Крилата (Любов Пікас)

Ти

Ти  –  добірне  зерно,
Що  на  землю  вологу  упало,
Що  у  ній  проросло,
Піднеслось,  розцвіло,  не  пропало.

Ти  вінок  перлів-слів,
Що  наповнюють  дзвоном  оселю,
Ясне  сяйво  вогнів,
Що  надію  несуть  у  пустелю.

Пінна  хвиля  морська,
Що  пісок  прибережний  ласкає.
Щемна  скрипки  струна,
Котра  душу  з  луски  вивертає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2013

ПІднестися над світом

Піднестися  над  світом
Буйним  вітром.
Заясніть  над  землею
Чар-зорею.
Заплести  коси  сонцю,
У  віконце
Кинуть  хвостик  злотавий,
В    квітотрави.
Із  хмариною  злитись
І  пролитись
В  спраглу  землю  дощами.
Споришами
Зацвісти  у  долині
На  стежині
Під  ногами  у  Щастя.
Та  чи  вдасться?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013

Чому?

Чому  я  не  можу  купити  собі  дороге  взуття  –  
Отаке,  як  у  того  чоловіка,  що  йде  мені  назустріч    -  
Добротне,  шкіряне,  гарно  вироблене?
Іду  у  своєму,  оцінюю.
Воно  в  мене  чомусь  завжди  викривляється,  ламається,  відклеюється.
Ноги.  Це  ноги  у  всьому  винні,  роблю  висновок  я.
Раптом  бачу  чоловіка,  що    сидить  на  візку.  
Він  не  дивиться  на  свої  ноги.
Їх  у  нього  просто  немає.
Йому  все-рівно,  яким  буває  взуття.  Він  дивиться  мені  в  очі.
У  тих  очах  немає  болю.
У  тих  очах  немає  заздрості.
У  них  нема  смутку.
Що  у  них?  Надія.
Я  кидаю  монету  до  шапки,  яку  тримає  чоловік.
Він  усміхається.  Мені  стає  соромно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417649
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 11.04.2013

Я думала…

Я  думала,  кохання  згасло,
Я  думала,  минуло  все,
Ніхто  в  полон  любовних  страстей  
Мене  уже  не  затягне.

Але  коли  тебе  зустріла,
Почула  голос  твій  здаля,
Душа,  мов  сонце  заясніла
І  загострились  почуття.

Та  я  для  тебе  лиш  сходинка  
На  довгих    сходах  до  гори  –  
Одна  сходинка,  без  зупинки,
Ступив  –  і  далі  собі  йди.

Для  мене  ти  –  мов  ясний  промінь,  
Мов  дуб  в  калиновім  гаю.
Відчувши  раз  твій  ніжний  пломінь,
Ним  навісніла  і  горю.
2010  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2013

Що це за вид?

У  Ростика  малого  з’явилася  сестричка.
З  пологового  дому  татусь  її  привіз.
Радіє  вся  родина  –  таке  кругленьке  личко,
волоссячко  чорненьке  і  кирпатенький  ніс.
Що  ж  Ростику  сказати?  Що  виросла  в  утробі?
-    Не  треба,  -  каже  бабця  татусеві,  -    спинись.
Малий  ще.  Скажем,  бусол  приніс  її  у  дзьобі.
Мені  моя  матуся  казала  так  колись!
Прийшов  додому  хлопець  (учився  в  першім  класі).
Матуся  йому:  «Хочеш  сестричку  повидать?
Її  нам  нині  бусол  в  хустинці  на  терасу
поклав.  Така  маленька,  лиш  їсти  хоче  й  спать.
-    Сестричку?...  Не  цікаво.  На  бузька  б  подивився,
Що  це  за  вид,  що  взимку  кружляє  в  небесах?
Від  слів  цих  навіть  тато  на  хвилю  розгубився...
-    Це  вид...,  що  носить  діток  на  крилах-парусах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417356
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.04.2013

Байка 11. ОСЛИК АЦЬО

Три  подружки  в  Стрию  жили,
З  малих  літ  вони  дружили:  
Ведмедиха  і  зайчиха,
І    ще  третя  –  то  ослиха.
Сім’ї  всі  вони  створили
І  потомків  народили.
Ніде  правди  тої  діти,
Різні  були  у  них  діти:
В  ведмедихи  ведмежа  –  
Працьовитеє  дитя.
У  зайчихи  зайченятко  –
Хитре,  мудреє  дитятко.
А  в  ослихи  ослик  Ацьо  –  
Ні  до  книжки,  ні  до  праці.
- Ацю,  -  просить  сина  мама,  -
Йди  уроки  вчить.
- Ще  рано.  Зараз  фільм  я  додивлюсь,
До  книжок  тоді  візьмусь.
Подививсь  один  і  другий.
- Ти  уроки  вчити  будеш?  –
       Знову  матінка  пита.
- Ой,  болить  щось  голова,
Завтра  вранці  почитаю,
Зараз  краще  погуляю.
От  яке  Аця  навчання  –
Фільми,  музика,  гуляння.
Школу  з  горем  пополам
Закінчив,  та  знань  не  мав.
Професію  не  здобув  –  
До  наук  лінивим  був.
В  податковій  працювати
Став  Мишко  наш  вайлуватий.
В  раді  пост  зайняв  високий
Стьопа  –  заєць  косоокий.
Ацьо  круть-верть  –  покрутився,
На  багатій  оженився.
Що  цим  хочу  я  сказати?
Можеш  і  не  працювати?
Можеш.  Та  не  все  життя.
Слухай  далі  про  осла.
Нудно  Ацю  стало  жити  
І  нічого  не  робити.
В  казино  він  став  ходить,
Щоб  там  гроші  заробить.
Заробив?  Що  мав,  програв!
Ще    за  борг  і  дім  заклав.
Щоби  Аця  не  убили,
Жінка  борг  увесь  сплатила,
Розлучилась  з  ним  і  з  хати
Вигнала.  Став  бомжувати
Наш  віслюк  –  такий  кінець.
Хто  дослухав  –  молодець!
Наче  Ацьо,  не  лінись.
В  молоді  роки  учись.
Ремесло  здобуть  старайся,
Лиш  на  себе  покладайся.
Будеш  мати  хліб  і  хату  –  
Не  прийдеться  бомжувати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013

Було

                                                                                                                           
Було,  до  тебе  відчувала  я  вогонь.
Було,  до  тебе  відчувала  я  ненависть.
Було,  впивалася  теплом  твоїх  долонь.
Було,  від  холоду  долонь  твоїх  сахалась.
Тепер  лишилася  у  серці  пустота.
Любов  і  ненависть  зійшлися  в  дружнім  колі.
Давно  у    кожного  із  нас  своє  життя,
На  паралелях  різних  опинились  долі.

2011  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013

ТИСЯЧА ПРИЧИН

У    тебе  тисяча  причин,
Щоби  сказати  Богу  «ні».
Бо  коли  підеш  ти  за  ним,  
Змінити  треба  все  в  житті:
Безстрашно  вирвати  з  душі  
Злеліяний  будяк,  мов  мак,
Відкрити  серце  доброті,  
Все  відрубати,  що  не  так,
І  душу  рясно  поливать  
Словами  уст  Сина  Отця,
За  Його  покликом  ступать,  
Хоч  би  й  невигода  була.
Лиш  так  взір  мертвий  оживе
І  заясніється  душа,
Життя  у  вічність  заведе.  
А  іншого  шляху  нема.

2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013

Зима уже не має сили

Узяли  хмари  зранку  в  руки
Вже  сховані  у  скриню  луки,
Щоб,  наче  стріли,  сніг    метати
На  перехожих,  шлях  і  хати.

А  таки  трішки    полякали
(Уже  ж  весну    усі  прийняли!)
І  розчинилися  над  містом,
Неначе  маселко  у  тісті.

Тіло  відчуло  прохолоду,
Зими  слабкий  останній  подих.
Душа  ж,  тепло  зібравши  в  стоси,  
Цвіте  пахучим  абрикосом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416483
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.04.2013

Прийшли Ви!

Прийшли  Ви,  як  зима  минула,  
Ввірвались  струменем  води.
У  вирі  Вашому  втонула
З  думками  й  серцем  назавжди.

Мене  наповнив    з  головою
Бурхливих  почуттів  ручай,
Мов  різнотрав'ям  луг  весною,
Мов  щебетанням  літній  гай.

Самотність  глянула  іскоса  
Кудись  втекла,  за  горизонт.
Коли  любов  накрила  коси,
Їй  ждать  на  милість  –  не  резон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2013

Байка 10. ПАПУГА ВАСЬКО

В  Ольги  Гнатівни  у  домі
Жив  папуга  Васька.
Завжди  їжі  мав  доволі
І  доволі  ласки.
Господиня  зранку  пташку
З  клітки  випускала.
В  кухні  їла  пташка  кашку,
По  залі  літала.
На  ніч  Гнатівна  дружочка
До  клітки  гонила,
Як  ішла  критична  точка  –  
Утома  морила.
Ну  й  тоді  вередував
Наш  папужка  Вася!
На  карниз  вгорі  сідав,
Зловить  не  давався.
Ольга  Гнатівна  і  так,
І  сяк  його  звала,
Набирала  корм  в  кулак,
В  клітку  насипала.
Птах  летіть  не  поспішав,
Дражнив  господиню.
Всяк  її  перекривляв,
Дув  у  гриву  синю.
Якось,  осінь  це  була,
Сусідка  Палажка
За  чимось  у  дім  зайшла.
Через  двері  пташка
Вилетіла  в  двір  й  собі
Десь  між  гіллям  сіла.
Кликали  жінки  її  –  
Слухать  не  хотіла.
- Схоче  зерен  поклювать,
Прийде  -  апріорі  –  
Гнатівна  на  те.  –  Шукать
Пізно,  ніч  надворі.
Зранку,  перше  лиш  в  вікно
Проміння  пробралось,
Вбрала  Гнатівна  пальто
І  у  двір  подалась.
Пильно  усі  дерева
Вона  оглядала,
Недолугу  Василя  
Між  гіллям  шукала.
- Вась,  Вась,  -  чулося  в  дворі.
- Де  ти  мій  гарненький?
Корму  принесла  тобі.
Та  ж  ти  голодненький!
Відчинила  все:  вікно  
І  двері  на  ґанок.
Не  вернула  в  дім  його,
Мов  у  воду  канув.
Нема  тиждень,  нема  два  
Васька  бідолахи.
Фото  розмістить  вона
Вирішила  птаха.
Не  помогло,  вже  й  зима
Пройшла,  наступила
Веснонька,  в  дворі  вона
Сніги  розтопила.
Несподіваний    дзвінок
В  квартирі  роздався
Ольги  Гнатівни.  Васьок,
Здається,  попався!
Полетіла,  мов  стріла,
Мов  куля,  помчала.
Упізнала  Василя
В  птахові,  забрала.
Той  обшарпаний,  худий,
В  очах  –  страх  і  туга,
Крикнув:  «Гнатівно,  прости,
Дурника  папугу!
Холод,  голод  я  пізнав
І  котячі  зуби.
Мав  добро  –  не  шанував.
Більше  так  не  буде!»
«Милий,  любий  мій  Васько,
Як  же  ж  ти  боровся!
Все  забула  я  давно,
Добре,  що  знайшовся!»

За  добро  -  добром  плати  .  
За  опіку  –    дякуй.
Добре,  що  Васька  знайшли.
А  могло  буть  всяке…!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416295
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 06.04.2013

Зекономив (дит. )

-    За  двійки  не  буду,  Ваню,
Каже  батько,  -    більше  бити.  
Як  покращиш  ти  навчання,  
Зможеш  навiть  заробити.
-      Ти  платитимеш?  А  скільки?
-      Десять  балів  –  десять  гривень.
-    О,  мабуть,  покину  ліньки,
Наче  чорне  небо  ливень.
Над  книжками  три  дні  Ваня
Прів  –  не  грав  таки  виставу  –  
Не  отримав  десять  балів,  
Тож  покинув  марну  справу.
Не  заробить!  Усвідомив!
Йде  за  тиждень  він  до  тата.
-  Ти  на  мені  зекономив,
Мушу  я  тобі  сказати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416091
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.04.2013

Байка 9. СОЛОВ’ЯТКО

У  солов’я    й  солов’їхи  
Вродився  синок  –
Голосистий,  задиристий
З  самих  пелюшок.
Не  натішиться  ним  мати,
Й  батько  без  ума  –  
Що  найкраще  –  для  дитяти,
Рідного  синка.
Виростає  солов’ятко,
Й  вимоги  ростуть.
Заробляє  гроші  татко  –  
Всі  на  сина  йдуть:
На  заняття  додаткові,
На  гарне  вбрання,
На  витрати  кишенькові,
Фрукти  і  моря.
Як  підріс,  авто  й  квартиру
Захотів  син  мать.
Летить  мама  аж  до  Риму  
Гроші  зароблять.
До  обіду  у  павліна
Гніздо  вичища.
По  обіді  чайки  сина
З  школи  забира.
Заробіток  відсилає
Синові  у  дім.
Той  без  жалю  все  спускає
У  клубі  нічнім.  
Через  років  п’ять  додому  
Матінка  верта  –
Ні  квартири,  ні  машини
У  сина  нема.
- Де  ж  подів  ти    грошенята,
         Сину  дорогий?
- На  життя  веселе  стратив.
Та  ж  я  молодий!
- На  що  ж  стратив  їх  усі,
Пташку  мій  хороший?
- Одяг,  клуби  дорогі.
Та  хіба  ж  це  гроші?
Не  сказала  більше  сину
Мати  ні  словечка,
Хоч  і  гострий  біль  поглинув  
Все  її  сердечко.
Вирішила  не  лишати
Більше  Батьківщину
І  навчити  шанувати
Сина  копійчину.
На  роботу  соловейка
Свого  влаштувала.
Всю  зарплату  забирала,
На  купку  складала.
За  півроку  назбиралась
Сума  чималенька.
Її  витратить  зібралась
Мати  соловейка.
В  ресторані  замовлявся
VIP  -  зал  для  забав.
Як  же  син  про  це  дізнався,
До  ніг  мами  впав.
-  Що  ти  робиш?  -  мовив  з  сумом.
-  Гроші  ці  не  трать!
Важко  було  мені  суму
Оцю  зароблять.
На  те  мама  відказала:
- Хіба  гроші  це?
Більші  кошти  відсилала  –  
Пропускав  усе!
-  Бо  не  мислив,  скільки  праці
Треба  приложить,
Щоби  те,  що  легко  тратив,  
Міг  я  заробить.
Ціну  грошам  будеш  знати,
Як  заробиш  ти.

Поки  робить  мама  й  тато,
Працю  їх  ціни!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415922
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.04.2013

Байка 8. ОТ ТАКА БУЛА БДЖОЛА

Жила  бджілка  у  садочку,
Мед,  як  всі,  збирала.
Мала  мужа,  сина  й  дочку,
В  вулику  кут  мала.
Та  життя  одноманітне
Набридло  бджолисі:
Весна  –  осінь  праця  плідна,
Цілий  час  крутися.
Захотілось  комашині
Стиль  життя  змінити:
Не  товктись  по  конюшині,
Але  їсти  й  пити,
Меді  і  цукор  (суть  вся  в  цьому)
Від  бджіл  відбирати
І  у  вулику  пустому
Горілочку  гнати.
Як  задумала,  зробила.
Апарат  придбала.
Мед  і  цукор  забирала,
Спиртне  відпускала.
Ллється  лайка,  справжнє  лихо,
З  вечора  до  рання.
Проклинають  всі  бджолиху,  
Бо  бере  й  останнє.
З  десять  років  бджола  наша
Жила  й  бід  не  знала.
Та  клятьба  жінок-комашок
Врешті  діять  стала.
Як?  А  так.  Пияком  став
Муж  бізнес-бджоли.
До  в’язниці  син  попав,
Параліч    в  дочки.
Стала  сліпнути  й  сама
Та  як  загуде:
- Що  ж  це  за  біда  така?!
За  що  мені  це?!
- За  що,  бджоло,  еге-ге,
Добре  усі  знають:
«Сльози  й  горенько  чуже
Дарма  не  минають!»

Серпень,  2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415679
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.04.2013

ЗДАЄТЬСЯ, ВРЕШТІ, ЗДАЛАСЯ ЗИМА

Здається,  врешті,  здалася  зима.
Весна  з  доріг  сніжинки  позбирала
І  помахом  лелечого  крила
Поля  в  життя  із  забуття  підняла.  


Ще  вчора  сніг  в  лелечому  житлі
Лежав,  мов  пан,  нахабисто,  розлого.
А  нині  лель  із  лелькою  в  гнізді  
Хвалу  складають  клекотінням  Богу.

