| Сторінки (3/261): | « | 1 2 3 | » |
Невже ви думаєте, що тоді,
Коли читаєте мої вірші,
Я перед вами ніби на сповіді
І ви розумієте, що в моїй душі?
Та нічого вам не зрозуміти,
Бо нічого не розумію я.
Де справжній? А де приходиться маску надіти?
Де правда? А де брехня?
Чи таке життя,
Що маску надіваю?
Чи такий я,
Що зняти її не дозволяю?
Чому лише одні запитання
І відповідей нема?
Можливо, краще б я писав про кохання?
Але і там зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013
Телефон задзвонив.
В цей вечір я з тобою говорив.
Нащо було тратитись на дзвінок?
Краще купила б на могилу вінок.
Тобі душу відкрив.
Відомо більше, ніж інші знають.
Невже, помилку я зробив?
Розумію, різні ситуації бувають.
Чи із люті, чи всерйоз
Гіркі слова сказала?
Від них по шкірі мороз,
Неначе, ніж у спину запхала.
Що хочеш, можеш зі мною робити:
Бий, карай. Але не потрібно такі слова говорити.
Кому, як не тобі про це знати,
Якої болі душі це може завдати?
Не міг бездушній я відкритись.
Чи міг в тобі я помилитись?
Дай відповідь мені:
Де правда, а де ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013
Чи варто боротися з чумою,
Якщо її бацили ніколи не вмирають?
Налетіла на Європу страшною бідою,
Хоч запрошення її не надсилають.
Байдуже чиє життя
Доведеться забирати,
Чи буде це безневинне дитя,
Або старенькі батько й мати.
Чи варто боротися з чумою,
Якщо її бацили ніколи не вмирають?
Обернулась світовою війною,
Цілі міста вимирають.
Люди від страху
Бояться проти неї повстати,
Чума набрала розмаху,
А все ще думають у стороні її перечекати.
Так запам’ятайте: чума не обирає
Кому жити, а кому вмирати,
Вона усі заражає,
Її не вблагати.
Чи варто боротися з чумою,
Якщо її бацили ніколи не вмирають?
Що ж краще: померти як герою,
Або ж не відомо де поховають.
Вам вирішувати, що обирати,
Ваш вибір доведеться поважати.
А я буду боротися з чумою
Всім серцем і душою.
Досить! Хватить забирати
Всіх кого я полюбив.
Бій прийдеться цей прийняти.
Хоч ми не рівних будемо сил.
А що далі? Я не знаю.
Битву програю
Чи виграю бій,
Не буде крапки у війні світовій,
Де бореться добро і зло,
Ніщо із них ще не перемогло.
Я не допущу,
Зло по світу не розпущу,
Бо ж якщо йому не протистояти,
То зможе цілий світ завоювати.
Тож будьте мужні й не лякайтесь,
За спинами не ховайтесь.
Нехай краще воно заховається,
І хоч прийде час, дочекається,
І знову чума по світу розійдеться,
І тоді герой знайдеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
А пам’ятаєте…? Писав,
Що готовий все життя пробачення просити.
Напевно, я вам збрехав.
Не можу знову цього зробити.
Тягне до тебе невідома сила,
То напевно є кохання.
Не можу без тебе мила
І сам ж руйную свої мрії й сподівання.
На дзвінок від тебе чекаю
І сам вже вкотре СМСку набираю,
Але себе не заставив,
Тобі її ще не відправив.
Мовчки страждаю,
Та ще й вірші свої складаю
Про кохання нещасливе
І яке життя несправедливе.
Не знаю, щоб далі сталось,
Але у ж долею так склалось,
Незнайомий друг пораду дав
І я б зараз його розцілував.
«Я не вірю, що ти усе зруйнуєш
І просто втратиш таку красотку.
Тоді ти мене по-справжньому здивуєш.
Можеш відразу лізти на висотку…
Попробуй їй ту СМСку відіслати,
Можливо саме на неї вона зараз чекає.
Що ж там далі? Ніхто не знає.
От, що хочу я тобі сказати:
Якщо уже у прірву летиш,
Що тоді тобі втрачати?
Чому б не спробувати політати?
Може ще злетиш.»
І задумався я над цими словами.
Не багато ж було поганого між нами.
Відправляю повідомлення двома руками.
Що ж далі буде з нами?
Все залежить лиш від тебе,
Все можливе буду я робити і від себе.
Та тобі лиш обирати,
Де можна, а де варто пригальмувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013
Чомусь не засинаю,
Ну не бере мене сон.
Білі кросовки взуваю
І я уже біля твоїх вікон.
У вікно тук-тук-тук,
Кімната освітилась,
Серце стук-стук-стук
І перед мною ти з’явилась.
Ти до мене підходиш,
Своїх очей не підвoдиш.
Не потрібно було слів,
Все і так я зрозумів.
Завтра зранку ти від'їжджаєш
І післязавта не приїдеш,
Ти назавжди все залишаєш.
Ти поїдеш
В новий, неймовірних пригод, для тебе край,
Я далі буду житти на землі,
А ти поїдеш у свій рай,
Мене залишиш на самоті.
За руку тебе узяв.
А ти сказала: « Пробач. »
Міцно-ніжно обняв.
« Прошу тебе, не плач. »
_____________________________
Вона: Я ніколи не забуду ті ночі,
Які, не стуляючи до ранку очі,
Провели з тобою ми удвох.
Чи то доля, чи то Бог
Нас з тобою розділяє,
Невже вона не бачить,
Чи Він не знає,
Як за тобою моє серце плачить.
Він: Не плач, мила.
Не плач, кохана.
Розділяє нас невідома сила
І вона не вблагана.
Тож сльози даремно не проливай,
Бо це не допоможе.
Прощавай!
Зустрінемось ще може…
Вона: Прошу тебе, побудь і ще зі мною,
Мене одну не залишай,
Бо ж завтра розстанемось з тобою,
А сьогодні на доріжку присідай.
_______________________________
Ми на лавочці присіли,
Один на одного схилившись,
Цілу ніч отак сиділи,
На зорі дивившись.
Не давали волі ми словам,
Щоб не порушити цю тихк тишу,
Яка потрібна зараз нам,
Бо ж слова ранили душу.
І не можна було не розмовляти.
Просто « ні про що » поговорити,
Найвизначніші пригадати дати,
Які у пам’яті завжди будемо носити.
Не сподівано півні заспівали,
Не помітили як розвиднялось,
Скільки ми всього згадали,
І як багато ще осталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013
Не йди! Не злись!
Я тебе кохаю.
Зі мною залишись!
Ти найкраща. Я це знаю.
Але не буду тебе доганяти,
В мене також гордість є.
Зачекай! Давай не будемо все руйнувати.
Ти найкраща. Ти щастя моє.
Але не чуєш, чи робиш вигляд,
А я стаю вряд
До тих, що підуть на дно,
Але ти найкраща все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2013
На моїх очах починають цілуватися,
Як же можна над мною так знущатися.
На самоті залишаю,
Хоч і я тебе кохаю,
Але не вмію друзів продавати,
Не привик дружбу на дівчат міняти.
Дощ іде, а я гуляю
І додому не поспішаю.
Минають дні. Я тебе забуваю.
Бігаю вечорами. Просто час вбиваю.
Зустрілась не випадково ти мені,
Бігаючи, виглядав тебе всі дні.
Ти до мене підходиш,
Розмову заводиш.
Я в руках стараюсь себе тримати,
Бо ж маю дещо сказати.
Я розмовяю з тобою,
А ти усміхаєсь,
Зблизитись зі мною
Ти весь час стараєсь.
Я дистанцію тримаю,
Бо дещо сказати маю
І момент той упустив,
Коли тебе до себе підпустив.
Нарешті ти до мене прижалась,
Я за руку тебе узяв,
Ти на поцілунок сподівалась.
Надіюсь я тебе не розчарував.
Бо ж не можна розбивати мрій,
Тримай ти поцілунок мій.
В лоб тебе поцілував
І на вушко прошептав:
« Пробач! Але не будемо трикутник будувати,
Все може обурнутися бідою,
Бо ж потім важко буде вибирати
Між другом і тобою.
Не хочу гратись почуттями,
Тому нічого не може бути між нами.
Ти для мене просто подруга.
Ти дівчина друга. »
А ти до мене сильніше прижалась,
Мій опір зламати намагалась,
Але я вислизнув з обіймів твоїх,
Обернувся і помаленько побіг.
Я тобі все сказав,
Зробити це я зміг,
Хоч болю собі завдав.
Я себе переміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2013
Вертаюсь у рідні краї.
Нічого старого не залишилось,
Багато всього за ці роки змінилось,
Але знову бачу я її.
