Наталка Янушевич

Сторінки (2/116):  « 1 2»

темна смуга

Все  логічно,  циклічно  і  ще…  Я  не  знаю,  як.

Не  іржавіють  довго  усі  ці  пружини-нерви.

Розумію,  як  завше,  та  серце  –  сліпий  маяк,

Кам’яний  потопельник,  загублений  смерті  дервіш.

Позитиву!  Хоч  трохи.  Від  темних  отих  верет

Утекти  і  забути,  бо  холод  кістки  проймає.

Я  виборсуюсь  ледве,  стогну,  та  пливу  вперед

В  рятівному  жилеті  –  у  жовтогарячій  майці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011


Співмовчальники

Маєш  час  на  мовчання?
Просто  будь.  Просто  слухай.
Перегірклим  євшаном  
Обернулась  задуха.
А  слова  оточили…
Недоречні,  аж  хижі.
І  нема  на  них  сили.
Тільки  ти.  Тільки  тиша.
У  біді,  на  безлюдді
Розкодовуєм  ребус:
Не  казати,  а  чути  –
Ось  що  треба.
30.10.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011


роздум

Не  задихнись  завчасно,
Кваплячись  в  інший  вимір.
Ти  не  такий  нещасний,
Поки  ще  маєш  вибір.
Всі  ці  пігулки  сонні,
Петлі,  приціли,  леза,
Рейки,  ножі,  балкони  –
Добре  відома  п’єса.
Ти  в  ній  –  актор  пасивний,
Кимось  зі  сліду  збитий.
Всім  глядачам  спасибі.
Важче,  а  треба  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2011


ерос

Влови  мій  настрій.  Прагну  день  у  день.

Таке  буває  з  жінкою  нечасто.

Крізь  тіло  філігранно  струм  пройде

І  заіскрить  у  схрещених  зап’ястях.

Моя  чуттєвість  –  порцеляна  ваз.

Не  поспішай  їх  стеблами  зайняти.

Надихатись,  натішитись  ще  раз.

Кохатись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2011


День учителя

Тебе  вітає  нині  цілий  світ
І  бубонить  щось  про  невтомну  працю.
Поклав  тобі  до  рук  квітковий  сніп
За  всю  твою  жертовність  і  старанність.
Все,  наче,  правильно:  ти  –  світоч,  педагог,
Але  чомусь  смутні  думки  обсіли,
Що  це  суспільство  завжди,  бачить  Бог,
Тебе  сприймало  залишково-сіро.
Знов  вчителі?  Ну  що  їм  вже  не  так?
Працюй  півдня,  а  потім  –  вільна  птиця.
Відпустка  влітку.  Ось,  тримай  п’ятак
І  на  державу  пальцями  не  тицяй.
Ти  толерантно  ждеш.  Ти  їм  змовчиш,
Про  те,  що  в  школі  лиш  чотири  учні,
Та  ти  їх  вчиш,  щодня  терпляче  вчиш,
Скидаючи  невігластва  онучі.
Змовчиш,  що  твій  вгодований  сусід
Тебе  сприймає  кимось  неуспішним:
-  Працюєш  в  школі?  Звідти  йдуть  усі!
Ну  й  нетямуща,  чесне  слово,  смішно!
Ти  не  згадаєш  їм  пліток  сухар.
Що  в  колективі  –  люди  випадкові,
Та  й  ті  за  трохи  більший  денний  харч
Покинуть  працю  з  радістю  готові.
А  діти?  Як  без  тебе  їм  рости?
Вони  в  долонях  Майстра  –  добра  глина.
Коли  ж  збагнуть,  що  завтрашні  мости
Державі  зводять  справжні  сухомлинські?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011


до Осені

Ну,  що  ж,  заходь.  Бо  ти  вже  господиня.
Оце  наш  сад.  Тут  льох.  Отам  комора.
Збираєш,  лущиш  і  трясеш  щоднини,
А  очі  ніколи  звести  угору.
Поглянь  навколо:  це  твої  маєтки,
Твій  посаг  гарбузово-картопляний.
Тобі  так  вправно  вивести  вдається
Зелені  застарілі  літні  плями.
То  сушиш  клапті  вицвілих  городів,
А  то  полощеш  мжичкою  навколо  –
Не  байдикуєш.  Ти  з  такого  роду,
Де  все  ведеться  -  зріє  плід  і  колос.
Невістка  гожа:  мудра  та  вродлива.
Та  вже  спочинь,  бо  світить  місяць  віком.
Нарешті  тихо-тихо  і  щасливо
Засни  в  обіймах  свого  чоловіка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2011


сонце у кімнаті

Я  так  люблю,  як  сонце  у  кімнаті
Удосвіта  прийде  мене  будить:
Пейзажі  гляне,  сяде  на  канапі
І  бавить  руку  променем  рудим.

