| Сторінки (3/261): | « | 1 2 3 | » |
— Вся! Вся моя! 19.04.2022
І тільки моя!
— Як це?
— Вся! Повністю!
З ніг до голови!
І більше…!
—І бі-ль-ше…?
— Вся! Вся моя!
Серцем і тілом.
Словом, ділом
Я— твої думки.
Я — твоя мрія,
І хтивість.
Все твоє — моє!
Навіть запах тіла
Належав мені.
І тільки мені!
Я хочу його вдихати
Разом із повітрям.
Відчувати його смак
На своїх губах.
Розмовляти без слів,—
Поглядом, дотиком.
А якщо слова…
То щоб, звучали
Як колискова, —
Тиха, заспокійлива.
— Я твоя!
— Вся?
— Вся!
— І тільки моя?
— І тільки твоя!
— Пообіцяй!
— Я твоя!
І тільки твоя!
Вся! Обіцяю!
— Вся! Вся моя!
Тоді, моє життя твоє.
Обіцяюсь.
Віддаю його тобі…
І за те…бе
Сирена:
«Увага всім!
Громадяни!
Повітряна тривога!
Повітряна тривога!
Відключіть світло,
Газ, воду. Погасіть...»
…
…
Сирена:
Увага! Увага!
Громадяни!
Відбій повітряної тривоги!
Відбій повітряної тривоги!
Усім повернутися…»
— Я повернулася!
Ти як?
???
???
…
…
…
…
…
Ти обіцяв!
…
...
…
Я твоя! Вся твоя!
Чесно! Чесно!
…
...
…
Твоє життя моє!
Моє! Моє! Моє!
…
…
— Живий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
27.09.20
«Доброго ранку, кохана!»
Не чуєш такі слова
І не цікавлюсь як у тебе справи,
Бо іншими речами забита голова.
…забита голова.
«Спокійної ночі, коханий!»
Для мене, також, нема.
І сонце, нібито, світить для нас,
Та крижані серця, хоч ще не зима.
…ще не зима.
На тобі будинок і чудові діти,
Ще й на мене виділяєш п’ять хвилин.
То ж повинний би життю радіти,
Бо для смутку, нібито, нема причин.
…нема причин.
А я не пишу більше,
Для тебе, свої вірші.
І ми з тобою не ті.
Ми вже зовсім інші.
Ми…інші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
04.07.20
Усе мною сказане
Буде використане проти мене.
Моїми словами будуть
Докоряти за мої слова.
І зараз це, здається, лише гра слів.
Але колись понесу за це відповідальність.
Мене будуть судити, осуджувати і …захоплюватися.
Хтось подумає, що я винний.
Хтось скаже, що я повинний.
Для когось видаюся жертвою.
Перед кимось постану в образі героя.
Тож, хто я?
А я лише той,
Ким ви хочете мене бачити.
Ось це і є правда!
Ось це і є істина?
Усе мною сказане
Буде використане проти мене.
Тому, правильніше було б мовчати.
Правильніше?
Тому, розумніше було б мовчати.
Але в мене є голос.
Тож, хто я?
Пророк? Поводир? Провідник?
Письменник-поет? –прозаїк?
Історик, що пише історію?
Людина, що розказує історії?
Але історик, -- також людина!
Людина, громадянин, націоналіст?
Людина, особистість, космополіт?
Вибір очевидний. Правда?
Тож, хто я?
Усе мною сказане
Буде використане проти мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888560
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
15.07.20
«Очі донизу. Говори. Чому мовчиш?
Чи то вже за щось караєш? Чи так вчиш?
Знову граємось в мовчанку?
Інша є? Завів коханку?
Що мені до того? Яка різниця?
Називаєш сонечко її, чи киця?
Чи то усе пусте, дрібниці?
Що? Верзу якісь дурниці?
А ти ж, у нас, маса інтелекту.
Не ту вибрав для комплекту.
Весь, такий, чистий, кристальний.
Ані добрий, ані злий. Нейтральний.
Мовчиш? Рівних тобі нема.
Що? Краще, щоб була б німа?
Як ти… не вимовиш і слова.
Що? Не подобається моя мова?
Вже не можна мовить і словечка.
Немов, я ота, дурненька…овечка.
Ну, крикни, рикни, хочеш – вріж.
Чи не перейшла ще той рубіж?
Очі донизу. Говори. Чому мовчиш?
Губи не облизуй. Це початок лиш…
…те твоє мовчання, наче, зброя.
…бо ж хто для тебе…хто я?»
«Досить! Хватить! Схаменися!»
Зупинив її умовним знаком.
«Чуєш, сонечко, моя ти киця,
Зараз станеш лебедем і раком.
А як хочеш…побалакати трішки,
То не кричи-ричи й не плач,
А роздягайся й клич у ліжко.
Ось таке собі втовкмач.
І тоді вгамуєш ненаситність,
Покажеш навички й уміння,
Продемонструєш усю спритність.
Там уж ми дійдемо розуміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
08-09.07.2020
Садок вишневий коло хати.
(Хрущі над вишнями гудуть.)
Нема кому за ним доглядати,
Бо в хатині більше не живуть.
Заростає стежка бур’янами.
Не галасують діти.
Не чути голос мами.
…лиш продираються квіти.
Вони тягнуться до неба.
Їм лише би трішки сонця.
…бо більше вже не треба
Зазирати у прочинені віконця.
Звідти їх не виглядають.
Не милують вони очі.
Та й, мабуть, не пам’ятають,
Як торкались руки їх жіночі.
І про садок, і про грядку
Ті руки турбувались,
І щоб хатина була в порядку.
А втоми? Ні! Не боялись.
Із жалем поглядають сусіди,
Як на паркані тьмяніє забута хустка.
«А, можливо, хтось по неї приїде.»
Зітхає з надією залишена пустка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
22.06.2020
А щирості, напевно, не існує.
( І всередині щось так шкребе).
Цим, мабуть, нікого не здивую.
Хіба що, -- тільки себе.
Вірю: зло програє доброті
І кохання, все ж, врятує світ,
Справедливість запанує у житті.
Але, здається, -- все навиворіт.
Чи то я не в ту сторону дивлюся?
Чи то планета рухається не туди?
Дитя посміхнеться, як йому усміхнуся,
А від великого не чекай,-- не завжди.
Буває, зробиш добру справу.
Нічого не хочеш взамін.
І ні тобі, щоб усмішку ласкаву. –
Злісний погляд навздогін.
Знаєте, погляне так грізно.
Немов: хто просив?
Чого сюди ти влізло?
І все… не маю більше сил.
Ось так погасне те, що тліло.
Назавжди зникне щирість.
( І всередині щось так заболіло).
Помирають кохання й справедливість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Не знайдеш тут вишуканих рим.
І цей сюжет не є новим.
Та він написаний серцем, отим,
Що хотіло просто бути щирим.
Щоб не піддатись брехні,
Не повести в оману,
Не згоріти у вогні,
Не загубитись у тумані.
Ніхто не знає, як правильно жити.
Але я, ніколи, в кохання не грався.
Ти хотіла лише дружити,
А я не зумів – закохався.
Мені без тебе погано,
З тобою – ще гірше.
Я мріяв про кохання,
Але про зовсім інше.
Не можу більше
Дивитись в твої очі.
Ти знаєш, біль ще
Відчуваю в грудях досі.
Ну скажи нарешті: що ти від мене хочеш?
Бо твої очі наді мною мають владу.
Але в той час, як голову словами морочиш,
Поглянувши, я зрозумів усю правду.
Ту правду, яка не прозвучала.
А написала б, чи розказала…
Та все ж очима її не замовчала.
Ти мене ніколи не кохала!
13.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Стою на березі ріки
І дивлюся на вируючу воду,
Яка могла б мене забрати.
Я пам’ятаю: він тут просив
Моїх серця і руки.
А що дістала б в нагороду?
Кохання…
А його ж не одягнути,
І не з’їсти,
І модницям-подружкам
Нема чим по вихвалятись.
Не хотіла тоді збагнути,
Як в голову могло таке залізти.
А все ж було так добре.
А все ж було так просто.
Гуляли, цілувались.
І не вміло так кохались.
Чому не змовчав?
Для чого зізнався?
Нащо він сподівався?
На кохання?!?
А якщо: не кохаю.
Не кохаю. Не кохаю.
Не… не… кохаю.
Кохаю… кохала… кохаю.
Стою на березі ріки
Й доповнюю її сльозою.
Пройдуть і ще роки,
Стану сивою старою,
Яка пізнавши кохання,
Залишилася не з тим.
Мала шанс на щастя із рідним,
Та одружилася з чужим.
Хоч на це були причини.
Та кому вони цікаві?
У кожного своїх проблем і печалі.
А душа не витримує. Кричить.
Підведу погляд на небо.
Але ж якось треба…
… якось треба жити далі.
… якось треба жити…
…02-…06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Чистий листочок, олівець.
« Дякую, Тобі, Творець!»
За те, що для щастя маю все.
Найголовніше – сім’я, яка росте.
Ти знаєш, я Твоя невіруюча людина,
Яка, кожного дня, вечорами,
Просить здоров’я для доньки і сина,
Для батьків ( окремо, для мами).
Ти знаєш, я Твій блудний син. –
Прошу благополуччя для усіх родин.
А тоді, лечу своїми думками
До тих, кого назвав би братами.
Дякую, я кожній людині,
Яка освітлювала мій шлях;
Зрошувала, хоч по краплині;
Збирала урожай на полях!
А на останок, перед очима:
Мати моїх Твоїх дітей –
Моя сіяюча дружина –
Найдорожча із усіх людей.
Дякую, Тобі, Творець!
За цей листочок і олівець.
18.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
Диво
І так наш світ повитий горем та журбою,
Нехай ніхто не плаче по мені,
Нехай не засмучу нікого я собою.
Нехай побачу я в смутні для себе дні
Утіху щиру та усміхи ясні!
Леся Українка
У кожного в житті є такі події, після яких твоє життя кардинально міняється. Як правило, вони є одними з най непередбачуваних і рідко приносять радість. Саме в цей період ми проживаємо настільки складний відрізок часу, що внаслідок цього переосмислюємо усе своє життя, його цінності та й взагалі формується зовсім інший характер людини.
