| Сторінки (6/506): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Вільний переклад
«Я спросил сегодня у менялы..» С .Есенин
Запитав сьогодні я міняйлу,
Що грошей сподобав тихий блюз,
Як мені, сказати милій Лалі,
По персидське –« я тебе люблю»!
Запитав сьогодні я міняйлу,
Зачерпнувши пригоршню вітрів,
Як мені, сказати милій Лалі,
«Поцілунок – найніжніше з слів»!
Ну і ще спитав я у міняйли,
Як у млі , побачити маяк?
Як мені сказати , милій Лалі,
Як сказати, що «вона моя»!
Відповів мені міняйла , просто,
Про любов зітхають крадькома,
Про любов безслівно небо просять,
Кожен раз , як здійснюють намаз.
Поцілунок – це духовна дія,
Не посмертний напис на гробах,
Від якої, п’янко маком віє,
Й пелюстками плине по губах.
А любов - не прагне запоруки ,
З нею знають радість та біду,
« Ти моя» - сказати можуть руки,
Що зривають пристрасно чадру.
Текст оригіналу
Я спросил сегодня у менялы,
Что даёт за полтумана по рублю,
Как сказать мне для прекрасной Лалы
По-персидски нежное "люблю"?
Я спросил сегодня у менялы,
Легче ветра, тише Ванских струй,
Как назвать мне для прекрасной Лалы
Слово ласковое "поцелуй"?
И ещё спросил я у менялы,
В сердце робость глубже притая,
Как сказать мне для прекрасной Лалы,
Как сказать ей, что она "моя"?
И ответил мне меняла кратко:
О любви в словах не говорят,
О любви вздыхают лишь украдкой,
Да глаза, как яхонты, горят.
Поцелуй названья не имеет,
Поцелуй не надпись на гробах.
Красной розой поцелуи рдеют,
Лепестками тая на губах.
От любви не требуют поруки,
С нею знают радость и беду.
"Ты - моя" сказать лишь могут руки,
Что срывали чёрную чадру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577402
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.04.2015
До ранку бачитимуть зорі,
Як ми у єдності сплелись,
Як ми освітимо весь обрій,
І навіть піднебесну вись.
Майже оголену принаду,
У ліжку радо занесу,
Здійсню жаданий Божий Задум,
Краси пізнаю справжню суть.
І тільки подихів відлуння ,
В небес безмежність донесе,
Що Господу, старанні учні,
Невтомно дякують за все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Когда твои, целую губы,
Готов от счастья умереть,
Играет сердце ритмы бубна,
Грудную разрывая клеть.
В истоме закипают мысли,
И чтоб не вырваться вперед,
Простые исчисляю числа,
Подмешивая к мыслям лед.
Верь, серость будней не погубит,
И наши чувства не убьет,
Пока твои, святые губы,
В меня вливают страсти мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2015
Доброго ранку, дівчино!
Будь я Святий Миколай,
Взяв би тебе на коліна,
Нуж бо бажання гадай!
Та лиш боюсь що в самого.
Явне б бажання було.
Тіла торкнутися б твого.
Й потом би вкрилось чоло.
Але якщо ти смілива.
То на коліна сідай.
Може загадане диво.
Здійснить Святий Миколай..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2014
Коли відшумлять та спочинуть,
Під плотом зимові вітри,
Одінуть пророків личину ,
Байдужі до правди чорти.
Спокійно пошлють на заклання,
Не сотні, а вже тисячі,
У далі криваво туманні ,
Холопів пошлють паничі.
З початком весни забуянять,
«Гвоздики» й «Тюльпани» в полях,
І ріки іржаво – багряні ,
Розмиють омріяний шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2014
В офисе с Музой , на клавиатуре,
К ночи шальной, напишу увертюру.
Дома на простыни, Охом да Ахом
Страстью сыграю, симфонию Баха.
В сауне теплой, под самое утро
Вновь разучу, на зубок Кама-Сутру.
Летом горячим в палатке в Карпатах
Буду бороться с ней словно на матах.
Буду зимой с ней кататься на лыжах
Ведь тренировка не может быть лишней.
В парке весеннем , на дальней скамейке,
Сиквел сниму к позабытым римейкам.
Знайте читатели, с Музой не просто,
Встретившись вновь, после длинного поста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541757
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.12.2014
Гостріть і думку і слова,
Пишіть поезію та прозу,
Калина виросте нова ,
Що не замерзне на морозі.
Червоні грона рознесуть,
Щасливу звістку для народу,
Що віднайде у мові суть,
І назавжди уже свободу.
Щоб знов не плакала вона,
Сльозами болю при дорозі,
Гостріть і думку і слова,
Пишіть поезію та прозу.
(це привітання для Червоноградської філії Малої Академії Літератури І Журналістики – «МАЛІЖ»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
И вот я снова на коне,
Броня на солнце серебрится ,
Перегорев в былом огне,
Душа подобна Феникс - птице.
Копье направлено вперед ,
Лицо укрыто под забралом,
А в сердце то огонь то лед,
Рисуют голубым и алым.
Сегодня снова будет бой,
Кроватный бой, он сладкий самый,
С красивой Музой молодой,
Что любит драться без пижамы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540083
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.11.2014
Прошепочу тобі колискову,
Теплим вітром у ніч снігову,
Щоб бажалося знову і знову,
Чути пісню від мене нову.
Хоч співати я буду безслівно,
Серце ритмом про все розповість,
Що ти мрій довгождана царівна,
А я твій, ненав’язливий гість.
Не відчую ні втоми ні часу,
Колискова заснути не дасть,
І коли сонце зорі погасить,
Шлях в майбутнє відкриє для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2014
Ти завтра точно не заснеш,
Будемо вдох лічити зорі,
Границь не знаючи та меж,
Ми будемо взаємно хворі..
На недомовлені слова,
На не розімкнуті обійми,
І піде кругом голова,
І нас не стане , тільки дії..
Шалені, пристрасні, п’янкі,
Немов тропічні водоспади,
А біла кішка й чорний кіт,
Підуть гуляти райським садом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2014
Привітання,
з нагоди одруження, Андрія та Богданки.
Щоби не бачити сумну,
Дружину в клопотах буденних,
Бери із неї похідну,
Логарифмуй її натхненно.
І в час коли у вас підуть,
Вже інтеграли та границі,
У ній знайшовши свою суть,
Вже не дивись по молодицях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Стривай , дівчисько неслухняне,
Прийде за все розплати час,
На ліжку , в ритмі « forte – piano»,
Удвох зіграємо ми джаз.
Не розбираючи октав,
Візьму бемолі та діези,
У резонансі двох литавр,
Весь світ крім нас , в провалля щезне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538308
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.11.2014
Цей вечір буде тільки наш,
Коли впадуть багряні роси,
В права ввійде срібноволосий,
Нічної Музи вірний паж.
Трамваї вимовлять «па-па»,
в сусідів доспівають труби,
А я , нирну в жадані губи,
Немов в мелодію скрипаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Поцілуєш мене спокійно,
Наче вип’єш фужер вина,
Запитаєш –«Ну як ти , мрійник,
Що життя насудило нам?»
А із неба осінні зорі,
Споглядатимуть тільки нас,
Мовби ми - небезпечно хворі,
На хронічний пристрастний сказ.
Хижаки у тенетах міста,
Вовкулаки буденних днів,
Поцілую тебе барвисто,
Наче подих останій свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2014
Я знаю прийде час пророчий,
Засяє сонце з понад хмар,
Про все твої промовлять очі,
В життя додавши світлих барв.
Коли це буде я не знаю,
І не спішу вперед життя,
Бо раз немає слів навзаєм,
Мої лиш в пустоту летять.
Життя красиве та цікаве,
А доля знає , де й коли,
Будемо знову пити каву,
Розлуки виливши полин.
Вдихаючи осінній вітер,
Питаю в неба, де ж зима,
Коли про все скаже не твіттер,
А очі в очі, ти сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2014
Мне чужды, рассветы и закаты,
Рокот улиц, тишина лесов,
Не стремлюсь быть бедным иль богатым,
Все желанья запер на засов.
Я теперь, как винтик в механизме,
Неприметный совершаю труд,
И служу народу и отчизне,
Не царям что вечно нагло врут.
И покуда на плечах погоны,
Я веселых песен не пою,
Заглушили траурные звоны,
Лирику любовную мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527437
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.10.2014
Муза сиділа в кафе,
Мовчки дивилась у простір,
Муза була під Chauffe,
А вдома холодна постіль.
Ніжні поети чомусь,
Жодного слова не пишуть,
Може вже звикли без Муз,
Може вважають що лишні?
Їм їх обійми палкі,
Ті, що дарують натхнення,
Та в мить одну, чорний кіт,
Думи розвіяв буремні.
М’яко на руки заліз,
Муза, всміхнулась фужеру,
І потягнула свій віз,
В світло вороже, торшеру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
КІШЦІ, що гуляє сама по собі..
Ти така, неймовірна « під віскі» ,
Ріже лазером відблиск очей,
Я стікаю розплавленим віском,
Схаменись, я нормальний, не гей.
Твоя мова –весела,співоча,
Префікс з суфіксом переплелись,
І здається мені, що ти хочеш,
Щоб все знову було як колись.
Ти навмисно чаклуєш словами,
Руки схожі на танці змії,
Я до неба повторюю «Амінь,
Дай здійснити бажання мої».
Я як кролик – в очах анаконда,
Хоч не хочу , та в пекло іду,
Бо від віскі ти справжня Джоконда,
Слово-спротив накличе біду.
Через те, я гранично покірний,
Мов сапер добираю слова,
Бо як зроблю один крок невірний,
З буйних пліч полетить голова.
Ти гадаєш відбудеться близькість ?
Буду щирим, світська левиця ,
Я підсиплю снодійного в «Whiskas»,
Хай твій сон тобі тільки сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507463
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.06.2014
вільний переклад
А.Ахматова "Сероглазый король"
Слава тобі, страждання глибоке,
Вчора помер, Король сіроокий.
Вечір осінній журбою палав,
Коли чоловік спокійно сказав.
- Із полювання його принесли,
Тіло , під дубом старезним знайшли.
Жаль Королеву, така молода,
Доля невтішна у неї – вдова.
Трубку свою на полиці знайшов,
І на всю ніч, на роботу пішов.
Доньку розбуджу я сірооку,
З нею розділю,чорний неспокій.
Бо за вікном, вітер плаче у млі,
Без Короля, ти тепер на землі.
Текст оригіналу
Слава тебе, безысходная боль!
Умер вчера сероглазый король.
