| Сторінки (3/215): | « | 1 2 3 | » |
Образок із життя
Це було чудового недільного ранку.У церкві правилося,тривала святкова Божа літургія.'Природа теж святкувала,ніжилася,розкошувала в променях щедрого спекотного сонця.Хоча літо вже закінчувалося і до початку осені залишалися лічені дні,але цього не відчувалося,бо сонце гріло землю,повітря,воду так,ніби цей чарівний закуток землі знаходився на гарячих південних курортах,десь в Одесі,Барселоні,чи Стамбулі.
До неба линув гармонійний духовний спів,підносився вверх,розростався вшир і разом з кожною квіткою,травинкою,комашою возносив Богу подяку,хвалу за подароване життя,за радість творення,за дар спілкування,за можливість працювати,творити добро,насолоджуватись радістю,здоров,ям,щастям,за можливість долати труднощі,проблеми,упадки,втрати,за змогу підніматися після падінь і прямувати складною дорогою життя до бажаної зустрічі зі своїм Творцем.
У церкві Воскресіння Христового села Воскресінці лунала спільна молитва,а біля церкви метеликами пурхали діти,бавилися,стрибали,тішилися,доганяли одне одного,бралися за ручки,заглядали одне одному в очі,обнімалися,виявляючи симпатію одне до одного.Вони раділи сонцю,акуратним доріжкам,церкві,хрестам,повітрю,матерям,які спостерігали за забавами дітей,охороняли від несподіваних падінь,при потребі наставляли,підтримували,виховували,оберігали.Переважали активніші дівчатка:Софійка,Марійка,Даринка,а також хлопчики:Іванко,Василько,Петрусь.
Діти - це Божі квіти,це наша надія на краще майбутнє життя на Землі.Діти -це довіра,чесність,справедливість,це все найкраще в людях,це найсвітліша чистота,яка не забруднилася дорослою корисливістю,грошолюбством,прагненням позолоченої слави,дорогими забаганками за рахунок ближнього.Діти - це наші не до кінця здійснені прагнення,мрії,бажання,шляхетні поривання.Ми хочемо,щоб наші діти жили краще,заможніше,щасливіше,ніж жили ми.Але у значній мірі їхнє життя залежить від нашого особистого прикладу,від наших вчинків,нашого способу життя.
Вибачайте,занадто захопився...
А тепер ще про дітей і про Даринку.Спостерігаючи за маленькими діточками,за їхньою безпосередністю,щирістю,чистотою почуттів і вчинків,я звернув увагу на одну з поміж них дівчинку- Даринку.Даринка - дар,подарунок від Бога для тата,мами,родини,громади села,для всієї України.У неї світле попелясте волосся,блискучі усміхнені очі,маленькі ніжні ручки,якими готова обхопити увесь світ.Даринка надзвичайно рухлива,бадьора,емоційна,весела.Коли вона біжить до своєї мами Галі поділитися враженнями від веселого бігу,спілкування з однолітками,все навколо радіє,усміхається,витанцьовує.Я не заходив до церкви,молився біля головних вхідних дверей храму,бо трохи прихворів і мені було важко повноцінно брати участь у святковій літургії.Я молився і в той же час мав змогу спостерігати за діями дітей.Відправа завершилася,парафіяни після спілкування з Небесним Отцем поспішають до своїх домівок,до справ корисних,потрібних,життєвонеобхідних.
Даринка з мамою теж попрямувала у новий день,у нове життя,у вир вчинків,подій,звершень.Інші діти:Софійка,Єва,Марійка,Ольга,Настя,Василько,Іванко,Петрусь,Дмитрик...теж гордо крокують із своїми батьками стежиною життя.Щастя,радості,доброї долі Вам,мої дорогі земляки.
20.08 2017 року Божого. село Воскресінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
Ви мабуть подумали,що мова буде про помічника депутата Верховної Ради,або про якусь відповідальну особу:нотаріуса,банкіра,підприємця,дипломата.Ні,Ви помиляєтесь,бесіда піде про мою рідну тетку Ганусю,найдорожчу для мене людину.Але при чому тут довірена особа? А ось при чому.Моя тетка Гануся дуже добра,привітна,красива і працьовита,як бджілка.А хто я? Я- Марічка.Марічка-чічка,як жартує вуйко Зенко.Тета Гануся і вуйко Зенко знайшли мене не у капусті,не у горосі,не у буряках,а взяли з дитячого будинку.Там живе багато дітей,там тепло,добре,приємно.Дітей одягають,виховують,годують,дають дітям іграшки і солодощі,але мені краще у вуйка Зенка і тети Ганусі,з братом Юрком,сестрами Галею і Лесею,племінником Дмитриком. Мені краще у родині.Але мова не про мене,а про мою тетку Ганусю.
Моя тетка - медсестра,її покликання лікувати людей,дарувати людям здоров"я,радість,усмішку,щастя.У тети багато друзів,знайомих,родини і просто добрих людей.Її всі знають,люблять,поважають і довіряють.Вона порадить молодій мамі як вберегти дитину,як доглядати,щоб була здоровою.Порадить і допоможе самотній бабусі чи одинокому дідусеві прогнати хворобу,розвіяти нудьгу,підбадьорить ,поспілкується і розрадить.Допоможе обезсиленому чоловікові визволитись з полону підступного зеленого Змія. У неї півсела Воскресінець друзів,родини,хоча вона із славного гірського Космача.Її люблять і поважають вуйкові брати,сусіди,родина.Одного вона полікує,іншому допоможе порадою,тому позичить грошей,іншого насварить,щоб не шукав собі гудза,не шукав друзів,горілки,а ішов до дітей, до жінки.До всіх у неї є діло,на всіх у неї є час,всіх вона зігріває теплом своєї великої доброї душі,теплом свого зболеного щедрого серця.Як жартує мій рідний вуйко Зенко:" Тета Гануся - довірена особа".Вона вірить у доброту,щирість,сердечність людей,а люди довіряють їй,нашій тетці Ганусі.
Розкажу Вам тільки два випадки з її життя. Вона часто як медик і як людина допомагає хворим людям,які зловживають спиртним. Але часто буває,що людина хвора,а інші люди обминають її,думаючи,що вона п"яна.Так одного разу у місті Коломиї по вулиці Івана Миколайчука лежав старший чоловік,який впав і не міг самостійно підвестися.Тета Гануся підняла його,допомогла допровадити додому,надала невідкладну допомогу,викликала швидку медичну допомогу.Виявляється він був у коматозному стані,бо хворіє на цукровий діабет,без допомоги міг загинути.Іншого разу тета допомогла маленькій дівчинці,яка гралася на морозі без нагляду старших і замерзала.Тета допомогла дівчинці,запобігла біді.І таких випадків було не один і не два.Отака наша тета Гануся.Ми гордимося нею,радіємо і любимо її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
У нього друзів із п"ятсот
Не віртуальних,а реальних,
Не п"є він навіть "грамів сто"
Із принципів людських,моральних.
Він володіє даром слова,
Хоч не артист і не учитель,
Для молоді взірець,основа,
Бо власний приклад є навчитель.
Із кожним радо поговорить,
Слова ділами підкріпляє,
Душа жива і серце мовить,
Усмішка світить,зігріває.
Бажаєм,друже,ми тобі
Ще довго нас авто возити,
Світити людям і рідні,
У ласці Божій мирно жити!
28 квітня 2017 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017
Оленка радісна і світла
В пошуку сонця і краси,
І життєрадісна й привітна,
Прагне до миру,доброти.
Хто її стріне,той зрадіє.
Неначе скарб цінний знайшов,
Душею,серцем молодіє,
Оленка радість і любов.
Живи на радість тата й мами,
На гордість рідної сестри,
На славу неньки України
В достатку й мирі жий,цвіти!
22 березня 2017 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Живу серед людей і кожний день радію,коли Бог посилає назустріч цікаву,талановиту,цілеспрямовану особистість.Кожна людина по-своєму оригінальна,неповторна,обдарована.Кожній людині Творець подарував талант,а деяким людям і декілька талантів.Тільки потрібно вміло користуватися дарами,розвивати їх,працювати над собою,вдосконалюватися.Грецький філософ Сократ стверджував:"В кожній людині є сонце.Тільки дайте йому світити".Але щоб світити іншим,потрібно любити людей,творити добро,дарувати радість,постійно дивувати навколишніх новими відкриттями,новими гранями свого таланту:гармонією,досконалістю,красою.А для цього потрібна любов і праця."Для людини з талантом і любов"ю до праці не існує перешкод",-писав відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен.Праця,праця і ще раз праця,і тоді талант розкриється,засяє,засвітить,зацвіте і зігріє променями своєї досконалості,краси,любові усіх людей навколо.Як сонце світить і гріє ніжно,щиро,безкорисливо.
Я віднайшов,зустрів,розпізнав талант у книгозбірні.Відшукував перли,діаманти,золоті злитки серед книг,а відшукав діамант серед людей.Оленка,Олена,Оленочка-обрана,сонячна.світла.Вона сиділа на стільці,тримала у руках журнал"Країна",гречно привіталася з новим відвідувачем книгарні і уважно прислухалася до розмови присутніх.На вигляд їй 18-20 років,обличчя приємної зовнішності:ясне,світле,відкрите,каштанове волосся акуратно зачесане,чарівна,я би сказав,дитяча усмішка зігріває Вас теплом,огортає довірою,щирістю,родинним затишком. Я чув від працівників книгозбірні про захоплення Оленки художньою вишивкою-зображенням сюжетних картин на полотні.З Оленкою легко спілкуватися,хоча вона вже доросла дівчина,але зберегла оту дитячу безпосередність,щирість,віру,чистоту помислів,вчинків,почуттів.Через деякий час нашого знайомства мені довелося ближче пізнати творчість Оленки і дізнатися про найрідніших для неї людей:батька Михайла,маму Наталю,сестру Іванку.Виявляється і мама,і сестра теж захоплюються художнім вишиванням і у всіх трьох чарівних мастринь це не є професією.Їх роботи об"єднує потяг до вишуканих,ніжних,делікатних тонів,прекрасні твори декоративно-прикладного мистецтва акуратні,ретельно виконані,оригінальні.Але найбільше вражають твори власне Оленки,які переносять Вас у світ стародавніх замків,величних храмів,романтичних дам,екзотичної природи.Зачаровує цвітіння японської природи у поєднанні ніжної японської дівчини з пейзажем країни сонця:зима,літо,осінь,і вічно юна весна.Всіх робіт не перелічити:це і вишиті картини,салфетки,сорочки,ніжне плетиво творів гачкування. І всі шедеври чарують любов"ю,досконалістю,неповторністю.Мені здається,що творчість Оленки наснажена щедрістю полів Тлумаччини-малої батьківщини дружної родини,екзотикою східних країн,зокрема Японії,а ще у мене її узори викликають асоціації з творчістю новеліста Марка Черемшини.Велич і простота,ніжність і майстерність,радість і сум,чистота душі і прагнення досконалості.Я вірю,Оленко,що твої роботи будуть представлені на престижних міжнародних виставках,будитимуть у людей потяг до світлого,чистого,прекрасного.Живи, дівчино-пташино,твори,зігрівай теплом своєї душі, заворожуй чарівністю рук,чистотою мрій,думок,поривань.Веди нас у світ прекрасного,досконалого,вічного!
22березня 2017 року. Зеновій Винничук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Вони зустрілися у вагоні приміського поїзда. Вона маленька тендітна білявка,він коренистий присадкуватий молодик років сорока. Її обличчя сяяло,сміялося,рожевіло від утіхи,очі промінилися теплом,ласкою,любов"ю.Говорили і не могли наговоритися,поринули у спогади,як у теплу купіль,тішилися і не могли натішитися.
Вона слухала і світилася щастям,розцвіла,як півонія навесні,ловила кожне його слово,рух,жест,міміку обличчя.Вся її постать,погляд блакитно-зеленуватих очей,усмішка тонких делікатних уст,ніжна щемлива жіноча душа,блиск перламутрових зубів,биття стривоженого серця,політ мрійливої думки,тремтіння дівочих вій линули назустріч його чарівним словам,щирій посмішці,сильним чоловічим рукам,які ніжно погладжували її делікатні дитячі пальчики,пестили м"які долоньки,зігрівали теплом,ласкою.Він переходив по вагону і зненацька, заскочений її милою привітною усмішкою,став зачудований,і переживав приємні хвилини раптової зустрічі,спогадів,мрій,сподівань,які розвіялися як ранковий туман під пекучим сонцем житєвих перемін.Слів розмови не було чути,але їх не було потреби слухати,бо говорили очі,серце і душа.На хвильку вони занурилися у ріку спогадів,почуттів,спільно проведених годин,днів,місяців.Тішилися теперішнім моментом,відкинувши болі,печалі,втрати минулого.Говорили, вдивлялися,розкошували здавалося вічність,хоча пройшли хвилини.Розсталися з усміхом,він попрямував до голови поїзда,а вона залишилася сидіти.
Мене вразила переміна,яка відбулася з нею.Як квітка перед бурею згортає пелюстки,закривається,так щезла усмішка з її обличчя,погасли очі,уста зімкнулися в тонку лінію,замовкли,на обличчя лягла тінь зажури,смутку,волосся і те,здається,стало темніше,права рука підперла обважнілу від дум голову.Все навкруги посумніло,втратило блиск, колір,запах,смак.Чари розвіялися.Навіть природа за вікном поїзда змінилася ніби на замовлення.Якщо раніше сяяло сонце,пустував вітерець,усміхалися квіти,трави,дерева,радували око веселі садиби людей,то тепер постуденіло,вітер безжально нагинав беззахисні деревця,кошлатив траву,нещадно тріпав полами парасолі одинокої пастушки.
Поїзд зупинився.За вікном бовваніла приземкувата будівля складу,вкритого сірим шифером,а за ним безрадісно визирало недобудоване цегляне приміщення на даху якого погойдувалось сухе бадилля бур"янів.
Так і в житті. На зміну подіям радісним,світлим,святковим приходять будні сірі,одноманітні,сухі,сумні,безрадісні.
Поїзд зупинився за Отинією.Ми очікуємо,ждемо зустрічний потяг.До Коломиї ще 30-35 хвилин їзди,якщо на те буде Божа воля.Пасажири нудьгують,ждемо.Ждемо руху,подій,перемін.
13 липня 2017року.
Івано-Франківськ-Отинія-Коломия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
У слові ти титан Франко,
Що споглядає мови вроду,
Веде полки тих слів давно,
Роз"яснює їх суть,природу.
Ти працював як чорний віл
І наполегливо,й постійно,
Лупав граніт,угору ліз,
І як Геракл тримався гідно.
Для спраглих душ твої знання
Вода джерельна із криниці,
А для народу Прометей,
Що іскри добував із криці.
ПРАУКРАЇНА і САНСКРИТ -
Прабабця і маленька внучка,
Прародичі - мій,твій захист,
В книзі життя - тайна одвічна.
Ти працював як сам Франко,
І як Мойсей до правди вів,
Шукав ключ мови,джерело,
Щоб НАРІД ЖИВУ МОВУ ПИВ!
