| Сторінки (5/465): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Мені хочеться бігти
В нікуди,
Знаючи, що рятуватиме тільки
Заглиблення.
Загорнися в товщу снігу,
Мов у ковдру.
Він зігріє
Сильніше,
Ніж попіл наших мертвих міст.
Я раділа від того привиддя,
Та воно заволочило,
Наче нитку в вухо голки,
І тепер мені стриміти
Там довго,
В країні німих зізнань.
Перший рік я страждала
До крові на скронях,
Але потім я чула те,
Чого не могла почути раніше,
Я бачила те,
Що не вислизне з пам’яті.
Острів став вістрям туману,
Задимленим пам’ятником
Минулих легенд.
Вони обіймають сильно,
Та простір завжди робив
Це палкіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017
Ти зрощений зі своєї зайвини,
Вона прозора, як лід
Зимових річок.
У ній мережаться
Нитками холоди,
А під ними – хрустка глибина.
Їй не забракне тіні,
Їй захочеться
Всотувати тебе,
Щоби розсмакувати.
Присмак твій надовго лишиться
Еталоном,
Тому Інші гірчитимуть
Вогкими травами.
Я знала це задовго до твоєї
З’яви,
Тож сиджу в уявній Християнії,
Під опікою
Чистого голоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Час вистелив шлях
Ритуальним снігом.
Він багряніє,
Стає килимом,
По якому йти – все одно,
Що побільшувати
Відлік до
Страти.
Зізнання стає
Антисловом.
Тож світ знищується
За шість днів.
Без сьомого
Для перепочинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
Цьогоріч зима прийшла
Надто вчасно.
Я довго тяжіла до снігу,
Але не більше, ніж до тебе.
Я не знала, як завчасно
Дійти,
Тож ошаліло
Шукаю щось,
Мовби запах
Тіла в плескоті моря.
Обійняти словом-це мій
Віддих,
Бо подих зламаний
Через брак керунку.
Ідеального часу не буде,
Та миті стануть
На заваді смутку.
Досить борсатися
В одноголоссі,
Хай відчиняться
Ворота голосів,
Хай першим буде
Твій, покритий
Оксамитом ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Ми ходимо з мовою манівцями,
Бо прямоходом вона викривлює
Хребет бачень:
Починаєш жити півобертом назад.
Там бачиш усіх
Рідних, припорошених землею.
Ніколи не думала,
Що вона стає вуаллю
Чи покривалом.
Конкурентом їй може бути
Хіба сніг.
Та болять вони
Однаково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
Смерть – то невтомний доторк,
До якого треба дотривати,
Іноді навіть дожити.
Це якщо думати про це здалеку,
Стоячи на березі
Бурхливого моря,
Знаючи, що всього
З собою не забереш,
Але хочеться надивитися,
Наслухатися шуму,
Бо гул людський отруює,
Стає штормом для усіх
Внутрішніх човнів.
Я тобі ніколи не казала,
Що це не моє ім’я,
Але ти ніколи не бачив мого
Справжнього обличчя,
І волосся в мене було світлішим,
Мовою говорила інакшою,
Нетутешньою.
Ми не знайшли точки відліку,
Яка пророкувала б про єдність,
Але ми загубилися.
Це сталося взаємно, водночас,
Настільки приречено,
Що нема сили віднайти.
Моя пам’ять виштовхує тебе,
Вірші стали рясніти пробілами.
Ти став вигнанцем,
Ти став чужинцем,
Осередком німоти.
Та хтось продовжує
Кричати
В пустелі,
Де журбіють дні.
Я не знаю, Хто це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
Буває, хочеться сказати багато.
Слова нанизуються, мов разок намиста,
А потім раз – і все рветься,
Закочується у найглибші сегменти
Пам’яті,
Де навіть пошук не розрадить,
Бо орієнтирів нема.
Час починає гірчити,
Простір демонструє обладунки
Неприступності.
У такі дні волієш
Не бачити навіть снів,
А вони неодмінно приходять.
Їхні проникливі обійми –
Наче копирсання в шафі,
Де кожен елемент одягу –
Це колючий спогад.
Тоді волієш бути нагою,
Звикаючи до комфортного холоду.
https://www.youtube.com/watch?v=rOcXBNYXnYY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2017
Часто чиїсь слова стирчать
Спазматичним кашлем,
Їх треба позбавитися,
Бо тоді вони починають
Душити, приглушувати
Слух стисканням легень,
Вибухом зізнань,
Які не справдяться,
Бо їх говорять люди.
Я би зашила всім вуста,
Хто співав про кохання,
А потім накладає
На це все мелодію насмішки,
Мовби «то не я, то було інше життя,
І час тоді посміхався так щиро,
Так солодко, що ніхто не помічав
Облуди в погляді».
Та після всього лишаються історії,
Їх проказування – все одно що клубок
Сухого зілля,
Вітер настроїв котить їх
По степовій площині.
Я би зашила кожному зі злоріків вуста,
А хто зашиє мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2017
Хай і окидав Ти мене
Поглядом гніву,
Від якого пекли очі
Кам'яними слізьми,
Та не лишав мене осторонь,
Не ставала я наріжним каменем,
Хіба дехто віддаллю
Мене спокушав,
Тому тоді я мовчала,
Мовчала смутком
Облоги,
Мовби хтось вуста замкнув,
Зашив ниткою
Відчаю, смутку, недовіри.
Та Ти клав палець мені
На губи,
Налаштовуючи на мирний сон.
Це було більше, ніж обійми,
Більше, ніж ігрища з цілунками,
Це був осередок надії,
Площа спокою,
Яку я невтомно розширюю,
Проказуючи в напрямку До.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2017
Памороззю лягають думки
На площу серця.
Всі говорять про вічний рух,
Начебто вперед,
Але простір нав'язує,
Прив'язує мене,
Мов човна до берега.
Я закостеніло закохана
В цю землю.
У моменти зламу я бачу
Ці пагорби-привиди,
Ці об'ємні краєвиди.
Зараз вони готичні ввечері,
Осінь додає їм шпилястої
Зверхності,
Тож вона душить,
Обмащує в гіркому питві.
Ти не бійся за час,
Ти бійся забути,
Куди ти маєш повернутися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2017
Ти вартий усіх вимірів тиші,
Всіх тортур
Із мовними зворотами.
Вчора то був глек
Із пахощами,
А зараз-то надщерблене горня,
Яке не втримає й повітря:
Воно вислизне,
Як той час з моїх рук,
Хоча старалася втримати
Його,
Сповиваючи в шати ночі,
Та це все
Стратив ранок,
Нагадавши, що
То міг бути
Тільки сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Ніч дає мені чашу заліза.
Воно ковзає зі скрипом,
Мерехтить сріблистою
Зорею.
Щоб не втратити
Залишки глузду,
Я ділю трунок на
Три.
Стільки мені знадобиться,
Щоб забути назавжди,
Щоб залити цю тугу
За краєм,
Якого вже не віднайти.
Ти нагадав мені про ті дні,
Коли я не страхалася ночі,
Коли час мій тримався на миті,
Тому його цінувала,
А зараз усе тягнеться зі
Швидкістю вічності.
Я її не вітаю,
Бо в неї теж твоє ім'я,
Твій голос,
І твоє обличчя.
Я це чула здаля,
Цей постріл вітру,
Що споруджує звістку гірку.
Я це бачила близько.
Це видіння тримає
Мене на відстані
Дива,
На примарній шкалі
Неосяжних зізнань
Між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2017
Ти граєшся з грою,
Ім’я якої притихло,
Принишкло
Грозою зими.
Ось зараз розкинеться
Криком шаленим,
Зворотом твоїх
Пустих листів.
