| Сторінки (7/602): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Коли тобі трохи за двадцять.
Та ще не долізло до ста,
Вже знаєш, що марна то праця –
Шукати комети хвоста.
Вона пролетіла – та й годі.
Красива була – та й усе.
Згоріла, хоч, може, в городі
Хтось з неї шматочка знайде.
Колись зі свідомістю разом
Піймати удачу за хвіст
Хотілося. Зась. Іншим часом.
І знов для душі – строгий піст.
Коли та свідомість залежна
Від правил, законів, ще від…
Неспішно вже і обережно
Шукаєш одвічний отвіт.
Коли тобі за …дцять, на небі
Комети хвоста поза тим
Шукаєш, та марно, далебі,-
Хвоста там нема, тільки дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2012
В этот раз – с экраном.
Все хают телевиденье – атас!
Давай уничтожать его как класс.
Ведь там царят «порнуха» и разврат,
Ведь там с экрана «брешет» депутат.
А дети - то что смотрят, ой-ой-ой.
Что видят? Телевидению – бой!
Но выбор есть!
Однако же, беда –
Мы хаем все и вся, везде, всегда.
Нам не давай дышать, и есть, и спать,
Когда хотим мы покритиковать.
А свинтус грязь найдет всегда, увы.
И, как бы ни были светлы умы,
Что жаждут просветить «простой» народ,
Народ себе всегда, поверь, найдет,
Что интересно для ЕГО души,
Хоть запрети, хоть ты его души.
Не телевиденье – беда, а лень.
Когда ребенок с пультом целый день
Внимает не родителям, отнюдь,
Ведь папой с мамой выбран странный путь.
Чтоб дать ребенку пищу для ума,
Здесь мама, не экран, должна сама
Ребенку время, душу посвятить,
И, несмышленого, как нужно, просветить.
Пустая то затея – запрещать.
Нас выбирают, нам и выбирать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356859
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.08.2012
***
По будням падают в чашку звезды,
Выплескивая сливки, застрявшие в кофе.
А месяц, схватив отсыревшие весла,
Собрался за тучи уплыть, острым рогом
Грозя убежавшей бесстыдной Венере
(На кофе сбежала она к Ориону).
А птицы в присущей вечерней манере
Пищат полуписком, поют полутоном.
И с рокотом тихим колышется море.
Приливом накрыло прибрежные камни.
А крабы таращат глаза. На дозоре
Сканируют гальку, открыв в норках ставни.
По воскресеньям звезды – на месте.
Выискивают в небе, куда прицепиться,
Моргая с прищуром счастливой невесте, -
А вдруг упадут, пролетая, как птицы?
И лишь для того, чтоб желаниям сбыться
Счастливой невесты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Вдохнуло лето ведьмовские ароматы
Цветущего пьянящего дурмана.
И испекло в духовке вместе с нежной мятой
АртЫша ягоды. Действительность туману
Уподобляется, скрывая очертанья
Поникших стеблей трав, напившись яду,
Оставив в будущем воспоминанья
О снах, дарующих спокойствие, прохладу.
И мандрагора с человеческой фигурой,
Растущая в далеких Гималаях,
Околдовала Сурью (взяв рассудок),
О колдовстве своем, наверное, не зная.
А в мире Сурьи, о, как призрачна картина –
Дрожащий воздух, мир – в лимонных красках.
За горизонтом (может быть!) застыла
Окраску лета желтую сменить указка.
Дурман – ядовитая трава;
Артыш – кустарник (вид можжевельника), обладает психотропным действием;
Мандрагора – колдовская трава (трава-оклик), корень похож на человеческую фигуру;
Сурья – Солнце, солнечное божество в древнеиндийской мифологии
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355521
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.08.2012
Скребет по тротуарам утром ветер,
Сметая пыль с тонированных автостекол.
Проснулись все счастливые на свете.
И ароматы кофе из раскрытых окон
Смешались с запахом пионов в вазах.
На волоске висит заплаканная туча.
Вдруг всхлипнула, зашлась в рыданьи. Сразу
Рассыпав пригоршню бусинок – капель. Лучше
Пусть дождь бежит, крутя свои педали,
И осень рассыпает листья по балкону.
В ушах твои настойчиво звучали
(Мной не услышаны…) звонки по телефону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2012
Відлуння стогону змерзлих душ
Розтерзаних, зламаних, зраджених,
Загнаних, вигнаних в дику глуш,
Від сонця і місяця стомлених.
Як кинуте кимсь непотрібне дитя,
Біжить десь роздягнута, бідна, роззута.
І нАщо прощення, нащО каяття?
І в чому в розірванім серці спокута?
Навчилася плакати, змушена бігти,
Чіпляючись міцно за кожну гілляку,
Тримаючись ревно за зламані віти,
Заходячись з плачу, тремтіла від ляку.
І зраду у жменьку – «дарунок» від друга.
А очі холодні - хіба не наруга?
І щось у душі закипає, як пломінь,
Горить. Там згоряє загублений спомин.
Загублений, наче якась копійчина.
А вже зчервоніли кетяхи калини,
І осінь вже в стомлених душах
Розпалює вогонь.
Не стане осторонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355439
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.08.2012
За черной пастью в дереве дупла
Лесные тайны спрятаны глубоко.
Луны всевидящее око
Пытается очистить добела
Весь мрак ночи в своем сияньи,
Чтоб изменить суть мирозданья.
Сомкнув ветвей столетних своды,
Дух леса требует свободы, -
То светлячки мерцают в темноте,
То хитрый гриб в бесстыдной наготе.
То крик совы, рыдающей о вечном,
Как плач по душам умершим, ушедшим.
Деревьев корни – будто кочерги.
Луна зашла за сосны.
И - ни зги
Не видно в очертаньях леса,
В родных чертогах лешего и беса,
Где в болотах застыли камыши,
Сидят на кочках толстые ужи.
Живет, наполненный не снами, мир.
А в шорохе листвы бушует пир.
И снова ловящих мышей на ужин зов
(Скребущих душу до основ) глазастых сов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355391
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 05.08.2012
Якщо знайдеш світло у тіні розлуки,
Якщо не відпустиш від себе цю пісню,
Мелодію ніжну, сплетемо ми руки,
Не йди. Бо в житті хочу дійсно
Тебе. І для тебе цю пісню.
Якщо ми сьогодні ще маємо змогу
Пірнути з фантазій, і зливи, і грому
У дійсність, в кохання, знайдемо дорогу
В тепер, у майбутнє. Додому.
У пісню. В життя. Вдвох із втоми.
Увечері не плач,
Не відпускай мене.
Увечері не плач,
Не відпускай мене.
Із згадок, зі спогадів, снів не забутих,
З мелодії викресли тугу і втому.
По вітру розвій. Нам вже не відіткнути
Від серця любов. У живому
Мелодія серці. Земному..
Увечері не плач,
Не відпускай мене
Не дозволяй мені піти
Не плач сьогодні
Savage – Don’t Cry Tonight
When you find the light to an upset shade away
If you never, never let me go with every melody
And you often went and leaving just my life
If you're really not to tug and
Buy too many fantasy... me too
When you need to get another chance today
For a thunder is the past a path we are human been
Do you rather like to feel what is my life
If you're really going to listen baby
At my fantasy... and me
Don't let me go
Don't cry tonight
Don't let me go
Don't cry tonight
Just a random access memories of dreams
As you're hangin' upon me, do you love melody
To be a golden toys to an upset time away
As we're human been at last we have the melody... we too
Don't let me go
Don't cry tonight
Don't let me go
Don't cry tonight
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355128
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.08.2012
Поїхала я.
Втекла від себе далі.
А там – знову я.
***
Світлая душа
У темряві мороку –
Світлячок вночі.
***
Сутінки вагань
Печальних місяць в нОчі
Сяйвом освітить.
***
Пишу про любов,
У чорнила розлуки
Вмочую перо.
***
Білий сніг, чистий
І на пролісках лежить,
Й на мертвих квітах.
***
Місяць – так близько.
Йду до нього так довго,
Він все – далеко.
***
На що здатна я,
Не знала, аж ось життя
За горло взяло...
***
А музи, чомусь
Зранені, плачуть поруч,
Як сови вночі.
***
Тепер я знаю,
Як сумно, коли місяць
Сходить без тебе.
***
Помножу знання
Що можу отримати? -
Помножу печаль.
***
Не дивися у
Безодню довго, вона
На тебе гляне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355118
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 04.08.2012
( Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?...
А.С.Пушкин
«Евгений Онегин» )
Я вам писал – так трепетно, с надеждой.
Не видя вас, я вас обожествлял.
Я представлял овал лица ваш нежный,
Как персик или сливу, ваш овал.
Я вам писал, а вы не отвечали.
И телефона вашего не знал.
Но звал меня в неведомые дали.
В любовный рай овал. Я наповал
Сражен мечтою. Где вы, где вы, леди?
Пять тысяч роз я бросил бы к ногам
Прекрасным вашим. В том же я уверен,
Что вам не розы, жизнь свою отдам.
Я вам писал. Но перестал. Простите.
А мне, увы, прощенья больше нет.
Меж нами оборвались резко нити.
Все. У меня «заглючил» Интернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.08.2012
( МЕНІ ПІДХОДИТЕ
Кілька разів перемовлялась
В місті з одним я чоловіком.
Все запросить збиравсь на каву
І врешті решт таки закликав.
…
Душа ж мало не впала в кому -
Вищий ґатунок він, по ГОСТ-у .
Він випалив, як йшов додому:
«Мені підходите по росту!»
Крилата )
Я в чреве переполненных маршруток,-
Как в кишках ненасытного кита.
И в них, конечно, вовсе не до шуток,
Улыбка вряд ли трогает уста.
Стою. Жара. И чей-то острый локоть
Застрял в боку. Ребро почти трещит.
А на меня с улыбкою широкой
Глядит с сиденья радостный мужик.
-О, девушка, о, чудные минутки!
Я, вас увидев, понял, я пропал!
Зачем меня в «десятую» маршрутку
Впихнула провидения тропа?
Я познакомиться хочу и чудо
Познать в знакомстве просто в сей же час!-
Я говорю: - Знакомиться не буду,
Меня почти убили здесь при вас.
Вы подождите радостных мгновений,-
Найдете ту, что любит мужиков,
Которые отнюдь не на коленях,
А сидя предлагают ей любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354848
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2012
Я досита наїлась обіцянок,
…
Моє ж терпіння-бо не безграничне!