28.04.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Маленьке любе Сонечко завітало до нас у Коломию з Буковини. Сонечко-Єлизавета живе з батьками у щедрому південному краї України багатому на добрих,лагідних,розумних людей.Буковинський край багатий на щедрі дари природи:солодкий виниград,соковиті персики,ароматні груші,червонобокі яблука,ніжні сливи,жовтогарячі абрикоси,смачні помідори,червоно-темні вишні,а ще цибулю,перець,столовий буряк,квасолю,горох,редьку,огірки,полуниці,порічки,агрус,смородину,горіхи капусту,кабачки,гарбузи-всього не перелічити.Давно тут росли велетенські букові ліси,плодючі виноградники,протікали багатоводні ріки:Дунай,Дністер,Черемош,Прут.Від правічних букових лісів край стали називати Буковиною.А ще тут найшвидше на Україні та,мабуть,у цілій Європі розвинулась писемність,бо було вдосталь матеріалу для письма.Писали на букових дощечках,покритих бджолиним воском,спеціальними писачками.У центрі цього благодатного краю знаходиться древнє місто Чернівці.У цьому місті народилися і живуть молоді чарівники:Василь і Оленка-Єлизаветині батьки.Вони справжні чарівники,бо живуть у таємничому світі казкових істот,світлих образів,чарівних мрій.Вони художники-чарівники,які вправними рухами пензля,силою власної уяви,чистотою помислів і мрій творять справжні шедеври:шляхетні портрети буковинців і буковинок,самобутні картини буковинської природи,високодуховні образи Святих,а також розписують давніми символами-оберегами українські писанки.Єлизавета,хоча їй тільки три з половиною рочки,теж чарує.У неї є писачок,яким вона уже вміє розписувати писанки,а ще чарівна паличка,якою тільки-но вона поворушить у повітрі як викликає у людей приємний настрій,бадьорість і веселі усмішки.Єлизавета прибула у покутський край,місто Коломию,на запрошення феї Оксани у її чарівне володіння-яйце,єдину у світі найбільшу і найкоштовнішу писанку,у якій зберігається безліч дорогоцінних скарбів.Люди з усього світу поспішають до феї Оксани у гості,щоб помилуватись духовними скарбами мистецтва української культури.Але ми ще не все розповіли вам про дівчинку Єлизавету,про наше любе Сонечко.Декілька років тому Сонце вподобало собі талановите подружжя:Василя та Оленку.Сонце любувалося їхніми досконалими творами,дивувалося їх щирою працею.В нагороду Сонце світило їм,гріло ,пестило,цілувало і послало свій Ясний Промінчик - Єлизавету-Сонечко.Сонечко засвітило,засяяло,запромінилось.Зраділи батьки поповненню сім"ї і ще з більшою любов"ю,енергією,натхненням стали працювати на благо України.
Єлизавета-Сонечко добре знає і розрізняє всі кольори,вміє зачаровувати людей,викликати приємний настрій,радісну усмішку.Ще вона знає віршики про Лисичку-Сестричку,Півника-Братика,Котика-Мурчика,вміє танцювати і дуже любить стрибати.Мене вона теж навчила стрибати,посміхатися,бути життєрадісним,веселим і бадьорим.Я тепер часто промовляю:"Сонечко,де ти? Приходи до начс у гості"
Будь здорова, Єлизавето-Сонечко,хай живе у радості,здоров"ї,достатку,любові уся ваша сім"я.Нехай сім"я росте,міцніє,поповнюється на радість родини і на славу Неньки України.Нехай живе у мирі,любові,злагоді уся велика Українська Родина і поповнюється тисячами-тисяч здорових,світлих,розумних,люблячих Сонечок.Вам від мене мрія,бувальщина-казка,а мені бубликів в"язка.
Сонечко,де ти?Приходи до нас!Світи,зігрівай,звеселяй,огортай серце і душу теплом,ласкою.радістю,наповнюй помисли світлом.мудрістю.добротою.
28. 06.2017 Року Божого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
СТЕПАНОВІ ВОРОБЦЮ,РОМАНОВІ ФУРИКУ,РОСТИСЛАВУ ВІНТОНИШИНУ та тисячам,тисячам героїв,які захищали і захищають Україну!
Проходив захід нині
У славній Коломиї,
У залі дід,онук - один в один,
А батько де? Де син?
Син дивиться з портрета
У очі школяра,поета,
Душа героя в небесах,
Він з нами в пам"яті,в словах...
У залі мати і дружина,
Уся сім"я,родина,
Знайомі,друзі,школярі,
Разом дорослі і малі.
Служив в розвідці наш Степан,
Був кращим з кращих капітан,
На стажування їздив в Штати,
Та треба Неньку рятувати.
Ні тіні сумніву й на мить,
На схід служити він спішить,
Сміливий з ворогом в бою,
Вершив він місію свою.
Як батько друзів научав,
Беріг як вмів і захищав,
Беріг підлеглих і любив,
Життя за друзів положив.
Учився в школі цій Роман,
Честь,гідність - це його талан,
Закон у місті захищав,
Хто знав його, той поважав.
Не дбав про вигоду свою,
Але завжди був у строю,
У Киів зве його Майдан,
На схід із ворогами в тан.
Він більше довіряв ділам,
Та спуску не давав словам,
Сміливий,скромний і простий,
Був друг і батько золотий.
Герой наш третій - Ростислав,
Не прагнув грошей,хвали,слави,
Життя любив і цінував,
Служити людям планував.
Він людям радість дарував,
Здоров"я їх оберігав,
У праці,як свіча,горів,
Нас навіть погляд його грів.
Людей лічив,оберігав,
А сам про себе забував,
Із перших днів був на війні,
Життю - життя! А смерті - ні!
Два рази тяжко постраждав,
Та поля бою не лишав,
Ще третій раз він рвався в бій,
Та серце зупинило біг.
Усі герої ці святі
Учились в першій школі цій,
Життя за друзів віддали,
За Україну полягли.
Вони любили нас,життя,
Хтось скаже,та таке життя...
Сім"ю любили і родину,
Але найбільшу - УКРАЇНУ!
31 січня 2017 року.
місто КОЛОМИЯ, ЗОШ №1.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Ти славна донька УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ,
Твій голос жив,живе і буде жити,
Він гріє нас і будить спраглу душу,
І вічно буде гріти,і будити.
Славетна,незрівнянна,ніжна,чарівна,
Із щирим серцем жінки-українки,
Ти незнищенний дух і пісня та свята,
Яка явила твердість і покірність жінки.
Лунає голос чарівний,душа радіє,плаче.
Він будить щире серце не одне
Ніжне дівоче і палке юначе
І гріє,пестить,манить,і зове.
Ти славна донька УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ,
Твоє життя жертовне і стрімке,
Як промінь ясний в нагороду
Твоє пісенне слово чарівне.
Квітуй,цвіти,співай,навчай,буди
І серця,і душі торкайся,
Будь світлом і надії й чистоти,
А ти,НАРОДЕ,слухай і покайся.
Твої таланти,УКРАЇНСЬКИЙ РОДЕ,
Немов пшениця щедра посівна,
Світом розсіяна ТВОРЦЕМ НАРОДУ,
І щедрий урожай дає вона.
25.09. 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Зростала у чужім краю,
Серед чужої мови,
Та не згубила в тім "раю"
Ти рідної основи.
Відкрив твій батько зілля чар,
Якого ти вдихнула,
І мову рідну,пісні дар
До серця пригорнула.
Співала про країну ту,
Що снилася ночами,
Про Україну золоту
І дорогу,як мама.
Твої пісні були для нас
Як та фата моргана,
Та вірили, настане час
І ти прийдеш бажана.
Засядеш при столі рідні,
Заглянеш нам у очі
І попливуть твої пісні
Чарівні,і пророчі.
Тепер ти з нами назавжди
У Лісках**,в Україні,
Ми п"єм пісень твоїх води
Багатство і чарівність.
Лунає голос ніжний твій,
Душа і серце плаче,
Та гордимось,що дух святий
Живе,не вмер одначе.
Співай,буди духовність в нас,
Очищуй наші душі,
Щоб чар жертовності не згас,
Щоб ми ставали дужчі!
Квітка*- Квітка Цісик всесвітньовідома американська і українська співачка.
Ліски**-Ліски село Коломийського району,в якому народився Володимир Цісик-батько Квітки,в цьому селі відбувається літературно-мистецький фестиваль імені Квітки Цісик,заснований поетом Ярославом Ясінським.
29.08.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.11.2017
Більше ніколи не побачу твою щиру посмішку,
Ніколи не обнімеш, не скажеш, "Мар"ясю, не
переживай, все буде добре",
Ніколи не приїдеш,
Мені не вистачатиме тебе,
Ти назавжди в моєму серці,
Герої не вмирають!
МАР"ЯНА
Його ми звали ніжно Васильком1,
Був ніжний, добрий і сердечний,
До мами завжди линув, поспішав.
Люблячий син, простий і щедрий.
Літа дитячі, наче літній сон,
Веселкою барвистою майнули,
Вже Василько юнак і України син,
Чому так швидко дні минули?
Для України час складний настав,
Потрібна мужність, воля і характер,
У Києві Майдан хлопця вітав,
Василь стає у стрій, у "Правий сектор".
Стояв юнак за гідність, справедливість, волю,
У Києві боровся, у Криму...
Виборював тобі, мені, Вкраїні долю...
Учора - в Маріуполь і вернувсь додому.
Та час горів, летів стрілою,
Йому б ще жити і стрічати весни,
Недовго тішився Василь домом, ріднею,
Нам довелось його в останню путь провести.
Наш Василько-звучить, як мрія,
До мами завжди біг поговорити,
У мами був героєм, у Марії,
Йому б іще для України жити.
Ще мріяв - за кордон,
Щоб грошей заробити,
Та не судилося, простіть...
А так хотілось жити, жити...
Його ми звали ніжно Васильком,
Був щирий, щедрий і сердечний...
До мами завжди линув, поспішав,
Люблячий син, простий і чесний.
1.Всеукраїнське об"єднання "Країна" за поданням громадської
організації "Обласна спілка учасників АТО" посмертно нагородила
керівника Коломийського районного осередку "Правого сектора"
Василя Ланового за стійкість духу, вклад у розвиток України, за
національно орієнтовану життєву позицію медаллю "За вірність
національній їдеї".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645995
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2016
Настала весна, птахи прилитіли у рідний край,
А у дітей скоро почнуться канікули,
але спершу діти здають екзамени,
а я одержала гарні оцінки.
Це ж весна мені дала щастя,
вона ж гарна така.
Капак Марічка, 9 років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2015
Ти ангел-охоронець із небес
І вісниця любові і добра,
Усмішка твоя кольорова
Дарує повноту життя.
Веселка в небі України,
В стосунках щира, як дитя,
Бажана вдома і в чужих країнах,
У твоїх жилах графська кров свята.
Спокійна, ніжна і надійна,
З людьми і щира , і проста.
Навколо тебе аура потрійна:
Любов, довіра, доброта.
Ти ангел-охоронець із небес
І вісниця любові і добра,
Усмішка твоя кольорова
Дарує повноту життя.
24. 12 2о14 року БОЖОГО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546240
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.12.2014
У мріях до Тебе я лину
Крізь тисячі днів і ночей,
Ціную ту кожну хвилину
Із блиском коханих очей.
Кохана, без Тебе я гину
У ріднім жорстокім краю,
Мабуть, уже скоро покину
Цю пристань холодну й сумну.
Живеш в паралельному світі,
Де вчинки нещирі і грошей мішки,
Любов"ю чому не зігріті,
Розведені наші мости.
Ти служиш рабам капіталу,
Я мучусь, страждаю без сну,
Давно вже зірвавсь із причалу,
Лиш згадую нашу весну.
Кохана без Тебе я гину
І долю ковтаю гірку,
Мабуть, уже скоро покину
Цю пристань холодну й сумну.
КОХАНА, без ТЕБЕ я гину!
6 грудня 2014 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014
У Воскресінцях нині свято
В ці Великодні гарні дні,
Людей на храм зійшлось багато,
Лунають співи весняні.
Вітаємо свого владику,
Радіє ввесь святий народ,
В ці дні оновлення природи
З нами Пречиста і Христос.
Святкові дзвони урочисті
Возносять радість і хвалу,
Кожен прочанин особисто
Спішить з подякою Творцю.
Василій з нами і Григорій,
Отець Олег, Іван, святі...
Маленькі діти, юнь, дорослі-
Усі щасливі, молоді.
З нами Христос і Україна,
З нами духовні і святі,
Відродим неньку-Україну
У Божій славі і хвалі!
21.04.2014 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
На Івана ,на Купала
Зіллячко збирала,
Посвятила біля храму
Та й на рік сховала.
Ой Іване Хрестителю,
Святий охоронче,
Захисти від злої сили,
Ти для вірних сонце.
Сонце світить, сонце гріє,
Сонце нас ласкає,
Наче мати рідне дитя
Пестить, зігріває.
Темні сили згинуть вранці,
Сонце засіяє,
Звеселиться край рідненький,
Світ відпочиває.
На Івана, на Купала
Зіллячко збирала,
Посвятила біля храму,
Щоб нас захищало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Здибає мене хитре Мурло
І каже тихенько воно:
-Доній на Майдані не був,
А ти,- йому кажу,- там був?
Скривилось Мурло,заплакало:
-Ні, не було- проквакало.
-А звідки знаєш, де Доній бував?
Люди кажуть, мені хтось сказав.
І надалі лепече воно:
-Доній не підтримує партії,
- А ти у якій партії?
Та я уже теє, не теє.
Кажу: А де раніше було?
-Та я на печі куняло,
Але я за порядок,
Щоб партії процвітали.
Скажу щиро отаким мурлам:
Не вам судити, не вам...
Олесь за свободу стояв,
Коли ще Союз не програв.
Руками граніт кришив,
Свободи день близив,
За мову горою стояв,
Позицію твердо тримав.
Доній політик від Бога,
Тримається свого порога.
І друзі у нього сміливі,
Правдиві усі, незрадливі.
Хай тішаться підлі за зраду,
Що Лесь не пройшов у Раду,
Програло від цього місто, країна,
Втратила Рада, Україна.
Олесь у політиці був, є і буде!
Він історію творити буде!
А ви, лжемовці, пройдисвіти,
Щезнете, як сонце волі засвітить.
1 листопада 2014 року Божого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533982
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2014
Ми зустрілись з тобою лиш двічі,
Говорили про Прут, рідний край,
Ти поліг з ворогами у січі,
Відгорів, відійшов в інший край.
Ти життя положив за свободу,
Про свободу ти мріяв і снив,
Волі, щастя бажав для народу,
Для "Свободи" трудився і жив.
Пам"ятаю під стінами Ради
Ти горів, мов йорданська свіча,
Молодь вів на важкі переходи,
Відпалала, згоріла свіча.
Був у розквіті літ,
Повний сили і духу й снаги,
Був готовим до бою, в політ,
Підло вбили кати-беркути.
Пам"ятаймо про них ми щоденно
І звіряймо на них часу плин,
Щоб не була офіра даремна,
Щоб жив правдою внучок і син.
Патріоти, сини України,
Ви повстали за правду життя,
Спіть спокійно, сини України,
Ми виборюєм нове життя!
Жовтень 2014 року Божого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533382
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2014
Оксано! Юне диво із зеленими очима,
Така красива, юна, молода,
Радію, що живеш, пурхаєш поруч з нами,
Поліська феє з казки золота.
Усмішка ніжна, серце для добра,
Як опинилась ти в гірськім краю?
Серед лісів, озер зростала на Волині,
На рідній Україні, у раю.
Сама така вродлива українка,
Податлива і сильна водночас,
Надіюсь, вірю, твердо знаю,
Що прийде наш щасливий час.
Ще заживемо вільно і розкуто,
Духовно - із Марією й Христом,
Йдемо в Європу і скидаєм пута,
І ти крокуєш з донею й синком.
Оксано! Юне диво із зеленими очима,
Така вродлива, юна, молода,
Живи, радій, зростай разом із нами,
Поліська феє з казки золота.
26 жовтня, ранок, неділя 2014 року Божого.
Йдемо з надією у новий день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533373
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2014
Народ я свій люблю,
Люблю свою родину,
Я вірю Донію
І неньці Україні!
Олесь майдан підняв,
Клич линув в Коломию,
Той поклик розбудив
Львів, Київ - Україну.
Я вірю Донію
Сьогодні, завжди, нині1,
Я вірю Донію
І неньці Україні!
1.У наш час, у сучасний період, тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528531
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2014
Там вибухи, каліцтво, смерть,
Там зрада, фарисейство, фальш,
Там поруч героїзм і підлість,
А тут зневіра і безпечність.
Не осягнути час словами,
Миті спресовані в момент,
Життя втікає через пальці,
На роздуми один лиш мент.
Чи це записано у книзі,
Що зветься книгою "Буття",
Чи наші почуття у кризі -
Зневажено саме життя.
Росія підла і невмита,
Неначе гадина слизька,
Ще не навчена, не побита,
Світу отруює життя.
В Криму "зелені чоловічки",
Наш схід - "заблукані,сліпі"
Та вже до вас вантаж йде "двісті"
Підступні, хижі москалі.
Чому там гинуть наші хлопці?
Їм ще би сіяти, орать,
Дівчат любить під теплим сонцем,
Дітей у школу відправлять.
Не осягнути час словами,
Миті спресовані в момент,
Життя втікає через пальці,
На роздуми один лиш мент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528529
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2014
Ясміна1 - квітка запашна,
Духмяна, ніжна, світла і приємна,
В Божім саду росте вона,
Ця диво-квітка лагідна і чемна.