Ти мені надсилаєш
Невидимі букви,
Хоч їх і немає,
Та я відчуваю,
Бо пахне це натиском,
Світиться спрагою
Сказати собі,
А потім мені.
Та мова нівроку нас розлучила,
Несила дізнатися,
Як бути далі.
Тож ти одягаєш брунатне
Пальто й лягаєш на землю,
Щоб злитися з нею.
Мені тоді скажуть,
Що ти зникаєш,
А ти незникомий,
Як ця недоречна любов.
Я вперше не хочу
Забути ім’я,
Воно мені світлом
Сяє здаля.
А хто йому я:
Чи парне блукання,
Чи відлуння в пустелі,
Чи згадка про біль?
Аби не страждання,
Аби не мовчання,
Яким ти промовчиш,
Й воно застрягає в тобі.
P.S. Emel Mathlouthi - Fi Kolli Yawmen
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017
Тисячі снів прагнуть додому,
Серед них на першому місці – Ти,
Хтось пророкує натхнення,
А я бачу втому,
Якщо немає жаги
До "дійти".
Бо все навкруги – то надійний шлях
Через поля страти
Й океани мовчань,
А між тим десь люди вигулькують,
Бо вони – острови,
Залягають у серце
Невидимим швом,
Що його не сховаєш
Ніде.
Хтось був П’ятницею,
Ти став Роком,
Що не може ствердно назвати
Себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Дихання мережиться
Павутинками бабиного літа,
Зір ловить золоті
Жилки листя.
Я віддаю тобі сили,
Натомість ти звеш це любов’ю?
Я розбита, розніжена
До німоти,
Та мені не дійти,
Не дістатися
До висоти
У твоїх підземельних
Стодолах.
Ще ніколи
Так щемом
Не здушувало розум,
Ще ніколи так руки не прагнули
Бути відтятими,
Вони хочуть відчути
Лагідний доторк,
За який я платитиму
Світлом, життям,
Бо його в мені дощенту,
Бо його в мені з насипом,
Хоч моменти виїдають
Його,
Бо ж гостроосінь,
А гостровосени
Навіть сни пахнуть вогкістю
І солодкими слізьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
Німотно-прекрасне завтра.
Надмір світла
Не засліплює,
А розпалює вогнища на
Літній стерні,
Вони колом горять,
Лініями спалахів,
Що ховаються під маревом ночі.
Я любила твій приватний час,
Коли ти любив
Його альтернативу,
Я чеканила монети
Смутку,
Ти кидав їх у річку
Неповернень,
Незустрічей.
Вони майорять деревами
Вздовж шосе.
Тільки бачиш їх
В обрамленні напівтіні.
Пейзаж нав’язує
Свої візії,
Мов мотузку на шию.
Асфіксія стає піснею,
Піснею болю через спазм
Радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2017
Сніг зберіг цей час,
Натомість осінь стала Мідасом,
Укаменувала золотом усе,
Навіть мій відчай.
Він застиг сталактитом болю,
Ставши
Прихистком для віршів.
Але ти відчуй це
Посланням із солі.
Більше нічим присипати
Рани,
Більше нічого додати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
Хочеться вкритися істиною
Без імен, без приречень мови.
Та німота нашіптує,
Щипає за струни,
Тож виструнчуєшся
В лад із чимось,
Що дозволяє відчути
Вільну залежність,
Ефект прибою.
Щораз не знаю лиш, куди
Винесе мене,
І пам'ять про кого
Все одно зостанеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2017
Мова знову конфіскує всі мої
Зізнання,
Ховаючи їх у в’язницю тиші.
Можна кричати тільки тоді,
Коли погримує,
Інакше мене заглушує цей
Шум.
Твоє ім’я стало щемом,
Хтось його затиснув в улоговину
Серця,
Відтоді моя душа стала долиною.
Скільки ще тобі бути
Географічною площиною?
Завойовуючи простір,
Ти перемагаєш війну часу.
Він не повірить у мою спрагу до миру,
Поки я чую тебе.
п. с. https://www.youtube.com/watch?v=i2UMG0_kzAQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2017
Серце – мигдалева гірчина’,
Битися перестає у ніч потоків.
І в той момент, коли ти згадуєш
Минулі життя,
У снах пролітає все калейдоскопом:
Там – синява, там – рана,
Там – сльози втрати,
Ще з того часу ми стали оповиті смутком,
Бо він снується й через грати
Цокотом, шарудінням, схлипуванням,
Пам’яттю про те, що
Мертві завжди будуть поряд
У тій посудині, що зветься болем.
Кажу про це, бо віє холодом.
І як би ти не хотіла відірватися,
Це все одно будуть розімкнені обійми.
Червона нитка все не має міри довжини,
Бо є екватором, і меридіаном,
І надприродним манівцем,
І дорогою стратою.
Вона досі лежить
брунатною рискою
На тілі океану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2017
Вірші білі, припорошені снігом
Тихим,
Що лапато падає,
Мокрим попелом ставши.
Хтось там палить листи?
Алфавітом сльозистим
Лягають
Мертві літери
На шершаву долівку.
Вірші чорні,
Землею вимащені,
Олійним лиском
Залягають в долоні,
Застигають під нігтями
Грудками
Так, що не видряпати,
Не відмити,
Не відчистити.
А вночі чуються звуки,
Їх виписують руки,
Що судомляться.
Та терпкий біль,
Спраглий ніжністю,
Знає, відверто каже,
Що
все-усе
вмиротворить
згадка про
Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017
Чуття всихає, мов осіннє дерево.
Каламутиться кров, мов плесо виямів
Брудних.
Слово застрягає шматком хліба,
За який докоряють,
Хоча він і глевкий,
А ти ліпиш ненаситну поживу
В пропорції голоду:
Частину – зараз, щоб не вмерти,
А решту – потім,
Знаючи, що залишок їстиме жебрак.
Хлібна жертва стала іншою,
Бо даєш її придорожньому,
Бо дороги бачиш обабіч,
Забувши про погляд прямо.
Чуєш, мої кишені славляться крихтами,
Твої – віршами мертвих,
Тобі їх пише на шкірі сон
Кривавим пером опівнічного болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2017
Ти співаєш свою гірку колискову
Про те, що любов може ставати
Клином,
Осоружним, до осліплень.
Яким виросте дитя, слухаючи таке?
Я виросла бентежною,
Мов прибережна лінія моря,
Вона вимальовує простір хвилями,
Пінистими уламками
Чиїхось голосів.
Уві сні я досі чую
Це відчайдушне шепотіння, мугикання,
Наче звук вигаданого інструменту,
Його мені дарує осінь,
Разом з тобою.
У тебе немає імені,
Тому я з радістю кладу
Голову тобі на долоні,
Щоби прокинутися врешті-решт.
P. S. Shannon Wright - Method Of Sleeping
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Будь мені долиною,
Місцем, де засинає невідомий солдат,
Де зростають квіти
На місиві з тіла й землі,
Все прекрасне бере початок зі смерті,
Все достигле харчується нею,
Як і я, іноді, в дні нудоти
Кладу тебе в домовину,
Через жалість,
Через безпричинну жагу,
Через неопалимий голод,
Через ці невидимі мости.
Проте я вічно знаю,
Що ти варта воскресінь,
Хай це станеться не в неділю,
Може, в п’ятницю,
В час вечірньої тиші,
В час застиглого дощу.
Я часто кладу тебе в домовину,
А ти розквітаєш, не тліючи,
Ти плодоносиш словами,
Я їх чую постійно,
Зараз вони звучать шкварчанням
Води об гаряче залізо.
