| Сторінки (10/940): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
(за Джоном Мільтоном)
Про той людський непослух і про плід
від забороненого Древа,
чий смак приніс на землю горе й смерть,
бо зник Едем, і до блаженних пір,
коли нам Найвеличніший з людей
вернув надію й врятував наш рід, –
співай небесна Музо! Ще на вершині
таємної гори Сінай, або ж Хорів,
ти надихнула Моісєя-пастуха,
щоб він повідав славному потомству,
як небеса й земля з Хаосу стали.
Але якщо гора Сіонська і ручай,
що Сілаамським звавсь в Єрусалимі,
тебе у більший захват приведе,
то заклинаю і молю покірно я
твою благословенну допомогу
для пісні відчайдушної моєї,
що прагне знятись над горою Гелікон
й забратися на ті стрімкі висоти,
де не витали ні поезія, ні проза.
А головне, о Дух Святий, що визнаєш
не храми у минущій позолоті,
а Храми й Дух неторканих сердець,
навчи мене, бо лиш Тобі відомо
все від початку Божого Творіння,
бо тільки Ти, єдиний вірний Свідок,
в задумі маєш над просторами безодні,
як голуб, розпростерши вільно крила,
і духом Істини її плодотворИш.
Душі моєї темінь освіти,
мізерне і убоге возвелич,
і спроможи на безперечний Доказ,
щоб міг я перед паствою Твоєю
довести праведність шляхів Господніх
і утвердити вічне Провидіння.
Повідай спершу, бо нічого в Світі
твого проникливого ока не втече:
ні Небо, ні бездонна прірва пекла,
назви ж спочатку ту сумну причину,
яка штовхнула наших Прабатьків,
що раювали в щасті і пишнОті
і небом пещені й голублені були,
зректися імені одвічного Творця,
зневажити єдину заборону
і Волю потоптать? – Володар сього світу!
Це він їх спокусив на згубний вчинок.
Пекельний Змій! Це він, чия підступність,
замішана на заздрості і помсті,
підлотно ошукала Матір Людства.
І в той же самий час його гординя
його ж нещадно скинула з Небес,
разом із сонмом ангелів повсталих,
з чиєю допомогою він прагнув
піднятися над рівними собі
і в Славі утвердитися в Раю,
наважився у замислах підступних
себе зрівняти із Найбільш Високим,
повстати з честолюбною метою,
почавши нечестиву й горду битву
проти Престолу і Всевладдя Бога.
Та намарне, бо Всемогутня Сила
його повергла із Небес Всевишніх,
та так, що він аж спалахнув, летівши
в Довічну муку, що кінця і краю
не знатиме, де він одвічно буде
в міцнім ланцюжжі і в караючім Вогні.
Дев*ятикратно Простір помінявся,
що відміряє смертним Дні і Ночі,
а він лежав з жахливою ордою,
звойований – а все ж безсмертний. Доля
не вберегла для нього навіть гніву,
лиш привид щастя, що навіки втратив,
й нещадний вічний біль його точили.
Він кидав лютим поглядом довкола,
мов хлюпав з чаш скорботи і розпуки
узваром ненависті і гордині.
В єдину мить, як тільки ангел може,
оглянув він похмуру ту місцину –
темницю дику і безплідну, піч без меж,
наповнену вогнем по самі вінця.
І хоч вогонь пекельний не світився,
та темінь зримою усе-таки була.
І зрима темінь та давала змогу
навіч узріти краєвиди Лиха,
окрУги горя і скорботи тіні.
Він знав, що у пекельній цій безодні
повік не зможе оселитись спокій,
не прийде відпочинок, а надія,
досяжна іншим, пекло обмине.
Лиш безкінечні тортури чекають
його попереду, і вогняний потоп
палаючої незнищЕнно Сірки.
Таку місцину Вічна Справедливість
приготувала для повсталих бунтарів.
Такою їм судилася в*язниця
у непроглядній темряві і муках.
О! як вони далеко опинились
від світла Неба й Божого Престолу!
Утричі далі, ніж від Центру Світу
до Полюса найдальшого його.
О, як несхожа дика ця місцевість
на ту, яку вони до того знали…
він бачить вірних спільників своїх
у смерчах й повенях бурхливого вогню.
А поруч з ним страшну приймає кару
його товариш перший у борні,
злочинністю і силою який
йому лиш поступається самому,
що в Палестині згодом заживе
гучної слави з йменням Вельзевул.
Порушивши в*язку жахливу тишу,
звернувсь до нього гордий Архиворог,
наречений відтоді Сатаною,
з зухвалими словами – і почав:
– Чи ж ти оце?.. Але який несхожий
той, хто упав так низько з Висоти,
на того, хто в щасливих Царствах Світла
ошатністю і сяянням одежі
переважав яскраві Міріади!
Якщо це ти, з ким поєднала доля
думки й поради, і надії спільні,
і небезпеку у славетній справі,
з ким спільне горе і загибель я ділю –
то подивись, в яку бездонну яму
ми рухнули з тобою – та й по тому!
Хто знав жахливу силу його грому?
Чи знали ми, стаючи до двобою,
що має Він ту лиховісну зброю?
Ніхто не знав. Але нехай гнівиться
могутній Переможець – не схилюсь!
не стану преподобником ніколи!
і не покаюсь! – хай мій блиск померк…
(переклад з англійської
Миколи Андрійовича ДМИТРЕНКА,
поетичне опрацювання –
Валентини САВЕЛЮК)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306612
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.01.2012
…намагалася допомогти
тобі
навчитися мрія-ти,
любити,
радіти –
Творити!
…але
бачу,
не хочеш ти
засвітити,
заже́вріти!
у власному
серці, яко у храмі
намоленому,
живий огонь.
холонь…
воля твоя
свята -
холонь.
хай пребуде
Вселюблячий Бог
із обома
нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2012
колись ми були
крилаті –
вміли
літати…
може,
не так довершено,
як пташки,
але –
не згірш
за метелики.
ото й любим
квітки…
щоправда,
гніздечка-хатки
та́кож
уміємо вити…
і без неба –
вільного і високого,
негодні
жити.
схоже,
усе-таки
ми
пташки…
чорні і білі,
у земному ви́явленні –
безкрилі.
то де ж
наші крила?
хто
нас викинув
з неба?
чия у тому
лиха
потреба?..
у піднебессі
невидимім – тісно.
і без нас там
вільніше,
звісно ж…
отакі поетичні
сентенції:
приземленість наша –
результат
піднебесної
конкуренції…
дітям!
дозволено знати,
яким способом
люди
уміють літати…
але –
і вони
забудуть…
різні на те причини –
вороги піднебесні
сіркою
дихають
в спину –
спокушають
людину.
…хтось
кулачком безневи́нним
мамі ударить в груди,
…хтось
бабці скаже
непошти́вне: «Ти!..»
чи татові,
після денної
висна́жливої роботи
криком нічним
завадить спочи-ти…
…хліб знічев`я
на долівку кине,
не подасть спраглому
філіжанку води…
пташку
каменем ранить,
на сході сонця
не встане,
зрадить кохану,
порушить
обі́цянку дану,
втратить міру,
потопче віру,
кине брудом
у сирітський тин –
багато
всіляких причин…
…не навчиться прощати,
постійно
буде супити брови,
не вмиє зо сну чоло…
не підмете хати…
зречеться любові…
от так
і втрачаємо
право літати –
ніби
таланту крилатого
у нас
від народження
й не було…
а захланність?
заздрощі?
гнів?
лінивство:
рада б
душа до польоту,
до раю,
та причини
сірчано палаючі –
не пускають…
причини ці –
непідйомні
для крил
камінці.
…окропи нас гісопом,
і станемо на крило –
ключами білими
здійме́мось на Світло:
пронеси
мимо вуст
сю чашу –
тимчасове
каліцтво
безкриле наше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2012
то чого ж ми так журимось
і стенаємо, люди?
дві
тисячі років
знаємо,
що
і як воно буде
неодмінно:
хто
приходить з любов`ю –
на того чекає
неминуче дубова,
антична, нетлінна,
Т-подібна
споруда.
(розпинали в давні часи не на хрестах, а на Т-подібних спорудах, (Антонієвських хрестах) - історики зауважили...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
ви ловите нас
на сонячні зайчики…
як рибу
велику
полюєте на живця.
вам дісталась
випа́дком
про нас таємниця –
ми завжди
без сумніву
йдемо на світло…
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця –
такий
задум первісний
Творця.
…підкликаєте нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші хати́ і храми,
спекулюєте з нами
нашими ж іспокон
Святими Дарами,
торгуєте,
як екзотичним крамом…
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
вам випа́дком
дісталася таємни-ця…
але
не
до кінця:
наші храми –
не розписані золотом
кам`яниці,
наші Храми –
наші серця.
самоїди
людської зграї,
ми вас –
знати не знаєм…
ми завжди́
оберемо волю,
покинемо безогля́дно
лЮбі
обжиті місця:
наші Храми –
наші серця…
подамося
за обрій лугами…
лісами,
полями:
наші серця –
наші храми
з дорогими, живими,
невидимими для вас,
неосяжними вами
Триєдино-Богами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2012
перший день
останнього року
відійшов у любові….
засу́нули за́сувом
металевим
двері
сіне́шні дубові,
щоби не влізла, часом,
холодна межа –
заздрість чужа! знову
у сонну нашу
за́тишну
теплу хату –
наче у хмари
пружні́,
у подушки́
і одіяла* пухо́ві,
пооблягалися спати…
лоскочу́
ледве чутно
подихом,
тихим і врівноваженим,
твої,
сном оповиті,
красиво і плавно
на бе́жевому оксамиті
окреслені плечі,
пелюстками сап`яновими
розпустився,
одцвів
і обсипався
наш запашний
вишне́во-трояндовий
вечір…
мружуся
у передсо́нні
проз шибки
віконні,
відсутньо-прозорі,
на мерехтливо привітні
січневі зорі –
до-о-овгі
протя́жні хвилини…
небо безхмарне
рясно
зірками розквітло –
вічне
небесне
світло
лине, лине…
у безкіне́чних світів
круговерті –
прообраз і символ
безсмертя.
поверх
обті́чної лінії
тво́го
довірливого плеча -
дві зі́рки,
як очі
безсонноно́чі
радісно сяють
у заштриховані віями
півзакриті
мої зіниці –
як двоє джерел
із дна, пам`ятаєш?
знайомої нам
лісової криниці –
щолиш світло
замісто води
ллється і ллється
до нас
сюди…
але ж…
чи насправді
зірки́ оті
у Космічній
своїй
безмежності
так безтурботно
і весело сяють?
чи, може, обох
давно уже
і на світі немає –
лише світло,
народжене ними,
живими,
колись
давно-давно
до зору нашого
щойно тепер
долітає?..
дізнатися,
як там насправді воно –
людському розуму
не дано…
зірки…
джерела космічні –
не вічні.
по суті
схожі з людьми,
бо сотво́рені смертними
і, водно́час, безсмертними…
як і ми –
також мають
коне́чні тіла,
також світяться
ізсере́дини
все
тілесне своє
життя...
і природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
можна зга́снути,
вмерти!
але світло
радості і любові
до всього
живого
випромі́нюване
щомить
у безмежному
Просторі
безкінечно
і вічно летить!
летіти! –
така у Світла
законна
природа Буття:
і така вона,
наша з зірками
спільна,
форма
Безсмер-тя.
…спи, мій любий.
я з тобою.
будем спочивати.
завтра нас
чекають справи –
Всесвіт
осявати.
*одіяло, а, сер. те саме, що ковдра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304024
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2012
усе
почалося
не з великого
вибуху –
але із Точки,
яка є Променем
у позиції фас…
реальність, галактики –
усього лише сни,
фантазії, вигадки,
мислі й уява
Точки-Променя,
що пізнає себе,
прямуючи у безкінечності,
і розширюється
з відстанню
за всіма законами
фізики променів.
схоже, як ніби ми -
бачим
незримі образи
перед тим,
як написати вірша:
сотворити, тобто,
тіло
із алфавітних літер
для Ідеї
духовної...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300702
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2011
скинь для мене
єдину
одну
мелодійну
срі́бну
краплину
із сьомого
тво́го неба…
срібли́ну
твою дрібну́
поміж дощів
знайду,
впізна́ю…
прово́рно
у пелюстку
трояндову
загорну́
і в кишеньку,
нагру́дну,
зліва,
турботливо покладу…
сховаю
в медитати́внім
саду
місци́ну
таємну знайду,
всядуся на руду
траву,
схилю зажурливу
голову –
з усією
ліловою
ніжністю
згадаю
про тебе…
а що нам іще
треба?
ми з тобою –
давно…
давно…
іншого нам
не дано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011
в небі – місяць,
круглий, як дійни́ця,
повна молока
по са́мі вінця…
над обмерзлими
цямри́нами криниці –
білий дух джерел
кипить і пі́ниться,
відбиває
су́тінком рожевим -
невловимо
на морозі
мі́ниться…
сніг розси́пчастий
сухий -
зітха і оха,
бли́скітками гостро
виграє́,
по дорозі
кроками чужими
смачно хру́мка-є,
наче лагідна
моя Мазоха
в небі жуйку
за́тишно жує…
прислуха́юсь
до квапли́вих кроків –
з новим роком!
з новим роком!
…чи не скреснув
новорічним дивом лід?...
і не рипне, часом, сніг
під підошвами
коричневих твоїх
самовпевнено
ображених
чобіт?..
13.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2011
не так
все просто,
як здається – знаю:
попри завісу
мороку й жалю́ –
заприсягнуся
словом
і світанком
у всіх
семи моїх
одкритих вікнах…
зізна́юсь!
я тебе
люблю…
кохаю…
але любов моя –
не по́клик плоті,
а за́клик Ду́ху до єства́,
до сутності,
закладеної в глину
самим Творцем –
Людини.
моя любов –
не від хотіння тіла,
не рабство,
що шукає насолоди…
моя любов –
ве́тхозаві́тний
птах:
ширяє,
з паростком оливи,
над Во́дами,
кара́юче бурхливими.
моя любов
свідома
і прозрі́ла…
крила
...у до-земні́
часи –
колись,
ми,
як два промені,
зустрілись –
переплели́сь
і стало
Світ-ло!
так було?
ти!
вчини
дверцята клітки,
відпусти
душевні не́мощі –
обра́зи, заздрощі
і ревнощі,
страхи й зневіру,
розпач і тривоги,
барвисту машкару,
й личини ниці...
як гайвороння й кажани
гайнуть
в пітьму,
що наплодила їх,
вони –
такі дрібниці…
такі слабкі,
такі безсилі тіні,
тобою ба́вляться –
всміхнись їм щиро,
хай відійду́ть
і впокоря́ться
з миром…
Душі своєї
темінь освіти.
Проще́ним будь!
собі
і всім
живим і мертвим
все прости –
лети!
Летімо!
МИ!
зробимось
щасливими Людьми!
двома́
прозорими
густо зеленими
смарагдами,
дарами Янголів –
Землі́.
землею –
НЕ
роджени-ми…
Смарагди-Люди…
натхненно
милува́тись будем,
радіти
прозорі́ні й глибині
я у тобі,
а ти – в мені…
єдиним
хре́сним
по́рухом руки
ми
виправимо
давні помилки,
старі непро́щені
гріхи –
в тобі-мені
вони спахну́ть
в зеленому
духовному огні,
очистяться й розтануть,
наче сніг…
у Творчості
взає́мо-спогляда́ння
пізна́ємо
причини і основи,
осмислим таїну
Світобудо́ви,
Закони
Всесвіту…
красу і простоту́
кохання…
ося́гнем Істину
у першо́-початко́вім
Слові.
смарагди…
ми –
спадкоємці
Неба і Землі:
рука –
в руці…
за нами йтимуть
неодступно
на́глядці
обидва
Янголи-Храни́телі,
обидва
щедрі
наші
дароно́сці….
Богоподібні
вільні
і красиві Люди!
під захистом
смарагдовим
пребудем
удвох
до самого
назе́много кінця –
не ви́холонуть
душі і серця́
і,
не зазнавши зради,
смарагди
не потьмяніють,
НЕ
розтрі́снуться….
Повік.
у поєдна́нні
двох начал –
воскреснуть
і стануть,
з гідним правом до Вінця,
з благослове́ння
і за волею Творця,
земні й небесні –
Жінка й Чоловік.
…а янгольські дари́ –
то віщий знак,
що все це
буде
неодмінно
саме
ТАК
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299079
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2011
на метелика білого,
невагомокрилого
і майже безтілого –
чоботом…
задля чого?
…як дитина –
в куче́риках,
янгольсько мила,
поті́шна,
розтуливши
старанного ротика –
так безгрішно!
неспішно
і невміло
одриває
метелику крила…
тепер не втече,
не покине.
рада
дитина…
…далі
покрутить
у пальчиках тіло –
несподівано
комаши́не,
та й кине…
бо для чого ж воно
дитині таке –
безкриле...
бридке
хочеш
метелика
зберегти?
відпусти…
будеш
про нього
згадувати
беззоряними ночами…
навіть речами
власними,
не володіємо до кінця,
бо й вони
належать не нам,
а підвладні законам
речови́нного світу…
а душі й серця?
єдине,
що справді
належить людині
у земному житті –
не результати навіть,
а сам лиш процес
спонтанної Творчос-ті…
у труді і в любові;
і почуття:
істинні,
не нав`язані,
не набуті,
а власні
СВОЇ по суті.
такі
справжнього
щастя
людського
психологічні
основи...
а одержимість…
тільки
за власної волі
кожен із нас
належить,
чи не належить –
Богу…
і твої балачки
про відсотки
взаємної
приналежності -
тут
взагалі ні до чого…
і останнє:
любов
Чоловіка і Жінки,
КОХАННЯ –
закони його природи
доступно прості:
усього лиш -
свобода
Двох Особистостей
у безкінечній
взаємній
Співтворчості
отаке
від народження
Богом на́дане
кожному з нас
право
а решта все –
від лукавого
07.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2011
Плач!
плач...
бо й небо
всевишнє
плаче…
може побачиш
як роздирає
липку́ павути́ну,
щоб
на хвилину
єдину
продертися
крізь вузла́сте
плетиво
внутрішніх ґрат –
людина
жива
слова, слова…
кожен сам собі –
судія і кат:
жодного кроку
назад
ні!
Бога
усеблаго́го -
наві́дмаш
словом і нагаєм...
навзає́м:
віч-ні
блукаль-ці
приза́хідні
промені
поламали
пальці
тендітні
об невмоли́мо тверде́
лобове скло!
не було:
ні початку,
і ні кінця…
«я» і «я»!
і ніяких – «Ми…»
навідмаш –
з тобою
обоє…
«…зро́блю
ваші серця
травою,
а все,
що любите –
вівця-ми…»*
(* із "Останнього єдинорога" Пітера Бігла)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2011
напру́жила
усі сили
гінкого
тендітного тіла
і підняла
ля́ду важку
старої
дубової скрині.
там,
усередині,
на самому дні,
на новій
опинальній
хустині,
дбало загорнуті
у домотканому
чистому полотні,
у нафталі́ні,
(…ані крихти
не пожовті́лі!)
шати білі –
вінчальні
вінки і шовки́,
зальодовані у парафіні
крихкі́ букети-ки
і квітки,
леткі́ прозорі стрічки…
вітер розмаяв
вінчальні скарби
небом –
до обряду
шовки́ і стрічки
переві́трити
треба…
а
першого грудня,
зранку,
вдо́світа
чи на світанку,
по всіх
соборах дубових,
березових і соснових,
затріпочуть
вінчальні свічки –
небесні зірки
і не посну́лі ще
у трухля́вих пенька́х
світлячки;
вдарять радо у дзво́ни,
як у литаври срібні - гілки,
неперелітні пташки́
зо псалма́ми
розсядуться
на амво́ни…
освяти́ться
вінчальне свято…
Мати,
під рушником і хлібом,
уведе
невістку
до хати:
молода розбере
має́тне ві́но -
пухові
пружні подушки
і перини…
у нашій хаті
буде справно
невісточка біла
хазяйнувати,
а Мати –
спочине…
відпочинь, ненько,
зе́мле рідненька,
лязь і засни –
три місяці
до весни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2011
сиджу
самото́ю відве́ртою,
неприкри́тою,
дба́ло причесаною,
джерельно умитою,
перед душею,
на́встіж одкритою,
моєї теплої
вальки́рної пі́чки –
як пломінець
поминальної свічки,
тихенько і за́тишно сяю:
я
про тебе не думаю;
я про тебе
нічого не знаю,
…як плач рясни́й,
голосний,
поволі стихаю -
я тебе
не́
чекаю
тя́гою
попіл сідий
ледве помітно
колише –
пічка рівно
багряно дише:
у серці
і в хаті -
ла́данова
молито́вна тиша
…жар сосновий
відтінками синіми
грає -
я тебе не боюсь,
я тебе не чекаю
відреготав
і відгув
нищівний огонь:
Бог нас
надалі
боро́нь
…а десь далеко,
у місті великому
многолюдному,
многоликому
ти –
острівцем усамі́тненим
серед хвиль суєти,
янголом милим
готи́чноті́лим –
сяй і світи
лети!
лебедю білий,
лети…
ле-ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2011
я бачила,
як ти падав
із неба:
не променем –
обігріти,
не каменем –
догоріти,
не дощем –
воскресити,
і не росою
у смарагдові
пахощі трав...
ніби, попелом –
граційно витаючи,
осідав
я бачила,
як ти сходив
із неба:
Янголом
осяя́нним,
Принцом
у білих стро́ях,
Лицарем
сподіва́ним,
античним
Героєм,
Чоловіком
коханим…
гостем!
просто
людиною…
перехожим
стороннім
просто…
схо́дина
за сходи́ною –
незупи́нно
ворогом!..
затуляю долонями очі –
мороком!..
переддо́світним
мороком
ночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2011
у вітри́нах
дорогих магазинів
на вулицях
і проспектах
великих міст,
стоять відверто
на повний зріст,
у позах закли́чних,
у розмаїтих
вогнях електричних,
модно вбрані
символи часу
нашого –
безголові
манекени
пласт-ма́сові.
трудяться
за лаштунками
тоно́ваними
у сутінках несвідомих
заплі́чних справ трударі:
ідуть «на ви» --
обтинають нам
голо-ви...
ляльки́ безголові –
ми
не спохопимося
з відразою
якогось разу
у гонитві
за блиском
стра́зовим
і не згадаємо,
як до початку Ери
пласт-масової юрми –
були колись
сотво́реними
подібними Богу
людьми….
мо́вчки доводя́ть
тоно́вані ляльково́ди,
що без голі́в
престижно…
бо така вона –
сама остання мода…
і нам безголов`я
ніби-то дуже ли́чить…
пласт-масові
голови наші,
як порожні глеки,
поблискують
недалеко
на окремій полиці –
красиво і зручно:
потве́рджуємо
привабливі
переваги
волосся
і поглядів штучних.