Вечер осенний был душен и ал,
Муж мой, вернувшись, спокойно сказал:
"Знаешь, с охоты его принесли,
Тело у старого дуба нашли.
Жаль королеву. Такой молодой!..
За ночь одну она стала седой".
Трубку свою на камине нашел
И на работу ночную ушел.
Дочку мою я сейчас разбужу,
В серые глазки ее погляжу.
А за окном шелестят тополя:
"Нет на земле твоего короля..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506871
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.06.2014
Можливо так потрібно,
Ні слова , ні дзвінка,
Лиш місяць в небі сріблом,
Твердить – життя ріка.
Тече вода нестримно,
Змиває днів пісок,
Змиває мертві рими,
В незайманий листок.
У мовчазній шухляді,
Згорять листки вогнем,
Здійснивши Божий задум,
У створенні поем.
Пройдуть весна і літо,
І дерево думок,
Осипле ніжні квіти,
В осінній сірий смог.
Дощі холодні змиють,
Обпалені сліди,
І смутку чорні змії,
Зберуться до води.
Зіллють палку отруту,
В буденність сірих днів,
І мрії ,наче трутні,
Не створять мед зі слів.
Така в поета доля,
Солодка та гірка,
Життя здається полем,
А в дійсності –ріка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Рішили на роботі,
Ми рік тому назад,
Зробити у суботу,
Веселий маскарад.
Домовились в готелі,
Орендувати зал,
Я взяв костюм «Отелло»,
А кум, костюм «Туза».
Директор наша, Алла,
Прийшла на маскарад,
Крутіше всіх гуляла,
Вживала все підряд.
Сміялася охоче,
На кожний п’яний жарт,
Мішала бренді з скотчем,
В душі гасила жар.
Їй уявлявся шабаш,
У сутінках п’янких,
Руїни древніх капищ,
Чорти та відьмаки.
Лиш зранку зрозуміла,
Життя гіркий урок,
Коли із голим тілом,
Проснулася між трьох.
Тих трьох звільнили скоро,
Без всяких лишніх слів,
За те що мали гонор,
Проснутись без штанів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506100
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2014
Львівському жіночому Літературному клубу
присвячується
В кафе, за пляшкою « Мартіні»,
Сидів «Літературний Клуб»,
А я ,в кутку, прикрившись тінню,
Читав слова з жіночих губ.
Одна письменниця відома,
Прозаїк, світ яких не знав,
Що не спішила йти до дому,
Кричала сповідь на весь зал.
Цю сповідь я поклав в катрени,
В надії , Бог усе простить,
Бо запалав вогонь у венах,
Від слів відвертих та простих.
(Ми познайомились у Львові,
Коли був форум видавців,
І я, аматорка у слові,
Ламала з нервів олівці.
Він підійшов та заспокоїв,
Сказав щось ніжне та м’яке,
Сказав що Сомерсету Моєм,
Навіть не снилося таке.
Що моє слово має силу,
Що я – літератури цвіт,
Що Проза, розпустивши крила,
До ніг положить цілий світ.
І я, письменниця – прозаїк,
Писати почала роман,
Бо посміхнулася навзаєм,
В його повірила обман.
Листи писали по «Фейсбуку»,
Півроку із гарячих слів,
Аж поки не дала науку,
Моя нова поїздка в Львів .
Він називав мене – «Кумедна»,
Водив по барам та кафе,
Казав що маю присмак меду,
Що він від мене під «chauff»*
І в ніч, коли цвіли каштани,
Він у вино щось підмішав,
Бо в серці чорний страх розтанув,
Його змінив бажання шал.
Ту ніч я мало пам’ятаю.
Вино, готель, німе кіно,
Його волосся золотаве,
І дощ, що стукає в вікно.
А зранку правда наче шило,
Із телефону, мов з мішка,
Йому вночі дзвонила «Мила»,
І дійсність стала знов важка.
Роман я хутко дописала,
Словесний дотягнула віз,
Сталеве накувала жало,
І не пролила й краплі сліз.
Я привезу «Роман» на форум,
Хай світ його впізнає весь,
Бо я минулим вже не хвора.
На цьому сповіді кінець.)
Від себе можу лиш додати,
Що правда в кожного своя,
Що божий задум, й чортів фатум,
Кидають в пристрасний вояж.
* - Chauff – («шафе», французька, підігрітий алкоголем)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2014
У пристрасний вогонь слова як дрова,
Я підкладаю щоби він не згас,
Мов лісоруб, скирдую ніжне слово,
Крізь чащу днів торую шлях до нас.
І в день і в ніч на вибраній дорозі.
Затоптую бур’ян сумних думок,
І поки хмиз нести словесний в змозі,
Бажаю я щоб ми були удвох.
Мій шлях давно окреслено тобою,
Моя Зоря та щедре Сонце днів,
І хай весь світ іде на нас війною,
У хащах днів не змовкне серця спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2014
У чорну ніч під музику дощу,
Коли сховають повний місяць хмари,
Я все тобі у мить одну прощу,
За дотик губ якими вічно марю.
Хоч зараз місяць тільки молодий,
Та прийде час і він засяє німбом,
В пустелі смутку прагнучи води,
Повзу вперед зціпивши зуби німо.
Вбачається оазис далині,
Нестерпна спека мозок розриває,
Щасливий я. судилося мені,
Кохання віднайти за небокраєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2014
Я є сучасний Дон Кіхот,
Любий каприз для Донни Анни,
Що мого серця, справжня панна,
Для неї – хоч на ешафот.
Тримаю зброю у руках,
А на щиті троянда біла,
Всіх ворогів здолаю сміло,
По вітру їх розвію прах.
Та мій старий,залізний кінь,
Не розуміє в чому справа,
Чому тримаємо ряд правий,
Де в наших діях Янь, де Інь.
Нам світлофор не є указ,
Коли вітряк за перехрестям,
Ми з Росіантом – слуги Честі,
Нас не лякає, з права «Краз».
Горить бензин, реве мотор,
Примара – Млин, давно позаду,
Ми втілюємо Божий задум,
Веземо Донні Анні торт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Війна – кривава хво-йда,
Не прошена прийде,
У позу ставши горду,
В ніч зафарбує день.
І будуть помирати,
В безжальному вогні,
Цивільні та солдати,
Породжуючи гнів.
Цей гнів війну підсилить,
Вона підкорить всіх,
І попаде в немилість,
Дитячий щирий сміх.
І будуть сльози литись,
Криваві по землі,
Не спинять їх молитви,
Не вкажуть шлях у млі.
Не скоро чисті води,
Омиють кров з землі,
Поки пекельна хво-йда,
Породжує в нас злість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2014
Вже не важливо чи кінець,
Чи ще зустрінемось з тобою,
У літню спеку чи зимою,
Чи знову задзвенить струною,
Гіпертонія двох сердець.
Чи через рік прийде весна,
Чи назавжди зима настане,
Чи доторкнусь до твого стану,
Чи згинуть під густим бур’яном,
Ростки елегій та сонат.
Уже відбулося і є,
Все неможливе і можливе,
Крокую по життю щасливий,
Крізь снігопади, спеку, зливи,
Куди веде серце моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
На Великодні свята з кумом,
Коли вже місяць засвітив,
Під третю пляшку, мали думу,
Звідки прийшов сепаратизм.
В розмову втрутилась дружина,
«Жінки в усьому головні,
Ми те кресало, що в мужчинах,
Нові запалює вогні».
І тут ми з кумом зрозуміли,
Без жінки тут не обійшлось,
Була країна , тілом цілим,
І раптом, тріснула мов скло.
Цікаво стало нам, де «Фемен»?
Чому не їдуть на Донбас,
Вони б із своїм феноменом,
Сепаратизм скосили б враз.
Та кум лукаво зауважив,
Що забуваємо жінок,
Що і для них ,потрібен важіль,
Щоб не зробити хибний крок.
І раз ми , справжні патріоти,
Нам личить прокладати шлях,
Сепаратисток «вчити» доти,
Поки «забити в силі цвях».
Нічого жінка не сказала,
Її мовчання, нам карт-бланш,
На день наступний, у спортзалі,
Ми свій оформили «Демарш».
Як Президенти «Бендер – Штату»,
( За нашим рішенням, нас два),
Ми, згідно нашого мандату,
Бажання виклали в словах.
«Сепаратистки із Донбасу!
Гарячий Львів чекає Вас,
Тому , мерщій, не гайте часу,
Лише для Вас, наш майстер - клас!
Ми підсвідомості бажання,
Всі тайні втілимо, і Ви,
Будь то Альбіна, чи Сніжана,
Вже не захочете Москви».
У всіх мережах розіслали,
Ми заклик цей, та от біда,
Не хоче хліба їсти з салом,
Із претенденток ні одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2014
Магічний трунок пив з твоїх очей,
Солоні сльози солодили мрії,
Ти шепотіла «Хочу знов і ще»,
Та зустріч скупо Хронос, нам відміряв.
Зате розлуку міряв на мішки,
По місяцю, по два, і по півроку,
Журба давила каменем важким,
Та я на гору вперто йшов високу.
І ось, коли приніс на самий верх,
Той камінь що думки давив та мучив,
Переродився я, хоча не вмер,
Та скинув камінь до підніжжя кручі.
Тепер я знову, п’ю з твоїх очей,
Нектар який, в душі дозріє медом,
І смуток серце більше не пече,
Бо знаю я. старий дієвий метод.
Терпіння ключ, що відкриває все,
Руйнує всі тернисті перепони,
Що б в небо вийшло сонечко ясне,
Що чорні думи, геть з душі прогонить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2014
Цвіте черемха сніжно – п’яно ,
Суцвіттям радує густим,
Сиджу під нею із кальяном,
Вдихаю безтурботний дим.
На білу смужку паперову,
Фантазії злітає рій,
І засіває щедро словом,
Стерню перегорівши мрій.
На небі хмари чорно-сніжні,
Та не лякає сиза мла,
Весна в усій красі потішить,
Мене обіймами тепла.
І в час коли заквітнуть вишні,
Я віднайду Святий Грааль,
А зараз, дим думки колише,
І вітер плаче наче альт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2014
Все буде, тихо – скрито , як завжди?
Тиран красиву вимовить промову,
Що з ним народ не знатиме біди,
І зробить крок, у мрію волошкову.
Що з ним навіки згинуть вороги,
Загарбники та внутрішні Іуди,
Що будуть по неділям – пироги,
І в домі,щастя, по чотири пуда.
От тільки треба трішки напрягтись,
Паски народу міцно затягнути,
Вклонитися тирану , впасти ниць,
За те що вміло одягнув їм пута.