І гратися з собою більше не дозволю!
Скажи, між нами є щось платонічне?
Як - ні, то відпусти мене на волю!
(Тетяна Весняна)
Він в мої очі дивиться то щиро,
То знов мудрує – хитрість ув очах.
То – мир. То знов війни здійнять сокиру
Планує. Серце обіймає страх.
Як квіточку, вирощує в горщечку,
Цілує, обіцянками польє.
І днів моїх неприйнятих вервечок
Нанизується краплями в кольє.
А я – не квітка, хоч, як квітка, мила.
Я – ластівка, що зірветься в політ.
Я маю, подивися, дужі крила,
І полечу. До них – з любов”ю, літ.
Я – лебідь. Білосніжними крилАми
До сонця тягнуся, до чистої води.
Якщо – пусте, що бУло, любий, з нами,
Стежину ти забудь сюди. Іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Я надивилася всілякої реклами.
Заснула. Бачу недолугий, дивний сон.
Я ніби впала, провалилася у яму
На кілька рідних і знайомих нам персон:
Купила засіб для пом”якшення волосся
І для його об’єму – дуже ловкий крем.
Тепер щоранку в відображення дивлюся
Своє й кажу йому: «Привіт тобі, об”єм!».
І чоловік тепер був зранку насторожі –
Злякався, думав, що поїхав в мене дах.
А я інакше, друзі, вже тепер не зможу –
А мій об”єм? То ж він образиться відтак!
І він пішов! Та не об”єм. Пішов мій любий.
Сказав: - Здурію тут. Пробач, та з мене – все!
То твій об”єм, то твій «Евкліпс»! Та досі, буде!
Мене від «радощів» твоїх уже трясе.
Забула всипати «Мезиму» у кишеню.
І ось вже маю я у пузі результат:
Забула раптом про пігулок міцних жменю -
Перетворилася я на аеростат.
Хотіла б я, звичайно, якось поширяти
У небесах (зовуть!), та все ж таки не так.
Тепер у мене треба стрільнути з гармати,
Щоб збити з неба. Хто у нас такий мастак?
Я стала плакати й гукати в поміч маму,
Не розуміючи своєї тут вини.
Тепер дивитимусь із острахом рекламу,
Щоб не ішли оті страхіття в мої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Я – модна дівчина, нема мені тут рівних.
У мене все нове – і ноги, й голова.
Я в дзеркало дивлюся – і такий безслівний
Мій захват від краси цієї. Що слова?
На пупі в мене – діамантова сережка.
На попі – ще й метелик всівся. Кожен рух-
І полетить, якщо не буде обережним.
Та щоки гАрненько натягнені до вух.
Ось губи – це такі вареники пухкенькі,
А груди здійнялися – чисто Еверест.
Ще – нігті до колін,- то модні витребеньки,
І вже без жиру на боках, ребрА і без…
Мій чоловік побачив ті веселі гірки.
Зрадів (забув він заглянути в гаманець).
І кинувсь до (не з глини) зліпленої зірки.
(А я не знала, що прийшов йому кінець).
Та кулька тріснула – наївся силікону.
Його повезла в далечінь якусь «Швидка».
І знаю, що тепер нещасного до скону
До силікону не підманеш, козака.
І я одна. Для кого губи ті і груди?
Для чого колупала ребра і тату
Собі натицяла. Рятуйте, добрі люди!
Нічого ж я не вмію. Боже, пропаду!
Та раптом щось задзеленчало прямо в вухо.
Будильник задзвонив і, «заробивши», стих.
О, то був сон. І з задоволенням послуха
Про сон цей милий мій, коханий «лев» і «тигр».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354466
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.08.2012
Дружити із собою – це так, певно, гарно.
Це – ніби небо над тобою геть безхмарне.
Це – наче ти не зустрічався із бідою,
Вона повз тебе пролетіла стороною.
Це – як зима у літо скоче дивиною.
Або не зсипані ще скроні сивиною.
Кажу собі:- Та відвертайся ти від суму,
Навішо тЯжкі обсідають оси-думи.
Рожеві окуляри вже давно розбила.
Та не зкінчИлася, признайсь, душевна сила.
Ти, як втопаючого, тЯгни за чуприну
Себе з болота, як впадеш, тягни щосили.
Бо рятувати потопельника – то справа
Самого потопаючого, от забава.
Ти будь завжди оптимістичним песимістом.
Цінуй людину не за личком, а за змістом.
Радій тому, що маєш. Подивитись варто –
Якісь страхіття перевести щоб на жарти.
Цінуй життя, яке дано тобі від Бога.
Тоді постукає до тебе Перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Надломлене небо на вістрі веж,
Висить на антенах, дахах без меж.
Ворожая сутінь, замерзла, чужа,
Як зранене серце на вістрі ножа.
Надломлені крила. Летіти вниз.
Складати на купу слова, як хмиз.
Затягнуті димом, палають слова.
Зоря народилась за небом нова.
Летіти за небо, не вниз, туди,
Де вже не зустріти біди. Зажди, -
Летіти без хмизу, летіти без…
До зірки, де правда, де кенкідес*.
(кенкідес (японською)-все добре)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2012
Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2012
Жінки і спека.
Журнали еротичні
Відпочивають.
***
Забава жінок –
Придумати самій. Та й
Образитися.
***
Виставка гадюк.
Пішла. Й повернулася
З грамотою я.
***
Я – як шампанське –
Грайлива. Та можу і
В голову дати.
***
Створив Бог жінку.
Глянув… Махнув рукою –
Нафарбується.
***
Дівчина хлопцю:-
Приходь, вдома – нікого.
Прийшов. Нікого…
***
Чоловік сказав
(А жінка за- дов- ба- ла) -
Чоловік зробив.
#####
Сенрю про різне
Купив хтось яхту.
Піду і я за хлібцем,-
Всі ж щось купують.
***
Купляйте тільки
Батарейки «Депутат».
Вони не сядуть.
***
Контроль на ринку:
-Папери на рибу є?
-Про смерть свідоцтво?
***
-Скажіть-но, мамо,
Я - принцеса, а чи ні?
-Дебіл ти, сину!
***
Спати на службі –
Гріх. Безкоштовний не для
Того Інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353983
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.07.2012
(по-українському)
Ніжна квіточка,
Чиста, як сльоза, любов
Розцвітає знов.
***
Кохання ваше –
Метелик трепетний це
В долонях ваших.
***
Пісня солов”я
І сонечко привітне
Будять щоранку.
***
Лелека добрий
Сюрпризи принесе вам,
Для серця радість.
###
Прагнення духу,
Прагнення розуму, ще
Прагнення тіла. -
Прагнення трьох цих бажань
Кохання породжують.
***
Життя – гірлянда.
Гірлянда днів похмурих
І світлих дуже.
Та все ж грози поменше
У вашому коханні.
(На замовлення Юрія Терена)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353900
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.07.2012
Во мне живет девчонка лет пятнадцати,
Сердешная, все верит в чудеса.
И мне девчонка эта очень-очень нравится.
Я в зеркале смотрю в ее глаза,
В них отражается такое небо синее!
В них – радость оттого, что новый день
Покрыл окно небрежно кружевами инея,
И забываю, что опять – мигрень.
В троллейбусе еще не уступают место мне.
И это – минус. Или, все же, плюс?
Того, что жизнь моя окажется вдруг пресною,
Пока я, вот вам слово, не боюсь.
И не всегда мой дом украшенный букетами.
Вот не всегда подарят мне цветов.
Еще «похвастаюсь» я песнями неспетыми,
Букет болячек – верный мой «улов».
Зато меня уже не украдут для выкупа.
На органы чикрижить смысла нет.
Судьба моя была мне на подарки не скупа.
Но не скупа на беды, не секрет.
И грусть приходит, ну, конечно, только светлая.
Цветной бывает радость. Смех. И грусть.
Пусть улетели годы быстро вслед за ветрами.
Я рада – бьется на руке мой пульс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
Спека ця така неперебірлива –
Лізе прямо в очі без запрошення,
Ніби вже якесь лихе наврочення.
Що таке ужарить, аж не вірили.
Сонце смалить так же, як і в Африці.
Всі сидять під кондиціонерами.
Ну, а щоби прогулятись скверами,-
Зась! Хіба що тільки, може, в Арктиці.
Люди, запасаймося кокосами,
Скоро милуватимемось пальмами.
І, щоб не сидіти у пустелі, ми
Їх посадимо в садочку вОсени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353511
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.07.2012
(по мотивам Східної поезії)
Одна лиш квітка розцвітає на Землі,
У Сонця сяйві, щасті і теплі,
Її красу я серцем відчуваю.
Коли ця квітка ніжна помирає,
Сухі пелюстки в сміття не впадуть, –
Бо то Любові закінчилась путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2012
(з анекдоту)
Перед весіллям:
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
*****
Після весілля:
(читаємо той же вірш з кінця до початку)
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353202
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.07.2012
Рибочка моя кохана, милий соловейко.
Я люблю тебе, метелик, пташечка рідненька.
Пройшло 3 місяці:
Ти – пухнастий, теплий зайчик, білочка забавна,
Їжачок ти мій колючий, мавпенятко славне.
Пройшов рік:
Хто це гавка, як собака? Голова вже луска.
Злюща, хитра, як пантера. І шипиш, як гуска.
Ще згодом:
Ти, коняка здоровенна, відбирає мову!
Відчепися, тобі кажу, ти, товста корова.
:::
Чим ідемо, любі друзі, далі від весілля,
У домашньому звіринці збільшуються звірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353020
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.07.2012
Є в Америці новинка -
Туалети хитрі.
Входиш дурнем, а виходиш -
Самий мудрий в світі.
Зайвого не треба пити,
Шкодить це здоров”ю, -
То так мовлять пісуари,
Вибачте на слові.
Не кидайте, люди, сміття,
Бруд куди попало, -
Десь із нутра унітазу
В попу верещало.
Де ж виховувати треба –
В університеті?
То вже, бачте, застаріло,
Треба в туалеті.
От би нам таких придбати!
Може, хоч при скруті
Той, хто гадить, смітить, лає,
Може щось почути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353019
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.07.2012
Віщунська доля – у свині,
Чи то, прошу, у кнура.
Валявся вдома у багні –
Везе у Київ фура.
Везуть його не на базар –
Пряменько на Хрещатик,
Та ще й під сурмлення фанфар,
Хіба таке міг знати?
Від переможців буде знать,
Постукують копита.