Цілує  душу  сонця  промінець
І  сіру  хмарку  з  серця  проганяє.
Цвірінькає  на  верб’ї    горобець,
Із  днем  весни  всіх  радісно  вітає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415588
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2013

Байка 7. ГУСАК ТА КАБАН

В  дворику  однім  жил́и
Гусак  та  кабанчик.
Дуже  різними  бул́и  
Івась  та  Степанчик.
Гусак  Йван  книжки  читав  -  
І  тонкі,    і  тлусті.
Вивчивсь,  менеджером  став,
Оженивсь  на  гусці.
Степан  вчитись  не  хотів,
Беріг  свої  очі.
Над  книжками  не  кирпів,  
Гуляв  дні  і  ночі.
То  поїде  на  ріку,
То  у  клуб  попреться.
То  покурить  табаку,  
То  спиртним  уп’ється.
Взявся  кликать  до  пуття
Гусак  Стьопу  сміло:
- Залишай  таке  життя,  
Берися  за  діло.
Той  на  те  йому  сказав:
- Що  тобі  до  цього?
- А  чи  пан,  а  чи  пропав,
Спробую  я  всього.
І  він  пробував  усе:
Пиво  і  горілку,
Травку,  самогон,  винце,
Щораз  нову  жінку.
Підробляв  то  там,  то  сям,
Щоб  лиш  похмелився.
Паном  так  він  і  не  став  –  
Пияком  зробився.
В  гусака  вже  дітвора
По  двору  гуляє.
В  кабана  одна  біда
Другу  доганяє.
Їде  гусак  на  курорт,                                                                                
Плаває  у  морі.
Кабан  –  серед  нечистот
У  своїй  в  коморі.
Якось  був  в  стані  запою,
Не  спав  серед  ночі.
Прийшла  біла  із  косою,
Глянула  у  очі.
Затремтів  кабан  Степан.
Смертонька  до  нього:
- Що  хотів,  усе  ти  мав!
Спробував  усього!
То  ж  тепер  пора  тобі
За  життя  погане
Звіт  давати  на  горі!
- А  гусаку  Йвану?
- У  гусака  повно  справ,  
Ідей  ясних,  свіжих.

Кожен,  що  хотів  –    те  мав,
Що  сіяв  –    те  вижав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415345
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 03.04.2013

Дванадцять місяців (жарт)

Перший  клас.  Іде  урок.
Вчитель  промовляє:
- Робимо  у  нове  крок,  
Тему  «Рік»  вивчаєм.

Може  знає  хтось  із  вас,
Скільки  то  рік  має
Місяців?
Тут  Марта  враз:
- О,  я  точно  знаю!

- Знаєш?  Учням  розкажи.
- Та  дванадцять  всього!
- По  прядку  їх  назви.
- Це  простіш  простого!

Вчитель  аж  зробив  притоп.
-              Ну,  назви  вже,  Марто.
- Перший,  другий,  третій…
- Стоп!  Далі  вже  не  варто…!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415152
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.04.2013

РІДНИЙ КРАЙ

Де  розлогі  ліси,
Де  пшеничні  поля  й  волошкові,
Бистроплинні  річки,
В  луках  трави  сріблясто-шовкові,
Де  квітуча  земля,
На  живильні  джерела  багата,
Народилася  я
В  невеликій  ,  та  затишній  хаті.  
Тут  клітини  мої
Набиралися  сил  рік  за  роком.
Упивались  з  землі
Диво-цвіту    чарівного  соком.
Тут  на  пишних  лугах  
Серед  рік  і  озер  я  зростала.
І  у  себе  їх  дух,
Мов  хлопчак-відчайдух,  убирала.
Тут  матуся  моя  
Світ  Господній  любити  учила.
Тут  вона  відійшла,  
Світлу  пам’ять  про  себе  лишила.  
Тут  продовжила  рід
Я,  двох  доньок  на  світ  народила.
Тут  журби  важкий  слід,
Ввись  політ,  що  дали  мені  крила.
І  куди  б  не  несла
Мене  доленька,  не  посилала,
Що  б  мені  не  дала,
Чим  не  вабила  б  і  не  вражала,
Лиш  на  тому  стою,
Що  ніщо  так  не  буду  кохати,
Як  ту  землю  святу,  
Де  на  світ  привела  мене  мати.

2009  рік,  світлина  -  моя  (мій  край)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013

Байка 6. КРОЛИК ТА КОРОВА

Живуть  здавна  в  селі  Виша
Поряд    хата  в  хату
Кріль  –  немов  церковна  миша,
Й  корова  багата.
Ціле  літо  в  одних  штанцях
Кролик  походжає.
А  корова  –  наче  з  глянцю,
Все  модне  вдягає,
Золотий  ланцюг  на  шиї,
Золоті  копита.
В  кроля  ж  –  жодної  прикраси
Та  ще  й  шерсть  немита.
Як,  бува,  яку  пожертву
Треба  в  селі  дати  -  
На  лік  кому  чи  на  церкву,
Ходять  хата  в  хату.
Кінь,  що  в  селі  найславніший,
Пожертву  збирає  –  
Дасть  корова  якнайбільше,
Кріль  завжди  не  має.
Любить  статна  дама  бідним
Щось  від  себе  дати.
Сусід  її  –  кріль  безрідний,
Лиш  воліє  брати.
Завжди  в  русі  худобина,
Гроші  заробляє
Та  й  за  кожну  копійчину  
Бога  прославляє.
Кріль  також  часу  не  гає.
Як  траву  покосить,
В  місті  щастячка  шукає  –  
Милостиню  просить.
Хоч  корова  і  жертовна  –  
В  неї  прибуває:
Хата  і  комора  повна,
Автівка  новая.
Кріль  в  старій  живе  хатині    
З  дерева  і  глини,
Старий  хлів,  де  лежить  сіно,
Огорожа  –  тином.
Якось  в  місто  кроля  змило
Й  корова  пропала.
Небо  хмарами  закрило,
Блискавка  заграла.
Вогняна  стріла  влетіла
В  кролячу  хатину.
Майже  вся  до  тла  згоріла
І  з  хлівом,  і  з  тином.
Як  прибіг  кріль  із  базару,
Мов  сова,  став  вити:
«Були  ж  в  мене  там  доляри  –  
Всіх  і  не  злічити!!!»
Односельці  позбігались,  
Скоса  подивились,
Головами  помахали...,  
Та  й  порозходились.

Хто  працює  і  жертвує  –  
Тому  добавляється.
А  хто  і  собі  шкодує  –  
В  того  забирається.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415021
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 02.04.2013

Байка 5. КОЗИЦЯ І ТЕЛИЦЯ

У  Левќа  в  сараї  жили
Коза  і  теличка.
Разом  пастися  ходили
На  луг  біля  річки.
Разом  пили,  разом  їли
І  пліч-о-пліч  спали.
Поки  літо  в  плечі  гріло,
То  біди  не  знали.
Та  як  зима  наближалась,
Стукала  в  віконце,
Земля  гола  зоставалась
І  не  гріло  сонце,
То  й  коза,  й  теля  страждали,
Господарів  кляли,
Що  їх  голодом  морили,
В  холоді  тримали.
У  селі  всі  добре  знали
Левка  та  Одарку,
Як  під  шафе  ґаздували
У  своїм  фільварку.
Пожалів  Іван  телицю,
Викупив  в  сусіда.
Дав  йому  за  те  травиці
Для  кози  Аїди,
Трохи  грошей,  трохи  харчів,
Щоб  на  зиму  мали,
Щоби  козу  доглядали
Й  самі  не  сконали.
Стала  жити  у  Івана
Теличка  Левќова  –  
Харчі  звечора  і  зрана,
Стайня  тепла,  нова.
Прийшла  весна,  їй  на  шию
Дзвінок  начепили
Та  й  на  лужок  біля  річки
Пастися  пустили.
Коза  теж  паслась  на  лугу  –  
Худа  та  запала.
Як  побачила  подругу,  
Ледве  упізнала  –  
Товсті  боки,  ясні  очка
І  шерстка  гладенька,
А  на  шиї  на  шнурочку  
Дзвінок  золотенький.
- Добре  тобі,  бачу,  Л́арко,
У  Івана  жити.
А  мене  Левко  й  Одарка
Хочуть  знапастити.
Як  в  запій  заходять,  мила,
Про  все  забувають.
Чи  я  їла,  чи  я  пила
Навіть  не  спитають.
- Співчуваю,  козо  люба,
Гореньку  твоєму.
Як  продали  б  тебе  людям,
Івану  моєму,
То  би  краще  ти  зажила  
І  біди  б  не  знала  –  
Щодень  їла  б  ти  і  пила,
В  теплій  стайні  спала.
- Та  не  хочуть  господарі
Мене  продавати.
Бо  хто  ж  буде  молоко  їм
Щоденно  давати?
Подруги  погомоніли,  
Та  й  пастись  пустились.
До  телички  всі  тулились  –    
Кози  сторонились.
Взялась  коза  на  Лар́ину  
Погляд  свій  косити,
Ніби  та  в  чім  була  винна,  
Що  їй  краще  жити.
Заздрість  і  злоба  їй  стали
Нутрощі  зжирати,
Краса  подруги  і  слава
Спати  не  давати.
І  задумала  козиця
Діло  зле  утнути:
Яму  викопать,  у  неї
Теличку  спихнути.
Якось  ввечері  нарила
Ямище  рогами.
Зверху  щільно  його  вкрила
З  верби  галузками.
Помислила:  «Як  до  річки
Пустимось  з  прискоком,
Отоді  в  яму  теличку
Й  зіпхну  ненароком.
Надто  добре  Ларці  нашій!
Все  собі  співає!
Господиня  її  з  паші
Хлібом  закликає!
Як  травмується,  лежати
Буде  вверх  сторчака,
Не  співати,  а  стогнатиме,
Як  я,  бід́ака».
Вже  на  другий  день  козиська
В  сам  обід  до  річки
Повела  із  пасовиська
Подругу  теличку.
Солоденько  «ме-е-е!»  казала,  
Заглядала  в  очі.
Ларка  і  не  відчувала,  
Що  зробити  хоче.
Звідки  не  візьмись,  з-за  річки
Пес  зірвався  дужий.
І  козичка,  і  теличка
Налякались  дуже.
Стали  бігати  по  луках
Стежками  крутими  –  
Одна  мека,  друга  мука,  
Ну,  а  пес  за  ними.
От  і  яма  з  верб’ям,  Лара  
Поряд  проскакала  –  
Коза  не  розрахувала,
На  галуззя  стала.
Плюхнулась  на  дно  козиця  –
За  гріх  поплатилась.
Яму  вирила  телиці  –  
Сама  в  ній  впинилась.
Пролежала  день  без  тями,
Поламала  лапи.

Не  копай  нікому  яму  –  
Бо  сам  в  неї  втрапиш!      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414762
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 01.04.2013

БАЙКА 4. ЧЕРЕПАХА І ЗМІЯ

.  4ЧЕРЕПАХА  І  ЗМІЯ
Черепаха,  вже  старенька,
Гріла  черевце.
Підповзла  змія  стихенька,
Звилась  у  кільце,
Пасть  роздула,  засичала:
- З’їм  тебе  усю!
Черепаха  застогнала:
- Зажди,  щось  скажу.
- Скажеш?  Кажи,  Тарантіло,
Маєш  тільки  мить.
Цілий  тиждень  я  не  їла,
Аж  нутро  болить.
- Хочу  тобі  послужити,
Дещо  підказать.
З’їси  мене  й  будеш  сита,
Потім  де  шукать
Їжу  будеш?  А  я  знаю,
Де  таких,  як  я,
Сотнями  відпочиває
Уздовж  бережка.
- Знаєш  це  ти  достеменно?
- На  той  берег  плить
Треба  й  зможеш  там  щоденно
Черепах  ловить.
- Як  туди  я  доберуся?
Плавать  –  не  моє.
- Тут  тобі  я  пригоджуся,
Довезу  тебе.
Уляглась  на  черепаху  змія,  
Звилася,
Усміхнулась:  «От  невдаха!  
Та  згодилася.
До  бережка  допливемо,  
З’їм  її  –  біду,
З  потрухами,  а  там,  дивись,
Ще  таких  знайду».
Тіла  теж  не  дурнувата,
Здогадалася,
Що  задумала  хвостата,
В  хитрість  вдалася.
Каже:  «Попливемо,  люба,
Ще  за  видноти!
Сонце  зайде,  темно  буде.
Як  тоді  плисти?»
- Попливемо!
Тарантіла  у  воду  зайшла,
Швидко  замочила  тіло,  
Тихо  поплила.
Як  пів  шляху  подолала,  
Скинула  змію.
- Тону!  –  змія  засичала,
Ой,  рятуй,  тону!
- Тони,  змійко  вузьколиця,  
Як  така  дурна.
                   Краще  злапана  синиця,
                   Ніж  хвіст  журавля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414697
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 01.04.2013

БАЙКА 3. ПРО ВЕДМЕДЯ

Жив  собі  ведмідь.  Щорання,
Як  всі  ведмеді,
Йшов  собі  на  полювання,
Жив  у  конурі.
Та  якось  почув  Михайло,
Як  ходив  на  став,  
Що  його  шкільний  друг  Хайло
Замом  мера  став.
Взяла  злість  ведмедя  з  того.
Що  за  страм  такий?
Вчився  Хайло  гірш  за  нього,
Тепер  пан  який!
І  задумавсь  косолапий:
- Треба  щось  робить.
         Не  смоктать  щозими  лапу,  
         А  діла  вершить!
Мізками  поуправлявся,
Скласти  план  зумів.
З  ним  не  де-небудь  подався  –
До    братків-вовків.
Ті  увесь  район  тримали,  
Верхівку  усю.
Ведмедю  пообіцяли  
Підтримку  свою.
Життя  ведмедя  змінилось  –  
Вже  не  полював,  
В  кабінеті  у  міськраді  
Працювати  став.
У  костюм,  в  краватку  вбрався
За  кошти  братви.
Та  й  потроху  готувався.
Він  у  мери  йти.
План  задуманий  здійснився  –
Мером  ведмідь  став.
Із  братками  тим  ділився,
Що  йому  хто  дав.
Стали  гроші  прибувати.
Гав  мер  не  ловив  –  
Збудував,  як  віллу,  хату,
Машину  купив.
Став  сходитись  з  шкільним  другом,
Що  зам  мера  був.
Тих,  з  ким  полювать  ходив  він,
Начисто  забув.
Як  приходили  в  міськраду
Вельможі  які,  
То  приймав  їх  щиро  й  радо,
З  хлібом  на  столі.
А  як  бідні  намагались
Просьбу  занести,
Його  двері  зачинялись,
Час  було  десь  йти.
Так  пройшли  чотири  роки,
Де  і  подівались.
Державою  керувати  
Інші  люди  взялись.
Головного  вовка  вбили,
Братву  полапали.
Всіх  добряче  потрусили,
Під  арешт  узяли.
І  до  ведмедя  добрались  –  
До  мера  міського.
«Друзі»  у  кущі  сховались,
Відійшли  від  нього.
У  в’язницю  відіслали
Мера  за  малину.
Все  майно  конфіскували  –
І  хату,  й  машину.
Відсидів  Мишко  три  роки,
Додому  вернувся.
Рік  жона  не  одинока,  
Хати  він  позбувся.
Вирішив  до  полювання  
Знову  ведмідь  братись.
До  мисливців  втерся  зрання  –  
Стали  відвертатись.
Пожить  в  їхній  дім  просився  –  
Не  взяли  до  себе.
Як  з  людьми  ти  поводився  –  
Так  люди  до  тебе!

серпень,  2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414521
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 31.03.2013

Байка 2. КУРКА ТА ЛИСИЦЯ

Якось  зранку  в  поле  вийшла
Курка  погуляти  –  
На  сонечко  подивитись,
Їжі  пошукати.
Тільки  щось  знайшла  в  травиці,  
Дзьобик  свій  відкрила,
Як  з’явилася  лисиця,
За  горло  вхопила.
- То  вже  кінець  мені  буде?!  –  
Курка  загорлала.
- Я  ж  іще,  лисичко  люба,  
Та  і  не  снідала.
Вдома  ждуть  мене  курчата  –  
Пухкенькі  клубочки.
Я    їм  і  за  маму,  й  тата  –  
І  синам,  і  дочкам.
Випустила  курку  лиска:
- Кажеш,  маєш  діти?
Маю  й  я,  то  може  будем
Сім’ями  дружити?
- Буду  тільки  рада  тому  –  
Дружбою  твоєю.
- То  веди  мене  додому,
Познайом  з  сім’єю.
Сполошилась  курка  сіра:
-  Що  воно  робити?
Як  приведу  в  хату  звіра,
Згину  я  і  діти.
Та  й  згадала,  що  капкан  є
В  саду,  біля  хати.
Ставив  ще  торік  господар,
Щоб  тхора  злапати.
-    Поведу  я  рудохвосту
     Городом    до  саду.
     Попаде  лисиця  просто
     В  тхорячу    засаду.
Вголос  мовила:
-  Ходімо,  дорога  лисице,
Є  гостинці  в  мене  в  сховку,
Прийму,  як  годиться.
От  пішли  вони  городцем
Та  до  зелен-саду.
Курка  піднялась,  лисиця
Попала  в  засаду.
-  Ой-ой!  Згинути  я  можу!
Ой!  Рятуй,  благаю!
-  Чим  же  я  тобі  поможу?
Сил  таких  не  маю.
Зате  встигла  зрозуміти,
Не  скінчивши  й  школи:
Лиси  із  курми  дружити
Не  будуть  ніколи!

