| Сторінки (3/259): | « | 1 2 3 | » |
Ниточка біла, ниточка чорна –
Кожному з нас доля тче полотно.
І на це диво місяць сріблястий
Дивиться з зорями через вікно.
Ниточку правди, ниточку кривди
Глиця з основою перепліта.
І в цих узорах доля кодує
Миті, години, дні, тижні, літа…
Ниточки щастя, жалю та горя,
Віри, надії, кохання, біди,
Нитки здоров’я, вроди, достатку
Спритно вона запліта у ряди.
Десь нитки ляжуть рівно і гладко,
Десь часто рвуться – ґудзок на ґудзку.
Й не забуває доленька дати
Ще й талани, що висять на гвіздку.
Ниточка чорна, ниточка біла…
Йде із верстата життя полотно.
Трішки веселе, трішки журливе -
Кожному виткане власне панно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.06.2018
́
Згадую свої учнівські роки
І, звичайно ж, в першу чергу Вас,
Вчителько, вимоглива і строга,
Добра і привітна водночас.
З Вами ми у класі пізнавали
Світ природи, світ гармонії й краси,
Плакали, сміялися, дружили…
І не раз Ви витирали нам носи.
Крім програми, Ви нас вчили жити,
Твердо йти до мрії чи мети,
Цінувати щирість, вірність, чесність,
Людяність у собі берегти.
Ви, як мама, в Залуквянській школі
Пригортали серденька малі.
За тепло, що дітям віддавали,
Вам уклін до самої землі.
Час біжить. Неначе хвилі Лукви,
Літ не повернути вже назад.
Скільки ж Ваших учнів після школи
Збудували дім, заклали сад!?
З ювілеєм нині Вас вітають
Друзі, школа, учні та сім’я.
Це для Вас розквітли усі квіти
Та лунають трелі солов’я.
Хочемо всі щиро побажати
У Ваш славний дев’яностий рік
Море радості, здоров’я та утіхи.
Нехай буде світлим довгий вік.
Хай біда минає стороною
І не котяться сльозинки по щоці.
Хай Господь завжди охороняє –
Наяву, у сні, вдень та вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797262
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.06.2018
День народження у свата -
Це не просто день, а дата,
У родині це – подія,
Хай здійсниться його мрія!
Хай Господь охороняє,
Усі біди відганяє.
Ще хочемо побажати,
Щоб пливло щастя до хати.
Щоб сват мав здоров’я й силу,
Шанував би свою милу,
По гриби у ліс ходив
Рибку у Дністрі ловив.
Кропиву качкам носив,
І траву спритно косив,
В саду яблука збирав,
Сину й донці помагав.
Щоб в руках усе «горіло»
Та нічого не боліло,
Голосисто щоб співав,
Внучок всіх повінував.
Щоб гаразди не кінчались
І всі наміри збувались.
Щоби доля була рясна,
Як весна на барви красна.
Тож усі ще раз вітаєм
Й щиро від душі бажаєм
У достатку не хворіти
І до сто років дожити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785021
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.03.2018
Мишка в обід з’їсти щось захотіла,
Але у нірці тихенько сиділа –
Дуже боялась старого кота,
Що на вікні грів свого живота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785018
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.03.2018
Ніби вчора я була й сама маленька
Заколисувала співом мене ненька,
Гралась з подругами, бігала до школи…
І здавалось – не минеться це ніколи.
Ніби вчора з милим на Дністрі зустрілась
І від погляду палкого зашарілась.
Полюбили одне одного, побрались
Й будувати власну хату зразу взялись.
Ніби вчора діти школу закінчили.
І для них уже весілля ми робили,
Проводжали їх від рідного порога
Та просили долі щедрої у Бога.
Ніби вчора наші внуки народились.
Як раділи, що на світ вони з’явились!
Троє внуків і дві внучечки ми маєм
Їм здоров’я, щастя й гараздів бажаєм.
Ніби вчора… Та життя пливе, минає.
Перша правнучка у нас вже підростає.
Та проходить рік за роком, за днем днина…
І зростає увесь час наша родина.
Час вперед спішить його не зупинити.
Ані повернути, ані повторити.
Так багато пережити довелось…
«Ніби вчора це було» - знов скаже хтось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2018
Кажуть, є думки холодні.
Як на мене, вони - чорні.
Ненависть ховають й жадність,
Ворожнечу, обман, заздрість.
Зло й жорстокість викликають,
Тому темний колір мають.
Є ще сірі та безбарвні.
Ці думки також не гарні.
Це – лукавство та блюзнірство,
І байдужість й лицемірство…
Викликають жаль й відразу.
Не помітиш їх одразу.
Теплі думки – душу гріють,
Наче сонечко, жовтіють.
Розливають ніжність, ласку,
Не ховаються під маску.
Чисті помисли плекають
Тому світлий колір мають.
А гарячі – то червоні!
Вони сповнені любові,
Ці думки легкі та чисті,
Як промінчики ігристі.
Щастя й доброту мережать,
Серце милістю бентежать…
Є погані й добрі люди.
І живуть вони повсюди –
Плачуть, злостяться, сміються…
Думки різні в них снуються.
А твої що викликають?
Який колір вони мають?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784122
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Біля хати є лужок.
Там спекла я пиріжок,
А ще бабку замісила,
Кілька тортиків зробила.
Прикрасила квіточками
І пішла мерщій до мами,
Щоб матуся оцінила,
Чи я добре все зробила.
Неня аж за серце взялась,
Так мене перелякалась –
Брудна наче порося…
З глини ж випічка уся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783937
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.03.2018
У садку та біля грядки
Зацвіли жовті кульбабки.
І говорять всі прохожі,
Що на сонце вони схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783936
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.03.2018
У садку та біля грядки
Зацвіли жовті кульбабки.
І говорять всі прохожі,
Що на сонце вони схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783934
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 23.03.2018
У садку та біля грядки
Зацвіли жовті кульбабки.
І говорять всі прохожі,
Що на сонце вони схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783932
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 23.03.2018
Біля хати є лужок.
Там спекла я пиріжок,
А ще бабку замісила,
Кілька тортиків зробила.
Прикрасила квіточками
І пішла мерщій до мами,
Щоб матуся оцінила,
Чи я добре все зробила.
Неня аж за серце взялась,
Так мене перелякалась –
Брудна наче порося…
З глини ж випічка уся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783930
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 23.03.2018
Телевізор на екрані
Показав мультфільм для Ані,
Мелодраму для матусі,
Фільм індійський для бабусі.
Дідусеві - спорт і факти,
Татусю - новини й жарти,
Братчикові - світ природи,
А сестрі - новинки моди.
Цілий день він працював –
Всій родині догоджав.
А вночі, скажу я вам,
Виключився тихо сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783775
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.03.2018
У хатині край гайочку,
Що стоїть у холодочку,
Жив собі старенький дід.
Звали всі його Антип.
Разом з ним жила бабуся.
Кликав дід її Гануся.
Діточок вони не мали,
Тому завжди сумували.
Не дав Бог дочку чи сина…
Ох, тяжка їхня година –
Хто ж підтримає на старість,
Принесе в родину радість?
Та хоча й зажуру мали,
Вони всім допомагали.
Чи рослина, чи тварина,
Чи то звір, а чи людина
Їсти, пити їм дадуть,
Відпочити покладуть…
До них фея прилітала,
Як живуть спостерігала.
Невидимкою робилась
Й за старенькими дивилась.
А вони удвох завжди
Рятувались від біди,
Разом по гриби ходили,
Разом і обід варили,
І город удвох копали,
Порося, курей тримали…
Пішов дід ловити рибу
Для святкового обіду.
Та в човні знайшов дитину
І приніс бабі хлопчину.
Баба дуже здивувалась
Та підкидишем зайнялась.
Покупала і сповила,
Кашку з молоком зварила…
А то фея нудьгувала
Й сина їм начарувала.
За добро що скрізь чинили
Щиро їх нагородили.
Старі дитя доглядали
Та батьків його шукали.
Але так і не знайшли
То ж залишили собі.
Довго вони не гадали
Й сина Дмитриком назвали.
Баба хлопчика гойдала,
Колискової співала.
Спав Дмитро і підростав
Та великим швидко став.
Став здоровим і красивим,
До роботи не лінивим.
Діду став допомагати
Господарство доглядати.
З ним рибалив і орав,
Хату, хлів ремонтував.
Бабі син носив водичку,
Спритно їй ловив індичку,
Рубав дрова, піч топив,
На город з нею ходив.
Не ловив хлопчина гав -
Про стареньких щиро дбав.
Довго жили – поживали,
Горя та біди не знали.
Як померли баба й дід,
За Дмитром пропав і слід.
Фея знов почарувала
І його назад забрала.
Робиш ти добро чи зло,
Знай повернеться воно.
І за злі свої діяння
Будеш нести покарання.
А за добру й щиру вдачу
Гарну матимеш віддачу.
Тут і казочці кінець.
А хто слухав – молодець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783774
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.03.2018
Березень. Весна настала.
А бурулька заридала:
«Я все меншою стаю,
Бо весь день лиш сльози ллю.
Навіть горобець радіє,
Що тепер так сонце гріє.
Я ж від нього пропаду,
З даху скоро упаду.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783526
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.03.2018
Вранці бузьки прилетіли
І на млаку усі сіли.
Білою враз вона стала,
Наче снігом знов припала.
Стали бузьки клекотати,
Ніби всім розповідати,
Як вертались з чужини
До рідної сторони.
Як долали непогоду,
Як минали гори й воду,
Як додому поспішали
І як сили їх лишали.
Як крилонька заболіли…
Через це на млаку й сіли.
(млака – заболочена місцевість)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783525
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.03.2018
В нашої правнучки
Пухкесенькі ручки,
Губки червоненькі,
Щічки рум’яненькі,
Сині оченята…
Вся в маму і тата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783323
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2018
Річка бігла по долині,
Несла в море води сині.
Та рівнина обірвалась
Й чорна прірва показалась.
Річечка злякалась дуже
Та вперед стрибнула, друже,
Не вертати ж їй назад…
Так з’явився водоспад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783321
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2018
(за мотивом однойменної
народної казки)
Жили собі дід та баба
І була в них курка Ряба.
Курочка давала зранку
Свіже яйце до сніданку.
