| Сторінки (3/215): | « | 1 2 3 | » |
Мова - слів глибока річка,
Мова - із криниці запашна вода,
З роду в рід передана скарбниця,
Рідних слів традиція жива.
Мова - полум"я гаряче,
Твердь гранітноїї скали,
У похід полки скликає
Під Богданові стяги.
Мова - це життя народу,
Соти знань із квітів запашних,
Що їх люди-бджоли назбирали
Упродовж віків цілих.
Мова - щирая молитва,
Джерело любові, добра і знання,
Через діда, батька, сина
Пролягає шлях у майбуття.
Мудрих слів пряма дорога,
Рідна мово вкраїнська жива,
Від батьківського отчого дому
На простори світів, дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323479
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2012
Писанка - це символ світу,
Символ - віри і буття,
Поклик осяйний привіту
Із минулого життя.
В ній переплелися воєдино
Тиха радість і гармонія яси.
Придивіться на будови досконалість,
Простоту й довершеність краси.
Писанка гуцульська вогняна,
Барви очі убирають,
Радість веселкова розквіта,
Куполи з хрестами сяють.
Правильні фігури життєві
Із казковими злилися,
Орнаменти геометрії чіткі
В радіснім танку переплелися.
Писанка - це символ світу,
Символ - радості життя,
Перегук віків дзвінкий,
Віра і надія в майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
На балконі голуби сиділи,
Розмовляли-воркували,
За людьми спостерігали
І вірші складали.
Діти йшли під деревами,
Милувалися птахами,
День спішив вже хідниками,
Утікав від машин повз блиски вітрин.
Гулі - гулі, з висоти
Голубині голоси:
"Чому люди так спішать,
Краси днем не дорожать?"
На балконі голуби -
З жалем - на нас з висоти...
Гулі - гулі, птахи любі,
Ви філософи краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322911
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2012
Богданка білява, як панна мала,
Веселий м"якенький клубочок,
Стрибає з кімнати в кімнату вона,
Як білий малесенький котик.
Та розум у неї дорослий вже пан,
Хоч кому утре вона носа,
Люб"язна і ніжна білявка моя,
А вдача у неї дівоча.
Дідусь її любить, як доньку свою,
І тато, хоч сина ще хоче,
А мама,- я просто вам, любі, скажу,-
Постійно із нею шепоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322812
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.03.2012
У лісі білочки стрибають,
Носять горішки і гриби,
Поміж гілками пролітають,
Немов іскристі блискавки.
Блискучі і цікаві очі,
І швидкість, грація, й краса,
Ласунка ніжно щось сокоче,
Ядро горішка розгриза.
То вниз по стовбуру збігає,
То стрімко лине догори,
Кумедно хвостиком метляє
І заміта свої сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322807
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 17.03.2012
Жартували колись мама:
- Каша наша, татів борщ,
Від малого мандрувала
Каша з нами в спеку й дощ.
Каша панська з рису біла,
Ще й з домашнім молоком.
І, звичайно, гречна панна -
Гречка з м"ясом і смаком.
Каша пшонка, каша манна
Для маленьких і старих
Ще й крутенька "березова
Каша" для дітей "пустих".
Гарбузова добра каша:
З дині, тикви, кабачків,
Не зіпсути маслом каші -
Мудрість з глибини віків.
Каша нас держить у силі,
З кашею наш дружить рід,
Добре їсти кашу вранці,
Ввечері і на обід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322427
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2012
День зимовий догоряв
В п"яному тумані,
В молоці вокзал втопав,
Дерева в сметані.
Мурашник людей кипів,
Добро продавав,
Міщанин у дім спішив,
Щастя купував.
Я теж часточку собі
Щастя прихопив
І вам, дітоньки мої,
Його уділив.
Частка щастя: булка хліба,
Склянка молока,
Щира дружняя розмова,
Любов, прстота.
Щастя в праці, любі мої,
В згоді і добрі,
У душевному спокої,
В сімейнім теплі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322424
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2012
Я бачив як літали ластівки,
У теплому хліву гніздечко звили,
Неначе справжні зодчії-майстри,
До грудки грудочку землі ліпили.
Подумав я собі: "От в кого треба вчитися
По-справжньому трудитися",
Маленькі чорно-білі ці пташки
Працюють щиро, залюбки.
Із ранку-раннього вони,
Веселенько щебечучи,
Помоляться Святому Богу,
Себе в порядок приведуть
І радо до роботи йдуть.
Невтомно-швидко вниз, угору,
Як човники стрімкі снують,
Комах нанизують в ту пору
Й чимдуж в гніздо, бо діти ждуть.
Я бачив як літали ластівки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322047
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2012
Лежить Олесик у траві,
Зорить у височінь,
Над ним пливуть хмарки легкі,
Ховають сонце в тінь.
То чорний вовк вгорі біжить,
Женеться за конем,
То дід страшний згори кричить,
Вимахує дубцем.
А там маленька дівчинка
Танцює па-де-де,
За нею лине гусочка,
Пита: " Табун мій де?"
Лежить Олесик у траві,
Течуть думки ясні,
І так легенько й весело
Пливти в казковім сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322045
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2012
Із надії, добра і людських сподівань,
Із любові, із мрій, молитов
Храм вознісся велично в небесную даль,
Зігріває нас своїм теплом.
Тут сплелись воєдино
Людська згода й любов,
І покора, єднання сердець,
І до Господа Бога молитва проста,
І бажання звести цей вінець.
Не багатством земним
Дорогий він для нас
І не блиском коштовних прикрас...
Він для слави Отця,
Творця неба й землі,
Животворного Духа Святого
І єдиного Господа Спаса Христа -
Нашого Царя і Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321746
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.03.2012
У горах зорі яскравіші,
Вода смачніша з джерела,
Живуть тут люди серцем чисті
І навіть ближче небеса.
В лісах тут оселилось диво,
Співають мавки чарівні,
Потоки вниз біжать звабливо,
В печерах скарби золоті.
Пливуть смереки в високості,
Орли у хмарах волю п'ють,
Озера тут, як сльози чисті,
І люди в злагоді живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2012
Світанок заглянув у очі,
Сміється чарівна земля,
І ніжно проміння лоскоче,
Пустує вітрець, як лоша.
Радію промінню ясному,
Народженню нового дня,
Я вдячний Творцеві Святому
За щастя земного життя.
А вітер розчісує коси
В плакучої діви-верби,
Оспівують вранішні роси
В саду молодому шпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321655
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2012
Ластівки літають низько-низько,
Ніжно припадають до землі.
Це, напевно, дощ завис вже близько,
Крилами черкають ластівки в імлі.
Ластівки пташки домашні,
Люблять затишок, тепло людських осель,
Селяться, де люди щирі,
Де порядок, доброта, веселість.
Ластівки літають швидко, швидко,
Відкривають дзьобики малі,
Притомилися маленькі, видно,
На дротах сидять, неначе школярі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321652
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2012
Маленький зайчик, як клубок,
З гори до нас скотився,
Вхопив капустяний листок
І пилом слід укрився.
-Куди біжиш, малий, чекай,
Будемо гомоніти,
Всміхнувсь малюк - здоров бувай,
Додому треба вспіти.
Удома ждуть мене батьки
І братики й сестричка,
Смачний квасок, м'яке сінце
Й холодная водичка.
Ти теж додому поспішай
До власної родини,
Бо нас усіх чекає дім
Щоднини й щогодини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320985
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 11.03.2012
Прилетіли бузьки, у Коломиї,
Було це раненько-рано,нині,
Сіли на землю, голови схилили
І до неї ніжно говорили.
Було їх сімнадцять красенів-птахів,
Ватажок їх сміло табун вів,
Ще сніги біленькі з полів не зійшли,
А птахи вже весну принесли.
Відпочили птахи на рідній землі,
Зашуміли крила молоді,
Піднялись у небо, злинули у даль,
А на серці разом радість, жаль.
Полетіли клином, де добрі люди,
Там, де птахи бузьки, радість буде,
Там дітей приносять у кожну хату,
Де молоді мама і тато.
Де добрі люди, щирі українці,
Зачекались їх Воскресінці,
Корнич, Грушів, Вербіж, Іспас, Перерів,
Снятин і багато міст і сіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320428
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.03.2012
Дзвінко кру- лунає з вишини,
В сірій млі лелеченьки пливуть,
Вірність Батьківщині щовесни
Крізь віки у рідний дім несуть.
А назустріч з рідної домівки,
З України в заморські краї
Линуть інші птахи перелітні,
Неспокійні чогось і сумні.
Це летять навздогін чужій казці
За достатком, удень і вночі,
Розтривожені і нахмарені
Земляки наші в різні кінці.
Кру- та кру- із радістю тривога,
Ще під снігом біліють поля,
У дорозі крила натомила
Журавлиная дружна сім"я.
Кру- та кру- з землі лунає
Радісне й тривожне кру-,
Може щастя я впіймаю,
Як полину в країну чужу.
І летять навстріч потоки різні,
Угорі клекоче радість нових стріч,
Унизу надія на примарне щастя
І сльоза непрошена із віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2012
Вже до нас здалека, з чужини,
Із-за моря у рідну оселю
Повернулися птахи шпаки
Спритні, жваві, дзвінкі і веселі.
Чорні, наче матінка земля,
Зранку чутно їхній переспів,
Ніжно їх вигойдує гілля,
Серце тішить милий щебіт-спів.
В нашому саду вже оселились
Любі ці провісники весни,
Діти разом з ними веселились
І сплітались ніжно голоси.
Це над ними Божа благодать,
Сонце пестить і цілує всіх,
І, неначе у густих житах,
Тут вирує радість, щастя, сміх.
24.03.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320044
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.03.2012
Дочка троянду в дар принесла,
Чарівний запах, ніжні пелюстки,
Беру у руки...Дар безцінний
Я збережу на довгії роки.
Троянди подих - горда вдача,
Та в грудях трепетна душа...
Дочка троянду в дар принесла,
З очей квіткових злинула сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319941
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2012
Сонце пригріло весняне,
Ластиться ніжний вітрець,
Пісню пташина співає,
Радість для наших сердець.
Діти стрибають веселі,
Бродить чорнісінький пес,
Радісні наші оселі,
Милий світ Божий увесь.
Снігу ще клаптики білі
Десь заховались в садах,
Знову прилинули щирі
Дні на весняних крилах.
8.03.2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319882
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2012
Світлини, світлини, світлини -
Прекрасне мистецтво Ірини.
Усмішки, обличчя, фігури -
Історія людства в натурі.
Заходьте дорослі і діти
В гостинну крамницю "Просвіти",
Веселі, щасливі, вродливі
Ви будете завжди красиві.
Ірина зустріне привітно
І вам на душі буде світло,
Зустріне, розрадить,всміхнеться,
Хай завжди добро відгукнеться.
Щоб мить упіймати натхнення,
Потрібно лиш ваше бажання,
Світлини - мости у минуле,
Всміхніться: готово, прибули.
3.12.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Місяць березень прийшов,
Душі наші освіжив,
Лагідно торкнув берези,
Світ природи оновив.
З гір струмки в річки позводив,
У яри сніги сховав,
З мрій ясних мости позводив
І в селі загостював.
24.03.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319676
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2012
У місті Коломиї файні хлопці,
Що мали у громади авторитет,
Пішли на службу до поганих хлопців,
Одним словом скажем, криміналітет.
Хотіли у поганих хлопців файні...
Робити народу своєму добро,
Не знали наші люди любі, файні,
Що з злим пристанеш - будеш робити зло.
Бо добрі люди будуть по правиці,
З ділами світлими служити Богу,
А злії люди будуть у темниці
Служити вічно Іроду страшному.
То ж праведні не лізьте у багно,
Шануйте душі свої ясні, чисті.
Погані, пам"ятайте ви одно:
"Діла добрих оновляться, діла злих загинуть".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319328
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2012
Зранку снігом закрутило,замело,
Білим шумом вже укрилося село,
Блисне в шибку промінь сонця золотий
І зрадіє у душі старий, малий.
Під обід зраділо. звеселилося село,
У повітрі грає, заколисує тепло,
Пташечки виспівують малі,
Наче оркестранти світові.
Раз синичка своє соло завела,
То на завтра не чекай, не жди тепла,
Дзвінко плаче пташка все цибінь, цибінь,
Тягне холодом в душі моїй.
Але березень мінливий одійде
І весна у повне право увійде,
Квітень квіти подарує весняні,
Травень трави виколисує ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319224
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.03.2012
Дим в садах над землею снується,
Торішнє листя у вогні згоря,
Нові шати собі приміряє
Наша матінка рідна земля.
Поле кличе нас до роботи,
Ясні дні вже поборюють ніч,
Нам на плечі приємні турботи
Переклала весна з своїх пліч.
Вже зелена травиця радіє,
А в берези йде жилами кров,
Це весна в нас пробуджує мрії
І народжує в серці любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.03.2012
Пам"яті Поета - Дмитра Гринькова,
лауреата премії імені Тараса Мельничука
Дзвонар дзвонив, народ будив -
В поетів, люди, душі вільні, сильні,
Той дзвін важкий серця палив
І кликав люд на подвиги сміливі.
Бом - дзень, бом - дзень - вже новий день,
По кому цей подзвін ? - питали люди.
Усім із нас - прийде свій час
На Божий Суд прийдем, прийдем-прибудем.
Ноша важка, душа тремка,
А може зашкарубла вже від болю,
Бо скільки в ній лежить-тремтить,
Переболіло мною і тобою.
Поет помер, між нас він був,
Горів - віддав все людям до останку,
Писав, творив, страждав, болів,
Віддаймо йому шану ми останню.
Прощай же, друже, нас прости,
Ми у гостях на грішній цій землиці,
Прощай, прости - нам ще іти,
А ти на правді, вдома, у "світлиці".