Були дітьми – грались,
Подорослішали – кохались,
Виросли – розійшлись
І тепер знову на одній вулиці зійшлись.
Сусідка, моя сусідка.
Ну, що тобі сказати?
Приваблюєш як в полі квітка,
Яку хочу я зірвати.
Пройшли роки, а ти і далі розцвітаєш.
Напевно, більше мене не кохаєш.
Виріс. Став людиною,
Але в душі я залишився все ж тим - сільським хлопчиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Хмарно на душі сьогодні
І не радують прогнози погодні.
Затягнуло. Буде злива,
Але душа не боязлива.
Хіба вперше? Не звикати,
Що всім на мене наплювати.
І буду мати гріх,
Але сьогодні наплюю і я на всіх.
Бо завтра буде сонячний день
І співатиму сотні веселих пісень,
То буде завтра, а сьогодні
Всі мої вчинки бездушні, холодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Вечір. Лягаю спати.
Щоб це на ніч почитати?
Книжки перебираю
І «Кобзар» Шевченка витягаю.
Зміст передивився,
На назві «Сон» я зупинився.
Перед сном «Сон» вирішив почитати,
До потрібної сторінки починаю гортати.
Знайшов. Читаю
Помаленьку, не поспішаю.
Задумався над тим, про що читав.
Як поет оце писав?
Як слова так легко підбирати?
Це дар треба мати,
Як ніби жартувати
Все необхідне передати?
І як добре, що пройшли оті роки,
Коли страждали за панів наші чоловіки й жінки.
Думав, думав й задрімав,
Раптом з ліжка я упав.
Злякав стукіт у вікно,
Чую я його давно.
До вікна підходжу, відкриваю,
Тінь у темноті не розпізнаю.
«Доброго вечора, синок!»
Сказав мені лисуватий дідок.
«І Вам доброї ночі!»
Відповів протираючи очі.
«А чи можна, сину, до твоєї хати
Ненадовго завітати?»
«Пробачте, хіба я Вас знаю?
Щось ніяк не впізнаю.»
«Так ж як не знаєш?
Мою ти книжку зараз читаєш.»
Не на жарт злякався,
Стукіт серця відчуваю.
Звідки він дізнався
Кого я зараз читаю?
«А звідки Ви знаєте кого ..?
Та й Ви уже давно того ...»
Вирвались слова самі собою,
Поки думав, що це робиться зі мною.
А тим часом незнайомець наближався,
Хочу щось сказати, але не зумів,
Хоч як і не старався.
Він у вікно залетів.
Залетів?! Думаєте я почав жартувати,
Хочете запитати: А як?
Ну що ж вам сказати?
Піднявся в повітря і як птах
Залетів, почав кружляти,
Все в кімнаті розглядати,
А я стоячи, мовчав.
Що робити? Що казати? Я не знав.
Він до ліжка підлітає,
Бере «Кобзар», розглядає.
Шевченко: Нарешті повне видання,
Ніяка вже не рилась тут свиня.
Все надрукували,
А в наш час забороняли.
Я: Ви були рабами,
Над вами цар стояв,
Робилось все вашими руками,
Хоч не кожен того царя знав.
А ми уже здобули волю,
Самі обираємо собі долю.
Шевченко: Скажу, що і на волі,
Не знаєте ви, сину, волі.
Нічого з тих часів не змінилось,
Все як було, так і залишилось.
А чи не хочеш політати
Ти зі мною?
Зможу все тобі на власні очі показати.
Не хочу даремно спорити з тобою.
Я: Я б із радістю до вашої компанії приєднався,
Разом з вами політав,
Разом з вами прогулявся,
Але Бог мені того не дав.
Не вмію я літати,
Лиш можу Вам запропонувати,
По землі погуляти,
Щоб змогли все мені Ви розказати.
До мене руку протягнув,
А я свою йому подав,
Легко і спокійно
В повітря він мене підняв.
З переляку очі я закрив,
А він тоді мене пустив,
Сам, сюди як залітав,
Так і назад через вікно вилітав.
Завис в повітрі й боюся ворухнутись,
Щоб не впасти наниз чи обстелю не лупнутись.
Махає до мене рукою,
Мов промовляє: «Лети за мною.»
І я за ним лечу,
Щоб зачекав кричу.
Гори, скелі, висота
І уся земная красота
З пташиного польоту перед мною.
«Лечу, лечу я за тобою.»
Майже з Шевченком я зрівнявся,
А ж раптом в полі крик здійнявся:
Це плакала дитина, яку мати залишала.
А куди ж іде мати?
А мати – хліб заробляти.
Від ранку до ранку у пана у полі працювала,
Лиш на мить прийшла нагодувати дитину,
А тоді знову в поле, щоб гонили як скотину.
Він летів, не зупинявся.
Догнати його намагався,
Майже з Шевченком я зрівнявся,
А ж раптом в болотах крик здійнявся:
Це козаки кричали,
А над ними літали двоголові орли,
Вони фундамент закладали,
На їх кістках місто звели.
Він летів, не зупинявся,
А ж раптом суржик в небі здійнявся
І тут він зменшив швидкість:
Українець не рідною розмовляв,
Це була не рідкість,
Бо ж мови пастухів ніхто не поважав.
Шевченко: Завжди, коли це бачу,
Ніколи не можу надивитися
Та й із цим ніколи не змиритися,
Бо обрав собі він долю, навіть не собачу.
Собакам і то більше кісток кидають,
А їм дістається те, що собаки залишають.
Далі ми летіли,
Між собою не розмовляли.
До якогось будинку долетіли,
Де люди працювали.
Бачу із будинку виходить моя мати,
Я до нею руками починаю махати,
А вона продовжує працювати,
Мене не помічає.
Гуркіт. Шум. Вона до хати,
Комусь там попу підтирає.
А він ще й сердито до неї промовляє,
Вона мовчить і голову схиляє.
Погляд від цієї картини відвів
І свого тата я узрів.
Працює, аж поти заливають,
А його ще й якісь дядьки матюкають,
Він мовчить і голову схиляє,
Крик завис в повітрі, не стихає.
Нічого я не зрозумів,
Але продовжував, летів.
А ж бачу рідний прапор майорить –
Синьо- блакитний, наш, висить
І у вогні він не згорить.
Хто це? Хто це там кричить?
Це дві подружки привітались,
Бо ж годину не бачились,
А стільки всього дізнались,
Що не знають, з чого почати.
Та краще б вони мовчали,
Ніж про це розмовляли,
Бо коли із них одна заговорила,
Її мова ледь мене не вбила.
« Али подруга ты слыхала,
Что наша власть законопроект приняла,
Чтоб сделать русскую второй
И вскоре станет нам она родной.»
Почув і ледь на землю не упав –
Свою сестру у ній впізнав.
«Невже моя, сестриця,
Невже ти стала москалиця?»
На очах сльоза появилась.
«Ти ж укараїнкою народилась».
Шевченко: Вірю хлопче в щирість сліз твоїх,
Але самі не змінемо ми їх,
Ворог в глиб уже закрався
І свого моменту дочекався.
Якщо зараз його не розбити,
То не будемо, українці, мати де житти,
Бо не буде України,
Залишаться самі руїни.
В огні окраденую збудять,
Самі ж назвуться нам братами.
Люди, схаменіться,
Завжди будемо для них рабами.
На цих словах він рукою помахав
І за горизонтом десь пропав,
А в то момент я закричав,
Бо ж ліжка упав.
На крик прийшла сестриця:
«Ну от з’явилась, москалиця. »
Сестра: Чому ти так кричав?
Що ж ліжка упав?
Злякались батько й мати.
Ходи, за стіл будем уде сідати.
Я: А чому російською не розмовляєш,
Ти ж її ріднішою вважаєш?
Сестра: Не розумію. Що з тобою?
Ти не сильно вдаривсь головою?
Усміхаючись, швидко вийшла із кімнати,
Був готовий вже подушку запускати.
На ноги я піднявся,
Біля ліжка «Кобзар» валявся
І тут я зрозумів, що то лиш сон був.
Скоро я й уже про все забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Осінь із зимою довго йшли
І весна затягнулась,
Нарешті вони пройшли
І ти повернулась.
О, Боже, як змінилась,
Ще красивішою зробилась.
Як можна не закохатись,
Все життя готовий тобою милуватись.
Ми уже не діти,
Доводилось в житті плакати й радіти,
Але як колись, збираємось літніми вечорами
І за розмовами сидимо ночами.
Погляду твого шукаю,
Як знайду, не відпускаю,
Бо важко в темноті його знайти,
А без нього не заснути.
В дурака ми граємось,
У мафію стріляємось
І я завжди тобі довіряю,
Бо тебе кохаю.
А ти нічого не розумієш,
Про іншого ти мрієш,
Якого поруч нема,
Ти зараз сама.