З красивих слів «про щастя для усіх»,
З кредитів, що й унукам не сплатити,
Бо для народу – завжди лиха міх,
А владі завжди золоте корито.
Здається знову, як були колись,
Слова для всіх, а дії всі для себе,
Тому й не вірять , ті що обпеклись,
Говорять – нам тиранів знов не треба.
Нехай царі й цариці в небуття,
Як сніг весною, без слідів розтануть,
А ми почнемо з чистого листа,
І обірвемо череду обману.
Не буде, тихо –скрито, як завжди,
Політики це мусять зрозуміти,
А ні , то шин , відчують чорний дим,
Коли народ, піде на них всім світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489490
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2014
Весна,парад спідниць коротких,
Гормони рухає вперед,
І в горлі спазмом давить подих,
Принад жіночих зрілий мед.
Цвітуть різноманітні форми,
В одних нектар, в інших пилок,
Чоловіків бажанням кормлять,
Жінки що свій гаптують крок.
Гаряче сонце плавить мозок,
Думки стікають в грішну плоть,
А посмішки жіночі косять,
Чоловіків , немов осот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2014
Букети слів,я шлю у подарунок,
Встеляю ними твій життєвий шлях,
Сплітаю їх в магічний візерунок,
У оберіг та охоронний знак.
Душі – весну, а мріям – синє небо,
Твоїм бажаю всім своїм єством,
Хай дні в життя, течуть солодким медом,
І хтось тебе вважає божеством.
Ти пташка та, що в клітці задихнеться,
Літай під сонцем, погляд звеселяй,
Хай тільки щастям б’ється твоє серце,
Мандруючи в блакитний небокрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2014
Вовки над Римом панували,
З Гусей збираючи оброк,
З законів ,будували вали,
Від поглядів різних Сорок.
Їм Бджоли, золото носили,
Воли для них , тягнули плуг,
Здавалося, не буде сили,
Що їх розтопче , наче Мух.
Їх Вовк-найстарший ,для забави,
Позолотив свій унітаз,
І в прагненнях, хижих, лукавих,
Торочив – «Звірі все для Вас!.
Для Вас, ми пишемо закони,
Кредити світ, дає для Вас,
Вовків , озброєні загони,
Вас порятують в Судний Час!»
Вовки з Ведмедем, мали дружбу,
Він їм за приклад слугував,
У нього флот, дружина дужа,
І слуги всі-раби без прав.
З Вовками поруч жили Лиси,
Які з Гусей свій мали зиск,
Красиво відкривали писок,
Під сліз фальшивих хижий блиск.
За це їм Гуси, пух стелили,
Свій щиро віддавали хліб,
А ті їм говорили вміло,
Що за Гусей ляжуть у гріб.
Одна Лисиця, дуже хитра,
З Ведмедем мала інтерес,
Коли дорвалась до корита,
Під себе газ забрала весь.
Вовки нахабства не стерпіли,
Лисицю кинули в смолу,
А потім поваляли в пір’ї,
Лице замазали в золу.
І стала з виду - не Лисиця,
А звір, подібний до Гусей,
Її в лікарню «для годиться»,
Сховали далі від очей.
Щоб Лисам всім була наука,
Як красти зі стола Вовків,
Їй, всипали при звір’ях, буків,
Щоб ті цінили теплий хлів.
Та від нахабства зажирілі,
Вовки рішили звести Трон,
Їм Суд у рукавичках білих,
Переписав «Святий Закон».
Вовки за ним – «Священна Каста,
А Гуси, слуги та раби,
І мають на коліна спасти,
Лице сховавши від ганьби.
Лисиць Вовки лишили з носом,
Забрали бізнес їх собі,
Гусей закликала до посту,
Їх просо, з’ївши на обід.
Тоді лиш зрозуміли Гуси,
Що скоро й їх з’їдять Вовки,
Або з Ведмедем у Союзі,
Відправлять всіх на Соловки.
Почали Гуси клекотати,
Чужих закликали царів,
Вовків прогнати супостатів,
Та скинути в глибокий рів.
Лисиці швидко зрозуміли,
Нагоди кращої – нема,
Сказали « Гуси – своїм тілом,
Ми Вас спасемо від ярма!»
Вовки ж, без бою не здавались,
Бо з ними , лідери Лисиць,
Свої крутили карнавали,
Пускали порох до зіниць.
Та молоді, невинні Гуси,
Пішли беззбройні на Вовків,
Щоб мати хліба , вільний кусень,
І геть прогнати «Паханів».
У наступ Гуси йшли сміливо,
За хитрих ледарів Лисиць,
А Яструби, мов чорна злива,
З них сотню, положили ниць.
Ця сотня, все перемінила,
Злякала лідерів Вовків,
Стіна Гусей – велика сила,
Раз розганяє Яструбів.
Вовки згадали, у лікарні,
Лежить на Гуску схожий звір,
Тому команду дали Псарні,
«Хай на свободу вийде він».
Це була та сама Лисиця,
Ведмедя подруга слизька,
Їй Римський Трон, ночами снився,
І мрія стала знов близька.
Її соратник на Майдані,
Промовив криком до Гусей,
«Пора збирати чемодани,
Ви досягнули вже усе.
Вовки налякані й розбиті,
Пора Вам, Гуси по домам,
Хутчіш здавайте свої бити,
Бо вже не править Вами Хам.
Лисиця , що «хворіла» довго,
Також звернулась до Гусей,
В розмові пригадала Бога,
І склала дяку їм за все.
І стала в мить одну здорова,
Сказала – « Я Ваша слуга,
Даю Вам Гуси, щире слово,
Вовки всі вдаряться в біга» .
Та Гуси віри їй не мали,
Сказали – « Ми зламали трон,
Не кинемо ціпів та палиць,
Не піддамось на «Лохотрон».
Ти вільна, їдь лікуй «хвороби»,
Нам не потрібний новий цар,
Ми вільні звірі, не холопи,
Тому не трать на нас піар.
Знайдемо лідерів між себе,
Серед простих, сірих Гусей,
Бо наше вільне , рідне небо,
Ми любимо понад усе.
Так Гуси Рим порятували,
Вовків прогнали та Лисиць,
Щоб від ворожої навали,
Сотні нові, не впали ниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481718
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2014
До Презентації книги « Любов і Полум’я»
Вона всміхалась щиро всьому світу,
Енергія свята текла з очей,
А у душі під ураганним вітром,
Думки , сплітались в тисячі ідей.
Вона собі казала –«Я кохаю,
Усім єством згораю в почуттях,
Обранець мій горить також навзаєм,
Лиш сумнів в серці, наче вбитий цвях».
Глибокий біль із радістю з’єднались,
Себе питала – «Нащо це мені»,
Благала проявити Божу жалість,
І лишнє все, розплавити в вогні.
«Горіти в бурі чи згасати в штилі,
Яку дорогу вибрати, яку?»
Питання задавала Вищій Силі,
Та думка бились об стіну глуху.
«А може це, оте святе, єдине,
Що обраним дається у житті,
Що в небо кличе клином журавлиним,
Солодкі мрії випити густі.
Усі ми в цьому світі особливі,
Різноманітні в розмаїті днів,
Та почуття, як літні грози зливи,
В полях душі, запалюють вогні.
І нам здається – ці вогні навічно,
Бо ще ніхто так в світі не кохав,
Смертельно, самовіддано, всебічно,
Під блискавиці й музику литавр.
А почуття, які горять у інших,
Заземленні емоції дрібні,
Своїх, святих, на сто відсотків гірші,
Із мертвим блиском, зовсім не вогні.
Бо тільки свої, почуття від Бога,
І твій обранець, твій та тільки твій,
До вічності прокладена дорога,
Й застелена сукном рожевих мрій.
Сувій життя. Назад не відмотати,
І є вже шлюб, для Бога та людей,
Невже , нове кохання, Божий задум,
Для втілення , його святих ідей.
А може це – фатальна небезпека,
Що душу й серце, розірве навпіл,
За руку приведе тебе до Пекла,
І спалить вщент у непотрібний пил.
Усі солодкі мрії й сподівання,
Що розцвіли в душі, зрубає вмить,
Посіє назавжди розчарування,
І чорним смутком, небо закоптить.
І ти впадеш,як перестигла груша,
Об землю чвакнуть лишні почуття,
Що чорним трунком полонили душу,
В вогні спалили щастя світлий стяг.
А може це кохання, просто вірус,
Який руйнує мозок до основ,
Наркотик , що вбиває в серці віру,
І кислотою, розбавляє кров.
Таке кохання є страшніше смерті,
Бо хворий знає , що вона вже йде,
Закохані ж , в своїх надіях вперто,
Сміливо йдуть у незнайомий день.
А без обранця, дні суцільна мука,
Де в кожній миті, місяць або два,
Від голосу його, одного звука,
Дурманом щастя, мліє голова.
Це почуття не дасть безхмарно жити,
Злагодженим, розміреним життям,
Вона думки просіє наче сито,
У тло життя, яскравих вкине плям.
Усе біблійне, вічне та гранітне,
У сизий попіл перемеле враз,
І як тебе, собою вже помітить,
То будеш жити , тільки ним весь час.
Заступить очі пелена багряна,
До вуст торкнеться полиновий мед,
І будеш пити пристрасну оману,
В якій знайдеш себе та свою смерть»
Вона всміхалась щиро всьому світу,
Енергія свята текла з очей,
А у душі під ураганним вітром,
Думки , сплітались в тисячі ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
У політичному болоті,
Володарює хитрий Хряк,
Торочить звірям –«Все по квоті,
Демократично, як ніяк.
Мене народ, обрав на Війта,
Суд ,Конституцію змінив,
Та я, слуга Ваш, благовірний,
Не є прихильником війни.
Для чого квакання та крики,
Дивіться, от стоять вовки,
Обличчя ангельські, не дикі,
Хоча в руках у них, кийки.
Лисиці поруч справедливо,
Законний, творять звірям суд,
Та злі Ворони, гірше зливи,
На них образи ллють та бруд.
Чого Вам, Ховрахи та Зайці,
Для чого Ви підняли бунт,
Дивіться, вставлять в двері пальці,
І всиплять лиха цілий фунт.
Змиріться , Олені й Косулі,
Чужинські снайпери з кущів,
В борців за волю, слали кулі,
Щоб закипів, звіриний гнів.
Для чого ,Бджоли, Вам роїння,
Чи дуб старий, чи мед прокис?
Мовчіть, бо вирву дуб з корінням,
І скину Вас, в болото, вниз.
Не стану розпускати Раду,
Своє корито не віддам,
Прихильників маю багато,
Тому не треба лишніх драм.