Дзвонар дзвонив, народ будив -
В поетів, люди, душі завеликі,
Той дзвін важкий серця палив
І кликав люд на подвиги великі.
3-4.03.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319058
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.03.2012
Тихенько вже постукала весна,
Весна в моїй душі заговорила,
Нагородила дарами сповна,
Ще й на додачу дала крила.
На крилах чарівних лечу,
Внизу земля блакитна пропливає,
Я зором убираю цю красу,
До щастя я спішу, внизу світає...
Весна є щедрою для всіх,
Дарує мрії, щастя, сміх,
Але найбільша в неї сила,
Коли дарує нам любові крила.
2.03.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318810
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2012
Тужливий, тужний, тоскний сум,
Сумний, жалібний, жалісливий
Наводить безліч різних дум
У вирі часу нещасливім.
Давно пора змінити клич,
Сумну мелодію осінню,
Не стій на місці і не хнич
Під барабанів гуркіт пізній.
Пора сідлати скакунів,
І кріси витягнути з стріхи.
Вперед - нас жде звитяжний бій,
За Україну бій без страху.
Тужливий, тужний, тоскний сум
Змінім на рвійну Марсельєзу,
Вперед, брати, зметімо геть
З тіла держави гниль, заразу.
28.02.2002р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2012
Яким безумцем, люди, треба бути,
Щоб плювати у святе джерело,
Історію заборонити вчити,
Сказати українцям ні - не було.
Яка імперія радянська була
Брехлива, сильна і страшна,
Але історія її звалила
І на смітник облудників змела.
Історію не мож заборонити,
Забуть Шевченка, Гірника Олексу...
Мільйони в пам'яті похоронити,
Що полягли за тебе і за мене.
А замордовані за рідну віру,
Людей мільйони з голоду упали,
Забути правду цю страшну, жорстоку
І тих, що за Вкраїну помирали?
Історію не можна приховати,
Указами її заборонити,
Чи стерти, нишком переписати,
Бездумно, тупо проігнорувати.
Безумці безсоромні і безликі,
Не плюйте ви народу в душу,
Історія вас викине в клоаку,
Про це, прокляті, вам сказати мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2012
Міністер обману, підлоти. брехні
І майстер фальшивих цитат,
Дарує вкраїнцям підлоти рясні
Україноненависник і кат.
Він брякнув - історії зовсім нема
І мови своєї не вчіте, німі,
І совість замерзла - навколо зима,
Живіть як- небудь в безпросвітній пітьмі.
Хто з рідної хати за межу не втік,
Лопати у руки - працюй до темна,
А тим, хто ще мислить, недовгий вже вік,
Для чого рабам наука ясна?
Міністер злоби і жовчі сліпої
Рано і ввечір думу гадає,
Готує дари для країни німої,
Сирітку до темної ями штовхає.
І фальші, і темряви принц і герой
В багнюку готовий втопити народ,
Втопити в неуцтві, у фальші, брехні,
Цей лицар мамони і доктора Пі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315313
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2012
День української мови раз на рік,
Це дуже добре - можна святкувати,
А гноблять тебе, рідна, вік у вік
І важко щось приємне пригадати.
Та "українська влада" робить все,
Щоб українську мову ми забули,
Щоб діти суржик знали і про "це",
А також всю похабщину збагнули.
У "своїй хаті" зранку і до ночі
По телевізору "што, как і где",
Книжки і преса на чужій белькоче,
Реклама, вивіска латиною цвіте.
Усі ми маєм право особисте
Раз на рік згадати рідну мову.
Політики, артисти, журналісти...
Кіно, театри, установи...
НЕ вживають, НЕ шанують, НЕ люблять
РІДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
НЕ хочуть, НЕ прагнуть, НЕ цінять
ДЕРЖАВНОЇ МОВИ - ЖИТТЯ ОСНОВИ.
Радій, живи, процвітай, рідна мово,
Буди совість, любов в рідних дітей,
Бий дзвоном в серця малиновим,
Розбуди скам'янілі душі людей !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314813
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2012
Щиро дякую тобі, Ярославо,
Що мудрою в своїх батьків росла
І нігті в тебе від природи мами,
Не позичала в хижого орла.
Як подивлюсь на красних і не дуже,
Які страшні вкохали пазурі,
То хочеться кричати, любий друже,
Рятуйте, добрі люди, від орлів.
На устах твоїх усмішка приємна,
Немає маски-ляльки на лиці,
Бо все дала природа навзаємно,
Ми її діти на святій землі.
А Бог дарує розум, мрії, віру,
Надію на продовження життя,
В усьому треба знати міру,
В добрі й любові смисл буття.
Щиро дякую дякую тобі, Ярославо,
Що мудрою в своїх батьків зросла,
Дари у тебе від природи мами,
Жінка - світильник мудрості й добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314561
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.02.2012
Масні слова говорите без встиду,
Народу кажете: "Стягніть паски..."
Самі не маєте ні в чому стриму,
Грабуй, кради і бенкетуй завжди.
У вас живіт тріщить вже од чужого,
Не можете вже жерти, пересит,
Та вириваєте шматок в слабого
І кривдите дітей, жінок, сиріт...
Хапаєте усе, що бачать очі
І розікрали Україну вже до тла,
Вже роздягли сирітку опівночі
І ділите останнє, як жиди з Христа.
Ви дітям вже накрали зліва, справа,
Онукам, правнукам на сотні літ.
Та пам'ятайте - Божа є розправа,
Накрадене пропаде в одну мить.
Якщо тепер не впаде кара Божа,
То постраждають ваші діточки,
Бо впаде гріх - до сьомого коліна
І прокленуть всі ваші кісточки.
Ой схаменіться, люди, не дурійте,
Віддайте те, що взяли не своє,
По-Божому з братами поступайте,
До ближнього любов хай зацвіте.
14.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314342
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.02.2012
Сповідь-реквієм.
Світлій пам'яті моєї вірної дружини Наталі
та дорогого синочка Богданчика
Сину, прости мене, сину,
Рано пішов із життя,
Я не вберіг сиротину,
Мама у вирій пішла.
Сину, прости мене, сину,
Сину, прости - не вберіг,
Крила тебе лебедині
В вирій понесли у вись...
Сину, чом рано покинув
Сміхом своїм чарувать?
Сину, ти в далеч полинув,
Звідки тебе виглядать?
Плачу та сльози не ллються,
Закаменіла душа,
Чом же тебе передчасно
Смерті діткнула рука?
Знаю, усі ми тут гості,
В чому ж тоді сенс буття?
Боже, чому найдорожчі
Швидко так йдуть із життя?
Думаю часто, дитино,
Мама тебе вберегла б,
Мама тебе захисатила б,
Коли б живою була.
Мамині очі ласкаві,
Мамине слово живе,
Руки її ластів'їні,
Серце її золоте.
Мати дитя відчуває,
Мати, як чайка ячить,
В сина поранений пальчик -
В матері серце болить.
Тільки поріг переступлю,
Перший до мене ти біг,
Очі зоріли, як сливи,
Радісний линув твій сміх.
Гордістю був ти для мене,
Знав я - наслідник росте,
Тілом був дужий - у діда,
Мамині очі й лице.
Як же радів мій синочок,
Щастям видзвонював сміх,
Любий для брата й сестричок,
Знав тебе кожен сусід.
Знали тебе і любили,
Радувавсь весь новий дім,
Рано ти склав свої крила,
Серцем я вмер, скам'янів.
Звали, мій рідний, Богданом,
Бог дарував нам тебе,
Бачив у мріях гетьманом,
Щастя ж таке нетривке.
Сину, любимий Богдане,
Сину, синочку прости,
Люди ж бо завжди осудять,
Навіть за свої гріхи.
Чуєш мене, чи не чуєш?
Може десь плаче душа,
Зірка твоя непорочна
Мить осявала життя.
Сину, синочку, кровинко,
Мало на світі ти жив,
Чом не мене ти оплакав?
Чом я тебе пережив?
Сину, прости мене, сину,
Сину, прости, почекай,
Сину, до тебе я лину,
Сину скажи, де шукать?
Розпач утратить дружину,
Жить - без одного крила,
Втратити рідну дитину -
Вирвати серце живе.
Боже, чому найдорожчих
Кличеш у розквіті сил?
Жінці ішов тридцять третій,
Ще й чотирьох не мав син.
Знала, голубко, напевно,
Довго жить вдвох не будем,
Наворожила ворожка -
Змолоду підеш в едем.
В хату новую хотіла:
- Діти іще б підросли,
Тільки б мене пам'ятали...
Не дочекала - прости...
Леся щасливая буде, -
Ти говорила мені, -
Хай же щасливими будуть
Діти людські і мої.
Хлопцям було рівно дев'ять
Місяців в чорний той день,
Галі й трьох літ не було,
Як наше щастя пройшло.
Діти тебе пам'ятають,
Згадують в сні й наяву,
Галя і Юрчик зростають,
Ходять у школу нову.
Ну а Богданчик, лебідко,
Певно з тобою удвох,
Знаю, існує, напевно,
Рай для людей дорогих.
Вірю, що стрінемось знову
Там, де Найвищий Суддя,
Вірю - розлук більш не буде,
Але чи буде життя?
Вас в молитвах споминаю,
В серці Ви завжди живі,
В Бога прощення благаю
І у людей на Землі.
Молю я Бога благаю,
Щастя ролдині й рідні,
Щастя моїй Україні,
Друзям й недругам, усім...
Прошу Тебе я благаю,
Господи Боже, завжди,
Мати Марія Святая,
Сину Ісусе прости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
У моєму житті ти завжди
Ненав"язлива й щира була,
Крокувала стежками біди
І дорогою щастя вела.
То весела, як птах, то журна,
То повільно, то швидко текла,
Ти на мої впливала чуття,
Наче милої ніжна рука.
І не вмію я те передать,
Наче птиця в польоті між гір,
Як у серці моєму бринить
Музика, що підносить до зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2012
Світлій пам'яті земляка, Степанюка Миколи,
який загинув 9 червня 1980 р.
при виконанні військового обов'язку в Афганістані
та тисячам-тисячам полеглих українців...
Тебе привезли, друже із Афгану
У металевій цинковій труні,
Завдали матері криваву рану -
Синок загинув в молодій порі.
Коли Вас відправляли на чужину,
Ніхто про згоду не питав батьків,
Завжди вкраїнців слали на загибель,
Потім казали - я цього не хотів.
Сини і доньки мами України
Лежать в чужій також в своїй землі,
В батьків і рідних незагойні рани,
У синім небі душі-журавлі.
Вони летять шнурами молодими
І слізно плачуть в небі кру- кру- кру-
Загинули - ми тужимо за вами,
Вкраїнці бережіть молодь свою.
Летять вони, летять потоком пізнім,
Летять, минають хати і лани,
Це наші з вами друзі ще недавні
До нас приходять в гості тільки в сни.
11.02. 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313293
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2012
Жив собі Чорний, Чорний Віл
І дід і батько теж був Чорний Віл,
Захтів наш Волик стати білим
Чи синім, а чи може голубим.
Пішов Волик в білу стайню-хату,
Дістав там пашу і зарплату,
Наш Волик був ще надто молодим,
Не знав - з великих сподівань лиш дим.
Служив наш Волик, на колег мичав,
Йому здавалося - розумним став,
Зарплату вчасно брав у голубих,
Поки про нього шум не стих.
Голубі: "Іди на свою пашу
І не загиджуй стайню нашу,
Іди собі до баранів, овець..."
Метнувсь наш Волик й баєчці кінець.
Мораль тут і проста, і ясна:
Чорний Віл не ліз до синього коша.
9.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313009
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 11.02.2012
Слова, слова патріотичні щирі,
Болить душа і серце сльози ллє,
Коли говорять речі милі,
Народ у темряві жиє.
Народ у темряві й нестатках,
Та слухає цікаві казочки,
Коли ж побачим не в нотатках
Ваші діла, балакуни.
Поменше слів, побільше діла,
Не обіцяйте гір нам золотих,
Бо вже з балаканини тої
Виходить тільки сміх.
І сміх та сльози, горе тільки,
Немає руху уперед,
Так, що замовкніть ви нарешті,
Бо щира праця, це вам не фуршет.
Слова, слова патріотичні щирі,
Болить душа і серце сльози ллє,
Коли говорять речі милі,
Народ у темряві жиє.
28.02.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2012
Ви думаєте сигарета в зуби
І повна пляшка пива у руках
Вас на дорогу виведуть - у люди
І до ясних вершин Вам вкажуть шлях?
О ні! Ви помиляєтесь глибоко
І не туди швиденько ідете,
Бо треба пам'ятать про Боже око,
І про життя духовне золоте.
У вільний час ідіть, ідіть в спортзали,
Гартуйте юне тіло молоде,
У свята і неділю спішіть в храми,
Хай юність Божим духом зацвіте.
Відвідуйте концерти і театри,
Моральні мудрі читайте книжки,
За друзями сім'ю не забувайте,
Тепло й любов, щоб відчули батьки.
Кохання і любов - важлива справа,
Бо треба будувати Вам сім'ю,
Ви слухайте, що кажуть зліва, справа,
Та розумом і серцем вибирайте пару дорогу.
А за повчання, звісно, вибачайте,
Прийде пора - Ви будете батьки,
Тоді Ви зрозумієте, напевне,
Що втратив, те вже втратив навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312886
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2012
Рідна мова у рідній країні,
Як нерідна в свекрухи дочка,
Б'ють її у живіт і по спині,
Цілять в серце - вона ще жива.
Та струмки висихають швиденько
Під палючим катівським катком,
Задихається, гине вже Ненька,
Бо байдужі дочка із синком.
