| Сторінки (5/465): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вірити у повінь порожнечі,
Що притчею лягла на серце сліпоти.
Та відродила слух.
Хтось відслужити має всю рігведу покарань.
Тебе поклали з осторогою, розсипавши пісок.
Отож, моя пустеле, ти шепочи зізнанням ночі,
Я ж вилущу всю гіркоту із мови,
Стративши її до омертвінь.
Ми стрінемось відзавтра
І не знайдемо слів.
Хай зустріч стане німотою.
Ми будемо чекати,
Хто ж першим вийме око,
В якому буде відблиск тіла в наготі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015
Не переробиш викрій ідеального стану.
Коли кидаєш рухом, дзвенить повітря.
Це наснаження дикістю й святістю.
Тільки де твоє мешкання?
Десь там, у загалі Боцри?
Не вмілось вимовити, тож пам’яттю
Лягло на вуста гіркувате ймення,
Ли’ло свої залізні пахощі,
Просякало нутрощі
Словесними ловами,
Відхаркувалось кароокою мовою,
Поки не вихлюпнувся на берег язик.
«То через пожерливу незгоду!»
- казали голосні свідки.
Ох, зате тепер заслужено мовчазна.
Колись було все одно,
Тепер – однаково.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
Як ковзко на цій видноті.
Зусібіч вирує морем,
Яке не всередині,
Бо грукотом лине з очей.
Так, воно дуже мертве,
Та заживить колись темні рани.
Закохалась у причинність,
Підвела її до межі,
Щоби стрілити власноруч.
По твоєму тілу тектимуть ріки,
По моєму - мощені дороги.
Тобою пливтимуть,
Та не тебе топтатимуть.
Слово стрягне
Рястом у долоні.
Воно націлене впіймати запах м’яти,
Хоч вона всохла
До сталості онімінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2015
Віруючи,вклинююсь у цю незгоду мерзлоти:
Дух стигне,коли яріє шал тіл.
Передо мною палахкотить огонь,
Мов причинний звір.
Простощі не ростуть якором кореня,
Гинуть до тла без причин:
То не тобі,не мені,навіть не нам,
Бо тепер зодягнусь у самість,
Вона приросте мохом світла,
Воно орієнтуватиме на схід
Палахкотінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2015
Хочеться стати прямовисним деревом,
Не заплітатись у землистий грунт
Травою, яка досі хоче про щось
Розповісти,
Та їй наказали мовчати.
Хтось тисне на серце йменням своїм
І розпорошує душу відчинянням дверей.
За ними - холодна кімната,
Де речі поснулі,
Застиглі,
Онімілі від згадки
Про звичку приймати гостей.
Вона тут не спрацює:
Довкола немає вікон,
Щоб роздивитись панораму тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
Ніякої милостині до жінки,
Котра не покаже рук під час привітань,
Очі теж дивляться не на обличчя,
А шукають прикрих вагань,
Які прикриваються поспіхом й усміхом,
Тож нам більше нема що казати.
Мало нас, лиш деякі
Дійдуть до країни зими,
Де всі впадають у мовчанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2015
...підняла мене в дорогу,
на котрій співається про Душу
і Тінь між нами, нотними
річками
Оріноко і Йордан.
Ти милозвучна. Лечу до осередку
Імені, що є дарунком.
Отак ректиму про своє приречення.
І вперше не боюсь.
Тут мова наїжачилась, їй стало боязко,
Тож жест мовчання прикладу до вуст ріки.
Вода мовчатиме до чистої весни.
Слова приходитимуть снами,
Їх хащі приведуть додому.
До твого Оріноко, до мого Йордану,
До наших звичних проростань
Із суму та кохання.
Сьогодні день заграє гирлом
Миру.
Натхненна ніч все сповістила,
Та небеса кричать безмежним
Блиском Вічності.
Ба навіть вона чула
Про нотні ріки, Оріноко та Йордан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Я розламаю погляд твій, наче тьмяне дзеркало.
Хай замість очей будуть люстерка,
Бо в них немає розбурханого океану,
Що стелиться думкою горизонту.
Все світово та причинно,
Тільки не ця нитка розмов.
Це вона, саме вона, виводила героїв
Епосу з лабіринтів,
А потім швом залягла
Твоїм іменем на чолі неба.
Через власну глухоту я його проковтнула,
Через власну пам’ять я його забула.
Тож так навмисно солодко гратись
У відгадування.
Первоплід цієї осені визріє
Падінням.
Добре, що маю охоту до низин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2015
Де в тобі вилюднюється здатність чекати,
Ходити осоружним полем,
Не чіпаючи юного колосся.
Лиш мерехтіння лісу поколює в серці,
А туман осідає зливою запаморочень на чолі.
Кожне хвацьке завзяття - то не відрізок долі,
То голос приборканої порожнечі.
Дай мені сили, дай мені змоги обрости зеленою травою.
Най нею ходять люди, топчуть поволі.
Зате завжди бачитиму зоряність небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2015
У гирлі дня тепер низинно:
Священна гора обвалилась ночами жаги,
Млосним шелестом трав,
Їх сік вливається простотілом потрав.
Сміється ж надламано осінь,
Їй проханим гостем зосталось
Відбути чиєсь святкування
Короткої дійсності,
Бо захід зачався зі слова,
А схід - з німоти.
Тож вислід зотлілих мовчань
Довірено скоєно з приспівом.
Лунає погорджено сяяння звуку,
Бо слово утратило берег,
Як і ти свою безборонність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Лик місяця - то відбиток усіх надщерблень,
Так і серце чиєсь відтяли,
Лишивши шмат серпиком.
Для сьогодні достатньо,
А для вчора - лишень непомітність,
Тільки ніякова подоба душі.
Огортаюсь туманом тебе,
Твоїм іноземним шепотом,
Нанизуюсь твоїми гострими словами.
Трохи згодом, стікаючи кров’ю,
Народиться вірш,
Ніч покладе його тобі під сонну скроню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015
Нанизування миті світлового року
Проходить через око океану.
Навмисна твердь води прорізує
Тіла чиїсь сичанням,
Вони ж всі сплять безмовно.
Зовсі́м, як речі, набряклі оловом мовчань.
Вдивляюсь у люстерко,
Воно бринить зізнанням темноти,
Бо я-це я, а в мороці збагненнім я-це ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Відкинутий ввесь відблиск тіла розкладання.
Вдягайсь у наготу,
Бо смерть тобі не до лиця.
Пізніш вона засяде в серці,
А поки сипле юнь м’яким одвітом,
Прия́зню та зітханням.
А з вечора на русокосах осяде порох часу.
Не знати тільки,хто його насипав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2015
Приваблюється мить із цілунком на скроні.
Якось він мав щасливе ймення.
Тепер німує у темряві,
Тепер лишилось діждати
До раювання ранку,
До витканої хвилини ніжності,
Де розчинення мене не помітить цей світ,
Я ж освячена в цім тремтінні,
Я таврована спокоєм при твоїм коханні.
Гілка суму надламана,
Крізь приреченість видніється твоє
Зоряне обличчя.
Знову ніч зробила тебе
Анонімом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Хтось вилущує ніч з-під завалів
Кольору світла.
Віддираючи шмат тужливої довготи,
Прозирає невсипуща радість,
Вона падає в око твоє колообразом
Місяця,
Вона западає в душу скалкою прозрінь.
Йдучи до дня, благаю не озиратись,
Та ти соляним непослухом смієшся,
Посипаєш цілунками рани
Досі чужої землі.
Оцим оберненням, прозиранням
Ти засвідчуєш,
Що могла би бути
Улюбленою дружиною Лота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2015
Щасливо відчувати вкотренародження.
Воно убереже від завтрасмерті.
Стративши бажання облишити все собі,
Любов стала найпершим серед усіх міфів Богом.
А кожен день – то звук твого ідеального імені,
Тільки зараз я засинаю,
Тому чую його палаючі рештки,
Які нагадують крик мертвої мови,
Яка жива у проказуванні,
Жива у тобі,
У йменнях твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Рінь божиться,
Що вона неприступна у своїй вмирущості.
Жага розкинулась кроною дерева,
Торкнувшись якого,бачу золотавий вінець
І дев'ять сходинок із супокою.
Останньою буде коливання трави.
Уже наді мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Я вишукую давність у піднебесній вежі.
Її запах звучить лунко,
Її шати простяглися палкими літерами,
А на подолку шат тих - вихор крутливий.
