  пусті
Про  «рівність»  вистачить  ідеї.

Закони  пишуть,  наче  Божі  діти,
Немов  актори,  монолог  плетуть.
Та  злиднів  побороть  не  в  силах  –
Всі  блага  липнуть  лиш  до  «чистих  рук»

Людина  не  здолає  всі  проблеми.
Шість  тисяч  літ  і  завше  кут  глухий!
Закони  Бога  так  і  не  пізнали  –
Все  «покривало»  перепоною  стоїть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012

ВСЕ ВЫШЕ, ВСЕ ВЫШЕ И ВЫШЕ

Исаия  56  :11  «Они  –  псы  с  жадной  
душой,  не  знающие  удовлетворения.
Они  –  пастыри,  не  способные  пони-
мать.  Все  они  пошли  своей  дорогой,
каждый  за  своей  нечестной  прибылью,
оставив  свое  место.»

Все  выше,  все  выше  и  выше
Запросы  элитных  кровей.
И  нет  предпосылки  на  скромность,
И  нет  благотворных  идей.

Все  время  пугают  врагами….
Да  кто  же  завидует  нам?
Мы  сами  себя  истребляем.
Нет  хуже  врага,  чем  я  сам!

Моя  беспробудная  скука
Не  сдвинется  с  места  ничем…
И  даже  с  Отчизной  разлука
Мне  нынче,  увы,  нипочем.

Потеряны  все  ориентиры.
Пусть  молнией  время  летит.
Мы  тратим  его  безрассудно,
Все  прошлое  пусто,  как  миг.

Труды  поколений  напрасны.
Остались  мечтою  мечты.
С  утопией  мы  не  расстались,
В  ушах  только  звон  пустоты.

Все  новые,  новые  лица
Солидных  мужей  и  вождей.
И  диву  даешься  от  прыти
Дурачить  наивных  людей.

Все  ниже,  все  ниже  и  ниже
Запросы  счастливых  мещан:
Смотреть  полудурков  в  экране
И  кости  кумирам  родным  обмывать.

Каких  мы  героев  взрастили  –
Кладут  штабелями  врагов…
И  где  тех  врагов  наплодилось,
Что  нам  отнимают  и  мир  и  покой?

И  в  той  непроглядной  пучине
Ничтожный  совсем  человек.
Все  вещи  ценой  удостоены,
А  Homos  –«бесценный»  вовек!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012

ИСКОННО ПОРОЧНЫЕ

Притчи  1:32,33  «Бунтарство    неопытных
убьет  их,  и  беспечность  глупых  погубит
их.  А  слушающий  Меня  будет  жить  в  
безопасности,  не  боясь  бедствия.»

Традиции  и  мифы  –  без  просвета  зло.
Мы  автора  порой  не  замечаем.
Но  слепо  им  потворствуя  подчас,
Теряем  жизни  смысл,  рассудок  мы  теряем.

В  огромном  мире  накопилось  бед.
Никто  их  видеть  не  желает.
Красиво  пишут,  страстно  говорят….
Но  все  таки  проблемы  не  решают.

Невидимо  проблема  входит  в  быт.
Находятся  философы  –  дурилы.
Ведут  толпу  дорогой  напролом,
Теряя  голову,  в  насмешках  и  «сортирах».

Ученых  слушают  потом,
Когда  беда  неотвратима.
А  в  суете  надуманных  побед
Колдуют  выскочки,  гебисты  и  громилы!

Колайдер  не  добавил  нам  ума.
И  пелена  от  Сатаны  не  спала.
Нам  Библия  закрыта  до  сих  пор,
Хотя  попов  все  численей    арава.

Матфея  15:3,  8  «А  вы  почему  нарушаете
заповеди  Бога  ради  ваших  традиций?  ..
Этот  народ  чтит  Меня  губами,  но  их  
сердце  удалено  от  Меня».
   http://www.gorodnaneve.de/nauka/nash-mir-sozdan-iz-nichego.html.      Таким  образом,  ученые  смогли  создать  мини-вселенную  практически  из  ничего.  Это  открытие  доказывает,  что  наш  мир  действительно  был  сотворен  из  пустоты  неким  высшим  космическим  разумом,  или  попросту    Богом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2012

ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ

Ганебна  і  зухвала  річ  –
Обманом  поневолити  народи!
Довіра,  необізнаність  людей
Довела  до  біди  і  втратили  свободу.

