Ярослав Дорожний

Пляжні хованки

Ой  літо,  сонце,  сильна  спека,  пляж.
У  воду  –  і  сохнуть  в  мокрих  одежинах.
Не  вільно  є  відкрито  –  переляк,
Бо  скажуть,  що  дурна  чи  одержимий.  

Ой  літо,  сонце,  сильна  спека,  пляж.
Всі  білі  плями  міцно  так  ховають,
Не  слів  болото,  ницості  колаж  
Його  хай  бачать,  може,  і  похвалять.

Ой,  літо,  сонце,  сильна  спека,  пляж.
Вона  в  бікіні  –  ох,  яка  смілива!
А  та  згубила  десь  моралі  страж.
Ото  ж  публіка  –  груди  оголила.  

Ой  літо,  сонце,  сильна  спека,  пляж.
Ховайте  ви,  відмінне  тіло,  треба!    
Природа  є  потворна  так,  що  аж  (?)
В  заручників  табу  землі,  не  з  неба…

31.07.12.  

Це  ж  так  просто  віддатися  сонцю  у  повному  тілі,  
Поряд  інших  таких  у  відкритій  засмазі,
Не  ховати  лякливо  частинок  природи  своєї,
Бо  ніхто  не  забере,  в  долоню,  ні  в  око.
 
http://vk.com/topic-3883886_15247173

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012

Це ж так просто…

Це  ж  так  просто  любити  цю  землю,  в  якій  народився,  
І  країну  і  мову,  і  культуру  свою.  
І  вітатися  словом  із  буквою  «і»,  не  складно  –  «Привіт».  
(І  на  відгук  російський,  писати  своєю).

Це  ж  так  просто  згадати  не  тільки  у  свято,
Тих  героїв,  полеглих  в  боях  і  скатованих  в  тюрмах-полонах
усіляких  вождів  та  мастей-кольорів.  
Бо  вони  стали  в  бій  за  свободу,  і  собі  та  нащадкам  своїм.  
І  для  нас,  і  для  тих  несвідомих  також,  
що  немов  би,  соромляться  мови  своєї,  у  місті  й  на  сайті,  
і  що  носять  футболки  з  кубинським  героєм,  
а  про  своїх  не  знають,  а  то  і  цураються  лячно,  мовчать.
Бо  так  не  дозволив  міністр,  голова  
і  московський  ще  піп  анафему  з  амвона  лукаво  глаголить.  

Це  ж  так  просто  любити  вкраїнську  державу,  
і  у  Львові,  в  Донецьку  також,  і  в  столиці,  у  горах  Карпатах.  
Ой,  ще  чути  там  порох  повстанського  стрілу.  
Може  ніздрі  він  нам  залоскоче  і  покличе  у  совісті  змаг  
з  сівачами  облуди,  зневіри  й  поразок.

Це  ж  так  просто  відчути  себе  українцем.
Й  не  важливо,  хто  у  вірі  своїй  у  душі:  
чи  католик,  ач  и  православний,  чи  вірний  Сварогу.
Це  ж  так  просто  сказати,  що  я  українка,  
поважаєш  чуже,  та  не  зрадиш  ні  духом,  ні  тілом  своє:  
ані  з  негром,  арабом  чи  адептом  Москви.  

Це  ж  так  просто  любити  оцю  Україну,
і  хоч  трішки  для  неї  докласти  зусиль.  

05.08.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355471
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.08.2012

Наче дикий вітер…

«А  там  йому  назустріч,  як  струна,  
Неначе  буря,  наче  дикий  вітер
Рвонеться,  мов  пробуджений  зі  сна
Й  напоєний  п’янким  блаженством  клітор».

Степан  Галябарда.  «Кохайте  жінку».  


Хвала,  маестро,  правді  твоїй.
Ти  так  відверто  й  щиро  описав
Жіночу  суть  і  тайну  в  слові.
Мабуть,  ханжа  поклін  тобі  віддав.  
Бо  він,  що  є  найцікавіше,  
Так  хоче  приховати  від  бажань,
І  прожене  геть  вільний  вітер,
Догматів  темним  муром  ставить  грань.  

Хвала,  маестро,  правді  щирій,
І  значення  нема  відмінку  сну*
Торкнімся  тайн,  злетім  у  вирій.
Квиток  туди  дорожчий  тисяч  су**  
Ловім,  панове,  вітер  дикий,
Будім  його  зі  спеки  сновидінь,
Тверезим  і  блаженним  криком,
Звучали  б  голоси  жіночих  інь.***

*  в  епіграфі  вказано  відмінок-русизм  «зі  сна»;
**  су  –  монета  у  Європі  минулих  століть;
***  інь  -  -  жіноча  сутність  в  китайській  філософії.  

05.08.  16.50.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012

«Меридіан» із центром у Чернівцях. 2011 р.

Літо  завершилось,  та  не  завершилась  пора  фестивалів.  2  –  4  вересня  у  Чернівцях  відбувся  ІІ  Міжнародний  поетичний  фестиваль  «МERIDIAN  CZERNOWITZ».  Загалом  програма  була  доволі  насиченою,  як  з  точки  зору    різноманітності  заходів,  так  і  з  географічного  обширу  учасників.  Фестиваль  розпочався  натхненним  музичним  вступом,  ще  у  пергший  день  осені,  -  вечірньою  Етно-дискотекою  у  вишиванках.  У  п’ятницю  к  мармуровій  залі  Чернівецького  національного  університету  ім.  Ю.Федьковича  відбулося  офіційне  відкриття  фестивалю  та  презентація  Альманаху  поезій,  а  також  пройшли  виступи  українських  та  зарубіжних  учасників  літературного  фесту  (з  перекладами).  Того  ж  дня,  у  галереї  міської  ратуші  відбулася  презентація    книг  учасників  фестивалю  та  відкриття  виставки  кінематичних  скульптур,  у  кафе  «Чашка»  -  відкриття  виставки  художньо-поетичних  колажів,  а  також  відкриття    іншої  фото  виставки  у  Художньому  музеї.  На  межі  зони  сутінків  п’ятниці  відбувся  концерт-вистава  «Гуманісти»  за  участю  Олега  Скрипки  та  Леся  Подеревлянського,  відвідини  даного  заходу  становили  80  гривень.  П’ятниця  тривала  до  суботнього  ранку  у  клубі  «Сорбона»  на  вечірці  «Electro  poetry».  
А  в  суботі  в    неділю  я  вже  міг  безпосередньо  спостерігати  і  приймати  участь  у  подіях  заходу.  Фестивальна  субота  розпочалася  після  опівдня  у  бізнес-центрі  «Полюс»,  де  пройшов  початок  Молодіжної  сцени  поетів  (останнє  слово  стосувалося  явно  не  всіх  виступаючих).  Саме  дійство  проходило  на  10  поверсі,  що  швидше  нагадувало  горище  з  далекосяжним  краєвидом  Буковинської  столиці.  Модераторами  (чомусь  тепер  таким  чином  замінили  українське  слово  «ведучими»)  були  Юрій  Андрухович  та  Христина  Венгринюк.  Це  було  коротке  ознайомлення  з  творами  учасників  Молодіжної  сцени,  а  більш  ширше  –  протягом  другої  половини  дня  в  історичному  центрі  міста  у  різних  богемних  кав’ярнях.  Слід  віддати  належне  останнім,  вони  дійсно  користуються  попитом  у  відвідувачів,  оскільки  важко  було  знайти  вільні  столики  навіть  самими  виступаючим.  Читання  проходили  по  парах,  як  правило,  хлопець  –  дівчина,  іноді  плюси  одного  автора  компенсували  недоліки  іншого.  Окрім  авторської  поезії,  нерідко  замальованої  білим  кольором  рим,  звучали  переклади  авторів  початку  минулого  століття  та  описові  флегматичні  роздуми  про  буденну  тривіальність,  читання  іншої  творчості,  супроводжувалося  надмірною  жестикуляцією,  що  асоціювалось  з  виступом  репера,  а  не  поета.  Наближаючись  до  фіналу  суботніх  виступів,  свої  твори  презентували  співорганізатори  фестивалю  чернівчанки  Ірина  Вікирчак  та  Христина  Венгринюк.  
Паралельно  з  тим,  чи  то  у  іншій  площині)  у  суботу  проходили  й  заходи,  спрямовані  на  публіку  іншого  мистецького  напрямку:  у  галереї  ратуші  та  у  Художньому  музеї  проходили  презентації  поезій  авторів  зі  Швейцарії,  Великобританії,  Франції,  Австрії,  Німеччини,  Ізраїлю,  Польщі,  Румунії  та  Молдови.  А  вже  у  час  вересневої  ранньої  ночі  у  парку  ім..  Т.  Шевченка  відбувся  музично-поетичний  медіа  спектакль  за  поезією  Діма  Морісона  та  музикою  «The  Doors».  Добовий  перехід  суботи  у  неділю  пройшов  знову    у  клубі  «Сорбона».  
Головною  подією  першої  неділі  осені  був  «Відкритий  мікрофон»,  можливо,  занадто  відкритий,  який  мав  розпочатись  опівдні,  та  зі  зрозумілих  причин,  дещо  перенісся  у  часі,  відбувшись  у  просторі  –  на  літньому  майданчику  пабу-ресторану  «Квінто».  Христина  Венгринюк  оголосила  про  відсутність  обмежень  і  цензури,  проте  остання  іноді  таки  потрібна.  Кількість  бажаючих  читати  була  доволі  великою,  і  як  висловився  один  з  авторів,  серед  молоді  було  багато  спаму,  який  хіба  що  лежав  біля  поезії.  Не  буду  когось  виокремлювати  з  поміж  великої  кількості  авторів  різного  стилю,  лише  зазначу,  що  належне  враження  склали  твори  (дійсно  вірші)  людей  старшого  покоління,  а  географічні  межі  фестивалю  та  його  звання  міжнародного,  розширила  поетеса,  уродженка  Самбора,  що  згодом  жила  у  Чернівцях,  а  потім  переїхала  в  Австралію.  Приємні  враження  залишили  і  вірші  деяких  молодих  поетів  та  поетес,  до  наймолодшої    учасниці  –  15-річної  дівчини.  
Окрім  різних  газет,  авторитетний  журнал  «Тиждень  український»  також  приділив  увагу  літературному  заходу.  Зокрема,  зазначено,  що  хороший  вірш  апріорі  самодостатній  і  жодних  експериментів  із  формою  начебто  не  потребує.  Якщо  прочитати  його  перед  публікою  в  цілковитій  темряві,  або  ж  намалювати  на  оголених  дівочих  грудях,  чи  поєднати  з  вогнем,  танцем,  барабанами  (ці  та  інші  поетичні  витівки  мали  місце  на  акціях  та  фестивалях  раніше),  він  навряд  чи  стане  від  того  кращим,  натомість,  поза  сумнівом,  приверне  увагу:  народу  ж  бо  треба,  як  відомо,  хліба  і  видовищ.  Від  себе  зауважу,  що  масові  шоу  і  мистецька  поезія,  зазвичай,  це  різні  явища,  які  живуть  поряд  та  рідко  перетинаються    шляхами  вираження  та  сприйняття.  Чи  не  йде  певний  напрям  субкультури    української  літератури  до  того,  що  незабаром  просте  декламування  поезії  сприйматиметься    як  виступ  у  стилі  ретро?  Завершу  словами  Ірини  Вікирчак:  «Поезія  –  це  не  масова  культура,  а  культура  інтелектуальна  і  для  дуже  вузького  кола».  Добре,  коли  діаметр  збільшується,  але  через  якісний  параметр  радіусу  творчої  думки.  

Ярослав  Дзісяк,
Учасник  фестивалю.  Громадський  кореспондент.  

за  місяць  -  новий  Мередіан  у  Чернівцях

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012

Зірковий дзвін

Вже  вечір  проштовхує  місяць  над  полем,  
Все  вище  угору  здіймається  він,
Як  гримне  рукою  у  зоряний  дзвін,  
То  іскри  злетять  на  все  небо  геть  кволе.  

02.08.  21.48.  поїзд:  Чернівці  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012

Вітрило печалі

Вона,  раніше:  «Пригуби  коньяком  кавовий  спогад  терпкого  поцілунку…  і  хай  серце  наповниться  серпанком  ніжного  натхнення»

Пригубив  коньяком,  теж  і  кави  ковточок,
Лише  думка  напнулась  вітрилом  печалі.
Мов  натхнення  прийшло,  та  у  формі  заочній,  
Бо  на  денну  уже  перебір.  Не  попали.
А  вечірньої  в  нас  у  коханні  немає,
Може  в  інших  десь  є,  лиш  не  в  цій  стратосфері.
В  тебе  сонце  встає,  в  мене  сутінки  грають.  
Десь  то  час  і  вагання  стулили  нам  двері.  

01.08.  12.10.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012

Утратив силу враз мольфар

Вона,  раніше:  «Дивна  Сила  Слова  Твого…  Я  Твоїми  словами  кохаюся…»

Утратив  силу  враз  чаклун-мольфар,
Втекла  між  пальців  із  дощем-водою.
Вже  в  усмішку  її  не  всипле  чар,
І  пальцем  не  проведе  під  губою.

Збирає  чудне  зілля  він  між  трав,
В  надіях  ще  молитви  духам  мовить.
Який  же  демон  міцність  чар  украв?  
Бере  меча,  лук-стріли  –  йде  на  лови.

Він  демона  відправить  у  тар-тар
Й  зкохається  вона  не  лиш  з  словами.
Верне  між  зорей  силу  наш  мольфар
…  Її  душі  та  тіла  дивне  орігамі.  

30.07.  01.25.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012

Колишеться напій багряний

Колишеться  напій  багряний,
Зап’ястя  здерте  об  гілки  невдач.
Об  кіл  в  маслині  у  стакані.
Удар,  та  знов  не  виграний  є  матч.  
Серветку  взяв,  мов  витер  губи
З  печалі    крапель,  відчаю  оском.
Вдихнув  і  спроби  ще  у  груди,
І  в  поїзд  він  зі  смутком  сів  разом.  

29.07.  16.15.  Тернопіль,  кафе  «Дім  кави»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012

На стежці зрізана суха сосна

На  стежці  зрізана  суха  сосна,  
Минув  їй  час  грайливо  зеленіти,
Урвався  хід  –  гітари,  мов  струна,
Не  заскриплять  уже  розлогі  віти.

Останню  користь  стовбур  віддає  
У  крематорій  хат  людей  крізь  комин,
Й  хмаринка  навіть  теплою  стає,
І  снігом  зарівняє  смутку  зломи.

Полине  в  гору  хвильний  аромат  –
Вечірня  з  сосен  світла  небу  кава,
Добавиться  ще  всохлий  клен  і  граб
І  липня  згадка  –  пам’яті  приправа.  


Прийшла  з  землі,  а  піде  в  неба  вись  
Природи  перевтілення  сакральні.
Притримай  думку  й  погляд,  зупинись  
І  відгорни  заслін  в  епохи  давні…  

28.07.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012

Стриптиз і спека

Улітку  погляд  не  шука  лелеку.  
Глибоко  аж  відкриті  зваби  в  дам,  
Як  тільки  промине  стриптизна  спека.  
Настане  ще  й  полегшення  очам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353155
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.07.2012

Троянда й ваза

«Коли    в    мої    думки    приходиш,    милий,
Кладеш    троянди    до    забутих    ваз...»
Леся  Геник

Троянда  й  ваза  

У  вірш  ввійшли  пером:  троянда  й  ваза,
Про  них  же  пише  жінка,  а  читач?
Пірнув  він  в  русло  алегорій  зразу,
Подумають  тут  різне,  сяк  чи  так.

Троянда  не  засохла  і  без  цвілі,
Довкілля  чисте  й  моху  теж  нема,
І  пелюстки  в  росі  ранковій,  свіжі  –  
Краса  троянд  жіночого  єства.

Торкнися  і  до  губ  ти  приклади  троянду
Ти  проникай  в  глибини  квітки,  цвіт  
З  природного  кришталю,  диво-саду.
Жіноча  ваза  –  цей  прекрасний  світ.  

25.07.12.  17.35.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012

Та, що вабить музи

Між  сотень  фото  в  клубі  поетичнім,
Між  муз  весняних  і  липневих  спек,
Твоя,  шлях  відкриває  десь,  дотично
У  площу  захвату  і  мрій  проспект.  
У  тебе  погляд  в  небо,  над  планети,
Відкритий  бюст  –  жіночих  сфер  краса.
Ти  вабиш  музи  та  чуттєві  злети.
Цвіте  наснага  і  бажань  лоза.  

присвячено  Музам  Августи  25.07.  16.35.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352949
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.07.2012

Життя в очах

Він  вийшов  в  місто,  а  чи  в  клуб  села,
Та  зрештою,  яка  різниця,
Й  жіноча  стрільна  в  центр  чола,
Уцілила,  пробивши  крицю.  

Набоїв  різних  там  достатньо  аж:
І  гори  й  вежі,  тут  долина,
А  повернуться  –  чудний  антруаж.
То  плоть,  а  не  якась  там  глина.  

Чи  захист  є  супроти  всіх  атак?
Бігом  пов’язку  на  зіниці.
Нема  вершин,  пропав  і  чарів  лак.
І  зникли  враз  чужі  геть  лиця.  

Та  й  в  темряві  наш  зрячий  персонаж  
Побачить  ноги,  груди  й  губи.
Від  нього  не  відбереш  й  не  додаш  –  
В  очах  життя,  -  нема  тут  згуби!  

22.07.12.  14.15.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352511
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.07.2012

Жнива

Тут  сотні  тисяч  стиглих  зерен,
І  сипле-сипле  ще  комбайн.
За  щедрий  результат  жнив  ери,
Подяку  Небесам  й  Землі  віддай.  

***
Аж  повна  безліч  зерен  теплих,  стиглих,
Та  скільки  є,  скажу  –  не  рахував.  
Бо  жодна  рахівниця  тут  безсила
Чинити  обліки  жнивальних  вправ.  

І  сипле  знов  комбайна  животяра  
Одні  пшениці  зерна-близнюки.
Хоча  б  одна  зернинка  авокадо,
Та  де  ж,  усе  одне  в  усі  роки.  

На  другий  рік  посіємо  інакше:
Десь  каву,  там  кавун  і  ще  –  ячмінь.
Підживи:  сало,  борщ,  вівсяну  кашу.
Смакуймо  урожай  аграрних  змін.  

21.07.  11.20.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012

Кінець вже дії п’єси

Внизу:  механіка  та  люди  –  теж  машини,
Жбурляє  вітер  сукні  та  антени,
А  персонаж,  в  звичайну,  хоч,  негожу  днину,
Зібравсь  на  тертій  ярус  Мельпомени*.  
Бо  унизу  змерз  наш  герой,  не  по  геройськи,
Та  не  зігріли  «Бучач»,  ні  надія,
І  докорів  набридли  вже  холодні  зойки,
Спробує  вверх,  хоч  там  і  вітер  звіє.  