…а в парках і скверах
великих міст,
на тлі дубів
кремезних
і тендітних
беріз,
як
непохитні мури,
стоять суворі
гранітні фігури…
прагнуть поглядами
скам`янілими
людської жертви –
будьте готові!
пласт-масові,
безголові,
за наказом
тоно́ваним –
добровільно
ме́рти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Сердоли́к…
серце і лик….
ли́ком,
образом схожий
до серця
Ісуса Христа –
красота́…
ви́шукана простота!
возне́сеність Жертви…
як Любов,
і́стинна і свята –
та,
заради якої
Бог!
навіки-віків
безсмертний
дозволив Собі
у муках тяжких
вмерти!
і,
за обітницею,
у третій День –
воскресну-ти…
ти
не забудь інта́льо
із сердолика покла́сти
навпро́ти
серця мені,
як руки складу
у труні –
в ка́мені
цьому
магічному
увікові́чнені
останні
для зору мо́го
земного
барви
ясно-червоні,
поза́хідні….
сердо-лик…
образ сердечний
Божий –
у позаме́жжі
мені допоможе
без вагань
перейти
у вищі сфери-
світи,
перерва́ти
наразі
земний зв`язок
і не дивитись,
як ти,
у сутінках
запізніло плачеш
і блукаєш
поглядом
між зірок –
може, знак
од мене
побачиш...
…там,
не́ на Землі,
обтя́жливі й зайві
зізнання туте́шні
й жалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2011
люблю́, як умію.
живу –
як умію…
ви умієте краще? –
хто Судія́ ?
затіяли
веремі́ю…
то – ви,
а то –
я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
опустила
не голову
я,
але крила…
наче
персня
чарівного
з пальця
вказівного
загубила…
чарівного персня
з блакитним топазом –
не будемо
разом.
...каменю прозорий,
ельфе глибини,
хто мені розкаже
про пі́дступи вражі,
і на́міри ни́ці,
розтлумачить сни…
в розбурханім морі
погамує бурі,
провідає таємниці
в рунах таїни…
опустила
крила –
все мені не мило…
ви́слизнув,
як доля,
з безпечних долонь
прозорий огонь…
не віднайдеш –
першим снігом
щедро занесло́
персня мого
чарівного
блакитне
тепло…
(* топаз у перекладі з санскриту – tapas — тепло чи огонь. В давнину топаз умів розкривати таємниці і попереджувати про змови, погамовувати бурі морські…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011
стоїш
у приза́хідному
ко́нтражу́рі –
поблажливо
сяєш,
як храм
готичний –
обті́чний,
ви́тончений
і вели́чний,
довічний…
одвічний…
вбираєш
по́вагом
світло
сонячне
в себе
з усього
приза́хідного,
фанта́с-магори́чного
неба,
як о́нікс,
камінь
магічний.
...стою
перед
тобо-ю,
як перед троном
царя
Соломона –
безгомі́нна трава…
душа моя
не до місця –
ситце-ва.
на
спорише́вій межі
решти дня
і
невзаба́рі
прийдешньої ночі –
чого я,
не за рангом
вибаглива отака,
хочу?
чого б
і справді
хотіти мені
у цій благородній,
прозоро-чорній
о́ніксовій
тіні́́ ?
...стоїш
у контражурі
світила мого́
призахідного,
як онікс
царя Соломона
у черво́нно-крова́вій
золотій
оправі.
то з чого ж я плачу?
може ти,
у ве́личі донебе́сній
і славі
земної
яві,
заслонив мені
останні
приза́хідні,
теплі
до мене,
сонячні
про-мені…
і навіть
не бачиш.
(*червонним золотом іноді називають золото найвищої проби...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
і знову ти!
красивий мій,
знадли́вий зві́рю,
знову ти?
посольство
суєти і марноти,
як пес
(чи змерз?..) –
ворушиш хвостиком
і просишся
до хати –
дух втрати
заходь,
візьмеш
нитки
старі сота́ти,
життя,
як люльку,
по́вагом смоктати,
мовчати
і
найгіркі́ше гі́ркого
зітхати…
дитя
гордині,
хреще́ник
заздро-щів,
як тобі личить
в білому
плащі…
але я бачу:
білий плащ –
не білий,
і рот-метелик
немовля́че милий –
вдаряє іклами
і ри́кає внощі́!
і знов
з тобою
ми зустрілися
наві́ч -
ти
не змінив
своєї суті:
в очах –
завіса,
в серці –
совокри́ла
ніч...
дух марноти́,
це знову
ти…
шукаєш жертви…
нашіптуєш,
як романтично
й радісно
заради тебе,
вмер-ти…
умерти
у розпа-чі,
в плачі,
вночі
на білому
зітлілому
плащі...
…як
благородно взяти
на себе
роль
твоєї
дорогої втрати –
безцінної,
незмінної,
безгрішної…
навік твоєї
втрати
безутішної…
прекрасний звірю,
я тобі –
не вірю…
нещасний мій,
коханий,
одинокий звірю,
яка печаль,
що я тобі
не вірю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291947
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.11.2011
за два
кроки
від смерті…
емоційний тон –
горе:
причина –
втрата!
прошу
коментувати,
розтлумачи-ти!
чому
слова
«ніж»
і «ніжність»
так
несподівано
схожі?..
мають
спільну
основу –
знову?!.
таке
не може
бути випа́дком,
бо:
«В само́му
початку
було
Слово….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
на вівтар
гордині –
на!
вся
Вселенна.
а не досить –
на додачу
осінь
запашна
і листочок
з клена –
все тобі…
без мене
«…залишіть зелене!..»
за листочком з клена
в ирій,
де лелеки:
…що таке – «далеко»?
відгомін
і клекіт…
слово – ніж
і слово – серце,
а ще:
«Слово – свято!»
розпрощалися,
бо тісно…
Вселенних –
багато.
як Харон –
листочок з клена…
вчимося літати.
«…залишіть зелене!...»
ми!
з порожнечі
і пітьми
всяк свою
Вселенну
з нуля
починати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2011
сидять
на верхівці
всо́хлій,
на окремих
гілка́х
минулого,
два
насуплені,
змерзлі
кру́ки.
одвернулися
в різні сторони
два
чорні
символи
самотності
неприка́яної
і розлуки.
дме
пронизливий
вітер,
торохтять
мертві гілки,
як
трухлих
спогадів
пересохлі
кістки,
зацвяхо́вані
у хворій
пам`яті
поминальні
дзвони –
взаємно
себе
хороним.
дивляться
хо́лодно
на таку
симво́ліку
двійко
янголів з неба –
так
нам обом
і треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
і
сказало
одне моє –
праве крило
другому –
лівому:
– Ти
занадто гли́боко
зачерпуєш
небо.
висоти́
і
па́ри такої
мені
зо́всім
не треба.
я хочу
бути у парі
з простим,
звичайним,
слухняним
і
коротшим за мене
лівим крилом.
прощавай
назавжди –
б`ю
чолом.
...залишайся
надалі саме́
серед ви́гаданих
зірок,
твоїх
Усе́світів
безкінечних
і
Чорних дірок…
ще й
невідомо
для чого
кинуло
об підлогу
непричетну до неба
шклянку,
вчинило
сіне́шні двері
і
зникло
з ґанку…
сіло
в красиве авто.
рвонуло з місця –
на спідометрі –
сто!..
і
розтануло
праве моє крило
у перспективі
дороги,
холо́дно-прозорій…
не повіри-ло,
що зорі
мої –
не вигадка,
що справжні мої
зорі…
цебені́є
повільно
кров
страх
гординя
любов
і
тепер
серед
справжніх
зірок –
однокрила…
мабуть,
такого
хотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2011
Вселе́нна…
все́лена?...
куди
і ким?
вмонтована…
привнесена…
то, отже,
взяла́ся
звідкись,
звіддаля…
мов крап-ля
води
прозорої
(з планетами
і зорями…),
що впала
у середовище
чуже –
воро-же…
не розчиняється…
себе оберігає,
стереже
і ревно береже,
щоб не поглинутись,
щоб не змішатись,
як з неприйня́тною
оліфою густою –
із порожне́чею
властолюби́вою,
позбавленою
творчого Початку –
темнотою…
Всесвіт –
світ (світло, себто)
все… –
все́лене?..
ізвідки?
протистояння світла
царині пітьми…
ніби у герці
понад-
вселе́нському,
зійшлись
в протистоянні
ми:
виходить,
ворожі
і чужі!
наші начала
і світи́ ?...
ти
прагнеш
панува-ти
без межі
в моєму серці…
єдиновладно
і єдино…
і витоптати все,
що є -
що не тобі…
що не твоє…
відсторонитись
мушу,
бо зазіхаєш
на безсмертну
душу….
світло,
засіяне Ізвідкись,
Кимось,
в цій
просторовій
боротьбі
законно
світить…
пітьма
сама
себе обмежить:
ніхто нікому
без останку
не належить,
навіть раби.
ні пагорби,
ані доли́ни…
пітьма
відхлине
і
не
поглине…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011
Євгену Олександровичу Євсєєву
В ПІСКАХ АФГАНІСТАНУ
І плакала Марія Магдалина,
Що не подав ніхто Йому води.
(Л.Костенко)
Каховське море.
Хвилі, як хвилини.
Холодний кремінь
з пОлиском слюди.
А десь в пісках
ридає Магдалина,
що не подав
ніхто йому
води.
А десь в пісках
криваву пише повість
невідворотна
блискавка-біда.
Знівечений,
утративши свідомість,
просив води. –
Нащо йому
вода?..
Із потойбіччя,
наче із туману,
нема назад
зворотної ходи.
В чужих пісках,
в пісках Афганістану,
ніхто не міг
подать йому
води.
Ніхто не окропив
смертельну рану.
Плачем зайшлася
доля молода.
Чужі піски,
піски Афганістану,
всмоктали кров. –
Нащо йому
вода?..
Каховське море –
берег батьківщини.
Чумацьким Шляхом
путь проліг
сюди,
де,
вся в сльозах,
Марія Магдалина
його чекає
з кухликом
води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
все це минеться –
піна…
одча́ю
зеленого
по́вінню,
риданням
безмовним,
непогамовним,
із горіха живого
схлине…
живого
і
нега́дано –
по живому…
болить
нестерпно знайомо –
давно
і невпинно,
здається вже,
навіть, звично…
у чому ж
наша з горіхом
прови́на?..
вина́ ?..
мовчить
обра́за,
злостива
й дрібна,
на питання
горіхове –
риторичне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2011
Любов,
яка залежить від умов,
від настрою,
від справ
і від погоди –
то пОтяг.
То ніяка не Любов.
Природи поклик
вряди-годи.
Любов – це пекло у раю!
В воді огонь!
Це блискавка
серед зими
без грому!
Все решта – від лукавого.
Вертайсь
додому:
запізнишся вечерять,
Бог боронь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Ой село ти моє
солов`їне,
зозулине,
вишневе село.
Чи туманом,
чи снігом,
чи цвітом
Вкраїну,
наче втрачений рай,
занесло.
Де шукати
знайому стежину,
як вертатись
у те,
що було?
Блудна дочка,
як птаха твоя,
Україно,
неодмінно
приб`ється в село.
Як остання надія покине
мої крила,
знівечені вкрай, --
біля серця твого
поможи,
Україно,
віднайти
колись втрачений
рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
падає
крапля
з крана:
раз…
два…
три…
непомітно життя стікає.
завмирає
секундна
стрілка:
раз…
два…
три…:
непомітно життя минає.
на південь –
ключі
лелечі:
раз…
два…
три…
непомітно життя зникає.
мовчимо:
крапля падає …
спотикається стрілка…
проз шибку –
ключі лелечі…
зустрілися
не до речі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011
…у мене тут -
Сонце зійшло!
небесне
світило...
сяє все –
біла па́морозь
ве́люном
накрохмаленим,
аж хрумким,
землю
Таїнств Святих
причастила:
освітила,
очистила
і освятила!
…а десь,
на північний захід
од мене,
стоїш
у напівтемряві
біля вікна
символом
каліграфічним,
ви́різьбленим
ієрогліфом
обра́зи
і самоти́ –
ти
ворушиш
у долоні
холодній,
як лід,
надважкі
камінчики,
наче зга́слі
давно зірки́ –
білі
космічні
карли-ки,
то
необачні
мої
провини
і
кри́хтоподі́бні
грішки…
…а під ліжком,
за плі́нтусом,
сіроми́шка
так
дріб`язково схоже
точить
зубками
гострими
і дрібними
ви́збирані
потає́мно
на полиці
у тебе
крихти дрібні́ -
у докір
мені,
і трухляві
старі
горіш-ки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2011
ЕПІЛОГ
(I вже це не похiдний покой Гетьмана,
а знову його розкрита могила,
де, біля Чорного Каменя, двi душi -
Марiїна та Iванова –
стрінулися
через триста лiт
по всiх цих
подiях.)
Марiя
…Ти вiдспокутував спокуту.
Усе земне тобi забуто.
Прощений! Чистий, як огонь!
Iване, з тебе кару знято -
Ти чуєш дзвiн? - На небi свято,
На небi паска i весна,
Бо кається душа земна.
Тобi одкрито путь до раю.
Там вiчний спокiй. ВІН - чекає...
Летiм - там я тебе кохаю...
Мазепа
Марiє, не можу летiти.
I справа не в тiм, що не смiю...
Народ сей - довірливі дiти:
Ридають з дрiбниць i радiють.
З тобою, голубко, полинуть
В безжурнiї райськi краї -
То вище блаженство, та кинуть...
Як можу покинути їх?
Марія
Вони прокляли тебе, Йване!
Мазепа
Хiба ж то, Марiє, вони?
То слово чуже i погане
На них напустило мани́.
Здiйсниться, нехай навiть згодом -
Вкраїнцi ще стануть Народом!
Заграють копита з Великого Степу
I вершники кли́кнуть Мазепу.
Самi зрозумiють i втямлять,
Куди я їх кликав ТОДI...
В їх жилах дрiмаюча пам'ять -
Як рана у мене в грудí.
Мiй борг поверну неоплатний,
I мрiю здiйсню чарiвну -
I труд свiй заве́ршивши ратний,
Я сном немовляти засну.
...Чи стрiнеш свойого Iвана
У Божому тихiм раю?
До нiг твоїх схи́лю, кохана,
Я голову сиву мою...
I бiльше нiколи не буде
Розлука мiж нас, як межа.
Забуду я, хто такі - люди,
Земля менi стане чужа.
Й розтане, як в небi пiр'їна,
В туманах вишневих
моя
Україна.
(На схід сонця сiрiє.
Спiвають першi пiвнi.
Промiнь гасне,
все зникає.
Кiнець.)
м. Київ
1990 р.
Валентина САВЕЛЮК
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2011
ява дев’ятнадцята
ЗВІСТКА
(Гетьман щойно повернувся до свого стану
з польської Бiлої Криниці, де восприйняв
із Святого Купелю
онучку княгині Дольської.
До його похiдної резиденцiї увiходить Дем'ян.
Вiн прибув iз Батурина.)
Дем'ян
Я, Гетьмане, вже тут два днi...
Сказати велено менi,
Що тихо все в Батуринi`.
Що, дякувати волi Божiй,
Нiхто нас поки не тривожить,
В усiх iсправно йдуть дiла...
...Були iз Києва прислали,
Що матка ваша захворали,
Та, Боговi за те хвала,
Ускоростi iз ложа встали...
З Москви оказiя була -
Цидула важна тут одна
До вас з пiсьмом Головiна...
Оце i все...
Хоча...
Ну-да...
Ще... приключилася бiда...
Панянка вмерла молода...
Хай там їй царствiє небесне,
А тут нехай пером земля.
Уже не вернеш звiдтiля -
Хоч слiдом вмри, то не воскресне...
Один обман, а не життя.
Увесь Батурин спiвчуття
Батькам виказує за нею...
Мазепа
Чия панянка?..
Дем'ян
(пiсля тяжкої паузи, та зiтхань)
Кочубея...
Я гнав коня … гадав успiю...
Мазепа
Котора?!!
Дем'ян
Гетьмане...
Марiя...
(За мить-другу у Мазепи на виду вiдбився
непогамований бiль, наче йому, неждано-негадано,
зо спини, нанесено смертельного удару в самiсiньке серце.
Вiн ледь чутно застогнав i похилився сивою головою на руку.
Свiтло поволi гасне. Дем'ян зникає. Зникає все. Тiльки Мазепа
у променi залишається сидiти нерухомо. Звiддалiк вчувається спiв церковного хору: «Прийми, Господи, усопшу душу раби твоєї, Марiї».
Чути поминальнi дзвони. Голос читає заупокiйну, дзвони i церковний спiв наростають i могутнiм потоком падають - це страждання Гетьманове стає таким нестерпним!
Враз усе обривається, натомiсть звучить нiжна мелодiя. Немов туман, з'являється із темряви прозора постать у бiлому - це душа Марії. У неї розпущенi довгi коси, ледь в'ються, на головi вiнок. У правицi вона має гiлочку бiлої лiлеї - знак чистоти, святості i непорочностi. Постать наближається до Мазепи, схиляється над ним, торкається його сивин - заспокоює.)
Голос Марії
Буде мороз чи спека -
Плакать нема потреби.
Я вже вiд вас далеко,
Я вже вiд вас, як небо.
Я вже приходила в квiтнi,
Я вже зазнала муки -
Всi ви тут перелiтнi,
I не тривкi, як звуки.
Думаю, що не буде
I на копУ бiди...
Дивiться на себе, люди,
Як верби на край води.
...I ти не журись, не треба,
Не завдавай жалю,
Тобi я i звiдти - неба,
Хоч крихiтку, та прихилю`...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289534
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.10.2011
ява вісімнадцята
ПОХІД НА ВОЛИНЬ
Кобзар
Батурин спить.
Далеко ще до свiту.
Пообiймались верби, наче дiти.
I мiсяць уповні́, як срiбна пава,
Гойдається на хвилях серед ставу.
Щось про своє столiтнiй дуб рипить...
Батурин спить.
...А неба темно-синi оксамити
Сiяють зорями, як росами, увитi -
Аж криницям в зiницях мерехтить!
Шлях на Волинь серед полiв блищить...
Батурин спить.
Вкраїна спочива - велична мить.
Почиє свiт на крилах сновидiнь...
Хiба що десь спросоння форкне кiнь
I, мов струна, вуздечка забринить,
Чи злякано осика затремтить -
А то все тихо.
Тихо, тихо, цить –
Батурин спить...
I так-но у Мазепинiм покої
Ще свiчка слі́пає - ускорiм догорить.
Як сивий сич, Мазепа сам сидить,
На руку похилившись головою:
Чолом печаль оре глибокий слiд -
Уже й свiтатиме. Удо́світа - похiд.
I хоч не на вiйну, та проводжати
Аж за Батурин вийдуть - кого мати,
Кого дружина, а кого - кохана...
Лише за Гетьманом, немов за бусурманом,
Нiхто не вийде вдосвiта на шлях,
На грудях не заб'ється, наче птах,
Не припаде з плачем до стремена́,
Бо мати - в Києві, на цвинтарi жона,
А Кочубеївна...
Немов свiччаний пломiнь
Її любов Мазепа не вберiг.
Якби прийшла - упав би їй до нiг
I запалав би, як снiпок соломи -
Аби простила зраду несвiдому,
Аби лиш скрес у гордiм серцi лiд!
Та вже не скресне.
Досвiт.
У похiд!
Зале́дь сiрiє схiд окрайцем неба,
Чiткiшають верхи́ щербатих веж.
Кiнь пiд сiдлом. Пора тiка́ть од себе.
Тiкай-тiкай... од себе не втечеш.
Бо скрiзь наздожене печаль-гризота,
Їй не вiдоме iснування меж.
У душу серця всмокчеться сторото -
Од неї, як од себе, не втечеш.
Печаль п'явка́, печаль, то ненаси́та.
Їй ви́грашки усi земнi путi.
Не розiб'ють її об шлях тугi копита -
Ти з нею всюди, скрiзь на самотi.
Печаль стожа́ла,
по сто раз - стокри́ла.
Куди не кинься - слiдом, як мана́,
Iтиме на́глядцi до самої могили
I душу осушатиме до дна.
То не спасуть тебе суворi далi,
Не порятує анi глиб, нi вись.
Єдиний спосiб збутися печалi -
Не боронитися.
Змирись i впокорись:
Вона тобi напоїть трунком жили,
Щоби розкiшно ві́дчаю цвiсти.
Опустиш крила, далi втратиш крила,
І, врешті решт, збагнеш: вона - це ти.
Прийми ж її, як данiсть, без вагання.
Печаль - це пiслямова до кохання,
Яке ти не зумiв уберегти.
Од неї не втекти.
Вона - це ти.
...Прощай, Батурине! В дорогу!
Знялася пiсня в височінь
I ге-е-ен полинула до Бога -
А вiйсько шляхом, на Волинь.
Гарцують конi нетерплячi,
Як на цимбалах - вудила́ !
Рiшать державнії дiла
Знялось в похiд вiйсько́ козаче
З сiдим пророком па чолi -
Напрочуд спритним у сiдлi.
Видать здалеку, що то воїн,
Поваги й почестей достоїн:
Удався зростом, вийшов станом,
Умом багатий, серцем теж -
Хiба природу обiйдеш,
Як сотворила отаманом?
Як-но ще зернятком, в рiллi,
Йому вже визначено долю -
Вернуть заярмленiй землi
Звитяжну славу й вольну волю?
Чи хто змiнити долю може? -
Героя серце - в ру́ці Божiй.
...Мазепа тайнi вiстi має,
Тому на захiд поспiшає,
Вiдкiль Стані́слав ля́дський басом
Давно вже зирка на Петра -
То скористатись слушним часом
Настала Гетьману пора.
Пора закручувати справу,
Щоби гуртом шукать управу
Проти московського царя.
Iван Вкраїну на поталу
Не дасть Петровi, що помалу
Гетьма́нщинi вчиняє шкоду,
Законних позбавляє прав:
Богданом складену угоду
Про сувереннiсть двох держав
Цар-самодержець потоптав.
Мазепа рушив у дорогу
Шукать проти Петра пiдмогу.
А там: чи пан, а чи пропав...
«Авжеж, хотiлось би, щоб "пан"» -
Всмiхнувсь думкам своїм Iван.
Над ним хоругви виграють -
Це Бог благословляє путь.
...Заходить по́лудень поволi,
Пiдбилось сонце в височiнь,
Враз серед шляху в чистiм полi
Майнула, наче хустка, тiнь -
Пiд Гетьманом спiткнувся кiнь,
Спинивсь зненацька, наче врiс,
Рвонув i зо́палу понiс!
Хоч вершник цей не знає стра́ху -
Вiн зупинить з їдного маху
Мiг лет сполоханий коня -
Та Йван його не зупиня,
Бо серце обгорнула туга,
Незрозумiла, мов у снi:
Вiн бачить, як розді́лом-лугом
Проворно й плавно, як в човнi,
Прошкує серед трав черниця...