Та не треба мені погляд,
Мені треба упізнання.
Його вичиню з двох смертей:
Перша - своя, особиста, за вибором,
Що заперечить другу,фізичну,
Лишивши тільки її неможливість,
Та, не скасувавши її як істину кожного живого.
Тож кому-кому,а мені не доведеться вмирати,
Як усі.
Так дійду до країв,
Де кожне слово – це анонімний тягар,
Тож там мовчать.
Натомість говорять вишневим цвітом,
Лагідністю звірів,
Мовою двох закоханих очей,
Які завжди так нестерпно близько,
Що стираються контури далини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Я днію.Коли хребет жаскої ночі
Покриє спершу вечір,
Він ляже квітом терену,
Холодним дотиком зотлілої
Жаги.Раптовість озивалась маревом,
Чотирисвіт розтроївся,
Коли ти стала соляним стовпом:
Назад путі не може бути,
Тож й все минуле зміщується до зіниці,
Лиш око увібрало пам'ять,
Обмащування стовбурів подій
Вже знавісніле,уже тліє.
Я обіймаю тебе мороком,
Нещасним кольором своєї сліпоти.
Зате мій погляд ніжить твою душу,
ЇЇ я завжди бачитиму.
Навіть у пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Розплатою за нашу любов стануть
Незникомі вірші.
Залишки слів, а їх поїдали риби, не давши цілісно
Доплисти крізь океан,
Ляжуть тиснявою на серці,
Сльозою в оці,
Зронивши яку, виникне наш медальйон
У формі зірки,
Що лягає крапками дріботливими
На посніжену гору.
Так, ми говоримо тишею,
Знаками,
Ми цілуємось нахилом літер,
Ми кохаємось окликами та питаннями,
Бо слово дійде першим,
Якщо відправити його з посланням,
Додавши частку стогону
Та насінину приборканого
Щастям смутку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Агірре. Ллється виміром ще не бачена досі
Ніжність,
Я рештки її після поїдання визбирую.
Частка висить на дереві у колі.
Так виявила себе любов до смерті,
Зімкнувши обійми мотуззя навік.
Друга плескотом тішить уже обважніле тіло
У тому струмку, де ми грались удвох,
Коли малими були.
Третя ллється морем червоним,
Водами правічними.
Та води великі не зможуть згасити кохання,
Ані ріки його не заллють.
Четверта розраду шукає за пазухою в миті,
Тільки та жертву вимагає, цілопалення
Чиїхось душ.
П’ята випиває трунок власночаші,
Впиваючись спрагою до ідеалу,
А потім сп’яніння все вирівняє,
А потім ночі забракне дня,
Стане мало вічності,
Щоби втамувати жагу до руйнувань.
Шоста вистрілить істиною у безумне лице,
А сьома натомиться пахощами
Марного робітництва,
Запахом бідних виживань.
Усюди,чуєш,усюди блукає ніжність,
Яка без належної взаємності вибирає шлях
Страждань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
Темна зелень верховіття,
Чий страх вилискує, мов хутро звіра.
Колись мене вражала певність,
Що ця долина стане чудом,
Утворить образ двох долонь,
Що збережуть чийсь шлях.
Тепер вона поросла терном.
Колись мене вражала злість,
Що дім цей стане пам’яттю,
Яка триматиме навіки світ
Всередині себе ж.
Тепер немає дому.
Колись мене вражала істина,
Допоки я побачила її лице:
На тому місці було дзеркало,
Яке нагадувало вкотре,
Що у мені не вирізьбилось відображення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2015
Станусь собі усевічним відступленням.
Вилущу з часу пристрасть відчаю,
Він озивається досі простором,
Я ж ховаюсь під заволокою часу.
Нині не буде імен,
Вони витекли палаючою оливою
На долівку,
Вони всотані в землю,
І нехай. Момент привітань
Станеться ніжністю,
Станеться пошуком шалу,
Станеться звуком монотонним,
Станеться знову щастям власного відчаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
День привітав твоє серце огромом,
Він дозріє лиш крихтами ночі.
Сподівайся і тлій до миті,
Коли тіло огидністю зрушиться,
Щоби сяяти на горі,
Щоб оголеність стала зіркою,
Миготінням твоєї душі,
Зупинись перед річкою,
Не переходь.
Завше є вибір між двох берегів.
На одному лиши неторканий спокій,
А на другому-солод цілунку.
До води кинься зболено,
Вона втішить,
Бо все розуміє,
Її живить посріблена мудрість,
Її живить вир слів,
Які ринуть із дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2015
Знечулення ще провисає ниткою цупких доторків на твоїй шиї. А ти кидаєш його в полум’я білого накрохмаленого комірця. Відтоді й ведеш дороги свої власноніж, відмовляючись окидати церкву, в якій ти не вже приймеш ні хрещення, не обвінчаєшся, не зустрінешся трирукавним вітанням. З того часу, як ти надпила глек заборон, насолод, шлях тобі туди закрито. Вночі,звісно, можеш цілувати двері, дертись туди. Та голос вітру відведе тебе в поле. Голос жаги, німої трави, покладе на долівку. Враз чиясь гаряча рука ляже на твоє змарніле лоно, почне рухатись усіма стежками твого тіла. Воно справді гарне у сяєві зірок-свідків, які потріскують своїм піднебесним шалом. Ніщо говоритиме у тобі набагато доречніше, ніж можеш ти. Так у тобі зроджуватиметься ритуал, який спочатку позбавив тебе власної наготи. У тому кістяному яру, де лежав досі портрет коханого на чорній нитці, тепер лежить голова звіра, який зверхньо дихає, ніби хоче, щоб ніч замовкла, щоб замовкло усе, щоб і його голос увійшов до тебе. Це продовжується надто довго, настільки, що ти прагнеш припинити дихання, обираючи свідому смерть. Постать коханця вгрузає у землю, а з нею і ти. Отут і могила. Отут і смерть після пристрасті, бо ти захотіла дізнатись її початок та кінець. Враз зоря вирішила зглянутись над тобою: вона виймає тебе із землі, обтрушує та обпалює, мов гончар глину, своїм несхвальним поглядом.
Через хвилю, здіймається пам’ять, глузд на поверхню,верещить півнями, тож ти прокидаєшся. На тілі видніються шматки трави, грудки ґрунту, ти вся пронизана їдкими, млосними пахощами. Затуливши рукою цівку сонця, що пронизливо лізе в око, розумієш,що треба вставати. Ранок у монастирях має бути вчасним. Ніхто не має права пропустити вранішню молитву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2015
Розвінчуй власне упізнання,
Тягнись до болю рвучко.
Не вір у тяглість насолоди.
Люби одного,бачачи у ньому всіх.
Хай вся весна дозріє кожним днем.
Зціли себе теплом,
Поклавши власне серце в огнище,
Воно обпалиться,обернеться на глек.
Із нього виллю пахощі твоїх доріг.
Твоє,твоє обернення у Бога-
Мій оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2015
Я би хотіла взяти себе в руки,
Та просочуюсь крізь пальці іменем
Твоїм.
Весна жевріє на дні,
До якого підіймаєшся вверх,
Щоби падати, падати,
Бо не зможеш літати.
І так вогонь усіх сподівань
Нидіє, розпорошуючись
На неіснуючі дати.
Довіряючи сонцям,
Відмовляюсь від походжань
Дорогами своїми,
Бачу розріз надвоє.
Тільки схоплення не віддячить
Вітанням.
Тінь відкинула світло,
Хтось побачив мого двійника,
Хтось приборкує його
Тяжінням до наївних рукостискань,
Хтось виїдає мою серцевину,
Хтось – це і я,
І таке недоречне ти.
Як цвітуть асфоделі,
Горнись до землі,
До її млості, солоду.
Не лягай до змертвілого тіла,
Не цілуй лускатість змія.
Ця любов випече на твоїх устах
Нову мову,
Яку знатимеш, на нещастя, тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Покажи мені скелет тієї риби,
Що малюнком із піску
Кинулась у прірву води.
Віднині й ти падаєш
До товщі,
А бачиш поки краплини
Прілої роси.
З горем лягаєш на землю,
З відчаєм горнешся,
Зменшуючись до форми
Зародкової мушлі.
Так стаюсь нею,
Щоби сонцесяйна любов чула
Мелодію кровного моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Розмовчані історії,
Які ніколи не мали
Градації та єдності в часі.
Хтось сипле їх крихтами,
Та це не пожива,
Навіть не янгольський хліб.