Та мені тепло,
Мені синявою бачиться усе,
Необачними рухами,
Простір розширюється
До стану ледь чутної пісні,
Я керуюся чиїмось мугиканням,
Воно спрямовує завжди в напрямку
До тієї весни,
Що їй не існує поки ймення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2017
Воно не перестає,
Не надимається гордістю Вічності,
Одна згадка про це робить
Кожен день святом.
У ці дні завмирають дерева,
Квіти горнуться до сонця,
Щоби місяцю потім сказати
Про навалу тепла.
Серце стало жарівкою,
Кров - розпеченою лавою.
Йому дякую, що зробив мене
Багатою,
Настільки, що верблюд
Пройде у вухо голки,
Настільки, що навіть
Там ми впізнаємо одна одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
Щасливо бути в передчутті
Тривкого зізнання,
Що мить – то колір золотої пори,
Її полюбила завдяки тобі,
Як і все навкруги.
Тільки як перебути прощання,
Як наблизитися до висоти,
Бо кричати не маю сили,
Голос гасне,
Як і сонце вночі.
Зате міріади зірок,
Ці родимки на тілі неба,
Нагадують, що ми досі,
Мов
Розмиті улоговини,
Порослі зелом стежки,
Німі простори
В країні Тихої Любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Хто говорить замість тебе
В дні залізних ночей?
Його очі майорять зеленими пір’їнами,
А вуста палкі й несамовиті, мов північний вітер.
Руки сухі й жорсткуваті,
Наче шкіра дерева,
Зате вони лишають завжди слід,
І він помітний досі.
Я занурююся в це нічне багатоголосся,
Почергово скидаючи о’брази з голосів,
Завжди знаходиться той,
Хто щоразу інакше розповідає
Нашу історію.
Згодом він припиняє казати,
Дістає сопілку
Й грає мелодію тиші.
Я ж починаю згадувати все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2017
Жити в передчутті дива.
Я називаю його горизонтом
Неба.
Місцем, де воно торкається землі,
Я називаю цілунком.
Ця пряма лінія утворює сутність
Речей,
А слова одягають на них істину,
Та вона надто невидима,
Мов шати янголів.
Працюй і молись,
Згадай у вечірній молитві
Й мене,
А вийшовши в поле,
Прихилися додолу, й ти почуєш
Те, що чули ми,
Коли ще нами не були.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2017
Ти казала, що вони мають це відчувати,
Ці наші вірші, написані найщирішими почуттями.
Нанизуючи слова, шукаючи їх, мій дух шумить,
Кров стікає в уявну посудину,
Мов березовий сік навесні.
Кожен вірш закодовує собою
Ймення,
Іноді його боляче вимовляти,
Іноді судомить тіло,
Та неможливо мовчати,
Коли хочеться співати пташкою.
Зараз я заплющую очі
Й бачу простір снігу,
Він нагадує мені мою приватну пустелю,
Мов у фільмах турецького режисера,
Там я бачу блакить погляду,
Відтепер це моє приватне небо.
P. S. Простір снігу шедевральний у фільмах Нурі Більге Джейлана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Холод цупкий, мов дамаскин,
Кусючий, мов вітряний порух,
Все це зміщує моє тіло, та не душу,
Її подорожі відтепер – тільки в піснях,
Вони розливаються морями споминів,
Щоденниковими віршами,
Де хтось закодовує сором’язливі
Зізнання.
Пустка стала отвором, карафою,
Скло тріскається,
Й звідти струменить
Згадка про можливість смерті.
В час любові й сподівань
Ми так і не навчилися нею керувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2017
Сьогодні мене насторожує жест
Обертання назад,
Непривітне прорізування простору.
Так із півповороту бачимо
Прижмурені очі жінки,
Лінію плеча й вилиць,
Тоді краса стає на хвилю застиглою скульптурою.
Як би ж я вміла фотографувати словами,
То в мене були би цілі стоси світлин незустрічі,
Але вони сиплються гірчичними зернятами,
А їх визбирують птахи тиші,
Нагадуючи, що диво всередині не описати словами,
Бо це – німота й прозріння.
Вічний спогад про мить осяяння
Дав мені нові завіти,
Де всі притчі, псалми починаються зі слова «Любов».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2017
Мовчання лилося піснею,
Застигло кам’яною молитвою.
Натужними порухами небо
Іскриться,
Щоб кожна крихта сягала
Глибинних чудес.
Найбільше з них – то душа твоя,
Що величною стає в піднесеному стані,
А коли ти любиш,
Вона перестає бути безіменною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2017
Вибери прудко зі снів моїх
Намистини болю,
Бо ставати на них – мов босоніж пектись на снігу.
Наше слово продовжиться миттю,
Стоголосою, різномовною,
Важливо, щоби все не скінчилося криком,
Бо по тому забракне сил і для сміху,
Тож поволі ми мовчимо,
Сидячи під червневим сонцем.
Тільки в кутиках губ твоїх
Мовчки зріє травнева гроза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2017
Ти будеш для мене завжди істиною, потай.
У стані піврозпачу,
В розпалі ніжності
Згадую тебе.
Орнаментом є тут слово, кинуте вітром у полі.
Воно все одно долетить до мене.
Його відчуваю фізичними фібрами,
Настроєм погоди.
Спочатку тебе привів захід
Зі своєю натужною темрявою,
Але "зі сходу світло",
Він його просіяв крізь сито священних книг.
Тепер ти вільна,
Мов лотос на плесі річки,
Мов усміхнена новина,
Мов дзвінкокрила пташка,
Якій уже не треба кидатися на шпичак.
Вона тепер просто сидітиме на гілці,
Викрешуючи голос методом радості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2017
Чекання – це простір поцілунку,
Він рушає невидимо крізь час,
А відчуваю його моментом сну,
Невимовним віддихом,
Наче хтось проходить крізь мене.
І якщо був ти стіною мені,
То став дверима,
Напівпрочиненими, сяючими шпаринами
Таємниць.
Якщо був ти різким у слові,
То став ніжним у можливості вибору.
Відтак моє серце зворушено дивиться на схід,
Він западає мені палючим колом,
Крихким квітом,
У центрі якого – всі піднебесні дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2017
Язик обростає гілками кісток.
Я – заціпеніле дерево,
Тільки коріння шириться ризомою,
А жага струменить кров’ю весни,
Про це говорять віщі сни.
Про це співає далечінь,
Її ти бачиш крізь тьму туманів
Ув оці ближнього,
Що не говорить,
А мовчить німотою зіниць.
І я падаю ниць
У товщу рік.
Це спосіб втеч,
Та, падаючи, згадую,
Що я не вмію плавати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017
Чого нема, того хочеться торкатися.
Занурюватися у, щоби тікати в глибінь.
Думки зараз – то виструнчена мелодія,
Та вона зривається до стану німого
Крику,
Моменту жаскої тиші,
Коли слова ошалілої трави звучать
Достовірніше,
Ніж людська мова.
Тонкотіло ти ступаєш по чужій землі,
Простодухо ти вростаєш у стовбур
Кам’яних дерев.
Я шукала тебе
На дорозі смутку,
Та знайшла в улоговині тиші.
Радісно мені.
Надто добре.
Увіковічню це тут
Словесним образом
На контурі серця.
п. с. Thom Yorke - Hearing Damage.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017
Воно не зникає,
Не стирається,
Налягає ковдрами палімпсестів
У ружу мерехтливої ночі.
Зброя всіх революцій –
Це кров твого слова,
Жаринка на руці,
Що випалила в мені рану.
Невсипущу.
Вона цмулить час,
Мов сипучі піски, що їдять позосталих
На манівцях.
Лиши по мені згадку,
Згадку про пісню,
Що житиме в комірці того моменту,
Що його нам не згадати,
Та не забути теж.