Але якось баба й дід
Їсти мали аж в обід.
Так собі постановили
Й на столі яйце лишили.
З ними мишка сіра жила,
Скрізь тихесенько ходила.
От вона проголодалась
І на стіл мерщій подалась.
По столі миша блукала,
Крихти хлібчика шукала.
Та ховалась між посуди,
Що стояла тут повсюди.
138
Ще й хвостом своїм махала -
Все навколо зачіпала.
А сире яйце лежало,
Що з ним скоїться не знало.
Сірий хвіст його штовхнув,
У бочок легенько пнув.
Воно швидко покотилось,
Впало з столу і розбилось.
Заплакала курка Ряба,
Заридали дід та баба:
«Що ж ти, миша, наробила?
Нащо наш обід розбила?»
Мишка, очі опустила -
Вона ж цього не хотіла.
І шкодує дуже, звісно.
Вийшло все це ненавмисно…
Згодом Ряба схаменулась
Й до господарів звернулась:
«Та не плачте так, рідненькі,
Не будете голодненькі.
Я для вас ще раз знесуся.
Годі плакати, бабуся.
Знесу яйце не просте,
А велике й золоте,
Щоб ви жили-поживали
Лиха та біди не знали.»
Так живуть вони і нині
У своїй малій хатині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783122
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.03.2018
З дідусем Катруся гралась
Та у шафу заховалась.
Дідо внучки не знайшов
І на вулицю пішов.
Дівча виграти хотіла -
Довго в темряві сиділа
Й тихо, наче сіра мишка,
Аж затерпла в неї ніжка.
А що вперта Катя була,
Ледве в шафі не заснула.
Тут дідусь в хату зайшов
І Катрусю вмить знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783121
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.03.2018
Говорив Юрко до Олі:
«Не буду купатись в морі.
Чорної води боюся,
Через неї забруднюся».
Оля каже: «Зупинись!
Ти ж на хвилі подивись.
Вода чиста ще й тепленька
І не чорна, а синенька.
Море Чорним лиш назвали.
З кольором пожартували.
Є моря Червоне й Біле
Та вода там також синя.
Тож швиденько роздягайся
І на пляжі розважайся.
Треба тут відпочивати -
Можна ракушки збирати,
Будувати щось з пісочку…
Скинь нарешті ти сорочку.
Плавай, хлюпайся, пірнай,
Вище хвиль собі стрибай.
Лиш медуз остерігайся
З ними краще ти не грайся.
Чайок й кораблі рахуй.
Тільки, прошу, не нудьгуй».
Юрчик глянув навкруги -
Скрізь багато дітвори.
Перестав море боятись
І побіг мерщій купатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782965
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2018
Є в мене подружка –
М’якенька подушка.
З нею вночі мрію.
В неї сльози лию.
Їй розповідаю
Де і з ким буваю
Та всі таємниці,
Як рідній сестричці.
Надії, що маю -
Все їй довіряю.
Відкриваю душу
Й боятись не мушу,
Що подруга зрадить.
Ще й в сни мене вабить.
Дрімка прикликає
І про сон мій дбає
Найкраща подружка –
М’якенька подушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782964
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2018
Теплий дощик накрапав
Усі грядки поливав.
Падай, падай дощик, рясно,
Щоб вродило усе красно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782608
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2018
Правнучка у нас родилась,
В липні на світі з’явилась
І у сонячну годину
Принесла радість в родину.
Таке крихітне дитятко,
Миле, дороге дівчатко,
Дуже ми всі полюбили
І Євою охрестили.
Хай росте вона щаслива
І здорова, і вродлива.
Ангел хай її гойдає,
Від всіх бід охороняє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782607
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2018
Уночі весь сніг пропав…
Розтопився чи хтось вкрав?
Не залишилось і сліду
Від білесенького снігу.
Хто ж це так пожартував –
В січні увесь сніг забрав?
На календарі зима
Та чомусь її нема!
( 2018рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782313
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.03.2018
У ночі біленький сніг
На подвір’я тихо ліг.
В казку все перетворив
Й нас до неї запросив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782311
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.03.2018
Завдання просвітян – навчати,
Нести знання та мудрість до людей,
Традиції народу шанувати
І втілити в життя сотню ідей.
За Батьківщину серцем вболівати
І калинову мову берегти,
Коріння й роду свого не цуратись
Та з Богом йти до кожної мети.
Патріотизму дух не загубити,
Любити Україну понад все!
Все, що буде на просвітянській ниві,
Нехай вам море радості несе.
Хай вогник просвітянський надихає
Та світить завжди, навіть у імлі,
Пробуджує шляхетність думки й вчинків
Во славу й велич рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2018
Пройшло дитинство у Медині,
У мальовничому селі,
Де бігав босоніж до річки
Купатися на мілині.
Де слухав розповіді ґаздів
Про козаків і рідний край,
Де вчився змалку цінувати
Пташину, квітку, ниву, гай…
Де порався по господарству
У стайні, в полі, на дворі,
Ну, а коли мав вільні миті,
Читав Шевченка дітворі.
Закінчив семирічну школу -
Допитливим й кмітливим ріс.
Околиці усі знав добре:
Горби, долини, берег, ліс.
Коли народ почав боротись
Проти запеклих ворогів,
Став і Микола воювати,
Щоб не зробили з нас рабів.
Із батьком готував криївки,
Збирав і зброю, і харчі,
Ходив у розвідку, а дані
Вкладав у сховок під корчі…
Знайшлися зрадники, що здали
Енкаведистам юнака
Й коли вертався із завдання,
Потрапив в руки «яструбка».
Над ним знущались, катували,
Хлопчина ж все терпів й мовчав.
Нікого він із побратимів
Під час тортур не видавав.
Зустріла юність у в’язниці.
Це – Володимирський централ,
Який Миколові жахливі
Сторінки долі написав.
За те, що не хотів коритись,
Частенько в карцері сидів
І довго камеру холодну
Лише з щурами він ділив.
Потім етапи та страхіття
У Воркутинських таборах,
На шахтах і лісоповалах,
У вічній мерзлоті й снігах…
Нелюдські муки та наруга
Не підкосили сильний дух
І за колючими дротами
Продовжував повстанський рух.
Бог допоміг усе здолати,
Не підкоритися катам,
На Батьківщину повернутись
І поклонитися батькам.
Знайти в Залукві «половинку»,
В світ вивести своїх дітей.
Честь, гідність, віру шанувати,
Добро творити для людей.
Жив скромно і не задля слави
В строю стрілецькому ходив.
А Україну усім серцем,
Як неньку, син, свято любив.
Про незалежність її мріяв,
Робив для цього все, що міг.
Свою відвагу та жертовність
Їй без вагання склав до ніг.
Її відстоював завзято,
Боровсь за неї до кінця,
До того дня, коли навіки
Пішов до нашого Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782136
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.03.2018
Довелося мені бути
В славні Верховині.
Буду згадувати часто
Карпати від нині.
Люди тут мене зустріли
Гостинні та щирі,
Працьовиті, заповзяті,
Розумні та милі.
Білий, Чорний Черемоші
Котять чисті хвилі,
А з’єднавшись в одну річку
Міряються в силі.
Бачила я Чорногору,
Вершини та скелі.
Співаночки тут почула
Гуцульські веселі.
Від смерічок, що мов з казки,
Аж дух запирає…
Добре, що такий куточок
Україна має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781936
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2018
Для дитини три роки – це мало.
А для клубу? Напевно що ні!
Хочу щастя усім побажати
В поетичній нашій сім’ї.
Хай натхнення, талант і завзяття
Не скудіють ні в кого із Вас.
Хай думки заплітаються в вірші
І торкаються душ повсякчас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781935
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.03.2018
І знову пересвідчуюсь в лукавстві,
Підступності та зраді, у брехні!
І знову зло, що полонило душі,
Страждань і болю завдає мені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2018
Україно моя, Україна!
Тут є гори, поля та ліси.
Чорне море, степи неозорі,
Й незрівняні куточки краси.
Батьківщино моя, Батьківщина!
Ти наснаги й пісень джерело.
Отчий край із прадавнім корінням,
Кожне місто і кожне село.
Українці мої, українці!
Це - батьки мої, друзі, сім’я,
Всі хто звичаї славні плекають
Й мову, що наче спів солов’я.
Тут ніколи не блідне синь неба
І хвилюються жовті лани.
Рідну землю тут завжди любили,
Як святиню, і дочки й сини.
Україно, моя Україна!
Тут долини, річки та гаї…
Хай щасливими й мирними будуть
Всі наступні століття твої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781777
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2018
«Любить, не любить» - у квітки питаю
І пелюсточки її обриваю.
Чи зможу щастя своє я знайти
Прошу ромашечку відповісти.
«Прийде, не прийде» - на квітці ворожу
І зупинитись ніяк я не можу.
Справжнє кохання зустріну чи ні,
Люба ромашка, скажи ти мені.
Серце у грудях, мов пташка, тріпоче
З милим в обіймах зустрітися хоче.
Лиш пелюсткам я про це розкажу
І почуття тільки їм покажу.
Білі ромашки – дівочі надії.
Їм довіряють бажання та мрії.
Квіти прості, що у полі ростуть
Юним красуням розраду несуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018
Вирішила, люди, я про здоров’я дбати
І, щоб пити чисту воду, збанок-фільтр придбати.
В Ельдорадо та Фокстроті трохи покрутилась
Та у Comfy збанок той купити рішилась.
Поверталась до села, покупці раділа
І потішити родину чимскоріш хотіла.
Вдома налила води – все, як пише книжка,
Та почав збанок текти, немов стара діжка.
Взялася я оглядати, шукати причину
І на дні ледве знайшла якусь «павутину».
Роздивилась під лупою я той брак маленький
Й чоловіка попросила: «Їдь в Comfy, рідненький».
Чоловік довго не думав, швиденько зібрався,
Поміняти брак-товар у Франківськ подався.
В магазині перш за все паспорт попросили
І, ледь глянувши на фільтр, строго пояснили,
Що міняти цей товар вони не повинні,
А що він почав текти – то ми самі винні.
Стукнули до столу ним чи міцно стиснули…
Спихнули на нас провину і вільно зітхнули.
Як же треба отим збанком до столу вгатити,
Щоб під гумкою на ніжці тріщинку зробити?
