| Сторінки (2/116): | « | 1 2 | » |
Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
Та зменшився день – давно перехилена вісь,
Бо вдосталь нам час цього літа відміряв, відміряв.
Зловити б його, це літо, як ловлять комиш:
Повільно пливе під кладкою він течією.
Тоді б не благала вода: «Листочок облиш,
І доти я буду, як літо, твоєю, твоєю».
Зловити б його і пити, як довгий ковток,
На ровері вверх - і цяткою десь у Карпати,
Ще поки тепло -на Східницю шлях не розмок,
Та поки іще не біліють вершини кирпаті.
І знов, як дитя, мене розбирають жалі,
Чомусь дотепер прощатись по-людськи не вмію,
Бо ж літо чиєсь збирають собі журавлі,
Моє ж відлітає з яскравим повітряним змієм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747153
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.08.2017
Де сонце кольору міді, а небо висить на шпилі
Старої-старої вежі, що схожа на парасолю,
Здолавши велику віддаль, доклавши значні зусилля,
Самотньо блукає вершник, шукаючи власну долю.
О, скільки земель об’їздив, і скільки краси побачив,
І як не тримали всюди його за рамена дужі,
Вже й кінь його хоче стійла, не кінь – а звичайна кляча,
Зовуть роботящі люди, воли, і поля, і ружі…
- Чого тобі, хлопче, треба? Якої шукаєш долі?
І як покидаєш житла, приземисті і просторі?
- А так, щоб дістати з вежі до сонця на парасолі,
Почути в дорозі кілька нечуваних ще історій.
- Коли ж ти свою напишеш? Посидь в прохолоді саду.
З думок порозплутуй вітер і слів налови барвистих.
- Колись я від мандрів справді спочити на трохи сяду,
Від мідного ока сонця, од вітру дзвінкого свисту.
Та треба рушати, поки ще кличуть далекі далі,
Допоки вони приносять чимало нових історій.
А ви зоставайтесь вдома - у розписах пасторальних...
І зник, де цілують землю найперші вечірні зорі.
Залишилась тільки вежа про вершника всім на спогад,
Коли там повисне небо і сонце - мов міддю бризне,
Нестримно людей тамтешніх зове далечінь дороги,
Зове хоч на день забути осілу свою ріднизну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
А після її відходу портфелик лише зостався
В квартирі, яка належить живому комусь давно.
Портфель витягають зрідка, він пахне її котами,
У ньому лише минуле, поблідле німе кіно.
Світлини з нерівним краєм і датами на звороті…
Насіяні петлі літер в чиїхось старих листах…
Яких тільки тут немає мандрівок, людей, курортів!
Для неї – лише найкраще з начальницького поста.
Вона з ним – через півсвіту, покинувши батька-матір,
Угору щаблями влади за руку одна іде.
Коли він удома пізно, то лається завжди матом.
Дружина – єдиний спокій чекіста НКВД.
У час повоєнний він їй приносить журнали моди
(Укупі з її минулим в портфелі лежать вони),
І хутро, і капелюшки – підкреслить жіночу вроду…
До чого тут він? А люди зникають і без війни.
Вона не питає зайве, вона не почне істерик,
Вона тільки раз народить пропаще якесь дитя.
В квартирі вона пильнує чотири кути і двері,
І того, хто в цьому місті керує чужим життям.
Вона побувала всюди, доглянута і спокійна…
(В портфелі лишився ґудзик коштовний з її пальта.)
І доля її – мов ґудзик, самотня, мала, покійна -
Вона його поховала, без нього вона не та.
Без нього навколо прісно, а люди – то завше пустка,
У неї нема роботи, бо фаху давно нема.
Немодні її фасони, суцільна її відпустка,
З квартири виходить зрідка, а вийде – немов німа.
А люди так мало значать, немовби колись для нього
(Він вірив у справедливість, а натовп кричав «Кати!»).
У неї слабке здоров’я і майже не ходять ноги,
Їй решту життя пустого замінять людей коти.
Вона продає помалу, у неї багато краму:
Серванти, прикраси, одяг, сервізи і килими.
Аби молока і хліба… Вона не піде до храму,
Для неї туди ступити – як потяг до Колими.
Єдину-одну молитву комусь вона промовляє,
І просить швидкої смерті, і просить харчів котам.
Тоді він завжди приходить і трохи її лякає.
І каже щораз те саме: «Тебе я вже не віддам.»
Вона відійшла раптово, сусідам аж легше стало.
Порожнюю її квартиру замешкає інший хтось.
І тільки коти голодні під вікнами завивали,
Чи, може, то вітер, врешті, і людям таке здалось.
Усі її дні і ночі в портфелик малий вмістились,
І що його тут сказати? Поблідле німе кіно…
І доля неначе ґудзик, і серце, як льоду брила,
А мало би простелитись побіленим полотном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Дихає товща моря спокоєм благодатним
Риби блакитноокі злегка гойдають штиль.
В ньому дрімає небо - сутінки переждати
І розіллятись вранці шовком прозорих хвиль.
Жадібними ротами риби хапають зорі,
Щоб на глибинах ночі ледь освітити путь.
Мушлі цілує небо, їм про вітри говорить,
Як вони попід сонцем на висоті цвітуть.
Годі про сонце, годі, час надійшов поспати,
Зблиснуть сріблясто спини, рівно напнеться гладь.
Дихає товща моря спокоєм благодатним,
Риби блакитноокі, небо і море сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Шраєр
Він торкається столітньої бруківки,
І бруківка не стукає під обцасами,
без єдиної хвилини готівкою
Важко отак щовечора йти поміж часом.
І хоч він уперше пішов у столиці
Та й бачив світів - ого, вистачить на кількох,
Його завше заносило в Галіцію,
У його споконвічне місто лише для двох.
І він вештається отим своїм містом,
Він все застав - локалі та гасла партії.
І все-таки найбільше хотів би сісти
У польській школі за своєю партою.
Його лице схоже на кільця дерева,
Його сіра постать - майже як тінь грифона.
Сутінь ховає його в своєму череві,
І вулиці навколо здаються сонними.
Його легко можна назвати лицарем,
Можна оркестром чи цілою епохою...
Та з пам’яті геть постиралися лиця
І серцю байдуже, бо воно не тьохкає.
Він завжди (треба ж такому!) був красенем,
А вона - немов зображення на камеї,
Але ж він не розбудить її обцасами,
Він лиш на хвилину заверене до неї.
А потім скрипку візьме знайомим рухом,
Та гру почує хіба що торішнє листя,
Серед живих не наважиться жодне вухо -
Вглухло його галіційське півторамісто.
Отак він щоразу сюди вертається,
Хоча не бачить ніхто і зовсім не чує,
Лиш крони старечі йому вклоняються
і аж до світанку із ним одним ночують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2016
Мертві окопи першої світової
З космосу видно й досі,
Бо ж не буває шрамів без воєн,
Шрами – платня за досвід.
Сітка траншейна густо побита
Вирвами на Донбасі.
Поки це небо ще привідкрите,
Ми оминемо пастки.