P. S. Музична композиція Shannon Wright - Wayward.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2017
Сутінки плином, магічною з'явою
Падають пилом,
Ошурком зізнань.
Невимовно віриться,
Що час - це кам'яний монумент
На могилі,
Згусток вірша,
Здригання від сліз,
Паперовий цілунок у формі листа.
Самість же обростає стосами книг,
Калейдоскопом нічних
Видінь із фільмів нуару.
Я лікувалася від тебе
Мовами безрідними,
Та ми - онімілі сліпці,
Й нам треба слово любові "Еффата".
*Еффата - відкрийся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2017
З моїх сліз цьогоріч виник новий океан,
А з мовчань – нова мова,
Й здавалося, що світ навколо – це пустеля,
Без обріїв, без людей,
Але дозволяла цій пустці їсти мої рани,
Щоб оновити розум.
Хай він заземлюється блискавкою в землю,
Так я вчитимуся відчувати,
Так я бачитиму тебе знову,
Чутиму в світлі норвезьких сторінок,
У сумних нотах споріднених слів,
У звуках таємних просторів,
У гомоні містичних світил.
Любити світло важче,
Але любити його – те’пло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
And there was trouble
Taking place
Trouble
Taking place
PJ Harvey
І
Так і вона співала,
Про пісню-птаха,
Про мимовільні поклоніння,
Та в той час сталася біда,
Так, вона знайшла місце для
Присутності.
Так і він співав про нещире нашестя,
Про кульгаві зізнання,
Що можуть спіткнутися об
Перший поріг недовіри.
Та її не мало б бути,
Та вона сталась.
ІІ
Не можу знайти відлік часу,
Наче потяг з глухого тунелю,
Він збиває мене,
Вириває тінь з постаті,
Накриває попелястим снігом,
Який усе замете в клубок споминів
І в спіраль повернень.
Їх не мало б бути,
Та вони стались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2016
Небо.
Його рожево-сиза вільна лінія,
Тоді забуваю про все, що тривожить.
М’якне дух, душа виписує кострубаті літери.
Спокійно в цій далечі,
Що стратила «я».
Його говорила востаннє, коли зізнавалася
В коханні.
З того часу нічого не змінилося,
Як і суть моя.
Всі ми – в пастках із віршів,
Мов загнані звірі.
Виколупуємо зі спогадів
Рештки радості,
А поруч падають віра, надія
І щось, чому не наважишся дати ймення,
Бо це – епопея тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Важко знайти місце в транспорті життя,
Більше до вподоби дивитися на рух потягів.
Як гірко й протяжно вони тужать за твоїм
Образом на пероні,
Ти прекрасна в чеканні,
Я ж гарнішаю від очікування
Звістки-послання з солі,
Знаю, коли воно дійде,
Знаю, що воно зцілює.
Слово проходить крізь,
Спалахує тінню
І лягає вітальними обіймами,
В яких я засинаю
Радісним і терпким сном.
Мені сниться сад,
Мерехтіння дерев,
Наче в польоті,
Та сіра, сумом обтяжена, синява неба
З очей твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2016
Біль – наче місяця повнота.
Все обмежується колом,
Із якого вийти можна тільки сяєвом,
Але частіше з тіла сочиться кровна пітьма.
Крок за кроком, день за днем
Пронизливі мерехтіння зеленіють
Зі швидкістю весни,
Та її ховає сніг,
А йому доведеться зрадливо довго танути.
Тут житиму, тужитиму,
В обіймах пружної, крихкої води.
В цей час вона зветься спомином,
Сином пам’яті,
Яка ніколи не народжувала живих дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2016
Відлуння чується на лініях долонь.
Ти мені пробач
За миті днів,
За століття ночей.
Ти зодягаєш зелень
Кольору.
Там мого імені нема,
Це символ,
А вранці - то алегорія минулих вір.
Ти признач мене відвертістю
Бути.
Я ж нанизуватиму сни на свідомість,
Відбиратиму найліпші,
А найважчі заберу собі.
Я звикла так робити.
Воістину, ти була радістю,
Не стань лиш смутком,
Бо він подовжиться,
І моє серце перестане битися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Видозмінюю твої імена різними мовами,
Востаннє зринуло солодке й східне хрипіння.
Лишилося так мало,
Найменше нас.
І дім пустим зробився,
Туди приходять лиш видіння
Із листя і вогкого каменю.
Повір, хтось мовчки білує душу,
Кидає надмір в тіло,
Та ми, народжені в неспокої,
Не віримо у мир,
Хай ним і моляться,
Та все зникає.
Відчуття відсутності
Нас робить видимими
Для обох.
У цю пору я вірші покладу тобі
В конверт,
Мов ті салатові пір'їнки.
Ти чуєш, що пам'ять, наче лист.
Її не зрушиш, але спалиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Ми перейшли межу ночі.
Побачили неба світання,
Воно здалося невагомістю,
Бо його супроводжував оркестр тиші.
Я пережила величну радість
І, на щастя, звикла.
Вона - в погляді, в жесті,
У відсутності стоголосся.
Буває, хтось так ранить мій глузд,
Що голова здається колією,
По якій їде потяг привидь,
А життя - це долина,
Крізь яку пролягає маршрут.
Я боюся, що слово сковує
Мою любов,
Що воно переносить нас
У вимір безборонності.
Та не можу мовчати
Відтоді, як зустріла тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Ставши окремою мовою,
Рости квітом і зелом у душі.
Пам’ятаю те весняне ошаління,
Хотілося видряпати очі
Від утрати глузду,
Тому зв’язала руки.
А зараз безруко даю тобі черговий
Кілометр пурпурової нитки,
Що її коханому передавала дівчина
В фільмі мудрого грека.
Ти теж бачила його, я знаю.
Моє тіло сичить, коли ти пишеш вірші,
Зате потім я відчуваю
Полегшення, коли крокую тією нивою.
Вона колюча від стерні.
Й ті шпичаки виймаю повсякчас,
Бо слово – то велика рана.
Воно спустилося від Бога до людей,
Принизилось,
Або ж, напевно, впало.
На плечі падають дощі,
На коси сиплеться туман,
Тому вони вогкі й холодні,
На тіло кидаються собаки вранішніх вітрів,
У їх очах я бачу діаманти,
Це спалахи байдужих зір,
Це відчай
Від непоправного тяжкого смутку,
Його вдягаєш наче сукню,
Що приросте скульптурою із глини.
Ось я стою на камені
З червоним пилом,
Він шириться безкрайно,
Та вабить мирною ходою
Твоєї постаті.
Вони сказали, що ти тепер Меріда,
Бо знаючи, куди іти,
Ти просто дивишся у дзеркало
Невидимих усім планет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2016
Вранці – язичник, вночі ти тлієш духом
Християн.
І спокою нема ніде, бо ти шукаєш
На звороті ран,
Яких нема,
Як і світил, і меж.
Народжуєшся з криком заперечень,
У німоті помреш.
Бо смерть, якій не треба залягати
На дно приречень мов,
Готує до пітьми з густих промов.
Вони без слів проллються згадкою,
Яка, зіщулившись, сіріє
Під вагою часу,
Де він стає і Трійцею, і оберемком
Всіх зіниць,
Які колись вдивлялися у твій нещасний зір.
Але тепер ти сліпнеш
Із кожним спалахом зорі.
Про це співає хор у голові,
Про це кричить принадний ключ птахів.
Вони втікають від зими,
А ти їй пишеш оди,
Хоча вона глуха до величальних слів.
Її робота – муштрувати ритм і відбирати
Сон,
Ти хочеш пустки й супокою,
Та ходиш на крихкому склі,
Ба навіть прикладаєш вухо,
Бо то говорить глибина,
Бо то говорять ті, кого скували
Мури вічності.