Підніме  очі  вгору  –  хмари  вертикалі,
Там  стіни  лиш,  нема  дверей,  ні  вікон.
Кінець  вже  дії  п’єси,  треба  вийти  з  зали.
Вкажіть  йому  маленьке  хоч  би  віко…  

*  у  давній  Греції  –  муза  трагедії

16.07.12.  14.55.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012

Крізь віхи із віків

Якби  ж  то  зміг  я  увійти  в  картину  –
У  Простір  Час  минулого  глибин:
Два  місяці  в  ночі,  та  інша  днина,
По  сходах  вверх,  через  оптичний  згин.  

А  там,  Трипілля,  може  Атлантида  –  
У  спадку  крові  давніх  єгиптян,
З  віків  світанку,  бачу  піраміду
І  сонце  Ра  сакральних  тайн  пізнань.  

У  помислах  ступив  в  хитку  дорогу  –
Мандрівка  вглиб  крізь  віхи  із  віків,
І  підіймаю  пам’яті  міць  змогу.
Я  повернусь,  ще  мур  назад  не  звів.  

05.07.12.  15.41.  Тернопіль.  ресто  «Європа».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012

Поезія – немов…

Поезія  –  немов  смачний  коньяк,
Її  ж  читаємо  маленькими  ковтками.
То  не  роману  глави,  аж  ніяк,
То  блиски  іскор  хвиль,  що  прагнуть  кави.  

14.07.12.  20.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012

На вістрі ножа

На  вістрі  зі  злоби  ножа
Блиск  сонця,  застава  кордону,
Свідомості  грані  межа
В  реальність  надхмарного  лона.
Сильніший  ще  дотик  у  глиб,
І  відповідь  мозку  перверсій
У  стінах  задушних  колиб    
Крізь  пастку  освічених  версій.  
Навіщо  тут  гущі  із  кав?
На  краплях  із  крові  гадаймо
У  вістрі  строкатості  барв
Сторінки  Психеї  гортаймо.  

10.07.12.  13.04.  дорогою  з  Карпат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012

Локальні усмішки

Чимало  усмішок  ясних  між  стегон,
В  пониззі  живота,  ще  не  засмаглім,  теж,  
Сміється  тут  твоє  жіноче  его
І  ззаду,  на  вершині  ніг  –  в  границі  меж.
Там  жовта,  там  зелена  є  смішака,
І  прямо,  смішно  збоку  –  губи  догори.
За  усмішки  зваб  твоїх  –  щира  дяка..
Гарненькі  шорти  в  день  спекотної  пори.  

Олі.  07.07.  20.31.  Карпати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012

Поле ромашок

Ось  поле  ромашок,  народжені  вітром,
Тягнулися  ввись,  ген  до  самого  сонця.
А  мешкали  поруч  із  давнім  пралісом,  
І  заздрісно  стало,  що  менші  від  сосни.
Та  глянули  вниз,  нахиливши  пелюстки,
І  повзали  там  дві  мурашки  дрібненькі.
До  чаю  шукали  в  полях  незабудки,
І  квіточка  стала  велика  скоренько.

Усе  пізнається,  порівняно  з  іншим:
І  золото  цінне,  і  усмішка  теж,
Буває  хтось  кращим,  згодом  і  гіршим,
Уміймо  пізнати  присутність  всіх  меж.  

05.07.  2010.  вечір,  поїзд:  Чортків  –  Київ,    06.07.2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2012

Паралельні світи

Та  зима  і  третина  ще  літа  –  
Паралельний  тобі  ущасливлений  світ.
А  мені  –  у  під  хмар  неоліту,
Коли  камінь  пом’якшав  з  весни  первоцвіт.  

Піднімався  в  надхмар’я  високо,
Хоча  знав,  упаду  на  багнисте  я  дно  –  
Ні  ліфта,  ані  сходів  тут  збоку,
Лише  фарби  дощу  і  печаль-полотно.  

Паралельний  той  світ  враз  відсунув
Геометрію  в  бік,  в  глухий  кут  навмання,
А  моя  вертикаль,  пише  руну,
Тайним  шрифтом  виводить  канон  пізнання.

05.07.12.  18.10.  поїзд:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012

Навіщо крику?…

Не  вміє  нападати  в  Раді  КОД*,
Ну  раптом,  мікрофони  поламали,
На  місці  шиї,  ворога  оплот  –  
Ті  окупанта  анти  мовні  зали.  

Панове,  так  шкодую  щиро  я:
Холодний  Яр  –  історії  минулі,
Нема  й  ОУН,  нема  СБУ  ПА,
А  честь  і  помста  –  то  насправді  були.  

Навіщо  крику  й  галасу  не  тре,
Там  краще  здався  б  шмайсер  з  гвером,
Він  аргументи  всі  свої  збере,
Та  закривайте  вже  брудні  ті  двері.  

*  Комітет  опору  диктатурі

04.07.  00.35.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348172
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2012

Аж сім життів

Присядь  і  в  очі  пильно  подивись,  
Чи  є  душа,  між  серця  лету  ввись?
Мої  думки  питанням  дивним  звів
Та  як  у  кішки  –  сім  аж  душ-життів.

У  понеділок  із  неділі  я  –  сумна,  
Чого  так  сталось,  що  пропало,  хто  ж  бо  зна?
Вівторком,  навіть  чемна  і  послушна  є,
Меланхолійне  щось  крокує  довгі  ллє.  
У  середу,  щось  трохи  вередлива  вже,
Якийсь  порушила  канон,  табу.  Невже?
В  четвер  –  зрадлива,  вабить  ліва  сторона,
І  погляд,  торс,  і  смугла  знизу  там  спина.  
У  п’ятницю  ще  хтива  з  еротизмом  я,
То  п’ята  ніч,  бажання  шал  із  сном  пора.
В  суботу  свою  цноту  нову  бережу,
Самотня  на  дивані  в  мріях  я  лежу.
В  недільний  день,  душа  і  тіло  є  твої,
Лише  зранку  ти  пропав  у  строф  юрбі.    

Подяка  за  ідею  Фрау  Ларсен.  Написано  від  імені  жінки.  

04.07.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012

Чи має жінка душу? ІІ

Святий  Августин  стверджував,  
тому  в  день  Воскресіння  Господь  Бог  
перетворить  жінок  у  чоловіків,  тому  що  в  жінки  немає  душі,  
і  тільки  після  цього  вони  зможуть  стати  перед  судом  Божим.  

Чи  має  жінка  душу?  

В  «Бутті»  не  пише,  що  вдихнув  життя*
У  жінки  тіло  із  ребра  Адама.
Раз  так,  то  сумнів  і  пережиття  –  
Бездушна  у  євреїв  вийшла  дама.  

Чи  має  жінка  душу,  а  може  ні?
Спитав  таке,  мов  хоче  насмішити.
Дивак,  чому  ж  питаєш  в  однині?
Вона  душ  має…  важко  полічити.  

Їх  є,  як  іскор  у  пристрасті  очах,
Як  променів  тепла,  що  більше  гріє,  
Ніж  сонце,  бо  воно  ген  в  небесах.  
А  жінка  –  тут,  і  в  снах,  і  в  наших  мріях.  

Душ  в  жінки  є,  кажу  я  твердо  вам,  
Їх  більше,  ніж  яблук  на  ренеті.
І  важить  так,  небесних  ливо    грам.  
Цілунок  їй  палкий  –  заряд  її  ракети.

*  -  в  жодній  біблійній  версії  єврейської  міфології  2  глави  Книги  буття  не  вказано  про  те,  що  Бог  /  Яхве  вдихнув  життя  у  тіло  жінки.

2011  р.  04.03.,  2012  р.  24.06.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012

Про поетичну зустріч 01. 07. 2012 р.

Подяка  всім,  хто  завітав  в  Чортків:
Із  півночі,  кіло  зо  сімдесят  –  
З  Тернополя  пан  Орест  гумор  вів,
Із  славного  Франківська  міста,  вам:
Дві  Лесі,  хоч  бажання  загадай,
Тарас,  Михайло  –  поетичний  крам.

І  чортківчанам  дяку  також  шлю:
Дорослим,  середущим,  юним  ще,
Що  ви  зі  спекою  пішли  на  прю.
Подяка  всім,  за  слів  натхненний  злет
У  діамантах  в  не  один  карат,
А  творча  зустріч  –  вийшла  з  сайту  net…  

01.07.  21.40.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012

Я прийду ще…

Телефонного  дзвінка  від  неї  не  було  вже  п’ять  днів.  Це  була  незбагненна  аномалія.  Близько,  як  за  пів  року  їхнього  поза  форматного  спілкування,  такого  ще  не  було.  Не  раз  зранку,  коли  чоловік  вже  пішов  на  роботу,  чи  вона  вийшла  з  дому,  відвела  дитину  у  школу,  Лія  телефонувала  Джею,  а  то  і  повідомити,  що  він  завітав  у  її  сни,  запитати,  чи  наснилася  йому,  як  розпочався  день,  чи  просто  побажати  смачного  до  сніданку.  Бувало,  він  випереджав  її  своїм  дзвінком.  І  так  –  декілька  раз  до  кінця  робочого  дня,  окрім  вихідних,  із  причин  обмеженої  змоги  усамітненого  спілкування.  У  вечір  середи  був  останній  дзвінок,  який  не  передбачав  нічого  тривожного.  В  четвер  була  взаємна  мовчанка  («Можливо,  щось  не  склалось»  -  подумав  Джей)  і  передбачені  ускладнення  в  нього.  У  п’ятницю  молодий  чоловік  (яким  він  і  був  біологічно,  проте,  хто  кохає,  той  молодий  і  поза  паспортом)  зателефонував  до  Лії.  Вона  офіційним  до  холоду  тоном  відповіла,  що  передзвонить  в  понеділок.  Його  насторожили  холодні  нотки  її  голосу.  Та  відклав  тривогу  до  понеділка.  Очевидно,  у  неї  –  неприємності,  та  він  не  хотів  бути  нав’язливим.  Але  Лія  не  подзвонила  і  в  понеділок.  
У  неї  був  похорон.  Похорон  частини  себе,  іншої  себе,  неканонічної,  грішної,  але  вільної  і  щасливої…  з  ним.  Бо  ж  він  несподівано  відкрив  іншу  її.,  швидше  відчинив  дверцята  тієї  кімнати,  де  спала  інша  її  частка,  впустив  промені  сонця,  що  росло.  А  торкнувшись  її  уст,  перед  самим  народженням  маленького  Сонечка  (перед  днем  зимового  сонцестоянням),  він  прокинув  її  зі  сну  фіксованої  буденності,  та  пестощами  рук  розгорнув  осіннє  листя  сумнівів  і  вагань.  Тепер  лія,  вірніше  вже  Олеандра,  подумки  міцно  зачинила  віко  домовини,  у  якій  лежало  безпомічне  тіло,  ще  повне  життя,  закоханості,  пристрасті  та  інших  спектрів  світлих  кольорів  веселки.  А  та  веселка  ставала  щораз  більше  тьмяною  –  “Fade  to  black”  як  пісня  “Metallica”.  Жінка  кидала  грудки  сухої  чорної  землі  в  могильну  яму.  Бліді  долоні  навіть  не  мастилися.  Вона  поглянула  на  небо  –  лише  сонце  з  не  милосердною  спекою,  вже  котрий  день  поспіль.  Жодної  повноводної  хмаринки,  жодної  сльозини  неба.  І  в  неї  –  ані  сльози  над  труною,  що  зникала  в  ямі  серед  потривожених  черв’яків  та  личинок.  
У  вівторок  Оліандра  врешті  подзвонила.  Голос  був  бадьорий,  але  це  не  голос  Лії.  В  загальному  вона  пояснила  про  зміни,  що  сталися.  Джей  зрозумів,  намагався  щось  заперечувати,  він  знав,  що  рано  чи  пізно  це  мало  завершитись.  Але  тепер  він  був  не  готовий  до  цього.  Хоча  мав  би  знати:  вже  наближалося  царство  Чорнобога  –  ще  буде  немало  теплих  і  спекотних  днів,  та  сонце  вже  втрачає  свою  силу,  день  стає  чим  раз  меншим.  
Цієї  ночі  Джей  не  міг  заснути,  хоч  і  не  пив  жодної  кави.  Попри  буденні  неприємності,  духовна  порожнеча  заповнювала  його,  десь  із  глибин  несвідомого.  Не  повністю  зашторене  вікно  було  стежиною  у  ніч.  Він  інколи  не  читав  книг  чи  статей  про  тлумачення  снів,  лиш  іноді  з  посмішкою  згадував  їх.  Чоловік  заплющив  очі.  Свідомі  спогади  і  образи  підсвідомості  перетнулися  на  одній  стежині.  Йому  наснився  гірський  ліс,  в  тому  благодатному  місці,  він  вже  давніше  не  був.  Розплющив  очі  –  крізь  напів  ясну  літню  ніч  у  вікні  стало  видно  обриси  людського  силуету.  Схоже  не  раз  вже  траплялося  :  це  могло  бути  світло  фар  далекої  машини,  гра  вітру  гілками,  а  то  й  опалим  листям,  чи  просто  рештки  видіння  сну.  Якщо  мариво  не  зникало,  він  обертався  на  другий  бік  і  знову  поринав  у  сон.  Але  цього  разу  це  було  щось  інше,  хтось.  Джей  бачив  Лію.  Кліпнувши  очима,  жіноча  постать  від  цього  не  зникла.  Вона  наблизилась  на  крок  до  ліжка  –  світле  хвилясте  волосся,  щира  усмішка,  повні  відкриті  груди,  погляд  –  важко  було  розпізнати.  Чоловік  не  злякався,  з  певним  здивуванням  очікував  подальшого.  Лія  нахилилась  до  його  губ,  її  груди  торкнулись  його  грудей,  а  уста  –  його  губ.  Джей  хотів  її  обійняти,  продовжити  поцілунок,  миттю  згадавши,  як  він  вперше  нахилився  до  її  губ,  серед  шелесту  Карпат.  Та  крізь  мариво  ночі,  йому  не  вдалося  поцілувати  кохану  чужу  жінку  –  Лія  відхилилась.  
- Ти  знову  ж  такий  запальний,  не  поспішай.  Ти  знаєш,  вона  мене  похоронила,  але  я  ще  маю  сорок  днів.  Наступної  ночі,  я  прийду  ще…

21.06.  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012

Обіцянки комуністів

«Вернем  страну  народу»  -  саме  так!
Це  ж  обіцяють  комуністи,
І  в  бюлетені  ставте  вірно  знак,
Населення  села  і  міста.
Чи  ви  народ,  ні,  виборці  лишень,
А  пам'ять  –  решето  діряве.
Ми  гарантуєм  повноту  кишень…
Своїх,  не  вам,  сліпі  роззяви.  

Та  вірте  лозунгам  завзятим,  ви,
І  Леніну  вклоняйтесь,  богу,
Червоний  прапор  –  наші  хоругви,
На  світлу  ведемо  дорогу.
Народу  ми  країну  повернем,
Колись  –  же  землю  і  заводи
Згадали  про  солодкий  крові  щем,
Мільйони  ворогів  народу…

28.06.  00.10.  поїзд:  Київ  –  Кмя’нець  Подільський.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012

Щоденна важкість праці

Ех,  знову  зранку  на  роботу,  нема  у  мене  вихідних,  ні  свят,  ні  власних  уродин,  ні  жодної  оказії  приємної  нема,  хіба  лиш  сам  заслабну  геть.  Ну  ось,  уже  я  на  роботі.  Та  варто  нагадати  всім,  бо  ж  ніби  грамотні,  ще  в  першім  класі  класі  вчили  букви  всякі  ви:  «Не  більше  чотирьох»  -  тут  чітко  пише!  А  вас  тут  скільки  є?  Ні  ковбаси,  ні  пива,  ані  чоколяди  ніхто  тут  не  дарує.  Ой,  прошу  пана,  ви  один  за  двох,  чи  може  справді  вас  тут  двоє?  І  ви,  природи  аномалія,  вагтіні  є,  чи  може  то  шпигун  захований  у  вас?  Із  Інтерполом  я  справ  не  маю!  Ой  йой,  то  люди,  чи  суміш  еректус  гомо  і  корова  не  священна?  І  аж  на  третій?  О,  той  мутант  виходить  вже  –  аж  легше  стало  враз,  а  ті,  що  є,  то  пів  корови.  
Панове,  зачекайте,  ше  пані  гарна  йде,  красива  вельми,  не  важка.  А  ну,  відсуньтесь  вглиб,  а  то  ще  доторкнетесь  не  етично  до  пари,  якої  ж  бо  у  вас  нема  і  не  буде.  І  розріз  –  навряд  чи  він  для  ваших  то  очиськ.  Ви  пані  лиш  на  сьомий,  та  можу  і  на  восьмий,  залюбки.  Ну  що  ж,  приємно  й  так.  
І  знову  в  рейс,  бажає  хтось  на  низ?  Сідайте,  то  вже  легше.  Агов,  ну  що  ви  подуріли?  Танцюйте  в  сбе  на  столі,  бо  ж  тут  не  місце  гулькам!  Всі  п’ятеро  і  вгору,  нехай,  бабуня  вже  маленька.  Закоханих  самотня  пара  їде  вниз.  Подякуйте  мені  й  моєму  серцю  молодому  –  не  цензор  я,  та  зважте,  часу  мало  є  на  поцілунки  вшир  і  вниз.  Ну  все,  приїхали,  згадайте  добрим  словом.  
О,  громадянине  держава  Неохайність,  таких  я  не  везу!  Хай  цап  поскубає  щетину  куцу,  як  траву.  І  ви,  дівчисько,  що  зволите  демонструвати  тут  свободу  зачісок  і  кольорів?  Та  ж  міру  треба  мати  десь  (і  гребінь  теж,  в  кишені  конче)!  Входіть  поволі,  поважне  товариство,  у  час.  коли  були  ви  ще  дитячі,  таких,  як  я  ,  не  знали  ці  краї.  Та  час  іде,  і  з  ним  поволі  й  я.    
О,  Боже,  що  це?  Я  ж  не  панчоха,  не  розтягнусь  без  міри!  Хворобі  вашій  співчуваю,  та  в  чому  ж  винен  я?  лиш  ви  і  більше  вже  нікого,  бо  в  Книгу  Гінеса  писатись  я  зовсім  не  бажаю!  На  третій  аж,  та  що  вже  вдію  я?  о,  врешті  доплендегався  я!  ну  все,  нема  дурних.  У  всіх  обід,  то  йдіть  вже  жерти  пішки!  –  втомившись  вщент,  знесилено  сказав  слова  ці  ліфт.

20.06.  22.52.  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012

Зустріч у стежці до Раю

«Ми  з  тобою  зіткнулись  на  стежці  до  раю»
Оксана  Васьків-Кукул

Зустріч  у  стежці  до  Раю

Запорошені  снігом  і  пилом  й  думками
Нас  дороги  життя  у  незнаність  ведуть,
Розділили  хребти  –  геології  злами,
Тут  Карпати,  там  захід  і  схід  –  повернуть?    
Мов  то  відлік  півкулі  чиєїсь  планети,  
Сфера  світлості  мрій,  посивілих  видінь,  
І  не  Гринвіч  розвів  міст  падіння  і  злетів,
Там  десь  Правди  чіткий  Рубікон-вододіл.