Може, зрадієм колись з тобою,
Тільки от плаче осінь:
Мертві окопи першої світової
З космосу видно й досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2015
Коли ти побачиш доволі, щоб знати усе,
І сумнів повзтиме, як нерв надокучливий, тілом,
І думка новітня захопить знайомий есей,
Щоразу клюватиме день, хоч кудись відлетіла,
Коли вже від вибуху душу твою рознесе
На друзки дрібні за коротку непевну хвилину,
Тримайся за вітер, і пташку, і промінь – за все,
Тобі в цьому світі ніхто і нічого не винен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2015
Починається час: розпланований ранок миттєвий,
Не забути блокнот, парасолю, себе і берет,
А в цілому життя як життя, не змінилось суттєво,
Тільки день силоміць, як зловмисник, за горло бере.
Починається час рахувати курчат і картоплю,
Прихистити врожай, готувати себе до зими,
Дочекати Різдва та у нім почуватися добре
І зустріти весну, долічивши лише до семи.
Починається час невідомого того початку…
Я стою перед ним – зимна річка, а треба ввійти,
І засмага моя – проминулого літа печатка –
Із водою сплива за невидимі греблі й мости.
Я чекаю, коли та ріка обійде циферблати
Континентів далеких, морів дивовижних – усе.
І повернеться знов, я на березі буду чекати,
Поки човен життя мені літо моє принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015
Поховаймо її. Припадімо усі на коліна.
Ця земля – ледь жива. Почалася остання хода.
Заховаємо вглиб теплий спогад про ключ журавлиний
І про те, як тече в її венах Дніпрова вода.
Нас розтягнуть за мить, як непотріб розтягує зграя.
Нас зацитькають знов, батогами зашиють роти,
Ми побачимо, як Батьківщина від пустки згорає
Через те, що ніхто не відважився прямо іти.
Заголосимо ми, що, мовляв, не змогли-не зуміли
Повернути собі безконечно родючі ґрунти.
Пропадемо навік над її пошматованим тілом,
Не зумівши синам давній спадок отців зберегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2015
Колись ми були молодими птахами,
До неба - крилом подати.
Мотузка кордону та точки хаток,
Та іграшкові солдати.
Нам навіть внизу на тонесенькій гілці
Даремно шукати ницих.
Полинули вгору! Лише і тільки.
Обіцяний край там сниться.
Та поки ми так висіли над хмарами
У зграях, в окремих групах,
Нам землю круки скорбот затьмарили,
Позначивши "ru" на трупах.
Цієї зими, снігурі та синиці,
Ми будемо біля дому.
Обіцяний край нам давно не сниться,
Бо ми живемо у ньому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2015
А ти мене згадай, коли у сни
Скрадається лавандовий світанок,
І вузлик сонця натяком весни,
Отим найпершим сподіванням стане.
А ти мене згадай, коли думки
Не повернути в пересохлі русла.
Тоді в садах минулого таки
Останній спомин вітер не обтрусить.
А ти мене згадай. Згадай мене,
Коли не можна і коли запізно,
Коли пір*їнка думки промайне,
Які ми рідні і які ми різні.
27.02. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Певно, важко, хатні демагоги,
В соцмережах соцбої зчиняти,
Коли сунуть гоги і магоги,
Повні вати?
Певно, важко, пане генерале,
Так політкоректно сповіщати,
Що сьогодні знову помирало
Їх багато?
Певно, важко закривати вічі
Тих відважних зранених орлів…
В цьому пеклі не живеться двічі –
Це Шарлі.
Добре, хоч полегшало в неділю -
Видихне земля вселенську втому…
Із дитям вдовиця-породілля
Йде додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
І ти, і я – усі ми полотно,
Однакове, напнуте нерухомо.
Підійде майстер, але все одно
Напише щось небачене на ньому.
Подивишся – звичайний чоловік,
А Рубенс чи Моне, або да Вінчі
Його створив у власній голові,
А потім кинув світові на вічність.
Тому митці не щезнуть з плином днів,
Вони – світанок, поштовх того плину.
Та перше – слово, ніби на стіні,
Малюнок вуглям вивела дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Заховайся, збережися, підожди.
Так ховалась би пташина від біди.
У малесеньку щілину,
Навіть вітер не долинув би туди.
Помолися, наберися трохи сил.
Маєш тільки власні крила, інших крил
Не буває, ні - серед брил.
І націлених вітрил не проси.
Перешиє теплий промінь краси.
І відкриються нові світло й синь.
Не бувати тому вітру,
Що руйнує все розквітле,
Ти ж красу у цій негоді носив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Ця темінь затоплює все: і холодні рови,
Й скелети споруд, і дороги без назви і цілі.
Вона безголоса. Її німота норовить
До ранку питати, чи є ще навколо вцілілі.
Повільний рахунок загиблих, та тільки своїх.
І схлипи на вдиху, та лиш над своєю журбою.
Вгадати б на зоряній гущі, а скільки боїв
Зосталось до смерті отої останньої з воєн.
Хоч темінь і ворог, який не ховається, ні,
Примарами ночі спроможна вцілілих навчати:
Важливий розмірений подих і перші вогні,
Важливий кінець, і таки другорядний – початок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Ну, хто про тебе думає? Ніхто.
Ти там не сам, один – хіба то воїн
В прихованому ребусі «АТО»,
В одній з новітніх перевертобоєнь.
Причастя із самотності та сліз,
Посвята і братання чоловіче…
Ти ж зроду би на вила не поліз,
А от уже й переступив за відчай.
Натхненники новітніх рубежів,
Де заправляє геть усім комп’ютер.
Коли це світ струхлявів, зубожів,
Чому питає «Бути чи не бути»?
Допоки ми укупі , як народ,
Перевертаєм молохів щосили,
Свіча душі на смузі перешкод
Тремтить і плаче, щоб не загасили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2014
Ця ніч – моя!
Усім до неї - зась!
Цупка-цупка непросвітлима саржа,
Хоча краєчок сивого узявсь
І я на ніч прокинулася старша.
Хоч буде світло. Будуть і слова.
Прийдуть думки про щось погомоніти.
Хоч обрію предвічна тятива
Напнеться сонцем, зливою і вітром.
Хоч я усе те знов переживу –
Занурюсь у цебро суєт по душу,
І полюблю некошену траву,
Рожеву мальву та старезну грушу.
Хоч розгублю намистечком скляним
У тій травиці вражень самоцвіти,
І буду синіх слів густі льонИ
Комусь безперестанно говорити.
А ніч – моя!
Нікому не віддам!
Її в теплі не так уже й багато.
Вона для мене - спокою вода
І сила інші барви розрізняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524323
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Нічого не питай мене. Я тут.
Ти знаєш все, а більшого – не вільно.
І не гадай: впаду чи не впаду,
І не вмирай, коли мовчить мобільний.
Ми всі, не озираючись назад,
На спинах день волочим камуфляжний.
Забудь про стрілянину і про «Град»,
Однаково ще хтось із нас поляже.
Мене цей день від тебе не відняв,
Шолом і броник – твій останній дотик,
І навіть це руденьке кошеня,
Яке прибилось до моєї роти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Я купила літо на розпродажі
Між липких потрісканих бросквинь,
Де сонця та зливи приворожують
І кладуть до обрієвих скринь.