Вони відчутно щирі тільки до того́,
Хто бачить мить
У кожному із обертів
Просто́рів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2016
Мовчиш, щоб дорости до слів.
Вони намистинами болю стікають
По кістяку мови.
Вона ж безборонна, жагуча до правди.
Часто ти йдеш її шляхом,
Мов по колючій стерні.
Тепер ніч везе мене потягом виражень
До тебе,
Тепер лягаю біля тебе
Й бачу калейдоскоп,
Гладжу твоє волосся
Й згадую, як триста років тому
Так лоскотала жовтаву траву,
Все повторно.
Все залягає на дно,
Щоб океаном згадок
Зволожити ту зону пустелі,
Щоб зникнути й вигулькнути тінню
З літерою імені
На чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2016
Вперше після тієї весни
Я зодяглась у босоніж.
Відтепер у ногах шпичаки й пил червоних доріг.
Хто вимастив їх у колір
Нашої юності,
Хто наказав траві жовкнути й причаїтися – невідомо.
Крик струменить відсутнім поглядом,
І обличчя твоє – наче картина:
Нерухоме та живописне.
Тож цілуючи твої губи,
Чую смак олійних фарб,
Тож слухаючи твої мовні звороти,
Чую музичні сполуки, арії й, певно, хорали.
Мені бракувало вміння бачити красу,
Та її чула навіть на глибині невідомості.
Й досі чую на відстані твоїх мовчань.
Що мене, на диво, живить?
Сіра й понура осінь,
Вона тягне з мертвого літа останнє тепло,
Бо знає, прикро знає, що важко буде серед мороку снігів,
Адже він досі нагадує країну попелу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2016
Час кружляє гривою згустків,
Так, він теж має свої матеріальні народження.
То сльози.
Поволі стікають рікою,
Цівками болю по шибці зізнань.
По хребтах наших гір уже ходять
Юрбами,
Надщерблюють ґрунт,
Тож мені хочеться сховатися від світу,
А вже потім – від розуміння, що і його нема.
Темінь полудою, хвилею миготливою лягає на серце.
Бачу яскравість блакитного кольору.
Так тиша відповідає взаємністю.
Так ми разом зачинаємо таємницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2016
Затамовую подих перед рівнем вітрів,
Що шепотінням лоскочуть слух.
Йду крізь хащі нетутешніх лісів,
Без маршруту, без світла,
Хто веде – досі не знаю.
Чиясь музика, що їй я довірилась,
Натякає на первісний жах,
Але він обдає тверезістю дощів,
Бо вони змиють вічну облогу
Жару й туманів.
Все осяде пилом домовин,
Застигне рікою з твоїх снів.
Ти не хочеш вірити в їх очевидність,
А я ними наповню колодязь,
З нього виникне джерело.
Дороговказом, як завше, буде спрага.
Й нарешті зацвітуть макові поля,
Розквітнуть галузками квіти болю
Й спомини про втрачену вітчизну.
Тільки так я згадую, що ще можу пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2016
Навік запам’ятаю ті моменти
Хвилювання від побаченої
Поверхні ніжності,
Вона обплітала мене
Й всотувала в глибину чуття,
Вона навчила шанувати тишу пустелі,
Щоб побачити постаті мандрівників,
Вони ж силуетом вірша проростуть
І стануть деревом.
На ньому робитимемо помітки й зрізи,
Щоб дати змогу народитись часу,
В ньому житиме прохолода.
Під її омофором так
Солодко пізнавати тепло,
Споглядати лик сонця,
Впізнаючи в ньому
Обриси місяця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Я повертаю тебе додому
Силою теплого кольорового ранку,
Зір від того тьмяніє,
Та ще вміє розрізняти світло.
Його так багато в твоєму імені,
Бог промовляв його, коли творив світила.
Зізнання бринить віддаленим
Гуркотом потяга,
Літньою піснею
Із нотами приречення,
Та потім, через відразу до колючого голосу,
Народжується соковитий шепіт,
І ллються сльози
Магнітними ріками.
Хто пливе, хто тоне,
Хто тоне, хто пливе,
Нікому нема ліку,
Бо ми сміємось,
Радіємо,
Коли дивимось на воду,
Вона так ніжно дозволяє
Сонцю відійти до сну,
Що все огорнене сяйливими променями,
Що світ – то мерехтіння,
Від якого ми мружимось,
Щоб не обпектись
І не згоріти враз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016
Тіло звіра – то сизий ліс.
Проріс туманом далини,
Та зір тут постає поетом,
Шматує видимість на образи
Й утворює прозоре дно.
Воно тяжіє до уламків,
До відповідних сил,
Які чекають уночі й лягають поруч спати.
То ж твої сни – то просто плач чи сповідь тих,
Приречених мовчати днем,
Він їх полонить сонцем,
Але не знає він,
Що ніч, розради повнота, вагітна світлом,
Маревом і сяєвом.
Немов латаття на воднім плесі,
Підточує свідомість темнота,
І ти, знечулившись,
Пірнаєш у глибінь,
Щоб виринути й не упізнати власну душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2016
Час твоєї любові живе на моїй шкірі.
Та мені зовсім не боязко,
Як і дереву, що його стинають,
Воно знатно знає,
Що стане згодом словом,
Тілом книг.
Влада спокою нашіптує,
Що їй не загарбати нас,
Але й без її помочі
Ми навчилися рахувати зірки,
Ці мирні родимки
На тілі неба,
Знаючи, що їм нема ліку.
Світ завше створює дистанцію
Відчаю,
Розпорошує повітря смутку,
Та це не заслуговує
Бути суттєвим,
Коли можна нехтувати всім
Заради особистої істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Океан розпочався з думки
Й моменту,
А розлився Вічністю.
Коли свідомість моя думає
Про текучість усього сущого,
То все навколо поглинається
Раптовістю й відчуттям попелястого жаху,
А думки опісля стають кристалами піску.
Ти наповнюєш долоні ним
І засіваєш простір.
Завдяки тим рухам зродиться
Спокій та непереборне відчуття
Присутності чогось вищого
Та довершеного,
Більш теплого, ніж миготіння зірок уночі.
Жага доторків кладе нас додолу,
На плесо мідної трави,
Й у мені починає жити голос твій
Зосередженим зростанням тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2016
Прийдешнє шепоче хвилею моря,
Навалою чи нападом
Станеться все,
Той безум хвилюючої пітьми
Обернеться світанком.
Нарешті знатиму, хто я.
Та ось саме ти став
Полем для неологізмів
Мови закоханого,
Бо мені мало звичних висловів.
Безборонно, протяжно кожен звук
Вичікує на момент,
Щоби іншим стати.
Ти ж цілуєш мене в скроню,
І згадую водний простір
Супокою,
А світ стає шумом з мушлі,
Яку притискаю до вуха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2016
Ти пахнеш батьківщиною моєї юності,
Тими землями, де я сміялась навіть потай,
Бо там не звикли виказувати емоцій.
А я тепер і тут, за звичкою,
Ярію полум’яно, коли бачу тебе.
В мені замовк світ,
Раптово й вибухом
Рознесло дощенту всі персони.
Даремний вимір, мов іконостас, ділив
Усе на святощі й буденне,
Тепер нема межі.
Я демонів пускаю в храм,
Бо він пустий, самотній досі був.
І їм я розкажу найпершу таємницю,
Про тембр імен твоїх,
Про те, як пахнеш ти Єрусалимом,
Про те, як подих щезне,
Як твій вогонь обпалює мене
До стану міцності колись крихкої глини.
Ти охороняєш боязко, мов місяць,
Що стереже сьогодні ніч.