Думки  химерні  в  головах  тепер.
Страждають  нереальним  світом.
Дитячі  розуми,  бо  залюбки
Дітей  дурили  і  самі  як  діти.

Примари  неправдивого  життя,
Спасіння  бачать  в  радощах  інстинктів.
Оспівують  марнотні  почуття….
Чого  встидатись  треба  –  мають  за  велике.

Мов  привиди  старої  давнини,
На  першім  місці  справи  сексуальні.
Стосунки  як  було  і  за  рабів  –
Розгнуздані,  убогі  і  брутальні.

Мамоною  засліплені  підряд,
Чваняться  статками,  як  здобиччю  пірати.
За  крамом  дорогим  не  видно  вже  людей.
Найвищий  рейтинг  у  суспільстві  –  депутати!

Хвороба  зоряна  нестримних  почуттів.
--Все  і  негайно  мушу  мати!
Життя  коротке  і  марне,
Про  завтра  будуть  інші  дбати.

Якова  5:1-5:  «  А  тепер  послухайте  ви,  багачі:  плачте  
й  завивайте,  бо  нещастя  насуваються  на  вас.    Ваші  
багатства  зігнили,  а  вбрання  ваші  поїла  міль.    Ваше  
золото  й  срібло  поіржавіло.  І  ця  іржа  буде  свідченням  
проти  вас  та  роз’їсть  вашу  плоть.  Те,  що  ви  назбирали  
в  останні  дні,  подібне  до  вогню.    Ось  невпинно  волає
 затримана  вами  плата,  що  належить  робітникам,  які  з  
ваших  полів  зібрали  врожай.  І  крики  женців  по  допомогу
 дійшли  до  вух  Єгови  військ.    Ви  жили  на  землі  в  
розкошах,  віддавались  плотським  насолодам  і  
відгодовували  свої  серця  на  день  забою.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012

ДЕКЛАРАЦІЯ СВОБОД

1  Фесалонікійців  5:3  "Коли  люди  говоритимуть:  
«Мир  і  безпека!»,  тоді,  подібно  як  нестерпний  
біль  схоплює  вагітну  жінку,  на  них  зненацька  
прийде  знищення.  І  вони  аж  ніяк  не  уникнуть  того.)

Блукаючи  поміж  чудових  декларацій
Я  бачив  дивовижний  загадковий  світ.
Сміявсь  наївно  із  ідей  утопій,
Кривих  дзеркал  не  помічав  вовік.

Коли  ж  ідеї  братства  закінчились,
І  хижаки  не  прятали  лице,
Лишень  тоді  весь  світ  повстав  в  руїнах,
В  реальності  лукавства  і  грошей.

Театр  абсурду  і  химерних  явищ.
Найменше  ціниться  не  збочене,  святе.
Щоб  правди  і  початків  не  шукали  –
Магічне  гасло  –  Так  традиція  веде!

В  тугім  конгломераті  бруду,
Байок  простацьких,  масовім  страху
Вожді  жорстокі,  звироднілі
Вели  на  подвиги  обдурену  юрбу.

Потворний  шовінізм  мужчини,
Тваринний  принцип  –  виживуть  сильні,
Довів  суспільство  до  упадку….
Хто  нам  покаже  кращі  дні?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012

ПРОРОЧЕСТВА СБЫВАЮТСЯ НА НАС

(Эфесянам  5:  25  «  Мужья,  не  переставайте
 Любить  своих  жен  ,  как  и  Христос  возлюбил  
собрание    и  отдал  себя  за  него»)

Никто  нас  не  сумеет  убедить,
Что  будто  в  нас  так  мало  интелекта.
Что  мы  забитая  страна
И  в  обучении  порою  нет  эффекта.