Бо він уміє віщувать,
Хапаючи з корита.
Свиня ця Фунтик – гарний хряк,
Свій має райдер навіть.
І охоронців. Мріє всяк
Таку увагу мати.
От, правда, трохи якось тхне,
Ну, не одеколоном…
Та ми забудемо про те,
То – не найкращий спомин.
На Україні віщуном
Хто там на Євро буде?
Це буде, як у Польщі, слон,
Чи візьмемо верблюда?
Та як мізками не крути,
Верблюда буде мало.
Бо на Вкраїні ми завжди
Любили тільки сало.
От буде сало нам казать,
Хто виграє у матчі.
Як тільки схрумкає буряк,
Дізнаємось, хто кращий.
І буде те, що він – «крутий»,
Розказувати вдома.
Свиней знов смикать за хвости
Й валятись на соломі.
06.06.2012
(написаний вірш до ЄВРО,та не викладений)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352879
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.07.2012
Мої ЛГ – то образ всіх людей,
То їх думки, їх віра, їхні мрії.
І я пишу. Пишу, що розумію,
У вірші, тОму, що в мій дім ввійде.
В моїх віршах живе вона. Вона –
Моя літературна героїня.
І то її буття і сновидіння,
І доля (в вірші), випита до дна.
Життя жінок, що знаю, і чужих,-
Я ніби ЇХ життя тут проживаю,
Їх долі «через себе» пропускаю,
Вдивляюся – і вірш уже «достиг».
Я думаю. Цікавить щось мене-
І через призму «Я» вірші «зростають».
Історії я подумки листаю
І бачу, що віршА вже не мине
Історія моєї героїні.
І вже пишу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
А душу,
Як грушу,
Трясуть негаразди.
Як газди,
В душі порядкують, хазяї.
Як вдома.
Утома.
Як грушу,
Не струшу.
Терпіти я мушу.
Не зрушу
Я цю здоровенну махину, гадаю,-
Не попіл.
Мій клопіт.
А стигле,
Яриле,
Колосся у полі,
Як доля,
То зашепотіло під вітром: -
Не здайся.
Змагайся.
Ти – сильна
І вільна.
І кожному Богом
Дорога
Лягає, осяяна світлом.
Дорога
Від Бога.
Моїй сестричці Innessanew присвячую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2012
СЕкунды (Каждого «Сегодня»)
Сорвал ты крепкой трепетной рукой
С прозрачной дивной ночи покрывало.
А то, что взору открывалось,
Рождало страстный стон глухой.
Ты – пленник, господин, и царь, и раб.
В стихии неги растворилось тело.
А за стеною скрипка пела.
И кто б искал иных наград?
С тобой молчим – о вечном, о простом,
О том, что растворяемся в пространстве.
А ночь в сияющем убранстве
Одарит нас любви дождем.
Без этой сказки не прожить и дня.
Луна заглядывает к нам, ликуя.
И от камина (поцелуев?) –
На теле – блики от огня.
***
Мороз скрипит и ноет за окном.
Снежинкам любопытным на стекле
ПризнАемся, как жарко в январе,
Но не сейчас. Потом… Потом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 22.07.2012
Ти – на дивані, а на кухні – я.
Ти – із пивком, почитуєш газетку
(У нас таки справжнісінька сім”я!),
А я пожарила тобі котлетки.
Ця «поза» популярніша у нас,
Ніж самі «заковирні» в «Камасутрі».
Й не треба лізти рачки на Парнас
Й посібники читати дуже мудрі,
Щоб «позу» цю освоїти на раз!-
Духовку – жінці, й гарну м”ясорубку.
А дядькові, щоби не задніх пас, -
Диванчик й, може, телефонну трубку.
Та ось нюанс. Ця поза – застаріла.
Читайте «Камасутру» - і до діла!
Вдвох – на диван, посібник – перед ніс.
Там стільки поз (та ж не «переборщити»!).
А там вже і на кухню, прошу, пліз!
Вечерю гарну треба заслужити!
(Вірш «виріс» завдяки коментару Поета Ромоданця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352035
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.07.2012
Тебе пізнаю серед тисячі облич.
Твій образ – нечіткий, незримий,
Та все ж нізащо я не пройду мимо,
Якщо побачу. Ти мене поклич,
Бо й ти пізнаєш. Десь серед світів,
Десь серед веж чи непримітних хиж,
Вдивляючись у небо, ти стоїш,
Серед самотності і стогнучих вітрів,
І просиш ти,
Щоб обійнЯло небо нас, закоханих безмежно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2012
Чи місія моя завершена на цій землі,
Чи, може, ні?
Чи ще повинна гаяти я час
На згублені хвилини і роки?
У плині часу я була колись і десь,
Як є тепер.
Та де той слід?
І лиш світлини у альбомі гомонять,
Що я була, жила.
Та все в віках згубилося, розтерлося і розійшлося,
Як пил,
Як дим,
І як пісок – крізь пальці.
У дзеркало дивлюся – я? Не я? То хто?
Чи іншим дзеркало було
У двадцять моїх років?
Пройшла від того до цьогО я скільки кроків?
А розіб”ю – то згине моє щастя.
А є воно? І що воно таке – те щастя, це поняття ефемерне?
Не знаю.
Може, лиш забула?
А чи згубила, як старенький гаманець?
Дитина виросла,
І дім стоїть міцний,
І дерево росте, та ж цілий сад.
І що тепер? Саджати другий?
Чи йти додому – десь туди, серед зірок,
Де, певно, є мій дім.
Сьогодні щось кажу, сміюся й плачу,
В завтра – пустота, ніщо, лиш пам”ять
(І це втішає, та не надто).
Одна сльоза – невидима, незрима
(Бо сильній жінці плакати не гоже)
Бринить в душі,
Виблискуючи, як перлина
На океані дні, за хвилями, за часом,
За думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2012
Ти – не той, і я – не та.
Й нічка нас не запита,
Чом живемо ми на острові туману
На краю Землі, де пустота.
Я прийшла, а дім – пустий.
В серце більше не пусти,
Бо зачеплю я загоєну вже рану.
То й піду назад. А ти прости.
В пустоті… Там тиша знов.
Десь живе, мабуть, любов.
Не піду шукати, бо мені ще рано,
Наламали й так вже купу дров.
А та мряка – то вода,
Впаде в річку, річ проста.
Й ранок теплий після ніченьки настане…
Сонце! Ранок знову загляда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2012
Найпоширеніша поза у жінок така: -
Любий, а давай вже завтра,- болить голова!
*****
Жінка любить вухами, чоловік – очима.
Повз цю позу в «Камасутрі» не пройдете мимо:
Поза номер триста вісім (ти уважно слухай) –
Чоловіку треба жінці подивитись в вухо!
*****
Є ще поза в «Камасутрі»,
Та не поза – чисто сміх!
Маня дивиться на Ваню,
Ваня спить «без задніх ніг».
*****
Він: - А руки ваші плавно – від плечей – до спини,
Ну, а потім переходим на живіт повільно.
А вона: - Це «Камасутра?» - кида хитрий погляд.
Він: - А ось і не вгадала! Це – лиш митний огляд.
*****
Ось скажу я думку «мудру»,
Любі сестро й брате.
Не читайте «Камасутру» -
Ліпше буде спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351533
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.07.2012
Б”ється в скло чи дощ, чи думка.
Тихий вальс краплин,
Чи джаз для серця.
Дощ тихенько в шибку стука,
Як метелик, він
У вікна рветься.
Чи то дощ, чи, може, сльози,
Що мені сказать.
Мовчу я, поки
В вальсі – мрії мої босі.
За вікном – гроза,
У серці – спокій.
В”ється блискавка між гіллям.
Запах абрикос.
Бурчання грому.
Я обійму вербу біля
Ставу. Відголос
Грози чи втоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2012
Відповідь на вірш КОНСУЕЛО «Сама собі сьогодні співчуваю»
Хто може вгадати, що це за поняття –
Це їжа, чи танець, чи, може, вино?
Цікаве у мене сьогодні заняття –
Оце розібратись, що то за воно?
Не падайте, друзі, це:
Зниження тиску
Земної поверхні (ну, хто би сказав?).
А друге – це зона (в барометрі, звісно)
І знов таки тиску, що раптом упав!
А ще – розрахунок у русі повітря
І тяги природньої, ось вам вже три.
Чотири – застій в економіці світу.
А п”ять – в геології треба знайти.
А саме страшне – це вона - в медицині.
Пригніченість, сум, приголомшення теж.
Скорбота – то теж ції штуки причина.
Дивлюсь, негараздів немає тут меж.
***
Депресія – то штука всім відома.
Вона не підляга закону Ома.
І Піфагор про неї не писав.
Та жалить штука гірше, ніж оса!
Депресія – знайоме почуття.
А ліками від неї є життя,
Наповнене думками, сонцем, небом,
Закреслені емоції, що треба
Міняти швидко лиш на позитив,
Чекаючи добра і справжніх див.
А друзів, річку, ліс і чай із м”яти –
Корисно від депресії приймати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Мій син малює двері. Питаю: - Що це, сину?
А він: - Я їх відкрию, щоб знову повернутись,
В минуле, гарне й добре, куди захочу я.
Оце б знайти ті ДВЕРІ. І я би завітала
В дитинство, що минуло (вже кілька тисяч років
Пройшло), а я зайшла би туди хоча б на день.
Побачити, що разом ще рідні ненька з батьком,
Коли немає й гадки, що в світі є розлука,
І гамір – в теплій хаті, і іволга – в дворі.
На більше і не треба. Побачити щоб квіти
На клумбі біля хати. І я – (смішна!) з ляльками
Із гілочок. А лЯльки – у платтях з пелюсток.
А ще зайти у ДВЕРІ, де ми із Ним – за ручку.
Коли ще вірить можна, що ти – один, єдиний.
Що все життя – за руку. Разом. З коханим. З Ним.
А ще я надто сильно зайти хотіла б в ДВЕРІ,
Де я – така щаслива, а мій синок – манюній,
І поносить це чудо рідненьке на руках.
Щоб пригорнуть до серця його маленьке тільце,
Тримати на колінах і цілувати щічки
Кругленькі і рум”яні, що пахнуть молочком.
Ті ДВЕРІ є, напевно, вірніше навіть, точно.
Мабуть, ми недостойні, щоб часом керувати.
І нам чомусь не кажуть, де формула ота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351097
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.07.2012
Втопитись не боюсь в морях і океанах,
Бо жага до життя не дасть мені втонуть.