Де вітри єдиним рухом пальчика
В пляшку закорковує чаклун,
Де надходить ніч червоноайстрово
Та колише тишею відлунь.
Я купила літо. І куди його?
Посаджу. Нехай собі росте
Поміж полем вічним і садибою,
Звідки родом світло золоте.
- Не буває літечка озимого,
Передвереснева маячня!
- Але хто ж тоді, скажи, скажи мені,
Сонцю скриню в січні відчиня?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Лезами безвісти завтра лягає в ноги,
Місяць визиркує, гострий, неначе злість,
Гупає острах, відстань на вісті множить,
З крісла порожнього морок поволі зліз.
Вранці захопить поспіх, гіркий і гарячий.
Ти в передпокій – і вилетиш навздогін
Тим невідомим війнам, глухим, незрячим
І неприбулим смуткам моїм тугим.
Рейки тремтітимуть – решта піде спокійно,
Все перетреться в жорнах брехливих днів.
Я зачекаю: щезнуть до йоти війни,
Лиш би ти в крісло вдома надвечір сів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
Вже літак. One way ticket, звісно.
Неповернення обрій твій.
Всюди люди з одного тіста,
Як наважився – то не стій.
А думки - як скажені оси:
Ні, щоб думати наперед,
То вони у дитинство просять,
Де сорочку мама пере.
Де по бузькові – на копиці,
Де по квітоньці – на стеблі,
Де найбільше, що накопичив,
У долоні вкладеш малі.
Де по дідових зморшках вкотре
Родоводу основи вчив,
Поки вечір червоний котить
Кругле сонце в село між нив.
Де слова – баранці на празник,
Де ріка – супокій часів…
І полинув би серцем зразу,
Але …ти у літак вже сів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
На вулиці ллє. Мов ляпас, водиця хлеще.
Замокли давно травневих дерев плащі,
Дроти парасоль погнулись гніздом лелечим,
Басують громи і чобіт чомусь пищить.
Товче в решеті цупкі полотняні хмари,
А плани на день – з потоками заодно.
Сьогодні в калюж, напевно, питати марно,
Чи є острови, чи є у негоди дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
Ці весни давно вже, давно не тобі.
Що візьмеш у руку з буяння пустого?
Твій обрій давно вже до плоду добіг,
Твій колос давно при надії вже стогне.
Ці весни… Які вони… Хоч не живи.
Кожнісіньку гілку внесуть до кадастру
І квітнуть у товщі повітряних хвиль,
Вбираючи твій перестояний настрій.
Так мало – струсити зерно і плоди,
Лишити давно зацукрований побут,
І стати заради весни молодим,
Заради єдиної спроби!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Запеклося нутро – лиходії пройшли напалмом,
Ворушились могили від їхніх смердючих слів.
І такі дрижаки на сміливців чомусь напали
Перед тими … чужими, хто вигад огидний плів.
Потомилися всі від несхожих отих подвоєнь.
Хай козацькою кров’ю свободу сп’янить земля,
Та волає вона «Нової! Нової! Нової!»
І позиркує вбік, де видніє зірка Кремля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Роса на цвіті – сльози Зульфії,
Що блискітку згубила ненароком.
І хто сьогодні буде за пророка,
Коли вже навіть роси – не її?
Вже тінь уся розтопиться, а тут,
В таких знайомих і чужих долинах,
Тут спів її і досі тихо лине,
Німіючи на кінчиках батут.
Вже промінь до засмаглого чола
Крізь гілку персика так стрімко не проб’ється,
І ця весна сама собі сміється,
А ще ж колись тут Зульфія була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Весна ще дика і ще холодна.
Шевченку двісті.
І натовп змінюється в колону –
Недобрі вісті.
Бо цідять море крізь чорну цятку,
Крізь перший постріл…
А я ще вчора купити встигла
Новеньку постіль.
Стелю так рівно і так відразу,
Ще й заправляю.
Моє коріння, моя образо,
Моя… не знаю.
Моя свободо (сказати треба),
Моя свободо,
Неначе й небо, весняне небо
Вже є в народу,
А снів немає, давно немає –
Саме мовчання.
Воно німує і обіймає,
Воно – востаннє.
Завмерла брунька, мовчить коріння,
Немає рими –
Жалі розлиті солоним морем
Ген аж до Криму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
А з рани на тілі, червоної та на білім,
Збігає свобода – доріжка липка на брук.
І гусне повітря, погляди обважніли,
І так би здалася хоч пара, а вільних рук.
Ну, хто там кинув, що в Києві – майдануті?
Нормальність-бо ваша – агонія жебраків.
Невже не нудить, чому вас таки не нудить?
Брехня і безвихідь обсіли з усіх боків.
Замало слів, побитого тіла замало -
Усе спалити, не вити б нам серед вовків.
Свобода – кисень, а з нею таке займалось,
Що в кожнім вирує з незримих глибин віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2014
Мій сивий граф заходив на чайок.
Присів на чашку (отака дрібнОта),
Додав до прецлів дивини байок,
Сувій кориці, трохи бергамоту.
І ми поговорили вдвох про нас
У тій таємній (на столі) цукерні,
Допоки гнотик у свічі не гас
І танго танцював вогнем химерним.
Ще про людей, про вигадки, про час
І як його бракує для паперу,
І як миттєво м’якшає свіча,
І як назавжди завмирають пера.
Мій сивий граф черкнув мені рядок
Та й просто зник (отак усе зникає).
Я ж – дотепер не виструнчу рядок
Без філіжанки запашного чаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Я оббиваю підбори у метушні,
Я ризикую вдруге у сад не встигнути.
Координати рішень – між «так» і між «ні»,
Графіки днів – спотворено-криво-вигнуті.
Вміститься думка на кінчикові ножа,
Поки не знає чуттєвостей і зворушень.
В тому саду, де я ще не була, на жаль,
Там зацвітає вже вдруге за літо ружа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Внизу – туман, дорога, Сколе.
Тут – від прозорості прозрів –
Самі ліси на видноколі,
Що скалять ікла стовбурів,
І вигинають горам спини,
Регочуть, дмуть або пищать,
А ми йдемо аж на вершину
І нам у лісі - благодать.
Та ще на стежці по коліна
Насипав листя бук старий…
І ми бредемо безупинно
У далечінь, де видно Стрий.
А ми – потомлені і вільні,
А нам би – сонце в рюкзаки,
І крок у крок за вітровієм
Скидати зношені роки.
Збудивши всіх тутешніх охів,
Кричу «Бувай!» у неба дзбан,
Та забуваю клаптик моху,
Листочок бука і … туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Ці сходи – униз,
Таким безконечним віялом.
Вузенький карниз,
Тож треба вперед іти.
Кудись від біди…
Усі циферблати звірено:
Ступити туди
Чи все-таки відійти?
Он в’ється стебло.
І всотує всоте сонце.
А сік на стеблі,
Прозорий і теплий сік,
Він, чуєш, живий,
Хоч трохи густий і сонний.