Чекайте терміну та строку,
Я Ваш, законний Президент,
Спитайте речника, Сороку,
За нами досвід й аргумент.
Ведмідь , який до трону рветься,
Нехай ще почекає рік,
Косий, який із роду «пейсів»,
Нехай чужих годує бліх.
Із дикобразом, «про Свободу»,
Підпишемо Універсал,
А ні, то всіх на чисту воду,
Я завтра виведу в трусах».
У політичному болоті,
Не хочу я, прожити вік,
В поклонах правлячій сволоті,
Бо я є вільний чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479046
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2014
Я графоманствую, немного,
Когортами избитых фраз,
Бреду затоптанной дорогой,
Взойти, надеясь на Парнас.
Я знаю, впереди ущелья,
Мой путь, извилист и крутой,
Но если жить, священной целью,
Судьбе, не справиться со мной.
Я знаю, впереди засады,
Врагов, наточены ножи,
Лавины, сели, камнепады,
И Райских Пущей, миражи.
Жизнь сложный путь, но Слава Богу,
За то что посылает мне,
Вулканы страсти по дороге,
И закаляет в их огне.
Я не пишу, сонетов звучных,
С безумством сказочных идей,
Все то, что душу мою мучит,
Слагаю в рифмы, для людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479041
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2014
Бывает Женщина – Лиана,
Когда к ней близко подойдешь,
В глаза напустит слов туманных,
Умело скроет чувство-ложь.
И будет долго и умело,
В сознанье страстью проникать,
Чтоб ты искал услад от тела,
И думал только про кровать.
Чтоб не заметил в ней бездушья,
Став страсти роковой рабом,
Словесный бред покорно слушал,
Ждал у двери влюбленным псом.
Когда ,мой друг, такую встретишь,
Речам ее, сладким, не верь,
Слова ее гнилая ветошь,
Она охотник, хищный зверь.
До дна испив твои надежды,
Измучив душу до конца,
Приклеив прозвище – невежда,
Улыбку сбросит вмиг с лица.
когда-же Женщина – Лиана,
Искусную построит сеть,
Самодовольным Павианам,
В ее объятьях , будет смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478773
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2014
Чим більше спілкуюсь з жінками.
То в думах міцніє й росте,
Бажання скувати замками,
Обпалене серце пусте.
Було їх багато та різних,
Що слід залишили в житті,
Писав я їм вірші та пісні,
В надії солодких утіх.
Хай доля їх щастям осипле,
Отих , що були та пішли,
А я. крикну голосом хриплим,
Що я на минулих не злий.
Тепер я спокійно – байдужий,
По скронях росте сивина,
Кохання з поетом не дружить,
Та дружить бутила вина.
Так де ти мій келих, мій друже,
Я п’ю за жіночу красу,
Що розум мій більше не сушить,
Бо в тобі знайшов нову суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Твоїх поцілунків шовк,
Я буду нестримно пити,
В надії що віднайшов,
Натхнення магічний злиток.
Відходить з думок зима,
Стікає з останнім снігом,
Минулого вже нема,
З душі скинув чорне Іго,
Щасливі слова в рядки,
Лягають самі собою,
Вже серце полин гіркий,
Не давить мені журбою.
Сміливо іду вперед,
Сніг – дощ у лице , лиш тішить,
Твоїх поцілунків мед,
Породжує нові вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
А.М.
Ти на сцені –Цариця,
Примадонна Театру,
І у серці іскриться,
Почуттів палких ватра.
Ти співаєш, а серце,
Що коханням згорає,
Наче птах в клітці б’ється ,
За пів кроку до Рая.
Ти танцюєш як пава,
Притягаєш магнітом,
А в думках справжня лава,
Зачинає кипіти.
Я не знаю що буде,
Та пишу тобі Мантру,
Бо для мене Ти – чудо,
Примадонна Театру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2014
Поради не питай - життя це тільки спогад,
Тих днів що назавжди пішли за небокрай,
Та завжди пам’ятай ,що все по волі Бога ,
Випробує він нас,перш ніж пустити в рай.
Одвічна боротьба добра і зла –є грою,
На шахових полях – ми тільки пішаки,
Померти у ярмі, чи в боротьбі героєм,
Ріши для себе сам, куди іти та з ким.
У цей важливий день, ти маєш шанс рішити,
Яким ім’ям тебе ,нащадки наречуть,
Щоб на свої землі, своє ростити жито,
Ти прояви свою, в вогні здобуту суть.
Поради не питай – життя тільки дорога,
Ми всі по ній йдемо, в святий Едемський Сад,
Скажу тобі лишень, одну пересторогу,
Рабів Петро жене, в Пекло Земне назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477360
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2014
Цей день був так давно,
Ти не згадаєш скоро,
Кохання як в кіно,
Тепер лиш ніч лиш морок.
Старий та мокрий сніг,
Не радує - нервує,
Все те що не зберіг,
Я згадую знов всує.
Колись в зимовий день,
Всміхнулось нам кохання,
І я співав пісень,
Уперше та в останнє.
Тепер іду один,
Я на високу гору,
І п’ю гіркий полин,
Ти вже не будеш поруч.
Думку деруть слова,
Та розривають душу,
Сумні грядуть жнива,
Тебе забути мушу.
Журба тягне на дно,
Єство згорає в порох,
Цей день був так давно,
Ти не згадаєш скоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
Ще не закінчилось нічого,
Старі попереду граблі,
Ще не зреклися плану злого,
На гроші ласі шахраї.
Вони ножі нові наточать,
Закони вміло підведуть,
І поетапно, серед ночі,
Народу являть вовчу суть.
Вже раз повірили обману,
І де Реформа та тепер,
Так не чекайте з неба манну,
Або свобода або смерть.
Ще не закінчилось нічого,
Це лиш початок боротьби,
Ще з унітазу золотого,
Тиран злий править над людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Тиранія не пройде,
Не надійтесь, супостати,
Незабаром Судний День,
Незабаром Час Розплати.
Вже кричить кривавий горн,
Кровопивців гнати ситих,
Революції вогонь,
Водометом не спинити.
Через тиждень, або два.
Ми здолаємо тиранів,
І спитаємо сповна,
За діла їхні погані.
Незабаром Судний День,
Незабаром Час Розплати,
Тиранія не пройде,
Не надійтесь, супостати!
(окремі пояснення для співробітників Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України.
Я жодним чином не закликаю до протиправних дій, але висловлюю закону стурбованість громадянина України спробую наступу на Конституційні права громадян, шляхом прийняттям у незаконний спосіб(з грубим порушенням регламенту), так званих законів 16 січня 2014року ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Не тебе я жадав, не до тебе,
Я думками щоночі летів,
Моя мрія,безмежна мов небо,
Описати її мало слів.
Це вона то підніме , то втопить,
У гірку, сірих днів пустоту,
Зловживає, бо знає, є попит,
На чарівність її золоту.
Це для неї я словом барвистим,
Сиплю квіти в буденності млу,
Та без неї,мов риба без кисню,
Задихаюсь, згораю в золу.
Я без мрії не можу літати,
Моя думка без неї німа,
В ній наркотик, спокуса та фатум,
Лиш спасіння від неї нема.
А коли буря в серці проходить,
Моя мрія, як завжди свята,
Знов веде крізь вулкани та води,
Крізь розлуки, що серце ятрять.
Та скажу тобі чесно та щиро,
Знов наївні слова та пусті,
Ти коханню призначила вирок,
І віддала мене самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
Сегодня я в угаре,
С больною головой,
Попутал на базаре,
Вчера меня лихой.
На рынке у цыганки
Купил я медальон,
Икры красной две банки,
И гуся на бульон.
Из медальона в небо
Пускал стрелу Эрот,
Помню, зашел за хлебом,
В пекарню у ворот.
Две белокурых феи,
Улыбкою слепя,
Желанье в сердце сея,
Сразили вмиг меня.
Их пригласил на ужин,
Надеждою горя,
Развеять в сердце стужу,
Как оказалось, зря.
Две юных одалиски,
Со мной делили ночь,
Коньяк испили, виски,
Пытаясь мне помочь.
С утра в бреду похмельном,
Цыганки вспомнил «мать»,
Мне девы, дали зелье ,
И уложили спать.
Исчезли из комода,
Фаянс и серебро,
Заначка за полгода,
И медальон «Эрот».
Вот так, бывает с каждым,
Кто с горя водку пьет,
И утоляет жажду,
Чужой вкушая мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468754
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 27.12.2013
В цей день тому назад два роки,
Всміхнувся білий світ мені,
Я скоштував магічний подих,
Він запалив пісень вогні.
Сьогодні все не так як було,
В душі немає вже весни,
Але вона гудить мов вулик,
Коли приходиш в мої сни.
Лиш наяву, пустеля сіра,
З душі висмоктує життя,
Сумні пісні співає ліра,
Які до тебе не летять.
Я у рядки все рідше й рідше,
Сумні зливаю почуття,
Мої думки журба та відчай,
Гризуть неначе чорна тля.
Певно така моя дорога,
Таке життя моє смішне,
Вже скоро помисли убогі,
Доля всміхаючись зіжне.
В цей день я більше не стривожу,
Тебе минулим та пустим,
Згорю в словах, а серця ношу,
Розвіють люди в сизий дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2013
Ты мне не звонишь ночью темной,
Когда в окно стучится дождь,
Не произносишь в трубку томно,
Что ты меня как прежде ждешь.
Что ты ни слова не забыла,
Из самой нежной песни чувств,
Ручьи любви заносит илом,
И видно наш, иссяк и пуст.
Трава зеленая пробьется,
На берегах хмельной весной,
Ее согреет нежно солнце,
И души обретут покой.
Но может быть, что снег растаяв,
От ила вычистит ручей,
И ты подвластна некой тайне,
Захочешь стать опять моей.
Как мне тогда тебя не ранить,
За все поступки и слова,
Не разминуться вновь в тумане,
Ведь память чувств, всегда жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466833
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2013
Із слів натешу стріли,
Скерую в ворогів,
Хай вцілить в них уміло,
Мій справедливий гнів.
Нас розділяють вміло,
Вказівкою згори,
Народу ділять тіло,
На різні табори.
Політикам забава,
Кричати із трибун,
Пославши на розправу,
Людей за правий бунт
Політикам ж все рівно,
Їм гроші над усе,
Народ вірить наївно,
І їх на трон несе.
Народ не розуміє,
Що ворог – крикуни,
Що звуть себе – місії,
І прагнуть лиш війни.