Ми  зітнемось  на  стежці  –  до  раю  веде:
Ти  вперед  (чиста  віра  в  душі)  і  до  неба,
Ну  а  я…  ти  ж  бо  знаєш,  писав  вже  оте  –  
Поламали  вже  крила,  і  погляд  у  себе.    
Бо  дороги  твої  вкриті  квітами  мантр  
І  не  лячно  зустріти  той  погляд  Аїда.
А  тут  штрика  вузька  й  не  засіяний  лан
І  мій  поїзд  до  раю,  мабуть,  не  доїде…  

Оксані  із  Закарпаття  

2011  р.  18.05.  20.04,  поїзд:  Тернопіль  –  Чортків.  18.06.  2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012

у Карпатах. част 3.

День  другий.  Понеділок.
Пані  і  панове,  ви  були  в  Німеччині?  І  в  Австрії  ні?  Я  теж.  Перепрошую,  якщо  когось  образив  англомовним  підтекстом  “Have  you  ever  been?”.  А  ось  кажуть,  що  німецькомовні  громадяни  Євросоюзу  (там  мова  визначає  країну,  на  відміну  від  нас)  були  в  Буковелі.  Їм  бачте  мало  їхніх  Альп,  але  мені  для  них  не  шкода  наших  карпатських  зламів  геологічних  туристичних,  якщо  вони  не  пошкодують  нам  своїх  Альп.  Отож,  згідно  далекоглядного  задуму  п.  Надії,  подякувавши  нашій  старшій  і  молодшій  прекрасній  половині  людства  за  ситний  сніданок,  ми  всі  вирушили  в  один  з  найвідоміших  курортів  Східної  півкулі  матері  Землі.  
Приїхали,  послухали  промовисте  застереження  керівника  групи:  «Якщо  якась  мерза  не  буду  тут  о  …  годині,  то  назад  буде  добиратися  хоч  на  таксі,  хоч  літаком».  Не  хочеться  забігати  наперед,  але  жоден  з  нас  вказаним  видом  транспорту  не  скористався.  Як  я  вже  зазначав  раніше  у  своїх  писаннях,  свобода,  за  словами  великого  сина  маленької  Данії,  К’єркегора,  це  наявність  двох  і  більше  альтернатив.  Отож,  ми  знову  одержали  своєрідну  свободу-альтернативу:  або  сідати  на  витяг  –  канатну  дорогу,  заплативши  26  грн.,  про  ПДВ  і  страховий    збір  там  не  йшлося  (сама  ця  ціна  була  встановлена  на  дні  тижня  від  першого  до  четвертого,  а  в  уікенд  –  ще  добавлялося  пів  дюжини  гривень),  або  не  сідати.  З  нашої  групи,  нікого  не  знаю,  хто  б  вибрав  останнє.  Я  не  беруся  стверджувати,  чи  різниця  компонентів  самої  дороги  відповідає  різниці  в  ціні  оплати,  порівняно  з  Ворохтою,  але  те,  що  вона  (різниця)  є.  це  очевидно.  Але  попри  всю  свою  неординарну  красу,  Карпати  вимагають  і  відповідних  жертв.  Не  подумайте  нічого  містичного,  ані  трагічного,  дякувати  Богу,  в  нас  нічого  тілесно-жертовного  не  трапилось.  Я  маю  на  увазі  іншого  роду  жертовність,  суб’єктивно-моральну  –  залізний  трос  наближав  мене  до  вершини  і  відповідно  до  колонки,  звідки  звучала  музика,  специфічна,  яку  я,  ну  хоч  що  робіть,  не  розумію  і  не  сприймаю!  Шановне  паньство,  то  я  приїхав  у  Карпати,  у  Буковель,  заплатив  25  і  1  гривню,  щоб  піднявшись  на  вершину  чути:  «Я  нє  такая,  у-у-у.  я  жду  трамвая,  у-у-у»?  А  шляк  би  вас  ясний  трафив,  і  того  ді  джея  тупого,  і  ту  дурепу,  що  виглядає,  як  дівка  легкої  поведінки!  Чому  в  Карпатах  не  може  звучати  різноманітна  сучасна  українська  музика,  а  не  така  тупа  (інакше  не  напишу)  москаляча  попса!  
І  ми  ще  хочемо  української  України?  Ех!  
Дещо  заспокоївшись,  сів  на  черговий  транспорт  у  низ  (аналогічно,  як  у  Ворохті).  Приємно  відволік  естетичний  вигляд  природи,  зокрема  й  жіночих  тіл,  дещо  прикритих  тим,  що  називається  бікіні,  що  засмагали  під  шляхом  повітряних  транспортів.  Та  тривалість  моєї  насолоди  була  недовгою.  Помітив  напис  лише  однією  мовою  про  певну  заборону:  «…  детям  до  12  лет  без  родителей».  Таки  не  витримав,  запитав  продавців  ближчої  крамниці  про  філологічну  одноманітність  напису.  Врешті  відповіли,  що  буває  таке,  що  московські  діти  та  батьки  їхні  дійсно  не  розуміють  написів  на  мові  держави,  в  яку  вони  приїхали.  Не  хочуть  розуміти.  Їм  того  не  дано!  Очевидно,  українські  та  інших  національностей  діти  більш  лінгвістично  обдаровані.  Було  чути  мову  західних  слов’ян,  російську  теж  було  чути.  «Широка  страна  моя  родная…»  -  пригадалася  мені  слова  з  пісні  та  одразу  ж,  завершення  анекдоту  про  золоту  рибку,  два  бажання  росіянина  і  одне,  останнє,  українця,  яке  звучало:  «Та  заливай  то  всьо  бетоном!».  Але  російську  мову  чути  і  поза  адміністративними  кордонами  Росії  –  аж  дуже  важка  українська  для  наших  громадян.  
Окрім  гір,  витягів  /  стягів,  у  Букове  лі  також  є  і  пляж  і  став,  як  і  більшість  рекреаційних  об’єктів  –  платний,  5  грн.  за  одне  та  ляпання  (порятунок  –  безкоштовний),  а  15  гривень  за  годину  лежання  під  тентом.  На  останнє  ніхто  з  нас  не  претендував.  Бажаючі  покупатися  були,  поступово  їх  кількість  збільшувалася,  як  і  міра  занурення  та  позбавлення  від  верхнього  одягу  джуринськими  10-класницями.  
Ще  був  час  потішити  око  (друге  також)  вишуканими  архітектурними  спорудами  для  поживання,  що  манять  фінансово  ліквідного  туриста  та  ви  потрушують  тельбухи  його  гаманця.  А  ресторація  «Старий  млин»  навіяла  приємні  спогади  про  таку  ж  у  файному  місті  Тернополі.  
По  приїзді  в  Микуличин  було  ще  багато  незапрограмованого  часу.  Чому  його  присвятити,  окрім  обіду,  який  ще  не  передбачався  у  ближчому  годиновому  майбутньому?  Я  вирішив  відвідати  таке  незвичне  місце,  що  є  поблизу  або  в  межах  кожного  населеного  пункту,  насиченому  творами  графіки,  живопису,  скульптури,  а  то  й  поезії.  Як  не  дивно,  та  в  часи  Середньовіччя  там  розміщувалися  пекарні,  крамниці,  торгували  навіть  пивом  і  вином,  а  також  навіть  своїм  тілом  повії.  Тобто  я  пішов  оглянути  місцевий  цвинтар.  Підтвердженням  попереднього  речення  є  рішення  Руданського  собору  1231  р.,  де,  зокрема,  вказувалася  заборона  «під  страхом  відлучення  танцювати  на  цвинтарях  або  у  церкві»,  очевидно,  це  не  допомогло,  бо  схожу  постанову  повторив  Нантський  собор  у  1405  році.  А  Франсуа  Рабе  писав:  «Цвинтар  –  це  чудове  місто,  щоб  жити,  але  не  для  того,  щоб  умерти».  В  то  час  я  зателефонував  до  однієї  «знайомої  по  інтересах»,  юної  розумної  та  красивої  українки,  яка  мешкає  там,  де  й  колись  така  ж  легендарна  Роксолана.  Лариса  цілком  влучно  асоціювала  мій  похід  у  пошуках  цікавих  могил  з  епізодом  вже  згаданого  літературного  шедевру  «Троє  у  човні…»,  де  Гаріс  ходив  проблематично  шукати  могилу  місіс  Томпсон.  Я  не  шукав  щось  визначне,  метою  моїх  пошуків  було  щось  старе  і  красиве,  як  би  дивно  це  не  звучало.  Знайшов  декілька  цікавих,  зокрема,  на  одній  табличці  з  епітафією  було  чітко  видно  рік  народження  –  1854  та  рік  відходу  у  кращі  світи  –  1950.  немало  на  цім  світі  чоловік  прожив.  Напевно,  горілки  мало  пив  і  жінок  лиш  тих,  що  треба  любив.  Інший  хрест  нагадував  військове  поховання,  але  епітафія  про  це  не  вказувала.  Навколо  деяких  могил  трави  повиростали  мало  не  до  6  футів,  точно  більше  1,5  метра  –  незвичне  видовище  хреста,  увінчаний  зеленю  трав,  що  в  символіці  деяких  народів,  зелений  колір  –  колір  життя…  в  середовищі  мертвих.
Надалі  я  таки  вирішив  завітати  у  «Зорі  Карпат»,  я  ж  ще  не  споживав  тут  «2К».  Хм…  людина  завжди  чогось  очікує,  а  чогось  –  ні,  до  певних  меж,  але  є  і  «трохи  занадто».  За  барною  стійкою  зустрів  мене  юнак  з  бейджиком,  в  якому  я  впізнав  офіціанта.  «Еспресо  і  50  грам  коньяку»,  що  і  становить  «2К»,  вибрав  «Шабо»,  ціна  якого,  між  іншим.  12,50  грн.,  нехай,  то  Карпати,  хоч  карпатською  специфікою  той  бар,  на  моє  бачення,  не  вирізнявся.  Там  були  ще  двоє  молодих  людей,  так  би  мовити  друзів  офіціанта,  ймовірно,  теж  робочі,  вели  з  ним  розмову,  також  поцікавились  і    в  мене  про  філію  до  коньяку,  а  офіціант  приніс  мені  міцний  напій  …  в  одноразовому  маленькому  стаканчику.  Звичайно,  я  не  зміг  втриматися  від  запитання  про  наявність  нормального  посуду.  
- Ой,  вже  несуть.  –  була  зніяковіла  відповідь  у  час,  коли  несли  помиті  скляні  стаканчики.  
Перелив  у  горілковий  –  ще  пів  біди.  Але  хто  читав  мою  першу  поетичну  збірку,  той/та  пам’ятає  слова,  де  вказано  про  «Надутий  келих  м’якого  коньяку».  Приніс  і  каву,  це  зайняло  стільки  часу,  немов  ті  зерна  перед  тим  ще  мололи  в  ручну,  причому  «Американо»,  а  не  замовлене  мною  «Еспресо»,  мабуть  термінологія  даних  технологічних  тонкощів,  це  вже  надто  глибока  філософія  для  юного  офіціанта.  В  той  час  один  з  «друзів»  починає  висловлювати  якісь  «дружні»  претензії  чи  то  невдоволені  спогади  до  офіціанта,  практикуючи  прийоми  майже  греко-римської  боротьби,  той  виривається.  Крісло  у  руках  офіціанта  стає  засобом  захисту  та  контроборони,  потім  його  «друг»  вищої  вагової  категорії  вже  використовує  елементи  кікбоксінгу.  Та  невдовзі  це  припинилось,  я  вперше  бачив  таке  видовище,  виконане  службовим  персоналом    в  такому  закладі!  Єдине  приємне  враження  склала  пара  відвідувачів  середніх  років,  а  точніше  –  її  складова  жіночої  статі.  Наш  друг  Петро  на  мої  здивовані  враження  лиш  напів  зверхньо,  напів  розуміюче,  як  лікар  певного  профілю  сказав:  «Та  то  пацани»...  
Надалі  вечір  годинниковий,  коли  британці  вже  кажуть  “Good  evening”  ліниво  переходив  у  вечір  сутінковий,  в  час  якого  ще  мало  місце  до  читання  книги  про  Павла  Когуча  –  сотника  УПА  на  Станіславщині.

Атмосфера  народного  гуляння  початку  ХХІ  століття  заполонила  вечірній  двір.  До  нашої  веселої  молоді  приєднались  молоді  та  старші  з  новоприбулої  групи.  Зі  сторони  ця  юнацька  (і  старша  теж)  радісна  безтурботність  складала  враження  доволі  веселого  видовища.  З  часом  (обставинами  також)  цього  вже  не  дано  відчути,  лиш  смуток  ностальгії.  Пригадались  слова  давньої  української  пісні  про  неповернення.  Та  не  буду  про  сумне  і  незворотність  шляху  земного.  
Чомусь  та  вечеря  нічна  більшою  мірою  була  дискусійною.  Викликало  моє  здивування  нерозуміння  однією  освіченою  і  досвідченою  жінкою  терміну,  який  дуже  співзвучний  зі  словом  «дефляція»  з  певною  відмінністю  букв  в  середині,  на  його  виконання  мають  право  священнослужителі  деяких  релігій.  Зокрема,  мали  і  волхви  в  дохристиянській  Русі;  а  також  твердження  тією  жінкою  про  різнозначимість  українського  слова  «зґвалтувати»  і  російського  «изнасиловать».  Хоч  як  вона  зазначала  за  декілька  днів,  одна  справа  щось  стверджувати  близько  обіду.  А  друга  –  по  опівночі  і  пів  третьої  ночі.  Того  вечора  /  ночі  до  нас  завітав  «Іван  –  селянський  син»,  саме  так  він  представився,  у  відповідь  –  «Надія,  що  вмирає  остання».  Він  допитувався  в  мене  про  найкращу  валюту.  Критерії  краси  як  міцності  та  забезпечення  нафтою  арабською  не  склали  якогось  визначеного  враження.  Адже  валюти  маленьких  арабських  країн-еміратів  за  курсом  вищі  від  долара,  євро  і  фунта.  Мали  ще  місце  дискусії  навколо  гендерної  проблематики,  з  певним  суб’єктивним  перебільшенням  ролі  тієї  чи  іншої  статі.  Якщо  б  у  тій  кімнаті  була  зозуля  годинникова,  не  спала,  прислуховуючись  до  наших  розмов,  то  вона  б  вже  готувалася  повідомити  нас  про  настання  третьої  години  ночі.  З  огляду  на  це,  ми  рушили,  щоб  швиденько  дочекатися  тієї  пори,  коли  
А  Ніч  огорне  мороком  рясним,
Немов,  як  трохи  смуток  заспокоїть…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012

у Карпатах. Частина остання.

Вівторок.  Яремче.  
На  ранок  вівторка,  хто  виспаний,  хто  ні,  хто  з  добрим  настроєм,  хто  без  такого,  приступили  до  сніданку,  а  так  –  до  пакування  речей  в  далеку  дорогу.  На  кінець  програми  були  заплановані  відвідини  базару  в  Яремче.  …  а  цей  населений  пункт  з  присілками  Дора  і  Ямна,  захищене  з  усіх  боків  гірськими  вершинами,  простягнулося  вздовж  річки  Прут  на  12  км.  найвідомішою  водною  ознакою  є  водоспад  «Прибій».  Допитливі  археологи  встановили,  що  сліди  первісної  людини  в  межах  Яремне  залишені  ще  в  часи  пізнього  палеоліту.  З  Х  ст.  ці  землі  входили  до  Київської  русі.  Згодом  –  до  Галицького  королівства.  В  земельному  кадастрі  Галичини,  в  т.зв.  Йосифінській  метриці  Яремне  вперше  згадується  як  присілок  Дори  у  1787  р.,  де  проживало  7  родин.  Як  все  з  часом  змінилось,  чимось  нагадало  північно-східну  колонію  Київської  Русі  та  її  адміністративні  перетворення  з  плином  віків.  В  ході  конфесійно-національної  війни  під  проводом  Б.  Хмельницького,  в  Ямній  побував  загін  козаків  на  чолі  з  посланцем  гетьмана  –  Яремою  Кончевським.  Наслідком  цього  стало  одне  з  найбільших  повстань  проти  польської  шляхти  під  проводом  Семена  Височона.  Повсталим  вдалося  захопити  одну  з  найбільш  утеплених  польських  твердинь  на  Прикарпатті  –  Пнівський  замок  у  Надвірній,  тепер  село  поблизу  рай.  центру,  куди  можна  і  пікши  дійти,  але  треба  знати,  куди  звертати  (коли  я  був  на  руїнах  замку,  посеред  стін  дідо  пас  корови  і  пиво  пив).  З  1738  по  1745  роки  в  місцевості  Яремне  діяли  загони  опришків  Олекси  Довбуша,  а  пізніше  його  наступника  Василя  Баюрака.  А  вже  через  250  років,  наприкінці  ХІХ  ст.,  сюди  приїжджали  і  поляки,  і  німці  та  інші  курортники-відпочивальники  лікуватися,  милуватися  енергійним  водоспадом  «Пробій»  і  байдики  бити.  У  1910  році  Яремне  урядовим  рішенням  стало  самостійної  адміністративною  одиницею,  з  гербом  із  зображенням  оленя.  А  в  1929  р.,  за  польської  влади,  місто  одержало  статус  курортного.  Вже  в  час  чергової  російської  окупації,  в  1940  р.  місто  отримало  статус  районного  центру,  куди  30  червня  1941  року  без  бою  увійшли  відділи  Вермахту,  яких  люди,  після  радянського  червоного  терору,  щиро  вітали  –  та  одні  окупанти  змінили  інших,  а    тих  ще  інші.  Коли  за  старою  термінологією  оспівується  героїзм  партизанів  загонів  С.  Ковпака,  то  слід  нагадати,  що  перші  військові  відділи  в  Галичині  –  Українська  національна  самооборона,  що  тут  стала  основою  УПА,  в  т.ч.  і  в  Карпатах,  виникли  як  спротив  червоним  партизанам,  тим  же  ковпаківцям,  що  чинили  різні  анти  німецькі  провокації,  грабунок  населення  та  ґвалтування  жінок.  З  цими  подіями  пов’язана  ще  одна  оманлива  легенда  радянської  міфо-історії:  у  спільній  могилі  покояться  останки  комісара  партизанського  з’єднання,  генерал-майора  С.  Руднєва,  стверджується,  що  він  у  1943  р.  загинув  у  боях  з  німецькими  окупантами.  За  СРСР  стверджувалося,  що  в  боях  х  переважаючими  силами  буржуазних  націоналістів  (прислужників  німців).  А  насправді,  як  зазначає  Станіслав  Тельнюк  у  «Літературній  Україні»  за  31.05.  1990  р.  «Незакінчена  поема  про  Руднєва»,  його  за  наказом  генерала  НКВС  Сиромолотного  вбила  радистка  Петра  Вершигори  Анюта  Туркіна,  за  лояльне  ставлення  до  українських  повстанців.  
Я  вже  не  раз  помічав  не  простий  збіг  обставин.  Цього  разу  він  полягав  у  наступному:  не  менше,  як  10  років  своєю  гостинністю  мене  вшановує  Чортківський  краєзнавчий  музей  під  директорством  п.  Яромира  Чорпіти.  І  аж  лише  після  поїздки  в  Карпати  та  прочитання  про  партизанського  комісара  С.  Руднєва,  у  музеї  я  приглянувся  до  малопомітного  листка  з  непопулярною,  навіть  і  зараз,  інформацією  про  смерть  червоного  командира.
 Те  ж  саме  26  липня  1944  р.  є  не  Днем  звільнення,  а  чергового  відвоювання,  де  в  боях  за  місто  безжально  загинуло  565  червоноармійців,  адже  в  цьому  вина  не  лише  німецького  командування.  «Людей  много,  всєх  не  убют»  –  така  логіка  радянського  командування,  тим  більше,  якщо  в  перших  рядах  –  галичани.    Антирадянська  боротьба  українських  повстанців  на  своїй  землі  і  за  свою  державу,  головною  мірою  проти  загонів  НКВС  найдовше  продовжувалася  саме  у  вільних  Карпатах.  «Совєти»  вернулись,  надовго  і  сумно.  
Від  питань  історії,  перейдемо  до  сучасності.  Купівля  окремих  товарів  в  умовах  ринкової  економіки  чи  певного  її  прообразу  вимагає  витримки  та  непоспішності,  як  і  багато  що  інше  у  нашому  житті.  Доречно  вказати,  що  саме  ці  дві  якості  9і  не  тільки)  притаманні  моїй  знайомій,  яка  з  часу  класичного  дитинства  і  до  такої  ж  юності  зуміла  зібрати  понад  тисячу  одногривневих  монет!  На  базарі  не  треба  поспішати.  Так,    довідник  на  початку  базару  вартує  30  гривень,  а  в  подальшій  його  частині  –  20.  наповнивши  шлунок  та  ароматичні  рецептори  запашною  кавою  у  гонорових  горняточках  в  одному  із  чисельних  закладів,  юні  і  не  зовсім  трапезники  помалу  почали  збиратися  до  виходу.  Та  багатьох  ще  перепинив  орел.  Не  так  він,  як  бажання  палке  зробити  фото  з  ним  на  руці  чи  на  плечі.  Попри  наявність  крил,  орел  залишився  на  місці,  а  ми,  попри  наявність  автобуса  та  шановного  водія,  поїхали  до  рідних  осель.  
Мабуть,  вже  час  завершувати  дану  оповідь.  Вже  й  за  вікном  сутеніє.  Велика,  широка,  одухотворена  подяка  від  мене  пані  Надії  Дрозді  за  поїздку,  а  вам,  хто  читав  –  за  увагу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012