Та щось слухати у Comfy охоти не мали
Й між собою про своє враз говорити стали.
Чоловік, згадавши там Садом і Гамору,
Так нічого не добившись, поїхав додому.
Витративши марно час й кошти на дорогу,
Злий, поставив пачку з фільтром в кухні на підлогу.
Що робити із тим «щастям» стали міркувати.
Не хотілося «на вітер» гроші викидати.
Двісті гривень у наш час може й небагато.
Все ж ту тріщину заклеїв милий мій завзято.
А від сервісу й уваги, що тоді зустріла,
Тиск піднявся й кілька днів голова боліла.
Згадуємо ми щоразу ту прикру пригоду,
Як з заклеєного збанка п’ємо чисту воду.
То ж, як схочете і ви про здоров’я дбати,
Без вагання раджу вам, Comfy обминати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781523
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.03.2018
Майбутнє переплетене минулим.
Адже не все зникає в забутті:
Відроджуються прадіди в онуках.
І все навкруг – історія в житті.
Давно хтось першим протоптав стежину,
Яка біжить з окраїн в центр села,
До церкви й школи, у які недавно
Когось та стежка знову привела.
Стоїть віками скромне і величне
Село із працьовитими людьми…
Майбутнє переплетене минулим
Над рідним краєм змахує крильми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2018
Де Лукву звабливий Дністер,
До себе пригортає,
З давніх-давен лежить село,
Немов відпочиває.
З поміж всіх сіл, що є навкруг,
На жодне не подібне.
Тисячоліттями воно
Було для когось рідне.
Стежки, дороги та річки
В Залукві всім знайомі,
А славні пам’ятні місця -
Окрузі всій відомі.
Тут Судославів двір стояв –
Знатних бояр домівка,
Жіночий давній монастир,
Палац Володимирка.
Король Данило в церкві тут
Молився ревно Богу,
Коли на ляхів вирушав
Із військом у дорогу.
Тепер тут школа, клуб, хати,
Садочок та крамниці,
Джерела, можна із яких
Напитися водиці.
Калини пишний кущ в дворі,
Що червоніє рясно.
І хата батьківська, яка
В думки приходить часто.
Поля, Діброва, Вивіз, Рінь,
Радеча та Гробиська,
І Карпів гай, і Млинський сад,
Зачев’я, Цвинтариська…
Все тут знайоме, все – своє -
Торкається серденька.
І колискових саме тут
Співала тихо ненька.
Це – отчий край, рідна земля –
Початок Батьківщини,
Славний куток Галичини -
Частинка України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781352
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2018
Соловейко вслід за сонцем
Став співати за віконцем.
Нашу Єву присипляти,
Колискову їй співати.
Фіть-тьох-тьох навкруг лунає.
Дитя очі закриває.
Тихо сон зайшов до хати,
Єва міцно буде спати.
Й дрімота, неначе мати,
Стала Євочку гойдати,
Щоб дівчатку казка снилась,
Щоб до ранку не будилась.
Фіть-тьох-тьох… Зірничка сяє,
Нічка землю огортає.
Соловейко ж до світанку
Співа Єві колисанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781142
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.03.2018
Після дощику я, друзі,
Пострибала у калюжі
І додому йти боюся –
Як матусі покажуся.
Плаття мокре та брудне..
Мама висварить мене.
Та даремно я боялась.
Неня тільки засміялась
І секрет мені відкрила,
Що й вона таке робила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781141
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.03.2018
Годинник б’є дванадцять раз
Так Новий рік спішить до нас.
Надії й мрії він несе.
Нехай завжди усім везе!
Здоров’я хай буде міцним,
Радість лине разом з ним.
Хай щастя міцно обнімає,
Добробут кожного зростає!
Хай спокій принесе рік й мир –
Закінчився б воєнний вир.
Нехай всіх Бог благословляє,
Від зла й біди охороняє.
Чути годинник – тік-так-тік…
Вже рік новий почав свій лік.
Я щиро з цим усіх вітаю
Й всього найкращого бажаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543235
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.12.2014
І знову ллється кров – у нас іде війна.
Вже мати посивіла не одна
Й постарілася вмить біля труни
З жалю: «Чому не я, а ви пішли, сини?..»
З Донбасу, із АТО чоловіків везуть…
Їх вдови дітей-сиріт обіймуть.
Вже сил на сльози й крик у них нема.
І келих горя п’ють, а келих той без дна.
У домовинах повертаються брати …
Сестер хто ж тепер буде берегти?
Від хуліганів хто їх захистить?..
Стискає відчай серце у цю мить.
Свати не принесуть весільних рушників -
Смерть забирає кращих юнаків.
Дівчата квіти, плачучи, несуть,
Щоб наречених провести в останню путь.
Батьки стоять, стискають міцно кулаки.
Рояться, наче оси, їх думки:
Не захотів стояти в стороні…
Лишились з мамою на старість ми одні…
А обіцяв живим вернутися назад…
Ти ж ще й не жив… Не посадив свій сад…
Невістки в дім нам так і не привів…
Не дочекаємось ми твоїх малюків…
Ідуть бої … Упав вже воїн не один –
Брат, чоловік, коханий, батько, син…
Вони за Батьківщину полягли,
Щоб Захід й Схід єдиними були.
З Майдану на війну багато хто пішов.
Свистять й тут кулі, й поїть землю кров,
Й тут душі віддають рідній країні…
Героям слава! Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543060
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2014
(за мотивом однойменної казки Віталії Савченко)
На лужку росла Ромашка.
Поруч плакала Мурашка:
- Ніжку, мабуть, я зламала,
Як в мурашник поспішала.
Вже до дому не дійду.
Тут я, бідна, й пропаду.
І даремно буде мати
Дитя своє виглядати…
Аж розчулилась Ромашка,
Що голосить так Мурашка:
- Друже, не переживай,
А до мене підповзай.
Вдвох ми перебудем нічку…
Стримай врешті із сліз річку!
Вкрию тебе пелюстками –
Не знесе вітер з листками.
І від дощику сховаю,
Й колискову заспіваю…
Маля якось постаралось
Й до стебла таки дісталось.
Квіточка над ним схилилась,
До голівки притулилась.
У розмовах ніч минула.
Ранена, навіть, заснула.
А, як сонце зійшло вранці,
Стало весело Мурашці,
Бо росою вона вмилась
І нектаром пригостилась.
Подорожник соку дав –
Ніжку їй полікував.
Друг Ромашки прилетів
Й на листочку поруч сів.
Та Джміля стала благати
Щоб відніс маля до хати.
І, послухавши Ромашку,
Взяв він на плече Мурашку.
Коло над лужком зробив
І до лісу полетів.
Радість, що згуба знайшлася,
В мурашнику здійнялася.
Сльози витерла матуся,
Міцно обняла бабуся,
Пожурив трохи татусь,
Помахав пальцем дідусь.
Сестри в щічки цілували,
На руках брати гойдали,
Їжу принесли тітки,
Усміхалися вуйки…
Так маленький мандрівник
До уваги швидко звик.
Згодом оповів пригоду,
Як він перебув негоду
Й поспішив поміж ялиці
До своєї рятівниці.
Та, як завжди, сумувала,
Бо компанії не мала.
Вітерець її насіння
Кидав тільки на каміння,
Чи далеко відносив-
Скільки було в нього сил.
А Ромашечка зітхала
І самотня тут зростала .
Гість привів свою родину.
Працювали десь з годину:
Все насіння позбирали
Та у землю закопали,
Щоби навесні Ромашок
Було всюди, як Мурашок.
Так і почали дружити,
В гості на лужок ходити.
Вірних друзів шанувати,
Про стосунки щирі дбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541431
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2014
До нашого двору
Бузьки прилетіли,
В гніздо опустились,
Що на стовпі звили.
Стали вони клекотати,
Де були розповідати
І радіти без упину,
Що вернулись в Україну.
Кіт на сонечку лежав.
Він у бузька запитав:
«Ти у світ літав далеко
Де ж найкраще є, лелеко?»
Тихо птах відповідає:
«Краю кращого не має.
Лиш у рідній стороні
Любо й весело мені.
Все навкруг тут зеленіше,
Тут і сонечко тепліше,
Голубіша річка в’ється,
Серцю мила мова ллється.
Тільки тут луки барвисті
Й трави ніжно-шовковисті
Душу смутку позбавляють,
Яскравіше зорі сяють…
Я багато де бував
На чужині зимував.
Та нема краще країни
Від нашої України.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541430
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2014
Вже рік минув як піднялись Майдани,
Щоб скинути із рук своїх кайдани,
Щоби згадати, що козацького ми роду,
Нащадки славні волелюбного народу.
Але нічого не змінилося, на жаль,
Чи ж марно сотня відійшла в небесну даль?
Ні! Не даремно кров героїв проливалась
І Україна вся сльозами умивалась.
Народ вже не такий, як до Майдану!
І гнів людський буде ятрити рану.
Царьки не будуть більше легко панувати,
Брехати нагло та край рідний грабувати.
Є в українців і завзяття, й сила.
Наснаги додає Вкраїна мила.
ЇЇ, як неньку, ми будемо боронити
Й щасливо у свої державі станем жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2014
Хай будуть прокляті навік
Запроданці – сепаратисти,
Всі хто невинну кров пролив –
Убивці й наглі терористи.
Хто братовбивство розпочав,
Донбас перетворив в руїну,
Хто, як Іуда, зрадив все -
І віру, і народ, й країну.
Благословенні хай будуть
Усі хто край свій захищає,
Хто на усіх передових
Атаки гідно відбиває.
Хто відсіч ворогу дає,
Життя й здоров’я не шкодує…
Давай, помолимось за них.
Хай день і ніч їх Бог рятує.
Вони – це гордість, гідність, честь –
Герої рідної країни,
Що стали без вагань щитом
За суверенність України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541229
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2014
Зацвіли маки у полі .
Вони, наче краплі крові,
Що солдати проливали,
Коли край свій визволяли.
В боях життя віддавали -
З окупантом воювали.
Захищали Україну ,
Що любили дозагину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498757
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2014
Одеса, Харків і Донбас –
Ми вболіваємо за вас
Та разом плачемо у горі,
Болять і нас всі ваші болі.
В скорботі голови хилили,
Із вами разом сльози лили
Й взивали як і ви до Бога :
«Прийшла б скоріше перемога».