Та страшно, якщо хтось в моїх душевних ранах
Розсипав раптом сіль (розважився, мабуть).
Ще страшно, якщо друг – за так, «заради спорту»,
Підленько сміючись, ввіткне у серце ніж.
Ви скажете:- Це друг? Не вищого ж він сорту.
(Не буду ж в мікроскоп дивитись, перше, ніж…).
А ще боюсь його зрадливого мовчання.
Байдужості очей і холоду думок.
Боюсь не зустрічей – журливого прощання,
Брехні і зради тінь, і гострих слів голок.
Не хочу я біди – боюся, як всі люди.
Ще не навчилась я розв”язувать вузла,
Розв”язувать задач, де в відповіді – нулик,
Коли один й один – повинно бути два.
Я не боюсь гадюк, фізалій, скорпіонів.
Та я боюсь людей, що жалять гірше змій.
І я не охоплю мільярдами нейронів
Всю глибину таких непрИйнятних подій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351017
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2012
А що життя? –
Всього лиш аркушик паперу,
Не білий, і не чорний,
А сіренький.
І як забарвити його,
Самі рішаємо, і де ті фарби брати,
Ми знаємо чи ні,
Але малюємо
У фарби мрій, надій і віри,
І радості, і болю, й каяття.
Й палітра сіра фарбами засяє.
Це – життя.
Життя – веселка, несподівана, яскрава,
Яка на небі виникає враз,
Ні з чого. -
Із сонця створена, з дощу,
З енергії дерев і мрій людей.
Та, щоб життя заграло, як веселка,
То злива скінчитись повинна.
Й стерпіти, мучитись, якщо
Нестримний вітер зносить дах,
Якщо залило землю
І холодом скувало губи.
Та це мине –
І вітер вщухне,
І сонце висушить калюжі,
І залиє водою всі криниці,
Що висохли.
Бо, щоб побачити веселку, зливу треба пережити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350842
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.07.2012
Офіс – машина – м”якенький диван.
Далі – холодне, у піні, пивце,
Ще що – картопля, ковбаски кільце.
Виріс гарбуз в животі, як кабан.
Ходить цей «хлопчик», так зверхньо плює,
Море йому дістає до колін.
Він не шукає ніяких причин,
Щоб не казати: - Кругом все – моє!
Куплене все – і лісок, і ставок,
Поруч із ним – найстрункіша модель.
А в голові замість мізків – бордель,
Що не впаде під вагою думок.
Все навкруги – то лише «матер”ял».
Тільки в одненьку проблему він вгруз –
Щоб відростити у пузі гарбуз.
Це в нього, мабуть, такий ідеал.
В світі панують байдужість і злість.
Люди добріші були у війну.
Що, заплатити страшенну ціну,
Щоб подобрішати? Хто відповість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350756
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 16.07.2012
Нащо зірок дивний блимає світ,
Якщо мене цілувати не можеш?
Казки красиві придумав мені,
Інші казки ці послухали, схоже.
Як розпочати життя знов з нуля?
Вже двісті років пішли за плечима.
Чи допоможе якесь каяття,
Чи віднайду я невдачі причину?
Може, спитати в розумних людей,
Чи хтось прожив вже життя своє двічі?
Де б запозичити гарних ідей,
Щоб серце й душу собі не калічить?
Їх не знайти, не великий секрет.
Їх відшукати не варто. Не треба.
Бо, як сказав тут прекрасний поет,
В нас – лиш земля спільна. В нас – різне небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012
Как много нас, подверженных заразе,
И речь – не о хронической проказе.
Название заразы – позитив.
И только ей мы рады, “подхватив”.
(Ответ-продолжение стихотворения Фотинии «Я-заразная»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350230
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.07.2012
Човен у небі –
Як фата-моргана,
Пливе потихеньку, міраж – не міраж…
Небо і море
Злилися в єдиний
Примарний серпанок, містичний пейзаж.
Хвилі поснули,
Золочені сонцем,
Спинили свій біг. Довго буде цей сон?
Небо – як море,
Скупалося в сонці,
Втопило у морі чіткий горизонт.
Край це. Край світу.
А далі – лиш простір.
Пливе помаранчевий човник за грань.
Далі – лиш космос.
Чи знайде дорогу?
За краєм Землі по морям сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350225
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.07.2012
Надія на безсмертя й воскресіння
Зайшла в основу таїни Христа.
І це очікування – висота,
Що може дати Боже провидіння.
Цим благом пересититись не можна.
Це – естафетний факел поколінь.
Ще – ліки від печалі і сумлінь,
Як є надія, ти – непереможна.
Надія – розрахунок тим щасливий,
Що пишеться пір”їною з крила
Святого ангела (без злоби, зла),
Й патологічна віра в неможливе.
З надією прожити довше можна,
Ніж з хитким щастям (що воно таке?).
Це – почуття величне і п”янке,
Без нього є пуста хвилина кожна.
А ще, якщо надія так прекрасна,
Як наша Надя, то вона – зоря.
Талант її не в”яне й не згоря,
І світлом осяває нас незгасним.
(В день народження На-д-е-ж-ді
З якнайкращими побажаннями)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350052
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2012
Як дивно створена людина.
Дивлюся в дзеркало – це я,
Кров пурхає собі в судинах,
Є й паспорт, там – моє ім”я.
Тут – все, як треба, - руки, ноги,
Стирчить, де треба, голова.
Знайомий погляд, смішно – строгий.
А те, звідкіль беру слова, -
Оте дивнюще, як горішок
Волоський, що згубив кокОн,
На холодець ще схожий трішки,
Йому не писаний закон.
Якісь там бігають нейрони,
Що ще й спілкуються (диви!)
За допомогою аксонів
Усередині голови.
Він знає все – коли ковтати,
Обізнаний у чханні теж.
Формацій в мозку так багато,
Як океан, не має меж.
Тут стовбур є, мости, листочки,
Щілини, ями, борозни,
Ще навіть черв”ячка частОчка.
Онтогенез – як дивні сни.
Тут алгоритмів так багацько,
Захований комп”ютер де?
Ті алгоритми скачуть хвацько,
Що голова тріщить – гуде.
А я його й не заставляю
Там клацати, той ЕВМ.
Та як гуляю, як у гаю,
Серед незліченних проблем,
Отут вже він стає в пригоді.
Ріша проблему, як горіх
Розколює. Бурчати годі.
І ображатись буде гріх.
Та штука – Мозок, ой, корисна,
Та корись справді немала.
Він знає, як писати пісню,
Складати вірш, йому хвала.
Ось. Зрозуміти неможливо,
Що там, де робиться і як.
Та це не так уже й важливо,
То – Бога щедрий дар і знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349852
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2012
Застигли в повітрі звуки.
Тиша.
Спинились хвилини. Руки –
Ніжні.
Потріскують романтично
Свічі.
А роки зозуля в лісі
Лічить.
Розтануло в казці дивно
Тіло.
Ніч тепла зачарувала
Вміло.
Не бачу твого обличчя.
Губи…
А пам»ять хвилин не чує.
Губить.
Літали одні в цілому
Світі.
Щасливо – безтямно – чуйні
Миті.
І світ згоден був. Він був не
Проти.
Палав дотик губ. Вогненний
Дотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347574
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2012
Я їду на море!
У кожного з нас
Живе така мрія,
Цвіте повсякчас.
Я за Посейдоном
Вже скучила так,
Що склала зарання
Похідний рюкзак.
У шоці директор –
Без тями сидить,
Бо звик, що я – поруч
Кожнісіньку мить.
Собі уявити
Не може, як він
Тут буде без мене?
Маха навздогін.
Я їду на море,
До хвиль, до піску,
До шуму припливу,
До блимання зір.
В траві світлячками
Нам світять вночі
Південні принади.
До динь, кавунів,
До свіжої рибки,
До персиків, слив.
А друзів я скоро
Вже знов обійму.
Бо море так кличе!
Стою вже в воротях.
Без роздумів сяду
Сьогодні я в потяг!
(На музику з пісні «Океана Ельзи»
«Я їду додому»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Возьми меня из темноты ночи.
Умой меня порывом ветра.
И прикоснись к лицу дождем.
Ночь холодна. И страшно мне. Хочешь,
Я поищу дорогу. Где-то.
И заберу с собой. Пойдем?
В толпе живут, и счастливы, люди,
А мне одной там плохо, Боже.
А я толпы, увы, боюсь.
Тебя простить мне нелегко будет.
И отпустить мне трудно все же.
Но я прощу. Прощу. Не трусь.
Сбежим вдвоем. На остров. Мы. Только.
Мне места здесь, среди полей, мало.
Среди людей, как перст. И ты,
И ты поймешь, что было так больно.
Но снова жизнь живою стала.
На острове. С тобой. Цветы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2012
А надворі – тепло, світло, - літо!
З хмарами змагається веселка,
Та завзято тьохка соловейко.
Народилась квітка – Insolito.
Квіточка – яскрава і тендітна,
Та міцна, як дуб, оце-то сила!
Ніжна дівчина, маленька, мила,
Сильна духом, серденьком привітна.
Її вірші - світлі, життєдайні,
Спіло-солодкі, - сунички в лісі.
Я радію надзвичайній втісі,
Як вірші Людмилині читаю.
*****
Вірші ростуть собі крізь тебе,
Як соняхи в степу, усміхнені,
Закохані в далеке небо,
Бо двері в світ завжди відчинені –
У світ надій, і мрій, і звершень,
У світ примарний, зачарований.
І ці вірші, без перебільшень,
Тобі душею подаровані.
*****
Четверте липня – в день такий охоче
Я день народження Людмилі напророчу.
А прочитає хай у середу мій твір.
Раніш не можна (так глаголить поговір).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347429
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.07.2012
У Києві, підрахували, в чоловіка
Середня заробітна плата – сорок сотень.
Чи я – не чоловік, а тінь, чи я – каліка,
Чи якось ще там неспроможний і не годен,
Чи я не в Києві живу, хоч я - киянин,
Та де тут тисячі гребуть, де та лопата,
Щоби у тіні ясноквітчаних каштанів
По кілька тисяч у кармани нагрібати?
Як депутат напхався м"яса на канапі,
А я капусту гриз, як заєць з мокрим писком,
То так нас скласти разом й розділити навпіл,
Сказати можна – голубців наївся миску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347297
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2012
Любов пробачить злочини які завгодно,
Та проти себе не пробачить точно!