Кажуть, що горбатого виправить лише могила. Чесно кажучи, я готовий із цим посперечатись. Людина може змінитися і міняється саме в той момент, який я називаю переломним. Чому переломним? Тому, що саме цей момент переломлює твоє життя на до і після. Але не завжди є це «після». Багатьом людям просто не вистачає сили, перш за все духовної, щоб пережити непередбачуване і знову стати міцно на ноги.
Коли настає цей переломний момент? Як сказано було вище, він є непередбачуваний і приходить саме тоді, коли ти його зовсім не очікуєш. Тож не можливо відповісти у якому віці він прийде до вас і як проявиться. Тай ніхто відразу цього не розуміє. Тому, що тоді, над всією цією «мудрістю» ми не замислюємося. В цей час для нас головне, як це все пережити і де для цього знайти сили.
А й справді, де знайти сили…?
Віра. Найголовніше, що має людина в цей момент – це її віра. Наприклад, я вірю в диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Олівець і чистий листочок,
Повітря зроблю ковточок.
Вискакують рядки за рядками,
Та заповнені вони не словами.
Там, де, раніше, були букви, рими -
Тепер цифри і математичні дії над ними.
Колись, голос всередині наспівував ноти,
А зараз в голові лише одні банкноти.
Слова зробилися сухі.
Вуха чують, - та глухі.
А душа..? Вона жива. Живе в мені.
Сидить тихенько в золотій тюрмі.
Вона собі відпочиває.
І не рветься. І не бунтує.
А чи живе? Чи доживає..?
2019, жовтень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
05.11.18
Пам’ятаю писав:
«….доберусь до влади, стану президентом,
О, тоді не буду обіцяти, а буду саме тим процентом,
Що буде для України і її народу,
За її честь, за його свободу.»
Та я не хочу України лиш для українців:
Хай всі народи вільно в ній живуть,
Лиш мир і злагоду з собою несуть,
Доброту й кохання в серці бережуть.
Хай живуть! Хай живуть! Хай живуть!
Я не хочу України лиш для українців:
Хай планета Земля буде вільна для усіх людей.
Якщо поміж нами, десь, живуть інопланетяни,
То я скажу: Хай живуть!
Лиш мир і злагоду з собою несуть,
Доброту й кохання в серці бережуть.
Хай живуть! Хай живуть! Хай живуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812717
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2018
04.11.18
Він прогулювався вздовж берега. То вдивлявся в небо, то спостерігав за течією ріки, то просто дивився і не бачив нічого. Навпроти нього йшли якісь істоти. Вони були і збоку, і ззаду, і на протилежному березі. По всюди були люди. А він відчував себе, ніби він один не лише на цьому березі, а взагалі, сам на цілій планеті. Інколи, він впізнавав подібних собі. Так хотілось підійти. Але, навіщо? Помовчати! І він йшов все далі і далі… до свого острова. У нього був цілий острів. Він належав тільки йому.
Острів. Він так назвав камінь, який омивався «океаном» в метрі від берега і десь з тридцять сантиметрів над рівнем води. Зараз цей рівень впав до семи-восьми сантиметрів. Він знає, а точніше, здогадується, що його острів скоро затопить повністю. Буде знищена частинка його світу. Це неминуче. Він уже готовий до цього, але ще, все ж таки, вірить, що його світ вистоїть.
Крок. І він уже лежить посеред океану на своєму острові. Об берег хлюпочеться вода. Зараз, коли рівень води піднявся, здається, що будь-якої миті його змиє хвилею і віднесе в океан. Але йому спокійно. Над ним величезне блакитне небо. Він закриває очі і мріє…
Но цьому острові він відчуває себе Гулівером в країні ліліпутів, хоч насправді знає – він ліліпут в королівстві Бробдингег. У Всесвіті так багато фантастичних світів. Декілька із них створив він сам. Йому там добре. Він там щасливий. Та все ж пора повертатися в реальність. Та завтра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Привіт! Моя Леді Золотиста! 03.11.18
Привіт! Моя Леді Золотиста!
Не бачились з тобою давненько
Й не розмовляли з днів триста.
А, раніше, зустрічалися частенько.
Я знаю. Сам з тобою попрощався.
Пам’ятаю, писав, що закохався,
Що знайшов ту одну єдину...
Взяв собі її я за дружину.
В нас народилось двоє діточок.
Таке щастя ростити ангеляточок.
Маленька принцеса і красень-синочок.
Зачекай! Зроблю повітря ще ковточок.
Ти чекала?! Я планував,
Що більше не зустрінемось.
Так! Знову, заблукав.
Так! Давай, обнімемось.
Прости! Прошу тебе, прости!
Мене зрозумієш тільки ти.
Ти знаєш, так болять мої ноги.
Так втомився в пошуках дороги.
Дякую, тобі, за підтримку.
Та ти знаєш, я лиш на годину.
Дам душі трохи відпочинку.
А потім, знову, тебе покину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Задовбали заробітки,
Надоїла чужина.
Скучають за татом дітки,
А ще вдома чекає вона…
Сумую…
Та найбажаніша, єдина,
Завжди вірна чоловіку,
Моя коханая дружина.
Я обіцяв бути з нею довіку…
…і буду!
Між нами кілометри та кордони,
Але відстань немає значення,
Бо не зважаючи на перепони,
Я запрошу тебе на побачення.
Прошу…
Давай зустрінемось. Прийди!
Запрошую тебе у свої сни.
"Ми будемо разом завжди!"
Почуєш... і на вушко шепни:
"Кохаю."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
28.02.18
Пробач мені, кохана,
Що була недокохана,
Що рідко дарував тепло і ніжність,
Що не тримав своєму слову вірність.
Ні! Не перестав тебе любити.
Я просто забув я то робити.
… забув, що обіцяв завжди кохати.
… що обіцяв ніколи не відпускати.
Ніхто не застрахований від падіння.
Тому, розраховую на твоє розуміння,
На твої безкінечну доброту й підтримку,
А особливо, - на кохання, хоч частинку.
Мені жаль, але не в змозі змінити минуле.
Та в нас буде кохання, про яке ще не чули.
Станемо героями письменників й поетів.
Тож, будь готова, до наших нових взлетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Як розкажу я доні
Тримаючи в руках її долоні
Як розповім я сину
Що поховав в собі живу людину
Вони виростуть не зрозуміють
А якщо і хтось пойме
Все одно не пожаліють
Та чи хоч пробачать мене
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018
Ворог – той, хто перебуває в стані боротьби.
Хто мені ворог серед усіх? Хто є найнебезпечнішим з усіх ворогів? З ким у мене постійно ведеться боротьба? Кого я так прагну перемогти? Так хто мій ворог номер один? Відповідь була така очевидна. Але чомусь стільки треба було пережити і пройти, щоб це зрозуміти.
В усіх нас є цей ворог. В усіх нас він один і в той же час різний. Боротьба проти нього ведеться відтоді, відколи людина осягнула його. Проти нього немає універсальної зброї для кожного. Його не можна взагалі знищити. Він помирає лише разом з нами. Його можна лише перемогти…і то не до кінця.
Отже…
Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…Я…
Хто створює найбільше проблем, спочатку в своїй голові, а потім ще й діями, як не я сам собі. І в більшості ситуацій навіть не усвідомлюючи цього ( я ж собі не ворог). Але відколи усвідомив, хто є істинним моїм ворогом, стало легше. Я знаю, з ким веду боротьбу. Знаю як він діє і навіть як думає. Тепер у мене є можливість прораховувати його ходи. Тепер я здатний його перемогти…хоч жаль, що не до кінця.
Отже…
До кінця свого життя я буду вести боротьбу із самим собою. Кожного дня буде відбуватися бій, із якого намагатимусь вийти переможцем, тріумфатором із мінімальними жертвами. Це буде моя найбільша звитяга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2018
День. Ще один день… Ще один прожитий день. Ще один прожитий сірий день. Ще один… ще один… ще один… І так, здається, можна продовжувати до безкінечності. Хоча все ж коли-небудь має закінчуватись. А ці, сірі дні, ніби і не збираються завершуватись ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764439
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
На вулиці сніжить,
А у домі сміх лунає.
І ось настала та мить,
Що сім’ю єднає.
Близькі й знайомі завітають,
Щастя радості побажають
І вип’ють до дна
Келих червоного вина.
З Новим роком!
З новим щастям!
Хай буде уроком,
А не нещастям,
Все, що сталось,
Все, що є,
Щоб все прощалось
І тоді горя не буде.
Пробачайте
І самі пробачення просіть,
Любіть, кохайте
І нікого в нічому не виніть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764056
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 05.12.2017
Бездушні слова, бездумні вчинки
І уже ведуться безглузді поєдинки,
Де правда забута давним-давно,
Та усім, здається, неначе й все одно.
Освячена брехня уже закон.
Понавигадували собі святих,
Наштампували для нас ікон,
А все, щоб голос народу стих.
Щоб замовкли ті, що не жаліли сили,
Ще зовсім юні, а на руках уже жили,
І батьки батьків досі з мозолями.
А їх, знову, наречуть куркулями.
В них піт чолом, із носу кров,
Але все своїм трудом.
Їм обіцяють: буде рай, буде любов.
Пообіцяли і забули, і вернули у дурдом.
Всі, лиш, прагнуть залізти на Олімп,
А залізши, почепити собі німб.
І вже такі святі й недоторкані,
Всі признаються нам в кохані.
Пообіцяли і забули…
… забули, що пообіцяли.
Такі в нас уже були!
Таких буде і ще чимало!
А тим часом, зникає цвіт нації,
Десь там, далеко від дому, в еміграції.
У пошуках кращого життя закордон!?
Ага, чекає на тебе, якийсь, там дон.
Все, не можу. Я хочу змін.
Ви що, оглухлі? Я вимагаю перемін.
Скільки ми і ще будемо терпіти люди,
Щоб нами керували іноземці і паскуди?
Ось, чекайте, доберусь до влади, стану президентом,
О, тоді не буду обіцяти, а буду саме тим процентом,
Що буде для України і її народу,
За її честь, за його свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764045
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2017
Ну, що ж…мені це все ж таки вдалося:
Мені вдалося, я зумів її знайти.
Вона не заплітатиме вже в косу волосся,
Вона стала моєю. Знай то ти!
Тому, не тримай мене! Не треба!
Не тримай мене! Ти відпусти!
Не повернуся я більше до тебе.
Прощай, моя осінь! Прости!
Коли спотикався й падав я від болю,
Не маючи більше сили його нести,
Ти розділила зі мною цю долю…
Прости, моя осінь! Прости!