Розмиті перехрестя

Пустий  екран
Годинник,  що  застиг  у  безвість  часу.
Підсвічник  теж
Згорів  у  полум’ї  думок  окраси.
Віконність  штор  –  
Застава  у  державу,  межі  інші.
Один  є  світ,
Один  поклін  Яхве,  і  Ра,  і  Вішні.

Німий  рояль
Та  привиди  ілюзій  патифону
Вертають  Час,
Реальності  руйнують  перепони.
І  сходи  вниз,
Кому  й  угору  можуть  плавно  вести
У  спогад  мрій,
В  буття  дощем  розмиті  перехрестя…  

12.06.  Чортків.  арт  кафе  "Вінтаж"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012

у Карпатах. 2 частина

День  перший.  Неділя.  
Коли  людина  прокидається,  її  свідомість  завжди  щось  вишукує  з  нічних  вражень.  Чи  не  найпершим,  моя  знайшла  спогад  про  уривок  із  шедевру  світового  гумору  Д.  Клапка  Джерома  «Троє  в  човні,  не  враховуючи  собаки».  Там  є  епізод,  коли  оповідачу  наснилося,  що  він  випадково  проковтнув  соверен  (золоту  монету),  а  люди  почали  його  негайно  вимагати  назад;  він  запевнив,  що  пізніше  віддасть  інший,  але  ті  були  невблаганні;  вони  почали  свердлити  його  спину,  щоб  зі  шлунку  виймати  монету.  Насправді  уві  сні  його  дусив  у  спину  виступ  дошки  у  човні.  Щось  схоже  і  зі  мною  було.  Правда,  у  вісні  ніхто  свердло  не  клав  ні  до  спини,  ні  деінде.  Але  декілька  пружин  таки  натхненно  рвалися  на  волю  із  пут  матрацу.  Коли  у  2004  р.  мені  довелося  ночувати  у  спальному  мішку  на  околиці  Севастополя  у  лісі  під  сосною,  правду  пишучи,  там  було  м’якше.  Джуринські  старшокласниці  ще  о  5  ночі,  чи  то  ранку,  прийшли  під  кухню  з  горнятами  для  кави.  А  п.  Надія,  стоячи  над  ними  на  балконі,  мов  коршун  над  курчатами,  дала  безапеляційну  інформацію,  що  нічний  бар,  себто  кухня,  відкриється  лиш  о  шостій  за  київським  часом!  Надалі  нас  усіх,  після  ситного  сніданку  з  десертом  чекала  м’якість  автобусних  сидінь  в  час  поїздки  у  Ворохту.  
На  разі,  це  селище  міського  типу,  яким  стало  в  1912  р.,  сепаратизувавшись  від  Микуличин.  У  своєму  народженні  є  ровесником  не  простого  періоду  Хмельниччини,  хоча  і  не  має  з  причинно-наслідкового  зв’язку,  а  іменем  зобов’язана  жовніру  Ворохті  цісарського  війська,  який  втік  зі  служби  і  оселився  тут.  Що  ж,  не  завжди  дизерція  є  негативом.  Інший,  повстанський  не  державотворчий  рух  –  опришків,  в  околицях  Ворохти  тривав  аж  до  середини  ХІХ  ст.  Тут  знаходяться  визначні  архітектурні  пам’ятки  –  арочні  мости  (віадуки),  зведені  італійським    та  іншими  європейськими  майстрами.  Один  з  них  входить  до  найдавніших  кам’яних  мостів  Європи,  довжиною  130  м.,  а  ширина  однієї  з  арок  –  65  м.  Варто  зауважити,  що  у  1906  р.  тут  з’явився  перший  санаторій  для  лікування  хворих  на  туберкульоз,  а  у  1928  р.  Ворохта  була  офіційно  визнана  курортом  по  лікуванню  легеневих  хвороб.  Визначальним  компонентом  сакральної  архітектури  гуцульського  дерев’яного  зодчества  є  церква  Різдва  Пресвятої  Богородиці,  побудована  у  XVII  ст.  в  с.  Яблучниця,  в  1780  р.  була  розібрана  і  перенесена  до  Ворохти,  оскільки  селище  не  мало  своєї  церкви.  У  1860  р.  ця  церква  була  перенесена  на  нове  місце,  поблизу  якого  зберігається  кам’яний  хрест,  встановлений  у  1785  р.  
Повільно  пройшовши  місцевий  базар  під  променями  спекотними,  усі,  адже  не  бажаючих  не  було,  по  черзі  рушили  на  канатну  дорогу  за  купюру  із  зображенням  гетьмана-державника  І.  Мазепи.  Доїхавши  /  долетівши  вверх,  усі  сходять,  проглянувши  краєвиди  та  відомий  лижний  трамплін  (моя  знайома  Мавка  Лісова,  схильна  до  того  чи  іншої  екстремальності,  запитувала,  чи  там  можна  спускатися  на  велосипеді  –  хіба  що  на  самокаті),  скориставшись  чи  ні  нагодою  чогось  хильнути  не  з  гірського  джерела  і  не  за  одне  «Дякую  Вам»,  знову  повільно  спускаються  униз.  Ще  один  похід  ярмарком,  невдала  спроба  відвідин  їдальні,  яка  в  неділю  мала  вихідний  і  не  збиралася  годувати  тих,  хто  чомусь  дому  не  тримається.  
І  знову  в  дорогу,  до  великої  творчої  і  руйнівної  (в  різних  іпостасях)  стихії  Природи  –  Води,  тобто  до  водоспаду  Женецький  Гук  Карпатського  національного  парку,  згідно  довідника,  його    висота  майже  20  метрів.  В  час  їзди  виникло  порівняння  карпатських  доріг  із  вузькими  вуличками  Львова,  навіть  ті  шляхи,  які  добре  асфальтовані,  їдучи  якими,  можна  читати  газету  –  аж  надто  вузькі.  Наприклад,  як  їхати  до  мене  до  дому,  на  вул.  Шопену  бічну,  минувши  так-сяк  асфальтовану  міську  дорогу  і  греблю-міст,  там  значно  ширше.  Доїхали  на  початок  гірської  дороги,  щоб  перед  нами  відкрили  шлагбаум  (щоб  дитячі  ніжки  менше  топали,  і  наші  попри  них),  здали  по  п’ятаку  і  поїхали  дальше.  А  від  пропускного  пункту  до  водоспаду  близько  6  км.  Але  то  дальше  було  не  таким  вже  й  далеким  –  не  було  певності  у  змозі  розвернутися  нашому  солідному  автобусу.  За  означенням  п.  Надії,  ми  пройшли  більшу  половину  шляху,  таки  власними  кінцівками.  Хоча,  це  не  склало  враження  важкої  дороги  під  гору.  Дійсно,  природний  інтер’єр  того  шляху  вартий  відео  камери.  Це  треба  бачити,  хоча  б  у  моєму  альбомі  в  контакті,  а  краще  –  наяву.  І  ось,  звертаємо  до  основного  підйому,  нас  зустрічає  специфічний  напис  в  контексті  екології  і  не  тільки:  «Смітити  заборонено.  Дозволяється  дебілам  і  представникам  сексуальних  меншин».  Пройшовши  вузеньку  стежку,  можна  було  вийти  на  підвищення  споглядання,  а  також  зійти  униз  на  мокрі  камені.  На  мить  пригадав  назву  Чортківської  літературної  студії  «На  каменях»,  на  мить,  бо  треба  було  слідкувати  за  рівновагою  і  рухом  інших.  Стоячи  на  каменях,  не  так  вже  й  близько  від  бурхливої  лави  пінистої  води,  відчуваєш  шалену  свіжість  пристрасті  нестримних  бризгів,  що  летять  у  прагненні  торкнутись  цілунком  людського  тіла.  Спокусливою  буває  не  лише  жінка,  вершина  водоспаду,  і  що  там  за  нею  –  також.  Вилізти  паралельно  потоку  води,  в  протилежний  йому  напрям,  було  не  так  вже  й  важко.  Дуже  допомогли  коріння  дерев,  що  виступали  з  грунту.  Коли  я  добрався  вершини,  мене  і  фотоапарату  в  телефоні  покрили  відчуття  задоволення  краєвиду  з  вершини,  а  мене  і  щедрі  краплі  поту.  Дальше  –  за  керунком  і  кущами,  знову  майже  горизонтальний  шлях  води,  але  на  його  дослідження  вже  не  було  ані  жодного  часового  кусочку  великого  Хроноса,  я  ж  не  один.  Не  напишу  великого  відкриття,  коли  вкажу,  що  спускатися  було  важче.  Швидко  відновивши  сили,  всією  групою  –  униз,  назад.  Хоча  як  говориться  в  казахській  (  а  може  й  іншій)  народній  мудрості:  «Ми  назад  ніколи  не  йдемо,  ми  розворот,  і  знову  вперед!».  Дійшовши  у  малій  кількості  до  гуцульських  колиб-ресторанчиків  –  ціни  змушують  назвати  їх  саме  останнім  словом,  а  не  їдальнями,  з  ініціативи  п.  Надії,  ми  таки  не  змогли  не  піддатися  спокусі  маленької  трапези.  Карпатський  чай  –  усім,  борщ  і  бараболі  –  на  вибір.  Приготування  тривало  довше,  аніж  було  зазначено,  то  в  нас  вже  почала  зароджуватись  спокуса  голодними,  та  принциповими  залишити  той  заклад.  Але,  як  часто  буває.  Шлунок  переміг  Волю.  Чай  дійсно  мав  свій  оригінальний  карпатський  смак.  Борщ,  чомусь  двоє  старших  –  зупинили  свій  вибір  на  ньому…  це  вже  буде  явно  суб’єктивна  оцінка,  оскільки  до  цієї  страви,  я  ставлюсь  упереджено,  навіть  в  дома  –  щоб  нічого  зайвого  і  дрібно  порізаного  там  не  плавало,  і  як  каже  моя  знайома  з  політичних  жертв  комуністичної  системи:  «Я  так  не  люблю,  той  комунізм,  що  навіть  борщу  червоного  не  їм»,  перепрошую  за  довгий  відступ,  борщ  таки  був  спожитий  весь.  Коли  дівчатам  принесли  бараболі  у  пластикових  одноразових  тарілках,  я  був  немало  здивований  –  така  обслуга  за  20  грн.  (що  і  борщ  вартував),  та  п.  Надія  зауважила,  щоб  я  ще  дякував,  що  нам  борщ  в  нормальному  посуді  дали.  Може  й  так,  не  завжди  знається,  чому  дякувати,  а  від  чого  бути  невдоволеним.  Ми  трохи  поспішали,  а  одна  дівчина  не  встигла  доїсти  картоплю,  то  ж  завершувала  свою  скромну  трапезу  по  дорозі  своїми  вилками  –  пальцями.  І  вже  нас  семеро,  серед  усіх  решта,  йдемо  із  кращим  життєвим  світоглядом,  адже,  як  правило,  сита  людина  більш  світлим  поглядом  дивиться  на  світ,  що  оточує,  незалежно,  чи  це  чудові  смереки,  чи  пекуча  кропива.  Щоб  не  хвилювати  очі  та  серце  тих,  хто  нічого  не  спожив,  за  дорученням  керівника,  я  непомітно  викинув  вже  пусту  тарілку  у  відведений  смітник.  В  автобус,  облік  і  переоблік,  і  в  дорогу  до  дому  карпатського,  на  більш  ґрунтовний  обід.  Подальша  частина  дня  відзначилася  відвідинами  місцевих  магазинів  та  споживанням  морозива,  сидячи  на  сухому  камені  у  мілкій  річці  Прут,  а  також  дещо  духовної  страви  –  читання  газети.  
Пан  Петро  вирішив  провести  нам  гедоністичну  пізнавальну  екскурсію  зорями  Карпат.  Зазначу,  що  жодним  чином  це  не  пов’язане  з  астрономією  і  тим  паче  з  астрологією.  Це  ресторан,  бар,  більярд,  готель,  магазин  і  що  там  ще  в  одній  назві  «Зорі  Карпат».  Куди  там  Nescafe  три  в  одному!  Багатоголосе  «Happy  birthday»    ще  до  поверхневого  огляду  дало  зрозуміти,  що  вільних  місць  і  затишної  зіркової  атмосфери  там  немає.  «Не  все  в  середу  Петра»,  які  не  все  є  вільні  місця.  То  ж  ми  повернулися  туди,  де  нас  чекали  пусті  кріселка  –  у  нашу  кухню  наших  помешкань.  