В цьому й ваша провина найвищі,
Бо впустили чужинців у дім,
Поклоняєтесь Богу чужому -
Вдарить скоро покари вже грім.
Ну а ви журналісти, артисти...
І чиновники різних мастей,
Рідне слово для вас особисто..?
Чи за зраду ждете похвали від властей.
Підлість, зрада - усе це за гроші
І манкуртів своїх ростите,
Потім діти вас кинуть, хороші, -
Ви не дбали за рідне слівце.
Мово моя жива українська,
Скільки кат ще знущатиме з нас?
Не боронять тебе українці,
Добивають у цей прикрий час.
Ні! Не згинеш! Не всі ще мутанти,
Будеш жити, рідненька, віки,
Українці! Озвіться! Повстаньте!
Пийте мову вкраїнську з живої ріки!
9.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312770
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2012
Цю поетичну розповідь присвячую Юрію
Яковичу Феняку, колишньому учневі
Коломийської гімназії, відданому есперан-
тисту, послідовнику та учневі Ореста
Кузьми. Невтомному працівникові на ниві
освіти. п.Юрію, який і сьогодні навчає
учнів Коломийської гімназії мови есперан-
то, добра і любові
Есперанто - це є мова світова,
Рідна мова любих диваків,
Що за ціль собі взяли
Словом об"єднати всіх братів.
Есперанто - то є геніально,
Есперанто, як музика звучить,
Есперанто - світ нам відкриває
І навчає нас мріять і любить.
Будить дух,гартує волю,
Закликає нас дерзати,
Вчити греку і латину,
Ще й англійську мову чинну,
А також німецьку добре знати,
Та найперше - рідну українську
В світі мову поширяти
Й до народів вільно промовляти.
На зорі цієї мови,
Це затямте добре ви,
Українці добре дбали
Й мову цю опанували.
Щоб свою культуру рідну
Для усього світу гідну
Мовою цією друзям передати.
Розказати про Шевченка
І про нашу мужню жінку -
Славну Лесю Українку,
Про великого Франка,
Й Стефаника Василя...
Словом все не передати,
Що мож друзям розказати,
Думка думку підганяє,
Ну а мова всіх єднає.
Шириться чудова мова
Від Німеччини до Львова,
Від Карпатських гір високих,
До буйних степів широких.
Від англійця і француза,
До угорця і Тулузи,
Від співучих мов слов"янських,
До японських і романських.
В славнім місті Коломиї
Мову цю, було як нині,
Славний мудрий чоловік
Всіх навчав на цілий вік.
Він Орестом називався,
А на прізвище Кузьма,
Славним лицарем удався,
Жаль, тепер таких нема.
Він кагорту гімназистів
За кагортою навчав,
Словників, зошетів, листів
Оберемок кожен мав.
Професора поважали,
Вчили мову залюбки,
Граматику добре знали,
Розуміли всі значки.
Та побачив "батько" Сталін -
Вождь кривавий і тиран,
Що звістки летять у Таллін...
І почав смертельний тан.
Всіх сказав зарейструвати,
Як робив уже не раз,
Бачте, тра преміювати
І шість тисяч смертей враз.
Чорна хвиля прокотилась
По Україні моїй
І не раз оце робилось:
Вішав, вбивав, скаженів...
Кобзарів і бандуристів,
Вчителів і лікарів,
Інженерів і артистів,
Письменників, трударів.
Та й свої сліпці-іуди,
Що червоної об"їлись блекоти,
З шкури лізли і кричали,
Пхались в партію, в верхи.
Братів своїх продавали,
Цвенькали про гуманізм,
Шкіру живцем обдирали
І чекали комунізм.
Ще й тепер у перші лави
Часто лізуть ці людці,
Б"ються в груди ці іуди,
За Вкраїну - ми свої.
Сволоч цю у шию гнати
Треба аж на Соловки,
Разом з ними у "Отчизну"
Різні "сестри і брати".
А тепер ми з вами, люди,
Ще згадаєм про Кузьму,
Його мову ясну й чисту
І народам всім близьку.
Довелось йому ковтнути
Лиха досить у житті,
Щоб нарешті відпочити
Вічним сном в рідній землі.
Але мова відродилась,
Відродилась і живе,
Його учні залишились,
Дух його вперед веде.
Есперанто - то є геніально,
Есперанто,як музика звучить,
Есперанто - світ нам відкриває
І навчає нас мріять і любить.
5.03.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312498
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2012
Відвага, сміливість, безстрашність, одчай
Змагаються з фальшем, брехнею, плітками.
Дірвавсь до трибуни навіжений хам,
На голови сипле помиї нам з Вами.
Патяка про єдність, добробут і віру,
Та сам ні у чому не знає він міри,
Не має в душі він нічого святого,
Не дивиться дальше корита він свого.
Так може вже досить нам скромно мовчати
І слухати тую фальшиву промову,
А хама гуртом канчуками прогнати,
Бо треба нам, браття, вже гонор свій мати.
28.02.2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2012
Коли в вирій ідуть найдорожчі,
Йдуть від нас у останнюю путь,
Ми ціну життя розумієм,
Коли рідні за обрій ідуть.
І здається, що й я помираю,
Частку серця навіки гублю,
Коли зовсім мене покидають,
Ті, котрих я найдужче люблю.
Частку серця гублю я навіки,
Й завмирає в тривозі душа,
Коли бачу як мої рідні
Опадають із древа життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.02.2012
Зібрались вівці на нараду,
До них прийшли вовки,
Сказали - жиймо мирно разом
І бережім ліси.
Забудьмо давні всі образи,
Хто кого з"їв чи поранив,
Працюймо спільно в нашій раді,
Відкиньмо майдани.
Овечки добре себе чули,
Бо стерегли їх пси,
Але вовкам не лізли в зуби,
Хоч чули баєчки.
І пам"ятали добре вівці,
Що знайся віл з волом,
У гурт вовків вівця не пхайся,
Пасися з віслюком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312344
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.02.2012
Ти не знаєш, як мені важко,
Моя пташко,
Як розпука щоразу мене
Діткне.
Я не можу думати про любов твою
Без болю,
Ти чуття всі мої притупила,
Погасила.
Я хтів жити з тобов без принуки,
Мав муки,
Я з тобою злеліяв перлину,
Дитину.
Ти лиш гроші в житті шанувала,
Про духовне не дбала,
Та ще маю якуюсь надію,
Лелію,
Що мене ти колись зрозумієш,
Просвітлієш,
Що від тебе недоброго маю,
Прощаю.
Буду думати я до загину -
Про дитину.
Ти не знаєш, як мені важко,
Моя пташко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312111
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2012
Відгук на статтю " За себе, за своє!"
надруковану в газеті "Експрес"
N 11(6171) 2.02.2012-9.02.2012
Постій за себе, за своє,
За дім свій, за родину,
За пресу, мову, за святе -
За віру, за Вкраїну!
Сьогодні хочуть задушити
"Експрес" - твою газету,
А завтра рот тобі зашити,
Рабів загнати в гетто.
Злочинний клан нас душить, б'є,
Збиткується з героїв,
Мізерну пенсію дає,
Цькують нас прокурори.
Якщо при владі - убивай
І наїжджай машинами,
Дітей ґвалтуй, жінок вбивай,
Залишишся невинним.
Ще трохи й новий вже Союз:
Не можна говорити
І думати також забудь,
У резервацію закрити.
Ми станем разом за святе,
Не будем більш травою,
А станемо плече в плече,
Барвінком заквітуєм.
Сьогодні хочуть задушити
"Експрес" - твою газету,
А завтра рот тобі зашити,
Рабів загнати в гетто.
Постій за себе, за своє,
За дім свій, за родину,
За пресу, мову, за святе,
За віру, За Вкраїну!
PS:Підтримай "Експрес", "Пост-Поступ",
інші правдиві українські видання.
Не мовчи: читай, думай, дій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311898
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2012
Узяв я в руки книгу
"Дерево пам"яті",
А з неї фотографія
Випала твоя.
І зринули у пам"яті
Чарівні риси рідні і болючі
Й твої ласкаві, ніжні руки,
Любове й боле ти моя.
Пройшли роки, роки без тебе,
Терпкі роки печалі й болю,
Сумую й плачу за тобою
І тільки образ твій сія.
Кругом слова, одні слова,
Слова, слова розради й жалю,
Слова цікавості невдалі
Болять мене, печуть мене...
Та все дарма,
Тебе нема...
Тебе нема -
В душі зима...
29.11.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Українська молодь - це славетні Крути,
На граніті революція свята,
Синьо-жовтий рідний стяг свободи
Крізь усі віки до незалежності несла.
Киньмо погляд на історію недавню:
Конотоп, Холодний Яр, Базар, Гурби...
Мазепинці, петлюрівці, Стрільці
Січовії, героїчна Армія УПА...
Молодь сміло Україну боронила
І не дбала за заслуги і Хрести,
З ворогами перша в тан спішила,
Часто на дорозі випадали їй хрести.
Ви не винні, що провідники не в силі
Сміло і жертовно до мети вести,
Що траплялись ватажки нещирі,
Ідеали міняли - на продажні пости.
Молодь рівнялась на князя Святослава,
Короля Данила, Байду, Мазепу,
Петлюру, Коновальця, Шевченка,
Франка, Лесю Українку, Стуса, Бандеру...
Українська молодь - це славетні Крути,
Конотоп, Холодний Яр, Базар, Гурби...
Ваші подвиги нам не забути,
Слава героїв буде жити вічні віки!
5.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311569
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2012
Це було в країні У,
В Жашкові, чи пункті И.
Задумали просто Му,
Закрити людям роти.
Подали до суду Ка
Папір промовистий,
Чи є у чиновника
Справа особиста?
Думали в суді і пріли
Місяців цілих зо два,
Так сердешні перегрілись -
Спухла кругла голова.
Ка нарешті каже ка,
Слухайте усюди,
До чиновника нема
Права простим людям.
Є у депутата Я
Банк і дача класна,
На це він є голова -
Справа його власна.
Заповідник Я захопить,
Бізнес веде сина,
Вже брехати А не хоче,
Звісно, справа синя.
Став Хороший Бе чи Ба
Генералом А, хоч в А не був.
Це є особиста справа,
Я про це уже забув.
Де сидять у верхніх хатах,
Люди пе - в палатках,
Їздять Де на "Мерседесах",
А пе - на кравчучках.
Це було в країні У,
Десь у пункті Же чи И.
Задумали просто Му,
Як закрить людям роти.
Ка сказало просто ка,
Слухайте усюди,
До чиновника нема
Права простим людям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311388
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.02.2012
Іду по Києву, душа радіє,
Хрещатик світлий аж сія,
На Басарабці ідол бовваніє,
Заліз на тумбу, лиса голова...
Чого він тут, мабуть, ще в силі
У Україні молодій,
Його соратники фальшиві
Давно пішли вже у відстій.
Дивлюся написи на стінах,
Мабуть, крамниці, установи,
Та зовсім я не розумію,
У нас нема такої мови.
Можливо сплю, та звуки чую,
Себе для певності щипаю,
Все чую, бачу, розумію
І вже нарешті прозріваю.
Якийсь готичний шрифт таємний:
Німецька давня чи латина?
Мене штовхають люди-тіні
- "Ушол отседава, скотіна".
О лишенько, хрещуся грішний,
Мабуть, попав не в той я вимір,
В трикутник заблукав бермудський,
Або це я - чи Київ вимер.
4.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311379
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.02.2012
Марія Шалайкевич -
Українська Марей Матьє,
Марія Шалайкевич,
Зачарувала ти мене.
Ти разом з "Соколами"
Облетіла ввесь світ,
Дзвінкий чарівний голос
Нас вабить і п"янить.
Веселий соловейку,
Чарує нас твій спів,
Радіє Україна
За дочку і синів.
Гірська чарівна квітко,
Ти гордість і краса,
На біс тебе вітає
Схвильована юрба.
Палкі пісні і щирі,
Що ллються із грудей,
До розуму говорять
І до людських сердець.
Прекрасна, пишна, скромна,
Красива,чарівна,
Розумна й неповторна,
Співуча, як весна.
Веселий соловейку,
Чарує нас твій спів,
Радіє Україна
За дочку і синів.
Марія Шалайкевич,
Легіні "Соколи",
Чакруйте нас піснями
Ще довгії роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311029
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.02.2012
Не знакю як вам, а мені
Пройти перехожим не просто
Як десь ще стрічаю в моїй стороні
Каліку, що пару копійок просить...
І. Стефурак
Не знаю як вам, а мені
Болить устократ важче -
Здорова людина за працю свою
Зарплати півроку не бачить ще.
Не знаю як вам, а мені
Їм соромно глянути в очі,
Нужденні ідуть вчителі, лікарі...
Дяка за недоспані ночі.
Із праці ідуть повз крамниць вітрини
І погляд хнюпиться долі,
Хоч в цьому немає їх провини,
Живеться їм гірш, як в неволі.
Удома діти голодні ждуть,
Батьки у нестатках і холоді,
Окремі плюгавці в цей час жирують,
З гроша кервавого*, в золоті.
Бо ті хто над нами сидять угорі,
Про єдність й терпіння варнякають,
Самі за кордон - весь час вояжі,
Для себе побільше хапають.
Коли важко народу до світла йти
І треба крізь терни дертися,
То вам ватажкам - вперед іти,
А не у хвості тертися.
Бо треба не тільки красні слівця
І з крісел м"яких у юрбу кидати,
Потрібно горіти ясним огнем,
Шукати шляхів, боротись, страждати.
Тоді аж народ повірить вам,
Коли ви з ним із безодні
Майбутнього будете завтрашній день
Витягувать ще сьогодні.
*кервавого - діалектне, кровавого.