Ти зараз сама шелестиш
Сумно за моїм віконцем.
Прости! А чи простиш?
Не поділився своїм сонцем.
В жовтні прийди на прощальний танець,
А після, не перечитуй вірші-листи,
Бо в листопаді я поведу її під вінець.
Прощай, моя осінь! Прощай! Прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2016
16.09.16
Мої коліжанки, коліжанки по Двужно,
Нам завжди весело і все в нас дружно,
За одним столом, на одній лаві
Почаюємо або вип’ємо по каві.
А як дуже треба буде нам,
То махнемо й по сто грам.
По нарозказують про нас казок і легенд,
Бо ж не розуміють бабусі слова «френд».
Кожна із них складає по слову,
А є такі, які мають уже готову
Про наші посиденьки історію цікаву.
Не вірять, що ми просто п’ємо каву.
В кожного із нас свої проблеми,
В кого взагалі повний облом,
Та лунають сміх і приємні теми,
Коли ми всі за одним столом.
Мої коліжанки: відкриті, добрі, щирі,
Я нам усім бажаю злагоди і жити мирі.
Дорога розведе нас в різні сторони,
Життя ще проведе експерименти,
Та хай обминають нас чорні ворони
І пам’ятаймо завжди ці моменти:
За одним столом, на одній лаві…
… і коліжанок усмішки яскраві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696377
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.10.2016
28.08.16
Ми завжди будемо разом!
Ти знаєш. Ти пам’ятаєш!
Пройде гординя і образа,
Бо я кохаю й ти кохаєш.
Коли на серці буде тривога,
Давай кохаючи боротися з нею,
Бо в нас тепер одна дорога,
Бо ти стала зіркою моєю.
Світи! Світи для нас!
Світи! Світи, моя зірко!
Не згасай ти в той час,
Коли на серці буде гірко.
Не залишу тебе на самоті,
Наодинці не покидай мене.
Буває, не бачу світла у житті,
Але ти світи! І все тоді мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
26-27.06.16 Польща
Пусті слова бездушні,
Але говоримо ми їх.
Чому всередині не задушені,
Зірвались з уст твоїх?
Сколихнули повітря, привернули слух.
А ще… а більше і нічого.
Не захоплюють вони у мене дух,
Бо не терплю слова я сухого.
Тож запам’ятай: «Я МУШУ».
Не шукай ти риму красиву,
Просто словом передай ти душу,
А голос хай покаже її силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2016
14.05.16
Люди – бездумне стадо овець,
Яких вовки женуть у ліс,
Там у ж прийде їм кінець,
Бо пастухи бормочуть щось собі під ніс,
Замість того, щоб здійняти ґвалт.
О, ні! Ті, що бормочуть, - то ще сміливці,
Інші, взагалі, самі ведуть овець у ліс.
Паршиві пастухи щасливці,
Який нечистий вас так високо підніс?
Чи то Всевищого невдалий жарт?
Бо ж де взялося стільки пастухів брудних?
Вони безчестили своє звання
І вже не гірші тих овець дурних:
Їдять, щоб стати їжею і до спання.
А, по правді: чого ще треба?
Не відаю, чи доживу до тих часів,
Коли пастухи, навіть, з голими руками
Помчать до темних тих лісів
І кинуться в смертний бій з вовками,
Що вернути овець під блакитне чисте небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016
10.02.16
Чи то серце кам’яне, чи то що?
…бо ж мовчить моя душа.
А раніше кричала про будь-що,
А тепер не видавиш вірша.
А вірші, то ж мої сльози.
Чи задорослий, чи завеликий для них?
А може, вдарили морози?
А може, забагато спогадів брудних?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2016
О, Милосердний, рятуй, – дай пораду:
Як маю пробачити, забути її зраду?
Як бути: з нею, чи без неї?
Нащо Ти створив ті орхідеї,
Що ззовні нібито прекрасні,
Та отруйні зсередини,
Очорнили дні ясні
Не одної вже людини.
І цілий світ для мене зник.
Не знаю: хто і де я?
Тому, що ти одна із них –
Ти отруйна орхідея.
І немає жодної розумної ідеї,
А всьому вина – отруйні орхідеї.
Але якщо у тебе ще працює голова,
Вдумайся ти в оці, уже отруєні, слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
01.08.15
О, горе, горе, горе, яке велике горе…
А ти мріяла із ним поїхати на море,
А тобі так хотілося із ним
Не відчувати холоду зим.
Так скажи, чому самотніми вечорами
Ти дивишся у небо й вмиєшся сльозами?
Так скажи, за що і він зазнав такої кари?
Невже, за те, що піддався на твої чари?
А він кохав, так сильно кохав тебе,
А ти не зуміла перебороти себе.
А ти не розуміла його кохання,
То ж не потрібні тепер страждання.
Ти тримала щастя у своїх руках,
А воно полетіло від тебе, як птах,
Який відчувши смак волі,
Не захоче більше тої долі.
Не захоче більше тої…
Не захоче й клітки золотої.
Не захоче більше він нічого,
Бо має волю, а ти без щастя свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015
Не чикалось… Обізвався.
Знову голос прорвався.
І знову ж таки про наболіле,
Яке є чорним, а для когось – біле.
Гуляю собі по вулиці
І усмішка сіяє на лиці,
Розмірковую про науковий прогрес
І тут маєш, – на очі людський регрес.
Граються діти в міліціонера й алкаша.
Невже у них лежить до цього душа?
Цьому не знаходжу ніякого оправдання,
Але все таки зникає моє здивування.
Постає перед мною та ж сама картина,
Але в головній ролі тепер вже не дитина,
І наскільки я зрозумів, це була мабуть не гра,
Де по завершенню під оплески кричать: «Ура».
І тут таки з’явилися запитання,
Які змусили вийти із мовчання.
Чим більший, тим дурніший?
І що є зло, а хто ще гірший?
Як закладений процес самозбереження,
Коли з народження існують обмеження,
Перетворився в реакцію самоліквідації,
Яка призводить до Людино-руйнації?
Чому наркотики, куріння, алкоголь
Ламають-забирають мільйони доль,
А ті, хто мали б взяти це під контроль,
Контролюють: наркотики і алкоголь?
Невже тепер престижно для жінки
Бути дівчиною легкої поведінки?
І чому головніший титул «принцеси»,
А ніж просто кохана? От такі процеси.
І не думайте, що горю бажанням про це писати.
Та волів би я цього не бачити ніколи і мовчати.
Та не можу я мовчати,
Коли хочеться кричати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2015
25.05.15
Як прорвався в мене голос,
То не буду вже мовчати.
Заспіваю тихесенько соло,
Бо не маю з ким кричати.
Тож відразу з літератури,
Де свобода слова процвітає,
Там не залишилось цензури,
І що то є таке, мало хто ще знає.
Показились репери, поети й репери-поети,
Бо уже здається ніби автоматом,
(Це гарантує швидкоплинні кар’єрні злети),
Що у віршах-текстах мат за матом.
Задовольнити людини апетит!
Така сформувалась позиція
Ну а що? Є на ринку попит,
Тому відповідна пропозиція.
Ось тобі й свобода слова.
Йди! Збирай той урожай!
Там разом зерно й полова,
Але ти на то вже не зважай.
Не маю сили. Хай йому грець!
Але є ще в мене сподівання,
Що в іншу сторону повіє вітерець.
Усім нам щастя та кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
До чого скотилися ми, – люди?
На кожному кроці, усюди
Рекламуються куріння й алкоголь.
А ні, щоб книжку, там про Тарнополь.
Кругом розміщені вивіски й об’яви,
Що скоро відбудуться нічні забави.
Але зовсім мало інтересу до літератури,
Бо ж процвітають міжнародні пивні тури.
Та де ж їм там до віршів і дум,
Якщо у них постійно будун.
В що перетворюється наша культура?
А незабаром й зникне слово література…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Є у мене мрія.
У неї також мрія є.
Але у нас різні мрії.
У неї зовсім інша мрія, ніж у мене,
Але головне, там немає місця для мене.
Тому, я помер!
Але воскресши,
Я почну нове життя,
Створю новий світ нової мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
О, Наталко, Наталко, моя ти кохана,
Найкраща у світі, єдина, жадана…
О, Наталко, моя ти Наталко,
Кохаю, так сильно, так палко…
Ти чудо, моє чудо, чудо в пірі.
Я так хочу під твої крила білі.
Я так хочу чути твій голосок,
Ти,і ти, і більше ніяких думок.
Ми будемо з тобою завжди разом,
Я навіть поділюсь білим шоколадом.
І ти зі мною будеш щаслива.
Просто знай, ти особлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
09.11.14
Знаю, маєш сказати сьогодні гіркі слова,
Та я, як завжди, до тебе поспішаю,
Бо не вірить серце, хоч розуміє голова,
Що ти не любиш, а я тебе кохаю.
«Моє кохання – це помилка!» – Пояснює вона
І чомусь боїться підняти очі.
А я думаю: «О, Боже, яка ж ти чарівна
Цієї прощальної ночі.
Сміюсь, жартую й плачу водночас.
І мовчу, мовчу. А що маю їй сказати?
Що ще недавно мріяв я про нас?
Чи що не можу її не кохати?
Чи що в цьому немає її вини?
Тож хай не картає себе.
Просто тепла захотілось восени.
А я ж і далі кохаю тебе.
І той біль, який отримав, то є ніщо
В порівнянні з тим щастям, яке ти подарувала.
А ти запитаєш, за що кохаю. За що?
Дай, Боже, сили і щоб ти колись так покохала.
Просто любиш нізащо.
Кохаєш просто так і все. Кохаєш…
І хай говорять будь-що,
Але лише в коханні справжнє щастя пізнаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
07.11.14
Був теплий осінній день,
Та враз потемніло надворі.
Веселих наспівував пісень,
А тепер не світять мої зорі.
Ой, була кохана, кохана дівчина,
Та краще не бачили б її очі,
Бо немає спокою тепер хлопчина,
Бо тепер безсонні в нього ночі.
Ой, була кохана, була…
Ой, була… а тепер нема.
Восени хотілося тепла,
А прийде холоднюча зима.
І ви, мої зорі, хоч світіть, хоч не світіть,
Мені у ж легше від того не буде.
І ви, мої думи, хоч кричіть, хоч мовчіть,
Та ще не скоро моє серце її забуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
04-06.11.14
Я кохаю тебе,
Як кохаю солов’їну.