Ніч  друга.
Подальшими,  вартими  вашої  уваги,  на  моє  припущення,  була  довга  вечеря  з  діалогами  застольними.  З  огляду  на  специфіку  компетентності  реплік,  я  не  буду  називати  аспектів  соціальної  ідентифікації  учасників  розмов,  а  дещо  упущу.  Микола  виявив  бажання  посвятити  нас  в  деякі  сторінки  своєї  строкатої  біографії.  Будучи  ще  в  9  класі,  він  з  іншими  сільськими  тінейджерами,  котрі  були  пильні  на  око,  та  не  більше  того,  вирішили  щось  поцупити  в  місцевому  колгоспі  (чи  то  ПАПі).  Можливо,  вони  вважали,  що  розпаювання  колективної  власності  пройшло  невірним  методом  і  хотіли  встановити  справедливість.  Та  спроба  виявилась  невдалою!  При  виході  з  товаром  пайової  частки,  їх  чекав  голова  колгоспу  зі  злорадною  посмішкою  та  перспективою  “No  forgiveness”  («Жодного  прощення»),  як  називається  пісня  легендарних  “Paradise  lost”.  Невдовзі  перед  тим  невідомі  збили  голову  колгоспу  «на  квасне  ябко».  Отож,  до  всіх  дієздатних  представників  чоловічої  статі  він  мав  схоже  ставлення,  як  Ірод  цар  іудейський  до  немовлят  після  народження  Христа.  Не  допомогли  ані  материнські  сльози,  ні  перспектива  харчового,  матеріального  чи/і  фінансового  збагачення.  Суд  і  все!  Як  співали  брати  Гадюкіни:  «Народний  суд  два  роки  дав  мені»,  але  хоча  б,  умовно.  Закінчив  Микола  школу,  з  палким  бажанням  йти  до  армії.  Але  на  постерунку,  як  в  нас  казали  за  бабці  Австрії,  -  у  воєнкоматі  йому  відмовили  категорично,  через  судимість.  Якщо  не  військо,  то  тре  дальше  вчитися,  за  настановою  материнською.  І  поступив  він  в  училище  Чортківське,  не  медичне,  не  педагогічне,  а  дяківське  –  там  прийняли.  Табу  і  догми,  закони  й  настанови  там,  звичайно,  не  містять,  наприклад,  легітимності  відвідування  дискотек,  а  Микола  явно  мав  таке  бажання,  як  і  кожен  нормальний  юнак.  І  розповідає  він  про  знайомого  охоронця  на  дискотеці:
- Він  був  чеченець,  чи  то  в  Чечні  служив.  –  каже  Микола.
- То  перше,  чи  друге?  –  перепитую  я.
- Ну  та…  -  пауза.  Тобто,  що  я  до  дрібниць  прискіпуюсь.  –  нагадавши,  каже,  -  в  Чечні.
- Проти  москалів  з  унсовцями  воював?  –  допитуюсь  я,  це  мене  явно  зацікавило.  
- Та  нє,  не  проти  москалів.
- А  що  найманцем  у  федералів  був?  –  ще  більше  здивувався  я  про  того  посібника  російської  окупації.  –  дальше  знову  коротка  пауза  і  Микола  з  винуватою  гримасою  та  щирістю  бере  мене  за  руку  й  каже:
- Я  вибачаюсь,  в  Афганістані!  
Тут  вже  все  стало  на  свої  місця.  Микола  ж  не  був  студент  історично-географічного  (такий  факультет  існував  до  половини  1990-х  років  у  ТНПУ  ім.  В.  Гнатюка),  сплутати  Чечню  і  Афганістан,  то  якось  трохи  і  по  сусідськи.  То  не  Україну  та  Уругвай  (щодо  останнього,  то  були  серйозні  розмови  про  зміну  міжнародної  абревіатури  України  з  UA  на  UKR,  через  збіг  першої  з  тією  південноамериканською  країною).  Врешті  Микола,  провчившись  1,5  року,  лишив  тих  дяків.  Не  витримав,  як  бурсак  Хома  Брут,  правда  нашого  гостя  на  вечері  надалі  чекала  значно  краща  доля,  аніж  літературного  героя  Миколи  Гоголя.  Наш  Микола  одружився  з  файною  гуцулкою.  
Надалі  зайшла  мова  про  історію  та  окультну  символіку,  де  говорилося  про  різницю  між  власне  хрестами  на  німецьких  танках  та  літаках  та  свастикою;  про  давнє  походження  останньої  і  її  відношення  до  України,  адже  Сварог  –  творець  всесвіту  та  батько  всіх  богів  і  богинь  в  українській  міфології,  а  сварга  –  із  санскриту  –  небо,  сонце;  про  те,  що  Гітлер  вперше  побачив  цей  символ  на  церкві  у  Баварії,  а  в  мене  є  молитовник  від  прабабці,  де  на  першому  кольоровому  образку  по  боках  дві  свастики  –  за  ходом  сонця  і  проти.  Микола  згадував  розповіді  прабабці,  коли  прийшли  німці,  то  мали  файний  і  культурний  вигляд,  дітям  чекуляди  роздавали,  а  «наші»  –  «гет  страшні».  
- А  «наші»,  це  хто?  –  провокативно  запитав  я.
- Та…  Червона  армія.
- То  не  наші!  –  безапеляційно  заперечила  п.  Надія.  Адже  свідомо  і  несвідомо  різно-національна  Червона  армія  повертала  сталінський  червоний  терор.  
Надалі  мені  було  надано  слово  для  роз’яснення  деяких  питань  про  дивізію  «Галичина»  в  німецьких  збройних  силах:  галицьких  добровольців  було  більше  82  тисячі  (німецький  режим  в  Галичині  під  командуванням  Отто  Вехтера  був  м’якшим,  аніж  в  Наддніпрянській  Україні  –  Райхскомісаріаті  під  командуванням  Еріха  Коха  і  легшим,  аніж  радянський  режим  у  1939  –  1941  рр.);  Гітлер  заборонив  формування  іноземних  легіонів  у  складі  Вермахту  (одним  з  чинників  була  непокора  та  розформування  українських  легіонів  «Нахтігаль»  і  «Роланд»  після  початку  німецьких  репресій  проти  ОУН  і  неприйняття  німецькими  партійцями  Акту  відновлення  української  державності  30  червня  1941  року),  тому  були  створені  окремі  структури  у  складі  Waffen  SS  –  Зброї  СС,  всіх  дивізій  було  42,  наша  –  14,  а  найбільшу  кількість  іноземців  у  війську  Німеччини  становили  росіяни  (про  це  вони  тепер  мовчать);  дивізії  СС  були  суто  етнічно  німецькі;  вояки  дивізії  «Галичина»  не  складали  присяги  особисто  Гітлеру,  на  відміну  від  вояків  німецьких  дивізій  СС,  а  присягали  боротись  за  Україну,  ставлячи  за  мету  стати  основою  Української  армії  (згодом  багато  дивізійників  перейшло  в  УПА,  а  наприкінці  війни  доповнена  дивізія  та  інші  українські  військові  структури  за  сприянням  Павла  Шандрука  утворили  Українську  національну  армію);  у  Нюрнбергу  військові  структури  Зброї  СС,  в  тому  числі  і  наша  дивізія,  не  були  засуджені  як  нацистські  формування  СС.  
Миколі  не  давало  спокою  питання,  чому  ж  СС,  та  коли  озвучення  того  питання  почало  нагадувати  мантру  кришнаїта,  п.  Надія  запропонувала  усім  ступити  на  м’яку  стежку,  що  веде  у  сонне  царство  Морфея,  на  що  ми  і  толерантно  відгукнулись.  

далі  буде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012

Про те, що було у неділю…

Неділя,  червень,  плани  на  ген-ген,
Готові  канапки  і  фото,
Та  страшний  дощ,  і  рокіт-грім,  і  блиск
Вперіщив  з  ночі  в  нашім  краю.
Раз  так,  то  й  я  не  буду  слідом  йти,  
Не  їду  вже  в  Червоногород.
Нехай  обходяться  без  мене  там,
А  я  –  до  клубу  нумізматів!

Та  перш,  сніданок,  раз  та  два,
Також,  вділити  щось  для  друзів,
Вони  ж  надію  мають  немалу,
А  язики  ще  навіть  –  більші.
Отож,  пропав  сніданку  другий  слід,
Провірив  пошту  не  у  скриньці,
І  ось,  сорочка  біла,  ремінь  люкс,
Ще  чорні  мешти*  з  блиском  світла,

Крокую  шпарко  в  товариство  клуб.
Вітання  щирі  у  Чорткові,
«І  най  би  то»  на  страшно  мокрий  дощ  
Зустрілись  знов  і  подарунки  
Рихтуємо  з  нумізматичних  сфер.
Богдан  Іванович  шановний  –
У  місті  наших  мудрих  громадян,
То  кращий  друг  й  тоненький  гумор
Єднає  нас,  як  бритів  віскі  й  скотч
Й  Петро,  що  вуса  не  хце  стригти  
Та  Ігор,  що  зветься  щиро  москалем  –  
То  миле  товариство  колекційне,
Хоча  буває  й  більше  дещо  нас.
І  навіть  можемо  черпнути
Десь  сорок  грам  ми  за  Юнону.**
А  нині,  сміхом  душу  відвели.

Тут  долар:  чверть  і  пів.  І  срібний,
І  тисяча  з  Іспанії  песет,
Дінар  ще  сотня  тисяч  сербів,
Казахів  лиш  один  малий  тийєн.  
Й  багатство  ціле  –  сотня  царська,
Там  Катерина  виставляє  бюст,
І  сто  корун  –  вельможний  цісар,
То  «бабця  Австрія»  була  тоді,
Тепер  –  то  вартість  боністична,
Та  досить  вже  паперів  і  монет.

Вже  руку  тисну  на  прощання,
Іду  у  напрямку  по  свіжий  хліб,
Звернув  до  кави  майже  звично,
Раз  кава,  то  звичайно  і  «Шабо»
Й  цукерочка  маленька  в  блюдці.  
Аж  тут  дзвінок,  то  давній  друг  Олег,
В  неділю  ту,  ми  не  допили
«Сандри»  трохи  й  справжній  «Арарат».
Аптекарям,  економістам  
Відомо  добре,  знаю  правду  цю,  
Що  відкладати,  то  не  діло!
І  ось,  вже  столик  на  дворі  стоїть,
Лимон,  грибочки,  майже  з  лісу,
І  сало  й  шинка  справжні  смаком  тут  –
Оленці  (то  дружина)  вдячні.  
Розмови:  гумор,  влучність,  інтелект,
Все  було  смачно  і  приємно.  

Іду,  здалека  в  горизонті  десь
Надулась  темна  злюка  хмара.
Вона  пройшла  і  я  сухий  прийшов
У  дім  батьківський,  рідність  хати.
Дунаю  й  Ельзі  –  обіцяв  лісок,
А  сам,  ще  шлунок  приголублю:
Лиш  «перше»  й  полуниці  на  десерт,
І  до  Морфея  завітати…
Ой,  знову  позіхаю  щиро  я.

Ще  світла  частка  дня  і  тепло,
А  цуцик  Макс,  сандалі  й  тапок  вкрав,
То  час  вечері  вже  для  нього
Та  іншим  тим,  що  кажуть  «ко»  і  «хрю»
І  ще  хто  як  співати  вміє.  
Спожита  є  вечеря  перша  вже,
Ов-го,  то  хмара  повернулась,
Не  втрималась  вона,  по  свинськи  так.
Ех,  прикро,  Ельзо  і  Дунаю  
Мені  від  вас,  та  винен  знову  дощ,
Нікуди  ми  не  йдем,  болото.  

Відрадно  хоч,  Джерома  візьму  я
І  помандрую  в  Час  і  в  Темзу***  
А  вам,  якщо  увага  досі  є,
Експромт  і  шанування  моє…  

*  -  взуття;
**  -  у  храмі  Юнони  у  Давньому  Римі  карбували  монети;
***  -  улюблений  твір  Джерома  Клапка  Джерома  «Троє  в  човні,  не  рахуючи  собаки».  

10.06.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343593
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.06.2012

у Карпатах

Політ  уяви  окрилюють  Карпати,
Дають  наснагу,  пір’я,  силу  й  елерон,
То  тайни  дух  (природні  збруя  й  лати)
Проник  у  душу,  мов  спринтер-електрон.  

15310406  –  тут  не  варто  шукати  жодної  магії  чисел  чи  таємного  коду.  Це  лише  час,  коли  я  прибув  на  місце  призначення,  біля  пожежної.  Враховуючи,  що  мій  мобільний  дзигарок  умисно  спішить  близько  на  одну  хвилину,  то  я  прибув  саме  в  час.  Звичайно,  нічого  не  горіло,  але  бути  пунктуальним,  це  є  добре.  Саме  о  пів  на  четверту  по  полудні  за  Київським  і  Чортківським  часом  відправлявся  майже  пустий  автобус  в  Карпати  через  Джурин.  Водій  –  середніх  років  приятельський  чоловік  та  лікар  з  маленькою  донькою.  Хоча  часто  саме  слово  лікар  асоціюється  з  зі  старим  пузатим  і  лисим  дядьком  в  окулярах,  а  це  була  молода  красива  жіночка,  яку  я  асоціативно  назвав  медсестрою.  Хоч  можна  було  прийти  і  скоріше,  але  мене  затримали  відсутність  і  наявність  відповідно  кон’юнктури  попиту  і  пропозиції  на  гребінець  і  Blagoff.  Джурин  –  це  важливий  пункт  переміщення  з  Чорткова  у  Карпати,  значно    важливіший,  аніж  Васильків  у  Остапа  Бендера.  Саме  тут  і  чекала  не  так  вже  й  довго  Велика  Ініціаторка  та  Організаторка  даної  поїздки,  моєї  зокрема,  пані  Надія  Д.,  вчителька,  мовниця,  якій  ще  буде  окрема  подяка.  А  також  нас  чекали  більше  два  десятка  учнів  та  учениць  6,  7  і  10  класів.  Щодо  учениць  останнього  вказаного  класу,  то  поза  школою  і  важко  назвати  їх  школярками.  Принаймні,  деяких  цілком  можна  охарактеризувати  як  молодих  жінок.  І  власне  на  цій  основі  мене  беруть  у  свої  логічні  пута  сумніви  щодо  того,  чому  українське  законодавство  представниць  жіночої  статі  до  18  років  вважає  неповнолітніми,  із  поширенням  ряд  заборон,  які  вони  вже  цілком  успішно  і  усвідомлено  добровільно  переступили.  А  якщо  якась  є  дурепою  щодо  поведінки  свого  тіла  в  16  років,  то  немає  підстав  вважати,  що  у  18  р.  вона  буде  не  дурепою.  Пані  і  панове,  не  подумайте,  я  не  посягаю  на  зміну  державного  устрою,  законів  і  декретів  (в  даному  випадку)  чи  на  іншого  роду  пер  версію,  я  просто  констатую  факт,  помічний  багатьма  іншими  громадянами  та  громадянками  незалежної  України.
Так  ось,  напакувавши  вщент  об’ємні  кишені  автобуса,  ми  повільно  (а  як  же  можна  ще  у  такому  форматі  їхати  по  наших  дорогах)  та  впевнено  вирушили  у  дорогу  по  трасі  Джурин  –  Яремче,  між  іншим,  тим  шляхом  можна  доїхати  і  до  Риму  та  Парижу.  З  певною  затримкою  автобусного  двигуна  (і  в  нього  теж  такі  бувають),  насолоджуючись,  то  дрімотою,  то  спогляданням  краєвидів  та  архітектури,  ще  під  добре  світлий  вечір,  ми  вшанували  своїм  приїздом  перлину  Карпатської  діадеми  Микуличин  –  сусіднє  поселення  часів  не  палеоліту  відносно  Яремче.  

Вечір  перший,  Ніч  перша.  
Що  найважливіше  у  житті?  Що  є  однією  з  найважливіших  цілей  людини  в  земному  існуванні?  Правильно!  Звичайно,  вечеря,  як  передвечірок,  обід,  другий  сніданок,  власне  сніданок  та  інші  перекуси.  Отож,  на  кухню  почали  зносити  те,  що  було  придатне  для  тієї  мети.  Мабуть  і  тут  можна  помітити  Коло  Причин  і  Наслідків:  в  один  період  люди  годують  свиней,  курей  і  т.п.,  а  в  інший  –  свині,  кури  і  т.д.  годують  людей,  у  кухнях  ряжу  екзотичних  країн  присутні  й  мешканці  підземного  світу,  яких  вже  згодом  годують  люди  –  така  реальність.  Зрештою  вечеря  розділилася  на  дві  групи:  вузенька  старших  людей,  де  були  вузенькі  та,  перефразовуючи  слова  Грицька  Драпака,  «не  худа  як  ровер»  і  широку  групу  дитинства  та  юності,  де  не  вузеньких  ще  не  було  помітно.  Хоча  хто  ж  їх  знає,  якими  вони  стануть  за  декілька  десятків  років?  Компоненти  вечері  по  групах  головною  мірою  вирізнялися  лише  напоями,  мається  на  увазі  не  «Садочок»  і  «Jaffa»,  а  деякі  інші.  Хоча,  знову  ж  таки,  хто  ж  бо  знає  ту  юність,  які  в  неї  були  напої,  коли  підростаюче  покоління  зникло  з  поля  зору?  Та  вечеря,  як  і  всі  інші  застольні  двостатеві  розмови  була  розбавлена  філософськими,  історичним,  політологічними  темами,  а  також  і  тими.  Що  мають  у  свої  основі  грецького  Ероса,  в  тому  ж  таки  культурно-психологічному  контексті.  
Невдовзі  до  нашого  столу  приєднався  Петро  (подальші  складові  соціально  індивідуального  визначення  мені  невідомі),  що  займався  нашим  поселенням  –  приємний  комунікабельний  чоловік  середніх  років  на  межі  четвертого  і  п’ятого  десятка  років  земного  буття.  Серед  присутніх  вузенької  групи  були  ті  чи  інші  напої,  що  продаються  в  магазині  з  акцизною  маркою  (хоча  такі  ж  самі  можна  придбати  і  на  Чортківському  базарі),  а  Петро  приніс  пляшку  Живчика.  Як  виявилося,  не  тому,  що  він  належить  до  відродженого  Братства  тверезості,  а,  мабуть,  не  мав  іншого  посуду  на  міцний  алкогольний  напій  карпатського  приготування.  Мабуть,  градуси  міцності  знаходяться  у  прямо  пропорційній  залежності  від  географічної  висоти.  Єдина  дегустація  –  аж  юність  згадав,  з  того  часу  ще  пам’ятаю  таке.  Але  все  має  бути  до  міри!  Наша  вечеря,  яка  висловлюючись  на  часовий  час  доби,  стала  ночівлею,  підходила  до  завершення,  скільки  ж  можна  їсти?!  На  той  час  також  завершилась  і  юнацька  дискотека,  ще  один  спогад  про  юність  давню  минулу.  Все  ж  таки,  ми  змогли  довше  їсти,  аніж  вони  танцювати.  Врешті  і  наша  вузька  компанія  розійшлася  до  своїх  помешкань.  Щодо  останніх,  то  варто  зауважити  певну  диференціацію:  в  деяких  дівочих  кімнатах  окрім  ліжок  були  і  крісла  та  маленький  столик  і  що  там  ще,  а  в  деяких  протилежної  статі  –  лише  ліжка.  Чи  це  між  статева  дискримінація,  чи  недогляд  поселювачів-примйачів,  то  мабуть,  залишиться  таємницею,  хоч  і  не  настільки  важливою.  

04  -  07  06.  2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012

Плинність літер

Гульвіса  вітер  
З  наказу  зір,  зігнав  листок  з  календаря
І  плинність  літер
У  списку  днів,  коли  ж  Тебе  побачу  я.  
Творю  проекти  –  
Подій  реальних  наших,  не  фантазій  снів.
Твої  ж  тенета
Заполонили  вщент  думки  й  шеренгу  слів.  
Доба  спливає  
І  наближає  місяцевий  ночі  схід,
Між  квіт  розмаю,
Ось  бачу  Твій  чуттєвий  чудний  слід.  

травень  2012  р.  кафе  «Старе  місто».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2012

І ще сім днів

Лишилося  сім  днів,  коли  Тебе  торкнуся,
Вітання  рук  –  лиш  офіційне,  дружнє,
А  погляд  –  стільки  почуттів,  бажань,  що  рвуться
За  межі  догм  сталевих,  осоружних.  

Залишимо  усіх,  ми  сядем  у  вагони,
Квитки  ж  бо  маю,  постіль  та  білизну.
Ось  чуєш,  юна  Леля  вже  тормосить  дзвони,
І  спогляда  на  нас  крізь  сонця  призму.  

А  Перелесник  вітром  сумніви  прожене,
Звільни  свій  жар,  відкинь  закон  Єгови*,
Прийди  і  пригорнись  устами,  Ти,  до  мене.
Ми  йдемо  в  пристрасні  тілесні  лови!  

*  -  низьке  соціальне  місце  жінки  в  іудаїзмі,  що  перейшло  у  християнство.

травень  2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2012

Чужа надія

Цей  опік  губ  крізь  холод  і  неволю,
У  ритмі  шалу  серця  перекач.
І  ще  ковток  чорнявого  напою  –  
Чужій  надії  піднесе  калач.  

Її  запрошу  в  думку  –  власні  шати,
Чужа,  хай  чується,  як  вдома  тут.  
З  ковтком  слова:  «Повір,  і  будеш  мати,
Повстань,  позбудешся  неволі  пут!»

Чужа  надія  всядеться  комфортно,  
Нехай  забуде,  що  вона  в  гостях,
Зусиль  для  неї  –  перемелю  жорна,
І  затріпоче  вільно  звершень  стяг.  

03.06.  12.45.  кафе  «Старе  місто»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012

Запросивши музу на каву

Евтерпу*  щиро  прошу  я  на  каву,
І  погляд  прямо,  в  очі,  в  глибину,
Рутинності  перейдемо  заставу,
І  забере  турботи  пелену.  

Вона  без  слів  промовить  образ  вірша,
Гнучкий  думками,  мов  дівочий  стан  
Слова  займуть  прочитану  десь  нішу,
Де  зерна  кави  й  верблюдів  караван.

Отак,  у  залі  тільки  я  і  муза,
Нашіптує  рядками  аромат.
Бува,  я  співрозмовник,  не  обуза,
Не  викаже  вона  і  компромат.