Така легка́ - iде, мов сниться...
Високостана, блiдолиця...
Мазепа з подиву нiмiє:
- Невже?..
Та буть того не може!
Вiдкiль?!. - але ж яка похожа...
До нiг їй хилиться трава -
Тi ж рухи... плечi... голова...
Таки Марiя! - Боже правий!
Її хода! її постава!
З-пiд хустки - двi коси, як змії.
- Марiє! Звiдки тут?! Марiє!
Кобзар
Вона ж не чує, не спинилась.
Мазепа осадив коня,
За мить єдину долу скочив,
Продерся через верболiз
I кинувся наперерiз -
Черницю наздогнати хоче!
Кiнь схарапуджено хропiв...
Догнав i наче остовпiв:
Мазепа
Вiдкiль ти тут?!. Верхом пiв дня!..
Вiдкiль ти тут?.. Скажи на милiсть!..
Кобзар
Черниця ж навiть не знiтилась
I так байду́же подивилась,
Що Гетьман, як трава, поник,
І мовби проковтнув язик,
Зробивсь, мов скеля безгомiнний.
I впав до нiг їй, на колiна,
Готовий каяться, вини́ться -
Та враз розтанула черниця,
Лиш злякана перепелиця
Навтiч пустилася з-пiд нiг.
Iван отямиться не встиг,
Як та одбiгла, стрепенулась
I ластiвкою обернулась -
Шубовсть у небо, як у воду,
I зникла в сторону походу...
...Iван пiдвiвсь,
гойднувсь, як п'яний.
Хтось обiзвавсь: - Живi, ГетьмАне?..
Оглянувсь: Орлик недалечко
Коня тримає за вуздечку.
Йшла обертами голова,
Тiльки й спромiгся на:
- Дива-а...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
ява сімнадцята
ПЛАЧЕ РОСА – БЕЗ ГОЛОСА…
Кобзар
…І потягнулися днi,
Наче отара –
ОдинАковi i сумнi.
Марiя (подумки)
Любов, як свiчка... що горить, та плаче.
А лиш дмухнеш – вона одразу вмре.
Козаче мiй, далекий мій козаче,
За серце туга, як мороз бере.
Було довкола нас з тобою лiто -
Був пишний цвiт i розмаїтий свiт...
Рiлля нiмує там, де грало жито
І журавлят тривожно-затяжний полiт.
Скажи ж менi, нащо гартують крила
Отi сумнi, мов янголи, птахи?
Як рано їм верба нашепотiла
Захмарну путь за всi людськi грiхи...
За хмарами означенi шляхи.
Яка їх доля невблаганно кличе?
Мов журавля, душа моя кигиче,
До раю плаче, та тяжкi грiхи.
...З чиїх намов церковний паламар
На вiвтарях свiчки завчасу гасить?
Верба нашiптує дорогу понад хмар -
Прощай, прощай, життя мого окрасо.
Мазепа
(Лист I )
"Моє серденько,
мiй трояндовий квiте,
серцем на те болію,
що не далеко ти од мене,
а я не можу очей твоїх
і личенька білого
бачити;
Через сеє пiсьмечко
кланяюся
і цілую тебе,
любляче".
Марiя.
Я люблю Вас далеко – де спокiй.
Супокiй. Де сонети свiчі.
Я не вдарюсь, як птах одинокий,
Об шибки ваших вiкон вночi.
Не стривожу. Така вже я добра,
Хоч до рани мене прикладiть...
Горошиною сонця за обрiй -
закотилася. Там догорiть.
Мазепа
(Лист 2)
"Моє серденько,
зажурився,
почувши од дівчини таке слово,
що Ваша Милiсть
сердиться на мене,
бо Вашу Милiсть
при собi не затримав,
але одіслав тоді додому;
уваж сама,
що б з того виросло.
Перше:
твої родичi
по всьому світу розголосили б,
що взяв у них дочку
уночі
силою
і тримає у себе
замість наложниці.
Другая причина:
державши Вашу Милiсть у себе,
я не зміг би нізащо витримати,
да i Ваша Милiсть також;
і мусили б ми
мiж собою жити,
як чоловік і дружина,
а потім
прийшло б
неблагословіння од церкви
і наказ,
щоби нам розійтися.
Куди ж би мені тоді подітися?
Та й Вашу Милість жаль,
щоб потом
на мене не плакала".
Марiя
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав,
Я вслід би кинулась -
та стала, вкопана, мов камiнь.
А моє серце, як з колиски дитинча,
Схопилось босе i потюпало за Вами.
Ви йшли - як Бог.
I сiрий шлях стелився Вам до нiг,
Мов хтось розмотував сувiй простого краму.
А моє серце – чи спинить нiхто не мiг?! -
Збивало пальчики, так тюпало за Вами!
Та де йому за Вашою ходою?
Ви, наче Iстина, - куди там наздогнати...
Впаде, заблудиться, i вiчно сиротою
У чужi вiкна буде заглядати.
Ви йшли - як Бог.
I срiбний нiмб Вам голову вiнчав.
Я вслід би кинулась - та стала,
вкопана, мов камiнь.
А моє серце – нерозумне дитинча -
Схопилось босе i потюпало за Вами…
Мазепа
(Лист 3)
"Моє сердечне кохання!
ПрОшу i дуже прОшу,
знайди змогу
зі мною побачитися
для усної розмови;
Коли мене любиш –
не забувай же,
Коли не любиш –
не споминай же!
Згадай свої слова:
що любити обіцяла,
навіщось же мені
й рученьку біленьку подала.
I повторно
i постокротно прошу,
назнАчи
хоть на одну хвилину,
коли маємо iз тобою видiтися
для спільного добра нашого,
на яке сама ж раніше
сподівалася.
А заки побачимось –
пришли намисто
з шиї своєї, прошу..."
Марiя
…Життя рiзноманiтне i складне:
Є в ньому всього – i чеснот, i бруду.
Пройдуть роки – забудеш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
I бiль, i радiсть – все колись мине.
Переживем i славу i огуду.
Пройдуть роки – згадаєш ти мене,
А я тебе нiколи не забуду.
Нехай у жертву ти принiс мене
Людськiй необережностi i суду –
Пройдуть роки – забудем все земне,
А я i ТАМ про тебе не забуду!
Мазепа
(Лист 4)
"Моє серденько!
Уже ти мене iзсушила
красним своїм личком
i своїми обіцянками.
Посилаю тепер
до Вашої Милостi
Мелашку,
шоб про все
домовилася з Вашою Милiстю;
не стережися її нi в чому,
бо вона
вірная Вашій Милостi i мені
в усьому.
Прошу i дуже прошу,
до ніжок
Вашій Милості прихилившись,
моє серденько,
прошу,
не одкладай своєї обітниці..."
Марiя
…Я пiду, як у землю вода:
Так природно, i так поцейбiчно.
Хтось прицмакне – така молода!
Хтось зажуриться – всi ми не вiчнi...
Я пiду – наче встану з-за столу,
Не прощаючись, вийду iз зали:
Ви мене не любили нiколи!
Ви нiчого менi не прощали.
Дзиґарi мою пiвнiч відбили -
Я одчиню тихесенько дверi...
Ви ніколи мене не любили –
Я чужа на цiй пишнiй вечерi.
Там, у сiнях, неначе в печерi:
Все темнiш i темнiш з кожним кроком.
Обережнiш! не рипнули б дверi,
Не злякати б кого ненароком!..
Темно й тiсно у цiй комiрчинi –
Чи вернутись до свiтла iзнов?..
Та менi вже нiхто не вiдчинить –
нi Надiя, нi Вiра,
нi Ви –
нi Любов...
Мазепа
(Лист 5)
"Моє серце кохане!
Сама знаєш,
як я сердечно люблю Вашу Милість.
Iще нiкого в світі не любив так:
мої тоє щастя i радість були б,
щоб нехай їхала та жила у мене,
тiлько ж я зважав,
який кінець з того може бути.
А тим паче при такій злостi
і заїдливостi твоїх родичів.
Прошу, моя любонько,
не одміняйся нi в чому до мене,
якщо вже неєдинократ слово своє
і рученьку давала.
А я взаємно,
поки жив буду,
тебе не забуду..."
Марiя
…Княгиня в бiлих горностаях
Невiдворотною ходою
Напівлетить-напiвступає
За ким? –За мною? За тобою?
В її очах така безодня,
Таке бездоння голубе!
Кого вiзьме собi сьогоднi? –
Може мене. Може тебе.
Княгине в бiлих горностаях!
Прийшла збирать податки з душ?
Ти ж бачиш, я його кохаю,
Мене вiзьми – його не руш...
Мазепа
(Лист 6)
"Моє серденько,
Не маючи вістей
про справи Вашої Милостi,
(чи вже перестали Вашу Милiсть
мучити i катувати?)
мушу виїхати на тиждень у певні місця.
Посилаю Вашій Милостi
через Карла од'їздного гостинчика,
якого прошу завдячно прийняти,
а мене
в неодмінній любовi своїй
зберігати..."
Марiя
Провiяне i зiбране в пiдситок,
Через гайок, де бавиться ручай,
Я до млина своє принесла жито:
- Гей, Бiлий Мельнику! виходь-но та стрiчай.
Вусатий i косматий, як пустельник,
Примружив очi – до-о-овго впiзнає...
- Оце i все? – всмiхнувсь нарештi Мельник.
- Де ж вiзьмеш бiльше? - Забирай, що є...
...Ще дотлiвало десь на стернях горно
З цеберки синiм присмерком залите -
Як два воли, боками терлись жорна
І перетерли в порох моє жито.
Все позмiтав i визбирав ретельно.
Як мiсяць сходив, наче порятунок,
З'явивсь у чорних дверях Бiлий Мельник
І простягнув через порiг нужденний клунок.
Як немовля, той клунок я приймала.
Десь рипнуло, а вiн сказав якраз:
- Щоб коровай спекти – цього замало,
Хай розчиняють пампушки
на парастас...
Мазепа
(Лист 7)
"Моє серденько!
Тяжко і боляче на серці в мене,
що сам не можу
З Вашою Милiстю
обширно поговорити.
Що не маю змоги
відраду Вашій Милостi
в теперішній печалі учинити.
Про будь яку потребу
Вашої Милостi до мене –
скажи цій дівчині до остатку.
Коли вони, прокляті твої,
тебе цураються, --
іди в монастир.
А я знатиму,
як на користь Вашої Милості
чинити.
Чого треба, i повторно пишу,
ознайом мене, Ваша Милiсть..."
Марiя
Рипить ярмо. Немов двi сивi хмари
Поволi, повагом, ступають два воли.
Спокон вiкiв, у споконвiчнiй парi
Тягнули плуга i в сьогоднi притягли.
Поперед ними – дзвонять косовицi!
За ними - чорна, мов полив'яна, рiлля.
А над рiллею – нетутешнi птицi,
Двi славнi птицi – звiдкись, звiддаля.
А Простiр, що мiняє днi i ночi,
Лемiш стирає - ге-е-ен ще до Могили!..
I хоч пташки про гарне щось туркочуть -
Та в однiєї ширший розмах в крилах.
...I йдуть воли по волi Батька й Сина,
І квилить птиця, та, що слабша на крилi,
і кружеляє згублена пiр'їна,
І западеться у полив'янiй рiллi...
Мазепа
(Лист 8)
"Моя сердечна кохана!
Тяжко зажурився,
почувши, що тая катувка
не перестає
Вашу Милiсть мучити,
як i вчора те учинила;
я сам не знаю,
що з нею, гадиною, чинити;
То моя біда,
що з Вашою Милiстю
слушного не маю часу
про все переговорити.
Більше од жалю не можу писати.
Тільки, щоб воно там не сталося,
а поки жив буду - тебе сердечно любити
і зичити всього добра не перестану,
і повторно пишу - не перестану,
на злість моїм i твоїм ворогам..."
Марiя
Дойшла уже до краю – до одчаю:
За все тебе люблю. За все прощаю.
Я так тобою ницо дорожу –
Прощаю все: i зраду, i олжу...
О Мудросте! Порадь менi пораду.
Навчи, як не прощать олжу i зраду.
Отямся, серце збожеволене моє!
А серце мовить – i на сонцi плями є...
Мазепа
(Лист 9)
"Моя сердечна кохана!
Бачу, що Ваша Милiсть
в усьому одмінилася
своєю любовiю колишньою
до мене.
Як собі знаєш:
аби потім
за тим не шкодувала;
Пригадай тiльки слова свої,
під клятвою мені данії,
тоді, коли виходила
з покою мурованого од мене,
коли дав я тобі перстень,
над котрий ліпшого,
дорогшого в себе не маю:
вже хоть як воно там буде,
а любов межи нами не одміниться,
ти казала…"
Марiя
Любов не вiчна. Так, любов не вiчна.
Любов проходить, як проходим ми.
Вона, як рiчка – стрiмголова рiчка,
І, як трiсками, бавиться людьми.
Любов, як повiнь – схлине i нахлине.
Затягне в вир, на мiлину приб'є...
Любов минуща, як сама людина,
Любов, як сонце, що не в кожнiм є.
Любов правiчна i, як рай, прекрасна.
Любов як зЕло, що гранiт проб'є.
Любов конечна – але й сонце згасне!
А поки згасне – благодать, бо є...
Любов як рiчка, що безмежно плине
(недавно – соромливе ручая...)
Любов така, яка душа в людини:
Не плач на неї – суть вона твоя.
Мазепа
(Лист 10)
"Бодай того Бог з душею розлучив,
хто нас розлучає.
Знав би я, як над ворогами помститися.
Тiльки ти мені руки зв'язала.
Я з великою сердечною печаллю
жду од Вашої Милостi вістей,
а в якім ділі - сама добре знаєш.
Прошу тебе дуже,
дай мені чим швидше відповідь
на сеє моє писання,
моє серденько.."
Марiя
Перетлiй i вичахни. - Допоки!
Вiн глухий, молись чи не молись,
Одкаснись вiд нього, одсахнись –
Вiн лихий, пiдступний i жорстокий!
I не простягай йому крила -
Вiн земний, немов гранiтна брила.
Вже любов його здiймала й не зняла -
Тiльки марно поламала крила.
Перетлiй i вичахни. Навiки!
Як жебрачка, не молись пiд плотом.
Це кумир - глухий i многоликий.
То не нiмб - то чиста позолота...
Мазепа
(Лист 11)
"Моя сердечна кохана,
Наймиліша, найлюбіша Марiє!
Раніше смерті на себе сподівався
Чим такої в серці Вашому одміни.
Згадай тільки свої слова,
Згадай присягу свою,
Згадай свої рученьки,
Які мені неоднократ давала:
Що мене, хоть будеш зі мною,
Хоть не будеш - до смертi любити обіцяла.
Згадай нарешті любу нашу розмову
Коли була у мене в покоях:
«Нехай Бог неправедного карає,
А я - хоч любиш, хоч не любиш мене -
До смертi тебе любити
I сердечно кохати не перестану,
На злість моїм ворогам», - казала.
Прошу і дуже прошу тебе, моє серденько,
Яким завгодно чином
Знайди можливість побачитися зі мною,
Бо маю знати,
Що нам з Вашою Милiстю далі чинити.
Боюсь, більше не буду ворогам своїм терпiти
І остаточну помсту вчиню,
А яку - сама побачиш.
…Щасливішi мої пiсьма,
Що в рученьках твоїх бувають,
Аніж мої бідні очi,
Що тебе не оглядають..."
Марiя
Як умру - всiх чекає ця проза,
На могилi - кому б не прийшлося,
Посадiть менi кущ верболозу -
Срібно-крилий, як в нього волосся.
...Вся земля менi стане труною,
А душа перекинеться в дзвiн...
Верболiз, як потягне весною,
ПосивІє, i стане як вiн.
I не треба менi нiчого:
Нi жалю, нi зiтхань, анi слiз...
Хай за мене помолиться Богу
Срібно-сивий, як вiн, верболiз...
Мазепа
(Лист 12)
"Моя сердечно кохана Марiє!
Уклін мій віддаю Вашій Милостi,
Моє серденько.
А при поклоні
Посилаю Вашій Милостi гостинця -
Книжечку i обручик дiаментовий;
Прошу тоє завдячно прийняти,
А мене в любовi своїй неодмiнно ховати;
Нехай дасть Бог з кращим привiтати.
А за тим цілую уста кораловi,
Ручки біленькiї,
Моя любцю коханая..."
Марiя
Ну що ж iще сказать тобi, єдиний?
Iди. Дороги нашi розiйшлись.
Я зцiплю в серцi крик той лебединий,
Де бiль i жаль у вiдчаї злились.
Над розум почуттiв стихiйна сила!
Я шугону! Рвонусь в безумну вись –
Свiдомо у польотi згорну крила
I в землю каменем! -
Iди.
Не оглянись.
(*Листи Гетьмана Мазепи – Бантиш-Каменський, «Малоросія»; мова листів осучаснена автором)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2011
ява шістнадцята
У ПОКОЯХ
(У своєму покої Мазепа чекає на Дем'яна.
Входить Дем'ян.)
Мазепа
Провiв? Усе там слава Богу?
Не сталось по путi нiчого?
Чого мовчиш?
Дем'ян
Не маю слiв...
Провiв, та лiпше б i не вiв...
Мазепа
Що там iще? Кажи не мнись!
Дем'ян
Там несусвiтнє щось твориться... –
В набат ударили з дзвiницi...
Не посоромилася мати
Людей на сполох пiдiймати...
Суддиха люта, як вовчиця,
Давай панянку проклинати.
В косу` вчепилась – розплiтати,
Хотiла й хустку пов'язати!
Панянка видерлась – втiкати,
Зловили й волоком до хати
(пручалася!) – поволокли,
А там таке уже зняли,
Що сором, Гетьмане, й казати!
О, Господи, пропаща панна...
Мазепа
Чи ти здурiв?
Йди геть, Дем'яне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289122
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.10.2011
ява п`ятнадцята
КОСА І КАМІНЬ
(Марiя повернулася до батькового двору,
а там на неї вже чекають Кочубеїха, Кочубей, двiрня,
i сусiдськi молодицi, що позбiгалися на ґвалт Кочубеїхи.)
Кочубеїха
(накидається, як кібець на голубку)
Ти де була?
Марiя
Була, де хтiла.
Кочубеїха
Як ти ослухаться посмiла?!
Марiя
А я вам, мамо, не теля,
Що зась йому за плiт i годi.
Я не зловилася на шкодi
I не вчинила зла нiкому,
Що ви мене, як татя, з дому
Не випускаєте. Як бранку
Тримаєте у цiй в'язницi.
То вже пришийте до спiдницi,
Чи варту виставте на ґанку...
Кочубеїха
Цить, безсоромнице!
Блуднице!
Ти де, негiднице, була?!
Марiя
Де я була - вже там немає...
Кочубеїха
(до Кочубея)
Ти чуєш, як одповiдає?!
(до Марії)
Он, грiховоднице, якої
Ти серед ночi завела!
То це ти жебрати пiшла
У тi мурованi покої?
Ти осоромила наш рiд!
То що, вхопивсь за тебе дiд?
Узяв?
Попользував i кинув?
Ану ходiм в'язать хустину
I косу розплiтати...
Марiя
Нi!!!
Кочубеїха
Ще не принесла в пеленi?
Ну, то тепера, як скотину,
Я стерегтиму без упину
Тебе недремно день при днi –
Посмiй лиш визирнуть менi!
...I замiж випхну за вдiвця
При першiй лiпшiй же нагодi -
Як ще знайдеться дурень де,
Що тебе сватати прийде...
Марiя
(благально)
За Гетьмана оддайте,
мамо!
Вiн сватав...
I якраз вдiвець...
Кочубеїха
Нiзащо! Вiн у Божiм храмi
Приймав тебе. Вiн твiй отець!
Про нього i забудь навiки –
Не буде батько чоловiком,
I я не допущу грiха...
Марiя
Ви як могила та глуха,
Ви як могила невблаганна!
Кочубей
Забудься, дочко, про ГетьмАна,
і викинь геть iз голови...
Марiя
Чого уїли в нього ви?!
Кочубеїха
(обурено)
Чим я тут голову морочу?!
(до двiрнi)
А ну, берiть її хутенько
Й тягнiте волоком до хати,
Хай тiльки спробує брикати...
(до Марiї)
Все буде так, як я захочу!
Марiя
Все буде так, як скаже Бог...
Кочубеїха
Я проклинаю вас обох!
Марiя
Давно вже проклясти хотiли.
Ну, що ж, то, мабуть, добре дiло
Як доньку проклинає мати...
Менi бiльш нiчого втрачати.
Хоч будете тортурувати,
Та врешті мусите зізнати -
Нічим Марії не зламати:
Хай сила скрешиться на силi –
я буду з ним. Або в могилi.
Кочубеїха
Дарма! Могила – не тюрма!
Від того сорому нема.
Ти собi вибрала
сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288905
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.10.2011
ява чотирнадцята
ВОСТАННЄ
(Мазепа у своєму покої.
Зодягнений по домашньому,
щось читає. Коли несподiвано
у передпокої зчиняється метушня)
Мазепа
Дем'яне,
що там за подiя?
(як для гостей –
то пiзнiй час...)
(входить розгублений Дем'ян)
Дем'ян
Панянка... Гетьмане... Марiя...
Прийшла – i хоче бачить вас...
Сама прийшла – їй-бо дива!
Блiда i в чорнiм, як вдова...
Мазепа
Марiя?!
Господи, Марiя!..
Проси! Стривай!
Зустрiну сам!
(...щось, видно, трапилося там
недобре...
справжня веремІя...)
(Гетьман поспiхом іде до дверей,
та вони одчиняються i на порозi постає Марiя.)
Мазепа
Марiє!..
Марiя
Гетьмане! Iване...
Мазепа
Так темно, пiзно – ти сама?
Марiя
Сама. Прийшла у чiм була...
Я з дому, Гетьмане, втекла.
Там скоро кинуться за мною -
Та не вернуся я до них!
I, зарікаюсь головою,
Що, як на те поверне дiло,
То тiльки бездиханне тiло
Вiзьмуть вони з цього покою!
Мої слова твердiшi крицi* -
Я не зумiю впокориться!
Мазепа
Ходiмо, серце, сядь сюди.
Дем'яне, дай хутчiй води!
Та ж ворушися!
(до Марiї)
Боже правий,
Ти, як в пропасницi, тремтиш...
Марiя
Не хочу я води, облиш...
Я в повнiм здравiї й умi.
Iване, ми удвох, самi
Повиннi те перерiшати,
Що нам на зло вчинила мати.
Вона не хоче чути й знати -
Кричить, i лає, i клене,
Погрожує згубить мене,
Аби за тебе не оддати.
Нема нiчого, крiм могили,
Що би нас з нею замирило!