Віддам себе
Лише тобі, і за Україну.
А коли сумувати будеш ти,
Чи несподівано підуть дощі,
Тоді просто читай мої листи,
Мої листи – вірші.
У них знайдеш слова раніше сказані
І ті, що такі залишились невимовлені.
Усі рядки, що були мною зв’язані,
Просто листи, що не були відправлені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014
02.11.14
Дивлюся з тобою кіно,
Та мені воно нудне.
Ти подобаєшся мені давно
І в думках лише одне…
Не буде чарувати весняний цвіт,
Якщо ти не будеш для мене цвісти.
Не милий буде цілий світ,
Якщо порізно будемо я і ти.
Не потрібне мені гаряче літо,
Якщо буде холодним серце твоє.
Або іншим буде воно зігріте.
Тоді навіщо мені серце моє?
Тож ось, відкриваю душу,
Дивись, моє справжнє я.
Заборони всі порушу
І будеш навіки моя.
Та ти не просто забава.
Послухай, як моє серце стукоче.
Тому будь така ласкава,
Прислухайся, що воно сказати хоче.
А воно хоче лиш тебе кохати.
А ще… а більше і нічого.
Просто спробуй його відчувати
І тоді слова нам ні до чого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2014
23-24.10.14
Я боюся самотньої ночі.
Я боюся, боюся себе.
Я боюся закривати очі,
Бо знову побачу тебе.
Я знаю, ніхто мене не врятує.
Я знаю, знаю, та волів би не знати.
Я знаю, все це вона почує,
Але не буде мене рятувати.
Я забуду колись про нас.
Я забуду, забуду образ її
Я забуду та нагадає час
І воскреснуть мрії мої.
Я знову почну сумувати.
Я знову, знову боюся.
Я знову візьмусь віршувати,
Та цього разу я борюся.
Я борюся, бо живе іще моє кохання.
Я борюся, борюся і здолаю навіть себе.
Я борюся і ця спроба не буде остання,
Бо закриваю очі і боюся не побачити тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2014
20.10.14
Я сам в своїх муках винен,
Бо восени зустрів весну.
Як же сказати їй повинен,
Що без неї не маю сну.
А якщо мені не повірить вона?
А якщо повірить? З того то що?
В її серці вже давно своя весна,
А мої почуття до неї то ніщо.
Бо ж це неправильно. Я знаю,
Та хіба сам себе переможу?
Але й іншого вибору не маю,
Бо інакше просто я не можу.
Ніч. Листя під ногами шелестить.
Геть тебе прогнати хочу із думок.
І все уже притихло, а воно кричить.
Ох, невчасно, серце відкрило замок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
18.10.14
Скоро осінь втратить свої кольори,
Скоро зникне її оманливе тепло.
Прошу, тебе, і ще зі мною поговори.
А давай, щоб усе як раніше було.
Коли дурачились, як діти галасливі,
А перехожим здавалось, що ми божевільні.
Та тоді по-справжньому були щасливі
І в своїх почуттях були безмежно вільні.
А давай повернемось під наші зорі,
Вони ж то знають всі таємні бажання.
Ми, саме тоді, на любов були хворі,
Але кожна хвороба – біль і страждання.
А давай продовжимо писати про кохання.
Та не про вигадане, а про наше.
А ти відповіла, що це сторінка уже остання.
Що не напишемо ще краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
17.10.14
Прошу, вислухай мене і зрозумій.
Я знаю, не скоро забудеш голос мій.
Не скоро зможеш забути мене,
Але рано, чи пізно ця біль мине.
Прощавай! От і все прощання.
Ти ще знайдеш своє кохання,
Заново навчишся життю радіти.
Дасть Бог, будуть чудові діти.
Можливо, згодом жаліти буду я,
Що не скажу тобі кохана, моя.
Але…але… Прощавай! Пробач!
Ось платочок. Не соромся, поплач.
Піди додому, поплач в подушку,
Вона сьогодні замінить подружку.
А одного ранку проснешся і винесеш сміття
І з цієї миті у тебе почнеться нове життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
16.10.14
Передмова
Ці рядки (будуть нижче) не зміг зримувати,
Тільки не потрібно через це переживати.
Мені також не звично писати без рими,
Але (як бачите) продовжую дружити з ними.
Все це розказати вам я мушу,
Не для вас, – щоб провітрити душу.
Комусь все зразу стане зрозуміло,
Хтось скаже, що не написано не вміло.
Можливо, я міг би написати краще,
А тоді перечитувати було б важче.
Бо в мене також є свої емоції та почуття,
Але без них було б існування, а не життя.
Запах
До кімнати ввійшла вона.
Точніше, спочатку ввійшов її запах.
Я його відразу відчув.
А тоді уже побачив, як ввійшла вона.
Я не знав назви її духів.
А якби і знав, то це ні про що мені не говорило б.
Я не розбирався в ні запахах, ні в парфумерії взагалі.
Я просто закохався в її запах.
Я просто закохався…
Час із нею промайнув дуже швидко.
Ось, я уже залишився один.
А ще залишився її запах.
Найсильніше відчувався він в ковдрі.
Я накрився нею разом з головою
і намагався ввібрати,
а точніше, жадібно відібрати цей запах.
Тому, що завтра вона не прийде,
а запах вивітриться.
Хоча я, як сьогодні, накриюсь з головою,
але ніч буде безсонна.
Я, неначе божевільний, намагатимусь відчути,
відшукати, хоч на клаптику ковдри її запах.
А тоді, заспокоюсь і почну засинати,
змирившись з тим, що її запаху уже немає,
як немає уже і її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Ой, дівчата, прекрасні, чудові,
Милі, ніжні творіння,
Не будьте такі гонорові,
Бо на дворі пора уже осіння.
Не бійтесь, що злетить
Корона із вашої голови,
А бійтесь, що кохання полетить
І не зможете вернути його ви.
Бо кохання полетить із журавлями
У чужу теплу даль,
Не здолана буде відстань між вами,
А на серці залишиться печаль.
Не буде радувати синє озерце,
На яке сонце зійде з-за гір.
Ой, дівчата, слухайте своє серце
І не йдіть йому наперекір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Українці, вітаю нас з Днем захисника України!
Окремо тих героїв, хто веде нас від руїни,
Тих, хто за Україну голову положив і положе.
Тих, кого немає, прийми до себе, в рай, Боже.
Українці, вітаю нас з Днем захисника України!
Окремо тих, хто не впав перед ворогом на коліни,
Тих, хто захищає наші зовнішні кордони,
Тих, хто в лавах внутрішньої охорони.
Українці, вітаю нас з Днем захисника України!
Окремо тих, хто дбає про благополуччя країни,
Про затишок малої і розквіт великої сім’ї.
Боже, благослови Україну і коханих дітей її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Ой, доле, доленько моя,
А час тече, як вода.
То чому не з тою я…?
Адже, скоро холода.
Чому гуляю не з тою,
Якій ночами пишу свої вірші?
Чому під зорями стою
Не з тою, що припала до душі?
Чому не ту цілую, ласкаю не ту,
Що приходить до мене в сни?
«Сон» узяв собі за ціль, за мету,
Та осінь не дозволить весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Ой, пішов би я на вечорниці,
Та й до тої файної молодиці,
Та й до тої лебідоньки Марусі,
Бо немає красивіших на Русі.
Взяв би я таку дівчину,
Та собі би за дружину.
Взяв би я такую залюбки,
Та ще не цікавлять її парубки.
Ой, пішов би я на вечорниці,
Та й узяв би я за тїі ягодиці,
Та залицявся б до пишної Галюсі,
Тоже файна дівка, завжди в русі.
Завжди прибрана в неї хата,
На столі, – чим буде багата.
Та попрошу, щоб вийшла на лавку:
«Мені ще треба порати господарку.»
Ой, ви, дівчата гонорові,
Не хочете моєї любові.
Та без вас я не пропаду,
До іншої на вечорниці піду.
Та іншая також гонорова,
Та для милого на все готова,
Буде ліпити вареники і варяниці,
Буде пекти смачні паляниці.
Буде солодко цілувати,
Буде вірно мене кохати.
Ой, пішов би я на вечорниці,
Та не любі мене інші молодиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
Ми не забули, що ми українці,
Що лиш перед Богом на колінці,
Що вишнева Україна – наша мати
І синьо-жовтий до кінця тримати,
Що славний Дніпро – наш батько,
А москаль то злий недобрий дядько,
Що славимося гостинністю й любов’ю,
Але Вкраїна омивається кров’ю.
Боже, впаду я на коліна,
Бо повторюється руїна,
Бо брат іде на брата,
Це невідворотна втрата.
Бо в дітей немає більше тата,
А мати проклинає того ката,
Що забрав її кровиночку,
Коханую її дитиночку.
Та чому не віриш Ти в мої слова?
Бо не під прицілом моя голова?
Чому не хочеш чути слів моїх?
Бо я не там, не серед своїх?
Серед попелу й туману,
Щоб повели мене в оману,
Щоб вмирати за Батьківщину,
Поки вони грабуватимуть родину?
Та слова молитви щирі,
Хочу щоб жили ми в мирі,
Брат брату має допомагати,
Ти маєш все це відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Осінь уже на дворі,
Тому не дивись на мене більше так.
Мені світять уже зорі,
Тому не дивись на мене взагалі ніяк.
Раніше бігав за тобою я,
Лиш ти ночами мені снилась,
Тоді сказала, що не будеш моя.
Чому тепер влюбилась?
Прийшла вже Леді Золотиста.
Не відпустить мене вона кохати.
Можливо, через років триста,
Коли їй надоїсть мої вірші читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Так багато написав уже
про
кохання,
Хоч не справнім було
воно.
Часто захоплення, частіше
сподівання,
Навіть інколи говорило
вино.
Та я, мабуть, як усі поети,
Із тих, яких творчість не
буде годувати,
Пером малюю твої
портрети,
Які ти ніколи не будеш
цінувати.
Бо не для тебе вони. Не
тобі!
Господи, навіщо брешу
собі?
А я так хочу, щоб була
поруч,
Щоб сиділа від мене
ліворуч.
Та чи то дурень я,
Чи у ж така наша доля,
Що зараз ти не моя?
Самотність – це не воля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
А знаєте, так швидко летить
час.
І ніби ми є й водночас немає
нас.