Пора додому. Час прощатись,
А я збираюсь у всьому тобі зізнатись
І прошу тебе залишитись.
«Чому ви всі стали на мене дивитись?
Прошу вас, ідіть.
Не дивіться ви так!
Нас обох залишіть.»
Почервонів, як буряк.
Ти не знаєш, що робити,
А я не знаю як до завтра до житти?
Всі пішли, а ти осталась.
Ти ще нічого не здогадалась,
Що хочу я тобі сказати,
Але не знаю, як почати?
«Прошу тебе сідай
І мене ти вислухай.
Відколи ти приїхала сюди,
А до того я не знав біди,
Я в тебе закохався,
Хоч нінащо й не сподівався.
Надії я не маю,
Хоч в серці тебе кохаю.
Це все, що я хотів тобі сказати,
Тільки, не потрібно мовчати.
Ти весело засміялась,
Неначе анекдот тобі розказав,
Над моїми почуттями сміялась,
В той час, коли я куди дітись не знав.
Темнота відмовилась мене сховати,
Сказавши: «Умій відмови ти приймати.
Терпи! З гідністю усе переживеш.
Голову підійми! Ти все ще живеш.»
Лунав веселий сміх.
Хотів кинутись до її я ніг.
Разом з нею засміявся.
Боліло, але я старався…
Сміючись, ми роззійшлись.
Наступного дня поїхала ти
І добре, що в останній вечір сльози не лились.
Сміючись, ми роззійшлись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2013
Я галочку поставив,
Вибір свій зробив.
Ніхто мене не заставив,
Я по совісті вчинив.
Бюлетень в урну опустив
І голову високо підняв.
Я вибір свій зробив,
За свого кандидата проголосував.
Настрій піднявся,
Дух високий мій,
За цукерки не продався,
Сам зробив вибір свій.
За кого проголосував?
Це таємниця, але вам скажу,
Що свій голос я продав,
Але не за папір і не за іржу.
Не зараз мені заплатили,
А в майбутньому весь борг віддадуть,
Будуть розвивати те, чого навчили,
А тоді й достойну роботу дадуть.
А коли запитають: «Що будеш робити діду?»
То я із гордістю відповім:
«На море відпочивати поїду.»
Знайте і передайте всім:
Я кохаю свою країну,
Я кохаю свій народ.
Я кохаю Україну,
Я її патріот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2013
Ти образилась. Я знаю.
Мовчки голову схилив.
Ти сказала б пробачаю,
Але я пробач не говорив.
Пробач, що пробачення просити не вмію,
Не одноразово я про це жалію.
Не раз на помилках вчився,
Пробач. Я вже змінився.
Пробач мені Світлана
За те, що тоді не сказав пробач.
Була мною ти кохана,
А зараз хоч бери та й плач.
Пробач, пробач, пробач…
Тепер готовий все життя говорити.
Пробач, пробач, пробач…
Що вже нічого не змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2013
Пробач за те, що сталось.
Пробач за те, чого не відбулось.
Пробач, що все так склалось.
Пробач! Я хочу, щоб все забулось.
Пробач за холод й за морози,
Пробач за всі пролиті сльози,
Пробач за ті слова, що вилітали,
Пробач і ті, що промовчали.
Пробач мої безглузді вчинки.
Чому я їх роблю? Не знаю.
Та знаю для кого це пишу… для Іринки.
Пробач за…все. Я тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2013
Важко, нудно працювати.
Чому б не заспівати?
Та не філософські пісні,
А щось таке, щоб для душі.
Не буду мудрувати,
На ходу почну складати.
Сам собі я заспіваю,
Сам себе я вислухаю.
Бо ж пісня – то велика сила нашого народу.
Під неї, наші хлопці, молодці,
Ходили за свободу.
Що ж ми без пісні за українці?
Вмілий співець
Та ще й влучний стрілець
Пісню нашу заспіває,
А та пісня та ще й правду промовляє.
То є справжня нагорода,
Аж за живе чіпляє.
І душевна насолода,
Сльози, сльози викликає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Давно не бачились з тобою,
В останнє – весною,
А до того ще рік ти мені не зустрічалась.
Звідки зараз взялась?
Осінь на дворі.
Перехворіли на кохання хворі
І я згадував тебе лише зрідка,
А зараз доторкнутись тягнеться рука.
Погляду не можу від тебе відвести,
Насолоджуюсь моментом сповна,
Не проти додому тебе провести.
Але ти, напевно, не одна.
Не знаю чи знаєш,
Що я тебе кохаю,
Але ти за давнього друга сприймаєш,
Хоча я більшого бажаю.
Що зустріч ця принесе?
Нічого доброго.
Тебе завтра вітер знову далі віднесе,
Мене залиш одного.
Та я не буду сумувати,
Як в давні часи, почну знову забувати
І згадувати тебе лише зрідка,
А зараз доторкнутись тягнеться рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2013
Кажуть нікого не кохаю,
Кажуть нікому не довіряю.
Брешуть. Нікому не довіряйте!
Краще у мене запитайте.
Бо ж нема кому розказати,
Що болить, але кохаю.
Встигла доля жорстоко пожартувати
І тому нікому не довіряю.
Такі на світі люди,
Не можна нікому овіряти,
Кругом одні паскуди,
За гроші готові все продати.
Кругом усе і усі продаються
Не знаючи меж.
То де ж ті почуття й довіра візьмуться,
Якщо і слова з нього не візьмеш?
Нічого не варті слова
Та й більше не власник він слів своїх,
А серце б'ється – ожива,
Коли почує їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Україно, українці
Добились своїх прав і свобод,
Не падаймо перед царями-панами на колінці,
Вільний ми народ.
То ж вставайте, уже просніться,
Що робиться ви подивіться.
Невже за те наші діди страждали,
Щоб ми чужу мову за рідну узяли?
Ніколи цьому не бувати,
Будемо горою стояти,
Нас не перелізти і не обійти,
Будемо до кінця ми йти.
А вас, проклятих, в кайдани закувати,
Чи просто взяти й розстріляти?
Навіть не знаю, що робити,
Шоб славний український рід не зганьбити,
Який безчестям ви покрили,
На цілий світ ви нас зганьбили.
Так ж брати, українці,
Не падаймо ми більше ні перед ким на колінці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397874
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2013
Не знав я слова кохання.
Просто виходив на полювання,
Весело відпочивав,
А наступного дня імені можливо б не згадав.
Мелодрам я не дивився,
Віршів ліричних не читав,
Та не повірите, змінився,
Коли її я покохав.
Можливо це і не кохання,
Але раніше такого не відчував,
З’явились серця поривання,
Із нею бути я бажав.
На телефоні повільна музика звучить,
А не рок, отой, ричить,
Слово кохання сказав,
Можливо справді покохав.
І друг мій дивувався,
Коли слово кохання вимовляв,
Бо ж із нього я сміявся,
А тепер і сам романтиком став.
Коли у нього питаю,
Як зрозуміти, що по-справжньому кохаєш,
Відповідає: «Я не знаю.
Всім тілом і душою ти це відчуваєш.»
Можливо саме вона моїм коханням стала,
А можливо – це нове захоплення, вистава.
Можливо по житті з коханням все ми зможемо пройти,
А можливо – далі старту нам не піти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2013
Не закохуйсь! Мене не кохай.
Не зможу тобі кохання дати,
Не скажу прощавай.
І будеш в подушку сльози виливати.
Не закохуйсь! Мене не кохай.
Лиш болю тобі завдам,
Тож даремно не страждай,
Взамін нічого я не дам.
Не закохуйсь! Мене не кохай.
Це твою репутацію заплямує,
Іншого собі шукай,
Який кохання подарує.
Не закохуйсь! Мене не кохай.
Ти, найніжніше Боже творіння,
На мою доріжку не звертай,
Бо ж я – корисливе створіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2013
За минулим сумую,
Що не вернутись назад шкодую.
В голові картинки мотаю:
І ось я уже гуляю…
Гуляю біля школи,
Не забуду я її ніколи.
Як у перше чую дзвінок:
«Дон-дін-дон, на урок.»
Згадаю шкільні роки:
Йшли до школи малюки,
Зайшли до неї – учнями стали,
Виходили – все на світі знали.
Але школа – це не тільки навчання
І розумних книг читання.
В школі вірних друзів знайдеш,
З якими в житті не пропадеш.
Перед мною фотографія шкільна,
Вона у мене не одна,
Де стоїть наш дружній клас,
Ще не забув нікого я крізь час.
Правду вчитель казав:
«Найкращі роки проведені у школі.»
Я тоді цього не знав
І прагнув до «волі».
Хотів швидше дорослим стати,
Рукою на прощання помахати
І забути всі стежки до неї,
Школи рідної, моєї.