Сегодня  мы  свободней  смотрим  в  мир,
Мы  наблюдаем  множество  барьеров….
И,  может,  в  чем  то  отстаем,
Но  так  похожи  в  недостатке  веры.

Мир  мусульманский  многого  достиг.
В  науке,  медицине  и  культуре….
Но  мы  Батыя  не  просили  в  дом.,
И  не  было  в  нас  хищника  в  натуре.

Нам  сроду  не  присущий  шовинизм  мужчин
И  женщина  у  нас  не  угнеталась.
Как  дожили  мы  до  убогости  такой  –
Лишь  день  в  году  чтоб  с  нею  все  считались!

От  грецкой  философии  такой  порок  –
Филону  было  так  угодно,
Чтоб  женщину  унизить  ни  за  что,
И  покрывалом  личность  уничтожить.

Откуда  зло  вошло  в  наш  быт,
Кто  нам  помог  в  животной  злобе  оправдаться.
Не  Дарвин  ли  нас  научил,
Что  только  силой  надо  развиваться.

Пределом  подлости  и  непробудной  тьмы
Разгулом  инквизиция  вершила.
Наука,  что  посеяна  Христом
До  основания  извращена  «великим»  Римом!

Сегодня  вместе  праздною  толпой
Пренебрегая  совестью,  внимая  силе,
Плетемся  мы,  как  бедная  родня,
В  пучину  зла  и  ненависти  в  мире.

Молебни  наши  –  праздничный  концерт.
Все  ритуальные  колокола  и  песни…
Мы  даже  не  задумались  над  тем,
Что  это  от  шаманов  –  танец  смерти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2012

ЕСЛИ ДУША БЕССМЕРТНА (На стих. «Если душа бессмертна»Исаака)

Если  душа  бессмертна,
 То  я  лишь  сосуд  неудачный,
 Который  она  покидает
 И  заживет  иначе.

 Войдет  она  в  новое  тело:
 В  ворону,  а  может  собаку...
 Будет  грызть  кости  со  скуки,
 Гостя  и  злость  вспоминая.

 Если  б  мы  знали  Бога,
 Он  нам  открыл  секрет:
 Каждый  из  нас  есть  душою,
 Каждый  жить  может  повек.

 1  Коринфянам15:45"Так  и  написано:
 "Первый  человек  Адам  стал  живой  душой".  
Последний  Адам  стал  духом  
(Иисус  Христос),  дающим  жизнь."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012

РОЗУМ БЕЗ МУДРОСТІ

РОЗУМ  БЕЗ  МУДРОСТІ

Якова  3:17  «Кожен  добрий  дар  і  досконалий  
дарунок  —  згори,  бо  походить  від  Батька  
небесних  світил,  котрий  анітрохи  не  
змінюється,  як  це  буває  з  мінливою  тінню.

Людина    назбирала    море    знань,
З  готовністю  будує  Вавилонську  вежу.
Та  мудрості  до  нині  не  знайшла  –
Не  здатна  гордощі  свої  обмежить.


             РАЗУМ  БЕЗ  МУДРОСТИ

Якова  3:17  «Но  мудрость  свыше,  прежде  
всего,  чиста,  потом  мирна,  благоразумна,  
готова  повиноваться,  полна  милосердия  и  
добрых  плодов,  беспристрастна,  нелицемерна.»

Вот  человек  осилил  знаний  без  конца.
С  готовностью  за  башню  Вавилона  взялся.
Но  мудрости  в  нем  не  нашлось,
Чтобы  с  гордыней  распрощаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012

ПРЕСТУПЛЕНИЕ В КАМУФЛЯЖЕ

Исход  22:25  «Если  ты  дашь  в  долг  деньги
кому-нибудь  из  Моего  народа,  несчастному,
который    живет  рядом  с  тобой,  то  не  поступай  
с  ним  как  ростовщик.  Не  налагайте  на  него
проценты»

Как  понять  состояние  народа  –
К  чему  стремится,  где    его  мечта.
Помимо  возгласов  о  вечности  беспечной,
Не  клонит  ли  дорога  в  никуда.