28.11.1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311021
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2012
Шановні земляки, свідомі українці,
Прийміть уклін своїх братів, синів:
Чорнобильців, афганців, доброчинців -
Усіх, хто серця жар, життя не пожалів.
За покликом душі, за совісті велінням
На поклик Мами-України йшли,
Щоб захистить майбутні покоління,
Згоряли і горять - горять твої сини.
Не було і нема в нас поділу такого:
Тут Схід, там Захід, Південь тут, там Центр,
Усі ми діти однієї Мами,
В нас поділ - патріот, чи темний ренегат*.
Усім, хто хоче в мирі й згоді проживати,
З любов'ю в серці й вірою в душі,
В одній Христовій церкві об'єднатись,
Брат брата щиро обійняти від душі.
Сини і доньки України, об'єднайтесь,
Бо далі тільки прірва, зло без дна,
Вкраїнці, християни, спам'ятайтесь,
Гуртом ми сила, поодинці нас - нема.
А ті, хто мляво каже:" Це не наша справа,
Ми ні при чім, в нас бізнес і сім'я"...
Сьогодні, милі, ваша хата скраю,
А завтра пробудивсь - а хати вже нема.
Шановні земляки, свідомі українці,
Будіть своїх дітей: дочок, синів...
За що мільйони вмерли українців?
Щоб ми перетворились на німих рабів?
Молімося, брати, за долю України,
Надіймося на Бога, але самі не спім,
Очистімо свій дім від гнилі і руїни
І правий Божий лад в країні відновім.
*ренегат - 1) Той, що перейшов у табір противників, зрадник, відступник.
2) Людина, що зреклася своєї віри.
2.02.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310955
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2012
Чарівний промінь місяця з небес
Простяг до нас свої ласкаві руки,
Весняний легіт будить щем в грудях
І серце плаче і тремтить
Од радості незвіданої муки.
Дивні неяснії чуття тривожать сонну душу,
Щось нам нагадують з минулого життя,
Леліють мрій рожевих крин, які ховати мушу,
І линуть зором в майбуття.
М'який пестливий вітерець, мов подих вічних гір,
Несе весни нам запах і любови,
Стою в нічнім саду один, вдивляюсь в світло зір,
Вслухаюся в планет таємнії розмови.
Весна, як мрія людства віковічна,
Нам обіцяє ласку милосердного Творця
І кличе нас до радості і світла...
Усі ми прагнемо любові, щастя і тепла.
13.03.1996 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2012
Маленька чорнява Іринко,
Ти велика вірою й міцна,
Похилилась, духом твоїм скорена,
Не одна голівонька ясна.
Ірина з грецької - це мир,
Або, скажімо, просто спокій.
І затишно й приємно вам,
Коли разками слів-перлин
Ірина слух ваш заворожить.
Кажу вам я, Ірина - віра,
Ірина ніжності замрія.
Приємно й любо думать про життя,
Відліта буденне, в розмові з тобою,
Здається, сутність промовля.
Ясна в неї мова й проста
І вчинки усім зрозумілі,
Веде її віра тверда,
Стремління високі, думки її смілі.
І тіла й душі поривання її
До світла, пізнання, науки,
До істини вищої в цьому житті -
До Бога, його заповітів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310127
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.01.2012
Тату, тату, ти* помер,
Тату, я тебе вже не побачу,
Тату зрозумів я аж тепер,
Що ти у житті для мене значив.
Ти любив мене, як дорогого сина,
Ти найбільше наді мною вболівав,
Ти себе у мені бачив,
Ти для мене був би зірку з неба зняв.
І здавалося мені, що я взаємно
Поважаю і люблю тебе,
Але надто скупо, обережно
Проявляв свої я почуття.
Та минулого не повернути,
Скільки б сліз я не пролив,
Жодної усмішки не вернути...
Тату, чом ще не пожив?
Нас було у тебе аж чотири:
Різних, енергійних і міцних,
Мудрих, добрих, щирих...
Часом впертих, неспокійних і сумних.
Аж чотири рази ти свою подобу
В кожному із нас шукав,
До життя ти мав палку жадобу
Й кожного із нас ти людськості навчав.
Нас було синів чотири
Ще й красиві доньки дві,
- Тату, тату,- кажу тобі щиро,-
Нам тебе не буде доставать в житті.
Може й був колись ти з нами строгий,
Але я не є тобі суддя,
Ти нас вивів в люди
Й твою правоту нам стверджує саме життя.
Не було тобі на цьому світі легко,
Хоч добра найбільше в свого тата ти зазнав,
Потім все найкраще, що у діда Йвана бачив,
На своїх ти дітях приміряв.
Ти не був святий, я не говорю,
Гестаповець за ніщо тебе нагайкою поров,
"Свій" радянський урядовець
Зброю в спину наставляв.
Але ти твердий був, як твій тато,
На нікого скраю не кивав,
І ніхто не скаже, що мій тато
Когось у біду упхав.
Знаю, як було тобі як діда
Мордували підлі москалі.
Чи тоді як звідав,
Що то значить свист "катюші" уночі.
Та відкиньмо всю оцю патетику,
Ти гордився нами як умів,
Ти життя провів не в кабінетику
І усіх нас в люди ти довів.
Говорив мені: " Ти плюй на брехні-мітинги,
Не наслухуй, що там кажуть з сторони,
Зенку, не дивись, що радять нам "совіти",
Але діло добре ти своє роби.
Пам'ятай про діда і про прадіда,
Пам'ятай про весь наш рід,
Вір, що все в житті міняється
І зародить справжній український хліб.
Говорив, що в вирі завжди
На поверхню фальш полови виплива,
А зерно внизу лишається,
Пам'ятай - це істина жива.
Тату, тату, скільки раз бувало
Ти про мене завжди дбав,
Щоб не було в мене їжі мало,
Уночі від холоду вкривав.
І було це ще недавно,
Хоча я до сивини дожив,
Та для тебе я лишивсь, напевно,
Завжди любим, добрим і малим.
Тату, тату, кажу тобі щиро,
Нам тебе не достає в житті,
Як піду я за тобою в вирій,
Чи мій син затужить по мені?
Тату, тату, ти помер,
Тату, я тебе вже не побачу,
Тату, зрозумів я аж тепер,
Що ти для мене значив.
* Татові і мамі ми, діти, завжди говорили Ви.
9.02.1998р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310008
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 29.01.2012
Єсть ім"я жіноче м"яке і ясне...
М. Рильський
Марія - це ім"я погідне й ясне,
Як спогад, як думка,як мрія,
Дзвенить,немов музика,
В серці моїм - Марія!
В погоду й негоду, в годину тяжку
Моя ти єдина опора й надія,
Проста й величава Марія.
Весною, як цвіту в повітрі п"янкім
Вишнева цілюща завія,
Як клятву тверджу я
Лиш ім"я одне - Марія.
Це ім"я величне просте і ясне,
У ньому життя і любов і надія,
Так будь же завжди і у всьому така:
Ясна і прекрасна і світла, як мрія.
Ти людкості символ краси й доброти,
Твій образ небесний, то віра й надія,
Богиня, кохана і мати - це ти.
Марія! Марія! Марія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309582
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2012
Йшла дівчина з коромислом,
Напоїла ненавмисно,
Глянув у дівочі очі -
Потонув в серці дівочім.
Приспів:
Василино,Василино,
Я до тебе серцем лину,
Василино, Василино,
Люба Василино.
У селі гірськім Рушорі
Нам моргали з неба зорі.
І рука тремтить в руці,
А в грудях - серця палкі.
Приспів:
У Карпатському краю
Стрів я доленьку свою.
Глянув у чарівні очі,
Потонув в серці дівочім.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309581
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2012
Зима одягнула білу шаль,
Запрягла у сани білі коні
І помчала стрімко в синю даль,
З вітром гналася навперегони.
За селом зареготалась віхола
І побігла в поле через ліс,
Самотній перехожий зокола,
Мабуть, у мішку гріхи поніс.
Вітер закружляв стрілою,
Забіг погрітись через комин,
А від недавнього спокою
Залишився тільки блідий спомин.
Простяглась дорога білим полотном,
Загубилась в полі під габою,
Чарівний пейзаж мрів білим сном,
Ми марили про цей пасаж з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309330
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.01.2012
1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
З Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без
Нього.
Біблія, Івана 1, 3
Над поетичним словом,поезією розмірковували багато людей: письменники, філософи, митці і прості звичайні люди. Про те,що таке поезія, поетичне слово, багато сказано, написано, складено десятки визначень, суджень. Поезія, як і любов: або вона є, або її немає. Наведемо декілька висловів видатних людей про поезію.
Іван Франко: " Поетичне слово, сказане в щасливій хвилі при якій одній нагоді, як золота монета, не тратить своєї вартості і по році, і по ста роках". Микола Гоголь: " Поети не з"являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу". Леся Українка:" Поетична мова - це найприродніша мова". Ліна Костенко: " Поезія - це неповторність душі". Василь Симоненко: " Поезія - це прекрасна мудрість". Павло Мовчан "Поезія - яскравий показник життєздатності національної мови".
Хочу поділитися власними роздумами, які рядки, слова можна вважати поетичнимия, поезією. Поетичні рядки повинні нести, передавати певні почуття ( любов,ненависть, жаль, гнів, радість, сум...), які передаються від автора, ліричного героя до читача, слухача. Як правило, поетичні рядки повинні мати риму, римуватися. Для поезії властивий ритм, своєрідна пульсація, серцебиття. Дуже важливою властивістю поезії є образність, метафоричність. Поет промовляє до читача образними художніми засобами ( порівняннями, епітетами, метафорами...). Отже, якщо художній текст передає і має почуття, риму, ритм, промовляє до нас за допомогою художніх образів і всі ці властивості переплавлені у глибокому інтелекті поетового розуму, у горнилі люблячого серця, наснажені Вищою Божественною Силою, Любов"ю і Ласкою, то перед Вами, безсумнівно, Поезія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309210
рубрика: Інше, Нарис
дата поступления 26.01.2012
Було це в сиву давнину,
Розказував ще мого діда дід,
Ще назви Воскресінці не було,
Село ж моє стояло і стоїть.
За Прутом річкою, поміж горбів,
Під лісом нашим, на осонні,
Звелась до неба позолоченим хрестом
Церковця П"ятниця на яснім сонці.
Той край багатий на родючу землю,
Там пагорби і Чорний ліс, хто чув,
На звірів,рибу,бджоли і вощину,
А також на людей він щедрий був.
Ходив до церкви люд тамтешній
І щиро із покон віків молився,
Виховував дітей у ласці Божій
І на добро спільноти він трудився.
Не було в краю недостатку,
Всього було у них доволі.
І були всі красиві й дужі,
Бо жили в згоді і любові.
Та спіткало лихо Україну,
З Азії нахлинула орда,
Землю обсіла, немов саранча,
Все плюндрувала страшна татарва.
Взялись до зброї наші односельці,
Стали під стяги короля Данила,
Залишились у селі лише діди...
І ще залоги невеличка сила.
Аж ось і їхня вибила година,
На село упала Борунди орда,
Що через Карпати дерлась в угри
І трощила все, як повені вода.
Бились мужньо наші прикарпатці,
Ворогів рубали і сікли,
Боронили рідний дім, Вітчизну,
Поки всі в бою не полягли.
Голови зложили оборонці,
Димом закурілося село,
Рев,мольба і крики - все змішалось
І суцільним водоспадом до небес плило.
Тільки ще за Прутом, у церковці,
Схоронились малі діти і жінки,
Всі у Бога захисту молили
І зводили погляди благальні догори.
День погас,село до тла згоріло,
Перебралися татари через річку Прут,
Як голодні звірі по лісах метались,
Щоб в ясир узяти хлопців і дівчат.
Чули мелодійний спів татари,
Чули - бамкав дзвін, лунали голоси,
Але скільки не шукали,
Не могли нікого віднайти.
Полягали спати хижі круки,
Думали удень все розберуть,
Та всі пошуки були даремні,
Ну а голод підганяє в путь.
Через тиждень пошуків даремних
Через гори дальше зайди побрели,
Хоч засів у серці забобонний жах,
Та під примусом начальники вели.
Та недовго вороги раділи
І недовго вже топтали ряст,
Серед гір дрімучих, у Карпатах,
В Тухлі закінчивсь ганебно шлях.
Там горяни дружньою рукою
Зупинили варварам в Європу шлях,
В Опору спокійних хвилях
Потопили, як сліпих котят.
Де ж поділися наші краяни:
Діти і дівчата та жінки?
Разом з церквою по Божій волі
Під землею заховались на віки.
І повернуться тоді, як зайди
Щезнуть геть із нашої землі,
Аж тоді святиня з"явиться,
А із неї вийдуть люди всі живі.
Епілог
Щороку на Івана Купала
Із-під землі, із церкви, з далини,
Лунає мелодійний поклик-дзвін
І будить нашу сонну совість він.
Кличе нас краян не забувати,
Зайдів вигнати, очистить рідний дім,
В мирі і любові проживати
І про те нам пам"ятати хто є він.
Побожно очі зводяться угору,
Рука кладе на тілі хрест,
А думка прагне осягнути
Душі людської Еверест.
На тому місці, де стояла церква,
Капличку люд побудував тепер.
На честь духовного собору України-неньки
Маленька молитовня задивилась вверх.
Отак стоїть святиня на святині,
Пульсує дух між пальцями століть
І не одна біда над нами пролетіла,
Але народ мій жив, живе і завжди буде жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308384
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 22.01.2012
Мені давно оповідали мама,
А їм розказував ще дід,
Про дивний замок на вершині,
Що виринув із мороку століть.
Тут темний ліс шумить давно,
Стрункі граби підняли вгору руки,
Трикутник лісу дивиться в село,
В долині Прут ріка біжить повз луки.