Він знає тебе
І жити тобі прорік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013
Крильця метеликів гінкго, пласкі, жовті,
Стовбур обліплять всенький і кожну гілку.
Панові дубу зостався один жолудь,
Пану каштану – лише їжаків кілька.
Крильця метеликів гінкго такі дужі:
Вітер вполюють і воду в цупкий плащик.
Зморщечки лічить сутула, пуста груша,
Сонце ковтнула неба голодна паща.
Крильця живі!.. Але якось один ранок,
Той, що байдуже порушить кордон в зиму,
Той, що страшенно не любить дерев вбраних,
Струсить усіх їх на приморозок сивий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2013
Минає липень, минає липень
І спеку мостить у човен-чайку.
Останній вечір до вікон липне,
Холоне сонце в горнятку з чаєм.
В колиску хвилі за видноколом
Ховає липень засмаглі груди,
Такі ще теплі, такі ще голі…
Такого чаю уже не буде.
Минає тихо, легким вітрилом,
Гойдає чайок смолЕні стани…
А я для липня вікно відкрию
На цілий вечір його останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
Як же тебе багато, м’якого, теплого.
Ми теревеним, так розмірено дихаєм
І витікаємо з колби буття – терпнемо,
Все відкладаєм, щоб стати навік тихими.
Купа листів і фото, якісь посвідчення,
Витерте бильце велюрового дивану –
Все виринає якось по-потойбічному,
Все підкорилось тотальному забуванню.
Що ж… Безконечні душі туди лиш ціляться.
Чорними дірами тіней вони зваблені.
Спогадів порох вітрами століть звіяно
В межі, де пустка ховає свої звалища.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Це життя – одноразовий шприц, старенький.
Мікросон і зупинка швидка на каву.
Ти його передихуєш. Чуєш дзенькіт?
Дні – відсотки у банку – такі ж лукаві.
Це життя – на смітник, старенький, і гнити
За законами всіх тутешніх органік.
Ти укол не відміниш, а от гонитиву
Замість сенсу сповідувати негарно.
Це життя… Післясмак від нього - як вірус.
Наче все, а росте крізь асфальт прогресу,
А нашкрябає з дна любові та віри,
Ставить кому і знов зненацька воскресне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Цілує тисячами цілунків,
Цяткує тисячами цяток
І сипле пригорщами відлуння
Вологи втомленої ковток.
Товче і трусить старі перини
Та кривить посміхи блискавиць,
Та лупить в шиби, як в тамбурини…
І лиш на сонці – лягає ниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Давай-но кружляти понад шпильками веж,
Давай-но літати над складками вулиць.
У тебе ж є парасоля? У мене теж!
Нехай вони на «раз-два-три» розтуляться!
Ми надто довго вивчали старий асфальт,
Бруківку, бетон і замочені мешти,
Ми міцно вростали в мушлі плащів і пальт…
Вже час і небом липневим повештатись.
Тож нам з тобою – в ті невідомі краї,
Де грому сонця, дощу – всього занадто!
Нас там чекають і ми там давно свої,
Такі навзаєм додатні координати.
Стрибай! І спробуй впіймати небесний ритм
В польоті без жодних законів механіки.
Допоки дихаєш – кожну днину твори,
Допоки твориш – дихай моїм коханням!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Хтось нарешті зачинить ці білі небесні дверцята?
В них - самі кожухи, анемічна знемога перин.
Ця зима чи весна вже не друга, а, певно, двадцята.
Ці промерзлі бажання не знати з якої пори.
Хтось колись повмикає те сонце, і трави, і щебет?
І бруківку змарнілу нагріє до несхочу хтось?
Закричіть кольорово! Подібний до кашлю ваш шепіт.
Вимагайте весни! Два десятки обіцяних доз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Буває, так собі живу…
Аби не гірше.
То напинаю тятиву
В недільній тиші.
То думку з кужеля пряду
В повільний будень.
Що написали на роду –
Оте і буде.
І жду – чи спека, чи дощі –
Рядочка вірно
В передпокої у душі –
У словозбірні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013
Повигорали зорі в рушнику
І ріже обрій вранішню хлібину.
Голубить промінь квіточку тонку,
Цяткує густо світла ластовинням.
Куняють на розсохлих парканах
Останні сни найголосніших півнів
І блимає очицями одна
Біленька хата з вікнами на південь.
Умились трави зимними слізьми,
Потягується в сад стежина чорна…
Ще хвилечка – і цю застиглу мить
Зітруть одвічні метушливі жорна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
Пагінців і бруньок обнова
Надихає іти вперед,
Та долоні мої – кленові,
Та осердя моє – старе.
Вабить простір і кличе місто -
Зеленіти довкруж пора,
Та коріння не зрушить з місця
І живиці не дасть кора.
Як потраплю у повінь світла,
То байдуже нове кільце -
Завесную на білім світі
Хоч однісіньким пагінцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Коні крешуть копитами
Понад кронами голими
(Дощ їх митиме-битиме –
І обновляться кволими).
В шиях жили напнулися,
Острах – в оці вологому.
Під копитами – вулиці,
А над гривами – стогони.
Коні здиблені, шкіряться.
Їм би страх перевершити,
Але доля відміряна,
А недоля – за вершника.
І розчиняться. З хмарою
Подадуться за обрії
Коні стомлені маревом
З новиною недоброю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407349
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Ну ось. Нарешті.
Зупинився час.
Чужа війна, і ти, і те дівчатко…
Усе перевернулось,
Бій почавсь
(о, як би пережити все спочатку).
Ця вбивча нерухомість, це дитя.
І той ведмедик в неї в рученятах…
Вона тобі пробачила – затям,
Бо діти ще не вміють не прощати.
В твоєму серці чітко клацнув зум.
Технічно, без емоцій і надривів.
І витер ненароджену сльозу,
Загублену в іржавій горла ринві.
І все так швидко.
Цівочкою кров.
Стіна.
Дівчатко.
Постріл.
Порожнеча…
Не допоможуть тисячі церков,
Не допоможе у майбутнє втеча.
Ти ще тоді не каялась, мабуть,
Ще серце не вважала за пророка,
Бо чим тоді і як тоді збагнуть,
Що ця світлина - "краще фото року"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Коли в тобі заплаче немовлям
Той тихий птах, той безборонний смуток,
Який ти сам даремно замовляв,
Бо все одно ніяк не міг заснути,
Коли твоя безвихідь протече
В самотні дні солоною рікою
І змінить суть цілком простих речей,
І стане найотруйнішим з напоїв,
Замовкне сотня інших не-мовчань
А тиша мордуватиме, як плаха, -
Злітай угору піснею прочан,
Щоб виходити зраненого птаха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Під м’якесеньким листочком,
Між трави і квіточок,
Недалеко від струмочка
Жив маленький слимачок.
Він дивився на кульбабку,
Що росла неподалік:
« От якби ж то крильця й лапки,
То б у мандри з нею втік».