Щоб брат пішов на брата,
За лозунги чужі,
Порадував цим ката,
Що точить вже ножі.
Одні хочуть в Європу,
А інші до Москви,
Тріщать чуби холопів,
Бо так народ наш звик.
Політики наш ворог,
Бо ділять хитро нас,
Наводять вміло морок,
Продовжують свій час.
Із слів натешу стріли,
Скерую в ворогів,
Хай вцілить в них уміло,
Мій справедливий гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464900
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2013
Я не вірю політикам – знову,
Відшукають смішний компроміс,
Їхні дії – суцільні розмови,
Задля звучних овацій « на біс».
Опозиція й влада – артисти,
У брудній та замовній грі,
Олігархів на руки нечистих,
Що країну вкладають у гріб.
Не бояться народу зухвалі,
В прикоритнній палкій боротьбі,
Бо народ, сліпо вірить їм далі,
І за них вирушає у бій.
Я не вірю політикам – знову,
Жар людськими руками згребуть,
За кулісами вступлять у змову,
За пусту обіцянку любу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463911
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2013
Сплелись в єдине біле й чорне,
Не знаю де добро, де зло,
Б’ють барабани ,кличуть горни,
У поетичне ремесло.
Стою в думках на роздоріжжі ,
Майбутнє сховано в туман,
Журба натхненно серце ріже,
І хоче об’явити мат.
Клекоче вітер, б’ється в очі,
Осінній дощ ,мов хижий птах,
І лиш душа мені шепоче,
«Чого бажаєш? Буде так!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Карикатура на «літературну постать Сонце-Місяць».
Не Сонце і не Місяць,
Звичайний псевдонім,
В думках їздить на бісі,
Як люди на коні.
Точніше за Пегаса,
В думках слугує біс,
Зірки новітні гасить,
Чужий, не любить блиск.
Звучить болотом пісня,
Палких та хтивих німф,
Що може він, раз в місяць,
Тому і псевдонім..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461388
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.11.2013
Современная эстрада,
Графомания Эф-Эм,
Мчат глаголы словопадом,
К берегам банальных тем.
Повторения без рифмы,
С смыслом зыбким и пустым,
Мчат слова в простые ритмы,
Под тела раздетых нимф.
Пляшет, скачет до упада,
Оголяясь без проблем,
Современная эстрада,
Графомания Эф-Эм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460751
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2013
Я -вампир, вампир особый,
Кровь не пью, но рву сердца,
С графом Дракулой подобен,
И в поступках и с лица.
Я живу любовной болью,
Что течет из женских глаз,
Беспрестанно слово колет,
Их огнем холодных фраз.
Я на струнах откровений,
То рыдаю, то пою,
И творит со мной, Злой Гений,
Мессу Чорную свою.
Черный цвет к лицу мне очень ,
Как оттенок, в тон душе,
Я кричу во мраке ночи,
Женщинам – «Impact, touchér!».
И изранив души многих,
Их любовь, испив до дна,
Вновь иду по той дороге,
Что послала мне судьба.
Знайте, люди, был я смертен,
Человек, а не вампир,
Но Судьбу однажды встретил,
Что слепила как сапфир.
Ослепленный я поверил,
Магии горячих губ,
Сам открыл навстречу двери,
Был влюблен, наивен, глуп .
Укусила мою душу,
Женщина с названьем «Вамп»,
Связь теперь с ней не разрушить,
Ни словам, ни небесам.
И теперь в людском подобье,
Я для той, что мой кумир,
Лишь вампир, вампир особый,
В чем-то Шут, а в чем-то Лир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460517
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2013
Ні, я не кличу їх Віршами,
Думки тривожні та сумні,
Що душу гострими ножами,
Та серце крають у пітьмі.
Нема в них золота метафор,
Холодний смуток та печаль,
Їх не пропустить модератор,
У вічності живу скрижаль.
Та не тривожусь я про вічність,
Мої слова, усі одній,
Яка і в них почує пісню,
Одній таємній та святій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Заворушилась гідра на болоті,
Сичить, плюється гнівно в небеса,
Не Геркулес, в своїй ,простій роботі,
На бій до неї йду уже не сам.
Зі мною поруч, сотні чистих серцем,
У кожного словесний гострий ніж,
У кожному бажання в серці б’ється,
Зітнути голови з ворожих пліч.
Усі одразу,щоб не відростали,
Та спопелити, геть прогнившу плоть,
А потім загартованою сталлю,
Очистити потік від нечистот.
Ми віримо – осушимо болото,
Хоч гідра і плюється і сичить,
І в джерела , кристально чистих водах,
Заграють Сонце та небес блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
І як себе ти не обмежуй,
А серцю хочеться назад,
У спогадів похмуру вежу,
Та почуттів понурий сад.
Там на стіні висять кайдани,
Обітниць та гарячих слів,
Там плодоносять серця рани,
Зів’ялим листям почуттів.
І мов сновида в сад осінній,
Старі торуючи стежки,
Ідеш , а серце давлять тіні,
Бо шлях цей грішний та важкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2013
Кажуть люди – я іду по трупам,
Мощу шлях вперед з людських кісток,
Проявляю невгамовну тупість,
В дикій жазі слави та зірок.
Що сміюсь, людські руйную долі,
Гострим словом знищую талант,
Що мої думки незграбні, кволі,
Що ніколи не здобуду грант.
Та не знають ті, що так говорять,
Що не прагну грантів та книжок,
Що з поетом чесним стану поряд,
І віддам останній пиріжок.
Їм мене вовік не зрозуміти,
Всі слова я людям відаю,
Бо для них співає буйний вітер,
Як і я, рапсодію свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2013
Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я в’яжу їм справи ликом,
Не я веду їх у гної.
Я лиш питаю, те що бачу,
Що серцем зовсім не прийму,
І маю мов горох удачу,
Об стінку битися німу.
Комусь я може тільки крапля,
І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
Яка зрубає пустоцвіт.
Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
Це їхні вчинки, не мої.
перший варіант
Я не принижую «великих»,
Це їхні вчинки, не мої,
Не я їм справи в’яжу ликом,
Не я веду їх у гної.
Я лиш питаю, те що бачу,
Що своїм серцем не прийму,
І мов горох, маю удачу,
Об стінку битися німу.
Комусь здається що я капля,
І замахнувся на граніт,
Та я міцна козацька шабля,
Яка зрубає пустоцвіт.
Нехай кричать в безсилі дикім,
Що я усі уми поїв,
Я не принижую « великих»,
Це їхні вчинки, не мої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Сороки говорили солов’ю,
Твій спів нудний, пустий та непотрібний,
Якщо у творчу прагнеш ти сім’ю,
То срібні струни заміни на мідні.
Додай в пісні розпусного вогню,
Забудь тональність, рими та розмірність,
Під фонограму лий любу дурню,
Та тільки не співай про честь та гідність.
Їм посміхнувшись мовив соловей,
Ціную вас, напущенні сороки,
Та я пісні співаю для людей,
А ви ідіть на всі чотири боки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Був давно поет Сковорода,
При житті не знав в мистецтві слави,
Мандрував простий кобзар – ходак ,
Приязний, привітний , не лукавий.
Та скажу вам щиро я одне,
Що його слова вогнем горіли,
Той вогонь і запалив мене,
Показав що чорне а що біле.
Говорив він мовою людей,
Не поетів, хтивих та надмірних,
Що зреклися правди та ідей,
І самі побудували стіни.
За якими є в них інший світ,
Що простому, не сприйняти люду,
Їхня зверхність – рукотворний плід,
Що посіє лиш ненависть люту.
Для таких порада є одна,
«Не пишіть надмірно величаво»,
Справжній був поет – Сковорода,
Приязний, привітний, не лукавий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Узурпували право на вірші,
І хочуть передати дітям в спадок,
В намулі плавають товсті лящі,
Згодовані з державних щедрих яток.
В гниле болото кину динаміт,
Маленькій рибці він не зробить шкоду,
А навпаки, на пару-трійку літ,
Надію дасть та почуття свободи.
Поезії потрібна свіжа кров,
Та де їй взятись, як стара у венах ,
В ній вкоренилось до самих основ,
Бажання мати папірці зелені.
Ми скоро їй, міцний словесний джгут,
Одінемо на вену, на яремну,
І звільнимо від ,пустословів, пут,
Які підсіли на словесну тему.
Переродившись знову зацвіте,
Поезія, красивим ,чистим словом,
А штучне все, надумане ,пусте,
Нащадки спалять , як гнилу солому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=22115
Вже не той садок, що був вишневим,
Вишні постаріли, не цвітуть,
На шакалів стали схожі леви,
Не шукають правди справжню суть.
Із вишень, з коріння, пнуться вгору,
Діти –віти у теплі батьків,
А батьки забувши стид та сором,
Пробують зліпити з них митців.
Поетична нива заростає,
В ріст ідуть одні лиш будяки,
Не пройдеш, колись зеленим гаєм,
Бо кругом один полин гіркий.
Де подівся чистий дух свободи,
Хто відкриє істині вікно,
В мови джерело, болотні води,
Затекли та замутили дно.
Я візьму, граблі й лопату в руки,
Поруч стануть чесні та прості,
Не злякають нас болотні духи,
Їх пихаті голоси пусті.
А коли осушимо болото,
Прийде час, сокирам в бій іти,
Та до крові, до гіркого поту,
Пустоцвіт рубати гомінкий.
А старі, неплодоносні вишні,
Та кущі, що біля них ростуть,
Прибере в історію всевишній,
Для нових вишень відкриє путь.
Хай нове цвіте та плодоносить,
Мови джерело тече в віки,
І ніколи не ржавіють коси,
Що полин зітнуть та будяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2013
(Як відповідь, на деяку полеміку)
Я іду у Слово, не для слави,
Крок за кроком, деколи крізь біль,
Скаже хтось – говорю я лукаво,
Що як всі, корисну маю ціль.
Що ж судіть ,по собі, та карайте,
Що судилось , з ваших рук прийму,
Промовчу, образи стерплю, лайка,
Розіб’ється об , стіну німу.
Бо на вас, не хочу бути схожим,
Не для вас, пишу, а для людей,
Щире слово, знаю допоможе,
Не зректись, кохання та ідей.
Час розсудить, хто із нас був правий,
Хто горів, а хто бажав грошей,
Я іду, у Слово, не для слави,
Не ховаю, душу, від людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
вільний переклад
А.Блок «ПЕРЕД СУДОМ»
Ти до долу, збентежені очі,
Опустила,твій погляд німий,
Ти в приниженні зовсім не схожа,
З дивом тим, яким серце щемить.