История  видала    не  однажды  -
Народы  и  державы  в  цвете  сил….
Как  саранча,  покрыли  землю,
Но  след  их  канул  в  Лету  и  простыл.

Безумные  цари  в  жестокости  убогой
На  уровне  богов  себя  несли.
Творили  зло  и  подлость  безудержно,
Народ  простой  до  рабства  довели.

Цивилизация  ничто  не  изменила.
Изысканнее  методы  и  стиль.
Реклама,  лотерея  и  проценты  –*
Все  признаки  идущих  в  скорбный  мир!

               *-  Во  время  Иисуса  Христа  для
состоятельных  граждан  было  4-6%.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012

ЗЛОЧИН В КАМУФЛЯЖІ

Вихід  22:24  «Якщо  позичиш  гроші  народові  
Моєму,  бідному,  що  з  тобою,  то  не  будь  йому,
як  суворий  позичальник,  --  не  покладеш  на  
нього  лихви».

Як  зрозуміти  стан  суспільства,
В  яке  мандрує  майбуття.
Крім  вигуків  про  вічність  і  безпечність
Чи  не  чекає  вічне  забуття.

Історії  давно  відомі
Цілі  народи  і  краї…..
Мов  сарана,  покрили  землю,
А  нині  не  знайдеш  слідів.

Царі  безумні  і  жорстокі
Себе  рівняли  до  богів.
Чинили  марноту  і  злочин,
Собі  подібних  мали  за  рабів.

Цивілізація  від  бруду  не  звільнила  –
Лиш  витончені  методи  і  жест.
Реклама,  лотерея  і  лихварство*  –
Ознаки  царств,  що  вибирають  смерть.

       *    За  часу  Ісуса  Христа  розмір
лихви  для  заможних  становив  4-6  %

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012

ПЕРЕД ВИБОРАМИ

Ми  стоїмо  безмовні,  мов  рослини.
Лиш  часом  вітер  в  листі  шелестиь....
То  депутати  знов  зчинили  гамір  --
Корито  їх  так  зоряно  манить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012

СУЩНОСТЬ ТЕОКРАТИИ

Матфея  28:18-20  «Иисус  подошел  и  
сказал  им:  «Мне  дана  вся  власть  на  небе
и  на  земле.  Поэтому  идите  и  во  всех  народах
подготавливайте  учеников,  крестя  их  во  имя
Отца,  Сына  и  святого  духа  и  уча  их  соблюдать
все,  что  я  вам  повелел.  И  я  с  вами  во  все  дни  
до  завершения  этой  системы  вещей»  

Не  счесть  религий  на  земле.
И  каждая  об  избранности  утверждает…
Как  объяснить  порядок  в  Мирозданьи
И  всех  богов  между  собою  примирить?

Среди  людей  не  ново  богоборство:
Солидный  сын  почтенного  отца
Испортил  вид  одного  истукана,
И  дерево  «священное»  угробил  до  конца.

Поклонники  толпой  явились  на  расправу  –
-Нет  места  для  такого  на  земле!
Отец  же  им  ответил  прямо:
-  Сам  бог  пускай  решает  о  себе.

Из  дерева,  из  камня,  злата  –
Подобие  изысканных  людей  –
Художники  ваяли  истуканов,
Чтобы  творенье  рук  боготворить.

А  было  время,  люди  знали  Бога,
Он  им  дела  Свои  открыл:
Могучий  Дух,  Творец  природы,
Вселенский  Разум  власть  Свою  явил.

Начиная  от  бунта  в  Эдеме,
Бог  лукавых  людей  не  берег.
Был  мужчина  один  из  семитов..
От  него  будет  избранный  род.

Израиль  –  означает  избранник.
Не  цвет  кожи,  глаза  или  рот…
Тот,  кто  принципы  Бога  признает,
Кто  за  дикостью  больше  не  идет.

Авраам  стал  начальником  рода,
И  со  временем  –  целый  народ.
Бог  его  и  берег  и  лелеял…
Вся  надежда  народов  на  нем!