Мазепа
Марiє, серденько моє,
Як ти завчасу поспiшила...
У мене лiпший задум є...
Не завжди силою на силу
Ступають, лишенько моє.
…Твоя би охолола мати –
Тодi б ми вiдновили знову
При лiпшiм настрої розмову.
Я мiг би досягти мети –
І їх обох перетягти
На нашу сторону. А ти
Чому мене не сповiстила,
Рiшившись з дому утекти?
Марiя
Ти, Йване, матiр знаєш мало:
Iще такого не бувало,
Щоб по її не вийшло в чiм -
Вона, як той вiслюк, затята,
Їй байдуже, чия б то хата -
Бо верх завжди буде за нею,
Спитай у батька, в Кочубея...
Вiн їй перечити не смiє:
Що вона скаже - те вiн дiє,
Чи хоче того, а чи нi.
Вона спiткнулась на менi,
Бо я ослухаться посмiла -
Зате вона мене уїла...
Хоч на колiна стань - одначе
Вона свою не змiнить вдачу.
Мазепа
Голубко, я ж би її вмовив -
Велику силу має слово
Й вагомi доводи ума...
Подумай, горлице, сама,
Що iншої путі` нема,
Нiж миром, ладом i без шкоди
Урешті решт дiйти до згоди...
Марiя
Ти з нею згоди не дiйдеш,
На неї слово не впливає,
Вона... - та я не добираю
Куди... до чого ти ведеш...
Я, Йване, хитрувать не вмiю,
Скажи ж відверто - так чи нi?
Ти розлюбив свою Марiю
I хочеш одказать менi
У прИхистку, у порятунку?
Ти одступаєшся, похоже...
Мазепа
Марiє, мiй солодкий трунку,
Так навiть думати негоже!
Чи ж серце Гетьманове може
Останню стратити надiю
І одректися од Марiї?
Моє негадане кохання,
Якби ти знала, що то є,
Коли для серця настає
Любов беззахисно остання...
Коли в душi, мов серед степу,
Ударить великодний дзвiн,
Аж стрепенешся – звiдки вiн?!
Облиш, то видалось, Мазепо...
Та враз – готове до причастя -
Стенеться серце, мов крило,
І сльози забринять од щастя,
Що дивом Божим забрело
В повите сутiнком житло.
Печалi i зловiснi сни
Сахнуться, наче кажани,
І ластiвками по оселi
Запурхають думки веселi,
І защебечуть солов'ї
Над рани тлiючi твої.
I мрiї, як волошки в житi,
Воскреснуть, росами умитi...
Ти й сам воскреснеш, оживеш,
І попливеш на чари м'яти –
Захочеш плакати, спiвати,
І завмирать, а не вмирати,
Аж поки в обiймах не вмреш.
I хоч здоровий глузд, як тiнь,
На крилах здiйметься сумнiнь,
І холодом, як грiзна зброя,
Зависне враз над головою
Й на мить якусь вгамує кров -
Дарма! Бо вiдчай i любов
Її розбурхають, як воду,
Що, всi порвавши перешкоди,
Потрiйно з силою летить,
Щоб пiдхопити, закрутить,
І нЕсти, й бавиться, й губить...
Та й смерть не застрашить i не умовить,
Зректися від останньої любовi.
Бо смерть – то неочІкувана гостя,
Вона однак госпОди не мине...
Твоя ж любов, що вибрала мене –
Це найостаннє благо сього свiту!
Це вистражданий в сумнiвах вiнець!
Допоки є вона, допоти сивий жнець
На стернІ не впаде, а буде жати,
жити...
Ти iще зможеш полюбити,
а я, Марiє, нi i нi!
Чекать бiльш нiчого менi.
Повiр, моє сумне кохання,
Ти сонце, що зiйшло востаннє.
I як-но я ще хочу жити,
Якоїсь досягти мети,
То це усе, Марiє, - ти!
Менi бiльш нiчим дорожити,
Менi бiльш нiкуди iти...
Марiя
Iване, чом же ти не хочеш,
Щоби я в тебе зосталАсь?..
Невже ти можеш буть несмiлим?
Зiзнайся, що тебе страшить?..
Двоє сердець, що полюбили,
Єдино разом можуть жить –
Я iншого й не зрозумiю,
I не вiзьму собi в тямки...
Мазепа
Моя розумнице, Марiє,
Твоєї, серденько, руки
Добитися Iван зумiє.
Аби лиш ти мене кохала
І трохи часу зачекала...
То ти довiришся умовi
І вЕрнешся назад до дому?
Клянусь тобi на кожнiм словi -
Я не оддам тебе нiкому.
Нiхто не зможе розлучить
Нас доти, доки будем жить.
Згодися на мою пораду
Й повiр, я зможу дати раду
І вскорiм дiло замирить.
Марiя
…Тобi перечити не смiю,
Бо мiй закон єдиний - ти.
Та вдруге вже, мабуть, Марiї
У цi покої не ввiйти...
Прощай, мiй Гетьмане, довiку.
Востаннє палко пригорни.
За мною дверi зачини,
Немов труни дубове вiко.
(роззирнувшись)
Чого це я сюди прийшла?..
Мов щось шукала
й не знайшла...
(йде до дверей)
Мазепа
Марiє,
зачекай, зажди...
Марiя
Я буду, Гетьмане, завжди
Любить тебе. Кохать до скону
В законi, а чи без закону...
Та Бог з ним... прощавай. Пiду.
Мазепа
Чекай, зодягнусь – проведу...
Марiя
Тобi не варто проводжати,
Ще, не дай Бог, заскочить мати,
Здiйметься крик на всю округу...
Пiду сама. Проз сад – мов з лугу
ВернУся нишечком до ґанку...
Мазепа
Дем'яне!
(входить Дем'ян )
Проведи панянку...
(до Марiї )
Марiє, то чекай вiстей
І знай, що я не одступлю,
Бо понад все тебе люблю.
(Марiя i Дем'ян виходять. Дверi за ними зачиняються.
Темно, як у трунi. Призвичаївшись до темряви,
Марiя ступає кiлька крокiв, зупиняється,
озирається назад.)
Марiя
Я б'ю чолом тобi до самих нiг!
Останнiй мiй непогамовний жалю.
Живцем до Бога рвусь, щоб вiн тебе вберiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Цiлую в снiг. В срiблястий сивий снiг.
В завiю, в хугу... Незбагненний раю!
Я б'ю чолом тобi до самих-самих нiг –
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Благословляю твiй далекий свiт.
Далекий i чужий! благословляю.
З тобою мить. Без тебе - лiт i лiт.
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя, а сонце вмить зайшло:
Метаюсь, кличу, мерхну i щезаю!
А ти ж тепло моє, а ти ж моє крило...
Прощай навiк. Прощаюсь i прощаю.
Я тiнь твоя. Я прах твоїх дорiг.
Зигзицею, невiднайдЕнний раю,
Росою ярою впаду тобi до нiг –
Прощай.
Навiк прощаюсь.
I прощаю.
(*криця - тут, кремінь)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011
ява тринадцята
ЩО Є ЛЮБОВ?
Кобзар
Гойдає вiтер люльку на калинi -
В нiй спить листок, неначе немовля.
Туман чiпляється подолом за гiлля
I осiда на нiм, краплина по краплинi.
Ростуть i важчають цi перли сiро-синi,
Як матiр-божi-сльози звiддаля
Прозоро виснуть. Пересичена земля
Приймає їх - перлина по перлинi...
(У саду Марiя несподiвано зустрiчає Черницю.
Глибшають сутiнки.)
Марiя
Ти хто?
I що тут пiзно робиш?
Черниця
Тебе чекаю.
Марiя
Звiдки ж ти дiзналась,
Що я прийду сюди?
Я i сама не знала,
А просто вийшла випадково
I зайшла...
Черниця
А що тут дивного?
Я все про тебе знаю
I, навiть те, що взнати доведеться
Тобi ще згодом.
Марiя
Справдi? Хто ж ти є?..
Черниця
Я – твоя доля.
Марiя
А-а... та, що снилась...
Черниця
Так, саме та.
Марiя
То ти у мене невесела, бачу...
Черниця
Яка не є, Марiє, а твоя.
І я тебе вiдмовити б хотiла
од цого... як тобi сказать?..
пустого дiла,
що ти замислила...
Марiя
А звiдки ти?!. ага...
І що ж менi тепер, скажи, робити?
Черниця
Покiрно жити.
Марiя
Так просто? Покiрно жити?
Жить без нього?!
Черниця
Звичайно. Просто. Жить.
І що такого?
Марiя
Та я ж люблю його!..
Хоч ти, мабуть, не знаєш,
Що це таке – невИгойна любов!
Черниця
Любов – це Бог.
Марiя
Любов – це фiлософiя i вiра!
А Бог – є Істина любовi.
Виходить, що любов – це путь до Істини.
I путь єдина.
Як може возлюбити ближнiх той,
У кого серце, як листок у бруньцi,
Не випросталось ще i не спiзнало,
Що десь є небо, свiтло,
сонячне тепло...
Коли воно любовi не вiдчуло,
Не рвалося й не плакало вiд щастя,
Не трепетало i не завмирало
В любовi до єдиного, до того,
Що сам - як свiт, що, може, згодом стане
Прообразом до поняття «людина»...
Черниця
Ти богохульствуєш...
Марiя
Та нi... я думаю...
Черниця
Iсус нас научав любити ближнiх,
I сам тих ближнiх - Богом бувши - возлюбив,
I постраждав за них, розп'ятий на хрестi...
Марiя
Iсус - є Бог.
А Богу все доступне.
Він сотворив нас за подобою своєю
Але не рiвними в можливостях Собi.
Вiн розум дав, а поняття не дав нам.
I ми йдемо по замкненому колу
I спотикаємося там, де спотикались
Вже тисячi i тисячi до нас.
Любов - це слово, може навiть, звичне,
Та до тих пiр у сутi недоступне,
Допоки не оселиться у серцi,
Допоки ми душею не побачим,
Що то таке насправдi є «Любов»!
Але словами
Довiку не зумiєм передати
Нi вiдчуття, нi iстинного смислу
Того, що звично називаємо любов'ю.
Це наче свiтло - i його не можна
Нi роздивитись, нi торкнутися руками.
Воно iснує в нас i поза нами.
Це щось таке як небо, як вода,
Як вiтер i як промiнь сонця...
То хiба може буть любов грiхом,
Якщо Любов i Бог - Бог i Любов - єдине?..
Черниця
До чого ти?
Марiя
До того,
Що Боговi противним є перелюб,
А не любов - пречиста i свята:
Коли душа i молиться й спiває,
I в Бога просить лиш благословiння
Для двох сердець, щоб злитись воєдино?
Невже це грiх? Скажи, невже це грiх?
Хiба не бiльший грiх i не наруга,
Коли перед вiнцем, а себто перед Богом,
Я скажу «так» тому, який нелюбий,
I буду все життя йому брехати -
йому i Боговi! -
Дiлити з ним у шлюбi
I хлiб i ложе? I родитиму дiтей,
Вважатимусь частиною одного –
Одного з ним, але частиною його
Повiк не буду, бо не зможу стати,
Бо я не є така! Хiба це буде
Угодно Богу, що читає у серцях?
Черниця
Ти будеш вiрна.
Марiя
У чому ж вiрна?
В лукавствi? У брехнi?
Черниця
У законi...
Любов грiховну вигадали люди,
I я з тобою сперечатися не буду,
Бо я не знаю лЮдської любовi,
Що народилася в непОслуху, грiховi -
Вона скороминуща i земна.
Марiя
Та й ми ж бо i земнi, й скороминущi...
Черниця
Тiла земнi у вас, а душi вiчно сущi.
Марiя
То i любов же суща iспокон:
Це Божа Iстина, Євангельський Закон!
Черниця
Христос прийшов на землю, щоб спасти...
Марiя
Христос прийшов на землю Людським Сином,
Мабуть, не випадково. А для того,
Щоб зрозумiти нас як Рiвний рiвних.
Вiн мiж людей Сам як людина жив -
I дихав, i моливсь, i їв, i пив...
Осмисливши людей i лЮдський свiт,
Вiн залишив нам БлаговІсний Заповiт.
Вiн сам вiдчув, що то таке - спокуса,
Бо сатана Iсуса спокушав,
I вистояв Iсус. То є надiя,
Що кожен сущий вистоять зумiє...
Не вбий. Не укради. Не учини перелюб.
Щоби сказати «цього не роби!»,
Потреба сталася навiч узрiти,
Й побачити - наскiльки то огидно!
Христос прийшов пiзнати нас такими,
Якi ми є - щоб потiм вже навчати,
Якими бути нам, i як нам жити,
I тим спасти нас - мукою своєю
Вiн iскупив грiхопадiння перед Богом
I смертним дарував безсмертнi душi.
...Якби Iсус був жiнку покохав -
Земну, прекрасну, чисту як молитва -
То, певно, Вiн сказав би, що любов -
Прекрасна, чиста, iстинна - не грiх,
А жити з нЕлюбом - то грiх, i то перЕлюб!
Черниця
Марiє, я молитися за тебе
Недремно буду - може, Бог простить,
Тобi, як нерозумному дитятi, такi ось мислi.
А, може,
Вiн тобi одкриє серце
I ти Його воiстину приймеш...
Бувай, Марiє. Мир тобi в усьому.
Але повiр, неварто йти iз дому -
Все буде так, як має буть. Нiкому
Нiчого ти уже не доведеш.
Лиш осоромишся навiки...
Кобзар
...I пропала. Як сон.
Мов стоячи Марiя спала,
Бо що це тралилась за дивна дивина -
Сама з собою сперечалася вона...
На мить Марiя розгубилась -
Цей сон-розмова наяву...
Ступила крок i зупинилась:
Марія
Куди? До шляху через сад?
Чи, може, все-таки назад?..
Упокоритися?.. Змиритись?..
Зректися - i покiрно жити?..
Вбиратись пишно, їсти сито?..
Минатимуть бездумно днi,
Роки - а там i по менi...
Але ж - Iване! милий свiте!
Врятуй од вiтру, як свiчу!
Не можу я покiрно жити,
Не хочу з горя умирати
В юдОлi рОзпачу й плачу`!
Я вирвусь за iржавi грати
Умов і звичок. Я втечу
До тебе, до твого` покою
I, наче сонце за горою,
Сховаюсь, серце, за тобою!
Врятуюсь. I жорстока мати
Мене не буде катувати,
Бо вже не зможе повернути.
Я розiрву старезнi пута!
I як на мене - то не важить
I дещицi, що люди скажуть:
Чи схочуть того, а чи нi -
А будуть заздрити менi.
Нехай таємно, несвiдомо,
I навiть попри власну волю...
Ти ж не одступишся од мене?
Не оддаси мене нарузi?
Громада ж, родичi i друзi -
Якщо вони мене зневажать,
Якщо лихе про мене скажуть -
Нехай! Хай знають, що Марiя
Понад усе кохати вмiє!
(Рiшуче ступає уперед - стежкою до дороги,
i не озирнувшись на батькiв двiр.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288677
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.10.2011
ява дванадцята
НЕПОСЛУХ
Кобзар
Опiсля сварки, як опiсля пожару́:
Вiдшаленiв огонь, вiдгув i вiдсвистів,
Усе забрав – червоно-чорним пта́хом
Пронiсся хижо над запалим дахом –
Шугнув до неба i, мов яструб, полетiв.
I залишилося потворне пожари́ще,
Похмуре й дике, наче кладови́ще,
Старе й занедбане, з руїнами хрестiв.
...Ще часом десь спiзнiла iскра зблисне,
Ще десь щось трiсне, десь спроквола свисне...
Струмує дим з-пiд обгорiлих дров,
Як на побоїщi пролита щойно кров
парує.
Хатнiй дух, немов душа, -
Умиротво́рено, спокiйно, межи дiлом
Прощається з житлом людським, як з тiлом,
Усе довкола з жаху онiмiло,
Усе принишкло: тихо, тихо, ша...
...Марiя никає сновидою по дому,
Як пожари́щем, чи по цвинтару старому,
Не взмозi й слова мовити нiкому:
Усе зробилося нараз немиле,
І якось чудно так оддаленіло,
Пропало, наче в ирiй одлетiло -
Мов загубилося в сiдому полинi,
А чи розтануло, як привид, в тумані́...
Ще серце, мов пiдбита чайка, квилить...
Та Кочубеїха сичить, немов живиця
У полум'ї неви́гасної лютi.
Марiя нiмо упоко́рилась спокутi
І гасне мовчки, як досві́тня зiрка, -
Яка печаль на смак терпка i гі́рка...
Марiя
Обсiли серце невсити́мi птицi,
Гамують спрагу – кров солону п'ють.
А в серцi, що в замуленiй криницi,
Знялася з дна печаль i каламуть.
Гай-гай, за обрiй забирайтесь, птицi,
Хай беззворотна буде ваша путь.
Нема живого мiсця в тiй криницi,
Лиш бiль i жаль, печаль i каламуть...
...О, доле зла! О, згорблена чернице...
То ж не дарма являлася менi
Жебрачкою-черницею ввi снi...
Розбилося життя нараз, як жбан:
Кому й навiщо це череп'я нице?
О доле, о безпро́свiтна темнице!
О Господи!.. – а як же там Iван?..
Образився?.. – зневажили Гетьма́на...
Вiдрiкся? Сердиться?.. Хоч слова б од Iвана...
Зигзицею припасти до грудей!
Забути все – забути цих людей!
Батькiв! що наче ворiженьки злiї
Позбиткувалися над волею Марiї,
Життя перевернули в темну нiч...
Я їм дочка, але не їхня рiч,
Що захотять - у красний кут поставлять,
а нi - то як непотрiб, кинуть в пiч!
Московський, бачте, князь
У невістки мене обрав...
І що ж?...
Хто дав їй право, хай вона i мати,
Моїм життям так легковажно гендлювати?
Iван їм не вгодив – чи вiн у них що крав?
Та ж як заведено в людей – сватiв заслав...
I, як на те пiшло, то Йван просив руки
Не батька й матерi, а їхньої дочки,
Чому ж тодi моя побожна мати
Мене у сiни виставила з хати
І згордувала навiть запитати,
Чи хочу я за Гетьмана iти?..
Чи ж знав Iван, що може покохати
Ту, що приймав iз Купелю Святого.
Це так судилося, i не вкрунеш од того.
(О Господи, непослух мiй прости!)
З Iваном бути - присягала Богом
I буду з ним, або умру без нього.
...Нехай вже лiпше мати прокляне,
Чим ти зречешся, Господи, мене...
Ти бачиш Сам - я змушена тiкати
До того, хто для мене батько й мати.
Пiду вiдсiль, не вернуся до хати,
Де пахне порохом. I прахом!
Де тiнi шамкають солому.
З безоднi горя, з прiрви страху -
Пiду iз дому...
Де образи́, як лицемiри,
З мойого серця смокчуть втому.
В пречистий свiт моєї вiри -
Пiду iз дому.
Одчиню дверi - і по тому.
Пiду. Залишу все, як є...
Втечу з чужого мого дому
У серце любляче твоє!
(Марiя бере опинальну хустку,
непомiтно виходить з хати.
А там через двiр до саду, щоб до дороги...
У саду пiзня осiнь.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288675
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.10.2011
ява одинадцята
СВАТАННЯ
Кобзар
Спечи менi, доле, хлiба
З ярої муки,
Зашлю сватiв до дiвчини
Просить рушники.
Пiшли свати, пани-брати,
По битому шляху,
Благослови, сива доле,
Жениха-невдаху.
Увійшли свати до хати
Та й стали казати:
- У вас товар - у нас купець,
Будем торгувати...
Ввiйшли свати, рядком сiли
На дубовiй лавi,
Одказала сватам мати,
Що не бути справі.
Ввiйшли свати, рядком сiли
Попiд образами,
Умилася дівчинонька
Дрiбними сльозами.
...Як вертали манiвцями,
Бо була причина,
Заплакала, затужила
Молода дiвчина:
- Не захтiла мене, мати,
За люба оддати,
То прийдеться тобi скоро
Мене наряджати.
То прийдеться тобi, мати,
Рушники в'язати,
Тим сватам, що будуть яму
На мене копати.
А як буду, стара мати,
У трунi лежати -
Не забудь весiльну хустку
Менi в руки дати.
Ой, мати, мати,
Як тяжко вмирати,
А ще тяжче без любого
Вiку вiкувати...
...Немов свахи весiльні мливо,
Не поспiшаючи, дбайливо
(...нехай подихає мука,
то буде пІдмолодь пухка`...)
Пересiвають терпеливо
Проз найгустiше в свiтi сито,
На коровай щоб замiсити, -
То з неба так чиясь рука
Вже третiй день од ряду сiє
Свою дрiбнесеньку сльоту
На ризу саду золоту.
Крiзь шибку дивиться Марiя
На ту осiнню сумоту:
Марiя
...Вже он-де лущаться, тьмянiють
На банях осенi хрести...
Три наче постатi темнiють –
До двору?..
З хлiбом?!
СтаростИ!!.
Кобзар
Ввiйшли.
Кочубеїха
Марiє, вийди в сiни!
Кобзар
Марiя й вийшла, як чудна`.
Наразі стала, мов камiнна,
А потiм впала на колiна,
Немов пiдкошена вона.
О-о-о... Щиро так молитись вмiють
Лиш непорочнiї вуста!..
Марiя
Маріє, Дiво Пресвята!
Не одкаснися од Марiї...
Молю! Благаю! Божа Мати,
Ти маєш все про мене знати -
Як завинила в чiм, прости!
Та заступись! Та захисти!
Це од Iвана старости!..
Нехай їм не одкаже мати,
А рушники велить подати!
Поститись буду всi пости
I Твого Сина прославляти...
О Богородице, ввiряю
До рук твоїх мою судьбу -
Почуй покiрную рабу,
Спаси i заслони - благаю!..
Кобзар
Та -
Вмовкли голоси в свiтлицi.
Марiя скочила з колiн -
Вчинились дверi, впав заслiн, -
Чи, може, сон жахливий сниться?.. -
Без рушникiв пiшли свати...
Марiя
(розпачливо)
За вiщо?
Го-о-осподи святий...
(Невдозi Марiя, немов сновида, входить із сiней,
безтямно дивиться на Кочубеїху)
Марiя
Катувко! Що ви наробили?
За що Марiю погубили?!
Чого впилися, мов упир,
I долю, як горня, розбили?
Немилосердні, чим же я
Так перед вами завинила?
Для вас дорогшi забобони
За рiдну доньку?! Знайте ж бо -
Я буду з ним i без закону!
(Хоче вийти з хати,
але Кочубеїха кидається до дверей)
Марiя
Зiйдіть з дороги, мамо, геть...
Iз двох їдне:
Iван чи смерть!
(Простоволоса i в однiй сукнi
Марiя нерухомо стоїть у саду.