Ніщо не має присяги,
Вона витекла разом із рікою,
Яка розчинилась у першому човні.
Обійми замулене дно,
Воно все приховає.
Тільки вибери місто для залягання.
Тільки викреши зі стану свого
Крихту сходу,
Кинь на долівку,
Зрони пронизливе зізнання,
Його хтось полюбить,
Відкусивши лівий бік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015
Всередині дерева згромаджується
Смуток надламаної гілки.
Так витікає золотавим соком
Жар гніву,
Яким ти розпалюєш печери
Своїх недоношених днів.
Я зостанусь в тобі
Долиною,
Безборонною, сонною.
Ти ж не йтимеш туди,
Бо настав час стинати дерево,
Щоби вистругати ідола -
Розкішний зразок людини
З подобою пустки на місці очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Стрічка тебе виголошує терпкі слова
На приймачі наших спільноснів.
А на звороті життя ворон свідкує місяцю
Про раптовий крик із дна,
Чию мілину ти всотуєш слухом,
Пораненим тишею у дні голослів’я.
Я бачила твій голос, я чула твоє
Обличчя.
Воно схоже на скульптуру античних
Майстрів,
Тембр твоїх мов вилущує з мене
Гирло минулих рік.
У першій плавала Офелія, у другій – Вірджинія.
А третя всохла,
Хоча Бог,як-то кажуть,любить Трійцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Перший погляд присвячую світові.
Він накинеться спалахом.
Тільки ж страху від того нема,
Як прикрию горизонтом око.
Друге виколене через спрагу,
Через міць пожадання.
Може, з цим й попрощалась,
Та лишилась нудна позосталість.
Граймо тихо і шепотом,
Скоро прийде партія снігу,
Все розставить на відстані,
Щоб сховатись від себе,
Щоб сховатись в собі.
Хай доба озивається шелестом,
Їй видніше, що чується,
Раз на пагорби кинули ніч-простирадло.
Хтось проходить із гуркотом,
Мимоволі ти озираєшся.
Бачиш тінь, що плазує на видноті.
Гаддя скручується в коло,
Коли повз минає вічність,
Ти ламаєшся надвоє,
Коли крізь тебе проходить мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Там сіріє межа цілунку твоїх хмар
І приборканої горизонтом землі.
Хтось посіяв у тобі радість відлуння,
Милість спочинку, ніжність,
З якою ти кладеш мене на долоні світу.
Тільки ж мене мучить марево
Тобою зронених слів.
Хочеться розчути, але
Надто голосно потріскують зорі,
Надто боязко дихає вітер
У потилицю,
Надто крихко приходить зима.
Я навчилась любити цей навальний час
Лише з утратою кола долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015
Те, що ти робиш зі словом,
Яке котиться до мене,
Я називаю Найпершим Цілунком.
Слово ще не дійшло,
Але відгуки чую
У листі священного дерева,
Яке шелестом горне сонце.
Гомони ломляться в двері
Зі звуком світанку,
Я не можу назвати його,
Бо це – стогін солодкої смерті,
Він в’їдається зморшкою на
Чолі неба,
Він сиплеться зорями-насінинами,
Бо ніч – це нива,
Вона хоче зронити первістка сина,
Називаючи терпко і милостиво його "Днем".
Коли слово прийде,
Я нагрію його вогнем,
Потім вистелю дотиком
На водянистій межі.
Воно стане злукою із потоком.
Так з’явилася мова Чуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Глек розіб’ється біля вуст джерела,
А жалобний порох відділиться від
Сяєва висотного.
І все пророцтво вкотре сочиться
Загроженими долинами,
І все покриється пеленою жаги,
Безстрашшям, яке вкотре приховує
Тріпотіння рук,
Що не можуть вийняти око,
У якому відбите тіло спокусниці.
Щоб не жити єдиним надкушуванням,
Хтось вдягає на очі стрічку
Землисту,
Погляд враз приростає до
Берега:
Черепки посудини битої
Вже покрила туманна імла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Ніжність твоя чеканиться сургучем.
Перед миттю читання зникають літери,
Тож підказки нема.
Є лиш мучень, що нудиться світом,
Який не просториться
Лінією, а тільки покликом вверх.
Я ж палаю червнем
Твоїх вуст,
Землею твого тіла,
До якого прилягаю,
Вслухаючись у шум
Шалених рік.
Вони шепочуть сичанням змій.
Тож я вбиваю кілок у грунт,
А звідти лине зойк води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Проповідник виповідає істину
У спустошеній кімнаті,
Тиша виводить конспект,
Який схожий на шепіт вітру.
Через гратоване півсном
Вікно бачиться море,
Над ним – обеліск грози,
Зміїні хмари,
Що з визиском
Вичікують спуститись
До води.
Ота межа між баченим
І тим, що містить
Зрушення,
Примножує страждання.
Останнє слово «пізнання»
Приводить ніч,
Аби ти залишивсь
На поталу тільки собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Що, як тілесний полон обернеться
Сірим волоссям,
Задухою в грудях,
Неможливістю бачити
Зоряне поле.
Що, як ти сам полюєш
На власне я,
Жадаючи вичинити його
До найтоншої шкіри.
Останній крок навиліт
Застугонів
Трьома ударами
Об поріг.
Досі той звук
Оголює
До форми безтілого
Зародка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Цьогоріч пора білого муру
Плідне зустрічами,
Які не можуть назвати власної дати.
Хоча для приходу треба
Вийти через вікно негідних
Надбань,
Та чомусь безтілесний уже горизонт
Губить твої риси,
Змушуючи цілувати сталеву
Вертикаль.
Ми не обмінялись роками,
Не набрались мудрості,
Тепер чигає на нас
Ілюзія відсутності
Втрати,
Яка приходить,
Наче злодій,
Хоча більше,здавалося б,нічого
Не забереш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Перетворюється власне витворене
В окремий час,
Тож не задумуєшся,як не вийдеш
До колишніх міст.
Нова реальність заціпеніє
На дванадцятирисковому циферблаті.
Відтепер ти не зможеш
Комусь сказати про точність часу,
Зате достоту знатимеш свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Нічне сонце розпускає волосся
Повноколих видінь.
Не доводилось їх чути,
А тільки бачити разом зі сліпими
Свідками.
Тож мені ніхто не вірить,
На відміну від автора
Сонати місяця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
Уста твої – яма глибока,
Хтось водночас мав гнів на мене,
Тож і вкинув туди:
Досі вичерпую з себе гамір слів,
Водність джерел осушених.
До сьогодні приборкувала
Пожадання істин не моїх,
Навіть вкинула до горла ножа,
Аби пам’ятати про це,
Та,побачивши зорю скам’янілу
У вигляді очей твоїх,
Щось промовилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014
Побудьмо при чеканні.
Воно з нас витончить усю
Раптовість смутку,
Чужинська близькість
Усе огорне в коло,
Яке хтось зачарує,
Але до того варто скласти
Пісню для Нікого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Ламання вистигне ритуалом,
Всяка наріжність безімень витліє
Спокусами, які не приборкають
Жаги до страждань.
Із кожним болючим стягом, нуртуванням
Зріє зміїне око,
Роздвоєне, як і твої марення
Опинитись на дні власного тіла,
Проте лічба намагань озивається
Ночівлею на порозі суму.
Може, те морозне тиснення
Не прагне тебе приглушити,
Може, тобі варто увібрати щось,
Відчинити двері злидарю-подорожньому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Ховаються руки поспіхом за спину
У формі пози однодумця.
Ти не бажаєш показувати своїх долонь,
Бо знаєш, що по стежках утрат
Прочитаю твою безмежну любов
До недосяжного.
Двері скидають завіси,
Аби статись воротами напівстертих міст.
Шершавим сном ти йтимеш
Додому.
Путівниками тобі будуть очі,кольору глоду,
Та пульсування, зміщення ліній,
Які прагнуть обманути мене,
Та я ніколи їм і не вірила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Все оживлене гине із
Зав’яззю у формі меча обосічного.
Можливо, колись древні люди
Так здогадувались про смерть,
Але до того виписували кожну рисочку
Загострення із облич.
Місяць, князь світу, звіщає
Своє світло серпиком.
Все ж для повноти мороку – кіптяви
Йому треба чуття отого
Нужденного піднесення від
Власної надщербленості.