Серпень,  2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414337
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 31.03.2013

БАЙКА 1

Жили  в  селі  по  сусідству
Заєць  та  вовчок.
Заєць  жінку  мав,  два  сина
Й  п’ятеро  дочок.
В  вовка  теж  сімейка  була:
Син,  дочка,  жона.
Жили  два  сімейства  «дружно»  -
Не  розлий  вода.
Вовк  як  зліший  і  сильніший
Опікунство  взяв
Над  сусідовим  сімейством,
Вправно  керував
Він  батьками,  збиткувався
Й  над  дітьми  його.
Та  ще  тим  і  хизувався
На  усе  село.
Старших  змушував  косити
Травку  та  сушить,
Землю  на  городі  рити
Картоплю  садить.
Діставалось  на  горіхи
Й  зайців  дітворі:
Заставляв  їх  для  утіхи  
Прибирать  в  дворі.
Як  ховались,  наче  жертви,
Бігали  селом,
То  погрожував  їх  зжерти
З  вушками  й  хвостом.
Вовченята  йшли  до  школи,
З  ними  й  зайчики
Ранці  не  несли  ніколи
Малюки-вовчки.
А  навіщо  їм    носити?
Зайці-бідаки
Можуть  це  за  них  робити  –  
Учать  так  батьки.
Плачуть  зайці,  їхні  діти,
Вже  й  не  можуть    спать.
Скільки  їм  іще  терпіти,
Правди  де  шукать?!
Плачуть  зайці  вечорами,
Молять  Господа.
Не  життя  –  суцільна  драма,
Хоч  тікай  з  села.
Зглянувсь  Бог  над  їхнім  горем,
Книгу  Буття  взяв.
Щось  закреслив  в  їхній  долі,
А  шось  дописав.
В  той  час  бобер-листоноша
Зайцям  лист  приніс.
А  в  нім  звістка,  і  хороша:
«Виграть  можна  приз,
Як  в  програмі  участь  взяти
«Обмін  жінками»,
Чесно  правила  сповняти
Половинками».
На  цю  участь  погодились
Зайці-бідуни.
З  обміном  не  забарились,
З  ТБ  прибули,
Маму  зайченят  забрали,  
Привезли  другу.
Пащі  всі  пороззявляли,
Як  вздріли,  яку.
Це  була  міська  левиця
В  стильному  пальто.
Як  побачила  вовчиця,  
Щеку  їй  звело.
Вовкові  все  розказала
І  дітям  своїм.
В  паніку  сім’я  упала:
«Буде  лихо  всім!»
Як  у  воду  вдивлялася  –  
Левиця  міська
Дуже  швидко  дізналася
Про  зайців  життя.
Запровадила  рудата  
Свій  порядок  там:
Тепер  вовки  й  вовченята
Служили  зайцям:
До  сніданку  фрукти  й  каву  
В  дім  зайців  несли.
Викосили  всю  отаву,  
Впорали  грядки.
А  як  сутінки  спадали  –  
Йшли  у  зайців  сад.
Там  пісні  вони  співали
На  свій  вовчий  лад.  
Тепер  зайці  веселились  –  
Плакали  вовки,
В  Бога  прощення  просили
За  свої  гріхи.
Тиждень  закінчивсь,  зібрала
Левиця  село:
«Скривдить  хто  зайців,  -  ричала,  -
З’їм  сімю  його!».
- Що  ви,  панночко  манірна,  -  
На  те  їй  вовки.
- Будуть  всі  з  зайцями  мирно
Жить  тепер  віки.
Повернулася  зайчиха,  
Левиця  пішла.
Від  зайців  забралось  лихо,
Радість  в  дім  прийшла.
І  хоч  приз  не  заслужили
За  участь  у  грі,
Все  ж  життя  своє  змінили
На  краще  зайці.
Висновок,  як  аксіому,
Ти    запам’ятай:
«Не  роби  біди  нікому
Й  сам  біди  не  май!».
серпень,  2011р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414199
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.03.2013

Шекспір, сонет 97

Мій  вільний  переклад:

Здавалось,  що  була  весь  час  зима,
Коли  тебе  зі  мною  не  було.
Мороз  хапав,  пронизувала  тьма,
Безликий  грудень  розривав    нутро.
Пробігло  літо,  кинуло:  «Привіт!»
І  передало  осені  права.
Прийняла,  та  тягла  заледве  слід,
Мов  при  надії  на  шляху  вдова.
Здавалось,  що  усі  земні  плоди  
З  народження  сирітство  жде,  скребе.
Немає  літа,  як  далеко  ти,
Птах  не  співає,  як  нема  тебе.

Де  ж  чути  його  невиразний  свист,
В  передчутті  зими,  всихає  лист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2013

Шекспир, сонет147 (вільний переклад)

Вільний  переклад:

Любов  –  недуга.  І  моя  душа
Є  хвора  невигойною  жагою.
Такого  ж  трути  вимага  вона,  
Яка  її  перемогла  без  бою.
Мій  лікар  –  розум  праг  мене    з  яси
Любові  витягти  –  не    прийняла  коріння,
І  бідний  лікар  вибився  зі  сил,
Покинув,  утративши  терпіння.  
Не  вивести  мій    біль  важкий  нічим.
Душа  ні  в  чім  спокою  не  знаходить.
І  розумом  покинуті  моїм
Слова  і  почуття  по  волі  бродять.

Довго  мені,  бо  ж  розуму  –  катма,
Здавались  пекло  –  раєм,  світлом  –  тьма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2013

Я бачу Бога

Я  бачу  Бога  на  землі  щоднини:
В  ранковій  млі,  у  квітці  польовій.
Я  бачу  Бога  в  усмішці  дитини,
В  промінні  сонця,  у  зорі  ясній.
Завжди  зі  мною  –  надворі  й  у  хаті,
В  думках,  в  роботі,  навіть  уві  сні.
З  ним  я  –  мов  осінь  на  плоди,  багата.
Без  нього  –    наче  тіло  без  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

В. Шекспір, сонет 88

Мій  переклад    вільний:

Як  охолонеш  ти  колись  до  мене,
Від  себе  відірвеш,  як  лист  осінній,
Не  відверну  лице  своє  від  тебе
І  не  накрию  честь  твою  я  тінню.

Знаючи  добре  кожну  свою  ваду,
Я  розповісти  зможу  таку  повість,
Що  всякий  докір  зніме  з  тебе  радо
Від  плям  очистить  крок  твій,  твою    совість.

Залишусь  вдячний  доленьці    своїй,
Хай  потерплю  у  боротьбі  невдачу,
Честь  перемоги  принесу  тобі,
Двічі  здобуду  те,  що  з  болем  трачу.

Візьму  на  себе  гріх  неправоти,
Лише  б  була  оправданою  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2013

І бабця має страх (дит. )

Першокласника  Павла
Як  відбув  уроки,
Баба  Галя    повела,
Цьмокнувши  у  щоки,
В  дім  до  мами.
-    Відпусти,  
Не  тримай  за  руку.
Мені  шість    уже,  а  ти,
Думаєш,  малюк  я.
-    Добре.  Не  лови  лиш  ґав,  –  
І  вперед    малого.
Тут  собака:  «Гав-гав-гав!»,
Вискочив  з-за  рогу.
Хлопець  до  бабусі  вмить  –    
За  рукав  вхопився,
В  голові  «гав-гав»  бринить,
Личком  притулився.
-  Що,  злякався?  А  казав  
Тебе  відпустити.
-  Так.  Бо  злісно  пес  гарчав,
Міг  мене  вкусити.
-  Боязкий  і  в  тебе  щем
Іноді  буває.
Як  через  шосе  ідем,
Нам  зелене  сяє,
Руку  жмеш,  аж  зле  стає
І  моєму  капцю.
Мабуть,  страх  у  тебе  є
До  автівок,  бабцю.                                                                                          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413167
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.03.2013

Сонце. . , небо…, зорі…, штилі.

Тебе  бачити    -  не  сила.
Ти  не  мій,  моїм  не  будеш.
Підійму  обвислі    крила,
Я  забуду...  Ти  забудеш...

Знаю,  все  простити  зможу.
Душу  часом  підлатаю.
Спокій  твій  не  потривожу,
Серце  дротом  обмотаю.

Хай  весна  до  твого  ока
Ясним  променем  проб’ється.
Я  відхилена  притока,  
Інша,  мов  цунамі,  рветься.

Я  знайду  таку  ріку  ще    –  
Щоби  хвилечка  до  хвилі,
Щоб  одне  глибоке  русло,
Сонце...  ,  небо...  ,  зорі...,  штилі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2013

Ахматова " Я знаю, ты моя награда"

Анна  Ахматова  (померла  в  березні)
Переклад  вільний

Оригінал:
Я  знаю,  Ты  моя  награда  
За  годы  боли  и  труда,  
За  то,  что  я  земным  отрадам  
Не  предавалась  никогда,  
За  то,  что  я  не  говорила  
Возлюбленному:  "Ты  любим".  
За  то,  что  всем  я  не  простила,  
Ты  будешь  ангелом  моим...

Мій  переклад  (не  осудіть):

Я  знаю.  Ти  мені  в  потіху
За  зболене  важке  життя,
За  те,  що  я    земним  утіхам
Не  піддавалась,  хоч  могла,  
За  те,  що  я  не  говорила:
«Коханий  мною  є»  усім.
За  те,  що  інших  відпустила,
Ти  будеш  ангелом  моїм...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412358
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.03.2013

ЯК ДОБРЕ ВІЛЬНЕ СЕРЦЕ МАТИ

Як  добре  серце  вільне  мати
Від  болю  і  образ  гірких  -  
Весь  Всесвіт  хочеться  обняти,  
Затримавши  глибокий  вдих:  
І  гілочку,  що  затужила
За  ясним  сонцем  у  дощі,
І  квітку,  що  свій  цвіт  закрила
Від  дуди-студи  у  дворі,
І  дідуся,  що  йде  і  вуса
По-молодецьки  поправля,
І  згорблену  стару  бабусю,
Й  кульгавого  рудого  пса.
Як  добре  вільне  серце  мати,
Що,  мов  те  сонечко,  блищить,
Котре  навчилося  співати,
Навіть  як  день  у  день  дощить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013

Дай Бог!

Спокуси  йдуть  до  людства,  наче  спами.
Та  той,  кому  не  зломить  душу  світ,  
Хто  бруд  почистить,  що  налип  роками,  
Поставить  антивіруску  на  вхід,

Здобуде  те,  що  описати  трудно:
Не  миті  щастя  –  вічну  благодать!
Дай  Бог,  покинуть  путь  широкий,  блудний,
Про  праведний,  хоч  і  вузький,  подбать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412028
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013

Взамін прошу я небагато

Я  серце  згідна  Вам  віддати,  
Беріть,  мені  його  не  шкода.
Взамін  прошу  я  небагато  –  
Звільнити  хату  від  негоди,
Уста  нектаром  напувати,
Прогнати  вітер    із  постелі.
Взамін  прошу  я  небагато  –
Зробить  оазис  із  пустелі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2013

Чумна зима

Я    вже  зиму  пров́ела  думками.
Помахала  рукою  їй  в  слід.
А  вона  повернулась,  снігами
Стала  гратись,  мов  нитками  кіт.

Накрутила  снігів  багатенно,
Сплела  їх  –  вся    земля  в  килим́ах,
І  регоче,  немов  навіжена  –  
Є  ще  сила  в  її  кулаках!

Ну,  а  березень  –  хлопець  скромненький,
Не  зумів  дати  відсіч  зимі.
Став  у  дудочку  грати  тоненьку,
Сонце  звати  на  поміч  собі.

До  обіду  трубив  в  дудку-лійку.
Сонце    вийшло,  пустило  тепло.
Не  втекла  однак    біла  злодійка,
Хоч    їй  щоки  воно  обпекло.

Руки  в  боки  заклала  пихата,  
В  землю  посохом  –  наче  чумна.
Курява  здійнялася  завзята,
І  мороз  знов  отримав  права.

Снігурі  засміялись  на  вишні,
Вітер  в  кронах  дерев  загудів.  
Ну,  а  березень  знітився  й  тишком  
На  хмарині  у  Крим  полетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411740
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.03.2013

Поезія - вона така

Поезія  -  це  що  таке?
Це  слово,  що  лягає  в  душу,
Трясе  її,  мов  вітер  грушу,
Байдужісь  в  ній  на  шмаття  дре.

Бува  таким  вогнем  палючим,
Що  кров  у  жилах  закипа,
Чи  прохолодою  ставка,
Що  лиже  прибережні  кручі.

Вона  підносить  до  висот,
На  землю  грішну  опускає,
Мов  матір  рідна  поучає,
З  душі,  мов  з  поля,  рве  осот.

Нестримна    юнка  запальна,
А  то  інтелігентна  пані,
Що  носить  мудрість  в  чемодані-
Поезія.  Вона  така!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2013

Сонце груди нарозпах відкрило

Сонце  груди  нар́озпах  відкрило.
Все  тепло,  яке  мало,  віддало.
Зимі  випалило:  «Іди,  мила,
Ти  своє  уже  відтанцювала».

Вись  небесная  заголубіла,
Сіру  свиту  свою  розстебнула.
І  в  душі  якось  вмить  просвітліло,
Мов  ключами  її  відімкнули.

А  сніги  не  сміялись  –  журились,
Стали  худнути,  сльози  пускати.
Ручаями  ті  сльози  пустились,
Узялися  поля  напувати.


Постояла  зима,  погадала,
Підбіг  березень  –  не  здивувалась.
Посох  тихо  йому  передала
І  на  північ  з  вітрами  подалась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2013

ПРИЛЕТІЛИ ЛЕЛЕЧАТА

Прилетіли  лелечата.
Що  це?  Де  торішня  хата?
Все  снігами  замело  –
Ліс  і  поле,  і  село.

Покрутились,  покружляли,
Біля  річки  посідали,
Крила  –  наче  валуни.
Бо  летіли  ж  з  далини!

Але  чують  –  тисне  холод,
У  нутрі  гуляє  голод.
Їжі  ж  -  катма.  Знались  ввись,
Полетіли  знов    кудись.  

В  ліс  майнули  бусли  живо!
Чи  знайдуть  якусь  поживу?
Що  ж  ти,  березню,  зробив?
Нащо  зиму  в  дім  пустив?                                                    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2013

ХАЙ ПЛИВЕ (жарт)

Літо.  Сонце.  Спекота.
Тато,  мама  і  Микита
До  ріки  подалися
В  день  недільний  відпочити.
Завели  автомобіль.
Стали  тут  батьки  сваритись.
Тато  загудів,  як  джміль,
Мама  встигла  образитись.
Не  хотів  татусь  купить
Їй  купальник  із  квітками.
Сонце    зранку  аж  шкварчить,
І  шкварить  у  серці  в  мами.
От  до  річки  прибули.
Тато  із  розбігу  всього
В  воду  бухнув.  Син  собі
Хтів.  Та  мама  –  грим  на  нього!
-  Не  заходь.  Бо  там  не  мілко!
-  Тато  сплив  вже  половину!
-  Хай  пливе!  В  нього    страхівка!
А  у  тебе..    нема-а-а,  сину!
                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410476
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2013

ЗУСТРІЧ (гумор)

На  зустріч  з  трудовим  народом
Прийшов  провладний  депутат.
Скрізь  охорона  у  проходах,
З-під  поли  видно  автомат.
Оточений  людьми  у  штатськім,
Міліціянтами  довкруж,
Став  говорить  він  швидко,  хвацько,
З  тривогою  –  державний  муж!
-    Шановні  любі  громадяни!
Важкі  наближуються  дні,  
Продуктів  з  молока  не  стане.
Що  ми  робитимем  тоді?
Устав  один  мужик  кремезний,
Сказав:  «Що  ж,  будем  працювать
Десять  годин  .  
-  О,  це  чудесно!
Можна  таке  лише  вітать.
-      А  як  тваринництво  упаде,
Сало  і  м'ясо  пропадуть?
Встає  той  самий  чолов’яга:
-  Дві  зміни  будемо  тягнуть!
-    А  як  хліби  не  підіймуться
В  наступні  за  оцим  роки?
 -  Цілодобово  будем  гнуться,
Раду  дамо,  по  дві  ж  руки!
-    Ну,  й  молодець!  А  можна  взнати,  
Ким  ви  працюєте  чи  ні?
-      Мій  інструмент  –  кий  і  лопата.
Могили  рию  я  в  землі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410466
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.03.2013

Слово "дякую"

Слово  «дякую»  -  надзвичайно  красиве.  
Скажеш  щиро  комусь  –  піднесуться  крила
І  душа  заблищить,  мов  золото  лите.
Слово  «дякую»  слід  завжди  говорити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013

Сьогодні час заглибитися в себе

Сьогодні  час  заглибитися  в  себе,
Прикласти  до  душі  фонендоскоп.
Чому  сьогодні  є  така  потреба
Перегорнути  душу,  наче  коп

Гортає  справу,  щоб  розкрити  злочин?
Чом  хвиля  усепрощення  пішла?
Бо  посту  Великоднього  йде  почин,
Тре...    гідно  стріть  воскреслого  Христа.

Люд  кається...  Росте,  мов  цвіт,  сумління.
Бо  жить  без  плями  –  сила  замала.
Прости  й  мене,  Ісусе,  за  падіння,
Яким  тобі  страждань  я  додала.