А нижче, де уступами горби,
Тут озеро давно колись було,
Над ним чарівний замок вгору підносився,
Дивився замок гордо на село.
Той замок Юріїв* красивий був,
У ньому дідич жив заможний,
Та гордий він без міри був
І знатись не хотів ні з ким вельможний.
Бог покарав гординю злу
Всім іншим гордякам в науку.
На згадку назву нам лишив стару
І чар легенди дивний, наче муку.
А також пагорб на узліссі,
Він Юрів зветься із тих пір,
Товар на ньому навіть не пасеться,
Бо лисиною глею світить він до зір.
Перед святами все кругом цвіло,
Покликав князь священика із долів,
Щоб паску посвятив він на добро,
Бо сам у церкву не ходив з хоромів.
Священик паску посвятив,
Поблагословив дар Божий строго,
Потім в село, додому поспішив,
Покинув дідича старого.
Та книгу у світлиці він забув,
Не просту книгу - Божі заповіти,
Вернувсь старенький наш отець, прибув -
Вже сонце слало із небес привіти.
Де замок був - там озера вікно,
Пташки тихенько голосили,
Схилив отець пред вічністю чоло,
Моливсь за душі, що загибли.
З безодні вод угору виплив стіл,
На ньому Біблія свята лежала,
Отець молився - берег за престіл,
Книга свята до нього підпливала.
Здивований священик взяв книгу святу,
Схиливсь у вдячному поклоні,
А стіл поринув в глибину,
Щез із очей у вод полоні.
*У книзі Михайло Ласійчук, Іван Лудчак " Нижній Вербіж" Нариси і матеріали з історії та народознавства. Видавничо-поліграфічне товариство "Вік" Коломия - 1995, є матеріал про село Воскресінці, замок Юріїв, церкву П'ятничка (церква Параскеви П'ятниці), а також про місто Коломию та навколишні села. Цитую: "Популярності в селі набув вірш-пісня "Дума про напад татарів на місто Коломию та її околиці", написаний сільським дяком і поетом Миколою Тулікою і опублікований 1886 року в "Народному руському місяцеслові"... Описані тут події відбувалися 1585 і 1589 років, бо саме тоді двічі побували татари у нашій місцевості". с.19 "Дума про напад татарів":
"...Вже в Воскресінцях церква П'ятничка і замок Юріїв горять"... с.20-21. Отже, розповідь-легенда моєї матері та її предків: діда, прадіда мають (частково) документальне підтвердження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307346
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 18.01.2012
На соняху заблукало
Рідне слово золоте,
Бджоли слово віднайшли
І те слово з щільником
В дім наш занесли.
Ми вітали словом друзів,
Зустрічали дорогих гостей,
Дарували добрим людям
І навчали ним дітей.
А у свята і неділю
Заносили його в храм,
Обновлялося там Слово
І світило в душу нам.
Многоцвітне, барвінкове,
Щире українське слово
Ти шануй удома, в полі,
У родині і у школі,
Іди радо з ним усюди,
Хай почують його люди.
Слово в серці завжди май,
Кохай, лелій, розвивай
І як душу бережи,
Божим скарбом дорожи.
12.01.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2012
Рахую довгі ночі, дні
В чужій далекій стороні,
Думками на Вкраїну лину,
З нудьги і сомоти тут гину.
Коли повернусь в Україну,
До рідної земельки припаду,
Її обніму, поцілую,
Я так за рідними сумую.
Я зрозуміла тут, на чужині,
Що кожен українець є рідня мені.
Не проміняю рідний край,родину
На благ заморських блиск, чужину.
У нас тепер Різдво святкують,
Дорослі й діти колядують,
Сумую,плачу, гину,
Ти порятуй - Небесний Сину.
Я думаю, чому так сталось,
Що українцям вдома місця мало,
Нема стабільності,роботи,
А тільки лиш одні турботи.
Та все-одно, додому я приїду
І більш нікуди не поїду.
Удома і сухар солодкий,
І сон міцний, а не короткий,
Чекайте рідні, друзі, я приїду
І більш нікуди не поїду.
8.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2012
Пробудись, еліто, пробудись
І будь прикладом народу свому,
І до України пригорнись,
Не служи ти ідолу чужому.
Божу молитву шануй святу,
Бережи українську мову,
Пісню народну дзвінку, живу,
Думу, казку, книгу кольорову.
Соловей, синичка, горобець...
На своїй щебечуть рідній мові.
І корівка йде у свій хлівець,
Жабка кумкає на ріднім слові.
То чому як вчуєте чуже,
Зразу каркаєте хижо, дико,
Не простить вас Бог Святий за те,
Що ви зрадили народ великий.
Пробудись, еліто, пробудись
І будь прикладом народу свому,
І до України пригорнись,
Не служи ти ідолу чужому.
Ти прородно щиро заспівай,
Говори як вчила рідна Мати,
По-вкраїнськи думай і читай,
Розум свій тобі пора вже мати.
8.01.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305112
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2012
Лілія* чиста, як сніг,
Чарами дихає голос,
Нас веселить її спів,
Душу підносить до Бога.
Ім'я Лілея просте,
Прізвище славне Коструба,
Родич** страждав лиш за те -
Мови питання клав руба:
"Мова вкраїнська жива,
Літера ґ є, існує,
Мова рідненька свята
Духом своїм світ чарує.
Ґречний, ґазда, ґалаґан,
Ґлей, ґелґотати, ґратчастий,
Ґава, ґанок, ґирлиґа,
Ґедзь, ґабзувати, ґрунтовний"...
Вченими вславився рід,
Втішили маму Вкраїну,
Лілія творить свій слід,
В царині сольного співу,
Лілія чиста, як сніг,
Чарами дихає голос,
Нас веселить її спів,
Душу підносить до Бога.
2009 р.
Лілія*- Лілія Коструба, солістка Львівської філармонії (сопрано). Лілія чарує слухачів ніжним мелодійним голосом, високою культурою вокалу, вродженим артистизмом, вишуканим смаком, тонким відчуттям природнього втілення в образ, божественним співом...
Родич** - Петро Коструба, вчений, мовознавець, викладач Львівського університету, якого ув'язнили на десять років московські окупанти за те, що обстоював своєрідність української мови, зокрема наявність літери "Ґ" в українській мові. Вчений невинно постраждав, але не зрікся рідної мови, живої істини, совісті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2012
Коли українська інтелігенція є, коли вона заступник суспільства,
коли вона бореться, то чому ми не чуємо про цю боротьбу?...
Микола Міхновський
Дорогі, шановні, любі, щирі,
Я не є великий патріот,
Але пам'ятаймо, друзі милі,
Що за нами пильно зорить
Наш стражденний і згорьований народ.
Ми не є прошарок чи прокладка,
Як тлумачив комуняка-ідіот,
Ми закваска, дріжджі, сила...
Сіль Землі, і з нами наш Народ.
Говорю правдиво і свідомо,
Син вкраїнських щирих трударів,
Біль батьків до вас говорить,
Муки діда, сина,
Плач дітей, жертовність матерів.
Не дивіться, що продажні владоможці
Розпинають Україну, як жиди Христа,
Добре поміркуйте, де є правда,
Де політика-продажна дівка,
Де любов та істина жива.
Хай ще гавкають вчорашні блюдолизи,
Що не здатен самостійно керувати наш народ,
Та ми з вами добре знаєм
Ціну слова: фальш, облуду,
Фарисейство цих заброд.
Ні! Народ наш мудрий, дужий,
Працьовитий, добрий,
Спаведливий і простий,
На таланти є багатим
Нарід український золотий.
То ж хвала йому і честь, і велич.
Ми назавжди з ним...
У ньому наша сила і краса,
А без нього - позолота дешева.
Дорогі, шановні, любі, щирі...
Я до вас волаю пам'яттю батьків,
Станьмо дружно у чоло Народу,
Патріоти - нації оплот,
І крокуймо разом до нових висот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303082
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2011
Сьогодні у нас свято -
День народження Бандери,
Разом нас багато,
Віра надає нам сили.
Часто чув я зі сходу:
- Ти бандерівець є,
- Я син свого народу,
Бандера - Провідник назавжди.
Я гордий, що я українець!
Гордий, що Бандера мій земляк,
Його ім'ям мене не образиш,
Він для нашої нації - стяг!
- Мова твоя бандерівська,-
Єхидно глузує кацап.
- Мова моя предківська,
Нам дарував її Бог і Тарас.
Нею князі спілкувались,
Сковорода її в серці ніс,
І у столітті двадцятому
Бандера для нас беріг.
Я гордий, що я українець,
Що славна у мене рідня,
Що предківська кров у жилах
Моїх нуртує здавна.
Як родичів у мене багато:
Мазепа, Петлюра, Орлик...
Завжди учив мене тато:
- Будь України вірний син!
Я гордий, що я українець,
Вірний син свого народу,
Бандера навчив, як треба
Виборювати свободу.
1.01.2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2011
Я горджуся, що я із селян,
Селянином був дід і батько,
Селянином був прапрадід
І його прапрабатько...
Не зміняю я стану свого
На дворянства чини, привілеї,
Родовід мій іде із села,
Не карбують його на стелі*.
Не цураюся я панів,
Тих що є паном слова,
В кого слово тверде, як граніт,
А не просто пуста полова.
Поважаю я вчених людей,
А також інтелігентів з народу,
Хто шанує свій фах і стан,
Не шукає легкого броду.
Дуже прикро, коли "жупан"
Зневажає коріння роду,
Рідну мову вкраїнську живу
І соромиться свого народу.
Із селян походив Іван,
А також наш Шевченко.
Леся, Марійка, Петро, Маркіян...
І славетний Іван Огієнко.
Я щасливий, що я селянин,
Гідний нащадок свого роду,
Буду сіяти перли слів,
Жито...боронити свободу!
Стела* - вертикальна кам'яна стіна чи стовп
з рельєфним зображенням або написом.
11.05.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302535
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2011
Серце віддаю дітям,
Воно у мене щемить,
У грудях йому тісно
То плаче, то кричить.
Гола наша нива,
Безрадісна і суха,
Дитяча даша вразлива
Без батьківського тепла.
Ми всі тепер Макаренки
Й Сухомлинські Василі,
Владою зомбовані
Дитячі провадирі.
Голо в кишені і пусто,
У бідності ми живем,
Влада бадьора і сита
Нам обіцяє едем.
Люди сумні і пониклі
Ходять, мов тіні в пітьмі,
Зграя хижа чиновницька
Мече і рве бариші.
Годі, схаменіться іуди,
Годі дурити людей,
Бо прощення вам не буде,
Швидко розплата гряде.
19. 11. 2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302276
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2011
Болить серце і плаче душа,
Коли бачу, як гине нині
Наш стражденний забитий народ
Тут, на власній чужій Україні.
Ці спрацьовані бідні жінки,
Що лиш гнули у праці спини,
Благородні на цілі віки,
Гинуть тут, а також на чужині.
Гордість нації - чоловіки,
Її мудрість, честь і сила,
Деградує на рідній землі,
У плящині надії втопила.
Наші діти - майбутнє Землі,
Їхній вчитель - бідність і страх,
Бо не бачать просвітку в імлі
Сироти при живих ще батьках.
Болить серце і плаче душа,
Коли бачу, як гине нині
Наш стражденний забитий народ
Тут, на власній чужій Батьківщині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2011
Горить душі моєї свічка,
Згоря в самотності вогні
І скапують краплини чисті
Чекання й болю в тишині.
Горить свіча, палає ясно,
Промінчик вогнику тремтить,
Невже судилося навіки
Любов в чекання перелить?
Ридає, плаче і сміється,
Пече, стікає і згоря
Серед безмежжя в позачассі
Душі тривожная свіча.
15. 04. 1997р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2011
1
Чекання пахне вічністю,
Любов - це стан душі.
Вона нас возвеличує
Од тайни сокровенної
Вручає нам ключі.
Підносить над суєтністю,
Уводить в храм краси,
Від зустрічі до зустрічі
Прокладує мости.
2
Порядність - це не виняток,
Для нас вона є правилом,
Кохання зачаровує,
Увінчує нас лаврами.
Життя - це не прогулянка
Лугами запахущими,
Це духу є утвердження
В плину життя минущого.
11. 04. 1997 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011
Ти стоїш у задумі тривожно,
Гілка ніжно торкає чоло,
Погляд вдалеч і вглиб запитально
Сумно зорить на наше село.
Вже роки пролетіли століття...
І кайдани опали із рук.
Так чому ми іще не позбулися
І покори й приниження мук?
Чом таке забідоване, знищене,
Опустіле і наскрізь принижене
І,здається, ледь дише воно,
Наше рідне вкраїнське село?
Не схилилося під час царату,
Не загинуло в роки червоних катів,
Перетерпіло дурість і підлість диктату,
Голод, холод, війну і наругу "братів".
Не прийняло русифікацію,
Перейшло через голод, духовний застій,
Через страх й забуття,
Через смерть і безсмертя,
Через сльози й руїни,
Через відчай й любов...
Перетерпіло і діждалося,
Врешті збулося, в світ прийшло,
Ясним променем - Божим помислом
Небо волею зацвіло.
Пили радість на повні груди,
Захмеліли від щастя й краси,
Як у небо високе зметнулися
Синьо - жовті вкраїнські стяги*.
Хміль пройшов, радість вщухла, встоялася,
Знов до праці взялися, будуєм своє,
Так чому погиба найдорожче -
Наше рідне вкраїнське село?
Те, яке усе перетерпіло,
Те, що мову кохало, сім'ю берегло,
Нашу пісню і рідну Вкраїну
Врятувало для нас, зберегло.
Не плюндруймо коріння, що живить нас,
Не обрубуймо крила пісні дзвінкій,
Бо ніхто з сторони не поможе нам,
Коли ладу не буде в домівці своїй.