Хоч нами вас завжди лякали,
Ми крові й лиха не бажали.
Бандерівцями обзивають,
Ті, що історії не знають.
Бо ми прості та горді люди.
Нас нищили й гнобили всюди.
Та не скорили дух до волі.
Повстали ми за кращі долі.
За щастя прийшлих поколінь
Піднялись врешті ми з колін.
Щоби жили – не животіли.
Хіба не цього й ви хотіли?
Щоб в нашій милій Україні
Всі нації були єдині.
Щоб на шматки її не рвали,
Брата на брата не цькували…
І Схід, і Захід – нероздільні.
Ми будемо багаті й вільні.
Одна у нас стражденна мати
Про неї маєм спільно дбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497012
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2014
Зробили для Галі
Червоні коралі:
Нанизали на нитки
З горобини ягідки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496891
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.05.2014
Заричав бурий ведмідь:
«Ой, живіт в мене болить.
Мабуть, трохи перебрав,
Як корінням ласував.
А ще з’їв меду з вощини
Та солодкої малини.
Рибки собі наловив
Коли лапи в річці мив.
Увесь день щось я жував –
Апетит добрячий мав.
Проковтну тепер рум’їянку,
Щоб здоровим став до ранку.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496719
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.05.2014
Рибка хвостиком махнула
І на дно ріки пірнула.
Між каміння заховалась,
Бо рибалки налякалась.
Не впіймалась на гачок,
Хоч і вабив хробачок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496091
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.05.2014
Горить лампадка тихо і без тріску,
Щоб не порушити героїв вічний сон.
Над нею нахилилася скорбота,
Ледь стримуючи у душі свій крик і стон.
У чорній хустці горе поруч стало
Й солоні сльози розтирає по щоці -
Кров пролилась невинна на Майдані …
І сколихнули цілий світ події ці.
Прийшли сюди честь, гідність, волелюбність.
Заполонили все тут: тиша, туга, жаль.
Сповив і думи, і серця безмежний розпач
Й розлилась сумом навкруги небесна даль.
І мертвих, і живих фіксує пам'ять.
Вона їх подвигам веде величний лік.
Й Майдану всі події героїчні
В нову історію вкарбовує на вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2014
Заглядало сонечко
Зранку у віконечко,
Промінцями лоскотало,
Гарний настрій дарувало,
Цілувало мене в щічку,
Щоб скоріш забув про нічку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492253
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.04.2014
за сюжетами мультфільма
у якій серії?..
***
Маша в лісі заблукала,
До ведмедя в дім попала.
Стала там хазяйнувати –
Все навколо розкидати.
Ведмідь спершу розізлився
Згодом – також веселився.
(Перша зустріч)
***
Ведмідь від Маші утікав,
Вудочку з собою взяв,
Щоби рибки наловити
Та ухи собі зварити.
Але Маша й тут дістала –
Відпочинок зіпсувала.
(Ловися рибко)
***
Готував ведмідь для Маші
Повний банячисько каші.
Але та взяла й заснула,
Хоч голодна дуже була.
Вовк й ведмідь ту кашу їли…
На зірки по черзі вили.
(До весни не будити)
***
Всі тварини поховались –
Маша йде – вони дізнались.
Хоч дівча зла й не бажає
Та звірятам заважає.
Піднімає шум та сміх…
Вже замучила усіх.
(Перша зустріч,...)
***
Незабаром Новий Рік
Розпочне хвилинам лік.
Клопоту у всіх багато,
Щоб зустріти гарно свято.
Ну, а Маша, як завжди,
Лиш накликала біди.
(Раз, два, три…)
***
Всім, що треба, запаслася
І в ліс Маша подалася.
Все навкруг розмалювала,
Бо художницею стала.
Радості було багато –
Просто кольорове свято!
(Картина маслом)
***
Ведмідь з тигром в шахи грав.
Машу в гості не чекав.
Але Маша – тут як тут
З нею, звісно, ж гамір й стук.
Стала вона з ними грати,
Партії всі вигравати.
(Хід конем)
***
В школу Маша захотіла
І за парту таки сіла.
Клас – ведмідь облаштував
Сам і вчителем він став.
Мусив добре потрудитись,
Щоб почала Маша вчитись.
(Перший раз у перший клас)
***
Маша каші наварила
Лиш відміряти не вміла.
Вийшло її забагато -
Тож зробила в лісі свято.
Всіх звірят нагодувала
Щей про запас наскладала.
(Маша + каша)
***
Зима. В лісі випав сніг .
Добре видно кожний слід -
Де пробігло зайченя,
Вовк , козуля, лисеня.
Вчив ведмідь сліди читати,
Де є чий розпізнавати.
Тільки Маша із ним гралась -
Сліди вчити не старалась.
(Сліди не бачених звірів)
***
Вовків Маша лікувала -
Хвости й лапи бінтувала,
Міряла температуру,
Призначала їм мікстуру…
Щоб ведмідь назад взяв Машу,
Дали меду у додачу.
(З вовками жити)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490912
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2014
Умивалося щодня
Зранку сіре кошеня.
Мило лапки та живіт,
Щоб не злився тато-кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490910
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.04.2014
Лиш спалах – і смерть…
Не було, навіть, болю.
Віддано життя
За честь, гідність і волю.
Брати наші й сестри –
Герої Майдану,
Під кулі ішли
Не за гроші чи шану.
З камінням в руках -
Під приціл снайперів…
Вмирати тоді
З них ніхто не хотів.
Але, задля
Кращої долі країни,
На барикади
Йшов цвіт України.
Щоб зникла брехня,
Беззаконність для влади
Й настав врешті час
Для народної ради.
Щоб дітям та внукам
Тут добре жилося,
Щоб щастя для всіх
Через вінця лилося…
Їх подвиг безсмертний –
Це мить історична.
Небесній же сотні
Уклін й пам'ять вічна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489682
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2014
Янукович – ти Ірод проклятий,
Що дітей на Майдані вбивав
Та невинную кров українців
Без страху та жалю проливав.
Грабував, руйнував Україну-
Землю, де народили тебе.
Пам’ятай – ні одне злодіяння
Суду Божого не обмине.
Янукович – ти підлий Іуда.
Бо свою Батьківщину продав!
Розірвати її на шматочки
Ти, запроданцю, Кремль закликав.
Катувати й кидати в в’язниці,
Непокірних тобі скрізь, благав
І загарбникам вдертись в країну,
Щоб глумилися тут, помагав.
Янукович – підступний брехачу!
Нагло край у неправді втопив.
І, неначе пухлина на тілі,
Навкруг себе коріння пустив.
Позбирав поруч себе бандитів,
Щоби разом безпечно жилось.
Щоб у час, коли люди бідують,
Вам до смерті, як в казці, велось.
Янукович – біда України!
Ледь не знищив її, обікрав…
Ти, мов звір той скажений кусався.
Та народу мого не здолав.
Проти твого лихого свавілля
Український народ врешті встав.
Та історії чисту сторінку,
Де тебе вже нема, розпочав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2014
Зажурився в Москві Путін:
- Це ж погано буде,
Як в сусідній Україні
Стануть вільні люди.
Як зараза із Майдану
Перетне кордони.
Скинуть тоді і мене,
І мої закони.
Влада моя всемогутня
Ляже в домовину…
Краще я свої війська
До сусідів кину.
Демократію душити,
За правду карати,
На закони всі плювати -
Про своїх скрізь «дбати».
Скажу: «Військо це – не моє,
Нічого не знаю.
Українців, як сіль в оці,
А таки кохаю…»
Зрадників грішми, брехнею
Швидко навербую,
Крим і східні області всі
Собі загребу я.
Ой подумай, Кремль, добренько
Перш ніж воювати.
Україна – не лиш слово -
Вона – наша мати!
То ж від ворога її ми
Будем боронити
І в сім’ї великій, новій
Станем вільно жити.
Панувати в нашім краї
Не будуть чужинці!
Це довели вже не раз
Славні українці.
Коліївщину згадай ти,
А ще – гайдамаків,
Довбуша, Кармелюка,
Опришків, козаків…
Кобзаря вогненне слово
Стане разом з нами.
Воно дух наш піднімає
Та лікує рани.
Пам"ять про Небесну сотню
В бою допоможе.
Волелюбності ніхто
В нас не переможе.
То ж, поки іще не пізно,
Путін – зупинися.
І на свій народ, що стогне,
Краще подивися.
Кров людськая – не водиця.
Не смій проливати!
Ми ж самі свою державу
Будем будувати.
Дбати будем, щоб усім
Щасливо жилося,
Щоб свобода скрізь зростала,
Як в полі колосся.
Щоби рівні всі були в нас
Від Карпат до моря,
Щоб Вкраїна процвітала
Без лиха та горя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
***
Гортає книжечку Катруся,
Вірші читає для ляльок,
Малюнки пильно розглядає,
Шукає звірів із казок.
***
Сьогодні Катя виступає.
Артистка нібито вона.
Тому танцює та співає –
Цілий концерт дає сама.
***
Катруся лялечку колише:
«Маленька моя, засинай,
Щоб казочка тобі приснилась,
Скоріше очі закривай.»
***
У кухні Катя заховалась.
- Знайдіть мене! – кричить звідтіль -
Я під столом сиджу тихенько
І пробую в сільничці сіль.
***
З-під лоба дивиться Катруся -
Ображена вона на всіх.
У неї телефон забрали,
А ще чомусь підняли сміх.
***
Катруся грається ляльками.
Сьогодні лікарка вона.
- Зараз зроблю я вам уколи
І ліки випийте до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479221
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.02.2014
Шофер машиною керує:
То газ нажме, то пригальмує,
А ще сигнал «бі-бі» вмикає –
Малюк до мами поспішає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479220
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.02.2014
Рибку кинули в водичку .
Думала – пустили в річку.
Стала вона обживатись,
На всі боки розглядатись.
Вода чиста, не мутна,
Усе видно аж до дна.
Водорості тут густі,
Мушлі гарні та пусті.
Камінці дрібні, пісочок,
Є закручений ріжочок.
Тут комфортно: тепло, ясно,
Затишно і дуже класно.
Поживитися є чим,
Є де влаштувати дім,
Заховатись, попірнати,
Бульбашки всі обігнати…
Та не вдалось розігнатись –
Мусила враз зупинятись.