Прости  мені  за  норовливість  м́ою,
За  кожен  спротив  мудрості  твоїй.
Простіть  усі,  кому  завдала  болю.
Прощаю  всім,  хто  спокій  рушив  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013

Якщо це так…

У  Вас  душа  така,  як  небо?
Серце  гаряче,  наче  жар?    
Якщо  не  так...,  тоді  не  треба
Їх  приносить  на  мій  вівтар.

А  Ваші  очі...  вони  вміють...
Бачити  вранішню  росу?
Уста  палкі?    П’янкі?  Німіють,
Як  п’ють  божественну  красу?

Зігріти  зможуть...  Ваші  руки
Мене  в  зимові  холоди,
Із  прірви  жалю  і  розпуки  –  
Та  до  грудей...,  без  суєти?

Якщо  це  так...,  якщо  готові...,
Приходьте  у  моє  життя.
Будьте  у  вдиху  кожнім,  слові,
У  серці  кожному  биття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013

По світу ходить криза

По  світу  ходить  криза.
Хтось  зробить  експертизу,
Що  це  за  така  штука,
Противна,  довгорука?
Й  не  моргнеш,  відбирає
Усе,  що  побажає.
А  може,  це  є  змова,
Бо  діє  вибірково  –  
Народ  бере  за  барки
Таємна  ця  владарка,
Багатих  не  чіпляє,
Їм  додає  без  краю.
Для  бідних  -    леді-криза,
Щоб  золотилась  риза
У  владних,  багатющих.
Та  прийде  суд  грядущий!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013

Снігом землю завалило

Снігом  землю  завалило  –
Гори  і  долини.
То  не  землю  полонило  –    
Серце  України.
Хочеться  тепла  їй,  світла
І  струмка  дзюрчання,
Квіток  і  садків  розквітлих,  
Пташок  щебетання.
А  вона  стоїть  понуро
В  стертих  черевичках.
Брови  витягнула  хмуро,
Вітер  б'є  у  личко.
Стисла  губи,  аж  до  муки,  
На  шиї  -  вуздечка.
Крутять  їй  худющі  руки,
Ранять  у  сердечко.
Доки  будуть  чорнооку  
По  спині  хльостати,  
Голу  босу  в  світ  широкий
За  хлібцем  пускати?
Доки  будуть  кидать  дрібок
Їй,  немов  жебрачці.
І  тримать  її  зарібок  
У  своїй  заначці?
Доки  "слуги"  будуть    масно
Їсти,  мірять  силу,
Рідні  діти  передчасно
Йти  в  сиру  у  могилу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409511
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2013

Багато любові (дит. )

Подав  щоденник  із  двійќами
Лесь  татові  –    той  гнівно  в  очі:
-    Не  підеш  в  двір  тепер  з  дружќами.
Книжки  читатимеш    до  ночі.
Сидить  Олесь  і  день,  і  другий.
Читає  все  підряд  завзято.
Вже  під  очима  сині  дуги.
-    Пусти  дитятко  погуляти!  –  
Матуся  просить.
-    Ні,  не  пу́щу    .  
Поки  не  виправить  він  бали.
Як  зараз  я  йому  поп́ущу,  
Не  вийде  з  неуцтва  каба́ли.
Вже  тиждень  вдома,  очі  гаснуть.
В  неділю  тато  йому:  «Риссю
Хлібця  піди  купи  і  масла  –  
Й  назад  додому,  не  барися!  
Пішов.  Купив.  А  тут  Євгенко
Вийшов    із  дому  в  двір  гуляти.
Велосипед  в  руках  –  новенький!
-    Даси  на  ньому  покататись?

-    Дам,  лиш  зроблю    чотири  круга.
Ти  почекай,  постій  подалі.
-    Ех,  добре  мать  такого  друга.
Чекатиму!  Жми  на  педалі!

Дав  Лесю  друг  велосипеда.  
Катались  хлопці  дві  години,
Поки  татусь  з  вікна    не  вгледів,
Не  крикнув:  «Притьмом  до  хатини!"

Кинувсь  Олесик,  руль  скрутився,
Впав  хлопець,  велик  –  до  бордюру.
Сам  він  не  дуже  то  забився,
Лиш  велик  весь  в  дрібних  гравюрах.

Кілька  пасків  дістав  від  тата:
І  за  повернення  швиденьке,
За  хліб,  що  його  довго  ждати
Прийшлось,  за  велик,  що  новенький.

Сів  хлопець,  та  й  заплакав  гірко
Образився  на  тата  Йвана.
Пробив  він  на  коліні  дірку,
Здавалося,  що  всерці  рана.

-    Тебе  караю,  -  мовив  тато,
Бо  я  люблю  тебе,  дитя!
-    Приймаю,  але  так  багато
Не  заслужив  любові  я!          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409319
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.03.2013

Що ж ти робиш, березоле?

Що  ж  ти  робиш,  березоле?
Сухо  було  вже  довкола.
Нині  ж  кидаєш  квасолі
Снігові  на  парасолі.

Наквасолив  повний  горщик,
На  салат,  на  суп,  на  борщик
На  чанахи  –    усе  мало.
Вже  й  на  пиріжечки  впало,

Та  дрібенькі  квасолини
Все  злітають  буз  упину  –  
Біло-сизі,  наче  небо  –  
Бери,  якщо  є  потреба.

Та  їх  справді  забагато,
Лізуть  попід  саму  хату.
Рух  спинили  на  дорозі.
Цілі  села  у    облозі!

Ось  і  я,  лиш  вийшла  в  двір,
Вгрузла,  наче  у  зефір
У  ці  білі  фасолинки.
Та  добралась  до  зупинки.

Як  усі,  там  покрутилась,
Фасолинами  укрилась.
Часу  стратила  дост́оту  –    
Не  добралась  на  роботу.

Повернулася  додому,
Принесла  у  тілі  втому.
І  краса  –  ці  фасолини,  
І  незручність  для  людини!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409255
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2013

гармонія

Сіре  й  темне  в  агонії,
Коли  з  світом  в  гармонії,  
Як  цвітеш,  мов  півонія
Під  звучання  симфонії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2013

Пофарбую я волосся…

Пофарбую  я  волосся,
Під  Мадонну  пострижусь.
Особисте  не  вдалося?
Будувати  заходжусь!

Одягну  розкішне  плаття
Від  Армані.  Не  куплю?
То  від  Джорджі  якесь  шмаття
На  худий  кінець  візьму.

Нігті  приведу  в  порядок  
На  руках  і  на  ногах.
І  ніяких  тобі  грядок,  
Мозолів  на  підошвах!

Трішки  вії  припасую,
Ніс  і  щоки  припудрю,  
Губи  блиском  намалюю,
В  руки  сумочку  візьму

І  пущусь  у  світ  широкий
Свою  доленьку  шукать.
Спокій  довгий    одинокий
Пущу  з  вітрами  гулять!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013

Я не знаю, чому

Найплідніші  роки́,
Найсвітліші  думки́,  
Сил  -  потоків  ріки,  
Серця  ясне  горіння
Школі  я  віддал́а,
Нею  снила,  жил́а,
Їй  зростила,  дал́а
Всі  знання  свої  й  вміння.

Вдячна  є  дітвора:
Квіти,  щирі  слова
І  усмішка  ясн́а  –  
Подаровані  в  свята.
І  приємно  мені,
Що  несуть  у  душі
Не  точені  ножі,
А  добра  пребагато!

Але  серце  спіка,
Що  я  нині  одна,
Хвора  і  самітн́я  –  
Ні  дзвінка,  ні  візиту
Від  колег.  Темп  такий,  
Чи  то  крутить  лихий?
Світ  німий  і  глухий,
Хоч  узутий  і  ситий.

P.S.
Написала  вірш́а,
І  сусідка  прийшла,
Сирника  принесл́а
З  ягідќами  брусниці.
І  дзвінок  пролунав,
Завуч  школи  спитав:
«Як  здоров’я?
Й  підняв
Крила  зраненій  птиці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013

В нас шанують жінок у День Жінки

В  нас  шанують  жінок  у  День  Жінки.
В  цей  день  квіти,  вітання,  шампань...  
Але  є  ще  і  інші  сторінки
В  її  книзі  -    у  них  ти  заглянь.

Дев’ять  місяців  носить  дитятко
В  лоні,  в  муках  приводить  на  світ.
День  і  ніч,  наче  птах  над  пташатком
Кружить,  поки  знесеться  в  політ.

Й  годувальниця  ,  і  вихователь,
Вчитель  (як  мале  в  школу  піде).
Душу  змащує,  мов  стіну  шпатель,  
Зайве  вгледить,  старанно  зітре.

А  ще  ж  прачка  вона  й  куховарка,
Прибиральниця  і  городник.
Пекар,  маляр  часом,  санітарка,
Перукар.  В  неї  різний  є  лик.

Що  матуся,  дитина,  дружина  –  
Забувати  не  сміє  –  це  гріх.
Свого  серця  і  часу  частину
Уділити  повинна  для  всіх.

Ще  ж  навчання,  грошей  заробляння.
Хобі,  друзі  –  ну,  щось  для  душі.
Серце    томне,  що  прагне  кохання  –
Свічі,  квіти,  парфуми,  вірші...

Цілий  день,  як  у  колесі  білка.
Ну,  й  красивою  ще  ж  виглядать!
Плодить  мед,  віддає,  наче  бджілка.
Чи  хтось  «дякую»  вміє  сказать?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013

ЩО РОБИТЬ?

З  дому  трЕтій  день  нЕ  виходжУ
(--/--/--/)
Грип  здолав.  Хочу  в  ліжку  лежати.
В  мозку  сіпає:  «Що  я  роблю?
Скільки  справ  марно  буде  чекати!»

Почекають?  А  совість  скребе.
А  чи  маю  я  право  як  мама?
Одна  й  друга  донька  мене  жде,
Важко  їм  із  малими  дітками.

А  ще  школа...  Паперів  –  мільйон,
Атестація  не  за  горами,  
Показовий  урок  на  район
Із  ЦЗ  перед  директорами.

Вже  зробила  чимало  я    справ.
Ще  би  трішки...  А  я  –    на  зупинку.
Що  робить:  потягнути  стоп-кран
Чи  орать  знов,  як  віл,  без  спочинку?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013

Твій вибір

Надходять  дні  тяжкі,  випробування.
Ми  можем  це  приймати,  а  чи  ні.
Постане  перед  кожним  запитання:
Служити  Богові  чи  са...ні.

Пріоритети  вибирать  потрібно:
Душа  чи  тіло,  небо  чи  пітьма.
За  кимось  не  сховатись,  тут  осібно
Нестиме  звіт  за  кожен  слід  душа.

Цей  світ  не  згине,  людство  не  минеться.
Зло  відійде.  Тримаймо  кулаки!
І  пам’ятаймо,  тільки  той  спасеться,  
Хто  душу  не  продасть  за  срібняки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2013

До Шевченківських днів

Знов  приходить  весна  і  Шевченківські  дні.
«Заповіт»  скрізь  гуде,  виграє  вишиванка.  
І  в  уяві,  немов  на  тонкім  полотні,
Праці:  «Хлопчик-жебрак»,  «Катерина»,  «Циганка».

Ми  пірнаєм  в  той  час,  як  недоля  жила,
Як  плела,  мов  павук,  свої  сіті  невбута.
Як  метався  Тарас,  коли  був  сирота,
Як  хотів  розірвать  злі  невольничі  пута.

Він  хотів.  Він  писав.  Не  здавався,  дістав
І  свободу,  й  перо,  фарбу,  пензель  у  руки.
Він  творив,  він  вивчав,    українство  підняв
але  надто  сміливо  зронив  гнівні  звуки.

Цар    почув,  зрозумів,  вибачать  не  схотів.
На  заслання  послав  українського  сина.
У  недолі  змарнів,  посивів,  постарів.
В  сорок  сім  віднесли  в  небеса  його  крила.

А  він  жити  хотів!  Мати  жінку  бажав,
Сад,  хатину  на  рідній  землі  заложити.
Не  вдалося...  Пішов...  Але  нам  наказав
Рідну  Матір  любить,  волю  кров’ю  скропити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407392
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.03.2013

ЖІНКА

Вона,  мов  приспаний  вулкан,
Що  десь  всередині  бурлить.
І  рветься  з  силою  у  тан,
Коли  її  зі  сну  збудить.

Лиш    теплий  порух  із  низин,
 Заграє  соком,  оживе.
І  вириваючись,  мов  джин,
Гарячим  подихом  впече.

Ти    жартувать  з  нею  не  смій  –  
Погані  жарти  із  вогнем.
Торкнися  ніжно    її  вій
Пахучим  сонячним  дощем.

Вона  –  вогонь,  а  ти  –  вода.  
Вона  горить,  а  ти  гаси.
Ти  –  скелелаз,  вона  гора.
ЇЇ    вершину  підкори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013

Дитинство Тараса

Дійові  особи:
Тарас  Шевченко  –  малий  хлопець
батьки:      тато  Григорій,  мама  Катерина                                  
брати:  Микита,  Осип
сестри:  Катерина,  Ірина
чумаки
діти  на  галявині  
сирітка
дівчина  Оксаночка
дяк  Богорський
мачуха  і  її  троє  дітей
солдат                      
маляр  з  Лисянки
маляр    Апелес  з  Тарасівки
маляр  з  Хлипнівки
управитель  та  його  слуги

                               I

Родився  в  Моринцях  Тарас.
Був  місяць  березень  якраз.
Ніч.  Хата  світлом  наповнилась.
На  світ  нова  душа  з’явилась:
Пану  –  кріпак  (хай  йому  грець!),
Вкраїні  –  вславлений  співець.
Знано,  Тарас  був  другим  сином  
В  Григорія  і  Катерини.
Хлопчак  без  ласки    виростав  –  
На  їжу  тато  заробляв,
На  панщині  була  матуся.
Хлопчину  няньчила  Катруся  –
Сестра.  Ще  був  Микита  –  брат,
Що  влітку  пас  людських  ягнят.
Катря  гляділа  брата  свого.
Та,  часом,  кидала  одного,
Коли  хотіла  погулять,
Із  д́ітьми  в  гру  яку  пограть.
Тарас  заб’ється  самотою,
Слізьми  заллється,  мов  рікою.
Сестра  згадає,  прибіжить,
Об́ійме  та  й  заворкотить:
- Не  плач,  моє  ти  дороге!
Скоро  матусенька  прийде,
Зварить  куліш  і  галушки,
Будем  вечерять  залюбки.
Катря    сама  була  дитина.
А  тут  ще  Осип  та  Ірина  
Вродились  –    нянька  й  їм  була,
Як  залишалася  сама.
Весь  день  добряче  спину  гнула  –  
Вся  господарка  на  ній    була,
Молодших    мила,  годувала,
З  них  одяг  сякий-такий  прала.
А  що  Тарас?  Так  собі  й  ріс:
Куди  хотів,  туди  і  вліз.
Блукав  ярами  і  гаями,
Могилами  і  долин́ами.
Сам  до  ставка  собі  ходив,
Джерельну  воду  з  саду  пив,
До  всього  пильно  придивлявся.
Й  так  самотужки  розвивався.
Лежачи  в  батьківськім  саду,  
Любив  дивитись  на  гору        
І  думать:  «Що    там,  за  горою,
За  височенною  такою?
Мабуть,  залізні  там    стовпи,
Що  небо  вдержують  вони?
Чув,  говорили  так  діди.
А  що  коли  б  піти  туди?
Піду,  так,  так,  не  полінюся.
Гляну  на  них  та  й  повернуся!»
Вийшов  з  села,  минув  царину,  
Полем  пройшов  десь  з  пів  верствини.
«Ось  і  гора  -  могила  ця.
На  неї  заберуся  я,
Щоб  подивитись,  де  стовпи,
Чи  ще  далеко  треба  йти».
Дивився,  стоячи  вгорі  –  
Не  бачив  їх  у  далині,
Лиш  два  села,  рясні  сади,
Й  церков  біленькі    куполи.
«Далі  не  йду,  дурних  нема,
Вернусь,  мабуть,  додому  я.
З  Катрусею  підемо  ми».
Та  й  покотився  із  гори.
Куди  іти,  не  угадав,
Путь  на  чуже  село  узяв.
На  щастя,  чумаків  він  стрів.  
Один  розмову  з  ним  завів:
-      Куди  ідеш,  малий  козаче?
-    Додому.
-    Де  ж  ти,  небораче,  живеш?
-    Живу  в  Кирилівці.
-    Чого  ж  ідеш  на  Моринці?
-    Та  на  Кирилівку  я    йду.
-    Як  так,  на  мажу,  на  мою
     Сідай,  додому  довеземо,
     Батькам  твоїм  тебе  вернемо.
На  мажу  сів,  волів  погнав.
Під’їхав,  вулицю  впізнав.
-    Он  хата!  За  тим  рогом!
-    Впізнав?  То,  йди  із  Богом.
Надворі  вже  темніло,  
Під  хатою  сиділи
Батьки,  брати,  сестриці.
Вечерю  на  травиці
Тихенько  споживали.  
Лиш  Катря  не  сідала,
Тараса  виглядала.
Уздріла,  привітала,
З  макітри  каші  взяла,
Малому  їсти  дала.
- Приблудо  ти,  приблудо,  
Де  ж  ти  доселі  нудив?
Хотів,  було,  сказати:
- Стовпи  ходив  шукати.
Та  вчасно  зупинився.
Поїв,  Богу  вклонився.
- Що  з  тебе,  хлопче,  буде?
Отак  колись  заблудиш
І  пропадеш,  дитино,  -  
Сказала  мати  сину.
- Не  пропаду!  Знайдуся!
Візьму  собі  Катрусю
Та  й  підем  мандрувати.
- Куди,  Тарасе,  брате?
Куди,  сказать  встидався,
Щоб  хтось  не  насміявся.
Ніч.  Всіх  звалила  втома.
На  небі  зірка    стала.
Затихло  все  довкола,
Лиш  пташка  щебетала.
Катря  миски  зібрала,
Помила,  поскладала.
На  сон  перехрестила
Блудника  й  спати  вклала.