Страждати й плакати, - то, мабуть, нині модно,
Й не завжди знаєш сам, чого ти хочеш.
Комашка Всесвіту, помітиш і не завжди,
У цьому світі ти всього – людина.
Не зрозумієш ти, закоханим не ставши,
Для когось ти – весь Всесвіт, ти – єдиний.
В пошуках щастя ти втрачаєш сили стоси,
Ідеш, збиваючи до крові ноги.
Ти витрачаєш час, енергію і розум,
Воно ж прийде саме, без допомоги.
А ти мене полюбиш не за те, що я є,-
За те ж, хто я, як поряд я з тобою.
Нехай десь згинуло кохання світле моє,
Радію, що було воно зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2012
Листа твого я кинула в вогонь.
У попелі вже слів не розберу.
Слова твої з обпечених долонь
Сховалися у серце, як в нору.
А ще б спалити в серці тихий біль,
Який вже не кричить, та ще – живий,
Що прогриза дірки, як в шафі – міль.
Згортається й згортається в сувій.
Колись мелодія жила в словах.
Солодкий трунок – келихи з вином.
Зійшлися ми на зведених мостах.
Де ті мости, тепер вже – все одно.
Хотілося розбити в серці лід,
Щоб став росою вранці на траві.
Та, мабуть, вже давно забути слід,
Що не живе моя любов в тобі.
В багаття покидала згадки. Сни
Лишилися, обпечені вогнем.
В згорілих почуттях нема вини.
З багаття попіл змиється дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2012
Составлю я сегодня план на завтра..
В семь – это, а в двенадцать будет – то.
План постановки. Завтра. Без антракта.
В театре. Или даже в цирке шапито.
Вот план составлен, хорошо ли, худо,
У плана я в плену сегодня. Но!
День завтрашний. Он только завтра будет?
А мне сегодня «до сегодня» все равно!
День пролетел быстрее метеора.
И я в сомненьи – был ли этот день?
День пролетел. Без следа. Без укора.
Я до конца спустилась на одну ступень.
Он обделен, сегодняшний, вниманьем
И умер. К жизни больше не вернуть.
И только глубоко, там, где-то в подсознаньи
Я понимаю, что неверный выбран путь.
Мы в молодости думали, что вечны.
Шли стЕпенно и важно ночи, дни.
А оказалось, время быстротечно.
Я потеряла мириады дней моих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346839
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.06.2012
Про любов вже написано всьOго –
Не поміститься в товстий Талмуд.
Почуття – це усе чи нічого?
То – любов, чи то – жарти, чи блуд?
Чи писались для неї закони,
Чи підвладна законам жага?
Для закоханих – ночі покрови,
А самотній дня світла чека.
У любові побічні продукти –
Щастя й радість. Чи довго живуть?
В серце зранений. Хто там наступний?
Що підкаже подальшу нам путь?
Запитання… Доста закохатись,
Щоб став світ от таким, яким є.
Щоб той світ випромінював радість.
Він яскравим і дивним стає.
У коханні говоримо тілом,
Забуваючи раптом слова.
Воно може таким бути білим,
Та, на жаль, ще i чорним бува.
А від серця шукайте ви ключик.
Фомка просто тут не помага.
Хай там сумніви більше не мучать,
Бо найбільша - любові вага.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2012
Найкращими є безкоштовні принади –
Цілунки, любов, обіймання і сміх.
А ще безкоштовнії можна додати
Кохання, сім”ю, сон, весну, перший сніг.
Хорошими згадками тішимо серце.
Без друга підтримки ми – ніби без рук.
Водички з колодязя повне відерце.
Сердечка почути коханого стук.
Так просто в компанії друзів співати,
Хай десь заблукали і голос, і слух.
А ми щебетанню горобчика раді.
Щасливі, коли завіта до нас друг.
Тож це не вартує ні ста, ні копійки,-
Пробігтися вранці по чистій росі,
Й любити дитину і маму настільки,
Що того не варті багатства усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346348
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2012
Один говорит: - Как ветер, лети,
Второй бубнит: - Осторожно!
Один говорит: - Люби, несмотря…
Второй возмущен: - Как можно?
Один говорит: - Иди, отдохни,
Расслабься в бездумной дреме.
Второй говорит: - Нет, будь начеку,
Всегда находись на стреме.
Один говорит: - Расстанься, забудь,
Ну сколько же можно плакать?
Второй говорит: - Нельзя, - говорит,
Ведь это же – не собака.
Один говорит: - Куда ты спешишь,
Успеешь, жизнь безконечна.
Второй говорит: - Мгновенья цени,
Ведь время так быстротечно.
Вот так оба «Я» сидят – говорят,
Не жизнь – сказка, миф и песня.
А я – между двух стихий и огней,
Спасибо, что их не десять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2012
Завітала я в дитинства дивний світ.
Там я не бувала вже багато літ.
*
Пахне різнотрав”я літом, світлом,
Свіжим небом, дощиком умитим.
Пахне жовта кашка медом хмільним.
Бавиться з травою вітер вільний.
Зачарована красою літа,
Бджілкою нап”юся меду з квітів,
Квітів – глечиків духм”яних, стиглих.
Я лежу серед стеблин тремтливих.
Десь мої літа злетіли з вітром.
Я пішла гуляти дивним світом.
Опинилась раптом знов в дитинстві,
Залишившись з літом наодинці.
Проповзли здивовані комашки
І повитріщались – що за пташка?
Джміль запрошує: - Дивись, як жарко,
Заповзай мерщій у нірку-шпарку.
Я ж – комашка трохи завелика.
Відповзу тихенько, поєлику
Маю я й свою затишну нірку,
То туди й піду. Хоч трохи гірко,
*
Що у цьому королівстві я чужа.
Та живе з дитинства тут моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
Прекрасне і казкове місто
З рубінів дивних, аметистів.
Там, де озера, як намисто,
Де горизонт горить вогнисто,
Там буде теплий рідний дім,
Де будуть двоє – ти і він.
А сум, що буде глух і нім,
В комин зійде, як сизий дим.
Сплетеш з волошок ти вінок.
Там заведуть зірки танок.
Ви зробите назустріч крок
До щирих, про любов думок.
Кружляє в слів твоїх перлинах
Думок - мережив павутина.
І мрій повітряна царина
До серця, як метелик, лине.
Настуня (Анина), з днем народження!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345919
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.06.2012
Лицом к лицу лица не увидать, -
Сказал поэт. И прав был, как пить дать.
Езжай. Уйди. Надолго или нет,
Но ты узнаешь маленький секрет.
На расстояньи понимаешь вдруг,
Что попадаем мы в порочный круг.
Считаем недостатки и понять,
Зачем, не можем. Но опять – считать!
В разлуке мы скучаем вновь и вновь
И понимаем – это есть любовь.
И хочешь встретиться скорей опять, -
После разлуки милого обнять.
Разлука – лекарь, эскулап и врач.
При расставаньи ты чуть-чуть поплачь.
И будешь ждать, как никогда не ждал.
При встрече – буря чувств, девятый вал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2012
Не в дзеркало дивлюся – в твої очі,
Лиш в них я вірю, бачу в них життя.
І в них я хочу бачити пророчий,
Віщунський вплив на наші почуття.
Я знаю, що знайду себе в відмові
Від себе, а знайду себе в тобі.
В твоїх очах горить вогонь любові.
Лиш там, де є вона, мій справжній дім.
Я не прошу її, не вимагаю.
Вона живе – у квітах, у дощі,
Чи ніжною берізкою у гаю.
Вона – живе. І в серці. І в душі.
Життя не запитає, що ми вчили.
Запитує, чи вивчили, аби
Любов жила. Люби, і в цьому сила,-
Не намагайся зрозуміти, а люби.
Коли ми відчуваєм вітер зміни,
Будуймо млин. Удвох. Я й ти. Разом.
Не зводити від вітру міцні стіни,
Бо він розбудить те, що було сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2012
Художник творит, невзирая…
Художник творит, несмотря…
И, даже доведен до края,
Уверен, - живет он не зря.
Он красками пишет мгновенья,
Он красками пишет любовь.
Ранимой души откровенья
Холсту доверяет он вновь.
Судьбина не часто балует.
Испив невезенье до дна,
Не вспомнит святое он всуе,
Ребенок, не помнящий зла.
Пусть с туфли слетела подметка,
Худой анорексик – карман,
Он – несокрушимый и стойкий,
Пойдет босиком сквозь туман.
И что же, что жизнь – крепче перца,
Не дрогнет рука на холсте.
Не кистью он пишет. Но сердцем.
Дорогу рисуя к мечте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345547
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.06.2012
(ироничное)
Беги, беги за солнцем
Сбивая ноги в кровь.
Беги, беги, не бойся
Играть судьбою вновь и вновь.
Лети, лети за солнцем...
«Ария» — «Беги за солнцем»
(Украина заняла 1 место по выигранным гринкартам в США)
Лети за солнцем,
Туда, на запад,
Где жизнь получше и покомфортней.
Лети за жизнью,
Была чтоб круче,
На штампе было: «Все - высшим сортом».
Тебе объятья
Там растопырят,
Таких «объятий» видал едва ли.
Тебя в то место
Там поцелуют,
Где дома вовсе не целовали.
«Полюбят» сильно
Тебя так просто,
Насыпят манны тебе небесной.
Беги из дома,
Ищи нирвану,
Ныряй, как в омут, ты в неизвестность.
А не имел ты
Себе мороки,
Лети на запад, да по гринкартам.
Но чтоб не вышло,
Чтоб ты как пробка
Да из бутылки летел обратно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345381
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.06.2012
Ой, літо – літечко,
Колише травами
Умитими.
Шепочуть стиха.
Дощ засинає.
Дні прохолодні вже
Пішли блукати десь,
Утомлені.
Прогнала спека,
Лишились в маю.
Ото вже спекотно!
І мізки плавляться
Морозивом.
А розтечуться?
От буде смішно.
Та вже розтануло
І розтеклося те
Морозиво.
Ото вже лихо.
Ковтаю спішно.
А конюшина нас
Втішала піснями
Рожевими.
Не чули ще?
Почути треба!
І так згадалося –
Кохання лилося
Ковточками,
На конюшині,
Та просто неба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2012
З”їмо цей кран, якщо не добудуємо
Хоча б один будинок в цьому місті,-
Гласять білборди, знову пропонують нам
Нову дієту. Смішно, хоч ти трісни.