У неї погляд теплий і ясний,
Характер ніжний, щирий і взаємний,
Мабуть, її леліяв садівник,
З країн казкових чарівник південний.
Відкрию вам простий секрет,
Ця квітка із просторів чужоземних,
А в Україні пишно розцвіла,
Засяяла, як діамант небесний.
Красою, вдачею ясна
І дружба з нею мила і спокійна,
Хай буде доля осяйна,
Щаслива, радісна, багата, вірна.
Ясміна - квітка запашна
Буяє пишно ніжним цвітом,
Нехай буде щасливою весна,
Хай почекають осінь з літом.
1.Ясміна - українською - жасмин,
В народі кажуть Іван та Марічка,
Чарівний у гуцулів мови плин,
Цю квітку називають просто, чічка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502412
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.05.2014
Він Білий, славний Олександр,
Борець за Україну,
Стояв за волю, за народ
Боровся до загину.
Вас чорна заздрість їсть, жере,
Штовхає на злі вчинки,
А він герой, сміло веде
У бій загін повстанський.
Його світильник не погас,
Хоч ви його убили,
Боровсь за правду, за всіх нас,
Зорю не погасили.
Герой Ічкерії-Чечні,
Свободу захищав,
У ріднім місті, у вогні
Сашко від куль упав.
Його жертовність гріє нас,
До помсти кличе чин,
За Україну тіло й кров
Віддав геройський син.
Він Білий, світлий Олександр,
Герой, святий борець,
Поліг за волю, за народ,
За правду, гідність, честь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489041
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2014
Спаплюжила ти прізвище святе,
Ти Валентина, чи курка несучка ?
Ні! Україна не простить за те,
Бо ти не донька1, а продажна сучка.
Ганьба підлим безбатьченкам, хруням,
Що за чини і гроші продалися,
Цур, пек отим сліпим каламарям,
Що роду, України відреклися.
Без іуд Україна проживе,
І буде жити, жити-процвітати.
У наших жилах вільна кров тече,
А хто вас буде пам"ятати?
Загинете у бруді і ганьбі,
І вас нащадки будуть проклинати,
Ворони кості рознесуть сухі,
Слід блекотою буде заростати.
Отямтеся, засліплені, глухі,
Відкрийте вуха, серце, душі, очі,
Прокиньтесь, рідні доньки і сини,
Благає Ненька, серденько тріпоче.
Вертайтеся додому назавжди,
Тут вас чекає поле, ліс і річка,
Тут сині гори, неба синь, степи...
Зустріне батько, мати, брат, сестричка.
Якщо прийдеться жити в чужині,
То пам"ятайте завжди про рід-корінь
І будьте гідні доньки і сини,
Любляче серце - не холодний сворінь.
1"Мені соромно за вас, Валентина Матвієнко... прикро за ваших родичів, які ще живуть у Черкасах. Тут ваша школа, медучилище, повітря дніпровське - ви ж виросли на цьому, то як змогли вчинити так підло по відношенню до свого народу, закликаючи того бандита Путіна (його не можна інакше назвати) надсилати сюди, на ваших земляків, війська?... Люди добрі, схаменіться! Кому ви служите? Чому ви зрадили батьківщину...Виправте свої страшні і злочинні помилки проти свого народу, тому що Бог вам цього не пробачить!"
Митрополит Черкаський і Канівський Софроній (Дмитрук) Української Православної Церкви ( Московського Патріархату).
21. 03. 2014р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487369
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2014
Дзвонить вуйко із Харкова, родом з гір,
І цікавиться як там удома,
До Карпат його звернений зір,
Про політику йде розмова.
І питається вуйко, як там справи,
Як родина: чи всі здорові?
Потім у Київ думки вели:
Про Україну, про вищі сили.
І про сусідів щось вуйко казав,
Що там за владу стояли,
Ну а Майдан до мене волав,
Бо там люди Героїв прощали.
Туга ллється, крає серця:
"Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав..."
Слава Героям живе у віках,
Ну а катюгам ганьба і суд,
Вічне прокляття катюгам, катам,
У ганьбі і зневазі їх шлях.
А міжгірському сатані
І його бандитським бригадам
Суд людський, і гори у вогні -
Український Народ не простить зради.
Слава Героям живе у віках!
Слава борцям за Україну!
До перемоги тернистий шлях
Через смерть і безсмертя, руїни...
Вірю: дорогою Правди йдемо,
Вірю в сім"ю, Христа і родину,
У любов, друзів, Народ...
Вірю в Бога і Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480985
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2014
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Т. Шевченко
Тут гідність панує людська,
Тут волю боронять, свободу,
Тут кожний твій брат і сестра,
Тут цвіт українського роду.
Злетілися друзі-орли
На поклик України-мами,
Серця у столицю вели,
Найкращими були синами.
Палкий Сергій із словом Кобзаря,
Михайло брат-сябро із Білорусі,
Юрій зі Львова, де земля Франка,
Спішать, бо Україна в скруті, тузі.
Сергій Нігоян - українець,
Михайло - українець-білорус,
Юрко патріот-українець
Боронять Україну-Русь.
Вербицького славний є рід,
Співаємо гімн України,
Чесними були прадід, дід,
Правдиві батьки із синами.
Поліг Сергій від "беркутів",
В Михайловім серденьку куля,
І Юра катам не скоривсь,
Життя віддали за друга.
Нігоян - Вірменії син
І рідний синок України,
Сумує кожний вірменин,
Пробач, синочок України.
Тут гідність панує людська,
Тут волю боронять, свободу,
Тут кожний твій брат і сестра,
Тут цвіт українського роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2014
Рідне слово квітне у серці,
Лине птахом у райські сади,
Хай чистіша сльозини-озерця
Буде мова батьківська завжди.
З нею легко мріяти й любити,
Гартувати дух у боротьбі,
Як приємно вільно жити,
Спілкуватись, творити пісні.
Мова- це нам дар від Бога,
Скарб на віки вічні від Творця,
Ніжна, люба, мила, калинова,
Шепіт річки і спів солов"я.
Ріки слів в океани прямують,
Сяйвом мудрості линуть до зір,
Нехай думи щедро квітують,
Звеселяють і серце, і зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Правда довго спала, Кривда панувала,
Збудивсь нарід український, країна повстала. 2р.
Юнаки та юнки, мужні добрі люди-
Всі свідомі українці - в Київ звідусюди. 2р.
На Майдан, на віче, катам глянем в очі,
Будем Правду боронити вдень і серед ночі. 2р.
Кати-вороженьки, усі темні сили
З України забирайтесь, згиньте до могили. 2р.
Майдан правда й сила, простір волі, світла,
Ворогів ми подолаєм, наша мета світла. 2р.
Вийшли українці волю здобувати,
Жити в мирі і любові, з Христом поєднатись. 2р.
"Нова радість стала, яка не бувала",
Наша славна Україна весь світ здивувала. 2р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2013
Ця підла влада тушок і тітушок,
Проффесорів та аферистів Пі,
Які вбивають мрію у народу
І душать Україну молоду.
Ця банда брехунів, хапуг, злодіїв,
Яка обманом захопила трон,
Украла наше право на свободу
І потоптала право і закон.
Попереду стоїть баран безмозкий,
Стоїть і наслухає голосу Москви,
Але затямте, підлі недоумки,
Що нарід це не бидло і не овечки.
Наша мета - цивілізована Європа,
Де справедливість, правда і закон
І на чолі повсталого народу -
Наш Месія - Український Вашінгтон.
Ми принесем в об"єднану Європу
І світлі мрії й віру ще живу,
З братами підемо в нову дорогу -
Європу світлу, ясну, осяйну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463408
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2013
"Український народ отримав свій Патріарший собор як знак непорушної присутності Воскреслого Христа, який сказав: "Отож я з вами по всі дні, до кінця віку".
Блаженнійший Святослав - Глава Української Греко-Католицької Церкви
Понад Славутичем-Дніпром
Сотворили Патріарший храм,
Пишно ввінчаний хрестом.
Поселивсь Христос Воскреслий там.
Пісня лине до небес
З подякою Цареві-Богу,
Український нарід воскрес,
Возз"єднався у Христі Живому.
Нас єднає віра в Бога,
Рідна мова і віки страждань,
До Спаса важка дорога,
Українцю, вірним сином стань!
Зустрілись ми з Живим Христом,
Спаситель простягає руки,
З усіх світів вірні крилом
Прибули радість розділити.
Народ щасливий - з нами Бог,
Оживає Русь-Україна,
Князь Володимир дав пролог
Щоби розквітла Україна.
На горах цих стояв Андрій
І бачив України славу,
І наш собор серед усіх
З"єднає у добрі державу.
Собор живий не просто храм -
Душа і серце України,
Домівка, пристань для прочан,
Любов Христа без меж і міри.
Понад Славутичем-Дніпром
Сотворили Патріарший храм,
Хай служить народу добром,
Христос Воскреслий любить нас!
Київ 18 серпня 2013 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2013
Вірш-бувальщина, чи казка,
Слухайте, як ваша ласка.
Утопія, сон, замрія ?
Нехай буде просто мрія!
Автор
Дивись, внучко, дідусь каже:
Он веселка в небі ясно сяє,
Звеселяє наші села і міста
І радіє, веселиться
Вся українська земля.
А куди веселка спати піде?
- Запитала внучка дідуся,-
-Мабуть, в Африку прибуде.
Там живуть мурини - чорні люди,
Там гуляє гордо носоріг.
В нашої корови є два роги,
А у носорога - один ріг.
Там страшний гіпопотам,
Буде жити веселочка там.
Ні, дідусю, внучка каже:
- Ми себе іще покажем.
Україна - благодатний край,
Богом він блаословенний,
Рідний, славний і спасенний.
В нас веселі, щирі люди,
Тут веселка жити буде,
Бо земля вкраїнська - справжній рай.
Де знайдеш такий ще край?
- Твоя правда, внучко мила,
В твоїм слові правда, сила.
Тут течуть річки медові,
Береги річок чудові,
Бережім Вкраїну я і ти!
Іншої Вкраїни не знайти.
У лісах пташки співають,
Рибки у ставках гуляють,
У полях хвилює жито,
Весело в нас любо жити.
На лугах ревуть корови,
В селах дівки чорноброві
І моторні хлопці- козаки.
У містах живуть учені,
Письменники, люд "товчений"*
І майстерні люди - диваки.
У нас добре, гарно жити
І ніколи не тужити,
Тільки треба мудрого вождя-
З владою у нас страшна біда.
Українці горілки не п"ють!
Всі здорово, весело живуть.
В нас ковбаси всі на дровах,
Люди сильні і здорові
І найкращі в світі жіночки.
Чоловіки не п"ють горілки,
Ані пива, браги, ні вина.
В чому наша є провина?!
Чом керують недотепи,
Якісь самі неотеси,
Ледацюги і злодії,
Розбійники і недії,
Страшні скнари, темні тупаки,
А найперше, просто бандюки.
Але сонце усіх гріє,
Дощ паде, пшениця зріє,
Розкошують у лісах гриби,
Ростуть афини, чорниці...
Українки-молодиці,
То найкращі в світі жіночки:
Біле тіло, свіжі лиця,
Спілі губи, пишні груди...
Говорити більше не будем.
На дівчат дивись - вмліваєш,
Сходиш світ - миліших не знайдеш.
Українці - горді люди,
Їх по світу носить всюди,
Скоро на Венеру полетять.
Але я заговорився
І на поїзд запізнився.
Вже "Смерічка"-потяг загудів,
Пошумів на Верховину,
Чарівну гірську країну:
Криворівню, Зелене, Буркут...
Ну а я лишився з вами тут.
Вибачайте, від"їжджаю,
Свій "Пішкарус" запускаю,
Відбуваю швидко на Буркут.
*товчений - бувалий, досвідчений
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431236
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2013
В повітрі витала тривога,
Щось тайне вже явним ставало,
Ще вірилось - прийде підмога,
Та громом: "Владики не стало..."
Без нього церкви всиротіли,
Сумний "Сиротинець" Миколи...
Такий повен мрій, повен сили,
Та враз обважніли повіки,
А в серця не стало вже сили.
І місто ураз посмутніло,
Вже небо землі дотикає,
Ще мова масна регіонів
В повітрі глухім замерзає.
Комусь ще грозила "Свобода",
Що правду вона тільки знає.
А тиша жалем вибухала:
"Чому, ой чому серце трудне,
Чом серце трудне обірвалось?
А небо тиснуло, гнітило,
Думки, наче хмари, вривались:
"Ще мріяв дітей пригорнути,
Ще прагнув садочок відкрити,
До церкви людей згуртувати,
Їм істину Божу відкрити."
Та вже не судилось -
Замовкли навіки уста,
Хоч думи витають,
Та слів вже не чути,
Зосталися тільки діла:
Собор, "Сиротинець", церкви...
Згуртуйтесь священики, люди,
Бо тут, на землі грішній цій,
Його вже між нами не буде.
Полинув у вирій, до неба,
Спішилась душа до Отця...
О, люди, багато нам треба?
"Нехай буде воля Твоя..."
*Преосвященний Владика Кир Микола Сімкайло, Правлячий Архієрей Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-Католицької Церкви
22 травня 2013 Року Божого
Автор: Зеновій Винничук - голова Спілки літераторів Коломиї "Суцвіття"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426522
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.05.2013
Чи може негідник повчати
Церкву, Український Народ?
Ні! Краще йому помовчати,
Закрити фальшивий рот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422035
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 30.04.2013
Пішли два брати, в районі,
Рекламу подати,
Мають вони добрі коні,
Хочуть їх продати.
Один кінь - кобила-мати,
Вона вже жеребна,
Другий - огир, буде тато,
Сильний, міцні нерви.
Це газета - орган важний,-
Рекламіст говорить,-
Це вам не листок бульварний,
Що хоч "нагородить".
То пишіть тоді, що коник
Хоче мамов стати,
Інший - самець, добрий коник,
Хто хоче придбати.
Знову каже рекламіст,-
Ні, так не годиться,
Що читачам такий зміст,
Як кошмар присниться.
То кажіть тепер уже ви,
Як нам написати,
Щоб істот цих обидвох
Чим швидше продати.
ЗР об'ява, реклама:
- Продаються коні:
Сильний тато, чесна мама -
Обидва червоні.
Реготались щиро коні:
-Прикольна реклама,
Мудрі люди у газеті -
Їх тато і мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421673
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.04.2013
Бабай Потапович зловили звіра,
Не сам зловив, бо пуцерів багато,
Тепер у нас така настала "віра"
Тримати звіра - себе показати.
У собі звір ричить, кричить
З нутра нагору нагло виринає,
А в клітці звір у заперті сидить
І з голоду невільник вже конає.
Бабай сказав, щоб на добу
Ведмедеві півхліба видавати,
А той, що в тлустім тілі на виду,
Вже світ хотів би зжерти, підім'яти.
Чи містом йдеш, чи йдеш селом:
- Чия,- питаєш,- тут земелька,
-То все Бабаєва- і за горбом
Його земля, а, звісно, не Омелька.
Будівлі теж усі його,
Ліси, річки і гори предковічні,
Бо вони, бачте, пан і "бог",
Його тут сила, право, влада вічні.
Таких панів господарів чи господарників
У нас в краю багато,
Розлізлися, як воші в кожусі,
І скоро у людей загарбають останню хату.
Як байка є, то і мораль тут має бути,
А на мораль даремно ви ждете,
Бо про мораль нам треба вже забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419686
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 20.04.2013
Не головним тепер є в нас
Честь, партія, народ.
Ніхто не пожаліє вас,
У влади є свій рот.
Чи ти при владі, на коні,
Чи проти - унизу,
Народ несе вас на спині
У світлу далину.
Чи ви є слуги народу?
Мабуть - самозванці,
Слуги трудяться для роду,
Не сплять удень і вранці.
Чи білий, синій, голубий -
Трудись для України!
А ні на все "кранти" забив,
Заглади ждеш, руїни.
Якщо слуга, тоді служи,
А не мороч нам плечі,
Нам надоїли назавжди
Ваші фальшиві речі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419494
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2013
Гинуть, вмирають дерева,
Гинуть під тиском людей,
Вмирають захланні люди
В битві, гонитві грошей.
Солі без міри в хліб сиплять.