На заваді стінка стала,
Далі її не пускала.
Бідна зразу зажурилась,
Що в неволі опинилась.
Але швидко вже й раділа,
Що в акваріумі жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478789
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.02.2014
(за мотивами народної казки)
Заєць їжака спіткав:
- Як ся маєш? – запитав -
Мабуть, важко тобі жити,
На таких ногах ходити?
І тоненькі, й коротенькі,
Видно ледь – такі маленькі.
- На життя не нарікаю.
Легко відстані долаю.
Хоч я й не мастак стрибати –
Тебе зможу перегнати.
- Ой, умру зараз зі сміху -
На змагання кличе з бігу!
- Ти спочатку позмагайся,
А вже потім насміхайся.
- Виклик залюбки приймаю
Та наперед співчуваю…
- Що ж домовились, напевно,
Я чекати буду ревно.
Зараз пильну справу маю,
Тому дуже поспішаю.
Завтра стрінемось край поля,
Коли на те твоя воля.
І пішов їжак додому,
Жінку взяв на допомогу,
На межу вони подались,
Там, домовившись, розстались.
З різних боків межі стали,
Зайця сірого чекали.
Косоокий не барився
Й незабаром теж з’явився.
- Чи подумав ти, їжаче,
Може змиришся, чудаче?
Ще не пізно відступитись
Та із програшем змиритись.
-Ні. Програти - не боюся.
Знаю – успіху доб’юся!
То ж дарма часу не гаймо
В кінець поля вирушаймо.
Хвалько з місця так рвонув,
Що й про їжака забув.
До кінця він прискакав:
«Перший я!»- гордо сказав.
Їжачиха ж: «Я вже тут
Відпочив добряче, друг.»
Заєць аж оторопів.
Вірити в це не хотів.
«Біжимо ще раз, їжак» -
Не здавався він ніяк.
І помчав чимдуж назад,
Обігнати вітер рад.
Бігав так косий довгенько,
Ледь не вирвалось серденько.
До кінця як добігав
«Я вже тут!» - їжак казав.
Мусив визнати небога -
Суперника перемога.
Мораль казки не нова –
Скрізь потрібна голова.
Й не достатньо довгих ніг,
Щоб дістатись куди слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478027
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.02.2014
В човнику Телесик плив,
Рибку на обід ловив.
За ним стежила Яга.
Баба – кістяна нога.
Йвася добре пильнувала –
Звички всі його вивчала.
Підкрадалась, і зблизенька,
Слухала, як кличе ненька.
Згодом все підготувала
І Телесика украла.
Думала в піч засадити
І гостей ним пригостити.
За злі наміри вона
Поплатилася сповна.
А хлопчина – не злякався,
До батьків назад дістався.
Як? Сказала б залюбки,
Але погортай казки
І довідаєшся сам,
Що ж із ними було там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477588
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.02.2014
(за мотивами народної казки)
Сонце, вітер і мороз
Сперечалися утрьох –
Хто із них найважливіший,
І на світі найсильніший.
Сонце першим так сказало:
«Я роблю добра чимало.
Цілу Землю оббігаю,
Всіх промінням зігріваю.
А без світла та тепла
Не було б ніде життя.
І рослини мене прагнуть,
Паростки до сонця тягнуть.
Але можу все й спалити,
У пісок перетворити.
Тож, тут я - найголовніше.
Серед вас я - найсильніше.»
Сивий мороз обізвався:
« А я що, дарма старався?
Силу теж, нівроку, маю –
Річки льодом покриваю.
Із дощу роблю сніжинки,
Засипаю всі стежинки.
Дітей всяко розважаю,
З гірки на санках катаю…
Та коли ж-бо розізлюсь,
І до когось причеплюсь -
Відморожу ніс та щічки,
Не поможуть й рукавички.
Заблокую скрізь дорогу,
Візьму села у облогу ,
Заморожу все навкруг.
Що на це ти скажеш, друг?»
Вітер їм відповідає:
«Сили, як моя, не має
Більш ніхто в цілому світі.
Про це знають навіть діти.
Можу я допомагати,
Можу й шкоди завдавати.
Залюбки вітряк розкручу,
Кладку зроблю через кручу.
Підніму високі хвилі,
Легко подолаю милі,
В парус яхти ледь подую
Та за обрій помандрую.
На шляху усе здолаю,
Вантажі попіднімаю.
Можу все навкруг й порвати,
Мов солому, розкидати.
Вирву парасольку з рук,
Створю будь-де страшний гук,
Дров у лісі наламаю…
Втішу або налякаю.
Кину гілку у віконце,
Хмарою закрию сонце.
Як буде сильно палити,
Буду я його студити.
А мороз як затріщить,
Я не дмухну у ту мить.
І тоді буде тепліше.
Ще - зі мною веселіше.
Я збиваю із трав роси,
Заплітаю вербам коси,
В очереті шелещу,
У каміні посвищу.
Тому я – найголовніший,
Наймогутніший, найшвидший.
Мусите мені коритись,
І не треба марно злитись.»
Вам я казку розказала
Й думати над нею стала.
Хто ж і справді корисніший,
Найвагоміший, сильніший.
Поміркуй, мій друже, й ти.
Виручи їх із біди.
Суперечку розріши,
Хто правий з них, підкажи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476613
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2014
Білий та пухнастий сніг
На поля та луки ліг.
Притрусив шляхи, стежини,
Одягнув в шуби ялини.
Вкрив пшеницю перинами,
Пролетів понад дахами…
Все навкруг білим зробив –
Дітвору розвеселив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476355
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.02.2014
- Ой, зірка з неба впала. Друга, третя!
Що це таке, бабусю?
- Зорепад.
- І так усі зірки впадуть на землю
Й ніколи не повернуться назад?
- Не бійся, люба, зіроньки не зникнуть.
Вони сіятимуть ночами довгий час.
А це горять куски метеориту,
Який летить у космосі повз нас.
- Як добре! Бо ніч стала б непривітна,
Холодна, темна і страшна., мабуть.
- Можливо. Але ж ця –така прекрасна!
Глянь, знов зоря зірвалася у путь …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472952
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.01.2014
З Новим Роком всіх вітаю!
Щастя повний міх бажаю.
І здоров’я повну жменьку,
Сотню тисяч у кишеньку.
Коня* лагідної вдачі,
Скрізь везіння та удачі.
Принесе хай Новий Рік
Довгий із достатком вік.
На стіл свіжі паляниці
Чисту воду у криниці.
Щедрих урожаїв в полі
Не розсипаної солі.
У гараж нову машину
В стайню птицю й худобину.
Миру й єдності в родині
Ну і спокою в країні.
З Новим Роком!
* рік коня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469543
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2013
Перейшов дорогу кіт:
«Щоб тобі…» - лунає вслід.
Бо той кіт, хоча й маленький,
Наче сажа, весь чорненький.
Ну, а чорній-чорній кішці
Дістається на горішки:
І через плече плюють,
І собаками цькують.
Сваряться на різний лад,
Розвертаються назад,
Тупотять ногами злісно,
Кличуть, щоб вернувся,звісно.
Хрестяться, мов від лихого,
Вслід запустять щось важкого.
Обігнати норовлять,
Немов ріжуть їх, кричать.
Все тому, що не везе,
Як кіт чорний перейде.
Забобон чи ні – не знаю.
Та котові співчуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469313
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.12.2013
Ослик по лужку блукав
Свою маму там шукав:
«І-а, матінко, ти де?
Вже ховатися буде!»
Там бичок травичку рвав.
Ослик в нього запитав:
«І-а, де моя матуся?
Я без неї всіх боюся.»
«Му-у не бачиш я маленький.
Запитай в моєї неньки».
Й до корови вдвох помчали,
Про ослицю запитали.
Їм відповіла корова,
Що допомогти готова.
Й до села всі поспішили,
У якому вони жили.
Мама ослика ридала.
Де дитя її - не знала.
Припасла вона морквину
На обід малому сину.
Та якось не догледіла
І синочка загубила.
Тут почула вона: «Му-у!
Згубу я твою веду»…
Всі на радощах брикали,
Ніби ґедзі їх кусали.
А найбільше віслючок –
Впертий, сірий малючок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468565
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2013
Нічка коси розпустила,
Зірочками прикрасила,
Чорну шаль на плечі взяла,
Що від Темряви дістала
І пішла собі гуляти,
Кавалера вибирати.
Першим Вечір нагодився,
Із красунею зустрівся.
Парубійко чорнобровий
До розваг завжди готовий.
Радий з Нічкою блукати,
Соловейком їй співати.
Потім Місяць засвітив
Й Ніченьку перехопив.
Шати срібнії їй дав,
Що з проміння сам зіткав.
Освітив усі доріжки,
Щоби не спіткнулись ніжки.
Третім упадав Світанок.
Він привів її на ґанок.
Росами Ніч пригостив,
Туман м’який розстелив
Й залишив відпочивати,
Знов щоб завтра йшла гуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2013
Місяць в Зірку закохався
Та признатись побоявся.
Повнолиций став страждати.
Не міг їсти, не міг спати.
Зблід неначе дуже хворий,
Став марніти ясночолий.
Врешті так він похудав,
Що малим серпанком став.
Зірка теж переживала,
Що з ним коїться не знала.
Без Місяця ж нема долі…
Й запалала від любові.
Про все милому призналась,
Попри те, що застидалась.
Промінець йому послала,
Й гаряче поцілувала.
Місяченько стрепенувся,
Швидко до життя вернувся,
Став на радощах сіяти
І помалу прибувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Помолюся Богу, Господу Святому
І попрошу щастя для рідного дому.
Проситиму долі мирної щоднини
Для дітей і внуків, всієї родини.
Дім мій – то Вкраїна мила, солов’їна.
Де п’янить від мальви та свіжого сіна,
Де степи та море, Карпати високі,
Де ліси зелені та лани широкі.
Народ український – то моя родина.
Нація велика, вольна та єдина
Котра не боїться встати за свободу
Й показати світу якого є роду.
Дай, Всевишній, сили в любій Україні
Відстояти гідність кожної людини,
Брехні та безчестя скинути кайдани.
За це ж піднялися в країні Майдани.
На Заході й Сході за праведне діло
І старші, і діти вишли усі сміло.