Із підхребетних ран тектиме вода,
Нидітиме самотніми цівочками,
Що від морозу застигнуть,
Назвавшись зірками
У той час,
Коли ти лишень думав про слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
І
Нововік вплітає свої обмеженості.
Нині чергова – приреченість,
Бо щоб не бути патетиці Духу,
Треба рахувати речі,
Описувати їх, чудуватись «життям».
А у той час ти дозволяєш
Ввижанню асфоделів.
А у той час, що не має міри "тут",
Світло ідей відкидає тіні,
Які, нанизуючись, створюють путь
Наверх.
ІІ
Зодягнувши взуття та пішовши у ліс,
Воно грузне та квітне босоніжжю.
Повернувшись назад,
Відчувається заданість
Руху:
Мовби тихая течія,
Та без Тиші,
Мовби берег чекання,
Та все без ґрунту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Місткістю уже неозорого
Привласнює пам’ять те, що було.
Та усяке давноминуле зринає
Видимістю того, що досі є.
І хоч ти не погоджуєшся
Із орхідейністю привітань,
Зате квіти набувають рис уже-слів,
Бо ж говорити нікому,
А пронизливе зронення свідкує
Про дію.
Мертві люблять схиляння,
Мертві їх заслужили.
Мертві стають живими,
Коли ти,приходом крізь високі трави,
Кам’яні обеліски,
Киваєш у їхній жевріючий бік
Головою.
Та це не звертання,
Це вічна скорбота,
Це віра у те,
Що самострушування думки
Про страшне «не»
Щось поміняє.
Найперше у почутті відсутності.
Найперше в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Крихти хліба янгольського
Поживили до ситості.
Та сіль ми замінили слізьми.
І це було не вперше.
Через правду приведу звільнення,
Хай воно буде спустошеним,
Хай від зойку його мої дні -
Як похилена тінь.
Та це не лякає мене,
Моя душа благословлятиме
Дивом,
Байдуже, що бракне сили через
Приборкану пустотілість.
Чорна з’ява руки зі жменею попелу
Не вміщає страх.
Тіло схиляється для зодягання
У спокій,
Який у твоїх краях зветься горем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
Бо слово втрачене знов стало біля брами.
П. Целан
Небавом станеться надбанням часу,
Складуться руки на німу й чужу
Прогірклу землю,
Щоб слухом бачити прихід
Свого минулого,
Яке вбирається у сяйвоквіти,
Яке картає ледвесловом,
Його б зронити треба,
Та радше і поберегти.
Вже очі допили світанок,
Та світ ти доїдаєш уночі,
Проте грудинка горя заростає
Піснею,
Яку витягує,мов мертвий плід,
Нестерпний вітер.
Останнє ж,що ми чули,
Було вечірнім сходженням.
Останнє, що сказалось,
Стало пахощами.
А потім страх звалився північчю.
Та нам не страшно.
Нас ніч кладе по двох.
А там розсвіне сонце.
І далі можна жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
Ніхто не помре смертю із сяєвом на лиці,
Воно мерехтливо вийде із нього,
Мов пара зі стукотом-може-слів,
Які стануть афішею, пам’яттю чесного дня.
Тобі ж на чоло спадає самотня ночівля
Маскою із навіжених гримас,
Лишається чекати, аби хтось її зняв,
Доки не приросла,
Бо тоді жодне дзеркало не буде цінністю
Через неможливість істинності,
Через нечесність перед собою,
Через викривленість зору,
Що все ж дає змогу дивитися на того
Постійного,гостьовитого незнайомця позаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Що тобі подав полілог із реальністю?
Прогірклий дух із пащі навісного звіра?
Неточність фраз із молитов,
Які, крізь перетвори з мови,
Утратили цілющу силу, бо уже без Логосу?
Меріда перед чашею із трунком
Вагається її пролити кровним слідом,
Але замащенням пахучим зринає німо
Стежка до своєї волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Чітко простилається бездолиння,
Ти ж намацуєш відтинок сліз,
Але досі нема вже очей.
Все очужене до відчуттів,
Що парад очевидців,
Зогрітий присмерком,
Надто далі пішов.
Най Верхівець не обдаровує чимось,
Все одно я його приховаю,
Як обмулене дно неможливостей
Зараз говорити до тлінних світил.
Це зоріння межі, тільки чути стіну,
Коли гірко впираєшся у пейзаж
Без долин.
Одинокість прикинеться одноокістю,
А казання в своїм серці не
Пригорнеться до людей.
Це ж дими над спокоєм піль,
Чий врожай геть обідрано,
А долоні землі паляться
Сотнею вогневищ,
Щоб не знати мірилом
Про туск,що залізом
Розчеркує лоб твій,
Щоб не чути про вереск трави,
Щоби тризною стали родини
Задля зустрічі через поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
І
Хто бачив кращі слова покоління,
Лякався їх висхлого тіла.
Ця зосталість днів на тарелі
Неспокою овіває зорі спалахом.
Та настільки,що від близькості
Раю вони тріскають,
Розкидаючи постать навхрест.
Таємниці із часом приборкують
Та вдаряються у містику,
Збирають ворожі камені,
А з пилу землянистого вирощують амулет.
ІІ
Лінії випинаються в дуги,
Дерева нагадують про дитячі роки,
Але ж ти не любив,
Бо щасливим зробився інакше,
Розділивши чуття,
Мов вітальний хліб,
Не забувши посипати зверху
Дрібку солі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Повінь схоплює мене із
Трепетом водної ненависті.
Прохачі ходять удвох,
Аби виждати на подаяння,
Яке все ж прийдеться ділити.
Діждеться очікуванням,
Діждеться припрошувачам.
Треба й звитягу мати,
Аби розривати пута-капкани
Із облесливих снів.
Кожен шурхіт листя
Доводить про неохопні
Шляхи ночі,
Але із першим півнем
Вона скидає шатро
Із омани,зодягаючи
Одіж чоловіка.
Тільки ніхто про це не зна,
Лиш німотна душа казкаря-злоріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
В мені уже зродився страх,
І я його назвала Богом.
Відтоді нас лякали молитви.
Вже час би й рушити-
Через плачі полів,доріг,
Які світанки зустрічають натовпами
Душ, де очі їхні хиляться
У простоті й маєтності,
Оце й прийшли царі
Для часу розділяння радості
Воістину для вже останньої зорі.
Хтось ріже палець для печатних
Замислів, хтось кров'ю в кров
Зав'язує вузли для Вічності,
Яка в часи потворності
Приходить жінкою,
Яку найбільше я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Ми не шукали істини.
Ми пожинали плід невіри,
Розвішували біль поразки
У формі трьох хустин:
Найпершою,червоною,вкривали очі сину,
Потроєну згубили,
А друга нам війне ув очі
Тими зимами,
Коли повз віхолу в вікні,
Ми ніжились щасливими,
Хоч жи́ли при війні.
Так здогад шурхотів
Старим листом,
Який покриє горе старості та самоти.
Хрестовий шлях окрилить поночі,
Все тіло підігнеться
Під полум'ям "Прости".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
Слова зустрічаються через сорок років.
Десь на денці долин, що їх скиби волочать
Туманні стежки,
Проростає осердя молитви.
Там потрійність розрадних промов
Не підкошує погляд донизу,
Там багаття волає про поміч
Дощу.
І пророщені сповіді із віт галузкових
Не втікають у слух,
А нанизуються на сторінки.
Бачу ніч із її плавнотілим сяєвом,
Бачу потяг, що тихо везе на собі
Пломеніючі душі.
Це Нічого треба вміти терпіти,
Лише мужність – мірило того-часу-чекання-станції-Смерть.
Із вогнища береш ти жаринку у руку,
Вперше чуєш тепло, притискаючи Це до ліній долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Вони помирають не в мудрості.
Вони помирають в ореолах богобійності:
Поки ти любиш, твої почуття б’ють,
Або ж стукають у невідомі двері.
Німотою відповідає припрошувач,
Щоби ти зазирала в шпаринку,
У тріщину зі свідомості.
Другої натомість нема,
Зате надщербленість миготить
Лінією пошуку істини.
Мов би і знайшов,
Але нема сил, аби крикнути.
Це ж лишень передпокій,
А щоб зайти далі, треба вимовчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Якби на зрізі усіх виняткових
Хвилин мене запитали б із ніжністю
Про те, якою воліла б я завтра бути,
То що говорити, не знаючи, чи ж буде поминання
Сьогодні із болем у скроні, бо сну нема.
Я би хотіла бути побожною.
Я би хотіла більше тепла.