Я і сам, не такий, не колишній,
Чистий, гордий, холодний та злий,
Дарував мені спокій Всевишній,
На простий та нудний шлях земний.
Я не маю, ні сили, ні права,
Дорікати тобі аби як,
За тернистий, тяжкий та лукавий,
Для жінок, небом обраний шлях.
Адже знаю я, іншу ніж судді,
Сумнозвісну дорогу твою,
Як тебе, морок чорний опутав,
Як спинилась сама на краю.
Ми в надії, гуляли по краю,
Пристрасть наші сплітала серця,
І ввижалось , що в розові плаї,
Ми підемо разом до кінця.
Ти бажала щиро згораючи.
Щоб свячений вогонь нам світив,
Щоб разом . в обіймах вмираючи,
Ми до райських потрапимо нив.
Що ж робити, якщо обманула,
Мрія чиста, кохання вином,
Відшмагала, не знаючи сили,
Доля, смутку важким батогом.
Не для нас вона, доля мінлива.
Обманула з добра, мрія нас,
Бо була ж ти зі мною щаслива,
Коли разом спиняли ми час.
Тільки знай, що твоє золотисте,
Сяйво ніжне, в мені не мине,
Чи вино почуттів наших скисло,
Я не знаю, питай не мене.
Текст оригіналу
Что же ты потупилась в смущеньи?
Погляди, как прежде, на меня,
Вот какой ты стала - в униженьи,
В резком, неподкупном свете дня!
Я и сам ведь не такой - не прежний,
Недоступный, гордый, чистый, злой.
Я смотрю добрей и безнадежней
На простой и скучный путь земной.
Я не только не имею права,
Я тебя не в силах упрекнуть
За мучительный твой, за лукавый,
Многим женщинам сужденный путь...
Но ведь я немного по-другому,
Чем иные, знаю жизнь твою,
Более, чем судьям, мне знакомо,
Как ты очутилась на краю.
Вместе ведь по краю, было время,
Нас водила пагубная страсть,
Мы хотели вместе сбросить бремя
И лететь, чтобы потом упасть.
Ты всегда мечтала, что, сгорая,
Догорим мы вместе - ты и я,
Что дано, в объятьях умирая,
Увидать блаженные края...
Что же делать, если обманула
Та мечта, как всякая мечта,
И что жизнь безжалостно стегнула
Грубою веревкою кнута?
Не до нас ей, жизни торопливой,
И мечта права, что нам лгала.-
Все-таки, когда-нибудь счастливой
Разве ты со мною не была?
Эта прядь - такая золотая
Разве не от старого огня?-
Страстная, безбожная, пустая,
Незабвенная, прости меня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Життя –дорога в вічну кому,
Твори добро чи зло роби,
Нам достеменно всім відомо,
Що ми. минулого раби.
Мені як всім, той самий жереб,
Ввижається в холодній млі,
У небо прагнути рожеве,
Та жити вічно на землі.
Варіант два
Тісне кільце, життя людського,
Все наперед відомо нам,
Як в Рим ведуть усі дороги,
Так йдуть раби, в той самий храм.
І скрізь сумні життєві нетрі,
Доля ввижається в імлі,
Кохати лиш її на небі,
Та зраджувати на землі.
Текст оригіналу
Кольцо существованья тесно:
Как все пути приводят в Рим,
Так нам заранее известно,
Что всё мы рабски повторим.
И мне, как всем, всё тот же жребий
Мерещится в грядущей мгле:
Опять - любить Ее на небе
И изменить ей на земле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456395
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.10.2013
Предложу тебе, не в шутку,
Предложу тебе, всерьез,
Стать моей подругой чуткой,
Излечить меня от слез.
Я хочу парить в тумане,
Рассекать морскую гладь,
Стань звездой, что вдаль поманит,
Уведет от входа в Ад.
Я простой, наивный странник,
По превратностям судьбы,
Постоянно сердце ранит,
Мне, любовная ковыль.
Мы найдем с тобой дорогу.
К чувствам нежным, без тоски,
Буду петь хвалу я Богу,
И смотреть счастливо в синь.
Излечусь от боли жуткой,
В океане сладких грез,
Стать моей подругой чуткой,
Предложу тебе всерьез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456202
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2013
Международный день защиты мужской нервной системы от насильственных действий со стороны женщин — 22 октября
Мы слабые, нас нужно защищать,
От неизбежных, нервных потрясений,
Влекут нас часто женщины в кровать,
И сердце рвут, не зная сожалений.
Ну как нам быть, мы право слабый пол,
Раз мы себя, к ногам склоняем женским,
И от волненья, нас кидает в пот,
Когда нам не приходят «есемески».
Нам в отношеньях отыскать бы гладь,
Вдали от бурь, мы свой проявим гений,
Мы слабые, нас нужно защищать,
От неизбежных нервных потрясений!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455907
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.10.2013
В саду кого, цветешь ты майской розой,
Он что поет, ласкает негой слух,
Или писатель, и безумной прозой,
Рождает непонятный трепет рук?
Нет ,он тиран, что птицу держит в клетке,
Ведь в клетке птица, счастьем не поет,
Скажи, со мной, в безумных встречах редких,
Твоя душа, парит под небосвод?
Тогда зачем, в той почве так отрадно,
Ты ароматом льешься для него,
Ну а меня, любовным поешь ядом,
И за руку ведешь на эшафот?
Приму я все, судьбы предназначенья,
Тебя держать не вправе, не хочу,
Живи, как знаешь, прочь отбрось сомненья,
Я наперед, простил все палачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2013
Я наче зношена бджола,
Що працювала тяжко літом,
У поті сьомому чола,
Нектар збирала з трав та квітів.
І ось вже осінь на дворі,
По вулику літає молодь,
Скрипить натомлений горіх,
Віщує невблаганний холод.
А молодь знає, до весни,
Нам не дожити, літнім бджолам,
Ми обігріємо їх сни,
І підемо у райське поле.
Та молодь піде, слід у слід,
Лише верба заквітне цвітом.
Весною виростять розплід,
Та полетять за нами слідом.
Бо так належиться бджолі,
Нектар зібрати та згоріти,
Щоб на освяченій золі,
Росли щасливо квіти – діти.
Таке життя,сприймаю світ,
Прикрас надмірних не бажаю,
Так, я бджола, та у політ,
Ще не пора мені до раю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.10.2013
Коли Муза не хоче приходити у думки, та вільне місце займає Критика.
Майстри «пісень», «верлібрів» та « скорочень»,
Ви не хвилюйтесь, я Вас не забув,
Я просто Вашу «творчість» неохоче,
Несу у своє внутрішнє «табу».
Ви пишете , «містично та багато»,
Пишаєтесь що вийшли тиражем,
Та він, згорить, в культурному багатті,
Не зародивши в серці ясний щем.
А читачу, хотілось б вірш одіти,
На кущ своїх, не сказаних, думок,
Щоб він затрепетав , на щирім вітрі,
Буденності прогнав із серця смог.
Шкодую Вас, Ви пишете для себе,
І мрієте здобути гонорар,
І косите слова, мов жито серпом,
Дієслова женете до отар.
Читач Вас прочитає, та забуде,
Помиє руки, скаже до небес,
« В літературі правлять бал заблуди,
Які на слові ,роблять «інтерес »».
Майстри «пісень», «верлібрів» та «скорочень»,
Поки не пізно, йдіть до читача,
Знайдіть «Сірка», позичте в нього очі,
Аби народ не кликав Вас –«анчар».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Твоє право на власне життя,
Магдебурзький статус стосунків,
Твої вікна мені мерехтять,
Позабутим зустрічей трунком.
Телефони убік відкладу,
Щоби номер твій не набрати,
Вигнав з серця надію пусту,
Посадив за мовчазні грати.
Вже не прагну в коханні звитяг,
Почуття прогнав за лаштунки,
Твоє право на власне життя,
Магдебурзький статус стосунків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2013
Скоро двірники зберуть все листя,
Вивезуть і спалять мов сміття,
Ну а я, палких віршів намисто,
Відпущу у Всесвіт, най летять.
Буде день котитися до ночі,
Буде сніг стелитись наче пух,
Я печалі випивши досхочу,
Більше не візьму перо до рук.
І осіннє Сонце не зігріє,
Не розтопить в серці смутку лід,
Та не подарує крила мріям,
Не поманить думку у політ.
Скоро відімре що хвилювало,
В страченій душу настане лад,
Спогадів кохання вирву жало,
І піду назавжди в листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2013
Все, колись, на світі зігниє,
Бо ні що, не є на ньому вічним,
Кожному судилось щось своє,
Праведне комусь,мені лиш грішне.
Через те, спокійний у думках,
Я хвилинним щастям не згораю,
Бо думками в небо наче птах,
Линув у співучі небокраї.
Час прийшов мені уже піти,
А точніше відлетіти в вирій,
Та через роки надіюсь ти,
Зрозумієш – я був завжди щирий.
Час сумний прощатися прийшов,
Я тобі за все складаю дяку,
За палких цілунків ніжний шовк,
І за щирість у якій без страху,
Дарувала крила для думок,
І навчила почуття співати,
Та без тебе, в серці спів замовк,
Доля зла, за все збирає плату.
Все на цьому світі зігниє.
Та надіюсь, що кохання вічне,
Кожному судилось щось своє,
Праведне тобі, мені же грішне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2013
Вільний переклад
А.Блок «Есть минуты, когда не тревожит».
Є хвилини коли не турбують,
Буревії життєвих шляхів,
Хтось биття твого серця почує,
Очі в душу, заглянуть ясні.
Все мирське, пропаде і розтане,
Наче в прірву, глибоку без дна,
І над нею повільно повстане,
Тихим щастям, веселка ясна.
Безтілесна, красива та юна,
Доторкнеться до нервів душі,
І розбудить натомлені струни,
Що народять співучі вірші.
Текст оригіналу
Есть минуты, когда не тревожит
Роковая нас жизни гроза.
Кто-то на плечи руки положит,
Кто-то ясно заглянет в глаза...
И мгновенно житейское канет,
Словно в темную пропасть без дна...
И над пропастью медленно встанет
Семицветной дугой тишина...
И напев заглушенный и юный
В затаенной затронет тиши
Усыпленные жизнию струны
Напряженной, как арфа, души.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455072
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.10.2013
Вільний переклад
А.Блок «Благословляю все, что было».
Все що було, благословляю,
Я іншу долю не шукав,
О серце ,що кохання знає,
О розум, що у нім згорав.
В житті були і щастя, й горе,
На серці їх стоїть клеймо,
Та завжди в смутку днину чорну,
Світило сонце у вікно.