Та з роками розумнішим стаєш,
Але час не вернеш,
Як хотілося б назад до школи,
Але не буде цього ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Сумують близькі й знайомі,
Плачуть батько і мати ридають.
Чому пішов з життя? Причини невідомі.
Уже його землею засипають.
А вернімось назад на кілька днів,
Коли щасливим ще ходив.
Не багато було у нього плюсів,
Але цього хватало, щоб він жив.
Що сталось з хлопчиною?
Чому життя своє погубив?
Що було причиною?
Чому себе він вбив?
Одні кажуть, що були проблеми у сім’ї,
А інші – невірними вірні друзі стали,
Треті – сильно один одного кохали,
Але не зміг пробачити її.
Не багато було плюсів,
Та ще більше стало мінусів
І коли почав він їх рахувати,
То запитав: «Нащо далі існувати?»
От і в мене мінус друг,
Не розуміє зовсім сім’я,
Нещасливе кохання.
Що робити маю я?
Іду. Із очей стікає.
Ні! Я не плачу. Це дощ гуляє.
Ні! Я брешу. Правда, падає дощ на плече,
Але з ним моя сльоза тече.
Де оті близькі й знайомі мої?
Немає підтримки і з боку сім’ї.
Ні один дзвінок не пролунав,
Коли на нього так чекав.
Мінус. Мінус. Мінуси.
Мінус. Мінус. Де ж плюси?
Їх знайти я не зміг
І ніхто не допоміг.
Я рішення уже прийняв.
Вирішив з життя піти,
Але його я поміняв,
Бо зумів великий жирний плюс знайти.
Я дуже сильно люблю своє життя,
Щоб так легко його віддати.
Через тих, кому я не потрібний,
Не буду свій шанс марнувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
Ліс – мій друг,
Тут на самоті не один,
Манить мене лісовий дух
Провести у лісі кілька годин.
Ліс. Природа. Красота.
Тут тіло і душа выдпочивають
І не потрібно і золота,
Задоволення і так пізнають.
Пташки заспівали,
Дерева зашуміли,
Ритм узяли,
Співали як уміли.
Лиш природні звуки лунали,
Нічого лишнього не було
І так прекрасно вони звучали,
Що й мене на співи потягло.
Усі заспіваємо хором,
І хоч нікого не побачиш зором,
Але відчуєш на слух,
А всередині перехопило дух.
Не хочу на зовні повертатись,
Де знову гуркіт, шум,
Круще лісом прогулятись,
Щоб освіжити ум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397393
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.02.2013
«Прийшов. Усе ламаєш.
Ти совісті не маєш!»
Кидають мені в слід.
Марно. Там лиш лід.
Моє серце не просте,
Воно різбляне із льоду.
Моє серце крижане
Не розтопиться на воду.
Але не було спочатку таким воно,
Крижаним серце зробилось.
Було це давно,
Коли одного разу влюбилось.
Так і ще не кохали,
Як я кохав.
Всі мільйони червоних троянд надсилали,
А я лиш одну білу дарував.
Світлими місячними вечорами
Не я по телефону зорі розглядав,
В цей час, тільки це між нами,
Я вірші про кохання їй читав.
А згодом, кілька рядків,
Коли кригу серцеподібної форми вставляв,
То без помилків
Я на ньому написав:
«Я певно совісті не маю.
Прийшла. Усе зламала.
Пробач зате, що залишаю.
Пробач зате, що мільйон червоних обрала.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013
Зима. Вечір. Гуляю.
Іду. Мрію. Кохаю.
Уявив. Згадав. Усміхнувся.
Засумував. Жахнувся.
Як я дозволив тобі піти,
Коли з тобою ми були на ти.
«Кохаєш? Відпусти.» -
Сказала мені ти.
І я тебе відпустив.
О, Боже, що ж я наробив?
Завдаючи сої болю,
Їй дарую волю.
Сніг. Мороз. Рипіння.
Холодно. Двері. Скрипіння.
Вдома. Самотній. Засинаю.
Уявляю. Мрію. Кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013
Як можна від всього світу закрити двері,
Весь час бути самотнім у своїй печері
І стверджувати, що ти не тварина.
Та де ж у тобі взялася людина?
Коли щастя в житті не знати,
Неначе комаха себе відчувати,
Бути мізерним, жалюгідним,
Безпорадним й непотрібним.
І із цим просто змиритися,
А не старатись, не змінитися,
Я не розумію цього,
Бо в житті можна досягнути усього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Живу для себе,
Живу як хочу,
Забуваю про тебе,
Але зустрітися ще хочу.
Вільний, як у небі птах,
Що не злетів ще до небес,
Був готовий носити тебе на руках,
Але не буває у світі чудес.
Хоч чудес і не буває,
Але так, як я, ніхто тебе не покохає.
Вибір свій ти зробила:
В камінь моє серце перетворила.
І виростуть великі крила,
І стану великим орлом,
І гігантська буде сила,
Але нікого не буде під моїм крилом.
Я крилами сонце сховаю
І настане темнота,
Бо нічого світлого не знаю.
І прийде пустота.
Ніхто мене розжалити не зможе,
Ніхто мені не допоможе,
Бо серце нічого не відчуває, воно
Каменем росте уже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
Що найстрашніше в коханні?
Щоб брехливі слова не стали останні,
Бо це щастю загрожує.
Брехня ще більшу брехню породжує.
Хто із вас ніколи не кохав?
Хто з головою в спогади не поринав?
Таких, мабуть, немає.
Все наше серце пам’ятає:
Перші зустріч, щастя, сміх.
А тепер зима. Мороз і сніг.
Я собі, як завжди, гуляю,
На природі віршики складаю
Проте, що вже, як кажуть, наболіло.
І на певно трішечки вони сумні.
Та кому, яке до цього діло?
Присвячені ж мені.
Та б краще ніколи цих рядків не складав
І не чув слів твоїх брехливих.
Довго... Довго брехні від правди не розрізняв.
Призвело до наслідків жахливих.
Про них розказувати вам не стану.
Нащо ворушити стару рану?
Як хочеться без болю цього жити.
От, якби в часі повернутись і все змінити.
Йшов і згадував не бачачи дороги.
Послизнувся. Не вгледів як став на лід.
Падаю. Лечу комусь під ноги.
Піднявся, а перед мною старенький дід.
Перш за все турбуюся про вас,
Щоб до кінця все дочитали
І злим словом не згадали,
Тому збережу безцінний час:
Описувати дідуся не буду,
Нічим не відрізняється від іншого він люду.
Не потрібний опис вам старого,
Перейду, відразу, до головного.
Якось таке сталось, розговорились.
Навіть вам невідомо, до того докотились,
Що він все про мене знав
І ось таке запропонував:
«Кажеш, сину, постраждав від брехні?
Ох, знайомо це мені.
Хочу я тобі допомогти,
Але цю розмову ти в секреті повинен берегти.
В мене є чудодійний напій.
Зможеш ти повернутись в часі й все змінити,
Або бачити брехню і далі з болем жити.
Який буде вибір твій?»
Рішення здається простим.
Ви, напевно, також обрали
Повернутись, все змінити, щоб більше не страждали.
Але ні! Не хочу знову бути дурним.
Я обираю: вміти бачити брехню
І зараз все я вам поясню.
Ну от представте, я назад усі повернувся,
Все змінив на краще
І сьогодні щасливий проснувся,
Але далі було б важче.
На кожному кроці брехня,
Бо змінив лиш розвиток подій
Цей чудодійний напій,
А люди залишились попередні, як і для них я.
От і казочці кінець,
А хто слухав, молодець.
Є тут трохи правди, є й брехні.
Тому можете не вірити мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Де землю могутній Дніпро розділяє,
Там береги славний народ населяє
І куди ти не підеш,
Ніде такого більше не знайдеш.
Свій рід веде із Київської Русі,
А тепер – Україна, з Києвом на чолі.
Дивуються тому народу усі,
Бо немає більше такого на землі:
Як працювати, то втоми не знають –
Все в руках у них кипить,
А як відпочивати, то на славу гуляють –
Вся земля дрижить.
Страху ні перед чим не знають,
З рівнинами гори рівняють.
Та не думайте, що безсердечні вони,
Серце велике у них з давнини.
Ніколи чужого вони не візьмуть,
Але свого також не віддадуть,
Бо все, чого вони на жили,
То все мозолями собі здобули.
І коли у них питають:
«Звідки хлопці-силачі?»
То вони відповідають:
«З України, а діди були з Січі.
Ну, а дідів діди були синами
Київської Русі,
Яка відома своїми богатирями.
Звідти ми усі.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396549
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2013
Доріжка вліво, доріжка вправо,
І хтось кричить мені: «Браво».
А хто? Я не знаю.