                     II        
         
Минуло  років  два  чи  три.
Тараса  вчитись  віддали
До  школи,  де  дяки  учили.
Ті  і  сварили  учнів,  й  били
Різками,  що  їх  школярі  
Зрізали  у  саду  собі.
Із  «аз»  науку  починали.
Коли  ж  абетку  всю  вивчали,
Складати  бралися  слова:
- Уа  –  уа  -    уа  -  уа!

Діти  на  галявині  бавляться  крашанками

Вірш  Тараса  Шевченка
«На  Великдень,  на  соломі»
На  Великдень,  на  соломі
Против  сонця,  діти
Грались  собі  крашанками
Та  й  стали  хвалитись
Обновами.  Тому  к  святкам
З  лиштвою  пошили
Сорочечку.  А  тій  стьожку,
Тій  стрічку  купили.
Кому  шапочку  смушеву,
Чобітки  шкапові,
Кому  свитку.  Одна  тільки
Сидить  без  обнови
Сиріточка,  рученята
Сховавши  в  рукава.
-      Мені  мати  купувала.
-      Мені  батько  справив.
-      А  мені  хрещена  мати
Лиштву  вишивала.
-    А  я  в  попа  обідала,  -  
Сирітка  сказала.  
                             ***
Хлопчик,  що  грається  на  галявині,  каже  до  сирітки:

-  На  тобі,  Оксаночко,
Великоднє  яєчко.
-  Може,  діти,  поганяємо,
У  «Голубоньки»  пограємо?

Діти  погоджуються  і  грають  у  гру  «Голубка»,  співаючи:

-    Ми    голубку  ізловили,
Всі  довкола  обступили.
Ти,  голубко,  чого  тужиш?
Вибирай  си,  кого  любиш…

Сирітка  прощається  з  дітьми,  каже,  що  її  може  сварити  дяк,    у  якого  вона  служить.  Тарас  спостерігає  за  дітьми  з  вікна  школи.
                                 
В  яру  щаслива  дітвора
Ганяла,  що  то  дяк,  не  знала.
«Чом  ж  я  так  мучусь?»  -  думка  брала
Тараса.  «Чом  я  безталанний?
Навіщо  мені  це  навчання,
Різки,  побої  день  за  днем,
Пихтіння  це  над  букварем?!»
Та  й  утече  собі  малеча.
Псалтирники  візьмуть    за  плечі
Хлоп’я,  до  школи  приведуть,
Різок  добряче  надають,
Та  ще  й  кричати  заборонять  –  
Добавлять  різок,    слово  зронить.
Отак  Тарас  в  школі  навчався.
Псалтир  скінчив  –  до  письма  взявся.
Та  тут  оказія  яка:
Прислали  нового  дяка  –
Богорського  –  дяка-п’ян́ицю.
Забрав  Тарас  крейду,  таблицю,
Ще  й  каламар,  школу  покинув.
В  тім  часі  й  матінку  єдину
Втратив  –  померла  молода,
Нужди  не  знісши  і  труда.
Було  Тарасу  дев'ять  літ,
З  ним  в  батька  п’ятеро  сиріт
Зосталось.  Катря  в  сім'ю  нову
Влилась,  віддавшись,  у  Діброву.
До  батька  новая  жона
Прийшла  і  її  дітвора.
Пеклом  зробилася  хатина  –
Прокльони,  лайка  безупинна.
Вдова  своїх  дітей  любила,
Шевченкових  –  сварила,  била.
Якось  в  Григорієву  хату
Привели  на  постій  солдата.
- Приймайте»,  -    батьку  війт  сказав.
- Здрав’я  желаю,  -  шапку  зняв
Служивий  й  на  постій  пристав.
Прийшла  з  ним  в  дім  й  нова  біда:  
Гроші  пропали  в  москаля:
- Три  злоті  у  бушлаті  мав!  -
До  мачухи  солдат  пристав.  
- Хто  гроші  ці  украв  із  вас?!  -
До  дітей  та.  -    Звісно,  Тарас!
-      Не  брав,  не  брав  цих  грошей  я!
- Брешеш!  –  волала  мачуха.
Мусів  хлопчина  утікати,
Щоб  знову  різок    не  набрати.
В  старий  чужий  садок  подався,
Чотири  дні  він  там  ховався.
Приносила  сестра  Ірина
Хлібця  чи  ще  чогось  з  хатини.
На  п’ятий  день  знайшли  хлоп’ята,
Взялися  різками  шмагати.
-    Кажи,  де  гроші?  Швидко  но!
Три  дні  так  мучили  його.
Мусів  збрехати.  Тож  сказав,
Що  у  саду  їх  закопав.
Та  там  грошей  тих  не  знайшли.
Знов  били  хлопця  й  мучили.
Заледве  що  живим  лишився!
В  коморі  замкнений,  молився.
А  що  грошей  в  хаті  не  мали,
То  юпку  мамину  продали
Й  так  злоті  москалю  віддали.
Не  скрилась  правда  –  кожен  взнав,
Що  мачушин  син  гроші  вкрав.
Ненависть  в  серці  закипіла
Тарасовім!  Там  і  осіла.
Тож  вирішили  розлучить
Пасинка  й  мачуху,  бо  жить
Їм  разом  вже  не  випадало  –  
Злоба  зупільна  їх  з’їдала.
Літом  хлопчину  батько  брав,
Як  з  чумаками  від’їжджав.
А  як  прийшла  в  село  зима,
Тараса  знову  до  дяка
Віддали  вчитися  до  школи.
Прийшло  невдовзі  нове  горе:
Батько  захворів.  Всіх  зібрав
І  отакі  слова  сказав:
«Напевно,  буду  помирати,
Тож  хочу  спадщину  роздати».
Усім  по  собі  щось  лишив,
Лише  Тараса  обділив:
«Йому  ніщо  не  пригодиться.
Він  до  нічого  не  згодиться.  
Або  великим  в  світі  буде,
Сам  у  житті  усе  здобуде».

Видать,  він  знав  свою  дитину.
Великим  сином  України
Зрісши,  Тарас  Шевченко  став!
Ну,  а  в  той  час  сльози  ковтав,
Бо  залишився  сиротою,  
Без  тата  й  мами  –  самотою
В  дванадцять  літ.  Дядько  Павло
Забрав  на  певний  час  його.
Довго  Тарас  не  продержався,
У  нього,    в  рідний  дім  подався.
Тут  лихо  нове:  мачуха
Сподобала  собі  дяка.
Із  нею  він  щодня  сходився,  
Тарас  у  школі  поселився,
Де  дяк  той  учителював.
Хлопець  йому  допомагав.
Часто  й  голодним  там  бував.
А  оживав,  як  хто  вмирав  –  
Над  вмерлим  псалтиря  читав,
Так  на  харчі  він  заробляв.
Дяк  п’яним  кожен  день  ходив,  
Учнів  своїх  й  Тараса  бив.
Терпець  Шевченкові  урвався,
Побив  дяка  і  в  світ  подався.
Книжку  з  собою  прихопив
Дякову.  «Чи  не  заслужив?»
Отак  й  скінчилася  наука
Тарасова,  а  швидше,  мука.

                                       III

Покинувши  Боѓорського,
Пішов  він  у  Лис́янку
До  маляра-диякона.  
Там  розтирав  мідянку  –
Фарбу  таку,  воду  носив
Три  дні,  а  більше  не  схотів.
Сказав:  
-    Вчіть  малювати,  
Я  хочу  майстром  стати!
-    Спершу  на  мене  пороби,  
А  вже  тоді  учить  проси.
Хлопець  це  вчув,  умить  чкурнув,
Маляр,  мов  дяк    Богорський  був:
Лиш  заставляв  робити,
Кричав,  ще  й    брався  бити.
Тарас  подумав:  «От  піду  
Я  у  село  Тарасівку.
Ап́елес,  майстер  там  живе.
Може,  в  науку  і  візьме.
Буду,  як  віл  трудиться,
Лиш  малювать  б  навчиться».
Прийшов,  а  у  душі  вітри,
Сказав  Апелес:    «Покажи
Мені  ти  ліву  руку.
Не  візьму  у  науку!  -  
Мовив,  поглянувши  здаля,
- У  тебе  здібностей  нема
Ні  до  бондарства,  ні  шевства.
Іди  собі,  небого,  куди  глядить  дорога!
Тарас  пішов,  засумував.
А  він  таку  надію  мав!
Крейдою  церкву    виводив,
Коли  іще  у  школі  жив  –  
Казали,  що  успішно.
А  висновок  –    невтішний.
Не  повезло  малому!
«Вернуся  знов  додому.
Бо  де  ж  мені  ще  ночувать?
Буду  овечок  випасать,
Дяківську  книжечку  читать,  
У  ній  малюнки  розглядать».
Так  і  зробив:  вернув  до  хати,
Став  з  мачухою  проживати.
Сільську  пас  в  полі  череду
Й  думав  про  доленьку  свою.
(Тарас  на  пасовиську  пасе  вівці)

Що  це  за  малий  хлопчина                                                  
В  бур’янах  собі  сидить?                                                      
На  ногах  його  дощина,                                                          
Щось  малює,  щось  творить.    
Вже  на  землю  вечір  сходить,
Йдуть  додому  косарі,
А  хлоп’я  усе  виводить  –  
Лан,  село  удалині.
Він  забув,  що  час  додому,
Що  ягнят  пригнать  пора.
Він  забув  про  голод,  втому,
Бо  ж  навкруг  така  краса!

Прибігає  дівчинка  Оксанка.  Тарас  бере  її  за  руки.  Вони  кружляють,  співаючи  пісню  на  слова  Тараса  Шевченка  «Зацвіла  в  долині…».  Потім  дівчинка  прощається,  Тарас  дарує  їй  польову  квітку.

Вірш  Тараса  Шевченка  «Мені  тринадцятий  минало…»  (декламує  малий  Тарас)
Мені  тринадцятий  минало.
Я  пас  ягнята  за  селом.
Чи  то  так  сонечко  сіяло,
Чи  так  мені  чого  було?
Мені  так  любо,  любо  стало,
Неначе  в  Бога......
Уже  покликали  до  паю,
А  я  собі  у  бур’яні
Молюся  Богу...  І  не  знаю,
Чого  маленькому  мені
Тоді  так  приязно  молилось,
Чого  так  весело  було.
 Господнє  небо,  і  село,
Ягня,  здається,  веселилось!
І  сонце  гріло,  не  пекло!...

                                     ***
Тарас  на  небеса  дивився,
А  вівці  полем  розбрелися,
В  город  людський  забралися.
От  хлопчаку  й  дісталося!

Прибігають  чоловіки.  Вони  б’ють  Тараса  різками  за  те,  що  він  не  впильнував  овець.  Хлопець  плаче.
                                           
Вірш  Тараса  Шевченка
«Мені  тринадцятий  минало»  
           (продовження)

Та  недовго  сонце  гріло,
Недовго  молилось...
Запекло,  почервоніло
І  рай  запалило.
Мов  прокинувся,  дивлюся:
Село  почорніло,
Боже  небо  голубеє
І  те  помарніло.
Поглянув  я  на  ягнята  —  
Не  мої  ягнята!
Обернувся  я  на  хати  —  
Нема  в  мене  хати!
Не  дав  мені  Бог  нічого!...

                                               ***
Тарас  ховається  в  кущі,  плаче.  Прибігає  сестра  Ірина.

Про  побиття  взнала  Ірина.
Прожогом  вибігла  з  хатини.
Тараса  взялася  шукати.
Знайшла  –  враз  стала  утішати:
- Брате,  не  плач.  Що,  малював?
Чи,  може,  книжечку  читав?
Ходи.  Якось  то  буде.
Ще  будуть  з  тебе  люди!

                       IV

За  пастиря  й  одного  літа  
Йому  не  вдалося  пробуть.
Навчити  вирішив  Микита
Тараса  хліборобом  буть
Чи  стельмахом  –  доля  не  дала,
Душа  до  іншого  лежала.
Тож  попрощав  брата  Микиту,
Подався  до  попа  служити,
Що    тут,  в  Кирилівці,  той  жив.
У  нього  з  рік  Тарас  служив.
Не  зле  йому  в  попа  жилося,
Але  і  тут  не  задалося:
Муляло  щось  його,  гнітило,  
Якась  незвіданая    сила
Тягла  до  пензля,  до  науки.
За  хліб  та  сіль  потиснув  руку
Й  пішов  у  Хлипнівку  лугами,
Що  славилася  малярами.
Знайшов  меж  ними  одного,  
Котрий  згодивсь  узять  його.
Два  тижні  хлопця  він  вивчав,
До  малювання  хист  признав:
«Так,  здібний  ти  є  до  навчання,
Візьму  тебе,  та  спозарання
В  маєток  панський  ти  підеш,
В  Вільшану,  й  дозвіл  там  візьмеш
Від  пана.  Буду  тебе  вчити!
Без  відпускного  засудити  
Можуть  мене.  Великий  вже!
Іди  ж,  чекатиму  тебе».  
Не  біг  Шевченко,  а  летів,
Зачервонівсь,  захекавсь,  впрів.
До  управителя  попав.
«Що  треба?  –  той  його  спитав.
«Дозвіл  –    на  маляра  учитись!»
«Нам  можеш  також  пригодитись.
Ти,  бачу,  хлопець  є  меткий,
Потрібен  нам  саме  такий.
В  пекарню  підеш  працювати,
Щоб  справу  кухарську  вивчати.
Гей,  слуги,  хлопця  зачешіть,  
Помийте,  в  чисте  зодягніть,
В  пекарню  відведіть,  прожогом,
Стоїть  без  діла  за  порогом!»
П'ятнадцять  вдалося  прожити
На  волі  хлопцеві,  служити
Мусів  тепер,  бо  був  кріпак.
Як  серце  билось,  рвалось  як!
Пропали  мрії,  сподівання,
Жадане  в  маляра  навчання!
«Ох,  коли  б  був  тут  Залізняк  
Чи  Гонта,  то  б  до  них  пристав.
Панам,  п’ян́ицям  показав!
Ніхто  б  мене  не  зневажав!  
Ким  захотів  би,  тим  і  став»,  -    
Так  думав,  як  вступав  до  пана.
«Ех,  доле,  доле,  доле  драна!...»

(Була  видана  тиражем  100  книг  у  2011  р.  Тов-ом  Т.  Шевченка  у  м.  Стрию)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407012
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.03.2013

Нескореній жінці Володимирі Бандері

До  100-  річчя  з  дня  народження  (10.03.1013  р.)