Ковточками  уже  спожита  кава,
Схрумтів  і  чорний  «Світоч»  шоколад,
Я  вдячний  словесності  постави,
Що  провела  словесний  слів  парад.  

*  Евтерпа  –  давньогрецька  муза  поезії;

31.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012

Кривий баланс (бухгалтерам)

Одне  не  так,  і  друге  зле,
І  третє,  і  четверте  не  хороше,
Хай  вітер  ту  лічбу  порве,
І  в  сніг  затопчуть  хай  калоші.  

В  балансі  рівності  нема,
Потрібно  ж,  певне,  аудитор,  
Бухгалтер  болем  перейма',  
Де  ж  взялися  рахунки  дикі?  
Оскаженілі  цифри  геть,
Гарчать  і  знищують  систему,
Ревізія  –  вся  шкереберть,
Інвесторів  –  заряд  на  клему.  

Кривий  баланс  в  структурі  сил,
І  з  ним  слабкий  акумулятор.
Плазує  гусінь,  ще  без  крил,
А  ну  ж  бо  проростуть  тут  раптом?

27.05.  ранок,  автобус:  Чортків  –  Тернопіль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012

Доріжка часу

Біжить  гонець  в  доріжці  часу,
Догнати  хоче  дезертира  горизонт,
Десь  там  згубив  життя  окрасу,
Без  неї  ж,  не  всядеться  ніяк  на  трон.

А  що  ж  за  фінішем  чекає?
Химерний  дивосвіт  буття  надземних  душ?
Не  спізнаний,  та  мов  би  знаєм,
На  що  гартуєм  розум  у  холодний  душ.  

Та  скільки  ж  бігти  в  завтра  днину?
Утома  сушить,  спопеляє  далечінь.  
Вгамує  –  близький  біг  людини
Поміж  Земних  сердець  окрас  й  будинків  стін.  

05.05.  2011.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012

Проминуло

Повернутись  назад,  в  думки  злеті,  
Коли  вщент  шаленів  на  рок  фесті,
Я  стрибав  у  запалі  надземнім  –  
Дні  юнацькі  та  щирі  й  натхненні.

В  дев’яності  роки  –  аж  відлуння
Сподівань  та  надій  на  майбутнє,
І  упевненість  жвава,  багряна,
Що  те  завтра  ось-ось  і  настане.  

Почуттів  шорсткий  гарт  в  ці  моменти,
І  звучить  тут  Winamp  –  gothic-metal.
Пригадав  років  надцять  минуле,
То  був  я,  лиш  не  той,  проминуло.  

25.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340433
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2012

Оголені келихи

Не  визнаю  килішків*  на  коньяк.
Тримаю  келих  я  округлий,
І  знов,  закономірно,  просто  так,
У  спогади…  жіночі  груди.  
Від  номер  два,  і  дальше  догори,  
А  перший,  в  часі  загубився.
Бажання  шал  є  вільний  від  пори,
Дощу  й  болоту  не  скорився.  
Тримаю  келих,  там  м;’який  Жан-Жак,
У  думці  вже  майбутній  спогад.
Чому  ж  бо  ні,  хай  буде  щиро  так.
Взаємністю  хай  стелиться  дорога.

*  -  стаканчики.

19.04.  кафе  «Старе  місто».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012

спекотний щем

Маленькі  ковточки  спекотного  щему,
Розведені  смаком  із  кавових  пут,
Підходжу  до  літа  печалей  гарему,
А  сонце  промовить:  «Надії  –  банкрут».

Ковтками  дрібними  крізь  травень  і  спеку,
Вбираю  я  гіркість  світогляду  див.
І  ворону  заздрість,  бо  ж  погляд  здалека  
Не  бачить  емоцій  тривог  перелив.  

Гіркотний  ковток  та  відточений  погляд
Блукає  навкруг,  бумерангом  -  назад,
А  леза  зубинки  тілесний  дух  колять.
Надії  в  банкрутстві  забили  в  набат…  

24.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339625
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2012

Дефіцит часовий

Шматочок  часу  –  то  великий  дефіцит,
І  коштує  багато  він  дукатів,
Його  з’їдає  той  таємний  паразит,
Немає  сил  на  вільний  час  чекати.

2011  р.,  08.05.  бл.  17  год.  
Автобус:  Кам’янець  Подільський  –  Гусятин  

і  зараз  особлива  криза...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012

Чудні окуляри

…  Ти  нахилилась  взяти  окуляри  
Й  без  них  чарівність  твоя  привідкрилась.
Шкода,  лиш  частка  зваб  природних  дарів,
А  інша  –  вже  потрібна  глибша  милість.  
Сягнуть  чи  зможу  я  шедеври  твої?
Дійдуть  до  Ніки*  прагнення  натхненні?
Мораль  з  красою  стала  у  двобої  
Й  стереотипи  догм  –  зубасті  темні.
Той  бій  залишу  я,  війни  навіщо?  
Дай  окуляри  –  вхід  в  бажання  щирі,
Бо  посміх  твій  говорить  вільно  ніччю.
Мораль  і  тіло  –  з’єднані  у  мирі.  

*  -  богиня  перемоги

15.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338150
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2012

Спогад про сон

Повіки  все  важкість  нічну  бережуть,
До  долу  ж  бо  тягне  їх  спогад  сонливий,
Про  мариво  мрії,  що  чудом  назвуть
Поети,  що  пишуть  у  світ  цей  мінливий.

Бо  то  недосяжна  далека  є  "даль",
Не  збігти  ніяк  там,  ні  босим,  ні  взутим,
Ракетою  теж  не  дістатись,  на  жаль,
Лиш  мрії  дано  хмарок  неба  сягнути…

2011  р.  06.05.  10.30.,  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012

Прокидається сплакне поле

Прокидається  сплакане  поле,  
Його  будять  із  лісу  хористи  птахи:
«Ми  покличемо  сонячне  коло,
І  всміхнешся  ромашками,  ти,  навкруги».

Ген  у  небі  насупились  хмари  –  
Галасливий  їх  вітер  шматує  будь-як.
«Нас  облиш,  бо  поскаржимось  мамі».
«Ой,  нагнали  на  мене  погроз  переляк.
Хмарні  сльози  –  велике  то  горе,
А  проміння  із  неба,  вас  збере  із  калюж,  
Ну  а  я  ж,  полечу  десь  на  море,
Відпочину  й  бігом  у  Париж,  в  Мілен  Руж».  

12.05.  09.34.  автобус:  Чортків  –  Кам’янець  Подільський.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012

Слабкість сили волі

Верчуся  з  боку  в  бік  поволі,
Там  зліва  тисне  моя  лінь,
А  звідти  –  слабкість  сили  волі,
Бракує  янь  та  й  надто  мало  інь.  
Не  заполонить  сон  туманний  
Й  завзяття  діл  не  понесе,
Пусті  хвилини,  разом  –  марні,
Чекаю  сонця  з  вій  пенсне.  

Зберу  натхнення,  упряж  в  руки  
Заждіть  погоничі  хвилин,
Надій  приховані  там  злуки.
Лиш  витру  я  з  полиці  пил,
Чекайте,  ви,  секунди-ритми,
Вже  йду  вперед,  не  хиткий  крок  –  
Творити  нові  алгоритми.
Подяка  –  в  небі  блиск  зірок.  

2011  р.  30.04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012

Терези-долоні

Долоні  мої  є  терези  точні:
Два  яблука,  чи  пара  пиріжків,
Різницю  маси  вкажуть  непорочно
На  вироби  легенькі  та  важкі.  
Лиш  пара  є  складна  і  загадкова,
Відмінність  встановити  важко  тут.
Долонями  я  б  важив  довго-довго
Жіночі  зваби  в  добрий  щедрий  фунт…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336456
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.05.2012

Рецепт передвечірку

На  початку  будь-якої  праці,  варто  поповнити  власну  позитивну  енергетику  –  слід  зробити  дві  процедури:  погладити  песика  /  песиху  /  цуцика  /  котика  /    котиху  /  папугу  (або  у  множині),  після  чого,  помивши  кисті  рук,  випити  150  мл  джерельної  води  з  під  гори.  Надалі  в  у  кімнаті  біля  себе  можна  залишити  одного  чи  двох  чотириногих  друзів,  окрім  дивана:  кота  звичайного,  кицьку  сибірську,  естонського  гончого,  вівчарку  німецьку,  але  не  пекінеса  потворного.  Взяти  ¾  порції  селянського  тіста-макарону,  не  спагеті,  і  ніякого  іншого  хробакоподібного,  рівномірно  розкласти  на  британці  /  пательні  /  сковороді,  із  розігрітим  маслом,  по  середині  залишивши,  подовгасті  проміжки  на  2  –  3  шматки  шинки  /  балика.  Приготування  корегувати  танцювальними  рухами  виделки  у  темпі  вальсу.  Підігріте  тісто  перемішується  у  тарілку,  взятої  з  північної  сторони  тарельниці.  У  гарячу  пательню  над  непогашеним  полум’ям  синім,  покласти  шматок  чорного  хліба.  На  слабо  емоційному  вогні  хліб  перевертати  по  мірі  проспівування  подумкових  куплетів  улюбленої  пісні.  Тарілка  з  блюдом  переноситься  на  стіл,  з  якого  забрані  всі  непотрібні  аксесуари,  як  то  пульт  до  телевізора,  газети  тощо.  Шматочки  шинки  полити  лимонним  соком,  з  боку  додати  цибулю,  зелену  чи  білу,  залежно  від  уподобань  кольору.  На  тарілці  по  частинах  світу  поставити  4  маслини,  їх  споживати  по  ходу  оберту  Сварги-сонця.  На  хліб  цяпнути  козацької  гірчиці  або  кетчупу  міцного.  Виделку  брати  у  будь-яку  руку,  на  власний  розсуд,  котра  рука  правіша.  Ніж  можна  замінити  зубами.  Якщо  поблизу  буде  вино  домашнє,  його  рекомендується  споживати  у  місткостях  із  кришталю.  
Трапезою  слід  періодично  ділитися  з  домашнім  другом,  адже  він  цього  чекає.  
Смачного!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336035
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.05.2012

і не моя це перемога…

Так  гучно  славлять  «нашу»  перемогу:
Фанфари,  марші,  сльози,  також  і  сто  грам,
Її  ж  творець  там  споглядає  строго  –  
Ніяк  не  можна  Йосифа  забути  нам!  
Та  як  же  не  крути  війни  ти  глобус,  
Однак,  мій-твій,  мабуть  його  й  її  дідусь
Втрачав  свій  шал,  шукав  ворожу  здобу
Для  Сталіна  «звільняв»  Вкраїну  й  Білорусь.  

«Це  не  моя  війна,  онуки,  
Не  я  почав  бійню  із  Пакту  у  Москві»,  -  
Сказав  повстанець  склавши  руки,
Згадавши,  як  лежав  із  крісом  у  рові.  
«І  не  моя  це  перемога,
За  іншу  волю,  в  сваргу  й  зірку  я  стріляв.
За  Україну,  вільній  в  Бога,
В  УПА  –  життя  в  бою  й  катівнях  віддавав  

Святкуйте  щиро  дивну  перемогу,
А  краще,  помолімся  за  мільйони  жертв.
Вказали  їм  одну  дорогу
В  тріумф  поміж  гармат  своїх  й  ворожих  жерл.  

08.05.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012

Колегам по перу

Колеги  творчі  по  перу  й  клавіатурі,
мене  нема  тепер  у  нашій  сфері  кола  -
прийшов  так  час  й  обставини  -  звелися  мури,
та  в  думці  поетичне  наше  поле!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012

Покаяння перед хот догом

Я  щиро  каюсь,  о  Гарячий  пес!
І  рота  більше  не  розкрию.
Я  добре  розумію  твій  протест,
Вину  перед  тобою  змию.
Образив  шлунок  чимось  мій  тебе,
І  ти,  як  справжній  пес,  дав  здачі:
Вкусив,  гарчав  і  лапами  гребеш.
Ось  так,  гарячої  пес  вдачі!  

Казав  колись  і  присягаюсь  ще:
Не  візьму  в  зубі,  ані  в  руки.
Простив  Гарячий  пес,  вже  не  пече,
Такі  гастрономічні  муки.  

21.04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332414
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.04.2012

Речення кворум

Розкинулись  зорі  у  неба  листку,
Мов  букви  на  ватмані-полі.
Над  ранок  вже  сонця  почуємо  стук
І  букви  збиратимо  кволі.

Під  сяйвом  світила,  а  може  і  хмар
Шукатимо  букви  для  твору:
І  коми  й  питання,  й  три  крапки  примар,
Щоб  скликати  речення  кворум.  

2011  р.  16.04.  23.28.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012

Апокаліптичне

Стоять  ще  вежі,  стіни  кам’яні,  
А  низ  –  порослий  в  бур'яні  
І  шпарки-нірки  поміж  ними,
В  негожі  і  паскудні  днини.
Туди  сховалися  думки,  
Їх  віднесли  гріхів  струмки.  
Немов  втекли  від  карми  стрілу  
Однак,  Перун  їх  перестріне.  
Бо  в  шпарці  виходу  нема.  
Проникне  і  туди  карма.  
Із  радощів  –  в  глибокий  сум.  
Відплата,  чи  сліпий  Фатум?  
Чи  дивна  гра  надвищих  сил?  
Що  покривають  небосхил.  
В  шаленому  азарті  ігор  
Тартар  і  рай  прочинять  віко.  
Гроза  вперіщить,  вжарить  грім  
І  зникне  людство  в  протязі  нічнім…  

2011  р.  15.04.  20.22.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012

А сон гряде…

А  сон  гряде  в  подушку  й  несвідоме,
Чекаєш  на  утіху  тілу  і  думкам.
Три  крапки  у  буття,  а  може  й  коми,
Бо  ж  речення  писати  дальше  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012

Пані впевненість

О,  пані  впевненість,  я  щиро  прошу  завітати
В  мою  свідомість  Вас,  бо  там  бракує  часом  слів,
А  може  ще  й  думок  із  раціо  будинку-хати.
Мабуть,  то  плющ  лихий  в  вікні  лукаво  переплів.

Кудись  думки  летіли  небом,  мов  в  Олімп  до  Ніки*,
Та  враз  сполохала  сліпа  Горгона  із  плюща,
І  в  повних  вщент  аптеках,  не  знайти  цілющі  ліки,
Упевнена  примара  б’є  з  темної  води  ключа/

О  пані,  на  ім’я  «Я  вірю  й  буде»,  прошу  в  хату.
Чи  не  достатньо  двері  для  Вас  я  відчинив?
Шкода,  не  маю  вже  мастил,  новий  завіс  утратив
Проміння  у  вікно  ідей,  лише  слабкі  чини…

*  Ніка  -  грецька  богиня  перемоги
22.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012

Поїзд крізь ніч

Вібрація  руху  залізних  коліс,
І  я  на  п’ять  футів  є  ближче  до  неба.
Ось  поле,  діброви  із  тіней,  там  ліс
Й  ворони,  що  творять  пташиний  молебен.

Ще  мить,  ще  секунду,  хвилину  чекай
І  поїзд  домчиться  до  неба  краєчка.
Чекаєш,  мов  в  жовтні  цвітіння  розмай,
Так  небо  тікає,  така  вже  ось  звичка..

А  поїзд  промчав  через  темряву-ніч,
Шукав  він  уперто  ген  штрики*  в  надхмарність:
Дививсь,  заглядав  і  вертівсь  навсібіч,
Та  хмари  його  намочили,  бездарні.

Однак,  не  сягнути  блакиті  небес
З  Говерли,  ні  з  горища  у  хмарочосі.
Проте,  частка  Неба  є  в  кожного  десь.
Шукаймо-мандруймо  у  гуморі,  в  змозі…  

*  штрика  (діалект)  –  залізнична  колія  

03.04.  23.11.  поїзд:  Київ  –  Золочів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012

Чорні плями

Тернопіль  –  файний  областевий  центр,
В  дитинстві,  пам’ятаю,  зовсім  білий,
У  юності  –  десь  плямка  в  кілометр,
Тепер  –  немало  плям  до  нас  наспіло.  
А  ще  за  років  так,  з  десятка  два?  
Чверть  «бідного»  Пенджабу,  пів  із  Конго,
Зросте  чорнота  нова  молода.
Поки  не  пізно  стало,  биймо…  в  гонги!  

28.03.  17.53.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326724
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2012

Жінка орденоносець

«Моя  долоня  на  жіночих  грудях  –  орден»  -  Василь  Простопчук.  

Жіночий  бюст  вартує  нагород,
Заслуги  –  парні,  вписані  у  притчах
Між  витворів  культур  мистецтв  висот,
Репродуктивні,  також  й  еротичні.  
Медаль,  мабуть,  найкраща  є
Рук  ніжних  пестощі  палкі,  шалені,
Про  орден,  не  забудьте  й  ви  –
Букет  цілунків,  якісні  та  енні.  