Я ж дозволяю та ділюся простором,
Тож ти направду знаєш,
Що сни віднині будуть тихі та спокійні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2016
Ми вже бачились,
На звороті цього життя,
В момент піднебесної тиші,
Я побачила любощі
Минулих літ,
І це триває досі.
Кохання у повторі зустрічей,
Тільки з іншим тілом,
Але не з поглядом.
Будь мені синявою
Рік,
Будь мені відтінком
Ейфорії.
На світ дивлюся крізь пломеніюче скло,
Воно барвиться
Та іскриться,
Шириться митями,
Тріскає,
І уламки впадають улоговинами серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016
Як увійдеш у мене,
Заходь, як колись-відлюдник,
Щоб накинутись без
Передбачень рухів,
А з первісним шалом,
Наче я - єдина на світі жінка.
Тоді світ полотніє мерехтінням,
Тіло вивертається
З відбитком зміїної грації.
Хочу, щоб думки зникали
З кожним натужним криком,
З черговою перемовою-шепотінням.
Крізь секунди я поволі вужчаю,
Знаю, то біг назустріч тобі.
А коли вибух зіткнеться
З вологою вічності,
То хто говоритиме,
Хто мовчатиме?
Слова зникнуть,
Розбившись об пороги
Зімкнених обіймами душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2016
Милозвучна пора,
Чий порух непомітний.
Як ніч зоріє,
Так мирно тлітиме світання.
Чекання - то, як жорна смутку,
Як подорож, яку видовжують питання
Із надміром таємних з'яв.
Повернення ж - то завше тиша.
А ти - моя текуча путь
До лона трав.
Щоразу все стає, як на початку,
Як з часу розквіту основ.
Рушаючи крізь океани тіла,
Вчуся плавати,
Хоч достеменно до того
Мене тягнуло дно
Привидь, чужих розмов.
Тепер я чую тільки,
Як ніч вкриває нас пожежею
І полотном із зір.
А потім з віддихом приходить
Сон.
Його полон - то більш, ніж одкровення,
Бо з насолодою моменту
Лягаєш у незнаний досвід,
Що скаже більше,
Ніж руїни глузду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016
Я люблю тебе,
Бо ти вкриваєш мою душу
В саван воскресінь.
А вершина насолоди - жагуче літо,
Воно палахкотить тягучим солодом
Й шаленством діб.
Все мерехтить,
Мов плесо річки.
Вода своєю плинністю
У владі кола чи природніх вигинів
Доводить, що щира пристрасть
Тяжіє бути вічністю.
Усе любовно,
А манірна світовість
Проходить повз.
Ми витворили інший час,
Відверту мову,
Що виголошує пророчим тоном
Новітні істини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Ти ж бачиш:
День рясніє пожежею,
Горить душа,
Тліє дух.
Це - невимовність
Вивільнення,
Мовби скидаєш
Обридливе тіло,
Щоб тішитись з пустки
Й радіти тому чудуванню,
Що зотліле дерево чує
Доторк твоєї руки.
Й відбитком привітань
Буде зріз кори
Й тягучий плач смоли,
Бо ніхто не чує дерева,
Тому його рвуть на
Множинність гілок
Одинокі думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016
Чиєсь зникнення - осередок
Тяглості днів,
Де події принишклі,
Мов здобич хижака.
В кожному дзеркалі - очі
твої,
В кожному джерелі - синява
Твоїх обіймів.
То приваблювалось Вічністю,
То невимовленою смертю,
То крихітним звичаєм
Заглядати в душу,
А по тому лякатись пустки
Й лягати зболеним згустком додолу.
Над нами височіло небо,
Під нами струменіла кров зізнань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2016
Ти тільки спи,
Бог дав нам ніч
Для любові й відтинання глузду,
Й у келих той обопільний
Хтось уливає трунок
Післядощових трав.
Пригадай, як зоріє
Природа, вмита кров’ю небес.
Пригадай, як гарчав
Обережною піснею потяг у далині.
Та воістину все дуже близько,
Все серединно,
Все заглиблено,
Причаровано змістом.
Як жила я, привиддям
Уражена?
Як була я, не бувши
Навіть у свідомості
Своїй?
Хто приніс мені спокій,
Наснажений шалом,
Хто таїною мене розбудив?
Хто поклав моє тіло
До сяйва місяця?
Так приймала я хрещення.
Хто годував мене цілунком
Рясним?
То було перше причастя.
Хто тричі вкидав мої зізнання
У ріку забуття?
То прощання було.
Здійсненим стало задля’
Воскресінь.
Може, себе не впізнаю,
Та тебе бачу
Туманною веретою на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
За пагорбом твоїх ключиць
Видніє інший світ.
Йому відтяли руки, щоб
Відучити рахувати час.
І вирізали рота,
Щоби не було чути крику.
Є тільки слух
Долин, гаїв, лісів.
І зір, що зріє чорно-біло,
Мов полотно того
Кіно, де образ
Погляду голубить досі.
Поглянь на велич трав,
На простоту дерев:
Їх хилять бурі,
Але вони вмостилися у лоні
Супокою.
Поглянь на скло води,
Вона лежить збагненним
Плесом,
Бо знає все,
Хоча не прагне таємниць.
Перед сяйливим небом
Ти падай ниць,
Хай розум ошаліє
Від пристрасті,
Що позбавляє дум.
Тепер скаліч ім’я
Й іди до самозламу,
Щоб жодна влада не торкнулася
Твоїх блаженних днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2016
Серце моє-багряний хорал,
Долина, де залягає твоє
Ім’я під час сну.
І плачу, коли бачу
Ті піднебесні вежі з твоїх снів.
Усяке горе застигне
Білим муром,
Усі таємниці заховаються
До футляру тіней,
Вони теж бережуть інструменти наших слів.
Тільки не руш, князю світу,
Присутності цього слова.
Воно воскресило мене
Після задушливої смерті.
Раббуні, зійди до Отця,
Я прагну торкнутись Тебе.
Все стало миготінням,
І тільки образ твій уявним
Став,
Прекрасно-рідним,
Загоєним,
Як вірші, породжені з мовчань,
Як і листи, народжені
Зі смутку,
Та плином часостану вони
Видовжують чарівний простір.
Я розумію-вірую, що
Ти-то обшир вічних вимірів.
І їм не треба горизонтів,
Лише жага відлунь
І простота Душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Мене глушать німотні крики
Зі снів твоїх бібліотек.
Неодмінно станеться вологе поранення,
Обпече сумішшю вади й причини.
Кожна стіна пророкуватиме плач.
Згодом він стане муром.
І бачення тебе-то позирк крізь шпарину.
Я звужу зір, розширивши тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Природа божиться іменем
Диявола.
Він довкола незникомого ранку
Сходить багряним сонцем,
Залягає в пастку за хутром
Місяця.
Він видніється,
Коли зопалу гляну позаду,
Тоді світ кидається
Своїм розмаїттям,
А голоси розраджують,
Наголошуючи,
Що життя не тут.
Воно щоразу залягає глибше,
Глибше, ніж чиїсь зізнання,
Ніж чиїсь палкі цілунки,
Ніж народження наляканих дітей,
Ніж нажахана мить смерті,
Що її досвіду не пережити,
Ніж трагічний день прощання,
Момент усвідомлень,
Що йтимеш вище
Ціною кам’яних падінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2016
Моя жага-то хронотоп,
Доладний символ на мапі
Твого тіла.
Проте прямую до душі
Через підземні води
Радощів, сум’ять і знаних огріхів,
Які не заживають
Без темниць.