Народилась  тоді,  як  весна  в  край  прийшла.
У  Старому  Угринові  в  світ  привела
Її  мати  Мирося  й  ще  сім  діточок  –  
Не  стелилась  дорога  усім  з  квіточок.
У  гімназії  вчилась,  як  сестри,  брати  –  
У  Стрию.  Із  наукою  була  на  ти.
Як  весь  рід,  так  вона  краєм  рідним  жила,
Просвітницько-культурну  роботу  вела.
За  отця  Теодора  віддалась-пішла,  
Бо  й  сама  священичого  роду    була.
З  місця  в  місце  сім’я  кочувала  –  не  мід,
Їм  драконським  вогнем  влада  дихала  в    слід.
Під  арешт  мужа  брали  чотири  рази  –  
Їх  бісили  борці  за  свободу  й  ксьондзи.
Владимирі  –  одній  із  Бандер,  у  ті    дні
Пощастило  лишатись    на  рідній  землі.
Та  червона  чума,  що  росла,  наче  мох,
В  сорок  шостім  в  в’язницю  забрала  обох  –  
Владимиру  й  отця.  За  указом  згори  –    
Вісім  місяців  мук,  потім  концтабори.
Шість  дітей  їх  в  сирітський  будинок  пішло  –  
Не  набулись,  лишили  державне    житло  –  
Їх  забрала  родина  в  домівки  свої.
Меншенькому  шість  місяців  було  тоді.  
Теодор  у  Мордовії  очі  закрив  –  
Біль  душі  та  фізичний  зігнув  його,  вбив.
Ну,  а  Володимира  жила,  та  хворіла  –    
Серце  було  слабке,  малокрів’я  вхопила.
Десять  років  відбула  в  Сибіру  вона,
Та  спини  не  зігнула,  не  впала  до  дна.
Працювала  на  старшого    «брата»  з  біди,
А  хвороби  –  це  плата  за  тяжкі  труди.
Її  зболену́  всю  і  знесилену  вкрай
Відпустили  додому  у  рідний  свій  край.
Та  її  з  рушником  не  стрічали  в  селі  –  
Приказали  мовчати,  гонили  з  землі.
Відказалась  вона    покидать  навідріз
Те  село,  в  якім  дон,  де  внук  її  ріс.
Коли  вільною  стала  вкраїнська  земля,
Кошт  за  муки  давали  –  вона  не  взяла.
Що  їй  гроші,  як  серце  зламали  навпіл,
Коли  в  нього  неначе  устромлено  кіл,
Як  без  діток  всі  роки,  розбита  сім’я?
І  за  що?  Лиш  за  те,  що  Бандери  сестра.
Лиш  за  те,  що  любила  край  батьківський  свій,
Що  готова  була  ,  як  покличуть,  у  бій
З  тим,    хто  церкви  валив  і    хрести  розбирав,
Що  останнє  зерно    із  мішка  забирав.
Хоч  хворіла,    дав  Господь  чимало  їй  літ  –  
У  вісімдесят  вісім  пішла  в  інший  світ.
Пом’янемо  ж  героїв  і  Володими́ру.
Без  них  нині  не  мали  б  Вкраїни  ми,  миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406659
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2013

Байка про павука

Жив  павук  –  такий,  як  всі.
Та  став  пав́учищем.
Сіті  виплів  він  міцні
І  ловив  у  них  все,
Що  літало  чи  повзло,
Бігало,  скакало..
І  росло  у  ньому  зло,
Навіть  не  зітхало.
То  він  муху,  то  жука,  
То  комара  схопить.
Прожене  їх  із  житла,
Отрутою  скропить.
Як  комашого  зітхання
Стало  вже  замало,
То  почав  він  полювання  на  звіра,
І  вдало
Мишу  отруїв,  зайчиська,
Вовка,  з́ебреняко.
Замахнувся  павучисько
І  на  в́едмежатка.
Це  побачила  пташина,
Над  барлігом  вилась.
В  дзьоб  запхала  павучину,
Навіть  не  скривилась.
Смерть  павук  завартував.
Правда  є  у  світі.
Інших  він  не  шкодував
Й  сам  попав  у  сіті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2013

А хто ж її привітає?

Сидить  мати  одинока,
Давно  вже  вдовиця.
Пішли  доні  в  світ  широкий  –
Усе,  як  годиться.
Спершу  вчитись,  бо  наука  –  
Це  є  річ  потрібна.
Хоч  із  нею  добра  мука,
Та  це  –  шматок  срібла.
Знайшлось  кожній  з  них  по  парі  -  
Кохання-зітхання.  
Справили  весілля  в  барі  -  
Бавились  до  рання.
Сім’ї  доні  утворили.
Пішли  у  них  діти.
Місця  новії  обжили.
Як  тут  не  радіти!
Живе  внуками  бабуся,  
В  гості  прибігає:
До  Назарка,  до  Златусі,
Соню  забавляє.
Діти  раді,  люблять  внуки.
Ними  лиш  в  гризоті.
Не  дрімають  її  руки,
Завжди  у  роботі.
До  обіду  ще  працює
В  школі  педагогом.
Наче  в  полі  кінь,  гарцює,
Бо  ж  обрана  Богом.  
А  ще  вірші  якісь  пише,  
Як  ніч  заглядає.  
Мрії  у  хмарках  колише,
Бо  ще  ж  молодая.
Сидить,  думоньку  гадає.
День  жінки  святкують.
Та  хто  ж  її  привітає,
Щиро  поцілує?
Сидить,  вперлася  ліктями.
Дзвонить  хтось  завзято.
А  це  доні  із  зятями  
Прийшли  в  Жінки  свято!
Прийшли  доні  із  зятями  
Й  онуки-чалапці.
Слова  вдяки  ручаями  -  
До  мами,  до  бабці...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013

День Жінки - свято, яке влаштували мамі 10 діток і тато

Вірш  -  п'єса  до  свята  Жінки                
                     I
Десять  діток  мама  має.
Всі  такі    гарненькі.
Женя  книжечки  читає,  
В  Віки  спів  тоненький.
Іра  вміє  малювати.
А  Мар’яна  шити.
На  скрипочці  Ромчик  грати,
Ліля  посуд  мити.
Юля  одяг  перепере,  
Ігор  затанцює.
Оля  ліжечко  застеле,
Славчик  чай  зготує.
От  такі  хороші  діти
Є  у  мами  Люди.
Чемні  всі,  талановиті.
Дивуються  люди!
Ось  надходить  жінки  свято.
Діти  посходились.
Що  матусі  дарувати,
Думать  заходились
(сходяться  в  коло,  шепчуться  і  розходяться).

                         II
- Я  матусі  гарний  віршик  розкажу,  хай  знає.
- А  я  вивчу  нову  пісню  і  їй  заспіваю.
- А  я  маму  намалюю  з  квітками,  з  пташками,
Вгорі  сонце  жовте  –  кулю,  травку  під  ногами.
- Я  пошию  рукавицю,  щоб  каструлю  брати.
- А  я  зможу  на  скрипочці  пісеньку  заграти.
- А  я  посуд  весь  помию:  тарілки,  горнята,
- А  я  виперу  сорочку  мамі  і  халата.
- Затанцюю  я  хіп-хопу,  нехай  посміється!
Вчився  танцювать  пів  року,  майже  все  вдається!
- Я  ліжка  застелю  гарно,  провітрю  в  кімнаті,
На  місця  складу  всі  речі  на  мамине  свято.
- А  я  приготую  чаю,  відслоню  фіранку.
З  татом  торт  спечем,  так  маму  вітать  будем  зранку.

                       III
Свято  жінки  наступило.
Встали  всі  раненько.
Все,  як  думали,  зробили,
Стали  вітать  неньку.
Перша  підійшла  Мар’яна
Навшпинечки  стала:
- З  святом  тебе!
Й  цьомчик  мамі
На  щічку  поклала.
-    Зшила  я  тобі,  мамулю,
Гарну  рукавичку.
Будеш  нею  брать  каструлі,
Щоб  не  впекти  ручку.
Потім  підійшов  Євгенчик.
- Слухай  вірша,  мамо.
Вчив  його  я  цілий  вечір.
Повторяв  ще  рано.
(Вірш  про  маму)
- А  я  тобі,  рідна  ненько,
Щось  намалювала,  -  
(Показує  малюнок)
Іра  мовила  й  швиденько
Малюнок  поклала.
- Тут  ти,  любая  мамусю,  –  
Мов  квітка  із  раю.
- На  скрипочці  грати  вчуся
То  ж  тобі  заграю!
(грає  пісню)
-    А  я  тобі  уклонюся
До  пояса  мило.
Й  нову  пісеньку,  матусю,  
Заспіваю  щиро.
 (Співає  пісню).
- А  я,  хоч  іще  маленька,  
Ліжка  застелила.
Одяг  склала  весь  рівненько,
Вазони  підлила.
- Молодець,  доню  Олюню,
І  ви  всі,  малята!
-    Почекай,  я  затанцюю.
Продовжимо  свято!
(Ігор  танцює  хіп-хоп)
- Гарні  діти,  всі  до  столу,  
Будем  чаювати.
Торт  спекли  разом  учора,  -  
Гучно  мовив  тато.  

               IV
Славко  заварив  в  каструлі
М’яту  і  ромашку
І  налив  любій  мамулі  
У  велику  чашку.
- Пий,  рідненька,  твій  любимий
 І  ми  не  зіваймо!(  до  дітей)
- Дякую,  синочку  милий.
 Всі  за  стіл  сідаймо.

Тільки  сіли  пити,  їсти,  
Стукає  хтось  зрання
Відчинили,  там  артисти:
-      Прийміть  привітання!
(Співають  пісню  "У  мами  Люди")  

             Пісня  (слова  і  музика  мої)
В  кого        10  діток  є?
Хто  ранесенько    встає?
Хто  скажіть  це,  люди?
А  це  мама    Люда.

Хто  наварить,  напече,
Попере  і  прибере?
Витре  пил  повсюди?
А  це  мама    Люда.

Хто  посіє  огірки,
Помідори,  кабачки?
Ще  й  картопля  буде!
А  це  мама    Люда.

Хто    в  нас  знає  казочки?
В  кого  чемні  діточки?
Є  ще  песик  пудель.
Це  у  мами  Люди.

В  кого,  наче  вулик,  хата?
Кого  люблять  діти,  тато?
Знають  усі  люди,
Люблять  маму  Люду.

- Дякую  за  гарну  пісню,  
Хто  зробив  замову?
- Чоловік  ваш  любий,  звісно.
Ще  десь  три  дні  тому.
Мама  мило  усміхнулась:
- Гарні  в  мене  діти,  
 Гарний  чоловік  у  мене.
А  де  ж  мої  квіти?
Тут  почувся  стукіт  знову.
- Двері  відкривайте!  
І  тюльпани  пречудові
В  день  Жінки  приймайте!
З  ока  слізка  покотилась  –  
Чиста,  мов  перлина.
Це  від  щастя  просльозилась
Матінка  Людмила.
Мама  гостей  пригостила,
Печиво  всім  дала.
Ліля  посуд  весь  помила,
Як  і  обіцяла.
- Всі  тарілочки  чистенькі,  
Чисті  і  горнята.
Буду  посуд  мить  частенько
Я,  не  лише  в  свято!
Юля  мамину  сорочку,
Штани,  халат  банний
Випрала  і  на  шнурочку
Повісила  в  ванні.
- Висохне.  Одягне  ненька.
Терла  все  руками!
Ані  плямки!  Все  чистеньке!
Старалась  для  мами!

День  жіночий  вдався  нині!
Думаю,  вважають
Всі  так.  Видно  ж!  В  цій  родині  
Жінку  поважають!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406381
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.03.2013

Дитячі спомини про квіти дикорослі

Як  я  малим  дівчам  була
Мені  здавалося  життя
Таким  чарівним,  неповторним,
Мов  скрипки  звук  а  чи  валторни.
Між  трав,    що    дощик  п’ють,    росу,
Квіток  ловила  я  красу.
З  весни,  лише  сніги  спадали,
Їх  на  лугах,  в  лісах  шукала.
Підсніжник  тричі  пелюстковий
Будив  мій  подив  ясночолий.
Крокус,  що,  наче  птах,  стояв
Й  дзьоба  до  сонця  відкривав,  
Щоб    сяйва  налило  йому,
Наводив  магію  свою.
Пролісок  з  синіми  очима
Без  макіяжу  і  без  гриму
Вражав.  Лимонний  первоцвіт
Топив  в  душі  останній  лід.
А  ще  конвалії    дрібчасті!
Їх  бачити  мені  нечасто
Доводилось.  Як  я  раділа!
Душа  виходила  із  тіла,
Як  квіти  ці  стрічала  в  квітні
Білодзвінчасті  і  тендітні.
Ще  дивував  бузок  мене.
Що  гілка  –    то  букет  іде.  
Цвіт  –    білий,  синій,  фіалковий,  
Парфум  міцний,    п’янкий    бузковий.
А  як    духмянів    луг  і  гай,
Коли  ступало    літо  в  край!
Як  вигравав,  мов  вишиванка,
Напоєний  росою  зранку!
Ромашками  луги  біліли,
Поля  мачками  пломеніли,
Мов  кинув  хто  з  рубіном  брошки.
А  з  ними  голубі  волошки,
Сік  із  яких  кентаври  брали,
Рани  Геракла  лікували.
Дзвіночки  у  ліску  гули,
Під  гул  їх  спіли  і    росли
Солодка,  наче  мед,  малина,  
А  ще  чорниця  і  ожина,
Горіх  ліщиновий,  грибочки  –  
В  ярах,  долинах,  на  горбочках!
Манили    лікарські  теж  трави,
Йшли  з  літа  в  осінь,  наче  пави,
Хитались:  звіробій  дірчастий,
Тисячолисник  головастий
Ще  й    материнка  непримітна,
Але    ж  пахуча  і  привітна,
І    м’ята  -  також  запашна.
Всього  по-трішки  брала  я.
Всіх  квіток  не  назвать  мені,
Що  на  моїй  росли  землі,  
Котрі  любила  я,  збирала
Дитиною,  в  букет  складала
Несла  матусі  дорогій  –  
Тоді  ще  молодій,  живій...
Тепер  несу  їй  садові.
Рідко  збираю  польові.
Та  був  у  мене  час  такий  –  
Пізнала  цвіт  цей  чарівний!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013

ОЙ, ЧОГО, МОРОЗЕ (дит. )

Ой,  чого,  морозе,  
Двір  ти  заморозив,
Двір  ти  заморозив,  
Стежки  і  сади?
Мерзнуть  малі  діти.  
В  хаті  їм  сидіти
Велено.  А  хочуть  
Погулять  вони.
«Відійди»,  -    благають,  
Весну  закликають,  
М'ячики  бажають,
По  дворі    котить,
Вздріти  первоцвіти,  
З  вирію  зустріти
Птахів,  з  ними  в  літо  
Радісне  ступить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.03.2013

Їду якось… (дит. )

По  землі  весна  іде.
Майже  весь  стопився  сніг.
Їду  якось.  Ніч  уже.
Хтось  дорогу  перебіг.

Думала,  це  пес  чи  кіт,
А  це  заєнько-сіряк
В  сірій  шубці  без  чобіт
Пролетів,  немов  літак.

Мабуть,  чоботи  стоптав,
Залишив  десь  у  лужку.
Цілу  зиму  в  них  скакав
Куцохвостий  по  сніжку.

Чом  рвонув  із  місця  так
Мов  зібрався  у  політ?
Може,  нас  злякавсь  русак?
Змерзли  лапки  без  чобіт!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405616
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.03.2013

1 березня - день котів

Підсніжник  випхавсь,  протрубів:
- Сьогодні  свято  –    День  котів!
Дізнавсь,  малий,  про  це?  Не  стій,  
Йди  мурчиків  вітать  мерщій!
Насип  їм  кіті-кету,  
Чи  дай  смачну  котлету.
Чи  молока  до  миски  влий,
Сметани  чи  кеф́ірку.
В  теплій  водиці  Їх  помий,
Висуши  феном  шкірку.
За  це  віддячаться  тобі.
Співатимуть    завзято
І  день,  і  ніч  в  твоїм  дворі  
У  свято  і  по  святі:
-    Мя́у-мяу-  мяу-мяу-у!
Вітаєм  весноньку  красну-у,
Котра  сніги  з  землиці,
Руками  позбирала,  
(Бо  мала  рукавиці!)
В  велику  хустку  склала.
Понесла  на  торжок.
Їх  там  купив  дідок,
Щоб  в  полі  розкидати,
Щоб  землю  напувати,
Щоб  вр́одила  пшениця,
Картопля  і  морквиця.
Щоб  миші  врожай  крали,
А  ми  щоб  їх  лапали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405245
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2013

В день народження!

Онуку  у  день  триріччя
присвячується

Рости  міцним,  дитино,  
мов  в  ліску  дубок.
Для  тата  й  матері  
найкращий  будь  синок.
Мудрості,  сили  
кожен  день  ти  набирай,
Здоровим  будь,  
прослав  колись  свій  рідний  край.
Іграшки,  речі  свої  
завжди  бережи.
Слухай  і  вчи  напам’ять    
вірші  і  казки.
Біль  і  образу,  хлопче,
в  кулачки  стискай,
Свій  смуток,  сльози  
від  чужих  людей  ховай.
Будь  краще  завжди  ти  
усміхненим,  веселим,
Хай  мир  живе  і  сміх  луна
в  твоїй  оселі.
Батькам  своїм  любов,  слухняність  
виявляй.
Меншу  сестру  -    не  ображай,  
а  захищай!
Людей  шануй,  бабусь  обох  
і  дідуся,
За  тебе  буде  горда  хай  
родина  вся!
26.02.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404490
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2013

Два по п'ять! (дит. )

Два  бали  за  тему  «Займенник»
Отримав  Васько.  Вже  субота.
Ну,  як  дать  на  підпис  щоденник,
Як  татко  вернеться  з  роботи?

Довгенько  Василь  чоло  морщить.
Нарешті  у  мозку    ясненько.
Як  тато  щоденника  просить,
Несе  йому  хлопець  швиденько.

-    Чи  вмієш,  -  синок  став  питати,  -
Ти  прізвище  своє  Ярема,
Заплющивши  очі,  писати?
-  Та  вмію.  Яка  тут  проблема?

-    Не  вірю!  
-    Є  карточка  нова?
-    Ти  очі  заплющ,  спершу  тату.
Прикрив.
Син  -    щоденник  на  сто́ла,
Щоб    міг  без  очей  підписати.

Тут  батечко  не  розгубився.
-    На  два  множить  вмієш  до  ладу?
-    У  другому  класі  навчився!
-    Рахуй.  Два  по  п’ять  дам  по  заду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404113
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.02.2013

Математик Толя

Зайшла  сусідка  Оля-    
Пакунок  з-під  поли.
От  кличе  вона  Толю:
-    Ходи  скоріш  сюди!

Підходить  той,  питає:
-    Лічити  вмієш  вже?  
-    Звичайно.
-    То  цукерки  візьми,  в  пакунку  є.

Їх  розділи  з  братусем.
-    Він  зараз  у  садку.
Як  прийде,  поділюся.
-    Скільки  даси  йому?