І Ти, кого я мучив новим,
Віднині знай – Ти над усе,
Все те , чого не скажеш словом,
Твій образ в душу принесе.
Подивляться уважні очі,
І серце, в диких швидкостях,
Знов поведе, у темінь ночі,
На вічний та священний шлях.
Текст оригіналу.
Благословляю все, что было,
Я лучшей доли не искал.
О, сердце, сколько ты любило!
О, разум, сколько ты пылал!
Пускай и счастие и муки
Свой горький положили след,
Но в страстной буре, в долгой скуке
Я не утратил прежний свет.
И ты, кого терзал я новым,
Прости меня. Нам быть — вдвоем.
Все то, чего не скажешь словом,
Узнал я в облике твоем.
Глядят внимательные очи,
И сердце бьет, волнуясь, в грудь,
В холодном мраке снежной ночи
Свой верный продолжая путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454975
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.10.2013
вільний перклад
А.Блок"Искусство — ноша на плечах"
Мистецтво –ноша на плечах,
І всім поетам воно цінне,
У швидко плинах балачках,
Так солодко відатись ліні.
Відчути як у жилах кров,
Переливається співучо,
І як кидає в жар любов,
І промовляє словом влучним.
І марити ніби життя,
Шампанським весело іскриться,
І що з екрану прилетять,
Нами омріяні,жар-птиці.
Що через рік на чужині,
В забутому всім світом місті,
З екрану явиться в вогні,
Ота одна, свята та чиста.
Текст оригіналу
Искусство — ноша на плечах,
Зато как мы, поэты, ценим
Жизнь в мимолетных мелочах!
Как сладостно предаться лени,
Почувствовать, как в жилах кровь
Переливается певуче,
Бросающую в жар любовь
Поймать за тучкою летучей,
И грезить, будто жизнь сама
Встаёт во всем шампанском блеске
В мурлыкающем нежно треске
Мигающего cin;ma,
А через год — в чужой стране:
Усталость, город неизвестный,
Толпа, — и вновь на полотне
Черты француженки прелестной!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454820
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.10.2013
Вільний переклад
А.Блок «В сыром ночном тумане»
В вологому тумані,
Де ліс , лиш ліс,та ліс,
Побачив я в бур’яні,
Незрозумілий блиск.
Розрізав ніч туману,
І здалося мені,
Хатина, в ній герані,
Палають на вікні.
В вологому тумані,
На полум’я вогню,
На пристрасні герані,
Велів іти коню.
І бачу червоніє,
Хатина в бур’янах,
На вікнах, дивний іній,
Бажання сіє й страх.
І зазирнув у вічі,
Солодкий той вогонь,
І кінь відчувши відчай,
До моїх мовив скронь.
« Тут друже не вцілієш,
Анумо швидше геть,
Бо як зайти посмієш,
Свою знайдеш там смерть.
В вологому тумані,
Дивись Христа продаж,
За жадібні герані,
За невимовну блажь ».
Текст оригіналу
В сыром ночном тумане
Всё лес, да лес, да лес...
В глухом сыром бурьяне
Огонь блеснул — исчез...
Опять блеснул в тумане,
И показалось мне:
Изба, окно, герани
Алеют на окне...
В сыром ночном тумане
На красный блеск огня,
На алые герани
Направил я коня...
И вижу: в свете красном
Изба в бурьян вросла,
Неведомо несчастным
Быльём поросла...
И сладко в очи глянул
Неведомый огонь,
И над бурьяном прянул
Испуганный мой конь...
«О, друг, здесь цел не будешь,
Скорей отсюда прочь!
Доедешь — всё забудешь,
Забудешь — канешь в ночь!
В тумане да в бурьяне,
Гляди, — продашь Христа
За жадные герани,
За алые уста!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454810
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.10.2013
Подчиняюсь неведомой силе,
Что укажет, то я напишу,
Я для слов и родитель и киллер,
Падший ангел и новый Исус.
И совсем не имеет значенья,
Этой силе желанье мое,
Одевает, петлю – вдохновенье,
И сама моим горлом поет.
Я для Музы, прислужник во храме,
Мое тело – ее карандаш,
Я молитвы рисую словами,
Постигая неистовства блажь.
И когда я умру, на могиле,
На граните напишут всерьез,
«Он служил неизведанной силе,
И священный огонь в сердце нес».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454659
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.10.2013
Как Ты не знаю, но я не страшусь,
Той женщины, что в дом придет с косою,
Надеюсь тайно, наконец-то грусть,
Она в душе мятежной успокоит.
Я ей с порога , чаю предложу,
Нарежу фрукты и вино открою,
И улыбнусь последнему лучу,
И примирюсь в душе с самим собою.
Последний тост с улыбкою скажу,
На брудершафт бокалы с ней подыму,
И вмиг погаснет Солнца абажур,
Когда Твое, благословлю я имя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454574
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2013
Хоча тебе я не забуду,
Бо не судилось це мені,
Душі римовані етюди,
Я скоро всі спалю в вогні.
Зітру з сторінок Інтернету,
Сліди гарячих почуттів,
Тяжких падінь, високих злетів,
Та не потрібний тобі спів.
Одіну маску та в народі,
Стану «Сонетом» чи « Віршем»,
Напишу тисячі пародій,
І засмію душевний щем.
І вже ніколи не стурбує,
Тебе дзвінок чи єс-ем-ес,
Бо той хто був як вітер буйний,
Буде нести мовчання хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2013
Я навмисно, нічого не пишу,
Хоч вогонь у душі бринить,
Я холодну, сповідую тишу,
І небес , прозору блакить.
Павутинками бабине літо,
Пророкує – вже йде зима,
І кружляє зажурений вітер,
Завиває сумом в димар.
Я живу, кожен день як останній,
Не турбуюсь про майбуття,
У мовчанні ,одвічна є тайна,
А в коханні, є сенс життя.
Поцілунками, з присмаком вишні,
Почуттів, натягнеш струну,
Я тоді безперечно напишу,
Що кохаю, тебе, одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2013
Я редко в храмы прихожу ,Твои,
Прислужникам не верую фальшивым,
Мне нравится как пеньем соловьи,
Твердят про то, что души вечно живы.
Возможно я, заблудший грешный сын,
Но Ты пойми, я не рожден для рабства,
Не в храме шумном, а в тиши осин,
Воистину Тебя, находит паства.
В Твоей, Надежде, Вере и Любви,
Найду и я, ответ на все вопросы,
И зазвенят призывно соловьи,
Когда усну, навек, в тени березы.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454232
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.10.2013
Поети схожі на бджолиних маток,
Кладуть і сіють в стільники слова,
І пишуть муть , в періоди без взятку,
Коли забита смутком голова.
А ще вони, пригожий мед збирають,
У альманахи, збірки та книжки,
Словесний лан, розрізавши на паї,
Свій труд вважають тягарем важким.
Хтось тягне віз, хтось камені лупає,
А хтось в пітьмі горить немов ліхтар,
Словесні розриває небокраї,
І надра мови нищить як шахтар.
Хтось сіє лан банальним дієсловом,
А хтось на плуг, перекував свій меч,
Хтось птахом лине в гори смерекові,
Але у всіх душа не знає меж.
Я ж не поет,я не бджолина матка,
Я лиш нектар до вулика несу,
Провітрюю у ньому запах затхлий,
Проста бджола, закохана в красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453392
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2013
Гріши, якщо іще хвилюють,
Гріхи, придатні для душі,
А чарівниці ще чаклують,
Палкої пристрасті вірші.
І на розраду та забаву,
Пий , сонцем сповнене, вино,
Вино не трунок, не потрава,
Не зіпсує тебе воно.
Якщо ж, позвуть зухвалі очі,
Ти заклик їх не відкидай,
Гріховність пристрасної ночі,
Пусти в душевний небокрай.
Захоплення одначе зникне,
І ти, у божевільний час,
Нам, вірним друзям, кинеш виклик,
Задумаєш прогнати нас.
І похитнешся, та юрбою,
Ми всі, як ангели святі,
Обнімемо, аби п’ятою,
Об камінь не спіткнувся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453088
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.10.2013
Вільний переклад – адаптація
А.Блок «Гадай и жди»
Гадай, чекай, і опівночі,
В вікні твоєму, милий друг,
Запаляться зухвалі очі,
Почується умовний стук.
І протягом згасивши свічку,
Немов примара прослизне,
Той, що живе в надії вічній,
Твоє сподобавши лице.
Текст оригіналу
Гадай и жди. Среди полночи
В твоем окошке, милый друг,
Зажгутся дерзостные очи,
Послышится условный стук.
И мимо, задувая свечи,
Как некий Дух, закрыв лицо,
С надеждой невозможной встречи
Пройдет на милое крыльцо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453073
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.10.2013
Кто тебе сказал, что я тоскую,
Кто тебя так нагло обманул,
Я рисую осень золотую,
И смотрю с улыбкой на Луну.
По щеке моей текут не слезы,
Это дождь, пытается сказать,
Что пройдет зима, и летом розы,
Снова будут радовать глаза.
И в зиме, в ее сугробах, вьюгах,
Чувства я тоскою не убью,
Потому что мысленно, на Юге,
Буду пить нектар с любимых губ.
Ты не верь, когда тебе расскажут,
Что тоска мою спалила суть,
Я в молчанье, спрятал чувства наши,
Чтоб весною , снова их вернуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452947
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2013
Я промовчу і місяць, і півроку,
І навіть не напишу «ес-ем-ес».
Бо я нестиму, на гору високу,
Сизифів камінь та дубовий хрест.
Пообдираю душу об каміння,
Сліди криваві, шлях відмітять мій,
Зітліле листя та холодний іній,
Стануть катами вже минулих мрій.
Переживу морози й заметілі,
Щоби весною в сонячнім теплі,
Із посмішкою, в сорочині білій,
Лягти у домовину на столі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2013
Ця людина давно не дзвонить,
Теплих слів у листах не пише,
І у серці вмирає спомин,
І в душі проростає тиша.
Вже гуляє по паркам осінь,
І синіє іній на травах,
Серце спрагле кохання просить,
Назавжди, а не для забави.
Через те у віршах лиш стони,
Чорний смуток , все глибше,глибше,
Ця людина давно не дзвонить,
Теплих слів у листах не пише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2013
Куди поділись славні байди,
Та отамани кошеві,
Чому в державі правлять зайди,
Чому мовчить народний гнів.
Чому не родяться державні,
Сини , стражденної землі,
Невже назавжди зникли справжні,
Мужі, у потойбічній млі?