Нічого втішає більше, ніж втрата.
На попелі імперій стаються
Розкопки істини,
Бо теперішня викручується, мов
Гаддя в обезсиленій болем руці.
Коли я шукала тебе,
То втрапляла в кімнату,
Яка приросла більше, ніж світ,
Через який мені не бачити сонця.
Тож лишається лише одне: спалювати, дотла вогніти
Полум’ям свободи,
Яка поробить видимість із криги.
Там буде твоє ім’я:
Юлія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Ніяк-не-схил-до-спокою.
Де ж бо братись тому приглушеному
Хрускотові кісток?
У подорож ти збираєш скелети пожертв,-
Так вишляховується гостинець із хребтів,
Де на кожному - своя історія разом
Із переддокором у вічному
Привидді "Це ж мало бути таємницею!".
Але ти зваблюєш мене стиглим соком осені.
Вона більше личить тобі, до лиця.
Бо це літо!Кат би його побрав,
Вимиває сонцем блискіт очей.
І
А все почалось зі спраги до нової історії.
Ти створив парад старості,
Перелистуючи сотні книг.
Та,здавалось,усе було сказане.
Безнадія ставала проказою,
Вагою з тонну криг.
Тож натомість сталась подорож,
Із вітальним поверненням
Без напутніх прощань.
Оглушеність крику тебе препарує,
Як і причал усіх перепрочитань.
ІІ
А що ж було перепрочитувати?
Зовсім не вицвілий з досвідом текст.
Ти свою сивину на скронях пригладжував,
Щоби оте "більше ніколи" впокорилоось,
Аби вилилось все байдужжя до
Чужого горя, бо своє ще
Не прийшло?
Оте "ще" нидіє на денці чашки
Із пророчою гущею ранкових слів.
Та усе має здатність щезати,
Але не надія,
Як і всяка жінка,
Не сподіється смерті.
Тихі води носять її немовля
У кошику,
Може,рабському,
Але берег усе міня.
04.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Алфавіт незграбності
Породжує перший танок.
Гине спозаранку всяка відвертість
Товщиною із камінь,
Яким ти поробиш тавро,
Щоби потім виїсти нутрощі,
Бо не святиться лій цілопалення.
Може, це й гірко,
Що дари не приймаються?
Проте так нагодуєш ціле місто,
Орду м’ясолюбних убивць.
А під вечір викручує біль
Пишномовних слів стелю,
Тож ти зриваєш дах,
Аби бачити зорі.
Відтепер вони – єдина радість,
Якщо нема морального закону
В душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
І не ховаючись у обійми
Із запахом гамівної сорочки,
Ти пізнаєш світ через призму когось,
Бо надто вишуканий пейзаж оголеного вечора,
Коли тебе пеленою стрітень
Омиває дощова роса.
Возрадуйся, щоби якось вилилась,
Та не з вуст історія, яку ніхто не розказав.
Те, що проказане, стане стрічкою свідчень,
Чорнилом зі стишеного моря виписуватимеш
Свій декалог,
Що ставатиме камінням рішень, згіршень.
Наче символ дитинства, юності
Ти закопаєш у родинний сад,
Вага поколінь піднесе його,
А на ранок проросте гарним спогадом
Грунтом малих літ.
Так стають людьми,
Так отрутність не досягне думок,
Бо скульптура любові
Монетами – двійниками застила
Твій гнів.
Так бо він засліплює,
Але натомість народжується першослух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Ти островом чекатимеш закону
Його,
Та він не досягне вулиць, не здійметься
До шалу імен.
Лишень густина покори
Винесе тебе на дороги
Із руками вчинків.
Хочеться, щоби тільки не були вони
Пусті.
Як і двері обличчя,
Серед розломів найвищих століть
Пророкували мовою бездушною.
Що ж, коли ти страчуєш
Свою приреченість,
Кимось пригадану,
То не кайся привселюдно – слова уже не ті.
На кінчик язика тобі
Терезами вибору клались прокльони.
Можна було б і плюнути,
Аби кислицею не увірвалось життя,
Та ти проковтнув це приборкане Вкотре,
Наче сухе вино,
Напівзакривавлене,
Як і твій Бог,
Що живий,
Бо постійно говорить
Німотою нічних стріл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Ти вкляк надовго у багно історії,
Ставши магнітним погруддям,
Перед яким складають погляди незнання
Та багряні квіти.
Тільки пісень не чутно там,
Де немає міст,
Тож голосіння приписують вітрові,
Що приносить самотність зим,
Та ти їх ждеш.
А потім поробиш із себе музей
Приреченості,
Щоби побачити сотні меж
Із цілунків, які чергуються з опіками.
Все ж не помреш заквітчаним життям,
Спершу тінь солодкава світанку
Зронить свій доторк на твоє
Тлінне чоло,
Так приходить найбажаніше після втоми,
Так проходиш повз світовість ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Природнє насильство, коли вбирається все у цвіт,
А ти спиш повз нестямний шепіт трави.
Хоча до чого тут багатство слів,
Бо коли ти не вона, то й не говори.
Злорікам мілко біля твоєї щирості,
Тож коліна радості підкошуються,
Коли перед хвірткою гість,
Якому гостриш ножа, аби відрубати голову.
Так приходить мить вдивляння
У людяність.
Зате потім так добре бути сліпим:
Усі дороги начинені туманами,
Усі степи - однооке море,
Тільки зрошуй слізьми для
Напинання ранкових вітрил.
І все наполовину.
Поки хтось не розпанахав твоє
Озброєння, ти боялася темноти,
А тепер танцюєш порухами душі,
І той гуркіт зірок на дно –
Це обрамлення,
Апофеоз без грунту,
Де спочатку незгода,
А потім – «так, це воно!»
Ти вигадуй будь – що, звичаєві догми,
Але у житті нема таких містилищ.
Є лиш день, що приносить пристріт,
Є лишень ніч, що не має форми,
Але ти наносиш їй рани змісту,
Мов наприкінці книг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Щовечора, коли ріка голосить по німому дню,
Ти чуєш відгуки оцих плачів,
Та, підійшовши ближче, відчуваєш:
Вода не поступиться стогоном,
Лиш варто ловити ехо,
Бо там - твоє утрачене ім’я.
Й це голослів’я породжує
Джерельну чистоту,
Поглинувши яку через погорду
Плоті,
Ти переходиш на новий поріг
Без пам’яті.
В тобі немає літ,
Весь лік згубився в день,
Коли останній птах на цій землі
Розтратив крила на ходу
По тріщинах зі смутку.
Упавши з неба
До холодних ніг гори,
Почувся тріск –
Це проростали руки.
Та грунт все ж їх – це шкаралуща сумніву.
Про це мені сказало джерело на дні
Без імені ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Не бажаючи бути зверхником,
Ти вчинив небесне військо,
Виламавши істину із золотих очей
Ідолів,
Відтепер боги злоріків
Пішли у невидиме вигнання.
Ти виловлюєш їх серед міфів,
Сімейних саг, щоби знов покласти
У човен,
Бо займання померлих – наруга.
Так стає трупним твій погляд
На усі часи,
Так тобі дарується безсмертя,
Тільки у низині
Ще – не сходжених гір.
• Небесне військо – зорі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Ніч має більше схилів до ловів-себе,
Аніж день.
Так бо кожному подарований
Крилатий вислів,
Аби раптом вилетіло слово.
Воно знов обпекло тебе,
Вразивши до німоти.
Потім тінь післяболю
Обернеться значенням,
Через роки призначенням,
Але твоя непослідовність не
Приведе до мети.
Надто сказане все, ти ж прокажений
Через показування,
Коли натомість варто було б іти,
Аби на розвороті гілок доріг
Не стати соляним стовпом.
Я й досі пам’ятаю про це,
Коли ти дивишся у шпаринку
Загорнутого дзеркала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Тобі не винуватиться,
Спокута стала гіркотою
Споєних думок,
Що через день минають
Задля вчора,
Та ти й не відшуковуєш причин,
Лишень причетний мовчки
Висить на душі,
Оце ж бо є простромлення.
Твоє ім’я із наголосом
На безіменні ніхто не розгада,
Біда, мов втятий глузд, перечить смутку.
Хтось перешіптує молитву,
Написану у Вічність.
Ніщо не проросте у далині,
Вершина над’якої – дерево.
Із нього будуватимеш ковчег із віри,
Аби розп’яти світ на сторони чотири.