Закусювали шинами автівними,
Скло хрумкали, гвіздки, такі ось блюда.
А щоб ставали більше ми активними,
Нову дієту нам підсунуть, люди.
Недобудов – греби граблями греблю.
То тут, то там стирчить поодинокий кран.
А «з”їм цей кран» - синонім слова «граблю»,
Чи «дурю» пересічних громадян.
Та ж не їдять! Щось «не пішла» дієта.
Прийдеться крана їсти вам усім,
Хто грошей вже не має на котлети,
Хто безнадійно хтів вселитись в новий дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345122
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.06.2012
Було так спекотно. Не втерпів,
За пивом він побіг швиденько.
Й забили гол!!! Оце нестерпно,
Як воротар – на побігеньках.
***
Дивились жіночий футбол ми,-
Хто – з пивом, хто – з чашкою кави.
Не дочекались – футболками
Ніхто не мінявсь. Нецікаво.
***
Дав потиличника щосили
Татусь, коли побачив щойно,
Як футболісту заплатили
Отак чимало, з пів мільйону: -
Сидиш тут, сину мій, Ярема,
Штани протер. Гайда зі столу.
Зубриш свої тут теореми,
Пограв би краще у футбола!
***
Стоматолог пацієнту: - За віддяку
Покричіть, будь ласка, друже, що є сили
Щоб розбіглася вся черга з переляку,
Бо ж по «телеку» футбол за пів години.
***
Футбол, футбол, що ти за штука?
А хто не знає, хай послуха:
Це двадцять та ще й два мужчини
Ганяють м”ячика з азартом.
Не палять і не п”ють по тій причині,
Що берегти здоров”я варто.
Щоб вболівальники в угарному тумані
Сміялися, кричали, аж похрипли,
Палили і пили, як ненормальні,
Один одному нерви рвали спритно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345121
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.06.2012
Здається, вже нічого не боюся.
Відпалилась*, як сталь в прокатнім стані.
І не спіткнуся раптом. Не втомлюся
Шукати шлях в липучому тумані.
Не буде болю. Плакати не стану
Тому, хто сліз моїх не буде вартий.
А хто заслужить, вистачить талану
Мене не довести до сліз (лиш жартом).
Всміхатися я буду, хай скрізь сльози.
І в посмішку ж закохуватись можна!
Я запишу собі потрібності прогнози,
Та й заховаю меч свій в срібні ножни.
За себе не боюся, я вже сильна.
Та в мене є кого ще захищати.
За них молюся ревно, щохвилини.
Бо я – дочка, і друг, і жінка, й мати.
*Відпалом називають нагрівання до високих температур,
видержування і повільне охолодження разом з піччю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344919
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2012
Зажди.
Тебе наздогнати не в силах,-
Не спринтер.
Завжди
Чомусь намагаюсь летіти,
Як вітер.
Як сон,
Пройшов, промайнув, пролетів ти,
Безкрилий.
Пішов.
І як тебе зміряти, де те
Мірило?
Ти так
Пройшов мимо мене, навіщо
Так швидко?
Дощем
Все змило, понесло десь в Космос,
Не видко.
Постій!
Летиш ти, як потяг надшвидкий,
Де гальма?
Мій ЧАС.
Прохання побути зі мною
Нагальне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344697
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2012
Я є магніт.
Він неприємності притягне
Звідусіль.
Де він в мені –
Я не здогадуюсь, та десь же
Він засів.
Та ти прийшла.
І розмагнітилася штука
Та лиха.
Я - не одна.
Дарунок неба – дружба наша
Надиха
Творить дива.
Навчитись вірити й прощати
Без вини.
Не покидай
Мене в людському океані.
Не тони.
Поверну сміх.
Твоя присутність урятує
Від біди.
Не втону я,
Коли мені простягнеш руку.
Не іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2012
Ластівки щебет,
Пташки дитинства могО чарівнОго, далекого,
Серденько крає.
МОя бабуся,
Де відлетіла лебідкою, білим лелекою,
Де ти? Немає.
Вдвох ми з тобою,
Разом стрічали приліт їх, маленьких, утомлених.
Ждали їх разом.
Тихо обнявшись,
Пісню сиділи і слухали. Небо надломлене.
Стерлося часом.
Квітко маленька.
Завжди лишалася, що б не було, ти привітною.
Мила, єдина.
Янгол мій славний.
Ластівко рідна, душа твоя світлою, ніжною
Піснею лине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.06.2012
Моє натхнення десь пішло,
Куди, не уявляю.
Та ж знаю точно, що було!
Ну що ж, я почекаю.
Перерва в мене на вірші,
У творчості – негоди.
Пиши, мадам, чи не пиши,
Чекати віршів годі.
І може, знов на сайті я
Коли – небудь з”явлюся.
Тут – поетичная сім”я.
Без неї я втоплюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Подружка вірная моя, прадавня,
Зі мною – часто, і приходить без дзвінка.
Так, як приходить може вірна, справжня,
Де дружба – стійка, непохитна, нехитка.
Ми з нею стільки написали віршів!
Так повелося, що ми – не-розлий-вода.
Характер в неї – не буває гірше.
Сидить, як вкопана, коли прийшла біда.
Її, як радість, невідома сила
Несе до мене в дім, як річкою – пісок.
Вона мені набридла і немила,
Та вподобала собі дім мій – теремок.
Та не приходь ти вже, - її просила,-
Непрохана моя ти гостя, зрозумій,
Тебе терпіти вже, повір, несила,
Покинь гостинний та ж чужий будинок мій.
Та не іде! Ну як її зіпхати
З дивану зручного, з м”якеньких подушок?
Іди, Безсоння!!! (Хочу спати, спати…)
Позбав нас, Боже, від таких от подружок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343232
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.06.2012
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
М.Петренко
Дивлюсь я на небо, там - Місяць і зорі.
Холодних Галактик - мoрOк в видноколі.
Самотність і тиша. Тому й не літаю.
І добре, мій Боже, що крилець не маю.
Нехай в цій країні – чужа я дитина.
Та рідні простори – поля й полонини,
І колос пшениці - живуть в моїм серці,
А що я не сокіл, ти, Боже, не сердься.
Я хочу у гаю рости, як тополя.
Я хочу волошки збирати у полі.
І хочу в садочку я сонце стрічати,
І щоб у здоров”ї жили син і мати.
Болить моє серце за землю, за волю.
У рідному краю сумую до болю,
Де люди не знають, як землю любити,
Яку оберуть собі долю їх діти.
І все ж я цю землю люблю, як святиню.
Як рідну, жадану, кохану дитину.
Бо іншу Вітчизну не мала й не маю.
А в мріях, як сокіл, я ще політаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Нам всього мало – грошей, часу.
А часом - навіть голови.
Задумуєшся іншим разом, –
Іти навіщо і куди?
Аж спотикаючись, поспішно
Примарним навстріч чудесам
Летиш, а думка гріє втішна,
Що щось чекає гарне там.
Що буде хтось любить, втішати
З самого ранку й цілий день.
Нас сонце буде пригортати,
Пташки співатимуть пісень.
А потім – раз! І рано – вранці
Похмуре небо сипле сум.
Пташки співають. Та, поганці,
То не для нас співочий бум.
Але лягаємо знов спати,
А в думці – завтра – новий день.
І знову думкою багатий,
Що нам співатимуть пісень.
Бо, хоч буває, що для когось
Спліта весна з квіток вінок,
І стиглий щось шепоче колос,
І зір з Галактики – танок,
Та ненав”язливо ми скраю
Притулимося, ніби й нас
Вітає вранці птахів зграя,
І зупинився в щасті час.
Не проженуть? Та ми ж – нічого,
Постоїмо тихенько там.
І хай крива у нас дорога,
Та зіронька мигне і нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2012
Шурум – бурум, небесний хаос.
Що ж там, у небі, дивне сталось?
Дощ, блискавиця і туман, -
Наказ такий хто в небі дав?
Здогадуюсь, скажу вам чесно.
Хтось в канцелярії небесній
Наплутав творчо графік гроз.
Куди дивився їхній бос?
Дороги – ніби річки берег.
Грім і сигналізацій вереск.
Осиротілий плаче птах.
Злетів в город сусідський дах.
Що нам усім таке принесло?
Мабуть, купляти треба весла.
Заплуталась природа скрізь.
Негода показала злість.
Та все ж – водички перепало
Землі. А хмари, хоч діряві,
Заплакать можуть раптом, враз,
Благословенний все ж цей час.
Благословенне буде небо,
Що шле нам воду, коли треба.
Ще з неба бризка водограй,-
Крізь хмари зирка сонця край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
По телевізору оте дурне страхіття
Людей нащось жахає майже пів століття.
Гидка потвора – вся страшенная, беззуба,
З якихсь планет зійшла іншопланетна згуба.
Боїшся з дому вийти – чи отам за рогом
Чекає жах? Чи тре” така пересторога –
Носити маску, протигаз, щоб не напало?
Та що ж за гріх такий, за що то нас спіткало?
Бояться діти без батьків лягати спати,
І світло цілу ніч горіти мусить в хаті.
Бо як страховисько стрибне, тоді лопата –
Йому на голову. Себе обороняти.
За ручку в двері вже заткнуті довгі граблі.
Це – захист, хоч і трохи він якийсь незграбний.
Та ще сокиру треба сунуть під подушку,
Й для «храбрості» прийняти на ніч добру «кружку».
Таке страшне, що як згадай – душа трясеться,
І лід застигне десь в мішечку біля серця.
Куди тікати від оцих жахів навали,
Від того… карієсу? (монстра так назвали).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342686
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2012
Шовковиць – рясно біля дому.
Я, незважаючи на втому,
Накручую за колом коло,
Їх повно тут росте довкола.
А ягід стільки – в листі тісно,-
Земля засипана намистом.
Тут голуб – поруч, ледь не трісне,
Наївся ягід. Зирка, звісно,
Дивується – от дивна тітка.
Та ж на землі їх гарно видко.
Клювала б на землі й наїлась.
А то на гілку нагло всілась!
Та от прийшла іще й голубка.
Він розпушив пір”їни хутко!
Чарівна дівчина, і очі
Спускати з неї вже не хоче.
Любов – то штука невгамовна
(Тим більше, що вже пузо повне).
Кохання над землею лине,
Хоч не моє, та голубине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2012
Цією дорогою ходимо тільки
Я й вітер.
На ній, цій дорозі, так мріями пахне
Повітря.
Де прірва, де небо високе, що манить,
Не знала.