Щоб наша держава правовою стала,
Щоби Україна тільки процвітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466444
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013
Народе мій, стражденний, волелюбний,
Ти стільки витримав! Ти стільки переніс!
Й криваве знов тобі випробування
2013-й приніс.
Загони, які мають захищати,
На демонстрантів мирних руку підняли.
Ну, а наказ дітей та жінок бити
Чиновники із уряду дали.
Чи ми для того владу їм давали,
Щоби не мати в себе жодних людських прав?
Себе й країну їм ми довіряли
Не для підступних, звірячих розправ.
Тож піднімайся вся моя Вкраїно!
Щоб захистити свої честь, права й життя,
Щоб для нащадків наших відстояти
Спокійне у Європі майбуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2013
Чого ж ми всі дочекались?
До чого дожили?
У Києві на Майдані
Наших дітей били.
Уночі тихо підкрались,
Нагло оточили
І по головах студентів
Кийками лупили.
Били сильно та жорстоко!
Кістки їм ламали…
Били свої ж, українці,
А не яничари.
Чи ж вас, беркутівці кляті,
Не жінки родили?
Ні жалю, ні милосердя
В душі не вложили.
Били мирних демонстрантів,
Наче терористів.
Безпідставно ув’язнили
В СІЗО активістів.
Де ж закони? Їх немає.
Вони лиш для бідних.
Не для влади їх писали
І не для їх рідних.
Скільки ж можна нас гнобити
Та в очі брехати,
Скільки можна нашу землю
Нагло обкрадати.
Кров невинна пролилася,
А владі й байдуже.
Вставай ненько Україно!
Піднімайся, друже!
Годі це ярмо тягнути
Та терпіти лихо.
Досить сльози витирати
Та сидіти тихо.
Час вже тій бандитській зграї
Мирну відсіч дати.
Свою гідність, честь й свободу
Мусим відстояти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466046
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.12.2013
Заходить сон тихесенько до хати
І починає Катю колисати.
Повіки ніжно-ніжно поцілує
Та на всю ніч дитину зачарує.
Дівчатко по голівці він погладить
І в кольорову казку запровадить.
У сновидіння з нею помандрує,
Й Катрусі ніч спокійну подарує.
Сідає сон легесенько край ліжка
М’якенький та пухнастий, наче кішка.
Охоронятиме він внучку аж до ранку
Й співатиме їй ніжну колисанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465690
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.12.2013
Я ні на що не нарікаю.
Лиш щастя, як і всі чекаю,
За грішну душу вболіваю,
Й зла в своє серце не впускаю.
Порад вже більше не питаю.
Сама свій сенс життя шукаю.
Сама й дорогу обираю,
Якою прямувати маю.
Я сльози вже не проливаю.
І марно часу вже не гаю,
А просто жити поспішаю
Й щоб сили дав Господь благаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Десь скрипка плакала й тужила,
Про біль свій тихо говорила,
Усіх навкруг за серце брала,
Про чиюсь долю пісню грала.
Та музика всюди кружляла,
Немов устами промовляла.
Вечірню тишу розривала,
Сльозами рани умивала.
А ще та скрипка голосила.
Поради чи жалю просила.
Про мрії щиро так співала,
Свій розпач в звуках виливала.
Вона ніяк не замовкала
Тепла чи співчуття шукала.
Надію смичком виводила,
Журбу у кожну душу лила.
Десь скрипка голосно ридала,
Про смуток свій розповідала,
Несла в мелодії зітхання
Про нерозділене кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Мороз краєм мандрував,
В санях Зимоньку катав.
Щипав щічки, усміхався,
Бо в красуню закохався.
І, щоб любій догодити,
Став Мороз дива творити.
Льодом закував він воду,
Щоб бачити її вроду.
Ніченьку заворожив
Та всі зорі остудив.
Враз шибки розмалював
І коханій показав.
Дощ у сніг перетворив,
Та до ніг їй постелив.
Інеєм убрав дерева,
Щоб була мила весела.
Огранив краї крижинки -
Вийшли перла-намистинки.
Із сніжинок шаль зіткав
Й все Зимі подарував.
Ну, а за такий дарунок,
Морозець дістав цілунок.
Трохи він зніяковів
І від щастя зарипів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2013
Пробивалася травичка
Із-під ґрунту навесні.
Бруд одразу з неї змили
Теплі та рясні дощі.
Стала вона зелененька,
Шовковиста та густа.
Налилась травиця соком,
Забуяла, підросла.
Зранку стебла їй вмивала
Кожний день чиста роса.
Але якось її стяла
Без жалю гостра коса.
Та трава не горювала,
Довго сльози не лила.
Знов до сонця потягнулась
Й стала вища ніж була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464484
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2013
Ранкова зоря місяць ясний змінила.
Одразу взяла й темноту розчинила.
А потім вона зірочки познімала
І сон відпочити край неба послала.
Над річкою сивий туман розстелила
Та шовкові трави росою умила.
У ранішній тиші всю свіжість розлила
І лиш після цього вже сонце збудила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.12.2013
Пані Віхола летіла
Через поле й луг.
Посипала із мішечка
Снігом все навкруг.
Вітер Віхола зустріла.
Він хмарки котив,
Ухопив її за руку
В танці закрутив.
Підняли вони пил сніжний
До самих небесю
І у куряві тій білій
Світ неначе щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464043
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2013
Бурштин… В природі гарний камінь.
А ще – це місто біля нас.
В Галичині містечко знане,
Ми згадуєм його не раз.
Бурштинська ТЕС… Високі труби,
З яких щоднини валить дим.
На небі синьому далеко
Шлейф чорний тягнеться за ним.
Сотні гектарів чорноземних
Забрали під шлаковідвал.
Скільки він щедрих урожаїв
На віки вічні поховав.
Не раз в зимі стає сніг чорним,
А листя влітку – у плямках.
Що ж відбувається в природі?
Шукаю відповідь в думках.
Хворіють часто наші діти.
Питаю знов себе: «Чому?
Забруднюють повітря й води.
Невже ж це вигідно? Кому!»
Коли ж вже люди перестануть
Вбивати все навкруг й себе.
Адже така лиха діяльність
Ніколи дарма не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2013
Захід. Сонце сідає.
Останні цілунки
Свої посилає,
Останні проміння
На землю кидає,
Чарує багрянцем,
Ним все огортає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463479
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2013
Ще мить. Одна лиш мить
І сонце зовсім зникне.
У темряві сова
Вітання нічці крикне.
Не забариться ніч
І соловей зустріти,
До ранку буде їй
Він тьохкати й свистіти.
Ще мить. Одна лиш мить
І небо зорі вкриють.
Вони у вишині
Про ясний місяць мріють.
Радіє ніченька.
Її вітрець лоскоче,
А коси шовкові
Дністер сріблом полоще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2013
Якось, нараз прийшла зима.
Ще зранку сонце трохи гріло,
А зараз землю й все навкруг
Сніжком біленьким притрусило.
Зима, вступаючи в права,
Іде величною ходою.
Сніжинки сипле з рукава,
Які були вчора водою.
Мороз торує їй шляхи,
А віхола пісень співає,
Вітрець розсовгує дахи
Й по них щораз униз злітає.
Іде зима. Усе навкруг
У теплі шати одягає -
Село і місто, поле й луг…
Таким прекрасним все буває!
У інеї стоять ліси,
Неначе у казковім царстві,
Повні і спокою й краси,
Виблискують в сніжнім убранстві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463141
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.11.2013
Стогне планета Земля -
Нищать її тихо люди:
Викиди, тонни сміття
Та хімікати повсюди.
Плаче нещасна Земля.
Плаче? Ні. Гірко ридає.
Адже бездумно її
Людство давно убиває.
Бореться наша Земля.
Повені, бурі, вулкани…
Так очищає вона
Всі незагоєні рани.
Виразки й шрами свої
Селями вміло маскує,
Віруси сіє нові,
З порами року кепкує.
Ронить кислотні дощі,
Льодовики розтопляє.
Зони сейсмічні трясе,
Велетнем-градом жбурляє …
Люди, спиніться на мить!
Вслухайтесь в стогін планети.
Не розоряйте її
Ради дрібної монети.
Дітям своїм залишіть
Землю прекрасну і чисту
З шумом річок і лісів,
Повну пташиного свисту.
Щоб, усміхнувшись, Земля
Рясними росами вмилась
І відігнавши журу,
В шаль барвінкову завилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2013
Ніч опустилась на землю легесенько.
Тишу з собою вона привела.
Небо укутала зорями ясними,
Срібла налила в ставок край села.
Ніч прилетіла лебідкою чорною.
Крилами все огорнула навкруг,
Подих наповнила свій матіолою,
Росами-перлами всипала луг.
Ніч – чарівниця прийшла величавая.
Чарами віє, читає думки.
Шелестом ніжним усіх заколисує,
Сіє сон-зілля своє залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462611
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2013
Миє вечір ноги в річці,
Тьохка соловей зірничці,
Вітер чеше вербам коси,
Умивають траву роси.
Хором цвіркуни співають
Жабки їм допомагають.
День пішов відпочивати.
Скоро ніч загляне в хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462610
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.11.2013
Розкажу ще про сову,
Що кричить: «У-гу, у-гу»!
Має птах великі очі,
Бачить, навіть серед ночі.
А що у ночі літає -
Людям страху наганяє.
Ледь за це не поплатилась
Й під захистом опинилась.
Голова у неї кругла -
Тому й кажуть: «сова мудра».
Дзьоб гачком, неначе дужки,
Прикрашають її «вушка».
Пір’ям її лапи вкриті,
Аж до кігтів, що мов литі.
Сильні та широкі крила,
Тож на вигляд вона мила.
Хвіст короткий. Кольор різний.
В пугача він, навіть, грізний.
Вдень буває нерухома
Й не тому, що в неї втома.
Щоб клопоту менше мати
Уваги не привертати.
Хоч нікого не боїться,
Краще вона причаїться.
Там сова гніздо будує,
Де ніхто не потурбує.
Де руїни чи дзвіниці,
Чи дупло в густій ялинці.
Туди яйця відкладає
Й пташенят своїх чекає.
Їх годує горобцями,
Мишами, навіть зайцями.
В темряві завжди літає,
Гризунів вміло шукає.
Ловить їх багато дуже,
Цим й корисна вона, друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462107
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.11.2013
Сіре хутро хижак має,
Наче пес він виглядає.