Много  раз  искривляли  дорогу,
Поклонялись  Ваалам  и  прочим  «богам».
Испытали  все  прелести  рабства,
Чтобы  вновь  возродиться  потом.

Наконец,  в  мир  приходит  Мессия  –
Царский  род  до  сих  пор  не  угас.
Сына  Бог  посылает  в  пучину,
Чтобы  Он  всех,  кто  праведный  спас!


Всё  предательство  церкви  раскрыто,
Все  традиции  –  полный  обман.
Фарисейские  мифы  о  Боге  жестоком
Превратили  весь  мир  в  балаган.

И  у  Бога  терпенье  не  вечно,
Выше  храма  злодеев  вина.
Враг  сравняет  с  землей  всю  беспечность…
На  позор  –  только  плача  стена!

Кто  пойдет  за  Мессией  –  Иисусом?
Перед  Богом  народы  равны…..
Но  увы,  Сатана  вновь  мешает  –
Христианские  будни  страшны.

Вновь  традиции  Рима  удавкой
Уцепились  за  правды  ростки.
От  людей  Слово  Бога  закрыли  –
Мракобесье,  террор  завели.

Русь  крестили  аж  в  веке  десятом,
А  в  четвертом  –  в  религию  ересь  ввели.
То  что  мы  получили  в  наследство,
Человек  сам  не  в  силах  найти.

Как  нам  трудно  во  всем  разобраться.
Мир  наполнен  поверх  иллюзорной  туфтой  –
Орды  демонов  травят  оккультностью,
Дразнят  призраком  «новых  миров».

Средь  народа  простого,  забитого
Сто  религий  и  море  богов.
В  эту  мразь  лезут  все  ненасытные,
Извращенцы  с  душою  пустой.

Почему  мы  не  видели  Библии,
Слово  Бога  доныне  ,  всё  ж  то.
Как  мы  раньше  того  не  заметили,
Что  его  не  изменит  никто!

Почему  до  сих  пор  мы  не  знали,
Что  пришел  к  нам  лишь  Сын,  а  не  Бог?
Что  дух  Божий  –  могучая  сила….
И  творенье  в  порядок  придет.

Сын  сегодня  в  космической  славе,
Он  единственный  признанный  Царь.
Всем  царям,  что  до  времени  правят
Не  мешало  бы  это  понять:

--Дана  Мне  власть  на  небе  и  земле.
Вы  отменить  ее  не  вправе….
Все  что  придумаете  сами  –
В  конце  последует  ответ.

А  вы  сзываете  синоды,
В  мирской  убогой  суете.
И  голосуете  за  папу,
За  роскошь  и  разврат  везде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012

ЖАЛО СМЕРТИ

Иоанна  17:3  «Чтобы  иметь  вечную  жизнь,
необходимо  приобретать  знания  о  тебе,  
единственном  истинном  Боге,  и  послан-
ном  тобой  Иисусе  Христе.

Как  жутко  беспомощность  видеть  свою
Когда  наши  силы  вдруг  тают.
Мы  просим  друзей  и  спасаться  хотим,
Но  враг  нас  во  всем  побеждает.

Что  врач  нам  поможет,  ведь  сам  хочет  жить,
Дар  жизни  ему  не  подвластен.
На  уровне  денег  старанья  его…
Ну,  год,  может  два  мы  протянем.

И  вся  индустрия  напрасных  припарок,
Реклама  в  тупой  красоте,
Голодной  пиавкой    в  густой  паутине
Спешат  всем  на  «помощь»  идти.

Все  это  –  плоды  безсердечного  духа  –
На  общей  беде  созидать  капитал.
Какие  убогие  наши  порывы,
Как  смотрим  друг  другу  в  глаза?

Мы  совесть  свою  так  легко  усыпили,
Пошли  на  дорогу  греха.
Науки  о  Боге  никто  не  открыл  нам,
Продажная  церковь  гнетет  простака!

И  те  в  лимузинах,  мирских  утешеньях,
Мамона  слепит  им  глаза.
За  деньги  большие  лишь  правят  молебни  –
За  так  не  пропустят  в  «иные  мира».