Але поки є на спинці
Слимачка просторий дім,
Парашутики з чужини
Почекає він у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Ще трішки, ще трішки, недовго, вже зовсім скоро -
Відступиться грудень, вологий, промерзлий, хворий,
Сповільниться час і спокій пахкий різдвяний
У кожне життя, в оселю і двір загляне.
На неба тарелі – солі дрібка і шкварка,
На тверді – буджено, пампушно, жарко.
У вікна проллється пахуча лляна олія
І кожен дорослий на хвилечку, та змаліє.
Сміятися гучно буде і їсти смачно,
Від смерті з вертепу відводити погляд лячно,
У церкві дзвіночком срібним колядувати
І тільки над ранок згорнеться калачиком спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2013
Напад раптовий цей вітер, майже злочин.
Рвучко і сліпо шматує, вогнем пече.
Гнізда високі зойкнули чорним клоччям,
Хмари бліді вдавились дрібним дощем.
Фуга, важка, органна, пробігла дахом,
Борсалась гілка на шибці, порив – і все.
Тільки афіша стала великим птахом –
Вітрові вісті завулочками несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2013
Я у тому човні,
Що спинився у чорному небі,
Звідки падає сніг, та нічого не видно звідсіль.
За лаштунками хмар
Ніч знаходить загублений гребінь,
І чіпляє його, і навколо розтрушує сіль.
Охололи думки.
Розкололися всі ноосфери.
Тільки вічність і я, а між нами – блукаючий нерв.
Те старезне весло
Не верне мій затоплений берег.
От і ти не вертай молитвами своїми мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Палає ватра. Жовта і гаряча.
Дерева витанцьовують аркан.
Дрібні жаринки до вершини скачуть,
Пронизуючи кіптяву смеркань.
Виблискує гердан Волосожару
На грудях у найвищої сосни.
Думки, як вівці, сунуть у кошару –
Засни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Будень як будень.
Як був і як буде.
Скрапує день, скрапує.
Осінь як осінь.
Червоноволоса.
Свитку зняла драпову.
Тиша як тиша.
Самотністю дише.
І додає простору.
Смуток як смуток.
У холод закутий…
Хай постоїть осторонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
Тут, де закопана твоя пуповина,
Де загублена дощечка від колиски,
Ти, столичний, почуваєшся винним
Перед вікнами в хопті, що уламками скла виблискують,
Перед зниклими видами якихось птахів і бабок,
Перед родичем, ім’я якого забулося,
Перед плотом, поваленим так незграбно
Туди, де колись була вулиця,
Де усе говорило до тебе єдиною мовою,
Повелителем звало, земель, джерел і вітрів,
І давало безмовні свої настанови
Просто неба, під хатою, у дворі.
Тут ти створював модель свого всесвіту,
Досконалішу, ніж кар’єрна драбина,
А без тебе усе загубилося безвісти,
Запліснявіло, збігло невпинно.
Німо випитий, чимдуж зриваєш ланцюг суєти,
Утікаєш з калькульованих буднів та вихідних елітних.
Тут сам ти не віриш, який же насправді ти,
Тут майже потрапив у невідоме століття,
Мов на похорон власний тебе возили,
Але
дивним
чином
саме
тут
ти
набираєшся
сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
А знаєш, час, напевно, захмеліти -
Липкого липня скуштувати сік!
Для чого ще тоді настало літо?
Без хмелю не здивуєшся красі.
Усе пливе. А спрага солодкава
Ослаблу думку розбиває вщент
І медом на вуста твої стікає,
І жадібно знесилює дощем.
А знаєш, от нехай що буде – БУДЕ!
Вогонь чи опік, спека чи мандраж.
Зміни, нарешті, скам’янілий будень
На невагому зоряність шатра.
Ти можеш, правда? Бо чудово знаєш,
Що Всесвіт вмістиш у душі малій.
Тож поки ти мене ще обіймаєш, -
Хмелій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Відчуваєш перші холоди?
Як роки, вони пробрали плечі.
Навіть місяць, серпик молодий, -
Ніби кіготь, грубий і старечий.
Знаєш, як вернутися назад,
У густе і променисте літо,
Де ніхто не вірить в листопад,
Де із сонцем діжка перелита?
Пригорнись і будь мені плечем,
Поділись медовим теплим чаєм.
Десь на денці замерзає щем.
Літо буде! Трохи зачекаєм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Я посиджу сама.
Або ще в товаристві мовчань.
Листопад вечорів,
Застарілі розмірені ритми…
Одинока сурма
І негоди холодний кажан –
День,нарешті, згорів,
Його темінь оплакує ридма.
Зупиняється час
(Бо затерпла у Мойри рука).
Розійшлися усі.
Задубіли від холоду пальці.
Тільки зірка-свіча
До роботи тепер беручка –
Вибирає узір
І розтягує місяць на п’яльцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
А червень – юнак під вусом.
Ще трішечки недозрілий,
Та сонце його гаряче
От-от – і до ніг впаде.
В зелених цупких обрусах
Черешеньки зашарілись,
Від жартів його хлоп’ячих
Ховаючись де-не-де.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
У тих садах, де ми були удвох,
Дерева п’ють своїм корінням вина,
Їх тільки-но зростив іще Пан Бог,
Вони ще й плоду першого не винні.
У тих садах, там тихо, як у снах,
Які ледь-ледь нашіптує світання.
Там кублиться блакитноокий птах,
І перший день – точнісінько останній.
Там невідомо, що таке печаль.
Там почуття не відкидають тіней.
І час не б’є суху свою печать.
Там лиш сади. У білому цвітінні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Два кроки в осінь і тільки один – у літо.
Вересень вивчив лише отакий танок.
Вабить мелодій темних, густих палітра,
Мне і вовтузить вітер шматки думок.
Так і танцюю з Вереснем дивно-дивно.
Тепла, м’яка, покірна, бо він веде.
Тільки танок… і плащ його довгий, штивний,
Наче остання нота, до ніг впаде.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Зелень, туга, соковита, для Осені – несмак, як завше.
Краще – спокійне і плавне, краще – прим’яте.
Бурі, пісочні відтінки, вельвет і замша –
Стежка волога, підсушена злегка м’ята.
Фріволіте павутинки прозорі кине між гіллям,
Ті, що збирають ранкові тумани в сіті.
Скрутить опалі листочки – такий-от квілінг,
Неба пастельний батік напне над світом.
Вив’яже з клаптиків теплих городам пледи,
Вишиє гладдю трави похилі, забутий сонях,
А наостаток притомлена, ледве-ледве
Бісер подвір’ям розкидає гарбузовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
Не пишеться…
Не спиться у рядку,
Не дихається римою, мов киснем.
Чіпляє колір
І здається звук -
Тони і ритми дражняться навмисно.
А все не те…
Блукаю у лісах,
Загублених давно, в палеоліті.
Десь тут живе
Той чудернацький птах,
Якого треба випустити з кліті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Я політи-комп’ютеризована,
Я в реалі, і я сучаснію.
Я в криниці вода газована,
Псевдоблагами онещаснена.
Літаки чисте небо дримбають,
Проводжаю хвости очима.
Та не бачу чогось незримого,
Не знаходжу першопричини.
Я здрібніла, змаліла в цяточку
Я - нікнейм і штрих-код на ньому.