28.03.  ранок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325955
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2012

Ранковий вітер

Ранковий  вітер  бадьоро  прогулювався  покрівлями  людських  осель,  замітаючи  сліди  котячих  походеньок.  Своїм  шаленим  тілом,  він  то  підіймався  аж  до  огрядних  хмар,  то  опускався  до  минулорічної  трави,  спаленої  у  минулу  ніч.  «Жодної  живої  травинки»,  -  скрушно  хитаючи  верхівками  верб  над  річкою,  сумно  констатував  західний  вітер.  «Та  за  тиждень-другий,  тут  буде  так  зеленіти,  що  й  котячі  очиська  мишу  не  вгледять»,  -  було  бадьоро  висунуте  передбачення.  «І  знову  до  хмар,  вони  живі,  хоч  і  плаксиві  дівулі,  потормошу  трохи  їх».  Йому  таки  були  до  вподоби  їхні  сльози,  та  й  вони  на  нього  не  аж  ображалися,  то  ж  не  ураган,  що  рвав  їх  на  шматки.  А  ранішний  вітер  таки  накликав  дощику,  який  завадив  другому  голуб’ячому  сніданку.  Вони  спритно  впольовували  не  зовсім  правочинні  трофеї  –  ячмінне  зерно,  яке  господиня  всипала  курам.  Що  одні,  що  другі  –  були  неабиякі  ненажери.  Але  через  того  ранкового  розбишаку,  голуби  полетіли  до  піддашшя,  а  кури,  з  явно  вираженою  долею  неправомірності,  повагом  пошкандибали  на  сіно,  у  двох  собачих  будах  у  вольєрі.  Легітимні  власники  останніх  насолоджувались  теплою  атмосферою  літної  кухні:  один  –  на  дивані,  естонський  гончий,  інша  –  під  столом,  німецька  вівчарка.  Перший  вдавав,  що  спить,  насправді,  він  стулив  втомлені  очі,  та  з  під  повік  пильнував,  чи  часом  щось  не  кинуть  поживного  його  колезі,  тоді  ж  він  одразу  відкривав  очі,  очікуючи  чогось  подібного  на  диван  перед  його  носом.  А  Та,  що  сиділа  під  столом,  гіпнотично  виманювала  всякі  смаколики,  а  кожну  дрібницю  хапала  з  таким  звуком,  що  були  певні  побоювання,  як  би  то  собі  зубів  не  поламала.  Обоє,  хоч  і  з  певними  відмінностями,  дотримувались  життєвої  світоглядної  позиції,  що  двір  та  їхнє  довготривале  перебування  там  допустиме,  окрім  шаленої  прогулянки,  не  раніше  теплої  половини  квітня,  а  спати  краще  на  дивані,  аніж  у  буді,  підкреслював  представник  породи  естонців,  і  точно  не  з  мокрим  вітром.  А  останній  знову  шугонув  угору,  до  кількох  найвищих  сосен,  потеліпав  їхніми  обважнілими  гілками,  що  добре  пам’ятали  вологу  після  щедрого  снігу,  і  рванув  до  хмари  –  одна  вже  перестала  рюмсати.  Як  виявилось,  в  час  його  відсутності,  ту  хмарну  жіночу  вразливість  заспокоїв  теплий  вітер  зі  сходу,  надісланий  обідняшним  сонечком.  На  сьогодні,  два  вітри  доволі  приязно  зустрілись  –  без  вихорів  та  тискових  перепадів.  Торкнувшись  на  прощання  крилами,  Ранковий  вітер  чимдуж  полетів  на  захід,  наздоганяти  ранок,  вітати  перехожих  –  торкаючись  кашкетів  чоловіків  та  спідниць  жінок  та  іноді  втручатись  у  телефонні  розмови,  хоч  його  мови  абоненти,  на  жаль,  не  розуміли.  А  Східний  теплий  вітерець  приніс  ясне  сонечко  і  погляди,  звернуті  в  небо…  

27.03.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325933
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2012

Пишу про Ніч

Світила  Ночі  линуть  у  вікно,
Від  штор  чи  жалюзі  –  свобода!
Милую  зір  небесним  полотном,
Про  втрати  дня  –  уже  не  шкода.  
Лежу  одягнутий  лише  в  думки,
Кого  ж  отут  я  засоромлю?
Не  Мавку,  що  в  полях  плете  вінки,
І  сон  крихкий  її  не  зломлю.
А  в  мій,  прошу,  хай  правдою  прийде
Усмішка  віри  на  світанку,
І  день  невдачі  час  переведе.
Пишу  про  Ніч,  не  зна\'  фіранку…  

23.03.  00.01.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325424
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012

Про них

Вона  дякувала  Богу  за  те,  що  їй  було  подаровано  знайомство  з  ним.  Він  –  дякував  за  дивовижність  незбагненну,  яка  линула  до  нього.  Він  відкрив  нові  хвилі  її,  поза  плесом  буденним.  Вона  ж,  іноді  й  сама  дивувалася  чудовій  синеві  власної  води.  Вона  смакувала  його  слова,  які  смарагдом  переливались  від  солодкості  збудження  плоті  до  гіркоти  над  туманних  сутінків  смутку.  Він  пізнавав  її  нестримний  політ  словесний,  що  злітав  надхмарним    полігоном  почуттів.  Вона  летіла,  бо  був  він,  бо  крила  її  підняв.  Він  не  бачив  свого  неба  без  світла  її.  Вона  ніяковіла  ,  відчуваючи  запал  плоті  таємних  утіх.  Її  голос  за  межею  звичних  октав  породжував  бажання  його.  Він  кликав  її  у  світ  химерних  ірреальних  див.  
Вона  ступила  б  крок,  пішла  б  і  далі  ще…

12.03.  22.25.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324745
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2012

Блиск очей і голосу сила…

Твій  голос  має  силу  крану,
І  препарату  –  множить  кров  гарячу.
За  результат  –  Тобі  осанна!  
Шкода,  що  відстань-шлях  –  Тебе  не  бачу.  

***
Твій  блиск  очей  
Міць  перевтілень  щедру  має.
Чудна  зоря  
У  царстві  Нут*  мені  моргає.
Проміння  сяйв
У  плесі  річки  хвилю  водить,
Ще  птах  нічний
Тут  патифон  про  нас  заводить
І  вир  бажань  
У  Прикарпатті  хвильно  бродить.  ,
А  подих  Твій  
Між  кав  гірких  мій  смак  солодить.
Ковтну  ще  раз,
Без  огляду  на  гіркість,
Шалений  жар
У  глиб  Тебе  мої  думки  помістять,
Вулкану  зрив  
У  душі  та  в  душі  натхненно  
У  ночі  час,
В  проміннях  Сонця  на  щоденно…

18.03.
*  Нут  -  богиня  неба  у  Давньому  Єгипті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324731
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2012

Заздрість мобільному телефону

Я.Д.:  «Ти  казала,  що  твій  телефон  захворів».
Л.Г.:  «Я  його  приклала  до  серця  і  з  ним  вже  все  добре».

Чому  не  є  я  телефоном?
То  в  день  торкався  б  я  тілес  твоїх,
Наліво  ще  б  дивився  гномом,
В  долонь  обіймах  ніжних  бути  зміг.

Коли  б  я  захворів  бідненький,
До  серця  до  торкнула  б,  до  грудей,  
Немов  дитину  люба  ненька.
Ти  ж  чудо  лікар  між  людей!  

Або:

Коли  б  я  захворів  зненацька,
До  серця  б  до  торкнула  ,  до  груді.
Яке  ж  тепло  там  чудернацьке,
І  сонце  й  ореоли  молоді…  

23.03.  13.45.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324522
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.03.2012

Променеве

Сонце  все  більше  ту  стрілку  червону  увись:
В  трійку,  десятку,  у  дюжину,  ще  половину...
-  Промінь  світила,  на  бруньку  теплом  подивись!
-  Зараз  погляну,  лиш  оком  зігрію  крижину...

18.03.    09.17.      автобус:  Тернопіль    –    Чортків.

Чекали    спрагло    ви    весни,
І    ось    прийшла    з    дощем,    болотом.
Прощайте    милі    снігу    сни,
Вітайте    ж    мокру    хмар    роботу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323622
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2012

Я знову хочу в Еквадор

Я  спрагло  хочу  в  Еквадор:
У  гори  Анди  страшно  високосні  
(Не  руйнівник  конкістадор),
У  велич  хочу,  вабить  сильно  досі.

У  Кіто  приземлить  літак,
Як  вдасться,  то  зійду  на  Котопахі*,
Вулканних  духів  заспокою  так:
«Ви  спіть  отам,  літають  хай  лиш  птахи».

А  так,  у  джунглі  до  рівнин.
Там  ходять  хитрі  хижі  ягуари,
Кайман  у  здобич  –  зуба  клин
І  хтось  ще  в  ніч  очиська  світить  фари.

Та  ще,  мураха  вкусить  зла,
Іду  я  краще  вже  на  захід  сонця,
Там  океан  і  рай  тепла,
Його  я  бачу  чудно  із  просоння.  

Я  знову  хочу  в  Еквадор.
А  був  колись  в  далекій  ти  країні?
Та  ні,  хотів  лиш  в  світлі  штор
І  в  сонця  сяйві,  у  краї  ті  мрійні.

***
Галапагоські  острови**  –
То  майже  світу  край,  чи  інша  грань,  початок,
Та  лиш  далеко  надто  ви,
В  вас  сонечко  вкладається  поспати...  

*  Котопахі  –  вулкан  на  висоті  майже  6000  метрів;
**  архіпелаг  Галапагоських  островів  ЮНЕСКО  у  1978  р.  внесла  у  Список  Світового  природного  і  культурного  спадку.  

14.03.  13.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012

Діалог про щастя / у співавторстві з Нею

Від  Неї:
Пальці  хвилин  на  зап’ястях  
Сила  «Вселенної»  всеї  
Голос  Твій  –  крапелька  щастя  
Бути  хоч  трішки  Твоєю…  

Від  Нього:
Частинка  щастя  –  жити  у  думках  Твоїх,  
Бо  ж  Ти  –  велична  Всесвіту  монада!
Торкатись,  бачити,  Твій  чути  сміх…
Прекрасна  Ти  як  давня  Леля-Лада.  

06.03.  17.47.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012

Небесний етикет

Галантно  так,  змахнувши  вітром  сили,
Злетіло  Сонце  в  Ночі  океан,
Звільнивши  місце  зорям  небосхилу,
В  подяку  лиш  –  космічний  реверанс.  
Це  вищий  етикет  світів  надхмарних,
Нема  в  них  сорому  й  облуди,  теж.
І  розуму  Землі,  то  майже  марно
Пізнати  суть  небесних  див-безмеж.  

06.03.  20.55.  автобус:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012

Марцевий сніг

Настав  вже  третій  місяць,  шостий  день,
Його  на  два  помножте,  будем  мати  й  рік.
Квітки  зими  покрили  липу  й  клен,
Збіліє  інший  цвіт,  це  точно  хтось  прорік.  

***

Ще  хід  зими,  морози  вуха  відчувають,  
А  ніс  вловив  десь  кави  аромат.
Немов  король  monarch  сорт  Jacobs  споживаю,
Регалій  ще  мені,  на  зуб  «Корони»  шмат.  

***

Весною  в  білий  грунт  ступають  ноги,
Хто  поспіхом,  упевнений  у  завтра  дні,
А  хтось,  повільно,  із  перестороги.
Однак,  всі  кроки  замете  марцевий  сніг.  

06.03.  09.05..  поїзд:  Тернопіль  –  Львів.  
06.  03.  17.58.  поїзд:  Львів  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012

Ода інфляційним купюрам (моєї колекції)

Вітайте,  знову  став  я  мільйонером!
Хоч  той  мільйон  із  Білої  Русі,
Та  то  пусте,  бо  ж  є  із  більшим  зеро,
Коли  так  швидко  множаться  нулі.  

І  мільярдером  був  би  у  двадцятих
В  Німеччині  буремній  я  колись,
То  все  вина  французів  геть  затятих.
Лише  який  їм  був  із  того  зиск?

У  час  з’їдання  грошей  мега  розквіт,
Лише  мільярд  угорський  маю  теж.
Зростання  цін  було  на  кожнім  розі,
Не  знало  міри,  стриму,  ані  меж.  

Також  я  маю  ще  мільярдів  десять  –  
То  рештки  югославів  в  час  важкий.
Однак  це  ж  не  межа  у  чисел  пресі,
Не  стримали  інфляції  віжки.  

Спустіться  вниз  по  карті,  за  екватор,
Країна  немала  Зімбабве  є,
І  доларів  трильйонів  сто…  із  вати,
Була  вага,  та  шкереберть  згори.    

Усі  нулі  –  і  дев’ять  й  чотирнадцять,
То  є  цікаво  вельми,  дуже,  фест!
Як  їх  спинити,  то  премудрі  радять.
Мені  б  ще  долар  й  Франкліна  портрет.

04.03.  18.20.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012

Намисто літер

У  філігранну  руку  взяла  міцно  слово  –  
Словник-талмуд  жбурнула  фарисеям
І  літеру  в  намисто  нагорнула  нову.
Їй  заспівають  щиро  оди  феї.

Глибини,  закоулки,  манівці,  дороги,
Словес  непізнані  коштовні  грані  –  
Мисткині  човен  перетне  усі  пороги,
В  чарівний  світ  Віршів  у  диво  стані  

Л.  Г.
24.02.  12.10.  кафе  «Старе  місто».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319083
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2012

Лютневий Триптих

Повіки  легко  клеяться  додолу
Й  думки  розлізлі,  мов  газета  під  дощем,
Кінець  зимового  вже  року-кола,
Між  свят  і  посту  втомлено  отак  бредем.  

Розбіжність  мега  думки  ця  буремна  
Будує  тут  строкатих  планів  живопліт.
Та  чадний  газ  із  сну  –  зів’яли  щемно,
У  позіханні  проковтнемо  всенький  світ.  

Ось  там  крокує  сутінковий  курінь,
За  ним  і  фронт  дивізій  впевнених  нічних,
 А  рано,  між  весняних  снігу  мурів,
Читатимо  нових  надій  з  чуттів  триптих.  

29.02.  19.00.  поїзд:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012

На добру й тиху ніч

На  добру  й  тиху  ніч  
Даю  послання  спокою  свого,
Під  вікном  моїм,  він  ходить  в  сутінковий  час,  мов  перепрошує,  що  знову  запізнився  у  світлий  день.  Загляне  у  кімнату,  а  там  –  закриті  штори  на  замок.  Покличе  стиха  він  мене,  тихенько,  бо  то  ж  є  спокій.  А  я  не  чую  вже  його.  Нехай  прямує  він  до  тебе,  долонею  твоєю  загорнеться.  І  посміхнешся  ти  у  сні  до  зір  небесних  сяйв,  що  дзеркалом  розсипались  в  ставку.  Спокійної  ночі…  

2011.  лютий.  Оксані.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317439
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.02.2012

Програний гольф

Я  граю  в  гольф
Нездалий  є  гравець,
Подертий  м’яч  
Забув  зашити  швець.
В  руках  є  міць,
Достатня  на  удар,
Ще  вип’ю  снаг
Смачненький  я  узвар.

Лиш  часто  я
Не  потрапляю  в  ціль,
І  бачу  тут:
Мету  з’їдає  цвіль.
Мабуть,  не  в  той
Убраний  колір  гольф
Прогнилий  вщент
В  опалі  там  король.

А  може  й  ще,  
Тікає  лунка  геть.
Отак  той  м’яч  
Із  світом  став  у  герць.  

26.02.  16.47.  Тернопіль.  ресто  «Європа».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012

Спуск неба

Вже  хмари  небо  знову  опускають,
Немов  все  ближче  дотик  із  землею,
І  сумніви  одвічні  догми  крають.
А  що  отам,  межа?  Що  за  нею?
Та  в  догмах  вічності  ніяк  нема,
Як  Простору  і  Часу  поза  меж.
Шляхів  лукавих  навколо  аж  пітьма,
Та  мало  де  трава  правдивих  стеж.
Засніжило  одні  й  другі  щедро  небо,
І  знак  дорожній  десь  також  пропав,
Впізнати  шлях,  яким  іти  –  далебі!  
Намарно  путівник  із  хмар  гукав.

2011.  27.02.  00.31.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012

Дівоча правочинність

Привіт,  «давай  роспиши    мося    в  заксі»*
Тобі  цілком  серйозно  пишу  есемес.
Та  що  «давай»,  подумав  наче  в  класі
Тривожно  учень,  що  не  вивчив  вправи,  текст.  

Ти  в  паніку  упав  від  моїх  речень,
Він  брови  звів,  і  ще  б  не  впасти,  слизько  тут.  
Яка  ж  то  дивна  кон’юнктура  звершень:
То  моря  штиль,  то  шквал  із  Гіменея  пут.  

Його  тривога  охопила  лячно,
І  пульс  у  гору,  наче  з  кав  міцних  гармат.
Сідлати  треба  й  геть  свою  конячку,
Підкови  ще  спече  словес  гарячий  блят**.

Давай,  спробуй,  бо  ж  РАГС  то  не  вінчання,
Як  ні,  то  й  ні,  але  віддамся  я  в  закон.
Мене  навчили:  треба  не  кохання  –  
Печатка  й  можна  вже,  без  всяких  перепон.  

І  я  ж  просив,  «давай»,  казав  я  щиро,  
В  самотній  час  у  мандри  руку  я  пустив.
А  ти…  та  думав,  вже  пішла  із  миром,  
Та  хвилю  шквал  за  правий  борт  знов  перелив.  

Яку  ж  дала  ти  пізнання  дорогу,
Крім  дивних  стеж,  догматів  старолітніх  мод?
Ти  ж  правочинна  є  і  сухо  строга,
А  я  –  із  вітру  хвиль,  що  б’ють  за  лівий  борт…

*  -  цитата,  згідно  оригіналу;
**  -  гаряче  місце  у  печі,  де  гріли  їжу.  

22.02.  09.55.  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316333
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.02.2012

Тягар думок

Тягар  думок  до  долу  знову  тягне  тіло.
Приземленість?  Та  ні,  тяжіння  не-Ньютона,  
Ісаак  не  в  силі  повернути  грецьке  філо,
Печаль  повзе,  як  хвіст  зеленого  тритона.

Мороз,  сніги,  чи  дощ.  Болото,  чи  так  вже  зле?
Свідомість  продукує  обриси  Землі  буття.
І  в  червень  сонячний  вкрадеться  демон  Злен.
Крізь  морок  не  видно  шляху  світла  до  пуття.  

Хоч  може,  сніжинка  світла  із  небес  висот,
 А  чи  струмочка  свіжий  плюскіт  весняний
Злікують  обриси,  як  мед  бджолиних  сот,
Розсіють  стіну  туману  загнаних  надій.

2011  р.  20.02.  10.34.  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012

Білі жалюзі тьмяного буття

Білі  жалюзі  тьмяного  буття
Як  символ  несвободи  думок.
Графічні  форми,  сталеве  лиття
У  хмари  дощові  ступили  крок.
А  там,  до  неба  лиш  пару  миль,
А  може  каяття  години,  дні,
Душі  зітреться  тюремний  пил,
Засяє  сонце  у  твоїм  вікні.
А  що  то  є  думок  шляхи?
Тенета,  хащі,  квіти  польові?
Законів  букви,  догми-порохи?
…  ганчірка    у  руках  твоїх…  

2011.  18.02.  12.21.  кафе  «Таня».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012

У «Відні»

«И  пропускаю  стаканчик  я  за  свою  высоту»  -  
А.  Розенбаум  із  пісні  «Высота  одиночества».  

Поглянь,  ну  майже  Альпи  неавстрійські  
Кав’ярні  «Відень»  цей  висотний  світ,
Бо  ж  п’ятий  поверх,  не  травинка  в  лісі,
В  буття  каварноміцне  перехід.

Скажіть  же,  де  тут  столик  на  одного,
Із  ким  ділити  стіл,  нема  уяв.  
Один  тут  келих,  багряний  колір  строго.
Вагання,  вибір,  ризик  –  час  здолав.  

Підніму  келих  й  філіжанку  знову  
До  губ  захмарних  «Відня  надвисот,
І  розкладу  між  хмар  сухі  вже  дрова,
Аби  зігріти  сонячний  оплот.  

15.02.  близько  15  год.  м.  Тернопіль,  у  кав’ярні  «Відень»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314603
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.02.2012

Нічний крамар

Сніги  лежать  в  церетах  заметілі,
Їх  тисячі  накладено  із  хмар.
До  час  світанку  ще  вони  поспіли,
В  землі  розклав-продав  нічний  крамар.  
Ціну  сплатили  люди  в  торгу  трішки:
Видіння  снів  строкатих  та  ясних.
І  спогади  згадали  гру  у  сніжки,
Щоби  позбутись  клопотів  та  лих.  