Та не піднімає хвіст,
Гострі вуха, більший зріст.
Нюх і слух стають в пригоді,
Як полює на природі.
Відстані любі долає
Коли здобич доганяє.
Сильні ікла, добрий зір.
Злий та лютий дуже звір.
Уночі на зорі виє,
Страх навколо себе сіє.
Всі бояться сіроманця:
Наздогнати може зайця,
Пробереться у кошару -
Загризе усю отару.
Кабана він пошматує
І косулю уполює.
Всіх вбиває на шляху –
Вдачу має він таку.
Лігво робить безперечно,
Там де тихо і безпечно.
В буреломах, під кущами
Риє невеликі ями.
У печерках, біля скал…
Знають всі його оскал!
Лиш мисливця він боїться.
То ж в чагарниках таїться,
Виводки свої пильнує
І відрижкою годує.
Не відходить від малят
Сліпих, глухих вовченят.
Що сама про вовка знала,
Залюбки вам розказала.
Ось і вийшов новий вірш.
Прочитай його скоріш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461918
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2013
А маленький їжачок
Має з сотню голочок.
Й не боїться він нікого,
Ані пса, ні вовка злого.
Згорнеться їжак в клубочок
І лежить, мов колобочок.
Навіть лис йго не займає,
Від колючок тих тікає.
Зубки гострі, хоч й маленькі,
Він успадкував від неньки.
Ними й мишку десь злапає,
І гадюку покусає.
Любить він гриби шукати,
Швидко вміє їх збирати.
На голочки населяє
Й так додому доставляє.
Носить яблука із саду.
Із усім собі дасть раду.
Довгим носом фуркотить,
А узимку міцно спить.
Як його ти десь зустрінеш,
Може, навіть, і зупиниш,
Гладити не намагайся
Лиш до нього приглядайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461916
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2013
Взимку у барлогу спить,
Та малиною він снить.
В сплячці смокче лапу свою.
Прокидається ж весною.
Горами, лісами бродить.
Часом пасічникам шкодить,
Бо, щоб сил скоріш набратись,
Пробує медку дістатись.
І на дерево залізе,
І у річку він полізе,
Рибу лапою впіймає…
Про обід свій – завжди дбає.
Корінцями поласує,
В полонинах попустує.
Розірве любого звіра –
Надзвичайна в нього сила!
Він великий та лахматий,
Куцохвостий, косолапий.
Має шерсть густу біленьку,
А чи буру, чи чорненьку.
Хижака треба боятись.
Краще з ним не зустрічатись.
Та у цирку він – артист!
Виступати має хист.
На ровері їздить вправно.
Розважає дітей гарно…
Про ведмедя ці рядочки,
Щоб читали син і дочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461484
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2013
У дупло хова горішки
І гриби, і мох, і шишки…
Треба всього наскладати,
Щоби не голодувати.
Спритно по гілках стрибає,
Але й по землі гуляє.
Як почує небезпеку –
Мить і вже вона далеко.
Із вершечка поглядає,
Та хвостом своїм махає.
Ну а хвіст в неї – шикарний:
Весь пухнастий, дуже гарний.
Та й сама вона нівроку
Будь якої пори року.
Хутро чорне чи руденьке,
Шовковисте та чистеньке.
Мов вуглинки, оченята.
Щей на китички багата –
Ними вушка прикрашає
Й дуже мило виглядає.
У садочку, в лісі, в парку
Метушиться вже від ранку.
Скаче з гілочки на гілку…
Мову я веду про білку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461483
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2013
Розкажу вам про лисичку,
Вовка сірого сестричку.
Хитра руда лиска дуже,
Та про це ти знаєш, друже.
Бо ж казки розповідають,
Який з нею клопіт мають -
Горобчика оббрехала,
Колобком поласувала.
На вовчику покаталась,
І на лавці повалялась.
Всю муку повисипала,
Й пиріжки з комори взяла.
Збитків наробила діду -
Рибку вкрала для обіду.
Журавля в дім запросила,
Та нічим не пригостила
Курей дуже полюбляє,
Тому й в села забігає
По вулицях покрутитись
Та чим небуlь поживитись.
Фарбою намалювалась -
Красотою хизувалась:
Лапки в чорних чобітках,
Чорні кінці на вухах.
Довгий хвіст бува мішає,
Як від пса вона тікає.
Замітає всі сліди,
Щоб позбутися біди.
Якщо ж ти чогось не знаєш,
Та бажання знати маєш,
Книжку взяти поспішай,
Й казочки перечитай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460854
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.11.2013
Десь у хащі лісовій
У норі сховався звір:
Довгі вуха, куций хвіст,
Маскуватись має хист.
Влітку таке хутро має,
Мов грудочка виглядає.
А, як випаде сніжок,
Вдіне білий кожушок.
Дуже любить моркву гризти
Та сиру капусту їсти.
Спритно з боку в бік стрибає,
Довгі лапки задні має.
Небезпечно навкруги –
Поруч бродять вороги.
Вовк і лис за ним полюють,
І вночі, і вдень чатують.
Він же в сховку причаїться
І нічого не боїться.
Мабуть, ти вже відгадав,
Що про зайчика читав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460853
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.11.2013
Ніби давно, а ніби й вчора,
Я Лукву бродом перейшла
Й на камені на хвильку стала,
Щоби вода із ніг зійшла.
Ти теж, спішивши на роботу,
Швиденько річку форсував
І, як зі мною порівнявся,
«Чия ти, дівчино?»- спитав.
Ту першу зустріч біля Лукви,
Ніколи не забути нам.
Від того часу горе й радість
Ми ділим, милий, пополам.
Двох доньок й сина в світ привели,
Дім збудували, росте сад…
Та на життєвій довгій ниві
Не завжди були спокій й лад.
Наша любов все подолала!
Удвох вже тридцять сьомий рік.
Й надалі я – твоя дружина,
А ти - мій любий чоловік.
Роки нам внуки звеселяють:
Три місяця і дві зорі…
Всі болі й лихо відступають,
Коли вони є у дворі.
Життя нам скроні сріблом вкрило,
Біжать, немов вода, літа.
А біля Лукви, де зустрілись,
Нас наша молодість віта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460681
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2013
Маленька жінка… Ніжна та тендітна,
Але завзяття їй не позичати!
І у часи для України грізні,
Вона народ уміла захищати.
Допомагала сиротам і вдовам,
Збирала одяг і продукти всюди,
Юнацтво рятувала від неволі.
Скрізь у районі знали її люди.
Засновувала дитсадки, читальні,
Притулки, товариства для жінок.
Багато її справ назвати можна
І скласти, наче квіти, у вінок.
Жила у школі. Там і працювала.
До знань вела усіх, хто лиш бажав.
«Просвітою» в Залукві керувала.
Спасибі їй багато хто казав.
Була талановита і розумна.
Вірші писала про свій рідний край.
Про те, як слід служити Батьківщині,
Про рідну мову, поле, річку, гай…
Не підкорялась жодній чужій владі.
Відстоювала правду без страху.
До боротьби відважно закликала
Й підтримувала вольності жагу.
На мітингах частенько виступала,
Всім серцем патріоткою була.
За долю України вболівала.
Селян до нежалежності вела.
ЇЇ саджали в тюрми, катували,
Та не змогли зламати сильний дух.
Навіть, дітей маленьких повбивали…
Але не зупинили її рух.
Арешти часті та поневіряння,
Розправи звірські – все вона знесла.
Й своє життя, без сумніву й зневіри,
Мов смолоскип, державі принесла.
Ні нагород, ні слави не хотіла.
Сидіти, склавши руки, не могла.
Іванна Омелянівна Блажкевич…
Легенда й гордість нашого села.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460680
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2013
Знов перечитую «Кобзар»…
Думки, мов хвилі напливають.
Прогнати їх не в змозі я –
То ж на папір рядки лягають.
«Один у другого питаєм:
Нащо нас мати привела?»
Чому то добрую, то злую
Нам долю кожному дала.
Чи, може, неня міцно спала,
Коли талан Бог роздавав
І на малесеньких долонях
Життя всі віхи малював?
Чи мало Господа просила
Про щастя свого малюка…
Нічим не завинила мати!
То просто місія така.
«Реве та стогне Дніпр широкий»,
Бо згадує давні часи,
Коли до моря біг глибокий
Повний і величі, й краси.
Бо сняться знов козачі Чайки,
Що на плечах міцних гойдав,
Пороги славні біля Січі,
Які століття умивав.
Сумує він, колись могутній,
Тепер закутий у бетон,
Забруднений сміттям і стьоком,
Не здатний заглушити стон.
Лиш блідий місяць й зоря ясна
З-за хмари бачать уночі,
Як піднімає Дніпро хвилі
Й спішить до моря, плачучи.
«За старого, багатого
нищечком єднала…»
У «Тополі» Шевченковій
Якось прочитала.
Скільки красунь в ті часи
Недолі зазнали,
Скількох заміж за старих
Без згоди віддали.
Навіщо, бідним, їх краса,
Шнурочком брови, очі карі,
Тендітний стан, довга коса,
Коли з нелюбом жити в парі.
Коли дівчат-красунь батьки
Силоміць за дружин віддали.
Наруги, кривди та знущань
У шлюбі лиш вони зазнали.
Не такі мрії уночі
Своїм подушкам довіряли,
Не про такеє майбуття
Дівчата ті надію мали.
Якби ж з коханим «одружитись,
І веселитися, і жить,
Людей і господа хвалить»,
Удвох із милим не журитись,
Радіючи на світ дивитись,
І сліз гірких щодня не лить.
Вдвох діточок своїх ростить
Та літ старечих дочекатись.
«Садок вишневий коло хати»
Закласти, квіт шоб навесні,
Щоб радували серце й душу
Червоні вишеньки рясні.
Щоби хрущі в садку гуділи,
Сім’я збиралась за столом,
Й після вечері до світання,
Пісні лунали над селом.
Спочатку молодь веселилась,
Пізніше – соловей співав.
Заснути він своїй коханій
В садочку довго не давав.
Матуся доню научала,
Як з парубком себе вести,
Щоб незабаром у неділю,
Пришли до хати старости.
Вечірня зірка засіяла,
Промінням освітила сад.
В куточку тому, наче в раю,
Запанували мир і лад.