Туди ж сатаною влiтає Кочубеїха,
вона розгнiвана, аж червона.)
Кочубеїха
Я бачу, дiвко, ти здурiла!
Чи обпилася дурману?
А чи на тебе злу ману
Нечиста напустила сила?!
Та лiпше б я лягла в труну
В той день, коли тебе вродила!
Таке верзеш, немов на муках!
Та лiпше б я тебе, гадюко,
У першiй купелi втопила,
Чи в сповиточку задушила!
Ти бач, якi пiшли дiла?
Оце-то, Любко, дожила!..
Марiя
(над силу)
Чи добрим побитом, чи злим,
А буду, мамо, я за ним.
Як нi - то тут i посивІю,
Навiк зостануся в дiвках.
Хрестом, що ось ношу на шиї,
Заприсягнусь, що буде так.
I навіть не дивіться косо -
Чи вiн мою розпустить косу,
А чи залишиться вона
Заплетена. I сивина
Її прикрасить, як вiнець.
Люблю Мазепу - i кiнець!
Люблю без тями i без краю,
Люблю його, люблю, кохаю!
Без нього сохну i вмираю,
Як гине квiтка без води.
Благословіть щасливу долю,
А коли хочете бiди -
То прокляніть. З лихої волi
Не скоро прийде вiн сюди.
Та зважте, що ми з вами, мамо,
Вiднинi станем ворогами:
Я буду плакати ввесь вiк
На те, що ви мене вродили
У той лихий проклятий рiк,
I хоч красою надiлили
Та безталанною зробили...
Кочубеїха
Це ж встид який! А грiх од Бога!
Та й од людей великий страм!
Дочку за сивого, старого,
Отця хрещеного - не дам!
Марiя
(над силу)
Не оддасте? - пiду сама:
Без нього все менi тюрма.
Кочубеїха
Пiдеш сама?! I то посмiєш
Отак зневажити свiй рiд?..
Ти збожеволiла, Марiє!
Отямся! Вiн же сивий дiд!
(руки в боки i голосно регоче.
Крiзь смiх.)
Нащо йому таку жону? -
Хай лiпше вибира` труну!
(уважно приглядається до Марiї)
Чи вiн тебе причарував?..
Давно казали добрi люди,
Що вмiє напускать полуди
Й варить питво` з вiдьомських трав...
Навчився у ляхiв спокусiв
Той чорнокнижник сивовусий!
Цур-пек йому! Перехрестись!
Молися Богу i постись...
(грiзно)
То ти одкинешся од нього?!
Марiя
Хутчiй розстануся з життям.
Кочубеїха
Чом ти не вмерла ще дитям!
Договорились у садочку –
Дурна, ще й потурала вам!
Та швидше я позбудусь дОчки,
А за Мазепу не оддам
На втiху й радiсть ворогам!
Тебе ж роздягну до сорочки
I зачинятиму в льоху!..
Кобзар
В отвiт нi слова. Певно мовчки
Молилась Богу й жениху…
Кочубеїха
...То ти одкинешся од нього,
Чи ми - навiки вороги?!
Марiя
Я вже про те сказала, мамо...
Кочубеїха
Чекай же, приведуть до тями
Тебе в конюшнi батоги!
Я швидко заладнаю справу,
Й на вас обох знайду управу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2011
ява десята
ОСІННІЙ СУМ
(Сiра осiння днина. Марiя, зодягнена по-осiнньому,
входить до саду i несподiвано застає там дiвчинку,
рокiв шести, у довгiй бiленькiй сорочечці, босонiж...
Та закрилася рукавом i плаче. В руцi тримає
кiлька зiв'ялих квiток. Марiя присiдає до неї
навпочiпки.)
Марiя
Ти хто?.. Чого так гiрко плачеш?
Чи заблукала у саду?
Не плач - поправим ту бiду,
Все буде добре, от побачиш...
Я стежечку в травi знайду -
Тебе до мами одведу...
Признайся, серденько, чия ти?
Чом ти не хочеш розмовляти?
Не плач, а то й собi заплачу,
Хоч маю не плакси́ву вдачу...
Дiвчинка
У мене матiнки нема,
Немає в мене тата,
Анi сестри, нi брата,
Нi доми, анi хати -
Лиш мачуха сама,
Сердита i лапа́та,
Гряде мене приспати...
Її зачувши хист
I звiддалеку свист,
Сумує падолист
I припадає долi...
Зiв'януло життя -
Я лиш передчуття,
Я тiльки вiдбиття
Цiєї туги й болі...
У рідномому саду
Я квiтiв не знайду,
Бо вже поснули, кволi, --
Кiнчається життя:
Я лиш передчуття,
Покiрне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
Марiя
Гiрких не треба дум,
Ти хто?..
Дiвчинка
Осiннiй Сум
У тумановiй льолi...
Я немовлям була
Як рожа тут цвiла -
А де тепер та рожа?
Чи цi ось пелюстки,
Що липнуть до руки,
Ота царiвна гожа?!
Збувається пора -
Од царського шатра
Вже тiльки ребра голi...
Марнується життя -
Я лиш передчуття,
Печальне вiдбиття
Цiєї туги й болi...
(I вже то не дiвчинка,
а лише пасмо туману i луна звіддалік)
Твоєї долi... долi...
(Осiння днина гасне.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288438
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.10.2011
ява дев`ята
СУПЕРЕЧКА
(Мазепа заїхав до Кочубеїв,
щоби при нагодi переговорити за свою справу...
Та момент виявився невдалим, балачка не складалася. Тону їй задавала Кочубеїха).
Кочубеїха
(уїдливо)
...Марiя акурат на часi,
Та й я зрадiла б добрiй свасi...
То, може б, ви нам пособили
Владнать таке потрiбне дiло -
Марiю до ладу засватать,
Бо ж, як не як, хрещений тато...
Чом мовчите? Чи загордились?
Щось ви до нас перемiнились:
Все мимо двору, мимо саду -
Чи де знайшли собi принаду
Та гаєте в обiймах час,
Що нiколи й провiдать нас?..
Мазепа
Державнії, кумо, дiла...
А де Марiя?
Кочубеїха
В сад пiшла.
Мазепа
Хотiв би я її побачить,
Хрещений батько «як не як»...
Кочубеїха
(уїдливо)
Вони якраз невдусi, плачуть...
Ввiгнали в пальчика будяк...
Дiвоцьких слiз - солодкий смак!
Нехай, то за́бавка пуста,
Дасть Бог, сльозами й глупота́
З голiвки ви́тече у них...
Мазепа
Щось скоїлось?..
Кочубеїха
Нiчого, куме...
Не до смаку прийшовсь жених.
(сердито)
Князь Меньшиков! прислать готов сватів,
Її в Москву - для сина висватать схотів!...
Сказала, що зiйде iз дому,
А рушникiв не дасть нiкому.
То вже прийдеться жениха
Самому вам шукати їй -
Духовнiй донечцi своїй.
...Вона мене зживе зо свiта -
Псує дiвок ота освiта!
Тепер їй подавай пiїта
Не iнше. А все, куме, ви
Вбивали їй до голови
Якiсь ненужнiї думки:
Вашi пiснi, вашi книжки -
Псуються од книжок дiвки́ !
...Пiду гукну її до хати,
Чи зайва я, щоб розмовляти?
Мазепа
Якщо Марiя справді плаче,
Щось, видно, трапилось, одначе...
То лiпше б я пiшов до саду
I може б чим тому зарадив...
Кочубеїха
Велика цяця - не iначе!
Не вмре, нехай собi поплаче!
Минулись безтурботнi днi -
Стрiчайтесь з нею при менi,
Бо поки я Марiї - мати,
То мушу все про неї знати.
(виходить, чути як, гукає)
Марiє! Ху́тко йди до хати!
В нас гостi! Твiй "хрещений тато"!
(повертається, западає мовчанка.
По якiмсь часi входить Марiя - видно, що плакала.
Мазепа пiдводиться, ступає до неї, бере її руки у свої)
Марiя
День добрий вам...
Мазепа
Що «добрий» - бачу...
Чого ти, пташко моя́, плачеш?
Марiя
Хiба вам не сказали мати?
За москаля мене оддати
Хотять,
аби позбути з дому!
Я не вгодила тут нiкому...
Втоплюсь з одчаю i жалю́ -
(закриває обличчя рукавом вишиванки)
Я iншого давно люблю...
Кочубеїха
От безсоромниця, та й годi!
I як тобi розкрився рот
Таке при матерi казати!
Мазепа
(напівобернувшись до Кочубеїхи)
Кумо, чекайте на сватiв!
(до Марії)
Хай буде так, як Бог схотiв...
(цiлує Марiї руки, бере шапку, виходить)
Кочубеїха
(кинулась до вiкна)
О!-О! - як вихор полетiв!
(сама до себе)
Вiн хитрий, та, мабуть, не знає,
З ким цього разу справу має...
(до Марiї)
Я вас, голубчики, за шкоду
Вмить виведу на чисту воду!
Все буде так, як скажу я -
Вже ж воля збудеться моя!
...Ти бачиш, як вони щебечуть...
Сиди у хатi кожен вечiр!
Не дай Бог зло́влю за порогом -
Як курцi, поламаю ноги!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288211
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.10.2011
ява восьма
ЗА ПЕРЕЛАЗОМ
Кобзар
Минула нiчка недоспана -
Немов провiсника, Дем'яна
Жде Кочубеївна щомить,
Бо вiн їй передати має
Усе, що Гетьман повелить.
У грудях, наче скрипка грає,
Немов огонь палахкотить:
Марiя радiсно зiтхає,
До раю думкою летить.
Їй Гетьман перекаже - де
Вона з ним бачитись буде́ !
О, як поволi час iде...
А серце, мов троянда, в'яне -
«Iване! Гетьмане! Iване...»
...всьому свiй день, всьому свій час,
Що наше - не уни́кне нас:
Жада́на вiдбулася стрiча,
При тихих зорях, як при сві́чах,
Любові сонцеликий птах
Знайшов приту́лок у серцях...
Та Доля, мов черниця строга, -
Встелила те́рнами дорогу...
А втім, людина, мавши волю,
Свою змiнить спроможна долю.
Бо тим, хто повстає за себе
Прихильно спiвчуває Небо...
...Марiя сумнiву не знає,
Бо Йвана над усе кохає:
I сенс для неї у життi -
У спiльнiм з Гетьманом путi.
Хоча непевнi вiдчуття
Їй душу, наче сни, тривожать -
Вона їх розгадать не може
I зрозумiти до пуття...
То знов при зустрiчi Марiя
Спiшить прискорити подiї:
(Марiя i Гетьман за садом,
там, де перелаз)
Марiя
Iване, засилай сватiв,
А там - хай буде вже, як буде -
Не знаєм, що за чим гряде...
Та ця любов не перебуде,
Така любов не перейде,
Як свiтло мiсяця блiде...
Завваж, моя сердита мати
На лихо стала помiчати,
Що я не так люблю тебе...
Вона, мов кiбець заскубе,
I душу вийме, як з курчати,
Сьогоднi мало не плачем
Менi вдалося вийти з хати...
Мазепа
Марiє, ти моє життя...
Марiя
Нема нам, любче, вороття.
Повiк укупі бути нам
На зло недолi й ворогам...
Мазепа
...щоб на рушник весільний стати -
Я мушу дозволу спитати -
На шлюб наш - у московського царя...
...і на вінчання
маю дозволу просити
В московського ж митрополита:
А ми з тобою - "у духовному родстві"...
Марiя
...твій шлюб
і для царя так пильно важить?
Мазепа
...твої ж, без дозволу того́,
московського -
одкажуть...
Нерозрішимая задача…
Марія
Я все життя на них пропла́чу!
Нехай вони мене скарають,
Нехай зо свiту iзживуть! -
Вони, Iване, ще не знають,
Який вогонь палає тут!
Моїм словам за свідка - Бог!
До смертi бути нам удвох!
А нi - то в мене стане сили...
Заприсягнутися готова
Перед людьми і перед Богом:
Не маю третьої дороги,
Лиш двi: до тебе чи в могилу!
Мазепа
Марiє, мій коханий світе,
Життя велике i складне...
Послухай, горлице, мене:
Крiм тебе й батькiвського краю
Дорогшого в життi не маю.
Нiчим я так не дорожу
I нi про що я так не дбаю,
Бо врiвень з честю стережу...
Що срiбло, злото й дiаменти? -
То все минучості моменти.
Життя - короткоплинна мить:
Воно нуртує i шумить...
Пiдхопить i несе без зиску
Й на берег викине, як тріску.
Спливе i зникне без слiда,
Як межи пальцями вода...
Нi з чим приходимо сюди,
Живем: караємось, караєм,
Страждаєм, любимось, вмираєм,
I повертаємо туди,
Вiдкiль приходили - до Бога,
Не взявши в путь собi нiчого.
Нажите все залишим тут
Для інших, що по нас прийдуть...
Вони ж своє протопчуть коло -
І не скінчиться це нiколи:
Спокон i до страшного суду
Не зрушаться і кроком люди...
Бо все земне є суєта.
Але людина має душу!
Безсмертну i навiки сущу.
А що для вiчностi лiта?
Умовність. Вигадка пуста.
Як пес, чатує пильно час
Лише тілесних, смертних нас...
Душа - в безсмертiї вита,
У неї вища є мета...
(пiсля паузи)
Марiє, я прожив немало,
Мене життя не шанувало.
Я знав i радiсть, i бiду,
Любов i пристрасть молоду.
Я все на довгiм вiцi мав:
I умирав, i воскресав,
Був i всесильним, i безсилим,
Дививсь не раз на дно могили...
Я знав пiдступнiсть, бачив зраду,
Земля виходила з-пiд нiг -
Та Бог чомусь мене берiг,
Ще й доручив менi громаду...
Марiє, я тебе кохаю,
Тому й повiдаю тобi,
Що Боговi лише ввiряю -
І сувмніви мої, і біль -
У мене є послiдня цiль...
Нiчого вищого нема,
Про неї сам-один я знаю...
Вкраїна - це моя тюрма,
В ній, наче в'язень знемагаю.
Неспла́тний борг на серцi маю -
Звiльнить з московського ярма
Цю землю - з краю i до краю.
Марiє, але я вважаю,
Що станеться, як-но програю:
Я сам - i я на все готов!
Мене нiкому не зiгнути -
Вкраїна вiльна має бути!
А ти?.. твоя свята любов?..
Марiє, сам не йму я страху,
Прийдеться, то зiйду на плаху
I гiдно стану над юрбою...
Марiя
I я, Iване, за тобою...
Мазепа
Нiзащо! То встокрот бiда!
Моя лебiдко молода,
Та ж камінь треба в грудях мати -
Твоїм життям ризикувати!
Мiй нiжний, мiй рожа́ний квiте,
Тобi ще тiльки жити й жити
У щастi, в любощах, добрi...
Мені ж судилося ступити
безо́глядно за той порiг,
А там: Вiкторiя чи ґрати -
Самому Господу рiшати...
Марiя
...Iване, сивий волос маєш,
А про любов так мало знаєш...
Та я за тебе, як за вiру -
На лобне мiсце й на офiру!
Iване, я твоя частина:
Роздiлять нас - i я загину.
Бо ми одно, одно-єдине!
Тим паче, у скрутну́ годину
Як тiнь, тебе я не покину.
Ти ж сам сказав: життя - це мить.
Нехай воно собi шумить...
Але існують поняття
Важнiшi й за саме́ життя!
Напраснi всi твої одмови -
Життя не більше од Любовi...
За мене твiй даремний страх.
Я вiльна в помислах, як птах,
То, мов на сповiдi, кажу:
Життям я менше дорожу,
(тим паче - ситою судьбою) -
Чим щастям бути за тобою.
Iване, я натура вперта,
I в мить їдну з тобою вмерти,
В покої чи на браннiм полi -
Та я такiй завиднiй долi
Завдячне поклонюсь до нiг!..
Якби то ти збагнути мiг...
Чи, може, ти мене не любиш?
То так ув очi i кажи...
Мазепа
Кохаю, серце...
Марiя
Поготі́в!
Iване, засилай сватiв.
Мазепа
Марiє, пропадеш за мною...
Марiя
То ще побачим: так чи нi,
Без тебе ж - не життя менi.
Будем удвох, то до пропа́стi
Ще встигнемо пожити в щастi,
А як не будемо, то мушу
Дарма занапасти́ти душу.
Мазепа
Це ти, Марiє, жартома?..
Марiя
Iване, я страшусь сама
За себе, а встокрот за тебе...
Але завсiди, любий, слiд
До щастя йти - краєчком бiд.
Мазепа
Яка ти розумом метка́ !
Марiя
Люблю тебе, тому така.
Кобзар
Ще довго сад проз нiмоту
Наслу́хував розмову ту,
Як межи янголами, любу,
I вiрить не хотiв у згубу.
Вже й нiч пiдкралася поволi -
Вступила у свої права,
Поснули квiти i трава...
А на Небесному Престолi
Рiшались двi печальнi Долi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288209
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.10.2011
ява сьома
ПОЗАВТРIМ
Кобзар
Лиш сме́рклося, Марiя з дому,
Як тiнь, майнула тихо в сад:
Чи хто гукнув її назад?!
Марія
О, Господи!.. та наче б нi...
То показалося менi...
Удень тут все таке знайоме,
А зараз - все таке вороже...
О, Боже!..
Зашарудiло щось в кущах!
Хтось причаївся!..
Хто це?..
Стра-а-хххх...
Та не лякай мене, небоже,
Хіба я чим тебе тривожу?..
По темнiм небi пiзнi хмари
Пливуть нечутно, як примари,
Таємно шепчуться гiлки,
Та з о́судом кивають в спину
Й сучка́ми ловлять за хустину –
В гнiздечках вимерли пташки...
А кицька – вдень руда й проворна –
Здича́вiла i стала чорна,
Ще й перебiгла (хтось наврочив)
Знайому стежку, тiльки очi
Враз засвiтились, як свiчки...
Кобзар
Марiя, нi жива, нi мертва,
До перелазу стрiмголов
Летить – там жде її любов!..
А, може, там нiхто й не жде?..
Марія
Я вмру! якщо вiн не прийде́ !
Мазепа (притишено)
Марiє...
Марiя
Гетьмане! Iване...
(ховається у нього на грудях
од того страху́ )
коханий мій...
Мазепа
(розгублено)
Моя… кохана...
Марiя
(вiдсторонюється)
Чом не приходили до нас?..
Мазепа
Хотiв позбутися тривоги...
В моїх лiтах...
Марiя
Неначе Бога,
Я, Гетьмане, чекала вас!
І прислухалась до дороги
Щодень, щонiч, що божий час...
Усю весну i цiле лiто.
А якось видало менi,
Що скаче вершник на коні,
І дрiбно-дрiбно б'ють копита –
Все ближче, ближче кожну мить –
До двору нашого летить!
Я при́тьмом вискочила з хати,
Аби вас першою вiтати –
Аж то в дворi гарцює злива,
Така пiдступна i зрадлива!
Густа, як у засі́ку жито,
Й двигтить об землю, мов копита...
Я не могла прийти до тями,
І затужила геть за вами.
Вже думала, не дочекаю,
Щоб вас побачити iзнов!
Мiй Гетьмане! я вас кохаю...
До складиру́к така любов!
Мазепа
Марiє, серце,
я старий...
Марiя
Не наговорюйте на себе!
I не кажiть менi про те…
Такi думки – то все пусте.
Я вас люблю, клянуся небом!
Мазепа
Марiє,
я ж увесь сiдий...
Марiя
Та то вам, Гетьмане, здалося!
То срiбло мiсячне вплелося
У ваше смоляне́ волосся...
Мазепа
В лiтах я... в присмерку...
в жалю́...
Марiя
Мiй Гетьмане,
я вас люблю!..
Мазепа
I я люблю́ тебе...
о, Боже!..
Марiя
Вiн знає, що таке любов,
І Вiн нам, Гетьмане, поможе...
Хай небо, луг, i там – рiка
Потвердять, що моя рука
Їдному вам належать може!
Мазепа
Марiє, що ж менi робити?
Я безпорадний, як дитя...
Не смiю я тебе любити!
Вже скiльки там того життя
Менi зосталося дожити...
Марiя
Напраснi цi печалi вашi:
Вже скiлько буде – стiлько й наше...
(десь неоддалік ґерелицею ідуть дівчата,
і розлягається пісня:)
Злiталися бiлi птицi
До твоєї хати,
Опускались на подвiр'я,
Пшона поклювати.
Тi клювали, тi ходили,
Третi пили воду.
Задивлялись дiвки гожi
На козацьку вроду.
Вже й чимало назлiталось,
Все пшоно зiбрали -
Грали в дворi веселої
I сумної грали.
А як став ти на порозi,
Щоб вiтати милу,
Сполохалась бiла зграя
I знялась на крила.
Б'ється зграя! Рветься в небо!
Тiльки пiр'я лине.
Набилося того пiр'я
Тобi у чуприну...
Не журися, мiй соко́лю,
Що чуприна бiла -
Лiтам твоїм пшона всиплю,
Стiльки того дiла!
Позбираю біле пiр'я
Та й наб'ю перину!
Заплуталось моє серце
У бiлу чуприну...
Мазепа
Марiє, серце, вже пора,
Бо пiзно. Кинеться шукати
Тебе стривоженая мати,
Ходімо, проведу до хати.
Марiя
Та, Гетьмане, я мушу знати:
Ми будем бачитися з вами?
Мазепа
Марiє,
дай прийти до тями...
Марiя
(розпачливо)
Без вас – усе менi тюрма!..
Мазепа
Та вже ж, голубонько, нема
Для мене на цiм свiтi щастя,
Окро́ми, як твоя любов...
Марiя
Коли ми стрiнемося знов,
І де,
Ясновельможний пане?..
Мазепа
Про все перекажу́ Дем'яном.
Ходiм...
Кобзар
Провiв аж до двора.
Поцiлував. I через сад
Вернувся стежкою назад...
Побрiв поволi до дороги –
Як пiсля доброго вина
Зробились неслухнянi ноги
І заплiтались об траву.
Поник Мазепа. Наче з бою
Бреде без стежки навмання –
Позбувшись волi i коня,
Вертає пiшим до покою...
Ще й заблукав посеред трав –
Цей бiй вiн сам собi програв...
...Безумнi i щасливi мрiї
Заплутались в сумнi думки,
Пекучий жар у грудях тлiє –
Розбилось серце на скалки́
І запалало, як свiчки,
Пред чистим образом Марiї!
Марiя
(сама у дворi)
В душi, як великодний дзвiн –
Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!.. Вiн-н-н!..
Густу, як нiч, печаль згойдну́в –
Був-в-в!.. Був-в-в!.. Був-в-в!..
У бе́зладi свавiльних дум –
Сум-м-м!.. Сум-м-м!.. Сум-м-м!..
Лякає привидом буде́ннь -
День-нь-нь!.. День-нь-нь!.. День-нь-нь!..