Відпустіть мене з-під сучасності
Хоч на тисячу літ додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2012
Покинути тебе. І повернутись в себе.
І чутися дівчиськом молодим.
Задовольняти базові потреби,
На все дивитись крізь рожевий дим.
Плювати в стелю. Говорити чесно.
Лишати миттю. Думати, що час
До мене, отакої, непричетний,
Як віднедавна, зрештою… Хоча…
І ти, і час – ви крутитесь так близько.
Не завжди тямлю, хто з вас хто і де.
Вернулась в себе, а тебе залишу.
І час з тобою хай собі іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Трава як трава. Билинка.
Росте собі та й росте.
Насіння її – пилинка,
Стебельце її просте.
І назви не пригадаю,
Та тільки прийду на луг,
Очима її шукаю,
Травинку оту малу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2012
День наробився, він хоче одного – спати.
Просто прийти і без зайвих розмов лягти.
Ніч – повна сили, у неї сьогодні party.
Вже увімкнула попсовий якийсь мотив.
Ніч не стелила м’яко – на шмати темні
Жилавий мармур неба порве от-от.
Ніч – істеричка, вмовляти її даремно,
Тіло її вимагає нових пригод.
День не змовчав - нездалі з роками нерви:
Чубились, гризлись, аж бризкав на землю сік.
Тільки під ранок зробили на сон перерву…
«Злива минула», - байдуже сказали всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2012
Я відразу прошу: ти надовго мені не зникай,
Бо на кого залишиш таку перестиглу й солодку?
Де густіє бурштин, в тих забутих старих щільниках
Ти мені приховало духмяну свою насолоду.
Я відразу прошу: ти не дай розійтися зимі
І мене пожалій, без тепла ти не втримаєш жінку.
Для промерзлих ночей недостатньо і сотні томів,
А на спогад про тебе – одна берестяна сторінка.
Я її бережу, перечитую вітру й снігам,
Я медами твоїми живу, наче хлібом єдиним.
І чекаю, коли повернеться до мене снага -
Та найперша твоя, несмілива і бажана днина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Планета Осінь у пожухлих травах,
На берегах вселенської ріки,
Така по вінця і така яскрава
Визбирує комети і зірки.
Вона ще повна соку і проміння,
І ще веселка – сім її орбіт.
Планета Осінь – зовсім не осіння,
Вона не сохне у глухій журбі.
Ми всі колись давно на ній бували,
Ми ледь вдихали спокою озон
І просто неба десь на сіновалі,
Як цвіркуна, тонкий ловили сон.
А потім, вранці, виростали крила,
Неначе у космічних журавлів.
І ми за виднокіл світів летіли,
Осінні міжпланетні кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Не будь телепнем! Не злись і не падай духом!
Раз на п’ять років тобі облизують вуха.
Раз на п’ять років тобі закапують очі.
Раз на п’ять років кохають твій край отчий.
Раз на п’ять років навіть достойні брешуть,
Щедро дають жебракам, не беруть решту.
Раз на п’ять років у них всенародний тур!
Улюблена візуалізація – маркіза де Помпадур,
Улюблена сцена – абсолютна покора уркам,
Улюблена мелодія дуже нагадує «Мурку».
Не будь телепнем! Скільки тобі казати?!
Злидні залазять щодня крізь шпари у хату,
Злодії вростають щодня у простори мас-медійні,
Пишаються голосно, офіційно своїм злодійством.
Думай, земляче, бо не наросли ще гори,
Що відділили б навіки сибіри і голодомори.
Думай, людино, бо НАМ у цім краї ЖИТИ.
Просто не маємо права його загубити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Певно, рядкам затісно
Жити в моїх емоціях.
Навіть невдале тісто
Бідним рядкам промоція.
Тісто глевке чи кришиться,
В горлі гальмує дихання.
Тісту до дідька критика,
Тісто ніхто не виховав.
Що ж воно – лиш емоція,
На папірці записана,
Фобія до замовчувань,
Місиво, що не виженеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Знаєш,як це: на вдих – повітря викачують,
А на видих – горгон дві сотні?
Я тобі давно вже пробачила,
Але всі ці нестачі азотні
Рухають, штурхають в спину і в горло:
- Помстися, жінко у відчаї!
Вгоди хоч одній горгоні!
Море вилито, болі випито,
Завмирає всесвіту пуповина…
Ти потрібен мені у чистому вигляді,
Ти МЕНЕ кохати повинен!
Ти – як сон, ти – Ясон, ти є Сонце,
З плямами, опіками і протуберанцями.
Обпечусь до вуглин, тільки б сон цей
Не урвався уламками вранці.
Тільки б щогли «Арго» позростались навіки,
Тільки б леза собі не вподобав,
Тільки б ти був моїм чоловіком,
Бо інакше – недобре.
Але ти – окремо, далеко, ти – з планами.
І все у тобі сумісно.
Залишилось плавно сповзати і плакати,
На драконах втікати з міста.
Десь туди, у Колхіду,у тихі спокійні спогади,
Де дахівка не їде і де можна довіритись Богові.
У мені покришились усі дзеркала і стержні
(так направду, існує мене половина).
Отже, маю підставу зникнути, перш ніж
На судах віковічних кину тобі «Винен!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Ну, що тобі, мій шаблезубий звіре?
Живе в нутрі прадавній архетип
За вічність старший, мудрий і дозрілий.
Він перекрутить все на власний штиб.
Ну, що тобі? Ти хижий і нездалий.
А вийде бути разом - вже не те.
Я – плем’я, я сильніша, я не здамся.
І так зроблю, як повелить тотем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Якось незвично лукам в галасі вечоріти.
Сцена, дроти, намети – місто везуть сюди!
Тихо туман єднає з димом багаття літо,
Чисто звучить в долині нота тонка води.
Як же тут пахне сіном! Як тут очам просторо!
Ніч просочилась всюди, ніч затопила сни.
Скибку твердого сиру місяць от-от повторить…
«Хто хоче чаю, люди?» – тільки комусь гукни.
Обрій столітній – той же, луки, густі, кошлаті,
Поміж дерев стежина, ніби змія, вляглась…
Я придивлюсь до всього. Може, воно говорить.
Може, і я почую те, що малий Івась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
Непрохана зима. Мовчать дерева голі.
По скринях - голоси, по людях – тихий зойк.
Вмирає пісні плоть, загорнута у горло,
І рвуться нерви струн. І нищиться зв’язок.
А поки кобзарі укупі безборонно,
Поповнюють архів, готують товарняк.
В нажаханих дерев за ніч сивіють скроні,
Бо тягнеться уздовж траншея, мов с-труна.
І моторошно так, що дихати несила…
Задобрили бійці порожні шлунки ям.
Та ж кобзи, мов жінки,під серцем тих носили,
Хто залишив пісні у спадок солов’ям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Звичайно, потім буде звук, та спершу світло.
Його, блакитне і тонке, наднесло вітром.
Звичайно, потім буде дощ, волога втома,
Та спершу хмари вдарить струм і знерухомить.