Кричу в свавіллі таємниць,
Вони одверті на межі
Тих днів,
Коли боїшся ночі,
Коли нещастя прагне
Сяйва в небі
Навколо тьмяних знаків
На лініях, на іменах,
Що стали колами криниць.
І вірш-то камінь,
Що летить в колодязь,
А почуття мої-то колообраз
Плескотів і відсікання
Вічності.
Вона болить ще гірш, як мить,
Бо їй болить, коли в тобі
Дзеркальний шум бринить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2016
Крізь мене зболено
Нидіє вода замерзлих рік.
На березі виднієш ти,
Королева без конкістадорів,
Без світу ідей.
Він зародком завмер
І став гріхом відчужень.
Єдиний плід,
Він також створений любов'ю,
Проте її ніхто і не плекав,
Вона сама зросла.
Тож я чекаю,
Граюся із роллю
Свідка воскресінь.
А довелось зіткнутися
З небіжчиком усіх
Зрадливих сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2016
Хребет гір розриває наземну смуту.
Хто пам’ятає, той приречений
Шукати здогади й деталі
Минулих митей,
Які давно загублені в потоці голосів.
Горнусь до храму, та він мовчить.
Ліси ж-кричать звіриним стогоном,
Оскалом проминулих снів.
Ти-безборонний сніг,
Як біла тиша, огортаєш невідомі верстви.
Хто пролонгує їх?
Ніхто. Йому я вірю над усе.
Воно не прагне цілопалень, творінь
І ловів люду.
Його насичує когорта пустки
Й загибелі жага.
Чекаю одкровень і, відчуваючи,
Впадаю в день, коли та синява
Мене пронизливим зітханням
Виболила, відмучила та розтопила,
Наче віск.
Я не застигну тілом під шалом цих очей.
Бажання до занурень обпікає
І закликає до.
Ім’я Твоє зазнало круговерті
Алфавітів і стало Жінкою
Усіх життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2016
Моя неозоросте, озерним плесом
Вистигни на серці.
Та відпусти днювальні межі,
Нічні не дозволи й тортури милосердь.
Як необхідність визріє світанком,
Так ти прикинешся добою.
Так я навіки поза часом,
Бо він вколов мене сум’яттям
І спроневіренням жали’в.
І я поневіряюся між датами,
Містами, оберегами
Із віршів, між сотнями
Облич, які усі-в тобі,
Та все одно тебе я не згадаю,
І в натовпі не роздивлюсь.
Твої слова-то океан відтятих рим.
Нарешті лине сяйвословом
Твоя душа до берегу без прозирань.
Я ж-адресат чужих відлунь
І тілесних мерехтінь.
Вони розтратою зі смерті
Вилущують в мені
Зерня’ скорботи.
Та плинеться до безімень,
Та стягом стане мовна стрічка
Наших молитов, псалмів, євангелій.
У нас не вірять, бо ми-неканонічні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2016
Натужний ритм зривається мовчанням,
Бо сіль не прагне моря,
Вона вкриває зараз землю,
Яка не ходжена ніким, не зрошена
Дощем.
Пучок жаскої ночі заліг на дно
Очей, тож темне все,
І навіть вирування часу,
Ти страчуєш його жагою Вічності,
Та він приліг на груди
Ніжністю коханця
І промовляє день загибелі твоєї:
«Тоді не буде сну, вже ранок
Сіятиме промінь,
Щоб все ж побачивсь наостанок,
А згодом трутизна достигне думкою,
Майбутньою ідеєю,
Що разом із народженням тебе
Вже буде смертю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Ймення твоє проростає червоною вишнею.
Блідим цвітом нареченої визріває потік,
що приведе до океану.
Нахились до води,вона віддасть усі сили стихії,
обійме, ставши порогом до колись зниклого дому.
Там чекає давно місяць та ворон.
Перший сипле сяєвом, яке визріє музикою.
Другий креше словами,
які, вливаючись у твоє серце, стануть книгою гімнів.
Покинувши безмір приречень,
ти знайдеш більше, ніж себе,
ти знайдеш жагу прихилянь до сухої землі,
чия шкіра прагне твоїх неминучих сліз.
Такою буде твоя жертва,
такою буде твоє прозріле осліплення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2016
Гомін небес-у їх безпорадній чистоті.
Надламана блакить-то рана Духу,
Вже час для крихкоту та мерехтінь.
Пустельний згин-в твоїх очах,
Їх чари засклені, мов океан,
Чий струм горить між нами.
Твоє ім’я-мій рай, моя печаль
І рідкісна відвага стратити
Свій егоїзм думок
Й наповнитись тобою.
Безмрійно полюбила слово,
Та лиш твоє, неканонічне
Й каламутне,
Бо хоч вдивляюся туди,
Не бачу крику глибини,
Та чую синій стукіт
У передчутті фінального
Оркестру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016
Благо розтікається плином часу.
То відбудеться вічність
Цілунком на плечі.
Повітря згущується до ефірного солоду.
То забракне слова,
Бо ти, мисливцю,
Виманюєш милосердні стогони жаги.
Німію на видноті
Задоволень,
Але витворюється нова мова,
Коли ми, лежачи серед трав,
Вростаємо в землю
Деревом пізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016
Сміх скручується
Золотавою цедрою лимона.
На світанку я побачу тебе,
Поцілую наболілим словом
Неможливих вітань.
Будь мені маяком
У вирі океанів,
Де я гублюся,
Де я винищую ті пам’ятні дні,
Ті дерев’яні зруби болю,
Ті миті осуду до одкровень,
Що збулися з вірою у навпаки.
Нанизуюся чиганнями неозорими,
Вогнеликі зграї
Гір віщують про прихід
Червоного місяця.
Будь собі жертвою,
Відкидай давноминулі імена.
Пожерлива засуха
Відчужень
Зробила з Едему
Пустельні обрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2016
Торкаю простір єдністю
Та відповідністю імен,
Які з’явились разом,
Мов двічідерево на горизонті.
Кора з гіллям сплелись наміцно,
Промерзлий сніг приліг цілунком,
Припавши до тепла землі.
Хтось виліпив пейзаж тотожностей
Усіх стихій.
Боюсь назвати автора,
Боюсь, щоб став чужим собі.
В ім’я весни усяке диво
Хай буде анонімом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2016
Типова біла лінія між нами,
Мов вітряно-морська коса.
Між цим усім вирує
Досі самобутній
Настрій свята,
Та я не бачу приналежностей
До того.
Печать зі смутку
Знову стала сьомим днем.
Господь велів віддатись
Цим принадам,
Але, у час доби з тишею на дні,
Я зболено горнусь
До тих отрутних нутрощів,
Що звуться сказом думки,
Відлюдькуватим словом,
Яке говориш тільки в голові.
Борониш алфавіт від втоми,
Вуста від речень,
Які не мають краю і кінця,
Та прагнуть крапки.
Відречення від мови
Стане звільненою карою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2016
Кілька голосів у не-моїй голові,
Й усім потрібен діалог.
Тож неможливо молитись.
Лиш у часи тихого сну
Я розчинялась до німоти.
Згустками випадали вірші
На дно очей,
Лишалось їм або струменіти
Слізьми, або залягати
До ліпших днів.
Оголювати тіло прикро,
Душу болючіше,
Бо вигляд її мерзенності
Страчує страх,
Усі межі
Понять.
Яких направду немає,
Як і часу сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Дзеркало не може відбивати
Зору твоїх очей.
Побачивши глухоту душі,
Воно осліпло,
Стало повнотою місяця,
Осередком злоби
Й одвічної нудьги.
То приходить
Мисливець сну.
Вирвавшись одного разу,
Лещата затиснули той день
Палаючого квіту,
Не побачивши серця натомість.