Та не буду, та не хочу про
сумне,
Бо радісно мені, бо радує
мене,
Що не зважаючи на все,
зібрались,
І таке відчуття, ніби не
розлучались.
Хоч завтра знову різний
маршрут,
Але сьогодні…сьогодні всі
тут:
Такі неймовірно красиві
І до безмежності щасливі,
Такі усі цікаві, бо всім усе
цікаво,
І все йде від душі й звучить
ласкаво.
Хоч не рідні, та ніколи не
назву чужими,
Бо чимось подібні й
залишимось такими,
Бо спільні спогади ваші й
мої,
Бо ми просто…просто свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
З таких як ти малюють
портрети,
Через таких як ти не сплять
поети.
І присвячують лиш тобі свої
вірші,
Бо прекрасна зовні й чиста
у душі.
Хай це прозвучить не
оригінально,
Якось звично і навіть дуже
банально,
Хай сто разів всі ці слова ти
чула,
В сто перше повторю, щоб
не забула.
Таких як ти залишилось
мало.
Таких практично уже не
стало.
Тож і я стану для тебе
віршувати,
Хоч твого кохання мені не
пізнати.
Бо дороги перетнулись, але
не зійшлись,
Та ми ще знову
зустрінемось колись
І я згадаю тебе, покличу
навіть на ім’я,
Та у кожного, мабуть, буде
своя сім’я.
Ми, десь присівши,
згадаємо молоді роки,
Я ніби випадково
доторкнусь до твоєї руки,
Згадаю. Принесу чорну з
горіхами шоколадку…
Та мені залишаться мої тобі
вірші на згадку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Раніше бідкався, що нема
про що віршувати,
Та краще далі мовчав би,
ніж про таке писати,
Але не можу втримати в
собі, душа то плаче.
Так розкажи, що тебе
тривожить, юначе?
Не витримую, коли на мої
привітання
Всі завдають мені одне і те
ж питання:
«Де батько? Де татусь?
Чому його немає з вами?»
А що відповісти не знаю,
хоч володію словами.
Ну дай же відповідь татусю,
На кого проміняв нашу
матусю?
Чому залишив дочку й
сина?
Напевно, неважлива
родина.
Пішов шукати щастя, де
буде краще.
Бажаю удачі! Хоч й без тебе
важче,
Та знай, не зламаюсь, дам
собі я раду
І хтось інший дасть
батьківську пораду.
Сам подбаю про наших
красунь,
Тільки ти більше до нас не
сунь.
Не взнати тобі синівської
любові
І взагалі, ми з тобою різної
крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Рожеві окуляри
Ти просиш зняти рожеві окуляри
І тверезо глянути на світ
цей божевільний,
А ще хочу політати попід
хмари,
Бо там, здається, я ще
залишаюсь вільний.
А ще страшно, бо зніму
окуляри і побачу,
Що не здатний нічого
змінити,
Тоді віршами тихенько-
тихенько заплачу.
…А я ж просто хотів
любити.
У тебе є вже син,
А я й далі один.
Ти вже маєш для кого жити,
А я досі не знаю чим
дорожити.
А знаєш, іноді лізуть в
голову страшні думки:
А якщо ніхто не подасть
мені рятувальної руки?
І я зроблю той крок вперед
й захлинуся в швидкій течії.
Хтось спробує зупинити
мене, але ніхто не спинить
її.
Та ні! Я краще не буду
знімати рожеві окуляри,
В них буду дивитися на світ
цей божевільний,
Я знову полечу собі попід
самі хмари…
В них світ мені хоч трішечки
стабільний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Знову закрутилась голова,
Серце охоплює тривога,
Вириваються і сльози, і
слова,
Спрямовані вони до Бога.
Знову ЗМІ повідомляють,
Що відбулися бої, що є
втрати.
І ці новини мене лякають,
Бо ти ще замолодий, щоб
помирати.
Просто напиши: «Я
живий…» ,
А опісля продовжуй жити
далі,
Виконуй обов’язок святий,
Але життя не обмінюй на
медалі.
Я обіцяла, що буду чекати,
Тож ти не маєш права
прогнутись,
Бо я продовжую надію
плекати,
А ти маєш жити й
повернутись.
Вириваються знову сльози,
лине молитва,
Що тебе оминула
смертельна битва.
Я на тебе чекаю і сумую…
дуже-дуже,
Повертайся скоріше, мій
коханий друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
За що гинуть сини
Моєї коханої Вкраїни?
Чому знову вони
Повторюють історію Руїни?
Закотили рукави козаки,
Та й не жаліють ні сил, ні
голови,
Та й брат на брата кулаки,
Бо всім гетьманам треба
булави.
Скільки зможеш, Боже, ще
Ти
Дивитися ось так із висоти,
Як воюють між собою
брати?
Бо Каїн Авеля убив,
За те, що той любив,
Все те, що Ти створив.
Тобою створена і моя
земля,,
І ж люба, люба вона усім,
Приїжджають до неї і здаля,
Та чомусь не мила своїм.
Прошу, дай, Боже, розуму
Ти тим,
Що знову Вкраїну
роздирають,
Щоб сидіти над унітазом
золотим,
А сини ж Вкраїни моєї
помирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Віршування – це не просто
вміння,
У віршах розписане усе моє
життя.
В них знаходжу я своє
спасіння,
Коли не в силі стримать
почуття.
Віршами усміхаюсь,
Ними ж я і плачу,
До Бога звертаюсь,
Розказую, що бачу.
Віршую, коли злий на цілий
світ,
Коли не хочеш розмовляти
зі мною,
І тоді, коли милує око диво
цвіт,
Або просто розмовляю сам
з собою.
Інколи пишу, щоб показати
ум,
Та все ж частіше для душі.
І вже як зникне в голові
моїй шум,
Тоді й пропадуть і мої вірші.
Пропаду разом з ними я
Бо коли не стане їх,
Помру, без них не життя,
Не залишу віршів я своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Прошу тебе, не говори
Більше ніколи слів ласкавих.
Піднявся із землі я догори
Від слів твоїх лукавих.
Не знаю, чи знаєш ти,
Як боляче піднятися на
ноги,
Коли упав із висоти,
Пройшовши стільки дороги.
А закрию серце на замок
І ключ отой я викину у
море,
Хоч гірко від таких думок,
Але як не викину, то буде
горе,
Бо відкрию свою душу знову
Одній із пересічних,
Почнемо історію уже не
нову,
Кажуть, немає вічних…
Та я не вірив в це і не
повірю,
Хоч знову збрешеш та все
одно,
Не хочу бути подібним
звірю,
За ключиком пірну на саме
дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Не можу забути тієї ночі
(Не знав, що у нас вона
остання),
Коли заглянув в твої очі,
Не було в мене здивування.
Ти вкотре відвернула
погляд вбік,
Боялась, щоб наші погляди
зійшлись.
І знаючи тебе уже не
перший рік,
Зрозумів, що ми таки
розійшлись.
Поговорюють, що на цілий
світ сердитий,
Що розгулявся я через
тебе, бо кохаю тебе
Що ходжу другий тиждень
вже не бритий,
Що зовсім (завдяки вам)
занапастив себе.
Та ви збоку, вам видніше,
Кажуть, збоку видно все.
(А само ж то не мудріше,
І «мудрість» та росте й
росте…)
Чому з легкістю повірила ти
їм?
Чомусь зовсім не вірила
мені.
Чи коли образив вчинком
своїм?
Чи з уст було у ж стільки
брехні?
Чому пусті балачки – плітки,
Зуміли зруйнувати нас?
Не винні в тому ті тітки,
Зрозумів, коли минув час.
Не можуть так легко
згаснути почуття
(Якщо ти щось до мене
відчувала),
Не так просто взяти й
стерти із життя
Людину, яку хоч трішечки
кохала.
Але коли розум хоче тебе
проклинати,
То серце не дозволяє цього
робити,
Бо можна багато хорошого
згадати,
За щось же зміг тебе я
полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2014
Нащо тобі голова,
Якщо не думаєш ти нею?
Нащо тобі слова,
Якщо насичені брехнею?
Коли, уже, почне цей світ,
Поважати порядок
встановлений законом?
Чому все робимо навиворіт
Та ще й до того з
підвищеним тоном?
А чому ж тоді не підвищиш
голос,
Коли порушують порядок
законний?
Чому на тобі сивіє перший
волос,
А ти чомусь ще досі
сонний?
Чому не зрозумілий я вам?
Чому не зрозумілі ви мені?
Але я вірю, що десь там,
Глибоко, глибоко, на дні…
Ех… Жаль того, що з
народження каліка,
Бо він дійсно цього і ще не
заслужив
Та не жаль і байдужий я до
того чоловіка,
Що сам своє життя скалічив
і так жив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014
Засинаю і не знаю чи
проснусь,
Чи назад у світ я цей
вернусь.
Але сонце встало і я разом з
ним.
Питання відразу:а сьогодні
ким…?
Якою буде чергова моя
роль?
Чи ще бідняк, чи вже
король?
Куди буде прокладена
дорога?
А головне: чи вірю ще у
Бога?
Новий день, нова роль…
А можливо, вже троль:
Громад ний, сильний
Незграбний, безсильний.
А можливо, неможливо.
А хіба це вже важливо,
Які ми граємо ролі?
Але всі шукаємо долі.
Чи це зараз дуже модно,
Чи то уже природно?
Вирішуємо сьогодні
вчорашні проблеми,
А ще розмовляємо на якісь
дурацькі теми.
Щирість і відвертість
прирівнюємо до божевілля,
А ще складаємо контракти
перш, ніж буде весілля.
А так хочеться все відкинути
й забути
І хоч трошечки природним
побути.
Отже, новий день, нова
роль,
Але в минуле зберігаємо
пароль.
Він закодований в речах, що
оточують мене,
Вони нагадують що щось
було, що все мине.
Тож не знаю, чи зрозуміла
вам моя мова,
Можливо, вона, не потрібна
й не здорова.
Тож засинаю і не знаю чи
проснусь,
Чи ще за хочу і все таки
вернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Далеко від дому, на чужині,
Де холодний вітер по спині,
Я тут сумую за тобою,
А ти там плачеш за мною.
Прошу, тебе, більше не
плач.
Прошу, тебе, за це мене
пробач.
Досить. Хватить лити
сльози.