Вiн-н-н!.. Був-в-в!.. Сум-м-м!.. День-нь!..
Він-н - сон-н
Він-н - сон-н...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287926
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.10.2011
ява шоста
ЦИДУЛКА
(Покой Мазепи.
Дем'ян заходить з докладом.)
Мазепа
Дем'яне, ти однiс гостинцi
до Генерального Суддi?
Дем'ян
Однiс, а як же. Повелiли
Низенько кланятися вам,
(дещо повагавшись)
і… несподiванеє дiло
Одне ще виявилось там...
Мазепа
Яке?
Дем'ян
Як йшов назад, то їхня до́чка,
Мене гукнула iз садочка...
(подає цидулку)
Пообiцявсь, що так-но вам
Осьо цидулку передам...
(Дем'ян виходить.
Мазепа розгортає i читає.)
Мазепа
«Вельмишановний пане Йване,
Чом не буваєте у нас?..
Позавтрiм, у вечiрнiй час,
Я вельце буду ждати вас
За садом, там де перелаз.
Приходьте ледве одсiрiє...
З цим – Кочубеївна.
Марiя.»
Мазепа
Оце-то дивна новина́ !
Чого зове мене вона?..
А може це якась омана,
Щоб осоромити Гетьма́на?..
Чи лихо скоїлось яке,
То справдi зве на допомогу?
Кобзар
...а серце, п'яне i стрімке́ !
Уже летить на ту дорогу:
За сад, туди, до перелазу…
Мазапа
...Ми там були їдного разу,
Десь, може, позатого лiта:
Вона собi збирала квiти,
А я таке щось споминав,
Що сам собою захопився,
Й не спомнився, як опинився
За тином їхнього садка –
Там далi луг... за ним рiка...
Як тiшилось моє дiвча,
Що ми забрались так далеко...
Голос Марiї
Дивíтесь! он мої лелеки
малих годують лелечат...
Мазепа
Чому твої?
Голос Марiї
А ми знайомi!..
Мазепа
Сама до річки ходиш з дому?
Голос Марiї
Я, пане Гетьмане, люблю
І добре знаю всю округу –
Гуляючи по цьому лугу,
Вiнки з квiток собi роблю...
Мазепа
Марiє, може би подругу
Яку собi ти завела?..
Голос Марiї
А я таку «подругу» маю –
Я з вами в мислях розмовляю...
Мазепа
(повертається в реальнiсть)
...Позавтрiм жде мене вона –
це справдi дивна новина...
(в сторону дверей)
Меласю!
(входить дiвчина)
Погукай Дем'яна...
(входить Дем'ян)
Дем'яне, завтрiм десь iзра́на,
Суддисi меду однесеш...
I як-но знов побачиш панну,
Скажи, домовлено про все...
Дем'ян
Зроблю́, Ясновельможний пане...
Мазепа
Сiдлай коня менi, Дем'яне!
Кобзар
Гарячий кiнь в широкiм полi –
Аж зорi креше з-пiд копит!
Настрíчу долi чи недолi
Мазепа вихором летить!
Якась невiдома шептуха
Йому нашiптує до вуха:
«Поза́втрiм,
там,
де перелаз,
Прийде любов останнiй раз
До твого серця, як по воду,
Нi в чiм не вíдаючи броду...
Прийде неви́гойне кохання –
Та, Гетьмане, це не останнє
В життi твоїм випробування...»
Iван пришпорює коня,
Що й так летить вже навмання –
Зустрiчний вiтер дме у груди,
Та пломiнь в серцi не остудить,
Бо вже - лети чи не лети –
Дарма, не встигнеш утекти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287924
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.10.2011
ява п`ята
СОН
(Двiр i свiтлиця Кочубеїв)
Кобзар
Минуло днiв з тих пiр чимало.
Води чимало утекло.
Весiлля Теклi одгуляли –
село, як пасiка, гуло.
Вже Текля – справжня молодиця,
в очiпку – писарю жона!
А Кочубеївна сумна
Живе, немовби для годиться...
Як тiнь по саду сновигає -
Чи долi там собi шукає?
То йде у двiр, то з двору в хату, -
Там вiзьме книжечку читати,
Що їй Мазепа передав…
А то в подушку порида,
Щоби не чула часом мати,
Бо знову стане приставати,
Розпитувать, чого блiда,
Чи, боронь Боже, не хворiє?
А що їй може одказати
На те закохана Марiя?
Щоденно: до пiзна од рана
Вона в саду чекає Йвана,
А вiн не їде i не йде
Уже котрий відто́ді день.
Марiя
Чого вiн перестав до нас
Приходити од часу час?
Кочубеїха
Хто – вiн? Про кого ти питаєш?
Чи не Чуйке́вичiв Степан?
Марiя
Та нi, я кажу - пан Гетьма́н...
Кочубеїха
Ти iнтерес до нього маєш?..
Кобзар
На тiм Марiя замовка,
Тiльки засмучена рука
Печально книжечку гортає...
З весни не бачились вони.
А вже повiсма сивини
Вплiтає серпень в коси гаю -
Марiя Гетьмана чекає.
Вона ввiряє тiльки Богу
Свою тернистую тривогу.
Як свiчка, мерхне i смеркає
В долонях бе́звiсти й одчаю.
…Читаючи на нiч псалтир,
Подумує про монастир...
I вiщий сон їй знову сниться:
Мов увіхо́дить в двiр до них
Старенька згорблена Черниця
І мовить слово зауче́не:
«Возра́дуйся! Ти наречена.
I Бог, Марiє, твiй Жених...»
Та й возлагає їй на плечi
Принесене вбрання чернече.
I вже Марiя бiлолиця
У чорнiм,
Бо й сама черниця,
Та полишивши батькiв двiр -
Іде босонiж в монастир
Проз вижате серпами поле:
Стерня їй ноги босi коле...
Аж навпростець, по тiй стернi,
Летить Мазепа на конi!
Веселий, радiсний з лиця –
Палають очi, як сонця́ !
Вiн подає Марiї руку
Й веде у церкву, до вiнця -
З'єднатись волею Творця,
Забувши горе i розлуку.
I вже вони, як голуби,
Покiрнi Божiї раби
Стоять перед вiнцем у парi
В пахучiй ла́дановiй хмарi –
Церковний хор для них спiва
Псалмів Давидових слова:
«Благослови, небесний Отче...»
Марiя опускає очi,
Жених цiлує у чоло,
В уста поцiлувати хоче...
Враз щось завило! Загуло!
Мазепа зник - як не було!
Лиш хтось прокляття їм бурмоче...
...Сама Марiя. Свiчка плаче,
Стiкає воском по руцi –
Нараз вона iз жахом бачить,
Як з трун пiдводяться мерцi!
…Чось Iскра з Кочубеєм тут,
Серед мерцiв i того чаду, -
Царю московському за зраду
Безбожно Гетьмана клянуть!
(Такi якiсь нiкчемнi й ницi,
І скачуть, наче двi блощицi...)
...Марiя в чорнiм, як вдовиця,
Мiж мертвих – Боже, борони! –
Та ж то не в церквi, а в каплицi
Вiнчались з Гетьманом вони!..
...Аж все те зникло, провалилось,
І вже Марiя опинилась
Бiля камiнної стiни:
Хтось одчиня важе-е-енну браму,
Вона вступає в стiни храму
І гасне, як сумна зоря,
У сутiнках монастиря...
...Проснувшись вдосвiта зо сна
Марiя думає, сумна:
Марія
Це моя доля – та Черниця,
Вона менi на лихо сниться,
Видать, повiк не бути з ним,
Коханим Гетьманом моїм...
Такi думки, то чиста згуба...
А може, я йому не люба?..
А може, вiн де iншу має,
А про любов мою й не знає?..
Ще раз його узрiти ввiчi
Й одкритися у всім при стрíчi!..
Нехай вже вiн мене осудить,
А чи од вІдчаю спасе –
Я буду дякувать за все.
Кобзар
Встає й бере до рук перо –
В суддi в достатку те добро –
Од хвилювання ледве дише –
Циду́лку Гетьмановi пише:
«Вельмишановний пане Йване...»
Марiя
Напи́шу i дождусь Дем'яна
(вiн часто в нас буває зрана,
слуга довiрений Гетьма́на) –
і, що би вже не сталось там,
Мазепi звістку передам…
(Марiя у саду. З хати виходить Дем'ян, слуга Гетьмана Мазепи, i поспiшає до ворiт. Марiя зове його).
Марiя
Тебе, здається, звуть Дем'яном?..
(Дем'ян ствердно киває головою)
Передаси́ своєму пану
Осьо цидулку.
Та нiкому її, дивись, не оддавай,
А тiльки Гетьману самому...
Дем'ян
Iсполню, панi, як велiли.
Самому пану, ясне дiло,
Не сумлiвайтесь, передам.
А взавтра все розкажу вам,
А бiльш нiкому - а нi же́ !
Марiя
Хай тебе Янгол береже.
Дем'ян
(бере цидулку i ступає з двору).
...і що за справа у панянки
До мого пана? Дивна рiч...
А брови в неї – як в циганки!
А очi – як iмли́ста нiч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287754
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.10.2011
ява четверта
ТРОЯНДОВА ПЕЛЮСТКА
(Мазепа сам у своєму покої. У глибокiй задумi. Догорає свiчка).
Мазепа
Лiта`, лiта... мов диким степом
Табун сполоханий летить...
То чий табун? - То твiй, Мазепо!
Гей, зупинiть його на мить!
Гей, навперейми – злiва, справа!
Мiцний аркан, тверда рука!
В такому дiлi вiрна справа
Перш заарканить вожака.
...I в'ється з свистом, як гадюка,
Волосяна́ потрiйна нить:
Кидок - як доля... от нештука!
Вожак на волi – не спинить.
Не зупинить, не перейняти:
Зiб'є i стопче, як траву...
Моя Вкраїно, сива мати,
Нащо́ вручила булаву
Своєму синовi Iвану,
Про лю́дське око чи для смiху?
Щоб цар чужий собi на втiху
Тебе затяг до балагану
І мацав, як повiю, сп'яну,
Й поров онучi з хоругов,
І щоб твiй син служив тирану?..
Оце та братняя любов?!
Оце тi клятви, тi свободи?
Це та надiя у життi?
Не знавши броду - влiзли в воду,
Вкраїно, для твого́ народу
Несповiди́мi всi путi!
…Душа моя з неволi тужить -
Тут всяк своєму пану служить,
I всяк тебе за матiр має...
От наплодила ж ти синків -
Пожадних ницих лайдаків.
Вкраїно, мiй загиблий краю,
На горе я тебе кохаю...
Кохаю й хаю... сам не знаю
Як руки розв'язать тобi...
Та у прихованiй борбi
Не одступлю, хоч знемагаю…
(Пiсля паузи)
Звiльню́ – чи лихо заподiю?
Спасу – чи погублю́ надiю?
Хоч не за грiш, як пропаду!
Тебе, мов панну молоду,
На руки в мислях пiдiймаю
І вно́шу Боговi до раю.
В лiтах, у при́смерку, в жалю́ -
Люблю тебе! Люблю. Люблю…
Люблю, як я лиш сам умiю,
Люблю, як волю! як Марiю!
...Люблю Марiю?.. Що це я?..
А втiм – хоч со́лодко помрiю!..
Потiш себе, старий Iване,
Бо що є мрiя? – лиш омана,
Яке бо лихо з неї є?
...Кохане серденько моє...
Як попіл, обтрушу́ лiта,
Усе минуле, як полуду,
Зо сну прокинувшись, позбуду,
Не побоюсь людського суду,
І на кораловi уста
Молитись денно й нощно буду.
Тендiтнi пальчики персня́ми
Засиплю, як роса траву,
Забуду славу й булаву,
І буду ублажать пiснями
Мою панянку степову...
Моя трояндова пелюстка...
Хоч де там, Гетьмане, твоя?
Безодня лiт, як чорна хустка,
Нас невблаганно роздiля.
Вона ще - пуп'янок невинний,
Ще тiльки крильця розгорта!
Її коса - й мої сиви́ни...
Її лiта – й мої лiта...
Така легка́, iде - мов сниться, -
В цiле життя мiж нас рiзниця!
Вона розквiтне - я дов'яну...
Зубудь її, старий Iване!
Облиш її – i все. I край.
Одразу ж серце загнуздай.
Порожнiх дум солодка згуба
Не личить до сiдого чуба...
...А серце раде, наче птиця,
Защебетать, помолоди́ться...
Та то найбiльша є бiда -
Як голова кому сiда,
А серце, наче в юнака,
Й кров бунтiвлива i палка́ !
«Люблю» - зронила у саду...
Туди не скоро я пiду…
За́ки не збудуся тривоги –
В той сад нема менi дороги.
...А кров нуртує все одно!
Як на днi келиха вино:
Послiднє наче б, а проте –
Хмiльне, пахуче i густе!
…Перейду́ минулим, наче житом -
Половiє лан мого́ жалю!
I на свiчцi споминiв спалю́
Все минуле, все, що пережито.
Випурхне з-пiд нiг, як сонний птах,
Серцем наполоханий свiтанок –
Прийму купiль, що в твоїх очах
І загою душу, наче рану.
Причасти́ ! Твiй голос, як причастя!
Тихi янголи живуть в твоїх устах!
Проведи на споришевий шлях -
І прощай. Не смiю мати щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287751
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.10.2011
ява третя
ДЕНЬ ЯНГОЛА
(Дме вітер, і, наче кола по воді, захилиталося, взялося хвилями видиво і почало танути. Густий туман заяскрів розмаїтими барвам, і видиво виникло знову. Але то вже не двір Кочубеїв, а їхня світлиця. Минуло сімнадцять літ. На день Янгола Марії збираються гості. Мазепа прибув першим, сидить під образа́ми, має трохи втоми на виду́, упівуха слухає Кочубеїху).
Кочубеїха
(щебече)
...збираються свати до них.
І хто б ви думали жених?..
Полко́вий писар... дім, як чаша.
Їх Текля десь така, як наша...
Давно на хлопців погляда –
Така метка`, хоч молода...
А нам з Марією біда:
Все мовчки, а недавно каже,
Що не цікаво їй з панами...
Усе сумна... якась бліда...
Якісь синці попід очами...
Ото хіба що тільки з вами
Голубка наша ожива! –
Могла би слухать день при дні
Ваші пісні і опові́дки...
Навіть у сні гукає вас –
Он образи́ мені у свідки.
…якийсь такий непевний час,
Що й діти пнуться до політики…
Мазепа
А де Марія?
Кочубеїха
У саду.
Мазепа
То я до неї перейду́ –
Там поговорим до ладу.
Кочубеїха
Бог з вами! честі забагато –
Піду гукну її до хати...
Мазепа
Не треба.
Сам я вийду в сад.
Кочубеїха
То вдвох вертайтеся назад...
(В саду. Мазепа наближається до Марії, бере її руки у свої, цілує в чоло, вітаючись. А потім дещо награно роздивляється на неї).
Мазепа
(жартома)
Це ти, Маріє? Ну ж на диво
Ти виросла – така вродлива,
Така красуня, хоч куди!..
Із твого личенька води
Хіба напиться козаку...
Чи є який вже до смаку?
Марія
Нема.
Й не буде.
Мазепа
Оце – на!
Чого бо ти така сумна?
Чи нездорова, чорноброва?
Марія
Здорова.
Дякую, здорова.
Мазепа
Маріє, ти така тендітна,
Немов троянда, он - ота...
Її коралові уста
За-ледь розкрились,
Мов у сні...
Вона розквітне і відквітне,
І знов розквітне навесні...
І ти красуня в свого тата:
Розумна, гарна і багата,
І, мов троянда та, сумна.
Маріє, це твоя весна:
Цвіти ж, радій!
До смертних нас
Весна приходить тільки раз…
То ти вже маєш на примі́ті
Того́, найкращого у світі?..
Може тому така бліда
Моя троянда молода?..
Бо що ж за сум ці ніжні плечі
Крилом обняв і не пуска:
В твоїх очах – осінній вечір,
У по́рухах – стрімка ріка...
Марія
Як гарно вмієте сказати!
Мій...
Мазепа
Мовити хотіла “тату”?..
Марія
Ні...
Але я хотіла б знати,
Що ж далі там,
Під Берестечком?...
Мазепа
...Я вже тобі минулий раз
Розповідав з якої долі
Під Берестечком, в чистім полі,
Зступи́тись довелося нам,
Тобто, Богдановим полкам...
зступились… січа загула,
як буря,
шаблі́ рази́ли без жалю́,
як блискавки́,
кров
рясно потекла -
козацька, й посполита…
Вкраїна підвелась: за волю!
бо в лядському ярмі
уже була незмога жити…
бої й бої,
війна –
роки й роки́ –
терзали тіло
біле
пожадні
три круки́…
урешті решт,
зібрав Богдан
у Переяславі
Велику (Чорну) раду,
шукаючи
в безвиході
розраду...
так і підпали
під московського царя:
не знали,
що чинили –
як завше,
сподівалися на «може…»
московський цар –
єдиновірець –
допоможе…
отак, Маріє, проміняв наш тато
сліпу кобилу на криву й горбату…
Отак преславний наш Богдан
(хай з миром сплять його кістки…)
Оддав Украйну в невістки,
До злої й жадної свекрухи.
І хоч би як запобіга́ла
Невістка – все свекрусі мало…
Усе не так, за все бурчить,
За все виказує і лає…
З нагоди й без нагоди – б`є,
Уже й сплакну́ти не дає…
Невістка гірко бідувала
І, врешті, наймичкою стала.
От-так, Маріє, наша мати
Пішла Москві наймитувати…
(…Свою похресницю Гетьма́н
розрадить, словом приголубить…)
(із хати виходить Кочубеїха з котримось iз гостей.)
Кочубеїха
Он наша доця!.. кум Iван...
Iване!
Вас Марiя любить!..
Як батька...
Прошу до стола!..
Марiя
Люблю!
(сказала i втекла...)
Кобзар
У Кочубея – званi гостi,
Та важнi ж: все старшинський стан.
А також, з Божої мило́стi,
Мазепа, Гетьман, кум Iван.
З ним поруч – Орлик, як правиця,
Довкруж – полковницькi чини,
Їх пишнотiлi молодицi,
Чорнявi дочки i сини.
Шовки i хутра, срiбло й злато,
Там грудь висока, то́нкий стан...
Свiтлиця знадами багата,
Бо що не погляд – ятаган!
Тут чорновусi й чорнобровi,
Мiцнi, кремезнi та стрункi –
Як до вiйни, як до любовi
Щомить готовi залюбки́.
Мiж них – тендiтна, мов лiлея,
Марiя, донька Кочубея.
То тут, то там зорею зблисне
Її лице iконописне.
Iване,
Це твоя спокута,
Укро́ма пiзня за дощем!
Давно минулий i забутий
Нараз лизнув по серцю щем.
Немов зiрницi дальнiй гомiн,
Безумна мрiя, давнiй спомин
Через утрати i лiта
Довкола Гетьмана вита...
Дурманять трави приворотнi,
Таємно й сонно пахне сад...
Донинi був Iван самотнiм –
Тепер самотнiший встократ!
Якась непереможна сила
Iвану серце притрусила
Бузковим щастям безнадiї –
Вiн поглядом шука Марiї...
I вже хмелiючі думки
Її торкаються руки,
І гладять
(не втекли спокуси!)
Її голiвку темнорусу...
Мазепа
(подумки)
Моє дитя... моє кохане...
І ти туди ж, старий Iване?!.
Полковник Iскра онде млiє,
Очима пестить i лелiє
Її, голубку. Та вона
Й не помiча його, сумна.
... Ото смiялась би Марiя,
Дiзнайсь вона, про що я мрiю...
(Мазепа пiдводиться з-за столу,
пiднiмає свою кварту з медом)
То що?
Пригладимо дорогу?
Щоб думка в нас була їдна!
Щоб ми трималися їдного!
(і Гетьман вихилив до дна.)
За тебе, ластівко-Марiє,
Твою сімнадцяту весну!
Поїду... серце щось нiмiє...
Уже, напевно, й не засну...
Кобзар
I кварту так об стiл поставив –
Аж розлетiлась в черепки.
Дiстався i торкнувсь устами
Дочцi хазяйськiй до руки –
У пояс поклонився їй
Старий чаклун, сiдий гордiй.
Не цiлував уже в чоло,
Як в них заведено було...
Мазепа
(до Кочубея)
Занадто крiпкi в тебе, куме,
Горiлка й мед... і ця весна.
Давним-давно забутi думи
Менi навiює вона...
Поїду. Сам собi помрiю...
Здорова будь, моя Марiє!..
Марiя
Не їдьте, Гетьмане,
Зостаньтесь...
Бо що за свято нам без вас?..
Iще на час... ще раннiй час...
Я вас… запрошую до танцю...
Кобзар
В її словах така тривога –
і руки склала, як до Бога...
Кочубеїха
Марiє! що це?.. мов зо сна...
Отямся, ти їй-бо, чудна!..
(до Мазепи)
Iване, куме, що то з нею?!
Немов зурочено її...
(до Кочубея)
Василю! батьку! Кочубею!
Така неловкость...
Оце – на...
Твоя дочка, їй-бо, чудна!..
(до Мазепи)
При всiх... при людях...
Як в нестямi
Вона говорить, куме, з вами...
Мазепа
Мабуть, втомилося дитя...
Кочубеїха
(з підозрою)
Та нi...
Збивається з пуття...
У Кочубеїв – чемний рід!..
Мазепа
(до Марiї)
Марiє, може до ворiт
Ти провела б мене iз татом?..
(до Кочубеїхи)
Кумо, то ще раз вас зi святом...
Хай щастя й радощiв багато
Марiїн янгол принесе, -
Прощайте, дякую за все.
Кобзар
Марiя з батьком. Як на муку
вона за Гетьманом iде.
Вiн шапку зняв – цiлує в руку,
Потiм в чоло її блiде...
Кочубей
Чого зiбралися так рано,
Вельмишановний куме Йване?
Чи, може, вернем до стола?..
Мазепа
Нi, куме.
Маю ще дiла.
Кобзар
Як град
ударили копита -
За Гетьманом багата свита
Грозою в темiнь загула.
Марiя в темний сад пiшла.
Ввiйшла – i впала на траву.
Марiя
Мiй Боже! на́що я живу?..
Дай сили переждать розлуку!..
Як нiжно взяв мою вiн руку...
Яка була його рука
Непевна, бе́режна й тремка...
...а що зі мною далi буде?
Отi чужi вельможнi люди
Тепер здіймуть мене на смiх.
Та я люблю – хiба це грiх?!
Не визнаю цього грiха!
«Чи ти вже маєш жениха?» -
Чого питав про те аж двiчi,
На по́ру стала? слушний час?..
Дарма, що не сказала ввiчi -
"Я, Гетьмане, кохаю вас!"
Як вiн дививсь на мене з сумом...