Сіль за муку дешевша,
"Хімію" різну підсиплять,
З трілом* продати легше.
Не кажу вам про ковбаси -
М'яса там, мабуть, катма,
Трохи сої, солі, муки,
Замінник часнику й смаку...
Люди не свині - все з' їдять
Ще й добавки попросять,
Вовки вовків не їдять,
Людям - півсвіту не досить.
Церква вчить, що добре, що гріх,
Люди глухі - не чують,
Гріш до гроша кладуть у міх,
З святого - жартують.
Гинуть дерева, вмирають,
Гинуть поля і ріки...
Україною керують
Блазні, кати, недоріки.
*Тріло - отрута
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419493
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2013
Ти беркутівець*, воїн чи "мільтон"**
На службі у свого народу,
Не зазіхай на крадений мільйон,
На злочин не іди князькам в угоду.
Дивися у народу грізні очі,
Б'ють блискавиці, грім страшний гримить,
Злітають вгору рук мільйон робочих,
Нечисть в тартари скоро загримить.
Народ, як море, міліони одиниць,
В тісні ряди злютований бідою,
Перед диктатором не впаде ниць,
Розчавить мафіозний клан собою.
Ти беркутівець, воїн чи "мільтон",
Тебе на світ родила мати,
Не йди на злочин навіть за мільйон,
Бо чисту совість завжди треба мати.
Диктатори відходять назавжди,
Сумна в них доля, дуже невесела,
Проти народу свого не іди,
У мирі хай живуть міста і села.
*"Беркут" - спецпідрозділ міліції особливого призначення, який має завдання охороняти громадський порядок...
"Беркут", як і інші силові структури, використовується владою для придушення мітингів та демонстрацій. У той же час "Беркут" використовується владною партією регіонів для підтримки власних заходів.
"Беркут" активно залучається для перешкоджання діяльності, побиття та залякування журналістів, а також підприємців, діяльність яких не подобається Віктору Януковичу. Джерело. Вікіпедія. Вільна енциклопедія.
**"Мільтон",сленг -міліціонер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2013
Беру у руки першу свою збірку,
Вдивляюсь у картинки і рядки:
Ось вишитий рушник, лелеки,
Рідна церква, пшеничні колоски,
Село, калина - наша Україна.
Усе це рідне, дороге,
Близьке моєму серцю,
Для українця кожного святиня
Вишнева, рідна, мила Україна
Крокує з нами крізь віки.
"Постій за себе, за своє,
За дім свій, за родину,
За рід, за мову, за святе -
За віру, за Вкраїну!"
Учитуюсь в віршовані рядки
І дякую Святому Богу
За ці змережані листки,
За пройдену життя дорогу,
За ще неходжені стежки,
За мрії, за любов, за віру в перемогу!
13 квітня 2013 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
Кати вкраїнського народу,
Хай всохне корінь злого роду.
Комуно підла, зла, брехлива,
Тебе терпіти вже несила.
Убивці, покидьки, нелюди,
Замучених не хочте вшанувати,*
І топчете і честь й закон,
А фальш возводите на трон.**
Ви слуги тьми, біди і зла,
Ваш ляльковод - загарбницька Москва.
Людей пожерли вже мільйони
Комуни дикої колони.
На вас чекає Нюренберг,
Цей суд земний страшний великий,
А потім буде Божий Суд
І вас у пекло віддадуть.
Людей ви голодом морили
І про братерство скрізь трубили,
А ваші друзі регіони?
Для них не писані закони.
Народ конає, вимирає,
А кат мільйони загрібає,
Ще й насміхається з народу,
Що це за працю - в нагороду.
Та скоро, скоро повна чаша
І потече кровиця ваша,
Загине кат, брехун і фарисей...
Мільйони оживуть людей.
Спам'ятайтесь, безувіри,
Народ в байки уже не вірить,
Тихенько покладіть мандати,
Пора гріхи вже відмоляти.
Якщо Господь вас не простить,
Дітей хоч ваших пощадить.
Або тікайте у Росію-
Червону маму - вашу мрію.
Регіоналів прихопіть,
Разом, укупі там живіть,
Моліться ідолу сліпому,
Вклоняйтесь панові чужому.
Народ дихне на повні груди,
Про вас назавжди він забуде,
Настане час немов у казці,
Заживемо в добрі, у Божій ласці.
*Під час вшанування хвилиною мовчання жертв Голодомору 1932-1933 років на засіданні Верховної Ради 2 квітня 2013 року комуністи проігнорували хвилину мовчання за жертвами Голодомору.
**Реігонали на засіданні Верховної Ради 2 квітня 2013 року не підтримали розгляд постанови про вшанування 80-ї річниці Голодомору в Україні та вшанування пам'яті жертв геноциду української нації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2013
Якщо у рідному краю
Забудеш мову ти свою,
Чужою будеш белькотати -
Хай прокляне Вкраїна-мати!
Якщо ти став як потурнак,
Забув, що тризуб рідний знак,
Не знаєш символів народу,
Зневагу взнаєш свого роду.
Якщо у рідній Україні
У мову кидаєш каміння,
В житті не будеш щастя мати,
А ворог буде зневажати.
Живе народ лише тоді,
Коли у праці, в боротьбі
Звучати буде рідна мова
І Господа правдиве Слово.
Будь українцем ти завжди,
Батьківське слово бережи,
Історію не забувай,
Люби Україну! Захищай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414148
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2013
Я є вовчара, дикий вовк
І клацаю зубами,
Хоча у зграї не вожак,
Все ж чутко сплю ночами.
Оберігаю всю сім"ю:
Вовчиху й вовченят
І гострі зуби наточу
На зайців, на ягнят...
Домівка наша - темний ліс,
Шатро - високе небо,
Стережемо, щоб хто не вліз,
Чужинців нам не треба.
Рятують ноги нас завжди
І колективна сила,
За ліс ми стоїмо грудьми,
Тут наша правда й сила.
Ми від двоногих бережем
Ліси і гори й ріки,
Ми гордо по землі ідем -
З природою навіки.
Ночами виємо увись,
Де місяць темний в небі,
Брати там наші поселились,
У спілкуванні є потреба.
Співаємо про темну ніч,
Борню, життя, кохання.
Роки злітають з наших пліч,
Йдемо на полювання.
Ми зграя - гордий колектив,
Вітри нам студять груди,
В лісах наш предок завжди жив,
Тут наше право, люди.
У вас життя і в нас життя,
Не йдем в камінні нетрі,
Не суньтеся до нас в ліси
Неволею приперті.
Нам світять зорі угорі,
А місяць наш вожак,
Долаємо стежки круті,
Долаєм вперто шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412777
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 26.03.2013
Не люби мене, не люби...
Не люби - любов не сліпа.
Тарас Мельничук
Не люби мене, не люби,
Не люби, не тривож мої ночі,
Я прийду, як цвістимуть сади,
Я прилину, прийду опівночі.
Приголублю чарівний стан,
Тихо впаду на груди сльозою,
Ми пірнемо в любовний тан,
Розтечемося вранці водою.
Не люби мене, не люби,
Не люби, не тривож мої ночі,
Та хоч в сни мої приходи,
Хай любов'ю цвітуть твої очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412766
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2013
Перший день весни,
Березень привітний
Несе милі сни,
Мрії ясноцвітні.
У душі чуття
Знову розцвітають,
Палкіше серця
Б"ються, оживають.
Голосні шпаки
Вернулись додому,
Божа благодать
Запанує в ньому.
1.03.2002р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407659
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.03.2013
Твоє ім"я і світле, й біле, чисте,
І праведне, як сяйво, й істина свята,
А прізвище, як темінь, ніч нечиста,
Як темрява густа і чорна, і сліпа.
Ім"я твоє Світлана є від світла,
І сяє сяйво ясне, ясно навкруги,
Ніч мовчазна, глуха, глуха врочиста
Від прізвища кидає темінь, як круги.
Так і в житті буває дуже часто,
Живе із чоловіком жінка, як свята,
І поведінка в неї світла, ясна, чиста,
А в нього, що не день - гулянки і "свята".
Вона гарує, як той віл, волище,
І працю, й добрі вчинки - все йому до ніг,
А він, немов бугай, горілку хлище,
А потім спить три дні, лежить без задніх ніг.
Ім"я твоє Світлана біле й чисте,
Як білий лебідь, світле - й ангельські діла,
А прізвище, як камінь темний, висне,
Кидає чорну тінь на всі твої діла.
Ти, мабуть, уже заміж давно вийшла,
У тебе добрі діти, чемний чоловік,
Хай Ангел-Охоронець і Пречиста
Оберігають ваш ясний, щасливий вік.
28.01.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Красуне дівчино Богдано,
Зачарував нас любий спів,
Чарівний голос, Богом даний,
Немов ясний кришталь, дзвенів.
Ти, як маленька Соломія*,
Вражаєш співом неземним,
Полтавка** ніжна незрадлива
Нас вабить голосом міцним.
Вражає голосом Богдана,
З душі самої лине спів,
Чарує голос ніжний юний
І відриває від землі.
Ми летимо на крилах пісні
У дивні міражі Полтави,
Любов Наталки, мов у сні,
Зворушує, манить і вабить.
Соломія* - Соломія Крушельницька - українська оперна співачка, педагог. Найвидатніша співачка світу.
Полтавка** - Наталка Полтавка - опера Миколи Лисенка за однойменною п'єсою Івана Котляревського.
11.12.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396053
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.01.2013
Світлана світла родом з Соколова
Зустріла нас усмішкою ясною,
Вся світиться любов"ю, як обнова,
І аурою духу неземною.
Поговорила, спішачи до гурту,
Спішила подругам допомагати,
Бо змалку звикла вже до праці гарту,
На завтра справ не варто відкладати.
Світи, Світлано, в щирі душі наші
Покорою, любов'ю, тихим щастям,
Буди народу ідеали власні,
Хай сяють зорі для Вкраїни щасні.
Світлана світла родом з Соколова
Зустріла нас усмішкою ясною,
Вся світиться любов'ю, як обнова,
І аурою духу неземною.
11.12.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396052
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.01.2013
Коли в вирій ідуть найдорожчі,
У останню відчалюють путь,
Тоді миті життя нам дорожчі,
Коли рідні за обрій ідуть.
І здається, що й я помираю,
Частку серця навіки гублю,
Коли зовсім мене покидають
Ті, яких я найдужче люблю.
Частку серця гублю я навіки -
Завмирає в тривозі душа,
Коли бачу, як мої рідні
Опадають із древа життя.
11.02.98р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Ой ти, люба дівчино,
Ясочко моя,
Скажи мені, пташино,
Де твоя земля?
В Україні я живу,
Тут мої батьки,
Тут черпаю вроду й силу,
Корінь тут мій є.
Це неправду вам сказали-
Дівчина-верба,
Що прийметься, де посадиш,
Там її судьба.
Я цвістиму в Україні,
Як ясна зоря,
Швидко згасне на чужині
Чарівна краса.
Бережіть, дівчата любі,
Довгую косу,
Ясну вроду калинову
В рідному краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Мамо рідна, ненько люба,
Весела пташинo,
Ти навчила світ любити
Свою доню й сина.
Моя квітко ніжна й мила,
Рідненька кровинко,
Скільки ночей не діспала,
Гойдала дитинку.
Твоя усмішка ангельська,
Ясні зорі-очі,
Нас леліють руки-крила
Вдень і серед ночі.
Сонце ясне, доле моя,
Щира, добра, ніжна,
Скільки раз мене вела
Твоя рука вірна.
Кланяюся низько мамі,
Цілую у руку,
Дякую, людино рідна,
За труд і науку.
Мамо рідна, ненько люба,
Весела пташинo,
Ти навчила світ любити
Свою доню й сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Єсть ім"я жіноче, м"яке і ясне
М. Рильський
Марія - це ім"я погідне й ясне,
Як спогад, як думка, як мрія,
Дзвенить, немов музика, в серці моїм -
Марія.
В погоду й негоду, в годину тяжку,
Моя ти єдина опора й надія,
Проста й величава Марія.
Весною, як цвіту в повітрі п"янкім
Вишнева цілюща завія,
Як клятву тверджу я
Лиш ім"я одне - Марія.
Це ім"я величне, просте і ясне,
У ньому життя і любов, і надія,
Так будь же завжди і у всьому така:
Ясна і прекрасна і світла, як мрія.
Ти людськості символ краси й доброти,
Твій образ небесний, то віра й надія,
Богиня, кохана і мати - це ти:
Марія! Марія! Марія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Сонце випливає із-за небокраю і цілує в голови прочан, птахи дзвонять в тиші, голос виробляють і спішать за нами у далекий край. На душі так щемно, радісно, приємно, спішимо на зустріч в рідну Зарваницю, на поклін святій землі і на зустріч з дивом йдуть, пливуть звабливо молоді, дітей, старших... тисяч тисячі.
Нас Марія мати буде зустрічати і радіє серце, серце і душа, що збере нас разом у святу родину вся Свята Родина для молитви, щастя, радості життя.
Під час паломницької подорожі до Зарваниці доля звела мене із доброю, мудрою, цікавою людиною - українкою Марією. Вона живе у селі Сороки, недалеко від райцентру містечка Бучача. Цього року пані Марії виповниться 79 років, а за півтора року, як дасть Бог, відзначатиме ювілей - 80 ліття. Як на свої роки вона гарно виглядає. Марія струнка, висока, завжди у доброму настрої, як правило, усміхнена, життєрадісна, бадьора, сповнена енергії, завжди готова творити добро. Вона цікава співрозмовниця. Третій рік поспіль, йдучи разом з односельцями на прощу до Пречистої Діви Марії у Зарваницю, зупиняємось на ночівлю у цієї милої жіночки. Марія виховала трьох своїх синів і двох синів сестри, яка померла молодою. В 50 років Марія втратила чоловіка. Але незважаючи на біль утрат, важке життя, зберегла доброту душі, любов до людей, ясний розум. Вона беззаперечний авторитет у сім"ї, родині та й у всьому селі. Її поважають сини, невістки, онуки, правнуки, односельчани.
Щороку Марія з родиною (сином, невісткою, двома онуками, двома правнуками) приймає на ночівлю від 20 до 30 паломників, а годують ще більшу кількість подорожніх. Наймолодший син Володимир, який залишився на господарці з мамою, невістка Олеся, внучка Оля з двома діточками, онук Тарас - усі з повагою ставляться до пані Марії, враховують її думку, її побажання, люблять її за добре і справедливе серце.
Усміхаючись, пані Марія говорить до присутніх:
- Я Вам щось розкажу, а Ви скажіть чи правильно я зробила. Поїхала я до середущого сина у Тернопіль. Син працював шофером у великого начальника по будівництву ( прораба чи головного архітектора). Я, звичайно, повезла синові, невістці та внукам гостинців, а також взяла онукові та онучці по 100 гривень.
Син мене зустрів, відвіз до себе додому, розбудив дітей, попросив, щоб діти нагодували бабусю, поспілкувалися з нею, приділили їй увагу, а сам ще поїхав на роботу. Онук підігрів сніданок, сів зі мною, поснідав, розмовляв, заварив чай, питав, що я б ще хотіла, а внучка досипляла. Уже встала і внучка, а я даю їм гроші. Онукові дала 120 гривень, а онучці - тільки 80 гривень. А онук говорить до сестри:"Ну що виспалася?"
Звичайно, пані Маріє, на мою думку, Ви поступили правильно, давши зрозуміти онучці, що вона нешанобливо віднеслася до бабусі. Ще пані Марія згадує як недавно була на весіллі у онука Миколи. Онук спеціально замовив вальс для бабусі Марії. Бабуся по черзі перетанцювала з усіма онуками, а на завершення Микола поцілував бабусю у руку. Приємно пані Марії, що родина з повагою і любов"ю ставиться до неї. "Добре я протряслася з молоддю",- з гумором говорить Марія. А цього року я сам був свідком того як двадцятирічний онук Тарас погнав пасти череду корів, щоб звільнити від цього обов"язку свою бабусю. До речі, пані Марія ще й тепер тримає корову, свині, кури, індики, обробляє з родиною город. Вона користується пошаною в громади села, завідує церковною касою. Ані молодь, ні старші ніколи в її присутності не говорять лайливих слів, бо присоромить. А ще був такий випадок. Онук Тарас спокійний, врівноважений хлопець, ні з ким не шукає собі гудза, але одного разу на танцях його ударив один підпилий парубок-односелець. Бабця як дізналася про це, то подумала собі:" Чекай не будеш битися, неборе".Півроку бабця шукала нагоди поговорити з кривдником, нарешті зустрілася з ним у медпункті. " Ану ходи сюди,- каже йому, а медсестра: "Йой, тільки не тут". Марія каже: "Дала я йому кілька разів по шиї. що думаєте, щось мені сказав: " Ні, мовчав, як гнила риба, бо заслужив". Отака Марія - добра, але до кривдників безпощадна.