Ранкова  тиша  -  глечикове  денце:
Все  нишкне,  нерухомо  і  без  слів.
І  все  чекає  променя,  щоб  день  цей
Він  розгойдав  і  поблагословив.

Розбризне  повні  пригорщі  надії,
Мене  отямить  для  знайомих  справ
Порве  останні  нитки  сновидіння,
Щоб    день  мене,  як  рідну,  обійняв.

24.03.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011


що може щаслива жінка

Що  може  щаслива  жінка?
Ну,  майже  все.  Запевняю.
Сміятись  часто  і  дзвінко.
Щокою  торкатись  раю.

Ховати  сонце  в  обличчі
І  сяяти,  сяять  світлом.
Дивитися  прямо  в  вічі
І  бігти  супроти  вітру.

А  слово  її  -  як  птаха,  -
У  небо  підняти  вміє.
Без  сумніву  і  без  страху
Назустріч  найбільшій  мрії.

І  так  загорнутись  добре
В  обіймах  її  розкішних
Вона  -  і  ріка,  і  обрій,
Вогонь  і  зимова  сніжність.
Щаслива.  І  це  помітно.
Що  ще  ти  їй  можеш  дати?
Зосталось  завжди  уміти
Єдину  її  кохати.
                                         23.02.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011


СКЛАДНІ СТОСУНКИ

Чуєш  –  не  чуєш,
Все  ж  казатиму
Мовою  вибачень  кострубатою.    

Пізно  –  не  пізно,
Все  ж  чекатиму,
В  золоті  сонця,  в  сутінок  платині.

Личить  –  не  личить,
Все  ж  любитиму,
Хоч  не  моєю,  хоч  надпитою.

Знаєш  –  не  знаєш,
Просто  житиму
Долею  з  крилами  перебитими.
26.05.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011


ВИЗНАННЯ

На  волю  пробиваються  вірші
І  стомлено  торкаються  паперу.
От  тільки  час  знайду  і  запишу,
А  він  ще  довго  їм  не  дасть  померти.

Я  так  шукала,  хто  б  позичив  слух,
З  усього  міг  хоч  краплю  зрозуміти.
Та  визнав  той,  хто  серцем  не  оглух.
І  визнання,  а  треба  заслужити.

Воно  прийде,  але  мені  дарма.
І  з’явиться,  та  я  вже  буду  інша.
У  тому  вимірі,  там  визнання  нема,
Де  в  глибині  моїй  беруться  вірші.

Та  що  так  перейматись  тим  життям?
Пробути  можна  -  і  не  зрозуміти.
Змінити  серце  до  невпізнання
Й  буття  від  небуття  не  відрізнити.

Не  мучитись,  не  плакать,  не  страждать.
(А  я  ще  визнання  від  них  хотіла!)
Вірші  лише  для  серця  можуть  дать.
А  їм  –  пусте.  Вони  живуть  для  тіла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2011


ПОЧАТОК

Вже  все  вляглося  на  папір,
Давно  готове  не  мовчати.
Та  якось  боязко,  повір,  
Почати.

У  строфи  слово  одягла,
Його  ти  зможеш  зрозуміти.
А  що,  як  іншим  не  змогла
Зуміти?

А  що,  коли  ніхто  зовсім
Нервовий  імпульс  не  відчує?
Проігнорованим  німим  
Піду  я.

Хвилююсь.  Справа  непроста.
І  невідомі  результати.
Та  олівець  не  перестав  
Писати.
2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2011


У черзі

Вітаю.  Не  змінились.  Молодчина.
Як  діточки?  Ростуть?  Летить  життя.
Ваш  чоловік  в  одному  класі  з  сином
Моїм  навчався,  ще  як  був  дитям.
Як  був…  Тепер  далеко  в  закордонах.
Вже  кандидат.  Сім’ю  туди  ж  забрав.
Такий…  холодний.  Дуже  рідко  дзвонить.
Я  розумію:  в  нього  купа  справ.
Один  він  в  мене,  більше  не  родила.
Завжди  чомусь  був  проти  чоловік.
Казав,  що  діти  надто  вередливі.
Коли  б  тоді  та  й  розум  голові!
Шкодую.  Дуже  холодно  ночами.
Ми  двадцять  років  поруч  не  спимо.
Так  можна  сходить  з  розуму  почати,
А  в  нас  нічого  –  компроміс  умов.
Я  це  «нічого»  била  метушнею:  
Вовтузилась  в  будинку  і  в  саду.
Але  самотність  -  я  зжилася  з  нею  –
Повільний  постріл  долі  вхолосту.
Тому-то,  люба,  добре,  що  аж  троє.
Щаслива  ви.  Вже  черга…  Час  іти.
На  клопоти  земні  махніть  рукою,
Бо  і  вони,  повірте,  золоті.
Розмову  цю  залиште  поміж  нами.
Пробився,  бачте,  смуток  у  гортань.
Жіноче  щастя  –  часто  чути  «мамо».
Це  варте  геть  усіх  земних  старань.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2011


де еліта нації…

Де  еліта  нації,  скажіть?
Де  уми  Франкової  породи?
Пересіли  в  дорожезний  джип
Чи  земля  їх  зовсім  вже  не  родить?