Йду прямо. Не звертаю.
Не маю часу в сторони звертати,
Бо не знаю скільки ще залишилось дороги,
Але треба, треба поспішати,
Бо йду я сам, без допомоги.
І деколи я хочу подивитись,
Хоч на одну хвилинку,
Хоч на мить зупинись,
Але не маю місця для відпочинку.
І коли уже від втоми
Я очі закриваю,
Хоч ненадовго, але засинаю.
Думки: хто ми? Що ми?
Куди я так поспішаю?
Себе весь час питаю.
Пригадую відрізки дороги.
Куди мене тільки не носили ноги?
Є моменти, коли я хочу проснутись
І йти не прямо, а назад повернутись.
Взяти й про все забути
І нарешті із шляху звернути.
А якщо пропали уже ті доріжки?
Будуть бідні мої ніжки.
Я як завжди просинаюсь.
Роблю вибір. Сумніваюсь:
Доріжка вліво, доріжка вправо,
І хтось кричить мені: «Браво».
А хто? Я не знаю.
Йду прямо. Не звертаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
З першої хвилини починається боротьба.
Ти віриш в успіх, набираєш сили,
Тут не потрібна ходьба.
Але й дивись, щоб на швидкості не підкосили.
Ти впевнено ідеш,
Свою атаку розвиваєш,
Одного, другого пройдеш
І на одні і ті ж граблі наступаєш.
Нікого не помічаєш,
Усе на свої плечі переклав.
Так правильно! Ти так вважаєш,
Але тренер такої настанови не давав.
Ти знаєш: важко самому,
Всім легше поразку пережити,
Ніж залишитись одному,
Що не буде з ким перемогу розділити.
Годинник половину відбив,
Закінчився перший тайм.
Тренер щось тобі там говорив,
А ти не слухав, йшов до диявола у найм.
Тобі почало щастити,
Неймовірні показував фінти,
Їх ніхто не міг повторити,
Із м’ячем був на ти.
Ти впевнено ідеш,
Свою атаку розвиваєш,
Одного, другого пройдеш
І гол за голом забиваєш.
Та скільки б ти не забивав,
Суперник вдвічі більше ударів завдавав.
Не маєш уже сили
І не раз тебе вже підкосили.
Їх багато,
А ти залишився один.
Де ж твій диявол-тато?
Чому закрив для тебе магазин?
Ти зрозумів свої помилки,
Почав паси віддавати
І дивуєшся, чому виставили голки.
А як тобі вже можна довіряти?
Фінальний свисток.
Фотографія в альбомний листок,
Та на ньому тебе не має.
Зробив покер, а тебе ніхто не знає.
Любий друже! Не хвилюйся!
Все гаразд буде з тобою,
Лиш диявольські угоди
Ти обминай стороною.
Краще лишнє коло дати
І диявола не знати.
Краще слухай тренерів.
Не забувай про товаришів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Якби ви тільки знали,
Як я хочу в Зітуа-та-Міху.
І розумію причину вашого сміху.
А ви ще там не бували?
От і я ще там не був…
І навіть не знаю чи є таке місто,
Де б я про все забув,
Просто б на вареники місив тісто.
Зітуа-та-Міху – місто без спогадів.
Ти там теперішнім живеш
І там немає болючих опадів,
Від яких, в нашому світі, укриття не знайдеш.
Ах, як я хочу в Зітуа-та-Міху,
Щоб йти повільно, без спіху.
Бо ж люблю неквапливо погуляти,
А зараз це для мене – все згадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
Незалежним народився,
Незалежним охрестився,
Незалежним я живу,
Незалежність хочуть знищити мою.
А що ви маєте, панове, проти наших кольорів?
А що ви маєте, панове, проти синьо-жовтих прапорів?
А чому вам, панове, чужа мова рідніша?
А чому, чому ж вона для вас миліша?
Заради влади і грошей
Зараз душу ви продали,
За це, колись мільйони людей,
За це – життя своє віддали.
А ви усе продали.
А що вам до того?
А ви нічого, як завжди, не знали.
А вам не зрозуміти із нас нікого.
Роки пройшли і далі йдуть,
Рідних кольорів і мови з пам’яті не струть.
Радійте панове, не бачили ви ще нас.
Разом українці, зібратись нам час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395868
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.01.2013
Не за «Свободу», не за «Батьківщину»,
Не за комуністів, не за регіоналів.
Я за Україну. За єдину.
За реформи. За «Удар». За професіоналів.
За України свободу
І владу… владу народу.
Політика – це грязне діло,
Але за Україну буду стояти сміло.
За Вікторів на майдан ходили,
А вони у спину удар,
Перший і другий обдурили.
Тепер підемо за «Удар».
Та пам’ятай, отамане,
Славний ти козаче,
Що не напихай у свої кармани,
Бо ніхто по тобі не заплаче.
І віднесе тебе Дніпро геть із України,
Знає ліва, що робить права,
Не зроби посміховисько із країни.
Слава Україні! Героям слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2013
З Днем Перемоги,
Країно моя!
Не мало здолали дороги,
Але долав її не я.
Йшли дорогою солдати
І пісні співали.
Їм сьогодні воювати.
А страху не знали.
Один за одним в бою лягали
І до останього подиху стояли.
Назад нема кудивідступати,
Не маршалів прийшли вони захищати.
Перед кожним картина:
Вільна рідна земля
І щаслива родина…
« Виживу я! »
… щасливі дружина і діти.
«Повернусь додому
І будемо разом радіти.»
Але не судилось нікому.
Стоять могили рядами,
Тут посмертно героїв поховали.
Гордяться внуки дідами,
Які за їх життя свої віддали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395598
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.01.2013
Як я так в людині помилився?
Та не через те, що відкрився,
Бо навпаки – не довіряв
І саме від неї на удар в спину чекав.
Якось таке сталось-збулось,
Йшло я бідне та й ще спіткнулось.
Не повірите, яким було здивування,
Перевершило всі мої сподівання:
Бачу подається…
Чи від падіння так здається?
Ні! Бачу! Простягнулась рука.
Було приємно, а в душі гіркота.
Хто ж руку простягнув?
Ви уже, напевно, здогадались.
Подив. Радість. А тоді сум обгорнув.
Скільки ми «собачились» і нервувались?
Тут тільки моя провина.
Приречена мною людина
В мить високо піднялась в очах,
А я для неї на тих же щаблях.
Та не це мене хвилює,
Зовсім інше дивує.
Як, після всього, вона сили знайшла,
Підвела на ноги і далі пішла?
Не вірив, що є такі ще люди,
Ти їм наплював у душу …
Пробачить. Забуде.
Значить і я мінятись мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Не багато я і ще прожив,
Але висновок один зробив:
Дружба – найцінніше, що маю.
Для тебе, друже, цей маленький віршик складаю.
Пам’ятаєш, друже,
Скільки ми з тобою пережили?
Дівчат любили дуже.
Де тільки нас чорти не носили?
Разом пили чи бухали,
Разом ми дівчат «кохали».
Вибач, що римую для цензури.
У ж такої я натури.
Та кому, як не тобі це знати.
Ну не гарно красномовні слова вживати.
Ти як будеш це читати,
Текст можеш трохи міняти.
Щось від теми відхилився.
На чому я там зупинився?
Разом пили чи бухали,
Разом ми дівчат «кохали».
Всякого бачили народу,
Різні «сонечка» були у нас.
Добре, що вирвались на свободу.
Слава Україні, що пройшов той час.
А мали й таких,
Що ледь між собою не бились.
Не треба нам більше «отаких».
Де вони взагалі з’явились?
Маєм друга. Той, що кум.
У нього діти, дружина…словом сім’я.
Та ти мотай собі на ум,
Це ще не ти та й ще не я.
Ми і ще не нагулялись,
Пили воду, сік «Садочок»,
До міцних напоїв брались,
А в закуску огірочок.
Що скажеш друже?
Завтра сильно п’ємо чи не дуже?
В якій до тебе завітати?
Скільки кілограмів брати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2013
Хай тобі присниться дивовижний сон,
Де ви удвох ідете в унісон.
І світить сонце, як ще ніяка зірка не світила,
Щоб ти знайшла, що загубила.
І на небі не буде ні хмаринки,
А зверху падають сніжинки,
Тепло й ніжно тебе торкають,
А його обійми зігрівають.
Хай ця мить довго триває,
А коли буде пора просинатись,
Щоб цей сон почав збуватись.
Хто сказав, що див не буває?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Винний чи невинний,
А так тривати більше не може,
Щось зробити я повинний,
Хоча, це й не допоможе.
Хоч трохи я нервую,
Але швидко щось звіршую.
Попрошу, вислухайте мене, я не німе,
Багато часу не відніме.