Де б ти не був, верхів’я лине сяєвом
Та листям з – під землі.
Під ранок мені сниться щастя:
Так відчуваю Душу, витолочену
Через не – зустрічі, пронизливі ці порухи твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Ти заїдаєш смерть жалобним обідом,
Черепками золота зі спису не – царя – уже,
Уже бо вивільнивсь із пут, а чи дійшов?
Голо'сниці прощаються із пам’яттю піснями,
А ти вбиваєш слово, видушуючи крик –
Оце твоя вечеря!
Та голод зменшився,
Бо ти убив його життям, лишень подолки зі
Смислів – павутинних літер волочаться
На не-видноті.
Час минув. Інший по тому пройшов,
Могили пожовкли зростом міці,
Тож уже й вони «не ті».
Не тобі дарований плід,
Лиш твоїй жінці.
Вона й досі насіння приберегла для
Садів виходу - без – Отця.
Не змігши подолати туги,
Ти чіпляєшся ниткою витолочень
За гілку, та вона життєва:
Спершу треба позбавити її Слова – Лиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Хтось спотворить саме дійство стріли,
Вичинивши її зі слова.
Тільки не лови того поруху темних вуст,
Бо мова, посаджена в землю твого єства,
Виродиться у троянду.
Та вона не зросте,
Бо, аби виплекати її, варто стати грунтом.
Ось і є твоя глибина,
Навіть у сьогоденні ти, кличучи безодню,
Чуєш лишень пустокрик.
На долоню своїх предків якось упадеш грудкою,
Отоді й почуєш відповідь,
Бо на такі запитання не доладний живий
Ще язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Плоть вистигне ще до того,
Як ти кинеш на груди їй лілію.
Це все грудень.
Хочеться прощатись і жити
Задля зазіхань,
Обіймати коней в Турині,
Та палити свіжі листи.
Від них лине таке тепло,
Що стається внутрішній апокаліпсис,
Тож світ кінчається так,
Саме вищанням,
Скручуванням паперу у ріг.
У доменній печі,
Котловані смутку так танцюватимеш й ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Натщесерцем ти ворожиш наперекір,
Бо ж нездоланний голод
Вимальовує кола тихих видінь,
Вони чуються, як тіні, такі ж безборонні
Перед сонцем та потопом.
Разом зі смертю стану містом,
Серцевиною ж буде пустеля,
Туди приходитимуть чоловіки,
До країни без моря,
Одного з них зватимуть «Кифа»,
Або ж перша Скеля.
Зазирай у душу,
Може, його відправили з посланням,
Може, він через твої не – схили до миру
Скине попіл із шат
На твою оселю,
Тоді станеться другий Содом,
А ти перекинешся на стовпи із солі.
Все ж послання просте – Любов.
Тільки ж чи вистачить тобі вкотре
Волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014
У вертепах щоразу родився Бог,
Хмурив брови хмарами так,
Що йшли дощі.
Ти вмивав все обличчя,
Аби сліпнути,
Сутужно так вичавлювати найперше чуття,
Бо не варто бачити того,
Що потім тлітиме у землі.
Це твоя радість.
Лишень ніжність зосталась одна.
Й та інтелектуальна.
Та ж ріка, де тебе виловили в долоні,
Прагне повернень,
Нуртує змієм, кусаючи хвоста.
А ти бачиш вихор та кидаєш туди камінці.
Колись замість них летів гріх.
Нині ж у тобі час простибожжя.
Ми прочісуєм житницю наших
Піль,
Ловим злоріків, аби увібрати мудрість.
Але натомість, поруч з
Тими ловами, де ти стоїш чомусь зліва,
Хтось пломенить ніжністю,
Випльовуючи слова мертвих поетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014
Твердне надбання людськості
Зі словом «анафема»,
Там ти кидаєш все
І берешся за ламане дерево,
Це нині твій шлях,
Ще ніхто туди не ходив.
Усе ствердне,
Навіть горе,заросле туманами,
Назива тебе просто:
«Вік у вік пілігрим».
Лишень вік той у вік
Не породжує вічність,
Смерть надбанням поробить життя,
Ти ж, чіпляючись враз за тотожну
Приреченість,
Розумієш, що це відкриття:
Багатюща душа уміє Всесвіт слухати
Навіть з в’язниці,
Де захрестоване часом вікно –
Цілий простір, якому немає ціни,
А дощ через хрести оті –
Це вино
Задля причастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
З нічого не вродився б світ,
Якби не світло із ночей,
Чиї дорайні струмені все не - зізнань
Не зазіхали б на приватне маніхейство
Заради сонних таврувань.
Отак куйовдилось ізольдно й косо
На землі руно’ із ниток твої’х
Поки не заплелося в ко’су,
Щоб в спадок мали оберіг.
Та не вберіг, усяка річ прохає крові,
Щоб омолодити спогад юності,
Бо розказати ні'кому:
Живий, та без природи не має більше вух,
Немає й музики,
Бо нащо, раз «митець» оглух?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Дивом вдався людський лік,
Мов би хто ліпив його,
Як той хліб обличчя.
Тільки обраності вже нема,
Базиліку ж покрила тінь.
Сивина на душі
Не досвід, а надміру
Ситість днем.
Я вірую, та нема повелінь.
Неодивлено. Все світово.
Затихають зірки,
Як і посірілі у череві
Первістки.
Їм уже страшно,
А вийшовши, не знайдуть дім,
Бо доля, увібравши розум,
Загине в нім.
Так і почуття висохне до
Ледь видкої нитки на
Клубку зі слів.
Потім почнеться вирубка снів,
Усе заберуть у тебе,
Навіть нічні марева,
Щоби ти не марила отим навісним,
Якого так хочеться ждати
Повз віки і віти перезрілих пророцтв.
Ти простягаєш руки?
Та що тобі Хтось може дати
Крім дати із осередком
Отої днини,
Та все без меж.
Тоді й помреш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014
В болісті ти гнатимешся за списом,
Кинутим спроквола, -
Так і слово летить, кинуте ненароком.
А ударить - умить, чи навіки застрягне
Віршепотоком.
Якби там не було,
Зброя слугує людині уроком.
Для завмирання плодів
Треба попелястий сніг,
Він присипле усе,
Зболене через край.
Той біль ллється соком м’якоті,
З якого вийде потім
Винний життєдай.
Ти надвисаєш в житті,
Надпиваючи соки землі,
Вона сохне в подобі людини
Тріщинами старості,
Чиї руки схожі на крихке
Скло,
Порізи на якому слугують
Спогадом – трапезою.
Так бувальці говорять,
Перетравлюючи дух самовидців,
Чиї літери в оці застрягли,
Мов торішній терен:
Знову когось визнали лжепророком,
Але імені ми не знатимем,
Бо на вустах не-мова, а
Пророцтво денне – темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Хай не живе,
Хай рамено всохне від неплідності,
Як і плід на кетязі із гнилих надій,
Чий трупний запах досі
Ріже слух на чаші
Із падолисту волосся твого,
Бо Він не рахує поруху
Опалого з часом німбу.
Бог покинув своє середзем’я.
Це виповів мені язичник,
Що купався у полум’ї
лімбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
«Невдовзі цілком не твоя» -
Листований підпис пам’яті,
Бо не варто чекати зустрічі,
Якщо ти лишив у «саме Тій» частку
Своєї святості на калейдоскопі
Кохань – колінних молитов.
Це ж таки було згіршення,
Яріння душі під стукотом батога.
А потім ти все одно
Житимеш,мов одинак,
Маючи псевдожінку,
Холодну скелю
Без власнопочерку,
Без освідчення,
Що ти не можеш без Її зазіхань
На твою площину розвитку,
На твої акуратно розміщені книги,
Що вона ладна виселити,
Замівши на старезні свої,
А її вірші?
Саме їхнє сновидне нагадування
Приноситиме те отрутне згрішення
Через погорду до покарань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Моїй Е.
Ти Анхель.
Я покладу твій смертний клунок
У ріг із тридцяти старезних слів:
Перепусткою будуть серед предків,
Які не упізнають нас,
Бо ми збліділо – тихі серед поля дій,
Яке поросле терням,
Що навіть не в твоїй нозі,
А вже на голові
Серед світанків.
Їх було шестеро.
Змагаючись за першість у житті,
Отримала вологу жінка.
Коли ж ти засинав,
Я відганяла смерть своїм
Теплом,
Та взимку на тебе чигає холод,
А я тоді іду на Схід,
Бо звідти світло.