…як погода? А в мене люті
морози,
Та гріє мене, якщо не
кохання, то віра,
Що чорну полосу замінить
скоро сіра,
А якщо все не погано
складеться між нами,
То й тоді і біла буде уже не
за горами.
І хотілося б жити в казці, в
якій є диво,
Але в нас реальність, хоча
все можливо.
Та ти не думай, до тебе
віднесусь із розумінням,
Якщо не вистачить сил, чи
проблеми із терпінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Далеко від дому, на чужині,
Зустрічаю перші весняні
Теплі сонця промені.
І так сумно тут мені.
Запахло весною,
А я не з тобою
Під зорями стою,
А ти сумуєш за мною.
А так не хотілось, далеко від
дому
Зустрічати цю весну знову
одному,
Самісінькому-самому.
Нікого не виню я в тому.
Бо ж чия в тому вина,
Що уже майже весна,
А ти досі ще одна?
Чому не зі мною вона?
Тобі, Боже, велика шана.
Але чому і ще не дана,
Ота єдина і бажана,
Та, якій скажу кохана?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Далеко від дому, на чужині
Я дякую за тепло тільки
весні,
І не розумію чому ти досі
мені
Являєшся у кожному сні,
Бо тільки весна
Зігріває зараз серце моє,
Я один і ти одна,
А раніше гріло серце твоє.
Та я раніше, нажаль, не
знав,
Лише поїхавши із дому,
Вдалині уже пізнав
Мудрість всім відому:
Тих, хто близько, кохають
дівчата,
Забуваючи тих, хто кохає
вдалині.
Ми рахуємо коли
вернемося, коли та дата,
А вони не розуміють що
через них на чужині.
Бережіть і цінуйте, хлопці,
тих дівчат,
Що вірними на відстані
залишились,
Вони справді варті всіх
втрат і витрат.
Ви в своєму виборі не
помилились.
А як бути мені? Як бути? Як
же я,
Якщо в тобі помилився?
Не можу повірити, що ти не
моя,
Цієї ночі знову сон
приснився.
Знову твоя роль головна,
Бо не просто забути навіть
ім’я,
Тої, про яку думав, що ось
вона,
З якою в тебе складеться
сім`я.
Розумію, що нам не бути
разом.
Всі мої мрії й сподівання
Просто накрились мідним
тазом,
От і все наше кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Я знову, далеко від дому, на
чужині,
Уже кілька ночей виглядаю
через своє віконце,
Бо хоч це і не помітно, але
там, у глибині,
Я вірю, що дочекаюся, коли
зійде… ні! Не сонце.
Розбились мої сподівання і
цієї ночі
На цьому клаптику
безмежного неба,
А щоб наповнені щастям
закривати очі
Мені взагалі то не так
багато і треба.
Аби лиш світила, то одна,
моя зірка,
Ота, що завжди мені
світила,
Яка показує в якій стороні
домівка,
Де мати на світ мене
народила.
Ота, яка завжди буде мені
світити,
Коли назад повернуся
додому.
Під своєю зіркою буду
ходити,
Забуваючи і про самотність,
і про втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
А чи помічали, ви, наскільки
часто, ми розмовляємо самі
із собою. Ні! Я не
божевільний і ви також,
хоча не і без цього. Скоріше
всього, а так воно і є, хтось
це називаєте думками, а
хтось – внутрішнім голосом.
Але як цей процес не
називай, це і є розмова із
собою.
Як уже вище зазначено,
хтось це називає думками, а
хтось – внутрішнім голосом.
А як на мене, думки – це
голос розуму, який
базується на зборі і обробці
даних. Він аналізує і видає
інформацію, дійшовши до
неї логічним шляхом. І
наскільки об’ємні наші дані,
настільки і правильність
виданої інформації.
А от із внутрішнім голосом
все набагато складніше.
Внутрішній голос – це голос
нашої душі чи серця, який
базується на нашій вірі. А
віримо ми в багато що,
навіть всупереч голосу
розуму. Тому до
внутрішнього голосу
потрібно ставитись із
обережністю, але це не
означає, що його не
потрібно слухати.
Надіюсь, все, вище мною
написане, вам зрозуміле і
ясно, чому одні розмову із
собою називають думками,
а інші – внутрішнім голосом.
Про що я розмовляю сам із
собою? Та про все, що хочу.
Бо лише сам з собою я по-
справжньому можу бути
собою. Так. Визнаю. Живуть
на цій планеті близькі нам
люди, з якими ми можемо
почувати себе комфортно,
довірити важливі речі,
побути вільними, як ми
говоримо, порозмовляти по
душам. Але все одно, ми
ніколи не будемо до кінця
впевнені в цих людях, ми
ніколи не будемо з ними
справжніми по-
справжньому, як із собою,
якби сильно цього не
хотілося. А якщо ви зараз
думаєте, що це не так, бо
це підказує вам ваш
внутрішній голос, то це
тимчасовий самообман. І це
цілком нормально. Я також
неодноразово
самообманювався і зараз
продовжую, тому що я ще
вірую в людей і я також
людина із своїми
неординарними думками і
не зрозумілим ні для кого
внутрішнім голосом. Але ще
я вірую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494497
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Про таких як ти, такі як я
уже писали,
Як вогники надії загорілись,
а тоді згасали.
Та я не хочу бути одним із
тих нещасних,
Не боюсь я прояву почуттів
власних.
Якщо сподобалась, не буду
мовчати,
Якщо дозволиш, то не
проти обняти,
А не дозволиш...все-одно
пригорну до себе
І скажу, що не хочу житти я
без тебе.
Якщо, ти дівчинко, колись
кохала,
То тобі знайомі мої почуття.
Якщо, ти дівчинко, уже
страждала,
То знаєш, що не має без
життя.
Прошу тебе лише
подарувати
Один єдиний шанс для нас
І ти повір, не стану
марнувати
Подарований тобою час.
Я не обіцяю тобі казку,
Та все можливе буду для
цього робити.
Обіцяю, що ніколи не
одягну маску.
Дозволь тебе щасливою
спробую зробити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Прощальний лист 03-04.02.14
Ми ще не познайомились, а я
уже прощаюсь.
Поїду, а ти, можливо,
посумуєш кілька годин.
Та всім серцем вірю і в диво
сподіваюсь,
Що коли повернусь, то не
залишусь один.
А як починалось… до тебе
нав’язався,
Просто так, сприймаючи ніби
жарт.
А ти ж просто чудо. І в тебе
закохався,
Не помітивши о той кохання
старт.
Враз посвітлішали мої дні,
І я мріяв вже про той час,
Коли залишимось лише одні
І цілий світ буде для нас.
Та розходяться наші дороги,
Так і не встигши ще зійтись.
Та до крові позбиваю ноги,
Щоб змогли під зорями
пройтись.
Та коли повернусь і постану
перед тобою,
Чи тоді захочеш бачити
поруч з собою?
А, може, забудеш і не
згадаєш,
Взагалі, знати такого не
знаєш.
Хоч боюсь, якщо чесно,
фіналу такого,
Та покорюся твоїй волі,
І не вронивши, ні словечка, ні
одного,
Попливу за течією долі.
І будеш ти вдома, не вдома,
чи на порозі,
Візьмешся читати мій
прощальний лист,
То ти знай, що я уже
вирушив, уже в дорозі,
А ти похвалиш мій до
віршування хист.
Та ти знай, що у цих
римованих рядках, у вірші,
Не просто набір слів і рим, це
все йшло від душі.
То що ж скажу я на
прощання?
У диво вір і вір ти у кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Клуб. Танці. Віддихаю.
Тебе побачив і згораю.
О, Боже, дівчинко, яке тіло.
Не ховай його. Показуй сміло.
Я впевнений,
продемонструєш зараз клас,
Бо на танцмайданчику, і не
тільки, певно ас.
Ще раз поглядом обвів,
заглянув в очі,
Дівчинко моя, ти будеш моя
цієї ночі.
А що це там, за громило,
крутиться біля тебе?
Тримайте мене, бо трохи
переживаю за себе,
Бо ти, дівчинко, звичайно,
мені люба,
Але не хочу втратити ще
одного зуба.
І так залишився лише
тридцять один,
А ще стільки не
протанцьованих годин.
То ж, дівчинко моя, я танцюю
рок-н-рол,
А твоєму громилі червону, за
грубий фол,
Бо що ж це для рок-н-ролу за
вираз обличчя,
Нарешті це зрозуміла і
дівчинка твоя, моя киця.
То ж ти тут, я тут, покажемо
справжні танці,
А ті,хто не танцюють рок-н-
рол… За-сра-нці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
До всієї громади пишу листа,
Моя мова із вами буде проста.
Перш за все, пробачення
прошу,
Що ви боретесь там, а я отут
пишу.
Та в моєму слові моя сила,
Воно дарує мені крила.
В слові маю віру і надію,
Ним будую свою мрію.
Моя мрія – Україна,
Де лунає солов’їна,
Де ми один народ, а не
громада,
Де народові належить уся
влада.
Тож плекаю я іще надію,
Зможемо здійснити мрію.
Та для цього нам потрібний
справній українець- лідер,
А не комун яка, чи то москаль,
і у ж точно вже не підер.
Я міг би взяти на себе цю
ношу,
Але послухайте уважно,
прошу.
Я ще не готовий, ще юні мої
роки,
Та в голові моїй іще поки
дівки.
А ще, щоб досягнути
поставленої мети,
Мені також потрібно вчитись
за кимось іти,
Щоб знати як повести за
собою народ,
Не порушуючи ані прав, ані
свобод.
А то тягнуться до влади
вискочки одні,
І все то в них не робочі, а
святкові дні.
А як знайдуть у графіку
годинку для роботи,
То різні, лише не про народ, у
них турботи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474457
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Джинси в крові, під оком
синець,
Із роту сморід-перегар –
Прийшов додому синок.
Молодець!
А в мами на серці пожар.
Скажи мамі, сину,
За що не любиш маму?
Скажи, за яку провину,
Ти заживо риєш яму?
Невже не бачиш як сивіють
волоски?
Як боляче дивитися на тебе?
А ти лиш просиш чисті носки.
А ти нічого не бачиш далі
себе.
Невже вона тебе не любила?
Невже не було на ніч казок?
Не так вона жити тебе вчила.
Не такий подавала зразок.
Ти з дому, а вона не спить,
Бо на серці тривога,
Бо за сина серце болить,
Бо за сина молить Бога.