Ти стоїш у задумі, Тарасе,
І дивуєшся: звідки сила ота вікова.
І в пошані (із бронзи) глава твоя хилиться
Перед величчю українського села.
*14 травня 1989 року у селі Воскресінці, під час відкриття пам'ятника Т.Г. Шевченку, при великому здвигу народу Володимир Ковальчук, один з організаторів культурно-наукового товариства "Рух" на Прикарпатті, першим в області підняв синьо-жовтий український прапор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301923
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.12.2011
Стука сонце у віконце,
Каже сонечко мені:
- Пробудись, вставай, юначе,
Йди у поле, в сад, у гай,
До роботи не барися,
Швидше, хлопче, поспішай.
Уклонися дню ясному,
Весну красну зустрічай,
Помагай батькам, козаче,
Україну піднімай!
Чуєш, кличе рідна Мама,
Важко встояти самій.
Знай, рідненький хлопче, сину,
Їй потрібний - спать не смій.
Рідний край шануй, дитино,
Цвіт калини у росі,
Джерело води в криниці,
Мову в первісній красі.
Вчися, сину, володіти,
Щиро дбати про своє,
Серцем Неньку розуміти,
Будувать життя нове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301287
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.12.2011
1
Скидає ліс одяганку свою,
Один раз в рік стає він голий,
Коли б людина позолоту з слів зняла,
Тоді б замерзла правда гола.
2
Із джерела п'ємо ми чисту воду,
А рідну мову - з материнським молоком,
Нам цілиться змія в язик на шкоду,
Щоб отруїти нас московським матюком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300865
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.12.2011
1
Кохання силу нам дає,
Це почуття нас окриляє,
Коли любов складає крила,
Душа в сплячку впадає .
2
Весною гарно сад цвіте
І звеселяє нам оселю,
Коли кохання не приходить золоте,
Життя подібне на суху пустелю .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300859
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.12.2011
Сніг, сніжок пухнастий, білий
Грає, піниться, гуляє у вікні,
Сиджу в задумі, серце щастям повниться,
Як приємно мріяти в теплі.
Котик білий муркотить у затишку,
Звуки піаніно з-за стіни,
Боже милий, як прекрасно жити...
А надворі - лагідні сніги.
Саночки нову доріжку вивели,
Собача мале качається в снігу,
Потрусив Микола бородою білою,
Землю одягнув в сорочечку нову.
Сніг, сніжок легкий, пухнастий, білий...
Радість, щастя галасливій дітворі,
Я маленький хлопчик в сні і наяву
Йду, біжу назустріч білому сніжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Прийшла білосніжна зима -
Королева холоду ясна,
Вже дерева білі шубки одягли,
Заворожені кругом поля, гаї, ліси.
Часто в руки хукаємо ми,
Як індійські маги-чаклуни,
По дорозі пританцьовуєм, йдемо,
Все навкруг, неначе у кіно.
Річка ковдрою накрилася із скла,
Аж до підборіддя надягла,
А коліна голі унизу,
Це джерела вириваються із кам'яного сну.
На деревах думу думають птахи,
Людських душ духовнії брати,
Ген видніють гори в далині,
Якісь нереальні, мов у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Ти моя свята молитва,
Ніжна, люба, рідна і близька,
Ти моя прекрасна мрія вічна,
Україна: мила, матір і сестра.
В смутку й радості моя опора,
Вічна і прекрасна, як ясна зоря,
Ти мій захист і сім'я й родина,
Вільна і надійна, як сама Земля.
Я живу тобою і радію,
Гордий тим, що ти у мене є,
Рідна земле - мамо Україно,
Вже над нашим краєм сонце устає.
Синь небесна дихає любов'ю,
Сонце золотить пшеничний лан,
Стяг блакитно - жовтий, як із пісні,
На крилі піднявся гордо в вічність,
А на ньому тризуб - символ віщий,
Кличе нас, як матері душа.
Кличе нас до праці і науки
Над блакиттю славного Дніпра
Слово мудре Лесі Українки,
Вічні заповіти Кобзаря.
Ти соборна, вільна, незалежна,
Гарна наша Мамо молода,
Прихиляємось до тебе, Нене,
Ти як фенікс вийшла із вогню жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011
У них є своя мати , але вона не може їх усіх пригорнути . У них є своя хата , хоча раніше жили у приймах . У них є рідна мама , але вони ідуть до мачухи.
Свою люблять , але лають . Інші обкрадають . Ще інші покидають на поталу ворогам , а самі втікають до мачухи . Але є й такі , що з великої любові , з великого болю і нестатку відриваються від неї , як яблуко від яблуні , щоб дати поживу корінню , а на їхньому місці виростуть нові яблука .
Заробітчани - вони сини своєї матері - України . Хто вони ? Які вони ? Подумайте самі . Вони Їдуть на Схід і на Захід , на Південь і Північ .Вони прекрасні будівельники , інженери , лікарі , вчені , просто працьовиті люди. Звичайно , є серед них і чортополох . Але так уже ведеться і в пшениці росте кукіль , бур"ян , та пустоцвіт . Вони працюють на чужині за копійки , вони годують і шанують чужу матір , чужих дітей , часто гинуть від рук бандитів , від нещасних випадків , від хворіб . З багатьох чужі матері й діти витягнуть силу , розум , життєву енергію і проженуть . Ще інші дослужаться у наймах до грошей , чинів , почестей , слави , але забудуть рідну матір , рідну українську мову , народні традиції і загинуть духовно ще й дітей своїх приречуть на повільну загибель , відірвавши їх від рідного поля , рідного кореня .
Плаче рідна Ненька , ридає , простягає свої руки до дітей безталанних , та чим допоможе .
Усе віддала їм , усім пожертвувала , та вони нерозумні тільки лають , шпетять її , обкрадають та тягнуть до мачухи гірше ворогів . Благає вона їх схаменутися , жити в злагоді , єдності і любові , дбати за свою батьківщину Україну , за долю своїх дітей та внуків . Та чи докличеться , чи вблагає , спам"ятає ? Хто знає ? А треба вже взятися за розум , пора . Час не жде .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299808
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 13.12.2011
Сіється надворі мжичка сіра ,
Сутінки спадають весняні ,
Ще учора ми гуляли двоє ,
А сьогодні пустка у душі .
Все цвіло , буяло і сміялось ,
Як дивився в очі я твої ,
Кольори негадано погасли ,
Хоча місяць травень уповні .
Так , звичайно , то життя не квіти
Повні радості , приваби і краси .
Є у ньому й будні непривітні ,
Дні печальні , чорні і сумні .
Та не це страшить , бо страшно сірі ,
Сірі , однотонні і нудні ,
Мляві і тягучо - безпардонні ,
Безпритульні і байдужо - сонні дні .
Жду дзвінка від тебе , наче свята ,
Дорога розмови кожна мить ,
Важко те словами передати ,
Що у серці радісно бринить .
Мучуся й караюся безсонно ,
Огортає сумніву вогонь ,
Чи я маю право безборонно
На святу і праведну любов .
Чи я маю право покохати ,
Сам любити і коханим буть ,
Може це фантазія - не муки ,
Бо вже сріблом голова блистить .
Та надія у дорозі гріє ,
Мандрівник бреде на вогник вдалині ,
Хоч не знає чи його зігріють ,
Чи окрадуть у нічній пітьмі .
Так і я бреду у темряві поволі ,
Не за себе за других боюсь ,
Тільки б доль чужих не поламати ,
Підійду , пристану , знов спинюсь ...
Хто там біля вогнища ? Посуньтесь ,
Дайте хоч краплиночку тепла ,
Скільки ж то людині його треба ,
Тільки б не згоріти їй до тла .
А якщо горіть , то ясним світлом ,
Осяваючи усе навкруг ,
Так , щоб було тепло всім навколо ,
Ну а сяйво аж за виднокруг .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299632
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2011
Я хочу розказати вам про Марію , просту сільську українську жінку . Таких жінок в Україні - тисячі - простих шляхетних , мудрих , жінок - матерів , які підтримують сім"ю , рід , село , країну . Такою була і моя мама Марія . Була , а може - є ,бо , як вичитав в одній мудрій статті , " ми , люди , суттю своєю і змістом , таїною і покаянням душ зв"язані між собою в один безперервний і нерозв"язаний ланцюг ; зв"язані і з"єднані всі оті вісімдесят - сто мільярдів людських життів , що "вдома" , й ті вісім - дев"ять мільярдів людей , що в гостях на грішно - праведній землі ...".
Так ось про Марію , сільську українську жінку ... Про Марію ,мудру , добру, працьовиту , жертовну і шляхетну .
Марія народилася у селі Воскресінцях , у багатодітній селянській родині .
Батьки її були хліборобами . Вони вірили у Бога , у матінку землю - годувальницю , на якій тяжко працювали , щоб прогодувати велику родину .Батько дуже любив доньку Марію . Адже до неї у сім"ї народжувалися тільки сини , а батько хотів доньки .
Усього у сім"ї народилося 11 дітей . Шестеро вижили , а інші з різних причин померли . Хоч було в хаті тісно , скрутно з харчами й одягом , але родина , тулячись у невеличкій хатчині , жила мирно . Пригадує такий випадок . За "совітів " , після Другої світової війни , тата посадили в тюрму за з"язок з повстанцями , борцями за незалежність України . Довелося голодувати , стояти у воді на цементній долівці , витримувати побої , знущання , допити . Марія говорить , що тато багато молився , але коли схуд до 36 кілограмів , то вирішив , що йому вже все одно , і так помре . У камері , крім батька , були й інші люди . Серед в"язнів з"явився сивий чоловік з довгою бородою , який промовив до тата : " Миколо , ти чому перестав молитися ? Молися так , як ти молився раніше " . Тато молився - і вижив . Така сила молитви !
А чоловік як несподівано з"явився , так і раптово зник . Тато запитував співкамерників , чи бачили чоловіка , чи чули , що він говорив , - та ніхто нічого не бачив і не чув ...
Марія , як і батьки , вірила в Бога , Божого Сина Ісуса Христа , Пречисту Діву Марію ... Дівчина росла ,виростала ,ходила в церкву, працювала з батьками ,братами і сестрами на колгоспному полі ,на присадибній ділянці ... Молилась і працювала , працювала і молилась . А коли стала на порі , недовго дівувала - вийшла заміж за сором"язливого парубка Івана . Іван щиро і вірно кохав свою дружину . Поважав і шанував її свекор Петро та свекруха Марія . Марія пригадує , як свекор жалів її , оберігав . Коли Марія була вагітна і хотіла підняти грушку , свекор не дозволяв їй нагинатись , а сам піднімав садовину і подавав невістці . Він говорив своїм дітям , що життя земне дуже коротке і треба прожити його у згоді та любові .
Я , тоді ще малий хлопець , добре пам"ятаю цього чоловіка . Він був спокійний , розважливий , розумний і добрий . Маріїн чоловік Іван теж був дуже добрий . Марія згадує , що він навіть соромився молитись у хаті при ній , робив це у саду . Аж коли первісткові Василькові виповнилося три рочки ,Марія попросила сина ,щоб він покликав батька до хати . І відтоді батько з сином молилися разом .
Жили скромно , без великих статків , але в мирі , злагоді , спокої і любові . Бог благословив Марію та Івана двома синами - Васильком та Володимиром . Обидва стали священиками , Божими слугами . Чоловік Іван залишив по собі добру пам"ять : виховав двох синів ,виростив сад , розводив бджіл , але найвиразніший слід - це його поезія ,яка сяє коштовним блиском , освічує людям шлях до життя вічного .
Марія розміняла сьомий десяток . Вона живе сама , бо Іван помер . Її провідують діти , онуки , односельці . Вона й далі молиться і працює , працює і молиться ,дає поради людям і трудиться на славу Божу . Марія говорить : "За минулий рік я накрутила безліч банок садовини , городини,
насушила сушки і віддала все у монастир для слуг Божих , які моляться за нас , за долю України і всього світу " .
З допомогою синів , родини , добрих людей Марія заклала на родинному подвір"ї капличку . Багато праці , коштів і зусиль довелося докласти , щоб молитовня - капличка була збудована і посвячена . Ще одна благородна справа звершена . А у Марії - нові задуми , мрії ,поривання . Отака ця жінка - проста ,мудра , шляхетна українка . З роси і води Вам , Маріє , живіть на радість родини , на гордість села на славу Божу !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299366
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 11.12.2011
Присвячую моїй донечці Галі
29 червня 2008 року Божого
с. Зелене Верховинського р-ну
В Буркут , я їду у Буркут ,
Спокійно мої думки течуть
У край зеленої краси ,
У край лісів правічних і чистої води .
Тут були Леся і Франко ,
Тут Пушик воду пив ,
Тут я з Одаркою й отцем 1
Сліди свої лишив .
Звідкіль ця назва є Буркут ?
Чи не від беркута орла ,
А може люди жили тут ,
У горах , вільно мов орли .
Вода буркутська помічна
Тече із гір у доли .
Хто раз у горах побував -
З"єднав із ними долю .
Пливе свавільний Буркутець
З залізом впереміш ,
Тут лось і тур в горах бродив ,
В лісах мій предок жив .
В Буркут братів своїх веду ,
Повітря чисте п"ю ,
Нехай боронить Бог святий
Одвічну цю красу .
1. Отець Микола ,парох с. Зеленого ,
Їмость Одарка - талановита поетеса ,
автор збірки духовної поезії " Маріє ,
не плач ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2011
Цю історію я почув від своєї родички Євдокії . Ця мудра і досвідчена жінка - прекрасна оповідачка . Я зрозумів чому , бо вона багато пережила і коли розповідає , то перед слухачами постає зримий образ почутого . Я чув від неї багато життєвих історій , які промовляють до серця і душі своєю жорстокою правдивістю , але ця вразила мене найбільше . Я не хочу нічого додавати від себе чи змінювати , тому розкажу так як чув від Євдокії .