Ми-риби, що не хочуть
Стати їдлом.
Нам краще оніміти,
Тоді осяянням породим зірку з небом,
Щоб дивувся
Величчю Іммануїл,
Кістки вберемо у незгаслий попіл,
Вони зодягнуться у хмари
І попливуть по не – своїй воді,
В якій,повз віття осокорів,
Я зазирну ув око,
Що на дні із вчора - днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Ось наш дім лишився порожнім для нас,
Так портрети з мертвих на стінах
Мовчань замінили наші розмови.
Світ ловив нас сто років,
А, зловивши, ти крикнув: «Усе світово!».
Мені ж усе мертво,
Коли сніє й тоді, і тепер той брязкіт
Мозаїк зі снів, де не я була,
А ніхто не був,
Бо немає більше сну там,
Де Хтось поправляє смертю смерть,
Мов пасмо виткнуте із недбалого
Ранком волосся.
Цей новий заповіт дав мені вибір,
А колись ти фарбував крилатою кров’ю ефу із
Надміру важкого
Сонцем колосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Трагедія – діло надто чисте, навіть очищувальне.
Ти ж бо поруч ніколи не покладеш своєї долоні
Біля руки, котра не любила, не тягнулась до
Верховіть нашорошених злив
У формі елегійних, надгробних плачів,
Які, на жаль, промайнуть, як і перша грудка землі,
Для усвідомлення визволення серед ґрунту
Причин для життя.
Коли ніхто не приходить,
То це звістка того, що можна не зачиняти дверей,
Можна планувати усе наперед,
Але все одно завжди щось постукує
Чимраз тихіше та влучніше.
Мабуть, це твоє серце,
Яке трояндою іскриться на холодному дні
Із забутих (о)свідчень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Все дитинство у мене асоціюється із деревами. З тих пір я і живу пам’яттю про можливість спостереження крони, а не ниткоподібних зламів – манівців, які тепер існують, полонять нас і звуться ризомою.
Найулюбленішим було абрикосове дерево. Нема сенсу описувати його: кора природи не терпить слів. Кілька років тому його спиляли, бажаючи зробити послугу, полегшити муки, та сьогодні воно знову зацвіло. Цвіт дереться вгору, хоча кора суха, потріскана, але життя має свій меридіан. У наш час природа мусить боротись за своє існування, прислуговувати людині. Відтоді я зрозуміла, що смерть не терпить помічників, навіть тлінний розклад, розпад клітин – це важливий ритуал, шлях до першопопелу; та якщо пришвидшувати загибель, бачиться з’ява краси, мистецтва, але без слів. Там, де люди хотіли пришвидшити смерть, з’явились творіння.
Найвеличніше серед творінь – це смерть поета. Воістину, ніхто не вміє вмирати довершеніше. Коли зникали слова, приходили все нові й нові ідеї, поезії у вигляді дій: газ, мотузка, вода, чорне плесо алкогольної згуби, авто, політ Ікара тощо. Для цього треба було зробити найважливіше – забути про метафізичний сумнів, зробити вибір, або й не робити його, що все одно є вибором.
Коли вже не було слів, лишалось одне - право на magnum opus у вигляді виходу з кімнати людства. «Час ,аби настав вже час», - казав ти собі. І ці останні слова перетворювались за кілька діб у некролог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490815
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Це було щось таке серединне серед місяця днів,
Якому теж передалось твоє надщерблення у вигляді серпа.
Коли дозріває чергового покоління авів, його убиває ірраціональна мета.
Ми ж бо жили на видноплесі горизонту,
Світло саме йшло зі сходу,
Любов була надто близька,
Щоби гинути в однині,
Та захід повісив нас,
Проклявши у формі вертикального посоха,
Який ламався тричі,
Так я кажу, бо щоночі уламки тліють
У серцях наших душ.
Колись і до нас прийде вода потішення,
Кара вже знайшла твої очі,
Подорожній із обличчям – обеліском
Надпиває воду із чаші каламутних криниць,
Які втрачають пам’ять поколінь,
Бо тепер не маїм, а вода -
Синонім слова безодня.
Авів – дозріваюче колосся
Маїм (majim)- гебр.,вода(вжив.у множині)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Я ніде не бачила більшого мовчання Бога,
Аніж на іконах.
Хоча іноді говорили, що Бог – це спосіб мовчання людей.
Так і похитування стану, мов би дерева перед бурею
(Хоча вітру нема, а верхівка уже бринить)
Полонить усі стани молитви,
Якій не треба слова вимовленого,
Воно ж бо вимолене, а з часом намолене,
Як той невеличкий хрест,
Символ - образ чоловіка, у смерть якого віриться більше,
На цілунковій шиї.
Мою пам’ять омивають верстви – милі,
Дорога стелиться візерунком із любистку і рут,
Тому хода людства уже дописує книгу,
Яка для святості виявлень очікує на читача.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Особистість Слово тихне, коли лоза
Примножує життя і верховіття,
Та раббі предковіччя никне,
Бо час в його очах зазнав початку і кінця.
А скриптор із Шіразу малює змій,
Що влучно демонструють якість самоїдів.
Це не доба тебе руйнує, а нуртування –
Спрага вічносну, коли не варто спати.
Верховний жрець виводить музику пісень,
Та це постукують лопати об землю,
Де крихтою стає твій нотний стан,
Самотній стукіт серця.
Ось бачиш, цей сутулий одинак
Не може говорити через сміх,
Він напівбог, що проковтнув суху сатиру,
А ти очищуй душу повз сумнів «бути небуттям»,
Та не торкайся тіла і не дивись уверх,
Бо знову птах із кігтями
Масними збудує
Могили пожадання із твого білотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
Сумнів у всьому, але у сумнівності сумніву нема ніколи сумніву. Ти ходиш по внутрішньому лезу свого розуму, так і не розуміючи, що він, як і все в тобі, перебуває у стані блаженного розпаду. Дерева промовляють голосом взаємності, шурхіт гілок нашіптує про те, що варто б досягти верхівки, а не вибирати щось своє, бо свого нема, як і видимості крони.
Дія – страждання. Але нині нема дії, страждання настільки стало альтернативним світовідчуттям, що ніхто не діє. Всі читають опуси про минуле, минулі війни, знаючи, що хочеться жити тепер і навіть воювати, але ти, мій спокуснику, не робиш нічого. Ти думаєш, ми думаємо, сподіючись народити ідею, бо дитина не зможе прийти. Чи прийшов би ти до мене, якби знав, що це принесе такі сум’яття? Але хто йде, тому не можна, щоб він не прийшов.
Коли я обрала єдношлях, ти все ж бовтаєшся у каламуті метафізичного сумніву. Можливо, колись ти побачиш свої відображення. Але це буде у ніч місяцесрібла, коли перший промінь випече долівку твого страху, і ти станеш на коліна чи бодай на коліно.
Феліція.
За своє життя я тричі схиляв коліно!, бо лишень тричі у моєму житті розплітались шнурівки на черевиках.
Ядов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486103
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Деревозламна п’ятниця блукає в пам’яті
Не очевидців, бо мить,
Коли було ламання посоха у піднебессі,
Все ж не знайшлась.
Хоча зчужіле божество з котячим поглядом
Викрикує:
«Час, аби настав вже час».
І як у цьому світі виникнуть святині?
Зібрати речі і намолювати їх?
А чим? Ефіром? Чи совістю у роздріб?
Чи,може,розливати кров на сніг,
Бо тільки взимку варто чистити світи.
Та ні, намолить Всесвіт солод - гріх.
Це крик і ніч, яка вражає тільки жахом,
Бо всю красу й любов забрали предки
Повз віки.
Повіки обважнілі, і очі кольором не значаться,
Бо сонце випалило, а швидше місяці.
Не споглядай! Нічим уже не сповниш смуток,
Ти в медальйоні помісти лиш пам’ятку про єдноймення
I.N.R.I.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Методом м’яких кісток душа
Тче свою втечу крізь чагарник
Зі слів зів’ялих, немов квіти.
Квітне ніч, а день - пустельник
Рутою встеляє шлях.
Так легше йти, коли зітханням – стогоном
Лоліти зоріє смертоносної жаги розмах.
Зима ж сидить у клітці,
Наче птах із сині,
Вуста розмиті, мов би
Правди береги.
Мій сину! Усе одвічне прагне миті,
Та нині ціль сподіється не мосту,
А посту, поступу до рівності ідеї,
Яка не спільна,а лише твоя.