Звичайно, потім – благодать, вода в криниці,
Та спершу небо на шматки в-і-д б-л-и-с-к-а-в-и-ц-і.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Східцями вгору… Вдихну нерухоме повітря.
День зачаївся і тихо назовні один,
Поки огляну минулого часу пюпітри,
Поки занурюсь у цю не-зворотність годин.
Хто ж тут горіхи? Та ну його! Вже полетіли -
Глухо тріскочуть, старезний пригадують ритм,
Б’ються об церу газет-партитур пожовтілу,
Падають-падають в пилу старий оксамит.
Раптом стихають. І тільки батутою промінь
Лине та губиться поміж засушених трав.
Східцями вниз утікаю в теперішній гомін,
Поки його той пригнічений спокій не вкрав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Привіт, мій любий, день тебе втомив.
Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.
На тій світлині з янголом – то ми,
Коли були сім’єю молодою.
Помовч. Влови спокійний дому ритм
І пригорни мене, уперше наче.
Наш янгол посміхається згори
І всьому надає небесних значень.
Ще ноги йдуть і руки роблять щось…
Минеться, тільки дійдеш до подушки.
У нас з тобою справжнє відбулось –
Спорідненість у долях і у душах.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Не помсти, не згуби тобі бажаю,
Не вічного штилю.
Я раз і назавжди тебе лишаю –
Розступляться хвилі.
Не чую, не бачу твоїх пояснень,
Покинь же мій острів.
Землі – їй потрібен кремезний ясен,
А морю – сосни.
І навіть як раптом накриє туга
Дванадцятим валом,
Єдине море мене порятує,
Аби не пропала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Вже Час – не час, а просто швидкість світла.
Зникає за лаштунками планет.
Щодня йому здаю порожні звіти,
А він ніяк не викличе мене
На килимок. Не час, мабуть, ще Часу
Йому й без мене діла повен світ:
Явити всім всесильність і причасність,
Ну, що йому якийсь порожній звіт!
За день промчать усі-усі сезони:
Сніг-сонце-дощ, бо Часу ж не стає.
Він просочивсь крізь діри без озону,
Він вийшов, а новий не настає.
Усе одразу, може, й непогано
(От тільки та озонова діра…),
Але в кінці чекає вже догана
За всі мої незроблені діла.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Згасає серпень. Холодить
Прозора ніч. Темніє плесо.
Мені б тепла на день один.
Та квітне верес.
Вже сонце сонне і бліде,
Вже загорнутись би в тумани
І ждати в затінку алей
Кленове танго.
Пора посріблити прийде
Ще кілька прядок
І навести хоч де-не-де
В думках порядок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
Вітаю. Не змінились. Молодчина.
Як діточки? Ростуть? Летить життя.
Ваш чоловік в одному класі з сином
Моїм навчався, ще як був дитям.
Як був… Тепер далеко в закордонах.
Вже кандидат. Сім’ю туди ж забрав.
Такий… холодний. Дуже рідко дзвонить.
Я розумію: в нього купа справ.
Один він в мене, більше не родила.
Завжди чомусь був проти чоловік.
Казав, що діти надто вередливі.
Коли б тоді та й розум голові!
Шкодую. Дуже холодно ночами.
Віддавна з чоловіком не спимо.
Так можна сходить з розуму почати,
А в нас нічого – компроміс умов.
Я це «нічого» била метушнею:
Вовтузилась в будинку і в саду.
Але самотність - я зжилася з нею –
Повільний постріл долі вхолосту.
Тому-то, люба, добре, що аж троє.
Щаслива ви. Вже черга… Час іти.
На клопоти земні махніть рукою,
Бо і вони, повірте, золоті.
Розмову цю залиште поміж нами.
Пробився, бачте, смуток у гортань.
Жіноче щастя – часто чути «мамо».
Це варте геть усіх земних старань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
Сон це, напевно,
Не може такого бути!
Жайвори-справи вставати мене не кваплять.
Щось тут не так,бо сьогодні ж таки будень –
Завше дієві від спокою сов краплі.
Червень у вікнах. Дрімаю,
А вже дев’ята.
Світлом мережить і день обіцяє вдалий.
В літню відпустку хочеться мандрувати –
Трав просять ноги, а очі – нових далей.
Червень знесилює…
Мов ювелір-незграба,
Зронить на землю розпечену краплю сонця,
Вгрузнуть підбори в асфальті та піт градом,
Але спасибі йому, що не сон це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
Що ж, я така, як всі.
Не краща і не гірша.
У небі возять сіль,
А я все не засну…
Намацують мене
Рядки якихось віршів,
А я від них у сни –
Повіки на засув.
Вони мене ведуть
Стежиною нічною.
Наклала на вуста
Сама собі печать.
Бо я – така, як всі.
Рятуюсь тишиною,
Аби лишень так-сяк
До ранку переждать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Магнітне поле між нами заміновано.
Випусти, врешті, на свободу кілька тих слів,
Що причаїлися у грудній клітці, - і буде легше.
Ти перестанеш захлинатись мовчанням,
Проникнеш за лаштунки моїх поглядів,
Розплутаєш вузли моїх обійм і збагнеш:
Кохатись – фізіологія, кохати – дар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Дні пролітають кулями з пістолів.
Вчорашня втома заповзає в нині,
Яке ти ще у вічності відстояв,
Та вранці знов боротися повинен.
У цих щоденних ницих барикадах
Ховається вагоме і важливе…
Але тоді даремно дорікати,
Коли ймовірне стало неможливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Потепліло.
І знов довелося жити.
Заболіло
Від приморозків старих.
Бідне тіло,
Ослаблене і розбите,
Робить діло.
Багато у квітні їх.
Полетіли!
До біса облізлу млявість!
Зарясніла
Навколо весна для нас.
Захотіли б –
Назавше у ній зостались.
Що нам час?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Люто?
Ой, люто.
Морозно так дуже.
Хрустко і коляче,
Біло і синьо.
Буде, ой, буде
Холод і стужа,
Що не зігріється
Ранок і днина.
ПрИйде, та прИйде
Зелень весняна
Все заворушиться
Теплоквітково.
Вийде, ой, вийде
З хатоньки панна –
Мати хрещена
Всього живого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Ти такий, як тоді. Що ж, часи-бо подібні завжди.
Декорації змінні. А в тебе (ти ба!) і незмінні.
Ти скажи, цьогоріч зацвітуть гетсиманські сади?
Ти скажи, а чи зможе коріння рости без насіння?
Тільки око мигне – і не року – століття нема.
На хребтах у дерев наростають скоцюрблені кільця.
Скільки добрих новин для дітей твоїх просто обман
І живої вологи вони занечистили скільки?
Стіни твого плачу, там уперті глухі прохачі.
Твої гори оливні для них дотепер еверести.
Їм би руки погріти і мати в торбині харчі,
І молитись за звичкою завчено на перехресті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
Як мислиш, чи зникне потреба кохати?
А що, як у когось настане швидше
Така собі посуха без багаття,
Такий собі загримований відчай?
Обвисне тижнів однакових нитка.
Не згірш, як у інших, та тільки паскудно.