Я народилася і провела більшу частину життя у Росії , в Амурській області ,біля річки Амур , на заїмці Ніколаєвка . Мій батько та дідусь Козаченки родом з України . Дідусь ще за царських часів переселився на Далекий Схід , хоча наші родичі (нащадки дідових братів ) і по цей час живуть в Україні , на Дніпропетровщині . Тут , де поселився і жив мій дідусь , жило багато українців - поселенців . Це місце , так званий Зелений Клин , Зелена Україна , українська поселенча земля , що обіймає південну частину Далекого Сходу в сточищі річки Амур і над Тихим океаном ( Амурщина і Приморщина ) , названа так українськими поселенцями . Дід був козаком , командував кількома сотнями козаків ( тепер не пам"ятаю як називалось це військове об"єднання , щось на зразок сучасного полку ) служив на кордоні з Китаєм . Його старший син був сотником . Китайці жили зовсім недалеко за річкою Амур і в гарну погоду їх можна було бачити з повозками , чути їхні голоси . Жили вони бідно . Часто вони переходили на нашу сторону річки , виловлювали цінну червону рибу , забирали ікру , а рибу викидали . Дід із своїми козаками часто давав їм за це нагінки , відбирав частину улову і роздавав козакам . Бабуся з дочками і з двома синами жили на заїмці . Сини косили трави ,заготовляючи сіно на зиму , випасали коней , а бабуся з дочками займалися господарством .Природа гарна ,край багатий , жилося в основному добре .
Я хотіла розказати про свого дядька Івана , брата мого батька . У діда Семена було три сини і дві дочки . Коли дід був на службі ,то наймолодший син Іван охороняв господарство від різних зайдів , непрошених гостей .
За виїмкою було якесь гибле місце - гора куди ніхто не ходив , а біля неї річка , у якій навіть риба не водилася . Іван часто випасав коней і біля тієї гори зробив лавочку та закопав стовп для прив"язі коней . Там він часто зустрічався з своєю дівчиною Оксаною , яка жила у нашому поселенні . Іван був середнього зросту , міцної статури гарний на вроду , з густою шевелюрою , якій надавали особливої привабливості розкішні чорні кучері . З - під високого лоба приязно дивилися допитливі карі очі . Вродливе обличчя прикрашали неглибокі ямочки . Вся постать аж пашіла здоров"ям і силою . Іван та Оксана дуже сильно покохали одне одного ,майже не було такого дня , щоб вони не зустрічалися . Іван любив наспівувати пісню :
Оксано , Оксано , моє ти кохання ,
Оксано , Оксано , моя ти любов ...
Та й як було не полюбити таку дівчину : висока , тонка в стані , русяве волосся заплетене в пишну косу , яка сягала пояса . Сказати ,що вона була гарна на вроду це ще нічого не сказати . Її врода була якась жива , мінлива . Яскраві рум"янці аж світилися на ніжній гладенькій шкірі щік , очі сяяли , сміялися , огортаючи коханого ласкою , теплом , палкою дівочою любов"ю . Вся вона аж світилася від щастя , воркуючи з милим .
Одного разу Іван поїхав десь далеко у справах і переказав своїй матері ,щоб Оксана без нього нікуди не їхала , а чекала його вдома . А в той час були дуже сильні грози . Багато людей повбивала блискавка . Івана не було день , два , три ...
Оксана приїжджала до нас і питала матір чи ще немає Івана і дуже за нього турбувалася . Мати говорила , що Іван поїхав у справах і переказував , щоб Оксана нікуди не їхала , а чекала на нього вдома . Десь на третій день Оксана знову приїхала , розпитувала про Івана і знову поїхала .
Іванів товариш Микола , який одружився з Оксаниною подругою із сусіднього поселення , повертаючись із міста з роботи , побачив , що Оксана дуже швидко мчала на коні у напрямку гори . Кінь майже не слухався дівчини . Микола силкувався затримати коня , але це йому не вдалося . Була сильна гроза : блискало ,гриміло .
Микола прийшов до нас і розказав що бачив Оксану , яка швидко мчала на коні у напрямку гори . Коли Оксани довго не було вдома , всі сильно переживали за неї . Надворі бушувала негода : дув сильний вітер , дощ лив , як з відра , раз у раз гриміло , блискало . Дід Семен поїхав шукати дівчину , шукав , кликав ,але не знайшов . Тоді він попросив родича , вони взяли лампи і знову пішли на розшуки . Виїхали на гору , проїхали улоговину і побачили велечезну яму , розкидане каміння , вбитого коня і неживу дівчину . Було пізно , темно ...
Про смерть коханої Іванові повідомили аж у день похорону . Оксану похоронили на селещному кладовищі , а її коня - зовсім недалеко , у тій ямі де його вбило .
Попрощатися з Оксаною прийшло майже все поселення . Також було багато людей з іншої місцевості . Було дуже сумно розставатися з такою молодою , доброю , щирою людиною ... Люди вже розійшлися ,а Іван залишився на могилці коханої . Іванів кінь відв"язався від прив"язі , сильно іржав , бив копитами , розривав землю , майже плакав .
Так було десь зо три роки .
Іван довго не женився . Минуло десять років . Весь цей час хлопець постійно відвідував могилу коханої дівчини . Роки йшли - утрата коханої Оксани не забувалася .
Іван учився , працював , коли повертався у рідний край , завжди приходив на могилу дівчини ,а також відвідував Оксанину маму .
Бувало що він познайомиться з дівчиною , а йому являється образ Оксани .
Одного разу він врятував дівчину , яка тонула . Дівчину звали Ганною . .Іван став зустрічатися з Ганною , Образ Оксани більше не з"являвся . Через деякий час Іван та Ганна одружились .
Іван з Ганною виростили ,виховали двох синів . Один з них похожий на Івана , інший - на Ганну . Обидва сини вивчилися , працюють . Один - юрист , інший - машиніст .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298710
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 08.12.2011
Вороги у нас рідну мову крали
Почерез підступні заборони ,
Катували душу азіатські пси ,
Й гнали голих у люті сибіри .
По волі Божій згинула комуна ,
Ланци порвались , завалився трон ,
Ми волю пили , жадібно ковтали ,
Позбувшись ненависних перепон .
Та підняла жало п"ята колона ,
Тихою сапою влізла в душу нам ,
І право називатись українцем
У нас підступно , цинічно вкрала ,
А нам здавалось , що це лиш страшний сон .
Збудіться , земляки , шановні українці ,
І підлу гадину ви задушіть ,
Братайтеся , єднайтеся , любіться ,
Життям новим свобідно заживіть .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2011
Твоє слово для мене закон,
Я цілую твої очі
І бреду поміж твоїх долонь
Опівночі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298342
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.12.2011
Коли я осідлаю риму,
Неначе швидкохідного коня,
Лечу між зорі в білу днину,
Під схлип утраченого дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298338
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 06.12.2011
Орел могутній в вишині ширяв,
Пив волю, легко простір поглинав,
Володар неба і землі
Плив гордо у самотині.
Одного разу він Ворону стрів
І мову з нею про життя повів:
- Казав мені давно мій дід -
До триста літ живе ваш воронячий рід.
Чому мені, володарю рівнин і гір,
Життя коротка мить, мов спалах зір,
Чому нас доля люта, зла
Орлів безстрашних обділя.
Ворона стенула крилом,
Нахмурила премудреє чоло,
Орла у поле поманила вдаль
На шумний воронячий баль.
Прибули вчасно на трапезу ту,
Ворони крик підняли, як на прю,
Обліпили мертву тушу жеребця
І падло рвуть завзято з кожного кінця.
Сіли... разом до трапези підійшли,
Із трудом місцину вільну віднайшли.
І промовила Ворона до Орла:
- Слухай добре і запам'ятай.
Будеш все робити так як ми,
Літ до триста житимеш і ти.
І щоб швидше приклад показати
Стала падло рвати і ковтати.
Клюнув гордий цар небес й завмер...
Сплюнув спересердя й злинув в небо голубе.
Линув Орел у білих хмарах
І зронив слова пророчі мудрий птах:
- Краще раз напитись крові всмак
І вмерти в небі з піснею в устах
Ніж вічно їсти падло у теплі
І повзати як той хробак в землі.
Нам орлам - синам вітрів і скал,
Дорожча воля за життя,
Хто стрів у небі сонця схід,
Не буде жити в темряві повік.
Хто звик до чесного життя,
Не буде витись як змія.
Вже краще вмерти в чесному бою,
Ніж голову в ярмо встромить свою.
Промовив так могутній птах
Й полинув в вільне небо вище хмар
Назустріч вітру, сонцю і красі,
Назустріч новим дням і вранішній росі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298110
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.12.2011
Моя мама , Сенька Козьмишина , дівчиною служила у Михайла та Анни Грекуляків .Так сталося , що молода дівчина завагітніла від господаря Михайла і народила сина Микиту . Дружина Михайлова теж завагітніла і народила дитинку , але її хлопчик невдовзі помер . Михайлиха не сварила мололду наймичку , не кричала на неї , не сердилась . Вони з Михайлом дали Сеньці корову , кусок грунту , одягу , грошей і відправили додому . Пізніше тітка Явдоха намовила мою маму подати в суд на своїх господарів. Суддя спитав маму якої кривди завдали їй Грекуляки . Мама розказала як була справа і як її залагодили . Суддя питає : " А ви що хочете від них " ,-а мама каже ,- та нічого , то сестра підмовила мене подати в суд" .
Малий Микитка зав"язав Сеньці світ . Не можна було ні наймитися на роботу , бо з дитиною не беруть , ні піти кудись . Хоч сядь і плач .Та плач не поможе .
Анна і Михайло признавалися до матері Сеньки , до дитини , навідувалися , приносили гостинці .
Одного разу Михайло з Анною ішли з Космача з гостини , дорогою співали , весело розмовляли . Грекуляки повернули до Сеньки . Михайлиха взяла Микитку на руки , пестила , цілувала , а потім каже : " Сенько , ми з чоловіком порадилися , давай нам сина , нехай поживе трохи у нас . " Молода мама погодилась . Так з трьох років Микита став жити у тата Михайла та Михайлихи і залишився у них назавжди . Мама Сенька дала синові життя та прізвище , а Михайлиха виростила та виховала хлопця , одружила та виняньчила внуків . Разом з тим обидві жінки зберегли прекрасні стосунки на все життя , жили як рідні сестри , часто зустрічалися , говорили й не могли наговоритися ще й стали кумами .
Я , Микола Герасим"юк , син Сеньки Козьмишиної Кушнірчук та Лукина Герасим"юка . Тато був на кілька років молодший за маму , жив по сусідству .Як кажуть люди , він був доброю , роботящою людиною . Молодий парубок не побоявся , що в Сеньки вже була дитина , що вона старша за нього , а взяв її за дружину .
Нас було у сім"ї п"ятеро дітей : найстарший брат Микита ( жив з Михайлихою ) ,сестра Явдоха , сестра Марія та я , Микола . Була ще одна сестричка , яка померла немовлям . Марія померла у 12 років . В живих залишились : Микита , Явдоха , Микола , тобто я .
Мама була спокійна , розсудлива , мудра і дуже гарна . Крім того вона була дуже добра і милосердна . Про це ви дізнаєтесь пізніше з моєї розповіді .
Ще й тепер у хаті , де ми з мамою та сестрою Явдохою жили , зберігається портрет жінки - гуцулки Ксені . З портрета дивиться красива гуцулка у космацькому строю , з проникливим поглядом очей , обвіяна життєвими бурями , але з твердою вірою в життя і любов"ю до людей . Цей портрет був намальований у Космачі невідомою художницею . Невідомо чим вразила молода гуцулка худлжницю , бо художниця навіть була ладна намалювати портрет безкоштовно . Правда , до цього не дійшло . Гуцули не багаті , але горді і незалежні , щоб здаватися на чиюсь ласку . Вже набагато пізніше мені довелося бачити дві репродукції з портретів моєї матері у журналі " Україна " .Одна з них " Гуцулка несе воду " , є підпис художника , а що це мама я не сумніваюся . Журнал я віддав небозі Ганні ( сестриній дочці ) .
Нелегким було мамине життя . Тато помер молодим . Мамин син Микита жив окремо від нас та мами , у Михайлихи , хоча я пам"ятаю , що ми з мамою часто відвідували Михайлиху . Жінки дуже довго говорили , так що не раз я засинав за бесідою . Михайлиха була дуже добра жінка . Тепер , мабуть , таких дуже рідко . Одна на тисячу . Правда Гуцульщина багата на мудрих , добрих , красивих жінок . Та не тільки Гуцульщина . Я свою дружину Ніну відшукав і покохав на Великій Україні . Скажу вам по секрету , дуже добра , красива , мудра і шляхетна жінка , прекрасна мама для дітей і любляча бабуся для внуків . Ви знаєте проходять роки , а мені здається , що вона така красива і розумна як була і я її ще дужче кохаю . Але , вибачте , я заговорився . Ми з вами говорили про Михайлиху . Був час , коли ми вже жили на Кучінках ( Клинишнику ) у хаті Дмитра Вінтоняка , якого мама доглядала , то і я взимку жив у Михайлихи . Про неї у мене найкращі , найсвітліші , найприємніші спогади як і про мою маму Ксеню . Ще пам"ятаю у Михайлихи у неділю , у свята часто сходилося багато людей : родичів ,сусідів , знайомих поговорити , порадитись , відпочити і чарку горілки випити . Михайлиха була дуже гостинна , привітна людина ,щира душа .