За життя пережила багато, було всього. Працювала ланковою, була депутатом районної ради. Згадує як вчила синів. Чоловік працював шофером, часто повертався з роботи пізно, деколи бував у відрядженнях. Я теж працювала зранку до ночі. Купили ми з чоловіком хлопцям костюмчики, сорочечки, взуття. Я кажу їм:" Хлопці, я не маю коли прати, шануйте одяг, взуття. Прийшли зі школи, роздягайтесь до трусиків і перебирайтесь у старе, а нове - бережіть". Сини так і робили. По черзі прибирали у хаті: мили підлогу, посуд. Взуття скидали і складали у коридорі, ніхто на нікого не бурчав. Панував порядок і дисципліна. Так і тепер. Де порядок, послушенство, повага, там любов, злагода, мир. Я була жвава, енергійна, до всього доходила своїм розумом. Встидно казати, колись на селі не було для дівчат фабричних трусів, так ми з подружкою самі скроїли з тканини і пошили спочатку собі, а потім і іншим шили за невеличку платню. Пам"ятаю як прийшла до нас молода бухгалтерка, у якої ми вперше побачили ліфчик. Роздягнули ми її, ліфчик попороли, зробили з нього викройку, а потім зшили і віддали їй. Пізніше з тієї викройки ми з подружкою пошили собі ліфчики та й іншим дівчатам шили, потрібні розміри підганяли по формі тіла.
Багато цікавого ще почув я та побачив у пані Марії, багато чого можна повчитися у неї, але згадаю ще тільки два випадки.
З п"ятдесяти років Марія почала по кілька хвилин висіти на турніку, бо знайома лікарка сказала їй, що це потрібно для того, щоб на старість людину не гнуло до низу. Тому й тепер Марія рівненька як стрілка і не забуває повисіти на перекладині, а фіззарядку виконує на городі, у стайні, у хаті, пораючись по господарству. Пані Марія запросила мене подивитись із нею новини по телебаченні, поспілкуватись. Заходить до неї у кімнату син сестри, привітався, поцілував маму Марію, розмовляє. Душа радіє за таких людей. Щастя, радості, довгих років життя Вам, дорога Українко! Живіть ще довго, довго, шляхетна українська Мамо!
Із таких сімей, із таких родин вся земля українська славою цвіте, бо наш край чарівний в нас один, єдиний, неповторна славна українська земля. Як писав наш Тарас, наш великий пророк:
Немає другого Дніпра,
Немає другої Вкраїни...
Не шукаймо щастя за морями, не шукаймо щастя за горами, бережімо, славмо, і шануймо рідний край. Українці, борімося за гідне життя українців в Україні! Хай живе Україна, вся українська родина на вічні віки!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383931
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2012
Індик стоїть бундючно,
Немов великий пан,
Червоная краватка,
У смужечку жупан.
Ноги в шкіряних чоботях,
Ще й шпори ззаду є,
На голові синя шапка,
Гострим дзьобом клює.
Роздує свої щоки,
Кричить: "Пуль- пуль- пуль- пуль-
До мене не підходьте,
Пташиний я патруль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383438
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.12.2012
Гусак веде свою сім'ю,
Слідкує за порядком,
Чи гуска із гусятами
Ідуть за своїм татком.
Гелгоче все га- га- га- га,
Питається у гуски
Чи добре просо, кропива,
Чому вона без хустки.
Вона йому все ге- ге- ге-,
Мовляв, я добре знаю
Чому? Куди? Коли? і Як?
Я все робити маю.
Ти краще діток бережи,
Дивись у синє небо,
Щоб не позбутись голови,
Пильніш дивитись треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383434
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.12.2012
На зорі незалежності, брате,
Ще не впали московські окови,
Нас лякали тобою у хаті,
Сину волі, палкий Чорноволе!
Ти стрімкий, наче зірки політ,
Твої дії швидкі і блискучі,
Чарував мислі творчої літ,
Вчинки смілі, безстрашні, рішучі.
Я зустрівся з тобою в столиці,
Чув промову твою вогняну,
Бачив щирі усміхнені лиця,
Люд стрічав українську весну.
Захід, Схід, Південь, Центр, стольний Київ,
Ми з тобою єдина сім'я,
і очолив ти Рух за наш Київ,
Незалежність - щоб воля жила.
Зашипіло гадюче поріддя,
Що ти голову гордо тримаєш,
По-злодійськи в Рух кидали груддя,
Мабуть ждали, що ти ся злякаєш.
Не відрікся ти Руху, у русі
Підстеріг тебе кат у "Камазі",
Твоя щирість у кожному русі,
Жаль, із нами тебе вже немає.
Квітують думки, твоє слово живе,
А діла ждуть людського прибою,
І не зникне в віках славне ім'я святе,
Ти був завжди готовим до бою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2012
Їжачок сердито тупа,
Поспіша додому,
На спині несе він їжу,
Листя і солому.
Поспішає він маляток
Яблучком вгостити
І на зиму тепле ліжко
Для сім'ї вмостити.
Як повіє завірюха,
Холодно в селі,
Спить сімейка їжачкова
У теплій норі.
А весною прокинеться
Вся їхня рідня,
Поспішає добро людям
Робити щодня.
Їжачок-лісовичок.
Маленька тваринка,
Теплий кожух з голочок,
Розумна голівка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Вікторія - це перемога,
Для когось - це, мабуть, поразка,
Вікторія чарівна, ніжна,
Мій друже, це не сон, не казка.
В мене Вікторія дочка
І родичка чарівна, скромна,
У Англії - це королева
Велична, мудра, неповторна.
Вона Британії вінець,
Окраса, ореол корони,
Для багатьох - всіх мрій вінець,
Порив вперед від оборони.
Якщо поразка - не сумуй,
Прагни весь час до перемоги,
І тіло й душу загартуй,
Спіши вперед, не сходь з дороги.
Для України ти важлива
У цей складний, буремний час,
Завжди бажана, незрадлива,
Вікторіє, приходь до нас.
Твоїх очей, повір, повік
Мені, здається, не забути,
Твій стан і смак твоїх губів...
Спішу Вікторію здобути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Присвячую патріотові України,
панові Зиновію Карасеві*
Хоч він у одязі - життя простий учасник,
Та погляд звернений до сутності глибин,
Шептицького**, Сліпого**побратим, сучасник
І розумом, і вірою сягнув вершин.
Він місію земну вершить і скромно й тихо,
Без галасу і театральних надпотуг,
Та двигає хреста велично, непохитно
Серед упадку і зневіри - людських мук.
Та як потреба є, то голос цей дзвенить, як дзвін,
І будить, закликає, зве нас щирий голос...
До розуму, до совісті і до душі глибин
Доходить, як Мойсея клич, як жита зрілий колос.
Він владоможцям правду каже прямо в очі
І не боїться всіх земних владик,
На допомогу прийде вдень і серед ночі,
На Бога покладатись завжди звик.
Хай слово полум'яне українця-патріота
Нас будить, кличе, зве у сяйну височінь,
Хай щезне згубна тінь іскаріота,
Щоб з Богом ми ішли від поколінь до поколінь.
Хай кожен українець місію здійснює скромно,
Без шуму, крику, не зважаючи на чин,
І двигає свій хрест велично, непохитно
З Христом серед гірких чи радісних хвилин.
Зиновій Карась* - член Організації Українських Націоналістів, учитель, священик Української Греко-Католицької Церкви, просвітянин, Почесний громадянин міста Коломиї.
Андрей Шептицький**- Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
Йосип Сліпий** - Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, Верховний Архієпископ - предстоятель Української Греко-Католицької Церкви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371421
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.10.2012
Твоє могутнє слово б'є у серце,
Розганяє пітьму, темний морок,
Піднімає в душах ціле скерцо**
І тремтить, втікає підлий ворог.
Твоє слово ніжне і гаряче,
Мов дитя, цілує, обнімає,
Правдою горить, тремтить і плаче...
Грізну силу океану має.
Святість дихає на повні груди,
Грім в горах танцює і гуркоче,
Слово світить, сяє, будить люди,
То мов котик, ніжно замуркоче.
Правда блиском сяє в кожній фразі,
Святим Духом душі укріпляє,
Почуття гартує у напрузі,
Мислити, боротись заставляє.
Слово твоє грізне і пророче
Лавами крокує разом з нами,
Блискавкою сяє серед ночі,
І горить любов'ю до Вкраїни!
* Українська Ганна д'Арк - Білейчук Ганна, дочка Степана, патріотка України, вчителька живої народної української літературної мови, понад сорок років викладала рідне Слово, вчила і вчить дітей, дорослих людей поваги, культури, любові до української мови, української літератури, народних традицій, української культури; свідомого ставлення, активної громадянської позиції у відстоюванні своїх прав та виконанні своїх обов'язків.
село Воскресінці.
Жанна д'Арк ( Орлеанська Діва) - національна героїня Франції, католицька свята.
**скерцо - музичний твір у жвавому, швидкому темпі, з гостро характерними ритмічними і гармонічними зворотами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2012
Спокійна Настя і пряма,
Відкрита, щира, гарна, сильна,
Струнка, весела, осяйна,
У боротьбі, як кремінь, сильна.
Вона мов стяг у боротьбі,
Бо височіє попереду,
До серця вам віддасть ключі,
Якщо ваш крок у першім ряду.
Ця бойківчанка чарівна,
Мов тиха річка, плине скромно.
Не всяк цій юночці рівня,
Бо ломить берег річка скромна.
Спокійна Настя і пряма,
Відкрита, щира, гарна, сильна.
Струнка, весела, осяйна,
Ця бойківчанка усесильна.
Надії
Не знаю слів, Надіє, гідних -
Тебе у день цей привітати,
Щоби небесний небозвід
Веселкою яскравою прибрати.
Щоби палали у блакиті,
Любов"ю сяяли, а Вірою скріпляли,
Слова пророчі блискавиці
До боротьби люд закликали.
До правди звали, боротьби
За рідну українську мову,
Щоб тиранію геть змели,
Звели Україну-обнову.
Жива Надія і Любов,
В серцях горить, палає Віра
І предків в генах чутно зов:
- За Україну ми- офіра.*
Батьків підхопим заповіт,
Збудуємо країну вільну,
У щасті й мирі безліч літ
Жий в Україні любо, вільно.
Хай в Слові світиться добро,
Нехай кресають блискавиці,
Любов"ю повняться, теплом
Слова яскраві зоряниці!
*офіра - жертва. Мільйони українців віддали своє життя у боротьбі за Незалежність України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2012
Ти стяг в руках свого народу,
Ти України гідний син,
Ворог сичить на твою вроду,
Брехнею в правду б'є він клин.
Пес бреше, караван іде,
Нехай шаліють пустобрехи,
Ще правда рястом зацвіте,
Осяє сонцем всю планету.
Безвольно рук ми не складем,
Крокуєм разом із тобою,
У душах гордість, радість, щем -
Йдемо виборювать Свободу.
Життя- це вічна боротьба.
Це пошук істини, любові,
Це друзів спільна є хода,
Це дух, порив - душі основа.
Олесю, ми усі йдемо
Багаті мріями народу,
Надію гордо несемо
Свому українському роду.
Усі свідомі українці
З тобою разом як один.
Ти стяг в руках свого народу,
Ти України вірний син!
*Олесь Доній - патріот України, голова оргкомітету "Всеукраїнського комітету захисту української мови".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367855
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2012
Ми це танго танцюєм удвох,
Ми це танго танцюємо нині,
За вікном листопадовий дощ,
Дощ у рідній моїй Україні.
Знову руку тримаю Твою
І дивлюся у очі, кохана,
Я вернувся у юність свою,
Зоре рідна, близька і бажана.
А над нами зірки осяйні,
Сміється з неба повний Місяць,
З Тобою, доле, в світі ми одні,
У нас попереду ще цілий місяць.
Ми це танго танцюєм удвох,
Ми це танго танцюємо нині,
За вікном листопадовий дощ,
Дощ у рідній моїй Україні.
Знову руку тримаю Твою
І дивлюся у очі, кохана,
Я вернувся у юність свою,
Зоре рідна, близька і бажана.
А над нами зірки осяйні,
Сміється з неба повний Місяць,
З Тобою, доле, в світі ми одні,
Попереду у нас ще ціла вічність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
Мене вражає молодечий блиск, запал в його добрих творчих сміхотливих очах...
Доля звела мене з легендою української сцени випадково. Ми навіть виступали з однієї сцени Народного палацу культури міста Городенки. Правда, мій виступ тривав п"ять хвилин, а знаменитий український співак, лідер тріо Мареничів Валерій у десять разів довше наживо спілкувався з вдячною публікою і зривав гучні аплодисменти. Ви можете подумати, що я теж артист, співак. Ні, я вчитель української мови та літератури, але Бог подарував мені талант поетичного слова. Біблія навчає, що талант не потрібно закопувати, ховати, але примножувати, іти з ним до людей, використати Божий дар на службу людям, неньці Україні.
Але повернімося до розмови про Валерія Маренича. Ми їхали в одному автобусі на мітинг-концерт на захист української мови " Все одно розмовлятиму українською". Голова оргкомітету " Всеукраїнського комітету захисту української мови" Олесь Доній. 2 вересня 2012 року мітинг- концерт відбувся у місті Коломиї на площі Відродження, біля міської ратуші і мав грандіозний успіх та підтримку жителів Коломиї та Коломийщини. Городенківщина теж потужно і щиро вітала мітинг-концерт на чолі з Олесем Донієм та його друзями-однодумцями
Що мене одразу вразило при зустрічі та спілкуванні з Валерієм Мареничем - це молодий блиск його розумних очей, енергійна жвава бесіда, рвучка жестикуляція, простота і доступність у спілкуванні. Поруч зі мною їхав молодий юнак, який часто нетактовно вискакував, як Гриць з конопель, із запитаннями до співака, але Валерій жодного разу не зробив йому зауваження, не периривав спокійної розважливої бесіди, а при нагоді чемно відповідав на те чи інше питання. Валерій розповідав про свої виступи, поїздки світом: Франція, Америка, Канада, Чехія, Білорусія, Казахстан... Коли бесіда зайшла про гонорари, Валерій сказав, що зараз гроші для нього не головне. Згадав польське прислів"я: " Ne mam penendze ale mam gonor "** Співак згадав випадок, було це зовсім недавно, коли йому запропонували в Америці великий гонорар, але поставили вимогу щоб з ним виступали дві російські посередні співачки, Валерій категорично відмовився. Молодий юнак настирно допитувався, як це так відмовитися від від великого гонорару у валюті, на що маестро тільки іронічно усміхнувся. " Головне для співака,артиста це живе спілкування з публікою, переїзди, зустрічі з друзями, обмін набутим досвідом з однодумцями, з молодими співаками." Пізніше я став мимовільним свідком зустрічі Валерія Маренича з молодою талановитою співачкою Марічкою Бурмакою. Їхні теплі вітання одне з одним, щира повага, душевне спілкування гідні поваги та наслідування. Я теж, до речі, перемовився кількома словами зі знаменитою співачкою, кумиром молоді, а також зрілої досвідченої публіки. Я привітав Марічку із Днем іменин, висловив вдячність за її пісенну творчість, патріотизм, громадянську мужність.
Валерій Маренич з плином літ вже не так часто виступає на сцені через стан здоров"я, а також, як він говорить через білякультурних беккендорфів,які беруться керувати українською культурою, телебаченням, літературою...,не знаючи української мови, народних українських традицій, душі українця. Ці "діячі" не допускають українців до великої сцени, до телебачення, кіно, театру... до живого спілкування з глядачем.
Валерій має щирого друга, покойового песика, якого возить із собою навіть на гастролі. Співак часто дослухається до співу пташок, шуму лісу, плину річки, вдивляється в різнобарв"я трав, політ метеликів, відпочиває душею і серцем наодинці з природою.