«О, Всевишній, Милосердний,
Боже,
Хай його минає біда й лихо,
Хай Мати Божа йому поможе.»
Із сльозами мати молить тихо.
А ти прийдеш додому і знову
Джинси в крові, під оком
синець,
А в мами просто відібрало
мову.
Взяти б до тебе, сину,
ремінець.
Що робиш хлопче?
Схаменися.
Бо не витримає мамине
серденько.
Тож поки не пізно, змінися.
Бо і ти будеш плакати
тихенько,
Коли вона цей світ залишить
І ти зрозумієш, що залишився
один.
Тебе це зараз не колишить,
А потім не повернеш
втрачених годин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Місячна, зоряна, ясная ніч
І ми з тобою віч-на-віч.
Заграла мелодія кохання.
Заграли гормони бажання.
…все починалось романтично,
…стали ближчі, так незвично.
… обійми, поцілунки, ніжні
руки,
Твої пестливі дотики, стони й
звуки.
Я цвіла, а ти зірвав.
Я кохала, а ти рвав
На шматочки моє тіло,
А воно ще і ще хотіло.
А на ранок я одна у ліжку,
А на вечір стерла усмішку,
Та й через день і за два ні
дзвіночка,
Вже тиждень чекаю, наївна
дурочка.
Заграла знайома мелодія,
Знову згадую того злодія,
Що прокрався в серце моє
І в мені вже стало сердець
двоє.
Сподівалась. Та від нього
Не дочекалась ні одного…
Хоч би вітального листочка
З народженням нашого
синочка.
З того часу вже минуло не
мало, двадцять років:
Син перейшов від перших до
самостійних кроків,
Та й ще один чоловік
з’явився в моєму житті,
Який мене полюбив і не дав
страждати в миті ті…
Бо кожен здатний дівчину з
дитиною одних залишити,
Та лише справжній чоловік
знайде смілість їх полюбити.
Не жалію, що піддалась на
миттєві почуття,
Бо ж як прекрасно дати в світ
нове життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Я за тебе кожного порву,
І ти прекрасна, не
сперечаюсь,
Але тебе коханою не назву
І в цьому я більше не
сумніваюсь.
Так! Думав, що будеш
остання,
Та між нами секс і більше
нічого.
Та, ні! Не було у нас кохання.
Тож не знаю чому тримав. Для
чого?
Пробач, мене таку скотину,
Що раніше не зізнався,
Просто використав дівчину,
Хоч полюбити намагався.
Так! Знаю. Так! Не зрозумієш
зміст
Цих рядків, що пишу тобі.
Так! Знаю. Так! Пробач! Егоїст.
І від цього мені також не
пособі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Холодна ніч
В ніч холодну й зимову
Ми їхали по мосту
І застрягли у снігу
Й пішли один одному на
допомогу:
Я до тебе,
А ти до мене.
І коли зустрілися
З першого погляду
закохалися,
І не знаючи, що говорити
Відразу поцілувалися.
І якби не оця,
Ніч холодна й зимова
Ми б і не зустрілися.
І в майбутньому я знаю,
Що весілля зіграю
І будить у нас діточок купка,
Та ще й до того не мала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Вітер, вітер,
Він також своє життя має,
Він радіє,
Він сумує
І так, як ми, танцює,
Танцює, танцює,
Сам з собою,
Чи з листочком,
Чи з травою,
Чи веселий,
Чи сумний.
Він танцює, танцює.
Його життя
В танці полягає.
Без танцю
Він не мав би,
Що робити,
Він не знав би,
Нащо йому жити.
Але танець в нас є
І він танцює
Танцює, танцює,
Сам з собою,
Чи з листочком,
Чи з травою,
Чи веселий,
Чи сумний.
Він танцює влітку,
Він взимку танцює,
Він танцює.
І вірш мій кінчається,
А танець починається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
В кому, в кому я сумнівався,
Але в ній я розчарувавя,
Що ж зробиш - закохався,
Закохався, закохався.
І хто б мені, що не казав,
Що вона мене не любить,
А зі мною лиш тому,
Що я багач і гроші маю.
Але я їм лиш одне відповіда,
Це не правда, це не правда,
Це не правда і брехня,
Коли ж це істина правдонька.
Сліпа, сліпа любов,
А через неї наламав багато
дров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Сергійко + Софійка,
Андрійко + Марійка.
Ну а він кохає
Одну єдину,
Дівчину – калину,
Дівчину красиву.
Він знає,
Що вона його не кохає.
Що вона його не кохає,
Він знає.
Що вона йому серце
розбиває,
Але все одно її кохає,
Хоч він знає,
Що вона йому серце
розбиває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
Осінь прийшла
І починається вона
З першого місяця
З першого вересня,
Коли дітвора
До школи збира
І почувши перший дзвінок
Мчить на урок.
В другий місяць
Ми радієм і сумуєм одночасно.
Радісно нам через те,
Що все навколо золоте.
А сумно нам тому,
Що не почуємо ми більш його,
Співу пташиного,
Прекрасного,осінього
Осінь проводжає
Місяць листопад.
Він дерева роздягає,
Листя розкидає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
Кохання, кохання.
Цих сім літер
Не викидайте на вітер.
Кохання - цьому слові світло
дня,
Кохання - слова кращого
нема.
Кохання, кохання,
Без кохання не проживеш
дня,
А без коханої людини
Навіть життя не миле.
За кохану людину
Кожен віддасть все, що має,
Навіть власне життя,
Якщо ця людина
Йому кохана й дорога.
Кохання, кохання.
Цих сім літер
Не викидайте на вітер.
І якщо покохали, то
запам’ятайте
На все життя кохайте
Нікому серця не розбивайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
Жорстока доля
Кожен день і щогодини я
думаю про тебе.
Чому доля до нас така
жорстока?
Чому її не можна обманути?
Чому її не можна переписати?
Ах доля, доленька,
Чому ти така жорстока?
Чому тебе не можна
обманути?
Чому тебе не можна
переписати?
Ах доля, доленька,
Чому ти така жорстока?
Жаль, жаль, жаль,
Що тебе не можна обманути.
Жаль, жаль, жаль,
Що тебе не можна
переписати.
Ах доля, доленька,
Чому ти така жорстока?
Чому тебе не можна
обманути?
Чому тебе не можна
переписати?
Коли я хочу кохати.
Ти заставляєш мене
страждати.
Ах доля, доленька моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
За вікнами весна
І почалось доросле життя:
Дискотеки, вечорниці,
Я буду веселитись.
Доросле життя -
Це перше кохання,
А за ним і страждання.
Доросле життя -
Я автомобіль розбив,
За ремонт заплатив.
Доросле життя -
Грошей нема,
З'являється робота нова.
Доросле життя -
Я зарплату получив,
Пішов у бар її пропив.
Доросле життя -
Я п'яний додому йду
І думаю як ляжу і засну.
Доросле життя -
Я в бійку попаду,
Додому в синцях прийду.
Доросле життя -
Хтось ключі від дому
украв,
Я цілу ніч на порозі спав.
Я вранці встав,
Головний біль уже достав
І я собі сказав:
"Ох, не легке це доросле
життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Моїм найкращим другом
Є вчителька моя.
Вона мені допомагає,
Вона життю мене навчає.
Вона мені неначе рідна мати
І як її не поважати.
Коли я на уроках виробляв,
Чи щось погане їй сказав,
За пробачення прошу
І побажати їй хочу:
Краси своєї не втрачати,
Усмішки з лиця не стирати.
Нехай вона щасливою буде,
Біди і горя не зазнає.
Хай чуйною і доброю
залишається
І своїми учнями пишається
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Дощ іде,
Хмари припливають,
Їх сюди вітри переправляють.
Чорна хмара пливе,
Сонце затуляє,
Дощ іде, не стихає.
Він лютує і шумить,
Громом він гримить.
Блискавка б’є,
Перехожих лякає.
Дощ іде, не стихає,
Сили більшої набирає,
Дома затопляє.
Люди будинки залишають,
Із міста виїжджають.
Але так не завжди буває,
Дощ пройде і стихає,
І тоді місто у вирі життя
Неначе й ніколи не стиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
А я собі іду
І думаю проте,
Яке життя?
Яке життя не справедливе?
За кожним поворотом
Історія нова чекає.
Життя – це штука не проста,
Нічого воно не пробачає.
Для когось за поворотом
щастя прийде,
А до когось невдача загляне.
Яке життя?
Яке життя не справедливе?
Комусь воно дає,
Те, нащо він не заслуговує,
У когось відбирає,
Те, нащо він право має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Кожен день і щогодини
Вони збирають для нас
новини.
В нашій країні журналістів
маємо,
По світу їх розсилаємо,
Вони зусилля докладуть
Потрібне інтерв’ю візьмуть,
Вони здоров’ям ризикнуть
Потрібні кадри знімуть.
З їхніх уст долине
Про становище країни
І про стародавні руїни,
Про культурне життя
І дізнаємось який курс
долара,
Проте, як наші по спорту
беруть
І як невдач зазнають,
Проте, як терористичні плани
будуються
І як працівниками закону
вони руйнуються.
Про все від них ми
дізнаємось,
Тому в своєму житті
З журналістами зустрічаємо
дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Зима, зима -
Це весела пора.
Сонце засяє
Дітвори у домі немає.
Вони у дворі веселяться,
Сніжинками бомбляться,
Група групу атакують,
Сніговика будують.
Вони із гірки з'їжджатимуть,
Один одного обганятимуть,
Лижі ламатимуть.
Додому з плачем йдуть,
Зламані лижі несуть.
А наступного дня,
Погода не така,
Як учора була:
Завірюха, хуртовина.
Дітлахи із сумом виглядають,
Про лижі згадають,
Про те, як їм весело було.
Через день-два погода
змінилася.
Сонце засяє,
Дітлахів у домі немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
На майдані є чувак,
Трохи він дивак,
Замість того, щоб лягти і
відпочити,
Доводиться на майдані йому
тупочити.
Його знає і маля,
Він вже зірка хоч куда,
Куди там Могилевській і
Кузьмі
До нього рівнятися.
Звуть його Ігор Кондратюк
І відомий він вже як Івасюк.
Навколо себе він народ
збирає,
Мікрофон їм вручає.
І тоді четверо з народу
З Кондратюком майдан
розділяють,
Гравці про себе розповідають
І пісні собі обирають.
Почнуть вони співати,
Народ буде кричати,
За учасників вболівати.