Пробачте, ви мені слова,
Що їх сказала нетямуща голова,
Та й ті, що звучали при здравії й уму.
Не пробачите, пойму.
Пробачте, якщо ввів я Вас в оману,
Чи де напустив туману,
За всі нерви, що зіпсував.
Я не із злості. Я цього не готував.
Продовжувати, можна, далі.
Тому, мене за все пробачте.
Не чекаю я на орден чи медалі.
Не довго, як бачте.
Мене, Ви, можете пробачити,
А, можете, й не пробачати,
Можливо не хочете більше бачити
Та й взагалі, зімною розмовляти.
Тепер, замовкну я
І з очей ваших зникаю.
Не склалась в нас сім’я.
Всього найкращого бажаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Як його я бачу,
То сміюсь, то плачу.
Згадую момент, коли розлучились.
Спогади слізьми покотились.
Гіркії сльози ллються по щоках,
Гіркії сльози смакую уже на губах,
Які він кохав раніше,
Кожного разу ніжніше.
Все в мені болить,
Бо ще його люблю,
Сльози не спинить,
Але все стерплю.
І коли вони литись перестануть,
І уся біль пройде,
Всі на мене глянуть:
«Дивись, яка красуня йде.»
Але ніхто не побачить кохання мого,
Глибоко в серці сховаю його.
Навіть принцові на білому коні
Буде важко знайти його на дні.
А зараз, мої сльози, вимивайте
З серця усю гіркоту
І навіки з лиця зникайте,
Наведу я красоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2013
Вірую в Бога одного,
Немає більше богів,
Научаюсь Письма Святого,
Визнаю хрещення на відпущення гріхів.
Нікого судити не маю права,
Божий суд настане,
Не похитна Його слава,
Кожний перед Ним постане.
І кожному воздасьться по його ділам,
Але й мовчати я не маю права,
Буде покараня і моїм словам,
Але не тільки та книга научає, де золота оправа.
Та й по-правді я вас вчити не буду,
Бо самому требе вчителя мені,
Просто кілька прикладів наведу,
А висновки робіть самі.
О, Боже, Всевишній, прости,
Але мушу людям розповісти
Історію землі святої,
Які за ню точилися двобої
І скільки крові пролилося,
А все із того почалося,
Що Святий Дух зійшов з небес
І сталось чудо із чудес:
Цар царів народився,
Божий Син на світ з’явився,
Хоч він сили і не мав,
Але Ірода злякав,
Бо ж не хотів той владу ділити,
Накав всіх новонародженних убити.
Не розумію тих людей,
Що підняли руку на дітей.
Син, Маріє твій, залишився в живих,
А що робити матерям отих…
Бо ж було вбито понад триста дитят,
Нівчому не виних малят.
А Ісус на землі жив і Бога прославляв,
Нічого поганого здавалося не робив,
Але в царську не ласку попав
І своєю кров’ю заплатив.
Розп’ятий був за нас – людей
І як в Біблії писалось,
Не повір б ні один фарисей,
Що таке диво сталось:
«На сороковий день воскрес…
І піднявся до небес…
Прийде знову, суд творити…»
А доти будем житти.
Та ні щоб житти й процвітати,
За святу землю стали воювати.
У хрестові походи ходити,
Щоб святу землю кров’ю облити.
Царі ходили й воювали,
Папи римські їх посилали
І не боялися гріхів,
На всіх ж бо хватить індульгенціїв.
І в наш, мирний час, там кров пролилась,
Знову земля кров’ю освятилась,
Як же сталось, що на землі святі
Між собою билися святі.
Кажуть, віру захищали,
На шматки один одного рвали.
На що ж ти Боже дивився,
Що святий о так опустився?
Яка різниця, як Тебе називаємо,
Мови різні і по-різному звучиш,
Лиш твою славу прославляємо?
Відповідай! Чому мовчиш?
А поки Ти мовчав, святі відповідали,
О ті, що на шматки один одного рвали,
Казали, віру захищали,
Напевно, знову владу розділяли.
Все мало влади і грошей.
О, Милосердний, нас прости.
Вірую Боже я ще в людей,
Вірую віруєш в них ще і Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Хто сказав, що не буває чудес?
Що ж за диво її породило?
Із землі вона, чи із небес?
Але з її появою все ожило.
Стільки тепла вона виділяє,
Що не злічити кількість сердець, які зігріває.
Не знаю і він звідки з’явився.
Із інших земель прийшов,
Чи в нас народився?
Але мужності зустрітись із нею не знайшов,
Бо він такий холодний холод виділяє,
Що від погляду вогонь замерзає.
Вона не проти із ним зустрітись
Та й він цього бажає,
Але не за себе боїться,
А за неї переживає.
Якщо на його серці крига скресне,
То він заново воскресне.
А якщо не хватить її теплоти,
Не зможе лід розтопити,
Хоч бажає їй доброти,
Та погляд його може вбити.
Тому від зустрічей із нею тікає.
І таке в житті буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2013
Не кращий за інших
І що в мені знайшла,
Такий як усі,
Але чомусь до мене підійшла.
Не приховую: з тобою грався,
Але ти була не така як усі,
Не помітив як закохався,
Відчув я щось у душі.
Знаю, багато зробив помилок
І час назад не вернути,
Але хочу з тобою під світлом зірок
Кожні 3600 секунд бути.
Пізно усе зрозумів,
Вдарила блискавка,
Грім за гримів,
З іншим тебе я зустрів.
По зустрічній з ним йдеш,
Ще трохи і мене зіб’єш,
Я уваги не звертаю,
Ніби вгазалі не знаю.
Обійшов стороною,
Хоч пам’ятаю кожні 3600 секунд з тобою.
Сльоза на очах появилась.
Нащо в моєму житті ти з’явилась?
За ради неї змінився,
Але цього ніхто не знає,
Для світу я попереднім залишився.
3600 секунд нас уже розділяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2013
Зима. Мороз. І був би день чудовий,
Якби не дзвінок на номер мені відомий.
Не довгою була розмова,
Нащо лишні сльози, лишня мова.
«Забудь мене і я тебе забуду.»
І навіть не попрощався,
Не статися тут чуду,
Не на таке закінчення сподівався.
Знаю, ніч буде безсонна.
Як же тут заснути?
В пам’яті розмова телефонна
І на ніч звик твій голос чути.
Ніч, дві, чи більше мені не спати,
Віршами із собою буду розмовляти
І ночами тебе уявляти,
Хоч уявній, зможу на добраніч сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2013
На обличчі розтанула сніжинка,
А поруч – замерзла сльозинка.
Тепло і холод. Хто переможе?
Я за холод. А може…а може…
Останній вечір з нею,
Я це відчуваю.
Не будеш ти моєю,
Я тебе втрачаю.
Розтала сльоза і покотилась,
За нею ще одна з’явилась:
Згадую усі моменти з тобою,
Де я тілом і душою.
Пробігають усмішки
І сльози ллються,
Без виграшні фішки
І шанси не даються.
Ось котиться іще одна.
Знову, знову замерзає.
Ох, холодна ця зима,
Та й іншої і не буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2013
Плачу, плачу, ллються сльози,
То все зима, люті морози,
Холодний вітер в очі віє.
Надіюсь, хтось мене розуміє.
Жив без неї, нею…
І втратив я свою прекрасну фею,
Яка здійснювала мої бажання,
Та не було це кохання.
Біля неї серце сильніше стукоче,
А вона лиш з ним грає.
Хай робить, що хоче,
Тільки більше його не чіпає.
Закінчилась моя казка,
Пропали ніжність, ласка.
Та все ж сумую я за нею.
Поверніть мені мою прекрасну фею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2013
Ліс, мій друже,
Прийшов до тебе знову,
Розказати історію чергову.
Хай уроком служи.
За вік, немало, чув ти їх.
Тільки, скільки, моїх.
На пальцях не порахувати.
Ти ще не забув,
Як мене звати?
Давненько в тебе не був.
Зима. Сніги. Позадувало.
Трохи часу не хватало.
А, ти, майже, не змінився,
Красивий літом,
Таким і взимку залишився,
Тільки іншим цвітом,
Але це не вада,
Якщо корисною буде порада,
Яку ти маєш дати,
По всьому, що хочу тобі передати.
Переходжу я до суті,
Щоб не втомити дуже,
Може, поможеш в смуті.
Слухай, друже.
Світ такий зрадливий,
Кожний в ньому брехливий.
Не маю більше сил,
Не хочу бачити цих рил.
Від них болить голова,
Мало того, що продали,
То ще зверху красиві слова…
Гарно мене розмалювали,
І в прямому,
І в переносному значеннях.
Не можна вірити нікому,
Менше будеш в обвинуваченнях.
Щойно початок дороги,
А вже наставили роги.