Хто взяв мої крила? Над прірвою в небі б
Літала.
У небі б літала, та щось не судилось.
Несила.
Десь крила легкі я зламала. Згубила
Я крила.
Дорога ховається за горизонтом.
Не плачу.
Колись стану пташкою. Небо глибоке
Побачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Ексклюзивність едельвейсу –
Елегантність естетизму.
Експансія еготизму –
Екзамену елемент.
Ефективно егоїзму –
Евтаназію едиктом.
Екстрасенси – езотерики –
Експерти ейдосІв.
Ельдорадо Епікура –
Ебонітова Евбея.
Еліксир елегій – екстра-
Ординарний експорт ер.
Екзотика еф Еола –
Екмолін еллінів ери.
Експресія ексцесиву –
Екшену едмуд, ефект.
Ексапостиларій енний –
Егрегор, екстракт Едему.
Есенція екстремала –
Еклектичний експонат.
Експансія- розширення сфери панування.
Еготизм- самозакоханість.
Едикт- указ.
Езотерика- вчення про містичну суть об”єктів Всесвіту і людини.
Ейдос- образ, сутність, намір.
Ельдорадо- неіснуюча країна (мрій).
Епікур- давньогрецький філософ-матеріаліст.
Ебоніт- чорне дерево.
Евбея- острів в Егейському морі.
Елегія- двовірш (походженням з давньої Греції).
Ефи- резонаторні прорізи в струнних інструментах.
Еол- повелитель вітрів в давньогрецькій міфології.
Екмолін- ліки.
Елліни- древні греки.
Ексцесив- надмірна ступінь ознаки.
Екшен- художній твір у стилі хепенінга (картинка на живій моделі).
Едмуд- власність, захист.
Ексапостиларій- тропар (прославляння Апостолів).
Еклектика- поєднання різних стилів в мистецтві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341973
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 05.06.2012
Сиділа вдома я й нікого не чіпала.
Дивлюся, сонечко крізь хмари запалало: -
Чому розсілася, іди сюди, ледащо!
Кидай котлети, їдь на луг, так буде краще.
І я поїхала, лиш підкачала шини.
Така ж бо свіжа і натхненна була днина.
На лузі весело розквітла конюшина,
І жовта кашка піднялася по коліна.
Десенка ген кудись звивається далеко,
І дихалося, як в дитинстві, легко - легко.
Я відірвати від краси очей не змозі.
Змагаючись із вітром, мчала по дорозі.
Велосипед мій по горбках стрибав зухвало.
Мені здалось – адреналіну вже замало.
І стала я в душі викохувати плани,
Щоб політати ще мені на дельтаплані.
А планерист вже приземлявся на дорогу
І мало не зчавив, дивак, мене, небогу.
Аж раптом блискавка – бабах!. І справа, й зліва.
(Чомусь не влучила!) І почалася злива.
Десь збіглись хмарки так швидко, просто диво.
Гей, злива, годі вже, бо я і так щаслива.
Вже змиті всі гріхи й болота зсохлі грудки,
Що зранили й колись давили мені груди.
А дощ – стіною. І дороги вже не видко.
Лечу, педалями кручу – верчу так швидко.
Спішити не було куди – скупалась вдало.
Веселка в небі після зливи пролягала.
А ти, мій велик, мій ти вірний, щирий друже,
Ти знову зіслужив мені гарненьку службу.
У водоспаді побувати – ейфорія.
Та ще й скупатися у центрі буревію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
Зібрала я команду фанатичну,
І хутко полетіли легко-крило
до лісу - неймовірно фантастичну
нам таїну прогулянка відкрила…
КОНСУЕЛО
Злечу на світлих крилах радості увись,
Між хмарами ширятиму, як той жайвІр.
Поділюся секретом, як злетіть. Дивись-
Вихожу вранці з гарним настроєм надвір.
Ти думаєш – що там за новий вертоліт?
Скажу тобі тут я швиденько наперед,
Що понесе мене у дивний той політ
Червоний любий мій старий велосипед.
Навкруг дерева дивовижно миготять.
Я ж не біжу і не торкаюся землі.
Коли крутить педалі ноги не схотять,
То друге дихання відкриється мені.
Я відчуваю, що лечу, і кожну мить
Від щастя серце моє рветься і співа.
Велосипед мій поміж хмарами так мчить,
Що вірить знову починаю у дива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012
Звір здичавілий, звір-зрада зі злобою.
Зрада-зневірення, злість забуття.
Змінено, змарено, зойками здавлено.
Звідки забралася, звідки зійшла?
Зараз зізнаюся – згаяно, згублено.
Засвітла, затемна зуби зціпить.
Зрушено зовсім, задуха знервована.
Зникнути, змушена зтерти, зійти.
Змилуйся, земле, зазвичай заквітчана.
Зливою злість змий, зірки запали.
Зернятка згоди збери заповзятливо.
Зорями звечора засип, засій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341760
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 04.06.2012
Синім серпаночком сутінки сяють.
Солодко – солодко стеляться сни.
Співом синиччиним, стишеним словом,
Спілими сливами стішиться світ.
Світло сумує серпневий світанок.
Спекотно. Стіг. Сіно – свіжий сап”ян.
Селезень скрикнув сердито самітний.
Сонця суріпки. Сміх – скрип скрекотух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341532
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 03.06.2012
Учора вдень мені сказала Ліоліна,
Що потерпає без дощу країна,
Я кілька раз примовку вголос прочитала
І знов гроза у гості завітала...
КОНСУЕЛО
* * *
Гроза у гості завітала,
Води налилося немало.
Небесне вилилось відро
І на Десну, і на Дніпро.
Накликати дощу вдалося
Подрузі Олі. Знов колосся,
Напившись, сонцу простяга
Зернятка. Скінчилась жага.
А трохи далі – вряди-годи
Водичку бачать у городі.
Посохло все, і від зими
Дощі – лиш мрія чи спомин.
Зведи розмову знову, Оля,
Щоб напилося й далі поле,
Щоб там, де не було дощу
Земля напилась досхочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Вишиванку виш”ю волошками вміло.
Віхола вишнева вкрила виднокрай.
Вмилася весною вишенька водою.
Витинка – веселка – вінок, вигравай!
Вітерець в віконце віє вранці, віє.
Виноградне вільно вино виграва.
Весело варили вареники вправно, -
Вишеньок відерце вишня віддала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341380
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 02.06.2012
Я в світлі очі зазирну тобі, -
На світ з”являюся раптом новим.
Проляже знов до наших двох сердець
Любов місточком веселковим.
Тебе знайти – як едельвейс в горах.
Знайшов, кохана, рідна, мила.
Я на руках тебе носитиму,
Щоб ніжних ніжок не змочила.
І з водяною лиш лілеєю
Тебе зрівняти можу, в платті
З тендітних квіток, не захищена,
Що заховалася в лататті.
Тебе зрівняю я з лебідкою.
Кохання – то безмірна сила.
Зрівняю з Місяцем задумливим,
Ти – зірка світла, незгасима.
Твої слова – як дощик літечком,
Що розбиває рівновагу.
Ти – як криниця із цілющою
Водою, що втамує спрагу.
А я не знаю, звідки ти прийшла,
Розплющив знову згаслі очі.
Тобі я небо, мила, прихилю.
Бо знову сяють зорі в ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2012
Банальна байдужість
Буває бездушна.
Безмірність безумства
Б”є без батога.
Безкарність безпечності
Боляче б”ється.
Біда-бездіяльність –
Безпуття багнюк.
Безмежність бажань
Буревієм бушує.
Бешкети безсоння –
Безладдя багаж.
Багатобарвистість –
Бурштину бусинка.
Безсмертність берізоньки –
Бісер бруньок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340971
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 31.05.2012
Невинних душ малих калічення в неволі.
Хто у душІ відчує тихий сум тих душ?
Хто побажає щасливішої їм долі,
І рятувати побіжить її чимдуж?
А все ж колись так добросердно починалось,
В двадцяті роки* тих безбатченків – ріка.
І неприкаяна душа так сподівалась,
Що простягнеться допомоги їй рука.
І простягалася…Та це давно минуло.
Ці діти непотрібні зараз, як бур”ян.
Чи те, що – люди ми, відразу всі забули,
Чи є серця і душі в ревних християн?
То ж наші діти, і куди їх нам подіти?
Чому вони - ніхто, як кури в курнику?
Чому ті діти – вже зовсім не наші квіти,
Живуть, як таргани, вмирають в смітнику?
І ти, сестра, і ти, мій милий друже - брате,
Згадай, що діти не питають, та ростуть.
Чи не пора прийшла нам бити у набата, -
Яку ж в житті собі обрати можуть путь?
Вони любити теж хотять, як воду – жито.
Вони «любитимуть» нас так, як любим їх.
То, може, варто їх навчить життя прожити,
Як ми ріднесеньких вчимо дітей своїх.
*Двадцяті роки минулого сторіччя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340725
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2012
«Оголені келихи»
Не визнаю килишків на коньяк.
Тримаю келих я округлий.
І знов, закономірно, просто так
У спогади… жіночі груди.
…
Ярослав Дорожний
19.04. кафе «Старе місто»
***
Занудьгувала щось. Відтак
Піду до магазину.
Куплю коньяк – м”який Жан-Жак,
На закусь – ще й маслини.
Ось п”ю коньяк. І тепло так
Стає мені у грудях.
І, хоч я той іще «козак»,
Спинятися не буду.
Бо той довгенький келих мій
Нагадує щось дивне.
Кажу собі: «Не пий вже, стій!»
Політ думок нестримний:
В уяві - ложе з пелюсток
Троянди (чи ромашки).
Звабливих почуттів росток
З”явився раптом з пляшки.
Лечу на крилах почуттів…
Чомусь не вгору, - долу!
Майбутній спогад не схотів
Мене обняти, кволу.
Бо як не грів мене Жан-Жак,
А пити я не вмію.
І геть зморив мене коньяк.
Ним хоч нудьгу розвію.
Ліоліна
28.05. Кухня в моїй квартирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340569
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.05.2012
Ілакрезд у ебес аличабоп.
Овіл олатс – оварп олуб ж ат.
Я ужом ен ібос итирдзазоп,
Алилесв вобюл ж ед, алубаз.
Іннелакрезддів у, ясаливз ен.
Онвер алакуш чох, ьсалибугз.
Анчясім, анся акчін алим ен.
Онвеп, итибугз ясолидус.