Учил  ли  Сын  Бога  нас  этой  дороги,
И  в  жизни  роскошной  страдал  ?
Жизнь  вечную  Бог  даровал  человеку….
И  кто  этот  дар  отменял?

1  Коринфянам  15:25-27  «Он  (Иисус)  должен
царствовать,  пока  Бог  не  положит  под  ноги  его
всех  врагов.  Последний  враг,  с  которым  будет
покончено  ,--  смерть.  Бог  «все  покорил  под  ноги  его»
Но  когда  он  говорит,  что  «все  покорено»,  ясно,
что  кроме  того,  кто  покорил    все  ему.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012

ЖАЛО СМЕРТІ

Івана  17:3  «  А  щоб  отримати  вічне  життя,
 потрібно  пізнавати  тебе,  єдиного  правдивого
 Бога,  і  посланого  тобою  Ісуса  Христа.»  

Як  страшно  признати  свою  безпорадність
Коли  покидають  нас  сили.
Ми  просимо  друзів,  шукаєм  рятунку,
Та  ворог  долає  невпинно.

Що  лікар  поможе,  він  сам  хоче  жити,
Йому  непідвладне  життя.
Впираються  в  гроші  його  всі  потуги…
Протягне  ще  рік  або  два.

Ціла  індустрія  даремних  припарок,
Реклама  на  всі  голоси.
Мов  п’явки  голодні  в  густім  павутинні
Готові  на  поміч  прийти

То  плід  безсердечного  людського  духу  –
Творити  достаток  на  спільній  біді.
Як  ми  зубожіли  на  горі  чужому,
Як  дивимось  в  очі  собі?

Приспали  ми  совість,  ніяк  розбудити,
Дорога  гріха  в  світі  цім  нелегка.
Про  наміри  Бога  ніхто  не  навчив  нас,
Розділена  церква  гнітить  простака.

І  ці  в  лімузинах,  у  розкошах  світу.
Чваняться  мамоною  всі.
За  гроші  великі  відправлять  молебні….
Не  пустять  за  так  на  той  світ!

Чи  Син  Божий  вчив  нас  такої  дороги,
Чи  в  розкошах  Він  потопав?
Про  вічне  життя  Бог  подбав  для  людини…
Хто  намір  Його  відміняв?!


1  Коринфян  15  :25-27  «Адже  він  (Ісус)  має  царювати,
 аж  поки  Бог  покладе  всіх  ворогів  йому  під  ноги.  
 І  останній  ворог,  з  яким  буде  покінчено,—  це  смерть,
 тому  що  Бог  «все  підкорив  йому  до  ніг».  Але  коли
 говориться:  «Все  підкорив»,  це  явно  не  стосується  
Того,  хто  підкорив  йому  все».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012

МЫ НЕ ОДНИ

2Петра  3:7  «А  нынешние  небеса  и  
земля  тем  же  самым  словом  сох-
раняются  для  огня  и  сберегаются
на  день  суда  и  гибели  нечестивых
людей».  

Как  нелепо  давать  заключения
Не  увидев  начала,  не  зная  конца.
Мы  идем,  наша  жизнь  ведь  движение
Мудрецов  провожая,  прощая  глупцов…

Бесконечные  громкие  фразы,
Заверения  «лучших  времен»,
Воспитали  в  нас  лень  и  терпение,
Завели  в  социальный  гипноз.

Приобщенность  к  чему-то  большому,
Целый  мир,  будто  в  наших  руках.
Жизнь  кумиров  у  нас  на  ладонях,
Голос  наш  все  изменит  в  верхах.

И  не  знаем,  наивно  –  убогие…
А  по  правде,  желания  нет,
Пробудиться  от  этой  мистерии
И  все  точки  поставить  навек!

Ложь  всегда  будет  ложью,  не  более.
Даже  если  она  полу  –  ложь.
Утешительной  ложью  не  вечно
Удержать  человеческий  род.