Небес  крамар  ту  плату  взяв  в  кишеню,
І  з  місяцем  сховавсь  за  горизонт.
Лиш  вітру  злого  став,  отак,  мішенню
Й  згубив  увесь  людський  бідака  сон.  
І  знову  ніч  прийде  й  податки  сонні
Людські  істоти  сплатять  вправно  всі,
І  пристрасть-жар  звільнять  із  дня  полонів,  
Й  уяву  мрій,  й  фантазії  земні…  

15.02.  09.55.  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012

Іскри очей художніх

Шукати  гами  кольорів?
То  не  мені,  не  є  художник,
Лише  я  пишу,  ручковод.
Та  прямо  й  вгору  очі  звів  –    
Оцей  коньяк  й  волосся  твоє,  
То  є  таємний  спектрів  код.

Багряні  губи  в  нотах  слів
Веселку  мовлять  тут  таємну,
Міцну  і  свіжу,  мов  мороз,
Чи  марево  вчорашніх  снів  
В  іскрі  очей  стрімких  художниць.
Вони  ж  чекають  квітня  гроз!  

12.02.  18.55.

Танець    пальців    з    пензлем    на    мольберті
Реальність    творить,    нове    надбуття.
Обрис    і    колір    –    у    тяжкому    герці.
Мистецтво    живе,    на    ринг    папірця.    

****************
Погляд    химерний,    Анкх    на    зап’ясті,
Світу    реальність    у    вирі    очей    таємниць,
Вправно    лягають    картини    прекрасні    –
Стиха    промовте:    «Мить,    почекай,    зупинись»…    

18.05.    10.20.    автобус:    Чортків    –    Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313455
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2012

Із смутку хвиль

Із  смутку  хвиль  та  флегматизму  
До  хмар  бадьорості  й  завзяття
Крізь  ламаних  законів  призму
Ведуть  вогні  містичного  багаття.  
Складна  хода  і  незбагненна  часто.
Бо  що  ж  то  є,  людини  розум?
Він  забавка  Просторів  й  Часу,
Записаних  в  одвічній  книзі  Роду.

Пройшов  ще  крок,  немов  і  букви  ті,
Та  враз  неясно  вже  нічого,
І  гілка  –  ляп  ударом  по  лиці.
Вертаюсь  знову  в  чергове  коло.
І  знову  шторм  і  вітер  вільний:
Кидає  з  хвиль  у  хмари  і  назад
Листки  надії  й  пелюстки  віри,
За  сонцем  шле  холодний  град.  

Набратись  б  сили  та  потуги,
І  якір  кинути  в  пісок  буття,
І  десь  між  небом  і  намулом
Зійти  б  спокійно  з  трапу  корабля.  

12.02.  14.40.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2012

меланхолія лютневого дощу…

Неділя,  меланхолія  лютневого  дощу
Розмила  час,  бадьорість,  стіни  і  натхнення.
А  Дощ  образився  на  Сонце,  і  «Я  прощу»
Шукаєм  марно  поміж  крапель  сьогодення.  

                                                       ***
За  вікном  його  мрій  знову  дощик  біжить,
Лише  мрії  чомусь  –  нездійсненні  проекти  Земні.
Крізь  фіранку  дощ  мовить:  «Мрії  свої  стережи».  
Все  коротший  ланцюг  у  прокислій  зимі.

Немов  втратили  смак  будні  зими  і  неділя,  
Вже  еспресо  й  коньяк  не  смакують  чомусь,
І  затишне  кафе  –  дзеркало  заздростей  білих,
Ех,  розбити  б  то  скло,  може  далі  прорвусь.  

На  мрійному  дворі  –  темінь  холоду  ночі,
А  на  краєчку  думки  –  ще  зів’яла  вода.
Вже  не  Єва,  а  хробак  плід  міфічний  поточить.
Ось,  погляньте,  все  триває  печалі  хода.  

2011.  06.02.  16.06.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012

Мандрую лісом крізь сніги

Мандрую  лісом  крізь  сніги,
Що  випали  в  минулий  місяць.
Чекання  летом  навкруги,
Чудес,  що  здійсняться  опісля:  
В  різдвяну  ніч,  таємну  мить  –  
У  час  народження  Месії
Комета  Світла  пролетить,
Освітить  шлях  для  лету  мрії.

Та  сніг  уже,  мов  скислий  борщ
Й  чекання  лишилося  у  Вчора,
Звалив  із  ніг  їх  лютий  мор.
І  впала  вже  хитка  надій  опора.
Чи  чуда  в  небесах  уже  нема?
Чи  чадний  газ  невіри  полонив?  
Покрила  небо  цінностей  пітьма,
В  душі  немов  загас  вогню  порив.

Бреду  я  лісом,  несвіжий  сніг.
Химерність  дум,  загублені  слова.
Мовчать  дерева  уві  сні.
Не  дасть  поради  і  Мавка  лісова.

2011  р.  03.02.  10.32.  автобус:  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012

Кафешні поезії

Останні  дня  біжать  хвилини.
Все  менше  світло  зазирає
Крізь  жалюзі  строкатого  буття.
Останній  промінь  сонця  лине,
Й  думки  злетіли  понад  плаєм  –  
Шукають  в  сутінках  нове  життя.

01.02.  16.23.  кафе  «Таня».

Біла  кава,  чорні  пелюстки,
Мертвий  вітер  за  нестримним  склом,
А  може  все  отут  навпаки?
Й  химера-світ  постане  дивним  сном.  

10.02.  12.30.  кафе  «Тарко».

Дріб  дощу  об  підвіконня  бляхи
Як  стукіт  думки  у  звивинах  примар.
Нема  вже  каяття  й  готові  плахи.
Позбудься  прагнень-єретиків  нездар.  
Гучні  овації  тупих  зівак,
Лише  б  їм  крові,  м’яса  і  вина.
Вкриває  душу  демон-чорний  лак,
Втрачають  колір  істина  й  вина.  

11.02.  19.34.  кафе  «Таня».  

2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012

Готеса Ксеня

Готеса  Ксеня,  смолясто-чорне  волосся
Когось  чарувала  подихом  ніжним  у  келих,
Іскри  хитрющих  очей,  мов  липневе  колосся,
Мов  потоки  води,  що  в  шалі  б’ються  об  берег.  
Немов  помилилась,  лиш  трішки  надпила*  –  
А  коньяк  йому  –  той  же  на  смак  і  на  колір,
З  глибини  єства,  з  язичка  чарів  налила.
І  день,  як  раніш,  і  вітер  колише  тополі.  
А  чари  проникли  в  лабіринти  думок,
Немов  заряд  спрямував  електрони,
Та  все  ще  далекі  привабливі  грона.  
Бо  не  знятий  з  дверей  її  непрохідний  замок…

*  -  ніби  то  помилившись,  надпила  не  зі  свого  келиха

2011  р.  01.02.  00.47.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012

Погляд зі сторони вітру

День  той  неділя,  як  гроно  маленьких  історій,
Дотиком  легким  ураз,  мов  хмаринка  з  висот
Торкнулась  вона  його  уваги  просторів,
Неждано  проникла  в  забутий  вже  грот.

Чорною  була:  волосся,  одежа  та  очі,
Та  враз  пересіла,  ближче  до  світла  й  до  вітру,
Створених  незвіданим  космосу  Зодчим,
Що  мешкав  також  у  серці  її  першосвіту.    

Частку  себе,  затаївшись,  у  гроті  лишила,
Усмішка  уст  темінь  гроту  його  осяває,
Хоч  не  знати,  що  химерність  думок  сотворила.
Чи  просто  лиш  так?  Та  ні,  отак  не  буває…

Готесі  гуцулці  Ксені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012

Сказилася зима

Зима  сказилася  геть  чисто,
Немов  ісламське  наше  місто  –  
Жінки  обличчя  затулили,
Немов  хіджабом  ся  покрили.

Коли  втече  ця  лють  зимова?
Синів  то  вражих  підла  змова.
Вони  морози  протягнули,
Сплатити  мито  лиш  забули.
То  не  Сибір  і  не  якути  –
Та  майте  міру,  досить  студи!
Аж  три  декади  в  низ  у  Цельсій.
Здуріли  геть,  ну  зовсім  crazy.

В  наступний  рік  тепло  їм  вшлемо  
Й  морози  люті  геть  проженем.
Чукчанки  стануть  у  бікіні
Під  сонцем  щедрим  в  диво  зміні.
Якутки  –  у  топлеснім  стилі,  
Проміння  світла  –  ніжні  й  милі.  
І  карнавал  прийде  не  в  Ріо,
В  Одесу,  Львів,  а  може,  й  в  Біле…*  

*  –  село,  що  межує  з  Чортковом.  

03.02.  15.25.

У    ранній    час,    в    неділю    Трьох    святих,
Напевно,    кожен    по    десятку    взяв    морозу.
Та    що    ж    Ви    додаєте    зимних    лих?
Навчіться    ділення,    благаємо    в    незмозі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2012

Ходіння стрілки

Крокує  стрілка  вверх,
А  так,  униз,  до  шість,  із  швидкістю  тією.
Не  фізики  закон,
А  Хронос  свій  догмат  у  скляночку  налиє.  
І  знову  вгору  йде,
І  не  стомившись  ані  трішки  у  ходінні.
Такий  Сізіфів  труд  
В  січнево-лютий  день,  і  в  дні  сумні  осінні.  
Крокує  стрілка  в  даль  
У  спогади  тужливі,  часткою  й  приємні.
Та  враз  згубилась  десь
У  сутінках  морозу  аномалій  нині.  

31.01.  14.50.  Арт-кафе  «Вінтаж».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012

Змерзлого вікна химер візерунки

Змерзлого  вікна  химер  візерунки,
І  світ,  що  летить  за  вікном  у  минуле.
Кожна  мить,  мов  поштові  таємні  пакунки
У  скриньки  долі  секунд  –  щойно  відбули.
Зникли  надії,  чи  автобус  їх  підібрав,
Як  бабусю  стару,  бо  куди  ж  їй  в  Тепер?  
Зграю  секунд  і  років,  мов  демон  украв,
Сторож  часу  на  вежі  завчасно  помер.

Сонце  все  більше  себе  показало,
Малюнки  вікна  вже  губкою  стерло,
Стрілка  Цельсія  –  вверх,  та  все  ще  замало.
Скарбує  ранок  про  ніч  спогади  терпко.  
Хронос  вже  й  день  у  зимі  підганяє,
Минеться  і  він  в  сутінках  чаю  і  булки,
Крихти  останні  і  крапля  стікає.
І  нічка  знаходить  шляхи  й  закоулки.

Разом  з  рухом  стрілок  у  старому  дзигарку
Вчорашність  в  каламутну  канула  ріку.
Думи  сипучі  –  крізь  тонесеньку  шпарку,
Бо  тісно  їм  в  голові  двадцять  першого  віку.  

2011  р.  30.01.  10.10.  автобус  Чортків  –  Тернопіль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012

Рубіж ліміту

Межа,  рубіж  ліміту  між  табу,
То  де  вони,  для  кого,  в  чиїм  полі?
Відкрити  можна:  що  і  де  й  кому?
А  щось  вдягти  не  із  своєї  волі.

Межа  ж  не  тут,  ступи  ще  крок  і  ще,
То  ж  не  пустеля,  там  оазис  й  море,
І  сонце  із  облудів  не  спече,
Замка  нема,  відкриті  вже  затвори.
Та  ні,  облиш,  хтось  інша,  та  не  я,
Бо  так  не  кажуть  Люди  в  …  пересудах,
А  їхній  суд  –  авторитет  буття,
Мов  рама,  хоч  без  скла,  між  стін  усюди.  

Закрити  вікна  в  протязі  вагань,
Зіниці  –  теж,  до  долу,  під  повіки.
Отак  вже  точно  не  побачиш  грань
І  Люди  знак  відсунуть  ще  на  віки.  

У  сивих  скронях  давніх  надто  ер
Хтось  міф  зліпив  про  жінку  неслухняну
(Вона  й  табу  не  знала  з  Вищих  сфер),
Та  не  вдихнув  життя  у  плоть  жадану*.
Отож  буйок  ліміту  із  свобод  
Так  близько  плаває  до  догми-суші,
А  вітер  творить,  ну  звичайно  ж,  бог,
Богиня,  все  ж,  закон  його  порушить…?

*  -  у  Книзі  Буття  (в  Біблії),  в  єврейській  міфології  плохім  /  Яїве  /  Бог  дав  заборону  їсти  з  певного  дерева  Адаму  ще  до  створення  Єви,  а  коли  він  створив  йому  жінку,  не  вказується,  що  він  вдихнув  у  неї  життя  /  душу.

27.01.  21.21.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2012

Вітання Мавці лісовій

З  Днем  появи  на  планету  Земля
З-за  Збруча  тебе  вітаю  я,
А  з  небес,  вечірня  вже  зоря.

Крізь  зимовий  сон  Русалка  мовить:
«Вітаю,  сестро,  я  твої  діброви.
Виходи  вже  на  весняні  лови».
Їжачок,  косуля,  сірий  зайчик
У  дарунок  ласощів  окрайчик,
Ще  й  рахунок  круглий  на  твій  лайфик.

Водяна  й  лісів  трави  малеча,
Ще  птахи,  що  прилетять  з  далека,
Теж  весняний  жабоїд  лелека
Незабаром  принесе  в  корзині
Щось  гарненьке  в  пуховій  перині
І  ведмідь  дарунків  скрині.

Лісовик  прокаже:  «Я  вітаю»,
Теж  і  білка  між  гілок  розмаю,
Невідомий  стиха:  «Мавко,  я  тебе  кохаю…»

2011  р.  27.01.  20.15.  

В  годину  ночі  цю  морозну  тиху,
Коли  світанок  день  новий  утворить,
В  Твоїй  главі  відкрита  Неба  книга,
Вітання  перетнуть  дороги  й  море.
Вони  строкаті  є,  мов  хвіст  у  пави,
Бо  ж  різно  стеляться  сніги  і  зливи.
Зоря  освітить  з  під  склепіння  Прави
Твої  дороги  й  манівці  в  життєвій  ниві…  

2012  р.  27.01.  09.45.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2012

Філософський натюрморт

Знов  Чорна  карта*  увібрала  кофеїн,
Й  бордовий  келих  світиться  святково  –  
Всього  то  відблиск  електронних  техно  змін,
Комусь  складе  творіння  суть  основу.

А  збоку  заіскрився  ще  маслини  блиск,
Зелені,  з  кісточками  всередині.
Таке  буття:  шукаєш  зайця,  вкрав  вже  лис
Учора,  теж,  мабуть,  і  в  завтра  днині.  

Реальність  творимо  укупі  разом  ми.
Із  ким?  Та  як  там  попадеться,  вийде:
Фатум,  і  Доля  й  Hard  Rock  серед  зими.
Я  знаю  Сварги**  шлях,  Весна  ще  трішки  й  прийде!  

*  -  напис  на  філіжанці;
**  -  із  санскриту  –  сонце.

25.01.  14.35.  кафе  «Старе  місто»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012

В. Цой «Спокойная ночь» / Спокійна ця ніч

Покрівлі  осель  тремтять  під  важкістю  днів  
Небесний  пастух  захмар’я  пасе
Місто  стріляє  в  ніч  дробом  вогнів
Та  сильніша  є  ніч,  владу  несе.

Тим,  хто  з  Морфеєм  іде
Спокійного  сну
Спокійна  ця  ніч.

Чекав  я  цей  час.  і  ось  він  нарешті  настав
Ті,  що  мовчали,  враз  відкрили  уста
Ті,  хто  не  мають  чекати  на  що,  сідлають  мустанг
Не  здогнати  вже  їх,  не  поспіти  уже.

Тим,  хто  з  Морфеєм  іде
Спокійного  сну
Спокійна  ця  ніч.

Сусіди  приходять,  їм  чується  стук  підков
На  заваді  їх  сну,  тривожить  їх  сни
Ті,  хто  не  має  чекань,  відправляються  знов
Ті,  що  рятунок  знайшли.  Ті,  що  знайшли.

А  тим,  хто  з  Морфеєм  іде
Спокійного  сну
Спокійна  ця  ніч.

24.01.  20.10.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308904
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.01.2012

… За нову радість ночі

Вперед  у  бій,  за  нову  радість  ночі
Крізь  іскри  снігу,  мов  дзеркало  зорей,
І  щирість  дум  відкриє  іншим  очі
На  сумнів,  захований  поміж  людей.

Війна  думок,  догматів  та  облудів,
Приносить  щем,  руїну,  небуття.
Розбиті  рештки  звичаїв-посуди,
То  з  чого  ж  буде  з’їдена  кутя?

Дванадцять  страв  –  апостолів  число,
Чи  місяців  то  стільки  назбиралось,
Що  затуляють  небес  діряве  тло,
Чому  ж  війна,  чому  усе  так  сталось?

Вже  сонце  сяє,  та  цього  замало,
Де  ж  блиск  очей  міцних  твого  буття?
Свободи  знамено  уже  постало,
Вставай  у  бій  за  нову  днину  майбуття!

2011  р.  25.01.  20.13.  поїзд:  Чортків  –  Київ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012

a dead stone / Мертвий камінь

A  dead  stone  
Get  life  in  your  palm.
The  slept  sadness
Found  your  lost  calm.
Going  through  snow
Of  grey  dissolution
Can  see  behind
Birth  of  mind  illusion.  

Wait,  look  inside,
Dead  stone  in  your  breast.
No  other  way,
Here,  you  are  only  guest…  

Мертвий  камінь  
Оживає  в  долоні  твоїй.
Смуток,  що  спав  у  тобі    
Віднаходить  твій  втрачений  спокій.
Йдучи  крізь  сніг  
Сірого  розчарування  
Можна  бачити  далеко  
Поза  ілюзіями,  народжених  розумом.  

Зачекай,  поглянь  в  середину,
Мертвий  камінь  у  грудях  твоїх.
Немає  іншого  шляху,
Тут,  ти  просто  гість…

2011  р.  23.01.  15.  43.  поїзд:  Тернопіль  –  Чортків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2012

Вітання гуцулці Ксені

З  новим  роком  твого  життя  
Шлю  послання  щиро  я:

Перш,  опіки  теплої  з  небес,
Кілограмів  посмішки  тобі,
Декалітрів  любощів  й  чудес
І  надалі  вирізнятися  в  юрбі.

Кілометрів  шляху  вільних  дій,
Не  ступити  з  нього  ні  на  крок,
Ще  кусочок  стратосфери  мрій,
Променевих  сяйв:  із  сонця  та  зірок…  

2011  р.  22.01.  готесі  гуцулці  Ксені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012

Передбачення панянки на липень

Еспресо  кава,  чорний  шоколад,
Надутий  келих  м’якого  коньяку,
І  панночка,  що  разом  мислить  в  лад
Про  насолоду  в  липневому  ліску.  
А  поки  липень  той  у  нас  настане,
Втрачати  час  не  варто  аж  ніяк,
І  все,  що  треба,  як  слід  повстане,
І  влється  в  келих  м’який  смачний  коньяк…

2011  р.  21.01.  19.09.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307926
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.01.2012