*****
Побачила себе у дзеркалі.
Та ж було право – стало ліво.
Позаздрити собі не можу я,
Забула, де ж любов вселила.
Не звилася, у віддзеркаленні
Згубилась, хоч шукала ревно.
Не мила нічка ясна, місячна.
Судилося згубити, певно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Довколишні деревами дороги,
ДеревіЄм довершені добірно.
Детермінізм довкіллям дозаправлю,
Джаз–ритмами джерельця дзюркотіння.
Довічністю дрімоти догоряє
День довгий, доторкає далечИну.
Дзеркальністю досвіту дощового
Дрижить. Двір. Дятла дякування -
Дань дню, дарунок дбалий, добрий,
Де дереновий драйвом дихає дезкор*.
Де діалектика дозованого дива
До душ достукується давнім духом.
Детермінізм – вчення про закономірність взаємозв”язків;
Дезкор – музикальний напрям (злиття металу та хардкору)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340320
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 28.05.2012
Заколоситься полечко житом,
Виш”є сонце на ньому волошки
Та й засипле ромашковим цвітом.
Діамантові роси в пригОрщі
На світанку збиратиме Оля
І плестиме з сокирок віночок
На краю волошкового поля,
Де струмок дзюркотить, як дзвіночок.
Заклубилося хмарками небо,
Щоби змити дощем всі печалі.
Змити сльози із личка ще треба,
І розсипати зірок медалі.
Піде босими ніжками Оля
Там, де стеляться трави шовкові,
По пшеничному пишному полю.
Де дорога - до щастя й любові.
Пані КОНСУЕЛО в день народження
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340145
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2012
Не варта снів травнева ніч,
Бо гарно пишуться вірші у травні,
У ночі із жасмину ароматом.
Не спиться. То ж – знайома річ.
Мої думки, намріяні, недавні,
Примарні, стеляться ясним агатом.
Не варта снів травнева ніч.
Щось вітерець шепоче тихо ранній.
Та місяць не дозволить все ”дно спати.
Течуть струмочки протиріч.
Думки пливуть у невідомі плавні,
Навіяні далеким адресатом.
(На вірш КОНСУЕЛО «Люблю писати уночі»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2012
Кудись спішать живі маріонетки – люди,
Егрегор стадності я відчуваю всюди.
Доросла дівчинка, а все чекаю чуда
Й не хочу вірити, що чуда вже не буде.
Така роззява, що вже десь згубила долю,
Коли за привидом ганялася по полю.
Й загартувалася - не відчуваю болю.
Не знала, певно, те розвалиться, що створю.
А будувала ж – ось цеглина до цеглини,
Та, видно, зроблені були не з тої глини.
І десь у простір, в пустоту надії линуть.
А дні чомусь біжать так швидко, як хвилини.
Та все ж здаватися (як воїн!) я не звикла.
Ось я – з мечем, а не з трояндою. Це прикро.
І хай все добре, до якого звикла, зникло,
Не варто скиглити. Ні стогону, ні крику.
Та я живу. Мене вже не турбують рани.
Мене, як мотлох, викидати, мабуть, рано.
Та й не лякають всі морози і тумани.
З трояндою я все ж зустріну теплий ранок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2012
Ішов Іван (чи повз) понуро по дорозі,
Він вже терпіти муки був оті не в змозі.
Бо все пропив, в кишені – пусто, ні копійки.
Ще й шапка загубилася, як була бійка.
Назустріч Мойша: - А, привіт тобі, Іване!
Чому понурий – ще не пив чи й досі п”яний?
-Та ні, вже якось я відразу протверезів,-
Жалівсь бідненький, обіймаючи березу.
Всі гроші, що були, лишив у тому шинку.
Приб”є мене тепер моя кохана жінка.
Позич скоріш мені, сусіде, трохи грошей.
От хрест святий, віддам, як зможу, дуже прошу!
-Та добре, дам,- сказав Івану добрий Мойше.
Ось десять гривень – і роби собі, що хочеш.
На десять гривень, а повернеш двадцять, друже.
Це ж бізнес, чуєш, ти чому злякався дуже?
-Послухай, Йване, - править мудрий Мойша далі.
А віддавати двадцять – гроші ж - то чималі?-
Подумавши, себе смикнУвши за чуприну,
Сказав: - Віддай, чувак, мені ти половину.
І будеш потім (ох, як ловко!), милий брате,
Лише десятку, а не двадцять віддавати.
А що в заставу? То давай хоча б сокиру.
Бо як я можу брати слово лиш на віру?
Дзижчала нудно перед оком нагла муха.
Ішов Іван й задумливо за вухом чухав.
Йому вже не до сну,йому й не до розкошей.
Віддав сокиру, ні копійки знову грошей.
Та ще й десятку винен, от же в біса диво!
А як подумаєш, то вірно й справедливо!
(Зі старого анекдоту)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339730
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.05.2012
Чиста небесная глазурь,
И сладок запах вишен.
О небо, ты чело не хмурь.
Нам суждено услышать,
Должно быть, ночью о грозе.
Вдруг стало как-то тише.
Тревожно (будто быть беде).
О! Дождь стучит по крыше.
А ветер зол, свистит в трубе
И вырывает ставни.
Разверзлись (ничего себе!)
Небесной речки хляби!
Гроза! Полнее слезы лей,
Не церемонься с нами,
Чтоб смыть всю пыль прошедших дней
И унести ручьями.
Ну, вот и все. И ни следа
От молнии и грома.
А в лужах – до колен вода.
И вишенка у дома
Касается волос моих.
Нам с ней тот дождь был нужен.
И радостно, как воробьи,
Я прыгаю по лужам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339729
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.05.2012
Колись мій батечко казав, як я гадала,
Якісь тоді мені незрозумілі речі, -
Що він втекти кудись хотів би від загалу.
Мені від подиву лише здригались плечі.
Піти на острів, на якому стрітить люду
Не вдасться точно, бо там не живуть примари.
Піти від зрад, від сірості життя, від бруду,
Туди, де ліс і озеро, й світанків чари.
То як же, - думаю, - життя таке ж хороше!
Як він не бачить, що немає зрад і болю?
Чому він думає, що вирішать все гроші?
Так легко йти й стрибати по життєвім полю!
Яке ж від розуму можливо мати горе?
І як не знати, що правителі нас люблять?
Чому не звернеш, хоч об стінку бийся, гори?
І чом не вірити (хіба так можна?) людям?
Та час минув, наївність теж кудись пропала.
Ось надбання мої – і сум, і біль, і зрада.
Я почуття свої віддАла на поталу.
І не потрібна вже мені чиясь порада.
І я не вмію до мети іти по трупам.
Зате вже по мені гарненько потоптались.
Й не допоможе навіть найсильніша лупа
Знайти у більшості і чесність, і порядність.
Напевно, дійсно я згустила фарби дуже.
Не всі ж навкруг лихі, не скрізь панують чвари.
Шукаю острів я (до решти вже байдужа),
Де синє озеро, і ліс, й світанків чари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339522
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2012
Народ, гайда на вернісаж
До Лондону. З азартом
Куплю білет. Та от пасаж -
Задумалась, чи варто?
Бо там картини – без картин,
Пусті на стінах рами.
Дізнатись дуже вже кортить,
Які ж були там драми?
Покрали? Та усе – без драм.
Бо ті пусті картини
Митець (полотна) споглядав
Аж цілих три години!
Скульптур там теж чомусь – катма,
Лиш голі постаменти,
Та ж скульптор там стояв. Дарма,
Що інших аргументів
Нам привести не здатні тут.
Мистецтво споглядання…
Стояв, лежав, сидів… Капут!
Ку-ку самовладання.
А ще є аркуш, ніби сніг,
Чистісінький. Можливо,
Поет вірша писати міг.
Не зміг. Нап”юся пива.
Займуся спогляданням стін
У власній я оселі.
Думок нестримних чую дзвін,
Он простору – до стелі.
Та ще й до Лондону білет
Не треба купувати.
Ох, філософських дУмок злет
Щось трохи біднуватий.
*Виставка у Лондоні працює до 5 серпня.
У Лондоні зараз проходить виставка (оригінальна), до якої тягнуться "мислителі",
а скоріш - хто хоче притертися. Полотна - пусті, але на них довго дивився художник,
то це тепер-витвір мистецтва.
На постаменті скульптор стояв (до виставки),
поки не звалився від утоми. Зате залишив там свою енергетику.
І так далі, і тому подібне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339521
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.05.2012
Звучить в душі - «Momento v more»,
Що означає лиш одне,
Це значить - «Моментально в море»
Пора виписувать турне.
Momento v more, і негайно!
Летів щоб потяг, мов літак.
Висловлюючись фігурально,
Піду в відпустку я відтак.
В”єтнамки зашпурну на пляжі,
Мене чекає десь на дні
Морський кінь (коник) в камуфляжі,
З короною на голові.
Там в колісниці Посейдона
По хвилях в пошуках пригод
Помчу. Впливу в палац Тритона
(Краса серед бурхливих вод!).
На рибі чи на Гіппокампі
З компанією нереїд
Знайду скоріш на моря мапі
Чарівний і примарний світ.
Божественні пісні сирени
В блакитних хвилях зазвучать.
(Навчилась в мами Мельпомени
Так ніжно й звабливо співать).
Ще подивлюсь на безхребетних –
Медузних парасоль смішних,
Та дуже вже іншопланетних.
О! Вітер ніби трохи стих.
Пірну - зустріну Главка очі,
Пораду дасть якусь мені.
Нехай мені він напророчить
Щасливі і яскраві дні.
Так тихо, дзеркало – не море.
То Посейдонів вірний стиль.
Приборкав дике і суворе
Бурхливе те сум”яття хвиль.
Я обійму ласкаві хвилі.
Яскраві – ніби з кришталю.
Бурхливе дуже чи у штилі,
О море, як тебе люблю!
* Морські коники змінюють забарвлення шкіри відносно
кольору середовища, на голові – щось на кшталт корони;
Посейдон - бог морів;
Тритон – син Посейдона і Амфітріти, дочки морського віщого старця Нерея;
Гіппокамп – цар риб, морський кінь з риб”ячим хвостом;
Нереїди – дочки Нерея і океаніди Доріди;
Сирени – морські міфічні істоти з божественними голосами;
дочки Мельпомени, Геї, Стеропи;
Мельпомена – муза трагедії, мати сирен (від Ахелоя);
Главк – покровитель рибалок, що володіє даром пророцтва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012