Знаменитий співак згадував у бесіді своїх друзів з Чехії, Франції, Канади, Японії... За кордоном про нього пам"ятають, пишуть книжки, випускають диски із його піснями, " крутять" пісні в живому ефірі, запрошують на виступи, пропонують постійне місце проживання та опіку, але йому наймиліша Україна - батьківська земля (Волинь, Луцьк). Валерій з теплотою відгукується про справжніх друзів в Україні, зокрема Володимира Гришка, Марічку Бурмаку, Олеся Донія..., але разом з тим з гіркотою і болем говорить про таких"героїв" як Василь Зінкевич. " Зустрічаємось у Луцьку: " Я окликую його, Василю, Василю, агов!"- і показує як Василь, похиливши голову, тупцяє туди-сюди, не чує. Демонструє як Василь прославляє рідний край Волинь, Україну, співаючи на повні груди: " Бєрєзи, руськіє , бєрєзи!"
Валерій Маренич ще сповнений планів, енергії, задумів, хоча вже підводить серце, інколи пальці не встигають міняти позицію на грифі гітари, не встигають за польотом фантазії маестро, рвучкістю думки, висотою мрії...
Щасливого Вам життя Валерію, душевного спілкування з слухачем, вірних друзів, здійснення творчих планів, світлих задумів.
Мене вражає молодечий блиск, запал в його добрих творчих сміхотливих очах...
*Валерій Маренич - Народний артист України. "Маренич живе і працює в поті чола.Бо дуже багато ще хоче зробити. Особливо для України. Бо був і залишаюся пропагандистом української иови, пісні, культури",- говорить про себе Валерій Маренич.
** Не маю грошей, але маю гонор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366076
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 23.09.2012
Синій колір, колір неба,
Колір миру і снаги,
Нам його триматись треба,
Бо це колір доброти.
А червоний - колір крові,
Колір крові і журби,
Революції криваві
Несуть людям смерть, хрести.
Білий колір - перемир'я,
Перемир'я, перемов,
Колір снігу, наречених,
Радості, розмов.
А зелений - це життя,
Колір нашої планети,
Обіцяє майбуття,
Щастя для спільноти.
А коричневий - це грунт,
Із якого все зростає,
Він основа, фундамент,
Бо на ньому все триває.
Чорний колір - темна ніч,
Це журба, тривога, сум.
Він символізує смерть,
Це розлука назовсім.
Жовтий колір - колір сонця,
Радість, щастя і тепло,
Звеселяє колір цей
І дарує нам добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
байка
Цей міст не той, що про нього писав Загребельний,
Цей міст таки наш сільський, сільський загребельний.
Була повінь і забрала вода нашу кладку,
Наробила людям шкоди та й пішла у згадку.
Юля людям із столиці гроші висилає
І наказує на Пруті хай місток засяє,
І не простий собі міст, а за шість мільйонів,
Щоб був міцний - на биках, як у справжніх донів.
Будували довго міст, а чи коротенько,
То лиш знає одна мама, мама, а не ненька.
Закопали бики штири, вбухали бетону,
Скінчилися, кажуть, гроші та й пішли додому.
Річці та робота здалась якась підозріла,
Потиснула один бик - нема з нього діла.
Бик стояв собі при лузі, узяв похилився,
Видно, пасти захотів, сердега втомився.
Утомився та й приліг, ліг відпочивати,
Інший бик кудись утік від рідної хати.
На папері п'ять биків гордо височіють,
А на річці лиш чотири сумно бовваніють.
Один стоїть на цім боці, два в воду залізли,
А четвертий з того боку, щоб вовки не з'їли.
А все-таки один бик десь запропастився,
Чи до любки він пішов, чи в воді втопився?
-А скажи нам, Річко люба, а де тоті гроші?
- Гроші, то є одна біда, їх злопали люди прехороші.
У кожного чиновника черево, як бочка,
Ще й дружина з діточками носиться, як квочка.
І родичі й свояки, просто приятелі...
Сумна справа із грошима, сумна, невесела.
В малій раді кажуть - пішли вони собі в один бік,
А у вищій натякають - втекли в інший бік.
Кажуть навіть, що на Кіпрі вони опинились,
Інші кажуть, що фірташі ними подавились.
А ще треті базікають - втекли на Багами,
Чи десь собі повіялись до якоїсь мами.
Якби могла потекти я вгору, в столицю,
То я б слідів накопала ще якусь дещицю.
А так, люди, вибачайте, кажу те, що знаю,
А я знаю те, що знаю і язик тримаю.
Правда, трохи розбовкалась, вибачайте, здуру,
Бо читала я папери, просто якусь муру.
Що ті люди, що робили, у готелях жили,
В ресторанах їли, пили, ніц сі не журили.
А вни жили таки тут, у якоїсь Катрі,
Зранку встали неголені, повтирали капрі,
З'їли якийсь кусок хліба, що їм люди дали
Та й пішли робити бідні, поки їх тримали.
Не платили їм нічого, лиш давали зупу,
А як гроші всі покрали - погнали їх в д--у.
Ну бувайте здоровенькі, піду в Чорне море,
Бо тут, бачу, біда з вами, одне лише горе.
Мораль
Не один такий є міст в нашому районі,
І в сусіднім - , і в області чи мікрорайоні.
Силу грошей убухкали у диво-споруди,
Заморозили, як кажуть, пустили між люди.
На папері усе гладко, папір все тримає,
Тільки річки, якісь кляті, мостам заважають.
PS
Запитала мене внучка: "Для кого писали?"
А я кажу:"Для людей, щоб люди читали,
Щоб думали, веселились, щоби не журились,
Щоб з грошима не в'язались, просто чесно жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365408
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 20.09.2012
Боячись втратити бандитський контроль над країною в результаті виборів до Верховної Ради,партія влади розгорнула тотальне, безсоромне і цинічне скуповування голосів,тобто їх волі. На це це кинуті сотні мільйонів. Не забуваймо, що ці гроші награбовані в нас. Вкравши мільярди, трильйони, нам кидають крихти, знаючи, що коли втримаються при владі, відберуть сторицею. В нас на Коломийщині ці подачки називають "заради добра"...Це не благодійність - це фарисейство, фальш...Гірко,що до похвал цього кандидата долучилась Церква...Церкві,як інституції, що стоїть на сторожі чистоти моралі всіх прошарків нації, треба закликати кожного віруючого і кожну людину доброї волі бути чесним із собою...
Отець Зиновій Карась - багатолітній в"язень радянських концтаборів 1957-1967рр.
В нас воля, дух і боротьба,
Ми вільні люди у країні,
Пора настане молода,
Щастя розквітне в Україні.
Ми вільні люди - не раби,
Щоб тіло й голос продавати,
А підкуп - злочин є завжди,
Пора це яничарам знати.
Задарма благ ніхто не дасть,
Він хоче совість в вас купити,
Хто душу Каїну продасть,
У пеклі той буде горіти.
Не прагни дармових грошей,
Дорожча честь і з праці колос,
Заслужиш шану у людей,
Як непідкупний в тебе голос.
Ми українці - не раби,
В нас предків поклик щастя-долі,
Ми відірвемось від орди,
Наш дім у європейськім колі.
Засяємо у колі тім,
Коли в нас єдність запанує,
Коли докажемо усім,
Що в Україні дух панує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365244
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2012
Тривожний Київ, Верховна Рада,
А у тій Раді чорна зрада,
Кругом ворони і чорні круки,
Вбивають мову ломлять руки.
Виймають душу із України,
Б'ють її в серце, в голову, в груди.
Кілька сміливців рятує Неньку,
На барикадах Олесь* рідненький.
Це вже остання є барикада,
-Рятуймо мову!- сміливець радить.
Вже покидали штандарти сині
Вороги чорні, голубі, сині.
Беркут у латах тисне на нарід,
Доній відважний пливе над нами,
Кличе до стійкості чесні лави
І з барикади порядком править.
Хмари над нами ще розійдуться,
Ворони, круки в безвість стечуться,
Вітер повіє свіжий та сильний,
Народ вкраїнський тисячожильний.
Рідненька мова блиском засяє,
Банда проклята з тріском щезає.
Дзвони заграють в Києві стольнім,
Героїв славлять в місті престольнім.
*Олесь Доній - патріот України, голова оргкомітету " Всеукраїнського комітету захисту української мови"; поціновувач, популяризатор сучасної української культури, літератури та мистецтва; депутат Верховної Ради України.
5 червня 2012р. м.Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365034
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2012
Питаєш, друже, що нам дасть Доній*,
Чи буде користь простому народу?
Тобі я відповім: він свій,
За нарід свій піде в вогонь і воду.
Олесь на захист України став,
Коли комуна хижим звіром вила,
І тисячі студентів він підняв,
Звір затремтів, відчув народу силу.
Не прикриває він брехні добром,
Не роздає він людям теплі коци,
Законом бореться із диким злом,
Борець за рідну мову, мир і спокій.
За міліони не продався він,
Воліє жити чесно із народом,
Для нього приклад Симчич-Кривоніс**,
Що банду переміг, жиє з народом.
Із рук фальшивих нагород не брав,
Стійкий, як Шкляр і Стус, і Симоненко...***
Грудьми на захист мови, України став,
Остання барикада - не загине Ненька!
Свідомий українець ти і я,
Борись за рідну неньку Україну,
Проголосуй за патріота Донія,
За українську мову солов'їну!
Народе український мій,
Не спи, думай, дій,
Наш захисник - Олесь Доній!
*Доній Олесь - патріот України, студентський лідер, співголова наймасштабнішої протестної молодіжної акції у виборюванні Незалежності - "Студентської революції на граніті", заступник голови Народного Руху України, один із організаторів "Всеукраїнського Комітету Опору "За правду", творець перших україномовних мистецьких клубів "Остання Барикада" у Києві та Харкові. Голова "Всеукраїнстького комітету захисту української мови", депутат Верховної Ради України.
**Сотенний Української Повстанської Армії, борець за незалежність України, відзначився в бою під Космачем, де вщент розбив ворога, а сотня Кривоноса втратила одного бійця. Відсидів 32 з половиною роки по радянських тюрмах і таборах, але не скорився, вижив і продовжує утверджувати незалежність України.
***Відомі українські письменники-патріоти: Василь Шкляр -лауреат Шевченківської премії відмовився одержувати премію з рук чинного режиму, Василь Стус - поет-диседент правозахисник, був висунутий на здобуття Нобелівської премії, закатований радянською системою, Василь Симоненко- талановитий письменник, за словами Олеся Гончара "Витязь молодої української поезії", підступно знищений радянською системою на 28 році життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2012
Виблискують хрести на мідних куполах,
А рідний наш собор такий святий, величний,
І сльози каяття іскряться ув очах:
"Спаси і сохрани нас, Господи предвічний."
Наталя Кіщук
Горджуся тим, що українець я,
Що вірний син Церкви Христа Ісуса,
І що почерез Божу благодать
Оновлюється українська душа.
В Коломиї - велична подія,
Освячення собору Спаса Христа -
Преображення Господнього,
А також свято - День вільного міста.
Мов сотні сотень білих голубів,
Що злинули у вись, у небо синє,
Так лине до небес духовний спів,
Пробуджує надію в тебе, в мене.
Вся суєта, буденне відпаде,
Залишиться духовне, чисте, вічне,
А темне зло із часом пропаде,
Духовна Україна в Бога вічна!
Горджуся тим, що українець я,
Що рідна моя мова українська,
Росте, міцніє, шириться сім'я,
Бо з нами Божий Дух, Христос, Пречиста...
Хай нас з'єднає в вірі Божий Син,
Хай в Україні лине рідне слово,
Хай буде мирне небо, Божа синь,
Я - українець! Це є гонорово!
Вся суєта, буденне відпаде,
Залишиться духовне, чисте, вічне,
А темне зло із часом пропаде,
Духовна Україна в Бога вічна!
19.08.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Коли життя нас любить і голубить,
Ми хочемо у вир, де океан гудить,
Туди, де хвиля, буря інших губить,
Де океан бушує і штормить.
Якщо життя нас хвилею накриє,
Ми кричимо: " Де берег, де затока?"...
І кожну мить життя цінить не вмієм,
Щоб на те воля Господа звисока.
Уміймо здатися на ласку Божу
І кожну мить цінити, берегти,
Хвалити завжди кожну днину гожу,
А також бурю гідно перейти.
Коли ласкаве сонце ніжно гріє,
Або йде дощ, рве вітер, ураган,
Нехай буде на те Господня воля,
Я є моряк, а Бог - мій капітан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Ти запросила нас у Зелене,
В місяці січні, у царство снігів
І розбудила у серці мрії зелені
Серед величного світу гір і льодів.
Чую Черемоша плин серед ночі,
Добре з дружиною нам у гостях поміж гір,
Гріють теплом твої лагідні очі,
Вабить твій голос пророчий,
Кличе у даль до незвіданих зір.
травень 2005р.
*село Зелене Верховинського району
Івано-Франківської області.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357632
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2012
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї безталанну,
Господа моліте.
Тарас Шевченко
За сто чужинських зоряниць
Я не віддам й вишневу віту.
Тарас Мельничук
Стою і вдивляюсь в обличчя Твоє,
Тарасе, наш батьку, Кобзарю,
А в пам"яті зринуло інше лице
Знайоме і рідне до жалю.
Шевченко Тарас і Тарас Мельничук
Обидва для нас дорогі,
Зазнали немало в житті своїм мук
І долі у Вас непрості.
Між Вами століття важкі пролягли,
Та бились серця в унісон,
Єднала любов до Вкраїни, людей...
Вірші, боротьба і тюрма - це не сон.
Шевченко будив кріпаків-земляків
І словом своїм захищав,
У горах Карпатах Роси-князь зростав,
І землю свою він кохав.
Обидві ці постаті нам дорогі,
У серці ми їх бережем,
Шевченко Тарас і Тарас Мельничук,
До Вас доростаєм, ідем...
12.03.2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357624
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2012
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!
....................................
Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В твій слід він кине сміх- погорду!
Ти зрікся мови рідної...
Дмитро Павличко
Вам українська мова заважає
У Києві, у Харкові, В Криму...
То бидло українську зневажає,
Її давно вже хоче бачити в труні.
Її давним-давно загнали в гетто,
Вагонами возили у Сибір,
В степу вбивали, мордували у Карпатах,
Гноїли в тюрмах, розпинали на позір.
Та рідна мова знову й знову оживала,
Чіплялася за скали, за ліси...
І від земельки сили набирала,
І сяяла, як мрія, нам віки.
В містечках озивалася несміло,
Та нею ще гордилося село,
Із ворогом на бій ставала сміло,
Поки до влади бидло не прийшло.
У міністерствах барани засіли,
Гарант - брехун і злодій у законі,
У владі і без честі, і без слави
Опричники керують, як на зоні.
Для чого ворогам вкраїнська мова?
Їм в голові лиш влада, гроші, гроші...
Готові Україну запродати
Особи ці: бандити, брехуни хороші.
Та мова вирветься живим протестом,
Вулкан кипить і скоро вже прорве,
Чорнобиль мовний стане для вас тестом,
Народ повстане - ворогів порве!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2012
Повстань, Україно, повстань!
Повстань, Український Народе!
До бою із ворогом стань,
Збудись, Український Народе!
Вже досить терпіти цей гніт,
Наругу над честю країни,
Пора роздробити граніт
І хунту прогнать з України!
У рабстві і сестри й брати,
А молодь - в "гнилому болоті",
Спиваються чоловіки,
Живемо у страсі й турботі.
Керують нами бляклі імена,
Ці вороги і скриті й явні,
Фонтоми, привиди, шпана...
Лишають пустку в Україні.
Геть кнопкодавів, брехунів,
Підлиз, тупих маріонеток.
Народе, це наш правий бій,
Щоб жить на волі, а не в гетто.
Вже досить терпіти цей гніт,
Наругу над честю країни,
Пора роздробити граніт
І хунту звалить в Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355032
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.08.2012
Як важко в осінню пору
Сміятися і співати...
В цей час печалі й покори
Дерева ідуть на страту.
Володимир Шинкарук
Мені здається восени
Життя я чую запах і покори,
І линуть думи, наче сни,
Ці філософські думи смутку скорі.
Мені здається восени,
Я чую як літа життя втікають,
В саду батьківськім ясени
Вже сумно сиві голови схиляють.