-    Три  дам.  Бо  що  тут  вдієш?
-    Але  ж  тут  десять  є.
Мабуть,  лічить  не  вмієш,  
Чи  розділить  іще?

-    Та  вмію  я  ділити.
Три  –  буде  в  акурат,
Поки  іще  лічити
Не  вміє  менший    брат!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403945
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.02.2013

СИРІТКА

Її  носила  в  лоні  мати,
Їй  тато  сім’я  дав  своє.
Така  ж,  як  всі,  можна  сказати  -  
Душа  і  тіло  в  неї  є.

Лиш  очі  –  надто  невеселі  –  
Хмарою  смуток  у  них  ліг.
І  нема  власної    оселі,
Де  б,  мабуть,  міг  родитись  сміх.

Її  ніхто  не  проводжає
В  садок,  до  школи.  Де  та  мить?
Що  у  душі,  не  запитає,
Щирим  цілунком  не  вгостить.

Чується,  мов  будяк  між  цвіту.
Та  все  ж  є  ґрунт,  поки  мала.
А  виросте,  з  жорстоким  світом
Піде  в  двобій  зовсім  одна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013

А я б спекла…

Кручусь  усе  життя,  мов  глобус.
Маршрут  один  –  робота-дім.  
А  я  би  сіла  у  автобус  
Поїхала  б  туди,  де  млин
Усі  невдачі,  негаразди
Меле  на  борошно  мілке,  
І  з  того  борошна  спекла  б  я
Кохання  щире  і  палке.
Великий  шмат  собі  б  узяла.
Щоб  з  милим  ласо  споживать,
А  решту  –  людям  я  б  роздала,  
Щоб  смак  той  теж  могли  пізнать.
Кручусь  усе  життя,  мов  глобус.
Удень  з  людьми,  а  в  ніч  -  одна.
А  я  би  сіла  у  автобус,  
Минулому  б  дала  "па-па!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2013

БУДУ ШОВКОМ ВИШИВАТИ (мові)

(До  дня  рідної  мови)
Мову  ту,  що  дала  мати
(Наче  хмарка  дощик  полю)
Буду  шовком  вишивати,  
Мов  рушник  -  на  добру    долю.

Візьму  трішки  голубого,  
Щоб  небесно  заясніла,  
Вогнянисто-золотого,  
Щоб,  мов  сонце,  душу  гріла.

Синього,  мов  незабудки,  
Щоб  у  пам’яті  тримати,
Чорного,  як  ґрунту  грудки,
Щоб  їй  ріст,  мов  зелу,  дати.

Трішки  білих  барв  зготую  –  
Сніжно-зимних  –  пил  встудити.
Свіжотрав’ям  розцяткую,  
Щоб,  як  сум,  могла  збодрити.

Червонястого  наложу.
Хай  зігріє  кров  у  жилах,
Щоб  звалити  загорожу,
Ту,  що  серцеві  не  мила.

Зайву  виторочу  нитку,
Щоб  малюнок  не  псувала.
Щоби  мова,  наче  квітка
Розвивалась,  розцвітала!


Щоб    кричали  всі  «Осанна!»
Нашій  рідній  барвінковій,
Як  ітиме,  наче  панна
По  барвистім    рушникові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403322
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.02.2013

Нічне диво

Білокрилі  янголята
Із  небес  вночі  злетіли.
Намозолили  крилята,
На  ялину  пишну  сіли.
Нічну  тишу  розгубили
Їхні  срібні  голосочки.
Сміхом  землю  густо  вкрили
Вітром  гойдані  дзвіночки.
Наче  мишка  крадуся                          
(Гості  ж  з  неба)  до  ялинки.
Може  і  мені  натрусять  
З  дзвонів  сміху  у  торбинку.
Підійшла  до  деревця  я
Це  зовсім  не  янголята.
То  здаля  так    виглядає
На  ялині  сніг  лапатий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403052
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.02.2013

Сніг в повітрі каруселить

Сніг  в  повітрі  каруселить,
Простирадло  вправно  стелить
На  кущів,  дерев  косиці,
На  оголену  землицю.  
Тішить  око  ця  постеля,
Мабуть,  пралась  в  «Аріелі»,
Бо  скрипуча,  свіжа,  чиста,
Мов  із  справжнього  батисту.
Навіть  кіт  зрадів  плямистий,
Вибіг,  сніг  лапать  пушистий
Став  (Бо  ж  думав,  це  сметана)  –  
Він  на  вусах  швидко  танув!
Знісся  Мурко  по  постелі  –  
Та  й  до  теплої  оселі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403049
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.02.2013

Шахтарі і вчителі

Всіх    губернаторів    зібрав
Пан  Президент    на  цю    нараду.
Питання    їм    такі    задав:
Чи    можуть    дати    собі    раду?
Чи    кошти    є    на    зарплатні?
Чи    все    як    слід,    у  нас  працює?
Чи    задоволені    усі,
Чи,    може,    часом,    хтось        бунтує?
-  У    нас    бастує    шахтарня!
Їх    не    влаштовують    зарплати,    -    
Мовив    донецький    голова.
-  Та    звідки    більші    їм    узяти?
-  А    хто    бюджет    у    вас    з’їда,
Мов    білка    у    ліску    грибочки?
-  Та    все    освіта    клята    ця:
Навчальні    заклади,    садочки!
-  Облегшіть    трішки    їм    улов.
Бо  шахті    їсти    більше    треба.
Зробили    так.    За    місяць    знов
Позвав        їх    Президент    до    себе.
-  Ну,    що?    Як    справи    йдуть,    кажіть?
Чи    шахтарі    вже    не    бастують?
-  Продовжують!
-  А    вчителі?
-  Як    працювали,    так    працюють.
-  То    заберіть    від    них    усе
Для    переможного    моменту.
Забрали.    Виконали    й    це.
За    місяць    –    знов    у    Президента.
-  Ну,    як?    Що    скажете    мені?
-  Немає    змін,    все    ті    ж    клопоти.
Бастують    далі    шахтарі,
А    вчителі    йдуть    на    роботу.
Задумавсь        Гарант    на    мить.
Задурно    відробляють    вахту...    
-  А    що,    як    платний    вхід    зробить
В    навчальний    заклад?    Гроші  –  в    шахту.
Й    прицмокнув.    Видохнуться    вже!
Підуть,    як    милі,    бастувати!
Місяць        минув.    Знов    Київ  жде
Голів,    щоб    звіт    від    них    прийняти.    
Приїхали.
-    Щось    є    нове?
-  Та    шахтарі    бастують    далі.
-  А    вчителі?    Працюють    ще?
-  Весь    тиждень    тиснуть    на    педалі.
-  Як?    І    за    вхід    тепер    платять?
Вчать    дітвору,    не    нарікають?
-  Як    в    понеділок    забіжать,
Так    в    п’ятницю    домів    вертають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402786
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.02.2013

Мінится місяць-місяченько

Наставив  місяць  чуб  тоненький,
Прикрив  хустинкою  лице.
То,  мов  дукат    він  –  золотенький,  
То,  наче  старець,  сивий  вже.

Чому  так  міниться,  потіє,
То  щоки  білі,  то,  мов  мак?
Бо    почуття  сховать  не  вміє
Наш  місяченько-одинак.

У  подорож  пустився  пішу,
Постелю  теплу  залишив.
Для  панни  зірки  пише    вірша  -
Тої,  що  серцем  полюбив.

Як  небо  ніч  крилом  накриє
Й  вийде  з  подругами  вона,
Він  серце  їй  своє  відкриє,
Їй  прочитає  він    віршА.

Заміж  піде,  мабуть,  охоче,
Подруги-зірки  –    за  дружки.
Мережитимуть    вдвох  щоночі
У  небі  золотом  стежки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402617
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2013

Кому жити стало краще

Йшов  з  нічної  зміни  Філя,
Глип!    Об’ява.  Став  читати:
-    Зустріч  буде  у  неділю
Із  народним  депутатом.
-    Треба  би  піти  послухать,
Кілька  запитань  подати.
Скільки  ж  можна  в  вуса  дмухать?
Час  із  влади  вже  й  питати.  
От  неділенька  настала.
Філя  взяв  костюм  свій  модний.
В  клубі  люду  –  повна  зала  –  
Буде  ж  депутат    народний!
Увійшов  –  всі    миттю  встали,
Наче  хто  їм  вшпарив  ноги.
Оплески  гучні  подали.
Вп’ялись,  мов  би  мав  він  роги.
З      сцени  миле  щебетання
Понеслось  від  депутата.
Ну,  а  потім  запитання
Стали  люди  задавати.
Філ  спитав  на  голос  повний,
Бо  його  вже  все  дістало.
- Де  покращення,  шановний,  
Те,  що  нам  ви  обіцяли?
Лиш  мастить  не  треба    салом,  
Говоріть  конкретно  нині.
Кому  краще  жити  стало
В  Україні  жовто-синій?
- Якщо  конкретизувати…  
То,  мабуть,  мені  і  жінці,
Доні,  сину,  мамі,  тату,
Зятю,  подрузі  Алінці.
- А  ще?
- А!  Ще  внучці  Даші,
Псові  і  коту  –  ледащу.
-      Дійсно,  із  приходом  вашим
Багатьо-о-о-м  жить  стало  краще!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402496
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.02.2013

ЩОБ ВИПРАВИЛА!

Не  написала  твір  Маруся,
Одержала  два  бали.
Коли  побачила  матуся,
Аж  дрижки  її  взяли.  

-    Щоб  виправила  це  негайно!
Бо  татко  буде  злиться.
Й  подумай  над  оцим  питанням:
-      Чи  можна  так  учиться!

Ось  тиждень  краю  добігає.
Немов  корови  дійку,
Тисне    сестру  Тарас  й    питає:
-    Ну,  виправила  двійку?

Та…  у  щоденнику,    мій  брате,
І  сліду  не  зосталось.
А  от  з  журналу…    двійку  кляту
Прибрать  мені  не  вдалось.…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402320
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.02.2013

Чекати не сила

Нині    в    клубі    танці.    Лесик
Влив  зо  двісті?    Всує?
Як    же    йти    у    клуб    тверезим?    
Якось    не    пасує...
Під  час    танців    ще    поправив,
Щоби    чутись    вільно.
Запросив    сусідську        Клаву
На    танок    повільний.
З    ним    вона    не    вийшла    в    люди.
Лесь    зачервонівся.  
Ще        прийняв    100    грам    на    груди,
Додому    поплівся.
Ось    уже    і    загорожа.    
А    де    ж    ті        ворота?!...
Глянув,    дівчина,  та  й  гожа,
Притиснув    до    плота.
-        Гнися!    
-        Знять    колготки    треба!
-        Чекати    не    сила!
Стану    швидко    я    на    тебе
Й  скочу  за  тин,    мила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402188
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.02.2013

Лютий-звір

Сиро,  вітряно  і  зимно
У  пів  лютого.
В  теплій  хаті  стрічки  римлемо
З  онукою.
За  вікном    верба  з  ліщиною
Та  журиться.
Рідкий  гість  пройде  стежиною  –  
Зіщулиться.
Не  видати    дворового
Пса  ні  кішечки.
Навіть  пташка  не  співає  
Анітрішечки.
Не  підемо  й  ми  у  двір  –    
В  слова  пограємо.  
Поки  стихне  лютий-звір,
Ми  почекаємо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401876
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.02.2013

Доля Франца Шуберта

Доля  великих  часто  нелегка.
В  родині  їх  не  завжди  розуміють.
Суспільство    їм,  як  з  намулом  ріка.
Знайомі  на  їх  спинах  завид  сіють.
Штовхнемо  Франца  Шуберта    під  ибік,
Музичного  митця  з  Гіммельпфортгрунду.
Не  зважиш  його  болі  і  за  рік,
А  щастя  –  перечислиш    за  секунду.
Здається,  батько  б  віру  силить  мав
Дитині  в  те,  до  чого  Бог  покликав.
Та  волю  сина  він  всякчас  топтав,
Життя  ж  бо  міряв  власним    черевиком:
- Будь  вчителем!
А  він  хотів  творить.
Він  з  музикою  обвінчався  в  церкві.
Благав:
-    Спинися,  доленько,  на  мить
Й  тебе  зафортеп’яню  у  концерті.
І  фортеп’янив.  День  і  ніч  творив
Симфонії,  пісні,  квінти,  квартети.
Хоч  тіло  часто  голодом  морив,
Але  душа  пускалася  у  злети.
Та  дій  його  ніхто    не  помічав.
І  фарт  свого  йому  не  слав  привіту.
Він  вигорів  у  праці,  мов  свіча.
В  тридцять  один  пішов  за  межі  світу.
Прощались  друзі,  коли  час  настав,
І  не  один  із  них  сльозою    вмився.
А  батько  знову  спину  показав.  
І  в  час  відходу  сину  не  вклонився.

В  акті  про  спадок  вписано  було:
-    Лиш  інструмент  лишив.  
О,  милий  Боже!
Невже  лиш  це?  А  музика  Його???
Весь  світ  красою  збагатити  може!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2013

Галина сумка

Галя    з    Ванею    до    бару
Пішли    на    гостину.
Вивільнили    першу    тару  –    
З  плову    тарілчину.
Схотів    Іван    по    потребі,
Щось    його    скрутило.
-  Чи    серветка    є    у    тебе
В    сумці,    моя    мила?
-        Є    серветка,    можу    дати.
Є    ж    і    в    туалеті!
-        Звідти    я    не    хочу    брати.
На    однім    бенкеті
Скористався  і  заразу    
Підхопив,    чесався.
Тож    беру    свою    відразу,    
Щоб    не    сумнівався.
От    дала    серветку    Галя  –  
Білу,    наче    вата.
Із    вбиральні    прибігає
Муж:
-  Я    стрипіхатий!
Може,    гребеня    ще    маєш,
Деколон,    як    в    кума?
-  Чом,    мов    півень,    ти    горлаєш?
Гребінь    є    й    парфуми.
Дала    мужу.    Той    помчався
Знов    до    туалету.
Руки  вимив,    зачесався,
Хлюпнув    «Тет-а-тет"-у.
Потім    жодного    таночка,
Не    сидів,    звивався.
Не    помітив,    як    з        сорочки,
Ґудзик    відірвався.
Знов  до    Галі    та  й    питає:
-  Маєш    голку    й    нитки?
Галя    з    сумки    витягає,
Пришиває    швидко.
Ваня    очі    звів    в    задумці,
Недоуміває:
-  Чого    ж    нема    в    твоїй    сумці?...
-    Місця    в    ній    немає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401351
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.02.2013

САма собі я свято влаштувала!

Сама  собі  я  свято  влаштувала.
Дарунки  в  супермаркеті  придбала.
Що  вдієш?  Чоловіка  я  не  маю.
А  той,  на  кого  жду  я,  десь  блукає.

Але  я  рада  нині  і  щаслива.
Такий  хороший  крем  для  ніг  купила!
І  до  лиця  –  хоч  вперше  його  взяла.
Ні  капельки  я  не  пошкодувала.

Наїлась  фруктів  –  прямо  до  упаду.
Напилась  кави,  з’їла  шоколаду.
По  телефону  прийняла  вітання.
І  по  дорозі  –    нові  залицяння.

Та  я  готова  вже...  чиєюсь  стати.
Та  де  він?    Ніч  в  вікні,  лягаю  спати.
Сама  лягаю  у  холодне  ліжко...
І  радісно,  і  сумно  мені  трішки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401202
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.02.2013

РІЗНЕ ЩАСТЯ

Прийшла    неділенька    до    хати.
Зварила    Христя  пироги.
Почала  чоловіка    звати
На  кухню:
-    Їстоньки    ходи!
І    напекла,    і    наварила  –  
Усе    для    тебе,    все    тобі.
Яка    ж  я    рада,    що    зустріла
Тебе,  Івасю,    у    житті.
Їж,    призволяйся    до    усього.
Та    й    біля    мене    полежи.
Мені    не    треба    більш    нічого.
Лиш    відчувать,    що    поряд    ти!
Лиш    бачить    очі    твої    чорні.    
Лиш    чути    голос    твій    низький,
Глядіть    на    рученьки      моторні,
На    крок  твій  –      мужній    і    твердий.
Це    справжнє    щастя    –    в    хаті    мати
Такого,    наче    ти,    Ванько!
Та  Вані    стали    набридати
Масні  ці  співи.    Ось      пивко  
Із    кумом  випити  би  нині,
Козацьку  пісню  заспівать.
Жіноче  щастя    –    муж  в  хатині.
А    чоловіче  –  десь    урвать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401126
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.02.2013

КОНКУРС КРАСИ

У  фінальному  відборі  
В  конкурсі  краси
Залишились  Стелла,  Дора
Й  Галя  із  Лози.
Стелла  з  США  країни,
Дора  –  з  Ля  Франсе.
А  Галина  з  України,
Де  смачне  сальце.
Золоту  корону  дати
Збирались  отій  ж,
Оплески  котрій  лунати
Будуть  найгучніш.
Вийшла  Стела  –  довгонога,
Очі  –  дукачі.
Зуби  білі  та  великі,
Груди  –  два  м’ячі.
Плескали  їй  довго,  дуже!
Дора  підійшла  –
Губки,  наче  пишна    ружа,
Талія  тонка!
Тут  комісія  піднялась.
Та  й  давай  свистать!
Оплески  гучні  подались  –  
Краща,  що  й  казать!
В  Стелли  –  локони  широкі,  
В  Дори  –    дрібен  мох.
Шанси  на  медаль  високі
У  красунь  обох.
Жде  на  Галю  повна  зала  –  
Вибіга  з  авта
(В  центрі  у    затор  попала!),
Вся  така  пітна!
Роздяглась  на  сцені  жваво,
Витягла  красу.
На  долоні  поплювала,  
Згладила  косу.
Пишні  груди,  пишні  бедра,
Очі  –  повна  тьма.
Вся  комісія  завмерла  –  
Оплесків  катма.
Вийшла  Галя,  заридала,
Сіла  у  таксі.
На  летовище  помчала,
Та  й  по  всій  красі...
Тут  дзвінок,  мов  вистріл  корку  –  
Дзвонить  голова
Того  конкурсу  в  Нью-Йорку:
- Ти…  Така…  Овва!
 Перше  місце,  Галю,  взяла.
- Що  за  чудеса?
Не  плескали  ж.
- Вчарувала
 Нас  твоя  краса!
Вийшла  ти  –    і  стерпло  тіло,
Голос  з  горла  втік,
Все  в  утробі  затремтіло.
Враження  –  на  рік!
                                                                                                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400905
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2013

Не смій так поступать!