Наконец  мы  дошли  до  признания,
Что  над  нами  есть  мир  иной.
Мы  духовную  сферу  не  видим,
Но  в  объятьях  ее  живем.

Мы  замешаны  в  споре  от  века:
Силы  зла  завладели  Землей.
Но  приходит  пора  для  ответа  –
Бог  порядок  вконец  наведёт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012

ОТЦОВСКАЯ ЗАБОТА (На стих. "Нет на земле для Бога дел" Александра Игнатова)

Мы  дети  Бога,  Он  Отец,
 О  нас  в  подробностях  все  знает.
 Молитвы  слушает  лишь  Сам.
 И  ангелами,  если  нужно,  подсобляет.

 Земля  –  подножье    для  Него.
 Величия  Его  и  во  Вселенной  нет  предела
 И  кто  такой  в  масштабе  человек,
 А  Он  о  каждом  помнит,  как  о  детях!

 Своим  всесильным  духом  побудил,
 Чтоб  избранные  написали  обращенье.
 На  каждый  случай  жизни  есть  пример,
 Мы  не  оставлены,  имеем  наставленья.

 Кто  Библию  желает  в  руки  взять?
 Отбросив  глупую  жеманность  и  убогость.
 Кто  на  сегодня  зрелости  достиг....
 И  суету  мирскую  приравнял  пороку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012

МАВЗОЛЕЙ

Людині  Бог  у  серце  вічність  вклав,
Вона  ж  того  не  розуміє.
Мов  мавпа  з  мертвим  дитинчам,
Ще  носиться  допоки  рештки  не  зотліли.

Так  боїмося  втратити  життя,
Та  легко  ми  його  марнуєм.
Знецінені  правдиві  почуття  –
Мерців  ми  більше  ніж  живих  цінуєм!


                           ***

   Бог  человеку  вечность  в  сердце  подарил.

   Ему  же  это  вовсе  непонятно.

   Как  обезьяна  с  мертвым  малышом,

   Таскается  поколь  не  пропадут  остатки.  

 

   Мы  жизнь  боимся  потерять,

   Но  так  легко  ее  транжирим.

   Все  чувства  обесценены  насквозь,

   И  мертвых      больше,  чем  живых  любили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012

CТЕПОВА КВІТКА (Роксолана)

Ми  задивляємось  на  мудру  Роксолану
Дочку  народу,  що  потрапив  в  гніт.
Орда  його  насильно  підкоряла,
Та  встояв  він,  бо  Бог  його  беріг.

В  полоні  вижити  непросто.
У  бранки  віра  і  тверді  знання.
Підступні  плани  наймитів  облуди
Святим  Писанням  викрити  змогла.

Дочка  священника  про  Бога  знала
І  Слово  Боже  в  серці  берегла.
Не  людськими  байками  жила  –
Все,  що  Ісус  навчав,  в  життя  несла.

Коли  підступні  наймити  –  вельможі
Султану  готували  смерть,
Спирались  на  традиції  Корану,
Що  ніби  то  не  в  силах  їх  змінить…

-  Султанші  до  походу  йти  негоже,
Бо  успіх  їх  у  всьому  обмине.
Прикмета  зла,  бо  жінка  не  поможе,
А  лицарі  загублять  честь  -.

Цариця  запитала  наймудріших:
Чи  від  Аллаха  ці  традиції  ідуть?
Коли  ж  їй  відповіли,  що  це  людське,
Нараз  підступність  виявилась  тут.

Коли  людина  спромоглась  на  зміни,
То  інша  здатна  відмінить.
Традиції  –  то  витівки  лукаві,
Не  можуть  правду  боронить!

Колись  Ісус  урок  дав  фарисеям,
Тим  хто  Закони  Божі  замінив.
Ці  люди  все  тлумачили  на  зраду,
Народ  пряму  дорогу  загубив!

Сьогодні  ми  в  полоні  віровчення,
Що  на  традиціях  вгрунтовує    знання.
Біблійну  правду  міфом  підмінили,
Нема  страху,  поваги  до  Творця!