Гортаю знову й знов «Кобзар»…
«На панщині пшеницю жала»…
І думаю: який талан
Ця жінка-трудівниця мала.
Не розгинаючи спини,
До ночі в полі працювала.
Не було школи, дитсадка,
То ж немовля з собою брала.
Піт карі очі заливав,
У холодку дитя кричало.
Вона молилась, щоб життя
Хоча б для сина кращим стало.
А, пеленаючи маля,
Про власну ниву та господу,
Таємно мріяла вона
Й ті мрії довіряла Богу.
Не покладала ж жінка рук,
А злидні хату обсідали,
Бо разом з іншими її
На панщину щоднини гнали.
Кріпачка! Вирок чи тавро…
Чим вона в долі провинилась?
Мабуть, лиш тим, що в такий час
На світі божім народилась.
«Зоре моя вечірняя
Зійди над горою»
Поговори тихесенько
В чужині зі мною.
Мушу жити в чужім краю,
Тяжко працювати,
Щоб діточок в Україні
Вчити, годувати.
Занесла злиденна доля
Далеко від дому.
В наймах щастя отакого
Не зичу нікому.
Рік родини не бачила –
Білим світом нуджу.
Нашу владу, прости, Боже,
У безчинствах суджу.
На багатих наших землях
Простий люд бідує.
Хто ж дорвався до портфеля,
Краде та жирує.
Поробилися панами…
Нема на них кари!
Хабарі кладуть в кишені,
І розводять чвари.
Стоять пусткою заводи…
Ніде заробляти.
Тому й мусим за кордоном
Роботи шукати.
Віднеси ж зоря з промінням
Привіт Україні.
Може край мій та родина
Насняться знов нині.
Хоч у сні побуду вдома,
Дітей розцілую,
Потішуся… А прокинусь –
Одна ! І сумую.
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами».
Бо вони, мов буревій,
Красу лиш збивають.
Та, награвшись досхочу,
Геть вас проганяють.
Ще й регочуть, плюють услід,
Ногами пиняють.
Що під серцем дитиночка
На то не зважають.
Нема для них у цім світі
Нічого святого.
Не згадає, москалюга,
Й про сина малого.
Що байстрям десь там блукає,
Не знаючи тата…
На любов і жаль у них
Душа не багата.
То ж кохайтесь, чорнобриві,
Лиш не з москалями.
Бо любов та заманила
Не одну до ями.
«Та не однаково мені,
Як Україну злії люде»
Сплюндрують бідну, окрадуть
І на поталу росіянам
ЇЇ сердешну віддадуть.
Щоб ті кордони штурмували,
Вводили армію свою,
Наших військових блокували,
Вбивали і не у бою.
Щоб зброю здати вимагали,
Й давали всім на зраду час.
Бандерівцями обзивали,
В Європу не пускали нас.
Щоб диктували як нам жити,
Та обіцяли «русский рай».
Не криючи свою потворність,
Брехали нагло про наш край.
Крим до Росії приєднали,
Роз’єднували Захід й Схід,
Вкраїну, мов ганчірку, рвали.
І нищили козацький рід.
Щоб в моїй милій Україні
Палали села у вогні
Та плакали дорослі й діти…
«Ох, не однаково мені».
«І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
незлим тихим словом».
Пам’ятаємо, Тарасе,
Твоє слово щире.
Українському серденьку
Воно завше миле.
Слово твоє невмируще
Навкруг мудрість сіє.
Воно душу українцям,
Мов сонечко гріє.
Твої думи, твої пісні
Не вмруть, не загинуть.
І по світі широкому
Через віки линуть.
Не забули ми, Шевченко,
Твою рідну мову.
Хоч знущалися над нею
І глумляться знову.
Солов’їну Україну
Будемо любити.
І, як мріяв ти, Кобзарю,
Станем славно жити.
Твої твори, де б не були,
Будемо читати,
З покоління в покоління
Їх передавати.
І тебе у краю вольнім
Будем пам’ятати,
Спадок, що залишив нам,
Завжди шанувати.
То ж спокійно спи в могилі
На високій кручі.
Де лани широкополі
І Дніпро ревучий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456166
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2013
Душі моєї передзвін
З самого серця виринає.
Про щастя й горе дзвонить він,
Удень й вночі з грудей лунає.
Він сповіщає про любов,
Про лихо, спокій що украло,
Про миті чудні й не прості,
Які життя подарувало.
Душі моєї передзвін…
Це ж доля вправно моя грає
На тих дзвіночках-почуттях
І оду світові співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
На струнах мого серця доля грає.
Щодня торкає смичком їх вона.
І музика та різною буває –
Коли весела, а коли сумна.
В ній чути безнадію й сподівання,
Тривоги щем, жахливий скрип страху,
Зневіри та очікувань зітхання,
Розчаруванням сповнену жагу.
Складає доля моїх мрій мотиви,
З добра і віри – терцію малу,
Мелодії то плавні, то бурхливі,
Будує з нот рішучості скалу.
Струни бринять і радісно, і журно,
Від болю стонуть, плачуть від образ,
Дзвенять від щастя, і голосять тужно,
Натягуються від тривог нераз.
Тріпочуть від любові та надії,
Вихлюпують то жаль, то каяття…
На струнах мого серця грає доля,
Виводячи симфонію життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
"Боже, дай мені терпіння, щоб змиритись із тим, чого я змінити не можу.
Дай мені сили, щоб змінити те, що можу змінити.
Дай мені мудрість, щоб міг відрізнити одне від іншого."
св. Августін
Терпіння прошу, Господи, у тебе
Щоб знести все, що Ти мені пошлеш,
Щоб витримати всі випробування,
Які на мої плечі покладеш.
Щоби змиритись з тим, що я не можу
Змінити ні на крихту у житті,
З покорою прийняти волю Божу
І не зійти із вірного путі.
Ще сили попрошу, Творець, для себе,
Натхнення, вміння, талану, жаги,
Щоби змінити те що тільки можу,
Аби ненависть зникла навкруги.
А ще дай мені мудрості, Всевишній.
Щоби життя малюючи панно,
Я відрізняла, що змінити можу,
Чого ж мені змінити не дано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447894
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2013
До Ісуса Матір Божа промовляла:
«Як могла тебе я, сину, захищала.
Але сон наснився нині препоганий,
Що тебе утрачу скоро, мій коханий.
Бо, Ісусе, незабаром злії люди
Обмовляти тебе, любий, будуть всюди.
Учні твої тебе тричі відрічуться
Й опустивши очі долу, відвернуться.
Із плечей кати одежу позривають
Та, глузуючи, бичами відшмагають.
Водитимуть майже нагим вулицями
І волатимуть у натовпі без тями.
Із тернини одягнуть тобі корону,
Але не почують вони крику й стону.
Будеш падати під ношою важкою.
Фарасеї ж не даватимуть спокою.
І плюватимуть в твоє обличчя , сину,
Коли ти зупинешся, зігнувши спину.
До хреста приб’ють і ноги, й руки
Та чекатимуть на смерть, неначе круки.
Розіпнуть тебе, дитино, на горі.
Темно стане в час обідній надворі.
Потім списом гострим бік проколять твій…
Як знести мені все це, синочку мій!
З рани витече вода і кров свята –
Доказ, що пішов Син Божий із життя.
Мертве тіло в мої руки покладуть
Й до гробниці згодом тихо віднесуть.»
Їй Ісус на те відповідає:
«Різна доля, матінко,буває.
Але все – то воля нашого Отця.
Що ж судилося пройду я до кінця.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2013
Мій брате!
Ти півстоліття нині відмічаєш
Й вітання щирі звідусіль приймаєш.
То ж хочу кілька слів і я сказати,
Тебе від всього серця привітати.
Немов, вода в Дністрі, пливуть літа.
Було усе в житті – і радість, і біда.
В дитинстві доля розіграла драму –
Жорстока смерть забрала нашу маму.
Тобі ледь другий рік тоді минуло.
Не легко нам, малим, без неньки було.
Я в свої вісім скрізь тебе носила
І доглядала як могла, як вміла
Тримала, як робив ти перші кроки,
В клас із собою брала на уроки,
Учила говорити, малювати.
М’яча кидати, пташок рахувати.
У дитсадок на Вигоні водила,
Розсольник твій улюблений варила,
На «буби» часто дмухала легенько,
Співала колискової тихенько.
Дивилася, як мчишся на «Ракеті»,
Шукаєш щось у татовім жакеті.
Як був нечемним, Хокою лякала.
Отак про тебе я, мій любий, дбала.
А потім – школа, армія, робота,
Кохання радість та утрат скорбота.
Служив ти в Грузії, у Польщі працював…
Багато різного в житті своїм зазнав.
Розчарування, злети та падіння,
Здобуті самостійно навики і вміння,
Випробування та недуги, що здолов…
Довгенько ти і на весіллях класно грав.
Писав пісні, різьбив, ліпив – творив!
Таланту, що дав Бог, не розгубив.
Й надалі у майстерні пропадаєш,
Буденність ти мистецтвом прикрашаєш.
Бува посваришся, але частіш жартуєш.
Своїх мрій та надій ти не марнуєш.
Про доньок дбаєш – квітнуть, наче ружі –
Вродливі, мудрі, добрі, небайдужі.
Володя!
В цей урочистий день я не з тобою.
Та серце, переповнене любов’ю,
До тебе лине, несучи цілунок
І вірш цей, як малесенький дарунок.
Рідненький! З днем народження вітаю.
І щиро, від душі тобі бажаю,
Щоб врешті лихо, горе та невзгоди
Забули геть усі в твій дім дороги.
Достаток щоб до тебе плив рікою,
Щоб щастя було завжди під рукою,
З коханою минало щоб життя
Й зливалось в унісон сердець биття.
Щоб вірні друзі поруч йшли завзди
І ангел захищав скрізь від біди.
Щоб доля квітла, як вишневий сад,
В житті щоб панували мир і лад.
Щоб радість наповняла твої дні,
Щоб ти здоровим був, спокійним у ві сні.
Рука щоб Божа повсякчас тебе вела,
А кожна мить благословенною б була.
Щоб успіх вів до самого кінця,
Щоб мав опіку від Небесного творця,
Щоб тішив нас ти не один ще рік.
То ж многії літа та довгий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447628
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.09.2013