Тепер ще хочу розказати , якою доброю , милосердною , по - християнськи смиренною і покірною людиною була моя мама . До речі , на проповіді я чув від священика , що послушенство , покірнсть такі важливі як молитва , а деколи і важливіші . Слухайте дальше . Ми жили біля фабрики , те помісце мама пізніше віддала дочці Явдосі . Приходить до нас чоловік і говорить мамі : "Сенько , чи не взялась би ти доглядати мене до смерті . Я маю хату , господарство , але до кого не звертався ніхто не хоче мені допомогти , а я вже ледве ходжу " . Мама дала чоловікові їсти , а то був Дмитро Вінтоняк , нагріла води , налила гарячої води у дерев"яний цебер , поклала зверху дошку , роздягнула чоловіка ,посадила на дошку і давай його мити та відпарювати . А в того по тілі поробилися рани , рубці , вже почали лазити хробаки . Мама брала патичок і патичком знімала нужду з чоловіка , приводила його у Божий вид . Дмитро каже : " Сенько , тепер я вже від тебе нікуди не піду ". Хоч мама взялася доходжувати Дмитра , він нас ,маминих дітей , не любив і не розумів . Часто кричав на нас , бив . Деколи ми спали на поді ( горищі ) .Мене , малу дитину , він брався вчити клепати косу . А кому там було клепати , якщо мені не було ще і семи років . Сестра Явдоха була старша від мене десь на 8 - 9 років . Кажу так тому , що мені по паспорту рік приписали . Я з 1944 року , а записаний у паспорті , що я з 1943 року . Ми з мамою часто ходили з фабрики на Кучінки і навпаки з Кучінок на фабрику , тобто у нас було дві домівки . Вже коли сестра Явдоха вийшла заміж за Мокрія Василя , то вона каже мамі : " Ідіть уже додому , а мама все порається " . По дорозі ми часто , а можна сказати завжди , повертали до Михайлихи .
Я жив з мамою до 17 років , а потім приписав собі рік і завербувався по комсомольській путівці у Полтаву у будівельно - монтажне управління . Пізніше я приїздив у рідне село тільки у відпустки . А порадив мене їхати у світ Багрійчук Семен , який вже бачив світ , працював у німців . Він каже мені : " Миколо ,тікай звідси , їдь у світ і будеш добре жити , бо тут пропадеш " .
Усього чого я досяг , а я став людиною , чоловіком , я завдячую матері і добрим людям . Люди завжди ішли мені назустріч : радили , допомагали . Я завжди умів знаходити з людьми спільну мову . Я ще багато міг би вам розповісти про себе , про мудрих , добрих , чесних , справедливих людей , які траплялися мені на життєвій дорозі , та ми вже й так заговорилися . Вибачайте , якщо вам буде цікаво , то поговоримо ще іншим разом .А сьогодні я хотів розповісти вам про Сеньку Козьмишину та Анну Михайлиху . Добрі жінки були , царство їм небесне .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297652
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 03.12.2011
З Коломиї через Вербіж, Мишин і Стопчатів
Пролягла дорога на Космач,
Шурхотить на шинах гравій, утікає шлях,
Дощ завис вже понад нами, шепче жито у полях.
Причаївся Вербіж у вербах, Мишин - в ягідках.
Як приємно мандрувати по українських селах.
Нас зустрів Стопчатів радо, тут Павличко наш зростав,
У сусіднім Яблунові перли знань він здобував.
Яблунове, Яблунове, краю радості і болю,
На теренах цих повстанець з ворогом ставав до бою.
У криницях яблунівських москаль злочин свій ховав,
Тут він мучив, тут він вішав, катував і убивав,
Але правди не сховати, де б не заховав.
За Вкраїни дізналися про злочини, кров,
Про героїзм патріотів і їхню любов
До матері - України, до свого села,
До родини і до батьків, де рідна земля.
За садами Яблунова - Люча і Рушір,
Тут повстанці з москалями вели правий бій,
Боролися за життя, боронили рідний край,
Тут антихристам ворожим настав кінець, край.
Сотня Симчича Мирося із Березовів
Дала підлим окупантам страшний, лютий бій.
Не одна душа ворожа в пекло утекла,
Не впустила мужня сотня ворогів
До славного, героїчного Космача.
Космач красний, писанковий - це окраса гір,
Хто бував тут, той щасливий, тут близько до зір.
Космач славний, героїчний - бандерівська столиця,
Про це славне гірське село вам знати годиться.
Колись Довбуш тут гуляв, боронив свободу,
Тряс панами тутешніми на подив народу.
За Другої світової - боронили рідний край
Українські хлопці - повстанці.
Били німців ворогів і московських окупантів.
Тут кожен камінь, потічок, печера
Про героїзм і славу предків нам оповідає
Та історію України нащадкам зберігає.
У Космачі співачка Руслана Лижичко
Відшукала у звичаях народних любові жар,
Але не знала бідна, що у танцях віковічних
Життя і пристрасть, а не якийсь там дикий шал.
Оригінал Дідишин свято береже
Одвічні народні традиції космацькі.
Він музей величний опришкам створив
І з односельцями камінь Довбушу заложив.
У Космач не раз Ющенко, наш український Президент приходив
І маємо надію ще буде приходити.
У Космачі гуцул жив, жиє і буде жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297396
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2011
Українські школи закривають
У Донецьку, Луганську, Криму...
І державну мову зневажають
У нерідному ріднім краю.
Нам кажуть - це оптимізація,
Щоб фінанси не розпиляти.
Ні! Це знущання, резервація...
Мову украсти - життя відняти.
Хто ми? Раби у країні своїй:
Безправні, безмовні, німі? Ні!
Раб має право в країні чужій
Мову свою берегти по всі дні.
У Києві - серці України
Української мови не чути,
Правлять, мабуть, у нашій країні
Яничари, хруні, манкурти.
На Вкраїні зима, люта зима,
Чужинецька мова гуляє,
Україна сумна, ой пресумна,
Українська мова вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297179
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2011
Бринить у серці туга,
Дзвенить немов кришталь,
Я думав знайду друга,
Але здобув печаль.
До мене приходила
Ти навіть уві сні,
Я тобі більше вірив
Ніж самому собі.
Була ясним промінням
Для мене весняним,
Збираю вже каміння
Серед льодів зими.
Бринить у серці туга,
Дзвенить немов кришталь,
Я думав знайду друга,
Але здобув печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296689
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.11.2011
Серед високих гір,
Де темна пуща дика,
Там близько хмар і зір
Країна невелика.
Тут вічні скали,
Камінь, первісна вода,
Стрімкі високі перевали,
Сосни бурштинова сльоза.
Живуть тут люди добрі, чесні,
Гуцули щирі і палкі,
Навкруг лиш гори, ліси вічні:
Смереки, сосни, ялиці...
Там хатка гуцула в скалі,
В безмежнім небі беркути,
В горах високих оселились
Орли і люди, мов брати.
Назвали Грамотним село.
Гуцули грамотні, учені,
І завжди грамотним було,
Бо вчились вдома, в школі, в храмі.
Читати вчилися у школі,
А серцем - у природи,
Але найбільше почерпнули
У Господа господі.
Серед високих гір,
Де темна пуща дика,
Там близько хмар і зір
Країна невелика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296455
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2011
Жовтогруда синичка
Прилетіла на розмову,
Пташина невеличка
Веде зі мною мову.
Розповіла про дні весни,
Про приліт друзів любих,
Про чарівні приємні сни
На України грудях.
Довго пташечка мила
Любенько щебетала,
Говорила, промовляла,
Все довкілля звеселяла.
У сусіда пес загавкав,
Моя гостя заспішила -
В неї безліч справ,
Крикнув півень, б'є у крила...
Пурхнула пташина сміла,
- До зустрічі,- просвистіла,
Розпустила руки-крила,
-Будь здорова, госте мила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296372
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.11.2011
Ти покинув нас, друже, брате,
У День Ангела свого,
Ми спішили тебе привітати,
Та схилили в пошані чоло.
Михайле, друже, старший брате,
Чи, братку, як ти часто говорив,
Сумна без тебе стала хата,
І Спілку нашу ти осиротив.
Коли ще разом ми були,
То здавалось буде так завжди,
З тобою щиро працювали,
Щоб Слова здобути краси.
Щоб Слово будило краян,
Поезія люд гартувала,
Бо Бог дарував нам талан,
Ми дар множили, не сховали.
Ти полинув від нас у вирій,
Ти на правді, там лиш "таїна",
Ми були із тобою щасливі,
Плаче сумно осіння струна.
Сльози капають з віч зрадливо,
А на серці холодна зима,
Білі свічі тремтять сиротливо,
Бо тебе вже між нами нема.
Прощавай, любий друже, брате,
Ми тебе спом'янемо не раз,
І слова твої мудрі, багаті,
І думок твоїх щирий алмаз.
Оспівав ти наші Карпати,
Коломию свою любив,
І горами любив мандрувати,
Нам картини і книги лишив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295007
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2011
Донечці Галинці
Донечка моя спокійно снить,
Грає усміх на вустах - щастя птах,
Зачаровує прекрасна мить,
Солодко Галя спить, мов у житах .
Спи, доню, хай насниться радість, сміх,
Як леліють у полях жита,
Сад весною у цвіту, як сніг,
Щоб було щасливим, радісним життя.
Хай прилине фея чарівна,
Принц гарцює на баскім коні,
Приголубить батькова рука
На щастя - долю не лише у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294527
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2011
Усмішка соцем засіяла,
До всіх ласкава, ніжна як сестра,
Душа твоя щастям обвіяна,
Із уст линуть щирі слова.
Твій дотик , мов вітру легіт,
А очі - зорі ясні,
Волосся русяве хвилею
З - під шапочки сяє мені .
Хода твоя - місячне сяйво,
Лебідко біленька ясна,
Для хворих завжди є ліками
Вже тільки присутність твоя.
Сестричко медична рідная,
Хай сяють очі ясні.
Хай линуть дні твої в радості,
У щасті й любові дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
У морозяну ніч 21 січня 1978 року спалахнула людина на вершині Чернечої гори в Каневі біля самої Шевченкової могили
Пам'яті Олекси Гірника
Ти спалахнув як факел
І згорів як сірник,
Пройшло років багато,
Та подвиг твій не зник.
Сяйво твоє освітило
Темряву наших душ,
Страх у вогні спопелило
Попелом твоїх мук.
Тіло віддав на жертву
З великого болю й любові.
Стали твої тривоги
На варті нашої волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2011
Вдалині замріяні гори
З білими хмарами в небі злились,
А внизу панує людське горе,
Біль із смутком переплелись.
Ми живемо у цій країні.
Де у нас усе навпаки,
На вершині живуть злодії,
Чесні люди - в підніжжі гори.
У розкошах брехун і злодій,
Фарисей і хапуга й кат.
Честь і праця не йдуть на подіум,
Не вилазять із рваних шмат.
Блисне сонця золотий промінь
Із захмарної висоти
І пробудяться люди зачаровані
В цій країні, де все навпаки.
Злодіїв посадять у тюрми,
Брехунів у резервації зженуть,
Запанує у нас вічний мир
І щасливо люди заживуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293666
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2011
Обмеження культурних та
національних прав українців
у Російській Федерації:
1.Ліквідація Федеральної
національно-культурної
автономії українців у Росії.
2.У Москві закрили єдиний центр
української духовної культури -
бібліотеку української літератури,
єдиної на всій території РФ.
Слово вбивали, мучили, різали,
Уста йому затуляли, заставляли мовчати,
Нищили, палили, брудом обливали,
Брехнею оскверняли...
Та воно жило, всупереч гонінням,
Душителям, фарисеям, брехунам.
Нове русло до людей пробивало,
Мов білий голуб, правдою до небес злітало.
Ви кажете, що ви для нас брати.
Що ми одної з вами крові й віри,
Та мучите вкраїнське слово,
І ллєте нашу кров без міри.
Ви кажете, що ви для нас брати,
Що ми одної з вами крові й віри,
Та в своїй "хаті" чому ще жодної
Української школи не відкрили?
На Україні чуєтесь як вдома,
Де не подивишся, куди не глянеш -
Газети і журнали, сцени, книги...
Російщина і мат заполонили.
І низькопробний плебс
Регоче із екранів,
Висміює святе
І возвеличує паханів-хамів.
Своїх українських шкіл, книг і преси
Як кіт наплакав на Сході України,
У Центрі, Півдні і Криму.
Міністри кабали й неуцтва
Нову підсовують свиню.
І видають укази, постанови:
Історії не треба вчити свої,
Не треба українцям рідної мови,
А посилають нас до мачухи чужої.
Ми пам'ятаємо: хто зруйнував
Батурин - козацьку столицю,
П'ять тисяч українців убив, замучив,
Грудних дітей убивав за марницю.
Ми пам'ятаємо: банда Муравйова
Вбивала киян за одну лиш провину,
Що у них рідна українська мова,
Сорочка-вишиванка і свитина.
Ми пам'ятаємо голодомор 33-го,
Розстріли і вбивства українців:
Селян, учителів, письменників...
Українських героїв-провідників.
Ми знаємо: хто святині руйнував:
Свято-Михайлівський собор...
Сотні, мільйони українських храмів,
Хто наші бібліотеки палив.
Ми знаємо: хто українців катував,
Засилав їх у холодні сибіри,
Голодом морив, скаженів, убивав.
Все це ви - наші північні "брати".
То хто ж ви північні "брати",
Хто ви для нас: дружні брати чи вороги?
Годі! Досить нам вже тієї дружби,
Дайте нам спокій брати-вороги.
Живіть у своїй хаті, на своїй землі,
Порядкуйте у своїй Московщині,
А ми будем жити у нашій власній
Соборній, вільній державі Україні!
Січень 2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293498
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.11.2011