Кислицею витікали
Пронизливі зізнання,
Мерехтливими слізьми
Стирались імена.
Їх було три.
Та най вічність
Забере їх собі.
Най троянди будуть
Червоним килимом
Богохульних побільшувань.
Гордокосо ти йтимеш,
А багряний пил
Стане чужиною-заволокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
Стукіт і дзенькіт.
Виродження тиші
Звуком навиліт.
Лишиться по тому
Рана.
Їй не заживати,
А ширитись простором
До часу,
Де будеш ти,
Якщо прийдеш, звісно,
Бути заступником,
Неофітом прощань.
Зима випала мені
Оберегом радості,
Та потім - глухою
Вертепністю розмов.
Тільки тебе не славлять,
Тебе не кличуть.
Тільки вічносумую(ть),
Так і не повіривши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2016
Великомучениця дріб'язків
Вбачала теплий плач
На віддалі темнот-
Любов'ю.
А може, то була зловтіха
Крізь моменти болю,
Де пам'ять кадровими спалахами винищує
Усе, що спонукало жити.
Мені натомість довелось зустріти
Жагучу мить для Вічності.
В тобі я бачу
Досі сріблені й глибокі мерехтіння.
По слову стало світло.
І світло стало словом,
Тризначним і проникним,
Як дзвонів звук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Любистком покрию скроні твої.
Ти-цар моїх раювань.
У кожному шелесті тіла
Я чую, загострено чую
Бриніння душі.
Земля вистилає припізнілість
Одвітів весни.
Та час надміру відносний,
Що його не бачу,
Чути не можу.
Про нього нагадують мертві пекучі слова.
Відмовчати своє-то подвиг в ім'я Тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Любовність літер м'якне.
Та й слово перевершить вітер,
Бо буде знову новиною,
Забравши шал(ь) ідей.
Мені забракне тиші
В той день,
Коли ти вихилом
Упала в річку
Тяглістю сльози.
Тебе відплачу, тебе омию,
Тобою відмолю усі гріхи.
Святими станем ми
В часи незручності
Та неприйнятного спокою.
А зараз я втішатимусь
Єхидним оловом
Зітхань і нарікань
На душу,
Якої вже давно нема.
Вона розгублено лежить
На цвинтарі із наших віршів.
Мої слова-то кам'яниця,
Твої-то спалах Вічності,
Чий зашморг досі висить
На мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2016
Смерть поправляє смерть,
Життя одиноко дивиться на океан:
Води багато, та вона тече,
Не зміщуючи берегів.
Навальність шторму-то екстаз
Інакших цілей.
Їх звати змінами,
Лукавством видозмін.
Тобою міряю усю відвагу народитись,
Тобою відчиняю скрині й скрижалі одвітів.
Любов-то палімпсест,
А наша-то сувій священностей.
Про неї говорили мертві.
Її благатимуть живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Безвадний сором на устах,
Що, мов оскома, ляже
Со’леним пластом
Чужого моря.
Ти виринаєш, наче потопельник,
З пам’яті.
Тож час складати молитви
Для всіх відходів,
Та їх було занадто вдосталь,
Аби зазнала втоми мова.
Всі незникомі вірші
Стали пекучою
Ніжністю,
Розплатою за міст
На березі обох річок.
Хай мною винуватиться
Химерний час.
Коли є ти,
Немає більш нікого.
Коли нема тебе,
Мене розколює безлюддя
Твого
Дворушництва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2016
Ми є, мов досвід обережності.
Дожити час призначень та зізнань
І говорити тишею,
Кричати стогоном жаги
Й любові.
Що може краще бути?
Що може бути ліпшим.
По-вічному нова євангелія,
Вона чекає прозирань
Крізь мерехтіння,
А не фальшивих одкровень.
Вони самі зійдуть,
Мов час пришесть,
На цю прогірклу
Землю,
Якою вкриєшся,
Мов пеленою вічності,
У день слабкого сну.
Твоє ім’я – мов шифр
З татуювань,
Цим алфавітом час
Снує червону нитку
На вогнищі душі.
Тож часові змагання
Марні.
Йому не бути
Ув ореолі цієї вірності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Приречено блукати серед маршрутів
Глухої ночі
Й кричати у землисту невідь,
Щоби зронити думку
Засобом жалю.
Блакитний невід, де
Повішений воскрес.
Отож святкуймо Пасху
Та їжмо опрісноки
Солоду любові!
Весна прийде із тріскотом розривів,
Які тебе все ж оббілують
І вичинять непроминущий лій твоїх утроб.
Зосібно розведеться полум’я.
Ти ще не загорів,
А Бог вже ніжить нюх
Для звичних пахощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2016
Ти не знайдеш її в поклонінні,
Ні у пристрастях сотень стогонів,
Не знайдеш і в собі.
Надламана гілка плаче
Прозорим соком.
Це частина Гангу, Дунаю, Нілу.
Твоє око - то є океан.
Я сподівалась уловити
Істину прірви,
То ж була лиш розкрита могила
Моїх кістяків.
Ти вестимеш мене через ліс
Огріхів.
До дерева наших віросподівань.
Там і лишимось жити,
Чекаючи На.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2016
Стинає горизонт голову обрієм.
Де не глянь - там впиваються спрагою,
Виливаючи біле молозиво не-своїх снів.
Чи біля тебе чужіла?
Чи біля тебе гора заіскрилась світанком?
Їй хотілось, щоб тіні сховали усю наготу?
Біля себе я тліла жариною.
Ти ввібрав це тепло
До долоні зими.
Розімліла. Згорілою врешті прокинулась,
Коли мова стала вишневим цвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2016
Ти чомусь мерехтиш жінкою з берега.
Колись він починався човном,
Тепер місячне світло виїло йому
Дерев’яні утроби.
Не підходь до води,
Вона криком огорне
Подоли твоєї сукні-причалу.
Я сльозою морською обійму твою душу,
А омию вітання прощальне росою весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2016
Із приходом зими
Мені виривають ім’я,
Поміщаючи в товщу
Сірого снігу.
Ти ж малюєш ходи
Через клітинку чорну й білу,
Коли світ змикається колом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016
Чужинське нашестя вигулькує
Пухлиною плачу,
А моє серце - руїни Алеппо,
Ти - сирійський пророк.
Смерть надійде зі сходу,
Заховавши обличчя
Під дорогою з шовку.
Ім’я небесне вирветься
У натовпі величних ласкавищ,
Лишивши по собі срібний
Осад води.
Відмовся від чаші,
Та вона з’явиться знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2016
Мова горнеться до джерел твоєї любові.
Звук хрипне спазмом,
До вітражу зі прочинених слів.
Перебираю день намистинами згадок
Про твої походжання дорогою солоду
Й ласкавого терну.
Мова птах той, кидаюсь на шпичак
І оживаю навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2016
Черниці визбирують трави о третій ночі.
А вже котри́й день земля бринить
Сполоханим чиганням.
Напевно, хтось хотів піти подалі від церков.
Хор комашиння пробачив літу його
Спокусу,
Квиління пта́хи стало реквіємом золоту.
Лиш нині біла тиша дзвенить хрестами,
Вони проб’ються відтінком часу,
Що ляже сріблом кіс і маревом облич.
Гора вітатиме обломом,
Той спад здригне твій сон,
Що, мовби чоловік, бере все силою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015
Куди зникає течія позаминулих діб?
Їх мілкота гірких піводь вливає в чашу.
Її хтось питиме з-під плащаниці літургій.
А там, у сні, цілують плечі тих привидь,
Якими б’ється серце.
Одвік бракує смутку,
Натомість радість нежива сліпує:
Їй викололи очі,
Коли затих колючий голос молитов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2015