Де  великі  українці  ті  –  
Мудрі,  і  достойні,  і  сміливі?
Їх  сучасних  цінностей  батіг
Забуттям  довічним  ощасливив.

Україно,    де  твій  ідеал?
Як  прямуєш  без  дороговказу?
Хто  іще  тобі  не  закидав  
Чужородну  і  бридку  заразу?

Ми  живемо  ніби  навпаки:
Вільні  від  чужого  зазіхання,
В  своїм  домі  –  рідні  кріпаки,
Тягнем  мовчки  (т-сс!)  без  нарікання.

Ми  байдужі  і  ліниві  пси,
Людиноподібні,  нижча  проба.
Панської  чекаєм  ковбаси.
Жодна  незалежність  так  не  робить.

З’їли,  з’їли  власний  ідеал!
Верещать  куми  й  брати:  «  Моє!»
Між  зубами  аж  позастрягав
І  смердить  далеко,  бо  гниє.

Де  ж  еліта  нації,  скажіть?
Щоб  не  осквернитися  ганьбою,
Від  кріпацтва  вільного  біжіть
І  людей  покличте  за  собою.

Лестощам  повага  не  сестра,
Хитрощам  нерідна  мудрість  чиста.
Пригадайте  славне  «Не  пора!»
І  не  на  словах  любіть  Вітчизну!
2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011


згасає серпень…

Згасає  серпень.  Холодить
Прозора  ніч.  Темніє  плесо.
Мені  б  тепла  на  день  один.
Та  квітне  верес.

Вже  сонце  сонне  і  бліде,
Вже  загорнутись  би  в  тумани
І  ждати  в  затінку  алей  
Кленове  танго.

Пора  посріблити  прийде  
Ще  кілька  прядок
І  навести  хоч  де-не-де
В  думках  порядок.
2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011


дозволь

Дозволь  собі  дивитися  на  небо,
По  луговій  котитися  траві,
Щоб  примітивна  і  слизька  амеба
Не  заглушила  паростки  живі.

Дозволь  собі  сміятись,  коли  смішно,
Мугикати  улюблений  мотив
І  просто  з  гілки  їсти  стиглі  вишні.
Чи  йти,  коли  ніхто  ще  не  ходив

По  лиш  недавно  встеленому  снігу.
Розмови  пізні  і  сльозу  дозволь.
Або  перегорнуть  знайому  книгу,
Або  у  морі  різних  парасоль
Знайти  веселку.
Або  мандрувати.
Без  віз  і  турів  –  пішки,  з  рюкзаком,
Щоб  кожен  раз  для  себе  відкривати,
Як  смачно  з'їсти  хліба  з  молоком,

Яка  приємна  може  бути  втома,
Які  гостинні  люди  на  землі,
Як  добре  повертатися  додому
Або  почути  дихання  ріллі.

Дозволь  цукерки,  гойдалку  і  сани,
Горнятко  кави,  стильний  записник.
Старим  ти  доти  у  житті  не  станеш,
Допоки  смак  до  справжнього  не  зник.

Хоч  раз  один  не  обійди  калюжу,
Хоч  раз  на  сонці  плями  не  шукай.
Хай  все  це  стане  необхідним  дуже:
Твори  життя!  На  вік  не  нарікай.

Дозволь  собі  цю  розкіш.  Це  ж  неважко.
Засяють  очі,  зміниться  хода.
І  замість  каменя  у  грудях  пташка
Оселиться,  смілива  й  молода.

24.03.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011


не виховуй мене…

Не  виховуй  мене.  Не  зоставлю  свою  автентичність.
Я  така,  яка  є.  Ти  прийми,  а  не  можеш  –  покинь.
Я  з  тобою  і  так  у  собі  загубилась,  практично,
Тож  уникнемо  вдвох  запізнілих  і  марних  прозрінь.
Не  випитуй  в  очей,  чи  ночує  сьогодні  в  них  щастя.
Здогадаєшся  сам.  Почуття  –  не  умовний  рефлекс.
Я  й  сама  так  живу:  одночасно  секрет  і  підказка,
Неслухняної  власної  долі  безмовний  суфлер.
Не  старайся  збагнуть.  Не  розкинеш  мене  по  полицях.
Ти  зі  мною  чи  ні?  Вибирати  потрібно  колись.
Я  сама  по  собі  –  сильнодіюча,  пряна,  левиця.
Хочеш  –  поруч  іди,  або  всі  намагання  облиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2011