Пройшли літа, вже осені пора,
Пора підводить підсумок останній,
Чи відшуміли вже мої жнива?
Що втратив, що надбав в життєвім стані?
Мені здається восени
Життя я чую запах і покори,
І линуть думи, наче сни,
Ці філософські думи суму скорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Пробудись, Український Народе!
Пробудися від мертвого сну,
Пута скинь, розірви, красний роде,
Зустрічай українську весну!
Ворогів, яничарів, злодіїв,
Брехунів, перевертнів, хрунів...
Геть із рідного дому чужинців.
Україно, вітай земляків!
Пробудись, Український Народе!
Грізно плечі свої ти розправ,
Жий в любові, у єдності, в згоді,
Ворог твій хай не має тут прав.
Впережися Карпатським Бескидом,
Чорним морем привільно заграй,
Степовим вільно дихай простором
І козаччину ти пригадай.
В рідній пісні, у Слові зведися,
В думі щирій, у праці, культурі
І до рідного серцем озвися,
Вільна, Ненько, будь на просторі.
Пригадай конституцію Орлика,
Заповіти Шевченка й Франка,
Рух, Майдан, волелюбність, державність...
Книгу українського буття.
Пробудись, Український Народе!
Зверши місію святу, земну,
Пута скинь, розірви, красний роде,
Зустрічай українську весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352446
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2012
Приїхавши у славний Львів
У незалежній Україні,
На ринку я селян зустрів,
Що торгували скромно нині.
Людей тих із крамом гнали
З кутка одного в інший куток.
- Вже забирайтесь, геть пішли, -
Горланив товстий малий панок.
Я підійшов до крикуна,
Спинився, чемно привітався,
Спитав:" Чи має місце селянин
Де б з крамом він розклався?"
Звичайно,- відповів панок,-
Вгорі, на поверсі другому,
Торгівля, звісно, не танок,
Якщо погано, йдіть додому.
Кажете, місце не зручне?
Важко по сходах йти з сумками?
Покупець вгору не піде?
Дурень багатіє думками.
Пани, хай колька вас пече
За вашу доброту широку,
Ми підставляєм вам плече,
А ви - у прірву нас глибоку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Толока зібралась біля церкви,
Щоб впорядкувати джерело,
Щоб у міру сили і бажання
Прикрасити Господа житло.
І від праці на славу Божу
Кожен вдосконалюється сам,
Християни в днину гожу
Трудяться, щоб возвеличить храм.
Тут і брати, і сестриці,
Старший брат всім приклад подає,
Діти - Біля Божої світлиці,
Паламар гарячий чай дає.
Молодь посадила кущ калини,
Діточки на пам"ять садять дуб,
Запишалось джерело в криниці,
А над ним зросте ще й новий зруб.
Толока - наш давній звичай,
Хай живе традиція віки,
Хай красується Божа обитель,
В церкву люд хай іде залюбки.
Біля церкви толока зібралась,
Спільна праця усім на добро,
Щира віра людей згуртувала
І вказала живе джерело.
Хай молитва у згоді й любові
Нас веде у щоденне життя,
Хай народ наш у радості й горі
Іде шляхом Ісуса Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
...Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Тарас Шевченко
Ви справжні лицарі, святі герої,
Ви справедливості захисники,
Ви честь і совість, слава України,
Хоробрі, мужні доньки і сини.
Бо Вас болить наруга і неправда.
За Вами рідне Слово - Український Дім,
Нехай воскресне свята правда,
Фортеця - кожен український дім.
Мільйони нас у неньки-України,
Згорьовані, принижені, німі,
Та хай не тішиться оскаженіла банда,
Бо з нами Святий Дух, ми в світі не одні.
За справедливість, землю, мову, віру,
За нашу молодь, волю, за народ,
За рідну маму, батька, дочку, сина...
Стає на захист смілий патріот!
У кожному селі, у місті, домі
Нехай згуртується міцна сім'я,
За світлу долю Батьківщини мами
Хай об'єднає нас одна мета.
Ви оборонці Духу, Волі, Слова,
Ми з Вами станемо плече в плече,
Облудник, фарисей нехай загине,
Під окупантом хай земля горить, пече.
Ви справжні лицарі, святі герої,
Ви незалежності захисники,
На Вас надія в кожнім українськім домі,
Хай сонце правди сяє нам віки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348962
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2012
Ви нарости на тілі українського народу,
Безбатьченки, хруні, манкурти, холуї.
Ви тля, екзема, прихвосні без роду,
Ви душу сатані продали, холуї.
В народу мову українську хочете забрати
І серце вийняти живе з грудей,
І українську націю у рабство запродати
Під гніт Москви, під каркання чужих речей.
Вам мова українська не до смаку,
Паплюжите і ганьбите славний народ,
І присмокталися, як п'явки хижі, дикі,
Від злоби, ненависті кривите свій рот.
Терпіння вигасає в нашого народу
І він змете сміття з лиця землі,
Потрощить хунту дику і ворожу,
І заживе свобідно на своїй землі.
Народ, як море, вже хвилює,
Кипить, реве і стогне великан,
І як народний гнів прорве і запульсує,
То вибухне, немов страшний вулкан.
Пізнаєте громади велич, силу
І понесе вода вас, як тріски,
Потонете на дні людського гніву,
І згинете в ганьбі, мов хробаки.
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348214
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2012
Зустрів я дівчинку малу,
Маленьке любе сонечко,
Що рвала вишні у саду
І усміхалась сонячно.
До мене слів не говорила,
Лиш простягнула рученята,
Усмішкою приворожила,
І вишень смак, немов соната.
Без слів я зрозумів дівча,
Бо говорили очі серце і душа,
І сонячна усмішка промениста,
І постать світла, ясна, чиста.
Вона не говорила -
Господь не дав дар мови
І чару звуків не спізнала:
Співу пташок, шум моря...
Та вірю я у диво,
Що заговорить, заспіває...
І синява очей зваблива
Від звуку чарів ще засяє.
Зустрів я дівчинку малу,
Маленьке любе сонечко,
Що рвала вишні у саду
І усміхалась сонячно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012
11 червня виповнилося б 64 роки з дня народження поета, політв"язня, громадського діяча Дмитра Гринькова. Перший День народження без Поета...Дружина Галина, внучка, друзі, поціновувачі таланту поета, міська бібліотека №1 м. Коломиї для дорослих, презентація книжки п. Дмитра "В Коломию дорога моя, в Коломию".
Червнева літня ніч,
Після роботи засинаю
І сниться дивний сон.
Свято Поета, в небо
Линуть білі голуби,
Із рук їх діти випускають.
Сниться Дмитро, пані Галино, Ви.
Він наче і не він,
Неначе голуб лине, чи душа...
За чимось жаль,
За вами...втрачені літа,
Кохання пісня недоспівана ота...
Ще був такий він молодий,
Ви зовсім юна молода...
Прокинувсь, думав я про сон
І про поетів долю
І солодку, і тернисту.
І про жінок таких як Ви,
Про їх жертовність, про життя.
Про таємницю переходу із життя в життя.
І про народу мого долю і недолю,
І про призначення вкраїнського народу.
Не знаю - все це таїна,
Яка відома лиш одному Богу.
Та вірю, що такі поети як Дмитро
Не покидають нас, назавжди не відходять,
Лиш тільки із цього життя
У рай небесний переходять,
Щоб там молитися за нас...
Всьому свій час.
Пані Галино, в мене є дочка Галина
І сестра Галина, і дружина Ганна.
Чому наснилася подія отака?
Прокинувсь я...
У ліжечку солодко внучка спала,
Дружини срібні коси пестив я,
А за вікном ще Ніч блукала.
2 година 30 хвилин - 2 година 49 хвилин ранку, чи ночі?
Не сплю, в задумі мої очі.
14. 06. 2012 року Божого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
Стоїть сторозтерзаний Київ,
Здригнулась Вкраїна жива,
Тут мову вкраїнську вбивають
Прекрасну як спів солов"я.
Зібрались сини й любі доньки.
Ні, враже, краси не дамо,
Живого не вирвати серця -
Вже краще усі помремо.
Вкраїно! Вкраїно! Вкраїно!
Допоки твої вороги
Робитимуть з тебе руїну,
Топтатимуть дико стяги?
Сини-українці, не даймо,
Не даймо вбивати красу,
Як цвіт українську кохаймо
Ми матері мову живу.
Бо що подаруємо дітям:
У віно дочкам і синам?
А крихітним внукам і внучкам?
Ні! Лютая смерть ворогам!
В нас мова і віра прадавні,
Також - українська земля.
Хай вмиється чорною кров"ю
Азійська безчесна орда.
До бою! До бою! До бою!
Бо це вже остання межа,
Не буде в нас більше спокою,
Як згине вкраїнська душа.
Ні, враже, ще мова засяє
В нас рідна вкраїнська одна...
Ми будемо жити у Слові,
Бо мова - це Бог і рідня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342147
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.06.2012
Ви, напевно, уже здогадалися, що мова піде про священика. Хоча, якщо б ми назвали оповідання " Батько Михайло", чи " Тато Михайло", то не погрішили б проти істини. Для усіх він дорогий як найрідніша людина. Чому? Тому, що він щиро цікавиться вашими справами, життям, здоров"ям... Коли ви з ним розмовляєте, то вам здається, що він прийшов тільки заради вас, що ви для нього найголовніша особа. Звичайно, підсвідомо ви розумієте, що головна мета його життя - служіння Господу Богу. Служіння щире, діяльне. Служіння з глибокою вірою і любов"ю. Він дуже діяльний, весь час у русі, відкритий, доступний і щирий. Його діями керує глибока любов до Бога, любов до ближнього. Він не одружений, бо цілковито присвятив себе служінню Богові. Його сім"я - це Церква, Господь Бог, якому він ревно служить, як люблячий син, парафіяни, для яких живе, служить, веде до досконалості.
Отець Михайло - священик нової генерації, який успадкував кращі риси українця і запозичив добре, прогресивне у світі. Пан Михайло вчився, а відтак служив Церкві у Хорватії, Польщі, Франції. Як він мені розповідав, у Парижі, столиці Франції, на службу Божу, яку вів о. Михайло, приходило до тисячі людей. Приходили люди навіть інших конфесій та віросповідань. Отець Михайло належить до Української Греко - Католицької Церкви. Після кількох років навчання та служіння за кордоном о. Михайло повернувся в рідну Україну. Зробив цей крок свідомо. Родина хотіла частіше бачити свого славного родича. Але основна причина - бажання служити українському народу на рідній землі, в Україні. Священик служить в одному з мальовничих прикарпатських сіл, у невеликому старовинному дерев"яному храмі, подарованому прикарпатцям горянами. Але разом з вірянами о. Михайло зводить новий добротний храм. Але голвне достоїнство священика Михайла - любляче серце, світлий розум, доброта, щирість. До отця тягнуться і малі діти, молодь, дорослі люди і літні парафіяни. Я неодноразово бував на Службі Божій та проповідях о. Михайла. До речі, щоб почути його мудре натхненне слово люди йдуть з інших сіл і навіть з районного міста, а також бувають гості з великих обласних міст та із-за кордону. Священик володіє рідкісним даром дохідливо донести Боже Слово до кожного вірянина, вміє дотепно пожартувати, організувати громаду на добрі шляхетні справи. Кожної неділі священик звітує перед церковною громадою скільки грошей є у церковній касі, радиться як краще і на які цілі потратити пожертвувані кошти. Я ні разу не чув, щоб отець нарікав чи просто говорив, що немає грошей на якісь потреби. Священик Михайло часто наголошує, що з Божою допомогою ми зробимо те, що плануємо, до чого прагнемо. І Бог допомагає у шляхетних починаннях отцеві і всій громаді. Священик Михайло служить не заради грошей. Його служіння - це глибока віра, щира любов, бажання допомогти ближньому. У нього безліч друзів, знайомих, добрих людей. Для усіх він знаходить час, ласкаве привітне слово, бажання допомогти словом і ділом. Люди відносяться до о Михайла з повагою, любов"ю, прихильністю. Священик ще молода людина, минулого року відзначив десять років священства,але має великий авторитет серед громади. Більше п"яти років священик проповідує Боже Слово по місцевому телебаченню. Я неодноразово чув схвальні відгуки про священичу та громадську діяльність о. Михайла.
Ще хочу розказати про випадок, який мене особливо вразив. Я за фахом учитель українськой мови та літератури. У теперішній час інформаційних технологій багато школярів, навіть старшокласників, не вміють виразно читати вголос. Отець Михайло має групу школярів, які добровільно прислуговують під час Служби Божої. Я бував у багатьох церквах, але такого дива не бачив ніде. Отець Михайло довіряв учням п"ятих-сьомих класів читати Євангеліє під час Служби Божої. Діти читали Боже Слово виразно емоційно з особливим почуттям. Вся церковна громада уважно слухала. Я думаю, що ці діти запам"ятають цей момент на все життя, а також Їхні родичі, односельці та всі присутні. Для мене це теж важливий урок, потрібно дітей навчати, а також довіряти.
Я вже говорив, що крім служіння в церкві, отець Михайло веде по телебаченню релігійну передачу - проповідує Слово Боже для широкої аудиторії. Крім того систематично проводить молитви з гуртом жінок - молитва матерів за дітей. Для чоловіків священик створив релігійне товариство Нестора. Він активний член Просвіти, співпрацює з школою, місцевою владою та усією громадкістю села. Отакий наш отець Михайло. Нехай Бог дарує Вам , отче Михайле, довгі роки щасливого життя. А ми, парафіяни, вдячні Господу Богу, що послав нам такого наставника, порадника, друга і взагалі достойну, справедливу, добру людину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333861
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 28.04.2012
Травневий дощ, раптова синя злива,
Стікає по грудях у матері-землі,
Лоскоче тіло, скапує квапливо,
Пошерхлі губи виціловує ріллі.
І п"є земля й напитися не може,
Припала спрагло до небес,
Стікає по грудях, по животі цнотливо,
Що вродить жито і життя.
Бо жито, то життя, живемо і радієм,
І милуєм, і любим на землі,
Лише тоді, коли із неба злива
З любов"ю лине до землі.
З"єдналось небо із землею,
Неначе вічне інь і янь,
З любові народився ти і я.
Травневий дощ цілющий, живодайний,
Оновлюється тіло і душа,
Сказав ще Соломон прадавній,
Якщо нема дощу у травні,
То навіть плуг із золота не помага.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331916
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.04.2012
Ой дівчаточка Марусі,
Олечки, Іванки,
Вас леліяли матусі
Звечора і зранку.
Неньки пестили, кохали,
В любистку купали,
Пишні коси заплітали,
Зіллям напували.
А ви росли, процвітали
На радість родини,
Ще й на гордість і на славу
Неьки-України.
Вас чекають браві хлопці,
Славні українці,
Не лакомтесь на долари
Й чужинські червінці.
В нас течуть молочні ріки,
В нас ставки медові,
Ясні зорі, чисті води,
Хлопці чорноброві.
Ой дівчата українки,
Ростіть, процвітайте,
Рідній неньці-Україні
Славу здобувайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331667
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.04.2012
Ми - Народ, візьмімо владу, люди!
Геть людських п"явок, чорну гниль, заброд,
Україна є, була і буде!..
Вільнолюбний український народ!
Єдине джерело влади - Народ!
Державою нехай керують гідні,
Хай править український патріот,
Хай згинуть кровопивці підлі.
Народ великий знищить цю орду,
Зітре з лиця землі в тартари,
Відкине геть всю нечисть і біду,
Хай згинуть дикі варвари, батяри.
Не поможуть бандитам паркани,
Поліція не спинить народу,
Злочини, брехні, фальшиві чини...
За все одержите "нагороду".
Банду геть! Банду геть! Банду геть!
Ми - Народ! Візьмімо владу, люди!
Нас мільйони, ворог хай тремтить,
Україна є, була і буде!
Українцям - українську мову!
Історію рідну правдиву,
Культуру моральну здорову,
Рідну пресу, книгу веселкову.
Ми - Народ! Візьмімо владу, люди!
Геть відкиньмо людських п"явок і заброд,
Україна щастям цвісти буде,
Хай живе український народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331376
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2012
Ця тиша ночі звуків повна:
Любовні співи п'яних жаб,
Дзвін капель уночі гріховний
І спів птахів, сюркіт цикад.