Стоїть  вже  півдня  на  дорозі  Микола.
Порушників  все  виглядає.
Так  службі  ДАІ  план    не  дасть  він  ніко-о-о-ли!
Обід.  В  сумці  –    вітер  гуляє.
Безпеки  ремені,  права  усі  мають,
Мов  мухи,    повільно  повзуть,  не  ганяють,
Ідуть,  мов  за  гускою  гуси.
- Ніхто  алкоголю  не  вжив  до  обіду,
Не  взяв  телефону  до  вуха.
Що  дасть  він  майору?  За  що  пообіда?
Не  день  –  а  суцільна  непруха?  
-    Не  смій  поступать  так,  шофере  лукавий!
Патрульному  дай  хоч  би  пенні.
Коли  не  порушив  дорожніх  ти  правил,  
Заліз  ти  ДАІ  у  кишеню!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400777
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 13.02.2013

Що це за цівкотіннячко?

Що  це  цівкотіннячко?
Ще  лютий  йде  у  змаг!
А!  ц  знайшли  насіннячко
Синички  на  гілках!  

До  туї  причепилися  -  
Та  й  ну    атакувать.
Ще  трішки  б      і  побилися.
Та  цитьте  ж!  Поклювать

Вистачить,  жовтогрудії.
Всім,  туя    зберегла
Насіння  до  прелюдії  
Симфонії  «Весна».  

Насіннячком  живітеся
«Ців-ців»  подячне  шліть.
День  славте,  не  сварітеся,
Зі  сну  весну  будіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2013

Боже, яка я щаслива!

Небо  –  простирадло  випране.
Сонце  проміння  грайливе
Шле,  як  з-за  хмароньки  виплине.
Боже,  яка  я  щаслива!

Дзвоном  пташа  заливається,
Пісня  -  позаду  тужлива.
З  сплячки  весна  прокидається.
Боже,  яка  я  щаслива!

Йду  по  дворі.  Сніг  долинами
Сяє,  мов  перли,  красиво.
Кисень  вбираю  клітинами.
Боже,  яка  я  щаслива!

Стомлена,  входжу  до  хати  я.
Напрацювалась  на  диво!
Жодну  хвилину  не  втратила.
Боже,  яка  я  щаслива!

Тепло  у  домі  і  затишно.
Врешті  є  вільна  хвилина!
Стіни  стрічають  так  райдужно.
Боже,  яка  я  щаслива!

Їжу  приймаю,  щоб  втішити
Тіло  і  душу  –  квапливо.
Є  іще  час,  щоб  мудрішати.
Боже,  яка  я  щаслива!

Доні  красуні  і  внуки  є.
Хоч  я  сама  ще  не  сива.
Серце  для  них  дзвінко  стукає.
Боже,  яка  я  щаслива!

Вечір.  Хтось  зорі  наліплює.
День  затиха  гомінливий.
Сон  колискову  нашіптує.
Боже,  яка  я    щаслива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2013

НА ТЕБЕ ЖДЕ…

На  тебе  жде  пів  мого  ліжка,  
Рушник  у  ванні  і  горня.
Тебе  б  і  Макса  –  моя  кішка,
Прийняла,  наче  котеня.

На  тебе  жде  мій  кожен  вечір
В  надії  світло  розбудить.
А  що  вже  говорить  про  плечі?
Їм    доторк  твій  ночами  снить.

На  тебе  ждуть  уста  спіснілі,
І  муза,  котра  марить  в  сні.
Без  тебе  світ  такий  змалілий.
З  тобою  б  виросли  всі  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2013

КОЛИ ПОРТРЕТ – ЛИЦЕМ ДО СТІНКИ

Коли  портрет  –  лицем  до  стінки,
Віра  –  потовчена,  потерта,
Коли,  мов  звір  ти  в  часі  ліньки,
Душа  у  ступорі,  півмертва,

Ти  не  спіши  складати  крила,
Змети  сіль  з  щік  побагровілих,  
Зітри  печаль,  котра  ятрила,
З  життя  сторінок  пожовтілих.

Є  хтось,  кому  потрібен  дуже,
Як  от  вода  пітному  з  душу,
Як  теплий  чай  в  ознобу.  Ну,  же
Відкрий  нароствір  свою  душу.

Его  не  бав,  подай  правицю
Тому,  в  кого  вінок  із  терну...
Й  твоя  потрібність,  наче  птиця,
Знов  до  висот  тебе  поверне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400178
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2013

Білесенькі метелики

Дрібнесенькі  метелики  дрібочуть  угорі.
Несуть  багато  радості  дорослим,  дітворі!
Цілунками  обліплюють  усіх,  хто  на  шляху.
Кружляють  любо-весело    в  біленькому  танку.
Насолодившись  рухами,  лягають  до  землі
Бо  прагнуть  її  зимную,  зігріти    у  зимі.
Щоб  навесні,  зволожившись  від  їх  щасливих  сліз,
Могла  вона,  потужившись,  підняти  поле,  й  ліс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399892
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.02.2013

ЗВІДКИ СІМ КОЛЬОРІВ У ВЕСЕЛКИ?

Зібрала  сіра    хмарка
Сім  крапель  із  трави  –  
Краплину  із  кульбабки,  
Краплину  з  кропиви,
А  ще  із  незабудки,  
З  фіалки  узяла,
Роздула  свої  грудки
Сіренькі,  як  могла.
Над  морквою  злетіла  –    
Оранжевий  зманив!
Плід    цей    у  її  тіло
Свою  краплинку  влив.  
В  мак  і  волошки  сині
Вп'ялася.  Ну  й  краса!.
Зняла  з  них  по  краплині,
В  нутро  своє    втягла.
Зробивши  «па!»  рукою,
Хмарина  піднялась,
Веселкою-дугою
Над  світом  простяглась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2013

МТД (гумор)

В  пари  молодят  зі  Сможе
Ціломудрені  стосунки.
До  весілля  –  боронь  Боже,  
Лиш  обійми,  поцілунки.
Як  задумали  побратсь,
Ганна  каже:  «На  мій  погляд,
Перед  тим,  як  повінчатись,
Треба  нам  пройти  медогляд».
Перевірилася  Ганя.
-    Щось  знайшли  в  тебе  такого?
-    Ні.
-    А  як  у  тебе,  Ваню?
-    МТД  –  і  більш  нічого,
Лікар  написав  місцевий.
-    Що  ж  це  може  означати?
-    Що  міцний,  твердий,  дієвий.
Як  іще  ж  розшифрувати?
От  побрались  молодята.
Місяць  вже  живуть  –    намарно.
У  стосунках  нема  свята.
Ганя  в  нервах  –  до  лікарні
Та  й  до  лікаря  отого,
Що  таке  писав  Івану:
«МТД  –  і  більш  нічого!»
В  кабінет  урвалась  рано.
-    Що  ж  намилили  ви  мила,
Що  міцний,  твердий?!  Як  вата!
- МТД  –  це  значить,  мила,
Може  тільки  дзюркотати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399702
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.02.2013

Пісня «Люби життя»

До  Дня  ЦЗ  (цив.  захисту)  у  школі

Приходить  в  світ  дитина,  
Щоб  рости,
Щоб  мудрість  здобувать,  
Добро  нести.
Щоб  берегти  усе.  
Що  Бог  дає  –  
Себе  і  те,  що  у  довкіллі  є.

ПРИСПІВ
Живи,  радій,  людино,  
Люби  життя!
Цінуй  кожну  хвилину
Свого  буття.
Який  же  світ  чудовий  –  
І  ліс,  і  луг.
У  гамі  кольоровій
Усе  навкруг.


Щодень  ти  подивись
В  небесну  вись.
І  сонцеві,  і  дневі
Посміхнись.
Ти  дерево  і  квітку  
Посади.
Світ  щирою  любов’ю
Наповни!

Життя  –  це  радість,  
Та  бува  й  біда,
Коли  вогонь  зжирає  
Все  дотла,
Трясе,  руйнує,  топить,  
Сушить  світ.
Твори  добро,  врятує
Нас  від  бід!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013

120 ЄВРИКІВ

Кинулася  без  вагання
Аж  до  Риму  Соня,
Щоби  гроші  на  навчання
Заробить  для  доні  –  
На  заняття  додаткові.
Та  ж    тести  здавати!
Потім  –    випускний  у  школі,  
До  вузу  вступати.
Праці  досить    у  Софії.
Що  іще  хотіти?
До  обіду  в  «Піцерії»,  
Тоді  бавить  діти.
Раз  на  місяць  посилає
Автом  доні  кошти.
На  них  дівчина  чекає
Десь  там  біля  пошти.  
Якось  мама  подзвонила,  
Щоб  номер  назвати
Того  буса,  що  везтиме
Єврики  для  Нати.
Номер  доня  записала
На  якимсь  папері.
Суму  –  в  голову  запхала
І  бігом  за  двері.
Зашарілась  круглолиця  –  
Між  вітрів  стояла
Довго,  буса    з-за  заграниці
Із  баблом  чекала..
Загубила,    от  нерпуха,  
Телефон  водійський.
Що  роботи?  Чоло  чуха,
Напрягає  мізки.
Стала  бусикам  махати
Насточка  новеньким.
Довго  не  прийшлось  чекати,
Зупинився  одненький:
-    Скільки  маю  тобі  дати?
-    Сто  двадцять!
-    Багато!!!
-    На  вчення  сто,  решта  –    в  церкву  
Дать  казала  мати!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399322
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.02.2013

Весна урешт настала

Чом  пташка  заливається,
Трелі  гучні  виводить?
Бо  зимонька  минається,  
Сніжок  поволі  сходить.

Весна  довгими  косами
Очистить  землю  хоче,
Струмками  стоголосими
Бринить,  біжить,  дзвінкоче.

Дерева  стрепенулися,
Забули  сни  січневі.
До  сонця  потягнулися.
Подали  руки    дневі.

І  серце  в  грудях  бренькнуло,
У  жилах  кров  заграла.
У  скронях  вмить  затенькало:
-    Весна  урешт  настала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398848
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.02.2013

У Криму (гумор)

До  КрИму  Ростислав  і  Ната
Поїхали  відпочивати.
В  готелі  узяли  кімнату  –  
І  нумо  море  покоряти.

Тиждень  побуло  і  вертатись
Подружжя  мусило  додому.
Що  нині  гроші?    Наче  вата  –  
Згоріли,  мов  трава  від  грому.

Отож,  щоби  кімнату  здати,
До  чергового  муж  подався.
- Чи  маю  я  ще  щось  додати?  –  
На  посту  чемно  запитався.

- Ще  триста  гривень  дати  б  мали,
- Вніс  плату  я  за  дні,  що  жили.
- А  фрукти,  що  їх  вам  поклали?
- Не  споживали  й  не  просили!

-      Але  їх  в  номер  було  дАно!
Отож  швиденько  вносьте  плату!
- Тоді  і  ви  платіть,  мужлане,  
Що  бралися  ви  цілувати

Жінку,  як  фрукти  клали  в  вазу.
Черговому  щелепа  впала:  
- Не  цілував  її  ні  разу.
- Але  ж  вона  там  теж  лежала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398716
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.02.2013

Людина може багато

Цікаво,  чи  сонце    знає,  що  землю  гріє?
А  вітер,  що  холодить  і  безжально    віє?
А  блискавці,  чи  відомо,  що  б’є,  іскриться?
А  дощику,  що  скропля,  напува  землицю?
А  сніг,  цікаво,  чи  в  курсі,  що  ґрунт  вкриває,
Врожаї  озимини  в  полі      захищає?
Чи  знає  місяць,  що  світло  дає  у  нічку?  
Чи  знає  море,  що  в  нього  впадає  річка?
Чи  знає  небо,  що  нам  воно  голубіє?
Чи  знає  овоч,  для  кого  улітку  спіє?
На  скільки  вона  красива,  це  квітка  знає?
А  те,  який  аромат  вона  випускає?
Чи  знає  берізка,  що  тонкА  й  білокора,
Що  листячко  випускає  в  весняну  пору?
А  землетрусу  відомо,  що  він  руйнІвний?
А  шторму,    бурі,  а  селям,  смерчу?  Сумнівно...
Людина  багато  знає!  Що  силу  має,
Що  є  щось  таке,  що  силу  її  ламає.
Що  може  нести  добро  вона,  зло  пускати,
Що  може  світ  будувати  і  руйнувати.
Людина  може  багато  –  дар  з  високОсті!
Лише  б  на  землі  жила,  наче  добра  гостя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2013

Телефонна розмова

- Привіт!
- Привіт!
- Ну,  як  ся  маєш?
- Як  звикло,  завжди  поспішаю.
Робота,  діти,  Інтернет.
Що-небудь  з’їла  –  і  вперед.
- Як  справи  в  школі?
- Не  скучаю.
Учні  всі  соки  вибирають.
Ще  всякі  просьби  і  накази,  
А  протоколи  ці,  за-ра-за,  
Комісії  ПК,  соцстраху
Для  мене  –  наче  сцени  жаху.
Я  краще  б  вірші  почитала  
З  учнями,  щось  для  них  би    склала.
- Як  дочки?
- Та  на  стороні.
Їм  відаю  всі  вільні  дні,
Вільні  години  їм  дарую.
Хто  ж  їх,  як  мама,  ще  відчує?
- Як  в  особистому  житті?
Хтось  поруч  є  чи  на  меті?
- Ні  на  меті,  ні  біля  віч.
Шалений  ритм  як  день,  так  ніч.
Рано  встаю.  Пізно  лягаю.
Так  непомітно  пробігає
Моє  життя.  
- То  може,  ми
Якось  разом  могли  б  іти?
- Разом?  Мушу  ще  те  сказати,
Що  в  Інтернеті  почитати
Люблю  новини  і  статті
Ввечері,  віршики  чужі.
Часто  й  свої  також  складаю,  
У  «Клуб  поезій»  посилаю.
-    То  ти  сиди.  Я  приберу,  
Їжу  зготую,  піднесу.
Разом  і  день,  і  ніч  –  мов  диво!
-  Подумаю...  Колись...  Можливо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013

НЕПОРОЗУМІННЯ

Прийшла  мати  із  роботи
Та  й  на  сина  лає.
-    Знову  тебе,  обормоте,  
Нечисть  спокушає!

Інші    діти  -  справжнє  диво  -  
Гарно  вчать  уроки,
Пишуть  в  зошитах  красиво,  
Лиш  тобі  морока.

Розповів  все  в  магазині  
Мені  вчитель,  Колю!
- Непорозуміння!  Нині
Я  не  був  у  школі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398171
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2013

ЦІНА СЛОВА (жарт)

Взявся  Льончик  уживати
Лайливі  слова.
Зажурились  мама  й  тато.
Це  ж  яка  ганьба!

Соромно  їм  від  сусідів,
Родичів,    дітей.
Якось  мама  по  обіді
Мовила  таке:

-    Льоню,  коли  перестанеш
Злі  слова    казать,
Гривень  п’ять  щодня  дістанеш,  
Зможеш  купувать

Жуйки,  печиво  красиве,
Шоколад-яйце.
-    Ще  ціною  в    десять  гривень
Знаю  я  слівце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398104
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2013

Молочна заметіль

Злітає  вечір,  мов  примара.
Кружляють  хмари  угорі.
А,  може,  зовсім  це  не  хмари  -    
А  полонини  запашні.

На  них  небеснії  корови  –  
Боки  нависли,  рознеслись.
Удосталь  випасли  полови,
Аж  дійки  знизу  нап’ялИсь.

А  вітер-брат,  мов  дояр  вмілий,  
До  дійок  швидко  підлетів.
І  став  тягнуть  молоко  біле,
Корів  завзято  подоїв.

І  понеслося,  полилося
Біленьке    з  неба  молоко.
Мов  голову  вкривають  коси  –    
Укрило  місто  і  село.

Все  в  молоці  –  дерева,  хати,
Авто,  дороги,  вуличкИ.
І  ґазди  вже  несуть  лопати
Щоб  зі  стежок  зібрать  вершки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2013