Побудь вже, нарешті, довго і близько –
Врятуй мене киснем своєї присутності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012
Не треба слів. Вони такі важкі,
Їх зносити щодня – німіють руки.
Розрад нема – терпіння і розпука,
Тож не ліпи зі слів нових божків.
Вони для тебе цінні, що й казать.
Поблискує мармиза золотава…
А що, як це – не суть, лише оправа
Без дозволу повернення назад?
Кайданки на вуста – твоє «клянусь».
Ти знов промовив! Хто тебе зурочив?
Прошу, помовч, бо всі слова – пророчі.
От вимовиш – і станеться комусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Така облізла, несмілива , квола…
Тобі лиш воду із джерельних цебер,
Пташок намистом на дерева голі – і оживеш!
Бо як мені без тебе?
І забуяєш!
Як же без окраси?
І зацвітеш!
Весільно і єдино!
Допоки, весно, ми з тобою разом, -
Я – час кохання, ти – лише людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Звичайна жінка порухом одним
Розв’язує і припиняє війни.
Єдиним кроком переступить світ
І винесе вердикт, зронивши вію.
На сьомий подих – рішення і ціль,
Розрада й вирок, а печаль - довіку.
Ви їй колиску, ви її не зліть
І не будіть у жінці – чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Щастя на смак – то яблука і цинамон,
Пудра цукрова, посріблена ложка чайна.
Вдосвіта кожного вихопить дня цунамі,
Але той смак, ми його, повір, не втрачаєм.
Все, що набігав, надумав, нажив у світі, -
Хляпа, неспокій і зморщечки від утоми –
Тане миттєво у теплого дому світлі
(Вікна чужі хоч комусь, а таки знайомі).
Щастя на смак – єдиних очей цілунки,
Тепла кімната, залишена наспіх майка.
Наші бокали давно вже розбились лунко,
Як же ми досі щастя в руках тримаєм?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Як тільки повз пройде нова спідниця,
В тобі вже прокидається мисливець.
Ти потрошиш їх, як собака – птицю.
Несеш трофей в колекцію щасливо.
Азарт. Запал. Потреба організму, -
Назви, як хочеш, - трюки на жердині.
Розтринькав вірність, лагідність і ніжність…
Мав багатьох – обділений в єдиній.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Сім’я заміняє все. Тому, перш ніж її завести, варто подумати, що для тебе важливіше: все чи сім’я.
Ф. Раневська
Новини. Телевізор. Ти – в екрані.
О восьмій, в найефірнішій порі.
А я ще маю встигнути на ранок
Спекти до чаю яблучний пиріг.
Я думаю: «Минуло – не збулося.»
Ти думаєш: «Збулося, та не все».
Вже де-не-де побілено волосся,
А серце мрію спогадом несе.
Тобі – одвічна думка про родину,
Мені – так легко зраджена мета,
Та вийшов з ладу сподівань годинник –
Невідворотність виїла метал.
Скажи, ну як: перемінила б долі?
(Уявою хоча б себе погрій.)
Я – ні. Я хочу чаю в теплім домі
О восьмій, в найефірнішій порі.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012
Бачиш кульку скляну, бачиш?
То, моя люба, січень.
Місяць наших з тобою побачень,
Місяць перших освідчень.
Все у кульці прозорій дивне,
Вигадано-казкове:
Затишна хатка і нічка зимна,
Місяцева підкова.
Кульку в руки візьмем обоє,
Струсимо ненароком.
Бачиш - сніжить,а наш з тобою
Січень триває роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Різдвяна шопка. Спогад про подію
В печері вифлеємській. Знов Дитя
Від метушні земної нас відірве
І подарує клаптичок життя.
Та шопка – в білій клітці. Для порядку,
Як римляни, замки важкі висять.
«Добродії! Дивіться через гратки,
Тут вам не безумовна благодать.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Близько небо і янгол близько,
Простирадлом довкола сніг,
А земля – то немов колиска
Для щасливих дитячих снів.
Я - дівча. І воно чекає
Того давнього дива з див –
Щоби янгол над нашим краєм
Першу зіроньку запалив.
Наче фольга легка, барвиста,
Так закрутить святковий рій.
Ти дитячим серденьком чистим
Про усе надзвичайне мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2012
Кілька слів написати – торкатись сувоїв тканин,
Як Шанель, шаленіти від складки, пропорції, шпильки,
Забувати про все, жити, іноді, словом одним
І на клаптики дерти прописані правила стилів.
Кілька слів відшукати – тонке і майстерне шиття.
Скільки око сягне – розмаїтого мовного краму.
Лаконічності чорної сукні не любить життя,
Та, властиво, її відрізняють від інших обрамлень.
Добирати сміливо. Спокусливі стани рядків
Відчувають рубці та вузли непотрібних деталей.
У мереживах слів неодмінно знайдуться такі,
Що раніше ніколи іще не торкались до талій.
25.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
Там древні склепи, скошені хрести,
Там надписи короткі долю вмістять.
Однаково, коли чогось не встиг.
Минулося. Невчасно. Ненавмисно.
Каплицю вкрила патина мохів.
Порипують дверцята. Плющ повсюди.
Ростуть живі дерева з кістяків…
І де ті люди? Де тепер ті люди?
Реінкарнація. Поклацує замок.
Тут, за ворітьми, - давнє цього міста.
Не має значення - єдина між думок –
Чи жовніром хтось був, чи бургомістром.
Минув. Нема. Так я колись мину.
В нав’язливих обіймах у коріння
Мовчатиму. Не згадуйте мене.
Я з того ще, старого покоління.
Як я жила і що мене з’їдало,
Чим тішилась і де шукала сенс –
У цьому так фатально не відстала.
Поклацує замок. Вертає все.
І там не страшно. Там вже не болить
Оте життя живе щоденно в скронях.
Спить спокій порцелянових облич,
Осіла тиша у жовтневих кронах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Дощик виводить соло.
Калюжно і парасольно.
По черепиці зранку
Краплями тарабанить.
Миє травнево-чисто
Синіх небес очиська.
Дощик чекає просто
Сонце до себе в гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2011
Одна невеличка пухлина – пропав у піску
І, голос зірвавши стоп-краном, шепочеш молитву.
Приреченість власна занурює в дюну важку,
Раніше хотілось багато,тепер би – попити.
Води у пустелю! Води…, та чекай на міраж.
Хтось інший (не ми) набреде на зелену оазу.
Ти просто на святі життя так іще не вмирав –
У розпачі хочеться встигнути все і одразу.
Та сонце пече. Сонце немилосердно пече.
Пунктиром думки, а між ними – самі заповіти.
Від тіла отут, наодинці, ніяк не втечеш.
Без нього тобі не вціліти і не посивіти.
Табу на безвихідь. Інакше приступить самум.
Червоним піском каравани зневірених вимів.
Ти краще зізнайся: побачивши смертність саму
Усі ми стаємо так невідворотно живими.
А нам би – умову постійну – відвертих себе.
І якось почути стікання піску щохвилинне.
У жовтому пеклі піднятися аж до небес
Буває потрібна одна невеличка пухлина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2011