Де думками поділився,
Перекрутили. Винним зробився.
Звинувачують в усіх смертних гріхах,
А я: ха-ха-ха-хах.
Але ж мені не до сміху.
Ну, доведуть до гріху.
Та все ж, я ще тримаюсь.
Але чи надовго мене хватить?
Бо матом вже лаюсь
І хочеться комусь вгатить.
Нащо на край мене виводиш?
Що побачити маю?
Знаю, що мені ти годиш,
Але хід думок ніяк не спіймаю.
А, ось, бачу, дерева-одиночки
Стоять собі в полі.
Ні тобі сина, ані дочки.
Не хочу такої долі.
Що мені в самітники податись?
Не для мене в одиночку
По світу скитатись.
Хочу і сина, і дочку.
Так, що я назад повертаюсь,
Ще трохи прогуляюсь.
Надивився я на одиночку,
А тепер назад до лісочку,
Де життя вирує,
Але тут також боротьба панує,
Одні дерева ростуть, другі – всихають,
А на їх місці інші виростають.
Одні ростуть до неба,
Другим лише землі треба.
Зрозумів я тебе. У свій світ вертаюсь.
Мені пора та не прощаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2013
Що ми, українці, за України сини?
На Захід, Схід одну державу розділили.
І що, немає нашої у цьому вини?
Самі ворожнечу між собою розпалили.
А все то, що згоди між нами немає.
І чи буде вона… А хто його знає.
Яку біду треба наслати,
Щоб змогла нас об’єднати?
Та не просто так почав оце писати,
Хочу вам історію нашу розказати,
Бо видумав її не я,
Її придумало життя.
Судити я не стану,
Бо не включив до свого плану,
В чому? де? чия? вина,
Що сталась Перша світова війна.
Багато в ній було жахливих подій
І не зрозуміло, хто жертва, а хто злодій.
В чому? де? чия? вина,
Була страшною ця війна.
А для нас обернулась вона тим,
Ой, лихом, лихом страшним:
Замість того, щоб спину прикривати,
Брат брата мусили вбивати.
Один проти одного воювали,
Та один і другий того самого бажали.
Бо перший українець був австрійський,
А другий, також українець, але російський.
Далі, щоб нікого не ображати,
Форми українця я не буду називати.
Просто першим і другим будуть.
Лінія фронту. Машини не гудуть.
Затишшя. Першого у розвідку посилають.
Повзе окопами. Завмер.
Другий з другим розмовляють.
Ще дихає, значить ще не вмер.
Він насторожує вуха,
Чути, як гуде муха.
Ах, чує, українська звучить.
Непорушливо слухає й мовчить.
Перехрестився. В Господа захисту просить.
А вітер ще сильніше голос доносить,
Можна вже й слова зрозуміти
І від них почав він мліти.
Отаке то перший чує,
Як другий другому толкує:
«Нене рідна, нене старенька,
Як же ти це зносиш! Моя, рідненька.
А як то було б добре брате,
Україну в єдину об’єднати.
Щоб ні крові і ні руйнувань,
Щоб тобі ніяких, ворожих зазіхань.»
Вдарила кров до голови,
Підіймається і чує: «Лови!
Ворог. Плі! Стріляй! »
Лиш встиг: «Братіку, зачекай!
Та ж я також хочу того…»
Але ніхто не чув його.
…трах, тарах, тарах.
Де подівся твій страх?
Брат до брата наближається
І ось уже стоїть над ним,
До нього нахиляється
І обводить поглядом сумним.
Влучила куля в груди.
Він засинає.
Більше ніхто його не розбуде.
А на останок промовляє:
«Мамо, нене, прощай.»
«Ворог» очі закриває.
«Із миром, брате, спочивай.
Занадто пізно, сльози проливає.
Ну що скажу вам браття:
Розбрату горить багаття.
Та все ще можемо змінити,
Бо будемо знову сльози лити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2013
Мої сльози щастя, котіться!
Хіба я вам бороню?
Мої гіркі сльози, зупиніться!
Більше вас не оброню.
Хоча, напевно, не стримаю я вас,
Не маю сили, щоб зупинити.
Та все покаже тільки час.
Можливо, не доведеться більше вас пролити.
Бо ж лились ви через нещасливе кохання,
Розбиті мрії й розчарування,
А зараз все змінилось, надіюсь, назавжди.
Тож , сльоза моя гірка, в чергу стань і жди.
Мої сльози – це мої вірші.
Я ними плачу, вони від душі.
І знову котиться сльоза.
Чи вона одненька, чи буде гроза?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Привіт! Бачиш, знову віршую.
Ні! Я не плачу! Просто, трішки сумую,
Що не зміг твоїм майбутнім стати,
Надіюсь, твоє минуле, зможе, тобі майбутнє дати.
Au revoir! А я не плачу і не страждаю.
На це не маю часу. Йду вперед.
Як бачиш, уже французьку вивчаю
І ні про що не жалію, не потрібно мені ред…
Все, що не робиться, робиться на краще.
Та мені від цього не легше, а лиш важче.
Просто не віриться, за помахом його руки
Ти готова… Час пройде, пройдуть роки.
Без тебе якось жив,
Без тебе ще якось пробуду,
З тобою дні найкращі я прожив,
Їх пам’ятати завжди буду.
І тому, на твоє тобі відповідаю,
Що не зможемо ми друзями залишитись,
Бо з іншим тебе не уявляю,
Але спокійно розстаємося, щоб не сваритись.
Мене ти можеш стерти, а хочеш пам’ятай.
Ти найкраща. Ти це знай.
Au revoir! Тобто, прощай!
P.S.:Мішку й Машку не ображай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Несуть мене ноги.
Куди? Кудись вдаль.
Не бачу дороги,
Все затьмарює печаль.
Все навкруги шумить
І йду я, наче після бою.
Згадую кожну мить,
Яку провів з тобою.
Згадую, як вперше за руки взялись,
Як один на одного дивились
І як перший раз цілувались,
Сни, які про тебе снились.
А так, між нами нічого не було.
Хоча, мені здалося, щось спалахнуло,
Десь всередині, десь там.
Я все надумав собі сам.
Рахую години до побачення,
А для тебе це все не має значення,
Як і я, для тебе значення не маю.
Чи ти не віриш, що тебе кохаю?
Чи, можливо... Та, ні! А, може,
Не потрібне їй моє кохання.
Що мені робити, Боже?
Au revoir, чи марні сподівання,
Що колись полюбить,
Пригорне, приголубить.
Ніхто мене не приласкає.
Що мене на цьому світі тримає?
Чи не легше піти у садочок
Та й на шию мотузочок...?
Цьому ніколи не бувати.
Хто ж замість мене буде віршувати?
Ще не всі написані вірші.
А чим вони кращі?
А чим вони гірші?
Не кожному пролізти ці хащі.
Її забуду. Наче нічого не було.
Хоча, мені здалося, щось спалахнуло,
Бо ж болить, десь всередині, десь там.
Я все надумав собі сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2013
Він: Чому ти так жорстоко
Поводися зі мною,
Біль засів глибоко,
А в чому винен я перед тобою.
Вона: Ти зі мною гуляв,
Казав, що кохав.
Ти мені брехав,
Якої ж болі ти мені завдав.
Нам потрібно один від одного відпочити,
Тільки не потрібно нічого говорити.
Нам потрібно розійтись,
Щоб в собі розібратись.
Він: Я тобі не брехав,
Правду я казав.
Я не хочу розлучатись,
Звідки думки могли такі взятись..?
Вона: Я бачила тебе з нею,
З подругою моєю,
Ви так мило виглядали,
Один до одного щебетали.
А тоді вона мені зізналась,
Що в тебе закохалась.
Я тебе не тримаю.
Іди до неї. Відпускаю.
Він: Тільки не кажи прощавай,
Мене ти вислухай.
Я не знаю, що їй в голову прийшло,
Але між нами нічого не було.
Я лиш одну тебе кохаю,
На інших не заглядаю.
Правду я кажу.
Повір мені, я не брешу.
Вона: Серце хоче вірити тобі,
Зупинись,розум каже.
Як діяти мені,
Хто ж підкаже?
Він: Дослухайся до серця ти свого,
Більше не повториться цього.
Це в перше і в останнє так сталось,
Кохання ще ж осталось.
Вона: Досить. Мовчи.
Розум каже припини.
Стосунки приречені ці,
Тож не будемо вигадувати дурниці.
Він: Прошу тебе не залишай,
Останній шанс мені ти дай.
Я ж без тебе не проживу,
Не залишай мене, тебе прошу.
Вона: Мене ти не благай,
Більшої болі не завдавай.
Я тебе залишаю,
Бо більше не кохаю.
Він: Ти рішення прийняла,
Усе без мене вирішала.