Лиш я із трунком забуття
Сподіюся на ліки сьогодення,
Та час мина,
Минаєш й ти,
І нам не подарована
Та нитка із моментом – відліком
Прощання,
Хоча для чого,
Якщо розмиті і вуста,
І грішні правди береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Не з твоєї вини стався жах у долоні з попелом,
Не з твого безобличчя,безщастя
Сичать все дими.
Ти дивись! Висота – це спраглість,
Як і твоїх надто вишневих вуст.
Не моя вина, що не маю винного
Задля відліку
На циферблаті історії,
Не твоє існування увійде до книги усіх книг,
Та і нащо?
Бо всі вірять у читання життя,
Та воно розділяє, хоча на
Обрядах єднальних брешуть, що смерть.
Дощенту вичерпано сили на узліссі,
Це ж бо поле кричить співом усіх водних слів.
Сьогодні озеро, завтра – море,
Тільки піснею виллється це,
Тільки голосом,
А замовчуватиметься тишею.
Хто ж говоритиме,коли ні з чиєї вини?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2014
Шурхіт гілок стинає у страхові голову.
Чи не сто особливостей,
Коли Езоповою мовою говорить пес?
Ліс дає тобі поживу, ліс приведе тебе
До сірих, кам’яних, до воріт – самотніх небес.
Милість дарована не посмішкою,
А звуком сопілки, що грає на тваринній нозі.
Жінка ж надсилає пір’їни у паперовому смутку,
Щоби зрушити підвалини пам’яті до
Несвідомого дна.
Пострілом зрушуй пристрасть,
Тишею впивайся до безкінця.
Мені зорі виповіли твою душу,
Надто моторошно було чути голос
З – посеред сяйливих верхів,
Але я не вимагаю монологу твого серця,
Бо вуста замкнені,
А в очах не моє обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
Ні, все ніяк не мені даровані
Відгуки музик – оцих антислів серед безчасся.
Хоча товща води невелика –
Наче коло годинника на руці.
Оживає усе від твого причастя,
Але якось безрадісно,
Якщо мовчки вдивляєшся в очі ріці.
Все наповнене виллється
Назвою місяця навесні,
Та не чую слів Лазаря серед шеолу,
Бо віднині він жінка?!
Ти ж народжуєш мить,
А вона вироджується в Вічність.
Так і богообрана божистість
Тужить з іменем на таврі,
Я би озвалась тишею,
Але постріл руйнує спрагу
До безалфавітних розмов.
Тільки пристрастю, тільки покликом
Говоритимеш ти мені.
Та де ти був, коли світло зникло?
Коли буря принесла більше,
Ніж заламування рук від нестачі думок?
Ох,думка – це твій зашморг,
І коли ти висітимеш на родинному дереві
Із пов’язкою самогубці,
Я розріжу мотузку на найменші дрібки,
Кожна матиме Власну назву,
Та найменша ниточка матиме
Смерті Дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2014
Свідкуванням-звістками ти породиш темряву,
Слово виверне тебе навиліт,
Щоби ти доживав у розчахнутості.
Бачу серце злівіле, але усі випари крові
Недоступні у цей вік.
Ми навчились смакувати біль,
Втішатися грікотою.
Через це моря мовчать,
Випльовують потопельників
Повз усі затемнені праводноти.
Від тварин нас відділяє
Уміння промовляти "я",
А від спустошених - величина
Істини "Ти".
Це впокорення. Я розтікаюсь
Трьомя дарами для живого померлого,
Сяйво якого гірчичними зернами,
Стягами чотирьох стихій висить
На впадині цілунків для
Величної Журби.
Тільки сум цей відвернений від
Сітей вже зношених,
Бо кожен прагне сонця з дня
І притч із хвилястих гір.
Співаєш, щоб забрані були пута
І вернувся зір?
Хай би не бачити сторицею,
А відчувати великим Чуттям,
Та потяг зимує у долині гріхів,
Кличе через святковий туман,
Ні, жити - це справдімистецтво
Бо всяка надія не сподіється смерті,
Бо загибель не увійде до храмів
Наших душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Байдуже мені, чи Тихий, чи Мирний,
Та океан.
Ніщо не спотворить шум води.
Лиш місяць сяйволикий,
Мов той таляр із припізнилої епохи
Окреслив місце серед неба,
Неначе дірка.
Усім кричалось «Гірко»,
Щоб притлумити солод,
А я його не можу відчувати,
Бо слово – льодяник холодить душу.
Спізніла ніч, маляр розкинув дерево
В саду,
Яке розчахнуте на чаші – натюрморті,
Якщо не придивлятись на того,
Все ж прямовисного на гілці,
Тож я не анірушу:
Мені повага до завершення
Не дозволяє зрошувати сльозом
Усі кроковані думки.
Та нащо плакати?
Бо,умираючи,міняємся.
А я люблю це Вище Навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Останнім спалахом було твоє,
Тягарем не ціловане плече,
Та, коли ти повернув його,
Ворожість спалахнула бігом.
Та що бігти, коли вода лине
Повінню крізь підніжжя часу?
Коли щоднини вуста зливаються
У щити мовчань,
Бо Слово тихне
І мовчки червоніє
Густою кров’ю причащань.
Ти знову виїдаєш суть,
Та знань нема,
Немає віри,
Існує мовчки праготична вертикаль.
Не варто ж дертися нагору,
Бо у назем’ї ти
Убережешся від страждань.
Колись і ми складали цегли
Вавилону,
Колись і ти хотів побачити Лице.
Але розрізненням думок згубилось Гроно,
І кожен був розіп’ятий
Серед чужих імен.
По що мені олюднене надсум’я?
Ти народивсь, щоб думати й
Горіти в го́рі,
А я усе пристелюю той біль цілунком,
Проте не варто обпікати тіло,
Коли немає схожих розумінь
Уже утраченої тиші,
Що вдарила у дух
Зі стукотом – розколом
Камінних рештків з (в)(м)еж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
В час розпогодження після сонцесяйної зливи
Ніхто й думати не могло,
Бо приглушено його доступ до царювання,
Допоки у світі існує щось.
Але так і щезає уся за(з)(щ)емленість,
Коли пориваєш із простором,
Схлипуючи повз напівсонні рядки.
У тобі пророщеними зернами вірує
Тиша, у тобі вона причаєна,
Мов перед стрибком,
Хоча твої побілілі вуста пустоцвітом, позакольором
Проголошують перемогу,
Ту чарівливу хвилю,
Той час, коли ти пориваєш із
Диханням.
І якщо душа є, то вона – лише в останньому подихові,
Який мав би словом бути,
Але забракло сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Коли паливо із похиленого дерева не дає тепла,
Ти роздягаєш намолене цвітом молодості тіло
І лягаєш до землі,
Вона віддається тобі. Мовчки. А на ранок
Ти даєш їй сіль,
Бо ти і тільки ти сіль її.
Коли рана на руці засвідчує про падіння
Вершниці-тебе, то цілуй її, бо назавтра не буде,
Так ти забудеш про волю, про прихід весни.
А сни. А сни домішками лягатимуть до колиски
Тебе – немовляти.
Ти немовлена ще, бо ніхто не говорив,
Що у світі твоїх золотавих прерій
Варто жити заради синіх вітрил,
Заради подиху колосу – волосся.
Але в час, коли поодинокі боги складатимуть
Валізи і йтимуть до плакучої води,
То ти їх відпусти, бо
Божество не вміщає речі,
Воно вбирає тільки
Вологу освяченість
Перед жагою ночі,
Що виттям койота сповіщає про танок
Духів.
Їм теж хочеться любові.
Так бо
Лише смерть подарує нам небачену
Життєву пристрасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Воєдино! Вмієш кохати,
Чути солод природи тільки під ноти
Вечірнього снігу.
Це засинання, допоки розсвіне
Денна повінь
Повз шати вечірньої темноти.
Якщо вибирати найвищий спокій,
То хай ним будеш тільки Ти.
Хай бо лине в тобі джерело,
Шляховказ до побожності,
Але не у цьому житті,
Спершу роздягни усі схрещені душі,
Усі пророщення,
Усе, що заклало підвалини
Розуму,
Але знай, що Мир вищий за усі
Зрадливі вина
Із чаш гніву, якими ти поїш ближнього свого,
Та згодом від матиме
Воєдинодушу як простір
Навіть із найсильнішої гіркоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014