Що за печаль, i що за думу
Оця весна йому верта?
Його лiта? – якi лiта!
Не знаю i не хочу знати!
Його єдиного кохати, як Бога,
Буду цiлий вiк,
Як жiнка, як сестра, як мати!
Кочубеїха
(гукає)
Марiє! Де ти? йди до хати!..
Вже пiзно, ми лягаєм спати...
А де ти там?! ходи сюди...
Марiя
...Тут на травi його слiди...
Осьо чiплялася вужина
Йому в рукав...
Кобзар
...і на колiна
звелась Марiя у саду:
Марія
Клянусь до Бога i до неба -
Що iншого менi не треба!
Чи буду з ним, а чи пiду
У свiт за очi й пропаду!
...вони уже лягають спати...
Мене заїсть сварлива мати!
А батько – хто вiн проти неї?
Промовчить, слі́дом пiдтакне́...
Та не даремно ж бо своєю
Дочкою зве вона мене! --
Хай судить вищий Судiя –
Не одкасну́сь од нього я!
Супроти всього свiту встати
Не забоюсь... якби лиш знати,
Що люба я йому так само...
Кочубеїха
(гукає)
Марiє, чуєш, йди до хати!
Марiя
А те, що вiн «хрещений тато»,
Що ми в родствí пред небесами –
Не знаю i не хочу знати…
В лiтах, у присмерку, в жалю –
Люблю його! люблю! люблю!
(і розмисливши)
...та й що завадило б менi пiсля вiнця
Любить його, як мужа, і шанувати, як отця?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287561
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.10.2011
ява друга
ХРЕСТИНИ
(Хмара-ви́диво стрімко наближається, сповиває берег і він зникає. Натомість – яскравий сонячний ранок. Квітує бузок. Радісно переливаються церковні дзвони. Батурин. Садиба Кочубеїв).
Кочубеїха
(заклопотано)
Хоч би ж нічого не забути...
(до дівки)
А бричку килимом встелила?
Дівка
Встелила, пані,
Все зробила...
Кочубеїха
А подушками намостила
Під боки ку́мам?..
Дівка
Поки ні...
Кочубеїха
Чому?!
Дівка
Бо Гетьман на коні
Поїде в церкву.
Каже, бричка –
То не для нього.
А кумі...
Кочубеїха
Помилуй, Боже! От привичка...
(проворно підбігає до Гетьмана)
Їй-бо, ви, куме, як малі –
Могли, то й спали б у сідлі...
(до них підходить молодиця з немовлям на руках – то кума. До обох:)
Кума
…А ось і наше янголя́ –
Прокинулось і вже сміється.
Кумо, воно, мені здається,
На вас похоже...
(заглядає у густі шлярки до немовляти, воно, либонь, пручається)
...ох ти ж, киця…
На світ кортить уже дивиться?..
Це я – твоя хрещена мати,
(грайливо подивляючись на Гетьмана)
А он-де, бач? – хрещений тато...
(підходить Кочубей)
Кочубей
Кумо, прошу́ в ридван сідати –
Пора до церкви вирушати.
То про́шу. Хай благословля
Бог - вас, дорогу й немовля...
(у цю мить невідь звідки виникає стара черниця. Вона ловить Кочубеїху за рукав і сердито напу́чує:)
Черниця
Оддайте кумові дитя!..
(нічо не знають до пуття...)
Хай кум хрещеницю везе...
Кочубеїха
(вбік)
Та що вона таке верзе?
(до черниці)
Та ж кум поїде на коні!
Черниця
Ти, Любко, дуже вперта жінка...
Мазепа
Давайте дівчинку мені.
(черния забирає у куми немовля і подає його Гетьманові. Мазепа бере дитину)
Оце-де - справжня українка!
Кочубеїха
Та не схибніть мені дитини!
До церкви – ве́рхи:
Сивий жах!
Мазепа
Кумо, це ж будущність Вкраїни
Тримає Гетьман на руках!
Вже ж не схибнуть, дасть Бог, зуміє -
(і до своєї дорогої но́ші)
То що? - поїхали, Маріє?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
ява перша
ЗУСТРІЧ
(За шість миль од Бендер. У безодні темно-синього неба – жовтий місяць уповні. По́вівом доносить ледь відчутний аромат бузку – то з далекої України.
Високий скелястий мертвий берег. Розкрита могила. На чорному камені сидить Гетьман Мазепа. Він у походному вбранні, при боці має шаблю. Простоволосий. Гетьман у глибокій зажурі.
Наразі місяць вибухає яскравим світлом. Довгий срібний промінь відділяється і лине через густо-синій нічний простір, врешті сягає берега. Перед Гетьманом сяє па́смо туману́. Потривожений вітром, туман починає гойдатися, переливатися барвами, кипіти. За якусь мить із туману проступає прозорий силует. Промінь поволі гасне, силует набуває реальних обрисів - це Марія. І вже видно, що це молода тендітна дівчина, довгі русяві коси розпущені. У правиці у неї – квітка білої лілеї).
Марія
...Дума пекуча, як рана.
Голову сиву схилив.
Гетьмане! Любче! Іване!
В чім? Перед ким завинив?
Лицар зрадливої мрії,
Бранцем діставсь чужині.
Гетьмане! серце Марії
Не піддається брехні.
І проклинають руїни
Того, на міднім коні,--
Гетьмане! серце Вкраїни
Не піддається брехні.
Виссали кров суховії,
Славу свою пережив, -
Крім України й Марії,
Ким ти іще дорожив?
Гетьмане, любче, Іване,
Чуєш Марію свою?
Зці́лю неви́гойні рани
Травами в райськім гаю.
Линьмо! Забудь ці обмани.
Все там проститься тобі.
Бачиш – цілують кайдани
Ниці нащадки рабів.
Знову забули про Бога –
Ідолам точать хвалу.
Воля нікчемна й убога
За́вжди веде в кабалу.
Слава? Яка вже там слава?!
Славлять кайдани і пута!
Рабство в серцях, як отрута...
Йване, завіщо спокута?
Гнути, як наймичка, спину
Звикла твоя Україна.
Мазепа
Маріє!
Серденько, зигзи́це...
Маріє, ластівко моя...
Моя голубко, лебеди́це, --
То ти?..
Маріє, літ без ліку
Опла́кую твої сліди. –
Я втратив все. За раз. Навіки.
Старого Гетьмана суди...
Марія
Іване, суд – то гріх од Бога,
Бо Він Єдиний - Судія.
Тобі ж перед лицем Святого
Заступницею буду я.
Нехай осудить, хто не знає,
Як ти душею вболівав
За волю й честь свойого краю,
Що Отчино́ю називав.
...Якби-то всі твої брати
Про́тив Москви, тоді як ти,
Відважились були піти –
Цвіла б як рай! а так он гине
Убога наша Україна.
Петрова бранка блідолиця –
Небога, б`ється, наче птиця,
Що мусить на всі боки світу,
Здійнявшись, зопалу летіти.
Ти й сам, Іване, як та птиця...
Царю Петрові для годиться,
Для виду вірно слугував:
Тебе народ тихенько кляв,
Бо пі́дданство, обра́зи й болі
Твоїй приписувались волі.
В усім народ тебе винив:
Вважав, що то з твоєї згоди
Петро вкраїнців заярмив –
Священні потоптав свободи.
…Що землі забирав під замки,
Бо ти тримавсь московськой клямки.
А ти – я знала ще дитям –
Носив у серці таємницю:
Звільнить з московської темниці
Свою Украйну...
Мазепа
Маріє,
облишмо, серце...
Те життя
Минулося без вороття...
Єдине лиш – твої краси́,
Як істина на всі часи.
Це те, що вічне,
Це од Бога...
Марія
Не мав ти, Йване, допомоги –
Твої старшини, наче пси,
До дармівщини вельми ласі:
Яка там воля! – лиш ковба́си
Їм снилися... без всяких прав
Їх цар за їхнє ж купував.
Мазепа
(вказує кудись у простір неба і сам вельми подивований)
Маріє,
Ти мені прости...
Неоддалік зібрались хмари
І на́віч почали рости...
Дивись-но, що то за хрести?..
Будівлі... шлях... ріка... сади...
Це місто! леле, як з води!..
Ти чуєш – біля церкви дзвін
тремтить –
Тобі цей дзвін знайомий?!.
Пропав... чи видалось мені?..
Та ні! Ти чуєш – знову! знову!
Маріє, - то… в БатуринІ!
(…з яких глибин цей спо́мин лине...)
Батурин... без цвіте... хрестини...
У небі, глянь, як у воді,
Двір генерального судді...
А ондечки ж і ваша хата...
Василь... Маріє, бачиш тата?..
Сусіди, родичі, двірня́ –
Немов квасолі у горня,
Людей набилось в двір багато...
Іще б, у Кочубеїв – свято:
На схилі спільного життя
Послала доля їм дитя.
Щоправда, сподівались сина.
Та слава Богу й за дочку.
Щоб мала щастя на віку,
Звістує дзвін її хрестини...
Марія
(заворожено дивиться туди ж)
А той – при шаблі, на коні?..
Здається рідним він мені!.. -
В одежі, золотом розши́тій,
В окрайці синій з оксамиту,
Статечний – хто це? не впізна́ю...
Мазепа
Маріє, горлице моя!..
Їй-Богу, то, здається, я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287351
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.10.2011
КОЧУБЕЇВНА
Драматична поема
(майже роман у ві́ршах)))
ДІЙОВІ ОСОБИ
Кобзар
Мазепа (Іван Степанович )– Гетьман України
Марія – донька Кочубея, похресниця Гетьмана Мазепи (історично її звали Мотроною)
Кочубей (Василь Леонтійович) – генеральний суддя при Гетьманові Мазепі
Кочубеїха (Любов Федорівна) –дружина генерального судді
Черниця
Дем`ян – довірений слуга Гетьмана Мазепи
Мелашка - дівчина-служниця Гетьмана
Кума – молодиця
Дівка – служниця в господі Кочубеїв
Осінній Сум – дівчинка років 6-ти
Орлик (Пилип) – генеральний писар Гетьмана Мазепи
Козацькі старшини, їхні дружини, доньки і сини
Свати́
ЗАСПІВ
Кобзар
Так ні́мо й одзвучиш, моя Маріє,
І пропаде́ш безслідно, як роса?
По Україні жито полові́є,
Немов твоя розплетена коса.
В печалі, в горі – чиста, як Мадонна!
Промов, пролийся словом і сльозою!
По всіх церква́х весільні вдарять дзвони
І обвінчають Мудрість із Красою.
Заплач, Маріє. Не мовчи, як бранка.
За триста літ – доволі німоти́ни!
Немов твоя діво́цька вишиванка,
Хрестами вишита недоля України.
Хрести й хрести. Неволя і наруга.
Осклизлі душі, мов каміння в склепі.
Тре по кістках затягнута попруга,
Що надто тісною здалась була Мазепі.
Понад Бенде́рами – туди й відтіль лелеки.
І мов хоругви! їх тріпочуть крила,
Лиш межи скель замріє іздалека
Знеславлена Мазепина могила.
Забута. Наче віспою, вітрами
Довкруж подзьобані камінні валуни –
Останньої Іванової драми
Безмовні свідки і спові́дники вони.
...Тут прах Мазепи, як у кам`яниці,
Довічний скит неви́гойного болю.
Хоч укрунув Петрової в`язниці,
Та не минув скорботну чашу Долі.
Зотлілий прах останньої надії.
Об скелі розбиваються роки.
А по Вкраїні – жито половіє!
Цвітуть волошки, наче кісники́ !
А вітер плаче, мовби хліба просить,
В Дунай з могили спокій виміта.
...І кучерявить жито, наче коси,
Коли Марія косу розпліта...
Встає Мазепа й дивиться додому –
Та нездоланне море забуття!
Із України Гетьману старому
Ганьбу приносять хвилі, як сміття.
Мазепа
А по Вкраїні жито половіє...
Невідсподі́ваний, невіднайде́нний раю!
Моя Вкраїно! О, моя Маріє!
мріє...
Вже триста літ тут стра́дницьки вмираю.
Вже триста літ не знаю супокою,
Немов колодник, відбувати мушу,
Доки імперія кривавою рукою
Вичавлює з Праматери́зни душу…
Кобзар
Біда Вкраїни серце Йвану крає.
Неви́плачені гетьманські борги
Небіжку-душу в рай не одпускають.
Сміються осоружні вороги
Над переможеним і зганьбленим Гетьма́ном.
І після смерті йому спокою нема –
Бо лиш як вивільнить Вкраїну із ярма,
То до Коша небесного пристане.
А Йван хотів би вже хутчій до раю,
бо там його Марія виглядає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287157
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.10.2011
Я поїду на ті вихідні --
На два дні,
Хай там буде спокійно мені --
Як вві сні.
Там хатина затишна така --
Наче маківка.
Там, де бабціна ніжна рука --
Наче ластівка.
Там, де вишиті подушки --
Пом`яки й волошки.
Там, де мама моя молода --
Як весна і вода.
Там, де тато високий такий --
Аж низькі сволоки.
Там, де Бозя живе і пророки, --
Де мені вже -- чотири роки...
Де город розкошує, як ліс, --
А в кінці верболіз.
Де пасльон, деревій і межа, --
Там, де я не чужа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Вибито вікна і вирвано двері –
Холод з усіх боків.
Це в традиційній манері
Упродовж віків.
Забув дрібні свої речі:
Бриль, приймач, цигарки…
І зовсім уже не до речі –
Давнє тепло руки.
Невже на небі є зорі,
І сонце іще зійде?
Тепло в жовтневому морі –
Де?
Не треба мені надії.
Надії нема.
До світу одполовію,
І все. Зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Я так старанно
намагаюся
звести замка
з оцього сипко́го,
висушеного
пустельним сонцем
піску.
Прагну
до незначної,
умовної,
ілюзорної стабільності.
Але ж ні:
ти, як хвиля,
приналежна
невблаганному ритмові
припливів і відпливів,
омиваєш
раз за разом
нетривкі стіни
мого
піщаного за́мку,
і він осідає,
втомлено і безнадійно,
важко обвалюється,
не спроможний
утримати сталу форму
у світі жорстоких законів
гравітації.
Наче пізній світанок,
очеви́днішає істина:
од неможливого
треба
відмовитись.
Чому
не
сьогодні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2011
Просто зима була,
холодна і біла.
Без кінця.
Просто наші тіла
тепла́
хотіли:
тіло до тіла,
щоби зігрітись,
до купи горнуться.
А серця
пам`ятають весну
хмільну,
кожне свою,
давно минулу,
по́при відстані –
не забули
і не поснули.
Просто десь,
у інших світах,
у маренні чи уві сні,
через безвість
і позаме́жність,
пульсують
живі й безтілесні –
ті,
до яких
наших сердець
нерозривна
бринить
приналежність.
А між нами тут,
у дебрях добра і зла,
на землі –
просто зима,
заскорузла пора
тимчасова:
хо́лодно й біло.
Шукає живого тепла
зболіло
у тіла
тіло.
Прикрашаємо, як гільце́
на весілля чуже, -
взаємне чекання.
Отака вона,
наша любов,
у земному житті
остання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2011
ми будемо
спати
під дощ…
під шепіт
і передзвін
святої водиці…
під дощ
так со́лодко
спиться…
хай
нам обом
присниться
срібнокрила
зигзиця…
під дощ
за́тишно
спиться
удвох –
з нами
Любов
і Бог…
як добре,
що Всесвіт
крилатий,
мов птах,
і в безмежних
його
світа́х
вільних
солодкий наш
сон
спільний
під дощ
говіркиИй –
скроня до скроні,
рука до руки,
у го́ловах
на зги́ні
залізного би́льця,
бринить,
як осінній дощ
у кришталеві
шибки́,
срібноголоса
зигзиця –
наш за́тишний
сон
удвох
повік
не скінчи́ться…
по́серед
супере́чок
і прощ
так
со́лодко
спиться
удвох -
під дощ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2011
Кіт
мовчить.
не муркоче
і не нявчить.
дивиться пильно
в очі –
щось насправді
важливе
сказати хоче…
каже –
але ж я
не бачу
телепатичних
отих
символів
і понять
котячих…
тільки з нами,
людьми,
як із кошенятами
не прозрі́лими,
коти
розмовляють
звуками
і голосами,
інто-нація-ми…
а
із собі
рівними,
видимими
і невидимими,
коти
внутрішнім
зором –
бачать!
не муркочуть
і не нявчать:
колись,
може, й нас
навчать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
у тобі,
у мені –
в кожному,
як у храмі
Божому,
є
Святая Святих –
особливе
приховане
глибоко
місце –
людська
особистість.
сказав:
«Я
сотворив вас
різними,
жоден
не
повтори́ться…»
малюнки
на пальцях…
генетичні розбіжності…
невловимі
відміни в зіницях –
ми –
окремі
слова
у спільній
молитві –
і в цьому
належна
Йому
Самому
таємниця
Різниці…
чи краща
за синю
барва зелена?..
за бурштин –
перлина …
сосна за клена?..
яблуня –
за калину…
чи краще
блакитне
від сірого
небо?..
ти
од мене,
і я
од тебе?...
таємниця
Різниці…
ніщо
не
повтори́ться…
у кожному храмі,
у Святая
Святих –
так само – я
так само – ти
живе
вовіки віків
неповторний
Бог:
цікаво
і гарно
нам –
різним -
удвох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285598
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2011
Дійшла уже до краю, до одчаю:
За все тебе люблю, за все прощаю.
Я так тобою ницо дорожу –
Прощаю все: і зраду, і олжу…
О, мудросте, порадь мені пораду.
Навчи, як не прощать олжу і зраду.
Отямся, серце збожеволене моє!
А серце каже: -- І на сонці плями є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2011
Ніч
народжує ранок –
знову сьогодні.
Навіщо
мені
світанок –
роси холодні.
Зупинись, сонце, у русі,
не проминай,
мить!
Клубочком
тихенько
згорнуся,
поки він
спить.
У вікнах навпроти
світло:
то там, то там –
позивні.
Небо
невпинно
розквітло
волошками
на стерні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2011
де воно є –
те, що Є?..
і те, що
немаЄ?..
доторкнувшись
спи́ною
до «нема…»
всеіснуюче «…є» --
вмить кудись
без сліду
зникає!
при тому
«НЕМА…»
від такої
самопожертви «…Є»
суті своєї
ВІДСУТНЬОЇ
не міняє…
чого нема… –
того зовсім
немаЄ…
…так і я,
так і ти:
зливши
у спільну
посудину
наші
вільні
дві
особистос-ти,
може,
втратимо
два
самобутні
свої світи́…
є тепер
спільний
наш
досконалий світ,
чи немає?..
не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284768
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2011
красномовно мовчиш...
як зима,
люта й німа,
холодна
і вперта -
все живе
спішить
розкотитися
по кутках
і чимшвидше
вмерти…
небезпечно мовчиш,
як льодяна пустеля,
як холодна постеля
чужа…
смертоносне
лезо ножа
думками алмазними
точиш
зранку до ночі –
щось
убивче
сказати хочеш
третю добу
до ряду…
то кажи -
оксамитової
принади
до жала
пекучого
не вигадуй…
кожне слово
закличне,
над силу
оптимістичне,
розбивається вщент
об ворожу
тишу –
об крицю і лід,
мерзлоту́ вічну,
розсіюється
у білий
морок,
у сірий
вогки́й
туман –
нема…
...у куточку,
згорнулась
клубочком –
безшелесно
сиджу,
на словах,
живих
і теплих,
правічних,
як на зернах
магічних,
тихесенько
ворожу́…
чаклую
на долю
свою
і чужу:
як не кинь –
випадає
перевернутий хрест…
не амфібра́хій…
не анапе́ст…
по́серед ночі
невидимий Хтось
ледь чут-но
постукав
мені у вікно –
темно-о-о…
і лячно-о-о…
до звістки:
таємний знак…
якось воно вже
розвидниться
біле твоє
мовчання –
так
чи не
так…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2011
якщо час летить –
отже, він пташка…
якщо час повзе –
він змія…
якщо час пливе –
він човен…
якщо час біжить –
він кінь…
якщо час мчить –
він авто́…
якщо час минає –
то він байдужий…
якщо час обривається –
він кінечний…
якщо час зупиняється –
він зламався…
якщо
час
зникає –
він –
привид
і
його
немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011
Це море. І гори ці.
І пташки-жалібниці.
Округлі, гладесенькі камінці
У бухті рудої Лисиці.
Пожухла, вигоріла трава.
Де-не-де кущі з колючка́ми.
Самотні думки. Вимушені слова.
І прихований біль. Роками, роками.
Від себе прихований. І про око людське.
Про тебе вже навіть і сон не присниться…
Сонце рано ховається межи визубні скель
У бухті рудої Лисиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2011
Цих сте́рень перетлілих чорні жала –
Для мого серця то не первина́.
Я сіяла печаль, я відчай жнивувала –
Вже й нива біла, вже й сама крізна́.
За обрій стерні. І ні літ, ні весен.
Чутлива тиша дослухається ходи.
Гойдається мій серп на синіх плесах,
На синіх просторах бездонної води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011
чорнобривці
мружаться
на приза́хідне сонце
красиво:
теракотово-жовто-
червонувате
диво…
од вітру,
тихого
непримітного,
погойдують
віно́чками
пишними
і привітними,
багатоквітними…
але
торкнись
випадково
чорнобривцевого
цього́
супоко́ю
осіннього –
запа́хнуть
оксамитово
й пряно,
голосно
і магічно
заячать –
так
ароматом
насиченим
густо кричать
вражені не зумисне
квітки:
- Тривога!!! -
відчайдушно
кличуть
на допомогу –
кого?..
може,
навіть
самого Бога…
Ти – Діва.
витончений
і вразливий.
так само буваєш
прекрасним
у виявах
сво́го,
необачно
спричиненого,
нестри́много
гніву
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Як умру – всіх чекає ця проза –
На могилі, кому б не прийшлося,
Посадіть мені кущ верболозу,
Кучерявий, як в нього волосся.
Вся Земля мені стане труною.
А душа перекинеться в дзвін.
Верболіз, як потягне весною,
ПосивІє і стане, як він.
І не треба мені нічого:
Ні жалю, ні зітхань, ані сліз.
Хай за мене помолиться Богу
Кучерявий, як він, верболіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Одного разу усвідомиш
не до речі,
що вже навік
твоє не склалося
життя.
І втягнеш голову,
і вмить зсутулиш плечі,
і побредеш кудись
без толку
й без пуття.
Почнеш незграбно
загрібать
руками,
як в чорторИї
зламаним веслом,
паперу клапоть,
де збиравсь
писать
псалом,
зіжмакавши,
швиргнуть захочеш
в яму.
І встромиш очі
в землю,
як перо –
печальний образ:
блазень
і пророк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011
Перетлій і вичахни!
Допоки?
Він глухий –
молись чи не молись.