Яка  убогість,  вірять  Миколаю,
До  нього  і  молебні  і  листи….
Що  їм  до  настанов  від  Сина,
Щоб  «Отче  наш»  у  серці  зберегти.

Немов  всевладні,  в  пишноту  обрядів
Вкладають  всі  свої  знання.
Все  показне,  немов  актори,
Нещирі,  завчені  слова.

Священники  від  Біблії  далекі.
Що  можуть  люди  скористати  з  них…
Хіба  що  таксу  на  пусті  відправи,
Бо  лиш  мамона  тішить  їх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012

ТИХИЙ ГЕНОЦИД

Коли  в  стихії  тоне  корабель,
За  борт  летить  усе,  що  під  руками.
Всі  цінності  міняються  нараз,
Життя  росте  в  ціні  аж  до  безтями.

Тоді  вся  демагогія  набік,
Слова  красиві  блякнуть,  мов  тумани.
Лице  без  маски  видно  всім,
Порядність  без  сліду  пропала.

Та  у  суспільстві  ще  бридкіший  стан…
Ніхто  життя  царям  не  відбирає,
А  їм  потрібно  грабувати  весь  народ  –
Еліта  збожеволіла,  розважності  немає!

Не  мають  міри,  знахабніли  вкрай,
Людей  за  рівних  не  рахують.
Вже  на  дорозі  правила  не  ті  –
Хто  під  колесами,  хай  сам  себе  рятує.

Як  їм  позбутись  зайвих  тягарів,
Позбутись  хворих  і  пенсіонерів?
Простіше  простого  –  позбавити  майна,
І  ціни  на  лікарства  –  вище  стелі!

Харчі  хімічні  з  безліччю  приправ,
Ніщо  в  торгівлі  не  пропаде,
Реанімують  і  гнилий  товар,
Наука  їм  всі  способи  підкаже.

Найголовніше,  совісті  нема,
Весь  світ  погруз  в  свавіллі  зради.
Лиш  вигляд  роблять,  ніби  все  гаразд,
Та  Бога  відреклись,  не  слухають  поради.

Не  знають  дурисвіти  до  тепер,
Що  ця  система  мусить  закінчитись.
Лукаві  зникнуть  із  землі  –
Це  вибір  їх,  і  нікого  винити!

Матвія  5:6  «Щасливі  лагідні,  бо  вони
успадкують  землю.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012

РОЗДВОЄННЯ (На двох галузках)

Матвія  6:24  «Не  можете  бути  рабами  Бога  і  Багатства».

Відколи  світ  пішов  на  манівці
І  люди  не  ходили  простими  стежками,
Питання  компромісу  мучить  всіх:
Як  совість  чисту  зберегти  і  владу  мати.

Ми  не  уникнемо  наївних  оправдань
І  примітивних  суджень  недолугих.
Двох  протилежностей  ніхто  не  об’єднав,
Даремно  роблять  вигляд,  що  встигають  всюди.

До  кожного  торочать  байку  про  народ,
Про  благо  ближнього,  якого  обдурили…
І  не  второпають  сердешні  аж  ніяк,
Що  справу  цю  брудну  вони  ж  творили!

По  цілім  світі  той  самий  вертеп  –
Одне  говорять,  інше  роблять.
До  миру  кличуть  кожен  раз,
А  меч  таємно  чи  відкрито  гострять.

У  найми  найняли  «святих  отців»,
Що,  ніби,  справу  мають  з  Богом…
Вже  комісари  в  ризах  ходять
І  «патріотами»  плекають  юнаків.

А  Слово  Боже  вчить  не  те:
Життя  людське  не  можна  відбирати.
Тому  вчіть  миру,  меч  свій  відкладіть,
Прихильність  силою  вам  не  придбати!

Не  зможете  служити  двом  панам,
Все  ж  доведеться  вибирати.
Кому  ти  служиш,  чий  ти  раб….
Чи  хочеш  у  гріху  сконати?

Бог  бачить  наші  наміри  наскрізь.
Він  визначає  і  часи  і  пори.
Ще  маєм  час  позбутись  вад…
Та  дурисвіти  про  марне  говорять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012