Згодом двоє майдан
покидають,
Яйця їм вручають,
Їх під оплески проводжають.
Інші двоє капелюхи собі
підбирають
І знову пісні обирають,
Ну а народ гроші витягає
І як пісня залунає
Яв капелюх їх кидає.
Тоді «бухгалтерів» обирають,
Гроші рахувати їм доручають.
А тим часом народ не сумує,
Їм ігор DVD-диски пропонує,
А взамін вимагає:
Вболівати, станцювати,
Плакат намалювати
Вірш написати.
Найкращому диски
дістаються,
А витвори мистецтва у нього
остаються.
«Бухгалтера» фірмові кепки
получають
Суми повідомляють
І тим самим переможця
визначають.
Переможцю футболку
вручають
І вітають: «Ти переміг»,
Ну а інший перемогти не зміг.
Прийшов час прощатись,
Кондратюка не хочуть
відпускати
І з нетерпінням будуть знов
на нього чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Козаки, козаченьки
Взяли в руки шабленьки,
Вони йдуть ляхів провчати,
Собі волю здобувати.
На їхньому чолі буде,
Сам Богдан Хмельницький їх
поведе.
Козаки їдуть,
Татар за собою ведуть.
Ляхи поразок зазнають,
З полів бою утікають,
Але татари нас продадуть,
На сторону поляків
перейдуть,
Але ніхто не зможе козака
подолати,
Який буде рідну землю
захищати,
За товаришів кров
проливати,
За волю воювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Пиво чи вино
Мені все одно,
Або щось міцніше.
Я стакан із рук не випускаю,
П’ю, п’ю, випиваю,
Ліки я приймаю.
Мені на лікарів наплювати,
Я себе можу лікувати.
До сусіда піду,
Стакан візьму
Та ще й ліки прихоплю.
Ми із сусідом
По сто грам приймемо,
Салом закусимо
Та й спати підемо.
Я вранці встану,
На світ прекрасний погляну,
Косу візьму
Та й косити піду,
Стакан візьму
Та ще й ліки прихоплю.
Перед тим, як косити
Треба горло промочити.
Я ліків сто грам прийму.
І як стану я косити,
Як почне мене носити,
Я ліків ще сто грам прийму,
Та й спати піду.
Пиво чи вино
Мені все одно,
Або щось міцніше.
Я стакан із рук не випускаю,
П’ю, п’ю, випиваю,
Ліки я приймаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Річка тече,
Літо іде,
Канікули йдуть,
До школи не йдуть.
У будні я працюю,
Батькам допомагаю,
А у вихідні танцюю, стрибаю,
Із друзями м’яча ганяю.
Як бувало: на річку піду,
У воду за стрибну.
Сонце пригріває,
Мене додому не відпускає.
Річка холодна,
Канікули пройшли,
А я до школи йду,
Літо не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Музика, музика,
Хтось її грає,
Хтось під ню співає,
Хтось пару для танцю обирає.
Музика, музика,
Музика лунає,
Серце із грудей вириває,
Серця закоханих єднає.
Музика надії,
Музика, що поглинає в мрії,
Музика щастя й кохання,
Музика невдач і
розчарування.
Музика, музика,
Що викликає плач,
Музика, музика
Для кожного із нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Я народився звичайним
хлопчиною
І був як діти усі,
Але мав стати Людиною,
Бо щось закладено в моїй
душі.
Я сам свою долю вибирав,
Поетом я став,
Хоч багато невдач зазнавав,
Але від свого не відступав.
Хай вірші мої читають
І закладки зберігають,
А я буду писати,
Доки будуть вірші мої читати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Вернувся додому, та не чути
сміху в дворі.
Вийшов прогулятись, а мені
не світять мої зорі.
О, зорі, мої зорі, чом ви
покинули мене?
Кажуть люди: « Не сумуй. Все
мине.»
Та і сам знаю, що все мине.
Потрібний час.
Вам зараз добре і я радий за
вас.
А як же я? Як бути мені?
Вернувся додому, та було
краще на чужині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Несуть мене ноги.
Куди? Кудись вдаль.
Не бачу дороги,
Все затьмарює печаль.
Все навкруги шумить
І йду я, наче після бою.
Згадую кожну мить,
Яку провів з тобою.
Згадую, як вперше за руки
взялись,
Як один на одного дивились
І як перший раз цілувались,
Сни, які про тебе снились.
А так, між нами нічого не
було.
Хоча, мені здалося, щось
спалахнуло,
Десь всередині, десь там.
Я все надумав собі сам.
Рахую години до побачення,
А для тебе це все не має
значення,
Як і я, для тебе значення не
маю.
Чи ти не віриш, що тебе
кохаю?
Чи, можливо... Та, ні! А, може,
Не потрібне їй моє кохання.
Що мені робити, Боже?
Au revoir, чи марні
сподівання,
Що колись полюбить,
Пригорне, приголубить.
Ніхто мене не приласкає.
Що мене на цьому світі
тримає?
Чи не легше піти у садочок
Та й на шию мотузочок...?
Цьому ніколи не бувати.
Хто ж замість мене буде
віршувати?
Ще не всі написані вірші.
А чим вони кращі?
А чим вони гірші?
Не кожному пролізти ці хащі.
Її забуду. Наче нічого не було.
Хоча, мені здалося, щось
спалахнуло,
Бо ж болить, десь всередині,
десь там.
Я все надумав собі сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Іду. Ні на кого уваги не
звертаю,
Раптом зупинився
І очі підіймаю.
Навколо себе роздивився.
Яка ж вродлива,
Ти обійшла мене стороною.
Яка ж красива
Ти стоїш перед мною.
« Привіт! Як красуне вас
можна величати? »
Вирвалось само собою.
« Надею мене звати. »
І ось знайомі ми з тобою.
Ми удвох йдемо,
Все про щось розмовляємо
І не замітили, як час прийшов
прощатись,
А я не встиг номер твій
запитатись.
Ти сказала: «Прощавай!
Я тут повертаю,
Ти мене не проводжай,
Я тут недалечко проживаю.»
Ти на прощання усміхнулась,
Пройшовши трохи –
обернулась
І ще раз засміялась,
Ти напевно як і я закохалась.
Іду. Ні на кого уваги не
звертаю,
Раптом зупинився
І очі підіймаю.
Навколо себе роздивився.
О, Боже, прости.
Я напевно божеволію,
Перед мною знову ти,
Я нічого не розумію.
«Привіт! Ще один раз.
Я не хочу додому зараз
І вирішила тебе наздогнати,
А чи не проти ти ще
погуляти.»
Ми до ночі гуляли,
Все про себе розказали,
А на прощання ти мене
поцілувала.
«До зустрічі!» ти мені сказала
Іду. Ні на кого уваги не
звертаю,
Раптом зупинився
І очі підіймаю.
Навколо себе роздивився.
Але тебе вже не було
І сум серце огорнув,
Гріє мене тепло,
Якe з тобою я здобув.
Іду. Ні на кого уваги не
звертаю,
Думу собі гадаю,
Вулицю за вулицею минаю
І зрозумів, що я тебе кохаю.
Не знаю, що завтра буде,
Але я не хочу тебе забувати
Та й серце тебе не забуде.
Як прекрасно кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Привіт! Бачиш, знову віршую.
Ні! Я не плачу! Просто трішки
сумую,
Що не зміг твоїм майбутнім
стати,
Надіюсь, твоє минуле, зможе,
тобі майбутнє дати.
Au revoir! А я не плачу і не
страждаю.
На це не маю часу. Йду
вперед.
Як бачиш, уже французьку
вивчаю
І ні про що не жалію, не
потрібно мені ред...
Все, що не робиться, робиться
на краще.
Та мені від цього не легше, а
лиш важче.
Просто не віриться, за
помахом його руки
Ти готова... Час пройде,
пройдуть роки.
Без тебе якось жив,
Без тебе ще якось пробуду,
З тобою дні найкращі я
прожив,
Їх пам'ятати завжди буду.
І тому, на твоє тобі
відповідаю,
Що не зможемо ми друзями
залишитись,
Бо з іншим тебе не уявляю,
Але спокійно розстаємося,
щоб не сваритись.
Мене ти можеш стерти, а
хочеш пам'ятай.
Ти найкраща. Ти це знай.
Au revoir! Тобто, пращай!
Р.S.:Мішку й Машку не
ображай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2014
Ніч, ніч,
Зорі сяють,
Люди спати лягають.
Ніч, ніч,
Я собі співаю,
Чомусь не засинаю.
Ніч, ніч,
Про дівчину згадаю,
Солодких снів їй побажаю.
Ніч, ніч,
Чомусь не весело мені,
Бо я на самоті.
Ніч, ніч,
Чомусь не сумно мені,
Що робиться в моїй душі.
Ніч, ніч,
Я потихенько засинаю,
Надобраніч! Всім бажаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2014
Прийшла весна.
І сонечко
У моє віконечко
Сяє, заглядає,
Мене у двір викликає
А на дворі кіт ганяє,
Пташка пісню співає,
Сонце гріє, пригріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2014
Однокласниця(Ідеал) …06
У моєму класі
Є дівчина одна.
Я на неї гляну,
Від її краси я ледь не тану.
Вона така тендітна,
Вона така красива,
Неначе та калина.
Вона така чудова,
Неначе ягідка садова.
Вона така…
Вона така…
Одним словом – ідеал,
А я її кохаю
І як про це сказати не знаю.
Однокласниця, однокласниця
Ти мене причарувала,
Ти серденько моє вкрала
І назад не віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
День прекрасний,
День чудовий,
Неначе він казковий.
Листя падає, спадає,
Осінніх кольорів набирає,
Осінь свою пісню починає.
Осінь прийшла,
На відпочинок часу нема,
У звірів турбот багато.
Вони їжу збирають,
На зиму її заготовляють.
Осінь – пора турбот.
Птахи за моря вирушають,
У теплі краї відлітають,
Не легкий шлях подолають,
А хто із них остався,
До зими підготувався.
Осінь – пора турбот.
Білка горіхи збирає,
Їжак яблука заготовляє,
Ще й грибочків підзбирає,
Ведмідь ваги набирає,
Барлогу на зиму шукає.
Осінь – пора турбот.
Вересень і жовтень мине,
Листопад незамітно пройде.
Звірі уже зібралися,
До зими приготувалися,
Зиму весело будуть
зустрічати
І з нетерпінням весни чекати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014