Десь обізвався голос юний,
Там сміх і молодість, і шал,
Вслухаюсь у оркестр чудовний,
Це, мабуть, втрачений наш рай.
Ця тиша ночі звуків повна,
Оркестр любовний п'яних жаб,
Який величний світ і повний
Посеред весняних принад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330970
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2012
Я вірю: Україна оживе...
Дмитро Непідкупний
Я вірю- Україна оживе
І брат обніме щиро брата,
Злочинна, підла влада пропаде,
А Україна зацвіте багата.
Лани колоссям захвилюються,
Запрацюють фабрики, заводи,
Життя Духом Святим наповниться,
Оживуть поля, гаї, діброви.
Совість нас зібрала на майдані
У столиці Києві престольнім,
Тут зібрались українці знані,
Щоб вершити справи всенародні.
Ми із Сходу, Заходу і Півдня,
З Півночі, Центру линули сюди,
Не дамо бандитам навіть пів дня,
Ми- Народ, не допустимо біди.
Вороги нас хочуть порізнити,
Та душа і серце українське б'є
І доки сонце буде світити,
Україна була, буде, є!
Народу владу- бандитам тюрми!
Президенту - імпічмент, уряд- геть!
Не дамо знищити державу мирну,
Бандюків, брехунів, злочинців- геть!
Я вірю- Україна оживе
І брат обніме щиро брата,
Злочинна, підла влада пропаде,
А Україна зацвіте багата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330968
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2012
Великдень - дзвони грають чисто,
Великдень - люд радіє ввесь,
Великий день і урочистий,
В цей день Ісус Христос воскрес.
Радіють, веселяться християни,
Несуть дари із церкви до оселі,
У кошиках врочисто пропливають:
Паски, ковбаси, писанки веселі.
Зібрались ми в святій родині
Для спілкування, спогадів, молитви,
Затишно в батьківській хатині...
Ще будуть радість, сум і битви.
В цей день із нами всі присутні,
Ті, що живуть, страждають, ждуть,
Крокують із Христом в дорозі,
І ті, що відійшли і нас до себе ждуть.
Великдень - дзвони грають чисто,
Великдень - люд радіє ввесь,
Великий день і урочистий,
В цей день Ісус Христос воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
п.Ярославу Грабовецькому, заслуженому вчителю
України, багаторічному директору школи, керівнику
відомого учнівського ансамблю пісні і танцю "Сме-
річка" села Уторопи
Ти посадив свою "Смерічку"
Серед зелених пишних гір,
Ростив,леліяв,доглядав
І слава досягнула зір.
У спілкуванні дуже скромний,
Простий, приємний чоловік,
Діла твої хвали достойні,
Справ вистача на цілий вік.
Ти школу своїми руками
Створив в краю Князя роси,*
З руки легкої в світ мандрують
Безсмертні славні "Штрамаки".**
А доня славу підхопила,
Стала з тобою плече в плече,
Комусь здається, що це легко,
Та слава інколи пече.
Як стрімко у танку ширяє,
Квітує в барвах голосів,
Всіх українців звеселяє
"Смерічки" голос, танець, спів...
Вклоняюсь низько цьому роду,
Що з краю Довбуша пливе,
І Грабовецькому Славкові,
Що серед гір творить, живе.
Бажаю я Вам так триматись,
Щоб дух козацький не погас,
З народом жити і страждати,
І працювати повсякчас.
Ти посадив свою "Смерічку"
Серед зелених пишних гір,
Ростив, леліяв, доглядав
І слава досягнула зір.
11.05.2008 р.
* Князь роси - Тарас Мельничук, поет, десидент, лауреат Шевченківської премії.
** "Штрамаки" - товариство інтелігентних літніх людей, залюблених у рідний край, народну пісню, здоровий відпочинок, український гумор. Очолює товариство пан Ярослав Грабовецький з листопада 1999 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328724
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.04.2012
Ми зустрілися одразу після мого приїзду в Італію. Я знала тільки окремі італійські слова-іменники. Але мова складається не тільки з деяких найнеобхідніших слів: хліб, помідор, морква, яблуко, груша, ніж, виделка...Уже значно пізніше, коли я відчула італійську мову серцем, сприйняла її душею, то я проводила такий експериментж: не вдумуючись у значення слів, вслухалася у звучання мови неначе у спів пташок, дзюрчання струмка, шепотіння вітру і тоді я сприймала італійську мову як рідну українську мову. Вони дуже близькі за звучанням, мелодикою, співучістю. Українська та італійська мови, неначе рідні сестри. Мені легко спілкуватися італійською мовою. Я сприймаю італійську мову як рідну українську мову. Мені здається, що й мислю я в Італії по-італійськи на підсвідомому рівні. Я полюбила італійську мову сприйняла її не тільки розумом, а і всім серцем та душею.
Ми прийшли до Марії-Терези із моєю сестрою. Сестра перебуває в родинних стосунках із сеньйорою.
Сеньйора Марія- Тереза невеликого росту, говірка, одразу прихиляє до себе своєю щирістю, щедрістю, бажанням допомогти. Марія-Тереза народжена, щоб робити добро, допомагати людям, надавати їм дружні послуги. Хоч вона невеликого росту, але в неї велике серце, добра душа, щире почуття любові до ближнього. В неї талант до спілкування. Французький пілот та відомий письменник Антуан де Сент-Екзюпері твердив, що спілкування - найвищий прояв людського життя. Коли я залишилася з Марією-Терезою наодинці, то, маючи невеликий запас італійських слів і страх перед незнайомою мовою, незчулася як подолала мовний бар"єр і зуміла поспілкуватися з цією милою, чарівною жінкою. У сеньйори Марії-Терези великий потяг робити ближнім добро у вигляді подарунків, шляхетних послуг, знаках уваги та безмежна любов до ближнього. Вона обдарувала мене безліччю цінних подарунків: шарфи, браслети, годинник та багато-багато інших потрібних речей, але головне це щира увага, повага, любов до людини, бажання допомогти їй. Кожний раз, коли я приходила до неї в гості: поспілкуватись, порадитись чи просто відпочити, вона пригощала мене улюбленим напоєм джинджоріно, частувала смачними конфетами і все це з такою щирістю, радістю, задоволенням, ніби я для неї дуже і дуже дорога, близька і бажана людина.
Прийшов певний час, мені довелося повертатися у рідну Україну, то Марія-Тереза спитала чи я прийду попрощатися з нею. Я була зворушена до глибини душі, розчулена до сліз. Звичайно, я щиро бажала попрощатися з цією чарівною, ніжною, сердечною жінкою, яка робила все, щоб я почувала себе комфортно у далекій, але прекрасній Італії.
Дякую, сеньйоро Маріє-Терезо, за урок людяності, доброти, поваги, любові. Дякую Вам та Вашим родичам, усій,усій великій дружній, мудрій, добрій, сердечній родині. Ви, Маріє-Терезо, і уся Ваша родина у моєму серці. Я буду завжди пам"ятати Вас усіх. Завдяки Вам Італія стала для мене теплою, рідною, близькою країною. Я рада і горда, що Ви є у моєму житті. Нехай Господь Бог благословить Вас усіх своєю щедрістю та любов"ю за Ваші добрі справи, чуйні серця, щедрі душі, ласкаві усмішки, мудрі слова, благородні вчинки.
Живіть довго і щасливо, мої сердечні друзі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328062
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 05.04.2012
Ми ліквідатори, чорнобильці, відселенці,
Нас об'єднала всіх Полинь-зоря,
Помічені одним страшним руйнівним атомом,
Згорьована і зболена сім'я.
Одні з нас жили близько атомної станції,
Інші - обслужать пащу вогняну,
Коли потвора смерті вирвалась з реактора,
Ішли на бій, покинувши сім'ю.
І молоді йшли, також літні йшли - нескорені
Боролись з смертю майже голіруч,
Коли на час якийсь реактори приборкали,
Добра забули, компартійці, суть.
Ляпає у Раді регіонал сухий, тупий:
- Де правда? В них велика пенсія!
Нехай живуть на мізер, як кожний рядовий...
Така чини в вас імпотенція.*
Зібрать би вас злодіїв, бандюків проклятих
В зону заселити, щоб робив і жив,
Тоді б, мабуть, кожний зрозумів і сам побачив...
І стронцій може б розум просвітив.
І серце й совість нас у пащу смерті кидали,
І не один згорів у боротьбі,
А ті, що волею судьби і Бога вижили,
Таку пошану маєм на землі?
Ми ліквідатори, чорнобильці, відселенці,
Нас об'єднала всіх Полинь-зоря,
Помічені одним страшним руйнівним атомом,
Згорьована і зболена сім'я.
*імпотенція - слабкість, безсилля, статеве безсилля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2012
Вже більш як чверть століття
Нам дзвін Чорнобиля гуде,
Вкраїну вкрило лихоліття:
Руїну, смерть атом несе.
Чорнобильці серцями
Святу Вкраїну берегли,
Життя, душі палили,
Зло від Європи відвели.
Планету Землю світлу
Від страху смерті вберегли
Життя палало, як свічки,
В борні із атомом - хрести...
Згоріли сотні тисячів,
А скільки сиріт, вдів ?
І сліз пролитих серед ночі...
Мамів, татів - туга і біль.
І діти не побачать
Світила ясних, білих днів.
Сотні тисяч згинуть,
Хоч юний цвіт лише розцвів.
Біда дрімає, не спить.
Банди брудом обливають
Героїв, що вічним сном сплять,
І святих, що догоряють.
Злодії і бандити
Війну з народом почали,
Розум давно втратили,
Чорну совість продали.
Чорнобильці серцями
Планету світлу берегли,
Україну врятували,
Європу, світ уберегли.
Українці повстаньте,
Підніміться, люди гнані,
Підлу наволоч скиньте
І звільніть Ви Правду гнану!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326532
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2012
Мамо, наша втіхо, мамо, наша доле,
Рідна і ласкава матінко моя,
Вже роки рікою утікають в море,
Внучка зростом швидко обжене тебе.
Та сміються ясні, лагідні і чесні
Твої очі ласкою проміняться мені.
Руки твої, рідна, ніжні і прекрасні
Часто нас голублять навіть уві сні.
Була мудра зроду, із глибин народу,
і на вроду гарна, як ясна зоря,
Душею шляхетна, непорочно чиста,
Мила і ласкава, ластівко моя.
Уставала з сонцем ти навперегони,
Часто, дуже часто засипляло сонце
Не встигало вчасно у твоє віконце
Промінці послати, навести мости.
Зранку у господі, потім на городі
Розмовляла з полем наодинці ти.
І любила весну, весну-трудівницю,
І сама весною ти цвітеш завжди.
Я не знаю, рідна, слів для тебе гідних,
Де їх відшукати, де їх віднайти.
Мамо моя щира, мамо моя мудра,
Благородна жінко, мудрість на віки.
Так хотілось ласки тобі уділити,
Хоч краплину щастя, крихту теплоти,
Усмішку здобути, неба пригорнути,
Сонячного золота на твої стежки.
Та життя жорстоке, замість щастя горе
Посилає часто на життєвий лан.
Мамо, моя мамо, видно моя доля
Замість щастя смуток, смуток мій талан.
Завжди із тобою любо говорити,
Виливати душу, веселість чи жаль.
Вміють розуміти і без слів рідненькі,
Матері старенькі радість і печаль.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста рідна ти в нас є.
Посмішка ангельська - сонечко ясне,
Зігріває щастям усміх твій мене.
Щиро тобі зичу сонця і любові,
Радості і щастя від своїх дітей,
Розуміння й ласки, мудрої розмови,
Шани і поваги від усіх людей.
Складна в тебе доля, неспокійна дуже,
Та сприймала стійко ти за роком рік,
Хай осіннє сонце у твоє віконце
Ще тепла ясного вділить на весь вік.
Щоб жила ти довго, літ до ста спокійно
І зазнала втіхи від синів, дочок,
Внуків і онучок, правнуків, правнучок,
Ну і, звісно, їхніх милих діточок.
Рідна моя, ненько, ти моє серденько,
Любо мені й легко, якщо поруч ти.
Мамо, моя мамо, завжди молодою
І душею чиста, рідна, ти в нас є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324360
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2012
Дочка вишила на кошик
Гарне покривало,
У самісінькім куточку
Писанка засяла.
Навкруги по берегах
Зелена лиштва,
Вабить очі,тішить серце
Праця щира ця.
У неділю на Великдень
До церкви підемо,
Разом усі у цей день
Бога прославимо.
Різні страви у кошиках:
Паска, масло, писанки,
Кусок сала, будженина,
Смачне кільце ковбаси.
Сяє одяг новизною,
Веселі обличчя,
Стоїть в рядах парубоцтво,
В дівчат маком лиця.
На дзвіниці дзвони грають,
Правиться у церкві,
Відчувають християни
Ісуса у серці.
Пролунали живі слова
Отця: "Христос воскрес!".
Відізвалися миряни
Щиро: " Воістину воскрес !"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Черемош плине у даль,
Чорний Черемош - гірська ріка,
Село Зелене квітує серед гір,
Село Зелене - квітка черлена.
Село перлина - окраса гір.
Стою під куполом небесним,
Думки сягають зір,
Народжуються мрії ясні
І сяють, наче самоцвіти у сні.
Лине музики симфонія вічна,
Шумить Черемош, співають пташки,
Ростуть дерева, всміхаються трави,
Сонце виціловує квіти, отави...
Шле всім земним істотам
Тепло, любов і Божу ласку.
Чи не попали ми з вами у казку?
Яке життя прекрасне,
Життя правічне. Чи воно вічне?
Радію світанку, радію ранку,
Радію зорям, радію людям...
Добридень, люди,
Добридень, трави,
Добридень, дерева,
Добридень, хмари,
Добрий день, гори,
Вітаю, зорі!
Вклоняюсь Творцю людини і світу,
Вклоняюсь вічній гармонії Всесвіту.
Усмішка лине від серця до серця,
Дарує добро, любов і щастя.
Хай вічно квітне Божа ласка.
29.06.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324146
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2012
У славнім місті Коломиї,
На гордім шпилі, високо вгорі,
Зустрів нас символ - тризуб український,
Що сяяв ясним золотом мені.
Це символ нашої свободи, волі,
Який прийшов із глибини століть,
Його забороняли українцям
І мріяти про нього я не міг.
За нашу волю гинули повстанці,
Відважні люди молоді й старі,
Вони вмирали у холодних шанцях,
Щоб нам здобути право жити на землі.
Хоч тризуб сяє, манить блиском очі,
Та кровопивці смокчуть нашу кров.
Із України вдень і серед ночі
Втікають українці - з серця капле кров.
А ми живемо вдома, як чужинці,
За рідну мову мучить яничар
І землю нашу гарбають чужинці,
Городять поле, гори , море, лісу чар.
Там не іди, туди ступить не можна,
Там вулиця приватна, заповідник, гай,
Там розкошує банда сита і вельможна,
А ти за все плати, або вмирай.
Отак живемо вдома, в Україні,
На краще змін чекаєм - їх нема.
Чи довго ще тривати цій руїні,
Чи ціпів, вил і волі в нас уже нема?
Прокиньмося брати, ми українці !
І банду геть у пекло проженім,
Очистімо всю землю українську,
По-християнськи, люди, заживім !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2012
Люди сухі трави запалили,
В полі трави погоріли, в ліс зайшли,
Звірі з жаху утікали, вили,
А малі звірята смерть в вогні знайшли.
Безборонні зайчики горіли,
Скам'янів в малих зіницях біль і страх,
Ніжні шубки, шкіра, кісточки палали...
І лисички, борсуки, куниці - просто жах.
Старші дерева в кору ховались,
Бігти рвались молоденькі берізки,
Ніжки корінці цупкі скували,
У вогні серденько рвалось на куски.
Слали крик німий уста зелені,
Линув до небес і біль страшний, і плач...
Славим партії і сині, і зелені,
Коли на землі такий безлад.
Спам'ятайтесь, люди, ви не люди,
Зупиніться, ми для чого живемо?
Щоби душі стали кращі, всюди
Щоб усім жилося вільно, на добро.
Думаймо, що робимо повсюди,
Щоб усе навкруг найменше й те жило,
Навіть камінь має душу, серце, губи...
Бо Господь казав:" Творіть усім добро".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323879
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2012