Іди. Мене залиши
І двері за собою зачини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2011
Якщо захворіла людина ,
Її поможе медицина,
Хвороби вона вивчає
І як їх лікувати знає.
Якщо стан здоров’я не задовольняє,
Чи людина і добре себе почуває,
Всі до лікарні зайдіть
І медогляд зробити попросіть.
Життя своє цінуйте
І здоров’я бережіть,
Із цим ніколи не жартуйте,
Здоровий спосіб життя ведіть,
Бо в минулому залишаться жарти,
А здоров’я уже не вернеш,
Не виграєш його ти карти
І у борг його не візьмеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
Падає на поріг
Білий, білий сніг,
А Новий рік
Переступив уже поріг.
Хай у Новому році
Здійсняться ваші мрії,
А ті, хто в долі на уроці,
Нехай не залишають вас надії.
І щастя до кожного зайде,
У назначений час воно прийде,
Але не потрібно поспішати,
Щоб не довелося щастю вас шукати.
Всі у Новому році мріють,
Одні багатство під цим розуміють,
Інші хочуть покохати,
Половинку життя свого впізнати.
Тож з Новим роком вас вітаю,
Щастя й радості бажаю.
У новорічну ніч бажання загадайте,
Ніколи про мрії свої не забувайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011
Вечір прийшов.
Місяць зійшов.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
Я так довго за нею доглядав
І ось нарешті зірвав.
Нехай вона її чарує,
Моє кохання символізує.
А я собі іншу троянду знайшов,
Тільки б я зараз до неї дійшов,
Бо перший раз я тут блукаю,
До милої доріжки ще не знаю.
Місяць по небі гуляє,
А можливо він доріжку знає,
Треба в нього запитати,
Мені ж нема чого втрачати.
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Я до милої поспішаю,
А доріжки ще не знаю.
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
І ось наближаюсь до твого дому,
Але призначила зустріч не мені ти одному,
Бачу інший поспішає
І теж в руці троянду має.
Я зупинився,
На все довкола розізлився,
А найбільше троянда постраждала,
Бо ж моє кохання символізувала.
Гей, Місяцю, зайди,
Прошу тебе, ти не світи,
Дай мені заблукати,
Нема куди мені поспішати.
Я іду, не поспішаю,
В руці троянду тримаю.
Раптом, я зупинився,
На троянду подивився.
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Я ж її кохаю,
Чому я відступати маю?
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я до милої спішу,
Червону троянду несу.
І ось наближаюсь до твого дому,
З думками, що не потрібний нікому,
А ти мене на вулиці зустрічаєш.
« Привіт. Ну де ж ти довго так блукаєш?
Я вже не можу більше стояти
І на тебе чекати.
Я думала, що ти вже не прийдеш,
Ну де ж ти довго так блукаєш?
Я плакати починала
І сльози ледь стримала,
А коли місяць за хмари почав ховатись,
Я почала боятись,
Що ти до мене не прийдеш,
Що ти мене не знайдеш.
Я із місяцем розмовляла
І його благала:
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
До мене милий поспішає,
А що ж буду як він заблукає?
Гей, Місяцю, покажи,
Милому доріжку освіти,
Не йому мені заблукати,
Не хочу щастя свого я втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Я н тебе чекала,
Що ти прийдеш я вірила і знала.»
Я теж із місяцем розмовляв
І теж його благав.
Нарешті, я до тебе дійшов,
Я тебе знайшов.
І нехай ця троянда тебе чарує,
Моє кохання символізує,
Нехай вона буде твоєю,
А ти станеш трояндою моєю.
Буду я тебе кохати,
Всю ніжність лиш тобі віддавати.
Аж раптом, бачу інший іде,
Червону троянду несе.
Він на все па світі розізлився,
Напевно доріжкою помилився.
Ти, що заблукав,
Ну чому ж ти місяця не благав?
Гей, Місяцю, почекай,
Сюди своє світло повертай.
Він до милої поспішає,
А доріжки ще не знає.
Гей, Місяцю, покажи,
До милої доріжку освіти,
Не дай йому заблукати,
Не хоче щастя свого він втрачати.
І освітилась доріжка,
Освітила її місяця усмішка.
Ну все, поспішай,
Милу чекати не заставляй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2011
Привіт! ............дорога,
Кохана, люба, чарівна,
Ти вже не моя,
Які печальні ці слова.
А пам’ятаєш ти спитала,
Запитання ти мені завдала:
Чому історії про кохання сумні?
Так скажи і ти мені,
Дай відповідь перед мною,
Якщо взяти нас з тобою,
Все ж так гарно починалось.
Що ж між нами сталось?
Ми один одному далекі стали,
Неначе й ніколи не кохали.
Визнаю, в цьому є моя вина,
Ну а ти у нас свята…
Прошу, прошу тебе,
Пробач, пробач за все,
Більше не побачиш ти мене.
Прощавай! Це все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Номер твій я набираю,
На кнопку виклику натискаю.
Лунає гудок,
А за ним і твій голосок.
І як почую голос твій,
Роблюся сам не свій.
« Все, що хотів тобі сказати,
Уже й всього не пригадати.
Тому з головного почну,
Тільки ти не смійся, тебе попрошу.
Танюша, Таня,
Ти моє кохання.
Ти єдина, одна,
Яка мені потрібна.
Нелегкий шлях я подолав,
Щоб сказати: «I love»
А ти відповіла:
« Це все розвага лиш була,
Між нами іскри не було.
Прощавай! Усе пройшло.
І мить тому усе звучало,
А зараз тихо, тихо стало.
Що робилось у душі мої,
Як почув слова твої,
Я не можу словами передати,
Тай краще вам цього не знати,
Як боляче буває,
Коли кохання залишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2011
Я щойно отримала
Твій прощальний лист-пробачення,
Але не маю часу,
Спішу на побачення.
Ой, Боже, що ж я пишу,
Я все тобі брешу.
Нема куди мені спішити,
Бо ж не перестала тебе любити.
Я тебе пробачаю
І нікуди не відпускаю.
Залишись зі мною,
Хочу бути я разом з тобою.
Бо так може тільки той написати,
Хто вміє по справжньому кохати.
Не залишай мене,
Кохаю я тебе.
Все, що між нами сталось,
Щоб в минулому осталось,
Але не будемо цього забувати,
Щоб більше тих помилок не повторювати.
Я тебе кохаю
І все тобі пробачаю.
Давай зустрінемось, де завжди
І будемо разом назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2011
«Прощавай»: ти йому сказала
І сльоза на землю упала.
Ти обернулась і пішла,
На самоті його залишила.
Ти не покличеш подружку,
Просто прийдеш додому,
Виллєш сльози в подушку
І не розкажеш нікому,
Як сильно ти його кохаєш,
А як пробачити не знаєш.
Так тоді чому,
Прощавай, ти сказала йому?
А він, як тіло без душі, гуляє,
Думає про неї весь час,
А як підійти не знає,
Бо ж у справах кохання не ас.
Один одного кохають.
А як далі бути не знають.
На душі образа і страждання.
А у серці горить кохання.
Час летить, минає,
Серце кохає,
Закохані страждають,
А як виправити помилки не знають.
Те, що маєм, не цінуєм,
А втрачаєм, то шкодуєм,
Бо тоді ми розумієм,
Що про таке кохання мрієм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290479
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2011
Ти мене причарувала,
Я в тебе закохався.
Ти говорила, що покохала,
Як же я в тобі помилявся.
Ти слова на вітер випускала,
Душі ти в них не вклала.
Ти зі мною погралась,
Пішла, не попрощалась,
Оставила мене на самоті,
А як же слова оті,
Що мені ти їх казала,
Ти мене не кохала.
А серце стогне,
Серце б’ється,
Нічого не розуміє,
Можливо вона повернеться.
Ні! Це вже кінець
І не буде прощальний танець.
Ні! Я не буду плакати.
Ні! Я не буду сльози лити.
Зумію біль цей подолати,
Хоч все життя мені з ним жити,
Бо тебе я не забуду,
Все життя кохати буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2011
Як далі існувати,
Коли не хочеш ти більше мене знати,
А я продовжую на тебе чекати,
Продовжую кохати.
Прийшли холода,
А я знову самотнім залишився,
Ну що ж це біда,
Де ж я так провинився?
Холодні руки,
Заплакані очі,
Самотнє серце
І це що ночі.
Не жалійте мене, не треба,
В цьому винен тільки я,
В мене лиш потреба:
Повернись, мила моя.
В очі мої заглянь,
Ти побачиш там печаль,
Ти на мене поглянь,
Невже тобі мене не жаль.
Не зберіг тебе, я знаю,
Повернись, тебе благаю.
Але вітер слова мої не донесе
І мого життя не спасе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2011