Одкаснись од нього,
одсахнись –
він лихий, підступний
і жорстокий.
І не простягай йому крила –
він земний,
немов гранітна брила.
Вже любов його здіймала
й не зняла,
тільки марно
поламала крила.
Перетлій і вичахни.
Навіки.
Як жебрачка,
не молись під плотом:
то кумир,
глухий і многоликий;
то не німб,
то чиста
позолота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2011
кіт
усім єство́м
до підлоги
приник –
просто зник
і не дише…
вмер,
як годинник
зіпсований
на стіні.
у хаті,
як на крини́чному
дні –
пружна́
і сторожка́
тиша.
…велика муха -
і та
змирилась
у павути-ні.
кіт –
лапки
невловимо повільні
безмовні
ті́ні –
зараз,
уже,
ось-ось!
не втаї́ться,
видасть себе
необачна
ми́ша…
у хаті
згу́рдилася,
як молоко,
такти́льно відчутна
тиша…
кіт
оголений дріт –
струм,
нерв
відкритий
зібравсь,
як пружина туга́,
стиснута до межі́,
чорний вогонь на ножі,
доля миті –
відпущена тятива́
і без промаху
в ціль
рази-ти!
…як ти,
коли
бажаної мети
узявсь
попри все
досягти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2011
В грудях умерла птаха –
Клітка, мабуть, замала.
Більш не співа бідолаха,
Надто вразлива була.
Надто була тендітна
Гостя з країв тепла…
Птахо ж моя перелітна,
Чом ти так мало жила?
Стогнуть спустошені груди,
Темні, як ніч у бору.
Більше пісень не буде –
Пу-гу лиш, каррр та кру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011
кіт
упоперек ліжка
ліг,
розкинувся
безтурботно,
посміхається
смачно
і солодко
уві сні
…так би й мені
кіт
золотаво-рудий,
не худий,
розплився
озерцем бурштиновим
у льняному теплі́,
сопе затишно
уві сні
…так би й мені
з-за хмари
місяць
вибився
уповні́,
медом
липовим
зобразив себе
на вікні,
пахучим
пальчиком
кота
за вушком
лоскоче,
кіт
посміхається
солодко
уві сні
…так би й мені
сиджу у кріслі,
як мовчазний туман
кіт
лапкою смикає,
вушком
зрі́дка пряде
…так затишно,
така я собі – сама,
пізня нічка
мене
краде́:
сни мої безтурботні,
де ви,
де…
у місячнім промені,
дивлюсь і бачу
дива́ якісь
ди́вні й чудні:
спить кіт мій
не на білій
льняній
простині,
а у Янгола
безтілесного
у прозі́рчастій
пелені́ –
посміхається смачно,
і тихенько муркоче
Янгол
пестить
задумливо
мого кота…
а що я тут,
поруч,
у кріслі –
уваги
жодної
не зверта…
кіт
бачить Янгола
на яву і вві сні –
от би й мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2011
Мій художнику синьоокий,
Я жорстока. І світ жорстокий.
В тебе коси напрочуд русі.
Все зникає в постійному русі.
В обертанні навколо осі –
Ми приречені всі.
Скільки сутінків у росі?
Скільки нот в заклинаннях вітру?
Я долонею сльози витру –
Скільки болю в одній сльозі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2011
Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вко́пана, мов камінь.
А моє серце,
як з колиски дитинча,
схопилось босе і потю́пало за вами.
Ви йшли, як Бог.
І сірий шлях стелився вам до ніг,
мов хтось розмотував
сувій простого краму.
А моє серце –
чи спинить ніхто не міг? –
збивало пальчики, так тюпало за вами.
Та де йому за вашою ходою?
Ви наче Істина!куди там вас догнати.
Впаде, заблудиться і вічно сиротою
у чужі вікна бу́де заглядати.
Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вкопана, мов камінь.
А моє серце –
нерозумне дитинча,
схопилось босе і потюпало за вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
Тепер іди й живи собі в мирУ.
Хай суєта, як муха,
лізе в очі.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Мої слова безумні.
Та пророчі.
Ти відступився. Ти не поборов.
Зневажив Істину
і мудрість Богослова,
який прорік, що страх
вбива любов:
той, хто боїться –
недовершений
в любові.
Ти одрікаєшся од мене,
як од віри.
Вмирають,
наче лебеді,
надії.
Слуга умовностей
і вічний в’язень міри,
ще каяття тобі
обтяжить
вії.
Я вистою. Я не схилЮсь.
Є сили.
Моя субстанція безсмертна.
Я не вмру.
Ти був святим!
бо я тебе любила.
Тепер іди
і доживай
в мирУ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2011
задніми колесами
зачепився Віз
за віконну раму –
потрапили в драму:
не минає ніч,
забиває цвяшки
в сте́лю голосну́.
може, я засну…
срібною сережкою,
рубіновим ку́льчиком
зачепилась зірка
за краєчок неба –
не минає до́світ.
що мені до тебе?..
шовко́вою ниткою
зачепилось сонце
за верхівку клена –
не минає літо.
що тобі до мене?..
зачепився
гострий кігтик
і пропаде киця.
не минає, що минуло –
щось тобі не спиться…
зачепивсь пташиний гомін
в дротах між дворами.
Той, Хто хрестики малює,
спинивсь коло брами…
в пальцях кришить білу крейду –
щось не так між нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011
Посутеніла
і не відсвітаю.
Моя ти муко,
горенько моє,
я іншого
від тебе не чекаю,
крім двох
коротких словенят:
«Я є…»
Стара печаль
нитки старі сотає.
У темний кокон
душу заснує.
Я інших слів
од тебе не чекаю,
крім двох
найнеобхідніших:
«Я є…»
Йти босим серцем
по стерні
звикаю.
Моє ти горе,
лишенько моє,
не відбирай останнього,
що маю,
твоїх сиріток,
крихіток –
«Я є…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
о третій ночі
розбудила
морзя́нка
у залізний дах:
та-та-тах!..
(чистий звук…)
олівець – до рук:
агент 007
«Старий Горіх»
о третій ночі
таємну
звістку
передати хоче…
але – тиша…
перервався
наразі
нічний зв`язок:
Всесвіт
знову
цілковито умовк.
тільки здрімнула –
та-та-тах!
ожив
мій чутливий
дах
на мить –
і знову Всесвіт
повстя́но мовчить.
та що ж там у них
за швах?
телетайп зламався
чи рація,
розбила
«тарілку»
космічна станція?
звідкись випав
латунний
поважний цвях?..
пошкодилась
інша яка
передавальна
техні-ка?..
чекає
стривожений дах.
ніч світа́…
несподівано:
та-та-тах!..
і – пустота…
одна і та ж
одинока нота
один і той же
символ і знак
сумно так…
а що ж там далі?
дальше там
що?..
чому не сміє
прорватися у ефір
всемогутнє небо?
можливо,
там звістка
мені
од тебе!..
така ба́жана
і довгождана.
може там:
«Скоро ве́рнусь,
стрічай,
кохана…»
а може…
отож,
схоже
саме́ тільки «…може…»
старий горіх
передати й може…
як на сміх,
повільно зріє
старий горіх…
…скоро, скоро…
полетять горіхи
достиглі
на дах,
як зорі…
і ти
повернешся
із самоти́
на світанку…
будемо
каву пи-ти
і слухати вдвох
Горіха
старого
Вселенського
безкінечну
чітку́
морзянку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011
На землі
мого доброго діда,
мою зАтишну хату
поставив
мій мудрий тато.
У цій хаті,
як у Божому храмі,
колихали мене
мої лагідні
бабця і мама.
А тепер
в мою зАтишну хату
вдерлися ґвалтом
бандюки волохаті.
В колиску добра,
мудрості і любові
вгніздились нахабно
брехливі бандюки
бритоголові.
Україно,
моя рідна мати!
Знову нам
попідтинню блукати.
Іще триста літ
під московським
чоботом спати.
Звір прийшов в Україну.
Ветхий біблейський гад.
Продажний звір
прийшов в Україну
з міста
колишнього
мільйона
троянд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282201
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2011
(диптих)
I. ШОВКОВІ НИТКИ
полетіли
безкрилі
тонкі́ і білі
шовко́ві нитки,
як рядки –
випустили у світ
щорічну
поему епічну
натхненні теплом
останнім
паву́чки
і павучки́…
II. ТАК ТРЕБА
неви́спаними світанками
позіхли́вими ранками
ловить ліс
шовко́ві нитки,
заси́лює
у соснові голки,
одягає на пальці
напе́рстки
із бурштину́
і шиє з тума́ну,
подертого об гілки
на шматки,
цупкі
напі́рники…
клено́ві віники
змітають
пірча́сті хмарки́…
обверло́чує ліс
туго набиті
пером і пухом
напірники...
і новенькі
білі
пружні́ подушки,
як у скриню,
складає в небо –
так
треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
Я вам ніхто –
я вічно ваш поет.
Хай обсипаються літа,
як листя в річку.
Немов ікону,
ваш виписую портрет,
І то не ви́падок,
що пензлик має
форму свічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
Молилась як на Бога – на безбожника.
Тепер од серця оддираю вас!
Немов від рани листя подорожника,
Що міг спасти від смерті – та не спас.
Прощайте і простіть на кожнім слові.
(До вас ніколи не сягнуть мені).
Якщо немає істини в любові –
Почну шукати істину в вині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2011
сніг
падає, мов у сні,
безмовно і невагомо,
як втома…
я сніг –
сте́люсь тобі до ніг
і плачу –
ти такий
гарячий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2011
із пелюсток
яблуневого цвіту
рожевих,
як тюль крізна́
за шибкою
у вікні,
комбінація
із п`яти
літер – ПРИНЦ –
явивсь
довгожданий
на класичнім
білім
коні.
Ах, які роззолочені
шати!
Яка постава і стать!
Вибігла боса
з хати
принца свого
зустрічати,
коня
бездоганно білого
із теплих долонь
напувать.
Кінь не стане
з при́горшень
воду криничну пити –
він же білий…
чом би й собі
не цабе́…
Як же ти будеш
принца свого любити!
Як же принц
тобою
буде любити
СЕБЕ!
А яке буде
сонячне літо!
Як ти будеш
йому годити!
Як ти будеш
його кохати,
пестити і доглядати…
В саду
постинаєш квіти –
невибагливі
маки і васильки́ –
у принца
вишукані смаки:
йому до вподоби
дивитися,
як у вазах
повільно вмирають
простенькі
живі квітки.
Кинеш
йому під ноги
душу барвисту,
як хідники́,
просту,
наступного літа,
десь
о Петровім посту́,
народиш сина…
У сльоза́х,
як у самоцвітах,
обцілуєш
срібні
принцові стремена́,
для розваг,
для лю́́бощів -
славна ти
дівчини́на,
але
не принцеса,
то й
не жона…
Будеш його,
плачучи́, збирати
назад
у царські палати,
спуститься ніч навісна́ –
не принцеса.
То й
не жона…
І батько твій –
не король,
не по тобі
роль.
У палатах
не ходять
босими,
щасливими
й простоволосими –
родичі високоро́дні
вщент
тебе
засміють,
блазні придворні
на смерть
тебе
заклюють.
У принца –
кров голуба!
І ти для нього -
цікава за́бавка,
красива
рабиня,
донька
раба.
У тебе –
горшки на ми́сниках,
і жодних
придворних
понять.
Від тебе
пахне
молоком
і люби́стком,
а він потребу́є
Шанель номер п`ять…
Потребу́є –
не потурбується…
а вередливо
відставить пальчика
і скаже з прононсом:
- Кошмар,
у тебе,
що ж оце,
навіть «шанелі»
до сих пір
своєї нема?..
А ти хотіла в палати?
Мріяла
поруч із принцом
на престолі
царському
возсідати?..
Принцес
пихатих
довкруж нього і так
багато –
іще одна
для чого
йому
потріб-на?..
…Будеш у за́мку
каву
по ліжках
розно́сити зранку,
може,
в палатах,
принц
візьме́ тебе
на час якийсь
за коханку.
Банальний процес –
приборкання у покоївок
привабливих
непринцес.
…а втім… зачекайте хвилину…
побіжу –
до шибки
серцем прилину
проз тюль
пелюсток
яблуневих
рожевих
на крізному вікні –
чи мариться,
чи на яву уже
сниться мені –
матінко рідна!
Їде!
приїхав і мій принц
омріяний
на традиційнім
білім
коні!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2011
Кіт
треться до ніг -
не обійти…
занадто охоче
муркоче –
занадто лагідний,
до нудо́ти,
як ти,
коли обманути
хочеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Дзвенить кришталевий ранок,
Інею срібна креш.
Через про́різь фіранок
Ди́влюся,
як ти йдеш.
Грає прозорий серпанок
Бли́скітками вогню:
Боса, слідо́м, на ґанок –
Вже і
не зупиню.
Од болю не знайдено ліку,
Окро́ми, як дотик руки.
Ми стрілись були наві́ки,
З тобою були
навіки́…
Та
розкололось люстро
На два гостробоких шматки.
Дзвенить кришталева пустка,
Ідуть під вінець
гілки.
Пізнє сонце освітить.
Вітер здійме́ круговерть.
Яка в проминулого літа
Дзвінка і прозора
смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Нехай собі тіло в’яне –
Здобуток червів.
Душа – молитва туману,
Слова – нерви.
І, наче метелики, спомини --
Пасма туманів –
Торкають об нерви стомлені,
Ранять.
І, наче молитви, спомини
Летять до світла.
Поезія – Бог:
у променях
жИтло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Я вас кохаю мудро. Без надії.
Без сумнівів. Без сподівань. Без слів.
Самотньо. Безпорадно, як у сні.
І відсторонено, й далеко – як умію.
Без болю. І без радощів. – Востаннє.
Свідомо. І я вибрала сама
Це ідеальне, майже янгельське кохання.
Воно безсмертне, бо його нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2011
Ти
на́пій густи́й
полино́вої
гіркоти
відворо́т-трава
гарні слова
гра
благопристойнос-ти
лик
зверхньої пустоти
відчуженої
порожнечі
призахідний вечір
перезрілий промінь
листопа́довий спомин
те́пло вдома
скоро зима
сама
вільна і невагома
як ластівки́
...без твердо́́ї руки
без о́броті і нагая́
Я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2011
Навіть не знаю
чим
ти мені
не вгодив,
чим
ти мені
не такий
нині…
може тим,
що зранку
занадто жваво
і пружно
ходив
по зви́вистій
у споришах
безтурботно розніженій
одкрини́чній
стежині.
Може тим,
що ві́дра
аж сяяли
і бриніли
від повноти
у твоїх
міцних
засмаглих руках –
повні відра
жада́ної прохолоди,
по самі вінця!
…може тим,
що ти…
занадто співучо
одказав: «Привіт!..»
чужій
випадковій
на нашій стежці
погі́дно усміхненій
жінці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
Прийшла.
Вірш упав до ніг --
Став на коліна.
-- Я в житті
нічого не встиг –
Не моя провина.
Я все життя, як раб, як віл,
Орав і сіяв.
Ну, двір, ну серед двору кіл
Злеліяв.
На колінах стояв. Ридав
Од жАлю:
Все життя на страту оддав –
На пАлю.
МОМЕНТ ИСТИНЫ
(переклад)
Пришла.
Обронила стих –
Стал на колени…
Я
Ничего не достиг
Не из-за лени.
Я всю жизнь,
Как раб, как вол,
Пахал и сеял…
Ну, двор,
ну во дворе – кол
Взлелеял…
На коленях стоял в слезах –
Плакал:
Всю жизнь на моих глазах –
нА кол!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Спалитися вщент.
До попелу.
До останнього
перетліти.
Протилежних світів
орбіти
на льотУ
перетнулися зОпалу.
Зазміїлися блискавкИ
в застережливих
окриках
грому,
окрилИло
натхнення втому
і – тепло
від руки
до руки.
Небезпека!
Рука до руки!
Десь зринала
з глибин Афродіта...
та недремний
Коваль антисвіту
недовіру
гранИв
на гвіздки.
Ще рука
сподівалась руки
у повільнім
назУстрічнім леті –
та на кожній
твоїй
планеті
заметАлись
до Бога
свічки.
-- Катастрофа!
Антисвіти!
Дай зневіри,
щоб мимо пройти!--
оддаляйся,
наляканий світе,
будь спокійним,
твоя орбіта,
та,
що сам собі
вимолив
ти.
…І лягла на зірки
роса.
Обсипаються наміри
щирі.
В чоловічій твоїй
зневірі
є якась
своєрідна
краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2011
Ти – моє сонце,
бо ховаєшся,
як тільки нависне
сувора хмара.
Ти - моя тінь,
цілуєш ноги,
поки не зникне сонце,
бо нависне
сердита хмара…
Ти - моя роса:
щедра окра́са,
сяюче й мерехтливе
делікатне диво,
допоки не стане спека…
Ти - мій лелека…
ще літо,
ще до зими далеко,
а ти вже
почистив пір`я
і розправив
на південь
янгольські
лагідні крила:
- Прощавай, мила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2011
Дивлюсь в нікуди. Обіймаю пустоту.
Ловлю вустами спомини від мрій.
І з жахом відчуваю, що росту.
В проваллі, а росту! і я -- повій...
…Там дно з холодним мороком сирим,
Тут скелі зусібіч, як у в`язниці. --
Вже, певно, вмер той сивий пілігрим,
Який приніс мене сюди на плащаниці.
Вже, певно, й вітер той давно заснув
В биндах рожевих і блакитних у дівчИни,
Який мене із плащаниці здув,
Заніс сюди й на камені покинув.
Я тут лежав -- роки, роки й роки.
Я усвідомлював себе, що я зернина.
Я бачив сни, а в снах -- старі гілки:
Я був їх суть, я був їх насінина.
Вони в мені -- я відчував їх щем,
Я відчував їх сум і біль провини,
Що відпустили за чужим плащем
В безвІсний світ мене на самотИну.
І ось тепер приречено мені
Забути суть і прорости із себе
На цій холодній, навісній стіні,
Де все є камінь -- і земля, і небо.
Я відчуваю корінь і гілля,
Неначе згорнені до часу крила.
Моєї суті оболонку розтуля
Моїм бажанням непідвладна сила.
Тепер не вибратись повік на висоту,
Де з діда-прадіда привик рости повій…
Це зрада, це наруга – я росту
В ущелині, в проваллі!
Боже мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280851
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.09.2011
При умі,
при вроді,
при красі,
при силі,
в соковитім віці,
у цвітУ
ти косив косою,
і тебе скосили --
я тебе, козаче,
заросту...
Ще б...
я добре знаю,
що таке –
"скосили",
хоч не втямлю толку
з твоїх сліз!
І понадімною
чайки голосили,
але що тут зробиш –
сінокіс.
Це так просто:
в лузі
люди косять сіно
(хоч яке я сіно –
я трава!)
То чого ж ти плачеш,
скошена людино:
Та,
що має кОсу, --
не права?
Не журись, козаче,
я тебе оплачу,
я тебе
укрию й зацвіту.
Я тобі постЕлю
запашну постЕлю,
я тебе –
собою
заросту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
Пий і хмелій.
Знайди собі хорошу.
Згуби, що мав.
Та бійся прохмелитися, бо ноша,
Яку ти сам собі завдав,
Впаде на плечі. І не стане сили.
Зімнеш квітки і вивітриться хміль.
Не обминеш. До самої могили
Нестимеш на́вхрест зв’язані печаль і біль.
Мій славний хлопчику, хіба це втеча?
Хрест-навхрест біль-печаль лежить на плечах.
Не проклинай. Бо може статись так,
Що рушника на хрест пов`яже порожнеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
Ми вийшли у похід – нам велено іти:
Нам не відомо про мету походу.
Над нами – Бог. До вищої мети
В огонь і воду. Через огонь і воду.
Ми йдем вперед без сумнівів і скарг.
Проз втрати й самоту. Проз відчай і негоду.
Серцями чуємо означену мету:
Над нами Бог – в огонь і воду.
Вперед, вперед, через огонь і воду.
Ми залишаєм по версті версту,
Тримаєм вперто до нового
сонячного сходу –
Над нами Бог. Він знає про мету.
В огонь і воду. Через вогонь і воду.
Допоки стане сил – ми будемо іти.
Тоді впадем у придорожні трави.
За нами йтимуть наглядці брати:
Вперед, вперед, без імені і слави.
Ми йдем вперед, нам велено іти.
Ми все, що залишилося од Роду.
До Богом даної найвищої мети –
В огонь і воду. Через огонь і воду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011
Я –
жменька,
маленька,
дрібненька –
де́щиця
попелу
білого –
відболілого,
перетлілого,
кволого,
охоло́лого,
безнаді́яного,
вітром
по всіх
світах
космічних
розвіяного.
Роки й віки –
позача́сся…
у безмежних світах –
попели́нки леткі́:
без залежностей
і зв`язків,
невагомі.
Витають безцільно
вільно
в ефірних
по́рухах невловимо —
мимо
минулого,
мимо
майбутнього,
мимо,
мимо…
Вогнем палким
до решти знищені.
Вогнем палким
від лукавства
захищені.
Як знав,
так захистив:
спалив до решти,
до щенту,
до само́го попелу,
вкрай.
І з вітром холодним,
байдужим і благородним
на всі чотири
безмежних по́ля -
доля -
турботливо одпустив:
спасе́нному – рай,
а вольному – вічная воля.
Воро́ни й во́рони
на перекопанім полі,
на чорній ріллі,
одразу після Іллі –
після третього Спаса,
завчасу,
квітучу мене
вирвали з коренем
із надійного лона
моєї землі –
і на всі чотири
порожні сторони.
Все мине.
Я -
комета.
Приблу́да
космічна
вічна.
Камінь і лід.
Ні гори́, ні дна –
одна.
Неприста́нна блука́лиця.
Кишать, рояться
світи́ і сонця́.
Мимо світів,
мимо зірок…
Вирок.
Рок.
Урок:
за уроком жорстким –
жорстокий урок.
Кожне світило
зустрі́чне
вічне
так романтично,
мило,
так зази́вно світило
надією.
Світлом лагідним
назавжди.
Зажди.
Не лети туди.
Туди
не ходи.
Там самолюбство, вогонь –
схолонь.
Таке вже було –
пройшло.
Шлейф пари услід.
Я лід.
Не вмовляй мене -
все мине.
Не розчула?
Усе вже минуло.
Лід і камінь.
Комета самотня – ти.
Хаотично лети.
Без надій.
Без мети.
Без орбіти.
Живи,
поки можеш жи-ти.
Збоку
так виглядає,
ніби я, без керма
й без вітрил,
по світах
хаотично
блукаю.
Але знаю:
я чогось
невтомно
шукаю –
раю?
Знаю!
Приведе
самотня моя
кам`яниста дорога
до єдиного у мені
і зі мною
МОГО!
справжнього
Бога.
Прихисти!
Спаси і помилуй.
Прости.
Не відпусти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2011