Раніше ворог кровопивця,
Священну землю плюндрував,
Та дух козацький народився,
Серед річок, лісів та трав.
Він став на захист від татарів,
Від шляхти та від москалів,
І розігнавши чорні хмари,
Заправив на своїй землі.
Скажіть куди цей дух подівся,
Чому нащадки козаків,
Собі , в житті, шукають місця,
Не на землі своїх дідів?
Чому так, радо до ясиру,
Продавши віру прадідів,
Собі, створивши смертний вирок ,
Тікають внучки, козаків.
Та знаю я , цей дух вернеться,
І закипить народний гнів,
І той ,хто українець серцем,
Здолає зайд та ворогів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451596
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.09.2013
Вільний переклад – адаптація
А.Блок «Поэты»
За містом зродився пустельний квартал,
Старі осушивши болота,
Там жили поети, і кожний стрічав ,
Товариша, зверхньо , з під лоба.
Даремно і день, Сонцем рясний, вставав,
Над черствим, похмурим болотом,
Бо мешканець кожен старанно шукав,
Себе, у вині та роботі.
Коли напивались, то в дружбі клялись,
Базікали різко, цинічно,
Під ранок їх рвало, і вдома вони,
Писали з похмілля поспішно.
Вилазили, з будок, під вечір усі,
Дивились, як море горіло,
І кожній, пригожій, жіночій косі,
Вклонялись словами уміло.
Та мріяли дружно про вік золотий,
А ще видавцям дорікали,
Жаліли що час. Невгамовно летить,
Засмучені йшли, пити каву.
Так жили поети, мій ірний читач,
Ти думаєш гірше за тебе,
За сонм із твоїх, повсякденних невдач,
За сіре, приземлене небо?
Ні , милий товариш, мій критик сліпий,
Так , крайності є у поета,
Ті коси, примари, та вік золотий,
Тобі недоступного злету.
Ти будеш пишатись за своє життя,
За свою буденність нікчемну,
А ось у поета – безмежність звитяг,
І сила щоб зрушити землю.
Нехай я помру, під парканом, як пес,
Нехай, доля в землю затопче,
Та вірю, Бог зробить, щоб дух мій воскрес,
І голос лунав знов на площі.
Текст оригіналу
За городом вырос пустынный квартал
На почве болотной и зыбкой.
Там жили поэты,- и каждый встречал
Другого надменной улыбкой.
Напрасно и день светозарный вставал
Над этим печальным болотом;
Его обитатель свой день посвящал
Вину и усердным работам.
Когда напивались, то в дружбе клялись,
Болтали цинично и прямо.
Под утро их рвало. Потом, запершись,
Работали тупо и рьяно.
Потом вылезали из будок, как псы,
Смотрели, как море горело.
И золотом каждой прохожей косы
Пленялись со знанием дела.
Разнежась, мечтали о веке златом,
Ругали издателей дружно.
И плакали горько над малым цветком,
Над маленькой тучкой жемчужной...
Так жили поэты. Читатель и друг!
Ты думаешь, может быть,- хуже
Твоих ежедневных бессильных потуг,
Твоей обывательской лужи?
Нет, милый читатель, мой критик слепой!
По крайности, есть у поэта
И косы, и тучки, и век золотой,
Тебе ж недоступно все это!..
Ты будешь доволен собой и женой,
Своей конституцией куцой,
А вот у поэта - всемирный запой,
И мало ему конституций!
Пускай я умру под забором, как пес,
Пусть жизнь меня в землю втоптала,-
Я верю: то бог меня снегом занес,
То вьюга меня целовала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451273
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.09.2013
В моїй, раніше не спокійній,
А нині страченій душі,
Іще живуть, колишні мрії,
Лиш не народжують вірші.
Не так привітно сонце світить,
Зіркова не турбує гладь,
Мовчить похмуро буйний вітер,
В душі невтішній, спокій й лад.
Лиш серце вірить та чекає,
Що Муза вісточку подасть,
І освітивши небокраї,
Нудьгу прогонить і напасть.
І наче ,пень старий, весною,
Журбою страчена душа,
Зігріта щирою сльозою,
Заквітне у нових кущах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2013
Вільний переклад
А.Блок «Ты так светла, как снег невинный»
Ти світла , наче сніг невинний,
Білієш, наче божий храм,
Ночам не вірю я неспинним,
І безпробудним вечорам.
Своїй душі, довго страждавшій ,
Я віри теж, не йму зовсім,
Мандрівником , себе шукавшим,
Прийду у твій привітний дім.
За всі негоди та напасті,
Довіру зраднику даси,
І подаруєш знову щастя,
В обіймах нової весни
Текст оригіналу
Ты так светла, как снег невинный.
Ты так бела, как дальний храм.
Не верю этой ночи длинной
И безысходным вечерам.
Своей душе, давно усталой,
Я тоже верить не хочу.
Быть может, путник запоздалый,
В твой тихий терем постучу.
За те погибельные муки
Неверного сама простишь,
Изменнику протянешь руки,
Весной далекой наградишь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450970
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2013
Порой с улыбкой равнодушной,
Любимые смотрят глаза,
И чувств, Цветок , сомненья душат,
Грусть обвивает как лоза.
Душа стремиться к Солнцу, свету,
Наивно веря в чудеса,
Но в грусти горькие куплеты,
Течет любовная роса.
Лишь не под силу тучам черным,
Порвать Цветка и Солнца нить,
И злой Судьбы тяжелый жернов,
Любовь не сможет измельчить .
Хоть на секунду луч надежды,
Согреет листья и опять,
Исчезнет счастья вестник нежный ,
Душа с желаньем будет ждать.
Любовь не требует награды,
И чувств, Цветок, не отцветет,
Когда мы Солнцу сердцем рады,
И смотрим жадно на восток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450901
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.09.2013
До поетів та поетес України, відомих та не відомих, Львівських зокрема, а особливо до тих хто прийде на «Віршовану Зачитку» 26 вересня на 19.00, що відбудеться у «Майстерні Шоколаду» по вул. Січових стрільців 5.
Давайте створимо спільноту,
В якій поет, поету друг,
Зухвалість , чванство та гризоту,
Не пустимо туди на дух.
Щоб всі поради персонально,
В листі , а не коментарях,
Без тонів менторських, повчальних,
Бо в нас один, словесний шлях.
Та щоб не стати знов болотом,
Та сонмом зверхніх куликів,
Хай критика живе в спільноті,
Предметна та з відвертих слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450643
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2013
Когда глаза твои сияют,
В мыслях моих, как два огня,
Желанье, дикой, волчьей стаей,
Гонит крылатого коня.
И я, в седле, любовью ранен,
Лечу на свет в твоем окне,
Где в теплой комнате герани,
Как прежде радуются мне.
И Купидон с улыбкой стрелы,
Все в спину шлет, где сердца нет,
Оно живет вдали от тела,
Там, где горит в окошке свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450582
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.09.2013
В скелястих нетрях, юна мавка,
З останніх сил уверх брела,
Її лякав собачий гавкіт,
Людська підступність, дика, зла.
Цінуючи за все свободу,
І прагнучи лише добра,
Найкрасивіша з свого роду,
Вважала їй людина – брат.
Страшне, гірке розчарування,
Спіткало мавку в чорний день,
Красивий хлопець про кохання,
Їй заспівав палких пісень.
Вона його вважала чесним,
Гадала – долі посланець,
Та він мав душу під арештом,
Мав замість серця гаманець.
Із ним прийшли мисливці люті,
Бездушні, з поглядом пустим,
Немов тварини , а не люди,
Їх вів вперед поживи дим.
Їм обіцяли грубі гроші,
За юну мавку лісову,
Та мали нелюди ворожі,
Взяти в полон її живу.
Серед людей було повір’я,
Про мавок неземну красу,
Про чорних кіс, п’янке повітря,
Та безутішний вічний сум.
Казали люди – сльози щирі,
Магічну силу мають раз,
Коли життя летить у вирій,
Й вогонь життя в очах погас.
Один з мисливців мавку ранив,
Бо він не знав, що кров її,
Пробуджує старі вулкани,
Сили прадавні, та страшні.
Чарівна кров фонтаном била,
Тікала в нетрі дочка гір,
Лишали мавку з кров’ю сили,
Та слідом біг людино – звір.
Якби ж на мить передихнути,
Зцілитись силою землі,
Та у руках людини пута,
А очі до нестями злі.
Текли з очей останні сльози,
Згасав в очах вогонь життя,
Зібрались над горою грози,
І зупинилося буття.
Забрали гори мавку мертву,
І залпом сотень блискавиць,
Скарали хижі душі черстві,
Які від страху впали ниць.
Лавини з гір пройшли по схилу,
Забрали нелюдів пустих,
Всі хащі лісові скосили,
І давніх сил вогонь затих.
А там де було тіло мавки,
Відкрилось дивне джерело,
Зросли на схилі квіти-трави,
І все в мить буйно розцвіло.
З тих пір повір’я є в народі,
Хто з чистим помислом прийде,
Той вип’є благодатну воду,
Солодку наче справжній мед.
А лиходіям буде кара,
Вода їх спалить вмить одну,
Бо в джерелі – прадавні чари,
Що мстять за мавку лісову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450401
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2013
Коли ми бачились в минулий раз?
Коли життя вливала в спраглі губи?
Вогонь кохання у душі не згас,
Хоча журба щоденним смутком губить.
Не стратить смуток справжні почуття,
Вони птахами відлітають в вирій,
Вони весною знову прилетять,
Запалять душу поцілунком щирим.
В стосунках є і осінь, і весна,
Спекотне літо та зима холодна,
Розлука це лишень пора одна,
Але безмежно не буває жодна.
Я вірю, прийде в почуття весна,
Заквітне щастям, дерево кохання,
І пристрасть, поцілунками рясна,
Сто раз здійснить, жагучі сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2013
Місто Високого Замку,
Сірих старих кам’яниць,
Кави, з дзвінких філіжанок,
Вічних дощів та мокриць.
В днях безтурботних дитинство,
Разом з тобою пройшло,
Школа, чарівне князівство,
Бачив добро я, і зло.
В дня неповторних, іскристих,
Доля знімала кіно,
Юність, бажань перших пристань,
Ніжних цілунків вино.
Хтось дописав їй сценарій,
Смутком осінніх дощів,
Вірю, майбутнє подарить,
Сонячний радісний спів.
В дощ синьооку панянку,
Кавою знов пригощу,
Місто Високого Замку,
Знай, не боюсь я дощу.
Бо «Deja Vu» на хвилину,
Спогад розбудить в душі,
В юність минулу порину,
Наче в осінні дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013